Page 1

24 03. Шопінг. Дешево чи сердито 04-05. Хто п’є вино і пиво на ранок мочиться власними мізками 06-07. Ідея фікс: зробити досконало або викинутись з вікна

20 12-13. Вмерти й не встати. Гнити чи палати? 14. Не гальмуй. Хоча іноді й варто зупинитись! 15. Книги у гондолі: Libreria Aqua Alta

06

14

08-09. Фото 10-11. Обміняю нирку на iPad


ВЙО Анастасія Семерей

Калин Тетяна

Валентина Павлушенко

Івасюк Христина

Дуляницька Ольга

Дутчак Софія

Дубчак Владислав


03 Шопінг. Дешево чи сердито? Слабкі чоловіки запивають свої проблеми чаркою горілки, істеричні жінки ридають у трубку своїм колежанкам, а шопоголіки йдуть у магазин та купують новий набір вішаків для одягу або декоративний фонтан. Оніоманія – саме так називається ця хвороблива залежність. В людей прокидається шалений потяг щось купити. Переважно їхні покупки є абсолютно непотрібними. Проте, як стверджують самі прихильники шопінгу – похід у магазин допомагає розкрити творчий потенціал. Кожного дня безліч людей страждають від оніоманії, проте ліки до сих пір не знайшли. Цей процес проходить на психологічному рівні, тому жертва шопоголізму повинна сама усвідомити наскільки згубними можуть бути придбання. Найстрашніше те, що вона справді вважає себе вільною та незалежною, а натомість приходить додому з черговою порцією непотребу. Зазвичай, шопоголіки не читають статей про шопоголізм, проте можливо хоча б когось я зможу врятувати цим матеріалом, принаймні потенційну жертву. Отож, як дізнатися, коли не все в порядку і можливо ви страждаєте оніоманією? Якщо ви відчуваєте, що бажання купувати стає настільки сильним, що ви втрачаєте контроль над своєю поведінкою, а через певний час відчуваєте розчарування і злість. Якщо ви помічаєте, що безглу-

зді покупки входять в систему. Або якщо ви бачите, що бажання зробити покупку виникає тоді, коли ви роздратовані, незадоволені, переживаєте відчуття самотності або розчарування. Також якщо вам доводиться жертвувати чимось важливим заради походу по магазинах. Можливо, ви говорите собі «все, досить, більше не буду», але потім знову зриваєтеся. Ці всі ознаки є яскравим прикладом шопоголізму, і з цим терміново потрібно щось робити, допоки ви не продали власний будинок замість декількох рожевих поні та тридцятої пари мештів (туфлі, підбори). Головне – це визнати проблему. Потрібно привчити себе до думки, що шопінг не є розвагою, задоволенням та вирішенням негараздів. Шопінг – це суто необхідність. Також варто складати списки того, що потрібно купити в даний момент, а що може зачекати до наступного сезону чи ба навіть до наступного життя. У магазинах розплачуйтеся лише готівкою і беріть із собою лише ту суму, яку чітко намітили витратити. Зверніться за порадою до спеціаліста, він допоможе вам відкрити значно цікавіші, вагоміші речі, аніж покупки та марнотратність. Ну і найголовніше – розширюйте коло друзів, інтересів, сферу занять. Використовуйте вільний час для прогулянок, подорожей, зустрічей, відвідування музеїв та театру. Життя яскраве і без нової колекції галогенових ліхтариків!

Текст: Софія Дутчак


04 Текст: Христина Івасюк

Хто п’є вино і пиво на ранок мочиться власними мізками У буквальному сенсі клітини мозку під дією алкоголю відмирають і через деякий час виводяться сечостатевою системою людини. За даними дослідження ВООЗ, Україна посідає 5 місце за рівнем загального споживання алкоголю людиною в рік і 1 місце у світі за рівнем дитячого алкоголізму.

Фото: Влад Дубчак


Уявіть собі, що:

— Синдром похмілля — не що інше, як процес, пов’язаний з виведенням з головного мозку загиблих нейронів. Організм відторгає загиблі клітини, внаслідок цього і болить голова. — Вживання щонайменше 125мл вина щодня підвищує шанси отримати рак ротової порожнини і горла на 168%. — Вживання пива підвищує більш ніж на 30% вірогідність розвитку раку грудей, причому відсутня чітка залежність від дози. — На Русі існувала традиція, яка забороняла нареченому й нареченій пити вино, щоб уберегти народ від виродження. Згубний вплив алкоголю не лякає їх постійних споживачів. Як зрозуміти, чи ти залежний, чи ні? В алкоголіків простежується психічна залежність від алкоголю (відчуття дискомфорту без потрібної дози). Якщо ж людина здатна багато пити, то це не ознака мужності та сили, як часто сприймають у народі, а навпаки ж ознака алкоголізму. За алкогольної залежності втрачаються захисні фізіологічні реакції (блювання). Поява запоїв і специфічних форм сп’яніння, за яких хворий не пам’ятає своїх дій. Існує 3 стадії залежності від алкоголю: психологічна, фізична та деградація особистості. Міф: лікування можливе лише на початковій стадії, а коли людина «спилася», то вона приречена. Реальність: людині, яка страждає від залежності, можна допомогти на будь-якій стадії. Найбільш поширені, доступні та дозволені методи лікування алкоголізму, які вибірково застосовуються в державних клініках: — Хімічний захист: лікарські препарати, що змінюють реакцію на алкоголь і замість сп’яніння викликають неприємні відчуття. Серед найбільш відомих препаратів еспіраль, лідевін — найбільш ефективний та безпечний, торпедо — ліки, що викликають несприйняття алкоголю організмом. —Траволікування організму: відварені

зілля готуються не лише від порчі, але й від алкоголізму. Настої чебрецю, полину чорного, копитника європейського, золототисячника здавна використовуються для лікування залежності. — Рефлексотерапія: вплив на активні точки електрострумом, лазерним променем, випромінюванням. Застосовується для ліквідації похмілля і вироблення байдужості до алкоголю. — Психологічні методи: найпоширеніший — кодування за Довженком. Пацієнт, введений в транс фіксує в мозку кодовану інформацію про непереносимість алкоголю на певний час. Міф: кинути пити — це дуже важко. Ціни на лікування — дуже високі. Алкоголізм невиліковний, всі пропозиції його лікування — просто спосіб викачати з пацієнта побільше грошей. Реальність: сучасна наркологія розвивається дуже швидко. Сьогодні є можливість ефективнішого лікування залежності, ніж 5-10 років тому. Головне, щоб хворий сам захотів вилікуватися і позбутися залежності. Це вже половина успіху. А на кінець поради, як кинути пити самостійно. Перший етап: усвідомити, що ви залежний. Це не так просто, адже 90% алкоголіків вважають себе абсолютно здоровими. Другий етап: тепер потрібно зрозуміти, чому люди вживають алкоголь і чому це робите Ви? Є дві причини: внутрішня та зовнішня. Якщо ви п’єте, аби самоствердитися у колі друзів, вітаю, ви чистокровна амеба без власної думки. Вам потрібно загартовувати волю та характер. Внутрішня причина складніша і пов’язана з депресією. Хороший експеримент «відбити» у собі бажання пити: не напитися у компанії друзів, які перебрали. Проаналізувати їхню поведінку. Третій етап: знайти хорошу роботу, хобі, заняття і добиватися успіху в улюбленій справі. Повірте в себе. Ви можете ВСЕ.


06

ІДЕЯ ФІКС: ЗРОБИТИ ДОСКОНАЛО АБО ВИКИНУТИСЬ ІЗ ВІКНА Текст: Валентина Павлушенко

Б’юся об заклад, даю зуба на різдвяний студень та ставлю половину своєї стипендії ( погодьтеся, гідна пожертва для бідного студента), що кожен відшукав для себе в цих рядках щось дуже знайоме. Згадайте вашого друга чи колегу, надійну й відповідальну людина, на яку можна стовідсотково покластися і яка виконує кожне доручення з максимальною якістю. Та біда в тому, що кінця-краю цьому дорученню не видно, адже надто наполегливі люди до останньої хвилини щось виправляють, підмальовують та підшивають. І краще вже забрати в них цю роботу такою, як є, ніж посивіти в очікуванні надпрекрасного. Нікого не нагадує? А, може, ви в дечому впізнали себе? Якщо так, то мерщій зазирнемо страху прямісінько в очі і зірвемо завісу з цього страшного слова – ПЕРФЕКЦІОНІЗМ. До речі, якщо ви помічаєте нелогічність

Я ніколи не писатиму так, як Роберт Бернс, тож навіщо мені витрачати час на свої жалюгідні віршики? Мої зусилля й копійки щербатої не варті в порівнянні з неймовірними досягненнями Стіва Джобса, тож якого біса я пхаюсь до галузі IT-технологій? Таке часто трапляється: коли треба зробити декілька справ відразу, я починаю сіпатись , як шалена білка, а в результаті не роблю нічого. Але ж я не можу працювати наполовину. Навіть якщо мені це і не зовсім потрібно. Та якщо вже за щось братися, то по-справжньому… викладу моїх думок чи якісь змістові помилки, викидайтесь з вікна відразу, адже пекло для перфекціоніста - це не пекучий й нестерпний вогонь, а нерівні й надтріснуті котли. Переважна більшість психологів сьогодення переконані, що перфекціонізм є одним з небезпечних видів залежності та нелегкою психічною хворобою, адже , погодьтесь, жити у постійному страху невдач , вимагати від себе більше, ніж того вимагають обставини - зовсім несолодко . Однак, як казав мій улюблений Карлсон, спокій, тільки спокій! Як і від будьякої залежності, ЗА БАЖАННЯ,перфекціонізму можна позбутися!


07

Як і геніями, перфекціоністами не народжуються - перфекціоністами стають. Батьківське «Без п’ятірки додому не повертайся», «Ні, краще я сама помию посуд, за тобою все одно перемивати доводиться» , «Доїси - отримаєш цукерку» або «Мій син не міг цього зробити» впливають на вироблення в дитини страху помилок та покарань. Саме за таких умов на ще не сформовану особистість покладаються великі сподівання. Дитині конче треба виправдати батьківські надії, примножити батьківські досягнення та уникнути батьківських промахів. Тож, людоньки, на майбутнє: не можна порівнювати своїх дітей з однолітками, потрібно їм нагадувати, що неможливо перевершити всіх. Іншою не менш вагомою причиною перфекціонізму є постійне незадоволення собою та небажання миритися з реальністю. Якщо прагнення ідеалу стосується зовнішності , тоді жінки (адже найбільшою мірою вони незадоволені своїми маленькими грудьми чи недостатньо пружними сідницями) починають захоплюватись усілякими дієтами, виснажувати себе в тренажерній залі або навіть лягати під ніж хірургів. Але слід відзначити ознаку, що відрізняє перфекціоніста від нормальної людини: замість того, щоб бачити і насолоджуватись досягнутими результатами, завзяті перфекціоністи звертають увагу лише на недоліки. Ще один класичний приклад (знову типово жіночий) – життя пліч-о-пліч з купою сіреньких кицьок у коморі в очікуванні ідеального принца. Але це вже інша тема.

Перфекціонізм, спрямований на оточуючих, проявляється в хронічному невдоволенні усіма. Для такої людини чай постійно несолодкий, а шкарпетка завжди лежить не на своєму місці . Вона стабільно робить усім зауваження про пил на підвіконні чи про ранковий кисляк у вашому оці, догодити їй просто неможливо. Перфекціонізм може проявлятися в надмірній охайності, манії організованості і впорядкованості, прагненні до безмежних знань. Тож якщо ви втомилися жити в лещатах страшної звірюки, що відбирає у вас прості радощі життя, якщо ви дійсно хочете пізнати поняття «необхідно і достатньо» і якщо ви готові погодитись з Вольтером стосовно того, що найкраще – ворог доброго, ВИХІД Є: Знайдіть час і подумайте, чому ви постійно по декілька разів перевіряєте себе, приділяєте занадто багато часу справам, з якими можна впоратись за хвилинку? Спробуйте зрозуміти, що вам заважає працювати без помилок. Зазвичай причиною цього є страх: «Мої долоні пітніють, а штанці стають мокрими. Я страшенно боюсь помилитися і постійно повинен перевіряти вже зроблене». Проаналізуйте, наскільки ваші страхи реальні, чи не є вони витвором вашої власної уяви. Подумайте, адже ви сумлінно ставитеся до роботи, навчання? Чому ж тоді ви тримаєте себе в такій напрузі? Дозвольте собі бути недосконалим у роботі. Прагнення до досконалості це чудово, але важливо на ньому не зациклюватися.

1.

Вчіться знаходити і розподіляти важливе і другорядне. Зрозумійте, що своєчасність - це теж категорія якості. Не зупиняйтеся на найдрібнішому опрацюванні деталей. Якщо ви ніяк не можете взятися до якоїсь справи через острах, що зробите її погано, використайте наступний прийом. Знайдіть відповідь на питання: що страшного станеться, якщо у мене не вийде? Планета зупиниться? Проїзд коштуватиме 6 грн? А ,може, до магазинів перестануть завозити акційні плавлені сирки? Найчастіше нічого дійсно страшного вигадати не вдається. Так чому не спробувати? Даруйте собі право на мінімум три помилки в день. Не помиляється той, хто нічого не робить. Конструктивно сприймайте критику. Якщо вас критикують, вірять в те, що ви можете виконати роботу ще краще. І найголовніше – переосмисліть загальновідомий вислів про те, що досконалість не має меж. Спробуйте зрозуміти, що ніхто не може визначити, коли ідеал дійсно досягнутий, адже критерій досконалості – справа суб’єктивна, а на милування нема силування. Зробіть першу спробу прямо зараз -- підніміться зі свого тепленького ліжечка, підійдіть до найбільшого дзеркала й уважно погляньте на своє відображення. Хіба це не наймиліший дивак у світі? Хіба не з ним вам ви будете разом в щасті й горі аж до скону?

2. 3. 4.

5.


08


09

Фото: Влад Дубчак


10 Текст: Софія Дутчак

Обміняю нирку на iPad Все частіше та рясніше на багатьох українських сайтах чи форумах можна натрапити на такі «цікаві» оголошення: «Куплю нирку!», «Продам печінку!», «Придбаю серце!». Справді,

донорство популяризується. Разом із цим зростає кількість охочих продати, на їхню думку, свої не надто потрібні органи. Проте не все так просто, як здавалося б.

Розберемося з цим бізнесом детальніше. Отож, люди справді зацікавлені в продажу своїх частин тіла, вони пропонують усе – серце, печінку, нирки, рогівку, сперму, яйцеклітини, шкіру тощо. В середньому за рік в Україні пересаджують 200-300 органів, і з них лише 2% є справді легальними. Щодо цін, то тут також є своя статистика. Наприклад: Рогівку ока можна придбати за $5000, вона вважається найдешевшим людським органом на чорному ринку. Легені пересаджують лише з серцем, проте в Україні такі операції не проводяться, тому дізнатися ціну не так просто. Серце коштує $250 000. Один з найдорожчих людських органів. Відверто кажучи, знайти людину, яка захоче продати своє серце практично неможливо. Потреба українців: 1000-2000 на рік. За весь час проведені лише чотири операції в Києві та дві у Запоріжжі. Печінка (фрагмент) – $5000 - $550 00. Цей орган залишається одним з найпопулярніших на чорному ринку, адже печінка практично повністю регенерується. Проте є один важливий нюанс: жінкам, які ще не народжували категорично заборонено пересаджувати печінку, адже ризик безпліддя є надто високим. Потреба українців: 1000-2000 на рік. В середньому печінку трансплантують 30-40 разів на рік.

Нирка - $2000 - $50 000. Українці вважають, що пересадка нирки не принесе жодної шкоди, проте це велика помилка. За даними фахівців, така процедура відніме у вас 20 років життя. Потреба українців: 1000-1500 на рік. Проводиться близько 100 разів на рік. Кістковий мозок - $40 000. Трансплантація кісткового мозку – дуже складна операція. Реакція на неї індивідуальна. Проводиться в середньому 30 разів на рік. Продаж власних органів – грошовита справа, але як не поплатитись за неї життям? Організм людини – надзвичайно злагоджений унікальний механізм. Здається, в ньому немає жодної зайвої деталі чи нестачі. Проте я все ж знайшла топ-5 не зовсім потрібних частин тіла, якими нас наділила природа: Куприк – це кілька зрощених хребців, що залишилися з давніх часів, коли у нас були хвости. Проте еволюція зробила свою справу, а тому тепер куприк абсолютно безглузда частина людського тіла. Еректора. Колись ми були волохатими і саме завдяки цьому органу наше волосся ставало дибки, коли нам потрібно було здаватися більшими й страшнішими. Тепер же завдяки еректору в нас з’являються мурашки на шкірі.

1. 2.


11 3.

Апендикс. Дарвін стверджував, що апендикс брав активну участь у травленні під час перших травоїдних років існування людини, однак, після того, як ми стали харчуватися більш легкотравної їжею, необхідність у ньому відпала. Зуби мудрості. Повертаючись в ті дні, коли ми їли м’ясо мамонта і не чистили зуби, вони, як правило, швидко псувалися

4.

і випадали. Тут на допомогу і приходили зуби мудрості. В даний час, наявність зубних паст, ниток і щіток зробили їх зовсім непотрібними. Аденоїди. Вони «ловлять» бактерій, але також схильні до набряків і нестійкі до інфекцій. Часто це відчувають на собі діти. На щастя, наші гланди з віком зменшуються в розмірах, і якщо й приносять якісь незначні проблеми, то їх видаляють.

5.

5000$

немає в продажу

250000$ 5000$– 55000$ 2000$– 50000$ 40000$


12 Вмерти й не встати. Гнити чи палати? Текст: Ольга Дуляницька

Дочитавши цей матеріал, ти наблизишся до смерті на кілька хвилин. Хочеться нам того чи ні, життя – це процес поступового вмирання. Ким би ти не був і які б багатства не мав, вкінці всім треба одного – чотири дошки і землі трошки. Як писав класик, агов пані-накладні груди, зуміла перехитрити чоловіків, та не обдуриш черв’яків.

Помреш завтра – твої рідні витратять від 4 000 грн на поховання або 500 грн, якщо заздалегідь попрохаєш кремувати. Зараз видаються кумедними стародавні греки, які вважали, що швидкість розкладання тіла прямо пропорційна соціальному стану небіжчика. Проте скільки ти, людина XXI століття, знаєш про свою долю після зупинки серцебиття? У штаті Теннессі діє полігон з назвою Body Farm. Саме тут більше, ніж гектар відгородженої колючим дротом землі займають три сотні трупів. Антрополог Вільям Басс розкладує їх у різних позах усередині старих авто, в склепах або ж закопує на різну глибину, щоб дослідити процеси розкладання плоті. Те, що розкладання стирає всі ознаки індивідуальності, а майбутнє кожного похованого – аморфна гнила біомаса, навряд чи викличе у когось сумніви, та погляньмо уважніше, що очікує на наш «храм душі».

ЯК ТИ ГНИТИМЕШ

Серце зупиняється, тіло б’ється в конвульсіях, дихання частішає, вуха холонуть через відсутність циркуляції крові. У гортані накопичується слиз, проходження повітря через яке викликає звук, відомий як «передсмертні хрипи». Мозок перестає функціонувати. Ось і смерть. Мозок вже не отримує кисень, інші життєво важливі

органи більше не виконують свої функції. Тіло блідне через нестачу кровообігу. Очі набувають склянного блиску, а температура тіла поступово падає. За дев’ять хвилин кров згортається і надає шкірі червоно-синій відтінок. М’язи розслабляються, в результаті чого може відбутися випорожнення шлунка і сечового міхура. Клітини мозку відмирають, зіниці мутнішають. Ще через три години відмирає стовбур мозку. Пройде вісім годин і м’язи стануть жорсткими, а волосся продовжить ріст. По шести годинах після смерті трупне задубіння пошириться по всьому тілу. Зсіла кров надасть шкірі чорний відтінок. На п’ятий день задубіння мине, тіло знову м’яке і пластичне. Якраз в цей час працівники ритуальних послуг поспішають підготувати небіжчика до обряду поховання. Поспішають, бо за 24 години мікроби почнуть роз’їдати підшлункову залозу і шлунок. Цей процес приведе до розрідження внутрішніх органів. Через три-п’ять днів у процесі розкладання тіло покривається великими пухирями. Якщо до цього часу не вжити жодних заходів (бальзамування, холодильник), на похоронах небіжчик виглядатиме не дуже презентабельно: цілком можливо, що з його рота і носа сочитиметься кривава піна.


13 Ще десять днів і бактерії, що мешкають в кишечнику і живляться мертвою тканиною почнуть виділяти гази. Тіло набухне і стане джерелом неймовірного смороду. Через набряків тканини в області шиї та обличчя, язик висовується з рота. Риси обличчя спотворюються і ускладнюють упізнання. Утворені гази виштовхують назовні всі залишки фекалій та рідин. Тіло змінює свій колір з червоного на зелений, адже червоні кров’яні клітини вже розкладатимуться. За два тижні волосся та нігті відокремлюються від тіла практично без зусиль. Стан шкіри робить складним переміщення тіла. Вона може зісковзнути з розкладаються м’язів подібно рукавичці і лежати десь поруч. Ідентифікувати тіло можливо тільки по зубах. Пройде кілька місяців і від вашого тіла залишиться лише так званий, з якого у XVII столітті виготовляли свічки для релігійних обрядів. Ну і зуби завжди будуть з вами.

ВІД МУХ НЕ СХОВАЄШСЯ Й НА ТОМУ СВІТІ

Кажуть, що люди мають причини для прижиттєвої скромності, - після смерті мухи їстимуть всіх однаково. Дійсно, ці комахи не перебирають місцями для відкладання яєць. Якщо дорослим особинам не вдається протиснутися в

труну через герметично заткнуту щілину, вони відкладають яйця вздовж тріщин, щоб потомство могло проникнути всередину після вилуплення. Одна пара горбатих мух в могилі може привести 55 мільйонів дорослих мух протягом усього двох місяців. На відкритому повітрі тисячі яєць відкладаються в ніс, рот, вуха і в будь пошкоджені ділянки тіла. В жаркому кліматі личинки можуть роздягнути труп до кісток приблизно за 10 днів.

ПРАХ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА АМОРФНІЙ ГНИЛІЙ БІОМАСІ

Спалювання тіла в крематорію займе дві-три години. Прах, за бажанням, можна зберігати в урні в колумбарію на території крематорію або розвіяти над Чорним морем. Україна поки має три таких заклади: в Києві, Харкові та Одесі. Донецький та дніпропетровський – у процесі зведення. Столичний крематорій знаходиться біля Байкового кладовища, недалеко від станції метро «Палац Україна». Оригінальна будівля, зведена ще 1975 року, знаходиться на пагорбі, тож пропонує досить мальовничий краєвид. Стати розплідником бактерій та складом для яєць комах чи відддати своє тіло вогню, - вибір за тобою. Та не барись з рішенням, пані з косою ніколи не зважає на чужі плани.

Опустят в яму и засыплют под завязку. И в черепе бесчисленные черви будут жить И станут шастать взад-вперед Фьюить-Фьюить-Фьюить. Англійська пісенька

Когда по улице навстречу гроб везут Не думаешь ли ты, и мне придет капут? Наденут деревянную рубашку,

Когда по улице покойника везут Ты думаешь, увы, и мне придет капут Укроют саваном и глубоко зароют И стану я червям едою и норою. Съедят и выплюнут мое они нутро И станут шастать взад-вперед - хохо-хохо-хохо. Англійська пісенька


14 Не гальмуй. Хоча іноді й варто зупинитись! Текст: Тетяна Калин Загіпсована рука, пов’язка на голові, струс мозку…Так, перед вами, можливо, справжній екстремал, якого рятувальники впіймали, коли він стрибав з мотузкою з хмарочоса, чи відшкребли від асфальту після падіння з велосипедного мотокросу. Екстремальний туризм й такі ж види спорту спорту, безперечно, все більше захоплюють своєю незвичайністю різних відчайдух. Стрибнути з парашутом чи пірнути в океан – цілком нормальні бажання, навіть мрії чималої кількості людей. Проте дуже легко перетнути тонку грань балансу між першою спробою екстриму та хронічним бажанням ризикувати життям заради адреналіну. Отож, новою залежністю сучасності стала адреналіноманія. Перш за все, адреналіноманія – це пристрасть до небезпек, ризику, пригод та подорожей, екстремальних видів спорту, ризикованих трюків чи рекордів виживання. Якщо ти провів аналогію між цим переліком і собою та зрозумів, що хоча б один пункт про тебе, то адреналіноманія поповнює свої лави ще одним смертником. Досить часто адреналіноманів порівнюють з наркоманами. Поясню чому: під час подолання страху, на піку емоційних переживань в організм з наднарників «викидається» велика

доза адреналіну в комплексі з ендорфінами, що викликає почуття кайфу. Ну, а далі бажання лише збільшується і виникає потреба повторювати такі ситуації частіше. Отримання гострих відчуттів не завдає такої шкоди організму, як наркотики, якщо не зважати на травми, а іноді і смерть. Проте всілякі рекорди заради рекордів змушують замислитись. Шукачі пригод здійснюють кроси через Сахару, де температура піднімається зазвичай до 49 градусів за Цельсієм, пішки досягають Північного або Південного полюсів, здійснюють навколосвітні подорожі літаками, повітряними кулями, автомобілями, велосипедами й пішки. Прихильники стрімкого руху ставлять свої рекорди: найвища швидкість автомобіля з ракетним двигуном дорівнювала 1017 км за годину. Найбільше вражають уяву різноманітні трюки. Рекордне число трюків поставив Джекі Чан, гонконгський актор, режисер, продюсер, а крім того і фахівець трюків в 75 фільмах. Каскадер Саймон Карн виконав один з найнебезпечніших повітряних трюків, коли перейшов з одного літака на інший на висоті 4752 м під час зйомок фільму «Кліфхангер». Джей Кохрейн пройшов із зав’язаними очима по канату довжиною 18 288 м, протягну-

тому між двома вежами будівлі. Найвищий стрибок здійснив Стіг Гюнтер (Данія) з висоти 10 455 м в надувний гумовий човен. В екстремальних видах спорту на снігу також вистачає небезпеки і ризику. Найбільша швидкість на сноуборді дорівнює 201,907 км /ч. Крім фристайлу і гірських лиж, санний спорт (тобогган), бобслей, спід-скі – дають можливість отримувати значні дози адреналіну. (Джерело: «Guinness World Records. 2004») Щоб займатися екстремальними видами спорту, здебільшого потрібно бути заможним. Схильні до адреналіноманії готові витрачати величезні суми грошей, щоб отримувати свій кайф, я не кажу вже про високий ризик травматизму, а то і розплату власним життям. Адреналіноманія перекриває інстинкт самозбереження і здоровий глузд. Навіть висококласні спортсмени, каскадери не можуть уникнути різних травм, множинних переломів кісток різної тяжкості і складності, але і це їх не зупиняє. Звичайне життя з його турботами і пристрастями здається сірим і нудним. Знову і знову нав’язливо повертається думка про шляхи отримання свого «адреналінового кайфу», який ще не має ефективних способів лікування.


Книги у гондолі: Libreria Acqua Alta Якщо ви лише мріяти могли про книгарню за дверима якої — венеціанський канал, довкола мостяться домашні коти, а купа книг лежить у ваннах, каное та навіть гондолі, то роки задування всіх свічок на іменинному торті не пройшли дарма — мрії збуваються! Назва дослівно перекладається як «висока вода», адже трапляється, що рівень води може піднятись і затопити підлогу в магазині. Однак, власник незвичного місця знайшов і позитивної сторони дислокації — у разі пожежі вказівник на стіні радить стрибати у канал, який омиває східці закладу. 73-річний Луїджі Фріццо встиг попрацювати матросом (провівши у навколосвітніх плаваннях чотири роки), офіціантом, поваром, лісником, круп’є, а 10 років тому зробив зі складу книгарню, що увійшла в десятку найгарніших за версією BBC. Як тільки місцеві служби надзвичайних ситуацій б’ють на сполох, товар переміщують у вищу, надійнішу місцину. Та все ж унаслідок повені 2008-2009 довелось викинути чимало книг, а врятованими старими енциклопедіями виклали сходи в невеличкому внутрішньому дворику. Приблизно половина клієнтів — іноземці, але заклад часто відвідують італійці. Прихильники романтики можуть посидіти на дивані, милуючись краєвидом венеціанських вод. «Головна героїня» книгарні — справжня одинадцятиметрова гондола, вщент на-

повнена книгами, яку власник встановив уже за рік після відкриття закладу. У книгарні можна знайти нові та вже «поношені життям» видання багатьма мовами (найбільше — англійською). Книги розбиті за тематикою, більшість із них — про Венецію; наявна комічна, езотерична, еротична, класична, арт-література, рідкісні екземпляри XVIII століття. Книг надзвичайно багато і вони буквально всюди — великі навіть використані для декору зовнішньої стіни двору. Атмосферу створюють ще й численні картини, статуетки, весла, морська атрибутика. Придбати там можна й різноманітну сувенірну продукцію, є спеціальна бочка з недорогими раритетними картами, листівками, маленькими поетичними збірками. Якщо колись доля закине тебе у вологу Венецію, не забудь завітати. Якщо почитати не зможеш, то фото в instagram зробиш: Libreria Acqua Alta Sestiere Castello, 5176/B 30122 Venezia +39 041 296 0841 Венеція, Італія Годин роботи (пн.- пт.): 9:30-19:30

Текст: Анастасія Семерей

15


v-y-o

   .

http://

tumblr .

com

Vjo 13  
Advertisement