Issuu on Google+

11 03. Київська Сахара 04. До гори дригом 05. Трансформуй уяву

20 12.«Листи янгола» - проект, який допомагає онкохворим дітям. Це не гроші і не ліки, це всього-на-всього листи. 13. Війна – війною, а свято – за розкладом 14-15. Мистецтво нового покоління

03

14

06-09. 24-річний американський фотограф Майкл Гонсалез 10-11. UFW: як все відбувається насправді


02

Качурівська Єсенія

Дуляницька Ольга

Дутчак Софія

Калин Тетяна

Дубчак Владислав

Карташева Антоніна

Квачова Анна

Іавсюк Христина


Київська Сахара

Текст: Дуляницька Ольга

За тридцять хвилин пішки від станції метро Позняки на місці колишнього озера Княже Око знаходиться справжня київська пустеля! На виході з метро перейдіть невеличкий риночок, обідійдіть позаду супермаркет «Billa», а далі прямуйте повз «Епіцентр» та «Metro». Зазвичай це місце майже безлюдне, проте за гарної погоди від охочих влаштувати пікнік відбою немає. То й не дивно: півострів, оточений двома озерами, зачаровує красою. Пустеля охоплює досить велику площу, тож може повність заховати вас від міської метушні та гаміру. Більше того, ближче до центру місцевої Сахари, за обрієм не видно жодних ознак цивілізації. Місцеві жителі кажуть, що через будівництво цю територію зовсім скоро можуть огородити парканом. Тож відкладайте лінощі на потім і вйо до пригод!

03


Догори дригом Текст: Дуляницька Ольга

04

Небагато киян обтяжували себе пошуками цього чуда, але тисячі людей читають про нього в статтях на кшталт «Незвичайні та неймовірні будівлі світу». Київський «Кабачок на бочок» ставлять в один ряд з найпрекраснішими «перевернутими» спорудами Польщі, Німеччини та США. Хто не боїться залишати домашніх тарганів на самоті, вйо до найближчої станції метро! За двадцять хвилин від станцій Позняки або Дарниця кинеться вам у вічі ця споруда. Дістатися туди дуже легко й пішки, і транспортом: шукаєте на мапі вулицю Славгородську, 23. Фотосесія – безкоштовна, ціни в закладах, що всередині, - не студентські. Будівля має три окремі зали: ресторан, паб і дитяче кафе. Останнє, кажуть, користується неабиякою популярністю. Також подвір’я доповнюють сонячна батарея та веселий дідусь-охоронець.


ТрансфОрмуЙ уяВу речі, атмосфера цілком відповідає специфіці виставки: звучить «штучна» музика ( без слів і зі звуками роботів), часом випускають дим, цікаве оформлення стін: великі постери та фотографії з фільмів. Всім охочим слід поспішити, адже закриття виставки 17 березня. Зате можна не турбуватися через важкі будні, бо відвідати її можна кожного дня від 10.00 до 20.00. Ну і, звичайно, вартість квитка 40 гривень. Можете зекономити гроші і здоров’я, не сходивши один раз в МacDonalds. Дітям до чотирьох років, інвалідам чи сиротам вхід безкоштовний. Тому беріть молодших братиків, сестричок і пориньте у фантастичний світ роботів. Зрештою, кожен знає, що краще один раз побачити, ніж десять разів почути.

Текст: Калин Тетяна

Ви бачили коли-небудь роботів? Не в кінотеатрі, не по телебаченню і не на фотографії, а на власні очі? Якщо ні, то «ноги в руки» і бігом на виставку! «Роботи і трансформери» чекають на вас у ТРЦ «Мармелад», за адресою вул. Борщагівська, 154 (неподалік від станції метро «Шулявська»). Автор проекту, харківчанин Віталій Рубанов, створив всі експонати власноруч. Вони зроблені з різноманітних деталей автомобілів та тракторів. Проте їхні розміри можна порівнювати не з легковими автомобілями, а зі справжніми вантажівками. Наприклад, один з роботів, герой кінострічки «Трансформери» - Оптимус, сягає п’яти метрів, а важить понад тонну. Будьте впевнені: такого другого ви не побачите. Взагалі фанатам фантастики чи комп’ютерних ігор такого роду слід завітати сюди неодмінно. Саме на цій виставці повна деталізація улюблених героїв: Атом із фільму «Жива сталь», Френзі, Акрет і Бамблбі з «Трансформерів», Некрон з вигаданого паралельного світу «Вархамеру», Волл-І з однойменного мультфільму та інші. Крім того, експонати можуть рухати частинами тіла, а якщо добре попрохати, то відвідувачам персонально дозволять навіть ними покерувати. Ось чому, там дуже багато діток, які просто в захваті від «залізячок». Для них є і маленький робот в управлінні. До

05


06

24-річний американець іспанського походження Майкл Гонсалез охоплює повсякденне життя по-особливому. Переконати у цьому будь-кого здатне портфоліо фотографа. Взявши у руки камеру , він запрошує нас у власний світ: своєї фотографії. На фінішній прямій із зарядженого плівкою фотоапарата народжується документація витонченої краси. Отож, у вас є унікальна можливість почитати про Майкла Гонсалеза, як-то кажуть, «з перших вуст»:

Майкл Гонсалез


Впринципі, я не вважаю себе фотографом, бо більшість моїх праць – віддзераклення того, що я пройшов, та того, що я бачив. Та я навчаюсь цьому ремеслу: не так давно розпочав знімати відео. Можливо, звучатиме дещо самовпевнено, але відео – це те, що я, справді, вмію робити. Я проводив немало часу, знімаючи короткі сцени,

редагуючи їх, вирівнюючи кольори і т.і. Найголовніше те, що від цього я отримую неймовірне задоволення!» Я не працюю в певному стилі. Це можуть бути і фотопортети, і пейзажі, і багато чого іншого. Мабуть, так скаже будь-який сюрреалістичний фотограф. Своїми роботами я намагаюся розповідати історії, речі без слів: ти не просто фотографуєш за допомогою очей, а доповнюєш все досвідом, емоціями та серцем. Фотографія - це своєрідний погляд на світ, це фіксація навколишнього середовища за допомогою внутрішнього. Насправді, амбіційність мені доволі притаманна , проте процес фотографування – те, від чого ніколи не відмовлюсь. Я продовжую розвиватися, любити цю справу, роблю наступні кроки. І на завершення можу сказати, що в цьому немає кращих так, як і немає гірших. У кожного свій стиль, бо мистецтво, воістину, безмежне!» Як на мене, будь-який фотографпочатківець повинен прислухатися до слів Майкла Гонсалеза, сказати собі «Вперед!», або як кажуть, у нашому виданні «ВЙО!» і все у вас вийде.

Текст: Дубчак Владислав

« Мене звати Майкл Гонсалез і я старший син Марії та Педро Гонсалез. Народився та виріс у Гавані, на Кубі, в маленькому рибацькому селищі під назвою Джаманітас, яке розташоване недалеко від Ведадо – найбільшого міста у Гавані. Мої далекі родичі походять з Канарських островів в Іспанії та з Росії, проте я нічого про них не знаю, оскільки бачити їх мені не доводилось. Пам’ятаю як батьки розповідали мені багато історій про Кубу як дуже відому країну, в якій багато хто бажав побувати через її культуру та музику. Куба мала тісні звя’зки з СРСР. У 90-ті роки вона зіштовхнулася з великою кризою. Це були важкі часи для нашої родини. Все змінювалося настільки швидко, що люди просто не знали, який вихід знайти з подібної ситуації. Проте кубинці – народ винахідливий, деякі з них стверджують, що великий вклад у розвиток економіки зробив СРСР. Звучить дико, але це правда.

07


08

Фото: Майкл Гонсалез


09


10

UFW

SS 2014


UFW: як все відбувається насправді із псевдофілософією та банальщиною кожного українського дизайнера, вибрати основне та переписати текст. Звичайно, поміж цими справами, можна отримати хорошу нагоду поспілкуватись з модельєрами, та вислухати про всі їхні проблеми та невдачі, мовляв, то тканину не таку привезли, то гості іноземні не приїхали. Загалом, підготовка до українського тижня моди – дуже тендітна та часом нагадує мені хор стареньких бабусь: разом – це виглядає дуже гармонічно та симпатично, проте якщо відокремити деякі деталі, то подія не така вже й вишукана, принаймні підготовка до неї.

Текст: Дутчак Софія

Коли в країні або за її межами відбувається щось грандіозне, то ми, «приклеївшись» до екранів або газет, можемо лише спостерігати за всією фантастичністю чи масштабністю даної події. Деяким же щастить брати участь у підготовці та бачити всі недосконалості того чи іншого дійства. До таких «обраних» деякою мірою належу і я. Як відомо уже всім «затятим стилягам» нашої країни, головна професійна подія у сфері моди відбудеться у заплановані дати – з 14 по 19 березня, де українські дизайнери представлять 47 колекцій осінь-зима 2014-15. Ukrainian Fashion Week – це потужний проект, який приваблює своєю вишуканістю та пафосом багатьох людей. Але як же все насправді відбувається? Приїхавши до головного офісу UFW, ти не можеш відчувати різке здивування, адже він не викликає жодних емоцій, мабуть, лише збиває з пантелику те, що це не зовсім будівля, а … корабель. Всередині нічого особливого: столи, ноутбуки, нові меблі, перестрашені панянки, котрі бігають на своїх високих підборах та ламінують все, що трапляється їм на очі. Так, справді, процес ламінування – невід’ємна частина будь-якого тижня моди, адже бейджі для журналістів повинні бути охайними. Далі – цікавіше. Ти мусиш перечитати весь потік думок

11


Текст: Квачова Анна

«Листи янгола» проект, який допомагає онкохворим дітям. Це не гроші і не ліки, це всього-на-всього листи.

12

Стаціонарне дитяче відділення для тривалого (місяці і навіть роки ) лікування - ізольоване місце , де спілкування - переважно всередині між дітьми і мамами , іноді з волонтерами якщо ті прийдуть. З друзями часто спілкування обривається : хтось боїться або не знає , як поводит��ся з хворим другом , комусь просто стає нецікаво. В результаті і діти, і їхні батьки часто опиняються в ізоляції , а переживати такі випробування на самоті - важко. Але коли стороння людина виявляє до них інтерес , і робить це постійно - для них це дуже велика підтримка від розуміння , що вони комусь потрібні. Особистий ангел раз на тиждень передає дитині “ пошту “ : це може бути лист / листівка + невеликий подарунок / цікава роздруківка .... що завгодно , на що вистачить фантазії. Мета - підтримати і відвернути від лікарняних буднів. Молодшим дітям найчастіше пишуть від імені їх улюблених героїв казок / мультів - малюки вірять у таку дружбу , і для них цей як ожила казка . Старші діти розуміють , що пишуть їм звичайні люди - і для них це не менше диво : що незнайома людина перейнялась , захотіла підтримати і не зникає протягом довгого часу. Для мам той факт , що про їх хворій дитині хтось також щиро співчуває - зовсім щось позамежне і дуже важливе ! Важливо відчувати себе не самотнім у біді. Так, і для ангела це неймовірне відчуття, що комусь дійсно потрібна твоя підтримка, неймовірно дивитись на те, як дитина усміхається, коли бачить тебе, знати, що хтось таки чекає на твій лист, врешті решт. Це не вимагає коштів. Це вимагає уваги і просто сердечного співчуття. Для більш детальної інформації або участі у проекті звертатися сюди: angels@likarinfund.org


Незважаючи на важку ситуацію в країні, українські чоловіки вкотре гідно привітали своїх панянок. За оцінкою Forbes, напередодні 8 березня український роздріб заробив близько 17 млрд грн. Більше українці вклали тільки в новорічні свята. Та справжньою подією року стало 200-річчя від дня народження великого Кобзаря! Із усього розмаїття заходів найяскравішим у масштабі КНУ імені Тараса Шевченка стало видання власного альманаху студентських творів. У п’ятницю, 7 березня, студенти ІЖ за 12 годин написали та підготували до друку книгу «Мій Шевченко». Ця подія набула не лише університетського, але й всеукраїнського масштабу. Так і має бути. Нація мусить пам’ятати своїх героїв. Навіть через 200 років Шевченко актуальний, як ніколи раніше. І не лише в Україні. Кому ж ще встановлено більше 1300 монументів у всьому світі? (Звісно, не беручи до уваги невідомих солдатів та вождів тоталітарних режимів) Для редакції «Вйо!» Тарас Григорович є ще й прикладом руху та розвитку, прагнення підкоряти нові вершини та широти. І, хоч розваги на 8 березня – це, безперечно, плюс, але ювілей пророка святкуємо, як весілля в селі: гуртом і до останнього!

Текст: Івасюк Христина

Війна – війною, а свято – за розкладом

13


Мистецтво нового покоління На Майдані Незалежності та Європейській площі відкрились виставки картин, написані литовським художником Рімантасом Радішаускас. Кожна картина несе в собі пояснення і безумовно присвячена подіям, які відбувались на майдані протягом трьох місяців. Переважно зображені голі люди, які несуть в собі ознаку відвертості народу та його простоти. На даний момент на майдані тихо, стає все чистіше та привітніше, і лише дивлячись на ці картини моторошно стає, адже простими мазками художник передав страшні речі. Серед багатьох лавок з сувенірами ці картини кидаються в очі,і ніхто не може пройти повз. Люди приходять подивитися, пофотографувати, адже така ворчість на даний момент не може зрівнятися навіть з новими кінострічками. Це вже частина нашої історії, тому досить сидіти вдома не лише тому, що весна прийшла, а тому, що мистецтво нашої доби проходить повз вас. І повірте, фото в інтернеті чи на сторінках газет – це зовсім не те, адже на землі, де лилася кров за наше майбутнє ця виставка дає кожному надію, віру і любов.

14


15

Текст: Карташева Антоніна


16

Відагадай загадку та отримай пачку чіпсів у нагороду! “Якого маленького коника треба поставити між двома однаковими......” *продовження у The Shevchenko Post #2”

Вйо: “730”- ми ВсьЙО порішали за вас.


Vjo 02