ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ДЕРЖАВНОСТІ - частина 2

Таким чином, трагічні часи пережили українці, які проживали на землях, що відійшли до Польщі після Другої світової війни — в Лемківщині, Надсянні, Ряшівщині, Холмщині. Навіть уряд УРСР неодноразово заявляв, що ці споконвічні українські землі мають бути включені до складу республіки. Але поіншому розпорядився Й. Сталін. Нав’язавши польському народу прокомуністичний режим, він віддав ці землі, не питаючи місцевих жителів, Польщі. Уже з 1944 р. почалося переселення українців звідти на схід. У 1945–1946 рр. сотні тисяч людей втратили землю, майно і під військовим конвоєм були насильно перевезені в СРСР. Кількатисячний загін УПА-Захід, перейшовши річку Сян, став на захист мирного населення. Спроби польських регулярних військ ліквідувати повстанський рух провалилися. Його всебічно підтримувало населення. Не допоміг польським жовнірам і генерал К. Сверчевський. Українські партизани розгромили карателів, у сутичці загинув і сам генерал. Тоді три комуністичні режими — СРСР, ПНР і ЧССР уклали договір про спільні дії проти ОУН-УПА. З допомогою комітету державної безпеки (КДБ) уряд Польщі розробив у 1947 р. горезвісний план «Вісла». Спираючись на загони НКВС, 30-тисячне польське військо стерло з лиця землі всі оселі Лемківщини. 150 тис. українців було переселено в західні воєводства Польщі, на колишні німецькі землі. Щоб остаточно ополячити лемків, їх розміщали по дві-три сім’ї в одному селі. Частини УПА-Захід були розбиті в нерівних боях. Лише окремим загонам удалося перейти на Захід або на територію УРСР. Отже, соціально-економічний розвиток України у 40-х — на початку 60-х відбувався у складних умовах, коли після відбудови народного господарства виявилися серйозні недоліки у всіх сферах життєдіяльності суспільства, зумовлені, безроздільним пануванням командно-адміністративної системи. Пошуки шляхів удосконалення управління розвитком промисловості, будівництва та інших галузей народного господар577