analiz-anket-naukovtsiv-ta-stud-red

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова Наукова бібліотека

«Медіаграмотність: практичні навики та перспективи розвитку» Аналіз опитування

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова Наукова бібліотека

Медіаграмотність: практичні навики та перспективи розвитку Аналіз опитування

Вінниця, 2020 1

УДК 004.77:316.47:378(477) М42

Укладачі: Бондарчук Я. С., завідувач відділу науковометодичної роботи Мельник М. І., заступник директора бібліотеки Відповідальна за випуск Кравчук Н. М., директор бібліотеки

М42 Медіаграмотність: практичні навики та перспективи розвитку : аналіз опитування / ВНМУ ім. М. І. Пирогова, Наукова бібліотека ; упоряд. Я. С. Бондарчук, М. І. Мельник ; відп. за вип. Н. М. Кравчук. – Вінниця, 2020. – 28 с. У виданні представлені результати дослідження рівня медіаграмотності, проведеного серед студентів та науковців ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Отримані результати стануть орієнтиром для подальшого розвитку сучасного простору медіаграмотності науковця та студента, допоможуть у створенні нових форм та сервісів бібліотечного супроводу під час здійснення наукових досліджень та появи нових проектів.

УДК 004.77:316.47:378(477)

2

Вміння та навики медіаграмотності є важливим показником компетентності особистості в сучасному інформаційному світі. Фахівець будь-якої галузі має володіти майстерністю швидко і раціонально визначати коректну й достовірну інформацію з-поміж великого обсягу непідтвердженої та фейкової інформації. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні, яка була ухвалена в 2010 р., визначає, що медіаосвіта є складовою частиною навчально-освітнього процесу і має на меті формування медіакультури суспільства та підготовку особистості до ефективної та безпечної взаємодії з продуктами масмедіа. На сьогодні в Україні медіаосвіта знаходиться на етапі впровадження та стандартизації її змісту [3]. Міністерство освіти і науки України, керівництво закладів вищої освіти, асоціація українських студентів та інші організації ефективно співпрацюють задля розвитку медіаграмотності серед студентської молоді України. В 2018 р. десять ЗВО України долучилися до реалізації проекту програми ЄС Erasmus+ КА2 за напрямком Capaсity Building in Higher Education «Журналістська освіта задля демократії України». В результаті ЗВО, учасники проекту, представили актуальні та оновлені навчально-освітні програми своїх університетів. Мета проекту передбачала ефективний розвиток медіаграмотності, підвищення якості бакалаврських і магістерських програм з курсу журналістики та налагодження журналістської співпраці й мобільності [4]. На підставі аналізу пріоритетності та актуальності медіаграмотності в сучасному житті, зрозумілим є те, що медіаграмотність є важливим базовим навиком не лише студентів, а й науковців. Керівництво Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (ВНМУ) сприяє розвитку вмінь та навиків в оцінці впливу інформації на професійне становлення та власне життя.

3

В навчально-освітній діяльності університету активно впроваджуються та використовуються комп’ютерні технології, в науковій бібліотеці функціонує сучасний зал електронної інформації на 30 автоматизованих робочих місць з безкоштовним доступом до мережі Інтернет. В результаті студенти, аспіранти, науковці, професорсько-викладацький склад університету забезпечені не лише навчальною та науковою літературою, а й мають змогу використовувати ресурси вільного доступу для навчання та особистісного розвитку. Мета дослідження «Медіаграмотність: практичні навики та перспективи розвитку» полягала у визначенні рівня медіаграмотності читачів Наукової бібліотеки ВНМУ. Було сформовано опитувальний лист із 30 запитань: 16 – для студентів та 14 – для науковців університету. Опитувальник умовно можна поділити на три блоки: перший блок визначає канали отримання інформації, другий – відображає індивідуальні уміння та навики медіаграмотності в повсякденному житті студентів, третій – стосується навиків медіаграмотності в навчальній діяльності. До деяких запитань опитувальника передбачалося декілька варіантів відповіді. Респондентами опитування стали 47 студентів, з них 43 (91,3 %) навчаються на третьому курсі університету, 3 (6,5 %) – на четвертому та 1 (2,2 %) на п’ятому курсах (рис. 1). Для коректного результату основною цільовою аудиторією обрано студентів третього курсу, які, адаптувавшись до самостійного вдосконалення та навчання, повинні володіти достатнім рівнем навчально-освітніх умінь та мати досвід роботи з інформацією: здійснювати пошук, обробку та аналіз інформації, створювати власні наукові проекти, проводити самостійні дослідження, тощо.

4

Рис.1

Аналізуючи перший блок відповідей студентів стосовно каналів отримання інформації, можна зробити висновок, що для респондентів основним джерелом інформації про події в Україні та світі є соціальні мережі (93,5%), суспільна комунікація з родичами, друзями, колегами по навчанню (80,4%), українське телебачення (56,5%). Лише 4,3% респондентів дізнаються про актуальну інформацію та новини з друкованих ЗМІ та 2,2 % користуються незалежною транснаціональною мультимедійною корпорацією «Телебачення Торонто», YouTube, новини Google (рис. 2).

Рис 2.

5

Очікуваним виявився результат відповідей на запитання щодо джерел, яким довіряють студенти та вважають авторитетними (рис. 3). Перші позиції знову належать соціальним мережам (48,9%), родичам, друзям та знайомим (37,8%), українському телебаченню (33,3%) та друкованим виданням (20%). 11 % респондентів висловили власну думку про те, що всю інформацію піддають сумнівам і критичному аналізу, а 4,4 % респонденти достовірним джерелом інформації вважають офіційні сайти.

Рис. 3

Соціальні мережі, на думку сучасних студентів, є швидкими та мобільними каналами, з допомогою яких можна знайти експертів, фахівців різних галузей, чиї погляди цікаві та важливі. Головна проблема соціальних мереж в тому, що користуючись мотивом пошуку необхідної інформації чи авторететної думки, можна потрапити під дію фейкової інформації, яка самостійно знаходить об’єкт власного впливу. Актуальними каналами інформаційної комунікації респонденти відмітили такі мережі: Instagram – 76,6 %; Facebook – 68,1 %, телеграм – 19,1 % та Google – 8,5 % (рис. 4). В опитуванні були 6

представлені й російські соціальні мережі, які студенти не використовують взагалі.

Рис. 4

Оскільки сучасна молодь основним засобом отримання інформації вважає соціальні мережі, то позитивним показником є те, що студенти усвідомлюють небезпеку, яка чатує у віртуальному просторі. 80,9 % респондентів визнають, що в соціальних мережах багато фейків та дезінформації, і 19,1 % студентам було важко визначитись із відповіддю на це запитання (рис. 5).

Рис. 5

7

Стосовно індивідуальних умінь та навиків медіаграмотності студентів, то лише 12,8% респондентів вважають, що без проблем здатні відрізнити якісну інформацію від фейкової; 59,6% опитних стверджують, що частіше все ж вдається піддати критичному аналізу отриману інформацію; 23,4% студентів визнали проблему, яка полягає в складності критичної оцінки інформації та 4,3% респонденти не здатні самостійно відрізнити якісну інформацію від фейкової (рис. 6).

Рис. 6

Аналіз критеріїв, за якими студенти ідентифікують фейкову інформацію, відобразив основні характеристики неправдивої інформації, на які, в першу чергу, звертає увагу студентська молодь ВНМУ. 76,6% респондентів визначили, що розрізняють інформацію, яку поширюють боти в соціальних мережах. Це вміння важливе та актуальне, адже природа маніпулювання з допомогою ботів досить складна. Не дивлячись на те, що бот – це програма, яка виконує одноманітне завдання, результати їхньої роботи досить часто стають об’єктом уваги «лідерів думок», що мають авторитет та велику кількість підписників. На другому місці критерій, який викликає недовіру в студентів, полягає у відсутності авторства інформації. На це звертають увагу 48,9% респонденти. В даному випадку 8

відстуність авторства є найпростішим критерієм, що може викликати запитання з приводу інформації, що спричиняє недовіру. 21,1% опитаних студентів відзначили ще одну важливу деталь, яка полягає в пошуках та оцінці першоджерела, а також перевірці інформації на офіційних сайтах. Також студенти звертають увагу на лексику повідомлень.

36,2% респондентів визначають занадто емоційний зміст інформації як такий, що може бути створений з метою маніпуляції. Доречно також звернути увагу, що студенти мають свій власний список авторитетних джерел, яким вони довіряють. Для 36,2% респондентів інформація, яка з’явилась в ЗМІ, що не входять до числа авторитетних джерел, буде викликати сумніви та потребувати перевірки (рис. 7)

Рис. 7

На питання яким чином респонденти відрізняють правдиву інформацію від недостовірної та маніпулятивної, більшість самостійно аналізують інформацію з різних джерел – 78,7%, що заслуговує особливого схвалення; запитують думку авторитетних знайомих, які мають професійне відношення до теми – 46,8%. Ініціюють дискусії в соціальних мережах, звертають увагу на дописи та коментарі 29,8% студентів (рис. 8).

9

В даному випадку потрібно зауважити, що така практика не є результативною, адже важко зрозуміти наміри та рівень професіоналізму людей, які долучилися до дискусії. Проте представлений варіант може сприяти розширенню меж аналізу інформації. Люди, які долучаються до дискусії, пропонують власні думки та підтверджують їх різними джерелами інформації.

Рис. 8

Високий рівень медіаграмотності опитаних студентів ВНМУ підтверджується розумінням сутності досліджуваного питання. 93,6% респонденти охарактеризували медіаграмотність як сукупність знань, мотивів і вмінь, що сприяють аналізу та критичному розумінню процесів функціонування медіа в суспільстві. Лише 6,4% опитаних студенти невірно розуміють межі вливу інформації, що може мати негативну дію на свідомість та думку людини (рис. 9). Визначені респонденти вважають медіаграмотність як здатність аналізувати та критично оцінювати інформацію лише з мережі Інтернет.

10

Рис. 9

Аналізуючи блок запитань, які стосуються вмінь та навиків медіаграмотності у навчально-освітньому процесі, опитані студенти найчастіше отримують інформацію з різних онлайн-ресурсів – 95,7% та здійснюють пошук джерел в бібліотеці – 31,9% респондетів (рис. 10).

Рис. 10

У Науковій бібліотеці ВНМУ в залі електронної інформації спостерігається високий рівень відвідуваності студентів, де надаються можливості використання інструментів відкритого доступу до онлайн ресурсів та бібліографічного пошуку інформації у власних базах даних.

11

Для поглиблення знань 76,1% респондентів здійснюють самостійний пошук інформації; для 45,7% – важлива думка викладача, тож вони звертаються до бібліотеки в пошуках рекомендованих джерел; та 6,5% опитаних студентів відразу звертаються до бібліотеки з метою пошуку інформації для навчальних потреб (рис. 11).

Рис.11

Авторитетність думки фахівця з певного медичного напрямку має значення для студентів ВНМУ. 71,1% респондентів відзначили, що авторство публікації є ознакою довіри до джерела та його використання у формуванні професійних компетентностей в майбутній лікарській справі (рис. 12).

Рис. 12 12

Під час навчально-освітнього процесу актуальною та важливою є робота університету і бібліотеки у справі формування культури академічної доброчесності, де вміння та навики медіаграмотності складають основу доброчесного академічного життя студента та науковця. Медіаграмотність в доброчесній практиці полягає в ефективному та інформаційному пошуці надійних джерел інформації, володінні правилами наукового цитування, перевірці наукових досліджень на плагіат, використанні міжнародних стилів бібліографічних посилань. Загалом, основними кртеріями академічної доброчесності є: відповідальність, прозорість, справедливість, точність та чесність. Оскільки студенти ВНМУ в майбутньому стануть авторами наукових статей та досліджень, в анкетування включено ряд запитань з приводу розуміння академічної доброчесності. Більшість опитаних респондентів, а саме 72,3% правильно визначили сутність та розуміння дефініції академічної доброчесності, що полягає в комплексі етичних принципів, які визначені законом та мають використовуватись учасниками освітнього процесу під час навчання, викладання та здійснення наукової та іншої діяльності з метою забезпечення довіри до результатів наукових та інших досягнень (рис. 13) [5].

Рис. 13 13

У відповідь на запитання, чи вдавалися студенти до недоброчесних практик (списування та використання інформації без посилання на автора), 66% респондентів відповіли, що так; 34% зазначили, що не вдавалися до недоброчесного використання результатів чужої діяльності (рис. 14). Така ситуація є характерною нормою для більшості людей. Призедентка УБА та директорка бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського на сесії «Світові тренди університетських бібліотек як виклики для українських бібліотекарів» Х Львівського міжнародного бібліотечного форуму (2019 р.) висловила тезу про те, що порушення доброчесних практик починається з моменту, коли батьки, створюючи творчі роботи в дитячий садок, видають їх за результат діяльності власної дитини. Таким чином надається некоректна інформація про творця роботи.

Рис.14

Не дивлячись на те, що більшість опитаних студентів мали досвід викорисання недоброчесних практик в різні періоди власного життя, 87% вважають справедливою та необхідною функцію перевірки наукових робіт на плагіат (рис. 15).

14

Рис. 15

Доцільно звернути увагу на особисте відношення опитаних студентів до ситуації, в якій змодельовано використання їх наукової роботи без зазначення авторства. Відповідь дали 41 респондент з 47. Із них 41,2% висловили власну негативну позицію (рис. 16). Представлено й інші погляди, а саме: «Якщо робота наукова, що потребувала багато часу і сил, звернуся до відповідних органів за порушення авторського права. Якщо це просто допис у соціальних мережах, скоріше за все мало зверну на це увагу», «Я вважаю, що в даній ситуації слід спершу врегулювати цю ситуацію мирно, а в іншому разі звернутись до суду. Будь-яка праця має бути винагороджена і зазначення авторства, це як мінімум». Деякі студенти висловилися про роль та значення авторського права в питанні збереження інтелектуальної власності. Цікава думка одного з опитаних студентів: «Якщо я завантажив роботу в мережу, то прекрасно розумію наслідки. Вона стане доступною і може бути використана без зазначення мого авторства». Представлена теза демонструє проєкцію на індивідуальні характеристики віддаленої особи, яка може недоброчесно скористатися працею. Проте усвідомлене розуміння вільного доступу до наукової роботи не має стати на 15

перешкоді розвитку руху до відкритих знань, що забезпечують авторитетність дослідника, безпосередній розвиток досліджень та сприяють ефективній науковій комунікації та співпраці.

Рис. 16

*** Окремим дослідженням рівня медіаграмотності та академічної доброчесності було анкетування науковців ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Представлений зріз дав можливість порівняти ключові характеристики медіаграмотності з точки зору досвіду, багажу знань, трансформації академічної доброчесності з площини студентського розуміння в простір практичного застосування в діяльності науковця. Респондентами дослідження стали 14 науковців (представників кафедр університету), які надали відповіді на Google Форму «Медіаграмотність: практичні навички та перспективи розвитку», що була надіслана на електронні адреси кафедр університету.

16

Не дивлячись на те, що кількість відповідей науковців дещо менша від кількості відповідей студентів, які взяли участь в опитуванні, проте отриманої інформації достатньо, щоб систематизувати та порівняти дані, що стосуються вмінь та навиків медіаграмотності двох цільових категорій дослідження. Із відповідей науковців, основними джерелами отримання інформації у повсякденному житті є соціальні мережі – 71,4%, українське телебачення – 57,1% та поділили між собою третю позицію друковані видання і комунікація з родичами, друзями та колегами – по 28,6%. Наряду з інтернет ресурсами респонденти вказали на ще один засіб масової інформації – радіо (рис. 1).

Рис. 1

Порівняльний аналіз основних джерел інформації студентів та науковців ВНМУ представлений у таблиці. Порівняльна характеристика основних джерел інформації Джерела інформації соціальні мережі родичі, колеги, друзі українське телебачення друковані періодичні видання YouTube, новини Google, телебачення Торонто, Інтернет видання, радіо 17

Студенти 93,5 % 80,4 % 56,5 % 4,3 % 2,2 %

Науковці 71,4 % 28,6 % 57,1 % 28,6 % 14,2 %

Аналогічним є рівень довіри науковців до обраних інформаційних джерел: 57,1% респондентів відмітили соціальні мережі, 35,7% – пресу, по 21,4% – українське телебачення та думку родичів, друзів і колег (рис. 2).

Рис. 2

Науковці університету, як і студентська молодь, надають перевагу соціальним мережам та визначають їх сучасним інструментом новинного простору. На відміну від студентів, усі науковці найбільше користуються мережею Facebook, для 21,4% актуальним є Instagram та 21,3 % – Telegram (рис. 3).

Рис. 3

18

Медіаосвіту та медіаграмотність науковці розглядають як важливий процес саморозвитку кожної особистості. Це підтверджує і той факт, що 92,9% респондентів вказали на великий відсоток фейкової інформації в соціальних мережах, і лише 7,1 % респонденту важко було визначитися з відповіддю (рис. 4).

Рис. 4

Отже, опитані науковці та студенти університету розуміють і об’єктивно оцінюють наслідки шкідливого впливу неперевіреної та маніпулятивної інформації в соціальних мережах, які є для них одними з основних джерел отримання інформації. В сучасному світі тенденція до поширення вигаданої інформація зростає, і дедалі важче відрізнити вигадку від правди. Підтвердженням цьому є відповіді опитаних науковців. Лише один респондент впевнено відповів, що легко відрізнить якісну та перевірену інформацію від фейкової та 50% вважають, що часто відрізняють. Для 35,7% опитаних науковців ця проблема виникає часто, та 1 респондент взагалі не орієнтуються у фейковій інформації (рис. 5).

19

Рис. 5

Критерії, за якими опитані науковці ідентифікують фейкову інформацію, відповідають високому рівню основних вмінь та навиків медіаграмотності, які полягають в аналізі та критичній оцінці змісту продукту мас-медіа (рис. 6).

Рис. 6 Респонденти розуміють, що заголовки текстів можуть бути наживкою, щоб зацікавити читача, який ризикує отримати та поширити невірну інтерпретацію події. Тож 57,1% опитаних науковців розпізнають фейкову інформацію за тим критерієм, коли її назва не відповідає змісту статті. Характерними ознаками інформації, яка потребує детального аналізу та викликає сумніви, є відсутність авторства в джерелі – на це вказали 42,9 % 20

опитаних науковців. Наявність авторитетних джерел є важливою для 35,7% респондентів, адже інформація, яка з’явилась в ЗМІ, що не викликають довіру, потребує перевірки та піддається сумніву. Доречно вказати й інші важливі критерії оцінки інформації, а саме: 35,7 % науковців вважають, що обов’язкової перевірки потребує інформація, яка має посилання на пост із соціальної мережі, 28,6 % респондентів вказали на виклик сумніву в новини, що подана занадто емоційно. Важливими є інші ознаки: інформація подана лише одним джерелом; інформація маніпулятивна, тобто аргументи не співпадають з доказами; заявлені факти не мають підтверджень; інформація не має підтверджень на офіційних веб сайтах та документах. Будь-яка інформація залежить від ступеня надійності джерела, що створює чи поширює новину. Опитані науковці ВНМУ володіють вмінням самостійно аналізувати інформацію з різних джерел і визначають цю дію важливою в питанні отримання якісної інформації. Тож 100% опитаних респондентів саме з допомогою аналізу інформації з різних джерел знаходять надійні та компетентні джерела (рис. 7).

Рис. 7

21

Опитані науковці розуміють основні функції медіаграмотності, всі учасники анкетування правильно визначили сутність дефініції визначеного поняття (рис. 8).

Рис. 8

Варто вказати на те, що 92,9% опитаних науковців університету задля розвитку професійних знань користуються переважно освітніми онлайн ресурсами та 35,7% звертаються до бібліотеки. А також для розвитку професійних компетентностей передплачують професійні періодичні видання і використовують офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я України (рис. 9).

Рис. 9

22

Актуальним та важливим для розвитку української науки є використання вченими наукометричних баз даних, завдяки яким розвивається наукова комунікація, забезпечується аналіз міжнародних наукових здобутків і досліджень, а також наукова спільнота має можливість оцінити та спрогнозувати тренди наукового і технічного розвитку. У ВНМУ створені умови для безкоштовного доступу до баз даних Scopus та Web of Science, а Наукова бібліотека забезпечує науковий супровід можливостей наукометричних баз. Як свідчать результати опитування, доступ до міжнародних знань та досліджень є важливим для науковців університету і 71,4 % опитаних респондентів використовують їх для поглиблення професійних знань та розміщення власних наукових досягнень (рис. 10).

Рис. 10

З питань обрання журналів для публікації, що індексуються міжнародними науковими базами, 64,3% науковців університету самостійно знаходять їх перелік, 57,1% користуються порадами колег, які уже мають досвід у цьому, та 21,4% звертаються по допомогу до бібліотеки (рис. 11).

23

Рис. 11

Важливим питанням медіаграмотності у сфері науки та в товаристві наукової спільноти є стан та перспективи академічної доброчесності, від якої залежить рівень довіри суспільства. Світова академічна спільнота окреслила критерії академічної доброчесності, що полягають у відсутності будь-якого обману в навчально-освітньому процесі, визначаються довірою між студентом та викладачем, потребують справедливості за заслужену працю, відповідальності та підзвітності [1]. Академічна доброчесність в колі наукового співтовариства є частиною основних критеріїв медіаграмотності в житті суспільства, адже визначає стан довіри, відповідальності та поваги в науковому колі, для якого такі чесноти як чесність та справедливість постають на першому місці та є основою медіаграмотної діяльності ЗМІ. Використання чужих авторських робіт, думок і текстів, відсутність правильного посилання на джерело є порушенням закону і основних принципів медіаграмотності. На думку Голови «Unichek Україна» Андрія Сідляренка, вчені вдаються до плагіату свідомо, а інколи й ні. Опрацювавши велику кількість наукових робіт, деякі тези науковець несвідомо може видати за власні під час написання дослідження. Тому навіть хорошому фахівцеві важко уникнути запозичень чужих думок та ідей [2].

24

З даною ситуацією у світі й Україні погоджуються опитані науковці ВНМУ: 57,1% вважають рівень академічної доброчесності в Україні середнім, 42,9% – низьким (рис. 12).

Рис. 12

Науковці висловили також особисте ставлення до ситуації, пов’язаної з плагіатом їхніх робіт та недоброчесними практиками (рис. 13).

Рис. 13

25

Аналізуючи ситуацію в Україні, яка підтверджується думками опитаних науковців ВНМУ, доречно вказати на те, що 92,9% респондентів вказують на необхідность впровадження проєктів та ініціатив, що сприятимуть розвитку академічної доброчесності в українській науці (рис. 14).

Рис. 14

Отже, на основі аналізу відповідей студентів та науковців ВНМУ ім. М. І. Пирогова на тему медіаграмотності, можна зробити висновок, що студентська молодь та вчені університету володіють основними вміннями та навиками медіаграмотної особистості. В основному це проявляється у здатності самостійно аналізувати інформацію з різних джерел та ініціювати обговорення важливих тем, що потребують додаткової перевірки. Ще один важливий показник полягає у визначенні соціальних мереж як основного джерела отримання інформації, який має авторитетність серед студентів і наукової спільноти та є трендом сучасного суспільства. Важливо, що обидві цільові аудиторії дослідження усвідомлюють наявність в соціальних мережах великої кількості фейкової інформації, яка потребує критичного аналізу та перевірки. Для поглиблення знань та особистісного розвитку студентська молодь і науковці у своїй більшості використовують онлайн ресурси. Саме від здатності оцінити рівень якості віртуальних джерел залежить 26

користь та практична цінність інформації, що матиме наслідки в житті кожної конкретної особистості. Загалом респонденти об’єктивно оцінюють складність, загрози, негативний вплив та наслідки від неправдивої, фейкової інформації. Зроблені в результаті опитування висновки підтверджують актуальність і значення основних вмінь та навиків медіаграмотності, які є індивідуальною вакциною в протидії інформації, що здатна зашкодити та негативно вплинути на життя кожної окремої особистості як в професійному, так і в повсякденному житті. Список використаних джерел 1. Академічна доброчесність в Україні: ілюзія чи перспектива? [Електронний ресурс] // Центр досліджень регіональної безпеки. Сумський державний університет : [вебсайт]. – Електрон. текст. дані.

– Режим доступу: http://rcrs.sumdu.edu.ua/all-news/123-2016-09-15-21-18-17.html (дата звернення: 26.12.2019). – Назва з екрана.

2. Академічна доброчесність: практичний вимір [Електронний ресурс] // Osvita.ua : [вебсайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/akademdobrochesnist/64191/ (дата звернення: 26.12.2019). – Назва з екрана.

3. Власенко, І. А. Формування медіаграмотності студентів: практичний аспект / І. А. Власенко, М. С. Олійник // Теорія і практика сучасної психології. – 2018. – № 2. – С. 115–118.

4. Десять українських вишів взялися за покращення журналістської освіти [Електронний ресурс] // УКРІНФОРМА : [вебсайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://bit.ly/37lxYpW (дата звернення: 26.12.2019). – Назва з екрана.

5. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] // Законодавство України : [вебсайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 26.12.2019). – Назва з екрана.

27

Для нотаток

28