Issuu on Google+

НАША ПРАВДА Газета про ліцеїстів та для ліцеїстів Запорізького обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник»

№7 ЖОВТЕНЬ 2013 Не чоловіча риса – поступатися долі

Свято проголошення ліцеїстами урочистої клятви відбулося! Свято, на яке чекали і до якого готувалися всі! 28 вересня в урочистій обстановці, біля прапора ліцею, перед строєм ліцеїстів, в епіцентрі поглядів своїх рідних і близьких, перед своїми командирами, наставниками, вихователями і вчителями, ліцеїсти другої роти оголосили Клятву ліцеїста. З цього моменту вони стали частиною нашої родини, кадетської спільноти, вони присяглися дотримуватись правил поведінки, гарно вчитись, виховувати в собі найкращі людські якості, патріота та громадянина своєї Батьківщини, бути відповідальними спадкоємцями славетних військових традицій. В урочистостях прийняли участь особовий склад та командування ліцею, представники органів місцевої влади, різних організацій та духовенство, прибули батьки та близькі ліцеїстів з усієї України. Щасливі та схвильовані батьки захоплено спостерігали за своїми синами, які багато чому навчилися за цей місяць. Батьки та гості були приємно здивовані, адже вчорашні школярі, в розпорядженні яких був лише місяць для оволодіння ратною справою, продемонстрували чудову стройову підготовку. Особлива атмосфера гордості охопила всіх присутніх, побачене видовище не залишило байдужими нікого. Згідно традицій, свято розпочалося з виносу прапора ліцею, доповіді начальника навчальної частини Кульки Р. М. начальнику ліцею Стрельникову М.В. про готовність ліцею до урочистостей, виконання Державного гімну України і відкриттям мітингу. Благословив майбутніх захисників Вітчизни духовний наставник ліцею, протоієрей Іоанн Карташов.

Звичайно, найголовнішу установку своїм вихованцям дав начальник ліцею – полковник Стрельников Микола Васильович. Він відмітив, що клятва покладає на ліцеїстів всю повноту відповідальності за виконання ними ними своїх обов’язків, побажав гарно вчитися і вступити в ВНЗ на бюджетну форму навчання. Привітали ліцеїстів та їх рідних почесні гості: ректор ЗНТУ, академік Вищої школи України, професор, доктор технічних наук Бєліков С. Б.; заступник осередку Федерації військово-спортивних багатоборств, майстер спорту з боксу. майор запасу Азізян Карлен Саакович; заступник голови райадміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Ковпак В.М. Заступник міського голови м. Вільнянська Гуляєв Валерій Іванович привітав і нагородив наших ліцеїстів подяками за участь в міських урочистих заходах. В цей прохолодний, але сонячний день звучали і вірші, і пісні, показовий виступ професіоналів з «Гепарду», і чарівні дівчата з ЦДЮТ в українських костюмах виконали танець, присвячений нашому молодому поповненню, але родзинкою стало дефіле з карабінами (під керівництвом майора Мартіросова В. Ю.), які під музикальний супровід показали ліцеїсти другого курсу, Було видно, що за рік навчання ліцеїсти оволодівали не

не тільки знаннями, але й вміло навчилися тримати зброю, продемонстрували неймовірні чіткі та злагоджені рухи. Від імені всіх матерів своїми враженнями з нами поділилася Костюк Н.К., мама ліцеїстів Дмитра та Івана Костюків: «За прошедший месяц обучения в лицее сыновья изменились в лучшую сторону. Им очень нравится учиться в лицее, ведь это их выбор. Хотя, наверное, трудновато: больше требований, больше организованности и ответственности, но они ни разу не жаловались. Нравится им коллектив преподавателей. У них даже какие-то планы на будущее начинают появляться. Хочется пожелать всем ребятам здоровья, старательности, выдержки, больших успехов в обучении, чтобы они выбрали свою верную дорогу в жизни, и пусть им благоприятствует удача. Коллективу преподавателей желаю здоровья, терпения, мудрости и успехов в вашем нелегком труде.» Свято пройшло, але цей урочистосвятковий день нехай залишиться в пам’яті кожного ліцеїста, як день його першої клятви, як початок чогось важливого і відповідального в житті. Пам’ятайте слова клятви, які ви урочисто оголосили перед своїми батьками, дідами, братами і сестрами, педагогами, офіцерами, товаришами, і без сумніву слідуйте їм. Ми прийняли вас в нашу ліцейську родину, ми віримо в вас, в ваші майбутні здобутки і перемоги, не підведіть нас і ваших рідних!


НАША ПРАВДА

стор. 3

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА За роки довоєнних п'ятирічок Запоріжжя перетворилося на велике індустріальне місто, стало одним із центрів з виробництва чорних та кольорових металів, важкої промисловості та електроенергетики Радянського Союзу. Багато у чому саме через своє промислове значення, географічне розташування та наявність у місті стратегічно важливих мостів через важр. Дніпро Запоріжжя відіграло помітну роль на початковому етапі Великої Вітчизняної війни. 22 червня 1941 року нацистська Німеччина здійснила напад на Радянський Союз, розпочалася Велика Вітчизняна війна. Нелегкі випробування у роки Великої Вітчизняної війни випали на долю нашої Батьківщини. Не оминули вони і Запоріжжя. Перше бомбардування Запоріжжя німецька авіація здійснила вже 22 липня. У серпні почалися запеклі бої на підступах до Запоріжжя. 18 серпня 1941 року німецьким військам вдалося прорвати оборону частин Червоної армії західніше Запоріжжя і захопити правобережну частину міста і острів Хортиця. Німецькі війська розпочали гарматномінометний обстріл лівобережної частини Запоріжжя, перш за все все Дніпрогесу і промислової зони. Від прямого влучення снаряда вибухнув міст, що з'єднував о. Хортицю з лівим берегом. Надвечір 18 серпня радянськими військами, через загрозу прориву німецьких військ, було підірвано греблю Дніпрогесу. Разом з підривом греблі було прийняте рішення про знищення генераторів гідроелектростанції. Героїчна оборона міста тривала півтора місяці. 4 жовтня 1941 року, за наказом Ставки Верховного Головнокомандування, Червона армія залишила Запоріжжя. Німецькі війська захопили місто, розпочався період окупації. Два роки Запорізька область була окупована фашистськими військами. Однак перемоги Червоної армії у Сталінградській і Курській битвах докорінно змінили хід не лише Великої Вітчизняної, але і всієї Другої світової війни. Червона армія перейшла у наступ. Розпочалися бої за визволення України. На вересень 1943 року фронт наблизився до Запорізької області. Для оборони Запоріжжя німці створили так званий Запорізький плацдарм, який став частиною системи німецьких оборонних споруд, яка отримала назву Східного валу. Східний вал керівництво нацистської Німеччини оголосило неприступною фортецею на шляху наступаючих радянських військ.

№ 7 жовтень 2013

Запорізький плацдарм було добре підготовлено до оборони. Майже рік тут будувались оборонні рубежі. Оборонні укріплення тут мали два обводи. Перший починався за 14 км до міста. Кожна з трьох ліній траншей мала доти. Протитанковий рів шириною 5–6 м і глибиною 3–4 м оперізувала дротяна загорожа, за якою тягнулися мінні поля. Внутрішній оборонний рубіж був насичений залізобетонними вогневими точками, замаскованими мінометними та артилерійськими позиціями, ходами сполучення з металевим перекриттям. Споруди в міській смузі були пристосовані до тривалої оборони. Всередині міста були створені три оборонні рубежі. Загальна довжина збудованого німцями на підступах до Запоріжжя укріпленого району сягала 40 км , ширина - 18-25 кілометрів.

Скільки людей, скільки досвідчених воїнів, зовсім молодих хлопців полягли за звільнення нашого міста. До останньої хвилини, до останнього свого подиху вони боролися, били ворога, просувались до перемоги. І ми, нащадки переможців, просто не маємо права забути і не шанувати тих, хто подарував нам майбутнє… Вічна їм пам'ять… Вічна слава переможцям. Яценко Микола Лаврентійович (19.05.1923-14.10.1943) Герой Радянського Союзу, радянський військовик, лейтенант, учасник Другої світової війни, командир взводу 39-ї танкової бригади 23-го танкового корпусу Південно-Західного фронту.

Для оборони Запоріжжя ворог терміново стягував війська з різних ділянок фронту. Перед вирішальним боєм за Запоріжжя Загалом німецьке танковому взводу під командуванням командування зосереди- лейтенанта Миколи Яценка було доручено ло на плацдармі 35 тисяч солдат та офіцерів, провести розвідку боєм. Рано-вранці 14 жовтня близько 600 гармат та мінометів, 200 танків та 1943 року першим увірвався до міста танк М.Яценка. З боями прориваючись на штурмових гармат У боях за визволення Запоріжжя приймали участь привокзальну площу Запоріжжя-1, екіпаж знищив ворожий «Тигр», потім здійснив рейд війська 12-ї армії генерал-майора О. Данилова, 8-ї до Дніпра. гвардійської армії В. Чуйкова і 3-ї гвардійської Отримавши наказ просуватись до центру міста, армії Д. Лелюшенка, 23-й танковий і 1-й Яценко рушив вперед. На шляху був гвардійський механізований корпуси, повітряне замінований міст через річку Мокра Московка. прикриття штурмуючих військ здійснювала 17-а Під вогневим прикриттям М.Яценко залишив повітряна армія під командуванням В. Судця. танк і розмінував міст. Тільки під прикриттям Вирішальний наступ радянських військ на інших наших танків на шаленій швидкості йому Запоріжжя розгорнувся в ніч з 12 на 13 жовтня вдалося проскочити міст і знищити ворожі 1943 року. Несподівано для німців радянські укріплення на іншому боці. Під час бою було війська завдали удару силами 8-ї гвардійської вбито стрілка екіпажу Лебєдєва, місце якого армії генерала В. Чуйкова, у битві за Запоріжжя зайняв Яценко і, будучи важко пораненим, підбив 3 німецькі танки. настав злам. У ніч з 13 на 14 жовтня розпочався штурм вже В ході цих боїв екіпаж танка лейтенанта Яценка безпосередньо міста. Бої за Запоріжжя стали ліквідував 3 танки, самохідну установку, 6 прикладом першого нічного штурму великого гармат та мінометів, 7 кулеметів, 7 автомашин, 10 вогневих точок і понад 100 солдатів і міста силами кількох армій. офіцерів супротивника. Після потужної артилерийської підготовки в атаку Останній німецький танк і екіпаж Яценка на ворожі позиції пішли радянські танки з вистрелили одночасно і підбили один одного. включеними фарами. На броні танків Так загинув смертю хоробрих екіпаж танка, розташовувались десантники. На світанку 14 який відкрив шлях радянським військам в м. жовтня радянські війська війська вийшли на Запоріжжя. околиці міста. Окремі підрозділи увірвались на Лейтенанту Яценку було лише 20. Його останні міські вулиці і вели там бій. слова по рації були: «Мы горим, но пока есть Першими до міста увірвались снаряды и мы живы, будем громить врага». За героїзм при звільненні м. Запоріжжя танкісти 39-ї танкової бригаМ.Яценко посмертно нагороджений званням ди та бійці 59-ї гвардійської Героя Радянського Союзу. стрілецької дивізії. Танк лей- Від 28 травня 1958 року наказом Міністра тенанта Миколи Яценка пер- Оборони СРСР лейтенант Яценко М.Л. навічно шим прорвався до міста, екіпаж танку знищив 4 зарахований до списків танкового полку. В пам'ять про героїзм танкового екіпажу ворожих танки, кілька вогневих точок, понад 100 лейтенанта Яценка, який загинув за Запоріжжя, гітлерівців, захопив міст через р. Мокру на площі Радянській в 1960 році було Московку. встановлено пам’ятник героям-танкістам – Плацдарми на північ і південь від Запоріжжя справжній «Т-34». вистояли і почали розширюватися. На правий берег висаджувалися свіжі сили. Під загрозою оточення в ніч з 29 на 30 грудня 1943 року німецькі війська відступили з правобережної частини міста. Запоріжжя було остаточно звільнене, період окупації завершився.

Матеріал підготувала вчитель історії Дубиніна Н.М.


НАША ПРАВДА

стор. 2

ВІТАННЯ ВІД НАЧАЛЬНИКА НАВЧАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ

ВІТАЮТЬ ЛІЦЕЇСТИ

Шановні колеги! За покликом серця ми з вами обрали благородну, потрібну, але дуже відповідальну професійну стезю – педагогічну. Вчити дітей - це не просто наша робота, це стиль життя. Адже ми дбаємо про учнів, як про рідних дочок і синів. Прийміть щиру вдячність за високе служіння обраній справі, невтомний творчий пошук, самовідданість, добро і щедрість душі. Впевнений, що ви й надалі докладатимете зусиль задля утвердження заможної, духовно багатої України. Бажаю вам, дорогі колеги, незгасимої енергії, квітучого здоровя, нових здобутків та перемог. З повагою, Кулька Р.М.

ВІТАЮТЬ НАШІ ВИПУСКНИКИ Герасименко Руслан студент Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огнієнко (спеціальність: історія і право, археологія)

випускник ліцею 2010 р.

Шановні наші вчителі, наставники! Незабутній та життєво важливий досвід, отриманий завдяки вашим настановам, важко переоцінити. Часто згадую ті славетні часи навчання у ліцеї "Захисник". Закладені вами зусилля у кожного з нас в подальшому стали нашою перевагою. Прагнення до пізнання, відчуття естетики, які я особисто почерпнув завдяки вам, допомагають мені здобувати своє почесне місце у суспільстві. А, відтак, ваша робота є важливою основою формування таких, як я. Бажаю всім вам пам'ятати про це у складних робочих ситуаціях. Терпіння, здоров'я вам та вашим рідним, справедливої винагороди за вашу працю та дружнього колективу!

№ 7 жовтень 2013

ПРИВІТАННЯ ЛІЦЕЇСТІВ 23 ВЗВОДУ

ШАНОВНІ ОСВІТЯНИ! Восени ми відзначаємо День працівників освіти – свято, яке звільняє від буденності й допомагає осягнути найголовніше в житті. Ви сумлінно виконуєте свій професійний обов’язок, вчите нашу юнь пізнавати нове і пам’ятати про те, якого ми роду. Щиро вдячні Вам за високе служіння обраній справі, невтомний творчий пошук, самовідданість, добро і щедрість душі. Бути вчителем – не так просто. Адже це насправді талант – сіяти в серцях людей добре, мудре, вічне. Талант – уміння запалювати в дитячих очах вогник зацікавленості, ентузіазму, натхнення, творчості, дати людині на початку її життя всі ті вміння, що потім стануть вирішальними у долі кожного з нас. Справжній вчитель завжди вміє зацікавити і повести за собою, а тому повага до нього, любов і вдячність йому – безмежні та незаперечні. Ми приєднуємось до найкращих вітань на честь вчителів нашого ліцею. Хай ніколи не залишає їх серця іскра творчості та ентузіазму, нехай кожен робочий день приносить радість нових відкриттів та досягнень, хай ваші учні будуть вдячними та спраглими до знань. Редакція газети «Наша Правда»

В день осенний, когда у порога Задышали уже холода, Лицей празднует день педагога Праздник мудрости, знаний труда. Учительство не труд, а отреченье, Умение всего себя отдать, Уйти на долгий подвиг и мученье И в этом видеть свет и благодать. Учительство когда в глазах холодных Зажжется понимания заря, И ты поймешь: старался не бесплодно И знания разбрасывал не зря. Автор неизвестен ПРИВІТАННЯ ЛІЦЕЇСТІВ 24 ВЗВОДУ Спасибо вам от чистой души за всю учебу с утра и до ночи, за все усилия, что положили вы, чтоб мы кем-то стали на своем пути. Учили нас считать, учили нас писать, всегда разбираться и никогда не отступать. И в этот день прекрасный я поздравляю вас. Спасибо вам за все, Вы-многое для нас! Автор Мудревський О. ПРИВІТАННЯ ЛІЦЕЇСТІВ 11 ВЗВОДУ Педагоги – великі люди. Ким би ми не стали, куди б нас життя не розкидало, завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про вчительську справедливу науку, віддані учням серця, їх напутнє слово. Всі наші досягнення, здобутки, перемоги стали можливими завдяки невтомній, наполегливій праці вчителя. Зі святом Вас, дорогі вчителі, низький Вам уклін!


стор. 5

«Подготовка к штурму. Освобождение Запорожья.

НАША ПРАВДА

№ 7 жовтень 2013

Внешний обвод был прерван на большом расстоянии, и через ров вместе с пехотой двинулась наша артиллерия сопровождения, танки, самоходные пушки. Бои сразу переместились на промежуточные просторы между первым и вторым поясами обороны. Немцы ввели в действие большие силы, сконцентрированные на Запорожском плацдарме. Здесь были и очень потрепанные нами части, и совсем свежие дивизии, много танков и самоходных пушек. Враг безумствовал, пытаясь вернуть потерянные позиции. С каждым часом все сильнее нарастало напряжение битвы. Чем сильнее кидался в контратаки враг, тем сильнее ощущался натиск наших войск. На широком участке битвы стоял несмолкаемый грохот канонады. Повсюду шли упорные кровопролитные бои с участием всех родов войск. Населенные пункты и узлы сопротивления кое-где переходили из рук в руки. Но откинуть наши части за противотанковый ров немцам не удалось нигде.

Еще задолго до событий, которые здесь разворачивались, немцы создали вокруг Запорожья очень укрепленную оборонную полосу. Запорожье было окружено тремя укрепленными линиями. Прорвать три укрепленных пояса, раздавить вражескую группировку и овладеть городом, было нелегко. Наши воздушные разведчики каждый день появлялись над плацдармом врага и проводили съемку одного квадрата за другим. По ночам в сторону немецких позиций по-пластунски ползли разведчики, которые приводили пленных и добывали все новые данные. Штабы работали с большими нагрузками. На картах появлялись дополнительные ромбики, кружочки, квадраты, полумесяцы – вся сложная система вражеской обороны безустанно переносилась с большого участка земли на карту. И то, что было тайным, становилось известным. Враг понимал, Долгожданный день освобождения что над ним сгущаются Запорожья грозовые тучи и Преодолевая сильный бесчинствовал. огневой отпор немцев, То в одном, то в отбивая безостанодругом месте он вочные контратаки делал вылазки вражеской пехоты и из своего укрепленного района в надежде с танков, наши войска боем разведать направление следующего стремительно продвигались вперед. Наши удара и сорвать наше наступление. танкисты, при взаимодействии с пехотой, прорвали третью линию обороны и ворвались в город с трех сторон: с востока, севера и юга. На Решающая битва освобождения плечах сопротивляющегося врага гвардейцы Запорожья вышли на левый берег Днепра. Пытаясь спастись, Время решающей немцы кидались в битвы на подступах к воду, отплывали от берега на лодках и Запорожью наступило. Бои колодах, но мало кому них повезло начались со штурма из реку. внешнего обвода переплыть немецких укреплений Уничтожающий огонь – противотанкового рва и склонов пулеметов, автоматов многочисленных оврагов. С началом мощной и пу��ек косил и топил гитлеровцев. Дно Днепра артподготовки в бой первыми вступили приняло сегодня много немецких трупов. штурмовые группы. По заранее Нынешний день – день радостной победы. Враг подготовленным ступеням они преодолевали потерял один из своих важнейших опорных пунктов в нижнем течении Днепра. Большой глубокие рвы. областной и промышленный центр Украины, Часть штурмовиков, важный транспортный узел железнодорожных и поднимаясь по водных путей город Запорожье освобожден.» отвесным стенам, из газеты «Правда» рвала проволочные от 14 октября 1943 года заграждения, обезвреживала мины и бросками продвигалась к От редакции газеты «Наша траншеям врага; другие, вырубая ступени правда»: 14 октября 1968 г. на для пехоты, подрывали взрывчаткой отвалы, месте, с которого началось готовили проходы через ров для танков и форсирование Днепра, создан артиллерии. Все это делалось так быстро, в памятник - 8-метровая фигура воина-богатыря на таком боевом темпе, что у нашей армии не железобетонном постаменте, возникло никакой задержки перед этими имитирующем плот из серьезными преградами. Как только деревянных брусьев. На плечах закончилась артиллерийская обработка воина развевается плащпереднего края обороны врага, огонь было палатка, он в стремительном перенесено в глубину. порыве поднимает бойцов в атаку…

ДЕНЬ ВЕТЕРАНА 1 жовтня вся Україна відзначає День ветерана, як вияв глибокої поваги суспільства до людей старшого покоління, яким судилося перенести голодомор, тяготи війни, здійснити відродження країни після воєнної розрухи. Шановним ветеранам наші щирі привітання і глибоку вдячність за все, що зроблено ними заради нашого майбутнього. В усьому, до чого торкнулися їхні руки, залишилась частка їх душі. Безперечно, власним життям та мирним небом ми теж завдячуємо саме їм. Від щирого серця бажаємо ветеранам і їх рідним міцного здоров’я, довгих років життя, добробуту, злагоди і довгої людської пам’яті.

РАДИМО ВІДВІДАТИ В рамках 70-тої річниці звільнення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників відбудеться масштабна реконструкція жовтневих подій, які відбулися на нашій запорізькій землі в 1943 році. В реконструкції приймуть участь 600 членів різних військово-патріотичних клубів з України, Росії, Молдови, Фінляндії, Чехії, Болгарії, Румунії. Будуть задіяні реставровані зразки військової техніки, а саме: 2 танка СРСР, 2 танка Німеччини, 8 літаків, 21 автомобіль, 9 мотоциклів, 30 кулеметів, 600 одиниць стрілкової зброї. «Військово-історична реконструкція – це не просто гра в війну дорослих чоловіків, це більш глибокий процес, який відображає, в першу чергу, душевний стан воїнів, бажання показати правду, передати дух воїнів того часу»,- пояснив нам Олег Павлов, співзасновник клубу «Воїн». Організатори запрошують всіх в балку Партизанську (біля Запорізького дубу) 13 жовтня на 13 годин. Вхід безкоштовний для всіх бажаючих.


НАША ПРАВДА

стор. 6

№ 7 жовтень 2013

STUDEO VICTUM

КРЕАТИВ К ГОДОВЩИНЕ ВЫПУСКА ИЗ СВУ Скажи-ка, папа, правда это – Что ты когда-то был кадетом И окончил СВУ? И что лампасы вы носили, И строевой устав учили, И с песней в туалет ходили, И ты стоял в строю? ***** Да, было, сын, скрывать не буду – До самой смерти не забуду Про эти восемь лет: В июле пятьдесят второго Меня остригли, как больного, Одели в форму рядового, И вот я стал кадет. ***** Мы долго к службе привыкали... Но и привыкнув, нарушали Не раз, не два устав, Зачинщиков не выдавали, За друга друг горой стояли И радость дружбы познавали, Суворовцами став... ***** Чему нас только не учили: И как водить автомобили, И вилку как держать, Мы пели в хоре, рисовали, Боролись, дрались, фехтовали, Полы мастикой натирали, – Все делали на «ПЯТЬ»! ***** Смотрю на вашу дискотеку, На ваши танцы – вот потеха! На наших вечерах Девицы брюк не надевали, Мы вальс и танго танцевали, И рок прекрасно исполняли В укромных уголках. ***** В неделю раз английский день, И я молчу весь день, как пень, – За русский схлопочу.

Но будь я трезвый или пьян, Скомандуй мне: «Attention! Shun!» – И я – стою, как истукан, «Shut up!» – и я молчу. ***** Сынок! Своих учителей С моими сравнивать не смей: Мои – моя семья… ***** Бывало, мы их огорчали, И двойки тоже получали, Не выучив урок. Но это было очень редко. Жизнь, понимали, – не конфетка, И мы боролись за отметки – Что и пошло нам впрок. ***** Да, четверть века – срок немалый, И пусть не все мы генералы, Но каждый – молодец: Нас на работе уважают, Военных в чине повышают, А дети внуков нам рожают, И каждый в чем-то спец. ***** А тот, кто службу не бросал, Уже почти что генерал... Короче говоря: В душе мы в форму ВСЕ одеты, Ведь носим имя мы – «КАДЕТЫ», И мы за нашу жизнь в ответе. И прожили не зря! *****

Наш лицей для нас, как дом, Дружно все живем мы в нем. Вместе делаем зарядку, Дальше – все по распорядку: Строем ходим на уроки, Маршируем и поем, Все Устав мы учим строгий, И на время кросс сдаем. Равных нам в учебе нет и по спорту тоже! Если сложности порой – Каждый здесь поможет.

Гордо носим форму мы И скажу по чести: Наш лицей – он лучше всех, Хорошо нам вместе! Все в одном строю идем Мы к своим победам, И плечом к плечу встречаем Трудности и беды. Верю, годы пролетят, Станут лучше люди, Но лицейская семья Самой крепкой будет!

Автор: Чернухин Михаил, выпускник СВУ 1960 года, золотой медалист

Автор: Спис Вадим, випускник 11 взвода

Кожна військова частина, військовий заклад мають свій прапор. В обов’язок всіх військовослужбовців входить його охорона та захист. Ще у Святому Писанні міститься чітке свідчення про наявність Божого благословення на присутність прапорів у військах. Історія військових прапорів сягає ще Старозавітних часів. Так, пророк Мойсей отримав від Бога наказ виготовити прапори для кожного полку та постійно тримати їх на високому місці, щоб всі воїни з благословенням і надією на Божу допомогу дивилися на них. На Русі з часів князя Київського – Володимира-Христителя Русі війська йшли в бій з ворогом під прапором з зображенням Спаса Нерукотворного. З XV століття в більшості армій прапори набували статусу святині: визначалось їх місце в строю, обов’язки по захисту і збереженню святині, встановлювалось покарання за втрату Прапора. Бойовий Прапор – це носій і свідок високого духу та досягнень тієї чи іншої військової частини, символ честі, єдності, це святиня, яка нагадує воїну про священний обов’язок служити Батьківщині. Разом із прапором одне покоління військових передає іншому свій досвід, і щирість виконання службового обов’язку, і дух героїзму та відданості здійснюваній справі. Втрата Прапору через будь-які обставини є національною ганьбою, тому воїни охороняють прапор, примножують його славу сумлінною службою, успіхами у військовій підготовці. Коли виносять прапор під звуки маршу, кожен ніби торкається до історії Вітчизни, до подвигів батьків та дідів своїх, до чогось вічного і святого. Тільки обраним надається право виносити прапор – святиню ліцею. Їх рухи і кроки чіткі, виправка бездоганна, на них направлені очі, камери, фотоапарати сотень людей, гостей, ліцеїстів, їх батьків, їм не можна помилитися, оступитись, підвести своїх наставників. Ліцеїст Фаворитов Анатолій, який виносить прапор, поділився: «Відчуваю велику відповідальність і гордість, розумію, що нам довірили найцінніше, найсвятіше, нам довірили історію не одного покоління ліцеїстів…» Пройде рік, і Прапор ліцею випускники урочисто передадуть своїм наступникам, і так буде продовжуватись вічно, із рук в руки найкращим передаватиметься святиня, а з нею – історія ліцею.

Автори ідеї: вчитель інформатики Удовенко В.С. та вчитель іноземної мови Голубєва Н.І. Автори статей: Голубєва Н.І., Удовенко В.С., Дубиніна Н.М., Мудревський О. Адреса редакції: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 570, каб. № 302, 309


стор. 4

НАША ПРАВДА

№ 7 жовтень 2013

В минулому номері ми оголосили про початок проекту «Збережемо пам'ять». В рамках цього проекту ми публікуємо матеріал про Георгія Гордєєва, командира танкової роти, який отримав за нічний штурм Запоріжжя орден Олександра Невського. На посаді командира взводу, а потім командира роти він пройшов всю війну. Кавалер п’яти бойових орденів і великої кількості медалей. Одружений. Дружина – Раїса Василівна – теж учасниця бойових дій, молодший лейтенант медичної служби, має бойові нагороди: ордена і медалі. З 1970 року живуть в Запоріжжі, ведуть велику роботу по патріотичному вихованню молоді. Наступило 13 октября… Помните какая погода была в тот день? Конечно, помню. Очень было тепло, сухо, солнышко светило. Мы еще сидели на броне танка, загорали и арбузы ели. Чудесная погода стояла. О том, что готовится штурм знали или догадывались? О том, что нам предстоит брать Запорожье, мы знали еще в первых числах октября, как только вышли на подступы к городу. Да это и командование не скрывало. Но когда именно начнется штурм, мы узнали только за 3-4 часа до его начала. Хотя уже с утра 13 октября по движению войск можно было предположить, что случится это скоро. Откуда вы приближались к Запорожью, с какой стороны? Со стороны Вольнянска. Это восточное направление. Помню, проходили населенные пункты Просяное и Славгород. Героя Советского Союза, лейтенанта Яценко, чей танк стоит на постаменте на Советской площади Запорожья, вы знали лично? Нет, лично я не был с ним знаком. Он был в составе 23-го танкового корпуса, который наступал на город с южного направления, со стороны Балабино. И он, и я в штурме Запорожья участвовали, но с разных направлений. О нем впервые я услышал накануне штурма. Дело в том, что Яценко родом из Запорожья и накануне штурма, 13 октября, провел со своим взводом разведку боем. Дошел где-то до мостика через Мокрую Московку, вернулся назад благополучно. Нас познакомили тогда с собранной им информацией о противнике. А когда начался штурм, он шел в авангарде своего корпуса. В бой вступил с несколькими танками противника. Два уничтожил, а третий расстрелял его танк. Но об этом мы узнали уже на второй день после штурма. Героя ему присвоили позже, посмертно. Начался штурм. Какая конкретно задача стояла перед вашим корпусом? В ходе ночного штурма мы должны были очистить левобережную часть города от немцев. Немцы в какой-то степени знали о готовящемся наступлении. И, готовились к отпору. Тем более, что перед ними лично Гитлером была поставлена задача: ни в коем случае Запорожье не оставлять. Неожиданность была в том, что штурм начался ночью. Немцы не любили воевать ночью. Ночью они отдыхали.

С чего начался штурм? С короткого артналета, который длился не более получаса. А потом мы пошли в наступление. Танки шли колонной, с погашенными фарами. Все они были усилены пехотой. На каждый танк садилось отделение – 8-12 человек. Когда вышли на первую траншею, обозначился край обороны противника. Пехота спешилась. Танки развернулись в боевую линию и включили фары. Гитлеровцы упорно сопротивлялись, но момент неожиданности и эффект включенных фар возымели действие. Немцы в какой-то мере были ошарашены. С боем начали отступать.

Георгий Тимофеевич, я слышал, что в истории Великой Отечественной войны ночному штурму Запорожья уделено достойное внимание. Это действительно так. Дело в том, что битва за освобождение Запорожья – это первый опыт ведения ведения ночных танковых боев в крупном индустриальном центре с применением светового эффекта. Потом в ходе войны он применялся и в других городах, в частности, при штурме Берлина. Но в Запорожье он был применен впервые. Всю ночь на улицах города шли бои. Население, конечно, пряталось по подвалам. Может, запомнились какие-то встречи с запорожцами? Ночью на улицах города никаких встреч с жителями не было. А вот уже к утру, когда рассвело, в районе Зеленого Яра люди встречали нас. Запомнился такой эпизод. Женщина подошла к моему танку и поцеловала его в запыленную броню со словами: «Мы вас ждали целый год, мы готовы целовать даже следы от вашего танка». Мальчишки запорожские не отходили когда мы уже вышли к Днепру,

и был объявлен отбой. Может, кто-то из них помнит этот момент. Многие из вашей роты были отмечены боевыми наградами за этот ночной бой? Восемьдесят процентов личного состава роты были награждены орденами и медалями. В том числе и я – орденом Александра Невского. Я получил свой орден, как было сформулировано, за умелое руководство боевыми действиями танковой роты в ночных условиях. Говорят, Москва салютовала освободителям Запорожья. Да. 14 октября по радио передавали приказ Сталина. В нем сообщалось о том, что войскам, освобождавшим Запорожье, объявляется благодарность. Из приказа мы узнали, что нашей бригаде, наряду с другими воинскими подразделениями, присвоено почетное звание – Запорожская.

Вы не сказали, где встретили свою супругу Раису Васильевну. В боях на Балатоне, в Венгрии, я был тяжело ранен. Попал во фронтовой госпиталь. Там и познакомился с Раисой Васильевной. Она была старшей хирургической медсестрой. Два месяца провалялся в госпитале – и снова на фронт. С Раисой Васильевной договорились встретиться после войны. Через три месяца война закончилась. И я приехал в госпиталь и увез с собой Раису Васильевну – младшего лейтенанта медицинской службы. С тех пор и до сего дня мы с нею вместе. Вот уже 58 лет. А почему именно Запорожье избрали своим постоянным местожительством? Сначала сын обосновался в Запорожье. Он сюда по направлению приехал после окончания института. Мы с женой приехали к нему в гости, посмотрели – нам тоже город понравился. Решили и мы переехать сюда. А в Запорожье есть ваши однополчане? Всего трое нас осталось. Председатель Совета ветеранов Шевченковского района подполковник Ярош (он из нашего корпуса, но из другой бригады), Солдатов и я. Матеріал підготовлено за інформацією газети «Хронікі та коментарі»


Газета № 7 сентябрь 13 (1)