Page 1

НАША ПРАВДА Газета про ліцеїстів та для ліцеїстів Запорізького обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник»

№6 ВЕРЕСЕНЬ 2013 Не чоловіча риса – поступатися долі

Промайнуло літо, і ми знову в ліцеї «Захисник». Світлі, просторі класи… і якийсь невимовний домашній затишок панує тут. Для багатьох ліцеїстів це справжній другий дім, де допоможуть, навчать, де виховують справжню особистість з чистим серцем і щирою душею – гідних громадян України. Все це завдяки професійному колективу і мудрому керівництву на чолі зі Стрельниковим М.В. Микола Васильович зустрів нас щирою посмішкою. Заклопотаний підготовкою до початку навчального року, він знайшов-таки час дати відповіді на запитання «Нашої правди». Наша правда (НП): Миколо Васильовичу, вітаємо Вас з початком навчального року. Цікаво, Ви пам’ятаєте свою першу вчительку? Микола Васильович (МВ): Звісно, пам’ятаю. Її звали Тамара Григорівна. І школу пам’ятаю, було дві: приміщення червоного кольору і зеленого. Моя була червона школа. Жили ми тоді в м. Лебедянь Липецької області на Дону, звідти походить весь наш рід. 17 липня цього року школа відсвяткувала своє 400-річчя. НП: Чи були такі викладачі в Вашому житті, про яких залишились спогади і до цього часу? МВ: Таких багато: і в школі, і в військовому училищі, і в академії. Всі вони були професіоналами своєї справи, вміли зацікавити своїм предметом, наступних уроків ми з нетерпінням чекали, настільки було цікаво. Всім їм я дуже вдячний! НП: Як Ви вважаєте, яким повинен бути сучасний вчитель? МВ: Сучасну молодь, щоб її зацікавити, повинні вчити креативні вчителі, які прагнуть постійного професійного розвитку. В розпорядженні сучасних вчителів є Інтернет, комп’ютери, інтерактивні дошки, що дає змогу урізноманітнити навчальний процес, хоча основна зброя вчителя, звичайно, слово. Вчитель закладає базу знань, на яку учні спиратимуться в своєму подальшому розвитку. Але основна задача – навчити учнів здобувати ці знання, навчити вчитися. Іншими словами, набагато цінніше подарувати вудку і навчити рибу ловити, ніж одноразово пригостити рибою. НП: Хто, на Вашу думку, найперший та найголовніший вчитель в житті дитини? МВ: Перші вчителі кожної дитини – батьки. Вся відповідальність за життя, навчання лягає на батьків з моменту народження дитини. Тут важливі мудрість, терпіння, власний приклад, адекватна оцінка ситуації, якщо син не правий – слід насварити, пояснити, допомогти розібратися; важливо і похвалити вчасно, підтримати побатьківськи, протягнути руку допомоги, вміти вислухати і, що дуже важливо, вміти почути свою дитину. А вже педагоги, психологи, вихователі – вірні помічники батьків. НП: Існує думка, що військові навчальні заклади мають кращу систему виховання юнаків. Чи погоджуєтесь Ви? Чи потрібні подібні заклади суспільству? МВ: Кращої системи виховання для юнаків, ніж військові заклади, людство не видумало.

Ця система виховання заснована на традиціях армії, в першу чергу, на повазі і підлеглості, відповідальності за свої вчинки та за вчинки товаришів; юнаки звикають до чіткої організації своєї діяльності, стають дисциплінованими та організованими.

Недарма, з 18 століття заможні російські дворяни, які мали можливість найняти будь-яких вчителів, віддавали своїх синів в кадетські корпуса. Головна мета таких закладів – не підготувати до служби в армії, а випустити справжнього громадянина Вітчизни. Вчитися могли як діти дворян, так і бідні. Будівництво кадетських корпусів здійснювалась за кошти меценатів. Всі, хто закінчував кадетські корпуси, мали велику перспективу кар’єрного зростання. Подібних закладів не могло бути багато. Наприклад, Сумський ліцей знаходиться в рідних стінах кадетського корпусу, створення якого в свій час профінансував хазяїн цукрового заводу І.Г.Харитоненко. Нещодавно цей заклад став носити назву Сумський кадетський корпус ім. Харитоненка, з чим ми їх вітаємо. НП: Як Ви відноситесь до такого факту, що пліч-о-пліч з військовими, з чоловіками молодь навчають і виховують жінки? Чи не є шкідливим таке сусідство? МВ: Хлопці не повинні рости тільки в чоловічому суспільстві, жінка має більше терпіння, вміє вислухати, та і

добре материнське серце в їхньому віці не завадить. Всього повинно бути в міру: і суворості, і доброти. НП: На який результат щодня працює команда ліцею під вашим керівництвом? МВ: Результат, на який щодня працює команда ліцею, офіцерсько-викладацький склад, це високий рівень підготовки ліцеїстів, їх широкий кругозір, прагнення постійно самовдосконалюватись, небайдужість, патріотизм, здоровий спосіб життя, правильні моральні установки. Хотілось би, щоб до нас їхали для обміну досвідом, щоб ми були найкращими. НП: Чим 2013-2014 навчальний рік відрізнятиметься від попередніх років? Чекають нас зміни, інновації? МВ: В 2014 році нас очікує державна атестація закладу, яка проходить 1 раз в 10 років. Державна атестація є основною формою державного контролю за ефективністю освітньої діяльності закладу освіти. Це дуже відповідальний період для всього педагогічного та учнівського колективу ліцею. Ми повинні показати найкращі результати. НП: Чому Ви обрали професію служити Вітчизні? Що або хто вплинув на Ваш вибір? Чи не пошкодували про своє рішення? МВ: Батько не був військовим, я його погано пам’ятаю, він помер, коли мені було 5 років. Мама була бригадиром на заводі, працювала з ранку до вечора. Я виховувався з бабусею та дідусем. З дитинства я бачив своїх рідних дядьків, які були військовими, захоплювався формою, їх розповідями і хотів стати військовим. Один з них був начальником інженерних військ Прикарпатського військового округу, герой Радянського союзу генерал-майор Жемчужников. Я пам’ятаю його генеральський кітель, як його хотілось приміряти мені, хлопчакові. Отже, мені було з кого брати приклад, і про свій вибір я жодного разу не пошкодував. НП: Ваші побажання всьому колективу і вихованцям ліцею «Захисник». МВ: Бажаю всім, щоб підґрунтям успішного навчання та професійної діяльності були міцне здоров’я, натхненна думка й щирі почуття. Нехай родинна злагода, добробут і здоров’я всіх членів ваших родин забезпечать ваш душевний спокій, настрій продуктивно працювати в ім’я розквіту нашого закладу. НП: Дякуємо за відповіді. Нехай щастить Вам у Вашій шляхетній справі!


НАША ПРАВДА

стор. 2 № 6 вересень 2013

ШАНОВНІ ПРЕДСТАВНИКИ АДМІНІСТРАЦІЇ, ОФІЦЕРИ, ВСІ ПРАЦІВНИКИ ЛІЦЕЮ «ЗАХИСНИК»!!! «Наша правда» вітає вас з початком навчального року! У наш непростий час на Ваші плечі лягає відповідальність за навчання та виховання молодого покоління. Саме від кожного з Вас залежить, яким буде майбутнє нашої держави, як житимуть наші діти, онуки, правнуки. Бажаємо Вам міцного здоров’я, мужності, терпіння, невичерпних творчих сил, наснаги і довгої людської пам’яті. Попри всі труднощі наш ліцей розвивається й красивішає. Натхненна, самовіддана праця всіх працівників ліцею є запорукою його подальшого поступу. Нехай і надалі наш ліцей, єднаючи сиву мудрість та творчу енергію прийдешніх поколінь, мужніє й звеличується на радість всім нам, на славу Україні!

ДОРОГІ ВЧИТЕЛІ!!!

ШАНОВНІ ЛІЦЕЇСТИ!!! Вам випала велика честь – стати ліцеїстами, стати елітою України, її надією, бути гордістю і окрасою ваших власних родин. Всі ваші батьки і матері, діди та прадіди затамували подих, всі чекають на ваші спроби, нові досягнення, нові перемоги, певні позитивні зміни в вашій поведінці, в вашому житті. Зусилля, яких ви докладатимете під час навчання, знання, які ви примножуватимете – це ваша праця, через яку кожен змінює себе. Пройдуть роки – і все, що кожен з вас накопичив, допоможе вам змінити світ. Бажаємо кожному з вас досягти своєї мети та реалізувати її в майбутньому. Нехай зерно знань, посіяне вчителями, проросте і дасть гарні плоди!

Наше життя, праця вчительська, немов полотно, зіткане з любові, краси та добра. Полотно те барвисте, вишите чудовими, різнобарвними квіточками – діточками. Часточка нашої правдивості, краси та любові є у кожного вихованця. Не забуваймо, що перша заповідь учителя – любити. Любити учнів, ставитись прихильно і з розумінням до їхніх поглядів та поривань, підтримувати та поважати, любити свою роботу вчительську, щоденно поринати у її глибини, а, виринувши, діставати там перли-скарби; любити тільки через те, що робота твоя, може, неоціненна іншими, на перший погляд непосильна, принесе радість пізнання іншим. Щиросердно бажаємо всім вчителям творчих успіхів і натхнення, розумних і допитливих учнів, злагоди в сім’ях, нових підкорених вершин на Вашій життєвій дорозі! З початком нового навчального року Вас і Бог Вам в поміч!

ШАНОВНИЙ ЧИТАЧУ! Редакція газети оголошує про початок проекту "Збережемо пам’ять", мета якого зберегти пам’ять про життя, спогади та вчинки ваших дідів-прадідів, всіх тих, ким пишаються Ваші родини. Приносьте до редакції старі фото (їх повернення гарантуємо) з оповіданнями, спогадами про, наприклад, часи ВВВ, голодомору, про героїчні вчинки.

Інформація буде розміщена на сторінках газети та на сайті ліцею.

Редакція газети «Наша правда» звертається до креативних, мислячих та небайдужих особистостей. Ваші статті, роздуми, повідомлення, вірші, поздоровлення можуть бути надруковані на сторінках нашої газети.

Тільки пам’ятаючи про минуле, ми збудуємо майбутнє!

Ми відкриті для діалогу та для співпраці і розглянемо будь-які ваші пропозиції щодо покращення змісту газети.

Запрошуємо до співпраці!


НАША ПРАВДА

стор. 3 № 6 вересень 2013

Історія військових ліцеїв нараховує сотні років. За цей період змінювалися назви подібних закладів, країн, незмінним залишалися лише основні принципи та ідея військово-патріотичного виховання юнаків, чудові традиції та звичаї. Нехай кожного ліцеїста, який прочитає цю статтю, охопить гордість, радість від того, що він причетний до славетної історії, що саме кожен з вас творить новітню і продовжує давню історію кадетів, суворовців, ліцеїстів. Слово «кадет» походить від французького «cadet», що означає в перекладі молодший, неповнолітній. В Росії кадети з’явилися одночасно з заснуванням кадетського корпусу в 1973 році. Тут могли вчитися переважно учні з забезпечених сімей, дозволялося також здобувати освіту синам малозабезпечених дворян, які отримували допомогу з державної казни.

педагогічну освіту та досвід роботи в школі. Вихованцями СВУ стали хлопчаки, які пережили бомбардування, артобстріли, голод і холод воєнного лихоліття. Були і такі діти, на очах яких фашисти розстріляли батьків і родичів, сини полків, які приймали участь в бойових діях і навіть мали певні нагороди.

В 1917 році в Росії нараховувалось 29 кадетських корпусів. Загальноосвітній процес мав за мету дати вихованцям загальну освіту, культурний розвиток, військові знання і навички, необхідні для подальшого проходження курсу військових училищ. Відношення до прапору як до найбільшої святині – одна з чудових традицій вихованців кадетських корпусів. За зовнішнім проявом почитання прапору стояли глибоке відношення кадетів до втілених в ньому ідей державності і патріотизму і готовність захищати їх навіть ціною власного життя.

Слід наголосити, що пройшовши через полум’я громадянської війни, перебуваючи на чужині, кадети з честю виносили удари долі, зберегли вірність традиціям, примножували славу військово-учбових закладів. Суворовські військові училища (СВУ) в СРСР були створені за зразком кадетських корпусів у рік перелому у Великій Вітчизняній війні . Рішення про створення було прийнято радянською владою у серпні 1943 року. Йшов третій рік війни. Ворог чинив опір нашим військам і в дикій злобі перетворював в руїни наші міста і села. Тисячі дітей дошкільного та шкільного віку залишилися без крову, без засобів до існування, багато з них стали круглими сиротами. В Суворовські училища приймали хлопчаків 10-13 років із терміном навчання 7 років. Не дивлячись на гостру нестачу офіцерських кадрів на фронті, Головне управління кадрів НКО направило на різні посади в СВУ необхідну кількість офіцерів-фронтовиків, які мали

1 грудня 1943 року в 9 СВУ почалися заняття, пішов відлік історії кожного училища. Кожному закладу вручили прапор, цей день вважався днем народження училища. Умови навчання були дуже важкими. Не було електричного освітлення, в класах було дуже холодно, вихованці сиділи в шинелях і шапках, не було в достатній кількості парт, підручників. Училища жили за суворо встановленими правилами. Офіцерськовикладацький склад училищ основну увагу приділяв навчанню.

Офіцери-вихователі розуміли, що будуючи життя дітей за військовим зразком, неприпустимо насаджати в училищі дух казарми. З перших днів вони прагнули поєднувати військову вимогливість з батьківською турботою про дітей.

На відміну від школи, в навчальні плану СВУ були включені геологія, психологія, військова, стройова та фізична підготовка. На вивчення іноземної мови було відведено більше часу, ніж в школі. Викладачі добре розуміли, що навчання і виховання повинні мати патріотично-військове спрямування. Посібники та підручники не давали достатньо конкретного матеріалу для проведення такої роботи. Тому досвідчені педагоги самі підбирали такий учбовий матеріал, який був би цінний з точки зору патріотичного виховання суворовців.

Після уроків до сампо суворовці були вільні, але робота з ними не припинялась. Учбова робота доповнювалась позакласними заходами: чисельні екскурсії в музеї, військові частини, історичні місця, на підприємства; історичні вечори, перегляд кінофільмів, зустрічі з видатними людьми, робота слідопитів по збору матеріалів про героїв громадянської та Великої Вітчизняної війн (і все це в період ВВВ!). Проводились спортивні ігри, змагання, заняття в різних гуртках.

В 1945 році юні суворовці брали участь в Параді Перемоги на Червоній площі в Москві, вони не поступалися виправкою досвідченим військовим.

Багато випускників кадетських корпусів, СВУ з роками ставали не тільки полководцями, військовими, але й великими вченими, космонавтами, музикантами, дослідниками, художниками, письменниками й поетами. Це Сеченов І.М., Мусоргський М.П., РимськийКорсаков Н.О., Крузенштейн І.Ф., Синявін Д.І., Можайський О.Ф., Верещагін В.В., Рилєєв Н.Н., Достоєвський Ф.М., Даль В.І., Лермонтов М.Ю., Кутузов М.І., Нахімов П.С., Карнілов В.А. та інші. З розпадом СРСР на Україні з’явилися свої заклади з військово-фізичною підготовкою – ліцеї, які мають такі ж принципи навчання та виховання юнаків – підготовка розумних, гідних, чесних, порядних ліцеїстів, які будуть шанувати традиції своїх дідів, батьків, будуть з гордістю носити офіцерський мундир.


НАША ПРАВДА

стор. 4 № 6 вересень 2013

Вітаємо, ліцеїсте, сьогодні ти одяг форму, а на ній красується нарукавна емблема нашого ліцею. Придивись пильніше, все, що на ній зображено, має певне значення: книга – символ знань, джерело пізнання, ДніпроГЕС– символ славетного міста Запоріжжяпро зв'язок ріжжя, козак нагадує поколінь, про те, що ми козацького роду, що повинні не забувати нашу славну історію; олімпійська емблема – символ спортивних досягнень і перемог. Нарукавні емблеми прикрашають форми всіх військових ліцеїв України. Вони різняться між собою, але мають дещо спільне. Проаналізувавши, ми дійшли висновку, що всі емблеми мають українську символіку: герб, прапор, на більшості зображені книги, мечі (шаблі) та щити, нагадуючи про військове спрямування закладів. Досить часто на емблемах зображуються герби міста та областей, на території яких розташовані військові ліцеї. Наприклад, емблема Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою являє собою щит зеленого кольору. В центрі – Хрест Карпатських Січовиків білого кольору, на який покладені стилізований вінок з калинового листя та два мечі вістрям догори, в центрі – розгорнута книга з гербом Закарпатської області.

Доречи, гаслом цього ліцею є «Душу – богові, серце – дамі, життя – державі, честь – нікому», під таким же девізом виховуються і ліцеїсти Сумського ліцею. Раніше гаслом Мукачівського ліцею був «Studeo victum», що в перекладі з латини означає «Вчитись перемагати», цікаво, це гасло красується тепер на емблемі Кам’янець-Подільського ліцею.

На нарукавній емблемі Львівського військового ліцею імені Героїв Крут зображені китиці калини та колючий дріт як символ жертовності студентів при захисті України під станцією Крути. Дві роти нашого ліцею мають власні емблеми, які прикрашають вхід до казарми і є, свого роду, візитівками рот. На емблемі першої роти зображені книга і лаврові гілочки, якими уквітчували в древній Спарті переможців, найкращих. На емблемі другої роти зображений щит з двома мечами, на щиті – книга, що символізують силу і розум, і, звичайно, справжнє чоловіче гасло другої роти:

Спогади про літо

*** Чему кадетство может научить? Отваге и любви к своей Отчизне, Как на земле себе друзей найти И как без страха шествовать по жизни, Как людям сказку каждый день дарить, Как стать добрей, сильнее и мудрее Чему кадетство может научить? Всему, что в этом мире смысл имеет… Автор невідомий

справжнє чоловіче гасло другої роти: «Розум і честь». Нехай ці слова будуть дороговказом для кожного, хто тут навчається.

Красою рідною буяє літо, здається, фрески з вівтаря, он білі мальви коло хати, над хатою горить зоря. Нехай хто скаже, що не модні червоні кетяги калин – ні, тішать душу і сьогодні ці кольори рідних картин. Калина, мальв тих білі буси, лелека, що гніздечко в’є… Пишаюсь цим і не боюся сказати, що все це моє! Голубєва Н.І.

Того дня, коли ти, ліцеїсте, проголосиш урочисту клятву ліцеїста, ти повинен пам’ятати, що від тебе очікуватимуть відповідної поведінки: згідно кадетських традицій ти повинен загартовувати силу і волю, навчатися, трудитися, поважати старших і поважати молодших, бути прикладом у навчанні і поведінці, шанувати традиції українського народу, служити йому самовіддано і чесно.

За нарукавною емблемою на формі люди знатимуть, де ти вчишся, в якому закладі. Будь гідною частиною великої ліцейської родини, примножуй славу кадетської спільноти, не заплямуй честь ліцею негідною поведінкою. З гордістю носи звання ліцеїста, вихованця Запорізького обласного ліцею з посиленою військовофізичною підготовкою «Захисник»!

КРЕАТИВ *** Пусть ругали сорванцов и ругают, как обычно, Свой экзамен на бойцов они сдали на отлично. И никто не отступил, как когда-то бились деды, Приложили столько сил ради маленькой победы… Чтобы с гордостью в глазах поколение смотрело, Можно этим сорванцам поручить любое дело.

Автори ідеї: вчитель інформатики Удовенко В.С. та вчитель іноземної мови Голубєва Н.І. Автори статей: Голубєва Н.І., Удовенко В.С. Адреса редакції: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 570, каб. № 302, 309

Автор невідомий

Газета № 6 сентябрь 13  

Газета про ліцеїстів та для ліцеїстів ЗОЛ "Захисник"