Page 1

КОМІТЕТ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОВГОСТРОКОВОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПІДГОТОВКОЮ ДО ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ У ТРАВНІ 2012 РОКУ

Червень 2012 рік


ЗМІСТ РЕЗЮМЕ. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВСТУП 1. Діяльність Центральної виборчої комісії 2. Утворення одномандатних виборчих округів 3. Агітація 4. Підготовка до висування кандидатів 5. Здійснення агітації, що супроводжується безоплатним наданням виборцям матеріальних цінностей


РЕЗЮМЕ. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ Загалом, Закон «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон), за умови належного виконання його положень і додаткової конкретизації у підзаконних актах, може забезпечити проведення виборів у відповідності до міжнародних стандартів демократичних, прозорих та справедливих виборів. Разом з тим рішення Конституційного Суду України (якими було визнано неконституційними положення Закону в частині можливості одночасного висування кандидатур в загальнодержавному та одномандатному виборчому окрузі, а також віднесення закордонних виборчих дільниць до одномандатних виборчих округів, утворених в межах міста Києва) створило прогалини, що потребують узгодження Закону з висновками КС. Також Закон містить низку технічних неточностей, наприклад, відсутність вимоги друкування у виборчих бюлетенях прізвищ кандидатів в одномандатних округах і т.д. З метою усунення частини недоліків Закону Центральною виборчою комісією було підготовлено пропозиції щодо змін до Закону. Ці пропозиції знайшли повне відображення у законопроекті № 10533, внесеному на розгляд парламенту народними депутатами України. Комітет виборців України вважає, що цей законопроект міг би бути прийнятий одразу у першому читанні та в цілому як закон, що запобігло б перегляду інших положень чинного Закону на етапі підготовки зазначеного законопроекту до другого читання. На жаль, законопроект № 10533 був відкликаний його ініціаторами. За результатами довгострокового спостереження за підготовкою до виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року, розпочатого у травні 2012 року, Комітет виборців України відзначає наступне: 1. Одномандатні виборчі округи у 27 регіонах України були утворені у повній відповідності до вимог Закону. 2. Основні проблеми, пов’язані з утворенням одномандатних виборчих округів, зумовлені трьома основними чинниками: - особливостями положень самого Закону (за яким гранична величина відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в усіх округах не може перевищувати 12%), що призвело до віднесення частин території деяких міст до округів, утворених з прилеглих районів; - відсутністю у Законі положень, які б закріплювали принципи неперервності меж виборчих округів, компактності округів, передбачали врахування при утворенні округів місць компактного проживання національних меншин, виключали можливість поділу територій сіл та селищ між декількома округами тощо; - недостатнім рівнем прозорості процесу утворення округів: проект постанови ЦВК про утворення виборчих округів не оприлюднювався і не виносився на обговорення з партіями, незалежними експертами та іншими зацікавленими суб’єктами, що зумовило виникнення підозр у впливі політичних чинників на утворення округів. 3. КВУ вважає, що головні проблеми, пов’язані з утворенням виборчих округів, наступні: - необґрунтоване порушення принципу неперервності меж виборчих округів і збільшення кількості округів, з територій яких утворено штучні анклав. Найбільше проблемних округів КВУ зафіксував у Донецькій, Луганській та Черкаських областях; - поділ територій сіл/сільських рад між декількома одномандатними виборчими округами; - неврахування при утворенні виборчих округів місць компактного проживання національних меншин; - включення частин територій міст до округів, утворених з територій прилеглих районів, у тому числі сільських; - ускладнення виборчої логістики за рахунок: а) значної протяжності окремих округів; б) віддаленості центрів багатьох округів від їхніх меж; в) утворення відділених від основної території округів штучних анклавів; г) незадовільного стану дорожньо-транспортної інфраструктури в окремих регіонах.


4. Хоча існування політичних впливів на утворення виборчих округів не можна ні підтвердити, ні спростувати, «конфігурація» деяких округів виявилась досить зручною для окремих політиків, тоді як шанси на обрання до парламенту інших політиків, які активно взаємодіяли з виборцями на місцях, внаслідок перегляду меж округів було суттєво зменшено. 5. Попри те, що виборчий процес офіційно має початись у липні 2012 року, партії та потенційні кандидати на виборах вже розпочали здійснювати агітаційну діяльність. Така діяльність фактично перебуває поза межами правового регулювання, оскільки дія норм Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині регулювання передвиборної агітації поширюється лише на суб’єктів виборчого процесу. 6. Найбільш поширеними формами агітаційної діяльності у травні були розміщення зовнішньої реклами, проведення масових заходів, зустрічей з виборцями, публікація «іміджевих» матеріалів у друкованих ЗМІ (значна частина яких може бути віднесена до прихованої політичної реклами або т.зв. «джинси»), проведення агітації у поєднанні з соціальними ініціативами, благодійництвом, безоплатним наданням виборцям матеріальних цінностей. 7. Регіональними відділеннями КВУ було зафіксовано окремі випадки поширення т.зв. «чорного піару», перешкоджання здійсненню агітації (відмов у наданні приміщень для проведення зустрічей з виборцями, інших агітаційних заходів тощо), залучення в агітаційну діяльність службовців, втручання у редакційну свободу ЗМІ. Всі ці випадки викликають занепокоєння, хоч і мають поодинокий характер. 8. Партії парламентської більшості майже скрізь визначились з кандидатурами, які висуватимуться в одномандатних округах. Визначення кандидатур для висування в округах опозицією поки що не завершилось. Процесу підготовки до висування кандидатів загалом бракує прозорості – визначення кандидатів для висування в загальнодержавному та одномандатних округах здійснюється без широкої публічної дискусії. 9. У травні 2012 року випадки публічної підтримки потенційних кандидатів відомими представниками того чи іншого регіону, а також службовцями носили поодинокий характер. 10. Активність місцевих партійних організацій на регіональному рівні залежить від партії та регіону. Підготовка до висування кандидатів в одномандатних округах у деяких регіонах супроводжується міжпартійними та внутрішньопартійними конфліктами. 11. Окремі потенційні кандидати намагаються відмежуватись від зв’язків з будь-якими партіями і позиціонувати себе „незалежними” кандидатами. 12. Здійснення агітації, що супроводжується безоплатним наданням виборцям, закладам та установам матеріальних цінностей набуло значного поширення. Ця форма агітації у травні активно використовувалась як основними партіями, так і потенційними кандидатами. Основними приводами для агітації з окремими ознаками непрямого підкупу виборців у травні були святкування Дня Перемоги та завершення навчального процесу в освітніх закладах. Серед основних цінностей, які поширювались партіями та кандидатами серед виборців, продуктові набори, послуги (в основному медичні), гроші (в поодиноких випадках). Активними суб’єктами матеріального «заохочення» виборців у ряді регіонів виступали благодійні фонди, пов’язані з тими чи іншими політиками. Комітет виборців України вважає, що з метою врегулювання зазначених проблем необхідно: -

невідкладно після проведення виборів народних депутатів України у 2012 році: • продовжити удосконалення виборчого законодавства, у тому числі й у напрямі його кодифікації; • розширити вимоги до утворення виборчих округів, закріпивши у законі принципи неперервності меж округів та компактності округів, врахування при утворенні округів місць компактного проживання національних меншин; • передбачити проведення обов’язкових консультацій між ЦВК та місцевою владою, політичними партіями, експертами щодо визначення та перегляду меж округів, визначити підстави і порядок перегляду меж округів, утворених у 2012 році; • врегулювати порядок здійснення агітаційної діяльності у міжвиборчий період (до реєстрації кандидатів та набуття ними статусу суб’єктів виборчого процесу), розглянути можливість встановлення певних обмежень щодо здійснення такої


-

діяльності (обмежень щодо способів здійснення агітаційної діяльності, обсягу фінансування відповідних агітаційних заходів тощо), а також передбачити механізми забезпечення прозорості фінансування такої діяльності; закріпити у законодавстві положення, які б запобігали здійсненню агітації, що супроводжується непрямим підкупом виборців, у тому числі й у міжвиборчий період;

до проведення виборів народних депутатів України: •

розглянути можливість підписання партіями – майбутніми суб’єктами виборчого процесу – меморандуму (угоди чи іншого подібного документу) про чесні вибори, в якому, зокрема, чітко фіксуватимуться відмова від застосування в ході виборчої кампанії т.зв. «чорного піару», непрямого підкупу виборців, поширення прихованої політичної реклами тощо; органам центральної і місцевої влади, правоохоронним органам, громадським організаціям вжити заходи щодо перешкоджання здійсненню передвиборної агітації службовими особами, втручання у редакційну свободу ЗМІ, тиску на підприємства, установи і організації, пов’язані з тими чи іншими потенційними кандидатами у народні депутати, залучення службовців в агітаційну діяльність


ВСТУП Чергові вибори народних депутатів України 2012 року проводитимуться на основі змішаної виборчої системи за процедурами, які значно відрізнятимуться від тих, що застосовувались під час попередніх виборчих кампаній. Варто зазначити, що належний судовий захист порушених виборчих прав законодавством в достатній мірі не гарантовано. Крім того, ряд дій, пов’язаних з підготовкою та проведенням виборів народних депутатів України, винесено за межі виборчого процесу, зокрема – утворення виборчих дільниць на постійній основі та виборчих округів. Цей чинник став однією з причин того, що основні політичні партії та потенційні кандидати розпочали здійснення агітаційної діяльності задовго до початку виборчого процесу. У зв’язку з всіма цими чинниками незалежне громадське спостереження за підготовкою та проведення виборів має здійснюватись на ранніх стадіях виборчої кампанії – до початку виборчого процесу. Комітет виборців України – всеукраїнська громадська організація, яка з 1994 року здійснює комплексний моніторинг виборчих кампаній в Україні на предмет дотримання учасниками виборчого процесу українського законодавства та міжнародних стандартів демократичних виборів. Цим звітом Комітет виборців України започатковує серію звітів з довгострокового громадського спостереження за виборами 2012 року, які оприлюднюватимуться протягом червня – листопада 2012 року і готуватимуться на основі інформації, наданої регіональними відділеннями КВУ. У даному звіті є аналіз підготовки до виборчої кампанії по виборах народних депутатів у травні 2012 року. Моніторинг здійснювався обласними відділення КВУ у всіх регіонах України. Основна увага приділена п’ятьом основним питанням: 1) діяльності ЦВК з підготовки до чергових парламентських виборів 2012 р.; 2) процедурі утворення одномандатних виборчих округів (округи було утворено ЦВК 28 квітня 2012 року); 3) особливостям здійснення агітаційної діяльності потенційними учасниками виборчих перегонів; 4) особливостям підготовки до висування кандидатів у загальнодержавному та одномандатних виборчих округах; 5) здійсненню агітації, що супроводжується наданням виборцям матеріальних цінностей.


1. Діяльність Центральної виборчої комісії Протягом квітня – травня 2012 року Центральної виборчою комісією було прийнято ряд важливих підзаконних актів, спрямованих на конкретизацію та забезпечення реалізації положень Закону «Про вибори народних депутатів України», зокрема: •

Порядок розподілу керівних посад в окружних виборчих комісіях з виборів народних депутатів України між суб'єктами подання кандидатур до складу цих комісій на чергових виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року (Постанова ЦВК № 63 від 5.04.2012 р.). Порядком визначено механізм обрахунку часток керівних посад у складі ОВК суб’єктів подання кандидатур до складу ОВК, а також механізм розподілу цих посад в межах часток; Постанову № 65 від 9.04.2012 р. «Про кількість одномандатних виборчих округів в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі». Кількість одномандатних виборчих округів у кожному з 27 регіонів було визначено пропорційно до кількості виборців у відповідних регіонах; Постанову № 66 від 12.04.2012 р. «Про утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі». Постановою було утворено постійні звичайні та спеціальні виборчі дільниці, на основі яких організовуватимуться і проводитимуться вибори не лише 2012 року, але і всі майбутні загальнодержавні та місцеві вибори. Недоліком Постанови є те, що нею не передбачено утворення постійних виборчих дільниць при слідчих ізоляторах. Якщо при слідчих ізоляторах тимчасові виборчі дільниці не утворюватимуться, значна кількість виборців не матиме можливості взяти участь у голосуванні на парламентських виборах 2012 р.; Постанову № 67 від 12.04.2012 р. «Про утворення закордонних виборчих дільниць на постійній основі». Постановою передбачено утворення 114 закордонних виборчих дільниць (ще одну дільницю було утворено на підставі Постанови ЦВК № 71 від 19.04.2012 р.) при дипломатичних установах та військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України. Недоліком Постанови (який зумовлено недоліками самого Закону) є те, що закордонні виборчі дільниці на постійній основі утворюватимуться з приміщеннями для голосування безпосередньо в приміщеннях дипломатичних установ, що суттєво обмежує можливість утворення додаткових виборчих дільниць у країнах із значною кількістю громадян України, що мають право голосу на виборах; Порядок проведення Центральною виборчою комісією жеребкування щодо включення кандидатур до складу окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на чергових виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року (Постанова ЦВК № 69 від 19.04.2012 р.). Основним недоліком Порядку є те, що жеребкування щодо включення кандидатур до складу ОВК проводитиметься не по кожній ОВК, а по всіх ОВК одночасно у розрізі партій. Відповідно, жеребки тих партій, які буде витягнуто останніми, матимуть значно вужчі можливості представництва в ОВК порівняно з партіями, жеребки яких буде витягнуто першими; Постанову № 76 від 23.04.2012 р. «Про Роз'яснення Центральної виборчої комісії щодо заборони надання виборцям, закладам, установам, організаціям, а також виборчим комісіям та їх членам товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей (непрямого підкупу) під час проведення виборів народних депутатів України». Постановою на основі положень Закону «Про вибори народних депутатів України» роз’яснено поняття непрямого підкупу виборців; Постанову № 82 від 28.04.2012 р. «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя». Постановою визначено межі та центри одномандатних виборчих округів, утворених у кожному з 27 регіонів України. Більш детально її зміст проаналізовано у п.2 цього Звіту.


Порядок передачі виборчим комісіям виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України (Постанова ЦВК № 85 від 17 травня 2012 р.). Порядком конкретизовано положення Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині регулювання процедур виготовлення і передачі бюлетенів підприємством-виготовлювачем до ЦВК, а також передачі бюлетенів від ЦВК до ОВК та від ОВК до ДВК; Порядок подання окружними виборчими комісіями фінансових звітів про надходження і використання коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів народних депутатів України (Постанова ЦВК № 87 від 17 травня 2012 р.). Порядком визначено періодичність подання та типи фінансової звітності, що має подаватись ОВК до ЦВК та органів Держказначейства; Порядок проведення жеребкування щодо включення кандидатур до складу дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України (Постанова ЦВК № 88 від 17 травня 2012 р.). Основним позитивом Порядку є те, що жеребкування щодо включення кандидатур до складу ДВК проводитиметься по кожній ДВК, що забезпечуватиме рівні можливості партій і кандидатів у депутати в одномандатних округах на представництво у складі ДВК; Порядок розподілу керівних посад у дільничних виборчих комісіях з виборів народних депутатів України між суб’єктами подання кандидатур до складу цих комісій (Постанова ЦВК № 89 від 17 травня 2012 р.). Порядком визначено механізм обрахунку часток керівних посад у складі ДВК суб’єктів подання кандидатур до складу ДВК, а також механізм розподілу цих посад в межах часток.

Ускладнити подальшу діяльність ЦВК з організації виборчого процесу з виборів народних депутатів України можуть мати: недоліки чинного Закону, рішення Конституційного Суду України №№ 7рп/2012 від 4.04.2012 р. та 8-рп/2012 від 5.04.2012 р., якими було визнано неконституційними положення Закону в частині можливості одночасного балотування у загальнодержавному та одномандатному округах, а також віднесення закордонних виборчих дільниць до одномандатних виборчих округів, утворених у м. Києві. Втілення цих рішень Конституційного Суду в життя потребувало внесення відповідних змін до Закону «Про вибори народних депутатів України», зокрема до положень Закону, якими визначались підстави для відмови у реєстрації кандидатів у депутати, порядок підрахунку голосів на закордонних виборчих дільницях, порядок встановлення результатів голосування в межах одномандатних округів. З метою усунення окремих недоліків Закону ЦВК було схвалено Пропозиції щодо вдосконалення Закону «Про вибори народних депутатів України» (Постанова ЦВК № 83 від 8.05.2012 р.). Пропозиціями передбачались: можливість утворення спеціальних виборчих дільниць на території військових частин (формувань), дислокованих на значній відстані від населених пунктів (як виняток); здійснення реєстрації довірених осіб кандидатів ОВК, а не ЦВК; покладення на ОВК обов’язку здійснення контролю за використанням коштів виборчих фондів; обов’язковість подання звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів як у паперовій, так і в електронній формах; обмеження обсягу автобіографій кандидатів та передвиборних програм партій і кандидатів у депутати; обов’язковість зазначення у бюлетенях прізвищ кандидатів, а не лише їх імен та побатькові (як передбачено чинним Законом); уточнення процедур підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів з урахуванням останніх рішень Конституційного Суду України. Пропозиції ЦВК лягли в основу законопроекту № 10533 від 24.05.2012 р., внесеного на розгляд парламенту депутатами О.Касянюком, В.Демчишеним та іншими. Комітет виборців України вважає, що цей законопроект міг би бути прийнятий одразу у першому читанні та в цілому як закон, що запобігло б перегляду інших положень чинного Закону на етапі підготовки зазначеного законопроекту до другого читання. На жаль, у зв’язку із існуванням недовіри між фракціями більшості та опозиції (через високий ризик перегляду інших його положень в процесі розгляду «технічних змін») цей законопроект був відкликаний суб’єктами його ініціювання.


2. Утворення одномандатних виборчих округів Законом «Про вибори народних депутатів України» механізм утворення виборчих округів на парламентських виборах визначено лише рамково. Зокрема, передбачено, що виборчі округи мають бути утворені ЦВК за 180 днів до дня голосування (п.п. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону), округи існують на постійній основі; межі округів не повинні порушувати меж областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим; відхилення кількості виборців в одномандатному виборчому окрузі не повинно перевищувати 12% орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних виборчих округах, визначеної ЦВК на основі відомостей Державного реєстру виборців (ст. 18 Закону). У Законі не знайшли відображення окремі важливі принципи утворення округів. Так, не передбачено принципів неперервності меж та компактності округів, а також врахування при визначенні меж виборчих округів місць компактного проживання національних меншин. При утворенні округів ЦВК не зобов’язана враховувати існуючий адміністративно-територіальний устрій України (окрім регіонального поділу) чи проводити консультації з потенційно зацікавленими учасниками процесу формування округів (наприклад, партіями). Істотні прогалини Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині регулювання утворення виборчих округів стали однією з основних причин того, що систему виборчих округів та сам порядок їх утворення не можна вважати досконалими. Кількість одномандатних округів для кожного регіону Центральна виборча комісія визначила Постановою № 65 від 9 квітня 2012 року. Ця кількість загалом була пропорційною кількості виборців, включених до Державного реєстру виборців станом на день прийняття зазначеної Постанови ЦВК. Межі та центри округів було визначено Постановою ЦВК № 82 від 28 квітня 2012 року. Хоча при утворенні одномандатних округів ЦВК повністю врахувала вимоги Закону, при визначенні меж виборчих округів мали місце певні особливості: 2.1. Порушення принципу неперервності меж округів У багатьох регіонах ЦВК утворила округи з неперервними межами. Серед цих регіонів – Волинська, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області. Разом з тим, у решті областей, а також в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі цей принцип було порушено, що призвело до появи на території деяких округів природних та штучних анклавів. У порівнянні з 2002 роком кількість регіонів, округи в яких утворювались з порушенням принципу неперервності їх меж, у 2012 році помітно зросла. Наприклад, якщо у 2002 році жоден з округів в межах Вінницької, Одеської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва не був поділений на декілька частин територією інших округів, то при утворенні округів у цих регіонах у 2012 році принцип неперервності меж округів дотримано не було. Таблиця 1. Дотримання принципу неперервності меж округів у 2002 та 2012 роках Регіон Автономна Республіка Крим Вінницька область Волинська область Дніпропетровська область Донецька область Житомирська область Закарпатська область Запорізька область Івано-Франківська область Київська область Кіровоградська область Луганська область Львівська область Миколаївська область

2002 р. + + + + + + +

2012 р. + + + + + +

Одеська область Полтавська область Рівненська область Сумська область Тернопільська область Харківська область Херсонська область Хмельницька область Черкаська область Чернівецька область Чернігівська область місто Київ місто Севастополь

2002 р. + + + + + + + + + -

2012 р. + + + + + + -


Примітки: „+” - принцип неперервності меж округів дотримано, „-” - принцип не дотримано. Сірим кольором виділено відмінності між регіонами. _______________________________

Порівняно з 2002 роком збільшилась (з 8 до 23) і кількість округів, які були поділені на декілька частин штучно, без будь-якого обґрунтування: 

   

 

територію виборчого округу № 12, утвореного у Вінницькій області, було поділено на 4 частини, від’єднаних одна від одної територією виборчого округу № 11. Цей поділ має штучний характер. Всі виборчі округи, утворені в межах області у 2001 році, мали неперервні межі. при утворенні округів для проведення виборів 2002 року в межах Дніпропетровської області жоден округ не був поділений на декілька частин штучно – всі анклави, що існували в округах області, мали природне походження, і їх наявність зумовлювалась особливостями адміністративно-територіального устрою області. Для проведення виборів 2012 року ЦВК штучно поділила на декілька частин 3 округи в межах області – округи №№ 27, 34, 36; у 2001 році при утворенні округів в межах Донецької області на декілька частин штучно було поділено лише округ № 50, тоді як межі решти округів не були неперервними в силу особливостей адміністративно-територіального устрою області. У 2012 році кількість штучно поділених на декілька частин округів в межах цієї ж області збільшилась до 5 (округи №№ 50, 52, 53, 55, 56); при утворенні округів у Закарпатські області у 2001 році штучно було порушено цілісність меж лише 2 округів - №№ 71 та 72. У 2012 році кількість таких округів збільшилась до 3 (округи №№ 69, 72, 73); у 2002 році в межах Київської області жоден з округів не був штучно поділений на декілька частин. Натомість у 2012 році без будь-якого обґрунтування штучно на декілька частин було поділено округи №№ 91 та 93; у 2002 році лише один округ Луганської області ділився на декілька частин штучно (округ № 110), тоді як у 2012 році кількість таких округів збільшилась до 5 (округи №№ 107, 108, 110, 111, 112); на території округів Одеської області, утворених для проведення парламентських виборів 2002 року, не існувало жодного штучного анклаву. Натомість у 2012 році такий анклав було утворено на території виборчого округу № 138 – ним стало м. Южне, штучно відділене від основної частини виборчого округу № 139; у 2002 році не існувало і штучних анклавів на території виборчих округів, утворених у Харківській області. У 2012 році такий анклав виник в результаті відокремлення декількох виборчих дільниць від основної частини виборчого округу № 172 (відповідні дільниці опинились на території виборчого округу № 170); при утворенні округів у Черкаській області для проведення виборів 2012 року округ № 195 був штучно поділений на декілька частин. Під час виборів 2002 року межі всіх утворених на території області округів були неперервними; територія утвореного у 2012 р. виборчого округу № 210 (Чернігівська область) сформована з 2 частин, роз’єднаних між собою територією Носівського району, включеного до виборчого округу № 209. Цей поділ є штучним. У 2002 році межі всіх утворених в області округів були неперервними; у місті Києві утворений у 2012 р. округ № 221 штучно поділений на дві частини територією виборчого округу № 211. Водночас жоден з утворених у 2001 р. в Києві округів не був поділений на декілька частин.

Утворення штучних анклавів на території виборчих округів заслуговує на негативну оцінку з двох основних причин: 1) існування таких анклавів може ускладнювати виборчу логістику; 2) утворення округів з порушенням принципу цілісності їх меж без належного обґрунтування посилює підозри у тому, що на утворення округів впливали політичні чинники. Вирішення проблеми існування штучних анклавів потребує закріплення принципу неперервності меж виборчих округів безпосередньо в Законі «Про вибори народних депутатів України» з одночасним визначенням вичерпного переліку випадків, за яких допускається відхилення від цього принципу.


Разом з тим, поділ низки виборчих округів на декілька частин зумовлений і природними чинниками, насамперед – особливостями адміністративно-територіального устрою окремих регіонів. Ці особливості призвели до утворення на території деяких округів природних анклавів. Такі анклави існували і в 2002 році. Наприклад, внаслідок особливостей адміністративно-територіального устрою у 2001 році на декілька частин було поділено виборчі округи №№ 1 (Автономна Республіка Крим), 27, 29, 32, 33, 35, 37 (Дніпропетровська область), 48, 49, 51, 52, 53, 57, 60 (Донецька область), 95, 96 (Київська область), 104, 106, 108, 109, 111, 112, 115 (Луганська область), 117 (Львівська область), 184 (Херсонська область), 203 (Чернівецька область), 225 (місто Севастополь). У 2012 році особливості адміністративно-територіального устрою призвели до порушення меж виборчих округів №№ 1, 2 (Автономна Республіка Крим), 26, 30, 31, 33, 40 (Дніпропетровська область), 48, 49, 50, 51, 53, 54, 57, 60 (Донецька область), 95, 96 (Київська область), 104, 105, 107, 110, 112 (Луганська область), 116 (Львівська область), 183 (Херсонська область), 195 (Черкаська область), 225 (місто Севастополь). Вирішення проблеми існування на території виборчих округів штучних анклавів потребує проведення реформи адміністративно-територіального устрою. 2.2. Недостатнє врахування меж районів та міст обласного значення при утворенні округів Можливість неврахування при визначенні меж виборчих округів меж районів, міст обласного значення та районів у містах передбачалась не лише чинним Законом «Про вибори народних депутатів України», але і законом про парламентські вибори, що застосовувався під час проведення виборів 2002 року. Це не викликає особливого подиву, адже при утворенні округів часто необхідно враховувати не лише межі адміністративно-територіальних одиниць, але й інші чинники, наприклад – географічні, логістичні (стан дорожньо-транспортної інфраструктури тощо), забезпечувати утворення округів з приблизно рівною кількістю виборців тощо. Порівняння меж виборчих округів, утворених для проведення виборів 2002 та 2012 року дозволяє стверджувати, що кількість поділених між округами районів та міст у порівнянні з 2002 роком дещо зросла. Частково це може бути зумовлене тим, що чинний Закон „Про вибори народних депутатів України” виключає можливість перевищення передбаченої ним граничної межі відхилення кількості виборців в окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних округах (тоді як для проведення виборів 2002 року округи могли утворюватись з перевищенням граничної межі відхилення). Не варто виключати і вплив на конфігурацію меж округів і вплив політичних чинників. Деякі міста було поділено між округами таким чином, що жоден округів не було сформовано виключно з міської території. До прикладів варто віднести Вінницю, частина якої у 2002 році утворювала самостійний округ, тоді як для проведення виборів 2012 року Вінницю було поділено між двома округами, до яких ввійшли частини Вінницького району. У 2002 році при утворенні округів у великих містах межі таких міст у багатьох випадках враховувались, іншими словами – частини таких міст не включались до округів, утворених з територій прилеглих районів. До прикладів таких Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці. Натомість у 2012 році частини цих міст було приєднано до округів, сформованих з прилеглих районів. Наприклад, частину Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровська було приєднано до округу № 29, утвореного в основному з територій Петриківського та Дніпропетровського районів; значну частину ІваноФранківська – включено до округу № 84, утвореного з територій Галицького, Тлумацького і Тисменицького районів; західну частину Тернополя – включено до округу № 165, утвореного з територій 5 районів Тернопільської області; частину Чернівців – віднесено до округу № 203. Не останню роль у такому поділі обласних центрів відіграло те, що Законом не передбачено можливості перевищення відхилення кількості виборців в округах 12% орієнтовної середньої кількості виборців в окрузі. Таким чином, парламенту варто розглянути можливість закріплення в Законі вичерпного переліку випадків, коли кількість виборців в окрузі може перевищувати граничну величину відхилення. Такий підхід забезпечував би непорушність меж великих міст, сприяв врахуванню інтересів всіх категорій електорату округу, а також спрощував ведення кандидатами і партіями передвиборної агітації.


2.3. Поділ територій сільських та селищних рад між декількома округами При утворенні округів для проведення парламентських виборів 2002 року забезпечувалось врахування меж сіл та селищ (сільських та селищних рад), тобто – сільські та селищні ради не ділились між декількома округами. Цей принцип у 2012 році було порушено:  територія Ільківської сільської ради (Вінницький район Вінницької області) поділено між двома округами – виборча дільниця № 050149 була віднесена до округу № 11, а дільниці №№ 050150 та 050151 – до округу № 12;  територія Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області була поділена між округами №№ 11 та 12, до яких відійшло по одній дільниці, утворених на території ради;  територія Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області була поділена між виборчими округами №№ 69 та 73 (дільниці відповідно №№ 210003 та 210005);  територія Великораковецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області була розподілена між округами №№ 71 та 73 (дільниці відповідно №№ 210189-210190 та 210191);  територія Пузняковецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області була поділена між виборчими округами №№ 69 (4 дільниці) та 71 (1 дільниця);  село Руда Сквирського району Київської області було поділене між округами №№ 91 та 92, до яких було віднесено по одній дільниці, утвореній в межах села. На думку експертів Комітету виборців України такий підхід до визначення меж округів ускладнює організацію виборчого процесу загалом, не сприяє ефективному здійсненню передвиборної агітації кандидатами в одномандатних округах та породжує ряд інших недоліків. Саме тому у Законі „Про вибори народних депутатів України” чи майбутньому Законі щодо територіальної організації виборів варто чітко передбачити, що при утворенні виборчих округів порушення меж територіальних громад не допускається. 2.4. Неврахування місць компактного проживання національних меншин при утворенні виборчих округів В окремих регіонах України, зокрема – в Автономній Республіці Крим, Закарпатській та Чернівецькій областях частка представників національних меншин у загальній кількості виборців є досить значною. При цьому такі меншини проживають компактно, що дозволяє врахувати місця їх компактного проживання при утворенні виборчих округів. Натомість, як свідчить інформація, надана регіональними відділеннями Комітету виборців України, інтереси національних меншин при утворенні одномандатних округів було враховано далеко не в повній мірі:  у Чернівецькій області частина Садгірського району Чернівців (який раніше входив до єдиного виборчого округу № 202 з центром у Чернівцях), а саме - виборчі дільниці № 730481 – 730486 - відійшла до одномандатного виборчого округу № 203 (з центром у місті Новоселиця), що призвело до віднесення приблизно 9 000 україномовних виборців до округу, в якому чисельно переважає румуномовне населення. Крім того, до одномандатного округу № 203 відійшли частина сіл Сторожинецького району (Великий Кучурів, Кам’яна, Михальча, Снячів, Глибочок, Тисовець), більшість виборців яких є україномовними. З іншого боку, ряд румуномовних сіл Сторожинецього району, які раніше відносились до колишнього округу № 204, було включено до виборчого округу № 202, що призвело до віднесення приблизно 10 000 румуновних виборців до округу, в якому чисельно переважає україномовне населення. Таким чином, інтереси румуномовних виборців при утворенні округів у Чернівецькій області враховано не було;  при утворенні одномандатних округів для організації та проведення виборів 2002 р. у Закарпатській області ЦВК було враховано місця компактного проживання національної меншини угорців. Результатом такого врахування стало утворення виборчого округу № 72, який включав частини Ужгородського, Берегівського, Виноградівського, Хустського та Тячівського районів. Натомість у 2012 році місця компактного проживання угорської меншини було поділено між 5 округами (68, 69, 71, 72, 73), що може суттєво звузити


можливості представництва меншини у парламенті. Таким чином, при утворенні округів в межах Закарпатської області інтереси меншини угорців враховано не було; не було враховано інтереси національних меншин і при утворенні округів в Автономній Республіці Крим. Зокрема, на думку Р.Чубарова, у жодному з округів відсоток виборців, які належать до кримських татар, не перевищує 25-30%. Відносно великою є частка кримських татар у виборчому окрузі № 8, у якому, згідно з інформацією Кримського відділення КВУ, планує висуватись Б.Дейч, який має високі шанси на обрання.

Неврахування місць компактного проживання національних меншин при утворенні одномандатних виборчих округів не відповідає міжнародним стандартам та кращим практикам, зменшує імовірність представництва відповідних меншин у парламенті. З огляду на це парламенту варто розглянути можливість закріплення у виборчому законодавстві положень, за якими при утворенні виборчих округів мали б враховуватись місця компактного проживання національних меншин. 2.5. Ускладнення виборчої логістики Виборча логістика може ускладнюватись низкою факторів – наявністю віддалених від основної частини округу анклавів, географічними особливостями місцевості, станом дорожньо-транспортної інфраструктури, значною віддаленістю центрів округів від їхніх меж. Як свідчить інформація, надана регіональними відділеннями Комітету виборців України, у ряді виборчих округів виборча логістика може істотно ускладнитись (див. вставку нижче). Приклади ускладненої виборчої логістики в окремих регіонах та округах Вінницька область. Виборча логістика може бути ускладненою у виборчому окрузі № 16, протяжність якого складає 170 км. Стан доріг в межах округу є незадовільним, що може негативно вплинути на оперативність транспортування виборчої документації. Дніпропетровська область. Проблемними в плані логістики є виборчі округи №№ 34 та 40, де можуть виникнути проблеми з транспортуванням бюлетенів в ОВК з відповідно Жовтих Вод і П’ятихаток (округ № 34) та Марганцю (округ № 40). Донецька область. В межах виборчого округу № 60 з центром у Волновасі було об’єднано п’ять сільських районів Донецької області (Володарський, Волноваський, Тельманівський, Новоазовський, Першотравневий). Це рішення є досить сумнівним, оскільки загальна площа округу становить 6246 кв. км сільської місцевості (при тому, що загальна площа Донецької області становить 26,5 тис. кв. км). На попередніх виборах, як відомо, у складні одного округу було об’єднано лише 3 сільських райони, і цей округ був чи не найбільш проблемним з точки зору виборчої логістики, не в останню чергу – через поганий стан доріг у сільській місцевості. В межах виборчого округу № 61 об’єднано міста Докучаєвськ та Сніжне, віддалені одне від одного на 130 км. При цьому від Сніжного до центру округу у м. Старобешево можна дістатись лише через Донецьк, подолавши 130 км. Закарпатська область. Логістичні проблеми можуть виникнути у виборчому окрузі № 70, центр якого є віддаленим від його північних меж (Великоберезнянського району), в той час як стан дорожньо-транспортної інфраструктури на маршруті між Свалявою та дільницями Великоберезнянського району є незадовільним. Івано-Франківська область. Виборча логістика може бути досить складною у виборчому окрузі № 86, між центром якого (м. Долина) та дільницями Богородчанського району відсутнє належне транспортне сполучення. З Богородчанського району до Долини можна дістатись по так званих „малому” та „великому” колах: „малим колом” – через Чорний ліс (Підгір’я – Росільна – Красне – Рожнятів) із досить поганим дорожнім покриттям та зонами відсутності покриття мобільного зв’язку; „великим колом” – через Івано-Франківськ, Калуш та Брошнів. Транспортування документації „малим колом” може становити небезпеку як для самого транспорту і людей, так і для виборчих бюлетенів. Київська область. Центри округів №№ 91, 92, 96, 98 є віддаленими від окремих з їхніх меж. Негативний вплив на виборчу логістику може мати і незадовільний стан доріг у виборчих округах №№ 91 та 93. Луганська область. Одними з найбільш проблемних з точки зору логістики є виборчі округи №№ 113 та 114, територія кожного з яких становить майже третину території Луганської області, а середня відстань від центру округу до дільниць складає майже 60-70 км. Складним в плані логістики є і виборчий округ № 112, в якому три чверті дільниць знаходяться на відстані 50 -100 км від центру округу. Якість дороги Іванівка-Перевальськ, якою транспортуватиметься виборча документація з Перевальська до Красного Луча (які відділені один від одного відстанню у 50 км.), є вкрай незадовільною. Цією ж дорогою транспортуватимуться бюлетені та інші виборчі документи і з Антрацитівського району до Алчевська. Полтавська область. Центри окремих округів в межах області визначено без належного обґрунтування. Наприклад, центр округу № 149 розташований у м. Карлівка, хоча було б доречнішим перенести його до смт. Нові Санжари або смт. Машівка. Центром округу № 148 є місто Лубни, хоча воно знаходиться на межі з округом № 151, і центр округу було б доцільно перенести до м. Хоролу. На виборчу логістику може негативно вплинути і стан дорожньо-транспортної інфраструктури області. Центром округу № 150 є м. Комсомольськ, розташоване практично на межі Кременчуцького району і області в цілому. Комсомольськ є віддаленим від дільниць Глобинського району, тоді як потрапити до ОВК членам відповідних ДВК можна буде лише однією дорогою. Харківська область. Виборча логістика може бути ускладненою у виборчому окрузі № 176, відстань між центром якого і найбільш віддаленими дільницями округу перевищує 100 км, в той час як якість доріг, які з’єднують ці дільниці з центром


округу залишає бажати кращого. Проблемними з точки зору виборчої логістики є і виборчі округи №№ 178 та 180. Наприклад, членам ДВК, утворених у Нововодолазькому районі для доставки виборчої документації до ОВК округу № 180 треба буде подолати значну відстань об’їзними дорогами, якість покриття яких є незадовільною. Херсонська область. Виборча логістика може виявитись ускладненою у 3 з 5 округів, утворених у межах області. Так, відстань від окремих дільниць до центру виборчого округу № 184 перевищує 100 кілометрів; у виборчому окрузі № 185 відстань між центром округу та його найбільш віддаленими дільницями становить близько 120 кілометрів. Черкаська область. Центри низки виборчих округів є віддаленими від деяких їхніх меж. Це стосується, зокрема округів №№ 195, 196, 197, 199. Виборча логістика ускладнюється незадовільним станом багатьох доріг як загальнодержавного, так і місцевого значення, відсутністю освітлення, обмеженістю варіантів перетину р. Дніпро. Чернівецька область. Внаслідок віднесення дільниць Садгірського району Чернівців до виборчого округу № 203 з центром у м. Новоселиці дорожньо-транспортний зв’язок між цими дільницями та центром округу буде більш складним, порівняно з тим, який існував у 2002 році, коли Садгірський район входив до округу № 202 з центром у Чернівцях. Джерело: інформація регіональних відділень Комітету виборців України

При визначенні меж виборчих округів для наступних парламентських виборів ЦВК варто враховувати принципи компактності виборчих округів, а також стан дорожнього сполучення між центрами округів та дільницями, що розташовані ближче до меж округів. 2.6. Вплив політичних факторів на визначення меж виборчих округів Хоча вплив політики на визначення меж виборчих округів не можна ні підтвердити, ні спростувати, визначені ЦВК межі багатьох виборчих округів виявились досить «зручними» для окремих потенційних кандидатів і, навпаки, «незручними» для певних політиків. Якщо б ЦВК визначала межі округів прозоро, з проведенням попередніх консультацій між основними політичними партіями щодо можливих «конфігурацій» округів, сумнівів у неупередженості ЦВК при утворенні округів не виникало б. Нижче на основі інформації регіональних відділень Комітету виборців України наведено приклади визначення меж округів, які можуть вплинути на перспективи обрання чи не обрання до парламенту тих чи інших потенційних кандидатів у депутати. Вплив меж округів на перспективи обрання до парламенту окремих потенційних кандидатів Дніпропетровська область. В окрузі № 28 із центром в Амур-Нижньодніпровську значні шанси на обрання має депутат міської ради Є. Морозенко. Межі округу № 40 територіально збігаються з межами активності народного депутата О. Царьова. Донецька область. Межі нинішнього округу № 46 помітно не відрізняються від меж цього ж округу у 2002 році, що може бути вигідним для С.Клюєва, який традиційно виявляє активність в окрузі. Нова „конфігурація” виборчого округу № 49 є вигідною для народного депутата України Д.Омельяновича, який обмежено проводив передвиборну кампанію саме на нинішній території округу. До того ж, у Красноармійському та Костянтинівському районах господарську діяльність веде агрохолдінг «АПК-Інвест», почесним президентом якого є Д.Омельянович, а у м. Костянтинівка розміщені виробничі потужності ЗАТ «Киев-Конти», до керівництва якого входить депутат. Округ №52 (м. Дзержинськ) зазнав суттєвих змін - до Калінінського району Горлівки були приєднані м. Дзержинськ (центр округу) та Дебальцеве; при цьому частини округу не межують між собою. Така «конфігурація» округу може бути вигідною І.Шкірі. Цікаво, що у березневих іміджевих публікаціях І.Шкірі чітко зазначався округ, в якому він буде балотуватись (номер округу, перелік громад тощо), хоча на той момент рішення про визначення меж виборчих округів прийнято ще не було. Суттєвих змін у порівнянні з 2002 роком зазнав і виборчий округ №54 (м. Шахтарськ). До утворення округу народний депутат України, член Партії регіонів В.Лук’янов активно проводив агітацію у Харцизьку, Шахтарську, Шахтарському районі, з територій яких і було сформовано новий округ. Київська область. В окрузі № 95 високі шанси на обрання має народний депутат України П.Мельник: центром округу є м. Ірпінь, де знаходиться Національний університет державної податкової служби; на території округу також розташовані підприємства, які контролюються родичами П.Мельника. В окрузі № 96 значні шанси на обрання (за умови висування кандидатури) має Перший заступник голови КОДА Я.Москаленко, який тривалий час працював на території Вишгородського району. З іншого боку, кардинальна зміна меж колишніх виборчих округів №№ 91-93 значною мірою зменшує шанси на потрапляння до парламенту Є.Суслова, родині якого належить ряд підприємств в межах колишнього виборчого округу № 92. Луганська область. «Конфігурація» виборчих округів №№ 106 та 112 є сприятливою для перемоги Олексія Кунченка та Юлія Іоффе, які зможуть балотуватись у різних округах, не конкуруючи один з одним. Для Ю. Іоффе було важливим не балотуватися у м. Стаханові, де у нього, за деякими даними, недостатньо високий рейтинг. Для Кунченка зручними є сільські дільниці Попаснянського району, де може бути використаний адмінресурс. Колишній виборчий округ № 115 було поділено між 3 округами, що значно зменшує шанси на обрання до парламенту С. Шахова. Цілком імовірно, що виборчий округ № 110 було створено з тією ж метою. У виборчих округах №№ 104, 105, 108, 111, 114 задовго до їх створення активно взаємодіяли з виборцями деякі потенційні кандидати у депутати від Партії регіонів, що дозволяє говорити про імовірність впливу політичних чинників на „конфігурацію” цих округів. Миколаївська область. Формування округу № 128 із переважно сільських районів (де більше можливостей для


застосування адміністративного ресурсу) може сприяти перемозі на виборах місцевому чиновнику М. Жуку, який планує балотуватися в народні депутати та проводить активну передвиборчу роботу із місцевим населенням. Приєднання Южноукраїнського району Миколаївської області до округу № 131, де значний вплив має Партія регіонів, може бути невигідним для колишнього мера Южноукраїнська, члена «Батьківщини» А. Стуліна. Одеська область. „Конфігурація” виборчого округу № 137 є сприятливою для перемоги народного депутата від Партії регіонів Л.Клімова, який вже не вперше буде обиратись від цього округу і працює з його виборцями вже 10 років. „Конфігурація” виборчого округу № 139 є вигідною для О.Пересмана – депутата обласної ради від Партії регіонів. Останній вже щонайменше рік активно ремонтує дороги, школи, лікарні, бере участь в організації “святкувань” тощо на території цього округу. Виборчий округ № 141 є територією впливу та активності іншого народного депутата України – Віталія Барвиненка, який має міцні позиції в Білгород-Дністровському районі округу у вигляді агробізнесу, в Кілійському — у вигляд можливостей використання адміністративного ресурсу. В.Барвиненко вже не перший рік активно взаємодіє з електоратом округу. Конфігурація виборчого округу № 143 може сприяти обранню до парламенту Юрія Крука, який вважає виборців Рені та Ізмаїлу своїм базовим електоратом і активно взаємодіє з ними. Віднесення Ізмаїлу та Кілії до різних виборчих округів може бути невигідним для потенційного кандидата у депутати від БЮТ-Батьківщини О.Дубового, який є однаково популярним як в Ізмаїлі, так і в Кілії. Полтавська область. Визначені ЦВК межі округів №№ 144 та 145 включають території, де особливу активність виявляли потенційні кандидати від ГО «Наш дім – Полтава» Володимир Макар і О.Залужний. На території нинішніх виборчих округів №№ 147 та 148 з кінця 2011 р. ведеться робота потенційними кандидатами, пов’язаними з ГО «Моя Полтавщина» Володимиром Пилипенком, (народний депутат України, обраний від Блоку Юлії Тимошенко; є лідером ГО «Моя Полтавщина») та Олегом Кулиничем (депутат Полтавської обласної ради, колишній голова Зінківської партійної організації ВО «Батьківщина»). Тернопільська область. Кардинальна зміна меж колишніх виборчих округів №№ 165, 166 та 167 є невигідною для В.Наливайченка, який проводив активну роботу з виборцями колишнього округу № 166. Херсонська область. У Херсонській області після віднесення частини Дніпровського та Суворовського районів міста Херсона з виборчого округу № 182 до виборчого округу № 183, представник партії „Удар” та Антонівський селищний голова Ігор Семенчев втратив майже всі шанси на обрання народним депутатом, оскільки в результаті перерозподілу територій п’ять населених пунктів, що входять до Дніпровського та Суворовського районів (в яких мешкає близько двадцяти тисяч виборців), були віднесені до виборчого округу № 183. Кілька років тому І.Семенчев створив громадське об’єднання «Передмістя» до якого увійшли представники саме цих п’яти населених пунктів. Завдяки багаторічній та систематичній роботі, у 2010 р. йому вдалось зайняти друге місце на виборах Херсонського міського голови та провести до Херсонської міської ради представників партії «Вітчизна», яку він тоді представляв, проводячи роботу в Дніпровському та Суворовському районах міста Херсона. Поділ „електорального поля” І.Семанчева між округами призвів до того, що він вже відмовився від намірів брати участь у виборах й навіть вийшов із партії „Удар”. Черкаська область. До округу № 196 увійшли райони, в яких розташовані підприємства місцевого бізнесмена Г. Бобова. Поділ Тальнівського району між декількома округами може бути невигідним потенційному кандидату – члену «Народної партії» С.Терещуку, який опікувався районом. Чернігівська область. Межі округу № 207 збігаються з територією передвиборчої активності народного депутата України І. Рибакова. Джерело: інформація регіональних відділень Комітету виборців України

В контексті вищезазначеного варто відзначити, що Законом «Про вибори народних депутатів України» не визначено підстави і порядок перегляду меж виборчих округів. Якщо наступні (після 2012 р.) вибори народних депутатів України проводитимуться за змішаною виборчою системою, існує високий ризик того, що межі округів, утворених у 2012 р., зазнають суттєвих змін незадовго до початку виборчого процесу з відповідних виборів, і переможці виборчої кампанії 2012 р., які активно взаємодіятимуть з виборцями «своїх» округів, опиняться у незручному становищі через новий перерозподіл адміністративно-територіальних одиниць між округами. У зв’язку з цим у законі необхідно чітко визначити підстави, порядок та граничні строки перегляду меж виборчих округів, а також передбачити обов’язковість проведення консультацій між ЦВК та зацікавленими сторонами (насамперед, політичними партіями) щодо меж округів.


3. Агітація Відповідно до статті 70 Закону «Про вибори народних депутатів України» партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному виборчому окрузі, а також кандидати у депутати можуть розпочинати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати. Порушення партією чи кандидатом у депутати обмежень щодо проведення агітації має наслідком оголошення відповідному суб’єкту виборчого процесу попередження (частина друга статті 61 Закону). Разом з тим, дія зазначених обмежень поширюється лише на суб’єктів виборчого процесу, а партії та кандидати набувають статус суб’єктів виборчого процесу лише після реєстрації кандидатів ЦВК. Таким чином, здійснення агітації до офіційного початку виборчого процесу чи навіть до реєстрації кандидатів не може вважатись порушенням вимог виборчого законодавства. Саме тому ряд партій та окремих осіб – потенційних кандидатів на виборах 2012 р. розпочали агітаційну діяльність ще до утворення виборчих округів. Здійснення агітаційної діяльності упродовж травня 2012 року мало ряд особливостей, розглянутих нижче: 1) активність агітаційної діяльності збільшилась в усіх регіонах, однак найбільш активно агітаційна робота проводиться в Київській, Закарпатській, Луганській, Харківській, Полтавській області, в окремих районах м. Києва. Разом з тим, в деяких регіонах активність агітаційної діяльності є невисокою (наприклад, у Сумській області); 2) потенційні кандидати в мажоритарних округах здійснюють агітацію більш активно у порівнянні з партіями – майбутніми суб’єктами виборчого процесу; 3) з-поміж усіх партій найбільш активно агітацію здійснюють Партія регіонів та «Україна вперед!». Менш активно (але все одно в більшості регіонів України) агітацію проводять «УДАР», «Фронт змін» та «Батьківщина». КПУ зосереджує агітаційну роботу на півдні та сході України, а «Свобода» – в західних регіонах та, частково, в центральних областях. Досить активно проводить агітацію і Віктор Медведчук, громадська ініціатива якого «Український вибір» активно популяризується у більшості регіонів; при цьому за ступенем активності «популяризації» ця ініціатива залишає позаду ряд провідних політичних партій; 4) основними формами агітації, які використовували потенційні суб’єкти виборчого процесу протягом травня 2012 року, було розміщення зовнішньої реклами, проведення агітації на телебаченні та у ЗМІ, організація зустрічей з виборцями, масових заходів, а також агітація, яка супроводжувалася наданням виборцям, установам та організаціям матеріальних цінностей, як правило – на безоплатній основі; 5) лідерами в розміщенні зовнішньої реклами стали Партія регіонів та «Україна вперед!». Так, в Автономній Республіці Крим Партія регіонів розміщувала значну кількість зовнішньої реклами на біг-бордах, апелюючи до патріотичних почуттів жителів Автономії. На носіях зовнішньої реклами розміщувались зображення О.Пушкіна, письменників Л.Толстого і А.Чехова, Штірліца, В.Вернадського та інших відомих людей, які бували у Криму. Майбутні кандидати в одномандатних виборчих округах


також активно використовували біг-борди, в основному - для привітання своїх потенційних виборців з травневими святами. Особливо помітним в усіх областях було розміщення біг-бордів Наталії Королевської (як лідера партії «Україна – вперед!») та окремих її активістів по регіонах. У Вінницькій області у виборчому окрузі № 12 активно розміщувалась зовнішня реклама Б. Максимчука – викладача Вінницького педагогічного університету, який у 2010 му році балотувався до місцевої ради. В Києві у виборчому окрузі № 211 розміщено багато біг-бордів з рекламою народного депутата від Партії регіонів І. Лисова, а в окрузі № 222 – із зовнішньою рекламою народного депутата України від Партії регіонів М. Луцького. В Луганській області зовнішню рекламу активно розміщували потенційні кандидати на виборах 2012 р. А. Гацько, В. Гончаров (Артемівський, Кам’янобродський райони), С. Горохов (Жовтневий район), С. Дунаєв (Лисичанськ), О.Коваль (Свердловськ), О.Кунченко (Сєвєродонецьк), В.Ландик, В. Мошенський і Ю. Терніков (Красний Луч, Перевальский район), І. Радченко (Рубіжне), В.Шаманов (Алчевськ), С.Шахов (Стаханов, Первомайськ, Алчевськ, Брянка, Лисичанськ), а також В.Кривобоков, В. Струк, І. Лиска, С. Кілінкаров, В. Медяник тощо. Разом з тим, на території Луганської області активно розміщувалась і зовнішня реклама кандидатів,якіі позиціонують себе в якості опозиціонерів. Серед них, зокрема, лідер Радикальної партії О. Ляшко. В Дніпропетровську у виборчому окрузі № 40 зовнішня політична реклама активно розміщувалась народним депутатом від Партії регіонів О. Царьовим.

Зовнішня реклама потенційного кандидата у депутати О. Царьова, м. Дніпропетровськ

Зовнішня реклама потенційного кандидата у депутати О.Ляшка, м. Луганськ

6) організація і фінансування масових заходів (фестивалів, концертів тощо) продовжує залишатись однією з найбільш поширених форм комунікації потенційних суб’єктів виборчого процесу з електоратом. Так, в Київській області П. Мельник виступив організатором свята річниці Києво-Святошинського району (виборчий округ № 95), а Т. Засуха взяла участь у святі випускників м. Василькова, нагороджуючи їх грошовими преміями. В Черкаській області особливо активну агітаційну діяльність у формі організації масових заходів виявляла почесний президент ПАТ «Азот» Валентина Жуковська, яка, зокрема, організовувала святкування Дня міста Черкас (виборчий округ № 194). У Луганську народний депутат від КПУ С. Кілінкаров взяв участь у першотравневому мітингу. У Харківській області народний депутат від Партії регіонів В. Грицак взяв участь у святкуванні Дня Перемоги, тоді як лідер Харківської організації ВО «Свобода» І. Швайка під час присутності на екологічній акції намагався використати її для власної агітації. У Тернопільській області В.Клименко фінансував проведення фестивалю «Братина», який проходив у Шумському районі, включеному до виборчого округу № 164, у якому В.Клименко, скоріше за все, балотуватиметься. На території виборчого округу № 16 (Вінницька область) в День захисту дітей потенційний кандидат у депутати О.Калетник (точніше – В.Грицак під час відзначення Дня Перемоги у м. Ізюмі очолюваний нею фонд) організовувала дитячий захід, в ході якого проводилось фотографування і


збір персональних даних виборців для надсилання фотографій (хоча імовірність використання персональних даних виборців для передвиборних цілей у цьому випадку навряд чи можна виключити). Потенційний кандидат від Партії регіонів у виборчому окрузі № 183 – директор Херсонського суднобудівного заводу Василь Федін – вперше за чотирнадцять років існування Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» спонсорував його проведення. Співвласник групи компаній «Континіум» Ігор Єремеєв, надавав спонсорську підтримку проведенню у Волинській області Всеукраїнського фестивалю духовної пісні «Волинський благовіст». У Львівській області майбутній кандидат Т.Козак (виборчий округ № 122) організував концерт гурту «Дзідзьо». Активно використовували організацію масових заходів для піару не лише окремі кандидати, але і партії, особливо – Партія регіонів та «Україна вперед!». Так, до м. Запоріжжя 6 травня 2012 завітала Н. Королевська, яка провела зустріч з виборцями, після якої відбувся концерт на її підтримку російського виконавця О. Газманова. Цікавим є той факт, що Газманов проводив аналогічний захід у Макіївці, але вже «під патронатом» Партії регіонів. У травні за участю лідера партії «Україна вперед!» також був проведений святковий концерт до Дня Перемоги в м. Маріуполі. Партія регіонів організовувала концерти в Донецькій, Івано-Франківській та Запорізькій областях, використовуючи їх як спосіб агітації за себе на виборах 2012 року; 7) занепокоєння викликають окремі випадки т.зв. «чорного піару», які були зафіксовані регіональними відділеннями КВУ в деяких областях. Наприклад, 30 травня в Ізмаїлі (Одеська область) під час мітингу проти нового закону про морські порти розповсюджувались листівки проти О.Дубового, народного депутата України від Блоку Юлії Тимошенко та потенційного кандидата у депутати на майбутніх парламентських виборах, в яких було розміщено звернення ніби-то самого О.Дубового до виборців з проханням проголосувати за нього, а також інформація про потенційного кандидата наклепницького характеру; 8) в окремих регіонах було зафіксовано випадки перешкоджання здійсненню агітаційної діяльності. Щоправда, такі випадки поки що носять поодинокий характер. Зокрема, на Вінниччині мер міста обласного значення Ладижина відмовив потенційному кандидату у народні депутати по 17-му округу, діючому депутату обласної ради Григорію Заболотному в наданні приміщення для прийому виборців. Депутат облради звернувся до мера Ладижина Валерія Коломєйцева з проханням надати приміщення для здійснення прийому виборців, але отримав відповідь, що оскільки він не є депутатом від Ладижина, то і посилатися на закон «Про статус депутатів місцевих рад» він не має права, що суперечить Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» 24 травня 2012 року лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк повідомив журналістів про відмови усіх комунальних та приватних установ міста Донецька надати приміщення для його зустрічей із виборцями. Згідно інформацією, оприлюдненою об’єднаною опозицією, комунальні та приватні установи надавали попередню згоду щодо оренди приміщень, але після того, як їм ставало відомо про мету оренди і прізвище опозиційного політика, який має проводити зустрічі, відмовляли у наданні приміщень. Подібна ситуація мала місце і у випадку з лідером партії «Об’єднані ліві» С.Ніколаєнком, який стверджував, що бізнесмени під різними формальними приводами відмовляли йому у наданні приміщень в районних центрах Херсонської області, посилаючись на вказівку представників райдержадміністрацій. Серед таких районних центрів називався і Скадовськ, де за особистою вказівкою голови


райдержадміністрації Єгора Устинова, як стверджувалось, фактично було зірвано зустріч С.Ніколаєнка з представниками громадськості. 17 травня 2012 було зірвано зустріч депутата Черкаської обласної ради А. Бондаренка від ВО «Батьківщина» з виборцями області депутата не пустили у приміщення, де мала відбутись зустріч.

До опосередкованих форм перешкоджання здійсненню агітаційної діяльності та втручання у редакційну свободу ЗМІ можна віднести і звинувачення голови Чаплинської райдержадміністрації В.Бериславського, який на одній із розширених нарад звинуватив головного редактора районної газети «Радянська Таврія» Наталію Воробйову у політичній заангажованості. На думку чиновника, на сторінках газети розміщувалось забагато матеріалів від депутатів фракції КПУ, та замало - від депутатів інших фракцій „Подарунок” голови Житомирської ОДА спортивній школі

Згідно з інформацією, наданою Вінницьким обласним відділенням КВУ, у виборчому окрузі № 15 у місцевих виданнях, засновниками яких є районні державні адміністрації, відмовляються друкувати матеріали про потенційного кандидата в депутати В.Вовка, мотивуючі це рішенням редколегій газет про «нецікавість» інформації для читачів; 9) у ряді випадків регіональними відділеннями КВУ було зафіксовано пряме або опосередковане залучення органів влади, бюджетних установ, їхніх службових осіб та працівників до участі у агітаційній діяльності. Так, відповідно до інформації Черкаського відділення КВУ, списки на зустрічі з потенційним кандидатом В.Ничипоренком на його власному конезаводі у Жашкові, які тривають вже декілька місяців (виборчий округ №199), складаються в Жашківський, Лисянській, Маньківській, Звенигородській районних державних адміністраціях. У Миколаєві було зафіксовано випадок залучення студентів місцевих навчальних закладів адміністрацією відповідних закладів до участі у зустрічі з Н. Королевською;

„Іміджева” стаття про П.Мельника в газеті „Наше місто”


„Іміджева” стаття потенційного кандидата у депутати О.Калетник в газеті „Краяни”

10) в окремих регіонах агітаційна діяльність невіддільно поєднується з реалізацією соціальних ініціатив та благодійництвом. Зокрема, згідно з інформацією Одеського обласного відділення КВУ, в Одеській області активно впроваджується програма «Народний бюджет». При цьому оприлюднення інформації про цю програму (в рамках якої реалізовуватимуться різноманітні соціальні програми та будуватимуться об’єкти соціальної інфраструктури на територіях деяких округів) поєднується з непрямою агітацією за окремих потенційних кандидатів в округах області. Серед таких можливих кандидатів, наприклад, Г.Труханов, Л.Клімов, І.Фурсін, О.Пресман, В. Барвиненко, І.Плохой, А.Кісе, Ю.Крук. В рамках популяризації програми регулярно проводяться масові заходи, зустрічі з жителями тощо, в ході яких потенційні кандидати від Партії регіонів – «куратори» «Народного бюджету» мають можливість агітувати за себе.

В ряді інших регіонів прізвища тих чи інших кандидатів «прив’язуються» до певних соціально-економічних проектів, пов’язаних з ремонтом чи будівництвом об’єктів соціальної інфраструктури. Наприклад, в Житомирській області голова обласної державної адміністрації «подарував» спортивній школі автобус, придбаний за бюджетні кошти. Хоча участь голови ОДА у виборах в якості кандидата є досить сумнівною, цей приклад є ще однією ілюстрацією практики популяризації серед виборців тієї чи іншої особи в контексті певних соціальних програм; 11) традиційно популярним залишається такий спосіб здійснення агітаційної діяльності, як розміщення в ЗМІ «іміджевих» матеріалів, що мають ознаки прихованої політичної реклами, але не означаються як такі. Наприклад, у позитивних тонах висвітлює діяльність можливого учасника виборчих перегонів П.Мельника видання „Наше місто”, яке розповсюджується у Київській області. У рівненських обласних газетах впродовж травня щотижня можна було побачити в середньому 3-5 «замовних» матеріалів про діяльність потенційного кандидата у депутати О.Червонюка. Хоча основна увага у таких матеріалах відводилась діяльності О.Червонюка як керівника Рівненського льонокомбінату, висвітлення діяльності можливого кандидата здійснювалось у позитивній тональності, що може опосередковано схиляти виборців до голосування за нього у разі участі у парламентських виборах в якості кандидата. В позитивному руслі висвітлювалась ЗМІ й інформація про відвідування О.Червонюком Острозької академії. Відповідні матеріали не являли собою передрук однієї й тієї ж статті, однак їх зміст дозволяв віднести ці матеріали до т.зв. «джинси» або прихованої реклами. В інших регіонах «джинса» традиційно поширюється у формі передруку однієї й тієї ж (чи дуже подібних за змістом) статті (статей). До прикладів можна віднести «іміджеві» статті можливого кандидата у депутати О.Калетник у Вінницькій області, оприлюднені в газетах «Краяни», «Слово Поділля», зміст яких практично не відрізнявся. В Донецькій області у квітні-травні 2012 р. у різних ЗМІ вийшли публікації під промовистими назвами «Доморощенная оппозиция: узнаваемости нет, доверия нет…», «Падение популярности Партии регионов в Донецкой области - правда или очередной миф оппозиции?», «На пути к социальной справедливости». Можна припустити, що у даному випадку мало місце централізоване поширення замовних матеріалів, які подаються читачам під виглядом авторських точок зору. Деякі потенційні кандидати розповсюджують цілі видання, в яких їх діяльність висвітлюється у позитивній тональності. Так, у виборчому окрузі № 75 (м. Запоріжжя) безкоштовно розповсюджується газета можливого кандидата від Партії регіонів С. Кальцева, щомісячний наклад якої становить близько 80 тисяч екземплярів.


Здійснення агітаційної діяльності до реєстрації суб’єктів виборчого процесу не сприяє забезпеченню рівних можливостей партій та кандидатів, суттєво збільшує витрати на проведення агітації, посилює ризики політичної корупції. Крім того, така агітаційна діяльність фактично перебуває поза межами правового регулювання, а її фінансування – ніким не контролюється. На думку експертів Комітету виборців України, існує потреба у прийнятті окремого закону (чи внесенні змін до чинних законодавчих актів України, зокрема Законів «Про рекламу», «Про політичні партії в Україні»), який регулюватиме розміщення політичної реклами у період до реєстрації кандидатів відповідними виборчими комісіями, встановлюватиме обмеження щодо загального обсягу і джерел фінансування розміщення такої реклами, передбачатиме оприлюднення інформації про основних донорів партій та фізичних осіб, на користь яких розміщується реклама, та суми здійснених ними внесків. З метою запобігання поширенню т.зв. «чорного піару» потенційним учасникам виборчих перегонів варто розглянути можливість підписання угоди (меморандуму, протоколу про наміри) чи іншого подібного документу, за яким вони зобов’язуватимуться здійснювати агітаційну діяльність з дотриманням загальновизнаних стандартів та морально-етичних норм.


4. Підготовка до висування кандидатів Хоча за Законом «Про вибори народних депутатів України» висування кандидатів партіями має розпочатись 30 липня 2012 р. і завершитись 9 серпня (кандидати, які висуватимуться шляхом самовисування, повинні будуть подати документи для реєстрації їх кандидатами до ЦВК не пізніше 13 серпня), в усіх регіонах України проводиться активна підготовка до висування кандидатів. Для цієї підготовки характерні ряд особливостей: 1) в той час як Комітет опору диктатурі все ще узгоджує список кандидатів для висування у загальнодержавному окрузі та кандидатів для висування в одномандатних округах, деякі провладні партії вже визначились із кандидатами для висування в одномандатних округах, узгодивши їх між собою. Такі домовленості простежуються, зокрема, при аналізі конфігурацій виборчих округів, межі деяких з яких визначено у відповідності до інтересів певних потенційних кандидатів. 2) випадки публічної підтримки (агітації) за потенційних кандидатів відомих особистостей (церковних діячів, представників шоу-бізнесу тощо) та посадовців поки що носять поодинокий характер. Зокрема, на підтримку О.Довгого, який з високим рівнем імовірності балотуватиметься в м. Києві, висловився О.Ступка. Мер Харкова Г.Кернес спільно виступав з потенційним кандидатом в одному з округів м. Харкова В.Писаренком. В Івано-Франківській області, де майже всі кандидати намагаються залучитися підтримкою церкви, за деякими даними приватне благословення на «виборчу боротьбу» від митрополита УГКЦ Івано-Франківського архієпископа В.Війтишина отримав Микола Зелінський (скоріше за все балотуватиметься в якості незалежного кандидата у виборчому окрузі № 84), як особа, яка за час своєї каденції в облраді сприяла церковній розбудові Івано-Франківської митрополії. Також свою підтримку М.Зелінському висловив відомий артист Т.Петриненко; 3) активність місцевих партійних організацій залежить від партій і регіонів. На регіональному рівні найбільшу активність виявляють осередки Партії регіонів, проте на заході України їхня активність є істотно нижчою, ніж на сході. Наприклад, в Івано-Франківській області обласна організація Партії регіонів займається в основному розбудовою молодіжного крила парторганізації. Структурною розбудовою на сході та півдні зайняті «Батьківщина» та «Фронт змін». Зокрема, на Одещині після проведення об'єднавчого форуму вони почали активно розбудовувати об'єднані штаби. В Херсонській області ними також було створено спільний штаб, який очолив голова ХОО «Батьківщини», депутат Херсонської міської ради В. Миколаєнко. «УДАР» активно розбудовує свою структуру в Автономній Республіці Крим – партія займається відкриттям своїх офісів та формуванням партійного активу в районах Автономії. Осередки КПУ активно діють у Запорізькій, Донецькій та Херсонській областях, «Свободи» - в західних областях. Розбудувати свої місцеві організації намагається і «Україна вперед!». В Закарпатській області значну активність виявляє «Єдиний Центр»; 4) підготовка до висування кандидатів в одномандатних округах у деяких регіонах супроводжується міжпартійними та внутрішньопартійними конфліктами. Міжпартійні конфлікти виникають переважно між партіями опозиційного спрямування. Наприклад, кандидатура П.Жебрівського, який може балотуватись у виборчому окрузі № 63 (Житомирська область) викликала несприйняття «Фронту Змін», представники якого заявили, що кандидатура Жебрівського з ними не погоджувалась. В Тернополі не можуть знайти спільної мови Р. Заставний (тепер – «Фронт змін») та О. Кайда (голова обласної ради, ВО «Свобода»). Не досягли порозуміння опозиційні сили і на виборах депутата обласної ради у Теофіпольському виборчому окрузі у Хмельницькій області (відбулися 6 травня) – вони так і не спромоглися висунути єдиного кандидата, що зрештою призвело до перемоги кандидата від Партії регіонів. До внутрішньопартійних конфліктів можна віднести конфлікт у Херсонській обласній організації «УДАРу». Голова Антонівської селищної ради І.Семенчев був вимушений вийти із партії через ряд причин, серед яких - втрата частини електорату внаслідок формування округів, прихід до «УДАРу» відомого бізнесмена А.Путілова, з яким (за деякими даними) відбулося загострення особистого протистояння, а також розгорнута проти І.Семенчева кампанія по дискредитації, що була викликана


конфліктною ситуацією навколо планів будівництва на території Антонівської селищної ради нового транспортного порту-терміналу; 5) окремі потенційні кандидати намагаються відмежуватись від зв’язків з будь-якими партіями і позиціонують себе «незалежними» кандидатами. Ця практика є особливо поширеною у тих регіонах, де рейтинг партії, з якою пов’язаний потенційний кандидат, є невисоким і продовжує падати, в той час як рейтинг самого кандидата має потенціал до зростання. Так, в Одеській області Е. Гурвіц, який асоціюється з «Фронтом Змін», матиме вищі шанси на обрання, якщо балотуватиметься шляхом самовисування. В Рівненській області О. Червонюк на останніх місцевих виборах балотувався до Рівненської обласної ради від партії «Сильна Україна», однак в публічних матеріалах жодної згадки про його сьогоднішню чи колишню партійність немає. В. Яніцький, потенційний кандидат, був депутатом Солом’янської районної ради міста Києва від партії «Віче», однак «баласт» партійного рейтингу може зменшити шанси на його обрання до парламенту. У Тернопільській області низка політиків, наближених до Партії регіонів, намагаються не «афішувати» своїх зв’язків з цією партією, і позиціонують себе як незалежних кандидатів. Серед таких політиків, наприклад, В. Клименко, І. Чайківський, В. Бедриківський.


5. Здійснення агітації, що супроводжується безоплатним наданням виборцям матеріальних цінностей Статтею 61 Закону „Про вибори народних депутатів України” прямо заборонено надання під час виборчого процесу виборцям, закладам, установам, організаціям або членам виборчих комісій грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей організаціями, засновником, власником чи членом керівного органу якої є кандидат у депутати, партія, яка висунула кандидатів у депутати, або посадова особа цієї партії. Положення цієї статті уточнено у частині тринадцятій статті 74 Закону, за якою забороняється також здійснення агітації (у т.ч. згадування назви партії чи імені кандидата), що супроводжується поширенням матеріальних цінностей. Разом з тим, до відповідальності за непрямий підкуп виборців може бути притягнуто лише суб’єкта виборчого процесу. При цьому така відповідальність фактично зводиться лише до оголошення попередження суб’єкту виборчого процесу – Кримінальним кодексом України (ст. 157) передбачено відповідальність лише за прямий підкуп виборців (точніше – за перешкоджання здійсненню виборчого права шляхом підкупу), тоді як Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 212-10) передбачено адміністративну відповідальність лише за порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації (а передвиборною може вважатись лише агітація, яка здійснюється суб’єктом виборчого процесу). Це фактично унеможливлює притягнення до відповідальності тих партій та потенційних кандидатів, які здійснюють дії, які за своєю суттю (але не юридично) є непрямим підкупом виборців. Відсутність можливості Частина „продуктово-грошового” набору, поширеного від імені потенційного кандидата у депутати С.Буряка притягнення до відповідальності призвела до масового поширення на регіональному рівні діяльності, яка має сутнісні ознаки непрямого підкупу, але не є непрямим підкупом у розумінні Закону «Про вибори народних депутатів України»: 1) матеріальні цінності поширюються серед виборців в усіх регіонах; при цьому більш активно діяння, що містять окремі ознаки непрямого підкупу виборців (далі – «непрямий підкуп»), вчиняють не стільки партії, скільки потенційні кандидати. Основна категорія товарів, які поширюються, - це продуктові пайки, які у травні розповсюджувались переважно з нагоди Дня Перемоги та закінчення навчальних закладів. Цікаво, що хоча партії у травні практикували непрямий підкуп не настільки активно, як потенційні кандидати, до Дня Перемоги вони все ж активізували діяльність з матеріального «стимулювання» електорату. Наприклад, продуктові набори серед ветеранів до Дня Перемоги поширювались Львівською міською організацією Партії регіонів. Окрім вже традиційних продуктових наборів, деякими потенційними кандидатами розповсюджувались нетипові подарунки. Наприклад, за інформацією Чернігівського відділення КВУ, від імені колишнього голови Чернігівської обласної державної адміністрації 24.05.2012 р. на території області роздавались пакети з отрутою від колорадського жука; Від імені І.Горіної на початку травня в Харківській області розповсюджувались сертифікати на косметику; В Черкаській області 12.05.2012 р. Б.Губський роздавав випускникам навчальних закладів флеш-накопичувачі; тоді як у той самий день С.Терещук роздавав пакети з насінням айстр та кукурудзи. В Тернопільській області представники одного з можливих кандидатів у народні депутати В.Чубака роздавали в селах Борщівського району (виборчий округ № 167) теплі зимові шкарпетки.


У Жовківському районі Львівщини (виборчий округ № 122) місцевий депутат, колишній митник та податківець Т.Козак розповсюдив серед парафіян та учнів "Молитовник для школярів та студентів". На одній стороні молитовника було розміщено сюжет на релігійну тематику, на іншій – фотографію Т.Козака. Представник об’єднаної опозиції у Черкаській області – А.Бондеренко – 17 травня роздавав у бюджетних установах DVD-програвачі. 25 травня 2012 року депутат Закарпатської обласної ради від Партії регіонів С.Деркач роздавав в навчальних закладах привітання із доданими до них картками поповнення рахунків мобільних телефонів. Від імені деяких потенційних кандидатів роздавались навіть готівкові кошти. Зокрема, до Дня Перемоги ветеранам та членам спілки ветеранів Шепетівки та Полонського району Хмельницької області від імені потенційного кандидата у депутати (виборчий округ № 190) С.Буряка роздавались подарункові набори (коробка цукерок у вигляді яєць, пакет із 5 кг. цукру та 200 грн.). Значні витрати на „комунікацію” з виборцями лягли й на народного депутата України І.Рибакова. Зокрема, протягом 2011-2012 рр. він закупав шкільні автобуси для Дмитрівської школи у Бахмацькому районі, Спаської школи у Сосницькому районі та школи в районному центрі Корюківка (Чернігівська область), а також відкрив міст через річку Удай у Варвинському районі цієї ж області. Така активність може пояснюватись тим, що І.Рибаков планує балотуватись в одному з одномандатних округів Чернігівської області; 2) досить активним суб’єктом матеріального „заохочення” виборців у ряді регіонів виступали благодійні фонди, пов’язані з тими чи іншими політиками. Як правило, такі фонди надавали окремим категоріям виборців товари чи послуги. Наприклад, Фонд А.Гіршфельда подарував населеним пунктам Красноградського та Сахновщинського районів Харківської області нові холодильники. Подарунки від імені благодійних фондів видавались і в Луганській області (зокрема, фондів, пов’язаних з В.Мошенським, В.Гончаровим, С.Шаховим та ін.). З середини травня Фонд народного депутата від Партії регіонів П. Лебедєва фінансував безоплатний медичний огляд для жителів сіл Балаклавського району АР Крим, а також видає їм необхідні медикаменти (виборчий округ № 224). Масове поширення практики „непрямого підкупу” виборців, який хоч і містить ряд ознак непрямого підкупу виборців, передбаченого Законом „Про вибори народних депутатів України”, але здійснюється поза межами виборчого процесу і не може тягнути юридичну відповідальність, дозволяє говорити про необхідність закріплення у законодавстві положень, які б запобігали його подальшому поширенню. Такими положеннями могло б передбачатись, наприклад, обов’язкове включення певних категорій витрат, здійснених до початку виборчого процесу, до фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів, покладення на кандидатів, партій, пов’язаних з ними осіб (у тому числі благодійних фондів) обов’язку оприлюднення інформації про загальну суму витрат на розміщення політичної реклами, у тому числі на поширення матеріальних цінностей, за певний строк до дня голосування, встановлення граничних обмежень на розмір відповідних категорій витрат тощо. Подібні положення закріплено у законодавстві багатьох європейських країн.

ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОВГОСТРОКОВОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТРАВЕНЬ 2012  
ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОВГОСТРОКОВОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТРАВЕНЬ 2012  

ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОВГОСТРОКОВОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПІДГОТОВКОЮ ДО ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ У ТРАВНІ 2012 РОКУ

Advertisement