Книга Сторінки війни

Page 1

begun.ks.ua


1

Зміст Андрєєв Микола Якович............................................................................................. 4 Андрієць Іван Микитович......................................................................................... 6 Бардачов Олександр Іванович................................................................................... 8 Бардієр Іван Іванович............................................................................................... 10 Бігун Іван Максимович.............................................................................................12 Бігун Тимофій Максимович.....................................................................................18 Боковий Афанасій Сергійович.................................................................................20 Бурлаков Олександр Васильович............................................................................ 22 Васільєв Петро Прокопович....................................................................................24 Гаран Семен Семенович...........................................................................................26 Гаркуша Зіновій Васильович................................................................................... 28 Горун Григорій Васильович..................................................................................... 30 Гойденко Пантєлєй Микитович............................................................................ 32 Гусінцев Віктор Іванович........................................................................................ 34 Данилов Павло Васильович..................................................................................... 36 Дорошенко Володимир Романович........................................................................ 38 Іверов Олександр Володимирович.......................................................................... 40 Лагодинський Андрій Григорович...........................................................................42 Левдіков Іван Петрович........................................................................................... 44 Лисовець Микола Миколайович............................................................................. 46 Майоров Василь Петрович......................................................................................48 Міфлє Олександр Дмитрович................................................................................. 50 Міхєєв Олександр Іванович......................................................................................52 Назаренко Григорій Платонович........................................................................... 54 Ниценко Микола Якович..........................................................................................56 Обух Іван Васильович............................................................................................... 58 Пирогов Денис Никифорович.................................................................................. 60 Помазаненко Кіндрат Ємельянович...................................................................62 Путніков Володимир Іванович............................................................................... 64 Самойлов Іван Андрійович.......................................................................................66 Сластьон Федір Костянтинович....................................................................... 68 Соценко Михайло Іванович..................................................................................... 70 Соценко Надія Михайлівна......................................................................................72 Супоня Григорій Васильович...................................................................................76 Токарь Григорій Іванович........................................................................................ 78 Ходос Сергій Володимирович.................................................................................. 80 Цілинко Микола Петрович..................................................................................... 82 Шешеня Василь Тимофійович................................................................................ 86 Штанько Микола Олексійович.............................................................................. 88 Шумарин Юрій Григорович.....................................................................................90

begun.ks.ua


2

Передмова від авторів: Ця книга про сторінки з життя учасників Другої Світової війни селища Лазурне, їх подвиги, героїчні вчинки. Розповідається про окремих воїнів, які мають високі державні нагороди за участь в бойових діях. Вона є шаною пам’яті воїнів-лазурнян, котрі боролися за визволення своєї батьківщини від фашизму. Тут висвітлюються реальні історії реальних людей, які пройшли крізь справжнє пекло війни. Ці історії чіпають до глибини серця. Таке не можна забути ... Матеріали зібрані з офіційних джерел, спогадів ветеранів, сімейних альбомів жителів селища. Книга буде корисною всім, хто поділяє ці цінності і бажає зберегти пам'ять про героїв. Володимир Бігун, Юрій Андрєєв

begun.ks.ua


3

Відео спогадів жителів смт.Лазурне про воєнні роки

begun.ks.ua


4

Андрєєв Микола Якович Народився в 1920році

Нагороди

Орден Слави ІІІ ступеню

begun.ks.ua


5

На плечі 20-річного юнака лягли тяготи війни.Учасник фінської війни, служив топографом, в перші роки війни був контужений на оборонних рубежах р.Дніпро. В 1943р знову став у лави захисників вітчизни. Свій подвиг він здійснював рядовим, старшим сержантом кожен день фронтової служби. Не виключенням був і травень 1944року, коли під час наступу на підступах до м.Севастополь з висотки сміливо наносив смертельні удари по фашистам. До кінця війни залишився рік, а попереду на протилежній висоті закріпилися німці. Під час ворожої контратаки Микола Якович з кулемету в упор розстрілював ворога. За одну ніч він подавив одну кулеметну точку та знищив до 15-ти гітлерівців,за що був нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеню. Після війни працював трактористом в с.Долматівка, переселився в с.Новоолексіївку в 1950-х роках, був слюсарем тракторної бригади в колгоспі ім.Сталіна, радгоспі “Молодіжний” до виходу на пенсію.

begun.ks.ua


6

Андрієць Іван Микитович Народився в 1922 році

Нагороди:

Орден Вітчизняної війни І ступеню Орден Червоної Зірки За оборону Кавказа begun.ks.ua

Медаль


7

Воював на Закавказькому, Калінінському, Білоруському фронтах

begun.ks.ua


8

Бардачов Олександр Іванович Народився в 1925році

Нагороди, медалі:

За перемогу над Німеччиною

За перемогу За відвагу над Японією

begun.ks.ua


9

Воював кулеметником, командиром відділення розвідки.В 1944р під час наступу приймав участь в розвідницьких операціях, знищив 5 гітлерівців, за що був нагороджений медаллю “За відвагу”,брав участь в боях за визволення Монголії , проти Японії. Демобілізовувався в 1947р. В мирний час працював в с. Новоолексіївка(смт.Лазурне) бригадиром тваринницької ферми.

begun.ks.ua


10

Бардієр Іван Іванович Народився в 1925році

Нагороди:

Медаль “За відвагу”Орден Вітчизняної війни 2ступеню

begun.ks.ua


11

Приймав участь в бойових діях в 1945році на території Венгрії. Був підносчиком боєприпасів 3-го стрілкового батальону. В боях за м.Вєна під вогнем фашистів доставляв боєприпаси та знищив із власної зброї 2 гітлерівців, за що був нагороджений медаллю “За відвагу”

begun.ks.ua


12

Бігун Іван Максимович Народився в 1918 році

Нагороди:

Орден ОлександраОрден Червоної Орден Вітчизняної Невського Зірки війни Іступеню 11 ювілейних медалів учасника Великої Вітчизняної війни Текст із виписок документів про нагороди: “В бою за населенный пункт Тремпау(ныне Лазовское Калиниградской области,Россия) 26.01.45г лейтенант Бегун со своим взводом уничтожил огнем из автомата и гранатами 17 солдат противника.В бою за населенный пункт Рудау(ныне Мельниково Калинградской области,Россия) 30.01.45г взвод под командованием лейтенанта Бегун в результате обходного маневра,вышел во фланг немецкому опорному пункту и begun.ks.ua


13

внезапным огневым нападением создал панику в расположении противника, чем в значительной степени способствовал общему успеху операции по овладению населенным пунктом.При этом взводом было уничтожено два станковых пулемета противника с их расчетом и до 12 солдат противника» Із власноруч написаних спогадів Бігуна Івана Максимовича:

Народився 11 січня 1918року в Софіївській економії біля озера Саксонка, яке зараз знаходиться на окраїні селища Лазурне. В листопаді 1938р. Цюрупинським військоматом був призваний до строкової служби в Червону Армію. З 1938р. до квітня 1941р. служив в армії в м.Урюпінськ Північно-Кавказького військового округу. За цей час закінчив полкову школу, школу комсомольського активу дивізії, Урюпінське військове училище. Отримав військові звання: старшина, замполітрук, лейтенант. Під час військової служби, як відмінник військово-політичної підготовки і як неодноразовий переможець стрілкових і артилерійських змагань був обраний депутатом Урюпінської міської ради народних депутатів. В квітні 1941р. був направлений в Київський Особовий воєний округ, в місто Староконстантинів, в 647стр.полк 226 стр.дивізії командиром стрілкового взводу курсантів полкової школи. 22 червня 1941р. по сигналу тривоги патрулів гарнізонної військової служби 647стр.полк в складі 226 дивізії вирушив на захід на зустріч наступаючим фашистським військам, які почали війну проти СРСР. Перший бій відбувся під Тернополем. Переважаючі танкові і мотомехчастини фашистських військ, прорвавши на флангах оборону і оточили полк. Більше тижня підрозділи полку вели в день оборонні бої в повному оточенні, немаючи зв’язку з дивізією, а вночі прорвали кільце оточення і відступили на схід. Кільце ворожого оточення все зменшувалось. Фашисти оточили тісним кільцем знесилені підрозділи, які налічували не більше 150-200бійців, розстріляних в упор з танків, автоматів і кулеметів. Мені вдалося з групою семи бійців прорвати лінію наступу фашистів і вийти з оточення. В цей час передові частини німецьких військ вийшли до Дніпра і розпочали воєнні дії за Київ. Я попав на окуповану територію в глибокому тилу ворожих військ. Щоб вийти з оточення треба було йти вночі і begun.ks.ua


14

вдень. Але в одному селі не без допомоги господаря хати, до якої звернувся за куском хліба, німецькі патрулі заарештували мене. Під конвоєм привели в м.Староконстантинів, посадили в деревяні сараї недалеко від залізниці. Там було більше 200 полонених. Четверо діб не кормили, а на п’яту дали по куску солоної риби без хліба. Дві доби нічого не давали їсти і пити, а на третю добу у дворі поставили діжку з водою, біля якої стояли два озброєнні фашисти, і строєм по одному підводили до води. Видавали тільки по одній півлітровій кружці, а хто хотів ще раз напитись одержував удар палиці по голові. Під час конвоювання по місту, користуючись тим, що колона йшла по тротуару, бо вузькі вулиці міста були забиті військовими машинами і німецькими танками, Я втік з під обстрілу німецьких патрулів. Пробігши декілька дворів зарився в купу гною, в якій пролежав до ночі. Вранці зайшов в будинок, в якому, як виявилось не було хазяїв, знайшов теплий світер і стареньку одежу, передягнувся і набравши в руки всяких каструль і вішалок вийшов на вузеньку вулицю, по якій уже ходили люди. Так із своєю здобиччю вийшов із міста. Вибирав глухі дороги вдень і вночі йшов на схід з тим щоб перейти лінію фронту і знайти будь-яку частину Червоної Армії. Обходячи головні дороги, великі села і міста за серпень 1941р пройшов всю течію ріки Південний Буг. Під час подорожі в світері і в одежі завелися воші і стільки, що їх не можливо було побити руками. Біля річки, повністю роздягнувся і всю одежу опустив у воду, яка мокла годин 4-5. Просушену одежу знову надів. Воші не ворушились, але через деякий час вони знову почали мене гризти. Обійшовши м.Миколаїв, я за дві доби прийшов в Херсон. Був уже вечір йти далі небезпечно. Я зайшов у будинок, в якому я жив будучі студентом Херсонського сільгоспінституту. Тут була уже школа. Стояли одна на одній парти і декілька столів. Я ліг на підлогу. Згодом зайшов якийсь мужчина, мабуть сторож, і запитав чого я зайшов в цей будинок. Я йому сказав, що я в цьому будинку жив в 1936р, а зараз йду до дому. Сторож пішов, а через деякий час мене покликала до дверей дівчинка, яка дала мені кусок хліба і декілька помідор. Це був сніданок, обід і вечеря. Ранком я пішов на центральний ринок. Німців у місті було мало. Я пішов на військове в район елеватора до річки. В цей час з плавень Дніпра радянські кораблі відкрили артвогонь по елеватору. Люди бігли в окопи, я вскочив в окоп теж. Одна жінка жителька Херсона запросила мене до себе додому, переодягла begun.ks.ua


15

мене і накормила. Подякувавши, я повернувся в окоп, в якому я просидів декілька діб. Мене хотілося перепливти Дніпро. На Голій Пристані були ще наші війська. Але будучи знесиленим, я переконався, що річку не перепливу. Під час спроби перейти по мосту на Карантинний острів мене затримали фашистські патрулі. Вони вимагали папір коменданта, а в мене його не було. Мене відконвуювали в сарай на залізничний вокзал міста, а через декілька діб в складі невеликої групи на автомашині відправили в м.Миколаїв в табір військовополонених. В таборі нас кормили з нечищеної картоплі і буряка один раз на добу. Щастя було для тих кого виводили з табора в місто на роботу, але для цього треба було прорватись через гурт бажаючих і одержати декілька дубинок, щоб попасти в команду на роботу. Працюючи ми розшукували на смітниках все, що можна було їсти- сухі кусочки хліба, сирі кукурудзяні качани, їли не тільки зерно, а й серцевину качана. Вночі спали в будинках на підлозі без будь-якої ковдри. Виходить заборонялось. Таких розстрілювали на місті. За туалети були коридори. Сили падали, заїдали воші, люди хворіли і помирали щодоби. Висока в декілька разів колюча проволка, посилена охорона, до зубів озброєні фашисти з німецькими овчарками. Втекти не можливо. І ось радісна звістка- військовополонених українців, які живуть по праву сторону Дніпра, будуть випускати на волю. Це був уже листопад 1941р. В цей час я зустрівся в цьому таборі зі своїм односельцем Полубояревим Іваном Івановичем і з Червяковим Василем родом з Приморського (Карга). Порадившись з ними, я запропонував взяти “вольну” на село Кіндійку (зараз окраїна Херсона) з тим, щоб потім перебратись на лівий бік Дніпра, куди нікого не пускали. Так ми троє вийшли з німецького табору військовополонених ризикнувши своїм життям, бо за обман кара одна- розстріл. В супроводі дружини Полубоярова і жінки мого брата Бігун Ульяни Федорівни ми зайшли до колишнього жителя нашого села, в той час мешканця м.Миколаїв, Малюги Йосипа Івановича, який нас всіх накормив і замінив нашу таборну одежу на іншу, яку він знайшов у себе і у сусідів. Всі ми в п’ятьох вийшли з Миколаєва і за два дні прийшли в Херсон в річпорт. Там уже ходили кораблі на Голу Пристань. Переконавшись, що перед посадкою перевіряють німецькі вартові тільки пасажирські білети, ми сіли на корабель і переправились в Гопри. В Гопри ми begun.ks.ua


16

зайшли до Таран Лідії Сергіївни. Я попросив ручку і чорнильницю і переправив “вольні” пропуски на Новоолексіївку собі і Полубоярову, а Червякову на Приморське (Каргу) написав німецькою мовою. Всі схвалили мій другий, якщо не смертельний то карцерний ризик. Жив я в будинку своїх батьків в своєму селі до якого не приїздив з 1938року. В військовій формі мене в селі ніхто не бачив і точно не знав, що я офіцер. Довгий час хворів і повільно мій організм набирався сил. Нерідко приходив поліцай з озброєним німецьким солдатом, в якого в руках був малахай яким він виганяв на роботу. Працював я молотобійцем в кузні села. Батька і мене двічі заарештовували поліцаї по доносу старости села, як неблагонадійних, але не маючи прямих доказів відпускали під нагляд поліції без права виїзду з села. Під час окупації я весь час цікавився подіями на фронті, мав зв’язки з надійними людьми і кожну звістку повідомляв знайомим. В 1942р я зустрівся в своєму селі з Лисенковим Олександром Олександровичем, якого я знав ще до війни, працюючи в Скадовську. Він теж був радянський офіцер. Через нього і жительок нашого села Курилової Клавдії Денисівни і Жайворінко Клавдії Василівни, в яких пізніше я таємно зустрівся з Лисенковим, одержував інформацію про події на фронті, а згодом одержував листівки, зміст яких я передавав жителям нашого села Матковському Івану Федоровичу, Синенко Василю Назаровичу, Тихонча Олексію Івановичу, Іванову Борису та іншим, яким довіряв. Згодом Лисенков О.О. організував підпільну групу в Скадовську і Цюрупинську, членом якої я весь час був. Крім поширення інформації і листівок я по завданню організації шукав зброю, з тим щоб при наближені Червоної Армії нанести німцям удар з тилу. Але влітку 1942р по доносу якогось провокатора, фашисти заарештували Лисенкова О.О. в Цюрупинську і там його розстріляли. Не дивлячись на трагічну загибель нашого керівника, я разом з батальоним комісаром Червоної Армії Левдіковим Іваном Петровичем нелегально організував групу самозахисту в своєму селі, до якої входили Гусаров Іван, Синенко Василь, Матковський Іван, Іверов Олександр, Тихонча Олексій, викрали зі складу німецьких частин на сольпромі 4 автомати, 6 гранат і таємно заволодівши автомашиною (полуторка) заарештували старосту села і поліцаїв, а німці із сольпрома встигли втекти. Там, де німці підклали бочки з бензином і гасом переважно під складами і begun.ks.ua


17

магазинами, ми виставили озброєних вартових, винесли бочки, а гас роздали населенню. Дізнавшись, що частини Червоної Армії уже на підступах до Скадовська, Левдіков І.П., Гусаров, Тихонча на автомашині виїхали їм назустріч. З передовими загонами зустрілися в с.Красному і звідти вмісті з ними повернулися в своє село. Дві німецькі самоходні баржі тікали понад берегом моря на захід. Викликали дві противотанкові гармати зупинити їх рух. Це було 2 листопада 1943р. 3 листопада 1943р. відбулися загальні збори нашого села на яких старший лейтенант, прізвище, на жаль не запам’ятав, в своїй промові повідомив про становище на радянсько-німецькому фронті і закликав всіх громадян допомогти розгромити німецько-фашистські війська. На цих зборах житель села Шпицько Олексій член КПРС запропонував мені дати згоду щоб мене обрали головою Новоолексіївської сільської ради народних депутатів. Я згоду не дав, пославшись на те, що я офіцер і піду на фронт добивати фашистів. Польовим воєнкоматом був покликаний до військової служби в Червону Армію. Після проходження державної комісії “Смерш” мені відновили військове звання лейтенант і направили в резерв 13.гв.стр.корпусу. Будучи в резерві приймав участь в боях на фронті Цюрупинськ-Херсон в складі 550стр.полку 126стр.дивізії. В травні 1944р. з резерву був направлений в 550стр.полк 126стр.Гвардійської, двічі Червоно прапору, ордена Суворова стр. Дивізії 1 стр.батальону, 1 стр.роти командиром 1-го взводу автоматників. Приймав участь у боях за визволення Криму в складі 4-го Українського фронту. Після визволення Криму 550стр.полк, 126стр.дивізії залізницею перевезли на ж.д. станцію Єльня. Від Єльні наш піхотний полк з боями пройшов Смоленську область в складі 1-го Прибалтійського, а потів 3 Білоруського фронтів- Литву, Східну Прусію до Кенігсбергу. В січні 1945р. на підступах до Кенігсбергу я був тяжко поранений осколком снаряду в праву ногу. Два осколки так і залишились в підколінній ямці. Оперували в медсанбаті. Лікувався в евакогоспіталях м.Яткунін, Вільнюс, Рязань і в санаторії Червоної Армії в м.Саки в Криму. В травні 1945р. медкомісією Сакського санаторію Червоної Армії був визнаний неспроможним для подальшої служби в армії з

begun.ks.ua


18

перевіркою через 6 місяців. Після закінчення другої світової війни в 1945р. був демобілізований. З 1951р до пенсії працював вчителем історії в Новоолексіївській(нині смт.Лазурне) середній школі

Бігун Тимофій Максимович Народився в 1915році

Нагороди:

Орден Вітчизняної війни І ступеню

Медалі “За відвагу”,”За оборону Сталінграда”

begun.ks.ua


19

Приймав участь в боях на Сталінградському інвалід Великої Вітчизняної війни

begun.ks.ua

фронті,


20

Боковий Афанасій Сергійович Народився в 1910р

Нагороди:

begun.ks.ua


21

Медаль За відвагу

Народився в 1910р в с.Н.Севастополь Березнеговатського району Миколаївської області Служив в армії з листопада 1942р, єфрейтором в якості старшого шофера Опис за що нагороджений медаллю із архівних матеріалів: “Ефрейтор Боковой выполняя боевую работу на 57 АКДС в должности старшего шофера показал образцы в боевой работе по обслуживанию силовой установки мотора ЗИС-16 и дизеля Б.Б.,которые имели большое значение в добыче медицинского и технического кислорода по обслуживанию летных боевых частей, а также экономию горюче-смазочных материалов. Благодаря правильной постановки эксплуатации, хорошего ухода за материальной частью и своевременного профилактического ремонта.его мотор наработал 3700часов без капитального ремонта . что выражается в пробеге 147000км. Кроме этого ефрейтор Боковой сделал на транспортной автомашине ЗИС-5 восемь дальних рейсов по 800км каждый рейс-не имея ни единой поломки,аварии, что дало своевременно доставить тару и горюче-смазочный материал для кислородной станции.

begun.ks.ua


22

В период наступательных операций под Жлобином ,Варшавой и Берлином ефрейтор Боковой не считаясь ни с какими трудностями четко и добросовестно выполнял все поставленные задачи командованием по добыче кислорода для летных боевых частей»

Бурлаков Олександр Васильович Народився в 1913році

Нагороди:

begun.ks.ua


23

2 медалі «За відвагу»

Воював рядовим на автомобілі в Східній Прусії ,ризикуючи життям двічі вивів з під обстрілу автомобіль з боєприпасами, за що був нагороджений медалями “За відвагу” Після війни працював шофером

begun.ks.ua


24

Васільєв Петро Прокопович Народився в 1910р

Нагороди:

begun.ks.ua


25

Орден Слави ІІІступеня Орден Вітчизняної війни ІІ ступеню

Служив зв’язковим, забезпечував надійну роботу телефонної лінії зі штабом командування. Із виписки про нагороди: “В боях за Родину 8 августа 1944г тов.Васильев во время контратаки самоходных пушек, транспортеров и пехоты противника 4 раза устранял порывы линии. И следуя к боевым порядкам огнем своего автомата уничтожил 8 немцев-автоматчиков пытавшихся просочиться в тыл нашим подразделениям. И обеспечивал бесперебойную связь со штабом батальона и тем самым дал возможность командованию своевременно отразить контратаку больших сил самоходных пушек транспортеров и пехоты немцев “

begun.ks.ua


26

Гаран Семен Семенович Народився в 1924 році

Нагороди:

begun.ks.ua


27

Орден Червоної Зірки Спогади Гарана Семен Семеновича:

Після призову до лав Радянської армії був зарахований до

9 роти 71 гвардійського стрілкового полку 24 гвардійської стрілкової дивизії Другої гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Чанчибадзе П. Г. Службу розпочав другим номером кулеметника.У 1943 році у складі 24 гвардійської стрілкової дивізії брав участь у звільненні Скадовського, Голопристанського та Великолепетиського районів Херсонської області.Полк проходив і через Ново-Олексіївку, де довелося ночувати у будівлі школи.Далі рухалися у напрямку Залізного Порту, Рибальчого, Прогноїв (нині - Геройське).У грудні 1943 року звільняли села Василівка, Покровка, що на Кінбурнській косі. Тут нам вдалося захопити німецький катер і взяти у полон 33 ворожих бійців. Після звільнення Кінбурнської коси нашу дивізію перекинули під Велику Лепетиху. У бою я був поранений і відправлений до шпиталю.Піся шпиталю направили у 87 гвардійську стрілковуи дивизію, що стояла на Перекопі. У квітні 1944 року почався масштабний наступ на Перекопі та Сивашу. Наш шлях пролягав через Армянськ, Ішунь, Воронцовку, Джанкой, Сімферополь, Євпаторію, Саки.3 травня 1944 року у боях під Севастополем я вступив до лав комсомолу і отримав комсомольський квиток за № 21024308. 7 травня 1944 року я отримав поранення, але

продовжував бій. А 8 травня

отримав тяжке поранення у потилицю з черепною контузією begun.ks.ua


28

та пошкодженням хребта. Опритомнів 9 травня 1944 року уже в шпиталі. Лікувався у госпіталях Сімферополя, Бахчисарая, ст. Партизани, Запоріжжя та Дніпропетровська. Після видужання був направлений у 85 механізований полк під Нову Одесу. Потім прибув до села Слободзея, звідки і почалася Яссо-Кишинівська наступальна операція. За бої у цій операції я був нагороджений О́рденом Черво́ної Зі́рки.Після звільнення Молдавії брав участь у боях за звільнення Румунії, Болгарії. Потім направили під Будапешт, звідти – у Грецію і знову повернулися у Болгарію. День Перемоги я зустрів у болгарському місті Сливень, де знову знаходився у госпіталі після чергового поранення. Після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжував службу у Болгарії, Румунії, Молдавії, у Чернівцях, Надвірній Станіславської (нині Івано-Франківської) області. 9 березня 1947 року був звільнений у запас і повернувся до рідного села.

Гаркуша Зіновій Васильович Народився в 1906році

Нагороди:

begun.ks.ua


29

Орден Слави ІІІступеню Медаль “За відвагу”

Виписка з документів нагородження Орденом Слави ІІІ ступеню: «При отражении контратаки противника 27.12.1944г командир взвода был ранен.Противник наседал, тов.Гаркуша видя, что командира взвода могут взять немцы,бросился на выручку его.Гранатами забросал наседаемого противника и вынес с поля боя раненого командира взвода.» Виписка з документів нагородження медаллю “За відвагу”:

begun.ks.ua


30

“ ..в боях за овладение поселком Довматышки Литовской ССР 26.07.1944г одним из первых поднялся в атаку и в этом бою уничтожил 3 гитлеровцев»

Горун Григорій Васильович Народився в 1926році

begun.ks.ua


31

Нагороди:

Медаль ІІступеню “За бойові заслуги”

Орден Вітчизняної війни

Виписка з документів про нагороду медаллю “За бойові заслуги”: “..тов Горун в боях на подступах к городу Вена своим личным примером увлек свое отделение в атаку, т.к. командир отделения выбыл из строя.И сам лично begun.ks.ua


32

заколол трех немецких солдат. Будучи раненым управлял отделением пока не кончился бой...»

Гойденко Пантєлєй Микитович Народився в 1912р

begun.ks.ua


33

Народився в с.Князє-Григорівка Бериславського району Херсонської області. До війни працював шофером і звідти призвався в армію добровольцем на фронт, хоча йому давали відстрочення. Служив в кавалерії, потім потрапив не на фронт а в окремий контингент в Іран. begun.ks.ua


34

Був учасником в проведені заходів Тегеранської конференції країн антигітлерівської коаліції. Отримав подяку від Сталіна. Служив до 1946р, після війни приїхав в с.Новоолексіївку, працював трактористом, мотористом до виходу на пенсію.

Гусінцев Віктор Іванович Народився в 1926році

begun.ks.ua


35

Нагороди:

Медаль Орден Вітчизняної війни ІІ ступеню “За бойові заслуги”

Виписка з документів про нагороду медаллю “За бойові заслуги”: begun.ks.ua


36

“..При прорыве укрепленной обороны противника гор.Брно (Чехословакия) в составе отдельного 7-го мотопехотного корпуса, 64-й мехбригады, будучи 1 номером ПТР, при наступлении наших войск, находясь на прикрытии фланга батальона, 12 марта лично уничтожил ст.пулемет немцев, расположеного на высоте, тем самым способствоал взятию выгодной в тактическом отношении высоты. 20 апреля 1945г был ранен осколком в правую ногу с повреждением кости...»

Данилов Павло Васильович Народився в 1919році

begun.ks.ua


37

Нагороди:

Медаль “За бойові заслуги”

Виписка з документів про нагородження:

begun.ks.ua


38

“..В течении 2-х месяцев войны в самых тяжелых условиях, при частых налетах фашистской авиации, выполняет отлично работу по действию манипуляторного пункта,обеспечивающего навигационными огнями основную морскую коммуникацию- главный фарватер. В любое время суток, при любой обстановке-огни фарватера включались точно в срок, работая по заданному режиму.Сотни кораблей и пароходов, тысячи пассажиров и десятки тысяч тонн груза, благодаря самоотверженной и мужественной его работе,безотказному действию матчасти, уверенно проходили и проходят через фарватер в места своего назначения...»

Дорошенко Володимир Романович Народився в 1905році begun.ks.ua


39

Нагороди:

Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни І ступеню

Служив в армії з 1937року, в роки війни заступник начальника політвідділу 50 авіаційної дивізії

begun.ks.ua


40

Виписка з документів про нагороду Орденом Червоної Зірки: ..”С начала военных действий против германского фашизма тов.Дорошенко работая в качестве старшего политрука Политотдела оказывает большую помощь частям дивизии по мобилизации летно-технического состава на выполнение боевых заданий командования, помогает политаппарату, партийно-комсмольським организациям в проведении партийно-политической и воспитательной работы. Систиматически рабртает в полках, имея тесную связь с массами. Лично проводит пропагандистскую работу. Огромное внимание приделяет по разбрасыванию среди войск противника и населения, временно оккупированных районов листовок, брошюр,газет и пр. Частями дивизии с начала войны забросано свыше 27млн.штук листовок, газет, брошюр и др. Тов. Дорошенко имеет один боевой вылет на задание по сбрасыванию листовок. За активну и образцовую работу по политическому обеспечению боевых вылетов по разгрому фашистких бандитов- тов.Дорошенко достоин Правительственной награды орденом «Красная Звезда»

Іверов Олександр Володимирович begun.ks.ua


41

Народився в 1913р

Народився в Санкт-Петербурзі,Росія. Родословна йде від французької фамілії Івер, батько був градоначальником, begun.ks.ua


42

мав 2-х етажний будинок біля р. Нєва, після революції переїхали в Н-Софієвку, потім Н-Григорівку. Учасник визволення від фашистів с.Новоолексіївка. З 1943р на фронті,учасник боїв за визволення Литви, був шофером та підірвався на міні, втратив ногу. Після війни працював механіком.

Лагодинський Андрій Григорович begun.ks.ua


43

Народився в 1920 році

Нагороди:

Орден Слави ІІІступеню

Орден Червоної Зірки Медаль “За відвагу”

Виписка з документів про нагороди: “Тов. Лагодинский в боях за город Вена с 8.04 по 14.04.45г проявил мужество и отвагу. В бою 13.4.45 на одном из begun.ks.ua


44

перекрестков был закопан немецкий танк, котрый мешал продвигаться нашей пехоте.Тов.Лагодинский пользуясь переулками,незаметно на руках выкатил орудие на открытую ОП и несколькими выстрелами унмчтожил немецкий танк. В одном из домов два немецких пулемета, мешали продвигаться нашей техники,Лагодинский также поставил орудие на прямую наводку и несколькими меткими выстрелами уничтожил их, обеспечил продвижение нашей пехоте.»

Левдіков Іван Петрович Народився в 1903 році begun.ks.ua


45

Фото відсутнє

Нагороди:

Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни І ступеню

Учасник визволення с.Новоолексіївка в листопаді 1943р Із виписки про нагороду:

begun.ks.ua


46

“В период наступательных боевых действий полка с 9.9.44 по 6.10.44 в трудных условиях горно-лесистой местности капитан Левдиков показал неоднократное умение командовать ротой. 19-20 сентября в бою за населенный пункт Чистогоро в результате обходного маневра стремительным ударом овладели селами Чистогоро, Команча с незначительными потерями личного состава роты, нанеся большие потери противнику.Сам лично из автомата уничтожил пять немецких солдат.. Поставленная боевая задача была успешно выполнена. Достоин награждения орденом «Красная Звезда».» Загинув в бою 31.01.1945р

Лисовець Микола Миколайович Народиася в 1925 році

begun.ks.ua


47

Нагороди:

Медаль “За відвагу” Орден Вітчизняної війни І ступеню

Виписка з документів про нагороду: “В бою за местечко Кельмы Литовской ССР 6.10.44 тов Лисовец подполз на близкое расстояние к немецким траншеям и бросив туда три гранаты убил трех begun.ks.ua


48

немецких солдат. Когда остальные гитлеровцы бросились бежать из траншеи, тов.Лисовец метким огнем из автомата истребил еще четырех солдат противника.»

Майоров Василь Петрович begun.ks.ua


49

Народився в 1924 році

Нагороди:

Медаль Орден Вітчизняної війни ІІ ступеню “За бойові заслуги”

Виписка з документів про нагороду: begun.ks.ua


50

“В наступательніх боях при форсировании р.Одер 20.4.45г при отражении контратаки противника викатил пулемет на открытую позицию и в упор расстреливал наседающего противника. Контратака врага была отбита.»

Міфлє Олександр Дмиторович Народився в 1924році

begun.ks.ua


51

Це було в Литві. Під час бою з німецько-фашистськими загарбниками рядовий МІФЛЄ Олександр Дмитрович begun.ks.ua


52

отримав важке поранення, стікаючи кров'ю в пшениці з осколками в спині, які залишилися у нього на все життя. На нього випадково наткнувся наш односельчанин сержант командир відділення Малюга Іван Йосипович. Він його підняв і приніс на собі в прифронтовій госпіталь, а сам там на місці загинув і похований в м.Почечяй Шилутського району Литва. Після операції МІФЛЄ А.Д. повернувся на фронт, дійшов до Берліна, розписався на Рейстазі. Після війни закінчив школу окружного сержантського складу прикордонних військ НКВС Прибалтійського округу в 1946г.Прослужив ще 7 років після війни.

Міхєєв Олександр Іванович Народився в 1917 році begun.ks.ua


53

Нагороди:

Медаль “За відвагу”

Виписка з документів про нагороду: “..Под непрерывным артилерийско-минометным обстрелом он спокойно вел боевую машину на огневую позицию.Залпом было уничтожено до роты солдат и begun.ks.ua


54

офицеров противника. После залпа он принял активное участие в перезаряжении боевой машины вдохновляя своим примером весь остальной состав огневых расчетов. Когда начался обстрел он умело вывел боевую машину в безопасное место»

Назаренко Григорій Платонович begun.ks.ua


55

Народився в 1904 році

Нагороди:

Орден Слави ІІІступеню

Виписка з документів про нагороду:

begun.ks.ua


56

“..огнем пулемета уничтожил до 20 фашистских солдат.Ведя огонь по огневым точкам врага . обеспечил продвижение стрелкового подразделения.Подавил огонь станкового пулемета противника.»

Ниценко Микола Якович Народився в 1922році begun.ks.ua


57

Красноармієць другої гвардійської стрілкової дивізії

Загинув в бою 14.08.1944р. Захоронений в м.Цитовяни Литва на російському кладовищі

begun.ks.ua


58

Обух Іван Васильович Народився в 1912 році

begun.ks.ua


59

Нагороди:

Орден Червоної Зірки Медаль За бойові заслуги

Воевал старшим техником авиазвена связи.Награды получил за безотказное обеспечение матчасти самолетов begun.ks.ua


60

Пирогов Денис Никифорович Народився в 1899 році

begun.ks.ua


61

Нагороди:

Медаль За відвагу

Виписка з документів про нагороду: «..в бою заменил вышедшего из строя по ранению наводчика орудия и несмотря на обстрел огневой begun.ks.ua


62

позиции противником обеспечил точную наводку и непрерывную огневую поддержку наступающего стрелкового подразделения»

Помазаненко Кіндрат Ємельянович begun.ks.ua


63

Народився в 1893 році

Пропав безвісти в 1944 році Спогади із сімейних архівів доньки-Помазаненко Тетяни Кіндратівни: «.. В нашей семье было 5 дочерей. Жили мы возле оз.Устричное. Папа работал механиком на сольпроме, ушел на фронт в начале 1941 г.. Прошло немного времени, отец вернулся домой ночью. Все дети вцепились в него,плакали,радовались по-детски.Я обнимала его ноги, ревела. Оказывается, что с сельсовета всех их отправляли на Скадовск, далее на Крым. Вражеские самолеты разбили колону и поступил приказ-всем живым возвращаться в сельсовет, откуда он и забежал домой к своим. Все дети рыдали, просили остаться дома, begun.ks.ua


64

но к утру он ушел в Новоалексеевский сельсовет.Позже двигались на Скадовск, дальше на Крым, провожавших женщин вернули по домам, самолеты снова бомбили. Больше отца мы не видели. После войны приезжала к нам на сольпром председатель Новоалексеевского сельсовета Овчинникова Мария Феофановна, предлагала забрать в детдом младших сестер, но старшая сестра Катерина не отдала никого.хотя и ей то было всего 20 лет.. Низко ей и всем сестрам кланяюсь, они для меня были и есть примером ответственности, чести, гордости и любви. После войны получили повестку. что отец пропал безвести.»

Путніков Володимир Іванович Народився в 1924 році

begun.ks.ua


65

Нагороди:

Медаль За бойові заслуги

Виписка із документів про нагороду:

begun.ks.ua


66

“..командир отделения противотанковых ружей 15 мая 1944г в бою за высоту в районе села Дороцкое Молдавской ССР , действуя вторым номером противотанкового ружья в отражении контратаки противника. Огнем ружья ПТР подавил огонь пулеметной точки противника, чем способствовал успешному выполнению боевой задачи, в этом бою тов.Путников был легко ранен.»

Самойлов Іван Андрійович Народиввя в 1896 році

begun.ks.ua


67

Нагороди:

Медаль За бойові заслуги

Виписка з документів про нагороду: begun.ks.ua


68

“За то, что во время совершения маршей в сложных климатических условиях из Белорусии в Литовскую ССР,Латвийскую ССР и в Восточную Пруссию сохранил своих лошадей в хорошем теле. Выполняя задания по доставке боеприпасов тов Самойлов непосредственно на боевые позиции поднес десятки тысяч мин»

Сластьон Федір Костянтинович begun.ks.ua


69

Народився в 1924 р

Нагороди:

Орден Червоної Зірки

Медаль

За відвагу

begun.ks.ua


70

Народився в с.Лукянівка Каховського району Херсонської області. Після закінчення 7 класів поступив в Лукянівську агрошколу. З 1941р на фронті в званні капітана полкової розвідки. Був контужений в голову в Східній Прусії(зараз Калінінградська область,Росія) в 1944р, лікувався в шпиталі. Після війни закінчив Лукянівський технікум, працював в Птахівській семенній станції “Восход” Скадовського району. Потім -інструктор Скадовського райкому партії з питань сільського гомподарства, з 1951р голова колгоспу ім.Сталіна в с.Новоолексіївка по 1960р, голова колгоспу “Заповіт Ілліча” в с.Ульянівці Скадовського району до 1973р, знову на партійній роботі до пенсії. Нагороджений Орденом Леніна за успіхи в сільському господарстві.

Соценко Михайло Іванович begun.ks.ua


71

Народився в 1901 році

Нагороди:

Медаль За відвагу

Виписка з документів про нагороду:

begun.ks.ua


72

“..увлекая личным примером, смелостью и отвагой, ворвался в село, где огнем из своего автомата уничтожил 3 гитлеровцев»

Соценко Надія Михайлівна begun.ks.ua


73

Із документів сімейного архіву родини Сулімовських, власних спогадів жителя с.Новоолексіївка Соценко Н.М. про суворі роки війни, її чоловіка-Сулімовського Андрія Григоровича “Сулимовский Андрей Григорьевич, был призван на

Черноморский флот в 1939 году. Когда началась Великая Отечественная война он был уже опытным военнослужащим, старшиной 2-й статьи. До начала 1942 года службу проходил на торпедном катере. К лету 1942 года большое количество моряков Черноморского флота было снято с кораблей и передано Приморской Армии для защиты Севастополя. В их числе был и Андрей Сулимовский. В июле 1942 года он раненый попал в плен. Как и большинство защитников Севастополя, был признан без вести пропавшим. Когда колонну советских военнопленных вели через Херсон, begun.ks.ua


74

Андрей Сулимовский в обмен на свои, чудом сохранившиеся часы (эти часы были вручены Андрею за отличную службу ещё до войны), договорился с конвоиром, что тот выстрелит ему в ногу в момент побега. И когда колонна проходила недалеко от дома Сулимовских, дед прыгнул в канаву, немец выстрелил, посмотрел на упавшего и сказал остальным конвоирам, что убил пытавшегося бежать пленного. Через несколько часов Андрей окликнул проходившую мимо двоюродную сестру Марию Ванденко, и она помогла ему добраться до дома. Раненый дед спрятался у родственников. К сожалению, через некоторое время соседка, учительница немецкого языка, сообщила в гестапо, что у соседей прячется раненый советский моряк. Дед снова оказался в плену у немцев. Из Херсонской тюрьмы ему удалось бежать, сделав подкоп и переодевшись стариком. На лодке он добрался до Голой Пристани, и в конце концов до Новоалексеевки, где жила его родная сестра Галина Погорелова. Галина с риском для жизни договорилась с сельской докторшей о лечении брата. Иногда докторша просила дочку своей квартирной хозяйки, Надю Соценко, чтобы та ходила к Андрею через огороды, давала лекарства и делала перевязки. Красивая молодая девушка, которой не было ещё и 18-ти лет, бесстрашно ходила по ночам лечить раненого моряка. Надя очень понравилась Андрею. Через некоторое время он познакомился с её матерью Анной Соценко и дедом, Рубаном Федором Терентьевичем. Андрей упросил их выдать за него Надю замуж. Надя была согласна, Андрей ей тоже нравился, кроме того, замужних женщин немцы не угоняли на работы в Германию. До осени 1943 года Андрей Сулимовский прожил в Новоалексеевке с молодой женой. Когда начали подходить Советские части, из Новоалексеевки ушла тыловая румынская часть и вошла боевая немецкая часть СС. Немцы стали искать, спрятавшихся молодых мужчин. Никого не найдя, они begun.ks.ua


75

согнали женщин, стариков и детей в большой сарай и сказали, что всех их сожгут, если они не расскажут, где прячутся мужчины. В сарае оказалась и беременная Надя Сулимовская. Немцы видимо сильно торопились, опасаясь передовых частей советских войск, и не дождавшись пока сарай разгорится, ушли из села. Люди смогли выбежать из сарая и остаться в живых. 4 ноября 1943 года в Новоалексеевку вошли части Красной Армии. В дом Соценко Анны Федоровны, зашел офицер, спросил у нее, от чего это она вся в слезах и нет ли у неё чего-нибудь выпить. Угостив офицера, прабабушка рассказала, что её молодого зятя, собираются отправить в штрафную роту, как побывавшего в плену. Офицер, узнав, что зять попал в плен в Севастополе, дал соответствующие распоряжения и Андрея Сулимовского перевели в обычную часть (как выяснилось, к попавшим в плен при сдаче Севастополя не применялись спецмеры, принятые в то время). При этом офицер посоветовал Андрею лучше ничего не говорить про прежнюю военную службу и плен, и дед принял воинскую присягу как не служивший. Перед отправкой на фронт Андрей попросил Надю, если родится сын, назвать его Андреем (в январе 1944 у бабушки родилась дочь Людмила). Всех новобранцев из Новоалексеевки отправили на передовую в район Кинбурнской косы, где шли ожесточенные бои. Андрей Сулимовский, будучи опытным бойцом, пытался, как мог, обучать молодых. 10 ноября 1943 он был ранен и отправлен в госпиталь. После выздоровления участвовал в боях за освобождение Севастополя. 5 мая 1944 года снова был ранен, снова госпиталь. Потом были бои в Прибалтике, в Восточной Пруссия, штурм главной немецкой военно-морской крепости Пиллау, взятие Кенигсберга. Появились боевые награды: орден Красной звезды и медаль За отвагу, присвоено звание старший сержант. Демобилизован Андрей Сулимовский был в сентябре 45-го. begun.ks.ua


76

В 1947 году старшего брата Андрея, Сулимовского Ивана Григорьевича вызвали в военкомат для передачи каких-то документов. Иван сам пойти не смог, послал своего брата Андрея. Военком сообщил, что в Севастополе найдены документы геройски погибшего… Андрей Сулимовского. Оказалось, что перед тем, как его захватили в плен, Андрей закопал все свои награды и документы, и вот сейчас их нашли. Прошло 20 лет, у дочери Андрея и Надежды Людмилы родился сын. Сомнений, как назвать внука не было. В 1986 году Андрей младший был призван на флот. Сначала в учебный отряд в город Мамоново, Калининградской области. В штурме этого города Восточной Пруссии, тогда он назывался Хайлегинбайль, весной 1945 года принимал участие Андрей Сулимовский. После учебного отряда внука направили служить на Черноморский флот в Севастополь, в город, который сначала защищал, а потом освобождал его родной дед. Как и деду внуку было присвоено воинское звание старшины второй статьи. К сожалению, ничего этого Андрей Сулимовский уже не знал, так как в сентябре 1984 его не стало. Надежда Сулимовская намного пережила своего мужа. Последние годы своей жизни она прожила в Санкт-Петербурге рядом с дочерью, внуками и правнучками. Скончалась в 2016 году в возрасте 91 года.”

Супоня Григорій Васильович Народився в 1919році

begun.ks.ua


77

Нагороди:

Орден Червоної Зірки Виписка з документів про нагороду: begun.ks.ua


78

“служил мотористом катера дивизиона малых охотников за подводными лодками. Во время высадки десанта в районе реки Тулокса 22 июня 1944 года тов.Супоня показал себя мужественным, храбрым бойцом.Ввиду болезни на катере отсутствовал один моторист тов.Супоня трое суток бессменно действуя на двух боевых постах управлял двумя главными моторами, четко обеспечил нужный ход катеру.В исключительно сложных условиях 9-бального шторма тоув.Супоня без устали работал на двух боевых постах, личным примером воодушевлял своих товарищей на выполнение поставленной задачи перед катером.21 июня 1944 года катер стал на смену моторов,катеру было дано шесть суток. Командир катера поставил перед личным составом задачу,как можно быстрее заменить главные моторы и в кратчайший строк ввести катер в строй для того чтобы участвовать в предстоящих боевых операциях. Тов. Супоня стал инициатором и организатором быстрейшего ввода катера в строй. Рационализируя свой труд и работая по 20 часов в сутки . он в течении 50-ти часов ввел свой мотор в строй,и доложил командиру о гготовности мотора.и что он готов стоять на ходовой вахте. В компании 1944 года участвовал в трех боевых операциях на Ладожском озере:28 мая обстрел причалов и поселков ВУОХЕНСАЛО ; 30 мая обстрел острова КОНЕВЕЦ, высадка десанта в районе реки ТУЛОКСА. а также одной операции на финском заливе в районе мыса СЕЙВИСТО. Каждый раз тов.Супоня своими решительными четкими действиями обеспечивал выполнение задач, поставленных перед катером.»

Токарь Григорій Іванович begun.ks.ua


79

Народився в 1920 році

Нагороди:

Орден Червоної Зірки

Виписка з документів про нагороду: begun.ks.ua


80

“..водитель спецмашины ефрейтор Токарь работал на выполнении боевой задачи по прикрытию дымом сосредоточения войск в районе оз. Лемболовское 11 июля с.г.. несмотря на переброску остального расчета экипажа на фланг,ефрейтор Токарь один обеспечил работу полного экипажа, дав продолжительность дымопуска в течении 2-х часов, имея запас мощности на один час. При выводе боевой машины с рубежа дымопуска. Находясь на открытой и обстреливаемой противником местности, несмотря на изрытые от обстрелов пути выезда-один своевременно вывел без повреждения материальную часть к месту сбора.»

Ходос Сергій Володимирович begun.ks.ua


81

Народився в 1922 році

Нагороди:

Орден

Орден Вітчизняної війни І ступеню

Червоної Зірки

Медаль За відвагу

Виписка з документів про нагороду: begun.ks.ua


82

“.Работая начальником радиостанции РБМ в 333 гв. стрелковом полку радиочасти штаба дивизии показал себя опытным радистом в обеспечении радиосвязи от штаба полка до штаба дивизии своевременно, быстро, четко передавал боевые распоряжения командования. Во время наступательных боев тов.Ходос под сильным арт.мин. огнем противника при этом проявлял мужество и отвагу отлично содержав всегда в боевой готовности материальную часть обеспечивая бесперебойную радиосвязь командования.»

Цілинко Микола Петрович begun.ks.ua


83

Народився в 1926 році

Нагороди:

Орден Вітчизняної війни ІІ ступеню

Учасник бойових дій в складі десантних військ в 11 країнах,в т.ч.Болгарії,Венгрії,Румунії,Монголії та ін. begun.ks.ua


84

Відео про спогади Цілинко М.П. за посиланням https://youtu.be/8CPHFQOymXQ

Цілинко Родіон Васильович 1900р.н. с.Ново-олексіївка(смт.Лазурне) Скадовського району begun.ks.ua


85

Херсонської області, призваний Скадовським РВК Херсонської області, кулеметник 13 Гвардійського стрілецького полку 3 Гвардійської дивізії. Помер від поранень 21.01.1945р в ППГ №142. Захоронений в п.Маломожайск Неманського району Калініградської області, Росія.

begun.ks.ua


86

Це було під Кенінгсбергом. Зустрілися в незвичайній фронтовій обстановці три рідних брата: Цілинко Радіон Васильович Цілинко Ілья Васильович Цілинко Іван Васильович Смертельно поранений Радіон Васильович помирав на руках у рідного брата Іллі Васильовича. Брати дали клятву, що доб'ють фашистів в його лігві Берліні і помстяться за смерть свого брата. Слово вони свого дотримали

Шешеня Василь Тимофійович begun.ks.ua


87

Народився в 1920 році

Нагороди:

Орден Червоної Зірки

Медалями За відвагу та за бойові заслуги Виписка з документів про нагороди: «..Находясь на передовом наблюдательном пункте обнаружил и засек 8 действующих огневых точек begun.ks.ua


88

противник, которые были подавлены огнем нашей артиллерии»

Штанько Микола Олексійович Народився в 1921 році

begun.ks.ua


89

Нагороди:

2 ордени Червоної Зірки

Виписка з документів про нагороди: “..старший сержант Штанько во время наступления боев с 12 января по 2 февраля 1945г показал стойкость и begun.ks.ua


90

мужество.При форсировании р.Одер действуя в составе разведгруппы лейтенанта Жукова в числе первых перешел реку уничтожил ручной пулемет противника и 5 немцев, удерживал плацдарм до перехода наших частей через р.Одер.Рота ведя бой 31 января на кладбище Юнгвиц осталась без боеприпасов. Тов. Штанько под огнем противника подвез боеприпасы в 150 м от противника, снабдив роту трофейными гранатами, в это время немцы пошли в контратаку, он не растерялся и с автоматом и гранатометами ринулся в бой истребил 9 немцев, захватил 2 ручных пулемета. Вынес лично 2 раненых, и 2-х убитых своих разведчиков и благополучно вывез с поля боя, выводя обоз и лошадей с полуокружения благополучно представил в указанный пункт ..» После войны работал в колхозе шофером, комбайнером,заправщиком ГСМ, был бригадиром охотников.

Шумарин Юрій Григорович Народився в 1926 році

begun.ks.ua


91

Нагороди:

Орден Червоної Зірки

Медаль За відвагу

Виписка з документів про нагороди: begun.ks.ua


92

“..В бою за населенній пункт Гафнен 16.4.45 тов.Шумарин воодушевляя бойцов своим примером . первым с отделением ворвался в отдельные дома и умело ведя бой в населенном пункте гранами подавил огонь пулемета противника уничтожив 8 гитлеровцев, чем способствоал овладению населенным пунк5том”. ..В рукопашном бою с противником -уничтожил 3 фрицев и забросал гранатами огневую точку противника....

Джерела матеріалів

begun.ks.ua


93

begun.ks.ua