Білчанські офіцери. Коробейник О.В., Яценко Л.Л., Коваль Л.М. 2009

К о р о б ей н и к

о.

В ., К о м л *

Я ц «н ко

Л, М „

Л, Л

БІЛЧАНСЬКІ ОФІЦЕРИ НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

І-

2009 р. Б іл к а

Т рос^яиець

Коробейник о . В ., Коваль Л . М,, Яценко Л . Л .

БІЛЧАНСЬКІ ОФІЦЕРИ Н ащ адки козацької слави

Книга друга Присвячена 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні

2009

р.

Б ілка — Тростянець

ББК 6 8 .4 (4 У к р — 4 Сум) 243д К-68

І

Схвалено до д р у к у радою краєзнавчого музею с. Б іл к а та редакційною колегією. Н ауко ве ви дан н я

ВСТУП Друга книга розповідає про генералів, адміралів, офіцерів, старшин і сержантів, чії долі пов’язані з селами Білчанської та Боромлянської (щодо сіл нинішньої Білківської сільради) волостей, Білчанської сільради, з часів заснування воєнної сторожі, Білчанської сотні, Охтирського Слобідського козачого полку по 2007 рік. Відомості про кожного подані рідними, уточнені в районному військкоматі. Військовоісторичному архіві РФ, в Центральному архіві Міністерства оборони РФ, Державному архіві Сумської області. Державному архіві Харківської області.

П ісл я в и п у с к у з д р у к у перш ої к н и ги «Бі-тчаясьК і офіцери» в ред ко легію стали н ад х о д и ти з а у 'в а ж е н а я . в к а зів к и на помилки в тексті і пропозиіш внести з к н л г у нові прізвищ а, я к і повідомляли рідні і друзі. За ріх. з о сплив з часу виходу першої к н и ги ,»Х а р к ів сь к и м мл-зеем м ісько ї садиби» проведений н ауковий пош>'К з а р х ів а х У країни по історії Слобожанщини, слобідських козацький полків. Виявлені нові імена і козац ькі роди. Серел аи х пов’язан і зі слободою Бьтка. Пошуковці С умської п м н ади №

Коробейник о . В., Яценко Л. Л. К оваль Л. М. К-68 Б ілчан ські офіцери — н ащ адки козац ької слави Т ростянецька районна д р ук ар н я , 2009-124 с.

ББК 68.4 (4У кр — 4 Сум) 243д

© Коробейник О. В., 2009 © Тростянецька районна д р ук ар н я, 2009 .

9 789 6 68 І6 9^165

1 ''п р о в е л и

вели ку

р обо ту

по

ви вчен н ю

Д О Л І к о н ’г р -

ад м ір ал а Кондратьева Г. П. Нові з н а х ід к и по рояігаах Толочко О І., Шульги С. Ф. та його брата Шу.тьги Г Ф . Носок Д.М . надали їх рідні. Редколегія признала доцільним внести в к я а г у аро білчанських офіцерів наявні в ш кільному краелндвчсм'. музеї відомості про офіцерів Радянської Арми. представ­ н и ків народів колишнього СРСР, про тих. хто .черчва» б о й о в и м и д і я м и в д н і в и з в о л е н н я н а ш и х С і Л в.л ф аш истської о к у п а ц ії. Тому ми пропонусмо j<^m.ij*ka.4 другу книг>’. В цій кн и зі виправимо по.мічені помнлхн книги. Р е д к о л е г і я д я к у є за заува.'кення. д о п о м о г у громадян, за технічну допомогу Білківськоіх’ г о л о в у Я ц е н к о І.Ь. va к о л е к т и в раАонноі ( д и р е к т о р П р и х о д ь к о Г.О .) Ми гало.+ч спонсорську допомогу TuptlCtfHKV Б 1.. r».X1v'4KO О і 'iUt'HJvU 1. Б., всім, XIX) ВНДІ.иіИ кошти Д..Я ЛГ>!чУ 4HUIU КоробоЛник CV IV, Ковлль .4 М

Я ц е н к о ,'1 Л

підготовці цього розділу ми поси.тасмося в а »іім*ж*£ГГ*г< «Х арковски й музей частной усад ьб ы », я к е в 200Т 200в роках під редакцією А. Ф. Парамонова в а т у е т я ж » і '»і-вказан і в тексті книги. Іван Степанович Р и ж кеви ч (Р еж кевігч . Рожк€ЭДгч — в різних к н и гах прізвище пиш еться по рістоаг/ — О .К t В 1790 році йому було 53 роки, тобто вш алром ят ім 1737. В 1785 р ВІН мав в с. Бьтка 1 і в : р . 2 шдлатЕХ (1 чоловік і 1 ж ін к а — певно, прислуга, бо в Шімшаст: ш 1790 рік він значиться холостим/. С т еп а н С т е п а н о в и ч Р е ж к е в и ч з н а ч и т ь с я я к *ян по.мершого сотника Р е ж ке в и ч а, в 1 766 pcru й " ж у 5 у л с 25 років, тобто він народився в 1741 род:. Степан (Стефан) Рибкевнч — по сп и ску Б і,тчаясьжо! сотні в 1726 р о ку з г а д у є т ь с я п и п р а п о р я я н z : ? : с о т »: Охтирського Слобідського козачого по.тку іД ив «Б:- ї к » слобода Тростянецького району Сумсько: о б л м т . А. В *>ник, Б,Л,К 2002 р. ст. 23) 3 1738 року Степан (Стефан) Р в ж х евігч «Сотяж ксм состоял 25 лет» Отже він б у в сотником готш по 1763р (Еліта Слобідської У країни. Списке К соаіихоі старшини Х .2008 р. стор. 309. Іван С к р яга — підпрапорнин Х арківського .чо^лчсп полку. Народився в родині С вящ енника М хколдівсьх церкви слободи Б іл к а 1732 року. На служ бу » гг\ —л з 4 ж о в т н я 1 7 5 5 р о к у . 2S б ер езн я 1 ' 6 2 р чолобитної генерал-лейтенанта к н язя КоногАятнна ,Vxп о ­ повича Канте.міра звільнений у відс-тавку з лрс.жжв»жжя* в слободі Б ілка Охтиркгького полку ( « Е л і т а С л о б ід с ь к о ї У к р а їн и С аш скя старшини» Х .2008 ст. 10S) Лев Степанович Карпов — Бхлчалсьоч.ч сі?гш

ОФІЦЕРИ БІЛЧАНСЬКОЇ СОТНІ ОХТИРСЬКОГО СЛОБІДСЬКОГО КОЗАЧОГО ПОЛКУ Д.Н. Бактьін-К аменський в кн изі «История Малой России» Київ «Ч ас» — 1993р. пише: ♦ Отписка путивльського воеводы Григория Борисова 1589 г . к царю.» ...Д а его, Василь Ондреева посилаєм м ы , холопы твои, из П утивля на твою государеву служ б у с П у т и в л ь с к и м и н о в о в и е з ж и м и Ч е р к а с и за вори и за Черкеси посилали на поле, на Псел и к устю А й дара А там ан а А гея М артынова с товарищи с П утивльскими черкаси. И бил челом тебе Государю тот Черкаш енин Василий Ондреев о твоем государевом ж ал о ван ьи и о верстане, (т.е. о наделении землею А. К). Отже, Василь Ондреев і атаман Агій Мартинов, я к і мали свої пасіки і певно двори на місці нинішньої Білки, зустрічаю ться в повідомленні Вільненського воєводи в Білгород і одночасно про них з г а д у є П у т и в л ь с ь к и й воєвода в своїй «Отписке* цареві в тому ж 1589 році. Можливо, ці козаки і були засновниками Білки. Ми писали в І книзі про нащ адків згадуваних козаків в с. Б ілка. В Микитівці і зараз проживають Мартинченки, а в Білці М артиионські. Під керівництвом кандидата історичних наук Вадима І .ія с л а ь о в и ч а С т а ь и с ь к о г о х а р к і в с ь к и м и в ч е н и м и прои*'Д»?на велика дослідницька робота в держаних архівах і слобідських козачих ііолкін, н тому числі і по О хіирсіжому полку, і по його со'і'ні слободи Ьілка. ііри 4

З

10

листопаду

О хтирського О о тн и ко .м

І

1754

козачого

п р и зн ;»4 е м и а

(Н ідо м іх'ті

1 7 6 0 р)

ко .іац ько ї

crapiLitiHU

церковних

року

полку,

кннгач

J

поступив

шл

сл\ж б\

н.ч л ч ч ' д д у

22

х.» .V

І ' >9

( « Е л і т . » Сл с ч^і дч h.Kv': У ч ; : э д . : я *

\

«ЧН К'і о т

л ад у«гьо ч

.S

SU

В

дочкл

1 " 91# » Л ъ .»л

Клра

Анастасія — дворянка. (ДАХО, ф 40. спр. 2, 110, оп лист 299). Разом 3 братом прапорщ иком П илипом С теп ан о­ вичем К арповим на хуторі П а р х о м ів с ь к ім Боромлянської волості в 1785 р. володіли 226 десятинами орної землі, 200 десятинами лісу, 2 дворами підданих черкас: «10 чоловіків, 7 жінок. (Экономические приме­ чания на Ахтырский уезд 1785 г.» X 2008 ст. 154-155. Василь Васильович Оносієв — кап ітан у відставці, 1782 році був начальником військових селян слободи Б ілки. В 1785р мав будинок і 5 кріп аків-чоловіків і 4 ж ін о к . Він п ід п и с ав « Р е в и з с к у ю с к а з к у во й ск о ви х обивателей слободи Белка за 1782 г.» (ГАХО, ф. 31, оп 141 ед. 2) Разом з ним документ підписали соцькі Іван Забіла, Данило Герасименко. Герасим Величко, Петро Шумейко. («Реви зская сказка войскових обивателей сл. Белка за 1782 г.» ДАХО ф 31, оп 141, справа 2»). «Ревизские сказки населення сл. Белка Ахтырского уезда, конец ХУП! ст.. X 2007, с. 100). «Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г., стр. 146-148. Василь К овтуновський — 1757 року народження, старшинського звання, жив у своему будинку в слободі Б ілка, 27 січня 1791 року мав друж ин у П араскеву та синів Степана — 16 років, Максима — 16 років, та Олексія 8 років. М а к с и м В а с и л ь о в и ч К о в т у н о в с ь к и й 1 7 58 р о ку народження — полковий писар. У нього дружина Пелагея Іванівна — 1759 року народження. («Ревизские сказки населення сл. Белка, Ахтырского уезда. Конец XVIII ст. Х.2007 ст. 76.) Іван Ковтуновський значиться в списку підпрапорних Охтирського Слобідського козачого полку за 1762 рік, жовтень. На службі в полку з квітня 1740 року в цьому чині. Атестувався достойним для підвищення по службі. («Еліта Слобідської України, списки козацької старшини Х.2008 ст. 85) Іван Михайлович Ковтуновський вахмістр Охтирського гусарського полку у відставці, в 1785 р. мав

в слободі Б ілка свій дім , «Экономические п ри м вчляял за Ахтырский уезд 1785 г. Х.2008 г. с 146, Т имоф ій Р е ж к е в и ч (Р и ж к е в м ч ) — п ід л р а п о р я и й Охтирського слобідського козачого п олку На слу.«б-п о с т у п и в 26 л и с т о п а д у 1 7 4 8 р о к у , п р и э я а ч е н я й підпрапорним 20 вересня 1756 року. В жо»тн: 1"62 року значився на службі підпрапорним. Грамотний. Л остоіяж й на підвищення по службі. Із сотнииьккх дітей. В а.-:о6ох Б іл к а м ав д ім . «Е л іта С лобідської У к р а їн и . С а я с к я козадької старшини*. Х.2008 р. ст.Вб. Ів ан О лексій ови ч К о б ел яц ь к и й — ггіллралорннй Охтирського Слобідського козачого полку На :л у ж с - з полку з 12 травня 1759 року, на посаді г^ідгграіісрнсго з 5 вересня 1760 р. Грамотний, достойний на дід зи гсен ая зо службі, («Е літа Слобідської України... Х .2008. ст. 88,. В слободі Б ілка разом з батьком-полковим стсар ем мали землю. Степан Никифорович Г ал кіл — зілставяжй зідгграпорний з атаманських дітей. Народився 1710 рок^- в родязі О леш ан ського а т а м а н а О хтирського С л о б :л с ь с ь к с го козачого полку. Служив козаком з 1 732 року. З І ' З ' року — сотський писар. У 1757 році вийшов у відставку з посади гпдлралсрас.-': наказом г€нерал-пор\'ЧИка кн язя Кднтеміра. Діти Степана Никнфоровігча Гзлкіна: Сер.'-ій — р. народження, с л у ж ш козаком Охтарськорс С . і с ' с : , : : козачого полку. З З грудня 1765 року б\'з на положенню від ко.місарства і по ндіклзу С л с с . ь . ч - . Української губернської канцелярії; Іван — 1738 р о к у народ.женн.я — підкАнцвл.чрн - г О х т и р с ь к о ї п р о в і н ц і й н о ї к а н ц е л я р і ї ; Я к и м - І ' А ■> ' н а р о д ж е н н я — полковий писар Охгнрч'ькоїх' по лк у. Я к и м т а Іван «Мллн в олоб^'Д! Б і. ік а .7.—; і в о д я н и й м л и н на х у т о р і М лн ь х ія ід и н . ^ г.т ; е м : ч кріпо сн их в с. Петрівоьке O\n^^ч-ькorv і:оаіт> . зділи 180 д еся ти н на річці Групі.

V " У к р а їн и . X 20 08 с 41г> «Экои ом нче ск ие прнм«>ч •Н'і л Л х т ы р с к н А уочід* .\ 200;^ ог 1 2 1 , 1 2 - , - о З Я ч*

Степанович Галкін в 1786 році був вибраний депутатом ком ісії для ск л ад ан н я дворянських родоводів Х арківсько ї губернії (вперше) від дворян Охтирського повіту, в 1786 році він в ж е був в чині с е к у н д -м а й о р а . В 1786 році депутати внесли в першу дво рянську родословну кн игу х а р к івс ь ко ї губернії 276 осіб. («К ратки й очерк истории Харьковського дворянства» Л. В. И лляш евича) X. 2006 р. ст. 68. Анна Є р ем єєвн а К он овн іц и н а володіла млином в Литовці на р. Ворскла на 5 поставів, шоста ступа, землі 2 3 1 0 к в с а ж е н і в . (« Э к о н о м и ч е с к и е п р и м е ч а н и я на Ахтырский уезд 1785 г.* Х .2008 ст. 53. Майор Сергій Олександрович Неплюєв володів селом М и ки тівка, 75 дворів, 403 чоловіків, 377 ж ін ок підданих, 1394 десятини орної землі, 800 десятин л у к ів , 500 десятин лісу, під ярами і болотами 216 десятин 1556 к в. саж нів. На поміщика оброблялося 400 десятин землі, решту селяни обробляли д л я себе. «Э кон ом и чески е п р и м ечан и я на Ахтырский уезд 1785 г .» 2008 р. ст. 172. Волосний голова Ф едір Колібаба. Отаман Яким Затинайло. Волосний писар Григорій Король. (Ревизские ск азки » население слободы Белка, Ахтырского уезда, первая четверть 19 ст. X. 2009 г. ст. 73). Олексііі Кобеляцький — полковий суддя Охтирського Слобідського козачого полку. Вступив в службу козаком 1 січня 1723 р., суддею призначений 25 травня 1753 р. із сотників. 13 грудня 1760 року розжалуваний в сотники. Причина: не припинив бійки в своєму домі м іж капітаном Стешкевичем і Ілліним. В грудні того ж року по Указу Воєнної колегії, я к а врахувала його попередню службу, чин полкового судді Олексію Кобеляцькому повернули. Мав землю в сл. Б ілка та на хуторі Большой на річці Охтирка. («Еліта слобідської України» Х.2008 р ст. 80: «Білчапські офіцери* т. 1, 2008р. с. 48: «Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г.* Х.2008 р. ст. 34.

СТАРШИНА ОХТИРСЬКОГО КОЗАЧОГО ПОЛКУ В к н и гах «Б ілка-С лобода», 2СЮ4 року, * Б и п л ж с к к : о ф іц е р и * — 2 0 0 8 р, .чи п о в ід о м и л и п р і з в и з і а 1 полковників Охтирського Слобідського козачого ао д ку Відомі H£LM прізвища старшини Бьтчаиськоі сотш. З часу, коли ми писали ці книги харківськи м істориком В Л. М асл ій ч уко м , к и їв с ь к и м підприємцем, к л а х я з а т о н іс т о р и ч н и х н а у к В. І. С т а в и с ь к и м . х а р к і в с ь к и м р е д а к т о р о м і іс т о р и к о м А . Ф . П а р а м о я а в и м эбс самостійно, або ж в групі співавторів, видані лог.г^-їгеяня. частіше рукописи та архівні документи. Редактор видавництва «Харьковский часгнъхё ж у ж і городской у с ад ь б ы » люб’ язно дозволив с к о р и с та ти с я дослідження.ми названих авторів і т я >точненяя сіш скіа старшини Охтирюького слобідського козачого аолку. .та.: мали відношення до слободи Бьтки і старшини Білчазсккої сотні Охтирського слобідського козачого полку. Старшина Охтирського слобідського козачого з о л к у Арістов — сотник, 1654 р. родина з 4 д>т=. мав 2-х коней. Іван Миронович — атаман. 1655 p. Дмитро Іванович — атаман. 165. p. (В. Волис, Очерк истории А хтырского слс^^лскепкозачьего полка», с 111, 115.

1. Гладкий Іван — перший полковник Охтирсьхог-j полку в 1658-1660 рокал. В 1660 р. його m ü h зшреш тувати, але, Гладкий I. зник.

3 1663 року служив полковником на Задорі.'к.-к: 2. Донець Іван в 1658 році — прибічник по.ттнвсьвч'п.полковника М. Пушкаря. В 1659 році Донець Іаан «дбршкй полковником в Охтирці. З 1660 року К^'лонгаівскхіііі полковник.

3. Зіновіев Д ем’ян на початку 1667 ^Ч'к\ СЧ-«рсь кий отаман, в 1667 fh>ui ^4>раний ііолковннксм. s 1669 році анону обраний по.іконмнк^ м 0\тн{.Ч'і.к. чо.ік-. служ и в н ЦЬОМУ ЧИНІ по 16.;-» ічкч ііеїч-дла і)

білчанському сотнику В. Л. Ковальчуку землю в верхів’ях р. Білка.

4. Матвеев М икола Матвіііович був полковником в 1677-1678 році. Був в Чигиринському поході.

5. Р у ж и н с ь к и й Семен Д м и тр о ви ч — п оходи в з о х ти р сь к и х к о з ач и х старш ин. В 1679 році обраний полковником на не дозволених властями виборах. Був усунутий з посади з призначенням нових виборів.

6. Перехрест Іван Іванович — справжнє прізвище, ім ’я та по б ать к о ві н евід о м і, перехрещ ений євр ей , я к и й перейшов в православ’я . До обрання полковником був сотником боромлянської сотні; охтирським сотником. Був охтирським полковником в 1679-1704 роках (з перер­ вами). Під час свого правління підкорив та заснував для себе і сина Данила більше 25 сіл і хуторів, в т. ч. в нашому районі Тростянець, К ам’ян ку, Люджу, в 1696 році осадив Криничний хутір. В 1704 році за зловживання засуджений і на 10 років засланий до Архангельська. В 1714 року повернувся в Україну. Помер 1721 році.

7. Сагун Федір — полковник, в 1680 році.

8. К а м е н е в С и д ір ( 1 6 8 1 - 1 6 8 2 р о к у , в и б р ан и й полковником із російських служилих людей).

9. Прокоф’єв (Несвятипаска) Андрій Прокопович — в Охтирсь’"’ полковники обраний із есавулів в 1689 році, в 1690 році відмовився від посади полковника на користь Михайла Васильовича.

10. Васильович (Васильєв) Михайло Васильович — небіж гетьм ан а І. Самойловича. В 80-х роках XVII сторіччя був полковником в Гадячі. В 1689 році — воєводою в Лебедині. Мав землю в Гадячському полку, в слободі Білка Охтирського полку. Призначений Охтирським полковником в 1690 році. Призначення зразу ж було скасовано і під прізвищем Васильєв Михайло Васильович став воєводою Великого Устюга на Півночі.

11. Сеиенко (У м и п ец ь, К о н д р а т ь є в ) М и к и т а 10

Кіндратович рішенням вгхводи Б. Шеремвтье-па а 1590 ротп призначений Охтирським полковником «до Укалу* — ї полкових осавулів.

12. Кондратьев Роман Герасимович — син iacHoaHH-Ka Сум і Сумського слобідського козачого полку Г е р л с я н а Кондратьева — призначений охтир>ським по.-новнігко« рішенням боярської ради в 1691 рош. В 1693 п о к яя'.в полковництво.

1 3 . П е р е х р е с т Д ан и л о Ів ан о в и ч — о х ти р сь к / 'й полковник в 1702-1704 роках, празиз з 5атьк:>м Перехрестом І. І.

14. Осипов Федір Осипович — в 30-х роках Х’.ТІ гг був писарем Харківського слобідського к о я ч о г о гс.тку В 1694 році був обраний полковником охтирського г:с.іку В 1704 році призначений охтирським п о .т к с з е я х о м в з в ’я з к у з арештом Перехрестова І. І. ■ П ерехр^това Д. І. Був полковником до 1711 рюку, В 1 "09 pen. полковник дозволив охтирському осазулу М- Шаре му збудувати слобідку Ш арівку. В тому ж роп. зін -сдйруздз охтирському писарю С. Кобиляпьком>- «дворовое лорсжн€ м е с т о , з о ста ю щ е е от би вш его п о л к э в н Е к а И з а н і Перехрестова. * В 1711 році Осипов Ф. О., призначений о р ягігяр с м всіх слобідських козачих полків, з правом зндлзати універсали. В другому десятиріччі XVIII ст. cboLmh yH-L3<?rv'-*.-:a.4H Осипов Ф. О. — бригадир — роздав зем л: д с л х .'з .а старшині в кількох селах Охтирського полк:- , факпгчн. закріпачивши козаків і підпо.мочників. Так с. Бакирівка була віддана полковом;, суд^; Бс.чрсь кому, Любівка — полковому обозному, зодяіі: м.т?інн полковим писарям.

15. Бо ярс ьки й М. І., син св.чщенни.ча. 9 грудн.ч I ' J J ро ку поступив на с л у ж б у під прлпогннм. Э диїпрА.:.'.. п: призначений за н ак а з о м охтирського по л ко вн ик а О.'с.ч. .ч Л е с е в и ц ь к о г о . В 17 37 році за нлкл>«ом ід М ін іх а призначений по.іконим ;іл’к'гант\'м .v д р а г у н с ь к о г о п о . і к у . в 1 73S р о щ г н м ж е М'. н і л ^ і*

призначений в поручики, в 1741 році Боярський М. І. стає капітаном. В 1745 році його підвищили в полкового ротмістра, в 1750 році — в полкового обозного. В 1759 році Боярський М. І. рішенням Державної во є н н о ї к о л е г і ї Р о с ії п р и з н а ч е н и й п о л к о в н и к о м охтирського слобідського козачого полку. Разом з полком був в походах і боях в Польщі, під Очаковим, в Дністровському і Хотенському. В 1763 році Боярський М. І. виконував обов’язки б р и гад и р а с л о б ід с ь к и х п о л к ів , б у д уч и о х ти р сь к и м полковником. Нагадуємо, що перед Боярським М. І. Охтирськими полковниками були Олексій Леонтійович Лесевицький, його сини Іван, Кирило, Георгій. («Б іл к а — Слобода...»

2004 р. ст. 40).

ОФІЦЕРИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ д о РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р . Капітан Василь Васильович Аносьсв мав 1 двір б е з землі. Майорша Марфа Федорівна Івановичева зололі.та п устош ш ю Хвощ евою — 57 д е с я т и н , оброблялась найманими селянами. Вахмістр у відставці Іван Михайлович Ковт:.-новськян (♦Экономические примечание на Ахтирский уезл 1"55 г. Харьков,2008. Харьковский частний н у з е й горолской усадьбы*, стр 146). Майор Олексії! Пилипович Наларжннськин.. Малор Тимофій Пилипович Н а д а р ж и н с ь ки й , Ці лразнл'кн Тимофія Н адаржинського — д уховн и ка паря Петра, володіли землею — 756 десятин і 81 кріпаком на хуторі Хвощева. (♦Экономические примечания на Ахтырский уеэл» 1785 г. Х.2008, ст. 148-149.) Прапорщик Іван Павлович Новосельськин. рейтар к о н в о ї г в а р д і ї О лексій П авлович Н о в о с е л ь с ь к н й , квартирмейстер Охтирського гл’сарського псхлку Микола Павлович Новосельський. Разом володіли пусп^шшю Каменною біля хутюра Окоп — 26 десятин 2200 салсешв Земля оброблялась їх підданими черкаоамн. які на хуторі Окоп (при великому шляху з Лебедина до С\м та пустошшю К у к в ін а - 49 десятин 920 о а ж е я ія . чк> оброблялась тими ж кріпаками з \>то{ч» Окои. (Экономические пріїмечання нл Л \ г к ч ий 1785г х.2008 ст. 152 153) Іван, Олексій. Микола ІК^ноу' єльоькі » л т і і ід ІЗ

хутором Окоп — 11 дворів, зо чоловіків, 29 жінок — 104 десятини 1972 саженя землі, на поміщиків оброблялось 20 десятин, для себе обробляли 21 десяту орної землі, решта 60 десятин під лісом і 1 десятина під ярком. (Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г, Х.2008 ст. 555). У нтер-оф іцер Дмитро М икитович М арти н чен ко ( ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 4) К олеж ський регістратор Андрій Греков ( ДАСО, ср.

745, оп. 1, справа 11) Унтер-офіцер Леонтій Васильович Тарасенко з хутора Тарасенки ( ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 4) Унтер-офіцер Ігнат Іванович Борика ( ДАСО , ф. 745, оп. 1, к н .. 27, ст.. 163). Фельдфебель Василь Іванович Мисенко ( ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 42). Унтер-офіцер Самсон Охрімович Пономаренко ( ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 27. ст.. 159).

РІД КОЗАКІВ І ОФІЦЕРІВ НАХІМОВИХ в Білці та н авколиш ніх селах більше сотні років старожили із покоління в покоління переказувЕїли, що родові корені видатного флотоводця а д м ір а л а П авла Степановича Нахімова пов’язані з Білкою та Микитівкою, я к і ХУШ-ХІХ століттях входили до Охтирської провінції (п отім п овіту) С ло б ід сь к о -У к р аїн сь ко ї (Х а р к ів с ь к о ї) г у б е р н ій . З а с н о в н и к о м роду в в а ж а є т ь с я М анойло Н ахімов. В книзі «Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини» X 2008 р. повідомляється, що він «из козаков за служби свои по атестату от полку и по ук азу Государственной военной колегии вь 1758 году в о т с т а в к е со тн и к о м со сто ял » (ст. 4 0 6 ). У М анойла Нахімова було 5 синів: Семен, Михайло, Матвій, Микола, Василь. Семен Манойлович Нахімов народився в 1728 році.

10 вересня 1744 року став козаком, 13 грудня 1756 року

Йому присвоєно з ван н я підпрапорного. 26 трлжпя 1 Т5Й року по а т е ст ат у від п о л к у генералом -ф ельдм арш алом . с е н а т о р о м і к а в а л е р о .м гр а ф о м Б у т у р л і н и м С е м е н Манойлович Н ахімов призначений сотником О хтирського слобідського козачого полку. В 1748 році був в Л іф ляндськом у поході, потім с л у ж я в на У кр аїн сь кій л ін ії. П ісл я повернення в О хтирку був головою полко вої т а м о ж н і, а «вь 1 7 58 го д у, е г д а ао и м ян н ом у У к а з у отданы были на ш есть лет на о т к уп там о ж ен н ы е по новому тарифу зборы обер-инспектору Никите Ш ем яки н у с товарищи, то и онь, Н ахи м о вь. с протчими в те товарищи от ево, Ш имякина, яред стазл ен . которым в силу оного именного У казу директорские обьявлены и велено числить їх , к а к ь в Табе.ти (1) 722 году изображено в ранге капитановъ*. У Семена діти П рокіл 1744 р о ку н ар о д ж е н н я , та Юхим. В 176 7 н а в ч а л и с я різним мовам. Микола Манойлович Нахімов народився в 1739 рош. З 16 березня 1759 ро ку — підпрапорний О хтирського Слобідського козачого п олку. В 1760 і 1761 р о ках на Укршнській Л ін ії керував постами оборони. По атестату від полку 20 вересня 1760 року генерал-фельдмаршалом графом Б у т у р л ін и м із п ід п р ап о р н и х п е р евел ен и й в сотники. З 1764р був ком ісар ом при грош овій к а з ш Охтирського Слобідського козачого полку.

1 т р а в н я 1 7 6 6 р. в с т у п и в в г у с а р и і р іш е н н я м Державної воєнної колегії призначений по-тковнм к о м і­ саром Охтирського гусарського полку. Мав сина Семена, яко м у в 1767 році було З роки. Матвій Манойлович Нахімов народився в 1745 рош.

5 січня 1765 року він був призначений пипралорнм м Охтирського слобідського козачого п о л к у . В то.мл- .« році в зв з к у з переформуванням козачого полку в г>тарсь.чнй зарахований в Охтирський гусарський по.ік капролом Михайло Манойлович Нахімов народився в 1 732 рощ Як 1 брат Семен, з 1758 року пр.гцював на тамо-^ш маа директорський чин в ранзі каштана. 7 березня 1766 року за МИЛІСТЬ в Імператорський ви.ховннй дім гно.ччі рублі.

нагороджений чином колежського комісара. У Михайла М ан ой л ови ча Н а х ім о в а в 1766 році було 4 сини. У «Відомості про дітей козацької старш ини», За 1766 р. читаємо: ♦ В селе Н икитовки Директора М ихайла Нахимова дети: Степан 10 (лет) обучаются по-російськи и протчих Иван 8 (лет) иностранних наук. Н иколай 6 (лет) Грамоти не Василий 5 (лет) умеють.»

20 червня 1767 року складена «Відомість» за Третьою формою про старшин та їхн іх дітей Охтирської провінції. В ц ій від о м о с ті п о в ід о м л я є т ь с я , що д іт и М и х а й л а Манойловича Степан 11 років та Іван 8 років навчаються «Латинського, немецкого и французского язиков, а Микола 6 років та Василь 5 років «обучаются грамоти». Відомо, що онуки Михгійла Нахімова, Нахімов Іван Миколайович — штаб-ротмістр і Нахімов Петро Іванович — артилерії п ор уч и к — обирались Б о г о д у х ів с ь к и м и п овітови м и предводителями дворянства (відповідно в 1816 р. та в 1834 році). Син М и х а й л а С теп ан М и х а й л о в и ч Н а х ім о в був прийнятий на служ б у в Охтирський гусарський полк. В 1802 році він був в званні штаб-майора. У Степана було 5 синів і дочка: Микола, Павло (адмірал), Платон, Сергій, Іван (помер в 1834 р.), Анна — після одруження Воєводська. Павло Степанович Нахімов народився в с. Волочок Вяземського повіту Смоленської губернії в Городку, де к в а р т и р у в а в г у с а р с ь к и й п о л к (н и н і с. Н а х ім о в с ь к е Андрієвського району. Смоленської області Р.Ф .) В Музеї героїчної оборони та визволення Севастополя зберігається метрична довідка про народження майбутнього славетного а д м ір а л а . В ній з н а ч и т ь с я : «С м о лен ско й губерн и и , Вяземского уезда, села Спаса Волженского, церкви Спаса нерукотворного образа, по справкам метрических книг, оказалось под 1: у майора Степана Михайловича, сына Н а х и м о в а « р о д и л с я 1 8 0 2 г о д а и ю н я 23 з а к о н н о

р о ж д е н н и й си н П а в е л Крещ ен с в я щ е н н н и к о м . . .

27 П а в л а С т е п а н о в и ч а на початок XIX століття були впливовим и лю дьми. Б атько зай м ав ви соку п о с а д у в в і й с ь к у , а л іл М ихайло М анойлович Н ахімов з 1767 року, ко.ти в ін с л у ж и в т а м о ж е н н и м д и р е к т о р о м в М и к и т із п і (н и н іш н ьо го Т р о с т я н е я ь кого р ай о н у) і м ав 197 десяти н 2 1 7 9 к в а д р а т н и х с а ж е н ів з ем л і пустош і Кадинцовської, я к а відно­ силась до слободи Б іткн . по 1785 рік придбав більше тисячі десятин землі з різних к ін ц ях Охтирського повіту, став крупним поміщиком 1 . напевно, ж ив в Охтирці. Землю мали і залишили в спадок і інш і родичі, в т.ч. прабабуся Стефанида Гаврилівна Н ахімова. То ж у нащ адка Нахімових були вели кі мо:к.тивосп для навчання та просування по слл'жбі. В 1818 році Павло Степанович Н ах ім о в з а к ін ч и в Морський кадетський корпус. С луж ив на Балтінськомч* флоті. В 1822-1825 роках в кругосвітньому пляял ч ч; на фрегаті «Крейсер*. В 1827 році в Н аварінській битві ко м ан д ував бата­ реєю на лінкорі «Азов*. Під час російсько-т>'рецької з:й н а 1828-29 років був к ап іта н о м к о р в е т у , я к и й п р и й м ав участь в зах и сті протоки Д ардан ел и . Більш е 4 сюків к о м а н д у в а в ф регатом « П а л л а д а * в К р о н ш т а д т і нл Балтиці. З 1834 року на Чорноморському флоті ка;ііт;ш лінкора. В 1845 році П. С. Ніїхімову присвоено лвлння контрадмірал, він призначений ко.мандиром 6риг:»ли корао.и».

июн

з 1852 р о ку він віц е-ад м ір ал , начальник флотської д и в із ії. П ід час К ри м ської війни ком ан дував ескадрою Ч о р н о м о р с ь ко го ф лоту, 1 8 (3 0 ) л и с то п ад у 1 8 53 р о к у розгромив головні сили турецького флоту в Синопській м о р ській битві. з лютого 1855 р. під час оборони Севастополя Павло Степанович Н ахімов — командир Севастопольського порту і воєнний губернатор Севастополя. Він очолив героїчний гарнізон захисників Севасто­ п о л я , при ц ь о м у в и я в и в н е а б и я к і о р г а н із а т о р с ь к і здібності та муж н ість. Під час одного з об’їздів п е р е д о в и х у к р і п л е н ь 28 червня (10 липня) 1855 року на Малаховому к ур ган і був см ертельно поранений в голову. Поховали ад м ір ал а Н а х ім о в а в В олоди м и рськом у соборі м. Севастополя. В роки Великої Вітчизняної війни в 1944 році Президія Верховної Ради СРСР заснувала ордени Н ахімова 1-го та 2-го с т у п е н ів і м е д а л ь Н а х ім о в а д л я н аг о р о д ж е н н я к о м а н д и р ів та м атр о сів бойових корабл ів і м о рсько ї піхоти. О тж е, народна п а м ’ я т ь через в ік и несе в іс т і про зви тягу своїх героїв. А рхівні документи, я к і підтвердили у с н і п е р е к а з и б іл ч а н т а м и к и т я н , н ам л ю б ’ я з н о представили Андрій Федорович Парамонов — директор і редактор «Харківського приватного музею міської садиби» та білчанин по крові ки ївськи й підприємець, кан ди дат історичних н а у к В ади м Ізясл авови ч С тави с ь к и й , я к і подарували Білці кн иги «Е літа Слобідської У к р а їн и » , « Э к о н о м и ч е с к и е п р и м е ч а н и я на А х т ы р с к и й у е з д 1 7 8 5 г . » , « Р е в и з с к и е с к а з к и н а с е л е н н я сл . Б е л к а А хты рского уезда. Конец ХУП! с т .» . «К раткий очерк истории харьковского дворянства* до 1880 року. Цінну д о в ід к у н адіслав директор Музею героїчної оборони і визволення м. Севастополя А. А. Рудометов.

УЧАСНИКИ БОРОТЬБИ З А В.\АДУ Р А Л Т о л о ч к о І в а н Т р о х к м о в іг ч — к о м а н д и р з а г о н у по б о р о тьб і з б а н д и т и зм о м . Н ар о д и вся в 1 8 9 8 г-* році в с. Б ьтка Охтирського п овіту Х а р к ів с ь к о ї губернії в родин: с е л я я Т олочка Т р охи м а Л у к и ч а та Толочко (П ік у л ь ) Мэрфи. Толочко Трохим Л у к и ч в 1910-1917 р е к а х о б и р ався Б іл ч а н с ь к и м во лосн и м суддею. Толочко І. Т. з ак ін ч и в 3-х класн е зем ське у ч я л я т е в с. Бьтка до революції 1917 року. Працював з батьками в с іл ь с ь к о м у господарстві. В 1918 році вступ и в до партизанського загону, я к и й віз бойові д ії проти н ім ец ьки х ок>тгаційних вій ськ, а з о п м проти д е н ік ін с ь к и х б іл о г в а р д ій с ь к и х в ій с ь к . В бою з б іло гвар дій ц ям и під селом Бором лею в 1 9 19 ропі був т я ж к о п о р ан ен и й . М іс ц е в і с е л я н и с х о в а л и І з а я а Трохимовича та в и л ік у в а л и . Його товари ш і по загону білчани Жабко та Сміян були захоплені бітогвардій н ям и і р о з с т р іл я н і. На п о ч а т к у 2 0 -х р о к ів був одним із о р г а н із а т о р ів боротьби з б а н д и т и з м о м . В 1922 році к е р у в ав загоном з 6 б ій ц ів, я к і о б слуго вували Б іл к у . Боромлю, Тростянець. Штаб о р га н іза ц ії по боротьбі з бандитизмом був в Охтирці, там ко.манд>-а;\д Коньков В 1922 році Толочко І. Т. заарештл'вав одного із члеш в загону М арка Сміяна — його двоюрідного брата Арсенія Сміяна. Під час д о п и ту А р сен ін С м ія н погоднвс.ч ви д а т и керівників «банди». В день Пасхн 1922 року э лісовій землянці застрелив сонних своїх товариші», в г ч. і М ар ка С м ія н а . Т ак були зни щ ен і и и т л ь н н к н . ч м боролись проти радянської влади в Білці З 1923 року Толочко І. Т. и^чгцював на ріоних •іЧ'сч>шл на Тростянецькому цукр^>вому комош агі

в 1923 році Іван Трохимович Толочко о д р у ж и в с я з М ар іє ю Явдокимівною Борикою. Борика М. Я. народилася в 1905 році в слободі Б іл к а в родині сел ян , я к і мали глибокі корені в Білчанській сотні Охтирського слобідського козачого полку, Борики Явдокима Юровича та Гапки Зіновійовни, Борика Я. Ю. працював у помі-щ ика Кеніга на різних роботах. П ісля революції одержав наділ землі. В 1933 році помер з голоду. Гапка Зіновійовна, 1882 року народження, працювала в колгоспі, дожила до 1970 року. В 1927 році Толочко івеін Трохимович помер в віці 29 років. В лютому цього року у нього і Марії Явдокимівни народився син Олексій. В 1928 році Толочко М арія Явдокимівна поступила на роботу посудомийною в дитячі ясла, потім стала завідувати цими яслам и, я к і були створені на період літніх сільгоспробіт. Влітку 1929 року керує першою в Білці їдальнею в щойно створеному СОЗІ, а потім працює продавцем магазину. З 1925 по 1929 рік Марія Явдокимівна Толочко обиралась до виконкому Білчанської сільської ради, певний час була заступником голови виконкому. В 19301931 роках вона навчалась на вчительських курсах. Після закінчення курсів Толочко М.Я призначена вчителем початкової школи в селі М аш ків. Тут вона разом з білчанином Коробейником Іваном Івановичем вела просвітницьку роботу серед населення. В 1932-1933 роках вони організували в школі пенсіонат для дітей-сиріт, батьки яких померли від голоду. Зерно для пансіонату знесли до школи жителі Машкове і Криничного. Вчителі ховали цей скарб на горищі школи. Так врятували дітей. Марія Явдокимівна і Іван Іванович одружилися. В 1937 році Марія Явдокимівна заочно закінчила Охтирське педучилище.

В роки війни Марія Я вд о к и м іва а Коробейняк і малолітнім сином в е в а к у а ц ії, а Ів ая Івалович проЛтг>ш через всю Вітчизняну війну рядовим. П ісл я ЖаІ шш аожж працювали в с. Смородино. Він-директором Я вдокимівна вчителькою. П ісля в и х о л у а а п е в с ^ обос виїхали до Харкова, до сина Олексія. Такі лол2 трьох я к і мріяли і боролись за краще ж и ття.

-М

в о ї н и ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ Зо н а ш ^ с ов

сс

Родину

СР

♦ УД0 СТ0 6 ЕРЕНИЕ * З а уч ас тие в героичес1<ой о бор он е

СТАЛИНГРАДА ^р^ипсчг^ У к а з о м ! ПРЕЗИДИУМА 5 Ё Р Х 0 5 Н 0 Р 0 С О ВЕ ТА СССР от 2 2 д е ц а б р р 1 9 4 2 г. н а г р а ж д е н медалью * З А ОБОРОНУ С Т А Л И Н Г Р А Д А * От имен*и П Р Е З И Д И У М А { ^ Е Р Х О ^ Н О Р О С 013Е Т А СССР медаль«ч^а оборонку С т ал и н г р а д а » в р 5? ч е н а ~ - 194 3 г

В ЛЗ »М9(»Ь

М.и

7 с

/^2/пгал /іог//7Гл6р рг< •/../Лгз/

Кондратьев ж ив? Потомок основателя Су'М Герасима Конлратьеза ла .1 эксклю зивное интервью « Д а н к о р у * . Спепнально лл я сумчан. Когда в начале этого года был объявлен конк'/рс «Гордость Сумщины» и прессе предложн.ти ггринлтъ 3 нем активное участие, мы начали поиски интересных .тг-олей. о которых можно было бы рассказать на страницах затлей газеты. (Кстати, подведение итогов конк\-рса намечено аа 30 марта.) И вот однажды в журнале «РЧсский .\ewswee 4 » мы наткнулись на публикацию. П0священну!0 тенетнческой экспертизе, в этом материале рассказыза.т.'сь о ед и н с т в е н н о м в Р о сси и ч е л о в е к е , чье р о д ст во с П отрясателем Вселенной Ч ингисханом было научно подтверждено генетическими тестами. Каково ж е было наше удивлен и е, когда потомок Чингисхана, 84-летний москвич, контр-лдмярал Г т ^ Кондратьев в интервью изданию подчеркнул, что он та:ч -ке являете потомком основателя Сум полковника Герасима Кондратьева и мечтает посетить наш гор^'д

Кондратьев Гліб Петрович, адм ір ал. Народився 1924 року в с. Вин о к у р ін н е ( Л и п ’ я н к а ) Карлівського району П олтавської о б л а с т і. Б а т ь к о К о н д р а ть е в Петро Олександрович 1896 року н ар о д ж ен н я, син у п р ав и те л я поміщичим маєтком, кадровий офіцер царської російської армії, працював в 1924 і наступні роки агрономом. Мати Кондратьева Лідія Константинівна 1903 року н а р о д ж е н н я , в ч и т е л ь к а за освітою , б іл о р у с к а , д ів о ч е прізвище Чирко. В 30-ті роки батько часто міняв місце роботи. Діти жили то з батьками, то у родичів, навч£ілися в різних школах. Гліб Петрович згадує, що 5-6 класи зак ін ч ув ав в Сумській школі, нині це Перша гімназія. Середню освіту завершив в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області. В с. Білка жили і працювали його тітка Любов Костянтинівна Чирко — вчитель у к р аїн с ь к о ї мови і літератури та Олесь Михайлович Столяренко — чоловік тітки , вчитель фізики і математики. Гліб зі старшим братом Олегом жили у Столяренків. в будинку вчителів, який стояв на місці, на якому побудована нова Білківська школа. Закінчив 10 класів Білчанської СШ 22 червня 1941 року. Кондратьев Г.П. згадує, що після випускного вечора проводжав дівчат-однокласниць на Б ілчанські хутори. Повертаючись, ввімкнув детекторного приймача і почув, що почалася війна. Гліба Кондратьева призвали Тростянецьким РВК до Червоної А рм ії і в серпні 1941 року з ар а х у в а л и до Бакинського (Каспійського) Вищого військово-морського училища. В період навчання курсанти, під час практики, приймали учать в бойових д ія х під Сталінградом, на

П ів н іч н о м у К а в к а з і , н а Чорному морі і Каспії. В березні 1945 р о ку зак ін ч и в училищ е зі з в а н ­ н я м л е й т е н а н т з а ф ах о м штурман. З цього часу і по жовтень 1954 року проходив службу на Тихоокеанському флоті. Учасник бойових дій проти Японії. З т р ав н я 1945 р о к у по серпень 1948 року старший п о м іч н и к к о м а н д и р а , к о ­ м а н д и р Б Ч -1 п ід в о д н о г о човна «М -2 1 », яко го Кондратьєв Гліб Петрович, отримали в С ан-Ф ран ц іско 1946 р. (СІЛА) по ленд-лізу і своєю командою п ерегн али на Тихоокеанський флот. Швидко просувався по служ бі, став ф лагм ан ськи м ш турм ан ом д и в і з і ї п ід в о д н и х ч о вн ів (служба від Порт-Артуру і до Камчатки). В 1948-49 роках навчається на Вищих офіцерських курсах ВМФ в Ленінграді. Після їх закінчення повернувся на посаду флагманського штурмана на К амчатку. Сл\'.жив в К ам ч атській вій ськ о вій ф лотилії Т и х о о кеан сько го флоту. З 1951 року служив на Балтійському флоті, капітан другого рангу. З грудня 1965 року по вересень 1959 року Кондратьєв Гліб Петрович навчається в військово-морській ордена Леніна А кад е м ії ім. Ворошилова в Л енін граді. П ісл я закінчення академ ії працював в тій ж е академ ії з 1959 по 1956 рік. Капітан І рангу, старший викладач кафедри загальної та к т и к и , оперативного мистец тва, ро звід ки військово-морського флоту. Захистивш и дисертацію з розвідки, став кандидатом військових наук. Гліб Петрович написав п ідручники по розвідці д л я к у р с а н т ів , отав доцентом.

Толочко О лексій Іванович, кап ітан зап асу, ген ерал-осавул війська Запоріж ських козаків. Народився 26 лютого 1927 року в с. Б ілка, Тростянецького району. Х арківсько ї (нині Сумськоі") області в родині військового Івана Трохимовича Толочка та вчительки Марії Я в д о к и м і в н и Т о л о ч к о ( д ів о ч е прізвищ е Б ори ка). Б ать к о і мати О л е к с ія Ів ан о в и ч а м а л и г л и б о к і корені в ко зац ьки х родах слободи Б ілка Охтирського козачого слобід­ ського полку та в родах Охтирського г у с а р с ь к о г о п о л к у . Д ід О л е к с ія Івановича Трохим Л уки ч Толочко обирався громадою Білчанської волості на посаду судді в 1910-1917 роках. Б а т ь к о Іван Т р о х и м о в и ч Т о л о ч к о , 1 8 9 9 р о к у народження, в 1918 році вступив до партизанського загон%% який воював проти німецької кайзеровської ар м ії, я к а окупувала У країн у на запрошення Центральної Ради. Потім до 1920 року воював проти Д ен ікін а і Врангеля в складі Червоної Армії. В 1920 році із-за поранення Іван Трохимович повернувся в Б ілку. В рідному' селі Толочко І. Т. очолив загін по боротьбі з бандитизмом. Марія Явдокимівна, 1905 року народження.після 1926 року обирилась до Білчанського волосного виконавчого комітету, одна з перших вступила до комсомолу, а потім до лав Комуністичної партії. Олексію Івановігчу Толочну не було й року коли в 1927 році від хворобп. пов’язаної з пораненнями в громадянській війні, помер батько Іван Трохимович. О.^І. Толочко до 6 класу навчався в Білчанській школі, в якій працювали вчителями мама Марія Явдокимовна і вітчим Коробейник Іван Іванович. З початком Великої Вітчизняної війни вітч и м а призвали й діючу Червону Армію, а мама з 14 річним Олексієм була евакчйов^ша до Казахстану. Про свою подальшу долю в лмсгі до нас Олексій Іванович п о відом и в: «Пройшок всі с г у п е н і

в жовтні 1965 року Гліба Петровича Кондратьева за особи сти м к л о п о т а н н я м К о м ан дую ч ого П ів н іч н и м флотом перевели на посаду замісника начальника розвідки цього флоту. Збулись мрії курсанта Кондратьева Г.П. про службу на цьому молодому та вже славетному флоті. В Сєвєроморську і на акваторіях Північного льодовитого і Атлантичного океанів Гліб Петрович пропрацював 8 років, йому було присвоєно звання контр-адмірала. С л у ж и в з 1 9 73 р о к у по 1 9 85 р ік в Г оловном у Р о з в ід у в а л ь н о м у у п р а в л ін н і. С п о ч а т к у в ій с ь к о в о м о р с ь к и м а т а ш е в ФРН і оф іцером по з в ' я з к у Варшавського договору з НАТО. Потім в Центральному апараті ГРУ. В 1985 році в з в 'я з к у з тяжкою хворобою дружини вийшов у відставку. Після відставки кіл ька років, до 1991 року, працював кер івн и ко м в ід д іл у інф ормації в одному з науководослідних ін с т и ту тів А к а д е м ії Н аук СРСР. Разом з дружиною виховали двох дочок. Молодша дочка Марина Глібовна К аліна разом з чоловіком Сергієм Каліним, досліджуючи свої родоводи, знайшли докази, ш;о Гліб Петрович Кондратьев і його брата, діти та предки ве д у ть свій родовід в ід зас н о вн и к а Сумського козачого полку і м. Сум полковника Герасима Кондратьева. Прослідкували по генетичним дослідженнях зв’язки Кондратьевих з вождем татаро-монголів, видатним п ол ко водц ем Ч и н ги з-Х ан о м . В ц ьо м у році кон тр адміралові Кондратьеву Г. П. виповнюється 85 років. Він ще в доброму гуморі, багато працює. Закінчив і підготував до д р у к у свою шосту к н и г у про вій с ьк о во -м о р с ь ку розвідку. За вірну довголітню службу Вітчизні Гліб Петрович Кондратьев нагороджений орденом Вітчизняної війни, двома орденами Червоного прапора, двома орденами Червоної Зірки, З орденами «Знак пошани», 15 медалями та нагородами іноземних держав. Живе в Москві по вул. Вавілова. Січень 2009 р.

.

виховання молоді: жовтеня-піонер-комсомолець-партія. До комсомолу вступив в 1942 році, будучи в евакуації в П ів д е н н о м у К а з а х с т а н і. К о м со м о л ьськи й к в и т о к № 15885686. В КПРС вступив в Харкові в 1954 році; № партій н ого к в и т к а 1 1 5 1 5 7 7 4 , У часник В ел и кої Вітчизняної війни.» В 1941-1943 роках він навчався в 7, 8, 9 класі російської школи в Казахстані. З 9 класу пішов добровольцем в армію, був сином полку. Після звільнення Тростянецького району від німецьких вій ськ, М арія Е вдокимівна Толочко повернулася на батьківщину і стала викладати а школі с. Смородино. Олексій Іванович приїхав до матері і в 1945 році закінчив 10-й клас 63-ї залізничної школи в м. Тростянці . Зараз це школа № 4. В 1951 році закінчив Х арківський політехнічний інститут і за направленням став майстром зміни на Харківському коксохімічному заводі. Там його обрали секретарем комсомольської організації заводу і членом бюро Красно-Баварського райкому комсомолу м. Харкова. В І9 5 році Толочко О. І. п ереведен и й до В у гл е х ім іч н о го ін с т и т у т у . П рацю вав н ач альн и ком лабораторії. Тут його обрали секр етар ем партійної організації інституту. В 1960 році Олексій Іванович повертається в колектив Харківського комсохімічного заводу, але вже на посаду директора заводу. Він заочно закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію і в 1974 році був переведений на посаду директора Всесоюзного науководослідного і проектного інституту чорної металургії. В подальшому цей НДІ перейменувгіли в «Енергосталь» (3000 науковців і працівників). В цьому інституті Олексій Іванович працював Генеральним директором до виходу на пенсію в 1988 році. Після цього продовжив роботу в Північно-Східному науковому центрі А кад ем ії Наук України до 2002 року. Олексій Іванович Толочко кандидат технічних наук, Лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки. Він присвятив науці піввіку, видав 4 наукових книги, сотні

наукових статей в спеціальних виданнях в СРСР ^ за кордоном, одержав більше 80 авторських посвідчень на винаходи, в основному, в царині захисту навколишнього середовища і використання попутних енергоресурсів в чорній металургії СРСР. Як вчений, Олексій виступив з доповідями на симпозіумах і конф<;р^'.-ї—-ях в СІЛА, Англії, Німеччині (ФРН і НДР),Угоршині. Канаоі, Італії, Японії. Це допомагало продавати за кордоном наукові відкриття українського НДІ, і отримувати аа-тюту для країни і інституту. Багато сил і часу О. І. Толочко віддавав громадській роботі. Вісім скликань (по 4 рюки) його обирали депутатом районної в м. Харкові і місокої рад, депутатом і членом президії Харківської обласної ради. Працю вав членом Х а р к ів с ь к о ї обласної рали профспілок і членом ЦК р о б ітн и ків м е т а л у р п іїн о і промисловості СРСР. Він був членом Н аукової Рзли Державного комітету ради Міністрів СРСР по координаті н ауко во -д о слід н и х ро біт-п освідчен н я 0 1 2 2 ). Він Лауреат республіканської виставки науково-технічно: творчості молоді. За д осягнен н я у с п іх ів з розвитку народного господарства Олексія Івановігча наіХ)рслалп золотою медаллю. Батьківщина високо оцінила трудову доблесть нашого зем ляка. Він нагород.кенип Орденом Дружби народів СРСР, двома орденами «Знак Пошаі*и». вісьмома м едал ям и , іменним годинником. Почесною грамотою П рези дії ВЦРПС, Почесними грамотд.ми Харківської обласної та міської рад деп\“’.'аг:р г'.^'уд.ч.инх. Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ. На пенсію Олексій Іванович Толочко вийшов в 2002 році махічи Б.йськоБе звання капітан. Він приймає активну участь в роосг: Харківського округу запорізького козацтва. Йо.му Зуло присвоєно звання полковника, а в 2001 році 6> а зіід-шіііі УНІВЕРСАЛ Л* 0 0 3 3 . О т а м а н с ь к е л р-і з : і н .ч Харківського округу Війська аапорі-жськсіх' зіл 1'."'-'00 року полковнику Олексію То.лочко надасться пс. і-. к . сае звання генерал-осавул. (Підпис голови Гіравліннч) Дружина Олексія Івановича О.’. екс.

(Ш а м р а є в а ) в 1952 році з а к ін ч и л а Х а р к ів с ь к и й ек о н о м іч н и й ін с т и т у т , п р ац ю вала в В у г л е х ім іч н о м у ін сти туті, дочка Ольга Олексійовна Толочко закін чила Х а р к ів с ь к и й п о л іт ех н іч н и й ін с т и т у т і п р ац ю вал а в «Д н іп р о к о к с і» . Онука Катерина закінчила Х арківський економічний та Х арківськи й Державний Університет ім. Каразіна. Онук Дмитро закін чив Х ар к івсь ки й політехнічний інститут, працює в «УкрНДІ газ». Олексій Іванович живе в Харкові: Часто приїждж ає до рідні в Б ілку.

Ш ульга Сергій Ф едорович — полковник України. Я

Н ар о д и вся ЗО в е р е с н я 1923 ро ку в с. Б іл к а Тростянецького р а й о н у . С у м с ь к о ї о б л а с т і, в селянській родині, я к а веде свій родовід від військових поселенців слободи Білка. Батько Федір Лаврентійович, 1881 року народження, працював в сільському господарстві с. Білка, м а м а О л ім п іад а Христоф орівна померла 1931 року. П ісля смерті мами Сергій виховувався в родині брата Шульги Гната Федоровича — службовця залізниці в м. Брянськ. В віці 15 років Сергій переїхав до родини сестри З а х а р о в о ї Галини Ф е д о р ів н и в с. Ш ей кін о , Вяземського району, Смоленської області. Тут він закінчив 7 к л а с ів в 1939 році і вступ и в до Д орогобуж ського педагогічного училища, два курси якого закінчив в червні 1941 року. Одночасно працював вчителем початкової школи в селі Шейкіно. З червня 1941 року Шульгу С. Ф. перевели на посаду вихователя дитячого будинку ім. В. І. Леніна Вяземської о району, Смоленської області. І серпня

Сім’я Шульги 1941 року разом з дитячим будинком б>-в до м. Міаса Челябинської області.

28 с іч н я 1 9 42 р о к у Ш у л ь г а С е р г ій Ф е ^ с р о в н ч призваний в Радян ську Армію, в рядах я к о ї просллткжа до 5 травня 1966 року. В послужному сп и ску Ш ульги С. Ф . злг'.исан'. г а к : періоди і посади по с л у ж б і. 2 8 .0 1 .4 2 по 0 7 .i M . 4 i — курсант, 2-і курси радіотелеграфістів РСЧЛ. м. Свер.то:-»ськ, Уральський військовий округ; 07.04.42 по 22.05.42 — куролнт Моокобсь:ч 1 іпко-т?! радіотелеграфістів, м. У ральльськ, Призол.-ьл.ькоп.' В.С: 2 2 .0 5 .4 2

по

5 . 0 8 .4 2

року

-

п о м іч н ііл

кг.м .

а

в з в о д у 3 4 4 о к р е м о г о Г в а р д і й о ь к о і \ > \г.Ьч' -' . с тно : ' , ' д н т а . а к ' 73 1 ВардІЙСЬКОГО М І Н 0 МЄТН 01Х> п о л к у ф ронту;

І

05.0h.42 року по 2 2 .Оо 4-І рок\ комл-ідиг ■тріМ«:''» 395 окремого Гнардіік'ького М і;ч'мсгного :иів, п ж-- 5«*

DOKV Шульга Сергій Федорович призначении військовим с л ід ч и м в і й с ь к о в о ї п р о к у р а т у р и К р а с н о в о д с ь к о г о гарнізону Б акинсько о к р у гу ППО. З 2 4 .1 1 .6 4 ро ку по 15 02 1 9 6 6 р о к у в ін с л у ж и в в і й с ь к о в и м с л і д ч и м Тбіліського прокурорсько-слідчої дільни ц і Бакинського о к р у г у ППО. 0 7 . 0 5 . 1 9 6 6 р о к у С е р г ій Ф е д о р о в и ч звільнений у запас з правом на вій сько ву форму одеж і. Військові звання присвоєні: , t.-. огм о лодш и й л е й т е н а н т — Н а к а з № 0 2 1 4 0 1 .0 9 .1 9 4 6 р о к у . Л е й т е н а н т — Н а к а з >&0433 КАВС 25.04.1949 року; ст. лейтенант — Н аказ № 051/п Н ачальника Голов­ ного Політичного У правління 1 6 .0 2 .1 9 5 9 року, к а п і т а н — Н а к а з № 0 3 8 4 / п н а ч а л ь н и к а ГП У 25.05.1955 року, майор — Н аказ № 01373 Головкома стратегічних вій ськ СРСР 3 0 .1 2 .1 9 5 9 підполковник — Наказ № 735 МВД СРСР 0 3 .1 0 .1 9 7 2 року; З в а н н я п о л к о в н и к Ш у л ь з і С е р гію Ф е д о р о в и ч у присвоєно У к азо м П рези ден та У к р а їн и К учм и Л. Д. № 288/2001 від 27 к в ітн я 2001 року. Після звільнення в запас Ш ульга С. Ф. працював з 16 червня 1966 року по 16 ли п н я 1969 ро ку інженером, ст. інженером від д іл у к ад р ів, інж енером по підготовці кадрів спеціального конструкторського бюро аналітичного приборобудування в Грузії. З 9 червня 1969 року по 1 ж овтня 1976 року с л у ж и в в МЕС Грузи н ської PCP. З 2 2 .0 4 .1 9 8 4 року по 2 0 .0 7 .1 9 8 7 р о ку працю вав на 51 військовому заводі ін ж ен ером , контрольним майстром ВТК. На пенсію вийшов 64 років.

10 травня 1991 року Ш ульга С .Ф . переїхав з родиною до м. Охтирки Сумської області. Т\т він продовжив роботу на громадських засад ах в раді ветер ан ів та партійній організації КПУ в м. Охтирці. Помер Шульга С. Ф. 12 червня 2006 року і похований з військовою шаною на Юрієвському цвинтарі в м. Ох­ тирці. Він мав держ авні нагороди. Ордени: В ітч и зн ян о ї війни І с т .. Б огдан а Х м ель ницького, «За бойові заслуги». За перемогу над Ньмеччнною

Гвардійського мінометного полку, К алін ін ськи й , І Прибалтійський І Л » « 1 .^ І-*«» ▼- »Ті.

фронт; 2 2 .0 3 .4 4 по 0 1 .0 9 .4 6 року — к у р с ан т Першого Гвардійського М ін о м е т н о -а р т и л е р ій с ь к о г о Ч е р в о н о -п р а п о р н о го о р д ен а Ч е р в о н о ї З ір к и у ч и л и щ а ім . К р а с ін а . 1 в е р е с н я 1 9 46 р о к у Ш ульга С.Ф . був випущ ений із училищ а зі званням лейтенант і призначений на посаду командира вогневого взводу 28 Гвардійської мінометної Будапеш­ тської бригади, 9 артилерійської дивізії Закавказького В.О. м. Шамкор. З 16.0 4 .4 7 по 31 .1 2 .4 9 року — командир вогневого взво ду 1973 А рм ій ського Винищ увального протитанкового артилерійського полку, 7 Гвардійської армії, м. Єреван.

31.12.1949-16.12.1950- начальник складу НЗ в тому ж полку; 16.12.50-08.01.51 року командир взводу в тому ж полку;. З 08.01.51 по 08.03.51 року — курсант окруж них курсів перепідготовки політскладу Закавказького В. О. в м. Горі.

8 березня 1951 року Шульгу С. Ф. призначено заміс­ ником комяндира батареї по політроботі в цьому ж полку; З цього часу і до квітн я 1962 року Сергій Федорович на політроботі в військах Закавказького В.О. З 4.12.51 року по 2 0 .0 9 .5 7 року — він начальник к л у б у 132 Г в а р д ій с ь к о г о т а н к о в о г о п о л к у 26 механізованої Сивашсько-Ш теттінської д и візії 7 Гвар­ дійської армії м. Кіровакан. В цей час 1956 року він закінчив вечірню середню школу при Кіровоканському будинку офіцерів і в 1957 році в с т у п и в до зао ч н о го в і д д іл е н н я ю ридичного факультету Єреванського державного університету, який закін ч и в в 1962 році. Одночасно по 1 0 .0 4 .1 9 6 2 року служив пропагандистом політвідділів в/ч. 10 квітня 1962

І

»-ссЛ^ Шульга Сергій Сергійович

Шульга Олгг Сергійович

^e*зs■a^i^дz«^

в В еликій Вітчизняній війні 1941-1945 р. р .» , медаль Ж укова «Захисникові Вітчизни» та всі ювілейні медалі. Ш ульга С.Ф був одружений з Шульгою (Вєдєрніковою) Раїсою Пилипівною 1927 року народження. Разом з дружиною вони виховали двох синів: Ш ульга Олег Сергійович, народився 12.01. 1948 року. Підполковник, закінчив Вище Ленінградське військовоморське училище. Його син Сергій Олегович 1974 р. н. з ак ін ч и в Владивостоцьку вій сь к о ву ак ад ем ію , підпол­ ковник. Ш ульга Сергій Сергійович 1 3 .0 3 .1 9 5 3 року народ­ ж е н н я , з а к ін ч и в Т б іл іс ь к е в ій с ь к о в е а р т и л е р ій с ь к е училище і Єреванський державний університет за фахом краєзнавство. Полковник. Його син Андрій Сергійович, 1957 року народження, закінчив Московське Суворовське училище. Академію МВС; син Дмитро Сергійович, 1979 року народження закінчив Московський інститут ядерної фізики. Довідку підготувала племінниця Захарова Піама Афанасійовна в 2008 році.

---

Л и с т і в к а н а д і с . і ч н . і Шу.ц.,\\к-> С. __________ ^ х о р о в і й Г а л и н : с< с 5 ; . : ‘

ї

і

КШ..1

Гараж а А р тем П рокопович — полковник. ............ ‘ 24 травня 2009 року на каналі «Тоніс» українського телебачення X о 17 годині ЗО хвилин п окзали документальний фільм про те, я к американський вчений по зубах зі *• >і щ е л е п и А д о л ь ф а Г іт л е р а , я к і з б е р іг а ю т ь с я в а р х і в а х КДБ в Москві, доказав, що есесівці спалили 22г. З^л-в. т а к и тр уп фюрера н а ц и с т с ь к о ї Н ім е ч ч и н и . А т е ж с а м е ще 2 тр ав н я 1945 року довів к а п іт а н Управління контрозвідки «Смерш» /1 п ерш ого Б іл о р у с ь к о г о ф ронту А/, Гаража Артем Прокопович. Це він я іДікс прі’їіір»«я-П)Чсах;« мс-.ча чх»іич.іар'». ще п ід ч ас боїв в Б е р л ін і і П оздоровлення в ід друзів. пригородах розшукав дантиста, який лікував зуби Гітлеру і який впізнав в щелепі мертвого фюрера свою роботу, золоті зуби і мости і вказав, кому вони належали. Разом з Гаражею А. П. працював в с. Бітш вчителем Артем Прокопович Гаража народився 19 жовтня 1913 географії Чехарін В. Й. та вчителем фізкульт>"ри бЬтчанин р о ку в с е л і Г ал ещ и н а К о зел ьщ ан сько го рай он у на В ’ юник А. 6 . , д р у ж б у з н и м и , А р т ем П рокопович Полтавщині. підтримував протягом всього ж и т тя . Навчався в школі. Після закінчення школи в 1931 по В Білці у Гаражі А. П. та Дяченко А. О. наролилась 1934 рік служив в Червоній Армії 2 роки. Світлана. З 1 9 3 4 по 1 9 3 8 р і к н а в ч а в с я в Х а р к і в с ь к о м у 14 вересня 1939 року Артема Прокоповича звихьнн.тн д е р ж а в н о м у п е д а г о г іч н о м у ін с т и т у т і ім . Г р и г о р ія з посади директора школи в з в ’я з к у з прнзначеняя.м на Сковороди на історичному факультеті. Під час навчання роботу в органи держбезпеки. Про цей період в грудозій очолював профком ХДПІ. книжці всього 2 записи: 15.09.1939 року прийнятий, а Студенти Г а р аж а А ртем Прокопович та Д ячен ко 26.05.1962 року звільнений з органів дер.Ччбезпеки за Анастасія Олександрівна одружилися. вислугою років. А м іж цими зап и сам и зідповілальн;'.

25 червня 1938 року вони закінчили інститут. Артем робота і війна. До 1944 року воювіів на Кавказі, з 19 і . Прокопович о д ер ж ав диплом з відзнакою за фахом року капітан Гаража А. П. в складі Упрлзлшня конт^ викладача історії в середній школі. Подружжя отримало р о з в ід к и П ерш ого Б іл о р у с ь к о г о фронту ЗВ1ЛЬН.Ч5 призначення в Білчанську середню школу Тростянецького Білорусію, Польщу, штурмувіш Берлін. По оакінчешію р а й о н у . Н а к а з о м № 1 0 4 6 в ід 1 7 .0 8 .1 9 3 8 р о к у ВІИНИ продовжив службу в УпріШЛІННІ контроовідкн Гру им Харківського обласного відділу народної освіти Гаража окупаційних військ СРСР в Ні.м^»ччикі. о груиою oфllлв^vlв Артем Прокопович був призначений директором Б іл­ забезпечувігв охорону вищого к о м т ід у ваныл сокм ан ків ао чанської середньої школи.

“ 5202

а н т и г іт л е р ів с ь к ій к о а л іц ії під час п ідписання А к т у к а п іт у л я ц ії Німеччини. Приймав участь в підготовці Потсдамської конференції. Після переводу в Союз і до виходу в запас в 1962 році п ід п о л к о в н и к , п о л ко вн и к Г а р а ж а А. П. с л у ж и в в Управлінні контррозвідки Київського військового округу.

Полковник Гаража А. П.. мае так : яягорог.1 В іт ч и з н я н о ї вій н и и ступ '-ню , 2 Ч е р в о ’ № 1265720; 3176560; медалі «За б^.>евые -гн. - ^ оборону К авказа*, За освобождение • « і-; Б е р л и н а * , « З а п о б ед у н ад Г е р м а н и е й э 3 ' Отечественной войне 1941-1945 г г ». «За в е службу I степени*, польська .меда-іь. о р о в ^ а а заслуги на полі бою*, знак «50 лет ВЧК ''СГБ» т.т: _це ювілейних медалей. Родина Гаражі А. П. Д р уж и н а — Д яч ен ко А н астасзя Олекс ^:<.± народилася в Жито.мирській області в 1919 р . л 1973 році в Києві. Донька Гаража Світлана Артемівна нлрс.::;?.:-! ь і 1 році в с. Білка Тростянецького району С ; ^ с ь : - : ті — ін ж е н е р , зав. лаб о р ато р и ю а^гзолу »Л; кореспондент газети «Комуніст». Зять Віктор Михайлович — ін.женер. Онука Світлана Вікторівна, прав:".у>;и Помер Гараж а Артем Про:-:ог:ович 23 зег^- нл року в Києві. Коробейник Василь Юхимович — п іл п о л к о ч т и с .

А. О. В'юник — зліва, А. //. Гаража — справа З лютожО 1963 року по 31.05.1968 року працював у відділі по роботі з іноземними студентами Київського інституту народного господарства, а з 31.05.1968 року по 19 се р п н я 1 9 6 9 р о к у п р а ц ю в а в в У к р а їн с ь к ій республіканській раді в спі)авах іиоО('мних студентів. Одночасно виконував велику роботу в раді ветеранів Ііеликої Иітчи.чняної війни. С. А. І’а р а ж а з г а д у є : «Я помию, к а к Василий Иосифович (Чехарин), кої'дп я моїііла и комнату, где они раги овирииали ска.чал мне: 111)ед(;таиь себе у ж а с человека и показал на Л. І^і.юника, одного бегум;его по поли>, :ш кото|)1.1М а.’)аі)тно (хмпил ноохоти'і'ьої с неба немецкий ЛЄ7ЧИК».

Нлр'^ліїноя

- ■ V."

Б іл к л О ч г н р с • .ч’. н о ь к о ї г^Oч-p^■:.. к ий

у л і; ' :і

л

»> '. ч : ; ч .

СО.ІЯНСЬКІЙ р . ДН; "

Юхим.і Г.І1 1 і

,

н і :'-'.

!

■.

і;

д

;

,

-■ ■ *. і ' . і

.

е

р о д о в и Н Ц ^.vklKV-■

ЛТ

н і О хтирс-ь -ч IV V

:

^

Ч 01\'

Н л нч.! і , і ломсіхКч'.чіч

з

^

. к V. ч .

Ы . ; . ,гч.

р о в о ’. К ' ц : . П И і і ' о р^.ці п р и л в і х н и и ь А р м ію .

>\Ч'

,ниs^> .

•

_ч

>

Іі

в 1926 році закін ч и в Х ар ківську військову ш колу червоних командирів. Служив в Червоній Армії. З 1938 року — військовий ком ісар у Він н и ц ькій області. З початку Великої Вітчизняної війни — на фронті. Офіцер зв’я з к у штабу дивізії. Війну закінчив в Берліні. З 1945 по 1953 рік районний військовий комісар Багратіонівського району Калінінградської області. В 1953 році Василь Юхимович вийшов у запас в званні підполковника. Поселився в м. Києві. Був одружений. Разом з дружиною виховували сина. В Києві ж ивуть його онуки і правнук. Нагороди: орден Леніна, два ордени Вітчизняної війни, орден Червоного прапора, м едаль «З а перем огу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр.* та інші медалі. Коробейник В. Ю. помер в К иєві і похований з військовими почестями в 1985 р. Пономаренко М икола Васильович полковник м іліц ії.

—

Народився 1 травня 1926 року в слободі Б іл к а , Т ростян ец ького району, нині Сумської області в родині службовців. В 1934 році в с т у п и в до Білчанської школи, 7 класів якої закінчив 1941 року. В серпні 1943 р о ку Т р остя п е ц ь к и м в і й с ь к ­ коматом признаний ь Радянську Армію. На (І)ронті захвор ів і в 1У44 році буй підправлений в с. Білку для лікування. И н«!і>осиі 1044 року був прийнятий ии службу м оріани НКИС. Зикіпчин Чернівецьку школу міліції.

V

Після закінчення школи мі.тїШІ «У» ллпрят'>'^пж* ш Західну Україну для боротьби а ба язят и л ш ^ ы Як з га д у в а в ветеран м і л : а і і П о я о м а р е я к о Васильович, в ході тієї »боротьби» *е . нікого не посадив до в ’язниці, не к д я р м я л ял т т я ш в я я За наказо.м міністра МВС У к р л ія я і і я ж а ^ у перевели на оперативну роботу в м- Троствшвль Г у ж с м ш о б л а с т і. П р а ц ю в а в М и к о л а В а с и л к з в и ч оперуповноваженим районного відді-тл* м і-и з і: я о а « * » Б ілка, Станова, Тучне, Н овоселівкл, Г р у з к * « Хжоввее». М икитівка, Микитівський відділок радгоесу Слатот. іо * о дільниця — половина району. З р а я к у іа я р * г а * » «лін ій ку» (взимку в сани) і до зізнього вечоре е т е р іи я * лейтенант Пономаренко М. В. в дальніх оеллх ттротохв» роз’ ясн ю вал ьн у роботу з молоддю ПІ:^ ?> : . випивок, бійок, щоб не займали м:н і с н » р * д » . шжі J3» * 50-і роки сотнями валялись по жрутлх і лісалі.

5\-вв_їсі вибухали. Він знав всіх, хто на плечал аосж» д г р п о і -Xicv на відбудову згорілої хати чи сарля (кузагт* в 40-50 ромі було неможливо, а жити в земл*яп:: тж ж яв і Ззіа», зіо .майже кожна вдова-солдатка понить слжсгсн. 5с то 6%а ь « в а л ю т а * , яко ю п л а т и л и т е с л і, сго.чвру п : ч * а * " шоферу — всім, хто допомагав вдові в соор>хж«аж: Закони були суворі. По іншнх селах багатьож зр »т«г> '»*л » до кар н о ї в ід п о в ід а л ь н о с т і. Б іл ч а я та м и к ш т * * 4«»г милував.

10 серпня 1969 ро ку за вііс.і>~ощ.' *ла. Пономаренко Микола Васи.іьовнч був дв.ільм» івш* в Прий.мав участь в ви х о ван н : м с ю д * : допо.магав молодим дільничним .ара-*, захисника правопорядку 26 к в іт н я 2008 року .М . М иисг, Пнутрішніч СПІЧІВ України л млічда ,ичв»ц.і !1«, » присноїв М иколі Наси.іЬч>»ачч сіичца їьн,. аніишм Ш-Жі-ііі ‘

Л исти полковника В аси ля Йосиповича Чехаріна і ли ст Світлани Артемівни Гаража про В. Й. Чехаріна. (До статті на сторінці 71, книга перша).

Василь Йосипович Чехарін (зліва) і Артем Прокопович Гаража. Київ, травень 1965 р. Р о зш у ку ю хо ч а б к о р о т к у з в і с т к у про вч и те л я Білчанської школи Гаражу А. П. В військкоматі — немає, в з а р у б іж н и х а р х і в а х п о л ін и л и с ь ш у к а т и , в Т р о с тян ец ьк о м у райвно, я к к а ж у т ь чин овн и ки , не збереглись особові справи. Зовсім випадково розкрив газету «Комуніст», читаю розлогу статтю Світлани Гаража. «Точно — дочка, — думаю, — напишу їй листа в газету» І ось в ід п о в ід ь : « А л е к с е й В а с и л ь е в и ч ! Вы д а ж е представить себе не можете, настолько точно Вы «попали в д е с я т к у » . Мой отец. Г а р а ж а Артем Прокофьевич, действительно работал (недолго, год или два) директором ш колы в Б ел к е, а м а м а — Д ьяч ен ко А н астасия Александровна (она оставила себе девичью фамилию) была учительницей в этой ж е школе. Более того, я, почти

Ваша ровесница, родилась в 1939 году в с. Б елка, что и записано в моем паспорте... ...пока что вы сылаю ... л и с т к и из п исем В а с и л и я Иосифовича Чехарина, которые были написаны в 1984 году. В. И. Чехарин был другом моего отца. Он и мои родители вместе учились в Х арьковском пединституте, откуда и приехали втроем учительствовать в с. Белку. Василий Иосифович, человек яркий, умный, ироничный, добрый, несколько раз приезжал к нам в Киев из М осквы, где он жил (как уж е давно это было!). Я еще про себя удивлялась: столько событий было потом — война, послевоенное вр ем я, — а их тян ул о поговорить, повспоминать о белчанском периоде жизни. Помню, что с чувством, близьким к какому-то обожанию, говорили они о «старш их у ч и те л я х » в ш ко ле, об их знаниях и культуре и о том добром отношении, которое они п р о я в л я л и к « в о р в а в ш и м с я » в ж и з н ь ш к о л ы п риезжим молодым п е д а го гам . Много подробностей вспоминали и о своих учениках. После ухода из жизни моих родителей я (вместо них) продолжала переписываться с Василием Иосифовичем — не очень регулярно, но непрерывно, вплоть до 1995 года, когда Василия Иосифовича не стало. В тех его письмах, копии которых я Вам высылаю, и о Вашем учителе Борисе Федоровиче Пономаренко!... Всего Вам доброго! Всего доброго Вашим близьким. Вашим единомышленникам. Поздравляю Вас сердечно с наступающими майскими праздниками — особенно с Днем Победы! С уважением Светлана Артемовна Гаража. 24.04.2009 г.

P.S. Упоминаемые в письмах В. И. Чехарина Света — малая — моя дочь, Виктор — мой м у ж » . Ось такого листа н адіслал а С вітлан а А р тем івн а з Києва. Далі, з дозволу Світлани Г ар аж а, д р укуєм о лнстн Василя Йосиповича Ч е х а р ін а мовою о р и гін а л у , без коментарів.

Лист 1. Здравствуй, дорогая «крестная» Света! Тебя, конечно, не крестили, но я был другом твоих отца и матери, когда ты родилась. Других «кандидатов» в крестные отцы не было, довелось тебя крестить по старому обычаю. Да в то время и церковь в селе Белка у ж е бездействовала после «кул ьтур н о й революции» тридцатых годов. Вот ты спрашиваешь, не собираюсь ли я на Украину. Рад бы, да не могу. Последний раз я был на Харьковщине в 1974 году (там живет мой брат), в Киеве не был более 20 лет. Время берет свое — старею. В молодости я был легок на подъем. А еще есть другая причина, исключающая дальние поездки. Она выглядит так:

Это песик-фокстерьер по имени К арат, размером 43 X 43 см и весом в один пуд. Ему исполнилось 8 лет и живет у меня со щенячьего возраста. Он регулярно, по рекомендации врачей, меня прогуливает вокруг дома в любую погоду. Так вот, если бы я вздумал куда-либо ехать надолго — его не на кого оставить. Но мы всегд а рады гостям . П о ж ал у й с та , Света, приезжайте к нам. Пусть Света-малая увидит Москву.

При всем, при том — ж ить можно и нужно. Стараюсь крепиться и смириться с тем, что нездоров. Всех благ. Света, тебе и твоему семейству. Свете-малой привет от Карата.

7 мая 1984 г. Лист. 2 Здравствуй, Света! Твое обстоятельное письмо получил. Спасибо. Значит, тебя «крестница» не удивила. Я часто вспоминаю Белку и свое там учительство, хотя с того времени прошло у ж е 45 лет. А всего-то я там прожил немногим более года. Видимо, это воспоминаняе о молодости, о хороших л ю д я х , о д р у ж б е с твои м и покойными отцом и матерью. Да еще не дают забыть мои бывшие у ч ен и ки того времени. До сих пор, к а к я у ж е тебе писал и ранее, со мной переписываются трое: один — живет в Харькове, кандидат сельськохозяйственных наук Шереверя Николай Иванович; другой — ж и в е т в С у м а х , п р е п о д а ват е л ь немецкого я зы к а в институте Юхно Владимир Андреевич; третий — живет в Белке, учитель на пенсии Пономаренко Борис Федорович. Ни они меня, ни я их не внде.ти все ге ж е 45 л е т , а п е р е п и с ы в а е м с я . Я их н е о д н о к р а т н о приглашал в Москву — поодиночке или сообща, но они так пока и не смогли приехать. А еще был в Белке учитель ф изкультуры Вьхзник Андрей Алексеевич. С ним после войны я часто встречался в Москве (у меня) или в Киеве (у него). Сейчас только изредка переписываемся. Он худож ник-исхуствовед. на пенсии (в этом году ему бедет 70 лет). Ты почему-то боишься меня стеснить в случае прнеада в Москву. Это ложное предполо-женне. в иные времена у меня гостят по двое, трое, а то и больше приятелей или родственников, и все хорошо, «в тесноте, да не в осиде»: 18 м^ комната -Ь 5 м ’ кухн я — можно отделение л ’.и а г поместить!

1

Ну, а я сейчас не способен на дальние поездки: слаб и кроме того у м еня, к а к известно, есть Карат который, хотя и моложе Светочки на один год только, но оставить его дома не с к ем . Раньше рисовал, фотографировал, снимал кинофильмы. А теперь — не могу. М ож ет, это потому, что я всю ж изн ь был здоров, а заболел в последние 2-3 года и еще не адаптировался, не смирился с тем, что имею. Со временем может и адаптируюсь. Вот такие-то дела. Светочке д ва привета — от м ен я и К арата. Викто­ ру — один привет, но покрупнее. Желаю всего доброго.

26 июня 1984 г.

Ж

- / - о '..

ЛСабко Ф едір А ндрійович — м айор. Народився З березня 1915 року в с. Б іл к а О х т и р с ьк о го п о в іт у , Х а р к ів с ь к о ї гу б е р н ії (Т р о с т я ­ нецького району, С умської області) в родині робітника. В 1923 році вступив до Б ілчанської ш коли. В 1930 році закінчив ш ко лу і вступив до Т е х н іч н о ї е к с п л у а т а ц і й н о ї школи залізничного транпорту. В 1 9 3 4 році з а к і н ч и в н а в ч а н н я . Працював п ом ічн и ком чергового ст. С к р ягівк а, черговим на інш их станціях Південної залізниці. В лю том у 1937 р о ку п ри звани й до л а в Ч ервон ої А рм ії. С луж бу починав на Чорноморському флоті. Тут в с т у п и в до В К П (б ). В 1 9 3 9 р о ц і п е р е в е д е н и й до Червонопрапорного Б ал тій сько го ф лоту. В 1 9 4 0 році з а к ін ч и в В ій сько во-п ол іти чн і к у р с и . Було присвоєно звання старшого лейтенанта. З 22 червня 1941 року (в боях) на фронтах Великої Вітчизняної війни. Воював в складі Красносельської Бригади Головного командування залізничної артилерії на посаді зам існ и ка командира з політичної роботи. Д вічі поранений. З серпня 1943 по вересень 1945 р о ку н ав ч ав с я на к у р с а х о ф іц ер с ьк о го с к л а д у з в ’ я з к у при Ч ер во н о прапорному училищі Берегової оборони ВМФ СРСР. З 1945 року служ и в в розпорядженні Воєнної ради Червонопрапорного Б а л т ій с ь к о го ф лоту ф а х ів ц е м зі стратегічного з в ’я з к у , замісником командира бригади з стройової частини. Був одружений. Мав трьох дочок. З родиною меш кав в м. Таллінн. За станом здоров’я в 1957 року звільнений у запас з п р авом носити в ій с ь к о в у ф орму. Восени 1 9 5 7 р о к у переїхав в рідне село Б ілку в батьківськи й дім. Продовжив трудову діяльність. Обирадоя секрегг\рем

Білчанської територіальної партійної організації КП(б)У, депутатом Білчанської сільської ради, головою правління сільського споживчого товариства. Нагороджений орденами «Отечественной войны І ст та II ст. Красной Звезды». Медалями «За боевые заслуги», «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945». Почесними грамотами. Помер Жабко Федір Андрійович 25 грудня 1990 року, похований на центральному цвинтарі с. Білки. Д іт и : Т а м а р а Ф е д о р ів н а п р о ж и в а є з с і м ’ єю в м. Харкові, Людмила Федорівна в м. Суми, Алла Федорівна в м. Суми. Голубничий Григорій Ю химович

Н ім еччи н и і Я п о н ії. В о ю вав н а С т а л і н г р а д с ь к о м у , Вороніжському, І У к р аїн с ь ко м у фронтах, в боях проти Японії, служ ив в окупаційних в ій с ь к а х в Японії.

■.гп

— майор.

Батьки селяни, мати Марія Власовна Голубнича. Народився в 1925 році. Н авчався в Хвощевській і Грузчанській неповній середній школі. В березні 1943 р призваний в Р а д я н с ь к у Армію. Служив в військах зв’язку. Після війни служив і ж ив в Липецьку. Одружений двічі. Мав доньку. Помер і похований в м. Липецьку. Куц Федір Арсентієвич — майор Н а р о д и в с я в с. О лекси н о Тростянецького району. Сумської області в родині робітника. Закінчив 7 класів Білчанської ш коли. В 30-х роках с л у ж и в в Ч е р в о н ій А р м і ї . В 1 9 3 7 - 1 9 4 0 роках працював в Тростянецькому райвійськкоматі. Сумської області в званні молодшого лейтенанта. Приймав участь в боях в період Д р у г о ї с в іт о в о ї вій н и проти .

Ф едір А рсент ійович К уц ( с и д и т ь в крісл і / Після війни працював в в ій с ь к к о м аті м. Бі.тгорола. Перед пенсією працював районним воєнкомом в КЧ-рській області. Помер в 2004 році. П левако П авло Трохимович — майор р о д т Г " “ "“’" “ В

'■

> с е л я н с ь к ій

Закінчив 7 класів Грузчанської школи, потім навчався Білчанській школі. В 1944 році призвали в армію

« а й о р Г '“ “

« Я с ь к а х в ,в ,ш в і

матГрськ'"

п р о ж и вав в м. К р .-

Був одружений, має двох синів, По,мер в 49

роц,

її

Ш имко Іван Ф едорович — майор. Народився в 1906 році, с. Хво­ щова О хтирського п о віту Х а р ­ к ів с ь к о ї г у б е р н ії (н и н і Тростянецький район, Сумської області) в селянській родині. В 1 9 1 4 р о ц і в с т у п и в до п о ч а т к о в о ї ш к о л и в с. Б і л к а (Білчанське земське училище). В 1918 році закінчив школу. З 1 9 1 8 р о к у до 192V р о к у працю вав в о с о б и с то м у господарстві батька, с. Хвощова. З 1927 по 1929 рік служив в 132 піхотному полку Робітничо-селянської Червоної А р м ії в м. Ж итомирі. Демобілізувався в званні молодший командир. З грудня 1929 року був обраний головою сільського комітету бідноти в с. Хвощова, Тростянецького району. На цій посаді працював до призначення на служ б у в Сумський міський відділ міліції.

31 березня 1930 ро ку Ш и м к а І. Ф . призначено міліціонером міського відділу м іліц ії міста Суми. В квітні 1931 року його підвищили до пом ічн и ка оперуповноваженого в цьому ж міському відділі міліції. П ротягом півтора ро ку Ш имко І. Ф . н а в ч а в с я з 7.02.1932 по 3.07.1933 року в Х арківській школі міліції. Одночасно одержав освіту за 7 класів СШ. З липня 1933 по серпень 1936 року він уповноважений карного розшуку районного відділу НКВС в м. Поморниця Чернігівської області. З серпня 1936 року по 2 грудня 1937 року Шимко Іван Федорович очолював цей відділ міліції. В 1937 році його відкомандирували на навчання до Київської школи міліції, я к у він закінчив в квітні 1939 р о к у . П іс л я н а в ч а н н я Ш и м к а І. Ф . п р и зн ач ен о

начальником рай відділу НКВС в м. Д орожня Кал, жнеиьПодільської області. В травні 1940 його перевелено на гж посаду в м. Сатанів тієї ж області. Тут Ш и м ка І. Ф застала війна. В липні 1941 р о ку його п р и з н а ч м о н а ч а л ь н и к о м оперативної групи з захисту тилу Червоної А р м ії. С.ту:-кяв в м. Яблуновка Чернігівської області. В вересні 1941 року Шимко І. Ф. був захоплений з полон і в ід п р а в л е н и й н ім ц я м и до та б о р у в ій с ь к о в о ­ полонених в м. Гнивань Вінницької області. В березні 1942 року вт ік із табору і до грудня 1943 ро ку ніле не працював, переховуючись в тилу ворога. З г р у д н я 1 9 4 3 по ч е р в е н ь 1 9 4 4 р о к у в розпорядженні в ід д іл у кад р ів НКВС У к р аїн и . На:-:азсм в ід 16 ч е р в н я 1 9 4 4 р о к у Ш и м к о І. Ф . з н а ч и в с я уповноваж еним Ч емеровецького р а й в ід д іл у НКВС, К ам ’янець-Подільської області з листопад^' 1943 року. З 26 л и п н я 1 9 4 4 р о к у по З т р а в н я 1 9 5 4 р. — з а м . Начальника Чемеровецького райвіддіт>' МВС К ам'янепьПодільської області, а з тр авн я 1954 р о ку н ач ал ь н и к Базалійського РВМ Хмельницької області. Звання кап ітан м іл іц ії присвоєно н аказом м ін істра державної безпеки СРСР № 4668 від 1 9 .1 0 .1 9 5 1 року; майор м іліц ії — наказом № 144 УВС по Хме.тьнипьхій області 31 серпня 1957 року. Шимко І. Ф. в 1929 рош вступив до КП(б) України, вибуяв з партії в 1941 р. в зз'.’і з к у з перебування на окупованій території. В 1944 році аш поновлений в рядах КП (б)У. Членом ком>-ністичної партії був до смерті. Нагороди: «Орден Красного З нам ени» — 1952 р . , м е д а л ь « З а п о б ед у н а д Г е р м а н и е й з Б е л и к о Л Отечественной войне 1941-1945 г .г .* . Одружений. Дружина Лавренюк П араска КЧи.мізна.

1905 року народження. Дочки: Шимко Оксана Іванівна.

1927 року народження. Шимко Наділ Іванівна. 1 9 3 ' -.кку народження.

Калаш ник М икола Павлович — капітан. Народився 1915 року в с. Хвощова Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1931 році. З 1936 року проходив строкову служ б у в РСЧА, учасник фінської війни 1939-1940 років. В червні 1941 року знову мобілізований в армію і направлений в льотне училище, яке закінчив в 1942 році зі званням лейтенант. Командував роєм літаків, в 1943 році командир ескадрильї. За героїзм, прояв.’трний в повітряних боях, нагороджений орденом Червоної зірки, медалями. Загинув в повітряному бою в грудні 1943 року. Носок Дмитро Михайлович — старший лейтенант. Народився 1919 року в с. Олексино О хтирського п о в іту Х а р ­ ківської губернії (Тростянецький район Сумсь­ кої області) в селянській родині. З а к ін ч и в 7 к л а с ів СШ, Х арківський техн ікум Залізнич­ ного транспорту. За фахом електромеханік. В Червоній Армії з 1938 року. С л у ж и в п ід М ін с ь к о м в 248 гаубичному артилерійському полку, командував взводом. Після початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення, жив в Білорусії. Двічі затримували його німці і двічі тікав. 5 травня 1942 року вступив до партизанського загону Павловської партизанської бригади. Загинув в бою ранком 9 вересня 1942 р. похований в с. Альбинськ, Октябрьського району. Могильовської області. Про долю Дмитра розповідають його партизанські подруги, чиї 2 листи друкуємо.

Первое письмо о Носок Д. М. В п ер вы х стр оках моего п и сь м а спе:£;у с о о б ш ять подробно о судьбе вашего сына, брата Мити С начала войны, когда наша территория была гая л т а нем. оккупантами 22 июня, части нашей Красной были разбиты и из разбитых частей и остался Ваш сын Митя правда он сразу остался т.е. часть их ралби.тв ж? у нас, а около Борисова, но он со своими товарищами пробирались и мечтали прорваться но им не /да.-:огь они и остались в нашем саду с 27 июля и про .-к: 1 . 1 ц в :аду месяцев 2 или 3. Их было 13 человек и нам левчатам 4 пришлось их держать, скрывать и в тайне от немдев г ах приспешников снабжать их продуктами, стала осень хг>тпвсе разошлись по квартирам и Митя остался т а к ж е я а квартире в одного старика Морозова, и прожил ’ о о к т я ^ * 1941 г. в октябре 41 г. Митю и еще четы ре его -^8 аристовывают. Один местный подсказал, что они ‘:ъ:лм лейтенанты. Арестованый Митя пробы.т месяца 2 уграл потом и опять пришел в Долничев и остался :каггь з Осипенки потом его опять забирают к а к п ри п и сяяха яо он пробыл две недели и опять удрал в Лолкичез я 3 1942 г. в мае месяце Митя уходит в Полескуто обл. г?и* -5ыла партизанская зона, постл-пает сначала в Жорков отряд, л потом переходит в отряд Старикова Пазловской бржгады Полесского соединения и пробыл до июля месят:а. В &яХ1 е н ачалась бомбеж ка партзоны д. С л а в к о з я ч . а потом наступлением ж ивои силы и в этом сраж ен и и сражался к ак герой до последнего патрона а не лсоклаа победы, пришлось погибн\-ть к ак герою родины Схоронен М итя на б р атски х к л ад б и щ а х в с а д у з л Л 'ь о и н о Октярьский р-н Полеской обл. Вы спрашиваете его чах . либо док>т«ентов, какие, если он был паргийнь^м V' лейтенант и все свои документы он уннч-о.-кил попасть в руки вр агам . В отношении д о к ч ч е а т о в а доказательство власти Вы мо.'кете дсч'гагь док только в г. Минске. Ибо 8 М и нске на.ходит^а партизанского движения и там Вы може-.е тхчлк.чо д.ч .а . докум ен ты . Когда будете досиаатьс.ч

должны хорошо запомнить какого отряда, какой бригады ибо незнавши какого отряда, бригады очень трудно чего добиться. Вот примерно все, что я могла очень кратен ько рассказать о судьбе вашего сына, брата, а моего хорошего знаком о го товарищ а Д м итрия М и хай лови ча. Всего описать нельзя, если описать все, можно написать книгу, но для сообщения довольно и этого. Но вы старайтесь достать партизанские документы, когда получите мое письмо так не посчитайте за трудность ответить, и когда пол>'чите документы тоже ответьте. с приветом к вам Лида.

19.10.1944 г. Жаль, что погиб наш комбриг бригады Котовского Шатурин он помог бы Вам достать документы ибо он с Митей хорошо знаком. Второе письмо о Носок Д. М. Здравствуйте Ваня! Могу сообщить подробнее о судьбе Вашего брата Дмитрия Михайловича. После того как он попал в плен, он совершил два побега, но опять был пойман немцами и отправлен в лагерь. Он оттуда удрал и в мае месяце 1942 г. (19 мая) прибыл в партизанский'отряд, который находился в нашей местности. Потом он перешел в другой о тряд, ком ан диром которого был М ихаил Петрович Константинов — генерал-майор (сейчас на фронте), Митя был у него комвзвода. В одном бое с ♦Власовцами» был убит и похоронен в д. Альбинск, Лясковицкого сельського совета Октябрьского района Бобруйской обл. Если хотите получить докум ен ты , обратитесь в Белорусский штаб партизанского движения (г. Минск). А лучше все напишите его боевому товарищу. Его адрес: М инск, зав. Горздрава Шуба А лексею Ивановичу. Он тоже был ком. взвода в то время и участвовал в этом бою. Митя сражался в этом бою со своим взводом против 2-х батальонов н е м е ц к и х п ри сп еш н и ков. В этой смертельной схватке он один убил больше тридцати «власовцев». Вы гордитесь своим братом, геройски погибшем в этом бою. Если мне не изменяет память, он

посмертно награжден высшей наградой. Погибу М и тя 9 сентября 1942 г. утром. А какой он был славный пареньЗа короткое время его полюбили все: и бойпы отряда я население от малого до старого. Я бьыа с ним в друж ески х отношениях до самой его смерти. Вот, каж ется все, что я могу Вам написать. Простите за небрежность, пишу в дороге. Итак, будьте здоровы. Что интересует, пишите, я буду всегда вам отвечать. С приветом Галина. Д алека Павло Григорович — старший лей тен ан т. Народився 10 травня 1927 р. а с. Грузьке Тростянепького району С у м с ь к о ї об ласті в с е л я н с ь к и й родині. Батько — Далека Григорій Якович, мати — Далека Н агалія Оліянівна. В 1941 році закінчив 7 класів в селі Г р у зь ке , Т ростянецького р ай о н у, а в 1 9 60 р. 10 к л а с ів вечірньої школи.

■^часник бойових д:н з роки Великої Вітчизняної війки, з 10.12.

1944 р о ку по 1 0 .0 5 .1 9 4 5 р о к у служив в 1935 зенітно-артилерійському полку малого к аліб ру вій с ьк протиповітряної оборони П ізнічнозахідного фронту, старший телефоніст.. Після війни продовжив службу в армії. 10.10.1945 1 0 .0 7 .1 9 4 6 — к у р с а н т з в ’ я з к і в е ц ь 1929 з е н іт н о артилерійського полку малого калібру, 14 корплт ПЛО; з 10.07.1946 по 5.06.1949 кур^сант кч'рсів з підготовки сержантів 1671 зенітно-артилерійський полк середнього калібру 83 зенітно-артилерійської д и в ізії М інського району ППО; з 5 0 6 .1 9 5 9 по 1 8 .1 0 . 1952 з а в ід у ю ч и й матеріальним складом того .ж полку; з 18.10.1952 по 15.10.1953 рр.' технік зіД ськовах будинків того ж полку:

на тій ж е посаді з 15.10.1953 р. до 23.01 1954 р. в 605 в зенітно-артилерійському полку тієї ж дивізії; з 23 .0 1 .1 9 54 по 1.12.1954 р. на тій ж е посаді в 21 полку спостереження і зв’я зк у . В ій ськ о ве зван н я молодший лейтенант присвоєно н а к а з о м № 0 4 7 5 7 В ій с ь к о в о г о М ін іс т р а СРСР від 1 8 .1 0 .1 9 5 2 року; Лейтенант — наказом № 83 КБВО 27 серпня 1970 року; С тарш ий лей тен ан т — н а к а з о м № 33 КБВО від 2 4 .1 0 .1 9 7 4 рр. П ісля демобілізації ж и в і працював в М інську, Білорусія, в військових частинах, а з 1964 по 1976 рік на заводі холодильників. Одружений. Дружина Далека (Тарасенко) Олександра Павлівна, 1928 року народження, с. Грузьке. Дочки: Людмила — 1954 р. н. та Тетяна 1960 р.н. Н агороди: М едаль «З а Победу над Г ерм ан и ей в Отечественной войне 1941-1945 годов», ювілейні медалі. Кащенко Федір Якович — сержант. Н ароди вся в 1919 році в с. Б і л к а Т р о с т я н е ц ь к о г о р ай о н у Сумської області в родині, я к а веде с в ій р о д о в ід в ід к о з а к ів Білчанської сотні. В 1934 році закінчив 7 класів Білчанської школи. В 1 9 3 9 році п р и з в а н и й в Червону А рмію . С л у ж и в в 100 полку військ НКВД. В е л и к у В іт ч и з н я н у в ій н у з у с т р ів в з в а н н і с е р ж а н т а — командир відділення 28-го запасного лижного полку. В 1942 році — командир відділення 145 запасного стрілецького полку. Влітку того ж року зарахований до 2 гвардійського мотострілецького полку, командир відділення. Приймав у ч ас т ь в боях. У вересні 1942 року був поранений.

Л ікувався в шпиталі 3160 до березня 1943 року. П ісля лікування звільнений з ар.мії по інвалідності. В 1946 році призначений завід ую ч и м с іл ь с ь к и м клубом. На цій посаді працював до 1966 року. Нагороджений орденами «Червона Зірка* 1284611. «Вітчизняної війни* 1 ступеню; медалями « За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «Медаль Ж укова*, «Захиснику Вітчизни», бьтьше 10 ювілейних медалей. Був одружений. Д р уж и н а Кащенко Ольга Степанівна — у ч ас н и ц я Великої Вітчизняної війни. Разом з дружиною зиховалл чотирьох дітей: Тетяну, Віру, Миколу та Олексія. Помер 1 листопада 1999 року Похований в с. Бьтка. Ш ульга Гнат Федорович - технік лейтенант р>'ху. Н ар о д и вс я 17 г р у д н я 1 8 9 9 року в селі Б іл к а , Охтирського повіту. Харківської губернії (ниш Тростянецький район. С ум с ь ко ї о б л ас т і) в с е л я н с ь к ій р о д и н і. Б ать к о Ш у л ь га Ф е д ір Л а з р е я тійович 1873 року народ;кенн.ч працював в своєму господарстві, одним з перших ВСТ>ТГИЗ в КО.ТГОСП ім. Чубаря, працював в колгоспі до глибокої старості. \-часшіх І сзітовоі вій н и 1914 - 1918 р о к у . М ати Шульга Олімпіада Христофорізяа працювала в своєму господарстві, померла 1931 року Ш у л ь г а Г н ат Ф ед о р о ви ч в 1 9 0 8 році в с т у п и в до Білчанського Міністерського \"чилища. я к е закінчив з 1913 році. В зв’я зк у з прнзоБо.м батька в армію на його плечі лягли турботи про сім’ю: мати, три молодші і бр ат. З 2 0 . 1 1 . 1 9 1 3 р о к у він чорноробочий Т р о стян ец ько го ц у к р о з а в о д у К е н іг а в С т а н і в с ь м д е к о н о м ії. З 1 .0 9 .1 9 1 6 Ш у л ь г а Г Ф н а з ч л в с а на

т е л е гр а ф іс т а ( н а г л я д а ч тел егр аф у) в Т р о стян ец ькій поштовій конторі Михайлова В.М. З 1 березня 1917 року він працював наглядачем телеграфу в конторі "ГІоштат е л е г р а ф ■ М и х а й л о в а В .М . З 0 1 .1 0 .1 9 1 7 р о к у по 0 1.03.1920 року працює наглядачем телеграфу поштовотелеграфної контори в м. Дмитров, Курської області. Тут під час наступу Денікіна на Москву був мобілізований в Червону Армію, приймав участь в боях рядовим воїном і зв’ язківцем на ст. Арбузове. З 1 березня 1920 року по 21 листопада 1922 року з а в ід у в а в телефонною станцією Дмитровського повіту Курської губернії. З 2.11.1922 року по 01.06.1924року телеграфіст ст. Деркино МосковськоКиївської залізниці. З 1 червня 1924 року по грудень 1931 року Шульна Г.Ф. змінив кіл ька місць роботи на різних станціях МКВ залізниці. З кінця 1931 року по березень 1936 року працював черговим по ст. Льгов II і Комаричі, а з березня 1936 року по 1 вересня 1941 року черговим по станції Брянськ II МК залізниці.

I вересня 1941 року був евакуйований на Урал і пра­ цював у залізничному районі Богословського будівництва.

I I червн я 1943 ро ку Ш ул ь гу Т .Ф при звали в Радянську Армію. З боями пройшов, як пише сам Шульга Г.Ф.,"от Сандомирського плацдарма до Победы у города Гермец в звании сержанта». Він був командиром гармати 122 мм гаубиці, воював в Польщі, Німеччині, Чехословакії. Демобілізований 23 червня 1945 року. З грудня 1945 року завідує кондукторським резервом на ст. Брянськ II. В 1947 році невдало працював в залізничній торгівлі, після чого переїхав на батьківщину. Працював черговим диспетчером на ст. Смородино Південної залізниці. З 1 л и сто п ад а 1 9 4 8 р о к у - ін с т р у к т о р і н а ч а л ь н и к кондукторського резерву ДИІі-3 ст. Смородино. Гут наказом Начальника Донецького округу залізниць СРСР І енерал директора тяги 1 рангу Петра Кривоноса 27 жовтня 1949 року Шульги І нат Федорович начальник кон дукіор ського резерву Смородинського відділення Південної .1 ИЛЫНИЦ1 був підвищений в званні до техніклейтенан-іа руху. З 27 квітня 1951 року Шульга Г Ф-

працював НОДНЖ З ст. Смородине та по сумісництву інженером по охороні праці та техніці бе'^гтеки на ст. Смородине, 2 6 . 0 9 . 1 9 5 6 року Шульга Гнат Федорович в и й ш о в ял пенсію. Був т р и ч і о д р у ж е н и й В ід першого браку мав двох дочок: Валентина - 1921 року народження і Клеопатра. Нагороди: Орден "Ч ервоної Зірки"- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 0 2 .0 5 .1 9 4 5 року за медалі "За в ід в а г у " - 1 0 .0 2 . 1 9 4 5 року*

‘

........

Німеччиною в В ітч и зн ян ій ВІЙНІ 1 9 4 1 - 134 5

за від.мінні бойові дії при пркзриві Жіавох >гч^;іллеаш Эс ні.мців від Верховного Головнокомандуючого М - ' " Радянського Союзу тов. Сталіна 1 4 .0 1 .1 9 4 5 Шульга Гнат Федорович помер 26 к»гг8Л 1 ^ 9 Похований в м. Тростянці. Лукавенко М икола ІІетровичтехнік колії і будівництва другого раяг> Народився - 1905 року в с.Висок.^п’ '•-•.«! К - . району, Харківської області в селянськ.і'. і Закінчив 2 X класне учи.':ип:е школи. До 1924 року працював в ^ господарстві, а в 1924 26 рока\ .ч Богодухівського ріійону. .\арк;воьк-і ос.',.ї. гі жовтень 1941 року ирацк'вав в 10 ди, ^ Люботин П івд ен н о ї з а і и н н ц '. р ^ б .т м а к м бригадиро.м по ре.монту заликмчної Кч4.г;. З жовтн я 19-41 року по ;ч'тай І о рч.іл . ремонтни.м р^)6ітнико.м на от Лкчч'гим, г-. - ^ Н1 МЦЯМН З бер езн я 194;^ іЧ'ку ;к< к » ирацківан в КоліЛмиІ мншміін.а , гам . Ч ^т

ПіВДеННОЛ'хииЮІ .НІЛІ.«ми Ці Э4»

и . ^

^

? ч і ■ і

.--»и

з квітня 1914 року Лукпненко МЛІ ипписав тпку заяву: «Начальнику 9 дистанции пути инженер-майору п/а от Лукаввнко Николая Петровича Заявление П рош у принять меня на работ у в должност и бригадира пути 9 дист анции т ак как я прибыл с Ю го-Восточной дороги 3 /IV - 44 года.»

Та все ж 3 КВІТН Я 1944 року по 13 березня 1945 р він працював в 10 дистанції колії, звідки 13 березня 1945 був п р и зван и й в ряди Р а д я н с ь к о ї А р м ії. В с к л а д і 1 У к р а їн с ь к о г о фронту вою вав р я д о в и м в П ольщ і, Угорщині,Чехословаччині, Німеччині. Після Перемоги до вересня 1945 р служив в Румунії. Демобілізувавшись в вересні 1945 року, рік працював в 10 Люботинській дистанції колії. Тільки в жовтні 1946 р задовольнили заяву Лукавенко М.П., перевели його в 9 дистанцію колії і призначили бригадиром по ремонту залізничної колії на ст. Скрягівка, Південної залізниці. Родина Лукавенків мешкала в будинку на переїзді ст. Скрягівка, старші діти навчались в Білчанській середній школі. В з в ’я зк у з аварією потяга на дільниці, я к у обслуговувала бригада Лукавенка М П, почалось слідство, на час слідства він був відсторо'нений від роботи і призначений черговим по переїзду 1 жовтня 1947р. Слідство тривало більше року. Вини бригадира не виявили. 27 грудня 1948 року Миколу Петровича знову призначили бригадиром коліі б робочого відділку 2-го околотку 9 дистанції колії. Через рік його перевели на та к у ж роботу на ст. Ьакирінки ІІіидеміюї залізниці в 'і'ій же 9 дистанції колії 'Гут й о го наказ ІІичальника ІІівдеиноі аалізнигц. «От 2(і февраля 1951 г. О присвоении очередных званий Знание техник пути и строительства 2 го ранга (нриснои'гь) іехн и ку п/с И го ранга 6|)игмдиру пути Ü дистанции пути ст.С^мородино Л укаменко Николаю 1іе'і)хліичу » Далі підпис. <І0

ВІД 10 л и ;:н я 1<>в2

к V Лупаї^яж >

М икола Петрович був станцію .V' .59. прааюи/.и г> : виходу ял лл'жг М и к о л а П етр ови ч рано по* . в « я м а и у Ф едорівна по.мерла 1921 року м

а ш

и н н у

Під час голоду в 1933 пропл» ».с-лі нл Харків батько Л укавенко Петро Потап< вкг< Мо ?одс:ж і брат Л у к а в е н к о Ф ед ір Петрович 1&Ю р я т и * • с. Високопілля, працював в колгосп: Там а »лг-іт іл'рш працювала сестра Евлокія Петрівна. р н А тіл^.м П етрівн а, 1912 р. н ар о д ж ен н я - шя й г а п л і лм * Трохи.менко на Трохименків хутір Барвховсько: -ільрлдя Валковського району. Разом з дружиною к .< Оксаною Федорівною 1905 р н. .Мнко.та Пе-^-вмч між »л* двох дочок і двох синів. Гребенюк Тетяна .Миколаївна, 192Т р на?« працювала в їдальні м. Краснограл Хлрк;нскк-; л.іа<.г. Лукавенко Лідія Миколаївна 1935 р а * Курськ в буди н ку відп очи н ку. Син Л укаш ен ка Миколайович 1935 р. народження служив а Ралжискк-і Армії Син Л у к а в е н к о Петро .МнколаЛович 1 9 40 . народження наслідував професію 6 «тька. з р л :і» » л л лл залізниці. Живе в .м. .Чаркові. Такий короткий нарис довгого 6сйс*о.'х> ; груд*.»ік-«,' життя одного з наших зе.чляків-аалилнчиикі».

о!

ВИЗВОЛИТЕЛІ в першій книзі «Більчанські офіцери» ми повідомили імена наших земляків, офіцерів з сіл нинішньої Білківської сільради, тих, хто захищ ав і звільняв міста і села від Баренцева до Чорного і Середземного морів, від Сталінграду до Берліна, Праги та Відня. В другій книзі назвемо представників інших громад і народів СРСР, хто з в іл ь н яв наші села від німецькофашистських загарбників. На початку лютого 1943 року партизанський загін ім .. Котовського на чолі з х а р к і в ’ янином Миколою Воронцовим вперше вигнав з наших сіл Білки, Микитівки, Н овоселівки , Грузько го н ім е ц ь к у ад м ін істр ац ію та поліцаїв. Загін д іяв в тилу ворога в районі Овадівки і Братського до з’єднання з Червоною Армією. П ісля розгрому н ім ц ів під Сталінградом в ій с ь к а Вороніжського фронту повели наступ на захід.

22 лютого 1943 року, я к зазначено в журналі бойових дій 40-ї Армії Вороніжського фронту, 100-а стрілецька д и в із ія звіл ьн и л а Б іл к у , Н овоселівку і, поборюючи супротив 75 піхотної дивізії ворога, повела наступ на Лебедин, який звільнила о 14 годині 23 лютого 1943 року. До 28 лютого 100 дивізія вийшла на рубіж; Синівка, Римарівка, Гадяч, війська 40 Армії глибоко вклинилися в оборону німців, а в районі Богодухів-Люботин Гітлер створив сильну моторизовану ударну групу націлену для наступу по напряму Білгород - Орел - Тула - Москва. Північніше Сум на захід від Курська формувався другий ударний кулак фашистських військ. Радянські війська могли потрапити в оточення з а х ід н іш е К у р с ь к а і Б іл го р о д а. Тому р іш ен н я м Верховного Головно­ командування Збройних сил СРСР були відведені на схід війська 40 Армії. Наші воїни знову з болем залишали рідні міста і села. Остаточно Білка і наиколииліі села були звільнені від німецько-фашистських військ н серпні 1943 року на заключній фа.чі Курської битви.

8 серпня 1943 р о ку н ім а . в іл с г у п и л ^ » з а к р іп и л и с я на Б у й м е р с ь к ій та Б у р и ч и я . й . о р .. я пагорбах М и ки тів ки , встановили .кулемета. . н. »-л 9^серпня 1943 року зі сходу гЕДіАшда 20б дивізія генерал-майора Меркулова С. П.

-СП 206 СД провели розвідку, встанови-тя. іио лл березі р. Боро.млі обороняються с.габі частина, лл Курській дузі, я к і все ж мають бьіьіі: з н : ^ з і ло-.жи:. вели артилерійський обстрьт ш спевосп, р ад ян ські в ій с ь к а . Вони би.ти по с. , і Вовковому, по с. Олексиному. Спали-ти Зеле.чий х у - .? частина вул. Набережна). Наш: арти-іер.л . - _ - з . . у я ш армія не .могли допомогти. Артилер.ііськ* ч л с - л я л . серпня тільки готували позиа:. з .т:с: із. ::ер^.лд.м :т С крягівка (ще й зараз тут за.ти^аю’т ься с к . л з . сполучення для шхоти з а х ід ніше Т-льлл серпня прибули на п ози ц ії г в а ? л :н с ь .ч . ч*.2 ;« « -г и «Катюші*. 2-га повітряна армія приводила zc^ллк■■ аеродроми західніше Курська. Білгсрсда. особовий склад, матеріальну частину - л іта к а. і в ці дні , практично, в боях не при.нмз_-.:і .-час-. . небі 10-11 серпня панували німецькі аіікіі того німці виділили в район Б>'ймера : Гру:іЬлтанків і самохідних установок, я к і бу.ти праллач^ь удару з Охтирки по Богодухову і да_ті г.с гр> :г: ра_і.-і військ, я к і наступали на Харків. Порадившись з командуванн.чм 40-: лр.мі. , ч?

206 СД Меркулов Серафим Петрович в;дд-^з підрозділа.м взяти Білку в день До;\> 40-р:чч.и 1943 року. В запеклих боях Б ілка була ,!з. ЬЛ ї* ії -і . винятком західної частини Зіібілки. з Г'. а «».є •Л.ЛЄ н ім ц і 11 серпня в д а р и л а а .:.д > Грузького танковими колона.ми .\_-л СД була примушена виогуииги на л:»нй ‘ 41.і* в ліс 11 серпня 1 иесги гя.'ккі счп .і , а ілмі; німців. 17 серпня пиі-Ч'оДі.іи _'06 діі'іи.-. лмов> а., * згарищами і^е.іоного ч у ’.ч'р.і іл і *, «о, і ; . ГІ ^ <

о.'

^

«Катюші» нанесли удари в глибину оборони німців до Тучн ого, Б уй м ер а, і М ар ти н ів к и . Ш турм ови ки 2 повітряної армії нанесли удари по вогневих цілях ворога, «яструбки» зав язали бої з німецькими пілотами.

18 серпня зав’язались запеклі сухопутні бої за Білку і Микитівну. До середини дня 19 серпня 1943 р. с. Білка було остаточно звільнене від німецько-фашистських загарбників. В боях по звільненню села брали участь і наші земляки Овчаренко Сава Пантелійович, Жабко Василь Васильович, Герасименко Василь Оксентійович. І все таки справедливо буде сказати, що наше село визволяли представники всіх народів Радянського Союзу, як солдати і офіцери — білчани захищали та визволяли села і міста в інших областях Союзу і Європи. В книзі «Білка» ми подали списки воїнів, я к і віддали життя за визволення сіл нашої Білківської сільської ради. В цій книзі поміщаємо прізвища офіцерів частин і з’єднань Радянської Армії, воїнів, я к і підтримували зв’язок з нашою сільрадою та школою після війни. Пам’ятаймо своїх визволителів.

ня - командир взводу. В 1937 році закін ч ив курси «Выстрел», отримав підвищення по службі — маахир батальйону. Батальйоном командував в період р^янськофінської війни 1939-1940 році. На фронтах Велико: Вітчизняної війни з липня 1941 р. В складі 67 гвард. стрі-і. дивізії в боях за Сталінград командував полком. 206 стрілецькою дивізією — під Курськом. В день свого 40річчя повів свою 206 дивізію в бій за зв1.тьнення с. БЬїка Тростянецького району Сумскої області. Дивізія звьтьни.іа село від фашистських загарбників 19 серпня 1943 року. Після цих боїв генерал-майора М еркулова С. П. призначено командуючим 47 стрілецького корпусу 40армії. 13 вересня 1943 року його корпус звільнив м. Лохвиця, Полтавської області, а 18 вересня 1943 м. Пирятин. Його підлеглі в жовтні 1943 року фсрс:.за.тп Дніпро п івден н іш е К иєва, захопили Б у к р и н с ь к и й плацдарм і утримали його до звільнення Києва. В боях за Бруклінський плацдарм геройські заппг.-в 22 г-ковткя 1943 року білчанин Кулібаба Карпо Сидорович.

Меркулов Серафим Петрович — генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу. Н ародився 10 серпня 1903 року в с. Козаки Єлецького району, Липецької області в селянській родині. Закінчив двокласне училище в с. Козаки і Єлецьку семирічку в 1918 році. Працював в сільському господарстві до 22 років. В 1925 році мобілізований до Червоної А р м ії, з якою п о в ’ я з а в своє подальше ж и т т я . В 1930 році з а к ін ч и в к у р с и «В ы с тр е л » і одержав перше офіцерські' зван­

Н а Б р у к л ін с ь к о м у гиіацдарм і Лічччі Х р у л ь о в а Г а н н а Н ар п ів н а ( 1’ .чі та

-V і: , :■

К у л іб а б а П а р а с к а І в а н ів н а (м ати батька)

К у л іб аб а К ар по Сидорович 1 9 1 2 - 1 9 4 3 p.p.

К у л іб а б а Ольга П е т р і в н а 1 9 1 3 1 9 8 6 р.р.

За героїзм, виявлений в попередніх боях Великої Вітчизняної війни та за вміле керівництво боями на Букринському плацдармі під Києвом командиру 47 стрілецького корпусу генерал-майорові Меркулову Серафимові Петровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР 23 жовтня 1Э43 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

50 стрілецький корпус, 40А, 2 Українськиіі фронт, під керівництвом генерал-майора Меркулова С. П. звільнив місто Сигет 18 жовтня 1944 року, за що ВГК об’явив подяку, а Мо- ква салютувала 20 артилерійськими залпами із 224 гар.мат. На чолі 50-го стрілецького корпусу генерал-майор Герой Радянського Союзу Меркулов Серафим Петрович звіл ьн яв Чехословакію і громив фашистів в Угорщині. ЗО листопада 1944 року він командував боями за звільнення міст Егер і Сиксо. Військам, які звільняли ці міста наказом Верховного Головнокомандуючого Й. В. Сталіна об’ннл(‘иа іюдяки, в Москві прогримів в іх чссгі. салют 42 аргилорійськимн зіиіішмн із 124 гармат.

23 січня 1945 року 50 корпус на К у л іб аб а Ч О Л І з І (чіерил майором Моркулоним І ви К а р т т и ч .

II иіі! .чамеклі бої мри прориві ■t ()7 ИҐ-ІН J , (Иі

оборони ворога північніше .Миг” кольца і звільненні міст Рожнява Єлшава. Відмічаючи бойові заслуги корпусу ВГК наказом від 25 січня 1945 року об’ явив подяку воіна.м корпусу Меркулова С. П., а Москва знову салютувала переможцям 20 артилерійськими залпами із 224 гармат. Після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1946 роп» Серафи.м Петрович М еркулов закін ч ив В ій сько ву академ ію ' Генерального штабу, а в 1953 ропі — ;----- ' ~ ' Вищі академ ічн і курси. Служив першим за.місником командуючого армією 3 з з а н з . генерал-лейтенанта. З 1960 року генерал-лейтенант Меркулов Петрович в запасі. Помер 22 червня 1966 року . п ХІЗ-ЛНЯЛ в .м. Липецьк. Під час похорону офіпери нес.тк за Z нагороди: Золоту Зірку Героя Радянського С/-'Юз> _ -урленм >: э^л Леніна, 4 ордени Червоного Прапора. 2 --рденл ' 2-го ступеню, орден К>-гл-зова 2-го ст\'пек!с. - . я Ч е | Я о к с : Зірки, меда.чі. Мурза Степан Се.меновнч — полковник. Герой Радянського Союа>. Народив--.ч 1 '> гр;. ч ^’ ' року в с Кулик.»S.X. . об.ї ас ТІ в се л я Ы: S : Л - : ч . укр<инець. ч.іен KllPv ;.v .4 В ! 9 З Ь v"*V'Ц; j .1 ч , -S ЧU ' педагс. ічний ,ь>.'гвтл-т .v - > ди}>екторо»» ui.-ч - t t'.iiH o

1

■.

ь к -■ г '

Чі'рнігів^ ько; ирилваниЛ U' ТЛ8 .ІЛММЧИВ

S i l l o b K v SO

червнн 194 1 P' S.

-t

, В ’^ У ч _ v ч

. , <•

.4 Г- -•»

Л

Послідовно в складі 47 армії командував взводом, ротою, батальйоном. 10-19 серпня 1943 року командир першого батальйону 722 стрілецького полку, 206 стрілецької дивізії капітан Мурза Степан Семенович вміло керував бойовими діям и батальйону в боротьбі за село Білка в напрямі центру села. 11 серпня 1943 року батальйон оволодів вулицями Широкою (зараз вул. Леніна, Піжнею (зараз вул. Сумська), Козлівкою (зараз вул. Ткаченка.) Але змушений був відступити по наказу командування під натиском бронетанкового полку німців із району Буймер-Грузьке.

17 серпня 1943 року перший батальйон знову зайняв хутір Зелений (зараз вул. Набережна) і зав’язав запеклі бої з німецько-фашистськими військами на правому березі річки Боромля в напрямку вулиць Широкої і Піжні. 19 серпня воїни 1 батальйону 722 полку під командуванням капітана Мурзи Степана Семеновича зайняли центр села Білка. За вміле командування батальйоном в цих боях і особисту відвагу капітан Мурза С. С. нагороджений орденом Червоного Прапора. Командир першого батальйону 722 СП 206 СД 47 армії Вороніжського фронту капітан Мурза С. С. в ніч на 29.09.1943 року в селі П екарі Канівського району Ч еркаської області вмілим керівництвом батальйоном, показуючи приклад хоробрості своїм підлеглим, форсувавши Дніпро, захопив плацдарм на правому березі річки і утримував його до завершення переправи військ 206 СД. Указом Президії Верховної Ради СРСР за цей подвиг капітанові Мурзі С. С. присвоєно зван н я Героя Р а д ян с ь к о го Союзу з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки. В 1948 році Мурза Степан Семенович закінчив військову академію імені М. В. Фрунзе і продовжив служити в Радянській Армії. З 1968 року полковник Мурза С. С. був в запасі. Жив і працював в Москві.

9 травня 1971 року він був на зустрічі однополчан в м. Каневі та на місці боїв в с. Пекарі. З цієї зустрічі разом з товаришами прислав для музею Білківської школи Кобзар Тараса Шевченко з автографами офіцерів, які

визволяли с. Білку. Полковник Мур.за Степан Семенович нагородж ений орденами Л е н ін а , Ч ервоної З ір к и , Червоного Прапора, медалями. Помер 9 листопаду 1974 року. Ім ’я його носить одна з вулиць рідного села на Чернігівщині. (Герой Советского Союза, т .2. М. 1987 г.) Камовський Михайло Селіверстович — підполковник. Камовський Михайло Селіверстович народився на Волзі на початку ХХст в селянській родині. Учасник бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни під Сталінградом, на Курській дузі. В серпні 1943 року керував діями підроздітів 206 д и в із ії по звільненню Б іл к и і Н о в о с е л ізк и , був начальником артилерії дивізії. Ткаченко Микола Андрійович —

шдполковесик

Народився 1914 року в с. ПортКатон, Азовського району Рос­ товської області. Закінчив 7 класів в школі рідного села, в 1929 році вступив, а в 1933 році закінчив Ростовське педагогічне ч-чилшде. Працював вчителем. Шсля призиву в Червону Армію б>'в направлений в середнє військове \"Ч И .ТИ Щ Є , -чке закінчив перед війною. Учасник бойових дій в районі Сталінградч-. на К у р с ь к ій д у з і. Разом з ген ералом М еркулови м С. Пк е р у в а в боновими д ія м и 206 стрілецької д и візії під час звільнення с. Білки від фашистських загарбників 10-19 серпня з 1943 року, був начальником штабу дивізії. Під час наступу на Лебедин Ткаченко Микола Андрійович був тяж ко поранений.

69

доставлений в шпиталь в с. Б іл к а. Помер від ран в шпиталі. Похований в с. Білка. Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями. Одна з вулиць с. Білка носить ім ’я Ткаченка М. А. Стецурін Володимир Семенович — підполковник. Приймав участь в визволенні Білки в серпні 1943 р. Замісник командира 661 артилерійського полку. Брав участь в боях за виз-’волення Полтавш;ини, Києва, Карпат, Чехословаччини, по розгрому ворога в Угорщині і Австрії. Ганшина (Ш ульгіна) Антоніна Дем’янівна — лейтенант медичної служби. Народилась 18 квітня 1920 р в с. Т етлеча Ч у г у їв с ь к о ї району Харківської області. В 1 9 38 році з а к ін ч и л а Х а р к ів с ь к у ф ел ьд ш ер сько -аку­ ш ер ську ш колу. По закін ч ен н і працювала завідуючого медпунк­ том в Харківській області. Коли почалася війна, добровільно пішла на фронт. Її направили в 206 _____ с т р іл е ц ь к у ди візію . Л ейтенант А ■ медичної служби А. Д. Шульгіна \ ^ ‘» брала участь у визволенні нашого села. За хоробрість, проявлену при врятуванні поранених, командування представило її до нагороди Орденом Червоної З ірки . В скл ад і д и візії пройшла всю війну, звільняючи Молдову, Румунію, Чехію. День Перемоги зустріла в Австрії. Після війни жила і працювала в Києві в системі четвертого головного Управління при Міністерстві охорони здоров’я, медичною сестрою Республіканської клінічної лікарні.

Список та адреси ветеранів 20в стрілецької дивізії, які брали участь у звільненні с. Битка в серпні 1943 року^ складений активістами краєзнавчого .^узею БьтківсмсоГ СШ в 1977 році та уточнений в 1990 році. Кіяшко Григорій Іванович м. Тернопіль 9, вул. Миру 12 кв. 2 Гаврилов Петро Григорович м. Воронеж, пр. 7. Революції № 9 кв. 2 Федорова Антоніна Данилівна м. Борисоглебск, вул. Южная № 50 кв. 1. Бондарь Василь Петрович Черновицька обл., Сокорянськии район с. Братьяновка Ледяєв Федір Єрмолаєвич м. Суми, вул. Садова № 53 кв. 10 Нестеров Микола Сергійович Хмельницька область, м. Кам’янец-Подольск, вул. Красноармійська № 5, кв. 37 Нестерова Галина Василівна Шатний Яків Семенович м. Київ 55, вул. Борщагівська

16, кв. 78

Воропаєв Василь Митрофанович м. Вороніж Ялтинський проїзд, 8 Тарасенко Олександр Петрович м. Ялта — Крим, вул. Горького .V 6, кБ. 23 Гнилокозов Дмитро Данилович Охтпрський район, пос. Чупахьівка, вул. Ч а ж »в а .\4 31

Кузнецов Олесандр Петрович Л ен ін гр адська область, Парчово вул. Лермонтова № 61

Титарь В ар в ар а Сидорівна Нікольський М икола П авлович м.М осква М-148 вул. Садовника

Щ ербак Григорій Антонович Донецька обл., вул. П уш кіна № 51

9 к в . 44

Мешков М икола Петрович Вінницька область, м. Х м ельницьк, в у л . Ш евченка Лв 56

Корнишев Георгій Павлович м . Ленінград, вул. Тимуровска № 9 к в. 96

Лапішин Микола Васильович Краснодарський край, Динський район, с. Красноярське вул. Леніна, 14

Толкачов Федір Павлович м. Ленінград, вул. Карпинського № 40, кор. 3/91

Гончаров Микола Олексійович Азовський район, с. Порт-Катон, Ростовська область

Новіков Олександр Антонович С\т«ська область, В. Писарівський район, с. Іван івка

Шульгина Антоніна Д е м ’я н івн а м. Київ 127, Пос-І 40 років Жовтня

Смірнов Євгеній Іванович м. Ленінград, вул. Братів Васильєвих № 12/46

114 корпус 2, к в . 52

Захаров Сергій Миколайович м. Новоалександрівка, вул. Гагаріна № 308

Самохвалова Ганна М иколаївна Ростовська область, пос. Каміноломні, вул. Шинкаренко, 17

Клименко Андрій Сергійович п/о Зелене поле, Дніпропетровська область

Стецурін Володимир Семенович м. Кизляр, пер. № 2 кв. 22

Семенько Антоніна П авлівна Ворошиловградська область, м. Ко.м\тіарськ. ул. Московська, 13, кв. 38

Торопов Федір Григорович м. Брест, ДОС 247кв. 18 Торопова Тетяна Олександрівна

Тарасюк Лев Никифорович м. Воронеж, вул. Кольцовська № 46 к в. 8

Мешков Михайло Петрович Вінницька область, м. Хмельницьк, вул. Шевченко № 56

Л існяк Георгій Сергійович м. Дміггрювоград, Ул’янівська область. Проніной Лі? 1 7 кв. 10

Рєзянов Юрій Сергійович м. Москва, вул. Юлія Фучика № 36, кв. ЗО

Кретинін Петро Лфанасійович Воронежська область, Репівський р^ійон. с. Ісшосне

Титарь Олександр Степанович м. Одеса, вул. Фрунзе № 36, кв. 16

Іванов Григорій Олексійович Ростовська область, ст. Мггльчевська 73

■

Губарь Анатолій Йосипович м. Вороніж, вул. Желебова № 15 кв. 15

Сазонова Ніна Дмитрівна м. Борисоглібськ, вул. К. Маркса, 207

М исів Андрій Гурьянович м. Отрадний, вул. 3. Космодем’янської № 9 кв. 2

Неновой Валентина Іванівна м. Воронеж, вул. Чебишева 8 к в. 21

Слободян Василь Федорович Оренбургська область, Мавійовський район, пос. Кинельський

Світельська Тетяна Олексіївна м. Київ, вул. Курчатова № 18 кв. 186

З аяц Микола Юхимович м. Орєхов, Залоріжська область, проулок Тихий № 14

Пономарьов Іван Олексійович м. Москва, проспект Миру № 38 кв. 66

Карабоян Альбай Узбекська ССР, Самаркандська область, Іштиханськші район, колхоз ім. Куйбишева

Авербух Я ків Наумович м. Вінниця, вул. 3. Космодем’янської

Гаджибаєв К аміль Расулович Узбекська ССР, м. Ташкент, масив Чланзар 19 квартал 48 кв. 4 Яковлев Дмитро Максимович Башкирська ССР, ст. Аксьонова, вул. Вокзальна № 12 Іщенко Михайло Юхимович Черкаська область, м. Канев, вул. Шевченко № 33 кв. 38 Ткаченко Раїса Андріївна м. Кіровоград, вул. Ново-Російська № 22 Завгородній Сергій Трофимович м. Львів, вул. Матросівська № 48 кв. 1 Лалась Георгій Дзайболотович м. Ордженікідзе, Північно-Осетинська АРСР вул. Маркова 93а кв. 6 Нарченко Єлизавета Василівна м. Борисоглібськ, вул. Народна № 286, кв. 7 74

Подберезко Катерина Митрофанівна Вороніжська область, с. Масловка, Левобережний район вул. Мало-Радянська № 84 Ліберт Григорій Якович м. Ворошиловград (Луггшськ), пл. Героїв Вітчизняної д ія т т № 6 кв. 38 Гушляков Іван Пилиповігч м. Краматорськ, пос. Стара-Красногорка Шавалієв Начим Шавалійович Оренбурзька область, Аленовський район Жирков Валентин Матвійович м. Херсон-22, пер. Пугачова 10, кв.7 Жихарєв Олесій Федорович м. Краснодар, вул. Комсомольська 50 кв. 34 Яршаков Олексій Федорович Башкирська АССР, ст. Аксьоново, вул. Ннконоті 75

Дурнєв Єгор Васильович м. Охтирка, вул. К. Маркса 18

§и О с«-

Гаяндер Леонід Борисович м. Токмак, Запоріжська область, вул. Гоголя № 23 Лихацький Микола Єфремович м. Кременчуг, вул. Новокарлицька 16 кв. 1 Кузин Олександр Володимирович м. Васильків, вул. Декабристів 32-31 Кретинін Петро Афанасійович Вороніжська область, Репьовський район, с. Штабне

2 5 Я V йі

е{ г 0 01

< 2 о ь05

гі 2 0 с01

.2 -

І.

й 2

Г'

—

ІІІІІ І -| = І

55 ^

І 2» ссз 2І

О Е-

« 2 ою ч о о Е ?« О «

І

00

и

«І. і) 8 2 ^2.

X 8 £ Зо пV л е «г 8 а

ао

й

со

О С'З

со=С со О

с^

1т->

55* са о аь о> СС 5Я 1> ^ 9 03 та а О •К =ї ш к >» \о г Є§

У« 5са 9* « 0о. 55 to

оС=( со О 03

а

■є*

о

О

03 03 с^

С О со

Н

“н о Э о

о и 8 С

о оо Сч]

а <>3 СЗ е:;

к8 й® «з о; ” 5

н Б 0Ц 3 О Й 2 *« 5^

II0

т0) П.

1со М ” га 9 ЯЯ 1?2 2а »С Зв5 Н ЇС\о

сг;З • €аС ®5 « Ы ^ « 4о; в ^ яа =;2- Р 5 £5 ь& '=ї« 5 вX >ч о

II

СЗ

«з

_

С ’З ? С. =! о,

О ая «в 5о >5 а5зф З 5О ІІІ а г-« ^2 о а *§ 0 5 V •д а >> З

1§а

II

Г 'С

і* а« «=; 2 5

! І

і |:

і!

ІІ ^ с

. s s t-C Gi О

г 03

Uя *> С5 f-? ^ я

О 1>

а

о S c2

ез г СЗ Ch с- s: t-Г їй со C3 СО c3 со «=; VDrr СС О '=! о ^ e- \oз; a 4 я о й Я СЗ М :2!

I-HC) sU05 .-H 0) о voW god^Q 1 2 « яоо . я X 9 X g ci Я ci СО о c2 я оH

3о. с; г

З

03 § Я фф с? CÏ О кн «О

«Й

со сЗ 05 с;

9 о

со

ч

со

S 'S «

оЯ05 Си*-н

я

§ §

f* Сч

t-

65 Х ІО^ С?

S--W

оя 03 ■*?*

1§ -

§ §

СО

О)

U1-н

CVJ О

•" Ф . 3 ООО U 512*^ Ï2 5о 3 «2 '■É ^ й 1

I

о. О) S О

Ри

Î Sч с О t>

о

С t=î ü со о CVJ

CÎ о со

о

Ü CD

с=С О со о C'a

5

С оС оа

О

С и ьс'а 1— «

о с

б с«м »-4 1-н

Сч

О С5 С О C'J

й§

1> rî*

<І

îS sій

н X о а А

н я о а е

о

о; я о а

я

a

а ф

I â

о X

яса

°С <я >‘»О

я яез а

ь

к

-в* 00 о

са

. ;^

а - ? *

о

V S лс;

S 3S СЗ е;

5л

а >» ^ «

і

tr S а а S £

:г XZ

о 5 S 2 сс

ю

S & |

5*

я § о за

о я

ССа>

Р і §я 11 |г

Є

О

2

а о

cç s ц с;

о

!

Я

о X

? а

5Я

03>s оЕ§2 ь: X

я Д ^S S о

з« §я

>.

я CQ я я яС V O о о < Ф 00 я і>

sr я в

?• яn < D A

я о а » 03 ^ d

Я

о л

о с: ö їЯ s

?• я m

fl

&ЯЯ ^

S ТГ ^2 S « S S

03 ф sê

p^

tЯ я

.

0X3 5Я" я s Eü

« „ =S g“® 5 s 2я aa

О

S'

О« to

Id .

S§

к S

< >s S X

о ^ м S 03 и f«

ССУ

■у*О ü*) •-« CQ•— <

<5 О)

р

1”

я g в н

о со

05

СЗ

s

a

2ш со^ я ’S

н я ф о. а

сЗ

я в

« г я еа ф Ф

S d S-

ф

c? я и .

5ф Я Ч У Я еа о Я C d са

Я

п

Û3

П . а

І 2

Я я

.§ 5

03

аtt я

Ом

0 ь,

С

I

Я 2

аэ о РЗ ф с. X 5 ^

л и я О

< 1

оа âC -VJ с§ C'a 0=>2 ^ s: я я

1 і

§.s

в ц

>я ^ “ 1

§ ? § о -Г э Ї .“ S' S ■' 5 з-о 5

ЙІІ

аЕ == Ü2 Я Я

=І 2" ^ ^ =2 І § 5 2•м X ^^ ^я"мм .5 ж •*

эт ^ Ä

сг ^ S в; S S

et я

CJ О) сÜ ?о о « п ^

CQл , в со

S

U евз

' I со O' U

об g s е S

Я g5S

is ^

і

00 « £ я

12 оо со

|1|1 <ö &

с

° о

2 ч §3* §«-Гсб^

5к

&я°

О

со

CÔ

l

ІІ S o «

и lîl

о

ê I

« - « .g g

^

«

§ 5fS

" X ыи

Ю о S В!

i" « | °____ н я ^ ”п E SS

I

S п Е- 03 Я et

’S ЯсЗ я S «Ü о

и

5

» S

П

т X 0 п о

с О Iß

^' а ж

g о о

а

Ф X

а и )S <D

Т~'-У.

'■Z^ - 5 ;— ж _ . ^—с■Г,'"* |і гi §i ^- ;^: ГJ X ■ ; 1

с я

В і

>v

- ж -- £Л

S 5 " ж

ï ’x я м

§ ОС s —

=;Г:

igi

X S —

iC ^ гг • л сч і: —с-

X г~ •

>s S

.

«? a -t о и^ S (С Q. с: h S с

а

£§

2IS ^я

^ сЗ

їґ S ^ а

a

Üо а <ЯCQ

et s cc о Ф (=3

§s

(5^

аФ о ^ Ф у г^ (М о t. О)

яОмо — о JÛо

я § « .2 к

ф 03

Чf-H «9 Йg Sя а"

З* Я (Q Ф

а о я р, U

>я s я

Ф я

(§

<s

Ф

a

a »

о о. о et Ф Є

^я 4^

я со Я S

s: «s; gs

® о S S яо Sр •Є-« сб

са со X *-« я

X P

®’Я

^ ь îS я

'•s S

?S ^s Ü «і s ù 5S >*л

<

a: і

5 і:

О 00

CM

со

I‘

г і.

1 2 - і - î

С

tЯ о a e

§1 §<3

о

.ф

îS I іф я

5^" S ffl 0)

S и

г

Ї

:) 1> т?

е

2еС е

' ^_ 2_ ^

«3 5 gS cS Ч

fflg a

ЕS О

j: п

§жу t-i.

^

cH d (£

1нI о°§rgâ

iî

ІІ ** в

i§ ^il ^ I*

с®

« rc

Р. п Cd о

§ С

ж со S' соI о. ^ со H5 ?

•f' Ш Ш^ ' \o C-г5 cQ a я « з: sï «о ^ O! _ o2X â« H я ■ a.E et -яs 2Ф Я” s О C C 00 •E -' g ФФ Я §0 о e Et О О c6 S ■ 00 о §S >< ” Й « О ^ H с G“ §gS с Ф

1 1 •

І I 5 ^t.

«s?S '§ 2 (§ § .^ 0СЗО § « .^а оX 00 X о tf о: Йв Cf ^ о X (U Сих •=я =

об ї S l=f

*§is

a5 »o " Ф £ Xg §§i

«Ц ІІ 05ca 5. о 03 -•

с X 40 оV іо iC Л о '§ £ ><§сх X о 2 S D > а 13" ио« •

(£ ес = ss

Оі

о

< Сt^ ССг-<

«*o <o

оо" = ^

^ 25 Irt

,4 о

со

t■Ч'

а

0 1 Si

» 2 0 Й ^ ^ X c: = 1 c:^ M n^ W^ ffi z' 24 оЛ

Е ь с:

се

к S

?с

=Ь PS 5£ CJ Р X

It 5 Ь

=1 U

*л

с;о X S з:

І? «» S X

я

CO

Is

IS

п «fi

іш (2 ?§

S

л и с т В Е Т Е РА Н А В^Х И КО Т В ІТ Ч И З Н Я Н О Ї В ІИ Н И (д р у к у є т ь с я м о в о ю оригіна,% у) Добрый ден ь, з д р а в с т в у й т е , у в а ж а е м ы й

Васильевич! Вас беспокоит С ай к с П авел М оисееви ; і-ит» • г. Лебедин, ветеран 206-й Корсуньськой. Красноааал<еяяс*£, орденов Суворова, РЗутузова и Богдана Xмeлl^^z'«Jcor•з стрелковой дивизии 40-й ар м и и , которому пряггглось принимать участие в августе 1943 года, освобожл^гь Валї край, в том числе село Белки. А с у т ь моего п и с ь м а в т о м , что я с B a i 2 «rit родственницей Дурнопьян Анастасией Егоровной ж г Ле­ бедин знаком не один десяток лет. С по.тучеаием от Вас книги «Білчанські офіцери» (1-й том — О. К.) ойл, із л я . что мне пришлось принимать ч'частие в о с в о 6 о : и л * я « я Вашего села, решила подарить мне эт>' княгч’. м тго я очень благодарен ей, а соответственно и Вам за рвботу. которую Вы провели по j-вековечении памяти шстжюв — своих земляков. Немного о себе, я бывший командир мином^гаогв расчета 120 мм минометов 722-го П-юэптшск-'Го, орл«тт К у т у з о в а с тр е л к о в о го п о л к а этой д я в и з н а Прщ освобож ден и и се л а Б е л к и н а ш а о г н ^ в а д располагалась выш е села Олекси но — по дорог« Краснопольский район, налево за первым повсрсг, ч Там нас немного не.мцы пощипали, где нескли^хе ».»«и » было ранено, а один от ран погиб, которого мы похоровм.» на обочине леса в старом плодовом с.:іл> Как известно, этого воина перез;\хороннли. ,Ч счиж;»-іевм», л J знаю его фа.милии и где захоронили В 1988 году небольшая С ум ск ая группа ^ нашей дивизии посотлла м^Ч'та боев нашей ла ли л» и Н= (})ото, которое я Вам высы.паю в ce.ie Бе,5к.% « справа н сером костюме, а 1^к>то села М.і^'ты;мч'»*,л .* « центре груїшм. BnejH'AH меня с 6>кет\'м 4,i*erv» К».».* землячка, к со-жа/іению ф<імилии ме лч'мню

■>^1

'^ ^

і

Ч . п::і •,Т%3

ОФІЦЕРИ П ІС Л Я В О Є Н Н О Г О ПЕРІОДУ

Сайко Павло Мусійович з друзями на зустрічі в с. Білка в 1988 р. і

В начале восьмидесятых годов на встрече ветеранов дивизии в г. Тростянец нас съехалось много. Именно ветераны 722 стрелкового полка, ездили в село Дерновое. У в а ж а е м ы й А л е к с е й В а с и л ь е в и ч , в этом го д у исполняется бб-ти летие освобождения Вашего к р а я . Примите от меня поздравление и наилучшие пожелания в Вашей жизни по случаю 6б-ти летия освобождения Вашего села от немецко-фашистских захватчиков.

24.07.2009 г. С уважением Сайко П. М. Зустріч з Героя-чи Радянськіи-о С-л. . . €лч Четоертии .місіа

НІ

-

Дубовик Федір

Йосипович — цолковник.

Народився в 1936 році в селі Білка, Тростянецького району, Сумської області в селянській родині, я к а веде с вій родовід в ід к о з а к ів Охтирського слобідського козачого полку. В 1944 році вступив до 1 класу, а в 1951 році закінчив 7 класів Білчанської СШ ім. Горького. В тому ж році вступив до військового училища, яке закінчив в 1954 році. Службу проходив в артилерії і ракетних військах. Згікінчив військову Академію. Кандидат військових наук. Працював в М оскві. Викладав в вищих військових училищах. Калашник Петро Іванович — підполковник. Н ар оди вся 1 0 .0 7 .1 9 5 1 р о ку в с. Хвощове Тростянецького району Сумської області в селянській родині. В 1969 році закінчив 10 класів середньої школи № З м. Тростянець. В 1966 році вступив до комсомолу. З серпня 1969 по липень 1973 року навчався в С у м с ь к о м у вищ ому ар т и л е р ій с ь к о м у к о м ан д н о м у училищі. Закінчив училище зі званням лейтенанта. З вересня 1973 року по липень 1978 року служив в Групі Радянських військ в Німеччині на посадах командира взводу звукової розвідки, командира батареї. З червня 1978 по травень 1981 року — командир батареї в Прикар­ патському ВО в м. Івано-Франківську. З травня 1981 по травень 1987 року начальник штабу артилерійського дивізіону. З травня 1987 по серпень 1992 року командир артилерійського динізіону Південної Груни військ. Вийшов у запас в :іііанні підполковника. Одружений. Має військові нагороди.

8в

Лисенко Володимир Васильович полковник, доктор юридичних наук, ороф ^ ор Народився 13 ,-яїхия 1963 р*"-« ■ в с. Х во щ о ва Тростяиеаь:< .' р ай он у С у м с ь к о ї о б л ае т . à селянській ркздиш Лисенжа З есж л я Макаровича та Марії Гя л п а я я - В 1 9 78 році з а к ін ч и в З к л а с і * Грузчанськоі шко.ти. В Î9TB-I9S2 роках н авч ався в С ум сь ко м у машинобудівному техні>;>тс.

1 9 8 2 -1 9 8 4 р. ? . с л у ж и в • Радянській армії в військах ППО. в/ч 15122, м. Євпаторія. З 1SS5 ло 1989 р ік Волгоградській Вищій школі МВС СРСР. З — _006 роках працював на посаді с.тідчого. замісшікл начз_тляжкл слідчого відділу в підрозділах МВС. а потім н і л о г о з о і міліції. Полковник налогової міліціїНа початку 2000 років закінчив Юридичну Захистив кандидатську дисертацію, а в 2 0 0 ' p<z: — докторську, Доктор юридичних наук. Виліз 2 мон.'графи. Виступав з лекціями на міжнародних симг:сіо:ум.дд з Я.ггі. Харкові, США, Угорщині, Іспанії. Працює першим заступником начальника Н аук.зодослідного ц ен тру з проблем о а о д а гк ;. в д н н і (Національний Університет дер-жазної податкова’- ,-лу'*;«и України). Дружина Валентина Степанівна -.з Ч е р к л с ь к , . Дочка Олена навчається в Київсько.му шститу^-. . svvj«>mîih'< мов. Родина мешкає в м. Ірпінь К іг. зськоі v-ô Тітов Миха йл о Григорович — иолко^ижк СБ>

Батько'Гітов ГрніХ’рій .\H,vi." ікчілч . ч.і -. и !'■ Андріївна - КОЛ1ЧЧМ1 НИКИ Михайло ГриїХ'^ЧППІЧ І -І .

ї'алмл ' Х’К .

навч

в с. Хвощова, «...уже, нажаль, такого прекрасного і зрідненого села практично немає. Самі найкращі роки дитинства і юності пройшли в цьому п р ек р асн о м у, ти хо м у і друж н ьом у к у т о ч к у з е м л і,» — згадує Тітов М. Г. в листі. В 1973 році відмінно закінчив Грузчанську восьмилітню школу. В цьому році поступив навчатися в С умськи й маш инобудівний технікум, який закінчив в березні 1977 року по спеціальності «холодна обробка металів». В 1977-1979 році служба в ЗС СРСР п.п. в/ч 14494. Після служби в Радянській Армії рік працював токарем, експедитором на С ум сько м у насосному заво ді «Атоменергомаш». В 1980 році поступив учитись на слідчий факультет Вищої слідчої школи МВС СРСР (м. Волгоград) Після ВСШ був направлений в Комітет державної безпеки СРСР з присвоєнням в липні 1984 року першого офіцерського звання — лейтенант. З 1984 по 1992 рік проходив службу в Астраханському управлінні КДБ СРСР. В травні 1992 року був переведений для подальшого проходження військові служби в Службу безпеки України. Службу проходив в управлінні СБУ в Луганській області. В грудні 2006 року звільнений за станом здоров’я з посади заступника начальника Управління в званні полковника. Військове звання полковник присвоєно наказом СБУ № 1206 від 30.06.2005 року. Дружина Тітова Любов Іванівна домогосподарка, брак зареєстрований 1981 року в Білківській сільській раді. Виховав двох доньок. Старша Яна закінчила Харківську юридичну академію ім. Я. Мудрого, приватний нотаріус. Молодша Христина навчається на юридичному відділі технікуму.

Коробейник Віктор Іванович — підполковник. Народився 20 лютого 1955 року в селі Білка Тростянецького району С у м с ь к о ї о б л аст і. Б а т ь к о — Коробейник Іван Степанович, мати — Коробейник Галина Михайлівна — ведуть свій родовід від старих козацьких родів. А в 1972 роді закінчив БЬткізську середню ш ко лу, в том у ж ролі Щ иШ вступив до Харківського військового вертольотного у ч и л и -щ а , я к е закінчив з відзнакою в 1976 році. З 1976 по 1986 рік служив в Північній Групі Радянської Армії в Німеччині. З 1986 року по 1991 рік служив в м. Хабаровську. В 1991 році знову служив в Німеччині в групі по евакуації військової техніки після виведення радянських ВІЙСЬК з Німеччини. В 1992 році був направлений на сл>-:кбу з м. Калугу. Служив в чині майора на посаді начальника адміністративно-господарської частіши авіаційного полку. Демобілізувався в 1993 роді в чині підполковника. Нагороди — ювілейні медалі. Був одружений. Дружина Галина, 1950 року зарод­ ження, медсестра. Син, Олексій Вікторовігч Коробейник, закінчив Академію тилу Збройних Сил Росії в м. Саратові в 2003 році в званні ст. лейтенанта. В 2007 році присвоєно зван н я майор. С луж и ть н ач ал ьн и ко м вій с ьк о во го шпитЕїлю Свердловського ВО, Росія. Коробейник Віктор Іванович помер 26 квітн.ч 2002 року. Похований в м. Кал\та на військовому цвинтілрі. Єнацька Антоніна Миколаївна — підполковник міліції. Народії.пась 5 липня 1966 року в селі Г р у зь ке Тростянецького району Сумської області У 1981 році закінчила 8 класів Білківської школи Тростянецького району Сумської ооллсті.

з 1981 по 1984 рік навчалась у Л ебединськом у медичному училищі імені професора Сітенка М. В. за фахом «медична сестра», п іс л я з а к ін ч е н н я якого відпрацювала З роки у медичному закладі. З грудня 1987 року по лютий 1990 року працювала оператором інформаційного центру управління в н у т р і ш н і х с п р ав С у м с ь к о г о облвиконкому. З 1 9 9 0 р о к у п е р е в е д е н а до С у м сь к о го р а й в ід д іл у в н у т р іш н іх сп рав на п о сад у міліціонера патрульно-постової служби, з призначенням спеціального звання, «сержант м іліц ії». У 1992 році вступ и л а до У к р а їн с ь к о ї юридичної академ ії імені Ярослава Мудрого та призначена на посаду старшого інспектора інспекції виправних робіт відділу внутрішніх справ Сумського райвиконкому. З 1999 по 2006 рік працю вала старш им слідчим с л ід ч о го в і д д іл е н н я С у м с ь к о г о районного в і д д і л у внутрішніх справ УМВС України в Сумській області. З 2006 року по теперішній час працює на посаді старшого слідчого управління УМВС України в Сумській області. Склад сім ’ї: донька Олена, 1986 року народження. Тітов Федір П авлович — капітан. Народився в 1912 році в с. Хвощова Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині. Закінчив Білчанську школу, 5 класів в 1926 році. Працював в господарстві батька до 1932 року. В 1932 році вступив до колгоспу. В 1935-1938 роках служив строкову службу в РСЧА. Під час служби закінчив курси молодших командирів. Командир взводу. Знову мобілізований в армію в липні 1941 р. Пройшов з боями до Волги. Командував взводом, ротою. В боях за визволення України загішув в серпні 1943 року. Був одружений. Донька Л ідія Федорівна.

Ж абко Юрій Олексійович — підполковник .ш ліш і. Н а р о д и в с я 28 б е р е з н я 1 9 6 8 року в м. Х.мельнидький в родині робітника Ж абка Олексія Іванови­ ча, який до служби в ар ш і народив­ ся та проживав в с. Бьтка г^*^ає родинні корені в Білчансь-кій сотні Охтирського Слобідського козачого п олку. Мати Ж абко (П етракова) Галина Львовна, росіян ка. Жабко Ю. А. в 1985 р. закінчив 10 кл асів Хмельницької СПІ № 5. З 1985 по 1998 р. навчався в Т б іл іс ь к о м у в и щ о м у к о м а н д н о м у а р т и л е р ій с ь к о м у училищі. Закінчив училище зі званням лейтенант. В 1989 р. одружився в м. Хмельницькому з Романець Валентиною Миколаївною. З 1 9 8 9 по 1 9 91 р. с л у ж и в в м . Т я н д г к і Азербайджанської PCP командиром взводу 102 повітряно­ десантної дивізії. Має 12 стрибків з парапгутом. В 1992 році за власним рапортом перевівся на сл\':кбу в Україну. Прибувши в м. Хмельницьки, перевівся на слл'жбу з Хмельницьке обласне Управління МВС України. С луж и в у в ід д іл і техн ічн ого н а г л я д у Д е р ж а зт о інспекції.

1992-1997 роки інспектор, старший інспектор. За цей час присвоєні звання старший лейтенант, каш тан, майор. З 1997 року служив на посаді заст\тіника відділу. З 2007 року в званні підполковника служив начальником відділу. В квітні 2008 року за висллтою вийшов на пенсію. Разом з дружиною виховують двох дітей. Син О лексій 1991 р о к у н а р о д ж е н н я , с т у д е н т юридичного вузу. Дочка Оля 1998 року народження — \-чешщя шко.-ш. Нагороди — медалі «За бездоганну слу.жбу в МВС» 1 та 2-ступенів: «Хрести за службу в Д.\Ь І т а '2 L-гупешв.

91

Проживає в Хмельницькому. Разом з дружиною займаються бізнесом. Довідка складена 15.09.2008 р. К ал а ш н и к Микола Іванович — підполковник м іліц ії. Народився 1 січня 1959 року в селі Хвощова Т р остян ец ького району Сумської області в родині с е л я н -к о л го с п н и к ів . Б атько Калашник Іван Іванович нарздився 27 лютого 1927 р о ку , мати Калашшник Галина Трохимівна народилася 17 січня 1926 року. Старший брат К алаш ни к Петро Іванович 1952 року народження, сестра Валентина 1954 року народження. Калашник М. І. в 1976 році закінчив 10 класів Білківської СШ. В 1976 році поступив, в 1977 р закінчив Сумське ТУ № 1, за фахом токар 4 розряду. Працював в БО ім. Фрунзе в м. Суми. Восени 1979 року був призваний до Р а д я н с ь к о ї А р м ії. С луж и в в м. М оскві. Демобілізований восени 1981 року. Працював в ВО "Насосенергомаш" м. Суми токарем до вересня 1982 року. В вересні 1982 року вступив до Вищої слідчої школи МВС СРСР м. Волгоград. Закінчив навчання в слідчій школі в 1986 році, звання лейтенант. За призначенням з 1986 по 1993 р ік працював слідчи м слідчого в ід д іл ен н я Охтирського МР ВС МВС. За час служби в Охтирському МРВС отримав звання майора міліції*, нагороджений знаками "За відмінну службу в м іл іц ії — наказом начальника Управління МВС* в Сумській області: "За відмінну службу в МВС — наказом Міністра МВС. В 1992 році нагороджений медаллю "За бездоганну службу" З ступеню.

в 1993 році ста. працювати с л и ч и » з о'»«-’ “ *“ а .» .„ в „ х справ ..д д іл у по ” Ї^Гській‘ об1 с',^.‘Г і 997’'|^^ був призвачсяи« м Х ш о г о слідчого в тому ж ВІДДІ.1І. того * року в а ^ я підполковника «Ьтіші. В 2005 рош відзнакою МВС Уврашн" 'За відзнаку в ' ступеню. Служив на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу по ^ життя та здоров’я громадян. 31 березня 2008 ? о к ^ досягненням віку та за вислугою років звьтьн ен ^ з МйС з наданням пільг та нагородженням знаком ВетераяМВС". в 1984 році одружився. В 198о рош аарод^тась дочка К алаш ник Юлія М и к о л а їв н а . Ролина М. І. Калашник проживає в м. ОхтирціЛ исенко О лександр Васильович — шдполковнміс. Народився в 1956 році в с Хвощова, Тростянецького район>’ Сумської області в се-тяаській ро­ дині Лисенка Василя Макаревича та Марії Гнатівни. Б 1971 гоц: закінчив S к л ас ів Грузчансько: школи, а в 1975 році Сумськліі машинобудівний технікум. За фахом п рац ю вав э Омську, в 1975 роцд був ар ааван яа до Рад.чнськоі А рм.. С іу к а а з залізничних війоьк;и\ з м \.и к.>вд. Д е м о б іл із ув ав ш и с ь , в 19 7S році вчТ\:т,іл дч» Волгоградської Вищої школи МВС СРСР з м Луганськ слідчим, старшим слідчим лрокуг\іг\ ун З JtX'-) році вийшов на пенсію в чині пиіполконник:» Одружений. Дружина Іринл Гриі>грї«ін.ч v.' mh ’ г, р Олександрович закінчив юріі.днчмиЛ .н е г а г . ; ti> »цлл

юристом, старший лейтенант. Одружений має сина. Дочка Дар’я Олександрівна навчається в 11 класі СШ. Родина проживає в м. Луганську. Рудой А натолій Іванович — підполковник. Народився 20 лютого 1968 р. П іс л я з а к ін ч е н н я Б іл к ів с ь к о ї середньої школи в 1985 р. вступив до Московського вищого команд­ ного училища інженерних військ на кафедру військових мостів та переправ. За час навчання в учи­ лищі двічі був учасником ювілей­ них парадів на Червоній площі в Москві — 1987 р. та 1990 р. Після закінчення навчання в 1990 р. був направлений для проходження служби в Далекосхідний військовий округ, Приморський край, на кордон з К и таєм в ін ж е н е р н у бригаду п р и кри ття державного кордону де прослужив на різних командних посадах до 1993 р. Після розвалу Радянського Союзу в 1993 р. був направлений для подальшого проходження служби в Одеський військовий округ, м. Шостка, в інженерний полк, де прослужив на різних технічних посадах до 1996 р. В 1996р. був переведений в інженерно-саперну бригаду м. Охтирка, де в 2005 р. вийшов у відставку з посади — заступник командира бригади з озброєння — начальник технічної частини бригади. Приймав уч асть у р о зм ін уван н і на територіях Сумської, Чернігівської та Полтавської областей. За час служби особисто розмінував біля 1000 боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни. Проживає разом з сім'єю в м. Охтирка. Дружина Рудая Алла Борисівна, ііанчаласн н Білківській середній школі. Закінчила Сумський педагогічний інститут. Працю»; вчителем фізики в ЗОНІ № 1 м. Охтирка. !Н

Мають двох доньок: старша. Марина, н а в ч а с т ^ я Київському університеті ім. Т. Г. Шеш^яка. >юлодга. навчається в ЗОШ № 1 м. Охтирка. Соседка Іван Васильович у відставці.

п ід п о л к о в н ж к

Народився 9 липня 1530 року в с. Б іл к а в ролин; л : с н а к а Краснянського лісянятза. Тростянецького району Сумської обллсп. До 9 років разом з оать.ками ж х з в Краснянськоісу лісяиптв: ло6-їязу Овадівки. навчався в 1 та 2 -:г.лсах початкової пхколм в с. Т’г-і2е З 1939 року проживдз в : Білка. В 1945 році з ак ін ч и в " к л л г з Білчанської школи і вст;.аііз до Охтирюької фе.тьдіперськс-дл>“:г:е?ської школи. В 1948 році по закінченні Охтирської фе.-і-і:=ерськоакушерської школи працював в підземному медичному пункті шахти «Пролетарка KpNTa» в м. З і 949 по 1950 рік працював помічником Лер:ксдніслекгосчі з Тростянецькій районній СЕС, Сумська соласгь. В 1950 році призваний на службу з Р;\ллнські:^ навчався в шко.ті артилерійських фал.:ьц:з а н-^=од.ч ■. чл цілі. м. Кандалакша. Мур.манська область. Влітку 1951 року закінчив курси ленген;ін^;з м.» vs- -ч.. служби і був призначений в Танк.- олм.

- -.ч начальником аптеки. Район м, Печенгл. З 1956 року слу-жив нач;\льннк.'м :> •> батальону зв’язку в Мур.манській oo.uu З 1957 по 1963 рік навчався і» й. ГКьч .'в. . .\кадеміі ім. С. М. Кірова j насі\ї;н..к' ■‘ ■ -..ч- ізагальніЛ хірургії.

з 1963 року по 1970 рік начальник медичної служби на підводних човнах Північного флоту. З 1970 по 1976 рік начальник спеціального загону при Медичному Управлінні тилу Північного флоту.

25.04.1970 року наказом № 0675 Главкома ВМФ СРСР присвоєне звання підполковник. В червні 1976 р. демобілізувався по досягненню встановленого віку і вислуги по службі, зарахований в запас. З 1976 по 1981 рік — інспектор відділу охорони здоров’я Виконкому Октябрьського району м. Ленінград. З 1981 р по 1990 рік — замісник головного лікаря Ленінградської міської лікарні ім. Коняшина — по цивільній обороні і спеціальній роботі. З 1990 до 1995р — начальник штабів Цивільної оборони лікувальних закладів С-Петербургу. Батько — Соседка Василь Егорович, 1901 року народження, помер в 1938року. М ама С оседка Х аритина Ів а н ів н а — 1905 р. народження, померла в 1966 році. Д іти : С оседка Євгеній Іванович — 1964 року народження. Сосєдко Василь Іванович — 1970 року народження. Дві сестри Сосєдко І. В. проживали і померли в с. Білці. Тут живуть племінник і племінниці та двоюрідні брати Величко Микола Іванович та Величко Григорій Іванович. Пасько Володимир Борисович — підполковник. Народився в с. Білка Тростянецького району, Сумської області в селянській родині. Закінчив 10 кл асів Б іл к ів с ь к о ї СІП. С луж и в в Радянській Армії. Закінчив військові училище і академію. Підполковник, захистив дисертацію, кандидат економічних наук. Викладав економіку н вузах.

Шаповал Василь Васильович — підполковник

Народивс я 2 грудня : ^ с. Буй.мер Тростянеаьк г' ' яй н . Су.мскої о б л ает; в я и“ь > родині, я к а веде свій у-^-^ь-z л.л козаків Охтирського с.'..'- :'ь.- " козачого п ол ку та К/'^-^-П'-гг. г. а *. козачих полків. В вересні 1964 р HiZiiCE л : ‘ класу Буймерськоі ce^z^i=--. іпкали, шість класів якої їа я .-: -;из з 1970 р. В цьому :-к p Шаповала В. В. переіід.тя ло с. Б*.; ка, а він пішов в 7-й клас БЬтківської СШ. В 1974 р. закінчив 10 класів Бьїкізської zin г.'л ” . -л школи працював в м. Харкові. В травні 19"5 р. призваний Комінтернівським РВК м. Хархоаа до .тав Рядянської Ар.мії. В серпні 1976 року Шаповал В ? вступив до Харківського гвардійського вищого військо*с>г~ танкового училищ а, я к е з а к ін ч и в з 19S0 р. закінчення училища бу'в направлений на с.тч * з Г~ : -> р а д я н с ь к и х в ій с ь к в Н ім е ц ь к ій Д^мократшчы:"^ Республіці. Службу проходив на посадах: командир ганкового взводу, заступник командира роти з технічної члсг— командир танкової роти. В серпні 19о?5 р переведшиг*-» » м. Пирятин П олтавської обл. Слу.жив к . -«аад “ '’ с « ремонтної роти, начальником штабу відновлювального батальйону. В 1980 р. був направлений в Злбайка'•.ь. ь к S 0 командиром окремого ремонтно від^.ча'іч'».» батальйону. В грудні 1992 р. повернувс.ч нл в м. Пирятин Полтавської о0ллсг\ лл .икдді • відділу зберігання ииго.мобпьної ;ч \ :- ■. та пу ч u

засобів ремонту. В жовтні 2003 р. з цієї посади вийшов в запас. Військове звання підполковник присвоєно наказом Міністра оборони України в 1993 році. О друж ений, має двох д ітей . Д очка педагог, син військовий — лейтенант танкових військ України, закінчив той ж е вищий військовий навчальний зак л а д , яки й закінчив батько. Зараз Шаповал В. В. працює інженеромм е х а н ік о м в П и р я т и н с ь к о м у учбово-ви робн ичом у комбінаті Українського товариства сліпих. З родиною живе в м. Пирятині Полтавської області. Юхно Василь Іванович — підполковник м іліції. Н ар о д и вс я 27 л и п н я 1 9 66 р о ку в с. Г р у з ь к е Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Батьки Юхно Іван Костянтинович та Антоніна Іванівна працювали в колгоспі. Закінчив Білківську середню школу в 1983 році. В 1984 році випущений з Сумського технічного училища токарем. З 1984 по 1985 рік працював токарем Сумського виробничого об’єднання «Електрон». З листопада 1985 року курсант в/ч 26265, командир відділення — сержант. Демобілізувавшись в 1987 році, повертається на завод «Електрон». В грудні 1990 р. Юхно В. І. вступив на посаду міліціонера роти відділу охорони Зарічного РВ УМВС м. Суми. Керівництво УМВС в Сумській області в 1991 році послало Юхна В. І. на нЕівчання до Вищої слідчої школи МВС СРСР в м. Волгоград. В 1992 році Юхно В. І. відкомандирований до Укршнської академії внутрішніх справ в м. Київ. В липні 1995 року він завершив навчання в Академії і повертається до Сум на посаду експерта в ід д іл ен н я к р и м ін ал іс т и ч н и х експертиз та обліку експертно-криміналістичного відділу УМВС в Сумській області. В 1996 р. Василь Іванович призначений старшим експертом відділення спеціальних досліджень експертно98

криміналістичного відділу УМВС в Сумській області, з 1998 році — головним спеціалістом відділення. В 1999 році він призначений заступнико.м начальника експертно-криміналістичного віддЬіу УМВС в Сумській області, а після реорганізації — заступником начальника Науково-дослідного криміналістичного центру яри УМВС в Сумській області. За участі Юхна Василя Івановича впроваджені нові методи експертних досліджень. Поліпшилась матеріальнотехнічна база НДКЦ. Працівники центру відзначають гострий аналітичний розум Василя Івановича, його порядність, чесність, вимогливість до підлеглих і до себе. Підполковник Юхно В. І. одружений. Родина ггро.жкзає в м. Суми. Горохов А лім Іванович — майор. Народився 12.03.1941 року з с. Станова Тростянецького району С у м с ь к о ї об ласті в с е л я н с ь к ій родині. Н ав ч ав с я в Ст а к ів с ь к і й восьмирічній школі і Білківськін середній ш ко лі ім . М а к с и м а Горького. Після закінчення школи з 1959 році вступ и в до Х а р к ів с ь к о г о військового авіаційного >'чи.іни:а зв’язку. Через рік Горохова А. І перевели в Саратовське військове училище, яке готувало офіцерів-фахівців для раке-тнях військ. В 1962 році був випущений з \-чилнща з званні лейтенанта. Після виходу з \'чилища був призначений з ракетний полк стратегічного призначення (шахтний варіант) в м. Нижній Тагіл Свердловськоі ооласті. В 1978 році Горохов А. І. перевівс.ч на слу.жбу в ракетну дивізію стратегічного призначення з м. Лео^'дан 99

Сумської області. Прослужив тут 10 років, а загалом в Збройних силах 29 років. Демобілізований в запас в 1988 році в званні майор. П ісля дем об іл ізац ії обрав місцем проживання м. Охтирку. Нагороди — десять медалей. Був одружений. Дружина Горохова Галина померла і похована в Охтирці в 2004 р. Дочка Алла живе в м. Києві. Син Олександр загинув в 2000 році, залишивши двох дочок і сина. Горохов Алім Іванович в 2007 році одружився вдруге, дружина Надія Іванівна 1950 року народження. В неї 2 доньки і онуки, я к і мешкають в м. Тростянець. Кащенко М икола Федорович — майор м іліц ії. Народився 17 серпня 1952 році в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині з а в і­ дую чого Білчанськил); к л у б о м Кащенка Федора Яковича та кол­ го сп н и ц і К ащ ен к о Ольги Степанівни. Родина Кащенків має г л и б о к і к о р е н і серед к о з а к і в Б іл ч а н с ь к о ї сотні О хтирського слобідського козачого полку. В 1970 році Кащенко М. Ф. з а к ін ч и в Б іл ч а н с ь к у середню школу і вступив до Сумського технічного училища № 1, яке закінчив в 1971 році. З листопаду 1971 року по листопад 1973 року служив в Радянській Армії. В 1974 році вступив до Дніпропетровської школи міліції, я к у закінчив в 1977 році в званні лейтенанта. Служив в транспортній міліції м. Суми.

1978-1980 роки — інспектор карного розшуку.

В 1980 році призначений помічником начальника лінійного відділу УМВД станції Суми по черговій частиш.

1 квітня 1998 року вийшов на пенсію в званні — .майор. Нагороди: медаль «З бездоганну служ бу». З медалі 10,15,20 років служби в МВС, «Ветеран МВД їг країни». Одружений. Дружина Людмила Андріївна, лонька Світлана 1989 року народження. Родина проживає в м. Суми. Кошель Микола Петрович — майор м іліц ії. Народився 19 січня 1960 року в селі Криничне Тростянецького району в селянській ролині. 1974 році з ак ін ч и в К риничанську 2річну школу, після чого аролоа;«нз навчання в ПТУ 1 м. Охтирка (слюсар-сантехнік) В 1979-1981 роках случсиз а Радянській Армії з прикордонних в ій с ь к а х , інструктор службових собак. Звання старшина. З 1931 року слу;«ба в органах внутрипніх с п р а в . М іл іц іо н е р п а т р у .іь н о постової служби. З 1985 року з родиною переїхаз на постійне п р о ж и ва н н я в с. Б іл к у . З 1988 ро ку — призначення дільничним інспектором Тростянецького райвідділу МВД по Білківські сільраді. З 1990 по 1993 року навчається заочно в Донедіжкому інституті внутрішніх справ МВС України аі спеціа.ть,нсч.'т’. «правознавство». З 1996 року — старший дільничний .н^-..еч г.-р Присвоєні до 2002 року звання лейтенант, чтлризмі лейтенант, капітан, мaйov'. З 2002 року п р ац ю вав на і .и - ч п а и ч а начальника мі.'ііції по і ^ч'м.-с\оьк'.^'гк> 101 і

4 жовтня 2005 року вийшов на пенсію в званні майора. «ВетерЕїн МЕД України». Одружений, має доньку 1988 р. н. Дружина Кошель Олена Василівна викладач музичної школи. К улібаба Сергій Федорович — майор. Народився З січня 1952 року в с. Олексине Тростянецького району С у м с ь к о ї о б л ас т і, в родині робітників. Свій родовід веде від к о з а к ів Б іл ч а н с ь к о ї сотні Ох­ тирського Слобідського козачого полку.

1971 року закінчив 10 класів Білчанської школи ім. М. Горь­ кого. В тому ж році призваний до Радянської Армії В 1973 році демобілізований. В тому ж році вступив до Кременечуцького залізничного технікуму, який закінчив в 1976 році. З 1977 по 1981 рік н авч ався в Одеській вищій партійній школі з військовою кафедрою. Після закінчення школи було присвоєне звання лейтенант. Працю вав в Т р о с тя н е ц ь к о м у РК КПСС. П ісл я встановлення незалежності України був призначений завід ую ч и м в ід д іл о м Тростя н е ц ь к о ї районної а д м ін іс т р а ц ії С у м с ь к о ї о б л ас т і. П роходив кур си підготовки офіцерського складу і послідовно одержав званння: старший лейтенант — 1986 р. капітан — 1991 рік, майор — 1996 рік. Був одрежений. Д р уж и н а Л ід ія Юрійовна, син Віталій — капітан маліції, син Олександр — вчитель. Кулібаба С. Ф. помер і похований в м. Тростянець.

Чибіряк

Сергій

М иколайовігч — м айор.

Народився 14 ж овтн я 1968 р. в с. Х в о щ о в а Т р о с т я н е ц ь к о г о району Сумскої області з родин: к о л го сп н и к ів Ч и б ір я к а М иколи Г р и го р о в и ч а та М отрояи Григорівни. З 1975 по 1978 рік навчався з Грузчанській початковій ш к о л і , а з 1978 по 1 9 8 5 р. н а з ч а з с я в Білчанській середній шко.т: із<. М. Г о р ь ко го . З а к ін ч и в 10 к л а с і в Білчанської школи і в 1985 росі вступив до ПТУ № 1 м. Суми. В 1986 році закін ч и в училище і працював в об'єднанні «Хімпром». Восени 1986 р о ку п р и з в а н и й в Р а д я н с ь к у А р м ію , с л у ж и в в К о м е н д а н с ь к о м у п о л к у м . М о с к в и . В 1 9 8 9 роц: демобілізувався. З 1989 року служив при Управліжн: V R .l по Сумській області. Зі створенням УБОЗ при обласному Управлінні МВД служцв в УБОЗ. Послідовно присвоювали звання лейтенант, ст. лейтенант, капітан, майор мілині. В 2006 році вийшов на пенсію по вислузі років з майора з посади старшого інспектора. В 1990 році о д р у ж и в с я з Антоніною Іван івн ою Назаренко з Буймера. Виховують сина М аксима, 1991 року нарол.Чченнд Максим поступив в Сумський дер.жавний \-ніверситет на факультет права. Родина проживає в м. Суми. Чібіряк Павло Карпович — майор м іліц ії. Народився 24 серпня 1940 року в селі Хвощова Тростянецького району Сумської області в родин’ чоігосп ників. Батько Чібіряк Карно Іванович. народженк.ч, учасник Великої Вітчизняної війни j 19-іІ іх>ку 108

в бою в 1943 році. Мати Чібіряк Марфа Карпівна, 1901 р о к у н а р о д ж е н н я , померла в 1977 році, похована в Х в о щ о в ій . В 1 9 4 7 році П авло Ч іб ір я к п оступ и в до Грузчанської семирічної школи, я к у закінчив в 1956 році, в 1 9 66 році з а к ін ч и в середню ш ко лу, а в 1971 році Х а р к івсь ки й автодорожній тех н ікум . З 1 9 5 6 по 1 9 5 9 р і к п р а ц ю в а в в к о л г о с п і ім . Володимира Ілліча, Тростянецького ргійону. В 1959 році Т р о с т я н е ц ь к и м РВК п ри звани й в арм ію . С л у ж и в в Московському ВО ППО кабельщиком-монтажником в/ч 51831. В грудні 1962 року демобілізований зі званням єфрейтор. В січн і 1963 р о ку поступив на с л у ж б у в органи Внутрішнніх справ Харківського міськвиконкому. До с іч н я 1 9 6 5 р о к у п р а ц ю в а в м іл іц іо н е р о м Дзержинського районного відділу міліції м. Харкова. З 1965 по липень 1969 року Ч ібіряк П. К. служив дільничним уповноваженим в тому ж відділ і м іл іц ії, а з л и п н я 1 9 6 8 по ж о в т е н ь 1971 р о к у д іл ь н и ч н и м інспектором м і л і ц і ї в то м у ж районному в ід д іл і, з ж о в т н я 1 9 7 1 по л и п е н ь 1 9 7 4 р о к у п р а ц ю в а в ін с п е к т о р о м с л у ж б и с п е ц к о м е н д а т у р в в і д д і л а х внутріш ніх справ Київського райвиконкому м. Харкова та Московського райвиконкому м. Харкова. З 20 липня 1974 року по 19 гр уд н я 1979 року командир взводу об’ є д н а н о го д и в і з і о н у м і л і ц і ї ВВС М о с к о в с ь к о г о райвиконкому м. Харкова. 18 ж овтня 1977р присвоєна к вал іф ік ац ія спеціаліста III класу. З 19 грудня 1979 по 23 листопада 1981 року Чібіряк П. К. служив заступником командира роти і одночасно командиром взводу 5-ї роти полку патрульно-постової служби міліції УВС Харківського міськвиконкому. З ЗО вересня 1984 року по липень 1991 року —командир взводу в в ід о м ч ій м і л і ц і ї УЗО при УВС Х а р к ів с ь к о г о облвиконкому.

8 липня 1991 року після 31 року праці в м іл іц ії

Чібіряк Павло Карпович звільнений із органів внутріш ніх справ за станом здоров’я , зі зван н ям .майор. В ій сько ві звання Ч ібіряку П. К. присвоювались: Молодший сержант м іл іц ії — н аказ УМ м. Харкова № 11 о/с від 20 січня 1964 року; молодший лейтенант міліції — н аказ МОСП УРСР № 342 від 31 грудня 1965. л е й т е н а н т м і л і ц і ї — н а к а з УВС Х а р к і в с ь к о г о облвиконкому № 290 о/с від ЗО грудня 1969 року. С тар ш и й л е й т е н а н т м і л і ц і ї — н а к а з УВС Харківського облвиконкому від 12 вересня 1973. каш тан міліції — наказ УВС Харківського облвиконкому Ле 230 від 6 листопада 1979. Нагороди і заохочення; П очесна г р а м о т а УВС з а з р а з к о в е з а б е з п е ч е н н я суспільного п орядку під час проведення наради к р а їн Ради Економічної взаємодопомоги (СЄВ). Знак «В іл.мінник м іл іц ії — н ак аз УОСП Х арківсько го облвиконкому № 295 від 1 0 .0 4 .1 9 6 4 р. Павло Карпович 19 раз б>^ н аго р о д ж ен и й гро ш о ви м и п р е м ія м и і ц ін н и м и подарунками, в тому числі ш ість разів за затр и м анн я озброєних небезпечних злодіїв. Він був, нагороджений медалями «За бездоганну сл у ж б у третього сту'пенго» — н аказ Міністра ВС СРСР № 881 о/с від 23 ж овтн я 1969 року. «За бездоганну служ б у» другого ступеню — н ак аз ^2 690 від 29 ж овтня 1974 році «За бездоганну слл’ж б у» другого ступеню н аказ № 440 від 5 .жовтня 1979 року. ♦ Ветеран труда* — наказ № 533 УВС Харківського облвиконкому від 1 листопаду 1985 року. Записи про нагороди і заохочення за відмінну службу в особовій справі Чібіряк Павла Карповича «іаЛмають 4 сторінки. Одружений з Сидоренко Ніною Кирилівною. 1941 року народження. Разом з дружиною виховали двох дітей Дочка 1964 року народження, Тетяна Пав.-ивна. син 1972 року народження Олександр П авлович, родина проживає в м. Харкові.

II

і.

Дрига Іван Петрович — капітан. Народився 25 липня 1950 року в с. Білка Тростянецького району С у м с ь к о ї області в с е л я н с ь к ій родині. В 1967 році з£ікінчив 10 класів Білчанської середньої школи ім. М. Горького. В то м у ж році вс туп и в до К ал ін ін гр а д с ь к о г о вій сько вого авіаційно-технічного училища в м. Калінінград. Закінчив училище в 1970 році, за фахом авіаційний технік, військове звання лейтенант. З 1970 по 1978 рік служив на військовому аеродромі в П р и кар п атсько м у ВО. З 1978 по 1983 рік проходив служ б у на посаді авіаційного т е х н ік а в Ч ехосл овакії.

В 1983 році був переведений на службу в Приволжський військовий округ на військовий аеродром в м. Демобілізувався за вислугою років в 1993 році зі званням капітан. Нагороди: медаль «За бойові заслуги», та шість інших Сім’ я в м. Самарі, РФ. Дрига Іван Петро­ вич працює інженером зв’я з к у в ВАТ .Волгабурмаш., м. Самара. Кисіль Галина Василівна — капітан медицичної служби. Н а р о д и л а с я 14 л ю т о г о 1 9 3 0 р о в у в «■ Т ро стян ец ько го район у С у м с ь к о ї облаот. ” рГдині, я к а иов’ яз а и а з військови ми поселенцями слободи Б атько Герасименко В асиль Оксентшович — учасник 106

Великої Вітчизняної війни 17-19 серпня 1943 року брав участь в ви з в о л е н н і в ід ф а ш и с т с ь к и х загар б н и к ів свого рідного села Білки, а 20-21 серпня 1943 року одерж ав в ід п у с т к у для влаштування житла для сім’ї, чий будинок сп али л и н ім ц і. Через п ів р о к у 28 лю того 1 9 44 р о к у Василь Оксентійович загинув в бою на Вінниччині. Мама Герасименко (С о сед к а) Марфа П е т р ів н а в и х о в а л а д во х д о ч о к . Г а л и н а Василівна Герасименко закінчила 7 класів Білчанської школи в 1946 році, а в 1949 році закінчила 10 класів Тростянецької школи № 1 ім. Т. Г. Шевченка. В 1955 році закінчила Харківський медичний інститут. В лшші того ж року одружилася з однокурсником, сином хірурга Брестського військового шпиталю. Киселем Віталієм Михайловичем. Подружжя приступило до роботи в Гродно, звідки згодом Церевелись в Брест. З 1957 року Кисіль Г.В працювала лікарем, а потім завідуючою відділом Брестської міської санепідемстанції до виходу на пенсію в 1985 році. Продовжила працювати санітарним л ік а р е м до 2001 ро ку. В 60 -і роки за сумісництвом працювала лікарем інфекційного відділу Брестського військового шпиталю. Військове звання лей тен ант о д е р ж ал а по закін ч ен н ю Х а р к ів с ь к о г о медичного інституту. Наступні офіцерські чини отримала під час роботи за фахом. Галина Василівна обиралась депутатом Ленінської районної ради та міської ради м. Брест. Нагороди: Орден Трудового Червоного прапора, (Указ Президії Верховної ради СРСР 26.06 1981 року, меда.ті: «За доблестний труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В. И. Ленина* (1970 р.) «Ветеран труда» -_ (1985 р.), грамоти.

Разом з чоловіком виховгиіи двох дочок: Ольга 1956 ро ку народження померла 2002 року. Олена 1964 року. Обидві закінчили вузи. Онук Антон, 1988 року народження, навчається в Брестському державному університеті ім. О. С. Пушкіна. Кисіль Г. В. померла 02.10.2005 року і похована в м. Брест, Білорусь. Д о від ку подала сестра Герасименко Л ізавета Василівна 05.04.2008 року. Степанко Віктор Олександрович — капітан.

ін ж е н е р н о -б у д іве л ь н о го ін с т и т у т у на с п е ц іа л ь н іс т ь промислове та цивільне будівництво. Закінчив інститут в 1959 році, за фахом ін ж ен ер-будівельн ик т а одерж ав диплом з відзнакою. За призначенням з 1959 по 197о рік працював на будовах м. Шостки Сумської області. З 1975 по 2007 рік працював в «У крхімпроекті* м. Сум на п осаді старш ого ін ж е н е р а — к е р і в н и к а г р у п и , н ач ал ьн и ка в ід д іл у . З 1 січ н я 2008 р о ку на п ен сії. Загальний трудовий ст£іж 54 роки. Перше <^іпер>ське звання присвоєно по закінченню в ій с ь к о в о ї кафедри Харківського інженерно-будівельного ін сти туту в 1959 році наказом Міністра оборони СРСР. Н а с т у ^ офіцерські чини присвоєні наказом Командуючого К и ївськи м БО. Зараз військове звання кгшітан. Б>"в одружений. Родина проживала в Сумах. Після смерті дружини став жити в с. Б ілка. Дочка ви їхала до США, де вийш ла з а м іж і народила Степанку В. О. онука. В листопаді 2008 року Степанко В. О. гостював у доньки в Сполучених Штатах Америки. Т а р а се н к о Борис Ів ан о в и ч - к а п іт а н .

Ст еп анк о В ік т о р О лександрович б іл я Б іл о го дому. В аш ин гт он. С Ш А . Л и с т о п а д 2008 року.

Народився ЗО листопада 1936 року в м. ®^ ® робітничій ро дин і, в з в ' я з к у з Вітчизняної війни мама з дітьми переїхала Тростянецького району Сумської області. „ „ ^ Степанко Віктор в 1944 році поступив до Буимерськ^ школи, сім класів якої закінчив в 1951 році. В то^ У ^ році поступив в 8 клас Білчанської серед r 1954 Ї954 роцУзакінчив 10 класів зі році В ік т о р О л е к с ан д р о в и ч в с т у п и в до Х а р к ів с ь к о г о 108

Народився 15 липня 1943 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині колгосп­ ників Тарасенко Євдокії Тихоні вни і Тарасенка Івана Микитовича. По м а т е р и н с ь к ій л ін ії (д ів о ч е прізвище Лішова) нащадок ве.тнкої с е л я н с ь к о ї родини Л и п ово го Тихона М аксимовича і Липової (дівоче Пікуль) Федори Кузьмівни, я к і народили і впхова.ти 11 дітей. Бабусі 29 06.1946 року присвоєне звання «Мати Героїня», а дід\ть бу'в інвалідом першої світової війни, кавалером дво.ч орденів Георгіївського Хреста. В 1951 році вступив до першого класу Білчанської середньої школи імені М. Горького і закінчив 10 класів у 109

1961 році з срібною медаллю. За час навчання в школі обирався головою ради піонерської дружини школи та секретарем комітету комсомолу школи. В ч е р в н і 1 9 6 0 р о к у був у ч а с н и к о м першого республіканського зльоту юних істориків України у місті Києві, я к переможець обласного конкурсу юних істориків (учитель Гурін Костянтин Степанович). Цей зліт відкрив і провів заступник голови Президії Верховної Ради України, двічі Герой Радянського Союзу, генерал — майор Сидір Артемович Ковпак. В 1961 році вступ и в до Сумського д ерж авн о го педагогічного інституту імені А. С. Макаренка на фізикоматематичний факультет. Не закінчивши інституту, був призваний до лав Радянської Армії в листопаді 1963 року. С луж и в у М осковськом у вій сько во м у о к р узі п р о ти п о в іт р я н о ї оборони по о б слуго вуван н ю регламентними роботами ракетних військових частин великого кільця оборони міста Москви до вересня 1966 року. В Армії закінчив Вечірню партійну школу при п о л іт в ід д іл і в ій с ь к о в о ї частини 1 1 2 8 2 , був на ' комсомольській роботі. Інструктор гіо налагодженню релейних захистів, військове звання старший сержант. При звільненні в запас був занесений в Книгу Пошани військової частини. З 1 в е р е с н я 1 9 6 6 р о ку по ли п ен ь 1 9 68 р о ку продовжив навчання на фізматфакультеті Сумського державного педінституту ім. А. С. Макаренка. Обирався членом п ар -тій н о го бюро ф а к у л ь т е т у і в к о м іт е т комсомолу інституту. Закінчив інститут по спеціальності математика і був направлений М іністерством освіти УРСР на роботу учителем математики у Шевченківську СШ № 1 (нині Ш е в ч е н к ів с ь к а г ім н а з ія ) Ш евч ен ківсько го району Харківської області. З 1 5 .0 8 .1 9 6 8 р. по 0 1 .0 9 .1 9 7 8 р. — уч и те л ь математики, старший учитель Шевченківської СШ № 1; з 0 1 .0 9 .1 9 7 8 р. по 2 3 .0 8 .1 9 8 5 р. — заступ н и к

директора по навчально-виховній роботі Ш евченківської СШ № 1; з 2 3 .0 8 .1 9 8 5 р. по 1 1 .0 4 .1 9 9 0 р. — з ав ід у ю ч и й районним відділом народної освіти Ш евч ен ківсько го райвиконкому; з 11.04.1990 р. по 01.06.1998 р. — учитель-методист математики Шевченківської СШ № 2 (нині ліцей); з 01.06.1998р. по 08.06.2001р. — заступник голови Шевченківської районної ради; з 0 8 .0 6 .2 0 0 1 р . по 0 7 . 0 4 . 2 0 0 6 р . — го л о в а Шевченківської районної ради; з 07.04.2006р. — пенсіонер, депутат районної ради, голова постійної депутатської комісії райради. В 1 9 7 0 році пройш ов н а в ч а л ь н і збори при Чугуївському військовому гарнізоні. Звання лейтенанта присвоєно наказом Міністра оборони СРСР за № 198 від ЗО листопада 1970 року; старший лейтенант — наказом Командуючого Київським військовим округом за 46 в ід 10 ч е р в н я 1 9 7 5 р о к у ; к а п і т а н — н а к а з о м Командуючого Київським військовим окр^том за 21 від 5 травня 1987 року. Д в а рази о б и р ав с я д е п у т а т о м Ш е в ч е н к ів с ь к о ї сели щ н о ї р а д и , ш іс т ь с к л и к а н ь був д е п у т а т о м Ш е в ч е н к ів с ь к о ї районної р ад и . О бирався головою районного комітету профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ на громадських засадах, членом колегії обласного управління освіти, два рази обирався до складу Ради УКООП спілки України. Був делегатом V з ’їзду учителів України. Має звання: «Старший учитель» (1977 р.) і «Учите.іь методист» (1991 р) Нагороди: Орден «Знак Пошани»; медалі 4; «20 лет Победы в Великой Отечественной войне», «За доблестный труд, в ознаменование 100-летия со дня рождения В. И. Ленина», «Ветеран труда». Знак Президента України «10 років незалежності України»; Грамота Президії Верховної Ради України; знак «Отличник просвещения СССР*, знак

«Відмінник освіти України»; знак «Відмінник народної о с в іт и У Р С Р » ; П о ч е т н а я Г р а м о та М и н и с т е р с т в а П р о с в е щ е н и я СССР и ЦК профсоюза р а б о тн и ко в просвещения, высшей школы и научньых учреждений; Д ві Почесні Грамоти Міністерства освіти У країн и та У країн сько го республіканського ком ітету профспілки п р ац івн и ків освіти, вищої школи і научних установ; нагороди Української Православної Церкви (Московського Патріархату) і Грамоти. Був одружений. Дружина Тарасенко (Литвиненко) Н а д ія Григорівна, 1946 року н ар одж ен н я, учительметодист української мови і літератури Шевченківської гімназії, померла 17 березня 2008 року. Д о чка З у б ар е ва Н а т а л ія Б о р и сів н а, 1 9 70 р о ку народження, вчителька англійської мови спеціалізованої школи № 11 з поглибленим вивченням англійської мови м. Х а р к ів ; зят ь Зубарев Ігор Юрійович, 1965 року народження, нотаріус Харківського міського нотаріального округу; внук Андрій, 1993 року народження; вн учка Дарина, 2003 року народження. П рож иває у сели щ і м ісь ко го ти п у Ш евченкове Харківської області. Андрух М икола Петрович — старший лейтенант м іліц ії. Народився 14 грудня 1938 року в с. Хвощова Тростя­ нецького району Сумської області в родині колгоспників. Б атько А н д р у х Петро Ю химович 1 9 05 р о ку народження. Мати А н д р у х К атер и н а С и соївн а 1895 р о ку народження. В 1946 році поступив до Хвощанської початкової школи, я к у закінчив в 1949 році. В 1952 році закінчив Грузчанську семирічну школу і поступив до Білчлнської 112

середньої школи ім. М. Горького. Закінчив ш ко лу в 19^* році. В тому ж році був призваний до лав Р а д я н с ь к о ї армії. Навчався в школі автомехан іків в ч 06784. П ісля з а к ін ч е н н я ш к о л и с л у ж и в а в т о м е х а н і к о м в в .'ч 5 3 8 5 8 .Через рік призначений старш им а з т о м е х а ж ік о к в тій ж е в/ч. Звільнився в запас в червні 1960 р о ку. До ллэтого 1961р п рац ю вав на П ів н е н к о в с ь к о м у ц у к р о в о м у комбінаті в м. Тростянці С ум сько ї області. З березня 1961 р о к у по л и с т о п а д то го ж р о к у п р а ц ю в а в в Тростянецькій РМКБО. З 9 ли сто п аду 1961 р о ку і до ви х о д у на пенсію працював в органах МВС в м. Х а р к о в і. В 1968 ропі закін ч и в Х а р к івс ь ки й автодорожній інстн-п’т , заочне відділення диплом, Ш № 221664. З 10 ли стопаду 1961 ро ку по 21 чер вн я 1966 — міліціонер З розряду в дивізіоні РУД Управл іння мі-тиш м. Харкова. З 21 ч е р в н я 1 9 6 6 по 7 л и п н я 1 9 6 9 р о к у державтоінспектор в тому ж дивізіоні. З липня 1969 р<жу по 1 січня 1971 — ін сп ектор дорожнього н а г л я д у в окремому дивізіоні дорожнього наглядл- УВС Харківського міськвиконкому. До 18 січня 1971 — інспектор — черговий відділ у в н у т р іш н іх сп рав Д з е р ж и н с ь к о г о р а й в и к о н к о м у ж, Харкова.

3 18 січня 1971 року інспектор дорожнього н агл яду, д з 25 серпня 1971 року по 12 грудня 1983 року с т а р с п й ін сп ек то р дор ож н ього н а г л я д у окре.мого д и в із іо н у д о р о ж н ь о го н а г л я д у м і л і ц і ї УВС Х а р к із с ь ;ч ^ міськвиконкому. З 12 г р у д н я 1983 і по 18 т р а в н я 198 7 р о ку — ін с п е к т о р д о р о ж н ь о -п а т р у л ь н о ї с л у ж с и о к р е м о ;.' ди візіо н у дорож ньо-патрульно ї слу.жон УВС Х ар кш сько і'о м іс ь к в и к о н к о м у .

18 травня 1987 року звільнений з мі,ііції, маючи стаж бі-тьше 25 років. Воїнські звання були присвоєні; Молодший с е р ж а н т м іл іц ії — н а к а з № 52о/с Управління мілітгії м. Харкова 12.05.1962 року; сержант м^тіції — наказ № 68 о/с УМ м. Харкова 04.05.1965 року. Молодший лейтенант міліції — наказ МОГП СРСР № 202 від 17.04.1968 року. Лейтенант міліпії — наказ УВС Харківської області № 204 від 5.11.1971 року — старший лейтенант мілідіїнаказ УВС Харківського облвиконкому 142 від 12 липня 1975 року. За сумлінну службу громгіді нагороджений медалями: «50 років Радянської міліції», «За бездоганну службу III, II та І ступенів».

23 березня 1976 року Андрух Микола Петрович нагороджений Грамотою УВС Х арківського м іс ь к ­ виконкому за проявлену ін іц іат и ву , ум іл і дії при затриманні злочинця. 24 жовтня 1980 року йому об’явлена подяка за рішучі і смілі дії при затримці угонщика: 27 квітня 1981 року йому вручили Грамоту УВС Харківсь­ кого ;ліськвиконкому за виявлену оперативність і високу професійну майстерність під час розшуку автомобіля, який зник з місця аварії: 17 листопаду 1981 року Андруху М. П. об’явлена подяка за розкриття злочину по «гарячорлу» сліду; 29 грудня 1985 року він оджержав 100% зарплати за високу пильність, ініціативу, і оперативну майстерність при затримці небезпечних злочинців. Були в Миколи Петровича і інші заохочення. Андрух Микола Петрович був одружений. Дружина Андрух (дівоче прізвище Комлик) Дарія Овсіївна, 1938 року народження. Син Андрух Сергій Миколайович 1971 року народження. Родина проживає в м. Харкові.

114

Водолажський (Заплюйсвічка) Віталій Петрович — старший лейтенант-інженер. Народився 5 липня 1940 року в місті Богодухові Х а р к івс ь ко ї області в родині службовців. Бать­ ко Заплюйсвічка Петро Васильович мав глибокі корені серед поселян військової слободи Б ілка, мати Заплюйсвічка Анна Анлрійовна серед таких же поселян слободи Боромля, О хтирського п о в іту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумської області.) В 1961 році З ап л ю й св іч ка Віталій Петрович закінчив Хар­ ківський технікум промислового транспорту. Після закінчення технікуму служив в Сталінграді, в Качинському авіаційному училищі. Після демобілізації в 1964 році вступив, а в 1969 році закінчив Харківський авіацій­ ний інститут. З 1969 до .1974 року працював на заводі ім. Дзержинського в м. Харкові старшим інженеромтехнологом. Одружився з Водолажською Лідією. При одр>ткенш прийняв прізвище Водолажський. З 1974 по 1979 рік Водолажський Віталій Петрович працював у Київському райкомі компартії України м. Харкова на посаді інструктора і заступником завід>точого промислового відділу. В 1979 році Водолажського В. П. призначили застутзником директора з навчальної роботи Харківського авто­ транспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе. В 1991 році рішенням трудового колективу обраний днректоро.м того ж технікуму, на цій посаді працює і в 2009 році. Водолажський В. П. кандидат технічних наук, доцент, академічний радник Інженерної академії. Має 12 на\кових статей та 2 винаходи. Виконує громадську ро6от\- — член обкому профспілки працівників автотранспортл- та 115

боротьбу людини за волю, за у тв ер д ^ еяй я с !» « і к у л і Г ^ « і особистості, кличе на борсльбу проти загарбни.чіз аоропв

^ І

А»

м. Х а р к ів . Ж о в т е н ь З 004 р. В. Г у р н а к і В. В о д о л а ж с ь к и й в д и р ек т ор ськ ом у к а б ін е т і Х а р к і в с ь к о г о а в т о т р а н с п о р т н о г о т е х н ік у м у

шляхового господарства. За плідну роботу нагороджувався грамотами та відзнаками Міністерства освіти. На протязі свого ж иття захоплювався поезією, прозою. Вірші пише зі ш кільних років. Перший роман в прозі «Почему наше село наливается Белка» автор видав російською мовою в 1 9 9 9 р. В 2 0 0 2 році цей ж е ро м ан зі з м ін а м и і доповненнями Водолажський В. П. видав українською мовою. Роман розвиває легенду про становлення слободи Ь і л к а О х т и р с ь к о г о С л о б ід с ь к о г о к о з а ч о г о п о л к у Слобідсько-Українській (Харківській) губернії. На основі ле/енд, я к і ходять 1 понині в напіому солі, на основі досліджень кри«знииців вчителів Ііілчанської школи ти мешкинціи сели, ии'гор ро;и(;р'Пі* художній пир про

України. Віталій Петрович видав к і л ь к а поетичняж у б і р о к Найбільше відомі з них «Хлібне поле. «Люстра «Вино н ад ії* , «К віти з перлами, їх ш укаю * . Водо­ лаж ський В. П. почесний член Харківсько^ ->бллсво; організації Націоальної спілки письменник.а Украівгн Одружений. Від др>тої дружини Болола:-ксь.чо! мили має нині вже дорослу дочку Моріку Вгло.тажгккжй В. П. а к т и в н и й с п о р тсм ен . К р у г ного с п о р т я в я я х захоплень: баскетбол, во л е й ^ л , альпінізм, Він відвідав бьіьше десяти країн сзіГ>. іЯ -о о «у бушял на батьківщині своїх дідів в Б о ц і і Борсмлі. аїлзілуе ш к о л у і р ід н у д о м і в к у в Б о г о л у х ів с ь к о м у р а а о а * Харківської області. Військове звання лейтенант-інженер присвоено ялжл зом № 265 МО СРСР з гр у д н я 1971 р о ку: : т а ? - н а лейтенант-інженер наказом >£ 44 ККБО з.,: 25 червнд 1982 року. Сироватський Петро Іванович — прапорщ ик Народився 1948 року в с. Х вси о ва Трост.чні?и.>л-,■ району Сумської області в селянській родкш. В 1963 році закінчив 8 класів Білчаискко: ~* В 1967 році з а к ін ч и в Млловнсторо::оь.чий гвх а..ч . >* с іл ь сь к о го го сп о д ар ства В т^'мy ж році а р іи » ^ » ^ н Радянську .-Чр.мію. слу.ччнв в м Томськ чЧ;і.'ч:ьіч>іа прапорщ иків в м Л н п ец ь к у С.їуж оу :г,'о д. » •. <»* а і островах Франца ЙіН'иф<\ В >0 \ А службі и м Кривиіі Р\г В » з гллан. Ьуи одручхсний. ічі:іима г»"'ча .ч ^ х » . кий 11 1 помор н 1.ЧНЧ> І'

Сироватський

Л еон ід Іванович — прапорщик.

Народився 1953 року в с. Хвощова, Тростянецького району Сумської області в селянській родині. З а к ін ч и в 11 к л а с ів Б іл к ів с ь к о ї СШ в 1971 році. Н авчався в Сумському ПТУ. В 1972 році призваний в Р а д ян с ь к у Армію. Служив в Узбекистані. Закінчив школу прапорщиків в м. Липецьку. Продовжив службу на Новій Землі. Після 1991 року переведений в Дніпропетровськ. В 1998 році вийшов в запас. Одружений. Має двох дітей.

Т ет ян а А м ^ ш ч еч к ^

Д У МА ПРО КО.ІАКА Б ІЛ К У В селі Білці під горою бандура заграє. Н езнайомий перехожий дум у заспіває. Про часи минулі славні, п р о козацьку ао.тю. Січ далеку Запорізьку, героїчну долю. Як степами гнали турок від краю до краю. За ту волю, я к вмира-ти, що дорожча р а ю . Та про те, я к ляхів б и л и , я к пили горьтку. Як Султану лист писа-іи й про козака Бьтку. В славнім війську Дорошенка то козах б>'в з о л я м я . Сильний, мужній і сміливий ще й врод.іивнй, статяй л. Та не мав де прихилити голови в цім світа. Мав коня лиш вороного, степ в веснянім одіті. Тож за ці степи квіт>'чі, за поля, за волю. Йшов козак той у походи, за Вкраїни долю. Обійшов степи далекі, побував у горах. Захищав він землю рідну й на морських простерлі. Раз поразки завдали у поході .тяхам. Поверталися додому Сагайдачним шляхом. Ідуть, дивляться вкруги: все луги зелені. Буєраки, дві ріки, степи золочені. Під горою столи в ніч, щоб перепочити. Білка взявся на вогні там куліш варіїтв. Та й надумав в цих кр^гях хату збудувати. Під горою у лугах й землю обробляти. Тож отаману про це сказ^ів кошовому. Коли вранці вирушіїли коа^іки додо.му. А отаман відповів: «Роон вже. нк знасш. Та про волю. Січ козацьку нам ятати Поскакали вдалеч коні. Білка Роап^ющашя з козаками, усліл їм вк.іонмксл Іільки мути було довгч> ще ПОПІЛ Ик луиан псе спів кічіачий м^ч'м

Час минав, оті луги вже і не впізнати, А на горі там млини, під горою хати. Ті степи полями стали, жито колоситься. До села широкий шлях від возів пилиться. То козаки-поселенці нові прибувають, Та товариша старого Білку всі вітають. А життя кипить, вирує на тих землях вільних. Стільки люду оселилось тут козаків вільних. Та недовго тії волі видіти судилось. Час настав такий, коли все життя змінилось. Як цариця Катерина знищила козацтво, То не стало волі більше, натомість кріпацтво. Засмутився тоді Білка, все тужив по волі. Та й не зміг служити в пана на чужому полі. І подався в ліс Нескучний, покинув родину, І дітей своїх, і жінку в ту лиху годину, в хащах лісу, у печері, він і оселився. Як розбійничати став, то вже й не спинився. Грабував панів заможних, роздавав все бідним. І у тому почував себе, наче вільним, І зловити не могли розбійників в лісі. Вже в народі почали співать про них пісні, Бо один заступник був — Білка у народу, Тож звучали пісні, думи про волю, свободу. Ну, а згодом в його честь і село назвали, І Щоб нащадки у віках Білку пам 'ятали. Щоб згадали про козаків, дух степів, а волю, Щоб цінили понад все і козацьку долю. ; А коли садки цвітуть рясно над лугами. Пісню чутно знов і знов темними ночами. То немов бандура грає в Білці під горою. Вдалеч козаки ідуть яром долиною.

120

Література, установи, документи 1. Бантиш-Каменський Д. Н. «История Малой России» К. «Час» 1993 р.

2. В’юник А. О. «БЬтка Слобода». Б Л К. 2002 р.

3. Еліта Слобідської України. Списки Козацької старшини. X. 2008 р.

4. Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г. X. 2008 р.

5. «Ревизские сказки войсковых обывателей сл. Белка. Конец ХУНТ в.» X. 2007 г.

6. Илляшевич Л. В. «Краткий очерк истории ГСарьковского дворянства» X. 2006.

7. Коробейник О. В., Яценко Л. Л. «Білчанськ: офіцери», кн. I, 2008 р.

8. Волис В. «Очерк истории Ахтырского слоболского козачьего полка» X. 2007.

9. ДАХО ф. 40 опис 110, стр. 2.

10. Музей героїчної оборони та ви зволен ня Севастополя. Архів Нахімова П. С.

12. Герои Советского Союза. ТІ М. 1975 г.

13. ДАСО — архіви Охтирського повіту і слобода Білка.

14. Особисті архіви Толочко О. І.. Сміян І. С.. Дул ки В. П., Дудки Р. П., Антосюк А. А.. Манжели Б. С . Захарової П. А., Сосєдко І. В., Тарасенка Б. І., Жабко О. І., Калашніка М. І., Герасименко Л. В.. Лисенка В. М.

15. Архів Сумського віддкіення Південної залізяжщ 16. Архіви МВС Луганської. Харківської. областей.

17. Лист Високопільського сільського голови. Харківської обл..

121

I

Наукове видання

Зміст Ст р.

1. Вступ................................................................................ ............................ З

2. Офіцери Білчанської сотні та Охтирського Слобідського козачого полку............................................................................... 4 3. Офіцери російської армії до революції 1917 р...................... ..13 4. Рід козаків і офіцерів Нахімових............................................. .. 1 4 5. Учасники боротьби за владу рад...............................................19 6. Воїни Великої Вітчизняної війни..............................................22 7. Визволителі..................................................................................... 62 8. Офіцери післявоєнного періоду....................................................85 9. Література, установи, документи............................................. .. 121

К оробейник О лексій В аси ль о ви ч Я ценко Л ід ія Л е о н ід ів н а К о в а ль Л ід ія М и к о л а їв н а

«Білчанські офіцери — нащадки козацької слави* Редактор

Коробейняк О. В.

Коректор

Бездітько А . О.

Комп’ютерна верстка

Крчтгчал Т. І. Логвиненко Н. О.

Текст віддруковано з оригіналу поданого азтором.

Підписано до др уку 2 0 .0 8 .2 0 0 9 р. Формат 6 0 х 90'/ і5- Папір офсетний. Друк офсетная. Гарніт\-ра School Book Умови.-друк. арк. 7,2. Обл. вид. арк. 4 ,6 9 Тираж 2 00 . Вид. № 20. Зам. .V 2 93 7 . Ціна договірна.

Тростянецка районна друкарня.

42600, Сумска обл., м. Тростянець. вул. Горького, 32. т. 8(05458) 5 -17 -0 9 . 5 -18 -7 0 Свідоцтво про внесення в Державный Реестр України Серія ДК .V 3 1 8

,л.■Xі

ж Î Щ

т: Ш

Ш'*

■'S.V

й

' '

Ї

.t^''-J