Page 1

№3 (13) Березень 2014

Казав чоловік: мені не бачити сонця, І дітей зустріну лиш біля могили. У тілі моєму – свинець і стронцій¸ Але смерть мене не зупинила. Його питали: якого чорта?! Чому тобі не сиділось вдома? Ти ж ніби людина другого сорту, Тебе ж роками борола втома? А він на це: страх пече і душить, І від безсилля мене все боліло. Крім зброї, у нас є мрії і душі. Людина складається не тільки з тіла. Режим стріляє в потилиці й спини, Убивають людейф мисливські гвинтівки. А все, що ми можем – палити шини. Україна бере початок з бруківки. Цвітуть на Майдані смерті тюльпани, Тріпочуть на вітрі криваві знамена, Вогонь облизує трупи і рани. Україна бере початок із мене. І знов питали: як снайпер поцілив, Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій? Він відповідав: Я приїхав із Сміли. В мене серце світиться від любові. Я не був героєм і хотів лише жити, Але пульс зупинився від пострілу ката. Навіть мертвим я не покину битву, Я й з неба вам буду допомагати. Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться, Не може тривати вічно облога! Нас не зупинить жодна міліція, Єдиний наш вихід – це перемога! Андрій Любка (20.02.14)


ELSA Uzhhorod

Не можна втрачати надію. Так багато всього сталось за останні місці в Україні. Усе відбувалось стрімко і абсолютно несподівано. Події, які зараз розгортаються за нашими вікнами увійдуть у підручники історії. Але для нас це більше ніж історія. Ми живемо в цей час, переживаємо усі ці негаразди. Для нас загиблі – це не просто цифра. Це імена і обличчя. Це душі і серця. Це герої. Темні хмари знову зависли над Україною. Здається, що гірше уже й не може бути. Але потрібно шукати тріщини. Саме через них в темряву потрапляє світло. Не дивлячись ні на що, не можна втрачати надію. І потрібно знаходити її усюди. Потрібно сподіватись на краще і вірити в те, що навіть в найчорнішу ніч можна знайти світло. А тільки один промінчик світла здатен розігнати темряву. Не варто забувати, що наступив березень. Як-не-як, але зовсім скоро настане Міжнародний жіночий день. Тому, любі жінки, уся чоловіча частина ELSA Ужгороду вітає вас з цим святом. Бажаємо вам безмежного щастя і добробуту. Нехай Феміда ніколи не буде сліпою до ваших проблем і хай вона ставиться до вас трішки поблажливіше, жіноча солідарність, все-таки. Ніколи не втрачайте надії і не забувайте, що ми вас дуже цінуємо, хоча, можливо, й не показуємо цього у всі інші 364 дні року. Головний редактор: Вітаємо! ВІКТОР Грігаш У цьому номері ви прочитаєте про:  Правовий режим воєнного стану (ст.5);  Стокгольмський синдром (ст. 6);  Сепарацію у сімейному праві (ст.7);  Передумови вчинення злочинів жінками (ст.8-9);  Першу американську Феміду (ст.10-11);  Гральний бізнес в Україні (ст12-13.);  Та інші цікаві речі.

Будьте законослухняні AND BE ALWAYS IN “Order”!

Стр. 2


№3 (13)

Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! (Т.Шевченко , «Кавказ») Шановні громадяни! Сьогодні Україна переживає надскладні часи. На фоні подій, що відбуваються у нашій державі, доля майбутнього України та доля багатьох людей залежить від свідомості окремих громадян та їх об’єднань. ELSA Ужгород не може стояти осторонь, коли порушуються права людини та громадянина, відбувається посягання на державну цілісність, недоторканість та суверенітет. ELSA Ужгород хоче висловити співчуття сім’ям загиблих героїв, які віддали своє життя під час сутичок на Майдані Незалежності чи в інших містах. Їхній життєвий шлях був пов'язаний з бажанням розбудувати демократичний лад в нашій країні. Українці можуть пишатися мужністю, відвагою та високим рівнем національної свідомості своїх співвітчизників. Гідним прикладом є герої «Небесної сотні Майдану», які поклали своє життя за світле та оновлене майбутнє нашої країни. Велика пошана батькам, які виховали гідних синів – героїв своєї Батьківщини. Хочемо висловити сердечну подяку тим героям, які не задумуючись, жертвували своїм життям та здоров’ям, йдучи під кулі та приймали активну участь у протистояннях на Майдані. Велика пошана медикам, координаторам, волонтерам, журналістам, всім свідомим та небайдужим громадянам до долі України. Героїзм, відвага та мужність наших співвітчизників викликало велику пошану в міжнародній спільноті. Громадяни нашої держави можуть з гідністю сказати: «Я – українець!». Вічна пам'ять та слава героям України!

ELSA Ужгород

Стр. 3


ELSA Uzhhorod

Фотоконкурс «Твої права через об’єктив» Кожній людині гарантована низка прав, які передбачені Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини та іншими нормативно-правовими актами. Тому ELSA Ужгород вирішила організувати захід, де кожен бажаючий зможе зобразити передбачені права через об’єктив свого фотоапарату. Захід проходитиме на базі Ужгородської міської ради у період з 18 по 25 березня 2014 року.

Всеукраїнський семінар з медіа права. Захист прав журналістів в контексті забезпечення права на свободу слова. На сьогодні проблема захисту прав журналіста стає все більш актуальною, особливо в контексті минулих подій в Україні. Порушення прав журналістів є непоодиноким явищем, а тому вимагає підвищеної уваги практикуючих юристів та науковців з метою підвищення якості надання ефективної правової допомоги потерпілим та інформування населення про найбільш дієві способи захисту у відповідній ситуації. Дата проведення – 28-29 березня 2014р. Місце проведення - ЛНУ імені Івана Франка, 14 Січових Стрільців вул., Львів Дедлайн подачі заявок: 23 березня 2014р. За додатковою інформацією звертайтеся: president.elsalviv@gmail.com

Стр. 4


№3 (13)

Правовий режим воєнного стану, або законне обмеження прав громадян. Історія показує, що завжди потрібно сподіватись на краще, але готуватись до гіршого. Саме через це в законодавстві майже кожної держави, в тому числі і України, є акти, які встановлюють спеціальні правові режими в державі у разі виникнення особливих надзвичайних обставин. Ми не можемо знати, чого очікувати від майбутнього: стихійного лиха, катастрофи, війни. Усе це може раптово наступити. І в таких випадках ми повинні бути готові до введення особливих правових режимів на території України. Надзвичайні режими – це спеціальні правові режими життєдіяльності населення, здійснення господарської діяльності та функціонування органів влади на території, де виникла надзвичайна ситуація. Головним у їх змісті є те, що вони суттєво змінюють правовий статус суб'єктів цієї території, у деяких випадках – систему органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, встановлюють заходи, які застосовуються для врегулювання ситуації. Законодавство України передбачає три основні різновиди надзвичайних режимів: 1) надзвичайний стан; 2) надзвичайна екологічна ситуація; 3) воєнний стан. Правовий режим воєнного стану в Україні регулюється Законом України “Про правовий режим воєнного стану”. Відповідно до ст. 1 цього закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози наСтр. 5

паду, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Воєнний стан може бути введений як на всій території України, так і на окремих її територіях указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України. Під час режиму воєнного стану деякі права громадян можуть обмежуватись. Так, наприклад, на території де введений правовий режим може бути встановле-

на комендантська година. Також працездатні громадяни залучаються до трудової повинності. Тобто населення, яке не залучене до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення залучаються до обов'язкового виконання робіт, що мають оборонний характер, а також з метою ліквідації надзвичайних ситуацій. Можна сказати, що під час воєнного стану усе майно в державі стає державною власністю. За необхідності держава може вилучати майно підприємств, установ і організацій. На території може бути запроваджений обов'язковий обшук громадян, обмеження їх пересування, в'їзду і виїзду. Встановлюється військовоквартирна повинність юридичних і фізичних осіб. Законом передбачено ще ряд заходів, які хоч і обмежують права громадян, але сприяють нормалізації ситуації у країні, тому такі обмеження безумовно є необхідними. Автор: ВІКТОР Грігаш


ELSA Uzhhorod

Стокгольмський синдром, або чи можливо закохатись у свого викрадача. Вам ніколи не було цікаво, який зв'язок виникає між терористами і заручниками, викрадачами і їхніми жертвами? У це важко віриться, але вони можуть і не ненавидіти один одного. Заручники можуть відчувати і теплі почуття до своїх викрадачів. Стокгольмський синдром психологічний феномен, який виражається в тому, що жертва спочатку відчуває до агресора страх і антипатію, згодом переймається до нього симпатією. Наприклад, заручники з часом починають співчувати своїм загарбникам і добровільно прагнуть їм сприяти, навіть перешкоджаючи операції з їх звільнення. Також між колишніми заручниками і загарбниками можуть зберігатися тривалі дружні стосунки. Авторство терміна «стокгольмський синдром» приписують криміналісту Нільсу Беєроту, який ввів його під час аналізу ситуації, що виникла в Стокгольмі під час захоплення заручників у серпні 1973 року. Механізм психологічного захисту, що лежить в основі стокгольмського синдрому, був вперше описаний Ганною Фрейд в 1936 році, коли і отримав назву «ідентифікація з агресором». Стокгольмський синдром може отримати розвиток при: - політичних і кримінальних терактах (захоплення заручників ); - військових каральних операціях (наприклад, при взятті військовополонених); - позбавленні волі в концентраційних таборах і в'язницях; - відправленні судових процедур; - розвитку авторитарних міСтр. 6

жособистісних відносин всередині політичних груп і релігійних сект; - реалізації деяких національних обрядів ( наприклад при викраденні нареченої); - викраденні людей з метою звернення в рабство, шантажу або отримання викупу. Механізм синдрому полягає в тому, що довгий час проведений жертвою зі злочинцем призводить до того, що вони зближуються під час невимушеного спілкування «по душах», встановлюють теплий контакт, краще пізнають один одного і у них може виникнути симпатія і дружні почуття. Бранець дізнається точку зору загарбника, його проблеми, сподівання і прагнення, «справедливі» образи на владу. Жертва починає з розумінням ставитися до дій злочинця і може думати, що його позиція – вірна. У підсумку жертва знаходить виправдання поведінки злочинця і може пробачити йому навіть те, що він піддавав її життя небезпеці. Найчастіше бранці починають добровільно сприяти загарбникам. Також жертва може противитися спробам звільнення, тому що розуміє, що при цьому збільшується ймовірність заробити кулю якщо не від загарбника, то від визволителів. Тому жертва, відчуваючи себе в одній упряжці зі злочинцем, починає діяти з

ним, як спільник. Ці поведінкові ознаки проявляються у разі захоплення заручників терористами за умови, що злочинці після захоплення тільки шантажують владу, а з полоненими обходяться коректно. Якщо ж бранців тероризують, б'ють і катують , то у них виникає страх і ненависть до мучителя. Якщо ніякої шкоди жертві не завдавати, деякі люди, будучи менш схильні до синдрому в процесі адаптації до даної ситуації і відчувши потенційну нездатність загарбників заподіяти їм шкоду, починають їх провокувати. Після звільнення заручники можуть активно підтримувати ідеї загарбників, клопотати про пом'якшення вироку, відвідувати їх у місцях ув'язнення. Автор: МАР'ЯНА Лозан


№3 (13)

Сепарація: перший крок на шляху до розлучення чи можливість зберегти сім’ю? Не варто бачити у всьому тільки чорне і біле. Це стосується і шлюбів, які, здається, уже не мають надії на майбутнє. Надія і можливість зберегти сім'ю завжди є. Сепарація («відлучення від стола і ложа») є певним випробуванням, перед тим як наважитись розлучитися остаточно та розірвати шлюб. Стаття 119 Сімейного кодексу України зазначає, що за заявою подружжя або за позовом одного з них суд може ухвалити рішення про встановлення режиму окремого проживання, якщо дружина і чоловік не можуть чи не бажають проживати спільно. Режим окремого проживання припиняють у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя. Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України та не порушує прав подружжя. Інститут сепарації є юридичним закріпленням одного з проявів права кожного з подружжя на особисту свободу. Такий режим відомий під назвою «сепарація» системам права багатьох країн Європи, наприклад: Франції, Швейцарії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Польщі. Застосовується він також у деяких країнах Південної Америки та окремих штатах США. Зарубіжна судова практика застосовує інститут сепарації за наявності таких обставин, як хвороба одного із подружжя (наприклад, психічна, коли перебування з такою особою є небезпечним, або у випадку безпліддя), відмова одного із подСтр. 7

ружжя від співжиття, алкоголізм, наркоманія дружини або чоловіка, велика різниця між ними у віці та зумовлені цим розбіжності у поглядах, належність одного із подружжя до різних сект чи субкультур, інших підстав, що призвели до розладу відносин між подружжям. Інститут сепарації визнається і канонічним правом. Запозичення цього інституту обумовило застосування для тлумачення у судовій практиці зазначеного розладу таких підстав, окреслених церквою, як чужолозтво (зрада одного з подружжя); реальна загроза життю та здоров’ю одного із подружжя (бійки, знущання, інші ситуації) тощо. Згідно з українським законодавством, інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер, і рішення про розірвання шлюбу суд ухвалює, якщо його подальше збереження суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, а підставою для окремого проживання є неможливість чи небажання дружини або чоловіка мешкати спільно. Сімейний кодекс України врегульовує можливі правові наслідки фактичної сепарації. Так, у статті 120 зазначено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя згідно з кодексом, що їх дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, зафіксованих у шлюбному

договорі. Встановлення режиму окремого проживання передбачає, що майно, набуте дружиною та чоловіком на момент перебування в сепарації, не вважають набутим у шлюбі; дитину, народжену дружиною після десяти місяців із моменту встановлення сепарації, не вважають дитиною її законного чоловіка. Крім того, дружина або чоловік можуть усиновити дитину без згоди другого з подружжя. Проте режим окремого проживання юридично не припиняє шлюбу, а отже, не дає права на реєстрацію шлюбу з іншою особою. А також не скасовує права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте до його встановлення. Сенс інституту окремого проживання полягає в нівелюванні дії двох презумпцій: спільної сумісної власності на майно, придбане в шлюбі, та батьківства. Тому майно, набуте чоловіком чи дружиною після встановлення сепарації, розглядають як особисту власність кожного. Автор: ВАДИМ Пішта


ELSA Uzhhorod

Передумови вчинення злочинів жінками, як результат насильства в сім'ї. Нажаль, у сучасному світі процвітає насильство. Ігнорувати цей факт не можливо. Багато людей звикли вирішувати свої суперечки на гарячу голову і гарячими руками. І це не може залишитись без наслідків. І іноді в кінці-кінців потерпілими стають самі насильники, а не їх жертви. Насилля набуло широкого розповсюдження у різносторонніх сферах життєдіяльності. Останніми роками в Україні досить активно почали вивчати проблеми насильства в сім’ї. Зазвичай звертають увагу, на такі чинники, як соціальнопсихологічні аспекти проблеми насильства, вплив насильства на особистий розвиток людини, розробляють рекомендації, які б могли запобігти насильству в сім’ї та допомогти жертвам насильства. Серед насильницьких посягань дедалі більше вбивств, зґвалтувань, нанесення тілесних ушкоджень різного роду тяжкості. Можна впевнено стверджувати, що з кожним роком наслідки стають дедалі фатальнішими. У відповідності до Конституції України та Загальної декларації прав людини – «людина, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Кількість випадків насильства щодо жінок в сім’ї з кожним роком збільшується. За даними досліджень, майже в кожній четвертій сім’ї присутні ознаки насильства. Однак дані офіційної статистики не можна вважати абсолютно точними, оскільки фіксуються переважно ті випадки, в яких мало місце звернення до відповідних органів. Це зумовлюється переважно тим, що наСтр. 8

сильство в сім’ї досить яскраво характеризує така ознака як латентність. У відповідності до ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї» «Насильство в сім’ї» – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо дані дії порушують конституційні права та свободи члена сім’ї, як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю. З даного визначення буде доцільним звернути увагу на те, що насильство в сім’ї має 4 форми прояву: - фізичне насильство – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому тілесних ушкоджень, побоїв, що призводить або може призвести до смерті потерпілого, порушення фізичного чи психічного здоров’я тощо. - сексуальне насильство – незаконне посягання на статеву свободу одного члена сім’ї по відношенню до іншого. Це можуть бути і неправомірні дії по відношенню до неповнолітньої

особи. - психологічне насильство – влив на психіку одного з членів сім’ї шляхом погроз, образ, переслідувань, залякувань тощо, яким вчиняється емоційна нестійкість та невпевненість, нездатність захистити себе, та насильство, яким завдається психічна шкода здоров’ю потерпілої особи - економічне насильство – умисне позбавлення потерпілої особи одягу, майна чи коштів, їжі, житла і ін., на які особа, яку позбавляють цих речей, має законне право, та позбавлення яких може призвести до смерті, до фізичного чи психічного розладу здоров’я. У зв’язку із видозмінами сім’ї на протязі останніх років, змінюється і ступінь тяжкості спричинення насильства одного з членів сім’ї іншому. При цьому роль відіграють особливості релігійних систем, культурні та інші особливості, закони, принципи моралі, тощо.


№3 (13)

Обставини в результаті яких жінки вчиняють злочини насильницького спрямування, причини та умови, які стали поштовхом до цього, спосіб, знаряддя вчинення злочину, мотиви, цілі, взаємовідносини винного з потерпілим зазвичай характеризують певні особливості. Життєва ситуація, що складається має особливе значення для визначення ступеня небезпечності вчиненого злочину. Вияв злочинності зазвичай проявляється в побутових причинах, таких як пияцтво, загострення конфліктних ситуацій, що призводить до виявів жорстокості (за статистикою 90% жінок вчинили злочини саме у стані алкогольного сп’яніння). Статистичні дані свідчать, що найчастіше потерпілими від насильства в сім’ї виявляються дружина (співмешканка) (48,1%), діти (15,6%), батьки винного (14,2%). В свою чергу, при високому ступені віктимності жінок простежується спалах підвищення віктимності чоловіків при вчиненні насильницьких сімейних злочинів. Якщо звернути увагу на статистику, то можна дійти висновку, що найчастіше жертвами вбивств у сім’ї стають чоло-

Стр. 9

віки (64,7%). Вчиненню вбивств жінками передують екстремальні, гостро травматичні чи стресові конфліктні ситуації, за яких погроза цінностям злочинців виникає зненацька, раптово і має виражений характер. Дані ситуації, в переважній більшості, носять тривалу психотравмуючу дію і супроводжуються станом сильного душевного хвилювання жінки. Джерелом виникнення відповідних ситуацій, є члени сім’ї чоловічої статі (чоловіки, сини, батьки тощо), в діях яких відображається груба провокація насильства, яка може бути виражена шляхом застосування фізичної сили, погрози, образи, насильства та ін. При вчиненні жінкою злочину, якому передувало насильство, досить чітко простежуються психофізіологічні особливості. Жінкам притаманний таємний спосіб вчинення насильницьких злочинів, в ту чергу, коли для чоловіків притаманним є переважно відкритий спосіб. Яскравим прикладом може слугувати те, що чоловік застосовував насильство стосовно жінки, систематично принижував її, грубо ображав і т.д. А коли чоловік засинає, то жінка вчиняє злочин, під приводом власної образи та ненависті, застосовуючи побутові чи випадкові предмети. Особливістю, коли суб’єктом вбивства виступає жінка, є те, що

їх спонукання дуже часто переплітаються з емоційним станом невдоволення, тривоги чи іншими емоціями. Жінки, що скоїли вбивство чоловіка, зазвичай відчувають по відношенню до нього презирство, відразу, ненависть. Якщо говорити про мету та мотив, за статистикою, під час судового розгляду справи, 22,5% жінок стверджували, що мали на меті вбити чоловіка і слідували досягненню відповідної мети. В свою чергу, 28,5 % не мали на меті умисного позбавлення життя потерпілого, але свідомо допускали подібного результату. І тільки 6,5% жінок заявили, що попередньо обмірковували деталі вбивства і готувалися до скоєння злочину. Мотиви ж переважно знаходять своє відображення у побутових причинах: вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, утвердження лідерства у сім’ї тощо. Отож, висока імпульсивність жінок фактично може послугувати фактором визначення специфіки агресивності суспільно небезпечної поведінки жінок. Автор: НІКА Гецко


ELSA Uzhhorod

Діти потребують уваги! Згідно з дослідженнями, які проводились у різних країнах світу (США, Австралія, Японія, Німеччина), часом батьки забувають про свою роль у житті дитини, нехтуючи найголовнішим – увагою та спілкуванням. Відсоткове відношення часу, який приділяється дитині різниться залежно від місцевості, але загалом коливається від 20-50 хвилин спілкування на день для матерів, та 10-35 хвилин для батьків. Здавалось, не так вже і мало, якщо враховувати, що більшість свого часу діти проводять в різноманітних учбово—виховних закладах, а дорослі, відповідно, на роботі. Але проблема, згідно з думкою психологів, таїться зовсім не в цьому. Якість навіть того часу, який батьки виділяють на своїх дітей, суттєво погіршилась з появою загальнодоступних технологічних приладів. Зазвичай сам процес спілкування обмежується звичними фразами типу «Як справи в школі?». Створюється ілюзія, що усіх все влаштовує. А

чи так воно на справді? Психологи прийшли до висновку, що дефіцит уваги веде до серйозних психологічних проблем у дитини, адже саме в сім’ї формуються її перші уявлення про світ та соціальну поведінку. Відсутність якісного проводження часу та теплої атмосфери в родині призводить до таких проблем, як замкнутість, безконтрольна і безпричинна агресія, нездатність пристосовуватись до соціального оточення за межам будинку, нездатність концентрувати свою увагу і низька самооцінка. Загалом, ні для кого не залишається таємницею, що з дітьми необхідно проводити час. Набагато важче втілити це в життя, коли батьки працюють повні робочі зміни, аби забезпечити родину усім необхідним, а після важкого дня не хочеться нічого, окрім як полежати на дивані. Ситуація жінок у цьому розумінні ще скрутніша, оскільки на їх плечі лягає повний багаж домашніх обов’язків. Тому часто, коли ди-

тина приходить до втомлених батьків, аби поговорити чи погратись, вона чує відмову або ж нескінченні обіцянки зробити це «пізніше». Майбутнє наших дітей і те, якими вони стануть переважно залежить від сім’ї. За статистикою у родинах, де батьки беруть активну участь в житті своїх дітей, «проблемні» підлітки з’являються набагато рідше. Також у таких сім’ях коефіцієнт неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності помітно нижчий. А над цим вже варто замислитись. Головне, не забувати про головне. Тому наступного разу, коли ваша дитина підійде до вас зі своєю проблемою (нехай навіть дріб’язковою та несуттєвою), а ви будете занадто зайняті, миючи посуд, згадайте одну річ: посуд може почекати, а ваша дитина – ні! Автор: ВАЛЕНТИНА Янковська

Видатний юрист: Перша американська Феміда чи “дівчинка з ранчо”, яка піднялася ТАК високо? Або просто черговий доказ стійкості і мужності прекрасної половини людства Отже, сьогодні мова піде про чудову жінку, стійку і непохитну у своїх переконаннях, яка витримала всі подарунки долі – гарні й не надто гарні. Першою жінкоючленом Верховного Суду США (Supreme Court of the United States) стала Сандра Дей О’Коннор. Вона служила американському народові в якості одного з Стр. 10

восьми членів Верховного Суду США з 1981 року до її відставки в 2006 році. До свого членства в найвищому суді займала чимало високих посад в окремих штатах і цілій федерації в цілому. Якщо захочете дізнатись більше про її біографію – рекомендую автобіографічну книгу “Lazy B: Growing up on a Cattle Ranch in the


№3 (13)

American West”, в якій йдеться про дитячі роки видатної жінки. З цих самих дитячих років, проведених на батьківському ранчо, де не було ні електроенергії, ані водопроводу, маленька Сандра звикла до прогулянок верхи, палила по пляшках із рушниці 22го калібру, пасла корів. Загалом, вся пішла у впертого батька, котрий не любив не тільки президента Франкліна Рузвельта і його “новий курс”, а й взагалі будь-які нововведення – був жахливим консерватором. В повній мірі впертість, родом із дитинства, виявилася, коли дівчинка з провінції успішно вступила до одного з найпрестижніших університетів в Америці – Стенфорду. Незабаром у кмітливої й бойової провінціалки з’явились шанувальники. За іронією долі, перший з них( Уіл Ренквіст – вони сиділи за однією партою) в майбутньому стане Головним суддею Верховного Суду США, і саме в його адміністрації працюватиме Сандра. Проте, справжнє кохання, залізна леді американського правосуддя зустріла тільки після того, як стосунки з Ренквістом вичерпали себе. Ним став сором’язливий Джон О’Коннор, якому після весілля Сандра народила трьох дітей. Насправді різка зміна подій в житті Сандри Дей О’Коннор Партенери

Тел: 0505498205

Стр. 11

відбулася навіть без її участі. Рональд Рейган, якого ліберали критикували за консерватизм у поглядах, ще під час передвиборчої кампанії на пост Президента США дав обіцянку, що призначить жінку членом Верховного Суду США. Як пізніше напише сама Феміда американського правосуддя: “…у 1981 році життя всієї моєї сім’ї драматично змінилося. Президент Рейган висунув мою кандидатуру до Верховного Суду. Я ніколи не могла подумати, що “дівчинка з ранчо” може піднятися так високо”. Так само, напевно, ніколи не міг би й подумати Рональд Рейган, що його ставлениця не завжди дотримуватиметься його консерваторської точки зору. Та саме такими кроками Сандра Дей О’Коннор демонструвала, що її високий покровитель не має змоги впливати на політичні погляди судді Верховного Суду США. Зовсім скоро голос Сандри став вирішальним: 193 рази рішення суду приймалися з мінімальною перевагою (п’ять голо-

сів проти чотирьох) і 148 разів кінцеве рішення справи визначала позиція першої жінки американського правосуддя - Сандри Дей О’Коннор. Сандра ввійшла в історію Америки “легкою ходою”, проте як знаємо ми, представниці жіночої статі, хода здається легкою тільки за умови докладання зусиль. Тож хай наші перемоги не будуть даремними і хай всі наші задуми здійснюються з докладанням найменших зусиль. Автор: ЮЛІЯ Плиска


ELSA Uzhhorod

Гральний бізнес в Україні: де-юре і де-факто. У 2009 році Верховною Радою був прийнятий закон, який повинен звести кількість тепер уже нелегальних гральних закладів до нуля. Але український народ азартний і ласий до можливості швидко заробити гроші. Тому чи має цей закон такий вплив на суспільство, як цього хотілось? Азартні ігри – явище складне та неординарне. Бажання випробувати фортуну, кинути виклик долі, отримати особливі відчуття і, звичайно ж, швидко і легко збагатитися було і є невід’ємною частиною людської сутності. Проте азартні ігри мають властивість ставати згубною звичкою. І це є одвічною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі в усі часи. Люди несуть в казино останні гроші в надії “відігратись”. Ось уже 5 років як казино, гральні автомати та інші різновиди грального бізнесу не повинні б погано впливати на розуми і серця українських громадян, піддатливих цій спокусі. П’ять років тому, 25 червня 2009 р., набрав чинності Закон №4268 "Про заборону грального бізнесу в Україні". "За" проголосували 340 народних депутатів: 158 від Партії регіонів, 120 від БЮТ, 42 - від НУ-НС і 20 депутатів від Блоку Литвина. Заборона бізнесу, заснованого на пристрасті людини до азартних ігор, який ще й приносить багатомільйонні прибутки, вмістилася в один рядок статті 2 Закону: "В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх". Однак втілити це положення в життя державі не вдалося досі. У відповідності до Закону, до моменту набрання чинності спеСтр. 12

ціального законодавства, що регулює здійснення грального бізнесу у спеціально відведених для цього зонах, на азартні ігри має діяти мораторій. На міліцію, поряд з Податковою службою, закон покладає зобов'язання реагувати на проведення заборонених азартних ігор, а саме - подавати позов до суду. Проте успіхів на цьому терені міліція не показує: за даними прокуратури Києва на 11 травня 2013 року з 439 кримінальних справ, порушених у столиці за заняття гральним бізнесом, переважна більшість - 392 справи порушила саме прокуратура, а не органи МВС. А підпільні клуби продовжують працювати, причому часто в безпосередній близькості від місцевих відділень

міліції. Про те, що закон неефективний, свідчать і регулярні потуги українських законодавців якось додатково відрегулювати сферу, яка заборонена де-юре вже два роки. У лютому 2012 року до Цивільного кодексу України були внесені зміни щодо можливості обмежити дієздатність особи, у випадку, якщо така зловживає азартними іграми. Крім морального аспекту (за статистикою правоохоронців, три чверті відвідувачів гральних закладів становлять студенти і школярі, а в містах з населенням близько 500 тис. людей 5% населення є залежним від азартних ігор), є ще й аспект матеріальний. Якщо один салон ігрових


№3 (13)

автоматів заробляє 200-300 тис. грн. на день, то можна припустити, що якби цей бізнес був легалізований і обкладався податками, він суттєво поповнював би державну казну. Спроби "легалайзу" робилися на рівні законопроектів неодноразово: ще в червні 2009 р. Геннадій Москаль, вніс законопроект "Про порядок організації і здійснення азартних ігор в Україні", а Андрій Шкіль - законопроект "Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор та винесення їх у гральні зони". Ці законопроекти в 2011 році були зняті з розгляду, як такі, що втратили актуальність. А тим часом на вулицях наших міст майже у відкриту процвітає заборонений гральний бізнес. Автор: БОГДАН Славич

Всеукраїнський конкурс-есе ELSA Ужгород оголошує Всеукраїнський конкурс-есе "Правове регулювання негласних слідчих дій в Україні та його співвідношення з нормами міжнародного законодавства" Робочі мови заходу: українська/російська Для участі в конкурсі-есе необхідно: 1. Заповнити аплікаційну анкету; 2. Надіслати доповідь; 3. Оплатити вартість участі (30 грн.). Обсяг конкурсної роботи – до 6 сторінок основного тексту, форматом А4. У Конкурсі можуть брати участь студенти вищих навчальних закладів України(бакалаври, магістри, аспіранти), молоді вчені та юристи. Кожен учасник буде нагороджений сертифікатом участі у конкурсі. Переможців конкурсу чекають дипломи участі І-ІІІ ступенів та призи. Дедлайн подачі документів - 15 березня 2014 року. Результати конкурсу будуть повідомлені учасникам після 15 квітня 2014 року. За детальною інформацією звертайтесь: Ніка Гецко – Президент ELSA Ужгород, тел. +38(099)73 99 642 e-mail:president.elsauz@gmail.com Славич Богдан – директор з академічної діяльності ELSAУжгород, тел. +38(063)200 87 85 e-mail:aa.dir.elsauz@gmail.com Стр. 13


ELSA Uzhhorod

Закарпатські правові читання Шановні колеги! Запрошуємо Вас узяти участь у роботі VІ-ої Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання», яка відбудеться 25-27 квітня 2014 року в м. Ужгороді на базі Ужгородського національного університету. Конференція проводиться відповідно до плану Міністерства освіти і науки України «Про проведення міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів молодих учених і студентів у 2014 році» з ініціативи факультету європейського права та правознавства Ужгородського національного університету.

Правові школи з медіа право в різних куточках Європи За додатковою інформацією звертайтесь president.elsauz@gmail.com

Стр. 14


№3 (13)

Ті, кого зарано скидувати з рахунків. Звісно, це висловлювання може стосуватись багатьох людей, проте сьогодні мова йде про особливу категорію – жінок у світі юриспруденції. І говорити про це можна дуже багато, сперечатись та спиратись на статистку, але хіба візуалізація не найкращий спосіб розібратись у всьому на практиці? Для цього пропоную вашій увазі фільм – «Блондинка в законі». Можу посперечатись, що на обличчі багатьох, хто прочитав назву цієї кінострічки з’явилась посмішка, можливо, навіть іронічна. До подібних фільмів нечасто відносяться серйозно, як і до жінок в юриспруденції, якщо вони звісно не виглядають як жінкоподібні чоловіки. Хіба не так? Здавна повелося, що подібні професії вважаються більше чоловічою прерогативою, оскільки саме чоловіки володіють холодним розумом, розсудливістю та вбивчою логікою. Жінки ж, охочі до спа-процедур та одержимі виглядом свого волосся, не можуть конкурувати з подібними якостями. Але як виявляється, не завжди. Головна героїня фільму (Елл Вудс) кидає виклик стереотипам та застарілим поглядам. І хоча, апріорі, мотиви цієї білявки були аж ніяк не пов’язані з бажанням бути гарним юристом, проте вона ще раз довела правдивість приказки: «Терпение и труд все перетрут». Елл Вудсон – дівчина у широкому значенні цього слова. Вона весела, кумедна, приємна, але занадто вітряна. Багато хто може впізнати себе в її образі (хоча він і занадто гіперболізоСтр. 15

ваний). Її надмірна любов до рожевого репрезентує її не в найкращому світлі, але це не увесь список якостей. У фільмі небагато юридичних аспектів, проте неможливо не помітити одну суттєву деталь, яка червоною лінією проходить через увесь фільм: замало знати закони, юриспруденція – це не тільки поправки та кодекси, це живий розум, гостра логіка і творчий підхід. Мабуть, цим і пояснюється, чому деякі юристи є на вагу золота, а інші все життя залишаються посередністю. Закони – для усіх одні, проте користуються ними по різному. Головна героїня фільму яскравий тому приклад. І не суттєво, білявка ви чи брюнетка, чи і поготів – руда, кожна жінка-юрист має у своєму арсеналі неймовірний подарунок природи – широке бачення ситуації та (закладену ледве не на генетичному рівні) здатність схиляти факти на свій бік, навіть якщо опонент вважає, що це його головний козир. І не вважливо, що багато чоловіків бачать кожну другу жінку-юриста, як Елл Вудсон у початку свого

шляху – не вартими уваги та нездатними конкурувати з їхніми краватками. Подібне бачення часом грає лише на руку. Як там говорять: бійся недооціненого ворога.

Я щиро сподіваюсь, що жінки перестануть вважати своєю головною нішею тільки викладання юриспруденції. З появою подібних «блондинок у законі», що здатні бачити не тільки сухі факти, але розуміти їх практичне застосування, вони складуть достойну конкуренцію чоловікам. Недарма ж богинею і фактичним символом правосуддя вважається саме жінка, чи не так? Велична Феміда з терезами у своїх руках повинна надихати усіх, чиє серце тяжіє до цієї нелегкої справи, навіть якщо вони справжні білявки в законі. Автор: РОДЕРІК Ем


ELSA Uzhgorod

ELSA (The European Law Students' Association) — це міжнародна, незалежна, неполітична та неприбуткова організація, що об'єднує студенів-правників та молодих юристів, що зацікавлені в науковому та особистому вдосконаленні. Організація надає ідеальну базу для розвитку їхніх навиків, здобуття нових знань і спілкування з студентами права та юристами з усієї Європи. Сьогодні вона є однією з найбільших незалежних студентських організацій і представлена у більш ніж 200 правничих факультетах в 42 країнах Європи, членами якої є 30 000 студентів та молодих юристів. Через своєю діяльність та співпрацю з міжнародною спільнотою ELSA отримала спеціальний статус в кількох міжнародних організаціях: Спеціальний консультативний статус у Економічній і Соціальній Раді (ООН ЕКОСОР); Консультативний статус категорії «С» в ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Консультативний статус Комісії ООН з міжнародного торгового права (ЮНСІТРАЛ); Статус учасника у Раді Європі; Статус спостерігача у Всесвітній організації інтелектуальної власності; Договір про співпрацю з Комісаром ООН з прав біженців; Бенефіціарій грантів Європейської Комісії.

Ордер випуск 13 березень  

Ордер випуск 13 березень

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you