Page 1

МУСИМО ТВЕРЕЗО МИСЛИТИ І ВЧИТИСЯ БУТИ ГРОМАДЯНАМИ!

С. 4

Хто і як уболіває за долю нашого краю с. 14-15

БАЧУ СПРАВИ ТВОЇ, ЛЮДИНО! №1 | 29 вересня 2017 | СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ | ukrreporter.com.ua

позиція

Реформи – це ліки для хворого організму. Лише кардинальне лікування системи охорони здоров’я допоможе врятувати «пацієнта», переконують чиновники. А їм багато хто каже: «Не брешіть! Ваші реформи – наче з космосу. ФАПи валяться, приміщення не опалюються, вікна скотчем клеють, а вам головне, щоб ФАП мав надсучасний інтернет...»

ГАСЛО, ЯКЕ СТОСУЄТЬСЯ УСІХ

Укол реформою Шокова терапія призведе або до подальшого зубожіння і вимирання народу, або до його оздоровлення с.6 КУЛАЧНІ БОЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ВЛАДИ Уперше за часів Незалежності конфлікт між Київською обласною радою та облдержадміністрацією, а точніше, між тими політиками,

Депутата Владислава Хахуліна відправив у нокаут колега — Віталій Карлюк

які керують очільниками цих структур, немов фігурами на шахівниці, загрожує економічному розвиткові регіону та може призвести до політичного розбалансування пристоличної області. Бійка у сесійній залі облради, взаємні звинувачення керівників області – с. 3 це лише початок?

МАЛЮНОК ОЛЕГА СМАЛЯ

Під час Революції Гідності художник Олександр Мельник зі своєю картиною «Бачу справи твої, людино!» вийшов на барикади Майдану. У цей образ тричі влучали кулі – і не пробили його. Очі Вседержителя дивляться не лише у церкві на парафіян, а й на всі наші справи, на увесь світ.

ОПЛАЧУВАТИ ТЕПЛО І ВОДУ БУДЕМО ЯК У КОЛГОСПІ Під гаслами про енергозбереження та турботу про «оплату лише за спожите» у країні започаткували сенсаційну новацію – мешканцям будинків нав’язують оплату за воду і тепло не за індивідуальними, а за будинковими лічильниками. с. 7

570 % ріст тарифів на гарячу воду за три роки

Для будьякої держави не така угрозлива ворожа мілітарна сталь, як своя внутрішня іржа ЄВГЕН ДУДАР

с. 10

АНАТОЛІЙ ГНАТЮК: «ЯКБИ ВИГРАВ МІЛЬЙОН, ТО ПОЛОВИНУ ГРОШЕЙ ВІДДАВ БИ НА ФРОНТ» с. 11


2

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

ВІДВЕРТО КОЛОНКА РЕДАКТОРА

Не дозволимо установлювати «русскій мір»!

ЛЕОНІД ФРОСЕВИЧ

Ідемо у Європу зі своїм культом особи о означає культ особи? Захмарне звеличення начальника, сліпе поклоніння, а буває й обожнювання, ще й лакейське. На багатьох щаблях влади Україна переживає саме таку напасть. Вона гірша колорадського жука. Плодиться з неймовірною швидкістю, по горизонталі й вертикалі державного механізму, по усіх широтах місцевого самоврядування. Куди оком не кинь – усюди вождики, маленькі гетьмани та гетьманші. Їм співають осанну, аплодують, їх ми бачимо на подіях різного калібру (ніби без них не освятиться та чи інша справа), вони повчають, тлумачать прописні істини. Вони вручають нагороди, грамоти, «здійснюють об’їзди» тваринницьких ферм, поліклінік та лікарень, шкіл, стадіонів, особисто перевіряють якість ремонту доріг, а у шкільних їдальнях – каструлі, миски та чайники… Вони – нагорі, до багатьох справ особисто причетні. Навіть державний стяг піднімають «за підтримки мера»! Отака у нас чиновницька фанаберія. Її запопадливо висвітлюють підконтрольні вождикам медіа-ресурси. Державним коштом, звичайно. Ми платимо за цю напасть – культ особи у різних проявах. Думалося, що воно згинуло разом із брежнєвськими десятиліттями застою. Ой ні. За каденції якого президента насунулося це лихо на країну? За Кучми? Це ж він якось бовкнув: «Мы, украинцы, все немного с придурью». А хіба не «с придурью», якщо незаслужено і в найяскравіших фарбах возвеличуємо чиновників? А хто возносить до небес цю сановну публіку? Підлеглі. «Догоджати начальству – складна, тонка, ніжна наука…» Догоджають. І тонко, і грубо, як вже карта ляже. Скажімо, на офіційному сайті Київської обласної державної адміністрації до деяких повідомлень додають по 9-10 фотографій керівника області. І під різними ракурсами. Пригадується, у 1999 році виходив відомчий журнал «Департамент» ДПА. У цьому часописі було розміщено 17 (!) фотографій Азарова… Ну, того самого знавця «азіровки».

Щ

Тож чи поб’ємо рекорд цього ворога на прізвисько «ДаПашліВи»? Зрештою, що змінилося у цьому плані після Революції Гідності? Азаров дав драла, але справа прославляння живе? Чи не справедливіше було б розміщувати на відомчих сайтах замість начальницьких портретів світлини українських героїв? Чи не правильно було б щодня розповідати, як і чим живуть їхні родини? Чи не час завести постійні рубрики: наші герої, що робить влада для захисників України, дітей учасників АТО? Зрештою, чому не прийнято першим особам без почту, себто свити, їздити на хутори, у забуті села й заходити до сільських осель без телекамер, не заради іміджу? Чому ніхто із цієї публіки не проїде бодай один раз у маршрутках, не поцікавиться, як обслуговують родини загиблих воїнів? Чому ніхто із цих «лакованих» гетьманів та гетьманш стиха не прийде до районної поліклініки й не стане у чергу до терапевта? Чому жодна «сіятельна» персона не прогуляється о 10-й вечора темними вулицями райцентру? Вірус культу особи проник скрізь, глибоко вразив і міністерства і відомства. Якщо запитаєте, чи є технологія догоджання, то думаю, що, мабуть, немає. Жоден піарщик не скаже, що 15 фото начальника – це велике благо, це – стовбовий шлях до успіху, до омріяного мандату, до булави. Навпаки, у людей це викликає відразу, спонукає говорити про несмак, про те, що «вони усі такі», що верховна влада потурає цим культикам, не уміє подивитися тверезим поглядом на ці викривлення, зрештою дати по шапці… Доходить до смішного. Навіть за совдепії не додумалися на смітниках зазначати прізвища вождиків. Ось на київському легендарному стадіоні «Старт» з’явилися зоокомплекси – маленькі контейнери для відходів, які залишають собаки та коти. На цих будочках написано, що їх встановлено за ініціативи голови Шевченківської РДА Олега Гаряги. В інших регіонах – подібне. Сказано: пошесть.

Олександр ВОВЧЕНКО, голова оргкомітету Громадської спілки За україномовний Київ апровадження норми щодо української мови в Законі «Про освіту» – це, безумовно, досягнення. Однак що бачимо? На Президента України чинився тиск з боку Угорщини та Молдови щодо підписання цього закону. Зрозуміло, що цей тиск диктувала рука Кремля. Ми проявили свою волю – закон підписано. У школах та вишах повинна звучати українська мова. Наступний крок – контроль дотримання ви-

мог цього закону в освітніх закладах. І цей механізм має бути дієвим. У Києві створено громадську спілку За україномовний Київ, і одним із основних напрямів діяльності є здійснення саме такого контролю. Водночас ми зробимо акцент на популяризації української мови. Нещодавно ми провели акцію під стінами Національного політехнічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» щодо мовного питання у виші. Ні для кого не секрет, що більшість викладачів Київської політехніки продовжують спілкуватися зі студентами на заняттях російською мовою, а це неприпустимо. Подібна ганебна практика є в низці вищих навчальних закладів столиці: медінституті, авіаційному університеті тощо. Ми закликали студентів Київської політехніки не дозволяти викладачам установлювати «русскій мір» в Україні.

Іван МАКАР, адвокат

Злодій – їхній ідеал ікаво, чи є ще інша така нація, як московити? Вкрали нашу історію, постійно крадуть наше мистецтво, привласнюють собі наші пісні. Злодій – їхній ідеал, оспіваний в найпопулярнішому жанрі їхньої власної творчості – тюремному шансоні. Нація злодіїв. І ми цієї зарази набралися і ніяк позбутися не можемо. Думаю, прищеплене нам московитами злодійство не менш небезпечне для збереження нашої нації, ніж прищеплена нам їхня мова. Від всього цього нам треба немилосердно очищуватися, відмиватися. Найбільший наш ворог живе не в Москві, а у нас самих.

Ц

ОЗНАКА ЧАСУ Ярослав ГРИЦАК, А по-друге, ця критика знімає історик, публіцист з нас відповідальність. ЗавдяТак, ми любимо критикувати владу. Але владу критикувати солодко й легко. І це мало що дає. Бо, по-перше, влада не слухає.

ки їй вважаємо, що ми пухнасті й красиві. Але, насправді, проблема – в нас. Тому що ми не можемо організувати достатній рівень тиску на цю владу, щоб вона змінювалась.

Потрібна Програма повернення української мови

Олександр МЕЛЬНИК, член Національної спілки художників України акон «Про освіту», на мою думку, сьогодні є оптимальним

для України, для нинішньої політичної та мовної ситуації. Але від держави все-таки хотілося б очікувати рішучіших і вагоміших кроків щодо підтримки, розвитку і поширення української мови в усіх сферах нашого життя. Маю надію, що все ж таки Програму повернення Україні української мови буде підготовлено та прийнято, цей документ має діяти упродовж десяти років. Про це я написав у своєму відкритому зверненні до Президента. На жаль, російська мова ще і досі домінує у побуті.

Напевне, треба, щоб виросло нове покоління, яке змінило б цю практику... Бачу серед знайомих, що великий відсоток молодих людей уже переходить на українську мову. Приємно чути, як молоді батьки з дітками розмовляють українською на вулиці, дитячих майданчиках. А зі своїми русифікованими батьками вони розмовляють російською. Отож, думаю, з часом російська звучатиме не скрізь. Але потрібна дуже активна державна політика.


№1 29 вересня 2017

3

ВЛАДА І МИ ОПИТУВАННЯ Чого чекають люди і які плани будують на найближче майбутнє? Валентина Федорівна, 82 роки: – В безнадію не впадаю навіть попри те, що душать високими цінами на продукти харчування, надмірними комунальними платежами, через що доводиться десять разів подумати: включити воду, електрику, газ чи економити на найнеобхіднішому. І все ж маю певні сподівання, що врешті стануться зміни на краще для пересічних людей, таких, як я.

вже, починаючи з осені, планую дуже наполегливо вчитися. А ще звикатиму до нових обставин, адже я не місцевий і в столиці житиму в гуртожитку. Тобто слід буде не лише пристосовуватися до нового оточення, а й обертатися в новій системі координат, розбудовувати зовсім інший побут. Треба буде самому зводити дебіт з кредитом, готувати їжу, прати.

Олексій, 39 років: – Нині, мабуть, чи не найважОлександр, ливіше після 28 років: здоров’я – ро– Маю хорошу бота. Мені пороботу (юрист щастило, бо маю й те, й інше. за фахом) і ціл- Ось і зараз чекаю на докуком нею задоменти одразу на два проекти. волений. Якщо Як тільки папери будуть на хтось скаже, що в Україні руках – поїду оформлятися. правників – хоч греблю гати, Заробляю, можливо, не так то йому відповім: це не мінус, вже й багато, але поки що а плюс. Причому, досить вевистачає. Планую впоратися ликий, адже жорстка конкуі з подорожчанням, яке неренція спонукає самовдоско- відворотно наступає. Стараналюватися, поповнювати і юся, адже за мною сім’я: друрозширювати знання, аби жина, чотирирічний син. Набути в числі найкращих у разі ходить у садочок, в який своїй сфері. Кваліфіковані влаштував по дзвінку потрібконсультації, якісно надані по- ним людям. слуги гарантують наплив клієнтів, а отже роботу і заробіСергій Володиток. Щодо найближчих пламирович, нів, то у них – поповнення 64 роки: – Нічого добросім’ї. Дружина не проти.. го від цього життя не чекаю. Юрій, 60 років: – Наша бюроЦіни постійно кратія доводить зростають, за ними скачуть до «кипіння». тарифи. Влада, по-моєму, П’ятий раз приадекватно не реагує й досить ходжу за довіддалека від сьогоднішніх реакою про зарпла- лій. Роблю такий висновок з ту (почав оформляти пенсію). того, що закони, які вона приНа рецепшені багато людей, ймає, не влазять ні в які воротож порадили попередньо зате- та. Тому жодного просвіту я лефонувати. Спочатку дали не бачу. Приміром, за 40 років один номер, за яким ніхто не стажу маю дві з половиною відгукується, потім – інший. А тисячі гривень пенсії й нині результат один і той самий. Ось вимушений віддавати 15% з знову приїхав. На цей раз за но- цієї суми, бо досі працюю, аби вим номером таки додзвонився зводити кінці з кінцями. і сказали прийти після 15-ї годиОлена Олекни. Сподіваюся врешті отримасандрівна, ти довідку. Здавалося б, справа 47 років: яйця виїденого не варта, а – Я – вчителька скільки витрачено часу, нервів. початкової шкоЯкби не таке байдуже, хамське ли. Вчителі нині ставлення до людей, то, може б, тримаються на і не нарікав на життя. Маю дім, плаву завдяки центральній і машину, і навіть попри те, що місцевій владі (ми ж бюджетпопереду пенсія (явно невисока), «на дно» спускатися не зби- ники). Нині маємо непоганий заробіток, куди більш прираюся. Буду далі працювати, стойний, ніж у минулому році. аби вижити. Обіцяють з пенсії Тепер це вже не ті копійки, що не вираховувати відсотки. були раніше. Та й за бажання Данило, можна поповнити сімейну 18 років: скарбничку, взявши додаткові – У цьому році я години. До того ж уряд пообівступив на бю- цяв невдовзі знову підвищиджет у КНЕУ, ти зарплату вчителям, піднявспеціальність ши престижність нашої промаркетинг. І фесії до належного рівня.

Кулачні бої київської обласної влади Початок на стор. 1

АНДРІЙ ГОЛОВЧЕНКО

ОБЛАСТЬ НЕ ЗВИКЛА ДО СЛАБКИХ КЕРІВНИКІВ Протягом багатьох років Київщину очолювали нехай не такі вже й однозначні, але харизматичні люди. Ми можемо підтримувати чи не підтримувати їхні політичні погляди, проте вони завжди мали свою точку зору, вміли відстоювати інтереси Київщини у різних владних кабінетах, зрештою могли згуртувати депутатський корпус. І від цього вигравала лише громада. Адже в області тоді чи не щотижня відкривалися нові об’єкти соціально-економічного призначення, Київщина демонструвала впевнений поступ і перебувала на перших місцях у державі за темпами розвитку. За чотири неповних роки область втратила передові позиції, а на посаді голови обласної державної адміністрації перебуває вже третій керівник. На жаль, ні Володимиру Шандрі, ні тим більше Максиму Мельничуку, ні нинішньому очільнику Олександру Горгану немає чим похвалитися як в соціально-економічному розвиткові регіону, так і в забезпеченні політичної стабільності в краї. Більш того, всі ці керівники мали перманентні проблеми у співпраці з обласною радою.

ВИГРАЛИ БИТВУ ТА ПРОГРАЛИ ВІЙНУ Ситуація ускладнилася після останніх виборів до місцевих органів влади. І хоча за результатами перегонів упевнену перемогу в області здобула «Солідарність», через підкилимове загравання першого заступника голови ОДА, керівника обласного партійного осередку «Солідарності» із представниками «Батьківщини», «УКРОПу», «Самопомочі» та Опозиційного блоку президентська сила не змогла сформувати коаліцію і сама опинилася в опозиції. Втім, обласна рада запрацювала. Голові КОР Ганні Стариковій, яка є далеко не самостійною фігурою, разом зі своїми кураторами вдалося сформувати коаліцію.

«КОАЛІЦІЯ НА БАБЛІ» Більшість у обласній раді виникла не з великого патріотизму депутатів чи їхнього прагнення розвивати край, а внаслідок простих корисливих інтересів народних обранців. Тому й одним із перших рішень сесії обласної ради 7 скликання стала відмова у делегуванні повноважень об-

ласній державній адміністрації. Ну, а потім депутати дружно розподілили сфери впливу на комунальні підприємства, призначили туди своїх «смотрящих» та кишенькових директорів і ухвалили багатомільйонні програми соціально-економічного розвитку. Зазначимо, що більшість з цих програм було розроблено та прийнято в рекордно стислі терміни. А тому нині правоохоронці мають неоране поле для викриття їхніх корупційних складових та фактів відмивання бюджетних коштів. І ця робота в області лише розпочинається. Нещодавно за листом Головного управління СБУ в Києві та Київській області було заарештовано рахунки обласного казначейства. Таким чином, фінансування соціально-економічних програм, яке стало корупційною годівничкою депутатського корпусу, просто припинено.

ХІД ГУБЕРНАТОРА – ВІДПОВІДЬ ГОЛОВИ Скандал із блокуванням коштів обласного казначейства голова ОДА Олександр Горган пояснює посиленням боротьби з корупцією. Разом із прокурором області Дмитром Чібісовим він провів показові перевірки будівництва об’єктів соціально-економічного призначення, що фінансувалися з обласного бюджету. Тож перед початком роботи позачергової сесії оприлюднено таку заяву голови ОДА: «Наступ на корупційні схеми, який Київська обласна адміністрація розгорнула спільно із силовими органами, викликав агре-

ШТРИХИ ДО ТЕМИ 22 червня цього року Київська облрада затвердила 49 обласних програм, на фінансування яких за рахунок коштів облбюджету передбачено 1,6 млрд грн. Після успішного голосування слово узяв голова КОДА Олександр Горган. Його виступ варто цитувати й цитувати. Горган палко говорив з трибуни про «неймовірний поштовх у розвитку області», про «синхронне і збалансоване» голосування, про «доленосні рішення»… Наголосив, що «з дуже обґрунтованим оптимізмом дивиться» у майбутнє. А насамкінець сказав: «Ми зможемо показати усій Україні, що таке жити по-новому»… У зв’язку із незадовільним виконанням бюджетних програм 5 вересня 2017 року Київська обласна рада визнала роботу обласної держадміністрації незадовільною.

сивну реакцію корупціонерів, які кидають всі ресурси на те, аби захистити свої корупційні схеми… Ми щойно закінчили масштабну перевірку всіх об’єктів області, на ремонт та будівництво яких витрачалися бюджетні кошти. Результати виявили колосальні розкрадання сотень мільйонів гривень… Обласна адміністрація наполягатиме, аби бюджетні кошти не освоювалися на обласному рівні, а передавалися в села та міста області». Між тим, під час позачергової сесії голова обласної ради Ганна Старикова зачитала звернення керівників депутатських фракцій «Батьківщина», «Наш край», «Опозиційний блок», «Самопоміч», «Свобода» та «УКРОП», суть якого полягає в тому, що тиск силовиків на область спричинив економічний геноцид в регіоні. Зазначене звернення керівників депутатських фракцій стало черговим політичним перфомансом, до яких уже звикли в стінах обласної ради. Адже замість ухвалення рішень, які б сприяли соціально-економічному розвиткові краю (а це і є головним завданням місцевих рад), депутатський корпус все частіше займається політиканством. Як показує досвід, у кращому випадку депутати можуть згуртуватися навколо своїх меркантильних інтересів. Дивного в цьому нічого немає. Серед депутатського корпусу Київщини – чимало мільйонерів, які нажили статки під час дерибану дорогої пристоличної землі, приватизації комунального майна, незаконного видобутку надр чи отримуючи відкати від реалізації обласних програм. Більшість із цих депутатів протягом десятиліть змінили не одну політичну силу, і їм байдуже, в якій партії перебувати, лише б отримати омріяне депутатське посвідчення, а отже і доступ до обласних ресурсів. З іншого боку подейкують, що нині на Банковій незадоволені діяльністю голови ОДА Олександра Горгана, який поки що не може створити в регіоні передумови для успішної участі «Солідарності» в наступних виборах. Саме тому на підсилення стратегічно важливої для Президента області кинули його товариша і соратника Ігоря Кононенка, котрий очолив обласний осередок «Солідарності». Зрозуміло, що нинішнє протистояння не влаштовує ні владу, ні опозицію. Безумовно, що відсутність конструктивної роботи між гілками обласної влади просто шкодить регіону. І тому ця осінь може стати визначальною. Заради перемоги в партії гравці можуть пожертвувати великими фігурами на політичній шахівниці Київщини.


4

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

НОТАЦІЯ ДО ЛЮДЕЙ – ЛИШЕ З ЧИСТОЮ ПРАВДОЮ

Віталій КАРПЕНКО, депутат Верховної Ради першого скликання, професор асоби масової інформації і влада. Що впадає у вічі? Картина сумна. ЗМІ розподілені між кланами, усе у приватних руках. І вони, на жаль, втратили самостійність, відстоюють інтереси своїх господарів. На жаль, і журналісти перестали бути об’єктивними. Який не візьмеш канал – чи то «Інтер», чи так звані опозиційні канали – суцільна мішанина української з російською і казна з чим. Як не прикро, але у нас немає вільних засобів інформації. Вони – в руках олігархів, а журналісти виконують волю своїх господарів і вже до цього звикли. Більш-менш об’єктивні репортери, телеведучі взагалі пішли з ефіру.

З

Які прогнози можна дати у площині медіа – влада? Поки що маємо владу олігархів, які все тримають у руках. Якщо у нас будуть якісь серйозні зміни і Верховна Рада стане іншою, тоді зможемо побачити, що до певної міри зміни торкнуться і засобів масової інформації

Так звані опозиційні канали намагаються, що називається, тримати обличчя, пробують брати різні точки зору, але коли уважно придивитися, то подають інформацію тенденційно. Думаю, що чесним журналістам, які ще там працюють, дуже важко бути чесними до кінця і говорити те, що думають. Тому більшість змушені пристосовуватися і виконувати волю господарів. Сьогодні опозиційне ТБ приваблює людей, бо апелює владі, тут можна почути гострі речі, але ці медійники теж служать окремим кланам. І проводять політику до-

сить хитро, завуальовують під об’єктивність, запрошуючи до студії гостей, які мають іншу думку, і цим ніби підкуповують глядача. Але нині уся ця об’єктивність дозована, вона планується політтехнологами. Та й не дуже намагаються критикувати владу. Тим не менш вони владі не подобаються, але вже стали популярними, завоювали аудиторію, тому влада не ризикує їх утискувати. Щодо друкованої преси, то, очевидно, вона своє відживає, трансформується, багато газет стали виходити в інтернет-версіях. Цілком закономірний процес, але газети ще триматимуться на плаву тривалий час, думаю. Є видання, які намагаються бути об’єктивними, але таким дуже важко. Скажімо, газета Верховної Ради «Голос України» фінансується з держбюджету, не знає тих важких часів, яких зазнає уся наша преса, але вони відносно незалежні, бо Верховна Рада дуже різна. Між різними депутатськими угрупованнями журналістам цього видання легше працювати. Мені подобається «Голос...», знаю його редактора, який кваліфіковано робить свою справу і намагається бути об’єктивним, в межах, означених Верховною Радою. Їм простіше, вони не бояться говорити правду. А інтернет-ресурси... Їх безліч. Тут планка журналістської об’єктивності постійно опускається. Цим виданням вільніше дихати, хоча за ними, як правило, теж хтось стоїть. Утім, є і грантові проекти, але тут важко визначити аудиторію. Її треба завойовувати. А завоювати її можна відвертою, чистою правдою. Які прогнози можна дати у площині медіа – влада? Поки що маємо владу олігархів, які все тримають у руках. Якщо у нас будуть якісь серйозні зміни і Верховна Рада стане іншою, тоді зможемо побачити, що до певної міри зміни торкнуться і засобів масової інформації. Тоді можна буде сподіватися на вільнішу пресу і якусь об’єктивність. В Інтернеті ще можна знайти те, що відповідає дійсності, правді, аналізуючи різні точки зору. Але є багато маніпуляцій, і це, безумовно, використовують. При владі, на жаль, є багато людей, які чужі українському спрямуванню, українській душі, взагалі українській ідеї. Просто чужі. Та й узагалі в нас багато чого робиться на шкоду, в чому й використовують медіа. І сприяє цьому Росія – пропагують, насаджують.

здається, був абсолютно неготовим до влади. Але у нас тоді, за його президентства, були шанси, ми хотіли стати Європою.

– У такому разі, які ж наші перспективи? – Я думаю, що у нас ще є шанси. На жаль, їх стає все менше і менше... Мені дуже гірко, що сьогоднішня влада абсолютно не вірить в нас, в українців. Абсолютно! Тому запрошують іноземців.

– У чому варто дорікнути громадянам нашої країни? – Наша вина в тому, що не ходимо на вибори. Люди мого віку ходять на вибори, а молодь – не хоче...

– Не вірять у позитивні зміни..

Семен Глузман:

«Ми не вміємо контролювати політиків»

– Так, однак вибори – єдиний спосіб побудови демократії. Для мене дуже різкою ілюстрацією до ось такої дурної поведінки більшості молодих людей є такий факт – мером Києва двічі обрали Черновецького. Але ж Київ – найінтелектуальніше, найбагатше, благополучне місто. Проте двічі обрали Черновецького, своїми руками! Ми що, не пам’ятали його різних придуркуватих виступів у Верховній Раді (навіть показували по телевізору) ?! Він був завжди якоюсь особливою людиною, але, звичайно, це не особливість психіатрії, а повна відсутність моральності. Він міг підтримувати сміх над собою, йому було абсолютно байдуже. Пам’ятаєте, як під час телешоу «95 квартал» з нього сміялися, а він схопився з місця у залі й почав закликати усіх продовжувати з нього глузувати. Мовляв, ви смійтеся (я розумію його філософію), а я бабки роблю, мільярди.

Про своє минуле колишній відомий дисидент, знаний громадський діяч, президент Асоціа– Що ж робити, щоб не приції психіатрів України Семен Глузман написав у ходили до влади «чернокнижці так: «...Ми, в’язні політичної зони, ніколи політиками не були. Не вміли і не хотіли ними вецькі»? – У цивілізованих країнах, коли бути. Ми бачили зло і неправду і називали їх вгоякийсь претендент стає політиком, лос...» Семен Фішелевич і сьогодні говорить те, його обирають мером чи членом що на серці, не кривить душею і ні на йоту не парламенту, він розуміє, що з цьовідступає від правди. Радить «тверезо мислити, моменту усе буде дуже серйозно. вчитися бути громадянами». Пропонуємо корот- го Бо за ним щодня спостерігатимуть ку версію інтерв’ю із Семеном Глузманом. і виборці, і журналісти, і правоохо-

– У книжці «Листи з волі» (автори – Зиновій Антонюк, Семен Глузман, Мирослав Маринович) є такі рядки: «Усі ми переконані, що проблеми нинішньої України лежать у сфері духу. Для суспільства недостатньо толерантності, якщо її розуміти як вимушене перемир’я між запеклими суперниками. В цьому разі держава розпадається на вотчини регіональних отаманів, її структури переповнює демонізм, а людські стосунки – взаємна кривда». Чи ця теза усе ще є актуальною? – На жаль, так. Ми відчували це і раніше, а сьогодні це – реалії. Як зауважив мій мудрий знайомий, близька до влади людина, «ми боялися, що станемо Латинською Америкою, однак маємо гірший варіант – стаємо Африкою...» Можливо, я занадто жорстко і гірко кажу, але якщо так тривати-

ме і далі, то бачу загрозу українській державності. Це не означає, що помре держава в результаті путчу якогось. Ці гнилушки (політики. – Ред.) полетять до своїх зон відпочинку, де вони купили собі вілли (Іспанія, Люксембург, Нова Зеландія...). А ми й надалі житимемо тут, але може статися так, що одного разу раптом відчуємо: а держави-то немає... Країна – є, ми – є, будинки, Сонце, Місяць – є, а держави Україна – немає, вона начебто є, але її уже немає. І це буде дуже страшно й гірко, бо історія дає шанси не так часто. Ми все-таки заслужили мати свою незалежну державу... Для мене, наприклад, найчорнішою частиною нашої історії, в якій жив я, був навіть не Радянський Союз – там все зрозуміло, то була історія не України, а Радянської імперії. Для мене найчорніше – це Ющенко, не використані шанси для України. Мова не лише про особу, його оточення – тепер усі від Ющенка повтікали і розповідають анекдоти про нього. Він, звичайно, дуже слабкий і, як мені

ронні органи, тож він має бути дуже обережним, відповідальним. У нас же зовсім інша психологія: обрали, наприклад, Іванова, Петрова, кого завгодно – і наступного дня, відпочивши трошки, він говорить собі й оточуючим: ну що, лохи мене обрали, тепер я буду робити те, що захочу. Ми не вміємо контролювати політиків, чиновників. Багато хто із нас, українців, мешкає в місті або невеликому містечку, тож потрібно починати контролювати перш за все мера. Раз на півроку він має звітувати, куди пішли бюджетні гроші... А якщо ми не можемо його проконтролювати через відсутність економічних знань, то повинні запросити експерта, який покаже, де чесно, а де нечесно витрачали бюджетні кошти.

РОЗМОВУ ВІВ ЛЕОНІД ФРОСЕВИЧ

P.S. Повну версію відеоінтерв’ю із Семеном Глузманом дивіться на сайті «Українського репортера»: ukrreporter.com.ua


№1 29 вересня 2017



ГАМАНЕЦЬ ЦИФРИ

ЦИТАТА ОЛЕКСІЙ ДОРОШЕНКО,

У 2017 році подорожчали: м’ясо

овочі

44-115%

молочні продукти

31-44%

31-37%

директор Української асоціації постачальників торговельних мереж:

цукор

20% 20

Офіційна статистика показує, що наші громадяни скоротили витрати на продукти, одяг та взуття, зв’язок, відпочинок та інше. На продукти пересічна сім’я вже витрачає 40,3% доходів, а не 41,5%, як на початку 2017 року. Але витрати на послуги ЖКГ зросли з 11,6% до 13,3%, а витрати на транспорт з 9,3% до 10,2%.

Ми чуємо, що «осучаснять пенсії для 5,6 мільйона громадян. Приблизно 1,3 мільйона отримають підвищення пенсій до 200 гривень, 1,2 – від 200 до 500, а два мільйони – від 500 до тисячі гривень». ЯРОСЛАВ ФАЛЬКО одночас урядовці чомусь мовчать, що близько трьох мільйонів пенсіонерів отримають «добавку» зовсім смішну – 61 – 65 гривень, і мінімальна пенсія зросте з 1312 до 1373 гривень. Грандіозне «підвищення»! Та й більшості «ощасливлених» додадуть щось лише до 200 одиниць в національній валюті. На думку відомого фінансиста, експерта коаліції громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ» (РПР) Галини Третьякової, те, що пропонує уряд, зовсім не «осучаснення», а лише... індексація пенсій, яку проводять для найбідніших пенсіонерів. Але ж якби Кабмін просто індексував пенсії, нехай лише невисокі, то це було б дійсно справедливим рішенням. Адже тим, хто йшов на «заслужений відпочинок» до 2012 року, пенсію обчислювали, виходячи із середньої по країні зарплати, що складала 1197,9 грн, а сьогодні цей обов’язковий для «пенсійної формули» показник складає 3764,4 гривні. Отож, розмір пенсій «молодших» пенсіонерів значно вищий, ніж у тих, хто пішов на відпочинок у 2012-му чи раніше. Тепер «старі» пенсії індексують, «прив’язуючи» їх до нової середньої зарплати по країні. Тут заперечень немає. Проблема в тому, що уряд однією рукою дає, зате другою – забирає.

ХИТРОЩІ З ОЦІНКОЮ СТАЖУ Головна новела законопроекту – зміна так звано-

ФОТО ГАННИ СМАЛЬ

В

ВЕРХОВНА РАДА МОЖЕ ПРИЙНЯТИ ЗАКОН, ЯКИЙ ПРИРІКАЄ ЛЮДЕЙ У ВІЦІ НА ЖЕБРАЦЬКІ ПЕНСІЇ

Чи справді нам готують «пенсійний рай»? го коефіцієнту страхового стажу (КСС). У чому тут хитрість? Розмір пенсії формує формула, за якою нараховують виплати за віком. У ній враховують середню зарплату по країні; коефіцієнт зарплати людини (це її середня зарплата з 1 липня 2000 року та, за бажання, за п’ять «вигідних» років роботи за більш ранній час, поділена на середню зарплату по країні) і вже згаданий КСС. Зараз цей коефіцієнт обраховують так. Беруть загальну кількість повних місяців страхового стажу людини, ділять отриману суму на 12, а потім мно-

У всіх, хто йтиме на «заслужений відпочинок» уже після цілком імовірного жовтневого «осучаснення», пенсії будуть на 26% меншими, ніж якби їх обчислювали за формулою з КСС 1,35%

жать на 1,35%. Цей показник, власне, – оцінка кожного року роботи майбутнього пенсіонера. Але якщо депутати ухвалять новації уряду, надалі КСС складатиме не 1,35%, а лише 1%! Ця новела від уряду різко обмежить розмір «нових» пенсій. Якщо, скажімо, 3200 помножити на 1,35, сума зросте до 4320, а коли тільки на одиничку – залишаться все ті ж 3200. За підрахунками економістів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи, й нова середня зарплата по країні не перекриє зниження КСС на 0,35%. У всіх, хто йтиме на «заслужений відпочинок» уже після цілком імовірного жовтневого «осучаснення», пенсії будуть на 26% меншими, ніж якби їх обчислювали за формулою з КСС 1,35%. Меншими майже на третину! Фактично такі новації уряду прирікають ціле покоління «нових» пенсіонерів на жебрацькі винагороди за віком... Ось вам, бабусю, і «осучаснення»! Інакше й бути не могло. Річ у тому, що на «осучас-

нення» потрібно 3,9 мільярда гривень на місяць. В уряді говорять, що ці видатки Пенсійного фонду (ПФ) покриють за рахунок «понадпланового надходження єдиного соціального внеску (ЄСВ)», але в це, схоже, не сильно вірять навіть в уряді, бо ж коли економіка не йде вгору (а вона не йде), звідки взятися додатковим внескам у ПФ? Отож, пояснює співробітниця Інституту демографії Лідія Ткаченко, «оскільки підтримувати рівень старих пенсій не вдається, проблема вирішується тим, що «новим» пенсіонерам дадуть менше».

А ВИ ЗАРОБИЛИ СТАЖ? Ще одна важлива «новела» від уряду – це поступове підвищення страхового стажу. Цього року право на пенсію ще дає стаж у 15 років. З наступного – 25, і далі щороку «планку» стажу підніматимуть на рік, аж поки вона не зупиниться на позначці 35 років. Здається, це лякати не повинно. Якщо не бити байдики, а працювати відразу після школи чи вишу,

можна мати й більший стаж. Серед нас чимало людей, які працювали 40 і більше років. Але «автобан нам показали, та про ями не сказали». Тут треба пояснити, що таке страховий стаж. Це поняття «запрацювало» з 1 січня 2004-го. З того часу у стаж входять тільки ті роки роботи, коли роботодавець сплачував за майбутнього пенсіонера внески у ПФ, причому в розмірі, не меншому, ніж 22% від суми єдиного соціального внеску (740 гривень). Весь інший час роботи у стаж не зараховують. Здається, все почесному. Є внески в ПФ – є пенсія, а немає – вибачайте. Та це формальна справедливість. Згадаймо, який безлад творився на ринку праці всі 90-і роки і яка правова вакханалія править бал після світової фінансової кризи 2008 року, яка в нашій країні, здається, триває і досі. Сьогодні неофіційно говорять, що «в тіні», без оформлення або на мінімальних окладах (1600 гривень), працюють, за одними даними, – 40% українців, за іншими – майже 60%. Справи цих людей зовсім кепські. Ті, хто довго працював без оформлення або на півокладу від «мінімалки» (800 гривень), сильно ризикують залишитися без потрібного стажу й мати зовсім мізерну пенсію, а то й зовсім її не мати. Ті ж, хто чимало простояв на речових ринках, як уже підрахували економісти, будуть змушені працювати до 63 або й до 65 років.

ДЕ ЗАБУЛИ СПРАВЖНЮ РЕФОРМУ? За розмовами про неперевершену «реформу» 2017го всі вже й не згадують, на якому вокзалі й у якій камері схову забули справжню пенсійну реформу. P.S. Повну версію статті читайте на сайті «Українського репортера»: ukrreporter.com.ua

УСІМ, КОМУ ЗА 50, РАДЯТЬ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПЕРЕВІРИТИ ЗАПИСИ

Якщо є помилки у трудових книжках... ІНЕССА КОВАЛЬЧУК

енсійний фонд увів у дію вебпортал електронних послуг, який має полегшити отримання потрібної «пенсійної» інформації. На ресурсі можна знайти не тільки контакти й адреси районних пенсійних фондів, «скачати» нормативні й законодавчі акти і бланки документів, а й записатися на прийом, отримати інформацію про сплату вашим роботодавцем страхових внесків. – Усім, кому зараз за 50, раджу заздалегідь перевірити правильність усіх записів у трудовій книжці, – говорить заступник начальника Лівобережного об’єднаного управління ПФУ в Києві. Тетяна Ковальчук. – У трудовій можуть бути помилки (скажімо, наплутано з датами). Можуть бути виправлення та перекреслення, і в разі, якщо біля них немає запису «Виправленому вірити» й печатки підприємства, ці роки роботи не ввійдуть до страхового стажу. Можуть стояти недійсні печатки. Так, якщо у трудовій після 1996 року є печатка з написом «УССР», цей запис теж визнають недійсним. Отож, ці та інші неточності треба вже негайно зараз виправити.

П

Адреса веб-порталу ПФУ: purtal.pfu.ua

5


6

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

МЕДИЦИНА ЧОМУ? «Зависли» кошти на допомогу онкохворим Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я Київської обласної ради Наталія Бігарі розповіла, що в бюджеті регіону на 2017 рік закладено значні суми коштів на важливі для здоров’я та соціального захисту населення програми. Проте станом на серпень деякі з них не профінансовані зовсім. Зокрема, це стосується допомоги онкохворим та ранньої діагностики онкологічних захворювань, інформує офіційний сайт облради.

Gelena Antoshyna: – А чому проігнорували страхову медицину? Пацієнти сплачують лікарям за операції шалені гроші. Заради здоров’я люди змушені продавати машини, майно, а часом і квартири. Під час реформи вони також будуть платити чималі гроші. І знову виникає питання звідкіля їх брати? І знову бідні українці опиняться за бортом здоров’я. Реформа потрібна, щоб відсіяти знахабнілих медпрацівників. Oleksiy Kholodkov: – Наведіть вже нарешті лад в медичній галузі! Це вже не хабарництво, а справжній рекет, коли вимагають гроші практично за все. І при цьому професіоналізм медиків в 90% випадків, м’яко кажучи, бажає кращого. Тофанна Вайт: – Пані Супрун, не брешіть. Моя родичка – медсестра, її зарплата – 2400. Ану спробуйте прожити на ці гроші! Тоді побачимо, чи будуть вас зганяти на мітинги проти реформи, чи самі прибіжите. Bohdan Povkh: – Мізерні зарплати та занедбані лікарні є основною причиною страйку медпрацівників. Лікарю, по суті, байдуже, якою буде система медицини – йому потрібна можливість якісно і продуктивно працювати, добре заробляти, а не отримувати подачки від держави. Софійка Остапович: – Пані Супрун, ваші реформи, наче з космосу. ФАПи валяться, приміщення не опалюються, вікна скотчем клеють, а вам головне, щоб ФАП мав «4джі». Olena Gubaryeva: – Кожен головний лікар – як місцевий цар, а лікарі – немов раби. Iren Semivolos: – Лікарні перетворились у місця, які хоч і побудовані за наші кошти, але захоплені медмафією. Тому реформа потрібна. Tanja Doudka: – Мені здається, краще розповісти людям, що медицина – дуже дороге задоволення і що не може бути безкоштовної взагалі. Платять всі у всьому світі. Деякі через податки, як у Скандинавії, деякі через страхування, як в Німеччині. Iryna Degtyaryova: – Забудемо про провідні лікарні, а подивимося на звичайні, міські, районні. Страшне, застаріле обладнання, відсутність бази не те, що для розвитку, а для нормального функціонування. З/п лікарів – це знущання.

За даними всеукраїнського опитування громадської думки, 20% людей в Україні вважають стан свого здоров’я поганим або дуже поганим, а 38% опитаних оцінили його як добрий або дуже добрий, 41% – як посередній (ні добре, ні погано). Соціологи об’єднали дані досліджень, проведених протягом двох років (травень 2015 р. – травень 2017 р.). Здоровими почуваються:

70% 56% 39%

25%

12%

6%

18-29 років

50-59 років

60-69 років

>70 років

30-39 років

40-49 років

• На 36,9% зростуть видатки Держбюджету на первинну меддопомогу та становитимуть 13,28 млрд грн. • 1 млрд грн МОЗ планує додатково спрямувати на розвиток сільської медицини. • На 10,8% збільшиться фінансування вторинної, третинної та екстреної меддопомоги і становитиме 53,9 млрд грн. • На 5,95 млрд грн держава закупить ліків та вакцин через міжнародні організації. • На 389,9 млн грн профінансують програму лікування громадян за кордоном.

Начмед Обухівської центральної районної лікарні Надія Якубишина каже: «Якщо у нас буде хворий, скажімо, з інфарктом чи інсультом, ми його виведемо з кризового стану за допомогою наявних у лікарні медикаментів, навіть за їхньої відсутності якось їх дістанемо, а далі вже хворий має сам себе забезпечувати ліками».

ТИМ ЧАСОМ ПРОПОНУЮТЬ ІНШУ МЕДИЦИНУ

МАЛЮНОК ОЛЕГА СМАЛЯ

Соцмережі про новації

Що обіцяють чиновники у 2018 році?

ОПИТУВАННЯ

АЛЛА ТОПЧІЙ

Щ

оправда, у сусідньому Кагарлику заступник головного лікаря центральної районної лікарні Василь Лакатош каже, що у нього є резервний запас ліків, які безкоштовно надають пацієнтам, в яких немає грошей на лікування. Проте який то запас і кому саме надавалися безкоштовно медикаменти – не говорить. «Український репортер» спілкувався в Кагарлику з літніми пенсіонерами з мізерними статками, які перенесли по кілька інсультів, із простою сільською жінкою, з дуже виснаженою бабусею, і всі вони називали солідні суми витрачених на лікування себе чи своїх рідних коштів – від однієї до чотирьох тисяч гривень на тиждень. В лікарнях Київщини катастрофічно не вистачає кадрів. Так, у Кагарлику немає ким замінити лікаря-терапевта, який пішов на пенсію, відкритою залишається вакансія акушерагінеколога. Та що там Кагарлик, якщо у центрі госпітального округу – Бородянській райлікарні, що неподалік від Києва, терміново потрібно взяти на роботу двох рентгенологів і двох терапевтів. А фахівці не хочуть влаштовуватися в державні лікарні на малу зарплату, якщо можна використати свої знання і вміння в комерційних медичних закладах столиці. Наприклад, у Бородянській центральній районній лікарні, яку планують зробити центром госпітального округу, є сім рентгенапаратів, серед яких – жодного цифрового. А в Кагарлицькій ЦРЛ – три рентгенапарати, які не лише морально застаріли, а й

ЛІКАРНІ КИЇВЩИНИ ОТРИМАЮТЬ ЛИШЕ ДІРКУ ВІД БУБЛИКА ЧИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ? ТОЖ ПРОАНАЛІЗУЙМО, ЯК ЖИВУТЬ ДЕЯКІ МЕДЗАКЛАДИ СТОЛИЧНОЇ ОБЛАСТІ

Укол реформою часто виходять із ладу. За словами начмеда цього медичного закладу Василя Лакатоша, багато разів керівництво лікарні давало заявки в Департамент охорони здоров’я Київської облдержадміністрації, їм обіцяли надати нове обладнання, але поки що – одні обіцянки. З п’яти лікарень Київщини, де побував «Український репортер», у трьох є недобудовані корпуси. Так, у Бородянці вже не лише бур’янами, а й деревами заріс каркас будинку, який планувався як кількаповерховий. На території Макарівської центральної районної лікарні стоять недобудованими аж два приміщення, заростають бур’янами та деревами. А недобудований корпус одного з відділень Обухівської ЦРЛ, мабуть, є чи не рекордсменом серед усіх недобудов. Йому вже понад два десятиліття. Крім того, в Обухові, як і в Макарові, навіть старі приміщення перебувають у плачевному стані: стіни поїдені грибком, підлога з розірваним лінолеумом і вибоїнами, меблі – старіпрестарі. А в Кагарлику – хоч

приміщення й відремонтовані, так ліжка у такому стані, що на них страшно лягти, а матраци такі, що, як пожартував один із хворих, на них уже, мабуть, 150 чоловік померли. Мабуть, і в інших ситуація не краща. Хоча є і винятки. Вишгородську центральну районну лікарню можна назвати маленькою Швейцарією під Києвом. Цей медичний заклад забезпечений дорогим обладнанням, в палатах, коридорах, їдальнях усіх відділень зроблено євроремонт. Але... так звану інвестицію у Вишгородську ЦРЛ вклали скоробагатьки, вихідці із Вишгородщини. І це ще питання, для кого вони її вклали – для себе чи для людей? Бо ж вишгородські благодійники самі ж і лікуються в цій лікарні, вклавши у державний заклад не такі вже й великі, за їхніми мірками, кошти. Медичний рай для себе... А чого чекають від реформи люди? І якісних доступних ліків, і сучасного діагностичного обладнання, і своєчасної меддопомоги, і... Однак чи можуть реформатори усе це людям дати? Є дуже великий сумнів.

У Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроект про реформування системи охорони здоров’я. Такі ініціативи проявили депутати з Комітету ВР з питань охорони здоров’я. Як повідомила нам голова комітету, народний депутат Ольга Богомолець, документ передбачає нові підходи до організації медичного обслуговування. Зокрема розподіл владних повноважень у цьому секторі між центральними і місцевими органами влади, громадами та професійним самоврядуванням в охороні здоров’я. Пропонують також ввести контрактну модель медобслуговування та законодавчо визначити місце стоматології в переліку видів меддопомоги. Фінансувати галузь депутати пропонують за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також фондів медичного страхування, благодійних фондів і будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. За словами начмеда Кагарлицької районної лікарні Василя Лакатоша, їхні машини швидкої допомоги, яким понад десять років і стан яких є ненадійним, можуть просто не довезти розбитими дорогами хворого до лікарні інтенсивної терапії – в Білу Церкву. Тому він вважає медичну реформу і рішення приєднати Кагарлик до Південного госпітального округу поки що передчасними. Заручницею непродуманості стала Макарівська центральна районна лікарня, яку чомусь вирішили приєднати до Васильківського госпітального округу. Тоді як відстань між цими двома райцентрами становить 61 кілометр. А між Макаровом і Бородянкою – всього 24 кілометри. Медична реформа, очевидно, потрібна, але проводити її необхідно дуже виважено, обґрунтовано. Головне – почути думки і пацієнтів, і лікарів.


№1 29 вересня 2017

7

КОМУНАЛКА ДИНАМІКА ТАРИФІВ Центральне опалення

Холодна вода

Гаряча вода

грн. за 1 кв. м за місяць протягом опалювального періоду

грн. за 1 куб.м

грн. за 1 куб.м

260% ріст тарифів на централізоване опалення за три останні роки

797% ріст тарифів на 32,97

32,91

холодну воду за три останні роки

7,46

з 1.07.2016

12,8 з 31.03.2015

16,14

з 26.07.2017 до 31.07.2016

13,77

15,79

10,24

77,6

84,45

570% ріст тарифів на гарячу воду за три останні роки

40,9

25,1 14,8

1,98 до 1.07.2014 з 1.07.2014

з 1.05.2015

з 2.08.2016 з 13.05.2017

до 1.07.2014 з 1.07.2014

з 1.05.2015

з 2.07.2016

з 4.07.2017

Оплачувати тепло і воду будемо як у колгоспі Зазначають, що закон було ті, хто сплачує за справним лічильПід гаслами про енергозбереження та турбо- розроблено з метою запрова- ником? Замість того, аби відшукату про «оплату лише за дження в Україні низки поло- ти та притягти до відповідальності спожите» у країні запо- жень Директиви Євросоюзу 2012 порушників, влада встановлює ко/27/ЄС про енергетичну ефектив- лективну відповідальність. чаткували сенсаційну ність. Та у Європі навряд чи доновацію – мешканцям думалися б скасувати облік за інбудинків нав’язують ХАЙ ЖИВЕ КОЛГОСП?! дивідуальними приладами на оплату за воду і тепло За допомогою цієї новації хоне за індивідуальними, користь колективного обліку. чуть, на мою думку, вирішити а за будинковими ліпроблему з величезними боргами. чильниками. А ЩО НАСПРАВДІ? Примусове переведення обліку за Директор аналітико-дослід-

будинковими лічильниками дає

ОЛЕКСАНДР КАРПЕЦЬ ницького центру «Інститут міс- владі і монополістам додаткові серпня 2017 року набув чинності Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Отже, нарахування оплати за спожиті комунальні послуги за так званими нормами скасовується. Натомість кожен будинок має бути обладнаним лічильниками тепла, гарячої та холодної води. Під’єднання будинків до мереж теплота водопостачання без приладів обліку забороняється. Такі лічильники мусять встановити оператори зовнішніх мереж до 1 жовтня 2018 року для житлових будинків та до 1 жовтня 2017 року для нежитлових будівель. Увага: витрати на придбання та встановлення приладів обліку будуть відшкодовувати споживачі шляхом надбавок до тарифів. Тобто самі собі оплатять «удавку на шию».

2

ОФІЦІЙНА АРГУМЕНТАЦІЯ НА КОРИСТЬ ЗАКОНУ «Основна мета закону – перехід на стовідсотковий облік споживання теплової енергії, гарячої та питної води за допомогою лічильників, що не дозволить перекласти на рядового споживача понаднормативні втрати монополістів та закладе принцип, відповідно до якого кожен споживач буде сплачувати лише ті обсяги комунальних послуг, які він фактично спожив», – заявив народний депутат Віталій Сташук. «Завдяки обліку населення буде сплачувати лише за спожиті ресурси... Це сприятиме зменшенню витрат споживачів», – запевняє прес-служба президента.

та» Олександр Сергієнко коментує: «Тепер пропонується платити по будинковому лічильнику, а дані квартирних приладів будуть використовуватися лише для обчислення долі кожного житла у загальному рахунку. Все, що будинок спожив, буде розподілятися поміж усіма мешканцями». Ще більш наочно пояснює експерт з енергетичних питань Валентин Землянський: «Все, що будинок спожив, буде розподілено серед мешканців, незалежно від наявності лічильників. На усіх! Тобто надіслали вам п’ять кубів, по лічильнику у вас – два, а за три, будь ласка, заплатіть за себе і за іншого хлопця». «Така ситуація жодним чином не стимулює монополіста до підтримання мереж у справному стані, адже за весь витрачений ресурс сповна сплатить кінцевий споживач», – справедливо підкреслює Сергієнко. Таку ж думку висловлює і Землянський: «Вбивається взагалі уся ідея економії, енергоефективності, стимулювання споживачів до більш раціонального використання ресурсів, адже тепер все одно доведеться заплатити за все». Дійсно, мешканці часто викривлюють дані квартирних лічильників, наприклад, використовуючи магніти. Саме це часто є причиною того, що значення будинкових лічильників значно перевищують сумарні дані квартирних лічильників. Але чому за крадіжки одних мусять платити

можливості по «вичавлюванню» грошей з громадян. На цю обставину справедливо вказує заступник директора Українського центру соціальної політики Валерій Пісецький. На його думку, переведенням обліку з квартирних на будинкові лічильники влада сподівається перекласти проблему індивідуальних боргів з постачальників на плечі мешканців будинку. Перед мешканцями постане вибір: платити за себе і за інших, входити у конфлікт з цими іншими, або зіштовхнутися з проблемою відключення цілого будинку від тепла та води. Не допомогла витівка із введенням пені та штрафів. Коли кількість боржників обліковується мільйонами, постає банальне питання: як адмініструвати нарахування штрафів за такої кількості «винних»?

МАЛЮНОК ОЛЕГА СМАЛЯ

Адже, якщо вони раніше ігнорували платіжки, то тепер вони ігноруватимуть нові, з пенею і штрафами. Не стало масовим і виселення за борги. Валерій Песецький каже: «Базова ідея закону полягає у тому, аби постачальників вивести із зони конфлікту з індивідуальними споживачами і перевести на рівень «війни» з будинками у цілому. Сценарій останньої є простим: є борг – відмикаємо від послуг увесь будинок, немає – постачаємо далі. А борг буде, і буде він лише зростати… Почне будуватися боргова піраміда, яка призведе до того, що платити не буде ніхто, і будинок відключать від послуги». До речі, з цим уже зіштовхнулися кооперативи і так звані ОСББ. Тепер цю практику влада хоче поширити на усі будинки. Цілком можливо, що таким чином громадян намагаються все ж затягнути в ОСББ, встановивши нарешті «колективну відповідальність». Дуже влучну характеристику тому, що відбувається довкола комуналки, дав експерт Валентин Землянський: «Усі рішення стосовно тарифів та нововведення ведуть до подорожчання послуг для кінцевого споживача, до збільшення остаточного рахунку за комунальні послуги».

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Уряд на сторінці у Фейсбуку інформує, що закон «Про комерційний облік» є надзвичайно корисним та необхідним нашій державі. І розвінчує міфи... Один із головних міфів – начебто закон дозволяє ігнорувати показання індивідуальних (квартирних) лічильників. Насправді, якщо говорити про багатоквартирні будинки, то закон виділяє два види вузлів обліку теплової енергії, холодної і гарячої води: вузол комерційного обліку (загальнобудинковий) і вузли розподільного обліку (квартирні). Вузол комерційного обліку слугує для вимірювання обсягу всієї теплової енергії/ води, спожитої у будівлі. Тобто, саме за показаннями його приладів обліку визначатиметься, скільки всього теплової енергії чи води спожили всі споживачі в будівлі. Цей обсяг необхідно «розподілити» між споживачами в будинку – тобто, визначити, хто скільки послуг спожив і скільки повинен за них заплатити. Саме для цього і використовуватимуться квартирні лічильники. Закон передбачає такий базовий принцип розподілу: обсяг, визначений за допомогою загальнобудинкового вузла, буде розподілятися між споживачами пропорційно до показань квартирних лічильників. Завдяки такому підходу знімається проблема «різниці в показаннях» (різниця між сумою показань квартирних лічильників і показаннями будинкового внаслідок різного класу точності), а також проблема втрат внаслідок витоків води з внутрішньобудинкових мереж через їх незадовільний стан. Отже, закон і надалі передбачає використання показань квартирних лічильників при розрахунках за комунальні послуги.


8

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

УКРАЇНА У ВОГНІ

Твій друг Анатолій Кушнірчук, капелан».

Ти боявся, синочку? – питаю його. А він і каже: У бою ні, а зараз у мене не тільки руки, а й нігті на пальцях трясуться.

кою, продуктами, але Саша її не дочекався... Він так і не попив чистої водички.

«ПІСЛЯ...»

ФОТО ІЗ СІМЕЙНОГО АРХІВУ СТАРОВИХ

«Вітаю, Сашко! Вже три роки, як ти вирваний із нашого життя. Я усе пам’ятаю... Як ми разом завантажували великий автобус продуктами, овочами, водою та усім іншим крамом на фронт. Бо тоді не було чого їсти, не те що одягти... Я тоді дізнався, що ти любиш солодке. Віддав тобі шоколадку, яку потім ти розділив між кільканадцятьома побратимами. Ти був щедрою людиною. Міг віддати усе, що попросять, навіть із себе зняти одіж, якщо комусь треба. Побачивши тебе у легких кросівках на війні, Богдан Яворський зняв із себе берці й дав тобі, бо у тебе – спецрозмір. Мама з татом у тебе – найкращі. Ми вже понад три роки дружимо і підтримуємо один одного. Пробач, що згущене молоко, яке ти просив, я так і не встиг... Тепер його і солодощі приношу тобі на могилу... Я і далі так само підтримую військових, їжджу на фронт з волонтерами, аби підтримати їх там духовно і всебічно. Просто хочу устигнути всім усе привезти, обійняти, сказати сухе «дякую», щиро поговорити про наболіле, цінності у житті та спробувати зрозуміти кожного. Твій рідний 25-й батальйон героїчно тримає оборону нашої країни, не віддаючи ворогу жодного метра нашої землі. Сашко! Усім дуже нелегко від того, що тебе немає. За три роки рана від утрати не перестає боліти. Втім, тобі краще видно усе з неба. Дякую тобі за все.

Скоро – фронт. Ще форма не обпалена війною. В камуфляжі і тільнику – старшина Старов

ЯК ЖИВЕТЬСЯ СЬОГОДНІ БАТЬКАМ ПОЛЕГЛОГО ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Саша Старов зубами загриз би сепаратистів вати убитих горем батьків про втрату найдорожчого. Старови. Олександр Михайлович і Раїса Михайлівна. Життя для них розділилося на «до» і «після». Яким він був, їхній Сашенька, Сашунечка, їхня кровиночка?

«ДО...» ист за вічну межу. Крає душу, пече, пробирає наскрізь. Це послання Анатолій розмістив на своїй сторінці у Фейсбуку 21 вересня. Саме цього дня в Гостомелі, на новому кладовищі, біля могили старшини, воїна АТО Олександра Старова, зібралися рідні та близькі, бойові побратими. Прийшли вшанувати пам’ять хороброго захисника України. Квіти, свічечка. І баночка згущеного молока. Шоколадка (яку Сашко розділив би порівну між усіма).

Л

«ДЯДЯ САША УСІХ БАНДИТІВ «ПОКОСИВ» З КУЛЕМЕТА» У Гостомелі, поруч із військовим містечком, – школа. Сашина школа. Пам’ятна дошка на стіні, квіти. – Знаєш, хто це? – запитую якогось школярика, показуючи на портрет воїна. – Дядя Саша... Він усіх бандитів «покосив» з кулемета. Нам розказували. Стежка веде до будинку, де мешкав «дядя Саша». Трохи боязко натискаю на дзвінок вхідних дверей. Бо завжди важко розпиту-

Старшина Старов провоював з початку травня 2014-го і до 25 вересня в 25-му батальйоні «Київська Русь». Поліг під Дебальцевим, на блокпосту під назвою «Хрест». Йому було 35. Вранці на опорний пункт, з тилу, напали терористи, переодягнувшись в українську форму. Старов (позивний «Старий») автоматним вогнем до останнього прикривав товаришів, дав змогу їм відійти…

Раїса Михайлівна все частіше тепер «прокручує» своє з чоловіком життя, молоді роки, коли той служив у автомобільному взводі. У 1976-му народився синочок Сергійко, а через три роки у їхній сім’ї з’явився ще один Сашко. Ріс схожим на батька, а характер мав – як у мами, був маминим помічником. Коли меншому виповнився рочок, переїхали до Гостомеля. Старший Олександр був у війську, а дружина доглядала синочків, потім влаштувалася помічником бригадира у Бучанському радгоспі, після його розпаду працювала сестрою-хазяйкою у військовому шпиталі. Діти виросли, одружилися. Радій життю, тішся онуками, невістками, внучатами. Якби ж не війна... До війни Олександр закінчив авіаційний інститут, але на авіазаводі працював недовго, все хотів бути військовим. – Як тільки в теленовинах промайнуть якісь гарячі події, він одразу: «Я поїду туди!» Оця нездійснена мрія стати воїном, захисником весь час його і супроводжувала, – стиха промовляє пані Раїса. – Казав, що після перемоги залишиться служити за контрактом. Що звільнять Донбас, а тоді підуть на Крим («ми Крим не віддамо!»)... Отаким був наш син. Був дуже добрим, завжди всім допо-

магав і завжди посміхався. До війни працював у Гостомелі менеджером на складах. Захоплювався риболовлею і футболом, грав у місцевій команді.

«НЕ МОЖУ ХОВАТИСЯ ЗА ТВОЮ СПИНУ» Олександр пішов на фронт добровольцем. – Він мені тоді сказав: «Мамо, прости мені, але я не можу інакше, не можу сидіти вдома, у мене росте син, і я не можу ховатися за твою спину». Зранку пішов у воєнкомат. Ми навіть не знали, що він уже поїхав, – записую на диктофон зболені слова. – Потім потелефонувала дівчина, з якою він зустрічався, і сказала, що Саша написав заяву – іде на фронт. Він був старшиною, а з ним – 18 бійців. Воював у Дебальцевому, на «Хресті», двічі був поранений. Якось розказував мені по телефону: «Ми сьогодні вийшли з бою, бронежилетів не знімаємо, навіть спимо у них; я подумав, що піт тече спиною, а це – кров». Сашу зачепив осколок, санітари рану обробили, а в госпіталь син не захотів їхати. Казав мені тоді, що не може залишити своїх хлопців. Після другого поранення (в ногу) також відмовився від госпіталю. А одного разу в сина був дуже хрипкий голос. «Щойно з бою», – майже шепоче в телефон. «Ти боявся, синочку?» – питаю його. А він і каже: «У бою ні, а зараз у мене не тільки руки, а й нігті на пальцях трясуться». Тоді армія була бідною, у них нічого не було. Ми, батьки, передавали на фронт продукти, одяг, форму, лопати, сокири, синові купили бронежилет.

Показую посвідчення мами загиблого, а мені відповідають, що, може, я його купила в переході.

Старови, як усі патріоти, які жили східним фронтом. А чому так погано піклувалися про своїх воїнів тиловики, різні начальники з великими зірками? У деяких аж із горла перло, бо жерли ікру. Спогади Раїси Михайлівни вихоплюють із недалекої минувшини страшне: – Якось синочок телефоном розказував, що його блокпост чотири дні був голодний. 18 чоловік! На четвертий день передали їм 8 баночок консерви «Килька» і буханець хліба. Він мені каже: «Мамо, як я можу це розділити на 18 хлопців?» Води не було, пили з річки. То добре, що там була ріка. Він останніми днями просив передати мінеральної води, ми приготували велику посилку з мінерал-

«А ЩО, У МЕНЕ Є ТАКИЙ БОЄЦЬ?» – Того дня я не знаходила собі місця, – котяться щоками горошинки материнської печалі, – бо до 11-ої ранку не було від Саші дзвінка. І тут зателефонувала дівчина, з якою син зустрічався. Плаче у трубку: «Сашу вбили». Я не знала, що мені робити, жодної думки в голові не було, я не знала, як мене звати. Бігаю по квартирі і тільки у скронях стукає одне слово: вбили. Розум відмовлявся вірити. Кому дзвонити, що казати? Не знала, як повідомити цю страшну новину чоловікові. Той прибіг, зателефонував комбату Янченку: «Скажіть, що з моїм сином?» – «А яке прізвище?» – «Олександр Старов» – «А що, у мене є такий боєць?» І це вже була 12-та година дня, а Сашу вбили о п’ятій ранку. То який же ти комбат, якщо не знаєш, хто у тебе загинув!? Ти ж першим мав би подзвонити батькам. Ірпінський воєнком одразу приїхав, упав переді мною на коліна, промовивши, що наш син загинув як герой... Ще такий штрих. – Хочемо подякувати усім жителям нашого військового містечка. Ми обоє – пенсіонери. Коли син загинув, скажу чесно, у гаманці було 20 гривень. Протягом трьох днів у нас двері не зачинялися – люди несли гроші. Велика подяка усім добрим людям, тодішньому селищному голові Анатолію Івановичу Кириченку, воєнкому. Ми змогли достойно провести сина в останню путь. Пані Раїса стиха схлипує. Каже, що до кімнати, де жив Сашко, вона не заходить – не може. Тут все залишилося так, як завжди було, коли він тут жив, любив читати, мріяти. Одразу цю страшну смерть не могла сприйняти за дійсність, не вірила, що вже ніколи не почує дзвінкого сміху своєї кровиночки, не пригорнеться до його дужих грудей, не погладить, як маленького, по голові. Як хочеться вірити, що це – сон, довгий жахливий сон. Ось вона прокинеться – і все буде, як раніше, її пташенятко поруч...


№1 29 вересня 2017

9

УКРАЇНА У ВОГНІ Сусіди радять ділитися горем, тоді воно меншим стане. Не стає. Та й де, зрештою, знайти ті слова, аби виказати увесь материнський біль, увесь смуток? Нема таких слів.

АВТОЗАПРАВКА НА СЛЬОЗАХ Добрі люди, ці Старови. Вони ладні небо прихилити до усіх воїнів. Але фальші не приймають, говорять і про це. Їм запеклося, що один із тиловиків з батальйону проявив себе «з гнилого боку». Волонтери везуть допомогу для воїнів туди, до навчального центру «Десна», а він вночі автомобілем усе звідтіля перевозив собі додому. Люди розказували, що в Гостомелі у нього гаражі були забиті цукром, консервами, крупами. – Він собі на наших сльозах побудував автозаправку – на виїзді з Гостомеля, – промовляє Раїса Михайлівна. – А тоді ж наші хлопці по чотири дні не їли, без води були. Якось на заправці ми зустріли цього тиловика, здивовано питаємо: «А чого ти тут? Там, під Дебальцевим, бій іде, а ти, офіцер, тут ушиваєшся». Пояснив, що начебто якусь машину приїхав забирати. На наше запитання, як там хлопці, зверхньо відповів, що вони там, мовляв, живуть, приспівуючи. Сьогодні він «герой», автозаправку тримає. Раніше був першим заступником у Гостомельського селищного голови (у Юрія Прилипка. – Авт.), але чи його вигнали, чи сам звільнився – нам невідомо. Хіба учасник АТО може після демобілізації відкрити заправку? Де взяти такі гроші?

Три роки, як батьки втратили сина. Їх підтримують земляки, але, буває, що несправедливі, дошкульні слова ранять душу. Особливо, коли хтось кидає жахливе: «Ми вашого сина туди не посилали». – Нещодавно в черзі показую посвідчення мами загиблого, а мені відповідають, що, може, я його купила в переході. Ну, що сказати на таке приниження? Нехай Господь їх простить... Або така деталь: – Учасники АТО, які повернулися живими, мають пільги на комунальні послуги, а ми – ні. Мені недавно у селищній раді сказали, що пільг для загиблих учасників АТО немає. Дуже несправедливо. Але ж до бюджету селища включили окрему статтю для допомоги учасникам АТО, здається, 120 тисяч гривень виділили сім’ям поранених та загиблих. То невже не можна виділити кошти для допомоги на оплату комунальних послуг? Пані Раїса все ж таки показує мені синову кімнату. – Саша сниться. Казали люди, що з часом стане легше. Не легше, навпаки, важче. Я, якщо чесно, не знаю, де в мене беруться ті сльози. Життя поділилося на «до» і «після». Ми зараз прожили день – і слава Богу. Три роки, як Саші немає, а нам здається, що тридцять три. Сусіди добрі, підтримують, старший син приїжджає, невістка Ірина дуже хороша, допомагає, морально підтримує. Внук Микита, йому 11 років, тепер наша відрада. Ходить у школу, де вчився його дядько, який щодня тепер дивиться на нього з пам’ятної дошки.

ВАНДАЛИ З «РУССКОГО МІРА»

НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ВОКЗАЛІ КАСИРКА «СКАСУВАЛА» ПІЛЬГИ БАТЬКАМ ГЕРОЯ

Ще згорьовано: – Я щодня ходжу до нього на могилу, нічого не можу робити, поки не провідаю сина. Поговорю з ним, розкажу йому все. Хлопці на похороні не могли повірити, що Саші немає. А як він уболівав за Україну, як ненавидів сепаратистів! Казав, що зубами позагризав би. Болить душа: Дебальцеве здали... А за що ж моя дитина загинула? Він же під Дебальцевим стояв, він же тримав це Дебальцеве. І Донецький, і Луганський аеропорти так само здали. За що ж діти гинуть і продовжують гинути? Це ж тисячі вдів, матерів промовляють подібне. Хто дослухається? Хто дасть відповідь? – Час іде, а нам болить усе більше. Ми були й у психологів, але немає таких психологів, щоб зарадили батьку й матері. Якби можна було привідкрити те віконечко-душу... Ще одна біда у батьків – хтось робить їм зло на цвинтарі. Прапор, яким було накрито труну Олександра, відвезли на цвинтар, там стяг зник. Так само, як і тільник. Двічі розбивали вази із квітами, усе потрощили. Навіщо ви це робите, люди? Він же і за вас своє життя віддав. А прапор... – Ми купили новий прапор, повезли на цвинтар, але і він зник, – прохоплюються слова в Олександра Старова. Сепаратисти в Ірпінському регіоні, прихильники «русского міра» піднімають голови.

Дикуни проти родини полеглого воїна

І ВИШНЯ, І ФІАЛКИ На очі матері знову навернулися сльози. Згадалося, як Саша колись у розмові попросив: якщо загине, посадити на його могилі вишню і фіалки. У кімнаті, де жив Саша, батьки обклеїли стіни фотошпалерами із цвітом вишні. – Нехай йому весь час цвіте, – каже мама. Сашко встиг дуже багато за свої 34. У нього народився син, але батько не зможе дати йому путівку в життя. Він не встиг побудувати будинок і посадити дерево. Вишню посадять уже батьки. На його могилі. Вона спалахуватиме щовесни білоцвітом пам’яті. Для нас. Бо ми не маємо права забути жодного з наших героїв. Попрощавшись зі Старовими, я приїхав на цвинтар – до Олександра Старова. Поставив на могилку баночку згущеного молока, поклав цукерки. Вклонився...

P.S.

Побратими після бою. У другому ряду в центрі – Олександр Старов

СТЕПАН ПАНЧЕНКО

Дикунський випадок: у Києві, на Центральному залізничному вокзалі, касирка приміської каси відмовилася видати матері загиблого солдата пільговий квиток на електричку. Викликали поліцію. Правоохоронці не приїхали на виклик.

хлопець! Святко був надзвичайно талановитим юнаком: в 19 років навчався у трьох вузах одночасно, володів англійською, французькою, польською, вивчав японську. Науковці з іменем бачили у ньому завдатки блискучого ученого-японіста. Скоро буде три роки, як немає Святослава Горбенка, молодшого лейтеЗахисник Донецького нанта (це звання йому аеропорту Святослав Горбенко присвоїли посмертно). А його батьки майже кожочувши із віконечка каси ка- ного дня зазнають кривди. І ця наруга тегоричне «ні!», від несподі- над пам’яттю полеглого воїна «накованки й цинічного ставлен- тилася» на цю сім’ю невдовзі після заня до закону спантеличено гибелі Святка. й розгублено завмерли біля – Наша родина, як, думаю, і родини цього ж казенного віконечка двоє – інших загиблих бійців-добровольців, Лариса і Сергій Горбенки, батьки Свя- зіштовхнулися з проблемою НЕ ВИтослава Горбенка. Так-так, того само- ЗНАННЯ державою факту загибелі їх го Святослава, що мав позивний рідних учасниками бойових дій, або «Скельд», солдата 1-ої штурмової учасниками АТО. Фактично ЗАХИСроти 5-го батальйону Добровольчого НИКАМИ Вітчизни, – зринають пекуукраїнського корпусу «Правий сек- чі слова із вуст Сергія Горбенка. – Це тор». Він загинув 3 жовтня 2014 року не просто несправедливість, але й непід час оборони Донецького аеропор- чувана жорстокість і, на мій погляд, ту. Йому було усього 19 років. ще й глумління над світлою пам’яттю – Ми, звичайно, могли б заплатити людей, які віддали заради Батьківщи18 гривень за квиток, але ж питання ни найдорожче – життя, і самим факне у цьому, – говорить Сергій Горбен- том своєї загибелі на передовій – ВЖЕ ко. – Нас, батьків полеглого солдата, ДОВЕЛИ, що вони є ФАКТИЧНИМИ систематично принижують подібни- воїнами-захисниками Вітчизни... ми відмовами, не визнаючи посвідПісля тривалого періоду замовчучення, піддаючи різним сумнівам вання молодший лейтенант запасу цей документ (чи дійсний, чи перед- Святослав Горбенко був визнаний бачено законом, на якій підставі ви- державою загиблим воїном України, дано?). Може, хочуть, щоб ми черво- а його родина – «Родиною загиблого ніли, ніби у чомусь винні, щоб були у солдата». ролі прохачів? І цим роблять нам боАле глумління над пам’яттю воїна ляче, шматують душу і серце, які зра- не закінчилися. нені й так, бо ж втратили найдорожТиповий випадок: відмова касирки че – рідну кровинку. З таким жахіт- видати пільговий квиток на електям ми стикаємося майже щодня. тричку. Що робити Горбенкам? ПроЯкось водій маршрутки № 355 (курсує мовчати? А якщо усі мовчатимуть, від метро «Героїв Дніпра». – Ред.) за- ковтаючи образи? явив нам: «Задрали ви з цією АТО! Сергій Горбенко попросив поясниВас туди ніхто не звав. І чого ви доби- ти, на якій підставі відмовили видати лися?.. Людям працювати і гроші за- квиток. Яким документом це передробляти не даєте». Думай, що кажеш бачено (закон, постанова, розпоряі кому кажеш, відповів я. Якби ці дження, наказ)? В касі ж – мовчання, хлопці своєю кров’ю не стримали та- що переривалося недолугою фразою: ких, як ти, то не їздили б ви, не працю- «Не зобов’язані пояснювати...» вали б і не заробляли. Лише раби на Як вчинило біля каси подружжя крові готові заробляти. Горбенків? Викликали поліцію. Мали Лариса і Сергій Горбенки не хочуть надію, що правоохоронці не лише дотерпіти подібного знущання. Змирити- кументально зафіксують правопоруся – відійти від життєвих принципів, шення з боку касирки, але й допомоякі сповідував їх син Святослав і пере- жуть Горбенкам з’ясувати, на якій підстати себе поважати. Ні, ці люди не з ставі відмовили у пільговому квитку. того тіста зліплені. Стояти в обороні Заявники довго чекали-чекали прибутправди і справедливості – ось їхнє непо- тя вартових закону... І не дочекалися. хитне правило. Навіть якщо це нестерпНапливає сумне: ще одна рана в но боляче й важко. Кажу так, бо довело- душі батька та матері Горбенків. Цих ся спілкуватися з ними на різні теми в ран вже дуже багато, шкода, що у дерредакції «Українського репортера». Але жаві не помічають страждань маголовною темою під час наших бесід леньких людей. Хоча, ні – маленькиусе ж була війна. Мені врізалися у ми й ницими є ті, хто допускає ось пам’ять слова Горбенка-старшого про таке дикунство щодо цієї родини. А те, що він хотів разом із сином піти за- Горбенки – великі й горді українці! хищати Україну. Не вдалося... Просив Вони – медики, щодня поспішають на сина, щоб той повернувся до універси- роботу до столичної поліклініки дотетських аудиторій, а тим часом за ньо- помагати людям. го піде добровольцем він, батько. Святослав не погоджувався... Кремінь, а не СВІТЛАНА КОВАЛЬОВА

П


10

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

КУМИРИ На хуторі «Мозамбік» – незвичайна подія. Очільники хутора Ваня Молдаван, Вітя Царапкін та Ізя Чачкес включилися у боротьбу з організованою злочинністю. Мені пощастило взяти інтерв’ю у найголовнішого із них – Вані Молдавана.

дав угоди? З вами з’ясовували, як ви бажаєте розраховуватися? Вам прислали цинічні депеші, що «для вашої зручності» вам змінюють форму оплати… Вас зобов’язують у певний час повідомляти їм, скільки ви спожили. Ніби не вони у вас, а ви в них у наймах… Хтось дивився, що у вас на лічильнику? Вам почали писати суми, які їм вигідно. Хтось давав вам процентну скидку за те, що на ваш поверх гаряча вода надходить лише тоді, як витечуть кілька відер холодної? Прикидаються, що нічого не знають. І ті, які подають, і ті, які «контролюють»… Те саме з постачанням газу, води… В усьому світі правило: хто торгує, той і відміряє. А вам або ставлять лічильник «на весь базар», або ж кажуть: «Хочеш платити лише за себе, став лічильник за свої гроші…»

– Шановний, ой, вибачте, не знаю, як офіційно до вас звертатися?.. – Кажіть просто: «Ваша честь»…

– Дякую, Ваша честь! Але ж… Знаю, що ніби до суддів так належить звертатися… – До деяких суддів належало б звертатися : «Ваша нечисть»… А ми ж будемо судити правдою.

– Скажіть, Ваша честь, що спонукало чи підштовхнуло до створення такої серйозної інституції? – Злидні та моральний терор населення… Для будь-якої держави – молодої чи зміцнілої, маленької чи великої – не така угрозлива ворожа мілітарна сталь, як своя внутрішня іржа. На жаль, вона роз’їдає і наше суспільство. І як не парадоксально, переносять ту заразу часто руки тих, хто покликаний від неї очищати. Тому спонукувачів і підштовхувачів достобіса… Але конкретнішу відповідь на це дасть документ: ВСІМ! ВСІМ! ВСІМ! На хуторі «Мозамбік», у Джунглях Європи, в Україні, у світі. ПОСТАНОВА Враховуючи складну політичну, економічну, пандемічну, екологічну, сексологічну, криміногенну, патогенну і матогенну ситуації, ми – Ваня Молдаван, Вітя Царапкін та Ізя Чачкес, при активній підтримці громадськості хутора «Мозамбік», що в Джунглях Європи, утворили КОМІТЕТ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (КГБ). Завдання комітету: відслідковувати, встановлювати, ідентифікувати пандемію чиновницького гельмінтозу – заглищеності суспільного організму чиновними глистами. Залучати громадськість та спеціалістів до очищення від цієї зарази. Проводити профілактику совісті утробників, шкуродерів, збайдужілої гнилі, «гібридних патріотів», які морально і матеріально тероризують трудовий люд, висмоктують із нього останні соки, отруюють свідомість, вбивають віру. Межі дії комітету необмежені. До відома правопохоронних органів будь-якої країни, печерних судів та їхньої агентури: за «оцінку» громадськістю, або окремими особами, дій чи бездіяльності того чи іншого чиновника комітет відповідальності не несе.

ІНТЕРВ’Ю ГОЛОВИ КГБ ХУТОРА «МОЗАМБІК» ВАНІ МОЛДАВАНА САТИРИКОВІ ЄВГЕНУ ДУДАРЮ

– Ваша честь, Ви так влучно усе схарактеризували, ніби живете у моїй київській квартирі…

– Ви також «ніби живете». А фактично існуєте. Привладні наперсточники маніпулюють законами, папірцями, цифрами, лічильниками, калоріями, вашим часом, вашими нервами, фактично розпоряджаються вашим життям… І це не лише в Києві, чи взагалі у містах. Ось – хутір. Наша скромна резиденція… Газ проводили за свої кошти, рури й усе причандалля купляли за свої кошти, а нам тепер обіцяють, що й абонплату за мережу доставки братимуть… Скоро згадають, що іще й за запах газу можна брати… Цинічно «потішають», що це негативно відіб’ється лише на чотирьох відсотках населення України. Тобто на тих, хто використовує газ лише для приготування Часто міняючи керівне п о г о л і в’я, ми забуваємо про ви- їжі. Тобто – на найбідніших. А виграють найбагатші. Ті, які маконавчі р у к и. А коли постійно ють тисячі квадратних метрів рука руку миє, значить – вони житлової площі. Бо «абонплаобидві брудні… та» – однакова для всіх, і для всіх Оперативним органом коміоднакова ціна газу: і для тих, хто тету призначається Ревтрійка, в персоналіях Вані Молдава- використає три кубометри, і для на, Віті Царапкіна, Ізі Чачке- тих, хто й кубічного сантиметра не використає, і для тих, хто виса. На яку покладається право користає три тисячі… безконтактної «ревізії» того чи іншого об’єкта, установи, організації, тої чи іншої персони та ви- – Вже НКРЕ… ніби відмінила своє рішення… несення конкретних рішень»… – Завтра вони відмінять те, що – Ваша честь! Постанова, відмінили нині… Знаєте, як у можна сказати, глобального нас на хуторі розшифровують звучання. Але як упровади- цю абревіатуру? «Накрав і є». ти її в дію? Люди вважають, що злодій зло– Д і є ю! Не дріманням у влас- дія перевіряє… ному салі й не спогляданням з-під кущика… «Може, хтось»… – Ваша честь, дуже делікат-

Комітет Громадської Безпеки із джунглів Європи

Комітет залишає за собою високе моральне право вільної людини висловлювати і свою думку, публічно давати оцінку суб’єктам, вчинкам, явищам. Всім, кому не байдужа доля Батьківщини, її святої землі, доля народу, доля того міста, містечка, села, хутора, де ти проживаєш, кажемо: «Подивися на себе у дзеркало! Держава починається з тебе, з твого порога, з твоєї совісті і честі. Оглянься навколо себе! Хто тебе оточує? Люди, які офірують, чи ті, які грабують – твоє, моє, наше. Підстав плече першим і будь безпощадним до других!

– Тарифна лихоманка, яка сьогодні трусить усе суспільство, що це: економічна необхідність держави, чиновницька тупість, а чи щось інше? – Якраз оте «щось інше». Ненажерливість чиновних глист та активізація московитської п’ятої колони. Безупинно нарощується моральний терор населення. Під гаслами «справедливості» чиниться підлість, брехня, обдирання. Скажіть, вас хтось питав, чи ви хочете, щоб «Київенерго» продавало вам воду, тепло? З вами хто скла-

не питання. Можна вважати сповідь. Я – також грішний. Маю злочинну звичку. Не взяти, а дати. Не для якоїсь там користі. А щоб відчепилися… Для прикладу. Тому ж «Київенерго» віддав «борг», якого ніколи не брав. «Київгазу» плачу за газ, якого не використовую. Ну не з любові там до хохметових чи кобилєвих. Я просто люблю спати спокійно. А тепер ось біда. Боротьбісти з корупцією кажуть, що садитимуть тих, хто бере, і тих, хто дає. І

знову не сплю… Звернувся у «Київгаз». Мовляв, або поставте квартирний лічильник, або до часу його встановлення газ перекрийте. То якийсь «начальник РАВ УТГН ПАТ «КИЇВГАЗ» Л. В. Гребешук» послав мене до… якоїсь «дочки» – «Енерджи»… Я ж, як ви бачите, чоловік уже в літах. І ті походеньки мене не дуже приваблюють… Та й хочеться спокійно поспати…Отак із гумориста мене перековують на трагіка… – На жаль, мушу вас ще більше занепокоїти. Бо, мабуть, скоро настане час, що вам не дадуть спокійно й подрімати. Одна депутатша у Верховній Раді розродилася ідеєю шукання дірок, через які пропадає з оселі тепло. Ця «державна акція» називатиметься обов’язковим аудитом вашого помешкання. До вас прийде, припустимо, «спеціаліст» Федя, вивчить вашу оселю, напише акта і скаже приблизно таке: «Вам негайно треба замінити вікна і двері. Ось адреса фірми, яка це виконує. Інакше за тепло платити доведеться удвічі більше…» Феді за аудит також треба платити…

– Ваша честь, а та депутатша вже зробила аудит своїх дірок? Чесні винахідники усе випробовували на собі… До речі, а як вам оті побудинкові лічильники? Кажуть люди, що це – фікція… – Я вважаю, що це злочин влади. Цинічне протизаконне грабування людей. Звичайна шулєризада. І за це мають відповісти ті, хто це впроваджує. І пропонуючі, і контролюючі… Компетентні органи хутора «Мозамбік» уже вичислили деяких суб’єктів цього «нововведення»… Виявляється, тут замішані ще «інженери із збільшовиченої ери»…

– Ваша честь, хотілось би від побуту перейти до справ вагоміших, державних… – Друже мій, запам’ятайте! У кожній державі, кожному суспільстві найвагомішими є справи побутові. Бо побут – це джерело життя кожної людини. І той, хто ці джерела перекриває, забруднює, маніпулює ними, позбавляє людей здоров»я, спокою, віри і головного права – бути вільною людиною, є звичайним державним злочинцем. На якому б він службовому стільці не сидів – найвищому чи найнижчому. Місце його – на стільці в’язничному. Але я залишаю за вами право надалі звертатися до представників комітету із будь-якими питаннями, які вас хвилюватимуть…

– Дякую, Ваша честь! Дякую за спілкування. Не буду зловживати вашим дорогоцінним часом. Знаю, що попереду у вас важка, але благородна робота… ЄВГЕН ДУДАР, ХУТІР «МОЗАМБІК», ЩО У ДЖУНГЛЯХ ЄВРОПИ


№1 29 вересня 2017

11

КУМИРИ «Цей актор навіть маленький епізод може зробити, як постріл шампанського». Так про народного артиста України, популярного актора Національного драматичного театру імені Івана Франка Анатолія Гнатюка відгукувався метр сцени Богдан Ступка. А ще Анатолія Гнатюка називають незвично – «людиною-святом». «Український репортер» мав честь поспілкуватися з популярним актором і співаком.

РЕЦЕПТ ВІД АКТОРА Берете добрий шмат м’яса, краще ошийок, кладете його на фольгу, туди викладаєте овочі: перчик, помідори, кабачки, цибулю, часник, зелень, спеції. Можна ще лимон. Загортаєте добре у фольгу і – в розпечені вуглики. він спробував розкрити його – залишитися вірним своїм ідеалам чи продатися за тридцять срібняків, як це сьогодні, на жаль, відбувається у нас. Політики не просто зраджують народ, це ще й зрада на крові. І Богдан спробував у цьому розібратися. Якось я розмовляв з одним з екс-депутатів, він розповідав про знайомих політиків, що брали великі хабарі. Але, що цікаво, доля у них не складалася. Як у «Злочині і карі»: гріхи – страшна річ... Все ж свято вірю, що ми, українці, рухаємося до позитивних змін. І до того, що до влади прийдуть політики, які будуть любити цю державу, які не крастимуть.

– Глядачі постійно чекають від свого кумира Анатолія Гнатюка нових ролей у кіно. Чим порадуєте? – Тривають зйомки кінострічки про Шевченка. Про його роки на засланні, в Казахстані. Для мене в цьому фільмі заплановано одну з головних ролей – зіграю царського офіцера. Є пропозиції від молодого кінорежисера, який хоче знімати фільм про Розстріляне Відродження.

– Яку нову пісню почуємо у вашому виконанні? І чи плануєте співочий дует із сином? – Мрію заспівати на чорнобильську тему. Із сином Богданом ми виконуємо пісню «Трави, зацвіли знову трави». Що цікаво, цю пісню написав 20 років тому мій брат, відомий український співак Микола Гнатюк. Якось вона призабулася, і одного разу дружина запропонувала нам з Богданом заспівати її удвох. Їй сподобалося, потім ми заспівали в автомобілі. І зараз у мережі YouTube... тисячі переглядів. Уявляєте?! А не дуже хотіли співати, пручалися. Ми з Богданом виступаємо з цією піснею на концертах, однак син трохи скромний. А я дуже хотів би співати з ним. Вірю, що має з’явитися зі Всесвіту та пісня, яка була б саме нашою... Бо Богдан не прагне артистичної кар’єри. Його любов – література, драматургія, театр. І щоб ми ще раз разом заспівали – має зійтися не одна зірка на небі, а ціле сузір’я обставин і настроїв.

Анатолій ГНАТЮК:

«Якби виграв мільйон, то половину грошей віддав би на фронт» – Пригадайте, будь ласка, зикальної школи за 30 кіло– Цю п’єсу написав син Богдан. Харитон Дальній – головний персонайяскравіший спогад із ди- метрів. тинства. – Так. Потяг до танців – від при- наж твору. Я граю голову політичної

– Якось у сільському клубі був новорічний концерт, і мене, школяра, батьки взяли з собою. Там було щось неймовірне: декорована сцена, яку я бачив уперше, ялинка, а на ній – сніг (клаптики вати). А позаду був ліс. Його намалював художник, але в моїй дитячій уяві він був справжнім. І раптом ведуча запросила дітей на сцену – розказувати віршики, співати пісеньки, а за це кожному пообіцяла подарунка – великого пластикового лебедя. Вона тримала його в руках, і я не зводив з нього очей. Як же мені захотілося того лебедя! Я став у чергу останнім. А вона така довга, а лебедів роздають-роздають... Коли дійшла моя черга, то ведуча з мішка дістала... олівця. Я почав пла– Ви співаєте з такими відокати. Це вже з роками розумієш, що мими виконавцями, як Вакраще олівець у руці, ніж журавель у небі. Але я все-таки вірю у... свою лентина Степова, Астрая, Оксана Пекун... Як народжу- мрію-лебедя, яка обов’язково здійвалася співпраця з ними? сниться. Вона вже багато в чому – Мені дуже легко з ними співа- здійснилася. Господь Бог послав ти. А як ми починали? Одного разу мені прекрасну дружину, вона – теаВалентина Степова запропонува- тральний критик за фахом. ла мені заспівати з нею пісні «Човен хитається» і «Качечка». Я їй – Знаємо, що історія вашого такий вдячний за ці прекрасні піс- кохання – дуже цікава. ні, вони так подобаються людям! – Ми чотири роки зустрічалися, Астрая... Її чоловік Геннадій Та- потім чотири рази одружувалися! тарченко спеціально для нас напи- Подавали заяву, а на розпис не сав кілька пісень. Оксані Пекун я приходили. Були молоді... Передусам запропонував заспівати пісню мали женитися. Я навіть устиг «Дівка в сінях стояла». Любов до відслужити службу у війську. І українських народних пісень мені вже на четвертий раз ми пішли до колись прищепила мама, Анаста- рагсу на День святого Миколая. сія Тарасівна, вчителька початко- Торік відсвяткували 30 років – первих класів. У неї був прекрасний линову річницю весілля. голос, вона мені записала товстенний зошит народних пісень, наспі- – А хто вас так навчив танвувала мелодії, серед яких багато цювати і грати? Читали, що ви школярем ходили до муавтентичних і забутих.

роди, у дитинстві любив слухати музику і танцювати. Потім у театральному інституті на першому курсі мені зробили зауваження, що, мовляв, «слабенько» у мене з танцями, і це мене так зачепило. Я раптом відчув, що танець зароджується не в тілі, а в душі. А коли в душі є цей вогонь, то звідтіля береться і пластика, і запальний танець, і азарт. Я буквально за місяць перетворився на кращого студента, були навіть сольні номери під час навчання. Для мене кожна пісня – це міні-вистава. А в театрі і поготів без пластики не обійдешся.

партії. Ми об’їздили з гастролями вже більшу частину України. Вразила Полтава. Уявляєте: повна зала обласного театру, і я граю у п’єсі сина.

– Це вже друга п’єса вашого сина? – Так, перша – «Душа в засніженій фаті», я там граю міністра. Ми з нею також гастролювали Україною.

– Чи доречними, на вашу думку, є гастролі в Україні деяких російських акторів?

– Не розумію, як після усього, що накоїли на нашій землі агресо– Ви ще й ведучий «Лото-за- ри, до нас можуть приїжджати робави». А якби раптом вигра- сійські антреприза, співаки. Нице ли мільйон, на що б його ви- заробітчанство, це – не потратили? Божому. А ще більший гріх мають – Важко сказати. Думаю, що наші адміністратори, які влаштополовину грошей віддав би на вують в Україні ці гастролі. фронт, а також дитячим будинкам. А половину залишив би собі. – Важливе питання: як зали-

– До яких нових вистав готуєтеся у театрі імені Івана Франка? Кого зіграєте у виставах сина Богдана? – Маю велику надію, що на малій сцені в цьому сезоні вийде вистава за п’єсою Богдана Гнатюка «Президент вибирає». Для своєї дебютної режисерської постановки її взяв Олег Терновий – актор театру Франка. Мені дуже приємно, що він зацікавився цією п’єсою. На мою думку, це глибока філософська п’єса з елементами гротеску, яка в модерній драматургічній формі показує той абсурд, в якому ми змушені перебувати і який має початок в політичному житті. Сподіваюся зіграти там головну роль – президента. Я граю вже цю роль у полтавському театрі імені Гоголя – там навесні відбулася прем’єра цієї п’єси, і на запрошення театру маю задоволення і честь грати у цій виставі Тож тримаю кулачки і сподіваюся, що восени розпочнуться репетиції.

– Знаємо, що цього року ви відпочивали у Греції. Що варто українцям перейняти у греків?

– Про Грецію можу говорити багато, бо ми з дружиною давно закохалися в цю країну-красуню, особливо подобається острів Крит. Я вражений любов’ю греків до своєї землі, до всього свого. Вони абсошитися вірним своїм ідеалютно переконані в тому, що Гре– Але ви одного разу все ж лам (одна із тем вистави)? ція – найкраща. І спробуйте хоч повиграли в лото... – Це питання актуальне як ніко- глядом показати неповагу до грець– Так, найбільша сума – 237 гри- ли. Я вдячний сину Богдану, що кого – я тій людині не позаздрю. Єдвень. Але була й інша історія. Одність нації – це потужно! Для нас ного разу в перукарні, це було ще така єдність була б вирішальною. до війни, у 2013 році, мене перукарка попросила поставити на лотереї На першому курсі – Дякуємо за розмову. автограф «на удачу». А кілька днів мені зробили заувапо тому зателефонувала (через знаP.S. Повну версію інтерв’ю з ження, що, мовляв, «слабенько» йомих роздобула мій номер телеАнатолієм Гнатюком дивіться у мене з танцями, і це мене так фону) і похвалилася, що виграла на Ютуб-каналі «Українського зачепило. Я раптом відчув, що 250 тисяч гривень. Потім прийшла, репортера» https://www. танець зароджується не в тілі, а подарувала мені ручку і попросиyoutube.com/ в душі. А коли в душі є цей вола, щоб я розписався ще на 10 квитwatch?v=L5i2Kc1Sn6U&t=1878s гонь, то звідтіля береться і пласках. Але вже нічого не виграла. тика, і запальний танець, і азарт. РОЗМОВУ ВЕЛИ Я буквально за місяць перетво– Розкажіть, будь ласка, про СВІТЛАНА КОВАЛЬОВА, рився на кращого студента

ваше «Кафе Республіка».

ЛЕОНІД ФРОСЕВИЧ


12

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

ПРОТОКОЛ

Нещодавно в Київській міській державній адміністрації розгорівся «дипломний» скандал. Керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка звинуватили в тому, що він не має вищої освіти та використовує підроблений диплом бакалавра Львівського національного університету імені Івана Франка, на підставі якого отримав ступінь спеціаліста в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Правоохоронці викрили групу осіб, які з 2014 року через фірми «Центр постачання», «Мій продукт», «Обрій юг» реалізовували фальсифіковані продукти харчування, виготовлені під найменуванням ТОВ «Центр постачання», ТОВ «Мій продукт» та під фірмовими марками заводів, що високою якістю продукції завоювали відповідну нішу на ринку харчової промисловості.

ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

ФАЛЬШИВОДИПЛОМНИК У КОМАНДІ МЕРА

ЯК КОМБІНАТОРИ ФАЛЬСИФІКУЮТЬ ПРОДУКТИ

Покуштуйте медку з антибіотиком! ЄВГЕН СУХОМЛИН успішного складання тестових заферу викрили журналісти програми «Схеми», які на свій запит до львівського вишу отримали відповідь, що Володимир Бондаренко там не навчався та диплома не отримував. Цей факт було викрито ще у травні. І ось, після майже тримісячної перевірки, прокуратура Києва вручила підозру Володимиру Бондаренку за фактом використання підробленого диплома. Рятуючи «честь мундира», міський голова Віталій Кличко звільнив Володимира Бондаренка з посади. Проте родзинкою відповідного розпорядження мера є те, що афериста звільнено «за власним бажанням». У цій історії виникає більше запитань, ніж відповідей на них. Адже Володимир Бондаренко перебуває в команді Віталія Кличка ще з 2007 року як помічник-консультант на громадських засадах депутата міської ради. З 2013 до 2014 року Бондаренко був помічником-консультантом уже народного депутата Віталія Кличка. Ну, а далі – робота в Київській міській державній адміністрації на посадах, де диплом про вищу освіту є обов’язковим. Чи знав Кличко, що людина, яка тривалий час була його правою рукою, використовує підроблені документи? Це повинно встановити слідство. Звичайно, що під статтю про приховування злочину міського голову не підведеш, бо згідно з Кримінальним кодексом приховування стосується лише тяжких та особливо тяжких злочинів, до яких не належить підроблення диплома. Однак це може мати певні негативні репутаційні наслідки як для мера Києва, так і для очолюваної ним партії. Історія з Володимиром Бондаренком також дає ґрунт щодо розмірковування над тим, як у нашій державі проводяться конкурси на заміщення вакантних посад державних службовців. Адже все частіше такий відбір має ознаки формалізму та фіктивності. Скажімо, для призначення на посаду, окрім

А

вдань, кандидати мають пройти ще й спецперевірки. Зрештою, відповідність документів також повинна перевіряти кадрова служба КМДА. Спецперевірка проводиться і для отримання посадовцем допуску до державної таємниці. Тоді чому під час проведення таких перевірок не було встановлено факт використання підробленого диплома? Адже для цього не потрібно було витрачати значних зусиль та вигадувати велосипед – журналісти викрили афериста у результаті отримання простої відповіді на свій запит. Неабияким талантом викривати фальшиводипломників свого часу вирізнявся нинішній голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль. Саме з його легкої руки суспільство дізналося, що фальшиві дипломи мають колишній заступник голови СБУ Андрій Кислинський, колишня міністр соціальної політики Наталія Королевська та інші чиновники. Але ж одного Москаля на всю Україну не вистачить! Вочевидь потребує вдосконалення і сама процедура проведення конкурсів на вакантні посади державних службовців. Вона має бути прозорою та убезпеченою від будь-якого втручання у результати комп’ютерного тестування. Показовим у цьому контексті є випадок із призначенням голови Миколаївської ОДА Олексія Савченка, який під час виконання завдань припустився кількох десятків граматичних помилок, а самі тести склав за рекордні 6 хвилин 4 секунди! Втім, це вже зовсім інша історія… Ну, а поки що дії керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) та ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 358 (пособництво в підробці офіційного документа), які передбачають максимальне покарання – обмеження волі строком до двох років. Втім, новітня українська історія не знає випадків, щоб за підробку та використання фальшивих дипломів хтось із високопосадовців потрапив за ґрати.

ЮЛІЯ ВАГА какао-велли; яєчний порошок отримувався шляхом додавання ахабство та само- до нього борошна та крохмалю. впевненість аферистів не знає меж, Якби фальсифікат потрапив вони навіть реалізо- безпосередньо на полиці супервували продукцію маркетів, його, з огляду на низьпід найменуванням не існую- ку якість, пересічному спожичого підприємства ТОВ «Лю- вачеві було би легко розпізнати бомильська маслосирбаза» та відфільтрувати. Та оскільки (м. Любомиль), інформацію цей сурогат як сировина постапро вироби якого тривалий чається добре відомим в Україчас було розміщено на офіцій- ні товаровиробникам, то в поному сайті ТОВ «Центр поста- дальшому він надходить до чання». При цьому, постачаю- торгівлі вже як готовий «прочи товар, покупцям надавали дукт»: булочки, печиво, цукерякісні документи на імітова- ки, масло... ному бланку та зі сфальшоваВизначити низьку якість тоною печаткою маслосирбази. вару за органолептичними та Як виявилося, недоброякіс- іншим показниками нескладні товари фальсифікували у но. Постає справедливе питанскладських приміщеннях, в ан- ня: яким чином служба з якіснотисанітарних умовах, небез- го контролю авторитетних підпечних для здоров’я людини, приємств, зазвичай оснащених за допомогою обладнання, не власними вимірювальними лапризначеного для контакту з бораторіями, могла не помітихарчовими продуктами, бо ви- ти недоброякісності придбаної користовується воно для змі- сировини? Швидше за все, її шування будівельних сумішей підкупила ціна, нижча за аната в аграрній промисловості. логічний, але якісний товар, чаПід час слідства проведено сом навіть менша, ніж у заводухарчові експертизи, віднайде- виробника, під маркуванням но рецептури виготовлення якого продавали товар, а, можпродукції, які показали, що ливо, і схема щедрих «відкатехнологія виробництва харчо- тів», якою зловмисники не невих продуктів зазначеними хтують користуватися. вище підприємствами відрізВпроваджувати нечесні праняється від загальноприйнятої. вила гри, як не іронічно це прозвучить, допомагають зміни у законодавстві, метою яких є ТАК ХІМІЧИЛИ спрощення дозвільної системи Наприклад, за вершки сухі, які є та зменшення тиску на бізнес. З 2014 року нівельовано низку досуто продуктом переробки молока коров’ячого, ділки видають звільних документів та вимог дешеву суміш рослинного похо- щодо обов’язкових заходів, надження; згідно з однією із вияв- правлених на забезпечення та лених рецептур молоко сухе ви- підтвердження якості харчових готовлялося на основі сироват- продуктів операторами ринку, чим, з одного боку, нібито поки з додаванням борошна, кращено інвестиційний клімат, крохмалю; для виготовлення меду «натурального» комбінато- а з другого – розширено можливості для випуску в обіг недори не нехтували медом із вмісброякісного товару. том антибіотиків та цукрового Для прикладу, у 2014-му скасиропу; «натуральний» какаосовано необхідність обов’язкопорошок вироблявся за допового отримання виробниками могою додавання дешевого та ветеринарного свідоцтва (форнизькоякісного продукту –

Н

ми N 1 та N 2) на харчові продукти тваринного та рослинного походження при їх переміщенні територією України, а також вимогу про здійснення державної реєстрації технічних умов, за якими виробник виготовляє харчові продукти. У 2015 році для виробників скасовано обов’язковість надання декларацій якості на виготовлену ними харчову продукцію. Відсутність у законодавстві вимог щодо обов’язкового надання виробниками харчової продукції оригіналу якісного документа встановленої форми надає таким фірмам, як ТОВ «Центр постачання», ТОВ «Мій продукт», ТОВ «Обрій юг», можливість продавати фальсифікат за підробленими копіями якісних документів. Ці підприємства використовували підроблені копії ветеринарного свідоцтва, декларацій якості інших виробників, експертних висновків випробувального центру Державного НДІ з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Боротися з такими порушеннями вкрай складно, оскільки механізм притягнення до відповідальності за порушення «вмикається» дуже важко та повільно. Як не дивно, вкрай неефективною виявилася Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яка навіть за наявності беззаперечних доказів порушення законодавства про якість та безпечність харчових продуктів відмовилася відреагувати... Спрацював у даному випадку Антимонопольний комітет, який оштрафував ТОВ «Центр постачання». І наостанок, якщо необхідно щось придбати, треба пам’ятати, що ризик одержати недоброякісний товар підвищується, коли виробником є маловідоме підприємство, яке навіть не має необхідних потужностей для його виготовлення.


№1 29 вересня 2017

13

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА Знайти час для інтерв’ю Інна Лісняк намагалася впродовж кількох днів, маневруючи між високими мистецькими матеріями і буденщиною. Врешті приїхала на зустріч із Гостомеля до Києва проти ночі. Воно й не дивно, адже ця молода і красива жінка – ще й талановита бандуристка, допитливий науковець, багатодітна мама і громадська активістка. ОЛЕКСАНДР ВИГОВСЬКИЙ агато чого не встигаю, – ніби виправдовуючись, починає розмову. – Часу катастрофічно не вистачає, тому намагаюся планувати, аби нічого не випало з поля зору. Розраховувати на допомогу бабусь та дідусів не доводиться (вони далеко й не мають змоги часто приїздити). Підстраховує чоловік, який після роботи не сідає з пляшкою пива перед телевізором, а доглядає дітей. Свою другу половинку, яка стала надійною опорою в житті, пані Інна зустріла в юності (разом навчалися у Дніпропетровському музичному училищі ім. М. Глінки). Однак одружилися значно пізніше, після закінчення Донецької державної музичної академії ім. С. Прокоф’єва. Тоді молода, талановита бандуристка з обережністю планувала майбутнє і навряд чи розраховувала, що її професійна кар’єра буде такою успішною й різнобічною. І до того ж розвиватиметься не всупереч сімейним обставинам, а багато в чому завдяки їм. Адже упродовж шести років родина поповнилася трьома чарівними синочками, і їхній мамі довелося на вісім років піти у декретну відпустку. Здавалося б, яка вже там кар’єра, якщо бабусі з дідусями далеко, а на няньок грошей катма. Але декрет пані Інни був не просто часом для догляду за дітьми, як це зазвичай буває. – З першою дитиною, розгойдуючи колиску однією рукою, другою я активно писала статті про музикантів до української музичної енциклопедії та до різних друкованих ЗМІ, доопрацьовувала дисертацію, – пригадує жінка. – Після народження другого сина займалася концертною діяльністю і навіть гастролювала. Дала кілька творчих вечорів у Бучі та Ірпені. А коли з’явилася третя дитина – почала займатися громадською діяльністю. Така заповзятливість і навіть настирність у нашої героїні з дитинства. Після першого класу занять з класу бандури в музичній школі Дніпропетровська, де жила тоді Інна з батьками, дівчинка раптом навідріз відмовилася відвідувати школу. Вчителька ледве умовила батьків залишити дитину ще на один рік. Але то був не примус: головну роль відіграв надзвичайно складний музичний твір, який викла-

РОЗПОВІДЬ ПРО БАНДУРИСТКУ ІННУ ЛІСНЯК

Життя у музиці та боротьбі за правду

ного вишу не відчинилися перед амбітною донецькою випускницею. Довелося попрацювати в музичній школі й через рік вступити до аспірантури Київського національного університету культури і мистецтв.

– Звідки такий нестримний потяг до музичної науки, її історії? Чи це не з консерваторських років, коли товаришували зі студентами композиторських, теоретичних відділень? – Корені саме зі студентства. Моя магістерська робота була найпершою науковою спробою. А далі додалося всього потроху, – уточнює моя співрозмовниця. – Це і вплив друзів – молодих композиторів (часто я була першою виконавицею їхніх творів), і моя зацікавленість життям композиторів-класиків, історією музики та й загалом мистецтвом. Я ніколи не грала творів, попередньо не ознайомившись із біографіями тих, хто їх написав, з історією створення цих творів. В аспірантурі (2005–2008 роки) молода жінка з головою занурилася в наукову роботу. Після закінчення навчання почала працювати в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, де й нині обіймає посаду мистецтвознавця у відділі музикознавства. – Мене захоплюють планові теми, над якими працює наш відділ, – каже пані Інна. – Це і багатотомна «Історія української музики», і «Українська музична енциклопедія». До того ж я нещодавно захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства («Академічне бандурне мистецтво як відображення провідних тенденцій української професійної музики кінця ХХ – початку ХХI століть», науковий керівник – доктор мистецтвознавства Олена Немкович).

дачка запропонувала юній виконавиці. Впоратися за будь-яку ціну з поставленим завданням обернулося справжньою любов’ю до інструмента і в подальшому стало життєвим вибором. – Нині, оглядаючись у минуле, я не можу уявити себе поза музикою, поза творчістю, поза бандурою. Гадаю, що в дитинстві я зробила правильний вибір і з того часу жодного разу про це не пошкодувала, – без тіні сумніву каже пані Інна. А на запитання, чи не пригнічувало її те, що в радянські часи українське народне мистецтво було упослідженим, відповідає: – Я цим зовсім не переймалася. Із задоволенням брала участь у шкільних концертах, згодом виступала на сценах музучилища, музичної академії, філармонії та інших майданчиках. Та й нині, подумки повертаючись назад, не уявляю, що могла б займатися якоюсь іншою роботою, окрім

– А як же громадська діяльність, звідки її витоки? – навертаю співрозмовницю на розкриття ще однієї грані її творчої, або ж піти якимось ін- різнобічної особистості. – шим шляхом. Ви сказали, що до неї приА він (цей шлях) після музич- йшли, перебуваючи в треної школи привів дівчину в Дні- тьому декреті. пропетровське музичне училище ім. М. Глінки, після його закінчення – до Донецької державної музичної академії ім. С. Прокоф’єва, де вона продовжила навчання з класу бандури. Здобула кваліфікацію магістра мистецтвознавства і ще студенткою спробувала себе на викладацьких теренах – працювала в одній із музичних шкіл міста. Троє з п’яти вихованців молодої вчительки пізніше закінчили музичну академію. Спробувала себе пані Інна і на науковій ниві спочатку в Донецьку, а згодом у столиці. Потяг до науки був настільки сильним, що його не похитнула навіть невдача зі вступом до НМАУ ім. П. Чайковського. Попри бездоганне музичне виконання, продемонстроване абітурієнткою, двері столич-

– Саме так і було. Основна причина, яка до цього спонукала, – проблема зі школами і садочками в Гостомелі, де зараз живу із сім’єю. Подумалося, що спільними зусиллями таки «виб’ємо» обіцяний вже десять років садочок на Баланівці. Однак не так сталося, як гадалося. Два моїх сини пішли в інший дошкільний заклад, куди я їх записала одразу після народження. Нині там у старшій (підготовчій до школи) групі – 57 дітей, у молодшій – 42 (!!!). Натомість на недобудову, а точніше – на її фундамент, призначають якісь додаткові експертизи, витрачаючи зайві кошти, змінюють субпідрядника…

вану команду (Олена Герасименко, Тетяна Жванко, Леся Янчук, Георгій Сахненко, Валентин Денисюк, Олег Лановенко та інші), яка не дає спокою гостомельській владі, відстоюючи інтереси громади. Кожен діє у своїй сфері, контролює напрямок, у якому розбирається. Освіта у всіх різна, тож стараємося, аби наші звернення, вимоги були кваліфікованими, обґрунтованими. Словом, такими, на які відпискою не відбудешся. Шкода, що однодумців багато, а тих, хто готовий активно відстоювати свої права, одиниці. Цим, мабуть, і користуються чиновники, особливо не зважаючи на інтереси жителів селища. А їх, цих попраних, зневажених інтересів, чимало. Це і незаконна забудова Гостомеля, і переведення сільськогосподарських земель під багатоповерхове будівництво, і вирубка лісу. Висотки, де замість п’яти дозволених поверхів споруджують дев’ять, ростуть як гриби після дощу. Забудовники заманюють власників майбутнього житла міфічними школами, садочками, поліклініками, яких насправді не зводять. Як і не прокладають нових комунікацій. Тож не дивно, що інфраструктура селища не витримує такого зростаючого навантаження, з сумом констатує пані Інна. Громадські слухання якщо і проходять, то тихенько, щоб знало якомога менше людей (ЖК «LIFE» на Баланівці). Або ж такі зібрання досить добре «режисуються» організаторами: завозять автобусами «своїх» людей, які кількісно переважають місцевих, що дає змогу ігнорувати думку корінних гостомельчан (громадські слухання щодо забудови теплиць). Нині підготовлено новий довгостроковий генплан селища, який невдовзі має розглядати місцева рада. Рік тому на громадських слуханнях був представлений один план, а на затвердження подали інший. З’ясувалося, в ньому багато того, з чим категорично не погоджуються місцева громада і частина депутатів селищної ради. Навіть створили спеціальну комісію, яка напрацювала доповнення. Однак Інститут містобудування, який розробляв проект, зажадав додаткових 150 тисяч гривень за внесення доповнень. Тож як правильно розбудувати селище за умови, що його населення збільшиться з 15 до 35 тисяч (саме така цифра фігурує в генплані), влада з громадою не погодила.

– І що тепер: продовжуватимете воювати заради майбутнього селища і свого сімейного «армійського корпусу»?

– Саме так: Дуже не хочеться бачити це мальовниче селище Приірпіння з давньою, самобутньою історію одним зі спальних районів столиці. Ця місцина стала для мене рідною. Тут народилися і підростають мої діти. Тож мені, моїм однодумцям зовсім не – Руки не опустилися? байдуже, що буде з Гостомелем, з – Ніхто із наших активістів не нашими дітьми завтра і в більш розчарувався. Нині маємо згурто- віддаленій перспективі.


14

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА ДУМКИ ВГОЛОС Кореспонденти «Українського репортера» поцікавилися у мешканців Гостомеля, які перепони з’являються на шляху Гостомельської об’єднаної територіальної громади.

Тетяна, головний бухгалтер фірми: – Мене обурює, що наші податки – в Ірпені, який діє за принципом: хочу – дам Гостомелю частину коштів, хочу – не дам... Настане час і усі податки будуть залишатися у Гостомельській об’єднаній територіальній громаді. А де наші парки? Словом, Гостомельська об’єднана територіальна громада повинна діяти. Тим часом в селищі – проблеми: в кулуарах вирішується все, а для людей – нічого...

НОВИНА З ВИСОКИХ КАБІНЕТІВ

На порозі виборчого процесу иївська обласна державна адміністрація за підписом Олександра Горгана 15 вересня 2017-го направила на адресу Центральної виборчої комісії дуже важливий документ. Це – звернення щодо призначення перших виборів Гостомельської селищної ради об’єднаної територіальної громади та Гостомельського селищного голови. Отже, обласна влада аргументовано й чітко заявила: виборам у громаді бути! Вона прислухалася до думки і прохання робочої групи Гостомельської об’єднаної територіальної громади (її очолює Василь Думен), яку було викладено в офіційному листі голові КОДА, – реформа місцевого самоврядування вимагає виборів. А вони в Гостомелі дуже потрібні. Отже, ми на порозі виборчого процесу. Йшли до нього важко, долаючи великі перешкоди, блокування посіпак Януковича, різних комбінаторів. Згадаймо дещо. Гостомельська громада однією з перших на Київщині твердо стала на шлях децентралізації. Ще два роки тому Гостомель об’єднався із селами Горенка та Мощун КиєвоСвятошинського району, а також з селом Озера Бородянського району. Однак ЦВК кілька разів відмовляла дати згоду на проведення виборів у цій громаді, мотивуючи тим, що потрібно мати рішення парламенту щодо зміни меж районів. Та-

К

ким чином процес розвитку фінансово спроможної, потужної Гостомельської громади було поставлено на гальма. Чи на користь така «невагомість» громаді? Ні, переконані місцеві активісти. Адже в адміністративному плані Гостомель підпорядкований Ірпеню, відтак зароблені селищем кошти (в тому числі й податкові надходження) перетікають до ірпінського «гаманця». А там, як відомо, діють тіньові схеми розподілу фінансових потоків. Окрім цього, «невагомість» спричинила появу небажаних для громади процесів: таких як забудова сільгоспземель в інтересах сумнівних компаній, виділення ділянок для осіб, наближених до місцевої влади, нахабне й цинічне ігнорування громадської думки, провал із будівництвом дитсадків, поліклініки, школи, залучення «тітушок» для тиску на прогресивних депутатів селищної ради... Ось тому з великим нетерпінням Гостомельська об’єднана територіальна громада чекала сигналу від Верховної Ради України. Парламент ухвалив Закон №5520 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів». І ми кажемо: виборам у громадах – зелене світло!

СВІТЛАНА КОВАЛЬОВА

Ярослав Плащеватий, водій: – Треба, щоб люди в Гостомелі нарешті перестали бути пасивними, щоб потужно відстоювали право об’єднаної територіальної громади самій розпоряджатися і ресурсами, і податками, щоб до керма місцевої влади обрали тих, хто вірою і правдою буде служити усім громадянам.

Володимир Купріянов, пенсіонер: – Ви хотіли, щоб у вашій хаті господарював хтось чужий? Ні, мабуть. Ото ж бо. Тільки Гостомельська громада має тут розпоряджатися. Сподіваємося, що вона все ж буде повноправним господарем на цій території...

Хто і як уболіває Бізнесмен Василь ДУМЕН очолював спільну робочу групу зі створення Гостомельської об’єднаної територіальної громади. «Український репортер» запропонував Василю Васильовичу пригадати недавні сторінки боротьби за цю громаду.

міст дуже хотіло «узяти» Гостомель до себе. Але мешканці селища сказали: «Ні!» 29 квітня 2015 року сесія Гостомельської селищної ради вирішила відмовити Ірпінській та Бучанській міським радам в наданні згоди на добровільне об’єднання територіальних громад. Підстава – результати громадського обговорення в Гостомелі.

РВЕМО ІРПІНСЬКІ ПУТА – Як саме розпочиналася новітня доба цього селища та його союзників? – У такому разі розпочну розповідь з такого факту. 3 березня 2015 року Президент України підписав Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Добре вивчивши цей документ, я підготував алгоритм дій громади, розписавши їх покроково. Прийшов з цими пропозиціями до тодішнього Гостомельського селищного голови Анатолія Кириченка. Він, як мені здалося, спочатку не зовсім повірив, що на цих теренах можливі такі кардинальні перетворення. Утім, моїм пропозиціям дав «зелене світло», а відтак ми розпочали готувати необхідні документи та звернення. На сесії селищної ради депутати прийняли важливе рішення – доручили Анатолію Кириченку звернутися до навколишніх сіл з пропозицією об’єднатися в одну громаду.

– А на якому етапі сформували своєрідний штаб з підготовки об’єднання? – Того ж року сесія Гостомельської селищної ради утворила робочу групу з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. До неї увійшли депутати Юрій Марчук, Олег Мамчур, та ваш співрозмовник. Мені доручили очолити цю групу. Згодом робочі групи були створені в селах Горенка та Озера, які вирішили об’єднатися з Гостомелем. 29 травня 2015 року Гостомельська селищна рада сформувала спільну робочу групу під моїм керівництвом. Це сталося після того, як Озера та Горенка погодилися об’єднатися з Гостомелем.

– Які питання визначив ваш штаб як пріоритетні?

Є люди, які не пропагують свою діяльність на кожному кроці, не виставляють наперед свої заслуги, а просто ефективно працюють на благо громади. – Вони стосувалися процедури громадських обговорень (яким чином з’ясувати волевиявлення людей із сусідніх громад, які вирішили об’єднатися). До речі, законом чітко не передбачено порядку проведення таких обговорень. Місцева рада сама має визначити, яким чином це зробити. Наприклад, Озерська сільська рада вирішила, що найкраще для цього підходить таємне голосування жителів. Горенська сільська рада (а до неї входить і село Мощун) провела збори мешканців, зібрали підписи людей. В Гостомелі також зібрали підписи за громаду. Щоправда, гостомельці паралельно визначилися, з ким саме будуть йти однією дорогою. Адже Буча та Ірпінь надіслали до Гостомеля пропозиції об’єднатися. Кожне із цих

– Якими були подальші дії спільної робочої групи? І які труднощі виникли? – Ми стали готувати документи «нагору». Було нелегко, адже справа – нова, у ній – чимало заплутаного, отож поставили мету: наші аргументи мають бути чіткими і переконливими. Потрібно було довести, що Гостомельська громада є спроможною.

МАНІПУЛЯЦІЇ НЕ ПРОЙШЛИ – Отже, Гостомельська громада на першому етапі упевнено пройшла між законодавчими рифами, вийшовши у безпечні води? – Ми знали: небезпеки можна було чекати звідусіль, в тому числі і від за-


№1 29 вересня 2017

15

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА Вікторія Мазніченко, бізнесвумен: – Ірпінь усе ще не хоче відпускати Гостомельську громаду в самостійне «плавання». Основна причина? Фінанси, земля.

3799,2

ДО СУДУ ЗА ПРАВДОЮ Активісти Гостомельської громади вимагають через суд скасувати рішення селищної ради від 7 вересня про коригування генплану. Цей документ місцева влада «протиснула» за допомогою «тітушок».

гектара – площа Гостомеля (в межах населеного пункту – 1568,8 га)

за долю нашого краю конодавства. Адже до закону було внесено декілька суттєвих поправок. Скажімо, одна із них. Громади можуть об’єднуватися тільки в межах Перспективного плану. У Київській області спочатку було близько 30 варіантів такого плану. І лише два із них передбачали створення Гостомельської громади. Цим фактом тоді дуже маніпулював Бучанський міський голова Анатолій Федорук, який входив до складу обласної робочої групи з формування Перспективного плану. Тому Федорук, використовуючи цей статус, за будь-якої слушної нагоди наголошував, що Гостомельської громади не буде, що вона не має права «на життя» в Перспективному плані її не передбачено. Він не мав права стверджувати так, адже План ще не було затверджено, не погоджено ані з обласною радою, ані з облдержадміністрацією.

обласного значення. І якби Гаврилівка прийняла рішення «жити» разом з Гостомелем, то вона перекривала б розвиток Бучі. Думаю, що про цей нюанс знав мер Бучі, відтак він спочатку заручився згодою Раківки. І чекав, що Гостомель об’єднається з Гаврилівкою. Якби це сталося, то він би заявив, що Гостомельська громада заважає розвитку Бучі. Можливо, це була пастка з боку Федорука.

– З Гостомелем об’єдналися Озера, Горенка та Мощун. Але ж ви, очевидно, мали надію, що цей гурт буде більшим. Чи не так?

– Звичайно, ні. Ми зібрали багато документів, підписів про те, що наша громада є спроможною. Нас у цьому підтримали найбільші підприємства краю – і «антонівці», і склозавод... А ще – близько ста приватних підприємців. Ми надали вагомий документ: індекс податкоспроможності бюджету Гос- – Вас підтримали депутати томеля є високим: 2,2307 (Кабмін обласної ради? рекомендує брати до уваги індекс – У серпні 2015 року сесія заспроможності 0,9). твердила Перспективний план, утворивши дві громади: Госто– Знаємо, що ви боролися і мельську і Бучанську. Щодо Перз відвертою неправдою. Хо- спективного плану... Він спричинив великі дискусії, спори, було тілося б почути подробиці. – Наші опоненти на «біле» го- чимало громад, які з різних приворили «чорне». Наприклад, Ір- чин не хотіли об’єднуватися... пінська міська рада направляла Водночас в облдержадміністраобласній робочій групі Київщини ції рекомендували містам і селам документи про те, що в Гостомелі брати приклад з Гостомельської немає шкіл. Ці освітні заклади, об’єднаної територіальної громастверджувалося, знаходяться в ди, називаючи нашу підготовку Ірпені. Але ж «забували» додати: пакета документів зразковою. Ну школи справді називаються ір- а далі Кабмін затвердив Гостопінськими, водночас розташова- мельську об’єднану громаду. ні в Гостомелі. Ми змушені були відстоювати правду, доводити на ХТО ТОРПЕДУВАВ усіх нарадах та зборах, що Гостомельська громада є спроможною. НАШІ ПЛАНИ

– До нашої громади дуже хотіло увійти село Раківка. Такі пропозиції лунали під час громадських слухань у цьому селі. Для Раківки вимальовувалися хороші перспективи у разі такого об’єднання, адже село зв’язувала пряма дорога з Вишгорода до Гостомеля. Але у Раківці побував мер Бучі Федорук і виступив на зборах зі старою піснею: мовляв, у Гостомелі громади немає, отож мешканці Раківки мають обрати або Бучу, або Вишгород. Дехто з обласної робочої групи також «підспівав» Федоруку, «натиснувши» таким чином на тамтешню громаду. Людей ввели в оману. Тому питання об’єднання з Гостомельською громадою не розглядалося у Раківці. Ми мали надію, що Вороньків та Гаврилівка зможуть увійти до нашого гурту. Гаврилівка розглядала декілька варіантів, до кого приєднатися. Але оскільки Вороньків і Раківка прийняли рішення об’єднатися з Бучею (хоч чимало людей були проти), то автоматично Гаврилівка прийняла таке ж рішення. Тут виокремлю нюанс: селищна громада не має права перешкоджати розвитку міської громади з центром у місті

– Чому спочатку автори трьох десятків варіантів Перспективного плану здебільшого ігнорували Гостомельську громаду? – Це робилося навмисне, тим більше що симпатія більшості членів обласної робочої групи була на боці бучанської та ірпінської влади.

– Але ж ви не змирилися з цією несправедливістю?

і «здалася»... А ми вже жили майбутніми планами розвитку громади, вивчали зміни до законів, вивчивши їх досконало. По суті, ми допомагали усій області «пробивати» об’єднані територіальні громади. На відміну від нинішнього керівника області, Володимир Шандра був у курсі всіх подій у сфері децентралізації, знав кожну громаду, володів проблематикою на місцях. Отак ми рухалися вперед. Десь за рік роботи ми домоглися, щоб Гостомельську громаду відобразили в Перспективному плані. Але це сталося з легкої руки облдержадміністрації, яка схвалила документ і направила Перспективний план для затвердження до обласної ради. 11 червня 2015 року голова облдержадміністрації підписав розпорядження про затвердження висновків КОДА щодо відповідності Конституції та законам проекту рішенні «Про добровільне об’єднання територіальних громад селища Гостомель, сіл Мощун, Горенка Києво-Святошинського району та села Озера Бородянського району в об’єднану Гостомельську селищну територіальну громаду з центром в Гостомелі.

– На якій підставі? – Мовляв, до складу громади входять села з інших районів. Утім, це була типова для України ситуація. Тому невипадково Верховна Рада прийняла поправки до закону, що вибори у таких громадах все ж можна проводити. До речі, під час голосування за ці законодавчі зміни у парламенті були присутні майже тридцять представників Гостомельської громади.

– Вибори ще не проведено у громаді. Яка її доля?

бюджетні відносини з Кабміном, розробити відповідну програму... На той час наша громада мала великі привілеї (йдеться про державну підтримку), адже ми були серед перших, хто сформував спроможну громаду, пройшовши усі щаблі затвердження. Ми були в тренді. Але мер Прилипко прийняв інше рішення – вирішив зробити у цьому будинку дитсадок. Бо ж перед виборами обіцяв, що 1 вересня дитсадок відчинить для дітей двері. Мені Прилипко пообіцяв, що десь неподалік виділить ділянку для будівництва поліклініки. Обдурив. Натомість земля в центрі селища «йде» під багатоквартирну забудову. Ось так Гостомель завдяки Прилипку розпрощався з можливістю спорудити поліклініку за кошти держбюджету.

– Гостомельська об’єднана територіальна громада все одно існує, вона зареєстрована і затверджена. Навіть якщо не проведено вибори. Вже на першому етапі створення громада узяла хороший розгін, треба було не збавляти темп, виходити на прямі міжбюджетні відносини, затвердити селищною радою МРІЄМО ПРО МІСТО статут громади, за усіма правилами створити відділ містобудуван- ОБЛАСНОГО ЗНАЧЕННЯ ня та архітектури, відділ держав- – ЦВК двічі відмовляла Гостомельській громаді у проного архітектурного контролю.

веденні перших місцевих – А ви наполягали на усьому виборів. Причина: не змінено меж районів. Згодні? цьому? – Звичайно.

– Хто «бомбив» ці плани? – Цього не бажав новий селищний голова Юрій Прилипко. У нього, як на мене, взагалі були плани поламати оцей корабель під назвою «Гостомельська об’єднана територіальна громада». Він, певно, думав, що громаду ще не створено, тому й вдасться її «зламати», залишивши під крилом Ірпеня. Прилипко говорив, що Ірпінська міська рада допоможе збудувати дитсадок, мовляв, вони ж дають гроші, а відтак в Гостомелі все буде чудово. Тільки, мовляв, треба бути в одному гурті з Ірпенем.

– Під час створення громади що особливо вам дошкуляло?

– Я домігся, щоб сесія обласної ради передала зі свого балансу Гостомельській селищній раді низку приміщень (вони пустували). Одне – Центральна виборча комі- із них – двоповерхова будівля на – Ви переконали у цьому то- сія вже мала підстави привулиці Свято-Покровській. Обласдішнього голову облдержзначати у громаді перші на рада передала її з умовою, що адміністрації Володимира місцеві вибори? тут буде розміщуватися соціаль– З такою пропозицією обл- ний заклад. Я планував, що це приШандру? – Так. Не стільки переконали, держадміністрація звернулася до міщення буде переобладнано під як набридли, мабуть, йому... Об- ЦВК. Але комісія відмовила у поліклініку. Підготував проект долдержадміністрація підняла руки проведенні виборів. кументу, щоб вийти на прямі між-

– Ми вирішили не чекати виборів до безкінечності, а самим йти вперед. Зустрівся з деякими депутатами Верховної Ради, запропонував, щоб вони вийшли із законодавчою ініціативою щодо зміни меж районів – Бородянського та Києво-Святошинського. Я розробив графічні матеріали, підготував інші необхідні матеріали... І законопроект згодом було зареєстровано в парламенті. На жаль, Гостомельська селищна рада безініціативно поставилася до цього руху вперед з боку парламенту, тому процес загальмувався. Парламентський комітет, який очолює Сергій Власенко, прийняв рішення звернутися до адміністрацій цих районів, а також до КОДА з проханням викласти своє бачення зміни меж. Це було довге коло «ходіння» паперів, у підсумку є відповіді, що «не заперечують»... Зрештою, хіба ж вони «можуть «заперечити»? Адже Гостомельська громада є, її давно утворено! В даному випадку це були прості відповіді на прості запити парламентського комітету, і не більше того.

РОЗМОВУ ВІВ ЛЕОНІД ФРОСЕВИЧ


16

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА ПРЯМА МОВА Андрій КОНДРАТЕНКО, житель Гостомеля: – Марчук завжди ставиться до чужих проблем, як до своїх. Намагається підставити своє плече усім, хто потребує допомоги. Ми бачимо, як принципово він відстоює інтереси усіх жителів нашого селища, у нього є величезне бажання зробити Гостомель кращим.

ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

Ніна ХОДАКІВСЬКА, жителька Гостомеля: – У Юрія Марчука – тверде слово. Якщо пообіцяє, то неодмінно зробить... Безвідмовний. Він не з тих балакунів, які перед виборами обіцяють золоті гори. Завжди старається чимось допомогти. Постійно спілкується з нами, цікавиться, як нам живеться. До нього можна будьколи подзвонити, попросити сприяння чи поради. Дуже людяний...

Депутат Марчук (ліворуч) критикує роботу заступника селищного голови Василя Саєнка

Такі люди, як Марчук, не ламаються «Нікуди не сховаєшся від цього Марчука. Скрізь знайде!». Цих слів ми не чули від гостомельських чиновників. Зате багато хто з простих людей говорив нам: «Марчук не дає спокою нашій владі. А вони ж від нього ладні заховатися у найглибший бункер». Юрій Марчук – депутат Гостомельської селищної ради, майданівець, корінний мешканець селища. Про таких кажуть: правдошукач, має загострене відчуття справедливості. ЛЕОНІД ФРОСЕВИЧ дня я часто чув від нього ці слова. От вам і стиль депутата. І принцип: кожна гривня має працюваІНСПЕКТОР ти на громаду – ефективно і проЗА ВЛАСНИМ зоро. Чомусь упевнений: МарчуБАЖАННЯМ ка постійно хвилює, чи не розкра– Хочете поговорити з Марчу- даються гроші громади. Утім, він ком? Шукайте його десь на околи- сам торує цю стежину: ці. Може, він на масиві Баланівка... Так порадили нам на в’їзді у – Бачу, що є заборгованість зі селище. сплати пайової участі, а місцева Відшукали ми оту Баланівку. влада на це не реагує вже понад Марчука побачили на будмай- вісім місяців. Мене це настороданчику – тут зводять дитсадок. жує. Зате селищний голова зберіПекуча тема. гає спокій, намагається заколиха– До кінця року хочу здати ти словами, мовляв, цей забудовоб’єкт, – чуємо голос прораба. – ник «допомагав селищу». Був простій, бо ж фінансували паршивенько... Зараз накриваємо – А може, своїм «любим плитами підвал. друзям»? А яка ж бригада «потужна»! – Одна біда від цих «любих Аж четверо робітників. друзів». Кругом – схеми. Якось ді– Цей дитсадок на Остромир- знався – в Гостомелі хочуть заській, 37, а також подібний заклад класти ще один парк вартістю на Свято-Покровській наш мер При- один мільйон 200 тисяч. Здивулипко обіцяв здати в експлуатацію вався, адже раніше такий намір до 1 вересня 2017 року, – знайомить з бюджетом не передбачався. А історією майбутньої споруди Юрій може, доречніше було б ці кошти Марчук. – Казав: якщо не виконає направити на будівництво дитобіцянки, то подасть у відставку. садків? Це до питання пріоритеА хвилину по тому: тів. Їх у нас визначають, як зама– Під час будівництва котлова- неться місцевому керманичу чи ну будівельники помилилися в його радникам. Треба принципогеодезичних розрахунках, вико- во змінити підходи до плануванпавши його на два метри глибше. ня, до розвитку Гостомеля. Відтак влетіли в копієчку (а збитків – до півтора мільйона). Але ж – Вам можуть дорікнути: все одно у селищі щось будуце – наші гроші, тобто громади.

ється. – Слова масні, а пироги пісні. ЯКЩО ВЛАДА Споруджують об’єкти заради поНЕ ЧУЄ, ОТЖЕ... ліпшення іміджу місцевої влади, ...Діють схеми. Запримітьте: показують «потьомкінські села». Марчук каже: «Наші гроші». Того Водночас забувають про нагальні

роботи. Яскравий приклад – бювети. Колись бізнесмен Юрій Прилипко, ще до того, як став мером, подарував низку свердловин Гостомелю. Таким чином нібито «бартером» сплатив до бюджету селища кошти пайової участі. Разів зо 20 благодійнику дякували за його вчинок. Але ж бювети без документів. Відтак їх не можна узяти на баланс селищної ради, фінансувати їх ремонт. Сьогодні більшість із них не працює. Я давно це питання порушую, але влада вперто не чує.

– Ви, пане Юрію, часто гостро дискутуєте з мером. Йдеться про принципові питання?

Юрій Прилипко або не розуміє чогось, або мотивований чимось іншим, а не достатком громади. Він, мабуть, більше дбає про свій достаток.

ЩАСТЯ ДЛЯ ТЕЩІ МЕРА І ВСІЄЇ ЙОГО РОДИНИ – Поговорімо про нерв Гостомеля – генплан. Депутати затвердили його під тиском «тітушок», яких було повнісінько у сесійній залі. Ви категорично виступили проти цього документа. Чому?

– Яке покращення передбачає генплан для громади? Його розро– Так. Коли торкаємося теми блено в інтересах забудовників і розвитку селища, то бачу, що покупців майбутніх квадратних

метрів. Причому не було ні громадських слухань, ні публічного обговорення. Ми, корінні мешканці, будемо жити, як у резервації... Нам кажуть: генплан – велике щастя для гостомельців. Чи ж так? Прогнозується, що населення збільшиться із 17 до 35 тисяч. Усі ми вражені: додатково закріплюють 92 гектари під багатоповерхову забудову. Селище перетвориться на мурашник. А «щастя» генплан передбачає лише для родини мера Прилипка та його близького оточення. Скажімо, 14 гектарів належать тещі Юрія Прилипка, і ця земля розташована за межами Гостомеля. Сьогодні, відповідно до нового генплану, ці гектари вводять у межі населеного пункту. Раніше ця земля була для особистого селянського господарства, ринкова


№1 29 вересня 2017

17

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА ЦИТАТА

35 тис. осіб – до такої кількості може збільшитися населення Гостомеля

ціна – 200–300 доларів за сотку. Увівши її в межі Гостомеля, змінять цільове призначення – під індивідуальну житлову забудову. А відтак ціна виростає від півтори тисячі до двох тисяч доларів за сотку. Якщо теща Прилипка продасть 14 гектарів, то може одержати близько двох мільйонів доларів.

– Хтось стане багатшим, а хтось... – У Гостомелі дуже гостро стоїть питання з виділенням землі учасникам АТО, чорнобильцям... Є багато сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Зареєстровано близько двох тисяч заяв на отримання ділянок. І раптом теща Прилипка тишком-нишком оформила право власності на 14 гектарів. Як так? Ось нині й бачимо, що в інтересах таких багатіїв «закроювали» генплан.

– Ваші однодумці наполягають: ситуація – критична. Скоро Гостомель тріщатиме по швах. Не перебільшують? – Ні. Ми сьогодні ще не відчуваємо того приросту населення в Гостомелі, який дасть про себе знати через два роки. Наприклад, у центрі новий житловий комплекс передбачає заселення трьох з половиною тисяч людей. Випнеться 10 багатоповерхівок! На вулицях додатково з’явиться тисяча автомобілів. Щоранку в напрямку Києва з Гостомеля вирушатиме п’ятикілометровий автокараван. Це буде колапс. Вже нині є затори... Я вже не кажу про невідповідність соціальної інфраструктури кількості населення. Дисбаланс візьме селище за горло. Як можна було проголосувати за цей генплан? Один із найголовніших моментів: генплан не враховує інтересів мешканців Горенки, Мощуна, Озер. А ці села увійшли до Гостомельської об’єднаної територіальної громади. Це – наші партнери. Водночас автори генплану їх «упритул» не побачили, не зробили жодних розрахунків cаме для об’єднаної громади.

А БЕЗ ПРАВДИ НІЯК! Марчук щодня зустрічається з гостомельцями, намагається донести до них: селище беруть в облогу вовки в овечих шкурах. Цей генплан заточений на суттєве збільшення статків місцевої правлячої бізнес-групи Прилипка. Хтось вірить у це, а хтось і злою реплікою відгукнеться: «Знову ви зі своєю правдою...»

ПРИНЦИП МАРЧУКА: КОЖНА ГРИВНЯ МАЄ ПРАЦЮВАТИ НА ГРОМАДУ – ЕФЕКТИВНО І ПРОЗОРО

Ми відстояли той, головний, Майдан, але випустили з поля зору свій, гостомельський.

Так, знову. Бо, на жаль, щось не видно в Гостомелі перемоги Майдану. Бо тут постійно брешуть, як шовком шиють. А Марчуку й боляче від того. Значить, погано тоді «горіла шина», не так, як треба, «палала»... Нас обох на короткий час закручує вихор спогадів про 2013– 2014 роки... Марчук завжди був там, де розгорялося, а потім і знялося догори – на увесь світ! – оте революційне багаття. Після того, як біля стели Незалежності «беркутівці» побили студентів, він звільнився з роботи і поринув у гущавину протестних акцій. У перервах між битвою за ідеали Революції Гідності разом з однодумцями обігрівав Майдан – заготовляв дрова, пробивався вантажівками через міліцейські пости. Силові протистояння з яничарами Януковича, перші втрати побратимів, звірства «тітушок... Миготять кадри спогадів, і в мого співрозмовника прохоплюється: – Ми відстояли той, головний, Майдан, але випустили з поля зору свій, гостомельський. Не змогли тут перемогти... Можливо, були занадто лояльними. Це сьогодні думається, що напевно не завадили б жорсткі, непопулярні заходи, хоча це і недемократично. Багато хто з майданівців розчарований, досі дивується, яким чином вигулькнули біля керма селищної влади прихильники Януковича. Тож Марчук, звертаючись до земляків, закликає діяти. Приходити на сесії селищної ради, про-

Юрій Марчук

сити слова і наполегливо вимагати від депутатів, від мера виконання обіцянок. Бо це вони мають служити громаді, а не навпаки. Натомість у деяких людей – зневіра, розпач. Ні, сьогодні такі не підуть хмарою до селищної ради і не гримнуть: «А ну, пане мер, золотий-багатий, відповідай – коли збудуєш дитячі садки, школи, поліклініку? Коли відремонтуєш свердловини? Чому прощаєш «любим друзям» мільйони гривень, не вимагаючи через суд стягнення заборгованості пайової участі? Поясни, яким чином твоя родина одержала десятки гектарів? Чому в селищі лише два терапевти, які щодня приймають до півсотні хворих?». Хтозна, може, завтра підуть із такими запитаннями до селищного голови... А ось Марчук щодня допитується... Не про це, так про інше. Йому дехто по-дружньому каже: «Юрію, ти ніби все життя був депутатом...» Ні, не все життя. Нині – його третя депутатська каденція. Розповідає, як на початку свого депутатського шляху доводилося у постійних дискусіях переконувати колег у доцільності тієї чи іншої пропозиції. У нього завжди була перевага у цій дискусії – моральна, хоч і залишався здебільшого в меншості, та на його боці завжди – правда і принциповість. Після сесій деякі опоненти підходили й тиснули йому руку: «Молодець! Ми б так не змогли...» Мабуть, так стають лідерами.

ПРОТИ БАНДИ У селищі знають, що ця принциповість Марчука боляче вдарила і по ньому. Бандити побили його батька, Валерія Володимировича. Юрію спалили машину. Помста. Це було ще у «домайданний період». Марчук із колегами горою стали на заваді спритникам, які побачили на березі селищного озера золоту жилу – копали пісок, вивозили, продавали... Цим створювали загрозу для довкілля, осель мешканців. Натомість селищна рада не мала коштів на вирішення нагальних комунальних проблем. Марчук вважає, що ці «розкопки» проводили під патронатом Прилипка. Юрій писав скарги і до облдержадміністрації, і до тодішньої міліції. Як горохом об стіну. «Щас», як той казав. Тоді він із соратниками заблокував шлях цим «пісочним караванам». Йому пообіцяли «проблеми». Через тиждень спалахнув автомобіль. Згорів ущент. В міліції натякнули, що не зможуть добратися до злочинців, бо ті «мають високі зв’язки». Після підпалу почався моральний пресинг. То розповсюджували усілякі вигадки про депутата Марчука, то залякували бандитами, то «ініціювали» лист в УБОП від льотчика, Героя України Галуненка про те, який «нехороший» цей Марчук. Спокою, бачте, не дає. «Нехороший»? Та ви подивіться на родину Марчуків! Ось де золотий фонд нашої держави!

Хтось розкопує золоту жилу – дармовий пісок і збагачується, а хтось в іншому бачить радість від життя, від того, що тобі завжди кажуть добре слово і дякують за твій характер, допомогу. Батько Юрія, Валерій Володимирович, – газозварювальник, газифікував Ірпінський регіон. Його знають тисячі мешканців цього краю. Трудяга, словом. А мама, Антоніна Миколаївна, працювала у місцевому споживчому товаристві. У трудовій книжці жінки є лише один запис – про цю «не міністерську» роботу. Все трудове життя – в кооперації. Юрій не тримає зла на авторів доносів. Слабкі люди, каже. Не кремінь, ясна річ. Мені думається: цей чоловік міг би озлобитися не те що на Гостомель, а й на весь світ. Бо ж добре обпекло... За фахом він авіаційний інженер. З 1999 року став на стежину підприємництва. Налагодив співпрацю з Гостомельським склозаводом (створив мережу збирання вторсировини), мав під рукою вісім автомобілів, подбав про робочі місця для земляків. Але одного дня Марчуку було сказано: завод не зможе з ним співпрацювати. – Я дізнався, що напередодні цього «вердикту» до керівництва склозаводу приїжджав Юрій Прилипко. І мені стало все зрозуміло, – переповідає прикру сторінку зі своєї біографії співбесідник. Як це типово для нашої України. Люди хочуть іти твердою, світлою дорогою, піклуючись про добробут родини, а відтак і країни, а їх ламають, цькують, заганяють у стійло. Хтось не ламається. Хтось ніколи не стане у стійло. ... Коли мова заходить про Гостомельську об’єднану територіальну громаду, то Юрій Марчук ніби випромінює ще більший оптимізм. Є громада, є! Її не зігнути. Вона вже ніколи не буде під п’ятою Ірпеня. До речі, Марчук був у робочій групі, якій сесія селищної ради доручила займатися створенням об’єднаної громади. А щодо правди і справедливості... Рано чи пізно ці принципи пануватимуть у Гостомелі. На прощання міцно тисну Юрієві руку. Він цитує висловлювання великого Магатма Ґанді: «Спочатку вас не помічають, потім над вами сміються, потім з вами борються, а потім ви перемагаєте».


18

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА ПРЯМА МОВА Микола КУКСА, учасник АТО:

$

Олег ПОПОВИЧУК, депутат селищної ради:

В Гостомелі будуть нові бетонні джунглі – велика площа земель піде під багатоповерхову забудову.

3 000 000

Стільки може коштувати земля, яку за оновленим генпланом «вводять» у межі Гостомеля

Ходять чутки, що депутатам, які проголосували за коригування генплану Гостомеля, давали по дві тисячі доларів.

В романі Чарльза Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» містер Бамбл продався місіс Корні за срібну ложечку і щипчики для цукру. І коли така бажана ложечка вже була в його руках, на всю кімнату було чути булькання у філіжанці з чаєм – то пішли на дно совість, честь та інші чесноти людини.

ЛАРИСА БОГДАНОВА

сесійній залі Гостомельської селищної ради, здавалося, також чулося булькання – то невидимо десь тонули останні краплини совісті деяких депутатів. Острів на Кімерці – чи не єдине місце в Гостомелі, куди не дісталося відоме гасло «Гостомель змінюється». На початку засідання депутатка Смолянчук вносить із голосу подання про включення до порядку денного сесії питання щодо «резервування цього острівка під зону відпочинку». В генп-

У

НАЗВАНО ЩЕ ОДНУ АДРЕСУ ДЛЯ «ПОХОДУ» ЗА ГРОШИМА

Даєш Кімерку! лані ця територія зазначена як рекреаційна зона, тому немає необхідності приймати дане рішення. Однак Ольга Олегівна не здається, і зала починає сумніватися в благих намірах депутатки. Як далі з’ясувалося, рішення було обхідне для того, щоб почати розробля-

ти проект майбутнього парку на території острова, бо зацікавлені люди вже приїздили на оглядини, і не раз. Тобто без дозволу, без будь-якого рішення вони цю територію собі вже «застовбили». Іншими словами, знайшли, куди можна прилаштувати енну кількість тротуарної плитки і

14 гектарів – така площа зелених угідь та водойми «на Кімерці»

виконання робіт для своїх же бригад. За словами депутата Гостомельської селищної ради Олега Мамчура, люди готові вкласти у цей парк 2,5 мільйона гривень. Та не для блага гостомельчан вони хочуть це зробити, а щоб мати територію для бізнесу.

Панове, якщо люди дійсно бажають допомогти Гостомелю фінансово, то запропонуйте їм зробити внесок у будівництво садочка, чи в ремонт мереж водопостачання та водовідведення, або в ремонт та утеплення багатоповерхових будинків. А острів на Кімерці загребущим, ненажерливим добродіям ми не віддамо, бо жоден парк, обкладений тротуарною плиткою, ніколи не буде гарнішим за первісну природну красу острівка.

ДУМКИ ІЗ ФЕЙСБУКУ Anatoliy Lola: – За бюджетні кошти Гостомеля ірпінські хлопці покладуть плитку. Олексій Табачук: – В нашому районі живуть дружні люди, і будь-які рішення не пройдуть без обговорення з ними. Яскравий приклад із земснарядом – хотіли начебто почистити ставок, але люди не допус-

тили... Впевнений, що без рі- відзначаючи будь-які свяшення громади жоден рота, або навіть постелити побітник сюди не потрапить. кривало на травичці.

лого Віталія Дасюка чиновники «відмивали» сотні тисяч гривень. – Ред.)

Руслан Коваленко: – Острівок на Кімерці повинен залишатися таким, яким він є на даний час. Парки – це добре, але людям потрібна природа без плитки, щоб родини, які прийдуть сюди, змогли просто посидіти за столиками,

Світлана Симбирева: – На цьому острівку ми висаджували дерева разом із вчителькою біології Майковою Пашою Павлівною. Не одне покоління гостомельчан виросло на ньому. Але плитка там точно ні до чого.

Олена Герасименко: – То «небіжчик» вже до острівка добрався? Цих людей узагалі не варто допускати туди! Не вірю їхнім «добрим» намірам! (Очевидно, пані Олена мала на увазі ірпінську аферу, коли через помер-


№1 29 вересня 2017

19

ГОСТОМЕЛЬСЬКА ГРОМАДА «Антонов» пропонує... Сформовано робочу групу з підготовки бізнес-плану щодо використання аеродрому «Київ−Антонов», смт. Гостомель, для обслуговування лоукост-авіакомпаній. Цей аеродром сертифіковано за першою категорією ICAO, він може приймати та відправляти повітряні судна цілодобово протягом усього року. Сьогодні летовище

використовується як порт для вантажних літаків та льотних випробувань. Розвиток його інфраструктури в напрямку забезпечення обслуговування пасажирів стане корисним не лише для аеропорту, а й для регіону в цілому. Одним з важливих факторів стане створення нових робочих місць, повідомляє офіційний сайт «Антонова».

У дитинстві ми завжди проводжали літаки, які пролітали над нами: весело махали їм руками. Нам здавалося, що з маленьких віконець-ілюмінаторів нам теж помахують у відповідь.

– Прилетіли 12 літаків Ан-2 з різних країн. Ми пройшлися в небі рядами (дивовижне видовище!), потім змагалися на точність приземлення. І посіли перше місце!

НАТАЛЯ ПЛОХОТНЮК аленька «пташка» Ан-2 навіть похилитувала нам крилами. Ми мріяли колись теж політати на цьому літаку, або хоча б посидіти в його кабіні. 31 серпня 1947 року вперше піднявся в небо новий літак Ан-2. Зараз цей біплан відомий в усьому світі, але після війни його зустріли з нерозумінням: кому потрібен цей «кукурудзник», якщо є Яки й МіГи. Однак Олег Антонов не здався. Всього за рік новостворене конструкторське бюро під керівництвом О. К. Антонова розробило біплан, випробувало його і запустило в серійне виробництво на Київському авіазаводі під назвою Ан-2. Літак виявився універсальним і використовувався в усіх сферах життя країни. 10 років тому Ан-2 увійшов до Книги рекордів Гіннеса як єдиний у світі літак, що випускається понад 50 років! Зараз в Україні лише трохи більше півсотні цих машин у строю. Нещодавно в небо піднявся наймолодший представник родини – Ан-2-100. Літака-ветерана тримають у небі й на землі його друзі-побратими – льотчики-випробувачі, серед яких легендарні Юрій Курлін і Сергій Тарасюк. Сергій Тарасюк під час святку- Юрій Курлін вання 70-річного ювілею «Аннушки» взяв участь у показовому польоті Анів: «діда» і «праправнука». На аеродром «Гостомель» зі спортивного аеродрому «Чайка» прилетів легендарний Ан-2, назустріч йому піднявся модернізований Ан-2-100, за штурвалом якого був Сергій Тарасюк. В небі літаки виконали кілька повітряних трюків, від яких у глядачів захоплювало подих. До речі, літак Ан-2-100 нещодавно повернувся з міжнародного фестивалю власників Ан-2, який відбувся у Польщі. – Прилетіли 12 літаків Ан-2 з різних країн, – розповідає Сергій Та- Сергій Тарасюк

ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

М

НАДІЙНОМУ ЛІТАКОВІ – 70

Привіт, «Аннушка»! расюк. – Ми пройшлися в небі рядами (дивовижне видовище!), потім змагалися на точність приземлення. І посіли перше місце! Наш літак встановив 4 світових рекорди: за швидкістю (255 кілометрів за годину), за вантажопідйомністю. – Та і як не встановити рекорд, якщо нас навчав літати такий ас, як Юрій Курлін, – продовжує Сергій Тарасюк. – Він був і лишається для нас взірцем. Уявіть собі, років три тому Юрій Володимирович полетів з нами на Ан-34 в Ірак, і не па-

50 років!

Ан-2 – єдиний у світі літак, що випускається понад півстоліття

сажиром чи консультантом, а за штурвалом! У свої 87 років! Ми разом із ним «облітували» нову машину. «У мене було таке відчуття, ніби я днів 10 літав», – поділився потім з нами враженнями Курлін. Зараз ми закінчили випробування Ан-132 для Саудівської Аравії. Літак побудовано на базі Ан-32, який було створено на замовлення індійських ВПС для польотів над Гімалаями – для доставки на гірські аеродроми продовольства та спорядження. Перший дослідний Ан32 злетів із найвисокогірнішого у світі аеродрому (4200 м над рівнем моря!). В момент відриву від землі йому спеціально зупинили один двигун, але «Антонов», яким управляли український льотчиквипробувач Юрій Курлін та його індійський колега, утримався в повітрі і виконав завдання. На аеродромі «Гостомель» усе, що сконструйовано і втілено в металі, отримує путівку в життя завдяки важкій і часто небезпечній праці льотчиків-випробувачів. Юрій Курлін півжиття провів у небі й зараз, у свої 87 років, продовжує працювати в рідному КБ – передає молоді свій досвід. Він випробував 50 типів літаків, встановив чотири світових авіаційних рекорди. Але найулюбленішою небесною машиною вважає Ан-2, з якої починав літати. Юрій Курлін з душевним теплом згадував, як він освоював Ан-2 під керівництвом досвідчених командирів екіпажів Анни Гурінової й Клавдії Безуглої, які під час Другої світової війни воювали на маленьких бомбардувальниках ПО-2, проходили крізь грозові вихори й хмари. Він розповів, звідки у літака взялося таке дивне прізвисько – «кукурудзник». Виявляється, «кукурудзником» називали ПО-2 через те, що, коли німці під час війни ганялися за цими літаками, єдиним порятунком було – сісти на кукурудзяне поле. Ан-2 схожий на ПО-2, тому, як каже Курлін, «невігласи ліплять цю назву й до «Аннушки».


20

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

СМАЧНОГО! Нова рубрика в новій газеті. Спершу про її назву. Автор, мандруючи репортерськими дорогами світу, якось зупинився перед вітриною книжкової крамниці на вузькій середньовічній вулиці Люксембурга – головного міста однієї з найменших країн Європи. Центральним об’єктом експозиції був грубезний фоліант «Велика люксембурзька кухня». Символічна назва. Велич народу і його таланту вимірюється зовсім не мільйонами квадратних кілометрів території і кількістю танків на душу населення. Добрий сніданок, смачний обід, приємна вечеря – це елементи, без яких не складеться ні сімейний спокій, ні державна могутність.

№1

ФОТО ГАННИ СМАЛЬ

ОЙ, МАМО, ШИК І ДИМ!

ВСЕСВІТ ГРИБІВ Ця осінь виявилася щедрою на грибні врожаї. Співати дифірамби смаковим якостям грибів немає сенсу – це факт загальновідомий. А ось скористатися тим, що наша природа безкоштовно пропонує урізноманітнити щоденний раціон і зробити добрі запаси на зиму, без сумніву, варто. У світі існують понад 100 тисяч описаних видів грибів. Понад 5000 вищих видів є об’єктами грибників. Звісно, таких всезнаючих універсалів, які вміють розпізнавати таке розмаїття, на Землі, мабуть, небагато. Але якщо ви розрізняєте 100 різних грибів, то ви досвідчений збирач. Якщо 500 – то справжній професіонал. Але експерименти зі збору грибного розмаїття все ж проводити не варто – краще зосередитися на добре знайомих видах. Обережність у цій справі не завадить. А ще потрібно чітко дотримуватися правил соління, маринування, стерилізації. Осіннє сонце не надто щедре, тому сушити гриби складно. Порада – з підсушених на повітрі грибів залишки вологи легко можна видалити у прогрітій, але виключеній (щоб не згоріли ненароком) духовці. Сушені гриби дуже гігроскопічні, тому треба зберігати в щільно закритій скляній посудині. Щоб вберегти сушені гриби від всюдисущої молі, можна пересипати їх меленим чорним перцем – на грибний аромат це не вплине. А тепер давній, вичитаний у куховарській книзі 1892 року, рецепт грибного борщу. Готую його вперше, суміщаючи писання цього тексту з перевіркою булькання каструлі на плиті. Єдиною корекцією, внесеною у список складників автентичного рецепту, є заміна сушених грибів на свіжі – в конкретному випадку варяться маслюки

і підберезники. Але гадаю, це не зіпсує борщ, хоча смак, звісно, буде відрізнятися. Складники: 200 г сушених грибів, 200 г буряка, 200 г свіжої капусти, десять цибулин, по одному невеликому кореню моркви, петрушки, пастернаку, спеції до смаку, 1 столова ложка борошна, 200 г олії, чорний мелений перець, сіль. Гриби добре промиваємо, ріжемо на шматочки, варимо. Коли грибний бульйон готовий, додаємо нашатковану капусту та нарізані корені. Відварені, або запечені цілими, буряки охолоджуємо, нарізаємо соломкою, кладемо в каструлю. Дрібно нарізану цибулю перемішуємо з борошном та підсмажуємо на олії до світло-золотистого кольору. Вкидаємо в борщ. Додаємо до смаку мелений чорний перець та сіль. Готово! Давній рецепт рекомендує подавати борщ разом із грінками з чорного хліба. Надзвичайно простий та економний рецепт. Ви, мабуть, зауважили, що картопля та квасоля в ньому не вказані. Не згадано і сметану, без якої борщ – не борщ. Але це пояснюється, мабуть, тим, що цей варіант борщу з категорії пісних страв. У давні часи наїдки готували досить великими порціями. Це було викликано не лише тим, що сім’ї були, як правило, багатодітними. А й технологічними причинами – нераціонально розпалювати піч чи грубу лише заради якогось кухлика страви. Тому стартові обсяги складників із давніх рецептів у нинішніх електро-газових кухнях можна половинити. Смачного!

ВЕДУЧИЙ РУБРИКИ ОЛЕГ СМАЛЬ

Ви не куштували рагу імені Сергія Лазо? Тоді радимо спробувати. Своїм рецептом сьогодні ділиться народний артист України Віктор Павлік. Це, до речі, його кулінарний винахід! Співак пообіцяв, що диму не буде, а лише вишуканий смак. Шик, одним словом. – Правду кажучи, у харчуванні я неперебірливий, але є, звичайно, й уподобання. Дуже люблю деруни, сам їх готую. З грибочками у сметані. Вищий клас! – розповідає пан Віктор.– Сьогодні поділюся своїм авторським рецептом. Він дуже простий. Сергій Лазо – композитор, у моєму репертуарі найбільше його пісень, серед яких «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істамбул», «Лейла» і багато інших. І всі гарні, неповторні за колоритом.

Вважаю це рідкісною удачею, коли музику написано немов спеціально для співака – під його вдачу, уподобання, можливості. Не кожному випадає такий дарунок долі. Це сподобило мене на таку товариську, трохи жартівливу присвяту кулінарного експромту.

ОТЖЕ, РАГУ ІМЕНІ СЕРГІЯ ЛАЗО Аранжування тут майже довільне: болгарський перець краємо тоненькотоненько, дрібненькодрібненько. Нагріваємо пательню, наливаємо до неї олії, опускаємо перцеву соломку, і вона мліє на

маленькому вогні. А щоб їй не було самотньо, відправляємо до компанії щонайбільше нашинкованої цибулі. Тим часом обдаємо окропом помідор, щоб легко знялася шкірка, а одержану м’якоть ріжемо кубиками. І тепер вони уже втрьох тушкуються-тусуються на пательні. Далі січемо петрушку, кріп, розбиваємо в полумисок 3 яйця, додаємо зелень, змішуємо, солимо, перчимо. Можна додати й інших приправ (хоч є ризик «присадити» смак) і виливаємо на пательню. Збільшуємо вогонь і дерев’яною лопаткою акурат-

КАНДЬОР І СОЛОМАХА ВІД КОСТЯНТИНА ГРУБИЧА Відомий телеведучий та знавець продукції зі знаком якості Костянтин Грубич побував в усіх регіонах України, де збирав, готував і смакував страви, притаманні саме цій місцевості, ознайомлювався з культурою та традиціями міст, містечок і сіл. Тому кожна зі страв має свою історію, унікальну рецептуру.

репортера». «Шеф-кухар» поділиться з читачами рецептами традиційних страв, які українці готували ще багато століть тому, а також відкриє свої секрети – як найкраще приготувати, чим присмачити і з чим подавати такі оригінальні смаколики, як... кандьор і соломаха. Отже, чиКрім того, пан Костян- тайте, записуйте, готуйте і тин кожну страву супрово- насолоджуйтеся смаком. джує порадами. З його рецептами легко впорається КАНДЬОР кожна господиня – майстриня народної кулінарії. Це різновид кулешу з Сьогодні Костянтин Гру- обов’язковим додаванбич – гість «Українського ням смаженого сала, –


№1 29 вересня 2017

21

СМАЧНОГО! ГОТУЄМО НА СНІДАНОК ЧІА З БАНАНОМ ТА ФІНІКАМИ

УВАГА! КОНКУРС! У кожної господині в кулінарній книзі є бодай два-три рецепти смаколиків, які вважаються її «кулінарною візитівкою». І бувають серед буднів моменти, коли саме сьогодні хочеться потішити рідних смачненьким і оригінальним. Якщо у вас є такі оригінальні й одночасно прості рецепти, а може, ви самі вигадали незвичний рецепт смачної страви, неодмінно надсилайте їх на адресу нашої редакції. На авторів рецептів, які найбільше сподобаються читачам, чекають призи, які дуже знадобляться на кухні.

желеподібна страва готова через 15 хвилин. Додаєте ягоди, можна 1/4 банана і 1–2 інжири або фініки (краще – інжир). На порцію: 1 столова ложка (без верху) насіння чіа, дати настоятися у воді 10–30 хвилин, змішати у блендері з кефіром, фініком, 1/4 банана, додати ягоди (знайшла в саду горобину чорноплідну й ожину). І – смакуйте на здоров’я!

Листи надсилайте, будь ласка, на електронну адресу: redaktor@ukrreporter.com

ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ВІКТОРА ПАВЛІКА

Як домогтися, щоб організм не зістарився? Розповідає відомий лікар-дієтолог Оксана Скиталінська.

ненько шури-буримо, доводячи до готовності. Їсти із чорним хлібом і майонезом. Готується швидко і ще швидше з’їдається. У моїй сім’ї часто цю страву викликають «на біс».

ІСТОРІЯ ВІД ВІКТОРА ПАВЛІКА

ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ КОСТЯНТИНА ГРУБИЧА

Коли я був маленьким, вкрали мене цигани. Їхали через наше містечко. Уявити – і то жах, дитина зникла серед білого дня! Ми зібралися по воду, до колонки, метрів 50 від хати. Я був засмаглий, бо з ранку до вечора бігав у дворі, на сонечку. До того ж – замурзаний і неодмінно із сірника-

ми в руках. Пам’ятаю, сестра мене завжди дражнила Плюшкіним. Ото сидів я собі на землі, длубався, а в цей час ішли цигани. Бачать – чорне, чумазе дитинча, подумали, що їхньої крові, відстало від якогось табору. І поки мама наповнювала відра водою, забрали мене. Потягнули за руку – і я пішов, думав, що так треба. Це була, звичайно, трагедія для рідних. Мама була у розпачі, дві доби мене розшукували. І таки знайшли, в останню мить перехопили на автовокзалі. Юрба моїх потенційних одноплемінників якраз упаковувалася в автобус, щоб їхати кудись далі. Не уявляю, ким би я виріс і де б за мною тепер курився слід...

розповідає Костянтин Грубич. – Ділюся із читачами «Українського репортера» рецептом цієї страви, яку ми готували із сучасними козаками посеред поля на околиці Гуляйполя. Пам’ятаю: зима, мороз, козаки – учасники фольклорного

гурту разом із знімальною групою «Смачної країни» варили кандьор, а потім там же, на полі, смакували ним. Отже, для приготування кандьора вам знадобиться півкілограма пшона, 200 грамів сала, 3 цибулини, 1 морквина, 3 л води, сіль до смаку.

Нещодавно пані Оксана повернулася із СанФранциско, де проходив світовий конгрес з антистаріння. – Під час цього форуму, а він відбувається кожні 4 роки, – розповідає лікарка, – чимало наукових секцій було присвячено харчуванню. Особлива увага приділялася профілактиці специфічних порушень, які розвиваються під час старіння організму, в першу чергу, когнітивних, тобто стану центральної нервової системи, пам’яті, настрою (стареча деменція, хвороба Альцгеймера, депресії, психози...). У фокусі досліджень – харчування з протизапальними властивостями. Одним із продуктів, які мають ці властивості, є насіння чіа. Склад цих, подібних до макових, насінинок заворожує. У них є все. Багато білка – майже 20 відсотків. У складі білка є глутамінова кислота, яка покращує «думальні» властивості, пам’ять. І жири – мононенасичені (захищають інші жири від окис-

Готується у казанку на вогнищі. На дні спочатку смажать сало, цибулю і моркву. Потім висипають промите пшоно і заливають водою. Після закипання варять на помірному вогні, періодично помішуючи. ПОРАДА Рекомендація від знавців: кандьор, як і куліш, – для створення відповідного душевного настрою, тож його слід куштувати лише в добрій компанії, оскільки лише тоді він найбільш корисний. Кандьор сміливо можна назвати рідним братом відомого кулешу – простого, але поживного супу, який варили чумаки на привалах, козаки у походах. Він замінював цілий обід. Пшоно, картоплю кида-

ІЗ ЦІКАВИНОК. Насіння чіа останніми роками набирає величезної популярності і вважається суперпродуктом. Ця рослина прийшла до нас з Південної Америки, де її споживають як основний продукт харчування, разом із бобовими та кукурудзою. У нас цей харч відомий в основному серед людей, які слідкують за новинками у сфері здорового способу життя. Придбати насіння чіа можна у супермаркетах (у відділах круп), а також в інтернет-магазинах. Вибір цього насіння у нас достатньо великий.

лення) і ненасичені. І, що важливо, усі корисні. Зокрема, це омега-3, альфаліноленова кислота, яким вчені і приписують протизапальні властивості. А ще – ніжна желейна клітковина, яка не лише

ли в окріп і варили до готовності, заправляли підсмаженим разом із цибулею салом і зеленню. Куліш, мабуть, одна з небагатьох страв, яку досі готують у складних польових або похідних умовах.

СОЛОМАХА Ця кашоподібна страва має й інші назви: саламаха, соломата, саламата – і схожа на лемішку. У деяких районах України під цією назвою існують інші страви – варена, а потім товчена квасоля з юшкою і цибулею (Івано-Франківщина), подрібнені часник та цибуля з олією як заправка до борщу, пампушок, балабушок (Поділля, Полтавщина) або подрібнений часник з во-

ШТРИХИ. Оксану Скиталінську можна по праву назвати дієтологом номер один у країні. Вона постійно розвивається, відвідує закордонні семінари, сама читає безліч лекцій із дієтології. У неї 26 тисяч прихильників у Фейсбуку, але, попри надзвичайну завантаженість, дуже смачна, але й украй вона знаходить час для корисна. І вітаміни, міне- себе, свого здоров’я і цірали, фітонутрієнти. нує кожну хвилину життя. Готувати чіа надзвичайно легко – лише зали- Сторінка Оксани Скитати водою, рослинним мо- лінської у Фейсбуку локом або натуральним https://www.facebook. кефіром/йогуртом. І все, com/O.Skytalinska?fref=ts

дою, олією та сіллю – як заправка до пампушок та дерунів (Буковина). Мій добрий товариш, художній керівник кінного театру «Запорізькі козаки» Олег Григор’єв розповів, що каша-соломаха значиться в переліку обов’язкових козацьких страв, якими частують гостей славного острова Хортиця у відновленій Січі. «Проте без справжнього запорізького сала та без чарчини горілки смаку соломахи не відчути», – підкреслив заслужений артист України, посміхаючись у свої знамениті вуса. Для приготування соломахи вам знадобляться 200 грамів гречаного борошна, яке можна замінити житнім або пшеничним, 1 літр

води, 50 грамів олії або смальцю, 50 грамів часнику. Головним складником соломахи є гречане борошно, з якого розколочують рідке тісто, вливають його в підсолений окріп і, розмішуючи, заварюють. До готової страви додають олію або смалець з часником. Смакує зі свіжим салом. ПОРАДА Щоб борошно зберегло свої найкращі властивості, його слід тримати у паперовому пакеті або полотняній торбині. Щоб воно не псувалося, потрібно додати неочищених зубців часнику. Якщо запасів борошна багато, мішок краще зберігати у дерев’яному ящику разом із сухими травами: календулою, кардамоном, чебрецем.


22

№1 29 вересеня 2017

ukrreporter.com.ua

СПОРТ

Велосипеди завойовують українські міста ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

Цьогоріч у центрі уваги велосипедної спільноти була низка знакових подій, зокрема відкриття Київського велотреку, проведення 26 – 28 травня престижної Міжнародної велогонки Race Horizon Park, організація велокаравану дружби Україна – Корея... Штрихи до «сезону» – від президента Федерації велосипедного спорту України Олександра БАШЕНКА. На Хрещатику – Race Horizon Park

довго очікували, і він, вважаю, покладе початок оновленню спортивної інфраструктури держави як у велоспорті, так і в інших видах спорту. Як пришвидшити це оновлення, що бракує Києву, Черкасам, Львову чи Дніпру, щоб бути схожими на європейські велосипедні міста? Мабуть, якоїсь домовленості між владою і громадськістю. Наприклад, в усіх європейських, світових містах виділено смуги руху для міського транспорту. Ніде нема, щоб міський транспорт стояв у заторах. Відповідно, по цих смугах дозволяється їхати велосипедистам. У нас точилося багато розмов щодо створення велодоріжок. У Києві узялися за цю справу. І почали робити неправильно – створювати велодоріжки на тротуарах. Тобто, подумали про велосипедистів, але чомусь забули про

зі руху. Будь ласка, припаркуйте автомобіль і користуйтеся громадським транспортом. А на завершення про велогонку Race Horizon Park. Якщо в попередні шість років традиційні київські старти мали категорію 1.2 Міжнародного союзу велосипедистів (UCI), нижчу для інтернаціональних гонок, то в 2018-му Race Horizon Park зробить новий крок у своїй еволюції. Ми одноголосно прийняли рішення підняти категорію наших гонок до 1.1 Відтак вперше в історії міжнародних гонок на території України до Києва зможуть приїхати команди виRace Horizon Park. За декілька хвилин Олександр Башенко привітає щого дивізіону світового велопереможницю гонки Алсбету Павлендову (ліворуч) зі Словаччини спорту World Tour, які беруть участь в Тур де Франс, Джиро пішоходів, матусь з дитячими рамках вуличної інфраструктури д’Італія та інших провідних візочками. дійти згоди: транспорт, як громад- змаганнях. Водночас не варто будувати ський, так і велосипедний, може МИКОЛА САВЕНКО окремі, спеціальні доріжки, а в їздити по окремій, виділеній смуФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

ене, буває, запитують: відкриття Київського велотреку – це справді крок до розвитку і становлення велосипедної інфраструктури в Києві? Відповідаю ствердно. Останні 20 років у Києві взагалі не створювали велосипедну інфраструктуру, – говорить Олександр Башенко. – Щодо інших міст... У Сімферополі з «турботою» нібито про будівництво житла було розвалено тамтешній велотрек, а в Одесі – одеський. Харкову більше пощастило – велотрек був на межі знищення, але завдяки спортивному товариству «Динамо», його відновили. Тобто, на Харківщині вже можна тренуватися. Безумовно, було б смішно, якби українська столиця не мала такої споруди. Тому це не просто крок вперед, а прорив, на який всі

ІМЕНА

ЗНАМЕНИТИЙ АЛЬПІНІСТ ЗДІЙСНИВ «СХОДЖЕННЯ» НА УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ

ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

Влітку цю новину поширювали містами зі швидкістю звуку: легенда альпінізму Кім Чанг-Хо їде на велосипеді дорогами України.

Кім Чанг-Хо на Михайлівській площі у Києві

24 липня 2017-го з Києва вирушив велокараван дружби Україна – Корея. Маршрут: Вінницька область (Немирів), Кіровоградщина (Кропивницький), Миколаїв, Херсон, Одеса. Разом з нашими спортсменами крутив педалі й Кім Чанг-Хо. Це про нього кажуть – гімалаїст, підкорювач чотирнадцяти найвищих вершин світу, в тому числі Евересту без кисневих балонів, володар престижної альпіністської премії «Золотий льодоруб Азії-2012» за

рішив узяти участь у велокаравані по українських містах. Отож і сів на велосипед в ім’я дружби двох країн.

ДО ТЕМИ Велокараван організували на честь 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Республікою Корея та Україною, а також ХХІІІ зимових Олімпійських ігор2018 у Пхьончхані. Захід пройшов під патронатом Посольства Республіки Корея, за підтримки НОК, Міністерства молоді та спорту і Федерації велоспорту України. першосходження на непальську вершину. Кім Чанг-Хо дав інтерв’ю головному редактору «Українського репортера» Леоніду Фросевичу.

– Що спонукало вас сісти на велосипед,

– І як зустріла вас наша земля? Автограф Кім Чанг-Хо «Українському репортеру» про те, що корейський альпініст піднявся без кисню на 14 вершин

– В Україні я уперше. Тут – все красиво, люди дуже добрі, атмосфера настільки привітлива і дружня, що здається, ніби ми з Кореї і не виїжджали.

щоб проїхати дорогами України? – Яке для вас найбільш – Моє захоплення – гори, пам’ятне сходження до буває, що навіть там я ката- гірських вершин? юся на велосипеді, – розповідає спортсмен. – А велотури для мене стають вже звичною справою. Так, у 2004 році було організовано Марш велосипедистів за об’єднання Південної та Північної Кореї. Стартували в Берліні. Маршрут проліг до Кореї. Їхали сто днів. Цьогоріч ви-

– Підкорення гімалайської вершини без кисневої маски. Утім, велосипедний спорт – це також можливість реалізувати себе, проявити найкращі якості, допомогти людям задуматися, що лише завдяки миру на планеті можна досягнути благополуччя та розвитку.


№1 29 вересеня 2017

23

СПОРТ ТАЙМ-АУТ

ської області у січні на змаганнях у Таллінні встановила офіційний світовий рекорд U20 у Броварчанці приміщенні з п’ятиборства Аліні Шух личить (4542 очки). У липні Аліна ста«корона» ла переможницею чемпіонату легкоатлетки Європи з багатоборства в інНайкращих атлетів континенту дивідуальному і командному обиратимуть шляхом голосузаліках, встановивши націовання у кількох категоріях: сенальний рекорд України U20 з ред ЗМІ, вболівальників, пред- на гала-вечорі ЕА у Вільнюсі. семиборства (6208 очок). Таставників національних федеСеред претендентів на перемо- кож улітку Шух стала чемпіонрацій і експертної ради ЕА (Єв- гу – броварчанка Аліна Шух, кою Європи U20 з новим націропейська атлетика). Імена пе- яка виступає у багатоборстві. ональним рекордом України реможців оголосять 14 жовтня Цьогоріч представниця КиївU20 з семиборства (6381 очко).

Сьогодні на Київщині виросло покоління молодих спортсменів, слава про яких вийшла за межі не лише області, а й країни. Одним з таких є Андрій Яценко. Талановитий борець з Українки, який у свої 19 років здобув чимало міжнародних титулів. Ще на юнацькому рівні Андрій гучно заявив про себе не весь світ – у 2013, 2014 роках став чемпіоном світу серед кадетів, у 2013му виграв кадетську першість Європи, а рік тому виборов срібну нагороду вже на «дорослому» чемпіонаті Європи. Нещодавно Андрій у складі збірної України виступав на чемпіонаті світу в Парижі, звідки привіз «бронзу».

Футбольний бум. В області – 169 команд Цього сезону в обласних перегонах візьмуть участь аж 169 команд, які виступатимуть у п’яти вікових

Тому радів, коли вигравав чемпіонати України, здобував медалі на чемпіонатах світу і Європи серед кадетів та юніорів. Крім титулів, то ще й самостійний заробіток. Коли купуєш гарний одяг, ще звичайний, кнопковий телефон і розумієш, що заробив на ці речі самотужки, самооцінка виростає. Тоді й тренуєшся з подвоєною енергією, і вигравати хочеться ще більше. Та найперше сподівався, що потраплю на Олімпійські ігри. Міг бути там уже торік – в Ріо-деЖанейро. І був би там, якби не програв сутичку за третє місце кваліфікаційного турніру в Улан-Баторі індійцеві Сандепу Томару. Програвати не люблю, але розумію, що без поразок не буває перемог. Втім, сподіваюся, що на Ігри в Токіо все ж проб’юся.

ФОТО НАДАЛА ПРЕС-СЛУЖБА УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ КОДА

ПРО СПРИЙНЯТТЯ БОРОТЬБИ

ПРО МУНДІАЛЬ-2017 – Радий, що повернувся з Парижа з медаллю. Без різниці, «золото» то, «срібло» чи «бронза». Так, завжди хочеться більшого, але ця нагорода важлива для мого самоствердження. Тепер розумію, що стільки років працюю недарма. Перші сутички на таких турнірах мають свою специфіку. В них можна поступитися будь-кому. Начебто гарно розімнешся, пропотієш, але одначе треба адаптуватися до того ажіотажу, який панує на чемпіонатах світу, до трибун. Думаю, то доля. Так само, як могли судді протягнути іранця Резу Артінаґарчі у першій втішній сутичці. Переконаний, що переможний прийом на останній секунді мені зарахували справедливо. Але могли ж не зарахувати, і тоді чемпіонат світу завершився б для мене двома поразками. З Божою поміччю я пішов далі. Поєдинок проти іранця додав мені впевненості. Цього хлопця знаю ще за Київським міжнародним турніром. Ми зустрічалися на килимі Палацу спорту цьогоріч у березні, і тоді я виграв 12:6. У Парижі було складніше, бо ми вже знаємо один одного, розуміємо, хто на що здатен, тому намагалися діяти акуратніше. В наступних двох сутич-

категоріях і трьох турнірних лігах: вищій, першій та другій, інформує обласна Федерація футболу. Серед учасників багато титулованих та іменитих футбольних шкіл Київщини. Деякі з цих колективів окрім обласних змагань виступатимуть ще на чемпіонаті України. Цікаво, що в області назбиралося аж 27 команд наймолодших 7–8-річних футболістів. Вони змагатимуться в окремій лізі, де зіграють 4–5 турів за фестивальним принципом.

ПРИЗЕР МУНДІАЛЮ-2017 АНДРІЙ ЯЦЕНКО:

«Борці – як коти» ках проти узбека Нодірьона Сафарова і Гак-Чжін Чжона з КНДР боровся розкутіше. А що залишалося робити? То вже така стадія, коли або ти, або тебе. Або з медаллю, або без. З Гак-Чжін Чжоном перед цим зустрічався лише раз, на Аліалієвському турнірі в Баку. Програв йому 1:7. Чжон – досвідчений 31-річний борець, мені з ним тоді було дуже складно. Начебто теж намагався і в ноги проходити, і пробував виконати кидок «коцюбою». Але не йшло. Таке теж буває: наче все робиш правильно, але нічого не виходить. Що б ти не робив, а виграти за таких умов не вдасться. У Парижі в медальній сутичці вийшло все.

ПРО ЕТАЛОНИ – Завжди подобалася боротьба Олександра Захарука, Ельбруса Тедеєва, Андрія Стадника. Імпо-

нує те, як розуміють боротьбу і віддаються справі мої тренери Анатолій Гуральський і Вадим Тасоєв. Дуже подобається, як бореться чинний олімпійський чемпіон у найлегшій вазі Владімір Хінчіґашвілі з Грузії. Фантастичний спортсмен!

ПРО МОТИВАЦІЮ – Я швидко усвідомив, що тренування відвідую не просто заради задоволення, а для того, щоб чогось у спорті досягти. Коли працюєш для здоров’я, не будеш щоранку ставати на зарядку і робити по два тренування на день. Відвідував залу і дивився на елітних спортсменів, стежив за тим, як вони здобувають медалі, хотів пробитися на той рівень сам. А для того ж треба наполегливо працювати. Розумів, що великих перемог відразу не буває, усього треба досягати поступово.

– Якщо добре боротимуся, то все в мене буде гаразд. Приміром, ще не маю своєї автівки. Хоча на права вже здав. Водити на своїх «жигулях» навчив брат Дмитро. Діма взагалі відіграв у моєму житті велику роль. На 11 років старший, він фактично замінив у моєму житті тата. Річ у тім, що батько нас залишив, коли мені було чотири чи п’ять років. З того часу мама виховувала нас самотужки. Я постійно намагався триматися за брата. Діма теж трохи займався боротьбою. Взагалі переконаний, що борець вільного стилю повинен займатися різними видами спорту. Бо в нас важливі координація рухів, витривалість, швидкість. Зациклюватися лише на прийомах і на роботі на килимі не можна. Недарма під час зборів ми граємо і в регбі, і у футбол. Борці ж – як коти: зчепимося і в тих перевертах мусимо вчасно викрутитися, уникнути кидка чи проходу в ноги. Власне, тому я не можу дати чіткої відповіді на запитання, який мій коронний прийом. Прийомів багато. Відпрацьовую всі. А який вийде, такий і буде. Звісно, до кожної сутички готуєш тактику. Але на килимі що вийде виконати, те й виконаю. Спланувати, яким чином перемогти того чи іншого суперника, неможливо.

РОЗМОВУ ВІВ ІВАН ВЕРБИЦЬКИЙ

ОТАКОЇ! Матч навкулачки Такого ще не було. Нещодавно після матчу 1/16 фіналу Кубка України між командами «Карпати» (Львів) і «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) один з уболівальників ударив захисника ФК «Карпати» Артема Федецького. Інцидент стався після поразки «Карпат» в Івано-Франківську з рахунком 2:1. Чергова невдача команди, яка вже встигла змінити тренера через невдачі в національному чемпіонаті, стала причиною заворушень на трибунах, які влаштували фанати «Карпат». Після гри більше сотні прихильників «зелено-білих» оточили клубний автобус, вимагаючи серйозної розмови з футболістами. У справу втрутилися спецпризначенці, які узяли автобус у щільне кільце. Далі правоохоронці відтіснили фанів від автобуса, щоб футболісти змогли безпечно вийти з роздягальні. Гравці «Карпат» дуже швидко заскочили до транспортного засобу, який миттєво покинув стадіон. Причиною такої поведінки стали незадовільні результати команди у сезоні. Хоча дивуватися немає чому. Після однієї з поразок у чемпіонаті України фани «Карпат» відверто заявили гравцям: «Програєте в Кубку – буде погром» – і свого слова дотримали. Щоправда, поліція вже відкрила кримінальні провадження проти фанів за статтями Кримінального кодексу, які передбачають хуліганство та опір працівникам правоохоронних органів. На жаль, тепер навряд чи цей конфлікт вдасться залагодити швидко. Футболістам треба негайно почати вигравати, інакше пересування Львовом перестане бути для них безпечним.

ЯРОСЛАВ ТИМОШИК


24

№1 29 вересня 2017

ukrreporter.com.ua

КРАПКА ПОСМІХНІТЬСЯ! Від села аж до столиці будуть люди, які нестимуть відповідальність за курс партії чи коаліції партій. (З прес-релізу.)

ДЕЩО ПРО СУДОКУ

НЕЗВИЧНИЙ РАКУРС

В перекладі з японської мови «су» означає «число», «доку» – щось одне, одиничне, цілісне. Рішення головоломки не вимагає математичних розрахунків, але потребує терпіння і здатності до логічного мислення. Ігрове поле складається з квадрата розміром 9×9, розділеного на менші квадрати (їх ще називають «регіонами») із стороною 3×3 клітинки. Таким чином, все поле налічує 81 клітинку. У деяких із них уже на початку гри розташовані числа (від 1 до 9). Мета головоломки – заповнити вільні клітинки цифрами від 1 до 9 так, щоб у кожному рядку, в кожному стовпці й у кожному малому квадраті 3×3 кожна цифра зустрічалася лише один раз. Правильна головоломка має лише одне рішення.

*** Невідома особа незаконно заволоділа власним автомобілем. (З поліцейської хроніки.)

*** Хабарник був на гарячому спійманий за лапу, яка вже світилася в ультрафіолетовому випромінюванні. (З листа до редакції.)

*** ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

Було б дуже корисно, аби ця енергія була каналізована у лівий бік. (З листа-пропозиції до мерії.)

*** Прошу відправити мене на курси підвищення заробітної плати... (Із заяви.)

ЖАРТУЄМО

ОСІННІ ФАНТАЗІЇ

Дві подруги: «Ти виходиш за нього через гроші?» – «Зовсім ні, я навіть не знаю, скільки у нього мільйонів».

*** Колишній ловелас: «Дорогі жінки, яких я образив! Не хвилюйтеся, мої хороші. Таки знайшлася та, яка за усіх вас відомстила».

ФОТО: FACEBOOK.COM

*** Прийшов сьогодні на співбесіду до однієї компанії. Менеджерка дала мені ноутбук і сказала: «Спробуйтено мені його продати». Ну я взяв

ноутбук, вийшов з офісу... і пішов додому. Коли прийшов, мені зателефонувала менеджерка і стала істерично кричати: «Негайно поверни мені мій ноут!» На що я відповів: 200 баксів – і він ваш.

*** Зустрічаються двоє друзів. Один іншого питає: – Ти, кажуть, одружився? – Так, – відповідає той. – Ну і як? – Пити не можна, палити також. – Жалієш? – Жаліти теж не можна.

ГОРИЗОНТАЛЬНО: 1. Відомий український композитор, співак. 7. Тулуб людини або тварини. 11. Хрещена мати. 12. Центр Адигейської області. 14. Козацька біднота на Запорозькій Січі XVI–XVIII ст. 15. Посилення серцебиття. 16. Держава в Азії. 18. Лічильна дошка давніх греків і римлян. 19. Підвид звичайного оленя. 23. Сузір’я Південної півкулі. 25. Підрозділ мовознавства. 27. Обране, вишукане коло людей. 28. Різновид кузова легкого автомобіля. 29. Роман Г. Тютюнника. 30. Буква грецького алфавіту. 31. Французька співачка. 32. Великі природні зерна або шматки здебільшого благородних металів (срібла, золота, платини). 33. Вірш Пушкіна. 34. Місто в Краснодарському краї. 35. Наука, яка досліджує відношення мислення до буття, світу, людини. 38. Жіноче ім’я. 39. Характеристика, що її дають за шаблоном або традицією. 42. Транспортний літак. 46. Озеро на сході Африки, з якого витікає Голубий Ніл. 47. Сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. 49. «Напій богів». 50. Велике скупчення чогось. 51. Учений манежний кінь. 52. Велика кістка людини або тварини. 53. Наголос.

Засновник: ТОВ «ІТ ПРАЙМ» Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ №22383-12283Р від 31.10.2016 р.

Директор – головний редактор Леонід ФРОСЕВИЧ Дизайн і верстка – Марк КАНАРСЬКИЙ, Оксана КОЧЕРГІНА

ХОШІ Ця головоломка складається із шести великих трикутників. Цифри від 1 до 9 повинні бути розставлені у трикутниках так, щоб у кожній лінії, будь-якої довжини, навіть у тій, що переривається, не повторювалися одні й ті ж цифри.

ВЕРТИКАЛЬНО: 1. Держава в Центральній Африці. 2. Релігійне свято мусульман. 3. Земляне укріплення, прикриття від куль у вигляді рову, насипу. 4. Танок. 5. Синя фарба. 6. Заробітна плата. 8. Народ в Індії. 9. Речовина, яку закладають у порожнини зіпсованого зуба. 10. Місце розташування воєначальника та його штабу. 13. Скорочений підпис, ініціали. 14. Держава в Азії. 17. Наука про складання географічних карт. 18. У православній церкві – найвище звання священнослужителя. 20. Лікує вади мови. 21. Один із методів винищення людей Сталіним. 22. Столярний інструмент. 23. Наука про коней. 24. У давніх слов’ян – Словенське море. 26. Француз за походженням, котрому Т. Г. Шевченко присвятив поему «Кавказ». 35. Агент таємної поліції, що стежить за кимсь. 36. Ім’я сестри Т. Г. Шевченка. 37. Слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням. 38. Штучна мова, створена 1960 р. Г. Фройденталем, професором математики, для спілкування з позаземним розумом. 40. Кафе або ресторан з естрадними виставами. 41. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. 43. Сорт яблук. 44. Репетиція. 45. Молоде поповнення. 47. Те, в що упаковується товар. 48. Вправний ефектний прийом.

Адреса: просп. Перемоги, 9, офіс 70, Київ, 01135. Тел.: 236-90-06. E-mail: redaktor@ukrreporter.com.ua Рекламний відділ: 068-958-11-05 ukrreporter.com.ua

Кросворд склав Ігор КУТНИЙ

Передрук матеріалів дозволяється лише за письмової згоди редакції. Віддруковано: ТОВ «ПКЛ», м. Вінниця, вул.Чехова 12а, тел: (0432)55-63-97. Зам: 1722601 Наклад: 10 000 прим.

Газета Український репортер  

Новини з України та Світу.

Газета Український репортер  

Новини з України та Світу.

Advertisement