Page 1

kuban.in.ua

Українська душа не має кордонів № 6 (6), 7–13 травня 2013 року

Київ–Краснодар

За ФК «Кубань»! За Батьківщину!

На Кубані здавна уміли жартувати...

Вулкани, що лікують

Кубань в об’єктиві

Фанатський перфоменс привернув увагу усіх, хто якимось чином причетний, чи до власне футболу, чи до Кубані, чи до України. На форумах та у соціальних мережах розгорілися дискусії з цього приводу.

Від дня проведення найперших змагань КВК пройшло вже понад 50 років. Але офіційно Міжнародний день КВК за ініціативи президента клубу Олександра Маслякова почали відзначати лише з 1966 р...

Їх називають «горілими горами», «гнилими могилами», «блюваками». Подивитися на грязьові вулкани Кубані їдуть щороку тисячі людей. Число вулканів коливається від 27 до 32.

Цього разу «УК» знайшла нових фотографів, нові відповіді та нове світовідчуття. Як завжди, спочатку ми поцікавилися про історичні коріння фотографів, їх патріотичність...

с. 2

с. 3

Патріот за силою духу…

с. 3

с. 4

…представник ОУН (Організація українських націоналістів) Руху м. Москви, член ОУР (Об’єднання українців Росії), бувший голова Комітету у справах української громади в Росії Василь Коломацький розповів про себе й правозахисний сайт «Кобза – українці Росії», де обіймає посаду головного редактора й засновником якого є.

Василь Коломацький: Так, я корінний, народився у Чернігові у 1965 році. Загально я прожив 17 років в Україні, 14 років у Росії і 17 років у Канаді. Бажання повернутися виникає постійно, але здійснити його я зможу не раніше, ніж через 10 років. Потрібно щось заробити на майбутню пенсію, щоб далі не відчувати проблем з насущним хлібом. «УК»: Хто ви за освітою? Як почали займатися редакторською діяльністю? В.К.: В дитинстві я мріяв бути археологом, оскільки у селі, де я проводив літо, була колись стоянка первісних людей, а пізніше жили скіфи. В дитинстві я захоплювався збиранням артефактів. Потім я розмірковував між двома професіями – журналіста і фізика. Тато сказав: професія має бути чоловіча. (Ішла епоха пізнього Брежнєва). Так я закінчив МФТІ і став програмістом. Журналістика повернулася вже у 1994 році, коли я писав у кілька українських газет, як українець із Москви. А у 2001 році, я заснував сайт «Кобза – українці Росії». На цей момент я проживав вже у Канаді. «УК»: Розкажіть про проект «Кобза – українці Росії», як виникла ідея його створення? В.К.: У 1998 році при Світовому Конгресі Українців (СКУ) відродилася правозахисна Комісія, яку ми назвали Комісія Людських і Громадянських Прав (КЛГП). Працюючи в КЛГП по напрямку захисту прав українців Росії, я побачив що починає збиратися цікавий матеріал. Ми вирі-

Мотивація працювати одна – побачити ту Україну, про яку мріяли покоління патріотів. Любов – це дія, інакше вона перетворюється на депресію. шили створити вебсайт щоб пропагувати нашу роботу, тему захисту прав людини і поширювати інформацію про життя українців Росії. Майже відразу сайт став незалежним, але початковий інкубаційний період пройшов в рамках КЛГП. Нині Кобзі вже 12 років. «УК»: Це єдиний проект, в якому Ви берете участь? В.К.: Нині я займаюся трьома пректами – КЛГП, «Кобза» і створенням «Асоціації діаспорних ЗМІ». Є така ідея – об’єднати головних редактрів із діаспори в одну горизонтальну професійну структуру. Ця ідея поки на початковому етапі. «УК»: «Кобза – українці Росії» комерційний проект? Чи можна заробити на сайтах схожої тематики? Якщо так, то яким чином? В.К.: Ні, заробити на діаспорних сайтах неможливо. Взагалі, учора я зустрічався у Торонто із Головою УВКР паном Михайлом Ратушним, який проводить тур Північною Америкою. Найбільше мені запам’яталася фраза із розмови: «Запам’ятай, за українську справу тобі спасибі ніколи не скажуть». Що вірно, то вірно. Багато роботи,

Творчі колективи Кубані виступатимуть на Сочинській Олімпіаді

подолань, викладання грошей із власної кишені, приблизне вичислення агентури в русі, кропітка робота з матеріалом, і т.д. За всі 25 років громадської роботи у мене лише одна нагорода – Почесна грамота УВКР. Мотивація працювати одна – побачити ту Україну, про яку мріяли покоління патріотів. Любов – це дія, інакше вона перетворюється на депресію. «УК»: Чи не виникає труднощів стосовно організаціних моментів, адже члени редакції знаходяться в різних куточках світу? В.К.: Взагалі Інтернет настільки зручна річ для редакційної роботи, що практично є відчуття, що просто сидимо в різних кімнатах. Я встигаю пару разів на день перекинутися листами з Росією. В день отримую до 10 листів розсилки з українських форумів. Вживу ми зустрічаємося на Форумах і Конгресах раз на 3-4 роки. Шкода, але ще жодного разу ми не збиралися усі разом в одному місці, щоб відчути, що значить бути редакцією за одним столом. «УК»: Що Ви порадите сайту «Українська Кубань»? В.К.: Працюйте 12 років і досягніть рівня «Кобзи». Тема дуже потрібна і малодосліджена. Доля українців Кубані була трагічна – Громадянська війна, Голодомор, русифікація. І хтось має чесно це дослідити для нащадків. Найважче в усьому – це тримати дихання на дистанції. Роками робити задану роботу, нести обов’язок, розуміти – що це і є твоє місце у світі. Тому я бажаю редакції «Української Кубані» мужності. Але також і цікавих відкриттів!

Ганна КОВАЛЬ

Василь Коломацький

У Краснодарі відбудеться виставка рекламного плаката

– Ось уже багато років поспіль жоден захід в Анапі не обходиться без участі цих творчих колективів. Постійно оновлюваний репертуар настільки багатогранний, що легко знаходить відгук у серцях глядачів, – підкреслила заступниця мера міста Людмила Гузенко.

У межах експозиції краснодарські художники та експерти з мистецтва розкажуть про особливості розвитку і зміни сприйняття мистецтва в умовах зміни державного ладу, а також про діяльність художників першої половини ХХ століття.

«Афіші та плакати початку 20 століття були сповнені художнього стилю і вигадки. Замовленнями на виготовленням рекламних плакатів не гребували такі відомі російські художники як Васнецов, Коровін, Білібін. Це створювалося як мистецтво, це розвивалося як

Фото: vk.com

З 27 травня по 16 червня у культурному центрі Краснодару «Друкарня» проходитиме виставка, присвячена історії рекламного плакату ХХ століття. Творчі колективи кубанського міста-курорту Анапи будуть учасниками культурної програми Олімпійських Ігор у Сочі. Запрошення отримали три Анапскі колективи: ансамблі «Сонечко» та «Берегиня України» і шоу-театр «Арт-Союз».

Фото з особистого архiву Василя Коломацького

«Українська Кубань»: Ви корінний українець? Якщо так, то яким чином опинилися в Канаді? Не виникає бажання повернутися в Україну?

мистецтво і на цій виставці Ви зможете побачити, як це може бути мистецтвом», ‒ розповідають організатори.


2

#культура #історія

За ФК «Кубань»! За Батьківщину! Саме це гасло стало найобговорюванішим у вітчизняних та російських ЗМІ на минулому тижні. Фанатський перфоменс привернув увагу усіх, хто якимось чином причетний, чи до власне футболу, чи до Кубані, чи до України. На різноманітних форумах та у соціальних мережах розгорілися просто неймовірні дискусії з цього приводу. У чому ж полягає сенсація події, та як прокоментували це самі організатори перфоменсу, читайте далі.

як перший отаман і напис на кубанській «балачці», а не українською мовою – це наш національний колорит і наша гордість. Ми хотіли донести до всіх уболівальників і гравців, наскільки для нас важливий виступ нашого клубу, бо це наша Батьківщина і вона вкрай своєрідна, в порівнянні з іншими частинами Росії. Хочеться ще доповнити, що це не перший перфоменс на кубанському діалекті, бо десь у 2009 році у нас була розтяжка: «Звиняйте хлопцi!», яку ми зробили зі сарказмом для правоохоронних органів після наших витівок. Ця ідея підтримувалася усіма фанатами клубу?

Фото: офіційний фан-клуб ФК Кубань

Кожен наш перфоменс узгоджується з усіма об'єднаннями фанатів Кубані, отже і цей перфо не був винятком. На яку реакцію громадськості Ви розраховували? Усі наші перфоменси розраховані на реакцію гравців клубу і наших уболівальників, тому ми не особливо замислюємося про те, що нам скажуть ЗМІ та інші вболівальники. Ми робимо те, що вважаємо за потрібне, а чиясь реакція нас мало цікавить. Ми показуємо хто ми є, а любити нас або ненавидіти це вже вибір, який нас не стосується. І Ваше особисте ставлення до всього цього? Що ж стосується мого особистого ставлення до цього перфоменсу, то я безмірно пишаюся ним До матчу 26 туру російської футбольної прем’єр-ліги, у якому зустрічалися «Кубань» та «Зеніт» фанати краснодарського клубу підготували масштабне дійство. Перфоменс вболівальників полягав у наступному: майже усю фанатську трибуну стадіону займала композиція, яка складалася із трьох величезних банерів. На одному із них був напис «За ФК «Кубань», на іншому «За Батьківщину», між цими двома банерами містився ще один, на якому було зображено портрет відомого кубанського отамана Захарія Чепеги, а також рік заснування та перша літера назви клубу «Кубань». Як зазначають самі організатори дійства, підготовка усіх банерів тривала протягом двох тижнів. Сотні фанатів днями й ночами готувалися до напевно наймасштабнішого фанатського перфоменсу. На офіційному сайті ФК «Кубань» у блозі вболівальників клубу зазначено: «Кілька разів здавалося, що була обрана занадто висока планка і у нас нічого не вийде, але любов до клубу змушувала закривати очі на всі перепони і просто робити, робити, робити ...».

Неочікуваний резонанс Реакція громадськості на проведений фанатами ФК «Кубань» перфоменс не змусила себе очікувати. На величезній кількості форумів, на офіційних сторінках у соціальних мережах розгорілася неочікувана боротьба. Боротьба зовсім не футбольного характеру, а з чітким політичним присмаком. Українці почали активно підтримувати кубанців, побачивши у змісті перфоменсу щось дуже рідне та близьке. У коментарях найчастіше фігурували вирази: «усі ми козацького роду», «брати-кубанці», «Україна за Кубань», «Слава козакам!» і тому подібне. На противагу цьому росіяни почали звинувачувати вболівальників ФК «Кубань» у проукраїнській спрямованості.

Роман Жуков. А ось історичні погляди з цього приводу у нього зовсім інші: «Я дуже любив предмет історії в школі, для мене це важливо. З приводу українських коренів, то це ще важливіше, я чистокровний козак, родичів по батьку дуже сильно покосили «червоні». З 11 братів і сестер залишилися в живих тільки четверо. Когось повісили, хтось загинув за нез'ясованих обставин.

Існує щодо усього цього ще одна думка. Частина українців почали закидати краснодарським фанатам насміювання над українською мовою, нацією та власне козаками. Керівник найбільшої групи ФК «Кубань» в одній із соціальних мереж Михайло Пономарев з цього приводу зазначив: «Особисто мені взагалі незрозуміла негативна реакція товаришів з України! Мабуть, спроба розіграти націоналістичну карту, мовляв кляті кубанці глумляться над самим поняттям «козак» тут не доречно. І на скільки я знаю, у нас (на Кубані) взагалі ці банери НЕ викликали жодної негативної реакції. Принаймні я не бачив ні на одному ресурсі обговорення взагалі з цього приводу і негативного зокрема».

Усі крапки над «і» Та найповніше та найоб’єктивніше пояснення причин проведення перфоменсу можуть представити лише самі його організатори. Через декілька днів після активного обговорення цієї події у всесвітній мережі, на сайті фан-клубу ФК «Кубань» з’явилося офіційне пояснення події. Головною метою названо: «Нагадати команді, вболівальникам, самим фанатам з нашої (фанатської) трибуни, що потрібно завжди пам'ятати своє коріння і шанувати звичаї предків. Хотіли донести навіть до приїжджих гравців, як багато важить для всіх нас Кубань, наша мала Батьківщина, і цього ніколи не можна забувати». Також організатори проголошують, що їм просто незрозуміла істерія громадськості з тієї причини, що кубанський фан-рух далеко не перший рік виголошує принциповість і вистоює свою лінію щодо історичних аспектів життя Кубані. З цього приводу «УК» поставила конкретні запитання головним організаторам перфоменсу. Роман Жуков, який представляє офіційний фан-

клуб «Кубані» дав наступні відповіді на наші питання: На чому ґрунтувалася ідея перфоменсу: причина, мета? Ми вже не вперше в перфоменсі (атрибутиці та інших символах) використовуємо ідею козацтва і дореволюційної Кубані. Тому ми трохи здивовані тією величезною увагою до нашого перфо на матчі із «Зенітом». Ми нащадки запорізьких козаків. Ми шануємо це і хочемо возвеличити. Ми принципово називаємо своє місто Єкатеринодаром, використовуємо карту Кубанської області, а не Краснодарського краю в своїй атрибутиці і перфоменсах. Тому і цей банер («За клуб, за Батьківщину») ми здійснили в розрізі нашої духовно-моральної позиції. Захарій Чепега

Пряник. Не на закуску

«У Києві на ринку п’ють козаки горілку», – співав колись український народ. А їхні кубанські колеги кілька сотень літ пізніше не те що забули таких пісень, а й зовсім (принаймні, так стверджує офіційна історія) не вживали оковитої.

Сухого закону потребували майже в кожній країні, бо тверезість як-не-як давала більше прибутку до скарбниці. Найяскравіше державне регулювання кількості перехилених чарок спостерігаємо у ХІХ столітті. Уряди спочатку вдавались до непрямих заходів, як, наприклад, встановлення пивної монополії. У Німеччині проект монополії на зеленого змія був внесений Бісмарком до рейхстагу в лютому 1886 року. У документі йшлося про те, що імперія начебто повинна контролювати (взяти у свої руки тобто) покупку спирту від тубільних виробників та отримання його із-за кордону, очищення і переробку, а також продаж спиртних напоїв. Такий проект не

Усі наші перфоменси розраховані на реакцію гравців клубу і наших уболівальників, тому ми не особливо замислюємося про те, що нам скажуть ЗМІ та інші вболівальники. Ми робимо те, що вважаємо за потрібне, а чиясь реакція нас мало цікавить. Ми показуємо хто ми є, а любити нас або ненавидіти це вже вибір, який нас не стосується.

порадував не лише безпосередньо зацікавлених осіб (шинкарів, утримувачів ресторанів та інших осіб, які торгують спиртними напоями, кількість яких досягала на той час 330 тисяч), а й звичайних народних представників, любителів несухого застілля, які побоювалися, що така монополія надасть уряду могутнє знаряддя для впливу на виборах. Уявляєте, замість пакетів гречки пропонують 0,5 оковитої? Що не кажи, а попит на такий підкуп був чималий. Тому 27 березня 1886 року проект був відкинутий рейхстагом більшістю (181 голос) проти. У Франції професор фінансової науки Альглов вигадав «факультативну монополію спирту». Відповідно до неї, держава покладає на себе обов’язок виготовляти спеціальні так звані фіскальні пляшки для напоїв об’ємом 0,25 літра. Спорожнивши таку посудину, налити зілля в неї повторно було практично неможливо. І хоча продаж напоїв за цим проектом міг вироблятися як державою, так і приватними особами, пляшки реалізувала лише перша. А от уже скільки їх виробляти, вирішував уряд на власний розсуд. Чи були в таких умовах послуги «на розлив» (нелегальні, звісно), історія не фіксує.

Американський досвід Заборони високоградусного напою фіксувались навіть на конституційному рівні (Чикаго, 1876 рік). Понад 40 років потому сухий закон ратифікували 36 американських штатів (хоча і президент Вудро Вільсон накладав на нього вето). Антисалунна ліга – тогочасний громадський рух за тверезість – широко розгорнула свою антиалкогольну просвітницьку діяльність. Політичні лідери та законодавці вважали, що американці – хочуть вони того чи ні – виконуватимуть новий закон настільки ж слухняно, як вони сплачують податки. Але американська спрага і американський гаманець – різні речі, як виявилося згодом. Сплеск нелегальної торгівлі не зупиняли жодні законодавчі нововведення. Аптеки продавали спиртові розчини, продовжувалось виробництво технічного спирту, створювались рецепти перетворення безалкогольного пива у напій з градусом, домашнє «спиртоваріння» перетворювалось у галузь народної промисловості. Люди, раніше байдужі до алкоголю, після заборони почали випивати. Попит на міцні напої

і мені, як російському козакові, нащадку запорозьких козаків, що стоїть під Імперським прапором, абсолютно плювати на випади в наш бік російських уболівальників і звинувачення нас в проукраїнській позиції (якої у нас немає і не було!), так само як і думка українських вболівальників про те, що Кубань – це частина України і ми один народ. Ні, ми російські козаки, наші пращури давали присягу російському Імператору і Росії! Але ми не забуваємо свого коріння і не прагнемо розділяти наші братні народи. Проте в дечому зовсім іншу думку має ще один організатор перфоменсу, який попросив не називати його ім’я. Чоловік зазначив ті самі причини та мотивацію події, про які вже розповів ставав дедалі більшим. У алкогольній індустрії з'явилися нові поняття: moonshiner – підпільний самогонник; bootlegger – контрабандист; speakeasy – нелегальний притон, де пошепки замовляли чай і в чайній чашці отримували міцний напій. Велика депресія поповнила ряди прихильників чарки. П. Вайль та О. Геніс так описують цей період: «Спочатку в Америці все було як у людей. Потім з'явилися мораль і благі наміри. Як завжди, ці речі призводять до катастрофи. В Америці вони привели до Сухого закону. Ніколи в історії стільки людей не займалися виробництвом і продажем алкоголю, як у ті 13 років, коли це було заборонено». Відміна Сухого закону переорієнтувала шукачів швидкої (нелегальної) наживи на ігровий бізнес.

Російський пряник Подібне явище, але унікальнішого характеру, мало місце й у Російській імперії. 2 грудня 1894 року Міністерство фінансів на чолі з С. Вітте звернулося до інтелігенції з закликом об'єднатися для боротьби з головним народним лихом – пияцтвом. Ідея, звичайно, належала Вітте, але потрібно відзначити і роль Олександра III, не менш грішного, ніж його народ, стосовно алкоголю. Пізніше створюються губернські «Попечительства» народної тверезості. На Кубані така організація виникла у 1902 році. Основною метою діяльності її було різноманітними заходами відволікати народ від пияцтва і поширювати серед нього інформацію про шкоду непомірного споживання міцних напоїв, а також проведення виховно-освітніх заходів які розвивали світогляд,

Дід з дитинства навчав мене тому, що я козак, навчав мови, адже «кацапом» соромно було бути! І я також зроблю все, щоб мої діти пишалися своїм корінням і вірою». Отже, питання мети проведення перфоменсу фанатами ФК «Кубань», вже повністю себе вичерпало. Називаються також виховні та освітні мотиви для молоді та багато інших. Усі крапки над «і» у цьому питанні, напевно, вже розставлено. Як завершується офіційне звернення фанатів із поясненнями свого останнього перфоменсу: «Не шукайте подвійного змісту там, де його нема». Проте, згадані у контексті цієї події найболючіші питання кубанської історії, національності, ворожнечі двох братніх народів – продовжують пекти.

Христина БОЛОЦЕНКО пробуджували моральну самосвідомість населення. Такі високі цілі впроваджувались заміною чарки на… книгу. Повсюди відкривались народні читальні, бібліотеки і книжкові склади, поширювалися народні читання. Козацькі сім’ї сходилися на площі, сідали довкола того, хто декламував книжку, і уважно слухали захопливий сюжет, що аж роти відкривали… Про спрагу ніколи було й думати. Читання проводились загалом у святкові дні та щонеділі. Поділялися вони на декілька тематичних напрямів: проводилися бесіди зі священної історії, медицини, географії та історії; читалася художня література. Найбільший інтерес викликали історичні нариси, оповідання з військового і народного побуту, що не дивно для козацьких нащадків, які виявляли бажання до вивчення власної історії. Багато станичних і сільських товариств Кубані вітали діяльність таких комітетів, і навіть виділяли кошти на подібні просвітницькі заходи. За один лише рік діяльності «Попечительства» було проведено 160 публічних читань, які зібрали 13 тисяч слухачів. 1906 рік став завершенням діяльності «Попечительства». Російсько-японська війна, революція скоротили фінансування благодійного руху. Нові читальні більше не створювались, а до старих не надходили книжки. Та все ж імперський пряник (хоча й духовний) виявився ефективнішим, ніж європейський і американський батоги. Культурне просвітництво скоротило в рази статистику пияцтва на Кубані.

Яна МУРАШКІНА


3

#аналітика #природа

На Кубані здавна уміли жартувати, або Кубанський КВК – який він? Змагання КВК на Кубані існували здавна. З різним успіхом команди Краснодарського краю виступали в найпрестижніших лігах Міжнародного Союзу КВК і деякі з них досягли висот. Молодих команд, які бажали знайти своє місце під сонцем, щороку ставало все більше, а місць для самовираження навпаки – дедалі менше. Існування великої кількості самодіяльних розрізнених ліг і команд призвело до необхідності створення Офіційної Ліги Міжнародного Союзу КВК у Краснодарському краї, що й відбулося у 2002 р. на Сочинському Фестивалі. Таким чином, за сприяння Президента Союзу КВК Олександра Маслякова, Краснодар став центром змагань КВК. У 2006 р. на сімнадцятому Міжнародному Фестивалі «КіВіН-2006» в Сочі відбулася ще одна знакова подія в житті ліги. Їй було присвоєно статус Центральної. Відтоді всі ігри Центральної Краснодарській Ліги проходять у найкращих концертних залах Кубані, а на всіх змаганнях відбувається знімання телевізійної версії крайовими медійниками. У кубанських змаганнях із задоволенням беруть участь команди з Краснодарського краю та інших регіонів, а також сусідніх держав – України, Грузії і Вірменії. Це зумовлено зручним географічним розташуванням Краснодара й Анапи, а також розвиненою інфраструктурою. Сюди команди можуть швидко дістатися літаком, потягом або автобусом.

І, звичайно ж, особливе значення в іграх Краснодарської Ліги має щорічний спецпроект під назвою «Кубок Губернатора Кубані», який проходить у липні в Анапі та збирає на Чорному морі велику кількість команд, зокрема й представників Вищої і Прем’єр Ліги. Ведучим цього свята нерідко буває Олександр Масляков.

Як усе починалося Бурхливий розвиток змагань серед дотепників у «Клубі веселих і кмітливих» почався на Кубані ще в минулому столітті. Так званими праотцями краснодарського КВК були Володимир Жердєв, який зібрав у 1992 р. перший склад відомої команди «Кубанські козаки», а також Йосип Давидов, заслужений працівник культури, котрий працював із фактично єдиною у той час краснодарської лігою – в політехнічному інституті. На початку 90-х рр. на Кубані було 2 центри виховання кадрів для КВК: Майкоп і Краснодар, де команди «кавеенщиків» були майже в кожному навчальному закладі. У другій половині 90-х рр. кубанський КВК активно розвивається. У цей час з’являється дотепна, вправна в акторській майстерності команда з яскравою і помітною назвою – «Краснодарські фломастери». До цієї збірної команди входили студенти двох вузів: Кубанського державного університету та Кубанського юридичного інституту. Команді вдалося швидко завоювати

любов тутешніх глядачів, проте до вищої ліги КВК жартівники так і не дійшли. З часом фарби «фломастерів» стали згасати, і команда змушена була поступитись іншим не менш талановитим. Знаковою подією в кубанському КВК можна назвати появу команди аграрного університету «Кубанські козаки». Їх унікальність полягає в тому, що, змінивши кілька іміджів, хлопці зуміли знайти той, який дозволив їм у сезоні 1999 р. вийти у вищу лігу і дійти до півфіналу. Проте поступово учасники команди почали займатися роботою за фахом, і згодом гра КВК для більшості залишилася в минулому як велике студентське захоплення. За роки існування КВК на Кубані змінилося безліч команд, ліг, осіб та імен. Велике значення для іміджу регіону, крім тих, про які вже було сказано, мали «Майкопські любителі» (збірна Адигеї) і «Стомлені сонцем» (команда Сочинського державного університету туризму та курортної справи). На початку 2000-х рр. за підтримки Комітету у справах молоді крайової адміністрації та губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова було створено дві команди, які представляли край на змаганнях КВК. Це були збірні команди «Краснодарський проспект» і «Стомлені сонцем». У першому ж сезоні обидві команди перемогами виправдали довіру губернатора й уболівальників. Відтоді розвиток творчого потенціалу кубанців є пріоритетним напрямом діяльності у

Вулкани, що лікують Їх називають «горілими горами», «гнилими могилами», «блюваками». Подивитися на грязьові вулкани Кубані їдуть щороку тисячі людей. Число вулканів коливається від 27 до 32. Кашоподібна сіра грязь піднімається на поверхню бульбашками нафтових газів. Про грязьові вулкани Тамані писав ще Гомер у своїй «Одіссеї». Саме на Тамані, «на сумній оголеній місцевості» – в грязьових вулканах – розташував він входи до підземного царства Аїда.

Фото: www.kubankvn.ru

Від дня проведення найперших змагань «Клубу веселих і кмітливих» пройшло вже понад 50 років. Але офіційно Міжнародний день КВК за ініціативи президента клубу Олександра Маслякова почали відзначати лише з 1966 р. За цей час гра стала відомою в багатьох куточках світу. Великої популярності набули ігри КВК і на Кубані. Найуспішніша команда Краснодарського краю всіх часів – «Стомлені сонцем». Саме ці кмітливі жартівники неодноразово сяяли у Вищій лізі та здобували перемоги. Нині ж майже в кожному виші Кубані є своя команда КВК. А ті, хто колись починали зі студентської ліги, тепер мають успіх на великій сцені.

сфері молодіжної політики регіону. Значна увага приділяється підтримці ініціативної молоді, зокрема й представників молодіжної субкультури в науковому, творчому й загально-соціальному аспектах, та вихованню лідерських якостей задля подальшого розвитку кубанського КВК. Так, із 2002 р. державна установа «Молодіжний центр розвитку особистості» займається реалізацією програми «Розвиток руху КВК у Краснодарському краї».

Відкриття Першої Кубанської Ліги 5 квітня 2013 р. у Слов’янську-на-Кубані відбулося чергове відкриття Першої Кубанської Ліги КВК. На фестиваль приїхали команди з різних куточків Краснодарського краю. Координацію змагань доручили чемпіонові вищої ліги КВК у складі збірної Краснодарського краю – Якову Рибалко. Довгоочікуване свято гумору та сміху видалося на славу! В цьому сезоні за звання чемпіона

Грязеві вулкани – це прикольно. Моя донька сказала, що вона добре зараз розуміє крокодилів (жарт). Але є один великий недолік – дуже слизько. Треба їм щось вигадати, щоб люди не падали. Одна жінка впала і сильно поранилась. від Анапи, за 5 км від шосе між станицями Гостагаєвською і Вареніковською. Грязь цього вулкану має високий вміст йоду, брому та інших складових, що збільшують її лікувальну цінність. Ще один вулкан – гора Миска розташований в центрі Темрюка, на території музею Військова гірка. Його діяльність – це дві невеликі калюжі бруду, на поверхні яких з'являються бульбашки. У лютому 2002 року між селищем Сінний і станицею Ахтанізовська з'явився новий грязьовий вулкан. Як довго він буде активним невідомо. Вулкан Тіздар розташований за 10 км на захід від станиці Голубицької. Якщо їхати трасою у бік Порта-Кавказ, Ви потрапите в селище «За

Велетенські й карликові вулкани На Кубані розташовані такі унікальні об'єкти природи, як грязьові вулкани. Це єдині діючі вулкани всього Кавказу. Виглядають вони як справжні великі вулкани в мініатюрі. Є й конусоподібна гора, і кратер, і жерло, проте вивергають грязьові вулкани Кубані не вогняну лаву, а рідку грязь, що піднімається на поверхню газами – здебільшого метаном або сірководнем. Спостерігачеві здається, що грязьова жижа кипить. Однак температура її зазвичай постійна і рідко перевищує 15 ° С навіть у найспекотніше літо. Причинами виникнення грязьових вулканів є тектонічні рухи земної кори, в результаті яких гли-

ниста маса, вода і гази вичавлюються на поверхню там, де при зростанні складок утворилися розриви. Багато хто вважає, що купання у цій грязі позитивно впливає на процеси омолодження шкіри. Дійсно, сопочні грязі можуть містити значну кількість сірководню, йоду і бору й мають цілющі властивості. Серед грязьових вулканів є і зародкові кратери, і великі сопки висотою до 160 метрів над рівнем моря. Перші вулкани утворилися на Кубані ще 12-18 мільйонів років тому і з тих часів свою діяльність не припиняли.

Найпопулярніші грязьові вулкани Кубані Років 10 тому найбільшим діючим вулканом Таманського півострова вважалася Карабетова

гора, розташована за 4 км від станиці Тамань. Зараз цей вулкан майже втратив активність. Але з нього відкривається прекрасний краєвид, так як в гарну погоду звідси можна побачити західний край Таманського півострова як на долоні. Адже висота Карабетки 152 метри. Звідси чудово видно станицю Тамань, миси Панагія і Тузла, Керченську протоку і Кримський берег. Трохи менший за розміром діючий грязевий вулкан під назвою Гнила гора. Він розташований в 15 км на південний схід від Темрюка, якщо їхати трасою до Слов'янська-на-Кубані. Крім того, варто поглянути на вулкан Шуго хоча знайти його складніше. Тому краще розпитати місцевих жителів. Він розташований за 35 км

Батьківщину». Місцеві жителі охоче підкажуть дорогу до грязьового вулкану. Він розташований за 150 м від моря і представляє собою кратер з рідким брудом діаметром 15-20 метрів. Занурення в бруд не лише корисне для організму, але і дуже цікаве. Поруч душ, роздягальні та кафе на березі Азовського моря. Мабуть, всі інші грязьові вулкани на Північному Кавказі поступаються цьому за якістю і рівнем розвитку інфраструктури для прийому відпочиваючих.

Лікувальні властивості грязьових вулканів Лікувальні грязі застосовують у вигляді загальних і місцевих процедур. Механізм дії лікувальної грязі обумовлений її властивостями. Підвищення температури тканин під час грязь-

«Першої Кубанської Ліги» боролися такі команди: «Збірна Кубанського державного університету» (м. Слов’янськ-на-Кубані), «Хлопчики» (м. Новоросійськ), «Найбадьоріша збірна» (м. Новоросійськ), «Нові люди» (м. Темрюк), «Збірна Новопокровського району» (ст. Новопокровська), «Білий пляж» (м. Анапа), «Збірна Геленджика» (м. Геленджик), «Все включено» (ст. Ленінградська), «20-й ряд» (м. Армавір), «Уж замуж невтерпеж» (м. Армавір), «Збірна північних районів» (ст. Павлівська), «Лажа Мінеллі» (м. Новоросійськ), «Збірна коренівська» (м. Коренівск) і «Не стандарт» (м. Краснодар). За підсумками фестивалю найуспішнішими командами стали: «Лажа Мінеллі» – 1 місце, «Збірна коренівська» – 2 місце та «Уж замуж невтерпеж» – 3 місце!

Світлана СУРАЙ ових аплікацій сприяє активізації обмінних і окислювально-відновних процесів, поліпшується місцевий кровообіг, пришвидшується загоєння ран, розсмоктуються спайки. У цьому сенсі лікувальна грязь є найпотужнішим чинником впливу на уповільнені запальні процеси. Мікроорганізми, що містяться у багнюці, здатні «обеззброїти» мікроби на поверхні шкіри. Разом з іншими речовинами, що містяться у багнюці, вони посилюють імунітет. Виявлено також позитивний вплив лікувальних грязей на нервову систему, гормональний обмін людини. Процедура лікування грязями дуже м'яка і приємна. І, незважаючи на те, що лікарі не рекомендують лікуватися самостійно, багато відпочиваючих не втрачають можливості спробувати грязелікування безпосередньо на місці джерела цієї лікувальної грязі. Тетяна, фанат такого виду лікування, так коментує грязетерапію: «Грязеві вулкани – це прикольно. Моя донька сказала, що вона добре зараз розуміє крокодилів (жарт). Але є один великий недолік – дуже слизько. Треба їм щось вигадати, щоб люди не падали. Одна жінка впала і сильно поранилась. Я їй допомогла підвестися, але до медпункту «наглядачі» не провели. Треба, щоб лікар знаходився там, поблизу вулкану». Нагадуємо, що самолікування може бути шкідливим для здоров’я, тому щоб не помилитися, варто знати показання і протипоказання грязелікування. «В'язка, сіра, масляниста грязь

ефективна в боротьбі проти багатьох недуг, надає антисептичну та протизапальну дію і вражаючі регенеруючі властивості. На грязьові вулкани люди їдуть, що вилікуватися від хвороб верхніх дихальних шляхів і нервової системи, органів травлення та опорно-рухового апарату. Цілюща грязь кубанських вулканів рекомендована під час шкірних і гінекологічних захворюваннях. Певні режими лікування вимагають навіть змішування грязей. Але самолікування може зашкодити. Перегрів, підвищення тиску та інші неприємні симптоми можуть виникнути через людську недбалість, тому, щоб відпочинок був корисним, потрібно проконсультуватись з лікарем», – каже лікар-терапевт Оксана Остапенко.

Катерина ОЛЕКСІНА


4

#кубань в об’єктиві

Кубань в об’єктиві Цього разу «УК» знайшла нових фотографів, нові відповіді та нове світовідчуття. Як завжди, спочатку ми поцікавилися про історичні коріння фотографів, їх патріотичність та любов до рідного краю. А також не забули про наші традиційні питання. Все пізнається у порівнянні: відвідавши деякі куточки Росії, зрозуміла, що недарма кажуть: якщо є на світі рай – це Краснодарський край. Люблю Кубань, люблю Краснодар! Історією не захоплююся, але традиції і культуру Кубані хочеться підтримувати. Нещодавно відкрила для себе Україну, відвідавши Ялту і кримське узбережжя. Поїздка була приємною і цікавою настільки, що хочеться повернутися в Україну не раз. Як Ви зрозуміли, що хочете займатися саме фотографією? Фотографувати мені подобалося завжди, як і малювати, але зупинилася на фотографії, коли зрозуміла, що в малюнку особисто мені не вдасться передати те, що хочеться – зберегти момент, емоцію або просто зафіксувати подію ... У чому шукаєте натхнення? Натхненням для мене може бути багато чого – любов до дітей, природа, світанки, квіти,

радість тощо, але загалом натхнення, праця і старання для мене синоніми. Тому треба шукати, вишукувати, дивитися, спостерігати, бачити. Що Вам подобається фотографувати найбільше: людей, природу, життя…? Фотографувати мені подобається людей, емоції, події, природу. Яке Ваше улюблене місце для фотографування? Для мене хорошим місцем буде те, де я зможу зняти емоційний кадр, тобто який потім торкнеться глядача. І, взагалі, як живеться фотографу на Кубані? Як живеться фотографу на Кубані? Як подивитися на це питання ... Але думаю, усе ж добре. Це південь, багато сонця, зелені, квітів, фруктів – не прогодуєш себе ніжками, від голоду не пропадеш, будеш їсти аличу та яблука ..! Жартую! )))) Світлана Пашковська, 26 років, проживає у Сочі. Професійно фотографією займається 1 рік.

Як Ви зрозуміли, що хочете займатися саме фотографією? Одного дня моя подруга Світлана покликала мене з собою за компанію на фотосесію до фотографа, мені тоді було 16 років. З того дня, напевно, мене і затягнуло, я зрозуміла що люблю фотографію і особливо люблю фотографуватися, могла позувати годинами, це приносило мені задоволення, натхнення і життєві сили. Ми з подругою майже щодня фотографували один одного! Вчитися я пішла на дизайнера з реклами, там брала участь у фотоконкурсах. Після навчання моя робота дизайнером мене повністю поглинула, я припинила фотографувати, зрідка лише сама фотографувалася, брала участь у різних тематичних фототусовках. В один момент мені все набридло, я зібралася і поїхала жити в Краснодар, проживши там деякий час, поїхала жити в Сочі, де живу і нині! З початку 2013-го я зрозуміла що хочу фотографувати, стояти не перед об'єктивом, а за об'єктивом! Ця ідея поглинула мене повністю! Я взяла фотоапарат і почала знімати!

За професією я дизайнер з реклами, роботу свою дуже люблю, малюнок як продовження цієї справи. Родом я з Сибіру, Іркутська область, місто Ангарськ. З самого дитинства я була творчою дитиною! Шукала себе в різних творчих областях, і вишивала, і шила, і малювала. У школі брала участь у різних творчих виставках; уроки праці, образотворче мистецтво і література, ці предмети були моїми улюбленими! Якось одного разу мої роботи у стилі графіті вивішували в школі на двох поверхах, щось типу міні-виставки! :) Адам Нор, 27 років, проживає і працює у Краснодарі, фотографією займається 8 років.

Історія свого краю – цікава безумовно. Мені цікаві будівлі і люди, які оточують мене. Цікавлюся архітектурою та історією мистецтв. Я часто знайомлюся з різними людьми. Колекціоную їх розповіді. А це і є історія – я так думаю. Українські корені є. У моєї бабусі по маминій лінії українське прізвище. Тітка живе в Україні під Харковом. На вихідних планую поїздку в Крим, Ялту. Мені дуже подобаються поселення на узбережжі Криму. Море це моя рідна стихія. Я народився в м. Анапа, все дитинство мене оточувало Чорне море.

Як Ви зрозуміли, що хочете займатися саме фотографією? Відповім так: коли я навчався у початковій школі, 1 – 3 класи я з батьками любив прогулюватися по краю моря. Пісок ставав для мене полотном. Я почав малювати на мокрому піску. За розповідями моїх батьків, деяким людям подобалися мої починання в малюнку. Я не пам'ятаю таких деталей. Йшов час, я вступив до анапської дитячої художньої школи. На конкурсі графіки зайняв 1-е місце. І мені батьки купили фотоапарат. Це був Kodak – як називають у народі «мильниця», я був дуже радий! До цього я брав фотоапарат у батьків Polaroid і фотографував їх. Найтепліші спогади пов'язані з фотографією вважаю ті фокуси, які показував Polaroid зі своїми фото-касетами, пам'ятаю їх запах навіть, а як на цій квадратній фотографії з нічого в руках з’являлися портрети – це словами було не висловити. Мій дядько в юності займався фотографією – коли я приїжджав до нього в гості з великим інтересом розглядав його фотоальбоми. Розглядав його Зеніти, які він зберігав під склом. Всі ці події разом склалися в захоплення життя. У чому шукаєте натхнення? Воно саме зустрічається. Я просто виходжу прогулятися і зустрічаю людей, які мені подобаються. Я люблю людей. Люблю нові знайомства, спілкування. Люблю дізнаватися їх історії.

РЕДАКЦІЯ:

Що Вам подобається фотографувати найбільше: людей, природу, життя…? Я вважаю себе соціальним фотографом, люблю показувати на своїх плівках життя людей. Такі які вони є. Віддаю перевагу плівкам ніж цифровому фото. Яке Ваше улюблене місце для фотографування? У мене немає улюбленого місця, де б я фотографував з якоюсь «піднесеною любов'ю», такого немає. Я фотографую там, де цьому судилося бути – справа випадку. Чи проводяться на Кубані які-небудь фотовиставки за підтримки місцевої влади? У Краснодарі проводиться вже не вперше «ФОТОВІЗА», це всесвітня подія в світі фотографії. Краснодарцям дуже пощастило, що тепер є можливість зануритися у мистецтво фотографії, головне – бажання. Те, що ми можемо уявити, ми можемо втілити.

Що Вам подобається фотографувати найбільше: людей, природу, життя…? Найбільше я люблю фотографувати людей! А якщо детальніше, це портрети! Фотографія розкриває людину! Очі показують дуже багато чого. Іноді людина ззовні не дуже приваблива, а починаєш її фотографувати і щось у ній розкривається, щось більше аніж зовнішня краса, щось таке, що складно передати словами, але можна передати фотографією! Яке Ваше улюблене місце для фотографування?

У чому шукаєте натхнення? Натхнення може прийти звідки завгодно! Іноді надихнути може сама людина, подивившись на яку народжуються якісь ідеї, думки! Дуже сильно мене надихає море, його запах, його шум, воно заряджає мене енергією! Одним словом – я люблю море! Надихає велика різноманітність гарної природи на Кубані! Чи проводяться на Кубані які-небудь фотовиставки за підтримки місцевої влади? Фотовиставки в Сочі, на мій погляд, не дуже популярні, а даремно! У квітні відбувалася вулична фотовиставка «ФотоСушка», робіт було багато, жодна людина не могла пройти повз, не заглянувши, було цікаво всім! У Краснодарі звичайно фотовиставки відбуваються частіше! І, взагалі, як живеться фотографу на Кубані? Я вважаю кубанським фотографам пощастило найбільше. Дуже велике поле для творчості! Кубанський край дуже красивий, багатий флорою і фауною, красиві місця, гори і багато іншого! Комерційним фотографам тут теж непогано, є місцеві, в сезон ще й приїжджі, які не проти закарбувати свій відпочинок на довгу пам'ять, знімки які вони будуть дивитися взимку і згадувати веселі теплі дні відпочинку на Кубані! Я шалено рада, що переїхала на Кубань! І під час кожного зручного випадку кличу сюди всіх своїх друзів і рідних! :)

У фотографії мені подобається рівність протягом життя без зовнішнього втручання і природно без порушення психофізичного ритму людини. Без його зовнішньої прикраси. ЩИРІСТЬ ФОТОГРАФА. Цілком можливо, що глядач дивиться саме на неї. Якщо фотограф по-справжньому відчуває і переживає під час зйомки і вірить в те, що він робить, то віра (щирість) стає частиною зображення, і це вже не просто красива картинка, нам стає якось по-іншому приємно і захоплююче. З'являється відчуття «реальності». Мені все більше стає цікавою художність, яка має відношення до правди дійсності. Все геніальне просто. Фотографія – це не мегапіксельні матриці і понад-світлосильна оптика. Фотографія – це відчуття життя, філософія, людська душа. І для вираження почуттів нічого не потрібно – лише світло.

Христина БОЛОЦЕНКО

І, взагалі, як живеться фотографу на Кубані? Важко відповісти, адже я фотограф не за фахом. У мене перша спеціальність – педагог образотворчого мистецтва, друга – графічний дизайнер. Я не вважаю себе фотографом. Хоча довгий час працював у найбільшій компанії Краснодарського краю в галузі дитячої фотографії. Там всі лаялися один з одним, тому я звідти й пішов.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:

КОНТАКТИ:

ЧИТАЙТЕ НАС У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ:

З ідеями, побажаннями, пропозиціями звертатися за електронною адресою: kuban.in.ua@gmail.com

vk.com/club51933765

м. Київ, вул. Щорса 36-а, оф. 507 Головний редактор – Ганна Коваль Більд-редактор, верстальник – Яніна Злебова Дизайнер – Ольга Заднєпрян Веб-дизайнер – Ольга Носик Адміністратор соцмереж – Олена Маслєнікова Редактори: Анна Кирилко, Анастасія Білякова-Бєльська Журналісти: Христина Болоценко, Анастасія Єрмакова, Яна Мурашкіна, Катерина Олексіна, Сабіна Пухка, Світлана Сурай, Світлана Тарнопольська

Улюблене місце для занять фотографією це природа, море! Я вважаю що, фотографії зроблені на природі більш правдивіші, реалістичніші, живіші, ніж у студії, там якось усе не натурально і награно...

Фото надали герої рубрики, більше світлин на нашому сайті

Наталя Протопопова, 35 років, проживає у смт. Афіпському, поруч з Краснодаром, фотографією займається 5 років.

Тижневик «Українська Кубань» Виходить з квітня 2013 року. Віддруковано на базі кафедри видавничої справи та мережених видань Київського національного університету культури і мистецтв Підписано до друку 07.05.2013 Усі права на матеріали, що містить тижневик «Українська Кубань», захищені відповідно до законодавства України про авторське та суміжні права. Будьяке запозичення можливе лише за наявності посилання на «Українську Кубань».

БІЛЬШЕ ІНФОРМАЦІЇ НА САЙТІ:

kuban.in.ua

www.facebook.com/pages/УкраїнськаКубань/510502912318075

ukrainian-kyban.livejournal.com twitter.com/ukrkyban

Українська Кубань № 6  

Тижневик «Українська Кубань». Виходить з квітня 2013 року. Усі права на матеріали, що містить тижневик «Українська Кубань», захищені відпові...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you