Issuu on Google+

ЧИ ВИСТУПИТЬ У РОСІЇ «ОКЕАН ЕЛЬЗИ»?

В ІНТЕРЕНТ-ПРОСТОРІ СТАРТУВАВ ПРОЕКТ «АНТИПРОПАГАНДА — АНАЛІЗ ВИПУСКІВ НОВИН»

С.6 Через останні події в Україні перепало й культурі. Про те, як найпопулярніший у Росії український гурт «Океан Ельзи» раптом не в силах зібрати повну залу і про те, чому українські культурні діячі можуть стати «політично неблагонадійними».

С. 2

В И П У С К № 1 8 , Б Е Р Е З Е Н Ь 2 0 1 4 Р.

ПРОДОВЖЕННЯ НА НАСТУПНІЙ СТОРІНЦІ

Чи знає Путін про битву під Конотопом? У

російських підручниках ні слова не знайти про Конотопську битву. Не хочеться визнавати, що «братній» український народ споконвіку намагався визволитися з-під братнього ярма, яке так услужливо накладає на нього Московія при будь-якій нагоді.

І

сторичне значення Конотопської (Соснівської) битви було визнано лише за часи правління Віктора Ющенка, який повернув у підручники з історії багато важливого для українців. В контексті сьогоднішніх подій, про битву над Конотопом потрібно обов’язково згадати, щоб винести важливий висновок. Історія завжди повторюється, і от «братній» народ уже відхапав частину України лише через те, що з президентського крісла вийняли російську маріонетку. Схоже сталося в далекому 1658 році, коли Олексій Михайлович — цар всія Московії — оголосив війну з Гетьманщиною. Пізніше це його рішення коштуватиме йому левової частки армії. Але все по порядку.

ЗАХОПИТИ ТЕРИТОРІЮ — ЯК У КРИМ З’ЇЗДИТИ С. 4 Нещодавно в Криму був проведений референдум, який залишив неабияку кількість запитань. «Перейти на бік Росії або залишити Крим» — ось такі вимоги висувають окупанти українським військовим сьогодні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАПОР ПРИЧИНА ПОРАЗОК УКРАЇНЦІВ С. 5 У зв’язку з останніми подіями прапор України став не лише символом об’єднання нації, а й модним атрибутом. Чіпляючи жовто-блакитну стрічку на одяг чи заплітаючи її в волосся, люди мимоволі поєднуються в одну велику патріотичну спільноту, для якої не важлива мова, місце проживання та навіть національність. Але деякі дані свідчать, що українці неправильно обрали собі символи.


А Н А Л І Т И К А 2

Руїна стала чорним періодом для українських земель. Постійні чвари між князівською верхівкою призвели до занепаду. Україну розривали між західною Польщею та східною Московією. Промосковська козацька старшина, яку цар Олексій схилив на свій бік обіцянками, на чолі з Мартином Пушкарем виступили проти Виговського. Іван Виговський придушив цей виступ. Місце Пушкаря зайняв Іван Безпалий. Сам Виговський, в силу обставин, надавав перевагу угоді з Польщею. На це були дві причини: по-перше, Україні потрібен був сильний союзник; по-друге, ним не могла стати Московія, яка скомпрометувала себе порушенням міждержавних угод (як підтверджують недавні події, на подібні угоди Росії завжди було плювати). Тому Виговський змушений укласти Гадяцький договір з Польщею, сподіваючись, що це допоможе вирватися з-під московського ярма. Підписання Гадяцького договору, тобто відмова Виговського від угоди з Московією, — і от війська Трубєцкого вже на

території України. Якби в той час існувало «незалежне» російське телебачення, то, мабуть, говорили б там те, що й сьогодні: добрий цар Олексій захищає пригноблене населення Гетьманщини. Скільки «захисників» прийшло в Україну навесні 1659 року судити важко. Дані різняться від 50 до 200 тисяч осіб. Військо Трубєцкого дішло до Конотопа і взяло його в облогу. Місто мужньо захищали козаки (біля 5 тисяч) і городяни. Двомісячна облога закінчилася прибуттям до Конотопу військ Виговського та кримських татарів, його союзників. Згодом приєдналися польські загони.

Якби в той час існувало «незалежне» російське телебачення, то, мабуть, говорили б там те, що й сьогодні: добрий цар Олексій захищає пригноблене населення Гетьманщини.

Основою блискучої перемоги українських військ став обманний маневр: ворога заманили до яру. Загативши річку, яр затопили. Російські війська, в дорогих важких обладунках не мали жодного шансу. Тих, хто вижив, нищили козацькі і татарські вояки. Під Конотопом полягли десятки тисяч російських солдат. Варто зазначити, що армію Трубєцкого складали елітні кінні підрозділи, куди вступало московське дворянство. За один день від рук козаків полягла гордість Московії, армія загарбників. У паніці війська Трубєцкого тікали, залишивши напризволяще своїх же союзників — війська Пожарського, якого згодом було страчено. Паніка у війську була такою, що вони навіть залишили бойові знамена, обоз та скарбницю. А на Московських землях били тривогу поміщики. Почувши про епохальний розгром Трубєцкого, вони тікали до Москви, а там всі уже готувалися до облоги. Подейкували, що цар з родиною тікають з міста. На жаль, ця славна перемога, про яку мовчали в СРСР і продовжують мовчати

в Росії, була недостатньою, щоб скинути з себе ярмо. Доба Руїни далася взнаки, і Виговський не мав ресурсів, щоб просуватися далі на Москву. Причиною тому стала боротьба в Гетьманщині за булаву. Козацька старшина так хотіла влади, що забула про те, що лише єдина Україна може протистояти ворогу. Як кажуть, розділяй та володарюй. Саме тому зараз, у 2014 році, коли Президент Росії повторює історію, вирішуючи проблему не дипломатичними способами, а військовими, на рівні 1658 року, важливо зрозуміти, чому Україна потерпіла поразку в українсько-московській війні 1658-1659 років. Нам потрібна єдність, не можна дозволити будь-кому через особисті амбіції розвалити державу. Цікаво, а Путін знає про Конотопську битву? Адже відправляючи своїх же солдат на війну, він не може не знати про тисячі полеглих з обох боків.

Аліна Мадей

www.kuban.in.ua

В інтерент-просторі стартував ПРОЕКТ «АНТИПРОПАГАНДА – АНАЛІЗ ВИПУСКІВ НОВИН» Нещодавно в соціальних мережах стартував проект «Антипропаганда – аналіз випусків новин». Про ідею, ініціаторів, як і для чого це працює вам і вирішила розповісти УК.

І

нформаційну війну розпочато вже давно і без оголошення. І стати її жертвою досить легко, варто лише включити телевізор-радіо, прогортати газету-журнал, зайти в інтернет-соцмережі, чи просто послухати новини від сусідки. Тож, споглядаючи за тим, що відбувається у медіа-просторі, велика частина аудиторії шукає способи не стати «пораненим» чи «вбитим» під час «інформаційних боїв». Свідома аудиторія хоче розібратись у тому потоці інформації, яку на них «скидають» ЗМІ. Люди намагаються аналізувати інформацію, яку їм надають, порівнювати її, перевіряти. Нещодавно в соціальних мережах стартував проект «Антипропаганда — аналіз випусків новин», ініціатором якого став російський політичний і громадський діяч Максим Кац, який до цього був відомий як один з організаторів «Міських проектів» (фонд, що покликаний поліпшити міське середовище за допомогою сучасної урбаністики). На своїй сторінці у ЖЖ Максим Кац пише: «У нас в країні відбуваються процеси, до яких ми вже звикли, але насправді вони кричуще несправедливі й абсолютно неприпустимі. У нас вони відбуваються давно і рутинно, тому навіть у голову не приходить чинити опір. Один з найяскравіших подібних прикладів: моторошна пропаганда по телебаченню замість випусків новин.» Організатори проекту хочуть не просто споглядати за тим, що відбувається, а спробувати якось змінити це, і не колись, а вже зараз: «Сьогодні ми відкриваємо проект «антипропаганди». Ми будемо оцінювати випуски новин на федеральних каналах на предмет наявності в них прийомів пропаганди. Основою

методології стала книжка «International Encyclopedia of Propaganda» («Міжнародна енциклопедія пропаганди» — прим. ред.) Роберта Коула. Це британський дослідник масових комунікацій, пропаганди та цензури, автор безлічі статей і книг, у тому числі, наприклад, «Військова та політична пропаганда в двадцятому столітті». Аналіз буде виключно нейтральний і суворо відповідатиме науковим методам, свою думку про події ми висловлювати не будемо, тільки факти». Робота команди, яка взялась аналізувати новини, полягає у тому, що вона обирає випуск новин, який транслюється на якомусь федеральному телеканалі, й аналізує їх, слідуючи методам пропаганди за

Р. Коулом. Далі для кожного ролика розробляється інфографіка, де ілюстративно демонструються методи пропаганди та її загальний рівень у відсотках за весь час випуску новин, що транслюються. Потім вся інформація публікується у спеціально створених сторінках соціальних мереж – Фейсбук, Вконтакте та Твіттер із супроводжувальним пояснювальним текстом  — що, який факт, на якій хвилині та яким методом пропаганди заангажований. Проект має за мету, по-перше, розповісти адекватній аудиторії про те, що взагалі відбувається в «зомбоящику». По друге, надати інструменти адекватним людям та переконувати тих, хто піддався впливу пропаганди у тому, що з них ро-

блять стадо свиней за відомими, давно описаними методами. По-третє, персоналізувати пропагандистів. Намагатися з’ясовувати імена тих, хто робить пропаганду замість новин на федеральних каналах і публікувати їх разом з аналізами сюжетів. Також на своїй сторінці ЖЖ Максим розповідає, що у проекті задіяні лише чотири волонтери — Таша Соколова, Ганна Яцкина, дизайнер Євген Решетнєв і сам Максим Кац. До того ж, «за гроші працює лише дизайнер, його робота обійшлася в 15 000 рублів (трошки більше 4 000 грн – прим.ред), але він дав відстрочку з платежем до того моменту, коли ми налагодимо збір кшотів», — пояснив Максим. Така ідея надихнула й інших користувачів інтернету: підписники почали власними силами розбирати й аналізувати ЗМІ. Організатори не залишають «працю» підписників без уваги, а публікують їхні огляди на тих же сторінках у соцмережах. Ідея, яку запропонували ініціатори проекту, нова, доступна, як ніколи актуальна, а головне, корисна. Адже той, хто шукає правди, знайде її. Не довіряєте іншим? Довіряйте собі – шукайте правду! Сподіваємось, що ініціатива «Антипропаганди» вам у цьому допоможе. Підписатись на проект можна за такими посиланнями: Фейсбук — www.facebook. com/net.propagande?fref=ts, Вконтакте  — vk.com/net_propagande, Твіттер — twitter.com/net_propagande. Детальну інформацію про проект та інфографіку методів пропаганди можна знайти на офіційному акаунті Максима Куца, за посиланням —maxkatz.livejournal. com/237980.html Олександра Останіна

www.kuban.in.ua


А Н А Л І Т И К А

3

РУЙНІВНИКИ МІФІВ:

ЦІКАВО

ЗНІМАЄМО ЛОКШИНУ З ВУХ Машина російської пропаганди запрацювала на всю потужність. Люди, що вигадують новини для російських федеральних каналів, навіть не намагаються надати їм вигляду достовірності, сподіваючись, що зомбоглядач проковтне, не розжовуючи.

типовий російський телеглядач

Т

ак воно і відбувається, не зважаючи на те, що основні міфи розбиваються вщент, варто тільки включити мізки. «УК» розібралася з чотирма найпопулярнішими видами локшини на вуха. МІФ №1. БАНДЕРІВЦІ ЗАХОПИЛИ ВЛАДУ Хто такі сучасні бандерівці, мало хто може відповісти. Як правило, жертви зомбоящика просто почули назву і повторюють її, списуючи на бандерівця і стихійне лихо, і підвищення цін, і падіння гривні, і навіть розбиту лампочку в під’їзді. Цікавлюся у кількох користувачів соціальних мереж, які вживають це слово, хто такі бандерівці? «Це люди в масках, які рушать церкви і ненавидять росіян»; «їм платить Америка»; «хохли, які захопили владу» —пишуть мені. Визначення «бандерівець» настільки неясне, що його приписують будь-кому: із західної України — бандерівець, говориш українською  – бандерівець, українець — бандерівець. «Абсурд дійшов до тієї точки, що будь-який росіянин може стати бандерівцем, якщо виступає проти війни з Україною» — коментує Дмитро з Краснодару. МІФ №2. В У К РА Ї Н І Н Е Н А В И Д Я Т Ь

РОСІЙСЬКОМОВНИХ І У Т И С К А ЮТ Ь Ї Х П РА В А Україна багатонаціональна держава і тут спокон віків прекрасно уживаються різні національні меншини, у томeу числі й росіяни. Російську мову розуміють, нею розмовляють. Мовне питання постає лише тоді, коли потрібно розділити Україну на російськомовний схід і україномовний захід. Тому завданням номер один є нав’язати думку, що на заході російськомовних людей ненавидять. Цей стереотип зруйнує будь-хто, якщо хоч раз був, скажімо, у Львові. МІФ №3. Ч Е Р Е З М А Й Д А Н К РА Ї Н А В КРИЗІ. ВИННІ ФАШИСТИ, А Р О З П Л АЧ У Є Т Ь С Я В С Я У К РА Ї Н А Криза в Україні виникла не через майдан, а в першу чергу через «покращення», які обіцяв Янукович. За часи правління уряду Азарова вдвічі збільшилася сума заборгованостей України, зменшився об’єм промислового виробництва, підвищився рівень безробіття, різко упала національна валюта і знизилася кількість іноземних інвестицій. Усі погрішності свого правління, які просто не могли виникнути за кілька місяців, уряд Азарова вирішив списати на Євромайдан, щоб направити народний гнів проти супротивників.

МІФ №4. П Е Р Е В О Р ОТ, Щ О С ТА В С Я В У К РА Ї Н І , АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ. ЯНУКОВИЧ ЛЕГІТИМНО В И Б РА Н И Й П Р Е З И Д Е Н Т Так, дійсно в 2008 році Президентом України став Віктор Федорович, і ми навіть не будемо ставити під сумнів чесність цих виборів. Важливо інше: під час своєї президентської діяльності Янукович здійснив діяння, якими порушив Конституцію України, ту ж саму, згідно якої він  — чинний Президент. Чого вартий лише неправомірний перехід до президентсько-парламентської форми правління замість парламентсько-президентської у 2010 році. Тим самим він надав підстави висловити йому недовіру і обрати нового Президента достроково. Знімати локшину з вух потрібно самостійно, не вірте ЗМІ, фейковим фото та відео. Сотні людей працюють на те, щоб упевнити вас у тому, що вигідно владі. Нещодавно з’явився корисний ресурс www. stopfake.org , створений для того, щоб розкривати відверту журналістську брехню в ЗМІ. Там же можна повідомити про фейкову новину, яку знайшли ви. Пора починати думати! Аліна Мадей

www.kuban.in.ua

Що таке Георгіївська стрічка?

!

Ті , хто назвав загальноросійську акцію «Георгіївська стрічка», сприяють не пам’яті , а забуттю подвигу нашого народу. Георгіївським хрестом у роки Великої Вітчизняної нікого не нагороджували і ніякого відношення до розгрому гітлерівської Німеччини ця нагорода не має. Вона має відношення тільки до воєн Російської імперії. C 1917 року використовувалася ні на одній радянській державної нагороди , після скасування нагородної системи Російської Республіки, Георгіївська стрічка продовжувала використовуватися в нагородних системах Білих армій. У період Вітчизняної війни в Російському Корпусі (входімшім в РОА і склад вермахту), які воювали на боці Німеччини. У нагородах СРСР існувала орденська стрічка , звана «Гвардійська стрічка». Гвардійська стрічка використовувалася при оформленні колодки ордена Слави і медалі «За перемогу над Німеччиною». Крім того, зображення гвардійської стрічки розміщувалося на прапорах гвардійських об’єднань, з’єднань і частин (кораблів). Гвардійська стрічка має відношення до СРСР і Великої Вітчизняної , але не має відношення до Російської імперії. Радянська гвардія народилася під час Великої Вітчизняної війни в ході Смоленської битви під Єльней у вересні 1941 року. Наказом наркома оборони чотири мотострілецькі дивізії «за бойові подвиги, організованість , дисципліну і зразковий порядок» були нагороджені званням гвардійських». У травні 1942 року був заснований гвардійський нагрудний знак . «Гвардійська стрічка представляє собою стрічку оранжевого кольору з нанесеними на ній трьома поздовжніми чорними смугами ».З початком акції Георгіївська стрічка в російських ЗМІ радянську «Гвардійську стрічку» стали також називати «Георгіївської» , що невірно як з історичної , так і з геральдичної точок зору.


А Н А Л І Т И К А 4

ЗАХОПИТИ ТЕРИТОРІЮ — ЯК У КРИМ З’ЇЗДИТИ Нещодавно

в Криму був проведений референдум, який залишив неабияку кількість запитань. «Перейти на бік Росії або залишити Крим» — ось такі вимоги висувають окупанти українським військовим сьогодні.

96,77% кримчан проголосували за приєднання Криму до Російської Федерації.

Мешканці Криму на мітингу проти незаконного референдум, © nbnews.com.ua

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ Наприкінці лютого в Україні почали різко поширюватися численні заяви самопроголошеної Верховної Ради АРК, у яких пропонувалося провести загальнокримський референдум з питання удосконалення статусу автономії та розширення її повноважень. І якщо спочатку вони нагадували черговий проросійський популізм з метою побачити картину волевиявлення кримчан, то пізніше проведення референдуму ставало дедалі реальнішим. Спершу дату проведення референдуму запланували на 25 травня і на ньому планувалося дізнатися думку кримчан про розширення повноважень АРК та про економічну ситуацію у Криму. Але вже 1 березня самопроголошений голова ради міністрів АРК Сергій Аксьонов вирішив прискорити референдум, і призначив його на 30 березня. Куди так спішити? — напрошується питання. До того ж ЦВК України попередило його про те, що зараз не існує юридичної бази для проведення такого заходу в Криму, адже в Конституції прописано, що змінити територіальний устрій будь-якої частини держави можна лише загальнодержавним референдумом. Тобто, таке «нововведення» Аксьонова не є правовим. Але, вибачайте, самопроголошена влада Криму не бажає це чути. А 6 березня на закритому засіданні знову перенесла «всекримський» референдум про статус автономії — цього разу на 16 березня, ухваливши рішення про приєднання до Росії. На референдум винесли два питання: «Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта?» та «Ви за відновлення Конституції Криму 1992 року, де Крим є частиною України, але фактично має повноваження окремої держави?». Але випливає такий нюанс, який пізніше став відомий, — депутати кримського парламенту наосліп голосували за референдум, оскільки їм не надали навіть проекту постанови. Депутат ВР Криму Рефат Чубаров розповів: «Нас не сповістили про проведення сесії, а коли ми вранці випадково дізналися, що вона проводиться, і Ремзі Ільясов подзвонив до секретаріату, йому сказали, що про рішення ми дізнаємося з

офіційного повідомлення. Скільки реально депутатів були присутні на сесії – невідомо». І поки самопроголошена влада Криму почала готуватися до референдуму, влада України почала тиснути на всі можливі важелі впливу, аби запобігти цьому. Заблокували доступ до бази даних Державного реєстру виборців, до органів Державного реєстру виборців, утворених в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі. Почалися досудові розслідування у зв’язку з ухваленням депутатами Верховної Ради Криму про входження автономії до складу Російської Федерації, а 7 березня Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію постанови Верховної Ради АР Крим про призначення загальнокримського референдуму. Проте влада Криму продовжувала все це ігнорувати, і 11 березня ухвалила «декларацію про незалежність» півострова і вирішила, що голосування за першим варіантом, про «возз’єднання» з Росією, вважатиметься голосуванням на підтримку цієї «незалежності» для того, щоб відразу втратити її і вступити до Росії. Референдум пройшов. За результатами підрахунку голосів на референдумі,

А ЯК ЖЕ БЕЗ ПРОВОКАЦІЙ? Відомо, що перед референдумом у Криму з’явилися групи провокаторів, які під виглядом членів виборчих комісій ходили по домівках громадян і намагалися відібрати та порвати їхні українські паспорти. У Сімферополі, Саках та Кам’янці затримали банди шахраїв, які знищували українські паспорти кримчан. До того ж, вирішили тиснути й на найбільш інертну групу мешканців Криму – на студентів. Так заступник голови Ради міністрів Криму Сергій Донич 10 березня провів робочу нараду з ректорами кримських вишів, закликавши кримських ректорів провести «роз’яснювальну роботу» серед студенства. «Багато хто з них думає, що станеться щось трагічне і жахливе. Вам потрібно зібрати свої викладацькі склади, щоб кожен декан і завідувач кафедрою доніс до студентів, що у сфері освіти нічого революційного не відбудеться. Все відбудеться плавно і відкрито. Йдеться про те, як поліпшити роботу навчальних закладів, а не погіршити», — зазначив Донич. А в центрі Севастополя з’явилися білборди, які пропонували мешканцям Криму 16 березня вибирати між Росією та фашизмом. Абсурдно, проте факт. За два тижні підготовки до референдуму пройшли мітинги противників та прибічників його проведення. Не обійшлося без жорстоких сутичок, які останнім часом стали традиційними. Так 9 березня на проукраїнський мітинг напали учасники мітингу проросійського: українців побили, використовуючи кулаки і нагайки, окрім того проросіяни розбили лобове скло автівки проукраїнця та намагалися перекинути

автомобіль, ще одну людину серйозно побито ногами. У той же час Аксьонов побоювався: «Є чітка, підтверджена інформація, що на закритому засіданні РНБО дано вказівку «Правому сектору» підготувати ряд людей, які будуть переодягнені у форму офіцерів і солдатів збройних сил Російської Федерації з метою нападу на військові частини української армії в Криму та створення збройного конфлікту». Проте ці слова не підтвердилися. А лише відомо про російські провокації на території Криму. Адже військові Росії на сьогодні здійснюють провокації щодо військових частин України, тим самим ставлячи ультиматуми — залишити частини, або перейти на їхню сторону. Агресія продовжується навіть після референдуму, взяті заручники. «Російські військові цинічно відмовляються вести переговори про припинення провокацій і звільненні заручників, посилаючись на збройні загони і рішення самопроголошеного уряду Криму», — сказав в.о. президента О. Турчинов. 17 березня нелегітимна Верховна Рада Криму проголосила півострів незалежною суверенною державою — Республікою Крим. Також парламент Криму змінив назву на «Державна Рада Республіки Крим», встановив кордони республіки, перейшов на російські рублі, московський час і націоналізував українські державні порти та підприємства. Того ж дня президент Росії Володимир Путін підписав указ «Про визнання Республіки Крим», відповідно до якого її визнано незалежною державою. Путін та нелегітимна сепаратистська влада Криму підписали договір про приєднання півострова до Росії. Міжнародна спільнота відмовилася визнавати анексію Криму та псевдореферендум в автономії. У той самий день російські військові вбили українського офіцера і ще двох поранили. Після цього Міноборони України дозволило військовим у Криму використовувати зброю. На сьогодні ситуація у Криму залишається невизначеною: заблоковані та виведені з ладу 40 прикордонних українських об’єктів, захоплені 20 споруд державної інфраструктури. В облозі перебувають 37 військових частин, 4 — захоплені окупантами. Українські військові, які залишаються вірними своїй присязі, стали заручниками. До того ж, що робити тим, хто не голосував на референдумі і не поділяє думку самопроголошеної влади Криму про приєднання до Росії? Це питання залишається актуальним на цей час.

Один із провокаційних білбордів у Криму, © news.bigmir.net

Ілона Фесенко

www.kuban.in.ua


А Н А Л І Т И К А

5

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАПОР ПРИЧИНА ПОРАЗОК УКРАЇНЦІВ У

зв’язку з останніми подіями прапор України став не лише символом об’єднання нації, а й модним атрибутом. Чіпляючи жовто-блакитну стрічку на одяг чи заплітаючи її в волосся, люди мимоволі поєднуються в одну велику патріотичну спільноту, для якої не важлива мова, місце проживання та навіть національність. Але деякі дані свідчать, що українці неправильно обрали собі символи.

ПРОСТО ПЕРЕВЕРНУТИ! Останніми тижнями тернополяни почали повідомляти про частий вандалізм над українським прапором: невідомі перевертали його догори ногами. Але хто знає, може цей вандалізм був просто спробою направити енергетичний ресурс країни в правильне русло. Загальновідомо, що державний український прапор складається з двох кольорів: синього (вгорі), який уособлює небо, та жовтого (унизу), що уособлює пшеничне поле. Проте дехто з істориків стверджує, що таке розміщення кольорів є фатальною помилкою для України. Насправді символами, які уособлюють наш двоколор, є не небо і поле, а дві найсильніші природні стихії: вогонь (сонце) і вода. Ці стихії дають силу для розвитку державності, приносять гармонію та родючість. Поміняти місцями дві стихії  — означає внести дисгармонію у природні сили. Вода над вогнем (сонцем) гасить його. Ще одне тлумачення кольорів: синій — земне, матеріальне, жовтий вище, божественне. Недарма основним диктатором незалежної України стала людина під синіми прапорами. Ми не звикли казати синьо-жовтий, яким за Конституцією є наш прапор, ми кажемо, жовто-блакитний. Навіть той факт, що жовтий колір національного герба і колір прапора (основний колір лише один, у нас це синій) мають співпадати, наводить на роздуми, що щось у нас з прапором не так.

ЖОВТО-СИНІЙ — ЦЕ ХОХОЛ? Слово хохол, яким українців іноді називають, є зовсім не образливим. Історик Богдан Якимович стверджує, що воно монгольського походження і є сполученням наших національних кольорів: «хох» — синій, «улу» (юлу) — жовтий.

Жовто-синій колір був присутній у геральдиці князівств ще до прийняття християнства. Зустрічаємо жовто-блакитні кольори і у козаків. Вони використовували блакитний колір в оформленні прапорів, жовтим наносили малюнки та написи. Славнозвісна картина «Запорож-

ці пишуть листа турецькому султану», де на фоні видніється жовто-синій прапор, пряме підтвердження цього факту. Перевернути ж прапор вирішила Центральна Рада у 1918 році. Павло Скоропадський залишив прапор у такому стані, за непідтвердженими даними, згідно поради з Москви. Збіг обставин чи дія «не

того» прапора, але невдовзі почалася громадянська війна. Його протилежність, жовто-синій прапор Української Народної Республіки став символом відродження культури і нації. Саме жовто-синій прапор вибрав і закріпив для УНР Михайло Грушевський.

Росії дорого обійдеться забезпечення Криму енергоресурсами, — експерт Кулачні бої Якщо Росія захоче прямо забезпечити Крим енергоносіями — це їй обійдеться дуже дорого, вважає аналітик Центру європейських стратегій безпеки з Берліна Франк Умбах (Frank Umbach). «Україна може спробувати ізолювати Крим , відрізати економічні зв’язки і змусити Росію будувати новий трубопровід», — зазначив експерт, коментуючи можливість забезпечення півострова енергоносіями з Росії. «Спроби захоплення газових станцій за межами Криму сигналізують про розуміння Росією пов’язаності інфраструктури. Росія, безперечно, буде змушена побудувати незалежну інфраструктуру і зробити так , щоб Крим мав достатньо енергії, води та інших необхідних ресурсів. Звичайно, це багато коштує. Але Росія, без сумніву, хоче заплатити цю ціну», — вважає експерт. Марія Кот

www.kuban.in.ua

Це народна ритуалізована розвага, відома ще з дохристиянських часів. На Лівобережжі ця традиція тривала аж до XX ст. Кулачні бої звичайно проходили зимою на льоду річок, ставків, озер, нерідко там, де відбувався обряд водосвяття. Сходилися чоловіки з двох сусідніх сіл або хуторів, у великих селах, як і в містах, бої йшли між предсіавниками вулиць чи кутків. Іноді міщани билися з купцями, ремісники з семінаристами тощо. Кулачні бійці дотримувалися певних правил. Спочатку чубарилися діти, після них показували свою відвагу й спритність парубки, і лише потім включалися у боротьбу дорослі чоловіки. Неписаний закон не дозволяв бити лежачого або бити з-за спини, ті, що виходили з гри, сідали на лід або відбігали вбік. Переможцем вважалася та сторона, якій вдавалос�� витіснити суперників з поля бою (справою престижу було відвоюва-

Під жовто-синім двоколором здійснювалася українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті, українська революція в Києві. К И ТА Й С Ь К Е ПОПЕРЕДЖЕННЯ Першого Президента України Леоніда Кравчука попереджувала про небезпеку перевертання прапора китайська художниця Мао Мао. Він не звернув увагу на застереження, хоча воно було дуже красномовним: Синьо-жовтий прапор відповідає гексаграмі «Пі» з Книги змін, яка є однією з найгірших комбінацій: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями». Двадцять років незалежної України — пряме підтвердження цього трактування. Варто лише перевернути і маємо гексаграму «Тай»: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток». Повернення до жовто-синього прапора — це не вандалізм, а віддання належного нашій історичній спадщині, починаючи він київських князів, визнання авторитету Грушевського та щасливе передбачення для України, якій так довго не щастило.

Аліна Мадей

www.kuban.in.ua

ЦІКАВО

!

ти місце біля орданського хреста) або змусити їх до втечі. Іноді відступаючих переслідували аж до їхнього села і там знімали з церкви дзвін, це вважалося великою образою для громади, якій доводилося сплачувати викуп. Кращі кулачні бійці користувалися в народі великою повагою.

***

Нові археологічні дослідження свідчать, що середній зріст козаків у середньому становив 172-190 см. У похід козаки брали близько 2 кг пороху, 300 куль, 5-6 ножів та інше знаряддя — разом 20-  30 кг. Річна платня козака складала біля 30 золотих на рік. При цьому шабля коштувала 10-15 золотих, рушниця — 15-25 золотих. Козацька гармата вартувала як 450 корів. Аліна Мадей

www.kuban.in.ua


К УЛ ЬТ У РА 6

Ч и виступить у Росії «Океан Ельзи»? Через

останні події в Україні перепало й культурі. Про те, як найпопулярніший у Росії український гурт «Океан Ельзи» раптом не в силах зібрати повну залу і про те, чому українські культурні діячі можуть стати «політично неблагонадійними».

Свою підтримку «ОЕ» висловив Гоша Куценко, © twitter.com/

З оглядом на останні події в Україні російське верховенство нашорошує вуха. Поки «великі» розробляють стратегії війн, дрібніші чиновники шукають і вираховують «політично неблагонадійних». Депутат Законодавчих зборів СанкПетербурга Віталій Мілонов звернувся до міністра культури Російської Федерації Володимира Мединського з відкритим листом, у якому просить заборонити виступ українського гурту «Океан Ельзи» у Петербурзі, який було заплановано на 31 березня у Льодовому палаці. Згідно з листом В. Мілонова учасники гурту займають антиросійські й русофобські позиції. Мілонов також попросив Мединського внести лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука до списку небажаних для в’їзду на терени Росії. Підтримав і радикалізував ідею В. Мілонова і лідер російської партії ЛДПР Володимир Жириновський, запропонувавши заборонити гастролі на терито-

На знак підтримки як «Океану Ельзи», так і всієї України співачка Земфіра, давній друг С. Вакарчука, змінила свій сайт рію Росії усім українським артистам, що займають антиросійську позицію. Для прикладу згадав гурт «Океан Ельзи» і співачку Руслану. «Я думаю, що треба заборонити гастролі будь-яким колективам з України – музичним та іншим, театральним, якщо в їх складі є особи, які безпосередньо зайняли антиросійську позицію. Це неприпустимо (...) Там на майдані кричать, що ми найгірші, а гроші їдуть заробляти до нас. Це просто непри-

стойно» – висловився В. Жириновський. По суті, українським виконавцям хочуть заборонити в’їзд та діяльність на території Російської Федерації через політичні погляди. Святослав Вакарчук швидко відреагував на ситуацію, спочатку прокоментувавши майбутній концерт у Пітері відеозаписом власного виконання пісні «Я буду всегда с тобой…» російською мовою, Такі заяви депутатів викликали хвилю незадоволення, серед російських і українських прихильників творчості музикантів, серед колег та навіть серед байдужих до «Океану Ельзи» людей. Так, блогер Дмітрій Захаров (http://zaxarmant. livejournal.com/178101.html) пише: «Змішувати політику і мистецтво – це скотство, Вакарчук може ненавидіти Росію, підтримувати екстремістів і дрочити своєму собаці у вільний від творчості час. Але це – його особиста справа. Його творчість подобається багатьом людям і не можна їх позбавляти її через гівнополітику. Якщо Вакарчук приїде до Росії і буде просто співати свої пісні, не висловлюючи свої антиросійські ідеї на публіці, і взагалі не буде поганити свою творчість політикою, то нехай співає скільки завгодно». На підтримку «Океану Ельзи» висловились артист Гоша Куценко, лідер гурту «Кукринікси» Олексій Горшенєв, лідер улюбленого гурту В. Путіна «ЛЮБЕ» Микола Расторгуєв. На знак підтримки як «Океану Ельзи», так і всієї України співачка Земфіра, давній друг С. Вакарчука, змінила свій сайт, залишивши на чорному фоні лише одне відео – пісню «Океану Ельзи» «Відпусти» у власному виконанні. Учасники гурту висловили вдячність усім своїм колегам. Олександра Останіна

ГАРЯЧІ НОВИНИ

Електронна Кубань У 2014 р. 15 тис. кубанців отримають УЕК (універсальну електронну карту). На випуск та обслуговування електронних карт влада Кубані виділить 35 млн рублів. Кошти виділятимуться з регіонального бюджету у рамках крайової державної програми «Інформаційне суспільство Кубані» на 2014-2018 рр. Відповідне замовлення розмістило регіональне управління інформатизації і зв’язку на сайті держзакупівель. Реалізація проекту по впровадженню універсальної електронної карти почалася у Росії в 2011 р. Перші володарі УЕК — співробітники банку-учасника проекту (Ощадбанк Росії), а також фахівці органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. На сьогоднішній день собівартість випуску однієї карти складає близько 300 рублів. Це є істотними витратами для регіону, враховуючи, що жителям універсальна електронна карта видається безкоштовно. У перспективі, зі збільшенням об’ємів емісії, планується зниження собівартості. Також очікується, що у поточному році УЕК включатиме приблизно 15 сервісів. Серед яких будуть — медичний, транспортний, банківський та ряд федеральних сервісів, для поліпшення користування послугами

З 1 січня 2013 р. видача електронних карт здійснювалася по заявах громадян. Тепер, з 1 січня 2014 р., УЕК видається усім громадянам, які не встигли до цього моменту подати заяву про видачу карти або не звернулися із заявою про відмову від її отримання. У Краснодарі на базі Багатофункціонального центру (у відділеннях «Ощадбанку» і «Уралсибу») було встановлено пункти прийняття заяв для видачі УЕК. Усього на Кубані налічувалось близько 17 таких пунктів. Регіон увійшов до числа лідерів по реалізації проекту «Універсальна електронна карта». Кількість заяв на отримання карт склала більше 3,6 тис. кубанців. Утримувачі універсальних електронних карт, на думку експертів, отримають ряд переваг, серед яких — наявність електронного полісу обов’язкового медстрахування. Картою можна буде розплачуватися у магазинах, обладнаних платіжними терміналами, що приймають до оплати карти з логотипами «ПРО-100». Як інформує прес-служба крайової адміністрації: «Завдяки УЕК будуть доступні понад 1 тис. державних і регіональних послуг». www.kuban.in.ua Андрій Кривещенко

ДЕМОТИВАТОР ВИПУСКУ

www.kuban.in.ua

Н А Д ГА З Е Т О Ю П РА Ц Ю В А Л И : Головний редактор — Олена Куєвда Журналісти — Аліна Мадей, Олександра Останіна, Марія Кот і Андрій Кривещенко Верстка: Наталка Кальба

!


Українська Кубань №18