Page 1

Homo Spudeus молодіжний соціально-культорологічний журнал

№1, 1 вересня, 2008

Неоліберальна епідемія


У номері На часі Арт-атака на Малевича

С.4

Ст.12

ЛікНеп Неолібералізм: погляд антиглобаліста

С.6

Мистецька хроніка Литовська ідентифікація

С.12

DокуФакт Откуда єсть пошла ароматерапІя

С.14

Інтерв’ю Президент НаУКМА розповідає про наміри відкриття PhD програми

С.18

Унікальна литовська графіка у Києві

Історична дискусія Відьми у документах XVIII ст.

С.20

ПоДорожі Колективний автостоп

С.22

Рецензія: книга Катерина Бабкіна. “Лілу після тебе“ Іван Андрусяк. “Стефа і її чакалка“

С.26

Ст.4

Рецензія: кіно Роман Балаян. “Райські птиці“ Стівен Содерберг. “Че“

С.27

Афіша: рекомендуємо

С.28

Адреса редакції: м. Київ, вул. Волоська, 8, 4-й корпус, “Могилянська Школа Журналістики”

Кольорові, наче живі: виставка просто неба

Головний редактор: Ірина Шарпінська 256 - 34 - 33 Дизайнер: Ім’я Прізвище 256 - 34 - 46 Фотографи: Олена Павлова, Макс Перепелиця. Видавництво: Видавничий Дім “Академія“.


На часі

Арт-атака на Малевича Київська Алея Казимира Малевича стала об’єктом арт-нападу сучасних українських художників. «Homo Spudeus» на власні очі спостерігав за атакою кольорових чоловічків і бетонних лав. Певно, мало хто знає, де в Києві знаходиться іменна алея знаменитого українського художника-авангардиста. Отож, повідомляємо: це – зелена зона вулиці Володимиро-Либідської, між вулицями Горького і Боженка. Колись тут знаходився будинок, в якому народився Казимир Малевич. Тепер це місце для проекту «Сучасне мистецтво у публічному просторі». Ініціатор акції – артфундація «Ейдос», яка активно переймається станом сучасного українського мистецтва. Тому, слідуючи відомому лозунгу «культуру – в маси», «Ейдос» вийшов з українськими художниками на вулиці міста. Презентація проекту відбулася учора. Перші два об’єкти вуличної скульптури – «Лавкиграфіки» Жанни Кадирової та

Скульптура із інсталяції “Деперсоналізація“ В.Сидоренка «Деперсоналізація» Віктора Сидоренка. «Місто для людей», – так охарактеризувала основну мету свого проекту київська художниця Жанна Кадирова. Її ще зовсім свіжа (бетонні об’єкти тільки на днях закінчили прикрашати кахлями) інсталяція «Лавки-графіки» покликана стати місцем для відпочинку та спілкування на алеї, де, як і в багатьох зелених зонах Києва, бракує місць для сидіння. Лавки Кадирової виконано в формі графіків показ-

ників економічного зросту, що може бути додатковим стимулом присісти на них: адже ж як приємно розмістити своє дороге тіло на економічному добробуті? Натомість проект «Деперсоналізація» Віктора Сидоренка, учасника 50-го Венеціанського бієнале, вже виставлявся. За словами митця, ця версія вуличних скульптур стала його відповіддю Казимиру Малевичу. Повністю білі у виставкових залах, зіщулені,

Фільм-казка Романа Ширмана удостоєний двох нагород міжнародного кінофестивалю На Міжнародному дитячому кінофестивалі «Артек», який проходив з 3 по 10 липня 2008 р. в Міжнародному дитячому центрі «Артек» (Гурзуф) Велике дитяче жюрі (більш, ніж 3000 дітей) назвали український фільм-казку «Прикольна казка»

4

режисера Романа Ширмана переможцем у двох номінаціях – «Самий захоплюючий фільм» і «Краща дівчинка-актриса» (Олена Козир, виконавиця ролі Дівчинки-долі). Це перший повнометражний український художній музич-

ний фільм, знятий у рідкісному для світового кінематографу жанрі ексцентричної музичної казки для сімейного перегляду. Бюджет фільму маленький п’ять мільйонів гривень. Знімали його разом із естонцями за найсучаснішими технологіями.


На часі наче під надважким тягарем, дуже живі фігури чоловіків, на вулиці перетворилися на червоні, зелені, сині та жовто-сині об’єкти. Таким чином автор хоче звернути нашу увагу до актуальної теми сьогодення – проблеми ідентифікації. За словами Віктора Сидоренка,

кияни добре сприймають його проект і охоче фотографуються з кольоровими чоловічками. На Алеї Малевича ці фігури «проживуть» місяць, а вже у серпні переїдуть на бульвар Лесі Українки, під ЦВК. А от «Лавки-графіки» Жанни Кадирової тут так і

залишаться. Більше того, такі ж лави, які здалеку нагадують маленький дитячий майданчик, встановлять і в інших районах Києва. Автор: Ірина Шарпінська Фото: Макс Перепелиця

“Лавки-графіки“ Жанни Кадирової залишаться на Алеї Малевича назавжди і тішитимуть її відвідувачів Зокрема, у “Прикольній казці” використано багато оригінальних художніх прийомів, як-то колажі кінозображення, двомірної, тримірної анімації та музики. Сам Роман Ширман документаліст і цей фільм для нього став дебютом у художньому кінематографі. Ідея казки проста - любити ближнього. Це сучасна історія про Ромео і Джульєту, в якій сеедньо-

вічні лицарі озброєні сучасними автоматами, користуються ноутбуками та слухають музику “Океану Ельзи”. Знімали його у середньовічних замках та заповідниках Балтійського узбережжя Естонії. За словами режисера в українських замках знімати було би небезпечно для життя. У фільмі знялися такі відомі актори, як Георгій Делієв,

Владислав Троїцький, Михайло Барський, зірка прибалтійського кіно Мерле Пальмісте. Музику до фільму написав аранжувальник гурту “Океан Ельзи” Мілош Єліч. У конкурсній програмі фестивалю були представлені нові фільми для дітей та юнацтва з України, Росії, Білорусії і Німеччини. Автор: Ім’я Прізвище

5


ЛікНеп


ЛікНеп

НЕО ЛІБЕ РАЛІЗМ Сьогодні багато хто любить поговорити на теми “всесвітньої змови“, “жидо-масонства“ і глобалізації. Часто речі та події, що відбуваються в різних куточках планети, на різних рівнях і з різними наслідками, мають спільні корені. Будь-який історик-дослідник скаже, і з цим не можна не погодитися, що всі події треба розглядати із історичної перспективи: знаючи минуле, можна передбачити майбутнє. Основні корені нинішньої ситуації у світі лежать у 1970-х роках, коли у Великобританії та США почали втілюватися у життя ідеї неолібералізму.


ЛікНеп Неолібералізм – це напрям у економічній теорії, що виник у 1930-х рр. Він захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Неолібералізм репрезентований кількома школами, найвідомішими з яких є лондонська (Ф.Хайєк), австрійська (Л.Мізес), чиказька (М.Фрідман), фрейбурзька (В.Ойкен та Л.Ерхард), паризька (М.Алле). Теорія неолібералізму передбачає частковий або обмежений вплив держави на економіку. Ринок розглядається як ефективна система, що якнайбільше сприяє економічному зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб’єктів економічної діяльності. Держава 8

має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Політика неолібералізму лежить в основі діяльності МВФ, СОТ та Всесвітнього банку. Останнім часом ці організації значно поширили свій вплив. Критика неолібералізму та глобалізму вказує на згубність неоліберальної економічної політики для вирішення проблем кризових економік, зниження стандартів у сфері праці. Критика особливо посилилася після невдалої політики в Аргентині та у Південно-Східній Азії, на що вказує і український вчений Ю.Пахомов. Критиків неолібералізму об’єднують під назвою антиглобалісти.

Світова економіка та устрій сьогодні базуються на засадах неолібералізму. Ця стаття не є антинеолібералістської. Це є лише спроба зрозуміти та обгрунтувати, чому тисячі людей, так званих антиглобалістів, виходить на акції протесту проти зборів „Великої вісімки”, Міжнародних економічних форумів, а також активно критикують роботу Міжнародних організацій, таких як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і Світова Організація Торгівлі.

Що таке неолібералізм? Багато в чому поворот до неолібералізму був пов’язаний із прагненням людей до особистої свободи та звільнення від державного контролю. Все лише залежить від того, як сприймати особисту свободу. Можна припустити, що у 1970-х відбулася певна підміна понять. Під особистою свободою почали розуміти свободу споживання. З іншого боку, її пов’язали з ідеєю особистої відповідальності. Держава ж все менше відчувала зобов’язання в області соціального забезпечення, охорони здоров’я і т.д. Сьогодні у США 45 млн. людей не мають медичного страхування, відповідно – не мають доступу до медичної допомоги. Свобода у освіті також лише для забезпечених. І так далі. Суть неолібералізму полягає у тому, що економіка диктує свої правила суспільству, а не навпаки. Нині неолібералізм сприймається більшістю як абсолютне благо та природній і нормальний стан розвитку суспільства, тоді як для такого сприйняття було пророблено дуже багато роботи і вкладено


ЛікНеп не менше коштів. На сьогодні кожний вкладений долар вже виправдав себе. Американська дослідниця, політолог Сьюзан Джордж називає нинішній глобальний економічний устрій „великим неоліберальним експериментом”, який був зроблений певною групою людей із певною метою. Колись маленька і невпливова „секта” – неолібералізм, перетворилася на новітню світову релігію. С.Джордж, зокрема, наводить два приклади, як запроваджувався неоліберальний устрій: політику Маргарет Тетчер у Великобританії та Рональда Рейгана у США. Практично на початку свого прем’єрства „залізна леді” здійснила „неоліберальну революцію”, внаслідок якої

центральною доктриною усіх економічних стосунків стала конкуренція. „Вона відділила овець від кіз”, але в тому числі поглибила розрив між багатими та бідними. Серед здійснених реформ відбулася також приватизація публічного сектору, який до цього у Британії не був збитковим, однак був названий „неефективним”. Таким чином, нищівно послабивши профспілковий рух, така політика забезпечила перехід публічного багатства (public purse) до приватних рук. Ця тенденція – приватизація – поширилася по всьому світі. Те ж стосується і США, де Р.Рейган запровадив неоліберальну доктрину. Американське суспільство сьогодні є найбільш нерівним у світі.

Неоліберали зосередили свою політику на трьох основних напрямках: вільна зовнішня торгівля товарів та послуг, вільних обіг капіталу та свобода інвестування. Неолібералізм розрахований на переможців, але не на виборців, які включають і переможців, і переможених. На думку Сьюзан Джордж неолібералізм змінив тип світової політики. Замість політики: хто править ким і хто яку частину „пирога” ухопив, тепер маємо: хто має право жити, а хто – ні. Політика неолібералізму якщо безпосердньо і не призвела, то активно сприяє глобалізації. Неоліберальна теорія створила механізми, якими керуються транснаціональні корпорації сьогодні.

Помірковані антиглобалісти влаштували театральну пастку для представників “Великої вісімки“, що зібралися у німецькому місті Хайлінгендамм (2007)

9


ЛікНеп Противники глобалізації

Станом на сьогодні Україна отримала чотири кредити standby від МВФ (1995, 1996, 1997, Вже близько десяти 2004 рр.), кілька кредитів від років зустрічі керівництва Світового банку та 16 травня міжнародних, наднаціональних організацій, наприклад, МВФ, СОТ чи ЄС, супроводжують бурні та ексцентричні акції протестів антиглобалістів. Цей рух не можна назвати однорідним: він включає багато окремих угруповань. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, Президент України таки як «Рух всесвітньої В.Ющенко та Гендиректор справедливості», «Рух рухів» СОТ підписали Протокол (популярний термін в Італії), про вступ України до СОТ «альтерглобалізм» (переважно у у Женеві Франції) та багато інших. 2008 року Україна стала 152-м Антиглобалістів зазвичай членом Світової організації поділяють на поміркованих торгівлі. та радикалів. Помірковані, Безумовно, Україна напредставлені, наприклад, так була чималого досвіду. Сама званим Соціальним Форумом співпраця із цими організаціями Генуї, який включає понад 800 надала нашій державі поваги груп, що виступають за списання у світовому економічному боргів із країн „третього співтоваристві. Отримання кресвіту”, за безядерний мир, за дитів передбачало реформи в екологічні програми. Вони економіці. Багато в чому дозаперечують насильницькі дії та помогли так звані „рецепти” виражають свій протест через МВФ, наприклад застосування мирні демонстрації, пікети, жорстких монетарних обмежень, концерти. Варто відзначити, що що допомагає стабілізації сиантиглобалісти досить креативні туації. Однак критика щодо тащодо форм вираження: від кої політики лунає і полягає вона карикатур до цілих театральних ось у чому. вистав. Український вчений, еко Радикали ж, що випливає номіст Юрій Пахомов стверджує, із самої назви, є прихильниками що модель Вашингтонського силових методів протесту. консенсусу, тобто модель МВФ, була розрахована на збагачення Україна: владної верхівки. Для України неоліберальний досвід неприйнятним був „шоковий” ринковий підхід. Останній Україна активно спричинив хаос, наслідком якоспівпрацює із основними між- го і стало „розбазарювання” народними організаціями, які національного багатства, криміпідтримують так звані країни, налізація владної верхівки. Для що розвиваються, в перше чергу порівняння, Ю.Пахомов навонадаючи їм кредити та поради.

10

дить Польщу. У цій колишній країні соцтабору, де ринковий сектор очевидно був значно обширнішим за український, політика „шокової” терапії довго не протрималася: її автора Бальцеровича вже через три місяці відправили у відставку, а подальші економічні реформи проводили національно відповідальні політики. Натомість українська економіка була піддана різким змінам, до яких вона абсолютно не була готова. Юрій Пахомов, надалі порівнюючи досвіди Польщі та України, стверджує, що Польща почала із укріплення державного сектору, що і зробило можливим надалі ефективною приватизацію. Натомість в Україні під вказівками чиновників із МВФ держава була відсторонена від економіки. Владна ж еліта формувалася в умовах „розграбування” країни. Тоді такі особисті якості, як жадібність, пристосовництво, аморальність, декому стали в нагоді. Політики постійно наголошують на позитивах вступу України до СОТ. Проте варто зазначити, що позитиви ці стосуються конкурентноздатних галузей, а в Україні це ресурсомісткі металургія та хімічна промисловість. Дрібні ж виробники не здатні будуть витримати конкуренцію із імпортними товарами. Після вступу України до Світової організації торгівлі в першу чергу можуть постраждати цукрова і молочна галузі, а також виробництво овочів. Для населення України обіцяють здешевлення цін. Однак це здешевлення буде неоднорідним. Так, керівник відділу маркетингу та реклами мережі супермаркетів „Домотехніка” Максим Сабельніков зазначає, що тепер при


ЛікНеп

Країни Центральної та Східної Європи, Далекий Схід (Китай, В’єтнам), ПівденноСхідна Азія, а також Іспанія, Єгипет та інші країни спочатку співпрацювали з МВФ (переважно через позики), однак врешті обрали свій унікальний шлях трансформації національної економічної системи, не виконуючи сліпо всі “рецепти“ МВФ сплаті мита за товари будуть а навпаки подорожчає. А дешева економічна стабільність України зважати на місце виробництва та китайська – подешевшає”. залежить від світової, в першу ціну товару: „Тому, наприклад, Залишається спотерігати, чергу американської. європейська техніка преміум як надалі розгортатимуться події. Автор: Ірина Шарпінська класу не те що не подешевшає, Зрозуміло лише, що нинішня

11


Мистецька хроніка

Литовська ідентифікація

“Нота“ (2007), Егле Куцкайте

У київській «Я-Галерея» триває виставка сучасної литовської графіки. Корисно відвідати, щоби проникнути у загадкову прибалтійську душу. Виставка «Сучасна литовська графіка» є частиною україно-литовського проекту «4×4». Загадкова формула розшифровується просто: як Україна, так і Литва мають представити по чотири виставки, в кожній з яких беруть участь по чотири художники чи фотографи. Цей проект – результат співпраці посольства Литовської Республіки в Україні та артцентру «Я-Галерея». Кілька

12

місяців тому в галереї вже виставлялися литовці. Тобто дана експозиція – друга із чотирьох запланованих. До слова, наразі у Вільнюсі триває паралельний проект українських художників. З 16 липня по 11 вересня там проходить перша виставка українських фотографів Анни Войтенко, Олександра Ляпіна, Геннадія Мінченка та Олександра Чекменьова. Але повернемося в Ук-

раїну. Отже, у невеликому приміщенні «Я-Галерея» представлено 36 естампів. Литовську графіку цього разу презентують чотири митці середнього покоління: Ліда Дубаускене, Еґле Куцкайте, Еґле Вертелкайте та Біруте Зокайтіте. Всі вони – випускниці Вільнюської академії мистецтв і на сьогодні є одними із найактивніших учасниць художньої сцени литовської графіки. Їхні роботи


Мистецька хроніка уже здобули достатньо нагород на міжнародних конкурсах. У творах литовок, виставлених в «Я-Галерея», можна угледіти споріднені мотиви. Зокрема, це теми жіночності. Так, Біруте Зокайтіте представляє образ звичайної жінки: через повсякденні дрібниці художниця намагається відкрити її красу, а стереотипи – приземлити. У той же час Еґле Куцкайте зображає жінок у незручних ситуаціях, намагаючись спростувати установки щодо їхньої уявної краси. Образи тут дуже різні та асоціативні, а деякі з них – як-то, у творі «Нота» – змушують пригадати офорти «Капріччос» Франсіско Гойї. Чи не найцікавішим експонатом виставки є «Литовська

“Литовська фольклорна пісня“ (2007), Егле Вертелкайте фольклорна пісня» (2007) яка триває 47 секунд. Еґле Вертелкайте. На пюпітрі Інші роботи Еґле лежить нотний альбом. Але Вертелкайте – плакатні полотна, розгорнувши його, бачиш самі що нагадують рекламні нулі та одиниці. Так художниця банери на веб-сайтах. Між зобразила цифровий запис пісні, горизонтальними лініями ніби зашифровано текст – лише одиниці, нулі і смайлики. Здається, що художниця запрошує нас читати між рядками. Ще одна робота, що викликає зацікавлення, – авторства Ліди Дубаускене «Мова» (2006). Велике, майже квадратне полотно (приблизно 1,7м на 1,8м) налічує 1 368 квадратиків, кожен з яких рябіє темними плямками. Чорно-біла мозаїка схожа на плитку з відбитками пальців. Дивлячись на неї, відразу виникає думка про проблему самоідентифікації. Можливо, «відбиток» є метафорою до мови, яка є унікальним семантичним кодом кожного народу. Українська відповідь на литовську графіку в Києві запланована на осінь: з 4 по 22 листопада у Вільнюсі пройде виставка Павла Макова, Миколи Маценка, Влади Ралко та Станіслава Волязловського.

“Коли солдати фотографувалися біля озера“ (2007), Егле Вертелкайте

Автор: Ірина Шарпінська Фото: Олена Павлова

13


DокуФакт

Откуда єсть пошла ароматерапІя

14


DокуФакт У кожного народу існували, - та й досі існують, проте стають маргинальними через значний розвиток медицини та фармацевтичної галузі, - глибокі знання про властивості рослин, поряд із якими люди живуть. Ними ми користуємося посьогодні. Більшість генільних відкриттів були зроблені випадково. Властивості ж рослин випадково не дослідиш. На це у людства пішли століття. Однак дослідили і почали використовувати лікувальні ароматичні властивості властивості флори ще у давнину. Близько 6 тисяч років тому єгипетський лікар Імхотеп рекомендував використовувати олії рослин для ванн, масажу та бальзамування мертвих. „Батько медицини” Гіппократ використовував ароматичні ванни та масаж для лікування своїх пацієнтів. Відомо також, що він застосував розкурювання благовоній для врятування Афін від чуми. Римський історик Пліній у своїй „Природній Історії” згадує 32 лікувальних препарати на основі троянди, 21 – із лілії, 17 – з фіалки та 25 – із м’яти. На Сході до рослин завжди ставилися із благоговінням та повагою, а деякі із них навіть стали священними. У Індії та Китаї навколо рослинного світу виникали навіть цілі фі-лософські вчення. Лікування травами сприймалося як свя-щенний ритуал, який

може проводити морально та психічно підготовлена людина. У Китаї перша книга із лікування травами з’явилася біля 2 тисяч років до н.е. Основною моделлю тогочасної медицини було вчення про „інь” та „ян”: здоров’я – це досягнення гармонії між протилежними силами природи – між чоловічим началом „ян” та жіночим „інь”. Послідовники китайського вчен-ня даосизм вважали, що душа рослин живе в їх ароматах: одні і ті ж самі лікарські препарати мають далеко не однакову дію на різні функції організму. При успішному лікуванні треба враховувати кожну дрібницю, аж до послідовності змішування рослин. Прописуючи пацієнту ліки, лікар вказував і на час доби, коли треба їх приймати, - таким чином віднаходили максимально сприятливий час для врівноважування „інь” та „ян”. Індійські лікарі отримали

Антропологи вважають, що первісна “парфумерія“ розпочалася із підпалювання смолистих виділень ладану

що вважаються першими записаними рецептами в історії людства. Відповідно до індійської філософської системи вживання рослин супроводжується фізичними вправами та духовною медитацією з метою досягнення гармонії між фізичним та духовним началами. У ведичній індійській традиції лікування людини можливе лише комплексно – всі сторони життя повинні працювати разом: хачування, спосіб життя, спосіб думання і т.д. Давні традиції використання ароматних рослин мали і жителі американського континенту. Наприклад, у Північній Америці людей із ознаками задухи обгортали „солодкою травою” (зубровка пахуча, HierocMoe odorata), яка мала запах, схожий на запах ванілі. Діабет, ревматизм, головні болі, памороки лікували димом підпалених рослин чи випарами міцного трав’яної настоянки, яку виливали на розпечене каміння. Жителі Великих Рівнин розкурювали ехінацею для лікування головного болю. Ще до появи на глибокі знання із наших землях слов’ян, відомі релігійного джерела – „Веди”. Це давня священна книга, де факти використання давніми вказані деякі медичні рецепти, скіфами, які населяли Північне

Деякі вчені стверджують, що вплив ароматів на організм людини варто розглядати як ефект плацебо, тобто як психологічний, а не соматичний вплив

15


DокуФакт Причорномор’я, коноплі: „вони кидали конопляні зерна на розпечене каміння, влаштовуючи таким чином парову баню”. Відомо, що ці кочівники також розтирали на камені кипарис, кедр та ладан разом із водою. Отриманою масою вони натирали тіло і лице, залишаючи на деякий час. Від цього вони приємно пахли та мали чисту шкіру. Слов’яни ознайомлені із властивостями флори так само добре, як і решта народів світу. Травникам часто приписували надзвичайну силу, а часто - і відьмацтво. Людина, яка мала такі знання, за допомогою яких можна вилікувати, допомогти чи нашкодити, була в пошані і разом з тим її боялися. Наші предки до появи чаю пили узвари (зварені із засушених фруктів), або ж напій із трав чи листя кущів та дерев. Для цього використовували усе, що росло під руками (чи швидше ногами). І нині всі знають, що чай із меліси, м’яти, липи, ромашки заспокоює. У російські бані немає нічого краще за березові гілки. А ще кажуть, що кора дуба добре чистить зуби, укріплює ясна та освіжає дихання. Зрештою, сьогодні аромотерапія стала швидше стилем життя. Єдине, про що треба пам’ятати – це відчуття міри.

Ладан

Назва

Латинська назва Frankincense походить від слів «incense of Franks» — франкська благовонія, оскільки в Європі ладан з’явився через посередників — франків. Друга його латинська назва - olibanum походить від арабского allubán («молоко»), оскільки із ран на стволі рослини виділяється сік молочного кольору. Вважається, що в давнину центром збору ладану був Оман.

Збір

Ладан – це висушений сік, смола рослин роду Boswell-

100 г ладану ia, що ростуть у східній Африці, Йємені, Сомалі. Його збирають так: роблять надрізи на дереві, із яких витікає смола, досить довго. Чекають доти, доки сік не перестане текти і не затвердне. Засохлу смолу збирають з дерева та землі і розділяють на два сорти – відбірний ладан (при розтиранні він білого кольору) та звичайний. Справжній ладан це смола дуже рідкісного дерева, що росте в Аравії та Східній Африці. Ладан не розчиняється повністю ні у воді, ні у спирті, ні в ефірі.

Найпоширеніше прізвище на Землі Нещодавно російські вчені зробили спробу підрахувати найбільшу кількість людей, які мають однакові прізвища. За основні критерії були взяті: однакове симантичне значення прізвищ. Тобто, охопило воно жителів усієї планети. Як виявилося, частіше за все на Землі зустрічаються прізвища, які походять від

16

слова “коваль”. Звичайно ж тут треба зауважити, що більшість сучасних назв мають коріння у далекому минулому. Прізвища передаються нам з діда-прадіда. Якщо, звичайно, не йдеться про зрадянізоване населення колишнього СРСР, які русифікувалися. Отже, від назви фаху робітника, який займається

ковальством, — коваля — походять популярні прізвища в багатох народів світу. Це і англійське прізвище Сміт Smith, Blacksmith; німецьке і австрійське Шмідт - Schmied, поширеніша форма написання прізвища Schmidt; французьке - Ферран; іспанське - Ерреро; вірменське - Дарбинян.


DокуФакт Застосування Давні єгиптяни використовували ладан для виготовлення омолоджуючих масок для обличчя та тіла, а також використовували при масажі. Є свідчення, що в традиційній медицині його застосовували при лікуванні сифілісу, ревматизму, респіраторних захворювань, шкірних інфекціях, захворюваннях травної системи, а також при порушеннях нервової системи. Іноді його навіть використовують у якості ароматизатора для продуктів харчування і напоїв. Ладан – одна із найдавніших благовоній. У Біблії ладан згадується як один із дарів разом із миртом та золотом, які волхви принесли Ісусу. У християнській традиції ладан використувують прицерковних служіннях. Ізраїльські та американські вчені встановили, що дим ладану містить ацетат інценсола, який знижує рівень занепокоєння, тобто діє як антидепресант. Відомо, що у православних монастирях пили воду, настояну на ладані для укріплення здоров’я, оскільки ладан покращуває якість води. Тут також можна згадати лікаря Ібн-Сіна Авіценну, який радив Дуже поширеним є таке прізвище для слов’ян: українські прізвища Коваль, Коваленко, Ковальчук (всі ці суфікси вказують на те, що так називали синів коваля); російські і білоруські Кузнєцов, Ковальов, Коваленко, Ковалевскій і т.д. польська - Kowalski і т.д. Цікавою з цього питання виявилася і статистика. Близько

використовувати ладан для “оздоровлення“ повітря. Але при цьому попереджував, що у надмірних дозах він може спричиняти головний біль. Інші ж дані говорять про те, що розкурювання великої кількості ладану у невеликому приміщенні може викликати галюцинації.

Таємниці давнього ладану У давній Індії ладану приписували, окрім цілющих, ще й священні властивості. Його

Це дерево босвеллія (Boswellia Carteriihas) протягом століть продукує смолу, з якої виготовляють ладан дуже високо цінували на Сході, та й не лише. Існує легенда про індійсбкого принца, який “згаряча“ пообіцяв “царство за 9 500 людей з таким прізвищем зафіксовано у Хорватії (на 2007 р. у Хорватії проживало майже 4, 5 млн. людей), 4 826 - у Словенії (близько 2 млн. чол.). Це Ковачич (Kovacic), Ковачевіч (Kovacevic). Подібні прізвища зустрічаються в Сербії, Чехії, Білорусі. Поза межами Європи багато таких прізвищ зустрічається в США (особливо

бочечку ладану“. На римських ринках у давнину платили чистим золотом, не торгуючись. У давній Індії ладан був імпортної розкішшю. Існують перекази про те, що нікому не були відомі шляхи його ввезення, окрім купців, які заробляли на цьому цілі багатства. Китайські алхіміки називали ладан “стікаючий жир священної квітки“. У давнину для китайців, як і індійців, це було дороге і екзотичне задоволення. Даоси рекомендували його як засіб, який продовжує життя. у слов’янській православній традиції ладан застосовувався як засіб проти нечистої сили і напастей: ним піп освячує хати, його носять на шиї разом із натільним хрестиком так звана “ладанка“ . До речі, цікаво, що ладан не оминув і мусульманську традицію. У магометан існувала традиція обкурювати себе цим фіміамом після миття, коли відкривалися всі пори організму. Як бачимо, ладан не оминули ні давні вчені, ні середньовічні, ні тим більше сучасні. Його активно продовжують використовувати у парфумерії та ароматерапії. Ладан - це ліки і для душі, і для тіла. Техас і Каліфорнія), Канаді та в Південній Америці. Цікаво, що прізвище Ковач (Kovac) в останніх часто приписували в тому числі людям, які не могли продиктувати по буквах свої прізвища. Тому легше було записувати їх вже знайомим словом, наприклад: Dukovac могли просто скоротити до Kovac. Автор: Ірина Шарпінська

17

Spudeus  

Автор: Ірина Шарпінська, Могилянська школа журналістики

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you