Page 1

розумний журнал

грудень 2010

Квест - грай головою

Поживно 100 найкращих книжок, яких ви НЕ ЧИТАЛИ

калорії для розуму (фотопроект)


1

слово редактора Дорогі читачі! Вітаю вас на сторінках

альтернативного молодіжного

журналу “Mental“! Якщо ви думаєте, що слово “mental“ перекладається, як “розумовий“, то ви правильно

обрали журнал, якщо ж ви впевненні, що “mental“ - це “псих“, то ви

також звернулися за адресою. Вам до божевілля хочеться дізнаватися щось нове? Вам набридли

“блондинські“ чоловічі та жіночі

журнали? Тоді вам точно сюди.

Відпочивайте, пізнаваючи разом з

“Mental “!

Ваш редактор Аліна Мосендз

23

21 ... 100 книжок, які найбільше люблять читачі зі всього світу

... Мегамозка та Обаму


2

зMіст Якщо вам цікаво дізнатися про...

3 7 ... менталітет іспанців

... молодих людей, які бігають по місту і шукають пригод на свої розумні голови

9 13

... те як, за допомогою мозку, організувати квест

... книжки у ролі ковбаси, моркви та банану


3

MENTALітет

Не запізнюються іспанці лише на кориду «Одного разу у село Лепе, що на південному заході іспанської провінції Андалусія, приїхав учитель із Мадриду.Він запитав найкращого учня, із найкращого класу в єдиній на усе село школі: «Хто викрав у іспанців гору Гібралтар?». У відповідь почув: «Тільки не я, сеньор!». Коли вчитель розказав про це директору школи, той запевнив його, що якщо вже хлопчина сказав, що це не він, то це не він, бо він чесний учень». Гумор Сміються іспанці над сусідами у варіант схожий на українські коломийки, бо часом рима там важливіша за зміст. Висміюють дійсні, або надумані особливості характеру, або розуму сусідів. При цьому за розповсюдженими стереотипами: каталонці – холоднокровні, байдужі і взалагі такі собі «ділові ковбаси», галісійці – старомодні і тупуваті, андалусці – легковажні, баски – вперті та обмежені. Також іспанці готові посміятися над ризиком. Нерідко можна зустріти людину,

яка сміється з того, що опинилася у плачевному становищі, навіть на грані смерті, через те, що невчасно опинився у натовпі. Звідси і скажений успіх щорічного свята, коли на вулиці Памплоне випускають биків, а іспанці їх дражнять та тікають. Ця смертельна розвага влаштовується лиш заради сумнівного задоволення, коли бик підійме на роги якогось тореро-невдаху. Національна географія Іспанців узагальнювати не можна, так само як не можна узагальнити донець-

ких і львів’ян. Так само як і наші, вони відрізняють і мовою, і дещо менталітетом. В Іспанії чотири національні мови – кастильська (класичний варіант іспанської, яку вчать на філологічних факультетах «інязів»), каталонська (щось між іспанською та французькою), галісійська (більше до португальської) і загадкова баскська, яка не має нічого спільного із європейськими мовами. Окрім цього у кожній іспанській області ще й різні діалекти. Але щось спільне у цих людей є. Ну


4 Менталітет — своєрідний стан, рівень розвитку і спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

хоча б … клімат! Середземноморський клімат впливає на іспанців ще й як. Літня спека не спонукає до роботи, а прохолодні вечори та ночі, навпаки, запрошують вийти на вулицю. І чим далі на Південь, тим менше суєти у жителях. Іспанці соньки і ліниві, хоч і працюють вони довше за інших європейців, однак продуктивність їх праці значно нижча. Ще й сієсти займають дві години ден-

ликами, які вірили, що страждання пережиті на землі будуть винагородженні у наступному житті. І ці страждання правовірні католики влаштовували собі самі, або один одному. Страждання приймалися як норма життя, і коли з’являлася можливість отримати задоволення, вони не втрачали її. Запізнилися?! Куди там? Не прийшли! Оскільки задоволення на першому місці, то нехай

http://www.babyeleto.info

ного часу. І взагалі, вони вважають, що життям потрібно насолоджуватися. Життя у задоволення Складається враження, що іспанці не думають про завтрашній день, а живуть сьогодні, при чому насолодами, які за природою своєю дуже приземлені та плотські. Однак, все ще маю надію, що це не стосується усіх. Спрага до насолод спричинена історично. Століттями іспанці були войовничими като-


5

MENTALітет

буде як у рекламі сирку «Хай увесь світ зачекає!»… і запросто може не дочекатися, бо з пунктуальністю у іспанців проблеми. І це автор статті і ваша покірна слуга підтвердить на власному досвіді. Бо під час чекання друга пуерторіканця (хай не іспанець, але іспанська для нього рідна), я встигла написати 4 альбомних листочків особистого щоденника та переслухати принаймні 9 пісень. Коротше кажучи, чекала я біля метро 45 хвилин (!). На зустрічі іспанці запізнюються не тільки через свою неорганізованість, але й через ввічливість, як це не парадоксально. Ввічливим є вислухати співрозмовника і не перебивати його, останнє неприпустима грубість. А оскільки іспанці люди балакучі, то раптова зустріч на вулиці може затягнутися на години, навіть, якщо у іспанець кудись поспішав до того. Більше того навіщо поспішати, адже той, з ким зустрічаєшся теж ймовірно зачепився за когось язиком і розплутаються вони ну за годинку-дві. Існує навіть жарт, що не запізнюються іспанці лише на кориду.

Чарівні слова Українцю може здатися грубим не подякувати, або не сказати чарівне слово «будь ласка», однак для іспанців ці слова рудиментарні серед родичів, друзів, а також у ресторані та магазині Країна мачо та гарячої крові Температура іспанської крові може й вища за українську, це показує їх імпульсивність, пристрасність та енергійність, однак мачизм – це не іспанський термін. Це те, що іноземці думають про іспанських чоловіків. Щодо мачо, то кажуть, що іспанського чоловіка вчать бути не щасливим, а справжнім. Однак це більше міф, аніж реальність іспанців. Обережніше з руками! Вітаються у Іспанії, окрім традиційного потиснення рук, ще й обіймами, поцілунками у обидві щоки та вигуками радості. І знову зроблю ліричний відступ на історію із життя. Під час прощання іспаномовний хлопець спробував мене поцілувати, при чому це було не побачення, а молодіжний пікнік, однак він напевно і не думав залицятися, та, напустивши горделивого та недоступного виду, відрізала, що не цілую хлопців, яких знаю

один день. В моїй країні так не роблять, і взагалі, це мене, справді, збило з пантелику. Якщо іспанець при розмові із вами торкається повіки, то скоріше за все він не дуже вірить вашим словам. Щодо образ, то дотик до мочки вуха може вас розсварити, а покрутивши пальцем біля скроні, ба навіть лише торкнувшись, ви тим самим говорити іспанцю: «Ти, стовідсоткове трепло!». З іншого боку, якщо постукати себе по лобі у нас вважається «Ти що, здурів?», то іспанець буде впевнений, що ви його зрозуміли наступним чином: «Оце розумник! Це ж треба бути таким кмітливим!», при чому іронія відсутня. Батьківщина У книзі про дива іспанців англієць, Дрю Лоней, однозначно заявляє про байдужість іспанців щодо своєї батьківщини. Ніякі вони не патріоти, а національним прапором розмахують лише із любові до усього картатого. “Mañana“ Непердбачуваність – основна риса характеру. Думка іспанця міняється так часто як він думає. На усяке питання особистого харак-


6

http://studentaroundtheworld.blogspot.com/2010/09/la-tomatina.html

Помідорна бійка під час традиційного свята в Іспанії Томатіна

теру вони будуть знизувати плечима, просто вважаючи, що це не має ніякого значення. До прикладу: Питання: «Яку політичну партію ви підтримуєте?» Відповідь: знизування плечима. Питання: «Скільки разів ви були одружені?» Відповідь: знизування плечима. Питання: «Вам сік чи каву?»

Відповідь: знизування плечима. А найголовніше слово – «маньяна» (ще й супроводжується знизування плечима), що означає «завтра», або «колись завтра», або «післязавтра», або «після-післязавтра», або «на наступному тижні», або «через тиждень», або «можливо у наступному місяці», «в наступному році», «ско-

ріше за все у 2012», «пізніше», «коли-небудь», «ніколи», «нізащо». Щось дуже схоже на наше «наступного разу». А взагалі, люди як люди, такі ж дивні і ненормальні, як і ми звами, як і люди по усьому світу.

Аліна Мосендз


7

теМа номЕру

Ти отримуєш записку із дивним повідомленням: «13 витязів у тигровій шкірі чекають на тебе». Ти розумієш, що тобі варто поквапитись, бо тебе можуть обігнати твої конкуренти. Але куди іти? Де живуть витязі і тигри? Зоопарк? Якийсь лицарській замок? Ні! - Ти б’єш себе по чолу і ніби у коміксах над тобою засвічується лампочка, - вулиця Шота Руставелі 13. І знову бігом на пошуки нової загадки.

Я

к би це не виглядало схожим на роботу журналіста, це все ж не вона, це гра під назвою квест. Останнім часом такі командні ігри для розуму і ніг стали популярні серед освіченої молоді. Цьому є декілька причин – адреналін та азарт, дешевизна гри, можливість «поумнічать», а ще побігати на свіжому

повітрі по місту або за його межами, - все ж не за комп’ютером цілий день стирчати. Отож лікбез по порядку. Квест (quest англ. – пошук пригод) – це сценарні і рольові ігри на вулицях міста, для яких необхідна кмітливість, винахідливість, уважність, логіка, трошки інтелекту, вміння працювати

“А я там була!“

Ті, хто хоч раз занурилися у квести називають процес гри „істеричним думанням на бігу”. Ліза Караваєва, студентка Могилянки, згадує, що на першому квесті дуже комплексувала, що повільно бігає, а на ранок ноги відвалювалися від жалхливої крепотури. Однак це не зупинило дівчину і зараз вона регулярно бере участь у квестах. Каже, що це не просто цікаво і тренує мозок, а й прекрасний спосіб для знайомств із розумними людьми. Найбільше їй згадуються завдання з агентами, де потрібно за допомогою сторонніх людей організувати якийсь флеш-моб і лише після цього агент вийде.

у команді, а також сміливість для неймовірних та інколи дивних вчинків. Мета гри – розгадуючи загадки, вибудовуючи логічні ланцюжки, опинятися в потрібному місці і в потрібний час, виконати усі завданні і прийти до фінішу, бажано першими. Кожне завдання веде до наступного.


8

Які ж бувають завдання? Якщо по порядку, то організатори квестів ділять їх на 2 види: лінійні – команда має пройти певні рівні та побувати на усьому, визначеному заздалегідь маршруті, знаходячи там нові загадки; креативні – не впливають на маршрут команди, але можуть додавати балів та хорошого настрою, тут команда може проявити свої творчі здібності. Якщо творчість і винахідливість, які потрібні для видумування завдань, спробувати систематизувати, то вийде приблизно така картина: Логічні завдання – бувають у вигляді фото, планів, схем. Як правило результатом має стати географічна точка. Якщо виникають труднощі, то завжди можна зателефонувати за підказкою, однак в цьому випадку команда може втрачати бали. Наприклад: код на малюнку означає вулицю Жилянську, 1. Логіка: цифри відповідають номерам літер в абетці, а 0 - це буква о; отримуємо Ж-(АДА)-.ОВ-..-ОГО, тобто Жадановсько-

Цифри загадки означають вул. Жадановського, тобто Жилянську

го, а це стара назва вулиці Жилянської. Запис завдання у вигляді номера телефону лише для заплутування команд. Пошукові завдання – на певному

місці пошуку треба шукати коди, які знову ж таки організатори постаралися намалювати в якомусь цікавому місці. Код може знаходитись, де завгодно: бути вертикальним або горизонтальним, він може бути на підлозі, або на стелі. Для цього частіше використовуються давно закинуті промислові об’єкти, недобудовані споруди, або просто місця де в принципі малювати можна. Приклад: серія із 5 кодів означає книгу Булгакова «Собаче серце» (код 1). Отже беремо книгу і відкриваємо п’ятий розділ (код 2). За кодом 3 маємо підказку – 32-е слово у цьому розділі – «понеділок», а код 4 просить шукати на 35-е слово – це «лабораторна». Код 5 – номер будинку на вулиці Лабораторній, нині Ульянових. Агентські завдання – у цьому випадку на місці треба знаходити агента, спеціальну людину, яка задіяна у грі. В завданнях зазвичай описаний порядок дій, за умови яких агент повинен надати необхідну інформацію. Екстремальні завдання – тут можуть виникнути ризики для здоров’я. Це може бути пошук коду на висоті, або у важкодоступних місцях, рухатись в автомобілі на великій швидкості.

Ідеї завдань залежать головним чином від винахідливості організаторів. Тут важливо правильно вибрати тих, хто візьметься організовувати вашу гру. Для цього можна почитати відгуки в Інтернеті та пошукати сайти організаторів. Там вони зазвичай надають детальну інформацію щодо своїх завдань та правил гри. Квести бувають як на один день, так і з ночівлею, як в межах одного міста, так і в межах країни, як пішки, так і на авто. Можна записати свою команду (зазвичай 3-6 людей) у заплановану гру – це коштуватиме від 20 до 50 гривень, а можна замовити розробку персональної гри для колег, друзів, або коханих – тут вже ціни залежать від розмаху гри. Це прекрасний спосіб розважити свій колектив, побігати разом із друзями, привітати когось з днем народження, або навіть, у такий спосіб, запропонувати руку і серце. Отож думайте головою!

Особлива подяка організаторам квестів «Зона продажу адреналіну» за надану інформацію. Аліна Мосендз

Фотографії з сайту zopa.in.ua


9

теМа номЕру - іНТерв’ю

“Наш перший квест Олена Мельник та Максим Федух – організатори квестів. Їх просто не влаштовували чужі завдання, вони придумали свої. Тренувалися на одногрупниках, а тепер проводять квест-чемпіонат. Спілкувлася Аліна Мосендз А: Привіт! Для початку давайте познайомимося. Де ви вчилися? У якій сфері працюєте? О: За освітою я математик, але зараз я працюю у маркетингу і дуже щаслива з цього вибору. Проте математика наше все, вона живе всередині мене і я дуже люблю різні інтелектуальні ігри. М: Я теж маю математичну освіту, займаюся веб-технологіями, мені цікаві квести, різні інтелектуальні ігри. А: Розкажіть як це почалося. О: На 2-му курсі у нас на факультеті висіло оголошення про проводження квесту, я не пам’ятаю який… А-а-а! Я пам’ятаю! Це був квест в Могилянці. Могилянка проводила квест. Не пам’ятаєш як він називався? М: Щось про скарби… О: І його організовував ООН. На вручення призів Ані Лорак приїжджала. Там була купа народу, розігрували квитки в Європу. Це був перший квест, про який ми почули. Макс знайшов команду. І у нас навіть залишилися завдання, з цього першого квесту.

А: І до Європи доїхали? О: Яка там Європа, ми до Могилянки доїхали. (сміється) Просто в квестах є така фішка: треба зрозуміти логіку завдань. Просто знань буває мало, треба зіграти 2-3 рази, або в інтернеті потренуватися. Нічого складного, але тоді легше зорієнтуватися буде. От

І ми з Максом вирішили, що буде дуже класно для наших друзів влаштувати квест прямо там, де ми були. Понапридумували завдань. Математичний факультет, всі такі логіки. І ми думали, що ми меганереальні, дуже важкі завдання зробимо і вони полюбому їх всі розв’яжуть, ну це ж мехмат! От, а коли приїхали, поділили усіх на “Яка там Європа?! Ми команди, почали грати, ми зрозуміли, до Могилянки доїхали!” що вони не можуть їх розв’язати. І не тому, що вони чогось не знають, наприклад, коли у нас був універси- навіть якби просто давали задачі, вотетський випускний, ми святкували ни би справилися, а от по квестах у них просто не був налаштований його із групою на річці декілька мозок певним чином. Просто днів. вони не розуміли логіку дій і в якому напрямку їм треба рухатися. Там було 5 завдань масштабних, після перших 3-х (ті, хто витримав перші 3) вже почали так «ага, ну може вже і зрозуміло…». Вони були в шоці, з того, що ми влаштували. У нас було завдання про лимон. Дається лимон, світло-діоди, декілька дротиків, монетки і завдання для команди було засвітити лампочку. А: Ну тут напевно потрібні знання фізики? О: Ну всі це колись проходили в


10

100 завдань за день“ “Завдання для команди було засвітити лампочку за допомогою лимона” тому, що розрізати лимон треба було на 6 частин, аби підсилити дію. Ми довго готувалися до цього завдання. Тато нарізав мені ці дротики, було весело. І це таке завдання, яке ти ніколи не забудеш і можеш потім десь застосувати. А: Ну так, справді часто стаються випадки, коли ти знаходишся в лісі і у тебе є лише лимон, мідні дротики, світлодіоди і тобі конче потрібно запалити їх. (сміються) Я так зрозуміла, що у нас вже окреслилися часові рамки від 2-го курсу, від вашого першого квесту, де ви були гравцями і до 6-го, де ви однокурсникам квест робили. Отож коли ви почали організовувати? О: Ну от саме після 2-го курсу ми з

Максом стали постійно бігати на квести. Сформувалася команда, де постійними гравцями були ми удвох, інші приходили і йшли. І от коли ми грали, розв’язували різні завдання, то часто думали, що от це завдання можна було б зробити інакше, а тут якась нелогічна логіка. А от це я би так зробів, а от інше було б прикольно. Коротше, ми вирішили самі зробити квест, але цю ідею ми не одразу втілили в життя… М: Першим ділом ми створили сайт на Google, безкоштовний. Були листівки, розвішені листівки по університету. Це була весна 2009 року. О: Ми думали якось його розмалювати, назвати прикольно, придумали Student Quest. А: І як пройшов найперший? М: В найпершому ми вирішили привернути чимось увагу і придумали квест на 100 завдань за один день.

О: Ну там не всі 100 були важкі, міг бути пункт, у якому містилося 10 маленьких підзавдань. М: Ця ідея зародилася, коли ми хотіли брати участь у такому світовому квесті, де даються реально 100 завдань на 24 години. Але завдання там були майже нереальні… О: Ну от одне з них було підігнати до конкретного місця фуру повну пива... М: Знайти чемпіона світу з легкої атлетики...

“Знайти золоту олімпійську медаль, принести, показати і віднести назад” О: Знайти золоту олімпійську медаль, принести, показати і віднести назад. А: Ну і олімпійські чемпіони, звичайно, свої медалі віддавали з великою охотою. О: Ну так отож! Завдання були цікаві, але вони були настільки непідйомні для студентів, у яких нема ні таких грошей, ні впливу, ні зв’язків. Ну і ми тоді вирішили не грати, але сама ідея 100 завдань звідти. А: І багато людей назбирали на квест?

Фотографії www.zopa.in.ua

школі, але хто ж пам’ятає? Там насправді не так багато комбінацій. Треба було розрізати лимон, повставляти дротики за принципом «+» «-» з’єднати з лимоном, лампочкою. Фішка в


11

теМа номЕру - іНТерв’ю

М: Команд 16 було. А: Коли квести, які ви організовували стали систематичними, у вас з’явився проект «Зона продажу адреналіну», сайт. Це стало переростати у бізнес? Почало приносити прибуток? О: Ти знаєш, в принципі оскільки аудиторія студентська, то багато не заробиш, хіба брати кількістю. Хоча у нас була мета зробити себе популярними, бо на той час конкурентне середовище становило близько 5 офіційних компаній, більш менш відомих в Києві. Вони проводили свята, дні народження, корпоративи і на цьому ще заробляли гроші. На самих лише квестах багато не заробиш. Після першого StudentQuestу, де було 16 команд, ми побачили скільки є охочих і Макс створив сайт, я працювала над його наповненням, придумували дизайн, писали тексти. Ми думали над тим, чим можемо займатися: орга-

нізація корпоративів… То ми усе там прописали, що приходило в голову. Взагалі думали, що усе можемо! Через місяці два нам зателефонувала одна жіночка і сказала, що у дочки день народження і вона хоче організувати їй свято у нестандартний спосіб. Це був перший проект, який приніс нам гроші. Дочка її вчилася в 10-му класі математичного ліцею і всі її друзі займалися математикою. А для нас ця тема близька. Ми спочатку зустрілися з жіночкою, дізналися, що любить її дочка та друзі, чим цікавляться. Вийшло 2 команди із гостей. Ми намагалися так робити, щоб команди пересікалися. Ми навіть додали таку опцію, як катання на човнах в Гідропарку. І оскільки нас тільки двоє, то треба було ж перед ними встигати на пункт зустрічі, і, коли вони плили у човнах, то я пішки з одного берега на інший перебігала. М: Зараз це хобі, є робота, а це справа, якою приємно і цікаво займатися. А: Тобто як бізнес воно так і не розвинулося? О: Справа ще й у тому, що принаймні у мене не було віри, що я хочу присвятити цій діяльності на 100%. Я думаю, що це також завадило розкрутитися. А: Сам процес придумування завдань. М: Та звідки завгодно. От бачиш табличку Мендєлєєва, даєш номер якогось хімічного елементу із таблиці. І

можна знайти вулицю співзвучну із якимось елементом… чи от у Києві є вулиця Мендєлєєва. А: Так, знаю, я жила там у гуртожитку. Так що, якщо я би грала, то знайшла б одразу. Бувало, що ви заходили в глухий кут і не могли придумати щось нове? М: Ні, такого не було. Ми от зараз крім квестів, робимо й інші схожі проекти, як пошуки скарбів наприклад. Вони важчі, але також розвивають мозок. О: Іноді завдання буває дуже складним, але при цьому важлива не скільки його складність, а й цікавість.

“В Києві ми ховаємо «скарб», це, звичайно, не мішок із золотом” А: Розкажіть більше про альтернативні ігри, як от пошук скарбу. М: В Києві ми ховаємо «скарб», це, звичайно, не мішок із золотом, це може бути будь-який предмет. Диск, флешка, пляшка шампанського… Дається завдання на сайті, через 24 години перша підказка, ще через 24 години – друга і через три дні гру завершено. Але кайф не у тому, коли ти знайшов скарб, а у процесі пошуку. А: А було колись таке, що ви заховали скарб, а його хтось інший випадково забрав? О: Ми так ховаємо, де мало хто ходить, знаходимо закутки різні. М: Можна заховати у електричному стовпі, там ніхто ніколи не буде нічого шукати. А: Окрім електриків... М: Електрики в нашій країні…


12 О: Ну ймовірність, що якийсь елемент гри може бути зіпсований третьою особою завжди є. Ну от для квестів необхідно розписувати мітки фарбою, або коректором, маркером. І ми в п’ятницю ввечері їх наносимо, якщо у суботу квест, але ми хвилюємося, щоб нічого з ними не сталося і в суботу зранку обходимо всі ці місця знову, а вони ж по усьому місту бувають розкидані, щоб проконтролювати, що усе на місці. А: На сайті «Зони продажу адреналіну» я читала, що завдання можуть бути екстремальними і з ризиком для життя. Чи були якісь трагічні випадки, або на межі? О: З нашими учасниками не було, але коли ми брали участь, то ми чули про такі випадки. Це стосується більше автоквестів і залежить від того, наскільки обережно людина веде машину. М: Інколи завдання знаходяться десь у гротах, на заводах старих і ризик впасти є, звичайно, тому перед початком квесту кожен учасник квести підписує документ, що він погоджується на екстрим і організатори не несуть відповідальність за нього під час гри.

А:Виколисьдумалиопублікувати ваші авторські завдання? О: Ну Максим вивішує усі свої задачі на сайті і окремі, і з квестів. Ми якось навіть бачили, що наші загадки кудись перепостили із посиланням на наш сайт. Було приємно. Але публікувати на папері не потрібно, бо квестери це ті, хто йдуть на крок попереду усіх, і вони скоріше шукатимуть те, що їх цікавить в інтернеті, а не на книжкових полицях.

М: Ну і поки надрукуєш якесь завдання, вже з’явиться інше набагато цікавіше. А: Чим займаєтеся зараз? Щось новеньке творите? М: У нас наприкінці листопада розпочався квест-чемпіонат. Такого раніше “Завдання знаходяться не робили. Команди повинні пройти у гротах, на старих 10 ігор і по їх результатам вже визназаводах і є ризик чать переможця. Перша гра відбувавпасти” лася в “Дрім Тауні”. Ми підписували з ними контракт, домовлялися з конА: Тобто це вас убезпечує із кретними магазинами. Так що усі були правового боку? попереджені. М: Так, людина повинна розуміти це. А: Наостанок у мене до вас Але не всі квести з екстримом і не практичне завдання. Вчора мені такий вже він і великий… надійшла така загадка і мені

цікаво як ви її розв’яжете: «Сьогодні зі мною трапився транспортний колапс! Я виїхав із вулиці Сошенка в сторону метор Лук’янівська, але якимось чином опинився на Залізничному масиві. Звідти я поїхав на Рогнідинську, потім на Либідську, вирішив об’їхати корок через Смолича, але десь не там звернув і в результаті опинився на метро Позняки. Оскільки занесло мене на лівий берег, я вирішив владнати справи на метро Лісова, а потім нарешті вернутися на Лук’янівську площу. Хотів уже відпочити, але терміново викликали на Булгакова, потім на Лайоша Гавро. Повертаючись купив цигарки на метро Контрактова площа, а потім пива на Майдані і поїхав нарешті назад на Сошенка. Десь по дорозі я написав код приквела, але яким чином пролягав мій шлях, я сам розібратися не можу. А Ви?»

О: Ну перше, що я би зробила це нанесла всі ці вулиці на карту і подивилася на закономірність, можливо з’єднала би крапочки і щось могло б вийти, може схема метро, може якесь лого. М: Тут код приквела – квестового завдання, знаходиться десь по дорозі. Тут навіть не точки, а певні вулиці. Також треба дивитися, де можна написати код, це точно не метро. Зрозуміло, що по цим вулицям їхати не треба, бо це було б дуже важко і нелогічно. Розгадка цього завдання така: із номерів маршруток, які рухаються від заданих вулиць та станцій метро, збирається номер icq людини, яка може дати код приквела. Аліна Мосендз


13

фото-MENTAL

П

и ож

о вн

Кожного дня ми харчуємо своє тіло поживними речовинами, які не просто підтримують наше існування, але і надають сил, енергії і бадьорості. Хм... Звучить як реклама... Однак нічого рекламувати не збираюся. Фотопроект “Поживно“ створений для того, аби показати, що книги — це також їжа для нашого розуму. Ця їжа може бути поживною, або викликати нудоту, розлади вашого мислення, або викривлення сприйняття реальності. Варто пильнувати не тільки, що ми їмо, підносячи до рота, але і що ми “їмо“, підносячи до очей. Отож насолоджуй тесьнесподіваною їжею та не вдавіться! Автор ідеї: Аліна Мосендз Фотограф (також і фото з обкладинки): Олена Слободянюк

Десерт


14


15

Фото-MENTAL


16

Сніданок


17

фото-MENTAL

Салатик


18


Фрукти


фото-MENTAL

20


21

читанка

Must have 100

книжок для обов’язкового прочитання, за думкою ВВС

http://jeffreykrames.com

Перевірте себе за списком книжок, зібраних ВВС. У проекті “The Big Read“ вони визначили 100 найулюбленіших людьми світових книжок. Всі книжки були написані, або перекладені англійською мовою, тож список подаю без змін, аби не спотворити назви. Більше того ВВС вважає, що із цих книжок в середньому одна людина читала не більше 6. У вас зараз є можливість довести, що це не так. Звернути увагу на те, чого ви ще не читали, а також доповнити список іншими книгами, які, на вашу думку, заслуговують потрапити у цей список. Як бачимо бі-бі-сішники додали до свого списку лише 3 книжки із російської літератури, а українську проігнорували і поготів. 1. The Lord of the Rings, JRR Tolkien 2. Pride and Prejudice, Jane Austen 3. His Dark Materials, Philip Pullman 4. The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy, Douglas Adams 5. Harry Potter and the Goblet of Fire, JK Rowling 6. To Kill a Mockingbird, Harper Lee 7. Winnie the Pooh, AA Milne 8. Nineteen Eighty-Four, George Orwell 9. The Lion, the Witch and the Wardrobe, CS Lewis 10. Jane Eyre, Charlotte Brontë 11. Catch-22, Joseph Heller 12. Wuthering Heights, Emily Brontë 13. Birdsong, Sebastian Faulks 14. Rebecca, Daphne du Maurier 15. The Catcher in the Rye, JD Salinger 16. The Wind in the Willows, Kenneth Grahame 17. Great Expectations, Charles Dickens 18. Little Women, Louisa May Alcott 19. Captain Corelli’s Mandolin, Louis de Bernieres 20. War and Peace, Leo Tolstoy 21. Gone with the Wind, Margaret Mitchell 22. Harry Potter And The Philosopher’s Stone, JK Rowling 23. Harry Potter And The Chamber Of Secrets, JK Rowling 24. Harry Potter And The Prisoner Of Azkaban, JK


22 Rowling 25. The Hobbit, JRR Tolkien 26. Tess Of The D’Urbervilles, Thomas Hardy 27. Middlemarch, George Eliot 28. A Prayer For Owen Meany, John Irving 29. The Grapes Of Wrath, John Steinbeck 30. Alice’s Adventures In Wonderland, Lewis Carroll 31. The Story Of Tracy Beaker, Jacqueline Wilson 32. One Hundred Years Of Solitude, Gabriel García Márquez 33. The Pillars Of The Earth, Ken Follett 34. David Copperfield, Charles Dickens 35. Charlie And The Chocolate Factory, Roald Dahl 36. Treasure Island, Robert Louis Stevenson 37. A Town Like Alice, Nevil Shute 38. Persuasion, Jane Austen 39. Dune, Frank Herbert 40. Emma, Jane Austen 41. Anne Of Green Gables, LM Montgomery 42. Watership Down, Richard Adams 43. The Great Gatsby, F Scott Fitzgerald 44. The Count Of Monte Cristo, Alexandre Dumas 45. Brideshead Revisited, Evelyn Waugh 46. Animal Farm, George Orwell 47. A Christmas Carol, Charles Dickens 48. Far From The Madding Crowd, Thomas Hardy 49. Goodnight Mister Tom, Michelle Magorian 50. The Shell Seekers, Rosamunde Pilcher 51. The Secret Garden, Frances Hodgson Burnett 52. Of Mice And Men, John Steinbeck 53. The Stand, Stephen King 54. Anna Karenina, Leo Tolstoy 55. A Suitable Boy, Vikram Seth 56. The BFG, Roald Dahl 57. Swallows And Amazons, Arthur Ransome 58. Black Beauty, Anna Sewell 59. Artemis Fowl, Eoin Colfer 60. Crime And Punishment, Fyodor Dostoyevsky

61. Noughts And Crosses, Malorie Blackman 62. Memoirs Of A Geisha, Arthur Golden 63. A Tale Of Two Cities, Charles Dickens 64. The Thorn Birds, Colleen McCollough 65. Mort, Terry Pratchett 66. The Magic Faraway Tree, Enid Blyton 67. The Magus, John Fowles 68. Good Omens, Terry Pratchett and Neil Gaiman 69. Guards! Guards!, Terry Pratchett 70. Lord Of The Flies, William Golding 71. Perfume, Patrick Süskind 72. The Ragged Trousered Philanthropists, Robert Tressell 73. Night Watch, Terry Pratchett 74. Matilda, Roald Dahl 75. Bridget Jones’s Diary, Helen Fielding 76. The Secret History, Donna Tartt 77. The Woman In White, Wilkie Collins 78. Ulysses, James Joyce 79. Bleak House, Charles Dickens 80. Double Act, Jacqueline Wilson 81. The Twits, Roald Dahl 82. I Capture The Castle, Dodie Smith 83. Holes, Louis Sachar 84. Gormenghast, Mervyn Peake 85. The God Of Small Things, Arundhati Roy 86. Vicky Angel, Jacqueline Wilson 87. Brave New World, Aldous Huxley 88. Cold Comfort Farm, Stella Gibbons 89. Magician, Raymond E Feist 90. On The Road, Jack Kerouac 91. The Godfather, Mario Puzo 92. The Clan Of The Cave Bear, Jean M Auel 93. The Colour Of Magic, Terry Pratchett 94. The Alchemist, Paulo Coelho 95. Katherine, Anya Seton 96. Kane And Abel, Jeffrey Archer 97. Love In The Time Of Cholera, Gabriel García Márquez 98. Girls In Love, Jacqueline Wilson 99. The Princess Diaries, Meg Cabot 100. Midnight’s Children, Salman Rushdie По матеріалам http://www.bbc.co.uk/arts/bigread/top100.shtml


23

кіномоМЕNTAL

„Мегамозок” не дає їжі для мозку

Ось нарешті сила розуму має перемогти грубу фізичну силу і всі у цей момент зрозуміють відповідь на одвічне питання „В чому сила, брат?”. Новий героїчний мультфільм у 3D обіцяв відрізнятися від попередніх... ну принаймні назвою.

Знайдіть відмінності

вдалий політичний жарт “Мегамозку“


24

Однак „Мегамозок” виявився таки не „супер-пупер”, як про це завбачливо попередили автори на постері мультику. „Фішкою” мало стати те, що у центрі подій не хороший герой, а пога-

одна серйозна вада – вимовляти деякі слова із неправильним наголосом. „Кричуща безграмотність!” – б’є на сполох професура філологічних вишів. – „Як можна вимовляти кілóметр, замість

мо!”), його обличчя на постерах із гаслом було зображене у червно-синіх тонах. Так ось Мегамозок у такому ж образі став прекрасною пародією на американського президента. І на скільки ж

ний. Він бореться із хорошим усе своє життя і тут, неочікувано для нього самого перемагає. І тепер, о жах, порушився баланс у світі між чорним і білим, між добром і злом. Від цієї задумки віє іньянем, де чорне може існувати без білого і навпаки. Наш винахідливий мозковитий антигерой хоче вирішити цю проблему, і тут увага – вперше за історію геройських мультиків, принаймні у форматі 3D, - він створює собі противника, створює хорошого героя, який врятує місто від нього, злого генія. І тут усі розуміють, що він не такий уже і поганий. Як говорять іспанці – „скажи мені чим ти хвалишся і я скажу тобі, чого тобі бракує більше всього”. Наш антигерой Мегамозок гучніше за всіх волав про свою поганість. Так і підтвердив американський кінематограф іспанське прислів’я. Однак була у Мегамозка

кіломéтр?” Тут можна відмітити і перекладачів мультику українською мовою. Назву міста Мегамозок вимовляв неправильно – Метрóсіті, замість Мéтросіті. Нагадує наших співгромадян, які завжди пориваються ототожнити гіпермаркет із підземним транспортом. І, знову “ах!”, коли позитивний герой виправляє Мегамозка, той йому назло викрикує „Кілóметр! Катáлог!”. Це удар нижчий пояса для любителів чистоти мови. Політичне питання, більше зрозуміле американцям, ніж українцям, також не оминуло мультик. Більше того, вважаю, це прекрасний коміксний хід, про який ніхто у мультику не кричав і жодним чином не озвучував, однак, хто помітив, той посміявся. Так у чому ж там політична заковирка? Два роки тому нинішній президент США Барак Обама йшов на вибори із гаслом „Yes, we can!” (англ.- „Так, ми може-

схожий! Тільки гасло змінили на „No, you can’t!” (англ.- „Ні, не можете!”). Далі усе за сценарієм геройських коміксів, які пізніше перекочували на теле та кіноекрани: є дівчина, яка закохується в поганого героя, але вона не знає, що він поганий, дізнається, кидає, він стає хорошим і вона до нього повертається, романтичний поцілунок і зе енд. Ні! Ви погано знаєте діснеєвські і піксарські сценарії! Там ще є танок, синхронний танок усього міста, які радіють цьому доленосному поцілунку і танцюють під жваву музичку. От тепер зе енд. Тож чи варто дивитися? Ну якщо, вам треба пообідати, є час і просто суперпоганий настрій, то так трошки повеселити себе можна, але не сподівайтесь, що ваш мозок від цього стане мега... Аліна Мосендз Фото: http://www.fanpop.com/spots/megamind/images http://www.collider.com http://www.filmtotaal.nl/artikel http://99problems.org


kulturologia.ru

ТУТ МОГЛА БИ БУТИ ВАША РЕКЛАМА

З питань розміщення реклами, запрошення на побачення та дарування квітів звертайтеся безпосередньо до головного редактора.


Mental  

Аліна Мосендз

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you