Page 1

Національний Університет „Києво-Могилянська академія” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Магістерська програма „Журналістика”

Кваліфікаційна магістерська робота на тему:

„Міжнародні теленовини в Україні крізь призму очікувань аудиторії”

Виконала: студентка МП-2 „Журналістика” Мартинюк Євгенія Андріївна Науковий керівник: Панін Юрій Олександрович

Київ 2008


Зміст Вступ.........................................................................................................................3 Розділ

1.

Критерії

відбору

міжнародних

повідомлень

у

новинних

телепрограмах. Теоретичне підгрунтя...................................................................9 §1. Поняття „відбору новин” („gatekeeping”). Концепція Девіда Вайта. (David Manning White)..................................................................................9 §2. Практика співпраці журналістів та джерел інформації. Модель Гайбера і Джонсона (Gieber and Johnson)................................................12 §3. Психологічна концепція відбору новин Галтунга та Руге (Galtung & Ruge)..........................................................................................14 §4. Сучасні підходи до критерії в відбору новин (Shoemaker, Livingston, Bennett)................................................................17 §5. Загальні світові тенденції подачі новин. Інструменти їхнього впливу на аудиторію................................................................................................25 Розділ 2. Дослідження міжнародних новини на загальнонаціональних телеканалах крізь призму редакторської політики та очікувань аудиторії ....32 §1. Метод дослідження та обгрунтування його вибору..........................32 §2. Дослідження редакторської політики та критеріїв відбору міжнародних новин.....................................................................................37 §3.

Дослідження

очікувань

аудиторії

щодо

міжнародних

новин.............................................................................................................45 Розділ 3. Співставлення результатів дослідження та рекомендації щодо покращення ситуації з висвітленням міжнародної тематики на українських загальнонаціональних телеканалах.....................................................................57 Висновки................................................................................................................60 Використана література........................................................................................70 Анотація.................................................................................................................74

2


Вступ Актуальність теми. У XX столітті завдяки комунікаційним технологіям люди стали більше знати одне про одного. Тим часом, залишається тенденція, що у телевізійних новинах редактори все більше приділяють увагу локальним та національним подіям, нехтуючи міжнародні. Наприклад, у Сполучених Штатах міжнародні новини представляють лише ті регіони світу, де американський уряд має економічні чи політичні інтереси1. Згідно з моніторингом теленовин, здійсненим Академією Української Преси у вересні минулого року, новини 10-ти провідних українських телеканалів розподілялися так2: 1. політичні новини – 51%; 2. міжнародні новини, не пов’язані з Україною – 19%; 3. міжнародні політичні новини, пов’язані з Україною – 4%; 4. міжнародні неполітичні новини, пов’язані з Україною – 6%; 5. інші новини в Україні – 20%.

1

Gans (1979) and Chang and Lee (1992) цит. по Hun Shik Kim. Gatekeeping international news: an attitudinal profile of U.S. television journalists // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – Sept, 2002 // http://www.entrepreneur.com/tradejournals/article/92352922_1.html 2 Моніторинг теленовин за вересень 2007 // Академія Української Преси // http://www.aup.com.ua/

3


Міжнародний контекст подій травень-вересень 2007 року, prime-time1: Виконавчі органи ЄС та його лідери

Країни Євросоюзу та їхні лідери (окрім G8)

Інші країни

Росія та її лідери

Вересень 2007 Серпень 2007 Червень 2007 Травень 2007

Країни G8 та їхні лідери

США та її лідери

НАТО, її структури та керівники

ООН та її керівники

0,00%

2,00%

4,00%

6,00%

8,00%

10,00%

12,00%

14,00%

16,00%

Втім, ці кількісні показники (єдине, що вдалося знайти з даної теми) не відображають реальної ситуації, в якій нині перебуває українська міжнародна журналістика.

За

оцінками

телекореспондентів,

вона

перебуває

в

зародковому стані – новини, в основному, не здобувають, а беруть з міжнародних агенцій (Reuters, Associated Press, France Press, Bloomberg). Дослідження свідчать: на міжнародних новинах, скільки б їх не було, глядач перемикає телевізор. Але, як видається, це відбувається не тому, що аудиторії нецікава тематика, а тому, що новини зроблені нецікаво. Каналам потрібно заробляти гроші, і керівництво йде шляхом найменшого спротиву – розвивають не інформаційні служби, а виробництво власного „мила” (розважальних

шоу,

серіалів

тощо).

Тому

українські

журналісти-

міжнародники або практично нікуди не їздять, або їздять, але дуже мало, тому й роблять мало цікавих репортажів. Жоден канал не може похвалитися таким корпунктом, який би міг отримувати інформацію з перших вуст у тій країні, де він розташований. Корпункти часто використовуються лише для того, щоб заявити географічну присутність журналіста в тому чи іншому 1

Моніторинг теленовин за вересень 2007 // Академія Української Преси // http://www.aup.com.ua/.

4


місці. Але ексклюзивності він не має, рідко ходить на важливі пресконференції, мало спілкується з людьми та політиками. Це проблема не тільки кореспондентів, але й редакторів – більшість працює „на сьогодні” й не має плану розвитку інформаційних служб. Крім цього, випускові редактори часто більше занепокоєні тим, як догодити керівництву, а не глядачу (більш того – інколи журналісти та редактори мають дуже слабке уявлення про те, хто ж є їхньою цільовою аудиторією). Медіа-дослідження з цієї теми хоч і проводяться, але вони дорогі та складні, тому мало які канали можуть собі таке дозволити. До того ж, далеко не всі усвідомлюють необхідність аналізу. Ступінь розробленості наукової теми. Питанням відповідності відбору новин (в тому числі міжнародних) до очікувань аудиторії займаються, в основному, на Заході – вже понад 60 років. Наскільки мені вдалося дізнатися, ані якісних, ані кількісних досліджень з цього приводу в Україні досі не робили. Є окремі дослідження, які проводять соціологічні організації на замовлення окремих телеканалів – за цільовою аудиторією. Результати такої роботи недоступні, адже телеканали сплачують соціологам величезні суми (як відомо, соціологічні дослідження - як якісні, так і кількісні – дуже дорогі). Тому ні в кого не виникає бажання просто так ділитися здобутими знаннями. Що стосується західних дослідників, то найбільше медіа-досліджень проводять у Сполучених Штатах. Зокрема, відповідністю медійного контенту до інтересів аудиторії цікавиться професор Гарвардського університету та відомий медіа-дослідник Томас Паттерсон (Thomas E. Patterson). Провівши кількісне дослідження серед американців, він дійшов висновку, що в США глядачі практично усіх вікових категорій прагнуть до більш серйозного контенту в новинах, тоді як нині на американських каналах переважає так званий „інфотейнмент” – тенденція в новинах до розважальності. Професор застерігає від надмірного ним захоплення – такий підхід до новин, каже дослідник, може призвести до відходу від демократії. Адже людьми, 5


відчуженими від політики та уравлінського курсу, легше керувати – оскільки вони не знають, що відбувається в країні та в світі, то й не можуть на це впливати1. На тлі таких досліджень ясно видно, наскільки розвиток українського медіа-ринку відстає від західного: у відчизняних телевізійних інформслужбах лише замислюються над тим, що новини мають бути менш політизовані та більше стосуватися людського інтересу. Що стосується критеріїв, якими керуються випускові редатори під час відбору новин, в тому числі й міжнародних, в Україні власних розробок я не зустрічала. У Європі, в основному, зосереджуються на можливих зовнішніх вливах на редакторів та журналістів – „побажання” уряду або власників. У Сполучених Штатах дослідники більше орієнтуються на індивідуальні мотиви, якими може керуватися журналіст або редактор під час відбору новин. Як раз це і необхідно було дослідити в межах даного дослідження, адже в Україні у відборі міжнародних новин редактори керуються виключно власними уявленнями та критеріями (принаймні, за словами самих випускових). Таким чином, у США критеріями відбору новин займаються вже понад півстоліття. Піонером у цій галузі став Девід Вайт, який застосував до журналістики поняття “gatekeeping” (вперше його використав американонімецький психолог Курт Левін). Підхід Вайта, хоч і доволі спрощений, дав поштовх для появи нових, більш складних теорій Уільяма Гайбера і Уолтера Джонсона (Gieber & Johnson), Йохана Галтунга та Марі Руге (Galtung & Ruge), С.Різа (St. Reese), сучасних дослідників – П. Шумейкер, С. Лівінгстона, Л. Беннетта (Shoemaker, Livingston, Bennett). Мета дослідження - виявити відповідність наявних на українському телебаченні міжнародних новин очікуванням та інтересам аудиторії. Стан міжнародних

новин

в

Україні,

скажімо

прямо,

жалюгідний

це

1

Thomas E. Patterson. Doing Well and Doing Good: How Soft News and Critical Journalism Are Shrinking the News Audience and Weakening Democracy – And What News Outlets Can Do About It. – 2000 // http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/reports/softnews.pdf

6


безпосередньо підтверджують журналісти, задіяні в цій сфері. Постійнодіючі корпункти має лише один канал, практично всі телеканали показують і розказують одні й ті самі міжнародні новини – переважно те, про що повідомляють міжнародні інформагентства, які за окрему плату надають скрипти та відеоряд (усім однакові). Зважаючи на вищезазначене, висуваю гіпотезу, що міжнародні новини все ж таки не відповідають очікуванням аудиторії. Хоч керівництво каналів вважає, що міжнародна тематика не цікавить більшість людей, все ж таки зацікавленість є: − хтось хоче уявляти цілісну картину світу і не має такої можливості аналітичних або хоча б оглядових програм з міжнародної тематики в Україні просто немає. Глядач мусить „перемикатися”, в більшості, на російські телеканали – вони мають корпункти у багатьох країнах світу і дивитися такі новини значно цікавіше. Інша справа, що ці матеріали майже завжди політично заангажовані – такі реалії існування російських медіа; − дехто хоче хоча б періодично отримувати інформацію з віддалених регіонів – просто з цікавості. Такої моживості теж практично немає – такі новини залишаються „за бортом”, адже вважається, що вони нікого не цікавлять; − деякі глядачі хочуть отримати від світовин новин задоволення – подивитися на інші країни зсередини, дізнатися про інший спосіб життя, почути якусь екзотичну інформацію, дізнатися щось про технічний та науковий розвиток в світі. Такі люди теж позбавлені можливості реалізувати свої потреби – відсутність власних кореспондентів не дозволяє українським журналістам робити якісні репортажі про інші країни. Досягнення мети можливе за виконання низки завдань: − з’ясувати

очікування

аудиторії

від

міжнародних

новин

і

галузі

зацікавленості у міжнародній тематиці; 7


− виявити, якими критеріями відбору новин переважно керуються випускові редактори, і що, на їхню думку, цікаво глядачам; − обробити результати та співставити на предмет відповідності одне одному; − якщо потрібно – виробити рекомендації з покращення висвітлення міжнародної тематики на українських загальнонаціональних телеканалах. Об’єктом

даного

дослідження

є

міжнародні

новини

на

загальноукраїнських телевізійних каналах. Предметом даного дослідження є очікування української телеаудиторії від міжнародних новин, які виходять на загальноукранських телевізних каналах. Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та анотації. Робота грунтується на глибинних інтерв’ю – одному з можливих методів якісного дослідження аудиторії. Глибинні інтерв’ю, з одного боку, дають змогу дослідити критерії відбору новин, якими керуються професіонали (випускові редактори), а з іншого – найповніше з’ясувати, чим у міжнародній тематиці цікавляться глядачі.

8


Розділ 1. Критерії відбору міжнародних повідомлень у новинних телепрограмах. Теоретичне підгрунтя Хоча телевізійні новини можуть залежати не тільки від журналістів та їхніх редакторів, остаточна відповідальність за ефір лежить таки на них. Кореспонденти та редактори відбирають новини, керуючись різними міркуваннями – особистими судженнями, шаблонами, прийнятими у ньюзрумі, стандартами, заданими керівництвом, власними соціо-культурними увленнями. На телеканалах рішення про вихід в ефір тієї чи іншої новини приймають репортери, продюсери (це, по суті, – голос власника), редактори, інколи – ведучі. Все залежить від розподілу повноважень та обов’язків між посадами. Тоді як в Україні над цими питаннями тільки починають замислюватися, на континенті та за океаном на цю тему пишуть вже майже 60 років. Європейці зусереджуються, головним чином, на зовнішіх впливах (позиція керівництва організації, вплив уряду тощо), а американці досліджують індивідуальний рівнень прийняття рішень1. Але, хоч медіадослідників у різних країнах досить багато, найгрунтовніше ЗМІ та їхній вплив на аудиторію вивчають у Сполучених Штатах. §1. Поняття „відбору новин” („gatekeeping”). Концепція Девіда Вайта (David Manning White) Поняття „відбір новин” („gatekeeping”) вперше вжив американський та німецький психолог Курт Левін у 1947 році2 . Він застосував його щодо дій домогосподарки, яка приймає рішення про те, які страви ставити на стіл. Левін зазначив також, що подібне можливе й у сфері комунікацій. Безосередньо до журналістики цей термін застосував Девід Вайт (David Manning White) у 1950 році.

1

Stephen Reese & Jane Ballinger. Roots of the Sociology of News: Remembering Mr. Gates and social control in the newsroom // Journalism & Mass Communication Quarterly. – 2001. - 78(4). – РР. 641-658 // http://journalism.utexas.edu/faculty/reese/publish/roots%20of%20a%20sociology.pdf 2 Levin K. Channels of group life // Human Relations. – 1947. – Vol. 1. – P. 143-153.

9


Відбір новин (“gatekeeping”): 1. відбір інформації; 2. підбір форми подачі; 3. підбір часу подачі. Той, хто відбирає новини („гейткіпер”) вирішує, яка інформація піде в ефір, а яка – ні. Тобто які повідомлення потраплять до соціальної системи, а які не потраплять. Важливо зрозуміти, що гейткіпери можуть контролювати та коригувати знання, які має аудиторія про ті чи інші поточні події, розказуючи одні історії й приховуючи інші. Гейткіпером можуть виступати також інституції та організації. У політичній системі можуть існувати гейткіпери, які контролюють доступ до політиків та регулюють потік інформації та її вплив. Іноді навіть звичайні фірми намагаються створити у своїх співробітників специфічну картину світу. Що стосується медіа, так тут відбір новин неминучий. Адже повідомлень багато, а ефір або газетні полоси – величина обмежена. Піонери

вивчення

відбору

новин

коцентрувалися,

головно,

на

суб’єктивних чинниках, таких як журналістське рішення (Хармон (Harmon), 1989; Снайдер (Snider), 1967, Вайт (White), 1950). Наступні дослідження показали, що обрана новина

- не завжди результат незалежного вибору

однієї особи (Гібер (Gieber), 1964; Апштайн (Epshtain), 1973; Діммік (Dimmick), 1974). Ці автори також приділяли увагу й іншим факторам, таким як політика власника, медіа-шаблони, позиція урядових установ та представників великих компаній1 . Першопроходець вивчення відбору новин Девід Вайт схематично уявляв відбір новин так 2:

1

Hun Shik Kim. Gatekeeping international news: an attitudinal profile of U.S. television journalists // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – Sept, 2002 // http://www.entrepreneur.com/tradejournals/article/92352922_1.html 2 За матеріалами University of Twente, Нідерланди http://www.tcw.utwente.nl/theorieenoverzicht/Theory%20clusters/Media,%20Culture%20and%20Society/gatekeepi ng.doc/

10


Критерії відбору

N1

N

N2.1

M

N2 N3 N4

N3.1

N1

N4

Де: N – джерело інформації; N1, N2, N3 та N4 – новинні повідомлення; M – аудиторія; N1, N4 – знехтувані повідомлення; N2.1, N3.1 – відібрані повідомлення. Ця модель – не без недоліків. Вона не враховує вплив особливостей соціально-політичної системи, ідеологічного та соціокультурного контексту, а також факторів інституційного порядку – різних іформаційних джерел, ринку рекламодавців, груп тиску та органів влади. Вони обмежують та спрямовують відбір інформації, який в результаті може виглядати лише як прояв чиїхось глибоко особистих уподобань. Модель передбачає існування лише одного „головного фільтра”, який щодо інформаційного потоку поводиться доволі пасивно. Складається враження, що існує безперервний та вільний

потік

різноманітних

новин,

з

кого

залишається

лише

„відфільтрувати” інформацію, яка представляє інтерес для медіа-організації.

11


Однак дана модель, хоч і спрощена, дала поштовх до наступних, більш складних концепцій. §2. Практика співпраці журналістів та джерел інформації. Модель Гайбера і Джонсона (Gieber and Johnson) Наступна

спроба

виявити

критерії

відбору

новин

-

модель

американських медіа-дослідників Гайбера і Джонсона. Вона описує практику співпраці джерел інформації з акредитованими журналістами, яка часто

призводить

до

журналістської

заангажованості

та

роботи

кореспондента в інтересах відповідного постачальника новин1. Де: А - джерело інформації; С – кореспондент. Варіант

а):

два

незалежні

комунікатори А і С. Точки зору кожного з них чітко відокремлені певними

посадовими

розподіленням

та

функціями,

усвідомленням

взаємних ролей, соціальної дистанції, значимості

та

комунікаційному інформації

місця

у

акті.

Потік

(подвійна

лінія)

формалізується та набуває офіційного характеру. Даний варіант – це класичний випадок висвітлення новин вільною пресою, свого роду ідеальна модель взаємодії двох повністю незалежних одне від одного інститутів, один з яких надає інформацію, а інший об’єктивно повідомляє, що сталося. Щось подібне можна спостерігати за умов взаємної дистанційованості та 1

Gieber W., Johnson W. The City Hall beat: a study of reporter and source roles. // Journalism Quarterly. – 1961. Vol.38 – P. 289-297. цит. по Грачев М.Н. Средства массовой информации в социально-политическом поле // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2000. – № 2. – С.81.

12


нерегулярності контактів між джерелом та журналістом, який висвітлює події. Варіант б): точки зору джерела та журналіста частково збігаються – обидва комунікатори співпрацюють у здійсненні своїх функцій, узгоджують позиції та частково використовують взаємні можливості. Подібні стосунки часто складаються на практиці і грунтуться на досягненні деяких спільних цілей джерела та кореспондента – одному необхідно, щоб певний матеріал вийшов, а іншому треба надати редактору інформацію. В результаті журналіст частково втрачає свою незалежність. Варіант в): точки зору обох комунікаторів збігаються, так чи інакше „асимілюються”. Правда, важко уявити, що офіційна особа почне говорити лише те, що відповідає запросам та інтересам якоїсь медіа-організації. Більш вірогідним видається варіант, коли кореспондент приймає точку зору джерела, позиції якого завдяки офіційному статусу виявлються набагато сильнішими. Тут можна говорити про „взаємовигідне співробітництво”: журналіст в обмін на втрату незалежності отримує можливість працювати з важливою інформацією, яка з тих чи інших причин недоступна для його колег. А посадові особи таким чином убезпечують себе від компрометуючих матеріалів. Автори моделі роблять висновок, що „робочі відносини” джерела та журналіста нагадують угоду, яка враховує інтереси обох сторін та певні запроси

аудиторії1.

Втім,

багато

дослідників

переконані,

що

таке

„співробітництво”, як правило, призводить до повного „узгодження позицій”. Варто зазначити, що часто досить важко розрізнити „часткову співпрацю” та „повну асиміляцію”. Інколи органи влади займають дуже сильні позиції в управлінні доступом до інформації, яка має високу подієву цінність. Тому

1

Ericson R. V., Baranak P.M., Chan J.B.L. Visualizing Defiance. – Toronto: University of Toronto Press, 1987; Murphy D., Franklin R. What News? The Market, Politics and the Local Press. – London: Routledge, 1991. цит. по Грачев М.Н. Средства массовой информации в социально-политическом поле // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2000. – № 2. – С.81.

13


ЗМІ вимушені приймати точку зору офіційних кіл. Таке часто трапляється під час висвітлення військових конфліктів та операцій. §3. Психологічна концепція відбору новин Галтунга та Руге (Galtung & Ruge) Даний підхід вплинув на подальше вивчення відбору новин і став основою для більш складної моделі, запропонованої медіа-дослідниками Йоханом Галтунгом та Марі Руге1. Схема описує перетворення реальних подій на „медіа-образ”, який поширюють ЗМІ на широку аудиторію. Модель грунтується

на

судженнях

зі

сфери

психології

та

індивідуального

сприяйняття. Концепція спирається на відносно просту гіпотезу: кінцевий відбір повідомлень являє собою результат їхньої послідовної „фільтрації” залежно від цінності інформації або на основі критеріїв, що визначають сприйняття новин. Найцікавішим є те, що модель вперше деталізувала те, що попередні дослідники обходили увагою – конкретні чинники, якими керуються медіа під час відбору новин.

Фактори відбору новин (1-9)

Реальні події

Реакція ЗМІ

Медіаобраз

1

Galtung J., Ruge M.H. The structure of foreign news. // Journal of Peace Research. – 1965. - Vol.2., No. 1. - P.6490. цит. по Грачев М.Н. Средства массовой информации в социально-политическом поле // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2000. – № 2. – С.83.

14


Фактори відбору новин: 1. Часовий інтервал. Подію вірогідніше помітять, якщо час, у який вона відбувається, відповідає графіку виходу програми в ефір. 2. Інтенсивність або порогове значення. Подію відберуть швидше тоді, якщо вона важлива з самого початку або ж раптово набуває важливості внаслідок якихось обставин. Наприклад, таке трапляється, коли ЗМІ ведуть звичайне спостереження за діяльністю уряду, фінансовими питаннями або затяжними конфліктами. 3. Ясність, відсутність невизначеності. Чим менше сумнівів викликає подія, тим більша вірогідність її відбору. 4. Близькість до культурних запитів аудиторії. Чим більше та чи інша подія відповідає культурному рівню та інтересам аудиторії, тим вірогідніший її відбір. 5. Відповідність очікуваннями

очікуванням. або

Подія,

упередженнями,

яка

збігається

вірогідніше

стане

з

деякими новиною.

Наприклад, повідомлення про загострення ситуації в потенційно конфліктному регіоні. 6. Непередбачуваність. Серед повідомлень, які збігаються з певними очікуваннями або упередженнями, з більшою вірогідністю оберуть те, яке

в

принципі

прогнозували,

але

воно

несподівано

набуло

незвичайного або абсолютно непередбачуваного характеру. 7. Взаємопов’язаність. Як тільки якусь подію визнають гідною для висвітлення, виникає додатковий імпульс для пошуку та відбору логічно пов’язаних з нею сюжетів. 8. Композиція. „Верстка” - новини відбираються та „розставляються по місцям” так, щоб отриманий „медіа-образ” являв собою збалансовану цілісність. При цьому деякі повідомлення можуть свідомо підбиратися за принципом контрасту або „вписуваності” до загальної картини.

15


9. Соціокультурні та ціннісні установки людей, які працююють з інформаціним потоком. Використання моделі для пояснення та передбачення результатів формування „медіа-образу” спирається на три основні гіпотези щодо того, як дані критерії – кожен окремо та в комбінації одне з одним – визначають відбір тих чи інших повідомлень. 1. Гіпотеза аддитивності. Вірогідність відбору якоїсь події збільшується зі зростанням кількості критеріїв, яким вона відповідає. 2. Гіпотеза компліментарності. Взаємозалежність факторів: низький „коефіцієнт важливості” по одному з критеріїв може компенсуватися високим „коефіцієнтом важливості” по якомусь іншому. 3. Гіпотеза виключення. Подія, яка має низькі „коефіцієнти важливості” по всім критеріям, не потрапить до „медіа-образу”. Слід звернути увагу на критичні зауваження, висловлені на адресу даної моделі Карлом Розенгреном1 – психологом та професором університету Мінесоти. За його оцінкою, концепція надто „психологічна”: результат цілеспрямованого відбору повідомлень виглядає надто залежним від особливостей

індивідуального

сприйняття

інформації.

Розенгрен

рекомендував використовувати підхід, який би враховував вплив на процес відбору новин низки факторів як політичного, так і економічного характеру. Щодо потоку міжнародних новин необхідні додаткові критерії відбору, які беруть до уваги, в першу чергу, специфіку політичних та економічних взаємовідносин між конкретними країнами. Виникають також проблеми в плані логічної перевірки моделі, оскільки гіпотези аддитивності та компліментарності, взяті разом, можуть стосуватися всіх можливих випадків відбору. Модель не перевірялась відповідним чином і в емпіричному плані: задовільна перевірка вимагала б посилань на додаткові дані – наприклад, 1

Rosengren K.E. International news: methods, data, theory. // Journal of Peace Research. – 1974. - Vol. 11. – P.145-156.

16


підтвердження інформацією з незалежних джерел про характер події, яка реально відбулася. §4. Сучасні підходи до критерії в відбору новин (Shoemaker, Livingston, Bennett) Власне бачення чинників відбору новин пропонують і сучасні автори – вони намагаються інтегрувати попередні моделі. Памела Шумейкер (Shoemaker, 1991) виокремила п’ять факторів1: −

індивідуальне рішення, засноване на уподобаннях журналіста;

медіа-рутина як „усталені шаблони та практики, писані й неписані правила, які журналіст використовує в своїй роботі”2. Вони визначають критерії „новинності” повідомлення, в тому числі: своєчасність; акуратність подачі; довжина тексту; яскравість опису; інтерес для аудиторії; чи є конфлікт або акти насильства, кількість жертв та інші;

політика організації, де працює журналіст - на рішення журналіста впливають власники медіа-компанії, редакторська політика, вимоги щодо прибутків, наявність доступу до новин з іноземних агенцій (Donohew, 1967; Epstein, 1973; Larson, 1984; Shoemaker & Reese, 1996)3;

соціальні та інституціональні чинники - очікування телевізійної аудиторії, побажання рекламодавців, медіа-ринок, прибутки, урядова політика, власний PR, конкуренція з іншими медіа, статті інших журналістів та посилання на них - „мінімальна впевненість4” (якщо про подію розказав хтось інший, це вже точно новина) (Donahue, Tichenor, &

1

Pamela J. Shoemaker, Martin Eicholz, Eunyj Kim, and Brenda Wringley. Individual and Routine Forces in Gatekeeping // Journalism & Mass Communication Quarterly – 2001. - No.2 –– PP. 233-246. 2 Pamela A. Shoemaker and Stephen Reese. Mediating the Message: Theories of Influence on Media Content 2nd ed. White Plains, NY: Longman, 1996. - Р.105 цит. по Elliott Parker. The Influence of Individual and Routine Level Gatekeeping Forces on the Professional Role Conceptions of Print and Online Newspaper Journalists, Feb, 2006 // http://list.msu.edu/cgi-bin/wa?A2=ind0602a&L=aejmc&P=1090 3 Hun Shik Kim. Gatekeeping international news: an attitudinal profile of U.S. television journalists // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – Sept, 2002 // http://www.entrepreneur.com/tradejournals/article/92352922_1.html 4 Leon V. Sigal. Reporters and Officials. Lexington MA: D.C. Heath,1973. - Р.755. цит. по Elliott Parker. The Influence of Individual and Routine Level Gatekeeping Forces on the Professional Role Conceptions of Print and Online Newspaper Journalists, Feb, 2006 // http://list.msu.edu/cgi-bin/wa?A2=ind0602a&L=aejmc&P=1090

17


Olien, 1989; Lee, 1997; Sigal, 1973)1. Редактори часто беруть теми для сюжетів та новин з провідних газет та журналів. −

соціальна система – соціокультурні впливи. Наприклад, у американці більше цікавляться новинами з Європи, ніж з Африки або навіть з Південної Америки (Shoemaker, 1999). Звичайно,

міжнародні

новини

відбираються

і

за

звичайними

новинними критеріями: важливість, вчасність, новизна, громадський інтерес, наявність конфлікту/суперечловості, територіальна близькість подій (Shoemaker & Reese, 1996; Chang & Lee, 1992; Chang, Shoemaker, & Brendlinger, 1987; Gans, 1979; Hester, 1971, 1974)2. Під час визначення критерії відбору новин, не слід також забувати й про економічні, політичні та географічні характеристики країни, звідки походить новинне повідомлення. Йдеться про економічний розвиток, кількість населення та територіальні розміри, культурну та географічну близькість, колишні колоніальні зв’язки, мову, регіоналізм, міжнародний статус, медійну інфраструктуру (Ahern, 1984; Chang, 1998; Galtung, 1971; Hachten, 1999; Larson, 1984; Ostgaard, 1965)3. А Розенблум (Rosenblum, 1979) та Хесс (Hess, 1996) дійшли висновку, що ЗМІ західних країн в міжнародних новинах висвітлюють, загалом, конфлікти та насилля. Власну і, як видається, поки що найповнішу і найціліснішу концепцію відбору

новин

запропонували

американські

медіа-дослідники

Стівен

Лівінгстон та Ланс Беннет. Вони виокремили кілька моделей, якими можуть керуватися „гейкіпери”.

1

Hun Shik Kim. Gatekeeping international news: an attitudinal profile of U.S. television journalists // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – Sept, 2002 // http://www.entrepreneur.com/tradejournals/article/92352922_1.html 2 Там само. 3 Там само.

18


Моделі відбору новин1: 1. журналістська (репортерська); Новина – це виключний здобуток журналіста. Його незалежність – це основна

умова.

Щоб

зрозуміти

процес

відбору

новин,

слід

сконцентруватися на соціальних та професійних орієнтирах журналіста і взагалі – на тому, де і як він навчався. Завдання журналіста – викривати огріхи та недоліки роботи владних органів, суспільства в цілому. Робота кореспондента – перший крок до зміни ситуації на краще. 2. економічна; Критерій відбору – економічна, тобто комерційна доцільність. Вибирають те, що приносить прибуток, тобто те, що скоріше за все читатимуть (скандальні та розважальні „новини”, подробиці з життя знаменитостей тощо). Завдання журналістів та редакторів – сформувати такий формат подачі інформації, який би постійно приваблював аудиторію, цікаву рекламодавцям. Кореспондентами можна маніпулювати, заманюючи їх анонсами сенсаційних та видовищних, але постановочних „подій”. Характерна особливість – серйозні (hard) новини практично відсутні. Увагу людей перемикають з соціальних та політичних проблем на дрібні, але яскраві псевдо-події та розваги. 3. організаційна; Гору бере бюрократична та контекстуальна складова відбору новин – стосунки журналіста і різноманітних прес-служб (як урядових, так і неурядових). Від них кореспондент отримує вже відібрану та відповідно відредаговану інформацію. Переваги журналіста – особисті знайомства та зв’язки в урядових установах, вміння спілкуватися з чиновниками та працівниками прес-центрів. Всупереч поширеній думці, таке спілкування вигідне не лише чиновникам. Адже прес-служби різних міністерств, відомств та інституцій забезпечують медіа інформацією, яку можна зажди 1

Steven Livingston and W. Lance Bennett. Gatekeeping, Indexing and Live-Event News: Is Technology Altering the Construction of News? // Political Communication. – 2003. - №20. – PP. 363-380 // http://ics.leeds.ac.uk/papers/pmt/exhibits/2012/livingstone&bennet.pdf

19


подати як новину. Тим більше, якщо додати елементи „драми” через прямий ефір та „згустити фарби” зі студії. Недоліки - щоб досягти успіху, журналіст має підкорятися формальним та неформальним правилам, за якими живе та чи інша владна установа. Часто важливою умовою стає подання новин в тому ключі, в якому їх надає інституція. В іншому випадку наступного разу жірналісту просто можуть відмовити в доступі. 4. технологічна; Новина – це те, що відбувається зараз і що можна показати в прямому ефірі. Журналіст перебуває в самому центрі подій - настільки, що може відчути себе частиною історії, яку розповідає. Ця модель потребує окремого розгляду, адже вона, напевно, найновіша. Розвиток технологій призводить до розвитку новин і навпаки. Ще один важливий критерій – видовищність.

Для

цього

випадку

доречно

навести

приказку

американських журналістів: „If it bleeds, it leads”, тобто чим більше крові, тим вірогідніше, що подія стане новиною. Прямий ефір таким новинам гарантують інноваційні технології. Вони забезпечують і певну незалежність журналіста. Адже новітня мобільна техніка, Інтернет, супутникові трансляції дозволяють йому проникнути практично до будьяких заборонених та важкодоступних зон і передати звідти картинку. Яскраве відео та прямий ефір роблять цікавими ті регіони, якими інакше мало хто б зацікавився. До того ж, якщо вже десь розташували якусь кількість інноваційної техніки для трансляції новин, то ці всі зручності стараються використовувати, хоча б для того, щоб вони не простоювали. Тому навіть пряма трансляція звідкись може не дати правдивого враження про те, що відбувається на місці розташування камери. Адже якщо журналіст розказує щось у прямому ефірі з місця події, глядачі схильні йому вірити: ніби, те, що каже репортер – обов’язково новина. А насправді навколо нього може не бути нічого вартого уваги, а за „новини” видаватися все, що відбувається під час роботи відеотехніки.

20


Слід додати, що новітні технології дають можливість висвітлювати не тільки місця бойових дій. Особливої популярності набули новини кримінальної хроніки. Їхній рейтинг перевищує рейтинг новин іншої тематики, включно із політичними. Кричущий факт - американські дослідники підрахували: в 90-х роках минулого століття рівень вбивств у Сполучених Штатах зріс на 20 відсотків. А кількість новин, в яких висвітлювались ці злочини, зріс на 700% тільки за період 1993-1996 рр1. Загальна тенденція - медіа більш ніж вдвічі збільшили кількість новин, пов’язаних із криміналом, розвагами та катастрофами, порівняно із міжнародними новинами, повідомленнями про політику та навколишнє середовище. Щоб краще зрозуміти зв’язки між чотирма моделями відбору новин, слід виділити та розглянути їхні ключові елементи. Кожна

з

моделей

має

принаймні

шість

визначальних

характеристик: 1. підстави, на яких ухвалюється рішення про важливість інформації (базисний елемент будь-якої моделі); 2. організація збору інформації; 3. роль журналіста в моделі відбору новин; 4. бачення (концепція) аудиторії в моделі; 5. взаємини з владою; 6. загальні стандарти відбору.

1

Steven Livingston and W. Lance Bennett. Gatekeeping, Indexing and Live-Event News: Is Technology Altering the Construction of News? // Political Communication. – 2003. - №20. – PP. 363-380 // http://ics.leeds.ac.uk/papers/pmt/exhibits/2012/livingstone&bennet.pdf

21


Моделі відбору новин Основні характеристики

Рішення

Журналістська

Організаційна

Економічна

Технологічна

Особисте

Бюрократичне

Бізнесове

Негайність

(внутрішні

(професійні

(прибутки;

(технологічна

уявлення про

цінності

демографічна

здатність

новини; часто –

журналістики та картина для

негайно

просто інтуїція)

редакційні

передати в

реклами)

стандарти) Організація

Розслідування

ефір)

1) Тематичний

Маркетинг: що

Системна

збору

розподіл

швидше

прозорість

інформації

інформації

приверне увагу

(beats)

(інфотейнмент)

2) офіційні заяви, юрбова журналістика – pack journalism1 Роль журналіста Вартовий пес (watchdog)

Записувач,

Робить з усього

Передавач (в

посередник,

зміст – шукає

смислі –

перекладач.

його навіть там,

показати

Просто донести

де немає

захоплюючу картинку)

інформацію „згори” „донизу” Бачення

Глядачі, свідомі

Соціальні

Ті, яким треба

Ті, яким аби

аудиторії

громадського

монітори

хліба й видовищ підглянути

інтересу

(наскільки

(споживачі)

(„обтяжені

безпечний мій

розумом”)

світ?)

(вуайеристи)

1

Термін вперше використав Тімоті Круз (Timothy Crouse) у книжці "The Boys on the Bus" – висвітлення президентської кампанії 1972 року в США. Мається на увазі, що журналісти, радше ніж шукати власні теми, скоріше покладаються на колег – новиною обирать те, що з’являється в інших журналістів або в інформагенствах.

22


Взаємини з

Персоналізовані Симбіотичні

Товаризовані

Реальний час.

урядом

(мережа

(рутинний

(маніпулятивні

Події, які

особистих

обмін

угоди)

потребують

інформаторів)

інформацією)

від влади негайного реагування

Стандарт

Незалежність

Об’єктивність-

Задовільність

відбору

(новини

чесність

(якщо

визначає сам

(новини

інформація

журналіст)

визначають

задовольняє

офіційні особи і

комерційний

громадська

інтерес, то

думка)

чи вийде з неї

Очевидці

цікавий сюжет?)

Але моделі виглядають дуже струнко тільки в теорії. Насправді, в більшості випадків редактори та журналісти керуються інтеграційною моделлю відбору новин. Вона включає деякі елементи всіх вищезгаданих або кількох з них. Адже вихід новини в ефір може спричинити сукупність факторів, а не одна якась причина. На перший план часто виходять технологічні та організаційні чинники. Технологічна модель може поєднуватися з економічною: яскрава картинка приваблює увагу глядачів до телеекрану, а отже – і до рекламодавців. Головне – правильно розмістити рекламу. Можуть бути й інші підходи – такі відомі американські газети, як The New York Times, The Wall Street Journal та The Washington Post часто тяжіють до суміші журналістської та організаційної моделі відбору новин, хоча комерційна вигода дуже важлива навіть для таких великих видань. А кореспонденти такого

23


титану телебачення, як CNN, користуються, здебільшого, комбінацією організаційної, технологічної та журналістської моделей відбору1. Звичайно, не можна сказати, наче все, що відображають медіа у прямому ефірі – це псевдо-події - драматизовані та штучно створені новини. Адже ЗМІ часто відіграють вирішальну роль у формуванні громадської думки та навіть у зміні політики щодо якогось явища чи події. Тим більше часто це трапляється в подіях міжнародного значення – так званий CNN-ефект (крива CNN, фактор CNN). Той факт, що якась подія висвітлюється у медіа (часто

несподівано)

призводить

до

кардинальної

зміни

пріоритетів

можновладців і, відповідно, до зміни політики. Медіа виступають в якості: 1. встановлювача порядку денного; 2. як перешкода на шлху політиків до якихось їхніх цілей; 3. акселератор прийняття політичних рішень2. Тому завжди є ризик, що навіть „найштучніша” і „найпостановочніша” псевдо-новина може перетворитися на фарс (політик, наприклад, може смішно обмовитися або з ним може статися якийсь курйоз; або під час якоїсь постановочної події хтось може дістати поранення з необережності). Тоді спливе вся „підноготна”, і політикам доведеться пояснювати. Втім, з точки зору „замовників” новин, краще контролювати порядок денний журналістів. Нагальний приклад – висвітлення війскових конфліктів в Іраку та Афганістані. Американське командування вигадало власну „інновацію” – журналістів,

які

хотіли

висвітлювати

конфлікти,

прикриплювали

безпосередньо до військових загонів, що діють на місці бойових дій. Вперше цю технологію використали у 2003-тьому році, коли почалася військова операція США в Іраку. Це була відповідь на незадоволення преси недостатнім доступом до інформації під час війни в Перській затоці (1991) та під час мілітарної операції в Афганістані (2001). Прикріплені до військових 1

Steven Livingston and W. Lance Bennett. Gatekeeping, Indexing and Live-Event News: Is Technology Altering the Construction of News? // Political Communication. – 2003. - №20. – PP. 363-380 // http://ics.leeds.ac.uk/papers/pmt/exhibits/2012/livingstone&bennet.pdf 2 Steven Livingston. Clarifying the CNN Effect: An Examination of Media Effects According to Type of Military Intervention, June, 1997 // http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/papers/research_papers/R18.pdf

24


загонів журналісти підписують з армією контракти, де чітко визначалося, про що кореспондентам можна писати, а про що – ні. Завдяки цьому винаходу навіть „озброєні” найтехнологічнішими засобами журналісти виявляються, як не крути, заручниками ситуації. Тому рівень об’єктивності значно знижується. Під час відбору новин дуже важливими є умови роботи журналіста – рівень особистої незалежності, організаційні стандарти та рутина, наявність якихось комерційних настанов (наприклад, зарплатня журналіста може залежати від кількості зроблених ним новин; або редакція може змушувати журналіста виконувати вимоги щодо „обов’язкових”, тобто замовних матеріалів), наявність у журналіста новітньої техніки. Тому залежно від своїх умов роботи журналіст може керуватися таким інтеграційним підходом до відбору новин, в якому кожен раз домінуватиме та чи інша сукупність елементів з різних моделей. Втім, слід зазначити: той факт, що медіа стали глобальними означає, що глобальною стала і аудиторія. Отже, теоретично попит має бути на новини будь-якої тематики та з будь-яких регіонів світу. І, якщо раніше медіа-дослідники говорили, в основному, про вплив на новини влади (уряду), то зараз науковці дедалі більше зусереджуються на інших проблемах. Зокрема: - з’являється все більше „розважальних” новин; - комерційної залежності ЗМІ; - утворення великих медійних корпорацій (монополія на ринку ЗМІ); - вплив медіа на аудиторію. §5. Загальні світові тенденції подачі новин. Інструменти їхнього впливу на аудиторію Новини прийнто поділяти на „серйозні” (hard news) і „легкі” (soft news). Перші, в основному, стосуються подій, про які необхідно повідомляти 25


негайно (політичні, військові, кримінальні, економічні, повідомлення про катастрофи тощо). Вони не допускають суб’єктивних оцінок журналіста та передбачають дотримання канонів строгих повідомлень, які за текстом та тоном повинні нести об’єктивно відповідальний характер1. „Серйозні” новини мають давати чіткі відповіді на класичні журналістські запистання 5W+H: що сталося? коли? де? які дійові особи? яким чином? чому? Відрізняються систематичністю подачі – тема, як правило, „ведеться” і подається у розвитку. „Легкі” новини, як правило, „вічнозелені”, тобто не прив’язані до дати та цікаві чисто по-людськи (можуть стосуватися культури, розваг, способу життя різних людей, „сенсацій” тощо). Мають на меті привернути увагу аудиторії та розважити її. Якогось чіткого визначення для „легких” новин немає. Про них зазвичай говорять: „легкі” новини – це всі інші,

які

не

належать

„інфотейнментом3”

до

„серйозних”2.

(infotainment=information

Часто +

їх

називають

entertainment

„інфорозваги”) – коли новини перетворюються на аналог зичайнісінького таблоїду. „Інфотейнмент”, „бізнестейнмент”, „політтейнмент” – загальна тенденція у теленовинах. Це пов’язано з прагненням медіа привернути увагу більшої кількості аудиторії і залучити більше рекламодавців – щоб збільшити прибутки. Як ще півстоліття тому зазначив американський математик та філософ Норберт Вінер, у суспільстві, яке живе за ринкових умов, ЗМІ окрім свого прямого призначенн слугують і іншим, „вторинним” цілям: „газета – засіб реклами і наживи для її власника, так само як кіно і радіо”, причому „ці вторинні сторони медіа все більше витісняють їхнє основне призначення”4. Хоча часом буває досить складно визначити, куди віднести те чи інше повідомлення, все ж за останнє десятиліття інтерес людей до „серйозних” новин впав – у телевізійних програмах частка „легких новин” значно зросла. 1

Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества. — М.: Изд во Моск. ун-та, 1995. — С. 145. 2 Richard Davis. The Press and American Politics. Upper Seddle River, N.J.: Prentice-Hall, 1996. – P. 124. 3 Thomas E. Patterson “Doing Well and Doing Good: How Soft News and Critical Journalism Are Shrinking the News Audience and Weakening Democracy – And What News Outlets Can Do About It, 2000 http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/reports/softnews.pdf 4 Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. – М., 1983. - С. 243, 244.

26


Медіа-критики говорять про те, що таким чином аудиторія отримує те, що їй цікаво, а не те, що їй варто було б знати. Деякі дослідники переконані, що такий стан речей призводить до де-демократизації суспільств – люди дедалі менше знають про те, що відбувається у публічні

й

політиці

та

в

державному управлінні1. А дехто вважає, що „ми ризикуємо „дорозважатися” до смерті”2. Захисники „легких новин” стверджують: немає жодного сенсу у новинах, можливо й корисних, але яких ніхто не дивиться та не читає. А „легкі” новини можуть привернути до випуску увагу тих, хто за інших обставин навряд чи дивився б його. Це необхідно, адже рейтинги і, відповідно, рекламодавців якось треба здобувати. До того ж, деякі з „легких” новин підказують людям, як чинити в тій чи іншій життєвій ситуації, тому приносять безпосередню практичну користь (“news you can use”). Ще одна тенденція – зростання журналістського скепсису та цинізму відносно політиків та інших публічних осіб (так звана „атакувальна журалістика3” – attack journalism). Можливо, де в чому це й добре, але надміру негативне висвітлення подій та державної політики призводить до падіння інтересу людей до новин та формує атмосферу „ворожого світу навколо” (“the world outside” – влучний вислів Волтера Ліппмана, відомого американського журналіста, медіа-критика та письменника). Джордж Гербнер виявив прямий зв’язок між ЗМІ та насиллям. Він стверджує, що люди, які дивляться телевізор по кілька годин на добу, набувають впевненості, що світ сповнений загроз та насилля. Таке сприйняття може призвести до соціальної параної, під впливом якої опиняться і цілком здорові люди. Тим більше, що телебаченн в боротьбі за рейтинги постійно шукає та знаходить сюжети в так званої реальній життєвій драмі. Ця драма відбуваєтьс щодня, і телебачення, постійно тиражуючи її, культивує у глядача певне 1

Thomas E. Patterson. Doing Well and Doing Good: How Soft News and Critical Journalism Are Shrinking the News Audience and Weakening Democracy – And What News Outlets Can Do About It – 2000. // http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/reports/softnews.pdf 2 Neil Postman. Amusing Ourselves to Death. New York: Pinguin Books, 1985. – Р. 107. 3 Larry J. Sabato. Feeding Frenzy. New York: Free Press, 1991. – Р.1.

27


уявлення про життя. Вплив телебачення надзвичайно потужний, воно постійно переконує людей, що все інше – за межами екрану – дикі джунглі. Грунтучись на двох постулатах – насилля є остовом телебачення і люди відрізняються за принципом вибору програм для перегляду, - Гербнер виявив різні види незапланованих впливів на глядача: − страх бути залученим до насильницьких дій; − відчуття страху на безлюдній нічній вулиці; − стійка недовіра до людей; − надія на поліцію. В результаті основним станом для людини став страх. Такі впливи Гербнер назвав культивуванням. Сучасні засоби масової інформації працюють за умов підкорення численним, часто суперечливим вимогам, які виходять від суспільства в цілому, від їхньої безпосередньої аудиторії, а також від їхніх економічних партнерів та спонсорів. Свого часу американський журналіст та професор Джордж Гербнер переконливо довів, що робота ЗМІ здійснюється під тиском різномантіних „факторів впливу” – клієнтура (наприклад, рекламодавці), конкуренти, і, звичайно, органи державної влади1. Сюди можна віднести також безпосередніх власників ЗМІ, інвесторів та постачальників інформації – агентства новин, авторів та адвокатів, які захищають авторські права, групи тиску, PR-служби. Держава, політичні партії та інші впливові соціальнополітичні інститути мають в даному відношенні „подвійну потужність” – вони можуть досягати своїх цілей, використовуючи як власні права та можливості, так і незалежні від них ЗМІ. Загальну ситуацію роботи ЗМІ та передусім – їхніх інформаційних служб можна охарактеризувати як обстановку

постійного

пресингу,

який

поглиблюється

необхідністю

публікації матеріалів в жорстко встановлені строки, які неможливо перенести (“deadline”). Тому однією з головних проблем стає вивчення відносин між 1

Gerbner G. Institutional pressures on mass communicators // The Sociology of Mass Media Communicators: Sociological Review Monograph. – 1969. - Vol.13. / Ed.: P. Halmos, University of Keels. - PP. 205-248.

28


ЗМІ та джерелами інформації, а особливо – ступінь незалежності медіа за умов тиску, суперечливих вимог та обмежень з боку зазначених „факторів впливу”,

які

в

цілому

ставлять

під

сумнів

питання

незалежності

інформаційних каналів та, можливо, довіру до них. Вплив засобів масової комунікації (ЗМК) на аудиторію базується на трьох принципах: 1. формування порядку денного (agenda setting) - контроль над колом питань, що знаходяться в центрі громадської уваги, шляхом виставлення певних тем на публічне обговорення). Як точно висловився Б. Коен, ЗМІ не завжди можуть досягти бажаного результату, підказуючи нам, що думати, але беззаперечно досягають успіху, підказуючи, про що слід думати. Маккомбз та Шоу (McCombs and Shaw (1976) провели зв’язок між відбором новин та формуванням порядку денного (agenda-setting). 2. праймінг (priming) - концентрація уваги людей на „першочерговому”. Концепція „праймінгу” передбачає влив медіа на форми та способи оцінки вибору аудиторії (часто – політичного). 3. фреймінг (framing) – використання стандартних форматів1. Поняття „фреймінгу” вперше

використане

Г.Тачменом

у

1978

році й

асоціюється з поняттям „запрограмованого тлумачення” і запозичене з американської

етнометодологічної

традиції.

Автори

символів

організовують дискурс за допомогою медійних фреймів (стійких рамок, образів інтерпретації, репрезентації, відбору, розстановки акцентів) та виключення з розгляду певних подразнюючих моментів. Фрейми бувають епізодичні та тематичні2. Епізодичні фрейми, як правило, мають вигляд повідомлення, орієнтованого на події та торкається 1

Крос К., Гакет Р. Політична комунікація та висвітлення новин у демократичних суспільствах: Перспективи конкуренції. – К.2000. - С. 90. 2 Shanto Iyengar. Television News and Citizens' Explanations of National Issues. // American Political Science Review. – Sept, 1987. – Vol. 81, No. 3. – P.140. цит. по Scott London. How media frame political issues, 1993 // http://www.scottlondon.com/reports/frames.html

29


сусільно важливих питань на основі конкретних прикладів. Тематичні фрейми, навпаки, висвітлюють суспільні питання в загальному абстрактону контексті.

Сутність

епізодичного

фреймінгу

полягає,

зокрема,

в

приписуванні соціальної відповідальності окремим особистостям, а не соціальним громадам, а тематичного – в перенесенні відповідальності з жертв або окремих злочинців на загальні соціальні сили. Таким чином, кінцевий політичний ефект фреймінгу виявляється, як правило, проелітним. Причини медійного домінування: - приватна концентрація символічної влади, що гальмує демократизацію; - природа медійних ринків, які базуються не на принципах вільного ринку, а на вливових урядових політиках та субсидіях. Як зазначають дослідники, скоріше, не медійні магнати, а уряди обмежують незалежність медіа. Оцінка міжнародних новин аудиторією залежить від фреймінгу. А отже, від нього залежить і те, як у суспільстві сприймають ту чи іншу культуру або країну. Звідси випливає, що новини конструюють соціальну реальність. Підсумовуючи, слід сказати, що на відбір міжнародних новин, який здійснюється

випусковим

редактором,

впливає

низка

чинників,

як

внутрішнього (його особисті уявлення), так і зовнішнього характеру. Серед них: - особисті переконання випускового щодо того, чим саме цікавиться його аудиторія та її культурних та світоглядних запитів; - близькість новини до соціокультурних уявлень редактора; - інтереси батьківщини випускового в регіоні, звідки приходять новини; - культурно-політичні зв’язки між країнами; - наявність власного корпункту – такі новини завжди цікавіші;

.

30


- сенсаційність (дозволяє привернути більше глядачів) або навпаки – давно очікувана та передбачувана закономірність (мовляв, „ми ж казали”); - значні військові конфлікти та стихії, але тільки в разі видовищності; - принципи верстки – чи вписується міжнародна новина до загальної картини випуску; - медіа-рутина (загальновизнані методи та принции роботи). Серед основних тенденцій подачі новин – тяжіння до розважальності (“інфотейнменту”) й зростання журналістського скепсису та цинізму відносно політиків та інших публічних осіб (так звана „атакувальна журалістика”). Вплив новин на глядачів здійснюється такими інструментами, як формування порядку денного (контроль над колом питань, що знаходяться в центрі громадської уваги, шляхом виставлення певних тем на публічне обговорення), праймінг (концентрація уваги людей на „першочерговому”) та фреймінг (використання стандартних форматів).

Розділ

2.

Дослідження

міжнародних

новини

на

загальнонаціональних телеканалах крізь призму редакторської політики та очікувань аудиторії 31


§1. Метод дослідження та обгрунтування його вибору Дослідження, описане в даній роботі, полягало в тому, щоб дізнатися справжні очікування та інтереси аудиторії теленовин щодо міжнародних повідомлень, і порівняти ці думки з критеріями відбору таких повідомлень, що застосовуються випусковими редакторами новинних програм, а також з принципами формування випуску в цілому. Для того, щоб провести таке дослідження, я обрала метод глибинних інтерв’ю. На мою думку, метод дозволяє найглибше зрозуміти справжні думки, мотиви та бажання людини. Глибинне інтерв’ю – це один з можливих методів якісних досліджень аудиторії (qualitative research). Вони спрямовані на отримання глибинної мотивації респондента стосовно тих чи інших питань, розгорнутої інформації про предмет дослідження. Якісні методи передбачають збір інформації у вільній формі; вони фокусуються не на статистичних змінах, а спираються на розуміння, пояснення та інтерпретацію емпіричних даних; є джерелом формування гіпотез та продуктивних ідей. Завдання методів якісних дослджень – отримати „розвіддані”, а не кількісний розподіл думок. В якісних методах для того, що пояснити, інтерпретувати поняття, використовуються не цифри, а слова. Отримані якісними методами дані не підлягають кількісному аналізу. Простіше кажучи, вони відовідають не на питання „скільки”, а на питання „що”, „як” і „чому”. Цей тип дослджень допомагають у ситуації, коли необхідно отримати інформацію з погано дослідженого питання, коли не зовсім зрозуміло, що саме треба питати у респондента. В якісних дослдіженнях широко використовуються проективні та стимулюючі техніки, які допомагать розкрити мотиви, установки, ставлення, уподобання, цінності, ступінь задоволеності респондентів відносно медіапродукту (у випадку даного дослідження). Проективні техніки сприяють подоланню труднощів комунікації, а також дозволяють виявити приховані 32


мотиви, неявні установки і таке інше. Але більшість методів якісного дослідження

грунтуються

на

застосуванні

підходів,

розроблених

психологами, тому застосування цих методів досить обмежене. Варто також відзначити, що кількісні та якісні методи – це не конкуренти, а, скоріше, два інтрументи, які взаємодоповнюють одне одного. Якісні методи дозволяють зрозуміти суть проблеми, сформулювати задачі та понятійний апарат для наступного кількісного дослідження. Глибинне інтерв’ю – це неформальна особиста бесіда, яку проводять за попередньо наміченим планом. Вона грунтуєтсья на використанні методик, які стимулюють респондентів до тривалих та детальних міркувань з питань, які цікавлять дослідника. Глибинне інтерв’ю передбачає отримання від респондентів розгорнутих відповідей на питання, а не заповнення формальної анкети. Завдання дослідника – зрозуміти справжнє ставлення респондента до питання, яке обговорюється, добратися до найдрібніших деталей, з’ясувати всі аспекти поведінки та реакцій респондентів, які можуть становити інтерес для дослідження. Глибинне

інтерв’ю

проводиться

під

час

особистої

зустрічі

в

спеціальному приміщенні за відсутності інших осіб. Частіше за все глибинне інтерв’ювання

передбачає

опитування

однієї

людини,

але

існують

модифікації цього методу, коли в розмові беруть участь 2-3 респонденти. Можливі також інтерв’ю по телефону, однак така бесіда дає гірші результати, оскільки таким чином важко зав’язати відверту розмову та неможливо зафіксувати деякі несвідомі фізіологічні реакції (наприклад, міміку), що може бути важливим для результатів. Тривалість – від 30 хвилин до 3-4 годин залежно від завдань дослідження та особливостей самого респонента. Можливий як відео, так і аудіозаис інтерв’ю. Запис оброблюють, внаслідок чого дослідник отримує тескт всього інтерв’ю – так званий транскрипт. На його основі пишуть аналітичний звіт. Відеозапис використовують також і для того, щоб врахувати невербальні реакції респондентів. 33


Хоча інтерв’юер дотримується якогось загального плану розмови, порядок питань та їхні формулювання можуть суттєво змінюватися, залежно від тогго, що каже респондент. Під час використання методу на висловлювання респондента не впливають оточуючі (як це відбувається, наприклад, у фокус-групах). Слід ставити відкриті питання (такі, щоб респондент не міг відповісти просто „так” або „ні”). Слід провляти комунікабельність, однак пам’ятати, що дослідник в даному випадку – слухач. Респондент, як правило, отримує подарунок в якості винагороди за участь у тривалій бесіді. Серед особистих інтерв’ю даний метод є найбільш затратним. Об’єм вибірки залежить від задач дослідження та від його бюджету. Метод застосовується для розв’язання тих самих завдань, що й метод фокус-груп: − портрет та поведінка респондента; − вивчення ставлення респондента до предмету дослідження; − пошук незайнятих ніш та розробка нового медіа-продукту; − оцінка відповідності існуючого продукту вимогам ринку; − тестування рекламних матеріалів. Однак є кілька специфічних обставин, коли метод глибинного інтерв’ю більш адекватний за фокус-групу: − коли тема складна для обговорення та вимагає специфічних знань (інтерв’ю з експертами, професіоналами); − коли необхідно провести інтерв’ю з конкурентами (вони не будуть говорити про предмет дослідження в ході групових дискусій); − необхідне глибоке розуміння складних соціальних ролей або треба звернутися до біографії респондента, аналізу окремого випадку, щоб виявити можливі фактори, що вплинули на формування його уявлень;

34


− коли тема зачіпає глибоко особисті, інтимні переживання респондентів, які неможливо обговорювати в широкому колі (наприклад, опитування людей з якимись захворюваннями); − всередині соціуму можуть існувати негласні заборони на обговорення якихось проблем; − тема гостра - така, що провокує високий рівень групового тиску: якщо респондент перебуває під сильним тиском соціальних норм, він легко може зміюнити свою точку зору відповідно до думки більшості або взагалі

ухилятися

від

висловлюваня

своєї

справжньої

думки

(наприклад, соціальні проблеми на зразок наркоманії або проституції, сплати податків, служби в армії тощо); − коли респондентів небагато і вони географічно віддалені одне від одного (наприклад, у випадку опитування держчиновників в різних регіонах); − коли респонденти – високі чиновники, дуже багаті або дуже зайняті люди. Як правило, їх важко зібрати разом. Тема бесіди зазвичай дуже раціональна та пов’язана з професійною дільністю респондента чи його фірми. У випадку даного дослідження, на мою думку, глибинні інтерв’ю підійшли найкраще. Що стосується випускових редакторів, то тут вибір методу пояснюється тим, що предмет дослідження – досить специфічний та складний для обговорення, до того ж, вимагає експертних знань, спеціальної підготовки та досвіду. Щодо аудиторії, то, на мою думку, метод глибинного інтерв’ю дав змогу якомога точніше з’ясувати справжні інтереси глядачів щодо міжнародних новин. На людей не впливала групова динаміка, вони вільно висловлювали свої думки. Кожного можна було спитати про останню міжнародну новину, яку він бачив і яка йому найбільше запам’яталась. Це питання багато в чому виявило справжні інтереси конкретної людини, адже те, що не запам’ятовується – навряд чи цікаве. Групові дослідження могли 35


нівелювати це питання, адже люди чують те, що згадують та говорять інші й можуть повторювати сказане. А така відповідь абсолютно не означає, що респондент запам’ятав названу новину – він просто згадав її за підказкою інших. В такому випадку досить складно визначити, що у міжнародній тематиці справді цікавить глядача. До того ж, легше прослідкувати невербальні реакції кожного окремого респондента. Переваги методу „глибинне інтерв’ю”: − отримання лонгітюдної інформації на кожного респондента (процес та етапи прийняття якогось рішення); − повна представленість і „більшості” і „меншості” думок через відсутність впливу домунантних особистостей та проблем, пов’язаних з груповими процесами; − можливість обговорення інтимних або суто особистих тем; − подолання певних складнощів рекрутингу; − подоланн тенденції висловлювати широко розповсюджені, соціально прийнтні точки зору; − можливість

більш

дрібної

сегментації

сукупності

респондентів

порівняно з груповими дискусіями. Типи питань: − такі, що стосуться поведінки (що людина робила або робить); − такі, що стосуються думки, цінностей (що людина думає з приводу теми дослідження); − щодо відчуттів (що людина відчуває, а не що думає про предмет розмови); − щоб здобути знання (виявити кісь факти щодо пердмету дослідження); − „сенсорні” (що людина бачила, чула, торкалася, пробувала на запах або смак); − демографічні (стаднартні питання щодо віку, статі, освіти тощо). 36


План дослідження, проведеного в даній роботі, виглядав так: 1. провести глибинні інтерв’ю з глядачами новин на предмет їхньої зацікавленості та інтересів у міжнародній тематиці; 2. провести глибинні інтерв’ю з кількома випусковими редакторами новин на різних телеканалах щодо критеріїв відбору міжнародних новин, якими ці люди керуються, і принципів побудови випуску; 3. обробити отримані результати; 4. порівняти очікування аудиторії та методи роботи випускових редакторів та зробити висновки щодо їхньої відповідності одне одному; 5. якщо потрібно – виробити рекомендації щодо наближення міжнародних новин до очікувань глядачів. §2. Дослідження редакторської політики та критеріїв відбору міжнародних новин Щоб дізнатися, якими критеріями керуються редактори теленовин під час відбору повідомлень для ефіру, я опитала представників кількох телеканалів – УТ-1, СТБ та НТН. Усі вони за популярністю входять до першої десятки каналів. Також досить повним видається розоділ аудиторії – відовідно пенсіонери обох статей, жінки молодого та середнього віку, чоловіки молодого та середнього віку.

Частки телеканалів у телеперегляді Аудиторія 4+ (shr%, міста 50 тисяч+)

37


(14-19 тиждень 2008 року)1 25,00% 20,00% 15,00% 10,00% 5,00%

1" "М

" "У Т1" "5 ка на л"

ТН "Н

Т"

"Т Е

ТБ "У кр аї на "

С

TV

"К ан ал

IC

"І н те р" "1 "Н +1 ов " ий ка на л"

0,00%

Дані: GFK-Ukraine, Комунікаційний альянс. Надані компанією „Сфера-ТВ”. Телеканал „УТ-1”. Канал перебуває у державній власності, однак він – загальнонаціональний, доступ до нього мають люди у всіх куточках України. Хоч, звичайно, про якість новин можна сперечатися – про їхню невелику популярність свідчать наведені вище статистичні дані. Серед причин такого стану справ оглядачі відзначають2: − незадовільну якість ефірного наповнення, перевантаження сумнівними соціально-політичними проектами, які вже давно морально застарілі та не користуються популярністю серед глядачів; − невисока довіра до новин на УТ-1; − розмитий образ каналу; − канал зорієнтований на виконання замовлень вищого політичного керівництва країни та приватних осіб, а не на інтереси аудиторії (яка, в

1

Телеперегляд. 19-тий тиждень 2008 року // „Телекритика” (інтернет-видання про ЗМІ в Україні) від 16.05.2008 // http://www.telekritika.ua/ratings/2008-05-16/38434 2 Телеперегляд. 19-тий тиждень 2008 року // Телекритика. 16.05.2008 http://www.telekritika.ua/ratings/2008-05-16/38434

//

38


принципі, теж чітко не визначена, але ядро становлять люди пенсійного віку). Технічне покриття УТ-1 – потенційно найбільше з усіх каналів. Однак на практиці воно менше, ніж, наприклад, у „Інтера” та „1+1”. Адже керівництво каналу недбало ставиться до розвитку та підтримки технічної мережі. До того ж, серед шести загальнонаціональних каналів, показник частки аудиторії УТ-1 найнижчий. Охоплення аудиторії українськими телеканалами1: Univ erse Cov

Cov

Cov%

Cov% Cov% Cov%

„Інтер”

99,03 99,92 99,74 97,75

98,81 96,92 99,10

"1+1”

98,11 99,22 98,02 98,49

95,51 99,57 99,09

„Новий канал”

95,54 98,51 95,85 93,65

94,11 93,12 97,94

„ICTV”

95,29 94,29 93,63 95,25

97,82 95,84 98,69

95,17 94,43 94,60 94,54

95,22 96,64 97,36

„СТБ”

93,27 96,66 91,56 93,98

92,63 91,71 97,94

„Канал „Україна”

90,74 90,89 91,12 92,33

85,71 91,55 92,30

„TET”

89,32 91,60 87,14 91,17

85,64 94,50 93,86

„ТРК Эра”

88,73 90,18 87,53 87,17

89,20 89,42 92,90

„5 канал”

86,05 87,35 80,94 85,13

92,03 90,09 95,06

„НТН”

86,00 85,45 84,20 82,36

84,33 89,20 96,63

%

„Перший національний”

1

Центр Схід Південь Захід Північ Київ

Cov%

%

Охоплення аудиторії українськими телеканалами // Телекритика. http://www.telekritika.ua/media-rinok/dovidkova-informacia/telekanali/2007-09-24/34014

-

24.09.2007

//

39


„M1”

80,60 85,83 78,69 86,33

77,92 59,42 93,94

Дані: GFK-Ukraine, Комунікаційний альянс. Схід – Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області.

Захід

– Львівська, Рівненька,

Тернопільська, Хмельницька,

Чернівецька області. Київ – Київ. Північ – Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська області. Центр – Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області. Південь – Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області. Телеканал СТБ. Телеканал створили 11 років тому. Нині він перебуває на п’ятій позиції у рейтингу популярності. Слоган – „Коли ти вдома”. Установка журналістів – вишукувати щось з життя простих людей, робити власний оригінальний продукт. Тому політика та “hard news” тут відходять на другий план, багато документальних фільмів, передач власного виробництва. Цільова аудиторія – жінки молодого та середнього віку. Телеканал НТН. Телеканал загальноформатного мовлення. За чотири роки свого існування зміг з нуля посісти 7 місце в рейтингу популярності. Аудиторія – чоловіки та жінки у віці 18-49 років, ядро аудиторії – чоловіки 25+. Однак, оскільки з початку цього року телеканал нещодавно перейшов у власність медіа-холдингу „Інтер”, можливі зміни у політиці каналу. Критерії відбору редактори назвали досить різні. Усі на словах намагалися задекларувати лояльне ставлення до міжнародних новин, тоді як на практиці більшість ставиться до них досить зверхньо та поблажливо. Усі редактори вказали на те, що з міжнародної тематики радше за все оберуть те, що безпосередньо торкається України. Усе інше (якщо тільки це не сенсація або не скандал) вважається нецікавим і „далеким”. Таким чином, новини з далеких регіонів світу залишаються в тіні:

40


- Африка не висвітлюється взагалі – практично єдине, що глядачі сказали про цей континент - це те, що там всі хворі на СНІД. Тоді як кілька країн (Лівія, Алжир, Нігерія, Габон та Ангола) входять до ОПЕК – організації країн-експортерів нафти, ціна на яку постійно зростає й „б’є” по гаманцю „пересічного” українця. - Південна Америка теж переважно лишається поза увагою. Зацікавити редакторів можуть хіба що промови президента Венесуели Уго Чавеса або події на Кубі (що там сьогодні нарешті дозволив Рауль Кастро – мобільний телефон чи мікрохвильовку). І то, це завжди подається з великою частиною іронії; -

в Азії редакторів цікавить практично тільки Китай (і то, в основному, стихійні лиха та Олімпіада) та Казахстан (рідко, але можливо – апеляція до більш дорослої аудиторії та глядачів похилого віку й їхнів спогадів про СРСР). Індія – світовий лідер за темпами приросту населення – залишається практично поза увагою. Хіба що якісь розважальні історії, які надсилає Reuters. Інколи заходить мова про Пакистан, але ці новини, як правило, пов’язані тільки з вибухами, які там трапляються доволі регулярно;

- Близький Схід – практично нічого, окрім вибухів не висвітлюється. Да і ті вже набридли - редактори вважають, що „якщо надто часто таке показувати – люди звикають” і „якщо вже показувати, то з ТАКОЮ картинкою... Якщо в тебе в кадрі пусті вулиці – краще вже не давати” (редактор з НТН) Двоє (УТ-1, НТН) сказали: „новини – це політика. Тому і серед міжнародних повідомлень я теж обираю політичні. Ті, які можуть безпосередньо торкнутися України”. І навіть без наявності адекватного відео, політичні новини, наприклад, з Росії, скоріше за все потраплять до ефіру. Тільки один з усіх (випусковий НТН) заявив, що для нього пріоритетом є картинка, тобто яскраве відео, оскільки більшість людей на 80% сприймають 41


інформацію візуально. Редактор міжнародних новин на СТБ зазначила, що для неї пріоритетом є долі українців у інших країнах світу – якщо хтось з наших співвітчизників десь потрапив у халепу, це в будь-якому разі потрібно ставити першою новиною. Адже таким чином інколи вдається допомогти потерпілим. Вона наводить приклади останніх подій – затонуле українське судно в Гонкогу та автобус із туристами, який згорів у Єгипті. СТБ, за її словами, цікава не політика, а, скоріше, журналістські розслідування, шпигунські скандали, якісь моменти з життя знаменитостей і – історії чисто людського інтересу, на „бантик” (про диваків, звірів тощо). Усі

редактори

більшою

чи

меншою

мірою

погодилися,

що

найцікавішими для них регіонами є Росія та Білорусь. Редактор з СТБ зазначила, що для неї так само пріоритетними є новини з Євросоюзу та наших сусідів по західному кордону. Усі випускові задекларували лояльне ставлення до новин із „слов’янських” країн. Тим не менше, якщо новини, наприклад, з Польщі, Чехії та Угорщини інколи, але з’являються, глядачам практично нічого невідомо про такі країни як Словенія, Словаччина та Хорватія. Аудиторія може дуже мало сказати навіть про одного з найближчих наших сусідів -Молдову, а про Придністров’я не знають взагалі нічого (хоча там економічних та політичних інтересів в України – хоч відбавляй). Усі редактори погодилися, що верстка програми дуже впливає на відбір міжнародних новин (це підтверджує слова американських дослідників Галтунга та Руге – їхню концецію „медіа-образу”, коли кожен окремий випуск являє собою якусь цілісну картину, і те, що з неї випадає, майже напевно не піде в ефір). Редактори вважають, що випуск має по можливості зливатися в єдину „історію”, і тільки в „екстрених випадках” можливе потрапляння того, що не вписується у верстку. І, якщо внутрішніх новин це стосується в меншій мірі (адже журналістів кудись направляють, ставлять перед ними якісь завдання, тому, коли він приїжджає зі зйомки, цей матеріал, як правило, таки ставлять - не сьогодні, так завтра), а от міжнародних новин 42


– дуже часто, адже все одно ці повідомлення не здобуваються самостійно, а приходять з світових інформагенцій. Щодо

„фреймінгу”,

редактори

погоджуються,

що

теми

краще

відслідковувати, але редактор з НТН зазначив, що якщо у випуску постійно повторювати теми, глядач звикне і йому стане нецікаво. Редактор з СТБ відзначила, що взагалі не розуміє тягнення теми „за вуха” і, якщо вже не встигли щось висвітлити, не треба у „свинячий голос” намагатися наздогнати конкурентів. За словами редакторів, позиція керівництва каналу або власників на висвітлення новин не впливає. Такої думки навіть випусковий з УТ-1. За його переконанням, „нині абсолютно немає сенсу забороняти або наказувати щось висвітлювати. Адже якщо ти не покажеш – покажуть конкуренти”. Хоча, редактор зізнався, що за часів „темників” висвітлення міжнародних новин теж регулювалося, але в своєрідний спосіб – вони практично зникли з новинних програм. Випусковий вважає, що телеканали в Україні – не надто прибуткові, адже вони є тільки маленькою частиною бізнес-імперій власників і слугують тільки для того, щоб лобіювати їхні політичні та економічні інтереси. За словами випускового з НТН, керівництво може „пропонувати” власні теми. А от редактор з СТБ стверджує, що вона обирає міжнародні повідомлення „тільки на власний розсуд”. Щодо тяжіння теленовин до інфотейнменту, редактор з СТБ зазначила, що „нічого поганого в тому немає”, адже політика, за великим рахунком, мало кого цікавить по-справжньому. Люди живуть своїм життям, тому на екранах теж хочуть бачити життя. Тому як раз подачу кожної „серйозної” новини треба обгрунтовувати на предмет „як дана подія вплине на конкретну людину – чи подорожають хліб та яйця”. Редактор з НТН переконаний, що „не все можна зробити „інфотейнментом” - похорон в „інфотейнменті” не покажеш” і виступив за розумний баланс. Редактор з УТ-1 заявив, що інфотейнмент може бути, але тільки якісний. А як раз „якісні жовті новини ми робити не можемо – це дуже дорого. Значно дорожче, ніж „серйозні”. 43


Тому, оскільки можливості немає і не передбачається, він пропонує зосередитися на внутрішніх новинах, а щодо міжнародки – давати лише безпосередньо пов’язане з Україною. Усі редактори погоджуються з необхідністю корпунктів – випускові усвідомлюють, що ексклюзивний матеріал конче потрібен. Однак ніхто з них не має уявлення, як „вмотивувати” керівництво виділити на це гроші. Виходить замкнене коло. За висловом редактора з УТ-1, „щоб робити посправжньому цікаві матеріали, треба бути на місці події. А щоб довести, що ти потрібен на місці події, треба писати цікаві матеріали”. Втім, випусковий з УТ-1 висловив переконання, що робити якісні матеріали можна і просто періодично їздячи за кордон у відрядження. Таким чином, підсумовуючи, варто відзначити такі основні критерії відбору

новин,

якими

керуються

випускові

редактори

українських

телеканалів: - особисті

соціо-культурні

уявлення

редакторів.

Ці

переконання

відіграють значно більшу роль, ніж те, чим, на думку випускових, цікавиться аудиторія. Навіть якщо редактор заявляє, що керується зацікавленістю аудиторії, в ході розмови особистісний фактор таки спливає на гору; - безпосередня „прив’язка” до України. Той факт, що практично будьяку міжнародну новину можна „прив’язати” редакторів не надихає – якщо зв’язок не лежить на поверхні, повідомлення, швидше за все, лишиться поза увагою; - культурно-політичні зв’язки між Україною та регіоном, звідки походить новина та географічна близькість (хоча в сучасному світі цей критерій дедалі більше нівелюється – наприклад, до Тунісу, що в Африці, українець може дістатися літаком за дві години);

44


- висвітлення новини у стрічках світових інформагентств – усі телеканали працюють із однаковими скриптами та відеорядом, який надає Reuters, в кращому випадку підписані ще на одне якесь джерело; - наявність яскравої „картинки” – навіть якщо подія малосуттєва, в разі „гарного відео” її оставлять до ефіру і навпаки (сюди ж – стихії, військові конфлікти, сенсації – переважно їх дають, тільки якщо „є відео”); - чи з’явилася схожа новина на інших каналах – коли редактор не знає, важлива новина чи ні, цей фактор дає „мінімальну впевненість” у тому, що новина варта виходу в ефір; - принципи верстки – чи вписується міжнародна новина до загальної картини випуску. §3. Дослідження очікувань аудиторії щодо міжнародних новин Що стосується аудиторії, я вирішила опитати представників основних груп можливої глядацької аудиторії. Це – жінки та чоловіки середнього і старшого віку (переважно із закінченою вищою освітою), молоді жінки та чоловіки (усі із закінчено вищою освітою) та пенсіонери. Усі групи по п’ять людей. Середня тривалість глибинних інтерв’ю – 40 хвилин. Загальновідомий факт, що для молодих людей новини в принципі не надто цікаві. Серед цієї категорії потенційних глядачів спостерігається тенденція повної відмови від телебачення. Новини молоді люди обох статєй переважно дивляться в Інтернеті. Пояснюють це тим, що у мережі можна одразу подивитися кілька джерел і саме ті новини, які тобі цікаві. За словами респондентів, телевізійні новини – це завжди чийсь погляд, чиясь, як правило, заангажована думка (більшість опитаних не надто довіряють теленовинам). Інтернету довіряють значно більше, вважаючи його практично вільним від цензури інформаційним потоком (за словами одного з молодих

45


людей: „навіть якщо десь є цензура, я все одно завжди продивляюсь по кілька джерел – так надійніше”). Однак більшість респондентів визнають, що з віком, певно, більше дивитимуться телебачення (з часом молоді люди планують мати сім’ю, і мало хто може уявити родинний побут без телевізора - схоже, даються взнаки стереотипи, звички батьків та спогади дитинства). Майже всі чоловіки як молодого, так і среднього віку слідкують за спортивною тематикою (причому це зовсім не обов’язково тільки футбол) – вочевидь, приваблює дух змагальності, адже самі вони спортом займаються переважно або рідко, або взагалі ніколи. Більшість з молодих людей (навіть жінки) тією чи іншою мірою слідкують за Олімійською естафетою та демонстраціями прихильників незалежності Тибету. Переважно молоді люди мають власну позицію з цього приводу від „шкода замордованих тибетців” до „політику зі спортом змішувати не прийнято”. Однак усі визнають, що знають про ситуацію в Тибеті настільки мало, що свої судження одразу називають некомпетентними і дивуються, чому в новинах про суть проблеми розказують дуже мало. Чоловіки усіх вікових категорій проявили цікавість до світової економіки – їм хочеться знати більше про гроші та фінанси (сюди входять курси валют, ціни на нафту тощо). З цього боку цікаві й політичні міжнародні новини – як прихід тієї або іншої людини в якійсь державі або якісь політичні зміни в ній можуть вплинути на світовий грошовий та торговий потоки. Адже багато молодих людей хочуть раніше або пізніше відкрити власну справу, де в кого є значні амбіції. Тому молодим людям цікава грошова та цінова (нафта, харчі та інше) динаміка в світі. Старші ж чоловіки часто вже мають власний бізнес. Тому в першу чергу їм цікава інформація про європейські економічні програми співпраці – якісь гранти, тендери, можливість отримання інвестицій. Чоловіки середнього віку, переважно, цікавляться розвитком малого та середнього підприємництва. Кажуть, великому бізнесу і не треба докладати особливих зусиль, щоб знайти 46


таку інформацію – в цій сфері всі, як правило, одне одного знають, навіть у світових масштабах. Тому всі приблизно в рівній мірі перебувають в одному дискурсі. Інша справа – малий та середній бізнес. За словами одного з респондентів – „якщо ти спеціально і дуже довго не шукаєш – ніколи не дізнаєшся”. Респонденти усвідомлювали, що такі матеріали часто можуть бути замовними або відверто рекамними. Однак, за словами опитаних, „якщо матеріал грамотно зроблений, проблем не має виникнути – всі все розуміють”. До того ж, на їхню думку, слід усвідомлювати поняття „суспільної корисності” матеріалу. Що стосується повноти інформації, яку б аудиторія хотіла знати про світ, то тільки невелика частина респондентів заявила, що хотіла б добре орієнтуватися у міжнародній тематиці (переважно тільки деякі молоді та середнього віку чоловіки). Більшість опитаних твердять, що міжнародними новинами цікавляться у „прив’язці” до України. Практично всім, звісно, цікава скандальність та сенсаційність – на таку новину більшість звертають увагу. В такому ключі дивляться й новини з віддалених регіонів світу („як десь в Зімбабве якийсь вождь когось з’їв”). Також переважна більшість респондентів слідкують за стихіями та епідеміями – усі згадали негоду у М’янмі, землетрус та дитячий вірус у Китаї (практично всі навіть досить точно назвали кількість жертв, відому на той момент). Вибухи цікавлять найменше – люди до них справді звикли, але навтіь респонденти з вищою освітою досить слабко орієнтуються у причинах тероризму (називають переважно тільки „войовничість ісламу”). Лише чоловіки середнього віку зазначили, що скандальність їх не надто цікавить – більше важливі „серйозні новини”, причому викладені конкретно і стисло („тільки сухий залишок”). Що стосується „інфотейнменту”, то цю частину аудиторії теж дечим можна зацікавити: попри всю свою серйозність, вони із задоволенням дивляться матеріали про зброю, військову техніку, автомобільні новинки тощо. Так само цікаві й інші науково-популярні теми. Як це не дивно, чоловіки старшого та молодого віку (ще деякі молоді жінки) 47


часто віддають перевагу каналам „Discovery” – розмаїття тематик, які покриваються, дозволяє бігато дізнатися не лише про новітні досягнення сучасної науки, а й про всіляки аспекти історії. Деякі респонденти (з усіх вікових категорій) взагалі зазначили, що „сумні” новини з-за кордону їх не цікавлять. Мається на увазі, що вони хочуть отримувати від світу „якийсь позитив”. Дехто з глядачів каже, що „втомився від вибухів та катастроф”. Дехто з жінок середнього віку взагалі не дивиться новини про стихії, вибухи та катастрофи – кажуть „серце не витримує, бо дуже переживаю”. Зате такі з задоволенням дивилися б пізнавальні сюжети про Індію й особливо – „про індійські серіали”. Молоді жінки виявили цікавість до світу богеми – музичні новини, матеріали про спосіб життя світових знаменитостей та зірок. Також багатьом цікаві репортажі про те, як живуть „прості люди” в різних країнах. Однак здебільшого інтерес проявляють до європейських країн. І, звичайно, кажуть, цікаво подивитися, як вони одягаються та розважаються. Також молоді жінки виявили інтерес до повідомлень про можливі міжнародні обміни (як культурницькі, так і навчальні). Кажуть – інформації з цього приводу практично немає. Як молоді жінки, так і чоловіки з задоволенням подивилися б матеріали про життя в іноземних університетах та про іноземні системи вищої та середньої освіти. Інтерес до подібних новин виявили і деякі молоді чоловіки. Практично всім категоріям цікава тема глобального потепління і, відповідно, те, яким чином це вплине на Україну. Однак теленовини хоч і приділяють увагу цьому питанню, але тільки тоді, коли таку новину присилає Reuters (в основному це стосується танення льодовиків та відколення айсбергів). Тому такі новини – досить епізодичні, в той час як аудиторії цікаво знати, як з цим можна боротися. Як молоді, так і старшим чоловікам досить цікава інформація про альтернативні джерела енергії та новітні технології, скажімо, у сфері переробки відходів або розробки нових 48


будівлених матеріалів. Це, знову ж таки, пов’язано з грошима: люди із підприємливим складом мислення одразу розраховують можливі прибутки від такого роду бізнесу. Абсолютно всі помічають однаковість на всіх каналах тексту та відео. Глядачі відзначають, що із задоволенням дивилися б матеріали, підготовані українськими журналістами з інших країн. Респонденти усіх вікових категорій

твердять,

що

підсвідомо

відчувають

більше

довіри

до

кореспондента, який перебуває на місці подій. Більшість твердять, що каналам необхідно мати корпункти. Однак всі розуміють, які великі гроші для цього потрібні. Один з молодих чоловіків запропонував одну з можливих схем отримання ексклюзивної інформації з інших країн: договори між каналами різних держав за принципом „ти – мені, я – тобі”. Він виявив подив, чому українські телеканали не користуються можливістю такого взаємовигідного обміну і не зв’язуються з європейськими колегами з цього приводу. Молодим людям дуже цікава туристична тематика – в такому ключі вони б навіть дивилися новини з Таїланду, Індонезії, інших віддалених країн (тоді як більшість чоловіків та жінок старшого віку нікуди їхати не хочуть, молодь та дехто з людей середнього віку цілком реально розглядають можливість ровести відпустку у екзотичній країні). Аудиторія залюбки б дивилася спецрепортажі туристичного та екскурсійного характеру, причому, більшість висловили байдуже ставлення до того, чи ці матеріали замовні чи ні („мені все одно, чи якась турфірма це проплатила, чи ні”). Глядачі практично усіх вікових категорій виявили безумовний інтерес до новин з країн Євросоюзу, причому як в „прив’язці” до України, так і без. Чоловікам середнього віку такі повідомлення можуть бути цікаві через призму ділових інтересів та пошуку партнерів по бізнесу. Для жінок середнього віку „новина з Європи” автоматично означає „новини про добробут”. Кажуть, із задоволенням дивилися б сюжети про Скандинавські

49


країни. За їхніми словами, українцям можна багато чому повчитися у „хазяйновитих європейців, в яких немає таких чорноземів, як у нас”. Чоловікам середнього віку новини з Євросоюзу теж дуже цікаві приблизно з того самого ракурсу. Респонденти твердять, що їх цікавлять політичні та управлінські принципи та структура європейських країн (та інших держав з високим рівнем добробуту). Кажуть: часто, коли подається новина, буває незрозуміло, що звідки береться – які управлінські рішення могли вплинути на ту чи іншу подію. Опитаних також цікавлять способи, яким чином в світі досягають економічного процвітання та добробуту. За їхніми словами, вони б дивилися репортажі з-за кордону навіть про дрібні місцеві проблеми та способи їх вирішення. Адже схожі труднощі можна знайти і в нас. А от деякі молоді чоловіки дивляться на Євросоюз із скептицизмом, мовляв, „дивлюся новини з Європи тільки для того, щоб вкотре переконатися, що Україну знову „послали”. Але зізнаються, що „теж хочуть будиночок у Альпах”. Однак молоді жінки такої позиції щодо Євросоюзу, в більшості, не поділяють. Хоч їх, звичайно, і цікавлять ціни в країнах Євросоюзу (щоб порівняти їх з українськими) і відомості про вищий рівень тамтешнього життя, але щодо євроінтеграційних перспектив нашої країни молоді жінки налаштовані здебільшого оптимістично. Багатьох цікавлять новини з найближчого зарубіжжя: усі вікові категорії орієнтуються у повідомленнях з Росії (молоді люди зазначають, що цікавляться ними не більше, ніж новинами з Євросоюзу. Кажуть, політика в Росії їх не цікавить). Більш старшим цікава й тамтешня політика. Багато хто полюбляє дивитися і про Білорусь. Однак – більше в розважальному аспекті (хоча дехто з жінок середнього віку переконані, що й економічна ситуація там „непогана”). Жінки та чоловіки середнього віку виявляють цікавість до подій в країнах СНД, однак визнають, що про нинішні події, які відбуваються там, їм практично нічого невідомо.

50


Щодо новин зі Сполучених Штатів – цим цікавляться, в основному, молоді жінки й чоловіки. Політичними новинами – постільки поскільки. Більше культурницькими та з життя простих людей – багатьом цікаво, наскільки відповідає те, що показують у американських серіалах, їхньому способу та рівню життя. В окрему категорію слід виділити людей пенсійного віку. Адже вони – основна глядацька аудиторія новинних телепрограм. Опитаних пенсіонерів з вищою

освітою, цілком прогнозовано, цікавлять

новини загалом

і

міжнародна тематика зокрема. Пенсіонери одразу згадують найостанніші політичні світові новини. Сфера інтересів старших людей охоплює багато регіонів світу. Однак люди висловили переконання, що все одно будь-де всі питання вирішуються грошима. Пенсіонери, як і інші категорії глядачів, чудово бачать однаковість міжнародних новин на українських телеканалах. Кажуть: “повторюють, як при радянській владі”. Важливі новини з Євросоюзу та Сполучених Штатів – головним чином про те, як там справді живуть люди, які в них проблеми та досягнення. Щодо політичних новин з Європи, дехто висловлює подив з приводу ворожого ставлення до України Франції та Німеччини – люди більше хочуть знати про причини такої позиції цих країн. Пенсіонерів цікавлять взаємовідносини Росія-Китай та їхній вплив на баланс сил в світі; Росія-Японія та їхня суперечка з приводу Курильських островів; політика в Ірані, Іраку та Афганістані – люди хочуть знати, що там відбувається, вони жаліються на відсутність інформації з цих регіонів. Щодо Росії, пенсіонерів цікавить можливе протистояння між Володимиром Путіним та Дмитром Медведєвим і чим воно закінчиться. Люди старшого віку виразили інтерес до колишніх членів СРСР з Азії та Кавказу. Жаліються на відсутність інформації про Вірменію (“замовкли про Нагорний Карабах”), Узбекистан, Таджикістан, Туркменівстан (“колись там скрізь були українці – піднімали цілину і таке інше. Що тепер там із ними?”). Також цікавляться відносинами цих країн з Афганістаном, адже держави мають спільний кордон. Інтерес викликає й Африка, однак, за словами одного респондента, 51


“таке там робиться, що ніхто туди не їде. Тому ніхто толком нічого і не знає”. Також респонденти виявили неабиякий інтерес до систем охорони здоров’я, які застосовують в різних країнах світу. Особливо на тлі подій в Україні (проблеми з вакцинацією проти кору, епідемія туберкульозу, захворюваність на СНІД тощо). Старших людей також дуже цікавить науково-популярна тематика та науково-технічний прогрес в світі. Багато хто шукає інформацію про ГМО (генетично модифіковані організми) та їхній вплив на здоров’я людей. Пенсіонери скаржаться на відсутність повідомлень з цієї тематики. Також людей цікавлить глобальне потепління – кажуть, що інформація подається дуже уривчасто і без розвитку – незрозуміло, наприклад, “куди потім діваються ті айсберги, про які розказують, що вони відламлюються від полюсів Землі”. Щодо стихій, респондентам бракує науково-популярних матеріалів про вулкани, сейсмічно активні зони тощо (наприклад, про вулкан Кракатау). Також пенсоінерів цікавить і спорт. Жінок – більш видовищні види спорту (олімпіади, гімнастика, плавання, фігурне катання). Чоловіків – переважно футбол, хокей. Таким чином, щодо очікувань аудиторії від міжнародних новин можна зробити такі висновки: - глядачів будь-якої вікової категорії можна зацікавити будь-якими міжнародними новинами, якщо їх якось „прив’язати” до України, провести паралелі, зробити висновки чи прогнози на майбутнє. Адже, за влучним висловом основоположника теорії хаоса Едварда Лоренца, змах крил метелика в одному кінці світу може спричинити ураган в іншому; - глядачів цікавлять ексклюзивні новини – усі відзначають, що більше довіряють журналісту, який перебуває на місці події, ніж тому, хто сидить в Україні та пише про міжнародні новини; - молоді та середнього віку чоловіки цікавляться

міжнародною

економікою, біржами, курсами валют, торговими зв’язками між 52


країнами. Також вони б не проти дізнаватися про можливих партнерів по бізнесу й про те, як „робляться справи” в інших країнах. З цієї ж точки зору дивляться і політичні новини з-за кордону. Також чоловіки цікавляться науково-пізнавальною тематикою – звідси популярність серед них каналів „Discovery”. З інфотейнменту їх можна зацікавити спортом, військовою тематикою, автомобільними новинками тощо. Молодих чоловіків також часто цікавлять новини про комп’ютерні технології (сюди ж можна віднести й ігри), Інтернет- та музичні новини; - молодих та середнього віку жінок можна зацікавити матеріалами про порівняння цін в різних країнах (як на продукти, так і на побутову техніку, нерухомість). Жінок старшого віку цікавить життя в інших державах (там, де високий економічний розвиток). Кажуть – „українцям

є

чому

повчитися

у

хазяйновитих

європейців”.

Політичними новинами як молоді, так і середнього віку жінки цікавляться мало, однак дивитимуться, якщо „буде якась родзинка”. Молоді жінки і чоловіки цікавляться „освітніми” новинами (освітні програми,

міжнародний

обмін

студентами,

життя

іноземних

університетів, розповіді про те, як функціонуть системи вищої освіти в інших країнах). Також молодь цікавлять новини про Інтернет, мобільну техніку, музику, богемні плітки тощо. Повідомлення „зі світу знаменитостей” дуже цікавлять й старшу жіночу аудиторію. Також жіноча аудиторія з інтересом дивиться й новини про стихії та захворвання в світі. Однак є й такі жінки, які сприймать такі матеріали надто близько до серця; - практично всім цікава тема туризму – глядачі навіть згодні закрити очі на можливу „рекламність” та „замовність” матеріалів. Головне, за їх німи словами, що „хтось десь побував і щось побачив”; - практично усім цікава тема глобального потепління. Причому не просто як констатація факту, на зразок того, що „десь відколовся 53


айсберг і це спричинено глобальним потеплінням”. Аудиторії справді цікаво знати докладніше що це за ефект, що конкретно його спричиняє і, головне, що можна зробити. В цьому ключі викикають інтерес і новини про енергозберігаючі технології. Особливо це цікаво молодим людям – вони б також із задоволенням дивилися б новини про те, як в якійсь країні використовують альтернативні джерела енергії і як це можна застосувати в Україні; - аудиторія безсумнівно цікавиться новинами з Євросоюзу – як „прив’язаними” до України, так і ні. Очікування різні – хтось хоче підтвердити свій оптимізм щодо євроустремлінь України, хтось – навпаки, тільки утверджується в думці, що нас „в черговий раз послали”. Відповідно, цікаві новини зі слов’янських країн Євросоюзу – про їхній спосіб та уклад життя, реформи, економічні та політичні кроки, позицію на міжнародній арені тощо. Знову ж таки – хочуть бачити ексклюзивні матеріали. Мовляв – „це не так далеко, щоб не можна було відправити журналіста”; - аудиторія цікавиться новинами з так званого „ближнього зарубіжжя”. Росія, безумовно, цікава (особливо людям більш старшим), але глядачі хотіли б більше знати не про тамтешню політику, а про більш „приземлений рівень” – спосіб життя людей, зарплати, які там отримують, ціна на продукти (щоб порівняти з нашими). Адже достеменно ніхто цього не знає – хоч і в багатьох в Росії є родичі, які там живуть або працюють, про загальну картину важко говорити, адже країна дуже різнорідна (а зоробітчани взагалі їдуть туди, де високий середній рівень зарплат – в основному, на нафто-газовиробітку до Тюмені або до Москви. А по цим регіонам висновки про всю Росію робити не можна). Також цікаві й новини з інших країн СНД – глядачі зізнаються, що майже нічого про них не знають; - пенсіонерів

міжнародні

новини

безумовно

цікавлять,

причому

практично з усіх регіонів світу. Цій категорії глядачів (а також і 54


багатьом з більш молодої аудиторії) бракує в новинах аналітичності та взагалі аналітичних новинних програм.

55


Розділ 3. Співставлення результатів дослідження та рекомендації щодо покращення ситуації з висвітленням міжнародної тематики на українських загальнонаціональних телеканалах Вищеописане порівняльне дослідження показало, що міжнародні новини на українських телеканалах відповідають очікуванням аудиторії лише частково: - редактори рідко коли думають, що цікаво глядачу – більше керуються власними соціо-культурними уявленнями, версткою; - у міжнародних новинах рідко коли глядачу пояснюють, чому та чи інша новина важлива – у нього немає відчуття цілісності світу, він думає, що ті чи інші події його не стосуються, хоча це може бути зовсім не так; - практично немає власних репортажів з тих чи інших країн світу – з жодної тематики; тоді як принаймні жіночій аудиторії матеріали про спосіб життя в тих чи інших країнах дуже цікаві; - новини про технічний та науковий прогрес у світі практично не подаються, хоча опитування аудиторії показало, що принаймні чоловікам такі повідомлення цікаві; - практично немає новин про культурний дискурс у світі, хоча людям з вищою освітою (особливо жінкам-гуманітаріям) таке дуже цікаве. Максимум – новини про продаж картин на аукціонах; - практично не подаються економічні новини з європейських країн – про ведення бізнесу та можливі форми співпраці практично нічого не розказують (фактично, тільки про курс валют). Тоді як чоловічій аудиторії таких новин дуже бракує; - мало матеріалів про наших безпосередніх сусідів (окрім Росії, однак звідти теж, загалом, лише повідомлення про політику).

56


Рекомендації, як привернути аудиторію до міжнародних новин, можуть виглядати таким чином: - зацікавити молодих чоловіків можна, пояснюючи, як міжнародні новини (і політичного, і неполітичного характеру) можуть вплинути на конкретний бізнес в Україні – більшість молодих людей десь працює, багато хто хоче мати власну справу. Тому, будучи переконаними, що бізнес залежить від політики, вони досить уважно відслідковують вітчизняні новини. В такому самому ключі їх цікавить і міжнародна тематика; - молодих чоловіків можна зацікавати матеріалами про перспективні технології, які в майбутньому можуть принести прибуток. І ще бажано висвітлити чийсь успішний досвід, щоб людина розуміла можливі способи

досягнення

успіху.

Адже

молодь

більш

схильна

до

ризикованих кроків та спроб втілення якихось новацій. Чоловіків середнього віку вищезазначене теж цікавить, однак дещо з іншого боку. Для них могли б бути корисними матеріали про конкретні програми співпраці з колегами з-за кордону – інформація про тендери, урядові та неурядові програми розвитку малого та середнього бізнесу, гранти, відомості про те, що хтось десь шукає партнерів. Адже часто перед підприємцями дрібної та середньої ланки стоїть мовна проблема – як правило, англійської вони не знають. Тому шукати якусь інформацію їм важко. ЗМІ могли б допомагати у цьому; - також чоловіків середнього віку можна зацікавити й інфотейнментом – навіть попри те, що вони кажуть, що їм цікаві тільки „серйозні” новини. Просто „інфотейнмент” має бути специфічним – матеріали про зброю, військову тематику, технологічні новинки. А також і науковопопулярна тематика. Адже багато хто з чоловіків як середнього, так і молодого віку можуть дивитися годинами канали „Discovery”. Однак, звичайно, щоб робити такий продукт якісно, потрібні дуже великі 57


гроші. Так що поки що українцям доводиться дивитися тільки перекладене – невідомо, коли може з’явитися подібний вітчизняний продукт; - як це не дивно, але аудиторію усіх вікових категорій (а особливо чоловіків старшого та молодого віку) можна зацікавити матеріалами науково-пізнавального характеру та про світовий науково-технічний прогрес. Люди із задоволенням слухатимуть про світовий досвід в сфері переробки відходів (ця тема нині дуже гостро стоїть у всіх великих

містах

альтернативні

України),

джерела

про

енергії

енергозберігаючі (особливо

на

технології тлі

та

постійного

здорожчання нафти і, відовідно, бензину); - молодих жінок та чоловіків можна зацікавити інформацією про освітні програми, обміни студентами, розповідями про те життя різних університетів та обудову різних систем освіти. Причому деякі з таких матеріалів можна робити як їздячи по країнам, так і сидячи в Україні; - молодих та середнього віку жінок можна зацікавити матеріалами про спосіб життя іноземців (особливо – євроейців). Така аудиторія із задоволенням слухатиме про ціни на продукти харчування, одяг, житло, молоді жінки – й про розваги. Жінкам цікаво послухати й про звичайний побут і різних країна світу; - практично всіх можна зацікавити сенсаційністю або скандальністю з якихось далеких регіонів світу, одночасно („причепом”) підв’язуючи і якусь інформацію про конкретні країни – так аудиторія і розважиться, і дізнається щось корисне; - досить легко зацікавити повідомленнями про стихії та епідемії. Однак інколи такі повідомлення редактори лишають без уваги – наприклад, лихоманку Ебола, від якої наприкінці минулого року в Уганді загинули кілька десятків людей. Ця вірусна хвороба дуже небезпечна та заразна. Відомо, що нині до України приїжджають багато вихідців з Африки, тому нашим сіввітчизникам така інформація була б теж цікава. 58


Звичайно, тут можна наводити аргумент, що подібні новини тільки штучно нагнітають паніку та погіршують ставлення до іноземців (серед людей зростає рівень шовінізму). Однак, якщо вже повідомляють про Китай (китайці та інші азіати до нас теж їдуть), то про Африку теж можна сказати. (Втім, все одно – тут важливо „не переборщити” – є люди, які вимикають телевізор, коли таких новини надто багато); - молоду та середнього віку (меншою мірою) аудиторію можна зацікавити матеріалами туристичного характеру. Можливо, цікаво було б якісь такі деталі „вплітати” й у сюжети із „серйозними” новинами. Це було б щось на зразок „родзинки”. Але для цього конче необхідно бути на місці подій. Адже людям щиро цікаво подивитися хто де був, що бачив, які послуги можна отримати, за які гроші, чого слід остерігатися, а чому, принципі, можна довіряти; - зацікавити міжнародними новинами (і „серйозними” в тому числі) можна, „прив’язуючи” їх до України та до конкретного життя людей. Те, що будь-яку міжнародну новину можна „прив’язати” до нашої держави, редактори розуміють тільки на словах – в більшості міжнародні новини „висять у повітрі”. І лише один з опитаних мною редакторів сказав, що „будь-яка міжнародна новина – це привід розкопати щось у нас та нагадати глядачу про ситуацію в Україні”; - також аудиторії цікаві методи боротьби із глобальним потеплінням. Видається, що глядачам було б досить цікаво почути причини такого явища (в наукових колах досі точиться дискусія з приводу того, наскільки антропогенний фактор може бути з цим пов’заний, однак більшість схиляється до того, що глобальне потепління спричинене саме людською діяльністю ). До того ж, дуже мало розказують про альтернативні джерела енергії, хоча, наприклад, серед молоді ця тема дуже популярна; - пенсіонерів та декого з молодшої аудиторії (як правило, за умови наявності вищої освіти) можна привернути якісною аналітикою. 59


Висновки В даному дослідженні автор намагався проаналізувати відповідність наявних на українському телебаченні міжнародних новин очікуванням та інтересам аудиторії. В першому розділі дана загальна теоретична характеристика критеріям відбору міжнародних повідомлень у новинних телепрограмах. Акцент зроблено на американських теоретиках, адже медіа-дослідники у Сполучених Штатах зосереджуються, загалом, на внутрішніх чинниках та індивідуальних мотивах, якими може керуватися журналіст або редактор під час відбору новин. Як раз це і необхідно було дослідити в межах даного дослідження, адже в Україні у відборі міжнародних новин редактори керуються виключно власними уявленнями та критеріями (принаймні, за словами самих випускових). Серед провідних теоретиків критеріїв відбору новин можна назвати Девіда Вайта, Уільяма Гібера, Уолтера Джонсона, Йохана Галтунга, Марі Руге,

Стівена Різа, Памелу Шумейкер, Стівена Лівінгстона, Ланса

Беннета та інших. Проаналізувавши основні концепції відбору теленовин, можна сказати, що на нього впливає низка чинників, як внутрішнього (особисті уявлення випускового редактора), так і зовнішнього характеру. Серед них: - особисті переконання випускового щодо того, чим саме цікавиться його аудиторія та її культурних та світоглядних запитів; - близькість новини до соціокультурних уявлень редактора; - інтереси батьківщини випускового в регіоні, звідки приходять новини; - культурно-політичні зв’язки між країнами; - наявність власного корпункту – такі новини завжди цікавіші; - сенсаційність (дозволяє привернути більше глядачів) або навпаки – давно очікувана та передбачувана закономірність (мовляв, „ми ж казали”); - значні військові конфлікти та стихії, але тільки в разі видовищності; 60


- принципи верстки – чи вписується міжнародна новина до загальної картини випуску; - медіа-рутина (загальновизнані методи та принции роботи). Серед основних тенденцій подачі новин – тяжіння до розважальності (“інфотейнменту”) й зростання журналістського скепсису та цинізму відносно політиків та інших публічних осіб (так звана „атакувальна журалістика”). Вплив новин на глядачів здійснюється такими інструментами, як формування порядку денного (контроль над колом питань, що знаходяться в центрі громадської уваги, шляхом виставлення певних тем на публічне обговорення), праймінг (концентрація уваги людей на „першочерговому”) та фреймінг (використання стандартних форматів). В другому розділі описане дослідження, проведене, щоб з’ясувати відповідність наявних на українському телебаченні міжнародних новин очікуванням та інтересам аудиторії. Для цього була організована низка глибинних інтерв’ю із глядачами, щоб дізнатися про очікування аудиторії від міжнародних новин і галузі зацікавленості у міжнародній тематиці. Щодо очікувань аудиторії від міжнародних новин дослідження дало такі висновки: - глядачів будь-якої вікової категорії можна зацікавити будь-якими міжнародними новинами, якщо їх якось „прив’язати” до України, провести паралелі, зробити висновки чи прогнози на майбутнє. Адже, за влучним висловом основоположника теорії хаоса Едварда Лоренца, змах крил метелика в одному кінці світу може спричинити ураган в іншому; - глядачів цікавлять ексклюзивні новини – усі відзначають, що більше довіряють журналісту, який перебуває на місці події, ніж тому, хто сидить в Україні та пише про міжнародні новини;

61


- молоді та середнього віку чоловіки цікавляться

міжнародною

економікою, біржами, курсами валют, торговими зв’язками між країнами. Також вони б не проти дізнаватися про можливих партнерів по бізнесу й про те, як „робляться справи” в інших країнах. З цієї ж точки зору дивляться і політичні новини з-за кордону. Також чоловіки цікавляться науково-пізнавальною тематикою – звідси популярність серед них каналів „Discovery”. З інфотейнменту їх можна зацікавити спортом, військовою тематикою, автомобільними новинками тощо. Молодих чоловіків також часто цікавлять новини про комп’ютерні технології (сюди ж можна віднести й ігри), Інтернет- та музичні новини; - молодих та середнього віку жінок можна зацікавити матеріалами про порівняння цін в різних країнах (як на продукти, так і на побутову техніку, нерухомість). Жінок старшого віку цікавить життя в інших державах (там, де високий економічний розвиток). Кажуть – „українцям

є

чому

повчитися

у

хазяйновитих

європейців”.

Політичними новинами як молоді, так і середнього віку жінки цікавляться мало, однак дивитимуться, якщо „буде якась родзинка”. Молоді жінки і чоловіки цікавляться „освітніми” новинами (освітні програми,

міжнародний

обмін

студентами,

життя

іноземних

університетів, розповіді про те, як функціонуть системи вищої освіти в інших країнах). Також молодь цікавлять новини про Інтернет, мобільну техніку, музику, богемні плітки тощо. Повідомлення „зі світу знаменитостей” дуже цікавлять й старшу жіночу аудиторію. Також жіноча аудиторія з інтересом дивиться й новини про стихії та захворвання в світі. Однак є й такі жінки, які сприймать такі матеріали надто близько до серця; - практично всім цікава тема туризму – глядачі навіть згодні закрити очі на можливу „рекламність” та „замовність” матеріалів. Головне, за їх німи словами, що „хтось десь побував і щось побачив”; 62


- практично усім цікава тема глобального потепління. Причому не просто як констатація факту, на зразок того, що „десь відколовся айсберг і це спричинено глобальним потеплінням”. Аудиторії справді цікаво знати докладніше що це за ефект, що конкретно його спричиняє і, головне, що можна зробити. В цьому ключі викикають інтерес і новини про енергозберігаючі технології. Особливо це цікаво молодим людям – вони б також із задоволенням дивилися б новини про те, як в якійсь країні використовують альтернативні джерела енергії і як це можна застосувати в Україні; - аудиторія безсумнівно цікавиться новинами з Євросоюзу – як „прив’язаними” до України, так і ні. Очікування різні – хтось хоче підтвердити свій оптимізм щодо євроустремлінь України, хтось – навпаки, тільки утверджується в думці, що нас „в черговий раз послали”. Відповідно, цікаві новини зі слов’янських країн Євросоюзу – про їхній спосіб та уклад життя, реформи, економічні та політичні кроки, позицію на міжнародній арені тощо. Знову ж таки – хочуть бачити ексклюзивні матеріали. Мовляв – „це не так далеко, щоб не можна було відправити журналіста”; - аудиторія цікавиться новинами з так званого „ближнього зарубіжжя”. Росія, безумовно, цікава (особливо людям більш старшим), але глядачі хотіли б більше знати не про тамтешню політику, а про більш „приземлений рівень” – спосіб життя людей, зарплати, які там отримують, ціна на продукти (щоб порівняти з нашими). Адже достеменно ніхто цього не знає – хоч і в багатьох в Росії є родичі, які там живуть або працюють, про загальну картину важко говорити, адже країна дуже різнорідна (а зоробітчани взагалі їдуть туди, де високий середній рівень зарплат – в основному, на нафто-газовиробітку до Тюмені або до Москви. А по цим регіонам висновки про всю Росію робити не можна). Також цікаві й новини з інших країн СНД – глядачі зізнаються, що майже нічого про них не знають; 63


- глядачам загалом (а особливо – пенсіонерам) бракує аналітичних матеріалів з будь-якої тематики – міжнародні політичні, науковопізнавальні, культурні, спортивні новини тощо. З другого боку, була проведена низка глибинних інтерв’ю серед випускових редакторів трьох українських загальнонаціональних телеканалів (УТ-1, СТБ та НТН), дл того, щоб виявити, якими критеріями відбору новин переважно керуються виускові редактори, і що, на їхню думку, цікаво глядачам. Серед основних критеріїв відбору новин, якими керуються випускові редактори українських телеканалів, слід назвати такі: - особисті

соціо-культурні

уявлення

редакторів.

Ці

переконання

відіграють значно більшу роль, ніж те, чим, на думку випускових, цікавиться аудиторія. Навіть якщо редактор заявляє, що керується зацікавленістю аудиторії, в ході розмови особистісний фактор таки спливає на гору; - безпосередня „прив’язка” до України. Той факт, що практично будьяку міжнародну новину можна „прив’язати” редакторів не надихає – якщо зв’язок не лежить на поверхні, повідомлення, швидше за все, лишиться поза увагою; - культурно-політичні зв’язки між Україною та регіоном, звідки походить новина та географічна близькість (хоча в сучасному світі цей критерій дедалі більше нівелюється – наприклад, до Тунісу, що в Африці, українець може дістатися літаком за дві години); - висвітлення новини у стрічках світових інформагентств – усі телеканали працюють із однаковими скриптами та відеорядом, який надає Reuters, в кращому випадку підписані ще на одне якесь джерело; - наявність яскравої „картинки” – навіть якщо подія малосуттєва, в разі „гарного відео” її оставлять до ефіру і навпаки (сюди ж – стихії, 64


військові конфлікти, сенсації – переважно їх дають, тільки якщо „є відео”); - чи з’явилася схожа новина на інших каналах – коли редактор не знає, важлива новина чи ні, цей фактор дає „мінімальну впевненість” у тому, що новина варта виходу в ефір; - принципи верстки – чи вписується міжнародна новина до загальної картини випуску. У третьому розділі була проведена обробка результатів дослідження на предмет відповідності одне одному. Аналіз даних даних показав, що міжнародні новини на українських телеканалах відповідають очікуванням аудиторії лише частково: - редактори рідко коли думають, що цікаво глядачу – більше керуються власними соціо-культурними уявленнями, версткою; - у міжнародних новинах рідко коли глядачу пояснюють, чому та чи інша новина важлива – у нього немає відчуття цілісності світу, він думає, що ті чи інші події його не стосуються, хоча це може бути зовсім не так; - практично немає власних репортажів з тих чи інших країн світу – з жодної тематики; тоді як принаймні жіночій аудиторії матеріали про спосіб життя в тих чи інших країнах дуже цікаві; - новини про технічний та науковий прогрес у світі практично не подаються, хоча опитування аудиторії показало, що принаймні чоловікам такі повідомлення цікаві; - практично немає новин про культурний дискурс у світі, хоча людям з вищою освітою (особливо жінкам-гуманітаріям) таке дуже цікаве. Максимум – новини про продаж картин на аукціонах; - практично не подаються економічні новини з європейських країн – про ведення бізнесу та можливі форми співпраці практично нічого не

65


розказують (фактично, тілки про курс валют). Тоді як чоловічій аудиторії таких новин дуже бракує; - мало матеріалів про наших безпосередніх сусідів (окрім Росії, однак звідти теж, загалом, лише повідомлення про політику); - дуже мало аналітики, навіть цілком поверхової. Наприкінці розділу були дані рекомендації з покращення висвітлення міжнародної тематики на укарїнських телеканалах й того, як зацікавити аудиторію міжнародними новинами. Серед порад: - зацікавити молодих чоловіків можна, пояснюючи, як міжнародні новини (і політичного, і неполітичного характеру) можуть вплинути на конкретний бізнес в Україні – більшість молодих людей десь працює, багато хто хоче мати власну справу. Тому, будучи переконаними, що бізнес залежить від політики, вони досить уважно відслідковують вітчизняні новини. В такому самому ключі їх цікавить і міжнародна тематика; - молодих чоловіків можна зацікавати матеріалами про перспективні технології, які в майбутньому можуть принести прибуток. І ще бажано висвітлити чийсь успішний досвід, щоб людина розуміла можливі способи

досягнення

успіху.

Адже

молодь

більш

схильна

до

ризикованих кроків та спроб втілення якихось новацій. Чоловіків середнього віку вищезазначене теж цікавить, однак дещо з іншого боку. Для них могли б бути корисними матеріали про конкретні програми співпраці з колегами з-за кордону – інформація про тендери, урядові та неурядові програми розвитку малого та середнього бізнесу, гранти, відомості про те, що хтось десь шукає партнерів. Адже часто перед підприємцями дрібної та середньої ланки стоїть мовна проблема – як правило, англійської вони не знають. Тому шукати якусь інформацію їм важко. ЗМІ могли б допомагати у цьому;

66


- також чоловіків середнього віку можна зацікавити й інфотейнментом – навіть попри те, що вони кажуть, що їм цікаві тільки „серйозні” новини. Просто „інфотейнмент” має бути специфічним – матеріали про зброю, військову тематику, технологічні новинки. А також і науковопопулярна тематика. Адже багато хто з чоловіків як середнього, так і молодого віку можуть дивитися годинами канали „Discovery”. Однак, звичайно, щоб робити такий продукт якісно, потрібні дуже великі гроші. Так що поки що українцям доводиться дивитися тільки перекладене – невідомо, коли може з’явитися подібний вітчизняний продукт; - як це не дивно, але аудиторію усіх вікових категорій (а особливо чоловіків старшого та молодого віку) можна зацікавити матеріалами науково-пізнавального характеру та про світовий науково-технічний прогрес. Люди із задоволенням слухатимуть про світовий досвід в сфері переробки відходів (ця тема нині дуже гостро стоїть у всіх великих

містах

альтернативні

України),

джерела

про

енергії

енергозберігаючі (особливо

на

технології тлі

та

постійного

здорожчання нафти і, відовідно, бензину); - молодих жінок та чоловіків можна зацікавити інформацією про освітні програми, обміни студентами, розповідями про те життя різних університетів та обудову різних систем освіти. Причому деякі з таких матеріалів можна робити як їздячи по країнам, так і сидячи в Україні; - молодих та середнього віку жінок можна зацікавити матеріалами про спосіб життя іноземців (особливо – євроейців). Така аудиторія із задоволенням слухатиме про ціни на продукти харчування, одяг, житло, молоді жінки – й про розваги. Жінкам цікаво послухати й про звичайний побут і різних країна світу; - практично всіх можна зацікавити сенсаційністю або скандальністю з якихось далеких регіонів світу, одночасно („причепом”) підв’язуючи і

67


якусь інформацію про конкретні країни – так аудиторія і розважиться, і дізнається щось корисне; - досить легко зацікавити повідомленнями про стихії та епідемії. Однак інколи такі повідомлення редатори лишають без уваги – наприклад, лихоманку Ебола, від якої наприкінці минулого року в Уганді загинули кілька десятків людей. Ця вірусна хвороба дуже небезпечна та заразна. Відомо, що нині до України приїжджають багато вихідців з Африки, тому нашим сіввітчизникам така інформація була б теж цікава. Звичайно, тут можна наводити аргумент, що подібні новини тільки штучно нагнітають паніку та погіршують ставлення до іноземців (серед людей зростає рівень шовінізму). Однак, якщо вже повідомляють про Китай (китайці та інші азіати до нас теж їдуть), то про Африку теж можна сказати. (Втім, все одно – тут важливо „не переборщити” – є люди, які вимикають телевізор, коли таких новини надто багато); - молоду та середнього віку (меншою мірою) аудиторію можна зацікавити матеріалами туристичного характеру. Можливо, цікаво було б якісь такі деталі „вплітати” й у сюжети із „серйозними” новинами. Це було б щось на зразок „родзинки”. Але для цього конче необхідно бути на місці подій. Адже людям щиро цікаво подивитися хто де був, що бачив, які послуги можна отримати, за які гроші, чого слід остерігатися, а чому, принципі, можна довіряти; - зацікавити міжнародними новинами (і „серйозними” в тому числі) можна, „прив’язуючи” їх до України та до конкретного життя людей. Те, що будь-яку міжнародну новину можна „прив’язати” до нашої держави, редактори розуміють тільки на словах – в більшості міжнародні новини „висять у повітрі”. І лише один з опитаних мною редакторів сказав, що „будь-яка міжнародна новина – це привід розкопати щось у нас та нагадати глядачу про ситуацію в Україні”; - також аудиторії цікаві методи боротьби із глобальним потеплінням. Видається, що глядачам було б досить цікаво почути причини такого 68


явища (в наукових колах досі точиться дискусія з приводу того, наскільки антропогенний фактор може бути з цим пов’заний, однак більшість схиляється до того, що глобальне потепління спричинене саме людською діяльністю ). До того ж, дуже мало розказують про альтернативні джерела енергії, хоча, наприклад, серед молоді ця тема дуже популярна. - увагу пенсіонерів з вищою освітою, а також і декого з молодих та середнього віку глядачів можна привернути більш аналітичними матеріалами з будь-якої тематики – міжнародні політичні, науковопізнавальні, культурні, спортивні тощо. На початку роботи автор висунув гіпотезу про те, що міжнародні новини на

українських

загальнонаціональних

телеканалах

не

відповідають

очікуванням аудиторії. За результатами роботи цілком очевидно, що гіпотеза частково підтвердилась: висвітлення міжнародної тематики на українських загальнонаціональних телеканалах далеко не повною мірою відповідає очікуванням та зацікавленості аудиторії. Це спричинене як об’єктивними (відсутність фінансування на корпункти) так і суб’єктивними (редакторські критерії відбору новин) чинниками. Таким чином, аналіз очікувань аудиторії щодо міжнародних новин на українських загальнонаціональних канал дозволяє говорити про необхідність подальшого і більш грунтовного дослідження предметів зацікавленості глядачів, щоб якомога повніше задовольняти ці інтереси.

69


Використана література 1. Alan Wells & Ernest Hakanen. Mass media and Society. Palo Alto, National Press Books. 1972. – 613 p. 2. Elliott Parker. The Influence of Individual and Routine Level Gatekeeping Forces on the Professional Role Conceptions of Print and Online Newspaper Journalists,

Feb,

2006

//

http://list.msu.edu/cgi-

bin/wa?A2=ind0602a&L=aejmc&P=1090 3. Gerbner G. Institutional pressures on mass communicators // The Sociology of Mass Media Communicators: Sociological Review Monograph. – 1969. Vol.13. / Ed.: P. Halmos, University of Keels. - PP. 205-248. 4. Hun Shik Kim. Gatekeeping international news: an attitudinal profile of U.S. television journalists // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – Sept, 2002

//

http://www.entrepreneur.com/tradejournals/article/92352922_1.html 5. Karine Barzilai-Nahon. Network Gatekeeping Theory // Theories of Information

Behaviour:

A

Researcher’s

Guide,

2005

//

http://projects.ischool.washington.edu/karineb/html/pub/NGT.pdf 6. Larry J. Sabato. Feeding Frenzy. New York: Free Press, 1991. - 202 p. 7. Levin K. Channels of group life // Human Relations. – 1947. – Vol. 1. – P. 143-153. 8. Lisa

A.Gurion.

Conducting

an

In-depth

Interview

//

http://edis.ifas.ufl.edu/FY393#FOOTNOTE_1 9. Matt Nisbet. That’s infoteinment! // Skeptical Inquirer. – 2001.-Apr, 30. // http://www.csicop.org/genx/infotainment/ 10. Murphy D., Franklin R. What News? The Market, Politics and the Local Press. London: Routledge, 1991. – 229 p. 11. Neil Postman. Amusing Ourselves to Death. New York: Pinguin Books, 1985. – 192 p.

70


12. Pamela A. Shoemaker and Stephen Reese. Mediating the Message: Theories of Influence on Media Content 2nd ed. White Plains, NY: Longman, 1996. 265 p. 13. Pamela J. Shoemaker, Martin Eicholz, Eunyj Kim, and Brenda Wringley. Individual and Routine Forces in Gatekeeping // Journalism & Mass Communication Quarterly – 2001. - No.2 –– PP. 233-246. 14. Richard Davis. The Press and American Politics. Upper Seddle River, N.J.: Prentice-Hall, 1996. – 214 p. 15. Rosengren K.E. International news: methods, data, theory. // Journal of Peace Research. – 1974. - Vol. 11. – P.145-156. 16. Scott

London.

How

media

frame

political

issues,

1993

//

http://www.scottlondon.com/reports/frames.html 17. Shanto Iyengar. Television News and Citizens' Explanations of National Issues. // American Political Science Review. – Sept, 1987. – Vol. 81, No. 3. – PP. 815-832. 18. Stephen D. Reese. The Structure of News Sources On Television: A Network analysis of “CBS News”, “Nightline”, “MacNeil/Lehrer” and “This Week with David Brinkly” // Journal of Communication. – 1994. - №2. – PP.84-107.

//

http://journalism.utexas.edu/faculty/reese/publish/structure/%20sources.pdf 19. Stephen Reese & Jane Ballinger. Roots of the Sociology of News: Remembering Mr. Gates and social control in the newsroom // Journalism & Mass Communication Quarterly. – 2001. - 78(4). – РР. 641-658 // . http://journalism.utexas.edu/faculty/reese/publish/roots%20of%20a%20soci ology.pdf 20. Steven D. Reese. The Framing Project: A Bridging Model for Media Research Revisited // Journal of Communication. – 2007. - №57. – PP. 148154. 21. Steven Livingston. Clarifying the CNN Effect: An Examination of Media Effects According to Type of Military Intervention, June, 1997

// 71


http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/papers/research_ papers/R18.pdf 22. Steven Livingston and W. Lance Bennett. Gatekeeping, Indexing and LiveEvent News: Is Technology Altering the Construction of News? // Political Communication.

2003.

-

№20.

PP.

363-380

//

http://ics.leeds.ac.uk/papers/pmt/exhibits/2012/livingstone&bennet.pdf 23. Thomas E. Patterson. Doing Well and Doing Good: How Soft News and Critical Journalism Are Shrinking the News Audience and Weakening Democracy – And What News Outlets Can Do About It. – 2000 // http://www.hks.harvard.edu/presspol/research_publications/reports/softnews .pdf 24. Гриценко О.М., Шкляр В.І. Основи теорії міжнародної жірналістики. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с. 25. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. – М., 1983. – 344 c. 26. Віктор Заблоцький. Ми досі у своєму болоті // Телекритика. 17.10.2006 // http://www.telekritika.ua/media-corp/lyudi/2006-11-01/7723 27. Грачев

М.Н.

Средства

массовой

информации

в

социально-

политическом поле // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2000. – № 2. – СС. 80-87. 28. Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества. - М.: Изд во Моск. ун-та, 1995 - 345 с. 29. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація та висвітлення новин у демократичних суспільствах: Перспективи конкуренції. – К.2000. - 142 c. 30. Кучма И. Медиа и власть: современные концептуализации // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. - №2. – СС. 78-90.

72


31. Матеріали

University

of

Twente,

Нідерланди

http://www.tcw.utwente.nl/theorieenoverzicht/Theory%20clusters/Media,% 20Culture%20and%20Society/gatekeeping.doc/ 32. Моніторинг теленовин за вересень 2007 // Академія Української Преси // http://www.aup.com.ua/ 33. О. Ткаченко та ін. Концепція громадського телебачення в Україні // Телекритика.

-

17.01.2005

//

http://old.telekritika.kiev.ua/comments/?id=20539 34. Охоплення аудиторії українськими телеканалами // Телекритика. 24.09.2007

//

http://www.telekritika.ua/media-rinok/dovidkova-

informacia/telekanali/2007-09-24/34014 35. Руслан Р. Тотров. Глобальные коммуникации и межкультурные отношения (из опыта американских исследований) // Дарьял. – 2002. №2 // http://www.darial-online.ru/2002_1/rus2.shtml 36. Телеперегляд. 19-тий тиждень 2008 року // Телекритика. - 16.05.2008 // http://www.telekritika.ua/ratings/2008-05-16/38434 37. Тетяна Ігнатенко. Ми дивимось на світ чужими очима // Телекритика. – 07.01.2008

//

http://www.telekritika.ua/media-corp/redpolitics/2008-01-

07/358

73


Анотація кваліфікаційної роботи Тема: „Міжнародні новини в Україні крізь призму очікувань аудиторії” Студентка: Мартинюк Євгенія Рік навчання, факультет: ФСНСТ, магістерська програма “Журналістика”, 2 р.н. Науковий керівник: Захищена «_____» __________ 2008 р. Дана робота є спробою з’ясувати очікування аудиторії від міжнародних новин, які подаються на провідних українських загальнонаціональних каналах. Проведене порівняльне дослідження сфер зацікавленості глядачів та критеріїв

відбору

випусковими

міжнародних

редакторами

під

час

повідомлень, відбору

до

які ефіру

застосовуються міжнародних

повідомлень. Також дана теоретична характеристика критеріям відбору міжнародних повідомлень у новинних телепрограмах.

74


75

Мартинюк Євгенія - диплом, 2008  

Кваліфікаційна робота: "", Могилянська школа журналістики, 2008

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you