згадувала Н. Григораш, відстоюючи свою честь, - проте нічого подібного ніхто з них (повстанців) собі не дозволяв. Можете мене навіть розстріляти, але на таке я не піду нізащо”. Невільниці мусіли не лише переносити важкі умови перебування в Гулагах, але й вдовольняти хтивість розпусних начальників і ставати їхніми „коханками”. Іншою загрозою для багатьох молодих людей ставали кримінальні елементи, часто т.зв. злодії в законі. „Політв’язнів та учасників українського визвольного руху спеціально кидали до таких головорізів, які встановлювали в зоні свої бандитські порядки”– розповідала колишня учасниця УПА ( там само). 3. Постать головнокомандувача УПА - Романа Шухевича Виходячи із статистики видно, що з усієї кількості публікацій „України молодої” Р. Шухевич згадується у 20-ти з них ( 55 %). Розглянені публікації цього ряду свідчать про їхній різний зміст, жанри, обсяг, характер інформації та ін. Серед них помітне місце посідають біографічні нариси про Р. Шухевича. Це п’ять великих авторських статтей, в яких розкриваються різні етапи життя й діяльності головнокомандувача УПА. Чотири з них вийшли у червні, якраз напередодні ювілею. Це була серія статей, у першій з яких розповідалося про родовід і дитячі роки („Юний Шух”, 2 червня), про юність Шухевича (15 червня). Природно, що обидві статті абсолютно позитивні, містять багато цікавих, повчальних і переконливих фактів з життя майбутнього військового полководця, торкаються оточення
Шухевича і, зокрема, культурного
контексту. Цитуючи окремі думки чи твердження, автор статті не покликається на саме джерело. Третя стаття розповідає про бойовий шлях Р. Шухевича ( „Командир безіменних”, 23 черня.) з 1938 по 1949 рік і охоплює весь фактаж його діяльності, почавши з подій на Закарпатті, в Румунії, Югославії, Австрії, відтак на посаді крайового провідника ОУН на західноукраїнських землях, далі на чолі куріня „Нахтігаль”; інформує про перебування в Охоронному батальйоні у
86