Issuu on Google+

Надсегурська Україна №2(2), лютий 2014

«Пустота, яку не заповнити нічим»


ЗМІСТ 4

Ваша розповідь: Коли приходить Валентин.

5

Українська кав’ярня: Дар Божий.

6 6 7

Вісті з громади: Автомайдан - Валенсія-Денія. Автомайдан - Барселона-Жирона.

9

Звернення В.о. Міністра закордонних справ України Андрія Дещиці до української громади.

№2014 Л Ю Т И Й ЩОМІСЯЧНЕ, ЕЛЕКТРОНЕ, БЕЗКОШТОВНЕ ВИДАННЯ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ІСПАНІЇ

EDICIÓN MENSUAL, ELECTRÓNICA Y GRATUITA PARA LOS UCRANIANOS DE ESPAÑA

10 Спільна заява голови асоціації українців Барселони та Випускаючого редактора часопису "Надсегурська Україна" - до органів ЄС. 12 Заява керівників та працівників Посольства України в Іспанії, Генерального консульства України в Барселоні та Консульства України в Малазі. 13 Подія. 14 Книга скорботи за загиблими. 16 Інтерв’ю з генеральним консулом України в Барселоні. 20 Цікавинки з матчу: Динамо-Валенсія. 22 Формування новітньої діаспори в Іспанії. 25 Історія: "Операція Підрив", Західна Сахара, 1975.

Над номером працювали: Георгій Клімов Володимир Петрущак Ольга Дзюбан Галина Зюлькярова Галина Тріль Графічний редактор: Степан Золотар Літературний редактор: Анна Добровинська

27 Анонси.

Наші обкладинки: у зв’язку з трагічними подіями в Україні, обкладинку цього випуску було вирішено залишити чорними на честь пам’яті загиблих. Зворотня обкладинка: українська підтримка під час матчу Динамо - Валенсія 27 лютого 2014 р.

Випускаючий редактор: Андрій Якубув Редакційний e-mail: ucraniads@gmail.com /ucraniads Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзеркалюють погляди редакції. Залишаємо за собою право редагувати, скорочувати тексти, та змінювати заголовки. Невказане авторство фотота текстових матеріалів належить редактору даного видання.

Фото: Ірина Коваль Мадрид, 23 лютого

Схвалено до публікації 3 березня 2014

© Ucrania del Segura. 2014


За час, що минув між публікацією січневого номеру видання та цього, чергового випуску, сторінки сучасної Історії України вперше закривавилися. Слідкуючи за ходом протесту, ми не допускали до себе думок, що у Європі ХХІ століття політичне протистояння матиме такі кінцеві наслідки. Перші жертви були ще під час Дня (ро)Злуки. Те, що мало місце місяць тому, після подій 18 лютого, навіть важко коментувати... Поділяючи горе цих втрат, констатуємо лише пустоту, котру не заповнити нічим. Представляємо увазі читатча наш лютневий випуск. У ньому ми залишили частину матеріалів, котрі готували ще до розвитку трагічних подій, але й значну увагу приділено реакції нашої громади на ті надзвичайні новини з України. Насамкінець, хочемо відзначити цитату та додану до неї світлину невідомих авторів, що цими днями розповсюджувалися мережею, — розділимо цей заклик:

«Незалежно від того, з якої сторони барикад, головне — залишатись людиною» Нині ж, бачимо нові загрози та виклики Україні і нам - народові. Українська діаспора продовжить робити все для сприяння добробуту Батьківщини. Але це вже тема для наступного номеру...


Ваша розповідь. Коли приходить Валентин Згадуються дні святого Валентина… А сьогодні це свято настало черговий раз. Прийшло до Асі... Ця історія не про моє минуле і не про моє сьогодення, - ця історія про Тебе і Твоє майбутнє… Якщо в неї повірити, то вона обов'язково станеться з тобою, адже це - історія справжнього кохання. Саме такого, яке благословляють небеса, і від якого народжується нове життя... Асі було 20 і вона жила своїм життям. В неї були хороші друзі і цікава робота. Вона дійсно насолоджувалась життям і була щаслива, адже знала, що найцікавіше в неї попереду. Не зовсім випадково і не зовсім несподівано в її житті з'явилася Він. Невідразу кардинально, але життя починало змінюватись: друзів ставало все менше, а його - все більше... І ось, в один прекрасний момент, відчиняючи двері своєї квартири, і бачачи обличчя батька своїх дітей, вона запитала себе: «Це- він? Невже це той, на кого я так довго чекала? Невже це той, з ким я хочу провести своє життя?» . ..Ася т ихо й де в в анну к імнату і , відкриває кран, щоб ніхто раптом не почув як вона ридає. Її здавалося, що плакала вона так голосно, що струменів води не було чути. І от вона подумки повертається в минуле і намагається зрозуміти як все це трапилося, неначебто відмотує назад кіноплівку і зупиняється на моменті зустрічі... 13 лютого 2010. Сонячний ранок. Запашна кава. Шоколадний круасан здається чомусь занадто солодким... Її забирають друзі з дому і вони їдуть кататися на лижах. Красиво. Все таке білосніжне, і ніщо ще не нагадує рожево-червоного свята, яке прийде завтра… Ася завжди дуже упереджено ставилася до "американізованого" свята Св.Валентина, адже вважала, що це - свято на честь священослужителя, який потайки вінчав закоханих, дарував їм Боже благословення… Але часи змінились і чомусь зараз всі швидше скажуть вам що таке "валентинки", ніж хто такий Св.Валентин... 14 лютого 2010. Ася добре пам'ятає як спустилася з вершини і впала на сніг. Вона підняла голову, щоб поглядом дотягнутись до верхівки сосни, вкритої снігом ... «Вона схожа на наречену»,- не встигла завершити свою думку дівчина, як перед нею з"явився ВІН. «Давай допоможу підвестися, а то я знаю як з лижним

4

спорядженням нелегко встати на ноги»,дбайливо знімає кріплення лиж ,- «Тримайся за мене!». Ось! Це було воно! Ася закохалася з першого погляду, закохалася і повірила в його тверді слова: "Тримайся за мене!", адже кожна жінка потребує опори в житті. І вона її знайшла! Відтепер, свято 14 лютого стало для Асі святом її сім'ї. Вони вінчались в чарівній церкві посеред все тих же засніжених сосен, і двійнятка, яких їм послав Господь, побачили світ саме 14 лютого… І ще багато щасливого може статися саме в цей день в сім'ї Асі... Так чому ж вона так несамовито плаче?... Як би не складалося наше життя, в нас завжди живуть сумніви: «Чи я маю все, що хотіла? А чи взагалі саме цього я прагнула і саме про це я мріяла? Невже це - моє життя? І хто ці люди поруч зі мною?» Саме ці питання ставила собі Ася. Сльози лилися нестримним потоком. Ася плакала від щастя... І, коли вона увійшла до зали, то побачила свого коханого, котрий не міг приховати ніжної і такої рідної для неї посмішки. Малюки повзали біля манежу, а на столику була рожева коробочка, подивитися котру вона забула у вирі повсякденних клопот. Вона зовсім забула, що сьогодні у них свято Сім'ї. А коробочка була першим рожевим подарунком в день Закоханих. Відкривши її, Ася побачила маленький папірець, де було написано: «Я ніколи й нікому тебе не віддам!» Довіряйте своє життя Коханим. Це справжнє щастя. Оксана Федюкова, м.Барселона.

Фрагмент із забави у Барселоні до Дня Закоханих. Фото: Ольга Дзюбан


Українська кав’ярня. Дар Божий

Галина Тріль, Ольга Дзюбан

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

«Українська кав´ярня» привітно зустріла гостю – Мар´яну Калитку. Щира та відкрита усмішка не сходила з уст цієї вродливої жінки, лише кутики губ підкреслювали стривоженість та хвилювання. Зразу подумалось: ця зустріч важлива для Мар´яни. Щоденні клопоти (сім´я, маленький син, кількагодинна важка праця) не стерли у цієї молодої жінки інтелігентність, вишуканість, красномовство та музичну обдарованість. Мар´яна в розмові поринає у світ дитинства-юності. З трепетом у душі згадує село Пісочне Миколаївського району, що на Львівщині, звідки сама родом; дідуся, який своїй внучці з пелюшок вселяв дух патріотизму та любові до України. Із захопленням та щирістю Мар´яна розказує перший прочитаний вірш для громади села. А ще більше бажання було – співати. Ця внутрішня потреба супроводжувала маленьку Мар´яну щораз, коли чула музику. Духовні пісні, патріотичні пісні, належне домашнє виховання дали паростки – дівчина навчалась в музичній школі, в музичнопедагогічному училищі (м.Дрогобич), а також закінчила Львівську консерваторію ім. Миколи Лисенка (класу бандури Людмили Посікіри). Перша бандура… Скільки спогадів зі сльозами на очах. Мар´яна крок за кроком ставала професійною бандуристкою. Гастролі в ансамблі бандуристок “Чарівні струни “ (м.Львів) давали можливість нести українське мистецтво гри на бандурі та співу у різні країни: Швейцарію, Німеччину, Польщу, Францію, Данію, Швецію… Але доля вирішила по-іншому. Мар´яна прибула в Іспанію до коханої людини і…

залишилась. З часом створила сім´ю, народила сина. Бандуру продала іншим людям ще в Україні. Але Мар´яна змогла взяти із собою на чужину більше - велику любов до людей, музики та пісні. ЇЇ чарівний голос (а це дар Божиий) лунає на концертах, вечорах української громади в Іспанії. Мар´яна Калитка на громадських засадах працює в Закордонному навчальному закладі Міжнародної української школи “Українська школа «Мрія»”, керівника учнівського хору та ансамблю вчителів. А нещодавно зголосилась керувати церковним хором церкви Santa Monica, де служіння проводяться українською мовою. Великі очі, що випромінюють щастя, щира усмішка на устах, а ще велике бажання не загубити свої таланти по світах – це про українку Мар´яну Калитку. У роздумах: чи можна зберегти національну самобутність та ідентичність в іншій країні, Мар´яна ствердно сказала, що можливо, лише б бажання українців. Мар´яна в Іспанії уже 9 років. Позаду адаптація в іспанському середовищі, пізнанн�� культури, вивчення мови. Попереду – здійснення всіх мрій та сподівань і найважливіше реалізація творчих і життєвих задумів – нести мистецтво музики та співу до сердець людей.

5


Вісті з громади. Автомайдан - Валенсія-Денія. Фото: Георгій Клімов

У неділю, 23 лютого, у провінції Валенсія відбулись мітинги українців на підтримку майдану. У Валенсії-столиці було зібрано 1400€ для передачі в Київ, на потреби сімей «Небесної Сотні» та поранених. Інша частина української громади Валенсії з акцією «АвтоМайдан+Інфо» поїхали у портове місто Денія, де приєднались до мітингу місцевої громади, а також Ондари, Хабії та довколишніх сіл. У Денії також було зібрано 935€ на самому мітингу і ще 880€, що були зібрані раніше і передані від жителів міста Хабії. Наступного дня усі ці кошти, 3215€, передані людям, котрі доставлять їх за призначенням. У мітингу в Денії взяли участь представники місцевої влади та мас-медіа. Крім вшанування жертв, на мітингу було висловлено вдячність народам Вірменії, Білорусі та Грузії за їхніх майданівців, народові та керівництву Литви; народам та урядам Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини – "Вишеградська четвірка"; а також народам та урядам Швеції, США та Канади за підтримку та допомогу. Ставилось питання організації у Валенсії виборчої дільниці для виборів Президента та наступних в иборів Ради, зміни в иборчого законодавства для отримання можливості волевиявлення навіть тих громадян, котрі не перебувають на консульському обліку. Про це та інше йдеться у резолюції мітингу, котру ухвалили одноголосно близько 250 учасників: Резолюція мітингу у м. Денія (Валенсія) Вимагаємо від нової української влади: 1. П овної л юстрації у сіх д ержавних службовців на предмет співпраці з КГБ/ФСБ, КПСС/КПУ, ПР з забороною займати будь-які державні посади довічно. 2. Заборони ПР та КПУ і проведення над ними Київського трибуналу і засудження комуністичної ідеології як людино-

6

ненависницької, за зразком Нюрнберга. Заборонити застосування їх символіки як фашистської, змінити всі топоніми, де зустрічаються згадки радянської доби та комуністичної ідеології. 3. Конфіскації майна усіх нерядових членів/партійних лідерів та депутатів ПР та КПУ, перепродажу всього конфіскованого на аукціонах для поповнення держбюджету. 4. Денонсації ганебних "Харківських угод" та покарання тих, хто їх готував, підписував та ратифікував у ВР з порушенням процедури голосування з наступним виведенням ЧМФ РФ з території України. 5. Відкликання ліцензій у засобів масової інформації, що спотворено висвітлювали події в Україні, незалежно від їх приналежності, юрисдикції та мови віщання. Використати майно і частоти цих компаній для правдивого інформування населення про події останніх років та місяців. Націоналізувати ці компанії та продати з аукціону для наповнення держбюджету. 6. Розпочати розслідування щодо відмивання коштів всіма депутатами всіх партій і всіх рівнів. 7. Негайно переглянути програми викладання світової та української історії в навчальних закладах всіх рівнів, відкликати всі програми та підручники з цих предметів, запроваджені при міністрові Табачнику. 8. Негайно звільнити всіх працівників консульства в Мадриді та посольства України в Іспанії. За ганебну поведінку, зневагу та вороже ставлення до українських громадян, що вони продемонстрували 20/02/2014 при спробі українських громадян поспілкуватись з ними. Захід організовано Мар'яною Лимич та Людмилою Іваночко – активістками української громади Денії; Георгієм Клімовим та Наталією Філенко – представниками громади українців Валенсії: українська школа «Гармонія». Георгій Клімов


Автомайдан Барселона-Жирона. Будинок нардепа від ПР в Іспанії знайшли і навідалися в гості. У неділю, 2 березня, мав місце автомайдан Барселона-Жирона. У ньому взяли участь українці на понад 40 автомобілях. Символічним місцем кінцевого мітингу було обрано елітне містечко Емпуріабрава неподалік від Жирони. Не дар м а, а дже с ам е т ам в олодіє м ає тк ом площею 876 квадратних метрів народний депутат від Партії Регіонів Ігор Шаров. Таку інформацію, підкріплену документами, нещодавно опублікував журналіст Сергій Лещенко, зауваживши, що у своїй декларації нардеп не вказав цю відомість.

Фото: Ферард Зюлькяров

Ігор Шаров народний депутат VII скликання 21 лютого вийшов з фракції ПР у ВРУ. 27 лютого увійшов у склад групи «Суверенна європецська Україна».

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Активісти Каталонії влаштували біля воріт виявленої вілли пікет та просвітили місцевих жителів щодо біографії їхнього сусіда.

7


Вісті з громади. ФОТОФАКТ

Фото: Марі Лісс

Пікет Консульства Російської Федерації в Барселоні - небайдужими громадянами Росії, Білорусі та України із закликами зупинити військову агресію РФ супроти України.

8


м. Малага / Фото: emaidan.com.ua

Заява.

Міністерство закордонних справ України Звернення В.о. Міністра закордонних справ України Андрія Дещиці до української громади від 2 березня 2014 р. Дорогі українці, Закордонні українці, де б вони не проживали, ніколи не залишалися байдужими до своєї історичної Батьківщини, підтримуючи її у часи безнадії і в радісні дні. Ви несли світові правду про Україну, коли вона була закута в кайдани комунізму. Ви оприлюднювали жахливі факти Голодомору у той час, коли інформація про криваві сторінки історії України свідомо приховувалася.

Ваші заяви і звернення до урядів держав та громадськості, пікети і демонстрації у сотнях міст світу були неоціненною підтримкою – джерелом мужності й оптимізму для захисників Майдану, усіх учасників жорстокого протистояння з бандитським владним режимом, який залив українську землю святою кров'ю її найкращих синів. Багато з вас особисто приїжджали на Майдан, щоб продемонструвати солідарність із своїм народом. Ви допомогли мобілізувати громадську думку в світі на підтримку борців за демократію і свободу. Сподіваємося на вашу підтримку і сьогодні, коли нова демократична влада взялася за активну роботу з відбудови української економіки та державності. Глибока вдячність вам за це і шана. Андрій Дещиця

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

У ці дні, коли Україна знову перегортає чергову трагічну сторінку своєї непростої історії, коли на Майдані у Києві виросли нові барикади із живих квітів у пам'ять Героїв Небесної Сотні і сотень тисяч невідомих мужніх захисників свободи і демократії в Україні, хочу звернутися зі словами вдячності до великої Української громади.

9


Документ. Відкритий лист до високоповажної Ради Закордонних Справ ЄС, Євро-Парламенту та Комісії. Барселона, 21 лютого 2014 р. Шановне панство! Рівно 3 місяці тому Європейський Союз та Україна могли підписати певні політичноекономічні угоди, котрі мали різне значення для високих сторін: попри те, що там не йшла мова щодо перспектив інтеграції, чи скасування візового режиму на короткострокові поїздки, в Україні це очікувалося як історична подія; коли, у той же час, для ЄС це був би ще один договір такого роду і, до слова, не найпродвинутіший. Але цього не сталося: офіційний Київ діяв, немов міняє курс через причини, котрі не беремося тут аналізувати. Упродовж ескалації суспільно-політичної кризи в Україні, дана асоціація, та далеко не тільки вона, - синхронно та солідарно з петиціями, що походили з України, – скеровувала низку листів найвищим іспанським та європейським можновладцям з єдиним проханням: в ідреагувати н а в іроломну т а зневажливу дію української влади щодо своїх громадян, котра вже тоді пролила кров невинних; відреагувати далі високоцінених прес-релізів (хоча, у деяких, близьких нам прикладах, не було й цього). Але й цього не сталося. У останній інстанції, наслідками цих двох факторів – антиполітики та безкарності – стали масові похорони у Києві та інших українських містах, де тіла людей, котрі загинули відстоюючи свою мрію, хоронилися накритими європейським та українським прапорами. На сьогоднішний день, згідно з офіційними даними, Україна оплакує смерть 75 своїх громадян і ця цифра наближається до сотні, а цифра поранених – до двох тисяч. Ціна кожної години протистояння – це, щонайменше, одне людське життя та здоров'я декількох десятків осіб. Серед останніх жертв хотіли б відзначити Олесю Жуковську – двятцятирічну волонтерку медичної служби. Маючи на собі відповідні розпізнавальні знаки Червоного Хреста, – чию недоторканість поважали навіть нацисти під час

10

війни, – вона була уражена пострілом у шию, котрий, ймовірно, мав поцілити у голову, як і у інших випадках; постріли, котрі робили силові підрозділи, адже від учора безмірно використовують вогнепальні зброю та набої, – на додачу до світло-шумових гранат, інших «спецзасобів», броньовиків, водометів та, навіть, тих же «коктейлів Молотова», котрими закидають протестуючих, – і не завжди у відповідь, – впродовж усього протистояння. А особу Олесі ми відзначали вище тому, що, як стало відомо, останнє, що вона встигла зробити отримавши поранення, котре могло бути смертельним – написати у своєму «твіттері»: «помираю». Новітні технології, вочевидь, на висоті дугого десятиріччя ХХІ століття. Але не на висоті людське життя, ні повага до нього. Не потрібно далі продовжувати: трагічні новини надходять з України із вражаючою точністю. І наші відповіді на них не мають бути меншими. Нормальні люди, – якщо дозволите нам такий вислів, – коли вважають, що втрачають все, боряться щоб не втратити свою людяність. Ще поки президент Янукович і його кліка пішли іншим шляхом: террором; застосували ultima ratio regum у виді частини відданих силовиків та кримінальних груп, найнятих за гроші, аби втримати узурповану гегемонію екстрактивної еліти, котру він очолює. Дана ситуація, котра нині виглядає безвихідною для Януковича, могла б бути уникнута, якщо той мав би таку волю до компромісу на будь-якому з етапів, і, навіть, минулого вівторка, коли нові смерті мобілізували вже малоконтрольовану ескалацію. Проте, єдине, що вже точно не повернути – це життя багатьох невинних, котрі загинули намагаючись захистити, що з честю може бути захищено.

Продовження на стор. 11


адже наша країна не бідна, а розграбована. Третє: оберігаючи під час перехідного періоду цілісність, незалежність та сувернітет України, допомогти відновити в нашій країні європейську демократичну модель та верховенство Права. Вітаємо Ваше недавнє рішення щодо готовності накласти персональні санкції на винуватців насильства та застосування сили в Україні. Проте, зважаючи на те, що ще слід вирішити їх «сферу дії» та, беручи до уваги вищевикладене, побоюємося, що цей малий, але великий крок водночас, стане замалим. Запрошуємо вас до такого роздуму: від рішучих дій ЄС вже не залежить утримання режиму Януковича, а залежить помноження жертв. Із щирими вітаннями, Володимир Петрущак, Андрій Якубув.

Володимир Петрущак, Зоряна Ляшенко та Галина Зюлькярова передають звернення директору Представництва Єврокомісії у Каталонії

Пікет українців під офісом органів ЄС в Барселоні під час передачі цього листа, де також вшанували загиблих в Україні.

«Представники європейських органів влади уважно вислухали вимоги протестуючих, висловили цілковите розуміння та підтримку, і запевнили, що, у рамках своїх повноважень, всіляко сприятимуть задоволенню цих вимог», - розповідає Галина Зюлькярова.

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Без сумніву, в Україні має місце процес, котрий не помістити у традиційні концепції. Ми б наважилися визначити події, що мають місце, як війну влади проти свого народу, і, в той же час, як народну революцію, де факто легітимізовану вчора ввечері більшістю голосів у Парламенті. Це – воля до поновлення конституційного ладу, схваленого в 2004 році, котрий був нелегітимно змінений у 2010 під Януковича, якого обирали президентом з одними повноваженнями, але цим він отримав інші, на порядок більші. Щоправда, все зводиться до принципу більш гідного життя, в чому цей, та не тільки цей уряд розчарував. Саме тому, ця мрія просто утотожнюється з Європою, чий прапор тримають маніфестанти; Європою, котра для всіх, хто там стоїть, є територією свободи, справедливої влади, боротьби з безчинством Адміністрації, т ощо. А бо ж , я к с казав н а Майдані французький інтелектуал БернардГенрі Леві, «...не та Європа, котра втомлена сама від себе, сумнівається у своєму покликані та сенсі, а інша – пристрасна, палка та героїчна Європа (...) Саме тому Україна не є тією наложницею російської імперії, котра виклянчує свою анексію до Європи, а, у будьякому випадку, є на цей час б'ючимся серцем континенту, а Київ – його столицею». Сподіваємося, ви розумієте, що не на часі «ставити хворому компреси», як і не мало бути місяць тому, коли, щонайменше, загинули перші 5 маніфестантів, коли мали місце їх масові тортури та зникнення; як і не мало бути два з половиною місяці тому, коли українців мобілізував найбрутальніший міліцейський розгін, котрого ще не бачила сучасна історія нашої центральноєвропейської Держави. Народ України покладає на Вас свої останні надії на мир, із сподіваннями дій у декількох напрямках. Перше: придприйняти надзвичайні міри, аби, щиро кажучи, натиснути на режим задля залишення позицій з метою уникнення подальшої бійні, котру вони самі розпочали, дозволяючи таким чином вирішити Україні своє майбутнє на виборах. Друге, але не менш важливе: не дозволити, щоб жодна посадова особа, відповідальна за ситуацію, що склалася, уникла несення відповідальності; а також – вивчити та адекватно відреагувати щодо випадків відмивання капіталу та вивезення коштів, котрі зберігаються у європейських банках членами режиму та підтримуючими його олігархами, –

11


Документ.

Заява керівників та працівників Посольства України в Іспанії, Генерального консульства України в Барселоні та Консульства України в Малазі від 22 лютого 2014 р. Ми, українські дипломати, перебуваючи поза межами нашої держави, є очевидцями надзвичайно глибокої трансформації українського суспільства, об’єктивно все більше усвідомлюючи себе громадянами сучасної демократичної європейської держави. У ці доленосні, та водночас трагічні для нашого народу дні, ми, керівники та працівники Посольства України в Іспанії, Генерального консульства України в Барселоні та Консульства України в Малазі висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким загиблих у силовому протистоянні. Нам дуже скорботно, що шлях до порозуміння у суспільстві дістався ціною людських життів. Ми виступаємо за подальше виключно мирне врегулювання ситуації, забезпечення суспільної злагоди та демократичного розвитку нашої держави. Дипломатичне представництво та консульські установи України в Іспанії доклали і продовжують докладати максимальних зусиль для підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Ми впевнені у тому, що шлях України до об’єднаної Європи є незворотнім. Запевняємо, що усі працівники зазначених установ, залишаючись вірними Присязі державного службовця, продовжуватимуть виконання своїх завдань та функцій у повному обсязі, заради служіння народові України, захисту її національних інтересів, збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності.

12


21 січня 2014 року в приміщенні Генерального консульства України в Барселоні відбулося підписання Договору про співробітництво між неурядовою організацією «Террасса – допомога дітям України» та благодійним фондом «Людям від щирого серця» (м.Нікополь, Дніпропетровська область). Метою договору є, зокрема, налагодження співробітництва у сфері організації оздоровлення та відпочинку на території Іспанії (в іспанських родинах) впродовж літніх місяців, різдвяних та новорічних свят українських дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки (сироти, напівсироти, інші діти, позбавлені батьківського піклування), вивчення іспанської мови та культури, сприяння їх фізичному розвитку, отримання дітьми позитивного досвіду проживання в родинному колі. Договором також передбачена можливість здійснення медичного огляду дітей зазначеної категорії, та, у випадку необхідності, організація відповідного лікування. Наразі в каталонських родинах м.Террасса на оздоровленні перебувають з грудня минулого року 29 українських дітей з Дніпропетровської області (повернення дітей заплановано на 02.02.2014). Важливою подією в контексті здійснення благодійної діяльності в Україні згаданою іспанською організацією стало успішне проведення 16 січня ц.р. в Каталонському інституті сітківки операції з видалення катаракти правого ока українській дівчині Поліні Зойко, 15.11.2004 р.н. На цьому тижні планується проведення другої аналогічної операції на лівому оці. Дівчина була відібрана фахівцями каталонської

благодійної фундації «Рамон Марті і Бонет» та Інституту сітківки, які у вересні 2013 року відвідали Дніпропетровську область та оглянули 150 дітей з очними хворобами з інтернатів та лікарень мм.Нікополь та Дніпропетровськ, на виконання домовленостей, досягнутих під час робочої поїздки до Барселони у липні минулого року, делегації мерії м.Нікополь на чолі з міським головою Р.І.Токарем та зустрічі з керівництвом фундації «Рамон Марті і Бонет». Під час огляду, дівчині було встановлено тяжкий діагноз – природжена катаракта обох очей, короткозорість високого ступеню та косоокість (за інформацією представників благодійного фонду «Людям від щирого серця», в Україні не знайшлося клініки, яка б погодилась зробити відповідні операції). Окрім т ого, з а к ошти к аталонської організації «Террасса – допомога дітям України» було придбано 330 тростин для сліпих, 68 пар окулярів для дітей м.Нікополь, що ближчим часом будуть доставлені за призначенням. Довідка: зустрічі мера м.Нікополь з фундацією медиків "Рамон Марті і Бонет" у липні минулого року передувала підготовча робота неурядової громадської організації «Терраса – допомога дітям України», представники якої, за інституційного сприяння ГКУ в Барселоні здійснили у лютому 2013 року поїздку до Дніпропетровської області, зустрілися з її керівництвом для обговорення перспектив реалізації низки благодійних проектів, зокрема, у галузях охорони здоров’я та освіти, збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності. Інформує Генеральне консульство України в Барселоні

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Подія.

13


Полеглим України - шана. Минулого тижня в кожному місті компактного проживання українців Іспанії, так чи інакше, пройшли пам"ятні заходи за загиблими під час протистояння на київському Майдані Незалежності. Зважаючи на минулі офіційні дні жалоби, книги співчуття були відкриті в дипломатичних установах України в Іспанії. До Генерального Консульства в Барселоні прийшли, зокрема, аби залишити свій запис, дипломати та почесні консули Албанії, Португалії, Малайзії, Туреччини, Польщі, Малаві, Грузії, Угорщини, Румунії та Словенії.

Від імені народу і Уряду Малаві переказуємо найщиріші співчуття українським родинам.

14


Отримуємо відомості про трагічні смерті учасників акцій протесту в Києві. Прошу прийняти слова найглибшого співчуття і жалю, які складаю від власного імені та від імені польського Уряду - родинам і близьким усіх загиблих. Солідарізуємося із болем рідних полеглих, маючи сподівання, що їх тіла не полягли даремно, а сприятимуть будові кращої України, свідомої вартості демократії і народного права, шануйочої свободи людини і громадянина. Стверджуємо, що українське суспільство на те заслуговує.

Від імені Генерального Консульства Туреччини в Барселоні, хочу висловити співчуття у зв’язку з трагічними протистояннями котрі мали місце у вашій країні, та поширити ці співчуття родинам усіх загиблих та всім громадянам України.

Виражаю свій глибокий біль і співчуття у зв’язку із загибелю невинних Українського народу.

Довільний переклад оригінального рукопису згаданої книги.

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

У цей болісний час жалоби, але й також невизначеності для усього українського народу, у зв’язку з втратою у дуже драматичних обставинах великої кількості своїх громадян, хочу переказати від себе особисто та від імені цього Почесного Генерального Консультва наші найщиріші співчуття родинам загиблих, а також наше свідчення солідарності з Народом і Владою України. Разом з тим, хочу висловити побажання, щоб ці прикрі смерті не були марними, а відкрили сумління усіх учасників до глибокого роздуму, який би привів їх на шлях, котрий ніколи не пізно розпочати ,- миру та повної і тривалої злагоди, як притаманної і невідмовної цілі для будь-якої людської громади.

15


Інтерв’ю з Генеральним консулом.

Генеральний консул України в Барселоні Олександр Хрипунов Фото: Ольша Верченко

«Для мене цей ‘майдан’ запам’ятається на все життя» «На 15-ий 'євромайдан' Барселони, що відбувся 23 лютого на центральній площі міста – пл. Каталонії, – несподівано завітав Генеральний консул України в Барселоні Олександр Вікторович Хрипунов», - розказує Галина Зюлькярова. «Це неабияк обурило присутніх, адже протягом трьох місяців український дипломат жодного разу не дослухався та не приєднався до протестувальників, і лише цього дня, коли остаточно стало відомо про повалення влади Януковича, вперше вийшов до української громади. Генконсул намагався зачитати спільну заяву керівників та працівників дипломатичних установ Іспанії, у якій було висловлено скорботу рідним та близьким загиблих. Однак, українська громада сприйняла його слова лише як спробу зберегти свою посаду та не забажала далі слухати свого дипломата», - пояснює активістка. І дійсно, Олександр Хрипунов – чи не єдиний серед керівників дипломатичних представництв України у Європі, котрий наважився вийти у своєму місті на 'євромайдан', що минулої неділі проводили громади, з тим щоб вшанувати пам'ять загиблих в Україні співвітчизників. Проте, мітингуючі зустріли його далеко непривітливо. Про цей казус та інші гострі питання говоримо з ним – телефоном. На Вашу думку, чому люди на площі зустріли Вас вигуками 'відставка' і 'ганьба'? Я добре розумію людей, що зібралися на 'євромайдані' не лише в Барселоні, а й в інших куточках світу. Люди, душі яких роздирає шалений біль за загиблими героями, мають право висловити цілком справедливе рішуче обурення діями поваленої влади. Сьогодні

16

градус напруження у суспільстві в Україні та у громаді за кордоном – надзвичайно високий. У цих умовах, офіційні установи України за кордоном сприймаються частиною громади як представництва колишньої влади, винної у смертях людей, а відтак – кожен працівник цих установ, і в першу чергу його керівники, вважаються винними у цих смертях.


смерті, безперечно, викликали у нас тривогу і глибокий сум, але на момент мітингу біля Генконсульства ми так і не володіли інформацією щодо деталей тих подій, – яких, до речі, немає і сьогодні, – і тому ми утрималися від коментарів. Чому ж тоді Ви вирішили вийти на 'євромайдан' тепер? Н апе р е до дні т о г о з ахо ду , в с у бо ту , Генконсульство та решта дипустанов у Іспанії оприлюднили звернення до громади (опубліковане на ст. 12, - ред.). Зачитати саме це звернення мене запросив один з організаторів мітингу – голова асоціації В.Петрущак. Але, в день загальнонаціональної жалоби, мені не потрібні були додаткові підстави, ні вказівка МЗС – я вважав своїм святим обов'язком разом з представниками української громади Каталонії вшанувати пам'ять усіх загиблих у силовому протистоянні на Майдані Незалежності. Повірте, це був щирий безкорисний крок, адже які б посади дипломати тимчасово не займали за кордоном, вони завжди повертаються на рідну землю, тому цим дипломата залякати важко. Чи не жалієте Ви, що вийшли до людей? Незважаючи на жорсткий шквал окремих надто принизливих викликів на свою адресу, вважаю, що я поступив правильно, чесно і мужньо, прийшовши на цей поминальний майдан та молебень, – один, без охорони, з відкритим серцем і щирими помислами, – адже боятися власного народу непотрібно. Повірте, я виніс свій урок з цього віче, і за цес час відбулося переосмислення певних речей. Для мене цей майдан запам'ятається на все життя.

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Як на це реагують працівники установи? У цьому консульстві, працюють такі ж українці та патріоти рідної землі, які сьогодні разом з рештою народу оплакують смерть земляків. Як державні службовці нашої ланки, ні я, ні жоден з працівників цього Генконсульства, не є членами будь-якої політичної партії. Згідно Присяги державного службовця, ми всі служимо народові України – повсякденно надаємо консульський захист прав та інтересів наших співвітчизників, зокрема з р озв'язання в ажких ж иттєвих проблем, іноді у безвихідних ситуаціях. На жаль, на це зараз ніхто не звертає уваги. Вас звинувачують, зокрема, у тому, що під час пікету Генконсульства 25 січня декількома десятками українців – з приводу перших смертей та прийняття т.зв. «диктаторських законів» – Ви не вийшли до них. Чому? Мене ніхто не попереджав про акцію. Проте, незважаючи на консульський прийом у цей день, я прийняв у залі, в присутності інших громадян, які очікували прийому, ініціативну групу: голову української асоціації – організатора акції і ще одного представника, та прийняв письмове звернення до працівників установи, у якому нам, українським дипломатам, пропонувалося засудити діючу на той час владу і зробити вибір – чи ми на боці народу, чи діючої злочинної, як її назвали, влади. Я попросив не відділяти праціників установи від решти народу, а також зрозуміти, що ми – державні службовці. Крім цього, я поінформував ініціативну групу про заплановане засідання позачергової сесії Верховної Ради, на якому мали опрацьовуватися шляхи мирного розв'язання кризи у державі, та про переговорний процес влади та опозиції. Про це все я попросив ініціативну групу поінформувати співвітчизників, які зібралися біля Генконсульства. Більше того, я пропонував голові асоціації зустрітися окремо для обговорення проблем, які турбують громаду, та можливих шляхів їх вирішення. На жаль, відповіді я досі не отримав, але пропозиція залишається в силі. Але Ви могли звернутися до людей безпосередньо... У моєму статусі, виходити під гасла та заклики до повалення на той час легітимної влади, з якими стояли окремі учасники акції, я вважав некоректним. Новини про перші

Фото: Марта Соко

Продовження на стор. 18.

17


Інтерв’ю з генеральним консулом. Щодо цього, у матеріалі українського 5-го каналу від 24 лютого, кореспондентка Марина Кафтан пояснила невдоволення людей щодо Вас так, що нібито в статті однієї з іспанських газет, Ви називали учасників майдану «радикалами» та «вандалами». Як можете це прокоментувати? Дуже легко перевірити, що це не так. Ви не знайдете такої публікації, де я давав би оцінку учасникам 'Євромайдану', мітингуючим ні в Україні, ні в Барселоні, – тому, що їх не існує. Тому це питання журналістської етики. Насправді, минулого четверга, – коли масово почали гинути від куль люди і всі ми були шоковані, – у спілкуванні з місцевим журналістом я відповідав на його питання щодо різних, глибоких тем, зокрема й відстоюючи право людей на мирний протест. Проте, вочевидь у пошуку ситуативної сенсації, у газеті «Ель-Періодіко» опублікована лише вирвана з контексту фраза, у якій фактично наведено тодішню офіційну позицію нашого МЗС. Інші мої спостереження прошу дозволити залишити при собі. Але, хочу додати до цього особисто від себе, що я переконаний, що жертв серед населення, за певних обставин, могло б зовсім не бути, і політи��и були зобов'язані їх не допустити. Саме це викликає найбільше розчарування та біль. Дійсно, схожу думку висловлювала і Ю.В.Тимошенко. Але, все ж таки, чи можете ви підтвердити інформацію низки українських ЗМІ про те, що МЗС змушувало дипломатів обманювати іноземців щодо ситуації в Україні? Ви ніколи не побачите доручення жодного органу державної влади «обманювати» якийсь іноземний орган чи громадськість. Тим більше, в сучасних умовах інформатизації у світі дуже важко займатися окозамилюванням. Інша справа – це те, що називають «інформаційнороз'яснювальною роботою», яка є одним з напрямів діяльності всіх закордонних установ. Тому, дипломатичні представництва отримують відповідні матеріали та вказівки від свого МЗС. Така специфіка нашої професії у будь-якій країні. Зрозуміло. А як щодо особистих закидів на Вашу адресу, як очільника установи? Напевно, Ви маєте на увазі деякі критичні висловлювання, що лунали від однієї співвітчизниці 'Євромайдану' в Барселоні щодо нібито недостатнього інформування іспанської спільноти про Україну?

18

Зокрема. Я почув цю критику і обов'язково приділятиму цьому напрямку додаткової уваги, хоча і без цього, Генконсульство використовує будь-які нагоди, ювілейні події тощо, щоб продемонструвати місцевій громадськості багатство української історичної та культурної спадщини, те, чим ми реально можемо і повинні пишатися. Згадайте хоча б деякі заходи, проведені разом з громадою минулого року: проведення Днів кіномистецтва, презентації виставки Петриківського розпису, який увійшов до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства, низки заходів з нагоди 80-х роковин Голодомору 1932-1933 років, кульмінацією яких стало присвоєння одній з вулиць м.Торрев'єха назви України. До того ж у цьому році, ближчим часом відбудуться заходи, присвячені 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, а у червні планується демонстрація у каталонській Фундації «La Caixa», за організаційного сприянні цієї установи, кінострічки О.Довженка «Земля». Звичайно, що у цій постійній іміджевій роботі роль українських громад фактично є ключовою. Але були й наші заходи, присвячені переконанню каталонських бізнесменів у позитивному інвестиційному кліматі України, особливо, коли очікувалося підписання Угоди про асоціацію з ЄС..

Фото: Ферард Зюлькяров


проживання колективу. І ось ще один конкретний приклад: завдяки організаційному сприянню Генконсульства у минулому році вдалося налагодити прямі контакти між місцевою благодійною організацією «Террасса – допомога дітям України» та Адміністрацією Дніпропетровської області у сфері здійснення благодійних проектів. Завдяки цьому вже знаємо, що одній українській дівчинці проведена операція з видалення катаракт на обох очах в Інституті сітківки Каталонії (детальніше читайте на ст. ХХ, ред.). Таким чином, Генконсульство України в Барселоні працює в межах встановлених повноважень на захисті інтересів наших співвітчизників. І повірте мені, я маю підстави пишатися тим високопорядним і професійним колективом, який сьогодні працює в цій установі, а конкретні здобутки нашої роботи говорять самі за себе. І, наприкінець, яку думку Вам не вдалося донести до людей того дня? На жаль, як Ви могли бачити на відео, під час поминального майдану 23 лютого, мені дійсно не дали можливості донести до співвітчизників декілька, на мій погляд, дуже важливих речей. Поперше, те, що сьогодні мені дійсно соромно за дії окремих осіб колишньої влади. По-друге, після відсторонення в Україні від повноважень тих, хто не виправдав народної довіри, вважаю, що на сьогоднішній день громадянам усіх регіонів та соціальних груп вкрай необхідно шукати компроміси та шляхи примирення, відмовитися від ненависті чи ультиматумів. Слід думати над тим, як зберегти територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України, яким шляхом жити і розвиватися зараз суспільству, у якому є різні традиції, уклади життя, чи погляди. Якщо в суспільстві не буде толерантності, порозуміння, спільного знаменника щодо загальнолюдських цінностей т а цілей с оціально-економічного розвитку, таке суспільство приречене на братовбивство та розкол. Цього не можна допустити. Чи хотіли б щось додати до цього особисто від себе? Людських життів на превеликий жаль не повернеш. Але картини пережитих в Україні кривавих подій повинні постати перед очами у кожного політика, який має провладні амбіції. Це - нагадування про недопустимість, ніколи і за жодних обставин, не ризикувати життями людей заради задоволення цих амбіцій, чи будь-яких політичних інтересів. Це жорсткий урок усім нам. Вів бесіду з Генконсулом Андрій Якубув.

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Насправді, лунало чітке звинувачення щодо «корупції, бюрократизму та приниження», котрі, за їх словами переживають громадяни під час відвідин Генконсульства. Можу спокійно відповісти Вам і будь-кому: я і мої колеги можемо кожному відвідувачу дивитися в очі спокійно, тому що з моменту прибуття до Генконсульства мене і нових людей у липні 2011 року відбулося чимало позитивних, на моє переконання, змін. Скажімо, вже не існує жодних посередників (юридичних чи фізичних осіб) в отриманні громадянами консульських послуг; послуги оплачуються більшістю громадян через віконце на очах у відвідувачів прямо в залі для прийому, власними банківськими картками, а інші, хто має готівку – у банківському відділені поблизу установи. У Генконсульстві працюють висококультурні, добропорядні, виховані люди, які не вчора і не з вулиці потрапили до нас на роботу, а мають за плечами вагомий дипломатичний стаж. Ми завжди йдемо на зустріч людям там, де немає порушення закону. Для нас важлива думка кожного відвідувача Генконсульства, тому нещодавно відкрили «Книгу відгуків та побажань», де, зокрема, можна вписувати як зауваження або рекомендації, що дозволять вдосконалити нашу роботу, так і щирі слова подяки, які є найвищою оцінкою праці наших співробітників. Проте, за минулий рік жодної скарги не було. А ось голослівні звинувачення мають чітке юридичне визначення – наклеп, за яке, зокрема в Іспанії, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 2 років. Можливо є претензії щодо захисту прав наших громадян? Я готовий розглянути кожне зауваження. Але наведу лише пару яскравих прикладів конкретної роботи установи у цьому напрямку в минулому році, про які, очевидно, мало хто знає, а саме: - у липні вдалося забезпечити успішне повернення в Україну, після відмови в реєстрації на рейс до Києва з боку однієї місцевої авіакомпанії, 16 учасників студентського хору Київського національного університету культури і мистецтв, які брали участь у міжнародному пісенному фестивалі в Торрев'єсі; при цьому вдалося досягти безпрецедентної угоди з авіаперевізником щодо компенсації у повному обсязі вартості 16 нових авіаквитків; - у жовтні, після вжитих Генконсульством оперативних дій, 58 дітей – членів фольклорного колективу «Полуничка» (м.Львів), що також брав участь у міжнародному фестивалі у м.Пінєда-дельМар, було звільнено з одного з готелів, де їх утримували організатори фестивалю в якості заручників, оскільки один з українських туроператорів вчасно не переказав кошти за

19


Цікавинки з матчу.


Ucrania del Segura, â„–2(2), 2014


Аналіз. Формування новітньої діаспори в Іспанії Чи знаєте ви, що коли українець оселиться навіть у пустелі, то й там першої ж весни о живе, і розквітне, і зацвіте… Марко Вовчок У витках десятиліть, які складають століття, виникає питання української діаспори у світі. Слово «чужина», у яке вклав Т.Шевченко значення «болю», «гіркоти», «безнадії», «каторги», сьогодні набуває іншого (часом суперечливого із словниковим) тлумачення: «чужа, далека земля, країна», бо саме чужина сьогодні стає землею, на яку падають «зерна» майбутніх «врожаїв». Тому розуміємо важливість і актуальність слів-послань Пророка-Шевченка «землякам моїм в Україні і не в Україні» про об'єднання українців у єдиний національний організм, а найголовніше – збереження національної ідентичності. Бо ми, як сказав Т.Шевченко, ненароджені земляки його, є адресатами послання, що було спрямоване у вічність. Трудова еміграція українців у країни світу спричинила нову хвилю, що почала формувати новітню діаспору. І це незаперечний факт. Саме Іспанія протягом останнього десятиліття стала однією з основних країн призначення для української трудової міграції, у якій, з а н айновішими д аними п осольства України в Іспанії, перебуває більше ніж 100 тисяч українців, за іншими даними – до 200 тисяч. (...) Дана доповідь має емпіричне підґрунтя, оскільки автор тривалий час була легальною емігранткою іспанського суспільства, тому «зсередини» намагатиметься розкрити деякі проблемні питання формування і становлення української діаспори в Іспанії. Особисті дослідження, проведені методом анкетування, виявили вражаючі факти. Опитані респонденти (вік 35-55років) на запитання: «Чи плануєте Ви повернутись в Україну?», відповіли: «Так», але «колись – не сьогодні». Можливо, це «колись» триватиме ще не один десяток років. У всіх опитаних середня спеціальна, а також вища освіта (викликає тривогу, що саме інтелектуальна). Отже, політика України щодо еміграційних процесів має бути націлена на захист національно розвинутого, свободолюбивого народу, який в умовах

22

тоталітаризму не втратив своєї мови і духовної гідності, змушений був виїхати за кордон у пошуках праці через недбалу політику держави, яка називає себе незалежною і демократичною. Тому 9 0% р еспондентів в изначили с татус українця в Іспанії як заробітчанина. Зарубіжні українці повинні відчувати спроможність далекоглядної, уславленої розвитком прогресу і культурним надбанням держави України захистити як емігрантів, так і реемігрантів, а не плачевно-фальшиво говорити про долю заробітчан-українців, яких поглинула і «законсервувала» трудова еміграція. Бо масове явище трудової е міграції – це в иклик для держави, загроза національній безпеці, загроза для генофонду нації. Зауважимо, що іспанські роботодавці вважають українців фаховими працівниками, сумлінними та чесними у роботі. Інший спосіб життя, побут, культура, релігія – все це є новим і чужим для емігрантів.Тому ламаються у свідомості старі стереотипи. Часом виникає у дорослих людей незадоволення, відчуття чужого середовища з іншим укладом життя, з іншою ментальністю. Відповідаючи на запитання «Як ви інтегрувались в іспанське середовище?», більшість респондентів вказали на складність комунікації в чужому для них середовищі через відсутність знань, мови чужого середовища, законів, традицій і культури, надбаної віками іншим народом – іспанцями. Було зазначено про психологічний конфлікт, дискомфорт душі і небажання приймати те, до чого душа не лежить. Описане – перший великий етап інтеграції в чуже середовище. Далі, з власних спостережень, робимо висновок, що людина мимоволі переймає спосіб життя суспільства, в якому опинилась: у розмовах між собою використовує іспанські слова іноді невиправдано часто; переймає манеру говорити і жести (зазначимо характерну відмінність етики спілкування, зокрема мовної, іспанців і українців). Такі процеси «трансформування» стилю життя гостро впадають у вічі пересічному українцеві, який вболіває за збереження української ідентичності. Скажімо, такий спосіб вітання, як «поцілунок двічі», ніколи не був властивий для українських звичаїв.


інформувати українських громадян про викладені принципи діяльності Генконсульства та актуальні питання життя України. (...) 80% опитаних ствердно відповіли, що Церква і громадські організації повинні бути основою формування могутньої нової української діаспори в Іспанії. Саме Церква стала центром збереження та формування духовності українця за кордоном. Здійснюючи духовну культурну, освітницьку, просвітницьку місії, Церква допомагає вирішувати важливі й актуальні проблеми нашої діаспори. Своїми роздумами про шляхи утвердження української діаспори в Іспанії поділився отець-редемпторист Юрій Сивик з церкви Матері Божої Неустанної Помочі у м. Барселона і м.Таррагона: «На цих парафіях праця ведеться таким чином, щоб якомога більше дати людям можливість відчути, що вони не є покинуті далеко від своїх домівок та часом рідних. (...) Українські церковні громади стають саме тим невеликим острівцем для кожного українця, де всі мають можливість бути разом... Зрештою, просто поспілкуватись, поділитись враженнями і знайти підтримку, допомогу». Зазначимо, що Церква через священників - глибоко молитовних інтелігентів, патріотів України, жертовних її синів - проводила і надалі виконує свою місію виховання духовності та збереження і розвитку національної ідентичності українців в Іспанії. Зокрема церковні громади активно допомагають акціями милосердя потребуючим в Україні (одяг, взуття та інше) сиротинцям, будинкам-резиденціям для одиноких людей похилого віку та ін. Асоціації української діаспори відіграють важливу роль у житті громад, не лише допомагаючи у вирішенні проблемних питань, але й виконуючи консолідуючу, інформаційно-просвітницьку функції. Слід підкреслити важливість участі зарубіжних українських громад у створенні міжнародного позитивного іміджу України. Зазначимо, що у роботі організацій залучена незначна кількість українських громадян (50% опитаних - не мають бажання; 30% - не знають про їх функціонування; 10% - не бажають знати; 10% - не цікавляться ними). Продовження на стор. 24.

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Традиція цілуватися двічі властива для семітських народів (євреїв та арабів) і є їхнім «культурним» впливом на наші споконвічні традиційні форми вітання. Такого впливу «культурного» зазнала і сама Іспанія (згадаймо «золотий вік» правління арабів на іспанських землях). Звернімо увагу на те, що спілкування людей, де б вони не жили, розпочинається, власне, з привітання. У кожного народу є свої форми традиційного вітання. Чому б нам їх не зберегти як ознаку української самобутності на теренах іншої держави, хоча б в особистому житті? Отже, український народ поступово сформував усталені стереотипи щодо вітання, враховуючи традиції, пов'язані з демонологією, ведичними знаннями, етичними нормами та іншим. Варто їх зберегти для майбутніх поколінь. Тому у слов'ян-українців як народу, що сформувався ще кілька тисяч років тому, кожен компонент привітання містить у собі глибокий сенс і вплетений у канву давніх вірувань та світоглядних уявлень, на сакральному рівні свіввідносячись із особливостями нашого самобутнього національного характеру. 91% опитаних висловлюють однозначні та відверті думки щодо пасивної «зацікавленості» України не тільки у збереженні діаспори, а й у її зміцненні. Положення Статті 21 Конституції України, у якій відзначено, що «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави» залишається «недієвим» (як зазначено в анкетах). Анкетні дані свідчать про необхідність допомоги України у створенні і функціонуванні громадських закордонних організацій; співпраці з трудовими мігрантами та реемігрантами, збереженні культурної спадщини закордонних українців (підтримка і допомога). Є потреби і в науково-освітній галузі, мовній, інформаційній. «Проблеми української діаспори не стали пріоритетними для держави Україна» - зазначається в анкетах. Але ж і представництва України в Іспанії відзначають часткову пасивність зарубіжних українців у соціумі. (...) Отже, говорити про суцільну «відреченість» матінки-України від своїх синів-дочок не варто... Адже Генеральний Консул України в Барселоні О.Хрипунов не раз звертався до всіх керівників громад активніше

23


Аналіз. Беззаперечним є той факт, що трудову еміграцію в Іспанії складає більша частина українців, яким притаманний радянський світогляд, звідти таке частково байдуже ставлення до української мови, культури, традицій … Завдяки національній самосвідомості, ентузіазму, наполегливості окремих українцівемігрантів у пошуках альтернативи збереження та поширення української освіти, мови, звичаїв та культурних традицій функціонують українські суботні та недільні школи у всій Іспанії. Тому праця з молоддю та розвиток української освіти – це головні напрями роботи не тільки вчительства, що проживає в Іспанії, а й усіх державних освітянських структур в Україні. (...) Свій імідж держава створює сама – діаспора може цю картину лише доповнити, збагатити, але ніяк не змінити. (...) Допомога тим новим емігрантам, що становлять українську діаспору в Іспанії, – це також вклад усіх нас в розбудову сильної держави Україна. Кожен українець, де б він не жив, має відчувати себе невід'ємною частиною нашого великого народу, а також усвідомлювати себе самого, свою значимість у світі. Не забуваймо, що українська діаспора в Іспанії є потужним інтелектуальним, економічним, політичним, культурним ресурсом реалізації інтересів України у світових конкурентних процесах. Особисті спостереження дають можливість стверджувати, що українці в Іспанії – не просто тимчасові заробітчани. Вони намагаються бути «живими» членами своїх громад. Переважно не «розпорошуються» в іспанському суспільстві, згуртовуються у храмах, школах, громадах, одночасно вивчаючи і пізнаючи історію та культуру держави, у якій проживають. І досвід попередніх поколінь емігрантів може допомогти цій великій хвилі, яку переживаємо («переживаємо», бо це справа розуму і серця усіх українців, яких торкнулась посередньо і безпосередньо ця трудова еміграція), знайти себе та діяти на користь загалу, щоб зберегти свій національний дух.

24

Справді, актуальними сьогодні є словапослання, що володіють магічним даром безсмертя, Пророка-Шевченка до українців «в Україні і не в Україні». Єдиного хочеться просити у Всевишнього для нас усіх: Всім нам укупі на землі Єдиномишліє подай І братолюбіє пошли.. Галина Тріль Витяг із доповіді у Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» присвячена 200-літтю Тараса Шевченка.

Фото: Ферард Зюлькяров


Історія: "Операція Підрив", Західна Сахара, 1975 першою визнала їхню незалежність, - отримати все. У той самий день, 16 жовтня 1975р., коли Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив про відсутність свідоцтва «будь-якого територіального суверенітету» Марокко чи Мавританії над Західною Сахарою, Король Марокко Хассан II закликав свій народ до Зеленого Маршу, - заздалегідь спланованованої акції , - аби забрати те, що “їхнє” «споконвіку». Невдовзі 350 тис. мароканців, озброєні лише прапорами та плакатами, перейшли умовний кордон та увійшли у території, котрі називали своїми “Південними провінціями”. Один з офіцерів розказував, що коли він піднявся на гелікоптері аби оглянути маштаби ходи, на даху однієї з вантажівок побачив розсятнутим величезний американській прапор, - останні сумніви щодо того, хто за цим стояв розвіялися. За чотирі дні до цього, столицю регіону Ель-Аюн, відвідав Принц, а нині – Король Іспанії, Хуан-Карлос, аби стримати бентежність іспанського контингенту в регіоні. Полковник артилерії Рікардо Рамос, у той час - заступник командуючого XII групи самохідних артилерійських установок, з яким я мав нагоду спілкуватися впродовж багатьох років, добре пригадує ці події: «Король сказав у своєму виступі, що Іспанія з честю розв'яже цю ситуацію. Ми зрозуміли цю добре сплановану двозначність Короля по-військовому: або ми отримаємо мир, або - здобудемо перемогу».

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Наприкінці лютого 1976 р. Іспанія, яка стояла на роздоріжжі внутрішніх проблем, залишила на призволяще свою останню колонію – Західну Сахару – доля якої досі неоднозначна: вже майже 40 років Марокко, окупувавши територію, блокує право народам сахраві на самовизначення, а проголошена Сахарська Арабська Демократична Республіка не набула визнання. Проте, все могло б бути інакше, якби збувся задум групи іспанських військових, - «Операція Підрив» змінила б не тільки долю Іспанії, але й курс сучасної світової історії. Іспанія, будучи колись імперією “де якою ніколи не заходить сонце“ завжди важко переживала втрату колоній: втрата Куби, Пуерто-Ріко та Філіпін, - своїх останніх заморських колоній, - у іспанськоамериканській війні 1898 р. стала національною трагедією та початком літературного руху під назвою “Покоління 98го”. Але, якщо за незалежність Марокко та Екваторіальної Гвінеї у 1954 та 1968 рр., відповідно, та втрату регіону Іфні роком пізніше іспанці переживали менше, то подальша доля “Іспанської Сахари” після так званих Мадридських угод 1975 р. їх мало турбувала, адже майбуття самої Іспанії по смерті диктатора генералісімуса Франко стояло під ще більшим питанням. Цей 1000-кілометровий прибережний район Сахари - іспанський протекторат з 1884 року. Іспанія, в силу деколонізаційного тиску ООН та територіальних претензій новопроголошеної держави Марокко, визнала його своєю провінцією, а її жителів – своїми громадянами. Останні, в свою чергу, мріяли про незалежність,- за що і боровся партизанський “Фронт Полісаріо”. Іспанія, крім внутрішнього опору полісарців, була вимушена ще й захищатися від зовнішних загроз: Марокко, на противагу соціалістичному Алжиру, мобілізувала весь політичний та дипломатичний потенціал, аби унеможливити намір іспанського уряду провести референдум щодо самовизначення сахравців у першій половині 1975 р. Кажуть, що цей конфлікт розпочався з відмови іспанського уряду надати доступ до експлуатації фосфатних родовищ у м. Бу-Кра американцям, які вже володіли найбільшою шахтою фосфатів у Марокко. Не дивно, що США, аби усунути конкуренцію, пішли іншим шляхом: допомогли Марокко, - країні, яка

Продовження на стор. 24.

25


Аналіз. На той час вже розпочалася урядова операція «Ластівка» - іспанці готувалися покидати регіон та репатріювали все, що могли, навіть тіла полеглих за Іспанську Сахару військових з місцевого цвинтаря. У такому контексті у групи іспанських офіцерів народилася ідея силового захисту регіону. Реалізацію задуму взяв на себе тоді ще майор Рамос, який разом з сержантом Фабреґат, вніч проти 20 листопада, замінував символ Іспанської Сахари - столичний готель “Парадор Націонал”, аби підірвати його разом з марокканською та мавританською високими делегаціями, котрі оселилися там для передачі повноважень. Після необхідних попередніх домовленостей, Рамос заклав 14 кг вибухівки у формі шашок-детонаторів, з'єднаних вогнепровідним шнуром, більшу частину - над газовими балонами підвалу будинку, а меншу – у одній із кімнат першого поверху. Станом на 7 ранку 20 листопада все було готовим: вибухівка закладена, мешканці навколишніх будівль евакуйовані і бракувало лише вивести іспанський персонал готелю - 15 осіб. Закуривши, Рамос сказав сержанту: «Цей недопалок стане історичним, адже розпочне четверту іспанськомарокканську війну.» Їхню розмову перервала одна з офіціанток, яка сказала, що якийсь військовий блокує вихід іспанців з готелю. Як виявилося, це був патруль Військової Поліції на чолі з майором Лабахос. Цікаво, що про замах командуванню стало відомо від одного журналіста, якому Рамос довірив свою таємницю попросивши його звільнити кімнату, де той оселився, для закладання вибухівки. «Рамос, у нас недостатньо сили, тим більше щойно помер Каудильйо», намагалися вмовити його колеги, неповіривши, що вже запізно щось змінити. Через декілька годин майора доставили перед Військовим Губернатором Західної Сахари Федеріко Ґомес-де-Саласар, котрий сказав йому: «Наша офіційна версія буде, що замах - справа рук Фронту Полісаріо. Вас я розстрілювати не буду, але відокремлю від Армії». Цього ж ранку демонтовану вибухівку здетонували неподалік у засохлій річці, а Рамоса та Фабреґата взяли під арешт та доправили у військову тюрму замку Сан-Феліпе на острові Тенеріфе, де ті провели декілька тижнів, спокійно продовживши згодом службу у військах. Таке символічне покарання відзеркалює співчуття командуваня із цими подіями.

26

Герой цього репортажу, який помер півтора рока тому, на 86-му році життя, так і не застав вирішення сахрійського питання, але ніколи не жалкував, що його план не здійснився, скоріше навпаки. Нині Західна Сахара – це ігнорований міжнародний конфлікт, забуті десятки тисяч біженців та гуманітрана криза, але де екплуатація фосфатних родовищ дає щорічно 1,25 млрд. долларів прибутків, не рахуючи решти мінеральних, пісочних та рибних ресурсів регіону. За словами експертів, їх залишилося на 30-40 років - мабуть така ціна незалежності народу... Андрій Якубув

Рікардо Рамос дає коментар журналістам під час тих подій


Анонси. У нашому часописі є можливість розмістити рекламу. Оголошення некомерційного змісту (події, заходи) розміщуються безкоштовно, за наявності місця. Шановний читачу! Ймовірно, у Вашому селищі, місті чи регіоні мали місце вельми цікаві події, заходи чи новини української громади, які не описані у цьому номері. Даруйте - наша кореспондентська мережа лише розвивається. Маєте чим поділитися? - зв’яжіться з нами!

Листи до редакції Бажаєте висловити свою думку щодо прочитаних у цьому номері матеріалів? Напишіть листа до редакції та відправте його на нашу електронну скриньку, – ми їх опублікуємо (а у разі їх великої кількості – оберемо кращі). Для цього, листи мають бути у рамках 200 слів та належно підписані з вказанням автора, місця його проживання в Іспанії, офіційного статусу, якщо такий є.

Важливі номери телефонів:

У разі надзвичайних ситуацій – загрозі життю, або у випадках загибелі громадян України (виключно) працюють цілодобові гарячі лінії консульських установ: - для автономних областей Каталонії, Валенсії та Балеарських островів – Генеральне Консульство України в Барселоні: тел. 629 38 29 36 - для автономних областей Андалусії, Мурсії, Канарських островів, міст Сеута та Мелілья – Консульство України в Малазі: тел. 636 54 80 17 - Для решти автономних областей та загалом – Посольство України: тел. 620 64 13 24

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

Номер 112 – служба порятунку на всі випадки життя Номер 016 – цілодобова юридична допомога жертвам домашнього насильства (працює на 51 мовах світу) Номер 010 – муніципальна довідкова

Також діє гаряча лінія МЗС України: +38 044 238 16 57

27


Анонси.

ШАНОВНА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДО! Українська суботня школа ім.Т.Шевченка в м.Барселоні запрошує на урочистості, приурочені 200-літньому ювілею від дня народження геніального українського поета, художника, патріота-революціонера, Великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. В суботу, 8-го березня 2014 о 17.00 год. в приміщенні школи Lluis Vives за адресою с.Canalejas, 107 (на розі з вул. Riera Blanca Metro L.1 Santa Eulalia або L.5 Badal) відбудуться літературні читання творів поета з перекладом на каталунську мову. В неділю, 9-го березня 2014 року о 12.00 год. в приміщенні церкви св. Моніки відбудеться літературно – музична композиція «Та не однаково мені...» Асоціація українців в Каталунії «Червона калина»

28


Залишайтесь з нами!

1. Читайте наш щомісячний номер, вихід котрого ми завчасно анонсуємо. Пишіть нам свої відгуки, пропонуйте власні матеріали, - ми робимо спільну справу. 2. Підписуйтеся на сторінку нашого часопису в ФБ. Із середи, 5 березня, Ви знайдете там посилання на актуальні іспанські новини про головне із коментарем іспансьою, а також найсвіжіші вісті з громади та інші цікавики.

Nº2, febrero de 2014 Andriy Yakubuv – editor, Stepan Zolotar – redactor gráfico, Anna Dobrovynksa – redactora literaria; colaboradores – Heorhiy Klimov, Volodymyr Petrushchak, Gloria Zulkiarova, Gala Tril Aprobado para su publicación en Valencia, a 3 de marzo de 2014

Ucrania del Segura, №2(2), 2014

3. Використовуйте наш веб-сайт www.ucraniads.info, як повноцінний портал: з понеділка, 10 березня, Ви зможете самостійно розміщувати в спеціальному розіділі сайту Ваші некомерційні оголошення різного характеру. Детальнішу інформацію опублікуємо на сайті та ФБ-сторінці. З повагою, редакція часопису «Надсегурська Україна».



Ucrania del Segura Nº2