Page 1


Сеньйор Робінзон

Таємниці лісу Хегевальд

Євген Рафаловський Фото автора

. є м но та м о Цілк р 2Н-10Б. ру. Шиф Гіммле омир С С у юрер Жит Рейхсф рудня 1941 єра 12 г Тамплі і о г о н рт дин Безсме ірно, о Долина річчя – імов знаходивщо жи та Ме мий об’єкт, к Гуйо а той с впадінні річ річку и р ь п т у ся илоп’я омиром, н Г а ва т Жит в під місцезнахоі р е т е Т лік від родавнього непода ста ща. дження ького капи па ц у язични ана мною гр в в Очолю ує пошуки ж в о д ку. про напрям у м ­ цьо штурм Гаупт р СС і фюре огії ол р архе докто фон Зеель

4

Ще в дитинстві, слухаючи казки, ми уявляли собі казковий ліс з Бабою Ягою, Кощієм та іншою казкової нечистю. Більшість казок та дитячих фільмів починалися зі слів: «За лісами широкими...» Так от, у нас, на Поліссі, є власний «Заповідний ліс» − Хегельвальд. Надзвичайно гарний сосновий масив розкинувся неподалік від Житомира, біля злиття трьох річок: Тетерів, Гуйва та Гнилоп’ять. Ну, це все казки, − скажете ви, − немає там ніякої нечисті! А як щодо рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера?! Адже він вибрав саме цей ліс для своєї ставки, назвавши його Хегевальд − «Заповідний ліс». Чим же він його так приваблював?


З

вичайно, можна серйозно не ставитися а ні до цієї записки про скарби тамплієрів, а ні до деяких пошуків. Але ніхто не зможе заперечити факт існування стародавнього язичницького капища та збудованої згодом поруч ставки Гіммлера. Частина цих місць, разом із древнім святилищем, знаходиться на території танкового полігону − як бачите, і нині ці місця контролюють військові! Але потрапити туди можна і, навіть, варто. Як це зробити? Найпростіше відправитися до такого незвичного місця річкою на байдарці! Ви, якщо зважитеся, можете до мене звернутися, я допоможу. У чудовому місці на березі річки Гнилоп’ять, навпроти мальовничого Гаркушиного водоспаду, на невисокому пагорбі, древляни, судячи з археологічних розкопок, мали жертовне капище. Величезний слов’янський символ смерті, розміром 11 на 13 метрів, вирізали на землі у вигляді гігантської жіночої фігури, чи то велетня, чи то божества начебто богині смерті Мари або Морени. Під час археологічних розкопок у Шумському дохристиянському капищі, виявили сліди величезного кострища з перепаленими кістками биків та птахів. Виникає питання, а чи були там людські кістки? Мені невідомо, але судячи з археологічних звітів, начебто немає. Але до звітів подібна інформація могла і не потрапити − часто такі звіти нагадують податкові декларації наших політиків. :-) Навіщо слов’янами якийсь велетень, завбільшки з чотириповерховий будинок, та ще й жінка!? Доведеться копнути глибше та звернутися до «Запи-

сок про галльську війну» Сеньйор Робінзон Юлія Цезаря. Ось що нам пише Цезар: «Усі галли надзвичайно побожні. Тому люди, вражені важкими хворобами, а також воїни, дають обітницю принести людські жертви. Цим у них завідують друїди... Деякі племена використовують для цього величезні опудала, зроблені з верболозу, руки-ноги яких вони наповнюють живими людьми. Вони підпалюють їх знизу, і люди згорають у полум’ї». Саме з цим древнім галльським звичаєм пов’язані численні казки про велетнів, що зжирають людей. І у нас, слов’ян, теж є свої казки про Лихо та Бабу Ягу. Однооке Лихо, що вище найвищого дубу, є жінкою-велетнем, яка мешкає в лісі, ледь поміщається в своїй хаті, смажить зарізаних нею людей у печі. Казки часто підкреслюють величезні розміри цих бабусь: Баба Яга лежить поперек хати: «В одному кутку ноги, в іншому− голова, губи на одвірку, ніс в стелю впирається». Голови убитих та замучених кровожерливі бабки відокремлювали від тулуба і виставляли біля своєї оселі на кілках. Також у багатьох казках хата Баби Яги оточена такими жердинами з черепами. Арабський мандрівник Ібн-Фадлан теж розповідає, що бачив довгі жердини, встромлені в землю позаду головного ідола, які слугували російським купцям для розміщення на них голів жертовних тварин. Який напрошується висновок? Дійсно, в Шумському ритуальному капищі були знайдені сліди «величезного жіночого опудала», створеного для жертвоприношення. Опудало було виготовлено з кілків,

5


Сеньйор Робінзон

6


дерев’яного частоколу та плетеної лози. Схожий стародавній звичай і зараз можна зустріти на святах Масниці та Івана Купала, тільки тепер спалюють невеликі солом’яні ляльки Купали або Костроми, які лише символізують людські жертвоприношення. Шумське капище у цьому плані унікальне, як і вся місцевість в окрузі! На честь чого і кого було спалено опудаложертовник, на місці якого залишилося, вдумайтесь, − 10 кубометрів попелу та вугілля? Можливо, ця жертва була якось пов’язана з історією древлян? Наприклад, княгинею Ольгою, яка після вбивства древлянами її чоловіка, князя Ігоря, знищила в Києві два древлянських посольства, одне з яких, до речі, спалила! Після чого привела військо у Древлянську землю і, захопивши Іскоростень, вбила в ньому, згідно з літописом, 5000 древлян. А наступного року − запалала війна у всій землі древлянській. «Древляни ж побегоша і затворішася в градех своїх.» А може, це святилище спалили на честь богині долі, удачі та родючості Макоші? Ця загадка навряд чи найближчим часом буде розгадана. Адже самого села Шумськ давно вже немає, воно пішло під воду! Це результат «забаганки» заступника командувача 8-ї танкової армії генерал-майора Гаркуші. 1955 року генералу прийшла до голови ідея знести село, а на його місці збудувати величезний танковий полігон. До того ж, за його наказом на річці Гнилоп’ять, лише за 100 метрів від стародавнього капища солдати створили мальовниче водосховище

«Гаркушине море» та «ГарСеньйор Робінзон кушин водоспад»! Що за таємниці вони приховують − ми навряд чи коли-небудь дізнаємося. Ось у цих місцях, нижче за течією річки Гнилоп’ять, там, де вона зустрічається з Тетеревом та річкою Гуйва, утворюючи так зване Межиріччя, і починається таємничий лісовий масив − «Хегевальд»! Чи проводили німці археологічні розвідки у Межиріччі чи ні, − не зрозуміло, але я схильний вважати, що під час окупації вони проводилися. Адже ніхто не заперечує німецької експедиції на Тибет 1939 р., організованої інститутом Аненербе за безпосередньої підтримки рейхсфюрера СС Гіммлера! А в нашому випадку мова йде про пошуки на окупованій території, витрат − ніяких, крім часу! Адже чимось же керувався Гіммлер, коли приймав рішення про будівництво ставки «Хегевальд»? Будували «Заповідний ліс» з жовтня 1941 по липень 1942 року радянські військовополонені під наглядом частин СС. Самі розумієте, що з ними потім сталося. Враховуючи високу секретність об’єкта, мешканців довколишніх сіл завчасно відселили, а резиденцію відгородили від зовнішнього світу трьома тисячами метрів колючого дроту. У цьому лісі збереглися два занедбаних за-

7


лізобетонних бункера. Один із них зараз знаходиться на території військової частини, тому доступ до нього закритий. Основний бункер зараз закритий на великий замок. Сама споруда обросла повітками, курниками місцевих жителів та набула досить миролюбного вигляду. Поруч − військова частина та психіатрична лікарня. Ну, з військовою частиною все зрозуміло, адже тільки через 11 років після закінчення війни світ дізнався про Хегевальда, та й то з мемуарів Шелленберга. У Лондоні 1956 р. вийшла його книга «Лабіринт», де він описує свої відвідини ставки Гіммлера. А ось радянська влада після війни так і не розголосили правду про «Хегевальд». На його місці з’явилася військова частина та психіатрична лікарня; мабуть, хтось вирішив, що тутешній клімат та заповідна атмосфера краще лікують хворих! :-) Гіммлер, напевно, теж так думав, тому на галявині біля бункера облаштували тенісний корт. А до послуг гостей були прогулянки на конях. Правда, здійснити таку прогулянку означало можливість потрапити під кулю партизан чи місцевих селян, про що Гіммлер неодноразово попереджав своїх відвідувачів. Саме у «Хегевальзі» 1942 року Гіммлер вперше представив свій сумнозвісний «План «Ост» − план колонізації та германізації східних територій, окупованих фашистською Німеччиною. Дотримуючись плану, Гіммлер наказав організувати навколо своєї резиденції перші поселення «істинно німецьких селян». Неймовірно, але саме під Житомиром рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер почав створювати те, про що мріяв Гітлер − зразкове поселення арійців, прообраз майбутньої остготської імперії. До колонії «Хегевальд» мали увійти 29 поселень німецьких селян, а

Сеньйор Робінзон

8

особиста ставка Гіммлера мала стати її серцем. Що ж то за ліс такий? У цих таємничих місцях ще наприкінці XIX століття археолог Сергій Гамченко почав досліджувати кілька курганів раннього залізного віку, що датуються VII-VI століттям до н. е. Потому загони НКВС, а за ними і загони СС, активно шукали язичницькі капища, стародавні скарби. Знайшли вони те, що шукали, чи ні, нам поки не відомо. Тільки цю територію вважали заповідною, і не просто так тут виникло німецьке кладовище. За чутками, саме тут похований засновник військ СС, перший командир дивізії «Мертва голова» Теодор Ейке та дві з половиною тисячі карателів СС. На узліссі цього загадкового лісу розташоване кладовище, а за ним село Зарічани. Колись ці місця називалася Псище. Вважається, що за часів Древньої Русі в цих лісах жили волхви, а їх володіння охороняли величезні пси. Назва села Псище дійсно виникла завдяки псарні, де займалися розведенням та дресируванням мисливських хортів. Є навіть кілька легенд про те, що після прийняття християнства на Русі величезні пси встали на захист та охорону місцевих древлянських волхвів, що ховалися в цих лісах. В іншій легенді кажуть, що пси охороняли вхід до потойбічного світу. І вже повірте, печер та підземель тут вистачає. Та й щодо волхвів у мене сумнівів немає! Де їм ховатися, як не в лісі? А без собак в лісі, тим більше в такому, − вельми небезпечно! А з боку річки Тетерів цей лісовий масив від сторонніх очей оберігали Вовчі гори. Думаю, сама назва вам вже скаже про те, хто там мешкав. Скільки краси та таємниць приховує в собі древлянська земля! Якщо ви захочете спробувати розгадати цю загадку, хоча краще просто побачити всі ті місця, що я описав! То Wild Traveler готовий провести для вас унікальний активний тур до Межиріччя та заповідного


Сеньйор Робінзон

лісу «Хегевальд»! Але пам’ятайте, аби потрапити до лісу» Хегевальд, до водоспаду та місця стародавнього цих місць, нам належить зробити невелику одноден- слов’янського капища! Хто готовий до пригод, ласкану експедицію на байдарках трьома річками Полісся: во прошу до команди... 9 wildtraveler.com.ua, (066) 712-53-03. Тетерів, Гуйва та Гнилоп’ять, уздовж «Заповідного


Сезон Робінзона

Туніські мозаїки

10

Юлія Крицина Фото Володимир Ломачук


Курортний пляжний відпочинок, прогулянки римськими Сезон Робінзона руїнами та особливий колорит медин та базарів. Усе це – яскраві моменти подорожі «Робінзона» до Тунісу. Якщо вам раптом закортить надіслати листів- зі скарбами із «1001 ночі», милі серцю оливкові ку зі своєї подорожі будь-кому з рідних чи друзів, гаї, розкидані пустельним ландшафтом, чи дивто Туніс – найбільш підходяща для цього країна. ний біло-синій мавританський Сіді-Бу-Саїд на Біда в іншому – листівку з яким зображенням ви- вершині скелі. Для такого крихітного народу –це брати: золотисті пляжі та неймовірного синьо- одна з найменших країн в Африці –Туніс надає го кольору море, величні римські руїни, базари туристам найрізноманітніші атракції.

Наша подорож у минуле почалася зКарфагену, багатому передмісті – Монако Африки – з його розкішними віллами, неймовірним краєвидом на затоку та реліквіями минулого. Збудований 814 року до нашої ери фінікійцями, що прийшли сюди з території нинішнього Лівану, він був колись найбагатшим містом світу, постачаючи до Європи пшеницю, виноград, оливки. Та римляни зруйнували місто, збудувавши свою цивілізацію на фінікійських руїнах. Короткої миті слави зажив Карфаген за часів Ганнібала. Протягом століть, після Пунічних війн, місто бачило багато битв. Після того, як тут ступала нога римлянина, вандала, візантійця, араба, турка та іспанця, настала черга французів. Вони залишили значний відбиток у сучасному житті Тунісу, з його колоніальними будівлями, з французькою мовою, яка вивчається у школах нарівні з арабською, у 11 придорожніх кав’ярнях з фраппе.


Сезон Робінзона

Після прогулянок руїнами історичного міста чарівний Сіді-Бу-Саїд з його веселими білими будиночками та блакиттю віконниць, дверей, моря та неба здається якоюсь зовсім іншою планетою. Якщо піднятись стежкою до скелі повз гігантські бугенвілі, то неймовірний краєвид на затоку геть начисто вимете з голови картинки історичного каміння. Та історичне минуле Тунісу не відпускає так легко допитливого туриста. Приміром, амфітеатр в Ель-Джемі. Він був побудований у III столітті та міг одночасно вміщувати до 30 тисяч глядачів. До наших днів збереглися тільки три поверхи аркад, сходи та лавки

12

реконструювали. Сьогодні в амфітеатрі проводять фестивалі, концерти симфонічної та джазової музики. Чи Кайруан. Неквапливий ритм життя, на вулицях люди, одягнені у традиційну арабськуодежу. Над містом лунають голоси муедзинів з десятків мінаретів, що закликають правовірних мусульман на молитву. Головна пам’ятка – мечеть «СідіОкба», названа на честь її засновника – полководця Окба. Вона – перша, споруджена арабами у Магрибі, і найшанованіша. Її часто відвідують мусульмани з різних країн, оскільки сімпаломництв сюди прирівнюються до одного хаджу до Мекки.


Сезон Робінзона

Шлейф історичного минули чарівних туніських містечок бентежить допитливих туристів. А тепле море, а біле золото піщаних пляжів, а цілющі процедури таласо-центрів! Програм таласотерапії в Тунісі безліч: від загальнооздоровчих та відновлювальних до спеціальних (косметологічні, до- та післяпологові програми, лікування хвороб опорно-рухового апарату, «антистрес», програми для бажаючих кинути палити тощо). Центри таласотерапії зосереджені, в основному в Хаммаметі, Суссі та на острові Джерба. Таласо-центри Сусса пишаються оздоровчим курсом «Мандара», до якого входять квіткові ванни та масаж з ароматичними оліями. Таласоцентри Хаммамету славляться тим, що використовують найсвіжішу морську грязь, що надходить у ванни трубами безпосередньо з глибин моря – з глибини 8-10 метрів. Район Хаммамету–«найзеленіша» частину

країни, курорт оточують апельсинові та евкаліптові гаї, оливкові дерева, фінікові пальми, виноградники. Чудова сонячна Махдія–затишне гніздечко лютих піратів, відважних флібустьєрів, кмітливих авантюристів. І не дарма Нептун, Бог морів, є важливим божеством для тунісців. Золоті пляжі та неймовірно синя вода Середземного моря притягують сюди європейських туристів. Від риболовлі до віндсерфінгу тавітрильного спорту, готелі Тунісу пропонують усі ті самоатракції, що і курорти французького та іспанського узбережжя, але значно дешевше. Пелюстки троянд, розкидані по кімнаті, рушникиу форми лебедів та яскрава кераміка додають східного колориту готелям. Усе, починаючи від прогулянок берегом моря, кав’ярень, медини до парків розваг – усе для того, аби гості відчували себе максимально комфортно.

13


Сезон Робінзона

О, ці східні медини… Тут можна побачити хліб на вуличних візків, хлопчиків, що продають букетики жасмину, та усі чари арабського світу: кераміка, срібні прикраси, прекрасні набори чаю, парфуми, вироби з оливкового дерева, мозаїки, килими, оливки, прянощі, прянощі, прянощі…. В Тунісі все досить самобутньо! Ці білі міста! Оливкові гаї! Кипарисові алеї! Арабська вязь та французький щебіт! Посмішки та доброзичливість оточуючих! Піщані пляжі та такий багатолюдний «променад» кромкою прибою!Цікаві екскурсії! Туніський чай з кедровими горішками! А Карфаген! А Сахара! А музеї в мединах! А скільки ми ще не побачили... У мене склалося враження, що Туніс – це ідеальний варіант поєднання пляжного та екскурсійного відпочинку.

14


Стиль Робінзона

На шляху повернення до себе

16

Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» і розташований в ньому Музей української домашньої ікони доносить до українців унікальність та європейськість їхньої духовної спадщини, зокрема й на прикладі сакрального мистецтва. Це дає можливість і жителям Радомишля, що на Житомирщині, де розташований музей, поглянути під іншим, європеїзованим кутом зору на історію свого невеличкого містечка...

Юрій Рудницький


Архітектурне обличчя містечка Радомишль (Житомирська область) визначається православною Свято-Миколаївською церквою, кількома старими будиночками кінця ХІХ – початку ХХ ст. і стандартнопонурими блоковими «коробками» та пам’ятниками радянського періоду. Тим, хто живе в цьому містечку протягом десятиліть, важко повірити, що до жовтня 1917 р. тут були синагога, шість іудейських молитовних будинків, дві православні церкви, лютеранська кірха та костел з органом, побудований на кошти княгині Цецилії Радзівіл. Від синагог, греко-католицьких і православних (крім однієї) церков, лютеранської кірхи більшовики не лишили каменя на камені. А у вересні 2011 року у Радомишлі набув нового життя старий міський млин, на місці якого в XVII столітті стояла паперова фабрика – там відкрився історико-культурний комплекс «Замок Радомисль». Нині він відомий як насамперед осередок єдиного в Україні, та і в усій Європі Музею української домашньої ікони. А крім того, там відновлена давня монастирська технологія виробництва За задумом засновниці комплексу, заслуженого лікаря України, доктора Ольги Богомолець, в найменуванні її дітища, «Замку Радомисль» збережена стара фонетична особливість вимова назви міста, де він власне й розташований. На початку XVII століття Радомишль (або Радомисль, як на той час) перетворюється на центр паперовиробництва. За наказом архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького (між 1550 і 1554 – 1624) там була зведена перша в Центральній Україні паперова фабрика. Вона виробляла папір для друкар-

Стиль Робінзона

ні Києво-Печерської лаври, котра в першій половині XVII ст. стала головним осередком українського книгодрукування в Речі Посполитій Значення папірні в Радомишлі для широкого читача доречно було би пояснити за допомогою метафори: якщо книги, образно кажучи, хліб освіти, то папір можна назвати хлібом книгодрукування. Нині кожен відвідувач Замку може виготовити папір власноруч – так, як це робили наші предки в XVIXVII ст. Але найбільшою атракцією історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» є уже згаданий Музей української домашньої ікони. Більшість ікон, що нині перебувають у фондах Музею, були придбані на «блошиних ринках», у комісійних магазинах. Нині фонди нараховують близько 5 тисяч одиниць зберігання – ікон та інших предметів українського сакрального мистецтва XVI-XX ст. Серед них і унікальна ікона Миколая Чудотворця, вирізьблена на шиферному камені, за різними припущеннями між кінцем XII і першою половиною XV ст. Більшу частину фондів складають образи, написані не професійними цеховими майстрами, а людьми з народу – орачами, гончарями, ковалями та іншими. Для них іконопис був улюбленою справою у вільний від основної роботи час. Народні іконописці переважно не мали фахової освіти – лише хист до малювання. Бачачи перед собою образи в церкві, як певний зразок, народні майстри малювали їх по-своєму. Хоча іконопис – мистецтво консервативне, зі своїми

17


Стиль Робінзона

18


суворими, освяченими століттями правилами, але митцям з простолюду важило більше не відтворення з максимальною точністю, а їхнє власне, недогматичне, живе, вільне від умовностей і обмежень бачення невидимого, духовного світу. В кожній історичній землі України стихійно сформувалися протягом століть власні традиції народного іконопису. Київщина, Поділля, Волинь, Полісся, Сіверщина, Буковина, Галичина, Закарпаття – ікони, написані в цих землях, неважко впізнати за певними, властивими лише їм рисами. Наприклад, ікони, написані на Полтавщині, відрізнялися небесно-блакитним фоном образів, рум’яними обличчями, реалістичними квітами, м’якими фарбами і формами. Для Київщини характерні яскраво-червоні, і навіть пурпурні тони. Образи з Поділля можна визначити за темно-зеленим фоном, за загальною насиченістю колірної гами, за фантастичними квітами. Сіверські ікони – суворі, стримані, аскетичні, мінімум орнаменталістики і прикрас. Поліські визначаються спокійними і сталими зображеннями святих, очі глибокі, фон темно-си-

Стиль Робінзона

ній або темно-зелений, на якому зображені квіти. Експозиція музею наочно показує, в чому полягає основна відмінність українських ікон від інших ікон східнохристиянської традиції. Українська ікона як мистецьке явище виникла на перетині двох традицій – консервативної візантійської і західноєвропейської ренесансної. Для першої характерними є умовність, суворість, схематичність, безтілесність (перейняті, до речі, російською іконописною традицією з її потягом до якомога точного наслідування давнього «цареградського благочестя»). Від другої в українські ікони – не важливо, написані вони «цеховими» або простонародними митцями – перейшли прагнення зображувати святих і пророків як живих людей, в плоті і крові, в русі, емоціях і почуттях. При цьому очі на ликах завжди звернені на глядача, з якого б боку він не дивився на образ. Рідкісним є зображення ікони Богородиці Бердичівської – «прижиттєвий» список уже не існуючого оригіналу (оригінальна ікона згорі-

19


Стиль Робінзона

ла в 1941 році внаслідок підпалу). Ця ікона, як і багато інших у колекції музею, шанується однаково і православними, і католиками. Подібних, загальношанованих ікон Богородиці, незалежно від конфесій, в експозиції музею чимало. Серед них і відома на весь світ Божа Матір Ченстоховська. Всього у Музеї нараховується вісім списків цього образу. Іншою загальношанованою іконою є Богородиця Почаївська. Одна з найбільших

20


Стиль Робінзона

православних святинь України, яка перебуває нині в Почаївській лаврі, шанується також католиками. В експозиції музею можна бачити польський римо-католицький список цієї ікони. Одна з основних ідей Музею полягає в тому, аби кожен, хто приходить сюди, знайшов тут щось для себе, що пов’язує його з сімейними традиціями, зі своїм родом. А серед них були не лише етнічні українці, але й німці, поляки, росіяни, литовці тощо. Притаманна старому Радомишлю багатоконфесійність знайшла своє продовження в Музеї. Православні ікони тут цілком уживаються поряд із унійними та католицькими. Всі конфлікти і незгоди на грунті віри залишаються за стінами Замку. Натомість показується, яким різноманітним може бути шлях людини до Бога, до свого коріння і відтак до розуміння свого призначення на землі…

21


АКТУАЛЬНО

ПОДОРОЖУЙ З ТЕХНОЛОГІЯМИ КИЇВ, 28 квітня 2014 р. Компанія Intel запросила до «Подорожі з технологіями» тих, хто не уявляє свого життя без нових вражень, подорожує та цікавиться технологічними новинками. Провідні експерти в цій галузі розповіли, як змінилися поїздки та мандрівники з розвитком технологій, як органі- бук чи пристрій 2-в-1 на архітектурі Intel, доповнений зувати незвичну подорож за допомогою гаджетів та безліччю доступних сервісів та додатків, стає незамінним помічником у будь-якій поїздці, робить її насичеякими будуть подорожі майбутнього. ною та цікавою, і головне, безпечною. Наприклад, гаджети на ОС Windows* 8.1. з процесоУ грошовому еквіваленті ринок подорожувань наразі ром Intel всередині мають поліпшений захист при робо− це близько $1 трлн на рік, і з кожним роком кількість ті з додатками MS Office*, серфінзі в інтернеті, роботі з мандрівників у всьому світі збільшується на 12%. Роз- поштою та іншими сервісами. А новітні мобільні привиток цифрових технологій та поширення мобільних строї з ОС Android* оснащуються безкоштовним додатпристроїв дозволяють планувати подорож швидко, за- ком McAfeeMobileSecurity, розробленим для запобіганощаджуючи час, гроші та зусилля. Нині понад 40% усіх ня крадіжкам персональних даних та самих пристроїв. подорожей плануються за допомогою он-лайн інструАрсеній Фінберг, засновник спільноти «Инте­рес­ ментів. Незважаючи на те, що в Україні ця цифра неве- ный Киев»: «У мене, як завзятого мандрівника, є свій лика − близько 12-14%, ми рухаємося вперед значними «набір туриста», включаючи Chromecast*, розумний готемпами. динник Pebble*, WіFі роутер. Ну і, звичайно, мої подороДмитро Афанасьєв, засновник платформи для ман- жі починаються з планування, в чому мені допомагають дрівників Go2: «Сьогодні одним із найбільш значущих додатки TripAdvisor*, Booking*, німецький сервіс HRS*; трендів індустрії є краудсорсінг, можливість ділитися для дзвінків з-за кордону використовую Roamer*». власним досвідом з іншими людьми. Люди хочуть подоБільш досвідчені мандрівники можуть взяти з сорожувати більше та витрачати менше, і сьогодні, завдя- бою мобільний гаджет з процесором Intel високо в гори ки гаджетам та додаткам, це можливо». або навіть відправитися з ним до Південного Полюса, 22 Зручний мобільний гаджет, планшет, ультра- як британський полярний дослідник Бен Сандерс (Ben


Saunders), який нещодавно завершив легендарну експедицію «Терра Нова». Корпорація Intel виступила технологічним партнером проекту, надавши Ultrabook™ на базі новітніх процесорів Intel, за допомогою якого Бен та Тарка в режимі реального часу вели блог (www.scottexpedition. com/blog), ділилися фото та відео матеріалами прямо із Заполяр’я. Але всі мандрівники сходяться на думці, що найголовнішою вимогою до гаджетів є універсальність, аби один гаджет виконував якомога більше різних функцій. На другому місці − розмір пристрою і те, яким чином його закріпити, «носити» на тілі. І на третьому місці − час, протягом якого пристрій може працювати автономно. Арсеній Герасименко, професійний фотограф та блогер-мандрівник: «Сьогодні подорожі − це, перш за все, самореалізація та творчість, а гаджети дозволяють кожному створити власну історію. Сьогодні для створення якісної панорами мені достатньо взяти з собою в подорож ультрабук, який важить 1100 грам і замінює повноцінний комп’ютер». Марія Діденко, мама-мандрівниця: «Матусині» додатки повинні задовольняти головну потребу мами − швидко орієнтуватися, а технології − бути спрямованими на спокій мами». У список часто використовуваних Марією додатків увійшли TripAdvisor*, MomMaps*, AroundMe* та SitOrSquat*. А як зміняться подорожі за декілька років? Можемо припустити, що з розвитком технологій мандрівники будуть мати у своєму розпорядженні цілий спектр приголомшливих можливостей: від смарт-гаджетів, «переносних пристроїв» − до технологій штучного інтелекту, віртуальної реальності та спілкування з ПК за допомогою голосу та жестів. Юрій Миколишин, директор з маркетингу Intel в Україні, Білорусі та Молдові: «У повсякденному житті ми спілкуємося за допомогою голосу та жестів. Ми хочемо, щоб пристрої також розуміли нас − голос, жести і навіть контекст наших команд. Наша місія − зробити так, щоб будь-який сервіс, призначений для кінцевого користувача, був безпечним, зручним, швидким та доступним 24/7». Розробляючи нові технології та інновації, Intel вірить, що вони дозволять докорінно змінити подорожі від моменту планування − до безпосередньої поїздки і об’єднають все в незабутній захоплюючий досвід.

АКТУАЛЬНО

23


Україна Forewer!

Зустрінемось У Луцьку?.. За будь-якої погоди! 24


Україна Forewer!

Богдан Каліш Управління туризму та промоції міста Луцької міської ради +38 0332777956 Фото Віктора Чухрая

Якщо Ви вже об’їздили пів світу, бачили Європу, Азію, Африку й Америку, то, мабуть, здивувати Вас буде важко. Але цьогоріч у Вас є можливість отримати новий досвід. Не виїжджаючи за межі України, Ви можете відчути себе у Європі. Не вірите? Приїжджайте до Луцька! Якби порівняти моє місто із дорогоцінним каменем, то це точно не діамант. Не таке воно пафосне і сяюче. Мабуть і не перлина, бо вік перлини недовгий, а моєму місту вже понад тисячу років. Мабуть, я порівняв би його з олександритом чи топазом, які змінюють свій колір залежно від кута зору, освітлення та погоди. Моє місто відкривається для кожного по-іншому, залежно від того, що Ви хочете в ньому побачити. Воно культурне, європейське, щиро українське, захоплююче, вражаюче, бандерівське, інтернаціональне, дуже історичне, молодіжно-неформальне, романтичне, традиційне… Луцьк – моє місто, і я його люблю. І дуже хочу поділитися ним з Вами! Щоб і для Вас воно відкрило усі свої грані та стало приємним відкриттям!

25


Україна Forewer!

26


Сім фактів про Луцьк, яких Ви, можливо, не знали:

Україна Forewer!

1. Луцький замок став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци». Його зображення Ви можете побачити на банкноті номіналом у 200 гривень. 2. У Луцьку заклали основи Європейського Союзу – у 1429 році в місті відбувся з’їзд європейських монархів, де розглядалися питання міждержавних відносин та колективної безпеки. 3. Луцьк був другою столицею Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. 4. Луцьк у давнину називали «Маленьким Римом Сходу» за дуже велику кількість храмів та монастирів. 5. У Луцьку Леся Українка написала свій перший вірш «Надія». 6. У Луцьку народилася Принцеса Сіаму (Таїланду) Катерина Десницька. 7. У Луцьку виготовляли знаменитий всюдихід «Волинянка», а зараз – сучасні автобуси і тролейбуси «Богдан». Луцьк місто не велике. Його можна обійти за один день. Але Вам цього робити не захочеться. Приїдьте до Луцька на декілька днів. І не поспішаючи, погуляйте його вуличками, зайдіть до затишних кав’ярень і ресторанчиків, відвідайте музеї, станьте учасниками культурних і мистецьких подій. Вас надихне спокійна та затишна аура древнього міста, яке поділиться з Вами своїм теплом і спокоєм, додасть наснаги та впевненості в собі… І тільки в Луцьку Ви відчуєте, що, насправді, час над Вами не владний. А ще, на думку більшості українців і не тільки їх, у Луцьку живуть бандерівці. І я це підтверджую! Адже Українська повстанська армія (УПА) була створена на Волині. Так, в Луцьку живуть справжні «бандерівці» – добрі і привітні. Приїжджайте до Луцька і вони візьмуть Вас у по­ лон своєю гостинністю та щирістю. Будуть «катувати» борщем і грибною юшкою, горілкою і салом, кручениками і копченим вугрем, питними медами та різними смаколиками… Приїжджайте і не бійтеся. Єдине, що Ви безперечно втратите – це свої стереотипи. А ще Луцьк – місто медове. Культура бджільництва розвивалась у нас протягом століть і досягла неабияких висот.

27


Україна Forewer!

Завітайте до унікального Центру традиційної культури «Медова хата», що у самісінькому центрі Луцька на Театральному майдані, спробуйте різноманітні сорти меду, солодощі, косметику та оздоровчі засоби на основі меду та продуктів бджільництва… І обов’язково скуштуйте питний мед. Ви не знаєте, що це – питний мед? Знаєте! Ще в дитинстві, завершуючи казку, Вам казали: «І я там був, мед-пиво пив…». Так, так. Це той самий мед, мед, який пили наші предки, князі і лицарі, пани і панянки на бенкетах і гостинах. Пили його і 585 років тому, коли у Луцьку відбулась подія, що назавжди змінила його статус та історію, нанісши наше місто на усі карти Європи, – з’їзд європейських монархів! Року Божого 1429 у славному Лучеську, що на Стиру, Великий князь Литовський Вітовт приймав гостей. Та яких гостей! До замку прибули: король Польський Ягайло, імператор Священної Римської імперії Сигізмунд, король норвезький, данський і шведський Ерік, представники Інфляндського та Тевтонського Орденів, посланці Папи Римського, посли Візантійської імперії та Московського князівства. Приїхали вони не просто так, а з великою місією: обговорити питання захисту Європи від Османської імперії та, головне, для коронації Вітовта! Зібрання, що відбулося, стало найбільшим у Середньовічній Східній Європі! І залишилось воно в історії як З’їзд європейських монархів. Вельможних гостей з челяддю й охороною прибуло до міста втричі більше, ніж було жителів у Луцьку (аж 15 тисяч!!!). Тому розмістили їх не лише в Замку і місті, а й у навколишніх селах: Гнідава, Красне, Омеляник, Забороль, Жидичин. А що вже гуляли гості в перервах між ди28 пломатичними дискусіями! Монархи проводи-

ли дні в забавах, лицарських турнірах, перегонах та різноманітних полюваннях. Та й поїсти і випити тоді (особливо за рахунок іншого князя) любили… Щодня споживали, за здоров’я Вітовта звичайно, 700 бочок меду і вина, 700 волів, 1400 баранів, сотні лосів, диких кабанів, не кажучи вже про дрібну живність.


Україна Forewer!

10 причин відвідати Луцьк вже цього року: 1. Архітектура: збережено зразки архітектури різних епох та стилів. 2. Поліетнічність: майже кожен знайде тут історію свого народу. 3. Музеї: експозиції, що зацікавлять кожного. Холмська Чудотворна ікона Богородиці ХІ ст. – найдавніша ікона в Україні – зберігається у Луцьку! 4. Фестивалі: зануритись у сучасну культуру і мистецтво, стати лицарем чи дамою серця, відчути себе УКРАЇНЦЕМ можна в Луцьку! 5. Підземелля: підземне місто надзвичайно цікаве і приховує ще багато таємниць! 6. Кухня: скуштувати страви, рецепти яких незмінні з князівських часів. 7. Мед: випити справжнього князівського меду (того, що з легенд), адже Луцьк – місто медове! 8. Екологічність: одне з найчистіших і найзеленіших міст України. 9. Люди: щирі, привітні, гостинні й добрі. 10. Місто на перетині шляхів: прямуючи до ПольТа не судилося Вітовту стати королем. Корону, яку щі, Білорусі, Києва, Львова чи Шацьких озер, відві­ везли папські нунції для коронації, викрали і Кородайте Луцьк. лівство Литовське так і не започаткувалось у Луцьку. Луцьк чудовий за будь-якої погоди, пори року чи Але навіть сьогодні, якщо подивитись на верхівку В’їзної вежі Луцького замку у променях сонця, то настрою. Відвідайте Луцьк, бо він вартий того аби на можна побачити там обриси втраченої корони. Пере- завжди лишити свій відбиток у Вашій душі. конайтесь у цьому самі. До зустрічі в Луцьку!

29


НОВИНИ

На моря, на океани TravelSiM мандрує з Вами! Подорожі – це завжді феєрверк нових вражень, якими відразу ж хочеться поділитися. Зробити це на вигідних умовах Вам допоможе ТревелСімка – картка перевіреного роумінгу. Вона діє у > 190 країнах. Безкоштовні вхідні у ~ 140 країнах. Відсутня абонплата та плата за з’єднання. TravelSiM пропонує максимальну кількість зручних і доречних додаткових послуг, детальніше про які можна дізнатися на сайті: w.TravelSiM.ua або за телефоном у Києві: (044) 223-8008 Для активних Інтернет-користувачів є спеціальна нова пропозиція – TravelSiMOnline - старт-пакеті з супертарифами на мобільний Інтернет. Є 2 варіантивикористаннясім-картиTravelSiMOnline: - помегабайтна тарифікаціявід$0,25 за 1 Mb. Дужезручнийінтервалтарифікаціївід1 Kb – цедодатковаекономія на з’єднаннях; - пакетніпропозиції, при активаціїяких, вартістьІнтернету у 49 країнах буде $0,10 за 1 Mb. Більш детальна інформація на сайті: w.TravelSiM.ua/online Залишаємось завжди на зв’язку!

№ 06 (68) 2014 року Журнал для справжніх мандрівників Головний редактор: Антоніна Ломачук (+38 050) 443-17-46 Antonina.lomachuk@gmail.com Дизайн: Василь Саулко Над номером працювали: Богдан Каліш Євген Рафаловський Юрій Рудницький Фото: Віктор Чухрай Володимир Ломачук Євген Рафаловський Відділ реклами: (+38 050) 375-90-15 reklama-robinzon@ukr.net vladimir1313@ukr.net Журнал зареєстровано Міністерством юстиції серія КУ 336-032 від 28.10.2006 Засновник та видавець ФОП Ломачук А. В. Адреса редакції: 02166, м. Київ пр-т Лісний, 35, оф. 135 www.robinzon.kiev.ua Кольороподіл та друк: ТОВ «Інтертехнологія» вул. Сім’ї Сосніних, 3 044 237 66 64 044 502 41 79 Наклад: 10 000 примірників Періодичність: щомісяця Розповсюдження: безкоштовно За рекламну інформацію відповідає рекламодавець.

30

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристичний журнал "Робінзон" №6 - червень  

Туристичний журнал "Робінзон" - журнал для справжніх мандрівників

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you