Issuu on Google+



ÒÅÒßÍÀ ÌÎÍÒßÍ:



ÂÈÁÎÐÎÒÈ ² ÇÀÕÈÑÒÈÒÈ Ã²ÄÍÅ ÆÈÒÒß


2

МОНТЯН захистить!

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ßê âèêèíóòè ç áóäèíêó ÆÅÊ,

ùî äóðèòü ³ ãðàáóº âàñ ЖЕКи завищують ціни у наших платіжках — і отримують прибу ток. Людям, які не хочуть, щоб їх грабували, доводиться роками бо ротися зі здирниками. Будинок по вулиці Мішуги, 2 здали в експлуатацію три роки то му. Забудовник — компанія «Жит лоінвест» — поставила мешканцям ультиматум: або вони підписують договір на обслуговування будинку з КП «Житлосервіс», або не отри мують документів на квартири. Мешканцям величезної багатопо верхівки довелося погодитись. «Житлосервіс» — дочірня компа нія «Житлоінвесту» — одразу по чав встановлювати завищені ціни на комунальні послуги. При цьому мешканці ніяк не могли довідатися, скільки насправ ді витрачається на утримання їх нього будинку. Адже «Житлосер віс», як і більшість українських ЖЕКів, старанно приховував свою звітність. Тоді люди вирішили створити ОСББ і управляти своїм

будинком самостійно. Створивши об’єднання співвласників «Сердо лік», вони письмово повідомили про це «Житлосервіс», і постави ли вимогу передати їм технічну до кументацію на будинок. Однак КП «Житлосервіс» зовсім не бажало віддавати ласий шматок — адже за вищені тарифи давали йому чима лий прибуток. ЖЕК спробував довести, що об’єднання співвласників створили з порушеннями. Мешканці виграли суд — тоді ЖЕК подавав на апеля цію, знаходив нові неіснуючі пору шення, подавав нові позови. Так тривало понад два роки, аж поки люди не звернулися до адвоката Тетяни Монтян. На той час Монтян вже мала подібний досвід. Коли вона разом з сусідами створила ОСББ у своєму будинку на Срібнокільській, при ватний ЖЕК «Рада2», що обслу говував будинок, теж не хотів від давати його мешканцям. Дійшло до того, що ЖЕК довелося витури

Відтоді, як мешканці будинку по Мішуги, 2 самі управляють своїм будинком — ціни в платіжках суттєво зменшились

ти з займаного приміщення, най нявши приватну охорону. Тож, знаючи проблему «зсередини», Те тяна Монтян запевнила, що зможе допомогти об’єднанню співвласни ків «Сердолік». І таки допомогла. Справа «Сер доліку» дійшла до Вищого госпо дарського суду. Монтян довела суддям, що ЖЕК «Житлосервіс» взагалі не має права обслуговувати будинок на Мішуги, 2 — адже вони не давали на це своєї одноголосної згоди. Суд постановив: якщо ЖЕК (або інша обслуговуюча організа ція) не отримав консенсусної, тоб то одноголосної згоди від мешкан ців — він не має права обслугову вати будинок. В цивілізованих країнах одразу після офіційного оголошення рі шення суду порушник мав би заб ратися з будинку геть. Однак ЖЕК виконати рішення вищої судової інстанції не поспішав. Натомість, він продовжував виписувати пла тіжки з завищеними тарифами та квитанції на паркінг. Також кому нальники і далі використовували технічні приміщення та рекламні площі, що є у будинку — і отриму вали з цього прибуток. Більше того — довідавшись про рішення суду, працівники ЖЕКу зрізали замки з усіх технічних при

міщень і встановили свої, щоб не пустити співвласників до цих при міщень. Зрештою, люди вирішили вда тися до прямого тиску на жеків ців. 6 липня цього року разом з Те тяною Монтян вони зайшли до технічних приміщень будинку та виставили звідти охоронців, най нятих «Житлосервісом». Також, не зважаючи на шалений опір же ківців, вони взяли контроль над паркінгом. Відтоді, як об’єднання співвлас ників «Сердолік» почало управля ти будинком, ціни в платіжках сут тєво зменшились. За платіжками «Житлосервісу», люди сплачува ли 3,2 грн за квадратний метр. У платіжках «Сердоліку» ця цифра складає 2,6 грн. Це означає, що се редня квартира метражем у 80 квадратних метрів щомісяця пе

реплачувала 48 гривень квартпла ти. Таких квартир у будинку — сот ні. Усі ці гроші «Житлосервіс» безсоромно клав собі у кишеню. «Ми три роки на це чекали, — говорить Роман Бурлака, один з мешканців будинку по Мішуги, 2. — І коли мені говорили, що ми виграли один суд, другий, апеля ційний, Вищий господарський — знаючи, що в нас правди нема, я в силу судів не вірив. В нас не було ілюзій, що ЖЕК віддасть нам бу динок мирним шляхом — з якого доброго дива?». Разом з іншими сусідами, цей чоловік створив іні ціативну групу, яка допомагала виставити ЖЕК з будинку. Він, як і всі мешканці будинку по Мішуги, 2, розуміє — «Житлосервіс» і далі грабував би їх, якби вони не зумі ли об’єднатися та захистити свої права.

Будинки, які зависли «у повітрі» ЯКБИ ВАМ СКАЗАЛИ, ùî âàø áóäèíîê âæå äâàäöÿòü ðîê³â âèñèòü ó ïîâ³òð³ — ÿê áè âè â³äðåàãóâàëè? Çàðåãîòàëè á? Ïîêðóòèëè á ïàëüöåì á³ëÿ ñêðîí³? Íàñïðàâä³ æ, ñàìå òàê âîíî ³ º: âàø áóäèíîê âèñèòü ó ïîâ³òð³. Ò³ëüêè íå ó ïîáóòîâîìó âèì³ð³, à ó þðèäè÷íîìó. Ó ðîçâèíóòèõ êðà¿íàõ áóäèíîê, óñ³ æèòëîâ³ òà äîïîì³æí³ ïðèì³ùåííÿ â íüîìó, çåìëÿ, íà ÿê³é â³í ñòî¿òü, òà ïðèáóäèíêîâà òåðèòîð³ÿ ââàæàþòüñÿ ö³ë³ñí³ñòþ. Òèì ñàìèì øëÿõîì ï³ñëÿ ðîçâàëó ÐÑÐÑ ï³øëè ê³ëüêà ïîñòðàäÿíñüêèõ êðà¿í — çîêðåìà, Åñòîí³ÿ òà Ãðóç³ÿ. Òîáòî, âëàñíèê êâàðòèðè ó áàãàòîïîâåðõ³âö³ â öèõ êðà¿íàõ ìຠïðàâî âëàñíîñò³ íå ò³ëüêè íà ñâîþ êâàðòèðó, àëå é íà ÷àñòèíó ñõîäîâèõ ìàéäàí÷èê³â, ï³äâàë³â, ãîðèù òà ïðèáóäèíêîâî¿ òåðèòîð³¿. Ìåøêàíö³ áàãàòîïîâåðõ³âîê ìîæóòü äîìîâëÿòèñÿ òà âèêîðèñòîâóâàòè óñå öå ìàéíî íà âëàñíó êîðèñòü. Íàïðèêëàä, ó ï³äâàë³ îáëàäíàòè òðåíàæåðíèé çàë, «ãëóõèé» ôàñàä áóäèíêó â³ääàâàòè ï³ä ðåêëàìó — à îòðèìàíèé ïðèáóòîê âèêîðèñòîâóâàòè íà ðåìîíò òà âäîñêîíàëåííÿ áóäèíêó.  Óêðà¿í³ æ ó ö³é ñôåð³ é äîñ³ ïàíóº áåçëàä. ϳñëÿ çäîáóòòÿ íåçàëåæíîñò³, ìåøêàíö³ áàãàòîïîâåðõ³âîê îòðèìàëè ìîæëèâ³ñòü ïðèâàòèçóâàòè ñâî¿ êâàðòèðè. Àëå — ò³ëüêè êâàðòèðè, ó â³äðèâ³ â³ä óñüîãî áóäèíêó, âíóòð³øí³õ êîìóí³êàö³é, ï³äâàë³â, ãîðèù òà ïðèáóäèíêîâèõ çåìåëüíèõ ä³ëÿíîê. Íàø³ ïàðëàìåíòàð³ é äîñ³ íå ñïðîìîãëèñÿ ïðèéíÿòè çàêîíè, ÿê³ á âñòàíîâëþâàëè, ùî óñå öå ìàéíî íàëåæèòü ìåøêàíöÿì áóäèíê³â — ó âèçíà÷åíèõ ïðîïîðö³ÿõ.

Òàêå ñòàíîâèùå ïðèçâîäèòü äî áàãàòüîõ ïðèêðèõ íàñë³äê³â. ³çìåìî õî÷à á îäèí ïðèêëàä ç ïðàêòèêè àäâîêàòà Òåòÿíè Ìîíòÿí. Ìåøêàíö³ áóäèíêó ïî âóëèö³ Ìåæèã³ðñüêà, 5 ðîêàìè íå çàãëÿäàëè äî ñâîãî ï³äâàëó — àæ ïîêè â³í íå äîêîòèâñÿ äî àâàð³éíîãî ñòàíó, ùî ïîñòàâèëî ï³ä çàãðîçó âåñü áóäèíîê. Òîä³ îäèí ç ìåøêàíö³â, Ñåðã³é ̳ùåíêî, êâàðòèðà ÿêîãî çíàõîäèëàñÿ ïðÿìî íàä ï³äâàëîì, âèð³øèâ ïðîâåñòè òàì ðåìîíò. ³í âèòðàòèâ âëàñí³ ÷èìàë³ êîøòè, àáè óêð³ïèòè ôóíäàìåíò, ïîëàãîäèòè ñò³íè òà ì³æïîâåðõîâ³ ïåðåêðèòòÿ. ² ÿê ò³ëüêè â³í öå çðîáèâ — íà ï³äâàë îäðàçó æ çíàéøîâñÿ ïðåòåíäåíò. 130 êâàäðàò-

íèõ ìåòð³â â³äðåìîíòîâàíîãî ïðèì³ùåííÿ íà Ïîäîë³ — ëàñèé øìàòîê! Äèðåêòîð îäí³º¿ ç êîìåðö³éíèõ ô³ðì ÷åðåç Ïîä³ëüñüêó ðàéîííó ðàäó îòðèìàâ ñâ³äîöòâî ïðî âëàñí³ñòü íà ï³äâàë. Áàéäóæå, ùî öå ñâ³äîöòâî áóëî íåçàêîííèì — íà ñòîðîí³ êîìåðñàíòà áóëà ñèëà. Îòæå, îäíîãî äíÿ â³í ïðèéøîâ ç ìîëîäèêàìè ñïîðòèâíî¿ ñòàòóðè, çíÿâ ç ï³äâàëó çàìêè ³ ñïðîáóâàâ çàõîïèòè éîãî. Êîëè Ñåðã³é ̳ùåíêî ïðèéøîâ ³ ïî÷àâ âèãàíÿòè çëî䳿⠗ çàãàðáíèê çðîçóì³â, ùî íàñêîêîì íå çàõîïèòü ìàéíî, ³ âäàâ, ùî éîãî ïîáèòî. ² õî÷ íàâêîëî áóëî ïîâíî ñâ³äê³â, ÿê³ íå áà÷èëè æîäíîãî ïîáèòòÿ, â³í ðîçïî÷àâ ñóäîâó òÿãàíèíó. Çðåøòîþ, íåçàêîíí³ñòü ïðåòåíç³é íà ïðèì³ùåííÿ Òåòÿí³ Ìîíòÿí âäàëîñÿ äîâåñòè

Тетяна Монтян досконало вивчила проблеми українських багатоповерхівок і стала експертом Євросоюзу з питань спільного майна

÷åðåç ñóä. Àëå ñóïåðå÷êè çà ï³äâàë ³ äîñ³ òðèâàþòü. Òåïåð óæå ìåøêàíö³ áóäèíêó íå ìîæóòü ïîä³ëèòè éîãî ì³æ ñîáîþ. Âîíè íå õî÷óòü êîìïåíñóâàòè êîøòè, âèòðà÷åí³ íà ðåìîíò, à õî÷óòü ëèøå îäíîãî — çàâîëîä³òè â³äðåìîíòîâàíèì ïðèì³ùåííÿì. ² í³ÿê íå ìîæóòü äîìîâèòèñü. Ïîä³áíèõ ñïðàâ ó ïðàêòèö³ Òåòÿíè Ìîíòÿí äóæå áàãàòî. «Ïîêè íàø³ áóäèíêè íå ïî÷íóòü îáë³êîâóâàòè, ÿê ö³ë³ñí³ ìàéíîâ³ êîìïëåêñè — óâåñü öåé áåçëàä òðèâàòèìå, — êàæå àäâîêàò. — Î÷åâèäíî, ùî â³ä áóäèíêó íå ìîæíà «â³ä³ðâàòè» îêðåìó êâàðòèðó, à ñàì áóäèíîê íå ìîæíà â³ä³ðâàòè àí³ â³ä ï³äâàëó, àí³ â³ä çåìåëüíî¿ ä³ëÿíêè. Îäíàê, íàø³ äåïóòàòè öüîãî íå ðîçóì³þòü. Íà æàëü, çà 20 ðîê³â íåçàëåæíîñò³ í³õòî ç íàðîäíèõ îáðàíö³â òàê ³ íå ñïðîì³ãñÿ ïîäàòè íàëåæíèõ çàêîíîïðîåêò³â, ùîá íàðåøò³ âñòàíîâèòè: áàãàòîêâàðòèðíèé áóäèíîê º ö³ë³ñí³ñòþ, ³ ÷àñòèíè ö³º¿ ö³ë³ñíîñò³ ïðîïîðö³éíî íàëåæàòü óñ³ì âëàñíèêàì ïðèì³ùåíü». Âæå 12 ðîê³â àäâîêàò çàéìàºòüñÿ ïèòàííÿìè ñï³ëüíî¿ âëàñíîñò³. Çà öåé ÷àñ âîíà íå ò³ëüêè äîñêîíàëî âèâ÷èëà óêðà¿íñüêó ïðîáëåìàòèêó òà ³íîçåìíèé äîñâ³ä, àëå é ñòàëà åêñïåðòîì ªâðîñîþçó ç ïèòàíü ñï³ëüíîãî ìàéíà ³ ï³äãîòóâàëà â³äïîâ³äí³ çàêîíîïðîåêòè. Çàðàç Òåòÿíà Ìîíòÿí º êàíäèäàòîì â³ä Äàðíèöüêîãî ðàéîíó äî Âåðõîâíî¿ Ðàäè Óêðà¿íè. Ïðîãîëîñóâàâøè çà íå¿, âè îòðèìàºòå ãàðàíò³þ òîãî, ùî â æèòëîâî-êîìóíàëüí³é ñôåð³ íàðåøò³ áóäå íàâåäåíî ëàä, ³ äåðæàâà áóäå íà ä³ë³ çàõèùàòè âàø³ ìàéíîâ³ ïðàâà.


МОНТЯН захистить!

Тетяна Монтян врятувала людей від виселення з квартир МЕШКАНЦІ ê³ëüêîõ áóäèíê³â ó Ñîöì³ñòå÷êó æèëè ñïîê³éíèì æèòòÿì: ¿ì áóëî çàòèøíî ó òèõîìó ì³êðîðàéîí³ íåïîäàë³ê â³ä ìåòðî, ç ìàëîïîâåðõîâîþ çàáóäîâîþ òà ãàðíîþ ³íôðàñòðóêòóðîþ. Àæ ïîêè ÿêîìóñü çàáóäîâíèêó íå çàêîðò³ëî çíåñòè ¿õí³ áóäèíêè, ùîá ñïîðóäèòè âèñîòêè ³ îòðèìàòè øàëåí³ ïðèáóòêè ç ïðîäàæó êâàðòèð. Ðîçïîâ³ä��º íàóêîâåöü Ëþäìèëà Ðóñàêîâà: “Ó 2009 ðîö³ ìè ïåðåæèëè ñïðàâæí³é æàõ. ÊÌÄÀ âèäàëà ðîçïîðÿäæåííÿ ïðî âèñåëåííÿ íàñ ³ç íàøèõ áóäèíê³â. Ïîò³ì ÁÒ² àíóëþâàëî íàø³ ñâ³äîöòâà ïðî ïðàâî âëàñíîñò³ íà êâàðòèðè, à çàáóäîâíèê ïî÷àâ ñóäèòèñÿ ç íàìè, âèìàãàþ÷è ïðèìóñîâîãî âèñåëåííÿ. ß íå çíàþ, ÷èì áè öå çàê³í÷èëîñü, ÿêáè ìåíå âèïàäêîâî íå ïîçíàéîìèëè ç Òåòÿíîþ Ìîíòÿí”. Íà ìîìåíò çíàéîìñòâà ç Ìîíòÿí ëþäè âæå âñòèãëè çâåðíóòèñü äî ê³ëüêîõ àäâîêàò³â, àëå ò³ ëèøå áðàëè ãðîø³ çà îçíàéîìëåííÿ ç³ ñïðàâîþ, à ïîò³ì êàçàëè, ùî äîïîìîãòè íå ìîæóòü. Ìåøêàíö³ Ñîöì³ñòå÷êà ïèñàëè ëèñòè â óñ³ ³íñòàíö³¿, àëå ÷èíîâíèêè ¿õ ³ãíîðóâàëè. Òåòÿíà Ìîíòÿí âçÿëàñÿ äîïîìàãàòè ëþäÿì áåçêîøòîâíî. ² âæå íåâäîâç³ âîíà âèÿâèëà, ùî ðîçïîðÿäæåííÿ ÊÌÄÀ ïðî âèñåëåííÿ áóëî óõâàëåíå ç ãðóáèìè ïîðóøåííÿìè. Íåâäîâç³ âîíà äîáèëàñÿ òîãî, ùî öå ð³øåííÿ ó ñóä³ áóëî âèçíàíå íåçàêîííèì. Àëå íà öüìó àäâîêàò íå çóïèíèëàñÿ. Âîíà äîïîìîãëà ëþäÿì ñêëàñòè ïîçîâ ïðîòè ÷èíîâíèê³â, ³ íåâäîâç³ ñóä ìຠñòÿãíóòè ç ïðåäñòàâíèê³â âëàäè çíà÷íó ñóìó çà çàïîä³ÿíó ëþäÿì øêîäó. ϳñëÿ òîãî, ÿê ñóä ñòÿãíå ö³ êîøòè ç ïîðóøíèê³â, ìåøêàíö³ Ñîöì³ñòå÷êà çáèðàþòüñÿ ïåðåäàòè ¿õ ó âèáîð÷èé ôîíä êàíäèäàòà â íàðîäí³ äåïóòàòè Òåòÿíè Ìîíòÿí.

Людмила РУСАКОВА, доктор біологічних наук: Çà äîâã³ òðè ðîêè ó ñóäàõ ÿ çðîçóì³ëà, ùî ìåí³ ïîùàñòèëî çóñòð³òèñÿ ç Òåòÿíîþ Ìîíòÿí — àäæå àäâîêàò³â ¿¿ ð³âíÿ ÿ íå çóñòð³÷àëà. Ò³ çíàííÿ òà äîñâ³ä â³äñòîþâàííÿ ñâî¿õ ïðàâ, êîòð³ ìåí³ ìàéñòåðíî ³ àáñîëþòíî áåçêîðèñëèâî ïåðåäຠÌîíòÿí, ó æîäíîìó ïðîô³ëüíîìó ÂÓdz çà òàêèé êîðîòêèé ïðîì³æîê ÷àñó îòðèìàòè íåìîæëèâî. Ç áóäü-ÿêîþ ïðîáëåìîþ (³ íå ò³ëüêè ïî ñïðàâ³, â ÿê³é áåðå ó÷àñòü Òåòÿíà) ó áóäü-ÿêèé ÷àñ ÿ ìîæó çâåðíóòèñÿ äî íå¿ — ³ â íàéêîðîòø³ òåðì³íè îòðèìàòè â³äïîâ³äü. Ó Òåòÿíè º çíàííÿ, âîëÿ, ñèëà äóõó, ñï³â÷óòòÿ äî òèõ, õòî ñëàáøèé çà íå¿ (à òàêèõ îé ÿê áàãàòî). Âîíà ìຠáàæàííÿ çì³íèòè òå, ùî, çäàâàëîñü áè, çì³íèòè íåìîæëèâî — ³ ÷³òêî óÿâëÿº, ùî, êîëè ³ ÿê ñë³ä ðîáèòè äëÿ äîñÿãíåííÿ ìåòè; â쳺 çíàõîäèòè êîìïðîì³ñí³ ð³øåííÿ ó íàéá³ëüø òóïèêîâèõ ïèòàííÿõ.

3

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ßÊ ÇÀÕÈÑÒÈÒÈ ñâ³é äâ³ð â³ä çàáóäîâè Ñîë³äàðí³ñòü ëþäåé ³ äîñâ³ä Òåòÿíè Ìîíòÿí íå äàëè çàáóäîâíèêó ñïîðóäèòè õìàðî÷îñ ó øê³ëüíîìó äâîð³ вересні 2011 року будівельна компанія «Адоніс» вирішила по будувати на Осокорках черго вий хмарочос — на 200 квартир і з підземною стоянкою на стільки ж місць. І побудувати не денебудь на пустирі, а на стадіоні школи №314 по вулиці Княжий Затон. Будівлю планувалося звести за 2030 метрів від інших висоток і від самої школи, прямо над місцем, де ходять діти. «Таке будівництво зі стовідсотко вою вірогідністю означало, що несу чі конструкції сусідніх будинків і школи пошкодяться під час вбиван ня паль, — коментує ситуацію адво кат Тетяна Монтян. — Подібні проб леми, як відомо, вже виникли в бу динку по вул.Срібнокільська, 20». Щоб легалізувати своє захоплен ня спільної для мешканців мікрора йону (вулиці Срібнокільська і Кня жий Затон) території, забудовник провів імітацію «громадських слу хань». Громадські слухання — це об говорення планів нового будівництва в районі, проводити їх вимагає зако нодавство. Якщо нема протоколу слу хань з голосами місцевої громади «за», будівництво є нелегальним. Але забудовник усіляко уникав повідомляти місцевих жителів про слухання. Він провів їх у будній день, в робочий час, коли всі люди на ро

Ó

боті. Коли ж розгнівані мешканці довколишніх будинків таки знай шли, де проводитимуться слухання, і прийшли туди, виявилося, що за до лю їхнього двору голосуватимуть... співробітники компаніїзабудовника та інші невідомі люди. Спроби мешканців висловити своє ставлення до того, що відбува ється – звісно ж, проігнорували. Жителі подзвонили адвокату Те тяні Монтян, відомій успішними прикладами захисту інтересів місце вих громад. Вона одразу взялася за справу, створивши ініціативну групу. Були зібрані підписи, подані скарги, виконані всі складні (на жаль, такі реалії нинішнього законодавства) формальності. Після кількох місяців юридичної тяганини з забудовником він змуше ний був відступити. На щастя, обій шлося без штовханини зі «спортсме нами», як це було, скажімо, на Бажа на, 1М чи в будинку на Срібнокіль ській, 14А, де мешкає сама Тетяна. Забудовник, побачивши солідарність людей на чолі з Монтян, оцінивши рішучість і масовість громадянсько го протесту, відмовився від будів ництва. Будівельники прибрали паркан і техніку, розбивши — така була вимо га мешканців — на цьому місці неве личкий парк.

Òàêèé áóäèíîê õîò³ëè âòèñíóòè íà øê³ëüíîìó ñòàä³îí³

Ïî÷àòîê áóä³âåëüíèõ ðîá³ò

Ïî÷àòîê áóä³âåëüíèõ ðîá³ò

«Ìè ïåðåìîãëè çàáóäîâíèêà çàâäÿêè Òåòÿí³ Ìîíòÿí» — Êîëè çàáóäîâíèê óñòàíîâèâ ïàðêàí íà øê³ëüíîìó ñòàä³îí³, ÿ çðîáèâ çàïèò íà ìåð³þ. ² ò³ëüêè ï³ñëÿ öüîãî ç’ÿâèëèñÿ îãîëîøåííÿ ïðî ãðîìàäñüê³ ñëóõàííÿ. Àëå ñëóõàííÿ ÷îìóñü ïðèçíà÷èëè â Äàðíèöüê³é ÐÄÀ, ó ðîáî÷èé ÷àñ. Îäíàê ëþäè â³ä íàøèõ áóäèíê³â óñå îäíî ïî¿õàëè òóäè. Ïðè¿õàëè, ùîá ãîëîñóâàòè, àæ òóò ðàïòîì çì³íèëîñÿ ì³ñöå ñëóõàíü — ¿õ ïåðåíåñëè ó øêîëó ¹314, ÿê³é ³ íàëåæèòü öåé ñòàä³îí. À ó÷àñíèêàìè ñëóõàíü, ÿê³ ìàëè ãîëîñóâàòè ïðî çâåäåííÿ áóäèíêó, âèÿâèëèñÿ... ïðàö³âíèêè çàáóäîâíèêà. Êîëè ìè ïîäçâîíèëè Òåòÿí³ Ìîíòÿí, âîíà îäðàçó æ âêëþ÷èëàñÿ â áîðîòüáó ç çàáóäîâîþ. Âîíà ï³äêàçàëà, ÿê ä³ÿòè ó ïðàâîâîìó ïîë³: ïðîâåñòè çáîðè ìåøêàíö³â, ñòâîðèòè ³í³ö³àòèâíó ãðóïó, ç³áðàòè ï³äïèñè. Òàíÿ ï³äãîòóâàëà ïîòð³áí³ äîêóìåíòè ³ çàëó÷èëà æóðíàë³ñò³â. Âèÿâèëîñÿ, ùî ó çàáóäîâíèêà íà ñòàä³îí³ íå áóëî íàâ³òü ñòàòóñó âèä³ëåíî¿ çåìë³. Ïðåäñòàâíèêè çàáóäîâíèêà

ïîâîäèëèñÿ íàõàáíî — ìîâëÿâ, «Ùî õî÷åìî, òå é çðîáèìî, âè í³÷îãî íå â䳺òå». ßêáè íå âòðóòèëàñÿ Òåòÿíà, ÿêà äîïîìîãëà ä³ÿòè â ïðàâîâîìó ïîë³, ìè ñïðàâä³ á í³÷îãî íå çðîáèëè — ñòàâèëè á íàìåòè, ï³êåòóâàëè, à âîíè é äàë³ áóäóâàëè á.  ÷îìó ïðîáëåìà íàøîãî ïîñòðàäÿíñüêîãî ñóñï³ëüñòâà? Êðóïíèé á³çíåñ, ÿêèé ãðàáóº ñâ³é íàðîä, ìຠáàãàòî âèñîêîêâàë³ô³êîâàíèõ þðèñò³â, äî òîãî æ ó íàøîìó çàêîíîäàâñòâ³ áàãàòî ëàç³âîê, ÿê³ äîçâîëþòü êðóòèòè çàêîíîì ÿê äèøëîì. À ó ïðîñòèõ ãðîìàäÿí íåìà àí³ þðèäè÷íèõ çíàíü, àí³ ô³íàíñîâèõ ðåñóðñ³â, ùîá ÷èíèòè îï³ð çàáóäîâíèêàì òà ³íøèì ìîæíîâëàäöÿìè, ÿê³ ïðåòåíäóþòü íà ñï³ëüíå ìàéíî æèòåë³â ò³º¿ ÷è ³íøî¿ òåðèòîð³àëüíî¿ ãðîìàäè (â äàíîìó ðàç³ íàøîãî ì³êðîðàéîíó). Òàê ùî áåç ãðàìîòíîãî þðèäè÷íîãî ñóïðîâîäó åôåêòèâíèé îï³ð íåìîæëèâèé. ² ÷åðåç òå, ùî Ìîíòÿí çíຠïîðÿäîê äîçâîëó ³ îôîðìëåííÿ, ïîðÿäîê çáèðàííÿ

ï³äïèñ³â, âñ³ þðèäè÷í³ íþàíñè, ñàìå ÷åðåç öå ìè çðîáèëè âñå ³äåàëüíî. Äî òîãî æ, Òåòÿíà º â³äîìèì þðèñòîì ³ ìåä³à-åêñïåðòîì. Âîíà çàëó÷èëà íà çàõèñò øê³ëüíîãî ñòàä³îíó áàãàòüîõ æóðíàë³ñò³â. Âêóï³ ç ãðàìîòíèì þðèäè÷íèì îôîðìëåííÿì ³ àêòèâí³ñòþ ì³ñöåâèõ æèòåë³â öå ñïðàâèëî åôåêò. ̳ñüêà âëàäà áóëà çìóøåíà ï³äòðèìàòè ìåøêàíö³â äîâêîëèøí³õ áóäèíê³â. Íàø îïîíåíò, çàáóäîâíèê ³ç âåëèêèìè ãðîøèìà, âèÿâèâñÿ áåçñèëèé. Çàâäÿêè àêòèâíîñò³ Òàí³ ìè éîãî ïåðåìîãëè. ͳìåöüêèé ïðàâîçíàâåöü ³ ñîö³îëîã Ìàêñ Âåáåð êîëèñü êàçàâ: «Ó ïîë³òèêó ïðèõîäÿòü ó äâîõ âèïàäêàõ: à) êîëè º ãðîø³, á) êîëè º àìá³ö³¿ ùîñü çì³íèòè â ñóñï³ëüñòâ³». Òàê îò Ìîíòÿí ÿêðàç ³ º ëþäèíîþ, ÿêà äîñêîíàëüíî âèâ÷èëà íàóêó ïðî óïðàâë³ííÿ ñï³ëüíîþ ³ êîìóíàëüíîþ âëàñí³ñòþ. Âîíà çíຠíàéêðàù³ ñâ³òîâ³ çðàçêè òàêîãî óïðàâë³ííÿ ³ õî÷å äîïîìîãòè ñâî¿é êðà¿í³ âèë³çòè ç íèí³øíüîãî áåçïðîñâ³òíîãî áîëîòà âçàºìíî¿

íåäîâ³ðè ³ îáìàíó, äå «õòî ñèëüí³øèé, òîé ³ ïðàâ». Ñó÷àñíèé óêðà¿íñüêèé ïàðëàìåíò ñêëàäàºòüñÿ ïåðåâàæíî ç ïðåäñòàâíèê³â âåëèêîãî á³çíåñó. Âñå, ùî âîíè òàì ãîëîñóþòü, ðîáèòüñÿ çàðàäè ãðîøåé. Íà ìîþ æ äóìêó, â Ðàäó ìàþòü ïðèéòè ïðîôåñ³îíàëè, ÿê³ âæå «â³äáóëèñÿ» ó ñâî¿õ ãàëóçÿõ — þðèñòè, åêîíîì³ñòè, ³íæåíåðè òîùî. ßê³ ìàþòü ì³ñ³þ, à íå ñëóæèòèìóòü ñâî¿ì ñïîíñîðàì. ßê þðèñò ³ç äîñêîíàëüíèì çíàííÿì ïðàâ âëàñíîñò³ ³ âåëè÷åçíèì ïðàêòè÷íèì äîñâ³äîì, Òåòÿíà ìîãëà á ïðèéíÿòè â ïàðëàìåíò³ ðÿä çàêîíîïðîåêò³â, ÿê³ çàõèùàòèìóòü ìàéíî òåðèòîð³àëüíèõ ãðîìàä. Áî â íîâîìó ïàðëàìåíò³ ³íòåðåñè òåðèòîð³é ïðåäñòàâëÿòèìóòü íå ïàðò³¿, à ñàìå äåïóòàòèìàæîðèòàðíèêè. Валентин ЛЕВИЦЬ КИЙ, мешканець будину на вул. Кня жий Затон, 11.


4

МОНТЯН захистить!

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ТЕТЯНА МОНТЯН: «Вирішити проблеми Бортничів ми зможемо тільки разом!» Я готова не тільки писати закони чи депутатські звернення, щоб вирішити проблеми Бортничів. Я готова вибивати двері і ламати паркани. Але за мною повинні стояти ви

ДВІ НАЙГОЛОВНІШІ ПРОБЛЕМИ БОРТНИЧІВ — це Бортницька станція аерації (БСА) та за вод «Енергія». Тисячі людей вже багато ро ків потерпають від жахливого запаху і бруду, однак влада і досі неспроможна вирішити цю проблему.

БСА: прихована загроза Бортницька станція аерації — це бомба з годинниковим механізмом, на якій сидить весь Харківський масив. І якщо ця бомба ви бухне — наслідки можуть перевершити ава рію на Чорнобильській АЕС. Щодня сюди стікає близько 1 мільйона кубометрів нечистот, які після переробки пе ретворюються на 3 тисячі тон сирого осаду. Далі цей осад складається на полях навколо станції, а вода (переважно недоочищена) — стікає прямо у Дніпро, отруюючи найбільшу українську річку. А станція розростається. Щороку площа мулових полів, на яких збері гається осад, зростає на 15 га. Щовесни під час повеней станції загро жує руйнування через велику кількість стіч них вод, які руйнують споруди БСА, підми вають грунт, утворюючи провали — і тоді ти сячі тон бруду потрапляють у Дніпро та грунтові води. А щоліта під час спеки існує великий ри зик того, що мулові поля загоряться, як це сталося минулої осені. Тоді пожежники кіль ка днів не могли загасити полум’я, яке горіло навіть під дощем. За оцінками екологів, тоді у повітря з димом потрапило близько сотні отруйних речовин, серед яких діоксин. Однак від БСА існує не лише хімічна, але й радіоактивна загроза. Велика частина по лів станції була заповнена мулом вже після аварії на Чорнобильській АЕС. Отож, при пускають експерти, у разі пожежі у повітря можуть потрапити захоронені тут частинки радіоактивних речовин.

Ìåøêàíö³ áóäèíêó ïî ïðîñïåêòó Áàæàíà, 1Ì âñòàíîâèëè íà ñâ³é ä³ì àã³òàö³þ çà Òåòÿíó Ìîíòÿí. Àäâîêàò íå äàëà ðåéäåðàì â³ä³áðàòè ó ëþäåé êâàðòèðè. Àëå æèòåë³ áóäèíêó äîñÿãëè ïåðåìîãè íå ò³ëüêè ç äîïîìîãîþ Òàí³, à é ÷åðåç òå, ùî îá'ºäíàëèñÿ. Ò³ëüêè îá'ºäíàâøèñü, ñï³ëüíèìè çóñèëëÿìè ìè çìîæåìî âèð³øèòè ³ ïðîáëåìè Áîðòíèöüêî¿ ñòàíö³¿ àåðàö³¿

Діючий уряд виділив на реконструкцію БСА усього лише 100 млн. грн. Це — крапля в морі, якщо порівнювати з реальними пот ребами. Наприклад, у 2010 р. одне лише ук ріплення споруд БСА, яким загрожувала по вінь, коштувало бюджету 150 млн. грн. За приблизними підрахунками, для реконс трукції або ж закриття станції потрібно близько 1 млрд. євро.

Завод «Енергія»: вигода для власника, шкода для всіх Сміттєспалювальний завод «Енергія» — це друга найголовніша проблема Бортничів. Через те, що він був збудований досить дав но, його застаріле обладнання не справля ється з фільтруванням відходів, і багато

з них забруднюють навколишнє середовище. Слід визнати: швидко вирішити пробле му БСА та заводу «Енергія» неможливо. То му кожен, хто обіцяє одразу ж після перемо ги на виборах ніби помахом чарівної палич ки навести лад на Бортничах — брехун. Бо для того, щоб хоча б реконструювати станцію аерації — потрібно спершу побуду вати об’єкти, які взяли б на себе частину по тужностей БСА з утилізації відходів. Інакше Київ та його околиці просто зхлинуться у не чистотах. А це, зновутаки, мільярди бюд жетних гривень. Що стосується заводу «Енергія», то він належить приватному інвестору, Ринату Ах метову, який неминуче буде проти того, щоб його бізнес закривали або обмежували. Завод потрібно модернізувати за прикла дом європейських країн. Наприклад, в центрі австрійської століці Відня працює сміттєспа лювальний завод, який не лише перерорблє відходи цілого регіону, але й виробляє при цьому енергію, достатню для обслуговування кількох сотень тисяч будинків. При цьому —

жодного неприємного запаху або забруднен ня навколишнього середовища. Така модернізація коштує досить дорого, однак якщо власник «Енергії» хоче продов жувати свій сміттєспалювальний бізнес — він повинен рахуватися з інтересами жителів нашого району.

Згуртуватися для перемоги Отож, здається, нічим зарадити немож ливо? Можливо! Але зовсім не так, як обіцяють різні популісти та демагоги. Перш за все слід зрозуміти, що у влади не має жодної причини вирішувати проблеми Бортничів. Можновладці не будують своїх па лаців там, де погано пахне. А бюджетні гроші вони воліють витрачати на закупівлю золотих унітазів чи персональних вертольотів. Тому ми можемо розраховувати тільки на себе. Потрібно пам’ятати, що справжні господарі цієї держави — ми, а не депутати чи уряд. І якщо наша влада не захищає наші інтереси — ми вправі обрати собі нову владу. Свободу не просять, а беруть. Тому вже сьогодні ми повинні об’єднуватися, щоб ра зом відстоювати своє право на гідне життя. І якщо хтось спробує нам завадити — тим гір ше для нього. Я готова не тільки писати законопроекти чи бомбардувати депутатськими звернення ми державні структури. Я готова, якщо буде потрібно, вибивати двері, ламати паркани чи лягати під колеса вантажівок — як це робила не раз, захищаючи від незаконних забудов ників Жовтневу лікарню чи Пейзажну алею, або від рейдерів — будинки по Бажана, 1М чи Мішуги, 2 та за іншими адресами. Але за мною повинні стояти ви, тисячі готових до боротьби і перемоги виборців. Бо тільки так ми зможемо добитися кращого майбутнього для нас і наших дітей.

Тетяна Монтян візьме участь у змаганнях у спортивному клубі «Восход» 20 æîâòíÿ î 12.00 ðîçïî÷íóòüñÿ çìàãàííÿ ó ð³çíèõ âèäàõ ºäèíîáîðñòâ ó ñïîðòèâíîìó êëóá³ «Âîñõîä» íà àäðåñîþ âóë. Áîðèñï³ëüñüêà, 8. Àäâîêàò, êàíäèäàò ó íàðîäí³ äåïóòàòè Òåòÿíà Ìîíòÿí ïðîäåìîíñòðóº ñâî¿ íàâè÷êè òà çíàííÿ ïðèéîì³â áîðîòüáè äçþ-äî. ϳñëÿ öüîãî â³äáóäóòüñÿ äèòÿ÷³ òà þíàöüê³ çìàãàííÿ ç äçþ-äî, â³ëüíî¿ áîðîòüáè, êàðàòå, ïàíêðàò³îíó òà ³íøèõ âèä³â ºäèíîáîðñòâ. Âõ³ä â³ëüíèé äëÿ âñ³õ áàæàþ÷èõ.

Вуличний театр виступить на Хрещатику 21 æîâòíÿ î 13.00 íà Õðåùàòèêó âèñòóïèòü Âóëè÷íèé òåàòð Òåòÿíè Ìîíòÿí. Òåàòð ïðåçåíòóº ÷îòèðè ïîñòàíîâêè: «Æåêà — íà÷àëüíèê ÆÅÊó», «Êàíäèäàò», «Çàáóäîâíèê» òà «Íà ñëóæá³ ó íàðîäó». Çàïðîøóþòüñÿ óñ³ áàæàþ÷³, âõ³ä â³ëüíèé. Âèñòàâè â³äáóäóòüñÿ íà ï³øîõ³äí³é ÷àñòèí³ âóëèö³ íàâïðîòè ìåòðî Õðåùàòèê. À î 16.00 ìîæíà áóäå ïîäèâèòèñü âèñòóï Âóëè÷íîãî òåàòðó íà Ïåéçàæí³é àëå¿.

ØÒÀÁ ÒÅÒßÍÈ ÌÎÍÒßÍ: montyan.org montyan2012@gmail.com На замовлення êàíäèäàòà â íàðîäí³ äåïóòàòè Óêðà¿íè ó âèáîð÷îìó îêðóç³ ¹212 Òåòÿíè Ìîíòÿí, типографія «Â²ÑÒ²», íàêëàä 30 000 ïðèì., відповідальний за друк Êóçíåöîâ Ä. À.

Київ, вул. Княжий Затон, 9 (метро «Позняки»). Телефон: 0(44) 222 50 55


Бойовий листок Тетяни Монтян №10