Page 1


Читач

3.0.

Формування

медіакомпетентності

молодої

медіаграмотності

особистостості

[Текст]

та :

інформаційно-методичні матеріали / Упр. культури Терноп. облдержадмін.; Терноп. обл. б-ка для молоді; уклад. М. Ричкун. – Тернопіль : [б.в.], 2017. – 43с. Видання розкриває сутність поняття медіаграмотність і має на

меті

підвищити

медіакультуру,

сформувати

навички

критичного мислення молодої особистості та допомогти в організації просвітницьких заходів. Укладач: Ричкун М. Редактор: Біла З. Відповідальна за випуск: Гук Л. Дизайн обкладинки: П. Гук, М. Наконечна

Тернопільська обласна бібліотека для молоді, 2017 Адреса: м. Тернопіль, вул. Нечая, 29 Контактні телефони: (0352) 52-64-49, 25-97-05, 25-97-15 Web – адреса: htts://tobm.org.ua E-mail: youthlib@ukr.net 2


Від укладача Особливістю сучасного світу є стрімке збільшення потоків інформації, вдосконалення інформаційних технологій і комп’ютерної техніки, що ускладнює адаптацію молоді у соціумі, враховуючи максималізм, підвищену емоційність, а також іще не усталені погляди на життєві цінності. Кожен день ми спостерігаємо появу нових медіа, які змінюють наше життя та диктують нові правила на майбутнє. Головна складність сьогодні полягає не в тому, щоб отримати певну інформацію, а в тому, щоб визначити, чи вона нам потрібна. Саме тому особливе місце посідає медіаграмотність, що допомагає критично мислити, аналізувати та оцінювати інформацію у всіх її проявах. Пропоноване видання підготовлено з метою узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду для ефективного використання медіаосвіти на практиці та містить методичні поради щодо формування медіакультури особистості. Видання адресоване бібліотечним фахівцям та всім, хто хоче стати медіаграмотним та медіакомпетентним.

3


Зміст Від укладача……………………………………………………………….3 Розділ

I.

Загальне поняття про медіа………………………………5

Розділ

II.

Вплив

медіа

на

світогляд

сучасної

людини:

медіакомпетентність – запорука інформаційної безпеки…………..…11 Розділ

III.

Практичне застосування медіаграмотності на основі

ігрових підходів………………………………………………………….21 Розділ

IV.

Методичні поради щодо формування медіакультури

особистості……………………………………………………………….28 Вебліографія……………………………………………………………..41

4


Розділ I. Загальне поняття про медіа У вимріяному світі ми могли б домагатися, щоб до медіа продуктів ставились як до продуктів харчування: наліплювали етикетку, яка б чітко повідомляла споживачів про склад. Нік Дейвіс Усім нам відоме прислів’я «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Однак стрімкий розвиток цифрової культури, невпинне

зростання

Інтернет-сайтів

поклали

початок

нової

інформаційної епохи, у якій кожний має доступ до інформації. Сучасна створювати,

молода

аналізувати,

людина

має

оцінювати

бути

здатна

медіатексти,

сприймати, розуміти

їх

соціокультурний і політичний контекст. Українське суспільство потребує вироблення навичок формування медійної громадської свідомості та пропаганди. Заклади культури — це саме ті інституції, що мають можливості долучатися до формування медіаграмотного споживача. Для працівників бібліотеки, вчителів, студентів, учнів важливо стати інформаційно та медійно грамотними, набути певних навичок, пов’язаних з роботою в інформаційному та медіапросторі. У зв’язку з цим практично в усьому світі в освітні програми підготовки молоді введено новий предмет «Медіаосвіта/Медіаграмотність». 5


Що ж таке медіа? Медіа так інтегрувалися в наш повсякденний життєвий простір, що більшість людей їх просто не помічають, а тому не здатні критично оцінювати, піддавати сумнівові все, що вони читають або сприймають через візуальні образи та звуки [4]. У контексті медіаграмотності термін «медіа» стосується мас-медіа. Передовсім — це:  книжки,  періодична преса,  радіо,  телебачення,  інтернет-медіа,  кінематограф,  відеозаписи,  відеоцентри  звукозаписи. Але сьогодні медіа — це також:  мобільні телефони,  інтернет,  айподи або МР3-плеєри,  відео та комп’ютерні ігри, інші музичні записи (наприклад, CD або просто записи), 6


 біл-борди та інші типи реклами (слова або картинки на одязі, інформація в магазинах або на стадіонах, упакованні їжі), а також постери та флаєри. Важлива роль у становленні і розвитку медіаосвіти належить ЮНЕСКО. Вважається, що вперше термін «медіаосвіта» було вжито у 1973р. на спільному засіданні сектора інформації ЮНЕСКО й Міжнародної ради з кіно та телебачення, хоча деякі автори схиляються до думки, що першу навчальну програму з медіаосвіти розробив канадський учений М. Маклюен у 1959р., а активне застосування медіаосвіти в навчально-виховному процесі розпочалося в 60-х рр. XX ст. у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції,

Австралії.

При

цьому

завданням

медіаосвіти

було

формування інформаційної культури молоді та її підготовка до життя в інформаційному суспільстві [3]. 20 травня 2010 р. постановою Президента НАПН України було схвалено Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні. Сьогодні медіа – одна з найважливіших сфер в житті людей усієї планети. Американські соціологи підрахували, що в середньому американець, що прожив до 75 років, проводить 50 років активно, без сну, 9 років з них він витрачає на те, щоб дивитися телевізор. Тільки в середині 90-х років ХХ ст. американські споживачі витратили 56 мільярдів доларів на різного роду медіапродукцію. З них – $5,4 мільярда на квитки в кіно, $23 мільярди – на кабельне телебачення, 7


$12 мільярдів – на музичні та відео диски. На рубежі XXI ст. в 99 % американських сімей, у яких є діти і підлітки до 18 років, був хоч би один

телевізор,

74

%

сімей

користувалися

кабельним

або

супутниковим телебаченням, 69 % – користуються персональними комп’ютерами (з них 45 % підключені до Інтернету). В середньому американський школяр витрачає більше шести годин в день на спілкування з медіа (42 % цього часу йде на перегляд телепередач і фільмів і лише 12 % – на читання друкованих текстів) [1]. В інших країнах ці цифри, можливо, не так вражають, проте становлення освіченого, грамотного, соціокультурного суспільства не можливе без застосування медіа ресурсів. Медіаграмотність трактується

як

є

базовим

уміння

поняттям

медіаосвіти

користуватися

і

інформаційно-

комунікативною технікою, виражати себе й спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції. Завдання медіаграмотності полягає в наступному: 

використовувати медіа в комунікації з іншими людьми;

аналізувати,

критично

осмислювати

й

створювати

медіатексти; 

розвиток здатності самостійно сприймати та оцінювати інформацію; 8


інтерпретувати медіатексти й цінності, розповсюджувані медіа;

розвиток самостійності суджень, критичного мислення, естетичного смаку.

Для

реалізації

завдань

медіаграмотності

пропонуємо

використання у бібліотеці таких типових методів: вербальних (розповідь, лекція, бесіда, діалог, обговорення, аналіз, дискусія), наочні (перегляд аудіо- та відео- матеріалу, експозиційно-виставкова діяльність), репродуктивні, дослідницькі, еврестичні, проблемні, ігрові

(моделювання

художньо-творчої

діяльності

творців

медіатекстів, імпровізація). Література: 1. Біницька К. Досвід розвитку медіаосвіти в зарубіжних країнах [Текст] / К. Біницька // Збірник наукових праць. – Хмельницький, 2014. – С. 38. 2. Гуріненко І. Ю. Медіаосвіта як засіб професійної підготовки фахівця цивільного захисту [Текст] / І. Ю. Гуріненко; за ред.: М. М. Козяра, Н. Г. Ничкало // Інформаційні та телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи: зб. наук. пр. – Львів: ЛДУ БЖД, 2009. – Ч. 1. – С. 181–184. 9


3. Іванова Т., Іванов В. Медіаосвіта та медіаграмотність як актуальні тенденції виховання сучасної молоді [Текст] / Т. Іванова, В. Іванов // Педагогіка і психологія. – 2013. – № 2. – С. 46 – 54. 4. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя / За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза – К.: Центр вільної преси, академія української преси, 2016. – 201с. 5. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. — 352 с. 6. Терно

С.

О.

Критичне

мислення

сучасний

вимір

суспільствознавчої освіти / С. О. Терно. – Запоріжжя : Просвіта, 2009. – 268 с. 7. Федоров

А.

Словарь

терминов

по

медиаобразованию,

медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности [Текст] / А. Федоров // Медиаобразование. – Таганрог, 2010. – 64 с.

10


Розділ II. Вплив медіа на світогляд сучасної людини: медіакомпетентність – запорука інформаційної безпеки Проблема Інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усім робити. Любомир Гузар У сучасному світі отримання нової інформації, навчання, формування ціннісних орієнтацій, соціалізація молодого покоління здебільшого здійснюється за допомогою впливу різних видів медіа. В умовах конкурентної боротьби виробники різних товарів мають на меті не лише інформувати суспільство, а й впливати на свідомість за допомогою ефективної реклами. Діти та підлітки – найактивніші споживачі медіа – наче губка, усотують живу та мертву воду технологічного медіасередовища, що пропонує інформацію часто суперечливу та мозаїчну, низьковартісну в художньому та смисловому аспектах. Насильство, жорстокість, відверта еротика стають невід’ємною частиною сучасної візуальної естетики;

численні

засоби

масової

комунікації

доволі

часто

пропагують хибні орієнтації та цінності, спотворені моральні норми та неадекватні соціальні стереотипи. Це негативно впливає на молодь, 11


яка бере приклад з поведінки молодих людей в рекламах або у фільмах, де головні герої ведуть антисоціальний спосіб життя, але представлені як позитивні [7]. Сьогодні контакти людини з медіа перебільшують 11 годин на день, діти віком від 2 до 12 років дивляться телебачення в середньому 25 годин на тиждень. За даними Національної спілки сімейних асоціацій (UNAF – Union National des Associations Familiales) неповнолітня аудиторія щорічно проводить 154 години якісного часу з батьками, 850 годин – з учителями, а контактує з різними екранними медіа – 1400 годин! Ефективним способом впливу на свідомість вважається реклама. Відомий маркетолог Ф. Котлер писав: «Коли я ловлю рибу, я пропоную їй черв’яка, хоча особисто мені більше подобається полуниця з вершками». Така цитата дуже влучно підкреслює діяльність фахівців PR. Найефективніше діють різноманітні рекламні слогани. Тобто, п’ємо ми не «Пепсі», а бажання або потребу взяти від життя все («Бери від життя все!»), їмо не сухі сніданки, а потребу в здоровому способі життя («Здоровий спосіб життя!»), носимо не джинсовий одяг, а бажання виділитися («Виділяйся!»), читаємо не просто газету, а «Газету для вдумливих людей», відповідно, якби ми її не читали, ми були б не вдумливою людиною [6]. В Україні після Революції Гідності, анексії Криму та початку військових дій на Донбасі з'явилося ряд принципово нових факторів, 12


які впливають на необхідність перегляду традиційних, характерних для мирного часу поглядів на форму та зміст медіаосвіти і розуміння того, кого можна вважати медіаграмотною особистістю. Так, щонеділі мільйони росіян дивляться авторську пропаганду Кисельова, слухають про «бандерівців», «укрофашистів», «карателів» та ін. Після таких новин,

на думку Георгія

Албурова, «мільйони

заряджаються

ненавистю, а сотні й тисячі їдуть воювати в Україну, вбиваючи її громадян, повертаючись звідти додому «вантажем 200». «Це не п'ятихвилинки, це години ненависті», переконаний Георгій Албуров. Як бачимо, якість медіаконтенту, безумовно, бажає бути кращою. Це аксіома, але є й чітке розуміння того, що за об’єктивних обставин медійне середовище, принаймні сьогодні, змінити не можливо. Проте можливо змінити споживача цього середовища, підготувати

його

до

грамотного,

ефективного

споживання

медіапродукції, до безпечної «подорожі» медіапростором, в чому і полягає завдання медіакомпетентного бібліотекаря [7]. В таких

умовах,

бібліотека не лише убезпечує

своїх

відвідувачів від того, щоб вони не потрапили під завали інформації, а й допомагає їм шукати, просіювати та знаходити те, що для них виявиться на вагу золота. Бібліотека підстраховує їхню здатність відступити на крок і побачити конструйовану сутність інформації і загалом мас-медіа, які її поширюють. Критична грамотність відтак дає бібліотечним відвідувачам важливе усвідомлення, що, опанувавши 13


відповідні

знаряддя

можуть сконструювати свій

й

шаблони, власний

вони

медіапродукт

так з

само

потрібним

меседжем. Міжнародна організація ЮНЕСКО визначає: «Громадянам важливо розуміти функції медіа та інших джерел інформації, критично оцінювати їх контент, а також приймати обґрунтовані рішення – як користувачам, так і виробникам медіаконтенту та інформації». Відповідно до цього ЮНЕСКО розроблено п’ять ключових принципів інформаційної та медійної грамотності: Принцип

1. Інформація,

комунікація,

бібліотеки,

медіа,

технології, інтернет мають використовуватися суспільством критично. Вони рівні за статусом, і жодне з цих джерел не варто вважати більш значущим, ніж інші. Принцип 2. Кожен громадянин є творцем інформації/знань. Кожен має право на доступ до інформації/знань та право на самовираження. Медійна та інформаційна грамотність має бути для всіх – і для чоловіків, і для жінок – і тісно пов’язана з правами людини. Принцип 3. Інформація, знання та повідомлення не завжди є нейтральними, незалежними чи неупередженими. Саме тому, будь-яка концептуалізація знань повинна бути прозорою і зрозумілою для всіх громадян. 14


Принцип 4. Кожен громадянин хоче отримувати і розуміти нову інформацію, знання і повідомлення та мати можливість на спілкування з іншими, навіть якщо він не висловлює це прагнення. Їх права на це ніколи не мають порушуватися. Принцип

5. Медійна

та

інформаційна

грамотність

не

набувається одномоментно. Це постійний та динамічний досвід і процес. Його можна вважати завершеним, якщо він включає в себе знання, вміння та установки щодо використання, створення та передачі інформації, щодо медіа та технологічного контенту. Бібліотека в даному випадку виступає активним учасником виховання свідомого, критично мислячого, медійно грамотного населення і ставить перед собою такі завдання: допомогти молодим людям виробити адекватні орієнтири щодо медіа як частини життєвого

світу,

розібратися

опанувати її, щоб збільшити

в

особливостях

медіареальності,

ресурсні можливості та зменшити

ризики негативних впливів. Бібліотекар – як посередник між інформацією та читачем повинен вміти: 

орієнтуватися в медіапросторі інформації, здійснювати її пошук, обробку та передачу;

фільтрувати інформацію, складати пошукові запити;

інтерпретувати

медіатексти

повідомлення; 15

відповідно

до

контенту


дотримуватися етики спілкування в медіапросторі;

використовувати медіа, дотримуючись засад безпеки та відповідальності. Центральним

поняттям

медіаосвіти

визначають

медіакомпетентність – сукупність знань, умінь, навичок, мотивів, здібностей, які сприяють вибору, критичному аналізу, оцінці, використанню, створенню і передачі медіаповідомлень, усвідомленню складних процесів та закономірностей функціонування медіа в соціумі, орієнтації в ньому, протистоянню маніпулятивному впливу, інформаційним інтересам

загрозам,

окремої

що

створюють

особистості,

небезпеку

суспільства,

важливим

держави

[3].

Медіакомпетентність особистості розвивається протягом усього життя людини – як результат медіаосвіти, як рівень медіакультури. До ознак медіакомпетентності відносять: 

розуміння видів впливу медіа на людину і суспільство,

вміння уникати маніпуляцій; 

можливість здійснювати правильний вибір медіа;

вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести

пошук необхідної інформації; 

уміння самому створювати медіапродукти [6].

З огляду на це основна місія сучасної бібліотеки полягає в тому, щоб допомогати своїм дорослим, юним і навіть наймолодшим 16


читачам вчитися компетенто споживати будь-які повідомлення в масмедіа та вміти створювати свій власний медіа-продукт. Для просування своїх ресурсів та послуг, навчальних тренінгів з критичного мислення, курсів з медіаграмотності в бібліотеці рекомендується: 

оформити спеціалізовані тематичні полички – візуальні

у читальних залах та віртуальні на своїх сайтах, блогах і в соцмережах; 

знайти для своєї роботи з медіаграмотності партнерів-

ентузіастів серед вчителів, батьків, психологів, експертів громадських медіаорганізацій, журналістів тощо і об’єднати з ними зусилля та ресурси; 

провести на цю тему низку публічних заходів, акцій,

флешмобів, конкурсів, тощо. Досить ефективними в цьому контексті повинні виявитись такі форми роботи як: інформаційні години, хвилинки діяльність,

інформаційних просвітницькі,

повідомлень, освітні

експозиційно-виставкова

заходи,

перегляд

фільмів,

відеороликів, соціальної реклами. Пропонуємо теми: «Безпека в Інтернеті», «Інтернет-етика для підлітків», формування

«Мобільна і банківська безпека», «Вплив медіа на ціннісних

орієнтирів:

переваги

та

недоліки»,

«Можливості в мережі Інтернет», «ЗМІ як засіб формування громадської думки», «Еволюція комунікації: від виникнення мови до 17


сучасних технологій», «Медіамеседжі як маніпуляція свідомістю: факт чи вигадка». Що може запропонувати сучасна бібліотека для перевірки інформації на достовірність? Бібліотека сьогодні має важливу роль в інтелектуальному та науковому збагаченні молоді. Швидкий розвиток науки і техніки впливає на зміну

потреб підростаючого покоління та викликає

необхідність у пошуку нових форм та методів обслуговування читачів. Бібліотека є тим інформаційним центром, який виступає посередником між інформацією та споживачами. Реалізуючи функцію координатора знань, бібліотека може запропонувати такі види послуг: 

доступ до безкоштовного інтернету та друкованих

джерел; 

допомога професійно підготовленого персоналу, який

вміє працювати з бібліотечними каталогами та з пошуковими службами інтернету; 

надання

уточнюючих,

адресних,

тематичних,

фактографічних довідок в реальному та віртуальному режимах; 

можливість брати участь у роботі клубів, творчих

об'єднань, виставках, лекторіях, майстер-класах та інших заходах, що діють на базі бібліотеки; 18


затишні, по-сучасному обладнані читальні зали та

ресурсні центри. А також кілька базових настанов для своїх відвідувачів: 

знайти першоджерело повідомлення;

перевірити репутацію джерела інформації;

які ідеї, цінності, інформація, точки зору вмонтовані в

повідомленні; 

з'ясувати, з чим вони мають справу – з фактом чи

судженням; 

дізнатися про автора джерела інформації;

порівняти між собою однакову інформацію на різних

сайтах; 

не плутати інформацію з коментарями.

Таким чином, бібліотека у сучасних умовах постає не тільки центром надання інформації, а також мислити,

допомагає

скласти

розвиває вміння критично

незалежні

судження

і

прийняти

компетентні рішення у відповідь на інформацію, передану каналами масової комунікації.

19


Література:

1.

Бабіч

Т.

Вплив

засобів

масової

інформації

на

самовизначення молоді [Текст] / Т. Бабіч, А. Сало // Наукові записки : зб. наук. пр. - Кіровоград : КНТУ, 2010. – Вип. 10, ч. 2. – С. 120-123. 2.

Від

медіаграмотності

до

медіакультури:

стратегії,

проблеми, перспективи : тези доповідей Міжнародної науковопрактичної Інтернет-конференції (м. Миколаїв, 27 квітня 2016 року). – Миколаїв : ОІППО, 2016. – 124 с. 3.

Вітюк Н. Медіакомпетентність як умова інформаційно-

психологічної безпеки особистості та суспільства [Текст] / Н. Вітюк // Матеріали круглого столу: «Психологічна безпека особистості в умовах суспільно-політичної нестабільноті». – 2014. – 5с. 4.

Гуріненко

Ю.

Медіаосвіта

як

засіб

професійної

підготовки фахівця цивільного захисту [Текст] / І. Ю. Гуріненко ; за ред.:

М.

М.

Козяра,

Н.

Г.

Ничкало

//

Інформаційні

та

телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи : зб. наук. пр. – Львів : ЛДУ БЖД, 2009. – Ч. 1. – С. 181– 184. 5.

Іванов В. Медіаосвіта та медіаграмотність: визначення

термінів [Текст] / В. Іванов, О. Шкоба // Проблеми соціальної комунікації. – 2012. – С. 41 – 52.

20


6.

Іванова Т., Іванов В. Медіаосвіта та медіаграмотність як

актуальні тенденції виховання сучасної молоді [Текст] / Т. Іванова, В. Іванов // Педагогіка і психологія. – 2013. – № 2. – С. 46 – 54. 7.

Медіакультура особистості : соціально-психологічний

підхід: навчальний посібник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, О. Є. Голубєва, В. В. Різун та ін.; За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. – К. : Міленіум, 2009. – 440 с. 8.

Петрунько О. Діти і медіа: соціалізація в агресивному

медіасередовищі [Текст] / О. Петрунько. – [2-ге вид.]. – Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2011. – 480 с.

Розділ III. Практичне застосування медіаграмотності на основі ігрових підходів Робіть те, що робите. А гейміфікація зробить вашу роботу приємнішою та цікавішою. У грі зосереджено безліч точок мотивації – змагальність, призові стимули, логіка подолання перешкод. Простіше кажучи, ваша робота не стає грою, але ви починаєте працювати так, немов граєте. К. Вербах

21


Кожного дня, користуючись Інтернетом, ми натрапляємо на безліч сайтів, які пропонують нам подивитися вірусний відеоролик, переглянути нові фото друзів, знайти цікавий фільм та ін.. Як результат, медіа стає все важче й важче втримати увагу читача та розповісти йому про щось справді важливе. Користувачі все рідше дочитують статті до кінця, навіть якщо тема їх зацікавила. Тому бібліотека покликана шукати оригінальні підходи до подачі новин та зацікавити нову аудиторії. Один з таких підходів перетворився вже на справжню світову тенденцію – це гейміфікація новин. Для початку з’ясуймо що ж таке гейміфікація? Гейміфікація (англ. Gamification) — це відмінний спосіб максимізувати лояльність користувачів за допомогою впровадження ігрових механізмів в неігрові процеси [гейміфікація]. Суть полягає в тому, щоб додати до медіа ігровий елемент, це так званий спосіб викликів, який мотивує людей долати труднощі, тим самим забезпечивши кращу взаємодію читача та контенту. Як приклад можна навести доволі ефективну ділову гру під назвою «Медіазнайко». Гра була розроблена і створена Центром медіаініціатив (Вірменія) за фінансового сприяння Всесвітнього Банку та в рамках програми «Альтернативні ресурси для медіа», в партнерстві з «Інтерньюз» (США) та за фінансової підтримки USAID. Авторами гри є Лусіне Григорян і Нуне Саркісян [1].

22


«Медіазнайко» – це перша навчальна гра з медіаосвіти в Україні, її мета – допомогти якомога більше дізнатися про інформаційне та медійне поле. Суть гри полягає у тому, що потрібно пройти 9 рівнів/етапів, дати

відповідь

на

запитання,

стати

журналістом,

створити

телепрограму, сайт і газету, дізнаючись при цьому, як працюють медіа і як вони впливають на споживача інформації. У грі 9 тем: «Що таке інформація?», «Історія ЗМІ», «Аналізуємо ЗМІ», «Свобода слова та її обмеження», «Всередині ЗМІ», «Друковані ЗМІ», «Телебачення», «Радіо», «Інтернет» та «Узагальнення». У ході завдань учням пропонують, наприклад, встановити різницю між інформацією, пропагандою та однобічною інформацією. Набрати бали можна лише наприкінці, під час заповнення кінцевого питальника: якщо правильно відповісти на 17 із 20 питань, то станеш Медіазнайком. Навички критичного мислення розвиває захоплива гра, під назвою «Медіаграмотна місія», розроблена IREX у партнерстві з Академією української преси та StopFake, за підтримки Глобального фонду миру та безпеки (START, DFATD Canada) в рамках проекту «Програма медіаграмотності для громадян». Гра базується на виконанні певних інформаційних завдань та спрямована на те, щоб

23


користувачі навчились самостійно розпізнавати фейки, маніпуляції, пропаганду та джинсу. Елементи ігрофікації містить перший в Україні інтерактивний посібник

МедіаДрайвер, розроблений громадською організацією

«Детектор медіа». Основна мета − навчити підлітків орієнтуватися у світі медіа та критично сприймати інформацію, яку вони отримують з різних медіаканалів.

Посібник складається з 16 мультимедійних

тематичних розділів, кожний з яких супроводжується тестом для оцінки засвоєних знань. Авторський колектив, який працював над онлайн-посібником, складається із 16 авторів, які є відомими журналістами, експертами, викладачами. В процесі розвитку медіаграмотності важливе значення мають ігри – імпровізації, театралізовані, рольові, сюжетно-рольові, образнорольові, імітаційні, режисерські ігри на медіа-матеріалі та ін. Будь-яка медіа-ігрова діяльність сприяє розвитку уваги, пам'яті, мислення та кмітливості. Для підвищення медіакомпетентності читачів у бібліотеці шляхом застосування принципу гейміфікації на практиці пропонуємо такі ігри: 1.

«Інформація чи формація». Учасникам потрібно

зібрати інформацію про одну і ту ж подію з різних джерел: телебачення (різні інформаційні канали), преса, журнали, Інтернет24


сайти та порівняти зібрані дані між собою. Проводиться з метою розвитку уваги і вміння відрізняти справжню інформацію від неправдивої. 2.

«Правда чи вигадка». Учасникам пропонується перелік

запитань з різних галузей знань. Наприклад, «Еріх Марія Ремарк є автором книги «Три товариші?»», «Вашингтон столиця США?», «Фейк – це

підробка?», «Помідор – це ягода?», тощо. Відповідь

повинна бути так або ні! Хто відповідає неправильно, вибуває з гри. Гра розвиває пам’ять, моторику, інтелектуальні здібності. 3.

«З’єднай слова із їхнім значенням». Учасникам

пропонують переглянути картинки медіа із різним зображенням: де присутня реклама, маніпуляція, джинса, критика, фейк, новини та ін. Потім з’єднати картинки із запропонованими варіантами відповідей. Гра дозволяє в цікавій формі ознайомити читачів із поняттями зі світу медіа – сюжетом, композицією, рубрикою, планом, допомагає аналізувати, критично оцінювати інформацію та є запорукою розвитку фантазії та креативного творчого мислення. 4.

«Оцінка

інформації».

Учасникам

потрібно

проаналізувати рекламний відеоролик за різними критеріями: вебресурс, автор, спосіб викладення інформації, міміка, жести, дата викладу інформації, актуальність та визначити, яка мета даного повідомлення: інформування, переконання, реклама чи маніпуляція.

25


5.

«Я журналіст». Учасникам пропонується перелік

новин, наприклад: 1. Літо буде жарким. 2. Курс долара знову зріс. 3. У Карпатах випав сніг. 4. ООН збільшить допомогу переселенцям та ін. Завдання полягає в тому, щоб вибрати те, що на їхню думку буде цікавим та актуальним для глядачів та спробувати коротко та інформативно розказати про цю подію. Гра розвиває вміння критично та якісно оцінювати інформацію, вчить зосереджуватися на основних деталях,

допомагає

осягнути

основи

ораторського

мистецтва

аудіовізуальної мови та спряє розвитку творчого потенціалу кожного учасника. У

практиці

інтерактивної

роботи

бібліотек

часто

використовуються конкурси та квести, які поєднують у собі не лише ігровий підхід, а й сприяють ефективному засвоєнню інформації. Пропонуємо такі теми: «Що таке медіа», «Орієнтири в медіасвіті», «Все, що варто знати про медіа», «Факти зі світу медіаграмотності» та ін. Основна мета – активізація творчої зацікавленості реальних і потенційних відвідувачів, забезпечення зворотнього зв’язку між читачами та бібліотекарем і ефективне засвоєння матеріалу. Цілеспрямована, комплексна організація дозвілля молоді у бібліотеці забезпечує ознайомлення читачів із поняттями зі світу 26


медіа, сприяє розвитку ціннісних орієнтирів, акцентує увагу читачів на актуальних та цікавих медіаресурсах, допомагає творчо та критично оцінювати інформацію. Література:

1.

Бугайчук, К. Гейміфікація у навчанні [Текст] : сутність,

переваги, недоліки / К. Бугайчук // Дистанційна освіта України 2015: зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 19-20 листопада 2015 р.). – Харків: ХАДІ, 2015. – C. 39-43. 2.

Іць С. Використання медіаосвітніх ігор для формування

медіаосвітньої компетентності учнів молодшої школи [Текст] / С. Іць // Перспективи раннього навчання іноземних мов в Україні та за кордоном : [монографія] / за ред. І. В. Самойлюкевич. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – С. 213–236. 3.

Медіакомпетентність та медіаграмотність як основні

компетентності сучасного педагога [Текст] : [проблеми соціальної комунікації] // Інформаційне суспільство. – 2014. – №20. – С. 98. 4.

Ткаченко О. Гейміфікація освіти [Текст] : формальний і

неформальний

простір

/

О.Ткаченко

//

Актуальні

гуманітарних наук. – 2015. – Вип. 11. – С. 303-309.

27

питання


Розділ IV. Методичні поради щодо формування медіакультури особистості. Медіакультура особистості визначається як система потреб, орієнтацій, знань та навичок, що формуються у процесі перебування людини в медіапросторі з використанням засобів мас-медіа для задоволення

соціальних

потреб.

До

складових

медіакультури

відносять: медіаграмотність, медіаобізнаність та медіаосвіченість. Життя сучасного підлітка неможливо уявити без взаємодії із засобами масової комунікації. Самостійний вибір інформації, яка надходить по каналах мас-медіа є важливим моментом у формуванні медіакультури [1]. Саме тому для бібліотеки молодим

важливо допомогти

людям навчитися правильно оцінювати

інформацію,

інтерпретувати її зміст, вибирати серед широкого загалу найбільш актуальні, значущі, об’єктивні та достовірні дані, критично ставитися до кожного медіатексту та мати власну позицію щодо його змісту та форми вираження. Для формування інформаційної культури підлітків бібліотеки повинні

використовувати

різні

форми

бібліотечної

роботи:

інформаційні години, дискусії, бесіди, вікторини, книжкові виставки, огляди періодичних видань, тематичні стенди, зустрічі із відомими людьми,

волонтерами,

організовувати

перегляд

відеороликів,

рекламних повідомлень, брати участь у різноманітних акціях.

28


Рекомендуємо: 

Поповнювати бібліотечні фонди документами, які

спрямовані на підвищення медіакультури читачів.  на

Провести цикл заходів з відзначення дат, які спрямовані

підвищення

інформаційної

культури

підлітків,

зокрема,

Міжнародний день захисту персональних даних – 2 січня; День безпечного Інтернету; Міжнародний день рідної мови – 21 лютого; Всесвітній день свободи преси – 3 травня; День радіо – 7 травня; День журналіста – 6 травня; Міжнародний день грамотності – 8 вересня; Всеукраїнський день бібліотек – 30 вересня; День працівників радіо, телебачення та зв’язку – 16 листопада. 

З метою ознайомлення молоді із поняттями зі світу

медіа організувати відкриті перегляди літератури, тематичні виставки, рекламні стенди, інформаційні куточки: «Безпека в Інтернеті», «Що таке медіа?», «Світ медіа в картинках», «Будь медіаграмотним», «БібліоМедіа» та ін.  зустрічі

Провести бесіди, дискусії, інформаційні години, акції, з

волонтерами

та

інформувати

молодь

про

вплив

інформаційного середовища та засоби захисту: «Медіа вплив або як не стати жертвою маніпуляції», «Правила безпечного Інтернету», «Як захистити особисті дані в он-лайн?», «Орієнтація в медіапросторі», «Поради щодо використання нових медіа на практиці» та ін. 

Організувати клуби за інтересами. 29


Провести

соціологічну

роботу,

яка

дасть

змогу

визначити реакцію молодого покоління на запропоновану тему та допоможе організувати різнопланові заходи. 

Ефективною

медіаресурсами

є

формою

використання

ознайомлення наочних

підлітків

прикладів.

із

Можна

переглянути та проаналізувати за різними критеріями тематичні відеоролики та соціальну рекламу. Наприклад, низку відеороликів «Чому медіаграмотність важлива?». Критичне мислення є усвідомленою розумовою діяльністю, яка дозволяє оцінювати, аналізувати, інтерпретувати та пояснювати повідомлення. Якщо ми подивимося на рис. 1., то переконаємося, що побачити не є достатньо для того щоб зробити правильні висновки.

Рис. 1. Пропонуємо вашій увазі декілька практичних прикладів хибного подання інформації в мас-медіа [2]:

30


1. Приклад нелогічного аргументування фактів А. Бібліотекарі люблять багато читати. Б. Історики люблять багато читати. А + Б = Бібліотекарі є істориками. Як бачимо, для того щоб зрозуміти процес аргументації, недостатньо збагнути його формулу, потрібно також вдуматися в зміст та володіти навичками критичного мислення. Розглянемо інший подібний приклад: 1.

Леся Українка – велика поетеса.

2.

Ліна Костенко – велика поетеса.

1 + 2 = Леся Українка – це Ліна Костенко. 1. Приклад прихованого висновку Часто трапляється, що в аргументації одна з передумов або навіть і сам висновок залишаються прихованими поміж рядками, тому виявити їх значно важче. Аргумент «Не розумію, навіщо ти палиш. Паління шкідливе для здоров’я» розкладений за формулою, виглядає наступним чином: 1. Паління шкідливе для здоров'я. 2. Ти палиш. 3. Паління шкідливе для тебе. Висновок «Паління шкідливе для тебе» прихований в цьому аргументі, але він вгадується між рядками. 2. Перевірка інформації на точність 31


Приклад: Спритні поліцейські затримали 4-ох грабіжників. Пояснення: Прикметник «спритний» у цьому реченні є суб'єктивним. Факт, що поліцейські упіймали 4-ох грабіжників, нічого про загальну спритність поліцейських не свідчить. Можливо, перед цим від них втекли 20 інших грабіжників. Точність інформації: Треба завжди перевіряти, чи є логічно правильними факти або припущення, які містяться в інформації. Вони повинні бути точними і витікати з аргументів, на яких ґрунтуються. Щоб пересвідчитися, що вони є саме такими, треба аналізувати їх і думати, як вони витлумачені. 3. Побачити не завжди достатньо

Рис. 2. 32


У кадрі – лідер французької ультралівої партії Лівий фронт Жан-Люк Меланшон, у якого беруть інтерв'ю для приватного телеканалу TF1, де він говорить від імені протестувальників, яких він вивів, за його словами, на «податкову революцію». Цей сюжет був відзнятий за кілька годин до реального протесту. Ймовірно, телевізійники хотіли, щоб робота була зроблена і підстрахувалися. Як можна пересвідчитися, важливо бачити щось, але це не суттєва

частина

критичного

мислення.

Завдяки

спогляданню,

критично мисляча людина може знайти нові факти, з якими потрібно працювати далі. Щоб використати їх належним чином, необхідно помістити їх в контекст, а для цього треба знати, що це за контекст. Потрібно аналізувати й оцінювати саме наявні факти, доповнювати їх за допомогою

інших

перевірочних запитань;

якщо потрібно,

перевіряти та зважувати їх і лише після цього висувати добре обґрунтовані аргументи. Для

того,

щоб

кожна

бібліотека

стала

справжнім

медіакультурним центром, бібліотечні фахівці повинні періодично займатися самоосвітою, ознайомлюватися із новинками в світі медіа, нормативними

документами,

медіа

ресурсами,

літературними

виданнями, Інтернет-сайтами, періодичними виданнями, відвідувати заходи щодо підвищення кваліфікації.

33


У посібнику «Практична медіаграмотність для бібліотекарів», Академії української преси рекомендовано використати такі базові методики для розвитку критичного мислення [3]: 1. Перш ніж аналізувати певну інформацію потрібно поставити собі декілька запитань: 

Яка мета та цілі цієї інформації?

Які слова використані?

Яке джерело цієї інформації? Як ця інформація

дісталася? 

Які аргументи використані? Чи застосовувалися якісь

маніпулятивні прийоми при створенні цієї інформації? 

Чи не містить вона в собі упередження або стереотипи?

До яких наслідків може спричинити ця інформація? Хто

є цільовою групою для цієї інформації? 

Чи містить вона інші точки зору? Яка думка тих, хто

причетний до цієї інформації? 2. Оцінка джерела 

В епоху інтернету ми постійно знаходимося в облозі

масивних обсягів інформації і буває важко зрозуміти, якій інформації довіряти, а якій ні. Тож важливо навчитися розрізняти корисну та об'єктивну інформацію від баласту. 

Звертати увагу, чи якісне це видання чи невідомий блог. 34


Критично

аналізуючи

джерела,

треба

спочатку

пропустити крізь «сито» автора інформації та джерело, звідки вона походить. Ви прочитали це в блозі невідомої людини чи це текст із якісного часопису, підготовлений фахово? Чи не на сайті приватної компанії ви читаєте цей текст? Якщо так, то які інтереси переслідує ця компанія? 3.

Захист особистої інформації в он-лайн.

1.

Встановіть

надійний

пароль

із

використанням

прописних та друкованих літер і цифр. 2.

Не використовуєте номер свого телефону, адресу,

ідентифікаційний код та інші особисті дані для створення паролю. 3.

Не зберігайте записані паролі поруч із ноутбуком,

телефоном чи банківською карткою. 4.

Використовуйте різні паролі для кількох облікових

записів. 5.

Виходьте зі своїх профілів при користуванні публічним

комп’ютером. 6.

Не завантажуйте файли із ненадійних сайтів.

7.

Вимикайте комп’ютер, якщо надовго ідете зі свого

робочого місця. 8.

Не вказуйте надто багато особистої інформації в

соціальних мережах. 9.

Не натискайте на посилання в підозрілих листах. 35


10.

Не

здійснюйте

банківську

операцію

он-лайн,

користуючись публічним Wi-Fi. Оскільки бібліотека є інформаційним центром, окрім зібрання книжкових колекцій, необхідно використовувати у своїй діяльності нові інформаційні технології. Адже сучасний користувач повинен розуміти, наскільки важливо володіти інформацією, зберегти її, систематизувати і передавати, а найголовніше критично оцінювати та відрізняти від пропаганди та маніпулятивної брехні. Пропонуємо, декілька ефективних вправ для вдосконалення медіакультури: 1.

«Аналіз місцевих мас-медіа». Необхідно об’єднати

учасників у групі та запропонувати зробити аналіз місцевих новин з певного виду медіа. Під час критичного аналізу слід задавати наступні запитання: 

В який спосіб автор зібрав інформацію?

Чи використовує він приклади та тематичні дослідження?

Чи обґрунтовує він те, про що пише?

Чи намагається він викликати симпатію?

Чи намагається він створити контраст, щоб чіткіше означити свою точку зору? Після зроблених висновків, ми дамо відповідь на запитання, що

означає критично мислити. Читач повинен не лише розрізнити, що 36


міститься в інформації, але і те, що вона відображає, оскільки кожне повідомлення є своєрідним витвором конкретного автора. 2.

Робота з фотографіями. Фотографія є одним із видів

медіа та може бути досить інформативною, якщо володіти навичками критичного мислення. Фотографія виводиться на екран.

Рис. 3. Учасникам пропонується дати відповідь на такі питання: 1. Опишіть, що ви бачите на фотографії 2. Які предмети і речі зображені на фото? 3. На чому автор хотів акцентувати увагу? 4. Хто зображений на фотографії? 5. Чим займаються люди на фото? 6. Позували вони чи ні? 7. Чому в цей момент і в цьому місці був фотограф? 8. Чи є на фото якась текстова інформація? 9. Коли була зроблена фотографія?

37


10. Яку максимальну інформацію ми можемо отримати з цієї фотографії? 11. На які питання фотографія не дає відповідей? 12. Якої інформації не вистачає? Після

завершення

обговорення,

учасникам

пропонується

переглянути фотографію з іншого ракурсу.

Рис. 4. Після перегляду, дати відповідь на наступні питання: 1. Чи впізнали ви персонажів? Завдяки чому? Якщо це реальні люди, то назвіть їх і їхнє становище, яке вони займали на час створення карикатури. 2. Перевірте дату створення карикатури. Яким подіям чи явищам вона присвячена? 3. Визначте символи, які використовує автор. Чому художник помістив їх на малюнку? 4. Яке ставлення до персонажів відображає карикатура: позитивне чи негативне? 38


5. Яку оцінку, інтерпретацію персонажів, подій, явищ подає малюнок? Чи згодні ви з нею? 6. Які ідеї та політичні погляди притаманні авторові? Як можна це визначити? 7. Що вам уже відомо про події, пов'язані з карикатурою? Як співвідносяться ваші знання з тим, що ви побачили? 3. Монтажні стики. Учасникам пропонується переглянути однохвилинне відео, рекламу чи мультфільм, після чого пригадати, які ефекти використовувалися під час монтажу. Це може бути спалах, затемнення, розчинення, перехід, наплив та ін. Така вправа розвиває творче мислення, пам'ять та моторику [1]. Важливо відмітити, що така комплексна форма застосування вправ на практиці вимагає високого рівня підготовки. Найголовніша вимога – удосконалити власні педагогічні навички та створити необхідні умови для спілкування з молодими людьми у дружній атмосфері. Таким чином, виховання медіаграмотної, освіченої молоді є одним із першочергових завдань сучасної бібліотека. Адже саме бібліотека здатна сьогодні забезпечити збалансоване розуміння ризиків і ресурсів впливу медіа та прокласти межу між позитивними та негативними аспектами.

39


Література:

1.

Медіакультура особистості: соціально-психологічний

підхід: Навчальний посібник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко, О. Є. Голубева, в. В. Різун та ін.; За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440с. 2.

Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін:

Посібник для вчителя/ За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, о. Мокрогуза – К.: Центр вільної преси, академія української преси, 2016. – 201с. 3.

Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді

Шейбе, Фейз Рогоу / Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова. — К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. — 319 с.

40


Вебліографія 15 порад, як захистити особисту інформацію в онлайні

1.

[Електронний ресурс] // Media Sapiens : інтернет. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/web/cybersecurity/15_porad_yak_zakhistiti_ osobistu_informatsiyu_v_onlayni/, вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Опубліковано: 28.01.2017. – Перевірено: 29.06.2017. Гейміфікація : залучення користувачів і співробітників

2.

або як підвищити лояльність [Електронний ресурс] // IT українською. – Режим доступу: http://it-ua.info/news/2014/06/16/geymfkacya-abogrofkacya.html , вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 29.06.2017. Гуменюк Л. Практична медіаграмотність. Посібник для

3.

бібліотекарів: мас-медіа і маніпуляції. Що може запропонувати сучасна

бібліотека

для

медіаграмотності

своїх

відвідувачів

[Електронний ресурс] : / Л. Гуменюк // Бібліотека масової комунікації та медіаграмотності Академії української преси. – Електронні дані. – 2015. – Режим доступу: http://aup.com.ua/books/mbm/, вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 29.06.2017. 41


Медіаграмотність як інструмент активного освоєння

4.

комунікаційних середовищ [Електронний ресурс]: пакет дидактичних матеріалів // Централізована бібліотечна система для дітей м. Львова, Відділ інновацій, маркетингу і перспективних технологій. – Електрон. Дані.

Львів,

2016.

Режим

доступу:

http://biblioteka.lviv.ua/files/Медіа.pdf, вільний. – Загол. Із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр.мовою. – Текст в форматі pdf. – Перевірено: 29.06.2017. П'ять принципів медійної та інформаційної грамотності

5.

[Електронний ресурс] // Media Sapiens : медіаосвіта. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/mediaosvita/yunesko_opubliku vala_pyat_printsipiv_mediynoi_ta_informatsiynoi_gramotnosti/, вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Опубліковано: 24.02.2017. – Перевірено: 29.06.2017. Споживання ЗМІ в Україні 2016 року [Електронний

6. ресурс]

// Media Sapiens : медіадослідження – Режим доступу:

http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/research/spozhivannya_zmi_v _ukraini_2016_roku_populyarnist_facebook_zrostae_dovira_do_rosiyskik h_media_znizhuetsya/, вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Опубліковано: 17.09.2016. – Перевірено: 29.06.2017. 42


7.

Чи

критично

[Електронний ресурс]

громадяни

ставляться

до

медіа

// Media Sapiens : медіапросвіта. – Режим

доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/research/chi_kritichno_gromad yani_stavlyatsya_do_media_sotsdoslidzhennya/, вільний. – Загол. із тит. Екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Опубліковано: 19.03.2016. – Перевірено: 29.06.2017.

8.

Чому медіаграмотність важлива [Електронний ресурс] :

[відеоматеріал]

//

Бібліотека.

Режим

доступу

http://www.medialiteracy.org.ua/index.php/biblioteka/video/13videoteka/594-chomu-mediahramotnist-vazhlyva.html , вільний. – Загол. із тит. екрану. – Відео на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 29.06.2017.

43


44

Profile for TernopilOBM

Медіаграмотність  

Читач 3.0. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності молодої особистостості

Медіаграмотність  

Читач 3.0. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності молодої особистостості

Advertisement