Page 1

№ 47 (99) 24 листопада 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Прем’єрська ліга

У НОМЕРІ: ЗОНД Іспитт для капіталу Іспи Нобелівська премія з економіки розвінчала міфи «ліберального фундаменталізму» Стор. 7

ЧАС МІСЦЕВИЙ Місто на тлі реформ Львів — не тільки багатогранне господарство з «місцевими» проблемами й сучасними потребами, а й багато в чому експериментальний майданчик, на якому відпрацьовуються нові технології господарювання Стор. 10

ЗОНД Спекотна зима 2009-го Щодо механізмів Кіотського протоколу багато запитань. Одне з головних — як ефективно розподілити кошти від продажу квот Стор. 11

АЛЬТЕРНАТИВА Зона надії Молекулярна медицина, ледь зародившись в Україні, змінює уявлення про здоров’я людини Стор. 13

Об’єднаймо наші зусилля?

Стор. 2

«Оборонка»: туга за держзамовленням

Повернути холод назад

Чи втримаються на плаву майже півтисячі профільних підприємств ОПК?

дозволить сенсаційна розробка дніпропетровських фахівців

Дмитро ТИМЧУК

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Згідно зі свіжими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (СІПРІ), обсяг експорту основних видів озброєнь України в 2008 році становив

$233 млн. З таким показником наша країна посіла 14-те місце у світовому рейтингу, тоді як в 2007 році була сьомою. За підсумками 2004—2008 років Україна вийшла на 9-ту позицію — $2,083 млрд. Закінчення на стор. 4

Реформа на рейках На залізничний транспорт чекають серйозні зміни — державна компанія почне нарешті працювати на ринковій основі Дмитро КОНОВАЛОВ Останні десять років тільки ледачий не говорив про необхідність реформування залізничної галузі. І лише цього року з’явився шанс на те, що справа зрушить з мертвої точки. Хоча практичних заходів ще не вжито, але процес, як кажуть, пішов. Закінчення на стор. 5

В українських будівельних нормах і правилах з’явився параграф про збільшення теплоізоляції стін будинків різного призначення, у тому числі житлових будинків. Якщо раніше стінку клали в півтори-дві цеглини, то сьогодні — у півтора метра. Однак навіть такі масивні стіни не можуть якісно захистити від зимових холодів. Причому не має значення, якою системою теплопостачання ви користуєтеся — централізованою чи індивідуальною: в обох випадках втрата теплової енергії неминуча, що призводить до більш високого енергоспоживання й, відповідно, до матеріальних витрат. Закінчення на стор. 6

Радіоастрономи всіх країн об’єдналися Валентина ГАТАШ 18 листопада тридцять п’ять радіотелескопів Землі одночасно спрямували свої дзеркала в небо, націлившись на ті самі радіоджерела Всесвіту — квазари й активні ядра галактик. Ця безпрецедентна спостережна сесія відбулася на честь Міжнародного року астрономії-2009. Закінчення на стор. 8


2 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Енергоблоки за контрактом

Прем’єрська ліга

Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. Фрунзе, один із провідних світових виробників обладнання для газової, нафтової та хімічної промисловості, поставило ВАТ «Сургутнафтогаз» (РФ) обладнання для Рогожниковської газотурбінної електростанції (ГТЕС). Замовникові поставлено три енергоблоки, створені на базі газотурбінних двигунів НК-16СТ, особливість яких — можливість роботи у двох режимах: із потужністю 12 і 16 МВт. НВО ім. Фрунзе також здійснить монтаж, пусконалагодження й навчання персоналу ГТЕС. Контракт на поставку цього обладнання вартістю $11 млн був укладений восени 2008 року.

Сергій ПРАСОЛОВ Відкритість, яку демонстрували прем’єрміністри України й Росії на пресконференції в Ялті після зустрічі під час п’ятого засідання комітету з питань економічного співробітництва українськоросійської міжурядової комісії, звичайно, має свій політичний підтекст. Але, здається, уперше за останні роки вона стала прямим і природним наслідком конструктивних домовленостей партнерів. Домовленостей стратегічних, прагматичних, антикризових.

І

як не важко буде двом країнам «з болота тягти бегемота», важливо інше. Україна та Росія на офіційному рівні підтвердили, що масштаб спільних інтересів непорівнянний із реальним станом справ, що потенціал практичного співробітництва — потужний антикризовий каталізатор і що важкий шлях до взаємної вигоди все-таки легше й надійніше від того «болотного ґрунту», який штучно культивувався у відносинах двох країн. Уже найближчим часом ми побачимо, чи будуть дійсно усунуті бар’єри в торгівлі й виконані «газові» зобов’язання, чи наповнять економіки двох країн домовленості про спільні проекти реальним змістом. Питання ці не пусті, бо гладкість на папері занадто часто губилася в яругах. І все-таки нові магістралі, замовлення для українського суднобудування, обмін міноритарними акціями в авіапромі, реанімація товарообігу, тісне співробітництво в агробізнесі, які існують поки тільки в уяві й планах урядів, — це програма-мінімум у розв’язанні фундаментальної для наших країн проблеми. Проблема ця — кардинальна технологічна модернізація економік. І її не розв’язати без об’єднання інтелектуальних, технічних та економічних зусиль двох держав, які вийшли з однієї «шинелі». Стратегічний контракт у атомній сфері, попередні домовленості з авіапрому й нанотехнологій — це шлях до вирішення завдання. І дуже важливо, що під час пресконференції Володимир Путін і Юлія Тимошенко, говорячи про найближчі перспективи партнерства, не могли не «погодити» їх із програмою-максимум, з тими пріоритетами, які можуть стати основою, так би мовити, міждержавного «стратегічного контракту» із модернізації, здатного надати Україні й Росії стартову динаміку в ривку до конкурентоспроможності й стабільності.

І знову продати... Фонд державного майна України в грудні планує виставити на конкурс із використанням елементів аукціону 76% акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», недавно повернутих у державну власність. Це рішення закріплене відповідним наказом ФДМ від 18 листопада, який вносить корективи у план-графік приватизації в IV кварталі. Відповідно до рішення Луганського господарського суду від 12 жовтня цього року

На все свій час ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», яке входить до корпорації «УкрАвто», вчасно виплатило відсотки й останній транш синдикованого кредиту на $62 млн, організаторами якого були міжнародні компанії Calyon і ING Wholesale Banking. «Відповідно до договору погашення кредиту й відсотків робилося поквартально рівними частинами. Останній оплачений транш становив понад $15 млн», — відзначили в «УкрАвто». Кредит був залучений 18 листопада 2008 року для фінансування поточної діяльності підприємства, і всі виплати з нього велися в запланованих обсягах і в строк. Підготував Олександр МОРОЗОВ

Гігант для Росії На замовлення російських металургів на Новокраматорському машинобудівному заводі сконструйований і виготовлений листоправильний агрегат. Микола СТОЛЯРОВ Машина призначена для реконструкції стану 2300/1700 Челябінського металургійного заводу. Для транспортування агрегату вагою 500 тонн знадобилося 13 вагонів. За словами головного інженера проекту листоправильної машини Андрія Перепелиці, замовлення російських партнерів виконане в строк. Машина складена й випробувана в Краматорську в присутності російських металургів — членів приймальної комісії. Завдяки новій техніці в Челябінську зможуть випускати товстолистовий прокат, який має великий попит. Машина здатна виправляти лист завтовшки від 6 до 20 мм зі швидкістю до 0,6 м на секунду. Це допоможе челябінським металургам істотно збільшити потужність прокатного стану, одержувати продукцію підвищеної якості й розширювати її асортимент. Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

76-відсотковий пакет акцій «Луганськтепловозу» 5 листопада був списаний із рахунку керівної компанії «Брянський машзавод» (РФ) і перерахований на рахунок ФДМ. За словами в.о. глави ФДМ Дмитра Парфьоненка, компенсація КК «Брянський машзавод», яка навесні 2007 року заплатила за ці акції 292,505 млн грн при стартовій ціні 292 млн грн, за законом буде виплачена тільки після повторного продажу цього пакета.

Як «розв’язати» Севастополь? Завдяки Севастопольському порту Україна має шанс стати ключовою країною, транспортною розв’язкою всього басейну Чорного моря й одержати одер жати відповідні преференції. Таку думку висловив перший заступник голови Севастопольської міської державної адміністрації Володимир Казарін. За його словами, за роль ключового транспортного вузла басейну Чорного моря сьогодні точиться дуже жорстка боротьба: Болгарія оголосила вільною економічною зоною Варну, Румунія — Констанцу, Туреччина, крім Стамбула, — Самсун і Трабзон, Грузія — місто-порт Поті. За твердженням В.Казаріна, сьогодні важкий період стратегічної переорієнтації Севастополя. «Якщо 225 років місто було переважно військово-морською базою й не виконувало в повному обсязі функції торговельного, морського, рибного портів, то зараз ці функції знову до нього повертаються».

(тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, моб. тел. 050 140-08-57, e-mail: isachenkosv@mail.ru) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Свідоцтво Марина Савінова — відділ науки та освіти про державну реєстрацію (тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com); від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, Міністерством юстиції України. 8 0642 59-93-92, e-mail: reklama@tehnichka.com, podpiska@tehnichka.com)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15749 прим., українською мовою 4181 прим., російською мовою 11568 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 2675


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

3

ТУТ І ТЕПЕР ФІНАНСИ Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) зберігає свої плани про початок роботи із гривневого кредитування в Україні. «Поки ще не створені необхідні умови, щоб ми могли в більш-менш серйозних масштабах починати цю роботу. Обмежені можливості є, але вони реально дуже малі і їх недостатньо для тих операцій, які ми хотіли б провадити», — сказав керівник проектів у фінансовому секторі ЄБРР Олександр Павлов на четвертій конференції Інституту Адама Сміта «Український банківський форум». За його словами, одна з проблем у «запуску» цього процесу — відсутність необхідних умов для створення бази фондування в гривні. Банкір відзначив, що ЄБРР готовий випускати гривневі облігації, але для цього треба внести цілий ряд змін у законодавчу й нормативну базу. Нацбанк України ще у квітні 2007 року видав дозвіл ЄБРР на кредитування в гривні.

грн податків зібрано заздалегідь. Таким чином, можна прогнозувати річний дефіцит загального фонду бюджету близько 40 млрд грн.

ПЕК «Росукренерго» учетверо — до $8,26 млрд збільшила претензії до НАК «Нафтогаз України» за 11 млрд м3 газу, які українська компанія відмовилася підняти зі своїх сховищ. Справу почне розглядати стокгольмський арбітраж у січні наступного року, пише російська газета «Відомості».

За словами міністра промислової політики України Володимира Новицького, подовження меморандуму насамперед передбачає збереження на нинішньому рівні тарифів на транспортування хімічної продукції «Укрзалізницею», а також подовження мораторію на підвищення ціни електроенергії для підприємств хімічної промисловості. В.Новицький також відзначив, що підприємства хімпрому у свою чергу зобов’язуються поставляти свою продукцію на внутрішній ринок України за цінами не вище експортних.

ОПК Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко вважає за необхідне активізувати використання потенціалу України на ринку озброєнь.

«Газпром» кілька років поставляв газ в Україну через РУЕ. Але в 2009 році компанію виключили зі схеми поставок газу. На той час у трейдера залишалося 11 млрд м3 сировини в підземних сховищах України, а «Нафтогаз» у результаті декількох угод із «Газпромом» оголосив цю сировину своєю.

Через погіршення кредитних портфелів українських банків вітчизняним фінзакладам будуть потрібні додаткові вливання капіталу. Про це заявила заступник голови правління Укргазбанку Олена Дмитрієва «Потреба в капіталізації банківської системи безпосередньо залежить від потреби в додаткових резервах під кредитні ризики. Бо якість кредитних портфелів банків дедалі погіршується через економічну кризу, відповідним чином зростає потреба в додатковому капіталі», — сказала вона. За оцінками експерта, банки покрили свої кредитні портфелі резервами на 14%, чого вочевидь недостатньо, бо очікувані втрати з кредитних операцій становитимуть не менше 20%. «Тому кредитним установам необхідно збільшити свої капітали мінімум на 40 млрд гривень, що становить приблизно третину від сьогоднішнього рівня капіталу банківської системи», — уважає Олена Дмитрієва. Криза в економіці породжує кризу фіскальну. Таку думку висловив перший заступник глави секретаріату Президента України Олександр Шлапак. За його словами, цю тенденцію ілюструє стан виконання Держбюджету на поточний рік, — за 10 місяців 2009 року в загальний фонд Держбюджету мобілізовано доходів 120907,4 млн грн, що становить 65,7% річного плану. На думку Шлапака, за час, який залишився до кінця року, одержати визначену законом суму нереально. Про це свідчать і середньомісячні показники надходжень, і той факт, що більше 11 млрд

Дочірня компанія «Газпрому» ТОВ «Газпром збут Україна» погодила й підписала договір купівлі-продажу природного газу в 2010 році з національною акціонерною компанією «Нафтогаз України». Відповідно до умов договору ТОВ «Газпром збут Україна» в 2010 році придбає в НАК «Нафтогаз України» для подальшої реалізації українським підприємствам природний газ у обсязі, який не перевищує 25% від загального обсягу імпортного газу, призначеного промисловим споживачам України. Компанія має у своєму розпорядженні діючу ліцензію на поставку газу за нерегульованим тарифом. Україна і Європейський Союз планують підготувати спільний документ про раннє попередження кризових ситуацій в енергетиці. Про це повідомив міністр закордонних справ України Петро Порошенко в Брюсселі після зустрічі у форматі «Друзі України + Україна» на рівні міністрів закордонних справ країн ЄС. Міністр відзначив, що на сьогоднішній день остаточно не визначено, реалізовуватиметься цей документ у двосторонньому форматі — між Україною і ЄС чи буде тристороннім. 16 листопада ЄС і Росія підписали меморандум про механізм раннього попередження в енергетиці, яким передбачається обмін інформацією про поставки енергетичних ресурсів, а також попередження про можливі перерви.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження про подовження дії меморандуму про взаєморозуміння з підприємствами хімічної промисловості до 1 квітня 2010 року.

Глава уряду зауважила, що Україна має унікальне озброєння й великі науковотехнічні напрацювання в галузі його створення і може реалізовувати висококласну військову техніку. За її словами, за останні п’ять років цей потенціал української економіки був знекровлений і нівельований.

ТРАНСПОРТ Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект Закону «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України» про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні. Законопроектом передбачається внесення змін у деякі закони України, зокрема в закони: «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні», «Про Єдиний митний тариф», «Про плату за землю», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах». Це дасть можливість створити сприятливі умови для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу й підвищення експортних можливостей вітчизняного літакобудування, модернізації авіаційних підприємств, збільшення обсягів виробництва й експорту конкурентоспроможних на світовому ринку

вітчизняних літаків, двигунів та авіаційного обладнання. АПК Стан озимих культур у першій декаді листопада в порівнянні з попереднім періодом покращився й оцінюється як добрий і задовільний, однак на більшості площ зберігається значне відставання у фазовому розвитку. За даними Гідрометцентру України, унаслідок різкого похолодання на початку декади й установлення на кілька днів зимового режиму погоди тимчасово припинилася вегетація озимих культур. У цей період низькі температури повітря й ґрунту несприятливо впливали на стан посівів, з огляду на пізні строки сівби більшості з цих культур. Особливо негативно вплинуло похолодання на слаборозвинені посіви озимого рапсу. На початку декади протягом декількох днів спостерігалося промерзання ґрунту до 1—6 см. Температура ґрунту на глибині вузла кущіння під озимими культурами була не нижче 1—3° морозу й шкоди рослинам озимих зернових культур не завдала. В Україні, за даними на початок листопада 2009 року, зібрано 7 млн 751,3 тис. тонн овочів відкритого ґрунту, що на 7% більше в порівнянні з минулим роком. Овочі зібрані з площі 441,4 тис. га, середня врожайність — 176 ц/га, що на 11 ц/га більше 2008 року. За даними на 2 листопада, зібрано 1 млн 465,6 тис. тонн плодів і ягід із площі 185,3 тис. га, що на 5,6% більше, ніж на 2 листопада минулого року. Середня врожайність на 5,1 ц/га вище показника минулого року. Кабмін України скасував проведення закупівель цукру в аграрний фонд на основі станового механізму. Таке рішення ухвалено 18 листопада на засіданні уряду, повідомив міністр із питань агрополітики Юрій Мельник. «Це пов’язано з тим, що Кабмін України ухвалив рішення щодо проведення прямих закупівель цукру в держрезерв», — пояснив міністр. СОЦПОЛІТИКА ЦИФРА

В Україні на

10

робочих місць

68

претендують

людей

Про це УНІАН повідомили в Державному комітеті статистики України. Відповідно до повідомлення, з початку року кількість безробітних українців на обліку в Державній службі зайнятості зменшилася на 43% — до 526,3 тис. чоловік (на 1 січня 2009 року — 930 тис. чоловік). На 1 листопада ц. р. потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних посад становила 77,5 тис. чоловік (на 1 січня 2009 року — 86,5 тис. чоловік). Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», «Інтерфакс-Україна», Держкомстату України, АПК-Інформ, Mobus.com


4 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ОПК

«Оборонка»: туга за держзамовленням

ШЛЯХ У НІКУДИ езадовго до згаданого вище засідання РНБОУ, наприкінці серпня 2008 року, генеральний директор державної компанії з експорту й імпор-

ту продукції й послуг військового й спеціального призначення «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук прямо заявив: український уряд має відповісти за те, що військово-промисловий комплекс України «незабаром зникне як такий». За словами Бондарчука, ухвалена Кабміном Програма реформування ВПК до 2013 року є глузуванням над виробниками зброї. «Тих 50 млн, які щорічно виділятимуться на ВПК, вистачить тільки на те, щоб замінити лампочки на всіх підприємствах галузі. Ми працюємо вже спускаючи дух, оскільки ВПК України існує тільки завдяки ентузіазму людей, які працюють у цій сфері», — відзначив глава «Укрспецекспорту». За його словами, у уряду, на жаль, немає чіткого розуміння важливості розвитку військової галузі. Свіжий факт. У травні цього року на хвилі вдалих випробувань українського танка «Оплот» уряд пообіцяв підтримати українських танкобудівників фінансами. І... зобов’язав Міноборони робити замовлення на кошти військового бюджету. Яких немає. Правда, обіцяли «допомогу» зі Стабілізаційного фонду, але навряд чи разові подачки врятують «оборонку». Та й Стабфонд, як відомо, наповнювати Україні особливо нема чим. У країні останнім часом створена потужна правова база розвитку ОПК. Наприклад, рішенням РНБОУ від 15.02.2008 року затверджені «Концептуальні основи забезпечення та реалізації національних інтересів у сфері приватизації», де визначена стратегія приватизації державного майна підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. Перехід оборонних підприємств на нові рейки має, за задумом авторів нововведення, їх простимулювати. Для виконання рішення РНБОУ від 20.07.2007 р. розроблена й схвалена розпорядженням КМУ від 2.04.2008 р. № 560-р «Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України». Постановою КМУ від 27.08.2008 р. № 766 затверджена «Державна програма реформування й розвитку оборонно-промислового комплексу до 2013 року» (та сама, від якої каменя на камені не лишив керівник «Укрспецекспорту»). У Міністерстві промислової політики створене агентство з питань оборонно-промислового комплексу. І так далі. Але чомусь правове реформування існує саме по собі, а ОПК — сам по собі. Хоча, здається, набагато більший ефект для української «оборонки» дало виконання всього-на-всього одного стратегічного, ще в 2005 році ухваленого документа — Державної програми розвитку озброєння й військової техніки Збройних Сил України. Якби заходи щодо НДДКР і закупівлі нових ВВТ, передбачені у ній, профінансували хоча б на 70-80%, сьогодні проблема не була б такою нагальною.

ків є зразками другого післявоєнного покоління... Основні зусилля зосереджені на поновленні боєздатності зразків озброєння й військової техніки, які забезпечують бойовий потенціал Збройних Сил України, а також на реалізації пріоритетних проектів щодо створення корабля класу «корвет», багатофункціонального ракетного комплексу, модернізації вертольотів Мі-24 і завершення розроблення літака Ан... Середньострокові завдання: — досягти визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006 — 2011 роки параметрів забезпе-

чення з’єднань і військових частин, передусім Об’єднаних сил швидкого реагування, новітніми й модернізованими зразками озброєння й військової техніки; — і надалі виконувати науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи щодо створення нових і модернізації наявних зразків озброєння й військової техніки...». Мету українська влада вміє ставити чудову. Проблеми виникають з її досягненням. Принаймні за чотири роки існування згаданої Держпрограми розвитку ЗСУ (як і Держпрограми розвитку озброєння й військової техніки) їх річні показники не були досягнуті жодного разу. Анітрохи.

Чи втримаються на плаву майже півтисячі профільних підприємств ОПК? Дмитро ТИМЧУК НЕЗРУЧНІ ДАНІ а оцінками багатьох експертів, нормальний показник для українського експорту озброєнь — не менше $500 млн у рік. А тому нинішню цифру можна вважати провалом. І річ не в кон’юнктурі ринку й не у світовій кризі, яка почалася тільки наприкінці 2008 року. Тим часом слід очікувати від українських чиновників і «псевдодержавних» експертів заяв: це неправда, Україна фіксує більш вражаючі результати з торгівлі зброєю. Це звичайна тактика представників нашої «оборонки»: коли дані однієї з найпотужніших міжнародних дослідних структур, які займаються широким спектром питань, пов’язаних із військовою справою, задовольняють «національні потреби», ними вихваляються: дивіться, навіть СІПРІ відзначає наші високі показники! А якщо навпаки, то — добродії зі Стокгольма брешуть, ми самі не в тім’я биті! Національні держструктури, які займаються питаннями експорту-імпорту озброєння й військової техніки, переважно не надають громадськості методик, за якими провадять власні розрахунки. А про походження їхніх даних – нічогісінько невідомо. І якщо чиновник сказав, що країна заробила на торгівлі зброєю стільки-то, то пропонується йому вірити на слово. Звідки цифір, які контракти враховані (а вони, як правило, розраховані не на один рік і містять у собі без-

З

кризи, просило на своє втримання мінімальну суму в 17,5 млрд грн (1,67 % від ВВП, або 54% від загальної «нормальної» потреби — 32,4 млрд грн). Із них 4,2 млрд грн передбачалося виділити на розвиток озброєнь, військової техніки та інфраструктури. У підсумку на розвиток озброєнь, військової техніки та інфраструктури було виділено лише 235 млн грн. Майже всі ці кошти пішли на модернізацію озброєння, яке катастрофічно застаріває, переважно силами ремонтних підприємств самого міністерства, а підприємствам «оборонки» залишилися крихти. Зауважимо: йдеться не тільки про оснащення української армії новими зразками озброєнь, тобто про підтримку обороноздатності держави. Держзамовлення з боку Міноборони як головного національного

дослідні й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), щоб залишатися на плаву й бути конкурентоспроможним. Саме для їхнього фінансування й потрібне стабільне державне замовлення, оскільки НДДКР не можуть залежати від успішності продажів на ринку: сьогодні «загнали» партію танків — і все фінансується нормально, робота кипить, розробляються нові проекти сучасних озброєнь, а завтра контрактів нема, і конструктори сидять у «курилці». Зараз на етапі проектування, дослідного виробництва й попередніх випробувань — близько 40 нових зразків озброєння та військової техніки, ще 61 проект — на етапі виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. За більшість робіт, проведених у інтересах Збройних Сил, Міноборони не може роз-

ДОВІДКА РЕЙТИНГ СІПРІ Трійку лідерів світового рейтингу СІПРІ в 2008 році очолили США з експортом $6,159 млрд, 2-е місце у РФ — $5,953 млрд, 3-тє у Німеччини — $2,837 млрд, 4-е у Франції — $1,585 млрд.

ліч різних нюансів), — невідомо. Тоді як СІПРІ свої методики й вихідні дані надає. «Прозора» процедура розрахунків, звичайно, викликає більше довіри. От чому й постає запитання: що ж відбувається з українським обороннопромисловим комплексом (ОПК) як однією з небагатьох галузей, яка може заробляти на міжнародному ринку пристойні гроші, і яким Україна традиційно пишається (традиційно говорячи про його «занепад»)? БЮДЖЕТНЕ НАПУ ТТЯ оловну проблему українського ОПК озвучив у вересні 2008 року (саме в ході падіння продажів української зброї) Віктор Ющенко. На засіданні Ради національної безпеки й оборони він заявив, що Міністерство оборони має підтримувати військово-промисловий комплекс шляхом державних замовлень. Президент зауважив, що в Україні багато унікальних розробок військової техніки, однак проекти не втілюються в життя через низьке фінансування. За його словами, «бюджет 2009 року має бути першим бюджетом, у якому українська армія починає активно підтримувати військово-промисловий комплекс». При цьому він нагадав, що в Україні — більше 450 заводів оборонної промисловості, на яких працюють сотні тисяч людей. Реальне «втілення» ідеї ми побачили в бюджеті-2009. Міноборони, усвідомлюючи труднощі з фінансуванням на тлі

Г

Початок на стор. 1

Згідно з уточненими даними СІПРІ, 2007 року лідером рейтингу стали США з $7,454 млрд, другою країною була РФ — з $4,588 млрд, третьою — Німеччина — $3,995 млрд, четвертою — Франція з $2,69 млрд.

споживача ВПТ — це стратегічна база для розвитку галузі й підтримання її конкурентоспроможності на міжнародному ринку. ТЕХНОЛОГІЇ В «КУРИЛЦІ» огіка тут проста: ринок не завжди передбачуваний, міжнародні контракти можуть укладатися або не укладатися, тому річні показники неможливо передбачати наперед. Але ОПК має розвиватися постійно: якщо ми сьогодні не продаємо кораблі, то повинні їх конструювати, розробляти нові проекти, щоб мати те, що можна запропонувати покупцям завтра. Не з «потайничка», а найсучасніші розробки. Елементна ж база, наприклад, у військовій електроніці змінюється кожні п’ять років (зараз навіть називають цифру у дватри роки). А це означає, що ОПК має весь час постійно проводити науково-

Л

УПРИТУЛ МЕТА Є. ЗА ЛИШИЛОСЯ ВТІЛИТИ...

У

нашумілій «Річній Національній програмі на 2009 рік із підготовки України до одержання членства в Організації Північноатлантичного договору» про озброєння в українській армії й на флоті сказано таке: «...Збройні Сили України повністю укомплектовані основними видами озброєння й військової техніки. У той же час близько 70 відсотків їхньої чисельності експлуатуються понад 15 років, а понад 30 відсот-

Розпродаж майна — чи не найстабільніше джерело фінансування Збройних Сил України

платитися, тобто вони провадяться «у борг». Одержуючи щорічно копійки на НДДКР, Міноборони цими коштами переважно розплачується зі старими боргами, одночасно роблячи нові. Тобто не військові фінансують ОПК, а він іде їм назустріч, перебуваючи в стихійній залежності від зовнішніх замовлень. Уряд начебто розуміє складність (якщо не сказати катастрофічність) цієї ситуації. Однак замість того, щоб цілеспрямовано й послідовно фінансувати НДДКР і закуповувати нове озброєння, Кабмін виділяє кошти «на підтримку ОПК», підмінюючи системну державну політику ніжною турботою про зброярів.

Н


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

5

ГАЛУЗЬ

Реформа на рейках На залізничний транспорт чекають серйозні зміни — державна компанія почне нарешті працювати на ринковій основі Дмитро КОНОВАЛОВ 4 вересня Президент країни підписав указ, яким увів у дію рішення РНБОУ про ситуацію в залізничному транспорті. У ньому роботу Кабміну з управління галуззю визнано незадовільною, дано доручення уряду розробити Стратегію структурних реформ до 2020 року. Треба сказати, що на цей час проект стратегії фактично готовий. Планувалося його врочисто затвердити 4 листопада на виїзному засіданні Кабінету Міністрів із нагоди Дня залізничника. Але у зв’язку з карантином захід скасували. Тобто юридичний старт ще не дано. Але вже зараз можна припустити, до чого приведуть реформи. Офіційні документи обіцяють адаптацію до ринкового середовища, конкуренцію на ринках транспортних послуг, збільшення інвестицій у модернізацію інфраструктури та інші позитивні зміни. Але що одержить від реформ пасажир і хто від перетворень матиме зиск?

ція передбачала виведення непрофільних активів зі структури «Укрзалізниці» під гаслом «розмежування в системі... природно-монопольних і конкурентних секторів». Власне, тільки цей пункт і був реалізований. У 2008 році за наказом Мінтрансзв’язку близько 100 промислових підприємств «Укрзалізниці» всупереч позиції її керівництва були перепідпорядковані самому міністерству. Серед них виявилися такі привабливі об’єкти, як УДЦТС «Ліски», «Укрспецвагон», «Укррефтранс», Дарницький вагоноремонтний завод, ВАТ «Транссигнал» і щебеневі заводи. Про те, для чого це було зроблено, можна судити з недавньої доповідної записки департаменту фінансового контролю й протидії корупції Міністерства транспорту та зв’язку. Документ цей об’ємний, тому — лише два «показових» приклади, які стосуються підприємства «Укрспецвагон». «Попри істотне погіршення фінансового стану й зменшення доходів, були придбані майнові права на одержання у власність нежитлових приміщень на суму 1 мільйон 395 тисяч гривень, купівля яких не була передбачена планом на 2009 рік. Установлено, що ціни на аналогічні об’єкти нерухомості в зазначений період були нижче в 2—2,5 раза». Тобто державні гроші пішли колишнім власникам цих офісних приміщень у той час, коли підприємство особливо гостро потребувало обігових коштів. Поліпшили своє матеріальне становище й торговці металопрокатом. «При вибірковій перевірці закупівельних цін на металопрокат установлено 24 випадки за-

Що ж до оплати праці, то в проекті стратегії сказано, що одне із завдань — підвищення мотивації праці, у тому числі й за рахунок збільшення окладів. А от щодо скорочення штатів говориться досить непевно. Є підозра, що формулюванШЛЯХИ-РОЗДОРІЖЖЯ ня «оптимізація контингенту працівників» не обіцяє нічого хорошого тим, чию енеральний директор «Укрзалізниці» працю в нових умовах вважатимуть неМихайло Костюк неодноразово задоцільною. У найкращому разі надлишок являв, що галузь і в нинішньому своєму робочої сили буде зайнятий на «інших стані здатна виконувати поставлені перед видах діяльності на залізничному траннею завдання. Більш того, за його словаспорті». ми, держава може бути ефективнішою за У зв’язку з цим слід відзначити дві тенприватного власника. Доказ — практика денції, щодо чисельності персоналу, які таких країн, як Естонія й Велика Бритавиявилися останнім часом. Перша полянія, де аналогічні відомства були спочатгає у хронічній нестачі фахівців, безпоку приватизовані, а потім частково націсередньо зайнятих у перевізному процеоналізовані. сі. У результаті той самий працівник змуПроте наразі становище організації шений сполучати дві й більше посад. Так, двоїсте. З одного боку, це державзгідно зі штатним розкладом маний орган управління — релікт невровий локомотив мають обрадянської епохи, а з іншого — ко- У випадку із залізницею держава може слуговувати машиніст, помічник мерційне підприємство, яке на- бути ефективнішою за приватного машиніста й укладач поїзда. Залежить тій же державі. Тому вона власника звичай цим займаються машиніст поєднує в собі адміністративні й і укладач, а в деяких випадках — господарські функції, чого за всіма зако- купівлі за завищеними цінами». Якщо на- тільки перший із них. нами ринкової економіки не має бути. зивати речі своїми іменами, то це був граУ той же час всі роки незалежності Але досі таке становище багатьох улашто- біж, про що залізничники говорили від- зростав управлінський апарат: у 1998 році вувало. І тільки Європа іноді нагадува- крито. У результаті після зміни керівни- — близько 800 чоловік, зараз — 1700. Ті ла, що ми повинні виконувати директиви цтва Мінтрансзв’язку підприємства були ж процеси відбувалися і в управлінні доЄвросоюзу із залізничного транспорту, знову віддані «Укрзалізниці». ріг. Можна припустити, дивлячись на роНевдача з першим досвідом реформу- сійський досвід, що реформа призведе до тобто допустити приватних операторів до перевезень. вання змусила в новий проект страте- посилення цих тенденцій. Так, у РФ ствоБільш того, саме в той період, коли ніх- гії внести положення, за яким всі більш- рення вантажних компаній, яким часткото нічого не збирався реформувати, га- менш серйозні рішення, що стосуються во був переданий рухомий склад, спроволузь розвивалася найшвидше. З 2000 по галузі, мають ухвалюватися колегіально кувало зростання документообігу між РЗ 2004 рік, «за Георгія Кірпи», в «Укрзаліз- на засіданні Кабінету Міністрів. та іншими суб’єктами перевезень. У свою ниці» розпочали реалізацію таких стратечергу це вимагало збільшення кількості гічних проектів, як будівництво моста че- ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР керівників — юристів, економістів, інжерез Дніпро, упровадження швидкісного нерів. руху, реконструкція пасажирського вокалізниця — це величезний трудовий залу в Києві. колектив, близько 400 тисяч чоловік. ЩО БУДЕ Питання про реформу постало в 2004 Майже всі вони об’єднані в професійні році, а в 2006-му Кабінет Міністрів на- спілки. Найбільша з них — профспілка айважливіше завдання реформуванвіть затвердив Концепцію реформуван- залізничників і транспортних будівельня — розмежування господарських ня залізничного транспорту на період до ників, а найрадикальніша — Незалежна функцій і функцій державного управлін2015 року. Передбачалося працювати у профспілка машиністів. Незважаючи на ня, а також створення конкурентного седва етапи. Спочатку об’єднати всі заліз- те, що всі вони майже цілком підконт- редовища у сфері транспортних послуг. ниці в єдиний державний концерн, а по- рольні адміністрації, на їхню позицію до- Планується, що це буде зроблено шляхом тім на його основі створити державну ак- водиться зважати. Вона проста: реформу- створення спеціального урядового органу ціонерну компанію. Крім того, концеп- вання не повинно призвести до скорочен- в складі профільного міністерства та єдиного суб’єкта господарювання з правом Початок на стор. 1 ня штатів і зменшення заробітної плати.

Г

З

Н

власності на залізничну інфраструктуру загального користування. Тобто «Укрзалізницю» перетворять на суб’єкт, для якого найважливішими будуть питання одержання прибутку, а всі інші — другорядними. Відмінність від приватного підприємства в тому, що весь прибуток надходитиме державі. Розвиватиметься те, що дає гроші. Якщо говорити про пасажирські перевезення, то ми одержимо максимум дохідних поїздів денного сполучення та електропоїздів підвищеного комфорту й мінімум збиткових «соціальних» приміських електричок. Питання з останніми вирішуватиметься, швидше за все, шляхом створення компаній з участю на паях обласних адміністрацій, як у деяких країнах Євросоюзу та Росії. При цьому швидкісні пасажирські поїзди розглядатимуться як рекламний носій. Про плани одержувати більше від реклами на об’єктах залізничного транспорту вже заявлено керівництвом «Укрзалізниці» на недавній виставці REX-2009. Тобто поїзд перетвориться на пересувний бігборд. Таким чином, пасажир із середніми і високими статками матиме швидке й комфортне, але дороге сполучення. А приміські електрички скоротяться до кількості, необхідної для того, щоб підвозити робочу силу в мегаполіси із сільської місцевості. Зміниться й порядок розподілу прибутку від вантажних перевезень. За рахунок цього виду діяльності більше не покриватимуться збитки від пасажирських потягів. Створення конкурентного середовища, про яке говориться в стратегії, означатиме приватизацію частини вантажних вагонів, локомотивів і виробничих площадок для їхнього ремонту. Залізничні колії й системи сигналізації та зв’язку залишаться в державній власності. Отже, великі приватні відправники вантажу (наприклад, металургійні й гірничодобувні холдинги) перевозитимуть свою продукцію у власному рухомому складі. Словом, нинішня реформа — це початок шляху до переходу на ринкові відносини при збереженні державного контролю в межах, необхідних для безпечного руху.


8 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

БЕЗМЕЖНЕ НЕБО

Радіоастрономи всіх країн об’єдналися Валентина ГАТАШ

У

чені планують одержати єдині дані з визначення космічних радіооб’єктів, які утворять міжнародну опорну систему координат для дослідження Всесвіту, Землі й навігації космічних об’єктів. Процес проведення сесії можна було спостерігати через динамічну веб-сторінку в обсерваторії Бордо. Україна представлена в цьому сеансі астрометрії 22-метровим радіотелескопом РТ-22 Кримської астрофізичної обсерваторії, який позначений на відповідній карті (див. малюнок) як Sm — станція «Сімеїз».

Про унікальну радіоастрономічну акцію розповідає заступник директора з наукової роботи Кримської астрофізичної обсерваторії кандидат фізико-математичних наук Олександр Вольвач. — Олександре Євгеновичу, для чого потрібна така система координат? — Як і будь-яка система координат — для точного вимірювання положення і руху різних об’єктів. У нашому випадку — як небесних тіл і космічних апаратів, так і об’єктів на Землі. Положення обраних радіоджерел на небесній сфері використовується для того, щоб зафіксувати напрямок осей тріади, яка з цього моменту має підтримуватися незмінною. Потім небесна опорнасистема координат переноситься на так звану наземну систему. — А раніше проводилися такі спостережні сесії? — Так. Робота з установлення фундаментальних систем відліку й визначення параметрів обертання Землі почалася в 1988 році, а через десять років була створена спеціальна Служба спостережень. Небесна й наземна системи координат уже використовуються на практиці, наприклад, у GPS-приймачах, які набули широкого вжитку — в автомобілях, мобільних телефонах, наручних годинниках... Маючи такий годинник, людина в тайзі або пустелі може орієнтуПочаток на стор. 1

ватися за радіомаяками з точністю до декількох метрів. Однак дотепер астрономи досліджували лише 50—70 джерел. Точність, яка досягається при цьому, їх не задовольняла, оскільки її не вистачало для вивчення тонких геодинамічних ефектів, пов’язаних, приміром, із резонансними явищами в обертанні Землі або короткочасними рухами земної кори, провісниками катастрофічних землетрусів або цунамі. — Скільки радіоджерел спостерігалося під час нинішньої сесії?

— Двісті дванадцять. Таке розширення даних дає можливість уточнити систему координат із початком у центрі мас Землі, а також наблизитись до вирішення важливих питань її геодинаміки й обертання, руху континентів та дослідження навколоземного простору. Однак удосконаленню системи координат немає меж. В астрономів є так званий резерв — ще близько 717 радіоджерел,

лектив теж бере участь, виконується одиночними антенами — у цьому випадку радіотелескопи не поєднуються в єдину мережу. — Яким чином забезпечувалася єдність спостережень на телескопах, розташованих на різних континентах? — Об’єднати всі 35 інструментів в одне ціле вдалося за допомогою нових технологій спостереження. Радіотелескопи працювали в режимі інтерферометра, тобто як єдиний радіотелескоп розміром із земну кулю. Спочатку результати спостережень записуються кожним із 35 радіотелескопів окремо, а потім підсумовуються в НАСА за допомогою спеціального пристрою-корелятора. Усі дослідження почалися одночасно — 18 листопада о 18:00 за Всесвітнім часом. Плин часу протягом доби роботи всіх інструментів забезпечувався спеціальним годинником, який за мільйон років може дати похибку лише в одну секунду. Такий годинник (єдиний в Україні!) є в нашій лабораторії. — Як відбираються квазари й радіогалактики? Вони по-

При проведенні нинішньої спостережної сесії використовувалися пристрої, здатні відчувати радіосигнал із потужністю в 1000 мільярдів трильйонів разів меншою, ніж потужність звичайної кімнатної лампочки. винні мати якісь особливі властивості? — Так, звичайно. Джерела повинні мати малі кутові розміри й малі власні рухи, тобто ви-

Зліва направо: Олександр Вольвач і завідувач лабораторії радіоастрономії Кримської астрофізичної обсерваторії, доктор фізико-математичних наук Лев Цвєтков біля пульта управління радіотелескопа РТ-22

які перебувають у стадії підготовки для використання. Ця трудомістка робота, у якій наш ко-

краю Всесвіту й хоча насправді рухаються в космосі з величезними швидкостями, на наш погляд, не змінюють свого положення за сотні років. Щоб відібрати такі об’єкти, астрономам довелося проаналізувати дані більш ніж трьох із половиною мільйонів спостережень кваза-

глядати для земного спостерігача майже нерухомими точками. Всі вони розташовані на самому

рів і ядер галактик, які проводилися на радіотелескопах усього світу в різні роки. До речі, одне з найпотужніших джерел радіовипромінювання за назвою «Німфа» відкрито в 1969 році саме на РТ-22. Це так званий блазар, подібний за своїми характеристиками до квазарів. Астрофізики припускають, що в центральній області галактики, де він розташований, є чорна діра. — Як саме проходив астрономічний сеанс на РТ-22? — 18 листопада рівно о 18:00:00.0000001 за Всесвітнім часом наш радіотелескоп був спрямований на перше досліджуване за програмою радіоджерело (1803+784) і зробив запис радіосигналу від нього на спеціальний носій. Потім телескоп у автоматичному режимі був переспрямований на наступний

ДОВІДКА «УТГ» РТ-22 за своєю якістю, обладнанням і географічним положенням входить до п’ятірки кращих антен світу. Його команда працює на різні міжнародні проекти (приміром, зі спостереження активних ядер галактик і руху материкових плит, дослідження навколоземного простору, Марса, Венери, астероїдів, комет, космічного сміття й поверхні Місяця). В Україні створений міжвідомчий центр колективного використання РТ-22, мета якого — повніше й ефективніше використання інструментальних можливостей і наукового потенціалу одного із кращих радіоастрономічних інструментів міліметрового діапазону.

об’єкт і записав сигнал від нього. Так реєструвалися радіосигнали від усіх джерел аж до останнього — 1123+264. У процесі досліджень ми використовували найсучасніше обладнання — від надточного водневого годинника, про який я вже згадував, до системи реєстрації даних, яка має щільність запису 10Гб на секунду. Відзначу, що РТ-22 наводився на досліджувані радіомаяки з точністю менше 5 кутових секунд. Для порівняння: одна зірка, яку можна побачити на небі неозброєним оком, має в десять разів більший розмір — близько 1 кутової хвилини. — Напевно, важко піймати сигнал від галактики, розташованої на краю нашого Всесвіту, тобто в буквальному значенні на краю світу... — Радіоастрономія має великі можливості. Наприклад, при проведенні цього сеансу використовувалися пристрої, здатні відчувати радіосигнал із потужністю в 1000 мільярдів трильйонів разів меншою, ніж потужність звичайної кімнатної лампочки. А за весь час існування радіоастрономії енергії пійманого нею радіовипромінювання не вистачило б, щоб нагріти склянку води. В експерименті на РТ-22 брали участь тільки фахівці високого класу. Роботу приймальної апаратури забезпечував провідний інженер Іван Стрепка, механізмів радіотелескопа — Михайло Поздняков, системи керування РТ-22 — Анатолій Шевченко, Євген Монін і Олександр Орєхов, водневого годинника — Іван Денисов. Відслідковувала процес спостережень і злагодженість роботи всіх пристроїв і механізмів Лариса Вольвач.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

9

ПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32

Кріотехніка 311-76-81 ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ

63-91-82 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25

408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88

КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська службапередплати і доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр 23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ

33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48 НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71 НОВОМОСКОВСЬК Меркурій

7-51-91 ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 Фактор-Преса 45-55-82

ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27

СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93 Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83

СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49

ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефоном: (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції:

тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

Передплатний індекс:

99996 Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн на рік - 348,00 грн

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції: тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на рік - 256,80 грн


10 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ЧАС МІСЦЕВИЙ

Місто на тлі реформ ВІЗИТІВКА Андрій САДОВИЙ Народився 19 серпня 1968 року у Львові. Закінчив НУ «Львівська політехніка», здобувши у 1995 році кваліфікацію інженера електронної техніки, а у 1997-му — економіста за спеціальністю «Фінанси та кредит». У 1999 році закінчив Академію державного управління при Президентові України, здобувши кваліфікацію магістра державного управління. 1992—1995 роки — заступник директора Львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді при Кабінеті Міністрів України. Львів — не тільки багатогранне господарство з «місцевими» проблемами і сучасними потребами, а й багато в чому експериментальний майданчик, на якому відпрацьовуються нові технології господарювання. Про «культурну столицю» Західної України в живій динаміці розвитку розповідає міський голова Львова Андрій Садовий — Що дає Львову співпраця з міжнародними банками, які проекти вони допомагають реалізувати для розвитку міста? — Передусім така співпраця означає отримання додаткових коштів у вигляді грантів – їх не треба повертати і платити відсотки. Лише торік місто отримало таким чином 70 мільйонів гривень. Це також і можливість залучення передових світових компаній до розвитку Львова. Наприклад, компанія «Пойру Інфра», яка працювала на ЛКП «Львівелектротранс», свого часу розробляла логістичні проекти в ЄС. Для нас це колосальний досвід. Сьогодні маємо три ключових проекти. Перший — співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку. Ми вже підписали інвестиційну угоду на 38 млн євро для реконструкції колій та доріг, оновлення рухомого складу трамваїв. Разом з тим місто залучило грант на 2,6 млн євро для розвитку дорожньо-транспортного господарства. Активно проводимо роботу з урядовим банком Німеччи-

— Звичайно, є наслідки кризи, але є і дуже хороші приклади. Відома компанія «HP» розглядає можливість створення у Львові глобального бізнесцентру. На першому етапі буде створено 300 робочих місць. Очікується відкриття кількох представництв ІТ-компаній із Голландії та Бельгії. Щодо цифр, на сьогодні в економіку міста інвестовано $574 млн. Основні галузі – фінанси ($204 млн), промисловість ($173 млн), операції з нерухомістю ($76 млн), торгівля ($59 млн). Основні інвестори – Польща, Кіпр, США та Австрія. — Які проблеми постають перед інвесторами у Львові? Як міська влада їх розв’язує? — Серед найбільших проблем – відсутність заохочувального пакету для інвесторів. Такі пакети є у Польщі, Угорщині, країнах, з якими ми конкуруємо в цій сфері. І головне, стимули в них визначені на державному рівні. У нас цього поки що немає. Однак ми зуміли переконати деяких потенційних партнерів залишитись у Львові завдяки навіть тим умовам, які створено на сьогодні. Львовом дійсно цікавляться, великі компанії до нас приглядаються. Тому спільно із Львівською облдержадміністрацією створюємо агенцію, яка сприятиме інвесторам у місті та області. Для підвищення ефективності вкладених коштів в нас діє сектор супроводу інвестиційних проектів. Ми готуємо зако-

«У Львові розпочався справдешній готельний бум. За півроку ми видали 24 дозволи на будівництво готелів» ни KFW. Спільно з відомими німецькими компаніями PTV та VCDB розробили транспортну стратегію. Львів став першим містом в Україні з транспортною моделлю. Ведемо декілька проектів із німецьким товариством технічної співпраці (GTZ). Також у Львові триває реалізація проекту «Ревіталізація історичних кварталів міста». — Які інвестиції за останні роки прийшли до Львова?

нопроекти, які передбачають передусім покращення умов для співпраці.. — Проект «Євро-2012» можна назвати інвестицією для Львова? Чи спостерігається підвищена увага бізнесу до проведення футбольного форуму? — «Євро-2012» — це можливість залучити як приватні, так і значні державні ресурси. Кошти на стадіон, кошти на дороги

1997—2005 роки — голова ради, голова правління ВАТ «Південьзахіделектромережбуд». 1997—2001 роки — голова правління «Фонду розвитку Львівщини». 1998—2002 роки — депутат та голова комісії економічної політики Львівської міської ради. 2002—2003 роки — директор Інституту розвитку міста. З 2002 року — голова ради ЗАТ «Телерадіокомпанія «Люкс». З 2005 року — лідер громадського об’єднання «Самопоміч». З 26 березня 2006 року — міський голова Львова.

– це вже ті інвестиції, які прямо або опосередковано стосуються Євро. Після оголошення рішення у містах, які прийматимуть чемпіонат, у Львові розпочався справдешній готельний бум. За півроку ми видали 24 дозволи на будівництво готелів при наявній кількості 36. — На вашу думку, заяви про те, що Львів не прийматиме Євро — це провокації чи небажання допомогти? — Гадаю, і те, і інше. Зрозумійте, конкуренція між містами означала боротьбу за великі державні інвестиції в інфраструктуру. Кожен хотів отримати не лише свій шмат пирога, а й частку конкурентів, які зійдуть з дистанції. Були в нас проблеми з регіональними політиками, які через власні амбіції спекулювали на темі підготовки до чемпіонату. Позиція УЄФА не підписувати остаточні угоди з усіма українськими містами, окрім Києва, зрозуміла. Нас тримають у напруженні. При спілкуванні з менеджерами УЄФА всіх рівнів бачу, що нас сприймають нормально. — Найскладніші завдання у підготовці до Євро: стадіон, аеропорт, дороги... — Це грандіозний проект, який треба реалізувати у дуже стислий термін. Проблеми є всюди. Якби їх не було, тоді б це означало, що щось замовчується. Та ми все зможемо. Наразі триває звичайний робочий процес. Усі ці об’єкти залишаться у Львові назавжди – і аеропорт, і стадіон. Зрештою, це наш імідж. — Якими новаціями Львів вирізняється з-поміж міст України? — Прийшовши до влади, я вирішив змінювати стратегію розвитку в кількох напрямках. Передусім до команди залучено молодих людей. Упроваджено ряд проектів стажування, завдяки чому маємо змогу відбирати талановитих львів’ян на роботу в міську раду.

У фінансовій сфері ми зробили ставку на співпрацю з міжнародними установами. Приклад — 38 млн євро від ЄБРР. Триває будівництво та реконструкція важливих об’єктів. Цього року Президент України на економічному форумі у Трускавці назвав нашу політику зразковою для інших міст. Важливий напрямок — реформування житлово-комунального господарства. Львів пропонує дієву альтернативу жекам — це ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку). Місто є чи не єдиним в Україні, яке виділяє кошти на їх підтримку зі свого бюджету. Лише згуртовані мешканці наведуть лад у будинку, а жеки згодом підуть у минуле. З цього приводу я запропонував передбачити у держбюджеті субвенції для ОСББ, щоб жителі ефективніше оперували коштами для утримання житлового фонду.

для вивчення проблем місцевого самоврядування. — Інститут міста бере на себе специфічне завдання, яке не може виконати окремо ні влада, ні мешканці, ні політика, ні бізнес, — скоординувати взаємопов’язаний процес підготовки, ухвалення та виконання рішень і контролю. Головне його завдання — успішне втілення стратегії розвитку Львова. Першим заходом став «круглий стіл» з теми «ОСББ: проблеми й перспективи». Коли розробили транспортну стратегію, постало запитання: як вона реалізовуватиметься? А тепер інститут бере на себе таку функцію. — Які енергозбережні технології впроваджують у Львові? — Маємо позитивну тенденцію. Майже щороку заощаджуємо 2,5 млн грн на впровадженні заходів з енергоменеджменту. Завдяки інноваційній методиці сформовано унікальну електронну базу даних про використання енергоресурсів у 2006—2008 роках у 520 будівлях бюджетних установ та закладів. Це дає змогу аналізувати та прогнозувати витрати і заощадження. Триває заміна старих вікон та дверей на нові, встановлення систем електроопалення та реконструкція котелень. Цьогоріч ми відкрили нову квартальну котельню, яка дасть змогу ліквідувати чотири старих: їх ККД — не більше 50%, нової — понад 90%.

«Лише згуртовані мешканці наведуть лад у будинку, а жеки згодом підуть у минуле — Львів подає пропозиції парламенту. Чи прислухаються до них? Які проблеми не вдається вирішити без змін у законодавстві? — Безперечно, найпроблемнішим є спорудження великих об’єктів, які потребують значних фінансових уливань. Цьогорічний наш бюджет — 1,5 млрд грн. Для потреб міста цього замало. Якби держава до нас прислухалась і пропозиція залишати принаймні 50% зібраних податків на місцях була схвалена, ми мали б зовсім іншу динаміку. А то виходить так: збираємо податки, віддаємо їх у Київ, а потім їздимо випрошувати гроші. Це критична ситуація і для нас, і для центральної влади. Ненормально, коли у Львові залишається тільки 10% від загальної суми податків. Я говорив і говоритиму: уряд і парламент, які змінять цю ситуацію й віддадуть реальну владу місцевим громадам, увійдуть в історію України. — Львів одним із перших створив КП «Інститут міста»

— Що нового впроваджено у туристичній сфері? — Протягом останніх двох років кількість туристів, які приїздять до Львова, зросла на 30—40% — понад 1 млн чоловік щороку. Це невипадковий показник. Так, за минулий рік ми провели понад 100 фестивалів, які приваблюють гостей міста. Відкрито інформаційно-туристичний центр, де гості можуть отримати будь-яку інформацію. Найближчим часом назви львівських вулиць позначатимуться на будинках двома мовами. Щодо цього ми вже заручились підтримкою Європейського Союзу. За туристичний зразок взяли польський Краків: це місто відвідують щороку понад 10 млн туристів. Цьому сприяє хороша логістика. Ми ж розпочали проект «Євроколія», завдяки якому туристи з Європи зможуть швидше дістатися Львова. Зокрема, це колія по транспортному маршруту Львів—Краків—Дрезден. Розмовляла Марія ДОРОТИЧ


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

11

ЗОНД

Спекотна зима 2009-го Щодо механізмів Кіотського протоколу багато запитань. Одне з головних — як ефективно розподілити кошти від продажу квот Святослав РИБНІКОВ Кіотський протокол діє тільки другий рік із запланованого п’ятирічного терміну, а світ уже готується до другої «п’ятирічки». 7 грудня в Копенгагені починає роботу так званий Кліматичний саміт — Конференція ООН зі зміни клімату, де політики та екологи спробують виробити ефективну стратегію «охолодження» планети на період після 2012 року. А от кипіння пристрастей навколо цього грандіозного заходу не припиняється. Не відстають від західних колег і українські чиновники від екології, які нещодавно опинилися в центрі скандальної уваги. ВЖЕ САМІТ БЛИЗЬКО, А ОБАМИ ВСЕ НЕМА...

Г

оловним «ньюзмейкером», зрозуміло, були й залишаються США — «найслабша ланка» глобальної кліматичної політики, єдина промислово розвинена країна, яка не ратифікувала Кіотський протокол. Новий американський лідер у своїх публічних виступах недвозначно натякав про «готовність номер один» долучитися до процесу переговорів. Що стоїть за такими висловленнями — глибоке розуміння критичності ситуації чи гра на «зелених» настроях американців? У будь-якому разі, останнім часом від США багато хто чекає дива, на яке раніше годі було й сподіватися. На тлі загального підйому популярності Обаму вирішили «дожати» європейські лідери. 3 листопада Ангела Меркель уперше за більш ніж п’ятдесят років у промові німецького канцлера перед конгресом США підлестила Вашингтонові: мовляв, це прикре непорозуміння, що світовий лідер у більшості галузей досі залишається аутсайдером у боротьбі за зміну клімату. «Педмомент», схоже, спрацював: Барак Обама заявив про необхідність подвоїти зусилля США з досягнення успіху на Копенгагенському саміті, за що одержав ще один «пряник» — похвалу Америці з уст голови Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу. Після таких взаємних компліментів настрій у всіх помітно покращився. Аж раптом (буквально наступного дня!) на підготовчих консультаціях у Барселоні представники американської делегації заявили про неможливість до кінця року визначити прийнятні для себе кількісні зобов’язання... Виявляється, президент президентом, а Кон-

грес потрібні зміни в національне законодавство до грудня внести, швидше за все, не зможе: представники республіканської партії бойкотують обговорення кліматичних законопроектів у профільному сенатському комітеті. УКРАЇНА: ВЕЛИКИЙ СЕКРЕТ ДЛЯ МА ЛЕНЬКОЇ КОМПАНІЇ

І

нтригу витримують не тільки США. В України, як з’ясувалося, теж є свої секрети. Позиція України в глобальній кліматичній політиці неоднозначна. На момент підписання Кіотського протоколу ми були, та й донині — незважаючи на спад виробництва — залишаємося серйозним забруднювачем атмосфери парниковими газами, входячи до двадцятки світових «лідерів». Тому активно демонструємо свою просунутість у реалізації передбачених Протоколом так званих гнучких економічних механізмів: сьогод-

Інформація про правову природу підписаної з Японією угоди, відповідальність сторін, механізми контролю, пріоритетні галузі та проекти для фінансування, процедуру розподілу коштів, — всі ці дані ані Кабінет Міністрів України, ані його спеціалізована структура — Національне агентство екологічних інвестицій України — не розголошують, посилаючись на «конфіденційність». Відразу зауважимо: часом та або інша екологічна інформація дійсно може бути засекречена, і Орхуська конвенція чітко прописує такі випадки. Це, приміром, порушення прав людини, створення загрози державній безпеці або підрив міжнародних відносин. Є в списку причин відмови й комерційна таємниця — з формулюванням, що таке приховування інформації спрямоване «на захист законних економічних інтересів». Чи може держава захищати свої економічні інтереси від власних громадян?

Варіант провалу копенгагенських переговорів не розглядається: такий сценарій означав би, що «вся світова демократична система неспроможна вирішити одну з найсерйозніших проблем сторіччя». ні, напевно, немає людини, яка б не чула про знаковий продаж квот на викид парникових газів Японії. Цього досягнення, безумовно, не заперечити. Та є проблеми, про які воліють не просторікувати, і основна з них — сумнівна ефективність самого механізму продажу квот. Цю «процедуру» критикують серйозні екологічні організації — з тієї простої причини, що до прямого зниження викидів парникових газів вона не призводить: за законом збереження, «недовикинуте» в одному місці буде «перевикинуто» в іншому. Така критика неправомірна тільки в одному випадку — якщо на одержані від продажу квот кошти країна-продавець модернізує свою промисловість, чим підвищить енергоефективність виробництва й знизить викиди парникових газів. Чи може похвалитися таким результатом Україна? Відповідно до Орхуської конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», яка діє в Україні вже більше десяти років, кожен із нас теоретично може одержати в представників влади відповідь на запитання, на що витрачено японські гроші. На практиці, однак, довідатися що-небудь про долю останніх не вдається.

І чи можуть у держави взагалі бути «свої», відмінні від інтересів громадян, інтереси, тим більше економічні? Запитання не таке вже й риторичне, якщо врахувати, що в раніше озвученому Кабміном списку галузей, пріоритетних із погляду інвестування японських коштів, зазначені не тільки комунальні громадський транспорт і теплова енергетика, а й, приміром, приватна металургія. У сфері охорони навколишнього середовища як ніде багато можливостей для ручного управління — надто вже розмиті часом формулювання у відповідних нормативно-правових актах. Узяти, приміром, розподіл коштів із державного або обласного фондів охорони навколишнього природного середовища: начебто й критерії прописані, а от як ними «послуговуватися» — не сказано. Тож гроші в підсумку одержують, як правило, ті підприємства, чиє «лобі» у тій або іншій раді вагоміше. З розподілом коштів від продажу квот ситуація ще гірше: відповідна процедура законодавчо не прописана взагалі. Втративши надію одержати з офіційних уст хоч якусь інформацію, незалежні експертиекологи вдалися до надзвичайних заходів: юристи Міжнародного благодійного фонду «Еко-

логія—Право—Людина» подали позов на Кабінет Міністрів України й Національне агентство екологічних інвестицій України з проханням визнати неправомірною бездіяльність уряду й зобов’язати його оприлюднити інформацію з «японського» питання. Що з цього вийде — покаже час: поки ж екологи вважають своєю перемогою вже той факт, що 26 жовтня Львівський окружний адміністративний суд відкрив судочинство з цієї справи. ТО ЯК СПРАВИ В ДАТСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ?

Н

а кожну гучну заяву політика негайно реагують інші політики, і дуже різноманітно. Наприклад, голова Копенгагенського саміту, міністр із питань клімату та енергетики Данії Конні Хедегаард запевняє, що варіант провалу копенгагенських переговорів не розглядається: такий сценарій, за її словами, означав би, що «вся світова демократична система неспроможна вирішити одну з найсерйозніших проблем сторіччя». Інші експерти, не зв’язані узами дипломатичної політкоректності, висловлюються більш песимістично: без чіткої кількісної позиції США груднева зустріч приречена стати формальністю. Істина, як завжди, десь посередині. Успіх або провал у Копенгагені, безперечно, вплине на швидкість і напрямки розвитку вуглецевого ринку, однак не зупинить його зростання, заявив днями Генрі Дервент, очільник Міжнародної асоціації торгівлі викидами. Однак потенціал іншого механізму — проектів спільного впровадження, здійснюваних на мікрорівні, тобто окремими підприємствами, експерти оцінюють досить високо. У цій сфері Україні дійсно є чим пишатися. Саме в нас був запущений перший у світі проект спільного впровадження — збір і переробка метану на шахті ім. О.Засядька, і саме ми визнані світовим лідером із числа подібних проектів. У вересні Київ був визнаний гідним честі прийняти безпрецедентне виїзне засідання Спостережного комітету ООН із проектів спільного впровадження. І все-таки хочеться сподіватися, що грудневі переговори будуть успішними. Якщо на ринок продажу квот вийдуть США, кількість угод може зрости в 3—4 рази. А якщо на додачу до цього ті перші потенційно вдалі приклади торгівлі квотами, до яких належить березневий українсько-японський контракт, не загрузнуть у непрозорих лобістських схемах і доведуть свою ефективність, кліматична політика обіцяє вийти на новий рівень розвитку.

З ПЕРШИХ УСТ Ігор Лупальцов Глава Національного агентства екологічних інвестицій України (НАЕІ)

— На сьогодні ми «недовикидаємо» до 500 млн тонн на рік. Цей надлишок ми можемо продавати іншим країнам і отримувати гроші на розвиток нашої економіки. З огляду на бажання світової спільноти, до 2020 року ми зобов’язуємося скоротити викиди на 20% відносно рівня 1990-го, а до 2050го — на 50%. Це означає, що в 2020 році ми «недовикидатимемо» лише 300 млн тонн на рік замість 500, а отже, зменшимо прибуток від продажу надлишку. Агенція категорично проти 60-відсоткового скорочення, яке нам нав’язують. Ми не можемо «занапастити» нашу промисловість. Мар’яна Булгакова Провідний юрисконсульт Міжнародного благодійного фонду «Екологія—Право— Людина», координатор програми зі зміни клімату

— Право вільного доступу до інформації є законодавчо встановленим. Крім того, відповідний Закон України вимагає оприлюднення підписаних Україною міжнародних договорів. Усієї запитуваної інформації щодо «японської» угоди ми не отримали. Зокрема, НАЕІ вважає конфіденційними суму договору та сам текст угоди про продаж одиниць установленої кількості. На нашу думку, це є неправомірним: власного переліку конфіденційної інформації НАІЕ не має, не підпадають запитувані нами дані й під обмеження доступу, визначені законами України «Про інформацію» (ст. 30) та «Про державну таємницю» (ст. 6). Після наших звернень до Генеральної прокуратури НАЕІ надало нам ще одну відповідь: інформацію, яку ми запитували, засекречено бо вона «не входить до переліку відомостей, які не можуть бути включені в обов’язковому порядку до конфіденційної інформації», а тому «сторонами були визначені умови дотримання конфіденційності щодо розголошення такої інформації за укладеним договором». Така позиція порушує норму Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 25), яка покладає на органи державної влади обов’язок із забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці.


12 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТЕХНОЛОГІЇ

Техніка за межами фантазії Технології ГІС можуть дуже багато чого, але мало хто готовий їх використовувати Що може робити набір комп’ютерних програм, до якого входять система керування базами даних, растровий і векторний графічні редактори та ядро для складних математичних розрахунків? Як твердять фахівці, майже все. Принаймні для роботи з просторовими даними такі програмні середовища — геоінформаційні системи (ГІС) — незамінні. Пересічний українець поки користується ними нечасто, хіба що переглядаючи «Прогноз погоди» та при включенні із ЦВК, коли на моніторі демонструють результати виборів у різних областях. Про набагато серйозніші сфери застосування ГІС-технологій із нагоди Міжнародного дня геоінформаційних систем розповідає директор комунального підприємства «Луганський обласний земельно-інформаційний центр» Анатолій Джос (на знімку). — Анатолію Миколайовичу, ринок послуг із розроблення проектної землевпорядної документації досить наповнений. Важко знайти своє місце? — Землевпорядних організацій дійсно багато. У 2003 році, коли створювався наш центр, в області їх було близько 60, зараз — близько 90. У результаті їхньої діяльності накопичується величезна кількість матеріалу. Причому, збираючи суто земельну документацію, одержували й іншу інформацію, наприклад, про природні ресурси території. Але вона була розрізненою, у форматах різних програмних продуктів, у різних системах координат, різної точності. А от сполучати до купи всю цю інформацію в єдиний регіональний банк геопросторових даних, обробляти й аналізувати її не було кому. Цю нішу й зайняв наш центр. Починали зі сканування паперових карт, землевпорядних планів. Зараз добираємо, поставляємо й обробляємо космічні знімки, зроблені супутниками QuickBird, WorldView, GeoEye, які дозволяють працювати в масштабі 1:2000. — Чому замовник не може зв’язатися безпосередньо зі «знімальною групою»? — Можна придбати знімки й напряму, однак вони такі, що замовник їх використовувати не може: по-перше, потрібне спеціалізоване програмне забезпечення для переведення зображення у формат, який «читається», а по-друге, оригінальні знімки не прив’язані до нашої системи координат. Крім того, супутник аж ніяк не завжди фотографує місцевість чітко вертикально, перебуваючи безпосередньо над нею — кут зйомки може сягати 15—20°. В умовах дуже пересіченого рельєфу розташування об’єктів на знімку може значно відрізнятися від справжнього положення на місцевості. Для Донецького кряжа, наприклад, це дуже актуально. Тому зображення доводиться обробляти, створюючи знімок «під ключ»: переходити до нашої системи координат і робити так зване ортотрансформування — усувати спотворення. Із кінцевими ортофотознімками вже можна працювати. — Прив’язка до наших координат —

це кабінетна робота? Щось на зразок обробки фотографій у графічному редакторі? — Технологія визначається ступенем точності, який потрібен замовникові. Можна «накласти» знімок на вже наявні картографічні матеріали — у цьому випадку гарантується точність близько 5 метрів. Однак, як правило, цього недостатньо. Тоді ми виходимо на місцевість і робимо «прив’язку» об’єктів, які розрізняються добре на космічному знімку, до координат, отриманих за допомогою високоточних GPS-приймачів. Наклавши таку зйомку на тривимірну модель рельєфу, досягаємо точності 0,5—1 метра. — Космічний знімок — найпотужніший інструмент у арсеналі сучасного картографа? — Сучасні супутники, наприклад GeoEye, дають дуже точні знімки — до 40 сантиметрів на піксель. Точніше хіба що перевірена часом аерофотозйомка — вона дозволяє одержати карту з масштабом 1:1000. Але це дороге задоволення, у 5—10 разів дорожче космозйомки. Та й обробка плівки — надзвичайно трудомістка й довгострокова робота: поки одержимо традиційні паперові топоплани, зображен-

вити ВНЗ не вдається. А тим часом у популяризації ГІС зацікавлені виробники відповідного програмного забезпечення. Наприклад, за програмою підтримки ВНЗ купити ліцензійну програму ArcGIS для комп’ютерного класу на 25 навчальних місць можна за 8 тисяч гривень — у півтора раза дешевше, ніж одну версію для індивідуального комерційного використання! Ми пропонували такий варіант усім ВНЗ Луганська. Впровадив тільки один — Луганський національний аграрний університет. Але працювати з ГІС там учать тільки майбутніх землевпорядників. — Кому ж, як не їм, потрібні геоінформаційні системи! — Дуже багатьом: екологам, географам, економістам, соціологам... У нас склався стереотип, що ГІС — доля картографів та земельників. Це, вибачте за каламбур, невиправдано приземлена думка. Насправді ГІС можуть дуже багато чого, от тільки мало хто готовий їх використовувати. Фахівці жартують, що можливості ГІС обмежені лише фантазією користувача. На Заході масовими користувачами ГІС є менеджери. Будь-який тамтешній підручник із геоінформатики починається з практичного, життєвого завдання: визначити оптимальне місце для будівництва нового магазина або заправки. Студенти складають карту, визначають «зони тяжіння» найближчих аналогічних закладів, знаходять найменш охоплені конкурентами місця. Тому звичайної для нас ситуації — дві заправки в ста метрах одна від одної, а до наступної можна й не доїхати — там не зустрінеш. — На що вистачає фантазії вашому центру? — Ми завжди зосереджували увагу на питаннях адміністративнотериторіального устрою, а він у нашій області найскладніший в Україні. Під час першої спроби адміністративнотериторіальної реформи в 2005 році центр проводив моделювання нового

Електронні карти, дистанційне зондування Землі й сучасні геоінформаційні технології — це необхідна інформаційноаналітична основа, яка виключить ухвалення необґрунтованих рішень у сфері земельних ресурсів. ня вже встигне застаріти. Цифрова аерофотозйомка оперативніша, але апаратний комплекс дуже дорогий, і аерогеодезичні підприємства, що мають таку апаратуру, завантажені цільовими замовленнями на великі території. — Напевно, для картографа зі стажем стара добра аерофотозйомка ближча й рідніша від електронних карт і супутників. Фахівці легко освоюють технічні новинки? — Все нове завжди важко приживається на перших етапах, але життя все-таки змушує освоювати нові технології. Ми проводили централізоване навчання працівників органів земельних ресурсів, консультуємо також індивідуально. Дуже б хотілося долучити до ГІС-технологій майбутніх фахівців, але поки, на жаль, заціка-

устрою області. Луганська область тоді була обрана як модельна — на її прикладі «пророблялися» 10 областей південносхідної частини країни. Три інші модельні області — Івано-Франківську, Вінницьку й Одеську — моделювали київські фахівці з НДІ геодезії та картографії. Зараз Міністерство регіонального розвитку й будівництва України робить другу спробу такої реформи, і нам знову доводиться займатися моделюванням нового адмінустрою. Наразі Луганська обласна рада затвердила порядок ведення нами п’яти обласних тематичних банків геопросторових даних: адміністративно-територіальний устрій, водні об’єкти, природно-заповідні території, використання корисних копалин і розмежування земель державної й комунальної власності. Поки фінансуєть-

ся тільки перший із них, але на наступний рік планується вести й природнозаповідні території. Серйозно доводиться займатися встановленням меж населених пунктів, особливо міст, де дуже великі проблеми з межами. — Місцеві ради не знають власних меж? — Нічого дивного. До 1991 року земельний кадастр вели тільки для земель сільськогосподарського призначення. А територіями населених пунктів, особливо міст і селищ міського типу, ніхто скрупульозно не займався — не було необхідності. Документально зафіксовані межі часто датовані 1960—1970-ми роками, термін дії генеральних планів давно минув. — Із чим це пов’язано? — Мета кадастру незмінна з часів Давнього Єгипту: захистити право власності на землю й урахувати землі для забезпечення збору податків у скарбницю. Тому там, де існують ринкові відносини, у точному обліку земель держава особливо зацікавлена. А за радянських часів уся земля була спільною й, відповідно, безкоштовною. З 1996 року землекористування в нас стало платним, увели податок на землю й орендну плату. Деякі місцеві ради третину дохідної частини бюджету формують за рахунок земельних ресурсів, тому тепер і треба точно знати свої межі, упорядковувати їх і затверджувати відповідно до законодавства. Зацікавлений багато хто й у розмежуванні земель комунальної та державної власності. Все це вимагає серйозних проектних робіт і картографічного забезпечення. Отут і виручають космічні знімки. Сьогодні вже 11 із 14 міст обласного підпорядкування замовили космічну зйомку своєї території. — Схоже, незабаром область матиме у своєму розпорядженні повну електронну карту... — Область — не скоро, не фінансуються ці роботи... Та й космічні знімки централізовано не купуються. Знімок коштує недешево — 24—35 доларів за квадратний кілометр. Однак можлива «оптова» закупівля за мультиліцензією: доступ до знімків на всю область одержали б всі обласні управління, служби й місцеві ради. Половину вартості можна оплатити з Фонду охорони довкілля, адже для екологів вирішувалася б проблема інвентаризації природно-заповідних територій, смітників, териконів. Водники могли б уточнити карту водних об’єктів і річкової мережі, сформувати прибережні захисні смуги, лісники — проінвентаризувати лісфонд і провести об’єктивне якісне лісовпорядження. Не кажучи вже про земельний кадастр і територіальне землевпорядження. Та й купити «у складчину» можна. Взагалі, сенс використання ГІС і основна наша мета — зробити процес ухвалення управлінських рішень максимально обґрунтованим, об’єктивним і контрольованим. Електронні карти й матеріали дистанційного зондування Землі плюс сучасні геоінформаційні технології — та необхідна інформаційно-аналітична основа, яка виключить ухвалення рішень «наосліп» і позбавить необхідності пізніше усувати наслідки. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

13

АЛЬТЕРНАТИВА

Зона надії Молекулярна медицина, ледь зародившись в Україні, змінює уявлення про здоров’я людини

Валерій ТИРНОВ ЛЮДИНА «ХВОРА ВСЯ»?

Д

онедавна медикам, які твердять, що не може бути «хворого серця» самого по собі — людина «хвора вся», слушно заперечували: із загальнофілософської точки зору воно, звичайно, так, а на практиці «від голови» треба давати пірамідон. У системі звичної для нас медицини хвороба визначається симптомами, має локалізацію (печінка, нирки й т.ін.) і лікується шляхом впливу на уражений орган відповідно до симптоматики. У молекулярній медицині все не так. Вона принципово відрізняється від звичайної вже в підході до постановки діагнозу. Головне питання традиційної медицини — «на що ви хворієте?», молекулярної — «на що ви можете занедужати при вашому геномі?». Іншими словами, остання виявляє генетичну схильність людини до хвороб. Молекулярна медицина — це діагностика, лікування й профілактика спадкоємних і неспадкоємних хвороб на генному рівні. Її друга відмітна риса — лікарським препаратом є гени (точніше — спеціальні генетичні конструкції). Генна терапія не просто усуває певні симптоми захворювання, а коректує функції клітин і організму в цілому. Терапевтичний ефект може досягатися різними шляхами: заміна «хворого» гена на «здоровий», спрямована корекція структури й відповідно функції «хворого» гена, його часткове або повне блокування.

Невдовзі за сукупністю аналізів медики зможуть визначати весь комплекс генів схильності кожної людини. Тобто теоретично створення «генетичного паспорта» громадянина цілком реальне. Він повинен містити інформацію про наявність у геномі генів спадкових хвороб і, що особливо важливо, — генів схильності до мультифакторіальних захворювань. «Генетична паспортизація» у неповному варіанті вже сьогодні проводиться в Західній Європі, США й Канаді з різних медичних показань і просто за індивідуальним бажанням. Формуються навіть індивідуальні й сімейні бази генетичних даних. ФОРМУЛА ХВОРОБИ

К

оли директор Українського інституту клінічної генетики членкореспондент АМНУ Олена Гречаніна говорить про свою спеціальність, вона часто згадує про її бурхливе народження: в 1901 році були заново відкриті закони Менделя, а вже через кілька років з’явилися перші клініцисти-генетики. Один із них — професор Сергій Давиденков, який намагався лікувати нервові розлади генетичного походження. Він говорив своїм учням: незабаром настануть часи, коли кожному хворому зможуть написати формулу його хвороби — і це буде тільки його хвороба й більше нічия. Патології організму мають джерела двоїстого роду: зовнішні й внутрішні. Зовнішні — інфекції, травми, отруєння, випромінювання... А такі хвороби, як атеросклероз або діабет, виникають внаслідок

ДУМКА ЕКСПЕРТА підхід до вирішення проблеми — вибірковий вплив на цільові клітини людського організму, які є комфортним притулком для цього небезпечного й добре вираженого ворога людського орАкадемік РАН і РАМН ганізму. Прогрес клінічної медицини — Стає очевидним, що не- цілком залежить від медициобхідно розробляти принципо- ни молекулярної — досліджень, во нові підходи до лікування за- проведених на рівні генів і мохворювання. Найприйнятніший лекул. Михайло Пальцев

причин внутрішнього характеру: щось порушується в самоузгодженій роботі організму, і це «щось» має причину в геномі. Ушкоджується ген — і порушується вся пов’язана з ним найтонша хімія. Сьогодні за результатами проекту «Геном людини» ми вже знаємо, що в людини 22 тисячі генів, відома їхня послідовність у геномі, з’явилася можливість указати положення кожного з них. Це і є основа для виведення «формули хвороби»: вона визначається положенням змінених генів і характером їхньої зміни. Іншими словами, людині потенційно загрожує, як мінімум, 22 тисячі генних хвороб. Адже в неї може бути й два змінених гени, і три... Людських хвороб набагато більше, ніж людей на Землі, і переважна їхня більшість ще жодного разу не виявилася. Тож у тих, хто полюбляє відкривати нові хвороби, великі перспективи. А оскільки геном присутній у ядрі кожної клітини, вираз «людина хвора вся» набуває буквального значення. То що ж вийде? Беремо дідуся, який на ладан дихає, чистимо геном від змін

ОБҐРУНТОВАНИЙ ОПТИМІЗМ

– Я

знаю одну дуже рідкісну хворобу й ліки від неї, — говорить Олена Гречаніна. — Але вони надзвичайно дорогі — лікування коштує сотні тисяч євро в рік. Парадокс у тому, що насправді виробництво цих ліків не дорожче виробництва пеніциліну. Але пеніцилін потрібний мільярдам людей, а препарат, про який йдеться, має дуже вузьке застосування. Його висока ціна визначається виключно малим попитом. У цьому — зворотний бік давиденківської «формули хвороби». І хвороби, і їхнє лікування індивідуалізуються, а тому вартість лікування зростає. Тож не варто очікувати в недалекому майбутньому масового «розмноження» старих. Люди, які можуть дозволити собі дорогі медичні послуги (приміром, пересадження органів), існують давно й великої соціальної напруженості не викликають. Звичайно, з погляду людини, яка вмирає від раку, не дуже справедливо, що її заможний знайомий вилікував таку ж хворобу, а вона має вмерти…Однак набагато важливіша пов’язана з молекулярною медициною зона надій і оптимізму. Адже вона містить у собі і найпоширеніші захворювання, і болісні хвороби обміну речовин, яких мало кому вдається уникнути в старості (приміром, артрити або артрози). Молекулярна медицина зможе заздалегідь визначити список патологій, до яких схильна конкретна людина, яка звернулася до неї, і вказати їй «її» спосіб життя, що дозволить їх уникнути. І це зовсім не обов’язково пов’язано з екстраординарними витратами. Скажімо, для корекції обміну речовин не завжди потрібні ліки — він може бути скоректований уміло підібраною дієтою. Але головне — молекулярна медицина здатна підняти профілактику хвороб на новий рівень. ГІПОТЕЗ НЕ ВИНАХОДЯТЬ

М

Олена Гречаніна

і одержуємо його ж, тільки молодого й здорового? Ні, так не вийде. Навіть теоретично. Обійти другий закон термодинаміки неможливо. А згідно з ним все в природі «самоходом» рухається від порядку до хаосу, і ніколи — навпаки. Однак «чищенням генома» швидкість цього руху можна сповільнити досить радикально. Дідусь залишиться дідусем, однак це буде вже здоровий дідусь! Він житиме далі. До речі, у цій можливості жити довше з усіма привілеями старості полягає велика соціальна (а може, і правова) проблема. Адже цілком реальне таке суспільство, де не захочуть «затримувати» «безперспективних» старих. А як же право на життя? І як ставитися до тих, хто захоче подовжити свою забезпечену старість якнайдовше?

олекулярна медицина, звичайно ж, не обійдеться й без ліків. Та як вони призначаються? За симптоматикою? Ні. Ще один її найважливіший принцип: будь-яке медикаментозне лікування має підбиратися індивідуально, з урахуванням особливостей генома хворого. Воно має підганятися під пацієнта, як костюм під замовника. Цим займається наука, яка виникла недавно, — фармакогенетика. За словами Олени Гречаніної, Інститут клінічної генетики — не тільки дослідна, а й лікувальна установа. Тільки потрапивши сюди як пацієнт, можна повною мірою оцінити величезний обсяг копіткої лабораторної роботи, яка багаторазово перевершує звичайні уявлення про клінічне обстеження і за кількістю аналізів, і за їхнім змістом. На фасаді цього інституту з цілковитою підставою можна було б написати знаменитий вислів Ісаака Ньютона: «Гіпотез не винаходжу». Навіщо така кількість аналізів? Фокус у тому, що не буває ліків, які «не діють». Але бувають невдало призначені ліки. Кожен препарат призначений для впливу на свою, певну «мішень», але, щоб він «діяв», «мішень» обов’язково має бути в організмі. Саме на її пошук і верифікацію й спрямовані лабораторні дослідження. Їхня дедалі більша роль — ще одна особливість молекулярної медицини.


14 №47 (99) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ ЗНАЮ, ЯК

Універсальний солдат Малогабаритний агрегат для переробки сільськогосподарської продукції, створений луганськими вченими, без перебільшення — нове слово в машинобудуванні Анна ГРЕЧАНИК

П

отребу людини в їжі й одязі поки ніхто не скасував, навіть незважаючи на кризи, епідемії та інші неприємності. Тому, напевно, кафедра легкої та харчової промисловості Східноукраїнського національного університету ім. Даля — одна з науспішніших і розвивається динамічніше за інших. Багато розробок її вчених відомі й відзначені навіть за межами країни. А деякі просто прогриміли. Наприклад, агрегат для переробки кормових і харчових продуктів ІУФ-1М: срібна медаль V міжнародного салону винаходів і нових технологій «Новий час» (Севастополь), перемога в регіональній номінації на всеукраїнському конкурсі «Винахід-2008» і великий суспільний резонанс. І журі конкурсів, і створювачі ІУФ-1М визнають: агрегат багато в чому не має аналогів у світовому сільгоспмашинобудуванні. Однак винахід — це не просто осяяння. Сам автор, доктор технічних наук, професор Віктор Шаповалов (на знім-

ку) стверджує, що винаходити — це така ж робота, як і всі інші, не престижніше й не складніше. ІУФ-1М — продовження й відгалуження багаторічної роботи Віктора Шаповалова над гнучкими системами різних сільськогосподарських машин. Винаходити Віктор Іванович почав у 1964-му році, на його рахунку величезна кількість патентів (тільки за 5 років роботи у ВНУ ім. Даля їх уже 11), і майже ніколи вони не висіли на стіні просто так. — Вікторе Івановичу, як ви прийшли до самої ідеї агрегату? — Я маю 25-літній досвід конструкторських розробок сільськогосподарської техніки на заводі «Ростсільмаш», потім 19 років працював у Луганському національному аграрному університеті. Весь час доводилося мати справу з малогабаритною технікою, яка випускається в Україні, і з її недосконалістю: низька продуктивність, відсутність універсальності й гнучкості, тобто здатності технічних засобів швидко і з мінімальними витратами перестроюватися на виконання інших техноло-

гічних процесів. До умов малих підприємств фермерських господарств така техніка не адаптована. Як же не перейнятися створенням гнучкого й мобільного агрегату, який споживає мінімум енергії? Довелося вивчити наявні патенти й розробки, відвідати безліч виставок... Відповідно до умов малих підприємств розроблені й вимоги до майбутньої машини: загальна маса агрегату — не більше 150 кг разом зі змінними адаптерами, він має бути пересувним, керованим однією людиною, мати низьку енергоємність, виконувати багато технологічних операцій, мати невеликий строк окупності — не більше року. Згодом окреслилася конструктивно-технологічна схема. У ВНУ ім. Даля до роботи долучилися аспіранти й студенти, ми розробили креслення, перевірили їх у металі, випробували машину... Навіть після перемоги на конкурсах і визнання робота над агрегатом триває. — І в чому секрет його конструкції?

— Це саме і є нашим ноу-хау, об’єктом інтелектуальної власності, захищеним трьома українськими й трьома російськими патентами. Я зараз розкрию секрети, а хтось візьме їх на озброєння — от вам і плагіат. — А чим ще унікальний ІУФ-1М, крім своєї конструкції? — Своєю універсальністю. Завдяки згаданому «секрету фірми» та застосуванню змінних адаптерів він здатний виконувати 12 різних технологічних процесів, наприклад, подрібнювання стебельчастих харчових і кормових продуктів, овочів, фруктів, коренеплодів, качанів кукурудзи, готування комбікормів. Відзначається він і високою продуктивністю. За годину можна переробити до 300 кг зерна або приготувати близько 350 кг комбікорму. А виходить, вигодувати набагато більше тварин або птиці, ніж звичайно. За 15—20 хвилин агрегат можна перетворити з подрібнювача на вентилятор для тваринницьких, птахівниць-

ких та інших виробничих приміщень. А потужність електродвигуна при цьому — 1,5 кВт. Ще одна функція — соковитискач. Разом з аспірантом Яковом Ніжинським ми розробили до агрегата адаптер для вичавлювання соку з будь-яких фруктів та овочів. Звичайний соковитискач дозволяє виробляти до 50 літрів соку на годину, наш — до 300. А за восьмигодинний робочий день? Це дозволить організувати масове виробництво соку на малих підприємствах. — Що ж, на конкурсах ІУФ-1М уже оцінили. Чи бачите ви можливість визнання винаходу тими, для кого він створений, і впровадження його у виробництво? — Звичайно! Інакше — навіщо? Ми можемо продати ліцензію тим, хто візьметься самостійно виготовляти агрегат, або організовувати виробництво машини за договором, разом з іншим підприємством або інвестором. Інших шляхів упровадження поки що не винайшли.

му — десятилітня Анна Єлизавета, у 1858-му — півторарічний молодший син Чарльз Варінг. Ці втрати підкосили вченого: відтоді в нього почалися регулярні напади дивної хвороби, які «перетворювали життя на нестерпний тягар і не лишали можливості працювати». Що приховувалось за таємничою «хворобою Дарвіна», як охрестили її біографи, медики не знають досі. Озвучуються різні, часом екзотичні діагнози: системне ураження стінки кишкового тракту (хвороба Крона) або сполучної тканини (хвороба Лібмана-Сакса), підхоплений у Південній Америці інфекційний трипаносомоз (хвороба Шигаса), запалення вушних нервів (хвороба Меньєра), множинна алергія, незасвоєння лактози, хронічне отруєння миш’яком... Психіатри пропонують свої версії: напади панічного страху й «просту» іпохондрію. Як би то не було, більш-менш серйозно за «Походження видів» учений засів тільки за кілька років до публікації книги. Ефект, який справило «Походження видів», був неоднозначним. Звичайно, миттєво почалася жорстка критика з боку ортодоксальних релігійних кіл (уже в другому виданні, яке вийшло друком через півтора місяця, викладено контраргументи Дарвіна). Та що там духівництво — більшість представників наукового істеблішменту розглядали науку як «природну теологію» і зустріли вчення про зміну видів щонайменше насторожено.

Однак чимало було й тих, хто радо прийняв теорію природного добору: наприклад, аристократичний «Клуб «Х» у складі дев’яти видатних англійських учених (серед них — батько соціології Герберт Спенсер, створювач теорії хімічної валентності Едвард Франклін, основоположник теорії розсіювання світла Джон Тіндаль) присвятив 30 років пропаганді еволюційного вчення. Підтримали нову доктрину навіть окремі ліберальні теологи: Баден Пауелл, наприклад, заявив, що описувані Дарвіном процеси — природні й цілком можуть бути пояснені без якихось чудодійних сил. У цілому прогресивні кола якщо й не прийняли однозначно нову концепцію, то принаймні хотіли в ній розібратися й дуже негативно відреагували на спроби заборонити видання. Напевно, найкраще настрій того часу передає памфлет Олексія Костянтиновича Толстого — відповідь чиновникові, який спробував у 1872 році заборонити видання російського перекладу «Походження видів»: Способ, как творил Создатель, Что считал он боле кстати, — Знать не может Председатель Комитета по печати. Хочеться, щоб і сьогодні, коли критикувати Дарвіна знову стає модним (а то ще й справді люди подумають, що ти не віриш у Бога), у нас не зникав цей оспіваний поетом потяг до пізнання, і перед тим, як дійти якихось висновків, ми для початку просто прочитали цю велику працю великої людини.

ЮВІЛЕЙ

«Способ, как творил Создатель…» Наталя ПРОВОРОВА Рівно сто п’ятдесят років тому, 24 листопада 1859 року, у Лондоні вийшла друком книга Чарльза Дарвіна, яка визначила розвиток сучасного природознавства, — «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження порід у боротьбі за життя», відома більшості просто як «Походження видів». 1250 примірників вартістю п’ятнадцять шилінгів кожен розкупили за один день.

Ц

я праця могла з’явитися на двадцять років раніше. Фактичний матеріал, який став основою глибокого наукового узагальнення, був зібраний ученим під час його знаменитої подорожі в Південну Америку, на Галапагоські острови й до Австралії в 1831—1836 роках. На титульному аркуші так і написано: «Чарльз Дарвін, автор «Щоденника досліджень, зроблених під час навколосвітнього плавання корабля Її Величності «Бігль». Саме ця двадцятилітня пауза між створенням еволюційної теорії та її опублікуванням уможливила й досі популярні дискусії про право першості. У 1855 році молодий англійський біолог Альфред Воллес, який працював тоді в далекій Індонезії, у невеликій статті про поширення видів досить чітко сформулював

практично дарвінівські принципи. Сам Дарвін, утім, у той час не побачив у роботі колеги паралелі зі своїми думками, на відміну від його друзів, у першу чергу відомого геолога Чарльза Лайєля. Навесні 1856 року Лайєль умовив Дарвіна викласти свої ідеї — хоча б у вигляді невеликої статті, для того щоб потім можна було підтвердити авторство теорії природного добору. Самому Дарвіну ця ідея була не до душі: на догоду другові він засів за короткий нарис, однак заповітна «велика книга» все не йшла йому з голови, і працював він неквапно й ґрунтовно. За цією тривалою роботою застав Дарвіна новий рукопис Воллеса, надісланий вченому в червні 1858 року. Воллес звертався до Дарвіна як світила із проханням допомогти в публікації своєї статті, якщо

та, звичайно, заслуговує на увагу. Цього разу Дарвін і сам зрозумів, на яку пильну увагу заслуговує надіслана робота: Воллес фактично озвучив його власні думки. Він попросив Чарльза Лайєля посприяти просуванню статті талановитого дослідника, хоч і смутно зазначив у листі другові, що «тепер вся моя оригінальність недовідна». Лайєль, який знав, як довго Дарвін працював над своїм твором, знайшов соломонове рішення: виніс на розгляд наукової громадськості одночасно дві статті: надіслану Воллесом і нашвидку підготовлену Дарвіном «коротку версію». І хоча реакція корифеїв на обидві роботи була досить стриманою, принципи наукової етики перемогли. Біографи досі гадають, чому Дарвін у 1858 році не був готовий опублікувати повноцінну друковану версію своєї еволюційної теорії, при тому, що «робочий варіант» останньої, за його словами, був готовий уже до 1838 року. Дехто вважає, що вчений побоювався суспільного резонансу, дехто — що не хотів засмучувати дружину Емму й багатьох близьких друзів, вихованих у канонічній християнській традиції... Напевно, у цих припущеннях є зерня істини. Та основною причиною, швидше за все, були важкі втрати тих років: у 1842 році в місячному віці померла перша дочка Марія Елеонора, у 1851-


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

15

ЮВІЛЕЙ

Наші люди в Ялту на таксі не їздять... П’ятдесят років тому відкрилася найдовша у світі високогірна тролейбусна траса Сімферополь–Алушта–Ялта Сергій ПОНОМАРЬОВ УПЕРШЕ У СВІТІ

І

ніціатором розроблення цього унікального проекту був сам керівник країни Микита Хрущов. Говорять, ідея створення гірського тролейбуса в нього виникла після відпочинку в Криму восени 1958 року. Як би ми не ставилися зараз до «всесоюзного кукурудзівника», але ідея була дуже вдалою. Час показав: кращого масового пасажирського транспорту для Криму не знайти — екологічно чистий, малошумний і порівняно дешевий.

шлях від Сімферополя до Ялти автомобіль долав чи не за 5 годин. За рахунок випрямлення серпантинів удалося скоротити шлях майже вдвічі, фактично було створено нову дорогу. Паралельно шукали варіант тролейбуса для гірської траси. Зупинилися на потужній «Шкоді» чехословацького виробництва — вона добре підходила до крутих гірських підйомів і спусків. Закупили 40 таких машин. Одночасно в Севастополі готували водіїв і кондукторів для нового маршруту. І от у листопаді 1959 року напередодні чергової річниці жовтневої революції (а в СРСР

руючи порожні автобуси, щоб доїхати до моря саме на тролейбусі. Це був найзручніший і найдешевший шлях: проїзд до Алушти коштував 65 копійок, до Ялти — рубль двадцять, причому ці ціни не змінювалися протягом 30 років. Квитки на тролейбус можна було купити не тільки в сімферопольських касах, а й у поїздах, які вирушали в Крим із Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Мінська, Риги й Вільнюса. У пік курортного сезону із Сімферополя до моря щодня у 500 рейсів вирушали тролейбуси з інтервалом у дві хвилини. Гірська тролейбусна траса протягом 24

за п’ятдесят років аварійні випадки на маршруті можна буквально перерахувати по пальцях. Найсерйозніша аварія сталася наприкінці 70-х років минулого століття. Розповідають, водій тролейбуса перед рейсом скуштував у Сімферополі несвіжого біляша і десь біля Ялти йому стало зле. Перед тим, як знепритомніти, він зумів вивести повну людей машину в уловлювальний глухий кут над самою прірвою. ПО СЕРПАНТИНУ РИНКУ

В

останні роки компанія «Кримтролейбус», яка експлуатує гірську трасу, у скрутному становищі. 90% кримських тролейбусів відробили по 20 років при експлуатаційній нормі 10. Тролейбусники скаржаться на відсутність підтримки з боку влади, на низьку зарплату й на те, що пасажир-курортник, який завжди поспішає, поступово переходить із тролейбуса на маршрутку. У рік свого ювілею підприємство прохо-

НОСТАЛЬГІЯ...… За розповідями співробітників «Кримтролейбусу», недавно рейс від аеропорту до Ялти викупив російський мільйонер. Він їхав сам у зовсім порожньому салоні, а позаду на достатній відстані тягся «Мерседес»-«кубик» з охороною... На той час у європейських країнах уже було кілька тролейбусних ліній завдовжки до 50 кілометрів. Кримський тролейбус мав подолати відстань у 96 км — від сімферопольського аеропорту «Центральний» до Ялти. Будівництво першої черги траси — до Алушти (52 км) закінчилося в рекордний для радянських реалій термін — 11 місяців. Крім кримських будівельників, прибули бригади з Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва й Херсона. Масштаби виконаної роботи очевидні: старою Кутузовською дорогою

майже всі нововведення приурочували до неї), перший тролейбус пройшов маршрутом до Алушти. Через два роки траса простягнулася до Ялти. Кримську гірську тролейбусну трасу занесено до Книги рекордів України й Книги рекордів Гіннесса. Довше цієї дороги досі у світі немає. ДО МОРЯ — ТІЛЬКИ ТРОЛЕЙБУСОМ

Г

ірський тролейбус швидко став популярним у гостей Криму. Сотні приїжджих стояли в Сімферополі в черзі, ігно-

років давала державі прибуток у розмірі більше мільйона доларів на рік. За 50 років тролейбуси перевезли нею понад 5 мільярдів пасажирів, залишивши далеко позаду кримські автобуси й таксі. Мало хто знає, що на гірській трасі працювали також 24 вантажних тролейбуси київського виробництва. Вони доставляли в оздоровниці Південного берега продукти харчування, медикаменти, промислові товари. Незважаючи на складні умови гірського маршруту, робота кримського тролейбуса відрізнялася високою надійністю:

Конвеєр по-українськи Микола СТОЛЯРОВ У Красноармійському районі Донецької області завершився перший етап реалізації інноваційного проекту зі створення вертикально-інтегрованої структури із замкнутим циклом виробництва свинини.

С

творюється своєрідний конвеєр: власні зерно, комбікорми, тваринницькі комплекси, м’ясокомбінат і, нарешті, перші торговельні точки. Проект унікальний: у його фінансування будуть укладені виключно українські капітали, і це найбільші за останні роки інвестиції

в аграрний сектор країни. Вартість проекту становитиме 3,5 млрд грн, з них освоєно вже 800 млн. За рахунок першого отриманого прибутку компанія розраховується за кредити. Для подальшого розвитку проекту дуже важливим є створення племінного стада. Українське тваринництво за останні роки втратило колись потужний генетичний потенціал, тому компанія «АПК-Інвест», яка реалізує проект, зробила ставку на французьких тварин. У Франції придбано 5400 чистопорідних свиней. Усього маткове поголів’я нараховуватиме 30 тисяч свиноматок і 300 чистокровних кнурів-плідників.

дить процедуру санації. Борги із зарплати погасити вдалося, а от грошей на нові покришки для тролейбусів бракує. Однак маршрут працює. Улітку на трасі Сімферополь–Ялта задіяно до 55 тролейбусів, узимку — до 26, переважно ті ж старі «Шкоди». Нарешті зрозуміли унікальність гірської траси та її перспективність для курортного півострова й кримських чиновників. За підтримки Ради Міністрів Криму компанія «Кримтролейбус» налагодила складання чеських тролейбусів із машинокомплектів. Складають

За словами завідувача тваринницького комплексу Олександра Гоцая, у собівартості продукції левова частка — до 70% припадає на корми. Цього року власні дві тисячі га зернових дали перший урожай — тридцять центнерів із гектара. У перспективі компанія має намір збільшити площу посівів до 40 тисяч гектарів. Невід’ємна частина проекту — комбікормовий завод. Власне виробництво дозволяє контролювати якість комбікормів, відслідковувати їхній вплив на вирощування тварин, домагатися оптимального раціону й у кінцевому підсумку знижувати собівартість продукції. Директор тваринницького комплексу фахівець із Франції Серж Кастлер пояснює: «Сьогодні на один кілограм готової продукції

З ПЕРШИХ УСТ Лариса Лисовська Заступник генерального директора компанії «Кримтролейбус» із пасажирських перевезень

— Ювілей гірської траси ми відзначили святково й поділовому. У Будинку профспілок Криму відбулися врочисті збори за участю керівників автономії. Ми почули на свою адресу чимало теплих слів. Напередодні свята підприємству вручили дипломи Книги рекордів Гіннесса й Книги рекордів України — так був відзначений найдовший у світі гірський тролейбусний маршрут, а також тролейбус, що експлуатується в нас на цій трасі вже 37 років. Сьогодні гірська траса працює стабільно, хоча компанії в умовах економічної кризи часто буває нелегко. Недавно змогли придбати запчастини для наших машин на 2,5 мільйона гривень. Нові тролейбуси закуповуємо на кошти республіканського бюджету. Останнім часом придбали кілька столичних тролейбусів АНТК ім. Антонова, водії їх дуже хвалять. Закуповуємо також машини «МАЗ» — вони теж дуже високої якості, однак їхня експлуатація ускладнюється віддаленістю сервісного центру. 5—6 машин на рік, і обходяться вони підприємству вчетверо дешевше від імпортованих із Чехії. Крім того, півтора десятка машин прибули в Крим із дніпропетровського «Південмашу». А нещодавно в КБ «Південне» розробили проект гірського тролейбуса, і перший такий виріб уже надійшов в експлуатацію в Сімферополь. Тож можна купувати в касі квитки — гірський кримський тролейбус знову вирушає до найсинішого у світі моря.

на підприємстві потрібен один кілограм кормів». Для порівняння: в інших господарствах — 3,2 кг. Один із завершальних етапів роботи — м’ясопереробка. М’ясокомбінат ЗАТ «АПК-Інвест», проектна потужність якого — 160 тонн свинини на добу, уведений в експлуатацію в жовтні 2007 року. Сьогодні це одне з найбільших підприємств в Україні. Що дала реалізація першого етапу інвестиційно-інноваційного проекту Красноармійську? 700 нових робочих місць і 50 мільйонів відрахувань у бюджети різних рівнів, у тому числі й районний. Передбачається, що проект окупиться протягом 4 років.


16

Українська технічна газета

№47 (99) В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Зоряна дієта для «чайників» Чи цікавилися ви, а що буде, якщо з’їсти ложечку білої карликової зірки? Учені не тільки перейнялися цим запитанням, а й дали на нього відповідь

«В

ід цього не було б нічого крім неприємностей, — розповідає астроном Марк Хаммергрен із Чикаго, — і почалися б вони зі спроби зачерпнути ложечку білого карлика. Незважаючи на те, що таких зірок багато у Всесвіті, найближча розташована на відстані 8,6 світлових років від нас. Якщо припустити, що вам удалося її дістатися й що її випромінювання й жар не вбили вас, білі карлики настільки щільні зірки (105—109 г/см3, у мільйон разів вище щільності зви-

чайних зірок), що було б дуже важко взяти шматочок, не впавши на її поверхню й не перетворившись на плазму. Потім довелося б подбати про доставку шматочка зірки на Землю, оскільки, принесений з оточення з високим тиском в умови низького, він би розширився й вибухнув. А якби цього не сталося й, незважаючи на те, що його температура сягала

М’ячі в океані

Сотні роботів розміром із футбольний м’яч незабаром з’являться у водах Світового океану

б 10000—100 000°F, ви все-таки донесли б його до кухні, поїсти все-таки не вдалося б — чайна ложка білого карлика важила б більше п’яти тонн. У будь-якому разі все це не варте таких зусиль, оскільки білі карлики переважно складаються з гелію або вуглецю, і спробувати чайну ложку такої зірки — все одно що вдихнути несмачного газу або лизнути шматочок вугілля». Та якщо вам кортить спробувати зоряної речовини, не треба вирушати за нею за 8,6 світлових років — досить відкрити холодильник. Більшість хімічних елементів, з яких складаються наші тіла й все навкруги, були сформовані в ядрах зірок, а потім вивержені у Всесвіт. Таким чином усе, що ми їмо, колись було частиною зірки. Та й самі ми трішечки зірки.

Н

аціональний науковий фонд (США) виділив Інституту океанографії ім. Скріппса в СанДієго $1 млн на розроблення підводних роботівдослідників. Вони допомагатимуть ученим вивчати не тільки океанські течії, а й місця падіння літаків і аварії нафтових танкерів, а також забезпечуватимуть дослідників даними для розроблення моделей клімату океану. В інституті планують побудувати п’ять або шість прототипів роботів розміром із футбольний м’яч і 20 меншого розміру.

Генетично модифіковані... атлети Останнє досягнення в генній інженерії, можливо, стане заміною стероїдів

Г

рупа вчених з Огайо (США) повідомила, що за допомогою нової методики в генній терапії вдалося наростити більші й сильніші м’язи в ногах піддослідних мавп за допомогою введення генетично модифікованого гена. Цей ген контролює вироблення протеїну, який блокує дію хімічних речовин, що знижують м’язову масу. Новий ген був уведений безпосередньо в м’язи ніг мавпи й діяв локально. Чи треба говорити, що при готовності професійних атлетів уводити собі червоні кров’яні тільця й приймати стероїди це нове досягнення знайде застосування у світі спорту. Всесвітнє антидопінгове агентство вже оголосило введення модельованого гена незаконним.

Ватикан простягає руку братам по розуму Через 393 роки після визнання геліоцентричної теорії Галілея небезпечною єрессю й через 409 років після страти Джордано Бруно у Ватикані відбулася конференція з астробіології й питання існування позаземного життя

К

онференцію спонсорувала Папська академія наук, у ній взяли участь 30 учених зі США, Франції, Великої Британії, Швейцарії, Італії й Чилі, які представляли різні галузі науки — астрономію, біологію, фізику, хімію та геологію. Ватикан зацікавився питанням існування позаземного життя торік, коли превелебний Хосе Габріель Фунес, єзуїт, глава обсерваторії Ватикану, заявив, що існування іншого життя у Всесвіті не су-

перечить Біблії. Тепер католицька церква вважає, що це питання заслуговує на серйозну увагу й дискусію. За словами одного з учасників конференції, професора астрономії з Аризони (США), і наука, і релігія розглядають життя як особливий витвір у величезному й ворожому Всесвіті, а тому є всі підстави для діалогу між ученими й тими, хто намагається зрозуміти сенс життя в біологічному всесвіті. Визнання ймовірності існування позаземного життя порушує безліч філософських і теологічних питань, у тому числі про можливість існування інопланетян, які не потребують спасіння, оскільки вони не коїли первородного гріха.

За матеріалами PhysOrg, New Scientist, Popular Science, Telegraph.co.uk підготувала Наталія ЧАЙКА

РОЗСЛАБТЕСЯ!

ЯПОНСЬКИЙ КРОСВОРД

ШАШКИ Білі починають і виграють

Відповідь на головоломку «Квартал», надруковану в №46 (98)

В. ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

Відповідь на етюд, надрукований у №46 (98) 1. g3-h4! a3:c1 2. e3-d4!! c5:g5 (2… c1:g5 3. h4:d8 c5:e3 4. c3-b4 ×) 3. h4:d8 c1:f4 4. c3-b4 a5:c3 5. d8:g5 h6:f4 6. e1-f2 ×

Украинская техническая газета №99  

№47, 2009 (украинская версия)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you