Issuu on Google+

Інновації

Ставка на інтелект

Четвертий рівень

Фарватер

Морський закон

Індустріальна група УПЕК презентувала інноваційні проекти свого об’єднаного інженерного центру

Завдяки державній підтримці суднобудування у 2000—2004 роках Україна ввійшла до десятки провідних країн світу з тоннажу побудованих суден. Що заважає внести відповідні зміни в законодавство зараз?

Стор. 6

Стор.9

Реалії

Абітурієнт голосує ногами

Атомний спринт

Вступна кампанія в українські ВНЗ показала, що наша молодь, як і раніше, цінує вищу освіту

Завод ядерного палива шукає місце дислокації ціїї

Стор. 13

Стор. 10

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 45 (149) 16 листопада 2010 року

Ситий голодному — постачальник Новий переділ ринку залізорудної сировини неминучий, залишилося дочекатися приватизації КГЗКОР і приходу росіян на «Донецьксталь»

Три завдання на «відмінно» Модернізацію газоперекачувальних агрегатів можна й необхідно провести силами вітчизняних підприємств

Олена ГЕРАСИМОВА Переділ власності у вітчизняному ГМК істотно змінив структуру поставок сировини на меткомбінати. Конфлікти між споживачами й постачальниками залізної руди, коксівного вугілля й коксу навряд чи вщухнуть. Майбутнє галузі багато в чому залежатиме від нових інвесторів.

ІСД: в ім’я боргу У підприємств корпорації «Індустріальний союз Донбасу», як і раніше, проблеми із забезпеченням сировиною через нестачу обігових коштів. Новим її власникам невеселий стан справ поліпшити не вдалося.

Продовження на стор. 4

Труба трьох президентів Перехід багатостраждального нафтопроводу Одеса — Броди на плановий режим дозволить Україні спіймати відразу цілий табун зайців Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» 17 листопада має відбутися перше пробне прокачування нафти в аверсі через нафтопровід Одеса—Броди. 80 тис. тонн «чорного золота» надійде до Білорусі, причому це буде не венесуельська нафта. Словом, листопад може стати визначальним не тільки для цієї багатостраждальної труби, а й для формування конфігурації системи енергетичної безпеки всього регіону, як мінімум, на найближче десятиліття.

Продовження на стор. 5

Стор. 8

Алла МІРОШНИЧЕНКО

Реконструкція газотранспортної системи України для підвищення її надійності та ефективності передбачена Брюcсельськими угодами між урядом України і Європейською енергетичною спільнотою. Пропозиції з модернізації ГТС за дорученням уряду підготували фахівці ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (м. Миколаїв).

Один із найуразливіших об’єктів ГТС — морально й фізично застарілі газотурбінні двигуни, які пускають у хід компресори, що перекачують блакитне паливо газопроводом.

Володимир Кутній:

«Або я метро «доб’ю», або воно мене» Для першого пускового комплексу «підземки» у Донецьку необхідно 5,6 млрд грн, держбюджет дати їх поки не в змозі Стор. 7


2

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука

Якісний регламент

Цитати тижня

Нафтопереробній галузі України необхідна комплексна програма розвитку. Про це йшлося на Другій міжнародній конференції з питань розвитку українського ринку нафтопродуктів.

Віктор Янукович Президент України

Зараз ми застосовуватимемо системний підхід у вирішенні всіх проблем, які є в країні... Головна наша мета — зберегти стабільність у країні.

Основою модернізації НПЗ, як уважає виконавчий директор асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Володимир Ємелін, має стати технічний регламент, що жорстко регулює якість нафтопродуктів, які випускаються. Його проект, у якому враховані всі актуальні питання нафтопереробної галузі України, уже розроблений. «Ми маємо намір просувати його ухвалення й розраховуємо, що представники урядових органів не

Віктор Тихонов Віце-прем’єр-міністр України Наша країна визначила як стратегічну мету бути серед сильних і впливових країн світу. У швидкому темпі розроблена основна Програма економічних реформ на 2010—2014 роки, наведений лад у державних фінансах країни, досягнуто стабілізації банківської системи, задіяні комплексні рішення зі стимулювання припливу іноземних інвестицій, формування сприятливого клімату для розвитку бізнесу й модернізації базових секторів національної економіки.

залишаться осторонь нашої ініціативи», — сказав Володимир Ємелін. Пропозиція Міністерства палива та енергетики України відкласти перехід на стандарти якості нафтопродуктів «Євро-4» і «Євро-5» на два роки — черговий крок назад. На думку трейдерів, ця відстрочка несправедлива щодо учасників ринку, які вклали значні кошти в модернізацію своїх потужностей. «Наша переробна галузь в експортному напрямку не зможе використовувати такі козирі, як вигідне територіальне розташування й розгалужена транспортна інфраструктура, тільки тому, що якість нафтопродуктів не відповідатиме прийнятим у сусідніх країнах нормам», — заявив В. Ємелін.

Мільярд для лідерства

Андре Куусвек Директор, регіональний менеджер Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні Країна має величезний потенціал, і його необхідно підтримувати. Ми, звичайно, теж допомагатимемо — створюватимемо проекти для підтримки вашої економіки. У першу чергу в енергетичній і агропромисловій галузях. Адже це драйвери вашої економіки.

На підприємстві «Карпатнафтохім» (Івано-Франківська область) виведено на проектну потужність нове виробництво хлору й каустичної соди.

Запуск нової установки дозволить досягти потужності виробництва 200 тисяч тонн каустичної соди на рік і 180 тисяч тонн хлору. Окупність проекту — вісім-дев’ять років. Минулого тижня завод відвідав Президент Украї-

ни Віктор Янукович, відзначивши, що завдяки інвестиціям найбільшої російської приватної нафтової компанії ЛУКОЙЛ підприємство може стати лідером галузі не тільки в Україні, а й у Європі. «Подальша доля заводу — це перспективний розвиток, відкриття другої й третьої черги інвестиційних проектів і вихід на рівень одного мільярда доларів інвестицій», — сказав Президент.

Загальний обсяг інвестицій, відповідно до затвердженого власниками підприємства документа, становить 370 млн грн.

Міністерство палива та енергетики вивчає питання будівництва 58 гідро- і гідроакумулювальних станцій у басейнах Дністра, Пруту й Серету.

Проведені департаментом стратегічної політики й перспективного розвитку ПЕК Мінпаливенерго разом із ВАТ

Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Одним абзацем

Південний гірничо-збагачувальний комбінат у рамках інвестиційної програми придбав 10 думпкарів вартістю 12,1 млн грн.

Без повеней і зі світлом

www.tehnichka.com

За словами голови Національного агентства України з ефективного використання енергетичних ресурсів Миколи Пашкевича, це перші пілотні національні проекти, реалізація яких

дозволить уже через два роки мати додаткові потужності — 2—2,5 тис. МВт від поновлюваних джерел енергії. НАЕР розробила програму енергоефективності до 2030 року, відповідно до якої енергія альтернативних джерел становитиме близько 30% енергобалансу країни.

Згідно з даними польської газети Parkiet, лід-менеджерами IPO є інвестиційна компанія BG Capital (Київ) за сприяння польського Dom Maklerski BZ WBK.

Україна вжила деяких заходів для поліпшення ситуації в сфері ведення бізнесу, але недостатніх для того, щоб зробити той радикальний стрибок, який потрібний країні для входження в першу сотню країн світу, сприятливих для ведення бізнесу. На нашу думку, для України зараз це абсолютно можливо.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

Україна має намір залучити у 2011 році близько 400 млн євро в будівництво сонячних і вітрових електростанцій.

Українська вугільна компанія «Садова Груп» (м. Алчевськ Луганської області), основними виробничими активами якої є шахти «Садова» і «Світанок-1», планує до кінця 2010 року здійснити первинну публічну пропозицію акцій на Варшавській фондовій біржі.

Мартін Райзер Директор представництва Світового банку в Україні, Білорусі й Молдові

Адреса редакції:

Потужні «пілоти»

«Укргідроенерго» попередні дослідження довели можливість створення на базі сухих гірських резервуарів 50 першочергових протиповенево-енергетичних комплексів, у складі яких буде побудовано 45 ГЕС і 13 ГАЕС. За розрахунками міністерства, будівництво цих об’єктів дозволить збільши-

ти енергетичну потужність регіону на 1635 МВт. Термін окупності ГЕС з урахуванням діючого «зеленого» тарифу становитиме 5—6 років, ГАЕС — 3— 4 роки. Проект будівництва енерговузлів на гірських ріках схвалений на засіданні науково-технічної ради ВАТ «Укргідроенерго».

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

Україні буде потрібно 750 млн євро на проекти реконструкції Чорнобильської АЕС.

У жовтні Україна і Європейський банк реконструкції та розвитку домовились активізувати зусилля зі збору додаткових коштів у чорнобильський фонд «Укриття» і на рахунок ядерної безпеки. Крюковський вагонобудівний завод (Кременчук, Полтавська область) побудує зварювально-складальний корпус цеху пасажирського вагонобудування до кінця 2011 року.

Новий цех площею 20 тис. м2 розрахований на випуск 200 пасажирських вагонів на рік.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Загальний наклад 16051 прим. Замовлення № 2478


3

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука

СПІВРОБІТНИЦТВО Європейський Союз підпише з Україною протокол до Угоди про партнерство й співробітництво про основні принципи участі в програмах ЄС. Відповідно до документа Україна зможе брати участь у всіх програмах ЄС, відкритих для третіх країн. При цьому наша країна вноситиме кошти в бюджет Євросоюзу згідно з вимогами тих програм, до яких вона буде причетна. Протокол передбачає, що українські представники будуть задіяні в статусі спостерігачів у програмах, а також у складі керівних комітетів тих програм, яким Україна надасть фінансову підтримку.

Україна й Королівство Саудівська Аравія підписали міжурядову угоду про співробітництво у сфері дослідження й використання космічного простору для мирних потреб. До основних напрямків перспективного партнерства країни зарахували сферу фундаментальної космічної науки, дистанційне зондування Землі, спільне створення космічної техніки, зокрема мікро- і міні-супутників для комерційних і наукових потреб.

Розглядається питання співробітництва в галузі космічних пускових послуг і створення космічної наземної інфраструктури.

який установлює порядок проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб—підприємців. Завдяки впровадженню електронної реєстрації через Інтернет і зменшенню кількості реєстраційних і післяреєстраційних процедур Україна досягла європейського рівня державної реєстрації підприємництва.

ЕКОНОМІКА «Динаміка зростання економіки України в січні-жовтні становитиме 5%», — заявив прем’єрміністр Микола Азаров. Прем’єр додав, що, за прогнозами уряду, зростання інфляції за підсумками року не перевищить 10%.

Мета законопроекту — адаптувати національне законодавство, що стосується об’єктів підвищеної небезпеки, до законодавства Європейського Союзу шляхом ратифікації конвенції Міжнародної організації праці про запобігання великим промисловим аваріям. Ратифікація цієї конвенції сприятиме підвищенню політичного іміджу України на міжнародній арені як країни, що послідовно дотримується взятих на себе зобов’язань у запобіганні великим промисловим аваріям.

Президент Янукович

України Віктор підписав закон,

У жовтні транзит нафти через Україну скоротився на 4,8% у порівнянні з вереснем — до 1,552 млн тонн.

ВУГЛЕПРОМ Міністерство економіки підготувало законопроект, який дозволяє приватизацію ДП «Ровенькиантрацит» і ДП «Свердловантрацит». Цим законопроектом пропонується внести зміни в декілька законів, які регулюють питання приватизації. Зокрема, змінам пропонується піддати закони України про приватизацію державного майна й про список об’єктів права держвласності, які не підлягають приватизації. У результаті пропонованих змін перешкод для приватизації вугільних об’єднань «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» не буде.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Прем’єр-міністр Микола Азаров доручив створити в Україні світлодіодне освітлювальне виробництво. Він відзначив, що через два роки Україна повинна мати виробництво, яке повністю забезпечуватиме Україну освітлювальними приладами на світлодіодній основі. При цьому він висловив готовність переходу всіх державних структур на освітлювальні прилади вітчизняного виробництва.

ПЕК Прем’єр-міністр Микола Азаров вважає за необхідне підписання угоди між Україною, Європейським Союзом і Росією про транспортування газу. М.Азаров відзначив, що тристороння зустріч Україна — Росія

буде переглянуто після ухвалення Податкового кодексу. «Макропоказники, ухвалені чотири місяці тому, будуть дещо іншими», — заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров.

ТРАНСПОРТ

Транзит нафти через Україну в жовтні 2010 року в порівнянні з жовтнем 2009-го зменшився на 37,9%, у січні—жовтні — на 31,3% у порівнянні з відповідним періодом 2009-го.

На листопад і грудень поточного року Україна планує закупити в Росії газ на загальну суму $2 млрд. «У четвертому кварталі ми повинні платити за російський газ щомісяця мільярд доларів», — сказав голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін.

ФІНАНСИ

ОФІЦІЙНО У Верховній Раді України зареєстрований проект Закону «Про ратифікацію конвенції Міжнародної організації праці № 174 1993 р. про запобігання великим промисловим аваріям».

– ЄС, запланована на 22 листопада в рамках саміту Україна — ЄС, стане великим досягненням у налагодженні співробітництва у сфері енергетики.

Міністерство фінансів України сподівається ліквідувати всю прострочену заборгованість із відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) до кінця року. Перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов повідомив, що на сьогодні державний бюджет має необхідну суму фінансових ресурсів, а ліквідація заборгованості з відшкодування ПДВ дозволить уже з 1 січня почати перехід на автоматичне відшкодування цього податку. «На відпрацьовування системи автоматичного відшкодування ПДВ буде потрібно щонайменше півроку, максимум — наступний рік», — сказав він.

Чисті міжнародні валютні резерви Національного банку України на сьогодні становлять близько $21 млрд. Виконавчий директор з економічних питань НБУ Ігор Шумило відзначив можливу позитивну динаміку цього показника до кінця 2010 року, бо НБУ прогнозує за підсумками поточного року позитивне сальдо платіжного балансу. Він упевнений, що сальдо буде позитивним навіть у випадку погашення урядом України кредиту, отриманого від російського ВТБ-Банку.

Макропоказники економічного розвитку України на 2011 рік

АПК Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк і федеральний міністр сільського, лісового, водного господарства й довкілля Республіки Австрія Ніколаус Берлакович підписали меморандум про співробітництво в галузі сільського господарства. У документі, зокрема, говориться про залучення австрійського бізнесу до реформування агропромислового сектора України на рівні інвестицій, обміну досвідом і надання сучасних агротехнологій.

Корпорація «Богдан», один із найбільших суб’єктів автомобільного ринку України, у січні-жовтні ц.р. випустила на виробничих потужностях у Черкасах і Луцьку 754 автобуси й тролейбуси, що на 70,2% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Збільшення виробництва автобусів обумовлено активною експортною політикою компанії.

Із 11 лютого 2011 року наберуть чинності Правила обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах України, затверджені наказом Мінтрансзв’язку й зареєстровані в Мін’юсті.

Державний комітет із земельних ресурсів України (Держкомзем) планує завершити проведення нормативної грошової оцінки землі в населених пунктах до кінця 2011 року. «На ці заходи необхідно 193,07 мільйона гривень. До початку листопада цього року на проведення оцінки земель фактично виділено 53,7 мільйона, що становить 27,8% від загальної потреби. За рахунок цих коштів передбачено провести первинну оцінку 1487 населених пунктів і повторну — 2867», — повідомив заступник начальника управління організації ринку земель і оцінної діяльності Сергій Прокопенко.

Цукор протягом трьох місяців подорожчає на 8—10%.

Нові правила спрямовані на підвищення рівня безпеки й ефективності обслуговування повітряного руху на аеродромах, гармонізацію національних процедур з європейськими й удосконалення нормативно-правової бази для подальшого розвитку аеронавігації в Україні.

Такий прогноз озвучив президент Української аграрної конфедерації, голова Ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко. «Ми не зберемо запланований навесні врожай, бо були суворі погодно-кліматичні умови. Попередні прогнози щодо збирання великих обсягів цукрових буряків у зв’язку зі збільшенням посівів і виробництва великої кількості цукру не справдилися», — сказав Л.Козаченко. На початку року прогнози виробництва цукру становили 2—2,3 млн тонн, зараз офіцій-

ЗВ’ЯЗОК Українсько-російське підприємство у сфері супутникової навігації планується створити у 2011 році. За словами генерального директора Національного космічного агентства України Юрія Алексєєва, вирішується питання створення нової компанії із частками 50% на 50% або купівлі частини акцій Науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірів (Харків) російським Науководослідним інститутом космічного приладобудування (Москва).

ний прогноз — 2 млн тонн, але більшість експертів схиляються до того, що Україна виробить 1,7—1,8 млн тонн цукру. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, АПК-інформ, РБК-Україна, УНІАН


4

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Основний ресурс Наука

Ситий голодному — постачальник Новий переділ ринку залізорудної сировини неминучий, залишилося дочекатися приватизації КГЗКОР й приходу росіян на «Донецьксталь» Олена ГЕРАСИМОВА Початок на стор. 1

Наприкінці минулого року контрольний пакет акцій ІСД викупив російський інвестор, ім’я якого досі офіційно не оприлюднене. Компанія вимушено пішла на цю угоду — треба було покрити борг, який виник через інтенсивне переоснащення її меткомбінатів, а також вийти до нових джерел дешевої залізної руди й коксу. Голова ради директорів ІСД Сергій Тарута запевняв себе й інших, що незабаром підприємства корпорації зможуть купувати сировину за більш вигідними цінами. Нові акціонери обіцяли в цьому допомогти. На таких офіційних заявах і різних чутках ґрунтується версія, що співвласником ІСД стала російська «Євраз груп» із надлишковими потужностями з виробництва залізорудної сировини, коксівного вугілля й коксу. Однак наступні події поставили її під сумнів. Уже в травні виробничі показники метпідприємств ІСД почали стрімко погіршуватися — саме через проблеми із забезпеченням сировиною. Головним чином ідеться про залізну руду, трирічний контракт на поставку якої ІСД, а також «Запоріжсталь» і Маріупольський МК ім. Ілліча уклали з холдингом «Метінвест» наприкінці 2007 року. Постачальник дотримувався його в повному обсязі. Споживачі ж виконували зобов’язання частково, виправдовуючись кризою й фінансовими проблемами. У липні через це між сторонами почалася справжня війна. Керівництво ІСД підтвердило борг перед «Метінвестом» у розмірі $1,7 млрд. Кредитор зобов’язав корпорацію виплатити його в судовому порядку. Суть справи цим не вичерпується. ІСД, поряд із «Запоріжсталлю» і ММК ім.Ілліча, ніколи не облишав спроб покласти край диктату цін монополіста українського ринку ЗРС. А для «Метінвесту» уразливе становище цих трьох компаній під час кризи уможливило недружнє поглинання. Наприкінці липня російський Зовнішекономбанк надав причетному до купівлі ІСД швейцарському металотрейдеру Duferco кредит у розмірі $300 млн, що був виділений підприємствам ІСД для виплати частини боргу й закупівель си-

ровини. Корпорація не тільки сплатила 30% штрафу, а й домовилася з «Метінвестом» про поновлення поставок руди на Алчевський меткомбінат. Утім, холдингу вдалося лише, як кажуть, поставити ІСД на місце. Отже, у найближчому майбутньому цей конфлікт не розв’яжеться.

міку набагато ефективнішою, чого не скажеш про «Метінвест». Запорізький меткомбінат — клієнт великий, і знайти йому заміну в Україні не вдасться. Тоді «Метінвесту» доведеться продавати надлишок сировини за кордон, а це додаткові витрати на транспортування.

Поставки цього виду сировини на ММК збільшилися майже вдвічі, що дозволило маріупольцям підвищити обсяги виплавки сталі на 15%. ММК може тепер відмовитися від закупівель на заводах групи «Євраз» і достроково (а це в будь-якому разі станеться не раніше 2011 р.)

«Запоріжсталь»: жарти всерйоз Наприкінці літа «Запоріжсталь» вжила рішучих спроб розірвати залізорудний ланцюг, який зв’язує її з «Метінвестом». Господарський суд Дніпропетровської області взяв до розгляду позов меткомбінату про визнання недійсним того трирічного договору на поставки ЗРС, термін якого, утім, добігає кінця вже на початку наступного року. Швидше за все, із боку нового власника «Запоріжсталі» (а це, певне, той самий російський інвестор, який придбав ІСД) судові розгляди — не більш ніж застрашливий жест. У пік кризи (третій квартал 2008 р.) українські постачальники сировини змушені були піти назустріч метвиробникам, щоб дати галузі можливість вижити й зберегти ринки збуту. Сторони домовилися винести за дужки загальні умови трирічних контрактів і коректувати ціни на ЗРС раз на квартал. Тим більше, що меморандум про співробітництво між урядом і представниками ГМК накладав обмеження на зростання вартості сировини. Однак у другому кварталі цього року обмеження скасували, і «Метінвест» моментально підвищив ціни у два рази — до рівня світових. Тому позов «Запоріжсталі» можна назвати спробою «надавити» на «Метінвест», щоб домогтися зниження цін або змусити відступитися в судовому позові, який холдинг ініціював після невдалої спроби купити меткомбінат («Дзеркальний ефект «Запоріжсталі», «УТГ» №31 від 10 серпня ц.р.). Якщо ж позови в судах запоріжці затіяли всерйоз, то, «оскільки новими власниками меткомбінату стали росіяни, найімовірніше, що саме вони й стануть постачальниками сировини», припускає старший аналітик ІК Astrum Investment Management Юрій Рижков. Такий сценарій розвитку подій дозволить «Запоріжсталі» зробити свою еконо-

ММК ім.Ілліча: сировина в обмін на свободу Мабуть, простіше за все сировинний конфлікт між холдингом «Метінвест» і споживачем ЗРС був вирішений у історії із ММК ім. Ілліча. Якщо, звичайно, не враховувати те, що її вдале завершення коштувало гендиректору меткомбінату (і колишньому одноосібному його власникові) Володимирові Бойку 75-відсоткової частки в компанії. До оформлення передачі активів маріупольського комбінату «Метінвесту» ММК одержував сировину з ГЗК цього холдингу. 45% коксу надходило із Ясинівського КХЗ, що входить до складу групи «Донецьксталь», 30% — із придбаних «Євразом» українських коксохімів і чверть — із приналежного «Метінвесту» Авдіївського КХЗ. Після інтеграції в «Метінвест» ММК стає цілком самодостатнім підприємством, а холдинг оптимізує роботу Авдіївського КХЗ. «Завод має у своєму розпорядженні достатні потужності для виробництва додаткових обсягів коксу, однак донедавна в їхньому використанні не було необхідності, оскільки меткомбінат «Азовсталь» і Єнакіївський металургійний завод скоротили його споживання. Тепер же вони напевно будуть задіяні», — відзначає аналітик ІК «Дрегон капітал» Сергій Гайда. Дійсно, уже із серпня обсяг випуску валового коксу 6-відсоткової вологості на цьому заводі зріс до 290 тис. тонн у порівнянні з 255 тис. у липні.

розірвати договір з Ясинівським КХЗ. На цей час саме закінчиться термін дії контрактів «Метінвесту» з декількома металургійними та енергогенерувальними компаніями США на поставки вугілля із приналежної йому вуглевидобувної United Coal Company. І тоді новий виробничо-сировинний союз набуде цілковитої гармонії.

«Донецьксталь»: коксовий щит У жовтні через проблеми з поставками руди, через цінові розбіжності з «Метінвестом» під загрозою зупинення опинився «Донецьксталь-металургійний завод», що входить до групи «Донецьксталь». Холдинг наполягав на 5—10-відсотковому подорожчанні сировини. А представники заводу говорили, що така ціна позбавить підприємство шансів на рентабельну роботу. Справді, у IV кварталі три світових сировинних гіганти — Vale, Rio Tinto і BHP Billiton — знизили ціни на 10—13%. А тому підстав для їх підвищення в Україні начебто не було. Однак деякі експерти із цим не згодні. «Через складне становище українських металургів улітку ціни на руду «Метінвесту» були нижче світових. І тепер із поліпшенням світової кон’юнктури холдинг міг їх підвищити», — відзначає старший аналітик інвесткомпанії «Трійка Діалог» Іван Харчук Однак більшість аналітиків переконані, що в країніекспортері ЗРС підтягувати ціни на цю сировину до світового рівня невиправдане.

Думка Дмитро ЛЕНДА Аналітик інвестиційної групи «АРТ Капітал»

— Оцінити наслідки купівлі російськими інвесторами ІСД і «Запоріжсталі» важко через те, що імена нових власників поки не відомі. Відповідно й сказати, наскільки вони будуть забезпечені сировиною, поки неможливо. Ситуація з падінням виробництва на підприємствах ІСД, причому переважно через перебої в поставках сировини, показує, що досі налагодити їхнє ефективне постачання інвестор не в змозі. Поглинання «Метінвестом» Маріупольського МК імені Ілліча дозволило оптимізувати сировинні потоки холдингу, а їхня переорієнтація на комбінат дуже ефективна. «Євраз», який має вуглевидобувні потужності в Росії, у порівнянні із групою «Приват» почав активніше постачати сировиною три приналежних йому коксохіми. Що також можна вважати позитивним наслідком зміни власників у вітчизняному ГМК. А на постачання рудою українських сталеварів прихід в У��раїну «Євразу» помітного впливу не мав. «Компромісним для металургів і гірників є подорожчання в межах 3—4%. В іншому випадку виробництво чавуну на підприємстві дійсно стало б невигідним», — уважає Юрій Рижков. На відміну від ІСД, «Запоріжсталі» й ММК у суперечках з «Метінвестом» у групи «Донецьксталь» завжди є можливість наполягти на своєму. Сторони давно співробітничають за принципом взаємовигідного обміну котунів на коксівне вугілля. І поки «Донецьксталь» тримає вуглевидобувні активи, у відносинах «партнерів» усе буде гаразд. Якщо шахти групи продадуть, в «Метінвесту» із забезпеченням сировиною коксохімів виникне серйозний головний біль. Домовитися з новим інвестором буде складніше. А щоб заповнити нестачу американським вугіллям, доведеться щось вирішувати з портовими потужностями — їх банально недостатньо.

«ArcelorMittalКривий Ріг»: із резервом у кишені Затримка з коксівними вугіллям після переходу активів «Донецьксталі» у руки російського інвестора може виникнути й у майже самодостатнього «ArcelorMittalКривий Ріг». Крім приналежних ArcelorMittal російських шахт «Березівська» і «Першотравнева», звідки на український комбінат надходить у середньому 80 тис. тонн вугільного концентрату на місяць, а також вуглевидобувних підприємств Казахстану, які періодично поставляють йому раз на місяць 10—60 тис. тонн, його постачають сировиною також українська шахта ім. Засядька й шахти «Донецьксталі». Частка імпортного вугілля досягає 3/4 загального обсягу їхнього споживання на

криворізькому меткомбінаті. Якщо його власникам не вдасться домовитися з майбутніми власниками «Донецьксталі», підприємство може перейти на готовий кокс із заводів «Євразу».

Упритул

Між «Євразом» і «Метінвестом» 1 листопада акціонери ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Петровського» і ВАТ «Дніпрококс» ухвалили рішення про злиття активів у єдине ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського». Швидше за все, реорганізація має поліпшити фінансові справи й ніяк не позначиться на виробничому процесі. «Євраз» залишається одним із найбільших постачальників коксу в Україні. Нагадаємо, що наприкінці 2007 року компанія придбала «приватівські» майже 100-відсоткові пакети акцій ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Гірничозбагачувальний комбінат «Суха Балка» і трьох коксохімів — ВАТ «Баглійкокс», «Дніпрококс» і ВАТ «Дніпродзержинський КХЗ». Тепер про «сухий залишок». «Порушники спокою» в українському ГМК залишилися ті ж: на рудному полюсі — «Метінвест», а на коксовому групу «Приват» замінила «Євраз груп». «Метінвесту» удалося підкріпитися маріупольським меткомбінатом, розібравшись зі збутом сировини. Доля ІСД і «Запоріжсталі» тепер у руках невідомих російських інвесторів, хоча ймовірність поглинання їх «Метінвестом» і досі велика. Якщо ж їхній нинішній господар із Росії все-таки вирішить вийти на сцену, це стане для них справжнім ковтком повітря. Але всі точки над «i» розставить майбутня приватизація КГЗКОР, а також можливий продаж активів групи «Донецьксталь».


№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

5

Великі плани Наука

Труба трьох президентів Перехід багатостраждального нафтопроводу Одеса — Броди на плановий режим дозволить Україні спіймати відразу цілий табун зайців Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Початок на стор. 1

Апологети реверсу Нафтопровід Одеса — Броди побудований у 2001 році і з’єднаний із магістральним нафтопроводом «Дружба». Проектна потужність цього, напевно, найскандальнішого українського енергетичного проекту —14,5 млн тонн нафти на рік, а експлуатаційна довжина — 667 км. Ним передбачалося транспортувати каспійську й казахстанську сировину в обхід турецьких проток із порту Південний під Одесою на НПЗ Східної й Центральної Європи й у Північну Європу через Гданьський порт. Однак планам не судилося справдитися. Із 2002 по 2004 рік нафтопровід Одеса — Броди простоював: уряд України так і не одержав від нафтових компаній, які працюють на Каспії, гарантій із завантаження. Ситуацією скористалася Росія, яка від самого початку активно опиралася реалізації проекту. У серпні 2004-го Київ і Москва підписали довгострокову угоду про транзит нафти, але — у реверсному режимі. Сировина з нафтопроводу «Дружба» почала надходити в термінали українського порту Південний. Російська паливна компанія ТНК-BP пообіцяла в 2005—2007 роках прокачувати трубопроводом близько 9 млн тонн нафти марки Urals щорічно. Прибуток України від цих поставок оцінювався в $92 млн на рік. Крім того, ТНК-ВР надала «Укртранснафті» товарний кредит — 450 тис. тонн «чорного золота» вартістю $108 млн. під 8% річних. Кошти були видані на три роки. Реверс запустили вже через місяць після угоди. Але в 2005 році Віктор Ющенко поставив завдання переорієнтувати Одеса — Броди на поставки каспійської нафти в Європу. Тоді ж президенти України й Польщі домовилися терміново добудувати трубу до Гданьська. Ці плани так і не було втілено. Однак у жовтні 2007 року на енергетичному саміті ГУАМ було укладено корпоративний договір між державними нафтовими й нафтотранспортними компаніями

Азербайджану (Socar), Грузії (Georgian Oil and Gas Corporation), Литви (Klaipedos Nafta), Польщі (PERN Przyjazń) і України (ВАТ «Укртранснафта») про приєднання до спільного польсько-українського підприємства «Сарматія». Його створили ще 2004 року. «Укртранснафта» і PERN Przyjazń для залучення інвестицій у проектування й добудування нафтопроводу Одеса — Броди до польського Плоцька. Цією угодою передбачається створення коридору для транспортування каспійської нафти на європейський ринок через Азербайджан, Грузію, Україну й Польщу. Передбачуваний маршрут виглядає так: азербайджанська нафта надходить у грузинський порт Супса системою нафтопроводів, далі транспортується танкерами в Південний, а звідти доставляється в Європу «трубою» Одеса — Броди. Апофеозом цієї «боротьби за нафту», яка навіть стала частиною передвиборної кампанії в країні, було підписання Віктором Ющенком 14 травня 2009 року указу про аверсний режим роботи нафтопроводу Одеса — Броди. І нехай за п’ять років так і не вдалося остаточно реалізувати проект, зате була проведена майже вся необхідна зовнішньополітична, правова та організаційна робота. Залишалося тільки дочекатися сприятливої ситуації...

Якщо розібратися

Друзі аверсу Вирішальну роль у реалізації українського «проекту століття» відіграв президент Білорусі. Утім, російські президент і прем’єр — повноцінні співавтори кардинальної зміни ситуації навколо нафтопроводу. Москва зробила все можливе, щоб досить жорстко й прямолінійно підштовхнути до «потрібного рішення» не тільки Мінськ, а й Київ. По-перше, саме зусиллями Володимира Путіна й Дмитра Медведєва нафтопровід одержав, напевне, найголовнішого союзника у своїй історії — Олександра Лукашенка, який в умовах найжорсткішого політич-

ного й економічного протистояння з Москвою був змушений шукати альтернативу російській нафті. У результаті ще в травні цього року Білорусь почала поставляти для Мозирського НПЗ сировину з Венесуели через територію України. Цього року венесуельська нафта потрапляє в Білорусь із Одеси дуже дорогим маршрутом — залізничним транспортом. Якщо ж її транспортувати нафтопроводом Одеса — Броди, та ще й у великій кількості, то вийде набагато дешевше. Саме тому на початку листопада стало відомо про підписання між Україною та Білоруссю договору про прокачування венесуельської сировини на Мозирський нафтопереробний завод в обсязі до 8 млн тонн на рік. Таким чином, лідер сусідньої держави зробив те, що було не по силах усім українським прем’єрам — документально гарантував наповнення «труби». Після цього вести переговори з потенційними інвесторами стало набагато простіше. По-друге, Росія цього року примудрилася поставити під великий знак питання економічну доцільність реверсу. Замість обіцяних 9 млн тонн нафти на рік обсяги транспортування становили менше 5. Лише 2007 року було прокачано 9 млн, і тільки тому, що «Укртранснафту» змусили вдвічі знизити тариф. По суті ті ж гроші, але вдвічі більше роботи. Цього року Росія взагалі залишила нафтопровід фактично сухим. Із урахуванням дати запуску російського нафтопроводу БТС-2 (Балтійська трубопровідна система-2), наміченого на перший квартал 2012-го, стає зрозумілою активність і української сторони. БТС-2 остаточно й назавжди залишить без роботи нашу «трубу». Уже сьогодні можна говорити про те, що можливі економічні втрати Києва від переходу на аверсне використання нафтопроводу Одеса — Броди фактично наближаються до нуля. Утім, якщо не брати до уваги можливе невдоволення Росії, позиція виглядає досить лукавою. Так, міністр енергетики Російської Федерації Сергій Шматко заявив,

що Україна повинна погоджувати технологічні аспекти поставок нафтопроводом Одеса — Броди в аверсному режимі. На що наш міністр палива та енергетики Юрій Бойко того ж дня патріотично відзначив, що «ми можемо вибирати маршрути, які економічно вигідні Україні». Власне кажучи, саме економічний інтерес і змушує українське керівництво ставити пряме завдання про запуск Одеса — Броди для поставки нафти з Каспійського регіону (про що повідомив український Президент 28 жовтня на прес-конференції, яка відбулася в рамках його зустрічі з азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим). «Для України дуже важливо, що ми одержуємо нафту з Азербайджану на наші НПЗ, таким чином створюючи нову додаткову вартість, нові робочі місця, це має дуже важливе соціальне значення... Усі наші наступні кроки будуть спрямовані на те, щоб наповнити нафтопровід Одеса — Броди й запустити його в аверсному режимі», — сказав Віктор Янукович. У свою чергу, за словами президента Азербайджану Ільхама Алієва, Баку готове приєднатися до проекту й має намір далі диверсифікувати експорт і збільшувати обсяги продажів нафти. У рамках партнерства з Україною для цього зроблені певні кроки: створена компанія «Сарматія», проводилися техніко-економічні дослідження, і каспійська нафта вже поставляється на українські заводи. У пошуках нафти для нашої «труби» ми забралися досить далеко. На початку листопада відбулося засідання міжурядової українськосирійської комісії. Як заявив перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, Україна зацікавлена налагодити ефективне співробітництво із Сирією у всіх галузях, але насамперед — у паливноенергетичній, агропромисловій і транспортній сферах. На засіданні обговорювалася можлива участь українських компаній у розвідці й розробці сирійських родовищ вуглеводнів, а також поставці матеріалів і обладнання для її нафтогазової промисловості. Сторони домовилися створити СП із надання сервісних послуг у цій галузі. Таким чином, Україна змушена докладати буквально титанічних зусиль. Звичайно, така цілеспрямованість може викликати тільки повагу, проте залишається запитання: чому ми знову й знову заганяємо себе в

цейтнот, створюємо труднощі, а потім героїчно їх долаємо? Це питання можна адресувати абсолютно всім українським топ-політикам, які перебувають або у владі, або в опозиції — майже всі вони в той або інший час були «нагорі» і мали можливість впливати на долю проекту. Могли, але не захотіли подивитися на два-три роки вперед.

Упритул

Довгоочікувана альтернатива Для самої України запуск нафтопроводу Одеса—Броди в проектному режимі означає серйозний крок у вирішенні найнагальнішої проблеми диверсифікації поставок вуглеводнів. Тільки так наша країна зможе зламати російську нафтову монополію на своєму ринку й почати деполітизацію енергетичного сегмента українсько-російських відносин. Аверс нафтопроводу Одеса —Броди дозволяє Україні стати важливою складовою системи європейської енергетичної безпеки. І, таким чином, зробити великий серйозний ривок у своїй європейській інтеграції. А оскільки ніщо так не зближає, як взаємна економічна вигода, лише кілька таких проектів (наприклад, модернізація вітчизняної ГТС) здатні перетворити мрію України про членство в ЄС на мету, цілком досяжну у конкретні строки. Саме тому немає сумнівів, що «другого дихання» може набути ГУАМ, оскільки одержить солідний економічний базис. Причому можливе не тільки відродження інтересу до цього проекту з боку геополітичних центрів (ЄС і США), а і його розширення за рахунок Білорусі. Можна не сумніватися, що успішна експлуатація нафтопроводу в проектному напрямку прискорить будів-

ництво його відсутньої ланки — до Плоцька й прокачування ним ще декількох мільйонів тонн нафти. Тим більше, що будівництво вітки Броди — Плоцьк заплановане на 2011 рік, і вже до 10 грудня має бути готове техніко-економічне обґрунтування проекту. Також слід згадати, що саме аверсний режим нафтопроводу може врятувати від остаточної стагнації західноукраїнські НПЗ. Їхні керівники у відкритому листі до українського керівництва вже вимагали забезпечити проектний режим роботи нашої «труби». Тоді вони повідомили, що одержали комерційні пропозиції про поставки легкої каспійської нафти для переробки загальним обсягом не менше 5 млн тонн на рік, відзначивши, що в їхніх підприємств є технічна можливість для прийому й переробки такої кількості «чорного золота». Не менш важливо, що легка каспійська нафта дозволяє одержувати більш якісні паливно-мастильні матеріали, адже вона, на відміну від російської марки Urals, яку експортують зараз у європейські країни, цілком відповідає жорстким екологічним стандартам ЄС. Утім, скептики можуть помітити, що відзначені вище вигоди — бонуси завтрашнього дня. Чи одержить наша країна економічні позитиви від аверсу найближчим часом? Безперечно. Наприклад, Україні щороку гарантовані кошти від транзиту 9 млн тонн венесуельської нафти в Білорусь. Реалізація проекту свідчитиме про одну важливу тенденцію. Нафтопровід Одеса — Броди перетвориться на проект трьох президентів, кожний з яких тією або іншою мірою відіграв досить важливу роль у його долі. А це означає, що в діях нашої влади починає з’являтися спадкоємність. Особливо приємно, що вона стосується питання енергетичної безпеки.


6

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Інновації Наука

Ставка на інтелект Індустріальна група УПЕК презентувала інноваційні проекти свого об’єднаного інженерного центру Анна ГРЕЧАНИК Для економіки України немає іншого шляху розвитку, крім інноваційного. Із цією метою об’єднуються наука і бізнес, успішно створюючи проривні технології й продукти.

Букет ноу-хау Наприкінці жовтня за «круглим столом» в ІГ УПЕК (м.Харків) зібралися віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко, керівники провідних машинобудівних підприємств, академічних установ і ВНЗ Харкова. Як сказав президент УПЕК Анатолій Гіршфельд, компанія дійшла висновку про необхідність форсованої розробки інноваційних проектів і в цілому до інноваційної стратегії розвитку з пріоритетною ставкою на інженерні знання, створення та освоєння виробництва принципово нових high-tech продуктів із високою — понад 50% — часткою інтелектуальної складової. Під час «круглого столу» «Інноваційне відродження харківського машинобудування» презентовані перспективні проекти компанії в різних сферах її діяльності: створення єдиного інтегрованого програмного середовища автоматизації інженерних розробок — найбільший у Східній Європі CAD/ CAE/CAM/ PLM-проект на базі програмної платформи корпорації РТС (США); розробка нового покоління залізничних закритих підшипникових пристроїв касетного типу з підвищеним ресурсом і енергоефективністю; створення електропривідних газоперекачувальних апаратів нового покоління для модернізації ГТС України; розробка безфреонового холодильного, теплотехнічного та кліматичного облад-

нання на повітряному циклі; створення й промисловий випуск важких вальцешліфувальних верстатів нового покоління (із ЧПУ 6-го покоління типу «штучний інтелект»), гібридних трансмісій для сучасних тракторів 150—300 к.с., енергоефективних електроприводів і електроагрегатованих машин, у тому числі з надмісткими накопичувачами електроенергії. Усі ці розробки належать до категорії інноваційних продуктів high-tech і конкурують із продукцією невеликої кількості іноземних фірм, які мають прямі або непрямі аналоги. Кожен із проектів значний не тільки для самої УПЕК, а й для України та СНД, а деякі без перебільшення можна зарахувати до розробок, які забезпечують революційні зміни у відповідних сегментах техніки. Обговорювалися також тенденції сучасної постіндустріальної економіки знань, приватно-публічного партнерства (бізнес — держава) в інноваційній сфері як єдиного шляху розвитку України. Нашим компаніям необхідно освоїти інноваційний проджект-менеджмент, аутсорсинг і трансфер технологій, проводячи дослідження й розробки разом із першокласними міжнародними інжиніринговими та технологічними компаніями, а держава, у свою чергу, має створити на законодавчому рівні важелі стимулювання, механізми підтримки й розвитку ринку інновацій — такий загальний тон озвучених на «круглому столі» думок. Директор ІГ УПЕК із досліджень і розробок лауреат Держпремії України професор Едуард Сімсон відзначає, що глобальні процеси, які відбуваються у світі, такі,

Довідка «УТГ» Індустріальна група УПЕК — одна з найбільших в Україні приватних компаній, що спеціалізується в машинобудівному бізнесі, виробник комплектувальних, вузлів і обладнання для залізничної, автомобільної, сільськогосподарської, машинобудівної та металургійної галузей. Напрями діяльності — виробництво компонентів для залізничного й автомобільного транспорту: ВАТ «Харківський підшипниковий завод» (ХАРП), ВАТ «Оскольський підшипниковий завод», ЗАТ «Лозовський ковальськомеханічний завод» (ЛКМЗ), ТОВ «Українська ливарна компанія» (УЛК); електротехніка: ВАТ «Харківський електротехнічний завод Укрелектромаш» (ХЕЛЗ); верстатобудування: ВАТ «Харківський верстатобудівний завод «Харверст».

що 70—90% приросту ВВП у провідних країнах світу припадає на «нові знання», втілені в новітніх продуктах і технологіях. — Сучасні машини й навіть вузли являють собою букет ноу-хау в галузі інженерних рішень, конструкцій, матеріалів і технологій. А інтелектуальна складова в ціні промислових продуктів провідних корпорацій світу впевнено перевищила 50%, — відзначив Е. Сімсон. — І те, що за рівної вартості всіх ресурсів — енергетичних, матеріальних — інтелектуальний ресурс залишається в Україні на порядок дешевшим від світової вартості, маючи досить високу якість, у тому числі у фундаментальних та інженерних галузях, дає Україні (і Харківському регіону особливо) шанс розбудови стратегії розвитку на основі інновацій.

Працює повітря Особливий інтерес учених і промисловців викликала презентована фахівцями профільного Інженерного центру повітряних турботехнологій ІГ УПЕК повітряна клімат-система (ПКС). Нова повітряна техніка приходить на зміну нинішнім кондиціонерам і системам опалення, забезпечуючи весь рік комфортні умови в приміщенні — кондиціювання та опалення, а за необхідності й вентилювання. В основу клімат-системи покладено повітряний тепловий насос, що складається з турбокомпресора власного розроблення в комплекті з теплообмінним обладнанням класу high-tech. Саме ця машина ефективно забезпечує охолодження або нагрівання повітря. Істотна перевага ПКС —

екологічність: у ній не застосовуються шкідливі речовини — машинне мастило, фреони, інші рефриджеранти, не потрібне спалювання рідкого, газоподібного або твердого палива. Крім того, ПКС забезпечує постійний приплив свіжого повітря й, на відміну від кондиціонерів і обігрівальних приладів, автоматично підтримує оптимальний рівень вологості в приміщенні. За словами головного розробника, директора інженерного центру повітряних турботехнологій ІГ УПЕК, кандидата технічних наук Вартана Петросянца, попередні результати випробування системи показали досить високий рівень енергоефективності: на 1 кВт споживаної електроенергії вона дозволяє одержувати 3,5— 4,0 кВт тепла (у режимі теплового насоса) і до 2 кВт «холоду» — у режимі кондиціонера. — Перший дослідний зразок ПКС сконструйований для залізничних вагонів, — говорить В.Петросянц. — До всіх переваг, наша розробка дозволить значно знизити масу вагона. Обладнання, використовуване в них сьогодні (кондиціонер, опалювальний котел, бак із водою), важить близько 4 тонн, а орієнтовна маса всієї нашої клімат-системи — близько 400 кг. Директор об’єднаного інженерного центру ІГ УПЕК Едуард Сімсон відзначив, що унікальність створюваної техніки насамперед у тому, що вона використовує як робоче тіло звичайне повітря: — Скільки б не було думок щодо термодинамічної ефективності різних робочих тіл, але тільки на основі повітря можна створити «системи відкритого циклу», коли термодинамічним робочим агентом є саме повітря, що безпосередньо надходить в охолоджуване або опалюване приміщення, і в потрібній кількості обмінюється із припливним атмосферним. Усі інші системи застосовують «стороннє» робоче тіло —фреон,

Директор ІГ УПЕК із досліджень і розробок Едуард Сімсон (праворуч) із співробітниками

Тим часом

Об’єднаний розум В Об’єднаному інженерному центрі (ОІЦ) ІГ УПЕК, який веде фундаментальні й прикладні дослідження, створюються основні ноу-хау компанії, концентрується її інтелектуальна власність. Центр оснащений передовими програмними комплексами, базами знань, а його колектив, більшість співробітників якого — доктори й кандидати наук, має досвід виконання робіт для аерокосмічної та оборонної галузей, енергетичного й транспортного машинобудування. ОІЦ виконує найскладніші розрахунки й дослідження для всіх напрямів Індустріальної групи й разом із профільними інженерними центрами ІГ УПЕК доводить розробки до досліднопромислових зразків. воду, аміак, вуглекислий газ, що функціонує в замкнутому циклі й віддає енергію через стінки теплообмінників. Тільки повітря є стовідсотково екологічним, доступним і, що дуже важливо, безкоштовним. Інша справа, що для реалізації оптимального повітряного циклу треба було дочекатися новітніх інженерних і технологічних ноу-хау і в галузі високообертової турботехніки, і в галузі високоефективних теплообмінників, надвисокообертових електроприводів, газодинамічних опор та інших інновацій, які стали доступними для нас тільки в останнє десятиліття. За словами розробників, у перевагах вітчизняної клімат-системи можна було переконатися під час декількох міжнародних виставок. Так, на недавній усесвітній виставці транспортного машинобудування Innotrans-2010 найближчий конкурент ІГ УПЕК — консорціум першокласних компаній Siemens / Liebherr / Garret / S2M / SKF — презентував систему кондиціювання пасажирських вагонів надшвидкісних поїздів на основі повітряного циклу, що принципово поступається ПКС через відсутність опалювального режиму й застосування дорогих та енерговитратних електромагнітних підшипників. Європейська виставка Chillventa-2010 показала, що за величезної кількості реверсних теплових насосів, які використовують енергію повітря, промислових або ґрунтових вод, гео-

або геліотермальну енергію, не було представлено жодної машини, яка працює на повітряному циклі. У нашій кліматичній зоні всі системи з різними неповітряними рефриджерантами різко втрачатимуть ефективність за мінусової температури зовнішнього повітря від 10 до 15o С, аж до цілковитої втрати працездатності за мінус 20 — 25o С. Тож наші інженери впевнені: у ПКС величезне майбутнє на ринках Росії, України та інших країн холодної кліматичної зони. Проект зі створення альтернативних безфреонових клімат-систем на основі повітряного теплового насоса стартував у ІГ УПЕК на початку минулого року. Йому передували два десятиліття наукових досліджень колективу вчених компанії «Турбо Веста», відпрацьовування технологій і створення дослідних партій електротурбокомпресорів у Південній Кореї та США. У 2009 році АТ УПЕК і ЗАТ «ТурбоВеста» створили спільне підприємство «АТТ» («Альтернативні турботехнології») і профільний Інженерний центр повітряних турботехнологій. Сьогодні ІЦ веде розробку принципово нового покоління альтернативних теплотехнічних пристроїв, безфреонової холодильної техніки, електротурбокомпресорів та іншого теплотехнічного обладнання класу high-tech для застосування в різних галузях промисловості, будівництва та інших секторів економіки.


7

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Транспорт Наука

Володимир Кутній: «Або я метро «доб’ю», або воно мене» Для першого пускового комплексу «підземки» у Донецьку необхідно 5,6 млрд грн, держбюджет дати їх поки не в змозі Лариса ЛАЗОРЕНКО Дончани вже давно мали користуватися метрополітеном. Ще в 1991 році голова Радміну СРСР Микола Рижков підписав кошторис на будівництво донецької «підземки», а роботи почалися в 1992-му. Через два роки тодішній міський голова Донецька Володимир Рибак заявив, що до 2000 року мрія декількох поколінь жителів міста справдиться. Але весь цей час грошей, що надавалися на довгобуд, ледь вистачало для підтримки в робочому стані необхідних для такого масштабного будівництва комунікацій...

Для повноцінного ведення робіт щорічно було потрібно близько мільярда гривень. У кращі роки — 2007 і 2008-му — донецьким метробудівцям перераховували лише по 70 млн грн. У 2009 році ситуація стала критичною: за цілковитої відсутності державних коштів почалися акції протесту працівників, припинилася відкачка води з тунелів — три райони обласного центру опинилися під загрозою підтоплення. Міськрада терміново видала метробудівцям 5 млн грн, люди повернулися на роботу, і «водне» питання було вирішено. У невизначеності пройшов і нинішній рік, але в липні в план фінансування з держбюджету включили 55 млн грн на подальше будівництво, 35 з яких уже надано. Про те, як будуть освоєні ці кошти, і про перспективи прокладання «підземки» розповідає директор ТОВ «Донецькшахтометробуд» Володимир Кутній. — Володимире Леонідовичу, яким чином ваша компанія стала генеральним підрядником будівництва донецького метро? — Першим генпідрядником був трест «Донецькшахтобуд» — потужна будівельна організація, яка свого часу створила шахти «Жовтнева», імені О. Скочинського, «Південнодонбаська» № 1 і № 3, займалася реконструкцією вугільних підприємств, а також об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури. Але в 90-ті роки політика держави, спрямована на реструктуризацію вуглепрому, призвела до закриття збиткових шахт, яких ставало усе більше. Ніхто не думав про перспективу, про будівництво нових об’єктів, звичайно, шахтобудівництво майже зійшло нанівець. У «Донецькшахтобуду» нагромадилися великі борги, креди-

тори позвали на нього, і одне таке будівництво, як метрополітен, не могло врятувати трест, а він, у свою чергу, не міг забезпечити необхідні темпи прокладання. Тому замовник — Донецька дирекція споруджуваного метрополітену — розірвав із ним контракт. Пізніше, у 1997 році, створили ТОВ «Донецькшахтометробуд» на базі ШСУ№ 6 (структурний підрозділ тресту). ТОВ мало нульовий баланс, боргів не нагромадило, і можна було із чистого листа заробляти гроші, тобто прокладати «підземку». Але при цьому «Донецькшахтометробуд» використовував обладнання шахтобудівних управлінь трестів «Донецькшахтобуд» і «Донецькшахтопрохідка», і в нас досі зберігаються з ними договори на оренду техніки. Сьогодні «Донецькшахтобуд» існує, але з 6 тисяч працівників там зал��шилося 200. — Скільки людей працювало у вас на будівництві метро? — На час створення було 300 чоловік, у кращі роки до 800 — це десь наприкінці 90-х, коли гроші надходили регу-

лярно й відразу освоювалися. У 1995 році навіть придбали тунелепрохідницький комплекс вітчизняного виробництва КТ-5,6. — Ця техніка не виправдала надій — зламалася? — Із 1200 погонних метрів тунелів, пройдених за всі роки будівництва, лише 200 прокладалися цим комплексом. На жаль, таку техніку в Україні не виробляють. Намагалися налагодити випуск у Росії, але справа теж не пішла. Сьогодні ми маємо пропозиції від машинобудівників відновити тунелепрохідницький комплекс, фахівці обстежили цю техніку й готові до роботи. Але ми вважаємо, що чекати на якість, необхідну для будівництва

Візитівка Володимир КУТНІЙ Народився 2 травня 1953 р. у Красноармійську (Донецька область), де після закінчення Донецького політехнічного інституту почав трудову діяльність гірничим майстром у тресті «Красноармійськшахтобуд». Із 1975 по 1987 рік будував шахти «Червоноармійська-Капітальна» (нині шахта ім. О. Стаханова), «ЧервоноармійськаЗахідна №1», «Ново-Бутівка», «ПівденноДонбаська № 3». Бувши головним інженером шахтобудівного управління, у травні метро, від цього обладнання не варто. Річ у тім, що раніше машини такого типу конструювалися за уніфікованими схемами. Наприклад, великий підшипник комплексу взятий в уніфікованих альбомах із Первомайського машинобудівного заводу, який підшипники такого типу й розміру робив для гребних гвинтів великотоннажних кораблів. Але робота підшипника в морі й у підземних умовах — різні речі: у морі навантаження рівномірне, а тут — навпаки. Пройшовши 200 метрів, агрегат зупинився, вийшли з ладу гідравліка, підшипник та інші елементи. Інші тунелі ми прокладали за допомогою блокоукладачів і підривних робіт. Породу руйнуємо методом підри-

вання, забираємо породонавантажувальною машиною, а блоки (залізобетонна обробка складається із блоків, які замикаються в кільце) установлює блокоукладач. — Ви якось змінюватимете цю практику? —Необхідно купити два тунелепрохідницьких комплекси, поставити їх на станції, зарядити, і 8 кілометрів, що залишилися, вони пройдуть за 1,5 — 2 роки. А для будівництва всієї іншої інфраструктури (інженерного корпусу й електродепо) потрібен тривалий час. Зараз ми намагаємося придбати комбайн у Ясиноватського машзаводу (їх роблять там для вугільної промисловості) і до цієї маши-

ни пристосувати суцільнометалеву круглу опалубку для того, щоб досягти 100—300 метрів проходки. Але все одно це не можна порівняти з тунелепрохідницьким комплексом, який забезпечує 600—700 метрів. Тобто якщо ми говоримо, що будуватимемо, то робитимемо це цивілізовано. От зараз розглядаємо пропозицію Новогорлівського машинобудівного заводу придбати в них породонавантажувальну машину. Ця техніка знов-таки для вугільної промисловості. Можна буде навісити бурильне обладнання й блокоукладач, щоб максимально механізувати всі процеси. При цьому витрати з використанням цієї навантажувальної машини становитимуть до 5 мільйонів, якщо застосовувати технологію суцільнометалевої опалубки — 20 мільйонів, якщо ж купимо тунелепрохідницький комплекс — 150 мільйонів гривень. Незважаючи на високу вартість, на мою думку, останній варіант доцільніший. Наприкінці вересня я був на конференції, присвяченій будівництву метрополітену в Києві. Якість виробок, пройдених киянами за допомогою німецького комплексу «Херенкнехт», дуже висока. Ця технологія не вимагає ніяких додаткових видів робіт, наприклад із цементації, зміцнення порід, гідроподавлення... — На що будуть витрачені кошти? — Ми вже виконали підготовчі роботи для початку проходки тунелів і сподіваємось цього року не тільки подолати 50 погонних метрів на площадці № 14, а й почати спорудження штучної основи під трасу метро від станції «Червоне містечко» до станції «Чумаківська» з тунелями дрібного закладання й будівництвом електродепо станції «Пролетарська». Також запланований винос інженерних мереж: водоводу діаметром 800 міліметрів, газопроводу (530 міліметрів), двох високовольтних ліній. Ці роботи виконуватимуться за допомогою субпідрядників.

1986 року брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Із 1991-го — заступник керівника, головний інженер тресту «Донецькшахтобуд», а потім — заступник начальника управління вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації. Із травня 2009 року — директор ТОВ «Донецькшахтометробуд». Нагороджений знаками «Шахтарська слава» трьох ступенів, грамотою Кабінету Міністрів України.

Власними силами після закупівлі відповідного обладнання почнемо оснащення піднімального комплексу вертикального стовбура на площадці № 20 для забезпечення робіт із проведення тунелю зі станції «Політехнічний інститут». Триватиме також спорудження водопропускної системи комплексу електродепо «Пролетарське» і платформної ділянки цієї станції. — Як змінювався проект протягом будівництва? — Початковий план припускав, що довжина першого пускового комплексу першої черги метрополітену становитиме 9,7 кілометра. До нього входили станції «Пролетарська», «Чумаківська», «Червоне містечко», «Лівобережна», «Мушкетівська» і «Політехнічний інститут». Ця лінія має привозити людей зі «спального» району в центр міста на роботу й увечері — назад. До неї входили 6 станцій, 6,2 кілометра підземних тунелів глибокого закладання й 3,5 кілометра — дрібного закладання. При цьому пропускна здатність планувалася на рівні 34 тисяч пасажирів на годину. Потім вирішили подовжити пусковий комплекс від станції «Політехнічний інститут» до площі Леніна й далі до станції «Білий лебідь», до нового стадіону «Донбас Арена», щоб метрополітен обслуговував чемпіонат Європи з футболу в 2012 році. Пізніше виникла ідея побудувати лінії метрополітену від аеропорту до «Білого лебедя», щоб уболівальники могли швидко доїхати до стадіону. Однак у 2009 році на будівництво з держбюджету не надійшло ані копійки, і, на жаль, про цей задум довелося забути. — На що ви розраховуєте у вирішенні головної проблеми будівництва — фінансування? — Я звернувся до керівництва міста й області із проханням організувати зустріч із прем’єр-міністром або із профільним віце-прем’єром, щоб вирішити питання: будуємо ми метро в Донецьку чи ні?

Якщо так, то треба розуміти, що можливість фінансувати цей проект є тільки в держбюджету. Вартість будівництва першого пускового комплексу метрополітену — 5,6 мільярда гривень. На сьогодні освоєно близько 800 мільйонів. Ми розуміємо, що у зв’язку з Євро-2012 і складною економічною ситуацією, спричиненою світовою кризою, таких коштів можуть і не знайти в найближчі два роки. Тоді нехай дають по 100—150 мільйонів гривень на знесення житла, яке розташоване на будівельних майданчиках, винесення всіх інженерних комунікацій, на переоснащення площадок для другого періоду будівництва, спорудження підвідних виробок і так далі. А у 2012 році необхідні 500 мільйонів гривень, які нам обіцяють мало не щороку, але ми їх так і не побачили. На ці кошти можна закупити сучасну тунелепрохідницьку техніку, наприклад, у фірм «Херенкнехт» або «Вірт» (Німеччина), «Ловат» (Канада). Два таких комплекси зможуть пройти 8 кілометрів тунелів за 1,5—2 роки (такий досвід я вивчав в Іспанії та Німеччині) і піти далі, до аеропорту. Весь пусковий комплекс метрополітену можна побудувати за 5 років. — Ви впевнені, що метро в Донецьку все-таки буде? — Знаєте, це в мене третій захід на будівництво донецького метрополітену. У 1992 році я працював заступником керівника тресту «Донецькшахтобуд», починав споруджувати як генпідрядник. У 2004—2005 роках працював уже в команді замовника головним інженером Дирекції споруджуваного метрополітену, але складне становище з фінансуванням змусило мене змінити роботу. Став заступником начальника управління капітального будівництва в Донецькій міськраді. Тепер я знову повернувся на метрополітен, знову як генпідрядник, і думаю, що вже тепер або я це метро «доб’ю», або воно мене. Побудуємо, обов’язково побудуємо...


8

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Пріоритети Наука

Три завдання на «відмінно»

Установка успішно працює на газоперекачувальній станції «Ставищенська», розташованій у 150 км від Києва. Її потужність — 16 МВт за коефіцієнта корисної дії 42%. За одну годину експлуатації «Водолій» заощаджує 1320 м3 паливного газу. За рік це вже 7,92 млн кубів, або майже $2,4 млн у грошовому еквіваленті. За словами одного зі створювачів «Водолію», колишнього генерального директора НВП «Машпроект», провідного інженера-конструктора Віктора Романова, ця газотурбінна установка має багато переваг у порівнянні з двигунами простого циклу: збільшення потужності в 1,5 раза, зменшення на 25% витрати палива й значне зниження кількості шкідливих викидів у атмосферу. Такого ефекту вдалося досягти за рахунок упровадження нової схеми роботи двигуна. Вона полягає у використанні енергії продуктів згоряння палива, які вже відробили в турбіні. На шляху вихлопних газів після утилізаційного котла встановлений ще один пристрій — контактний конденсатор, який відбирає вологу, що завжди присутня в продуктах згоряння палива. В утилізаційному котлі волога перетворюється на пару й надходить у турбіну, розділяючись на два потоки. Перший — енергетичний — потрапляє в камеру згоряння й дає можливість одержати додаткову потужність. Другий — екологічний — надходить у паливні форсунки турбіни й, зрештою, приводить

до різкого зменшення шкідливих викидів. «Водолій» окуповується за 3—4 роки. Однак його конструкція має потенційні резерви. Сьогодні ДК «Укртрансгаз» розглядає питання установлення ще декількох таких агрегатів на своїх компресорних станціях. — Говорячи про шляхи модернізації нашої ГТС, необхідно зважити на ще один немаловажний аспект. В останні роки виникла ідея переведення газоперекачувальних агрегатів на електропривід (замість газотурбінного), причому імпортного виробництва, бо власного виробництва потужних регульованих електродвигунів Україна не має. При цьому не враховується, що ККД електропривідних агрегатів з урахуванням втрат під час виробітку, транспортування електроенергії та її багаторазових перетворень становить лише 22—24%. Це рівень економічності найбільш застарілих і фізично зношених газотурбінних приводів. Реалізація такого підходу, на мій погляд, завдасть ГТС великої шкоди. Електроенергія сама по собі дорожче за газ. За розрахунками фахівців, за ціни газу до 400 доларів за тисячу кубів використання електропривода ГПА економічно недоцільне, — констатує Анатолій Боцула. У світі кількість країн, які мають повний цикл розробки й виготовлення газотурбінних двигунів, за останньою інформацією, скоротилася до шести. Серед них і Україна з такими підприємствами, як «Зоря - Машпроект», «Мотор Cіч» і «Прогрес». Маючи такі можливості, чи є сенс переходити на електропривід, до того ж імпортний? Тим більше що миколаївські машинобудівники, займаючись випуском високотехнологічної продукції, забезпечують замовленнями, а отже й роботою, ще багато підприємствсуміжників.

вимогам стандартів API Q1 «Специфікації програм забезпечення якості в хімічній, нафтохімічній і газовій галузях промисловості» і API 5L «Технічним умовам для трубопровідних труб». Представники Американського інституту нафти провели ретельну перевірку всіх основних процесів на підприємстві, а також ознайомилися з коригувальними й запобіжними заходами. — ІНТЕРПАЙП протягом багатьох років співробітничає з Американським інститутом нафти щодо сертифікації виробництва, — сказав Фаді Храйбе. — Так, уперше ліцензію на право нанесення монограми API на свою продук-

цію НМТЗ одержав ще в 1995 році. Наразі всі підприємства нашої компанії сертифіковані на відповідність вимогам стандартів API 5L. Постійне відновлення ліцензії дозволяє нам одержувати незалежний погляд міжнародних аудиторів на стан системи менеджменту якості й виявляти нові напрями вдосконалення виробничих процесів.

Модернізацію газоперекачувальних агрегатів можна й необхідно провести силами вітчизняних підприємств Алла МІРОШНИЧЕНКО Початок на стор. 1

— У пакеті наших пропозицій — реконструкція компресорних станцій із використанням сучасних вітчизняних газотурбінних двигунів, що дозволить заощаджувати щорічно до 1,5 мільярда кубометрів паливного газу. Це рівнозначно введенню в експлуатацію газового родовища середньої вели-

чини, — розповідає головний конструктор проектів газотранспортного напряму ДП НПКГ «Зоря-Машпроект» Анатолій Боцула (на знімку). І додає, що планується реконструкція об’єктів газотранспортної інфраструктури на трьох стратегічних напрямах: у західному й південному транзитних коридорах, що включають кілька магістральних газопроводів, а також двох підземних сховищ газу — Більче-ВолицькоУгерського й Богородчанського. — Передбачається модернізація декількох десятків газоперекачувальних агрегатів, по кожному з яких ми надали свої пропозиції. Їхня мета — різке підвищення економічності ГТС, — говорить А.Боцула. Зараз, коли ККД експлуатованих агрегатів рідко перевищує 25%, споживання паливного газу двигунами ГТС становить 8% (близько 5,5 млрд

м3) від усього використовуваного в нашій країні блакитного палива. Від цього фінансові витрати на газ — величезні. Другий, не менш важливий напрям модернізації — підвищити надійність двигунів. Відмови під час їхньої експлуатації завдають економічної шкоди газотранспортним підприємствам і діловій репутації України. Ідеться не тільки про зменшення кількості поломок, яке технічною мовою називають підвищенням безвідмовності, а й про збільшення міжремонтного й повного ресурсів обладнання, проведення ремонтів двигунів без виведення їх з експлуатації. Для цього потрібно розв’язати три завдання. Перше – удосконалення створених миколаївськими машинобудівниками двигунів ДГ90, ДІ90, ДН80, ДУ80, ДІ80 і їхнє використання на газоперекачувальних агрегатах (ГПА). Фахівці «ЗоряМашпроекту» пропонують провести модернізацію ГПА на компресорних станціях західного транзитного коридору, де проходить газопровід «Союз», побудований ще в 80-х роках. Це 14 газокомпресорних станцій, оснащених імпортними газоперекачувальними агрегатами із двигунами фірми «Дженерал

Електрик» МС-3002. Більшість із них уже фактично відробила заявлений ресурс. Їх ККД з урахуванням зношування не перевищує 26%, а працездатність підтримується переважно за рахунок дорогих ремонтів, у першу чергу через високу вартість імпортованих запасних частин. Використання сучасного високоекономічного двигуна ДІ90 (модифікація ДГ90, який випускається серійно) дозволяє не тільки підвищити ККД агрегатів до 34%, а й збільшити їхню потужність із 10 до 16 МВт. Це, у свою чергу, дає можливість зменшити кількість агрегатів. Тобто двигун пристосований для вирішення конкретних завдань у нових умовах застосування. На недавній нараді з фахівцями ДК «Укртрансгаз» вирішили довести ці роботи до технічного завдання й підготувати до підписання відповідний контракт. За належної організації процесу це робиться за 3—6 місяців, говорить А. Боцула. Друге завдання — створення нового високоефективного газотурбінного привода, який працює за відкритим регенеративним циклом. Суть регенерації — у використанні продуктів згоряння, які викидаються в атмосферу, для підігріву повітря, що надходить у камеру зго-

Довідка «УТГ» ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» — один із лідерів світового газотурбобудування. Тут проектують і виготовляють газові турбіни для суднобудування, електроенергетики, газотранспортних магістралей. Продукція підприємства поставляється в Росію, Білорусь, Індію, Китай, В’єтнам, Сінгапур, Південну Корею, Іран та інші країни. Більше 98% обсягу продажів підприємства становить експорт. Зараз на бюджетотворчому в регіоні підприємстві працює близько 12 тисяч чоловік.

ряння двигуна. Таким чином підвищується його економічність. Потужність установки — 16 МВт. Двигуни, які працюють за таким циклом, являють собою вже наступний щабель розвитку газотурбінної техніки, їх ККД — більше 40%. Такий уже розроблений за ініціативою «Зорі-Машпроекту» власним коштом підприємства. За словами розробників, установка дуже надійна. Її міжремонтний ресурс збільшений до 40 тис. годин, а повний — до 120 тис. Роботи зі створення газотурбінного двигуна промислового типу з більшим ресурсом для реконструкції ГТС України ініційовані «Зорею-Машпроектом» і міжгалузевою науковокоординаційною радою при Національній Академії наук України. — Документація з цієї розробки доведена до рівня технічного проекту, — інформує Анатолій Боцула. — Зараз ми шукаємо можливості для закінчення дослідно-конструкторських робіт і впровадження її в серійне виробництво. Але для цього потрібний інвестор. Або — гарантії замовника, що він купить певну кількість таких агрегатів. Третє завдання — використання в ГТС удосконаленої утилізаційної установки «Водолій» з упорскуванням у двигун пари та її регенерацією із продуктів згоряння. За цю розробку колектив фахівців «ЗоріМашпроекту» здобув Державну премію України в галузі науки і техніки.

ІНТЕРПАЙП підтверджує якість Олег ВАСИЛЕНКО Підприємства української компанії успішно пройшли міжнародний аудит, а ІНТЕРПАЙП НМТЗ ще й підтвердив якість за стандартами Американського інституту нафти

Лідер трубної індустрії Східної та Центральної Європи компанія ІНТЕРПАЙП (м. Дніпропетровськ) успішно пройшла аудит міжнародного промислового дистриб’ютора The Van Leeuwen Pipe and Tube Group. За його підсумками всі промислові активи українсь-

кої компанії — ІНТЕРПАЙП НТЗ (Нижньодніпровський трубопрокатний завод), ІНТЕРПАЙП НМТЗ (Новомосковський трубопрокатний завод) та ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб (створене в результаті об’єднання ЗАТ «ІНТЕРПАЙП Нікопольський завод безшовних труб Ніко Тьюб» і ЗАТ «ІНТЕРПАЙП Нікопольська трубна компанія») увійшли до Списку схвалених виробників (ССВ) Van Leeuwen Pipe and Tube Group. Представники міжнародного промислового дистриб’ю-

тора вивчили систему менеджменту якості, технічну документацію (стандарти, процедури, робочі інструкції тощо) і провели аудит усіх виробничих процесів на підприємствах компанії. Відзначимо, що Van Leeuwen Pipe and Tube Group — один із найбільших у світі дистриб’юторів сталевих труб, що має розвинену мережу торговельних офісів у світі. За словами директора з управління продуктами та ресурсами ІНТЕРПАЙП Фаді Храйбе, «співробітництво із

цією компанією дозволить нам не тільки посилити свої позиції на експортних ринках збуту, а й диверсифікувати свою клієнтську базу». Поряд з успішним проходженням аудиту, ІНТЕРПАЙП НМТЗ підтвердив відповідність Системи менеджменту якості вимогам стандартів Американського інституту нафти (API). У рамках відновлення ліцензії на право застосування монограми API для маркування продукції підприємство пройшло аудит на відповідність


9

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Фарватер Наука

Морський закон Завдяки державній підтримці суднобудування в 2000— 2004 роках Україна ввійшла до десятки провідних країн світу з тоннажу побудованих суден. Що заважає внести відповідні зміни в законодавство зараз? Дмитро ТИМЧУК Українське суднобудування чекає на зміни. Галузь усе більше наближається до «точки неповернення», після якої відновити її колишні можливості буде проблематично. Про пропозиції корабелів із виправлення ситуації розповідає перший віце-президент асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький.

— Вікторе Івановичу, які преференції для суднобудівників асоціація пропонувала внести в Податковий кодекс, які з них враховані урядом і що це реально зможе дати галузі? — Преференції? Ми дуже сумніваємося, що внесені нами пропозиції можна класифікувати як преференції, тобто як якісь... переваги. Усі провідні морські держави, навіть із найліберальнішими економічними системами, застосовують спеціальне регулювання бізнес-активності своїх морегосподарських комплексів. Таким чином вони враховують особливості відтворювальних циклів у цих найдавніших економічних кластерах. Транспортні й рибопромислові судна дають власникові чистий прибуток, який у 2—4 рази перевищує витрати на їхнє будівництво. Уже тільки цим пояснюється значна економічна доцільність суднобудування. Хоча сама по собі галузь у найкращому разі малорентабельна — судновласники не діляться своїми великими прибутками, які вони одержують від експлуатації кораблів. Звертаю особливу увагу на те, що економічна віддача від суднобудування досягається за тривалий період часу (15—20 років експлуатації судна), і тому, створюючи спеціальні умови регулювання галузі, ми інвестуємо в майбутнє. І якщо провідні морські держави застосовують таке регулювання, то й нам його не уникнути. Ми або приймаємо сформовані у світі бізнес-правила, або назавжди розстаємося з установкою: Україна — морська держава. Після цього можна буде сказати і так: Україна — недалекоглядна держава,

бо не хоче використовувати своє надзвичайно вигідне геоекономічне положення.

— Чи вдалося вам донести ці думки до можновладців? — Наші пропозиції з урахуванням світового досвіду розвитку морегосподарського комплексу передбачають мінімальне навантаження на держбюджет. Дуже важливо знати, що асоціація «Укрсудпром» залучила інші такі об’єднання, наукові організації й експертів морегосподарського комплексу для вироблення за-

зростання надходжень коштів і в соціальні фонди, і в бюджети. Схоже, влада ніяк не може зрозуміти, що занепад морегосподарського комплексу за роки незалежності України згенерував зникнення декількох сотень тисяч високооплачуваних та інноваційних робочих місць. Що характерно: партії приходять і йдуть, а байдуже ставлення до проблеми відновлення галузі не змінюється. Хоча є й певні обнадійливі винятки. Поки що в першому читанні з Податкового кодексу

чається. Зрозуміло, що реалізовуватися вона має на приватно-державній основі. Друга не менш важлива умова — поновлення спеціальних регуляторних правил. Такі в нас діяли з 2000 по 2004 рік і дали цілком конкретні результати. Без них годі й говорити про якийсь планомірний розвиток галузі. Зокрема, у 2000 році був ухвалений Закон «Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні». Втілення в життя його положень сприяло тому, що протягом згаданого періоду обсяг реалізованої продукції в суднобудуванні України зріс у 3,5 раза, а кількість укладених контрактів на будівництво суден — майже в 2 рази. В остаточному підсумку Україна ввійшла до десятки провідних країн із тоннажу побудованих суден. І водночас спостерігаємо протилежний про-

Візитівка Віктор ЛИСИЦЬКИЙ Перший віце-президент асоціації суднобудівників України «Укрсудпром», член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, кандидат економічних наук

Народився в 1945 році. 1959—1963 рр. — навчання в Миколаївському суднобудівному технікумі, фах — технік-теплотехнік. 1967—1973 рр. — навчання в Миколаївському ордена Трудового Червоного Прапора інституті ім. адмірала С. Макарова за спеціальністю інженер-механік. 1977—1981 рр. — навчання в заочній аспірантурі НДІ цін при Раді Міністрів СРСР. Більше 26 років працював на підприємствах суднобудівної промисловості СРСР. Пройшов шлях від слюсаря до заступника генерального директора Чорноморського суднобудівного заводу. Із цієї посади був обраний народним депутатом СРСР під прапором радикального розширення самостійності підприємств, членом Комітету з питань економічної реформи Верховної Ради СРСР. Після розпаду Союзу працював заступником повноважного представника України в Росії (1991—1992 рр.). Потім в адміністрації Президента України Леоніда Кравчука (1991—1994 рр.) і в апараті Кабінету Міністрів України (1994—1995). У 1995—1999 рр. — керівник групи радників голови Нацбанку України Віктора Ющенка. Після призначення Віктора Ющенка прем’єр-міністром України став урядовим секретарем Кабінету Міністрів України — організовував роботу уряду в 1999—2001 рр. Із 2002 р. — радник декількох комерційних структур. кількості робочих унікальних професій, які неможливо «імпортувати» з інших галузей економіки, — суднових слюсарів-монтажників, електромонтажників, наладчиків складних механізмів і апаратури. До речі, навчити й «виростити» до серйозного рівня представників таких професій складніше, ніж деяких інженерів. Відчувається дефіцит фахівців і в інженерному корпусі, і в складі менеджерів.

гальних рішень зі створення спеціальних податкових умов для всього комплексу в цілому. Ідеться і про корабелів, і про рибалок, і про моряків. Ми пропонували в розділ 14 Податкового кодексу «Спеціальні режими оподаткування» додати нову главу «Спеціальні режими оподаткування суб’єктів господарювання морегосподарського комплексу». На жаль, нашу пропозицію не було ухвалено, причому незрозуміло навіть ким саме. Фактично її обговорення відкинули без будь-якого. Ми сприймаємо це як нерозуміння значущості цього колись потужного кластера. Особливо неприємно те, що автори Податкового кодексу «не помітили», що наші пропозиції не приведуть до якихось бюджетних витрат. Більш того, вони спрямовані на відтворення втрачених робочих місць, що автоматично означає

взято до уваги тільки дві наші пропозиції: улов українських рибалок у разі поставки в наші порти не обкладатиметься імпортним митом, а прибуток суднобудівних підприємств не обкладатиметься податком. Сподіваємося, що до другого читання будуть ухвалені ще кілька пропозицій.

— Що, на вашу думку, здатне вивести галузь на прийнятні позиції? — Одна з найважливіших умов відновлення українського суднобудування, поза сумнівом, — розроблення й ухвалення державної програми будівництва флотів. Нагадаю, колись Україна володіла величезним Чорноморським пароплавством і великим рибальським флотом. Тобто робота повинна проводитися в комплексі й мати стратегічну для держави мету. Розробка, прийняття, а потім забезпечення такої програми дозволить відродити потенціал, що втра-

цес: у 2005 році призупинення дії цього закону призвело до колапсу в суднобудівній галузі й, безперечно, відкинуло її в розвитку десь на десяток років. Треба відзначити й таку деталь: регулювання суднобудування ґрунтувалося на ліберальному підході до підприємництва й світовому досвіді управління. Якщо нам удасться відтворити систему регулювання, конкурентоспроможну щодо тих, які нині діють у Південній Кореї, Японії або Китаї, це стане своєрідним сигналом для іноземних замовників. Галузь може бути забезпечена контрактами. Тим більше, що ми можемо порівняно дешево будувати сучасні повнокомплектні судна. Підтримка держави потрібна і в створенні спеціальних умов для прискореного відновлення трудових колективів. Я маю на увазі необхідність розв’язати проблему різкого скорочення

— Як узагалі ведеться діалог асоціації «Укрсудпром» із владою, чи розуміє вона проблеми галузі? — Діалогу як такого немає. Не було й обміну думками фахівців бізнесу й представників влади. Але не можна не відзначити, що прем’єр-міністр країни Микола Азаров зробив багато досить правильних системних заяв із суднобудування. Більш того, він навіть пообіцяв, що уряд підтримуватиме галузь. — Існує думка, що українське суднобудування надто залежне від держави... — Це твердження помилкове на всі сто відсотків. Усі підприємства самостійні в бізнес-діяльності. Такі самостійні, що хочеться сказати так: просто кинуті напризволяще після бездарно проведеної приватизації. Лише деякі далекі від «клінічної смерті». Це порівняно молоді підприємства, тобто створені або серйозно модернізовані в 1970-х роках. Вони самі знаходять собі контракти, цілком відповідаючи за результати діяльності. Допомоги їм ніхто не надає. — Яку нішу можуть і повинні зайняти україн-

ські корабели у світовому суднобудуванні? Тобто з кораблями яких класів Україна може виходити на ринок? — З огляду на свої реальні можливості ми могли б претендувати на будівництво великих і середніх транспортних суден. Перші (водотоннажністю100—150 тис. тонн) можуть випускатися на заводах «Океан» (Миколаїв), «Затока» (Керч) і на Чорноморському суднобудівному заводі (Миколаїв). Другі (15—20 тис. тонн) спроможні створювати Херсонський суднобудівний завод і той же Чорноморський суднобудівний, а також інші підприємства. Ми здатні успішно здійснювати серійне виробництво рибальських суден. Свого часу в спеціальному комплексі Чорноморського суднобудівного заводу будувалися великі морозильні рибальські траулери, і на світових ринках вони мали величезний попит. Та й сьогодні рибалки оцінюють їх досить високо. До речі, річний обсяг виробництва в цьому блоці цехів траулерів, де було 2300 працівників, дорівнював одному авіаносцю, що свідчить про дуже високу ефективність праці. Якщо говорити про судна військового застосування, то випуск продукції цього сектора безпосередньо залежить від положень Військової доктрини України. Галузь цілком може забезпечити свої ВМС сучасними кораблями, але для цього необхідно визначити, який саме потрібний Україні, який його склад відповідає обороноздатності держави.


10

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Реалії

Атомний спринт Завод ядерного палива шукає місце дислокації Ілона ЗАЄЦЬ Від сьомого засідання Українсько-російського комітету з економічного співробітництва міждержавної комісії, що відбулося недавно, очікували набагато більших результатів як у нафтогазовій, так і в ядерній галузі. Тим більше, що в протоколі попереднього засідання було заплановано до жовтня цього року підписати пакет документів, які супроводжують початок добудування третього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС.

Надії і сумніви Конкурс на вибір типу реактора виграв ще у 2008 році запропонований російськими фахівцями проект. Однак відтоді нічого, крім технічного обґрунтування інвестицій, не зроблено. Основна проблема — фінансування. Неодноразово голова «Енергоатому» Юрій Недашковський називав цифру фінансових зобов’язань російської сторони — 85% від загальної кошторисної вартості проекту. Але досі жодна фінансова угода не підписана. Із заводом із виробництва ядерного палива сторони розібралися набагато швидше. Нагадаємо, улітку відбувся конкурс на вибір технології будівництва потужностей для виробництва в Україні свіжого ядерного палива. Пропозицію американської Westinghouse Electric Company учасники міжвідомчої комісії вважали недостатньо привабливою, і перемогла російська компанія «ТВЕЛ». Останню (як сподіваються атомники) крапку в питанні створення власного палива для атомних електростанцій з реак-

торами типу ВВЕР поставили 27 жовтня керівники українського держконцерну «Ядерне паливо» Тетяна Амосова й російського ВАТ «ТВЕЛ» Юрій Оленін, підписавши в рамках двосторонньої міжурядової комісії відповідний контракт. В угоді конкретизовані ключові умови й параметри будівництва заводу. Найближчим часом передбачається також розробити й затвердити спільний план заходів із реалізації проекту. Для цього буде створене спільне українськоросійське підприємство, у якому український держконцерн «Ядерне паливо» володітиме пакетом 50% плюс одна акція.

Один до чотирьох Як і зафіксовано в конкурсних умовах, планується, що перші тепловидільні складання (ТВС) будуть зроблені на заводі у 2013 році в еквіваленті 200 тонн урану. До 2017 року обсяг виробництва ТВС має становити в урановому еквіваленті 400 тонн. Це вісім перевантажувальних партій палива (336 паливних складань). Загальна потреба всіх вітчизняних атомних електростанцій у ТВС — 620 на рік. В «Енергоатомі» уже прогнозують, що перша партія свіжого ядерного палива українського виробництва піде на завантаження в реактори блоків №3 і 4 Хмельницької АЕС, які на той час планується добудувати. Зараз розглядаються чотири можливі площадки для будівництва заводу з виробництва ядерного палива: на

базі ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» або Придніпровського хімічного заводу (обидва в Дніпропетровській області), у Сумах поруч із машинобудівними підприємствами, які можуть поставляти комплектувальні для ТВС, або ж на одній із діючих атомних електростанцій України. Ідеться про Запорізьку АЕС, що розташована найбільш зручно щодо логістики поставок на майбутній завод. Тут є й завод нестандартного обладнання та трубопроводів, не задіяний на повну силу. Але остаточне місце розташування об’єкта буде визначено в технікоекономічному обґрунтуванні його будівництва. Як заявив віце-президент «ТВЕЛ» Василь Константинов, Росія в першу чергу має намір освоїти на майбутньому українському заводі виробництво палива ТВСА-12, що стане базовим для українських АЕС. «Це паливо відрізнятиметься 5-літнім терміном експлуатації, що дозволить перевести українські станції з 12- на 18-місячний паливний цикл», — говорить пан Константинов. У той же час російські заводи цю технологію не освоюють. За словами Константинова, щоб розширити ринок споживачів, для української продукції до 2020 року російська сторона зобов’язується поставляти на завод усі відсутні компоненти й комплектувальне ядерне паливо за цінами внутрішнього ринку РФ на час освоєння їхнього виробництва в Україні, а також забезпечити цілком послугами з ізотопного збагачення урану

Заманливі плюси Ірина КОНДРАТЬЄВА За останній рік Дніпродзержинськ тричі звертався у вищі органи державної влади з наполегливою пропозицією розмістити новий завод із фабрикації ядерного палива на промисловій площадці колишнього ВО «Придніпровський хімічний завод».

«Дайте ядерний об’єкт!» Головні аргументи Ярослава Корчевського, який обіймав до цих виборів посаду міського голови, були такі: наявність двох підприємств, задіяних у державній програмі «Ядерне паливо України»,

— ДП «Смоли» і державне науково-виробниче підприємство «Цирконій»; вигідне транспортне сполучення (залізничне, автомобільне й водне); існування інженерних мереж і комунікацій, необхідних для розвитку промислового виробництва; можливість провести комплексне очищення території від радіоактивного забруднення й у такий спосіб виконати значну частину державної екологічної програми. Із реалізацією цієї ідеї місто одержить сучасний промисловий комплекс зі стабільним фінансовим забезпе-

ченням і високим рівнем виробничої культури, додаткові робочі місця, збільшить податкові відрахування у місцевий бюджет, вирішить багато екологічних проблем. Проммайданчик ВО «ПХЗ» не вперше фігурує в списку найпривабливіших для будівництва заводу з фабрикації ядерного палива. 15 років тому тут побували представники американської компанії IBB і українського Держкоматому. Вивчивши всі нюанси, вони дійшли висновку, що новий «ядерний» об’єкт потребує створення санітарнозахисної зони в 1,5 км. Дове-

в РФ. Загальна вартість заводу становитиме близько $350 млн. Цікаво, що раніше Юрій Недашковський називав цифру $1 млрд. У свою чергу українська сторона зобов’язується забезпечити майбутній завод сировиною в належному обсязі: діоксидом цирконію виробництва дніпродзержинського ДНВП «Цирконій», нержавіючими комплектувальними, виготовлення яких освоять на енергодарському ОП «Атоменергомаш», а також урановою рудою, що добувається поки тільки на шахтах СхідГЗК, а в перспективі — і з Новокостянтинівського родовища.

ні технології всіх переділів виготовлення ядерного палива (реконверсія урану, виготовлення паливних таблеток). Річ у тім, що внутрішнім російським законодавством заборонена передача технологій, які становлять стратегічну цінність для РФ (а атомні технології такими і є), іншим країнам. Разом із тим галузеві експерти не такі оптимістичні, коли йдеться про строки здачі етапів проекту. Річ у тім, що регуляторна політика в атомній галузі передбачає набагато більше рутинної узасадненої роботи, ніж у будь-якому іншому виробництві. І це зрозуміло, адже на кону ядерна й радіацій-

У Росії вже почали шукати кошти для будівництва заводу. Ведуться переговори з банками, у тому числі російськими, про виділення кредиту, здатного покрити більшу частину майбутніх витрат. «Наша компанія може залучити через банки до 60% необхідних коштів», — відзначив віце-президент «ТВЕЛ» .

на безпека. Зокрема, питання викликає процедура кваліфікації майбутньої ядерної установки. Оскільки здача потужностей проходитиме етапами, мабуть, і процедуру кваліфікації розіб’ють на

Підводне каміння Те, що найбільш насторожує в угоді, — зобов’язання компанії «ТВЕЛ» до 2020 року передати українській сторолося б зайнятися зносом житлових будинків і відселенням із прилеглих районів. Але ні міське керівництво, ні українські відомства до такого повороту подій не були готові, і питання зависло в повітрі.

Ще один шанс Юрій Коровін, один з учасників тих подій, який очолював ВО «ПХЗ» протягом 24 років, уважає, що будівництво заводу з фабрикації ядерного палива може стати потужним стимулом до реанімації всієї території колись гігантського підприємства. Але навіть якщо ТЕО майбутнього заводу буде розроблено не на користь дніпродзержинського варіанта, про цю територію забувати не слід.

етапи: цех №1, цех №2 і т.д., і для кожного з них своя оцінка впливу на довкілля, проектна документація тощо. Керівник із розвитку бізнесу в Європі компанії Westinghouse Нік Шуляк назвав заявлені російською стороною терміни «надзвичайно оптимістичними». Але росіяни впевнені, що до кінця 2011 року буде пройдено всі етапи узгоджень, обрано площадку під завод і визначено проектанта. Побудувати об’єкт вони беруться за 2 роки, оснастивши його новітнім обладнанням і технологіями, успішно застосовуваними на Новосибірському заводі хімічних концентратів (НЗХК, РФ). Саме там зараз виробляється складання палива для українських АЕС. На думку В. Константинова, це зробить український завод таким, що технологічно дорівнюватиме західним аналогам. Фахівці НАЕК «Енергоатом», які займалися проектом на старті, ще до створення українського держконцерну «Ядерне паливо», вважають, що для прибуткової роботи завод має орієнтуватися на експорт продукції. За їх розрахунками, лінія зі складання з готових комплектувальних не виходить на самооплатність із діючим парком блоків-тисячників. У той же час амбіційні плани розвитку атомної галузі і в Україні, і в Європі, і в більш далекому зарубіжжі свідчать про те, що українська продукція буде затребувана.

Тим часом Переможцем тендера на розробку проекту заводу з виробництва ядерного палива стало ДП «Український науководослідний і проектно-дослідний інститут промислової технології» («УкрНДПІпромтехнології», Жовті Води, Дніпропетровська область). У квітні 2011 року документ має бути наданий на узгодження. Нагадаємо, що в тендері так само брали участь ДП «СхідГЗК» і «Державний науково-технічний центр із ядерної та радіаційної безпеки» (м. Славутич, Київська обл.).

— На мій погляд, оголошуючи тендер на вибір проекту будівництва заводу, треба було поставити умову: включити до переліку обов’язкових заходів ліквідацію хвостосховищ радіоактивних відходів, — ділиться думками Ю. Коровін. — Це надзвичайно вигідно всім учасникам процесу. Поперше, із хвостосховищ можна ще добути близько 2000 тонн урану (за попередніми даними). По-друге, усі відходи можна транспортувати в сховище «Сухачевське», друга секція якого більш ніж наполовину вільна (загальний обсяг — 35 мільйонів кубометрів). Воно вважається одним із кращих у Європі за рівнем захисних споруд. Оскіль-

ки тендер виграла Росія, не пізно повернутися до цього питання й сьогодні. Адже від нас у Росію пішли десятки тисяч тонн закису-окису урану, необхідного для атомної енергетики й військової промисловості. У нас же залишився весь радіоактивний бруд, з яким дніпродзержинці змушені жити пліч-о-пліч десятки років. Юрій Коровін уважає, що Україна ухвалила правильне рішення, зробивши вибір на користь Росії. Адже науковий супровід атомних станцій робить у нас саме Росія, то який сенс орієнтуватися на інші компанії з іншими технологіями? Але будівництво заводу з фабрикації ядерного палива неможливо


11

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Енергоефективність

Олександр Паршин: «У наших руках

дієвий інструмент реалізації політики НАЕР» Науково-експертний центр, створений при Національному агентстві України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, займається експертними, консалтинговими та інжиніринговими роботами у сфері поновлюваної енергетики, енергоефективності й енергозбереження. Про завдання цього державного підприємства розповідає його директор Олександр Паршин (на знімку).

у своїй роботі ми робимо на популяризації законодавства у сфері енергоефективності, рівному доступі підприємств і підприємців до наявних на сьогодні фінансових преференцій. — Олександре Андрійовичу, які найзатребуваніші роботи й послуги, що надаються ДП «НЕЦ НАЕР» підприємствам різної форми власності?

— Працюючи на посаді першого заступника голови НАЕР, де курирував департамент технічної політики й напрям поновлюваної енергетики, часто бачив, що керівники підприємств, у яких були чудові ідеї, розробки з енергозбереження, не мали ні найменшого уявлення, як правильно оформити документацію, щоб якнайшвидше реалізувати свої проекти. Крім того, більшість керівників державних і комерційних структур, навіть міського й обласного рівнів, не знають про зміни в законодавстві України, зокрема, про преференції у сфері енергозбереження та альтернативної енергетики. Дуже часто промислові й комунальні підприємства піддаються штрафам за перевитрату енергоресурсів тільки через те, що їхні менеджери просто не обізнані з нормативно-правовою базою у сфері нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції або послуги. Причому штрафи ці чималі — від декількох тисяч до десятків мільйонів гривень.

Усіх цих неприємностей можна уникнути, скориставшись нормативним інструментом — коректуванням норм. А заощаджені кошти краще витратити на реалізацію енергозбережних проектів. Тому ми поставили собі завдання допомогти керівникам підприємств налагодити взаємовигідне співробітництво із центральними органами виконавчої влади, фінансовими інституціями, у тому числі міжнародними, у сфері енергоефективності та альтернативної енергетики. Можна сказати, наш центр фактично є консалтинговою компанією в цій сфері. Надаємо послуги з підготовки інвестиційних проектів, проектно-кошторисної документації, програм, бізнес-планів, необхідних для одержання фінансування або пільг із державного бюджету, а також пільгового кредитування або довгострокових інвестицій. Маю сказати, що в Україні одне з найпрогресивніших законодавств у сфері енергозбереження, особливо з альтернативної енергетики. Але мало хто про це знає. Відповідно документи на пільги та преференції не укладаються належним чином. Тому основний акцент

розглядати без урахування технології одержання цирконію, необхідного для виробництва ТВЕЛів. І з приводу «цирконієвого аспекту» у Коровіна безліч зауважень: — Як фахівцеві, мені незрозуміло, чому в Україні відмовилися від кальцій-термічної технології й зупинилися на магній-хлоридній. Адже кальцій-термічна технологія розроблялася фахівцями та вченими Росії та України, довела своє право на життя ще наприкінці 80-х. Вона була освоєна на нашому підприємстві й дозволяла одержувати 100 тонн ядерно чистого цирконію на рік (паралельно ще й металевий гафній). Причому в злитках, що має величезне значення.

На думку Юрія Коровіна, якщо вже зупинятися на магній-хлоридній технології, то слід звернути увагу на пропозицію російського вченого, доктора технічних наук Володимира Федорова. Він розробляє більш економічну — безперервну — технологію одержання цирконію при його відновленні магнієм. Лабораторний варіант показав позитивні результати, і в Дніпродзержинську можна було б перейти до промислового варіанта. У нинішніх українських реаліях безперервна технологія набагато переважніше, бо вона значно знижує витрати на виробництво цирконію й ТВЕЛів, необхідних для тепловидільних складань.

— Допомагаємо готувати документи для внесення до реєстру підприємств, які впроваджують енергоефективні заходи, для одержання преференцій під час сплати податку на прибуток, що становить 50% від його ставки. Це цілком реальна пільга, яка діє вже третій рік, і деякі підприємства досить ефективно нею користуються. Багато керівників підприємств саме від нас уперше

ках цією пільгою скористалися сотні підприємств, у підсумку вона становила мільярди гривень. Ми також готуємо документи на одержання преференцій із компенсації відсотків із кредитів для тих, хто впроваджує проекти з енергоефективності або поновлюваної енергетики. Діючий відсоток компенсації у 2009 році в гривнях становив дисконтну ставку НБУ, або 8% у валюті (за умови валютного кредитування). Для одержання пільги необхідний пакет документів, які потрібні для оформлення кредиту. Будьяке підприємство, що має кредит на реалізацію енергоефективних заходів і вчасно сплачує відсотки, одержує пільгу незалежно від того, у якому банку взято кредит. Сума преференцій із кредитів не обмежена.

Андрій Клюєв Перший віце-прем’єр-міністр України «Кабінет Міністрів України затвердив і реалізував заходи Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010 — 2015 роки. Підвищення рівня енергоефективності — запорука енергетичної безпеки нашої держави й посилення її незалежності від імпортованих енергоресурсів, отже, зміцнення суверенітету України» Із виступу на міжнародному інвестиційному бізне��-форумі з питань енергоефективності та альтернативної енергетики 9 листопада 2010 року в Києві

програмах, посилаючись на непрозорість процедури одержання пільг. — У нас дійсно будь-яку ініціативу «зверху» відразу оцінюють як наперед непрозору. На те, на жаль, є причини... Але якщо документи підготовано грамотно, немає потреби давати мзду для їхнього подальшого просування. — Ваші взаємини з Державною інспекцією з енергозбереження? — Ділові. Інспекція має стати в першу чергу помічником, безкоштовним аудитором на підприємствах, а не каральним органом. До речі, з ініціативи керівництва НАЕР разом із Міністерством палива та енергетики підписаний протокол про скасування дублювання перевірки використання реактивної електроенергії інспекцією з енергозбереження, бо аналогічну роботу провадить інспекція Мінпаливенерго. Позитивно на іміджі НАЕР та інспекції позначилося скасування експертизи з енергозбереження на енергоємні матеріали, обладнання, які ввозяться на територію України. У такий спосіб підприємства мінімізували свої витрати на зберігання вантажів на митниці, виключили непрозорі схеми митного очищення товарів. Одним із наших завдань є вирішення проблем підприємств під час розроблення, експертизи та затвердження питомих норм використання енергетичних ресурсів. Багато керівників, затверджуючи норми, припускаються помилок, бо елементарно не знають нормативно-правової бази. Так, наприклад, підприємство має право на коректування питомих норм наприкінці поточного року у випадку зміни погодних умов (у порівнянні з розрахунковими даними), зниження обсягів виробництва, застосування іншого виду

дізнаються про те, що зараз діє постанова Кабінету Міністрів від 14.05.2008 р. про безмитне ввезення на митну територію України не вироблених у нашій країні обладнання, технологій, комплектувальних, призначених для випуску енергоефективного обладнання, поновлюваних видів палива тощо. Крім того, ПДВ із цієї продукції сплачується за «нульовою» ставкою. У 2008—2009 ро-

Словом, за мінімальну плату — від 20 до 50 тисяч гривень, залежно від складності, ми повністю готуємо документи, супроводжуємо реалізацію проекту аж до фінансового результату. А він від отриманих пільг варіюється від сотень тисяч до десятків мільйонів гривень. — Багато регіональних підприємств, органи місцевого самоврядування не беруть участі в таких

Найуспішніша інтернеткомпанія заявила про готовність інвестувати проект Atlantic Wind Connection із будівництва мережі вітрогенераторів на східному узбережжі США.

Зелений Google

Проект вартістю $5 млрд підтримають також інвестиційна компанія Good Energies, японська Marubeni і американський виробник ліній електропередачі Trans-Elect. Початкові спільні інвестиції оцінюються в десятки мільйонів доларів. На першому етапі реалізації проекту — до 2016 року — довжина мережі становитиме приблизно 240 км, двох тисяч мегаватів виробленої енергії

вистачить для електрифікації 500 тисяч будинків, повідомив виконавчий директор Trans-Elect Роберт Мітчелл. На другому етапі — до 2020 року — лінії електромережі простягнуться на більш ніж 560 км Атлантичним узбе-

режжям від Нью-Джерсі до Вірджинії й з’єднають вітряні турбіни загальною потужністю 6 тисяч мегаватів, установлені в 32 км від берега. Отриманої енергії буде досить для забезпечення потреб в електриці 1,9 мільйона будинків, прогнозує директор із операцій у сфері зеленого бізнесу Google Рік Нідхем. Google уже не вперше виявляє інтерес до альтернативних джерел енергії. В активах компанії — проектстартап ESolar (сонячна енергетика) і виробник вітряних турбін Makani Power.

палива або зміни його калорійності. Виробничники вчасно не звертаються в НАЕР за коректуванням, а тільки після перевірки питомих норм інспекцією з енергозбереження (фактично в другому півріччі), у підсумку вони піддаються солідним штрафним санкціям. Буває, що й фахівці підприємств самостійно не можуть зробити розрахунки питомих норм для проведення коректування. Тому цю проблему ми беремо на себе, причому за символічну винагороду. Один із пріоритетів діяльності нашого центру — вирішення юридичних питань. Звичайно, ми не відмовляємося й від суперечок із незаконного нарахування штрафних санкцій держінспекцією з енергозбереження. — Щоб одержати преференцію з бюджету, а також компенсацію за зниження викидів парникових газів в атмосферу, необхідно провести енергоаудит. Ви допомагаєте в цьому? — Кваліфікований енергоаудит — підстава для одержання як бюджетних коштів, так і міжнародних траншів у сфері енергозбереження. Наше завдання — підготувати підприємство для одержання свідчень енергоаудитора. Також виконуємо роботи з енергоаудиту. Реалізація заходів з енергоефективності й поновлюваної енергетики — один із найкоротших шляхів виведення економіки України із кризи, що неможливо без популяризації самої ідеї енергозбережних технологій. На жаль, ні НАЕР, ні інспекція, ні підприємства, що діють у сфері енергозбереження, не приділяють цьому належної уваги. А тим часом витрата на популяризацію енергозбереження 1—2 млн грн дасть ефект у співвідношенні 1:1000. Розмовляв Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Енергія з моря Більша частина вітротурбін будується в морі, далеко від берега, бо саме там найдужчі вітри, відзначають у лабораторії поновлюваної енергії Датського технічного університету.

Датські експерти очікують, що ринок морських вітрогенераторів зросте у 2010 році на 71% у порівнянні з 2009 роком. Для того щоб досягти мети ЄС із 20-відсоткової частки поновлюваних джерел енергії до 2020 року, середнє щорічне зростання галузі вітрогенерації має становити 28%.


12

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

IT Наука

Із туману в хмару Максим Агеєв: «Альтернатив віртуалізації нема» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ «ІТ-захід року в нашій країні» — так назвав голова представництва компанії Cisco в Україні Олег Боднар виставку Cisco Expo 2010, яка відбулася минулого тижня в Києві.

«УТГ» згодна з топменеджером найбільшого постачальника сітьового обладнання на український ринок: за масштабом і впливом на індустрію Cisco Expo дійсно не має аналогів. Нефахівцеві цей форум цікавий насамперед як індикатор стану галузі: тут підбиваються підсумки минулого року й окреслюються плани й завдання на наступний. Завдяки присутності іноземних гостей і керівників найбільших українських компаній Cisco Expo дає можливість порівняти ситуацію в нас і в інших країнах. Головними темами, як і торік, стали хмарні обчислення (технологія розподіленої обробки даних, у якій комп’ютерні ресурси й потужності надаються користувачеві як інтернет-сервіс) і перехід на повсюдне використання відео. Але якщо раніше впровадження цих технологій в Україні розглядалося як справа віддаленого майбутнього, то за-

раз воно стало нагальним питанням. Ось як бачить цю ситуацію Олег Боднар: — Динаміка ділової діяльності зростає. Під діловою діяльністю я розумію кіль-

Олег Бондар

кість проблем і завдань, які необхідно вирішувати, кількість пожеж, які нам доводиться гасити, обсяг інформації, яку нам доводиться розгрібати. Це зростання відбувається незалежно від того, є за вікном криза чи її немає. Економічна негода впливає лише на його темп. І, до речі, я не впевнений, що зростання цієї завантаженості завжди дає зростання результатів. Думаю, ви погодитеся, що сьогодні одержати ті результати, які були вчора, усе-таки складніше. Життя спонукає нас до більш пильного

Cisco у банку Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Зручні системи керування банківськими філіями зможуть підвищити ефективність роботи з клієнтами, але напевно рядові співробітники фінансових установ сприймуть їх із занепокоєнням.

Можливості персоналізованого обслуговування й нові підходи до роботи із клієнтами в сучасному банку продемонстровані відвідувачам виставки Сisсо Ехро-2010 на стенді американської компанії Cisco Systems Inc. «Філія банку майбутнього». Фахівці Cisco й «Інком» (інтегратор рішень Cisco на українському ринку) упевнені, що інтеграція традиційних інформаційних, інженерних і фінансових систем на базі протоколу передачі даних IР кардинально підвищить ефективність роботи невеликих роздрібних банківських відділень. Концепція компанії передбачає, що клієнт уже на вході у відділення банку ідентифікується його ІТ-системою. Реалізувати це можливо за допомогою безконтактної

(наприклад, радіочастотної — технологія RFID) ідентифікації. Чип-передавач вбудовується безпосередньо в банківську пластикову карту, яка є не тільки «електронним портмоне», а й своєрідним «пропуском» у фінансову установу. Опинившись у приміщенні, клієнт побачить на екрані персоналізоване привітання, а менеджери одержать на своїх терміналах інформацію про відвідувача.

розгляду технічних рішень із забезпечення спілкування та взаємодії людей, а саме — відеододатків. Таких як відеотелефонія, відеоконференції, відеоконтакт-центри, системи телеприсутності. Ці рішення вже доступні, випробувані й мають прийнятну вартість для наших українських реалій. Усі ці додатки дозволяють поліпшувати продуктивність праці співробітників, заощаджувати бюджети, зокрема відрядні, і відкривати можливості для ведення нових ділових напр��мів і створення нових бізнес-моделей… Відеотехнології та хмарні обчислення тепер не обіцяють перевернути бізнес — переворот уже відбувся. Про це у своєму виступі, озаглавленому «Переломний момент», розповів директор з інформаційних технологій компанії Cisco Ден Салліван: — Сумарне річне зростання відеододатків досить значне. У 1999 році основна маса інтернет-трафіку припадала на з’єднання «крапка-крапка» і протокол передачі файлів. У 2000 році на перше місце вийшов За обстановкою у філії стежитимуть спеціальні системи інтелектуального спостереження, які аналізують кількість відвідувачів, їхній вік, соціальну групу, виділятимуть кращий тип обслуговування та їхні потенційні інтереси. Залежно від отриманих даних індивідуально коректується інформація в клієнтських терміналах, за якими відвідувач зможе проводити нескладні операції (одержувати виписки з рахунку, переглядати статистику, переказувати гроші), одержувати рекомендації або за необхідності займати чергу до менеджера.

Ден Салліван

веб-трафік. Потім лідерство перехопив трафік файлообмінних мереж. Але подивіться, що сталося зараз: частка веб-сайтів і файлообмінних мереж в обсязі інформації, що пересилається, зменшується. Більшу частину пропускної здатності каналів починає займати відео — сьогодні близько 53%. За прогнозами, на нього до 2013 року припадатиме 90% трафіку в мережах зв’язку. Уже сьогодні в мережі компанії Cisco ця цифра сягає 70%. Хмарні послуги, безперечно, змінять економіку ІТ. Прикладом того, чого можна досягти, впровадивши ідеологію інфраструктури як послуги, можуть бути наші власні центри обробки даних. Раніше для надання користувачам 100 Тб під зберігання даних і відповідної інфраструктури нам було потрібно від 6 до 8 тижнів. Із хмарними технологіями цей процес скоротився до 1—2 днів, і ми прагнемо того, щоб звести Крім того, динамічно формуватиметься відеоряд на цифрових рекламних стендах: клієнт, перебуваючи поблизу рекламного монітора, одержить інформацію про потенційно цікаві йому продукти (залежно від кредитної історії, соціального статусу, вікової категорії). Для обслуговування відвідувачів вузькоспеціалізованими експертами із центрального офісу у відділенні організовується зона для приватних консультацій. Передбачається використовувати комплексні рішення відеоконференцзв’язку, організовані на базі технології

Стіна для маркетингових оголошень Управління чергами Оптимізація взаємодії із клієнтами: інтелектуальне управління й добір експертів

Динамічна взаємодія за допомогою відео

Зона для приватних консультацій

Спеціалізовані консультації віддалених експертів за допомогою відеозв’язку Єдина інфраструктура для комунікацій

Фізична безпека

Централізована передача відео й даних на базі IP

Відеоспостереження на базі IP для завдань безпеки й маркетингу

Персоналізовані послуги на базі систем цифрової реклами

Спрощений доступ клієнтів до інформації за допомогою Wi-Fi

Динамічне управління енергоспоживанням ПК, серверів, телефонів і будинків — економія понад $100 мільйонів у рік

час очікування до 15 хвилин. Віртуалізація ІТ у рамках хмари дає величезні переваги. Вартість обслуговування умовного сервера впала з 3,7 тисячі доларів за квартал до 1,2 тисячі. Не дивно, що хмарні технології набирають темпів у всьому світі, — констатував Ден Салліван. Туман, у якому перебуває вітчизняна сітьова інфраструктура, ще далекий від конденсації в хмару. Представник ІТ-відділу однієї з великих телекомунікаційних компаній, з якими нам удалося переговорити в кулуарах, розповів про те, що тестування хмарних технологій у їхньому центрі обробки даних закінчилося тільки частковим успіхом і

Максим Агеєв

ні про який перехід «у хмару» поки говорити не можна. Проблема, звісно, не в технологіях (вони цілком доступні), а в недостатньому розумінні того, що з ними робити. Цю же точку зору висловлює й генеральVoIP (система передачі мовного сигналу мережею Інтернет). Виробник обладнання (веб-камери, відеофони, IP-телефони й навіть кімната переговорів з «ефектом присутності») і розробник ПЗ — компанія Tandberg, підрозділ Cisco Systems. Фізична безпека «розумної» філії ґрунтується на централізованій системі відеоспостереження IP Video Surveillance. Єдина система відповідає за охорону території й будинків, контроль доступу й сигналізацію, а також централізоване управління енергоспоживанням обладнання. Фірмова технологія Cisco самозахисту мережі для фінансових установ гарантує сітьову безпеку. На думку експертів Cisco, застосування таких комплексних підходів до організації банківських філій дозволить фінзакладам заощаджувати до $100 млн на рік. Як розповів «УТГ» провідний системний інженер Сisсо Systems Олександр Масло, його компанія «поки не має досвіду в реалізації конкретних проектів «банку майбутнього» в Україні. Однак ми можемо похвалитися реалізованими системами в країнах Східної Європи (Raiffeisen-Угорщина) і США

ний директор компанії De Novo Максим Агеєв: — На жаль, ІТ-інфраструктура середньостатистичного українського підприємства тільки наближається до розуміння того, що альтернатив віртуалізації немає. Це новий індустріальний стандарт. Ми від Заходу дуже відстаємо, причому вже на роки — вони обговорюють питання гіперхмари, а ми у цей час думаємо, який гіпервізор (програма або апаратна схема, яка забезпечує або дозволяє одночасне, паралельне виконання декількох або навіть багатьох операційних систем на тому самому комп’ютері. — Прим. ред.) краще вибрати. На мій погляд, головна проблема навіть не в технологіях, а у відсутності історичної культури архітектурного проектування. Перехід у хмару — це програма проекту, розбудована в абсолютно точній послідовності, де нічого не можна поміняти місцями... Неготовність українського ринку до хмарних технологій може зіграти з ним злий жарт, адже що пізніше відбудеться модернізація інфраструктури, то дорожчою вона буде. Утім, незважаючи на відсутність «хмарного оптимізму» серед ІТфахівців, загальний настрій у галузі бойовий, і певних зрушень можна чекати вже найближчим часом. (City Bank)». Він також відзначив, що київська виставка Сisсо Ехро-2010 стала першим заходом для широкого загалу, на якому вдалося зібрати й представити на єдиному стенді уявлення Сisсо про майбутнє роздрібних банківських філій. Відзначимо, що Cisco — зовсім не єдиний розробник таких систем. У 2008 році аналогічний проект створила американська компанія Accenture, яка спеціалізується на управлінському й ІТ-консалтингу. Її технологічні рішення частково впроваджені в бельгійському банку Fortis і у французькому Credit du Nord. У жовтні цього року російська компанія АМТ-ГРУП презентувала «Відділення майбутнього» для автоматизації відділень і філій роздрібних фінансових структур. Комплекс від АМТ-ГРУП містить у собі як спеціалізоване апаратне (електронна система управління чергою, термінали для зворотного зв’язку із клієнтами, інфокіоски), так і програмне забезпечення (система прогнозування й планування роботи, система управління якістю обслуговування).


13

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Четвертий рівень Наука

Абітурієнт голосує ногами Вступна кампанія в українські ВНЗ показала, що наша молодь, як і раніше, цінує вищу освіту Валентина ГАТАШ Цього року у ВНЗ III і IV рівнів акредитації подано понад мільйон заяв. Навіть якщо врахувати, що близько півмільйона абітурієнтів могли подавати документи в п’ять університетів за трьома напрямами, це велика цифра. Конкурс заяв на місця державного замовлення становив 8,5 випускників на 1 місце.

дизайн, а от інтерес до фізики, математики, хімії, біології та механіки низький. Аналізуючи популярність і непопулярність тих або інших спеціальностей, міністр відзначив, що необхідність розпочати конкретну роботу із профорієнтації для університетів «стає усе більш переконливою».

— більше чотирьох чоловік на місце. За словами відповідального секретаря приймальної комісії Володимира Власенка, це пояснюється, зокрема, активною профорієнтаційною роботою в сільських школах. Конкурс на деякі відділення й зовсім зашкалював. Скорочення держзамов-

Тим часом Дмитро Табачник:

Традиційна орієнтація Певне, заява міністра освіти та науки України Дмитра Табачника про скорочення числа ВНЗ зі слабкою науковою й навчальною базою спрацювала. Найбільше документів абітурієнти подали у вищі навчальні заклади, як столичні, так і регіональні, відомі своїми науковими школами й традиціями. Безумовним лідером став Національний авіаційний університет (Київ) — 31 тисяча вступників. До найпрестижніших увійшли також НТУ «Київський політехнічний інститут», Львівський національний університет ім І.Франка, Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Донецький національний технічний університет, НТУ «Харківський політехнічний університет», Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара. У той же час на частку 200 ВНЗ припало найменше симпатій абітурієнтів, незважаючи на їхні красиві назви. А в приймальних відділеннях 45 ВНЗ не дочекалися жодного абітурієнта. Найпопулярнішими спеціальностями, як і раніше, є міжнародні відносини, економіка, пра��о, менеджмент, комп’ютерні й транспортні технології, медицина. Збільшився конкурс на будівельні професії, архітектуру та

Малюнок Ігоря КИЙКА

й технікуми й професійнотехнічні училища. Харківський національний технічний університет «ХПІ» уже другий рік проводив вступну кампанію за допомогою інтернет-форуму приймальної комісії. За словами ректора університету Леоніда Тавожнянського, для ВНЗ дуже важливо, що цього року кілька сотень заяв подано від випускників технікумів. ВНЗ дорожить такими студентами, оскільки вони, як правило, беруть дуже різкий старт і йдуть далеко вперед.

«Трагедія вищої освіти в Україні в тому, що ми маємо 862 ВНЗ, а бюджет і народ таку кількість ледь утримує. Кількість ВНЗ має відповідати розрахунку: один ВНЗ на один мільйон жителів».

Упритул

Конкурс на майбутнє Як показали підсумки вступної кампанії, провідні харківські ВНЗ не потерпіли від зменшення кількості абітурієнтів. Першокурсниками Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого стали понад 3 тисячі чоловік. А загальна цифра зарахованих цього року становила 8 тисяч — парадокс пояснюється доповненням у вигляді студентів другогоп’ятого курсів, які захотіли завершити своє навчання в академії. Тут приймали студентів, які склали вступні іспити, з усіх куточків України за умови, що ВНЗ, де вони раніше навчалися, були акредитовані. Як відзначив ректор академії Василь Тацій, судячи з результатів тестування, рівень знань абітурієнтів цього року в цілому добрий. У багатьох абітурієнтів прохідні бали були близько 190 із 200 можливих. Більш високим, ніж торік, став конкурс на денне відділення Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П.Василенка

лення на економічні спеціальності не позначилося й на роботі Харківського національного економічного університету. За словами його ректора Володимира Пономаренка, «люди голосують за ВНЗ і ногами, і грошима» — конкурс є й серед контрактників. Цього року найпопулярнішим був напрям «туризм». За інформацією приймальної комісії Харківського національного автодорожнього університету, у 2010 році найзатребуванішим був факультет транспортних систем, де конкурс на бюджетне відділення становив 15 чоловік на місце. Популярні були й дорожні напрями. Це зрозуміло — шляховики без роботи не залишаються. Харківський національний університет радіоелектроніки (ХНУРЕ) — кузня кадрів для сфери інформаційних технологій — цілком виконав держзамовлення з набору студентів. Однак ректор ВНЗ Михайло Бондаренко вважає, що обсяг держзамовлення у вищі навчальні заклади України треба зменшити, оскільки зараз у них вступає понад 80% випускників, а вчитися може не більше 40—50%. Ректор відзначив, що в США ВНЗ закінчують 40% тих, хто вступив на перший курс, і президент Барак Обама поставив мету збільшити їхню кількість до 60%. В Україні ж у ВНЗ студентів відраховують неохоче, особливо якщо це контрактники. Зменшити в країні частку тих, хто вступає у ВНЗ, пропонує й ректор Харківського національного педагогічного університету Іван Прокопенко: від того, що ВНЗ приймають надто багато випускників шкіл, потерпає не тільки вища освіта, а

Гонитва за лідером Кембриджський університет Великої Британії визнаний кращим ВНЗ світу в 2010 році за версією агентства QS World University Rankings. Британському університету вдалося посісти перший рядок рейтингу вперше за останні сім років, обігнавши ВНЗ США. Друге місце в списку розділили американські Гарвард і Єль. При цьому американські й британські навчальні заклади за вже сформованою традицією розділили між собою перші 17 місць рейтингу. Вузи США цього року посіли відразу 31 місце в першій сотні. Далі в списку зі 100 кращих навчальних закладів світу — університети Швейцарії, Канади та Австралії. 23-тє місце посів Гонконгівський університет, слідом за яким ідуть два японських — Токійський і Кіотський. Загалом до кращої сотні увійшли відразу 15 азіатських альма матер. Непогані позиції також в університетів Німеччини, Голландії та Франції. Нових висот домоглися ВНЗ Фінляндії, які раніше рідко відзначалися в таких дослідженнях. Цього року, як і в попередні, до списку потрапив один російський ВНЗ — Московський державний університет ім. Ломоносова. Він посів 93-тє місце, що на 8 позицій вище, ніж у 2009-му. Українські ВНЗ не потрапили навіть у топ-200 університетів світу. Список складений із 15 тисяч вищих навчальних закладів світу. Під час вибору кращих ураховувалася популярність ВНЗ, затребуваність його випускників у роботодавців, рівень викладацького складу, а також вживання його назви в різних друкованих виданнях та Інтернеті. Аналітики використовують комбінацію міжнародних досліджень і аудійовані дані, у тому числі інформацію з індексу цитування зі Скопуса, найбільшої у світі бібліометричної бази наукових публікацій.

Проекти через моря й континенти

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» активно співробітничає з найбільшими іноземними навчальними закладами й технологічними компаніями. Нашумілий приїзд генерального директора компанії «Майкрософт» — зовсім не виняткова подія для київського ВНЗ.

Недавно НТУУ «КПІ» відвідали представники всесвітньо відомих японських корпорацій. Серед гостей найбільшого технічного університету країни був Торая Хідео, віце-президент компанії «Рігаку», Іваіа Акіхіко, директор «Рігаку Європа» і Сакамото Сігеру, директор «І-глобалейдж корпорейшн». Гостей приймали проректор НТУУ «КПІ» Сергій Сидоренко, інші

представники університету, а також директор проекту «Українсько-японський центр» Осаму Мідзутані. Результатом зустрічі стала домовленість про співробітництво у сфері науки та освіти для взаємодії та обміну інформацією, у створенні дослідних програм, участі в інноваційній діяльності. У планах — створення спільного з японськими компаніями міжнародного міжфакультетського дослідного центру. А днями КПІ відвідав професор Університету Міссурі (США) Володимир Лихолєтов. За підсумками переговорів підписаний меморандум про співробітництво — тепер ВНЗ реалізовуватимуть спільні наукові й технічні проекти.

Енциклопедія на роликах Одеський національний університет ім. Мечникова розробляє відеоенциклопедію про мешканців Чорного моря. Новий інтернетресурс міститиме більше 2 тисяч документальних роликів буквально про всіх представників чорноморської флори й фауни.

Відео в природних умовах знімав автор ідеї, завідувач біологічної станції університету, кандидат наук Олег Ковтун, відомий як першовідкривач гігантських креветок у підводних печерах Тарханкуту.

Сам учений говорить, що таких енциклопедій досі не було: — Це унікальний проект. Кожен бажаючий зможе за назвою виду знайти на сайті відео цієї рослини або тварини в природному середовищі проживання... Крім сотень годин підводної зйомки на сайті розмістять електронну бібліотеку гідробіологічної станції, галерею фотографій морських скарбів, зібраних дослідниками підводного світу, новини гідробіологічної станції.

Наукові розробки — мережею Людмила СТУПЧУК Науковці Західного регіону можуть тепер представляти свої наукові розробки потенційним замовникам через Національну мережу трансферу технологій NTTN.

Допомогу в цьому вони отримали під час спеціального семінару, який відбувся у Національному університеті «Львівська політехніка». Як розповів керівниккоординатор проекту Сергій Єгоров, завдання мережі – контакт розробників нових технологій та промисловців, які б хотіли впроваджувати інновації у виробництво. Підприємці можуть ознайомитися з розробкою, яка їх зацікавила, науковці – зорієнтуватися, які технології найбільш потрібні на ринку, щоб прово-

дити наукові дослідження в цих напрямах. – У світі такі мережі діють досить ефективно, працюють центри трансферу технологій, – розповідає виконавчий директор Національної мережі трансферу технологій Олена Сердюк. – В Україні вона створена нещодавно і працює під егідою Міністерства освіти та науки України. Оскільки Національна мережа трансферу технологій NTTN є партнером європейської та російської мереж, через неї можна буде розміщати інформацію і для підприємців інших країн. Львівська політехніка – один із перших вищих навчальних закладів, що приєднався до мережі. Науковці університету вже створили кілька технологічних профілів з актуальних розробок.


14

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Ювілеї Наука

Із металевим блиском До сторіччя від дня народження Костянтина Буніна Володимир ОТРОЩЕНКО Він стояв на плечах гігантів. Один із найвідоміших металознавців сучасності, членкор АН УРСР Костянтин Петрович Бунін (КП — так його називали між собою вчені-металурги) своєю науково-педагогічною роботою започаткував напрям у сучасному металознавстві, який сьогодні відомий в науково-металургійному світі як дніпропетровська металографічна школа його імені.

На вимоги доби Виникненню й розвитку цієї школи допомогло те, що в 20—30-х роках минулого століття в різних ВНЗ і НДІ Дніпропетровська працювала когорта талановитих учених, які розробляли різні розділи металофізики: академік АН СРСР Георгій Курдюмов, який створив теорію мартенситних перетворень і зробив величезний внесок у розвиток рентгеноструктурного аналізу металів, академік АН УРСР Віталій Данилов, який першим почав досліджувати будову рідких сплавів, академік АН СРСР Лев Пісаржевський, один зі створювачів фізичної хімії. Зусиллями Костянтина Буніна, його вихованців і сподвижників кафедра металознавства Дніпропетровського металургійного інституту (ДМетІ) починаючи з 50-х років стає великим науково-дослідним центром, що веде багатопланові дослідження й координує діяльність металознавчих кафедр в інших ВНЗ і галузевих інститутах, заводських лабораторіях Придніпров’я. У становленні бунінської наукової школи велике значення мало вивчення властивостей і процесів створення структури високовуглецевих за-

лізних сплавів і чавунів. Крім теоретико-пізнавальних спонукань, ці дослідження стимулювалися запитами металургії й машинобудування СРСР часів післявоєнного відновлення.

Професор — про академіка Про свого вчителя напередодні його столітнього ювілею розповідає завідувач кафедри металознавства Національної металургійної академії України (НМетАУ), доктор технічних наук профе-

сор Валентина Куцова (на знімку). — Валентино Зіновіївно, я, на жаль, не вчився в КП. А от вам пощастило... — Так, тим і щаслива донині. Великий учений, справжній створювач і носій ідей, Костянтин Петрович Бунін мав чудовий дар не тільки захоплювати своїм лекційним натхненням, широтою ерудиції, постановкою проблемних завдань, а й умінням розпізнати в студентах, молодих співробітниках задатки наукового мислення, здатність до творчого наукового пошуку. Мені пощастило ще й у тому, що КП був керівником моєї дипломної роботи, присвяченої впливу ванадію на перлітне перетворення в сірих чавунах. За всього свого демократизму він дуже пиль-

Запас міцності Володимир ІТРО Сталевий канат, якому в листопаді виповнилося 190 років, став без перебільшення одним із найважливіших символів сучасної цивілізації, надійно працюючи і вглиб, і вдалину

На початку XVIII століття на німецьких рудниках у Гарці виникли технічні труднощі. Глибина шахт досягла 400 метрів, і через більшу вагу звичайних залізних ланцюгів, застосовуваних у підземному пристрої, почастішали аварії. Ланцюги зазнавали занадто високого навантажен-

ня й рвалися. Цю проблему намагався вирішити, але безуспішно, відомий німецький математик і філософ Вільгельм Лейбніц. Старший гірничий радник Вільгельм Альберт спостерігав за роботою нескінченного ланцюга в шахтах глибиною 330 гірських сажнів (близько 630 м) у тому же Гарці й Тюрінгії. У 1820 році, після 20 тижнів роботи, ланцюг раптом розпався відразу на 30 шматків. Багато ланок зламалися в місцях зчленування, виявляючи дрібнозернистий злам, як у сталі. Бічні ж їхні

но спостерігав за вихованцями й не вибачав якихось зривів у роботі. Прочитавши чернетку моєї дипломної, КП схвалив її, приклавши до рукопису маленьку записочку, де простим олівцем написав: «Валько, ти молодець!» Така форма спілкування була в КП. Навіть до маститих професорів він часто звертався на ім’я...

Рядок біографії Костянтин Бунін (2 листопада 1910—4 листопада 1977) — радянський учений-металофізик. Народився в Краснодарі. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут у 1932 році, там же навчався в аспірантурі, захистив кандидатську, а потім і докторську дисертації. Учасник Великої Вітчизняної війни, доброволець у народному ополченні, брав участь в обороні Дніпропетровська, був поранений. Із серпня 1941 року працював в Уральському індустріальному інституті. Із 1944-го і до кінця свого життя— у ДМетІ. Працював також в Інституті чорної металургії АН УРСР. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями. Автор 8 монографій і 4 підручників. нувало дві протилежні сторони: екзаменатор — студент. Досі пам’ятаю питання екзаменаційного білета з металознавства: вони були сформульовані таким чином, що не вимагали великих відповідей. Дотепер зберігаю конспекти лекцій у старих загальних зошитах і К.П.Буніна, і академіка К.Ф.Стародубова. А коли майже 30 років тому почала свою викладацьку діяльність, орієнтувалася на них і уважно перечитала знову. У результаті своєї багатої наукової, педагогічної та виховної діяльності Костянтин Петрович створив унікальний за своїм значенням науковий колектив і школу металознавців у Радянському Союзі, авторитетну й відому в усьому світі. Тому нас, металознавців, які належать до цієї школи, за межами ДМетІ шанобливо називали «бунінцями».

— Учні Буніна свідчать, що професор був ще й чудовим учителем…

— Це свята правда, без компліментів і сантиментів. Перша ж лекція КП із металознавства вразила нас, другокурсників. Він увів нас у світ металів, фізики й термодинаміки, розглядаючи Періодичну систему елементів Менделєєва із чітким поділом меж металів і неметалів. Його власне визначення металів було таким: «Метали — це елементи, які мають у кристалічному стані високу електропровідність, пластичність і — блиск». Із захватом згадую емоційні лекції КП, близькі до театралізованого дійства й у той же час сповнені логіки у викладенні матеріалу, які він будував за принципом детективного розслідування. Головним як у його лекціях, так і в наукових дослідженнях було запитання «Хто вбив?», тобто обов’язково встановлювалися причинно-наслідкові зв’язки кожного процесу, механізму, явища. До «розслідування» залучалася вся студентська аудиторія. Ні в кого навіть думки не було прогулювати або розмовляти на лекціях КП. Щоб дати відпочинок студентам, які напружено сприймали матеріал, Костянтин Петрович улаштовував хвилини відпочинку: читав вірші, розповідав про своїх онуків, жартував над зятями. Усе це сприймалося нами як належне, нам подобалося таке довірче ставлення: відомий учений, професор спілкувався з нами, студентами, як із рівними. Тепер я розумію, що це був віртуозний педагогічний прийом. А от на іспиті ситуація різко змінювалася. Іс-

ділянки зберегли колишні м’якість і гнучкість, властиві залізу, обраному для виготовлення ланцюга. І тут Альберт, юрист за освітою, виявив неабияку технічну інтуїцію. Він висловив припущення, що вигин у зчленуванні, що виникає під дією вантажу, впливає на матеріал так само, як удари молота під час холодного кування. У стиснутих місцях залізо зміцнюється, стає твердим, як пружинна сталь, і крихким. Спочатку до припущення Альберта поставились скептично. Тоді він сконструював випробну установку, провів на ній тривалі досліди, і всі сумніви відпали. Дослідник дійшов висновку, що для піднімальної машини

необхідний не ланцюг, а канат, який не ділиться на ланки й не має зварених з’єднань. Це дозволило б повністю використовувати таку важливу властивість заліза, як міцність на розтягнення. Виготовили канат із трьох пучків по три дроти діаметром близько 3,5 мм кожна. Його використовували в піднімальній машині із блоком діаметром 5 метрів на тій же шахті, і після 5000 циклів підйому на ньому не було ніяких дефектів. Відтоді дротові канати почали застосовувати для шахтних підйомників в усьому світі. Зараз (і вже майже два століття) без винаходу Вільгельма Альберта неможливо ні вугілля з рудою видобу-

ти, ні машину відбуксирувати, ні міст побудувати, ні корабель пришвартувати. Так, у 1997 році в Японії між островами Авадзі й Хонсю побудували міст Акаші-Кайкіо, який двічі потрапив до Книги рекордів Гіннесса: як найдовший підвісний міст — загальна довжина цієї унікальної трипрогонової споруди становить майже 4 км, і як найвищий міст, оскільки його пілони сягають 297 м, трохи нижче Ейфелевої вежі. Попри величезні розміри споруди, її конструкція досить міцна, щоб витримати пориви вітру до 80 м на секунду й землетруси до 8 балів. Перший у Києві великий вантовий міст — Москов-

— Костянтин Петрович був видатним чугунознавцем. Що в його дослідженнях, на ваш погляд, стало найважливішим для металознавчої науки? — Середина XX століття ознаменувалася справжньою революцією у світовому чавуноливарному виробництві. З’явився високоміцний чавун, у якому завдяки обробці розплавів лугоземельним модифікатором графіт виділявся у вигляді сферокристалів. І саме наші металознавці під керівництвом Буніна виконали цілий комплекс теоретичних і експериментальних досліджень: виявлення мікроскопічної картини, механізму й кінетики затвердіння чавунів різного складу, аналіз процесів графітоутворення й інших структурних змін за твердофазових переходів у чавунах і сталях. КП займався науковим обґрунтуванням кращої якості, технологічних та експлуатаційних властивостей чавунного лиття, як того вимагали металургійні й верстатобудівні заводи, автомобілебудування, транспорт, інші галузі індустрії. Під час вивчення структурних переходів у чавунах саме членкор Бунін із колегами вирішив багато проблем, які у 50—60-х роках були предметом гострих дискусій в металознавстві залізовуглецевих сплавів.

— Валентино Зіновіївно, «бунінці» forever? — Серце бунінської школи — кафедра матеріалознавства

метакадемії — завжди було й зараз являє собою складний, живий, творчий організм, де народжувалися й втілювалися в життя ідеї К.П.Буніна, де виросли його талановиті учні — академік Ю. ТаранЖовнір (його ім’ям названо нашу кафедру), професори Я. Гречний, А. Баранов, Е. Льоховий, Я. Малиночка, М. Криштал, О. Шаповаловa. Це представники першої генерації «бунінської школи». Потім підросло й вийшло на простори вітчизняної й міжнародної науки друге покоління — професори В. Шаповалов (США), П. Нижніковська (Канада), Л. Полторацький, В. Мазур, Є. Калинушкін, С. Губенко. У новому столітті народжується вже «Generation-3» — професори А. Вейнов, Т. Миронова, В. Карпов, Л. Бойко. Є всі передумови до того, що лави третьої генерації незабаром поповняться молодими талановитими вихованцями, які продовжуватимуть і розвиватимуть ідеї КП, примножуючи славу школи.

Тим часом У роки війни співробітники кафедри металознавства ДМетІ працювали у ВНЗ Уралу: академік В. Свєчников очолив кафедру металографії, а К.П. Бунін — кафедру термічної обробки металів Уральського індустріального інституту. За завданням Державного комітету оборони СРСР колективи виконали багато дослідних робіт з удосконалення технології виробництва сплавів для потреб фронту, зокрема з поліпшення якості й стійкості броньових сталей. Після звільнення Дніпропетровська й поновлення роботи ДМетІ з 1944 року кафедру металознавства очолив К.П. Бунін, обраний у 1948 році членомкореспондентом АН УРСР. За виконання в роки Великої Вітчизняної війни завдань ДКО в галузі чорної металургії, підготовку інженерних і наукових кадрів для чорної металургії Радянського Союзу в 1945 році Бунін нагороджений орденом «Знак Пошани». ський. Його споруджували, застосовуючи нові матеріали й конструкції, оригінальні способи монтажу. Металевий прогін 300 м завдовжки підтримується вантами з оцинкованих високоміцних дротів діаметром 5 мм, закріпленими на 115-метровому залізобетонному пілоні. Уперше у світовій практиці використовували канати з паралельних дротів з антикорозійним захистом. Узагалі, сучасні сталеві троси-ванти для висячих мостів, побудованих в усьому світі в останні десятиліття, досягають у поперечнику 1500 мм, а зусилля їхнього натягу — 100 тисяч тонн і більше.


15

№ 45 (149)

16 листопада 2010 року

Грані Наука

Землетрясна паніка

Упритул

Чи загрожує Україні дев’ятибальний землетрус?

Достовірність прогнозів

Анатолій ЛЕМИШ Наприкінці вересня сторінки преси рясніли нервовими заголовками: «В Україні стануться руйнівні коливання землі», «Україну накриє 9-бальний землетрус!». ЗМІ посилалися на заступника директора Інституту геофізики ім. С.Суботіна Олександра Кендзера.

За якою шкалою рахуємо? Йшлося про ймовірність нових сейсмічних поштовхів у районі гірського масиву Вранча (Румунія) і про те, як вони відчуватимуться на території України. Дослівно Олександр Володимирович одному з телеканалів сказав от що: «Оскільки вже давно не було цих землетрусів, а період повторюваності їх отот буде досягнуто, то можна очікувати, що такі землетруси стануть відчутними й на нашій території, але землетруси зони Вранча, як правило, небезпечні для протяжних об’єктів». Того ж дня його слова процитували ще кілька телекомпаній, а потім розтиражували газети. Але уточнити дату майбутньої катастрофи і її можливі розміри не вийшло — інститут геофізики відгородився стіною мовчання. Відзначимо, що інститут, який відповідає за аналіз сейсмічної безпеки країни, просто зобов’язаний був підготувати такий прогноз

для того, щоб держслужби, у першу чергу МНС, знали, як реагувати на гіпотетичну підземну бурю. Тоді журналісти склали за прогнозом учених власну карту-інфографіку, за якою, приміром, Криму загрожував 9-бальний підземний ураган. Але, схоже, не розібралися, про які бали йдеться. Річ у тім, що у світі існують дві системи оцінки сили землетрусів. Одна — так звана шкала Ріхтера, десятибальна — вимірює загальну, глобальну силу землетрусу за зсувом ґрунту в епіцентрі в умовних одиницях — магнітудах. Інша система, 12-бальна шкала Медведєва-ШпонхойєраКарніка (MSK-64), прийнята в Україні, описує інтенсивність коливань у конкретній точці землі. Ці бали істотно залежать від відстані до епіцентру, від його глибини, від типу гірських порід. Тобто правильно говорити так: у країні стався землетрус із магнітудою 6,7 за шкалою Ріхтера. Землетрус відчувався в одних пунктах силою 5 балів, в інших — силою 4 бали тощо за 12-бальною ибошкалою. Причому глиботрус кий сильний землетрус уваможе майже не відчувамлі тися на поверхні землі (мати інтенсивність 1—2 бали), а невеликий, що має ту ж саму магнітуду, спричинити катастрофічні руйнування (7—8 балів). Найбільші землетруси, и, колинебудь зафіксовані на пла-

неті (коли провалювалися в безодню або насувалися одна на одну тисячокілометрові ділянки тектонічних плит), мали магнітуду менше 8,9. А магнітуда 9 — щось позамежне. Звичайно, журналісти мали на увазі інше — бали інтенсивності за MSK-64. Але читачам ближче й зрозуміліше шкала Ріхтера... Додамо, що епіцентр у масиві Вранча розташований досить глибоко (понад 100 км). І якщо вчені прогнозують у ньому поштовхи в 7—7,9 магнітуди, то на поверхні вони будуть значно ослаблені.

Може труснути, та коли — невідомо Тільки через місяць, коли паніка вщухла, Олександр Кендзера зважився вийти на прес-конференцію. — Українські вчені, — заявив він, — не робили прогнозів про можливість великого землетрусу в зоні Вранча найближчим часом, тому інформація про це в деяких ЗМІ не відповідає дійсності.

Малюнок Ігоря КИЙКА

Чорні починають і виграють Анастасія КОХАН Остання партія 12-річної киянки Юлії Осьмак на Світовому молодіжному чемпіонаті з шахів у Греції принесла їй титул чемпіонки світу серед дівчат у своїй віковій категорії, незважаючи на те, що грала чорними.

На чемпіонаті світу з шахів у Грузії в 2006 році Юля була другою. А першими, третіми й далі за списком фаворитів були індуски, яких на такі змагання приїжджає найбільше. Вони прибувають із власними тренерами й навіть психологами, які їх підтримують і готують до кожної гри. Цього року психологом у них був… йог. Поруч з Юлею не було навіть тренера, їхати довелося власним коштом: ні держава, ні шахова федерація не змогли оплатити до-

рогу і перебування в Греції – 1500 євро. Тепер вона отримає звання майстра FIDE, адже набрала необхідний рейтинг і перемогла в партіях проти суперниць із вищими титулами. За весь турнір у Юлі лише дві нічиїх і єдиний програш. В останній переможній партії вона буквально «задавила» росіянку Олександру Горяшкіну, повністю спростувавши вислів «білі починають і виграють». Граючи чорними дебют «слов’янський

захист», із перших ходів Юля розгорнула потужний натиск і таки змусила суперницю припуститися помилки, коли та дозволила чорній королеві пробитися в тил незахищених пішаків і нещадно розгромити поле білих. Одного разу, коли юна киянка представляла український ліцей на шаховому турнірі в Лондоні, її помітили організатори та запропонували пожити в Англії, позайматися з потужними тренерами, отримувати стипендію 2000 фунтів (25 тис. гривень) на місяць і виступати за Велику Британію на всесвітніх чемпіонатах. Тоді 10-річна спортсменка відповіла: «Як же я гратиму за Англію? Я ж українка!» На церемонії нагородження нова чемпіонка загорнулася в український прапор.

Років десять тому західні сейсмологи провели дебати «Чи є достовірний прогноз землетрусів реалістичною науковою метою?» Учасники дискусії дійшли висновку: по-перше, прогнозування окремих землетрусів з точністю, достатньою для того, щоб можна було планувати програми евакуації, нереальні. По-друге, принаймні деякі форми ймовірнісного прогнозу поточної сейсмічної небезпеки, які ґрунтуються на фізиці процесу й матеріалах спостережень, можуть бути виправдані. Ми, як і всі сейсмологи у світі, не можемо прогнозувати землетруси в часі. Будь-які прогнози робляться тільки за зміною стану навколишнього середовища. Хоча й вони в 99 випадках зі 100 не справджуються. Проте землетрусів у зоні гір Вранча та в інших районах треба чекати завжди. Зараз явних процесів, які передвіщають землетрус, нема, але він може статися навіть за їх відсутності раптово. Але це не означає, що землетрус станеться завтра. І ууточнив, що найбільш сейсмонебезпечними в сейс Україні є південний захід Укр Одеської області, узбеОд режжя Криму, а також р західні регіони країни в районі Карпат. Що ж до Києва, то «ймовірність землетрусу силою понад 6 балів у столиці в найближчі 50 років оцінюється в 1%».

Обама «спалив» Архімеда Анатолій ЛЕМИШ Президент США Барак Обама взяв участь у телевізійній передачі «Руйнівники міфів» (Mythbusters). Мета цього шоу, яке багато років йде в Америці на телеканалі «Дискавері», — розвінчувати усталені погляди, які насправді є історичною помилкою або просто краcивою легендою.

От і Обамі запропонували повторити експеримент давньогрецького математика, винахідника й філософа Архімеда. За легендою, коли 214 року до нашої ери під час Другої Пунічної війни його рідне місто Сіракузи з моря й суші осадили римляни, Архімед зібрав дзеркала або відполіровані щити й склав їх так, що вони відбивали сонячні промені, фокусуючи їх в одній точці. Римські кораблі, які потрапляли під «приціл» дзеркал, спалахували, як факели. Так був знищений ворожий флот, а винахід Архімеда назвали «променем смерті». Про цю першу в історії «лазерну зброю» писали Плутарх і Тіт Лівій. Згодом багато хто намагався повторити дослід Архімеда, але, як кажуть, із змінним успіхом. Адже й справді, під доброю скляною лупою дерево загоряється досить швидко. Але це на близькій відстані. А промінь, сфокусований

на далекій точці, за розрахунками вчених, не здатний досягти потрібної температури. Це й намагалися показати автори шоу «Руйнівники міфів» Адам Севедж і Джемі Хайнеман і таким чином спростувати або підтвердити красиву легенду про «промінь смерті» Архімеда. До речі, у самому шоу цей експеримент уже не перший. Ще в 2006 році Адам і Джемі проводили такий же дослід із дзеркалами за участю студентів славетного Массачусетського університету. У тих не вийшло підпалити хоча б щонебудь. Однак телеглядачів каналу «Дискавері» ця невдача не переконала, вони закидали ведучих листами, у яких наполягали на повторенні досліду за змінених умов. Що ж, «show must go on», і для переконливості своїх спростувань Адам і Джемі вибрали Барака Обаму, у якого був свій резон взяти участь у передачі. Саме в дні зйомок він проводив у Білому домі тиждень науки й агітував молоде покоління американців серйозно ставитися до наукових знань. Тож союз із «руйнівниками міфів» був, можна сказати, стратегічним. Коротше, вийшов Обама на поле зйомки, покрутивповертів дзеркала, а вогонь так і не спалахнув. Потім він зізнався, що був засмучений цим фактом. Зрозуміло — набагато більше балів приніс би президентові-шоумену інший результат. Народ любить переможців. Тоді Барак, слідом за тим же стародавнім греком, міг би вигукнути: «Дайте мені точку опори, і я переверну Землю!» Але цього не сталося.


16

№ 45 (149)

Єдиний у своєму роді Компанія Ferrari випустила для одного зі своїх клієнтів (який захотів залишитися неназваним) ексклюзивну модифікацію власного суперкара класу «гран-туризмо» 612 Scaglietti за назвою GTS Pavesi. За словами виробників, слово «Pavesi» позначає англійську фірму, що виробляє мотори для картів.

Це не перший автомобіль італійської компанії, який випускається в єдиному екземплярі,— сьогодні це вже традиція. Першим «штучним» суперкаром став Ferrari P4/5, розроблений на основі 660-сильного Ferrari Enzo з новим кузовом. Його сконструювали для американського режисе-

Ноутбук перетворюється... на елегантний планшет Мало який день обходиться без презентації нового ноутбука від однієї з провідних світових компаній — виробників комп’ютерної техніки, а вже через тиждень поява 5—6 нових моделей майже гарантована. А от нові концепції з’являються набагато рідше й завжди привертають увагу. Щодо цього цікава нова розробка тайваньської компанії Gigabyte — ноутбук Booktop T1125. Пристрій являє собою своєрідний «трансформер», здатний працювати в одній із трьох конфігурацій: ноутбука, планшета або настільного комп’ютера. Перетворення забезпечується за рахунок обертання 11,6-дюймового сенсорного дисплея розрізненням 1333х768 пікселів.

Апарат також можна встановлювати на столі за допомогою док-станції, яка поставляється в комплекті. Звичайно, передбачена й можливість підключення зовнішнього монітора, клавіатури та миші, а док-станція обладнана DVD-приводом. Залежно від конфігурації в ноутбуці встановлений низьковольтний процесор Intel Core i3 або i5, відеокарта Nvidia GeForce 310M, від 2 до 4 Гб оперативної пам’яті, жорсткий диск обсягом 320 або 500 Гб і 6-коміркова батарея. Мобільний комп’ютер працює під управлінням операційної системи Windows 7 версії Home Premium або Professional. Крім того, в «трансформері» є порт нового стандар-

ра та колекціонера Джеймса Глікенхауса. Серед змін в унікальному варіанті авто привертає увагу новий дах із двома знімними вуглепластиковими секціями, змінений дизайн переднього бампера, оновлена випускна система й форсований із 540 до 560 к.с. дванадцятициліндровий бензиновий двигун обсягом 5,7 літра. Динамічні характеристики GTS Pavesi поки не повідомляються, але, напевно, будуть вражаючими. Нагадаємо, що звичайний, не модифікований, Ferrari 612 Scaglietti може розганятися з нуля до 100 км/год. за чотири секунди, а його максимальна швидкість — 315 км/год. Цікаво, що компанія вже готує заміну для 612 Scaglietti — про спадкоємця поки відомо лише те, що він збереже мотор V12 і залишиться чотиримісним. ту USB 3.0, відеовихід HDMI і чотири THX сертифікованих динаміки. Як повідомляють представники компанії, на ринку Booktop T1125 з’явиться вже наприкінці листопада й коштуватиме $1,3 тис. Правда, не уточнюється, чи йдеться про максимальну або мінімальну конфігурацію.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www. tehnichka.com Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:

Відділ передплати: тел.: (044) 221-06-50, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: Вартість передплати:

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

99309 - українською мовою 99340 - російською мовою на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн на 12 міс. — 256,80 грн

ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.

16 листопада 2010 року

III Специализированная конференция

Автоматизация. ТЭК. Украина  2010

1 декабря 2010 Для участия в конференции заполните анкету на сайте www.ptaexpo.com


Украинская техническая газета №149