Issuu on Google+

№ 34 (86) 1 вересня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ:

Промислове «друге дихання»

КАТАСТРОФИ

Третій місяць поспіль економіка демонструє тенденції зростання

Збій у системі Увесь спектр наслідків, до яких призвела аварія на Саяно-Шушенській ГЕС 17 серпня, сьогодні ще неможливо оцінити стор. 7

РАКУРС Щастя — що воно? Чи впливає економічне зростання на добробут людей? стор. 8

СОЦІУМ Біг колами У країні з’явилася нова програма виведення комунального господарства з кризи. Вже котра стор. 11

СКАРБНИЦЯ Повернення «Козака з мушкетом» Несподіване відкриття вченихреставраторів стор. 12

Стор. 6

Знерухомлена галузь Українські автовиробники чекають на кращі часи, випускаючи мізерну, порівняно з минулим роком, кількість авто Іван КУЗЬМЕНКО За перші сім місяців поточного року спад виробництва робн ицтва автомобілів в Україні становив майже 84%. Усього за період із січня по липень українські автовиробники випустили 44751 легковий і вантажний автомобіль і автобус. Попри всі старання виробників і уряду відгородити вітчизняний автопром від імпортерів за допомогою 13-відсоткової надбавки до мита на ввезення іномарок, дива не сталося. Досягти показників минулого року ще довго не вдасться.

Майже аналогічний з галуззю в цілому спад продемонстрував найбільший український виробник автомобілів — ЗАЗ. За період із січня по липень 2009 року з конвеєра заводу зійшло 30442 автомобіля, що на 82,9% відсотка менше, ніж за той же період минулого року. Виробникові із Запоріжжя, крім відчайдушної боротьби за вітчизняного покупця, довго не вдавалося влагодити питання з поставками найпопулярнішої моделі Lanos на найбільший експортний ринок — у Росію. У терміновому порядку довелося проводити ребрендинг, і відтепер на російський ринок «Ланос» надходитиме під брендом Chance. Закінчення на стор. 9

Тест на виживаність

Школа геніїв

У чому ефективність розробок учених і виробничників Дніпродзержинського дослідного заводу Ірина КОНДРАТЬЄВА Порожні виробничі корпуси, вибиті вікна, провалені дахи, зруйновані шляхопроводи — типова, на жаль, картина для багатьох колишніх українських промислових гігантів. Ще в 90-х роках минулого сторіччя ними немов смерч пронісся, так нагосподарювали «менеджери нової хвилі». Що в результаті? Унікальне встаткування порізане на металобрухт, а технології, які допомогли б пережити з десяток світових криз, забуті й не скоро ще зможуть повернутися до життя. Але тим утішніше бачити, як віддані улюбленій справі виробничники й учені зі «старої гвардії» щодня буквально

здійснюють подвиг, щоб урятувати те, що ще працює, дає користьь як окремому, часом малюсінькому підприємству, корист так і батьківщині. Одне з таких міні-підприємств — ТОВ «Дніпродзержинський дослідний завод» (ТОВ «ДДЗ») — займає три виробничих корпуси, розташованих на території ВАТ «ДніпроАзот». Випускають тут різну хімічну продукцію. У тому числі засоби проти накипу й корозії — цинковий комплекс ОЕДФК («Цинком») і «Аквамін», затребувані в хімічній і металургійній промисловості, сільському господарстві, тепло- і гідроенергетиці. Закінчення на стор. 5

Саме університет перетворив Кембридж на суперсучасний науково-виробничий комплекс

Стор. 13


2

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Цитата тижня

Україна—Туркменистан: нові надії

Томас Валасек

Директор відділу зовнішньої політики й оборони Center for European Reform

«Для України газ те ж саме, чим був для Колумбії кокаїн, — він розбестив ціле покоління політиків, які наживаються на торгівлі цим товаром». Олексій Плотников Доктор економічних наук (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАНУ)

«Маховик девальвації запущено, і цифра 10 гривень всіма серйозними аналітиками так чи інакше неформально вже озвучується. І хоча Кабмін і Нацбанк із піною на губах це спростовують, це буде». Мирослав Якибчук Голова Національного Форуму профспілок України

«Підвищення ціни газу на 20% з вересня, а потім на таку ж цифру щокварталу починаючи з 2010 року може стати критичним ударом по якості життя людей праці».

Україна готова до переговорів про поновлення прямих поставок газу з Туркменистану обсягом до 15 млрд кубів у рік і хоче стати транзитером однієї з гілок європейського газопроводу «Набукко», заявив в Ашгабаті посол України Віктор Майко. У середині вересня планується візит Президента України Віктора Ющенка в Ашгабат, під час якого саме буде порушено питання про поставки газу, а також про участь українських компаній у будівництві промислових та інфраструктурних об'єктів у Туркменистані. Відзначимо, що зараз

зручний момент для поновлення поставок туркменського газу безпосередньо в Україну. По-перше, офіційний Ашгабат безпосередньо зацікавлений у диверсифікації поставок газу — наприкінці року планується експортувати блакитне паливо в Китай, а також збільшити поставки в Іран. По-друге, у Туркменистану зараз напружені стосунки з «Газпромом» через квітневу аварію на газопроводі: туркмени пі дозрюють, що справжньою причиною аварії стало бажання російської сторони продати якомога більше власного газу в Європу. По-третє, в

Україні на цей час тимчасове зниження споживання газу через спа д у промисловос ті — цей часовий проміжок було

Україна: приходять інвестиції У другому кварталі 2009 року обсяг інвестицій з-за кордону в українську економіку зріс майже вдвічі, приріст за перше півріччя становив $2 млрд 358,6 млн. Більше половини приросту забезпечили компанії з трьох країн — Франції, Нідерландів і Росії. Приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, — на $861 млн, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, — на $454,9 млн, торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особисто-

го вжитку — на $141,5 млн, а також на підприємствах промисловості — на $582 млн, зокрема переробної — на $522,6 млн. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у хімічну й нафтохімічну промисловість (на $207,8 млн) і у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (на $106,1 млн). Про наявність прямих іноземних інвестицій звітували 17,9 тис. підприємств України.

Небо ЄС: не для нас? В Євросоюзі оприлюднений перелік, що складається з 4 тисяч авіакомпаній, які мусять до 2012 року скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу. Зрозуміло, у цьому великому списку знайшлося місце й українцям – до попереджених увійшли більше 40 українських авіакомпаній. Від підприємств, що ввійшли до списку, керівництво Євросоюзу вимагає знизити викиди CO2 до певного рівня – мінімум на 3% до 2012 року й на 5% до 2013 року. Порушникам загрожують ембарго й екологічні штрафи, а також заборона на проліт їхніх літаків над територією ЄС.

Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

Прокат з поворотом Жанна КУЗЬМИЧОВА Декілька років тому дніпродзержинські вагонобудівники знайшли чудове вирішення складної проблеми: як перевезти залізницею листовий прокат, ширина якого досягає 12 метрів? Одна з найперспективніших розробок ВАТ «Дніпровагонмаш» останнього часу — вагон-платформа моделі 13-4107 з поворотною рамою для транспортування широкоформатного листового прокату. Як виявилося, це не межа: сьогодні на заводі розробляється вагон для перевезення прокату шири шириною ною 18 метрів. Про принципові особливості дніпродзержинської платформи зразка 2004 року розповідає головний конструктор ВАТ «ДВМ» Валерій Худина: — Особливість платформи в тому, що вона обладнана

поворотною рамою, яку можна легко встановити в похиле (під час перевезення) або горизонтальне (при навантаженнівивантаженні) положення за допомогою пневматичних циліндрів. Після завантаження прокату в горизонтальному положенні штоки циліндрів, що висуваються, піднімають верхній край поворотної рами, установлюючи її разом із завантаженими листами в похиле транспортне положення. Дванадцятиметрові листи прокату встановлюються і потім транспортуються під кутом у 52 градуси. Це дозволяє широкоформатному вантажу «вписуватися» у габарит рухомого складу залізниць країн СНД і Балтії. Поворотна платформа стабільно входить до виробничої програми підприємства протягом чотирьох років, що

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

б розумно викорис товувати для досягнення домовленос тей з Ашгабатом з диверсифікації пос тавок.

Платформа моделі 13-4107 для транспортування широкоформатного листового прокату

підтверджує правильність обраних конструктивних вирішень. Більш того, вона є основою для нових розробок, адаптованих під індивідуальні вимоги. Перелік замовників поворотної вагон-платформи невеликий, оскільки на території країн СНД обмежена кількість металургійних підприємств, що мають стани для прока-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-93-92, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

ту широкого листа. До останнього часу основним покупцем дніпродзержинської продукції був Виксунський металургійний комбінат (РФ). А два роки тому завод виграв кваліфікаційний тендер на Челябінському трубопрокатному. Завдання поставили дуже складне — виготовити вагон для доставки широкоформатного 18-метрового (!)

листового прокату, що використовуватиметься у виробництві електрозварних труб для магістральних шляхопроводів. У тендері взяли участь провідні вагонобудівні компанії України й Росії, але проект був замовлений ВАТ «Дніпровагонмаш». На сьогоднішній день нова платформа для перевезення листового прокату довжиною 18 м уже реалізована в металі. Дослідний зразок готовий до проведення комплексних випробувань, але, на жаль, грошей на це поки немає — економічна криза серйозно вдарила, у першу чергу, по інноваційних проектах. — Цей проект взаємовигідний, — говорить В. Худина. — Тому ми дуже сподіваємося, що кризові явища в наших державах незабаром підуть на спад, і з'явиться реальна можливість зміцнити партнерські зв'язки між Україною та Росією. Фото автора

Газета видається українською та російською мовами П Е Р Е Д П Л АТ Н І ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16006 прим., українською мовою 4202 прим., російською мовою 11804 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 1853


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 в е р е с н я 2 0 0 9 №34 (86)

3

ТУТ І ТЕПЕР АВІАБУДУВАННЯ

Кабінет Міністрів має намір у найближчі два роки виділити 3,5 млрд грн на реконструкцію та модернізацію підприємств авіабудівної галузі, повідомила Юлія Тимошенко 27 серпня під час відвідування АНТК ім. Антонова. «До кінця 2009 року ми закінчимо фінансово-організаційне оздоровлення підприємств галузі, а другий етап, який ми запланували, — це повна реконструкція та модернізація ключових підприємств у системі виробництва літаків», — сказала прем'єр-міністр. Повна модернізація авіаційної галузі почнеться вже з 2010 року.

ВУГЛЕПРОМ

Уряд виділить 1,6 млрд грн до кінця 2009 року для підтримки вугільної галузі. Про це заявила Юлія Тимошенко 25 серпня в ході наради з представниками вугільної промисловості. 1,1 млрд грн піде на дотації й виплату заробітних плат. «Нам треба обов'язково виділити додатково ще 400 млн грн на розвиток лав. Ми зробимо серйозний крок уперед у порівнянні з попередніми роками. 100 млн грн ми зобов'язані віддати на збільшення витрат для всіх програм із безпеки, які нам треба здійснити до кінця року», — сказала прем'єр.

Крім того, за словами Ю.Тимошенко, Кабінет Міністрів виділив 192,4 млн грн для технічного переоснащення шахт. Відповідне виділення коштів відбулося згідно з розпорядженням уряду від 17 липня 2009 року. Загальна сума необхідних коштів становить 291 млн грн. Ю.Тимошенко зауважила, що чергове виділення коштів на ці потреби відбудеться у вересні

26 серпня міністр вугільної промисловості України Віктор Полтавець на брифінгу в Макіївці повідомив, що в Міністерстві вже є перелік шахт, на які надійдуть 100 млн грн, виділених урядом для убезпечення шахтарської праці. Він пояснив, на яке саме обладнання передбачено ці кошти. «Насамперед — на систему УТАС. Друге — на встановлення й модернізацію дегазації, бо в нас вона в багатьох місцях погано працює або, чесно кажучи, подекуди навіть не працює. Наступне питання — це встановлення холодильних машин. У нас є шахти, де висока температура на великих глибинах, і без холодильних установок ми не можемо домогтися нормальної температури...», — сказав міністр. В.Полтавець відзначив, що система УТАС ще не дороблена, вона поки працює як інформаційна, отже людський фактор не усунено. «Але сьогодні Петровським машинобудівним заводом розроблена вдосконалена система УТАС. Ця система вже керуюча: незалежно від людини за наявності метану вона відключатиме напругу. Новий варіант, удосконалений розробниками, буде продемонстрований 29 серпня», — сказав міністр.

ПЕК Як стало відомо 25 серпня, Кабінет Міністрів України своєю постановою (№829 від 29 липня 2009 р.) увів ліцензування виробництва, зберігання й реалізації рідкого палива з біомаси й біогазу.

Зокрема, у постанові говориться, що виконання Міністерством палива й енергетики функцій з ліцензування діяльності у сфері виробництва, зберігання й реалізації біогазу й біопалива здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених на утримання міністерства. Крім того, Міністерству палива й енергетики доручено у місячний термін затвердити за узгодженням з Державним комітетом з питань регуляторної політики й підприємництва ліцензійні умови здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, зберіганням і реалізацією біогазу й біопалива та порядок контролю за їхнім дотриманням. Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко доручила міністру палива й енергетики Юрію Продану залучити необхідний обсяг фінансового

ресурсу для погашення заборгованості теплових енергогенерувальних компаній НАК «Енергетична компанія України» за відвантажену вугільну продукцію обсягом 1 млрд грн. Відповідне доручення прем'єр дала 25 серпня під час «круглого столу», присвяченого питанням розвитку вугільної галузі. Також профільним міністерствам доручено вивчити можливість створення вертикально інтегрованої компанії (ВІК) на базі державних вуглевидобувних об'єднань «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит», а також енергогенерувальної компанії ВАТ «Центренерго». Як відзначив під час «круглого столу» генеральний директор ДП «Свердловантрацит» Олександр Плювако, яким була запропонована ця ініціатива, створення ВІК дозволить підвищити ефективність роботи державного енергетичного сектора, у першу чергу, за рахунок зниження собівартості продукції. АПК Міністерство аграрної політики України зберігає прогноз «Укрцукру» щодо виробництва цукру в поточному маркетинговому році на рівні 1,5 млн тонн. Про це журналістів повідомив міністр аграрної політики України Юрій Мельник. За його словами, очікується, що в 2009—2010 маркетинговому році працюватимуть 64 цукрових заводи, за якими закріплена відповідна квота. При цьому витрати на виробництво цукру з буряків нового врожаю становитимуть 5—5,5 тис. грн за тонну. З урахуванням валютного курсу продукт, вироблений із цукру-сирцю, коштуватиме не менше 5 грн/кг. У той же час МінАП знизило прогноз урожаю цукрових буряків у поточному сезоні на 25%, або на 4 млн. тонн — до 12 млн тонн проти раніше прогнозованих 16 мільйонів тонн.

В Україні завершене збирання ранніх зернових культур. Урожай становить 36,7 млн тонн. Про це 26 серпня повідомив міністр аграрної політики Юрій Мельник.

«Збирання ранніх зернових груп завершено. Закінчується збирання кукурудзи й круп'яних культур», — сказав міністр. За його словами, середня врожайність — 28,4 центнера з гектара. «Це істотно нижче показни-

ка минулого року, коли в нас було близько 34 центнерів з гектара, проте показник цього року залишається одним із кращих починаючи з 90-х років», — сказав Мельник.

ЗВ'ЯЗОК

ВАТ «Укртелеком» з 14 жовтня 2009 року змінює порядок набору номерів глобальних послуг 800, 900 і доступу до Інтернету з фіксованих і мобільних телефонів мережі Utel. Про це повідомляє прес-служба компанії. Відповідно до повідомлення, для послуги «8 800» спочатку набирається «0» (дочекатися безперервного сигналу), потім — «800» (код глобальної послуги) і шестизначний номер телефону послуги. Для послуги «8 800 50» спочатку набирається «0» (дочекатися безперервного сигналу); потім — «800», потім — «50» і чотири цифри номера телефону послуги. Для послуги «8 900» спочатку набирається «0» (дочекатися безперервного сигналу); потім — «900» і шість цифр номера телефону послуги. Для послуги «8 900 30» спочатку набирається «0» (дочекатися безперервного сигналу); потім — «900», потім — «30» і чотири цифри номера телефону послуги. Порядок набору телефонів доступу до мережі Інтернет ВАТ «Укртелеком»: спочатку набирається «0» (дочекатися безперервного сигналу), потім — «100», потім «50» і чотиризначний номер телефону послуги, де «11-11» — відкритий доступ, «11-12» — ��оговірний (за логіном і паролем), Всесвіт +, «21-11» — договірний (для абонентів ISDN).

Антимонопольний комітет України рекомендував Національній комісії з питань регулювання зв'язку розробити Порядок формування тарифів на послуги доступу до кабельної каналізації електрозв'язку, повідомляє прес-служба відомства. За заявою комітету, відсутність єдиного механізму формування тарифів на послугу доступу до кабельної каналізації електрозв'язку може призвести до зловживання монопольним положенням з боку госпсуб’єктів при взаємоз’єднанні телекомунікаційних мереж. Зокрема, до встановлення операторами телекомунікацій економічно необґрунтованої плати за послугу доступу до кабельної каналізації електрозв'язку. БУДІВНИЦТВО Уряд планує виділити Державній іпотечній установі (ДІУ) ще 149,132 млн грн для завершення будівництва житла. Про це на засіданні уряду 26 серпня повідомила Тимошенко. За її прогнозами, уже через два-три тижні завершиться процедура укладання договорів з будівельними компаніями про добудування житла. «На цей час ми уклали договори й ухвалили урядове рішення на загальну суму 1,1 млрд грн», — уточнила вона. При цьому Ю.Тимошенко зауважила, що будівельні компанії на першому етапі одержують 70% виділених коштів, а інші 30% перераховуватимуться їм після здачі об'єктів в експлуатацію. За словами глави

уряду, у результаті реалізації цієї програми житлом будуть забезпечені 3935 родин, що перебувають на обліку з одержання житла на пільгових умовах, і 6894 родини зможуть вселитися у квартири, які вони будують власним коштом і які будуть добудовані за рахунок коштів ДІУ. Підготувала Тетяна ЖМУД за матеріалами «УНІАН», « РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо, Укррудпром


4

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ЗОНД

Між Сциллою й Харибдою «УТГ» з'ясовувала, як переживає кризу один із флагманів української промисловості Іван Спасокукоцький Хімічна промисловість України стала однією з перших галузей економіки, що відчула на собі вплив світової фінансово-економічної кризи. Цей рік для хіміків почався з падіння виробництва на 49,1%. Сьогодні ця цифра трохи зменшилася — порівняно з аналогічним показником минулого року падіння становить «лише» 33,5%. Деякі експерти схильні вважати таку динаміку ознакою виходу галузі з кризи. Та чи є об'єктивні причини хоча б для обережного оптимізму?

В

сі хімічні виробництва можна умовно поділити на дві нерівні групи. Перша — виробництва, основною сировиною для яких є природний газ. Друга — всі інші. У структурі хімічної промисловості України основна частина виробництв належить саме до першої групи. А тому не дивно, що чи не основним фактором, який визначає рентабельність хімічної промисловості, є ціна на імпортний (російський) природний газ. Тому події навколо газової труби наприкінці минулого — початку поточного року, були першим ударом, завданим по хімічній промисловості України. Через перебої з поставками газу на початку року багато підприємств вимушено призупинили виробничі

ринках також не сприяло нормальній роботі заводів. Немаловажливою проблемою є і конкуренція з боку російських виробників хімічних добрив. Останні, маючи доступ до природного газу за внутрішніми російськими цінами, одержали значну перевагу перед українськими заводами. За результатами першого півріччя 2009 року можна констатувати, що хімічна промисловість України затиснута між цінами на газ,

Хімічна промисловість України затиснута між цінами на газ, що зростають, і попитом на свою продукцію, що падає. процеси, що, крім очевидних втрат, пов'язаних зі зменшенням обсягів випущеної продукції, призвело також до порушення технологічних умов і виходу з ладу встаткування. А подорожчання газу на 40%, з одного боку, і падіння попиту на аміачні добрива — з іншого призвели до того, що такі гіганти вітчизняної хімічної промисловості, як концерн «Стирол» і сєверодонецький «Азот», були змушені закривати цехи й припиняти виробництво деяких видів продукції. Падіння цін на добрива на світових

що зростають, і попитом на свою продукцію, що падає. На щастя, в Україні є галузь, яка не перебуває в глибокому мінусі, — це сільське господарство. Саме відносно сприятлива ситуація, що склалася в аграрному секторі, якоюсь мірою стимулювала попит на добрива. Дії уряду на початку серпня цього року, спрямовані на зниження ціни на газ для підприємств хімічної промисловості, також відіграли свою роль у тому невеликому підйомі (або, скоріше, підніманні),

який ми можемо зараз спостерігати. Проте говорити про тенденцію росту поки рано. Ситуація з підпри ємствами, що не використовують природний газ, виявилася ще гіршою. Ціни на різноманітну імпортну сировину для них теж не стояли на місці. Держава з різних причин не має ні бажання, ні можливості займатися їхнім регулюванням. Одночасно в багато разів скоротився попит на всю хімічну продукцію, використовувану в будівництві, починаючи від лакофарбових матеріалів і закінчуючи антикорозійними покриттями. Стали менш затребуваними пластмаси й продукти їхньої переробки. Єдина галузь, яку зараз можна вважати стабільним споживачем цього виду продукції, — харчова промисловість. Тобто можна дійти висновку: основним фактором, від якого залежить добробут хімічної промисловості, є навіть не ціна на російський газ, а стан галузей-споживачів. Певне, хімічні виробництва виходитимуть із кризи саме в міру зростання обсягу виробництва в інших секторах економіки.

ДУМКА ЕКСПЕРТІВ Павло Замотаєв Директор «ХГ Консалтинг», доктор хімічних наук — Ситуацію, що виникла сьогодні в хімічній галузі, можна охарактеризувати як досить жалюгідну. Основний обсяг її виробництва в нашій країні — хімічні, особливо аміачні, добрива. Тому невелике «відновлення» хімічної промисловості обумовлене певним зниженням цін на газ і підтримкою державою виробників добрив. У той же час інші галузі хімічної промисловості, не пов'язані з виробництвом добрив і не залежні від цін на газ (наприклад, випуск лакофарбових виробів і сухих сумішей), залишаються в складній ситуації через відсутність попиту з боку будівельної галузі. З цієї ж причини потерпає і переробка пластмас — попит на такі вироби, як, наприклад, профілі для пластикових вікон, значно скоротився через падіння обсягів будівельних і ремонтних робіт. Торік запустили два великих виробництва з виготовлення пінополістиролу, використовуваного для теплоізоляції приміщень. Сьогоднішня економічна кон'юнктура така, що одне виробництво повністю зупинене, а друге завантажене десь на 30%. В Україні відсутні вертикальноінтегровані хімічні компанії. З одного боку, це означає, що всі хімічні виробництва залежать від імпортної сировини, а з іншого — від попиту на кінцевий продукт із боку відповідної галузі економіки. Виробник не має виходу на кінцевого споживача своєї

Олександр Соколов

Глава аналітичного департаменту компанії «Фінансово-аналітична група «Про-консалтинг» — Сьогодні можна сказати, що хімічна промисловість починає поступово виходити з кризи. Металургійна й хімічна галузі першими потерпіли від світової фінансово-економічної кризи; виходитимуть з неї вони також одними з перших. Якщо розглядати ситуацію усередині сектора, можна сказати, що найкраще виглядають перспективи підприємств, які виробляють хімічні добрива, оскільки сільське господарство меншою мірою по-

Андрій Вихорев Директор ТОВ «Хімпродукт» — На ринку хімічної продукції з початку року нічого нового не відбувається. Сьогодні не мож-

продукції, оскільки той, висловлюючись фігурально, не їстиме поліетиленові гранули. А основні галузі, що потребують продукції хімпрому, також перебувають у стані глибокої рецесії. Ціни на імпортну сировину постійно зростають, що робить виробництво багатьох типів продукції нерентабельним. Крім того, високі ціни змушують хіміків купувати менш якісну сировину, що не може не позначатися на конкурентоспроможності кінцевого продукту. Винятком із загального правила є сільське господарство й харчова промисловість, які порівняно з іншими галузями почуваються більш-менш упевнено. Це обумовлює попит на таку продукцію хімічної промисловості, як уже згадані хімічні добрива й пакувальний пластик. Якоюсь мірою тримається попит з боку поліграфії. Ще однією галуззю хімічної промисловості, на яку слід звернути увагу, є фармацевтика. При реальних прибутках у сотні відсотків фармацевтичні компанії заявляють про свою збитковість, завдяки чому мають можливість підвищувати ціни й одержувати податкові пільги. У такій ситуації фармацевтична промисловість не має особливих проблем на тлі загального падіння виробництва. Говорити про вихід хімічної галузі з кризи цього року не можна. Швидше за все, цього не станеться до середини наступного року. Щоб це сталося, спочатку має налагодитися ситуація у фінансовому секторі — ключовою проблемою тут є доступність кредитних ресурсів і стабільність національної валюти.

терпіло від кризи і є однією з найсильніших галузей економіки. Фармацевтична промисловість теж почувається краще, ніж інші галузі, і працює з мінімальним, але все-таки прибутком. Оскільки хімічна промисловість значною мірою залежить від таких непередбачуваних факторів, як ціна на газ і доступність кредитування, робити якісь прогнози про майбутнє цієї галузі досить проблематично. Проте аналіз ситуації показує, що галузь зможе вийти на обсяги 2008 року десь до осені 2010го. Питання про те, коли саме українські хімічні підприємства зможуть повернутися до колишніх оборотів, слід ставити в першу чергу уряду, оскільки саме він має

на говорити про підвищення або хоча б про зміну структури попиту на продукцію хімічної промисловості. Можливо, ситуація на ринку почне змінюватися восени, коли традиційне літнє затишшя закінчиться.


Українська технічна газета

Вівторок, 1 вересня 2009

№34 (86)

5

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

Тест на виживаність

Кореспондент «УТГ» побувала на унікальному підприємстві — Дніпродзержинському дослідному заводі Початок на стор.1

Ірина КОНДРАТЬЄВА

С

творювався дослідний завод 1985 року як особлива складова Державного інституту азотної промисловості. У 90-х роках держава відмовилася від опіки над підприємством, і щоб йому не пропасти, вирішили реформувати його у відкрите акціонерне товариство. Коли 1999 року Фонд держмайна поставив умову продати дослідний завод, до Дніпродзержинська подалися швидкі на руку ділки. Вони відверто заявляли, що не збираються займатися виробничими процесами, а хочуть заволодіти підприємством з єдиною метою — порізати встаткування на метал і заробити непоганий капітал, у кілька разів перекривши витрати на купівлю заводу. Стурбоване таким поворотом подій керівництво заводу звернулося до голови правління ТОВ «Концерн «Стирол» (м. Горлівка) Миколи Янковського з пропозицією придбати підприємство, і незабаром дослідний завод у Дніпродзержинську ввійшов до складу концерну. Швидше за все, на таке рішення вплинуло те, що на «Стиролі» добре знали продукцію «дослідників», зокрема, стабільно закуповували цинковий комплекс для захисту своїх водних комунікацій. Змінивши форму власності, завод все-таки зберіг значний ступінь самостійності у виробничій і комерційній діяльності. — Ми самі шукаємо споживачів, визначаємо обсяги виробництва того або іншого виду продукції, закуповуємо необхідну сировину, — розповідає головний інженер ТОВ «ДДЗ» Леонід Ковиршин. — Однак у останні місяці

У хімічній лабораторії. Ліворуч — Леонід Ковиршин, праворуч — лаборант Тетяна Рябцева

спосіб ми допомагаємо ощадливіше витрачати оборотну воду в умовах замкнутого водооборотного циклу й у цілому раціонально використовувати енергетичні ресурси. З огляду на прогнози провідних світових економістів і екологів про те, що вартість води в найближчому майбутньому підвищиться до рівня вартості бензину й ПММ, можна сказати, що турбота про скорочення втрат прісної води — завдання спільне. І ми пропонуємо одне з ефективних рішень цього завдання. — Чим цинковий комплекс ОЕДФК краще від інших реагентів, які призначені для теплоенергетичного встаткування й традиційно використовуються на ряді підприємств? — Ефективність «Цинкому» доведена не тільки в ході досліджень, а й практичного застосування на таких підприємствах, як ВАТ «Концерн «Стирол», Алчевський і Баглейський коксохімічні, Луганський трубний заво-

ДО РЕЧІ Одна з останніх розробок ТОВ «ДДЗ» спрямована на поліпшення якості ... бетону. Разом з ученими з українських НДІ дніпродзержинські хіміки готові запропонувати споживачам особливі пластифікатори. Зокрема, на основі сполук кремнезему й відходів коксохімічних виробництв, які здатні підвищити міцність бетону в 5—6 разів. Потреба російських і українських підприємств у таких пластифікаторах — близько 400 тонн на місяць.

рівень замовлень знизився до критичного мінімуму. І це незважаючи на те, що без нашої продукції неможливо вести нормальну виробничу й господарську діяльність. Насамперед, я маю на увазі стан комунікацій водооборотних циклів підприємств, що використовують оборотну воду. — Чим конкретно ви можете допомогти таким підприємствам? — Ми пропонуємо застосовувати для захисту встаткування й трубопроводів цинковий комплекс ОЕДФК (оксиетилидендифосфонової кислоти), визнаний кращим інгібітором сольових відкладень і корозії. Суть така: цинк методом адгезії вводиться у метал, а також покриває ушкоджені ділянки внутрішніх поверхонь тонкою плівкою. У такий

ди, на Одеській і Сімферопольській ТЕЦ, у теплових мережах Дніпропетровська, Харкова, Запоріжжя та інших міст. При його застосуванні скорочуються витрати на обробку води, витрата підживлювальної води й швидкість корозії устаткування, енерговитрати при забезпеченні роботи водооборотних замкнутих циклів. Устаткування при використанні цього хімреагенту взагалі не потребує хімічного очищення, а його простої скорочуються в десятки разів. Дозування «Цинкому» в 100—

200 разів менше, ніж при підкисленні води сірчаною кислотою, і в 7—10 разів менше, ніж при фосфатуванні неорганічними поліфосфатами, які до того ж мають властивість забруднювати циркуляційні системи фосфатним шлаком. Наприклад, у Китаї, промисловість якого розвивається в останні роки семимильними кроками, також установили, що ОЕДФК є найкращим засобом проти накипу. Там побудували більші потужності й сьогодні роблять цю кислоту для потреб Китаю й усього світу. Наше підприємство, до речі, використовує для виробництва цинкового комплексу китайську кислоту. — Невже в Україні немає власних виробників потрібних вам речовин? — Донедавна цинкові білила виробляли Дніпропетровський лакофарбовий завод ім. Ломоносова й київський завод лакофарбових виробів «Лакма», але вони зараз не функціонують. На інших підприємствах, більш дрібних і недостатньо досвідчених, ще не домоглися тієї якості цинкового білила, яка б відповідала нашим вимогам. Тож поки ми змушені купувати цинкові білила китайського або російського виробництва. На жаль, ціни на сировину постійно підвищуються. Наприклад, якщо 2003 року 1 тонна цинкового білила коштувала 6600 грн, то зараз — близько 15 тисяч грн. — Напевно ця обставина негативно позначається на ціні кінцевого продукту? — Незважаючи на «далекі» закупівлі, нам вдається тримати ціну на цинковий комплекс протягом декількох років на рівні 9,65 грн за кілограм. Заощаджуємо на внутрішніх ресурсах. Зокрема, продуктивність устаткування того ж цинкового комплексу — тонна на зміну,

ДОВІДКА Гумат натрію — натрієві солі гумінових кислот. При розчиненні у воді утворює гумінові комплекси, що виступають у ролі біологічно активних речовин. Активізує діяльність ґрунтотворних мікроорганізмів, прискорює й регулює обмін речовин у тканинах рослини. Підвищує стійкість до хвороб і впливу несприятливих факторів.

АНАЛОГІВ НЕМАЄ Одна з останніх розробок колективу дослідного заводу пов'язана зі складними органо-мінеральними добривами. Основною сировиною для них був вироблений у ВАТ «ДніпроАзот» карбамід, а особливістю — процес напилювання на нього гумату натрію. Цю ідею підказали вчені Дніпропетровської аграрної академії. У ході досліджень удалося одержати складне добриво, у складі якого до 46% карбаміду азоту й до 17% різних амінокислот, украй необхідних для живлення землі. Випробування нового добрива проходили в Дніпропетровській області, на дослідних полях аграрної академії. Результати перевершили всі сподівання: урожайність зернових збільшилася на 20%. Але в Україні жодне сільгосппідприємство не в змозі поки

придбати таке добриво через його високу ціну — 1 тонна коштує 4200 грн. Гумат натрію в сільському господарстві в Росії та Білорусі як самостійна домішка застосовується досить широко, але Дніпродзержинський дослідний завод — єдиний, що пропонує використовувати його у складі складних добрив. Аналогів такого виду добрив нема ні в Україні, ні в СНД, ні в Європі. Росія й Білорусь брали складні мінеральні добрива на основі комплексонату цинку, у який за бажання замовника на дослідному заводі вводили бор, мідь, залізо, молібден і т.д. Білорусь використовувала такі добрива переважно на картопляних полях, ділянках з вирощування льону, гарантовано одержуючи добрі врожаї.

і з цим завданням може впоратися один апаратник. — Назвіть хоча б один недолік цинкового комплексу. — Цей реагент працює тільки при температурах до +140 градусів, але це скоріше можна назвати його особливістю, а не недоліком. Проте ми з ученими зайнялися пошуком нових хімреагентів, що працюють за більш високих температур. У результаті побачив світ «Аквамін», до складу якого входить не менше 7 хімічних речовин амінної групи. — Він також використовується для захисту систем замкнутих водооборотних циклів? — Ця речовина призначена для енергетичних котлів, де температура досягає 500°С. Її основні переваги такі ж, як і в «Цинкому» — здатність запобігати утворенню накипу й захищати встаткування від корозії. Це дозволяє підтримувати стабільний водно-хімічний режим енергетичних котлів, проводити ефективну консервацію при їхньому зупиненні на ремонт протягом 6 місяців. Практичне використання «Акваміну» на ряді українських ТЕЦ п��казало також, що він сприяє зниженню в живильній воді іонів натрію й кальцію на порядок, а кисню — в 3 рази. Це прямий шлях до зменшення корозії. При цьому електропровідність води зменшується в 1,5 раза. Розрахунки показують, що застосування згаданих реагентів дозволяє заощаджувати не менше 140 тис. грн у рік тільки на одному енергоблоці. Це досягається також за рахунок зменшення в 4 рази витрат на безперервне продування парових котлів, скорочення в 3 рази часу на їхній пуск і так далі. — Тобто ваша продукція затребувана й економічно вигідна. Чому ж довелося скоротити обсяги поставок? — Почасти через економічну кризу. Зрозуміло, що підприємства урізають всі витратні статті до мінімуму, навіть вдаються до закриття окремих цехів і консервації встаткування. Такі ж проблеми доводиться вирішувати й нам. Крім того, наука не стоїть на місці, і на зміну існуючим захисним технологіям приходять інші. Наприклад, дехто перейшов на очищення води методом зворотного осмосу, пропонуються інноваційні установки анаеробного очищення. Але, незважаючи ні на що, ми віримо, що попит на нашу продукцію поступово відновиться. І це вселяє оптимізм. Крім того, ми плануємо активно працювати з населенням. Адже у всіх приватних будинках є свої системи опалення й котли, у яких можна використовувати той же комплексонат цинку. Щоб стандартне домашнє опалювальне й водогрійне встаткування працювало справно й служило якнайдовше, досить додати в котел 300 грамів хімреагенту. Це виключить утворення накипу на внутрішніх поверхнях устаткування протягом одного сезону. Зараз вирішуємо завдання з розфасування реагенту в дрібну тару, зручну для населення. Крім комплексонату цинку й «Акваміну» наш завод випускає аміачну воду кваліфікації «чиста», що застосовується як реактив, блискоутворювальну домішку ЛВ4584, необхідну для цинкування металевих деталей і поверхонь, молочну кислоту для фармацевтичної промисловості. Але якщо сьогодні в нас є замовлення на 5 видів продукції, то в майбутньому сподіваємося випускати не менше 20 видів. Адже без хімії в сучасному житті не обійтися, і ми віримо, що наші здібності сполучатимуться з потребами замовників.


6

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ВІДБИТТЯ

Промислове «друге дихання» Третій місяць поспіль економіка демонструє тенденції зростання. Криза досягла дна? Віталій ДУБЕНСЬКИЙ Третій місяць триває зростання обсягів виробництва щодо попереднього місяця. У липні (щодо червня) обсяги промислового виробництва зросли на 4,9%. Міністр економіки Богдан Данилишин відзначив, що позитивним чинником є висхідний тренд цього показника (1,3% у травні, 3,1% у червні й 4,9% у липні). Крім того, падіння обсягів виробництва в липні (у порівнянні з таким же періодом 2008 року) є найменшим серед відповідних показників поточного року. Ряд експертів стверджують, що українська економіка починає виходити з кризи. Аналогічні тенденції відбуваються й у світі. МЕТА ЛУРГІЯ ПІДНЯЛА ГОЛОВУ айпомітніші позитивні зрушення спостерігалися в найважливішому секторі української економіки — металургії. Згідно з даними Держкомстату, липневе зростання виробництва в галузі становило близько 16%. Про відносну стабільність процесу свідчить приріст обсягів виробництва сталі четвертий місяць поспіль. Якщо на початку

Н

у попередньому місяці. Однак усе пізнається в порівнянні. Якщо візьмемо період із січня по липень поточного й минулого років, то побачимо, що виплавлення сталі впало на 34%. А динаміка металургійного сектора щодо рівня річної давнини виглядає так: -39,3% у червні, –30,4% у липні. У серпні очікується позитивна динаміка. На думку експертів, обсяг виробництва сталі може зрости на 9,4% за місяць — до 2,9 млн т, а обсяг виробництва прокату може збільшитися на 12,5% — до 2,6 млн т. Очевидне поліпшення ситуації в металургії пов'язане як із необхідністю поповнення складських запасів, так і з поки локальним відновленням попиту на азіатських ринках. Результатом того, що Китай не встиг укласти довгострокові контракти, стало зростання ціни на сировину і, як наслідок, на сталь. Це, звичайно, було на руку українським виробникам, зно-

Очевидне поліпшення ситуації в металургії пов'язане як із необхідністю поповнення складських запасів, так і з поки локальним відновленням попиту на азіатських ринках. року потужності металургійних компаній були завантажені на 50%, то на кінець липня цей показник становив 65%. Згідно з опублікованими даними, метпідприємства в липні виробили 2,71 млн тонн рідкої сталі, що на 16% більше, ніж

ву зробивши їхній бізнес рентабельним. У другому кварталі ціни на українські напівфабрикати й прокат зросли на 15—30%. У відновленні виробництва підприємств ГМК нехай і не першу скрипку зіграв уряд. Підвищити

ЄВРОСОЮЗ У країнах Євросоюзу, за даними червня, зафіксоване уповільнення темпів падіння промислового виробництва. З огляду на те, що базові галузі України є глибоко інтегрованими у світовий ринок, процес, який почався, стимулюватиме в найближчій перспективі попит на українську продукцію. Так, промислове виробництво у Великій Британії в червні в порівнянні з попереднім місяцем зросло на 0,5%. Хоча в травні, згідно з уточненими даними, скоротилося на 0,7%, а не на 0,6%, як було оголошено раніше. Для аналітиків це стало сюрпризом. У Франції промислове виробництво збільшилося в травні на 2,6% у місячному обчисленні. Хоча ще у квітні цей показник скоротився на 1,4%. Зниження промвиробництва стосовно порівнянного періоду 2008 року становило 16,3%. Опубліковані дані зі зміни обсягу промислового виробництва Німеччини за червень 2009-го показали падіння на 0,1% порівняно з травнем поточного року й на 18,15% — проти показника червня 2008 р. При тому що економісти очікували, що він зросте на 0,5% у місячному й знизиться на 17,5% у річному обчисленні. Офіційні дані виявилися менш оптимістичними. У Болгарії, за даними Національного інституту статистики, промислове виробництво в червні 2009 року скоротилося на 18,7% у порівнянні з червнем 2008 року. У видобувній промисловості відзначений спад в 32,6%, у переробній — на 21,5%, у виробництві й розподілі газу, електричної й теплової енергії — на 3,5%. У той же час порівняно з травнем цього року в червні виробництво в країні зросло на 6,9%, а торговельний оборот — на 4,7 %. У цілому можна сказати, що Європа поступово нарощує м'язи.

рентабельність допоміг мораторій на підвищення цін на послуги держмонополій: ще в жовтні минулого року встановлена нульова надбавка до вартості газу, знижена в три рази ціна на коксівне вугілля, знижені тарифи на залізничні перевезення та

електроенергію для металургів. Кабінет Міністрів подовжив дію Меморандуму з надання преференцій підприємствам гірничо-металургійного комплексу до кінця 2009 року, одночасно зробивши жорсткішими умови їхнього надання. Серед цих умов — заборона на продаж продукції на внутрішньому ринку за цінами, що перевищують експортні, відсутність заборгованості за поставлений газ, своєчасна виплата заробітної плати й соціальних відрахувань. За даними Мінекономіки, за рахунок преференцій метпідприємства заощадили понад 1,2

млрд грн. Зміцнила їхнє становище й девальвація гривні. «З огляду на місце, яке займає металургійна галузь у промисловому комплексі країни, поновлення позитивної динаміки зростання виробництва дає можливість прогнозувати відновлення й у суміжних видах промислової діяльності», — вважає міністр економіки України Богдан Данилишин. За його словами, від цього зможуть виграти видобуток паливноенергетичних корисних копалин і виробництво коксу, що у свою чергу підштовхне транспорт і оптову торгівлю. Показники сектора неенергетичних ресурсів у липні зросли на 16,4% у порівнянні з червнем, що частково може пояснюватися зростанням обсягу видобутку залізної руди у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва сталі. АГРАРНИЙ «ЛОКОМОТИВ» табільна тенденція зростання спостерігається й у сільському господарстві. За підсумками січня-липня зростання виробництва становило майже 4%. Цього показника було досягнуто на тлі високої порівняльної статистичної бази торік (темп приросту в січнілипні 2008-го становив 10,9%). Відповідно до опублікованих даних, за підсумками січня-липня вперше цього року спостерігається

С

ЗАРУБІЖНІ ТЕНДЕНЦІЇ США У США виробництво також поступово налагоджується. Згідно з опублікованими даними, зростання обсягу промвиробництва в США перевершило сподівання. У липні він збільшився на 0,5% у порівнянні з червнем. Економісти знову не змогли спрогнозувати ситуацію. За їх розрахунками виробництво мало зрости на 0,2% . А місяцем раніше показник знизився на 0,4%. Слід зауважити, що підйом зафіксований уперше за останні 9 місяців. Основний фактор зростання — збільшення продажів автомобілів. Обсяг виробництва в цьому секторі збільшився відразу на 20%. Причина — прийнята раніше адміністрацією США програма «готівка за тачки» (Cash-for-Clunkers): держава виплачує до $4500 за старий автомобіль при купівлі нового. (Таку програму прийнято й у Німеччині). Продажі легкових автомобілів і легких вантажівок зросли в липні до 11,2 мільйона одиниць, що є максимумом з вересня минулого року. Промислове виробництво в США становить близько 12 % від загального обсягу ВВП. І якщо не враховувати автопром, то воно досі знижується, хоча й уповільненими темпами (у липні на 0,1%). РОСІЯ Обсяг промислового виробництва в Росії в липні відносно червня зріс (з урахуванням сезонного й календарного факторів) на 0,9%. Про це заявив заступник глави Мінекономрозвитку РФ Андрій Клепач. А от за перше півріччя промвиробництво впало на 14,8%.

приріст виробництва в господарствах населення (на 1,8%). У сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва зріс на 5,9%. Цього року знову отримано добрий урожай. За станом на кінець липня загальний валовий збір зернових культур становив 26,5 млн тонн, що на 0,4% більше, ніж за аналогічний період 2008 року. Валовий збір картоплі збільшився на 16,7%, овочів відкритого ґрунту — на 14,5%. Поряд із цим зросли обсяги виробництва тваринницької продукції (у січні-липні — на 3,1%, у січні-червні — на 2,3%). Обсяг реалізації худоби й птиці зріс на 2,3%, виробництво яєць — на 4,5%, молочної продукції — на 3,8%. У всіх категоріях господарств зросло поголів'я свиней і птиці — на 7,3% і 7,5% відповідно. Проте загальна ситуація в економіці залишається складною й напруженою. Протягом липня машинобудування «впало» на 2%, деревообробна галузь — на 1,3%, хімічна промисловість — на 5%. І навіть харчова промисловість (єдиний сектор, що показав зростання у червні щодо результатів річної давнини), у липні знову пішла на спад (-3%). Багато в чому статистичні результати залежать від того, з чим порівнювати. За словами прем'єр-міністра, в умовах кризи є сенс аналізувати динаміку показників виробництва щодо попереднього, а не аналогічного місяця минулого року. Якщо цим зневажити, то можна й не помітити реальних змін. Але ж пожвавлення економіки в Україні й ознаки поліпшення ситуації на світовому ринку намічають позитивну тенденцію в другому півріччі. Аж до повернення 2010 року вітчизняної економіки на шлях упевненого зростання.

АЗІЯ Китай — єдина країна, у якій обсяги промислового виробництва зростатимуть п'ятий місяць поспіль. Офіційний показник, що розраховується Федерацією логістики й закупівель КНР, зріс до 53,3 пункта в липні з 53,2 — у червні. Економісти пов'язують це з високою ефективністю вжитих державою заходів щодо стимулювання економіки. Японія збільшила в червні обсяг промислового виробництва на 2,4% у порівнянні з травнем, що стало четвертим поспіль помісячним збільшенням. У другому кварталі промвиробництво зросло на 8,3% у порівнянні з січнем-березнем. Це найбільший приріст показника з 1953 року. Зростання відбиває не так кардинальне поліпшення в економіці, як нормалізацію ситуації після рецесії наприкінці минулого — початку нинішнього року. І дійсно, у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року вироблено на 23% менше товарів, і 40% промислових потужностей залишаються незавантаженими. У червні відбулося відновлення японського експорту. У першу чергу за рахунок підвищення попиту на азіатських ринках і з боку Китаю. У той же час приріст виробництва в Японії поки пов'язаний переважно з поповненням запасів.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9 №34 (86)

7

КАТАСТРОФИ

Збій у системі У результаті аварії на Саяно-Шушенській ГЕС загинула 71 людина, збиток економіки Російської Федерації обчислюється мільярдами рублів Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Саяно-Шушенська гідроелектростанція ім. П. С. Непорожнього була найпотужнішою в Російській Федерації й шостою — у світі. Весь спектр наслідків, до яких призвела аварія на СаяноШушенській ГЕС 17 серпня, сьогодні ще неможливо оцінити. Думки експертів про причини аварії різняться, а МНС РФ забороняє чиновникам розголошувати версії того, що сталося, й позиває на журналістів. ЩО СТА ЛОСЯ? імнадцятого серпня 2009 року, близько 8-ї години ранку за місцевим часом, на гідроагрегаті №2 Саяно-Шушенської ГЕС сталася аварія, що призвела до її руйнування й потрапляння води в приміщення машинного залу, де на той час було 88 чоловік. Були зруйновані або сильно ушкодженні ще 6 гідроагрегатів. Під дією потоку води приблизно третина машинного залу обвалилася. На аматорському відео моменту аварії (Саяно-Шушенська ГЕС — ще й популярний об'єкт туризму, тому там завжди можна було зустріти людей, що ведуть відеознімання) чітко видно два яскраві спалахи. Швидше за все, ці спалахи свідчать про короткі замикання або навіть про вибух приагрегатних трансформаторів. Аварійна сигналізація, що спрацювала, скинула навантаження з 4400 МВт до 0 МВт із втратою енергопостачання самою електростанцією. Аварійно-ремонтні затвори водоводів було перекрито вручну через годину після аварії. Завдяки цьому вдалося припинити доступ води в приміщення зруйнованого машинного залу. Ще через дві години, щоб уникнути прориву греблі, воду почали пропускати вхолосту. Вихід з ладу найбільшої в країні електростанції призвів до повного або часткового відключення від енергопостачання декількох найбільших алюмінієвих заводів, а також до порушень у енергопостачанні Алтайського краю, Кемерівської області, Республіки Хакасія й Томська. Пізніше енергопостачання здебільшого було відновлено за рахунок перерозподілу навантажень між енергогенерувальними підприємствами регіону.

С

ПОЧАТКОВІ ВЕРСІЇ езпосередньо після аварії було висловлено дві основні версії її причин: вибух трансформатора одного з гідроагрегатів і гідравлічний удар. Однак обидві версії були спростовані на підставі аналізу показань приладів. 18 серпня член правління компанії — власниці станції — «РусГідро» і колишній генеральний директор СаяноШушенської ГЕС Олександр Толошинов висловив ще одну версію. За його словами, аварія виникла через зрив кришки турбіни в машинному залі, спричинений руйнуванням турбіни, імовірно, внаслідок заводського дефекту. Ця версія не була підтверджена офіційними особами, а якийсь час по тому міністр із надзвичайних ситуацій РФ Сергій Шойгу попросив чиновників не озвучувати й нічого не придумувати до закінчення офіційного розслідування. Серед неофіційних думок на особливу увагу заслуговує стаття головного редактора хакаського інформаційного сай-

Б

помилковими при відсутності достатньої офіційної інформації, прокуратура Хакасії відповіді не дала. ОФІЦІЙНО ерші офіційні результати розслідування стали відомі 25 серпня після прес-конференції глави Ростехнагляду Миколи Кутьїна. Він відкинув версії терористичного акту й гідроудару, указавши на те, що вони суперечать результатам огляду другого гідроагрегата станції фахівцями Ростехнагляду. Зокрема, про-

П

Рентабельність Саяно-Шушенської ГЕС у 2,5 раза перевищувала рентабельність теплових електростанцій. Три чверті енергії, яка виробляється ГЕС, споживав Саяногірський алюмінієвий завод, що належить компанії «Російський алюміній». ти версії про гідравлічний удар свідчить відсутність ушкоджень на лопатях гідроагрегата. За словами глави Ростехнагляду, безпосередньо перед аварією другий гідроагрегат вагою в півтори тисячі тонн «усупереч законам фізики піднявся

23 серпня о 14.20 в Макіївці на шахті ім. С. Кірова на горизонті 190 метрів під час проведення планового реверсування вентиляційного струменю у виробках стався вибух. Жертвами трагедії стали 8 гірників, ще 19 потрапили до шпиталю з травмами і симптомами отруєння. Було б некоректним надавати свою оцінку причин аварії до оприлюднення висновків комісії з її розслідування. Саме тому скористаємося попередніми офіційними заявами двох компетентних установ — Держгірпромнагляду України

во висловлювали занепокоєність станом греблі й устаткування станції. На жаль, аж до катастрофи ніхто не надавав цим словам серйозного значення. Експерти також указували на помилки, допущені при проектуванні станції. Ця аварія на Саяно-Шушенській ГЕС далеко не перша. Через те, що проектувальники неправильно оцінили наслідки гідравлічних ударів, уже після скидання першого паводка 1986 року дно водобійного колодязя під греблею було зруйновано. УПРИТУЛ сі ці міркування повною мірою стосуються гідроелектростанцій, а в більш широкому значенні — і багатьох інших промислових об'єктів України. Адже більшість українських власників, так само, як і їхні російські колеги, не хочуть витрачати гроші на модернізацію обладнання й ремонт об'єктів інфраструктури. Промисловий комплекс у нашій країні застаріває так само, як і в Росії, і так само, як і там, власники не поспішають займатися капітальним ремонтом, модернізацією й заміною встаткування. Нам не можна забувати про необхідність державного контролю технічного стану промислових об'єктів, зокрема каскаду дніпровських ГЕС. Ми не повинні повторювати помилку, якої припустилися в Росії: ігнорування й замовчування проблеми ніколи не сприяло її вирішенню.

У

та «Новий фокус» Михайла Афанасьєва. У ній він висловив припущення, що в машинному залі можуть залишатися живі й пропонував план їхнього порятунку. Реакція російської влади була досить несподіваною — проти журналіста порушили кримінальну справу за обвинуваченням у наклепі й публікації «свідомо неправдивих відомостей». На запитання про те, як відомості можуть бути свідомо

в повітря й літав». Фахівці відомства наразі працюють над розробленням математичної моделі, яка б дозволила пояснити його стан перед аварією. Остаточний висновок експертів Ростехнагляду: аварія є результатом виходу за граничні режими роботи другого гідроагрегата. Крім того, Кутьїн повідомив, що система автоматичного захисту станції під час аварії спрацювала

Знову людський фактор Ігор ПАВЛЮК

некоректно. Заяву про некоректну роботу системи автоматичного захисту було того ж дня спростовано Ігорем Ковальовим, начальником відділу маркетингу науково-виробничої фірми «Ракурс», що поставила на ГЕС систему автоматичного керування. Остання версія, озвучена фахівцями Ростехнагляду: збій у системі спричинила низка подій, що наклалися одна на одну. За словами М. Кутьїна, безпосередньою причиною могла стати аномальна вібрація, зафіксована сейсмологами за 15—45 хвилин до аварії. Відзначимо, однак, що про аварійний стан гідроелектростанції не раз попереджали до катастрофи. Так, ще 1998 року МНС РФ назвало Саяно-Шушенську ГЕС потенційно небезпечним об'єктом. Незалежні фахівці також неодноразо-

та Міністерства вугільної промисловості України. Держгірпромнагляд: 1) «...причиноюаваріїнаДП«Шахтаім.Кірова» стало невиконання керівництвом підприємства в повному обсязі Інструкції з проведення реверсування вентиляційного струменю...»; 2) «...напередодні, 21 серпня, вміст метану в повітрі всіх гірничих виробок, і зокрема в аварійній лаві, був у допустимих межах»; 3) «небезпечне загазування сталося... 23 серпня після реверсування вентиляційного струменю... зрозуміло, що керівництво підприємства не виконало в повному обсязі вимоги нормативних документів»; 4) «за

багаторічним досвідом виконання заходів реверсування триває дві і більше робочих змін (одна зміна — 6 годин). Натомість шахті ім. Кірова на це вистачило всього 4 години»; 5) «Джерелом запалення метаново-повітряної суміші скоріше за все став пускач лебідки у тупиковій частині виробки. Комісія, яка 24 серпня обстежувала цю дільницю, зафіксувала, що кришка на ньому відкрита. А характер і напрям пошкоджень прямо вказує на те, що це місце стало епіцентром аварії». Мінвуглепром: 1) «Це питання виконавчої дисципліни...не вимірювали кількість газу у всіх

вугільних виробках після реверсу, в тому числі й тій монтажній камері, де готувалися монтувати нову лаву»; 2) «просто не перевірили газову обстановку. Поспішали — не поспішали, невідомо, але їм дали такий наряд»; 3) «прилади в них були — вони просто цими приладами не вимірювали газ, який не має ні запаху, ні кольору». З усього вищенаведеного напрошується простий і жахливо звичний висновок: людський фактор і безвідповідальність керівництва шахти. Формальне ставлення як до підготовки

персоналу, так і до таких надзвичайно важливих заходів, як планове реверсування вентиляційного струменю, призводить до трагічних наслідків. Докладніше про причини аварії з коментарями компетентних осіб читайте в наступному номері «УТГ».


8

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

РАКУРС

Щастя — що воно? Чи впливає економічне зростання на добробу т людей? Наталя ПРОВОРОВА Коста-Рика, Домініканська Республіка, Ямайка, Гватемала, В'єтнам, Колумбія, Куба, Сальвадор, Бразилія, Гондурас. Це не тестове завдання з географії — «Виключіть країну, що розташована не в Латинській Америці». Це десятка найбільш високорозвинених країн. «Це якесь непорозуміння! — скаже читач. — Високорозвинені — це США, Канада, Англія, Франція, Італія, Німеччина, Японія...» І все-таки помилки нема — саме такі результати оприлюднив у липні британський фонд «Нова економіка», проаналізувавши 143 країни на предмет... рівня щастя їхніх мешканців. Індекс щастя складався з трьох складових: суб'єктивного самовідчуття жителів, середньої тривалості життя та інтенсивності ресурсоспоживання. Найбільш високорозвиненими в такому розумінні виявилися згадані країни Латинської Америки, а з традиційно високорозвинених держав у цьому рейтингу лідерують Нідерланди, посідаючи «почесне» 43-є місце. Такі дослідження стають усе більш популярними, поступово заміняючи традиційні підходи до оцінки розвитку й руйнуючи усталені уявлення про саму розвиненість. У чому причина такого явища і які альтернативи з'являються з-за обрію? ТРАДИЦІЙНИЙ ДОБРОБУТ: ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІЯ? ак сталося, що добробут вважають простою функцією від доходу. І не останню роль у формуванні такої думки відіграла економічна наука. Здається, що кінець дискусіям про сутність добробуту поклало «Багатство народів» Адама Сміта, що вийшло 1776 року й назавжди закріпилося в статусі «класики» економічної науки. Ця теорія не поступається своїми позиціями і сьогодні — у вузах її викладають як основну. Мало який студент економічної спеціальності не знає, що роль держави доцільно об-

Т

кордонів світу, і тепер усе очевидніше, що подальше зростання добробуту одних можливе тільки за рахунок погіршення його в інших. Виникає закономірне запитання: чому економічну науку, що зароджувалася, не переспрямувала в «правильне» русло інша, не менш фундаментальна праця — «Досвід про закон народонаселення» Томаса Мальтуса з його прогнозами щодо обмеженості засобів існування і застереженнями про набуття чинності «природними» механізмами регуляції у разі дотримання принципів максимізації потреб і їхнього задоволення? УСІ В САД, АБО ДОБРОБУТ ПО-ДІДІВСЬКОМУ им часом в античні часи добробут розуміли не так однозначно. «Гість, тобі тут буде добре. Тут задоволення — понад усе» — такий був напис над входом у вподобаний

Т

Молода галузь економічного знання, що набирає сили, — економіка щастя в останні роки усе голосніше заявляє про те, що залежність добробуту від доходу не така проста, як вважають. конують функцію засобу обміну, і хрематистику — накопичення грошей заради грошей. Засуджуючи лихварів-«хрематистів», він, у принципі, повторював думку свого вчителя Платона. І якось заворожливо актуально сприймається у наші дні наставляння Платона: «Головне завдання сучасних учителів — навчити своїх учнів насолоджуватися правильними речами»...

Інтенсивність ресурсоспоживання (за даними британського фонду «Нова економіка») . Як бачимо, найрозвиненіші країни за цим показником у аутсайдерах. епікурейцями Афінський сад. Прагнули епікурейці не до фізичного задоволення як такого, а до порятунку від страждань і нещастя. Досягненню цієї мети вони підкорили й пізнання, яке, на їхнє переконання, має рятувати людину від марновірств і страху смерті. Ні, почуттєвих задоволень епікурейці теж не заперечували, тільки вважали їх більш залеж-

Вимірювання добробуту вирішеним науковим завданням назвати поки не можна — надто різні результати дають альтернативні методики. Та й надійної заміни традиційним ВВП або ВНП поки немає. Але тим сумніше, що за помітної розбіжності «хіт-парадів» щастя Україна до жодного з них так і не потрапила. межити «убезпеченням життя людини і її власності, вирішенням суперечок, гарантуванням дотримання правил» — про решту подбає «невидима рука ринку». В усіх нас міцно закріплено в голові, що «саме прагнення підприємця до досягнення своїх приватних інтересів є головною рушійною силою економічного розвитку, збільшуючи в остаточному підсумку добробут як його самого, так і суспільства в цілому». У підсумку ВВП, ВНП, НД на душу населення — ось ті м’язи, якими за інерцією вимірюють ефективність сьогоднішніх урядів країн. Але глобальна економічна система з кожним днем наближається до фізичних

доволення не зникають, а тільки зростають — точнісінько як апетит, що приходить під час їжі. ...Аристотель, міркуючи про багатство, розмежовував економію — задоволення потреб, у якому гроші ви-

ними від зовнішніх факторів, а тому віддавали перевагу задоволенням духовним — як більш «надійним». А от «конкуруюча» школа гедоністів тлумачила задоволення більш зрозумілим сучасній людині чином — як відчуття задоволення фізичних потреб; при цьому відмінності між видами задоволень до уваги не бралися — всі вони розглядалися як якісно однорідні. Тепер, коли засобів для задоволення потреб вистачає не завжди, нас, які звикли прагнути до «гедонічного» їхнього задоволення, а не до «епікурейського» обмеження, усе більше дратує тривіальна істина про те, що потреби в міру їхнього за-

бробуту людей, і до цього марафону, як не дивно, найактівніше долучаються вчені з найрозвиненіших у традиційному розумінні країн. Найпростішою з таких спроб оцінити рівень добробуту можна вважати використання індексу задоволеності життям — показника, що безпосередньо відбиває суб'єктивну оцінку рівня щастя людьми різних країн. Результа-

УКРАЇНА: УЖЕ НЕ СЕНЕГАЛ, АЛЕ ЩЕ НЕ МАВРИТАНІЯ а де ж він, цей правильний, щасливий добробут? Молода галузь економічного знання, що набирає сили, — економіка щастя в останні роки усе голосніше заявляє про те, що залежність добробуту від доходу — не така проста, як вважають. 1974 року американський економіст Річард Естерлін опублікував статтю «Чи впливає економічне зростання на добробут людей? Емпіричні факти», у якій дав дві відповіді на власне запитання: так — у межах однієї країни люди з більш високим доходом схильні вважати себе щасливими, і ні — при міжнаціональному порівнянні середній рівень щастя мало визначається величиною національного доходу на душу населення. Можливо, такий обтічний висновок комусь нагадає старий анекдот про реанімацію, де середня температура тіла пацієнтів дорівнює 36,6 — за рахунок половини, у яких 32,2, і половини, у яких 41. Але факт залишається фактом: саме цей висновок (сьогодні він відомий як парадокс Естерліна) став поштовхом до появи різнорідних спроб винайдення вимірників щастя, що доповнюють, а то й зовсім заміняють ВНП і ВВП на душу населення, які набили оскому. Наразі все частіше вдаються до спроб відповісти на запитання, що ж є джерелом до-

Т

ти цього соціального опитування: середньосвітовий рівень щастя, за даними голландських соціологів, за десятибальною шкалою дорівнює 6. Перше місце в цьому рейтингу посідає Ісландія з 8,5 бала, за нею йдуть Данія (8,4), Колумбія (8,1), Швейцарія (8,1), Мексика (8,0). Останній, 144-й, рядок посідає Танзанія з 3,2 бала. Не набагато задоволеніші своїм життям жителі Зімбабве (3,3), Анголи (4,0), Того (4,1) і Чаду (4,2). Україна в цьому рейтингу посідає 121-е місце, демонструючи рівень щастя в 4,8 бала. Такий підхід самі ж голландські вчені викривають у невиправданій суб'єктивності: адже кожен опитаний, відповідаючи на запитання, чи щасливий він, думав про своє: хтось про придбану жадану фабрику, а хтось — про з'їдену за останні три дні тарілку супу. Для більш адекватної оцінки рівня добробуту різних країн вони пропонують доповнити суб'єктивний показник оцінки самовідчуття опитуваних об'єктивним показником середньої тривалості життя жителів різних країн. Найбільш «просунутою» можна вважати методику британського фонду «Нова економіка»: у ній при оцінці рівня добробуту, крім двох описаних показників, аналізується ще й інтенсивність ресурсоспоживання. Мабуть, це течія, що лідерує на сьогоднішній день у визначенні рівня добробуту країн світу. Британський фонд уже вчетверте оприлюднює результати свого щорічного дослідження. 2009 року досліджувалися 143 країни, у яких мешкає 99% населення Землі. На малюнку країни з різним рівнем добробуту позначені різними кольорами: лідери — зеленим (тривалість життя понад 75 років, задоволеність життям — більше 7 балів з 10, інтенсивність ресурсоспоживання нижче від середньопланетарної), середнячки — жовтим (тривалість життя 60— 75 років, задоволеність — від 5,5 до 7 балів, інтенсивність ресурсоспоживання перевищує середньопланетарну не більш ніж у 2 рази), аутсайдери — червоним (тривалість життя менше 60 років, задоволеність менше 5,5, інтенсивність ресурсоспоживання перевищує середньопланетарну в 2—4 рази). За цією методикою на першому місці виявилася КостаРика з 76,1 бала зі 100 можливих, а завершує список Зімбабве з 16,6 бала. Україна з 38,1 бала ділить 94—95-е місця, випереджаючи Сенегал, але поки що недотягуючи до Мавританії. Трохи піднімає настрій той факт, що такий же результат демонструє цього року Ісландія, однак це мала розрада — все-таки, як-то кажуть, крім чужих невдач у житті повинні бути й інші радощі.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9 №34 (86)

9

ПРОМИСЛОВІСТЬ SOSТАН

Знерухомлена галузь Українські автовиробники чекають на кращі часи, випускаючи мізерну, порівняно з минулим роком, кількість авто Іван КУЗЬМЕНКО

Д

ругий за потужністю автомобільний виробник України — «Богдан» за сім місяців виробив 9539 легкових автомобілів, що на 81,1% менше, ніж за січень-липень 2008 року. За словами гендиректора AUTO-Consulting Олега Омельницького, виробничі потужності корпорації через значне зниження попиту на вітчизняному ринку за останній місяць працювали фактично на склад.

нинішнього року буде не менше, ніж у липні. При цьому помісячне планування діяльності стане для автовиробника звичайною практикою. Підсумки перших семи місяців року підбили і на заводі «Єврокар». Усього із січня по липень 2009 року з конвеєра зійшли 1178 автомобілів. Показник жахливий. Для порівняння: за минулий рік на «Єврокарі» виробили 35892 автомобілі, що на 21,2% перевищило результат 2007 року. Цього року автозавод випускав виключно автомобілі марки Skoda, а та-

Представники КрАСЗ мало не єдині, хто вважає, що уведена владою 13-відсоткова надбавка дала позитивний результат, дозволивши українським автовиробникам запропонувати споживачеві недорогі якісні автомобілі. У той же час, на думку представників «Богдана», нинішня ситуація в галузі спричинена не тільки різким падінням продажів автомобілів, а й відсутністю дієвих кроків з боку держави для захисту національного автовиробника. При всьому цьому вже в липні поточного року «богданівцям» удалося випустити 1855 легкових авто, що на 14,4% більше, ніж за червень. У корпорації сподіваються, що кількість вироблених легкових автомобілів у серпні Початок на стор. 1

кож доскладав 4 машинокомплекти Seat. На підприємстві не приховують, що таке становище спричинене надлишком нових автомобілів на складі й практичною відсутністю (у порівнянні з минулим роком) попиту. Поки виробництво ведеться, як то кажуть, за потреби, але на заводі сподіваються на краще. І невеликий привід для оптимізму є. У липні на «Єврокарі» склали 343 автомобілі, а згодом компанія планує завершення й запуск зварювального й фарбувального виробництв, які дозволять «Єврокару» вийти

на повномасштабне промислове складання автомобілів відповідно до стандартів, застосовуваних на заводах «Volkswagen Group». Не найоптимістичніші показники й у Кременчуцького автоскладального заводу. Із січня по липень виробництво автомобілів скоротилося на 94% порівняно з аналогічним періодом минулого року. За підсумками семи місяців 2009 року їх випущено 1866. 2008 року за той же час склали 17321. Слід відзначити, що представники КрАСЗ мало не

єдині, хто вважає, що введена владою 13-відсоткова надбавка дала позитивний результат, дозволивши українським автовиробникам запропонувати споживачеві недорогі якісні автомобілі. У цілому підсумок перших семи місяців цього року такий: український автопром зазнає одного з найскладніших періодів у своїй історії. Уведені урядом заходи щодо пожвавлення галузі, на думку самих виробників, були недостатніми й не змогли забезпечити належне функціонування підприємств галузі в кризовий період.

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

Країна просить цегли Олена ВАСІНА 2008 року місткість ринку лицьової керамічної цегли в Україні Ук р а ї н і становила становила 140 14 0 мільйонів м і л ь й о н і в умовних умовних шт ук. Цього Ц ього року цей пок азник не перевищить показник 90 9 0 мільйонів. м і л ь й о н і в . Та ке скорочення викликане цілим рядом причин. У першому півріччі українські виробники цегли через проблеми з поставками газу й відсутністю попиту були зупинені. Однак до початку будівельного сезону запаси цегли на складах підприємств вичерпалися, а потреба в будматеріалах до кінця літа зросла. Передчуваючи підвищення по питу, зупинені заводи відновлюють робот у. ОЧЕРЕТИНСЬКИЙ ЗАВОД РОЗПА ЛЮЄ ДРУГ У ПІЧ а початку серпня на цегельному заводі «Альтком» (смт Очеретине) стартували роботи з розпалювання другої печі. За словами Ірини Чуприни, генерального директора підприємства «Альтком-Керам», офіційного дистриб'ютора продукції заводу, причина цього — збільшення попиту на керамічну продукцію на ринку України. Так, компанія поставляє цеглу на будмайдан-

Н

чик майбутнього донецького мікрорайону. Уже підписаний контракт на 6 мільйонів гривень. Крім того, укладений договір на поставку продукції очеретинського заводу на будівництво житлового комплексу в Донецьку на 2 мільйони гривень. Чекають на очеретинську цеглу й в Одесі. Сьогодні 70% замовлень заводу забезпечує будівництво приватних будинків. Серед клієнтів, наприклад, котеджне містечко Хорошове. Є і благодійні поставки: цегла «Альтком» відправлялася в Києво-Печерську лавру, собор і Новодівочий монастир у Слов’яногірську. Продукція

заводу має попит і за межами України — у Росії, Білорусі та Казахстані. У географії поставок значиться навіть Тюмень — цегла з Донецької області витримує і суворі сибірські морози. Великі надії підприємство покладає на підготовку Донецької області до Євро-2012. — Наступного року завдяки запуску нового виробництва ми плануємо вийти на випуск 90 мільйонів штук цегли в рік, — говорить Ірина Чуприна. — Але для цього країні необхідний будівельний бум. Ми сподіваємося, що він почнеться до наступного року. Для

цього є всі підстави, адже незабаром 2012-й, а щоб побудувати всі заплановані об'єкти, потрібний час, якого залишилося не так багато. ЛЮДИ, ЯК ЦЕГЛА: ОБПА ЛЮЮЧИСЬ, СТАЮТЬ МІЦНІШЕ е спостереження справедливе і для виробників цегли. Слід відзначити, що такі перерви дорого коштують — для поновлення роботи однієї печі потрібно близько 1 мільйона гривень на газ. Зупинені заводи використовували вимушений перепочинок для відновлення виробництва та впровадження енергозбережних технологій. Так, на очеретинському заводі на початку року почала діяти програма модернізації ви-

Ц

робництва. За час простою повністю реконструйована система дозування шихти, на 70% замінені конвеєри, установлене нове обладнання для помолу глини. Модернізація фільтрів допоможе підприємству уникнути викидів пилу в атмосферу. У планах заводу на цей рік — освоєння нових видів продукції. — Сьогодні ми виробляємо цеглу трьох кольорів, — розповідає Ірина Чуприна. — Це класична червона цегла, персикова «Золота осінь» і «Біла ніч» (біла). Остання унікальна тим, що цеглу такого кольору виробляє тільки «АльткомКерам». У ході реконструкції освоїмо також виробництво коричневої та вишневої цегли. Крім того, плануємо налагодити виробництво фасонної цегли для кладки складних форм. До нового будівельного сезону підприємство має намір випустити на ринок і досить незвичайну новинку. Уже розпочали підготовчі роботи з установлення устаткування, здатного робити лицьову цеглу з оригінальною рельєфною поверхнею, що імітує штучно зістарену, так звану цеглу «під старовину». Новий вид продукції очеретинського заводу вже дістав назву «Бастилія». Устаткування, використовуване для виробництва такого виду цегли, в Україні застосовується вперше.


10

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

АКТУАЛЬНО

Нема й невідомо Багато років тому, ще в СРСР, у вітрині одного з одеських пивних ларьків часто виставлявся добротно, надовго зроблений виразний транспарантик: «Пива нема й невідомо». Валерій ТИРНОВ

В

Турбіни нового покоління: ключ до Сходу стей. Таким чином, підписавши контракт Керівництво харківського «Турбоато- з іранською корпорацією, харківський му» почало виправляти помилку деся- «Турбоатом» не просто здійснив одиничтилітньої давнини, коли через втручан- ну операцію, а долучився до реалізації ня США Україна втратила перспективний державної програми, виконання якої життєво важливе для іранської економіки. іранський енергетичний ринок. За словами генерального директора ідприємство уклало контракт з харківського «Турбоатому» Віктора Суіранською корпорацією IPDC, що ботіна, підписані угоди передбачають представляє міністерство енергетики надалі спільне виробництво парових Ірану, відповідно до якого в цю країну турбін потужністю 320 і 600 МВт. Нагадаємо, перша іранська атомбуде поставлено дві парові турбіни нона електростанція будується в Бушері вого покоління потужністю 325 МВт для нової ТЕС «Бісотун». Термін по- за сприяння Росії, хоча там цілком могставки турбін — два роки з моменту ли б працювати турбіни виробництпідписання договору, вартість контрак- ва харківського «Турбоатому». Як відомо, 1998 року контракти на поставту — кілька десятків мільйонів євро. ку українського устаткування на іранську АЕС було розірвано під Роботу харківських фахівців натиском США. «Турбоатом» тоді «Створення парових турбін нового втратив близько 300 мільйонів покоління потужністю 325 МВт» доларів. США при цьому так і не виконали обіцянку компенсувисунуто на здобуття Державної вати Україні збиток, пов'язаний премії в галузі науки й техніки із втратою вигідного замов2009 року. лення. Підписавши контракт з іранською корпорацією, нинішнє Контракт, а також угода про перспек- керівництво «Турбоатому», по суті, тивне співробітництво з корпорацією не виправляє помилку десятилітньої давнитільки принесе прибуток харківському ни: новий контракт дозволить завантажипромисловому гіганту, а й, можливо, ти виробничі потужності заводу й дати відкриє для України нові перспективи роботу тисячам людей. співробітництва з країнами Сходу. За об«Турбоатом» має у своєму розпосягом ВВП Іран поступається в Азії тільки рядженні унікальну науково-дослідну Китаю, Японії, Індії та Південній Кореї. ба зу, на якій здійснюється натурне або У нього добрі перспективи, пов'язані із модельне відпрацьовування найбільш запасами нафти й газу. Це багатство Іран відповідальних вузлів для забезпечення всіма силами прагне конвертувати в роз- необхідних аеродинамічних, вібраційних виток інфраструктури, що неможливо і міцнісних характеристик. Дослідження без налагодження міцних ділових і тор- проводяться з двох напрямків: маговельних зв'язків з іншими країнами — тематичні — параметричних моделей деРосією, Китаєм, Японією, Німеччиною, талей і вузлів і фізичні — моделей і натурних елементів турбіни. Францією, Італією, Туреччиною. Турбіни нового покоління потужністю Однак, незважаючи на колосальні запаси вуглеводнів, Іран відчуває дефіцит 325 МВт успішно впроваджувалися в останні електроенергії. Розроблена в цьому роки на Придніпровській, Зміївській і Зузв'язку національна програма передбачає євській ТЕС в Україні, а також ТЕС «Нанкін» досягнення до 2010 року рівня в 53 та «Інкоу» у Китаї, ТЕС «Аксу» у Казахстані й тисячі мегаватів установлених потужно- на Новочеркаській ГРЕС у Росії. Валентина ВЛАДИМИРОВА

П

ДОВІДКА «УТГ» Виробництво парових турбін в Україні почалося 1934 року після завершення будівництва Харківського турбогенераторного заводу. Сьогодні воно включає повний цикл створення встаткування: від науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт до виробництва, пуско-налагодження та модернізації встаткування в процесі експлуатації.

иступаючи 20 серпня на Всесвітньому конгресі українців, Юлія Тимошенко пообіцяла, що протягом 3—5 років Україна ліквідує енергетичну залежність від Росії. «Я 70% свого часу присвячую тому, щоб розмови про енергетичну незалежність перетворилися на матеріальний результат», — сказала вона. Прем'єр доповіла, що Україна скорочує споживання природного газу, заміщаючи його «усім, чим можна». За її словами, 2008 року Україна закуповувала 52 млрд кубометрів газу, 2009-го — 33 млрд, а 2010-го планує придбати тільки 25 млрд кубометрів російського газу. Що ж, при такій логіці економічного розвитку газ незабаром можна буде закуповувати тільки для запальничок. Та й для них газу не треба — вони в нас будуть атомними. Бо Україна почала розроблення власних уранових запасів. «Ще три роки — і ми матимемо власний уран... І ми цю незалежність енергетичну вирвемо просто, хто б нам що не заважав робити... Ще 3—5 років — і ми забудемо про енергетичну залежність», — сказала Тимошенко. Атомна промисловість СРСР почала розроблення урану років 50 тому. В Україні ніколи не було власного виробництва тепловидільних складань, і якщо видобуток урану можна хоча б відновити, то тут навіть відновляти нема чого. Розмова про «власний паливний цикл» — важка і довга, як і шлях урану від його видобутку до паливної кондиції. Якщо врахувати, що з урану ще треба одержати плутоній, то ціна циклу для України стає просто непомірною. Крім того, його створення утруднене існуючими

мисловості, зо бов'яже енергокомпанії купувати електроенергію, якій власник сонячних панелей не знайшов застосування, за фіксованими цінами. Для приватних власників вартість покупки становить 48 єн за кіловат-годину. Це вдвічі більше поточної ринкової ціни. Закупівлі здійснюватимуться протягом 10 років, і ціну цю знизять тільки тоді, коли виробництво «сонячної» електроенергії вийде на конкурентоспроможний рівень. Такий ефективний механізм економічного примусу до розвитку. До речі, цього року сумарна потужність сонячних панелей, що випускаються, зросте на 56% у порівнянні з минулим роком і досягне 17 гігаватів. Ще два роки тому цей показник не перевищував 2,3 гігавата, а через 5 років він досягне 42 гігаватів. Потужність же всієї глобальної електроенергетики

Малюнок Петра Шевердіна

— приблизно 20 тераватів (1 терават = 1000 гігаватів). Сонячна енергетика на глобальному тлі виглядає поки досить скромно, перебуває на початку розвитку й тільки тому може проявляти таке сильне — у декілька разів! — щорічне зростання. Упав у доЕнергоефективність — це бро, як у тісто. не відключення споживачів, а заміна Треба добре розуміти, що енергоефективність — це не одних (марнотратних) іншими відключення споживачів, а за(ощадливими). Отож ощадливого міна одних (марнотратних) іншими (ощадливими). Отож споживача нам саме й треба створити! ощадливого споживача нам саме міжнародними договорами з нероз- й треба створити! Чітко розуміючи, що повсюдження ядерної зброї. Навряд чи його поява відразу не може дати великої цивілізована частина людства, дивлячись економії. Тому цифри, наведені прем'єрна наші внутрішні розбирайлівки, погодиться дати нам у руки ядерний статус. міністром, свідчать не про економію й Тим часом є країни, що вирішують не про сучасну енергоефективну страпроблему подолання енергонедостатності тегію, а про катастрофічне відключення (а вона є вічною для будь-якої країни), української економіки від енергоспожиу яких «на роздуми» витрачають не час, вання, спричинене її безпрецедентним спаа гроші. дом. Тут бажане видається за дійсне. Адже Приміром, концепція, розроблена що- про паралельне еквівалентне зростання до сонячної електроенергетики в япон- вітчизняної енергетики нічого не чути. І ському відомстві економіки, торгівлі й про- тим більше його не видно.


Українська технічна газета

Вівторок, 1 вересня 2009

№34 (86)

11

СОЦІУМ

Біг колами У країні з'явилася нова програма виведення комунального господарства з кризи. Вже котра Наталя САВЕЛЬЄВА На початку липня Презид��нт України Віктор Ющенко підписав ухвалену 11 червня Верховною Радою «Загальнодержавну програму реформування й розвитку ЖКГ України на 2009—2014 роки». Реформа, якої так довго чекали від нас на Заході, стала узаконеною. Проте це не початок, а тільки заява про наміри, якою подовжується чинність попереднього закону, що вводить у дію відповідну програму. Навіть із простого перерахування фактів зрозуміло, що від декларацій до реальних дій мине багато часу. Адже для втілення програми необхідно прийняти цілий ряд законів і підзаконних актів, провести інституціональні зміни — одним словом, вирішити цілий комплекс складних і суперечливих питань. ЩО МАЄМО... країна успадкувала від СРСР великий житловий фонд, що складається з будинків 60-х — 80-х років забудови. Сьогодні не менше 80% населення міст мешкає саме в таких будинках — багатоквартирних великопанельних малометражках. Цьому житлу довгого життя не обіцяли від самого початку. Стандартні хрущовські п’ятиповерхівки, зведені в середині 60-х, розраховані лише на 25 років. Саме такий термін їхньої експлуатації був зазначений у нормативних документах того часу. Навіть тоді розуміли, що родині з чотирьох чоловік нормально жити в трикімнатній квартирі загальною площею 37 м2 неможливо! Нітрохи не краще ситуація з багатоповерхівками 80-х, з яких тільки одиниці будувалися з цегли й з трохи більш прийнятним, так званим «поліпшеним» плануванням. За десятиліття безперервної експлуатації ні конструкції будинків, ні інженерні мережі кращими й надійнішими не стали. Саме вони укупі з дворовими мережами, каналізаційними

наслідування. Адже проблема полягає не в обслуговуванні будинків, що перебувають у приватній власності громадян — їх у нас порівняно небагато. А в тому, як підтримати, модернізувати й забезпечити нормальну експлуатацію дуже специфічного житлового фонду, рівного якому у світі, мабуть, і не знайти. Відносну надійність керування комунальним господарством у часи СРСР спрощувало те, що всі підприємства та організації були рівною мірою державними. Нічого подібного ми, зрозуміло, не знайдемо в жодному місті світу, крім якоїсь подоби нашої ситуації в колишніх країнах Східного блоку. Тепер, коли квартири приватизовані, а інфраструктура стала комунальною

ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ Олексій Кучеренко

Міністр із питань ЖКГ

«Ця програма залишиться на папері, якщо не буде ухвалений ряд законів і законодавчих актів, проведені певні інституціональні зміни, які стосуються, зокрема, створення незалежного реодин із критичних пунктів здійснення програми в реальних умовах. Адже на такі витрати в умовах кризи може погодитись тільки одна категорія громадян — мешканці елітних будинків. Але ці будинки були побудовані в останні 5—10 років і капітального ремонту поки не потребують. Що ж до всіх інших... Навряд чи знайдеться в наших містах хоч один багатоквартирний будинок, у якому всі мешканці готові заплатити чималі гроші, щоб їх витратив невідомо хто й невідомо на що. Підприємства ЖКГ зможуть одержати державну підтримку тільки за умови участі в

У

власністю міст, виявилося, що навіть при гіпотетичній наявності величезних коштів у бюджеті їх нема кому виділити для освоєння через величезні прогалини в законодавстві. І це реальний показник ефективності роботи наших законодавчих органів.

... І ЩО НАМ ПРОПОНУЮТЬ акон №1511-VI «Про внесення змін у закон «Про загальнодержавну програму реформування й розвитку ЖКГ на 2004—2010 роки», підписаний Президентом, передбачає подовження проведення реформи українського ЖКХ до 2014 року. На її виконання в найближчі п'ять Громадяни України розуміють, що ні років планується виділити 23,3 від реформи ЖКГ, ні від її відсутності млрд грн. Найбільшу суму буде спрямонічого доброго їм не буде. вано на реалізацію інвестиційних й водопровідними колодязями та з при- проектів з капітального ремонту житлобудинковими територіями називаються вих будинків, на технічне переоснащенЖКГ. І саме ЖКГ стало однією з проблем, ня та реконструкцію старого житлового що має для країни серйозне соціально- фонду, на сприяння створенню об'єднань економічне значення. На її вирішенні співвласників багатоквартирних будинків наполягає навіть МВФ, добре знаючи (ОСББ). Разом — 10,58 млрд грн. При цьому на реконструкцію центрапро те, якою «чорною дірою» для державних грошей воно є. Правда, при цьо- лізованих систем водопостачання й му громадяни України добре розуміють, водовідведення передбачається витращо нічого доброго їм не буде ні від самої тити 1,4 млрд грн, на енергозбереження й реконструкцію систем теплопостачання реформи, ні від її відсутності. Пікантність ситуації ще й у тому, — 2,8 млрд грн, на оснащення житлового що житло повсюдно приватизоване. фонду будинковими засобами обліку споСпільними ж, а по суті нічийними зали- живання води й теплової енергії — 1 млрд шаються підвали, дахи, технічні поверхи, грн, на благоустрій території райцентрів і прибудинкові території тощо. Хоча саме малих міст — 3,1 млрд грн. Але, як відомо, тут проходять вентиляційні канали, яки- людина мислить, а Бог рядить. Кошти на капремонт і технічне пеми «дихають» квартири, труби гарячої й холодної води, каналізаційні трубопро- реоснащення житлових будинків зможуть одержати тільки будинки, у яких води й електричні кабелі. Погіршує ситуацію й те, що Україні організоване ОСББ, і частину витрат зараз важко знайти гідний зразок для при цьому візьмуть на себе мешканці. Це

З

проектах місцевих бюджетів і приватних інвесторів. Передбачається, що за 2010—2014 роки місцева влада Києва, Севастополя, Сімферополя, обласних центрів повинна залучити для реалізації проектів не менше 70—100% коштів, виділених з держбюджету. У містах республіканського й обласного значення це буде 40—70%; в інших населених пунктах — 10—20%. Мета такого розподілу коштів — спонукати місцеві ради й підприємства галузі активніше шукати альтернативні джерела фінансування, а не покладатися, як колись, лише на бюджет. Із заявленого зрозуміло, що державні гроші — трохи більше 4 млрд грн — підуть на модернізацію тієї інфраструктури міст, що обслуговує житлові будинки: водопроводів і каналізації, а також теплоі газопостачання. І БУДЕ ВАМ ЩАСТЯ? тому, що справжня реформа почнеться, сумнівається навіть міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Адже для того, щоб закон і програма реально почали працювати, потрібна активна робота парламенту з прийняття цілого пакета законодавчих документів. Зрозуміло, що до завершення президентських виборів цього не зроблять. Проте відновлення інфраструктури міського господарства України вже почалося завдяки пільговим кредитам Світового банку. Комунальним підприємствам Івано-Франківська, Одеси й Чернігова виділено близько $60 млн на енергозбережне встаткування для заміни помп, водопровідних і водовідвідних мереж. Кредити надаються на пільгових умовах на 17 років під

У

гулятора й посилення ролі Державної житлово-комунальної інспекції, а також певної інституціональної зміни у відносинах з органами місцевого самоврядування, які сьогодні, по суті, є власниками всього комунального майна й усього житлово-комунального комплексу. Без вирішення цих питань така програма може стати ще однією з тих, що залишилися на папері» гарантії уряду. Якщо ці гроші перерахувати на гривні за поточним курсом, то виходить, що трьом містам дістанеться 480 млн грн — майже півмільярда. За існуючих цін і занедбаності комунального господарства грошей кожному з міст вистачить тільки на частковий ремонт мереж та встаткування. На цьому тлі 4 млрд грн, передбачені законом і плановані до освоєння не раніше 2010 року, та ще й для всієї 46-мільйонної країни, виглядають мізерними. До того ж в умовах зростання інфляції й падіння курсу гривні реальна вартість цих грошей зменшується кожного дня. З одного боку, занепокоєність впливової міжнародної організації нашими проблемами може здивувати. З іншого — одержати гроші на ремонт водопроводу — це, по суті, опинитися в становищі третьорозрядної країни. Проте, за даними Світового банку, енергоємність українського ЖКГ є найвищою в Європі. І тому проведення його реформи — одна з головних умов одержання кредитів МВФ. У першу чергу Фонд, звичайно, цікавить підвищення тарифів для населення й приведення їх до середнього європейського рівня. Ну а що при цьому буде з житловим фондом і населенням — не хвилює, власне, нікого. Значення має тільки загальне скорочення енергоспоживання (неминучий наслідок такої реформи) до рівня, що буде по кишені країні — одержувачу кредиту. Адже на кону — надійність забезпечення ЄС транзитними енергоносіями. У простому підвищенні тарифів зацікавлені й українські комунальники. Навіщо їм вирішення проблеми, якщо можна скаржитися на те, що їхня робота збиткова, бо існуючі тарифи занижені. Але чомусь ніхто не говорить про те, що витрати комунальних підприємств завищені, втрати — величезні, робота — неефективна. А часом — навмисно неефективна. Якщо за існуючого стану комунального господарства підприємства, що надають «послуги», хочуть ще й прибуток мати, то вони кровно будуть зацікавлені не в модернізації цього госп��дарства, а в його подальшому руйнуванні. І це не політика, а чиста арифметика. Реформа вимагає чіткої послідовності дій і відповідного законодавства. Тим більше, що багато законодавчих і нормативних документів із ЖКГ ухвалені ще в часи СРСР. У тому числі й Житловий кодекс. Але за відсутності наступності в українській політиці процес реформування гальмується або перетворюється на власну протилежність. Низька платоспроможність населення не дає можливості громадянам взяти на себе повну матеріальну відповідальність за стан житлового фонду. А масштабні приватні інвестиції сьогодні неможливі, бо держава не створила для цього умов. Тому всі розмови про такі джерела для проведення реформи — справжнісінький блеф.


12

Українська технічна газета

№34 (85) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Повернення «Козака з мушкетом» Олена ЗЕЛЕНІНА Під час роботи над відновленням стародавнього прапора Війська Запорізького «Козак з мушке том» учених-реставраторів очікувало несподіване відкриття.

К

оли співробітники Національного науково-дослідного реставраційного центру України відкрили верхній шар фарби на зворотному боці прапора із зображенням янголів із хрестом, вони побачили дивну картину. Під верхнім шаром фарби виявилася... рука, що тримає булаву (на знімку)! Загадкова рука тримає булаву — символ державної влади чи вручає її? Якщо вручає, то кому? В істориків поки немає відповіді на це запитання. Збережені в усьому світі козацькі реліквії, такі як прапор «Козак з мушкетом», можна перерахувати на пальцях однієї руки. У Військовому музеї Стокгольма (Швеція) зберігається особистий прапор Богдана Хмельницького, у Збройовій палаті Московського Кремля (Росія) — гетьманський прапор Данила Апостола, у Харківському історичному музеї — прапор гетьмана Івана Мазепи, відреставрований рік тому у Кракові. І, нарешті, «Козак з мушкетом» — гордість колекції Національного історичного музею України в Києві. — Наш музей — одна з найбільших українських скарбниць, — говорить генеральний директор музею Сергій Чайковський. — У нас зберігається понад мільйон експонатів. І се-

Тетяна Мінжуліна

ред них — кілька артефактів, що являють собою неоціненні скарби нашого народу. Серед них і «Козак з мушкетом». Це унікальна реліквія XVIII століття — козацький прапор однієї із сотень Лубенського полку. До війни в нас було кілька прапорів Війська Запорізького, однак всі вони загинули. Єдиний збережений до наших днів прапор, на якому зображений герб Запорізького козацтва, нарешті відреставровано, вивчено вченими й повернуто до музейного життя. Нам удалося розшукати й опублікувати ордер гетьмана Кирила Разумовського від 8 березня 1755 року, яким він дає офіційне розпорядження (чинне на території всіх десяти полків Гетьманщини) про порядок створення сотенних прапорів, — розповідає голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей Юрій Савчук. — Пропонується, що на прапорі з одного боку має бути намальований «герб національний», а з іншого — герб сотні, «чем оная сотня печатается». До ор-

дера додавалося зображення національного герба — козака з мушкетом. За оцінками Юрія Савчука, ордер Разумовського — один із найдавніших державно-правових актів, що стосується геральдичної тематики. Це дозволяє стверджувати, що герб Війська Запорізького — один із найдавніших офіційних гербів у Східній Європі. Добре, що реставрацією реліквії цього разу займалися не іноземні фахівці (як у випадку з прапором Івана Мазепи), а українські. За науковим рівнем наші реставратори багато в чому навіть перевершують зарубіжних. А за наявності відповідної фінансової підтримки й дорогі матеріали високої якості знайти нескладно. «Козаку з мушкетом» пощастило бути під патронатом прем'єр-міністра України. Адже зображення козака покладено в основу проекту великого Державного Герба України, затвердженого недавно Кабінетом Міністрів. У центрі його розташований синій щит із золотим знаком князівської держави Володимира Великого — малий Державний Герб України. А щитотримачі — золотий коронований лев (праворуч) і козак з мушкетом (ліворуч). За оцінками експертів, понад 700 тисяч історичних реліквій нашої країни потребують реставрації. У Національному

науково-дослідному реставраційному центрі України є відділи реставрації стародруків, рукописів і документів, творів масляного й темперного живопису, відділи біологічних і фізико-хімічних досліджень... За допомогою новітніх технологій тут розробляються різні методи реставрації. Наукове устаткування центру дозволяє вченим досліджувати структуру й властивості різноманітних

матеріалів, вивчати техніку старих майстрів, технології створення пам'яток, гальмувати процеси руйнування творів мистецтва. За кожною відродженою пам'яткою історії та культури — частина душі реставратора, його талант і золоті руки. — Найскладнішим етапом роботи став поділ пізніх і ранніх

шарів, — розповідає завідувачка науково-дослідного відділу реставрації творів із тканини й шкіри Тетяна Мінжуліна. — Це завдання вирішувала ціла команда, фахівці чотирьох різних відділів реставраційного центру. Дуже велику допомогу ми одержали від колег із відділів біологічних, фізико-хімічних досліджень: у кожного своя спеціалізація й лабораторії, величезні бази даних, за допомогою яких можна відрізнити, де фарба XVIII, а де — XIX століття. — Чому прапор гетьмана Івана Мазепи реставрували не ви, а ваші краківські колеги? — Реставраційні технології ідентичні. Різниця лише в тому, що через великий розмір гетьманського прапора полякам довелося використовувати більше матеріалів. На жаль, у нашому центрі рік тому навіть не було приміщення зі столом відповідного розміру. Нове приміщення в «Мистецькому арсеналі» ученим-реставраторам надали тільки навесні цього року. Прапори Богдана Хмельницького з Військового музею Стокгольма й Івана Мазепи із зібрання історичного музею в Харкові кияни вже бачили. Тепер на черзі, як обіцяють у Фонді інтелектуального співробітництва «Україна — ХХ століття», — тимчасова експозиція прапора гетьмана Данила Апостола зі Збройової палати Московського Кремля. Його планують привезти в столицю України 14 жовтня. Фото автора

ШЕДЕВРИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТЕХНІКИ

«Кукурузник» — крилата легенда нашого дитинства Уперше у світі 60 років тому, 6 вересня 1949 року, у небо над Києвом піднявся серійний літак Ан-2 — один із найбільш «довгограйних» технічних проектів в історії. Уперше ж цей біплан з характерним «тупорилим» силуетом злетів у небо 31 серпня 1947 року. Політ здійснив льотчик-випробувач П.Н. Володін. Сергій ПОНОМАРЬОВ Ан-2, дітище талановитого українського авіаконструктора Олега Антонова, очолив численну крилату родину вітчизняної авіатехніки. Ан-2 створювався як військовий літак, точніше — легкий десантно-транспортний. Молодий Антонов почав роботу над його проектом (прототипом став німецький легкий транспортник Фізелер Fi-156) ще перед початком війни, 1940 року. Незважаючи на те, що біпланна крилова схема проекту до кінця 40-х років морально застаріла, у цілому літак вийшов досить удалим — простим, надійним і невибагливим. Свідченням тому стало його довге життя в небі. А подвійні крила, між іншим, дозволяли йому літати з мінімальними швидкостями, недосяжними для монопланів. Це дало можливість вико-

ристовувати Ан-2 на аеродромах зі злітнопосадковою смугою довжиною лише 140 м. Тобто теоретично цей біплан зміг би спокійно злетіти з палуби сучасного авіаносця. Мало хто знає, що спочатку Ан-2 випускали з полотняною обшивкою крил і хвостового оперення, згодом заміненою на фанерну, а чотирилопатевий пропелер діаметром 3,6 м робили з дерева (пізніше він став металевим). Мабуть, це був останній радянський літак із шасі, що не прибирається. Його маленьке хвостове колесо вільно поверталося. За потреби шасі легко замінялося лижами або навіть реданними поплавцями, що перетворювали Ан-2 на гідролітак. Серійне виробництво нового літака організували на заводі №473 у Києві, тут було складено лише 3164 машини. Ще 506 біпланів побудували в Довгопрудному під Москвою, близько 1100 — за

ліцензією в Китаї (у Наньчані, Харбіні та Шицзячжуані). Але найбільше їх побудував завод PZL у польському місті Мілеце — 11915! Загалом же у світі було складено близько 16700 літаків Ан-2 різних модифікацій. СРСР експортував цю машину в 44 країни світу. Як це часто бувало в Радянському Союзі, незабаром після створення бойовий Ан-2 почали широко використовувати для мирних потреб. Ким він тільки не служив! Був і пасажирським літаком, і транспортним, і поштовим, і санітарним, і рятувальним, і лісопожежним, і летючим VIP-салоном, і нічним розвідником, і летючою лабораторією. Займався льодовою метеорозвідкою і аерофотозніманням, обробкою посівів хімікатами й знищенням ховрашків, розвідкою льодовиків, риби й морських тварин, моніторингом нафтогазопроводів і ЛЕП. За кількістю

Основні технічні дані літака АН-2 Розмах верхнього крила, м Довжина літака, м Висота, м Маса злітна максимальна, кг Злітна потужність двигуна, к.с. Максимальна швидкість, км/год. Дальність польоту, км ��кіпаж, чол.

18,176 8,176 12,735 4,68 5250 1 000 253 540 2

модифікацій Ан-2 не мав собі рівних в історії авіації — їх було 45! Одна з них навіть освоїла вертикальний зліт, а на іншу поставили пушки й навісили авіабомби. Цей літак використовували прикордонники та міліціонери, парашутисти та геологи. На ньому літали Леонід Брежнєв і Хо Ши Мін, президент Гренади Моріс Бішоп і король Непалу Махендра. Характерний неквапливий рокіт Ан-2 чули в небі всіх шести континентів Землі, у тому числі Антарктиди. Узимку 1954 року пілоти Саратовського авіазагону дали літаку ласкаве ім'я «Аннушка», що міцно закріпилося за ним назавжди. Однак більше в народній пам'яті Ан-2 залишився як вічний «кукурузник» хрущовської доби. Автору пощастило в дитинстві випробувати себе в ролі пасажира «кукурузника». Ми летіли над полями й над степом, і найбільше запам'яталися провали літака в повітряні ями, від яких захоплювало дух... Досі небо Росії борознять майже 1800 цілком працездатних «Аннушек», та й в Україні їх кілька сотень. Продовженням легендарного літака став турбогвинтовий Ан-3. Тож пристебніть прив'язні ремені, громадяни, політ «кукурузника» крізь час триває.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9 №34 (86)

13

ВІХИ

Школа геніїв

Саме університет перетворив Кембридж на суперсучасний науково-виробничий комплекс налічувалося всього 119 тис. жителів, а університет (навіть арифметично) — п'ята їхня частина. Однак саме університет перетворив свій регіон на суперсучасний науково-виробничий комплекс, свого роду технопарк. Олег ПЕРОВСЬКИЙ Ще на початку нинішнього року в невеликому англійському містечку Кембридж почалося дивне свято, яке триватиме до кінця 2009-го: Кембриджському університету — одному з найдавніших у світі — виповнилося 800 років. Наступну круглу дату він відсвяткує вже в ХХII столітті.

У

рамках ювілейної програми запланований фестиваль Чарльза Дарвіна, науковий фестиваль і фестиваль ідей, а також цілий ряд музичних, театральних, спортивних та інших заходів і виставки в окремих коледжах і студентських співтовариствах університету.

значення гравітаційної сталої в законі всесвітнього тяжіння, Джеймс Максвелл створив теорію електромагнітного поля, Уотсон і Крік розгадали таємницю будови ДНК... Днями президент США Барак Обама вручив Лукасівському професору університету (до речі, його ж випускнику), знаменитому фізику Стівену Хокінгу медаль Свободи — вищу американську нагороду, якої може бути визнана гідною цивільна людина. Хокінг, відомий своїми видатними роботами в галузі теорії гравітації, став її шістнадцятим володарем. Кембридж — місце особливо високої концентрації геніїв. Він завжди (800 років — це вже завжди) перебував на вістрі інтелектуального пошуку. Серед

Члени коледжу складаються з Graduates (осіб, що здобули вчені ступені й платять певний щорічний внесок на користь коледжу) і Fellows. Останні живуть у самому коледжі, одержують зарплату й звичайно займаються викладанням; для здобуття цього звання необхідно скласти особливий конкурсний іспит. Кембридж — не тільки найбільший освітній центр. Це ще й найдавніша науково-дослідна установа, що багато століть зберігає за собою лідерські позиції у світовій науці. У його стінах Ісаак Ньютон заклав основи сучасної фізики, Генрі Кавендиш «зважив» Землю, визначивши

випускників університету — 83 лауреати Нобелівської премії. У світі немає країни, яка може похвалитися такою концентрацією першокласного інтелекту, як це англійське місто, досить звичайне з усіх інших об'єктивних параметрів. 2004 року в Кембриджі

Мабуть, найвідоміша одиниця Кембриджу — його Кавендиська лабораторія. Її знають в усьому світі. Багато хто вважає, що вона названа на честь Генрі Кавендиша, але це не так. Лабораторія дістала свою назву на честь його родича Вільяма Кавендиша, сьомого герцога Девоншира. Коли він був канцлером Кембриджського університету, пожертвував велику суму на відкриття першої у світі навчально-наукової лабораторії при університеті. За всіх часів нею завідував тільки «фізик № 1». Останнім її главою в ХIХ столітті був всесвітньо визнаний Дж. Томсон, який змінив на цій посаді Дж. К. Максвелла. Саме він дав Ернсту Резерфорду завдання з'ясувати, як розподілена маса в атомі, рішення якого призвело до відкриття атомного ядра. У Кавендиській лабораторії, керівництво якої після смерті Томсона перейшло до Резерфорда, починалися атомна і ядерна фізика.

в Кембриджі завжди мали справу з людьми, а не з їхньою науковою спеціалізацією. Резерфорда міг змінити тільки геній, а серед ядерників такого на той час не було. Тому новим директором призначили лауреата Нобелівської премії 1915 року (за дослідження кристалів за допомогою рентгенівських променів) У.Л.

«Кава» і «чай» у Кембриджі — традиційно важливі заходи, бо дають можливість всім співробітникам, від директора до клерка, вільно спілкуватися одне з одним щодня. І крім того дозволяють начальству відразу бачити, хто прийшов сьогодні на роботу, а хто ні. Брегга, незважаючи на те, що його наукові інтереси були далекі від ядерної фізики.

і розшифруванням генетичного коду. Сьогоднішній глава лабораторії — професор Пітер Літтлвуд.

Такий підхід до вирішення «кадрового питання» повністю себе виправдав. Кавендиська лабораторія не деградувала, як це найчастіше трапляється, коли генія-керівника

Споконвіку в Кембриджі вчилися діти аристократів і родичі вищого духівництва. Сьогодні, звичайно, можливості всіх абітурієнтів рівні, але освіта тут не з дешевих. І вона того варта.

Та от що цікаво. У будь-якому іншому місці після смерті Резерфорда керівником лабораторії призначили б ядерника, якому за талантом, зрозуміло, було б далеко до свого попередника. Але

Тут жив створювач «Сатани» Валентина ВЛАДИМИРОВА Меморіальна дошка двічі Герою Соціалістичної Праці, лауреату Ленінської та Державної премій, академіку НАН України, кавалеру орденів Леніна, Жовтневої революції, «За заслуги», Трудового Червоного Прапора і Ярослава Мудрого, почесному громадянину міста Володимиру Сергєєву відкрита в Харкові на фасаді будинку 36/38 по вулиці Сумській. Саме тут жив генеральний директор, головний конструктор систем керування ракетно-космічними комплексами НВО «Електроприлад», відомий як створювач знаменитої «Сатани» (на знімку).

С

ергєєвська фірма створювала «мозок» ракетних комплексів — автономні бортові системи керування. У тому числі для космічного комплексу «Енергія»— «Буран» і наддалеких балістичних ракет РС-20 «Воєвода», які розроблялися в СРСР у відповідь на американську програму СОІ (стратегічна оборонна ініціатива). При запуску з території СРСР

така ракета могла влучити в будь-яку ціль у світі з максимальним відхиленням від заданої точки в 300 метрів. Американці назвали її «Сатаною». …З Москви в Харків Сергєєва перевели в листопаді 1960 року. — Після демобілізації працював у Москві, очолював лабораторію зі створення систем керування для винищувачів,

зміняє першокласний фахівець. Вона просто змінила головний напрямок досліджень. У.Л. Брегг був рентгеноструктурником, і це визначило те, що в лабораторії почали займатися рентгеноструктурним аналізом ДНК, яку на той час навчилися кристалізувати. Ця робота завершилася відкриттям 1953 року Дж. Уотсоном і Ф.Кріком подвійної спіралі ДНК

уже здобув Ленінську премію, — згадував у 95 років Володимир Григорович. — Одним словом, щастило. Мені за сорок, виховую двох дітей, трикімнатна квартира. Раптом викликають до ЦК КПРС: треба їхати в Харків, ставати на чолі КБ і створювати систему керування бойовими ракетами далекої дії. Це був час розпалу гонитви озброєнь. Тоді я категорично сказав «ні». У ЦК викликали ще й ще раз — доти, доки не пред'явили документ, підписаний особисто Хрущовим із позначкою: «Відправити в Харків». Річ у тім, що напередодні на Байконурі при випробуваннях систем керування ракети Р16 сталася катастрофа, що забрала життя більше ста чоловік. Це була перша спроба Радянського Союзу випробувати установку із запуску ракет для доставки ядерних боєголовок у напрямку Америки. Вона була провальною. Загинув головний інженер, замість якого в Харків і викликали Сергєєва. Так Володимир Григорович стає начальником і головним конструктором КБ електроприладобудування, а потім генеральним директором і головним конструктором НВО «Електропри-

Сьогодні в Кембриджі діє понад 30 коледжів, де живуть і навчаються 18 тисяч студентів, а річний фінансовий оборот університету — близько 1 мільярда фунтів стерлінгів. Коледжі — особливі навчальні установи, визнані університетом, що мають інтернати, у яких студенти живуть на повному утриманні. Кожен коледж має власний статут і свій комплект професорів і викладачів (іноді з усіх предметів, іноді — тільки з однієї галузі наук). Вступивши до коледжу, студент призначається до одного з тюторів (tutor — вихователь), який стежить за тим, щоб його учень був добре підготовлений до університетських випробувань, а також за поведінкою студента. лад» (нині ВАТ «Хартрон»). У колективі, який він очолював, Сергєєва позаочі називали «дідом». Так проявлялися і глибока повага до шефа, і різниця у віці: більшість співробітників ледь розміняли третій десяток, а їхній керівник уже перетнув 40-літній рубіж. Колишні підлеглі генерального директора згадують, що «дід» уміло поєднував найжорсткішу вимогливість до працівників з умінням зрозуміти їхні проблеми й допомогти. Суворість і жорсткість вимог диктувалися надзвичайною важливістю завдань, що були поставлені перед конструкторами ракетної зброї. Наприклад, у період Карибської кризи в КБ побувала перша особа держави: «Якщо виконаєте завдання, війни вдасться уникнути». — Я маю робити зброю, а вона має бути надійною, — так визначав Сергєєв мету своєї роботи. За даними російської преси, військові РФ працюють зараз над подовженням термінів експлуатації РС-20, плануючи довести гарантійний термін експлуатації важкої ракети «Сатана» до 30 років. Їй досі немає аналогів у світі. Президент Росії поставив перед стратегічними ракетниками завдання: не тільки зберегти цю ракету, а й створити новий подібний їй тип.


14

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Різати? Мазати! 4 вересня виповнюється 135 років від дня народження видатного хірурга й ученого Святослав РИБНІКОВ

Людмила СТУПЧУК Ярослав Головенько, одинадцятикласник з міста Дубно, що на Рівненщині, став абсолютним переможцем проекту «Україна—Європа—Світ-2008». Він отримав кубок Всеукраїнського конкурсу юних раціоналізаторів і винахідників, грамоту Державного департаменту інтелектуальної творчості та запрошення взяти участь у національному етапі міжнародного конкурсу науково-технічної творчості «Itel- Еко Україна».

Академік АМН СРСР Олександр Васильович Вишневський похований у Москві на Новодівочому кладовищі. Саме в столиці СРСР видатний хірург показав себе не менш талановитим організатором науки: 1934 року очолив хірургічну клініку Центрального інституту вдосконалення лікарів і Всесоюзний інститут експериментальної медицини, а 1947-го, за рік до смерті, створив Інститут експериментальної та клінічної хірургії АМН СРСР, названий сьогодні його ім'ям. Але переважна частина його життя пов'язана з Казанню, яку він покинув тільки в шістдесятирічному віці. Тут учений зробив свої знамениті відкриття. Сюди ж 1941 року він на кілька років повернувся разом з евакуйованою з Москви хірургічною клінікою. У важкі воєнні роки, у тилу, він невпинно вдосконалював свої винаходи, а за сотні кілометрів, у фронтових шпиталях, його розробки рятували життя тисячам солдатів.

Я

к розповів сам юний винахідник, потяг до технічної творчості у нього виник ще в дитинстві — завжди хотілося вигадати щось корисне і потрібне. Школярем почав займатися на Дубенській станції юних техніків, а з дев’ятого класу — в секції винахідництва і раціоналізаторства, де захопився стендовим моделюванням. У конкурсі юний винахідник взяв участь з двома винаходами — «Прилад для корекції постави» та «Пристрій для демпферного скелетного витягування». — Взятися за пристрій для корекції постави мене спонукала особиста зацікавленість, — говорить Ярослав. — Як стверджує статистика, дуже багато людей має сколіоз, а щодо підлітків, то це взагалі 25 молодих людей із 30. Між іншим, і я належу до них. Мій пристрій для корекції постави призначений саме

«Т

и, Незнайко, мабуть, хворий. У тебе щось з очима сталося. Коли це ти бачив, щоб у мене замість носа був градусник? — обурювався доктор Пілюлькін, дивлячись на свій портрет, намальований Незнайком. — Доведеться тобі на ніч касторки дати». Останнє зауваження дуже ефективно стримало запал новоспеченого художника — той касторку дуже не любив, просто боявся її. У реальному житті таких «чудес медицини» від звичайної касторової олії чекати, звісно, не варто. А от створений на основі касторки інший препарат без перебільшення врятував життя сотням тисяч радянських воїнів. Рецепт його приготування, як і все геніальне, простий. Візьміть 3 грами березового дьогтю, додайте до нього стільки ж ксероформу — трибромфенолату вісмуту. Потім улийте в отриману кашку 94 грами касторової олії й ретельно перемішайте — до утворення однорідної густої маси. Готово: ось він, один із найстаріших і найзнаменитіших з нині застосовуваних препаратів — лінімент бальзамічний за Вишневським, або просто мазь Вишневського. Затребуваність того або іншого наукового відкриття багато в чому визначається історичними обставинами, і нерідко трапляється так, що найбільш значущою виявляється зовсім не та розробка, яку сам дослідник вважає справою свого життя. Друга світова війна розставила свої пріоритети в оцінці наукових відкриттів: ім'я академіка Олександра Олександровича Богомольця міцно асоціюється з антиретикулярною цитотоксичною сироваткою, що загоює рани, а президента АН УРСР академіка Олександра Володимировича Палладіна, який змінив його на посаді, — з вікасолом, що зупиняє кровотечі, хоча обидва вони відомі фахівцям як дуже різнобічні дослідники. Не стала винятком і доля Олександра Васильовича Вишневського: його ім'я увінчила придумана ним 1927 року асептична й загоювальна мазь (її, напевно, сьогодні знає будь-хто, навіть далека від медицини людина), однак хірургія військових ушкоджень і гнійних процесів спочат-

Винахідникам теж потрібні іноземні мови

ку не були його рідними галузями — фахівцям більш відомі його «класичні» роботи з хірургії жовчних шляхів, сечовивідної системи й грудної порожнини. Крім мазі учений став відомим завдяки новокаїновій блокаді. У медичному анекдоті лікар-анестезіолог запитує в пацієнта перед операцією: «Який наркоз робитимемо?» Почувши у відповідь «Подешевше», співає: «Люленьки-люлі...» Це смутний жарт про жалюгідні реалії сучасної системи охорони здоров'я. А от у часи, коли практикував Олександр Васильович Вишневський, з анестезією було важко з іншої причини: вона була складною й майже нереальною для простого фельдшера з нестоличної лікарні. Пацієнти змогли зітхнути спокійно тільки 1930 року, коли Вишневський запропонував оригінальний спосіб місцевого знеболювання — за методом повзучого новокаїнового інфільтрату. Саме ця технічно нескладна, доступна рядовим хірургам процедура, на думку істориків медицини, визначила проникнення хірургії в глибинку — аж до район них і навіть сільських лікарень. Обидва знаменитих винаходи хірурга — мазь і місцева анестезія — з'єдналися в одній фундаментальній теорії, що розкриває роль нервової системи в розвитку запального процесу. Спостерігаючи за дією новокаїну, учений виявив, що цей препарат не тільки зменшує біль, а й, знімаючи запалення, прискорює загоєння ран. З того часу схема «новокаїн плюс маслянобальзамічна пов'язка» стала класикою лікування багатьох важких захворювань — гангрени, трофічних виразок, абсцесів і тромбофлебітів.

для дітей і підлітків. При неправильному, нерівному сидінні він подає звуковий або світловий сигнал. Прилад простий, його можна використовувати і вдома, і в школі усім, хто хоче позбутися такої вади, як неправильна постава. А до створення пристрою для скелетного витягування юного винахідника спонукала звичайна для винахідників цікавість. Із розмови з пацієнтами він зрозумів, що ця процедура викликає дискомфорт та больові відчуття. От і захотів допомогти людям. Винайдений ним пристрій для демпферного скелетного витягування трохи спрощує методу, що застосовується сьогодні, запобігає больовим відчуттям, які виникають під час руху. Нова конструкція не передбачає використання тягарців, замість них застосовується спіральна пружина певної жорсткості. Робота дубенського винахідника була визнана однією з кращих, які рекомендовано представити від України на міжнародному конкурсі в США. На жаль, Ярослав не зміг взяти участь у змаганнях на американському континенті з банальної причини — не знає досконало англійської мови. А це було обов’язковою умовою участі в конкурсі. Отож, окрім технічної творчості, юному винахіднику доведеться опанувати ще й англійською.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9 , №34 (86)

15

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ

Птах щастя Як знайшли дорогу додому білі лелеки Ірина КОНДРАТЬЄВА В Україні налічується близько 30000 пар біли білихх лелек. Із них близько 600 гніздяться в Дніпропетровській області, переважно в басейнах рік Самара й Орель. Ще на початку 90-х років минулого сторіччя білокрилі птахи кружляли й над селом Курилівка в Криничанському районі. Але забудова села 2—3-поверховими будинками, вирубка старих дерев, поява нових доріг змусили лелек шукати спокійніші місця для гніздування.

Л

елек у Курилівці не бачили років десять. Лише торік тут оселилася й вивела пташенят одна пара. Цієї весни історія повторилася, і в тому чимала заслуга господаря садиби, де птахи звили гніздо. Допоміг їм згадати дорогу до домівки своїх предків

Гніздо над сторожкою стало населеним Молоді пташенята от-от покинуть батьківське гніздо

дніпродзержинський бізнесмен Олег Мороз. У середині 90-х він оселився тут і відразу ж установив на своїй ділянці пару високих стовпів з металевими каркасами. Навесні лелеки прилітали, кружляли над садибою, але потім летіли. — Швидше за все, стовп�� були недостатньо високими порівняно з жит-

ДОВІДКА Через катастрофічне зменшення популяції білих лелек у середині ХХ сторіччя деякі європейські держави вжили жорстких заходів з їхньої охорони й зайнялися створенням оптимальних умов для збільшення чисельності. Україна з кі ог467 стлькості білих лелек посідає третє місце серед європейських держав, поступаючись поступаючись Іспанії та Польщі. На четвертому місці — Білорусь. Як повідомив голова Дніпропетровського відділення Українського товариства охорони птахів Петро Чегорка, підсумки аналізу гніздування лелек у нашій країні показали, що птахи щастя переважно гніздяться на деревах з верхівками, що усихають (44%), на стовпах електропостачання (35%), водонапірних вежах (11%) і дахах житлових будинків (7%) (7%).

ловими будинками й деревами, що росли поруч, — ділиться своїми думками О. Мороз. — Лелеки ж люблять домінувати над місцевістю, їм потрібний простір. Тому торік я переставив один стовп вище — просто на дах сторожки біля в'їзду на подвір’я. І минулого, і нинішнього року лелеки вивели по три пташеняти. Однак вижили не всі. Одне пташеня в серпні минулого року загинуло під колесами автомобіля, коли робило свої перші польоти й приземлилося відпочити на дорогу. Цього року батьки самі викинули одне пташеня з гнізда. Мабуть, воно було хворим. Інші весь час сиділи рядком і з нетерпінням чекали, коли хто-небудь із батьків принесе їжу. Спостерігати за процесом годівлі пташенят дуже цікаво. У перші хвилини вони метушаться, підводяться на весь зріст і готові залізти у відкритий батьківський дзьоб з головою. Дорос-

лий лелека поступово відригує все проковтнуте під час 2—3-годинної прогулянки околицями — жаб, вужів, дрібних пташок, мишок. Пташенята іноді не можуть впоратися з великими порціями, і те, що мало стати їхньою їжею, падає на дах сторожки. Чого там тільки не знаходили! Недавно, прибираючи, знайшли вужа довжиною більше метра, а жаб ніхто й не лічив. Але нікуди не подінешся — доводиться миритися і з органічним сміттям, і зі слідами пташиного посліду, і з неприємним запахом. — Минулої зими я поставив ще три гнізда — вище будинку й подалі від нього, — з гордістю повідомив О. Мороз. — Тож, думаю, наступної весни в мене оселяться як мінімум дві пари лелек. Дуже хочеться, щоб вони згадали дорогу додому. Фото автора


16

Українська технічна газета

№34 (86) В і в т о р о к , 1 в е р е с н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Хто краде зірки?

РОЗСЛАБТЕСЯ!

Людство позбавили права бачити зірки. Винуватець — міське освітлення, ворог астрономів усього світу. Світлове забруднення в містах геть-чисто «витерло» нічне небо в усьому світі, особливо в північній півкулі. Найяскравіший приклад світлового забруднення — Нью-Йорк, де вночі в небі взагалі не видно зірок. Астрономи з усього світу, які брали участь у 11-денній генеральній асамблеї в Ріо-де-Жанейро, просять владу міст використовувати більш «щадне» освітлення вулиць. Це не тільки «поверне небу зірки», а й забезпечить економію електроенергії, а також сприятиме охороні навколишнього середовища й розвитку туризму. Професор Августо Дамінеллі з Університету Сан-Паулу повідомив у інтерв'ю бразильській газеті «Estado de Sao Paulo», що в нічному небі Ріо-де-Жанейро неозброєним оком можна було б розгледіти близько 5000 зірок, але через світлове за-

У ролі визначень ми пропонуємо вам відразу відповіді. От тільки букви в кожному слові зійшли зі своїх місць, і врешті- решт вийшла цілковита тарабарщина. Поверніть абревіатурам їх колишній вигляд – і кросворд розв’язано

бруднення видно тільки 150. За його словами, одна третина всього електричного освітлення міських вулиць спрямована в небо, а тому марнується. Можливим рішенням проблеми може бути оснащення вуличних ліхтарів алюмінієвими козирками, щоб спрямувати світло вниз, а також використання слабкіших ламп. «Понад два мільярди чоловік у світі не можуть побачити Чумацький Шлях. Для нас небо — частина спадщини людства», — говорить учений.

«Плавучі НЛО» для чищення каналів Японці весь час дивують. Нещодавно вони винайшли «плавучі НЛО» для очищення водних артерій Осаки.

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. АВЮК. 6. САТТА. 10. ЕТКА. 14. ПЛІХОЦ. 15. ЖАПЕТА. 16. АРТА. 17. ВІЦКАТОРП. 20. АЛАМ. 21. КОРАНА. 22. КАТЕР. 23. ПОРНАП. 24. РИККА. 25. НИРАТЕТ. 28. ЖМЕРІТА. 30. ВЛАДСІНЕЗ. 31. ГЛЕНС. 34. КЮРРИ. 37. ЗРУЙКО. 38. НІБАБО. 39. КАТИН. 40. АНПІК. 41. АРУРЕН. 42. КТОБОЙ. 43. ПРИСТ. 46. РЕШТА. 47. КОРУПАДОН. 49. БАРКАНШ. 52. МАРТАГА. 55. КІППА. 58. ГРОНАК. 60. КУАЛА. 61. ОРРАВА. 64. ТБНУ. 65. СТІРОНАКА. 66. БИДО. 67. ЗООРАІ. 68. КОЛИМО. 69. ВТРА. 70. АКТОР. 71. АТЬЛ.

Спроектовані компанією NTT Facilities пристрої за формою нагадують НЛО. Працюють вони на сонячній енергії. «Плавучі НЛО» «працевлаштовані» у каналі Дотонборі та в рові, що оточує замок в Осаці. Вони очищають від забруднень до 2400 галонів

води на день, усмоктуючи забруднену воду через дно й випускаючи очищену фонтаном через отвори зверху. Такий фонтан не тільки тішить око, а й виконує свою роботу — охолоджує сонячні панелі, підвищуючи ефективність роботи пристрою.

Мистецтво ходити колами

ВЕРТИКАЛЬ: 1. ТЮАХ. 2. РЕЛПАН. 3. РООК. 4. ТАПАРА. 5. СНЕДКІК. 6. ІМАКА. 7. РЕТТА. 8. АТТІК. 9. ПАДЛОЕР. 10. ІШКОЛА. 11. ПЕТА. 12. АДМАТА. 13. НААЖ. 18. ЇРДИПЗ. 19. ОЦЕЛКА. 26. ТЕРАКЕЛИК. 27. СЛАВАНОТО. 28. ГОЛОМЕНТО. 29. ЛЕНТАРАТА. 31. НУССИ. 32. КРУЕН. 33. ТРАНГ. 34. ПІКАР. 35. ОРНІЮ. 36. ВНАКТ. 44. ЗАКІБА. 45. АПУЛКА. 47. ТОПРІТА. 48. АМЗАКАР. 50. РУКАНО. 51. КРОТРЕ. 53. АКРООМ. 54. ЛІРАТЬ. 55. АПТЕК. 56. СУККО. 57. ТРЕПА. 58. БААТ. 59. ВНІГ. 62. ЛБОО. 63. АТДА. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Вислів «ходити по колу» тепер слід розуміти буквально. Учені з Інституту біокібернетики імені Макса Планка в Німеччині надали докази того, що люди, які заблукали, дійсно починають ходити колами. Ян Сауман і Марк Ернст провели експеримент, вивчивши траєкторію руху людей, які кілька годин блукали в лісі в Німеччині й у пустелі Сахара в Тунісі. Щоб відстежити шлях, який пройшли учасники експерименту, використовувалася глобальна система позиціонування. Результати експерименту показали, що люди

йшли по прямій, тільки коли було видно сонце або місяць. Як тільки сонце ховалося за хмарами, вони починали ходити колами, навіть не помічаючи цього. Намагаючись пояснити це явище, дослідники припустили: причина в тому, що в більшості людей одна нога довша або сильніша за іншу, тому вони і йдуть в одному напрямку. Щоб перевірити правильність припущення, декільком учасникам експерименту зав'язали очі й попросили йти по прямій без візуальних орієнтирів. «Вони ходили по колу, іноді з надзвичайно маленьким радіусом, — розповів про результати експерименту Ян Сауман. — Ці кола не відрізнялися систематичністю, та сама людина повертала то вліво, то вправо. Тому причина не в більшому упорі на одну ногу, а, скоріше за все, у зростанні непевності в тому, в якому ж напрямку йти по прямій. Маленькі помилки в різних сенсорних сигналах, що дають інформацію про напрямок руху, згодом накопичуються, роблячи напрямок, який людина вважає правильним, дуже далеким від істини». За матеріалами Reuters, ABC Science, Popular Science, ScienceNow

підготувала Наталія Чайка

Дорожній патруль Перед вами схема доріг мікрорайону. Розставте на перехрестях чотирьох міліціонерів так, щоб ними проглядалися усі вулиці. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Відповіді на кросворд, надрукований у № 32 (84)

Білі починають і виграють

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту


Украинская техническая газета №86