Issuu on Google+

№ 31 (83) 11 серпня 2009 року

www.tehnichka.com

Виходить у вівторок

ТВЕЛовий «кубик-рубик»

У НОМЕРІ: АНАТОМІЯ КРИЗИ Штрафна без дна Економіка України припинила стрімке падіння. Чи означає це, що падати далі вже нікуди?

Українські вчені створили принципову технологію виробництва цирконієвих труб для ядерних реакторів

стор. 4

ШКОЛА АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Танцювати «від пічки»… Криза стала каталізатором для негайного переходу на нові технології стор. 6

СТАНДАРТИ Раціональне зерно Новий стандарт на пшеницю поєднав міжнародні вимоги до зерна та українські реалії стор. 7

ВИРОБНИЦТВО Автошини: життя після смерті? У Донецьку готується до запуску завод з утилізації автомобільних шин стор. 10

ТЕХНОЛОГІЇ Екологічно безпечний… хлор? Це не міф, а реальність, стверджують дніпродзержинські хіміки стор. 11 Ірина КОНДРАТЬЄВА

Інновації стартують у жовтні? У жовтні 2009 року в Луцьку, Бучі й Новій Каховці стартують роботи з будівництва сміттєспалювальних заводів. Про це заявив керівний директор компаній «Екоенерджі» і «Біогазпром» в Україні Валентин Макогон. Відповідно до планів компанії у найближчі рік-два будуть побудовані три заводи на загальну суму близько EUR600 млн. Вартість кожного із заводів становитиме приблизно EUR200 млн. Окупність — не менше восьми років. Передбачається, що після введення потужностей заводів у Бучі перероблятиметься щорічно 90 тис. тонн побутових і промислових відходів, у Луцьку — 184, у Каховці — 110 тис. тонн побутового сміття. При цьому прибуток інвестори мають намір одержувати від поставок тепла (біогазу) і електроенергії населенню і промисловим підприємствам. Кожен із заводів забезпечить вихід 60 МВт «зеленої» енергії в рік. За словами Валентина Макогона, компанія не має проблем з наявністю інвестицій і впровадженням проекту.

Про «секрети» розроблення «УТГ» розповідають співробітники кколись олись секретного Науководослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім. Я. Осади (ДП «НДГІ») — заступник директора з наукової роботи Віра Сергіївна Вахрушева й завідувачка лабораторії лабораторії металознавства й технології обробки труб для атомного промислового комплексу Тетяна Миколаївна Буряк. Маючи 4 діючі атомні станції, що виробляють майже половину від загальної кількості електроенергії, Україна активно прагне мати

своє виробництво ядерного палива. Науковий супровід значної частини Державної програми зі створення власного ядерно-паливного циклу повинні забезпечити провідні інститути Академії наук України та галузеві НДІ. Серед них — Фізико-технологічний інститут металів і сплавів, Інститут проблем матеріалознавства ім. І.Францевича, Інститут проблем міцності ім. Г. Писаренка, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» та інші. Далеко не останню роль у цьому проекті має відіграти ДП «НДТІ», м.Дніпропетровськ. Створений 1937 року, інститут був лідером у СРСР з розроблення технологій всіх видів

Третій «кусень» від МВФ Черговий транш міжнародних кредитних коштів знову переважно піде на погашення зовнішніх боргів і бюджетного дефіциту Віталій ДУБЕНСЬКИЙ

29 липня Рада директорів МВФ ухвалила рішення про виділення третього кредитного траншу Україні в розмірі $3,3 млрд. Звичайно, під черговий пакет зобов'язань, що передбачають реформи, зменшення бюджетного дефіциту

тощо. Уряд, у свою чергу, уже знає, на які потреби використовувати кошти. Однак стовідсоткова ефективність залучених кредитів досі не зрозуміла. Тим більше, що на першому місці стоїть фактор кредитного «проїдання».

(Закінчення на стор. 5)

труб для теплової та атомної енергетики, нафтогазового комплексу та інших сфер народного господарства. Більшість із них успішно «працюють» на трубних підприємствах колишніх радянських республік і досі. За останні роки доля зробила колись величезному колективу інституту чимало «сюрпризів». Зменшення держзамовлень призвело до значного скорочення штатів, зниження обсягів власних площ, втраті дослідного виробництва. Що можна зробити за таких умов і над чим працює колишній всесоюзний гігант сьогодні? (Закінчення на стор. 8–9)


2 №31 (83) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

11 серпня 2009

ТУТ І ЗАРАЗ

Цитата тижня

Розділяти і змішувати

Юлія Тимошенко

Герман ДУБИНІН

У жовтні 2007 року в кисневокомпресорному цеху «Запоріжсталі» почав функціонувати сучасний блок поділу повітря, що виробляє від 30 до 60 тисяч кубометрів на годину кисню для технологічних потреб. На черзі новий об'єкт — у березні цього року розпочато будівництво установки для одержання криптоно-ксенонової суміші «Хром-3». «Хром-3».

Прем’єр-міністр України

«Зараз потрібно, поки все дешеве, модернізувати країну, переоснастити її, зробити всі необхідні реформи за рахунок запозичень, а потім спокійно, повільно, 25 років повертати...» Богдан Данілішин

Мала штучка червінчик, а ціна велика На донецькому заводі «Еталон» створили вітроустановку розміром у дві книги Микола МЕДВЕДЄВ

Міністр економіки України

«На мою думку, на ринку цукру існує зговір між цукровими заводами, щоб за допомогою цінової політики забезпечити свої економічні інтереси», Микола Азаров

Конструкція нових вітроустановок надзвичайно проста: магніт, дріт, котушка і трохи жерсті. При цьому її потужність може досягати ста ватів, чого цілком достатньо, приміром, для того, щоб заряджати акумулятори. За словами головного інженера підприємства Павла Майорова, особливість вітроустановки у тому, що в ній немає... обертових частин. Вітродвигун працює за рахунок

Регіони у проектах і планах Герман ДУБИНІН

Народний депутат України

«З початку року Україна отримала суму кредитів, еквіваленту держбюджету. Цей величезний обсяг ресурсу, що витрачений незрозуміло куди і щез, як вода у пісок, абсолютно не змінить нашу країну». Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

Нещодавно полтавським журналістам Нещодавно і власникам фірм, які займаються пасажирськими перевезеннями в місті, презентували прилад, який має докорінно змінити роботу міського транспорту. Це електронні датчики руху, які встановлюватимуть у кожному міському автобусі, маршрутному таксі і згодом — у тролейбу тролейбусах. сах. Над приладом «Тезей-А» інженери полтавської компанії ТОВ «Елмеханіка», працювали два з половиною роки. Завдяки електронному контролеру водій не зможе ухилитися від маршруту або під’їхати до зупинки поза графіком. Окрім контролю за графіком руху, прилади мають ще кілька важливих функцій. Приміром, оголошують приємним жіночим голосом назву зупинки за 100 м до того, як автобус до неї

E-mail: info@tehnichka.com

Кабінет Міністрів України схвалив план заходів на 2010 рік з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, розроблений Міністерством економіки разом із центральними органами виконавчої влади. Як повідомили в пресслужбі Мінекономіки, відповідне рішення ухвалене на засіданні Кабміну Кабміну 29 липня. За словами міністра економіки Богдана Данілішина, план заходів містить у собі розроблення законопроектів «Про територіальний устрій України»; «Про місцеві державні адміністрації» (нова редакція),

«Про місцеве самоврядування громади», «Про службу в органах місцевого самоврядування» (нова редакція), «Про принципи державної регіональної політики». Також планом передбачається зміцнення фінансово-економічної основи територіальних громад, виконання програм подолання депресивності територій, продовження розроблення й укладання угод з регіонального розвитку, проведення моніторингу існуючих інструментів стимулювання розвитку регіонів, спрямування інвестицій на перебудову соціально-економічної інфраструктури регіонів, сприяння працевлаштуванню безробітних громадян в умовах фінансовоекономічної кризи, підтримка суб'єктів малого підприємництва тощо.

Не гальмуй! Контролює електроніка під’їде, стежать за рівнем палива, обчислюють кількість пасажирів тощо. Якщо ж водій спробує вимкнути датчик, сигнал про це одразу надійде диспетчеру, який миттєво відреагує на порушення і вийде на зв’язок. На екранах моніторів, які уже встановлені в центральній диспетчерській обласного центру, можна побачити всі 62 міські маршрути, якими жваво рухаються різнокольорові стрілки, що відповідають місцезнаходженню автобуса або маршрутки. Тепер диспетчер зможе контролювати при-

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

коливального руху магніту. Так виробляється змінний струм, що випрямляється і подається на акумулятори. На заводі вже створена дослідна партія таких вітрозарядних міні-агрегатів, проведені необхідні випробування при швидкості вітру від 4 до 20 метрів на секунду. Потужність, що виробляється одним модулем, — близько ста ватів, але ж таких модулів може бути декілька. Вони легко монтуються на будь-якій місцевості і коштують всього сімнадцять гривень.

Вона призначена для переробки первинного криптонового концентрату, виробленого на діючих повітророздільних установках. Для технологічних потреб комбінат виробляє кисень, аргон, азот, а також неоногелієву, ксеноно-азотну й криптоноазотну суміші, призначені для реалізації. Установка дозволить із мінімальними витратами випускати дорогу криптоно-ксенонову суміш із вмістом криптону 92%, ксенону — 3% і домішок — до 5%. Для порівняння: відсоток домішок у продукції, що зараз випускається, досягає 80-95%!

буття на зупинки пасажирського транспорту з точністю до кількох секунд і оперативно реагувати на затримку руху.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-9392, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

Треба сказати, що в оголошеному міськрадою тендері за право поставляти автоперевізникам датчики руху взяли участь не тільки полтавчани. Комісія вибрала місцеву продукцію з кількох причин, у тому числі й вартості приладів –1495 грн. Полтавські інженери створили дешевший прилад, не розгубивши його головних функцій. Наразі в Полтаві новими приладами обладнано декілька пасажирських автобусів та маршрутних таксі. Усього на громадському транспорті встановлять 370 датчиків, які власники автофірм купуватимуть власним коштом. Розробники дають річну гарантію на свій прилад і сервісне обслуговування. Датчик можна

модернізувати: наприклад, між оголошеннями назв зупинок подавати рекламні повідомлення або називати державні установи, розташовані поряд із зупинками. У Полтавському міськвиконкомі стверджують, що подібна система контролю за роботою громадського транспорту у масштабі всього міста поки єдина в Україні, а полтавчани стали першопрохідниками у справі тотального й ефективного контролю за якістю обслуговування пасажирів. Кінцевою метою удосконалення пасажирських перевезень у Полтаві стане введення єдиного електронного квитка, придбавши який, можна їздити всіма маршрутами. На знімку: Сергій Лисенко, інженер з розвитку транспортної інфраструктури Полтави, задоволений новим методом контролю за рухом пасажирського транспорту. Фото автора

Газета видається українською та російською мовами П Е Р Е Д П Л АТ Н І ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15502 прим., українською мовою 4302 прим., російською мовою 11200 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 1691


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

3

ТУТ І ЗАРАЗ ВУГЛЕ ВУГЛ ЕП П Р ОМ ОМ Вуглевидобувні підприємства України, за оперативними даними, у січнілипні 2009 року скоротили видобуток рядового вугілля на 8,9%, або на 4,105 млн тонн, — до 41,939 млн тонн, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Про це повідомили в Міністерстві вугільної промисловості України. Видобу ток коксівного вугілля за сім місяців ц.р. скоротився на 10,4%, або 1,736 млн тонн, — до 14,879 млн тонн, енергетичного — знизився на 8,1%, або 2,370 млн тонн, — до 27,060 млн тонн. Вуглевидобувні підприємства сфери управління Мінвуглепрому в січнічервні 2009 року перевиконали встановлене міністерством планове завдання з видобу тку вугілля на 3,7%, або на 795,2 тис. тонн, у тому числі з видобу тку коксівного вугілля — на 5,9% (на 300,8 тис. тонн), енергетичного — на 3% (на 494,4 тис. тонн). Підприємства Мінвуглепрому в січнілипні ц.р. видобули 22,523 млн тонн рядового вугілля, у тому числі коксівного — 5,432 млн тонн, енергетичного — 17,091 млн тонн. Раніше в Мінвуглепромі прогнозували, що видобу ток вугілля державними шахтами в 2009 році скоротиться на 7,2% — до 42,7 млн тонн, що пов'язано зі зниженням попит у на вугільну продукцію.

ХІМПР Х ІМПРОМ Кабінет Міністрів України затвердив перелік підприємств — виробників азотних мінеральних добрив, яким надана можливість закуповувати імпортний газ у нерезидентів в 2009 році. Це закріплено в розпорядженні КМУ № 881-р від 29 липня 2009 р., оп у бліков а ном у на с а й ті у ря д у. Відповідно до документа, підприємства матимуть можливість закуповувати газ в обсязі, що не перевищує потреби їхнього власного споживання, для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу. Перелік самих підприємств поки не опублікований.

менше, ніж за аналогічний період минулого року, в Україні спостерігається тенденція щомісячного нарощування обсягів виробництва. «Крім того, майже всім металургійним підприємствам удалося забезпечити портфель замовлень аж до жовтня, що дає підстави говорити про поступовий вихід галузі з кризи», — відзначає експерт «Укрпромзовнішекспертизи» Олег Гнитецький. За даними компанії, на кінець липня потужності українських сталевиробників були завантажені на 65,5% проти трохи більше 50% на початку року.

ПЕК Кабінет Міністрів України затвердив план заходів щодо реалізації положень декларації, підписаної за підсумками Міжнародної інвестиційної конференції про модернізацію української газотранспортної системи (ГТС), на друге півріччя 2009 року. Про це повідомив перший заступник міністра палива та енергетики Олег Бугайов. За його словами, уряд доручив Мінпаливенерго й НАК «Нафтогаз України» до 31 грудня підготувати й затвердити техніко-економічне обґрунтування й уточнений кошторис витрат для реалізації проектів з модернізації ГТС. Крім того, «Нафтогазу» доручено створити робочу групу з питань технічної координації робіт з модернізації ГТС. Уряд також доручив «Нафтогазу», Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфіну та Мін'юсту до 31 грудня підготувати і надати на розгляд Кабінету Міністрів проекти закону «Про заходи функціонування ринку природного газу» з урахуванням положень відповідних директив Європейського Союзу про загальні правила для внутрішніх ринків природного газу, а також підготувати програму реформування газового сектора країни на 2010—2011 рр. Крім цього уряд також доручив забезпечити підготовку інвестиційних проектів із модернізації української ГТС. За словами О.Бугайова, головою міжві домчої координаційної групи з питань реалізації положень декларації уряд призначив главу Мінпаливенерго Юрія Продана.

Т РА Н СПОРТ СПОРТ «Укрзалізниця» розробляє Концепцію впровадження швидкісного руху поїздів до 160 км/год. на період до 2020 року,

повідомили в прес-службі «Укрзалізниці» з посиланням на першого заступника начальника головного пасажирського управління відомства Ігоря Бреуса. На думку фахівців, така швидкість є оптимальною для впровадження денного залізничного руху між столицею України й великими обласними центрами. За словами І.Бреуса, відповідна концепція була розроблена на період до 2015 року, однак тепер необхідно враховувати зміни в економіці. Впровадження швидкісного руху передбачає докорінну модернізацію шляхового господарства, енергопостачання, зв'язку тощо. Крім того, відомство проводить ряд заходів з метою поділу пасажирського й вантажного руху на переважно пасажирські й змішані (вантажні й пасажирські) напрямки. Для реа лізації Концепції впрова дження швидкісного ру ху необхідний також ру хомий скла д високого рівня. Такі поїзди повинні відповідати світовим с тандартам, швидко набирати швидкіс ть після зупинки, працювати від пос тійного й змінного електрос труму (двосис темні). В «Укрза лізниці» відзначають, що двосис темніс ть поїздів важлива, оскільки викорис тання рухомого скла д у з розподіленою тягою є економічно доцільнішим, ніж звичайних вагонів з локомотивною тягою. Та-

Сума заборгованості із заробітної плати в Україні становить 1,6 млрд грн, заявив перший заступник міністра праці й соціальної політики Павло Розенко. Разом з тим на державних підприємствах сума заборгованості значно нижче, ніж на приватних. Також Розенко уточнив, що найбільші проблеми з виплатою зарплати — у хімічних і металургійних підприємств. кий ру хомий скла д, незважаючи на досить висок у ціну, більш енергоефективний, потребує менших витрат на обслуговування в процесі експлуатації. «Укрза лізниця» вже розробила технічні вимоги до таких поїздів і переда ла їх виробникам.

ЖКГ ЖКГ Населення України за січень-червень 2009 року оплатило житлово-комунальні послуги (ЖКП) на 96,5% від нарахованих за цей період сум, перерахувавши 14,3 млрд грн, повідомл��є Держкомстат. Серед регіонів найвищий рівень оплати ЖКП спостерігався в Закарпатській, Львівській і Тернопільській областях (109,3—107,2%), найнижчий — у Криму, Одеській і Донецькій областях (90,7—91,3%). Середні нарахування за житловокомунальні послуги на одного власника особистого рахунку в червні 2009 року у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го збільшилися на 31,8% і з урахуванням електроенергії (з розрахунку 100 кВт ∙ год.) становили 186,7 грн.

ФІНАНСИ Г МК ГМ К За оперативними даними, у липні металургійні підприємства України виробили 2,71 млн тонн рідкої сталі, що на 16% більше, ніж місяцем раніше, повідомило галузеве агентство «Метал Кур'єр». І хоча за підсумками січнялипня металурги виплавили сталі на 34%

пенсії одержать у встановлений строк — до 25 серпня. За січень-липень 2009 року мобілізовані доходи в загальний і спеціальний фонди державного бюджету на суму 103 млрд 744,5 млн грн (з урахуванням відшкодування ПДВ і без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 103,6% планових показників січня-липня 2009 року. Інформацію про це розміщено на офіційному сайті Держскарбниці України. За даними відомства, у січні-липні 2009 року в загальний фонд держбюджет у мобілізовано 83 млрд 255,2 млн грн (з урахуванням відшкодування ПДВ), або 100% до помісячного розпису доходів загального фонду держбюджет у, у спеціальний фонд державного бюджет у мобілізовано 20 млрд 489,3 млн грн (без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 121,3% до помісячного розпису доходів спеціального фонду держбюджет у. У липні 2009 року в загальний і спеціальний фонди держбюджету мобілізовані 13 млрд 253,9 млн грн (з урахуванням відшкодування ПДВ і без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 100,2% планових показників липня, у т.ч. у загальний фонд державного бюджету мобілізовано 11 млрд 320,5 млн грн, або 100,3% планових показників місяця. У січні-липні 2009 року органами Держскарбниці відшкодовано з бюджету 18 млрд 903,4 млн грн податку на додану вартість, або 100,5% планових показників січня-липня 2009-го, у тому числі в липні відшкодовано 3 млрд 378,2 млн грн, або 102,7% планового показника липня 2009 року.

Обсяги власних надходжень до Пенсійного фонду за 7 місяців 2009 року (січень-липень) склали 105,9%, повідомив голова правління Пенсійного фонду Олексій Зарудний. Він також відзначив, що наприкінці минулого тижня Пенсійний фонд почав фінансування виплат пенсій, і в серпні, як і в попередні місяці, їхня виплата почнеться в строк — з 4 числа. Тому

П Р И ВАТ И З А Ц І Я ПРИВАТИЗАЦІЯ Фонд державного майна України (ФДМ) почав підготовку до продажу контрольних пакетів акцій обленерго, що входять до НАК «Енергетична компанія України». Про це повідомив виконуючий обов'язки голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко.

За його словами, підготовка до продажу пакетів обленерго не означає, що всі 15 контрольних держпакетів обленерго будуть одночасно виставлені на продаж. При цьому Д.Парфененко відзначив, що держпакети виставлятимуться по черзі після проходження всієї процедури підготовки до приватизації. За його прогнозами, перший контрольний держпакет обленерго може бути виставлений на продаж уже у вересні цього року. Підготувала Тетяна МОРДИК за матеріалами «УНІАН», « РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо, Укррудпром, сайта Кабінету Міністрів


4 №31 (83), В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

11 серпня 2009

АНАТОМІЯ КРИЗИ

Штрафна без дна Економіка України припинила стрімке падіння. Чи означає це, що падати далі вже нікуди? Герман ДУБИНІН

Наша країна добряче зазнала наслідків глобальної фінансової кризи, і зараз вітчизняні політики та експерти гадають: гірку чашу випито до дна чи падіння триває? СИЛЬНІШЕ РОЗІГНАВСЯ — БОЛЮЧІШЕ ВДАРИВСЯ

За даними Держкомстату, у січні—червні 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008-го спад промислового виробництва становив 31,1%. У червні ж проти травня цього року зафіксоване — нарешті! — зростання на рівні 3,1%. З'явилися перспективи: у серпні, зокрема, металурги планують збільшити обсяги основних видів продукції щодо заявлених на липень на 6—13%. Оговтались підприємства південного сходу країни, зокрема в Донецькій і Луганській областях. А, наприклад, у Запорізькій області промислове виробництво збільшилося на 8,1% (зростання в металургії — 3,6%, машинобудуванні — 15%, в електроенергетиці 12,6%). «Основні галузі припинили падіння, економіка України адаптувалася до всесвітнього звуження ринків», — констатує президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. Ці цифри сповнюють оптимізму з огляду на те, яким глибоким і стрімким було падіння. Зниження об'ємів промвиробництва за півріччя в Дніпропетровській області — 36,9%, Донецькій — 33,8%, Харківській — 25,8%, Луганській — 29,6%. Лідер — Запорізька: 38,2%. Цей регіон потерпів більше за всіх саме через те, що дуже динамічно розвивався в останні роки. З іншого боку, криза змусила подивитися на речі поіншому. «Традиційні ринки скоротилися, зате з'явилася можливість звернутися до інших, бо там зріс інтерес до недорогої української продукції», — розповів «УТГ» віцепрезидент Запорізької торгово-промислової палати Дамір Бікулов. Зафіксовано певне поліпшення ситуації і в інших галузях, зокрема в переробній промисловості. Експерти вважають такі тенденції зрозумілими й передбачуваними. «Це свідчить про те, що реальний сектор виробництва відчув під ногами дно кризи, відштовхнувся від нього й повільно почав рухатися вгору», — говорить економіст, член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Віктор Лисицький. ВЛАДА «УЖЕ НА ДНІ»

Не дивно, що стабілізацію побачили насамперед представники правлячих сил. Глава парламентського Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, член БЮТ Наталія Королевська заявила, що економічне падіння в нас

сповільнилося і це свідчить про те, що Україна досягла дна кризи. Крім того, вона відзначила, що в Україні намічається позитивна тенденція зменшення кількості безробітних. На думку народного депутата від БЮТ Сергія Соболєва, «факт збільшення експорту показує, що дна кризи ми вже досягли». Ще одна помічена ним позитивна ознака — скорочення витрат золотовалютних резервів. Депутат упевнений, що закладені в держбюджеті показники за рівнем ВВП «будуть виконані, можливо, навіть із перевиконанням на 1—2%, адже, у всякому разі, ці тенденції сьогодні відчутні». Звичайно, навіть у владного блоку оптимізм обережний. Вони визнають, що небезпека «другої хвилі» кризи все ще існує. Останнім часом ЄБРР ухвалив рішення про емісію в 2,3 трильйона євро, нагадує Сергій Соболєв. «У підсумку 2,1 трильйона доларів були влиті в економіку США, 2,3 трильйона — в економіку ЄС, та ці кошти тільки підживили свіжою кров'ю економіку, а серце ще не запрацювало, бо підживлення йде ззовні. Серце почне працювати на початку наступного року, а за песимістичними оцінками, знадобиться ще два-три роки». В Олександра Пасхавера алегорії не такі похмурі. Він порівняв стан економіки із запаленням легенів, «коли криза вже минула, але загальний стан залишається досить важким». Проте, на відміну від влади, експерт упевнений, що «зростання ВВП очікувати в найближчій перспективі не варто». Деякі фахівці вважають, що дна ми ще не досягли, але вже наблизилися до нього. Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, на думку якого дані Держкомстату відповідають логіці кризових процесів, повідомив: «Після досягнення цього кризового дна події можуть розвиватися по трьох головних сценаріях. Це або зліт економіки, стрімке зростання — історія знає такі приклади. Другий сценарій — це стагнація, топтання на місці. І третій, найнебезпечніший сценарій полягає в тому, що стагнація може бути перервана другою хвилею кризи». Експерт очікує на підйом економіки України тільки в тому разі, якщо відновляться зовнішні експортні ринки. НЕ «ПОБАЧИТИ», А... ОБЧИСЛИТИ

Розбіжності в оцінках можна пояснити тим, що поняття «дно» погано сполучається з передчуттям другої хвилі кризи. Або вже третьої, якщо першою вважати катастрофічний обвал фінансової сфери, що потягнув за собою ланцюжок збоїв у реальному секторі економіки. «У вересні ситуація буде гірше, ніж зараз, — прогнозує співголова Ради інвесторів

при Кабміні Сергій Тігіпко. — Сьогодні на зовнішніх ринках намітився підйом. Але до вересня буде ще один невеликий спад. Не буде зростання попиту на метал, хімію, продукцію вітчизняного виробника». Фінансист не передбачає дефолтів, але на відміну від Наталії Королевської вважає неминучим зростання безробіття. За його прогнозами, кожен п'ятий українець матиме проблеми з роботою, і владі треба вживати заходів. Зате пан Тігіпко твердо вірить у національну валюту: «Сьогодні, як не дивно, курс має всі підстави бути стабільним і навіть посилюватися. Я бачу, що ми повністю збалансували

Проблема полягає в тому, що «побачити» дно може тільки той, хто чітко з'ясував, наскільки ж глибоко він провалився. Зараз, образно кажучи, «пуповина» між фінансовим і реальним секторами економіки «перекрутилася»: багато чого просто невідомо, що приводить до подальшої паніки, взаємної н��довіри, галузевої і регіональної депресії. Як відомо, одним із перших поштовхів кризи стало руйнування карткового будиночка авантюристично легковажної іпотеки насамперед в Америці. Екс-глава Федеральної резервної системи США Алан Грінспен вважає, що найгірший період кредитної кризи буде

зовнішню торгівлю, за винятком тільки газових платежів. Валютних резервів НБУ вистачить на рік для підтримання гривні стабільною». У тому, що дно кризи ще не пройдено, переконаний і Ігор Францкевич, який очолював не один український банк. На його думку, хоча зараз банківська система трохи стабілізувалася, до кінця 2009 року ситуація погіршиться. Ознаки того, що банківський сектор у своєму падінні досяг дна, будуть такі: припиниться скорочення обсягів виробництва, стабілізується обсяг ВВП, експорт, доходи населення та інші макроекономічні показники, «оживуть» іноземні інвестори на українському ринку. «Вартість наших активів ще не досягла своєї нижньої точки. Як тільки досягне, в Україні активізується скупівля компаній, нерухомості, цінних паперів, — говорить Ігор Францкевич. — Утім, не думаю, що Україна почне виходити з кризи швидше від розвинених країн. Поки передумов для швидкого відновлення нашої економіки нема».

пройдено, як тільки інвестори й банки досить точно оцінять імовірні збитки з цінних паперів, пов'язаних з іпотекою тих видів, у яких відбулася хвиля дефолтів. Треба чітко визначити втрати від іпотеки. Ціни іпотечних зобов'язань в остаточному підсумку залежать від вартості житла. Тобто спочатку повинні з'явитися ознаки стабілізації цін на ринку житла. «Поки ще рано говорити, що гіршу частину кризи вже пройдено», — переконаний Грінспен. В Україні щодо цього теж — темний ліс... СВІТЛІШАЮТЬ ФАРБИ — ЗГУЩАЄТЬСЯ «ТІНЬ»

Зниження промислового виробництва дуже значне. Та чи відображає офіційна статистика реальну ситуацію? Дослідники ING Bank у своєму аналітичному огляді, опублікованому в розпал кризи, порівнюють дві разюче не відповідні одна одній цифри: виробництво знизилося на 31,6%, а споживання електроенергії — на 15%. Як так? «Стоїмо», але споживаємо?! Таку розбіжність можна пояснити тільки переходом реальної економіки в тінь.

Інакше кажучи, гірко оплакуючи наші втрати від кризи, ми часто згущаємо фарби. Про те, що близько третини українського ВВП виробляється в тіні (а за оцінками Світового банку — до 50%), заявляв Президент України. Віктор Ющенко розкритикував роботу Державної митної служби, наголосивши, що через митниці України проходить до 70% контрабандної продукції. З іншого боку, як ще на початку року відзначив експерт із подолання кризових явищ у країнах з ринковою економікою Сергій Трепшин, економіка України тримається на плаву тільки тому, що (за його даними) 70% бізнесу перебуває в тіні. «Важко сказати, добре це чи погано, бо це палиця на два кінці. Якби в нас усе було навпаки — 70% економіки було білою і 30% темною, то Україні як державі вже напевно років вісім тому настав би кінець, її б просто не існувало», — визнає експерт. У «мутній воді» легше сховатися від податків і, що найголовніше, витримати економічну експансію з боку Росії та Європи — «суцільний туман» не дозволяє нашим конкурентам передбачати ходи для наступу, зручний час, втрати, ризики тощо. Взагалі ж, цей туман нікому не вигідний, і в тінь ідуть не від доброго життя. Здорова економічна система (при ефективній владі, звичайно) прагне до очищення. У цілому рівень тіньової економіки в країні починаючи з 2004 року знижувався. В 2007 році, у порівнянні з 2006-м, він упав на 2% і склав 32%, повідомляють у Мінекономіки України. Зросли надходження у скарбницю. До речі, тоді добре спрацювали саме митники. В 2007 році була припинена контрабанда на суму більше 420 млн грн (майже на 150 млн більше у порівнянні з попереднім роком). «Українська митниця намагається іноді правильними, іноді жорсткими адміністративними заходами, але все-таки підняти імпорт», — відзначав у той час директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський. Податкова інспекція, у свою чергу, розсекретила більше 4000 фіктивних фірм, які використовувалися для відмивання тіньових доходів. Високі споживчі настрої населення також вивели частину доходів з тіні. Утім, витягати з тіні «за петельки» — не кращий метод. «Якби тоді була проведена якась реформа, то можна було б припустити, що вихід з тіні — це природно, — пояснює виконавчий директор CASEУкраїна Дмитро Боярчук. — Але в нас ніяких реформ не проводилося». Отже, бізнес знову йде у тінь. Звичайно, величезне значення має те, як саме виявляють ці показники. Найбільше зростання тінізації — до 38% — зафіксовано за допомогою так званого монетарного методу підрахунку. У Мінекономіки це пояснили тим, що фінансова криза викликала відтік грошей з банківської системи.

Збільшення частки тіньової економіки зафіксоване і за двома іншими методиками: співвідношення витрат населення до об'єму роздрібного товарообігу й підрахунку збитковості підприємств. ТІНЬ «ПЕРЕТІКАЄ» У ПРОМИСЛОВІСТЬ

І тут бачимо цікаві тенденції. Зменшилася кількість махінацій у сфері фінансових послуг (з 31,3% до 20,1%) і торгівлі нерухомістю (з 39,1% до 28,5%), зате в реальному виробництві «тінь згущається». Причини очевидні: кількість угод «з житлоплощі» зменшилася, у фінансовому секторі — банки втратили довіру населення. Естафету, за даними Мінекономіки, перехопила промисловість. У той же час глава асоціації «Укрлегпром» Валентина Ізовіт назвала такі висновки «неподобством», заявивши: «Українські підприємства легкої промисловості дійсно втрачають ринок перед імпортерами, але говорити про їхній відхід у тінь немає підстав». Обурюється і президент індустріальної групи УПЕК Анатолій Гіршфельд: «У тінь пішов малий і середній бізнес. Та як можна говорити про відхід великого бізнесу, наприклад машинобудування, що працює в режимі прозорості?». Утім, коли бюджети тріщать по швах, влада панічно шукає способи вичавити з виробників побільше. «Тиск влади на бізнес стимулюватиме компанії до відходу в тінь, — визнає директор Інституту власності й свободи Дмитро Ляпін. — Але не слід шукати галузеву закономірність — зростання тінізації слід очікувати у всіх галузях, на чию продукцію в умовах кризи є попит». Тіньова економіка є скрізь і завжди. Питання в тому, яка її частка. «Коли рівень тіньової економіки 5—10%, це нормально. Коли ж ця цифра досягає 30%, то тоді взагалі виникає питання, хто кого підтримує: державна економіка тіньову чи тіньова державну», — підсумував Ігор Бураковський. Додамо, що коли міністерські економісти використовували підрахунок з «електричного» методу (співвідношення споживання електро енергії до обсягу виробництва (до 30%), було виявлене зниження частки «тіні». У Мінекономіки припустили, що це може бути результатом впровадження енергозбережних технологій. Як пояснив «УТГ» віце-президент Запорізької торгово-промислової палати Дамір Бікулов, через скорочення обсягів виробництва вимушено вивільнилися час і ресурси, які при розумному керуванні можна спрямувати на модернізацію з метою зниження найбільш значущої складової виробництва — енерговитрат. Отже, економіка України настільки непрозора, що «дна не видно». Це, утім, не виключає того, що воно вже в нас під ногами. І час від нього відштовхнутися.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

5

ЕКОНОМІКА

Третій «кусень» від МВФ Черговий транш міжнародних кредитних коштів знову багато в чому піде на погашення зовнішніх боргів і бюджетного дефіциту

Віталій ДУБЕНСЬКИЙ

КОЖНІЙ СВАШЦІ ПО КОВБАСЦІ

«Безперечно, такі гроші сьогодні одержати більше ніде, бо їхня вартість для таких країн, як Україна, складе не менше 15%. Звичайно, це недоступні фінансові ресурси, і те, що виділення траншів триває, свідчить, що не тільки виконується антикризова програма уряду, розроблена разом із професіоналами Міжнародного валютного фонду, а й що повністю збалансовано фінансові ресурси після виділення чергового траншу», — відзначила глава уряду України Юлія Тимошенко перевагу одержання грошей МВФ, які ми беремо під 4% річних. Прем'єр-міністр наголосила, що переговори з виділення чергового траншу кредиту проходили «у надзвичайно складних політичних умовах». За її словами, протидія, яку чинять у всіх гілках влади уряду, створювала додаткові перешкоди для одержання траншу і для співробітництва, що істотно ускладнило процес. Третій транш кредиту Україна планує спрямувати на покриття дефіциту держбюджету. $1,9 млрд передбачається витратити на погашення зовнішніх суверенних боргів країни. Згідно з даними Мінфіну, сукупний державний (прямий) і гарантований борг у червні зріс на 8,3% (або на $2,2 млрд.) і склав близько $28,683 млрд. Нагадаємо, що в травні на погашення держборгу МВФ виділив Україні $1,5 млрд. Яким чином будуть розподілені інші $1,4 млрд, поки незрозуміло. Раніше підготовлений меморандум не визначив конкретно, куди повинні бути спрямовані кошти. На думку експертів, частина з цієї суми, імовірно, піде на рекапіталізацію, а частина — на підтримку платоспроможності НАК «Нафтогаз України». Початок на 1-й стор.

Якщо ж МВФ не підтримає такий сценарій, є й інші варіанти. Зокрема, уряд пропонував ВР збільшити дотації «Нафтогазу» з держбюджету майже вдвічі — до 8 млрд грн. «Відповідно до чинного закону про державний бюджет на 2009 р. НБУ повинен перерахувати близько 4 млрд грн «квазіприбутку», отриманого 2008 року. Висока ймовірність того, що коли ці гроші перерахують, вони будуть витрачені не на підготовку до Євро-2012, як планувалося, а на фінансування дір у бюджеті «Нафтогазу» і державному бюджеті в цілому», — вважають в ІК «Astrum Investment Management». Крім цієї ініціативи, уряд планує збільшити статутний капітал «Нафтогазу» за допомогою випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму 18,6 млрд грн, які потім має купити НБУ. Водночас уряд планує взяти гроші в Європи. Однак Європейська комісія вважає вимоги української сторони з надання кредиту в кілька мільярдів перебільшеними. Тому сума, яку європейські партнери готові надати українській стороні для передоплати за російський газ, мабуть, буде меншою, ніж $4,2 мільярда, які просив Київ. Європейський банк реконструкції і розвитку готовий розглянути надання Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кредиту на суму $300 млн для негайного поповнення оборотних коштів і до $450 млн 2010 року. Про це говориться в повідомленні ЄБРР. Відзначається, що ЄБРР та інші міжнародні фінансові інститути (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк) досягли домовленості з урядом України про конкретні заходи щодо реформування українського енергетичного ринку й «Нафтогазу». Все це теоретично має сприятливо вплинути на курс національної валюти. Од-

нак розглянемо все по черзі. Недавній стрибок курсу долара більш пов'язаний не з фундаментальними факторами, а з настроями на валютному ринку і зі зменшенням впливу НБУ. Однак останнім часом тенденція знову змінилася, дозволивши гривні підвищитися в ціні. Зараз за долар в обмінниках знову дають 8 грн і менше. Не останню роль у цій ситуації відіграв і черговий транш від МВФ. У той же час НБУ, імовірно, застосовуватиме адміністративні методи регулювання курсу, що, можливо, дозволить йому утримувати курс у межах 8,5 грн/$ до кінця року. У короткостроковій перспективі курс ще може зміцнитися, а от далі висока ймовірність продовження девальвації, пов'язаної з великими державними й корпоративними зобов'язаннями. ОБІЦЯЄМО ПІД «ЧЕСНЕ ПІОНЕРСЬКЕ»

Місія МВФ вважає, що Україна домоглася прогресу у

великою сумою в 26-му рядку. «Це податковий кредит, що не заявляється до відшкодування, але зменшує суму податкового зобов'язання, тобто підприємець просто нічого не платить державі. З початку року ми вже зняли такий ПДВ на 1,5 млрд грн», — пояснила вона. МВФ також наполіг на підвищенні тарифів на газ. Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) уже вирішила підвищити вартість блакитного палива для населення на 20% з 1 вересня, а для комунальних підприємств — з 1 жовтня 2009-го. В 2010 році ціни зростатимуть на 20% щокварталу, поки не дорівнюватимуть вартості імпортного газу. З боржниками тепер теж не будуть церемонитися, адже сума заборгованості перед «Нафтогазом» наразі становить 26 млрд грн. Закон, що регулює штрафні санкції, ще треба прийняти у ВР. Хоча провести його через головний законодавчий орган країни, скоріше за

й соціальної політики Павло Розенко. За його словами, уряд планує обмежити розмір щомісячної пенсії до 5—8 тис. грн. Тоді як зараз пенсії народних депутатів обчислюються 15 тис. грн. МВФ ІДЕ НА ПОСТУПКИ

Досить жорсткі умови МВФ для одержання перших траншів згодом стали більш ліберальними. З мертвої точки справа зрушила тільки після затвердження Верховною Радою першочергових антикризових заходів. Перший транш був наданий менш ніж через місяць після цього. Законопроект № 3309-4 («Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи і про внесення змін у деякі законодавчі акти») передбачав створення в державному бюджеті стабілізаційного фонду за рахунок надпланових надходжень від приватизації держмайна в 2008 році і надход-

Третій транш кредиту Україна планує виділити на покриття дефіциту держбюджету. Передбачається витратити $1,9 млрд із $3,3 млрд на погашення зовнішніх суверенних боргів країни. А от яким чином будуть розподілені інші $1,4 млрд, поки залишається незрозумілим. Раніше підготовлений меморандум не визначає конкретно, куди мають бути спрямовані кошти. На думку експертів, частина з цієї суми, імовірно, піде на рекапіталізацію, а частина — на підтримку платоспроможності НАК «Нафтогаз України». зміцненні банківської системи, а також виконала майже всі умови для одержання чергового траншу кредиту в режимі standby. Серед необхідних заходів і рекапіталізація банків, що триває, і закон, що регулює оздоровлення банківської системи в умовах світової кризи в цілому. Україні вдалося досягти скорочення дефіциту бюджету цього року. Незважаючи на те, що МВФ погіршив прогноз зі скорочення ВВП України, він погодився на поступки й підвищив показник дефіциту держбюджету до 6% ВВП, включивши в нього дефіцит НАК «Нафтогаз України». Однак щоб досягти таких показників,доведетьсяпопотіти. Так, митній і податковій адміністрації необхідно посилити контроль. Запекла боротьба з незареєстрованим ввезенням товару може збільшити дохід у бюджет на 5%. Податкова адміністрація, у свою чергу, може збільшити надходження в бюджет за рахунок зменшення відшкодування ПДВ. За словами заступника голови податкової адміністрації Наталі Рубан, пільговики відмовляться приймати декларації з ПДВ із

все, буде непросто. При тому, що всі політичні сили повинні розуміти необхідність урегулювання питання у цій сфері. Але якщо цього все-таки не станеться, то Кабміну знову доведеться приймати половинчасті рішення і шукати обхідні шляхи. До переліку умов від МВФ також увійшли такі пункти: введення пені за несплату житловокомунальних послуг; скорочення дефіцитусекторадержуправління (зведеного бюджету) до кінця року на 0,6% номінального ВВП. На думку експертів, для скорочення дефіциту сектора держуправління уряд має вирішити проблеми НАК «Нафтогаз України» і Пенсійного фонду. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів зобов'язався до кінця жовтня запропонувати конкретні шляхи зі збалансування дефіциту Пенсійного фонду. «Одним із кроків уряду в цьому напрямку може стати скасування спецпенсій для особливих категорій громадян: народних депутатів, чиновників і суддів. Кабмін пропонував Верховній Раді ухвалити відповідний законопроект ще навесні, але тоді ця пропозиція не пройшла», — нагадує перший заступник міністра праці

жень від приватизації в повному обсязі в 2009 році, а також за рахунок цільового розміщення державних цінних паперів для підтримки банків і бізнесу. Цей закон спрямований на гарантування конституційних прав громадян, економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки й фінансової системи України від фінансової кризи, що охопив більшу частину промислово розвинених країн (ВР України, Закон № 639-VI від 31.10.2008). У листопаді 2008 року МВФ схвалив для України виділення кредиту на загальну суму $16,4 млрд. З них НБУ в листопаді одержав близько $4,5 млрд. Однією з умов меморандуму, що зазнали змін, з того часу стало забезпечення дефіциту сектора держуправління більш ніж на 4% від номінального ВВП в 2010 році. Відповідно до попередніх розрахунків це може скласти 42,2 млрд грн. У попередньому тексті меморандуму значення дефіциту було зазначено на рівні — 1,9%. У Мінфіні відзначили, що підвищення межі цілком ви-

правдано через кризу, що не минає. Умови одержання другого траншу були зазначені в листі директора європейського департаменту МВФ Марека Бєлкі. Одна з них — збереження дефіциту держбюджету на рівні не вище 1% ВВП (10 млрд грн). З огляду на те, що за розрахунками фонду дефіцит міг скласти близько 50 млрд грн, Україні пропонувалося або знайти на 40 млрд грн додатковихдоходів,абоскоротитивитрати. Разом з тим у листі відзначено, що Україна зможе претендувати на продовження діалогу у випадку погашення половини неприпустимої суми дефіциту бюджету — 20 млрд грн. МВФ готовий був піти на дефіцит близько 3% ВВП, але за умови гарантування його фінансування і тільки у випадку, якщо не буде задіяна емісія. Зараз же ми знаємо, що дефіцит уже може становити близько 6% і уникнути емісії, імовірно, також не вдасться. У лютому МВФ призупинив перерахування другого траншу, пояснивши це невиконанням погоджених раніше стабілізаційних заходів і відсутністю в української влади підготовленого підходу до подолання кризи. Але після тривалих переговорів і виконання Україною ряду умов 8 травня рада директорів МВФ схвалила надання Україні другого траншу кредиту. А вже 12 травня в Україну надійшли $2,8 млрд. Частина коштів пішла на фінансування дефіциту держбюджету. Згідно з даними Міністерства фінансів, на ці потреби передбачалося витратити близько $1,5 млрд. Традиційно Фонд не виділяє кошти на погашення дефіциту держбюджету, однак у ситуації з Україною це саме так і відбувається. Фонд іде на поступки, що дозволяє Україні брати гроші в міжнародних кредиторів на вигідних умовах. За словами глави Держкомітету з питань регуляторної політики й підприємництва Олександри Кужель, умови, на яких МВФ надає Україні позики, на цей час є одними з найвигідніших. «Ми маємо можливість взяти згодом довгі кредити, щоб вкласти їх у будівництво доріг і забезпечити робочі місця, дати інвесторові сигнал вкладати гроші в наші підприємства. Зараз ми можемо стверджувати, що економіці України не загрожує дефолт», — говорить Кужель. Треба тільки пам'ятати, що одержання кредиту — лише тимчасове вирішення проблем.


Українська технічна газета

6 №31 (83), Вівторок, 11 серпня 2009

ШКОЛА АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Танцювати «від пічки»... Криза стала каталізатором для негайного переходу на нові технології Олена ЗЕЛЕНІНА

Харківське підприємство «Автрамат», що виробляє поршні для двигунів, виплавило перший алюмінієвий сплав на новій індукційній печі. За словами голови правління ВАТ Олександра Плехова, введення нового плавильного обладнання — лише один з етапів плану комплексного технічного переоснащення заводу. ЗА «КРУГЛИМ СТОЛОМ» БІЛЯ НОВОЇ ПЕЧІ

Плавильна індукційна система EGES Ultramelt призначена для плавки алюмінію і виробництва його сплавів. До неї входять дві печі і два джерела живлення, що дозволяє одночасно в одній печі вести активну плавку, а в іншій — витримувати метал у розплавленому стані при заданій температурі до моменту його зливу. Продуктивність установки — близько 800 кг готового сплаву на годину. Те, що підприємство наважується заглядати в майбутнє, для нашого кризового часу подія незвичайна. Більш того, на першу плавку запросили вчених провідних вузів Харкова (Національного технічного університету й Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського), що представляють наукові школи в галузі двигунобудування та енергозбереження. Ідею посадити вчених та інженеріввиробничників за «круглий стіл» для обговорення перспектив впроваджен-

ня енергозбережних технологій на машинобудівних підприємствах технічний директор заводу Олександр Бєлогуб пояснив так: — Підприємства науку як таку не бачать. Їм потрібні технології. У нас є гроші для їхнього придбання. Договірних відносин з вузами у нас не було, але ми до цього готові... ЯК ЗАПОВІВ ВЕЛИКИЙ МА ЛЄ...

«Поршень — це шматок металу, необхідний для роботи двигуна внутрішнього згоряння. І дуже потрібна річ для того, щоб розвіяти

техніки, тепловозні й суднові дизелі та агрегати, компресори. Сьогодні на заводі випускається 16 найменувань виробів власного розроблення, і вони затребувані на ринку: якщо в 2004 році продано не набагато більше 20 тисяч виробів, то в минулому — вже 180 тисяч. — А цього року ми плануємо випустити до 240 тисяч поршнів власної конструкції, — говорить Олександр Бєлогуб. — Уже виграли кілька тендерів на поставку наших виробів у Росію. Нова плавильна система дасть можливість заводу розширити номенклатуру поршнів, що випускають-

Кожен хоче вижити в умовах конкуренції. Сьогоднішня новація на харківському підприємстві — це боротьба за завтрашній день. самовпевненість конструкторів», — говорив Ернст Малє, засновник всесвітньо відомої німецької фірми, що виробляє поршневу продукцію. На «Автраматі» конструктори теж виявилися досить самовпевненими, бо 2002 року заснували власне конструкторське бюро. І не помилилися. Сьогодні це єдиний на території колишнього СРСР виробник поршнів широкої номенклатури із замкнутим циклом виробництва: від розроблення оригінальної конструкції та оснащення до серійного виробництва. Поршнями харківської марки оснащені двигуни автомобільної і тракторно-комбайнової

ся, у тому числі для високофорсованих дизелів. Пічна індукційна установка дозволить скоротити втрати металу при виготовленні сплавів шляхом зменшення відсотка вигару і шлаковидалення, знизити кількість ливарного браку за рахунок використання індукційного способу плавки і контролю температурного режиму, зменшити витрати на енергоресурси і в остаточному підсумку — підвищити якість продукції. Крім того, нова технологія виробництва сплавів є екологічно чистішою, бо в процесі індукційної плавки виключаються викиди шкідливих продуктів згоряння в атмосферу. НАША ВІДПОВІДЬ ГАЗОВОМУ ДИКТАТУ

— У нашого заводу досить поважний вік: наступного року йому виповнюється 80 років, — говорить голова правління ВАТ «Автрамат» Олександр Плехов. — Технічні проблеми накопичувалися багато років: устаткування минулого століття (дуже енергоємне) застаріло морально й фізично. Криза стала каталізатором для негайного здійснення програм енергоефективності й переходу на нові технології. Ми вже не тільки складали плани енергозбереження на папері й шукали гроші, а ще торік запустили першу індукційну установку, цього року — другу. Зараз затверджений сітьовий план-графік зниження енергоємності підприємства. Він включає систему оборотного водопостачання, оптимізацію забезпечення теплою водою та опалення. Ми маємо намір у чотири рази скоротити енергоємність. За оцінками фахівців, сьогодні заводські витрати на енергоносії для газової та електричної технологій плавлення однакові. Одержання прибутку досягається за рахунок того, що при індукційній плавці менше заводського браку і відходів, а також є можливість робити поршні нових видів. У собівартості продукції вартість матеріалів становить 60%, енергоносіїв — 20%. Якщо газ дорожчатиме швидше від електроенергії, індукційна технологія стане ще прибутковішою. Процес пішов...

Фото автора

ПРЯМА МОВА Степан Клименко

Директор державного департаменту ливарного виробництва Міністерства промислової політики України

— Сьогодні в усьому світі ми спостерігаємо справжній прогрес у розвитку металургійних процесів. На ринку ціна на цю продукцію встановилася. Але кожен хоче вижити в умовах конкуренції. Щоб конкурувати за ціною, необхідно зменшувати витрати. А це можна забезпечити за рахунок нових технологій, устаткування та матеріалів. Мета — максимальна кількість металу за мінімальних витрат електроенергії. Сьогоднішня новація на харківському підприємстві — це боротьба за завтрашній день. Хочу нагадати, що попри кризу працює інвестиційно-інноваційна програма Мінпромполітики. Проекти підприємств розглядаються, проходять міністерську експертизу з метою подальшого пільгового кредитування. Андрій Марченко

Проректор НТУ «ХПІ» з наукової роботи

— Термін «енергозбереження» здається мені неправильним. Природа подбала про те, щоб енергія не виникала з нічого й нікуди не зникала. Є закон її збереження. Говорячи про енергоефективність, НТУ «ХПІ» може запропонувати технологію, що грунтується на пінч-аналізі заводських технологічних процесів. Вона уже випробувана на багатьох підприємствах і залежно від того, як було організоване виробництво, дозволила тією або іншою мірою скоротити енергоспоживання. Я думаю, саме з цього треба починати роботу з удосконалення енергоефективності. Ігор Парсаданов

Професор кафедри двигунів внутрішнього згоряння НТУ «ХПІ»

— Складається враження, що сьогодні все робиться на межі виживання, бо для того, щоб бачити перспективу, треба вирізнятися не тільки зниженням енергетичних витрат і вдосконаленням технологій, а й піонерними конструкторськими вирішеннями. Є технологія, пов'язана з покриттям поршнів. Ми займаємося цим уже 10 років. Скажу відверто, не всі можливості цієї технології ще розкриті, але, на нашу думку, вона дуже перспективна. Мені здається, якщо проводити наукові дослідження разом з підприємством, це стане унікальним напрямом розвитку, що впливатиме і на енергоефективність, і на екологічність, і на конкурентоспроможність.


Українська технічна газета

Вівторок, 11 серпня 2009, №31 (83)

7

СТАНДАРТИ

Раціональне зерно

РОЗРОБНИКИ Наталія Грюнвальд

Новий стандарт на пшеницю поєднав міжнародні вимоги до зерна та українські реалії Володимир НАБОК

Новий стандарт ДСТУ 3678:2009 «Пшениця. Технічні умови» працює менше місяця (з 1 липня ц.р.), але багато сільгосптоваровиробників сприймають його упереджено, вбачаючи проти себе змову зернотрейдерів та елеваторів. На противагу їм розробники стандарту запевняють у його незалежності і сумісності з міжнародними нормами. Просте порівняння основних параметрів, за якими проводилася раніше і проводиться зараз класифікація зерна пшениці, свідчить: новий стандарт пом’якшує вимоги щодо віднесення зерна до вищих класів, посилює роль такого критерію, як клейковина. Консерватизм українських аграріїв відомий. Скептицизм і недовіра до новинок — теж. Так само виходить і з ДСТУ 3678:2009. З усієї безлічі висловлених аграріями негативних думок з приводу нового ДСТУ можна виокремити дві. Перша: «поміняли шило на мило», друга: «нас хочуть «кинути». З шести коментаторів, землеробів та борошномелів, п’ятеро висловилися саме так. Не вірять люди, що знизивши вимоги до третього класу пшениці з 12% за білком та 23% за клейковиною до 11% та 18% відповідно, розробники стандарту вчинили якнайкраще. «Новий стандарт? Вибачте, але я впевнений, що це «кидалово», — говорить сільгосптоваровиробник і власник пекарні в Одеській області. — Торік знайшли в зерні клопа-черепашку, цього року теж, напевно, щось шукатимуть. Стандарти потрібні для того, щоб забракувати наш урожай і скупити його задешево». «Новий стандарт за своєю суттю нічим не відрізняється від старого. Чого вони домоглися, помінявши кілька чисел? — обурюється керівник одного з господарств Київської області. — У нас взагалі модно міняти бланк чи ще якусь дрібницю, від чого самі лише незручності».

— А тим часом в стандарті змінили не лише «кілька чисел». Детальніше про зміни прочитайте, будь ласка, у додатку до цієї статті (коментар від Держконтрольсільгосппроду). А зараз досить згадати про принципове зняття обмежень на вміст клейковини в зерні групи Б (класи пшениці 4 і 5), що автоматично чітко виокремлює групу А як продовольчо найбільш цінну, про введення нового терміну «невиповнене зерно» (таке, що проходить крізь решето розміром вічка 2х20 мм), та безумовне віднесення такого зерна до зернової домішки і, врешті, про приведення основних показників якості українського зерна до міжнародних та європейських стандартів, що потенційно розширює його збут на світовому ринку. Ви до цього часу боїтесь, що все зерно вивезуть і українці голодуватимуть? А знаєте, що перехідні залишки зерна після 2008—2009 маркетингового року склали 7,5 млн тонн — на 40% більше, ніж на 1 липня 2008 року. Пшеницю 3-го класу зараз оцінюють по 800 грн за тонну… Деяке раціональне зерно в міркуваннях проти введення нового стандарту можна знайти. Новий стандарт передбачив жорсткіші вимоги щодо вмісту смітної домішки. У пшениці 4-го класу сміття може бути не більше 2% (раніше — 4%). Во-

логи має бути не більше 14% (раніше — не більше 14,5%). Отже, зерно тепер треба очищувати та висушувати ретельніше. Але чи справді в цьому можна запідозрити лобі зернотрейдерів? Навряд, бо таку норму передбачає і міжнародний стандарт на пшеницю ISO 7970:2000 «Wheat (Triticum aestivum L.)». Самі трейдери, до речі, ні доброго, ні поганого про новий ДСТУ не говорять. «Мені важко охарактеризувати новий стандарт з практичного боку. Сезон закупівель зерна тільки почався, реальну дію стандарту можна оцінити згодом», — зізнався представник провідної на українських теренах іноземної компанії-зернотрейдера. До честі українських аграріїв, деякі з них зберегли оптимізм. У діжці дьогтю, вилитого на ще навіть не до кінця сформований стандарт, трапилась і пара ложок меду. «У цілому ставлення до нового стандарту у мене позитивне, — оцінює новий стандарт аграрій з Полтавщини. — Порівняємо деякі числа, що характеризують класи пшениці в новому і старому стандартах. Наприклад, по-старому для пшениці 3-го класу має бути не менше 23% клейковини, поновому цей поріг зменшився до 18%». Зрозуміло, що навряд чи він порівнював старий і новий стандарти від А до Я. Але ту перевагу, що формально дає но-

вий ДСТУ, полтавчанин все ж побачив. Ще однією «ложкою меду» є думка про можливе здешевлення муки від введення нового ДСТУ. Мука стане дешевшою, бо буде більше якісного для борошномелів зерна. Перед новим стандартом в 2009 році особливо уразливими виглядають деякі південні області України, де через посуху замість добірної ваговитої пшениці жнива принесли саме лише плюскле та дрібне зерно (особливо це стосується Криму та Одеської області). За новим стандартом, таке зерно у своїй переважній більшості просіватиметься крізь решето 2х20 мм та класифікуватиметься тепер тільки як зернова домішка. Люди працювали весь рік – і виростили зернову домішку… Державний центр сертифікації та експертизи зерна і продуктів його переробки, який є одним із основних розробників нового стандарту, вже подав до Держспоживстандарту поправку до ДСТУ 3678:2009, що передбачає визнання половини зерна, яке пройшло крізь решето 2х20 мм, зерном основним, а решту – зерновою домішкою. На таке зерно важко знайти покупця на зовнішніх ринках, проте на внутрішньому він, може, і знайдеться. Тим більше що показники клейковини та білку в тому плюсклому зерні значно перевищують описані в новому ДСТУ параметри. ДСТУ 3678:2009 – це не остаточний варіант стандарту. Це більше «генеральний план» того офіційного документа, що Держспоживстандарт введе в дію, певно, в 2010 році та який діятиме п’ять наступних років. Поки до цього стандарту приймають поправки, звертатися можна, наприклад, до того ж Державного центру сертифікації та експертизи зерна. У січні 2010 року поправки будуть надані на розгляд Держспоживстандарту, щоб з липня-2010 новий, тепер уже остаточний ДСТУ на пшеницю почав діяти на благо України. Хоча, без критики напевно не обійдеться і тоді.

ДОКЛАДНО В І Д М І Н Н О С Т І Д С Т У 376 8 : 2 0 0 4 В І Д Д С Т У 3 6 7 8 : 2 0 0 9 ( В И Т Я Г І З Р О З ’ Я С Н Е Н Н Я Д Е Р Ж К О Н Т Р О Л Ь С І Л Ь Г О С П П Р О Д У )

Розподіл на класи за білком, зафіксований у чинному ДСТУ 3768:2004, не дає змоги закладати на зберігання і проводити торгові операції з урахуванням цільового призначення пшениці — для переробки на борошно, виробництва комбікормів або експортування. Крім цього, невідповідність певних показників якості та безпеки нормам, викладеним у відповідних документах Комісії Кодекс Аліментаріус та ЄС — одного з основних торгових партнерів України, створює бар'єри, які перешкоджають вільному експорту зерна. У новому документі, залежно від показників якості, м'яку пшеницю поділяють на 6 класів (1—3-й класи — група А, 4—5-й класи — група Б і 6-й клас). Тверду пшеницю, залежно від показників якості, поділяють на 5 класів. М'яка пшениця з високим вмістом білку (не менше 11%), вмістом клейковини не менше 18% та якістю клейковини 45—100 одиниць приладу ВДК, що має хороші хлібопекарські властивості, поділяється на три класи (1—3) і має попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. До групи Б віднесена пшениця із вмістом білку не менше 11%, яка має більш низькі

вміст клейковини та її якість, або повністю невідмивну клейковину. Така пшениця непридатна для хлібопекарської промисловості, та завдяки високому вмісту білка має високу кормову цінність, а також може використовуватися при формуванні помельних партій при виробництві борошна. До 6-го класу належить пшениця, що не відповідає вимогам 1—5-го класів і має низький вміст білка. Така класифікація дозволяє розмістити пшеницю на складах за призначенням, тобто відокремити так звану «хлібопекарську» пшеницю, не втративши високобілкову. Граничний вміст білку (не менше 11%) при розподілі на основні групи в новому стандарті визначено невипадково — він базується на мінімальних вимогах Директиви ЄС 824/2000 і зовнішньоекономічних контрактів щодо хлібопекарської пшениці. Багато нововведень є у розділі 3 «Терміни та визначення понять», який значною мірою гармонізовано з основними міжнародними та європейськими документами, що регламентують якість пшениці — стандарти ISO 7970:2000 (пшениця) і ISO 11051:1994 (тверда

пшениця), Директива ЄС 824/2000 та Директива ЄС 687/2008. Для більш гармонійного переходу від показників національного стандарту до показників контрактів введено термін «зерна інших злакових культур», що використовується у ЄС №687/2008, ISO 7970:2000 і ISO 11051:1994, а в ДСТУ 3768:2004 відповідає поняттю «зерна жита, тритікале та ячменю». Відповідно до Директиви ЄС №687/2008 та враховуючи побажання представників борошномельної галузі, введено термін «зерна із забарвленим зародком». Зерно із забарвленим зародком більше допустимої норми, що становить 8%, за новим стандартом належать до зернової домішки. Визначаючи виняткову особливість і важливість стандарту на пшеницю, враховуючи широкий діапазон коливань хімічного складу зерна за зонами України (південь— північ, захід—схід) та для задоволення всіх суб'єктів зернового ринку, вимогами нового стандарту запропоновано ввести розроблений проект ДСТУ як пробний, строком на 1 рік.

Директор Державного центру сертифікації та експертизи зерна і продуктів його переробки

— Дехто вважає, що стандарт розроблений під трейдерів або для елеваторів. Але як безпосередній його розробник скажу: це не так. Зазначу, що спроби впровадити гармонізований із міжнародними нормами стандарт вже були. Ще десять років тому Держспоживстандарт робив до нашої організації запит на розроблення подібного регуляторного документа. У той час зробити це не вийшло. Безсумнівною перевагою нового стандарту є те, що він гармонізований із міжнародними нормами, і українська пшениця тепер може бути зареєстрована на міжнародних товарних біржах. У світі відтепер може з’явитися не тільки поняття канадська тверда або французька м'яка пшениця, а й українська. Зміни до нового стандарту ми готуємо вже зараз. У першу чергу для того, щоб надати змогу підвищити статус пшениці з деяких південних областей. Уже зараз стандарт готовий, і, швидше за все, Держспоживстандарт затвердить наші зміни, у яких буде сказано, що зерно, яке пройшло крізь решето 2х20 мм, на 50% вважатиметься основним, решта ж — зерновою домішкою. Таке рішення ми прийняли тому, що, по-перше, у 2008 році аграрії сіяли дрібнозерну пшеницю і, як наслідок, отримали відповідний урожай, а по-друге, щоб мати змогу оцінити невдалий врожай пшениці з південних регіонів. Василь Мельник

голова Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продук��ії та моніторингу її ринку «Держконтрольсільгосппрод»

— У стандарті ДСТУ 3678:2009 уведене нове для нас визначення, що оговорено в директиві 687/2008. Це так зване невиповнене зерно, тобто плюскле, дрібне, неморозостійке та недоспіле, що залишається серед основної зернової маси після видалення зернової та сміттєвої домішок. Таке зерно повністю віднесене до зернової домішки. Для визначення, яке зерно є невиповненим, у Європейському Союзі застосовують просів крізь решето з вічками 2х20 мм. У старому стандарті (ДСТУ 3768:2004 — Ред.) поняття «невиповнене зерно» не було зовсім, зазначалося лише, що зерно, яке пройшло решето 1,7х20 мм, належить до дрібного основного зерна. Раніше кожен по-своєму відрізняв плюскле зерно від дрібного. Визначення невиповненого зерна кладе край суб’єктивній оцінці врожаю. З огляду на несприятливі погодні умови в деяких південних областях і, як наслідок, велику кількість плюсклого зерна в господарствах цього регіону, ми пропонуватимемо прийняти зміни до стандарту, можливо, саме для поточного року. Зараз для деяких південних областей Держконтрольсільгосппрод встановив співвідношення невиповненого й нормального зерна як 50 на 50. На противагу цьому хочу зазначити, що, наприклад, аграрії Луганської області здали на зберігання на сертифіковані зернові склади 160 тис. тонн пшениці, з якої 57% групи А, тобто чисто продовольчої. 57% — майже європейський результат: у Західній Європі 65—70%. Деякі південні області теж мають непогані результати за якістю: Херсонська — 40% групи «А», Миколаївська — 42%.


8 №31 (83) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

11 серпня 2009

ЕКОНОМІКА Ірина КОНДРАТЬЄВА

— Багато десятиліть діяльність вашого інституту, незважаючи на загальносоюзну популярність, всетаки залишалася досить закритою. І навіть сьогодні, коли секретні колись документи стали загальнодоступними, про минуле й сьогодення НДТІ немає ніякої інформації. Із чим це пов'язано? Т. Буряк: Із приводу інформації не зовсім так. Певну частку своїх напрацювань ми публікуємо в спеціальних, профільних виданнях, виступаємо з доповідями на різних конференціях. А що до подробиць, дійсно, тут зберігається табу на стовідсоткову гласність. Насамперед у тих випадках, коли йдеться про технології виробництва труб спеціального призначення. — Що ж це за секретні труби? В.Вахрушева: Щоб було зрозуміло, про що йдеться, треба зробити невеликий екскурс у минуле. У 50-х роках радянські вчені й промисловці зосередили зусилля на пошуку принципово нових підходів у вирішенні державних стратегічних, оборонних та економічних завдань. У країні створювалися десятки заводів під атомну й теплову енергетику, суднобудування, приладобудування, космос, авіаційну промисловість. Дніпропетровська область щодо цього стала своєрідним центром ідей і нових технологій. Наш інститут, природно, перебував на передових позиціях. У нього була значна перева-

устаткування, що працюють під тиском, при впливі високих температур, в агресивних середовищах і під опроміненням. До речі, труби для першої у світі Обнінської атомної станції (Росія) були зроблені у нас, у Дніпропетровську. Крім того, наш інститут разом з російськими підприємствами вперше в СРСР розробив і впровадив технологію виробництва безшовних труб з високобористої сталі для розміщення відпрацьованого ядер-

під Вільногорськом, заготівки для труб з кальцієтермічного цирконію виплавлялися в Дніпродзержинську, на ДНВП «Цирконій», прокаткою труб займалися дослідний завод трубного інституту (зараз це ДП «Дніпропетровський завод презиційних труб) і Нікопольський південнотрубний завод. Вважаю, що Україна має все необхідне для створення власного ЯПЦ, у нас є реальна можливість відмовитися від купівлі ядерного палива за кордоном.

ВІЗИТІВКА

Продовження. Початок на 1-й стор.

Українськими вченими створена принципова цирконію. Цей метал за своїми ядерними властивостями вважається кращим матеріалом для експлуатації в активній зоні реакторів типу ВВЕР (саме такі працюють в Україні) — при підвищених температурах (від 250 до

робництва ТВЕЛьних та інших спеціальних труб, тож оснащення на них було відповідним. Ми провели серію науководослідних робіт, розробили принципову наскрізну технологію — від

ВІЗИТІВКА Тетяна Буряк — кандидат технічних наук, старший науковий співробітник. Закінчила Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «металознавство, устаткування і технологія термічної обробки».

Віра Вахрушева — доктор технічних наук, професор. Дніпропетровський Закінчила державний університет за фахом «фізика». У ДП «НДТІ» працює з 1971 року. З 2006-го обіймає посаду заступника директора інституту з наукової роботи. Автор понад 150 наукових публікацій і 15 патентів. Під її керівництвом розроблена принципова технологія виготовлення труб із цирконію для оболонок ТВЕЛів в Україні.

У ДП «НДТІ» працює з 1988 року. З 2006-го — завідувачка лабораторії металознавства й технології обробки труб для атомного промислового комплексу. Займається розробленням технологій та експертизи труб для атомної енергетики та інших відповідальних галузей промисловості. Автор близько 80 наукових публікацій і 4 патентів.

ного палива в пристанційних басейнах витримки й транспортних контейнерах. Тож у в минулому наш інститут був дуже затребуваним. — А зараз? Що вдалося зробити безпосередньо для української атомної енергетики? В. В.: Набутий інститутом досвід і авторитет придалися для вирішення завдань, поставлених перед нами урядом

— Чому ви зосередили увагу на роботі із цирконієм? Т. Б.: Завдяки високій корозійній стійкості та іншим властивостям (наприклад, малому перерізу захоплення теплових нейтронів) популярність цирконію постійно зростає. Його все частіше використовують у медицині (поряд з титаном) як імплантати. Свою нішу має цирконій і в ювелірній

Із запасів мінералу циркону — промислового матеріалу, що містить цирконій, Україна посідає четверте місце у світі після Австралії, ПАР і Росії. Розвідані запаси зосереджені на діючому Малишевському родовищі в м.Вільногорську Дніпропетровської області. Розробляє родовище Вільногорський гірничо-металургійний комбінат. Переробленням циркону займається ДНВП «Цирконій» у Дніпродзержинську. Ціна цирконієвих трубок, що поставляються в Україну з РФ, — $168-200 за 1 кг. Власне виробництво дозволить значно скоротити ці витрати. га — комплексність, що дозволяло вирішувати завдання будьякої складності. Учені розробляли технології і визначали параметри якості, починаючи від трубної заготівки, способів виробництва і закінчуючи створенням науковотехнічної документації. Всі ГОСТи, ТУ для труб робили в Дніпропетровську. Величезний внесок у розвиток трубної промисловості зробили такі видатні вчені, як Яків Юхимович Осада (його ім'ям названо сьогодні інститут), Павло Іванович Орро, Нонна Семенівна Алфьорова, Володимир Михайлович Янковський, Олег Олексійович Семенов, Олена Яківна Лезинська. — Що саме ви робили для атомної промисловості? Т. Б.: Наш інститут розробив і впровадив у виробництво на заводах України й Росії технології виробництва труб з різних марок сталі й сплавів, кольорових металів для всіх контурів АЕС, включаючи активну зону. Зокрема, для оболонок тепловидільних елементів (ТВЕЛ) з корозійно-стійких аустенітних сталей і сплавів титану, які використовувалися (у Росії досі застосовують їх) у реакторах на швидких нейтронах і транспортних реакторах. Були також створені технології виробництва труб для поглинальних елементів систем керування захистом реакторів, для парогенераторів, теплообмінників та інших видів трубопроводів і

ТВЕЛовий

у рамках Державної комплексної програми зі створення в Україні власного ядерно-паливного циклу. 1996 року трубний інститут залучили до розроблення технологій виробництва цирконієвих труб для оболонок ТВЕЛів зі сплаву 110, отриманого на ДНВП «Цирконій» у Дніпродзержинську. До 2000 року таку технологію було створено: ми прокатали кілька дослідних партій труб зі сплаву цирконію з ніобієм, провели всебічні дослідження і переконалися, що наші труби відповідають основним вимогам міжнародних стандартів. Важливо, що ми у своїх розробках спиралися на використання власної сировини і можливості власного прокатного виробництва. Сировина видобувалася

промисловості. Але ми зайнялися дослідженням властивостей і якості цирконію, виходячи з інших мотивів. По-перше, інститут одержав конкретне завдання розробити технології виготовлення труб для ТВЕЛів із

400°С), в агресивних корозійних середовищах, що інтенсифікують процеси руйнування при опроміненні в реакторі. У світі переважно використовуються труби для оболонок ТВЕЛів зі сплавів цирконію з оловом, нікелем і залізом, у Росії й ряді інших країн перевагу віддано сплаву цирконію з ніобієм, але проводяться дослідження в галузі нових складнолегованих сплавів. Оскільки діючі в Україні реактори проектували в Росії, ми почали розробляти технологію одержання труб зі сплаву цирконію українського виробництва з ніобієм, що підвищує міцнісні характеристики. Доступу до російських виробників у нас не було й немає. Довелося спиратися на власний досвід у сфері виготовлення ТВЕЛьних труб з титану й корозійно-стійкої сталі, а також доступну інформацію таких фірм, як «Вестингауз» (США), ВНДІНМ ім. А.Бочвара (РФ) та інших. Наші наробітки показали, що ми здатні освоїти випуск труб зі сплаву цирконію з ніобієм і зі складно-

одержання злитка до готової труби й контролю її якості. Всі технології (гарячої і холодної деформації, одержання переробної заготівки, хімікотехнологічної, термічної обробки, контролю якості тощо) розроблялися практично з нуля. Треба сказати, що до кінця 90-х років переважала технологія одержання цирконієвих сплавів тільки способом вакуумно-дугового переплавлення. Але останнім часом у світі формується тенденція до переходу на електронно-променевий спосіб плавки. У нашій країні в цьому напрямі є дуже перспективні наробітки. Ми довели, що труби зі сплаву цирконію, виплавленого в Україні електронно-променевим способом, не поступаються за основними характеристиками тим, які були отримані з металу вакуумнодугової технології. — Напевно ви залучали до оцінки отриманих результатів фахівців з інших інститутів та відомств. Яких висновків дійшли ваші колеги? Т. Б.: Слід зазначити, що жоден інший вид труб не піддається такому об'ємному й різноманітному кон-

Сьогодні на АЕС України використовуються складання із ТВЕЛьними трубками зі сплаву цирконію з ніобієм. Одним із недоліків російської технології одержання цирконію є досить високий вміст у ньому домішки гафнію — близько 0,035% мас. (Всі провідні фірми світу працюють на рівні менше 0,01% гафнію в цирконії.) Українським же вченим і фахівцям удалося знизити вміст гафнію фактично в 10 разів, до 0,002% мас, що дозволяє підвищити вигоряння урану до 4%. Інакше кажучи, при тих же техніко-економічних показниках виробництва електроенергії на АЕС можна домогтися істотної економії ядерного палива — більш ніж на $10 млн.

Зразки труб, виготовлених за технологіями й на базі ДП «Науково-дослідний і конструкторськотехнологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Осади».

легованих сплавів цирконію, зокрема типу цирколой, якщо в цьому буде необхідність. Фірма «Вестингауз» пропонує свої складання, у складі яких трубки зі сплаву «цирколой-4». При позитивній оцінці результатів такого експерименту щодо умов України ми зможемо переорієнтуватися на нову технологію. — Де ви відпрацьовували нові технології? Т. Б.: У свій час труби для ТВЕЛів робили на нашому дослідному заводі (зараз це завод прецизійних труб, що не входить у структуру інституту і підпорядковується іншому міністерству) і на базі Нікопольського південнотрубного заводу (який також був реструктуризований). Ці підприємства в СРСР вважалися флагманами з ви-

тролю, як цирконієві труби для оболонок ТВЕЛів. Сплав цирконію з ніобієм високої корозійної стійкості — дуже складний матеріал. Він активний до газових домішок і при температурах понад 100° «тягне» на себе кисень, водень, азот, вуглець із навколишньої атмосфери, які негативно впливають на його властивості. Тож важливо було гарантовано виключити в процесі прокатки, термічної та хімічної обробки можливість окислювання і газонасичення цирконію. Водо-водяні реактори піддаються охолодженню за допомогою води, і в процесі експлуатації відбувається небажаний процес наводнювання цирконію, що запобігається досягненням певних коефіцієнтів орієнтації гідридів цирконію у процесі деформації. Залежно від


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

9

ЕКОНОМІКА

«кубик-рубик» технологія виробництва цирконієвих труб для ядерних реакторів того, яке орієнтування вони мають — радіальне чи тангенціальне, визначається надійність і довговічність цирконієвої трубки. Якщо гідриди виділені в поздовжньому (радіальному) напрямку, це неодмінно призведе до швидкого руйнування оболонки ТВЕЛ, а отже, і до аварійної ситуації. Тому текстура, структура і властивості трубки повинні бути сформовані так, щоб вона не втрачала своєї конструктивної міцності, не руйнувалася завчасно. Труби пройшли випробування в нашому інституті, ми також віддавали зразки в Харківський фізико-технічний інститут, Інститут проблем міцності НАНУ (Київ), возили в Електросталь (РФ). За основними показниками наші труби відповідають вимогам, пропонованим до ядерних матеріалів. Але говорити «бравісимо» рано. — Насмілюся припустити, що вся річ у грошах. В.В.: Дійсно, усе пов'язано з фінансуванням. Ми змушені були призупинити роботу із цирконієм, коли фінансування цього напрямку припинилося. З 2006 року гроші на вдосконалення вже отриманих технологій державою не виділялися, тож у нас не було коштів для придбання більш досконалого устаткування, щоб у повному обсязі оцінити якісні показники труб. Для трубних підприємств не були виділені гроші на придбання нової вакуумної печі, сучасних швидкоходових прокатних станів, які використовуються в усьому світі для прокатки цирконію, приладів контролю якості труб. На відміну від американських, європейських і російських компаній, які постійно вкладають кошти в розвиток енергетичного сектора, не шкодують грошей на наукові дослідження, удосконалюють технологію і якість, Україна сьогодні вочевидь відстає. Соромно про це говорити, але галузеву науку в Україні майже знищено. — Ви берете участь у програмі зі створення власного ЯПЦ в Україні? В.В.: Нам відомо, що Мінпаливенерго зараз розробляє програми і визначає пріоритети — кого задіяти й кому направляти грошові потоки в першу чергу, кому в другу, а кому в третю. Головна увага на цьому етапі приділяється видобутку уранової руди. А от до нас поки черга не дійшла. З одного боку, зрозуміло: всім відразу і уваги не приділиш, і грошей на всіх не знайдеш. Але минає час, йдуть фахівці. І цілком можливо, що таке зволікання при-

З наших труб були зроблені макети ТВЕЛів у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут». Як вже відзначалося, в умовах дореакторних випробувань труби показали задовільну якість. Тож принципова технологія з виготовлення українських цирконієвих труб нами створена й цілком життєздатна. — На чому зараз зосереджені ваші зусилля? В.В.: За результатами державної атестації ДП «НДТІ» увійшов до групи «А» інститутів, які можуть визначати державну науково-технічну політику і впливати на неї, мають стратегічне значення для економіки й безпеки країни. Наразі інститут веде роботи в різних найважливіших напрямках. Це не тільки участь у розвитку атомної енергетики. Серед пріоритетних завдань — роз-

ти професійний об'єктивний висновок. У нас діє дуже солідна й добре оснащена лабораторія з випробування міцності труб українського та російського виробництва. Крім того, ми продовжуємо займатися нормативною діяльністю: створюємо нові стандарти, технічні умови. У нас також працює два технічних комітети. Один з них займається розробленням всієї технічної документації, причому не тільки в масштабах України. Другий, який довірили очолити особисто мені, — методами стандартизації механічних і металографічних випробувань металопродукції. Недавно інститут придбав нове дослідне обладнання, що дозволяє виконувати високоточний аналіз структури й хімічного складу металопродукції. Є відділення холодної і гарячої прокатки труб, зварених труб.

роблення технології виготовлення, дослідження і випробування труб для теплової енергетики з атестацією технології; розроблення і освоєння технології виробництва елементів котлів і трубопроводів, експлуатованих в умовах критичних і надкритичних параметрів пари; розроблення технологічних завдань на проектування цехів і дільниць із виготовлення електрозварних труб для

Загалом, роботи вистачає. Але хотілося б більше уваги приділяти фундаментальним дослідженням, які допомогли б підняти на новий рівень технологічні процеси, зробити крок уперед у розвитку трубної промисловості. Шкода, що власники трубних заводів не розуміють важливості моменту й не виділяють коштів на наукові розробки, освоєння нових видів матеріалів і труб.

Вивчивши досвід провідних компаній світу, українські вчені дійшли висновку, що можна замінити трудомісткий процес ковки злитка цирконію механотермічною обробкою. Це зменшує відходи цирконію, собівартість переробки і підвищує конкурентоспроможність кінцевої продукції. зведе до припинення існування інституту. — До випробувань труб, зроблених за вашими технологіями, у реальних умовах інститут так і не дійшов? Т. Б.: Треба розуміти, що шлях від одержання дослідних труб до їхнього установлення в ядерний реактор досить довгий і дуже відповідальний.

магістральних нафто- і газопроводів і багато чого іншого. При інституті працює випробний центр, і ми маємо право проводити випробування на відповідність металопродукції певним вимогам. Наприклад, якщо хтось сумнівається в якості придбаних труб, може звернутися до нас і одержа-

— Чи не краще тоді перейти на госпрозрахунок і займатися тільки тими напрямами, за які можна одержати реальні гроші? В.В.: Заманливо, та не все так просто. Ми добре розуміємо, що зупинятися не можна, ство��ення власного ЯПЦ — найважливіше завдання, що стоїть перед країною. Тому пишемо листа в Кабмін та інші орга-

ни влади. Адже з кожним роком вимоги до роботи АЕС підвищуються, і вирішувати проблеми необхідно в комплексі. Наприклад, сьогодні паливо працює в ядерних реакторах від року до 3—4 років. Але у світі вже йде робота з підвищення коефіцієнта його використання. Відповідно треба підвищити якість цирконієвого сплаву і ТВЕЛьних трубок, насамперед з радіаційної стійкості. А також якість всієї металопродукції, зокрема труб для інших контурів АЕС. Адже 80% устаткування атомної станції становлять труби: для парогенераторів, конденсаторів з різних матеріалів і різноманітних діаметрів. — Наскільки здатна Україна створити своє виробництво цирконієвих труб для ТВЕЛів? Т.Б.: Не просто здатна, вона зобов'язана створити таке виробництво. Є прислів'я: хто не хоче годувати свою армію, той приречений годувати чужу. Це треба мати на увазі й тоді, коли йдеться про український паливно-енергетичний комплекс, зокрема про ядерну енергетику, науку, металургію. Сьогодні, щоб вивести країну вперед, треба підтримувати своїх учених і виробників.

У нас є своя сировинна база, науковий і промисловий потенціал. Ми можемо створити на базі ДП «ДЗПТ» і ДНВП «Цирконій» власне виробництво цирконієвих труб будь-якого складу для ТВЕЛів, комплектувальних для ядерного палива, займатися розвитком технологій, що підвищують чистоту й надійність продукції. Це наближає нашу державу до країн із високорозвиненою економікою та наукомісткими технологіями. Запуск цих технологій однозначно приведе до створення нового технічного рівня, появи кваліфікованих робітників, підтримає науковий потенціал. І найголовніше: ми забезпечимо Україну стратегічною продукцією, зможемо працювати на експорт, бо атомна енергетика інтенсивно розвивається в усьому світі. Усі пам'ятають, яка ситуація склалася на початку 2009 року з газом. Тоді сперечалися, скільки платити за газ, скільки його купувати, як і з чиєю допомогою реконструювати газотранспортну систему (для інституту і в цьому сегменті є цілком конкретні завдання). Тому, щоб не виникло аналогічної ситуації з поставкою російського ядерного палива для українських АЕС, усім треба поквапитися.

«Катюша» нового століття В Україні складений перший випробний зразок бойової машини для ведення точного залпового реактивного вогню

Аліса МУР

Основні розробники системи — підприємство «110-й харківський автомобільний ремонтний завод» (ХАРЗ) і Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова. Система створена на основі модернізації бойової машини БМ-21 «Град» з використанням українських комплектувальних і є першою національною системою залпового реактивного вогню. Роботи над новим зразком велися з 2001 року. Російська автомобільна база УРАЛ-375 була замінена на українську КРАЗ-260. Потужність двигуна БМ-21К у порівнянні з «Градом» збільшена на 60 кінських сил і становить 240 кінських сил. Зріс і запас ходу — з 400 до 500 кілометрів. За рахунок нового дизельного двигуна вдалося поліпшити прохідність машини по бездоріжжю. Кабіна з чотирма дверцятами обладнана кондиціонером і електрообігрівачем, що створює комфортні умови кожному з п'яти членів екіпажу (раніше вони розташовувалися просто неба на рамі автомобіля і працювали під дощем і при низькій температурі повітря). Головна перевага БМ-21К, на думку її створювачів, — значне поліпшення бойових якостей. Тут впроваджена нова система швидкого перезарядження, з'явилася супутникова система спостереження і наведення на об'єкт, а також підвищилася керованість реактивними пострілами. Максимальна похибка пострілу на відстані 40 кілометрів не перевищує тепер 90 метрів. — БМ-21К — це, по суті, удосконалена ракетна установка «катюша» часів Великої Вітчизняної війни, — розповідає директор ХАРЗ Валерій Корецький. — Згодом її модернізували й почали називати «Градом». Однак за останні двадцять років у конструкції установки по суті нічого не змінювалося — вона застаріла фізично й морально. Ми спробували створити бойову супермашину, що не дає осічок. Це стовідсотково український продукт. Нова система вигідно відрізняється від свого прототипу не тільки технічними та бойовими властивостями, а й, що немаловажливо, ціною. Передбачається, що основним покупцем стане Міноборони України, однак експерти вважають, що можливості першої української системи залпового вогню зроблять її привабливою для зарубіжних замовників.


Українська технічна газета

10 №31 (83), В і в то р о к , 11 с е р п н я 2 0 0 9

ВИРОБНИЦТВО

Автошини: життя після смерті? У Донецьку готується до запуску завод з утилізації автомобільних шин Микола СТОЛЯРОВ

ПОВІТРЯНЕ КОЛЕСО

Перша у світі гумова шина винайдена Робертом Вільямом Томпсоном ще 1846 року. В отриманому патенті він рекомендував використовувати для виготовлення шин просочену каучуком парусину і гутаперчу в розчині. Як завжди буває, ідею відразу не оцінили: не знайшлося нікого, хто реалізував би її на практиці. Після смерті Томпсона його «повітряне колесо» було забуто, хоча зразки збереглися. А карети та інші візки ще добрих п'ятнадцять років гуркотіли бруківками і путівцями. До ідеї «пневматичного обруча» повернулися лише 1888 року. Правда, спочатку його намагалися зробити з поливального шланга. Такий обруч використовував для велосипеда свого сина послідовник Томпсона Джон Данлоп. А незабаром він удосконалив конструкцію і запропонував обруч для перших гонок на триколісних велосипедах, що відбулися в Дубліні 1889 року. Відтоді все і пішло. Точніше, поїхало. Ніхто й не підозрював, скільки клопоту матиме людство через «повітряну шину». Її швидко оцінили автомобілісти, трактористи, велосипедисти, словом, усі, хто користується колесами. Та нічого вічного нема, зношуються і шини.

но те ж саме. У спеціальній установці все герметично, вона сама себе «опалює», допалює леткі гази, а отже, не потребує ніяких енерговитрат. Решта газу конденсується в так зване рідке річне паливо, що нагадує солярку. Від автошини не залишається майже нічого, крім хіба що сизуватого димку з труби (оснащеної очисною установкою «Циклон») та корду з високолегованої сталі, який охоче забере будь-який металургійний завод. І все-таки питання залишаються. Одне з основних: що матиме у результаті утилізації новий завод? Приміром, у Мар’їнці Донецької області, де свого часу побудували шиноремонтне підприємство, «прокололися» на тому, що на оновлених шинах люди їздити не захотіли. Другий «прокол»: почали виробляти гумову кришку, але не знайшли на неї споживачів. У США пішли іншим шляхом. Тут половину шин ріжуть, одержують кришку й

відправляють її на електростанції. Другу половину транспортують у Китай, де з шин одержують кришку і використовують її при будівництві доріг. У Німеччині кожен, хто береться утилізувати автошини, за тонну одержує від уряду по 150 євро. Німці готові поставляти свої автошини й Україні, приплачуючи за кожну тонну по 30 євро. Свої установки утилізації шин є і в Росії, але працюють вони за іншою технологією — допалення. У результаті виходить щось на зразок мазуту, однак споживачі беруть його неохоче. І ОДНА ЛАСТІВКА РОБИТЬ ВЕСНУ

Проект будівництва нового заводу в Донецьку з'явився ще в 2003 році. Майже готовим до нього місто виявилося тільки в 2005-му. У місцевого заводу хімічних реактивів викупили необхідне приміщення, провели тендер на

У НАС ЦИХ ШИН НУ ПРОСТО ДОСХОЧУ...

Сьогодні в Донецькій області за рік накопичується 15—16 тисяч автошин. Плюсмінус 3—5 тисяч. Причому такий облік не дійшов до кожного гаража (а рідко в якому не лежить одна-дві старі автошини), до сільгосппідприємств, шиномонтажних майстерень, інших заводів, шахт і фабрик... У Донецьку вирішили будувати власний завод з утилізації автомобільних шин. Зупинилися на досить ефективній технології низькотемпературного піролізу. Вона не нова і добре знайома в Донбасі, де здавна робили з вугілля кокс. Утилізація шин — приблиз-

Перший камінь з Європи Олег СУПРУНЕНКО

На тлі понад трьох тисяч кілометрів закарпатських доріг загального користування та тринадцяти сотень мостів, що є в області, ремонт одного мосту та 5 кілометрів доріг — здавалося б, крапля в морі. Але слід зауважити: вперше в Україні ремонт доріг здійснювався шляхом безвідплатного гранту Євросоюзу. Наші співгромадяни, які регулярно бувають у країнах колишнього соцтабору, мають нагоду побачити, як коштами Європейського Союзу покращується, а то й створюється з нуля тамтешня інфраструктура. Гроші на нових членів ЄС витрачає чималі: щорічні вливання станов-

лять мільярди євро. Зазвичай європейська допомога Україні (не кредити, які слід віддавати з відсотками, а безвідплатна) — це переважно фінансування різних заходів: організації конференцій, семінарів, тренінгів, видавництво літератури тощо. Чи завжди від них є користь — питання спірне. А от дочекатись від багатих сусідів реальної допомоги — таке буває нечасто. Тим ціннішою вона є. Про прецедент, коли коштами ЄС було відремонтовано невелику частину багатостраждальних українських автодоріг, повідомив обласній пресі начальник служби автомобільних доріг у Закарпатській області Василь Маркович. Минулого року закарпатські автодо-

рожники взяли участь у проекті «Транскордонні можливості розвитку транспортної логістики». Необхідні для отримання гранту документи їм допомогли підготувати фахівці з Центру українсько-угорського регіонального розвитку. Так закарпатським автодорожникам вдалося перемогти у конкурсі і реалізувати проект вартістю 596 тисяч євро, з яких 10% мали фінансуватися нашою стороною, а 90% — Європейською Комісією в рамках Програми сусідства Угорщина—Словаччина—Україна. Проектом передбачено, окрім цілого ряду заходів на кшталт обміну досвідом, дослідницьких та аналітичних робіт у сфері функціонування контрольно-пропускних пунктів, яких у маленькому Закарпатті найбільше в країні (регіон межує

з чотирма країнами Євросоюзу), і суто матеріальні роботи: ремонт ділянок доріг та мостового переходу поблизу діючих пунктів пропуску через кордон. Європейським коштом завершено ремонт покриття на під’їзді до КПП «Косини» (довжиною 2 кілометри) і до КПП «Дзвінкове» (3 кілометри). Обидва розташовані у Берегівському районі і з’єднують Україну з Угорщиною. Завершується відновлення дорожнього полотна мосту на трасі державного значення Вилок—Дякове, що у Виноградівському районі (також на українсько-угорському кордоні). Ремонтні роботи виконуються силами ДБУ-58 (Ужгород) та «Автоміст» (Мукачеве). Отже, можна сказати, що Євросоюз заклав перший камінь у далекі від євростандратів українські дороги. Сподіватимемося, не останній. Фото Олександра Ворошилова

ЕХ, ДОРОГИ…  На сьогодні у Закарпатті прокладено усього 18 км шляхів першої категорії. Це окремі ділянки шосе від Мукачевого до Ужгорода.  У Закарпатті налічується 1294 мости загальною довжиною 23 кілометри, 65% з них не відповідають вимогам за ваговими та габаритними параметрами, бо часом збудовані ще півстоліття тому.  Щорічна потреба на обслуговування доріг в Закарпатті нині становить 300—350 млн гривень, реально ж виділяється не більше третини необхідних коштів. Згідно з державним планом, до 2012 року (у рамках підготовки до Євро-2012) принаймні 250 км основних шляхів в області має бути реконструйовано. За розрахунками дорожників, їхні потреби на три наступні роки становлять близько 980 млн грн. Цього року отримано 38 млн грн замість запланованих 150 млн.

ведення будівельних робіт, у якому перемогло ТОВ «Донбасхімресурси». До 2008 року будівельники освоїли 5,5 мільйона грн. Але за цей час ціни підскочили, і сьогодні будівництво «тягне» уже на 8 млн грн. Зараз будівництво підприємства — на фінішній прямій. Першу чергу нового виробництва планують пустити наприкінці серпня. Її проектна потужність — 1500 тонн. Насправді вже наступного року, коли завод працюватиме на повну силу, тут утилізуватиметься удвічі більше — 3 тисячі тонн. — За прогнозами, рентабельність нового виробництва становитиме 70%, — говорить керівник комунального підприємства «Донецький центр переробки промислових відходів», директор нового заводу Дмитро Конінін. Непогано. А інакше, загалом, і бути не повинне: установка не вимагає великих енерговитрат, а ті, що будуть потрібні, дадуть самі автошини. Невеликий і штат нового заводу — усього 25 чоловік. А от ККД підприємства зовсім не малий: із трьох тисяч тонн автошин тут одержуватимуть півтори тисячі тонн рідкого пічного палива, що широко застосовується для роботи теплогенераторів. Його потребують птахофабрики й збагачувальні фабрики області. Першим воно необхідне для обігріву курчат, другим — для процесу флотації. Хоча «новачок» навіть не вийшов на споживчий ринок, заводський портфель замовлень на рідке пічне паливо вже повний. Чому для Донецька важливе створення такого заводу? Звичайно, це і додаткові робочі місця, і додаткове паливо, дуже необхідне під час кризи і газових воєн. І все-таки головне — у прецеденті. Адже в регіоні сьогодні нагромадилося до трильйона тонн усіляких промислових відходів. Не відходів, уточнюють учені, а цінної вторинної сировини.

Гроші зі... снаряду Учені донецького науковотехнологічного центру «Реактивелектрон» розробили новий метод утилізації артилерійських снарядів. Микола МЕДВЕДЄВ

На думку директора центру, доктора технічних наук, лауреата Державної премії України Володимира Поліщука, впровадження розробки може дати країні величезний економічний виграш. — Що таке артилерійський снаряд? — говорить Володимир Поліщук. — Це досить м'яка оболонка й осердя з надміцних матеріалів — кобальту, вольфраму, молібдену, які і забезпечують ефективність снаряда. Сьогодні всі ці складові осердя Україна закуповує. При цьому, за офіційними даними, країна потребує утилізації озброєння, що відслужило своє. Як зробити цей процес вигідним, як «виколупати» зі снаряда дорогі метали, немов родзинки з булки? На це запитання і відповідають донецькі вчені. У НТЦ «Реактивелектрон» уже розроблені і відповідний метод, і ефективна технологія, і навіть необхідне устаткування. За їх розрахунками, на кожному утилізованому снаряді держава може заощаджувати від 10 до 30 доларів. Якщо Україні необхідно утилізувати 500 тисяч тонн снарядів, приблизно 100 тисяч тонн становитиме вага їхніх осердь з дорогих металів, які сьогодні закуповуються втридорога. Переводимо тонни в кілограми: 100 000 множимо ще на тисячу. Отримане ще раз множимо на 10-30 доларів. Як говорив Аркадій Райкін, виходять «агромадные деньги».


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

11

ТЕХНОЛОГІЇ

Екологічно безпечний... хлор? Це не міф, а реальність, стверджують дніпродзержинські хіміки но від того, у якій області й у якому населеному пункті він розташований. О.Колісник особисто виїжджає на місце, вивчає проектну документацію, а потім допомагає налагодити технологію в процесі роботи. Як правило, після запуску нового обладнання досить консультацій по телефону. Але якщо знадобиться, то обов'язково приїде й допоможе розібратися. Успіхи дніпродзержинських хіміків відзначені декількома дипломами українських і міжнародних виставок з екології. 10 серпня 2007 року нова технологія була запатентована в Державному департаменті інтелектуальної власності України.

Ірина КОНДРАТЬЄВА

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, 85% всіх захворювань у світі пов'язані з неякісною питною водою. Не дивно, що з кожним роком усе активніше ведеться пошук нових технологій знезаражування води, її підготовки до вживання людиною. Чи означає це, що усі раніше відомі технології повністю себе вичерпали й настав час відмовитися від них раз і назавжди? Залежно від яких, говорять фахівці дніпродзержинського ВАТ «ДніпроАзот».

ПРОТИГАЗИ СКАСОВУЮТЬСЯ

Підприємство традиційно виробляє хлор, що досі має найбільший попит на водоочисних станціях у всіх регіонах України. Однак якщо раніше для водопідготовки виготовляли й застосовували виключно рідкий хлор, то за останні п'ять років спостерігається збільшення виробництва гіпохлориту натрію класу «А» (ГПХН). У чому ж різниця між цими двома «специфічно ароматними» продуктами й чому ГПХН почав витісняти з ринку свого «старшого брата»? — У світі 98% води хлорується, — говорить Олександр Романович Колісник, начальник цеху нейтралізації та очищення промислових стоків ВАТ «ДніпроАзот». — Те, що в деяких країнах або містах воду очищають за безхлорною технологією, не більш ніж міф, розрахований на недосвідченого обивателя. Є два способи хлорування води: газоподібним хлором — по суті, бойовою отруйною речовиною, що здатна вбити все живе, або гіпохлоритом натрію марки «А». Це той же хлор, але він зв'язаний лугом і не становить небезпеки для людини. Оцю найважливішу перевагу і покладено в основу технології, розробленої у ВАТ «ДніпроАзот». Інакше кажучи, ми опрацювали екологічно безпечний спосіб водопідготовки й закликаємо до його активного впровадження на всіх водоканалах, у всіх населених пунктах України. За останні п’ять років 48 українських водоканалів і підприємств, які готують воду самостійно, уже перейшли на технологію із застосування ГПХН марки «А». У світі вона не нова, але в нашій країні до початку XXI століття ніхто не робив чистий гіпохлорит натрію для водопідготовки. Дніпродзержинські хіміки першими звернули увагу на цю обставину й цілеспрямовано зайнялися вирішенням завдання з випуску нового виду продукції. В 2004 році підприємство одержало свідоцтва про державну реєстрацію дезінфекційних засобів — гіпохлориту натрію марки «А» і ГПХН технічного. Серед переваг гіпохлориту натрію автори технології на перше місце ставлять його безпеку для обслуговуючого персоналу й населення. Це має величезне значення в умовах усе більшої забудови міст і розміщення водоканалів у безпосередній близькості від житла, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення. На відміну від рідкого хлору, ГПХН не належить до отруйних речовин, а тому немає потреби будувати для його зберігання спеціальні приміщення — досить провести невелику разову реконструкцію діючих хлораторних. Головне — подбати про добру вентиляцію, установити резервуар для ГПХН, який вит��к, і посудину з нейтралізуючим розчином. Навіть якщо ГПХН раптом проллється на підлогу, його можна просто змити водою зі шланга. І не треба бити на сполох і одягати людей у хімзахисні костюми й протигази. Сама собою зникне необхідність і в постійному контролі за станом хлораторних з боку контрольних органів.

ЦИФРИ І ФАКТИ — НЕ АРГ УМЕНТИ?

Олександр Колісник Ще один яскравий показник безпеки: у хлораторних, де перейшли на нову технологію, з'явилися квіти, про що раніше й подумати ніхто не міг, таким отруйним було повітря у приміщеннях. Важливою перевагою цієї технології, у порівнянні з традиційним хлоруванням, є скорочення експлуатаційних витрат на водопідготовчих спорудах і в мережах. Нормовані показники води, підготовленої з використанням ГПХН, відповідають санітарним вимогам. ГПХН має пролонгований знезаражувальний ефект. Споживачами цієї технології можуть бути практично всі об'єкти водопостачання і водовідведення комунальних і промислових підприємств. Стандарт також поширюється на басейни аквапарків. — 2007 року наше підприємство випустило інструкцію із застосування гіпохлориту натрію, що затверджена в Мін'юсті України, — розповів Олександр Колісник. — Фактично це законодавчий акт для всіх водоканалів, що перейшли на технологію із застосуванням ГПХН марки «А». Але ще більш цінна допомога в роботі з новим продуктом — навчальний посібник, підготовлений нашими фахівцями. У ньому детально описані як властивості гіпохлориту натрію, так і особливості його застосування в конкретних умовах. Насамперед залежно від якості використовуваної води. Адже вона скрізь різна, десь у ній більше солей, десь — заліза та інших домішок. Отже, треба навчитися користуватися гіпохлоритом натрію так, щоб домогтися максимально високої якості питної води. До речі, на «ДніпроАзоті» взяли за правило супроводжувати впровадження нової технології на кожному водоканалі, незалеж-

ВАТ «ДніпроАзот»

Однак кращим доказом успішного переходу на технологію ГПХН можуть бути реальні цифри і факти. Наприклад, у Марганці впровадження цієї технології дало економію в 1,5 млн грн. Розпочавши реалізацію проекту з переходу на ГПХН в 2004 році, співробітники Марганецького виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства через рік дійшли до красномовних висновків: — у процесі знезаражування води ГПХН спостерігалося зниження показників азотної групи, заліза, хлороформу, чотирихлористого вуглецю; — для досягнення однакових показників мутності необхідно на 15—20% менше коагулянту, ніж при застосуванні рідкого хлору;

після цього вода вже чиста. Цю технологію ми опрацювали в профілакторії нашого підприємства, де для обслуговування використовується артезіанська вода з великим вмістом заліза й марганцю. Цікаві також розрахунки, представлені головним інженером Херсонського міськводоканалу, що обслуговує 139117 абонентів, з яких 4,35 тис. — підприємства, інші — жителі Херсона. При застосуванні гіпохлориту натрію щорічні витрати тут становитимуть усього 646,3 тис. грн, а при використанні рідкого хлору — понад 3 млн грн. Така значна різниця формується за рахунок декількох витратних статей, які обов'язкові при роботі з рідким хлором і повністю виключаються при використанні ГПХН. Зокрема, у першому випадку необхідно купувати засоби захисту на суму близько 39 тис. грн. Ще більші витрати відповідно до вимог МНС та Держпромнагляду — 110 тис. грн. Тяжким тягарем для міськводоканалу є обов'язкове страхування техпроцесу і його учасників, що «тягне» на 160 тис. грн. А витрати на забезпечення роботи локальної системи оповіщення становлять 700 тис. грн. Слід також врахувати, що для зберігання контейнерів і балонів з рідким хлором потрібні спеціальні пенали, а гіпохлорит натрію транспортується і зберігається в «рідних» посудинах, не вимагаючи додат-

Використання гіпохлориту натрію допомогло б піти від невиправданого зростання тарифів, гарантовано одержати воду стандартної якості і скоротити витрати на її підготовку. Споживачам це обіцяє чималі вигоди. А владі? — зменшилася кількість проривів сталевих трубопроводів внаслідок зниження корозійної активності води; економія на передбачуваних витратах для приведення хлорного господарства у відповідність до вимог ПБХ-93 (обов'язкові правила безпеки при поводженні із хлором) склала 1 млн 100 тис. грн; — токсичність води з урахуванням вмісту всіх домішок і їх загальної токсичної дії зменшується на 10—13% залежно від сезону. Олександр Колісник доповнює цю інформацію прикладом із власної практики: — За допомогою гіпохлориту натрію ми навчилися очищати воду від сірководню, аміаку, заліза й марганцю — буквально одним упорскуванням за допомогою спеціального дозатора. Через 40—60 секунд

кових пристроїв і засобів захисту. Ще один дуже важливий аспект: разові капітальні витрати на ремонт хлораторної при використанні рідкого хлору становитимуть 2 млн 150 тис. грн, а у випадку застосування ГПХН — усього 500 тис. грн. Ці розрахунки переконали керівництво Херсонського міськводоканалу, що треба якнайшвидше переходити на нову технологію. Тепер слово за місцевими органами влади. Нова технологія добре відома жителям Криму і Західної України, вона вже зацікавила голів декількох міст країн Балтії і Молдови. А от на своїй «малій батьківщині» гіпохлорит натрію поки не такий популярний. Водоканали Дніпродзержинська й найближчого мегаполіса Дніпропетровська питання переходу на нову безпечну технологію навіть не розглядають. Таке ставлення можна було б пояснити високоекономічними показниками при використанні рідкого хлору, але таких немає. Господарства тріщать по швах, працюють на збиток через масові неплатежі й не можуть забезпечити безперебійну подачу якісної питної води. Тим часом тарифи на питну воду зростають щорічно, і навіть по декілька разів у рік. Використання гіпохлориту натрію допомогло б уникнути невиправданого зростання тарифів, гарантовано одержати воду стандартної якості й знизити витрати на її підготовку. Споживачам це обіцяє чималі вигоди. А владі? Про популярність гіпохлориту натрію свідчить і той факт, що рішення перейти на технологію з його застосуванням прийняте в Санкт-Петербурзі й Москві. В 2007 році мер Москви Юрій Лужков дав команду перевести всю столичну систему водопідготовки на ГПХН і урочисто заклав перший камінь у підґрунтя нового заводу з виробництва цього продукту.


Українська технічна газета

12 №31 (83), В і в то р о к , 11 с е р п н я 2 0 0 9

АПК

Очікуючи на кадастр В Україні досі не створено автоматизованої системи ведення земельного кадастру Марія ДОРОТИЧ

Свого часу Кабмін ухвалив постанову, якою затвердив Програму створення автоматизованої системи ведення кадастру. Зараз ці роботи у стадії розроблення та уточнення концепції. Автоматизована кадастрова система повинна стати базою для системи реєстрації прав власності на земельні ділянки. Її функціонування в Україні є вимогою європейських економічних структур і однією з передумов сприятливого інвестиційного клімату. «У Верховній Раді є ідея прийняти новий закон щодо державного земельного кадастру. Насправді такий кадастр існує, його необхідно лише логічно облікувати. Створюється штучно інформаційний голод в обліку земельних ресурсів, щоб ніхто в Україні не знав про наявність окремих земельних площ, їх межі і приналежність землі до юридичної чи фізичної особи», — сказав у коментарі для «УТГ» експерт із земельних питань, член депутатської комісії використання земель та регулювання земельних відносин Львівської облради Володимир Говірко.

За його прогнозами, впродовж двох-трьох місяців можна навести лад у кадастрі земельних ділянок в Україні. Проблема — у суто політичних перешкодах. «Відсутність такої системи уможливлює зловживання у земельній сфері. Кадастр необхідний для того, щоб провести розмежування земель державної та комунальної власності. Наразі землями державної власності займаються державні адміністрації, а комунальними — органи місцевого самоврядування. Оскільки розмежування немає, то у перехідних положеннях Земельного Кодексу України (п.12) передбачено: землями за межами населеного пункту розпоряджаються

обласні адміністрації. Таким чином, саме розмежування земель нікому не потрібне». — відзначив Володимир Говірко. Ведення державного земельного кадастру — питання не нове. В Україні у реєстрі є близько 11 млн власників земельних ділянок і землекористувачів. На сьогодні фактично по всіх населених пунктах є чергові кадастрові плани — частина в паперових, частина в електронних носіях. Існує також нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Та все це необхідно систематизувати, перевести на новітні технології ведення як державного земельного кадастру, так і інформаційних систем. Структура бази даних автоматизованої системи земельного кадастру повинна мати чотири реєстри. Перший — реєстр земельних ділянок, який являє собою таблицю, що включає кадастрові номери земельних ділянок і їх певні характеристики. Кадастровий номер має бути унікальним на території України. Структура кадастрового номеру з��мельної ділянки розроблена Держкомземом і опублікована в нормативних відомчих документах Держкомзему. Другий реєстр — інформація про власників та користувачів ділянок. У цьому випадку теж планують використовувати унікальний номер для фізичних осіб, а також ідентифікаційний код. Третій реєстр — інформація про правові документи на земельну ділянку. Йдеться про право власності ділянки. Правовий режим — не тільки право власності на земельну ділянку, це права всіх осіб (юридичних або фізичних), які мають відношення до конкретної земельної ділянки. Четвертий реєстр — реєстр прав на земельну ділянку. В Україні існує до 5% електронних карт (індексних карт, кадастрових карт), які використовуються для ведення кадастру. Хоча електронна карта є важливим атрибутом для ведення кадастру, сьогодні головне

завдання — забезпечити фіскальну функцію занесення інформації про земельні ділянки, щоб на базовому рівні не було «білих плям». Однак запровадити цю систему доволі проблематично через ряд неузгоджень. Про це говорять спеціалісти Центру земельного кадастру у Львівській області. Одна з найбільших проблем відображена в обліковому, або статистичному веденні кадастрових реєстрів. Якщо на визначення та призначення державного земельного кадастру правових норм майже достатньо, то щодо структури, за якою обліковується земля, їх вочевидь бракує. Згідно з чинним земельним законодавством та змістом державного кадастру видно, що його дані не є однорідними, оскільки містять відомості про правовий, природний і господарський стан земель. Тому він за своєю структурою складається з кількох частин. Це кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та інші. Всі ці складові мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами. Спеціалісти Центру земельного кадастру Львівщини відзначають, що в умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і пов'язані з ними інші об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на них,

має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення та удосконалення. Фактично сучасної цілісної системи введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки немає. Головна причина затримки процесу реєстрації земельних ділянок — відсутність фінансування. Щоправда, він все одно триває, завдяки допомозі обласної адміністрації і коштам Світового банку на фінансування ортофотопланів.

ДО РЕЧІ НЕ ТІ НИНІ ЧОРНОЗЕМИ...

В обліковій системі земельних ресурсів замало відомостей про ґрунти, зокрема, про наявність чорноземів. Ця інформація необхідна для того, щоб раціонально планувати використання земельних ресурсів. Наприклад, землі для промисловості, землі для сільськогосподарського призначення, землі під комерційну забудову. За інформацією члена-кореспондента Української академії наук Юрія Возняка, ґрунти, які в Україні називають чорноземами, — це тільки колір землі, а не якість. Українські ґрунти були знищені за часів радянської влади. Він стверджує, що в Україні є 26 млн га чорноземів, що становить 6,7% від їх світових запасів. Натомість подаються недостовірні дані — 26% від світових чорноземів.

Земельна реформа по-науковому Надсучасна лабораторія з дослідження ґрунту створена в агрофірмі ім. О. Довженка, що в Шишацькому районі на Полтавщині. Справжні господарі переконані: тільки за умов «партнерських» відносин із Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

Урожаї в господарстві завжди пристойні: цього року пшениці там збирають у середньому по 50 центнерів із гектара, а ячменю – по 35. Проте, якщо працюватимеш по-дідівському, опинишся на узбіччі, давши дорогу більш спритним конкурентам. Для агрофірми, де обробляють понад сорок тисяч гектарів землі, поява своєї лабораторії вирішить чимало проблем. Перш за все – підвищення врожайності. Завідуюча лабораторією Олена Лупєкіна не приховує гордості: лабораторію побудували з нуля і оснастили сучасним обладнанням, яке сьогодні використовують

у таких само лабораторіях, приміром, у США. Тепер в агрофірмі аналізи проб ґрунту на вміст азоту, фосфору, калію або визначення кислотності, тобто базових поживних речовин, проводять не раз на п’ять років, як було колись, а щороку. Невдовзі лаборантів можна буде побачити на полях і двічі на рік, бо під контролем вони тримати-

довічною годувальницею можна розраховувати на ефективну віддачу. Тому і дбають не лише про день сьогоднішній, а й прийдешній. А щоб побачити перспективу, без наукового підходу аграріям не обійтись.

виватися. А вже за висновками лабораторних досліджень аграрії визначатимуть, скільки й куди вносити міндобрив і коли підживлювати рослини. — Якщо раніше ми вносили добрива хай і за перевіреною роками методикою, але все ж

ПРЯМА МОВА «Без крокування у ногу з технічним прогресом аграріям годі й сподіватися на добрі врожаї

муть і вміст мікроелементів – заліза, міді, марганцю тощо, без яких рослини не можуть повноцінно роз-

Проблеми у веденні земельного кадастру існуватимуть доти, доки не буде автоматизованого ведення обліку. Передумовою до цього є прийняття Закону України «Про земельний кадастр» (на розгляд до Верховної Ради відповідний законопроект було подано ще у 2004 році). Спеціалісти Центру Земельного кадастру відзначають: проведення земельної реформи — це дуже складний і довготривалий процес. Щоб успішно його реалізувати і мати очікувані результати, він повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного комплексу землевпорядних робіт.

«на око», — пояснює керівник господарства Віталій Скачко (на знімку), — то тепер робитиме це за розрахунками

лаборантів. Це дозволить отримати суттєву економію і бути впевненими, що рослини отримують вчасно і в повному обсязі потрібні їм поживні речовини. За нашими підрахунками, уже на першому етапі це дозволить нам зекономити до $50 на одному гектарі. До речі, послугами сучасної лабораторії уже користуються аграрії не лише кількох районів Полтавщини, проби ґрунту на аналізи привозять до них і з Вінницької й Хмельницької областей — звідти, де керівникиаграрії теж добре розуміють переваги наукового підходу до ведення господарства. І мають, бо дбають... Фото автора

Наздоженемо й переженемо У першому півріччі 2009 року державні програми в агропромисловому комплексі профінансовані на 87%, повідомив заступник міністра аграрної політики України Роман Шмідт. Кошти спрямовані передусім тримка фінансування інших на погашення кредиторської бюджетних програм, зокрезаборгованості за минулий ма пільгового кредитуванрік, на здешевлення вартості ня індивідуальних сільських кредитів — 188 млн грн, допла- забудовників. ту за реалізований молодняк За його словами, Кабінет великої рогатої худоби, свиней і Міністрів України має намір птиці — 165 млн грн, компенсацію виділити для АПК додаткоелектроенергії, використаної для во 275 млн грн. Кошти буполиву сільгоспкультур на зродуть спрямовані на такі прошуваних землях, — 13,5 млн грн, грами: фінансова підтримка на селекцію в рослинництві — підприємств АПК через меха5,4 млн грн, на підтримку винізм здешевлення кредитів — робництва продукції тварин115 млн грн, підтримка виробництва: дотація за поголів'я великої рогатої худоби ництва продукції тваринництм'ясного напрямку — 26,3 млн ва — 20 млн грн, держпідтримка обслугрн, екологічно чисте моло- сільськогосподарської говуючої кооперації — 35 млн ко — 5,6 млн грн, проведення грн і 70 млн грн для кредиідентифікації тварин — 10 млн тування фермерських гогрн і т.д. Р. Шмідт додав, що в пер- сподарств на поворотній шому півріччі відбулася за- основі.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

13

ЄВРО-2012

Київ—Варшава: хто готовий? Сергій ПОНОМАРЬОВ

Зараз у польських містах, де 2012 року проводитиметься чемпіонат Європи з футболу — Варшаві, Гданьську, Познані та Вроцлаві — більшість об’єктів доведено до фінішної стадії. А ось українським чиновникам хвалитися поки нема чим. Порівняємо два головні міста Євро-2012 — Київ і Варшаву — за туристичним потенціалом і загальним ступенем готовності до чемпіонату, ґрунтуючись на повідомленнях медіа, а також на особистих враженнях автора.

КИЇВ ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Небагато є у світі столиць, розташованих так вдало, як Київ. Більша частина його лежить на високому плато над широкою рікою із зеленими островами. Плато мальовничо посічене ярами, вкрите лісами, парками й садами; ліси огортають місто з усіх боків. Бурхливе минуле Києва залишило тисячі пам’яток культури та архітектури княжої та козацької доби, ХVIII—ХХ сторіч: церкви, оборонні споруди, пам’ятники, житлові й громадські будинки тощо. Златоверхий має що показати гостям. За кількістю туристичних атракцій столиця випереджає всі міста України. Як повідомили авторові у відділі в’їзного туризму столичної турфірми «Гамалія», іноземних гостей найбільше приваблює в столиці КиєвоПечерська лавра, Софійський, А��дріївський та Володимирський собори, Андріївський узвіз з постійно діючою виставкою-ярмарком витворів мистецтва та народних промислів, будинок Верховної Ради з оглядовим майданчиком біля нього, а також Дніпро. До початку чемпіонату у Ржищеві поблизу Києва буде завершено реконструкцію давньотрипільського поселення з відтворенням жител, одягу та предметів побуту наших далеких предків. Цей своєрідний скансен, поза сумнівом, стане однією з найцікавіших атракцій для гостей чемпіонату. СТАДІ О Н СТАДІОН

Стадіон «Олімпійський» збудовано 1960 року, а до Олімпіади 1980 року його розширено до 100 тисяч місць. Пару років тому мерія продала ділянку перед ним для зведення торговельного центру «Троїцький». Власник збудував вже три поверхи — аж тут нагодився Євро-2012. Прибувши до Києва, Платіні заявив: ТЦ перекриває шляхи евакуації глядачів зі стадіону; стандарти УЄФА забороняють проведення тут матчів. Тож приберіть «Троїцький» або будуйте новий стадіон деінде! Довго шукали місце для стадіону, поки зрозуміли: створити нову арену «з нуля» не встигнуть. Тож повернулися до старої. Довго думали, хто і скільки сплатить власникові відступного за зруйнування ТЦ. Потім відбирали підрядника на реконструкцію стадіону. Мінмолодьспорту відкинуло проекти німців і тайванців. І доки у владі не перемогли лобісти найбільшого в Україні будівельного холдингу «Київміськбуд», на трибунах стадіону не зняли жодної старої лави. Нині стадіон з вікна кабінету автора (на 14-му поверсі будинку поруч) нагадує руїни сербського Нові Сада після бомбардування НАТО 1999 року. Чи встигнуть здати цей об’єкт у 2010 році з високою якістю? Уряд вирішив залучити до спорудження стадіону міських безробітних. Проте навряд чи серед них багато будівельників.

Реконструюють стадіон поспіхом. Мають зменшити кількість місць до 83450, модернізувати трибуни та інженерні мережі. Нещодавно інспектори Держгірпромнагляду перевірили хід робіт і знайшли 102 порушення норм промислової безпеки. А ще виявили, що повз стадіон проходить великий газогін. У червні стався вибух з пожежею на подібному трубопроводі у Москві. Чи засвоїла київська влада досвід москвичів, чи гарантує безпеку на стадіоні? Хтозна. На 30 листопада призначено звіт мерії перед УЄФА щодо готовності «Олімпійського». За неофіційними даними, у реконструкцію стадіону вже вкладено 300 млн доларів США, а бракує ще 150 млн. В українських і закордонних медіа повідомляється про нецільове використання коштів на реконструкцію стадіону. Простіше кажучи, підозрюють, що гроші розікрали. Втім, жодних правових наслідків такий вчинок в нинішній Україні, тим більше напередодні президентських виборів, швидше за все, не матиме. М І С Ь К А І Н Ф РА С Т Р У К Т У РА

Готелі. Нині в місті 11 висококласних готелів, три з яких — п’ятизіркові. При цьому вартість послуг в них часто вища за європейську, а про якість цих послуг краще промовчати… За даними Київської міськдержадміністрації, до листопада 2011 року в столиці мають збудувати сім 5-зіркових готелів на 1855 номерів, 21 чотиризірковий готель на 4119 номерів и вісім 3-зіркових на 1270 номерів. 31 серпня місто має відзвітувати УЄФА про стан готовності київських готелів. За даними столичної преси, мерія планує поселити вболівальників також у наметах на Трухановому острові, хоча це завдасть шкоди його природі. Залишається ще варіант поселення фанів на 4-палубних теплоходах-готелях, проте цей вибір — не для бідних студентів. Є і проект розміщення гостей у плавучих будиночках на дніпровській затоці Десенка. Він також має недоліки. Сотні цих плавучих дач ще треба збудувати. До плавучого містечка доведеться тягнути електрику й воду, влаштовувати під’їзди, обладнувати берег — на це в бюджеті міста грошей немає. Нарешті, проект не передбачає каналізаційної мережі — фекалії зливатимуть просто у Дніпро. Де поїсти? Це питання в центрі Києва часто повисає у повітрі, особливо коли йдеться про недорогий обід. Де поміняти валюту? У центрі міста обмінних пунктів недостатньо, майже жоден не працює зранку чи пізно ввечері. А махінації з обміном валюти в них — тема окремої статті. Де у вас туалет? Брак санвузлів у центрі міста влада хоче компенсувати встановленням тимчасових кабінок-біотуалетів. Do you speak English? Автор перевірив у центрі міста кілька закладів торгівлі, транспорту, громадського харчування та дозвілля — «спікати» офіційною мовою чемпіонату не зміг ніхто з персоналу. Лише в одному бутіку та в одному кафе побачив плакати: «У нас розмовляють англійською». Т РА Н С П О Р Т

Столиця задихається від старої дорожньої мережі. Шляхове покриття вулиць не витримує критики; в належному стані лише дорога, якою «еліта» їздить зі своїх дач у Конча-Заспі на службу на Печерськ. Навіть виділити обіцяну окрему смугу для громадського транспорту влада досі не спромоглася. Як сказав днями мер Леонід Черновецький, для відновлення доріг місту бракує 1,13 мільярда гривень. Взяти їх нема звідки. Через брак коштів зупинено будівництво метро на житлові масиви Теремки і Троєщина. З тієї ж причини доведеться забути про заплановану лінію метро від стадіону «Олімпійський» до аеропорту «Бориспіль». 20 років йдеться про міську електричку, та залізничники ніяк не поділять з мерією київську землю під цей проект. Заморожено будівництво великої окружної

Такий вигляд має зараз стадіон «Олімпійський» у Києві

дороги навколо Києва, вкрай потрібної до чемпіонату. Втім, щось для поліпшення столичної транспортної інфраструктури таки робиться. Нещодавно відремонтовано покриття на Південному мості, триває ремонт мосту ім. Патона, на черзі — Московський та Пішохідний мости. У центрі міста кілька пар вулиць переведено на односторонній рух транспорту. Стає до ладу оновлений аеропорт «Київ». У «Борисполі» завершують створення нового пасажирського терміналу й планують побудувати ще один. Хочуть встигнути й залізницю до аеропорту провести. Разом з тим крадіжки багажу пасажирів в аеропорті остаточно так і не викорінено.

ВАРШАВА Т УРИСТИЧНИЙ П ОТ Е Н Ц І А Л

«Пані Варшава», як називають свою столицю поляки, значно менша (1,7 млн жителів) й молодша (близько 800 років), ніж Київ (майже 5 млн мешканців, близько 1600 років). Вона лежить на обох берегах Вісли, у серці озерно-лісової Мазовії. Киянам і не снилося таке чисте повітря, яким воно є у Варшаві. Проте Місту Сирени, як і більшості європейських столиць, бракує зелені. Київ — попри завзятість забудовників і їхніх хазяїв у мерії — поки що залишається набагато зеленішим. Своє середньовічне Старе Място варшав’яни дбайливо відновили. По війні від деяких палаців залишалося по одній лише стіні, а тепер всі вони сяють королівськошляхетським блиском. Відбудовані Цитадель, площі Ринок і Замкова стали центром паломництва туристів. На гостей міста очікують понад 1000 пам’яток історії та архітектури: костьоли, пам’ятники королям, гетьманам, єпископам, митцям, а також королівські замки Лазенки та Вілянув з парками. С ТА ТА Д І О Н

Національний стадіон у Варшаві, збудований у зеленій заплаві Вісли, може прийняти 55 тисяч футбольних фанів. На ньому намічено провести офіційну церемонію відкриття чемпіонату. Реконструкція стадіону розпочалася в квітні цього року, коли навіть ще не було вирішено питання щодо головного інвестора проекту. Разом з тим темпи робіт на об’єкті зараз цілком задовольняють УЄФА. Днями в польських медіа здійнявся галас навколо отримання керівником фірми-підрядника

реконструкції стадіону подвійної премії за швидке ведення робіт. Голова Польської футбольної спілки заявив про необхідність заміни підрядника, але винуватець зрештою оголосив про своє рішення повернути премію. М І С Ь К А І НФ Н Ф РАСТ Р У К Т У РА

Готелі. У місті працюють 17 готелів високого класу, 6 з яких п’ятизіркові. Для поселення небагатих фанів планується задіяти гуртожитки варшавських університетів. Більшою мірою свої зобов’язання перед УЄФА щодо розміщення гостей чемпіонату міська влада виконала. Що ж до якості послуг у варшавських готелях, то, за досвідом автора, вона є дещо вищою за київську. Де поїсти? Оце вже у Варшаві не проблема! На кожному кроці на туристів очікують ресторанчики, кафе й «молочарні». Кухня в них цікава, вибір страв багатий, обслуговування бездоганне, а ціни досить демократичні. Де поміняти валюту? З «канторами вим’яну валют» картина майже київська, от лише дурять клієнтів там значно менше. Де у вас туалет? Прошу дуже! Варшавські громадські вбиральні охайні, чисті, з люб’язним персоналом і помірною платою за послуги. Do you speak English? У цьому польська столиця теж подібна до української. «Правджівий варшав’як» щиро здивується: як то можна не знати польської мови?! І англійська йому, здається, просто не потрібна. Т РА Н С П О Р Т

Робота міського транспорту у Варшаві — втілена у життя мрія київського мера: жодних маршруток, лише комунальний транспорт! Автобуси й трамваї сучасні та чисті. Є в місті і швидкісний трамвай. Значну частину перевезень бере на себе міська електричка; її траса перетинає усю Варшаву. Наземний міський транспорт ходить часто, швидко і завжди напівпорожній. Метро у Варшаві з’явилося порівняно н��давно і має поки одну лінію. Втім, другу й третю вже будують якраз до Євро-2012. Вулична мережа польської столиці зараз не перевантажена, заторів немає і у часи пік. До історичного центру міста жодного транспорту не пускають. Жодних крутих «спецномерів» начальства, звичних для киян, варшав’яни не визнають. Закон там один для всіх. А ось дорожнє покриття хороше лише у Варшаві. Поза столицею ж — як і в Україні: у пристойному стані тільки міжнародні магістралі, решта ж рясніє ямами. В аеропорті ім. Шопена будують другий пасажирський термінал і залізницю до центру Варшави. Самі поляки непокояться, чи встигнуть добудувати євробан А2, який проходить Польщею із заходу на схід, до початку чемпіонату. Реалісти прогнозують, що його відрізок від Лодзі до Варшави раніше весни 2013 року не закінчать.

Перший тайм «матчу», на жаль, залишився за Варшавою. Сподіватимемось, що у киян ще стане часу відігратися.


14 №31 (83), В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

11 серпня 2009

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Футболіст, який працював головою До 105-річчя Уенделла Стенлі Святослав РИБНІКОВ ФУ ТБОЛ АБО НАУКА?

На тонкощах його номенклатури сьогодні знаються навіть обивателі: всі знають про пташиний і свинячий, багато хто розрізняє московський і гонконгський, а ті індивіди, які найбільш ретельно стежить за новинами, пам’ятають номери окремих штамів! Це, як ви здогадалися, про вірус грипу. А от про причини таємничої «інфлюенци», знайомої європейцям ще з часів Семирічної війни 1756— 1763 років, і способи її лікування аж до 1940 року не знали і фахівці. Навіть у ХХ столітті під час пандемій у хід пішло все — від пускання крові до кисневих масок. Тільки під час другої світової війни групі біохіміків і вірусологів з комітету медичних досліджень Науководослідного управління США вдалося одержати кілька штамів вірусу грипу, а незабаром — і першу протигрипозну вакцину. За цю революційну для медицини розробку керівник проекту Уенделл Мередіт Стенлі дістав в 1948 році Почесний диплом президента. Втім, ця вагома нагорода була не першим визнанням заслуг ученого — на той момент Стенлі вже два роки був володарем Нобелівської премії з хімії. 16 серпня виповняється 105 років від дня народження знаменитого біохіміка, батька світової вірусології.

Про Роджера Адамса з Іллінойського університету складали легенди ще за життя. І справа тут навіть не так в діоксиді платини — знаменитому «каталізаторі Адамса», без якого досі не обходяться реакції приєднання й відщеплення водню. Про професора органічної хімії говорили як про надзвичайно талановитого популяризатора науки: безмірно закоханий у свою справу, він надихав і захоплював молодь. За свою довгу наукову кар’єру Адамс підготував 250 великих американських хіміків, за що 1964 року був визнаний гідним високої нагороди — Національної медалі науки. 1926 року до такого визнання Адамсові було, звичайно, ще дуже й дуже далеко, але славу талановитого педагога він собі вже здо-

Вірус тютюнової мозаїки

був. Саме до нього звернувся по допомогу викладач хімії Ерлем-коледжу з невеликого містечка Рітчмонда: один з його студентів, надзвичайно перспективний Уенделл Стенлі, на останньому курсі вирішив поста-

вити хрест на кар’єрі вченого і стати... футболістом! Роблячи гідні заздрощів успіхи і в навчанні, і в спорті, він довго вагався щодо планів на майбутнє; зрештою, очолювана ним футбольна команда виграла студентський турнір, і чаша ваг схилилася на користь спортивної кар’єри. Отоді небайдужий викладач, який ніяк не схвалював рішення свого учня, і вдався до «важкої артилерії» — поїздки зі своїм підопічним в Іллінойський університет, до Роджера Адамса. Про те, що ж там так вразило Стенлі, сьогодні можна тільки здогадуватися, але факт залишається фактом: після тієї екскурсії світ втратив, напевно, яскравого футболіста, але придбав, безперечно, видатного вченого. ХТО ЧИ ЩО?

Справою всього життя Уенделла Стенлі стали віруси. Сьогодні вони міцно посіли своє, нехай і дуже специфічне місце у системі живої

природи, вражаючи дослідників своєю вкрай простою і водночас надзвичайно складною організацією. А ще якихось два десятки років тому їхня природа була зовсім не такою зрозумілою: хто вони або що, істоти чи речовини — такі дискусії велися в спеціальній, не кажучи вже про науково-популярну, літературі. З моменту свого відкриття віруси встигли перетворитися на «неодухотворену хімію» і знову «повернутися до життя» — і визначальну роль як у першій, так і в другій зміні парадигми відіграли роботи Стенлі. Історія відкриття вірусів має українське коріння: це в Нікітському ботанічному саду в 1887 році випускник Петербурзького університету Дмитро Йосипович Іванівський почав свої знамениті дослідження хвороб тютюну, що несподівано увінчалися в 1892 році виявленням доти невідомих істот: невидимих у мікроскоп при найсильнішому збільшенні, що проходять найтонші порцелянові фільтри і відмовляються рости на всіх відомих живильних середовищах. Утім, що це були саме істоти, Іванівський не сумнівався: збудник передавався від рослини до рослини, проявляючись однаковими симптомами — точнісінько як бактерії, що спричиняли інші відомі на той час інфекційні захворювання.

Таємницю збудника тютюнової мозаїки розкрив Уенделл Стенлі, правда, тільки в 1934 році. Впливаючи на вірус сотнею різних реагентів, у тому числі протеолітичними ферментами пепсином і трипсином, учений виявив, що загадковий носій інфекції майже повністю складається з білка. Цінний уже сам по собі, цей висновок підказав досліднику ще більш цікаву ідею — закристалізувати збудника! Сміливий задум був втілений у життя ціною дійсно колосальної роботи, порівнянної з працею золотошукачів: кілька грамів голчастих кристалів Стенлі одержав з... тонни уражених хворобою листів тютюну!

хоч і становлять левову частку маси вірусу, є не єдиним його компонентом: усередині, під білковою оболонкою, захована «суть» — нуклеїнова кислота з генами, що ви-

значають всі хвороботворні властивості. Зрозуміло, що після цього відкриття віруси знову почали називатися живими. Сам Стенлі розглядав віруси як перехідний рівень між неживою і живою матерією, а в 1961 році навіть запропонував власну теорію походження життя, де його улюбленцям приділялася головна роль. «Пограничність» об’єктів досліджень визначила одна-

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР

Після того, як вірус тютюнової мозаїки був кристалізований, ніхто вже не наважувався назвати його живою істотою. Однак розуміння механізму його біологічної дії не було: виявилося, що кристали можна розчинити, відфільтрувати і закристалізувати повторно — і при цьому інфекційні властивості вірусу не втрачалися! Стенлі, впевнений у білковій природі вірусу, вживав марних спроб вплинути на його патогенні властивості, змінюючи структуру білків. Причину невдач Стенлі пояснив у 1937 році. Його колега з лабораторії Хайнс Френкель-Конрат, установивши, що білки,

Вірус грипу

кову важливість у роботі вченого положень хімії й біології, і зараз важко сказати, ким більшою мірою був Уенделл Стенлі — хіміком чи біологом. Та це, мабуть, і не принципово. Головне, що він був справжнім гуманістом: кінцевою метою його досліджень завжди була людина. З таким настроєм він почав свою наукову кар’єру 1927 року, несподівано присвятивши дипломну роботу на здобуття ступеня магістра хімії препаратам проти прокази; і до цього ж прийшов наприкінці, зайнявшись вірусами, що провокують розвиток ракових пухлин.

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

...Схрес тились долі Володимир СПЕКТОР

Іван Іванович Щекатунов не дожив до виходу у світ книги «Тайговий барабанник» в усьому світі» усього два дні. Написана ним разом з італійським істориком локомотивобудування Алессандро Альба книга стала своєрідним підсумком життя конструктора, перекладача й фахівця з технічного обслуговування тепловозів.

Це захоплива розповідь про історію тепловоза М62, що був свого часу символом дружби й співробітництва залізничників країн Східної Європи. Будувалися вони в цілому більше 30 років, мали кілька десятків різновидів. Більше 7000 секцій відправляли на експорт у багато зарубіжних країн. Своєрідний дизайн і особливості конструкції цих досить поширених, але все-таки не зовсім типових для вітчизняного тепловозобудування локомотивів роблять їх досить цікавим об’єктом для дослідження. Своєю появою тепловоз М62 завдячує парадоксальному факту. 1961 року Угорські залізниці закупили у шведської фірми Nydqvist och Holm AB 20 тепловозів потужністю 2000 к.с., які

дістали позначення М61. Микита Сергійович Хрущов дуже розсердився, довідавшись про цю покупку. Після цього країнам соціалістичного табору заборонили закупівлю локомотивів у капіталістичних країн, а на Луганський тепловозобудівний завод надіслали наказ: терміново розробити аналогічний тепловоз у габариті європейських залізниць — для колії 1435 мм. Технічний проект тепловоза, що дістав назву М62, у травні 1963 року розробили фахівці бюро перспективного проектування під керівництвом головного конструк-

тора заводу О.Коняєва, його заступника В.Степанова й начальника бюро В.Майського. Був спроектований односекційний, двокабінн��й, шестиосьовий, фактично вантажопасажирський тепловоз, що, однак, вийшов більш легким, ніж основна продукція заводу того часу — тепловози серії ТЕ3. Під кінець року креслення видали у виробництво, а навесні 1964-го виготовили два дослідні зразки. Цікаво, що коли звіт про випробування тепловоза відправили в Міністерство шляхів сполучення, головний інженер В.Ніканоров написав у

супровідному листі: «Нашого висновку не треба, тепловоз є експортним, і МШС поставлятися не буде». Але він помилився. З 1965 року почалося серійне виробництво нових тепловозів, що спочатку дійсно йшли виключно на експорт. Місцем зосередження й передачі машин замовникам стало депо Корольово Львівської залізниці. Тут побудували спеціальну дільницю, де тепловози переставляли на візки вузької колії, обкатували і здавали приймальникам. Спеціально для цього на ряді перегонів поклали додаткову третю рейку — на колію 1435 мм. Прийняті тепловози відправлялися на прикордонну станцію Чоп, звідки йшли в країни призначення. Однак з 1970 року машини цієї серії почали робити і для радянських залізниць, використовуючи їх як маневрові і для локальних пасажирських перевезень. Були створені модифікації: 2М62 (двосекційний), 2М62В, ДМ62 і унікальна модель М62П — тепловоз для вивезення ракети-носія на стартовий майданчик. Останній тепловоз серії побудований у Луганську в 2007 році. До початку XXI століття тепловози типу М62 фізично й морально застаріли. Основним недоліком, що обумовив їхнє поступове зникнення із залізниць, стала величезна (за сучасними мірками) витрата пали-

ва. Проте в Угорщині їх досі експлуатують на короткій ділянці колії 1524 мм Захонь — Чоп. У Польщі тепловози серії ST44 (таку назву їм дали в цій країні), побудовані для колії 1524 мм, працюють на ширококолійній лінії LHS довжиною близько 400 км. Для залізниць України 1996 року на луганському заводі був побудований дизель-поїзд, що складався з модернізованих секцій тепловоза 2М62-1051, розміщених по кінцях потягу й використовуваних як тягові одиниці, і десяти причіпних вагонів. Мабуть, М-62 — єдині у світі локомотиви, що працювали і з ракетними поїздами, і зі швидкими міжнародними, і в складі дизельпотягів. Надійні й невибагливі машини, які радянські залізничники називали «Машками», прижилися у всіх країнах, куди поставлялися. Причому і там їм давали прізвиська. Наприклад, в Угорщині та Чехословаччині — «Сергій», у Польщі — «Гагарін», а в НДР — «Taigatrommeln» — «Тайговий барабанник» — за характерний звук дизеля 14Д40 при роботі на холостому ходу. Власні імена для локомотивів — досить рідкісне явище в історії залізниць. Отож, тепловози серії М62 залишили про себе добру пам’ять. Як і співавтор книги про них Іван Щекатунов.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

15

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ Люди, яким хоч раз довелось побувати в ближньому зарубіжжі, захоплено розповідають про небачену чистоту Польщі: охайненькі, немов із книжки казок, містечка, доглянуті, без єдиного смітника лісосмуги уздовж трас... Дійсно, побачити тут звичну для українського обивателя картинку — брудний поліетиленовий пакет, що тріпоче над бруківкою у поривах вітру, — майже неможливо. Не в останню чергу тому, що для польських хлопчаків та дівчаток, а також їхніх батьків нормою життя починаючи з 2001 року є інший «пакет» — зелений, або набір екологічних навчальних програм. Можливо, уже через один-два десятки років європейською державою стане й Україна — хоча б за рівнем екологічної культури населення: 23 липня проект «Зелений пакет» офіційно стартував у нашій країні. Наталія та Святослав РИБНІКОВИ ДОЛУЧЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО

Упроваджуватиме «Зелений пакет» в Україні Організація з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ), а його автор — Регіональний екологічний центр для Центральної та Східної Європи перебуває в угорській столиці. В останні роки ця авторитетна природоохоронна організація, що зарекомендувала себе як потужний інформаційноресурсний центр, активно працює над розширенням сфери свого впливу на схід: до 17 «споконвічно європейських» підопічних додалися країни СНД, для більш адресної роботи з якими центр розробив спеціальну програму — Екологічну стратегію для Східної Європи, Кавказу й Центральної Азії. «Зелений пакет», на переконання організаторів, є однаково перспективним освітнім проектом як для старожилів, так і для новачків, хоча об'єктивно різниця в ментальності європейців (нехай навіть із країн соцтабору) і жителів пострадянського простору, безперечно, позначиться на тимчасових і матеріальних витратах при впровадженні нової ідеї. Список країн, що оцінили «Зелений пакет» і працюють над подальшим просуванням цієї еколого-освітньої інновації, уже досить представницький: Азербайджан, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Угорщина, Казахстан, Киргизстан, Македонія, Польща, Росія, Сербія, Словаччина, Туреччина та Чехія.

А що у «Зеленому пакеті»?

Вивчати екологію українські старшокласники почнуть уже наступного навчального року ще», «Несприятливі впливи», «Економіка й навколишнє середовище», «Глобальні проблеми» і, нарешті, «Цінності». Кожна тема — майже повний навчальнометодичний комплекс: тут і фактичний матеріал, і наочність — симпатичні відеоролики, і тести, і рольові проблемні ситуації. Не забули і про тих, хто «сіятиме розумне, добре, вічне»: утомлені від написання «дньовок» учителі знайдуть тут готові конспекти кожного з уроків. Безперечною знахідкою розробників «Зеленого пакета» є його гнучкість і відкритість: більшість пропонованих тестів і проблемних ситуацій не мають на увазі єдино правильної відповіді або рішення, а вимагають різнобічного аналізу можливих альтернатив, кожна з яких має свої плюси й мінуси. От, приміром, дитині пропонується вирішити дійсно дуже непросте завдання — переконати в серйозності проблеми зміни клімату... власну бабусю! До яких доводів апелювати: підвищення рівня моря, зміна меж природних екосистем, спалахи інфекційних захворювань чи перерозподіл продуктивних сил? Або що робити, якщо промисловий вилов скумбрії в Чорному морі такий інтенсивний, що через пару років популяція взагалі зникне: ввести мораторій на лов до відновлення популяції, перейти на інший вид, заборонити сіті з дрібними вічками, щоб не знищувати молодь? Дійсно, є що обговорювати — і цікавих по своїй суті висновків можна дійти, і навичок критичного мислення і ведення наукової полеміки набути. Звичайно, таку форму роботи дуже непросто організувати: учитель тут, за влучним висловом одного зі створювачів ТРИЗ Анатолія Гіна, — «сірий кардинал», що повинен уміло спрямувати дитячу думку в потрібне русло й у той же час не дати учневі відчути, що його «відкриття» кероване і значною мірою визначене. Педагогічна майстерність такого рівня, на жаль, — явище поки нечасте.

формувати екологічну культуру — питання мало не з піввіковою історією, але від того не менш дискусійне. В Україні, як відомо, на екологію як самостійну навчальну дисципліну в середній школі чиновники від освіти поки не зважилися, хоча розмови про це ведуться вже, як мінімум, десяток років, тож матеріал «Зеленого пакета» планується розкидати по наявних предметах — біології, географії, хімії, фізиці й навіть математиці. У цій міждисциплінарності, заявляють апологети ідеї з МОН, і полягає вся сила проекту, і на

підтвердження наводять досвід інших країн-учасниць, серед яких тільки Азербайджан пішов шляхом введення самостійної екологічної дисципліни. Утім, це вже професійна дискусія для педагогів і психологів. Питання ж викликають і більш приземлені теми. «ГЕТЬ ЗАЙВІ УПАКОВКИ!»

— відеоролик з такою назвою представлений як супровідний

Апробація «Зеленого пакета» відбудеться в школах, оснащених комп'ютерними класами. А який у цьому сенс, якщо саме ці школи можуть користуватися електронними версіями?! Чи набуде школяр, що усвідомив таку нераціональність, ту саму найвищу цінність — заповітну «культуру споживання»? Закономірно, що більшість із них — західно- і південнослов’янські держави (угорські активісти почали просування зі своїх сусідів), і все-таки радує, що Україна випередила у своєму прагненні до екологічної культури багатьох колег з СНД. ВИВЧАЄМО ЕКОЛОГІЮ ВСІЄЮ РОДИНОЮ

«Зелений пакет» — це добірка з 22 тем, об'єднаних у 5 блоків: «Природне середови-

Ніяких жорстких директив із впровадження «Зеленого пакета» розробник не виставляє: кожна країна, що зважилася різноманітити новою методою усталений перебіг навчально-виховного процесу, сама вирішує, як краще це зробити. В Україні до Зеленого пакета планується долучити учнів 8—11 класів, це відбудеться вже наступного року. Однак у рамках яких навчальних дисциплін

ілюстративний матеріал до однієї з тем «Зеленого пакета» — «Суспільство споживання». У ньому яскраво і дохідливо показаний складний механізм перетворення планети Земля на смітник внаслідок любові споживача до величезної кількості гарної, але нікому не потрібної пакувальної мішури. Можливо, керуватися слоганом цього ролика варто було б і при самому просуванні «Зеленого пакета»?

В Україні впровадження п��анується здійснити в кілька етапів: адаптувати «Зелений пакет» до вітчизняних екологічних реалій, «підкувати» вибраних учителів у методиці викладання екологічних дисциплін (цю частину роботи візьмуть на себе представники ОБСЄ), організувати навчання інших учителів підготовленими на попередній стадії «інструкторами» і, нарешті, донести продукт до «кінцевого споживача» — старшокласників. Запланований обсяг фінансування всіх цих заходів з боку ОБСЄ — 150 тисяч євро. При цьому витратними є перші два етапи реалізації, а також тиражування матеріалів «Зеленого пакета» — посібників для вчителів, карток із проблемними ситуаціями,

відеокасет і компакт-дисків в обсязі трьох тисяч примірників, по одному на школу. На самому початку реалізації «Зеленого пакета» слід замислитися: а чи не мішура це? Головним чином для того, щоб запобігти песимістичному сценарію розвитку процесу впровадження безперечно значущого проекту. Відразу після презентації проекту в Україні між учасниками виникла дискусія: одні пропонували врахувати на стадії адаптації останні тенденції у світі (глобальне потепління, проблеми енергозбереження тощо), інші — проблеми утилізації сміття і твердих побутових відходів, їхнього сортування (у контексті України, звичайно), треті висловлювалися за доповнення тем проекту питаннями методики навчання дорослих. Це говорили присутні на презентації представники різних міністерств: освіти та науки, охорони навколишнього природного середовища, у справах родини, молоді й спорту, — відомств, що претендують на участь у першому етапі впровадження проекту. Але і перша, і друга, і третя пропозиції вже враховані в адаптованому російському варіанті, а результати цієї роботи викладені на російськомовній сторінці «Зеленого пакета» (http://greenpack. rec.org/ru/) і загальнодоступні! Чи

не вийде так, що в українських реаліях буде зроблено марну роботу? Далі. В Україні більше 20 тисяч шкіл. Представник Міністерства освіти та науки заявив, що «при охопленні десяти відсотків шкіл можна вже говорити, що процес розпочався». Якась вже занадто низька планка, чи не здається вам? Особливо якщо підрахувати вартість навчального посібника, касети й компакт-диску та зіставити її з обсягом виділених коштів. Це кількісний аспект, а є ще і якісний: наскільки «охопленою» можна вважати школу, що одержала один комплект такого пакета? А з урахуванням того, що восьмий, дев'ятий, десятий і одинадцятий класи в ній — не один? А з урахуванням того, що «продукт міждисциплінарний» і — відповідно до задуму — його викладатимуть багато вчителівпредметників? Очевидно, у ході реалізації такого сценарію левову частку виділених коштів треба витратити на створення програми оптимізації використання дефіцитного ресурсу — одного екземпляра пакета — багатьма користувачами. Але річ навіть не в цьому... Апробація піде в школах, оснащених комп'ютерними класами (адже продукт мультимедійний!). А який, скажіть, у цьому сенс, якщо саме ці школи можуть користуватися електронними версіями?! Чи набуде школяр, що усвідомив таку нераціональність, ту саму найвищу цінність — заповітну «культуру споживання»? Може, замість цього треба розширювати програму комп'ютеризації шкіл і навчити відмовлятися від використання дефіцитних «паперових» версій продукту? У цьому випадку сам спосіб поширення затверджуваних принципів буде яскравим прикладом їхнього дотримання. Питань багато — і до самого «Зеленого пакета», і до шляхів його впровадження. Але пробувати, звичайно, треба: дорогу, як говорить народна мудрість, подужає той, хто йде. І все-таки... Існує програма аналогічної спрямованості, що відрізняється «цільовою аудиторією» — своєрідний «Зелений пакет для молодших школярів». Вона, за словами експертів ОБСЄ, менш складна в технічній реалізації. Вибір України — «почати зі складного», а потім — якщо все буде добре — розпочати й більш просте. Чи не є прагнення Міністерства освіти та науки й Міністерства охорони навколишнього природного середовища впровадити саме цей проект об’єктованим бажанням української політичної еліти здаватися ближче до Європи через копіювання «модного» досвіду? Можливо, було б більш правильним не переоцінювати власні сили — адже, ніхто не скасовував іншої мудрості: дорога в тисячу миль починається з одного кроку.


16 №31 (83), В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

11 серпня 2009

ТРЕБА БАЧИТИ

Не лови ґав за кермом Закордонним автовиробникам недавно довелося визнати, що їхні автомобілі мають бути обладнані попереджувальною системою, що не дозволяє водіям заснути за кермом. Така необережність, за даними Американського національного управління безпеки дорожнього руху, є причиною близько 100 000 автомобільних аварій у рік. Як же автомобілю довідатися, що водій задрімав за кермом? Індійські дослідники розро-

били дуже просту систему, що дозволяє виявити найбільш очевидну ознаку втоми — позіхання. Пристрій «виявляє» позіхання за зміною обрисів рота водія. У системі використовується спеціальна комп'ютерна програма, що ґрунтується на аналізі зображень. Вона досліджує деформацію рис обличчя водія і точно ідентифікує позіхання серед інших змін контуру губ, таких як при розмові або співі.

Роботи виходять на подіум

Мініатюрна манекенниця у весільній сукні на показі мод в Осаці виявилася... роботом. Незважаючи на вигадливу весільну сукню, розроблена Японським національним інститутом індустріальної науки й технологій жінка-робот HRP-4C, що дістала ім'я Міім, з легкістю пройшлася десятиметровим подіумом. Зріст Міім такий же, як і в середньостатистичної японки — близько 1 метра 58 сантиметрів, а важить вона лише 43 кілограми разом з батарейками. Міім уміє

не тільки дефілювати подіумом, а й виконувати різні команди. Риси її обличчя дуже реалістично імітують людські, за допомогою міміки й жестів вона здатна виражати найпростіші емоції — гнів або подив. Після завершення показу розробник робота-манекенниці Кацухіто Йокой висловив свої почуття короткою фразою: «Як батько нареченої, я почуваюся одночасно і щасливим, і сумним».

Силікон проти води Дослідники з Цюріха розробили нову тканину, що буквально відштовхує воду. Краплі води, потрапивши на поверхню тканини, набувають сферичної форми і скачуються з неї, не намочивши. Воду відштовхує шар силіконових нанониток, що вкриває шари поліестеру під ним і захищає їх від потрапляння води. Експерименти показали, що тканина з таким покриттям залишиться сухою, навіть якщо її повністю занурити у воду на 2 місяці. Силіконові нанонитки також утримують повітря між поверхнею покриття та

поліестером, що робить тканину ідеальною для гідрокостюмів і купальників. Покриття також відрізняється високою міцністю та стійкістю до протирання. Можливо, воно стане першим кроком у створенні нового самоочисного одягу або матеріалів, стійких до забруднення та зношування. Хоча кращі результати поки дає поліестер, нанопокриття можна наносити на вовну, бавовну та інші види тканин.

Процес нанесення покриття простий: силіконовий газ напиляють на волокна, де він конденсується в нанонитки. У майбутньому в такий спосіб можна буде покривати не тільки тканини, а й скло і метал. Це може привести до створення водовідштовхувальних вікон, а також нержавіючих інструментів та автомобілів. За матеріалами UniqueDaily.com, Livescience.com, ScienceDaily.com підготувала Наталія ЧАЙКА

РОЗСЛАБТЕСЯ!

К Р О С В О РД ГОРИЗОНТАЛЬ: 4. Керівництво армією. 9. Карусель для кульки. 10. Канадська провінція з центром Вінніпег. 11. Відрізок, що сполучає вершину трикутника з серединою протилежної сторони. 12. Два горіхи – це ще не вона. 13. Текстильний банан. 14. Гараж для паровоза. 15. Сицилійський виробник лави. 18. Вирощування хрюш. 20. Портрет їжі. 21. Пиломатеріал з бічних

частин колоди. 25. Підлогомийка. 28. Заїжджий артист. 30. Героїня пісні про Москву, яка сльозам не вірить. 33. Засіб спілкування. 34. Джерело скарбів Джонотана Смолла. 35. Лексикон, зрозумілий тільки своїм. 36. Мешканці підземелля Короленка. 39. Столиця білої Олімпіади 1972 року. 40. Предмет, якого «не торкатися». 41. Жертва Лі Харві Освальда. 42. Друга за старшинством зі світових релігій.

ВЕРТИКАЛЬ: 1. «Усиновлення» людини державою. 2. Читець знаків, залишених звірами. 3. Плата за правопорушення. 4. Кінець світу в одній місцевості. 5. Батьківщина Ейнштейна, що зрадила його. 6. Голосистий ящик. 7. У Англії – червоний двоповерховий. 8. Автор «Захисту Лужина». 12. Брат Поллукса. 16. Нижні кінцівки літака. 17. Грошовий еквівалент виїденого яйця. 19. Пункт спостереження за зірками. 22. Курортні острови у Вест-Індії. 23. Відкрита коров'яча їдальня. 24. Струнний інструмент астрономів. 26. … Листьєв. 27. Спорт з воланчиками. 29. Іноземець у команді. 31. Творець мальвін і буратин. 32. Друга за яскравістю зірка після Сіріусу. 37. Вішалка для рюкзака. 38. Мідні гори Америки. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА Відповідь на кросворд, надрукований у № 30 (82)

СИМВОЛИ, ЩО ЧЕРГ УЮТЬСЯ

ГОЛОВОЛОМКА

Розставте в деяких клітинках символи таким чином, щоб у кожному рядку і кожному стовпці стояли тільки по два види символів, чергуючись між собою. Цифри по периметру прямокутника показують, скільки символів повинно бути в ко��ному рядку й у кожному стовпці. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

ШАШКИ Відповідь на головоломку «Ширше крок», надруковану у № 30 (82)

Відповідь на етюд, надрукований у № 30 (82)

1. d4-c5! b4-a3 2. c3-b4!! a3:c1 3. d2-c3! c1:f4 4. a5-b6 c7:a5 5. f2-g3 h4:f2 6. e1:c7 b8:d6 7. c3-d4 a5:e5 8. a7-b8 d6:b4 9. b8:a3 × В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту


Украинская техническая газета №83