Page 1

МаШИННИЙ фактор № 30 (82)

4 серпня 2009 року

www.tehnichka.com

info@tehnichka.com

Незважаючи на падіння обсягів виробництва, українська шинна галузь розвиває нові напрями діяльності стор. 2

Вилікуй себе, природу, економіку Еколого економічна стратегія — панацея від всіх хвороб нації?

Час збирати каміння: рік у СОТ Економічна криза нівелювала ряд нових можливостей України на світових ринках, подарованих СОТ. Але плюси теж є

стор. 4–5

Китайський рецепт Скоріше за все саме Китай буде локомотивом світової економіки з виходу з кризи стор. 8–9

стор. 6

Desertec — велике будівництво двадцять першого століття ЄС, прагнучи позбутися енергетичної залежності, почав втілювати в життя справжню «наукову фантастику» стор. 10


Промисловість курс

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

МаШИННИЙ фактор Незважаючи на падіння обсягів виробництва, українська шинна галузь розвиває нові напрями діяльності В останні роки одночасно зі стрімким зростанням кількості автомобілів на дорогах України нарощували свою присутність на ринку і виробники шин. Найбільші українські підприємства галузі — «Росава» і «Дніпрошина» — мали грандіозні плани розвитку виробничих потужностей і розширення лінійки власної продукції. З обвалом автомобільного ринку істотно змінилися справи і у шинників. Іван КУЗЬМЕНКО

В

сю складність ситуації можна було відчу ти вже за підсумками минулого року, коли українські виробники покришок зафіксу вали падіння виробництва на рівні 40%: якщо в 2007 році в Білій Церкві й Дніпропетровську вироблено більше 7,4 млн покришок, то в минулому — лише 4,3 млн. При тому, що тільки «Росава» здатна щорічно випускати близько 6 млн шин. Утім, шинники не сумували і на початку по точного року рапортували про зростання ви робництва. Та не так сталося, як гадалося: згідно з даними Держкомстату України, тільки за перші зимові місяці виробництво ав томобільних шин в Ук раїні скоротилося на 62,3%. Причин різкого па діння виробництва де кілька, основна — різке зниження плато спроможності населен ня. Українці почали мен ше не тільки купувати авто мобілів, як легкових, так і вантажних (більшість вироблених в Україні легкових ав томобілів відразу комплектують гумою «Ро сави»), а й замислилися, чи варто «перевзу вати» автомобіль у новий сезон. Крім того, останнім часом максимально активізували ся конкуренти з ближнього зарубіжжя, які че рез різні фактори пропонують на ринку Ук раїни свою продукцію за більш привабливи ми цінами. Збільшенню присутності імпорт них шин на українському ринку багато в чому сприяло і зниження мит на ввезення шинної продукції. Щоб виправити ситуацію, вироб ники змушені були вдатися до кардинальних заходів, які раніше відсувалися на другий план.

«Росава»

Н

айбільший в Україні виробник шин — «Росава» — донедавна був фактично мо нополістом у сфері виробництва шин для легкових автомобілів. Основний конкурент — «Дніпрошина» — тільки зараз долучився до боротьби з підприємством із Білої Церкви. Утім, назвати це конкуренцією можна лише умовно: у плани дніпропетровців входить ви робництво щорічно близько 400 тис. шин для легкових автомобілів, у той час як на «Росаві» за такий же період випускають понад 4 млн покришок — у 10 разів більше. Одним словом, конкуренція на внутріш ньому ринку найбільшим українським вироб никам шин поки не загрожує. Чого не можна сказати про імпортних шинників, які всіма силами наступають на позиції місцевих вироб ників. За останні кілька років частка україн ських компаній на вітчизняному ринку скоро

тилася більш ніж у два рази, у той час як част ка імпортної продукції зросла до 70%. Наразі асортимент продукції «Росави» включає більше 100 типорозмірів шин для легкових, легких вантажних і вантажних ав томобілів, мікроавтобусів, тролейбусів, сільськогосподарської техніки та напольно го транспорту, а також великогабаритні шини. Основну ставку в Білій Церкві роблять на випуск шин середнього й бюджетного цінового сегмента, що дозволяє заводу співробітничати з найбільшими виробника ми в Україні та Росії. При цьому «Росаві» до водиться конкурувати з іншими великими виробниками шин із країн пострадянського простору. Не дуже давно українській компанії довелося ініціювати антидемпінгове розслі дування щодо білоруської «Білшини», яка, за даними «Укрпромзовнішекспертизи», ста більно занижувала ціну на свою продукцію: за даними «Росави», на внутрішньому ринку продукція «Білшини» була на 30% дорожче, ніж в Україні. При цьому занижені для украї нського ринку ціни повністю компенсували ся за рахунок реалізації — за два роки ви торг білоруських шинників зріс більш ніж у два рази, з $8,3 млн до $20 млн. У цілому, крім конкурентів з Білорусі, на позиції «Ро сави» стрімко наступають і інші закордонні виробники, що працюють у сегменті недоро гих шин. Серед них чеська Barum, російська Amtel, словацька Matador і польська Debica. При цьому і без того непроста ситуація погіршується через неможливість виготов ляти шини за повним циклом — українські

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Email: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 129931877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 347247) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 347247, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 347247, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 4408209, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 4408209, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 599391, 8 0642 599392, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

заводи поки прив’язані до сторонніх вироб ників каучуку. Створення власних потужно стей з його випуску зараз виглядає аван тюрою, що вимагає мільярдних вкладень. Крім того, українські шинники змушені пла тити більш високу ціну за енергоносії, зок рема за газ, на відміну від російських і біло руських виробників, а також істотно корек тувати ціну на продукцію залежно від курсу долара. Приміром, для «Дніпрошини» ціна газу становить 7—7,5% собівар тості продукції. Виходом з такої ситуації для «Росави» може стати освоєння нових ринків збуту, а також пе рехід у більш дорогі цінові сег менти з одночасним розширен ням асортименту продукції. У лю тому 2009 року українці одержа ли сертифікат Inmetro — найб ільшого в Бразилії національно го інституту промислової метро логії, стандартизації і якості, що дозволить продавати шини для легкових автомобілів на бра зильському ринку. Крім того, тільки у травні ЗАТ «Росава» за вершило поставку 65 тис. шин єгипетській фірмі AL BATAL AL ROMANI CO FOR IMPORT AND

TRADE на суму $1,5 млн. Слід відзначити, що основна маса експортованих шин — по кришки медіумкласу SQ Aqualine.

«Дніпрошина»

Д

ругий найбільший український виробник шин — дніпропетровська «Дніпрошина» — зосередив увагу на виробництві по кришок для вантажних автомобілів, а також для сільськогосподарських машин. Недавно керівництво компанії звернуло пильну увагу й на інший сегмент — шини для легкових ав томобілів. За іронією долі, відносно новим для дніпропетровців напрямом займатиметься новий генеральний директор «Дніпрошини» Роман Науменко, який до цього тривалий час керував «Росавою». Зараз частка шин для лег кових автомобілів у структурі виробництва дніпропетровського заводу становить лише близько 2—3% від загальної кількості про дукції. Для розвитку виробництва шин для легко вих автомобілів у Дніпропетровську вже про вели значну підготовчу роботу — торік модер нізували виробництво, а також домовилися про використання бренду одного з основних гравців у середньому ціновому сегменті — компанії Matador. Крім того, у Дніпропет ровську активно ведуться переговори з іншими ком паніями з відомими шин Українські шинники ними брендами, зокрема з Goodyear. У цьому випадку прив'язані до зарубіжних на «Дніпрошині» планують виробників каучуку випускати шини на прес формах Goodyear, під її і не можуть виготовляти брендом замовник у пов ному обсязі їх викуповує. шини за повним циклом. Утім, криза позначилась і на планах дніпропетровців Створення власних — у грудні 2008 року потужностей наразі виглядає підприємство зупинилося більш ніж на місяць через авантюрою, що вимагає проблеми зі збутом про дукції, а в середині лютого мільярдних вкладень. виробництво шин довело ся тимчасово відкласти че рез припинення поставок газу на підприємство. Проте, незважаючи на труднощі, у червні поточного року «Дніпрошина» підпи сала контракт з американською компанією Midwest Tire Marketing, що займатиметься збутом української продукції на північно американському ринку. Це перший випа док виходу української шинної компанії на ринок США. Уже зараз дніпропетровці по ставили в США аграрні шини в безкамер ному виконанні на суму близько $80 тис., а в цілому підписані контракти на постав ки шин семи типорозмірів. Крім того, на «Дніпрошині» розпочато розроблення ве ликогабаритних і надвеликогабаритних шин для аграрної техніки з посадковим діа метром 42'’ спеціально для Північноаме риканського регіону. Основною причиною інтересу американців до української про дукції називається намір США скоротити частку китайських шин на внутрішньому ринку.

Як бачимо, навіть у непростих умовах і без серйозної підтримки держа6 ви найбільші виробники шин України зуміли не тільки залишитися на пла6 ву, а й досить успішно впровадити ряд антикризових заходів. У першу чер6 гу це стосується розширення ринків збуту, а також переорієнтації пропо6 зиції власної продукції.

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «ПресЕкспрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 500854

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15502 прим., українською мовою 4302 прим., російською мовою 11200 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1625


№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Економіка актуально

ФІНАНСИ

ну — у вигляді машинокомплектів, що скла датимуться на іранському авіабудівному підприємстві HESA, пояснив Д.Ківа.

Виконавча рада Міжнародного ва лютного фонду (МВФ) схвалила перераху вання У країні третього кредитного тран Україні шу в розмірі $3,3 млрд у рамках дворіч ної програми резервного кредитування (standby) на $16,4 млрд. Про це повідом ляється в офіційному пресрелізі МВФ. З урахуванням цього траншу загальна сума кредитних коштів, виділених Києву за програ мою МВФ, становить на сьогоднішній день $10,9 млрд. Угоду між Україною та МВФ було затверджено 5 листопада 2008 року. Сукупний державний (прямий) і гаран країни за ста України тований державою борг У ном на червень 2009 року збільшився на 8,3%, або на $2,2 млрд, — до $28,683 млрд. Відповідно до інформації Міністерства фінансів, державний і гарантований держа вою зовнішній борг склав $20,484 млрд (71,42% від загальної суми державного і га рантованого державою боргу), державний і гарантований державою внутрішній борг — $8,199 млрд (28,58%).

Усього за І півріччя держборг у валютному обчисленні збільшився на 16,6%, або на $4,084 млрд. У гривневому еквіваленті сукуп ний держборг у червні 2009 року збільшився на 8,5% — до 218,861 млрд грн, а з початку року — на 15,6% Основні причини зростання боргу — одер жання другого траншу коштів у розмірі SDR1,875 млрд у рамках кредитної програми з Міжнародним валютним фондом, випуск облігацій внутрішнього держзайму і надання держгарантій. Реальна заробітна плата в У країні в Україні червні 2009 року знизилася на 8,6% у порівнянні з червнем 2008го, тоді як у червні2008 у порівнянні з червнем 2007 вона зросла на 5,4%, повідомляє Держкомстат Держкомстат.. У той же час середня номі нальна заробітна плата в країні у червні 2009 року зросла на 5,2% у порівнянні з червнем 2008го. Також повідомляється, що найвищий рівень доходів у червні 2009 року — у Києві, де середньомісячна зарплата становила 3283 грн, Севастополі (1984 грн), Донецькій (2174 грн), Київській (2078 грн), Дніпропетровській (2022 грн) і Луганській (1919 грн) областях. При цьому найнижчий рівень доходів — у Волинській (1527 гривень), Тернопільській (1535 грн), Чернігівській (1586 грн) і Жито мирській (1626 грн) областях. За останній рік найбільше заробітна плата зросла на підприємствах із надання комуналь них та індивідуальних послуг — на 16,2%, у сільському господарстві — на 13,3%, охороні здоров’я — на 13,1%, на авіаційному й вод ному транспорті — на 32,3% і на 16,9%, у сфері освіти — на 114%. При цьому знизився рівень заробітної плати в будівництві (на 21,5%) і в лісовому господарстві (на 1,2%).

ПЕК Ціна імпортного газу для У країни на України третій квартал 2009 року становитиме $198,34 за 1 тис. м3, що на 26,8% мен ше, ніж у другому кварталі, повідомив начальник управління зі зв’язків із гро мадськістю НАК «Нафтогаз У країни» Ва України» лентин Землянський. Він спрогнозував, що в липні обсяг імпортованого в Україну газу становитиме близько 3 млрд м3. У першому кварталі поточного року ро сійський газ поставлявся в Україну за макси мальною ціною в $360 за 1 тис. м3, у другому вона знизилася до $270,95. Державні газорозподільні мережі 42 регіональних газопостачальних компаній (обл і держгази) передаються на баланс дочірньої компанії НАК «Нафтогаз У краї Украї ни». Відповідне розпорядження Кабінету

АПК

Міністрів №775 від 10 червня опубліко вано в газеті «У рядовий кур’єр». «Урядовий Відповідно до нього, газорозподільні ме режі втрачають ВАТ «Вінницягаз», «Волинь газ», «Гадячгаз», «Дніпропетровськгаз», «Дніпрогаз», «Донецькміськгаз», «Донецькобл газ», «Житомиргаз», «Закарпатгаз», «Запоріж газ», «ІваноФранківськгаз», «Київоблгаз», «Кіровоградгаз», «Коростишевгаз», «Кремен чукгаз», «Криворіжгаз», «Кримгаз», «Львівгаз», «Луганськгаз», «Лубнигаз», «Макіївкагаз». Крім того, до списку увійшли «Маріуполь газ», «Мелітопольгаз», «Миколаївгаз», «Одеса газ», «Полтавагаз», «Рівнегаз», «Севастополь газ», «Сумигаз», «Тернопільгаз», «Тернопіль міськгаз», «Тисменицягаз», «Уманьгаз», «Хар ківгаз», «Харьківміськгаз», «Херсонгаз», «Хмельницькгаз», «Чернівцігаз», «Черкасигаз», «Чернігівгаз», «Шепетовкагаз», «Козовагаз» і «КиївоСвятошинськгаз». Дочірньому підприємству «Нафтогазу» бу дуть передані також газорозподільні мережі, що перебувають на балансі інших «дочок» НАК: «Газ України», «Укртрансгаз», «Укргазвидобу ток» і «Чорноморнафтогаз». Передбачалося, що такою дочірньою ком панією НАК визначить «Укргазмережі», ство рену на початку 2007 року для обслуговуван ня об’єктів державних газорозподільних ме реж. Ця компанія з 1 травня 2007 року поча ла обслуговувати державні газорозподільні мережі на території Чернівецької області, які раніше експлуатувало ВАТ «Чернівцігаз».

Кабінет Міністрів виділив 275 млн грн зі Стабілізаційного фонду державного бюджету на підтримку аграріїв, повідо мив міністр аграрної політики Юрій М е л ь н и кк. За його словами, відповідне рішення прийняте на виїзному засіданні уря ду в Дніпропетровській області 23 липня. Зокрема, Мельник повідомив, що 115 млн грн виділено на здешевлення кредитів для аграріїв, 70 млн — на підтримку фермерів і 80 млн — на підтримку сільськогосподар ських виробничих кооперативів. 23 липня Кабінет Міністрів затвердив за ходи щодо підтримки аграрного сектора, спростивши бюрократичні процедури, не обхідні для закупівлі зерна в аграріїв Аграр ним фондом, надавши йому право закупову вати зерно на несертифікованих складах і вживши заходів зі здешевлення кредитів для аграріїв. Крім того, прем’єр надала можливість аг раріям подавати заявки на здачу зерна в Аг рарний фонд по телефонній лінії урядового контактного центру. Антимонопольний комітет У країни по України переджає про залучення до відповідаль ності торговців цукром, які необґрунто вано завищують ціни. Про це повідомив в.о. голови АМКУ Олександр Мельниченко. За його словами, з початку поточного року темпи зростання цін на цукор у роздрібному продажі перевищили середні темпи зростан ня споживчих цін майже в 1,2 раза. Як повідомив О.Мельниченко, наразі

АВІАПРОМ Українська авіабу дівна компанія «Мо авіабудівна торСіч» рекомендуватиме уряду країни з 2010 року відновити виробництво важ ких вантажних літаків Ан124 «Руслан». Про це повідомив голова ради директорів компанії В’ячеслав Богуслаєв. За його словами, є три варіанти реанімації проекту. Перший з них передбачає поновлен ня виробництва тієї моделі, що випускалася в часи СРСР, другий — оснащення літака новою авіонікою, третій — установлення на «Руслані» нових двигунів. АНТК ім. Антонова оголосив про підпи сання меморандуму на поставку в Іран 50 лайнерів Ан148, пише «К оммерсантъ «Коммерсантъ Украина». Так, у червні між Україною, Росією та Іра ном підписаний тристоронній меморандум на поставку 50 пасажирських літаків Ан148, повідомив генеральний конструктор АНТК ім. Антонова Дмитро Ківа. Він відзначив, що зараз ведуться переговори про збільшення поставок Ан148 до 80 одиниць. Частину літаків відправлять у готовому вигляді, части

органами Антимонопольного комітету дос ліджують діяльність оптових торговців цук ром і великих торговельних мереж, через які здійснюється його роздрібна реалізація. За його словами, попередні результати да ють підстави для розгляду питання про по рушення найближчим часом справи за оз наками порушення конкурентного законо давства. Всім територіальним відділенням комітету дано доручення посилити контроль за становищем на цьому ринку, сказав О.Мельниченко.

Харківський міський голова Михайло Добкін надав в УЄФА необхідні гарантії з реконструкції аеропорту «Харків», повідо м и л и в п р е с  с л у ж б і м і с ь к в и к о н к о м уу.. У листі відзначено, що Харківською міською радою із залученням генерального інвестора з випередженням графіка проводяться робо ти з будівництва нового пасажирського тер мінала Харківського аеропорту загальною площею 20 тис. м3, кошторисна вартість об’єк та становить майже 493 млн грн. Наразі уже проведені роботи з монтажу металевого кар каса термінала.

Проведення комплексу заходів гарантує досягнення необхідної пропускної здатності інфраструктури й споруд міжнародного аеро порту «Харків» і його можливості обслуговува ти прогнозовану кількість пасажирів — 25 тис. 500 за 10 годин у дні проведення матчів.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ Кабінет Міністрів У країни своїм розпо України рядженням від 22 липня 2009 р. № 851р ухвалив концепцію загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку тру дового потенціалу У країни на трудового України пері од до 2017 року період року.. Текст розпорядження оприлюднений на урядовому порталі. Держав ним замовником програми визначене Міністерство економіки України. Цим документом Мінекономіки разом з іншими зацікавленими центральними орга нами виконавчої влади й за участі сторін соціального діалогу доручено в шестимісяч ний термін розробити й подати на розгляд Кабміну проект Загальнодержавної цільо вої соціальної програми збереження і роз витку трудового потенціалу України на пе ріод до 2017 року. Метою програми є забезпечення підтрим ки, поновлення і розвитку трудового потенці алу, відтворення кваліфікованої робочої сили і підвищення її конкурентоспроможності відповідно до сучасних потреб економічного й соціального розвитку. Виплати із внесків Ощадбанку СРСР в Україні бу дуть відновлені після ослаблен будуть ня кризи кризи. Про це заявила прем’єрміністр Юлія Тимошенко 28 липня під час гарячої те лефонної лінії з аграріями. Вона відзначила,

ЖКГ Проект Жит лового кодексу бу де вине Житлового буде й на повторне перше читання у ве сений сени ресні поточного року року,, повідомив перший заступник міністра з питань жит ловоко житловоко мунального господарства Орест Лотоць кий. Раніше, 24 червня 2009 року, Верховна Рада не підтримала проект Житлового кодек су України. У ВР були зареєстровані два про екти, один з яких внесений народним депу татом України Олександром Поповим (фрак ція ПР), а другий — урядом. Народні депутати України підтримали пропозицію про відправ лення двох законопроектів на повторне пер ше читання.

ЄВРО"2012 Міські голови чотирьох українських писали звернення до керівниц підписали міст під тва країни з вимогою вжити ефектив них заходів у підготовці до майбутньо майбутньо го фінального тура чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Про це повідо мив донецький міський голова Олександр Лукьянченко.

що на сьогоднішній день по 1 тис грн уже одер жали 6 млн чоловік. Раніше, 14 липня, у пресслужбі Міністер ства фінансів заявляли, що виплати віднов лять наприкінці поточного місяця. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20 травня п.р. №481 з Держбюджету ви діляються 250 млн грн для виплати в 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкла дених до 2 січня 1992 року в установи Ощад банку СРСР. Виплати повинні бути проведені до 25 грудня 2009 року. Підготувала Тетяна МОРДИК за матеріалами «УНІАН», «РБКУкраїна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМКінфо, Укррудпром, сайта Кабінету Міністрів України


Економіка pro pro et et contra contra

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Час збирати каміння: Економічна криза нівелювала ряд нових можливостей України на світових ринках, Рік тому Україна стала повноправною учасницею міжнародної торгівлі, вступивши у СОТ. Перша річниця від дня знаменної події пройшла досить непомітно: через кризу вітчизняні підприємства не тільки не знайшли нових ринків збуту, а й втратили старі. Незважаючи на це, Президент України напередодні першої річниці назвав вступ у СОТ великою перемогою для країни. Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

Головна перемога — участь

Е

кономіст Міжнародного центру перспек тивних досліджень Ігор Шевляков згод ний з такою оцінкою в тому розумінні, що вступ у СОТ був результатом дуже серйозної внутрішньої боротьби. Таким чином, було здобуто перемогу над власними лобістами неконкурентоспроможних підприємств. Що ж до наслідків вступу у СОТ для вітчизняної економіки, зовнішньої торгівлі та можливо стей для підприємствекспортерів, то тут ре зультати неоднозначні. Статистика свідчить: за рік, що минув з моменту вступу України у СОТ, експорт тільки скоротився. Утім, як і імпорт. Глобальна еко номічна криза повністю звела нанівець мож ливості для нарощування українськими підприємствами продажів на світовому рин ку, а іноземними — на українському. Експорт скоротився через падіння попиту, а імпорт — через зростання курсу іноземних валют на

Криза — спокуса для протекціоністів

З

а даними Світового банку, з весни мину лого року, коли криза набула глобально го характеру, до протекціонізму вдавали ся 17 із 20 найбільших економік світу. Ці краї ни ввели 47 протекціоністських заходів, що об межують міжнародну торгівлю, і планують вве сти ще 31. Утім, механізм СОТ істотно обмежує свободу урядів у вживанні протекціоністських заходів. Тому дві третини уведених обмежень — нетарифного характеру. Наприклад, Китай заборонив імпорт ірландської свинини, деяких видів бельгійського шоколаду, італійського бренді, британських соусів та іспанських мо лочних продуктів. Індія ввела заборону на ім порт китайських іграшок. Але найбільш попу лярні на даному етапі протекціоністські захо ди — субсидування деяких галузей. При цьому нерідко однією з обов’язкових умов субсиду вання є підтримка виробництва на території цієї країни. Наприклад, Німеччина, надаючи кожному покупцеві нового автомобіля субси дію у 2500 євро, планує обмежити коло одер жувачів субсидії тільки покупцями німецьких

Якби не членство у СОТ, нашим експортерам, у першу чергу металургам, було б значно гірше. Механізм СОТ не дозволив країнам — споживачам українського металу обмежити, наприклад за допомогою жорстких квот, ввезення продукції наших підприємств із метою підтримки своїх сталеливарників. Адже економічна криза спонукала промисловців багатьох країн посилити тиск на свої уряди, вимагаючи введення протекціоністських заходів.

70% з початку кризи. Тож подолання дефіци ту зовнішньоторговельного балансу, яке Пре зидент підніс як важливий позитивний ре зультат вступу у СОТ, насправді є наслідком падіння купівельної спроможності населен ня стосовно більш дорогих імпортних товарів. І всетаки членство України у СОТ стало відчутною підтримкою для наших виробників під час кризи. Посудіть самі: ВВП скоротив ся на 20%, а експорт плоского прокату в травні нинішнього року всього на 1,8% мен ше, ніж роком раніше, до початку кризи. Ек спорт сталевих труб за цей же час знизився всього на 4,1%, напівфабрикатів — на 15,8%, а брухту чорних металів — навіть зріс аж на 23%. І зараз вітчизняна металургія оживає лише завдяки зростанню попиту (у порівнянні з попередніми місяцями) на зовнішніх ринках. Правда, по інший експор тоорієтованій галузі — хімії — СОТ вдарила набагато болючіше: експорт аміаку скоро тився у 7 разів, карбаміду — на 40%, аміач ної селітри на 35%, кальцинованої соди — на 28%. Якби не членство у СОТ, нашим експорте рам, у першу чергу металургам, було б знач но гірше. Механізм СОТ не дозволив країнам — споживачам українського металу обмежи ти, наприклад за допомогою жорстких квот, ввезення продукції наших підприємств із метою підтримки своїх сталеливарників. Адже економічна криза спонукала промис ловців багатьох країн посилити тиск на свої уряди, вимагаючи введення протекціоніст ських заходів.

автомобілів. Франція надала пільгові 5літні кредити своїм автовиробникам за умови збе реження виробництв на території країни. У США палата представників проголосувала за обмеження використання імпортної сталі в проектах, які одержуватимуть держфінансу вання, лише тими випадками, коли це удешев лювало проект не менш ніж на 25%. І лише після протестів Канади і ЄС сенат включив по правку про те, що цей захід повинен відпові дати «зобов’язанням Сполучених Штатів із мі жнародних угод», тобто не поширюватися на сталь з Євросоюзу і ще з 12 країн, з якими в С ША є угоди про вільну торгівлю. Субсидування сільгоспвиробників взагалі йде повним ходом. Тільки в США в нинішньому

до митного тарифу на цілий ряд товарів — м’ясо, ковбасу, м’ясні консерви, рибу, цукор, одяг і текстиль, взуття, холодильники, прас ки, автомобілі, автобуси та ін. Такі жорсткі заходи щодо підтримки економіки рідко зас тосовуються зараз. Із яскравих прикладів можна згадати хіба що Еквадор, де після по чатку кризи ввізні мита підвищені більш ніж на 600 найменувань товарів. До того ж своє невдоволення митами одразу висловили представники МВФ, що саме ухвалював рішення щодо виділення Україні чергового траншу кредиту. Тому уряд вирішив швидко розрулити питання вручну: постановою від 18 березня в списку залишили тільки холо дильники та автомобілі.

13% — брати чи не брати?

П

равда, недавно виявилося, що Кабмін не мав права скасовувати надбавки: 23 червня Конституційний суд ухвалив відповідне рішення. Яке ж мито стягувати з імпортних товарів тепер? Юристи вважають, що вже з дня виходу постанови КС мито слід підвищити на 13%. Митники разом з урядом настроєні саботувати рішення суддів: Держ митслужба «прокинулася» лише 3 липня і замість виконання вердикту КС звернулася за роз’ясненнями до Кабміну. А уряд доручив Мінфіну і Мінюсту подати пропозиції з цього приводу, одночасно нагадавши, що постано ву від 18 березня ніхто не скасовував.

Поглиблений договір з ЄС, на відміну від простого, передбачає вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталу і робочої сили. А це вимагає від України не тільки обнуління ввізних мит на європейські товари, а й уніфікації стандартів на товари і внесення змін у процедуру держзакупівель із метою вільного допуску до участі в них європейських компаній.

році субсидії фермерам зростуть на $1,8 млрд. А це прямий удар по аграріях Азії, Латинської Америки та України, де держбюджети не ма ють у своєму розпорядженні коштів для відпо відної підтримки своїх виробників. Україна вирішила поповнити бюджет і підтримати своїх промисловців підвищенням мит. 4 лютого парламент ухвалив, а 20 лютого Президент підписав закон про введення тим часової (на півроку) 13процентної надбавки

Отже, Україні загрожує повернення над бавки до мита. Наші партнери із СОТ — про ти. Як пояснив Ігор Шевляков, документи СОТ надають країнам, що входять в організацію, право тимчасово підвищувати мито при не обхідності поліпшення платіжного балансу. Тож сама по собі українська надбавка не су перечить правилам СОТ. Але правилам супе речить те, як цю надбавку було введено. Ме ханізми СОТ передбачають чітку процедуру,

відповідно до якої країна повинна попереди ти партнерів із організації про підвищення мит і обґрунтувати крок, що готується. На цій стадії цілий ряд заходів урядів різних країн були благополучно поховані через про тести торговельних партнерів. Так, Франція відмовилася від вимог до вітчизняних авто мобільних концернів перенести на батьківщи ну виробництва, розміщені у Східній Європі. І навіть США виключили з «плану Обами» зак лик купувати американське і пом’якшили за кон, що обмежує застосування імпортної сталі при виконанні держзамовлень. Українська надбавка до мита, зважаючи на все, стала черговим «пожежним» заходом щодо наповнення бюджету, за який вчепили ся можновладці, як завжди, не думаючи про наслідки. Тому й не дивно, що наші торговельні партнери висловили невдоволення. Зокрема, Євросоюз розцінив введення додаткових мит як порушення правил СОТ, а Японія попере дила про можливість відповідного підвищен ня мит на українські товари. І експерти в один голос попереджають: втрати експортерів від відповідних санкцій з боку членів СОТ будуть значно більшими, ніж гіпотетичні вигоди від підвищення мит. Тим більше тимчасового: ав тоімпортери, наприклад, просто призупинили ввезення машин на задекларовані в законі 6 місяців, тож бюджет одержує нуль цілих нуль десятих підвищеного мита. Утім, у Міністерстві економіки сподівають ся, що до санкцій з боку СОТ справа не дійде. Комітет СОТ з питань обмежень, що вводять ся в інтересах платіжного балансу, за резуль татами засідання 24—25 червня заявив, що рекомендує Україні скасувати надбавки до 7 вересня, а доти потерпить із санкціями. Навіть якщо Україна не встигне виконати ре комендації СОТ у необхідний термін, запас часу ще залишається: відповідним санкціям має пе редувати не менш ніж 4місячне розслідуван ня організацією причин підвищення мит. Але те, що надбавку скасовувати всетаки доведеться, у тому числі й діючу зараз до мита на автомобілі, розуміють усі. Тому лобісти вітчизняного автопрому вже зараз міркують над ефективними захисними заходами нета рифного характеру. «Наше завдання — вив чити заходи, які вживаються в інших країнах, і вибрати ті, які можуть бути адаптовані до нашої реальності», — сказала голова парла ментського Комітету з питань промислової і регуляторної політики й підприємництва На талія Королевська після «круглого столу», при свяченого проблемам автомобілебудування.


№ 30 (82)

Економіка

4 серпня 2009 року

pro pro et et contra contra

рік у СОТ подарованих СОТ. Але плюси теж є Підвищення ввізних мит вона таким ефектив ним заходом не вважає, посилаючись на при клад Росії, де, незважаючи на протекціо ністські заходи, спад у галузі становив 58%.

Вільна торгівля з Європою буде поглибленою

А

українській економіці слід готуватися до чергового масштабного кроку з лібера лізації зовнішньої торгівлі. Активно ве дуться переговори зі створення зони вільної торгівлі з ЄС. Причому не простої, а поглибле ної. Наприклад, договір просто про вільну тор гівлю передбачає повне скасування мит (за правилами ЄС — на 95% номенклатури то варів, для 5% «чутливих» товарів тарифи за лишаються, але узгоджуються обома сторона ми) і більшості нетарифних обмежень, на відміну від СОТ, що лише контролює макси мальний рівень мит і застосування нетариф них бар’єрів. На думку експертів, проста зона вільної торгівлі мало вплинула б на обсяги зовнішньої торгівлі або на позиції українських підприємств на вітчизняному ринку й перспек тиви на зовнішніх ринках. Адже ввізні мита знижені до суто символічних значень ще на етапі підготовки до вступу у СОТ. Але поглиб лений договір з ЄС, на відміну від простого, передбачає вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталу й робочої сили. А це вимагає від України не тільки обнуління ввізних мит на європейські товари, а й уніфікації стандартів на товари і внесення змін у процедуру держ закупівель із метою вільного допуску до участі в них європейських компаній.

Переговори про створення зони вільної торгівлі просунулися досить далеко. Днями відбувся вже сьомий раунд. Сторони планують провести ще два раунди — у жовтні й грудні — і до нового року підписати договір. На сьогодні переговори в стадії визначення переліку «чут ливих» товарів, єдиної політики в галузі захис ту економічної конкуренції та інтелектуальної власності й реформування системи держзаку півель. І тут, схоже, справа застопорилася. Європейська й українська сторони обвинува чують одна одну у зволіканні. Зокрема, ЄС об винувачують у небажанні полегшувати доступ на свій ринок для українських товарів в умо вах кризи, коли у власних виробників пробле ми. У той же час експерти, що не беруть участі у переговорах, відзначають, що український уряд ніяк не визначиться з тим, які товари є найчутливішими. Ринок капіталу вже практич но безперешкодно відкритий для іноземних

конкурентів, і не тільки європейських. А от то варів, виробники яких лобіюють для себе про текціоністський митний режим, значно більше, ніж 5% номенклатури. Ще менше бажання у певних кіл змінювати корупційні схеми держзакупівель і допускати до цієї сфери іноземних конкурентів. Крім того, галузеві лобісти перешкоджають переходу на європейські стандарти з продукції. Хоча жорсткість стандартів пом’якшиться необов’яз ковістю їхнього дотримання: разом з перехо дом на європейські стандарти Україна перей де на європейський принцип сертифікації то варів — вона замість обов’язкової стане доб ровільною. Споживачеві буде надана свобода вибору: або більш дорогий товар, що відпові дає стандарту, або більш дешевий, але несер тифікований. Що вибере основна маса спожи вачів, і так зрозуміло. Тому особливо сильно лобіюють збереження нинішнього становища власники провідних підприємств харчової про мисловості. Адже їхнє домінування на внутріш ньому ринку ґрунтується на відчутних цінових перевагах, обумовлених активним застосуван ням замінників у дозах, неприпустимих у Євро союзі, заборонених у ЄС консервантів і т.п. На певно, тому харчова промисловість у сфері гар монізації стандартів з європейськими значно відстає, наприклад, від галузі будматеріалів. До речі, перехід на європейські стандарти на мо локо ще з 2004 року блокується лобістами, що випускають продукцію, яка є дешевою, але відстає від європейських стандартів. Все, на що зможуть розраховувати лобісти після укладання угоди, — це перехідний період для остаточного скасування ввізного мита на конкретний товар або зміни нормативної бази. Як прогнозують у Міжнародному центрі перспек тивних досліджень, такий перехідний період ста новитиме не менше 2—3 років, а найімовірні ше — 5. Після закінчення цього строку Україна неминуче стане складовою частиною загально європейського ринку товарів, послуг і капіталу. Таке серйозне ослаблення торговельних бар’єрів матиме і дуже серйозні наслідки. Це ста не справжньою перемогою для прихильників євроінтеграції, оскільки наступна стадія — по вноправне членство в ЄС, що Україні у найближ чому майбутньому ніяк не «загрожує». Зате ЄС назавжди закріпиться в ролі основного торго вельного партнера нашої країни. Українські підприємства одержать вільний, без будьяких обмежень, доступ на величезний і багатий ринок Євросоюзу. Але скористатися ним зможуть лише ті, чия продукція відповідає європейським стан дартам. На сьогодні такою є переважно продук ція металургії, зернові, соняшник, деякі види буд матеріалів. Розширити цей список може тільки прискорений перехід на європейські стандарти в інших галузях. Але з боку уряду активності у цьому напрямку поки не спостерігається. Після створення зони вільної торгівлі імпортні високоякісні споживчі товари ще більше подешевшають і створять ще більшу конкуренцію вітчизняним виробникам, які орі єнтуються на внутрішній ринок. Тому протягом перехідного періоду, як прогнозують фахівці, імпорт з Євросоюзу зросте. Утім, основний стрибок імпорту вже прой дений 2005 року, коли в процесі підготовки до вступу у СОТ були істотно знижені мита на ба гато товарів. У наших сусідів, що стали на шлях євроінтеграції ще на початку 90х, спочатку різко зріс імпорт споживчих товарів і з’явився серйозний дефіцит зовнішньоторговельного балансу. Зате згодом зросло виробництво в експортоорієнтованих галузях. «Країни Цент ральної Європи скористалися цією можливі стю, — констатує Ігор Шевляков. — Тепер така можливість буде в Україні, і уряд не має права її пропустити, як це вже сталося в 2005—2006 роках. Тоді світові виробники електроніки роз глядали можливість перенесення своїх вироб ництв із Чехії та Угорщини в Україну після всту пу останньої у СОТ, але їх не задовольнив інве стиційний клімат у нашій країні».

Зроблено в Україні

Запас міцності —

на мільйон кілометрів Новий люковий піввагон, виготовлений на ВАТ «Дніпровагонмаш» (м. Дніпродзержинськ), успішно пройшов приймальні випробування і схвалений Міжвідомчою комісією з транспорту для серійного виробництва. Як стверджують конструктори, модель відрізняється надійністю та довговічністю. Жанна КУЗЬМИЧОВА

Я

к повідомив автор розробки, началь ник бюро відділу головного конструк тора Сергій Гурцев, прототипом нової моделі 12410601 став піввагон 12 4106. Його почали випускати на підприємстві ще наприкінці ХХ століття, і ця модель швидко увійшла в категорію рейтингових. Але навіть найуспішніші проекти рано чи пізно вимагають удосконалення, і, ре агуючи на запити ринку, фахівці «Дніпро вагонмашу» пропонують все нові й нові рішення. — Сьогодні в країні не менше проблем, ніж у важкі 90ті, — говорить головний конструктор підприємства Валерій Худи на. — Але ми не зупинялися ні тоді, ні за раз. Створюємо нові моделі, модернізує мо старі, апробовані. Творча думка пра цює, а отже, у підприємства є майбутнє. З початком серійного виробництва мо дернізованого піввагона залізничне гос

подарство України та країн СНД попов ниться більш надійною і довговічною тех нікою. Це дуже важливо з огляду на тра диційно довгий життєвий шлях рухомого складу. Переваги моделі 12410601 очевидні. Підвищену міцність кузова нового півва гона забезпечать верхні обв’язки бічних і торцевих стін, виконані із замкнутого гну того прямокутного профілю 140х110х7 мм підвищеної твердості, а також третій гори зонтальний пояс, яким посилені торцеві стіни. Основні несучі елементи конструкції виконані зі сталей міцності не нижче 345, а обшивка кузова й панелі кришок люків — з корозійнозносостійкої сталі 10ХНДП. Але більш цікавою і перспективною, на думку Валерія Худини, є комплексна мо дернізація ходової частини піввагона — візків. На них установлені новітні аморти зуючі елементи, фрикційні клини з поліу ретановою накладкою і зносостійкою фрикційною планкою. Ці елементи пол іпшать динамічні і ходові характеристи ки вагона, підвищать зносостійкість візка і збільшать його ресурс. Зносостійке наплавлення корпуса автозчеплення забезпечить безперебій ну роботу при пробігу піввагона до 1 млн км. Конструктори також подбали про виключення таких небажаних си туацій, як падіння автозчеп лення на рейкове по лотно, чим іноді грішать традиційні ва гони. Фото автора

ДОВІДКА «УТГ» В активі ВАТ «Дніпровагонмаш» більше 160 моделей вантажних вагонів різних типів, у тому числі близько десятка моделей піввагонів. У 80/ті роки ХХ сторіччя підприємство випускало переважно спеціалізовані піввагони — для мідної руди, трісок, сипких металургійних вантажів. Універсальні глуходонні та люкові півва/ гони моделей були освоєні в Дніпродзержинську в 90/х. З того часу обсяги їхньо/ го випуску залишаються традиційно високими. Так, в 2007 р. завод випустив більше 1800, в 2008 р. — більше 1600 піввагонів.

Українськоросійська ракетаносій «Дніпро» виведе на навколоземну ор біту науковий супутник «Дубайссат1» (ОАЕ). Як повідомляється, старт робитимуть з космодрому «Байконур». «Дніпро» підніме на орбіту також п’ять інших супутників: «Нано Сат1В» і «Деймос1» (Іспанія), «ЮК ДМС2» (Велика Британія), «АпрайзСат3» і «Апрайз Сат4» (Аргентина). Строк перебування «ДубайСат1» на орбіті — 5 років. Супутник розроблений Інститу том передової науки і технології (ОАЕ), а створений у Південній Кореї, його ціна близько $49,3 млн. Супутник призначений для спостереження погоди, прогнозів про появу туману або піщаних бур, а також для дослідження якості води в Перській затоці. Ракетуносій легкого класу «Дніпро» створили в 1999 році на базі міжконтиненталь них балістичних ракет РС20, що підлягали скороченню відповідно до російсько американського договору, яким передбачене використання ракет РС20 лише для доставки об’єктів у космос.

ЗА Т «Запорізький автомобілебу дівний завод» стане центром виробництва АТ автомобілебудівний автомобілів Lanos. Раніше вони випускалися на польському підприємстві FSO. Як по відомляється, таке рішення ухвалили у зв’язку з тим, що основними ринками збуту цих автомобілів є Україна, Росія та країни СНД. У Запоріжжі завершують модернізацію існую чого повного циклу виробництва «Ланоса», а також оновлене технологічне устаткування виробництва пластмас, впроваджені нові технологічні процеси виготовлення компонентів, завершується модернізація пресового виробництва. «ЗАЗ» — підприємство, що має повний цикл виробництва легкових автомобілів, який включає штампування, зварювання, фарбування, обладнання кузова і складання автомобіля. Підготувала Наталя КОЗЛОВЕЦЬ


Економіка своє чуже своєта і чуже

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Китайський рецепт «Українська технічна газета» вже писала про те, яким чином уряд Китаю не тільки бореться з кризою, а й піклується про економіку країни на багато років уперед. Останні повідомлення свідчать, що швидше за все саме Китай стане локомотивом світової економіки у шляхетній справі виходу з кризи. Ігор ПАВЛЮК

Р

яд нещодавно оприлюднених економічних показників дає підстави вважати, що Китай повністю подолав усі негативні яви ща в економіці. Офіційними підста вами для оптимізму є, поперше, вихід на докризовий рівень вироб ництва в країні, а в багатьох галу зях навіть його перевищення, а по друге, стрімке зростання золотова лютних резервів країни — до 2,13 трлн доларів. Однак це лише видима, суто статистична частина айсберга, а от способи досягнення таких показників найчастіше зали шаються за кадром. Прояви економічної кризи у Китаї та Україні були однакові — в обох країнах постраждали експор тоорієнтовані галузі. Проте за лежність від продажів за кордон у підприємств Піднебесної була в рази вищою, адже країна фактич но є всепланетарною майстернею — одяг, авто, побутова техніка та багато іншого збиралися, виготов лялися і відразу ж ішли на експорт. Саме тому осінь минулого року була справжнім жахом для китайських підприємств, тисячі з яких залиши лися без замовлень. Чимало ки тайських підприємців, які взяли кредити на виробництво, були на межі самогубства. Додамо до цьо

го аналогічне до української ситу ації зупинення будівництва житла — ті, хто взяв уже кредити та по збувся прибутків, не в змозі були виконувати зобов’язання перед банками. Нові ж інвестори із зро зумілих причин житло купувати не поспішали. Як бачимо, ситуація фактично така сама, що й в Україні. Як вирішують цю проблему в Ук раїні? А ніяк! Уряд, парламент і бізнес, по суті, чекають з моря по годи, сподіваючись, що закінчиться криза, та втішаючись сумнівним аргументом «ніхто не допустить, щоб наша економіка занепала». Як на слідок, у нас практично завмерла будівельна галузь, експортери з надією дивляться за океан, а про давці радісно підвищують ціни, «бо криза». Що зробили в Китаї? На перший погляд, нічого особливого — про сто «увімкнули» мізки. Немає за мовлень зза кордону — не біда, в Китаї живе 750 мільйонів селян, переважна більшість яких були не спроможні купувати якісну побуто ву техніку і товари широкого вжит ку, не кажучи вже про авто. Щоб зробити ці товари доступними, ки тайці знизили ціни до показника мінімальної рентабельності і за робляли за рахунок швидкого обі гу великої кількості товару. Окрім цього, держава передбачила чи мало преференцій для покупців та продавців разом зі зниженням

Знизьте ціни, відкрийте внутрішній ринок для виробників і організуйте кредитування із символічним відсотком — ось китайський рецепт подолання кризи

ПДВ удвічі, а самі виробники та ди стриб’ютори — зручні схеми на кшталт безвідсоткових виплат про тягом року за придбаний товар. Як наслідок — стрімко зросли про дажі, навіть в такій проблемній у всьому світі галузі, як автомобіль на: в Китаї зараз зафіксоване се мивідсоткове зростання продажів нових авто. Воно й зрозуміло: мож на придбати за 4000 доларів авто мобіль, який до кризи коштував удвічі більше. Так само просто вирішено і про блеми в житловій галузі. Для почат ку держава вирішила вплинути на керівництво банків, порекоменду вавши знизити кредитні ставки. Ті, звичайно, обурилися, мовляв, це наші справи. Тоді національний банк Китаю розпочав видачу кре дитів на житло під 7 відсотків річних... Банкіри скрушно зітхнули і вчинили так само. У результаті в країні видано в 10 разів більше іпо течних кредитів, ніж минулого року. Прискорило процес і падіння цін на квадратні метри. Скептики відра зу ж заперечать: які 7 відсотків річних за такої інфляції? Китайці врахували і це, спрямувавши кош ти нацбанку не на сумнівний поря тунок окремих банків, як в Україні, а на підтримку курсу національної грошової одиниці. Як наслідок — долар не лише не піднявся, а й упав. Це стало добрим психологічним за собом — населення вже не ховало валюту в панчохи. Керівництво країни не зацик люється на боротьбі з кризою, а дивиться на роки вперед: готує нові ринки, викуповує підприєм

ства та родовища мінеральних ресурсів за межами Китаю, зде більшого в Африці. Коли впали ціни на сировину, тут почали створювати стратегічні резерви нафти та металу, закуповуючи їх за низькими кризовими цінами.

АСПЕКТ

Конфлікт пріоритетів

Т

а є і зворотний бік медалі. Справа в тому, що в Китаї, як і в кожній країні, де поняття де мократії дуже відрізняється від за хідного, існує величезна прірва між державними пріоритетами і добробутом населення. Вони в державній політиці завжди по сідають провідну позицію. Зви чайно, не можна категорично стверджувати, що криза зовсім не вплинула на китайську промис ловість. За різними оцінками, до 30% промислових підприємств змушені були згорнути свою діяльність, не витримавши жорст кої конкуренції. Зрозуміло, що більшість працівників цих фабрик і заводів — приблизно 20 мільйо нів чоловік — втратили роботу. До дамо до цього традиційно низькі доходи сотень мільйонів сільських жителів, матеріальне становище і соціальне забезпечення яких на багато менше, ніж у городян. Ця проблема виникла задовго до кри зи, і різка поява додаткових без робітних може посилити соціаль не напруження. Це вже було у Сінь цзяні, де конфлікт між уйгурами і ханьцями (власне китайцями) за робочі місця набув етнічного за барвлення, як, до речі, було і на півдні Китаю. Однак сьогоднішній Китай — це вже не країна крайнощів часів Мао Цзедуна. Уряд робить усе можливе, щоб працевлаштувати випускників вузів і підвищити рівень соціального забезпечення

в провінції. У Пекіні добре розуміють, що головна загроза для країни — не зовнішня, а внутрішня: спробуйте за безпечити гідний рівень життя майже 1,5 мільярда людей.

УПРИТУЛ

Розплющити очі

М

ожна дуже довго просторікува ти про те, що Україна не Китай і взагалі у нас проблеми серйо зніші і таке інше. Однак розставимо усе по поличках. У Китаї промис ловість майже повністю залежала від зовнішньої торгівлі. Це країна, де треба їсти і вдягатися майже півтора мільярдам людей, а рівень соціаль ної напруженості набагато вищий, ніж в Україні. Насправді, китайцям довелося вирішувати проблему не зрівнянно складнішу, і вони впорали ся із завданням блискуче, приймаю чи відповідні рішення і, що головне, втілюючи їх в життя протягом лічених днів та тижнів. Про українські антикризові заходи міркувати особливо не хочеться. Краї на тримається на плаву виключно завдяки колись сумновідомому тіньо вому сектору економіки, який не вра ховується у загальних показниках ВВП. Жодної антикризової стратегії не існує, а рішення, які приймаються, спрямовані на те, щоб врятувати чийсь бізнес, а не оздоровити всю економіку. Дивлячись на все це, про давці та забудовники не поспішають знижувати ціни, вочевидь очікуючи, на диво. Тим часом, ще на початку кризи представники провідних галу зей промисловості зізнавалися, що їх блакитною мрією є освоєння рідного українського ринку. Тобто необхідні держзамовлення на зведення об’єктів інфраструктури і такого іншо го. Мабуть, досвід Китаю підказує, що необхідна «золота середина» — як ініціатива уряду, так і готовність ви робників пожертвувати надвисокою рентабельністю заради пожвавлення попиту.

З корейським шиком — нашими рейками? Із подивом сприйняли локомотивобудівники звістку, що «Укрзалізниця» купить у корейської корпорації Hyundai 10 міжрегіональних електропоїздів і 4 дизель:поїзди. Відповідну угоду було підписано між сторонами під час візиту в Південну Корею прем’єр:міністра Юлії Тимошенко. За деякими прогнозами, купівля корейського рухомого складу коштуватиме залізничникам приблизно $1 млрд. Це при тому, що виробничі потужності вітчизняного виробника — ХК «Луганськтепловоз» — сьогодні не завантажені зовсім. Володимир СПЕКТОР, Ігор МАСЮЧЕНКО

Е

ксперти неоднозначно оціню ють необхідність купівлі елект ропоїздів корейського вироб ництва. «В Україні сучасні дизель поїзди випускає ХК «Луганськтеп ловоз», тому причини купівлі їх у Hyundai мені незрозумілі», — відзначає директор Центру еконо

мічного й політичного аналізу Олександр Кава. Аналітики про гнозують, що купівля електро поїздів корейського виробництва обернеться для «Укрзалізниці» до датковими витратами, адже для відновлення рухомого складу за лізничники використовують пере важно позикові кошти. До того ж електропоїзди компанії Hyundai не мають дозвільної документації для використання в Україні.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Голова правління холдингової компанії «Луганськтепловоз» Віктор Бикадоров: «Кредитувати вітчизняну промисловість набагато вигідніше й ефективніше для економіки країни»

— Не дуже давно «Луганськтепловоз» виходив із пропозицією про створення нових моделей міжрегіо нальних дизель та електропоїздів із перспективою початку їхньої експлуатації напередодні європейсько го футбольного чемпіонату. Звичайно, наш завод здат ний виготовити такі поїзди, чітко дотримуючись техніч них завдань «Укрзалізниці». Причому йдеться про ви сокошвидкісні потяги — зі швидкістю руху до 200 км на годину і більше. І, звичайно, вони будуть дешевше імпортних. Аналогічна ситуація була в 2001 році, коли Георгій Миколайович Кирпа вирішив модернізувати приміський рухомий склад і довірив це замовлення нам, а не, скажімо, таким гігантам, як «Сіменс», «Аль

стом», або заводам Латвії, Чехії чи Росії. Міг би й в Hyundai замовити. Але для нього було принципово за вантажити роботою вітчизняне транспортне машино будування. У кооперації з нами над їхнім створенням працювали близько 100 промислових підприємств країни, десятки наукових центрів та інститутів. На той час це був сміливий і певною мірою ризико ваний крок. Адже тоді в нас не було досвіду виробниц тва таких поїздів, ми фактично створювали нову га лузь — виробництво моторвагонного складу для при міських перевезень. У результаті сьогодні більше п’ят десяти потягів, що вийшли з прохідної «Луганськтепло возу», успішно експлуатуються на залізницях нашої країни. Їхня конструкція, дизайн постійно удосконалю ються відповідно до вимог і побажань залізничників. За розроблення і створення приміських поїздів автори проекту нагороджені Державною премією України в галузі науки й техніки. Я не бачу перешкод для створення у нас вже сьо годні нових поїздів такого рівня, який відповідав би всім сучасним вимогам. Розумію, що під азіатські по їзди дають кредит, і чималий! Але ж можна кредитувати й вітчизняну промисловість, що набагато вигідніше та ефективніше для економіки країни.


№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Промисловість антикриза

Коли влітку минулого року було зафіксовано досить істотне збільшення обсягів імпорту в Україну, цьому можна було радіти: у зв’язку зі збільшенням ціни газу підприємства масово почали закуповувати енергоекономне устаткування. Хоч6не6хоч схожий процес відбувається і зараз — криза спонукала багато підприємств модернізувати виробництво і таким чином стати більш конкурентоспроможними на ринку.

каустичної соди в рік. Всі підготовчі й будівельномонтажні роботи по винні завершитися за два роки. Природно, зникнуть непродуктивні витрати на підтримку виробництва в тому стані, у якому воно перебу ває зараз. Ще один приклад. На початку літа на підприємстві сфери діяль ності Міністерства промислової політики України — ВАТ «Концерн «Стирол» (Горлівка, Донецька об

Запоріжжя), єдиному в Україні вироб нику сортового прокату, ввели в екс плуатацію нову лінію фінішної оброб ки металу німецької фірми Loeser GmbH. Це дозволить поліпшити якість нержавіючої трубної заготівки. В.о. голови правління підприєм ства Віталій Корнієвський констату вав: «2009 рік дуже важкий. Ми ма тимемо зниження більше 50% об сягів реалізації продукції і у вартіс ному, і в кількісному обчисленні. Але

Шоковий креатив Багато промислових підприємств України саме під час кризи впроваджують інновації та закуповують устаткування Герман ДУБИНІН

«Піч — це не каструля з борщем»

С

екрет виживання простий: важливо вирішити, що сьо годні вимагає ринок. Шанси є навіть у підприємств, що найбільш потерпіли від кризи. Наприклад, Запорізький феросплавний завод змушений був взагалі зупинитися через втрату замовників. Спочатку від його продукції відмовилася Європа, потім Росія. Знижували по пит українські споживачі. Зрештою завод зупинився (тоді більше 60% продукції лежало на складі) і про стояв два місяці. Поразка?.. Неза баром запустили 4 печі, вийшли на 10% виробництва, виходячи з об сягів, які дозволяв ринок. «Краще трохи постояти, відремонтуватися, відновити устаткування, ніж просто працювати «заради роботи», — по яснює голова правління ВАТ «Запо різький завод феросплавів» Павло Кравченко. — Нема сенсу працю вати на склад. Піч — це ж не каст руля з борщем – увімкнуввимк нув». Зараз тут працюють 20 печей із 31, завантаженість — 50% (у пер шому кварталі — 25%). При цьому завод не скорочував персонал». Зараз у 3му цеху підприємства виробляють унікальний матеріал — 95й металевий марганець (1,5 ти

ніхто в Україні, Росії та у Європі не виготовляє такий матеріал, — по яснює голова Запорізької ОДА Олександр Старух. — Це означає: інновації — шлях до виживання. Треба мати свою нішу — і будеш на плаву». Зношеність основних фондів ук раїнських підприємств величезна, тому доля багатьох з них поки не певна. Наприклад, подейкували про повне закриття ЗАТ «ЛУКОР», мовляв, збиткове виробництво. Проблеми дійсно є. За словами за ступника начальника дільниці ви робництва хлору й каустичної соди Івана Підсадюка, за весь час експ луатації лише в 1989—1995 роках замінили деяке устаткування, зок рема електролізери на більш су часні в одному із цехів. Тим часом електролізери БГК100 відробили вже два амортизаційних строки, через що вони завантажуються тільки на 60%. У зношеному стані експлуатується сьогодні устаткуван ня для сушіння хлору, розчинення солі, приготування та очищення розсолів. Використовуються техно логії ще з 50х років. Проблеми може вирішити рекон струкція установки виробництва хлору й каустичної соди. Передба чається впровадити мембранний метод електролізу (на відміну від старого діафрагмового), що дозво лить одержувати високоякісний конкурентоспроможний продукт. Нова установка дасть можливість цей якісний хлор подавати безпосе редньо на агрегат із виробництва

ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. О.М. Кузьміна сячі тонн на місяць), що за якістю перевершує китайський аналог, який, як говорять фахівці, більше шарується в печах. При цьому по треба «Азовсталі» — одного з голов них споживачів — близько двох ти сяч тонн, тобто продукція запорізь ких феросплавників повністю за требувана. «Чому саме ЗФЗ запустили із цього холдингу? Тому що більше

хлорвінілу. Знизиться навантажен ня на екологію та енергетичні вит рати: витрата пари — в 5 разів, електрики — на 30% у порівнянні з діафрагмовим методом. Підвищить ся безпека, бо в новій технологічній схемі не буде стадії скраплення і випарювання хлору. Можна буде зменшити площі виробничих при міщень у 4 рази. Підприємству буде під силу випускати 200 тис. тонн

реконструкцію виробництва 40,04 млн грн. Основним проектом став пуск нового приймального відділен ня на Радеховському молокозаводі, де організований прийом сировини за європейськими стандартами. Нове обладнання дозволяє заоща дити час надходження молока у ви робництво й підвищити якісні по казники кінцевого продукту. Крім того, установлене додаткове устат кування в цеху з виробництва су цільномолочної продукції, де з’яви лася ще одна фасувальна лінія про дуктивністю 14 тис. пляшок на годи ну. Після завершення поточного етапу реконструкції сукупна по тужність заводу наблизилася до рівня переробки 450 тонн молока на добу.

Головне — не здаватися

Ф

Запорізький завод феросплавів ласть — єдиний виробник полісти ролу в країні та одне із чотирьох підприємств країн СНД, що вироб ляє ударостійкий полістирол) поча то реконструкцію лінії виробництва ударостійкого полістиролу. Це висо коякісний пластик, широко викори стовуваний у харчовій промисло вості, медицині, машинобудуванні, при виготовленні сантехніки, торго вельного виставкового устаткуван ня. Від звичайних марок полістиро лу він відрізняється пластичністю, високою міцністю, хімічною, моро зо й вологостійкістю, широким діа пазоном робочих температур, еко логічністю, сполучається з харчови ми продуктами. Раніше він не виго товлявся на підприємстві. Цей матеріал буде стійким до замінників, які використовуються замість забороненого фреону у ви робництві холодильників. Можна буде частково відмовитися від ви користання технологічної пари ви сокого тиску, замінивши цей енер гоносій діатермічним мастилом, при обігріві якого використовуєть ся дешева електроенергія власно го виробництва. Проект — енерго збережний. Потужність нового ви робництва ударостійкого полістиро лу становитиме 12,5 тис. тонн у рік. Крім того, нова продукція концер ну «Стирол» може замінити імпортні аналоги, використовувані зараз виробниками холодильників у СНД.

Якість — уже не просто бажана, а необхідна!

Д

еякі підприємства, незважаю чи на складнощі, закуповують нове обладнання. У ВАТ «Елек трометалургійний завод «Дніпро спецсталь» ім. О.М. Кузьміна» (ДСС,

для нас розвиток виробництва, відновлення, інноваційні проекти — пріоритет. Вартість проекту — 2,2 млн євро, у масштабах діяльності підприємства 2008 року при обсязі реалізації 3,6 млрд грн — це, начеб то, невеликі гроші. Але почали вже під час кризи, і проблема в самій наявності цих грошей». Нове обладнання дозволить при вести якість продукції у відповідність із вимогами світових споживачів, розширити її асортимент. «Устаткування є новим не тільки на українському, а й на європей ському ринку металургійних підпри ємств», — говорить директор із мар кетингу й продажів у країнах СНД компанії Loeser GmbH Інна Вінг. Від підписання контракту до пуску в ек сплуатацію устаткування минуло шість місяців. Змонтували в рекордно короткий термін — за два тижні. Завод і раніше поставляв об роблений подібним чином метал, але його можливості були обмежені за обсягами — до 200 тонн на місяць. «Тепер ми можемо виробляти у 10— 15 разів більше», — повідомив ди ректор із виробництва ДСС Сергій Калашник. Основні споживачі продукції ДСС — трубники, у тому числі в Росії та у Європі. Серед них — холдинг Centravis Ltd., зокрема підприєм ство «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (Нікополь), що виробляє безшовні нержавіючі труби і входить до цієї структури. «Пуск такого устаткуван ня для нас життєво необхідний, — визнав директор з якості підприєм ства «Сентравіс» Михайло Галкін. — У нас уже запущений новий прес, що вимагає більш високої якості сталі». Такі ініціативи реалізуються і на підприємствах харчової промисло вості. Компанія «Галичина» (входить до трійки передових виробників кис ломолочної продукції в Україні) на прикінці 2008 року інвестувала в

ундаментальні зміни вироб ництва цілком слушно вик ликають питання в населен ня. Поперше, нефахівцям важко зрозуміти, у чому полягають ці зміни, подруге, на жаль, багато прикладів, коли під тиском фінан сових проблем промисловці почи нають нехтувати правилами. З іншого боку, і зайва підозрілість, бажання деяких діячів спровокува ти конфлікт ускладнюють модерні зацію. От, наприклад, у пресі відгри міли скандали, пов’язані з аварі ями «з вини» ТОВ «Сарненський завод високовольтних опор». А тим часом підприємство завершує реконструкцію гальванічного цеху. Восени вже здадуть його в експлуатацію. Утім, деякі депутати міськради впевнені: дати дозвіл на споруд ження такого виробництва повин на громада міста на референдумі. Справу розглядає суд. Мабуть, впровадження нових технологій повинне бути прозорим, відкри тим для громадськості й місцевої влади. Відносно вже згаданого ус таткування на ДСС у Запоріжжі секретар міськради Юрій Каптюх сказав: «Акцентую увагу на тому, що, як ми переконалися, ця лінія за технологією абсолютно еколо гічно безпечна. Для нас це найго ловніше». На щастя, плани модернізації і закупівлі нового обладнання є в багатьох підприємств України. В Інтернеті розміщена пропозиція про реконструкцію виробництва дизельних двигунів ряду Д80 на держпідприємстві «Завод ім. Мали шева» (Харків, виробляються дви гуни, спецтехніка, нафтобурове і геологорозвідувальне устаткуван ня, комбайн «Обрій», оснащення для АПК) з метою переходу на серійний випуск сучасних дизелів. Потрібна інвестиція близько $40 млн. З них 97,2 % коштів підуть на придбання устаткування і будівельномонтажні роботи, а 2,8 % — на створення обо ротних коштів. Планові обсяги ви пуску дизелів ряду Д80 — до 144 у рік. Проект окупиться за шість років. Хочу навести тут висновок за ступника голови Запорізької ОДА Олександра Сіна, переконаного, що в економічній кризі є свої по зитивні моменти: «Наші підприєм ства знаходять сили для впровад ження нових технологій, що доз волить залишитися на ринку, знайти нових замовників. Акціо нери ухвалили серйозне рішення про проведення реконструкції. Поки все було добре, ні акціоне ри, ні керівництво так інтенсив но цим не займалися. А сьогодні вони замислилися. Підприємство має можливість із кризи вийти сильнішим і конкурентоспромож нішим».


Цивілізація SOSстан

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Вилікуй себе, природу, Екологоекономічна стратегія — панацея З Анатолієм Андрійовичем Приходченком ми познайомилися, коли він працював у міськвиконкомі заступником мера з питань екології. Пам’ятаю, з яким ентузіазмом він долучився до роботи над документально# публіцистичним фільмом про екологічні проблеми в Дніпродзержинську. Фільм вийшов дещо моторошним — стільки в ньому виявилося невідомих раніше простому населенню (та й керівникам високого рангу) негативних подробиць про життя металургів та хіміків, про їхні невиліковні хвороби, про порушення природного балансу в промисловому регіоні, про сотні немовлят зі страшною патологією і школярів з явно вираженою розумовою відсталістю. Ірина КОНДРАТЬЄВА

Життя в клітці

Т

оді ж я вперше побачила рако ву клітину. Здивувалася тому, що за її обрисами і «вмістом» легко зрозуміти, що клітина «неправиль на», хвора. І здивувалася тому, що всі аналізи заступник мера робив самостійно, навіть «нелегітимно». Лабораторія, що складалася зі зви чайного письмового стола, мікрос копа й комп’ютера, розміщалася в тісній кімнатці стандартної міської квартири. Цього разу ми зустрілися вже в інституті економіки й менеджменту МАУП. Просторий кабінет, сучасна тех ніка, поруч — студентська аудиторія. — Ви все ще робите аналізи крові, виявляючи ракові кліти ни? — Так, іноді доводиться. Краплю крові наношу на предметне скло звичайним мазком і роблю мікро фотографії, а потім вивчаю структу ру клітин, їхню морфологію. Ракові клітини бачу відразу і досить точно можу описати стан хворого, визна чити стадію ракової пухлини або попередити людину про небезпеку, коли вона тільки починає проявля ти свої ознаки. Всі спостереження скрупульозно записані й узагаль нені. На свої винаходи я одержав два патенти — на ранню діагности ку раку в 2000 році і діагностику пе редракових станів у 2007му. Але сьогодні мене більше захоп лює вивчення стовбурної клітини кісткового мозку, що відповідає за кровотворення. — І як вона почувається в кістковому мозку сучасної лю дини, яка дихає отруєним по вітрям, п’є отруєну хімікатами воду, їсть сумнівного походжен ня їжу? — Стовбурна клітина піддається потужному впливу ззовні. Мутує, дає клон аномальних клітин і в підсумку в організмі людини розви вається лейкоз, рак. Таких вис новків дійшов не я один. За даними ВОЗ, рак на 85% має екологічні при чини. Те ж можна сказати про цук ровий діабет і ряд інших майже не виліковних хвороб, назви яких більшій частині населення невідомі. Наприклад, є така «хвороба Мінамато». Вона — результат по трапляння в організм людини мети лової ртуті із зараженої нею риби. Таке отруєння призвело до загибелі 43 японців із прибережного міста Мінамато в 1953—1956 роках. Джерелом ртуті були рідкі відходи одного з місцевих підприємств із виробництва полівінілхлориду, що потрапили у воду. Симптоми хворо би проявляються в онімінні кінцівок і ослабленні контролю над ними, у порушенні мови і слуху.

До розряду екологічних нале жить і «хвороба Бикова», яку ще на зивають «біохімічним СНІД» або «ки ришанкою». Ці назви придумали жи телі міст, де працювали біохімзаво ди. У жовтні 1988 року в Ангарську трапився масовий спалах бронхі альної астми. За тиждень до медич них установ міста звернулося більше тисячі жителів. 111 чоловік, у тому числі 14 дітей, були госпіталі зовані. Одна пацієнтка померла в реанімації. Хворобу почали назива ти на прізвище міністра Мінмедбіо прому, що курирував біохімзаводи, і за назвою невеликого міста Ки

ВІЗИТІВКА Анатолій ПРИХОДЧЕНК О — доктор медичних наук, профе ПРИХОДЧЕНКО сор, з березня 2009 року — завкафедри екологічного менедж менту Дніпродзержинського інституту економіки та менеджмен ту імені С. Наливайка, віцепрезидент Центру інноваційної освіти й стійкого розвитку Міжрегіональної академії управління персо налом (МАУП). Закінчив педіатричне відділення Томського медінституту. Пра цюючи над кандидатською дисертацією, захопився екологічною проблематикою, пошуком зв’язків між факторами зовнішнього середовища і порушеннями здоров’я людини. З 1994 року живе в Дніпродзержинську. З 1996 по 1999 рік — заступник міського голови Дніпродзержинська і начальник управління з охорони природного навколишнього середовища. Працював на кафедрі технології та автоматизації хімічного ви робництва Дніпродзержинського державного технічного універ ситету (ДДТУ). Автор 5 книг, 2 монографій. Активно виступає за загальнообов’язкову екологічну освіту та впровадження еколо гоекономічних принципів в управлінні державними процесами.

стаціонару в У країні ви не поба Україні чите цього списку списку.. Навіть на підставі цього факту можна дійти висновку висновку,, що органи охо рони здоров’я і система влади поки не виявляють бажання ба чити нерозривний зв’язок між станом навколишнього середо вища і здоров’ям населення.

прикладі Дніпродзержинська можна бачити, як змінюється ситуація: від замовчування гос трих тем тут перейшли до їхньо го активного обговорення; за розпорядженням уряду створе на і працює міжвідомча комісія з вирішення екологічних про блем міста, розроблена Дер жавна програма з приведення в належний стан території та сховищ відходів колишнього уранового виробництва. — І всетаки цього недостатньо. Державний апарат має змінити ставлення до стану навколишнього середовища і до здоров’я людей. Бо екологію і здоров’я не можна роз ривати. В основу моїх досліджень покла дено той самий мотив — визначити взаємозв’язок між екологічними умовами, у яких проживає і працює

— Звичайно. Кожен хворий, яко го доводилося спостерігати, указу вав місце своєї роботи або прожи вання, умови праці, а у випадках з маленькими дітьми — місце роботи й проживання їхніх батьків. Одного разу мене запросили на обговорення питання організації роботи групи аспірантів, для якої науковий керівник вибрав «біотех нологічну тематику» і як об’єкт дос ліджень — антикорозійну речови ну, побічний продукт коксохімічно го виробництва. Це страшний кан цероген, з яким можна «спілкува тися» тільки тоді, коли він поміще ний у герметичну скляну кулю. Бо рони Боже тримати таку речовину у відкритому стані, розливати по пробірках, доторкатися до неї, ди хати її парами — ніякі рукавички й марлеві маски не врятують. Дове лося назвати речі своїми іменами,

На багатьох українських підприємствах персонал розглядається власниками як робочий матеріал, який рано чи пізно стає непридатним, а отже, втрати неминучі. Таке ставлення до людей веде до нерозумної витрати трудових ресурсів країни.

Фрагмент карти м. Дніпродзержинська. Зелений колір — місця, вільні від радіаційного забруднення

риші в Ленінградській області. А є ще хвороби «ітайітай» (характери зується деформаціями кістяка з по мітним зменшенням росту); «са турнізм» — хронічне отруєння свин цем з явищами анемії, свинцевим поліневритом, свинцевими колька ми й іншими розладами. Або вінілхлоридна хвороба, якій піддані працівники хімічних підприємств і лабораторій. Але в жодній полі клініці, у жодного головлікаря

Люди — усього лише «робочий матеріал»?

–Я

к на мене, не можна ствер джувати, що на проблеми екології в Україні не звер тають ніякої уваги. Навіть на

пацієнт, і станом його здоров’я. Я не самотній, висновки вчених, які дос ліджують цю проблему, збігаються:: хвороба виникає там, де пору шуються правила безпеки праці або взагалі їх не дотримуються. Особливо цим грішать металургійні й хімічні підприємства. На тих заво дах, які хоч якоюсь мірою контро люються державою, ще можна ви магати навести лад, а що робиться у приватних володіннях — взагалі нікому невідомо. За даними співро бітника Київського науководослід ного інституту синтезу та екології СІНТЕКО А.П. Філонова, поза систе мою підприємств Мінпромполітики на початку ХХІ століття виробляло ся 45% лакофарбових матеріалів, 43% синтетичних мийних засобів, 70% пластмас і виробів з них. Не думаю, що сьогодні таких підприємств стало менше або що на них створені чудові умови праці й вони використовують виключно «чисті» технології. У ході багаторічної практики в мене виникла думка, що персонал на більшості українських підпри ємств розглядається керівництвом (з певного часу — власниками) як робочий матеріал, що рано чи пізно стає непридатним, а отже, втрати неминучі. Таке ставлення до людей веде до нерозумної витрати трудо вих ресурсів країни. — У вас є конкретні прикла ди — по підприємствах, людях?

тобто прямо вказати на смертель ну небезпеку для молодих людей. Групу розпустили. В іншому випадку за порадою прийшла студентка, яка працювала з небезпечними речовинами в хімічній лабораторії вузу. Вона по скаржилася на алергію, на яку ра ніше ніколи не хворіла. Виявилося, алергія — зовнішній прояв більш серйозного захворювання, про яке дівчина навіть не підозрювала. Взяв на аналіз кров і виявив ракові клітини. Діагноз незабаром підтвер дили лікарі поліклініки, де вона спо стерігалася: рак молочної залози. Таких випадків — тисячі. Всі дані зберігаються в моєму архіві. — Можна виділити групу най небезпечніших хімічних речо вин, які перед співробітниками різних підприємств і науково дослідних структур постають найчастіше? — Це вся «ароматика», тобто по ліциклічні ароматичні вуглеводні. От, наприклад, нафталін, яким так люблять користуватися наші грома дяни для боротьби з моллю. Але спробуйте дати разом з їжею мікро дозу нафталіну кролиці, і в неї наро дяться кроленята з катарактою. Така ж реакція в людини. У Криво му Розі до мене звернулася жінка, у якої дитина хворіла на катаракту. До того ж у ранньому дитинстві вона пе ренесла синдром Лайєла, її шкіра була тотально запалена. Виявилося,


№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Цивілізація SOSстан

економіку від усіх хвороб нації? що під час вагітності жінка працю вала саме з нафталіном. Навіть робота з парфумами, оде колонами, лаками для волосся та іншою парфумерною продукцією може призвести до розвитку захво рювання, якщо не дотримувати пра вила безпеки на кожному робочо му місці. Занадто добре знаючи на слідки контакту людини зі шкідливи ми факторами розвиненого техно генезу, я почав виступати за впро вадження цілого ряду нових норма тивних принципів у наше життя.

Стратегія життя

П

рацюючи в ДДТУ, Анатолій Приходченко читав лекції з екологічного менеджменту, стратегії стійкого розвитку, міжна родних екологоекономічних відно

громадськість, відмовляючись купу вати «брудні» товари. А в нас після поділу Придніпров ського хімзаводу на «клондайки» група «добувачів» розрізала автоге ном пульпопровід, яким радіоак тивні відходи транспортувалися в сховище за кілька кілометрів від заводу. Шматки радіоактивно за ражених труб абияк очистили (від бруду — не від радіації!) на території дитячого садка і здали у метало брухт. І це, на превеликий жаль, не вигадки. Ми живемо в умовах еко логічного безправ’я. — Може, усе пов’язано з не достатньою освіченістю тих, хто управляє державою, працює в місцевих органах влади? — Це одна з причин. Професіо налів дійсно у владі небагато. Тому громадяни України, якщо вони дійсно думають про майбутнє і хо чуть захистити себе, своїх нащадків

ництва на своїх територіях і таким чином бережуть свою землю, своїх громадян? Моє глибоке переконання: дер жавна політика повинна захищати інтереси націй, а не окремих кланів, що володіють тими або іншими сек торами промисловості. У тих країнах, де вже зрозуміли це, екологоеконо мічна політика дає чудові плоди. — У вас є конкретні пропо зиції? — Я не економіст і не політик, тому спираюся у своїх судженнях на дум

дових ресурсів України слід розро бити медикоекологічний менедж мент. Сумарним показником тут є максимальна тривалість життя лю дей при мінімумі їхньої захворю ваності на тлі збереження здоро вого середовища життя для май бутніх поколінь. Як скоротити число й ріст захворювань? П о  п е р ш е , роз робити систему проведення медикоекологічного аудиту — з аналізом техногенноприрод них екосистем, визначенням екологічних причин захворю ваності трудящих України. П о  д р у г е , зайнятися формуван ням медикоекологічного мар кетингу: безкоштовних і плат них медичних послуг; медико екологічного страхування. П о  т р е т є , спрямовувати значні зу силля на профілактику еколо гічних хвороб, про які я вже згадував.

Якщо виробники платитимуть високу ціну за кожен кілограм залізної або уранової руди, за кожен літр річкової води, за кожен кубометр чистого повітря, то вони ніколи й нікому не дозволять використовувати ці ресурси нераціонально, перетворюючи більшу їхню частину на відходи. син. Як лікар, він добре розумів, що найголовнішим у будьякій державі повинна бути турбота про здоров’я кожної людини. А для збереження здоров’я треба задіяти економічні важелі. Тому почав освоювати еко номіку і сьогодні пропонує… ввес ти податок на ресурсопотік. Щоб кожен підприємець, кожен промис ловець чітко знав, скільки й чого він повинен зробити і залежно від кількості кінцевої продукції скільки й чого взяти в природи. Якщо ви робники почнуть платити високу ціну за кожен кілограм залізної або уранової руди, за кожен літр річко вої води, за кожен кубометр чисто го повітря, то вони ніколи й нікому не дозволять використовувати ці ре сурси нераціонально, перетворюю чи більшу їхню частину на відходи. — Але для введення тільки одно го із заходів — «справжнього» по датку на ресурсопотік — необхідно докорінно змінити податкову й еко номічну політику, — говорить А. Приходченко. — Це непросте зав дання, бо багато сучасних еко номістів, на жаль, не мають уявлен ня, що таке екологоекономічна стратегія розвитку держави. На пер шому місці повинна бути екологія, а економіка — усього лише дочір ня підсистема екологічної системи Землі. У ряді високорозвинених євро пейських держав це стало аксіо мою, і от результат: у Німеччині громадян столітнього віку більше, ніж у ряді пострадян ських республік разом. Слово «екологія» святе в Норвегії, Швеції, Нідерландах. Там, приміром, бізнес, що ґрунтується на варварському ставленні до природи, банкрутує

Так приблизно виглядає стовбур на кровотворна клітина людини, що дає початок всім клітинам системи крові

від життя в екологічно складних умовах, повинні самі прагнути до зміни ситуації і вимагати того ж від влади. Мої ідеї підтримав ректор Зіставлення процентного вмісту в крові «атипових» клітин у чорно Дніпродзержинського інституту еко бильців (чорний колір), в осіб, підданих електромагнітному випромі номіки й менеджменту ім. С.Нали нюванню на телестудіях (білий колір), у жителів інших міст (жовтий колір), жителів Дніпропетровська (бузковий колір) і в здорових вайка МАУП Василь Швець. Будемо людей (синій колір). Як бачимо, рівень онкогенної небезпеки для впроваджувати екологічний ме жителів українських міст і чорнобильців у середньому мало неджмент на підприємствах. Бага відрізняється то виробничників навіть не уявля ють, як направити сучасну ринкову — Населення таких міст, як ку інших авторитетних фахівців. На економіку на одержання додатково Дніпродзержинськ, дуже хви приклад, підтримую пропозиції Вікто го прибутку за рахунок проведення лює проблема небезпеки з боку ра Івановича, який бачить шлях по розумної екологічної політики. сховищ відходів колишнього рятунку України та її громадян у реа — Чи схвалять новації вироб уранового виробництва. екологосоціальної ринко лізації ничники — їм би зі стандартни — І небезпідставно. У Дніпро вої економіки. Для цього він про ми завданнями впоратися... дзержинську вже третє покоління понує розробити і впровадити націо — Згодний, це нова ідеологія. Але росте, образно кажучи, на уранових нальну стратегію стійкого розвитку, чому лікар і еколог можуть розуміти відходах. Більш того, територія міста створити філію Всесвітньої бізнес основні принципи економіки, а еко і значна частина Дніпропетровської ради стійкого розвитку, розробити номісти не хочуть вникати в суть еко області розташовані на кристаліч бізнесстратегію розвитку України. логічних проблем, бачити, у чому по ному урановому щиті. А це означає, Прихильник ідей відомого аме лягає взаємозалежність економіки що радонова проблема існує. Вплив риканського економіста, у недав та екології? Без розуміння пер на людину природного радіоактив ньому минулому члена Світового шопричин цього зв’язку ми ніко ного газу радону посилюється за ра банку Германа Дейлі, який розро ли не захистимо свої багатства, хунок накопичених 42 мільйонів бив нову екологоекономічну докт у нас не зможе розвиватися тонн радіоактивних відходів. Із се рину розвитку цивілізації, я висту власна національна економіка. редини ХХ століття в Дніпродзер вп ровадження екологіч паю за впровадження Взагалі, треба спочатку відповісти на жинську займалися урановими тех ного менеджменту на державно просте запитання: чого хоче україн нологіями, радіонуклідами забруд му рівні рівні. Співвідношення матеріаль ський народ — одержувати високі нювалися не тільки промислові пло них, трудових і природних ресурсів прибутки від чистих технологій, рос щадки, а й житлова зона. Значна має бути оптимальним з погляду здо тити здорові покоління або, як і ра частина небезпечних відходів по рової, працездатної людини. ніше, залишатися «сировинним при трапила в будматеріали, використо У рамках екологічного менед датком», використовувати брудні тех вувалася при будівництві доріг. Тож жменту з метою збереження тру нології і продавати напівфабрикати можна сказати, що сьогодні все у більш розвинені країни, які йдуть місто дихає ураном. У результаті від розміщення шкідливого вироб дуже висока смертність місцевого населення, багато вроджених пато логій. — У 90 х роках минулого сто річчя тут була проведена гамма зйомка території та ліквідовано чимало вогнищ випромінюван ня. Прибрали всі «плями»? — За моїми даними, залишило ся ще близько 80 точок. Це, насам перед, дороги. Узимку неважко по мітити, що на деяких ділянках ас фальт увесь час вологий. Чому? Бо він зігрівається за рахунок реакцій усередині. А що роблять із «дзвеня чим» асфальтом? Ховають або в глиб дороги, або вивозять на ті ж «Гібридна клітина»лейкоцит, що Лімфобласт у крові підлітка звалища промислових відходів, що злився з еритроцитами. Цей 16 років. Відзначено контакт не виключає його подальшого вико процес відбувається в системі із ртутними сполуками (ігри ристання в інших місцях. Добре, що кровотворення при контакті з однолітками на складах будівельники вже починають більш сучасної людини зі шкідливими з відпрацьованими ртутними ретельно стежити за походженням факторами розвиненого лампами). Клінічно збільшені техногенезу матеріалів, перевіряти їх на радіо шийні лімфатичні вузли

активність. Найбільш інформовані в цьому плані люди, перш ніж вибра ти ділянку під майбутній будинок, звертають увагу і на територію. Якщо територія «дихає» радоном, вони нізащо не будуватимуть там житло. Свого часу я купив радонометр, провів чимало досліджень у різних районах міста, у приватних будинках і квартирах багатоповерхівок, тож можу заявити впевнено: перевіряти територію і будівельні матеріали тре ба насамперед на наявність радо ну. Гаммазйомка — це груба, при близна перевірка, що не дає повної інформації про вогнища та інтен сивність випромінювання.

Вторинний ресурс

–О

станнім часом пробле ма дніпродзержинських сховищ радіоактивних відходів (нагадаю, за офіційними даними, їх налічується 10 із за гальною масою відходів понад 42 млн тонн) обговорюється на всіх рівнях української влади. Зокрема, розгорнулася полеміка з приводу можливості вторинно го використання відходів колиш нього уранового виробництва. У вас яка точка зору? — Я прихильник вторинного ви користання багатьох видів відходів, причому не тільки в Дніпродзер жинську. Своє бачення рішення про блеми виклав у роботі «Стратегічний менеджмент радіоактивних відходів України». Взагалі, термін «відходи» у цій ситуації недоречний, пропоную інший — «найцінніший вторинний ресурс». Територія з накопиченими відходами — це, по суті, штучне ро довище. У багатьох нинішніх хвос тосховищах відходів колишнього ВО «ПХЗ», розташованих на тери торії Дніпродзержинська і за його межами, концентрація урану така велика, що його можна добувати. Там же можна знайти і деякі кош товні метали. Навіть якщо після поділу величезної колись території Придніпровського хімічного заво ду на окремі вотчини звідти було викопано й вивезено все найцінн іше, то до лантанових фракцій на вряд чи хтось зумів добратися. По трібна спеціальна техніка, навче ний персонал і особливі заходи захисту при проведенні видобутку «корисних копалин» з техногенних родовищ. Те ж саме можна сказати про місця складування відходів інших промислових підприємств — мета лургійного комбінату, коксохіміч них заводів. При правильному підході до питань вторинної пере робки накопичених відходів Дніпродзержинськ (як і будьяке інше місто) міг би заробити мільйо ни доларів. Не дуже давно наші відходи були предметом суперечки між впливо вими фінансовими угрупованнями з різних регіонів України, справа дійшла до Верховного суду України, і міській владі на превелику силу вдалося відстояти право власності на них. — Цікаво, яке місце займають відходи в новій еколого еко номічній теорії розвитку сучас ної цивілізації? — Без перебільшення, половину. Але в нас уперто ігнорують цю обста вину. А завдання в тому, щоб вклю чити економічні важелі екологічно го регулювання. Треба пояснити бізнесменам, які переваги вони ма тимуть, якщо стануть учасниками проектів із вторинної переробки відходів. Що інвестиції в такі проек ти неодмінно принесуть великі при бутки. Якщо відверто, то саме час зіграти на українському менталітеті — почутті власності, прагненні до високого статку. Головне, щоб при цьому були враховані інтереси всіх громадян, які проживають у промис лових регіонах.


АПК реалії

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Desertec — велике будівництво двадцять першого століття ЄС, прагнучи позбутися енергетичної залежності, почав втілювати в життя — інакше не скажеш — справжню «наукову фантастику» Протягом шести годин пустелі планети Земля одержують більше сонячної енергії, ніж весь світ може спожити протягом року. Цей науковий факт свідчить про те, що енергетична криза потенційно є вирішуваною проблемою. Теоретично самого лише сонячного випромінювання досить для того, щоб забезпечити всі потреби людства

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Найбільший інвестиційний проект

М

асштаби проекту Desertec вражають уяву. Досить сказа ти, що на його здійснення пла нується витратити $555 мільярдів! Якщо проект буде здійснений у тому вигляді, у якому він планується сьо годні, генерованої енергії вистачить для задоволення від 15 до 25% по треб Європи і всіх потреб країн Північної Африки. На виконання робіт, пов’язаних із цим проектом, за попередніми оцінками, буде по трібно близько 40 років. У рамках Desertec планується створити в Північній Африці цілий комплекс, що складається більш ніж зі ста сонячних електростанцій. Енергія, що виробляється цими електростанціями, передавати меться в Європу через Середземне море лініями електропередач дов жиною в тисячі кілометрів. Електро мережа охопить всю Північну Афри ку, Європу і Близький Схід. Все це звучить дещо фантастич но. Настільки фантастично, що в багатьох можуть виникнути зако номірні сумніви у здійсненності та кого амбіційного проекту. Проте рівень підтримки Desertec надзви чайно високий. 13 липня цього року в Мюнхені представники ряду великих компаній підписали так званий меморандум про взаємо розуміння, у якому оголошується про створення консорціуму Desertec Industrial Initiative і декла рується намір всіх його учасників втілити проект у життя. У консорціум, що збирається займатися розробленням і фінансуванням грандіозного бу дівництва, увійшли такі великі компанії, як Сіменс, Дойче банк, ABB, Нордбанк і ще 16 євро пейських компаній. Початкове фінансування проекту в розмірі $1 мільярда забезпечить Євро пейський Союз. Уряд Німеччини вже заявив про свій намір бра ти участь у фінансуванні Desertec, Італія та Іспанія наразі також розглядають таку мож ливість. Не виключено, що най ближчим часом до них приєдна ються інші європейські країни.

в енергії на кілька століть уперед. Однак широкомасштабне використання енергії Сонця досі залишалося справою далекого майбутнього. Змінити ситуацію вже протягом найближчих років повинен масштабний європейський проект Desertec, у рамках якого планується спорудження величезних сонячних електростанцій у пустелі Сахара.

Свою підтримку проекту висло вили федеральний канцлер Ні меччини Ангела Меркель і пре зидент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу. На ко ристь Desertec також висловили ся такі організації, як Грінпіс і Римський клуб.

Аргументи за і проти

М

іжнародне енергетичне агентство недавно опубліку вало дослідження, у якому розглядаються різні сценарії роз

витку поновлюваної енергетики. Помірний сценарій, який ґрунтуєть ся на передумові, що інвестиції в со нячну енергетику залишатимуться на існуючому сьогодні рівні, припус кає, що вже до кінця 2010 року со нячні електростанції, які використо вують параболічні концентратори для нагрівання теплоносія, забезпе чать близько 7% світових потреб в електроенергії. До 2050 року ця цифра повинна досягти 25%. Навіть песимістичний варіант розвитку со нячної енергетики припускає, що 12% потреби людства в електро енергії до 2050 року забезпечува тимуться за рахунок електростанцій, що працюють за принципом кон центрування сонячної енергії. Незважаючи на такі оптимістичні прогнози, експерти звертають ува гу на деякі спірні питання, пов’язані з проектом Desertec і сонячною енергетикою взагалі. Так, одним із найсерйозніших недоліків сонячної енергії є її ціна. На сьогоднішній день енергія сонця коштує спожива чеві десь утричі дорожче, ніж ядер на енергія. Звичайно, у перспек тиві, у міру вдосконалення техно

логій, вартість кіловата сонячної енергії зменшуватиметься, однак такі ж міркування правильні й відносно ядерної енергії. Причому з огляду впливу на екологію добре спроектована атомна електростан ція майже так само безпечна, як і сонячна. Не треба забувати і про дослідження в галузі термоядерної енергетики, які потенційно можуть скоротити вартість електроенергії в кілька разів. Звичайно, масштаби проекту Desertec дозволять заощадити значні суми завдяки єдиній енерге тичній інфраструктурі, а розташу вання електростанцій у найбільш сонячному регіоні планети забезпе чить їхню максимальну ефек тивність. Проте остаточні фінансові розрахунки ще тільки належить зро бити. Ще одним немаловажливим фактором, на який указують супро тивники проекту, є політична ситуа ція в Європі й на Африканському континенті. Вважається, що однією із значних переваг поновлюваної енергетики є можливість відмови тися від імпорту природних ре сурсів, таких як нафта, природний газ або уран, із країн із сумнівними політичними режимами. Однак у випадку з проектом Desertec одна залежність заміняється іншою, ос кільки електростанції будуть розта шовані не на території країн Євро пейського Союзу. А політичну ситу ацію в країнах Північної Африки не можна назвати стабільною. Крім того, деякі представники європейської громадськості вис ловлюють заклопотаність із приво ду того, чи не буде проект Desertec новою формою колоніалізму та ек сплуатації природних ресурсів Аф рики. Така точка зору є досить сум нівною — виникає враження, що історичний досвід змушує Європу, спарившись на молоці, дмухати і на сироватку. Проте узгодження про екту Desertec з інтересами країн Африки — це ще одна проблема, що вимагає вирішення. Нарешті, багато профспілок стур бовані тим, що величезні інвестиції в проект Desertec призведуть до створення робочих місць у країнах Африки за рахунок зменшення чис ла робочих місць в енергетичному секторі Європи. Прихильники проек ту відповідають, що для його здійснення потрібна така значна кількість трудових ресурсів, що робо ти вистачить всім бажаючим. З огля ду на обсяги робіт у рамках проекту, треба сказати, що друга точка зору виглядає набагато переконливішою.

Перспективи Технічний бік питання За словами організаторів, реалізація проек ту Desertec не вимагає створення ніяких нових технологій: всі необхідні технічні розробки сьо годні вже є, головна проблема — вирішення суто інженерних завдань і забезпечення максималь ної ефективності роботи електростанцій. Основою енергогенерувального комплексу стануть сонячні електростанції, що використову ють параболічні концентратори (дзеркала) для нагрівання теплоносія до параметрів, придатних до використання в турбогенераторі. На ферменній конструкції такої електрос танції встановлюється параболічне дзеркало великої довжини, а у фокусі параболи — труб ка, якою тече теплоносій (звичайно — мастило). Пройшовши весь шлях, теплоносій розігріваєть ся до високих температур і в теплообмінних апа

ратах віддає теплоту воді, що перетворюється на пару, яка надходить потім на турбогенератор. Електростанції, що працюють за цим принципом, іноді називають системами концентрування соняч ної енергії. На відміну від більш звичних для нас фо тогальванічних електростанцій (сонячних панелей), такі системи ефективні тільки в тих регіонах, де со нячне світло в достатніх кількостях присутнє цілий рік. Сонячна електростанція такого типу експлуа тується в Каліфорнії з початку 80х років, ще три такі проекти недавно запущені в Іспанії. Для передачі електроенергії на великі відстані застосовуватимуть високовольтні лінії електропе редач постійного струму. Використання постійного струму замість змінного, за умови значної довжи ни ліній, дозволяє зменшити енергетичні втрати і, отже, скоротити витрати.

Б

удівництво сонячних електро станцій в Африці — тільки пер ша фаза проекту Desertec. Якщо проект виявиться життєздатним і економічно ефективним, надалі його планується розширити за раху нок створення цілої мережі енерго генерувальних підприємств по всій Європі. Ця мережа міститиме в собі фотогальванічні, геотермальні, вітряні й гідроелектростанції, розта шовані всюди, від Ісландії до Ара війського півострова. На жаль, участь України в цьому проекті поки не планується. Хотілося б сподівати ся, що участь нашої країни в одному з наймасштабніших інженерних за думів сторіччя не виглядає ще більш химерно, ніж сам цей задум.


№ 30 (82)

Енергоємність перспектива перспектива

4 серпня 2009 року

Енергетичний клінч: де вихід? Єврокомісія рекомендує Україні зробити конкретні кроки з реформування нафтогазового та енергетичного секторів економіки

Зокрема, пропонується переглянути рівень тарифів на природний газ і опалення, а також поліпшити платіжну дисципліну при розрахунках за спожитий природний газ. Необхідними, на думку Єврокомісії, є реструктуризація НАК «Нафтогаз України» і посилення незалежності Національної комісії з регулювання електроенергетики України. Крім того, документ містить рекомендації з відкриття газодобувної галузі для прямих іноземних інвестицій. Олена ЗЕЛЕНІНА

Цей немодний, немодний ... газ

У

держави є кілька виходів. Варіант перший. Можли вий, тільки якщо вона є соціалістич ною по суті з відповідною соціаль ною політикою. Необхідні великі гроші, щоб купувати газ за однією ціною, віддавати його споживачам за іншою і (щоб не вбити свою еко номіку) виплачувати різницю з бюд жету. Такий варіант для нас нере альний, бо грошей на покриття цієї різниці немає. Варіант другий другий. Уряд починає активно друкувати гроші, щоб по крити різницю, і це призводить до інфляції. Тоді держава вбиває лю дей фінансово. Варіант третій. Вирівнювання цін і жорстке визначення тих кате горій населення, які одержують суб сидію від держави. Але не тільки... — Якщо дивитися на речі реаль но, то наші діти житимуть без газу,

— вважає г о л о в а п р а в л і н н я алья нсу «Н ова енергія У країни» альянсу «Нова України» Валерій Боровик (на знімку). — Світові запаси практично вичерпані. Сьогодні користуватися газом уже не модно. Модним стало брати те, що лежить в тебе під ногами і платити за це копійки, Стратегічна енергетична формула ЄС: 20+20+20 20+20+20. Вона означає: до 2020 року зменшити споживання енергоресурсів на 20%, здійснити заміщення понов люваними джерелами енергії на 20% і на стільки ж знизити вики ди в атмосферу СО2. Формула від альянсу «Нова енергія У країни» для нашої Ук країни країни: 25+25+25, що означає заміщення 25 мільярдів кубо метрів газу поновлюваними дже релами енергії, зменшення енергос поживання на 25% і на стільки ж — скорочення викидів СО2. Це цілком реально для Украї ни. Бо наша країна здатна за мість використання 25 млрд м 3 імпортного природного газу ви робляти енергію за рахунок інших джерел.

Що у вас в «енергетичному кошику»?

С

ьогодні експлуатаційна вартість однієї Гкал тепла в Україні при використанні природного газу — 413 грн, вугілля — 185 грн, дрів —109 грн, електрики — 212 грн, со ломи — 123 грн. Найдешевші за собівартістю продукти ми не ви користовуємо користовуємо. Валерій Боровик вважає це злочинним для енерге тичної безпеки країни. Читачі напевно пам’ятають, як узимку прем’єрміністр заявила, що щотижня на засіданнях уряду розгля датимуться і затверджуватимуться до виконання різні проекти з викорис тання альтернативних видів палива. А потім? Гроші закінчилися... — На мій погляд, у цій сфері по винні працювати небюджетні гроші, — упевнений Валерій Боровик. — Ми пропонуємо не вкладати кошти з бюджету в модернізацію систем опалення (тільки в програми утеп лення будинків). А функції опален ня бюджетних приміщень (крім тих,

Два кроки назад Відсутність сертифікації біодизельного пального в Україні ставить під сумнів розвиток цієї галузі в державі Марія ДОРОТИЧ

У

же кілька років поспіль Україна розроб ляє стратегію розвитку біопалива. Заміни ти бензин та нафтопродукти мають еколо гічно чисті та ощадливі біодизель, етанол, біо газ. Найоптимальнішим паливом фахівці вва жають біодизель. Насправді ж кількість заводів із виробницт ва біодизелю в Україні не така значна, якою мог ла б бути. Головна проблема в тому, що викорис тання і виробництво біодизельного палива тре ба сертифікувати. Лише після цього галузь роз виватиметься. Експерт з питань агропромисло вого комплексу Іван Стефанишин наголосив, що інвестори не беруться створювати в Україні за води з переробки ріпаку через відсутність відпо відної державної сертифікації. На державному рівні треба затвердити програму з використан ня біодизельного пального та відсоток, який би додавали до бензину — 3%, 5%. «Усі області знаходяться приблизно на од наковому рівні, проте після визначення стату су біодизельного пального ситуація має зміни

тися, — говорить Стефанишин. — Інвестори не вкладатимуть кошти у несертифіковані галузі. На будівництво біодизельного заводу потрібно 5—6 млн євро. Зазвичай посіяний в Україні ріпак переробляють за кордоном». Іван Кільган, власник першого в Україні заводу з виробництва екологічно чистого біо дизельного пального, дивується, чому влада не може вирішити питання сертифікації галузі. За усіма критеріями пальне з рослинної олії цілком конкурентоспроможне щодо «солярки» і навіть високоякісного бензину. Продук тивність біодизельних заводів — 400 літрів біодизелю за годину, отже за добу — 9600 л. Як сировину можна використовувати редьку, гірчицю, соняшник, ріпак. До речі, нещодавно з’явилася інформація про побудову в Україні ще одного біодизель

які приєднані до систем централізо ваного теплопостачання) треба віддати малому й середньому бізне су. Але при цьому держава повин на гарантувати інвесторові захи щеність такого бізнесу на період окупності проекту (приміром, 3–5 років) і подальше одержання при бутку. Скажімо, гарантувати стабільність поточних платежів на весь строк окупності проекту з індексацією рівня інфляції. Експерти альянсу довго думали, як зафіксувати планку оплати. Її не обхідно було до чогось прив’язати (не просто до грошей або індексу інфляції). І запропонували випробу вану у світі формулу «енергетич ного кошика». — Чотири валюти формують ва лютний кошик у світі, — веде далі Валерій Боровик. — За цим же принципом треба зробити «енерге тичний кошик» в Україні. Він скла датиметься з ціни на газ, вугілля, електрику та дрова. У такий спосіб ми зафіксуємо середню ціну однієї Гкал, наприклад, тепла. А потім впроваджуємо проекти викорис тання альтернативних джерел енергії на одну чверть від вартості цього кошика. Це дозволить, приміром, місько му голові, якщо він ухвалює рішен ня щодо реалізації енергозбереж ного проекту, зменшити споживан ня газу або будьякого іншого енер гетичного продукту, ціна на який зростає. І тариф, прив’язаний до цього кошика, піде вниз. Такі проекти вже здійснюються в шести областях України за підтримки фонду «Нефко», створе ного скандинавськими країнами для реалізації проектів з енерго ефективності в СНД. Звідки ж така пильна увага скан динавських країн до енергозбере ження в Україні? — Дуже просто, — вважає голо ва правління альянсу «Нова енер гія України». — Поперше, вони не хочуть, щоб всю енергію, що вичер пується в Росії, забирала наша краї

ного заводу, який перероблятиме екзотичну культуру ісіс. На відміну від ріпаку, ісіс не вис нажує ґрунт. Його можна вирощувати прак тично без удобрювання ґрунту. Виробничі по тужності заводу, що перероблятиме ісіс — 500 тис. літрів біодизелю в рік. Інвестор, який будуватиме завод, вже засіяв 1 тис. га цією культурою. Стартову вартість реалізації тако го проекту оцінюють у 300 тис. доларів США. Інвестори обіцяють використовувати пальне з ісісу для тракторів та сільськогосподарської техніки. Для виробництва однієї тонни біодизелю потрібна одна тонна олії ріпаку або ісісу. Біоди зельне пальне з ріпаку відповідає європей ському екологічному стандарту Євро4 (на вітчизняних автозаправках — стандарту Євро 2). І якщо нафтопродукти весь час дорожчають — такі тенденції світового ринку, то біопаливо дешевшає завдяки удосконаленню технологій. Чому в Україні невигідно сертифікувати біо дизельне паливо, прокоментував для «УТГ» ав тор законопроекту про розвиток альтернатив них видів палива в Україні, народний депутат України, член парламентського Комітету з пи тань паливноенергетичного комплексу Сергій Пашинський.

ДОВІДКА З 2009 року країни ЄС зобов’язуються виробляти і використовувати біодизельне паливо. До 2020 року ЄС планує не менше 20% транспорту заправляти біопаливом. Серед країн світу найбільші посівні площі ріпаку в Індії, Китаї, Канаді, США, Авст* ралії. В країнах Західної Європи вони сягають близько 3,5 млн га. Найбільше ріпаку висівають у Німеччині, Польщі та Чехії. Україна спроможна виробляти 200 тис. тонн ріпаку для промислових потреб.

на. Подруге, там вище рівень свідо мості депутатів і членів уряду. Адже хто у світі лідерує у боротьбі зі шкідливими викидами в атмосферу? Скандинавські країни. Вони хочуть жити на зеленій планеті й дихати свіжим повітрям.

Ярмарок ідей

–М

и щороку проводимо ярма рок ідей з енергозбережен ня та енергоефективності, — веде далі Валерій Боровик. — Підтри мали проект малого електрокотла, що обігріває невеликий сільський буди нок. Сьогодні такі котли вже продають ся. Навіщо вкладати величезні гроші в газифікацію сіл, коли можна переходи ти на електроопалення? Або паралель но встановлювати котли, що працюють на пелетах, торфі тощо. Люди, які зро били це, уже не перемикають свою си стему на газове опалення. Для кожно го населеного пункту треба створюва ти теплову карту й дивитися, у яких ви падках вигідніше центральне опален ня, а в яких — краще встановити інди відуальне. Щорічно на конкурс ярмарку ідей надходить до 60 проектів. У фінал з трьох номінацій виходить 15. По перше, теоретичний проект, який треба допрацьовувати, але ідея яко го цікава в перспективі. Подруге, проектсупровід, якому для старту треба трохи допомогти фінансово або йому не вистачає якихось ліцензій, сертифікацій і т.д. Третя но мінація — реалізований проект. Саме завдяки підтримці альянсу запущений один із проектів КБ «Південне». — Зараз ця робота на стадії фор мування математичної моделі, потім буде створений дослідний зразок з використанням геопотенціалу обер тання Землі і як вінець — вироблен ня електроенергії, — розповідає Ва лерій Боровик. — Майже вічний двигун! Зараз ми патентуємо цей проект у США, Росії, Євросоюзі, Японії. Я впевнений, що він змінить всю енергетику на планеті.

«Велике виробництво біодизельного пали ва можуть собі дозволити країни, які виділя ють фінансові дотації у галузь. Адже біодизель не паливо завжди буде на 30% дорожчим за інші (традиційні) види палива. Наприклад, у Німеччині свого часу активно вирощували рапс, виснажуючи цим землі. Тому перспективи роз витку біодизелю в Україні є мінімальними», — відзначив Пашинський. Він сказав, що у законопроекті про альтер нативні види палива передбачено розвиток усіх видів екологічно безпечного палива: біодизе лю, етанолу та біогазу. Проте з розвитком ви робництва першого не поспішають. Найбільш перспективним видом біопалива в Україні Па шинський назвав біоетанол. У його вироб ництві лідерує Бразилія, де 90% автотранспор ту використовує цю продукцію. «Я вважаю, що це саме той шлях, яким по винна прямувати Україна, — зазначає Сергій Пашинський. — Собівартість українського спирту при новітніх технологіях сягатиме орі єнтовно 30 центів за літр. Для порівняння: один літр бензину коштує більше одного до лара. Хоча є технічні проблеми: при низьких температурах двигуни автомобілів працюва тимуть погано. Проте новітні технології доз воляють двигунам працювати на біоетаноло вому паливі при низьких температурах. Я, як законодавець, пропоную розвиток двох галу зей: виробництво біоетанолу (спирту) з пше ниці і картоплі і палива з відходів цукрової промисловості. Через дватри роки в Україні можна використовувати 1,5 млн тонн етано лу як моторне пальне».


Економіка реалії

№ 30 (82)

Що далі, то гірше Чи поліпшить матеріальне становище працівників уведена погодинна оплата праці? 13 липня Президент Віктор Ющенко підписав документ, схвалений Верховною Радою, — Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України» (щодо погодинної оплати праці). Основний їх зміст — тепер регулюватиметься не тільки місячний, а й погодинний рівень мінімальної заробітної плати. Наскільки реально поповняться кишені трудящих і наскільки збільшиться тиск на роботодавців — поки не зовсім зрозуміло. Наталя САВЕЛЬЄВА

Трудові новинки

Т

еоретично вже вкотре на зако нодавчому рівні підтверджуєть ся вимога держави до робото давця оплачувати працю найманих робітників не нижче певного рівня. Але наразі це звучить більш чітко: за кожну відпрацьовану годину не обхідно заплатити людині не менше затвердженої законом суми. А сума ця в грошовому обчисленні буде визначена парламентом з ураху ванням індексації рівня доходів на кожен наступний рік у законі про державний бюджет. У країні погодинна оплата фак тично існує давно. І узаконена нор мами ще радянського Кодексу за конів про працю, а повторена в су часному українському законо давстві про працю. Починаючи «від пічки», тобто від визначення тривалості робочого часу, наш Кодекс повідомляє: «Нор мальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень». При цьому досить докладно перераховані такі

Тому немає ніякої арифметичної або законодавчої проблеми в тому, щоб правильно розрахувати зарп лату (і службові повноваження) тих, хто працює 4, 2 або 5 годин на день. Погодинний розрахунок у країні ве деться насамперед у системі освіти — учителі й викладачі, у яких є свої норми робочого часу (також — тиж неві) і в системі охорони здоров’я — медпрацівники (лікарі й інший медперсонал). Погодинна оплата праці існує і в роботі тих бюджетників, яким за їхню працю при значена фіксована місячна ставка. Премії і підвищувальні коефі цієнти — це вже окре ма розмова. Питання в тому, як у реально му житті у звичайно го бюджетника (на приклад, секретаря, працівника канце лярії або бухгалтерії, завгоспу) змінюється сума «до видачі» залеж но від того, скільки днів було в місяці, за який ро биться розрахунок. І хоча робота у згада них категорій працівників називається погодинною, але в

Експерти припускають, що Кабмін змушений буде підготувати методику розрахунку ставки погодинної оплати праці таким чином, щоб вона не перевищувала 3—4 грн. Адже держава просто не в змозі платити бюджетникам по 10 грн у годину, як пропонували деякі гарячі голови з депутатського корпусу під час обговорення нового закону. випадки, як понаднормові роботи, неповний робочий час, позмінна ро бота й робота в нічний час, обмежен ня на понаднормові й нічні роботи, поділ робочого дня на частини, а та кож правила обліку робочого часу і його розрахунку для оплати праці.

У

перше система встановлення мінімальної погодинної оплати праці була впроваджена в Новій Зеландії 1896 року. Потім, 1899 го, відповідний закон був прийнятий в Австралії. У Європі пер шою цим шляхом пішла Велика Бри танія, а в США таке нововведення прийняли в 1912 році. Поширеним воно стало вже після Великої депресії, в 1938 році, коли був прийнятий пакет законів про справедливу працю, а також перший загальнонаціональний по годинний мінімум оплати праці. Спо чатку він становив лише $0,25 у го дину і поширювався тільки на 43% працездатного населення. 2007 року в європейських краї нах мінімум був не менше $6 у го дину. У Бельгії й Голландії цей показ ник становив 7 євро, у Франції — 8,71 євро, у Люксембурзі — 10 євро, у Великій Британії під тиском профспілок його підняли до 5,35 фунта стерлінгів. Лідером стала Данія — 28 євро. У Румунії ця циф ра теж вражає — близько 1,8 євро. Причому мінімальні ставки в розвинених країнах платять за найбільш низькокваліфіковану ро

трудових договорах ці дрібниці ніхто не обмовляє і про такий от оригінальний метод розрахунку нікого не попереджає. Праців ник уперше дізнається про це, одержавши свою другу або тре тю зарплату.

От і виходить, що реально тільки військовослужбовці радянської армії одержували справжню місяч ну зарплату, що не залежала від того, скільки годин і днів вони були зайняті на службі.

За і проти

Н

е всі зраділи прийнятому Ра дою закону про погодинну оп лату праці. Глава Національно го форуму профспілок України Ми рослав Якибчук 27 липня заявив: «Якщо ми дійсно хочемо поліпшити рівень життя людей, то погодинна оплата праці має бути прив’язана

не до прожиткового мінімуму й мінімальної зарплати. Вона повин на відповідати соціальним євро пейським стандартам. Щоб людина не заробляла ще менше. Уряд вже ставив експеримент на шахтарях, коли впровадили погодинну оплату праці. Тепер гірників спускають у шахту на 4 години. Погодинна опла та праці доречна для вчителів, ви хователів, які викладають почасо во. Але при цьому ставка повинна бути, наприклад, не менше 80 гри

вень у годину. Також треба чітко встановити залежність оплати від кваліфікації. Бо коли некваліфікова ного працівника дорівнюють до ви сококваліфікованого — це непра вильно». Піддала критиці введення пого динної оплати праці й Федерація профспілок України: «Поява такої гарантії з оплати праці не поліпшить економічне становище працівника і не забезпечить його конституційно го права на достатній рівень життя. Зокрема, у законі тільки норматив но закладаються гарантії держави щодо одночасного існування мінімальної місячної і мінімальної погодинної зарплати, однак не виз начений конкретний механізм об числення погодинної гарантії з опла ти праці, не прописані особливості його впровадження. У той же час законом передбачено, що Кабмін у 2 місячний термін повинен розробити ме ханізм визначення і за стосування мінімаль ної заробітної плати в погодинному розмірі. А питань тут буде чимало, якщо роботодавці, вико ристовуючи цю державну гаран тію, спробують звузити законні права трудящих у сфері праці і її оп лати». Чи не єдина пере вага ухваленого зако ну, відзначають експер ти, — це можливість більш точного погодинного розрахунку зарплати. На думку фахівців Міністерства праці, існу ючий механізм її розрахунку виходя чи з місячної мінімальної заробітної плати й офіційно встановленої нор ми тривалості робочого часу на відповідний місяць має істотні недо ліки. У зв’язку з різною тривалістю робочого часу по місяцях року при виконанні годинної норми праці за ту саму роботу працівникові гаран тується різна винагорода. Критики закону вказують також на неможливість для найманого працівника довести роботодавцеві (або суду) свою фактичну зайнятість за часом і фактично виконаний об сяг роботи в одиницю часу (година).

4 серпня 2009 року

Правда, щодо цього стаття 85 но вого закону доповнена фразою: «Підвищення місячного й погодин ного розміру мінімальної заробітної плати не є підставою для збільшен ня завдань (норм виробітку), уста новлених на одну годину роботи». Звучить, звичайно, обнадійливо. Однак як перевірити дотримання цієї норми? І хто це зробить? На брифінгу міністр праці й соці альної політики Людмила Денисова висловила пресі свою оцінку прий нятого закону: «Скільки б годин не працював працівник на підпри ємстві, він не може одержувати за робітну плату нижче мінімальної. Тому, вважаю, це захист праців ників під час кризи».

І що далі?

Ф

ахівці у сфері трудових відно син одностайні в думці: прийнятий закон зробить зарплати тіньовими і посилить без робіття. І незалежно від рівня вста новленої ставки роботодавці не стануть платити співробітникам більше, ніж визнають за необхідне. Щоб знизити навантаження на фонд оплати праці, роботодавці офіційно звільнятимуть своїх співробітників і укладатимуть з ними разові контракти на виконан ня окремих робіт. Це призведе до зростання офіційного безробіття і збільшить витрати держави на вип лату допомоги тим, хто залишився без роботи. До того ж збільшиться «тіньова» частка зарплати, а отже, зменшаться податкові надходжен ня в бюджет. Не можна сказати, що в Кабміні не розуміють проблеми. Експерти припускають, що Кабмін змуше ний буде підготувати методику розрахунку ставки погодинної оп лати праці таким чином, щоб вона не перевищувала 3—4 грн. Адже держава просто не в змозі плати ти бюджетникам по 10 грн на го дину, як пропонували деякі гарячі голови з депутатського корпусу під час обговорення нового зако ну. До речі, в 2005 році Олександр Мороз звертався до парламенту з пропозицією ввести мінімальну погодинну оплату праці й називав свою цифру — 10 грн за годину. Тоді це була хороша середня зар плата чиновника в місті обласно го масштабу. У будь якому разі доведеться розв’язати ще чимало проблем із втіленням закону в життя, щоб на практиці оцінити всі переваги й недоліки погодинної оплати праці.

ЇХНІЙ ДОСВІД боту, що не вимагає спеціальних знань. Звичайно «мінімалку» одер жують працівники фаст фудів і при биральники. Ще 2001 року Міжнародна організація праці визнала, що зар плата менше $3 у годину прирікає людину на напівголодне існування. Правда, йдеться про європейські країни. У нас дещо інші споживчі ціни. Але головне, у нас зовсім інші стандарти якості життя. Тому нашо му трудівникові ніби вдається вижи вати й на 3 грн у годину. Якщо ж перерахувати на наші гроші румунську мінімальну пого динну зарплату, то за поточним кур сом це буде майже 20 грн. Тоді в день наші прибиральниці повинні були б заробляти ніяк не менше 160 грн, а на місяць — 3,5 тисячі. У цілому ж проблему бідності в Євросоюзі зараз вирішують уже на іншому рівні. Розглядається варі ант поширення на весь ЄС якогось середнього розміру «мінімалки», але головне, обговорюється, як взагалі зменшити кількість робочих місць із низькою оплатою праці. За недавніми даними французь ких статистиків, у паризькому регі

оні кожен третій бомж має роботу. І це свідчить про нове явище — по яву суспільної верстви «працюючих бідних». Франція тут не самотня: у середньому по Європі низьку заро бітну плату одержує кожен із шести найманих робітників. Такий резуль тат процесу, початого чверть сто ліття тому. За даними французьких дослід ників, зростання числа низькоопла чуваних працівників нерозривно пов’язане з розподілом доданої вар тості, що змінюється. Якщо в 1960 ті й 1970 ті роки в Європі частка заро бітної плати у ВВП становила майже 75%, то з початку 1980 х її питома вага постійно скорочувалася і в 2006 році досягла 66,2%. Що ж до України, то наші цифри ще менш втішні: за деякими даними, у секторі малого й середнього бізнесу це від 5 до 10%! Але навіть у найкращому випадку — ніяк не вище 35%. У Європі поки точиться теоре тична суперечка між лібералами й соціалістами про те, як підвищу вати рівень життя населення і чи треба це робити. Криза довела практично: так, треба. Підвищення рівня життя народу вигідне всім, у

тому числі власникам і підприєм цям. Внутрішній попит підтримує, а часом і рятує бізнес. Як сказав на прикінці 2008 року президент Франції Ніколя Саркозі, «думати, що вільний ринок сам все влаштує і вирішить всі проблеми — це просто ідіотизм». Поняттям мінімальної погодинної оплати праці користуються не всі країни ЄС. Наприклад, у Німеччині, Італії або Австрії такого стандарту немає. Замість нього в Німеччині використовується мінімальна та рифна ставка, зафіксована в та рифній угоді. Такі угоди в Німеччині й Італії укладають між роботодавця ми і профспілками на галузевому рівні. Що до Франції, то тут мінімальну погодинну зарплату змінюють у трьох випадках. Перший: щорічно 1 липня після обговорення з Націо нальною комісією з колективних переговорів. Другий: якщо збіль шується інфляція, і при цьому підви щення «мінімалки» має бути, як мінімум, на 2% вище зростання спо живчих цін. Третій: уряд має право будь якої миті підвищити мінімальну погодинну зарплату своїм декретом.

У сучасному світі розмір оплати праці — дуже важливий економіч ний фактор. Приміром, у США такий показник, як середня погодинна заробітна плата, є індикатором потенційної інфляції, пов’язаної зі зростанням вартості робочої сили, і значно впливає на ринок. В умо вах очікування підвищення основ них процентних ставок зростання його значення може призвести до зростання курсу долара. Публі кується, як правило, у першу п’ят ницю кожного місяця о 8.30 EST (Нью Йорк) одночасно з показни ком «Non Farm payrolls». Вира жається у вигляді абсолютного зна чення і у вигляді індексу стосовно попереднього періоду розгляду. У червні 2009 року вона станови ла $18,53. Що до мінімальної погодинної зарплати, то її граничне значення визначається федеральним зако ном, цього року це $7,25. Штати мають право на власний розсуд лише збільшувати це значення. За раз у штаті Вашингтон це $8,55 (найбільше), у штаті Орегон — $8,40.


№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Закончетвертий збереження рівеньдумки

Або щось у душі... Нові віхи національної інтелігенції Добігає кінця вступна кампанія — перша в історії України без вступних іспитів і з обіцянками педагогів$ реформаторів назавжди покласти край корупції. Можливо, ми з вами стаємо свідками зародження нової освітньої політики, спрямованої на формування справжньої української інтелігенції. Починання заслуговує на всіляке схвалення, якщо, звичайно, шляхетна ідея не дискредитує себе хвилею породженого нею витонченого саботажу з боку кіл, не зацікавлених у розумній і чесній нації (а «перші ластівки» уже є: у прохідній частині списку абітурієнтів з’являються двійники, на очах зростає

Зайві люди — ТТетяно етяно Юріївно, давайте для початку визначимося з по няттями. — Фахівці дискутують про співвідношення понять «інтелігент» та «інтелектуал», намагаються виз начити, що тут ширше, а що вужче... Кого вважати інтелігенцією — тих, хто здобув вищу освіту й зайнятий розумовою працею? Чи необхідно щось більше, «щось у душі», як гово рив Микола Бердяєв? Рівно сто років тому, в 1909 році, вийшов чу довий альманах — «Віхи. Збірник статей про російську інтелігенцію». У ньому цвіт російської інтелігенції — Микола Бердяєв, Сергій Булга ков, Петро Струве — дискутували про те, що таке інтелігенція, яка її місія і в чому її проблеми. Це був акт самобичування — ні, не ленінське «інтелігенція — говно нації», і навіть не чеховське «інтелігенція — слима ки й мокриці», а глибинного, спов неного трагізму пошуку себе. Я схильна вважати інтелігенцію частиною загальнонаціональної еліти. У цьому сенсі інтелігенції як духовної категорії в нас сьогодні взагалі нема, а про національну інтелігенцію теж говорити поки не доводиться. — Її немає давно чи це втра та вже незалежної України? — З розвалом СРСР інтелігенція залишилася. Норма того часу — пе дагогічний працівник, що торгує на ринку, пам’ятаєте? Але ця картинка — лише зовнішній прояв, а «усере дині» — жахлива деморалізація. Багато хто спивався, багато хто змінював професію, а разом з нею — і соціальний статус, і повернути його пізніше вдалося зовсім не всім. Хтось із тієї депресії вийти зміг, а хтось — ні... Внаслідок втрати престижності й матеріальної привабливості розу мової праці, морального занепаду в перші роки незалежності інтелі генція нівелювалася. До кінця 1990х почалася масова еміграція. Їхали не тільки в Європу та Амери ку, а й навіть у Росію та Білорусь. «Відплив інтелекту» з України був у дватри рази інтенсивніше, ніж із Росії. Еміграція і сьогодні зали шається однією з основних проблем у цій сфері. — Духовне не витримує кон куренції з матеріальним? — Не все пояснюється горезвіс ним матеріальним чинником — їдуть просто тому, що вважають: добре там, де нас нема. Молодь поголовно прагне виїхати у Москву, а якщо не в Москву — то в Київ, якщо не в Київ — то в обласний центр. На мій по гляд, корінь зла — у системі вихован ня та освіти: у молоді — потенційної інтелігенції — не сформована націо нальна свідомість. Та що там націо нальна — часом навіть крайова, містечкова свідомість відсутня. Типовий «молодіжний» аргумент: ніхто б не їхав, якби Україну зроби ли нормальною країною. А хто її ро

битиме нормальною, якщо кожен з пелюшок мріє з неї втекти?.. Так само мислять і багато вчених, учи телі, лікарі. Але ж зерно інтелігент ності проростає там, де відпові дальність не перекладається на ко гось, а береться на себе. — Напевно, одна з умов фор мування національно свідомої інтелігенції — національно свідома влада? — Так, тільки от сучасна влада не зацікавлена у відновленні інтелек

валися до вищої школи), усіляких курсів, шкіл — унікальний за своєю швидкістю розквіт освіти став мож

го голови Луганська Миколи Петро вича Холодиліна, в анкетних даних він завжди писав, що походить із родини кріпака, «працівника при лавка»! — А лібералізація часів НЕП НЕПуу не оздоровила освітню політику? — Начебто як позитивне явище того періоду — повернення до рин кових відносин, НЕП супроводжував ся і побічним ефектом — різко зріс рівень безробіття. Особливо пост раждала від цього інтелігенція — у неї не було землі. Допомога з безро біття становила мізер — 3—5 рублів. Матеріальний занепад був жахли вим. Учителі математики йшли рахів никами в кооперативи, філологи влаштовувалися на курси політпрос віти — кожен намагався вижити. Ба гато хто спивався. В архівах Луган ської, Донецької областей раз у раз натрапляєш на страшні повідомлен ня про самогубства вчителів... Зрозу міло, що в таких умовах можливість

ливим завдяки тим представникам старої інтелігенції, які залишилися. — Хто ж вступав тоді у вузи? — Повноцінна інтелігенція — це інтелігенція в четвертому поколінні. Радянська влада так працювати не хотіла: нова інтелігенція, за її заду мом, повинна була сформуватися з робітничоселянського середови ща. Студентам від горна й сохи на давалися всілякі пільги, влада ро била все, щоб їх «вступити». Існува ли жорсткі ліміти, кого й у якій кількості приймати в інститути. Ос новним критерієм було робітничо селянське походження, дітям інте лігенції та службовців місць виділя ли за мінімумом — до п’яти від сотків. Тому інтелігентське коріння нерідко замовчувалося, а замість нього «пригадувалися» родичі з «надійних» класів — аж до прабаби з кріпачок. Ось дуже показовий приклад: Микола Миколайович Хо лодилін, перший у Луганську профе сор, відомий хімік, що фактично за ново відкрив рецепт емалі після того, як Луганський емальзавод націоналізували і власникинімці забрали із собою технологію. Син купця другої гільдії, першого місько

професійно вдосконалюватися прак тично зводилася до нуля, і рівень вик ладання тоді помітно знизився. Таке, на жаль, відбувається і зараз — спостерігається загальна деінте лектуалізація нації. Ще один винахід 1920х років — так зване «культурне шефство». Це коли вчителі, викладачі інститутів, студенти абсолютно офіційно у по заробочий час повинні були куди небудь виїжджати — «нести освіту в маси». Звичайно, «добровільно» і тому безкоштовно. Відмовитися було нереально. Тож всі вихідні були зайняті роботою з маломотивова ними особами. — Ну, сьогодні такого, на ща стя, немає... — Помиляєтеся. Нічого не зміни лося: влада в особі Міністерства освіти, його органів на місцях, керівництва навчальних закладів прагне максимально використову вати потенціал інтелігенції для своїх потреб. У багатьох вузах практи кується так звана профорієнтація старшокласників: інституту треба набрати стількито студентів, і вик ладачі після занять і у вихідні так само «примусово» несуть знання в

їхнього обслуговування. Далеко не всім представникам старої інтелі генції «пропонували» співробіт ничати з новою владою — придив лялися дуже уважно, вибирали най надійніших з надійних. Інших посту пово знищили — не тільки як особи стостей, а і як соціальну групу. І всетаки до кінця 1920х років влада не шкодувала коштів на фінансування мережі нових на вчальних закладів: інститутів і техні кумів (останні тоді також зарахову

Псевдоелітизація йде в нашому суспільстві повним ходом: елітою себе вважають політики, представники великого бізнесу. Що в таких умовах має відчувати людина, яка все життя працювала в інтелектуальній сфері й до владних кіл не причетна? туальної еліти. Свого часу про вели ку політику мріяли дисиденти. І що? Багато хто, потрапивши туди, розча рувався, а багато хто дискредитував себе. Вони були першокласними вченими, справжньою елітою, але не керівниками. І багато хто наро бив помилок, якими пізніше скори сталися представники псевдоеліти. — А це що за прошарок? — Такий собі неповноцінний клас. Псевдоелітизація йде в нашо му суспільстві повним ходом: елітою себе вважають політики, представ ники великого бізнесу. Що в таких умовах має відчувати людина, яка все життя працювала в інтелекту альній сфері й до владних кіл не при четна? Перманентний напівдепре сивний стан: розумова праця не престижна, інтелектуальні послуги не затребувані. Мені свого часу було навіть соромно говорити, що я — аспірант, чесно.

Добровільно примусова деінтелектуалізація — Звідки такі настрої? — Приклад подає влада, а сус пільство орієнтується на неї. Сте реотип зневажливого ставлення ро бітників і селян до інтелігенції — прошарку, а не повноцінного класу, міцно сидить у підсвідомості — і з одного, і з іншого боку. Його корін ня треба шукати ще у 1920х роках. Коли ж радянська влада нарешті закріпилася, перед нею постало завдання сформувати нову, ра дянську інтелігенцію. — Відчувалася нестача тала новитої молоді? — Звичайно, але ключовим пи танням було не тільки з кого форму вати нову, радянську інтелігенцію, а й хто це робитиме. Стару інтеліген цію залишати не збиралися: вона могла задовольнити нову владу тільки на перехідному етапі — про тягом перших років, коли необхідно було налагодити роботу заводів і фабрик, підготувати фахівців для

кількість «інвалідів і сиріт», що мріють чомусь виключно про кар’єру дипломата, і так далі). В умовах, коли суспільство багато років упевнено втрачало національну інтелігенцію, до її відродження необхідно підходити дуже виважено. І в цьому може стати надзвичайно корисним досвід минулого. Про уроки історії та перспективи національної еліти — наша сьогоднішня розмова з експертом у галузі історії освітньої політики, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяною Анпілоговою (на знімку).

маси — такі ж маломотивовані, як і в далекі 1920ті роки.

Вільна траєкторія? — Чому цвіт нації, стара вітчизняна інтелігенція, що фор мувала нову інтелектуальну елі ту, не змог ла забезпечити духов змогла ну наступність? — Радянська влада не вкладала в поняття «інтелігенція» якенебудь духовне наповнення. Від старої, до радянської інтелігенції вимагалося тільки одне — служити на благо ра дянському народу. Конкретно, новим фахівцям необхідно було тільки дати освіту, а от виховувати не треба було, з цим влада могла впоратися сама. До масової ж освіти підхід був вза галі утилітарний: пролетаріат необхі дно навчити читати в першу чергу пропаганду; давати ж освіту населен ню вище певного рівня небезпечно і недоцільно. З огляду на вищесказане неваж ко зрозуміти бурхливу реакцію гро мадськості на останню інновацію Міністерства освіти й науки України — наказ № 642 від 9 липня поточ ного року «Про організацію вивчен ня гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента». Цей до кумент залишив у нормативній час тині навчальних планів 5 предметів: українську мову, історію України, історію української культури, інозем ну мову й філософію. Причому спо чатку в цей список не потрапляла й історія України — її пропонувалося замінити історією української куль тури! Потім, коли виник резонанс, зробили вигляд, нібито все не так зрозуміли — мовляв, на історію Ук раїни ніхто не зазіхав. — Ви вважаєте, що вільний вибір студентами навчальних дисциплін не виправданий? — Залежить від того, яких дис циплін і якими студентами. Ось по чаток нашумілої статті міністра осві ти та науки Івана Вакарчука «Якість освіти й вільна траєкторія студента»: «Припускаємо, що напрям студент вибрав добровільно і, можна сказа ти, сам, збалансувавши свої здібності, нахили, бажання, а також поради батьків та інших близьких йому людей, з урахуванням потреб ринку праці. Припускаємо й те, що він найбільше хоче здобути саме цю спеціальність, а не іншу». Таке от симпатичне припущення. А якщо перевести цю «збалансованість» з офіційного документа на живу мову сту дентських формулювань? «Батьки вирі шили», «куди грошей вистачило вступити», «моя дівчина сюди вступила, ну і я теж пішов» — це все з реальних опитувань. Справжня мотивація до навчання, як і раніше, залишається мінімальною. У всякому разі, до вищої освіти необхідно підходити дуже виважено, якщо, звичайно, ми не хочемо, як ко лись, готувати освічених, але не свідомих фахівцівінтелектуалів, та не інтелігентів. Розмовляв Свят ослав РИБНІКОВ Святослав


Середовище проживання знаю, як

Бути чи не бути «закарпатським джунглям»? У порядку денному 25ї сесії Закарпатської обласної ради, яка відбудеться 7 серпня, серед інших є пункт «Про створення регіонального ландшафтного парку «Притисянський». Позитивне рішення депутатів покладе початок реалізації нового, без перебільшення, унікального проекту зі збереження дивом уцілілих ділянок природи у місцях, які із заповідною справою зазвичай не асоціюються. Але зиск із цього буде не тільки природі — це ще й поштовх до економічного розвитку регіону. Олег СУПРУНЕНКО

Ще не все втрачено

Д

ковці доводять, що збережені посеред освоєних територій острівці природи — вулканічні пагорби, рівнинні лісові масиви і, головне, заплави річок Лато риця, Боржава та ТТиса иса мусять бути захищені заповідним стату сом. Наразі ж, попри першість За карпаття у справі заповідання особ ливо цінних територій (близько 13 % площі області, тоді як у цілому по Ук раїні цей показник не перевищує 5%), на рівнині лише мізерний про цент має природоохоронний статус: один лісовий масив у долині річки Латориці є зоологічним резерватом, ще кілька ділянок є пам’ятками при роди або заповідними урочищами. Екологи сподіваються, що на визна чених їхнім документальним обгрун туванням територіях у законодавчо встановленому порядку з’явиться регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Притисянський», головний осередок природоохоронної мережі Закарпатської низовини.

ля більшості громадян Украї ни і закордонних гостей Закар паття — гірський край. Кар патські гірські краєвиди зачарову ють, викликають захоплення і вод ночас — обурення, коли бачиш пля ми вирубленого лісу, оголені внас лідок зсувів грунту скелі, стихійні сміттєзвалища, хаотичну комерцій ну забудову. Те, що Карпатські гори слід захищати від «вінця творіння», аби той, жадаючи швидких задово лень або прибутків, не перетворив їх на купи мертвого каміння, очевид не тим, хто бачить у природі не лише місце для пікніку або заміської дачі. А от факт, що й рівнини під горами ще заслуговують на увагу, може вик ликати подив навіть у професійних захисників довкілля — зоологів і бо Згідно з процедурою на базі таніківпрактиків та інших. Здавало зібраного науковцями матеріалу ся б, за тисячоліття людського ос Державне управління екології в За воєння Закарпатська низовина, яка карпатській області подало на розг займає лише п’яту частину території ляд облдержадміністрації та облас регіону, але є місцем проживання ної ради погодження для створення більшості закарпатців, остаточно пе ретворилася з краю дібров, озер та боліт у смугу місте Переконувати чок і сіл, густо заселену людьми, переорану, пере людей у необхід о заповідного творену на пасовища або ності заповідног об’єкт а дуже об’єкта малоцінні пустирі, у кращо му випадку засаджену важко. Звичайно штучним лісом, в якому не вважають, що зустрінеш цікавої рослини заповідник — це насамперед або дикої тварини. безліч заборон Та не все так трагічно. задля сумнівної Більш того, багаторічними користі, на зусиллями біологівентузі кшт алт захисту кшталт астів доведено, що в ни малопримітних зинній зоні Закарпаття збе реглися невеличкі ділянки рослинок або аким природи, що являють вели комах. ТТаким чином, більше чезну екологічну цінність. Збереглися, чесно кажучи, сподівань попри людське бажання покладається «не чекати милостей у при на переконання о місцевого роди, а брати їх». Але загро місцевог за втрати зовсім не зникла населення, — навпаки, епоха пер що збереження винного (чи вже вторин природних ландшафтного парку. На ного?) нагромадження екосистем підготовку документів ЛП капіталу може стати для у межах Р РЛП пішло більше року, адже уразливих екосистем за «Притисянський» районним представни вершальною. Щоб не ста — в їх особистих кам управління слід було лося непоправного, багато інтересах. отримати погодження років група науковців вела про межі майбутнього дослідження, результатом яких ста РЛП із головами десятків сільских ло «Обґрунтування необхідності на рад, представниками лісогоспо дання природоохоронного статусу дарств, іншими організаціями та ус цінним для заповідання територіям тановами. А переконувати людей у у Прилаторицькій, Приборжавській необхідності заповідного об’єкта та Притисянській частинах Закар дуже важко. Звичайно вважають, патської рівнини (Ужгородський, Му що заповідник — це насамперед качівський, Берегівський, Виногра безліч заборон задля сумнівної ко дівський, Хустський і Тячівський рай ристі, на кшталт захисту якихось они Закарпатської області)». Нау малопримітних рослинок або комах.

№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Закарпатські депутати мають сказати своє слово щодо нового заповідного об’єкта в області. Сподіватимемось, що це буде слово «так». Хоча, як запевняють розробники проекту, обмежень буде мінімум — насамперед, із практичних мірку вань. Не секрет, що у нас будьякі заборони за бажання легко омина ються, то чи варто витрачати на них сили та ресурси? І тих, і інших у при родоохоронній галузі традиційно бракує, адже збереження природи так і не стало національним пріори тетом. Отже, більше сподівань по кладається на переконання місце вого населення, що збереження природних екосистем у межах РЛП «Притисянський» — в їх особистих інтересах. Будемо відверті: просту людину важко переконати у само цінності заплавної в’язовоясене вої діброви на річці Боржаві, вільхового лісу на Тисі або вербо вотополевої лісової галереї на Ла ториці. Їй байдуже до того, що на місці майбутнього парку (а це зараз усього трохи більше 11 тисяч гек тарів на території шести районів) зберігатиметься 20% рідкісної фло ри Закарпаття, половина видового складу земноводних та плазунів, чи малий відсоток рідкісних та черво нокнижних птахів та ссавців.

Про «закарпатські джунглі» спочатку дізналися в Лондоні

П

роте наших людей добре пе реконують матеріальні стиму ли, і ентузіасти створення РЛП «Притисянський» їх передба чили. На їх переконання, Закарпат

них лісів подібного типу ніде в Європі він не бачив. Тоді й поча лась копітка робота. Проць разом із колегами з Ужгородського на ціонального університету почав працювати над проектом «Закар патські заплавні ліси, Україна». Його однодумці — Роман Кіш, Андрій Мигаль, Василь Сабадош, Людвіг Потіш, Олексій Луговой та багато інших — всього три десятки фахівців. У травні 2007 року проект переміг у всесвітньому конкурсі The Whitley Award («нагорода Уітлі»), і Богдан Проць отримав у Лондоні грант, значна час тина якого пішла на матеріальну підтримку проекту. Так, із презентації у британській столиці про заплавні за карпатські ліси, які дійсно в теплу пору року багатством рослинного світу на гадують джунглі, дізнався світ, а з ним — і самі закарпатці. А ті, нічого гріха крити, часом ставляться до своїх ба гатств недбало. Мій колега Олек сандр Ворошилов, який разом із Бог даном Процем знімав проморолік для презентації у Лондоні, згадував: «Краса у весняному лісі неймовірна — все навкруги покриває килим з жовтих, білих, блакитних квітів. Коли підійшли до Боржави, яка своєю те чією, мов пояском, оминає урочище, почули якийсь незвичний гуркіт. Те, що побачили, просто не вкладалося в голові: всю річку перегороджува ла гребля... з пластикових пляшок, що принесла вода з найближчих сіл. Їх так багато, що здається, можна пройти по них на інший берег. На сонці пляшки нагріваються і почина ють тріскотіти...» Додам, що цю кар тину вони бачили в лісовому урочищі Атак у Берегівському районі — в 90х тут чимало вікових дубів загинули під бензопилами «бізнесменів», та й досі про повне припи нення рубок говорити не до водиться.

Багато причин для «так», жодної — для «ні»

Р

тя, яке нині має все більший зиск від туризму, може збагатитись на додаткові туристичні бренди. «За карпатські замки», «Озеро Си невір», «Долина нарцисів» — ці на зви вже добре відомі і є приман кою для українських і закордонних мандрівників. А як щодо бренду «Закарпатські джунглі»? Саме під такою назвою не перший рік попу ляризує ідею створення ландшаф тного парку львівський науковець Богдан Проць. Ще у 1998 році він побував з австрійським колегою у заплавних лісах Закарпаття. Австрієць був вражений — такої кількості відносно добре збереже

убкам лісів на заплав них територіях має бути покладено край. Тим, хто звик заробляти гроші в найлегший спосіб, це, звісно, не сподобаєть ся. Проте мешканці навко лишніх сіл зможуть відчути переваги ландшафтного парку. У світі створення природоохоронного об’єк та стає базою для надходження різноманітних інвестицій у розви ток туристичного та рекреаційного бізнесу. Закарпатці можуть переко натись у цьому, відвідавши націо нальні парки сусідів — в Угорщині та Словаччині. Там вміло поєднують охорону природи з бізнесом, до яко го максимально залучається місце ве населення. Місцевості, прилеглі до майбутнього РЛП «Притисян ський», «перенасичені» цікавими для туризму пам’ятками. Це дерев’ яні церкви, руїни замків та горо дищ, які, втім, наразі занедбані і по требують догляду, старовинні сільські хати, колишні панські сади

би тощо. Слід зауважити, що ланд шафтний парк створюватиметься в регіоні, де проживає єдина в Україні угорськомовна громада. А це озна чає, що він стане цікавим об’єктом для туристів з Угорщини, небайдужих до усього, що пов’язано з угорською історією та культурою. Альтернативою автомобільному транспорту може стати закарпат ська вузькоколійна залізниця, про необхідність збереження та розвит ку якої «УТГ» вже розповідала (див. «Під «Аннушкою» вже пролито олію?», № 38/2008). Інший вид туристично го транспорту, який набуває все більшої популярності, — водний. Сплав річками стає улюбленою роз вагою не лише спортсменівекстре малів — таким підійде стрімка Тиса, а й людей спокійної вдачі: без ризи ку розбити голову можна спускати ся на байдарках і каное окремими ділянками Тиси, але краще — спок ійнішими Боржавою та Латорицею. Мандрівка човном або іншим плав засобом закарпатськими річками, окрім гострих відчуттів, дає унікаль ну змогу побачити навколорічковий світ зблизька: прибережні зарослі, гнізда птахів, оголені зрізи ґрунту — все те, що залишається «за кадром», коли їдеш уздовж річок по дорозі. Серед основних вигод, які мати ме місцеве населення у разі, якщо реалізація РЛП «Притисянський» здійсниться, такі. Поліпшення гідрологічного режиму режиму. Тотальна меліорація, якою захоплювались в різні часи, особли во в радянські, призвела до суттєво го зниження рівня води у низині. Збереження та відновлення лісових масивів допоможе повернути воду у місцеві криниці. Відродження та збереження традиційного природокористу вання вання. Попри побоювання селян щодо тотальних заборон, екологи навіть зацікавлені в тому, щоб на заплавних луках розвивалось сіно косіння та скотарство. Інакше вони деградують, втрачаючи цінне луко ве біорізноманіття. На тлі стрімкого занепаду скотарства в Закарпатті важливою метою парку має стати розведення аборигенних порід худо би — наприклад, майже зниклих, а колись звичайних для цих місць буй волів. Стійкий розвиток рибальства та мисливства мисливства. Розробники проек ту сподіваються, що створення РЛП позитивно вплине на відновлення рибного та тваринного світу. Попри критичне ставлення багатьох «зеле них» до мисливства як розваги, кон трольоване полювання все ж кра ще, ніж бракон’єрство. Захист від повеней і збере ження мікроклімату мікроклімату. Збережені дерева та чагарники у лісових ма сивах суттєво стримують натиск води під час повеней, а ще пом’як шують літню спеку і навіть сприя ють створенню літніх локальних дощів, що важливо не лише для комфорту людей, а й для збережен ня врожаїв. Зрештою, чи не найважливішим завданням ландшафтного парку має стати екологічне та естетичне виховання місцевого населення. Чому — зрозуміло. Фо Фотто Олександра ВОРОШИЛОВА та Олександра ГЕРЕВИЧА


№ 30 (82)

4 серпня 2009 року

Закон збереження думки особистост особистості

Володимир Базаров, нігіліст із Держплану «Безкомпромісність, відсутність преклоніння перед авторитетами й старими істинами»... Можливо, простий збіг, але всі ці риси тургенівського нігіліста Євгена Базарова властиві й Володимирові Олександровичу Руднєву, що взяв собі псевдонім Базаров. 8 серпня виповнюється 135 років від дня народження російського радянського філософа й економіста.

Наталя РИБНІКОВА

Е

нциклопедична грамотність, тита нічна працьовитість, висока мо ральність — ці якості усе менше дивують нас, людей сьогодення, у лю дях минулого, хоч самі ми усе менше відповідаємо ідеалам колишніх часів. Володимир Базаров — яскравий при клад такої дивно «недивної» людини з минулого. У його долі можна знайти багато спільного з долею іншого російського філософа й економіста — Олександ ра Олександровича Маліновського (Богданова). Це невипадково: познайомившись у тринадцятилітньо му віці в Тульській класичній гімназії, вони зберегли дружбу протягом всьо го життя. Обидва вступили на природ ниче відділення Московського універ ситету й обидва були звідти відрахо вані за соціалістичні погляди, обидва не сприйняли обраний більшовиками революційний спосіб реалізації цих ідей і зазнали критики й гонінь із боку радянської влади, обидва були за буті на батьківщині й повернуті до життя за кордоном. Тільки у випадку з Володимиром Базаровим це стало ся значно пізніше: бібліографія його робіт уперше наведена лише в 1994

році в дисертації «Політична й еконо мічна думка В. А. Базарова»... англ ійського історика економіки Френсі са Кінга. Новомодні методи планування, які активно просувають сьогодні амбі ційні менеджери, — усього лише ко лесо від велосипеда, винайденого більше вісімдесяти років тому Володи миром Базаровим. Читаючи його серйозні економічні праці «До мето дології перспективного планування», «Темп нагромадження і «господарські висоти», «Криві розвитку капіталістич ного й радянського господарства», важко повірити, що написав їх хімік недоука, який був відрахований з Московського університету і завер шив вищу освіту на філософському фа культеті Берлінського університету. Працюючи на початку 1920х років у Держплані, учений відстоював не обхідність установлення всім відомих у Радянському Союзі «контрольних цифр» розвитку народного господар ства шляхом комбінації двох підходів: «генетичного» і «телеологічного», пер ший з яких ураховував природний пе ребіг розвитку економічної системи, а другий дозволяв установити адек ватні спостережуваним тенденціям цілі. В основу базаровського комбіно ваного підходу покладено універ сальні закони організації матерії, опи

сані його другом і соратником Олек сандром Богдановим у знаменитій «Тектології». По суті, Володимир Базаров був єди ним у той час економістом, який закли кав вирішувати конкретне прикладне завдання з використанням фундамен тальних, загальнонаукових ідей. Укорі ненню цього, безперечно, правильно го з методологічної точки зору підходу заважало одне: базаровський «план прогноз» абсолютно не влаштовував ке рівництво країни. На переконання вождів, план повинен бути наповнений надихаючими цифрами й мобілізувати

Спроби Базарова переконати можновладців у правильності науко вого підходу до планування народно го господарства виявилися марними. А от висловлення вченого про немож ливість «обслуговування» економіч ною наукою суто політичного курсу на максимальні темпи росту там, де тре ба, почули добре. «Контрреволюційна організація в Держплані СРСР, що складалася з меншовиків і антира дянськи настроєних безпартійних фахівців, прагнула шляхом складання перекручених кон’юнктурних оглядів дати невірне уявлення уряду СРСР про

Бу дівля Держплану СРСР Будівля СРСР,, 30#ті роки

маси на дострокове його перевиконан ня. Становище тодішніх плановиків, від яких зверху вимагали «голу телеологію» — не погоджені з реальним станом і тому недосяжні цифри — якнайкраще характеризують слова колеги Воло димира Базарова, згодом академіка АН СРСР Станіслава Густавовича Ст румиліна: «Краще стояти за високі темпи, ніж сидіти за низькі».

справжнє становище в країні й у та кий спосіб домогтися зриву соціалі стичної реконструкції», — сформульо вано в офіційному обвинуваченні. В 1930 році «фахівцівшкідників», що проходили по справі, «Союзного бюро» РСДРП (меншовиків)» (а зара зом і багатьох відомих дослідників, які займалися новою економічною політикою) відправили по етапу. На

Базарова чекало п’ятирічне ув’яз нення і заслання. Він був одним з не багатьох, хто не визнав себе винним. «Я вважаю можливою свободу теоре тичних обговорень всіх питань еконо міки й політики, — говорить прото кольний запис. — Я думаю, що це об говорення не може бути заборонено будьякому радянському громадяни нові, якою б не була його політична біографія». Уже усвідомлюючи безнадійність своїх спроб переконати владу, Воло димир Базаров передрікав: «Історія винесе радянській системі той утіш ний вирок, якого в нас від неї на стійно вимагають, лише за умови, що подальший розвиток нашого госпо дарства потече не річищем відпові дальних програм, а річищем моїх без відповідальних мріянь». Дива не ста лося: човен державного устрою, гойд нувшись, взяв курс не на раціоналі зацію виробництва у галузях масово го споживання, а на інтенсифікацію важкої промисловості. Місце пропо нованої Базаровим тенденції зага сання темпів росту, природної на за вершальних стадіях відновлення еко номіки, зайняла тенденція постійно го нарощування виробництва, що і сьогодні є популярною. Економіка радянської держави, як показала історія, від такого вибору про грала. Але гірше, мабуть, інше: разом із засланням і невдовзі смертю Воло димира Олександровича Базарова по мерла мрія справжнього патріота про нове суспільство — суспільство «при роджених винахідників», які «нічого не приймають на віру, ні до чого не при єднуються цілком і повністю», суспіль ство, де «культивувався б дух творчості, формувалося б нове поняття про честь, гідність і нова суспільна думка, що сти мулює творчі пошуки».

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити видання

передплата

і

на

ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70344, 66548

Саміт Дніпропетровськ 3704423, 3704512 Передплатне агентство «KSS» 335289

ВІННИЦЯ БліцІнформ 276658

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 415474

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 49704

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 553000, 552475 Колегія 552582 ДОНЕЦЬК ДонбасДеЮре 3826825/26 Ідея 3810932 Кріотехніка 3117681 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 7447315, 7441661

ЖИТОМИР БліцІнформ 360400 ЗАПОРІЖЖЯ БліцІнформ 639182 Прессервіс Кур’єр 2200797 Меркурій 2208761 ІВАНО АНКІВСЬК ФР РАНКІВСЬК Світ преси 49188 Філіпова Н.О. 501320 БліцІнформ 522870

КИЇВ БліцІнформ 2055110 ВПА 5020222 Кондор 4087625 4087652 Статус 3917453 3917454 Пресцентр 5361175 Саміт 2807745 Передплатне агентство «KSS» 5858080 Меркурій 2488808 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА БліцІнформ 320306 КРЕМЕНЧУК Меркурій 700384 Саміт Кременчук 32188

КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ МИ К ОЛАЇВ КОЛАЇВ БліцІнформ ТЕПС & С 662436 474775, Кур’єрська 474735 служба НОУХАУ передплати і 472003, доставки 471777 040494 СамітМиколаїв СПД «Соколов» 561069 4048271 ЛЬВІВ Ділова преса 703468 Західний кур’єр 230410 Фактор 418391 ПресМаксимум 971515 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 501364, 501433 ЛУЦЬК БліцІнформ 720548 МАРІУПОЛЬ БліцІнформ 335498

НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ АйДжі Електронікс 42248 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 40771 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 75191 ОДЕСА Ласка 7116616 Пугачова 2371780 Агентство Наш Бізнес 7180608, 7144168

ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 60093 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 509310 БліцІнформ 509261 СЕВА СТОПОЛЬ БліцІнформ 554451 ФакторПреса 455582 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249300 СамітКрим 512493 Флора 270092 Фактор Преса 279456

С УМИ ДІАДА 780355 Еллада S 251249 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 251823 ХАРКІВ Фактор Преса 7382973 Александ рова 7545827

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 599392

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. — 19,24 грн на 4 міс. — 76,96 грн

ХЕРСОН Кобзар 420909 ЧЕРНІВЦІ Ключук 570317, 247383 ЯЛТ А ЯЛТА СамітКрим 324135

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 599392, т/ф 599391, Email: marketing_utg@ukr.net

на на

1 місяць — 12,57 4 місяці — 50,28

грн грн


Розслабтеся!

Гроші:

№ 30 (82) 4 серпня

2009 року

КРОСВОРД Всі відповіді на цей кросворд перед вами. Ось тільки букви в них переставлені місцями. Відновіть первинний вигляд анаграм і можете вважати, що кросворд розв’язаний.

між минулим і майбутнім Володимир ОТРОЩЕНКО

«Банкноти пекла»

К

итайці думають, що коли люди на вмирає, її дух веде загробне життя, яке дещо відрізняється від життя на цьому світі. А якщо так, мертвій людині потрібна готівка. У КНР святкують Цін Мін — свя то чистоти і ясності. У цей день відвідують могили рідних і близь ких, вшановують їх і відправляють на той світ різні подарунки: будин ки, автомобілі, одяг, ноутбуки... Метод транзакцій на той світ про стий до примітиву: копії вищезга

даних предметів у натуральну ве личину, зроблені з паперу або кар тону, просто... спалюють. А найпо пулярніша передача предкам — готівка, Hell Bank Notes («банкно ти пекла»). Номінал (від 10 до декількох мільярдів), оформлення і валюта можуть бути різними. Існує більше 100 видів купюр. Те ж — із папе ром: він може бути дорогим тонким глянсовим або грубим дешевим картоном. Деякі банкноти нагаду ють реальні гроші, мають реєст раційні номери, підписи й печатки банку. Правда, розміри купюри змінюються: як правило, що більша сума на банкноті, то й вона більша. Приміром, «пекельні» 8 мільярдів доларів — величезний папірець (34х16,5 см), а один мільйон близь кий до звичних для нас габаритів — 16,5 х 9 см. На лицьовому боці практично всіх «банкнот пекла» зображений бородатий китаєць середніх років у капелюсі. Це імператор загробного світу, або володар пекла. За леген дою, він був справжнім китайським

Космічна валюта Quid

ками. Вона дістала назву Quasi Universal Intergalactic Denomi nation (універсальна міжгалактич на квазівалюта) і розроблена на замовлення валютної біржі Travelex. Створювачі космічних грошей — учені Національного космічного центру університету Лейчестера. Гроші майбутнього мають вели кий запас міцності: конструкція розрахована на те, щоб «монети» успішно переносили космічні подо рожі. Така «монета» не має гострих кутів і не містить шкідливих хіміч них компонентів — того, що може завдати шкоди здоров’ю косміч них туристів. Професор Джордж Фрейзер з універ ситету Лейчестера відзначив, що жод ний з існуючих на Землі засобів роз рахунку (готівка, кредитні або дебе тові карти) не може бути використаний в космосі. Адже гострі кути є загро зою для космо навтів, а магнітні смуги або чипи, ви користовувані в картах, самі можуть бути пошкоджені Пекельні асигнації Китаю під час польоту. Не практичне і вико Мін — у серпні в Китаї проводиться ристання будьяких земних техно ще фестиваль голодних примар логій передачі даних, адже йдеть (вважається, що ці гроші відганяють ся про такі великі відстані, що їх або відволікають злих духів). Крім навіть важко уявити на нашій пла неті. того, купюри дозволяється розкида «Монети» нової валюти зроблені ти під час руху похоронної процесії з полімеру, який застосовується, або залишати на могилі покійного. приміром, при виготовленні по Hell Bank Notes купують у ки криттів для сковорідок, що запобіга тайських магазинах разом з інши ють пригорянню. Quid мають округ ми паперовими подарунками мерт лені форми, тобто безпечні навіть в вим. Продаються вони в пачках по умовах польоту в невагомості. 30—70 купюр, загорнених у цело Фахівці Національного косміч фан. Одна пачка коштує близько ного центру прогнозують, що регу $1, незалежно від того, скільки лярні польоти в космос стануть зви нулів намальовано на банкнотах. чайним явищем уже протягом п’я Однак нумізмати, колекціонери, ти найближчих років, а комфортні любителі сувенірів за одну банкно умови для туристів на Місяці будуть ту можуть заплатити $1—2, а то й створені до 2050 року. Учені й більше. Тож гроші мертвих цілком фінансисти з Travelex згодні, що по затребувані й живими. треба в космічній валюті — лише справа часу. Незабаром люди звер татимуться за Quid, щоб взяти їх із собою на пару тижнів відпочинку в космічному готелі. Насамкінець відзначимо: у кос мериканські вчені створили мічної валюти вже є курс, що ста валюту, що може бути викори новить не багато не мало 6,25 фун стана космічними мандрівни та стерлінгів за 1 Quid. імператором, який своїми заслуга ми заробив нагороду — можливість правити в загробному світі. Компа нією володареві пекла можуть бути звичайні на вигляд радісні люди (у тому числі діти) в оточенні вигадли вої китайської символіки: золота куля, червоні корали, пір’я павича, квітка лотоса... На реверсі банкноти звичайно зображені будинки. Це може бути «корпорація пекельного банку» або просто храм. Іноді фасади при крашені драконами або священ ними собаками, які ці будинки охо роняють. «Банкноти пекла» можна викори стовувати не тільки під час Цін

Валюта для космонавтів

А

ГОРИЗОНТ АЛЬ: 3. БАМ ОРИЗОНТАЛЬ: МА. 8. КАБУР. 9. РЕСЕЦ. 10. ГДУТЖ. 11. КАМІНЕАХ. 13. ЗЕРМУКАН. 15. КАМЯР. 18. СВУРІ. 21. ССЕЛТ. 22. ШЛЕМВІРЬЕ. 23. КАББА. 26. ЦЕЗАР. 29. ТАВАР. 30. ДАК КО. 31. ВИТОЛ. 32. МОРНА. 33. ВОТТА. 35. АЛІНА. 36. ТАСАР. 39. КОРАН. 42. СЛА БОТАРЬ. 43. РАЙНА. 44. МЕ РОК. 46. БАРТА. 50. КРАСПА ЛА. 51. ДВОРАОГА. 52. МІНКА. 53. ЖЕДАР. 54. ВОО ОЛ. 55. СІРКТ.

Відповідь на кросворд, надрукований у № 29 (81)

ВЕРТИКАЛЬ: 1. МУРАТА РАА. 2. БОНІМ. 3. АММАД. 4. ЯМІГА. 5. САМТА. 6. ТРУНГ. 7. ДОРРУТЕК. 12. ТЕІЛА. 14. БОЛАК. 16. БРУАМ. 17. ШОККИ. 19. СВАЛИФЕТЬ. 20. ГОДАРІЛТА. 23. БЛУТА. 24. БАТИК. 25. ВОТКА. 26. НЕРКА. 27. МРУЕЗ. 28. ГАНАЦ. 34. БІТРА. 35. КАТИЛ. 37. КРЕЙА. 38. ФАРКНАСД. 40. ПАРРЕО ТО. 41. МІРОК. 45. АФДАС. 46. СКЕТА. 47. МІББЕ. 48. КОНТА. 49. ОТЛОМ. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ГОЛОВОЛОМКА Відповідь на головоломку «Рівності й нерівності», надруковану у № 29 (81)

Виявляється, зона їх «ходіння» надзвичайно широка: від «царства мертвих» до... космічних просторів

ШАШКИ Ширше крок Пронумеруйте кружки так, щоб відстань між попе редньою парою номерів завжди була менше відстані між наступною па рою (маються на увазі відстані між центрами від повідних кружків). Відстань між 1 і 2 повинна бути мен ше відстані між 2 і 3, яка у свою чергу менше відстані між 3 і 4 і т. д. Як багато кружків вам удасться про нумерувати? Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Білі починають і виграють

1. h4g5! f6:h4 2. f2g3 h4:f2 3. e3f4!! c5:c1 (3… c5:g5 4. a7:e7 х) 4. a7:a3 c1:g5 5. g1:e3 g5:b4 6. a3:e7 f8:d6 7. h6:a3 х В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

Украинская техническая газета №82  

№30, 2009 (украинская версия)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you