Issuu on Google+

Губернатор Харківської області Арсен Аваков:

«Криза позначилася майже на всіх галузях промислового комплексу області» № 27 (79)

14 липня 2009 року

www.tehnichka.com

стор. 4–5

info@tehnichka.com

«Оборонка» тримає оборону Армія України здатна закуповувати нове озброєння лише на $100 млн у рік, що становить двадцяту частину можливості вітчизняного ОПК

Чи була змова нафтотрейдерів? Експерти обіцяють стабілізацію цін на бензин та дизельне паливо

стор. 7

Закарпаття на стежині військового туризму

Фахівці Регіонального інформаційно+ туристичного центру розробили спеціальні маршрути для тих, кому до вподоби щось особливе стор. 8–9

стор. 12

Важкий цирконій Україна має великий потенціал для налагодження виробництва власних тепловидільних ядерних складань стор. 2


Економіка ПЕК

№ 27 (79)

Важкий цирконій Україна має великий потенціал для налагодження виробництва власних тепловидільних ядерних складань Уран і цирконій, необхідні для комплектації тепловидільних складань, —мало не єдині складові загального циклу виробництва ядерного палива, якими на сьогодні реально володіє Україна. Однак виробничі потужності для випуску уранового

концентрату й цирконієвого прокату не найкращі. Хоча, як стверджують фахівці, на одному тільки цирконії держава щорічно могла б заощаджувати $30540 млн, які сьогодні йдуть іноземним постачальникам.

Візитівка

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Костянтин ЛІНДТ Народився 9 жовтня 1951 р. у м. Крас нотуринську Свердловської області. 1975 р. —закінчив Уральський політех нічний інститут (м.Свердловськ) за фахом «технологія рідких і розсіяних елементів». Після закінчення інституту прибув у Дніпродзержинськ. Вся трудова біографія надалі пов’язана з виробничим об’єднан ням «Придніпровський хімічний завод». Тут він працював інженеромтехнологом, ви робничим майстром, начальником зміни, старшим інженером і старшим інженером технологом ПХЗ, начальником дослідного цеху. 2003 р. —головний інженер цеху цирко нію і виконуючий обов’язки директора.

О

рганізація випуску металевого цирко нію в об’ємах, необхідних для повного забезпечення потреб вітчизняних АЕС, —одне з найважливіших завдань зі створен ня у країні власного ядернопаливного цик лу. Про що говориться у всіх прийнятих «ядер них» концепціях і програмах. На жаль, від слів до справи — шлях довгий і нелегкий... Державне наукововиробниче підприєм ство «Цирконій» (м. Дніпродзержинськ) мог ло б уже цього року стати повноправним чле ном державного концерну «Ядерне паливо України», на який країна покладає величезні надії з ЯПЦ. Реалізації планів перешкодила економічна криза. Проте генеральний директор ДНВП «Цир коній» Костянтин Ліндт впевнений, що підприємство зуміє належним чином підго туватися до того моменту, коли від нього буде потрібна особиста участь у створенні україн ського ядернопаливного циклу. — Костянтине Альбертовичу, ваше підприємство вже майже сім років ого лошене банкрутом. Як довго триватиме цей процес? — Дійсно, із серпня 2002 року ми пере буваємо в стадії банкрутства, але тільки в червні 2007го був затверджений план са нації, і ми увійшли в другу стадію цієї не приємної і непростої процедури. Чому так довго перебували в стадії розпорядження майном? Довелося доходити до Вищого гос подарського суду, відстоюючи кредиторські вимоги Міністерства палива й енергетики —нашого безпосереднього керівника, піклувальника, якщо можна так сказати, і гаранта. Із 49 млн грн конкурсних вимог креди торів 38 млн грн значаться за Мінпаливе нерго. Природно, що воно очолює комітет кредиторів і має вирішальне право голосу при розгляді питань, пов’язаних із процеду рою банкрутства ДНВП «Цирконій». У той же час ми залишаємось у його підпорядкуванні, беремо участь у реалізації його програм, звітуємо перед ним про виконання поточ них завдань. Фактично процеси санації та підготовки до переходу до складу ядерного концерну йдуть паралельно. — Як ви плануєте погасити багато багато мільйонну кредиторську заборго ваність? — Насамперед —за рахунок реалізації непрофільного майна. Після того, як ДНВП «Цирконій» виділилося із загальної структу ри ВО «Придніпровський хімічний завод» в окреме підприємство, воно виявилося пере вантаженим інфраструктурою колишнього об’єднання —як соціальною, так і промисло вою. У нових економічних умовах ці об’єкти стали баластом (щорічно ми змушені були витрачати 7 млн грн на їхнє утримання), яко го можна безболісно позбутися. Торік ми та ким чином погасили заборгованість у Пенсійний фонд, значну частину податків. — Є бажаючі придбати ці об’єкти? — На жаль, бажаючі зникли восени ми нулого року, коли в наші справи втрутилася криза. Якоюсь мірою перешкодили й судові процеси, у які було утягнене підприємство. Лише в березні 2009 року Вищий госпо дарський суд підтвердив правильність наших

дій із продажу недобудованого житлового будинку. Однак увійти знову в процес санації ми не могли доти, доки обласний Господар ський суд не ухвалив відповідне рішення. У результаті процедура санації подовжена ще на півроку, і нам треба дуже постаратися, щоб продати намічені об’єкти. — Відповідно до прийнятої в лютому цього року концепції державної цільової програми «Ядерне паливо України» Ук раїна в 2013 році повинна почати випуск тепловидільних складань із власного цир конію, який можуть виробляти в Дніпрод зержинську. Чи встигнете підготуватися на той час?

Дільниця сушки і прокатки діоксіду цирконію

— Думаю, встигнемо. Але колись треба ще вирішити декілька дуже важливих організа ційних моментів на рівні Мінпалива й кон церну «Ядерне паливо України». Справа в тому, що поки остаточно не ухвалене рішен ня про місце розташування частини вироб ництва. Технологію цирконію можна умовно роз ділити на 4 стадії. Перша —це хімічне вироб ництво, пов’язане з переробкою цирконієво го концентрату і одержанням діоксиду цир конію, вільного від гафнію та інших домішок. Друга стадія —одержання цирконієвої губки. Цей процес містить у собі хлорування окси ду цирконію і його магнійтермічне відновлен ня. Третя стадія пов’язана з тим, що цирконі

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Email: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 129931877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 347247) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 347247, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 347247, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 4408209, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 4408209, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 599391, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 599392, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Із серпня 2004 р. — генеральний дирек тор ДНВП «Цирконій». Нагороджений грамотою Міністерства пали ва й енергетики, знаками «Відмінник енергети ки України» і «Почесний енергетик України». єву губку пресують, додають до неї легу вальні домішки , проводять вакуумнодугове переплавлення і одержують трубну заготів ку. Четверта стадія — прокат виробів із труб ної заготівки, переважно цирконієвих труб для тепловидільних складань. «Нашими» напевно стануть перша і третя стадії: хімічна переробка і виробництво труб ної заготівки. У нас була металургія за каль ційтермічною технологією, залишилися печі, у яких ми робимо гафній. Є електроннопро меневі установки, достатні площі, працюють люди, які досконально володіють цими пи таннями. Четверту стадію, без сумніву, освоїть дер жавне підприємство «Дніпропетровський завод прецизійних труб». Де буде розміще не виробництво губки цирконію — поки не відомо. — Але це питання обговорюється? — Звичайно. Цього року наш генеральний проектувальник —УкрНДПІпромтехнології (м. Жовті Води) виконує ТЕО, що стане ос новою для розгляду варіантів вибору площа док із виробництва цирконієвої губки. На сьогодні є два варіанти —Запорізький тита номагнієвий комбінат і територія ДНВП «Цирконій» у Дніпродзержинську. У За поріжжі накопичений колосальний досвід роботи з титаном, налагоджене виробницт во магнію, хлору, грамотно утилізуються відходи. У той же час істотним недоліком є те, що через специфіку виробництва співро бітники титаномагнієвого комбінату ніколи не працювали із цирконієм, і в них можуть виникнути певні складнощі при освоєнні ви робництва цирконієвої губки. — А що ви можете сказати про дніпродзержинський варіант? — Територія для будівництва нового ви робництва у нас є. Але тут, поперше, слід враховувати екологічне навантаження, яке і без того велике, а з початком роботи ще одного шкідливого виробництва збільшить ся і додасть городянам важковирішуваних проблем. Подруге, треба передбачити і про думати систему зберігання, переробки не безпечних відходів, що містять хлор, азотну кислоту тощо. Тож належить вибрати те, що краще. Привозити цирконієву губку в Дніпродзер жинськ із Запоріжжя (це не становитиме особливих проблем із транспортуванням, оскільки за своїми фізикохімічними вла стивостями губка досить безпечна), зали шаючи там вирішення екологічних про блем і питань зберігання відходів, або на вантажувати наше місто додатковим

шкідливим виробництвом. Думаю, у ТЕО будуть враховані всі нюанси. — Ви говорили про те, що ДНВП «Цир коній», незважаючи на процедуру банк рутства, працює як звичайне держпід держпід приємство. Що конкретно ви сьогодні ро бите? — Вирішуємо питання з технічного пере озброєння тих виробничих підрозділів, які за діяні в хімічній стадії цирконієвого виробниц тва. 2008 року пройшов експертизу і був за тверджений Кабміном проект технічного пе реоснащення нашого підприємства з вироб ництва діоксиду цирконію (перша черга). Ми освоїли торік 13,7 млн грн, на 2009й запла новано ще 28 млн грн. А в цілому вартість проекту становить 99 млн грн. Фінансується він за лінією Мінпаливенерго з держбюдже ту. Сподіваюся, реконструкція хімічної пере робки завершиться у встановлений термін. — Де ви закуповуєте нове облад нання? — Устаткування різнопланове, виготов ляється переважно в Україні. Зокрема, на «Павлоградхіммаші», бердичівському маши нобудівному заводі «Прогрес» та інших підприємствах. Поки тільки одну позицію ми замовляємо в Росії —відцентрові екстракто ри. Їх розробляли в колишньому Радянсько му Союзі в Науководослідному і конструк торському інституті монтажної технології (м. Москва) і дотепер випускають на дослід ному виробництві цього інституту. У принципі, такі екстрактори міг би виробляти і наш «Південмаш». Але тут справа ще в кількості. Адже нам треба всього 5—6 машин, а «Південмашу», щоб налагодити виробництво, потрібна якась серія. Займатися налагоджен ням нового виробництва заради декількох одиниць нікому не вигідно. Хоча реконструк цію і ремонт цих машин на «Південмаші» ос воїли успішно, ми в цьому вже переконалися. Тож у майбутньому, можливо, необхідності за мовляти екстрактори в Росії не буде. Ну а що до устаткування для металургійної переробки, то в цьому випадку частка імпор ту існує. Не тому, що ми не хочемо купувати українське устаткування. Просто ринок цьо го виду продукції вже склався, і виробники давно відомі. Це стосується закупівель ваку умнодугових печей, пресового й прокатного устаткування, приладів контролю якості. — Ще на початку 90х, коли з ВО «ПХЗ» було знято завісу гглобальної лобальної таємності, стало відомо, що в Дніпродзержинську вдалося одержати ядерночистий цир коній. І він помітно перевершував за своїми якостями російські аналоги. Чи вдалося зберегти унікальну технологію, виро бничу базу, професійний потенціал? виробничу — У цирконії для ядерної енергетики крім домішок, які ми називаємо вульгарними, є ще одна, що істотно впливає на нейтроннофізичні характеристики роботи реактора, —це гафній. Отож, цирконій, що випускався в СРСР і в РФ, через наявні технології відрізняється тим, що в ньому вміст гафнію вище, ніж у інших вироб ників. Екстракційна технологія, що розробле на й застосовується в Дніпродзержинську, дійсно дозволяє одержувати цирконій з низь ким вмістом гафнію — приблизно в 6 разів менше, ніж у РФ. Наш цирконій повністю відпо відає міжнародним вимогам. У природі цирконій і гафній ідуть пара лельно. Тому якщо хочеш випускати багато цирконію, то водночас необхідно освоюва ти і виробництво гафнію, а якщо передусім потрібний гафній, то треба налагоджувати випуск цирконію. У ВО «ПХЗ» ця особливість була врахована, і наші фахівці домоглися чудових результатів в освоєнні як одного, так і іншого виду продукції. З утворенням ДНВП «Цирконій» ці напрями не зникли, поряд з оксидом цирконію ми виробляємо і металевий гафній, що має великий попит у спецметалургії при виробництві жаро стійких сплавів. — На яку проектну потужність ви по винні вийти до 2013 року? — Сьогодні йдеться про освоєння обсягів виробництва першої черги хімічної перероб ки й можливості одержувати 250 тонн діок сиду цирконію для його наступної переробки в цирконієву губку. З металевого цирконію на першому етапі нам треба вийти за програмою на 30—50 тонн у рік. Сподіваюся, що ці пла ни стануть реальністю.

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

14 липня 2009 року

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «ПресЕкспрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 500854

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 13805 прим., українською мовою 3945 прим., російською мовою 9860 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1452


№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Фінанси Базова інфляція в У країні в червні п.р. Україні проти травня становила 0,9%, з початку року — 10,2%, повідомляє Державний комітет статистики. При цьому в Держком статі відзначили, що в червні 2008 року про ти травня базова інфляція становила 1,4%, у січні—червні — 12%. На засіданні уряду 8 липня затвердже ний лист намірів до Міжнародного валют ного фонду фонду,, повідомила прем’єрміністр України Юлія ТТимошенко. имошенко. За її словами, ухвалення відповідного рішення «дає мож ливість залучити сьогодні ті валютні ресурси, які дозволять утримувати гривню стабільною». Нацбанк прогнозує падіння валового країні за Україні внутрішнього продукту (ВВП) в У резуль татами 2009 року на 14%, повідо результатами мив виконавчий директор з економічних питань НБУ Ігор Шумило. Він відзначив, що у своєму прогнозі Нацбанк опирається на дані Держкомстату і власний моніторинг економіч ної ситуації в країні. Крім того, у НБУ переконані, що починаю чи з II кварталу 2009 року падіння ВВП в Ук раїні стосовно I кварталу почне уповільнюва тися (за даними Держкомстату, в I кварталі 2009 року ВВП знизився на 20,3%). Знижен ня рівня падіння ВВП триватиме в III і IV квар талах. У той же час в 2010 році Нацбанк про гнозує зростання ВВП на 3%. У червні 2009 року року,, уперше з гру грудня дня року,, зафіксований ріст обсягу минулого року кредитів — на 0,4 %, а місячні темпи при росту депозитів перевищили 2%. Про це повідомляє Національний банк України у своєму звіті про стан грошовокредитного ринку в червні. За його даними, нарощування загального кредитного портфеля банків на 1,2 % — до 466,5 млрд грн минулого місяця відбулося за рахунок приросту позичок юридичним особам. Кредитний портфель фізосіб продовжує скоро чуватися за рахунок погашення позик, однак темпи його скорочення (на 1,1 % у червні) ниж че, ніж приріст кредитів підприємствам. Друга позитивна новина — прискорення припливу внесків населення в банківську сис тему. Якщо у квітні й травні приріст депозитної бази за рахунок коштів фізосіб становив усьо го 0,6 і 0,7 % відповідно, то в червні — 2,7 %. З 1 липня в У Ук країні підвищується ак, розмір мінімальної заробітної плати. ТТак, якщо з 1 квітня по 30 червня він стано вив 625 грн, то з 1 липня по 30 вересня бу де 630 грн. Це передбачено Законом «Про буде Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 р. № 835VI. У цілому в 2009 році мінімальна зарплата буде підвищена на 64 грн — з 605 до 669 грн. Крім того, надбавка до пенсії, щомісячно го довічного грошового утримання, держав ної соціальної допомоги інвалідам з дитинства й дітямінвалідам, особам, які не мають пра ва на пенсію, та інвалідам з 1 липня підвище на до 14,2 грн, з 1 жовтня — до 28,4 грн (по станова Кабміну №198 від 11 березня 2009 року «Деякі питання соціального захисту ок ремих категорій громадян»). Рівень тінезації української економі ки в 2009 році зріс до 32% від ВВП, по відомив міністр економіки Бог дан Дані Богдан лішин. За його словами, в 2008му цей по казник становив 28%. «Ми констатуємо, що у зв’язку із кризовими явищами рівень тіне зації української економіки зріс. Це нас непо коїть», — сказав міністр.

Економіка актуально ми, за 1,1 млрд м3 російського газу, закачано го в червні, Україна заплатила понад $300 млн. Прем’єрміністр відзначила, що зараз зі сховищ частково викачується раніше імпор тований газ для поточного споживання і в той же час триває накачування газу в сховища. Уперше в У країні, незважаючи на кри Україні, зу зу,, резерв енергетичного вугілля стано вить близько 5 млн тонн, повідомила прем’єрміністр У країни Юлія ТТимошенко. имошенко. України За її словами, цей обсяг дає підстави розра ховувати, що «криза не перешкодить нам за безпечувати електростанції вугіллям, генеру вати електроенергію і стабільно забезпечува ти країну електроенергією». Кабінет Міністрів У країни схвалив за України лучення від Міжнародного банку рекон струкції й розвитку (МБРР) додаткового кредиту в розмірі $60 млн для ф��нансу вання проекту реабілітації гідроелектро станцій (ГЕС). Про це повідомив міністр па лива й енергетики України Юрій Продан. Він нагадав, що з $360 млн загальної вар тості проекту реабілітації ГЕС обсяг кредитних ресурсів становив $106 млн, іншу частину фінансування планувалося забезпечити за рахунок власних коштів «Укргідроенерго».

За оперативними даними, у січнічервні к Ук поточного року атомні електростанції У раїни скоротили виробництво електрое нергії до 41,097 млрд кВт. год, що на 13% (або 5,138 млрд кВт. год.) менше у по рівнянні з аналогічним періодом 2008 року року,, повідомляє НАЕК «Енергоатом». Відповідно до повідомлення, у порівнянні з травнем поточного року в червні АЕС Ук раїни скоротили виробництво електро енергії на 0,6% (або 642 млн кВт. год.) — до 6,194 млрд кВт . год.

Вуглепром Вуг левидобувні підприємства У краї Вуглевидобувні Украї ни, за оперативними даними, у січні — січні— червні 2009 року скоротили видобуток рядового вугілля на 9,3% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року року.. Про це повідомили в Міністерстві вугільної промисловості України. Видобуток коксівного вугілля за шість місяців п.р. скоротився на 11,9%, енергетич ного — на 7,8%. Вуглевидобувні підприємства сфери уп равління Мінвуглепрому в січні—червні 2009 року перевиконали встановлене міністерством планове завдання з видобут ку вугілля на 3,8%, або на 705 тис. тонн, у тому числі з видобутку коксівного вугілля — на 5,8%, енергетичного — на 3,1%.

Кабінет Міністрів У країни ухвалив про України ект постанови про створення умов для ви конання експортних контрактів Харків ським державним авіаційним виробни чим підприємством (ХДАВП) (ХДАВП). Проектом до кумента передбачене збільшення у встанов леному порядку статутного капіталу ХДАВП на суму виниклої кредиторської заборгованості за кошти Державного бюджету (150,3 млн грн), перераховані цьому підприємству для бу дівництва двох літаків АН74 ТК300Д лізин говою компанією ВАТ «Укртранслізинг». Після

чого передбачається передача майнових прав від ВАТ «Укртранслізинг» ХДАВП на ці літаки відповідно до договору, підписаного між ВАТ «Укртранслізинг» і державним авіаційним підприємством «Україна». У результаті пла нується реалізація ХДАПП цих літаків інозем ному замовникові.

ГМК

Уряд ухвалив рішення про збільшення ста країни» на України» тутного фонду НАК «Нафтогаз У 18,6 млрд грн за рахунок реалізації облігацій внутрішньої державної позики, повідомив міністр палива й енергетики Юрій Продан. Представники тру дових колективів трудових шахт,, профспілкових ко ряду державних шахт мітетів і місцевих органів самоврядуван ня просять уряд вжити термінових заходів для стабілізації ситуації у вугільній галузі галузі. Відповідне звернення до прем’єрміністра Юлії Тимошенко було озвучене представника ми трудових колективів шахт «Південнодон баська №3» (ш/у «Південнодонбаське»), «Іло вайська» (ДП «Шахтарськантрацит») і «Шахта ім. Леніна» (ДП «Артемвугілля») на пресконфе ренції 2 липня. Як відзначив директор шахти «Південнодон баська №3» Шаміль Мамлєєв, через практичне

ся в Аналітичному бюлетені ринку нерухо мості У країни, опублікованому компанією України, «Ернст енд Янг». Поточні ціни продажу земельних ділянок упали на 35—40%. Знижки на торг досягли свого піка цього року і в окремих випадках ста новили 25—30%. У звіті компанії говориться, що земельні ділянки, спочатку придбані зі спекулятивною метою, виставлені на продаж, однак продавці мають справу з низькою ліквідністю й низьким попитом. Значна перевага пропозиції над попитом земельних ділянок як приватної, так і орендо ваної власності очікується до кінця 2009 року.

Транспорт 2009 року бу буде де збережений рівень та рифів на перевезення залізничним транс портом і переробку в портах зернових вантажів, які діяли в 2008 році році. Відповід не рішення ухвалене Міністерством транспор

Промисловість Середня ціна на природний газ для хімічних підприємств У країни, що вико України, ристовують природний газ як основну сировину сировину,, у червні 2009 року становила $318 за тис. кубометрів. Це на 30% перевищує аналогічний показ ник їхніх конкурентів у країнах Євросоюзу, на 40% — у країнах Північної Америки й у 2,2 раза — російських азотних підприємств. Про це свідчать дані Європейської ради хімічної промисловості про ціни для провідних виробників азотних добрив у країнах Європи й Північної Америки. Найдешевший газ у країнах Євросоюзу одержують румунські виробники добрив. Се редня ціна природного газу для хімічних підприємств Румунії становить $150 за тис. ку бометрів. Це майже на 50% дешевше, ніж для їхніх конкурентів в Україні.

Міні стр промислової політики Володи Міністр мир Новицький прогнозує зростання ви робництва металопродукції в липні на 10% у порівнянні з червнем. Він констату вав підвищення цін на металургійну продук цію на зовнішніх ринках і збільшення добово го виробництва сталі й прокату у зв’язку з пол іпшенням світової кон’юнктури. Крім того, міністр відзначив зростання по питу на металопродукцію та зниження кількості металопродукції, що зберігається на складах.

ПЕК

У підземні сховища газу (ПСГ) У країни України газу,, повідомила закачано 20 млрд м3 газу прем’єрміністр У країни Юлія ТТимошенко имошенко України на пресконференції 8 липня. За її слова

припинення державного фінансування капі тальних проектів і технічного переоснащення шахт падають обсяги вуглевидобутку і проведен ня розкривних і підготовчих гірничих виробок. Припинення фінансування капітального будівництва призвело до значного дисбалан су в кількості введених і виведених з експлуа тації лав. Так, за підсумками січня—травня в роботу введено 34 лави, а вибуло 60. У зв’язку з цим представники держшахт просять уряд розробити державну програму з виведення галузі із кризи, передбачивши в ній збалансування бюджетного фінансування ву гільної галузі на 2009й і наступні роки, захо ди щодо відновлення і розширення ринків збу ту вугільної продукції, експорту електро енергії, а також обмеження імпорту вугілля. Крім того, шахтарі просять Кабмін впрова дити фінансовоправовий механізм вирішен ня боргових зобов’язань державних вуглеви добувних підприємств, забезпечити виконан ня в повному обсязі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Також пропонується вдосконалити структуру державного керування галуззю й ухвалити закон про розвиток і особливості роздержав лення вуглевидобувних підприємств.

Українські трубні підприємства в січні— червні 2009 року скоротили виробницт во труб із чорних металів на 43,4% у по рівнянні з аналогічним періодом 2008го. Як повідомили в об’єднанні з виробницт ва труб «Укртрубопром» (Дніпропетровськ), на початку поточного року значно покращилися показники виробництва на Харцизькому труб ному заводі (ХТЗ, Донецька обл.).

Будівництво Вартість землі в У країні під кінець року Україні знизиться на 25—30%. Про це говорить

ту й зв’язку на нараді з питань готовності транс портних підприємств до перевезення і пере робки зерна врожаю 2009 року. Крім того, для здешевлення перевезення зер нових вантажів «Укрморрічфлоту» доручено про вести переговори з вітчизняними судновласни ками щодо можливості залучення до перевезень їхнього флоту. З огляду на те, що переробка зер на здійснюється через державні порти (у тому числі елеваторами недержавної форми влас ності), причали й перевантажувальні комплекси недержавної форми власності, було запропоно вано звернутися до Кабінету Міністрів України із пропозицією організувати перевірку застосуван ня державних регульованих тарифів при транс портуванні зерна суб’єктами ведення господар ства, перевантажувальними комплексами, тер міналами недержавної форми власності й об ґрунтованість вартості їхніх послуг, які надають ся портовими елеваторами та експедиторами за вільними цінами.

Автопром Уряд підвищив граничний розмір позик, за якими можуть бути надані державні га рантії «У кравтодору» з 5 до 8 млрд грн. Гла «Укравтодору» ва «Укравтодору» Вадим Гуржос повідомив, що ухвалено відповідну постанову Кабміну про вне сення змін у порядок надання в 2009 році дер жгарантій із зобов’язань «Укравтодору». Як пояснив В.Гуржос, відповідна ініціатива «Укравтодору» спричинена тим, що, за розра хунками підприємства, загальна сума надход жень коштів на фінансування дорожнього гос подарства в році може бути на 7,6 млрд грн менше, ніж передбачено. Таким чином, прогнозованих обсягів над ходжень вистачить тільки на виконання бор гових зобов’язань із раніше залучених кре дитів, а також частково — на здійснення робіт з поточного ремонту й утримання автодоріг. При цьому роботи з будівництва, реконструкції та капітального ремонту доріг загального ко ристування, намічені на 2009 рік відповідни ми розпорядженнями й постановами Кабміну, залишаться без джерел фінансування. ВУ країні за перший місяць літа прода Україні но 11,2 тис. нових автомобілів. Це майже у 5 разів менше, ніж за аналогічний період минулого року, пише газета «Дело». У червні 2008го реалізовано 51,7 тис. авто. У по рівнян��і ж із травнем продажі авто впали май же на 12%. Для українського авторинку це один з найгірших показників за час кризи. Менше машин було продано тільки в лютому цього року — 11 тис. Автоексперти вважають, що восени на ринок автопродажів очікує невеликий ріст. Але пожвав лення залежатиме від того, чи скасують додатко ву 13відсоткову надбавку на імпорт авто. Підготовлено за матеріалами УНІАН, РБКУкраїна, «Кореспондент», «Економічна правда», УГМКінфо, Укррудпром


Економіка регіон

№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Губернатор Харківської

«Криза позначилася майже на всіх галузях Наскільки сильно економічна криза вплинула на економіку і соціальні відносини в Харківській області? Які сегменти і підприємства постраждали більше за всіх? Яких антикризових заходів вживає місцева влада, чи вдається підтримувати інвестиційні проекти? Чому область не може збільшити обсяги видобутку власного газу, такого необхідного Україні? На ці й інші запитання в інтерв’ю «УТГ» відповів губернатор Харківської області Арсен Аваков.

тивно позначиться на платіжному балансі країни. Наприкінці травня на засіданні колегії обладміністрації ми розгля нули питання про роботу машинобу дівного комплексу. За підсумками був підготовлений ще ряд пропо зицій зі стабілізації галузі. Ми про понуємо встановити жорсткий кон троль за поверненням підприєм ствамекспортерам ввізного ПДВ; визначити порядок кредитування

Сергій БОБОК

— Арсене Борисовичу, як позначилася криза на роботі підприємств основних сек торів економіки Харківської області? — Криза, на жаль, негативно позначилася майже на всіх галу зях промислового комплексу. 2008 рік за показниками ми в цілому закінчили успішно — тем пи зростання обсягів виробницт ва у промисловості становили 103,6%, а в машинобудуванні — 112%. Однак уже в останні три місяці тільки в машинобудуванні вони впали майже на 13%. Якби ми залишалися на рівні початку 2008 року, то в машинобудуванні виробили б продукції ще на 700 млн грн, а в будівельній галузі — на 350 млн грн. Навіть така відносно благополучна галузь, як виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, зни зила темпи обсягів виробництва з 103,6% за 9 місяців до 102,34% за підсумками року. 4 місяці 2009 року майже всі галузі працювали гірше, ніж рік тому. Індекс промислової про дукції становив 73,8%. Якщо го ворити про підприємства, то особливо постраждали «Півден кабель», «Світло шахтаря», завод ім. Шевченка, завод підйомно транспортного устаткування, «Укрспецвагон». Через різке зни ження купівельної спроможності сільгосптоваровиробників май же 5 місяців не працював ХТЗ. Це призвело, у свою чергу, до

України на початку року питання цих державних підприємств були розглянуті на спеціальних нарадах у Києві. Крім того, було дано відпо відне доручення уряду міністер ствам і відомствам для вирішення проблемних питань роботи заво ду ім. Шевченка, ІТРЗ, Харківсько го тракторного й ряду інших. Сьогодні ХДАПП одержав зі Ста білізаційного фонду 40 млн грн, які пішли на виплату заборгованості із

ВІЗИТІВКА Арсен АВАКОВ Д а т а н а р о д ж е н н я : 2 січня 1964 року, місто Баку. Кар’єра: 1988 року закінчив Харківський політехнічний інститут (у цей час — Національний технічний університет «ХПІ») за фахом «автоматизовані си стеми керування», одержав кваліф ікацію інженерасистемотехніка. 1987—1990 рр. — інженер у Харківському науководослідному інституті охорони вод. З 1990 р. — президент АТ «Інве стор» (Харків). З 1992 р р. — голова наглядової

— Через проблеми на зовніш ніх ринках особливо постраждали підприємства машинобудування, обсяг експорту якого становив торік більше половини від загаль ного обсягу виробництва. Уже під кінець року питома вага експорту знизилася майже на 80 млн до ларів. — Харківщина звернулася до органів центральної влади, запропонувавши ряд антикри зових заходів. Які з них були підтримані, які — ні й чому? — З ініціативи обласної адміні страції була створена робоча гру па, до якої увійшли керівники ве ликих промислових підприємств, обласної організації роботодавців «Граніт», провідні економісти об

«З ініціативи обласної адміністрації була створена робоча група, до якої увійшли керівники великих промислових підприємств, обласної організації роботодавців «Граніт», провідні економісти області. Із внесених пропозицій на рівні уряду підтримано п’ять: введення єдиного соціального податку, використання коштів Стабілізаційного фонду, введення обмежень на рентабельність підприємств8 монополістів, застосування обмежувальних заходів щодо ввезення в Україну продукції, аналоги якої випускаються в Україні». зниження на 77,5% обсягів ви робництва Лозовського ко вальськомеханічного заводу, основним споживачем продукції якого є ХТЗ. Через падіння обсягів будів ництва майже вдвічі знизилася питома вага галузі з виробницт ва будматеріалів у загальних об сягах промисловості області. У по рівнянні з 2008 роком скоротили виробництво «Балцем», філія «Хенкель Баутехнік Україна» у Ба лаклеї, Харківський плитковий завод. — Основним зарубіжним ринком збуту для більшості харківських підприємств є країни СНД, у першу чергу Ро сія, де також мають місце кри зові явища. Як позначилося це на економіці регіону?

відповідно зачіпає велику кіль кість людей, бо веде до перебоїв у виплаті зарплати, а відповідно — до збоїв у всій соціальній системі. У нас в області найбільше пост раждали машинобудівники, буді вельники, ріелтори. На щастя, у нас немає металургійних підпри ємств, тому скорочення праців ників значно менше, ніж в інших промислових регіонах. За даними статистики, за 4 місяці чисельність

ласті. Вона підготувала 22 пропо зиції із внесення змін і доповнень у чинне законодавство. Переваж но вони стосувалися податкового законодавства, валютного регулю вання і зовнішньоекономічної діяльності. Із пропозицій на рівні уряду підтримано п’ять: введення єдиного соціального податку, вико ристання засобів Стабілізаційного фонду, введення обмежень на рен табельність підприємствмоно полістів, застосування обмежу вальних заходів щодо ввезення в Україну продукції, аналоги якої ви пускаються в Україні. Що до неприйнятих пропо зицій, то основна їхня мотивація в тому, що введення запропоно ваних нами обмежень і розстро чок із платежів у бюджет по гіршить у цілому ситуацію з його наповненням і відповідно нега

підприємствекспортерів під заста ву експортного контракту; стимулю вати впровадження енергозбереж них технологій, у тому числі за раху нок відстрочки податку на прибуток, який використовується для цих по треб; спрощення «розмитнення» су часного енергозбережного устатку вання. Ці пропозиції надали і Пре зиденту, і уряду. Деякі з пропозицій вдається «продавити» у Києві. Так, розпоряд женням Кабміну затверджений Порядок використання коштів Ста білізаційного фонду для поповнен ня статутних фондів державних підприємств і Порядок викорис тання у 2009 році коштів Стабілі заційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестицій них проектів і підтримки окремих проектів в агропромисловому ком плексі. Окремим розпорядженням уряду ухвалені рішення виділити 136,7 млн грн зі Стабілізаційного фонду на поповнення статутного фонду державного підприємства «Завод імені Малишева» — на вип лату заробітної плати і погашення заборгованості цільовим фондам. Крім того, уряд планує виділити Мінпромполітики близько 493 млн грн для фінансування інвестиційних проектів на підприємствах авіабу дування, обороннопромислового комплексу, машинобудування, а та кож проектів, пов’язаних із консер вацією виробничих потужностей промислових підприємств, утиліза цією боєприпасів. Очікується зат вердження Кабінетом Міністрів переліку об’єктів, які фінансувати муться 2009 року за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, пе редбачених для реалізації інвести ційних проектів соціальноеконо мічного розвитку регіонів. Звичайно, цього мало, це ро биться не системно, іноді одні рішення Кабміну суперечать іншим. На жаль, політика подеко ли сильніша за економіку... — Як вплин нуу л а к р и з а н а альну ситуацію в регіоні? соціальну соці — Така системна криза обо в’язково б’є по великих підприєм ствах, по великих корпораціях, а

штатних працівників зменшилася на 17,4 тисячі чоловік. Скорочу ється і кількість вакансій, заявле них роботодавцями в служби зай нятості. На 1 травня було заявле но 3 тисячі вакансій, а на обліку в центрах зайнятості — більше 45 тисяч. Однак зараз ситуація всетаки краще, ніж наприкінці минулого року. У порівнянні з листопадом груднем 2008го спостерігається тенденція до зменшення числа працюючих у режимі неповної зайнятості. На підприємствах рідше застосовують відпустки власним коштом, а також непов ний робочий тиждень або непов ний день. Також сповільнилися темпи росту кількості незайнятих громадян, що звертаються до служб зайнятості області. Дуже важлива турбота служби зайнятості — переорієнтація лю дей, які залишилися без роботи, навчання новим, більш затребува ним професіям. Цього року наші центри зайнятості навчили більше 6 тисяч чо��овік. Це кращий показ ник в Україні. Складною залишається ситуація із заборгованістю з виплати зароб ітної плати. На 1 травня 2009 року вона становила 110,6 млн грн. У той же час у березні погасили майже 24 млн грн боргів, у квітні — 16,5 млн грн. Висока питома вага (більше 84%) боргів економічно активних підприємств — 92,9 млн грн. З них дві третини, або 58,8 млн грн, — борг державних підприємств. У той же час нам вдається забез печувати стабільну і своєчасну випла ту пенсій. Середній розмір пенсії — 891,37 грн. За станом на 1 травня цього року недоїмка зі збору в Пенс ійний фонд становила 183 млн грн. За квітень 2009 року вона зменши лася на 51,3 млн грн, або на 21,9%. — Наскільки ефективні за ходи держави зі стабілізації си туації на державних підприєм ствах, передусім н а заводі на ім. Малишева, ХДАПП, Ізюм Ізюм ському тепловозоремонтному? — За підсумками візиту в Хар ківську область прем’єрміністра

ради акціонерного комерційного бан ку «Базис» (Харків). З 2002 р. — член виконавчого ко мітету Харківської міської ради. 4 лютого 2005 р р. призначений на посаду голови Харківської обласної державної адміністрації. У той же день склав із себе повноваження голови наглядової ради АКБ «Базис» і АТ «Інве стор». З 2006 р. — депутат Харківської обласної ради. А.Аваков є співзасновником трьох благодійних структур. Автор 12 науко вих публікацій і однієї монографії. За служений економіст України. Одруже ний, виховує сина.

заробітної плати й «розмитнення» отриманого устаткування. Майже закінчене оформлення одержання заводом 160 млн грн за умови їх повернення для добудування літаків високого ступеня готов ності за експортними контракта ми. 112 млн грн із цієї суми завод одержав 25 червня. Розглядають ся питання реструктуризації кре дитного портфеля ХДАПП на суму більше 1 млрд грн шляхом випус ку облігацій під гарантії уряду. Завод ім. Малишева одержав зі Стабілізаційного фонду 136 млн грн на виплату боргів із заробітної пла ти, погашення боргу перед Пенсій ним фондом (73 млн грн) та інші пла тежі. Укладено контракт у рамках державного оборонного замовлен ня на модернізацію танків Т64 до виду БМ «Булат» і вже отриманий аванс у сумі 100 млн грн — пере важно на закупівлю матеріалів і комплектувальних. Триває робота з укладання контрактів з «Укрзалізни цею» на поставку дизельних дви гунів, з Мінвуглепромом — на по ставку комплексів для видобутку вугілля, з НАК «Нафтогаз України» — на поставку комплексів для ремон ту магістральних нафтогазопро водів. Усього цього року завод пла нує виготовити продукції на суму близько 300 млн грн. Гірше справи з вирішенням проблемних питань ДП «Завод ім. Шевченка» та Ізюмського тепло возоремонтного заводу. Обидва ці підприємства сьогодні підпо рядковані Мінпромполітики. Я звернувся до Кабінету Міністрів із пропозицією передати підприєм ство у підпорядкування Мінтран спорту. Мінагрополітики не виконує роз порядження уряду про державну підтримку вітчизняного машинобу дування шляхом закупівлі цього року в ХТЗ 700 тракторів на 255,5 млн грн, що призвело до скрутного становища на підприємстві. — Завод ім. Малишева не перший рік є одним із найпроб лемніших підприємств регіону. Які перспективи розвитку ситу ації на ньому?


№ 27 (79)

Економіка регіон

14 липня 2009 року

області Арсен Аваков:

промислового комплексу області» — Основна проблема заводу — невідповідність обсягів його вироб ництва потужностям, сконцент рованим на підприємстві. І хоча ос таннім часом вони зменшилися, їх ще багато. Завод завантажений на 10—12%. Точка беззбитковості за воду — 350—400 млн грн продукції у рік, а реально за останні три роки виробництво становить у середнь ому 200 млн грн. Допомогти заводу, на наш по гляд, може державна підтримка у вигляді оборонного замовлення на танки «Булат», «Оплот», а в пер спективі — виготовлення або мо дернізація легкої бронетехніки на суму 250—300 млн грн у рік. Крім того, підприємству слід розвива ти експортний потенціал, насам перед з виготовлення мотор трансмісійних відділень для бронетехніки і модернізації танків старих моделей, зокрема Т72. Слід приділити серйозну увагу і виробництву цивільної продукції, наприклад, дизельних двигунів для залізничної техніки, комплексів для видобутку вугілля, устаткування для нафтогазової промисловості. У цілому цивільна продукція повинна становити не менше 50% обсягу виробництва підприємства. Тільки за цих умов можна забезпечити стабільну ро боту заводу. — ХДАПП уже близько двох років не поставляє літаки за мовникам. Чи є реальна перс пектива виведення цього підприємства з кризи? — За останні три місяці урядом України ухвалений ряд рішень, спрямованих на виведення з кри зової ситуації авіаційної промис ловості України, у тому числі й Хар ківського авіазаводу. Основне завдання сьогодні — фінансово підтримати ХДАПП, дати йому мож ливість добудувати літаки високо го ступеня готовності, насамперед із контрактів з Лівією, Єгиптом, Лаосом. Для цього державою вже виділено 152 млн грн. Вирішуєть ся питання про реструктуризацію кредитного портфеля ХДАПП. У перспективі завод має вийти на річний обсяг випуску не менше 12 літаків. Перший результат уже є. Наприкінці травня перший літак Ан74ТК300 за контрактом з Лівією відправлений замовнику. Якщо будуть виконані всі рішення уряду, то завод матиме можливість працювати стабільно. — Харківський тракторний завод сьогодні контролюється російською групою «Г АЗ». Нові «ГАЗ». інвестори говорили про плани модернізації виробництва, ос воєння випуску нової техніки. У той же час на кілька місяців зупинений конвеєр, як гово рять, уперше за всю історію заводу. Якою, на вашу думку, є перспектива заводу? — На заводі дійсно виникла не проста ситуація, пов’язана з різ ким зниженням збуту тракторів. Хоча за останні два роки обсяг ви

робництва тут зріс більш ніж у 2,5 раза. Торік завод вклав у модерні зацію виробництва більше 20 млн грн, триває модернізація скла дального виробництва, приведен ня його до сучасних вимог, уперше в Україні освоєний випуск бульдо зерів, тракторів ХТЗ170 і ХТЗ35 23 (для потреб комунального гос подарства). Готується до виробниц тва принципово нова машина ХТЗ220, що за більшістю пара метрів конкурентоспроможна на світовому ринку. Тож говорити про закриття заводу, напевно, перед часно. — У 60ті — 70ті роки у Хар ківській області був створений великий комплекс підприємств сільгоспмашинобудівної галузі. Зараз деяких заводів уже немає (у тому числі з випуску двигунів для сільгосптехніки), деякі пере бувають у стані затяжної кризи. Чи означає це, що Україна втра тила ядро власного сільгоспма шинобудування? Чи видно з по зиції сьогоднішнього дня перс пективи відновлення цієї галузі регіональної економіки? — Дійсно, за останні роки Украї на втратила значну частину потуж ностей із виробництва сільгосптех ніки й комплектувальних до них. На промисловій карті України вже немає таких підприємств, як «Серп і молот», ХЗТД (виробництво ди зельних двигунів для тракторів і

Запустіння

комбайнів), животіють заводи тур бокомпресорів, паливної апара тури. Причина одна — різке ско рочення виробництва тракторів і комбайнів як в Україні, так і в Росії. Говорити сьогодні про віднов лення виробництва двигунів, на певно, нереально. Необхідне будівництво нового заводу. А от говорити про створення на базі потужностей ХТЗ найбільшого в рамках СНД виробника трактор ної техніки не тільки для сільсько го господарства, а й для будівниц тва, геологорозвідувальних робіт,

Обсяги фінансування будівництва об’єктів соціальної сфери НАК «Нафтогаз України» за 2005—2008 рр. Рік

План, тис. грн

Факт, тис. грн

Різниця, тис. грн

Відсоток виконання, %

2005

15200,0

9850,0

– 5350,0

64,8

2006

20019,0

7708,0

– 12311,0

38,5

2007

15000,0

11609,5

– 3391,0

77,4

1338,0

– 3662,0

26,76

2008

5000,0

комунального господарства, інших галузей, а також відроджен ня виробництва спецтехніки цілком реально. Адже, за оцінка ми фахівців, і сьогодні технічні й технологічні можливості ХТЗ одні з найкращих серед аналогічних підприємств СНД (майже на рівні з Мінським тракторним заводом). — Лідери енергетичного ма шинобудування — «Т урбоатом» «Турбоатом» і «Електроважмаш» — сьогодні працюють і розвиваються до сить успішно. Чим це визначе но і які ви бачите головні про блеми цієї галузі? — Основні передумови успіш ної діяльності цих підприємств по в’язані насамперед з роботою на перспективу. Портфель замов лень у них сформований на 2—3 роки. Крім того, підприємства добре зарекомендували себе на світовому ринку і стабільно трима ють марку — продукція якісна, су часна, зобов’язання з контрактів виконуються. Ще один секрет ус піху — постійна робота з пошуку нових ринків збуту. Так, «Турбоатомом» внесено пропозицію про освоєння на підприємстві випуску корпусів атомних реакторів, а в перспек тиві — і самих реакторів. Головне сьогодні — не втрати ти завойовані позиції на світо вому ринку, а в Україні, де біль шість енергетичних потужностей

потребують модернізації, цю ро боту проводити у великих обся гах. — На території Харківської області видобувається близько 40% українського газу, у той же час відносини мі��цевої вла ди і НАК «Нафтогаз України» не можна назвати нормальними. У чому суть основних конфлікт конфлікт них ситуацій у цій сфері і які шляхи їхнього вирішення ви бачите? — Запаси природного газу в об ласті становлять 35% від усіх розроб люваних в Україні і забезпечують 40% загального видобутку газу в країні. На території області — 43 га зових і нафтогазоконденсатних ро довища і майже півтори тисячі свер дловин. Всі розробки ведуться на нашій землі й нерідко — на надзви чайно родючих ґрунтах, на наших дорогах, а це навантаження на інфраструктуру. Тому з 2003 року між обласною адміністрацією і НАК «Нафтогаз України» щорічно укла дається договір про співробітницт во у розвитку нафтогазового комп

лексу й соціальної інфраструктури населених пунктів області. Це офіц ійна назва документа, а суть у тому, що якщо в нашій землі приховані такі багатства й вони добуваються, то було б справедливо, щоб люди, які тут живуть, одержували хоча б невелику компенсацію. На жаль, останні чотири роки договори ці виконуються усе

дені через кризу? Що заважає більш інтенсивному залученню інвесторів у регіон? — За останні два роки в Харківській області реалізовано ряд успішних інвестиційних проектів за участю іноземного капіталу. Наприк лад, у березні 2008 року офіційно відкрите підприємство «Малинівсь кий склозавод». Воно виробляє ви сокоякісну продукцію будьякої складності для лікерогорілчаної і консервної промисловості. Завод по будований з нуля, відповідно до су часних вимог якості. Всі технологічні лінії укомплектовані устаткуванням, виготовленим лідерами машинобу дування для підприємств скляної промисловості. Загальна чи сельність робітників на підприємстві — 403.

«За останні три місяці урядом України ухвалений ряд рішень, спрямованих на виведення з кризової ситуації авіаційної промисловості України, у тому числі й Харківського авіазаводу. Основне завдання сьогодні — фінансово підтримати ХДАПП, дати йому можливість добудувати літаки високого ступеня готовності, насамперед із контрактів з Лівією, Єгиптом, Лаосом. Для цього державою вже виділено 152 млн грн. Вирішується питання про реструктуризацію кредитного портфеля ХДАПП. У перспективі завод має вийти на річний обсяг випуску не менше 12 літаків». гірше й гірше. Рекордним у цьо му плані був минулий рік, коли з передбачених 5 млн грн отрима но тільки 1338 тисяч. А це непро ведені газопроводи, невідремон товані школи, лікарні... Щороку ми ретельно розробляємо плани під ці гроші, готуємо проекти. Але потім фінансуємо тільки те, на що вистачає грошей з обласного бюджету, решту відкладаємо рік у рік, фактично дуримо людей... При цьому принципових розбі жностей з НАК «Нафтогаз» у нас немає. Ми знаходимо спільну мову з багатьох найважливіших питань. Спільно звертаємося до уряду. Торік просили прем’єрміністра за безпечити фінансування геолого розвідувальних робіт підприємств нафтогазового комплексу. Наша ідея полягає в тому, щоб 20% відрахувань на геологорозвідку виділяти на регіональні проекти, а 80% залишати на спецрахунку до бувного підприємства за умови використання цих коштів виключ но на геологорозвідувальні робо ти. На жаль, держава вважає, що розвідка нових родовищ має про водитися власними силами підприємства. Хочу порушити й серйозну про блему з НАК «Надра України» — компанією, основним завданням якої є розвідка нових родовищ, реєстрація в Державній комісії запасів України для передачі зго дом у промислове розроблення підприємствам. Сьогодні, викори стовуючи державні кошти, прак тично знищивши місцеві газо нафторозвідувальні експедиції в Харківській області, НАК «Надра України» не передає ДК «Укргаз видобування» НАК «Нафтогаз Ук раїни» матеріали про проведені дослідні роботи, геологофізичні дані про пробурені свердловини родовищ. І взагалі не передає свердловини в експлуатацію! Розроблення газових і нафто вих родовищ Харківської області — величезний потенціал України. Правильно організовані відноси ни між центром і областю можуть бути вигідні і країні, і регіону, і кожному населеному пункту. На жаль, поки цього нема, тому до водиться задовольнятися малими проектами. І розбудовувати сис тему. — Х а р к іів вщина була пер шопрохідником в активному залученні інвестицій у регіон. Які найуспішніші інвестиційні проекти реалізуються сьо годні? Які зірвані а бо відкла або

У вересні 2008 року у місті Дер гачі стала до ладу фабрика «Амкор Ренч Україна» міжнародного кон церну «Амкор», що посідає про відне місце на світовому ринку се ред компаній з виробництва упа ковки. Фабрика спеціалізується на випуску високоякісної сигаретної упаковки для міжнародних тютю нових компаній, представлених на ринку України. Загальний обсяг іноземних інвестицій — 20 млн доларів, створено 77 нових робо чих місць. У травні поточного року відкри то логістичний центр для зберіган ня і упакування друкованої про дукції компанії «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», що є дочірнім підприємством німецько го медіаконцерну Bertelsmann AG. Загальний обсяг інвестицій у цей проект — 10 млн євро. Створені близько 600 робочих місць і стабільні умови роботи для контр агентів підприємства — пере візників, постачальників, авторів вітчизняних книг, що в результаті дає стабільні умови праці для дек ількох тисяч чоловік. У селищі Малинівка Чугуївсько го району будується підприємство «Бікорм» корпорації «Прайм» із ви робництва кормових дріжджів для тваринницької галузі. Сума інвес тицій — 10 млн доларів. 2010 року в Первомайському районі планується відкрити агро підприємство «Топфармінг» з датськими інвестиціями. На тва ринницькому комплексі цього підприємства за сучасними техно логіями відгодовуватимуться 30 тисяч свиней у рік. Крім того, підприємство вирощуватиме зер нові і технічні культури. Очікувана сума іноземних інвестицій — близько 12 млн доларів. На сьогоднішній день у Харків ській області, попри кризу, не при пинена реалізація жодного інвес тиційного проекту. Як і колись, до нас звертаються іноземні компанії з метою розглянути можливість розміщення їхнього виробництва на території Харківської області. Так, 2010 року планують почати реалізацію своїх інвестиційних проектів дві німецькі компанії: «Карлсберг» має намір побудувати на території області пивзавод, а «Євроглас» — завод із виробницт ва промислового скла. Загальний обсяг інвестицій становитиме близько 500 млн євро. Реалізація проектів дасть можливість створи ти близько 750 нових робочих місць.


Економіка перспектива технології

№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Голова наглядової ради ЗАТ «Інтервибух» Володимир Носов:

«Ми не для того відмовились від тротилу, щоб замінити його діоксинами» Про підривні роботи «УТГ» писала вже не раз. Провідні фахівці у галузі промислового вибуху розповідали про етапи впровадження сучасних емульсійних вибухових матеріалів, критерії вибору вибухівки, дискутували про переваги та недоліки ведення підривних робіт госпспособом і навіть про етичні аспекти корпоративних взаємовідносин. У всіх публікаціях так чи інакше (нехай і 25*м кадром) згадувався ЗАТ «Інтервибухпром» і його керівник Володимир Носов. Як правило, на їх адресу летіли

Світлана ІСАЧЕНКО — Пане Носов, ви зі своїм «Інтерви бухпромом» буквально підірвали спокій у підривному бізнесі. Чого ви домагаєте ся? — Тільки одного — щоб конкурентна бо ротьба на ринку підривних робіт велася чес но. Ще не дуже давно активно виступали за якнайшвидшу відмову небезпечної з усякого погляду тротилової вибухівки із промислових вибухів. Адже Україна довго залишалася од нією з небагатьох країн, що використовує тро тил замість емульсій, від чого гірничодобувні регіони країни зазнавали величезного еколо гічного навантаження. Створений 2001 року «Інтервибухпром», використовуючи новітні розробки австралійської компанії «Оріка», вивів на вітчизняний ринок ВВ емульсійну вибухівку «Анемікс», єдину в Україні, що має європейські сертифікати й цілком відповідає світовим стандартам з безпеки, екології, ефективності та економіки. Тоді, 2001 року, ми придбали американ ське устаткування для приготування емульсії і дві зарядні машини. 2004 року здійснили перший вибух «Анеміксом» на Полтавському ГЗК, а 2005го випустили перші дві зарядні машини власного розроблення на базі КрАЗ. Сьогодні ми маємо більше 20 змішувально зарядних машин «Анемікс», три машини «Ігданіт» з приготування і зарядження ANFO, ма

критичні списи й стріли, яких, як свідчить історія, і без того було чимало на шляху становлення «Інтервибухпрому», що вторгся в монополію виробників і споживачів вибухових матеріалів. Конфлікти й мало не міжнародні скандали чинилися на самих верхах фінансово*промислових і політичних структур країни. Боротьба не вщухає, як видно з інтерв’ю, з яким непримиренний Володимир Носов погодився виступити на сторінках «УТГ».

ВІЗИТІВКА

Так, все це дуже не сподобалося тим, хто контролював ринок вибухівки. Вони досі не можуть заспокоїтися. Але хто б що не говорив, діяльність нашої компанії дала потужний імпульс розвитку технологій, спрямованих на повну від��ову від застосування дорогих і не безпечних тротилвмісних ВР. Сподіваюся, не забаром країна взагалі забуде, що таке тро тил. Навіть у підземці. Ми саме відпрацьовує мо технології застосування ЕВР для підземних вибухів.

Володимир Н ОСОВ НОСОВ Закінчив Криворізький гірничорудний інсти тут за фахом «відкрите розроблення родовищ ко рисних копалин», цільову аспірантуру Москов ського інституту сталі та сплавів. Голова наглядової ради ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром». Кандидат технічних наук, членкореспондент Академії гірничих наук України.

— Маючи вибухівку й необхідну техні ку, не збираєтеся конкурувати з вибух промами? — Ми не підриваємо самостійно, а вироб ляємо й продаємо вибухівку в свердловині. На сьогоднішній день реалізували близь ко 80 тис. тонн «Анеміксу» і на практиці дове ли його ефективність. Нашу вибухівку викори стовують більше 60 кар’єрів в 14 областях України. Її застосовують на Полтавському ГЗК і на «АрселорМіттал Кривий Ріг». А те, що директор ІнГЗК Володимир Півень у своєму інтерв’ю вашій газеті («УТГ» №14 від вт 2.04.09. — Авт вт.) називає наші успіхи «нахаб ним проштовхуванням «американської» вибу хівки», говорить про те, що він не знає еконо міки питання. Звичайно, я розумію почуття Володимира Олександровича — він причетний до створен ня емульсійної вибухівки «Україніт» і хоче нею пишатися. Але при виборі вибухівки (а її роль

шов від використання «Україніту» на «Анемікс», питома витрата вибухівки на куб підірваної гірської маси зменшилася на 20—25% (з по казника 1,32 до 1,07 з руди), а якість дроб лення руди значно підвищилася. До цього вартість підривних робіт на «Арселорі» була найвища. Зараз же — найнижча в Кривбасі.

Не хочу обговорювати проблеми й спосо би утилізації ТРТ — це справа ракетників, того же Павлоградського хімічного заводу, якому це довірено. Я — підривник і знаюся на цій галузі нітрохи не гірше за інших. У мене відразу виникає запитання: навіщо вся ця епопея зі створенням ЕВР із домішками ТРТ?

На самому ІнГЗК, що використовує на своєму залізорудному кар’єрі лише «Ук раїніт», питома витрата ВР з руди становить більше 1,5 кг на метр кубічний. Де ж тут, як стверджує Володимир Півень, «практичні до кази, що наша вибухівка (тобто «Україніт». — Авт Авт.) ефективна й вигідна — і економічно, й екологічно»?

— Треба розуміти, це своєрідна утилі зація вилученого ракетного палива у вибухових речовинах, що до всього зде шевлює саму вибухівку. Не пропадати ж добру, якщо його можна використовува ти з промисловою метою і непогано на цьому заробити.

— Може, у них найміцніші породи? — Породи в них дійсно міцні. Однак, якщо подивитися на показники тих років, коли по всюдно використовувався тротил, питома вит рата ВР на ІнГЗК була не набагато вище, ніж на ПГЗК, НКГЗК або в кар’єрі Петрово. Ми із задоволенням надамо всім бажаю чим можливість випробувати нашу вибухівку на найбільш міцних і обводнених породах. Не подобається — підривайте, чим хочете. Потуж ності з виробництва різноманітних емульсій них вибухових матеріалів сьогодні повністю покривають обсяги їхнього споживання. Тільки не треба нас зупиняти політичними методами. — Зважаючи на все, ви не дозволите себе скривдити. Багато ваших колег з вибухової справи починають дуже нерву вати, почувши ваше ім’я. Хіба не можна зібратися і вирішити всі питання у вузь кому колі?

шини для забивання свердловин, випускаємо установки для виробництва емульсійної мат риці. Наші машини працюють у Забайкаллі, Кузбасі, на Уралі, у Вірменії. «Оріка» придбала в нас одну машину, що зараз успішно працює в суворих умовах Казахстану, де температура коливається від плюс 40 до мінус 40 градусів.

у якісному проведенні підривних робіт у жод ному разі не можна зменшувати) насамперед слід послуговуватися економічними категорі ями і вміти дивитися правді в очі. Отож, наш «Анемікс», уже заряджений у свердловину, дешевше, ніж «Україніт» на місці його вироб ництва. Після того, як «АрселорМіттал» перей

— Правду кажучи, я сам нервово реагую на деякі висловлення моїх колег. Важко бути спокійним, коли шановні керівники великих підприємств країни дозволяють собі говори ти неправду. Так, генеральний директор Пав лоградського хімічного заводу Леонід Шиман розповідає про свою нешкідливу, за його сло вами, вибухівку «ЕРА», при виробництві якої використовуються продукти переробки твер дого ракетного палива («УТГ» №23 від 2.06.09. — Авт Авт.. ). Це вже виходить за рамки суто виробничих і корпоративних дебатів, які дійсно можна було б вести у вузькому про фесійному колі. Оскільки зачіпає життєво важливі інтереси багатьох регіонів країни, де ця вибухівка застосовується або може бути застосована.

— Оце так — добро! Хтось взагалі знає, що саме ця вибухівка виділяє під час вибу ху? Але про це ми ще поговоримо. А от щодо заробити — це правда. Думаю, промислові ВР із домішками компонентів ТРП для того й придумали, приєднавши до дійсно важливої теми утилізації ракетного палива, щоб за брати з бюджету чималі гроші на придбання дорогого устаткування — бурових верстатів, змішувальнозарядних машин, ліній з патро нування ВР і складання засобів ініціювання. Причому, як свідчать аж ніяк не секретні до кументи, — втридорога, хоч і за тендером. Вартість закупівель становить десятки мільйонів, і ніяких бюджетів не вистачить, щоб позбутися нарешті твердого ракетного палива. До речі, при виготовленні вибухівки його використовується всього 3%. Уже з цього зрозуміло, що справа не в утилізації 5 тисяч тонн ТРП, що зберігається на складах Павло градського хімзаводу, — так ракетне паливо можна ліквідувати століттями, а, думаю, у тому, щоб на державному підприємстві за рахунок платників податків створити непро фільний актив — добре оснащений бурови буховий комплекс. Можливо, з метою пере вести його згодом в іншу форму власності, наприклад у приватну. А як вам подобається, що ПХЗ позиціонує себе найбільшим оптовим торговцем щебе нем, одержуваним від кар’єрів за проведен ня буропідривних робіт? І це завод, що вхо дить у Національне космічне агентство! Якби бурили на Місяці, тоді — честь і слава. Мо жете уявити, щоб НАСА продавало щебінь, підриваючи щебеневі кар’єри? Що ж, яка країна — такі й космонавти... (Закінчення на 7 й стор.)


№ 27 (79)

Економіка ПЕК

14 липня 2009 року

ПЕК

Чи була змова нафтотрейдерів? Експерти обіцяють стабілізацію цін на бензин та дизельне паливо Все як завжди — літо, бензин дорожчає, опозиція обвинувачує в цьому діючу владу і обіцяє, помінявшись із нею місцями, відразу приборкати ціни на АЗС. Але все'таки з’явилися свіжі мотиви — Антимонопольний комітет зайняв войовничу позицію: довести цього разу картельну змову нафтотрейдерів, що нібито навмисне накрутили вартість бензину без якихось об’єктивних на те причин. Світлана ІСАЧЕНКО

П

ричому, на думку керівництва АМКУ, частину відповідаль& ності за різке погіршення цінової ситуації на паливному рин& ку має взяти на себе Мінпаливе& нерго, оскільки працююча при ньому експертно&аналітична група неправильно встановила реко& мендований ціновий «коридор», що призвело до його завищення. Зокрема, без урахування собівар& тості світлих нафтопродуктів вітчизняного виробництва, на чому наполягав комітет. Мінпаливенерго категорично відкидає такі обвинувачення, за& певняючи, що все регулює ринок і українські тенденції ціноутворен& ня на автозаправках повністю відповідають європейським. Ви& сока полеміка навколо вдоскона& леного алгоритму оцінки об’єктив& ності вартості нафтопродуктів на АЗС триває, як і пошук доказів ан& тиконкурентних погоджених дій між «бензиновими» операторами. Але більшість громадян стурбовані суто прозаїчним питанням: що ж буде з цінами на бензин? — Паливні котирування в Європі знизилися. Це добрий сиг& нал, — висловив свою думку «УТГ» директор ТОВ «К онсалтингова «Консалтингова група А&95» Сергій К Куу ю н . —

Адже вартість бензину А&95 на на& ших АЗС не досягла свого піку, різко контрастуючи своїм відста& ванням як від оптового ринку, так і від найближчих країн. Цього разу ринок буде готовий реагувати на зовнішню кон’юнктуру оператив& ніше. Уже на початку червня ми ба& чимо зниження цін у великих ме& режах. На мою думку, до кінця лип& ня продаж бензину А&95 тримати& муть у діапазоні 6,70 — 7,10 грн/л. Очікували ми, що попри зовнішні чинники дизельне паливо подо&

(Закінчення. Початок на 6 й стор.)

Але непокоїть у цьому випадку не імідж НКАУ і навіть не те, як там використовують бюджетні кошти, а насамперед екологічна небезпека, що виникає при вибухах ВР із ком& понентами ТРТ. — Володимире Миколайовичу Миколайовичу,, на ПХЗ працюють кращі хіміки країни. Хочете сказати, що вони запустили на ринок еко& логічно шкідливу вибухівку вибухівку,, не прораху& вавши весь ланцюжок хімічних реакцій під час вибуху і їхній вплив на навко& лишнє середовище?

рожчає мінімум на 25 коп./л. Але, судячи з останніх подій, ціни на цей прдукт залишаться стабільними. — Прогнози на ринку пали& ва — справа невдячна. На об’єктивні фактори бу дь&якої будь&якої миті може вплинути чиясь доб& ра або зла воля. — Можу навіть сказати, чия саме. Багато що залежить від ціно& вої політики найбільшого гравця — групи «Приват», що контролює, за нашими оцінками, до 30% роз& дрібного ринку країни. Підсумки останніх аукціонів із продажу на& фти напівдержавною компанією «Укрнафта» говорять про те, що «Приват» зберігає потенціал для подальшого утримання, по суті, будь&яких цін в опті й роздробу. На користь цього свідчить і недавня пролонгація домовленостей між урядом і НПЗ «Укртатнафта» про по& ставки дизельного палива агро& підприємствам за ціною, на 25% меншою від ринкових котирувань.

ми в такий спосіб почнемо утилізувати пес& тициди, радіоактивні відходи? Я взагалі сум& ніваюся, що в «ЕРИ» є ОВНС — оцінка її впли& ву на навколишнє середовище, де доскональ& но досліджені суміші газів, що утворюються при вибуху ЕВР із ТРТ. — Але є висновок Інституту екогігієни й токсикології ім. Медведя Міністерства охорони здоров’я У країни, де говорить& України, ся, що при проведенні підривних робіт з використанням ЕВР марки «ЕР А» умов «ЕРА» для утворення діоксинів немає.

— Повинні були все прорахувати, випро& бувати і дослідити. Але спиратимемося не на емоції, а на факти. Вони свідчать про те, що дозволена для постійного застосування вибухова речовина «ЕРА» до кінця не дослі& джена.

— Це дивний звіт, який багато про що свідчить! Його швидко склепали, інше слово дібрати важко, коли ПХЗ почав судовий по& зов на газети, що виступили з тими ж питан& нями, про які ми зараз говоримо. Всі суди ним, між іншим, геть&чисто програні. До того не було жодного документа про безпеку «ЕРИ».

Так, Леонід Шиман запевняє, що діоксини — хімічні сполуки, надтоксичні навіть у мікро& скопічних дозах — при вибухах «ЕРИ» теоре& тично не можуть утворюватися. У той же час всі найавторитетніші джерела стверджують, що при підриванні й горінні компонентів ТРТ — перхлорату амонію та інших — діоксини все&таки утворюються. Леонід Шиман і його заступник Євген Устименко у своїх роботах самі говорять про неприпустимість підриван& ня і спалювання ТРТ через загрозу забруднен& ня навколишнього середовища діоксинами та іншими небезпечними речовинами. І відразу пропонують ці продукти додавати до ВР. Може,

Я вивчив виконані на замовлення ПХЗ так звані наукові роботи Інституту токсикології, ознайомився з думкою про них фахівців і можу сказати: проби, які досліджував інсти& тут і за якими робив свій висновок, — справ& жня «липа». Керівник цих робіт кандидат хімічних наук В.Чміль чесно визнає, що сам не знає, що ж вони там досліджували, оскіль& ки, за його словами, всі питання з приводу технології та методики проведення експери& ментальних вибухів «ЕРИ» слід адресувати співробітникам НДІ високоенергетичних ма& теріалів, що входить до складу ПХЗ. Далі я просто процитую пана Чміля: «З усією відпо&

Зберігається й цінове відставан& ня контрольованої ним мережі АЗС на 50—70 коп./л від основ& них конкурентів. Даючи мовчазну згоду на таку схему обороту української нафти, уряд платить дуже високу ціну за

падом у країні нафтоперероб& ної галузі. — Категорично не згодний із цією тезою. Наприклад, у Румунії, Литві, Болгарії, які багато в чому забезпечені власним виробниц& твом, темпи зростання цін в ос&

«Цього разу ринок буде готовий реагувати на зовнішню кон’юнктуру оперативніше. Уже на початку червня ми бачимо зниження цін у великих мережах. На мою думку, до кінця липня продаж бензину А'95 триматимуть у діапазоні 6,70 — 7,10 грн/л. Очікували ми, що попри зовнішні чинники дизельне паливо подорожчає мінімум на 25 коп./л. Але, судячи з останніх подій, ціни на цей прдукт залишаться стабільними». дешеві ефекти у вигляді тимчасо& вих преференцій невеликому прошарку споживачів, не усві& домлюючи всіх наслідків створен& ня нерівних конкурентних умов. Так, нафтопереробні заводи в Ли& сичанську й Одесі, що вклали в модернізацію сотні мільйонів до& ларів, відчувають зниження попи& ту на свою продукцію. Через ско& рочення роздрібної маржі чітко проглядається перспектива бан& крутства невеликих мереж і оди& ночних АЗС. Зрештою, дезорієн& тований споживач трактує невла& стивий розкид цін на АЗС як спе& куляцію. Якщо така практика існу& ватиме й далі, ринок нафтопро& дуктів може зазнати серйозних негативних трансформацій: число його учасників скоротиться, а інвестиційні процеси у сфері на& фтопереробки й нафтопродукто& забезпечення остаточно зупи& няться. — Це сумно у всіх відношен& нях, тим більш е, що багато хто більше, пов’язує нинішню дорожнечу нафтопродуктів саме із зане&

відальністю заявляємо, що ми в жодному разі не заперечуємо, що при підриванні ЕВР марки «ЕРА» із продуктами переробки ракет& ного палива в навколишнє середовище мо& жуть потрапляти хімічні речовини, які ста& новлять реальну небезпеку для здоров’я людини й навколишнього середовища...». Взагалі «темних плям» і відвертої не& правди в цьому звіті дуже багато. Як же можна було одержати детонацію заряду масою в 50 г від капсуля, якщо ЕВР марки «ЕРА» мають критичний діаметр 100 мм, а ініціювати цю вибухівку, згідно з ТУ, мож& на тільки тротиловою шашкою або патро& ном&бойовиком? Коли фахівці свідомо приховують і перекручують факти — це вже злочин. Вони не усвідомлюють ступінь відповідальності, замовляючи і видаючи такі документи. Адже тепер цим висновком Павлоградський хімзавод відбивається від усіх інстанцій, запевняючи, що його вибу& хівка не тільки не небезпечна, а й навіть корисна. дь&які експериментальні дані — Б уудь&які чогось варті тільки при перевірці прак& тикою. Відомі випадки негативних наслідків «ЕРИ» на навколишнє середо& вище? Адже нею підривають уже не пер& ший рік. — Ви що — пропонуєте випробовувати ви& бухівку безпосередньо на людях при промис& лових вибухах? І якщо, мовляв, ніхто досі не постраждав — то все добре? Вибухівка, перш ніж зайти на ринок, має бути всебічно дослід&

танні два місяці вдвічі перевер& шують українські. Втім, від таких розмов може бути істотна ко& ристь. Можливо, вони стануть по& штовхом до відродження вітчиз& няної нафтопереробки, і після дворічної перерви парламент на& решті повернеться до законопро& екту «Про стимулювання модер& нізації нафтопереробних за& водів». Між іншим, відставання Украї& ни від Європи з темпів зростан& ня цін на нафтопродукти багато в чому пов’язане саме з відстал& істю наших НПЗ, низькоякісна продукція яких не може ефектив& но експортуватися. Вплив світо& вого ринку в нас позначається на конкуренції вітчизняного продук& ту з імпортним, який першим несе нам як підвищення, так і зниження цін. Думаю, у міру роз& витку й переходу українських НПЗ на випуск нафтопродуктів, що відповідають євростандар& там, внутрішній ринок стане ще більш чутливим до зовнішньої ко& н’юнктури.

жена не тільки щодо її виробничих характерис& тик, а й, у першу чергу, щодо впливу на навко& лишнє середовище. Це аксіома для всіх цивілі& зованих країн. Тільки, схоже, не для нас. Перший інцидент із конверсійною вибухів& кою трапився в селі Гранітному Рівненської об& ласті, коли в багатьох подвір’ях загинули кури і занедужали діти — саме після вибухів ПХЗ на місцевому кар’єрі. Однак історію успішно зам’& яли, незважаючи на те, що постраждали діти. А кількість домішок зменшили до 3%. Наче від цього вибухівка стала менш небезпечною. Криворізька міськрада, між іншим, ще два роки тому одностайним голосуванням заборо& нила використання в Кривбасі павлоград& ської «ЕРИ» та інших вибухових речовин, що містять компоненти ТРТ, поки не будуть отри& мані висновки незалежних експертиз про їхню безпеку. Навіщо наражати на небезпеку населення? Тим більше, як я вже говорив, сьо& годні великий вибір різноманітних ЕВР. Я тому так детально зупинився на цьому питанні, що це далеко не окремий випадок окремого підприємства і окремої вибухівки. Тут відображена безліч загальних проблем, що стосуються всієї країни. Який же сенс бо& ротися з тротилом у підривних роботах, якщо на його місце прийдуть, може, навіть більш небезпечні вибухові речовини? Причому при потуранні солідних наукових установ, які за гроші нададуть потрібний висновок. Перша вимога, що має висуватися до ви& бухівки, — її екологічна безпека. А далі життя доведе, яка краще.


Арсенал перспектива

№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Оборонка» тримає В українській політиці, говорячи про зовнішньополітичні пріоритети України, давно стало модним у ролі «важкої зброї» використовувати вітчизняний оборонно-промисловий комплекс із його потенціалом і перспективами. Це універсальний аргумент, немов ідеально створений для політичних спекуляцій. В Україні всі знають про «виняткові» можливості вітчизняного ОПК, як і про їхню нереалізованість. А у зв’язку з тим, що суспільство погано уявляє собі реальні перспективи економічної Дмитро ТИМЧУК

П

роблема в тому, що у всіх заз начених випадках віз ставлять поперед коня. Тобто, визнача ючи перспективи українського ОПК, спочатку вказують на його роль у міжнародній політиці, а не визнача ють власне його інтереси, як це має бути. Насамперед слід відповісти на запитання: чи здатний ОПК розви ватися, орієнтуючись у першу чергу на національні потреби, тобто на замовлення Збройних Сил України? Адже парадокс «збройової України» полягає в тому, що вона, перебува ючи серед лідерів із виробництва озброєння і військової техніки (ОВТ) у світі, на відміну від більшості про відних країнвиробників орієнтуєть ся переважно лише на зовнішнє замовлення.

здійснюють у встановленому поряд ку господарську діяльність у зазна ченій сфері». Начебто ідея створення націо нального агентства цілком відпові дає нинішнім вимогам у ситуації, що виникла в українському ОПК. Про це свідчать і дослідження, прове дені в РНБОУ. Зокрема, в одній з аналітичних записок цієї структури вказується, що «процеси, які відбу ваються в обороннопромисловому комплексі (ОПК) України останнім часом, набули конфліктного харак теру, перетворившись на один із факторів загострення відносин між Президентом і Кабінетом Міністрів. В Україні може початися неконтро льований перерозподіл фінансових потоків і активів ОПК... Це загрожує втратою позицій України на світо вих ринках озброєнь і гальмуван ням технічного переоснащення Збройних Сил України...».

(НКАУ) — це поставка ракетоносіїв для програми «Морський старт» та інші контракти. Третій потік (також $100 млн) належить держпідприє мству «Авіаційний науковотехніч ний комплекс імені Антонова» і створюється за рахунок оплати по вітряних перевезень в інтересах іноземних замовників. Четвертий потік (як ми вказували вище, до $200 млн) — суто внутрішній і фор мується за рахунок замовлень Міноборони України. Крім цього, є ще дрібні потоки за лінією окремих підприємств ОПК, що мають право на експорт своєї продукції. Ідея створення національного агентства від самого початку мала вирішити дуже серйозну проблему в українському ОПК, що існує не перший рік і постійно загострюєть ся. А саме — змішання права влас ності в цій сфері поряд із відсутні стю ефективних координуючих

і військово-технічної політики власної держави у випадку того або іншого зовнішньополітичного «варіанта», питанням ОПК сміливо оперують як атлантисти і євроінтегратори, так і прихильники «східного» курсу. Хтось стверджує, що ОПК не здатний повноцінно розвиватися під диктатом Росії, а може повністю реалізуватися лише в умовах вільної конкуренції та самостійного визначення партнерів у Європі. Інші — що наближення до Європи й НАТО означає повну загибель української «оборонки». А держава зберігала монополію на виробництво всіх ОВТ аж до 2005 року (зараз монополія існує тільки в галузі космо та авіабудування). Сформована на сьогодні схе ма взаємин між ОПК і держст руктурами досить ускладнює процес міжнародної кооперації у виробництві озброєнь, що бо ляче б’є по всій українській «оборонці». Зокрема, цю сферу в Україні регулює Закон «Про дер жавний контроль за міжнарод ними передачами товарів військового призначення і под війного використання» № 549ІV від 20.02.2003 р., Закон «Про державне регулювання діяль ності у сфері трансферу техно логій» № 143V від 14.09.2006 р. і цілий ряд інших нормативно правових актів. Ліцензії на екс порт та імпорт ОВТ, відповідно до цієї законодавчої бази, не по

Інакше і бути не може: можли вості українського ОПК визначені виконанням щорічних замовлень на суму до $2 млрд, а щорічне за мовлення української армії стано вить близько $100 млн. При цьому головний орієнтир у сфері закупівлі ОВТ Збройними Силами України — Держпрограма розвитку озброєнь і військової техніки ВР України на період до 2015 року — залишаєть ся чимось на зразок декларації про наміри, кошти на її реалізацію не виділяють навіть у мінімально об ґрунтованому обсязі. Намагаючись створити чітку структуру виробництва й експорту українського озброєння, ще 20 лип ня 2007 року РНБОУ ухвалила стра тегічне рішення «Про хід реалізації Державної програми реформуван ня і розвитку обороннопромисло вого комплексу на період до 2010 року». У первісному вигляді цей до кумент діяв недовго. Інформуючи громадськість про свою діяльність, РНБОУ вже 15 лютого 2008 року офіційно повідомила про зміни, уве дені в дію указом Президента Ук раїни від 28 лютого 2008 року за №171/2008, якими скасовувався підпункт 5 пункту 3 початкового ва ріанта. Тим часом навіть побіжний аналіз рішення РНБОУ від 20 липня 2007 року дає розуміння того, що саме цим скромним підпунктом ро билася спроба навести лад у вироб ництві й реалізації ОВТ зі штампом «зроблено в Україні». Зокрема, їм пропонувалося до 1 жовтня 2007 року створити національне агент ство з питань ОПК «із зосереджен ням у сфері його керування держав них підприємств, які здійснюють у встановленому порядку госпо дарську діяльність у сфері розроб лення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї, а також корпоративних прав, які належать державі у статутних фондах акціонерних товариств, які

на лише 2005 року. Такі ж адміні стративні бар’єри дозволяють сум ніватися у зміні картини інвестицій в український ОПК у найближчій перспективі. І це при тому, що ви робнича база ОПК країни фактич но не оновлювалася за весь час незалежності і зношена в се редньому на 80%, тобто на сьо годні питання інвестування галузі більш ніж актуальне. ПЕРСПЕКТИВА

Моделі для ОПК

Н

ауководослідні структури про понують РНБОУ розглянути чо тири можливі моделі органі зації українського ОПК. П Е Р Ш А модель — створення міністерства ОПК на базі про фільних департаментів Мінпром політики. По суті, це модернізова на версія схеми радянських часів. Вона б дозволила державі одержа ти контроль над незалежною зараз від Минпромполітики держкомпа нією «Укрспецекспорт», через яку йде основний фінансовий потік. Крім того, вивести зі складу НКАУ та Міноборони підприємства, що дають ще два фінансових потоки, і замкнути їх на собі. ДРУГ А модель — створення та ДРУГА кого ж міністерства, а скоріше — національної холдингової ком панії, що поєднувала б у собі ви робника та експортера озброєнь на базі «Укрспецекспорту». Але, як показує світовий досвід, у цьому випадку єдина компанія зосеред жуватиме увагу на експорті озб роєнь на шкоду їхньому виробниц тву в інтересах національної обо рони.

Разом із цим слід врахувати, що керування фінансовими потоками в українській «оборонці» здійснюєть ся одночасно указами Президента і постановами Кабміну. При цьому законодавча база містить безліч прогалин, які дозволяють маніпулю вати цими потоками, так би мови ти, учасниками процесу, які далеко не завжди мають ту саму мету. Відзначимо, що в РНБОУ визна чають чотири основних фінансових потоки в обороннопромисловому комплексі загальним обсягом близько $1 млрд. Перший ($600 млн) проходить через держкомпанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового і спеціального призна чення «Укрспецекспорт» і створюєть ся переважно за рахунок експорту озброєнь. За офіційними даними, більше половини цього експорту становлять нові зразки озброєнь, але дотепер досить істотна частина — це надлишки армійської техніки радянського виробництва. Другий потік ($100 млн) іде через Націо нальне космічне агентство України

структур різко гальмували і гальму ють розвиток всієї сфери, позбав ляючи її і серйозного державного кредитування, і залучення інвес тицій зі сторони (як у Європі). В Україні, говорячи про євро пейську і євроатлантичну інтегра цію, чомусь проігнорували в бага тьох моментах досвід країн Цент ральної та Східної Європи, у яких процес виведення оборонних підприємств зі складу міністерств та їхня приватизація відбулися ще до приєднання цих країн до ЄС і НАТО. При цьому в складі оборонних відомств залишилися тільки оди ничні ремонтні підприємства. Рин кова реформа в ОПК звелася до передачі функцій керування держ структурі у випадку збереження дер жавної власності, а монополію дер жави на виробництво озброєнь було знято. В Україні ж виникла па радоксальна ситуація, коли довго одночасно з «раддепівською» систе мою держуправління підприємства ми існувала ринкова зовнішньоеко номічна схема реалізації продукції.

в’язані з ліцензіями власне ви робництва озброєнь і видають ся Держслужбою експортного контролю. Що передбачає утри мання підприємством додатко вої служби (внутрішньої служби експортного контролю, крім тра диційних режимносекретної служби і представництва замов ника). Така кількість служб на підприємствах, зрозуміло, впли ває на собівартість і ускладнює бюрократичні процедури. Сама процедура одержання ліцензій досить специфічна. Що цікаво: одержати ліцензію у вико нання міжнародних зобов’язань України можна, тільки якщо йдеть ся про співробітництво з Росією або Білоруссю. В іншому разі вона виходить з ініціативи окремих компаній, що в Україні є процеду рою більш ніж складною. Це є серйозною перешкодою на шляху розвитку бізнесу в «оборонці». Та й можливість участі приватних інвесторів у виробництві й екс порті українських ВВТ була створе

ТРЕТЯ модель, що дістала назву «американська», найбільш лібе ральна і передбачає більшу са мостійність самих оборонних ком паній, які виробляють та експорту ють ОВТ на свій розсуд. У цьому разі не існує державного керуван ня, ��а й ОПК взагалі як єдиної структури, а роль держави зво диться лише до експортного конт ролю. Але якщо при такій моделі, коли окремі виробники жорстко конкурують між собою і на внутрі шньому, і на зовнішньому ринку, виживають гігантські компанії США, то не факт, що це підійде у випадку з Україною. ЧЕТВЕРТ А («європейська») мо ЧЕТВЕРТА дель — приклад ЄС. У ній поєднуєть ся ліберальність американської мо делі зі збереженням присутності держави у вигляді національного агентства, що є єдиним замовни ком продукції і для внутрішнього, і для зовнішнього ринку. У цьому ви падку компанії конкурують між со бою за одержання контрактів від агентства, а держава одержує мож ливість досить ефективно контро лювати всі фінансові потоки.


№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Арсенал

перспектива

оборону Саме вирішення питання ство рення чіткої структури виробницт ва і експорта українського озброє ння — основне завдання держави щодо ОПК. УПРИТУЛ

Західний вектор

Є

вропейський ринок озброєнь цілком обґрунтовано є бажа ною метою для України прак тично з початку її незалежності. Найпотужнішою спробою прориву за всі ці роки було лобіювання в ЄС інтересів АНТК ім. Антонова з про ектом військовотранспортного літака Ан70. Літак дійсно унікаль ний, але чим це закінчилося, загаль новідомо: європейці, насамперед французи, викачавши з українських конструкторів всю технічну доку ментацію під обіцянки цей літак за куповувати, раптом від нього відмо вилися і створили свій А400М (поки в проекті, тоді як український літак давно готовий до запуску у серійне виробництво). Європейський варі ант підозріло схожий на український навіть зовні. Не меншого фіаско зазнали й інші проекти, наприклад, схема модернізації танка Т72МП, розроблена спільно українцями, французами й чехами. Чому ж західні зброярі не хочуть «дружити» з українськими? Певне, тут справа не тільки й не стільки в якійсь ворожості до ук раїнців, хоча, пригадуючи минулі шарахання Києва від Заходу до Росії і навпаки, навряд чи в Україні європейці бачать сьогодні надійно го партнера. Вистачає і внутрішніх причин. Після закінчення «холодної війни» європейські виробники доб рий десяток років перебували в пер манентному стані шоку — відбував

ся постійний спад оборонних замов лень від національних збройних сил разом зі зменшенням попиту на су часні озброєння на міжнародному ринку. Плюс надзвичайно сильна конкуренція з боку США. У цілому за цей період обсяг продажів знизив ся: у Великій Британії — на 21%, Франції — на 47% (в обох випадках — продажі усередині країни й екс порт), у Німеччині — на 29% (екс порт). З європейських виробників

космічного комплексу через спад на цьому ринку. Таким чином, роз рекламоване досягнення євро пейського ОПК у вигляді створення Європейської аерокосмічної обо ронної компанії (EADS, European Aeronautic Defense and Space Company) має сьогодні досить зни жений ефект. Щоб хоч якось підтри мати своїх зброярів, Європа і стри мує всіма силами чужих виробників, не пускаючи їх на свій ринок зброї.

Ознайомившись із технічною документацією АН*70, європейці створили власний військово*транспортний літак А*400М зброї лише Швеція була «у плюсі» (обсяг продажів збільшився на 19%). Та й то завдяки виключно одній програмі — бойового літака JAS39 Gripen. Очікуваного збільшення обо ронних замовлень після подій 11 вересня 2001 року в НьюЙор ку в Європі не сталося. Національні уряди ЄС у своїй більшості жорстко стоять на позиції «заморожування» військових бюджетів. Змусити їх розщедритися могла участь цих країн в операції в Іраку, однак французи й німці, як відомо, від неї відмовилися. У скрутному стано вищі опинилися підприємства авіа

Є ще один момент, що стосуєть ся розвитку європейського ринку. Це так званий аутсорсинг військо вих послуг, що має все більший успіх. Суть його в тому, що, закупо вуючи зразки озброєнь, армії самі не займаються обслуговуванням техніки, об’єктів інфраструктури та іншим, що дозволяє скорочувати підрозділи забезпечення, а отже, збройних сил у цілому. Вони просто передають цю функцію приватним оборонним компаніям. Як правило, технічне обслуговування з моменту виробництва зразка озброєння до повного вичерпання його ресурсу здійснюють фірмивиробники. При цьому ставка з цілком зрозумілих

причин робиться виключно на свої компанії, бо навряд чи можна сер йозно розраховувати на успіх серй озної військової операції, якщо тех обслуговування систем озброєнь цілком залежить від когось ззовні. У випадку зі Збройними Силами Ук раїни на сьогодні аутсорсинг існує тільки у сфері забезпечення продо вольством, тобто годують військових цивільні фірми, та у сфері надання комунальних послуг. А що ж антимонопольне законо давство? Основні напрями розвит ку ОПК у Європі сьогодні — це інтер націоналізація та концентрація обо ронних корпорацій у рамках ЄС. Тоб то виникають корпорації, що об’єд нують виробників наче з різних країн, але всі ці країни — члени Євросоюзу. У процесі взаємної євро пейської інтеграції виникають над звичайно потужні багатонаціональні (але всетаки — суто європейські!) корпорації, які не залишають чужин цям ніяких шансів. Тому розрахову вати на прорив на європейський ринок озброєнь або ж на створення спільних підприємств із серйозним капіталом із західноєвропейськими країнами в України шансів майже немає. Правда, розглядалися питання створення українськофранцузького танка (Харківське КБ ім. Морозова — корпорація «ЖІАТ Індастрі») і створен ня бронетехніки європейськими ком паніями разом із ДП «Завод ім. Ма лишева», але майже десятилітній пе ріод розгляду цих пропозицій без кон кретного результату дає привід сум ніватися в їхньому успіху. Не виклю чено, що європейці під ці проекти на магалися «подоїти» танкобудівників на берегах Дніпра, але приклад Ан70 багато чого українців навчив... Відомі також випадки обладнан ня української експортної техніки апаратурою європейського вироб ництва (наприклад, танків для про граного полякам малайзійського тендера французькими й німецьки ми засобами зв’язку і бортовою електронікою). Однак тут йдеться про закупівлі невеликих партій для одно разових проектів, які важко назва ти об’ємними.

Що до військовотехнічного співробітництва України зі США, тут краще взагалі промовчати. Навіть європейські «друзі з НАТО» ніяк не можуть похвалитися особливими ус піхами у виході на американський ринок. Відносно військовотехнічного співробітництва зі Сполученими Шта тами, як і в цілому із країнами НАТО, більш реальним є інший варіант. У разі подальшого наближення Украї ни до НАТО алгоритм дій Альянсу більш ніж передбачуваний. Першою вимогою до Збройних Сил України буде переведення систем розвідки, контролю, зв’язку й керування на нові стандарти. Процес цей, до речі, уже й сьогодні потроху здійснюється. Навіть при існуючому потенціалі ук раїнський ОПК не спроможний буде протистояти технологічній моці й політичному лобі (скоріше навіть — відкритому тиску) Заходу. Таким чи ном, це буде першим кроком у при в’язці національних Збройних Сил до західного виробника на шкоду вітчиз няному. Тут є ще один нюанс: украї нський ОПК дуже залежить від поста вок електронної та електротехнічної продукції з Росії. Захід, звичайно, це ніяк не влаштує. У той же час істотна частина ук раїнського ОПК фізично не зможе обірвати відносини з Росією. Але й у співробітництві з Москвою не все гаразд. Щоб стимулювати й розви вати свою «оборонку», Київ просто не може надавати серйозні дер жавні кредити вітчизняним під приємствам. Цілком очевидно, що діє досить відпрацьована схема військовотехнічного співробітниц тва з російськими підприємствами, яка вже дає непогані дивіденди при виході на ринок третіх країн. Відмовлятися від цього означає працювати на шкоду національним інтересам. Тож, міркуючи про європейську інтеграцію і вступ до НАТО, слід все таки згадувати про інтереси україн ського ОПК. Щоб його величезний потенціал не був просто «профука ний», що траплялося з Україною не раз у інших сферах. Гіркого досві ду, на жаль, вистачає.

Кластери: всерйоз і надовго Консалтингова компанія «Monitor Group» (США) розробила стратегію розвитку Львова, що ґрунтується на побудові успішних бізнес*кластерів. Якого економічного ефекту від цього очікують фахівці, розповів в інтерв’ю Сергій Кіраль (на знімку), начальник управління зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій Львівської міської ради.

Марія ДОРОТИЧ — Пане Сергію, як розвива тиметься Львів за версією кон салтингової компанії «Monitor Group»? — Компанія «Monitor Group» дійшла висновку, що Львів має роз виватися за двома ключовими на прямами — аутсорсингу бізнеспо слуг та туризму. Для туризму пропонується ство рити якісну інфраструктуру. Перед бачено будівництво нових готелів із меблями європейського стандарту і зі спеціально навченим пересона лом, ремонт доріг, розвиток місько

го транспорту. Темпи розвитку ту ризму у Львові значно перевищува тимуть теперішні. Ставка робиться на міський транспорт. Іноземні туристи нада ють перевагу автобусам, трамваям, тролейбусам, а не таксі. Передбаче но єдиний електронний квиток на всі види транспорту, який можна ку пити у спеціальних автоматах. Євро пейський банк реконструкції і роз витку дає Львову 38 млн євро на відновлення двох трамвайних мар шрутів. «Monitor Group» пропонує створи ти у місті агенцію із залучення інве стицій. Установа має працювати у статусі комунального підприємства,

ДОВІДКА «Monitor Group» є провідною світовою консалтинговою компанією, яка сприяє розбудові конкурентоспроможності країн. Протягом ос* танніх двадцяти років «Monitor Group» надала консалтингові послуги у рамках 174 проектів економічного розвитку для 58 країн. Останніми проектами «Monitor Group» були стратегія економічного розвитку Лівії, економічна стратегія Південної Кароліни (США), стратегія іноземного інвестування Брунею та створення державно*приватного інвестицій* ного фонду у Данії.

проте не підпорядковуватися міській раді. Тут укладатимуться до говори на обслуговування інвес торів, надання туристичних послуг. Серед послуг агенції — туристичні дослідження, аналіз ринку нерухо мості, допомога у відкритті інозем ного представництва у Львові. Ана логічні агентства працюють у Вроц лаві, Лондоні, Києві. Наскільки стрімко розвивати меться львівський туризм, залежа тиме від зовнішніх чинників, пере дусім від загальнодержавної полі тики і рівня залучення інвестицій у міську інфраструктуру. Львів сьо годні програє конкуренцію за ка пітал, інвестиції таким країнам, як Польща, Румунія, Болгарія. — Яку роль відіграватимуть бізнескластери в економічно му зростанні? — Кластери — це пов’язані між собою компанії та організації в од ному регіоні, налаштовані на роз виток одного бізнесспектра. Зав дання бізнескластера — об’єдна ти усіх учасників галузі для спільної координації дій у розвитку проекту, наприклад туризму, у певному місті. Другий напрям розвитку Львова — аутсорсинг бізнеспослуг. Це ве ликі компанії, які володіють бізнес технологіями. Замість того, щоб їх адмініструвати у Європі, де це кош

тує дорого, вони переводяться до Львова. «Monitor Group» пропонує залуча ти львівські університети до розвит ку цієї галузі. В Україні система бізнескластерів зовсім нова. У 90 х роках були спроби американсько го агентства USAID ініціювати бізнескластери у Кам’янецьПод ільському Хмельницької області. Проте це не вдалося зробити через неспроможність працювати у ново му режимі економіки структурова ності міст. — На скільки років розрахо ваний розвиток Львова згідно із двома бізнескластерами і стратегія розвитку Львова і чи враховані в ній форсмажорні економічні обставин на кшталт світової кризи? — «Monitor Group» послуговува лося довгостроковими перспектива ми розвитку — 15—25 років. Разом з тим стратегія — річ динамічна, її ко ригують, зважаючи на економічні обставини. Орієнтовно кожних півроку її можуть переглядати щодо актуальності та відповідності еко номічній ситуації у місті, державі. Корективи у неї треба вносити навіть у зв’язку з політичними змінами. Наполягатимемо на ухваленні цієї стратегії сесією міської ради, щоб вона була офіційною.

— Чи може «Monitor Group» прогнозувати, наскільки бізнес кластери сприятимуть залучен ню інвестицій у Львів? — Самий факт співпраці міста з такими провідними міжнародними структурами, як «Monitor Group», IMG, Європейським банком реконструкції та розвитку, — це демонстрація потен ціалу, який місто може запропонува ти у співпраці з інвесторами. Сподіва юся, інвестиції збільшаться принаймні у десять разів. Для порівняння: у 2008 році обсяг прямих іноземних інвес тицій в економіку Львова склав по над $202 млн, 2007 року — $156 млн, а за 2007—2008 роки він збільшився удвічі порівняно з усіма попередніми роками. У 2009 році ми очікуємо $226 млн інвестицій в еко номіку Львова.


Наука особистість

№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Ключ без права передачі 1967 року, коли автор залишав стіни alma mater — Харківського державного університету ім. О.М.Горького, кабінет проректора з наукової

роботи вже займав молодий професор Ілля Іванович Залюбовський. Займає він його і сьогодні, через 42 роки...

Валерій ТИРНОВ

ДОСЬЄ

Л

Ілля ЗАЛЮБОВСЬКИЙ — почесний грома дянин Харкова, кавалер відзнаки Президента України «За заслуги» трьох ступенів, кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора, заслужений діяч науки й техніки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі на уки й техніки, перший заслужений професор Харківського національного університету імені В. Каразіна, проректор з наукової роботи, за відувач кафедри експериментальної ядерної фізики, доктор фізикоматематичних наук, про фесор, членкореспондент НАН України. Автор 400 наукових робіт, 5 монографій, підручника «Ядерна фізика» і єдиного в Україні навчального посібника «Ядерна спектроско пія» для студентів університетів. Серед учнів Залюбовського — 14 докторів і близько 40 кандидатів наук.

юдина, що досягла в житті певних успіхів, незалежно від власного бажання обза водиться «службовим панегіриком». Це надруковані сторінки із хронологією профе сійних досягнень, нагород, переліком службо вих переміщень... Але «панегірик» пишеться зверху вниз. А вгорі що? За датою народження — дата за кінчення школи, вузу, аспірантури... Уявлення про зміст життя він, звичайно, дає, але це життя... без молодості, чи що. Хочеться допи сати його... вгору. Повернутися в ті часи, коли кулька життя ще не потрапила у канавку долі й не покотилася нею, підкоряючись невідво ротним законам служби, коли все може лег ко змінитися. Адже в молодості людина най повніше використовує право вибору.

Майже за Фарадеєм

І

лля Залюбовський народився 15 черв ня 1929 року. Але це дата не зі свідоцт ва про народження, а приблизно вста новлена медичними експертами при огляді вихованця дитбудинку Іллюши. — Іллє Івановичу, як ви в дитбудинку опи нилися? — Ви, напевно, знаєте, що в 1933му го лод був. Мама привела нас, трьох дітей, на якусь станцію, на вокзал. Взяла молодшого на руки й пішла з ним, а нам, старшим, наказала чекати на неї. І більше не повернулася. Отак я і опинився в дитячому будинку. Потім його пе ревозили з одного місця на інше. Їхали у ва гоні. На зупинці відчиняються двері, входять жінка й чоловік. «Візьмемо цю дівчинку», — говорить жінка. «Оцього пацана!» — запере чує чоловік, хапає мене за руку й витягує з вагона. Так я потрапив у родину Івана Залю бовського, дрібного залізничного службовця. Мене всиновили, і я ніколи не почувався чу жим. — А фізиком як вирішили стати? — Спочатку я нічого не вибирав. Коли закін чив школу, дали мені дерев’яну валізу, покла ли в неї хліба й сала і відправили в Харків — учитися. На вокзалі побачив афішу: інститут комунального будівництва оголошує набір. Поїхав туди, склав іспити, почав учитися. Одно го разу гуляв містом і натрапив на універси тет. «У зв’язку з недобором на фізикоматема тичний факультет строк прийому документів по довжений до...». Ну, мене туди й потягнуло. По чав учитися на фізматі, на фізичному відділенні. Спочатку нічого не розумів. Але, на щастя, бібліотека в гуртожитку працювала і до годи ни, і до другої ночі. Почав читати літературу, яку нам рекомендували, і за три місяці втягся. Бать ки не могли мені довго допомагати — треба було шукати роботу. Там же, на факультеті, улаштувався лаборантом на кафедру експери ментальної ядерної фізики. Завідував нею ака демік Антон Карлович Вальтер. Це була вирі шальна зустріч: якби не ця людина, не було б ядерника Залюбовського. Є в такому початку шляху щось спільне з науковою кар’єрою Майкла Фарадея: той по чинав з миття посуду в лабораторії професо ра Деві. Коли настав час роботи над дипломом, сту дент Залюбовський уже зумів запропонувати цікавий експеримент, і Антон Карлович взяв його в легендарний УФТІ. Так почалося їхнє наукове співробітництво, що не переривало ся до самої смерті Вальтера 1967 року.

Як намалювати ядро?

П

ерший цикл наукових праць Залюбов ського був пов’язаний з вивченням про цесів взаємодії прискорених частинок з атомними ядрами. Якщо дивитися на зграю птахів, що клу биться десь удалині, ви не побачите деталей. Але скориставшись короткохвильовим радіо локатором, зможете перерахувати пташок і вимірити їхні швидкості, а при наявності гар

ного приладу «побачити» навіть, як вони ма хають крилами. Адже радіолокатор вимірює відстань до об’єкта як число довжин хвиль власного випромінювання, що укладаються на промені, і малі зміни частоти відбитого сиг налу, що залежать від швидкості об’єкта. Роль променя радіолокатора для атомних ядер відіграє пучок прискорених частинок. Вони розсіюються ядром, експериментатор спостерігає розсіяні частинки і обробляє ре зультати. Коли енергія частинок, що налітають, невелика, результати такі, наче в ядра є по верхня, форму якої можна вивчати, а за ве ликого бажання — навіть намалювати. При збільшенні енергії (вона аналогічна частоті або довжині хвилі випромінювання радіоло катора) стає «видимою» спочатку внутрішність самого ядра, а потім і внутрішність частинок, що складають його — протонів і нейтронів. Результати цих досліджень стимулювали розвиток нових теоретичних моделей і знач но розширили м��жливості використання ядер них реакцій для експериментальних дослід жень структури ядра. Уже аспіранта Залюбовського Антон Валь тер долучав до педагогічної роботи — дору чав йому читати лекції замість себе, коли його не було у місті. — Не обходилося і без кумедних казусів, — розповідає Ілля Іванович. — Одного разу Антон Карлович сказав студентам: «Наступну лекцію вам прочитає Залюбовський. Тільки будьте з ним обережні: він був у Дубні, опро мінився і тепер дуже нервовий». Атмосфера на лекції була дивною, про причину чого я дові дався через багато років, коли один з тих сту дентів став професором і розповів про жарт Вальтера. Зауважимо, що в кожному жарті тільки ча стка жарту: епізод з опроміненням у Дубні дійсно був. Обстоювати наукову істину не завжди легко: іноді доводиться мати справу з дійсно дикими звичаями й зубодробильними прийомами. — Одного разу на конференції під час об говорення моєї доповіді академік Аркадій Мігдал назвав її дурнею, — згадує професор Залюбовський. — Справа в тому, що харківсь ка школа вважала ядра несферичними об ’єктами, які лише іноді бувають сферичними. А була ще ленінградська школа, що думала саме навпаки. Але Мігдал мав великий авто ритет, а попереду — захист кандидатської ди сертації. Довелося всерйоз захищатися. Для цього схвалити дисертацію повинні були фігу ри не менш авторитетні, ніж Мігдал. Ними ста ли академік Ліфшиц із Харкова й професор Грошев з Інституту атомної енергії — вони по годилися стати офіційними опонентами. Важливим етапом життя Залюбовсько го стала спільна з Вальтером робота над виданим у Харкові підручником з ядерної фізики. Коли наклад розійшовся, в універ ситет почали надходити листи із прохання ми про перевидання. Цікаво, що переваж на більшість листів йшла з наукових центрів, а не з вузів — написана вченими книга відразу «переросла» своє початкове призначення.

Єгипет: інтелектуальний тур

З

ахистивши 1958 року кандидатську, 1962го Ілля Іванович стає деканом но вого (переважно ним же і створеного) фізи котехнічного факультету. Але не встиг він навіть до пуття обжитися в деканаті, як Держ комітет з атомної енергії вже знайшов Залю

фізичних установок, приладів та апаратури. … … Державний комітет підтримує клопотан ня відділення ядерної фізики Академії наук СРСР і наукової ради з проблеми «Космічні промені» про обрання І. І. Залюбовського чле номкореспондентом АН РССР». У ті ж роки Ілля Іванович організував підго товку фахівцівядерників вищої кваліфікації для єгипетської науки — очну аспірантуру в Каїрському й заочну в Харківському універ ситетах. Тринадцять із них ще тоді захистили кандидатські дисертації в ХГУ.

Строк довжиною в півжиття

А

незабаром помер Антон Карлович Вальтер. Як головний продовжувач його справи, Залюбовський очолив кафедру вчителя. Але ректор університету Володимир Хоткевич наполіг, щоб Ілля Іванович став про ректором. Він погодився обійняти цю посаду з випробним терміном, сподіваючись, що не забаром йому знайдеться заміна. Цей строк триває донині... Коло наукових інтересів Залюбовсь кого дуже широке. Приміром, з його ініціативи в університеті дістали розви ток експериментальні методи досліджен ня взаємодії космічного випромінюван ня з атмосферою і магнітосферою Землі. Після серії експериментів, проведених під керівництвом Іллі Івановича, відкри те нове фізичне явище — ефект радіо випромінювання широких атмосферних злив космічних променів, а потім деталь но досліджений механізм його виникнен ня. Ці роботи відзначені Державною пре мією УРСР у галузі науки й техніки.

Момент істини. А.К.Вальтер та І.І.Залюбовський бовському нову важливу місію. 1963 року його призначили главою групи радянських учених, які повинні були створити в Єгипті ядерний центр (СРСР розглядав тоді цю краї ну як найважливіший форпост соціалізму в арабському світі й надавав їй безпрецедент ну допомогу). Із цим завданням група впора лася чудово: Єгипет одержав не тільки мате ріальнотехнічний комплекс для проведення ядернофізичних досліджень, а й центр підго товки національних науковопедагогічних кадрів. Даючи оцінку цій роботі в листі до прези дента АН УРСР, глава ГКАЕ академік Андро ник Петросьянц писав: «Працюючи в АРІ ке рівником групи радянських учених і фахівців і головним консультантом Атомного центру зі спільних робіт єгипетських і радянських фахівців з ядерної фізики, І. І. Залюбовський відіграв вирішальну роль у підготовці місце вих національних кадрів ученихфізиків і на уковців у галузі використання атомної енергії для мирних потреб. За час перебування в Єгипті під його керів ництвом були створені шість експерименталь них і одна теоретична групи, а також група з експлуатації, ремонту і створення ядерно

У січні нинішнього року на орбіту запу щений російський штучний супутник Землі «КоронасФотон». На його борту встановле ний прилад за назвою «СтепФ», створений групою вчених під керівництвом Іллі Залю бовського. Він призначений для детектуван ня заряджених частинок у відкритому кос мосі й вимірювання напрямів їхнього при ходу. — Ті прилади, що планувалися, може, колинебудь дадуть результати, — вважає Ілля Іванович. — А наш уже зараз дає макси мум інформації, бо потоки частинок ідуть. А прилад літає в радіаційних поясах, над ними, і ми цю інформацію одержуємо. Лабораторія сильнострумової електроніки університету ім. В. Каразіна — теж дітище Залюбовського. Тут установлений прискорю вач «Надія», завдяки якому вчені досліджують поведінку електронних приладів в умовах ядерного вибуху. Ілля Іванович має багато нагород: пре стижні премії, почесні звання, ордени... Все це часто стає предметом нездорової зазд рості. Ми не робитимемо на цьому акцент. Бо подоброму позаздрити можна лише одному — високій напрузі його життя.


№ 27 (79)

Технології знаю, як

14 липня 2009 року

Що для виробничника важливіше від експлуатаційної надійності техніки? Відповісти складно. Багато в чому вона визначається якісним станом робочих поверхонь деталей, що формуються на фінішних операціях. Удосконалення цих процесів — один з основних напрямків діяльності науково*дослідної лабораторії обробки вільними абразивами Східноукраїнського університету ім. Володимира Даля, що недавно відзначила 30*річчя.

Патент природи

Один із верстатів НДЛ ОВА

Довідка «УТГ»

Ірина АНГЕЛОВА

Неймовірно захоплюючий процес!

П

ринцип вібраційної технології обробки, як і все краще в техніці, запозичений у природи: завдяки постійному шліфу ванню піском і водою з грубих кругляків ви ходить чудово відполірована галька. Принцип роботи всіх існуючих різновидів вібраційних верстатів один: у контейнер, ус тановлений на пружних зв’язках, у вільному стані занурюється так званий інструмент (гра нули різноманітної форми) і деталі, що потре бують шліфування. Контейнеру надають коли вального руху, у результаті якого за рахунок переміщення і взаємного тиску абразивних гранул і деталей останні набувають шліфова них й полірованих поверхонь дуже високої якості. При гідроабразивній обробці на оброблю вану поверхню деталі з високою швидкістю направляється водний струмінь, що містить абразивні зерна, які при взаємодії з поверх нею змінюють її стан.

— Вібраційна обробка — процес неймо вірно захоплюючий! — упевнена кандидат технічних наук, співробітник НДЛ ОВА  Людмила Лубенська. — У контейнері в спо кійному стані середовище густе — неможливо руку занурити. Та як тільки контейнер завібрує, картина зовсім змінюється: рука входить, як у олію, як у сипучі піски. Приголомшливий ефект! Можна зробити рух контейнера таким, щоб дрібні фракції «спливли» нагору, а великі лягли на дно. Можна змушувати робочу масу спли вати нагору, ділитися на два потоки й опуска тися — як фонтан. Все це досягається зміною амплітудночастотних характеристик. Результат, залежно від зміни технологіч них параметрів, може бути різним: підвищен ня класу чистоти поверхні (очищення лиття,

Науково*дослідна лабораторія обробки вільними абразивами (НДЛ ОВА) створена 24 травня 1979 року на базі кафедри технології машинобудування Східноукраїнського університету ім. Володимира Даля (у той час — Ворошиловградського машинобудівного інституту). Її засновник — кандидат технічних наук професор Михайло Шаїнський (на знімку). Розроблені ним креслення віброверстата й технологія віброобробки використовувалися на сотнях промислових підприємств країни.

видалення окалини й продуктів корозії, знят тя задирок і скруглення гострих країв), зміцнення поверхонь, підготовка їх для галь ванічних і лакофарбових покриттів та інших видів обробки. У чому переваги вібротехнології? Вібра ційне шліфування дозволяє обробити зовнішні та внутрішні поверхні деталей найскладніших форм. Такий результат досяжний тому, що гра нула може стикатися з поверхнею деталі в будь якому місці. У звичайних шліфувальних верста тах існує стійкий кінематичний зв’язок між вер статом, інструментом і деталлю, тому до кож ної поверхні потрібно добрати відповідний інструмент. Складнопрофільні деталі на таких верстатах оброб��яти складно й дорого. Ще один плюс вібротехнології — можли вість одночасної обробки декількох деталей, що, звичайно, підвищує продуктивність і за безпечує економію трудових ресурсів. А про стота конструкції вібраційного устаткування обумовлює його низьку вартість і зниження виробничих витрат.

Де межа досконалості?

С

ьогодні співробітники НДЛ ОВА працю ють над оптимізацією процесів віброаб разивної і гідроабразивної обробки де

Зроблено в Україні ВА Т «Азовмаш» підписав контракт із Маріупольським металургійним комбіна ВАТ том ім. Ілліча на поставку машини балансирів конусів. Офіційний сайт підприємства інформує, що машину замовили для доменної печі №5, пристрій складатиметься з двох балан сирів для закривання великого і малого конусів доменної печі. Конструктори передбачили у своєму винаході систему додаткових контрвантажів, що забезпечують видалення шкідливих домішок у шихті для іллічівських доменних печей. Загальна вага балансира становить 67 тонн, а завершення виготовлення продукту планується до кінця 2009 року. ВАТ «Азовмаш» — науково виробничий комплекс із виготовлення устаткування для вироб ництва чавуну й сталі, гірничорудного устаткування, підйомно транспортного устаткування, залізничних цистерн, вантажних вагонів та ін. Фахівці ВА Т «Дніпровагонмаш» презентували нову модель люкового піввагона ВАТ моделі 12410601. Він призначений для перевезення сипких дрібношматкових, штуч них і штабельних вантажів, що не потребують захисту від атмосферного впливу. У цій моделі були використані деякі нововведення, покликані збільшити термін служби піввагона, підви щити його довговічність і міцність. Повідомляється, що обшивка кузова й панелі кришок люків виконані з корозійнозносостійкої сталі 10 ХСНД класу міцності не нижче 345, а верхні об в’язки бічних і торцевих стін зроблені із замкнутого гнутого прямокутного профілю підвище ної твердості. ВАТ «Дніпровагонмаш» — одне із провідних підприємств України і країн СНД з проектування і виготовлення вантажних вагонів для магістральних залізниць і різних галузей промисловості. Підготувала Наталя КОЗЛОВЕЦ

талей. Ефективність вібраційної обробки виз начається безліччю факторів: від амплітудно частотних характеристик до розміру, форми й складу гранул. Змінюючи ці параметри, мож на не тільки вдосконалювати технологічний процес, а й різноманітити результати, розши рюючи таким чином сферу застосування віброобробки. Експериментальні дослідження довели ефективність використання гранул у формі двосторонньої піраміди, що має в основі ше стикутник. Ця форма, упевнені луганські вчені, відрізняється високою продуктивністю і зносостійкістю — вона працює, довго збері гаючи свої експлуатаційні якості. Окремий напрям досліджень співробітників лабораторії — вібраційна обробка деталей с феричної форми, зокрема кульових кранів трубопроводів, що транспортують газ, воду, нафтопродукти… Лабораторні досліджен ня вже довели ефективність віброобробки та ких деталей незалежно від їхнього розміру. Гідроабразивна установка луганчан на момент свого створення не мала аналогів у світі. Сам контейнер тут не рухається, але обертається все те, що знаходиться в ньому, — деталі в суспензії (рідини з абразивним порошком). Через сопла в контейнер подаєть ся повітря, і поверхня обробляється повітря ними струменями, наповненими дрібнодис персними частинками води з абразивом.

Така технологія застосовується переваж но для обробки дрібних деталей, при міром, у фотоапаратах.

Головне гальмо

–У

1991 році, незважаючи на роз вал СРСР, ми продали 58 вібро верстатів — їх закуповували про мислові підприємства від Риги до Біробіджа ідувач НДЛ ОВА Во на, — розповідає зав завідувач лодимир Міцик Міцик. — Сьогодні в нас, на жаль, лише одиничні замовлення. Це парадоксальна ситуація: в усьому світі такому устаткуванню приділяється ве личезна увага. Західні фірми (приміром, WALTHER TROWAL) активно просувають його на світовий ринок — у тому числі й в Україну. Але ж луганські розробки не посту паються німецьким! І можливості для масо вого виробництва в нас є: лабораторія ба гато років співробітничає з Іванівським верстатобудівним заводом (Антрацитівсь кий район Луганської області), що виробляє устаткування за нашими технологіями. Невже незрозуміло, що вигідніше підтримувати вітчизняного товаровироб ника і використовувати власні конструкції, які дають результати не гірше закордонних аналогів, а коштують набагато дешевше! Сьогодні НДЛ ОВА може надати замов никові і готове устаткування, і технологію, і конструкторську документацію для само стійного виробництва устаткування. Проблема в тому, що інструмент (гранули) для абразивної обробки сьогодні в Україні не виробляється. Але і її можна вирішити: лу ганчани хочуть запропонувати свої розроб ки Запорізькому абразивному комбінату, а при відповідній фінансовій підтримці готові й самі налагодити виробництво інструмента в промислових обсягах. Питання лише в тому, чи буде вона...

РЕКЛАМА

Федерація сприяння навчанню та роботі з персоналом Дослідницький центр Міносвіти і науки (при НУ «Львівська політехніка») Львівський навчально%технологічний комбінат ПРОВОДЯТЬ

7—13 вересня 2009 р. (АР Крим, м. Алушта) міжгалузеву виробничу нараду: «Попередження аварійності і травматизму на виробництві»; міжгалузеву методично*виробничу нараду: «Підготовка і підвищення кваліфікації персоналу на виробництві». Довідки і заявки: тел. 8*032 *2709011, тел /факс 8*032*2442601

email: lviv*ntk@mail.ru Оргкомітет


Соціум ексклюзив

№ 27 (79)

Закарпаття на стежині військового туризму Фахівці Регіонального інформаційно"туристичного центру розробили спеціальні маршрути для тих, кому до вподоби щось особливе Військовий туризм як підвид туристичного бізнесу існує у світі вже не один десяток років. Класифікувати його за особливими критеріями непросто, це можуть бути і поїздки на місця знаменитих або, навпаки, забутих битв, і відвідування тематичних музеїв, виставок, панорам, і крутіші речі — наприклад, стрільба на полігонах з усіх видів зброї і навіть польоти на бойових літаках. Незважаючи на різноманітність напрямів, спільне в них є, доказ чому — існування Всесвітньої асоціації військового туризму, а також півтора десятка подібних організацій у Європі, безліч спеціалізованих сайтів і комерційних фірм, у тому числі й в Україні.

Олег СУПРУНЕНКО

Т

уристична галузь у Закарпатті, схоже, не дуже постраждала навіть на тлі горезвісної гло бальної кризи. Потік бажаючих відпочити в досить своєрідному краї — «на мінеральній воді» у са наторіях і лікарнях, що ожили після застою 90х, у термальних басей нах, у готелях і садибах, що обліпи ли мальовничі куточки — явно не вичерпався. Можна, звичайно, і пожуритися, що ціни на послуги ча сом перевищують закордонні, чого не скажеш про їхню загальну якість — під’їзні дороги, збирання сміття, каналізація та інші блага цивілі зації не поспішають у місця, що вже оголосили себе «центром Європи»... У той же час не можна не відзначити позитивну тенден цію останніх років: у Закарпатті пропозиція на ринку туристичних послуг зростає не тільки слідом за попитом, а й випереджає його. Ро зумні люди розуміють, що сучасний турист уже побачив і Крим, і Рим, і звичайним набором типу «пікнік на природі — катання на лижах» його не здивуєш. Для такого кон тингенту треба дуже постаратися. Це завдання взяв на себе спе ціально створений Регіональний інформаційнотуристичний центр, фахівці якого розробили маршру ти для тих, кому до вподоби щось особливе. Найвідомішим став за карпатський «Винний шлях», що з’єднав найцікавіші об’єкти, по в’язані з багатовіковою тради цією закарпатського виноробства (серед них, наприклад, багатокіло метрові підвали винзаводу в селі Середнє, видовбані в XVII столітті в каменях полоненими турками). Гурманам сподобається «Гастроно мічний шлях» — в умовах глобалі зації особливості національних кухонь цінуються усе більше, а За карпаття відоме своєю багатона ціональністю. На шанувальників активного відпочинку, крім тради ційних походів карпатськими хребтами, чекають організовані спуски Тисою на катамаранах та інших плавзасобах, катання на квадроциклах і джипах (болюча тема для екологічно мислячої лю дини — це із серії хвороб росту, що, сподіваюся, минають) і навіть польоти на мотодельтапланах. А для «активістів», що прагнуть по єднати бажання рухатись з можли вістю розширити свій світогляд,

місцеві краєзнавці розробили за карпатський «Військовий шлях».

Лінія Арпада, неприступна, але переможена

Н

а жаль, на Землі навряд чи знайдеться місце, за час існу вання людини не дуже розум ної не полите людською кров’ю. За карпаття ця доля теж не оминула — пам’ятає край і прихід гунських пле мен, які з боями проти місцевих слов’ян продиралися в Паннонську долину, де заснували сучасну Угор

ся угорцями. Інформацію про ще дві оборонні лінії команда «військових туристів» знайшла вже в процесі пошуків: виявилося, трьома районами Закарпаття про ходила чехословацька оборона (в 1918—1938 рр. край входив до складу Чехословаччини). Ві�� ліній Масарика й Бенеша, які так і не стали в пригоді чехам, що здалися без бою, залишилися 22 доти (довгочасні огневі точки), нині вони, щоправда, перебувають у жалюгідному стані. Найвідоміша лінія Арпада, на звана так на честь династії угор ських князів. Оборонна система, звичайно, поступається за міццю лініям Маннергейма, Мажино, Ма сарика, але здивувати всетаки може. У 1943—1944 роках її буду вали «для оборони від червоних орд». Треба було швидко й недорого виставити надійний захист на шля ху Червоної Армії. Силами угорських інженерів, руками вій ськовополонених і мобілізованих місцевих жителів була побудована хитромудра система, що вигідно ви користовує гірський рельєф окупо ваного Закарпаття. Частини «чер воних», що наступали, чекала серйозна проблема: 99 опорних пунктів, 759 дотів, 394 дзоти,

На лінії Арпада щину, і руйнівні набіги татар, і фео дальні міжусобиці, і повстання про ти австрійських монархів. Перша світова регіон зачепила не дуже, зате друга залишила значні сліди. На них і вирішили побудувати за карпатський «Військовий шлях» краєзнавціентузіасти з Регіональ ного інформаційнотуристичного центру, зібравши команду під про водом доцента одного із закар патських вузів, любителя військо вої історії, колекціонера моделей військової техніки Андрія Головача. На особистих контактах з угорськи ми колегами він домовився, що тамтешній державний музей на дасть закарпатським активістам інформацію про військові фортеці Угорської держави часів другої світової. Адже більшість із них — лінії Арпада, Гуняди, святого Іштва на і святого Ласло — створювали

439 відкритих вогневих площа док, 400 км траншей і стрілець ких окопів, 135 км протитанко вих перешкод. Найпотужнішими були укріпрайони в селищі Ясиня і перед Ужоцьким перевалом, а та кож мукачівський й «густенський» напрямки в районі знаменитого озера Синевір. Там на радянські війська чекали десятки скельних дотів і одномісних бетонних стрілецьких позицій, протитанкові рови, дротові й електричні загород ження, мінні поля, численні окопи. Мости й дороги були заміновані. Шляхи у випадку загрози перекри валися залізобетонними «піраміда ми», сотні яких лежать у закарпатсь ких лісах і річках донині. Однак, як і багато інших обо ронних ліній, грізна лінія Арпада виявилася практично марною.

Використовуючи дані розвідки, Червона Армія наприкінці верес ня 1944 року, не вступаючи в бої, по суті, обійшла фортеці. Правда, серйозні зіткнення були в укріп районі біля Ясиня, угорці втрати ли тут дві третини складу. У тому ж 1944 році Закарпаття було при єднане до СРСР шляхом поступо вого перетворення на область у складі Радянської України. Угорсь ка оборонна лінія стала більш ніж зайвою — її об’єктами могли ско ристатися бійці УПА або інші суп ротивники радянської влади. Тому майже все, що створювалося важ кою працею, але було непридатне для мирних потреб, знищили — вибухівки не шкодували. У після

14 липня 2009 року

сільрада чекає на нових інвесторів, однак вони не поспішають: якщо братися серйозно, то потрібні чи малі кошти. Хоча віддача від роз консервованого об’єкта вже є: біля нього спорудили закусочну, а рані ше не відоме село тепер активно приймає туристів, знову ж переваж но з Угорщини.

Від першої, забутої — до третьої, «холодної»

У

закарпатський «Військовий шлях» включені не тільки об’єкти другої світової. Для цінителів історії не менш важлива й перша світова війна, що була, по суті, табуйована в радянські часи — то ж імперіалістична! Тому євро пейці, чий континент вкритий кла довищами і пам’ятниками божеві лля, що охопило добрих півсвіту, дивуються: а де ваші пам’ятники? Та що там пам’ятники, якщо у свідо мості пострадянської людини зали шилися хіба що колосальних розмірів танки, смішні аероплани та іприт. Ну, ще Брусиловський про рив згадають, і то тому, що Олексій Брусилов, хоч і царським був гене ралом, але перейшов на бік черво них. Від цієї події залишився слід і в Закарпатті — у Великоберез нянському районі, на території Ужанського національного парку,

Позитивна тенденція останніх років: у Закарпатті пропозиція на ринку туристичних послуг зростає не тільки слідом за попитом, а й випереджає його. Військовий туризм — новий і поки екзотичний напрям цього вигідного бізнесу. воєнний час численні залишки бункерів та інших фортець були за кинуті, при цьому допитливих че кала смертельна небезпека у виг ляді мінпасток, частина з яких, на жаль, спрацювала. Тому пізніше входи в основні бункери запечата ли, а вся система перебувала під опікою військових з відповідним режимом таємності, ні про яке гос подарське використання не могло бути й мови. Зате зі здобуттям не залежності комерційна жилка за карпатців, що дрімала, ожила і знайшла в колишніх бункерах но вий інтерес. У 2000 році адмініст рація національного парку «Си невір» розробила маршрут «Лінія Арпада». Туристи, що гуляють запо відником, можуть оцінити бойову міць військових споруд, концент рація яких часом зашкалює — тільки в районі села Синевірська Галявина понад дві сотні бункерів, дотів і дзотів. На одній з бетонних споруд, що служили хлібопекар нею для солдатів, побудували дво поверховий готель, популярний у туристів, серед яких чимало гостей з Угорщини. У Воловецькому районі, на тери торії Підполозянської сільради, точ ніше, села Верхня Грабивниця, най краще від інших зберігся найціка віший елемент лінії Арпада — три рівневий бункер з безліччю кори дорів, лазів, вентиляційних люків. Призначення його поки не з’ясова не. За найпоширенішою версією, тут була лікарня для поранених. Уточ нюють навіть: стоматологічна лікар ня (поранення обличчя на війні — річ звичайна). Утім, це тільки версія, надто вже суворо виглядає ця «клініка». У 1991 році, коли розпе чатали опломбовані військовими входи, місцевий підприємець узяв ся вирощувати в бункері гриби. Але сам незабаром помер, і справа його зійшла нанівець. Селяни винесли зі споруди, що відкрилася, усе, що вва жали цінним. В 2006му інший підприємець спробував було ство рити тут туристичний об’єкт, але втрутилася місцева прокуратура (причини незрозумілі). Зараз

біля села Лубня. Тут на вершині гори Черемха улітку 1916го три тижні точилися запеклі бої, що за кінчилися знаменитим проривом. Сьогодні туристи можуть побачити (якщо провідник покаже) залишки окопів, у які урилися солдати авст рійської армії, переважно знов таки угорці. На деяких каменях збереглися надряпані багнетами написи угорською — солдатські імена і, напевно, благання до Бога, щоб допоміг уціліти. В одному з сіл неподалік збереглося кладовище, де поховали офіцерів російської армії. Ще один пам’ятник першої світо вої відновлений торік на Ужоцько му перевалі. На висоті майже 1000 метрів були поховані офіцери й сол дати російської і австроугорської армій, що загинули восени 1914го у боях за перевал. Понад 90 років за меморіалом не доглядали, поки наприкінці 2008 року скаути з львівської Школи ратника не відре монтували його. А гроші дали в ро сійському консульстві у Львові — рідкісне нині взаєморозуміння на тлі постійної напруженості відносин. А що ж із сучасними об’єктами? Очевидно, у «військовий шлях» слід включити і залишки Пестряловської радіолокаційної станції — колоса у 14 поверхів на поверхні і зі стілько ма ж під землею. РЛС так і не була побудована — перешкодили перебу дова, мітинги громадськості, неза лежність України. На жаль, із дивом техніки в наш час обійшлися безлад но — довірили демонтаж приватній фірмі, і та розкурочила все, що мож на. Зараз коробка станції ще три мається, і любителям неординарних вражень на неї варто подивитися. Незапущену РЛС можна вважати па м’ятником неоголошеної третьої світової, або «холодної війни», що ча сом переростала і у гарячі точки. Ще один пам’ятник — військова база з об’єктами космічного спосте реження на полонині Рунь (Пере чинський район) — уже зруйнований. Зберегти просто не здогадалися. Фо ора Фотто авт автора


№ 27 (79)

Соціум безпека

14 липня 2009 року

Не такий страшний хотдог, як його малюють Фастфуд: їсти чи не їсти — кожен вирішує сам. Але прислухатися до думки фахівців варто От уже п’ятдесят другий рік поспіль 18 липня Америка, а разом з нею і багато інших країн, ушановують свята святих американської культури, маленький символ великої країни — хотдог. За свою півторастолітню історію ця страва з простої сосиски перетворилася на кулінарну новацію з безліччю різновидів: є соєві хотдоги для вегетаріанців, кошерні хотдоги для ортодоксальних іудеїв і навіть... «збалансовані» хотдоги для вагітних! Хотдоги, як і інших представників фастфуду — італійську піцу, російські млинці або

— ТТетяно етяно Борисівно, чи є чіткі критерії, що дозволяють зараху вати той або інший продукт до фастфуду? — В Україні це умовне поняття, при наймні у затвердженій термінології, воно відсутнє. Ніяких «національних» особливостей у нашого фастфуду нема, тому ми користуємося тлумачен ням, прийнятим у міжнародній прак тиці, — зараховуємо до цієї категорії продукцію, виготовлену із сировини високого ступеня готовності. Відпові дно значних ��итрат часу на приготу вання такої продукції не потрібно — звичайно її доводять до стану повної готовності у присутності замовника. — Чи рег ламентуються якість регламентуються хотдогів і процес їхнього приго тування якиминебудь ГГОСТ ОСТ ами ОСТами або іншими нормативними доку ментами? — Показники безпеки, безпереч но, існують. Передусім це загально прийняті в Україні СанПіН № 506189 «Медикобіологічні вимоги й сані тарні норми якості продовольчої си ровини та харчових продуктів». Зви чайно, ніяких спеціальних стандартів на хотдог немає. Але є окремі нор мативи на його складові: булку, сосис ку, приправи, і кожен із компонентів обов’язково повинен відповідати всім мікробіологічним, токсикологіч ним, фізикохімічним показникам. — Хто і наскільки регулярно контролює якість хотдогів? — Крамнички з хотдогами — це заклади громадського харчування, роздрібна мережа. Як суб’єкти гос подарської діяльності, вони підкон трольні головному управлінню еко номіки облдержадміністрації; як підприємства, діяльність яких пов’я зана з м’ясною продукцією, — ве теринарній службі. Крім того, як і будьякі інші виробники товарів і послуг — управлінню з питань за хисту прав споживачів. Санітарноепідеміологічна служ ба контролює кожну точку гро мадського харчування. Кількість

японські суші, захоплено розхвалюють маркетологи і не менш гнівно критикують дієтологи. За такою бурхливою реакцією прихильників і супротивників цієї страви усе складніше побачити істину, що, як завжди, десь посередині. За об’єктивним коментарем про фастфуд ми звернулися до експерта, який, вибачте за каламбур, собаку з’їв на хотдогах — завідувача відділення гігієни харчування Луганської обласної санітарноепідеміологічної станції Тетяни Кітайчик (на знімку).

перевірок регламентує Закон Ук раїни «Про основні принципи дер жавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». З підпри ємств харчової промисловості до високої групи ризику належать тільки молокозаводи. А сфера гро мадського харчування зарахована до середньої групи ризику. Планові перевірки санітарноепідеміологіч ною службою передбачені для неї раз на півроку. Правда, зараз ми взагалі не маємо права на планові перевірки — з 21 травня діє поста нова Кабінету Міністрів «Про тим часові обмеження зі здійснення заходів державного нагляду (конт ролю) у сфері господарської діяль ності на період до 31 грудня 2010 року»... — А приводи для позаплано вих перевірок прописані? — Так. Поперше, ми можемо перевіряти виконання підприєм ством пропозицій і приписів із по ліпшення його санітарного стану, які ми дали на підставі проведеної раніше планової перевірки. Крім того, обов’язково проводяться пе ревірки при надходженні скарги і

— не дай Боже — у разі харчового отруєння. — Перевіряється тільки кінцевий продукт? — Ні, обов’язково беруться про би і сировини, і використовуваної в технологічному процесі води. Дос ліджуються навіть змиви з устатку вання і рук персоналу. Всі аналізи проводяться з використанням ла бораторноінструментальних ме тодів дослідження. — Що вважається отруєнням і які наслідки воно має для підприємства? — У нас отруєнням вважається факт захворювання більше двох людей. Воно тягне за собою кримі нальну відповідальність: за доведе ну провину в отруєнні власнику підприємства громадського харчу вання загрожує до п’яти років поз бавлення волі. — А довести у принципі мож ливо? — Це не складно. Сіється все: природні виділення людського організму, у яких у хворої людини є патогенна мікрофлора, залишки

продуктів харчування, знайдені в неї вдома й у підозрюваному зак ладі, сировина, з якої виготовляли продукт. Якщо мікрофлора збігаєть ся на рівні сіркотипів — груп мікро організмів із загальною антиген ною структурою, причина отруєння вважається доведеною. Протягом останніх десяти років випадків хар чового отруєння в закладах гро мадського харчування в Луганській області, на щастя, не було — всі не численні факти харчових отруєнь траплялися виключно в побуті: на весіллях, ювілеях та інших заходах, де люди готували самі. — Хто в остаточному підсум ку відповідає за якість реалізо ваної продукції: виробник чи контрольні служби? — Взаємини всіх контролюючих служб із суб’єктами підприємниць кої діяльності у сфері громадського харчування регламентуються Зако ном України «Про безпеку і якість харчових продуктів». Згідно з цим документом, за якість продукції відповідає власник підприємства — саме він підписує так звану дек ларацію про якість. А от як саме він гарантуватиме якість своєї про дукції — його проблема. Внутрішній контроль якості часто здійснюють так звані бракеражні комісії, які визначають, чи допускати кожну конкретну партію продукції до про дажу. Але якщо підприємець сумні вається в дотриманні санітарних норм ведення технологічних про цесів, йому простіше запросити СЕС, що може обстежити підприєм ство й відповісти власнику, чи ви пускає його точка продукцію гаран тованої якості. — ТТакі акі прецеденти є? — Ця практика набуває все більшої популярності. Бізнес стає відповідальнішим, і це добре. Дого вори на постійний контроль сирови ни і готових харчових продуктів за показниками безпеки укладають і з нами, і з іншими інспектувальни ми органами, які мають акредито вані лабораторії. За власними ініціативами лабораторний конт роль часом проводиться щомісяця. — Чим ризикує покупець, якщо виробник не дуже свідо мий? — Небезпека полягає не тільки в технологічних факторах. Наприк лад, на приготування хотдога може піти неякісна сировина: забрудне не з бактеріологічного погляду м’я со або небезпечна за своїми кан церогенними властивостями олія з перекисним числом, що «зашка лює». Небезпечне також недотри мання технології приготування: будьяке сире м’ясо несе мікробіо логічну загрозу. Можливе і недотри мання строків реалізації. Зварену сосиску мають продати протягом години, а в холодильнику вона може зберігатися не більше доби. — ТТобто обто всі розповіді про шкоду навіть правильно приго тованих хотдогів та іншого

Де заритий собака? Говорять, що класти сосиску в булочку поча ли виключно через економію: спочатку покуп цям видавали рукавички, щоб не обпалювати пальці, але цей аксесуар далеко не завжди по вертали. Про походження назви класики аме риканського фастфуду також існує багато ле генд — одна екзотичніша за іншу. Наприклад, один мій друг з живою уявою намалював таку картинку з життя Дикого Заходу: заскочив, мов ляв, зголоднілий ковбой у місцевий шинок, зап хнув похапцем сосиску в рот і почав лаятись: «Ууу... гаряча, собака!» Це, звичайно, жарт. За офіційною версією, слово «хотдог» уперше вжив відомий амери канський художниккарикатурист Томас Дор ган, не знаючи, як правильно написати поан

глійськи чудернацьке «dachshund sausages» — «таксоподібні сосиски» — як називали німці м’ясники страву, яку вони привезли з Німеччи ни і яка у рекордний термін стала популярною у Новому Світі. Утім, і серед самих американців є чимало скептиків, які вважають цю історію не більш ніж міфом. Відомий лінгвіст та історик кулінарії, співавтор шеститомника з амери канського сленгу й укладач енциклопедії аме риканських страв і напоїв Баррі Попік стверд жує, що «собачі» аналогії сягають корінням сту дентського гумору кінця дев’ятнадцятого сто ліття: за його даними, йєльська молодь нази вала сосиску «гарячим собакою» уже в 1895 році — недвозначно натякаючи на зв’я зок популярної страви зі зграями бродячих со

бак, що постійно нишпорили навколо фургон чиків м’ясників, що апетитно пахли. А от європейські фахівці слушно зауважу ють, що на великий інтерес заслуговує не стільки назва, скільки сама страва. А їй своєю історією можна тільки пишатися: перша німецька сосиска — франкфуртер — була створена ще 1487 року, коли тодішній цивілі зований світ про Америку нічого знати не міг у принципі. А австрійці відстоюють гіпотезу про зв’язок хотдога зі знаменитими віденськими сосисками, прийнявши яку, «американський» фастфуд слід визнати ще більш давнім. Ну а якщо згадати про сосиски, які описав Гомер в «Одиссеї», від віку іменинника взагалі дух за хопить.

фастфуду на організм — плід уяви? — Я скажу так: до всього треба підходити виважено, з розумом. Так, харчуватися усухом’ятку однозначно шкідливо. Сухе подразнює травний тракт, порушується процес травлен ня їжі і усмоктування поживних ре човин. Але життя змушує нас харчу ватися неідеально —адже борщ не понесеш на роботу в баночці! Про сто вранці і ввечері треба поїсти нормально, і тоді проблем не буде. Погано, коли хотдоги стають основ ною стравою раціону. Я щиро співчу ваю тому американцю, який встано вив світовий рекорд у швидкісному поїданні хотдогів і з’їв їх за 12 хви лин 66 штук, — мезим йому дове деться вживати ще довго. У нас у країні основною групою ризику є молодь: школярі й студен ти. Дітлахи змалку хворіють на шлунковокишкові захворювання — це факт: сьогодні катастрофічно «помолодшали» гастрити, коліти, панкреатити, виразки шлунку. Тому дуже важливо прищеплювати дітям культуру харчування — м’яко, по ступово: це небажано, тим не слід зловживати. До речі, самі амери канці, про нездорову пристрасть яких до хотдогів ми багато чули, насправді ставляться до цієї їжі цілком розумно: у середньому вони з’їдають за рік 60 штук. Якщо ви раз на тиждень їстимете хотдог — нія кої шкоди для здоров’я, я впевне на, не буде. — Чи можливо пом’якшити негативні наслідки харчування всухом’ятку, якщо запивати хот доги? Сучасні дієтологи навіть жартують, що роздільне харчу вання сьогодні — це хотдог у правій руці, а кокакола — у лівій. — Категорично не можна на бігу. Сядь, запий бутерброд — та тільки не кокаколою або фантою, а чаєм або какао! Сильногазовані напої не допоможуть, вони тільки спричинять загострення шлунковокишкових захворювань. Тож справа не в хот догах, а зновтаки в нашій культурі харчування, точніше в її відсутності. Адже навіть якщо вдома ми візьме мо найкращий хліб, покладемо на нього шматок найдорожчої ковбаси та їстимемо таке всухом’ятку щод ня, наслідок буде один: хвороби. — Останнім часом все часті ше звучать застереження про канцерогенність нітриту натрію, що додається до м’яса. Наскільки це серйозно? — Нітрит натрію дійсно надзви чайно небезпечний. Але не стільки як канцероген: це отрута першого класу небезпеки, потрапляння якої в кров призводить до утворення в ній метгемоглобіну і втрати здатності еритроцитів переносити кисень. Нітрит натрію застосовують здавна: він забезпечує збереження м’ясом природного рожевого кольору при варінні. Ми всі так до нього звикли, що сірі сосиски вже просто ніхто не купуватиме! Ця сполука нормується надзви чайно жорстко: її вміст у м’ясі не по винен перевищувати 5 мг/кг, а в продуктах дитячого харчування — 3 мг/кг. І сухий порошок, і розчини зберігаються в сейфах, доступ до них обмежений. Тож потрапити до ви робників хотдогів ця речовина не може: потенційну небезпеку стано вить тільки неякісна сировина. Але й це практично нереально: на м’ясо комбінатах контроль на нітрит на трію проводиться регулярно, його проходить кожна десята партія кож ного виду продукції. Розмовляв Свят ослав РИБНІКОВ Святослав


Техносфера казус

№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Бензоколонка… порушує ПДР? У зв’язку із введенням у ДАІ приладу «Візир» всіх інспекторів терміново навча тимуть працювати з фотошопом. (Сітьовий анекдот)

Аліса МУР

Ж

итель села Білики на Полтав щині Олександр Слищенко домігся майже неможливого — скасування в суді штрафу в 300 гривень за перевищення швидкості. Гроші з нього хотіли стяг нути, ґрунтуючись на показаннях

Адвокат Юрій Аксьонов, що пред ставляв харківського позивача, за явив на пресконференції, що водії все частіше не погоджуються з ре зультатами, які містяться у фотора порті, і звертаються до суду. Аксьо нов представив фоторапорт до по станови про притягнення до адміні стративної відповідальності одного

пах». — Проблема в тому, що прилад не визначає відстань до цілі — все за лежить від відбивних ха рактеристик автомобіля. У «Візирі» є режими вибо ру «ближня ціль» і «найш видша ціль». У першому режимі радар вибирає авто з поверхнею, що максимально ефективно відбиває радіохвилі. У другому — вибирається машина, що рухається швидше за інші. Але в обох випадках прилад припускається помилок. Ми розглядали ситуацію, коли водії не порушують правил руху, а інспектори ДАІ використовують апа ратуру чітко за інструкцією. «Візир» перебуває в межах населеного пун кту, куди в’їжджають «Жигулі» зі швидкістю 60 км на годину. Слідом на відстані 50 метрів рухається хура зі швидкістю 85 км на годину, ще далі — джип зі швидкістю 105 км на годину. І джип із хромованими де

тографований на відстані не більше 80 м. Насправді у зв’язку з низькою якістю оптики фотографувати так, щоб читався номер, можна метрів з 20—40. Інакше якість фотознімка не дозволить використовувати його для ідентифікації автомобіля. Імовірність одержати «чужу» швидкість при неухильному дотри манні ПДР всіма водіями тим вище, чим більше завантажена до рога. При двох автомобілях на кіло

Роман Павлович. Ось як помиляється «Візир» автоматичного приладу «Візир», що повинен фіксувати перевищення швидкості й одночасно фотографу вати порушника. Олександр одер жав листа із ДПС із копією поста нови про штраф і фотографією. На ній зазначено, що його «Ланос» їхав на фоні дорожнього знака «Лелю хівка» зі швидкістю 86 км на годи ну, у той час як пересуватися цим населеним пунктом можна зі швид кістю не більше ніж 60 км на годи ну. Але полтавчанин наполягав на тому, що швидкість він не переви щував. На судовому засіданні водій довів, що показання «Візира», на яких ґрунтувалися аргументи співробітників ДАІ, помилкові. У цьому приладі, пояснив добре обізнаний позивач, невдало об’єд нані цифровий фотоапарат і радар, хоча в усьому світі поліцейські ви користовують для визначення швидкості прилади на основі лазе ра. Представники ДАІ до суду не прийшли, обмежившись письмо вими поясненнями. Слищенко за явив, що готовий дійти до Верхов ного суду, щоб довести, що з непра вомірними обвинуваченнями в пе ревищенні швидкості можна і тре ба боротися. Подібні судові процеси виграли також водії з Донецька й Харкова.

з водіїв, який, на його думку, наоч но доводить, що технічно справний «Візир» може помилятися. Відповід но до першого кадру, швидкість ав томобіля порушника зафіксова на на рівні 86 км на годину; цим же приладом на наступному кадрі зафіксована автозаправ на станція, що рухається зі швид кістю 66 км на годину годину.. Оригінальний доказ помилки приладу представлено і в україн ському сегменті Інтернету. Тут з’я вився знятий за допомогою «Візи ра» відеоролик, де звичайний тро лейбус нібито їде містом зі швидкі стю 110 кілометрів на годину. Навіть під час експерименту, прове деного ДАІ спеціально для жур налістів, прилад зафіксував легко ву машину, що дійсно перевищува ла швидкість, але при цьому сфотог рафував як порушника автобус, який їхав поруч.

У Харкові проходить ще один унікальний у своєму роді процес. На лаві підсудних — апарат «Візир». За допомогою офіційних експертів із НДІ судової експертизи ім. Бокаріуса харків’яни намагаються довести, що знімки порушників, які робляться з його допомогою, неправдиві. Доказами у справі стали фотографії, на яких видно, що прилад запам’ятав швидкість, з якою «рухаються» нерухливі об’єкти — бензоколонки. Харківські адвокати називають свій позов новаторським, оскільки він представляє інтереси всіх автолюбителів.

талями й безліччю фар, і хура мають величезну відбивну здатність. Тому «Візир» їх і фіксує. Таким чином у «Жигулів» фіксується швидкість ав томобіля, що їде слідом, тобто хури. Причому дальність у радара — мінімум 400 метрів, а обвинувачен ня у перевищенні швидкості буде висунуто водію автомобіля, що сфо

метр траси у вас є п’ятивідсоткова імовірність бути без вини винним, при п’яти автомобілях — 20%, при дванадцяти їзда перетворюється на лотерею на зразок російської рулетки з рівною кількістю пат ронів і порожніх гнізд у барабані. А при сорока залишається менше 10 шансів із 100 на те, щоб не по повнити бюджет рідної держави.

— Треба відзначити професійну й зацікавлену позицію керівників Харківського ДАІ, які дали мож ливість провести випробування «Візира» і самі в них брали участь, — говорить Роман Павлович. — Робота в режимі «ціль швидка» доз волила нам у перші ж хвилини за пису одержати дві фотографії того самого навчального автомобіля, позначеного знайомою «В». Першу — зі швидкістю 32 км на годину, а другу (усього через секунду) — 76 км/год. Непогана динаміка роз гону для курсанта з інструктором! Обидва рази, не потрапляючи у фотооб’єктив, повз нас проносили ся і інші автомобілі — зрозуміло, що «В» одержала швидкість від ко гось із них. Удалося зробити й фо тографії поодинокого зустрічного автомобіля у встановленому ре жимі роботи «за ціллю, що відда ляється». Технічно таке вимірюван ня, якщо вірити розробникам, не можливе. Учені зазначають, що вони зовсім не мають наміру кидати камінь у бік ДАІ, оскільки авто інспекція «Візир» не розробляла і не складала на нього інструкцію. Йдеться про невдалу розробку, жертвою застосування якої непе редбачено може бути будьякий законослухняний водій. Єдиний вихід — проведення офіційної на уковотехнічної експертизи прила ду з метою аргументування дока зової бази.

— Дійсно, гібрид радара й фото апарата «Візир», навіть коли він тех нічно справний, може давати не правильну інформацію, — ствер джує Роман Павлович, кандидат технічних наук, директор ТОВ «Ком панія TREDEX», колишній викладач Харківської військовоінженерної радіотехнічної академії ППО за фа хом «Квантовооптичне озброєння і зброя на нових фізичних принци

Довідка «УТГ» За інформацією МВС України, з початку нинішнього року за допомогою системи «Візир» в Україні зафіксовано майже 550 тисяч порушень швидкісного режиму руху й ухвалені по* станови на суму майже 156 мільйонів гривень.

При правильному використанні радіолокаційно3оптичних вимірювачів швидкості виключається можливість описаних вище коліз��й


№ 27 (79)

14 липня 2009 року

Техноспорт знаю, знаю,как як

Сьогодні навряд чи треба доводити, який чудовий воднолижний спорт. Він тішить серце і при цьому, як ніякий інший, розвиває практично всі м’язи, адже діапазон навантажень на воднолижника величезний. Головним гальмом розвитку цього доступного й популярного виду спорту залишається необхідність використання потужного і швидкохідного катера, до того ж досить дорогого, не кажучи вже про використовуване ним паливо. Однак альтернатива тут є.

Воднолижна дорога:

Технології

Черговий «убийца» Google

замість катера — лебідка Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ

Перша половина 2009 року виявилася надзвичайно багатою на проекти в галузі пошукових систем. Багато компаній, мабуть, вирішили, що саме зараз настав час для того, щоб спробувати потіснити Google з позиції найпопулярнішого у світі пошуковика.

І

нженери давно шукають можли вості подовжити сезон катання на водній гладіні. І сьогодні спо собів реалізації цього безліч. На самперед це закриті приміщен ня, де весь рік за допомогою спе ціальних буксувальних пристроїв проводяться навчання і спортивні змагання. Однак це, скоріше, екзо тика, ніж планомірна підготовка спортсменівводнолижників. У Дніпропетровську ж працює і попу лярна у жителів міста реверсивна канатна дорога, використовувана для буксування шанувальників вод ного екстриму. Про її особливості розповів кореспонденту «УТГ» один з її розробників, у минулому — відо мий радянський воднолижник

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Воднолижна дорога в Дніпропетровську бувати свої сили. Ми всіх забезпечує мо спортивним інвентарем і засоба ми порятунку. — Наскільки мені відомо, це не єдиний пристрій для буксуван ня воднолижників. Чим він відрізняється від інших засобів?

Юрій Єршов (на знімку) знімку). 1983 року разом з однодумцем і співав тором Анатолієм Чуєвим він одер жав авторське свідоцтво №1029970 на винахід пристрою для тренування воднолижників. — Юрію Артемовичу, ви були і винахідником, і ентузіастом будівництва цієї дороги. Чим ознаменовані роки її експлуа тації? — Наша реверсивна канатна дорога завдовжки 200 метрів і зав ширшки близько 20 метрів установ лена на одному з водних каналів міста. Уже протягом декількох де сятків років вона забезпечує катан ня воднолижників зі швидкістю від 5 до 50 кілометрів на годину. При чому це стосується як титулованих спортсменів, так і звичайних горо дян, що прийшли до нас, щоб спро

— Якщо порівнювати з традицій ним засобом — катеромбуксуваль ником, то вартість експлуатації такої дороги удвічі менше. На відміну від водної каруселі або кільцевої доро ги, реверсивна канатна дорога бага то місця не займає, її можна встано вити у будьякій водоймі, у тому числі і в закритому приміщенні завдовж ки трохи більше 50 метрів і завширш ки 10—15 метрів. Глибина акваторії може бути невеликою — у межах 1—1,5 метра (крім зони приводнен ня після стрибків із трампліна), що дуже важливо при масовому катанні дітей. У порівнянні з лебідками канат на дорога має вдвічі більшу пропуск ну здатність, а оскільки вона не має холостого і зворотного ходу, то знач но надійніша і зручніша в експлуа тації. Ще один нюанс: тяга буксуваль ного фала в нас спрямована трохи вгору, що запобігає появі великої хвилі. Завдяки цьому стартувати про стіше, ніж за буксувальним катером, що особливо важливо при навчанні новачків і тих, хто прийшов випробу вати себе. Крім того, водну аквато рію можна використовувати не тільки влітку, а й узимку для катання на лижах, ковзанах, санках, сноубор дах (і просто на ногах). — Які конструктивні особли вості такої канатної дороги? Можна трохи докладніше — для інженерів.

— Конструкція реверсивної ка натної дороги гранично проста. Привід здійснюється від реверсив ного електродвигуна будьякого типу потужністю близько 10 кВт із регу льованою швидкістю обертання. Ми вважаємо, що можна використову вати і нереверсивний двигун разом із реверувальною муфтою. Замкну та петля зі сталевого троса розтяг нута у вертикальній площині між бло ками на двох кінцевих опорах. При чому блоки на привідній опорі пов’я зані з двигуном і системою керуван ня, що забезпечує можливість плав ного регулювання швидкості й авто матичне зупинення закріпленого на нижній частині троса буксувального вузла. На другій опорі розміщається вантаж, що створює постійний натяг троса. Конструктивно система вико нана таким чином, що привідний ба рабан з’єднаний з валом двигуна безпосередньо або ж через ревер сивну муфту. Для більшої надійності встановлюється проміжний ролик, на якому трос також має кілька обертів, що забезпечує достатнє тер тя троса на привідному механізмі без великого натягу. У тому випадку, коли потрібно обмежити рух буксувального тро са, необхідно просто зупинити дви гун або ж реверсивну електромуф ту. З цієї метою вал проміжного ролика оснащений нарізкою, якою проходить гайка, яка у потрібний момент замикає кінцевий вими кач. Причому привід вимикається з пульта керування, а установка кінцевих вимикачів запобігає пус ку лінії не в той бік. А таке явище, як зменшення провисання буксу вального вузла в середині водної акваторії дозволяє нам от уже дов гий час монтувати канатну дорогу досить великої довжини. — Як відомо, не тільки попит народжує пропозицію, а й нав паки. Наскільки популярні водні лижі в Дніпропетровську, де, на відміну від багатьох інших міст, є реверсивна ка натна дорога?

Водні лижі — для будьякого віку! Півторарічний син Єршова тридцять років тому

— Протягом дня ми можемо за безпечити активний відпочинок на воді більш ніж 50 аматорам водно го екстриму. Ми підрахували, що за кілька десятків років роботи через випробування водним середови щем пройшло вже кілька сотень тисяч дніпропетровців.

Слід зазначити, що основна маса нових вирішень в галузі по шуку використовує бізнесмо дель, що ґрунтується на технічних інноваціях і нових підходах до на дання вже традиційних послуг по шуку в мережі Інтернет. Природно, що далеко не всі такі розробки можуть знайти свого користувача й успішно витримати випробуван ня часом, особливо після того, як початковий інтерес до чергового свіжого й оригінального рішення зникає. Так, наприклад, семантичний пошуковик Wolfram Alpha, про який ми писали в одному з попе редніх номерів газети, незважаю чи на позитивні оцінки експертів, залишається скоріше цікавою но винкою, ніж ефективним інстру ментом, використовуваним з кон кретною метою. Можливо, ринок вимагає більш консервативного підходу? Схоже, саме цієї точки зору дотримуєть ся корпорація Microsoft, що запу стила 4 червня цього року новий пошуковий сервіс Bing (доступний за адресою www.bing.com). За традицією запуску нового пошуковика передувало широко масштабне маркетингове дослід ження, яке мало визначити, чого саме хочуть користувачі. Як з’ясу валося, користувачам треба, щоб результати пошуку більшою мірою відповідали запиту й були якомо га більше впорядкованими. Нема ловажливим фактором є також тривалість пошукової сесії: біль ша частина опитаних вважає, що на пошук необхідної інформації витрачається надто багато часу. Чесно кажучи, зазначені поба жання здаються цілком очевидни ми — не зовсім зрозуміло, яку нову інформацію щодо цього мож на дістати з як завгодно глибоко го опитування суспільної думки. Проте саме на ці вимоги, за сло вами представників корпорації Microsoft, орієнтувалися розроб ники Bing. Пошуковик Bing — не перший розроблений Microsoft подібний сервіс. З 1998 року корпорація Microsoft послідовно розробила три пошукові системи, остання з яких називалася Live Search. Ба гато експертів називають проект Bing простим ребрендингом пошу ковика Live Search. Така точка зору не зовсім коректна, оскіль ки в основу Bing покладено

зовсім новий комплекс програм ного забезпечення, спеціально розроблений для цього сервісу. Розробники нового пошукови ка прагнули зробити сторінку з ре зультатами пошуку більш інфор мативною. Для цього використо вується кілька додаткових ме ханізмів. Серед них — визначен ня найпопулярніших результатів за тим або іншим запитом (на приклад, за запитом Discovery сайт однойменного телеканала буде виділений візуально, а також оснащений більш докладним опи сом), автоматичне виправлення орфографічних помилок у тексті запиту, формування списку таких пошукових запитів, які дозволя ють уточнити початкову пошукову фразу. Для деяких сайтів просто на сторінці з результатами пошу ку можна отримати більш доклад ну довідку про їхній зміст. Описані механізми складно назвати посправжньому нови ми: дуже схожі ідеї в різних ком бінаціях давно втілені іншими по шуковими системами. Цей факт, звичайно, не робить використані у Bing рішення менш корисними для користувачів, однак і не доз воляє розраховувати на якісь ре волюційні успіхи нового пошуко вика. Запуск всіх локальних мовних версій Bing пройшов практично одночасно. Такий підхід, начебто, має означати, що увага корпо рації Microsoft, як це дуже часто буває, не сконцентрована на одній лише англійській версії. Проте сьогодні українська і ро сійська версії Bing значно програ ють за функціональними можли востями американському оригі налу; більша частина нововве день, що полегшують процес по шуку, у національних версіях Bing залишаються недоступними. Представники компанії стверджу ють, що згодом ця ситуація зміниться на краще, однак не на зивають конкретних термінів. Важко сказати, наскільки попу лярним може стати новий пошуко вик від Microsoft, однак на роль «убивці» Google йому поки що пре тендувати зарано. Виконавчий директор компанії Yahoo Керол Бартц, наприклад, вважає, що інтерес до Bing є тимчасовим і не забаром піде на спад. З іншого боку, в одну тільки рекламу Bing корпорація Microsoft уже вклала 100 млн доларів. Чи дасть ця сума відповідний ефект? Час покаже.


Розслабтеся! Бажання зазирнути у майбутнє, властиве людям за всіх часів, нікуди не зникло сьогодні й не зникне ніколи. Це добре знають фантасти, що створюють цілі світи, і пророки, що вже розписали програму кінців світу й катастроф на найближчі сто років. Причому, як свідчить практика, пророки помиляються набагато частіше. А от учені прогнозують радикальні й фантастичні зміни у світі, причому стануться вони у найближчі кілька років. Так, спритні китайці вже заявили, що з 2010 року почнуть революцію в роботобудуванні домашніх механічних помічників. Однак уже зараз існують і працюють роботи, які за інтелектом близькі до людини, а за будовою схожі на тих, що жили раніше тільки на сторінках книг і в кіно. Наприклад...

Трансформери

S

uperbot — дітище НАСА, що перебуває поки в стадії до опрацювання, але вже викли кає чималий інтерес і в багатьох інших відомств. Річ у тім, що Superbot складається з блоків і цілком претендує на звання транс формера. До речі, це дуже вигідно: адже два десятки роботів дорожче, ніж один. Поки що трансформер являє собою модель усіченої функ ціональності, що складається з 20 блоків, однак роки через два із цього вийде машина, що скла дається зі ста блоків і здатна пе ретворюватися і на всюдихід, і на літак, і на «чоловічка». Він стане першим реальним зразком адап тивного механізму, що самостійно підлаштовується під мінливі умови або змінюється залежно від покла деної на нього роботи. Уже відбу лися перші випробування, які дове ли, що Superbot вільно перетво рюється у подвійний, четверний і навіть шестерний «організм», що рухається за рахунок бічних зусиль. А якщо дооснастити його колесами, то він може перетворитися навіть на подобу мініатюрного автомобі ля. Вся справа в тому, що мініро ботиблоки вміють спілкуватися між собою і навіть координувати спільні дії завдяки інфрачервоно му зв’язку — і це незважаючи на те, що центрального мозку в робо та нема, та й сама процедура транс формації поки йде насилу. За словами вчених, тут потрібне розроблення складної системи штучного інтелекту, що дозволяє роботу ухвалювати рішення щодо

Я, робот

№ 27 (79)

ної платформи і розташованих на ній трьох незалежних приводів.

Робот із людським обличчям

Р

оботигерої з багатьох фільмів і книг часто бувають занадто лю дяними і наділені людськими по чуттями. Як тут не згадати, наприклад, депресивного робота Марвіна, який так любив поезію... А от Джордж, вик ладач англійської, має певні пробле ми із самоідентифікацією і називає себе різними іменами, часом навіть жіночими. Можливо, це цілком нор мально для роботів: адже ми не знає

зміни форми. Це цілком реально при вивченні біологічних аналогів таких процедур, тож зараз у лабо раторії поліморфної робототехніки при Університеті Південної Калі форнії розробляється концепція «цифрових гормонів», які за функ ціями схожі з гормонами люд ського організму, що координують ті або інші процеси. Якщо ця робо та буде успішною, то супербот змо же працювати і в армії, і в космосі.

«Сталевий щур»

S

cratchbot — результат шести річної спільної роботи фахівців Брістольського і Шеффілд ського університетів (Велика Бри танія, звісно) і фінансового вкла дення в розмірі півмільйона фунтів. А по суті той же щур, тільки стале вий. Як і звичайний гризун, Scratchbot легко орієнтується у приміщенні з нульовою видимістю за допомогою чутливих «вусів», отже, здатний знайти не тільки чор ну кішку в темній кімнаті, а й вико нати більш важливі і серйозні ро боти, наприклад, пошукові й ряту вальні. За словами авторів ідеї, «гризун» здатний працювати і під землею, і під водою, і в дуже запи лених приміщеннях і навіть вияв ляти тих, хто вижив після пожежі в задимленій кімнаті, адже людині в

Superbot

таких умовах діяти важко. Всіма своїми талантами робощур завдя чує 18 «вусам» (по 9 на кожному боці «морди»), які рухаються вгору вниз із частотою 6 герців завдяки невеликим моторчикам і імітують щуряче ворушіння вусами. От тільки за розмірами ці «вуса» учет веро більше щурячих. А рухається «щур» за допомогою роботизова

мо їхньої психології, а Джордж вза галі перший. Він з’явився в резуль таті дружби британської компанії Existor і факультету інформаційних технологій та медіадизайну Санкт Петербурзького державного універ ситету культури й мистецтв. Власне, на базі університету він і працює. Три роки тому аспірант кафедри інформаційних технологій і медіа

14 липня 2009 року

дизайну Ілля Зайцев запропону вав англійським колегам зробити з робота педагога. За цей час учені навчили Джорджа всього, що самі знали, перетворили його на систе му, що самонавчається, і вихова ли як цілком самостійну осо бистість, процес розвитку якої вже триває сам собою. Втім, це не за важає йому бути проектом за на звою «Штучний інтелект у сфері освіти». Джордж спілкується тільки англійською, а піти з ним на кон такт можна завдяки сервісу LiveEnglish. Для доступу до сервісу досить мати браузер Internet Explorer 6 (як мінімум), Opera 9 (і вище) або Mozilla Firefox 2.0, а також Adobe Flash Player, а ще — можливість оплатити чат з викла дачем за допомогою СМС — послу га небезкоштовна, але вона того варта: Джордж виявляє свої емоції не тільки словами, а й мімікою. Та й узагалі, він дуже товариська... «людина». Так, вигляд у нього цілком людський, а, за словами створювачів, він ще модернізува тиметься. Саме спілкування відбу вається так: ви набираєте питан ня на клавіатурі комп’ютера, а Джордж відповідає поанглійськи через комп’ютерний синтезатор. Згодом його навчать і російської. За словами розробників, через кілька років таких викладачів в Інтернеті буде чимало. Звичайно, адже це дуже вигідно: зарплата йому не потрібна, хабарів не бере... І ще. Яким би сумним не малю вали футурологи наше майбутнє, навряд чи роботи колинебудь вий дуть зпід контролю людини й по неволять її: адже для цього потрібні амбіції, а вони властиві тільки людям. Нашими друзями вони теж, швидше за все, не ста нуть — для цього потрібна душа, а її не створиш навіть за допомогою найвищих технологій. Однак тісне співробітництво людини й робота, певне, не таке вже й далеке, щоб люди не перетворилися на ро ботів. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

КРОCВОРД

З’єднайте попарно червоні кружки з сині ми кружками ламаними лініями, кожна з яких складається з ПРИКЛАД двох відрізків – вертикального і горизонтального. Через кожну клі тинку не повинно проходити біль ше однієї лінії.

Відповідь на головоломку «Хід конем», надруковану у № 26 (78)

Знайдіть пари

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

ГОЛОВОЛОМКА

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Відповіді на японський кросворд, надрукований у № 26 (78)

ШАШКИ Білі починають і виграють В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

ГГОРИЗОНТ ОРИЗОНТ АЛЬ: 1. Строгий, пастельний або пропускний. 6. Друг летю ОРИЗОНТАЛЬ: чого плоду уяви, що живе на даху. 9. Представниця родини жовтців, яку можна зустріти і на дні морському. 10. Чотириколісний житель столиці. 11. Корабель для Муму. 13. Талія земної кулі. 14. Кравецьке з'єднання обшив ки корабля. 15. Столиця Башкирії. 16. Морожений житель Гренландії. 20. Коротун не з Квіткового міста. 24. Плаксива риба. 27. Спритна шахрайка. 28. Гаряче місце на кораблі. 29. Крива кіноуспіху. 30. Грецький Марс. 31. Чоботи, порослі шерстю. 32. Товариш Боягуза і Бувалого. 34. Зв'язок пса з будинком. 35. Річка, по якій сплавлявся Гек Фінн. 36. Команда бурлаків. 38. Козацький батечко. 41. Історія, яку сильно псує борода. 45. Людинатовар. 46. Суперник Буша в єгипетському пантеоні. 47. Окрилена фраза. 48. Без рейкова транспортна машина, що рухається за рахунок кінетичної енергії, накопиченої в маховику . 50. Одіссейович. 52. Задоволення, в якому собі відмовляєш. 53. Сучасний візник. 54. Дизельне паливо. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Служить також для охолоджування газу і відокремлен ня крапель масла і вологи. 2. Комісар проти Фантомаса. 3. Знаряддя праці на цукрових плантаціях. 4. Дитина номер один. 5. Піджак плюс брюки. 6. Водоплавний рядовий. 7. Вимірник, якого час від часу викидають за борт. 8. Австралійська стрибуха. 10. Вмістище невідомого кота. 12. Святий му сульманський куб. 17. Створювач «Ракети» на рейках. 18. Нитки з квітко вою назвою. 19. Московський телецентр. 21. Шурочка у чині корнета. 22. Вантажопідйомний птах. 23. Гуртожиток під рушницю. 24. «Сліпий» мисли вець за п'ятьма золотими. 25. Він — Вілл Сміт (к/ф). 26. Відбиток в ролі художнього полотна. 33. Будівельний матеріал бджіл. 36. Фігура пілотажу з чудесами (м/ф). 37. Стілець без спинки. 39. Йде до гори, яка не йде до нього. 40. Стрибок в глибину. 41. Тенісист з ЛасВегаса. 42. Борець за ледве живу природу. 43. Реклама з ��огляду торгівлі. 44. Барабан не тут. 49. Велика рогата худобина під мостом. 51. Автобус з чорного ходу.

Відповідь на етюд, надрукований у № 26 (78) 1. g1f2!! e3:g1 2. c1d2 a7:c5 3. d2 e3 g1:d4 4. c3:c7 d8:b6 5. a3b4 c5:c1 6. g3f4 c1:g5 7. h4:a5 h6g5 8. a5c7 х


Украинская техническая газета №79