Page 1

Мінна місія Єврокомісії

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

www.tehnichka.com

info@tehnichka.com

Жертви підземелля Аварія на шахті ім.Скочинського: людський чинник або незвідане природне явище?

Україна, не бажаючи стати жертвою міжнародної афери, досі сподівається на допомогу Євросоюзу в утилізації протипіхотних мін стор. 6

Нас накрила «ртутна» інтернетхмара! Як довела наука, чутки поширюються швидше за швидкість світла... стор. 5

Ринок є, цукру немає? стор. 2

Відбите світло — про таємниці космосу Після перших польотів у космос деякі «гарячі голови» вирішили, що наземній астрономії загрожує згортання досліджень зі спостереження стор. 7

Україна перебуває на межі «цукрового» голоду

стор. 10—11

Чого повчитися в Румунії Не треба роками чекати грандіозних проектів, краще витратитись на елементарні заходи стор. 13


Соціум проблема

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Жертви підземелля 8 червня аварія на шахті імені О.О. Скочинського забрала життя 13 гірників тельного огляду місця аварії та вивчення вилу ченої технічної і організаційної документації шахти. У той же час прокуратура Донецької об ласті вже порушила кримінальну справу за фактом аварії 8 червня на шахті імені О. О. Ско чинського за ч.2 ст.272 КК України «Порушен ня правил безпеки при проведенні робіт з підвищеною небезпекою». На момент аварії під землею були 344 лю дини, 51 з них — у виробках аварійної дільниці, безпосередньо викидом були захоп лені 14 чоловік. Гірників удалося вивести з шахти, врятували й одного з тих чотирнадця ти, хто опинився в епіцентрі трагедії. Іншим вижити не судилося. До ранку 9 червня тіла шістьох шахтарів підняли на поверхню.

хвилину, але вести їх було надзвичайно складно: під час аварії було обрушено до 700 тонн вугільної маси. Щоб забрати її, у шахті, крім гірничих рятівників, постійно пра цювали 50—60 шахтарів. Операцію усклад нювали висока температура й загазованість виробки. Видобуток вугілля на шахті ім. Ско чинського ведеться у надзвичайно складних гірничогеологічних умовах, шахта зарахо вана до особливо небезпечних із раптових викидів вугілля, газу й породи, вибуховості вугільного пилу. Шар, де відбулася аварія, схильний до самозаймання. Плюс — глиби на залягання вугілля, ніде у світі не видобу вають «чорне золото» з більш ніж кіломет рової позначки...

Сім жертв викиду шукали довше. Аварій норятувальні роботи не припинялися ні на

У середу, 10 червня, поховали перших шість жертв аварії на шахті імені Скочинського.

ДОВІДКА На шахті ім. О.О. Скочинського за 30 років (з 1979го по червень 2009 року) сталося 15 аварій, у результаті яких через викиди вугілля і газу були смертельно травмовані 109 чо ловік (в 1998 році вибух метану забрав життя 63 чоловік, у 2001му — 6 шахтарів). Сьогодні на шахті працюють майже 2,5 тисячі гірників, які щодоби видобувають 1700— 1800 тонн вугілля. 34 гірники, захоплені аварією, перебува ють в обласній лікарні профзахворювань. За словами головного лікаря лікувальної уста нови Євгена Гладчука, стан шахтарів оці нюється як «відносно задовільний». Більшість із них постраждали від ядухи й отруєння руд ничним газом. Двоє травмованих у важкому стані перебувають у реанімаційному відді ленні лікарні ім. Калініна.

Напередодні трагедії, 6 червня, державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду по Донецькій області заборонив видобувні роботи у 2!й західній лаві через порушення, що створюють загрозу життю працівників. До виконання було приписано 18 пунктів. Акт оперативної перевірки надали директорові шахти. Відомчий контроль шахти здійснив свою внутрішню перевірку й повідомив інспектора про повне усунення порушень і про доцільність продовження робіт у лаві. Вранці у день трагедії інспектор разом із головним інженером вугільного підприємства спустився в шахту для перевірки повідомлення про усунення порушень. Але... до місця дістатися вже не зміг: у лаві стався викид вугілля і газу.

Для розслідування обставин і причин аварії створена державна комісія. Її очолив міністр вугільної промисловості Віктор Пол тавець, заступник — перший заступник голо ви Держгірпромнагляду України Анатолій Дєньгін. Члени комісії мають ретельно розі братися в причинах трагедії. 11 червня вони зустрілися з родинами шести загиблих гірників для вирішення соціальних питань і призначення компенсаційних виплат з Фон ду соціального страхування від нещасних ви падків на виробництві. Співчуття родинам загиблих висловило керівництво країни, вони одержать допомо гу і підтримку. Але завтра тисячі гірників зно ву опустяться в земні глибини. Вони повинні повернутися живими. Фото Photomig

Марина ЮР’ЄВА

Т

ринадцять витривалих, сильних молодих чоловіків з донецької шахти ім. Скочинсь кого — у списку загиблих. Ще вранці 8 червня гірники, живі й здорові, опустилися під землю — звична справа, почалася звичайна трудова зміна. І ніхто не знав, що цей червне вий ранок для багатьох стане останнім у житті. 10 годин 15 хвилин — фатальна часова познач ка початку трагедії. О 10.15 у 2й західній лаві на випередженні конвеєрного штреку на гли бині понад 1200 м стався раптовий викид вуг ілля і газу. Що це — черговий трагічний «сюрп риз» підступної стихії, непрогнозоване природ не явище чи цілком передбачуваний наслідок недбалості, нехтування елементарними прави лами техніки безпеки? У будьякому разі, гру бе порушення норм навіч: роботи з видобутку вугілля, по суті, були самовільно відновлені без дозволу Держгірпромнагляду. Конкретні причи ни трагедії назве експертна комісія після ре

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Email: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 129931877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 347247) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 347247, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 347247, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 4408209, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 4408209, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 599391, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 599392, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «ПресЕкспрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 500854

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 19530 прим., українською мовою 6000 прим., російською мовою 13530 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1222


№ 25 (77)

16 червня 2009 року

ПЕК Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) інвестує 500 млн євро в модернізацію українських високоволь т високовольт них ліній електропередач. Про це заявив на зустрічі з прем’єрміністром Юлією Тимо шенко член ради директорів ЄБРР, голова де легації банку в Україні Террі Браун. Він повідомив, що цього року ЄБРР інвес тує в українську економіку 1 млрд євро. За його словами, банк зацікавлений інвестувати в ре альний сектор економіки України, у такі галузі, як сільське господарство та енергетика.

Економіка актуально сплавів. Агломерат у травні 2009 року не ви роблявся. У січні—травні 2009 року у порівнянні з січнем—травнем 2008го виробництво мар ганцевого концентрату та агломерату змен шилося на 79,5% (або на 710,8 тис. тонн) — до 183,9 тис. тонн.

Вуглепром Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець допускає, що видобуток вугі лля на гглибоких либоких шахтах У країни може України бути заборонено. Про це він заявив 9 черв ня в Донецьку, коментуючи роботу урядової комісії з розслідування причин аварії на шахті ім. Скочинського. За словами В.Полтавця, тепер комісія з’я совує, чи дотримувалися на шахті вимог нор мативної документації відносно видобувних робіт. При цьому міністр зауважив, що коли порушень технологічної документації не було, то це означатиме, що на таких глибинах (йдеться про 1200 метрів і більше) ведення робіт треба заборонити.

АПК НАЕК «Енергоатом» має намір у липні залучити 400 млн грн для погашення по точної заборгованості за поставки свіжо го ядерного палива (СЯП) в 2009 році. Про це повідомив президент компанії Юрій Недашковський. За його словами, у цей час заборгованість компанії перед російським постачальником корпорації «ТВЕЛ» становить близько $80 млн і дорівнює півторамісячним проплатам атомного оператора з поставок ядерного палива. Ю.Недашковський відзначив, що, за оцін ками експертів, дефіцит коштів компанії цьо го року при чинному тарифі становить близь ко 2 млрд грн. Крім того, на сьогоднішній день компанія зазнає труднощів із залучен ням кредитів.

ГМК За січень—травень 2009 року на ме талургійних підприємствах У країни ви України роблено 9,96 млн тонн чавуну чавуну,, що на 5,507 млн тонн (або 35,6%) менше показ ника січнятравня 2008го. Про це повідо мив генеральний директор об’єднання метза водів «Металургпром» Василь Харахулах у Дніпропетровську на балансовій нараді пред ставників підприємств гірничометалургійно го комплексу. За його словами, виробництво прокату за зазначений період також скоротилося на 35,6% (або на 5,928 млн тонн) — до 10,704 млн тонн. За січень—травень п.р. виробницт во сталі скоротилося відносно січня—травня 2008 року на 39,2% (на 7, 29 млн тонн) і скла ло 11,311 млн. тонн. Виробництво сталевих труб за цей же пе ріод скоротилося на 45% (або на 481 тис. тонн) — до 584 тис. тонн. За 5 місяців п.р. в Україні вироблено 23,38 млн тонн залізорудної сировини, що на 31% (на 10,39 млн тонн) менше, ніж за 5 місяців минулого року. Виробництво коксу за зазна чений період скоротилося на 26% (або на 2,43 млн тонн), — до 6,86 млн тонн. В.Харахулах відзначив, що за 5 місяців п.р. коксохімічні заводи на 100% забезпечили потребу вітчиз няних металургів у коксі.

У травні виробництво марганцевого концентрату збільшилося у порівнянні з квітнем на 44,9% (або на 33,7 тис. тонн) — до 108,8 тис. тонн тонн. Про це повідомила Українська асоціація виробників феро

Як повідомив міністр аграрної політи ки Юрій Мельник, У країна з початку по Україна точного маркетингового року (липень 2008 р. — червень 2009 р.) експортува ла 23,3 млн тонн зерна і 3,37 млн тонн олійних. Зокрема, експортовано 12,1 млн т пшениці, 6,1 млн тонн ячменю, 5 млн тонн ку курудзи. Крім того, експорт ріпаку становив 2,5 млн тонн, сої — 275 тис. тонн, соняшнику — близько 600 тис. тонн. За підрахунками Мінагрополітики, в Ук раїні врожай пшениці в 2009—2010 марке тинговому році може становити 20 млн тонн. Зерновий пул Причорномор’я може бути створений найближчим часом, зая вили аграрні міністри трьох країн — Росії, України та Казахстану Казахстану,, основних вироб ників зерна на пострадянському про сторі, повідомляє РІА «Новини». Зокрема, міністр аграрної політики Ук раїни Юрій Мельник на бізнесфорумі у рамках Всесвітнього зернового форуму в СанктПетербурзі заявив, що створення

пулу трьох країн дозволить ефективно ви користовувати наявну інфраструктуру для посилення ролі Росії, України та Казахста ну на світовому зерновому ринку. Він по відомив, що, за прогнозами, урожай зер на в Україні цього року складе 42—43 млн тонн. Разом з тим у перспективі обсяги можуть бути доведені до 80 млн тонн. Мінагрополітики виступає за скасу в ання ліцензування імпорту м’яса через неефективність цього заходу заходу.. Про це міністр Юрій Мельник повідомив 9 червня на пресконференції в Києві. За його словами, на сьогоднішній день імпорт м’яса в Україну досяг критичних обсягів, тільки в травні за везено 42 тис. тонн, а за 5 місяців поточно го року — близько 140 тис. тонн. При цьому, за словами Ю.Мельника, ввозиться, як пра вило, низькосортна продукція. Крім того, ви робництво її в країнахвиробниках дотуєть ся, таким чином, український виробник не може з нею конкурувати. На думку міністра, Україні необхідно вве сти стандарти на м’ясну сировину, які вже розроблені, однак Держспоживстандарт не вводить їх у дію, а також впровадити проце дуру інспектування імпортерів на відпо відність вимогам законодавства, як це роб лять інші країни.

Міністерство аграрної політики У краї Украї ни прогнозує виробництво цукру в 2009—2010 маркетинговому році (ве ресень 2009 р. — серпень 2010 р.) на рівні 1,5 млн тонн, повідомив міністр аг рарної політики Юрій Мельник. На думку міністра, з огляду на обсяг внутрішнього ви робництва цукру, перехідні запаси, а також діючу тарифну квоту на імпорт в Україну цук русирцю за пільговим ввізним митом 2%, дефіцит цукру на українському ринку в сезоні 2009—2010 рр. не прогнозується.

Президент України Президент У країни Віктор Ющенко України підтверджує, що для розрахунку з Росією за газ у травні була проведена емісія в р о з м і р і 3 , 8 м л р д г р н . Глава держави відзначив, що для розрахунку за газ «інших коштів у державі не було, немає їх і зараз».

Постановою передбачається, що в 2009 ро ці максимальне щоквартальне збільшення рівня рентабельності виробництва хліба не повинне перевищувати 3% від її фактичного рівня за попередній звітний період. Також Кабмін скасував повноваження місцевих органів виконавчої влади зі вста новлення рентабельності виробництва муко молів і пекарів.

Верховна Рада 11 червня Верховна Рада У країни ух України валила повторно Закон «Про заборону грального бізнесу в У країні» Україні» країні», повідомляє офіційний сайт ВР. Законом, зокрема, забо роняється в Україні гральний бізнес і участь в азартних іграх.

Віктор Ющенко підписав Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України, що стосуються погашення за боргованості перед Пенсійним фондом України й посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері за гальнообов’язкового державного пен сійного страхування» страхування», який Верховна Рада ухвалила 5 березня березня. Про це повідом ляє офіційний сайт Президента. Передбачено, що до суб’єктів господарю вання, які організовують і проводять на тери торії України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу — вісім ти сяч мінімальних заробітних плат з конфіска цією грального устаткування, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає пе рерахуванню в Державний бюджет України. Застосування цих санкцій здійснюється за рішенням суду, прийнятим за позовом органів Державної податкової служби.

Законом, зокрема, передбачено, що суми накладених (нарахованих) штрафів і пені в період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009го і суми штрафів і пені, які підлягають накла данню (нарахуванню) на суми заборгованості зі сплати страхових внесків і фінансових санкцій, які виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажання страхувальника роз строчені на 60 календарних місяців у поряд ку, установленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстрочкою першого пла тежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстрочці сума накладених (на рахованих) у відзначений період штрафів і пені, сплачені страхувальником, що за ста ном на 1 січня 2009 року не має заборгова ності перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків, штрафів і пені. Президент У країни Віктор Ющенко України підписав Закон «Про внесення змін у Закон У країни «Про державне регулю України вання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, ал когольних напоїв і тютюнових виробів», прийнятий Верховною Радою 21 травня. Відповідно до нього ліцензії на виробниц тво коньяку та алкогольних напоїв за конь ячною технологією видаються тільки тим суб’єктам господарювання, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаю чи викурення, витримку й промислову утилі зацію відходів такого виробництва, а для виробництва коньяку також використовують не менше 25% спирту коньячного власного виробництва або спирту коньячного, викуре ного в Україні з виноматеріалів, вироблених з вітчизняної сировини, і витриманого не менше трьох років, у перерахуванні на абсо лютний алкоголь.

Кабінет Міністрів Кабінет Міністрів установив рента бельність виробництва пшеничного бо рошна вищого, першого й другого ґатунків, житнього обдирного борошна на рівні не вище 10%, хліба масових сортів — не вище 12%. Відповідна по станова ухвалена на засіданні уряду уряду,, повідомляє пресслужба Міністерства економіки У країни. України.

Верховна Рада 5 червня внесла зміни в закон, що стосується організації та про ведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в У країні. Україні. Прийняття цього закону має на меті удоско налити процес підготовки. Так, зміни дозволять звільнити від сплати ввізного мита до 1 вересня 2012 року това ри, що не виробляються в Україні (крім підак цизних), які необхідні для будівництва спортивних споруд до чемпіонату Європи з футболу. Верховна Рада ухвалила в першому чи танні законопроект №3071 «Про індустрі альні (промислові) парки», що визначає ос новні правові принципи їхнього створення і функціонування. У ньому, зокрема, містяться положення щодо особливостей їхнього функціо нування, умов державної підтримки таких парків. Проектом визначені дві форми державної підтримки: повна або часткова компенсація про центної ставки із залучених банківських кредитів і застосування норми прискореної амортизації нових основних фондів групи 3 і 4. Верховна Рада У країни ухвалила За України Про внесення змін до Закону У краї Украї кон «Про ни «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок без робіття робіття» (про припинення трудового догово ру за згодою сторін). Цим законом передбачається визнавати осіб, звільнених з роботи за угодою сторін, та кими, що втратили роботу з не залежних від них обставин. Також передбачається виплата їм допомоги з безробіття з восьмого дня після реє страції цих осіб у державній службі зайнятості. Верховна Рада У країни взяла за основу України проект закону про внесення змін до статті 85 Закону «Про банки й банківську діяльність» (щодо забезпечення прав вклад ників комерційних банків). Законопроектом пропонується скоротити з шести до трьох місяців термін дії мораторію на задоволення вимог кре диторів під час здійснення тимчасової адмініст рації і заборонити поширювати мораторій на ви моги фізичних осіб щодо виплати коштів із дого ворів депозитних внесків банку. Підготувала Тетяна МОРДИК за матеріалами «УНІАН», «РБКУкраїна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМКінфо, Укррудпром, сайтів Кабінету Міністрів і Верховної Ради


ОПК арсенал

№ 25 (77)

«Оплот»: повернення «блудного танка» Наприкінці травня міністр оборони України Юрій Єхануров підписав наказ про прийняття на озброєння танків «Оплот». При цьому Харківським заводом імені Малишева уже поставлено дві цих машини Збройним Силам України. Одночасно з підписанням наказу Міноборони

перерахував заводу ім. Малишева 100 млн грн для виконання оборонного держзамовлення на 2009 рік — ту саму суму, яку раніше обіцяла танкобудівникам виділити зі Стабілізаційного фонду прем’єр3 міністр Юлія Тимошенко.

Дмитро ТИМЧУК

П

равда, зазначені 100 млн грн до цього обіцялися танкобудівни кам для виконання завдань і розроблення і закупівлі танків «Булат». Зокрема, вони виділялися на забез печення контракту між Міноборони і заводом ім. Малишева з виробницт ва для української армії протягом 2009—2010 років 29 танків Т64БМ «Булат». Як саме зараз під цю суму потрапив танк «Оплот» — не зовсім зрозуміло.

Машина «нового покоління»

Х

арактеристики танка «Оплот» цілком відповідають сучасним вимогам. Недарма розробники стверджують, що танк цієї модифікації є на сьогоднішній день найсучаснішим серед танків серії «Т», виграючи в ос таннього російського Т90 (йдеться про танки, що випускаються серійно або готові «до серії». Про Т95, про який «усі чули, але ніхто не бачив», ми не говоримо). Озброєння в танків «Оплот» і росій ського Т90 ідентичне — гармати 125 мм гладкоствольні, спарений 7,62мм кулемет КТ7,62 (повний український аналог радянського ПКТ, які зараз ви пускає Росія) і зенітний 12,7мм ку лемет КТ12,7 (український аналог НСВТ). Правда, росіяни стверджують, що українська 125мм гармата КБА3 набагато гірше за ТТХ, ніж російська 2А46М, але нехай це залишиться їхньою приватною думкою. Додамо лише, що «Оплот» може вести вогонь із гармати керованими ракетами з лазерним наведенням і вражати цілі на відстані до 5000 м (ракети збері гаються в конвеєрі автомата заряд жання так само, як і звичайні боєпри паси). Зрозуміло, у випадку з «Оплотом», яким би він не був кращим від росій ського Т90С, не йдеться про прин ципово новий танк. Коли починають звучати «псевдоекспертні» заяви (що в Україні з приводу нових розробок, що в Росії, наприклад, з приводу ро сійського Т95) про танки нібито но вого покоління, слід зробити уточнен ня. Всі нинішні розробки — це про довження тенденцій 60х років мину лого століття, поки у світі немає прин ципово нових розробок танків, гото вих до запуску в серію. І «Оплот» тут — не виняток. Розробники говорять, що основ ний бойовий танк «Оплот» розробле ний на базі Т80УД, відрізняється від нього рядом удосконалень. Основни ми серед них є такі: — нова зварнокатана вежа; — убудований динамічний захист нового покоління, що забезпечує підвищення захищеності в передньо му секторі як від кумулятивних, так і від бронебійних снарядів; — тепловізійний приціл; — двигун потужністю 1200 к.с. замість 1000сильного двигуна, вста новленого на Т80УД; — перехід на цифрову технологію стосовно компонентів комплексу

керування вогнем і суміжних з ним систем; — комплекс оптикоелектронної протидії; — допоміжний агрегат живлення; — система обліку вигину каналу ствола; — система навігаційного забезпе чення; — ширші бортові екрани, що за безпечують додатковий захист бортів корпуса і компонентів ходової части ни від протитанкових засобів малої дальності дії, застосовувані піхотою супротивника. Разом з тим машина нового по коління поки не має якогось конкрет ного образа. При цьому слід врахову вати, що бачення перспектив танко будування у світі істотно різняться, аж до прогнозу зникнення власне танків з арени і їхньої заміни новими коліс ними бойовими системами. При цьо му навіть «танковим» оптимістам, що передрікають цим машинам довге життя, важко виробити якусь усеред нену схему машини нового покоління. Якщо ж враховувати різні бачен ня, то усереднені вимоги до танка чет вертого покоління можна сформулю вати так. Танк повинен: — за 0,85—0,9 секунди виявляти всі небезпечні цілі в радіусі 5 км і фіксувати їх у пам’яті бортового ком п’ютера для подальшого знищення; — мати гармату калібру 140 155 мм (сучасний танковий калібр НАТО — 120 мм, у країнах СНД — 125 мм), що може гіпершвидкісним снарядом пробити гомогенну бро ню товщиною близько 1200 мм. При цьому традиційні порохові снаряди навіть не враховуються, порох, швид ше за все, замінять або рідкі речови ни (тобто такі, що впорскуються в гар мату і при загорянні разгоняють бой ову голівку), або електромагнітні або електротермічні гармати, розроблю вані сьогодні в США та європейських країнах; — мати систему впізнавання «свій чужий»; — мати системи огляду на 360 гра дусів. Для цього по корпусу танка вста новлюються телекамери, а зображен ня виводиться на дисплеї, змонтовані на шоломофонах танкістів. Таким чи ном, екіпаж бачить місцевість «крізь броню»; — застосовувати керовані боєпри паси за принципом «вистрілив і забув», тобто такі, що не потребують супроводу навідником до влучення в ціль. Окремі ці елементи або їх «прооб рази» уже існують, але про втілення всіх цих вимог в одній серійній машині поки не йдеться.

Т84 проти «Булата»

Г

оворячи про поставки нової ма шини українській армії, необхідно відповісти на запитання: на скільки танк «Оплот», власне, по трібний Збройним Силам України? Пи тання слушне з огляду на те, що лише рік тому (як і раніше) керівництво ук раїнського Генштабу стверджувало, що не робить ставку на цю машину. Пріоритетною вважається програма закупівлі для бронетанкових і механі

зованих військ (наразі у строю — 786 танків, до кінця 2011 року плануєть ся скоротити їх до 488), а також тан кових підрозділів військ берегової оборони ВМС (39 танків) модернізо ваного танка Т64БМ «Булат». Тут треба згадати недавню історію з «Булатом» і новим українським Т84 (влас не, під цим найменуванням і був відомий нинішній «Оплот» до останнього часу). Парадокс переоснащення україн ських бронетанкових військ останніх років (тобто з початку існування Збройних Сил України) полягав і по лягає в тому, що при всій готовності українського обороннопромислово го комплексу випускати цілком су

Фокус у тому, що саме ці нові танки Т84 кількістю всього 10 (одна тан кова рота) уже були свого часу постав лені для Сухопутних військ, але потім... повернулися виробникові. Ще в 10ту річницю незалежності України, під час грандіозного військового параду, була продемонстрована ця десятка машин виробництва ВО «Завод ім. Малише ва». Але тоді, хоча Т84 і представля лися в колоні армійської техніки, самій армії вони... не належали. Правда, як уже згадувалося, номінально ці маши ни стоять на озброєнні наших броне танкових військ ще з 2000 року, але Кабмін, що зобов’язав тоді Міноборо ни своєю постановою придбати для початку десять нових танків, забув ука зати, за які кошти. А грошей у військо вих завжди, як відомо, бракувало. Тоді генералітет вирішив питання з харків ською бронетанковою корпорацією за умови, що відразу після параду де сятка Т84 відправиться у війська, а там, мовляв, якось вже домовимося. І от танкова рота на новеньких тан ках кілька років була прикрасою 72ї окремої мехбригади в Білій Церкві, але весь цей час Міноборони ніяк не могло розрахуватися з виробником. Коштують танки порівняно недорого — на світовому ринку озброєнь Т84 йде за $ 2—2,5 млн (для порівняння:

Бойова маса танка — 48 т, питома потужність — 26 к.с./т (для по3 рівняння: у Т390 — 18,1, у «розкрученого» росіянами Т390С — 21,5 к.с./т), максимальна швидкість по шосе — 70 км/год. (Т390С — 65 км/год.), за3 пас ходу по шосе — 450 км (відповідно — 500 км), двигун 6ТД32 потуж3 ністю 1200 к.с. (В392С2 потужністю 1000 к.с.). часні й досить дешеві танки армія ро бить ставку на модернізовані маши ни. Так, закуповуваний зараз армією «Булат» спочатку являв собою прото тип середнього танка «Об’єкт 430» в 1957 році (тоді був побудований екс периментальний зразок), потім у виг ляді остаточної випробної моделі в 1964 році. І прийнятий на озброєння після всього циклу заводських і військових випробувань у 1967 році. Саме він своєю появою відкрив так зване друге післявоєнне покоління танків. Правда, зараз українські тан кобудівники ставлять на машину в ході модернізації майже повністю іншу ветроніку (танкове електронне устат кування), що дуже відрізняє її від пер вісного варіанта, але це докорінно справи не міняє. Найбільш вдалою модернізацією можна дотягти танк із другого аж до третього покоління, але принципово новим його ніяка модер нізація не зробить. До речі, сама схе ма модернізації Т64 у Т64БМ була розроблена в 1983 році. Танк дійсно дуже вдалий, але новим, як його час то називають в Україні, він не є. При цьому українські танкобудів ники ще наприкінці минулого сто ліття могли запропонувати цілком сучасний основний бойовий танк Т84, що йде на експорт. Більш того, офіційно він поставлений на озброєння українських Збройних Сил відповідною постановою Кабі нету Міністрів України ще кілька років тому. Чому ж не робилася став ка на цю нову машину?

американський «Абрамс» коштує 5— 6 млн, а французький «Леклерк» — всі $10 млн). До речі, не секрет, що саме співвідношення «цінаякість» і приваб лює покупців в українській броне техніці. Але для військових 25 млн «зе лених» — серйозна сума, для вироб ників — теж не ті гроші, які можна «ви бачити»... Саме тому зараз, говорячи про ту техніку, що більшменш відповідала сучасним вимогам, армія робить став ку на Т64БМ «Булат». Саме тому на чальник Генерального штабу ВР Украї ни генерал армії Сергій Кириченко, говорячи ще рік тому про перспекти ви відновлення парку озброєнь в армії, зауважив, що для Сухопутних військ досить актуальною є саме мо дернізація танків Т64. На запитання, чому ж не закуповують нові, началь ник Генштабу відповів дуже просто: ціна одного нового Т84 — це вартість модернізації п’яти Т64 (а останніх у військах хоч греблю гати). З такою арифметикою, погодьтесь, не поспе речаєшся. Щодо «повернення» у війська Т84, які зараз підуть уже під найменуван ням «Оплот», питання, здавалося б, вирішено: гроші Кабмін на їхню заку півлю виділив (точніше — зобов’язав Міноборони їх заплатити). Тобто війська побачать всетаки новий, а не модернізований танк, чому, начебто, і слід було б радіти. Та не все так просто. Ми недарма згадали історію з «приходом» і «обли шенням» армії Т84. Ставлячи їх на

16 червня 2009 року

озброєння ВСУ в 2000 році, уряд мав єдину мету: не допомогти армії (що кардинально вирішує для військ одна танкова рота?), а зіграти на ко ристь танкобудівникам. Адже не можливо просувати нову техніку на міжнародному ринку, якщо вона не стоїть на озброєнні власної армії. В усьому світі кращим озброєнням національного виробництва попов нюють у першу чергу власні збройні сили, а вже потім ними торгують. При цьому важко комусь пояснити, що Україна — держава специфічна, вона, випускаючи сучасні системи озброєнь, про переозброєння влас ної армії не надто піклується. Спра цьовує проста логіка: ви продаєте продукцію, але самі її не використо вуєте, отже, у ній щось не так. Саме тому і треба було постави ти на озброєння ВС України Т84 і зафіксувати його експлуатацію у військах — хоч десяток, хоч пару трійку. Але тоді маневр танкобудів ників і Кабміну не вдався. То чи не змушують армію силоміць всетаки купити ці танки, аби тільки зафіксува ти їхню наявність в українських ВС?

Допомога чи створення проблеми?

Н

еобхідно розуміти, що озброю вати армію невеликими партія ми навіть нових озброєнь озна чає створювати для Збройних Сил серйозні проблеми, які треба вирішу вати. Адже потрібні різні комплекту вальні, тренажери для навчання осо бового складу, необхідно «розкидати» нові танки по навчальних ротах у тан кових бригадах (чи доброю є брига да, у якій водночас експлуатується кілька типів танків, — спробуй розбе рися тільки з підготовкою операторів навідників і командирів для кожного танка!). Навіть поставка всього лише модернізованих «Булатів» вимагала окремого навчання на них особового складу, у тому числі тих, хто добре ос воїв базову модель — Т64. Інші сис теми керування вогнем і устаткуван ня взагалі, інші силові установки — все це має значення. І мати у військах не 1—2 типи танків, а більше, означає створювати паралельно кілька на вчальних баз для їхнього освоєння. Саме тому десяток нових танків у військах — це не так добре, як здаєть ся з першого погляду. При мізерній кількості вони погоди у боєздатності військ не роблять, зате проблем — безліч. І от, схоже, саме таку проблему і намагаються створити армії з «Опло тами». Адже й без того не фінансова на цього року (та й у минулі — лише частково) Держпрограма розвитку озброєння і військової техніки ВСУ на період до 2015 року орієнтована на «Булати». На цю діючу програму гро шей не дають, то хто фінансуватиме «повноцінну» заміну нинішнього тан кового парку на «Оплоти»? З іншого боку, куди тоді подіти «Булати», що вже третій рік закуповуються? Тому, швидше за все, поставкою декількох нових машин у війська все й закінчиться. Україна поки не дійшла до того, щоб повноцінно переозброю вати сучасною технікою і озброєнням власного виробництва свою ж армію. Частково дав зрозуміти, що заку півля «Оплотів» для ВСУ — той же «фінт» на користь танкобудівників для їхньої роботи на зовнішньому ринку, що і в історії його ж пригод під ім’ям Т84, і міністр оборони, коментуючи свій наказ із закупівель. Зокрема, він повідомив, що прийняття танка «Оп лот» на озброєння українською ар мією дозволить заводу експортувати цю продукцію. «Бо в закордонних ар міях є таке правило: вони не закупо вуватимуть в Україні техніку, якщо її немає в озброєнні її власної армії», — пояснив міністр. Схоже, це перша і єдина причина поставки «Оплотів» українській армії.


№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Соціум

проблема

Нас накрила «ртутна» інтернетхмара! Як довела наука, чутки поширюються швидше за швидкість світла... Валентина ВЛАДИМИРОВА

ОБС: безвідмовна система

О

станнім часом у Донецькій, Дніпропетровській, Луган ській і Харківській областях з надзвичайною швидкістю поши рювалися чутки про жахливу ава рію, у результаті якої на нас насу вається «хмара ртуті». Система ОБС («одна баба сказала»), як завжди, спрацювала безвідмовно. Близь ко полудня 3 червня харків’яни почали спішно сповіщати одне од ного про отрутну хмару, що утво рилася внаслідок вибуху чи то ма шини, чи то залізничної цистерни із ртуттю, а ближче до вечора мова йшла вже про вибух цілого заводу з виробництва цього металу. Ос кільки передавалися чутки не тільки «з вуст у вуста», а й за допо могою мобільного зв’язку та Інтер нету, незабаром про ртутну катаст рофу знали, напевно, абсолютно всі харків’яни. І хоча тверезомислячі громадя ни намагалися пояснити стурбова ним сусідам, друзям і родичам, що ртуть не може утворювати хмари, люди про всяк випадок закривали вікна й кватирки, забирали дітей з вулиці додому, а особливо стриво жені обзаводилися медичними мас ками й навіть респіраторами. Ос новних аргументів на користь прав дивості чуток було декілька: диму без вогню не буває; нам ніхто не скаже правди; про Чорнобиль теж не говорили; уряд офіційно не спро стовує чутки; мені зателефонував знайомий із МНС і сказав, що це правда. Як повідомили журналістів у пресслужбі МНС у Харкові Харкові, чут ки про ртуть, що розлилася, не відповідають дійсності: «По суті, це інформаційний тероризм. Спочатку цю інформацію поширювали на те риторії Донецької та Дніпропет ровської областей, а потім чутки про небезпеку дійшли до Харкова». Містом, де нібито розлилася ртуть, народна поголоска називає Павлоград. Можливо, з тієї причи ни, що саме там розташовані скла ди токсичного твердого палива для ракет, які повинні були утилізувати ще кілька років тому. Деякі ЗМІ при пускають, що поширенням панічних слухів місцеві жителі намагаються привернути увагу до цієї проблеми. До речі, у Кримінальному кодексі України за свідомо помилкове по відомлення про загрозу безпеки громадян передбачене покарання — від штрафу в 500 гривень до 7 років позбавлення волі. Однак офі

ційних повідомлень про розсліду вання поширення «ртутних чуток» поки не було.

Для кожного часу — свій страх

–М

аксиме Євгеновичу, чи можна назвати «ртутну паніку» масовим пси хозом? — запитую доцента ка федри психології Національно го аерокосмічного університе ту ім. М . Жуковського, кандида та психологічних наук Максима Жидка. — Це явище дійсно пов’язане із психологією масової поведінки, але говорити у зв’язку з ним про масо вий психоз можна тільки метафо рично. Адже психоз — це психічне захворювання, що характеризуєть ся певним набором медичних пара

У випадку з «ртутною хмарою» форма дезадаптації населення пе реважно визначалася тільки триво гою і, можливо, вегетативносудин ними проявами. Але ступінь їхньої виразності не досягав рівня медич ної патології. На мій погляд, це яви ще можна назвати інформаційним тероризмом тероризмом. Не виключено, що це спланована і підтримувана певною групою людей інформаційна акція. Адже для впливу на масову свідо мість, крім «живого телеграфу», ак тивно використовувалися мобіль ний зв’язок та Інтернет. — Але чому саме «ртутна хмара»? — Для кожного часу (я маю на увазі не тільки якісь історичні епо хи, а конкретні хронологічні рамки) характерний свій страх. Це страх арешту, атомної війни, радіаційного зараження…Ми живемо в період нестабільності суспільства, коли в ньому циркулюють усілякі невпо рядкованість, внутрішнє напружен ня, підвищена тривожність. Люди легко піддаються емоційному на віюванню у зв’язку зі страхами, які в них уже є. Це переважно вітальні страхи — за власний добробут, за життя і здоров’я своїх дітей. Що ж стосується ртуті…Нас із ди тинства вчили, що ртуть небезпеч на, її треба зібрати й утилізувати, навіть якщо розбився звичайний градусник. А більш конкретних знань — чи може ртуть утворювати хмару, перевозитися в цистернах або вибухати — у звичайної люди

страхами. Тому хтось почув про цистерну ртуті, яка розлилася, а хтось про вибух на цілому заводі. Кожен відреагував на недостат ню, але тривожну інформацію своїми власними фантазіями. Та ким чуткам досить складно про тистояти, бо вони апелюють до найдавнішої частини психіки — емоційної, а розсудлива, раціо нальна її частина порівняно нова. — Як треба реагувати на такі чут ки? — Швидка й адекватна реакція

З ПЕРШИХ ВУСТ Помічник начальника ГУ МНС У країни в Харківській області України Ігор Лупандін: — Надзвичайних ситуацій, пов’язаних з розливом або вибухом яких небудь хімічних речовин, не було. Заступник начальника ГУ з питань надзвичайних ситуацій Харків Харків ської облдержадміністрації Петро Гіренко: — Не було ніякої оперативної інформації у зв’язку з аварією залізничних цистерн з отруйними речовинами на території ряду областей сходу України. Голова Красноградської райдержадміністрації на Харківщині Антон ГГеращенко: еращенко: — Чутками про ртуть, що розлилася, хтось відпрацьовує технологію по ширення чуток в Інтернеті. влади — запорука того, що таким масовим проявам інформаційного тероризму можна протистояти. Причому відразу по всіх інформа ційних каналах, які характеризу ються максимальним охопленням аудиторії і мають найбільший авто ритет.

ЦІКАВО У парку «Мілленніум» у Чикаго знаходиться замерзла падаюча гігантська крапля ртуті. Автор цьо го витвору мистецтва — Аніш Ка пур, британський художник індійського походження. Скульптура являє собою величезний металевий каркас, обшитий листами нержавіючої сталі. Висота споруди досягає 10 метрів, довжина трохи більше 20 метрів, а ширина майже 13 метрів; вага пам’ятника — 110 тонн. Для обшивки каркаса потрібно було 168 сталевих листів. Відповідно до контракту з автором ця скульптура повинна простояти 1000 років! метрів, які в нас не спостерігалися. Наприклад, у Гонконгу 1980 року близько 400 школярів одночасно відчули себе нездоровими, скаржа чись на нібито отруєння якимсь не відомим газом. Психосоматичний стан дітей проявлявся сильною блю вотою, ціанозом шкірних покривів, задишкою, відчуттям клубка в горлі... Після госпіталізації хвороб ливі відчуття припинилися.

ни немає. Можливо, навіть чутки про викид радіації не викликали б такої паніки, бо це харків’яни вже пережили. Страшне нове, невідоме. Ртуть лякає тому тому,, що це ще не апробована «страшилка». Відома закономірність: чим менше інформації про небезпеку, що загрожує, тим більше людина заповнює порожній простір свої ми внутрішніми підсвідомими

кож зросла кількість людей, що отруї лися скупленим йодом, який вони почали приймати «для профілактики». Соціологи говорять, що, хоча чут ки здебільшого є феноменом нефор мальної комунікації, ЗМІ роблять до сить істотний вплив на їхню циркуля цію. Так, відсутність або недостатня кількість інформації з якоїсь теми сприяє появі чуток, які заповнюють інформаційний вакуум, добудовуючи картину події. ЗМІ також можуть бути безпосереднім джерелом чуток, пуб лікуючи недостатньо перевірену інформацію (як, очевидно, і сталося у випадку з «ртутною хмарою»). Разом з тим вони здатні зробити вирішаль ний внесок у процес загасання чуток, даючи докладну і зрозумілу інформа цію з відповідної теми. …Цікаво, що «ртутна хмара», яка нібито виникла на території України, уже перенеслася в Росію. Суміжні з нашою країною регіони — Тула, Во ронеж, Курськ — теж занепокоїлися. От що писало тульське Інтернет агентство 6 червня: «За інформацією, отриманою з офіційних джерел, нам стало відомо, що на наш регіон з України насу вається ртутна хмара. Правда, російські служби МНС відмовляють

Інформаційний тероризм — модна новинка?

І

нформаційний тероризм — ви нахід останнього часу. Саме так був кваліфікований антитеро ристичним комітетом РФ випадок на одній з атомних станцій Росії, де поширилися чутки про катастрофу. Оскільки пам’ять про Чорнобиль у населення була ще свіжа, різко збільшився об’єм продажів заліз ничних квитків із цього регіону, а та

КОМПЕТЕНТНО

ДЖЕРЕЛО

Кандидат хімічних наук, учений секретар НТК «Інститут моно кристалів» Валентин Чебанов: — Якщо навіть десь пари ртуті виникли й розсіюються повітрям, то вони стелитимуться по землі, куди відразу й потраплять — ґрунт жадібно поглинає ртуть. Ще один міф — вибух або розлив цистерни із ртуттю. Відповідно до технічних вимог її транспортують у невеликих кількостях (максимум по 10 літрів) через питому масу речовини. Один літр ртуті ва жить 13,6 кілограма. Цистерну із ртуттю, якою б вона не була маленькою (об’ємом, приміром, 5 м2, але масою 60 т), жоден залізничний вагон не витримає. Таке навантаження не витримає залізнична колія. А найголовніше: такої кількості ртуті в Україні просто немає.

Зважаючи на все, перша інформація про «ртутну ка тастрофу» виникла в українському сегменті Інтернету. Народний репортер |12:14| 03.06.2009 У Павлограді перевернулася цистерна із ртуттю (ІА «Новий міст», Євген Ганєв) 3 червня в Павлограді (Дніпропетровська область) за невідомих обставин перевернулася цистерна із ртут тю. Про це журналіста ІА «Новий міст» повідомив житель міста. «Говорять, перевернулася цистерна із ртуттю. За няття в дитячих садках і школах припинені, викладачі й вихователі ведуть дітей у підвали навчальних закладів», — сказав житель. У ГУ МНС у Дніпропетровській області

ся підтверджувати цю інформацію. За попередньою версією, на одно му з хімічних заводів України 4 черв ня стався вибух. У результаті цього велика кількість ртуті потрапила в навколишнє середовище. Сьогодні вранці ртутна хмара дійшла до Воро нежа. Тут випали дивні опади. Якщо напрямок вітру не зміниться, то не безпечна хмара дійде до Липецької і Тульської областей. До речі, за ос танню добу в Тулі серйозно зросла кількість звернень до лікарні зі скаргами на кишкову інфекцію». У поширенні й обговоренні цієї но вини Інтернет відіграв чималу роль. За свідченням пошукової система Ян декс, 4—5 червня тема «ртутної хмари» очолила хітпарад блогових тем. Уті шає, що багато авторів сприйняли її з почуттям гумору. — Хлопці, галас із хмарою з ртуті насправді був рекламною акцією Термінатора. — Чув, на Росію з боку України насувається отруйна ртутна хмара? Мовляв, учора в Україні вибухнув секретний військовий завод НАТО, і, щоб убезпечити Україну від ртутного дощу, цю ртутну хмару спеціальними гігантськими вентиляторами женуть у бік Росії. Мовляв, це вам на додачу до оплати за газ! — Вау, ртутна хмара така гарне сенька, зараз саме повз мене про літає... Мабуть, єдині, хто в цій ситуації був у виграші, то це інтернетпровай дери й оператори мобільного зв’яз ку, оскільки кількість відвідувань сайтів і дзвінків у Мережі за цей пе ріод значно збільшилася.

сказали, що поки такої інформації не мають, і додали, що вже протягом тижня постійно надходить інформація про те, що в Павлограді відбуваються такі події. ДОВІДКА. Пари ртуті, а також металева ртуть дуже отруйні, можуть викликати важке отруєння. Ртуть і її спо луки (сулема, каломель, ціанід ртуті) уражають нервову систему, печінку, нирки, шлунковокишковий тракт, при вдиханні — дихальні шляхи (а потрапляння ртуті в організм частіше відбувається саме при вдиханні її парів, що не мають запаху).


Соціум безпека

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Мінна місія Єврокомісії Україна, не бажаючи стати жертвою міжнародної афери, досі сподівається на допомогу Євросоюзу в утилізації протипіхотних мін Про строки виконання Оттавської конвенції, що вимагає знищити наявні в країні запаси протипіхотних мін, уже ніхто не говорить — вони безнадійно загублені. 2010 року Україна не зможе відзвітувати перед міжнародним співтовариством про реалізацію взятих зобов’язань, які, по суті, так і не змогла розпочати. Про це українська делегація офіційно заявила у квітні на засіданні групи урядових експертів при ООН у Женеві, назвавши тому причиною відсутність допомоги з боку Євросоюзу при несформованих інших джерелах фінансування цього проекту.

Світлана ІСАЧЕНКО

Ч

ас, що минув з моменту рати фікації конвенції в травні 2005 року, можна сказати, згаяно. Спочатку — на пошуки підприємства, здатного утилізувати цей вид боєприпасів. Потім — на з’ясування стосунків з Єврокомі сією, що нав’язала нам (у результаті більш ніж дивних маніпуляцій з тен дерними процедурами не без участі, як виявилося, вищого керів ництва Міністерства оборони) німецький консорціум GTZ, що був згоден за 6 млн євро від ЄС ліквіду вати всі 6 млн заборонених конвен цією мін, які зберігаються на 9 військових базах країни. Вітчизняні заводи, що пропонували свої виробничі потужності для знищен ня мін, але під різними приводами відсторонені чиновниками ЄК від спра ви і європейських грошей, тоді на весь голос кричали про те, що Україну свідо мо втягують у велику аферу, яка вже була апробована в інших країнах і зак інчиться в результаті жалюгідно. Так і вийшло. Іноземний консорціум, так і не розпочавши виконання контракту, не забаром пішов із проекту зі скандалом і першим траншем на 4 млн євро. А Європейський Союз, припинивши на дання фінансової допомоги, залишив нас із мінами й невиконаними міжна родними зобов’язаннями. Наостанок, утім, єврокомісари пообіцяли віднови ти переговори про відродження проек ту, якщо, мовляв, українська сторона доведе свою технічну й технологічну здатність утилізувати міни. Питання вже не так у міжнарод ному іміджі країни, як у нагальній потребі позбутися нарешті смерто носної спадщини радянських часів. Тим більше, що строк використання протипіхотних мін, які підлягають знищенню, давно минув, а умови зберігання на арсеналах і базах не гарантують, як свідчить життя, спо кійного їх там перебування.

Торік за вирішення проблеми узявся Павлоградський хімічний завод, самотужки і за свій кошт за пустивши устаткування для зни щення мін ПФМ1 різного типу. Ще в 2003 році це підприємство роз порядженням Кабміну було визна не базовим з утилізації звичайних видів боєприпасів та інших видів спецхімії.

провести аналогічне розслідування щодо дій представників Єврокомісії. Можливо, саме ця обставина підштовхнула ЄС до рішення відно вити колишню дружбу і ще раз спро бувати об’єднати зусилля в ліквідації українського мінного арсеналу. Як би там не було, недавно представ ники Єврокомісії на чолі з експертом з Великої Британії Едріаном

утилізуються міни, і з кожної позиції скласти бюджет, щоб представницт во ЄС у Брюсселі могло орієнтува тися в порядку цін. Звичайно, я не можу взяти на себе зобов’язання з фінансових питань. У будьякому разі, щоб реально одержати гроші, Україні потрібне сильне політичне лобі. Проблема в тому, що бюджет Єврокомісії вже сформований на

«Мін у будь/якому разі треба позбутися. Оскільки грошей від ЄС на ці потреби немає і вони не скоро будуть, ми ставимо перед Єврокомісією питання про передачу нам на прийнятних умовах устаткування, виготовленого на замовлення консорціуму GTZ у рамках так і не реалізованого проекту з утилізації протипіхотних мін. Це устаткування два роки простоює без діла в Шостці. Вирішити проблему поки не вдається через бюрократичні відмовки Єврокомісії»

Генеральний директор Павлоградського хімічного заводу Леонід Шиман (ліворуч) знайомить експерта ЄС Едріана Вілкінсона з виробництвом Разом з тим в 2007 році за дору ченням Кабміну Головне управління державної служби України провело службове розслідування інциденту з провалом спільного з ЄС проекту. Ук раїна офіційно визнала, що окремі чиновники Міноборони діяли в тій ситуації далеко не в національних інтересах, за що були звільнені з по сад. І м’яко вимагала від Євросоюзу

Вілкінсоном прибули з оцінною місією на Павлоградський хімзавод, щоб особисто ознайомитися з наяв ними на сьогодні там можливостями з утилізації мін типу ПФМ1. — З технічної точки зору мені все зрозуміло, — відзначив пан Вілкінсон. — Тепер треба уточни ти перелік устаткування для доос нащения виробничої дільниці, де

Довідка «УТГ» Оттавська конвенція «Про заборону застосу вання, нагромадження запасів, виробництва й пе редачі протипіхотних мін і про їхнє знищення» набула чинності 1 березня 1999 р., усього через 15 місяців після прийняття — рекордний строк для сучасного міжнародного договору. Конвенція забороняє вико ристання, виробництво й оборот протипіхотних мін і передбачає знищення запасів ППМ протягом 4 років і проведення повного розмінування протягом 10 років після ратифікації, а також масштабні програми допо моги жертвам ППМ.

За минуле десятиліття використання ППМ майже зійшло нанівець, торгівля цією зброєю майже припини лася. Знищено запасів в обсязі близько 42 млн штук. Значні площі розміновано й повернено в земельний обо рот. Різко скоротилися цифри щорічних випадків загибелі й поранення цивільних осіб у результаті підриву на мінах. Учасниками Оттавської конвенції є 156 держав. Поза конвенцією залишаються 37 країн, у тому числі Китай, Росія, США й Куба. Але при цьому майже всі вони дефак то дотримуються більшості її положень. Ініціатори Оттавської конвенції стали лауреатами Но белівської премії миру.

ня про передачу нам на прийнятних умовах устаткування, виготовленого на замовлення консорціуму GTZ у рамках так і не реалізованого проек ту з утилізації протипіхотних мін. Це устаткування необхідне в технологі чному процесі і могло б уже працю вати за призначенням на Павло градському хімічному заводі. Замість цього воно два роки простоює без

кілька років уперед, гроші розподі лені без урахування цього проекту, і доведеться, швидше за все, шука ти інші фінансові джерела для ви конання протимінної програми. — Ми не маємо особливих ілюзій, що Єврокомісія найближчим часом відновить фінансування про екту, — відзначив заступник на чальника управління міжнарод ної безпеки департаменту зов нішньополітичних аспектів на ціональної безпеки РНБО Олек сандр Доценко Доценко. — Брюссель до сить стримано реагує на всі наші численні звернення з цього питан ня. Хоча у свій час Україна ратифі кувала Оттавську конвенцію саме за умови надання відповідної тех нічної і фінансової міжнародної до помоги. На жаль, цю допомогу ми так і не одержали. Однак мін у будь якому разі треба позбутися. Оскіль ки грошей від ЄС на ці потреби немає і вони не скоро будуть, ми ставимо перед Єврокомісією питан

діла в Шостці. Вирішити проблему поки не вдається через бюрокра тичні відмовки Єврокомісії. Задіявши всі можливі важелі впли ву, аж до вищої дипломатії, Україна не втрачає надії всетаки одержати від Європи давно обіцяну допомогу. Мож ливо, напоумити партнерів з протимі нного проекту зможе секретаріат ООН, який наприкінці листопада скли кає в Колумбії оглядову конференцію з виконання Оттавської конвенції. — Незалежно від того, яке рішен ня ухвалить Єврокомісія та інші міжна родні організації, ми займатимемось цим проектом, — говорить гене ральний директор Павлоград Павлоград ського хімічного заводу Леонід Шиман. — Технічно й технологічно ми знаємо, як упоратися із завданням без шкоди навколишньому середови щу, оскільки зробили все можливе, щоб бути на сто відсотків упевненими в промисловій і екологічній безпеці процесу утилізації. На нашому підприємстві вже успішно утилізова но близько 100 тис. протипіхотних мін методом високотемпературної оброб ки в спеціальній печі з надійною сис темою очищення газових викидів і ба гаторівневим контролем з кожної хімічної сполуки, що утворюється під час горіння. Маємо для цього квалі фікований персонал з великим дос відом роботи в такій специфічній сфері, як утилізація боєприпасів і їхніх елементів, науководослідний інститут, спецтериторію з необхідним устатку ванням, спеціалізованим транспор том і сховищами. Можемо утилізува ти в рік 1 млн 130 тис. мін. Звичайно, потужності необхідно збільшити. Пла нуємо поставити ще одну піч із пов ністю закритим обсягом для згорян ня та детонації закладених у неї касет з мінами. Безперечно, фінансова й технічна міжнародна допомога знач но прискорила б процес утилізації протипіхотних мін, що в іншому разі може затягтися років на п’ять. Поки що роботи фінансує Націо нальне космічне агентство (до скла ду якого входить ПХЗ) з виділених йому цього року бюджетом 2,8 млн грн на виконання програми з утилі зації звичайних видів боєприпасів. Фото Анни ПОПОВОЇ


№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Після перших польотів у космос деякі «гарячі голови» вирішили, що наземній астрономії загрожує згортання досліджень зі спостереження. Хіба можуть наземні телескопи, яким заважають і земна атмосфера, і техногенні перешкоди, побачити космічні об’єкти так само чітко, як телескопи, запущені на орбіту навколо Землі, а тим більше, космічні місії, послані до різних об’єктів Сонячної системи? Час показав, що наземні й космічні спостереження чудово сполучаються одне з одним, допомагаючи людству усе глибше проникати у таємниці Всесвіту.

Наука величезне небо

Відбите світло — про таємниці космосу Восьмиметрові телескопи Південної європейської обсерваторїї в Чилі

Валентина ГАТАШ

Ц

е з повним правом стосуєть ся поляриметрії — методу наземних і космічних науко вих досліджень, з яким успішно працюють українські астрономи. Серед них представники декількох наукових установ: НДІ астрономії Харківського національного уні верситету ім. В. Каразіна, Радіоас трономічного інституту НАНУ, Кримської астрофізичної обсерва торії МОН України, Головної астро номічної обсерваторії НАНУ і Год дардівського інституту космічних досліджень НАСА, де зараз працює українець, доктор фізикоматема тичних наук Михайло Міщенко. За визнанням світової астроно мічної громадськості, саме в ре зультаті їхніх досліджень поляри метрія стала одним із найбільш інформативних, точних і ефектив них методів дистанційного зонду вання. Наші вчені змогли одержа ти нові дані про планети і їхні супут ники, астероїди, комети, а також порівняно недавно відкриті об’єкти поясу Койпера, що розташовані на самому краю Сонячної системи.

Плутон «понизили у званні»

П

лутон, що з 1930 року вва жався дев’ятою планетою Со нячної системи, через 70 років був якщо і не розжалува ний, то дуже понижений у званні. Астрономи підрахували, що устале ному визначенню планети (небес не тіло, що обертається навколо Сонця і має достатню гравітацію, щоб мати форму, близьку до сфе ри, й займає свою орбіту саме) він не відповідає. На XXVI Асамблеї Міжнародно го астрономічного союзу було ви рішено, що П л у т о н є в с ь о г о лише «карликовою планетою». Такою ж, як Ерида, Макемаке й Хаумеа, що розташовані ще далі від Сонця. Як показали дослід

ження, тут, за орбітою Нептуна, розташовані сотні тисяч малих космічних тіл, які утворюють так званий пояс Койпера. Ця астрономічна сенсація змуси ла вчених змінити уявлення про бу дову Сонячної системи. Відразу після відкриття перших транснепту нових тіл почалося інтенсивне вив чення їхніх фізичних властивостей: важливо було зрозуміти, яке їхнє походження і як вони взаємопов’я зані з іншими об’єктами Сонячної системи. Оскільки ці тіла перебува ють далеко від Землі й мають відносно невеликі розміри, для їхнього вивчення потрібні дуже ве ликі оптичні телескопи діаметром 8—10 метрів, яких в Україні немає. Однак ряд зарубіжних обсерваторій надає вченим інших країн, які дове ли високе наукове значення своїх проектів, час для спостережень. Так у масштабний проект євро пейських астрономів, присвячений комплексним спостереженням цих тіл на 8метрових телескопах Південної європейської обсерва торії (Чилі), увійшла програма по ляриметричних спостережень транснептунових тіл, запропо нована доктором фізикомате матичних наук, провідним нау ковим співробітником НДІ аст рономії Харківського націо нального університету ім. В. Ка разіна Іриною Бєльською. Виявилося, що поляризаційні характеристики транснептунових тіл не мають аналогів — мікро структура їхніх поверхонь дуже відрізняється від поверхонь малих тіл внутрішньої частини Сонячної системи. Насамперед розмірами частинок і пористістю. Найімовір ніше, поверхневий шар тіл поясу Койпера сформувався під дією інших фізичних механізмів, які ще треба з’ясувати. За даними поляриметрії виявле но дві групи транснептунових тіл. До однієї належать найбільші об’єкти (Плутон, Еріс, Куаоар), здатні утримувати леткі речовини на поверхні. До іншої — тіла з діа метром менше 750 км, на поверхні яких летких речовин не залишило

ЗНАЙ НАШИХ! Свідченням світового визнання наукового внеску українських учених у розвиток і застосування поляриметричних методів дистанційного зондування стало те, що іменами шести астрономів (із групи в десять чоловік) названі космічні об’єкти. Це астероїди 3210 Lupishko, 4208 Kiselev, 4618 Shakhovskoj, 8781 Yurka (на честь кримського астронома Юрія Єфимова), 8786 Belskaya і 18114 Rosenbush.

ся. Отримані Іриною Бєльською лянути дані змусять учених перег переглянути існуючі моделі походження та еволюції нашої планетної сис теми теми.

Хмари на Марсі

Щ

о ж таке поляризоване світ ло? Чим воно відрізняється від сонячного і яким чином може розповісти про мікрострукту ру поверхні далеких космічних об’єктів? З погляду фізики, світло — це електромагнітні поперечні коли вання векторів магнітного та елек тричного полів. Сонячне світло не

мікрофізичної теорії розсіювання світла, що дозволяє виконувати ефективні кількісноточні розра хунки за даними поляриметричних спостережень. Так, завдяки поляриметрії 2003 року співробітники НДІ астрономії ХНУ ім. В. Каразіна й американські вчені провели унікальні спостере ження Марса на космічному теле скопі Хаббла у рамках спільної про грами досліджень HSTGO9738 «Spectroscopy and Polarimetry of Mars at Closest Approach». Заради цих досліджень українські вчені вперше одержали час для роботи на телескопі для спостережень тіл Сонячної системи. Поляриметричні спостереження на ньому також проводилися вперше. У цей час Марс перебував най ближче до Землі за всю історію ас трономічних спостережень — усьо го 0,372 астрономічної одиниці (1 а.о. — це відстань від Сонця до Землі). Інакше кажучи, ці дослід ження мають найвище просторове розрізнення, колинебудь досягну те при спостереженнях із Землі або з близької навколоземної орбіти. Спостерігалася та сама південна півкуля Марса, де тоді було літо. Марсіанська атмосфера в цей пе ріод була порівняно чиста від пилу. У результаті спостережень на дис ку цієї планети вперше на висотах 30—40 км виявлені оптично тонкі

Ірина Бєльська і Дмитро Лупишко поляризоване, тобто такі коливан ня в кожний момент часу відбува ються в різних напрямках, хаотич но. Однак, падаючи на якунебудь поверхню, випромінювання взає модіє з її речовиною та структурою і в результаті набуває не хаотично го, а організованого характеру — поляризується. Спрощуючи, можна сказати, що це характеристика світла, яке, відбите від якоїсь по верхні, несе важливу інформацію про такі визначальні властивості складових її частинок, як розмір, форма, показник заломлення, можлива орієнтація... Активний розвиток цього мето ду дослідження почався значно пізніше, після появи чутливих при ладів для вимірювання поляризації випромінювання об’єктів Сонячної системи як із Землі, так і з косміч них апаратів. Не менш важливим було навчитися правильно інтер претувати отримані дані. Це стало можливим після розроблення ук раїнськими вченими уніфікованої

напівпрозорі хмари, що відрізня ються високим ступенем поляри зації відбитого світла в ультрафіо летовій і синій областях спектра. Вони складаються з аерозолів роз міром близько 1 мікрона, які пере бувають у стадії початку формуван ня кристаликів води на частинках пилу.

Астероїдна загроза

П

очинаючи з 80х років, коли людство вперше усвідомило, яку небезпеку можуть стано вити астероїди при зіткненні із Зем лею, ці порівняно невеликі космічні об’єкти перебувають під пильним спостереженням фахівців. Зараз астрономи можуть спостерігати ас тероїди діаметром усього кілька метрів. Так, 6 жовтня минулого року американські вчені виявили асте роїд діаметром 4 метри й підраху

вали, що через 20 годин він зіштов хнеться із Землею. У прогнозова ний час він дійсно увійшов в атмо сферу Землі, причому в точно заз наченому фахівцями місці — у пус телі над Суданом. Астероїд вибухнув на висоті 32 км і розпався на фраг менти. Спеціально споряджена ек спедиція одержала багатий матері ал для досліджень, знайшовши се ред пісків більше 200 осколків. Звичайно, проблему астероїдної небезпеки з порядку денного ніхто не знімає. Дослідження тривають і зараз. За роки роботи група україн ських учених визначила поляримет ричні характеристики близько 200 астероїдів і більше 40 комет, що ста новить приблизно 70% всіх відомо стей у міжнародній базі даних NASA Planetary Data System. Українцям запропонували створити окремі бази даних з поляриметрії асте роїдів і комет, що й було зроблено. Результати цієї роботи ввійшли в базу даних Planetary Data System і тепер широко використовуються вченими різних країн. Серед цих 200 астероїдів україн ськими вченими під керівництвом доктора фізикоматематичних наук Дмитра Лупишка виявлені три потенційно небезпечних об’єкти об’єкти, що становлять можливу загрозу зіткнення в наступні збли ження з нашою планетою. Небез печними вважаються об’єкти, які, за розрахунками, підлетять до нашої планети на відстань менш ніж п’ять сотих астрономічної одиниці (або менше 20 відстаней до Місяця). За словами Дмитра Федоровича, виявлені потенційно небезпечні космічні об’єкти мають діаметр від 150 до 400 метрів. Це означає, що у випадку зіткнення з нашою планетою вони стануть причи ною регіональної катастрофи катастрофи. Зауважимо, що в багатьох випадках поляризаційні спостереження — єдиний на сьогодні спосіб одержан ня даних про величину відбивної здатності і астероїдів, і тіл пояса Койпера, а отже, і про їхні розміри й тип речовини. Надійність вимірів і розрахунків наших учених безперечна — резуль тати наземних і космічних дослід жень астероїдів збігаються. Так, хар ків’яни проводили детальні поляри метричні спостереження і визначи ли фізичні параметри чотирьох асте роїдів — Церери, Вести, Лютеції і Штейнса, до яких успішно стартува ли американська і європейська космічні місії Dawn і Rosetta. З бор та космічного апарата Rosetta уже отримані результати вимірів для ас тероїда Штейнс, які збіглися з дани ми українців. Метод дійсно працює! А до Вести й Церери космічний апа рат Dawn ще летить. Учені сподіва ються, що й у цьому випадку їхні на земні спостереження підтвердяться даними космічних вимірів. Метод поляриметрії виявився інформативним і при досліджен нях Землі. Існує спільний науковий проект NASA і World Climate Research Programme за назвою Global Aerosol Climatology Project, у якому бере участь Михайло Міщенко (у минуло му український учений, нині голов ний науковий співробітник Годдар дівського інституту космічних дослі джень НАСА). У рамках проекту про тягом 20 років вимірювалися поля ризаційні характеристики атмосфе ри Землі з літаків і супутників. З’ясу валося, що за цей час середня оптич на товщина тропосферних аерозолів значно зменшилася, тобто атмосфе ра нашої планети стає прозорішою. Ці процеси не могли не вплинути на клімат нашої планети. Зараз дослід ження тривають, а висновки з отри маних даних робитимуть геофізики. Але вже зрозуміло: робота має ве личезне значення як для приклад ної, так і для фундаментальної науки.


Економіка регіон

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Захід у промисловому розрізі Завдяки тому, що експортоорієнтовані галузі в Західній Україні представлені менше, ніж на сході, її промисловість легше переживає кризу. Однак про одужання говорити ще зарано Промисловість Західної України не надто відчула наслідки економічної кризи, хоча через розбалансованість фінансово кредитної системи її галузі не отримують належного кредитування. Проте промислові центри намагаються працювати на внутрішніх оборотних коштах. На 25% впало виробництво переробної промисловості. Про все це повідомив експерт з питань промисловості, будівельної індустрії, комунікацій та енергоефективності Микола Давидович. Марія ДОРОТИЧ

Г

олова Комітету Верховної Ради України з питань промисловості, регуляторної політики та підприємництва Наталя Ко ролевська під час брифінгу у Львові зазна чила, що хімічний і гірничометалургійний комплекси в умовах кризи виявилися непо вороткими. — Я вважаю, що ми можемо змусити вла ду покращити умови для бізнесу, — наголоси ла Королевська. — Проте проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мінімізації негативних наслідків фінан сової кризи для суб’єктів господарської діяль ності», яким передбачено встановити мора торій на додаткові перевірки і на збільшення податків не вдалося прийняти у другому чи танні. За її словами, Україні вкрай необхідно за провадити спеціалізовану систему стрес тестів для моніторингу провідних підприємств про їх готовність протистояти кризовим яви щам. Стрестести Королевська рекомендує використовувати насамперед для підпри ємств хімічної, металургійної, видобувної промисловості, а також АПК. У коментарі для «УТГ» Наталя Королевсь ка проаналізувала стан промисловості у Західній Україні: — У західному регіоні, зокрема у Львові, розвивається автомобілебудівна галузь. Сьо годні треба сконцентрувати увагу на логістиці для залучення інвесторів до «Євро2012». 1,3 млрд грн інвестицій допоможуть покра щити економіку в регіоні. Вона також зазначила, що промисловість Східної України більше відчуває негативні на слідки кризи, ніж західноукраїнські області. Адже промисловість східноукраїнських обла стей (металургійна, хімічна, гірничометалур гійна галузі) фактично втратила ринки збуту, як і контакти з європейськими країнами у сфері послуг і торгівлі. Сьогодні на сході зафік соване значне падіння рівня виробництва. — Багато галузей втратили традиційні екс портні ринки і шукають сьогодні альтернативні, — підсумувала Наталя Королевська.

Львівщина не пасе задніх

У

січні—квітні 2009 року порівняно із січнем— квітнем 2008 року випуск промислової продукції у Львів ській області зменшився на 26,6%. Зокрема, у видобувній промисловості він скоротився на 21,6%, у переробній — на 31,1%, на підприємствах з виробництва та роз поділення електроенергії, газу і води — на 9,7%. Статистика свідчить, що в Україні загалом обсяг промислового виробництва знизився на 31,9%. Серед регіонів за темпами зрос тання промислового виробництва Львів ська область посіла 12те місце. У пере робній промисловості зросло промислове виробництво лише на підприємствах з ви пуску харчових продуктів, напоїв та тютюно вих виробів. В усіх інших видах діяльності спостерігається спад, причому найбільший — на підприємствах з виробництва немета левої мінеральної продукції, металургії, ма шинобудування. 2009 року промислові підприємства об ласті реалізували продукції на 5,8 млрд грн, 67,9% у цьому обсязі займала продукція пе

реробної промисловості. Підприємствам з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води належало 26,9% продукції, до бувної промисловості — 5,2%. — У Львівській області почали оживати металургійна і гірничовидобувна галузі, а отже, і підприємства, робота яких залежить від продукції цих галузей, прокоментував си туацію начальник головного управління про мисловості та розвитку інфраструктури Львів ської ОДА Олег Немчінов. — Нормалізувала ся ситуація у легкій промисловості у зв’язку із анульованим векселем. Проте зараз ми очікуємо погіршення, бо на сайті митниці з’я вився проект рішення нового регуляторного акту, який пов’язаний зі зміною систем у да вальницькій сировині. Це може призвести до падіння ринку. Олег Немчінов стверджує, що продукція промисловості, зокрема машинобудування, має попит за кордоном. — Дрогобицький автокрановий і Львів ський автобусний заводи активно шукають свого клієнта за кордоном, оскільки внут рішній ринок для них практично закритий, — підсумував Немчінов.

Хмельниччина: потерпає харчова промисловість

З

а перший квартал 2009 року індекс промислової продукції області проти відповідного періоду поперед нього року становив 61,5%. У виготовленні харчових про дуктів, напоїв та тютюнових виробів темп ви робництва становить 81,4%, у машинобуду ванні і виробництві неметалевої мінеральної продукції відповідно 46,1% і 42,1%, у мета лургійному виробництві та виробництві гото вих металевих виробів — 28%. Зменшено виробництво свинини, різних видів яловичини і телятини, ковбасних ви робів, молока. Поряд з цим вироблено більше, ніж у першому кварталі 2008 році, трикотажу, електроенергії та меблів. Суттєвий спад промислового виробництва спостері гався в усіх основних видах діяльності, зок рема виробництво цегли зменшилося у 4 рази.

Тернопільщина впроваджує інноваційні технології

П

ротягом останніх півроку обсяги промислового ви робництва збільшились на 2,3%. За підсумками січня– березня 2009 року виробницт во промислової продукції ста новило 67,4% відносно січня–березня 2008 року (загалом по Україні — 68,1%). У випуску харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів темп виробництва ста новив 81,4%, у машинобудуванні і вироб ництві неметалевої мінеральної продукції — відповідно 46,1% і 42,1%, у металургії та виробництві готових металевих виробів — 28%. Активно здійснювали інноваційну діяльність підприємства машинобудуван ня, з виробництва неметалевої мінераль ної продукції, металургії та виробництва готових металевих виробів. Меншою, ніж

в середньому по області, була частка інно ваційно активних підприємств у легкій про мисловості, з виробництва та розподілен ня електроенергії, газу та води, а також харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

Рівненщина: ставка на видобувну промисловість

З

а перший квартал у Рівненській області ви робництво промислової продукції становило 68,4%. У видобувній промисловості темп виробництва — 48,6%. За інформацією начальника головного управління промисловості та роз витку інфраструктури Рівненської ОДА Воло димира Пшеюка, на підприємствах легкої про мисловості темп росту продукції за період з початку року становив 66%. Скоротився ви пуск постільної білизни, а також деяких видів деревини. У металургійному виробництві та вироб ництві готових металевих виробів за підсумками січня–березня 2009 року індекс промислової продукції становив 37,8%. У машинобудуванні темп виробниц тва склав 44,3%, зокрема на підприєм ствах електричного, електронного та оптич ного устаткування — 45%.

Івано#Франківщина: друге місце у Західній Україні

Я

к зазначив начальник головного управління статистики в ІваноФран ківській області Михайло Ко лімбровський, за перший квартал 2009 року промисло вими підприємствами області реалізовано продукції на 1727,4 млн грн — близько 2% від загальнодержавного показни ка. Серед областей Західного регіону Івано Франківщина посідає друге місце після Львівської області. Обсяг реалізованої про мислової продукції склав 1250,1 грн на душу населення. З січень–квітень 2009 року індекс промис лової продукції в області порівняно з відповід ним періодом минулого року становив 73,6%. Скорочення виробництва, як і в попе редні періоди, спостерігалося за всіма ос новними видами промислової діяльності, крім нафтопереробки. У виробництві та роз поділенні електроенергії відставання погли билось і становило 12,8%, у добувній та пе реробній промисловості — 8,3% і 38,9% відповідно. Значно зменшились обсяги про дукції на підприємствах хімічної та нафтохі мічної промисловості — майже в 7 разів, машинобудування — в 2,6 раза, металур гійного виробництва та виробництва гото вих металевих виробів і легкої промисло вості — майже в 2 рази, целюлознопапе рового та поліграфічного виробництва — на 39,6%. Разом з тим спостерігалось деяке пожвав лення виробництва, внаслідок чого досягну то зростання обсягів продукції за окремими видами діяльності, зокрема, у легкій промис ловості (на 20,9%), машинобудуванні (на 4,2%), обробці деревини та виробництві ви робів з неї, крім меблів (на 1,8%), добувній промисловості (на 0,6%), виготовленні харчо вих продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 0,5%). Підприємства целюлознопаперо вого та поліграфічного виробництва спрацю вали на рівні березня 2009 року.

І дороги цілі, і люди ситі Асфальтовий завод на Рівненщині будує турецький інвестор Українцям не варто розповідати про якість більшості наших доріг. А як характеризують їх іноземні водії — годі й казати. Нагоду покращити стан українських доріг дає Євро12. До початку чемпіонату є намір повністю перекрити основні дороги області, насамперед йдеться про ті з них, які є частиною траси Київ—Чоп. У квітні минулого року турецька фірма «Онур» виграла тендер на будівництво ділянки дороги Рівне – Корець, розпочала роботи з видобутку щебню та будівництва асфальтового заводу. Земельну ділянку для майбутнього підприємства виділила Корецька райдержадміністрація. Людмила СТУПЧУК

К

ерівництво району не приховує, що спо дівалося мати з цієї співпраці потрійну вигоду: — Поперше, орендна плата за землю, яка надходитиме до місцевого бюджету. Подруге, робота для місцевих мешканців. Потретє, відремонтовані дороги, — перелічує голова Корецької райдержадміністрації Руслан Си вий . — Окрім того, 100 тисяч гривень випла тили працівникам КСП як компенсацію за майновий пай. Перш ніж розпочати ремонт ділянки доро ги Рівне—Корець, яка знаходиться на міжна родній трасі Рівне—Чоп, турецька фірма спо рудила будинки для тимчасового проживання робітників, збудувала підвідний газопровід, упорядкувала під’їзди доріг. Заразом облаш тувала трасу, на якій відбуваються всеук раїнські змагання з мотокросу. Що ж до асфальтного заводу, то спершу його планували використовувати лише для будівництва дороги. Але тепер вирішили: коли здадуть об’єкт, закривати не будуть. Навпаки — виробництво розширюватимуть. Як роз повів керівник проекту фірми «Онур» Февзі Айранджіоглу, нещодавно тут ввели другу, нічну зміну. Зараз на заводі працюють 25 турецьких фахівців та 330 українців, половина з яких — мешканці Корецького району. Отож, для місцевих чоловіків робота знайшлася — на заводі, на ремонті дороги, водіями. Тепер в районі переймаються жіночим безробіттям. Для його ліквідації планують невдовзі збуду вати панчішну фабрику. Хороша робота — хороші прибутки, хороші податки. За перший квартал цього року завод сплатив майже мільйон гривень податків. За цей же період ріст виробництва у Корецько му районі склав 240 %. За словами турецьких інвесторів, цього року вони планують завершити укладання се реднього шару асфальтобетону на згаданій ділянці траси. — До кінця року водії зможуть спокійно їзди ти по нашій секції дороги, — переконаний Февзі Айранджіоглу. — Наступного ж ми плануємо по класти завершальний верхній шар асфальто бетону, закінчити всі роботи на ділянці. За умовами договору з «Укравтодором» відкрити відрізок автотраси Корець—Рівне фірма «Онур» має до грудня 2100 року.


№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Середовище основний проживання ресурс

Уперед, до рукотворних пустель? 17 червня — Всесвітній день боротьби з опустелюванням Уже 14 років поспіль 17 червня людство відзначає Всесвітній день боротьби з опустелюванням, бо питання це актуальне не тільки для спекотних країн. З нагоди цієї події ми вирішили обговорити причини й наслідки деградації ґрунтів в Україні з агроекологом, кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом кафедри садово*паркового господарства та екології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олександром Труновим (на знімку). — Олександре Петровичу, у східноукраїнському регіоні природне кліматичне опусте лювання виражен е менше, ніж виражене антропогенне. Як, відповідно, зміщені акценти у вивченні цьо го явища? — З агроекологічної точки зору проблема опустелювання дійсно має дещо інше звучання, ніж в інших галузях екологічного знання. З позицій розвитку агропромисло! вого комплексу опустелювання — це, насамперед, збільшення площ, непридатних і малопридатних для ведення інтенсивного землероб! ства. Не треба розуміти опустелю! вання буквально — як одномомент! не перетворення квітучої житниці на мертву пустелю. Це тривалий процес, повільна, але невблаганна втрата родючості ґрунтів.

начальних факторів підтримки ро! дючості ґрунтів є, на мій погляд, сівозміна. Чим більше в ньому еле! ментів і чим грамотніше складена послідовність чергування культур, тим повніше вони доповнюють одна одну і, відповідно, менше виснажу! ють ґрунт. — Зараз культур мало чи їх неправильно чергують? — У радянські часи нормою були 7—10!польові сівозміни, навіть ще років десять тому вони були не по! одиноким явищем. Чергували ози! му пшеницю, ячмінь, овес, кукуруд! зу, горох, багаторічні трави; обо! в’язково залишали поля під пару. Сьогодні система сівозмін перебу! ває на рівні 1930!х років. Культур — мінімум: озима пшениця, соняшник, ячмінь. У найпрогресивніших госпо! дарствах можна зустріти п’ятиполь! ну сівозміну: чорна пара, два роки озимої пшениці, ячмінь і соняшник. З агроекологічної точки зору в ньо! му є «проблемні» поля. Наприклад, соняшник, на який багато хто зараз робить ставку, виносить із ґрунту ба! гато калію, та й падалиці — насіння, що залишається на полі після зби! рання врожаю, від нього багато; на наступний рік вирощуєш на цьому полі ячмінь, а сходи засмічені. До!

Усе почалося з дерева Тенере

Вивчення опустелювання почалося зі спроб роз* крити таємницю дерева Тенере, що почалися в На північному 1930*ті роки. І невипадково саме Африка винесена сході Нігеру, у пустелі в назву документа, що регулює проблему на найви* Тенере біля кордону щому міжнародному рівні, — «Конвенції ООН з бо* Сахари, стоїть незви* ротьби з опустелюванням у тих країнах, які зазна* чайна стилізована ють серйозної посухи і /або опустелювання, особ* металоконструкція. ливо в Африці». Однак опустелювання аж ніяк не об* Це пам’ятник леген* межується просуванням Сахари на південь: ана* дарному дереву Те* логічні процеси відбуваються у багатьох куточках нере — 300*літній Дерево Тенере. 1961 рік планети аж до, здавалося б, благополучної з цього акації, що до 1972 приводу Європи. Причому поряд із класичним року, коли її збила вантажівка з п’яним водієм за (кліматичним) опустелю* кермом, залишалася найсамотнішою росли* ванням увагу фахівців ною на землі: до найближчого гаю від цього все частіше привертає і місця близько 400 кілометрів. Колись, як ус* антропогенне, спрово* тановили археологи, у тамтешніх безрадіс* коване екологічно не* них нескінченних пісках життя вирувало: грамотною господарсь* блищало на сонці озеро, а зрошувальні ка* кою діяльністю людини, нали розносили воду по околишніх полях... тож навіть визначення Сьогодні про колись пишне життя нагадують поняття довелося роз* тільки пам’ятник, русло висохлої ріки Тафас* ширити, включивши в сасет і наскельний живопис зі сценками з по* нього будь*які форми буту давньої сахарської цивілізації, що зник* деградації земель. Пам’ятник дереву Тенере ла разом з водою.

нас і так не рідкість, а із сьогодніш! ньою практикою землеробства ми робимо їх нормою. «Плановим» вважається винос ґрунту на рівні 6 тонн із гектара в рік, плюс пилові бурі можуть виникнути будь!якої миті (добре, цього року пощастило).

— Що означають ці цифри? Наскільки серйозні наслідки?

— У конвенції з боротьби з опустелюванням вживається вислів «зниження біологічної або економічної продуктивності земель». Який із цих двох варі антів більш актуальний для нас? — Я свідомо говорю саме про інтенсивне ведення сільського гос! подарства. У нас користувачами землі, як правило, є люди, зацікав! лені виключно в одержанні доходу. А це, у свою чергу, пов’язано з існу! ючою системою оренди землі. Зем! левласники здають свої 5!6 гек! тарів за копійки — приблизно 1— 1,5% кадастрової вартості, це близько 100 гривень у рік за гектар. Причому нерідко орендарі розпла! чуються навіть не грошима — обхо! дяться парою мішків насіння або фуражу. Договір оренди часто укла! дається на 3—5 років, а то й на рік. Звичайно, землекористувач прагне просто «зняти вершки» — одержати максимум продукції при мінімаль! них вкладеннях. — Що, на вашу думку, є ос новною причиною деградації ґрунтів? — Аналізуючи дані з екологічно! го стану ґрунтів Луганщини і його впливу на продуктивність сільсько! господарського виробництва, мож! на переконатися, що показники ро! дючості ґрунтів тісно пов’язані з ти! пом землеробства: рівнем хімізації, просторовою і часовою організа! цією, енергоємністю, технологічні! стю, матеріально!технічним забез! печенням. І все!таки одним із виз!

у рік. Та ж картина з мінеральними речовинами. Візьмемо, наприклад, азот — саме вміст легко гідролізо! ваних форм цього елемента є мірою забезпеченості ґрунтів поживними речовинами. У Луганській області азотом достатньо забезпечені тільки 1,2% ґрунтів; 28% земель є мало!, а 70,8% — середньозабезпе! ченими.

водиться попередньо обробляти поле страховими гербіцидами... — Чому із сівозмін «випав» ряд елементів? — Логіка проста. Залишилися ті культури, які можна легко продати й порівняно малозатратно вирощува! ти. Від гороху майже відмовилися, хоча він не тільки є добрим азотфік! сатором, тобто накопичує в ґрунті азот, а й істотно зменшує число шкідників у наступні роки. Чому відмовилися? Бо він не продається. І кукурудзу нема для чого вирощува! ти: тваринництво майже знищене, і кормові культури тепер попиту не ма! ють. Те ж саме — з багаторічними травами, що сприяють відновленню структури ґрунту. При вирощуванні ж виключно однолітніх злаків і соняш! нику поле щороку готується з нуля, переорюється, і на родючості це, швидше за все, позначається не! сприятливо. Але це питання складне, потребує окремого обговорення. Результат — посилена ерозія, як водна, так і вітрова. Ці процеси в

— Наскільки інтенсивно відбувається деградація зе мель? — Якщо в часи Докучаєва се! редній вміст гумусу в орному шарі ґрунтів нашого регіону становив 5,5%, то сьогодні — лише 4,03%, а в окремих районах — 3,18%. Сьо! годні в Луганській області 0,7% ґрунтів мають дуже низький, 42,6% — низький і 56,7% — середній рівень вмісту гумусу. Дані з темпів втрати гумусу в різні періоди наоч! но показують роль методів госпо! дарювання. До 1960!х років ми щорічно втрачали з кожного гекта! ра 360 кілограмів гумусу, до 1980! х років — близько 540 кілограмів. У наступні 15 років інтенсифікація сільськогосподарського виробниц! тва і збільшення обсягів внесених органічних добрив трохи стабілізу! вали вміст гумусу в ґрунтах області — щорічні втрати скоротилися до 370 кілограмів, а в деяких районах процес був припинений. За останнє десятиліття, на жаль, ситуація по! мітно погіршилася: втрати гумусу становлять близько 720 кілограмів

— Негативний баланс гумусу й мінеральних речовин істотно по! гіршує живильний режим сільсько! господарських культур, а отже, падає і продуктивність ріллі — у тому числі й економічна. За останні п’ятнадцять років продуктивність знизилася на 18%, а це — економіч! ний збиток. Дегуміфікація ґрунтів досягла критичної межі. Від мінімально припустимих показ! ників нас відокремлює «запас міцності» усього в... 0,3%, а в п’яти районах Луганської області критич! ний мінімум уже пройдено. Подаль! ше зниження вмісту гумусу в ґрунтах може призвести до не! передбачених наслідків, коли ґрунт втратить природну здат! ність до самовідновлення, а отже, не зможе забезпечувати рослини вологою, теплом, по! вітрям, поживними речовинами — всім тим, що й визначає ро! дючість. У такій ситуації гаран! тувати стабільне виробництво сільськогосподарської про! дукції неможливо. — А чи не можна компенсу вати вирощування однотипних культур і відмов відмовуу від багаторіч них трав інтенсивним внесен ням добрив? — Можна, от тільки мінеральних добрив сьогодні вносять у 3—7 разів менше, ніж у радянський час, а органіки — у десятки разів. Її про! сто нема, тваринництво практично знищене. Починаючи з 1995 року масштабно скорочуються рівні хімізації, згортаються регіональні програми збереження і відновлен! ня родючості ґрунтів. — Наскільки можуть нівелю вати наслідки екологічно без грамотного й небезпечного ве дення сільського господарства природні процеси самовіднов лення родючості?

— Є рілля, а є так звані малопро! дуктивні угіддя: косовиці й пасови! ща. Тут можуть рости або сіяні тра! ви, або природний травостій. Ці землі надзвичайно важливі — саме на них відбуваються природні про! цеси самовідновлення ґрунтів. На практиці, на жаль, ці землі часто не! легально розорюють, засівають і... кидають. А районні управління сільського господарства далеко не завжди можуть проконтролювати ситуацію. У радянські часи само! вільна оранка косовиць і пасовиськ теж мала місце, тільки про це не го! ворили. Але негативні наслідки оранки сьогодні набагато відчутніші. І не дивно : основну роль у боротьбі з ерозією відіграють лісосмуги. За! раз захисними лісонасадженнями ніхто не займається, та й взагалі не! відомо, хто ними має займатися. — Їх треба підтримувати по стійно? — Щороку виникає загроза по! жеж. Пожежонебезпечний період у Луганській області, приміром, ста! новить 100—120 днів у році. Тому в нас звичайне явище низові лісові й степові пожежі слабкої і серед! ньої інтенсивності. Їх далеко не зав! жди вчасно гасять, тому вони мо! жуть повільно жевріти тижнями. І лісосмуги після них майже ніколи не відновлюють, а якщо і саджають нові дерева, то чомусь переважно хвойні й на пісках, де молодняки років через п’ять!сім знову вигора! ють. За неофіційними даними, до 2008 року в Луганській області по! шкоджено, частково або повністю знищено пожежами до 40% захис! них лісосмуг! — Китай, для якого проблема опустелювання дуже актуальна, робить ставку саме на розвиток системи захисного лісорозве дення. З 1970х років на півночі країни зводять «зелену китайську стіну»: уже висаджено близько 220 тисяч квадратних кілометрів лісосмуг — це третина території України! Нам би не завадило пе рейняти такий досвід... — Так, тільки колись треба наве! сти елементарний лад у законо! давстві — земельному й лісовому. Для того, щоб землекористувачі хоча б відповідали за наслідки сво! го «господарювання». Розмовляв Святослав РИБНІКОВ


Економіка АПК

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Ринок є, цукру немає? Україна перебуває на межі «цукрового» голоду У сезоні 2009—2010 років Україні доведеться імпортувати цукор. Причому навіть у тому разі, якщо в країну поставлять 100% обов’язкової квоти СОТ у 260 тисяч тонн цукру*сирцю. За оцінкою експертів, 2009 року виробництво цукру залишиться на рівні 2008*го — 1,6 млн тонн, у той же час потреба в ньому становить 2—2,2 млн тонн. Для українців це означає неминуче підвищення цін не тільки на цукор, а й на всі продукти, в яких він використовується.

Наталя САВЕЛЬЄВА

Прийшла біда — відчиняй ворота

Н

а думку фахівців, у нинішньо му дефіциті цукру винний ак тивний його експорт (у зв’яз ку зі зростанням цін на світовому ринку), скорочення посівних площ, недовироблення в минулому се зоні. Оскільки 2006 року в країні виробили 2,6 млн тонн цукру, що було явним надвиробництвом, то в наступні два роки цукру виробляли набагато менше, поступово спожи ваючи значні його запаси. Однак запаси до весни 2009 ро ку практично закінчилися. Прогноз на посіви цукрових буряків цього року — 350 тис. га, чого явно недо статньо для виробництва навіть мінімально необхідної кількості цук ру для нашого ринку. Хоча ще торік ці площі становили 380 тис. га. У реальності ж, за інформацією Мінагрополітики, під цукровими бу ряками цього року зайнято всього 333,1 тис. га. Однак ця цифра ще не остаточна, бо несприятливі погодні умови знищать якусь частину посівів. Приміром, у Вінницькій області, як повідомляють місцеві фермери, посіви цукрових буряків загинули на 2 тис. гектарів через посушливу погоду в перші два місяці весни. Все більше зростання цін на продукт, хоч і шкідливий для здоро в’я, проте соціально значущий, не могло не занепокоїти українську владу. Як і слід було очікувати, вона почала вживати незграбних спроб відразу виправити становище, що неухильно погіршувалося всі ос танні 15 років. Найбільш помітною була вказівка прем’єрміністра главі Чернігівської обласної дер жавної адміністрації взяти під осо бистий контроль ситуацію на ринку цукру в області.

Зрозуміло, у двобої «голова ад міністрації — проти законів еконо міки» високопоставлений чинов ник ніколи не буде переможцем. Зате це дало привід прем’єрові

вкотре продемонструвати вибор цям свою невпинну боротьбу за добробут народу. Тим більше, що з формальної точки зору прем’єр міністр безперечно має рацію, тому що цукор входить до переліку об’єктів державного цінового регу лювання на 2009/2010 маркетин говий рік.

го необхідного нам тепер ввезення очеретяного сирцю виграють навіть не імпортери, а продавці у роз дрібній мережі. Учасники ринку очікують на підвищення цін на цукор уже з дру гого півріччя і аж до надходження на ринок цукру нового врожаю. Олег Климчук, гендиректор конди терської компанії «Яричів», про гнозує роздрібну ціну цукру на рівні 6 грн/кг, зокрема, через по дорожчання енергоресурсів, кур су долара і вартості кредитних коштів. І ще парадокс: тростина, що ос таточно перемогла на теренах Ук раїни цукрові буряки (внаслідок вступу країни до СОТ), тепер є мало не панацеєю від цукрового голоду. Але влада чомусь її не хоче!

Генеральний директор Аграрного фонду Володимир Іванішин повідо мив, що цукор відпускатиметься у роздріб за ціною 3,5—3,72 грн/кг. Регіони вже подали заявки, які за раз розглядаються в Мінагрополіти ки. Цукор продаватиметься вроз дріб з рентабельністю 15%. Але на вряд чи можна розраховувати на ефект від державного регулювання ціни на цукор з держрезерву — над то мала кількість цього продукту.

а також з урахуванням прибутку не менше 50 доларів США на тонні, відпускні ціни на білий цукор стано витимуть близько 3750—3850 грн за тонну.

За відсутності чіткої державної аграрної політики українські вироб ники, за даними асоціації «Укрцу кор», у січні поточного року експор тували більше 10 тис. тонн цукру. Пе реважно в Середню Азію. Як пояс нюють в асоціації, експорт став еко номічно вигідним через високий курс долара до гривні. За оцінками експертів асоціації, у поточному се зоні Україна може «близько 150 тис. тонн цукру спокійно відправити на експорт». Отакі райдужні плани з приводу дефіцитного солодкого про дукту.

За даними агентства ААА, об сягів буряків, що збираються в Ук раїні, недостатньо для бездефіцит ного виробництва цукру. І поки що ні держава, ні цукрові холдинги нія ких серйозних заходів для лікві дації реального дефіциту не вжи вають. А тим часом Україна, всту пивши до СОТ, зобов’язалася, у разі виникнення в країні реального де фіциту білого цукру, компенсувати його імпортом цукрусирцю. І це явне порушення нашою країною взятих на себе зобов’язань.

Хто нам допоможе?

З

Але з оголошеним регулюван ням, як і слід було очікувати, нічого доброго не виходить. За даними Держкомстату, з початку 2009 року ціни на цукор зросли на 14,4 %, що значно більше росту цін на всі інші продукти. Ще один парадокс: українські виробники цукру виступають про ти ввезення будьякої кількості оче ретяного цукрусирцю. Аргументу ють це тим, що його дешевина (на 150 доларів за тонну менше у по рівнянні з вітчизняною сировиною) змусить більшу частину наших ви робників облишити ринок. І це за неминучого, навіть у випадку по вномірного імпорту, дефіциту кінце вого продукту! Виробники прогнозують під кінець року підвищення оптової ціни вітчизняного цукру до 5—5,5 тис. грн за тонну. Зараз ця цифра становить 4,6 тис. грн за тонну, отже, узимку на нас чекає, як мінімум, 10процентне підвищення оптових цін. Можна припустити, що у роздрібній мережі ціна двох кон куруючих видів цукру буде однако вою, отже, більше за всіх від тако

Рятуйся, хто може?

М

іністр агрополітики Юрій Мельник 27 травня заявив, що дефіциту цукру в Україні не буде, більш того, він зауважив, що ціни на нього не підвищувати муться. Пояснює він це тим, що за рішенням уряду на ринок цукру вийдуть Аграрний фонд із 40 тис. тонн і Держкомрезерв із 10 тис. тонн. При цьому міністр не став вдаватися у подробиці і пояснюва

початку 2009 року ціна на цу кор почала підвищуватися. Здавалося, це мало відкрити дорогу імпорту. Але, на жаль, нічого такого не сталося. Різка девальва ція гривні, настільки приємна екс портерам, перешкодила активному імпорту білого цукру й цукрусирцю. На тлі підвищення світових цін на цукор це призвело до того, що навіть контрабандне ввезення цього това ру в нашу країну було економічно не вигідним.

У цілому ситуація досить напру жена. Україна з’їдає запаси цукру, що залишилися. Але вже в най ближчі місяці питання може стати руба. Тоді і ціни вгору поповзуть, і уряд, може, заворушиться. Але от питання: чому ми завжди вирішує мо все «заднім числом», коли зем ля горить під ногами? Без продума ної політики в аграрній сфері. Утім, це питання краще адресувати нашій владі... ДУМКА Марія КОЛІСНИК КОЛІСНИК,, керівник аналітичного департаменту кон салтингового агентства ААА:

Тепер же, після того, як протягом останніх декількох тижнів гривня почала зміцнюватись, в імпортерів з’явилася можливість ввезення в країну 500 тисяч тонн цукру, такого необхідного українському спожива чеві. От на ці приватні компанії ми і сподіваємося. За інформацією консалтингового агентства ААА, в Україну вже на

Україна з’їдає запаси цукру, що залишилися. Але вже в найближчі місяці питання може стати руба. Тоді й ціни вгору поповзуть, і уряд, може, заворушиться. Та от питання: чому ми завжди вирішуємо все «заднім числом», коли земля горить під ногами? Без продуманої політики в аграрній сфері. Утім, це питання краще адресувати нашій владі... ти, звідки візьмуться ще, як мінімум, 350 тис. тонн цукру, не обхідні для задоволення потреб вітчизняного ринку.

Однак найближчим часом ефек тивного контролю і тим більше на сичення внутрішнього ринку від ук раїнського уряду чекати не варто. А от приватники, швидше за все, врятують вітчизняного споживача.

дійшло близько 28 тисяч тонн цукру сирцю. При існуючих світових цінах на цукорсирець, вартості фрахту, внутрішньої логістики й переробки,

— Без активної участі держави проблема дефіциту цукру в Україні не вирішиться. Якщо на початок червня усе ще не роздані ліцензії виробни кам за квотою СОТ, якщо досі не за возиться сирець за зазначеною кво тою, то на що можна розраховувати? Закінчення на 11*й стор.

Їхній досвід У Білорусі запущена програма розвитку цукро вої промисловості на 2005—2010 роки роки. За час її реалі зації обсяг виробництва цукрових буряків в країні збільшив ся з 1,9 млн т до 4 млн т. 2009 року в Білорусі планується виростити не менше 4 млн солодких коренеплодів. У США уряд заохочує ефективні цукрові компанії квот. Якщо цукрозаводчик не в змозі шляхом видачі квот виробити обумовлений обсяг цукру, квота в нього відби рається і передається тим компаніям, які здатні забезпе чити себе сировиною і виробити потрібний обсяг цукру. У разі виникнення внутрішнього дефіциту цукру його покри вають імпортом цукрусирцю — цей захід передбачений за конодавством США.

Звичайно країна повністю забезпечує себе буряковим і тростинним цукром. Але цього року, за інформацією міністерства сільського господарства, у США виробницт во білого цукру з цукрових буряків знизиться. Приблизно воно буде менше обумовленого квотою обсягу на 198,073 тис. тонн, із цукрової тростини — на 561,510 тис. тонн. Нестачу цукру компенсують введенням 688, 9 тис. тонн сирцю. Європейським лідером виробництва цукру є Франція. В останні роки країна виробляє від 4 до 7 млн тонн бурякового цукру. Одна з причин цього успіху — висока продуктивність землі. Під посіви цукрових буряків в країні зай нято всього 380 тисяч га, а врожайність їх перевищує 11 тонн

цукру з гектара (у середньому 85 тонн коренеплодів). І обслу говують цю кількість сировини всього 30 цукрових заводів. Отака нині в сучасному світі ефективність виробництва. Що цікаво, споживання цукру в цій країні приблизно відповідає українському — 2,2 млн тонн у рік. Але пере важно у складі кондитерських виробів. Президент консорціуму CODETEC Антуан Меріо пояснює успіхи французьких виробників насамперед продуманою аг рарною політикою Євросоюзу. Вона передбачає відповідні обмеження і ціни, заходи щодо підтримки й захисту цукробу рякового виробництва. І ще в країні існує тісне співробітницт во між всіма учасниками цукробурякового виробництва, у тому числі виробниками насіння і устаткування.


№ 25 (77)

Економіка АПК

16 червня 2009 року

Закінчення. Початок на 10й стор. Представники асоціації «Укрцу кор» стверджують, що в країні є 1,5 млн тонн цукру врожаїв мину лих років, що нібито перебуває на складах у виробників і оптовиків. Однак ця цифра відповідає даним на 1 січня 2009 року і дорівнює об сягам виробництва, а не обсягу пе рехідних запасів. Безперечно, що значна частина цього цукру вже продана споживачам України. За інформацією, що надходить безпосередньо від виробників, їхні запаси білого цукру на 1 червня 2009 року вже були вичерпані. Однак держава не відслідковує зміни на ринку соціально значущо го продукту і все ще орієнтується на січневі цифри. Більш того, затягу вання рішення про імпорт цукру сирцю не тільки шкодить інтересам споживачів, воно є грубим пору шенням наших зобов’язань перед

У

СОТ. А становище таке, що на поча ток червня офіційно не було закуп лено жодної тонни сирцю цукрової тростини. Таким чином, попри поліпшен ня ситуації із цукромсирцем на зовнішніх ринках, на Українучекає підвищення внутрішніх цін на цей продукт. Можна припустити, що вони становитимуть близько 5 грн/кг, а от на їхнє зниження особливо розрахо вувати не варто. Звичайно, дефіцит підвищить ціну на кінцевий продукт — білий цукор — і хтось навіть ма тиме прибуток. Але споживачеві від цього не легше. Більш того, чим пізніше буде ух валено рішення про закупівло цук русирцю за квотами, тим вище піднімуться ціни на внутрішньому ринку. Якщо ж держава зробить нам новорічний подарунок і почне закупівлю сирцю в листопаді грудні, то вона створить нові про блеми виробникам, що вирощують буряки. А отже, вітчизняної сирови

ни в 2010 році стане ще менше, ніж в 2009му.

ДУМКА Микол а ЯРЧУК Микола ЯРЧУК,, голова прав крцукор»: «Укрцукор»: ління НАСУ «У

Цікаво, що позицію урядовців у тому, що вітчизняного врожаю поточного року і якихось міфічних запасів країні вистачить до 31 грудня 2009 року, активно підтримує асоціація «Укрцукор», що поєднує цукрозаводчиків нашої країни. Це, м’яко кажучи, дивно, адже при відсутності заку півель імпортного цукрусирцю українські підприємства, що зали шилися на початок 2009 року в живих, не будуть завантажені по вністю, а деяким і зовсім не буде чого робити. Не секрет, що при грамотній організації роботи Україні вистачи ло б половини наявних нині заводів із переробки цукрових буряків, але це якби вони всі відповідали вимо гам часу. А в нас ще вистачає таких заводів, які були побудовані й об ладнані років сто тому. Однак рішен ня, прийняті державою, зовсім не

сприяють розвитку й модернізації галузі. Наприклад, дотації на виро щування цукрових буряків йдуть всім господарствам, незалежно від їхньої ефективності, і анітрохи не стимулю ють власників до інновацій.

— Внутрішній ринок України до кінця 2009 року повністю забезпе чений цукром власного виробницт ва. 2008го було вироблено 1574 тис. тонн. З урахуванням пере хідних залишків (938 тис. тонн) про позиція цукру з 1 вересня 2008 року по 1 вересня 2009го становитиме 2576 тис. тонн при внутрішньому споживанні 1955 тис. тонн, а екс порт прогнозується на рівні 70 тис. тонн. Таким чином, розрахункові за паси цукру на початок виробничого сезону 2009/2010 років складуть не менше 524 тис. тонн. Очевидно, що дефіциту цукру не передбачаєть ся, отже, ціна на цукор, вироблений з буряків врожаю 2008 року, зали шиться стабільною. Незначне підви щення може бути обумовлене зрос танням рівня інфляції і дефіцитом цукру на світовому ринку.

Історія питання

1977 році Україна виростила й поставила на цукрові за води 51 млн тонн цукрових буряків і виробила з них 5,6 млн тонн кристалічного білого цукру.. До 1991 року цукробурякове виробництво України було представлене 192 цукровими й п’ятьма цукрорафінадними заводами, сімома тисячами великих бурякосійних господарств із 1640 тис. га площ під цю культуру. У галузі працювали понад 1,5 млн чо ловік. Саме на території України була розташована більша частина всіх цукрових заводів СРСР. За обсягами виробницт ва бурякового цукру Україна до 1990 року посідала перше місце у світі: 13—20% від світового обсягу, а в окремі роки —

22—23%. Галузь забезпечувала до 13% надходжень у дохід ну частину держбюджету України. Після України були Франція і Німеччина, нинішні лідери світового бурякосіяння. У ті роки Україна входила до першої шістки країн — експортерів цукру ( у тому числі з тростини). То що ж сталося з галуззю? Було б помилкою списувати все на реформи, хоча саме в період 1997—2002 років стався най більший обвал виробництва українського цукру. Але не вра ховувати світові об’єктивні процеси не можна. Подорожчання нафти і, як наслідок, продуктів її переробки бо ляче вдарило по цукробуряковій промисловості як по ресурс

номісткій галузі. Дорого коштує сучасна техніка, дуже піддані інфляції мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин, палив но—мастильні матеріали. А бурякам, розраховуючи на гектар, цього потрібно в кілька разів більше, ніж, наприклад, пшениці. Ольга Подвигіна, заступник директора ВНДІ цукрових бу ряків і цукру ім. Мазлумова (Росія) з цього приводу говорить: «Останнім часом величезний ріст цін на паливо призвів до того, що від цукрових буряків відмовлялися навіть при високих уро жаях». Та ж ситуація і в Україні. 2002 року в нашій країні працювало ненабагато більше 100 заводів. У 2008му їх стало 70.

ТЕХНО ЛОГІЇ ТЕХНОЛОГІЇ

Нові виміри пам’яті Наприкінці травня цього року група вчених із Суїнборнського технологічного університету (Мельбурн, Австралія) опублікувала доповідь, присвячену новій розробці — оптичному диску, ємність якого більш ніж у 400 разів перевершує можливості вже звичних DVD. Подальше вдосконалення запропонованого австралійськими вченими методу дозволить збільшити цю цифру до 10000 (!) разів. Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

П

оряд із цим своїми планами на майбутнє поділилися Елі Харрарі — засновник і вико навчий директор американської компанії SanDisk, одного з най більших виробників елементів напівпровідникової енергонеза лежної перезаписуваної пам’яті (так званої флешпам’яті). Елі Хар рарі розповів про ускладнення, пов’язані з подальшою мініатю ризацією комірок пам’яті, і про те, яким може бути вихід з існуючої ситуації. Обидва ці повідомлення цікаві не тільки із суто інженерної точки зору, а і як «лакмусовий папірець», що дозволяє побачити тенденцію в галузі розробки й виробництва елементів пам’яті. Сьогоднішні оптичні диски ви користовують «тривимірну» техно логію запису: кожен елемент да них, записаний на диску, характе ризується трьома просторовими координатами (у тому числі глиби ною, на якій він розташований). Метод запису, запропонований ученими Суїнборнського універси тету, є «п’ятивимірним» і припускає

використання двох додаткових координат. Звичайно ж, йдеться не про нові просторові виміри — це була б уже наукова фантастика. Два нових параметри — це тип поляризації та колір (довжина хвилі) світлового променя. Більша кількість змінюваних параметрів

дозволяє збільшити щільність за пису даних, а отже, і ємність диска нового типу. Технічно додавання додаткових змінюваних параметрів реалізо вано впровадженням у поверхню диска золотих відбивних нано стержнів. Специфічна реакція на ночастинок на світлове випромі нювання дозволяє зберегти в од ному і тому ж елементі пам’яті кілька різних значень — для запи су кожного нового значення вико ристовується лазерний промінь іншого кольору. Поляризація стержнів в електромагнітному полі дозволяє проробити аналогіч ну процедуру багаторазового за пису ще раз, використовуючи про

мені, спрямовані під різними кута ми до поверхні диска. Теоретично ємність такого «п’я тивимірного» диска може бути до ведена до 10 Тбайт. Диски такого значного на сьогоднішній день об сягу можуть бути використані в ряді галузей, що постійно мають про блеми зі зберіганням даних. Це, на приклад, медицина (особливо діаг ностика), а також різні фінансові, охоронні й військові системи, по в’язані зі створенням банків даних. Незважаючи на принципові відмінності в методах запису між оптичними й твердотільними носі ями інформації, нові технічні рішення для флешпам’яті, розроб лені інженерами компанії SanDisk і оприлюднені Елі Харрарі, багато в чому схожі на описану вище роз робку австралійських учених. У вся кому разі схожі базові ідеї, на яких вони ґрунтуються. Як відомо, одиничним запам’я товувальним елементом (комір кою) флешпам’яті є транзистор з так званим «плавальним затво ром». У найпростішому випадку, наявність електричного заряду на плавальному затворі відповідає двійковій одиниці, а їхня від сутність — нулю. Модуль флешпа м’яті складається з величезного масиву таких комірок. Найбільш очевидним способом збільшення ємності модуля флешпам’яті є мініатюризація комірок пам’яті, що дозволяє нарощувати їхню кіль кість у масиві. Однак у міру змен шення розмірів комірки змен шується і кількість «електронів, що містяться» у ній. Природним обме женням на шляху подальшої мініа тюризації стає межа в один елект

рон. Коли флешпам’ять тільки з’я вилася, одна комірка містила мільйони електронів. Сьогодні ця кількість виміряється всього лише декількома сотнями. Єдиним виходом з цієї ситу ації, на думку інженерів компанії SanDisk, є додавання ще одного просторового виміру. Тепер ко мірки пам’яті розташовувати муть не в один, а в кілька шарів, що дозволить ще якийсь час що річно подвоювати ємність еле ментів пам’яті. До речі, аналогі чне рішення розглядає і компа нія Seagate, більш відома в нашій країні завдяки твердим дискам, що випускаються нею. Звичайно, сказати простіше, ніж зробити — технологія виробництва багато шарових мікросхем ще далека від досконалості. Однак інтен сивні розробки в цій галузі ве дуться відразу декількома вели кими компаніями, тому можна сміливо припустити, що ефек тивні технічні рішення будуть напрацьовані вже найближчим часом. Звичайно, обидві описані в цій статті технічні розробки є безпе речним кроком уперед у галузі створення елементів пам’яті. Од нак не можна не звернути увагу на те, що ідея, на якій ґрунтуються ці інновації, полягає у простому кількісному збільшенні елементів пам’яті при збереженні існуючих базових підходів до проблеми. На це можна дивитися порізному: з одного боку, індустрія явно йде екстенсивним, а не інтенсивним шляхом розвитку, з іншого— оче видно, що можливості існуючих технологій досі не вичерпані.


Середовище проживання досвід

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Росія і Україна: швидкість падіння Криза в обох країнах має багато спільного за рекордними показниками падіння промислового виробництва. Але є і істотні відмінності Катастрофічність ситуації в економіці стимулює політиків до жонглювання цифрами. Ті самі показники використовуються для різних висновків: від «у нас все стабільно» до «становище жахливе». Герман ДУБИНІН

Цифри в камуфляжі

Н

е спекулювати на показни ках економіки закликала політиків прем’єрміністр Ук раїни Юлія Тимошенко, відзначив ши, що падіння промислового ви робництва в Росії виявилося ще більшим, ніж у нас. За її словами, у РФ воно становило 19,9% (в Ук раїні — 16,1%, у Казахстані — 10,4%). Глава уряду, щоправда, не уточнила, за який період статисти ка. Аналітики припускають, що вона мала на увазі падіння пром виробництва у січні у порівнянні з груднем 2008 року. Але якщо порівнювати не з по переднім місяцем, а з аналогічним періодом 2008 року, то, за даними Федеральної служби державної статистики РФ, промислове вироб ництво у січні зменшилося на 16%. У той час як в Україні — на трети ну. Що в рази більше, ніж у Росії та країнах ЄС. За даними Держкомі тету статистики, зниження в січні 2009го у порівнянні з минулим роком становило більше 34%. При чому спад виробництва торкнувся всіх галузей: у хімпромі — майже удвічі, у легкій промисловості — на 40%, у харчовій — майже на 15%. Питання, таким чином, не тільки в глибині, а й у темпах падіння. — Таких темпів спаду за такий короткий період часу не було в 1992—1998 роках, — вважає де путат Національної асамблеї РФ Андрій Ілларіонов, який не раз був консультантом керівництва Росії, але ще частіше — критиком еко номічної політики Кремля. — Спад у нашій промисловості протягом 9 літньої кризи з 1989 по 1998 рік був більш тривалим, але й більш «пологим». Радикальна відмінність нинішнього спаду в тому, що швидкість падіння набагато більше. Подібне явище спостеріга лося, лише коли країна була залу чена у воєнні дії.

Життя чи фінансовий пузир?

П

ричини процесів падіння в обох країнах різнопланові. Росія опинилася на першому місці за масштабами падіння фон дового ринку. За біржовим крахом настав обвал виробництва в ре альному секторі. Погіршилися по казники промислового вироб

ництва, інвестицій в основний ка пітал, обороту роздрібної торгівлі, експорту й імпорту товарів. — Біржі, де обертаються цінні папери, мають досить умовний ха рактер. У цьому небезпека, — по яснює заступник відділу Інституту економіки й прогнозування НАНУ професор Тетяна Єфименко. — Що сьогодні допомогло Україні? У нас фактично не розвинений фондовий ринок. Те, про що ми го ворили, що це погано, за зміну чого багато років боролися, у цьо му випадку на користь Україні. Уразливість же російського фондового ринку була передбачу ваною. Андрій Ілларіонов озвучу вав доповіді, підготовлені Інститу том економічного аналізу, які так і називалися: «Передчуття катастро фи», «Пролог катастрофи», «Розви ток катастрофи». «У 2000—2002 ро ках ми не тільки прогнозували відповідну кризу, а й, щоб країна зустріла важку ситуацію, при наймні трохи краще озброєною, створили Стабілізаційний фонд», — нагадує Андрій Ілларіонов (саме в цей період він був радником президента РФ). Непомірна роздутість «фінансо вого пузиря» і призвела до світо вої кризи. Цінні папери втратили зв’язок із промисловим вироб ництвом. — Зараз у глобальній еко номіці світовий ВВП становить у рік 60 трильйонів, а оборот фінан сових деривативів — 600 триль йонів, — пояснює Тетяна Єфимен ко. — Збій відбувся саме в системі деривативів (дериватив, спроще но кажучи, — фінансовий інстру мент, пов’язаний із «реальним» ви робництвом дуже й дуже опосе редковано. — Г.Д. .Д.). Вони вияви лися певною мірою некеровани ми. Зараз дилема: або із ВВП, створюваного реальною еконо мікою, забирати ресурс і впорску вати його у фінансову систему, щоб припинити збої, або щось зробити з цією фінансовою систе мою. Завдання не з простих. І якщо Росія насмілилася подати голос — треба змінювати систему, то ми намагаємося вирішити проблему за допомогою механізмів, які її створили. Та й у сусіда не все про сто. За твердженням директора Інституту проблем глобалізації РФ Михайла Делягіна, Центробанк Росії через операції, пов’язані з рефінансуванням комерційних банків у вересніжовтні, на різниці курсів (валюту восени було скуп лено, а потім продано), заробив $50 млрд! — У мене є цифри й по ДП: у ре зультаті таких операцій «втеча» ка піталу з України в 4му кварталі

становила 17 млрд доларів, — кон статує Тетяна Єфименко. — Що простіше: сушити голову над інно ваціями, інвестиціями чи «при строїтися» до таких операцій? Спе кулятивні операції завжди є в рин ковій економіці, але зараз голов не завдання — щоб потік грошей, який йде через МВФ, рефінансу вання, був прозорий і доходив до місця призначення. Іноді навіть 100 тисяч гривень можуть допо могти «витягти» ситуацію на вироб ництві, урятувати від банкрутства.

Ціна відкритості

Х

виля кризи накрила Україну раніше, ніж Росію. — Загальний спад світової еко номіки, четвертий після другої світової війни, має безпреце дентні темпи, — говорить Тетяна Єфименко. — Спад 1—2%, як про гнозують 2009 року, це серйозно. Але у нас становище ще серйозні ше — у першому кварталі падіння ВВП — 20%. Чому так? Обидві країни постраждали че рез свою експортозалежність. — Наш експорт, — констатує Те тяна Єфименко, — посів серйозні позиції на світових ринках, у струк турі ВВП України обсяг експорту становить приблизно половину того, що ми створюємо. У той же час, якщо взяти споживання теж до обсягу ВВП, це 40—47%. Утім, це не стосується 2009 року, де вже в першому кварталі був різкий спад. Експорт упав на 30%, імпорт — на 47%. Україна стала жертвою відкритості. Відмінність, однак, у тому, що економіка Росії більш самодостат ня. «Якщо взяти обороннопро мисловий комплекс, там дуже низька залежність від експорту, він переважно працює на держ замовлення», — говорить віце прем’єр РФ Сергій Іванов. За його словами, гроші, що виділяються державою через банки, доходять до економіки. Але допомагати тре ба тим підприємствам, які форму ють 85% ВВП країни. «Якщо ми їх підтримаємо, то апріорі в нас не буде масового безробіття», — вва жає Іванов. У складній ситуації опинилася металургія — основне джерело надходжень у скарбницю. За сло вами гендиректора Маріуполь ського меткомбінату Володимира Бойка, виробництво галузі скоро тилося на 40%. У металургів РФ проблеми, ана логічні українським, упевнені фахівці російського Центру еконо мічних досліджень Інституту глоба лізації та соціальних рухів. Зни ження світового попиту на сталь і прокат на 50%, на окремі види ме талопродукції — до 70% призведе до скорочення обсягів продукції, зупинки печей, масових звільнень.

Російські ЗМІ передають коментар Павла Татьяніна — віцепрезиден та ВАТ «Високогорський гірничо збагачувальний комбінат» (Нижній Тагіл, «Євраз Груп»): «Тепер за місяць ми продаємо стільки, скільки раніше — за 10 днів». Друга причина, вважає прези дент Центру економічного розвит ку Олександр Пасхавер, — недо свідченість власників підпри ємств: «Вони їх приватизували, але вони недостатньо професійні. Та це має і оздоровчий характер. Така криза — підведення риси під при ватизацією. Буде масова заміна авантюристичних власників на ефективних. Хто не зможе адапту ватися — передасть власність». А чи може експортоорієнтована економіка стати запорукою май бутнього успіху? Експерти відзна чають, що у квітні ситуація на світо вому ринку змінилася: зростання обсягів будівництва на Близькому Сході збільшило попит на довгомі рний прокат українського вироб ництва. Його якість хоч і не «заш калює», але цілком задовільна. Ціна квадратної заготівки, армату ри зросла на 10—15% у порівнянні з березнем. Українські меткомбі нати мають портфелі замовлень, достатні для завантаження потуж ностей на 65—70%. На дватри місяці... Проблема лише в тому, що вони продають свою продукцію за кор дон дешевше, ніж вітчизняним споживачам. Незважаючи на зни ження тарифів на вантажні пере везення, електроенергію, газ. Кабмін навіть загрожував мета лургам позбавленням пільг, що розоряють енергетиків і транс портників.

Альтернативи

Н

а жаль, рецепт «порятунку» поки такий: одних лікуємо, інших калічимо. Відпові дальність за таке становище ле жить на державі. Кабміну треба активізувати виробництво в тих секторах, які орієнтовані на внутрішній попит, говорить керів ник українського Центру антикри зових досліджень Ярослав Жаліло. Центральна влада, правильно «граючи» на міжнародній арені й регулюючи ситуацію усередині країни, може мінімізувати на

слідки світової кризи для наших промгалузей. «Наприклад, подо вжити строки зі сплати податків, — пропонує Тетяна Єфименко. — Адже в нас спільна проблема». Дійсно, проблема спільна. Ук раїна — один із найбільших борж ників у світі. За кращих часів це вважалося доброю ознакою: країні довіряють, дають кредити, у неї є перспективи. Але те, що «доб ре» у періоди підйому, може стати «поганим» в умовах рецесії. Що ж робить влада? У діях уря ду вбачається проста логіка: якщо вже я комусь винен — задавлю всіх своїх боржників! Але винні всі ми (як держава Україна), і якщо за давимо одне одного, доведеться дістати із шафи опудало дефолту, яке ще не припало пилом. — Із приводу рецесії перше й головне, що прописано в будьяко му підручнику, — треба зменшува ти податковий тиск, — заперечує проти такого підходу Тетяна Єфи менко. — Ця апріорна позиція, на жаль, зараз в Україні не прийня та. І не може бути прийнятою че рез політичні обставини. Такі ж питання і до українських виробників електроенергії, вугіл ля, металу, які своїм продають до рожче... Другий момент: у Німеччині на засіданнях уряду поруч із прем’є ром завжди сидить глава Феде рації роботодавців. І не «для меблів». Після воєн, революцій, депресій цивілізовану країну завжди витя гує бізнес, малий, середній або ве ликий. Якщо держава впроваджує антимонопольні механізми, щоб адекватно розвивалося конкурен тне середовище, — саме приватна ініціатива, внутрішня «кмітлива» інвестиція поступово піднімуть еко номіку. Україна серйозно відрізняється від Росії, у нас дійсно (незважаю чи на жахливий бізнесклімат!) роз винене дрібне й середнє підприє мництво. За кількістю — на рівні передових країн. Українські аналі тики бачать у цьому порятунок. А якщо й фінансові установи, які вижили, уже зараз будуть, з одного боку, не такі легковажні, з іншого — більш лояльні до творчого, активно го, життєздатного клієнта, то так і виникне альтернатива логіці «відібрати й поділити».


№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Середовище проживання досвід

Чого повчитися в Румунії Не треба роками чекати грандіозних проектів, краще витратитись на елементарні заходи Українськорумунські відносини зараз не найкращі. За ступенем напруженості вони поступаються хіба що нашим відносинам із Росією. Нещодавно завершився судовий процес щодо острова Зміїний — як і очікувалось, із результатом «ні нашим, ні вашим», хоча, на думку більшості аналітиків, нам користі значно менше. Час від часу вибухають «шпигунські скандали» за Олег СУПРУНЕНКО

участю румунських дипломатів, викликає занепокоєність масова видача румунських паспортів у Чернівецькій області (приклад Грузії вже показав, що це може стати причиною територіальних претензій). Не дивно, що серед пересічних українців переважає якщо не негативне, то якесь зверхнє ставлення до наших сусідів. Проте повчитися у них є чого.

Недалека «терра інкогніта»

тор переконувався не раз, відвідуючи цю країну в складі громадських організацій за спри яння повітової ради СатуМаре та марамороської асоціації «Eco logic».

П

Подорож у майбутнє — до ... каналізації

отрапити із закарпатського Мараморошу (так історично зветься регіон, що об’єднує чотири райони Закарпаття) до Ма раморошу румунського нелегко. І не лише через візові перепони: «не пускає» стрімка Тиса. 18 мостів через непокірну річку були зни щені під час другої світової війни чи то відступаючими фашистами, чи то наступаючими «червоними». Попри «дружбу» між СРСР та со ціалістичною Румунією, відновити мости між державами жодна зі сторін не прагнула. Лише два роки тому після багаторічних перего ворів, спільних заяв та обнадійли вих обіцянок президенти України і Румунії Віктор Ющенко і Траян Бе сеску зустрілися у місті СігетуМар мацієй, щоб урочисто відкрити пункт пропуску «Солотвино–Сіге ту—Мармацієй». Півстоліття з па горбів соляношахтарського Со лотвина можна було лише диви тись на вогні сусіднього закордон ного міста, тепер ці два населених пункти стали фізично ближче. Мало хто й знає, що біля україн ського кордону розташоване місто (близько 44 тисяч жителів, з яких донедавна кожен п’ятий був ук раїнцем) із типовою для Європи архітектурою і поєвропейськи одягненою молоддю. СігетуМар мацієй — найближче до україн

Ч

асто про головне говорять дрібниці... Про суттєві розбіж ності між нашими та румун ськими реаліями можуть сказати,

Тож не дивно, що навіть для мешканців Закарпаття, яке межує з двома румунськими повітами, су сідня країна залишається «терра інкогніта». А шкода, бо у Румунії нам є чого повчитися. У цьому ав

водам. Їх відкрили випадково, коли наприкінці 70х років минулого століття шукали газ. Нині рекреа ційний комплекс відвідують до 200 тисяч чоловік на рік, причому 70 % з них бувають «на водах» неодно разово. Сам басейн належить місту, а вся навколишня інфраст руктура — приватним інвесторам. Навколо басейнів зводять як го телі, так і індивідуальні будинки. У перспективі планується розгортан ня мережі басейнів. У планах мерії —зробити все, щоб 80 % населен ня Тешнада мало прибуток тер мальних вод. Як тут не порівняти ситуацію із Берегово? Вода в нас ще й краща за лікувальними властивостями. Та чи є зиск із цього дару землі? На разі басейн не належить міській громаді, і майже весь прибуток проходить повз міський бюджет. Відповідно і особливих змін у місті немає. За кілька років туристично го буму на пустирі за колишнім фут больним полем приватним підпри ємцем огороджений майданчик під автостоянку. І все. Але, економля чи гроші, десятки автобусів з людь ми, які їдуть сюди із закарпатських санаторіїв і навіть з Трускавця, сто ять уздовж автошляху. Чекаючи своєї черги, туристи закушують і ви пивають, але власники спортбази не можуть розщедритись хоча б на сміттєвий контейнер. Тож пишатись званням рекреаційного центру Бе регово, на відміну від Тешнада, поки що не має підстав.

Подорож у минуле — через дерев’яні брами Марамороські брами

наприклад, горщики для квітів, які прикрашають вулиці міста Сату

Повчитись у румунів слід насамперед тому, як і в бідній країні за бажання можна навести лад власними силами. А ще — подивитись на переваги, які дає державі її правильно обрана геополітична орієнтація. ського кордону місто Євросоюзу, проте потрапити туди ой як непро сто! Міст, що з’єднав Сігету із Со лотвино, періодично надовго за кривають нібито через технічні причини, хоча насправді у заку порці цієї транспортної артерії за цікавлена румунська сторона.

(окрім столиці) без проблем з водо постачанням. А от провінційне Сату Маре такої проблеми не знає, як і жодне румунське місто. Водоочисні споруди тут збудовані європейським коштом і справляють враження ек скурсії в майбутнє. Інженер демон струє стадії очистки стічних вод, — збирання поверхневого сміття, фільтрація намулу, зняття з води жи рових «вершків». З намулу робиться органічне добриво, яке, пере віряється на вміст хімічних сполук у сучасній лабораторії, де експрес методом визначаються три десятки показників. Наразі добривом не торгують, навпаки, шукають фер мерів, які б погодились поекспери ментувати на своїх полях. У най

Водоочисні спору ди в СатуМаре споруди

Маре. Навіть взимку їх ніхто не прибирає і не ховає, і не крадуть, і не трощать вандали. Що це — різниця у менталітеті? Скоріше, різниця у роботі поліції, яку на ру мунських вулицях побачиш часті ше, ніж на наших. Може, саме тому в румунських містах, які, звісно, по ступаються за чистотою німецьким і швейцарським, таких куп сміття, як у наших, не побачиш... Та найбільше вразило водне господарство СатуМаре. В Україні не знайдеш обласного центру

ближчій перспективі — добування газу метану з органічних залишків. У результаті роботи станції викори стана вода, яку споживає Сату Маре, чистою зливається у річку Со меш. Добре знаючи практику вітчиз няних «потьомкінських сіл» для на чальства та гостей, цікавлюсь, чи це єдина така станція в Румунії. Відпо відають, що такі самі будуються або вже є у більшості великих міст. За галом на розвиток водного госпо дарства і комунікацій Румунії спе ціальними програмами ЄС ось вже сім років виділяється понад 200 мільйонів євро щороку. Як жителю Берегова, що нині на всю Україну відоме своїм термаль ним басейном, мені особливо ціка вою була поїздка до містечка Теш над з населенням близько 10 тисяч чоловік, яке інтенсивно розви вається завдяки своїм термальним

Н

ещодавно дізнався, що тур оператори країн Карпатстько го регіону дійшли згоди разом просувати бренд «Карпати» на світо вому ринку туристичних послуг, аби він був не менш відомим, ніж бренд «Альпи». Наразі ж найбільш успіш ною у залученні іноземних туристів до Карпат — і не лише європей ських, а й японських — є Румунія, яка володіє більш ніж половиною Карпатських гір. Окрім гір та дикої природи, вона пропонує чимало цікавого, зокрема автентичну дере в’яну архітектуру. Жоден туристич ний довідник не обійдеться без світлин марамороських брам, які є ледь не в кожному місцевому сільському подвір’ї. Історія їх виник нення налічує не одну сотню років. Місцеві гіди хвалилися, що такого мистецтва немає більше ніде. Ма рамороські брами непропорційно великі, специфічної форми і, голов не, зі своєрідним різьбленням — тут і релігійні мотиви, і сцени з селян

ського життя, і інформація про гос подаря будинку. Як і в кожному селі у світі, у Марамороші заведено зма гатись із сусідами у багатстві, озна кою якого є не лише розміри і оздоб лення хат, а й вишуканість брам. Ви готовлення деяких коштує кілька ти сяч євро. Мені вдалося зняти цілу серію таких воріт. Окрім старої та нової архітектури (в домах заможних румунів дерев’яна столярка вражає майстерністю виконання) та унікаль них брам в переліку пам’яток і де рев’яні храми, які румуни, на відміну від нас, дуже цінують. При відвіду ванні однієї з таких церков відразу кинулась в око така особливість: на безпечній відстані біля входу у храм стояли два залізні пристрої для свічок. Їх палять не в храмі, а біля нього. Отак просто усунена одна з причин, через яку в українських Кар патах щороку зникає старовинна де рев’яна церква. Чому до такого рішення не прийдуть у нас — не зна ють чи не хочуть знати? У повіті СатуМаре до переліку ту ристичних унікумів занесли старо винні клуні величезного розміру з надійним дахом з черепиці або оче рету поверх дерева. Їх будували німецькі заможні селяни, яких у краї було чимало. В одну з клунь ми мали нагоду зазирнути. Зусиллями сільра ди села Петрешть будинок кінця ХІХ століття перетворено на музей, щоб відвідувачі побачили, як жив колись заможний селянин (прямо скажемо, непогано жив). Нині тут зберігаєть ся колекція стародавньої механіки на кінській та людський силі — візки, косарки, молотарки тощо, а колись тримали запас сіна, сільгоспінвен тар та ще багато чого. У румунських селах також по мічаєш важливі деталі, які відрізня ють їх від наших. Зокрема, у більшості з них уздовж доріг вста новлені ящики з металевої сітки, в які свідомі селяни викидають плас тикові пляшки. Як пояснили ру мунські колегиекологи, такі «пляш козбірники» встановлюються кош том сільрад, а самі пляшки вивозять місцеві підприємці. Їм — невеликий прибуток, селянам — позбавлення принаймні від однієї складової «сміттєвого моря». Наразі в Румунії ця проблема, як і в нас, дуже нагаль на. Проте вже навіч покращення — окрім згаданих сіток, в деяких селах навіть можна зустріти і кольорові контейнери для роздільного збору відходів. Отже, мимоволі переконуєшся, що починати треба з найпростішо го, а не чекати якихось грандіозних державних проектів. Тож україн цям є чого повчитись у румунів. На самперед того як і в бідній країні за бажання можна наводити лад власними силами. Фо ора Фотто авт автора


Соціум зонд

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

Генномодифікований абсурд

Виробники продуктів у нокауті. З 1 липня набуває чинності постанова Кабінету Міністрів, якою затверджено порядок маркування харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми (ГМО). У разі невиконання положень цієї постанови продукція вилучатиметься з обороту. Олена ЗЕЛЕНІНА

А

второві цих рядків важко уявити собі тисячі тонн печива, цукерок, консерво ваних огірків і зеленого горошку, туш кованого м’яса й кільки в томатному соусі, зметених контролюючими органами з при лавків супермаркетів і крамничок. Уява малює страшну картину: все це продуктове розмаїття нещадно давить бульдозер (ко лись саме таку картинку показали по ТБ, коли йшлося про знищення несертифікова них дисків). А в супермаркетах буде порож нісінько, як в останній рік перебудови...

продукції, що містить ГМО, відповідно до міжнародних стандартів. У постанові ж Кабміну зазначена інша дата — 1 липня. Природно, люди, які підпи сували цю постанову, повинні були врахо вувати існуючі об’єктивні умови для впро вадження цієї вимоги.

не вважається генномодифікованою, а як тільки перетинає кордон України — стає та кою. Погодьтесь, 0,1% і 0,9% — дві великі різниці, як говорять в Одесі. — Який посівний матеріал завозиться, вирощується, чи є в ньому генномодифіко вані організми — все це наші постачальни ки повинні відзначати у своїх сертифікатах якості, інакше постанова не має сенсу, — говорить Алла Коваленко. — Думаю, що по рядок застосування постанови повинен містити норму, що дозволить не тестувати продукти, якщо в процесі їхнього виробниц тва не використовувалася сировина із ГМО. Наприклад, тільки в першому кварталі нин ішнього року корпорація «БісквітШоколад» заплатила в бюджет податок на прибуток у

буде зробити і скільки за це доведеться платити? Оператори стверджують, що з 2,5 тисячі лабораторій в Україні тільки чотири можуть перевірити продукцію на вміст ГМО: у ДП «Укрметртестстандарт», Інституті екогігієни й токсикології ім. Л. Медведя, Національному університеті біоресурсів і в ДП «Вінницястан дартметрологія». Визначення вмісту ГМО в харчовому про дукті — досить складний і витратний про цес. Далеко не всі виробники харчових про дуктів в Україні здатні дозволити собі осна стити власні лабораторії устаткуванням, не обхідним для такого контролю. Середня вартість скринінгового дослідження на на явність ГМО в харчових продуктах коштує

сумі 3 млн 800 грн. Якщо ж підприємству доведеться витрачати кошти на лабораторні аналізи, це позначиться на собівартості, і відповідно податок на прибуток воно пла титиме менше. У вирішенні питання про контроль вмісту ГМО може істотно допомогти впро вадження принципів системи НАССР («Аналіз ризиків і критичні точки контро лю») про «простежуваність» продукту.

495 грн ( від 350 до 800 грн за один зра зок). — Якщо на етикетці ми напишемо «Без ГМО», то контролювати таку продукцію тре ба постійно, — зауважує Алла Коваленко. — У день корпорація «БісквітШоколад» ви робляє 250 тонн продукції 25—30 найме нувань (із загальних асортиментів в 450— 500 позицій!), у кожну зміну виробляєть ся різна продукція. І з кожної групи підприємству доведеться робити тест. Тобто виробники просто фізично не зможуть виконати цю постанову. Навіть якщо вони щодня літаками доставлятимуть свої зразки з усієї України, лабораторії з такою кількістю заявок не впораються. Отже, треба акредитовувати і відкривати нові лабораторії, які робитимуть кількісний і якісний аналіз вмісту ГМО в харчових про дуктах. За докризовими цінами устаткування такої лабораторії ДП «Укрметртестстан дарт» коштувало 500 тисяч гривень. А крім грошей, необхідний ще й час. За словами заступника генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» Олек сандра Дорошина Дорошина, оперативно створю вана в Харкові лабораторія зможе розпо чати роботу не раніше третього кварталу. — Ідея маркування продуктів харчуван ня, що містять ГМО, за своєю суттю гуман на, спрямована на захист інтересів насе лення, — зауважує Олександр Дорошин. — Але на практиці, як це часто в нас буває, хотіли як краще, а вийшло, як завжди. В и  никли неузгодженості між актами актами. Ще в лютому нинішнього року з’явився указ Президента, що зобов’язує Кабінет Міністрів до 1 жовтня 2009 року предста вити у Верховну Раду законопроект про внесення змін у деякі законодавчі акти Ук раїни з метою впровадження маркування

За себе і за того хлопця? — Ми будемо відповідним чином марку вати свою продукцію, бо зацікавлені в тому, щоб вона була високої якості. Але від імені всіх харчовиків я заявляю, що застосовува ти нове маркування з 1 липня ми не готові, — говорить п р е з и д е н т к о р п о р а ц і ї ерой У країни Алла «БісквітШоколад», ГГерой України К оваленко. Вказівка про наявність ГМО повинна дру куватися таким же шрифтом, що і склад про дукту. Якщо товар містить один інгредієнт, то позначка «генетично модифікований», або «містить генетично модифікований орга нізм», або «зроблений з використанням ге нетично модифікованих організмів» із заз наченням найменування організму розмі щується після загальної назви харчового продукту і друкується таким же шрифтом. Така потужна кондитерська корпорація, як «БісквітШоколад» однієї тільки упаковки замовляє півторидві тонни. Природно, заз далегідь, про запас — на трип’ять місяців. Замовити нові вже не встигає.

Якщо сировина надходить до нас із ближнього або далекого зарубіжжя і містить до 0,9% ГМО, там вона не вважається генномодифікованою, а як тільки перетинає кордон України — стає такою. Але упаковка з відповідними даними — дрібниця у порівнянні з тією відповідальні стю, що покладається новою постановою на виробників продуктів харчування. Адже ви ходить, що вони повинні відповідати не тільки за себе, а й «за того хлопця» — поста чальника сировини. При цьому Україна чомусь виявилася «святіше за Папу Римського», прийнявши більш жорсткі норми, ніж наші сусіди з Євро союзу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 468 продукт слід маркувати, якщо вміст ГМО в ньому або сировина для нього перевищує 0,1%. У разі відсутності ГМО в продукті або його вміст у меншому, ніж зазначено, розмірі може бути використане маркування «без ГМО», однак така інформа ція підлягає перевірці Держспоживстандар том. От вам і перший казус. Якщо сировина надходить до нас із ближнього або далеко го зарубіжжя і містить до 0,9% ГМО, там вона

Якщо виробник вихідної сировини (на приклад, зерна) має сертифікат про відсутність у його продукції ГМО, то муко молу й пекарю вже нема сенсу проводити випробування на їхній вміст у своєму про дукті. Але в постанові про це — ні слова.

Куди бігти?

Н

асправді технічно майже неможли во організувати процес так, щоб мати можливість проконтролювати, з якої партії якої сировини в той або інший день вироблятиметься продукція, розра хувати, якою буде частка ГМО, замовити упаковку під кожну комбінацію сировин них партій із зазначенням їхнього вмісту й проконтролювати, чи збігається розра хунковий показник з фактичним. Тож тес тувати продукти (і часто), схоже, доведеть ся. Тоді постає запитання: де це можна

А вам під силу розшифрувати протеон?

–Я

не знаю, про які лабораторії, де нібито можна щонебудь контролю вати, ви говорите. Це повний аб сурд! — заявляє директор Інституту біо логії Харківського національного уні верситету ім. В. Каразіна Анатолій Бож ков ков. — Я багато років випробовував різні продукти на біологічні ефекти і знаю, що це таке. Скажу вам більше: кияни нам робили заявку на проведення, випробування гене тично модифікованих продуктів. Ми погоди лися, але за умови, якщо нам нададуть, по перше, генетично модифіковані організми, подруге, сертифікати про те, які гени в них вбудовані. Такі дані нам не надали і навряд чи нададуть найближчим часом. Що таке генномодифікована система? Це лінійний ланцюжок ДНК. Допустимо, ми вмонтували in vitro окремий ген, приміром, що забезпечує підвищення врожайності. І щоб довідатися, чи є він у тому або іншому продукті, фахівець повинен знати, який ген шукати. Якщо він цього не знає, слід прове сти секвенування всього геному. Термін «секвенування біополімерів» (білків і нуклеї нових кислот — ДНК і РНК) означає визна чення їх первинної амінокислотної або нук леотидної послідовності. Крім того, необхід но знайти класичний геном цього злаку (а його в чистому вигляді немає в природі, ос кільки є ще явище природної мутації), щоб сказати: оцей геном відрізняється від кла сичного. Що робить ген в організмі? Забезпечує синтез білка. І лаборант, допустимо, виділяє білки, яких у цьому організмі не повинно бути. Як можна їх виділити? Для цього треба використовувати іммуноферментний аналіз. Але якщо невідомий протеон (весь спектр білків того або іншого злаку), як ми знахо дитимемо його? За словами вченого, сучасна наука, звичайно, дозволяє проводити такі дос лідження. Але вони бу дуть коштувати будуть таких грошей, що краще їх не проводи ти. Дбаючи про безпеку продуктів хар чування, краще зайнятися пропагандою і заохоченням чистого землеробства — цей шлях набагато ефективніший ефективніший.

Замість епілогу

І

всетаки, звідки такий поспіх? Навіщо треба було терміново ухвалювати цю постанову? В Україні з листопада минулого року за пущений масштабний секторальний проект «Виконання зобов’язань України в рамках СОТ і європейської політики добросусідства в аграрному секторі». Він містить 4 складові: інституціональний розвиток, якість і безпе ка харчових продуктів, розвиток ринкової інфраструктури і розвиток села. Мета про екту — сприяння Україні в процесі ухвален ня необхідних стандартів, установлених ЄС і СОТ, а також гармонізації українських стан дартів з вимогами СОТ. Нічого поганого в цьому немає. Але не вгамовна журналістська уява знову малює цікаві економічні краєвиди. Кри за змушує активніше боротися за спожи вачів. А якщо наша харчова промис ловість, нехай і на якийсь час, опиниться в колапсі? Прилавки (як на початку 90х) вочевидь не спорожніють. Просто місце вітчизняної продукції займе така ж, тільки імпортна. З гарною етикеткою «Без ГМО».


№ 25 (77)

Техносфера

16 червня 2009 року

політехнічний музей

Суперпроекти для супергармати HARP

Володимир ОТРОЩЕНКО

Зовсім не фантастичний прогноз

Б

атько наукової фантастики Жуль Верн у романах «Із Землі на Місяць» (1865) і «На вколо Місяця» (1869) вирішив достави ти головних героїв до супутника нашої плане ти в снаряді, випущеному з гармати «Колум біади». Вважається, що він обрав такий екзо тичний спосіб подорожі в космос лише тому, що у XIX столітті ніхто не повірив би у мож ливість доставки людей на Місяць ракетами. Великий француз підрахував, що снаряд «Ко лумбіади», подорожуючи зі швидкістю близь ко 40000 км/год., дістанеться Місяця за 4 дні (точніше, за 97 годин, 13 хвилин і 20 секунд). Американський «Аполлон11», запущений через 100 років після виходу книг, мав швидкість близько 39000 км/год. і дістався Місяця через 4 дні, 6 годин і 46 хвилин. Обид ва апарати мали екіпаж із трьох чоловік. Сна

ряд «Колумбіади» досягав 3,65 м у висоту й важив 5547 кг, у той час як висота модуля «Аполлона8» становила 3,60 м, а важив він 5621 кг. Обидва апарати стартували в грудні з півострова Флорида, обидва після обльоту Місяця приземлилися в океан. Пророцтва Жуль Верна частково збулися і трохи раніше — в 1961 році, коли стартував американськоканадський проект HARP (High Altitude Research Project — проект висотних досліджень). Душею проекту був канадський інженербалістик Джеральд Булл Булл. Йому по стійно доводилося «вибивати» з урядів США й Канади гроші на чергову модифікацію своїх гармат. Усього в рамках HARP побудували більше десяти гармат. Вони мали різні каліб ри й розташовувалися по всій Північній Аме риці. Своєрідною кульмінацією проекту стала 16дюймова (40,6 сантиметра) гармата, уста новлена на Барбадосі (Карибське море). Її довжина досягала 40 метрів, вага снарядів — 180 кг, початкова швидкість — 3600 м/сек. Гармата викидала снаряди на висоту 180 кіло метрів, після чого вони падали в океан. Цього було, звичайно, недостатньо, щоб вивести супутники на постійну орбіту. Однак команда Булла розробила снарядиракети «Marlet», які, випущені з гармати, могли дос тавити на орбіту невеликий супутник.

У Багдаді все убойно!

У

1967 році фінансування проекту HARP завершилося, і його закрили. Булл так зневірився, що 1988 року прийняв про

великої німецької гармати становила 156 м, товщина стінок ствола — 30 см у основі, 6,5 см біля дула. Загальна вага — 1510 т, вага вибухівки — 9 т. Гармата могла випускати 600кілограмові снаряди на відстань в 1000 км. За розрахунками, віддача від її пострілу була б подібна до землетрусу — її можна було реєструвати по всій земній кулі. До травня 1988го була готова детальна спе цифікація «Вавилона». Булл хотів побудувати неймовірну машину зі стволом метрового калі бру довжиною 156 м і масою 1665 т. Крім того, канадець заявив, що попередньо йому дове деться побудувати прототип супергармати калі бром «усього лише» 350 мм і масою 113 т. За допомогою цього «мініВавилона» Булл плану вав випробовувати спеціалізовані снаряди. 20 років тому в містечку Джабал Ханраям (145 кілометрів від Багдада) побудували «Ма лий Вавилон» довжиною 45 метрів. Він мав всі недоліки V3 — стаціонарна гармата, на цілена лише в один бік, була легкою мішен ню для авіації. Іракський гарматний монстр повинен був стріляти ракетами з боєголовками вагою 90 кг кожна й загальною дальністю польоту більше 1200 км, надаючи їм початкову швидкість 1500 м/сек. Через кілька секунд вмикалися двигуни ракет, що споживають 200 кг твердого палива, через що швидкість «Вавилонів» істотно зростала. При пострілі су пергармати ракети були захищені від вибуху в гарматному стволі системою металевих пла стин, а шість стабілізаторів «Вавилона» були складені й випрямлялися пружинним механіз мом, коли ракета вилітала зі ствола. Саддам Хусейн збирався створити декіль ка «супергармат», здатних стріляти ракетами, виготовленими на іракських заводах. Довжи на стволів двох найбільших 1000мм гармат повинна була досягати 170 метрів, причому кожен ствол складався з 26 секцій. Однак проект «Вавилон» закінчився трагіч но. Увечері 22 березня 1990 року Джеральд Булл, який відчиняв двері у своїй брюс сельській квартирі, дістав шість пострілів у спину. Після його смерті роботи над іраксь кою супергарматою припинилися. Трохи пізніше, 2 серпня, Ірак вторгся в Кувейт. Це викликало відповідну реакцію Заходу — по ставки запчастин для «Вавилона» припинили ся, а після війни всі наробітки з проекту були знищені.

Джеральд Булл позицію Саддама Хусейна створити супергар мату для Іраку. Цей проект дістав назву «Ва вилон». Відповідно до нього Джеральд Булл повинен був спроектувати дві гармати — більшу, з калібром 1000 мм і «Малий Вавилон» з калібром 350 мм. Офіційна мета «Вавило на» — виведення супутників на орбіту. Не офіційна — обстріл сусідніх країн (Ірану й Ку вейту). Перебіжчики з Іраку стверджували, що Хусейн хоче використовувати в ній хімічні, бактеріологічні й навіть ядерні заряди. Гово рили також, що він планував збивати з цієї гармати ворожі супутники. За своїми даними «Вавилон» наближався до німецької «зброї відплати» V3. Довжина

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити видання

передплата

і ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70344, 66548

Саміт Дніпропетровськ 3704423, 3704512 Передплатне агентство «KSS» 335289

ВІННИЦЯ БліцІнформ 276658

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 415474

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 49704

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 553000, 552475 Колегія 552582 ДОНЕЦЬК ДонбасДеЮре 3826825/26 Ідея 3810932 Кріотехніка 3117681 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 7447315, 7441661

ЖИТОМИР БліцІнформ 360400 ЗАПОРІЖЖЯ БліцІнформ 639182 Прессервіс Кур’єр 2200797 Меркурій 2208761 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 49188 Філіпова Н.О. 501320 БліцІнформ 522870

КИЇВ БліцІнформ 2055110 ВПА 5020222 Кондор 4087625 4087652 Статус 3917453 3917454 Пресцентр 5361175 Саміт 2807745 Передплатне агентство «KSS» 5858080 Меркурій 2488808 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА БліцІнформ 320306 КРЕМЕНЧУК Меркурій 700384 Саміт Кременчук 32188

КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ МИ К ОЛАЇВ КОЛАЇВ БліцІнформ ТЕПС & С 662436 474775, Кур’єрська 474735 служба НОУХАУ передплати і 472003, доставки 471777 040494 СамітМиколаїв СПД «Соколов» 561069 4048271 ЛЬВІВ Ділова преса 703468 Західний кур’єр 230410 Фактор 418391 ПресМаксимум 971515 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 501364, 501433 ЛУЦЬК БліцІнформ 720548 МАРІУПОЛЬ БліцІнформ 335498

НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ АйДжі Електронікс 42248 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 40771 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 75191 ОДЕСА Ласка 7116616 Пугачова 2371780 Агентство Наш Бізнес 7180608, 7144168

ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 60093 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 509310 БліцІнформ 509261 СЕВА СТОПОЛЬ БліцІнформ 554451 ФакторПреса 455582 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249300 СамітКрим 512493 Флора 270092 Фактор Преса 279456

С УМИ ДІАДА 780355 Еллада S 251249 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 251823 ХАРКІВ Фактор Преса 7382973 Александ рова 7545827

на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 599392

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. — 19,24 грн на 6 міс. — 115,44 грн

ХЕРСОН Кобзар 420909 ЧЕРНІВЦІ Ключук 570317, 247383 ЯЛТ А ЯЛТА СамітКрим 324135

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 599392, т/ф 599391, Email: marketing_utg@ukr.net

на 1 місяць — 12,57 грн на 6 місяців — 75,42 грн


Розслабтеся!

№ 25 (77)

16 червня 2009 року

«Тетрис»: грають всі! Найпопулярнішій комп’ютерній грі планети виповнилося 25 років Її автор Олексій Пажитнов, у той час 29/літній програміст Обчислювального центру Академії наук СРСР, зрозумів, що створив хіт, коли сам почав грати в «Тетрис» і вже не зміг зупинитися. Та й хто з нас не пам’ятає, як у портативну гру, що з’явилася слідом за комп’ютерною версією, грали всією родиною, причому батьки терпляче чекали своєї черги, коли сонні діти, які забули про вечірню телевізійну казку, випустять заповітний брусок з рук...

Спочатку були пазли

З

ахоплюючись, як і багато з його колегпрограмістів, головолом ками, Пажитнов вирішив напи сати просту варіацію з теми Pentomino Puzzle для радянської мікроЕОМ «Електроніка60». За за думом автора, у грі повинно бути 12 фігурок, складених з п’яти ку биків, як і в пентаміно. 6 червня 1984 року Олексій створив перший варіант гри — програму, здатну змінювати положення відображува них фігур шляхом повороту їх на 90 градусів щодо їхнього геометрично го центру. Але комп’ютерні ресурси тих років не дозволяли запустити гру в режимі реального часу — не вис тачало обчислювальної пам’яті. Тоді розроблювач спростив завдання, прибравши в кожної з фігур по од ному тридцятимільйонному їхньому квадратику й довівши їхню кількість до чотирьох. Свою назву гра дістала саме тому — «tetra» у перекладі з грецької — «чотири». Цікаво, що «Електроніка60» зви чайно використовувалася для напи сання програм для реактивних дви гунів і складних математичних зав дань. Але на її моніторі могли відоб ражатися тільки букви й символи, а ігрові блоки для «Тетриса» його ство рювач малював за допомогою квадратних дужок... Прості, здавалося б, дії гравців виявилися такими захоплюючими, що «Тетрис» швидко поширився се ред радянських програмістів, потім винахідник переробив програму гри для ПК на базі західної опера ційної системи DOS, і вона потрапи

ла в країни соцтабору, а звідти про неї стало відомо на Заході.

У майбутньому «Тетрис» «порозумнішає»

Скільки коштує хіт?

27

кілобайтів, 1600 рядків про грамного коду — от із чого складається легендарний «Тетрис». Гра побачила світ через рік, у червні 1985го, і незабаром кілька найбільших світових компаній — роз робниць системного забезпечення, комп’ютерних та ігрових додатків вступили в боротьбу за придбання прав на випуск всіх варіацій і кон сольних версій «Тетриса». Пару років він видавався різними заповзятли вими людьми без дозволу радян ських правовласників. Лише після складних переговорів 1989 року пра ва на гру всетаки вдалося відстоя ти, однак великих грошей автор не одержав. В 1988 році Пажитнов за підтрим ки свого друга, американського бізнесмена Хенка Роджерса, орга нізував компанію з розроблення ігрового програмного забезпечення AnimaTek, в 1991му створена ком панія Tetris, а Олексій, як це часто бувало в перебудовні роки, пере брався до США. У другій половині 1990х Пажитнов і Роджерс зібрали усі права на бренд «Тетрис», однак не перешкоджали поширенню вели чезної кількості схожих ігор з інши ми назвами. Пажитнов тим часом перейшов в Microsoft, де розробляв популярні головоломки «Ящик Пандори», а в 2005 році приєднався до компанії WildSnake Software. У березні 2007 ро ку російський програміст дістав пре стижну нагороду Game Developers Choice Awards First Penguin Award.

У цей час він поперемінно живе у Москві і в американському штаті Сіеттл. Цікаво, що найбільше грошей на «Тетрисі» заробила російська держа ва і японці, а сам винахідник спочат ку мав з неї небагато. Але з 2005 року 53літній винахідник «Тетриса» не пра цює: він одержує дивіденди як акціо нер концерну з виробництва про грамного забезпечення, а також відрахування від продажу своєї гри.

Х

Популярність у цифрах

За 25 років у світі продано як мінімум 125 млн копій гри. В онлайн/магазині App Store він входить до десяти найпопулярніших ігор для мобільників. А право на використання цього бренду на платформі мобільних телефонів було продано за десятки мільйонів доларів.

оча за чверть століття комп’ютерні технології пішли далеко вперед, «Тетрис» і досі популярний. Успіх сво го дітища Олексій Пажитнов пояснює тим, що воно значно відрізняється від «броди лок» і «стрелялок», які заполонили ринок: «Це творча гра на відміну від багатьох по пулярних ігор, де треба стріляти й знищу вати. Тут ви створюєте, а не руйнуєте… Це подобається людям». Незважаючи на похилий вік гри, компаньйони впевнені, що її історія триває. «У нас величезні плани на май бутнє «Тетриса». Ми хочемо зробити гру більш доступною дітям, бізнесменам і зайнятим мамам — усім, хто хотів би знайти веселий, підбадьорливий і навіть медитативний спосіб відволікти ся від повсякденної суєти», — ділиться планами Пажитнов. Хенк Роджерс вис ловлюється більш конкретно: «Все кра ще — попереду. Ми працюємо над вер сією «Тетриса», що уможливить міжна родні ігри, такі ж, як Олімпіада або Ку бок світу. Нове покоління ігор буде підлаштовуватися під користувача, щоб якнайкраще підходити кожній людині. Це буде «розумний» «Тетрис», який «учиться в партнера», щоб забезпечи ти найбільше задоволення від гри». Зараз Роджерс зайнятий органі зацією чемпіонату з тетрису. Перше локальне змагання за назвою Tetris Cup має відбутися вже наступного року на Гавайях. За матеріалами Інтернету підготувала Людмила ГРЕЧАНИК

ЯПОНСЬКИЙ КРОСВОРД

ГОЛОВОЛОМКА

Від 1 до 10 Проведіть ламану лінію через центри клітинок, послідовно з’єднуючи клітинки з числами від 1 до 10. Лінія може згинатися тільки під прямим кутом і не по винна перетинатися або накла датися сама на себе, тобто через будьяку клітинку вона не може проходити двічі.

Відповідь на головоломку «Квадрат пентаміно», надруковану у № 24 (76)

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Білі починають і виграють

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

1. c3b4!! a3:c1 2. d2c3 f4:d2 3. a5b6 c7:a5 4. d4e5 f6:b2 5. h4:d8 a5:c3 6. d8h4 g7h6 7. h4d8 h8g7 8. d8h4 b8c7 9. h4 g3 c7b6 10. g3f2 h6g5 11. f2:a7 g5f4 12. a7b8 f4e3 13. b8a7 e3f2 14. a7:g1

ШАШКИ Відповідь на етюд надрукований у № 24 (76)

Відповідь на кросворд, надрукований у № 24 (76)

Украинская техническая газета №77  
Украинская техническая газета №77  

№25, 2009 (украинская версия)

Advertisement