Page 1

Знаю, як

Перша особа

АПК

IT

Дизельна РАПСодія

Комп’ютерна дієтологія

Вітчизняний гібридний автомобіль, на жаль, поки не знайшов дороги до виробника

Ректор НУК Сергій Рижков: «Європейський ВНЗ — не примха, а вимога часу»

Рано чи пізно настане час, коли з вихлопної труби українського трактора буде пахнути смаженими пиріжками

Техніка швидко й легко скидає «зайві кіловати»

Стор. 5

Стор. 6–7

Стор. 9

Гібрид по-харківськи

Стор. 19

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 24–25 (179–180) 28 червня 2011 року

Великі можливості малих ГЕС У Черкаській області активно реанімують малі гідроелектростанції, а також планують установлення перших сонячних батарей

Стор. 12–13

Сьогодні в Європі до чверті всієї електроенергії генерується завдяки альтернативним джерелам. Актуальність питання особливо підвищилась після аварії в японській Фукусімі. Європейці озвучують програми, що стосуються постійної, поетапної і розумної заміни АЕС іншими способами одержання енергії. Україна, незважаючи на сумний досвід із «мирним атомом», ставку робить саме на нього. Наразі у нашій країні за рахунок джерел поновлюваної енергії виробляються лічені відсотки від загального обсягу виробництва електроенергії. Але питанню енергоефективних технологій усе-таки почали приділяти більше уваги. Зокрема, на Черкащині активно відроджується гідроенергетика малих річок.

Ініціатором «ренесансу» стала зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт». Проаналізувавши потенціал регіону й стан 16 занедбаних із часів СРСР малих ГЕС, компанія дійшла висновку, що можна відновити роботу семи з них. Однією з перших (у 1998 році) в області відродили Гордашівську ГЕС у Тальнівському районі на річці Гірський Тікич. До того споруда стояла закинутою, а обладнання було розкрадено.

Інна ХІМІЧУК

Підготовка до «сталевої прем’єри» Ірина КОНДРАТЬЄВА Будівництво електросталеплавильного комплексу «Дніпросталь» (Дніпропетровська область) планується завершити в жовтні, а холодні випробування провести в листопаді-грудні 2011 року.

Компанія ІНТЕРПАЙП — єдина в Україні, що ризикнула за останні 40 років побудувати новий мета-

лургійний завод. Реалізацію масштабного проекту розпочали напередодні світової економічної кризи в 2008 році, що не могло не позначитись на темпах будівництва. Але сьогодні багато труднощів уже позаду і можна говорити про цілком реальні строки переходу від будівельної прози до виробничої поеми. Гігантський будмайданчик нагадує мурашник: сьогодні тут за-

йнято близько 1300 чоловік і 66 одиниць техніки, споруджуються стінові перекриття, прокладаються комунікації, установлюється й монтується основне обладнання. Ступінь готовності кожної із шести технологічних ділянок електросталеплавильного комплексу (ЕСПК) у середньому становить 70%.

Стор. 13

Ідентифікація в кишені Андрій БЄЛОКРИНИЦЬКИЙ За радянських часів популярним був анекдот про підключення радіоточки до холодильника. Продукти по радіо передавати поки не навчилися, а от гроші — цілком.

Технологія NFC (Near field communication, «комунікація ближнього поля») у найближчому майбутньому може позбавити людей від

гаманців. На Заході частина населення й без того не завжди бере із собою готівку, замінивши її пластиковою картою, а незабаром вони зможуть відмовитися й від «кредиток». Прямого зв’язку між NFC і грошовими операціями нема, і сама по собі «комунікація ближнього поля» може використовуватися для багатьох потреб.

Стор. 18


2

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Під небом Парижа Ірина КОНДРАТЬЄВА

Володимир Фесенко Голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

49-й Міжнародний паризький авіаційно-космічний салон, що проходив із 20 по 23 червня в Ле Бурже (Франція), зібрав рекордну кількість учасників — 2113 компаній із 45 країн світу.

Україна мала почати реформи ще 10—15 років тому й тільки зараз одержувати перші позитивні результати... Подивіться на деякі держави, які після розвалу Радянського Союзу були в однаковому становищі з нами... Вони розвивають економіку, ідуть у Євросоюз, ідуть уперед, а ми тільки сперечаємося із приводу того, треба приймати чи ні.

Таку величезну кількість бажаючих показати свої досягнення (2009 року виставку відвідали близько 2000 компаній із 40 країн) можна розцінити як остаточне видужання галузі після глобальної економічної кризи 2008—2009 рр. На злітній смузі всесвітньо відомого аеродрому було представлено понад 150 літальних апаратів, польоти здійснили близько 40 машин. Особливу увагу фахівців і відвідувачів привернули такі новинки, як Solar Impulse – літак, який використовує для польотів виключно енергію сонця (компанія Solar Impulse, Швейцарія), військово-транспортний Airbus A400M (компанія Airbus S.A.S, Швейцарія), перший біпаливний Boeing 747-8 (США), регіональний реактивний 99-місний

Фелікс Луньов Віце-президент із розвитку ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»

Будь-яким ініціативам, спрямованим на створення конкурентних умов роботи на ринку й посилення контролю якості нафтопродуктів, можна тільки радіти ... Однак для досягнення бажаних цілей систему маркування пального треба доопрацювати, оскільки сьогодні цей документ досить сирий.

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр України — міністр соціальної політики Якщо цього року вдасться зберегти інфляцію нижче 10%, упевнений, для нас це буде удачею.

Володимир Застава Експерт Інституту Горшеніна

70% селян володіють землею й приблизно така ж кількість людей не хоче на ній працювати... ...Ми одержуємо парадоксальну ситуацію: в Україні є достатня кількість землі, але люди не бажають на ній працювати.

Одним абзацем Кабінет Міністрів України затвердив план розміщення акцій 11 енергокомпаній, запланованих до продажу цього року.

Про це повідомив голова Фонду державного майна Олександр Рябченко з посиланням на відповідне рішення, ухвалене на засіданні уряду. Рябченко також нагадав, що перед тим, як буде опубліковано оголошення про приватизацію компаній, Кабмін ще має затвердити умови їхньої приватизації. НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» розпочали заснування спільного підприємства з розробки шельфу Чорного моря, повідомив голова правління НАК «Нафтогаз

України» Євген Бакулін. При цьому голова «Нафтогазу» відмовився повідомити строки завершення процедури створення СП, відзначивши, що ведеться оцінка необхідних інвестицій та витрат. Запорізькі промпідприємства залучать до створення санітарних зон.

Міський голова Запоріжжя Олександр Сін уважає, що промислові підприємства мають брати участь в оздоровленні населення. — Уважаю правильною пропозицію про залучення промислових підприємств до створення санітарних зон. Це коштує дешевше. У них нема, можливо, мільярда, але на профілактику грошей вистачить, — заявив міський голова.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

літак Ан-158 (ДП «Антонов», Україна) та інші. «Антонівці» представили в Парижі декілька сучасних програм, у тому числі з поновлення серійного виробництва модернізованого варіанта «Руслана» (Ан-124200). Цього року Міждержавний авіаційний комітет видав ДП «Антонов» доповнення до сертифіката типу на літак Ан-124-100 та його модифікації, що підтверджує збільшення проектного ресурсу до 50000 літних годин, 10000 польотів і терміну служби (45 років). «Руслани» фактично дістали друге життя.

Крім ДП «Антонов» Україну в Ле Бурже представляли Національне космічне агентство, ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г.Івченка», ВАТ «Мотор Січ», ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова», ДП «КБ «Південне» імені М.К.Янгеля», ДП «Укрспецекспорт» і державна корпорація «Вектор». Зокрема, ДП «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» цього року продемонструвало на об’єднаному українському стенді макети ракет-носіїв «Дніпро», «Зеніт-3SL», «Зеніт-3SLБ» і «Циклон-4». Також відвідувачі виставки змогли ознайомитися з ма-

кетами рідинного двигуна європейської ракети-носія «Вега» і нового українського мікросупутника «Січ-2», призначеного для дистанційного зондування Землі в інтересах топографії та метеорології. Прикладом технологічної потужності підприємства і його здатності працювати в кооперації стали агрегати шасі до літаків Ан-140 і Ан-148. Мабуть, головним результатом 49-го Міжнародного авіаційно-космічного салону в Ле Бурже для України стало підписання контракту між ДП «Антонов» і лізинговою компанією «Ільюшин Фінанс і Ко» (РФ) на поставку 10 літаків Ан-158. Вони будуть побудовані на серійному заводі «Антонов» у Києві. Сума контракту становить близько $300 млн, строки поставки літаків у Росію — 2012—2014 рр. Контракт підписали президент-генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа й генеральний директор ІФК Олександр Рубцов. Окрім цього, українські делегації провели десятки переговорів із зарубіжними компаніями та підприємцями, результати яких стануть відомі найближчим часом.

Китайський погляд на буре вугілля

СТО для вертольотів

Роман ДИГАС

ДП «Севастопольське авіаційне підприємство» капітально відремонтувало два вертольоти Мі-8Т для сухопутних військ Іраку.

Інвестувати $ 400 млн у розвиток вуглевидобутку на Львівщині захотіли дві китайські компанії – приватне підприємство «Китпред» та державна корпорація Tian Di Science & Technology. Облдержадміністрація дала дозвіл.

Про готовність інвестувати в розбудову вугільної галузі регіону особливо наголосив президент ПП «Китпред» Ден Сяосю. Створене у 2000-му як багатопрофільне, в останні три роки діяльності в Україні воно зосередилося на гірничовидобувній галузі. В її розвиток компанія готова як вкладати значні власні ресурси, так і залучати прямі інвестиції з Китаю і запозичені кошти китайських державних банків на вигідних умовах. – Ми маємо дуже серйозні наміри вкладати капітал у вуглевидобування в Україні та вже реалізуємо декілька подібних проектів, зокрема й у сусідній Волинській об-

ласті. На Львівщині можемо побудувати нові шахти і для початку готові вкласти 400 мільйонів доларів, – заявив Ден Сяосю. У свою чергу, президент китайської державної корпорації Tian Di Science & Technology У Дечжен запевнив, що науково-технічна компанія, яку він представляє, готова взяти на себе розробку усієї необхідної техдокументації з будівництва шахт на Львівщині. За його словами, 70% китайських шахт спроектовані саме їх компанією. А щоб переконатись у дотриманні високих стандартів будівництва сучасних шахт та техніки безпеки під час роботи на них, він запросив львівських фахівців до Китаю. На думку У Дечжена, китайський досвід допоможе українцям переконатися, що доцільність подальшого видобутку бурого вугілля у ЛьвівськоВолинському басейні є економічно обґрунтованою.

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

Сергій ДУМКЕВИЧ

Про це повідомили в державній компанії з експорту та імпорту продукції та послуг військового й спеціального призначення «Укрспецекспорт». 29 травня українська та іракська сторони підписали акт прийому-передачі відновленої техніки, найближчим часом вертольоти буде відправлено в Ірак. Як повідомили в компанії, ремонт вико-

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Державне підприємство Міністерства оборони України «Севастопольське авіаційне підприємство» (м. Севастополь) спеціалізується на ремонті та модернізації вертольотів. Створене в 1929 році. нано в рамках масштабного — понад $550 млн — контракту з поставки в цю країну військової техніки, підписаного два роки тому. Передбачена в тому числі поставка 420 БТР-4 і 6 літаків Ан-32.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

Довідка «УТГ»

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 32412 прим. Замовлення № 1256


3

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Україна й Китай підписали договорів на $ 3,5 мільярда. Такий результат переговорів української й китайської делегацій, повідомив Президент Віктор Янукович. За його словами, підсумком візиту лідера Китаю в Україну є встановлення відносин стратегічного партнерства між країнами. За словами голови Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао, досягнуто багато важливих домовленостей, результатом яких стане подовження та розширення співробітництва у різних сферах. Він відзначив, що Китай може збільшити імпорт конкурентоспроможних товарів з України. Разом із тим китайські компанії готові вкладати інвестиції в українську економіку й створювати спільні підприємства. Україна та Йорданія домовилися співробітничати у військовій, медичній та інших сферах діяльності. 22 червня в адміністрації Президента України відбулося підписання угоди між міністерствами оборони України та Йорданії про військове співробітництво. Також підписано угоду між Кабінетом Міністрів України та урядом Йорданського Кашемірського Королівства про взаємодію в галузі охорони здоров’я та медичної науки й Меморандум про політичні консультації між міністерствами закордонних справ України та Йорданії.

наводяться в повідомленні попередні оцінки НБУ. Державна служба статистики України оцінила зростання ВВП у січніберезні 2011 року на 5,2%, однак поки не оприлюднила інформацію про економічну динаміку за наступні періоди.

У травні 2011 року енергогенерувальними підприємствами, що входять у Об’єднану енергетичну систему України, вироблено 14126 млн кВт·год. електроенергії. У порівнянні з аналогічним періодом 2010-го це більше на 351,9 млн кВт·год, або на 2,6%. Загалом за 5 місяців 2011 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, що входять до ОЕС, досяг 82674,1 млн кВт·год, що на 3011,7 млн кВт·год, або на 3,8%, більше в порівнянні з 2010-м.

На осінь-зиму газу досить. Прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що в підземних сховищах його досить для забезпечення потреб країни в осінньо-зимовий період 2011—2012 рр. Він також відзначив, що газ було придбано заздалегідь за прийнятною ціною. За даними НАК «Нафтогаз України», запаси блакитного палива в підземних сховищах «Укртрансгазу» з 16 квітня по 15 червня зросли на 43,7% (на 4,5 млрд. м3) — до 14,8 млрд. м3. Обсяг накачування газу в сховища за станом на 15 червня 2011 року становив 4,8 млрд. м3.

Світовий банк підвищив прогноз зростання української економіки. Збільшення валового внутрішнього продукту України в 2011 році, на думку СБ, становитиме 4,5%. Раніше він озвучував цифру 4%. У другій половині року очікується вповільнення економічної динаміки, зокрема, через зростання ціни на імпортований газ. За словами старшого економіста банку Руслана Піонтківського, підвищено також прогноз інфляції в Україні. На кінець року вона може становити 11,4%. Раніше банк прогнозував інфляцію на рівні 10,7%. Торік ВВП України зріс на 4,2% після падіння на рекордні за останні 15 років 14,8% у кризовому 2009-му. Інфляція торік знизилася до 9,1% із 12,3% роком раніше. Допомога при народженні третьої дитини під кінець року перевищить 100 тис. гривень.

ПЕК За 19 днів червня держпідприємства Міненерговугілля підняли на-гора 1995 тис. тонн вугілля. Це більше запланованого обсягу на 72,2 тис. тонн. У порівнянні з аналогічним періодом 2010 року видобуток збільшився на 161,3 тис. тонн (8,8%). Енергетичного вугілля видано 1585 тис. тонн, що більше запланованого обсягу на 57,5 тис. тонн (103,8% виконання плану). У порівнянні з аналогічним періодом минулого року видобуток збільшився на 188,5 тис. тонн (на 13,5%). Коксівного вугілля піднято на-гора 410 тис. тонн. Україна збільшила цтво електроенергії.

виробни-

«Укргазвидобуток» збільшив обсяги буріння майже на третину. У січні-травні підприємствами компанії виконано 110 тис. м прохідки, що на 25 тис. або на 29%, більше, ніж за відповідний період 2010 року, повідомили в прес-службі компанії. Із початку року обсяги експлуатаційного буріння становили 53 тис. м, пошукового — 57 тис. м. Наразі у компанії в роботі 59 свердловин, основна діяльність зосереджена на Яблунівському, Березовському, Східно-Полтавському й Західно-Крестищенському родовищах. Зокрема, на Березовському завершено буріння двох свердловин із дебітом 150 і 65 тис. м3 на добу. «Держінвестицій» почало відбір проектів із альтернативної енергетики в рамках національного проекту «Енергія природи», повідомив голова відомства Владислав Каськів. Оцінюючи проекти, спеціальна експертна група враховуватиме масштабність, наявність довгострокового прогнозу виробництва електроенергії, відсутність негативного впливу на природне середовище й можливість підключення електростанцій до енергосистеми.

Кабінет Міністрів України своєю постановою вніс зміни в Порядок призначення й виплати державної допомоги родинам із дітьми. Передбачено надання допомоги народженим після 8 квітня 2011 року в таких розмірах: на першу дитину — у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму (із 9 квітня — 24960 грн); на другу — у сумі, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму (із 9 квітня — 49920 грн), на третю й кожну наступну — у сумі, кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму (із 9 квітня — 99840 грн, під кінець року збільшиться до 104400 грн).

ФІНАНСИ Лідером росту серед українських акцій на закордонних біржах стала гірничорудна компанія Ferrexpo, повідомляється в аналітичному огляді інвестиційної компанії Phoenix Capital. Як відзначають аналітики, акції Ferrexpo на Лондонській фондовій біржі 23 червня додали 3,85%. Папери агропромислових компаній на Лондонській і Варшавській фондових біржах також завершили торги зростанням. Agroton подорожчав на 2,78%, Astarta Holding — на 2,07%, Kernel Holding — на 0,61%, MHPC — на 0,56%.

ЕКОНОМІКА Збільшення ВВП у січні-травні становило 5%, повідомляється на веб-сайті НБУ. «Зростання ВВП у травні незначно прискорилося... За п’ять місяців залишилося на рівні близько 5%», —

Оцінювали підготовку українських і польських міст до Євро-2012 за результатами міжнародного прес-тура ONE YEAR TO GO. Донецьк одержав 2,9 бала за 5-бальною шкалою. Крім твердої «п’ятірки» за стадіон, Донецьк заробив за аеропорт — 3,2, за дороги — 3,1, за готелі — 2,0, за відпочинок — 2,0 і за саме місто — 2,1. Також відзначається, що дефіцит п’ятизіркових номерів у До-

Компанія «Метінвест» має намір подвоїти виплавку сталі на своїх підприємствах, довівши її до 30 млн тонн на рік, заявив її генеральний директор Ігор Сирий: «Сьогодні «Метінвест» виготовляє 15 мільйонів тонн сталі на рік. Але вже через кілька років ми збираємося подвоїти випуск сталі. Ми проведемо широкомасштабну модернізацію наших виробничих потужностей. Доможемося позицій лідера у ефективності виробництва, у якості нашої продукції, впровадимо найпередовіші технології».

нецьку перекрити вже не вдасться. Тому гостей класу VIP або возитимуть чартером із Києва, або частково розмістять у Дніпропетровську й доставлятимуть у Донецьк швидкісними поїздами.

АВТО

ЦИФРА До 2015 року сектор IT формуватиме 8% ВВП України. Стрімкий розвиток української IT-галузі вимагає створення відповідного ринку й формування сприятливого інвестиційного клімату, уважає директор ТОВ «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків. «Якщо зараз оборот української ІТ-галузі дорівнює 2—3 млрд доларів на рік, а темпи річного зростання становлять 30%, то до 2015 року сектор ІТ формуватиме 8% ВВП», — сказав він. Крім того, на думку Шимківа, цей сектор, працюючи переважно на експорт, здатний забезпечити позитивне торговельне сальдо України.

дівництва нового склозаводу на базі Губиніського цукропереробного заводу (Дніпропетровська обл.). Швейцарський інвестор залучений у регіон Дніпропетровським інвестиційним агентством, створеним торік губернатором Олександром Вілкулом разом із Дніпропетровською обласною радою. Обласна влада готова створити для Euroglas режим найбільшого сприяння на зразок того, як це було зроблено під час будівництва французької Maisadour Semences SА нового насіннєвого заводу. Зараз фахівці Euroglas знайомляться з підприємством, ведуть переговори із власником і визначають параметри можливої угоди.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Euroglas готовий побудувати завод у Дніпропетровській області. Великий європейський виробник скла Euroglas вивчає можливість бу-

Україна може повернутися в ТОП-10 найбільших автомобільних ринків Європи. За результатами продажів у травні наша країна посіла 11-те місце в Європі. Проте, щоб обігнати найближчого суперника — Польщу, у якій у травні продано 22,48 тис. авто, Україні доведеться докласти чимало зусиль. Травневий показник продажів становить 17,5 тис. авто. Однак позиція в ТОП-10 цілком реальна. Так, у докризовий час Україні вдалося піднятися на сьомий рядок серед найбільших автомобільних ринків Європи. АвтоКрАЗ адаптував на шасі КРАЗ Н23.2 кабіну Renault. Черговим кроком у роботі з розвитку нової родини автомобілів «КРАЗ» із компонувальною схемою «кабіна над двигуном» стала адаптація фахівцями української компанії на автомобільне шасі КРАЗ Н23.2

кабіни виробництва французької фірми Renault, що має високі ергономічні показники робочого місця водія. Планується, що на шасі КРАЗ Н23.2R установлюватимуться різні спецнадбудови для комунального господарства.

БУДІВНИЦТВО Західні журналісти поставили Донецьку найнижчу оцінку за підготовку до Євро-2012.

Будівельні підприємства України в січні-травні цього року збільшили обсяги робіт на 13,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2010-го — до 15 млрд 888,4 млн грн, повідомили в Державному комітеті статистики України. За цей період наростили обсяги робіт із підготовки буддільниць на 13,9% — до 991,8 млн грн, зі зведення будинків і споруд — на 16,6%, до 13 млрд 395,5 млн грн. Нове будівництво, реконструкція й технічне переозброєння становлять 81,6% від загального обсягу, капітальний ремонт — 11,7%, поточний — 6,7%.

АПК У Харкові відбувся українськонімецький агропромисловий форум AgroInternational-2011. Його мета — знайомство з передовими методами та технологіями вирощування, збору, зберігання та переробки сільськогосподарських культур, презентація новітніх розробок провідних виробників сільгосптехніки. Запрошено німецьких виробників засобів агрохімії, насіння, продавців сільськогосподарської техніки та інші підприємства, що забезпечують агропромислову галузь. Експорт зерна не обмежуватиметься. Міністерство аграрної політики та продовольства України не планує лімітувати експорт зернових у 2011 маркетинговому році у зв’язку з добрим прогнозом урожаю, заявив перший заступник голови відомства Микола Безуглий. «У цілому вважаємо, що врожай буде достатній для гарантування як продовольчої безпеки країни, так і експортного потенціалу. Тому ніяких адміністративних обмежень експорту, швидше за все, Кабміном не розглядатиметься, ми не бачимо для цього підстав», — сказав Безуглий. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ


4

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

SOSтан

На межі техногенної аварії

Початок експлуатації шахти з промислового підземного видобутку озокериту в Бориславі датувався 1960

рили ВАТ «Бориславський озокерит». Та через неспроможність товариства утримувати майно шахти у 2002 році рішенням загальних зборів його передали на баланс ТОВ «Термос». Великі промислові поклади цього мінералу залягають поруч із кам’яною сіллю і на час відчуження копальні оцінювалися в 113, 6 тис. т товарного озокериту. Формальним засновником ТОВ «Термос» була Міжнародна асоціація ветеранів спецпідрозділів із боротьби з організованою злочинністю «Центр». Як водиться у таких випадках, правонаступник змінив юридичні реквізити шахти: підприємство дістало назву ТОВ

роком. Технологія була дідівською: руду з глибини 100—130 м подавали просто в чани з водою, під якими горіли дрова, і виварювали. На час закриття шахти вже використовували бензинові сепаратори. Із невідомих дотепер причин видобувати руду офіційно тут припинили в 1993 році. – У той же рік склади спорожніли, – пригадує Юрій Дячук, нині головний державний інспектор Львівської ДГТІ. – Наскільки мені відомо, поклади тоді тільки почали всерйоз розробляти. Вже було два стовбури на глибину 135 м, мали будувати додаткові, гірничі виробки сягали близько 3000 метрів. У 1995 році шахту приватизували і ство-

«Центр-Надра». Але спеціальний дозвіл (ліцензією) на користування надрами Бориславського родовища озокериту в тому ж 2002-му чомусь отримує мале приватне підприємство «Перспектива». Та експлуатацію шахти ні ТОВ, ні МПП навіть не починали, а благеньке її майно просто кинули напризволяще. У 2004 році рішенням Бориславської міськради 75% статутного капіталу ТОВ «Термос» формально передали територіальній громаді. Як з’ясувалося – без потреби та користі: міський бюджет стабільно наповнюють податки нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» – із 2003 року місцевий видобуток нафти не

виробництва металу, що йде на експорт. Червоний шлам у процесі виробництва скла також значно поліпшує властивості остан-

нього: збільшується його міцність під час випалу. Фізико-хімічний склад червоного шламу дозволяє використовувати його на підприємствах, які виробляють бетон. Бетон, до якого як наповнювач замість піску додається шлам, швидше набирає свою марочну міцність, що дуже важливо, наприклад, у гідротехніці. Але, за словами директора НДІ Ігоря Дмитренка, особливо великі перспективи в червоного шламу в сільському господарстві. Наукові дослідження підтверджують, що в певних пропорціях він є результативним добривом для зер-

Роман Дигас У будь-який момент до непередбачених наслідків, як це було 13 червня минулого року з виробленими пустотами шахти ім. Орджонікідзе у Кривбасі, може призвести ситуація, що виникла на покинутій озокеритовій шахті у Бориславі. Принаймні, про таку вірогідність територіальне управління Держгірпромнагляду офіційним листом попередило обласну держадміністрацію вже вдруге.

Поки земля ще тримає Нагадаємо: того літнього недільного ранку в Кривому Розі поверхня землі – з дорогами, деревами, стовпами електропередач – над пустотами шахти ім. Орджонікідзе вмить опинилася у величезній воронці. Загинув співробітник місцевого науково-дослідного гірничорудного інституту. Того самого, фахівці якого за 10 днів до катастрофи офіційно заперечили вірогідність просідання ґрунту на цьому місці в найближчі 12 років. Як згодом показало журналістське розслідування «Української технічної газети» (№ 25—26, 22 червня 2010), у цей час у шахті вели планові підривні роботи. Але експерти встановили, що вибух потужністю 200 тонн, після якого і стався обвал, не міг бути його

причиною. Згодом вони скажуть: щось під землею було вже на межі. Детонація тільки прискорила процес, і в рух одночасно прийшло 40 млн м3 гірничих порід. Відтоді минув рік, але саме цей факт змусив експертів Львівської державної гірничо-технічної інспекції (ДГТІ) з нагляду за охороною надр та в гірничовидобувній промисловості вдруге нагадати обласній владі про подібну загрозу в Бориславі. Адже розташована в межах міста і кинута власником шахта з видобутку озокериту становить для його мешканців не менш серйозну техногенноекологічну загрозу. І, якщо катастрофу в Кривому Розі спричинив малопотужний вибух під землею, то в надрах гірничих відводів нафтогазових та озокеритового родовищ під Бориславом триває інтенсивна міграція вуглеводнів із глибинних відкладень у поверхневі. Будинки ж у місті не тільки розташовані безпосередньо біля свердловин, а навіть збудовані на колишніх виробках. – Саме через покинуті та ще діючі свердловини, гірничі виробки, а також тектонічні тріщини й розломи вуглеводні рухаються повсякчас, – пояснює співробітниця Інституту фізикоорганічної хімії і вугільної хімії ім. Л. Литвиненка НАН

Довідка «УТГ» Озокерит (від грец. ózo — пахну і kerós — віск), леп, гірський або земляний віск – мінерал групи бітумів. Утворюється внаслідок природного охолодження і кристалізації парафінової нафти. За консистенцією нагадує бджолиний віск, легко топиться і горить, виділяючи специфічний запах. Перший його хімічний аналіз зробив у 1840 році французький хімік Ф. Вальтер, виділивши з нього парафін. Складається із вуглецю – 84% та водню – 16%, містить мінеральні масла та смоли. Найбільші поклади залягають у глинах Прикарпатського нафтового регіону (м. Борислав, Львівська область), на півострові Челекан в Туркменистані, у Фергані (Узбекистан), у США в штаті Юта.

України кандидат хімічних наук Ольга Романюк. – У дегазаційних шурфах уміст метану, а в межах озокеритової шахти – пропану, бутану та інших важких газів цього ряду перевищує 35— 40%. Нинішня ситуація – це наслідок понад 150-річного безперервного видобутку нафти, газу та озокериту в межах міста.

В обох руках – по ложці

Позбутися шламу Алла МІРОШНИЧЕНКО Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) компанії РУСАЛ підписав протокол про наміри з харківським державним НДІ «Укрдіцемент». У ньому говориться про розробку технічних умов (ТУ) із використання червоного шламу в різних галузях економіки.

У 90-х роках «Укрдіцемент» і МГЗ уже співробітничали. Сьогодні вчені готові реанімувати наявні наробітки й оформити ТУ для кожного напрямку подальшого використання черво-

ного шламу. Зараз їх уже декілька. Наприклад, у чорній металургії ця речовина може застосовуватися як ще один компонент під час

опускається нижче 95 тис. т, а газу – 34 млн м.3

Із перших уст

Грошей нема. Шукай інвестора Тутешні краєзнавці з’ясували, що пік видобутку озокериту припав на 1874 рік. Тоді з кількох тисяч колодязів кустарі-копачі підняли 19650 т лепу. Застосовували його у шкіряному, лакофарбовому виробництві, парфумерії, для лікування суглобів, а найбільше – для виготовлення свічок. Наприкінці 1980-х, за статистикою, на рік видобували лише 800—1000 т – планова економіка більше не потребувала. Скидається на те, що тепер, в епоху надчистих екологічних матеріалів, цифрових і нанотехнологій, потреби в природному парафіні з унікальним співвідношенням мінеральних компонентів немає взагалі. За винятком хіба що медицини. У санаторіях Трускавця, Моршина, Східниці його традиційно застосовують як високоефективний стимулятор відновлення людського організму. А купити медичний озокерит нині можна без проблем – через Інтернет. Російське ЗАТ «Промекспорт», наприклад, пропонує його в необмеженій кількості – від 600-грамового зливку в пластиковій упаковці до кількох тонн навалом. Причому як рязанського виробництва, так чомусь і бориславського – принаймні так запевняє продавець… В уряді знають про техногенну загрозу Бориславу, з цього приводу наприкінці березня сюди навіть спеціально приїжджав міністр України з надзвичайних ситуацій Віктор Балога. Тоді члени Державної комісії з питань техногенноекологічної безпеки зробили висновок: якщо газ, нафту та озокерит відбирати вчасно, то надра будуть під контролем. Мовляв, проблема – ваша, шукайте інвестора. І поїхали собі. нових, овочів і фруктів. Сьогодні шлам як домішку вже використовують цементники. І цей сектор споживачів можна ще розширити, що дасть заводу додаткові доходи. Крім того, Ігор Дмитренко впевнений, що порівнюва-

Юрій ЦАРИК Начальник територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Львівській області – Бориславська озокеритова шахта належить до надкатегорійних, вибухо- та пожежонебезпечних, її експлуатація була припинена у порушення ст. 44 Гірничого Закону України. Ні посадові особи ТОВ «Центр-Надра», ні його засновники та учасники на численні приписи інспекторів ДГТІ жодного разу не відреагували. Нині шахта загазована і затоплена, її моніторинг не проводиться. Викликає занепокоєння й відчуження відокремленого майнового комплексу засобів та ресурсів для видобутку озокериту. Вони переходять структурам і особам, не обізнаним з гірничим законодавством та правилами безпеки. Отже, виникла небезпечна ситуація, яка в будь-який момент може призвести до непередбачених наслідків. Зі свого боку ми вже запропонували Держгірпромнагляду відкликати дозвіл МПП «Перспектива» на користування надрами. Також із нашої ініціативи Бориславське родовище озокериту включили до обласної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008—2012 рр. Фактично в межах чинного законодавства свої можливості впливу на ситуацію в Бориславі Львівське теруправління вичерпало. Справа – за місцевою владою. ти МГЗ і аналогічний угорський комбінат, де сталася аварія, некоректно. Адже склад червоного шламу в кожного підприємства індивідуальний. За словами вченого, склади шламів цих двох підприємств різні.

Довідка «УТГ» Миколаївський глиноземний завод компанії РУСАЛ — один із найбільших у Європі виробників сировини для алюмінієвої промисловості, його виробнича потужність — 1,5 млн тонн глинозему на рік. Завод сертифікований на відповідність вимогам стандартів ISO 9001, ISO 14001 і OHSAS 18001. У лютому-березні цього року тут сталося декілька викидів червоного шламу. Зараз завод вживає заходів, щоб таке не повторилося. Переробка шламу — один із них.


№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

5

Знаю, як

Гібрид по-харківськи Вітчизняний гібридний автомобіль, на жаль, поки не знайшов дороги до виробника Артем БОГДАН Екологічного завтра для традиційних автомобілів із двигуном внутрішнього згоряння нема. Низький ККД, складність конструкції й обслуговування, шкода для навколишнього середовища — причини, які тягнуть його на дно історії. А тут ще й європейці із планами заборонити в себе всі бензинові й дизельні автомобілі до 2050 року. Чи можна подарувати традиційному авто квиток у майбутнє? Можна, створивши гібрид звичайного та електромобіля.

Такий гібрид уже існує і в Україні. Щоб побачити його на власні очі, кореспондент «УТГ» відвідав кафедру автомобільної електроніки Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (ХНАДУ). Моїм співрозмовником став завідувач кафедри автомобільної електроніки професор Олексій Бажинов. — У ДВЗ надто багато недоліків, які неможливо усунути в принципі, — пояснює Олексій Васильович, поки ми йдемо до гаража з «хадівським» гібридом. — Його не можна зупиняти й запускати миттєво, потужність залежить від кількості обертів. Щоб рушити, необхідно розкрутити колінчастий вал і маховик, а це зовсім непотрібна втрата енергії. У двигуна внутрішнього згоряння жорстка залежність між витратою палива та швидкістю. Моя машина, приміром, за семи літрів, що належать їй за паспортом, на швидкості 5 кілометрів на годину «їсть» 40 літрів на сотню. ДВЗ надзвичайно неефективний у разі пробок, які для наших великих міст давно стали звичною проблемою. Протилежність бензинового — електродвигун. Він має максимальний крутний момент на мінімальних обертах. Йому однаково, що ви стоїте в пробці. Скільки на нього подали напруги, так він і крутиться. Електродвигун не знає, що таке холостий хід. Він економічний і працює від дешевої електроенергії. Електричний двигун давно довів свою ефективність у електропоїздах, трамваях і тролейбусах. Але мала ємність акумуляторів, їхня велика вага й тривалість зарядки звели нанівець усі переваги електромобіля. Поїхавши на дачу, ви зможете повернутися тільки наступного дня, коли акумулятори

товані електронагрівники, які можуть перед виїздом підігрівати двигун від мережі. Час виїзду можна задати за допомогою таймера або «зателефонувати» машині за 20 — 50 хвилин із мобільного телефона. Особливо актуально це взимку. Завдяки такому вдосконаленню на прогрів двигуна не витрачається бензин, полегшується його пуск у мороз і відразу починає працювати нагрівник салону. Крім того, нагрівання ДВЗ проводиться замість нагрівання гальмових механізмів за рекуперативного гальмування (гальмування електродвигуном у режимі генератора) у випадку, коли тягові акумулятори заряджені або не можуть прийняти всю електроенергію, яка виробляється під час гальмування

Упритул

Тест-драйв зарядяться. Виходом може бути сполучення ДВЗ і електродвигуна. Із таким тандемом ви позбудетеся недоліків обох двигунів і поєднаєте їхні переваги. Розганяючись, електродвигун допомагатиме бензиновому на невигідних режимах і на оптимальних для ДВЗ швидкостях відключатиметься. Економія палива в міському циклі — колосальна. А як бонус ви одержуєте динаміку розгону від двох силових установок.

Докладно

ВЕД із генератора На цій оптимістичній ноті мій співрозмовник відчиняє двері гаража. Зовні — нічого особливого. «Таврія» як «Таврія». Тільки замість номера — напис «Випробування». А тим часом до нас приєднується Володимир Двадненко, кандидат технічних наук, доцент, розробник керуючої електроніки для гібрида. Відчиняє капот. Під ним — звичайний серійний двигун із невеликими доробками. Електродвигун і електроніка, що обслуговує його, розмістилися в кутку. — Якби ми використовували звичайний мотор від електрокара, то він би зайняв занадто багато місця, — пояснює фахівець. — Бензиновий двигун довелося б викинути. Ми зробили так званий вентильний електродвигун з електронним керуванням. Тягові акумулятори сховали під сидіннями. Витрата бензину в нашій «Таврії»-пікап 7,5 літра за паспортом, у режимі гібрида — 2,5. У такому економічному режимі «Таврія» зі свинцевими акумуляторами може проїхати лише п’ятдесят кілометрів. Потім працюватиме як звичай-

ний автомобіль, попутно заряджаючи тягові акумулятори від рекуперації. Використання літій-іонних батарей здатне збільшити пробіг у гібридному режимі до 125 кілометрів, але такі акумулятори задорогі для нашої кафедри. — Наш гібрид розроблений на базі «ЗАЗ-1105» «Таврія» (пікап), — говорить Олексій Васильович. — Електродвигуном став звичайний генератор Г290, такі використовуються на автомобілях «ГАЗ 41». Важить «іграшка» чимало — 22 кілограми. На генератор ми поставили датчики Холла, які фіксують положення ротора. На сигнали від них реагує комутатор, який подає напругу на потрібні частини обмотки статора, щоб провернути ротор. Так ми одержали з генератора безколекторний (або, як його ще називають, вентильний) електродвигун (ВЕД). Звичайно, це не ідеальне рішення. Переважно для гібридних автомобілів використовують синхронні електричні машини з висококоерцитивними постійними магнітами на роторі, такі ВЕД мають більш високий ККД і кращі електричні характеристики. Але вони занадто дорогі, зокрема для нашої розробки. Склавши електродвигун із генератора, ми втратили в ККД, але несподівано виграли в накаті. Генератор без постійних магнітів на роторі набагато легше крутиться, тому наша «Таврія» має дійсно чудовий накат, кращий, ніж у деяких заводських гібридів. Ще одна цікава особливість авто — метод розігріву двигуна внутрішнього згоряння. У гібридній «Таврії» охолоджувальна рідина є також і нагрівальною. У ДВЗ умон-

Закінчивши розмову, ми сідаємо в машину. Єдина відмінність від заводської — амперметр на приладовій дошці. — Потужність нашого електродвигуна лише сім кіловатів — близько десяти кінських сил, — веде далі Володимир Якович. — Цього вистачає, щоб розігнати машину до сорока кілометрів на годину. Мало. Але не забувайте, що електродвигун має максимальний крутний момент на мінімальних обертах. Спробуємо... Сівши за кермо, я освоююся. Мотор не гудить. Звук роботи двигуна є, але він надто тихий, більше схожий на трамвайний. Машина йде дуже плавно й слухняно. Ми піднімаємося на невелику гірку. За звичкою я натискаю на газ сильніше, але розумію, що дарма — електродвигун тягне й без цього. Розвороти на електродвигуні теж дуже зручні. Я тисну на газ рівно стільки, скільки хочу, не боячись, що машина стихне. А ще не треба перемикатися на знижену або підвищену передачу. Ми зупинилися, і Володимир Двадненко попросив мене здати назад, щоб в’їхати у ворота лабораторії. Рука потяглася до коробки передач, але викладач мене зупинив. — Коробку не чіпайте, під кермом є тумблер «упередназад». Це логічно. Електромотору байдуже, у який бік крутитися, але для мене це було принаймні дивно. Ніколи не думав, що матиму стільки задоволення від їзди на «Таврії». Більш того, схочу й собі таку ж. Такої зручності в керуванні я не відчував давно, тим більше на вітчизняній машині.

Тим часом

Коли поїдемо? Сьогодні в Україні можна купити закордонні набори для автомобілів у вигляді мотора, убудованого в колесо, контролера та акумуляторів. За ідеєю, вони можуть перетворити будь-який автомобіль на гібридний з усіма його перевагами. Адже це вихід для автолюбителів, які бажають купити таку машинку! — Технологія так званого мотор-колеса розроблена досить давно, але використовувати її можна зовсім не скрізь, — заперечує Олексій Васильович. — Наприклад, в «БєлАЗах», де розмір колеса величезний, це чудовий вихід, і така технологія там успішно працює багато років. Але в легкових авто це програшний варіант. По-перше, для керованості легковику важлива низька непідресорена маса, а мотор-колесо — річ важка. По-друге, його складно зробити герметичним, а в разі потрапляння води всередину такий двигун може вийти з ладу. І, мабуть, найголовніше: він не пристосований до наших доріг. Японці створювали такі машини. Наприклад, електрич-

троніка та мікропроцесорна техніка вирішують, як включати в роботу ДВЗ і електродвигун, як комбінувати їхні зусилля, режими рекуперації та гальмування. І, звичайно ж, таку електроніку неможливо створити без серйозної професійної підготовки. А взагалі, звичайно ж, за гібридними авто майбутнє не тому, що в них більш досконалий двигун, а тому, що філософія цих апаратів інша. У такій машині енергія не повинна марнуватися. Коли генератор виробляє енергію й акумулятори не можуть поглинути її всю, надлишки електроніка спрямовує на нагрівальні елементи або кондиціонер. От тільки немає в «Таврії» кондиціонера ... Схоже, не буде й масового виробництва вітчизняних гібридів. Хоча створити їх можна. У їхньому виробництві немає суперскладних технологій, деталі не такі дорогі, а принципова схема вже розроблена, перевірена в роботі й запатентована. Навіть якщо автомобіль, подібний до харківської «Таврії», і коштуватиме дорожче, його ціна непорівнянна з вартістю іноземних гібридів. У ХНАДУ на-

Двигун внутрішнього згоряння

Вентильний двигун

Модуль силової комутації

ний Mitsubishi Lancer із чотирма мотор-колесами. Він має небачену динаміку розгону. Але все це диво закордонної техніки безсиле проти наших вибоїн. Хоча не можу не визнати, що такий «майстер-набір» на сьогодні — єдиний спосіб переробити в домашніх умовах машину під гібрид. То чи можливо кмітливому автолюбителеві створити гібрид у своєму гаражі? — Не так просто, — уважає Володимир Двадненко. — Сама установка генератора не дуже складна. Але головна особливість цього автомобіля — керуюча електроніка. Саме вона перетворює генератор на вентильний електродвигун — один із найефективніших і найнадійніших. Силова елек-

віть приїжджали представники АвтоЗАЗу, були у захваті від дослідного зразка. На тому все й закінчилося. А за кордоном тим часом уже пішли далі. Там такий гібрид уважають більш ніж автомобілем. Приміром, приїхавши на дачу, де немає електрики, ви підключаєте машину до будинку — і у вас є світло. Коли акумулятори розрядяться, автоматично запуститься двигун і генеруватиме електрику стільки, скільки треба. А якщо у вас на даху будинку є сонячні батареї, ви взагалі підключаєте авто до них і не думаєте про великі витрати на паливо. Зарядившись, машина їде на електриці, а розрядивши акумулятори, рухається на бензині.


6

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Перша особа

«Європейський ВНЗ — не примха, а вимога часу» Ректор НУК Сергій Рижков: Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (НУК) наразі — один із ВНЗ України, що найдинамічніше розвиваються. Дуже важливо, що він має суто технічну спрямованість, готуючи кадри безпосередньо для промисловості. Тут не обмежуються досягненням виключно освітніх цілей. Як і в кожному солідному європейському університеті, у НУК головну увагу приділяють науковим дослідженням із подальшою апробацією розробок на провідних підприємствах країни. Його ректор доктор технічних наук Сергій Рижков упевнений, що розвиток Національного університету кораблебудування означає якісні зміни не тільки в системі підготовки фахівців, а й у галузі в цілому.

Із перших уст — Сергію Сергійовичу, університет — самоврядна структура. Наскільки НУК уповноважений визначати свою стратегію розвитку? — Ми маємо статус національного університету, що дозволяє самостійно працювати в усіх напрямках. Це, найперше, створення нової моделі економічної діяльності, що ґрунтується на солідарній участі держави, бізнес-структур і громадян, економії енергетичних ресурсів і енергозбереженні, оптимізації структури й складу підрозділів. Також сприяння приведенню системи освіти в нашому ВНЗ у відповідність із вимогами Болонської декларації зі збереженням традиційної інженерної підготовки, розширення автономії та студентського самоврядування. Надзвичайно важливе використання інноваційних розробок учених НУК для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної кораблебудівної науки. Підсумок — перетворення на сучасний університет європейського типу. — Престиж інженерної професії в останні роки впав. Це об’єктивна тенденція? — Завдяки глобалізації, стрімкому розвитку світо-

вої науки та проривним інноваційним технологіям відбулися істотні зміни в самому процесі інженерної праці. Я маю на увазі насамперед інформаційні технології. Зараз можна мати робоче місце на дачі, у себе вдома або в гуртожитку, але при цьому працювати на замовників із будь-якої точки планети. Усе залежить від вашої кваліфікації та затребуваності. Інженерна праця сьогодні вимагає володіння новітніми технологіями й зберігає статус основи розвитку цивілізації. Тому говорити про падіння престижу — неправильна точка зору. Звичайно, кризові процеси у світовій економіці скоротили кількість цікавих проектів — із будівництва, розвитку інфраструктури, кредитування тощо. Але це все тимчасово. За економічним спадом завжди настає піднесення, яке вже видно. Завжди під час кризи у світі намагалися вкладати гроші в розвиток науки та новітніх технологій, і результати цього ми незабаром побачимо. — Що робить флагман технічної освіти для свого регіону? — Конче потрібно відповідати вимогам як світового ринку, так і регіонального у сфері підготовки кадрів і наукових досліджень. Миколаїв завжди був і є кораблебудівною столицею

Сергій Рижков Ректор Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, президент Академії наук суднобудування України й Міжнародної академії морських наук, технологій та інновацій. Автор понад 250 наукових праць і 25 винаходів. Створив наукову школу з екологічних технологій і новий науковий напрям з очищення та утилізації газових і рідких викидів за рахунок енергопотенціалу самих викидів України. Розвиток нашої країни як морської держави неможливий без прогресу суднобудування, а відповідно й модернізації виробничої бази та підвищення кадрового потенціалу. Суднобудування для нашої країни — одна із пріоритетних, повністю замкнутих на національні ресурси галузей, у якій одне робоче місце створює 4—5 суміжних. У разі позитивного вирішення питань її розвитку, що вже відбито в Податковому кодексі, удасться в дуже короткий термін розмістити значну кількість замовлень на миколаївських та інших підприємствах України. Це треба передбачати й готуватися до такого розвитку подій: потрібна буде підготовка фахівців усіх рівнів — від проектантів до майстрів. Розв’язання питань науково-конструкторського й кадрового забезпечення галузі пов’язане насамперед із діяльністю нашого університету. Зараз у НУК розробляється Концепція безперервної кораблебудівної осві-

із використанням двофазних дисперсних струминних і відривних течій, сил турбо- і термофорезу, коагуляції частинок під час обтікання перешкод і в каналах. Уперше теоретично й експериментально за допомогою голографічної інтерферометрії, лазерти України. Вона передбачає навчання за ланцюжком «робоча спеціальність — молодший фахівець — бакалавр — фахівець або магістр — кандидат наук, доктор наук», а також перепідготовку та підвищення кваліфікації робітничих, інженерних,

конструкторських, керівних кадрів і фахівців. Тобто йдеться про створення повного циклу формування кадрового й наукового потенціалу для підприємств галузі. — Які нові спеціальності буде відкрито?

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова в технікумі становив три роки. У 1926—1927 роках індустріальний технікум реорганізований у кораблебудівний, а термін навчання збільшився до чотирьох років. У цей період були створені й обладнані лабораторії опору матеріалів, хімії та теплотехніки. У 1929 році Миколаївський кораблебудівний технікум об’єднали з Миколаївським вечірнім робочим технікумом. Цей заклад дістав назву Миколаївський машинобудівний

інститут. У 1930 році після об’єднання із суднобудівним факультетом Одеського політехнічного інституту його перейменували на Миколаївський кораблебудівний інститут (МКІ). У 1946 році в інституті створена аспірантура на базі провідних кафедр зі спеціальностей: «конструкція корпуса корабля», «технологія будівництва суден», «суднові парові турбіни», «суднові парові котли», «суднові двигуни внутрішнього згоряння».

— Сьогодні у нашому ВНЗ навчається близько 12 тисяч студентів, з яких готують фахівців і магістрів за 30 спеціальностями. У стадії ліцензування ще близько 20 нових напрямків. Серед них суднокорпусобудування, суднові машини та механіз-

— Наскільки ефективні науково-технічні розробки на виході з лабораторій університету? Скільки отримано патентів співробітниками НУК за останні десять років? — Головним підсумком науково-технічної діяльності університету останнім часом стало завершення проекту національного значення «Створення універсальних транспортних суден і засобів океанотехніки», поданого на здобуття Держпремії в галузі науки і техніки за 2011 рік. Нашими колегами та партнерами під час його реалізації були миколаївський суднобудівний завод «Океан», класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України», Мор-

Дослідне судно «Дельта»

Довідка «УТГ» 1 липня 1902 року в Миколаєві відкрите середнє механіко-технічне училище, яке стало базовим для створення університету. 18 вересня 1920 року почав функціонувати індустріальний технікум, до складу якого ввійшли суднобудівне, механічне, електротехнічне й шляхобудівне відділення. Миколаївський індустріальний технікум мав статус вищого навчального закладу, а його випускникам присвоювалася кваліфікація інженера. Термін навчання

ної доплерівської анемометрії довів відрив пристінного шару під час обтікання пластини початковою ділянкою струменя. На основі створеного напряму розроблений і впроваджений у 1992—2010 роках цілий типорозмірний ряд струминних мастиловіддільників для газотурбінних двигунів 3-го й 4-го поколінь розробки державного підприємства «Наукововиробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»«Машпроект». Також створені мастиловологовіддільники для систем стисненого повітря, упроваджені з 1990 року на більш ніж 150 підприємствах країн СНД.

ся у світову економіку й дає добрі плоди. Зараз в Україні це відбувається на державному рівні через Кабмін. У Миколаєві він реалізується в ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», суднобудівному заводі «Океан» і Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова та інших лідерах галузі.

У 1949 році рішенням уряду СРСР інституту було присвоєне ім’я адмірала Степана Макарова. У 1994 році рішенням Кабміну інститут дістав четвертий рівень акредитації, статус університету й назву Український державний морський технічний університет. Указом Президента України 25 березня 2004 року університет дістав статус національного й назву Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова.

ми, гідротехнічне будівництво, пожежна безпека, газотурбінні установки та компресорні станції, економіка довкілля та природокористування, телекомунікаційні системи та мережі, екологічна безпека та багато інших. Недавно відкрито нову цікаву спеціальність — комп’ютерний екологоекономічний моніторинг. — Як сучасним організаторам виробництва пройти курс НУК «управління проектами»? Чи це студентська програма? — Спеціальність «управління проектами» універсальна. Її може освоювати бакалавр будь-якого профілю. Причому в нас повністю замкнутий цикл підготовки за цією спеціальністю — від фахівця, магістра до кандидата й доктора наук. Останнім часом цей механізм успішно впроваджуєть-

ське інженерне бюро, «Акер Ярдз Юкрейн» та Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона НАНУ. Визначено необхідність створення універсальних транспортних суден і засобів океанотехніки для розвитку України як морської держави, підготовлена й реалізована нова методика проектування та конструювання суден на основі теорії ризику й новітніх комп’ютерних технологій. Також розроблені й освоєні сучасні технології будування суден із високим рівнем екологічної безпеки під час їхнього виробництва та експлуатації. Виготовлено нові засоби океанотехніки. Крім того, створені нові правила експлуатації та будування морських, річкових суден для Регістра судноплавства України. Реструктуризовані вітчизняні суднобудівні підприємства відповідно до світових


7

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Аспект

Буксир для сільгоспвиробника Алла МІРОШНИЧЕНКО

тенденцій і вимог і на основі отриманих результатів побудовано сучасні транспортні судна. Відповідаючи на другу частину запитання, скажу, що за останні десять років нашими вченими отримано понад 650 патентів. Зараз дослідниками НУК реєструються проривні технологічні рішення в галузях суднобудування, переробки відходів, енергетики та інших. — Як студенти і аспіранти можуть реалізувати свої технічні ідеї? Які їхні наукові інтереси? — Така діяльність зосереджена в науково-дослідній частині, яка об’єднує сім НДІ, чотири центри й сім галузевих лабораторій, 42 науково-виробничих колективи, НДІ кораблебудування та Інститут новітньої корабельної інженерії. Стрижень будь-якого університету — його професорськовикладацький склад. На 57 кафедрах НУК підготовку фахівців проводять 58 докторів наук, 262 кандидати наук, функціонує 31 наукова школа, які очолюють найвідоміші люди у світі науки. Таким чином, у студентів і аспірантів є і маститі наставники, і всі умови для проведення наукових досліджень. Національний університет кораблебудування — це насамперед масштабна наукова площадка, де весь час апробуються нові ідеї. Багато з них затребувані вже сьогодні. Унікальним є проект розробки та впровадження підводних апаратів, на яких немає людей. Недавно з ініціативи Миколаївської облдержадміністрації разом із Миколаївським управлінням із надзвичайних ситуацій на нашому науково-дослідному судні «Дельта» за допомогою цієї техніки досліджені небезпечні затонулі об’єкти в акваторії Кінбурнської коси. Удалося виявити чимало вибухонебезпечних предметів. Великий резонанс дістав проект «Створення підводного музею України». Унікальність його в тому, що поблизу місць у акваторії Чорного моря, які мають історичну цінність, буде встановлено апарати, які в ре-

жимі реального часу через Інтернет зможуть передавати «живу картинку» підводного світу в будь-який час доби для будь-якої точки планети. Серед інших ноухау університету — створення «Електронного вісника наукових праць НУК», «Збірника наукових праць студентів», розробки в галузі будівництва суден на повітряній подушці й підводних крилах, проект заводу з переробки сміття з подальшим одержанням альтернативного палива, що дозволяє розв’язувати екологічні проблеми, і багато чого іншого. — Які міжнародні зв’язки розвиває НУК зараз? Чи збільшуватиметься кількість іноземних студентів? — У країні окреслюються позитивні передумови для розвитку кораблебудівної галузі. У світі ж ці процеси відбуваються з різним ступенем активності. Багато країн гостро потребують інженерів-суднобудівників. Чим і пояснюється те, що в нашому університеті навчаються 200 іноземних студентів із 35 країн, і надалі їх кількість зростатиме. Ми працюємо над тим, щоб протягом трьох років збільшити її до 500. Зараз ведуться переговори про спільну підготовку студентів із Росією, Туреччиною, Іраном, Китаєм, В’єтнамом, Саудівською Аравією та іншими країнами. Цим міжнародні контакти Національного університету кораблебудування не обмежуються. Недавно створений на базі міжнародного відділу Навчально-науковий центр міжнародного співробітництва (ННЦМС) займається супроводом науковотехнічних і освітніх проектів, грантів, наданням паспортно-візової та правової підтримки. Однією з функцій центру також є підготовка та організація навчання іноземних студентів, аспірантів, докторантів за спеціальностями університету. Про авторитет викладачів НУК за кордоном можна судити з кількості їхніх запрошень до відомих міжнародних програм, а також у провідні наукові центри світу.

— Які основні питання на порядку денному НУК? — Ми розробили генеральний план розвитку університету. Те, що хочемо зробити, не має аналогів. За підтримки місцевої влади нам надано близько 11 гектарів землі. На цій площі збудуємо наукове містечко із найбільшою на півдні України міжвузівською електронною науково-технічною бібліотекою, комплексом басейнів для випробування корпусів суден, боксів для відпрацьовування енергозбережних та екологічних технологій. Особливе місце в генплані приділено розвитку інфраструктури. Буде побудовано два сучасних корпуси готелів для проживання студентів та аспірантів, нове житло для співробітників університету, Палац студентів. Ми також запланували створення повномасштабного конструкторського бюро з розробки проектів сучасних суден. У нас уже є домовленість із західними партнерами про залучення новітнього програмного продукту. Працює центр із підготовки фахівців у галузі сучасного проектування. Прагнення стати європейським ВНЗ — не примха. Це вимога часу. Без інноваційної діяльності та модернізації матеріальної бази неможливо ввійти в міжнародний освітній і науково-технічний ринок, а також інтегруватися в глобальний ринок суднобудування. Саме таку мету ми ставимо собі. Необхідно й далі впроваджувати сучасні методи управління університетом, розвиваючи автономію та демократичні принципи, для чого успішно реалізований проект «Студентська республіка НУК» зі створенням власного студентського телебачення. Запущений принципово новий сайт університету, що вже став, по суті, найсучаснішим інформаційним порталом, і багато чого іншого. Це шлях у Європу. Шлях, що відкриває ще більші перспективи для нинішніх, а головне — майбутніх студентів Національного університету кораблебудування. Розмовляв Сергій ГОЛОВЧЕНКО

На миколаївському суднобудівному заводі «Океан» спущений на воду перший буксир-штовхач проекту POSS-115. Це головне судно серії із шести буксирів, замовлених компанією «НІБУЛОН».

За словами генерального директора «НІБУЛОНу» Олексія Вадатурського, таких буксирів в Україні тільки 11. Це однопалубне двогвинтове судно обмеженого району плавання побудоване з українського металу, спроектоване під наглядом Регістра судноплавства України. Його довжина — 37,8 м, ширина — 11,5 м, дедвейт — 150 т. Швидкість вільного ходу — 11,5 вузла. Сучасне високотехнологічное судно NIBULON-1 — це перша ластівка у створенні власного буксирного флоту. Головні двигуни — два високообертових дизельних мотори потужністю 940 кВт кожен виробництва Mitsubishi. Для досягнення високої маневреності встановлені дві повноповоротні гвинтостернові колонки із гвинтом фіксованого кроку. Є також кормова буксирна лебідка з електроприводом і шість ручних.

Технічні характеристики буксирів цієї серії дозволяють використовувати їх для проведення штовханням або буксируванням несамохідних суден, обслуговування плавзасобів у портах, надання допомоги у швартовних операціях, високий криголамний клас — як криголамні буксири взимку. Президент ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» Леонід Шумило подякував компа-

сучасним флотом. На його думку, тільки спільними зусиллями вдасться відновити колишню міць вітчизняних суднобудівних підприємств. Створення буксирного флоту для «НІБУЛОНу» здійснюється в рамках масштабної інвестиційної програми, метою якої є відродження Дніпра та Південного Бугу як судноплавних транспортних артерій України. Суднобудівний проект фінансується за

нії «НІБУЛОН» за надійне й відкрите партнерство. Він, зокрема, сказав, що створення висококласної суднобудівної продукції, до якої й належить це судно, відповідає національним інтересам і сприяє відновленню статусу України як сильної морської держави з розвиненою інфраструктурою та

підтримки уряду Королівства Нідерланди, повідомляють у прес-службі підприємства. Загальна вартість інвестпроекту зі створення власного буксирного флоту перевищує $80 млн. У 2009—2010 роках на заводі «Океан» для фірми «НІБУЛОН» побудовані 24 баржі.

Дійшли до дна Ірина СОБОЛЬ Науковці Національного гірничого університету (НГУ, Дніпропетровськ) зробили сенсаційне відкриття, яке допоможе в освоєнні та розробці мінеральних родовищ під водами Світового океану.

дів, яка працює під керівництвом президії РАПН, видала дипломи про відкриття Геннадію Півняку (ректору НГУ), Євгену Кириченку, Всеволоду Франчуку, Віталію Швораку, Володимиру

Проректор з наукової роботи НГУ Олександр Бешта (ліворуч) і завідувач кафедри гірничих машин та інжинірингу НГУ Всеволод Франчук.

Праця під назвою «Явище порушення підйому часток твердої фази висхідним газорідинним ерліфтним потоком у вигляді газових снарядів та рідинних проміжків між ними» вже надзвичайно зацікавила представників різноманітних іноземних компаній та підприємств. Високу оцінку їй дали і в Російській академії природознавчих наук (РАПН). Міжнародна академія авторів наукових відкриттів і винахо-

Кириченку, Олександру Єгурнову, Володимиру Євсєєву. — Сучасний стан розвитку економіки України характеризується дефіцитом кольорових металів, які видобуваються традиційним способом, — прокоментував суть наукового відкриття професор НГУ Євген Кириченко. – Водночас глибини Світового океану містять значні за обсягом поклади поліметалевих сульфідів, кобальто-марган-

цевих кірок та поліметалевих конкрецій, в яких містяться нікель, кобальт, мідь, цинк та свинець. Ці багатства становлять великий інтерес для будь-якої держави. А в України завдяки нашому відкриттю з’явився унікальний шанс стати першою у видобутку корисних копалин з океанських глибин. Отож, питання заміщення дефіцитних ресурсів суші морськими вийшли за межі фантастичних уявлень і в умовах ринкових відносин стають цілком реальними. Дніпропетровські науковці побоюються лише, щоб освоєнням океанських скарбів не зайнялися безжальні знищувачі довкілля, яких цікавить лише матеріальний прибуток. Учені попереджають, що безконтрольний видобуток кольорових та інших металів у Світовому океані може призвести до глобальної катастрофи. Фото Артема ГУСАКА

Довідка УТГ Російська академія природничих наук проводить незалежну експертизу заявок на відкриття та реєстрацію наукових відкриттів учених 49 країн, у тому числі з України.


8

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Перспектива

Митниця дає дозвіл на... інвестиції Українське відомство зустрічає своє 20-річчя системними перетвореннями Олена НЕПОКОРА 25 червня 1991 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про митну справу в Україні». А недавно в Брюсселі голова Держмитслужби Ігор Калетник офіційно вручив генеральному секретареві Всесвітньої митної організації Куніо Мікурія Ратифікаційну грамоту про приєднання України до Міжнародної (Кіотської) конвенції, що передбачає спрощення митних процедур між країнамиучасницями.

Нагадаємо, що 17 травня 2011 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні новий проект Митного кодексу України, максимально наближений до Митного кодексу ЄС. Реформи, закладені в ньому, дають можливість істотно поліпшити інвестиційний клімат в Україні. Системні перетворення й поліпшення роботи української митниці вже помітили багато українських підприємців і зарубіжних інвесторів. — Митні процедури в нас спрощуються й приводяться у відповідність до європейських норм, уводиться електронне декларуван-

Марія Сухіна

Сьогодні в Дніпропетровську вже встановлені жорсткі часові нормативи митного оформлення вантажів. Тепер ця процедура триває не більше 2 годин (у разі імпорту — 1 година 38 хвилин, експорту — 35 хвилин). Істотно зменшилася кількість документів, необхідних для митного оформлення й контролю. Із 2009 року ця кількість вже скоротилася з 87 до 65, а в остаточному підсумку їх має залишитися не більше 20 — це транспортні й комерційні документи, свідоцтво, що підтверджує безпеку вантажу, і

ня вантажів, – говорить начальник Дніпропетровської митниці Марія Сухіна. — Як результат, за 5 місяців цього року ми перерахували в Державний бюджет майже 4 мільярди гривень – на 23% більше, ніж за аналогічний період 2010-го. А щодня наша митниця перераховує в бюджет 38,5 мільйона гривень. Близько двох тисяч підприємств Дніпропетровська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська й Нікополя забезпечують 88% загального обсягу імпорту, оформлюваного нашою митницею, і внесок цих підприємств у бюджет України — більше 65% від загальної суми перерахованих нами митних податків і Вівчарка Фанні зборів.

ліцензія на його перевезення через митні кордони. Сьогодні Дніпропетровська митниця успішно впроваджує пілотний проект з електронного декларування товарів. Так, на 1 червня до Реєстру підприємств України, до товарів яких уже зараз може бути застосоване електронне декларування, внесене 181 підприємство (20 — по Дніпропетровській області). І вже в червні митниця оформила першу електронну декларацію на порошкоподібний хромітовий концентрат. Оформлення тривало 12 хвилин. Крім того, тепер суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, зареєстрований, до прикладу, у Дніпропетровську, зможе звертатися щодо оформлення своїх вантажів до будьякої з митниць країни. Не секрет, що головне призначення митниці — виявлення контрабанди. Як розповів начальник служби з боротьби з контрабандою Дніпропетровської митниці Павло Скальський, із початку року Дніпропетровською

«Посткриза», або Де взяти гроші Ксенія ІЛЬЧЕНКО У китайській мові для позначення слова «криза» є два ієрогліфи, значення яких важко назвати синонімами: небезпека й можливість.

Наразі в Україні банки дефакто володіють монополією на надання бізнесу позикових коштів. Можливо, саме криза стане стимулом і тією самою можливістю для пожвавлення вітчизняного фондового ринку як очевидного, але досі не використаного фінансового потенціалу.

Хто зацікавлений Така обговорювана світова фінансова криза (а може, з огляду на не дуже тісну інтеграцію нашої країни зі світовою спільнотою, внутрішній політико-економічний хаос) оголила системні проблеми промислового сектора України. Найперше слід відзначити зниження розміру валютного виторгу великих компаній у секторах, орієнтованих на експорт. Їхня продукція стала менш затребуваною, а внутрішній курс валют не дозволяє мати прибуток на курсовій різниці. Помножимо це

на зношеність обладнання й одержимо зниження якості продукції, збільшення витрат, високу енергоємність. Проблеми посилюються відсутністю вільних коштів, що унеможливлює масштабне впровадження інновацій. Під час зростання економіки гроші можна було без проблем одержати в банку, причому позичальників не бентежили навіть завищені часом процентні ставки. Але криза «прикрутила» це очевидне джерело «легких грошей», породивши життєво важливу проблему пошуку альтернативи. Саме розміщення цінних паперів на фондовому ринку може стати досить актуальним інструментом одержання додаткових коштів. Але тут є нестиковки. Українські компанії майже не представлені на світових біржах, для розміщення акцій на яких необхідний вихід на IPO (Initial Public Offering — первісна публічна пропозиція акцій компанії необмеженому колу осіб). Виняток — Ferrexpo, «Миронівський хлібопродукт», будівельна компанія «ТММ» і агрохолдинг «Авангард». В умовах

очікування другої хвилі кризи (яку прогнозують на тлі падіння економік деяких країн Європи) і наявного боргового навантаження проведення всіх необхідних процедур для первинного розміщення стає для українських компаній процесом витратним і ризикованим. Усі дороги в цьому випадку ведуть на вітчизняний фондовий ринок.

Як торгують Фондовий ринок являє собою сукупність інститутів, що забезпечують торгівлю цінними паперами. Виділяють первинний (відносини «емітент-інвестор») і вторинний (вільний обіг цінних паперів) ринки. Відповідно до українського законодавства й вимог найбільших площадок, до торгів допускаються акції, корпоративні облігації, облігації місцевої позики, цінні папери інститутів спільного інвестування. Допуск цінного папера до торгівлі здійснюється шляхом внесення його до біржового списку — лістингу, хоча за дотримання певних вимог можливий

обіг нелістингових ЦП. Лістинг дає емітенту певні переваги: більший список потенційних інвесторів, розміщення та/або обіг цінних паперів за кордоном, скорочення тимчасового лага між закінченням IPO і початком вільного обігу. За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), організаторами торгів в Україні є 10 бірж, на яких за IV квартал 2010 року укладено угод на 497,8 млрд грн, причому близько 14% договорів припадало на нерезидентів. Найвагомішими площадками є Українська біржа, Українська фондова біржа й ПФТС, причому на останній упроваджений і активно розвивається інтернет-трейдинг. Незважаючи на певну ізольованість України від світового економічного життя, воно однаково впливає на вітчизняний фондовий ринок. З останніх прикладів можна відзначити 14 червня 2011 року, коли публікація макростатистики США спровокувала зростання ринку. Аналогічно 16 червня українські фондові індекси були під тиском на тлі страйків,

митницею порушено 2 кримінальні справи за фактами контрабанди товарів і укладено 197 протоколів про порушення митних правил. Загальні нарахування на правопорушників становлять 545 млн грн. Вантажі, переміщувані за кордон, піддаються митному огляду за допомогою приладів контролю, що використовують джерела

Павло Скальський

іонізуючого випромінювання, перелік яких затверджений ст. 62 Митного кодексу України. Установки мають низьку дозу рентгенівського випромінювання, безпечні для життя та здоров’я людини, тварин і для рослин і не завдають ніякої шкоди товарам і багажу. Мало того, дія імпульсу рентген-випромінювання триває менше секунди — за цей час не встигає відреагувати навіть світлочутливий шар фотоплівки. В аеропорту Дніпропетровська в зоні митного контролю міжнародного залу вже встановлені рентгено-телевізійні інтроскопи політичної та фінансової кризи в Греції. Так, за підсумками торгів індекс Української біржі (складений показник зміни цін певної групи цінних паперів — «індексного кошика») упав на 1,05%.

Куди розвиватися Незважаючи на очевидні перспективи, фондовий ринок у нас досить млявий. Обсяги торгів в Україні невеликі. Приміром, річні обороти ПФТС порівнянні з півгодиною роботи Лондонської фондової біржі. Зависло в повітрі також питання про об’єднання двох із трійки найбільших бірж України — Української біржі й ПФТС, хоча їхні російські компанії-засновники вже належать одному власникові. Крім того, як уже згадувалося, фондові біржі України не є навіть регіональними законодавцями «фінансової моди». Проект програми розвитку фондового ринку України на 2011—2015 рр. передбачає перегляд його ролі в інвестиційній політиці країни. Очікується вдосконалення законодавства у сфері цінних паперів, посилення інформаційної підтримки бірж і стимулювання участі

Rapіscan 628X і SCANMAX 25CC. А в аеропорту Кривого Рогу — інтроскоп «Поліскан-4». Ці сканувальні рентгенівські установки використовують принцип «біжучого променя». Коли багаж проходить конвеєрною стрічкою через інспекційний тунель установок, рентгенівський промінь сканує об’єкт шар за шаром, поступово проникаючи вглиб багажу й не залишаючи без уваги жодного куточка, жодної порожнини. Зображення піддається електронним перетворенням, аналізується й формується у вигляді якісного, інформативного й повного образу об’єкта, виведеного на монітор перед оператором. Але, за словами співробітників Дніпропетровської митниці, найцінніший «прилад» у них — знаменита на всю Україну німецька вівчарка Фанні фон Ріфеншталь. Фаня безпомилково знаходить будь-які хитромудро заховані наркотики, тому її часто запрошують на допомогу митники з Одеси, Херсона, Криму й Закарпаття. До речі, скандальні «роздягальні сканери», установлені для огляду пасажирів у деяких аеропортах Європи, Америки та Росії, за словами Павла Скальського, в Україні поки не вводитимуть. Фото автора емітентів у торгах, створення можливості проведення первинного розміщення в Україні. Цілком імовірно, що в цей період регулятор (ДКЦПФР) зобов’яже розміщати частину емісії цінних паперів на внутрішньому ринку, в обіг введуть цінні папери, які перебувають на руках фізичних осіб (тобто горезвісні ваучери), урегулюють питання звітності гравців ринку. У цьому випадку український фондовий ринок стане цікавий вітчизняним і, що ще важливіше, іноземним інвесторам, причому не тільки із країн ближнього зарубіжжя, що дозволить збільшити обороти й підвищити ліквідність українських акцій. У такій ситуації банки будуть змушені переглядати процедури кредитування, загостриться конкуренція між джерелами позикових коштів, що спричинить здешевлення грошових ресурсів. Але на шляху розвитку фондового ринку може стати проблема рейдерства. Керівники українських підприємств, які знають про схеми рейдерських захоплень міноритарними акціонерами, не поспішатимуть ділитися своїми правами володіння й розставатися із цінними паперами. Однак розв’язок цієї проблеми уже поза економічною площиною.


9

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

АПК

Дизельна РАПСодія

Обережні гектари

Рано чи пізно настане час, коли з вихлопної труби українського трактора пахнутиме смаженими пиріжками

Денис ІВАНЕНКО За 20 років Україна залучила в агропромисловий комплекс $1 млрд іноземних інвестицій.

Сергій ДУМКЕВИЧ

Маленький соляровий заводик Можливо, шанс побудувати на місці збанкрутілого підприємства перший у регіоні завод із виробництва біодизельного палива одержить Радянський район Криму. Амбіційний «прожект» обговорюють уже два роки. Новий завод має забезпечити переробку сировини із семи районів степової зони півострова. Запланована потужність — 12 тис. тонн готового біодизелю на рік. Плюс супутні продукти — гліцерин і шрот. На реалізацію проекту треба близько 11 млн грн, 7,5 із них чекають із держбюджету країни, а 3,2 мільйона вкладе інвестор. За попередніми розрахунками фахівців, собівартість біосолярки з урахуванням ПДВ становитиме 4,5 грн за літр, у той час як ціна реалізації — не нижче 5,2 грн. Ця смішна, у порівнянні із традиційним дизельним паливом, ціна дозволить заводу працювати з 20-відсотковою рентабельністю і за три роки окупити вкладення. За словами авторів проекту, виробництво буде екологічно безпечним: передбачене очищення всіх відходів та їхня утилізація, а також замкнутий цикл водокористування. У невеликому кримському селищі Радянському сьогодні не задіяна ідеальна для виробництва біопалива інвестиційна площадка — територія збанкрутілого ВАТ «Радянський маслоробний завод». На загальній площі 2 га збереглося 600 м2 виробничих приміщень, є газо- та електропостачання, водопостачання та водовідведення. Поблизу, на території ТОВ «АСТІ Радянський елеватор», можна складувати сировину, а на «Червонофлотській нафтобазі» — зберігати паливо. Сполучення між трьома об’єктами закільцьоване, є і автодороги, і залізничні колії для транспортування палива за межі району. Тобто є всі умови, але...

На заваді сміливим планам може стати різниця в ціні насіння рапсу в нас і за кордоном. Розрахунки проводилися за застарілими даними, коли тонна рапсу коштувала 1650 грн. Укладаючи договори на врожай року, трейдери вже виставляють виробникам цифру до 4 тис. грн. Ціна на світовому ринку ще більша, вважають, що вона може перевищити $600. «Хто в такій ситуації відправлятиме свою сировину на місцевий завод?» — слушно зауважують аграрії. Але якщо всі ці «дрібні неприємності» урахують ще до створення нового заводу, то є надія,

Паливо з рослинної сировини, за словами учених, набагато екологічніше від газу й нафти. Уважається, що під час спалювання біопалива в атмосферу потрапляє стільки вуглекислого газу, скільки свого часу рослина одержала з повітря. Сировиною може бути багато культур — кукурудза, соняшник, соя й навіть водорості. Цікаво, що в НьюЙорку для виробництва біодизелю використовується відпрацьована харчова олія з кафе й ресторанів. Однак найпоширеніша сировина — рапсова олія. Лідер із виробництва цієї культури — Китай, за ним ідуть Канада

У «біосолярки» вище цетановое число — 51 замість 45. А чим воно вище, тим менше затримка запалення паливної суміші й тим спокійніше й плавніше вона горить, значно заощаджуючи ресурс двигуна.

що через дефіцит сировини його не зупинять за рік після пуску. Адже такі промислові фальстарти для української економіки — не рідкість. Певне, будівництво заводів — поки не найперспективніший варіант, і переганяти рапсову олію на біодизель селянам доведеться самотужки.

Давно вже час! Поновлювані джерела енергії в енергетиці країни становлять лише 2,7%. При цьому тільки піввідсотка припадає на енергію, що виробляється з біомаси.

Довідка «УТГ» Тенденції останніх років свідчать: що вище вартість нафти й газу, то бажанішим стає біопаливо. За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, у цього виду енергії велике майбутнє. Якщо зараз на частку біопалива у світі припадає приблизно 3—4% споживаного автомобільного пального, то до 2030 року різні види транспорту споживатимуть від 40 до 55% біодизелю або біоетанолу.

й Індія. За повідомленнями Reuters, у 2010—2011 роках урожай рапсу у світі становитиме трохи менше 60 млн тонн. В Україні очікують лише 1,7 млн. При цьому майже весь вирощений рапс експортується — переважно в Німеччину, залишається тільки 2% урожаю. Із нього сільгоспвиробники виготовляють собі біодизель. Власну «біосвердловину» відкрили й у Кримському інституті агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (у селі Клепиніному Червоногвардійського району). Їхній установці з виробництва біодизелю лише 2 роки, і виробляє вона до 30 тонн палива на рік — для потреб інституту цілком достатньо. Цього року тут під рапс засіяно 350 га. Урожайність у середньому 2 тонни зерна з гектара. З однієї тонни сировини вичавлюють від 350 до 400 л олії. Витрата біодизелю фактично така ж, що й звичайного дизельного па-

Володимир Паштецький (праворуч) розповідає про вигоду біопалива спікерові кримського парламенту Володимирові Константинову

лива. Наприклад, на дискування одного гектара потрібно 8 літрів, а на культивацію тієї ж площі — 7. Директор інституту Володимир Паштецький говорить, що вирощування рапсу й вигонка біодизелю й біоетанолу технологічно простіше за перегонку нафти, а рентабельність такого виробництва у два-три рази вище нафтопереробки. Не скористатися таким ресурсом — це марнотратство, уважає вчений. За його підрахунками, кожен аграрій, у якого більш ніж п’ятсот гектарів землі, має висівати 80—100 га рапсу. Таке господарство буде гарантовано рентабельним і забезпечене оборотними ресурсами. Зворотний бік медалі — рапс збіднює ґрунт. Але прихильники цієї культури вважають, що тема висмоктування з українських чорноземів останніх соків занадто перебільшена. Додавання мінеральних речовин у ґрунт потрібне для вирощування будь-якої культури. А щоб не «вбити» землю рапсом, треба лише дотримуватись правил сівозміни. Одним із дійсно прикрих недоліків є той факт, що біодизель зберігається лише 3 місяці. З іншого боку — самі лише плюси. Біодизель краще від звичайної солярки: у нього вище цетанове число — 51 замість 45. До того ж якщо використовувати це паливо, краще змащується двигун, отже, подовжується строк його служби щонайменше на 60%. У Німеччині одна вантажівка навіть потрапила до Книги рекордів Гіннесса: вона проїхала 1,25 млн км на біодизельному паливі зі своїм оригінальним двигуном.

Сам собі нафтовик — Якщо біопаливо таке вигідне, то чому селяни не поспішають його виробляти? — Сучасний сільгоспвиробник часто пливе за течією: що легше, те й робить. Є щось, що може дати йому гарантований прибуток, він цим і займається, — уважає директор інституту Володимир Паштецький. — А тут треба міркувати, обраховувати, ризикувати. Але я ду-

маю, зрештою життя нас змусить поквапитись. Адже раніше виконувалися постанови «згори», а сьогодні сільське господарство усе більше переходить у площину бізнесу. — Яка собівартість біодизелю «для себе»? — Наш досвід підтверджує, що коли із самостійно вирощеного рапсу робити для себе біодизель, макуху й гліцерин, то ціна одного літра, мені навіть страшно називати таку цифру, буде в межах 2 гривень. До речі, після вичавлення однієї тонни рапсу залишається близько 50—55% макухи, яку можна використовувати у тваринництві. Як побічний продукт переробки, її ціна теж чимала — 3 гривні за кілограм. Гліцерин же на світовому ринку коштує 1 тисячу євро за тонну. А якщо ми з метою бізнесу виробляємо тільки біодизель, вартість його літра буде 5 гривень. Однак якщо закуповувати рапс, ціна підвищується до 11 гривень. І в цьому випадку, звичайно, потрібна дотація держави. — Якою може бути паливна автономія в масштабах регіону? — Наприклад, для сільського господарства Криму треба близько 60—63 тисяч тонн дизельного палива на рік. У 2008 році кримчани виростили більше 40 тисяч тонн рапсу. Якби ми весь цей рапс не продали за кордон, а переробили в себе на олію, могли б одержати 17 тисяч тонн біодизелю — третину нашої потреби, а сьогодні це чималі гроші. — Говорять, що двигун треба готувати до біодизелю? — Якщо використовувати найсучасніше обладнання, яке виробляє стовідсотковий біодизель, у який не треба додавати традиційне дизпаливо із заправки, то всі наші двигуни готові до такого пального, і нічого в них міняти не треба. Більш того, біодизель не містить сірки, тому на поршнях немає гару, двигун усередині чистий — ми перевіряли. А ще нашим трактористам більше до душі запах нових вихлопів. Коли їдеш на техніці, заправленій біодизелем, пахне смаженими пиріжками.

На думку президента Української аграрної конфедерації (УАК) Леоніда Козаченка, висловлену на засіданні робочої групи «Україна — ЄС на шляху до розширеної зони вільної торгівлі» в Інституті стратегічних досліджень, це замала сума для розвитку вітчизняного агропромислового сектора. За словами президента УАК, «для істотного прориву аграрної галузі Україні сьогодні необхідно $60 мільярдів». З огляду на все, на ці інвестиції чекати доведеться довго. Представники влади усе прозоріше натякають на відкриття ринку землі. Однак пріоритет буде віддано вітчизняному виробникові. Як заявив днями перший заступник міністра аграрної політики й продовольства України Микола Безуглий, «ми вважаємо, що на першому етапі можливими власниками та учасниками купівлі-продажу земельних ділянок можуть бути громадяни України — фізичні особи, фермерські господарства, а також держава в особі спеціального вповноваженого державного органа». Що ж до зарубіжних інвесторів держава має намір діяти дуже обережно. На думку Миколи Безуглого, становище в аграрному секторі країни змушує ввести обмеження в категорії покупців і власників угідь. Проектом закону про ринок землі обмежується участь іноземного капіталу «у придбанні земель сільгосппризначення в Україні, як фізичних осіб — іноземців, так і юридичних осіб, засновниками яких є іноземні особи або іноземні компанії». До чого можуть призвести такі патріотичні наміри? Відповідь проста: наче гриби після дощу з’являтимуться підставні фірми з українською пропискою та іноземними власниками. І діяти вони будуть змушені непрозоро від самого початку. То чи не краще прописати таку можливість придбання землі закордонним капіталом, за якої максимально буде враховано інтереси і держави, і інвесторів?


10

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Енергоефективність

У країну сонця, що сходить? Наче в Італії Наталя ПРОВОРОВА Реалізація декількох проектів із введення потужностей сонячних і вітроелектростанцій дозволить додати до українського річного виробництва електроенергії лише частки відсотка. Однак прогнози розвитку сонячної енергетики більш ніж оптимістичні, і створення сприятливого інвестиційного клімату в цій галузі — правильний стратегічний крок на шляху збереження за Україною статусу одного з десяти найбільших світових експортерів електроенергії.

Новий Податковий кодекс — причина невдоволення багатьох економічних агентів українського ринку. Однак не можна не відзначити і перспективи, які він дає. «Податковий кодекс передбачає значні пільги для підприємств відновлювальної енергетики. Сьогодні електростанції, які працюють на поновлюваних джерелах енергії, користуються лише деякими пільгами та преференціями — наприклад, звільненням від сплати митних зборів і ПДВ під час імпорту техніки та енергозбережного обладнання, а також звільненням від оподатковування на 5 років прибутку, отриманого від продажу такого обладнання. Із часу набуття чинності Податковим кодексом цей перелік ще розширюється», — відзначають Віталій Радченко та Інна Саакова, експерти компанії CMS Cameron McKenna. У світі надзвичайно швидкими темпами зростають інвестиції у відновлювальну енергетику. Так, у 2010 році вони становили $243 млрд — це на 30% більше, ніж у попередньому. При цьому приріст інвестицій у сектор сонячної енергетики — 49%, вітрової — 31%. Левова част-

ка сонячних електростанцій (понад 90%) установлена в США та Іспанії; але першість у галузі вітрової енергетики належить Китаю. Потужним локомотивом розвитку секторів відновлювальної енергетики в усьому світі є «зелені» тарифи — передбачені законодавством більш високі ціни на вироблену альтернативним способом енергію. Цей захід, звичайно, тимчасовий — із переходом на альтернативні джерела енергії ціна «зеленої» кіловат-години поступово знижується до ринкової. Саме на цій — остаточній — стадії переходу перебуває вітрова енергетика в деяких західних країнах. В Україні процес тільки запускається. Звичайно, що гірше опрацьована законодавча база, то вище інвестиційні ризики таких проектів і, відповідно, нижче валові інвестиції в галузь. І все-таки ключові гравці ринку оцінюють ситуацію оптимістично.

Сергій ДУМКЕВИЧ Австрійська компанія Activ Solar завершила будівництво й почала процес уведення в експлуатацію сонячної електростанції «Омао Солар» потужністю 20 МВт. Причому це тільки перша черга проекту «Охотникове» — однієї з найбільших світових фотоелектричних інсталяцій. Нагадаємо, що раніше компанія успішно завершила введення в експлуатацію 7,5 МВт потужностей сонячної електростанції в селі Джерельне Сімферопольського району.

— На півдні України рівень сонячної активності порівнянний із Північною Італією — одним із лідерів за кількістю сонячних інсталяцій у світі, — пояснює генеральний директор Activ Solar Каве Ертефай. — Крім того, Кримський півострів історично потерпає від дефіциту енергії. Тому проекти на кшталт наших дають Криму найваж-

Фахівці встановлюють до 5 тис. сонячних модулів на день, це понад 1 МВт потужності

ливіші екологічні та економічні вигоди. «Омао Солар» складається із близько 90000 кристалічних сонячних модулів, установлених на площі 40 га поблизу села Охотникове. Станція вироблятиме 25000 мегаватів-годин «чистої» електроенергії на рік, якої достатньо, щоб задовольнити потреби близько 5 тис. домашніх господарств, значно скоротивши при цьо-

Довідка «УТГ» Activ Solar — міжнародна група компаній зі штаб-квартирою у Відні (Австрія), спеціалізується на розробці та виробництві сонячних технологій. Дочірнє підприємство «Актив Солару» — Запорізький завод напівпровідників, на якому ще в 1964 році почалося виробництво полікремнію.

Валерій ТИРНОВ

— Україна перебуває в середині рейтингу країн СНД за рівнем привабливості розвитку відновлювальної енергетики. Юридична база поступово розвивається, а інвестиційні ризики зменшуються, — відзначає Джим Фітцджеральд, менеджер компанії Ernst&Young. Можливо, тому з кінця минулого року в Україні, в унісон з усім цивілізованим сві-

Усі сонячні електростанції поділяються на кілька типів: баштового типу, тарілчастого типу, із використанням фотобатарей, із параболічними концентраторами. Із понад 900 МВт виробленої сонячними електростанціями в 2010 році енергії більше 90% належить електростанціям на основі дзеркальних відбивачів параболічної форми.

Євро на вітер Сергій ДУМКЕВИЧ

Як повідомив прем’єрміністр автономії Василь Джарти, кілька компаній із Великої Британії, Німеччини, Франції, Португалії та США почали будувати в Криму вітрові електростан-

У Сацькому районі Криму австрійці побудували першу чергу однієї з найбільших сонячних станцій у світі

Холодильник навпаки

Довідка «УТГ»

Західні інвестори будують у Криму вітроелектростанції загальною сумою 8 мільярдів євро

том, почала активно розвиватися сонячна енергетика. Так, Національна комісія з регулювання електроенергетики ухвалила рішення щодо видачі ліцензій на виробництво енергії двома першими українськими сонячними електростанціями — «Крайміа Солар 1» і «Крайміа Солар 2» потужністю 1 і 1,5 МВт відповідно, були затверджені й перші «сонячні» «зелені» тарифи для цих компаній. Раніше вони діяли тільки для тих, хто виробляв енергію за допомогою вітрових генераторів та електростанцій, які працюють на біомасі. А в лютому 2011-го НКРЕ ліцензувала виробництво електроенергії ще трьома дітищами Activ Solar — «Крайміа Солар 3» (1,5 МВт), «Крайміа Солар 4»(1,5 МВт) і «Крайміа Солар 5» (2 МВт). Зовсім недавно будівництво сонячної фотоелектричної електростанції розпочала компанія «Рен-

му викиди вуглекислого газу в атмосферу. Крім того, уже почалося будівництво другої черги проекту «Охотникове», на якому зараз зайнято близько 400 чоловік. У середньому фахівці встановлюють 5000 модулів на день, що становить понад 1 МВт потужності.

ції загальною потужністю 5 тис. мегаватів. — Очікуваний обсяг інвестицій — 8 мільярдів євро. Крім того, цього року в Криму стартує новий проект у галузі альтернативних джерел енергії за участю інвестицій із Греції із планованим обсягом вкладень 795 мільйонів євро,

техно». Станція потужністю 1,786 МВт розташована на півдні Вінницької області. Технічна документація готова, поставка комплектувальних почалася. Першу чергу станції обіцяють увести в експлуатацію вже цього літа. Таким чином, на сьогодні загальна «ємність» української сонячної енергетики потенційно дорівнює 7,5 МВт. А якщо додати ще 12 сонячних електростанцій загальною потужністю 25 МВт, обладнання для яких, відповідно до постанови КМУ, звільняється від ввізного мита й ПДВ, то вийде не так уже й мало в загальносвітовому обсязі виробництва «сонячної» енергії. — заявив голова кримської Ради міністрів. У результаті реалізації всіх цих проектів Крим уже до 2014 року підвищить виробництво електроенергії втричі й забезпечить свої потреби більш ніж на третину. На тверде переконання кримської влади, стимулювання інноваційної промисловості та альтернативної енергетики є одним із найважливіших напрямків розвитку регіону.

Чергова сесія Харківської обласної ради ухвалила програму модернізації комунальної теплоенергетики області на 2011—2015 рр., що передбачає модернізацію теплового обладнання, а також введення в енергобаланс місцевих і альтернативних видів палива за рахунок різних джерел фінансування. Серед них є й незвичайне «паливо».

Зокрема, КП «Харківські теплові мережі» (ХТМ) і науково-технічний концерн «Інститут проблем машинобудування НАН України» на виконання цієї програми укладуть договір на створення проекту «Технікоекономічне обґрунтування (ТЕО) застосування теплових насосів від локальних джерел теплопостачання на об’єктах, експлуатованих ХТМ». Теплові насоси — слова в нашому побуті нові, хоча в науці й техніці вони живуть уже більше ста років. Усім відомі холодильники (як побутові, так і промислові) — це і є теплові насоси. Циркулюючий холодоагент поглинає з об’єму агрегату непотрібне там тепло й виносить його назовні. Віддавши це тепло навколишньому середовищу, тобто підігрівши його, він повертається в об’єм холодиль-

ника. І так — цикл за циклом. Корисний ефект тут — охолодження внутрішнього об’єму холодильника за рахунок нагрівання навколишнього середовища. Але можна запустити процес і у зворотний бік й нагрівати внутрішній об’єм за рахунок охолодження зовнішнього середовища або якихось його елементів, тобто використовувати тепловий насос не як холодильник, а як нагрівач. Згадаємо, що звичайний насос теж можна використовувати і як нагнітальний, і як відкачувальний. Чому ж досі теплові насоси мало використовувалися для опалення? Відповідь стане очевидною, як тільки ми згадаємо про те, що холодильник треба вмикати в мережу, а газ горить сам по собі.

Тепловий насос для своєї роботи вимагає підведення нетеплової енергії, і якщо вона дорога, її висока вартість може зробити такий агрегат економічно безглуздим, як це майже завжди й було раніше. Але в епоху високих цін на вуглеводні він часто стає рентабельним. Харківська програма передбачає створити в обласному центрі дві пілотні теплонасосні установки з утилізації теплоти ґрунту для попереднього нагрівання зворотної води системи опалення. Уже визначені два об’єкти для встановлення теплових насосів — дитячий садок і школа, які зараз опалюються газом. У програмі наведено розрахунок економічної ефективності теплового насоса на прикладі дитячого садка. За тарифу на комунальне тепло 585,34 грн/Гкал річна вартість тепла, що надається дитячому садку для опалення, становитиме 119 тис. 215 грн. Витрати на вироблення того ж тепла газової котельні становитимуть 73 тис. 605 грн (за тарифу на газ 2,7 грн/м3). А після запуску теплонасосної установки витрати на електроенергію становитимуть 43 тис. 633 грн (за тарифу 0,7 грн/ кВт.год). Переконує?


11

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

ПЕК

Коридор від опту до «пістолета» Рука ринку нафтопродуктів — у руках влади. Занадто сильний потиск загрожує дефіцитом і непередбачуваністю цін Економічні прогнози — у принципі справа невдячна, а на ринку нафтопродуктів особливо. Визначити вартість палива на конкретний час навіть у найближчому майбутньому — із серії «лотерейних успіхів»: на ціноутворення впливає занадто багато різних і малопередбачуваних чинників — від глобальних геополітичних, таких як світові ціни на нафту й рішення країн ОПЕК щодо квот нафтовидобутку, до дій нашого уряду та масштабів спекулятивних біржових операцій. Узагалі, прогноз у цій галузі важливий не заради кінцевого результату у вигляді певних цифр. Огляд перспективи паливного ринку обов’язково припускає детальний аналіз кожної його складової, отже, можливість коректувати її «тут і тепер», щоб потім не було запізно...

Утім, за словами учасників дебатів з теми «Ринок нафтопродуктів улітку: чи закінчилося цінове ралі?», проведених недавно Інститутом енергетичних досліджень (директор Дмитро Марунич), до осені ймовірність підвищення цін на нафтопродукти вкрай мала, екстраординарних подій із ціноутворенням і ресурсним забезпеченням на ринку не передбачається, стабільна ситуація останніх місяців,

Валентин Землянський

швидше за все, збережеться. Більш того, незалежний експерт із питань енергетики Валентин Землянський упевнений, що невдовзі ми почуємо про декілька нових мільярдерів із числа великих нафтотрейдерів, які примножили свій капітал на маржі між закупівлею й продажем нафтопродуктів. — Наш нафторинок дуже мляво відреагував на зниження світових цін на нафту. А це приблизно 15 доларів за барель на кожному її виді. Але ціни на АЗС чомусь не знижуються, — говорить Землянський. — Хіба що на деяких заправках упали на пару копійок, але відразу знову вирівнялися. Це, до речі, до поширеного цього року міфу про нульову рентабельність та збитковість роботи наших нафтотрейдерів. Покажіть мені хоч один вид бізнесу, що працюватиме собі на збиток! — Я готовий посприяти всім бажаючим, стурбованим надприбутками операторів ринку, узяти в оренду заправки (скільки захочуть), і нехай вони спробують вижити в нинішніх умовах, — відпарирував президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід

Косянчук. — Можу навіть посперечатися, у який строк вони закладуть свою квартиру та автомобіль... Звичайно, ринок має запас міцності, але це не може тривати довго. Авторитетно заявляю: п’ять місяців поспіль ринок працює на межі збитковості, особливо дрібні мережі. Великі ж, із більшими «протоками», як ми називаємо між собою рівень продажів, — із нульовою рентабельністю. Зараз немає режиму, що міг би дозволити знижувати ціни, бо в трейдерів ще залишилися запаси, закуплені за старими, більш високими цінами. У міру вироблення цих запасів у торговельних мережах ціноутворення знижуватиметься. Це вже можна спостерігати щодо дизельного палива в багатьох регіонах. Навіщо багато говорити — візьміть цифри й відразу все зрозумієте, для цього не треба бути великим економістом. Так, Міненергетики змушує мережу ввійти в ціновий коридор по 10 гривень на 95-й бензин. Наразі під егідою міністерства НАК «Нафтогаз України» пропонує на аукціоні такий бензин за оптовою ціною 10,45 гривні за літр. Ідеться про нафтопродукти, вироблені на Лисичанському НПЗ, які уряд називає стабілізаційним фондом. При цьому треба враховувати, що операторові необхідно доставити товар від опту до «пістолета», тобто витратитися на логістику й збут. Як у такому випадку А-95 можна продавати вроздріб по 10 гривень? До того ж наприкінці місяця добігає кінця пільговий період оподатковування, коли уряд вжив заходів зі стабілізації цін шляхом зниження акцизного збору на нафтопродукти на 50 євро за тонну. На жаль, із 1 серпня це щастя закінчується. Але ж ми з багатого життєвого досвіду знаємо, що ціноутворення тут великою мірою залежить від дій уряду й державних компаній, а якщо бути більш точним — від рівня їхньої взаємодії з

учасниками ринку. І в такій ситуації, як зараз, на ринку може статися все що завгодно. — Прогнозуєте дефіцит? — Якщо спеціально його не створювати, то ніякого дефіциту не буде. Бо ринок настільки збалансований щодо ресурсного забезпечення, що будь-який дефіцит відразу покривається відповідними поставками. Добре, що в нас сьогодні вони диверси-

Леонід Косянчук

фіковані — маємо 16 основних джерел. Відзначу, ми вже забули всі ці труднощі з посівною, цю вічну битву за врожай. Багато в чому завдяки тому, що з 2006 року на ринку був діалог уряду та бізнесу. У той же час подивіться на Росію. Здавалося б, видобувна, переробна країна, де нафторесурсу — скільки завгодно. Але як тільки на урядовому рівні було введено економічно необґрунтовані обмеження верхньої межі ціни — ринок відразу відреагував дефіцитом. Те саме може статися й у нас. Утім, не дозволимо...

— Хіба влада має право застосовувати жорсткі заходи до тих, хто не бажає добровільно-примусово заходити в ціновий коридор? — Як правило, з його оголошенням відразу озвучується і інформація про те, що до тих, хто «не почув» цифри, застосовуватимуться заходи впливу, аж до притягнення правоохоронними органами. Таке от неявне регулювання ринку. Але навіть у нашій країні кримінальні справи порушуються за недотримання законодавства. Отож, відповідно до законів, у нас немає ніякого державного регулю-

вання, ніяких рекомендаційних і обмежувальних цін, за винятком переліку товарів і послуг, що контролює ціни монополістів. Ціну встановлює ринок. Але в 2006 році і влада, і нафтотрейдери, як кажуть, зіграли з відкритими картами, підписавши меморандум, який, крім іншого, на підставі аналізу фінансових документів кожної (наголошую!) АЗС усереднив витрати й вивів формулу ціноутворення. З однією лише метою — щоб було зрозуміло, «хто є хто» на ринку. Якщо ціна в конкретного оператора відрізняється від індикативної ціни більш ніж на 5% (вгору або вниз), це означає, що тут присутній або шалений ціновий демпінг, що є порушенням антимонопольного законодавства, або спекулятивна складова. Наголошую: ціновий коридор нікого ні до чого не зобов’язує, це певний індикатив, на який можна подивитися, порівняти й зрозуміти, працюють на цій заправці спекулянти чи нормальні бізнесмени, змушені покривати свої видатки. Треба чітко розуміти, що оператори роздробу — це не просто посередники між оптом і споживачем. Вони створили величезну мережу роздрібних продажів із великою кількістю робочих місць у тому числі. І зазнають витрат. Зрозуміло, що в жодній компанії, навіть ве-

ликій, власних коштів для закупівлі ресурсів у торговельну мережу вже не вистачає. Вони залучають кредитні кошти, що, у свою чергу, впливає на ціну бензину на АЗС. — То все-таки, Леоніде Васильовичу, що ви прогнозуєте щодо цін на бензин? — Вони залежатимуть від зовнішнього, внутрішнього ринку (зверніть увагу на те, що 80% нафтосировини надходить до нас за імпортом), від рішень влади — хіба що не від погоди. Хочу сказати, що під час ціноутворення ми враховуємо ще й купівельну спроможність населення конкретного регіону.

Так, у нас сьогодні розкид цін. Середня вартість А-95 — 10,33 гривні. Але це не те саме, що середня температура в лікарні, з урахуванням моргу й шокового відділення. Мається на увазі, що ціноутворення різне в компанії, що має мережу АЗС у містахмільйонниках, в економічно розвинених галузях, і в компанії, що працює в сільських депресивних районах. А що сьогодні дійсно дуже важливо для споживача, то це якість палива, яка найчастіше не відповідає його ціні. Підвищилася спокуса продавати «бодягу». — Але саме тут і є де «розгулятися» правоохоронним і наглядовим органам. У чому проблема? — На жаль, у Держспоживстандарту зараз не кращі часи. А за чинним законодавством він єдиний у країні має право проводити перевірки й застосовувати штрафні санкції, що, власне, є суто символічним покаранням і на несумлінних учасників ринку майже не діє. Скільки разів наша асоціація виходила із пропозицією у Верховну Раду посилити покарання за продаж неякісного палива під виглядом якісного. Адже це прямий обман покупця, що карається за конкретною статтею Кримінального кодексу. Але в нас чомусь у таких випадках обмежуються просто штрафами. Конфіскувати неякісну продукцію теж ніхто не має права. А найдивніше, що за законом ця держструктура має за 10 днів повідомити несумлінного продавця про майбутню перевірку. За цей час він десять разів устигне продати «бодягу», купити нормальний бензин і вийти зустрічати перевіряючих «у білому костюмі»... — Можете назвати співвідношення на ринку якісного бензину до сурогату? — Підрахувати це можна, але... Одна споріднена асоціація виявила ініціативу й почала в регіоні перевірку якості. Із переляку, схоже, опублікувала результати своїх пригод на ринку й... одержала пачку судових позовів. Можу лише сказати, як не натрапити на «бодягу». Стовідсоткової гарантії тут немає — таку давав, як відомо, лише радянський страховий поліс. Але якщо перед вами АЗС нормального ринкового бренду (не робитимемо їм рекламу), то у вас мінімальні шанси натрапити на несумлінного начальника заправки, який саме вирішив заробити собі на відпустку в Сочі... Записав В’ячеслав ШНАЙДЕР

Троянська знижка Ігорь ПАВЛЮК 21 червня на чергових переговорах про ціну газу для України, за інформацією «Коммерсантъ Украина», росіяни запропонували старий-новий варіант співробітництва. Україні пропонують 40-відсоткову знижку на європейську ціну блакитного палива в обмін на, звичайно ж, заснування СП «Нафтогазу» і «Газпрому». Ні багато ні мало... За інформацією неназваного джерела в українському Міненерго, «за умови створення СП ціна розраховуватиметься за формулою: експортна вартість мінус вартість транзиту й експортне мито. Це означає, що ціна для українських підприємств буде на 40% нижче, ніж для європейських». Тобто, погрозивши «батогом», «Газпром» знову витяг «пряники». У 3-му кварталі цього року Україна мала платити по $350 за тисячу кубометрів, у 4-му ціна могла становити вже $400, а за обіцянкою голови енергетичного монополіста Олексія Міллера — і зовсім $500. Це набагато більше, ніж платять розташовані далі від Росії країни ЄС. Вартість блакитного палива для Німеччини, наприклад, — близько 300 доларів. Хоча влада Росії, і зокрема прем’єр-міністр Володимир Путін, спростовують такі цифри, говорячи, що німці платять дорожче України. Тоді цікаво: яку конкретно європейську ціну зі знижкою 40% мають на увазі представники «Газпрому»? Якщо $300, то виходить зовсім дешево — якісь $180 — і цін таких не буває! 350 теж несолідно, а от якщо від 500 відняти ті самі дві п’ятих, вийде саме $300... Додамо «усушку-утруску» плюс додаткові платежі та втрати від транзиту (адже майбутнє СП навряд чи заломить «Газпрому» світову ціну за транспортування газу) — і матимемо ті ж $350, що зараз. Не хочете — матимете по 500... Утім, цифри — річ мінлива. А раптом і дійсно нам по $180 організують? От тільки треба пам’ятати, що обіцянки, у тому числі паперові, — минущі, а створення СП у нашому випадку — справа реальна й безповоротна. Білоруси свою ГТС віддали саме таким чином, а потім опинилися на короткому повідку: ціну газу для Мінська в Москві визначають тепер залежно від слухняності Лукашенка. Це означає, що треба торгуватися, якщо українська влада не хоче втратити чи не єдиний діючий козир у переговорах із Москвою.


12

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

ПЕК

Великі можливості малих ГЕС У Черкаській області активно реанімують малі гідроелектростанції, а також планують установлення перших сонячних батарей Інна ХІМІЧУК Початок на стор. 1

— У той час мала енергетика ще не відігравала ніякої ролі в енергосистемі України, — згадує президент ЗЕА «Новосвіт» Олександр Нікіторович. — Правда, і зараз потенціал малих ГЕС в Україні використовується недостатньо — лише на 20%. Тому їхнє будівництво — сфера діяльності порівняно вільна. Серйозної конкуренції тут поки нема. І це не дивно. Реконструкція та спорудження гідроелектростанцій — витратний бізнес. Тільки в капітальний ремонт КорсуньШевченківської ГЕС «Новосвіт» інвестував понад 6 млн гривень. — Дуже важко далася ця ГЕС. І фінансово, і технічно, — розповідає директор ЗЕА «Новосвіт» Анатолій Яровий. — Станція побудована ще в 1934 році й була однією з перших гідроелектростанцій в Україні. На час її реконструкції гребля була в аварійному стані, а район — на межі екологічної катастрофи. Прорив греблі міг призвести до затоплення 10 населених пунктів і залишити районний центр без питної води. У 2002 році верхню дерев’яну частину ГЕС замінили залізобетонними конструкціями, дерев’яні робочі щити — металевими. Капітально відремонтовані бики дамби, два гідроагрегати, підйомники й дериваційний канал. Запустили КорсуньШевченківську ГЕС у тому ж 2002-му, але повністю реконструкцію закінчили лише на 2007 рік. — На цій греблі вперше в Україні встановили дві міні-гідротурбіни сифонного типу по 55 кіловатів. Вони не тільки виробляють електроенергію, а й поліпшують якість води в річці, — веде далі Анатолій Григорович. — Під час роботи турбіни вода взаємодіє з повітрям, у результаті відбувається її аерація (збагачення киснем), що позитивно позначається на екологічному стані річки. Крім цього, робота таких турбін сприяє підвищенню рівня води в нижній частині річища й до-

Директор ЗЕА «Новосвіт» Анатолій Яровий

зволяє виробляти додатково 2 тисячі кіловат-годин електроенергії на добу. Сьогодні Корсунь-Шевченківська ГЕС виробляє щомісяця близько 700 тисяч кіловатгодин. Крім Корсунь-Шевченківської на річці Рось діє Стеблевська ГЕС потужністю близько 2850 кіловатів. Найближчим часом на її греблі «Новосвіт» планує встановити такі ж турбіни для забезпечення санітарного пропуску води в КорсуньШевченківському водоймищі. Це дозволить очищати ріку Рось від забруднених стоків, що формуються на території Київської області. За даними Держкомітету України з енергозбереження, гідропотенціал малих річок Черкаської області становить 60 млн кВт.год. на рік (на території регіону більше тисячі річок). Із цього показника Черкаська область посідає четверте місце в Україні після Закарпатської, Вінницької та Кіровоградської. Сьогодні в регіоні повноцінно працює шість реконструйованих ЗЕА «Новосвіт» гідроелектростанцій, які можуть виробляти до 28 млн кВт електроенергії на рік. При відновленні малих ГЕС крім заміни старих механізмів новим обладнанням на гідротехнічних спорудах упроваджують і сучасні технології: системи автоматизованого контролю кількості виробленої електроенергії, автоматизованого керування роботою гідроагрегатів, контролю рівнів води тощо. Звенигородська й Лоташівська ГЕС, уведені в експлуатацію пізніше за інші, уже цілком автоматизовані. За роботою такої станції стежать лише двоє лю-

Довідка «УТГ» В Україні працюють 150 малих ГЕС. Загальний обсяг електроенергії, що виробляється ними, не перевищує 400 млн кВт.год. на рік. Гідропотенціал же країни становить 8,3 млрд кВт.год. Тобто використовується лише 5% існуючих можливостей.

дей. Керування всіма процесами здійснюється через комп’ютер, а охороняються вони бійцями спеціального підрозділу. Відродженням гідроенергетики в Черкаській області «Новосвіт» займається разом зі своїми партнерами — київською компанією «Гідроресурс-К» і вінницькою «Подільська енергетична компанія». Остання півроку тому провела відбудовні роботи та ввела в експлуатацію Кам’яно-Бродську ГЕС у Лисянському районі. «Гідроресурс-К» узявся відновляти Буцьку й Кривоколинську ГЕС на Гірському Тікичі.

Якщо розібратися

І людям вигідно, і рибам... глибше Головна перевага малої гідроенергетики — дешева й безпечна електроенергія, виробництво якої не вимагає органічного палива й, що немаловажно, не забруднює навколишнє середовище. Вона дозволяє забезпечити «чистою» енергією цілі райони, розташовані уздовж водойм.

шої компанії користуються ВАТ «Дашуківські бентоніти», ТОВ СП «Золотоноський», ТОВ «Світ ласощів», черкаські заводи «ММ Пекеджинг Україна» і СП ЗАТ «Графія Україна». Незаперечна користь таких станцій у боротьбі з повенями. До реконструкції гідротехнічних споруд, коли робочі щити гребель неможливо було ні підняти, ні опустити, прилеглим населеним пунктам неодноразово загрожувало затоплення. Зараз, коли щити відремонтовані, є можливість регулювати весняні повені. Невеликі електростанції істотно впливають на нормалізацію екологічної ситуації — дозволяють зберігати природний ландшафт, не погіршують якість води: вона зберігає всі природні властивості й може використовуватися населенням. — Під час роботи ГЕС поліпшується екологія водойм, — переконує Анатолій Григорович. — Проходження води через гідротурбіни сприяє її збагаченню киснем, нормалізується стан підводної фауни. У річках зберігається риба. Також енергетики чистять забруднені не-

Відновлена Лоташівська ГЕС

трики значно вище в порівнянні з іншими джерелами. Отже, така станція окупиться швидше, ніж реконструкція малої ГЕС. За нашими підрахунками — за 4—5 років. Першу сонячну станцію потужністю близько 200 кВт на Черкащині побудують на Гордашівській ГЕС. Вона займатиме 0,2 гектара землі на схилах земляної греблі гідроелектростанції. Наступні дві сонячні електростанції загальною потужністю близько 1,3 МВт будуть розміщені на території Лоташівської і Звенигородської ГЕС. Усі вони розташовані на схилах дамб, у межах земельних ділянок, орендованих ЗЕА «Новосвіт» під гідротехнічні споруди та будинки ГЕС. За таких умов альтернативні джерела вироблення електроенергії доповнюватимуть одне одного. Восени, узимку й навесні ставка робитиметься на енергію малих гідроелектростанцій, а от улітку, коли водні ресурси висихають, втрати заповнять за рахунок сонця.

За сонячними панелями — у Китай, за турбінами — до земляків

Звенигородська ГЕС

— Потужність таких станцій достатня для постачання електроенергією району в разі аварійної ситуації в державних електромережах, — пояснює Анатолій Яровий. — Наприклад, за необхідності Корсунь-Шевченківська й Стеблівська ГЕС можуть «нагодувати» електроенергією в повному обсязі весь Корсунь-Шевченківський район із його інфраструктурою й промисловим комплексом. Невеликі гідроелектростанції також можуть вирівнювати пікові навантаження в системі. Щомісяця компанією «Новосвіт» промисловим підприємствам області реалізується понад 2 мільйонів кіловат-годин. Зараз електроенергією на-

чистотами водойми шляхом періодичного промивання, збирають викинуте в річку сміття й пластикові пляшки, які в жодному разі не повинні потрапляти в турбіну.

І ГЕС, і сонце Крім малої гідроенергетики асоціація «Новосвіт» планує взятися ще й за енергію сонця. — Розвиток альтернативної енергетики — це вкладення великих коштів. Приміром, будівництво сонячної станції потужністю 100 кіловатів інвесторові коштує 4—4,5 мільйона гривень, — пояснює Анатолій Яровий. — Але завдяки «зеленому тарифу» вартість «сонячної» елек-

Відновлення малої гідроенергетики в регіоні вигідне і промисловим підприємствам, у яких є бажання й можливість налагодити виробництво комплектувальних для ГЕС. Сьогодні «Новосвіт» тісно працює із Золотоноським машинобудівним заводом, який під замовлення виробляє турбіни, вузли для гідроагрегатів, електродвигуни та інше обладнання. — Таке співробітництво дуже вигідне. Обладнання, виготовлене в Золотоноші, за якістю не поступається продукції західних виробників, — розповідає Анатолій Яровий. — Якщо аналогічну техніку завозити з Європи, вона обійдеться в десять разів дорожче. А так і нам економічно вигідно, і машзавод має замовлення й додаткові робочі місця. Ми за кордоном закуповуємо лише те,

чого немає в Україні. Приміром, сонячні панелі плануємо купувати в Китаї, а інвертори — у країнах ЄС. Утім, у «Новосвіті» впевнені, що відсутнє обладнання теж можна виготовляти в регіоні. Наприклад, виробництво інверторів і сонячних панелей під силу місцевим підприємствам — НВК «Фотоприлад» і смелянському радіозаводу «Оризон».

Аспект

Проблеми — рікою Але скільки б не говорили про користь цієї справи, словами розвитку малої гідроенергетики не допоможеш. Модернізуючи невеликі станції, інвестори стають перед багатьма проблемами, від розв’язання яких залежить подальше відродження малих ГЕС. Сповільнює темпи реконструкції й будівництва гідроспоруд необхідність вкладення серйозних коштів. Адже технічний стан діючих ГЕС характеризується значно або цілком зношеним основним гідросиловим, гідротехнічним і електротехнічним обладнанням. Окуповуються витрати на реконструкцію малої ГЕС за 12—14 років. При цьому державних інвестицій тут майже нема, а ставки банківських кредитів залишаються завеликими. Але головна проблема — занадто тривалі процедури будівельних і земельних узгоджень. — До чого ж ускладнене узгодження з усіма держструктурами на місцевому, районному, обласному рівнях, — ділиться наболілим Анатолій Яровий. — Дватри роки в середньому йде на одержання різних дозвільних документів і проведення громадських слухань щодо одного об’єкта. Добре, що з другого кварталу цього року дещо спрощено механізм одержання дозволів на початок будівництва й документів про введення об’єкта в експлуатацію. А от процес відведення землі дуже складний. Починаючи з переговорів із сільською радою, якій


№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

13

Металургія байдуже, чи буде розташована на його території станція (адже в селі однаково є світло), і закінчуючи проходженням безлічі інстанцій у районі та області. Тільки землевідведення може тривати два роки. Навіть якщо це лише сотка землі. До того ж усе ускладнюється потенційними земельними спекулянтами, які, взявши в місцевої громади в довгострокову оренду землі навколо малих ГЕС, і самі там нічого не роблять, і не дають нічого робити енергоінвесторам. Надія у розв’язанні цієї проблеми — на ухвалення обласною владою регіональної програми відновлення малих ГЕС. Багато питань постає і щодо тарифної політики держави. Приміром, великим навантаженням є плата за користування водою, що становить 30—40% у собівартості електроенергії. — Але ж воду ми не використовуємо, а лише пропускаємо через турбіну, — відзначив Анатолій Григорович. — Має бути помірна плата, що дозволило б удешевити виробництво електроенергії. Та й система оподатковування потрібна більш лояльна. Непогано було б зменшити податок на прибуток. Зацікавити приватників у будівництві малих ГЕС мав «зелений тариф». Однак для електроенергії, виробленої малими ГЕС, він значно нижче, ніж отриманої з інших альтернативних джерел. — Але все-таки із «зеленим тарифом» жити легше. Якби не нескінченні зміни в законодавстві, — уточнює Анатолій Яровий. — Не встиг обрахувати свої витрати, дивишся — уже НКРЕ вводить цільову надбавку до тарифу на електроенергію — 4% на кожну кіловат-годину. А в нас, на жаль, надбавки зростають. Та й тарифний коефіцієнт для об’єктів електроенергетики згодом зменшиться. І якщо, приміром, тариф на сонячну енергію перевищуватиме інші тарифи не в 5, а в 2 рази, то самооплатність сонячних електростанцій, у які ми зараз вкладаємо гроші, зросте до десяти років замість передбачуваних п’яти. Проблемним залишається і транспортування вже виробленої малими ГЕС електроенергії. Адже всі лінії електропередачі належать обленерго — монополістові, який диктує свої умови. Щоб доставити вироблену енергію споживачеві мережами «Черкасиобленерго», ЗЕА «Новосвіт» доводиться платити за послугу до 25% від вартості транзитованого обсягу.

Підготовка до «сталевої прем’єри» Ірина КОНДРАТЬЄВА Початок на стор. 1

На стадії завершення — будівництво відділень машин безперервного лиття заготівок №1 і №2, складу феросплавів, установок газоочищення й хімводопідготовки. Фактично готове до запуску «енергетичне серце» майбутнього заводу — підстанція 330/35.10 кВ «Пічна». Із Придніпровською ТЕС підстанцію з’єднує кабельна лінія електропередачі надвисокої напруги

Олександр Кірічко

330 кВ довжиною 12,8 км. Під час її будівництва були застосовані новітні технології захисту та ізоляції. Прокладено її підземним способом на глибині понад півтора метра, у тому числі під дном ріки Самара із застосуванням горизонтальноспрямованого буріння на відстані 470 м. Коли кабель прокладали під залізницею (630 м), рух поїздів завдяки сучасним технологіям будівництва не довелося зупиняти. Комутаційне обладнання «Пічний» виготовлено лідерами у виробництві силового обладнання — компаніями Siemens і ABB. Трансформатори придбали у ВАТ «Запоріжтрансформатор». Ізоляційні матеріали і технології — шведські, пристрої регулювання під навантаженням виконані в Німеччині, система попередження пожежі «SERGI» — французька. Між трансформаторами встановле-

ні протипожежні перегородки, що у разі НП мінімізує можливість поширення ударної хвилі й полум’я. Під час реалізації проекту за сприяння Українського науково-дослідного проектно-вишукувального і конструкторсько-технологічного інституту «Укрсільенергопроект» (Київ) розроблена й затверджена нова глава ПБЕ (Правил будови електроустановок) — «Кабельні лінії напругою 330 кВ», що допоможе під час проектування, будівництва та експлуатації аналогічних кабельних ліній на інших українських об’єктах. Інститут гігієни та медичної екології імені О.Марзєєва Академії медичних наук України (Київ) видав позитивний висновок про нешкідливість кабельної лінії для навколишнього середовища й здоров’я людей, які перебувають поблизу неї. Аналогів підстанції такого рівня й такої потужності в Україні немає. Начальник управління енергозабезпечення ТОВ

Юрій Москалевський

дівництва, дозволять згодом збільшити потужність підстанції до 350 МВт і закрити таким чином потреби другої черги заводу (її будівництво почнеться пізніше). — На підстанції встановлено 4 трансформатори, які живитимуть усі виробничі об’єкти, — пояснює Юрій Петрович. — Завод ділиться на дві частини: електросталеплавильний комплекс і так зване спокійне (обслуговувальне) навантаження: підрозділи з водопідготовки, газоочищення тощо. Відповідно два трансформатори потужністю 240 мегавольт-амперів «візьмуть» на себе піч і пічківш, тобто основні агрегати, і два трансформатори

Підстанція «Пічна»

«Металургійний завод «Дніпросталь» Юрій Москалевський розповів, що потужність «Пічної» наразі становить близько 200— 250 МВт. Це приблизно 1/3 від того обсягу, що споживає весь Дніпропетровськ (600 МВт). Додаткові резерви, закладені під час бу-

потужністю 63 мегавольтампери — інші ділянки. Усі випробування вже проведено, підстанція фактично готова до роботи. Її обслуговують 12 чоловік. Управління «енергетичним серцем» цілком комп’ютеризоване. З автоматизованого робочо-

го місця чергового підстанції можна керувати всіма віддаленими комутаційними апаратами, що дозволяє в декілька разів скоротити часові витрати й обійтися без ручної праці в найнебезпечніших зонах. — Кабельна лінія та системи забезпечення «Дніпросталі» електроенергією унікальні, — відзначив генеральний директор компанії ІНТЕРПАЙП Олександр Кірічко. — Нам довелося з нуля розробля-

Монтаж обладнання

ти документацію, на різних рівнях узгоджувати нестандартні інженерні рішення, упроваджувати технології, які вперше застосовувалися в Україні. Головні будівельні етапи вже пройдено, сьогодні нам треба врегулювати питання цінової політики в галузі електропостачання. Думаю, що компанії ІНТЕРПАЙП удасться відстояти свої позиції й укласти з державою договір про купівлю електроенергії за прийнятними для нас цінами. При цьому треба враховувати, що побудовані нами кабельна лінія та підстанція є нашою власністю. Крім цього, ми ще інвестували кошти за узгодженням із державою в реконструкцію Придніпровської теплоелектростанції, що дозволило нам безпосередньо

Довідка «УТГ»

Будівництво електросталеплавильного комплексу

підключитися до державної системи електропостачання. Для компанії ІНТЕРПАЙП будівництво сталеплавильного заводу — ключовий проект. Новий завод буде унікальний не тільки щодо технологій, а й культури виробництва. Робота персоналу буде максимально комфортною, і про чорну металургію в її традиційному розумінні — із всюдисущим пилом і брудом — на цьому підприємстві незабаром просто забудуть. — Із введенням ЕСПК у експлуатацію ІНТЕРПАЙП завершить перехід до вер-

Договір про будівництво ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» підписано в 2007 році між компаніями Danieli (DHME, Італія) та ІНТЕРПАЙП (Дніпропетровськ). Це найбільший в Україні інвестиційний проект, сума реалізації якого оцінюється в $700 млн. Крім будівництва ЕСПК запланована реконструкція ВАТ «Дніпропетровський втормет», що є власністю ІНТЕРПАЙПу і має забезпечувати «Дніпросталь» брухтом металу в необхідних обсягах. Зокрема, на цьому підприємстві будуть установлені й виведені на проектну потужність 4 нових брухтопереробних комплекси продуктивністю від 10 до 25 тис. тонн на місяць. Це потужні агрегати — стаціонарні й пересувні прес-ножиці виробництва франко-німецької компанії AKROSHENSCHEL, які будуть установлені як на головному підприємстві, так і в цехах аналогічних підприємств у Луганську й Нікополі.

тикально інтегрованої компанії, у якій буде зібрано всі ланки — від виробництва сталі до кінцевої обробки труб і вагонних коліс, у тому числі надання клієнтам сервісних послуг, — підсумовує Олександр Кірічко. — Таким шляхом ідуть в останні роки всі світові лідери трубної індустрії. Новий завод дозволить забезпечити приблизно на 80% власною сталевою заготівкою виробництво залізничних коліс і сталевих труб на підприємствах компанії. Не слід забувати і про внесок компанії в зміцнення регіональної економіки Дніпропетровської області, а також усієї держави. Уведення в експлуатацію першої черги «Дніпросталі» дозволить виплавляти на рік близько 1 млн 320 тонн високоякісної сталі. При цьому буде створено понад 600 високооплачуваних робочих місць із середньою зарплатою близько 4000 грн. Щорічні відрахування в держбюджет і різні фонди становитимуть 150 млн грн. Особливе значення має те, що з початком роботи електросталеплавильного виробництва на Нижньодніпровському трубному заводі з’явиться можливість вивести з експлуатації діючі зараз мартенівські печі. Це в кілька разів знизить негативне навантаження на навколишнє природне середовище й населення регіону.


14

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Наука

Винаходити в порожнечу? Нейтронний генератор для обстеження нафтових свердловин, створений у Інституті ядерних досліджень, ніяк не може пробитися до нафтовиків Анатолій ЛЕМИШ Київським ученим не вдається запустити в серію власний прилад, а державі Україна доводиться переплачувати за послуги західних фірм. Про перипетії перспективної вітчизняної розробки розповів «УТГ» кандидат технічних наук Микола Коломиєць, завідувач лабораторії фізико-технічних проблем джерел ядерних випромінювань Інституту ядерних досліджень НАНУ.

— Судячи зі звіту Національної Академії наук, в Україні створена вітчизняна апаратура для нейтронного дослідження свердловин та інших об’єктів у товщі земних порід. Миколо Федоровичу, розкажіть, будь ласка, про ваш прилад. — Дійсно, у нашій лабораторії розроблено таку апаратуру. Але далі дослідних зразків справа не пішла. А в той же час наші нафтовики змушені застосовувати аналогічні пристрої західного виробництва й платити фахівцям зі США величезні гроші. — Чому так? — Для цього треба розповісти, що таке нейтронні джерела і як вони застосовуються для досліджень у геофізиці. У лабораторії фізико-технічних проблем джерел ядерних випромінювань ми займаємося двома основними темами. Перша — вивчення ізотопів водню тритію, дейтерію та всього, пов’язаного з виробами з них. Друга — нейтронні генератори. Зокрема, ми конструюємо малогабаритні прискорювачі-трубки для одержання термоядерних нейтронів. Нагадаю, що тритій — це один з ізотопів водню, у ядрі якого містяться протон і два нейтрони. Він радіоактивний, період його піврозпаду — 12,26 року. У процесі бета-розпаду перетворюється на гелій-3. Енергія випромінювання тритію така мала, що воно не може пройти навіть крізь тоненьку стінку лічильника Гейгера. Така властивість має свої переваги: зі сполуками тритію (якщо вони нелеткі) працювати безпечно, бета-промені від нього проходять у повітрі лише декілька міліметрів. Тому тритій без шкоди для здоров’я людей можна застосовувати там, де необхідно використовувати радіоактивність. Для виконання багатьох наукових і практичних завдань

Микола Коломиєць

потрібні джерела нейтронів, які можна одержувати досить просто, взявши за основу реакцію ядерного синтезу — злиття ядер тритію й дейтерію. При цьому утворюється ядро гелію й вилітає нейтрон. Такі нейтрони мають енергію 14,5 МеВ і можуть використовуватися для різних досліджень. Сама реакція відбувається за досить низьких енергій, близько 100—120 КеВ. Як її організувати? Береться джерело тритію або дейтерію, його потік прискорюється в електромагнітному полі й спрямовується на мішень, у якій також є тритій. У мішені відбувається термоядерна реакція й випромінюються нейтрони. Для такої реакції не потрібні гігантські прискорювачі, вона може відбуватися в зовсім невеликих прискорювальних трубках, які складаються з іонного джерела, прискорювача та мішені. — Як можна використовувати таке джерело нейтронів у промисловості? — Нейтронні методи та апаратура посідають гідне місце в широкому колі досліджень. Це активаційний аналіз матеріалів, визначення підкритичності в басейнах витримки відпрацьованого ядерного палива, розвідка родовищ корисних копалин, пошук вибухових речовин тощо. Особливо активно такі методи використовуються геофізиками в апаратурі імпульсного нейтронного каротажу нафтогазових свердловин. Геофізичний термін «каротаж» (від французького дієслова carotter, що позначає у геології відбір керна) ввели в ужиток брати Шлюмберже, засновники знаменитої нафтосервісної компанії Schlumberger, для позначення розробленого ними методу геофізичної розвідки, що дозволяв частково замінити дорогий відбір керна зі свердловини. Існує метод імпульсного нейтронного каротажу. Під

час видобутку нафти тільки цим способом можна визначити межу водно-нафтового розділу. А це дуже важливо для визначення потенціалу свердловини. Суть методу в тому, що в свердловину опускається трубка-генератор, яка випромінює нейтрони, зовнішнє середовище реагує на це випромінювання, виникає потік частинок, за яким детектор в тому ж приладі може визначити, яка речовина ззовні свердловини — порода, вода чи нафта. Не треба пробу піднімати нагору, усі дані можна одержати просто у свердловині. Ми розробили лінійку таких невеликих прискорювальних трубок, зокрема НТГ-2М, які мають від 3 до 8 сантиметрів завширшки й від 10 сантиметрів завдовжки. А сам прилад із детектором і апаратурою для аналізу, що опускається у свердловину, має довжину

3,5 метра і діаметр у кілька сантиметрів. У його металокерамічному корпусі розміщені джерело іонів, сховище тритій-дейтерієвої суміші, електроди іонної геометрії для прискорення та фокусування іонів, титанова мішень із тритієм, високовольтний ізолятор і колектор. Пристрій кріпиться до одножильного кабеля-тросу, через який апаратура живиться, і через нього ж у зворотному напрямку надсилається телеметричний сигнал. Причому апаратура має працювати за 120 градусів і більше, оскільки на великих глибинах висока температура. Останнім часом геофізики просять підняти верхню межу припустимої температури до 150 градусів. Наші вироби такі температури витримують. — Нейтронний каротаж свердловин — винахід досить давній. У чому новизна вашого приладу? — У Радянському Союзі генератори для апаратури імпульсного нейтронного каротажу випускалися тільки в Києві, на заводі «Геофізприлад». Але ті пристрої як комплектувальні використовували прискорювальні вакуумні трубки російського виробництва типу ТНТ. А ми розробили свої газонаповнені нейтронні трубки типу НТГ. У них, на відміну від російських, замість вакуумнодугового джерела іонів використовується так зване джерело Пеннінга, яке дозволяє розширити частотний діапазон і домогтися стабільності генерації нейтронних імпульсів. Також замість класичної схеми ДТ-реакції (дейтронний пучок — тритієва мішень) у трубках НТГ ядерна реакція здійснюється на «набивній»

титановій мішені змішаним тритій-дейтронним пучком, що значно збільшило ресурс роботи трубки. І ще один важливий момент. Російські нейтронні трубки розроблялися для систем ініціювання ядерних вибухів. Тобто це запали для атомної бомби, і вимоги до них були прості: аби тільки раз надійно спрацювало. Їхній ресурс і частота спрацьовування були низькими. Геофізиків такі характеристики не влаштовували. Ми зробили іншу конструкцію прискорювача й досягли паспортного ресурсу роботи 200 годин. Ліцензована й сертифікована за роботою з радіоактивними матеріалами лабораторія «Геофізприладу» готова випускати такі пристрої. Однак на етапі ескізного проекту наша розробка була заморожена: роботи велися за рахунок бюджету Академії наук, а зараз фінансування нам не подовжили. — Чи є у світі така апаратура? — Так, кілька великих фірм випускають пристрої, розроблені на таких ідеях. Але вони хитрі: продають не самі прилади, а послуги з їх використання. На об’єкт приїжджає бригада від фірми, робить каротажні виміри у свердловині та їде додому, не випускаючи генератор із рук. Причому дані вимірів відразу відправляються на супутник і далі — в офіс їхньої фірми. Тому західні нафтові компанії дізнаються про перспективність свердловин раніше, ніж ті, хто ці родовища розробляє. Уже згадана «Шлюмберже» має офіс у Києві, її бригада працює на свердловинах у Полтавській області. Ось, подивіться, вони на-

діслали мені чашку зі своїм логотипом. Це можна розцінити як витончене глузування: поки ви ловите гави зі своїм генератором, ми у вас уже працюємо. Зрозуміло, що запросити в Полтавську область бригаду фахівців з-за кордону — це зовсім інші гроші, ніж якщо взяти й скористатися нашим вітчизняним приладом. — Яка потреба України в таких приладах? — Близько ста штук на рік. Насправді потреба в самих генераторах менше, а от трубки до них треба міняти після 200 годин експлуатації. Це невелика серійність, і завод «Геофізприлад» із нею впорався б. — Для чого ще використовуються нейтронні генератори? — Їх застосовують для вимірювання вологості ґрунтів на глибинах. Наприклад, можна визначати ступінь насиченості водою підземних пластів під полями. Якщо багато вологи — не треба витрачати сили й кошти на полив. Якщо мало — треба поливати, інакше впаде врожайність поля. Важливо знати водонасиченість ґрунту під час будівництва, особливо висотних будинків. Не менш пильно стежать будівельники за вологістю ґрунтів під час прокладання якісних автодоріг. Усе це можна робити за допомогою таких генераторів нейтронів. На жаль, доводиться констатувати, що уваги вітчизняним науковим розробкам сьогодні майже не приділяють. Вони не затребувані. Та що казати: раніше в нашій лабораторії було 110 співробітників, залишилося 15. А країна закуповує технології західних країн...


№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

15

Наука

Інкубатор для нанотранзисторів Київським ученим удалося створити нові джерела випромінювань, у тому числі геліконне, за допомогою якого можна одержувати об'ємну плазму й переміщати її в камері Анатолій ЛЕМИШ У столичному Інституті металофізики ім. Г.В.Курдюмова вчені створили установку, яка дозволяє вирощувати нанорозмірні об’єкти із заданими параметрами для сучасної електроніки. У розробці зацікавлені українські виробничники, які прагнуть відродити в країні мікроелектроніку, що гине. Однак упровадити нову, найсучаснішу технологію поки не виходить. Чому? Розповідає Едуард Руденко, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач відділу надпровідникової електроніки Інституту металофізики НАНУ.

— Нам удалося створити гібридну іонно-плазмову систему для одержання нанооб’єктів. Це розрядна камера із двома джерелами випромінювань — геліконним і розрядно-дуговим. Камера має вакуумний циліндр діаметром 300 мм, висотою 400 мм. Зверху розташоване джерело високочастотного випромінювання й котушки, які створюють магнітне поле. Сполучення двох джерел — ВЧ і магнітного поля — і дозволяє одержати об’ємний, так званий геліконний розряд. У результаті в розрядній камері створюються стоячі хвилі — через інтерференцію хвиль: прямих, які випускаються джерелом ВЧ, і зворотних — відбитих від стінок камери. Крім того, по обидва боки в розрядну камеру врізані два іонних прискорювачі. У кожному з них є своє джерело потрібного металу, наприклад, хрому або нікелю. Іони металів потрапляють у камеру перпендикулярно до її осі, а потім під впливом електромагнітного поля змінюють напрямок руху на 90° — із горизонтального на вертикальний й потрапляють на підкладку-мішень, розташовану внизу камери. На мішені утворюється покриття складної сполуки, що залежить від металів, розміщених в іонних прискорювачах. Установка оснащена приладами, які показують усі параметри роботи, необхідні для дослідника: глибину вакууму, температуру, силу струму тощо. Вони відразу відображаються на дисплеї комп’ютера. А за допомогою оглядового вікна можна візуально спостерігати за процесом. Свою ідею ми реалізували завдяки співробітництву

з Інститутом ядерних досліджень. — У чому відмінність такого плазмового прискорювача від інших систем? — У ньому дуже висока густота потоку плазми — удвічі вище, ніж у інших джерелах. Тому швидкість осідання матеріалу (металу або вуглецю) на мішені також набагато вище. А без магнітного поля геліконного розряду нема, і розподіл плазми в камері має зовсім інші характеристики — і об’ємні, і енергетичні. Сполучаючи в одному пристрої високочастотну плазму та іонний прискорювач, ми домогли-

щільний, якісний шар, кращий, ніж за звичайного напилювання. Швидкість росту плівок — до 5 мікронів на хвилину, а це в багато разів вище, ніж за інших способів. Можна робити оксидні, нітридні покриття товщиною до 200 мікронів. Причому підкладка не розігрівається, температура виробів при одержанні металевих покриттів залишається в межах 50°С замість 400—800°С за інших технологій. Пучки в нашій установці мають таку високу енергію, що для них не треба попередньо розігрівати підкладку. Це дуже важливо для нанесення плі-

дією іонного пучка. Тому наше завдання — не тільки доставити за адресою іони металу, а й забезпечити, щоб вони мали високу енергію. Це робиться за допомогою стоячих хвиль. Густота плазми біля підкладки зростає в 5—6 разів. Одночасно чиститься поверхня — легкоплавкі елементи видаляються. Геліконне джерело випромінювання використовує газ аргон-40. Раніше під час експериментів із застосуванням іонних джерел було потрібно досягти досить глибокого вакууму: досліджувані зразки гріли місяцями, відкачували повітря з камери спеціальними помпами. Тільки тоді можна було спостерігати потрібні явища. Нам досить мати так званий технічний вакуум — у 4 рази менше.

Нанотрубки за кімнатної температури

Доктор фізико-математичних наук Едуард Руденко і кандидат фізико-математичних наук Валерій Семенюк біля своєї установки

ся того, що потік іонів від цього прискорювача можна повертати в потрібному напрямку і спрямовувати на мішень. Ми виявили на установці цікаві ефекти, пов’язані з об’ємними характеристиками плазми, відповідно до яких наші фізики зуміли побудувати теорію такого процесу. Їхні висновки можуть мати широке практичне застосування. Крім того, з’ясувалося, що магнітне поле можна відрегулювати таким чином, щоб під час запуску в камеру потоку іонів якогось матеріалу за допомогою іонного прискорювача на підкладку-мішень потрапляли іони тільки «потрібного» матеріалу. А все «сміття», сторонні домішки, які в невеликих кількостях завжди є в будь-якому сплаві, пролітали повз неї. Таким чином, ми можемо одержувати на мішені плівки з високою чистотою навіть із не дуже чистого вихідного матеріалу. А використання ефекту стоячих хвиль дозволяє домагатися високої точності осідання його в потрібних точках. Іони металу вбудовуються в структуру мішені, виходить

вок металу на матеріали, які не люблять нагрівання, наприклад пластмаси. Експеримент показує, що в створеному нами полі матеріал на мішені осідає переважно рівномірно. Але через те, що магнітне поле в камері утворює стоячі хвилі, на мішені формуються особливі бугорки, де осідання металу відбувається інтенсивніше. Вони віддалені один від одного на відстані 20 нанометрів і надалі їх можна використовувати як зони зростання для створення нанорозмірних напівпровідникових елементів. Такої щільності «упаковки» напівпровідників поки ще навряд чи хто-небудь досяг. І, що найважливіше в цьому випадку, створенням бугорків можна управляти, задаючи параметри іонних джерел і геліконного розряду. — Наскільки я зрозумів, залежно від частоти випромінювання змінюються параметри стоячих хвиль, а отже, і відстань між зростаючими бугорками? — Частоту ми не можемо варіювати, вона має задані промислові параметри. Точки росту виникають під

— Одне з основних завдань, які ми перед собою ставили, — вирощування вуглецевих нанотрубок. Це протяжні циліндричні структури діаметром від одного до декількох десятків нанометрів і сотні нанометрів завдовжки. Як відомо з останніх наукових відкриттів, у таких структур унікальні властивості, у тому числі електричні. Із них можна будувати напівпровідникові елементи й цілі схеми. Зараз це передовий фронт світової науки, і в усьому світі проводяться експерименти зі створення на основі нанотрубок електронної техніки нового покоління. Узагалі наша технологія виглядає так. Береться кремнієва підкладка, на ній за допомогою іонноплазмової системи осаджується нітрид титану. Цей шар виявляється нерівномірним, у ньому виникають бугорки-зародки наноструктур товщиною 20—40 нанометрів — майбутні точки росту. Потім вмикається другий іонний прискорювач, який «працює» з іонами заліза й осаджує їх на бугорки. А потім на них, розпорошуючи вуглець за допомогою тих же іонних прискорювачів, ми ініціюємо ріст нанотрубок. У науковій літературі ми не зустрічали, щоб нанотрубки було вирощено без

Довідка «УТГ» Інститут металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАНУ — найбільший в Україні і Європі науковий центр фундаментальних досліджень у галузі фізики металів. У структурі інституту — 27 наукових відділів і 3 лабораторії, які працюють за чотирма науковими напрямами: фізика міцності й пластичності металів та сплавів; електронна структура та електронні властивості металів і сполук на їхній основі; нанорозмірні системи; атомна будова металів і гетероморфних систем на їхній основі. Головна мета досліджень — пошук нових можливостей і шляхів створення унікальних металевих матеріалів з істотно поліпшеними фізичними властивостями, здатних працювати в складних спеціальних умовах, розробка на їхній основі принципово нових пристроїв для сучасної техніки. Із 1971 року в спеціалізованому кріогенному корпусі систематично одержують рідкий гелій (близько 100 л на годину), який використовують для розробок у галузі низькотемпературної металофізики, надпровідності й надпровідної електроніки. ІМФ має також окремий ізотопний корпус. термічної активації поверхні мішені за низької, майже кімнатної, температури. Звичайно використовують значне нагрівання матеріалу, одержують нанокраплі металу, які потрапляють на мішень. Ми відмовились від цього. Наша ідея — не зі шматка металу виділити, виокремити щось маленьке, а навпаки — створювати, вирощувати об’ємні нанорозмірні структури. В іонізованому потоці для вирощування вуглецевих нанотрубок бере участь інертний газ аргон плюс якийсь вуглецевмісний газ — СН4, С2Н2, навіть діхлоретан С2Н4Cl2. На металевій підкладці цей газ каталітично розкладається, звільняючи чистий вуглець, що і нарощує нанотрубки. — Чому ви вважаєте, що на отриманих «острівцях» ростимуть саме вуглецеві нанотрубки, а не якісь інші утворення з вуглецю? — Це перевірено на досвіді. За тих значень параметрів прискорювача, які ми задаємо, виходять саме шестигранники, які з’єднуються між собою у вигляді сітки й закільцьовуються. Причому, змінюючи енергію пучків іонізованих частинок, ми можемо регулювати діаметр нанотрубок. Ми вже знаємо, що за енергії 10 вольтів на підкладці утворюються 20-нанометрові структури, за напруги 90 вольтів — структури діаметром 8—10 нанометрів, а за 200 вольтів їхній діаметр становитиме 3—4 нанометри. Чим високоенергетичніший вплив, тим менше діаметр одержуваних нанотрубок. При цьому задіюється кілька фізичних механізмів, які поки недостатньо вивчені. Причому в нас для створення нанотрубок потрібно не 5—8 годин, як за інших технологій, а лише 10—15 хвилин на весь цикл. Цей спосіб дозволяє розширити зону застосу-

вання іонно-плазмової системи, вона сумісна з будьякою нині діючою плазмовою технологією. — Чи є у світі апаратура, що ґрунтується на такому принципі? — Категорично говорити «ні» було б необачно. Скажу так: технологічних розробок ми не бачили, як і публікацій з цієї теми. Звичайно, у світі існують різні конструкції плазмових прискорювачів. Але ми не зустрічали прикладів їхнього використання в цьому напрямку. І найголовніше — спільне застосування двох джерел, геліконного і плазмово-дугового — це наше ноу-хау. Одним джерелом ми активуємо поверхню мішені, а іншим приносимо на неї потрібний матеріал. — Які перспективи роботи з цією установкою? — З її допомогою можна наносити складні сполуки на пластмасу, метал, кераміку. Установка робилася не тільки для фундаментальних досліджень. Вона створювалася під конкретні завдання, які необхідно вирішити в сучасному виробництві наноелектронних приладів. Нашим плазмовим прискорювачем зацікавилося одне київське підприємство, звернулося в профільне міністерство, щоб йому дали кредит 300 тисяч гривень. На основі цієї технології ми спільно могли б розробити таку наноелектроніку, яка дозволила б Україні не відставати від кращих світових розробок. Але з міністерством щодо грошей поки домовитися не вдалося. У той же час результати наших досліджень викликали великий інтерес із боку наукових центрів інших країн, у тому числі й Росії. Ми одержали декілька пропозицій про співробітництво.


16

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Середовище проживання

Заводи H2O Сергій ДУМКЕВИЧ У 2012 році в Криму почнуть будівництво заводів з очищення води. Напоїти очищеною дніпровською й навіть морською водою обіцяють весь Південний берег півострова.

Про такі плани повідомив голова кримського уряду Василь Джарти. На одній із нарад місцевого Радміну він доручив почати розробку проекту будівництва сучас-

них комплексів з очищення води на ПБК. За словами чиновника, фінансування готовий надати республіканський бюджет. Пілотний проект передбачає будівництво очисних комплексів у Великій Ялті та Великій Алушті. Брати участь у розробці планів запросили фахівців корпорації «Науковий парк «Київська політехніка» і підпри-

Довідка «УТГ» Власні ресурси Криму покривають потреби в питній воді тільки на 30%, решта надходить із континенту Північно-Кримським каналом. Сьогодні в регіоні, де завжди відчувався гострий дефіцит води, її втрати колосальні, а якість недостатня.

ємства «Технології природи» (м.Алчевськ), що вже побудувало в Україні сучасний завод з очищення води. Президент корпорації «Науковий парк «Київська політехніка» Михайло Згуровський повідомив, що проектом передбачене будівництво невеликих комплексів. «Немає необхідності будувати гігантський завод, щоб потім вода забруднювалася під час доставки водопроводами», — уважає Згуровський. На кожному такому комплексі застосовуватиметься багаторівнева технологія очищення води від сторонніх домішок. Її головним етапом стане очищення з використанням зворотного осмосу, коли вода під тиском пропускається через мембрани, які затри-

мують усі сторонні домішки. «На сьогодні це найнадійніша технологія очищення», — відзначив учений, додавши, що саме зворотний осмос рекомендований Міністерством охорони здоров’я України як базова технологія. Кожен такий комплекс потужністю 12 тис. кубометрів очищеної води на добу працюватиме на обладнанні компанії General Electric. Цікаво, що мінеральні домішки, виділені з води, придатні для використання в будівництві. «Ми включимо в проект очищення води з артезіанських свердловин, із Північно-Кримського каналу й навіть моря», — повідомив представник компанії «Технології природи» Володимир Рісухін.

Про енергетику — начисто

ливих оксидів. Їхні параметри сьогодні цілком укладаються в міжнародні нормативи.

Микола СТОЛЯРОВ

— Про використання низькосортного вугілля ви сказали мимохідь, але ж це велика проблема у вугільній промисловості, та й енергетики в цілому... — Дійсно, «чорне золото» гірникам дається дедалі важче. Частина його йде з «присічкою» — породою, і таке вугілля вважається низькосортним. Нова технологія киплячого шару відкриває йому широку дорогу в енергетику. Відзначу, його ціна вдвічі нижче вугілля високої якості, а це позначиться на собівартості одержуваної енергії. Крім низькосортного вугілля, із упровадженням нової технології енергетики тепер зможуть використовувати й вуглевмісні шлами, що нагромадилися в Донбасі. До речі, саме на них і проходили випробування нового котла. Очищення шламонакопичувачів — ще один наш внесок у розв’язання екологічних проблем регіону.

На гербі міста Старобешевого Донецької області — дві блискавки. Це символ місцевої теплоелектростанції. Із реконструкцією її четвертого блоку вони стали яскравіше й потужніше. А ще — безпечніше.

Надії енергетиків станції справдилися: видана тут після відновлення перша електроенергія цілком може вважатися екологічно чистою. Цим, по суті, завершено реалізацію одного з найбільших інвестиційних проектів у енергетиці України. Про те, що він дасть енергокомплексу країни, розповідає начальник котлотурбінного цеху ТЕС Анатолій Лаварько. — Анатолію Валентиновичу, Старобешівській ТЕС більше півстоліття. Ця дата відзначена тут великою модернізацією виробництва. Що зроблено в процесі відновлення станції і хто став вашим партнером у цій роботі? — Перетворень зазнав котлотурбінний цех. Старий котел, що відробив свій ресурс, демонтували, а на його місце встановили принципово новий. Контракт на його будівництво на суму 72,1 мільйона євро був укладений між німецькою фірмою Lurgi і ВАТ «Донбасенерго» ще у 2000 році. Загальна вартість інвестиційного проекту пере-

вищила 139 мільйонів євро. Із них 94,496 мільйона — кредит, наданий Європейським банком реконструкції та розвитку. Решта — власні кошти «Донбасенерго», що надійшли з енергоринку України на спеціальний рахунок компанії. — У чому полягала особливість реконструкції станції? — Проект реконструкції Старобешівської ТЕС передбачав заміну котла продук-

тивністю 640 тонн пари на годину із факельним спалюванням твердого палива на котлоагрегат у 670 тонн пари на годину з екологічно чистою технологією спалювання низькосортного твердого палива в циркулюючому киплячому шарі. — А тепер про це ж, але популярно.

Замість звалищ Людмила СТУПЧУК Рівненське сміття перероблятимуть на альтернативне паливо.

Сміттєпереробний завод, про який говорять у Рівному вже кілька років, розташується на території Шпанівської сільської ради, що поблизу обласного центру. Як запевнив власник компанії FFK Фрідріх Кохан, через

спеціальне сито біологічні й мінеральні речовини відокремлюватимуть від сміття та перероблятимуть на альтернативне паливо, яке можна використовувати, наприклад, замість вугілля. Отриманий енергоносій використовуватиме інша німецька компанія — Dyckerhoff AG, власник ВАТ «ВолиньЦемент», яка розташована

— Донедавна ми спалювали вугілля, «підсвічуючи» його, тобто додаючи мазут або газ, і при цьому одержували пари менше, ніж сьогодні. Новий котел дав нам і нові можливості. Тепер ми можемо використовувати низькосортне вугілля із зольністю (тобто вмістом породи в ньому) до 60%. При цьому ми відмовилися від «підсвічування». Тепер популярно про циркулюючий шар. Якщо раніше паливо просто згоряло в топці, а продукти

його спалювання викидалися в повітря, то сьогодні воно циркулює й повертається на допалювання. Що ми додаємо в топку — то це вапняк, здатний уловлювати шкідливу сірку. А за рахунок низької температури згоряння низькосортного вугілля — лише 900 градусів — ми істотно зменшили й викиди настільки ж шкід-

— Чи стала станція потужнішою після реконструкції? — І потужнішою, і чистішою. За базового показника 175 мегаватів ми сьогодні виробляємо 215. За рахунок установлення фільтрів знижено викид у атмосферу пилу. Сьогодні на один кубометр повітря його в ньому не більше 50 міліграмів, що також повністю відповідає міжнародним нормам. Окупиться новий котлоагрегат протягом 5—7 років.

теж неподалік Рівного. Саме близькість цементного виробництва й зробила Рівне привабливим для запуску пілотного проекту з переробки сміття в Україні. Нині розробляється проект будівництва заводу, над яким працює ТОВ «АтлантПроект». Розробники запевняють: завод буде екологічно чистим, жодних хімічних процесів там не відбуватиметься. Та й на гаманець мешканців Рівного його будівництво не вплине.

Адже проект хоч і дорогий, але приватний. За останніми підрахунками, інвесторам він коштуватиме 20 млн євро. Планується, що завод обслуговуватиме Рівне. Утім, якщо підприємство вийде на реальні потужності, то, цілком можливо, тут перероблятимуть і сміття Ковеля, Луцька та НовоградаВолинського. За рівненським заводом, сподіваються інвестори, з’являться й інші — по всій Україні.

Усеукраїнський двірник Микола СТОЛЯРОВ

У шахтарській Горлівці (Донецька область) створене унікальне виробництво з утилізації ламп і одержання чистої ртуті. ТОВ «Микитртуть», спадкоємець колись великого Микитівського ртутного комбінату, сьогодні виконує два головні завдання — екологічне та виробниче.

Цікава історія відкриття ртуті в Донбасі. У 1879 році інженер Чегарських вугільних копалень Аркадій Міненков, чекаючи на харківський поїзд, вирішив пройтися пристанційним селищем Микитівка. Тут він і звернув увагу на паркани навколо будинків, складені з піщанику з червонуватими вкрапленнями. Це була ртутна руда. Аркадій Васильович звернувся до відомого фахівця з гірничої справи Олександра Ауербаха за порадою. Проаналізувавши матеріали Міненкова й переконавшись у перспективності знайденого родовища, Ауербах разом із першовідкривачем і ще декількома компаньйонами організував «Товариство ртутного виробництва «А. Ауербах і КО». Із березня 1885 року було укладено орендний договір із громадою микитівських селян на право розробки на їхніх землях ртутних руд. Відтоді у районі Микитівки почалося їхнє промислове розроблення. До кінця ХХ століття потреба в ртуті знизилася, бо було знайдено інші, менш токсичні матеріали для використання в медицині й техніці. Відіграла свою роль і економічна криза. Микитівський ртутний комбінат визнаний банкрутом, шахта 2-біс пра-

цює в режимі водовідливу. Чи означає це, що Микитівка остаточно припинила виробництво ртуті? — Аж ніяк не припинила, — говорить головний економіст ТОВ «Микитртуть» Ольга Трішина. – Тільки видобуваємо ми її сьогодні в особливий спосіб — із ртутьвмісних ламп і ламп розжарювання, які збираються по всій Україні. За рік це два мільйони одиниць. Вихід із них ртуті невеликий — лише сто кілограмів. Однак річ не тільки в цьому центнері «живого срібла». Головне — ми очищаємо країну від ртуті, утилізуємо лампи, виконуючи роль такого собі двірника для всієї України. Після очищення забрудненої ртуті й шламів, які звозяться з усієї країни, на підприємстві одержують готову продукцію — чисту ртуть. І тут масштаби роботи ТОВ «Микитртуть» уже значні — 30 тонн на рік. Звичайно, у порівнянні з колишніми обсягами комбінату, який свого часу одержував сотні тонн ртуті на рік, це небагато. — Технології такого очищення — вітчизняні, надійні, ефективні та екологічно безпечні, — відзначає Ольга Трішина. — Микитівський комбінат завжди був законодавцем у виробництві ртуті. Ми прагнемо не розгубити цінний досвід і озброїтися передовими технологіями. Дещо вже вдалося. Змогли довести обсяг реалізації нашої продукції й послуг до мільйона гривень. І це не межа. Серед наших головних споживачів різних марок ртуті — промисловці Росії, ділові стосунки намітилися з Угорщиною, Азербайджаном та іншими країнами.

Довідка «УТГ» Родовища ртуті відомі більш ніж у 40 країнах світу. Наявні світові ресурси оцінюються в 324 тис. тонн, з яких близько 8% зосереджено в Україні. Ртуть широко застосовується в хімпромі (виробництво хлору й каустику, ацетальдегіду, хлорвінілу, поліуретанів, ртутьорганічних пестицидів, фарб), електротехнічної (виробництво різних ламп, реле, сухих батарей, перемикачів, випрямлячів, ігнітронів) і радіотехнічної промисловості, приладобудуванні (виробництво контрольно-вимірювальних приладів), у медицині та фармацевтиці.


17

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Медицина

Промені світла в темному царстві Виявляти очні ускладнення цукрового діабету й боротися з ними допомагають оптичні когерентні томографи й лазери Одне з найсерйозніших ускладнень цукрового діабету — погіршення та втрата зору. У той же час офтальмологія — найбільш технічно «підкована» галузь медицини: тут є всі можливості для раннього виявлення захворювання й запобігання його прогресуванню. Про технічний бік питання розповідає лікарофтальмолог Луганського обласного центру очних хвороб, фахівець із ускладнень цукрового діабету Олександр Спектор (на знімку).

— Найсерйозніше очне ускладнення цукрового діабету — так звана діабетична ретинопатія, ураження судин сітківки — внутрішнього світлочутливого шару ока. У хворих з інсулінзалежним діабетом через 5—7 років після початку захворювання такі симптоми виявляються в 15—20% випадків, через 10 років — у 50—60%, а через 30 років — майже у всіх пацієнтів. У разі інсуліннезалежного діабету ситуація ще складніше у зв’язку з пізньою діагностикою. Що найстрашніше, захворювання займає одне з перших місць серед причин інвалідності працездатного населення. — Олександре Володимировичу, чи дозволяє технічне оснащення обласних

клінік проводити ранню діагностику? — Так, ми маємо у своєму розпорядженні найсучасніше діагностичне обладнання — таке ж, як у європейських клініках. Але через погане охоплення периферійних районів і особливос-

ті менталітету своєчасні обстеження проходять, м’яко кажучи, зовсім не всі пацієнти із групи ризику. А от у Європі 100% діабетичних ретинопатій виявляють на ранніх стадіях, коли ще можливе ефективне консервативне лікування. — Як можна виявити діабетичну ретинопатію? — Зміни судин можна діагностувати навіть візуально. Але є й точні, наукомісткі методики. Із загальномедичних можна назвати ультразвукове дослідження ока, яке дозволяє виявити набряки й відшарування сітківки. Є й свої, суто офтальмологічні техніки. Най-

сучасніший метод діагностики — оптична когерентна томографія, яка дає можливість побачити всі шари сітківки, аж до їх мікроскопічної, клітинної будови. Суперлюмінесцентний діод томографа генерує широкий промінь, близький до інфрачервоного, — із довжиною хвилі 820 нм. Він сканує сітківку на глибину 10 нм. Кожен зріз — це 1024 точки. Різні середовища мають відповідно різну оптичну густину, що наочно відбивається на моніторі приладу. — Чи ефективна в лікуванні сучасна лазерна техніка? — Так, найпопулярніший метод — припікання сітківки лазером із метою ізоляції проблемних ділянок від здорових і недопущення поширення вогнища. Про лікування, на жаль, не йдеться — ми можемо тільки стабілізувати зір. У припікання є й ще одна важлива мета. Річ у тім, що деякі ділянки сітківки у разі діабетичної ретинопатії недоодержують кисню. Щоб якось компенсувати «голодування», організм починає виробляти особливу речовину, яка спричиняє ріст судин. На відміну від нормальних вони неповноцінні — тонкі й ламкі. Їх і руйнує лазерний промінь. Донедавна застосовували переважно інфрачервоні лазери, але вони досить травмонебезпечні. Сьогодні найбезпечнішими визнані так звані «зелені» лазери з довжиною хвилі 514—536 нм. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

60 пікселів нового життя Геннадій МАРИНІН Argus II — одна з перших моделей штучної сітківки — успішно пройшов клінічні випробування й виходить на європейський ринок

Розв’язання проблеми сліпоти від американської компанії Second Sight — сполучення сучасної електроніки та хірургічної майстерності. Картинку «ловить» міні-відеокамера, виконана у вигляді окулярів. Спеціальний процесор обробляє зображення, генеруючи на його основі програму стимуляції сітківки — клітинпосередників, які передають нервовий імпульс у мозок зоровим нервом. Стимуляцію безпосередньо здійснює імплантований в око мікрочип. Картинка в 60 пікселів — це дуже мало в порівнянні з мільйонами фоторецепто-

рів, які працюють у здоро- інженерів. Мабуть, це його вому оці. І дуже багато в по- схему покладено в оснорівнянні з цілковитою тем- ву Argus II: відеокамера, рявою, у якій живуть сліпі чип, ґрати електродів... В люди. Добровольці, які ви- останніх моделях BRIP бапробовували імплантат, ба- гато високотехнологічних чили силует співрозмовни- ноу-хау, зокрема, електрока, контур дверного прорі- ди з оксиду іридію, титанозу, край тротуару. Хтось на- ва капсула для чипа, що завіть зміг прочитати великий шрифт, а хтось побачив кольори... Додайте до дієслова «побачили» прислівник «уперше» — і ви зможете відчути справжню ціну винаходу. Вона набагато вище за офіційно заявлені $115 тисяч. Дослідження в галузі створення штучної сітківки почалися ще в 1980-х роках. Один із першопрохідників — імплантат BRIP від бостонської групи біо- Argus ||

Повернути здоров’я — справа техніки Василь ЩЕРБОНОС Слідом за Луганськом і Черкасами в Чернігові знайшли постійну прописку ендоскопічна стійка й апарат гемодіалізу Fresenius 5008. У багатьох тисяч людей із серцево-судинними й хронічними нирковими захворюваннями з’явилася надія на поліпшення якості життя та його подовження.

в адміністрації Президента України. Адже мотиви втілення його в життя мали шляхетний і прагматичний характер — створення в Чернігівській області єдиного медичного простору для надання допомоги хворим із серцево-судинними захворюваннями й використання цього факту для залучення додаткових і позабюджетних коштів фінансування програм місцевої охорони здоров’я. — Результат презентації позитивний. Проект оцінили в 480 тисяч гривень, — розповідає завідувач центру Володимир Герасимов. — 200 тисяч надала міськрада, 280 тисяч отримано від Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президенті України. Усі ці кошти використані на придбання високотехнологічного обладнання. І наприкінці 2010 року його почали використовувати. Треба сподіватися, що географічні рамки лугансько-чернігівського досвіду незабаром розширяться — операцію з шунтування вен нижніх кін-

Це, зрозуміло, не означає, що досі такі хворі не одержували відповідної допомоги. Йдеться про принципово нову якість послуг, можливість надання яких має поки обмежену географію. За словами Володимира Герасимова, заслуженого лікаря України, завідувача центру серцево-судинної хірургії, що функціонує в Чернігові на базі 2-ї міської лікарні, до кінця минулого року операції на венах нижніх кінцівок за допомогою мініатюрного ендоскопа проводилися тільки в Луганську. Але аналогічний проект у чернігівських фахівців дозрівав давно. Поштовхом до реалізації ідеї став досвід, набутий хірургом центру Володимиром Герасимовим (молодшим) під час перебування в країнах Європи та Північної Америки. Він же став і безпосереднім розробником проекту, успішно презентованого Устаткування центру гемодіалізу хищає тонку електроніку від агресивного для неї середовища. Як точно відзначив один з аналітиків, із кожним новим успіхом зір набували не тільки пацієнти, а й розробники; проте клінічні випробування пристрою ще не закінчено. Більш прогресивні рішення пов’язані або зі збільшенням кількості стимулювальних електродів, або з відмовою від зовнішнього відеопристрою. Однак у Argus II є безперечна перевага: 30 удалих імплантацій переконали чиновників від медицини в допустимості переходу від наукових досліджень до серійного застосування. Найближчим часом операції із вживляння штучної сітківки зможуть запропонувати декілька клінік у Швейцарії, Франції та Великій Британії.

цівок, що дозволяє завдяки новітнім технологіям у 8—10 разів скоротити час оперативного втручання й буквально на другийтретій день ставити пацієнта на ноги, у режимі online демонстрували для всіх зацікавлених хірургів України. Друга чернігівська міська лікарня має і таку технічну можливість. З’явилися більш широкі перспективи й для пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. Чернігів став другим містом України (після Черкас), де почав функціонувати центр гемодіалізу, побудований компанією «Фрезеніус Медікал Кер» (Німеччина) — світовим лідером із виробництва продукції для діалізу та організації діалізного лікування. В Україні налічується 57 центрів гемодіалізу, але медичних установ такого рівня, як у Чернігові та Черкасах, в інших містах країни поки немає. Але перспективи є. Як повідомив під час відкриття центру гемодіалізу в Чернігові виконавчий віце-президент «Фрезеніус Медікал Кер» Домінік Венер, компанія має намір інвестувати в українську систему охорони здоров’я на першому етапі близько 35 млн євро, що дозволить побудувати ще 10 центрів діалізу, кожен із них зможе лікувати близько 250 пацієнтів на рік.

Тільки на експорт! Роман ДИГАС З початком осені на замовлення та за фінансового сприяння німецької фірми Meyra, що проектує і виробляє інвалідні візки, на Львівському казенному експериментальному підприємстві засобів пересування та протезування розпочнеться їх великовузлове складання.

Останні півроку Львівський протезний фактично простоює. Як стверджує його директор Сергій Суязов, це пов’язано зі скасуванням тендерів на державні замовлення. Згідно із підписаною угодою, німецька сторона готова замовляти 15—16 тис. візків на рік. Розглядаються два варіанти: переоснащення наявного виробництва або спорудження нового. Пайова участь української сторони передбачається в межах 7—8 млн євро. Куратор проекту віце-прем’єр-міністр

– міністр соціальної політики Сергій Тігіпко розраховує на те, що Німеччина підтримає українську частину проекту дешевими кредитами. Якщо ж ні, то необхідні витрати, пообіцяв міністр, будуть закладені в державний бюджет 2012 року. Але тоді проект, можливо, доведеться відкласти. За словами директора компанії Meyra по Східній Європі та СНД Хендріка Хайтланда, поки що йдеться про виробництво стандартних інвалідних візків. Із часом тут можна буде виробляти й спеціальні візки. У цьому львів’янам допоможуть німецькі інженери. Якщо вдасться вийти на заплановану собівартість, то суто експортна продукція може стати конкурентною пропозицією і для українського ринку. Тоді підприємство додатково відкриє до півтори сотні робочих місць.


18

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

IT

Ідентифікація в кишені Комунікації ближнього поля рятують від необхідності носити із собою гроші, ключі, проїзні квитки й багато чого іншого Андрій БЄЛОКРИНИЦЬКИЙ Початок на стор. 1

Але виявилося, що вона ідеальна саме для реалізації електронного гаманця. Якщо ще пару років (або навіть місяців) тому про оплату за допомогою мобільного телефона можна було переважно лише міркувати, то після репрезентації компанією Google нового сервісу Google Wallet майбутнє раптом різко наблизилося.

Карти, гроші, один смартфон Представлена на початку літа система електронних транзакцій від Google поки ще не працює, хоча, з огляду на все, уже фактично готова до повноцінного запуску. Підключивши до Google Wallet свою пластикову карту, людина може залишити її вдома, а всі покупки робити вже за допомогою смартфона. При цьому заводити карту, якщо її ще нема, не обов’язково — можна скористатися й іншими способами поповнення рахун-

ку. Наприклад, електронною системою платежів, або картою Google Prepaid Card, яка дозволяє обміняти реальні гроші на електронні й використовувати отриманий баланс для розрахунків. Гаманець Google уже має декілька плюсів у порівнянні зі своїми гіпотетичними конкурентами. Річ у тім, що до цього сервісу буде прив’язана інша служба — Google Offers, яка повідомляє про значні знижки в магазинах неподалік від місця перебування користувача. Також Google Offers підтримує накопичувальні знижки, які враховуватимуться автоматично щоразу, як користувач робить покупки в рамках діючих акцій. Згодом Google обіцяє підтримувати всі пластикові карти, а також купони для знижок, накопичувальні карти, електронні квитки тощо. Користувачі Google Wallet зможуть звільнити свої кишені від цих речей і більше не перевіряти їхню наявність щораз перед виходом на вулицю.

Як говорять у Google, безпека нового гаманця набагато вище, ніж у традиційних паперових грошей і пластикових карт. Для кожної покупки необхідно вводити PIN-код, тож навіть якщо телефон украдуть, легко скористатися коштами в злочинця не вийде. Спеціальний чип усередині телефона захищає електронний рахунок від несанкціонованого доступу неперевірених застосунків. Передача інформації з повітря також буде захищена. Незважаючи на те, що перехоплення NFC сигналу саме по собі — складне технічне завдання й вимагає наявності сканера не далі ніж у декількох метрах від «електронної каси», усі дані додатково шифруються, що гарантує їхню цілковиту безпеку. Якщо ж клієнт сам загубить телефон, то, як і у випадку зі звичайною пластиковою картою, зможе зателефонувати в банк, заблокувати рахунок і перевести всі кошти на іншу карту. На час запуску Google Wallet буде офіційно суміс-

Довідка «УТГ» Комунікація ближнього поля — технологія безпроводового зв’язку між пристроями для обміну даними. Її особливістю є робота тільки на дуже малих відстанях (до 10—20 см). Такий невеликий радіус дії фактично не має недоліків з урахуванням призначення NFC і навіть має деякі переваги. По-перше, малий радіус дозволяє заощаджувати енергію, а подруге, використовувати електронний гаманець із радіусом дії, наприклад, хоча б у кілька метрів неможливо з тієї причини, що він спрацьовував би на всіх датчиках у зоні дії, а не на якомусь конкретному. Як електронний гаманець фактично одностайно вирішено застосовувати мобільний телефон, оскільки цей пристрій є майже в кожного жителя нашої планети, і тому нерозумно винаходити додаткову портативну електроніку. Сам процес оплати за допомогою електронного гаманця виграє в порівнянні з розрахунком паперовими грошима або пластиковими картами фактично у всьому. По-перше, транзакції відбуваються набагато швидше — треба лише піднести телефон до віртуальної каси й підтвердити транзакцію на екрані. По-друге, не треба непокоїтись про решту й зберігання дрібних грошей. По-третє, платіжні системи автоматично враховуватимуть накопичувальні знижки, купони та акції. По-четверте, електронний гаманець добре захищений, і навіть у випадку втрати телефона ймовірність зникнення грошей з нього мінімальна.

Мікрокредити в макромережі Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Поки в Сколковому придумують нанотехнології, російські підприємці реалізують в Інтернеті проекти з нанокредитування.

У фінансах під мікрокредитуванням розуміють видачу невеликих кредитів громадянам, які найчастіше через недостатню платоспроможність не можуть отримати звичайні банківські позики. Найбільшої популярності така кредитна діяльність набула в небагатих країнах, де на суму кілька десятків доларів США можна заснувати невеликий приватний бізнес.

Традиційні банки не зацікавлені «бавитися дурницею» через високі ризики неповернення позичених коштів і великі операційні витрати. Тому мікрокредитування стало долею некомерційних організацій і ентузіастів, які розробили альтернативні механізми гарантування внесків. Наприклад, Grameen Bank, створений автором концепції мікрокредитування — американським економістом бангладеського походження Мухаммедом Юнусом, застосовує для цього систему кругової поруки.

Мікрокредит характеризується коротким терміном (від декількох тижнів до року) і невеликою сумою (приміром, в організації Kiva.org на одного позичальника припадає в середньому по $381). Але через високі відсоткові ставки й неоднозначну соціальну роль він усе частіше зазнає критики.

Онлайн-кредит Однак концепція мікрокредитування має всі шанси одержати прописку в Інтернеті. Ставки тут теж високі, але строки менше, а

ний тільки зі смартфоном Nexus S 4G, однак згодом усе більша кількість мобільних пристроїв підтримуватиме цей сервіс. У компанії сподіваються, що до відкриття Google Wallet на території США почнуть працювати вже сотні тисяч точок, що підтримують новий спосіб розрахунків. Електронні каси нового зразка одержать спеціальні логотипи, які вказуватимуть на можливість застосування NFC пристроїв.

Крім електронних платежів, NFC добра і для передачі файлів. Якщо зараз ко-

новлення з’єднання. Якщо у випадку з Bluetooth на це треба близько 6 секунд, то NFC потрібно лише 0,1 секунди. У мобільній операційній системі Android уже реалізували гібрид двох технологій: авторизація відбувається за допомогою NFC, а передача файлів — за допомогою Bluetooth, що дозволило взяти краще від цих двох стандартів. Електронний гаманець уже в найближчому майбутньому дозволить залишати вдома паперові гроші й карти, а в перспективі — і ще один неодмінний аксесуар — ключі. Електронні «відмички» від автомобіля, будинку й офісу цілком

ристувачам необхідно ініціювати зв’язок за протоколом Bluetooth, уводячи попередньо код підтвердження, то згодом вони зможуть просто піднести один телефон до іншого, і обраний файл відразу почне передаватися через NFC канал на інший пристрій. У порівнянні з Bluetooth в NFC є як свої недоліки, так і переваги. Недоліком є нижча швидкість передачі інформації (0,4 Мбіт/с проти 2,1 Мбіт/с) і менший радіус дії (0,2 м проти 10 м), що, однак, саме й дозволяє використовувати NFC для коректної аутоінтефікації пристроїв. Серед переваг відзначимо швидкий час уста-

можуть замінити традиційні ключі, які іноді доводиться носити в кишені цілими зв’язками. Можливо, телефони навіть оснащуватимуться невеликим додатковим джерелом живлення, що підтримує роботу NFC у випадку розрядження основного акумулятора. Apple розглядає зв’язку «телефон+NFC» як систему для перенесення налаштувань ОС. Маючи із собою телефон, користувач зможе швидко передати свої персоналізовані налаштування на інший комп’ютер і працювати за будь-яким ПК як у себе вдома. Як тільки людина з телефоном відійде від комп’ютера, той відразу

А що в нас?

мета одержання позикових коштів зовсім інша. Найчастіше користувач Мережі відмовляється від придбання товару або послуги онлайн через відсутність під рукою платіжних інструментів — банківської карти з можливістю оплати в Інтернеті, електронного гаманця або нестачу коштів у ньому. Розв’язання цієї проблеми вимагає часу й зусиль, у той час як, за даними маркетологів, більше половини всіх придбань у Всесвітній павутині обумовлені моментальним бажанням та емоційним імпульсом. Самі платежі, наприклад, купівля онлайнсховища даних (див. «УТГ» №13, 12 квітня ц.р., «Зберігайте дані в ощадній касі»),

характеризуються невеликими сумами від $5—10 до $50 — у розвинених країнах такий платіж розглядається як «мікро». Найвідоміший на території СНД платіжний сервіс WebMoney пропонує веб-кредитування у вигляді «біржі» — Debt, де учасник системи може розмістити заявку на одержання або видачу позики із заданими параметрами (сума, термін, процентна ставка). Усі операції відбуваються просто між клієнтами (на їхній страх і ризик), а сервіс забезпечує тільки технічну підтримку. Користувачі популярних онлайн-ігор для придбання «ігрових» товарів і по-

слуг можуть скористатися послугою відкладеної оплати Куппи.ру (провайдер OnlineDengi спеціалізується на обміні платіжних коштів онлайн-ігор), сплативши борг протягом двох днів через платіжний термінал. Розвитку таких сервісів у РФ сприяє ухвалений у січні закон про мікрокредитування. В Україні ж перспективи актуальних ідей у сфері мобільного та інтернет-маркетингу досить непевні. Оскільки сьогодні, якщо розібратися, легітимність навіть безневинних «мікрокредитних» послуг вітчизняних мобільних операторів (наприклад, «Київстар» «Екстра гроші», МТСкредит) під сумнівом.

«Ключова» роль

скине всі зміни й повернеться у звичайний режим.

Устигнути до Євро Дата запуску Google Wallet поки тримається в секреті, але сервіс, швидше за все, працюватиме вже цього року. Інші виробники електроніки також готові використовувати NFC у своїх пристроях. Можна відзначити, що минулого й цього року багато великих фірм уже виступили із заявою про підтримку NFC. Apple, Intel, Samsung, Nokia, Microsoft, BlackBerry, LG та інші компанії активно вбудовують чипи NFC у техніку або готуються зробити це найближчим часом. За деякими прогнозами, уже через 4 роки близько 50% смартфонів підтримуватимуть NFC. А як тільки кількість мобільних телефонів із NFC та електронних кас перевищить певну позначку, новий спосіб оплати досить швидко почне домінувати на ринку. Для роботи з NFC не обов’язково навіть мати телефон із відповідним чипом. Додати підтримку нового виду комунікації можна й у старі моделі мобільних пристроїв із картами пам’яті, що підключаються. Саме такий накопичувач у форматі microSD із чипом NFC представила недавно компанія Netcom. Ще очевидніший крок — вбудовування NFC безпосередньо в SIM-карту, і цим планують зайнятися оператори зв’язку.

В Україні реалізацією платежів через NFC займається поки тільки сервіс platimo. ua. Система усе ще перебуває в стадії сертифікації, але вже має готову SIM-карту «ПлатиМО!», яку і можна буде використовувати для додавання NFC у мобільні телефони.


19

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

IT

Комп’ютерна дієтологія Техніка швидко й легко скидає «зайві кіловати» Владислав МИРОНОВИЧ Природоохоронні тенденції не могли не поширитися і на сферу високих технологій. Не можна сказати, що це погано, навпаки, використання менш шкідливих матеріалів у виробництві техніки, та й просте енергозбереження, — питання досить актуальне. Які екологічні ІТ-рішення вже доступні пересічному споживачеві й чи доцільно їх використовувати?

Світить, та не гріє У 27 країнах Євросоюзу з вересня 2009 року із продажу зникли лампи розжарення потужністю понад 100 Вт — їх замінили люмінесцентними енергозбережними лампочками, які дозволяють заощаджувати до 80% електроенергії. На жаль, люмінесцентні лампи, крім незаперечних переваг, мають багато недоліків — це і специфічні умови використання (наприклад, вони найчастіше не працюють за мінусової температури або спадання напруги в мережі на 10%), і швидкий вихід із ладу у разі неправильної експлуатації (занадто час-

Телефон LG Remarq LN240

ті вмикання/вимикання). Одні ці чинники унеможливлюють використання люмінесцентних ламп у вуличній рекламі й підсвічуванні будинків; у цих сферах застосовуються світлодіодні (LED) лампи. Саме з їхньою допомогою освітлюється, наприклад, Ейфелева вежа. Поступово світлодіодні світильники проникають і в побут. Переваг у LED-технологій досить багато: дуже низьке енергоспоживання (у 9 разів менше, ніж у лампах розжарення), великий термін служби (80—100 тис. годин), нешкідливість матеріалів і надійність конструкції за рахунок відсутності чутливих до вібрацій компонентів. Головний мінус — ціна. LED-лампи для домашнього використання коштують у середньому $80, а потужні світлодіод-

Церемонія нагородження однієї з американських шкіл табличкою «Energy Star» за досягнення в галузі енергозбереження

ні, застосовувані у вуличному освітленні, — $8—10 за штуку. У побуті LED-світлотехніка поки представлена переважно світлодіодними телевізорами й моніторами — таку продукцію випускають компанії Samsung, Philips, LG, Sharp, Sony, Toshiba і багато інших. Екрани зі світлодіодним підсвічуванням не тільки економічніші, а й яскравіші й рівномірно підсвічені у порівнянні із плазмовими й рідкокристалічними аналогами), вони можуть досягти небачених раніше показників динамічного контрасту й у деяких випадках колірного охоплення (зокрема, у разі використання триколірного світлодіодного підсвічування). Не слід забувати й про технологію OLED (органічні світлодіоди), яка тільки починає розвиватися, але вже дуже перспективна. Це багатошарові тонкоплівкові структури, виготовлені з органічних сполук, які ефективно випромінюють світло, коли через них пропускають електричний струм. Принцип їхньої роботи в цілому схожий зі звичайними світлодіодами, а конструкція відрізняється меншою складністю. Головна ж проблема цієї технології (крім, знов-таки, високої собівартості) — синій діод «вигоряє» набагато швидше, ніж червоний і зелений. Із цієї причини OLED-технології сьогодні найчастіше використовуються в дисплеях мобільних пристроїв — телефонів і плеєрів. Утім, на ринку присутні й OLEDтелевізори, проблему вигоряння синього діода в яких у той або інший спосіб розв’язано. Правда, вартість таких пристроїв значно пе-

ревершує навіть ціну недешевих LED-телевізорів.

Швидше, менше, економічніше

не позначається на зручності роботи, адже для цих завдань потрібен мінімум ресурсів. Те ж стосується й жорстких дисків, материнських плат, відеокарт. Є також інші технічні рішення. Використання найсучасніших техпроцесів у виробництві дозволяє пристроям споживати менше електроенергії, не втрачаючи у швидкодії. Корпорація Intel, зменшивши розмір транзисторів із 65 до 45 нм і застосовуючи для виготовлення транзисторів нові матеріали, значно збільшила ефективність мікроархітектури Intel Core. Процесори Intel на базі 45-нм техпроцесу виробляються з використанням принципово нових затворів, що забезпечують зниження рівня струму витоку транзисторів. Нові 45-нм процесори під час роботи на однакових частотах і навантаженні з 65-нм побратимами споживають менше енергії (докладніше про це див. «Крок за межі», №23(178) від 21 червня 2011 р.). Такий підхід заощаджує гроші (наприклад, у разі використання в серверних комплексах, які працюють цілодобово) і подовжує час автономної роботи портативних пристроїв.

звичайними побутовими відходами. На жаль, у великих українських містах дуже мало компаній, які займаються прийомом відпрацьованої техніки. В інших же їх просто нема, тому не дивно, що смітники в цих місцях перетворюються на справжні токсичні полігони, які отруюють довкілля на багато кілометрів навкруги. Щодо цього радує тільки те, що наш менталітет найчастіше не дозволяє викинути поламані пристрої — у багатьох випадках вони йдуть на продаж як запасні частини. Звичайно, першорядне значення має активність самих компаній-виробників у прийомі пристроїв, які вийшли з ладу: здати апарат на переробку для користувача має бути не набагато складніше, ніж просто викинути його в сміттєвий кошик. На жаль, у цьому на-

Більшість світових виробників комп’ютерної техніки намагаються заощаджувати не тільки на світлі, а й за рахунок скорочення енергоспоживання окремих електронних модулів. Наскільки це поліпшує екологічну ситуацію, питання досить Друге суперечливе (відомо, що народження електростанції виробляють Відома природоохоронна Вуличний світлодіодний ліхтар фіксований обсяг електроенергії), але те, що це істот- організація Greenpeace пу- прямку поки серйозно праблікує щорічний рейтинг цює тільки Nokia, хоча поно допомагає заощаджувати «екологічності» виробників зитивні тенденції окресна оплаті рахунків за елекцифрових пристроїв Guide люються і в інших компатрику, — факт. Як би то не to Greener Electronics. Один ній. Усе більше з них прибуло, з 1992 року в США, із головних критеріїв оцін- діляють увагу саме роботі із Японії, Австралії, Канаді, ки — використання у ви- вторсировиною і викорисНовій Зеландії, Тайвані і ЄС робництві вторинної сиро- танню у виробництві бездіє стандарт Energy Star для вини й можливість пере- печних матеріалів. Так, у енергоефективних споживробки пристроїв після ути- LG є декілька моделей «екочих товарів. лізації. На відміну від енер- логічних» телефонів, наМається на увазі, що пригозбереження це питання приклад LG Remarq LN240. строї з логотипом Energy важливіше для охорони до- Із перероблених матеріалів Star мають середнє енервкілля, ніж для споживача: у цьому телефоні зроблено госпоживання на 20—30% не секрет, що багато цифро- 19% корпуса моделі, а 87% менше своїх аналогів рівної вих пристроїв містять у собі його елементів можна відфункціональності. Звичайтоксичні речовини, які мо- правити на утилізацію та но, багато виробників прагжуть серйозно забруднюва- переробку після закінчення нуть одержати право викоти ґрунт і водойми або видістроку експлуатації. Також ристовувати значок Energy ляти канцерогенні речовиіз вторсировини виготовStar на своїй продукції — це ни під час горіння. лено 87% упаковки і 100% показує споживачеві, що він Значки перекресленого «підкладки», призначеної не тільки менше заплатить контейнера на упаковці за електрику, а й виявить означають, що цей пристрій для фіксації в коробці. Інтурботу про довкілля, ку- не можна викидати разом зі формацію на упаковці нанесено за допомогою фарпивши цей товар. би на основі сої. У Основна конструкторська конструкції теідея таких пристроїв у сфелефона викорисрі ІТ — регулювання рівтовується мініня споживання енергії замум таких шкідлежно від конкретних наливих речовин, як вантажень та істотне його антипірени й полізниження в разі простоїв вінілхлориди. Інабо роботи на «мінімальший відомий виробних обертах». Сучасні ник телефонів, компроцесори пропанія Sony Ericsson, сто знижують свою частоту реалізовує екологічні під час вебтехнології у своїх нових серфінгу або Ноутбук мобільних телефонах — роботи в тек- Toshiba Satellite t135 — лінійці Greenheart. Екоодин із численних сучасних лептопів, що стовому редак- використовує енергоефективний екран зі логічність Greenheart поторі, що ніяк світлодіодним підсвічуванням лягає в тому, що для ви-

готовлення пристроїв серії використовуються перероблений пластик, фарба на водній основі й матеріали зі зниженим умістом шкідливих хімічних речовин.

Упритул Питання екологічності дуже важливі в сучасному ІТ-світі з позицій як охорони довкілля, так і банальної економії грошей. Останнє актуальне не тільки для пересічного користувача, а й для великих компаній. Про технологію Cisco EnregyWise, призначену для управління енергоспоживанням у рамках сітьової інфраструктури компанії, ми писали в одному з попередніх номерів (див. «Непрості маршрутизатори», №22 (177) від 14 червня 2011 р.). Як би то не було, купуючи пристрій зі значком Energy

Star або будь-яким іншим позначенням екологічності пристрою, споживач нічого не втрачає ні в якості, ні в продуктивності, тобто не програє в будь-якому разі, а найчастіше має навіть невеликий плюс щодо економії коштів.

Відповіді на кросворд (стор. 24) ГОРИЗОНТАЛЬ: 7. Арлекін. 10. Стамбул. 11. Спрут. 12. Ойстрах. 14. Двірник. 15. Смолоскип. 16. Викуп. 18. Бокал. 19. Метро. 22. Гарін. 24. Артемон. 26. Шпора. 27. Шмідт. 28. Секстет. 29. Крига. 30. Юнікс. 31. Сталкер. 34. Вагар. 35. Номер. 38. Уклад. 41. Мінор. 42. Недогарок. 44. Монітор. 45. Телефон. 46. Будка. 47. Склоріз. 48. Гіннесс. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Трійник. 2. Пентіум. 3. Мідас. 4. Стовп. 5. Ембріон. 6. Суринам. 8. Шпиль. 9. Букса. 13. Хмара. 14. Диван. 17. Петроград. 18. Бірмінгем. 20. Оркестр. 21. Версаль. 22. Гобелен. 23. Спирт. 25. Едикт. 31. Сапер. 32. Робот. 33. Акторка. 34. Валідол. 36. Рішення. 37. Волосся. 39. Кожух. 40. Гайка. 42. Нокіа. 43. Кефір.


20

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Автомагістраль

Літо, відпустка, автомобіль Розділ 2. ЕКОНОМІЧНІСТЬ Олександр НІКОЛАЄНКО Коли їдеш на море, вартість палива може «з’їдати» до половини бюджету, виділеного на відпочинок. У цій ситуації розумно докласти всіх зусиль для економії бензину, а решту грошей витратити на добре житло, смачну їжу та розваги. Тим більше, що поняття «економічна їзда» і «безпечна» найчастіше означають одне й те ж.

витиме лише 2—3% за рахунок збільшення маси). Укріплений на даху велосипед підвищить «апетит» двигуна в дорозі на 30%, а розташований у кріпленні позаду — на 20—25%. Загальне ж правило «аеродинамічної економії» просте: стежте, щоб під час руху трасою нічого за межами кузова не стирчало й не тріпотіло під зустрічним потоком повітря.

вище, тим економічність нижче. Вчасно вмикайте підвищену передачу. — Розганятися треба плавно, випереджаючи необхідні оберти відкриттям дросельної заслінки приблизно на третину. За розгону «капцем в підлогу» система живлен-

паливо. Виявляється, можна заощадити — якщо не матеріально, то морально, і при цьому залишитися «на коні». Причому таких можливостей дві. Перша — доставка вашого авто до місця відпочинку залізничним транспортом. Ідеться про послугу «Укрзалізниці» «Автоемісійний». Вагони-автомобілевози курсують улітку на багатьох напрямках: Ужгород—Київ, Київ—Сімферополь, Дніпропетровськ—Сімферополь та ін. Вартість послуги, наприклад, під час перевезення авто з Києва в Сімферополь становить 63 грн 36 коп. за кожні 100 кг ваги. Тобто для автомобіля «Ланос» (споряджена маса 1093 кг, не плутати з повною — 1595 кг) подорож залізницею коштуватиме 692 грн. Ще 250 грн доведеться заплатити за прийом і навантаження автомобіля, оплативши оформлення документа (12 грн). У результаті сума становитиме трохи більше 950 грн, вона порівнянна з тією, яка витрачається на паливо під час руху «самоходом». Що ж до вартості квитків для попутників, які в пасажирському вагоні теж їдуть не безкоштовно, то вона з лишком компенсується відсутністю зношування самого автомобіля. При цьому виглядатимете ви вранці в Сімферополі не червонооким зомбі, який засинає на ходу, а бадьорою й свіжою людиною, готовою з головою зануритися в майбутній відпочинок. І, нарешті, кілька попереджень на випадок, якщо ви вирішите скористатися послугою «Автоемісійний». — Висота автомобіля не повинна перевищувати 175 см. Інакше ваше авто просто не приймуть. — Надати авто на навантаження треба не пізніше, ніж за 2 години до відправлення поїзда. — Цінні речі з машини краще взяти із собою в пасажирський вагон, інакше за кожні 10 кг коштовного вантажу (у разі оголошення цінності) доведеться додатково заплатити мінімум по 13,13 грн. Другий спосіб опинитися «на коні» — взяти авто напрокат уже в Криму. Щороку кількість фірм, готових надати послуги автооренди, збільшується. Однак ціни за автомобіль однакового класу можуть відрізнятися у два-три рази. Тому про прокат за розумною ціною треба

подбати заздалегідь, забронювавши послугу за телефоном або через Інтернет, інакше будете змушені їздити на «Фабії» за 60 євро на добу. Що ж до вартості прокату, то вона відрізняється не тільки залежно від зарозумілості й жадібності фірми, а й від класу самого автомобіля. Причому різниця тут дійсно колосальна. Так, жигулівську «класику» (ВАЗ-2101 — ВАЗ-2107) одна із севастопольських контор у червні пропонувала від 80 грн на добу, а «Мерседес» S-класу міг обійтися в 500 євро за кожні 24 години тимчасового володіння. Якщо вам більше до душі варіант оренди, то кілька порад. — Визначте час, коли автомобіль вам дійсно буде необхідний. Оплачувати його оренду в той період, коли ви цілодобово загорятимете й купатиметесь, нерозумно. — З’ясуйте закладну вартість автомобіля, інакше ця (нехай і поворотна) витрата стане для вас несподіванкою. — Уточніть мінімальний стаж водіння, припустимий у цій компанії для одержання авто в оренду. — Заздалегідь поцікавтесь, якими видами страховки забезпечить вас прокатна контора. Якщо немає поліса КАСКО й автоцивілки — не зв’язуйтеся. Також уточніть розмір страхової франшизи — цю суму у випадку ДТП страхова компанія не покриє. — Довідайтесь про можливе обмеження максимального добового пробігу й вартості кілометра понад граничні показання одометра. — Під час передачі автомобіля співробітником прокату зверніть увагу не тільки на кожну подряпину на кузові, а й на всі цяточки-дірочки в салоні. Пам’ятайте, що під час повернення за кожне невраховане в акті прийомупередачі пошкодження доведеться платити за тарифами, придуманими компанією. Практика показує: у цих випадках не дуже посперечаєшся — адже закладна сума в менеджера! — Зверніть увагу на комплектність автомобіля, стан «гуми», роботу двигуна тощо. Не посоромтесь проїхатися прилеглими вулицями: ви берете авто для відпочинку, а не для звалювання проблем із несправною машиною на свої плечі. — Простежте, щоб менеджер якомога точніше занотував кількість палива в баку, і постарайтеся здати з такими ж показаннями датчика. Деякі фірми нестачу палива змушують оплачувати за «внутрішніми тарифами» компанії. Удалих поїздок і доброго відпочинку!

Вагони-автомобілевози курсують улітку на більшості південних напрямків

(Розділ перший див. у № 23 від 21 червня 2011)

повністю вийшла з ладу — близько 40%. Забиті форсунки збільшують витрату на 10—20%, у той час як для чищення потрібно 100—150 грн. Порушено регулювання розвалу-сходження коліс — плюс 5% перевитрати, не кажучи вже про катастрофічне зношування шин. Знижений тиск у шинах — додайте ще 3—5% до перевитрати й підвищене зношування. Ще по 3—5% палива припадає на неправильно відрегульовані клапани, непра-

Аеродинаміка Мало хто знає, що, їдучи трасою в спеку, вигідніше користуватися кліматконтролем, ніж обходитися без нього. Пояснюється це просто: увімкнений кондиціонер призводить до перевитрати палива на 10—15%, у той час як відчинені вікна серйозно підвищують аеродинамічний опір автомобіля й підвищують «апетит» двигуна до 20%. Узагалі ж аеродинаміка — наука тонка й може дати несподівані результати під час вимірювання витрати палива у разі порушення її постулатів. Наприклад, за швидкості близько 120 км/год. перешкодою можуть бути на-

Швидкість і стиль водіння Наступне правило економічної їзди теж пов’язане з аеродинамікою: коефіцієнт опору зустрічного потоку повітря пропорційний квадрату швидкості. Тобто, збільшивши швидкість руху вдвічі, ми збільшуємо гальмівну силу в чотири рази! Плюс до цього додається «ненажерливий» режим роботи двигуна (після 3500 об./хв.). У підсумку, якщо розігнати авто середнього класу до «максималки», замість економічних 6—8 л/100 км можна легко домогтися витрати під 18 літрів.

Міжнародні компанії відрізняються чудовим сервісом, високою надійністю та високими цінами

ня перезбагачує суміш, переводячи двигун у максимально ненажерливий режим роботи. Однак і надто плавний розгін теж призводить до підвищеної витрати через тривалий рух на знижених передачах. — Рухаючись під ухил, у жодному разі не вимикайте передачу! Під час гальмування двигуном електроніка цілком припиняє подачу палива в циліндри. У той час як увімкнена «нейтраль» змушує двигун спалювати бензин, підтримуючи холості оберти весь час, поки ви рухаєтеся накатом.

Технічний стан

Велосипед краще кріпити ззаду

віть... двірники автомобіля, які збільшують споживання бензину на 2—3%. Якщо вам треба проїхати близько 2000 км (шлях Київ—Ялта— Київ), то таке «повітряне гальмо» коштуватиме приблизно 40—60 грн. За сухої погоди двірники краще зняти (якщо вони не прибираються). Укріплений на даху «радянський» багажник без вантажу додатково «з’їсть» близько 10% бензину, а завантажений — від 30 до 50%! Помножте вартість палива на перевитрату — і цілком може виявитися, що весь той мотлох, який ви везете з дому, дешевше купити на місці. Крім аеродинаміки, у вартості перевезення багажу бере участь ще один чинник: кожні 50 кг вантажу збільшують витрату палива на 2—3%. Обтічний багажник-бокс вимагає 20% палива понад норму, як завантажений, так і без вантажу (різниця стано-

Крім того, на економічність значно впливає стиль водіння. У разі постійних екстрених прискорень-гальмувань (обгони будь-що) готуйтеся збільшити витрати аж до 50%. Виграш часу при цьому, як свідчить практика, мінімальний. Намагаючись їздити ощадливо, треба пам’ятати ще декілька простих правил. — Низькі оберти двигуна й низька витрата — різні речі. За зниження швидкості обертання колінчастого вала нижче 1500 об./хв. у сумішоутворенні починає брати участь система холостого ходу, яка перезбагачує суміш і призводить до перевитрати. Крім того, на низьких обертах порушується вентиляція камери згоряння, і ефективність горіння знижується. Не зволікайте з перемиканням на нижчу передачу. — Високі оберти двигуна (після 3500 об.) теж підвищують витрату, і чим вони

Один мій знайомий їздив із палаючим «чеком» (жовтий транспарант на приладовій дошці Check-Engine) півроку. І причина йому була відома: вийшов із ладу лямбда-зонд. Але на заміну «лямбди» треба було витратити 400 грн, а їздити така поломка не заважала. Перед поїздкою на море мені вдалося переконати його замінити датчик кисню, який вийшов із ладу. Досить було взяти в руки калькулятор і помножити перевитрату на відстань. Виявилося, що 2 літри на кожній сотні кілометрів, які заощадив би новий лямбда-зонд, у підсумку за час поїздки дають ту ж цифру, що й витрати на його установку. Висновок простий: далека дорога — чудовий привід усунути всі «незначні» недоліки автомобіля. Так, засмічений повітряний фільтр за дві тисячі кілометрів дороги «спалить» додатково від 200 до 600 грн (10— 30% перевитрати), а його заміна обійдеться в 25—50 грн для авто середнього класу. Несправна свічка дає перевитрату 5—20%, а якщо вона

вильний зазор у свічках запалювання, порушене регулювання кута випередження й непрацюючий ЕПХХ (економайзер примусового холостого ходу). Засмічений каталізатор вихлопної системи може призвести до дуже значної перевитрати палива, аж до подвоєння «апетиту» — позначається порушення вентиляції камери згоряння. Слід також пам’ятати: кожна із цих поломок спричиняє не тільки підвищення витрат палива, а й зниження потужності двигуна, а отже, безпеки в дорозі. Адже свіча, що раптом вийшла з ладу, або форсунка, що відмовилася працювати, під час обгону може коштувати дуже дорого. І остання порада: не зневажайте сучасними енергозбережними технологіями. Наприклад, шинами зі зниженим опором коченню. Як показують дослідження, таке «взуття» зменшує витрату на 5—8%, а коштує приблизно ті ж гроші. Навіть за час поїздки на море «зелені» шини дозволяють заощадити більше сотні гривень.

Із конем не на коні Автомобіль — чудова допомога в огляді визначних пам’яток під час відпочинку й чудова можливість зупинятися на нічліг там, де подобається. Однак це ще й розбиті небезпечні дороги й чимала сума грошей, витрачена на


21

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Спадщина

... Усі чотири колеса Володимир ОТРОЩЕНКО За років Другої світової війни ленд-лізівські американські, англійські та канадські танки, а також літаки, вантажівки, джипи й лімузини, мотоцикли й трактори надали велику допомогу Червоній Армії. І все-таки не можна забувати головного: воювала не техніка сама по собі — за її підтримки у вогні боїв кували Велику Перемогу героїчні радянські люди.

Авто-ленд-ліз Навіть через 70 років після початку Великої Вітчизняної немає точної статистики загальних втрат, поставок, убитих і тих, хто пропав безвісти, випущених куль, бомб і снарядів. Здається, що ця цифрова таємниця буде схована назавжди. Радянські історики ВВВ Ю.Жуков, Б.Соколов, генерал армії Р. Гарєєв, неоднозначний, але точний у деталях В. Суворов-Рєзун говорять, що Радянська Армія втратила в найтяжчі й розгромні 41-й і 42-й роки майже 400 тис. автомобілів радянського виробництва всіх класів. Знекровленій Червоній Армії допомогли автопромисловці коаліції союзників зі США, Британії та Канади. За округленими даними, СРСР одержав від союзників за ленд-лізом майже півмільйона вантажівок, гусеничних тракторів і легкових автомобілів. Серед них військові вантажівки «Студебеккери», парадні «Паккарди» для Генералісимуса, бо-

«Катюша» на «Студебеккері»

тільки для особистих потреб. Улітку ж 41-го навчені й відгодовані гітлерівські байкери на своїх мотоколясках зі страшними кулеметами МГ-42 «косторіз-Шпандау» наганяли жах на наші мирні села й міста. Мотоцикли зі США поставлялися в Союз без колясок, наші механіки самі прикріплювали їх уже свого виробництва. І ставили на них кулемети Дегтярьова — як відповідь «пилці Гітлера».

Що, тату, ваш «Студебеккер»?» Славетна американська військова вантажівка «Студебеккер» (по-солдатськи — «студер») із реактивною «катюшею» на своєму шасі стоїть як пам’ятник на Уклінній горі в Москві, а в Дніпропетровську ракетна установка — на нашому «ЗІСі». Це були машини підвищеної прохідності, вони не боялися ні піску, ні снігу, сміливо вступа-

«Вілліс» на параді

йові конячки-джипи «Вілліс», вантажопасажирські Dodge WC-51 (які дістали прізвисько «Додж три чверті» через свою вантажопідйомність — 750 кг). На тих же «Віллісах» не тільки генерали каталися, ці перші у світі джипи могли тягти за собою не менш знамениту гармату «сорокап’ятку», а «Доджи 3/4» — більш важку калібром 75 мм. Крім автомобілів, були й мотоцикли від Harley-Davidson. До війни в СРСР випустили усього лише 13 тис. «залізних коней», і вони вважалися розкішшю. У той же час у рейху №3 за 1933—1940 роки виробили майже 1,3 млн мотоциклів «Цундап» і BMW

ли у двобій зі знаменитим російським багном... У лихоліття Великої Вітчизняної вони возили бійців і снаряди, буксирували гармати й стали базою для реактивних «катюш». Перші експерименти з автомобілями фірма, заснована братами Студебеккерами з голландських поселенців, почала в 1887 році, а через сім років налагодила їхнє серійне виробництво. У середині 20-х років фірма ввійшла до десятки найбільших автовиробників: згадаймо знаменитий автопробіг Москва — Чорноморськ із класичного «Золотого теляти»! За воєнні роки армійських автомобілів US-6, за випуск

яких фірма взялася наприкінці 1941 року, виготовили майже 200 тис., причому більшість їх було відправлено в СРСР. Значна частина йшла у вигляді машинокомплектів через Іран та Азербайджан, а потім їх складали на автозаводі ЗІС у Москві. Родина вантажівок «Студебеккер» мала майже півтора десятка модифікацій — від U-1 до U-13. Передня вісь машин U-6, U-7 і U-8 не була ведучою (колісна формула 6х4), а всі інші — повнопривідними (6х6). Частина з них оснащувалася лебідками, на деякі замість металевої платформи встановлювали дерев’яну. Крім цього, випускалися самоскиди, цистернизаправники й сідельні тягачі. У Червоній Армії найчастіше застосовувалися довгасті «студери» саме типу US-6 із суцільнометалевими кабінами. Шестициліндровий карбюраторний двигун рідинного охолодження мав потужність 95 к.с. за 2500 об./хв. Максимальна швидкість авто з повним навантаженням досягала 70 км/год. на шосе за запасу ходу 390 км. Радянські вантажівки «ГАЗ» і «ЗІС-6» мали потужність лише 72— 75 к.с. У фронтових умовах «студери» зарекомендували себе дуже надійними й міцними машинами. Хоча їхня номінальна вантажопідйомність становила 2,5 т, дорогами із твердим покриттям вони успішно перевозили до 5 т. Але, на відміну від вантажівок СРСР, їм були необхідні більш якісні паливо й мастило. Новими для радянських шоферів у «Студебеккері» також були п’ятиступенева КПП із п’ятою прискорювальною передачею, двоступенева роздавальна коробка без прямої передачі, гальма з гідроприводом і вакуумним підсилювачем. Особливо треба відзначити роль, яку відіграли «Студебеккери» у нашій реактивній артилерії. Перші серійні «катюші» БМ-13 монтувалися на шасі тривісних вантажівок «ЗІС-6» (6х4). Пізніше з цією ж метою використовувалися й інші шасі: легкі танкетки Т-60, транспортні трак-

тори СТЗ-5, імпортні вантажівки GMC, «Шевроле», «Інтернейшнл» (потужність ДВЗ — 111 «конячок»). Щоб покінчити з різнобоєм, у квітні 1943-го замість десяти різновидів було взято на озброєння уніфікований зразок БМ13Н (Н означало «нормалізований»). Базою для нього обрали саме «Студебеккер». На них ставили й інші наші системи залпового вогню: 82-мм БМ-8-48, 132-мм БМ13СН (зі спіральними напрямними, що значно збільшувало купчастість стрільби) і, нарешті, 300-мм БМ-31-12 — найпотужнішу реактивну установку того часу, яку на фронтах називали «андрюшею». «Рідним» кольором «Студебеккерів» був темний хакі, матовий. Особлива поверхня створювалася так: машини спочатку фарбували спеціальною нітрофарбою, а потім обробляли сильним струменем піску. Номерні знаки Червоної Армії наносилися білою або іншою світлою фарбою на обох дверцятах кабіни й на задньому борті. Ліворуч від номера часто малювали біле коло, щоб бачити машини в темряві. На машинах, що були на Параді Перемоги в червні 1945 року, на кабінах було кольорове зображення знака гвардії, а боковини шин фарбувалися білим кольором. Ленд-лізівські «Студебеккери» після строку оренди треба було повернути в США. Тому на них разом із нашими радянськими були й номери US-Army. Але наші хитромудрі військові тиловики чинили інакше. Розбиті на фронтах вантажівки збирали й звозили на спецмайданчики й на очах у американських представників пускали під прес. А от придатні для відновлення машини ховали в коморах і гаражах. Вони ще довго успішно працювали на дорогах безкрайнього Союзу... Автор навіть бачив старий вантажний «студер» у середині 60-х у Дніпропетровську. Ще один технічний нюанс. Перші партії «Студебеккерів», поставлені морем зі США через Іран у порти Баку й Астрахані, мали брезентовий верх кабіни. Але холодна Росія — це не спекотна Північна Африка. А пічки американці не ставили чи то через економію, чи то не знали сили російських морозів. Отож, у комплект ЗІП входили довгі коричневі плащіпальта з дуже міцної шкіри й на вовняній підкладці для водіїв. Подивіться на старі фото наших фронтових вищих офіцерів: вони одягнені саме в такі шкіряні пальта з американських вантажівок! Такий же цупкий теплий шкіряний плащ, майже без будь-яких пошкоджень (лише фарба трохи стерлася), автор носив як військовий трофей дідуся до початку 80-х.

Машини часу Ольга БОГЛЕВСЬКА Жителі Запоріжжя, Миколаєва та Одеси мали можливість помилуватися унікальною ретротехнікою — у цих містах відбувся 3-й міжнародний фестиваль історичних автомобілів «Старий час».

новіша з машин, які брали участь у фестивалі, — «Волга» ГАЗ-21 кремового кольору. Випущений 1969 року відреставрований автомобіль можна розігнати до швидкості 115 км/год.

Український прорив

«Кадилак» — майже як у Елвіса

Найбільш ласий шматочок дістався Запоріжжю, де стартувала культурно-технічна акція. Тут на площі перед обласною державною адміністрацією вишикувалися 27 автомобілів 30-х — 60-х років випуску, доставлених із Москви, Донецька, Дніпропетровська й запорізького автомотоклубу «Фаетон» ім. Леоніда Хлевного. Цей клуб разом із московською компанією «Старий час» за під-

Усі машини, представлені на фестивалі, гарні. Але його безперечним хедлайнером був яскраво-червоний Cadillac Eldorado Biarritz 1959 року — атрибут легкого розкішного життя, який вражає розмірами та стильністю моделі. Говорять, саме на такому купе-кабріолеті, тільки рожевому, любив їздити Елвіс Преслі. Диво автопрому США доставили в Україну з колекції клубу «Старий час»

«Опель» 1937 року

тримки запорізької влади і організував фестиваль. В Україні він проходить уперше, попередні проводилися в Росії, Білорусі, Прибалтиці. Експозиція вітчизняного й зарубіжного автопрому зчинила справжній фурор серед жителів Запоріжжя, а наступного дня екзотичні авто проїхалися містом і вирушили далі за маршрутом — у Мелітополь, Миколаїв та Одесу — радувати тамтешніх шанувальників новітньої історії. Усі машини відновлені до первісного стану майстрами клубів, які спеціалізуються на відтворенні технічних засобів пересування. Любов до старої техніки майстрівреставраторів та їхній професіоналізм видно буквально в кожній деталі: усі машини виглядають так, наче щойно зійшли з конвеєра. На запорізькій виставці найстарішим експонатом був компактний Opel Super 6. Машина, випущена в 1937 році, переходила з рук у руки й зрештою опинилася у звичайному запорізькому гаражі. Унікальність цієї моделі «Опеля», крім її віку, у дерев’яних деталях — каркасі й несучій рамі. Керівник автомотоклубу «Фаетон» Дмитро Позняк знайшов машину за газетним оголошенням і передав реставраторам клубу. Як видно, її привезли до нас із Німеччини після Другої світової як трофей. А най-

у компанії із ще дев’ятьма раритетними зразками, серед яких машини 1960-х — два Rolls-Royce, експортний варіант «Москвича-408», пара Volksvagen-«жуків», двомісний Chevrolet Corvet 1970 року. — Автомобіль потрапив до нас у непоганому стані, але вимагав серйозного механічного ремонту, — розповідає про ефектний «Кадилак» Дмитро Ковальов, механік клубу. — Зразків такої моделі у світі залишилося близько десятка — їх випускали обмеженою серією. Під час реставрації труднощі були із пошуком запчастин, адже американські виробники після зняття автомобіля з конвеєра знищують весь ринок деталей. Доводиться купувати їх у колекціонерів, на аукціонах. Іноді реставрація автомобіля триває до п’яти років: за кожний болтик і гаєчку доводиться буквально боротися. Це складна, копітка, важка робота. Зате цінність машин, відреставрованих у майстернях «Старого часу», саме в тому, що вони мають ідеальні ходові характеристики й на 99% оригінальні. Навіть паливо для наших машин спеціально роблять у лабораторії Російського хіміко-технологічного університету, адже старі машини не можуть їздити на сучасному бензині.


22

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Техноарт

Філософія майстерності Сергій ДУМКЕВИЧ Він може локалізувати фактично будь-яке звалище і створити з підручних матеріалів достовірний макет літака, будинку або корабля. Його покликання — макетник, його філософія — жити більше, ніж на 100%.

Ремесло макетника в нас у країні не дуже розвинене, а більшість майстрів віддають перевагу вузькій спеціалізації. Комусь до вподоби складати авіамоделі, комусь — макети будинків, автомобілів або військових кораблів. Сімферопольцеві Сергію Івановичу Криворучку цікаво все, і, що найголовніше, все в нього виходить якнайкраще. Певне, завдяки цьому майстер технічної творчості успішний у своїй професії. Сьогодні він одержує замовлення навіть з-за кордону, адже його «менеджери» знають, що можуть обіцяти клієнтові майже все. Криворучко працює в стилі скретчбілдингу, у якому

Сергій Криворучко й діюча (!) модель електролобзика сімферопольського підприємства «Фіолент». Цей макет розміщено над входом до заводської крамниці.

схвалюється самостійне складання моделі з будь-яких підручних матеріалів. Головне — проявити фантазію. Майстер уже склав до 500 унікальних моделей і почивати на лаврах не збирається. Він і сьо-

Довідка «УТГ» Попередники сучасних моделей — бляшані іграшки — з’явилися наприкінці ХІХ століття. Столицею іграшкового світу стало німецьке місто Нюрнберг, де була безліч майстерень із виготовлення механічних машинок — від найпростіших до унікальних. Уже тоді такі іграшки коштували чимало, тож антикварні динозаври, які дожили до наших днів, мабуть, безцінні. Сьогодні світова індустрія, наприклад, авіамоделізму розвинена дуже добре. Сотні фірм випускають системи радіоуправління, двигуни, моделі, паливо, аксесуари тощо.

годні може зробити будь-яку модель своїми руками від початку до кінця. Але поступово придбав «розумну» техніку й тепер на деяких етапах роботи використовує лазерне різання і рельєффрезерування. У спеціальній комп’ютерній програмі він створює 3Dмодель майбутнього макета, а потім дивиться, що зручніше виточити лазером, а що — зробити руками. Сучасні технології різання не тільки заощаджують майстрові час, а й гарантують точність обробки матеріалу. Сфокусований лазерний

промінь, звичайно керований комп’ютером, забезпечує високу концентрацію енергії та дозволяє розрізати фактично будь-які матеріали незалежно від їх теплофізичних властивостей. Сергій Іванович філософів не любить, але сам для себе знайшов досить прості відповіді, на яких і виховував своїх дітей. — Життя — це школа з певними правилами, — виводить формулу сенсу життя сімферопольський техноестет. — Перше: у ній невідомий термін навчання. Друге: у цій школі є всі підручники й будьякі викладачі, але ти маєш вибрати їх сам. Третє: тут весь час дають контрольні роботи, але ніколи не повідомляють результатів. А коли настає час перевірки й виставляється підсумкова оцінка, то відмовки «не знав» або «не встиг» не приймаються. І, нарешті, у чому сенс життя? Коли людина народжується, їй видають душу, при цьому вона має якість умовно 100%. Отож,

Їхній образ невіддільний від важкого панцира й захисних обладунків, які, втім, успішно виготовляють сучасні майстри Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ

— Олександре, наскільки важливий був захист для середньовічного лицаря? — Фактично весь лицарський одяг був кутий, що довелося застосувати й мені у виготовленні стародавнього обмундирування. Підвищення рівня захисту обладунків, як правило, досягалося за рахунок кріплення на них пластин із металу. Якщо пластина була одна, вона захищала серце. Декілька ж могли повністю прикривати груди й живіт. Товщина металу в них становила лише близько міліметра. Однак недосконалість середньовічних технологій не дозволяла одержати метал із високими техніч-

ними характеристиками, які задовольняли б запити лицарів. Якщо ж нарощувати його товщину, то обладунок ставав надто важким, що, звичайно, заважало в бою. До того ж збільшення товщини однаково не дозволяло металу тримати прямі удари. Такі панцири мало захищали від стріл і ударів списа, але ефективно перешкоджали розрубуванню мечем. Саме ці фактори стали визначальними, коли я робив обладунок для мого лицаря. Треба відзначити, що така амуніція важить 35—40 кілограмів і на ті часи коштувала приблизно 15 коней або ж 30 корів.

— У цьому випадку можна сказати, що свій тягар не важкий? — Безперечно. У Європі це зрозуміли ще в ХІІІ столітті: кольчуги іноді підсилювали великими наплічними й нагрудними пластинами. Коли ж виготовляли саму кольчугу, із залізного дроту тов-

коли тебе забиратимуть звідси (не має значення, коли), якість душі має досягти хоча б 101% , а не 99. Моя професія дозволяє мені існувати в цій шкалі цінностей. Тому, напевно, не хочу розвиватися в бізнесі. — Чи багато заробляє макетник? —Найдорожча моя робота коштувала близько 10 тисяч доларів, а найдешевша — 120. Але якщо врахувати, що на будь-яку модель потрібно не менше місяця, а на деякі — майже рік, то дуже на цій справі не розбагатієш. Я особисто знаю декількох макетників світового рівня, і, треОдна з унікальних робіт Сергія Криворучка робилася для подарунка одному із президентів України. Точна копія відомої плавучої бурової «Таврида» складалася сім місяців. Латунна модель хімічно вкрита золотом. Автор перебрав три варіанти кінематики, усередині рухається буквально все, забезпечуючи роботу складної системи розливу... коньяку. Для макетника це була іміджева робота, і він на ній майже нічого не заробив.

Лицарі без страху і догани

Єдиним реальним захистом середньовічного воїна в бою або в лицарських двобоях був обладунок, який максимально закривав тіло від ударів. Гарний і багатий — свідчив про хоробрість і удачливість лицаря. Його прикрашали, на нього наносили родовий герб. Виготовлені зі сталі вручну кращими ковалями, вони й сьогодні викликають повагу до середньовічних створювачів цієї амуніції. Олександр Кузьменко, головний художник Дніпропетровського цирку, народний майстер, член Спілки художників України, кілька років відтворював лицарський образ, поступово осягаючи технології далеких століть. І йому це вдалося.

А цю модель літака подарували Володимирові Путіну. Правда, клієнт припустився помилки й замовив винищувач із одномісною кабіною, а, як відомо, Путін у своєму знаменитому президентському польоті скористався двомісним варіантом Су-27.

щиною приблизно міліметр навивалася безліч кілець, кожне — близько сантиметра в діаметрі. Мені вдалося зрозуміти, як вони застосовувалися. Усе досить просто: ряд колечок ішов управо, інший — уліво. Складність полягала в тому, що тоді важко було зробити дріт потрібного діаметра. Можливо, були пристрої для витягування дроту, але, швидше за все, досвідчені ковалі примудрялися розклепувати сталеві форми до потрібної товщини. — Можна тільки дивуватися, як це вдавалося середньовічним майстрам... — Точна технологія виготовлення кольчуги не збереглася, але наявна інформація, доповнена припущеннями, дозволяє намалювати досить реальну картину. Кільця кольчуги робили шляхом намотування залізного дроту на стрижень. Потім отриману спіраль розсікали уздовж нього. Так виходила безліч кілець. Кін-

ці кожного розплющували молотком, після чого кільце трохи стискали так, щоб кінці накладалися, і пробивали їх наскрізь. Потім через цей отвір кільця скріплювалися заклепкою. Кожне з’єднувалося із чотирма іншими: двома зверху й двома знизу. Однак це не всім було по кишені, тому в простих кольчуг кільця скручували. Змінюючи їхню кількість в ряді, надавали кольчузі необхідної форми. — То що — броня міцна умінням і старанністю? — Як не сумно, кольчужний обладунок легко розрізався шаблею, протикався списом і розрубався сокирою. Зовсім не захищала гнучка кольчуга й від дрюка або булави. А проти стріл вона взагалі була майже безсилою: грановані наконечники проходили в чарунку кільця. Навіть на дистанції 50 метрів воїн не міг почуватися в безпеці під час обстрілу з потужних луків. Тому в Європі рано оцінили переваги твердого бронювання. Крім нагрудників і наплічників, із суцільного металу виготовлялися й інші елементи. Майстри не припиняли втілювати нові ідеї, поки не довели принцип до логічного завершення, зробивши

ба сказати, немає серед них і не було ніколи багатих людей. Гроші можна заробити на серії або коли на тебе працюють люди. За рік я міг би збільшити свої доходи разів у п’ять, відкрити фірму, найняти працівників. Але що мені це дасть? Можливо, придбаю кращу машину, але щасливішим від цього не буду, розумієте? — Не шкода розставатися зі своїми роботами? — Зовсім ні, і не тому, що я збираю моделі заради грошей. Дуже цікаво побачити результат, але ще цікавіше робити наступну роботу. Коли в мене були серійні замовлення, наприклад, на 20 однакових літаків, я просто божеволів від одноманітності. — Чи є у вас мрія? — Так, це мій особистий діючий літак, який уже наполовину складено. Це двомісний апарат, на який буде встановлено автомобільний двигун потужністю 65 к.с. від «Ніссан мікро», а розмах крил становитиме 9,5 метра. Причому таких мрій у мене ще багато. Зовсім не розумію людей, яким буває нудно! обладунок дійсно суцільним. Він був зроблений з окремих деталей, з’єднаних одна з одною, і закривав усе тіло — така собі порожня суцільнометалева статуя. Із сучасної точки зору оптимальне співвідношення ваги й рівня захисту мала б суцільна металева пластина 1,2—2 міліметри завтовшки. Але такий елемент броні із заліза можна виготовити тільки методом зварювання. — А як виглядали й виготовлялися лицарські «аксесуари»? — Обладунки для захисту рук з’явилися ще в XII столітті. Спочатку це були кольчужні наручні. Рукавиці з пальцями, із металевими вкладками з’явилися дещо пізніше. Із середини XIII століття ноги лицаря закривали металеві чоботи й наколінники. Звичайно «взуття» відливалося, а наколінники робили методом карбування. Найпоширенішим шоломом спочатку був круглий із назальною пластиною або без неї. Надійний захист обличчя винайшли на початку XIV століття — забрало. Те, яке зробив я, у лобовій частині закріплюється на шарнірі. Були ще й навісні — нерухливі з боків, які можна зняти зі штифтів.


23

№ 24–25 (179–180)

28 червня 2011 року

Закон збереження думки

Від арифмометра — до суперкомп’ютера Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

Святослав РИБНІКОВ Один із предметів гордості сьогоднішнього МДУ — комп’ютер, що займає площу 96 м2 і важить 30 т. Але вражаючі фізичні параметри — дрібниці з огляду на технічні характеристики пристрою, який реалізує концепцію паралельних обчислень. Замість звичного для звичайного користувача ПК одного — 1250 чотириядерних процесорів Intel Xeon, 625 обчислювальних вузлів, 5,5 терабайта оперативної пам’яті й 15 терабайтів дискового простору — ось що потрібно машині, створеній для імітаційного моделювання, наближених обчислень і розв’язання інших задач сучасної математики. А називається цей шедевр інженерної думки просто і зрозуміло — суперкомп’ютер «Чебишев». Недавно науковий світ відзначив 190-річчя від дня народження геніального російського математика.

Пафнутію Чебишеву з освітою, що й казати, пощастило. Син багатого калузького поміщика, він, як і вісім його братів і сестер, міг розраховувати на найкращих педагогів. Для розвитку математичного таланту, який проявився рано, 11-річному Пафнутію найняли найкращого репетитора Москви — Платона Миколайовича Погорєльського, який славився «суворим поводженням з учнями й пристрастю до каральних заходів». Однак, на відміну від своїх однокласників (серед них, до речі, був і Іван Тургенєв), крутої вдачі вчителя Пафнутій не відчув — адже математика була його стихією. У 16 років юнак без вагань вибрав свій шлях — вступив у Московський університет на друге філософське відділення, де тоді навчали математики. Уже на другому курсі Пафнутій Чебишев був удостоєний срібної медалі в конкурсі наукових праць

вича виходить його знаменита праця — «Про функції, які найменш відрізняються від нуля». Саме її історики математики офіційно вважають початком теорії наближень, хоча її основи вже видно в конкурсній студентській роботі. Закладена Пафнутієм Львовичем теорія представляє одні математичні об’єкти — насамперед функції — іншими, як правило, простішими й зручнішими для обчислень. Одна з класичних сфер застосування теорії наближень — інтерполяція: вона дозволяє замінити повний опис функції невеликою кількістю її значень — в окремих, вузлових точках, а потім відновити за ними всю вихідну «картинку» (звичайно, з певною похибкою). Результат процедури залежить від вдалості вибору як вузлових точок, так і методів відновлення. Чебишеву належать розробки в обох галузях; зокрема, класикою є використання в ролі вуз-

Ходяча машина Чебишева

і визнаний найперспективнішим студентом — за знайдення коренів рівняння n-ного степеня на основі алгоритму Ньютона. Університет він закінчив у 20 років; у 26 — у званні доцента почав викладати алгебру й теорію чисел у Петербурзькому університеті, а через три роки, захистивши докторську дисертацію, призначений там же професором. У 1857 році з-під пера Пафнутія Льво-

лів коренів тих самих багаточленів, які «найменш відрізняються від нуля» (сьогодні їх називають багаточленами Чебишева І роду). Задачі, що ставляться теорією наближень, здаються абстрактними й суто теоретичними, однак їхній розв’язок має першорядне практичне значення. Наприклад, на розроблених у позаминулому столітті методах теорії наближень ґрунтується багато су-

БІЛА ЦЕРКВА Передплатне агентство «KSS» 4-71-93

часних алгоритмів ущільнення даних, реалізовані програмами-архіваторами. До речі, і сам Пафнутій Львович зробив внесок у розвиток комп’ютерної техніки: йому належить одна з моделей механічного арифмометра, сконструйована для наближених обчислень. Механіка була другим захопленням вченого. До золотого фонду техніки назавжди ввійшов механізм Чебишева — простий і красивий перетворювач обертового руху в близькопрямолінійний. На відміну від поширених сьогодні аналогів — кривошипношатунного й кулачкового механізмів, у яких прямолінійність руху підтримується жорсткими напрямними, у чебишевській конструкції поступальний рух відбувається без будь-якої допомоги ззовні — просто «за побудовою»... А батько, який у молодості (до того, як стати землевласником) навоювався, на все життя прищепив синові любов до військової справи. Протягом сорока років Пафнутій Львович, уже всесвітньо відомий математик, консультував артилерійське відомство, допомагаючи вдосконалювати дальність і точність стрільби. У балістиці досі актуальна формула Чебишева для визначення дальності польоту снаряда. А ще вчений віддав багато сил і часу популяризації освіти: виховав цілу плеяду російських математиків, таких як Єгор Іванович Золотарьов, Олександр Михайлович Ляпунов, Андрій Андрійович Марков і багатьох інших; організував Московське математичне товариство й перше вітчизняне профільне видання — «Математичний збірник»; як член вченої ради Міністерства освіти написав програми з математики для початкової й середньої школи. А в 1863 році «Комісія Чебишева» розробила знаменитий Університетський статут: цей документ, підписаний Олександром II, уважається найліберальнішим і найпрогресивнішим законодавчим актом у сфері вищої освіти.

БЕРДЯНСЬК Передплатне агентство «KSS» 4-85-91 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 65-55-24 ГОРЛІВКА ООО «ЕкспресМедіа» 22-12-34 Передплатне агентство аген тство «KSS» 19-53-61 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Бліц-Інформ 389-12-21 (22) Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59 345-0359

ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 280-30-30 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне агентство «KSS» 213-49-50, 220-96-00 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 55-96-05 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 50202-22 Прес-центр 536-11-75 Саміт 521-26-05 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08

ЛЬВІВ Західний кур’єр 23-04-10 Фактор-Преса 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 47-01-08 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв 56-10-69 Передплатне агентство «KSS» 58-00-99

Передплатне агентство «KSS» 777-03-55

Передплатне агентство «KSS» 23-51-51

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48

ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10 РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 45-37-76 Фактор-Преса 45-55-82 Передплатне агентство «KSS» 54-90-64 СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93 Фактор-Преса 60-04-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56 6207-56

ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 374-90-55, 778-52-86 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне Пере дплатне агентство «KSS» 790-06-53, 790-10-69 Бліц-Інформ 36-87-82 3687-82

КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 Саміт-Кременчук 3-21-88 Передплатне агентство аген тство «KSS» 79-63-56

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 721-93-93

СУМИ ДІАДА 78-03-55 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50

ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74

КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 26-63-03

ОДЕСА Ласка 711-66-16

ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23

КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06

НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 2-59-90 Передплатне агентство «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕР ЕРКАСИ КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 56-97-6 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 24-73-83 Передплатне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73


24

№ 24–25 (179–180)

Lada Granta Sport — острах Нюрбургрінга? Не вивчивши найпростішої арифметики, не можна вирішувати квадратні рівняння. Але АвтоВАЗ спробує спростувати це і, перебуваючи в «молодшій школі» автомобілебудування, він прагне зайняти нішу на ринку спортивної автотехніки. Нова Lada Granta Sport оснащена турбійованим 1,6-літровим двигуном потужністю 240 к.с. за 6500 об./хв., 5-ступеневою секвентальною КПП і металокерамічним зчепленням. Двигун створений на основі серійного 16-клапанного мотора «ВАЗ 21126» як найпрогресивнішої розробки російського автовиробника в галузі моторобудування. Однак поршнева група в ньому нова, виготовлена компанією «ТМС-Спорт», колінчастий вал створений на базі серійного за особливою технологією зміцнення. Галь-

ма — передні 330-мм диски з 4-поршневими супортами AP-Racing і задні диски діаметром 260 мм із 2-поршневими супортами. «Стоковий» спартанський салон замінений на каркас безпеки й комплект сидінь Recaro. Певне, це все, що змогли зробити інженери в полегшенні гоночного авто, оскільки його маса не відрізняється від серійних моделей

28 червня 2011 року

— 1080 кг, що вплинуло на динамічні характеристики: 5,6 із «сотні» для спортверсії — не дуже добрий результат. Нагадаємо, що на презентації серійної Granta у травні цього року прем’єрміністрові РФ Володимирові Путіну сталося дві накладки: капот не відкрився, а мотор не завівся. Порівнюючи ж моделі Kalina і Granta, голова уряду відзначив, що остання просторіша, краще підходить для дачників — у багажник «два мішки картоплі влізе».

Просто дорогий телевізор Компанія Bang&Olufsen, знаменита розкішною аудіо- й відеотехнікою, представила 85-дюймовий плазмовий 3D-телевізор лінійки BeoVision 4. «Плазма» з розрізненням FullHD має антиблікове покриття, виконана в корпусі з алюмінію високого ступеня очищення й

поставляється в комплекті з акустикою центрального каналу, який за своїми характеристиками не поступається домашнім кіно театрам B&O. Убудована моторизована підставка автоматично піднімає телевізор у робочу позицію після ввімкнення і «паркує» його в декількох сан-

тиметрах від підлоги після вимикання. Телевізор може бути інтегрований системою автоматизації BeoLink, що дозволяє аудіо-відео та іншим периферійним пристроям B&O комплексно управлятися одним пультом ДК. Приміром, підключені до телевізора штори з електроприводом можуть відкрива- КРОСВОРД тися після ввімкнення ТБ. BeoVision 4-85 надійшов у продаж цього місяця за рекомендованою роздрібною ціною $1 тис. за дюйм діагоналі — тобто $85 тис. Таким чином, це найдорожчий 3D-телевізор у світі й пальму першості в нього, певне, відбере тільки 103-дюймова модель BeoVision.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www.eutg.net

Шановні читачі! Не забудьте передплатити «Українську технічну газету» на друге півріччя 2011р.! Вартість передплати така сама і становить: на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 6 міс. – 128 грн 40 коп.

Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства вашого міста, а також зателефонувавши до редакції за телефонами: Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, тел. (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Відділ реклами: тел./факс (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

ГОРИЗОНТАЛЬ: 7. Картатий друг П’єро. 10. Константинополь у наш час. 11. Багаторукий мешканець морського дна. 12. Ой, який страшний скрипаль! 14. Працівник комунгоспу на вітровому склі. 15. Естафетна паличка перед початком олімпіади. 16. Заробіток кіднепера. 18. Посуд, який періодично піднімають (святк.). 19. Транспортний андеграунд. 22. Інженер із гіперболоїдом. 24. Собака – друг Мальвіни. 26. Поганяло для коня. 27. Батько трьох десятків дітей. 28. Концерт для двох тріо. 29. Аре-

на для фігуристів. 30. Розрахована на багато користувачів операційна система. 31. Пригоди в комп’ютерному Чорнобилі. 34. Людина, яка приймає вантажі. 35. Один виступ у концерті. 38. Усталений порядок суспільного життя, побуту. 41. Томний, м’який музичний лад. 42. Свічка на пенсії. 44. Вікно в комп’ютерний світ. 45. Розмова на відстані. 46. Апартаменти ланцюгового пса. 47. Ніж для роботи з переплавленою сумішшю піску з поташем. 48. Прізвище рекордної книги.

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Розетка для декількох штепселів. 2. Марка мікропроцесорів родини x86, що випускаються корпорацією «Інтел». 3. Цар з ослячими вухами. 4. Опора для ліхтаря. 5. Точка відліку в розвитку людського організму. 6. Сусід Гайяни і Бразилії. 8. Постамент ангела Петропавлівської фортеці. 9. Коробка над віссю вагона, в яку наливають мазь. 13. Приховує голову гори. 14. Частина багажу дами Маршака. 17. Санкт-Петербург у 1914-24 роках. 18. Друге за чисельністю населення місто Англії після Лондона. 20. Колектив, який працює з-під палиці. 21. Резиденція КороляСонця. 22. Стінний безворсовий килим із сюжетною композицією. 23. Сорок відсотків горілки. 25. Указ короля. 31. Мисливець за мінами. 32. Вертер або Термінатор. 33. Працівниця сцени. 34. Старі добрі ліки від серця. 36. Процес, спрямований на досягнення мети, поставленого завдання. 37. Головна прикраса жіночої голови. 39. Теплий одяг для механізму. 40. Металовиріб серед мультиплікаційних Рятувальників. 42. Фінський мобільний телефон. 43. Продукт, за яким пішов Коля Герасимов, а потрапив у майбутнє. Відповіді на кросворд – на шпальтах газети

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Наступний номер «УТГ» вийде 19 липня 2011 р.

Украинская техническая газета №179-180  

№24-25, 2011 (украинская версия)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you