Issuu on Google+

Голова ІваноФранківської облдержадміністрації Микола Палійчук:

«Наше головне завдання — не дати процесам кризи стати неконтрольованими»

Енергетичний дует в «комуналці» Ідея впровадження когенераційних технологій уперше в Україні з’явилася в Запоріжжі, але тільки зараз міська влада почала вживати реальних кроків — справа того варта

стор. 2

№ 12(64)

стор. 8–9

Якби ви знали, із якого мулу... …народжуються сенсації та новації. У Луганську розроблений ряд технологій, що дозволяють вигідно використати осад стічних вод

19 березня 2009 року info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Крапку у «холодній війні» поставили не политики, а інженери&конструктори

стор. 6

І в цьому сіль...

Чи зникне вона з українських прилавків? На державному підприємстві «Артемсіль» запевняють, що запа" си солі майже не обмежені і їх вистачить на всіх

Господар «Сатани» Видатному радянському конструкторові ракетної техніки Володимиру Сергєєву у березні виповнилося 95 років стор. 10

стор. 5


Регіон

від особи від першої першої особи

№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Голова Івано$Франківської облдержадміністрації Микола Палійчук:

«Наше головне завдання — не дати процесам кризи стати неконтрольованими» Економічна криза в Україні набирає обертів. Яскравим, але, на жаль, невтішним фактом став спад виробництва у січні на 34,5 відсотка. Зокрема, на Івано$Франківщині згорнули діяльність ряд профільних галузей, які донедавна вважалися перспективними: нафтогазова і хімічна, будівельна, агропромислова, машинобудівна. Про ситуацію в регіоні і шляхи виходу з кризового лабіринту кореспондент «УТГ» розмовляв із головою Івано$Франківської облдержадміністрації Миколою Палійчуком (на знімку) — Ìèêîëî Âàñèëüîâè÷ó, ÿê³ ïðîáëåìè ðîçâ’ÿçóº âëàäà ²âàíîÔðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³ â óìîâàõ êðèçè ³ ùî ïëàíóº íà ïåðñïåêòèâó? — Ïðèéíÿò³ àíòèêðèçîâ³ çàõîäè ùîäî çàïîá³ãàííÿ íåãàòèâíèì íàñë³äêàì ô³íàíñîâî-åêîíîì³÷íî¿ êðèçè. Îñíîâí³ ç íèõ — çáåðåæåííÿ ñïåö³àë³ñò³â òà ðîáî÷èõ ì³ñöü, âïðîâàäæåííÿ åíåðãîçáåðåæíèõ òåõíîëîã³é íà âèðîáíèöòâ³ òà çàëó÷åííÿ ³íîçåìíèõ ³íâåñòèö³é ó ïðîìèñëîâ³ñòü ³ òóðèñòè÷íó ³íôðàñòðóêòóðó îáëàñò³.  ²âàíî-Ôðàíê³âñüêó ðåàë³çóâàòèìåòüñÿ ï³ëîòíèé ïðîåêò ³ç ïîâíîãî çàì³ùåííÿ ïðèðîäíîãî ãàçó äëÿ âèðîáíèöòâà òåïëîâî¿ åíåð㳿 â êîìóíàëüíî-áþäæåòí³é ñôåð³. Öå äîçâîëèòü çàîùàäæóâàòè ùîðîêó 120 ì³ëüéîí³â êóáîìåòð³â ãàçó. Íåâ³äêëàäíèì çàâäàííÿì çàëèøàºòüñÿ ïîë³ïøåííÿ åêîëîã³÷íî¿ ñèòóàö³¿ â çîí³ ÄÏ «Êàë³éíèé çàâîä» ÂÀÒ «Îð³àíà» òà â³äíîâëåííÿ éîãî ðîáîòè ñï³ëüíî ç í³ìåöüêîþ ô³ðìîþ «R4». Íåîáõ³äíî òàêîæ ï³äãîòóâàòè çâåðíåííÿ äî Êàá³íåòó ̳í³ñòð³â Óêðà¿íè ïðî ïåðåâåäåííÿ íàôòîïðîâîäó «Îäåñà—Áðîäè» íà ðîáîòó â àâåðñíîìó ðåæèì³ äëÿ çàáåçïå÷åííÿ ñèðîâèíîþ ÂÀÒ «Íàôòîõ³ì³ê Ïðèêàðïàòòÿ» òà ïîäîâæèòè äî 2012 ðîêó òåðì³í äîçâîëó íà âèïóñê ìîòîðíîãî ïàëèâà, çîêðåìà áåíçèí³â ³ç âì³ñòîì ñ³ðêè äî 0,1% òà äèçïàëèâà ³ç âì³ñòîì ñ³ðêè äî 0,5%. Îêð³ì öüîãî, äëÿ ì³í³ì³çàö³¿ íàñë³äê³â êðèçîâèõ ïðîöåñ³â ³ ç ìåòîþ åôåêòèâíîãî âèêîðèñòàííÿ áþäæåòíèõ êîøò³â ñë³ä ñêîðîòèòè íà 10% âèäàòêè äåðæàâíîãî áþäæåòó, ïåðåäáà÷åí³ ó ïëàíàõ àñèãíóâàíü íà òðàíñïîðòí³ ïîñëóãè, çâ’ÿçîê, ïðåäñòàâíèöüê³ âèòðàòè, â³äðÿäæåííÿ çà êîðäîí. — ßê íå ìàí³ïóëþé ñòàòèñòèêîþ, ð³âåíü ðîçâèòêó ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà ñâ³ä÷èòü ïðî òå, ùî ô³íàíñîâî-åêîíîì³÷íà êðèçà — öå âæå ðåàëüíèé ôàêò... — Êðèçîâ³ ïðîöåñè çóïèíèòè âæå íåìîæëèâî, àëå íå äàòè ¿ì ñòàòè íåêîíòðîëüîâàíèìè — öå íàøå ãîëîâíå çàâäàííÿ. Ïð³îðèòåòí³ çàâäàííÿ ðîçâèòêó ïðîìèñëîâèõ ï³äïðèºìñòâ ²âàíîÔðàíê³âùèíè íà íèí³øí³é ð³ê ïî ñóò³ º ÷àñòèíîþ ïðîãðàìíèõ ä³é ùîäî çàïîá³ãàííÿ íàñë³äêàì ô³íàíñîâî-åêîíîì³÷íî¿ êðèçè. Çà ï³äñóìêàìè 2008 ðîêó â ïðîìèñëîâîñò³ îáëàñò³ âèðîáëåíî òî-

âàðíî¿ ïðîäóêö³¿ â ïîð³âíÿëüíèõ ö³íàõ íà 10,25 ìëðä ãðí. Ñêîðî÷åííÿ îáñÿã³â âèðîáíèöòâà ïðîäóêö³¿ â ìèíóëîìó ðîö³ ïðîòè ïîïåðåäíüîãî ñòàíîâèëî 21,5%. Áåç óðàõóâàííÿ ÂÀÒ «Íàôòîõ³ì³ê Ïðèêàðïàòòÿ», ÒΠ«Êàðïàòíàôòîõ³ì» òà Áóðøòèíñüêî¿ ÒÅÑ, ÷àñòêà ÿêèõ ó çàãàëüíèõ îáñÿãàõ âèðîáíèöòâà îáëàñò³ ñòàíîâèòü ïîíàä 60%, çàáåçïå÷åíî ïðèð³ñò 18,2%. Âèñîêèõ òåìï³â ïðèðîñòó äîñÿãëè ï³äïðèºìñòâà ìàøèíîáóäóâàííÿ, îáðîáêè äåðåâèíè, öåëþëîçíîïàïåðîâîãî âèðîáíèöòâà, âèäîáóòêó êîðèñíèõ êîïàëèí (îêð³ì ïàëèâíî-åíåðãåòè÷íèõ). Çà 2008 ð³ê îñâîºíî 1,6 ìëðä ãðí ³íâåñòèö³é â îñíîâíèé êàï³òàë, ùî â ï’ÿòü ðàç³â á³ëüøå ïîð³âíÿíî ç 2007 ðîêîì. Ëþòíåâà êîëåã³ÿ ÎÄÀ çàòâåðäèëà 20 ïð³îðèòåòíèõ çàâäàíü ðîçâèòêó ïðîìèñëîâèõ ï³äïðèºìñòâ íà 2009 ð³ê. Íàïðèêëàä, âæå ó ïåðøîìó ï³âð³÷÷³ ïëàíóºòüñÿ çàëó÷èòè ïîòåíö³éíîãî ³íâåñòîðà íà ÇÀÒ «Êîëîìèÿñ³ëüìàø» äëÿ íàëàãîäæåííÿ âèðîáíèöòâà çàïàñíèõ ÷àñòèí äëÿ ºâðîïåéñüêèõ àâòîâèðîáíèê³â; ïåðåä Ôîíäîì äåðæìàéíà Óêðà¿íè ìàºìî íàì³ð ³í³ö³þâàòè ïðîöåäóðó ñàíàö³¿ ÂÀÒ «Îð³àíà» òà âèâåäåííÿ ç³ ñêëàäó áàíêðóò³â êàë³éíîãî âèðîáíèöòâà; îñâîþâàòèìóòüñÿ êîíêóðåíòîñïðîìîæí³ âèäè ïðîäóêö³¿ õ³ì³÷íî¿ ïðîìèñëîâîñò³; íàëàãîäæóâàòèìåòüñÿ âèïóñê ïàëèâíèõ ãðàíóë, âïðîâàäæóâàòèìóòüñÿ êîòëè íà â³äõîäàõ äåðåâîîáðîáíîãî âèðîáíèöòâà ÒΠ«Óí³ïëèò»; âèïóñêàòèìåòüñÿ îáëàäíàííÿ äëÿ âèðîáíèöòâà àëüòåðíàòèâíèõ âèä³â åíåð㳿. — ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáëàñòü óñï³øíî ïðàöþº ç ³íâåñòîðàìè... — Òàê, â ²âàíî-Ôðàíê³âñüê³é îáëàñò³ óñï³øíî 䳺 âïðîäîâæ îñòàíí³õ ðîê³â Ïðîãðàìà ðîçâèòêó ³íâåñòèö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ íà ïåð³îä äî 2011 ðîêó. Ïðîïîíóºìî ãîòîâèé ïàêåò á³çíåñ-ïðîïîçèö³é, ä³ëÿíêè çåìë³ ³ç ï³äâåäåíèìè êîìóí³êàö³ÿìè ï³ä ðîçâèòîê ïðîìèñëîâîñò³ äëÿ òóðèñòè÷íîãî á³çíåñó àáî áóä³âíèöòâà æèòëà. Òàê³ ä³ëÿíêè çðîñòàþòü â ö³í³, òà é ³íâåñòîðó íå òðåáà âèòðà÷àòè ÷àñ íà çá³ð ð³çíèõ äîçâîë³â ³ äîâ³äîê. ßê íàñë³äîê, â ìèíóëîìó ðîö³ ïðÿì³ ³íîçåìí³ ³íâåñòèö³¿ â åêîíîì³êó îáëàñò³ ñòàíîâèëè 78,6 ìëí äîëàð³â. Öå çíà÷íî á³ëüøå, í³æ ó ïîïåðåäí³ ðîêè. Ïåð³îäè÷íî îðãàí³çóºìî çóñòð³÷³ ç ïîòåíö³éíèìè ³íîçåìíèìè

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Email: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 129931877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

4 òèñÿ÷³ ïðàö³âíèê³â, çàáîðãîâàí³ñòü ³ç çàðîá³òíî¿ ïëàòè ñòàíîâèòü ìàéæå 7 ìëí ãðí. Òîìó ñåðåä ïåðøî÷åðãîâèõ çàâäàíü êåð³âíèöòâà îáëàñò³ — ì³í³ì³çàö³ÿ çãóáíèõ íàñë³äê³â êðèçîâèõ ïðîöåñ³â. — Íà äåðæàâíîìó ð³âí³ ñòàâèòüñÿ çàâäàííÿ âèêîðèñòàííÿ àëüòåðíàòèâíèõ äæåðåë åíåð㳿. ßê â³äïîâ³äຠ²âàíî-Ôðàíê³âùèíà íà âèêëèêè ÷àñó? — Âæå ðåàë³çóºòüñÿ ïðîãðàìà çàì³íè çàñòàð³ëèõ â³êîííèõ áëîê³â íà åíåðãîçáåðåæí³ íà îá’ºêòàõ ñï³ëüíî¿ âëàñíîñò³ òåðèòîð³àëüíèõ ãðîìàä ñ³ë, ñåëèù, ì³ñò îáëàñò³ íà 2007—2010 ðîêè. Ðîçïîðÿäæåííÿì ãîëîâè îáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿ ñõâàëåíî ïðîãðàìó çàì³íè çàñòàð³ëèõ â³êîííèõ êîíñòðóêö³é íà åíåðãîçáåðåæí³ ó çàêëàäàõ áþäæåòíî¿ ñôåðè íà 2009— 2011 ðîêè. Çà ðåçóëüòàòàìè ùîì³ñÿ÷íîãî ìîí³òîðèíãó îáñÿã³â ñïîæèâàííÿ åíåðãîíîñ³¿â ó áþäæåòí³é ñôåð³ âèçíà÷àþòüñÿ åíåðãîâèòðàòí³ îá’ºêòè, äå ïðîâîäèòüñÿ «ñàìîåíåðãîàóäèò». Ïðîâåäåíî ïàñïîðòèçàö³þ åíåðãîåôåêòèâíîñò³ áóä³âåëü áþäæåòíî¿ ñôåðè. Íà ïî÷àòêó ëþòîãî ñòàëà äî ëàäó êîòåëüíÿ â ²âàíî-Ôðàíê³âñüêó ïîòóæí³ñòþ 3,4 ÌÂò, ÿêà îáñëóãîâóº ì³êðîðàéîí ì³ñòà, ïðàöþþ÷è íà àëüòåðíàòèâíîìó ïàëèâ³ — â³äõîäàõ äåðåâîîáðîáíèõ âèðîáíèöòâ, ùî çíà÷íî åêîíîìèòü âèêîðèñòàííÿ ïðèðîäíîãî ãàçó. Îá’ºêò ìຠòàêó ïðîìèñëîâó ïîòóæí³ñòü, ÿêà äîçâîëÿº çàáåçïå÷èòè òåïëîâîþ åíåð㳺þ ö³ëèé æèòëîâèé ì³êðîðàéîí. ßê ïàëèâî âèêîðèñòîâóþòü â³äõîäè â³ä ðóáîê ïðè äîãëÿä³ çà ë³ñîì òà â³äõîäè äåðåâîîáðîáíèõ âèðîáíèöòâ. Ìè ðîçïî÷àëè âïðîâàäæåííÿ ïðîåêòó ç îáëàñíî¿ êë³í³÷íî¿ ë³êàðí³, äëÿ ÿêî¿ àâñòð³éñüê³ ñïåö³àë³ñòè ðîçðîáèëè ïðîåêò åíåðãîçáåðåæåííÿ. Âîíè ³ çàïðîïîíóâàëè òåõíîëîã³þ, ÿêà äîçâîëÿº çàîùàäæó-

ïàðòíåðàìè ùîäî ðåàë³çàö³¿ íîâèõ ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåêò³â.  ²âàíî-Ôðàíê³âñüêó óòâîðåíî ðàäó åêñïåðò³â òà ³íâåñòîð³â, íà çàñ³äàííÿõ ÿêî¿ îïðàöüîâóþòüñÿ âàð³àíòè ³ ìåõàí³çìè åôåêòèâíî¿ îðãàí³çàö³¿ ïîøóêó ³íâåñòîð³â, íàäàííÿ ¿ì íåîáõ³äíèõ ïîñëóã, ñóïðîâîäó ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåêò³â. Îá´ðóíòîâóºòüñÿ ìîæëèâ³ñòü ñòâîðåííÿ íà ²âàíî-Ôðàíê³âùèí³ ïðîìèñëîâèõ çîí ç óñ³ìà íåîáõ³äíèìè êîìóí³êàö³ÿìè. Òàêîæ òðèâຠñï³âïðàöÿ îáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿ ç ªâðîïåéñüêîþ á³çíåñàñîö³àö³ºþ òà Óêðà¿íñüêèì öåíòðîì ñïðèÿííÿ ³íîçåìíîìó ³íâåñòóâàííþ InvestUkraine. — ³ä êðèçè ïîòåðïຠíàñàìïåðåä ãîëîâíèé «õàçÿ¿í» — ìåøêàíö³ ðåã³îíó. ×èì çàðàäæóº ì³ñöåâà âëàäà? — Ôóíäàìåíòàëüí³ ïèòàííÿ ìè çàâæäè âèð³øóºìî â êîìïëåêñ³ ³ç ñîö³àëüíèìè. Ó Ïðèêàðïàòò³ âæå ðåàë³çîâóþòüñÿ äåñÿòêè ö³ëüîâèõ ðåã³îíàëüíèõ ïðîãðàì, ðîçðàõîâàí³ íà 2011—2015 ðîêè.  öüîìó ðîö³ ïëàíóºòüñÿ çàòâåðäèòè ùå ø³ñòü, ñåðåä íèõ îäíà âêðàé ïîòð³áíà — ïðîãðàìà ï³äòðèìêè ìàëîãî

«На початку лют ог о ст ала до ладу ко тельня в Івано%Франків% лютог ого стала котельня тужністю 3,4 МВт овує мікрорайон міст а, потужністю МВт,, яка обслуг обслуговує міста, ську по працюючи на аль тернативному паливі — відходах деревооб% альтернативному робних виробництв, що значно економить використ ання при% використання родног о ггазу». азу». родного

ï³äïðèºìíèöòâà. Õî÷åìî âêëàñòè â öþ ñïðàâó 1,5 ìëí ãðèâåíü. Ñåðåä íàéñêëàäí³øèõ áóëà ³ çàëèøàºòüñÿ ïðîáëåìà ïðàöåâëàøòóâàííÿ.  îáëàñò³ íåáàãàòî ïðîâ³äíèõ ï³äïðèºìñòâ, ÿê³ ìîãëè á íàäàòè ðîáî÷³ ì³ñöÿ â³äðàçó òèñÿ÷àì ìåøêàíö³â. Òèì á³ëüøå, ùî ïðîìèñëîâ³ ã³ãàíòè íèí³ ðåêîíñòðóþþòüñÿ. Îäíàê ïðîòÿãîì ìèíóëîãî ðîêó ïðàöåâëàøòîâàíî ìàéæå 40 òèñÿ÷ ÷îëîâ³ê. Íà æàëü, êðèçà í³âåëþº ö³ äîñÿãíåííÿ. Íà ïî÷àòîê 2009 ðîêó ê³ëüê³ñòü áåçðîá³òíèõ ñêëàäàëà ìàéæå 31 òèñÿ÷ó ÷îëîâ³ê. Íà ñêîðî÷åíèé ðîáî÷èé òèæäåíü ïåðåâåäåíî ïîíàä

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 347247) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 347247, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 347247, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 4408209, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 4408209, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 599391, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua

âàòè äâ³ òðåòèíè åíåð㳿. Íàñòóïíèì êðîêîì ñòàíå âïðîâàäæåííÿ «ðîçóìíèõ» ñèñòåì óïðàâë³ííÿ âèêîðèñòàííÿì åíåðãîðåñóðñ³â. ϳñëÿ äîâåäåííÿ åôåêòèâíîñò³ òåõíîëîã³é ¿õ ìîæíà áóäå çàïðîâàäæóâàòè íà âñ³é òåðèòî𳿠îáëàñò³. — ² äëÿ öüîãî º ïîòåíö³àë? — Ìè ìàºìî ðåàëüíó ìîæëèâ³ñòü ñòîâ³äñîòêîâîãî çàáåçïå÷åííÿ òåïëîâîþ åíåð㳺þ çà ðàõóíîê âëàñíèõ â³äíîâëþâàíèõ äæåðåë åíåð㳿. ß âæå ãîâîðèâ ïðî ï³ëîòíèé ïðîåêò ³ç ïîâíîãî çàì³ùåííÿ ïðèðîäíîãî ãàçó äëÿ

Ðîçìîâëÿâ Ñåðã³é ËÈÇÀÍ×ÓÊ

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

âèðîáíèöòâà òåïëîâî¿ åíåð㳿 ó êîìóíàëüíî-áþäæåòí³é ñôåð³. Äî ðå÷³, ôàõ³âö³â ÂÀÒ «Ïðèêàðïàòòÿîáëåíåðãî» âæå çàëó÷èëè äî ðîçðîáêè ïðîãðàì ³ç âïðîâàäæåííÿ àâòîíîìíîãî åëåêòðîîïàëåííÿ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â ²âàíîÔðàíê³âñüêà. Íà òàêå îïàëåííÿ ïåðåéøëè äâà äèòÿ÷³ ñàäêè. Êð³ì öüîãî, â îáëàñò³ óñï³øíî âèêîðèñòîâóºòüñÿ íîâ³òíÿ ðîçðîáêà óêðà¿íñüêèõ âèíàõ³äíèê³â «Êåðàìî³çîë» — òåïëî³çîëÿö³éíå ïîêðèòòÿ äëÿ áóäü-ÿêèõ ñïîðóä. Çàðàç íàéá³ëüø³ ïðîìèñëîâ³ ï³äïðèºìñòâà îáëàñò³ ïåðåéøëè íà àëüòåðíàòèâí³ ïðèðîäíîìó ãàçó âèäè ïàëèâà: Áóðøòèíñüêà ÒÅÖ — íà âóã³ëëÿ, «Íàôòîõ³ì³ê Ïðèêàðïàòòÿ» — íà ìàçóò. Ðîçðîáëÿþòüñÿ ïëàíè ùîäî ïåðåâåäåííÿ íà ìàçóò ³ Êàëóñüêî¿ ÒÅÖ. — Äî ðå÷³, â îáëàñò³ íàëàãîäæåíî âèïóñê êîòë³â íà àëüòåðíàòèâíîìó ïàëèâ³... — Òàê, òèñìåíèöüê³ êîòëè ç òåïëîîùàäíîþ îáøèâêîþ òà âèñîêèì ÊÊÄ çäàòí³ áóêâàëüíî çà ãîäèíó íàãð³òè âîäó â áàòàðåÿõ äî ãàðÿ÷î¿. Öå ïî-ïåðøå. À ïî-äðóãå, ðîçðîáëåí³ ó ÂÀÒ «Àãðîïðîìòåõí³êà» ìàøèíè é ìåõàí³çìè ðîçâ’ÿçóþòü íå ò³ëüêè åíåðãåòè÷íó, à é åêîëîã³÷íó ïðîáëåìó. ß ìàþ íà óâàç³ ó òèë³çàö³þ ë³ñîñ³÷íèõ â³äõîä³â, ÿê³ çàáðóäíþþòü êàðïàòñüê³ ë³ñè. Îáðàçíî âèñëîâëþþ÷èñü, êîòëè «ïîòÿãíóëè» çà ñîáîþ ö³ëèé øëåéô ìàøèí òà ìåõàí³çì³â äëÿ òåõíîëîã³÷íî¿ ï³äãîòîâêè â³äõîä³â ë³ñîçàãîò³âë³, äåðåâîîáðîáêè òà çåðíîâîãî ãîñïîäàðñòâà äî ñïàëþâàííÿ, ùî ¿õ ðîçðîáèëè òèñìåíè÷àíè. Âèðîáíè÷à ïðîãðàìà ïåðåäáà÷ຠîñâîºííÿ ³ âèïóñê ö³ëî¿ íèçêè íîâèõ âèä³â ïðîäóêö³¿, ÿê³ äîïîìîæóòü íàì çàîùàäæóâàòè. Äî ðå÷³, ðîçðîáëåí³ êîòëè, â ÿêèõ òåïëîîáì³ííèêîì º íå âîäà, à ïîâ³òðÿ, ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè ó ïðèì³ùåííÿõ, äå íåìຠïîòðåáè â ùîäåííîìó îïàëåíí³ — ó êëóáàõ, öåðêâàõ òîùî. Íàéìåíøèé ïîáóòîâèé êîòåë ðîçðàõîâàíèé íà îïàëåííÿ ïðèì³ùåííÿ ïëîùåþ äî 170 êâ. ì, êîøòóº 7 òèñ. ãðí, à íàéá³ëüøèé, ùî íàëåæèòü óæå äî êàòåãî𳿠ïðîìèñëîâèõ, — 42 òèñÿ÷³. Òèñìåíè÷àíè ìàþòü ïàêåòè â³äïîâ³äíî¿ òåõí³÷íî¿ äîêóìåíòàö³¿ ³ ãîòîâ³ âèðîáëÿòè ö³ë³ òåõíîëîã³÷í³ ë³í³¿ äëÿ áðèêåòóâàííÿ òà ãðàíóëþâàííÿ ñîëîìè, à òàêîæ â³äõîä³â äåðåâîîáðîáêè. Ïðîáëåìà ëèøå â òîìó, ùî ñåð³éíå âèãîòîâëåííÿ òàêèõ îïàëþâàëüíèõ ïðèñòðî¿â, à òèì á³ëüø âèðîáíèöòâî òåõíîëîã³÷íèõ ë³í³é, âèìàãຠ³ â³äïîâ³äíî¿ òåõíîëîã³÷íî¿ ³ òåõí³÷íî¿ ³íôðàñòðóêòóðè, à ¿¿ íà ï³äïðèºìñòâ³, äå äîâãèé ÷àñ âèãîòîâëÿëè ëèøå çâè÷àéí³ ìåòàëîêîíñòðóêö³¿ íà çàìîâëåííÿ, íåìàº.

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «ПресЕкспрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 500854

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 21080 прим., українською мовою 6880 прим., російською мовою 14200 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 498


№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Макроекономіка За 2 місяці 2009 року заборгованість із виплати зарплати на підприємствах всіх форм власності збільшилася на 9% — до 1,223 млрд грн, повідомила 10 березня під час селекторної наради прем’єрміністр Юлія Тимошенко. Вона уточнила, що йдеться як про еконо мічно активні підприємства, так і про ті, що пе ребувають у стадії банкрутства. При цьому на економічно активних підприємствах сума за боргованості зросла на 10% — до 784 млн грн. За даними уряду, заборгованість збільши лася у 18 регіонах України, у тому числі в Києві — на 45 млн грн, у Донецькій області — на 19 млн грн, у Харківській — на 7,7 млн грн. Ю.Тимошенко також відзначила, що в Лу ганській області за зазначений період забор гованість із виплати зарплати на підприєм ствах всіх форм власності скоротилася на 10,5 млн грн, в Одеській на 4 млн і 2,5 млн грн — у Запорізькій. Згідно з даними, обнародуваним Держком статом, темп росту споживчих цін у мину лому місяці знизився майже вдвічі по рівняно із січнем (інфляція в січні — 2,9%). За два місяці індекс споживчих цін склав 104,4%. Інфляція в лютому в річному обчис ленні (до відповідного місяця минулого року) також знизилася, склавши 20,9%. У січні цьо го року цей показник дорівнював 22,3%. Індекс цін виробників промислової про дукції склав минулого місяця 101,8% (у січні — 100,2%). Індекс цін виробників промисло вої продукції за два місяці п.р. — 102,0%.

У країнські нафтопереробні заводи (НПЗ), за оперативним даними, у січні лютому п.р. скоротили виробництво ав томобільного бензину на 1,1% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року — до 526,7 тис. тонн. Виробництво дизельного па лива в січнілютому збільшилося на 27,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року — до 524,2 тис. тонн. Виробництво мазуту в перші два місяці п.р. збільшилось на 25,5% — до 406,4 тис. тонн.

Українська сторона узгодила пакет щодо збалансування бюджету НАК «Нафтогаз України». Про це заявив 11 березня на бри фінгу Президент України Віктор Ющенко. Він повідомив про підсумки зустрічі із прем’єрміністром Юлією Тимошенко, голо вою НБУ Володимиром Стельмахом, експер тами. За словами Президента, збалансуван ня відбуватиметься за рахунок урегулювання питання про повернення ПДВ, що існує в НАК «Нафтогаз» ще з попередніх років. Питання на качування газу в підземні сховища в міжсе зонний період вирішуватиметься за рахунок кредитування. Крім того, Ющенко не виключив, що «На фтогаз» може перейти на прямі поставки газу по календарних періодах, у тому числі й зимо вому. Всі вищезгадані кроки, за розрахунка ми експертів, можуть створити навіть позитив ний баланс НАК «Нафтогаз України». 11 березня Кабінет Міністрів затвер к Ук див фінансовий план НАК «Нафтогаз У раїни» з профіцитом 3,8 млрд грн, повідо мив виконуючий обов’язки міністра фінансів Ігор Уманський. Документ ще допрацьовува тиметься, і очікуваний профіцит бюджету може бути збільшений до 4,3—4,7 млрд грн, відзначив він. Профіцит розрахований без урахування накачування газу у сховища в 2009 році. Ко ментуючи інформацію про те, що очікувалося прийняття фінплану НАК з дефіцитом, І. Уманський сказав, що такий дефіцит міг бути з урахуванням коштів із оплати закачуваного в сховища газу. Для накачування газу в міжсе

Економіка актуально

зоння НАК «Нафтогаз» треба буде залучити додаткові кошти. За словами в.о. міністра, у бюджет «Нафтогаза» необхідно включити «вит рати із залучення ресурсу й зберігання, але не на саму закупівлю і накачування газу». У НАК «Нафтогаз» є досить і своїх резервів для того, щоб фінплан був із профіцитом. «Ми вважаємо, що є ще резерви. У першу чергу це внесення в статутний фонд «Чорноморнафто газу» 500 млн грн і близько мільярда — ви робничоінвестиційних витрат, які «Нафтогаз» не розписав і не показав конкретний напрям використання», — сказав міністр. За слова ми міністра, якщо будуть враховані пропозиції Мінфіну, то профіцит НАК можна буде збільши ти сумою не набагато більше 1 млрд грн. Національна комісія регулювання елек троенергетики (НКРЕ) видала ліцензію на право виробництва електро і тепло е нергії держпідприємству «У крінтеренер «Укрінтеренер го». Про це заявлено 12 березня на засіданні комісії з регулювання електроенергетики. Ліцензія видана терміном на 5 років, за явлений ліцензований обсяг виробництва електроенергії становить 200 МВт у рік. Елек трична й теплова енергія ДП «Укрінтеренерго» вироблятиметься на майновому комплексі ДП «Калуська ТЕЦ», приєднаного до ДП «Укрінтер енерго» наказом Мінпаливенерго від 27 лю того 2009 року. Рішенням НКРЕ анульована ліцензія на виробництво електро і теплоенергії ДП «Ка луська ТЕЦ», що раніше входило до складу НАК «Енергетична компанія України».

Фінанси Національний банк У країни планує про України водити валютні аукціони щотижня, повідо мив 6 березня в телеефірі програми «Свобода на Інтері» перший заступник голови НБУ Валерій Шаповалов. «У нас є всі можливості для того, щоб проводити аукціони щотижня, і це буде дієвим механізмом й обслуговувати кредити, і повертати гроші в банки», — заявив він. За словами Шаповалова золотовалютні резерви Нацбанку на сьогоднішній день ста новлять $26 млрд, що дозволяє використати ці кошти для продажу на аукціонах. На трьох валютних аукціонах, що вже відбулися, бан кам було продано $132 млн, причому в пер шому аукціоні брали участь 12 банків, у дру гому — 50, у третьому — 48.

ГМК Виробництво сталі у 2009 р. очікується на рівні 30 млн тонн. Про це журналістам заявив 10 березня заступник міністра промис лової політики Сергій Грищенко. Наразі вироб ництво металургійної продукції у порівнянні з листопадом минулого року збільшилося на 30%. «У цілому робота йде на третину від основ них потужностей підприємств металургійного комплексу», — заявив він. С.Грищенко також відзначив, що виробництво сталі в січні поточного року ста новило 68 тис. тонн, у лютому — 82 тис. тонн, на початку березня — 81,9 тис. тонн. «При та ких показниках, як зараз, нам навряд чи вда сться зберегти торішні показники — 37 млн т виробництва сталі», — відзначив він. За підсумками січнялютого, українські металургійні підприємства скоротили ви робництво основних видів продукції на 34—38%. Про це 11 березня повідомив гене ральний директор об’єднання «Металургпром» Василь Харахулах. Виплавку сталі скорочено до 4,44 млн. тонн, що на 38% менше у порівнянні із січнемлютим 2008 року. За два місяці ви плавлено 3 млн 838 тис. тонн чавуну, що на 35% менше, ніж за січеньлютий 2008 року. Вироб лено 4,206 млн тонн загального прокату (на 34% менше), 8,813 млн тонн залізної руди (менше на 32%), залізорудного концентрату 7,07 млн тонн (менше на 32%). На 1 березня металургійними підприємствами України випущено 5,47 млн тонн агломерату (скорочення на 33%) і 2,813 млн тонн котунів (менше на 22%). Скорочено виробництво коксу на 28% — до 2,532 млн тонн і труб — на 42% (до 216 тис. тонн).

АПК Експорт зерна з У країни з початку по України точного маркетингового року (з 1 липня 2008 р.) за станом на 1 березня стано вив 16,2 млн тонн, повідомив 10 березня міністр аграрної політики Юрій Мельник. На зазначену дату експортовано 3 млн тонн олій них культур.

Зміни в Правила дорожнього руху (ПДР) щодо швидкісних обмежень для ав тотранспорту внесені відповідною постано вою Кабінету Міністрів України, ухваленою на засіданні уряду 5 березня. Вони передбачають, що в населених пунк тах дозволяється рух транспортних коштів зі швидкістю 70 км/год. (раніше — 60 км/год.). У населених пунктах на дорогах, які мають шість і більше смуг в обох напрямках, — 80 км/год. У населених пунктах на дорогах, які мають шість і більше смуг в обох напрямках руху й де встановлений бетонний або інший відбійник — 90 км/год.

За словами міністра, уряд урегулював ряд проблемних питань, пов’язаних із поставка ми зерна на зовнішні ринки, і на сьогодні ек спорт іде нормальними темпами. Крім того, світовий ринок зерна показує позитивну ди наміку. Відповідно до балансу зерна на по точний рік Україна може експортувати 25— 25,5 млн тонн зерна. Аграрії за 2 місяці поточного року за лучили 500 млн грн кредитів. Для прове дення весняної посівної кампанії підприєм ствам агропромислового комплексу необхі дно близько 5 млрд грн. На сьогодні 98 банків погодилися кредиту вати аграрний сектор. Міністр аграрної полі тики закликав їх активніше кредитувати аграр ний сектор, оскільки він один із небагатьох в економіці показує позитивну динаміку розвит ку — за 2 місяці виробництво продукції АПК зросло на 1,1%. А також не завищувати став ки з кредитів, оскільки 2430% річних — це неприйнятні для аграрного сектора умови. Мінекономіки доручено розробити проект постанови Кабміну щодо розши рення напрямків використання бюджет них коштів, призначених на компенсацію вилучених земель сільськогосподар ського призначення. Таке доручення дала 10 березня в ході селекторної наради з гу бернаторами прем’єрміністр України Юлія Тимошенко за пропозицією голови Київської ОДА Віри Ульянченко. За словами В.Ульянченко, у Київській об ласті накопичилося близько 150 млн грн. «Ви користання цих коштів за призначенням дуже утруднене через складну законодавчу проце дуру, у той же час ми могли б використати ці кошти як субвенцію соціальноекономічного розвитку. Я думаю, що в цілому по країні та ких коштів набереться близько мільярда гри вень», — відзначила вона. Аграрний фонд готовий викупити в сільгоспвиробників все зерно врожаю 2008 року за ринковими цінами, заяви ла 10 березня на брифінгу прем’єрміністр Юлія Тимошенко. За рахунок цього додатко во на фінансування весняної посівної кам панії сільгоспвиробники зможуть одержати 22,5 млрд грн. Вона уточнила, що йдеться про зерно II—VI класів, у тому числі ячмінь й кукурудзу. Аграрний фонд готовий купувати зерно не тільки з сертифікованих складів, а й те, що зберігається безпосередньо в сільгоспви робників — за умови, що воно відповідає не обхідним стандартам. У найближчі два тижні уряд планує спрямувати кошти, призначені фермерським господарствам для проведен ня весняної посівної кампанії. «На жаль, НБУ й комерційні банки не виконали свої зобо в’язання із пролонгування кредитів для сільгоспвиробників, уряд не має на них впли ву. У той же час зі свого боку ми зробили все для забезпечення фінансування посівної», — сказала прем’єр.

Транспорт

Підприємства втормету поставили за перші два місяці цього року 580 тис. тонн брухту, що становить 78,4% від заявленої розрахункової потреби металургійних заводів.

— для купейних і СВ. Таким чином, загальна вартість проїзду в 2009 році на відстань 500 км збільшиться в плацкартному вагоні на 3 грн 44 коп., купейному — на 8 грн. 50 коп., СВ — на 38 грн 16 коп. (без комісійного збору). Тарифи на проїзд у загальних вагонах залишаються без змін

З 9 березня подорожчав проїзд на за лізничному транспорті внутрішнього спо лучення. Зокрема, у плацкартних вагонах вартість проїзду зросла на 4,7%, у купейних і СВ — на 7,4%. Вартість проїзду на відстань 500 км збільшилася в плацкартному вагоні на 1 грн 72 коп., купейному — 4 грн 25 коп., СВ — 19 грн. 8 коп. (без комісійного збору). З 1 червня вона зросте на стільки ж. Підвищення вартості проїзду в цілому ста новитиме 9,5% для плацкартних вагонів, 15%

На автомагістралях дозволяється рух зі швидкістю 130 км/год. Крім автобусів, мікро автобусів, вантажних автомобілів та авто, якими керують водії зі стажем до 2 років. На дорогах, поза межами населених пунктів, — 110 км/год. Додаткові обмеження швидкості руху мо жуть бути встановлені виключно при прове денні дорожніх робіт. Крім того, постановою забороняється проведення контролю техніч ного стану транспортних засобів між періодич ними технічними оглядами.

Кабінет Міністрів України Кабмін увів заборону на ввезення імпортної сільськогосподарської техніки, аналоги якої виробляються в У країні. Про Україні. це заявила 11 березня журналістам народний депутат від КПУ Катерина Самойленко. Вона повідомила, що на засіданні Кабміну була ухвалена постанова про розширення внутрішнього ринку для вітчизняних підприємств машинобудування та агропро мислового комплексу. Постанова, за словами Самойленко, дуже актуальна, оскільки тільки в 2008 році на нашу територію завезено такої імпортної техніки на суму $2,5 млрд. При тому, що наші підприєм ства виробляють техніку більше 4 тис. найме нувань.

Президент України Президент У країни Віктор Ющенко України своїм указом від 6 березня зупинив дію деяких положень постанови Кабінету Міністрів від 6 серпня 2008 року №709, повідомляє пресслужба глави держави. Зазначеною постановою внесені зміни в По рядок декларування зміни оптововідпускних цін на продовольчі товари, затверджений постано вою Кабміну від 17 жовтня 2007 року №1222. У повідомленні відзначається, що вони мають революційний характер. Замість по відомного декларування суб’єктом ведення господарства наміру змінити ціни, був уста новлений дозвільний порядок. Кожен суб’єкт — від малого виробництва до фабрик і за водів — при підвищенні оптововідпускних цін на 1% повинен був збирати пакет документів і нести його в територіальні органи Держав ної інспекції з контролю за цінами. Інспекціями підвищення цін могло бути погоджене або не погоджене, але критеріїв для визнання необґрунтованості й для відмо ви в узгодженні постановою Кабінету Міністрів не передбачало. Підготувала Тетяна ЖМУД за матеріалами «УНІАН», «РБКУкраїна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК — інфо, Укррудпром, сайтів Президента України й Кабінету Міністрів


Економіка гмк

№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Голова правління ВАТ «Запорізький

«Від закликів «будьмо ощадливими» «давайте заощаджувати, ми знаємо, Наскільки криза вдарила по виробництву феросплавів — одній з основних складових металургії? Чи допомагає держава металургам чи кидає палиці в колеса? І чому важко розвивати внутрішній ринок? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» розповів голова правління ВАТ «Запорізький завод феросплавів» Павло Кравченко.

Світлана Гончар — ßê ñèëüíî ïîçíà÷èëàñÿ åêîíîì³÷íà êðèçà íà ïîêàçíèêàõ ðîáîòè ï³äïðèºìñòâà? — Êðèçó ìè â³ä÷óëè íà ïî÷àòêó 3-ãî êâàðòàëó 2008 ðîêó. Âîíà íå ìàëà ÿâíèõ ïîêàçíèê³â, ¿¿ îçíàêè ïîëÿãàëè â òîìó, ùî íàø³ îñíîâí³ ñïîæèâà÷³ íå âèáèðàëè âåñü ïëàíîâàíèé îáñÿã ìåòàëó. Àáî âèñóâàëè íîâ³ óìîâè ùîäî ÿêîñò³, ôðàêö³é òà îáñÿã³â, ÿê³ âîíè õî÷óòü ñïîæèâàòè. Ìè äî öüîãî ãîòóâàëèñÿ, ³ âæå ó âåðåñí³ çóïèíèëè ðîáîòó ïåðøèõ ïå÷åé, íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî â ö³ëîìó ìîãëè âèòðèìàòè îáñÿã âèðîáíèöòâà (çà íàÿâíîñò³ ñèðîâèíè ³ ïîïèòó íà ðèíêó). Ó æîâòí³ ä³éñíî ñòàëîñÿ îáâàëåííÿ, ³ íàéá³ëüø ð³çêî êðèçà ïðîÿâèëàñÿ â òîìó, ùî ìåòàëóðã³éí³ ï³äïðèºìñòâà íå âèáðàëè âåñü îáñÿã: ìè ðåàë³çóâàëè 60% â³ä âèðîáëåíî¿ ³ çàÿâëåíî¿ ïðîäóêö³¿. Ïîñòàëî ïèòàííÿ: ïðàöþâàòè äàë³ ÷è çóïèíèòèñÿ? ×åðåç òå, ùî çàâîä çàéìຠíåâåëèêó òåðèòîð³þ ³ ó íàñ íåìຠì³ñöÿ äëÿ çáåð³ãàííÿ ïðîäóêö³¿, ìè çìóøåí³ áóëè ïðèïèíèòè âèðîáíèöòâî. Ïðè öüîìó, çâè÷àéíî, ïåðøèì ïîñòàëî ñîö³àëüíå ïèòàííÿ: ùî ðîáèòè ç ïåðñîíàëîì? Ìîæíà áóëî âäàòèñÿ äî ñêîðî÷åííÿ àáî óòðèìàòè ïåðñîíàë ³ äàòè, íåõàé ³ â ìåíøèõ ðîçì³ðàõ, ïåâí³ äîõîäè. Ìè çóïèíèëèñÿ íà ïðîñòî¿. Ïåðåãëÿíóëè ïîëîæåííÿ êîëäîãîâîðó, ùî ñòâîðþâàâñÿ â óìîâàõ ïîâíîö³ííîãî âèðîáíèöòâà. ×àñòèíó éîãî âèìîã ïðèçóïèíèëè. Ïðè öüîìó îðãàí³çóâàëè ðåìîíòí³ ðîáîòè âëàñíèìè ñèëàìè ³ ðåàë³çàö³þ ñêëàäñüêèõ çàëèøê³â ïðîäóêö³¿. Ëèñòîïàä ïðîñòîþâàëè, ó ãðóäí³ ç’ÿâèëèñÿ çàìîâëåííÿ, ìåòàëóðãè ïî÷àëè âèáèðàòè çàëèøêè ïðîäóêö³¿. Ïîñòàëî ïèòàííÿ ïðî âêëþ÷åííÿ ïå÷åé, ³ â ãðóäí³ ï³äïðèºìñòâî ïðàöþâàëî íà 15% ñâ ïîòóæíîñò³. Ó ñ³÷í³ îáñÿã âèðîáíèöòâà áóâ ï³äâèùåíèé äî ð³âíÿ 23%, òàê ñàìî ïðàöþºìî ³ â ëþòîìó. Ó áåðåçí³ î÷³êóºìî íå á³ëüøå 33%. — ßê³ íåãàòèâí³ é ïîçèòèâí³ ìîìåíòè âè áà÷èòå â íèí³øí³é êðèç³? — Çàâîä ðîçðàõîâàíèé íà áåçïåðåðâíó ðîáîòó. Ïðîñò³é ó ä³ÿëüíîñò³ íå ïîë³ïøóº ñòàí óñòàòêóâàííÿ, à íàâïаки, у деяких випадках шкідливий. Агресивність середо вища оборотних циклів для устат кування, що працює з марганце вою рудою і сплавами, призво дить до корозії. Негативно позна чаються і труднощі технічного ха рактеру. Відсутність фінансових надходжень гальмує роботу будь

Візитівка Павло Кравченко Дата народження: 24 жовтня 1957 року, м. Дніпропетровськ. Кар’єра: 1975—1979 роки — військове училище (м. Харків). Потім служ ба в Групі радянських військ у Німеччині. Після — Далекосхідний військовий округ. 1992 рік — завод «Червоний профінтерн», Дніпропетровськ, учень. 1993 рік — робота в «Приватбанку» на посаді керівника охоро ни, потім — начальника управління кадрів. Пройшов навчання у Ве ликій Британії, Франції, США. 1996 рік — Орджонікідзевський ГЗК, займався реорганізацією роботи підприємства. 1997 рік — голова правління Марганецького ГЗКа. З 2002 року — голова правління ВАТ «Запорізький завод фе росплавів».

якого підприємства. Інший негативний аспект: коли люди не працюють, вони розслаб люються. Частина людей звільняється. Для нас кожне звільнення — це мінус, ми нама гаємося уникнути цього. Пору шується і графік виконання робіт, що теж негативно позначається на ситуації. Проблем було багато, у тому числі з природним газом, па рою, іншими енергоносіями. Позитивне, поперше, у тому, що криза дає можливість повер нутися до тих питань, які не вирі шуються через завантаженість виробничих потужностей. Не зав жди можна виконати ремонт, тех нічне обслуговування, не завжди вдається детально опанувати ті або інші вузли і механізми. За час простою основні подібні пробле ми ми вирішили.

становить 70% собівартості дея ких феросплавів, а в середньому по заводу — 44—46%. Якщо дода ти марганцеву сировину (30—37% собівартості), то на решту зали шається до 20%. Це ті межі, у яких ми можемо щось робити безпосе редньо для зниження ціни. Тому зниження цін на кокс майже вдвічі не змогло істотно вплинути на ціну нашої продукції. З деяких сплавів ціни знизились на 5, 8, 10%, але не настільки, як, напевно, очікува ли металурги. Ряд наших сплавів, широко представлених на ринку, таких як

«Листопад простоювали, у грудні з’явилися замовлен ня, металурги почали вибирати залишки продукції. По стало питання про увімкнення печей, і в грудні підприє мство працювало на 15% своєї потужності. У січні обсяг виробництва був підвищений до рівня 23%, так само працюємо і в лютому. У березні очікуємо не більше 33%» Подруге, у період простою з’я вилася можливість оцінити, який рівень ефективності досягнуто у рішенні різних завдань. Чи можна було працювати краще, що робить ся у світі в умовах кризи. Потретє, проаналізували, що ми готові зап ропонувати ринку в нових умовах — при зниженні обсягів виробниц тва, нових вимогах з якісного і фракційного складу, з витрат на виробництво. Ми не можемо стверджувати, що ефективність виробництва в нас оптимальна. Є питання, які при загальній пози тивній динаміці на заводі не вирі шені. Це стосується і тепла, і газу, і структури деяких технологічних процесів. Ці питання було поруше но, і сьогодні є ряд проектів, здійснення яких дозволить підви щити ефективність виробництва. — Чи знизилася собівартість вашої продукції у зв’язку зі зменшенням цін на сировину ГЗК? — Не такою мірою, як очікува ли наші партнери. Так, за деякими позиціями ціни знижені, але, на жаль, ми працюємо з тією рудою, яку купували під замовлення тих же металургів. Договори були ук ладені в першомутретьому квар талах, з досить високою ціною, і наразі ми одержуємо саме цю си ровину. Витрат ми зазнавали не в гривнях, а в євро і доларах. Про блема й у тому, що ціна на елект роенергію для нас не знизилася, хоча й не зростає. Електроенергія

металевий марганець, виробля ються двостадійним способом. В умовах зниження обсягів вироб ництва, коли працюють не всі печі, довелося перейти на інші техно логії, у деяких ситуаціях — триста дійним способом, звідси — додат кові витрати. Разом з тим є ряд сплавів, при одержанні яких утво рюється ще й інший сплав — по бічний продукт, що має низький

інших, ніякої чіткості немає. Повернуся до проблеми ціни електроенергії. Те, що її заморози ли на рівні жовтня, дуже добре й правильно. У жовтні, коли всі вже знали, що ми входимо в кризу, для нас підвищення ціни на електрое нергію становило 3,8%, а це май же 4,5 млн грн. Підприємство вже зупинялося, коли йому підвищили ціну на електроенергію. Потім за морозили, апле ж спочатку її підняли. Позаторік обговорювало ся питання про те, що для енергоє мних підприємств, у яких електро енергія становить більше 25% со бівартості продукції, необхідно встановити окрему ціну. Цього не сталося. Ми опинилися в цікавій ситуації. Нам говорять: треба піднатужитись, але при цьому пи тання електроенергії не одержує подальшого розвитку. Конкретний приклад: в 2002 році ми одержу вали половину електроенергії за 1м класом, половину — за 2м. 2й клас дорожче 1го на 25% (все залежить від точки приєднання до електроліній). Ми взяли під орен ду підстанцію, що колись належа ла заводу, але в ході приватизації відійшла до «Запоріжжяоблерго», і повністю перейшли на 1й клас. Після закінчення строку оренди вийшла нова постанова Націо нальної комісії регулювання елек троенергетики України (НКРЕ). Те

«На стан внутрішнього ринку негативно впливає тіньовий ринок феросплавів, що формується за рахунок крадіжок. Багато внутрішніх споживачів воліють купувати крадений метал, що продається дешевше» попит. Мінімізувати кількість спла ву, що виходить побічно, але не так активно реалізується, доводиться, застосовуючи імпортну дорогу руду. — Чи виконуються положен ня меморандуму Кабміну з ме талургами, розрахованого на взаємну підтримку держави й бізнесу? — Меморандум відбиває пере важно уявлення про людські відносини. На якомусь етапі мож на спільно вирішувати проблему. Під час кризи у відносинах повин на бути і прозорість, і твердість у намірах. Повинна бути й справед ливість. Коли деякі положення ме морандуму прив’язані до тих або інших учасників металургійних по зицій, все добре проглядається. Але коли запитання стосується

пер для того, хто споживає щомі сяця в середньому 150 млн кВтго дин, незалежно від точки при єднання електроенергія оцінюєть ся за 1м класом. Феросплавний завод, використовуючи щомісяця більше 200 млн кВтгодин, перебу вав в 1му класі. Із січня ми пра цюємо за показником 2008 року, але сьогодні завод не працює на повну потужність і не може спожи ти 150 млн кВтгодин електро енергії щомісяця. Відповідно вже в 2010му частина підрозділів буде на 2му класі. Якщо питання не вирішиться, наші сплави не бу дуть рентабельні. Наведу такий приклад: 70% со бівартості кременистих сплавів становить електроенергія. Їхня рентабельність у нас була в деякі

вдалі місяці 3,5%, а при доброму обсязі виробництва і 10%, але іноді ми були і в мінусі. Це технологічно необхідно: система оборотної води може існувати, коли виробляються і кременисті, і марганцеві сплави. Тоді компенсуються лужність і кис лотність і не руйнуються комуні кації та устаткування оборотного циклу води. Зараз, якщо ми знову виходимо на 2й клас, нема сенсу в цьому виробництві. Тому ми роз глядаємо питання, чи працювати ме виробництво кременистих сплавів взагалі. Звичайно, є варі анти. 1й варіант: ��ирішити питан ня із НКРЕ, щоб показники на 2010 рік всетаки розраховувати за 2008 роком. Це коректно, бо труд нощі 2009го не є показником для нашого підприємства. Якщо і в 2010му не буде досягнутий серед ньомісячний обсяг, НКРЕ вживе за ходів. 2й варіант: здати підстан цію в оренду заводу, змінити точку підключення. Варіанти є. З ким розмовляти? У кожного, до кого не звернися, свої позиції. Чи виконуємо ми положення ме морандуму? Так, ми не скорочуємо людей, працюємо з вітчизняними споживачами тією мірою, на скільки це можливо. Віддаємо пе ревагу українському коксу, а не імпортному. Коли були труднощі в наших коксовиків, ми надали площі для вивантаження коксу, бо зупи нити коксову батарею — це виве сти її з ладу. Ми прагнемо співроб ітничати з вітчизняними виробни ками сировини, хоча імпортна руда більше підходить під вимоги, які ви сувають металурги до якості про дукції, що дуже важливо для ринку — як нашого, так і зарубіжного. Більш суворі правила змушують ку пувати імпортну руду, а це — вит рати, прив’язані до долара. — До речі, яке співвідношен ня роботи підприємства на внутрішньому й зовнішньому ринках? — У листопаді завод стояв, про дукцію відвантажували виключно на зовнішній ринок, у грудні також працювали на зовнішній ринок. Наприкінці січня з’явилися запити з Білорусі, Росії, у лютому — з Ту реччини. Зараз працюємо в ре жимі стриманого очікування, але намагаємося задовольняти запити зарубіжних споживачів в умовах поставки, у фракційному і хімічно му складі, можливо, навіть і в ціні,


№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Економіка гмк

завод феросплавів» Павло Кравченко:

треба переходити до закликів як це робити»

варіант: виконати газоочищення й скласти графік модернізації ви робництва з урахуванням загаль ного обсягу виробництва, запитів споживачів і графіків ремонтів, а також з урахуванням коштів, на які зможемо розраховувати. Тоб то сьогодні ми до кожного проек ту підходимо з огляду не тільки нинішнього становища, а й перс пективи на 3, 5, 10 років.

не поверне. Потім незадоволена сторона подаватиме апеляцію, а це, у найкращому разі, кінець 2010 року.

Бізнесдосьє ВАТ «Запорізький завод феросплавів» — один із найбіль/ ших у Європі виробників феросплавів, працює з жовтня 1933 року. В Україні частка Запорізького заводу феросп/ лавів становить 28,5%. Основна продукція підприємства — різні марки феросплавів: феросилікомарганець, феро/ силіцій, феромарганець, марганець металевий. Використо/ вується для виплавляння сталі. Підприємство складається з чотирьох основних плавиль/ них цехів, обладнаних 31 рудотермічною електропіччю, і до/ поміжних цехів, що забезпечують технічні й технологічні по/ треби і безперервний графік роботи основних цехів. Завод займає територію в 45 га. Кількість працівників — 3,7 тис. чоловік.

— Експерти радять металур гам працювати саме усередині країни. країни... .

ронність вантажу. Але охорону до водиться організовувати власними силами підприємствапостачаль ника, тому було б коректно змен шити тариф.

— На внутрішньому ринку важ ливо, насамперед, подавати не обхідний продукт у той час, коли він потрібний нашим металургам. Як правило, ми віддаємо не обхідні обсяги.

— Ви планували інвестиції в розмірі 700 млн грн для здійснення всіх необхідних проектів модернізації. Розра ховуєте на допомогу з боку Кабміну Кабміну,, місцевої влади?

Але на стан внутрішнього ринку негативно впливає тіньовий ринок феросплавів. Багато внутрішніх споживачів воліють купувати кра дений метал, що продається де шевше. Останні два випадки стали ся в лютому, коли при транспорту ванні металу з нашого заводу для ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»» було украдено, за на шими підрахунками, 4 тонни мета левого марганцю більш ніж на 100 тисяч гривень. Які методи бороть би із крадіжками у нас на заліз ниці? Ніяких. Це проблема самих підприємств. Залізниця відмов ляється приймати феросплави без охорони. Ми платимо повний та риф, але залізниця не бере на себе відповідальності, бо зараховує нашу продукцію до розряду небез печних вантажів (які найбільше крадуть). За договором транспорт ники повинні забезпечувати схо

— Реконструкцію в 700 млн грн ми розклали на етапи. Є рішення облради подовжити дію цієї про грами на рік. Під неї до середини 2011 року для повного завершен ня реконструкції з мінімальними витратами буде потрібно близько

щоб не піти з ринку зовсім.

разі, роботи в цьому напрямку не зупинено. Щодо допомоги з боку цент ральної влади... Сказати, що ми вже ні на що не розраховуємо, було б, напевно, неправильно. Але ска зати, що під проекти модернізації нам прийдуть гроші, я на сьо годнішній момент дійсно не можу. Розраховуємо на те, що всетаки відрегулюють банківську систему, почнеться рух фінансів. Зокрема, підприємству сьогодні не поверну то 118 млн грн ПДВ.. Це ті гроші, які ми цілком могли б використати для тієї ж модернізації. Податкова служба знаходить ті або інші зачіп ки, які різними законами тракту ються порізному (є відпрацьовані

«Щодо допомоги з боку центральної влади... Сказати, що ми вже ні на що не розраховуємо, було б, напевно, неправильно. Але сказати, що під проекти модернізації нам дадуть гроші, я на сьогоднішній момент дійсно не можу. Розраховуємо на те, що все$таки відрегулюють бан$ ківську систему, почнеться рух фінансів. Зокрема, підприємству сьогодні не повернуто 118 млн грн ПДВ» 200 млн. Якщо наші проекти не будуть зруйновані 2м класом електроенергії, ми знайдемо спосіб фінансування. У всякому

схеми). Ми подали судовий позов наприкінці минулого року, питання поставлене на розгляд у суді на прикінці 2009 року. Самі розуміє те, до кінця 2009го ніхто грошей

Поки ж доводиться займатися мо дернізацією самотужки. Розглядаю чи бюджет лютого й березня, ми ви рішували, чи зможемо виділити кош ти на ці потреби з бюджету підприє мства. Звичайно, це не ті гроші, які планувалися при розгортанні конк ретних проектів, проте проект із шлакових відвалів буде впровадже ний до кінця 2го кварталу. Основне устаткування закуплене, у загальний проект внесемо додатково 1 млн 300 грн, залишилося виконати робо ти з монтажу цього устаткування. Що до, наприклад, системи аспірації складу готової продукції одного з на ших цехів, то цю роботу завод про водив у листопаділютому власними силами, плануємо закінчити її до кінця квітня. Припинено проект із постійного струму. Сюди вкладений один мільйон із запланованих сімнадцяти. Проект розрахований

на додатковий обсяг виробництва, а оскільки на сьогодні в основному ви робництві немає стовідсоткової по треби, то й додатковий не розгля дається. Під сумнівом реконструкція 4го цеху. Ми визначаємо найбільш опти мальний і скорочений режим, у якому можливо виконати вимоги екологічних інспекцій за програ мою захисту екології Запоріжжя. Тут розглядаємо кілька варіантів. Перший: зупинення цеху. Навіть якщо ми виконаємо реконструк цію, а продукція не буде затребу вана, доведеться визнати, що ми неконкурентоспроможні, і піти з ринку енергоємних сплавів. Другий варіант: зробити тільки газоочи щення, але не проводити повну модернізацію виробництва. Третій

Чи зникне сіль з українських прилавків?

Микола Столяров

С

лова солевидобувачів про необме женість запасів мінералу — не образ ний вислів, а цілком технічний висно вок. І всетаки паніка зробила своє: «Артем солі», у якої тільки оптових споживачів більше 50 тисяч, довелося спочатку збільшити видо буток на 15%, а потім перейти на тризмінну роботу. Такого, за словами начальника відділу розвитку харчової і переробної про мисловості управління агропромислового виробництва Донецької облдерж адміністрації Ольги Петрової, не було за всю історію соляної промисловості Донбасу. Уліт

ку й восени, у сезон консервування, заготівлі солінь на зиму, — було, узимку — ніколи. — Донбасу дісталися незліченні запаси солі, — говорить технічний директор «Артем солі» Анатолій Бірюков. — Наше підприєм ство, що розробляє їх, оснащено сучасним ус таткуванням і використовує новітні техно логії. Якщо популярно, то в соляних рудниках працюють такі ж потужні комбайни, як і у ву гільних шахтах, здатні брати дуже міцні міне рали. Був час, за рік ми видобували, важко повірити, до 7 мільйонів тонн солі. А що тепер? У 2008 року солі одержали 2,6 мільйона тонн, що на 7,1% більше, ніж у 2007му, і по вністю задовольнило потреби України. Але головне: сьогодні потужності «Артемсолі» ви

Приміром, реалізація наміче них програм модернізації. Взяти ті ж дороги, на які щорічно витра чаються мільярди. Ніякої прозо рості для суспільства. В Україні можна вибрати з десяток правил із виконання ремонту доріг. Ці пра вила повинні бути доступні для сус пільства, щоб усі знали: за цим ва ріантом йде відсипання доріг та ким чином, тощо. Фахівці та екс перти можуть вивчити, перевіри ти схему і обсяг робіт. А городяни швидше будьяких організацій визначать, чи виконуються умови. Треба, щоб чиновники всетаки були підконтрольні суспільству. Але

«Верхам» треба спуститися на землю і сказати людям: ось десять пріоритетних напрямів, за якими працюємо. Щось ми урізали на 60%, бо це не зміцнює нашу еконо$ міку. А пріоритети ми фінансуватимемо на 100%, бо це — наше майбутнє»

І в цьому сіль... Чутки про зникнення солі з’явилися давно. І хоча на державному підприємстві «Артемсіль» запевняють, що її запаси майже не обмежені і їх вистачить на всіх, дехто вже встиг нагріти на ажіотажі руки.

— Ми там нічого для себе не по бачили. Знаєте, у нас свої погляди на вирішення багатьох важливих питань, які вимагають прозорості для суспільства.

користовуються лише на 35%, тож замовлен ня на сіль Соледару тільки на руку. У лютому підприємство виробило 52,8 тисячі тонн солі, що на 15,2 тисячі тонн більше, ніж у лютому 2008 року. Промислове виробництво екологічно чи стої, першокласної за своїми параметрами кам’яної солі почалося в районі нинішнього Артемівська в 1881 році з пуском в експлуа тацію Брянцевського солерудника. З того часу рудниками «Артемсолі» (а їх у складі об’єднання сьогодні п’ять) видобуто, пере роблено і реалізовано споживачам понад 200 мільйонів тонн солі. Соляні родовища в Донбасі займають 170 квадратних кілометрів. Із соляних пластів, що залягають в околицях Соледара, промисло вий інтерес становлять 9 найпотужніших. Руд никами «Артемсолі» сьогодні розробляється один — Брянцевський. Розташований під землею на глибині 200 метрів, у висоту він досягає 45 метрів. Комбайн, вгризаючись у пласт, знімає одну смужку, другу і так далі. Сіль

суспільство поки мало що може. Від закликів «будьмо ощадливими» треба переходити до закликів «да вайте заощаджувати, ми знаємо, як це робити, і вирішимо це питан ня». Адже коли все бачиться зага лом, а деталі невідомі, виникає ба гато проблем — несправедливість, непрозорість. Криза сталася. Да вайте відверто поговоримо: а що робити далі? «Верхам» треба спуститися на землю і сказати людям: от десять пріоритетних напрямів, за якими працюємо. Щось ми урізали на 60%, бо це не зміцнює нашу економіку. А пріоритети ми фінансуватимемо на 100%, бо це — наше майбутнє. Конкретна й відверта розмова з людьми дає впевненість, надію, ро зуміння того, що відбувається.

вся не вибирається. Соляники залишають «пачку» її як кріплення. Вироблений простір схожий на величезний зал. Зараз в одному з них навіть концерти проводять. Сьогодні в Соледарі виробляють близько сімдесяти видів солі. У зв’язку з ажіотажем «Артемсіль» налягає на її випуск у пачках по півтора кілограма: вони мають найбільший попит. Випускається також сіль йодована, що регулює енергетичний обмін, фізичний і псих ічний розвиток людини. Є і сіль, яку на селі на зивають «лизунцем», без неї не обходиться тва ринницька галузь. Виробляється і сіль промис лового споживання: 20 її видів відправляєть ся для потреб всіляких галузей — металургій ної, текстильної, енергетичної, хімічної... Є також ексклюзивна продукція — світильники. Вони призначені не тільки для кращого освітлення приміщень, а й для по ліпшення мікроклімату в них. Світильники насичують приміщення дрібними частинка ми солі, особливо сприятливо діють на лю дей, що хворіють на бронхіальну астму і алергійні захворювання. Марсель, Зальцбург, Солекамськ — на Землі чимало місць, які тісно пов’язані із сіллю. Артемівськ і його містосупутник Со ледар теж стоять на ній. . От у чому вся сіль, а ажі отаж, чутки та інший галас — минуться.


Технології знаю, як як

№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Якби ви знали, із якого мулу... …народжуються сенсації та новації. У Луганську розроблений ряд технологій, що дозволяють вигідно використати осад стічних вод За останні кілька місяців про методику виробництва будівельних матеріалів та асфальту з каналізаційних стоків не писали й не говорили тільки ледачі. А її автори, учені з Луганського національного аграрного університету Геннадій Дрозд і Роман Бреус, зазнали справжньої атаки з боку засобів масової інформації. Однак за кожною сенсацією прихована безліч не менш цікавих речей, просто не таких помітних. За ноу5хау родом із Луганська — серйозна і цікава робота.

ний порошок з ОСВ до асфальтобе тону, то можна буквально закатати в асфальт 20% усього наявного ба ласту, і він вже не буде баластом. Торік Роман Бреус захистив канди датську дисертацію з цієї теми. За пропонована технологія дозволяє використати стандартні машини, а сам асфальт виходить і дешевшим, і міцнішим, адже до нього теж ви суваються вимоги і стандарти. Так

Анна Гречаник

Гарні ідеї під ногами не валяються

А

ле якщо як слід дивитися під ноги, то можна побачити бага то цікавого. Чому ідея пере творення каналізаційного мулу на мінеральний порошок і використан ня його у виробництві червоної цег ли наробила стільки шелесту? Та хоча б тому, що матеріалу цього — як бруду, і він є загрозою для навко лишнього середовища: у ньому містяться іони важких металів і от руйних бактерій, та й місця багато займає, а що з цим брудом робити, довго ніхто не знав. Нова методика дозволяє не тільки використати його з користю, а й заощаджувати чимало грошей. Розповідає автор технології Ген надій Дрозд Дрозд: — Вся річ у тім, що спеціалізація в мене унікальна: я єдиний у країні доктор наук техногенної безпеки, займаюся негативними наслідками людської діяльності — це питання екологічної безпеки аварії, руйну вання і їхнє запобігання відповідно. Один із напрямів моєї роботи — ути лізація всіляких відходів, у тому числі опадів стічних вод (ОСВ). Що річно в нас у країні через людські руки проходить близько чотирьох кубічних кілометрів води. Три з по ловиною з них повинні повертатися в природу. Вони і повертаються, проходячи через очисні споруди. 1% із цих кілометрів перетворюється на опади. Що з ними роблять? Вводять технологію зневоднювання. Оці опади і займають великі території у вигляді мулових площадок. Це і рідкі опади, і такі, що підсихають, і такі, що затвердівають. Потім ці площад ки заростають бур’яном, і викорис тати їх уже ні під що не можна. З ними, звісно, проблем чимало. По перше, все це фільтрується, йде під землю і забруднює підземні джере ла, що постачають водою населені пункти. Подруге, є загроза їхнього самозаймання, як у торфовищ. Що з ними роблять в усьому світі? Або ліквідують, або утилізу ють. А в нас, як бачите, тільки скла дують. Тож зараз тільки в Луганську

Геннадій Дрозд (ліворуч) і Роман Бреус лежать мертвим капіталом близько 130 тонн ОСВ, причому деякі — по 30—40 років. У Європі половину всіх опадів стічних вод використовують і в сільському господарстві. У нас — тільки 5%, та й то несанкціоновано, бо це не дозволено. Чому так? Річ у тім, що ці відходи містять солі важ ких металів, наприклад кобальту й нікелю. В усьому світі розроблені документи, стандарти й умови, які всупереч цьому дозволяють викори стати ОСВ для таких потреб. У цьому плані стандарти України більш жорсткі, але вони працювали до 2000 року і поступово зійшли на нівець... Провівши дослідження, луганські вчені дійшли висновку, що ці опади є ґрунтом, причому порівняно з усі ма ґрунтами світу (і таке порівняння проводили!) він ближче за все до торфовищ, відмінність лише в тому, що в торфовищах трохи більше піску. Мінеральна ж частина представле на глинистими матеріалами, які ма ють особливу структуру й легко роз щеплюються на пластинки. Власне, шкідливі метали затиснені між цими пластинками. Отоді в Романа Бреу са, аспіранта Геннадія Дрозда, і ви никла ідея: а що, як прожарити цей ґрунт при високій температурі? Унас лідок таких процедур з’являються пори, вся органіка вигоряє, плюс ут ворюються смолисті речовини, що закріплюють метали. Наступне питання, що постало перед ученими, можна сформулюва ти так: обсяг якої продукції буде ек вівалентний обсягам відходів? Отут і з’явилася та сама еврика. Ас фальтні дороги! Вони потрібні завж ди й скрізь. Якщо додати подрібне

багатовідходну технологію очищен ня стічних вод можна перетворити на безвідходну, а всю Луганщину, наприклад, очистити за 3—4 роки. Про актуальність цієї роботи свідчить і досвід колег. Так, учені з Національного університету водно го господарства (м. Рівне) і Націо нальної академії природоохорон ного і курортного будівництва (м. Сімферополь), ідучи тим же шля хом, розробили технологію одер жання з осаду стічних вод щебеню, який можна використати як напов нювач при виготовленні бетону або цегли. Про це «Українська технічна газета» писала в №46 від 13 листо пада 2008 року.

рюються мікропори, і цегла вихо дить теплішою і легшою на 20%, а витрати газу при випалі знижують ся на 10%, адже таку продукцію мож на обпалювати при температурі 900—950 градусів. Так, пробна партія цегли — 1000 штук — вийшла дешевшою на 200 грн, чим і дове ла, що гроші не пахнуть, навіть якщо йдеться про каналізаційний бруд. Втім, автори ідеї вважають, що це гельній темі преса приділяє забага то уваги, є і не менш цікаві варіації з теми ОСВ. Коментує Геннадій Дрозд: — Забагато уваги до моєї персо ни. У нас в університеті є й інші цікаві особистості і перспективні розроб ки. Наприклад, Сергій Давидов зай мається вермікультурою. Якщо до щового Eisenia foetida («старатель») годувати органікою, у тому числі й ОСВ, то він переробляє її швидше і більш повно, ніж одні лише ґрунтові організми. Органічна маса при цьо му знезаражується, набуває грану лярної форми і…стає чудовим доб ривом. Звичайно, не один хробак має працювати, а ціле стадо, але при тому, як старатель старанно розмно жується, виходить, що 1 грам черв’ яків за рік виробляють близько 100 кг біогумусу. Але ж після, так би мо вити, перебування в череві хробака гумус стає неотруйним. Мінеральні добрива дуже дорогі, адже при їхньому виготовленні зновтаки вит рачається багато газу (близько 25% від усього, що поставляється в краї ну), та й небезпечні вони часом. А тут — тільки черв’як та органіка. Так

Якщо взяти одну цеглину...

А

де ж знаменита луганська цегла? Пробні партії будмате ріалу виявилися вдалими, а їхній зразок розміром із сірникову коробку лежить в Геннадія Дрозда на робочому столі, щоб всі бажаючі змогли це диво обмацати, зважи ти на долоні, переконатися в тому, що він легкий. Розробкою лугансь ких учених уже зацікавилися деякі будівельні фірми. Кераміка — усь ого лише один із напрямів утилі зації депонованих опадів стічних вод. А натхнення вчені знайшли в українському селі, де досі можна побачити хати із саманної цегли. А замість глини при її виготовленні використати все той же мул. При за стосуванні технології луганчан утво

Технологічний ланцюжок із підготовки ОСВ до утилізації в дорожньому будівництві:

Мулові площадки очисних споруд можна використати ОСВ у сільсько му господарстві. Ще одна варіація з теми мулу — вирощування грибів вьошенок (втім, вьошенки ростуть у будьяких умовах і незважаючи ні на що. Навіть на бруд. — А. Г. Г.). Адже є в нас очисні споруди сезонної дії, наприклад, у санаторіях біля моря. За рік там утворюється до 18 кубів осаду, і він дуже чистий. А ще там, на цих спорудах, у будьякий час є сто рож. От він і може спокійно вирощу вати грибочки і продавати: просто додати в субстрат відходи — та й по всьому. Ще й приміщення зігріваєть ся... От із якого мулу ростуть гриби.

Дорога з грязі у князі

Т роки

учених і накрило лавиною дзвінків: Росія, Казахстан, Білорусь, Польща, Греція.. Звичайно ж, це сенсація: виявляється, зробити світ чистішим і навіть заробити на цьому так просто. Сам Геннадій Дрозд ставиться до цього ажіота жу досить скептично: — Так, показали по всіх каналах, написали у всіх газетах, схопили, за робили журналісти. А потім... Ніхто не хоче вкладати гроші ні в що. А щоб ідеї втілилися, потрібні не тільки гроші (яких все одно немає), а й інші речі. Наприклад, у нас немає норма тивних документів, які дозволили б всім ідеям ожити посправжньому і рости далі. Скажімо, ми щось ство рили, розробили — треба мати стан дарт, сертифікат на продукцію, іна кше — ніяк. Розроблення ж таких документів — дороге задоволення (до 100 тисяч грн кожна технічна умова), ні в мене, ні в університету таких грошей немає; треба пройти й оббити кілометри всіляких порогів: екологічні структури, санстанції, міністерства, аж до Києва. Мені це треба? Та не дуже. Це треба «Лу ганськводі» (тут інтерес серйозний), та й усім водоканалам світу, сільськогосподарській галузі. Адже це дійсно здорово: нешкідливі доб рива без застосування газу. Я розу мію, час цегли ще не настав (хоча інтерес вже є), поки що витрати газу завеликі, над цим ще можна попра цювати, але дорожня галузь тільки виграє. Адже асфальт, відповідно до нормативних документів, має ре

1) мулові площадки; 2) відвали; 3) просіювання через сито 5 мм; 4) природне сушіння в ангарі; 5) подрібнювання на валково му млині; 6) просіювання через сито 1,25 мм; 7) склад.

ак часом у житті й буває: пере важна більшість громадян не ба чить (або робить вигляд, що не бачить) бруду під ногами, а хтось по сіяв туди насіння здорового глузду, і виросли, не знаючи сорому, рево люційні ідеї. А як їх ще назвати? Все геніальне насправді виявилося простим, як, утім, завжди. Сенса ція виросла після того, як про цю технологічну революцію розповіли на каналі НТВсвіт. Отоді луганських

монтуватися раз у 10—12 років, а в нас щороку щось довбають. Це ж скільки грошей іде! А та ділянка до роги, яку ми як експеримент зроби ли, уже кілька років стоїть — і жод ної тріщини. А в нас купа патентів лежить мертвим капіталом ... От для чого це треба, то це для самоствер дження. Поперше, світ учених — це співтовариство, де щось треба дово дити завжди. Хоча б своєму опонен тові. Подруге, якщо ми не займати мемось наукою, то навчальний зак лад перетвориться на ПТУ, де вчать тільки забивати цвяхи... І, нарешті, є банальне бажання змінити навко лишній світ. Ми звикли не помічати бруду під ногами, тоді як іноземці від нашої екологічної ситуації дістають інфаркт... Навести лад допоможуть нові, несподівані ідеї, а вже втілю вати їх у життя повинні інші люди. Не менш зацікавлені. Згодний зі своїм колегою і учи телем і Роман Бреус: — Навіщо нам це треба? І прав да, навіщо? — сміється. — На цьо му всетаки треба загострювати увагу, тоді хтось помітить і посправ жньому захоче застосувати. А може, технологічна револю ція? Головне — навіть до найбруд нішої справи підходити із чистими помислами.


№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Екологія

на вістрі

У суботу, 28 березня, о пів на дев’яту вечора стартує третя ліком акція «Година Землі», мільйони людей у всьому світі одночасно на одну годину вимкнуть світло в своїх оселях і офісах, демонструючи свою згуртованість у боротьбі зі зміною клімату. Масштаби цьогорічного дійства справді вражають: Афіни, Брюссель, Буенос5 Айрес, Гельсінкі, Дубаї, Кейптаун, Копенгаген, Лондон, Маніла, Мехіко, Москва, Пекін, Рим, Сінгапур, Стамбул, — ось далеко не повний перелік тільки найбільших столиць, які офіційно долучились до кампанії. А є ще близько 750 інших, дрібніших міст у 80 країнах світу, які теж вимкнуть всю зайву електрику на своїх вулицях і площах. А ще — кілька десятків «візитівок», від чиєї звичайної феєричної ілюмінації на одну годину залишаться хіба що сигнальні

Святослав Рибніков

Що робити, коли нічого не можна зробити?

О

фіційно «Година Землі» дуже молода — цьогорічна кампа нія стане лише третьою. Впер ше думка одночасно вимкнути світло виникла в австралійських активістів із місцевого представ ництва WWF — Всесвітнього фон ду дикої природи. Тоді ентузіастам вдалося «надихнути на подвиг» по над 2,2 мільйона мешканців Сіднея — і це за підтримки практично єди ного інформаційного партнера, га зети «Sydney Morning Herald»! Фо тографії зануреного в темряву Сіднея з Будинком опери на першо му плані миттєво облетіли весь світ, створивши нечуваний до того резо нанс. Як наслідок акція вже наступ ного року стала всесвітньою, а на ціональна гордість кожного авст ралійця — схоже на нарізаний дольками апельсин творіння гені ального данця Йорна Утсона — за кілька місяців увійшло до Все світньої спадщини ЮНЕСКО. Заради справедливості слід сказати, що фантастично стрімко му перетворенню сіднейської «Го дини Землі2007» на всесвітню «Го дину Землі2008» допомогли аме риканські активісти зеленого руху. У СанФранциско подібний захід — програма «Вимкни світло!» — регу лярно проводився в жовтні. Його організатори, побачивши, якого розголосу і суспільної підтримки набуває «Година Землі», прийняли знакове рішення — змінили дату

Вимкни світло! або «Несерйозний» привід серйозно замислитись

Сідней. Будинок опери при звичайному освітленні ня? Оцінки досить стримані. Так, Дубаї відзвітував 100 заощадже ними МВтгодинами, Бангкок — 165, Торонто — 900. У середньому енергоспоживання зменшилось на 813% порівняно з типовим су ботнім вечором. Критики акції во чевидь мають рацію, коли говорять про неможливість завадити гло

«ГодинаЗемлі», проведена в темряві наодинці з собою, дасть можливість відчути свою єдність зі світом і навчить цінувати світло — аби воно більше ніколи не було «зайвим». проведення власної кампанії, аби синхронізувати ці дві події. Те, що сталося, дуже нагадує явище резо нансу зі шкільного курсу фізики: у 2008 році участь в акції взяли не 2, а 100 мільйонів небайдужих лю дей, які представляли 371 місто в 35 країнах. З такою динамікою за хмарний на перший погляд мільярд свідомих землян, який обіцяють зібрати організатори акції цього року, — абсолютно реалістичний прогноз. Ну, то як? Ви вже готові долучи тись? Чи є сумніви? Напевно. Хо четься серйозних обґрунтувань ефективності цього дивного захо ду — адже без них він надто схо жий на черговий флешмоб, звісно, безпрецедентно масовий, але все ж з ознаками прикольної молоді жної забавки. Давайте послухаємо голоси скептиків — тим більше, що їх чимало, і аргументи вельми пе реконливі. Кінцева мета учасників «Години Землі» — вирішення проблеми зміни клімату. Наскільки дієвим є цей захід щодо енергозбережен

вогні для літаків: Ейфелева вежа, Колізей, Королівський палац у Стокгольмі. Для України колективне занурення в темряву — поки що заморська екзотика. І тим приємніше, що поряд із Будинком опери в Сіднеї на годину вимкне своє парадне освітлення Оперний театр в Одесі, а київські Золоті ворота стануть в один ряд зі своїми тезками із Сан5 Франциско. Деякі вітчизняні інновації не зайве перейняти і досвідченим учасникам акції: скажімо, офіційне рішення міського голови Одеси про внесення «Години Землі» до списку постійних щорічних міських заходів або романтичні вечори при свічках, обіцяні городянам рівненськими рестораторами. Отже, долучаймося!

бальному потеплінню такими мізерними скороченнями викидів парникових газів. Не додає оптимізму й офіційний звіт Міжурядової групи зі зміни клімату (IPCC) 2007 року, в якому експертикліматологи доходять висновку, що навіть за найбільш оптимістичного сценарію — по вного припинення викидів парни кових газів антропогенного поход ження вже сьогодні — поверхня планети на нижніх шарах атмосфе ри нагріватиметься ще щонаймен ше до кінця століття — надто ба гато вуглекислого газу накопиче но у Світовому океані й надто по вільно він виводиться з колообігу. Тож, мовляв, на часі ставити пи тання не про ефективність подіб них «популістських акцій», а вза галі про можливість у принципі вплинути на ситуацію. Непоганим аргументом на ко ристь скептичного ставлення є істо рія іншого, досить схожого із сіднейським винаходом заходу — «Енергетичної дієти», яка тривалий час — з 1991 по 2007 рік — про

Сідней. Будинок опери, «Година Землі2008»

водилась у межах щорічного Дня Землі і полягала у відмові від усіх штучних джерел енергії. Автори цієї ідеї в 2007 році самі припинили свій проект, заявивши, що він є «надто запізнілим», аби відчутно вирішити енергетичні та екологічні проблеми в їх сьогоднішньому мас штабі.

Непричетність не в пошані!

Є

думка, що ідеологи «Енерге тичної дієти» просто зарано опустили руки — ще трохи, і критична маса екологічно свідомих людей вибухнула б якісно новим рівнем громадянської активності. Особисто мені, однак, здається, що цього б не сталося. Дійсно, обидві акції у певному сенсі є подібними, бо зосереджуються на несталому виробництві та споживанні енергії як причинах зміни клімату. Проте є істотна відмінність: якщо перша

орієнтувалась насамперед на де монстрацію та висвітлення «техно логічного» розв’язання проблеми, то друга покликана переконати людство в тому, що наразі все за лежить передусім від їхньої (спільної і конкретно кожного) го товності діяти. Це завдання вбачається вкрай складним у світі, де кожен еконо мічний суб’єкт — виробник, посе редник або споживач — вже мало не на підсвідомому рівні сповідує індивідуалізм, егоцентризм і вільний вибір, свято вірячи, що ніхто краще славнозвісної невиди мої руки ринку не врівноважить суспільне благо. І змінити свідо мість такого типу ой як важко: по при численні екологічні проблеми, що стають дедалі очевиднішими, більшість економічних гравців за перечують можливість існування причиннонаслідкових зв’язків між діями окремих індивідів або органі зацій та спільними для всіх гло бальними кризовими явищами. Те саме стосується і буденної свідомості. В інститутські роки

мене назавжди вразила картинка з підручника з соціології: величезний натовп чоловіків і жінок із засмуче ними втомленими обличчями, і над кожним із них — хмаркою одна і та ж думка: «Ну що може зробити одна людина...». Ось вона, справжня, гли бока причина кризи (екологічної в тому числі) — зневіреність у можли вості вплинути на ситуацію. І якщо «Година Землі» хоч трохи здолає це страшне відчуття особистої непри четності — її місія буде виконана. Ну а якщо при цьому вдасться ще й об’єктивно скоротити енергоспожи вання — це буде подвійний успіх. Соціологічні опитування свід чать, що після тогорічного вимк нення світла рівень екологічної обізнаності населення, в тому числі з питань зміни клімату, зріс на 4%. Це значно краще, ніж 10відсотко ве скорочення енергоспоживання в окремому місті, тому що зміни в людській свідомості вже нікуди не подінуться, а щороку ставатимуть відчутнішими. Щодо конкретних заходів з енер гозбереження і скорочення викидів парникових газів уже сьогодні, то їх мають виробити на конференції ООН зі зміни клімату, яка пройде 7— 19 грудня в Копенгагені. Офіційна позиція Євросоюзу на цьому саміті вже відома: узгодити кількісні по казники викидів, віднайти дієві ме ханізми фінансової підтримки кліматично безпечних проектів і встановити прозорі правила гри на ринку квот. Усім цим невдовзі займатимуть ся фахівці. Кожен із нас тим часом вже за кілька днів може зробити свій не менш значний внесок у спільне майбутнє. Це зовсім легко — достат ньо лише вимкнути світло і відчути, що доля Землі у наших руках. ...Нещодавно фахівці організації «Light Pollution» склали незвичну кар ту — невиправдано високого спожи вання електрики та надлишкового, «зайвого» освітлення. Лондон, Пари ж,НьюЙорк, Рим — ось вони, су часні мільйонні мегаполіси, де люди, нещадно вмикаючи світло, рятують ся від самотності серед людей. Давайте вимкнемо світло і — по при скепсис і критику — викорис таємо цей «несерйозний» привід, аби серйозно замислитись: про Землю, про себе, про свою роль і покликання. Я вірю, що хвилини, проведені в темряві наодинці з со бою, дадуть можливість відчути свою єдність зі світом і навчать ціну вати світло — аби воно більше ніко ли не було «зайвим».

Ефект у цифрах Упродовж минулого століття середньоземна приповерхнева температура зросла на 0,74±0,18°C. Локальні температурні зрушення подекуди виражені набагато сильніше — до +6,4°C. Основною причиною спостережуваного глобального потепління є парниковий ефект, викликаний здатністю окремих речовин у складі атмосфери акумулювати теплову енергію Землі, сповільнюючи її вивільнення в косміч ний простір. Це явище було відкрито Джозефом Фур’є 1824 року, а перші кількісні його оцінки належать Сванте Арреніусу і датуються 1896 роком. Парниковий ефект є природним наслідком наявності атмосфери певного складу, його спостерігають на Землі, Венері та Марсі. На Землі, наприклад, за відсутності атмосфери середня приповерхнева температура станови ла б не +14°C, а –18°C. На інтенсивність парникового ефекту впливають як природні, так і антропогенні чинни ки. Доведено, що спостережуване глобальне потепління практично повністю викликане порушенням рівноваж ного температурного стану атмосфери внаслідок інтенсивного викиду парникових газів антропогенного поход ження, насамперед вуглекислого газу — продукту згоряння викопного палива. Починаючи з 1950х років, при родні чинники не тільки не посилюють, а й несуттєво нівелюють антропогенно спровокований парниковий ефект. Одними з найбільш наочних наслідків глобального потепління є танення арктичних льодів і гірських льодо виків, а також підвищення рівня моря. За останнє століття швидкість підвищення становила в середньому 1,8 мм/рік, а впродовж останніх 15 років — 3,1 мм/рік.


Енергоефективність технологии технології

№ 13 (65)

26 березня 2009 року

Енергетичний дует Ідея впровадження когенераційних технологій уперше в Україні з’явилася в Запоріжжі, але тільки Днями міський голова Запоріжжя Євген Карташов відзначив необхідність впровадження когенераційних технологій. В унісон з Карташовим прес&служба мерії повідомила: «Уже найближчим часом у місті запустять три нові когенераційні установки...». Вони «дозволять виробляти 14 МВт електричної і 16 МВт теплової енергії для підігріву води, причому вартість вироблюваної електроенергії буде удвічі нижче тієї, яку подає обленерго». Інакше кажучи, у Запоріжжі, яке свого часу було одним із міст&першопрохідників впровадження когенераційних технологій, нарешті почали втілювати нову для України технологію в життя.

Герман Дубинін

З

а попередніми даними, на цей проект ЄБРР виділить 15 млн євро, плюс грант у 3 млн євро. Сторони домовилися, що 70% при бутку йтиме на погашення боргу, а 30% — на розвиток міських комуні кацій. Умови виконання проекту й кре дитування напередодні обговорили міський голова Запоріжжя Євген Карташов і представник ЄБРР Вітек Шпак. У переговорах брав участь і радник міністра ЖКГ України Андрій Сліта. Попередню згоду мають намір підписати в другій половині року. На думку банкіра Вітека Шпака, про центна ставка з кредиту не переви щить 10% річних. (За неофіційними даними, українські банки нині нада ють кредити зі ставками утричі вище). Заступник генерального ди ректора концерну «Міські теплові мережі» Ігор Лайтерман повідомив, що «когенераційні установки змо жуть на 80% забезпечити дешевою електроенергією всі наші котельні і, крім того, поставлятимуть тепло в ті будинки, які до них підключені».

Когенерація — це...

Н

авіть школярам відомо, що будьяке виробництво елект роенергії, яке ґрунтується на спалюванні палива, супроводжуєть ся виділенням тепла. Традиційний спосіб одержання електрики й теп ла — роздільна їхня генерація (пра цюють електростанція і котельня). При цьому значна частина енергії первинного палива не використо вується. «Слово «когенерація» (coge neration) ще не занесене до слов ників, тому спочатку пояснимо його зміст...» — приблизно так почина лися численні статті з цієї теми років 5—6 тому. Відповідно до визначен ня Європейської директиви з коге нерації, цей термін означає «одно часне виробництво електричної і теплової енергії в одному процесі». Вигода очевидна: можна зібрати і

П

Тепломережі гранично зно шені, і майже половина пального витрачається на «обігрів все світу». При розподілі тепла з ме реж централізованого опалення втрачається близько 15—20%, при транспортуванні — до 50% ви роблюваної теплової енергії, 5—10% її втрачається при на гріванні котлів і т.д. Ми ризикує мо втратити системи центрально го опалення. — Слушне запитання: у який бік рухатися? Впроваджувати індиві дуальне опалення чи підвищувати ефективність існуючого централі зованого? — веде далі Микола Степанов. — Світ ухвалив для себе кардинальне рішення: все таки розвивати централізоване опалення, але на базі когенера ційних технологій. Основна їхня перевага — стабільність постав ки і електроенергії, і тепла. Друга — економічність у порівнянні з роздільним виробництвом, третя — екологічна безпека. У Швеції сьогодні в черзі стоять, щоб підключити до централізованого теплопостачання навіть індивіду альні будинки. Досвід довів, що це економічно вигідніше і виправда ніше. Саме завдяки когенерації.

застосувати тепло, що звичайно просто звітрюється. Відповідно ми значно зменшуємо загальне спожи вання пального, одержавши, проте, усе, що нам потрібно. Знижується потреба в покупній енергії на вели чину вироблюваної теплової та електричної енергії, що сприяє зменшенню виробничих витрат. Схема загалом така. На тепло виробному устаткуванні встанов люються теплосилові надбудови — звичайно це газова турбіна зі скиданням вихлопних газів у ко телутилізатор. Скидна теплота електрогенерувального теплово го двигуна (газової турбіни, газо поршневого двигуна) використо вується для виробництва іншого корисного продукту — теплоти. Тому теплові втрати в когене раційній установці не перевищу ють 8—10%. При комбінованому виробництві теплової та елект ричної енергії досягається еконо мія до 40—50% палива у по рівнянні з роздільним виробницт вом такої ж кількості теплоти й електрики. — Когенераційні системи особливо актуальні для офісів, — говорить головний інженер нау ковопромислового об’єднання «РЕНКО» Ніна Богданова. Вихо дить 30процентна економія електроенергії. Крім тепла, техно логія дає ще й холод улітку. Це називається тригенерація. На приклад, у Києві є попит та конк ретні пропозиції, але через еко номічні проблеми ці проекти поки відкладаються.

Теплоцентраль ХХІ століття

–Я

кщо котельня виробляє влас ну електроенергію, як це відбувається при викорис танні когенераційних технологій, можна одержувати електроенергію удвічі дешевше, ніж звичайно, — пояснює голова науковотехнічної ради компанії «РассветЭнерго» Микола Степанов.

îëòàâñüêèé àâòîàãðåãàòíèé çàâîä çá³ëüøèâ îáñÿãè ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ çà ï³äñóìêàìè ðîêó ìàéæå íà 10% ³ ñòàâ îäíèì ³ç íàéóñï³øí³øèõ ï³äïðèºìñòâ Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³. Çà ðåçóëüòàòàìè ðîáîòè çà ñ³÷åíü-ëþòèé 2009 ðîêó çàâîä â³äâàíòàæèâ ïðîäóêö³¿ íà 7,8 ìëí ãðí, ó òîìó ÷èñë³ ãàëüìîâî¿ àïàðàòóðè — íà 6,6 ìëí ãðí. Íàðàç³ çä³éñíþº ïîñòàâêè ñâî¿õ àïàðàò³â á³ëüø í³æ íà 25 àâòîìîá³ëüíèõ ï³äïðèºìñòâ. Óæå çàðàç â³äçíà÷àºòüñÿ ïîíîâëåííÿ ³ çðîñòàííÿ îáñÿã³â ïîñòàâîê ïîëòàâñüêî¿ ãàëüìîâî¿ àïàðàòóðè íà êîíâåºð òàêèõ ã³ãàíò³â àâòîìîá³ëüíî¿ ïðîìèñëîâîñò³ ÑÍÄ, ÿê «ÓÐÀË», ÌÀÇ, Á³ëÀÇ, ̳íñüêèé òðàêòîðíèé çàâîä, Ïàâëîâñüêèé ³ Ëèêèíñüêèé àâòîáóñí³ çàâîäè, ðÿä ï³äïðèºìñòâ-âèðîáíèê³â ïðè÷åï³â ³ íàï³âïðè÷åï³â, ñïåöòåõí³êè.

Котел, оснащений генератором Когенераційна установка (коге нератор) — це, по суті, мініатюрна теплоелектроцентраль. Поняття «когенераційна установка» й «ТЕЦ» якоюсь мірою подібні. Вважається, що ТЕЦ — це великі теплові елект ростанції міського масштабу, а ко генераційні установки частіше зас тосовуються до окремих міських бу динків або комплексів, тому їх на зивають іноді «мініТЕЦ». Однак ко ефіцієнт корисної дії ТЕЦ, що перед бачає спільне використання котла опалення і дизельного генератора, не перевищує 54%, а ККД когене раційних установок досягає 90— 92%. Співвідношення електричної потужності і теплової виглядає при близно як 1:1,2. На нинішньому рівні розвитку техніки нічого більш економічного у сфері теплопостачання, ніж ТЕЦ, у світі не створене — таку думку, зо крема, висловлював Віктор Герш кович, керівник Центру енергозбе реження, кандидат технічних наук (Український науководослідний і проектний інститут з цивільного бу дівництва — КиївНДІЕП). У кому нальній енергетиці на мініТЕЦ може бути перетворена практично будьяка котельня шляхом надбудо ви існуючого котла газовою турбі ною або газопоршневим двигуном, що скидає відпрацьовані гази в топку. У цьому випадку літнє, тобто мінімальне, теплове навантаження котла забезпечується за рахунок

простої утилізації теплоти скидних газів двигуна. Зимове навантажен ня забезпечується за рахунок до даткового спалювання палива в потоці скидних газів двигуна.

Дилема ЖКГ: «свій» котел чи центральне опалення?..

Д

оходи населення через інфляцію фактично зменшу ються, енергоносії ж дорож чають. І провалля між цими двома показниками росте щороку. У містах через перебої з теплопос тачанням платоспроможні спожи вачі переходять на індивідуальні котли, що автоматично позна чається на бюджетах підприємств теплокомуненерго.

— Основна проблема наших теп ломереж — це те, що ми багато років нічого серйозного не реконст руювали, не вкладали кошти в роз виток, — говорить Микола Степа нов. — А будьяка технологія, якщо її не вдосконалювати, рано чи пізно стає збитковою. Більш того, техно генно небезпечною. Приклад Ал чевська це наочно показав.

Зроблено в Україні Âåäóòüñÿ ïåðåãîâîðè ç ïåðñïåêòèâíîãî ñï³âðîá³òíèöòâà ÿê ³ç âèðîáíèêàìè àâòîòåõí³êè áëèæíüîãî çàðóá³ææÿ, òàêèìè ÿê ÊàìÀÇ, òàê ³ çàðóá³æíèìè ïàðòíåðàìè — êîìïàí³ÿìè Renault, General Motors ³ Scania.

О

òðèìàíî ïåðø³ íàóêîâ³ äàí³ â³ä ñïåêòðîìåòðà-òåëåñêîïà ÑÒÅÏ-Ô, ùî áóâ ðîçðîáëåíèé ³ ñòâîðåíèé ôàõ³âöÿìè ñåêòîðà êîñì³÷íèõ äîñë³äæåíü êàôåäðè åêñïåðèìåíòàëüíî¿ ÿäåðíî¿ ô³çèêè ô³çèêî-òåõí³÷íîãî ôàêóëüòåòó Õàðê³âñüêîãî íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Â. Êàðàç³íà. Îáðîáêà ïåðøèõ îòðèìàíèõ ðåçóëüòàò³â ïðîäåìîíñòðóâàëà ïîâíó 䳺çäàòí³ñòü àïàðàòà. Ïëàíóºòüñÿ, ùî òåëåñêîï ïåðåáóâàòèìå ó êîñìîñ³ â³ä òðüîõ äî ï’ÿòè ðîê³â.

Фахівці компанії «Рассвет Энерго» проаналізували досвід Естонії, Латвії і скандинавських країн. Виявилося, що централізо ване теплопостачання може бути дуже ефективним, і тарифи на тепло не підвищуються, а навпа ки — їх навіть знижують. Умова — перехід на комбіноване вироб ництво тепла й електроенергії, на передізольовані труби та індиві дуальні теплові пункти, які дозво ляють безпосередньо в будинку вести облік теплоспоживання і регулювати його. Це своєрідний компроміс — не «особисті» котли, а можливість в індивідуальному порядку знижувати або підвищу вати теплоспоживання своєї квартири. — Таллінн 3500 індивідуаль них теплових пунктів впровадив за 8 років, — наводить приклад Микола Степанов. — Всю систему перевели на якісне й кількісне ре гулювання, що дозволяє, попер ше, надавати послугу якісного теп лопостачання, а подруге, регулю вати тепло залежно від споживан ня мешканців або від розташуван ня квартири в будинку. Таким чином, у світовій прак тиці все відбувається навпаки: су часні й більш економічні муніци пальні системи централізованого теплопостачання (з когенерацією) виграють у конкурентній боротьбі з індивідуальним опаленням.

Íàãàäàºìî, ùî 30 ñ³÷íÿ 2009 ðîêó ç êîñìîäðîìó «Ïëåñåöüê» â Àðõàíãåëüñüê³é îáëàñò³ óñï³øíî ñòàðòóâàëà ðàêåòàíîñ³é óêðà¿íñüêîãî âèðîáíèöòâà «Öèêëîí-3» ç ðîñ³éñüêèì íàóêîâèì êîñì³÷íèì àïàðàòîì «Êîðîíàñ-Ôîòîí», íà áîðòó ÿêîãî ³ ïî÷àâ ñâîþ ðîáîòó ÑÒÅÏ-Ô 20 ëþòîãî 2009 ðîêó. ßê ñòâåðäæóþòü ðîçðîáíèêè óí³êàëüíîãî òåëåñêîïà, â³í º ìàéæå ºäèíèì ó ñâ³ò³ àïàðàòîì, çäàòíèì âèçíà÷àòè íàïðÿìêè ïðèõîäó âèñîêîåíåðãè÷íèõ ÷àñòèíîê ó â³äêðèòîìó êîñìîñ³. Ãîëîâíå çàâäàííÿ ÑÒÅÏ-Ô — öå, íàñàìïåðåä, âèâ÷åííÿ ñîíÿ÷íèõ êîñì³÷íèõ ïðîìåí³â ó ïåð³îä íàñòóïíîãî ìàêñèìóìó ñîíÿ÷íî¿ àêòèâíîñò³, à òàêîæ âèâ÷åííÿ äèíàì³êè ðàä³àö³éíèõ ïîÿñ³â Çåìë³. Äî òîãî æ ñòâîðþâà÷³ àïàðàòà ñïîä³âàþòüñÿ, ùî â³í çìîæå äîïîìîãòè ó âèçíà÷åíí³ äæåðåë çåìëåòðóñ³â ³ ãðîçîâèõ áóð íà Çåìë³.


№ 13 (65)

26 березня 2009 року

Енергоефективність технологии технології

в «комуналці» зараз міська влада почала вживати реальних кроків — справа того варта Що ж заважає впроваджувати цю технологію у нас, принаймні в «комуналці»? У першу чергу ра дянська хвороба — «лінь–без відповідальність–надія на дядь ка»... Думати на майбутнє не хочеть ся, легше розгрібати «шо є», байду же, менеджер ти компанії чи чи новник райдержадміністрації. Це перше. Друге: дискусія про «приватні» котли і теплоцентралі проходить аж ніяк не в прагматичній пло

мічного ЖКГ — будь ласка! Але краще мати все своє. Здобувши незалежність від си стеми теплопостачання, власники котлів стають залежними від газо постачання — системи більш складної і менш прогнозованої навіть у порівнянні з ЖКГ. Про блем із газопостачанням більше, ніж з тепловими мережами, — такі реалії. Тому теплові мережі в Україні повинні боротися за споживачів

«У Швеції сьогодні стоять у черзі, щоб підклю чити до централізованого теплопостачання навіть індивідуальні будинки. Досвід довів, що це економічно вигідніше й виправданіше. Саме зав дяки когенерації»

Якщо розібрати��я

Кожному місту — свій спосіб енергопостачання

З

рештою, сперечатися про те, що краще, не варто. У великих містах доцільніше застосову вати централізований спосіб енергопостачання. При цьому пе редача й розподіл енергопотоків здійснюється через електромере жу різних класів напруги і систему магістральних і розподільних теп лопроводів, а як джерела викори стовуються теплоелектроцентралі або досить потужні когенераційні установки. У малих населених пунктах або окремо розташованих господар ствах переважніше використати індивідуальні когенераційні уста новки модульного типу малої по тужності (від 10 кВт до 2 МВт). Для

малих потужностей тепловим дви гуном у них служать як турбінні ус тановки, так і двигуни внутрішньо го згоряння — карбюраторні, ди зельні. Дуже цікаві передові роз робки в цьому напрямку з викори станням паливних елементів — гібридні когенераційні установки на трубчастих твердооксидних па ливних елементах, когенераційні установки на полімерних паливних елементах та ін. Термічний ККД цих установок, за даними зарубіжних джерел, становить 90—95% при досить низьких шумових характе ристиках. Економія газу, що спалюється при впровадженні нових техно логій, оцінюється в сотні мільйонів доларів. Електроенергія, отримана шляхом реконструкції котлів за ра хунок когенераційної надбудови, удвічі дешевше, ніж на традиційних теплових електростанціях. Треба визнати, що це невигідно конку рентам — діючим ТЕС, енергобло ки яких змушені простоювати че рез наявні надлишки встановле них потужностей. Але, з іншого боку, багато фахівців упевнені:

щині. У виробників і реалізаторів індивідуальних котлів на руках великі козирі: сьогодні ситуація непрогнозована, мовляв, пере вірте, чи гарячі батареї!.. Хочете бути вічними заручниками безпо

так само завзято, як і західні ком панії. Якщо вони віддадуть наш ринок теплоспоживання вироб никам котлів, то незабаром кож ний з нас стане заручником «сек тора газу».

7 березня однією з головних новин дня став старт із мису Канаверал ракетиносія «Дельта2» з орбітальним телескопом «Кеплер», призначеним для пошуку в нашій галактиці планет земного типу.

І одного дня ми зможемо...

Валерій Тирнов

П

îøóêè òàê çâàíèõ åêçîïëàíåò ïîçà Ñîíÿ÷íîþ ñèñòåìîþ — ñïðàâà íå íîâà. ¯õ â³äîìî áëèçüêî 350, ³ ðîçòàøîâàí³ âîíè ïðèáëèçíî ó 300 çîðÿíèõ ñèñòåìàõ. Îäíàê âñå öå — ïëàíåòè-ã³ãàíòè, ùî îáåðòàþòüñÿ îðá³òàìè, áëèçüêèìè äî öåíòðàëüíèõ ñâ³òèë. Íà íèõ íå ìîæå áóòè æèòòÿ — çàíàäòî âåëèê³ âîíè ³ çàíàäòî ãàðÿ÷³. ×îìó äîñ³ íå â³äêðèò³ ³íø³? г÷ ó ò³ì, ùî íàÿâí³ñòü ïëàíåòè ðåºñòðóºòüñÿ çà ïåð³îäè÷íèìè çàòåìíåííÿìè ñâ³òëà ç³ðêè ï³ä ÷àñ ïðîõîäæåííÿ ïëàíåòè ¿¿ äèñêîì. ²ç ÷èì ìîæíà ïîð³âíÿòè òàêèé ìåòîä? Óÿâ³òü ñîá³: âè äèâèòåñÿ ç âåëèêî¿ â³äñòàí³ ïðîñòî â ïðîì³íü âåëèêîãî ïðîæåêòîðà ³... ðàõóºòå êîìàð³â, ùî ïåðåòèíàþòü éîãî ïîáëèçó ë³íçè ïðîæåêòîðà, ðåºñòðóþ÷è ïàä³ííÿ ñâ³òíîñò³ ïðîìåíÿ ïðè ïðîëüîò³ êîìàðà. Îòîæ, òàêîãî êîìàðà çàðåºñòðóâàòè ëåãøå, í³æ ïëàíåòó. Äî îñòàííüîãî ÷àñó âèì³ðþâàëüíà àïàðàòóðà äîçâîëÿëà âèÿâëÿòè ò³ëüêè äóæå âåëèê³ é äóæå áëèçüê³ äî ïîâåðõîíü ç³ðîê åêçîïëàíåòè. Îäíàê çàâäÿêè ôàíòàñòè÷í³é çàâçÿòîñò³ ³ ïðàö³ ãîëîâíîãî â÷åíîãî ïðîåêòó «Êåïëåð» ³ëüÿìà Áîðàê³ âäàëîñÿ ñòâîðèòè àâòîìàòè÷íó ôîòîìåòðè÷íó àïàðàòóðó, çäàòíó ïîì³òèòè ãîðåçâ³ñíîãî êîìàðà ìàéæå ç òàêîþ æ ëåãê³ñòþ, ÿê, ñêàæ³ìî, êðîëèêà.

ð³÷, ùî ìîãëà á òðàïèòèñÿ — öå òå, ùî ÷àñòèíè ðàêåòè, ÿê³ â³äâàëþþòüñÿ, ìîãëè âäàðèòè êîðîâó», — ðîçïîâ³äຠâ÷åíèé. ²íòåðåñ Áîðàê³ äî êîñìîñó âèíèê ùå â äèòèíñòâ³, êîëè â³í ³ç äðóçÿìè ïóñêàâ ñàìîðîáí³ ðàêåòè â íåáî Äåëàâàíà, ìàëåíüêîãî ì³ñòå÷êà ó øòàò³

³ñêîíñ³í. ϳä ÷àñ ¿õí³õ çàïóñê³â øåðèô áóâ çìóøåíèé ïåðåêðèâàòè äîðîãó, ùîá âîíè íå çàâäàëè íåïðèºìíîñòåé ³íøèì. «Òàì, äå ìè æèëè, ã³ðøà

ϳñëÿ çàê³í÷åííÿ êîëåäæó Áîðàê³ çóì³â äîìîãòèñÿ, ùîá éîãî ïðèéíÿëè íà ðîáîòó â ºäèíå ì³ñöå, ÿêå â³í ââàæàâ ã³äíèì, — ó Äîñë³ä-

Ім’я в науці Не переривається низка інтелектуальних гігантів, що беруться за проблеми, вирішення яких лежить в інших світах. Одним із перших був Іоганн Кеплер, про якого Ейнштейн сказав: «Гідно зберегти пам’ять про нього – це означає, можливо, чіткіше уявити собі поставлене ним завдання». Розкрити закони руху небесних тіл — завдання для людини XVI століття дійсно сміливе! І він з ним блискуче впорався: три закони Кеплера давно стали шкільною класикою.

«власне» вироблення допомагає обленерго переживати наванта ження на мережі в години пік.

Скільки коштує?

К

огенераційна установка на фабриці банкнотного паперу в Малині Житомирської об ласті була побудована наприкінці 2008 року. Зараз вона вже відключилася від електроспожи вання. Загальна вартість проек ту — 30 млн грн. Причому 70% від цієї суми було витрачено на заку півлю устаткування. А проектні роботи обійшлися в 1,5 млн грн. Відзначимо також, що не обо в’язково закуповувати потужну станцію і встановлювати її на вічно в себе на підприємстві. Цілком може допомогти оренда пересувних електростанцій, що дозволяє забезпечити безпере бійну подачу електроенергії або компенсувати нестачу тієї, що по ставляється вже сьогодні. Крім того, вони не вимагають облаш тування спеціальної площадки, фундаменту. Деякі підприємства України пропонують в оренду ко генераційну установку потужні стю 1 МВт на таких умовах: мінімальний термін оренди — 6 місяців. Термін поставки і підключення устаткування 1—2 місяці. Спожитий газ орендар оп лачує самостійно, його вартість у суму оренди не входить.

íèé öåíòð ÍÀÑÀ Åéìñ ó Êàë³ôîðí³¿. Òóò â³í äîïîìàãàâ ðîçðîáëÿòè òåïëîâ³ ùèòè äëÿ ì³ñÿ÷íèõ ì³ñ³é «Àïîëëîí». Íà ïî÷àòêó 80-õ, ïåðåéíÿâøèñü ïîïóëÿðíèì ïèòàííÿì ïðî ³ñíóâàííÿ åêçîïëàíåò, Áîðàê³ â ïåðø³é æå ñâî¿é íàóêîâ³é ñòàòò³ çàïðîïîíóâàâ íîâèé ôîòîìåòðè÷íèé ìåòîä äëÿ ¿õíüîãî âèÿâëåííÿ. Íà æàëü, éîãî ïðèãîëîìøëèâ³ ³äå¿ íàóêîâå ñï³âòîâàðèñòâî ñïðèéíÿëî ñêåïòè÷íî. Çà ñëîâàìè â÷åíîãî, éîãî êîëåãè áóëè ïåðåêîíàí³, ùî íå ³ñíóº ìåòîäó äëÿ çä³éñíåííÿ òàêîãî òèïó ñïîñòåðåæåíü». ² ñïðàâä³, ùå äâàäöÿòü ðîê³â òîìó ³äåÿ âèÿâëåííÿ ³íøèõ ñîíÿ÷íèõ ñèñòåì çäàâàëàñÿ ôàíòàñòè÷íîþ. Ïåðåêîíàòè êåð³âíèöòâî â òîìó, ùî âîíà ã³äíà ô³íàíñóâàííÿ, áóëî íåëåãêî. «Çàçäàëåã³äü óõâàëåí³ ð³øåííÿ ãîâîðèëè, ùî ïðîïîçèö³¿ ïðî ïîøóê åêçîïëàíåò ìàþòü ïðîñòî â³äêèäàòèñÿ», — ðîçïîâ³äຠâ÷åíèé ñüîãîäí³. Ùîá ïîäîëàòè îï³ð, Áîðàê³ ³ éîãî ñï³âðîá³òíèêè ðîçðîáèëè íàçåìíèé ôîòîìåòð, ùî ñòåæèòü ó ˳êñüê³é îáñåðâàòî𳿠(Êàë³ôîðí³ÿ) â³äðàçó çà 10 òèñÿ÷àìè ç³ðîê ïðè äîñòàòíüîìó äëÿ âèÿâëåííÿ çåìëåïîä³áíèõ ïëàíåò ð³âí³ òî÷íîñò³, ïîêàçàíîìó íà ëàáîðàòîðíîìó ñèìóëÿòîð³. Äî ðå÷³, «Êåïëåð» äèâèòüñÿ ó á³ê çîðÿíèõ ñêóï÷åíü ì³æ ñóç³ð’ÿìè ˳ðè ³ Ëåáåäÿ. Ó ïîëå éîãî çîðó ïîòðàïëÿº 100 ì³ëüéîí³â ç³ðîê, ñåðåä ÿêèõ ó 100 òèñÿ÷ ìîæóòü áóòè ïëàíåòè çåìíîãî òèïó. Ñàìå ¿õ â³í ³ ïîâèíåí «âèëîâèòè». Âèÿâèâøè òàêó ïëàíåòó, «Êåïëåð» îö³íþâàòèìå ¿¿ â³äñòàíü äî ñâ³òèëà, òåìïåðàòóðó ïîâåðõí³, íàÿâí³ñòü ´ðóíòó ³ âîäè — óìîâ äëÿ æèòòÿ. Áîðàê³ ââàæàº, ùî äàí³ «Êåïëåðà» ìàòèìóòü âèð³øàëüíå çíà÷åííÿ, îñîáëèâî ÿêùî ìè çíàéäåìî áåçë³÷ ïëàíåò íà çðàçîê íàøî¿ ó ïðèäàòíèõ äëÿ æèòòÿ çîíàõ íàâêîëî ³íøèõ ç³ðîê. «Ïîò³ì ìè çðîçó쳺ìî, — óïåâíåíèé ó÷åíèé, — ùî, øâèäøå çà âñå, ìè íå îäí³, ³ îäíîãî äíÿ çìîæåìî ïðèºäíàòèñÿ äî ³íøîãî ðîçóìíîãî æèòòÿ ó Âñåñâ³ò³».


Наука

№ 12 (64)

особистість Видатному радянському конструкторові ракетної техніки, двічі Герою Соціалістичної Праці, лауреату Ленінської і Державної премій, доктору технічних наук, почесному громадянину Харкова Володимиру Сергєєву у березні виповнилося 95 років.

Господар «Сатани» Візитівка ϳä êåð³âíèöòâîì Âîëîäèìèðà Ñåð㺺âà — äîêòîðà òåõí³÷íèõ íàóê, àêàäåì³êà ÍÀÍ Óêðà¿íè ñòâîðåí³ ÷îòèðè ïîêîë³ííÿ âèñîêîåôåêòèâíèõ ñèñòåì êåðóâàííÿ äëÿ áîéîâèõ ðàêåò, êîñì³÷íèõ àïàðàò³â, ðàêåòíî-êîñì³÷íîãî êîìïëåêñó «Áóðàí». Íàïåðåäîäí³ þâ³ëåþ äî ÷èñëåííèõ íàãîðîä äâ³÷³ Ãåðîÿ Ñîö³àë³ñòè÷íî¿ Ïðàö³, ëàóðåàòà Ëåí³íñüêî¿ ³ Äåðæàâíî¿ ïðåì³é äîäàëàñÿ ùå îäíà, ÿêó â³í íàçâàâ îñîáëèâî äîðîãîþ, — ïî÷åñíèé çíàê Õàðê³âñüêî¿ îáëðàäè «Ñëîáîæàíñüêà ñëàâà».

Олена Зеленіна

В

³ñòî𳿠ÕÕ ñòîë³òòÿ éîãî ³ì’ÿ ñòî¿òü ïîðÿä ç ³ìåíàìè âèäàòíèõ êîíñòðóêòîð³â ³ îðãàí³çàòîð³â âèðîáíèöòâà ðàêåòíî-êîñì³÷íî¿ òåõí³êè Ìèõàéëà ßíãåëÿ, Îëåêñàíäðà Ìàêàðîâà, Âîëîäèìèðà ×åëîìåÿ, Âîëîäèìèðà Óòê³íà. Ïðàöþþ÷è ïë³÷-î-ïë³÷, íà îñíîâ³ ì³æêîíòèíåíòàëüíèõ áàë³ñòè÷íèõ ðàêåò âîíè ñòâîðèëè ïîòóæíèé ðàêåòíî-ÿäåðíèé ùèò Ðàäÿíñüêîãî Ñîþçó. À ïîò³ì ïåðåäàëè ñâî¿ ðàêåòí³ øåäåâðè íà ñëóæáó ìèðíîìó êîñìîñó.

У

Áà÷ó ö³ëü!

ÍIJ-885 ̳í³ñòåðñòâà ïðîìèñëîâîñò³ é çàñîá³â çâ’ÿçêó (ðîçðîáíèê ñèñòåì ðàä³îóïðàâë³ííÿ ðàäÿíñüêèõ ðàêåò â 50-ò³ ðîêè) ï³ä êåð³âíèöòâîì ãîëîâíîãî êîíñòðóêòîðà Ì.Ñ. Ðÿçàíñüêîãî ïðîõîäèëè ðîáîòè ç äâîõ íàïðÿì³â: ñòâîðåííÿ àâòîíîìíî¿ ñèñòåìè êåðóâàííÿ ³ ðàä³îêåðóâàííÿ ïîëüîòîì ðàêåòè. Öå áóâ ä³éñíî äðàìàòè÷íèé ìîìåíò ó ñòâîðåíí³ ñèñòåì êåðóâàííÿ ðàêåò ñòðàòåã³÷íîãî ïðèçíà÷åííÿ — òâîð÷å çìàãàííÿ òàê çâàíèõ «ðàäèñò³â» é «àâòîíîìíèê³â». Âîëîäèìèð Ñåð㺺â, ÿêèé ò³ëüêè ïî÷èíàâ ñâîþ êàð’ºðó â íàóö³, íàëåæàâ äî ïðèõèëüíèê³â àâòîíîìíèõ ñèñòåì, ùî âèã³äíî â³äð³çíÿëèñÿ â³ä ðàä³îêåðîâàíèõ òèì, ùî íå áóëè ï³ääàí³ âïëèâó çîâí³øí³õ ïåðåøêîä. Êîëè Ñåð㺺â ïî÷àâ «ïðîáèâàòè» íà ìîäåëüí³ âèïðîáóâàííÿ ñâî¿ àâòî��îìí³ çðàçêè, Âàñèëü Ô³ë³ïïîâ, ùî êåðóâàâ «ðàäèñòàìè», ïîãîäèâñÿ íå â³äðàçó ³ íåîõî÷å: — ßêùî ç ïåðøîãî æ ðàçó òâîÿ ñèñòåìà íå ïðîéäå, çàáèðàé ñâî¿ ïðèëàäè ³ éäè! Ïî ëàáîðàòîð³ÿõ ï³øîâ ãîì³í: ³äå áîðîòüáà Ñåð㺺âà çà äîñòóï íà «ìîäåëü»! Óñ³ ç íåòåðï³ííÿì ÷åêàëè, ÷èì âîíà çàê³í÷èòüñÿ. Àäæå éøëîñÿ íå ò³ëüêè ïðî âèïðîáóâàííÿ ÷åðãîâî¿ ñèñòåìè êåðóâàííÿ ³ íàâ³òü íå ïðî íàóêîâó ðåïóòàö³þ ñàìîãî Ñåð㺺âà, à é ïðî ìàéáóòíº â³ò÷èçíÿíîãî ðàêåòîáóäóâàííÿ. Ñèñòåìà, ðîçðîáëåíà Âîëîäèìèðîì Ñåð㺺âèì, äàëà áåçäîãàííó òî÷í³ñòü. ³äòîä³ ãîëîâíèì íàïðÿìîì íàóêîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ Âîëîäèìèðà Ãðèãîðîâè÷à ñòàëî ñòâîðåííÿ óñå á³ëüø äîñêîíàëèõ ñèñ-

19 березня 2009 року

â «õîëîäí³é â³éí³» ïîñòàâèëè íå ïîë³òèêè, à ³íæåíåðè-êîíñòðóêòîðè. ² ñåðåä íèõ — õàðê³â’ÿíèí Âîëîäèìèð Ñåð㺺â, âíåñîê ÿêîãî ó ñòâîðåííÿ ñó÷àñíî¿ ðàêåòíî-ÿäåðíî¿ çáðî¿, ÿêà çà òî÷í³ñòþ ïåðåâàæàëà àìåðèêàíñüêó, âàæêî ïåðåîö³íèòè. Çàâäÿêè Ð36, íà÷èíåí³é «õàðê³âñüêèìè ìîçêàìè», Ðàäÿíñüêèé Ñîþç äîñÿã òàêî¿ ïåðåâàãè â ãîíèòâ³ îçáðîºíü, ùî ïîäàëüøå ¿¿ ïðîäîâæåííÿ áóëî áåçãëóçäèì, à òî é íåáåçïå÷íèì äëÿ Çàõîäó. ² òîä³ äâà ïîëþñè ñâ³òîâîãî ïðîòèñòîÿííÿ ïî÷àëè øóêàòè øëÿõè äî çáëèæåííÿ, à â ëåêñèêîí³ çàõ³äíèõ ïîë³òèê³â óïåðøå ïðîëóíàëî ñëîâî «ðîçðÿäêà».

Ìèðíèé êîñìîñ òåì êåðóâàííÿ ñòðàòåã³÷íèõ ðàêåò. Ó 1960 ðîö³ ïðè âèïðîáóâàííÿõ ðàêåòè Ð16 ñòàëàñÿ ñòðàøíà êàòàñòðîôà, ÿêà çàáðàëà æèòòÿ á³ëüøå 120 ÷îëîâ³ê. Çàãèíóâ ³ ãîëîâíèé êîíñòðóêòîð õàðê³âñüêîãî ÎÊÁ-692 Áîðèñ Êîíîïëüîâ. Ñåðåä ìîñêîâñüêèõ ôàõ³âö³â áóëî áàãàòî ÿê áàæàþ÷èõ, òàê ³ íåáàæàþ÷èõ ¿õàòè ïðàöþâàòè â Õàðê³â íà ì³ñöå Êîíîïëüîâà. Âîëîäèìèð Ñåð㺺â íàëåæàâ ñàìå äî îñòàíí³õ. Ïî-ïåðøå, âñå ñâîº æèòòÿ (çà âèíÿòêîì ôðîíòó) â³í ïðîæèâ ó Ìîñêâ³, ïî-äðóãå, çîâñ³ì íåäàâíî ç äðóæèíîþ Ìàð³ºþ Âàñèë³âíîþ ³ äâîìà ñèíàìè îäåðæàâ íàðåøò³ íîâó ïðîñòîðó êâàðòèðó. À âðàíö³ ï³ñëÿ íîâîñ³ëëÿ Âîëîäèìèðà Ãðèãîðîâè÷à òåëåôîííèì äçâ³íêîì âèêëèêàëè â ÖÊ. ³äìîâèòèñÿ â³ä íîâîãî ïðèçíà÷åííÿ áóëî íåìîæëèâî. Àâòîðèòåò Ñåð㺺âà â ðàêåòíîêîñì³÷í³é ãàëóç³ íà òîé ÷àñ áóâ äóæå âåëèêèé. ³í ìàâ íåîáõ³äíèé äîñâ³ä êåð³âíèöòâà íàóêîâîäîñë³äíèìè ðîáîòàìè ³ç ñèñòåì êåðóâàííÿ, à çà çàïóñê ïåðøîãî øòó÷íîãî ñóïóòíèêà Çåìë³ â 1957 ðîö³ áóâ âèçíàíèé ã³äíèì Ëåí³íñüêî¿ ïðå쳿. Ò³ëüêè-íî ïðè¿õàâøè äî íîâîãî ì³ñöÿ ðîáîòè, Ñåð㺺â ó áóêâàëüíîìó çíà÷åíí³ öüîãî ñëîâà «êèíóâ» ñ³ìåéí³ ïîæèòêè, äðóæèíó é ä³òåé íà ñõîäîâ³é ïëîùàäö³ á³ëÿ äâåðåé õàðê³âñüêîãî æèòëà é ï³øîâ íà ïîë³ãîí. Éîìó âäàëîñÿ òàê îðãàí³çóâàòè ðîáîòó, ùî âæå ÷åðåç ï³âðîêó ðàêåòà Ð16 ç ³ñòîòíî äîîïðàöüîâàíîþ àïàðàòóðîþ ñèñòåìè êåðóâàííÿ áóëà âèâåçåíà íà ñòàðòîâó ïîçèö³þ. ² ¿¿ âèïðîáóâàííÿ â³äáóëèñÿ áåç ïðîáëåì. Çà öåé ÷àñ ³ç ïîë³ãîíà éîìó âäàëîñÿ âèðâàòèñÿ ëèøå îäèí ðàç: íàäòî âæå õîò³ëîñÿ ïðèâ³òàòè êîõàíó äðóæèíó ³ç äíåì íàðîäæåííÿ. — ß ïåðåñòóïàþ ïîð³ã, õî÷ó îá³éíÿòè äðóæèíó, — ðîçïîâ³äຠÂîëîäèìèð Ãðèãîðîâè÷, — à Ìàøà, ïîáà÷èâøè ìåíå, ðàïòîì ïî÷àëà çàäêóâàòè â ãëèá êîðèäîðó... Îãîâòàâøèñü â³ä øîêó, âîíà ïðîøåïîò³ëà: — Òè... Òè æ çîâñ³ì ñèâèé... Çà ê³ëüêà ì³ñÿö³â, ïîêè äîîïðàöüîâóâàëàñÿ çëîùàñíà Ð16, â³í

У

« Буран Буран»» ä³éñíî ïîñèâ³â.

Òî÷êà â «õîëîäí³é â³éí³»

Р

àäÿíñüêèé Ñîþç 1960 ðîêó áóâ îòî÷åíèé ù³ëüíèì ê³ëüöåì ìàéæå 300 â³éñüêîâèõ áàç ÍÀÒÎ, íà òåðèòî𳿠ÑØÀ áóëè ðîçãîðíóò³ áëèçüêî 40 ñòàðòîâèõ ïîçèö³é ì³æêîíòèíåíòàëüíèõ áàë³ñòè÷íèõ ðàêåò «Àòëàñ» ç ôàíòàñòè÷íîþ äàëüí³ñòþ ïîëüîòó — 14500 ê³ëîìåòð³â. Ðàäÿíñüêîìó Ñîþçó áóëà íåîáõ³äíà ì³æêîíòèíåíòàëüíà ðàêåòà ç àâòîíîìíîþ ñèñòåìîþ êåðóâàííÿ, ïðèäàòíà äî äîâãîãî ñòîÿííÿ â ðåæèì³ áîéîâî¿ âàðòè, ç àíàëîã³÷íîþ äàëüí³ñòþ ñòð³ëüáè. Ñòâîðþâàòè ñå𳿠òàêèõ ðàêåò äîâåëîñÿ Ì. ßíãåëþ, Â. ×åëîìåþ, Â.Ñåð㺺âó é î÷îëþâàíèì íèìè êîëåêòèâàì ÎÊÁ-586, ÎÊÁ-52 ³

Так загартовувалася «сталь» Склавши всі іспити на відмінно, Володимир Сергєєв став студентом Мос ковського інституту інженерів зв’язку Лефортова. Тут відкрилися його здібності. Треба було скласти іспит з електромагнітного поля, професор оголосив, що списати нікому не дозволить. Двом кращим студентам, серед яких був і Сергєєв, запропонував розв’язати надзвичайно складне завдання. Умова була такою: впораються — п’ятірки автоматом. «Напруга була такою силь ною, що букви попливли перед очима, все почало стрибати, і в одну мить я побачив рішення. Як потім виявилося, від занадто сильного розумового про цесу знепритомнів. Але вирішив! Професор був невдоволений: як це я вирі шив надзвичайно складне завдання так просто, але «автомат» я одержав».

ÎÊÁ-692. Ó 60—80-õ ðîêàõ ñòâîðåí³ â Õàðêîâ³ ï³ä êåð³âíèöòâîì Ñåð㺺âà ñèñòåìè êåðóâàííÿ ðàêåò îñòàíí³õ ìîäèô³êàö³é çàáåçïå÷óâàëè âëó÷åííÿ â ö³ëü çà îêåàíîì ðîçì³ðîì ³ç ñó÷àñíèé ñòàä³îí! Äî öüîãî ìîæíà äîäàòè ïðîñòîòó â îáñëóãîâóâàíí³, çàõèñò â³ä âèïàäêîâèõ ³ íåñàíêö³îíîâàíèõ ïóñê³â; äèñòàíö³éíå ³ àâòîìàòè÷íå ââåäåííÿ ïîëüîòíîãî çàâäàííÿ ³ ïåðåïðèö³ëþâàííÿ; çáåðåæåííÿ ïðàöåçäàòíîñò³ ³ òî÷íîãî íàâåäåííÿ íà ö³ëü ïðè ñåéñì³÷íîìó âïëèâ³ ó ðàç³ ÿäåðíèõ âèáóõ³â ó ðàéîí³ ñòàðòó. Êîëåêòèâ ÍÂÎ «Åëåêòðîïðèëàä» ï³ä êåð³âíèöòâîì Âîëîäèìèðà Ñåð㺺âà òâîðèâ äèâí³ ðå÷³! Òóò ñòâîðåíà ñèñòåìà êåðóâàííÿ ðàêåòè Ð36, ùî çàáåçïå÷óº äàëüí³ñòü ñòð³ëüáè ó ìåæàõ îäíîãî âèòêà øòó÷íîãî ñóïóòíèêà Çåìë³ é ìîæëèâ³ñòü ï³äõîäó äî ö³ë³ ç äâîõ ä³àìåòðàëüíî ïðîòèëåæíèõ íàïðÿì³â. Îäíî÷àñíî âîíà çàáåçïå÷óâàëà ïîäîëàííÿ ïðîòèðàêåòíî¿ îáîðîíè ñóïðîòèâíèêà, íàâåäåííÿ íà ö³ëü çà ðåëüºôîì ì³ñöåâîñò³ àáî ðàä³îëîêàö³éíèìè êàðòàìè — Àìåðèêàíö³ ââàæàëè, ùî âîíè íåóðàçëèâ³, ñõîâàâøè ñâî¿ ïóñêîâ³ óñòàíîâêè ãëèáîêî â ãîðàõ, — ðîçïîâ³äຠÂîëîäèìèð Ãðèãîðîâè÷. — À âèÿâèëîñÿ, ìè ¿õ ³ òàì çìîæåìî ä³ñòàòè. Ð36 ó íàòîâñüêîìó êîäóâàíí³ íàçâàëè SS-18, àáî «Satan», ùî îçíà÷ຠ«Ñàòàíà». Ùî á òàì íå ãîâîðèëè ïðî ðîçðÿäêó ì³æíàðîäíî¿ íàïðóæåíîñò³, ÿêå ³í³ö³þâàâ â 70-ò³ ðîêè Ëåîí³ä Áðåæíºâ ðàçîì ³ç ãëàâàìè ïðîâ³äíèõ çàõ³äíèõ äåðæàâ, à òî÷êó

÷àñíèê Âåëèêî¿ Â³ò÷èçíÿíî¿ â³éíè, ãîëîâíèé êîíñòðóêòîð íîâ³òí³õ âèä³â îçáðîºííÿ Âîëîäèìèð Ñåð㺺â íå ì³ã íå äóìàòè ïðî òå, ÿê ìîæíà âèêîðèñòàòè áîéîâ³ ðàêåòè, ÿê³ â³äñëóæèëè ñâîº, äëÿ ïîòðåá íàðîäíîãî ãîñïîäàðñ ò â à . Ó Õàðêîâ³ âïåðøå ïî÷àëè ðîçðîáëÿòèñÿ ñèñòåìè êåðóâàííÿ ðàêåòíîñ³¿â øòó÷íèõ ñóïóòíèê³â Çåìë³ ñåð³é «Êîñìîñ» ³ «²íòåðêîñìîñ». Íà ïî÷àòêó 70-õ âåëèñÿ ìàñøòàáí³ ðîáîòè ç³ ñòâîðåííÿ ñèñòåìè êåðóâàííÿ òðàíñïîðòíîãî êîðàáëÿ ïîñòà÷àííÿ é ïîâåðíåííÿ àïàðàòà áàãàòîö³ëüîâî¿ êîñì³÷íî¿ ñèñòåìè «Àëìàç». Òîä³ æ óïåðøå â Ðàäÿíñüêîìó Ñîþç³ â ñèñòåì³ êåðóâàííÿ áóëà çàñòîñîâàíà áîðòîâà îá÷èñëþâàëüíà ìàøèíà. Àâòîìàòè÷íå ñòèêóâàííÿ òðàíñïîðòíîãî êîðàáëÿ ïîñòà÷àííÿ ç êîñì³÷íèìè ñòàíö³ÿìè «Ñàëþò-6» ³ «Ñàëþò-7», âèêîíàíå áåç âòðó÷àííÿ îïåðàòîð³â öåíòðó êåðóâàííÿ, ñòàëà ïîâíèì òð³óìôîì ³äåé, ïîðîäæåíèõ íà «ñåð㺺âñüê³é» ô³ðì³. ², íàðåøò³, â³íöåì íàóêîâî-òåõí³÷íî¿ òâîð÷îñò³ êîëåêòèâó ñòàëî ñòâîðåííÿ ñèñòåìè êåðóâàííÿ ðàêåòè-íîñ³ÿ «Åíåðã³ÿ», ùî çàáåçïå÷èëà âèâåäåííÿ íà îðá³òó ðàäÿíñüêîãî êîñì³÷íîãî áàãàòîðàçîâîãî êîðàáëÿ «Áóðàí» (íåîô³ö³éíà íàçâà «ðàäÿíñüêèé øàòòë»). Çà îäí³ºþ ç ëåãåíä, êîëè Ñåð㺺âà çàïèòàëè, ÷îìó âñå-òàêè àìåðèêàíö³ ñòâîðèëè ñâ³é «øàòòë» ðàí³øå çà íàø, Âîëîäèìèð Ãðèãîðîâè÷ ñïåðåñåðäÿ â³äïîâ³â: «ßêáè íàøèõ ³íæåíåð³â íå ïîñèëàëè íà îâî÷åâ³ áàçè, áóä³âíèöòâà é íà ï³äì³òàííÿ Á³ëãîðîäñüêîãî øîñå, óäàëîñÿ á äîñÿãòè íàáàãàòî á³ëüøîãî». À îò òå, ùî â ïåâíèé ïåð³îä íàä ñåð㺺âñüêèì êîëåêòèâîì íàâèñ äàìîêë³â ìå÷ ë³êâ³äàö³¿, — áåçïåðå÷íèé ôàêò. Äåêîìó â ÖÊ çäàëîñÿ, ùî áóëî á äîáðå ðîçðîáëåííÿ ñèñòåì êåðóâàííÿ ïåðåäàòè â Ìîñêâó. Ñåð㺺â òîä³ ñêàçàâ òâåðäå «í³!». Ïåðåäà÷à òåìè â Ìîñêâó îçíà÷àëà á âòðàòó ðîáî÷èõ ì³ñöü äëÿ áàãàòüîõ òèñÿ÷ óí³êàëüíèõ ôàõ³âö³â âèñîêîãî êëàñó. Àäæå êîëè Âîëîäèìèð Ãðèãîðîâè÷ ïðè¿õàâ ó Õàðê³â, â ÎÊÁ ïðàöþâàëî ò³ëüêè 600 ÷îëîâ³ê, à ïðè íüîìó ê³ëüê³ñòü ñï³âðîá³òíèê³â çá³ëüøèëàñÿ äî 13 òèñÿ÷. ² Ñåð㺺â çðîáèâ óñå â³ä íüîãî çàëåæíå, ùîá â³äñòîÿòè ñâ³é êîëåêòèâ. Îäèí âèñîêèé ÷èí ó ÖÊ, äîâ³äàâøèñü ïðî öå, ñõîïèâñÿ çà ãîëîâó: «Âîëîäèìèðå Ãðèãîðîâè÷ó, òà òè ðîçó쳺ø, ùî íàêî¿â?». Íà öå çàïèòàííÿ ³ ñüîãîäí³, ÷åðåç áàãàòî äåñÿòèë³òü, Ñåð㺺â â³äïîâ³äຠäóæå ïðîñòî: — Òàê, çíàþ... ß çáåð³ã äëÿ Óêðà¿íè íàéïåðåäîâ³øèé íàïðÿì íàóêè é òåõí³êè.


№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Наука

величезне небо

Незвані гості з космосу Виявляється, Землю можуть погубити не тільки астероїди, а й кометиневидимки, про існування яких астрономи раніше могли тільки здогадуватися... Величезний розпечений камінь падає в океан, спричиняючи найпотужніше цунамі, що знищує більшу частину живих істот і будівель на прилеглих континентах. По всій планеті починається масове виверження вулканів: кипляча лава завершує те, що не вдалося цунамі. Вулканічний попіл піднімається в атмосферу, закриває Сонце, і на Землі настає багаторічна зима... Описаний катастрофічний сценарій, імовірно, уже втілювався в життя в давнину. Не виключено, що він може реалізуватися і в майбутньому.

Валентина Гаташ

Н

езважаючи на «перепис» ас тероїдів, які можуть зіштовх нутися із Землею (його вже кілька років ведуть американські вчені), небезпека несподіваного зіткнення з небесними об’єктами не минула. Тим більше що NASA за носить у каталоги тільки астерої ди діаметром більше кілометра: на пошук дрібніших об’єктів в агент ства немає грошей. Останній за часом доказ мож ливих несподіванок — астероїд 2009 DD45 розміром від 20 до 50 метрів, виявлений за ��ри дні до того, як 2 березня нинішнього року він пролетів в 66 тисячах кілометрів від Землі. Це досить не безпечна близькість: усього у півторадва рази більше відстані, на якій обертаються супутники на геостаціонарних орбітах. У випад ку зіткнення енергія вибуху стано вила б близько однієї мегатонни в тротиловому еквіваленті — у три рази менше, ніж від удару Тунгу ського метеорита. Зараз астроно ми продовжують спостереження за об’єктом, щоб оцінити мож ливість його повернення до Землі на наступному витку. Сонячна система, на думку вчених, — одна із «жвавих» діля нок Всесвіту. Крім Сонця і планет, нею переміщається величезна кількість інших, дрібніших об’єктів. В основному вони зосереджені в головному поясі астероїдів, що проходить між орбітами Марса і Юпітера, поясі Койпера і хмарі Оорта. Час від часу деякі «жителі» цих областей у результаті якихне будь космічних катаклізмів зали шають звичні орбіти і летять у бік Землі.

На думку вчених Інституту рономії Р АН під керівницт астрономії РАН аст вом доктора фізикоматема тичних наук Олександра Багря на а, крім астероїдів нас можуть відвідати й інші небезпечні гості з космосу космосу..

Однак у тому випадку, якщо гази поступово випаровувалися з ко метного ядра, коли воно перебу вало ще далеко від Сонця, пилин ки залишаються на його поверхні. Вони вкривають ядро брудною пухкою пиловою кіркою, що є чу довим теплоізолятором. Це й буде кометаневидимка з коефіцієнтом відбиття від поверхні всього 1% (приблизно як у чорного оксами

них із пошуком і відкриттям нових тіл у Сонячній системі, заздалегідь виявити їх не в змозі. Спостеріга ти кометиневидимки дуже склад но. Їхній діаметр у середньому ста новить усього 20 кілометрів, а яс кравість — як у двокілометрового чорного астероїда. Такі комети можна виявити тільки при особли вих умовах, коли вони найкраще освітлені Сонцем і перебувають

«Знайомі» періодичні комети прилітають до нас у се редньому раз на 100 років. За цей же час на небі з’яв ляється приблизно 300 нових невідомих комет, і вони не завжди пред’являють візитівку у вигляді хво ста, що світиться на нічному небі. ту). Якщо така комета пролітає повз Сонце, кірка не дозволяє га зам випаруватися, тобто утворити світний хвіст. Без помітного газо вого хвоста такий небесний об’єкт виглядатиме як чорний астероїд і може непоміченим наблизитися до Землі на небезпечну відстань. Навіть у телескоп таку кометуне видимку можна побачити не за дні (як спостерігачі виявили астероїд 2009 DD45), а лише за лічені го дини до зіткнення. — Чи можна поступово «пе реписати» небезпечні комети невидимки так само, як астро номи роблять це з потенційно небезпечними астероїдами?

найближче до Землі. Причому че рез величезну швидкість (до 150 кілометрів на секунду, що утричі перевищує швидкість більшості тіл у Сонячній системі) така міжзоря на блукачка може пролітати через поля спостережень телескопів не поміченою. Група вчених нашого інституту почала проводити телевізійні дос лідження метеорних потоків Пер сеїди й Леоніди для виявлення в них великих тіл — кометних ос колків, які можуть становити не безпеку при зіткненні із Землею. Метеорні потоки — це залишки ко мет, що повністю випарувалися, на орбітах яких залишилися тільки

Çà íàøèìè ðîçðàõóíêàìè, 300 òèñÿ÷ ðîê³â òîìó íàøà ïëàíåòà íåáåçïå÷íî çáëèçèëàñÿ ç êîìåòîþ — ïðàðîäèòåëüêîþ ìåòåîðíîãî ïîòîêó Ïåðñå¿ä. Ìîæëèâî, âîíà ïðîéøëà òîä³ íà â³äñòàí³ âñüîãî 2,5 ì³ëüéîíà ê³ëîìåòð³â â³ä Çåìë³. Çà êîñì³÷íèìè ìàñøòàáàìè — äóæå áëèçüêî, ÿêùî âðàõóâàòè, ùî íåáåçïå÷íèì äëÿ íàøî¿ ïëàíåòè ââàæàºòüñÿ êîñì³÷íèé îá’ºêò, ùî ïðîéøîâ íà â³äñòàí³ 15 ì³ëüéîí³â ê³ëîìåòð³â. Óëàìîê ÿäðà ö³º¿ êîìåòè ðîçìèíóâñÿ ³ç Çåìëåþ âñüîãî íà äîáó. ßêáè â³í âð³çàâñÿ â Çåìëþ, íàïåâíî ñòàëàñÿ á ãëîáàëüíà êàòàñòðîôà, ï³ñëÿ ÿêî¿ íàø³ ïåðø³ ïðåäêè ìîãëè á ³ íå âèæèòè. — Íåâèäèìêó ç ðîìàíó Óåëëñà ³íîä³ âñå-òàêè ìîæíà áóëî âèÿâèòè, íàïðèêëàä, ï³ä ÷àñ äîùó àáî ñí³ãîïàäó... — À íåâèäèìó êîìåòó ìîæíà âèÿâèòè ó òîé ìîìåíò, êîëè âîíà ç ÿêî¿ñü ïðè÷èíè âòðà÷ຠзахисну кірку. На приклад, якщо в неї під час польоту через Сонячну систему врізається метеорит. Він зриває кірку, ядро по чинає нагріватися і виділяти гази — і ми бачимо появу нової комети. Якщо зараз учені уважно спостері гатимуть за всіма точками простору, де відбуваються спалахи комет, то, може, зуміють визначити, де проля гають міжпланетні метеорні потоки,

— У тому й річ, що ні! Астероїди літають у межах Сонячної системи давно усталеними орбітами своїх поясів. Комети ж звичайно при літають до нас із глибин Всесвіту або з далеких частин Сонячної си стеми. Вони можуть відвідувати нас раз на 200 тисяч років. Тому багато комет спостерігалися під час свого єдиного за пам’яті люд ства проходження біля Сонця.

— Олександре Вікторовичу Вікторовичу,, за час свого існування людство звикло до комет комет,, багато з яких видно навіть неозброєним о к о м з а в д я к и ї х х в о с т уу,, щ о світиться на нічному підне б е ссі. Як утворюються комети невидимки? — Згадаємо, що ядро комети являє собою тіло діаметром кілька кілометрів, що складаєть ся з твердих частин — снігу й кри ги з пиловими вкрапленнями. При наближенні комети до Сонця по токи сонячних променів випаро вують з її поверхні заморожені гази і відкидають їх разом із пи линками назад, витягуючи у види мий неозброєним оком довгий шлейф.

Астрономам відомо близько 150 періодичних комет, орбіти яких прораховані, а візити, відпо відно, передбачувані. Плюс щорі чно ми спостерігаємо приблизно 5—6 нових комет, які переважно є випадковими гостями у Сонячній системі. Отже, «знайомі» періо дичні комети прилітають до нас у середньому раз на 100 років. За цей же час на небі з’являється приблизно 300 нових невідомих комет, і вони аж ніяк не завжди пред’являють візитівку у вигляді хвоста, що світиться на нічному небі. — А можна побачити коме тиневидимки за допомогою телескопа? — На жаль, жодна з існуючих у світі космічних програм, пов’яза

дрібні метеорні частинки і, можли во, великі фрагменти колишньої комети, які заросли пиловою кіркою і стали невидимими. Цілком зрозуміло, що коли дрібні частин ки на орбіті колишньої комети зіштовхуються із Землею, то «бать ківська» комета, яка знаходилась на тій же орбіті, теж може зіштов

Бюджет РАН скоротили, але не на шкоду науці Президія Російської академії наук затвердила основні показники плану фінансування наукових установ центральної частини РАН на 2009— 2011 роки

хíóòèñÿ ç íàøîþ ïëàíåòîþ. Íà ùàñòÿ, êîìåòè æèâóòü íåäîâãî: çà ê³ëüêà äåñÿòê³â îáåðò³â íàâêîëî Ñîíöÿ âîíè ïîâí³ñòþ ðóéíóþòüñÿ.

Валентина Владимирова

Ц

üîãî ðîêó ÐÀÍ îäåðæèòü ³ç ôåäåðàëüíîãî áþäæåòó 38,318 ì³ëüÿðäà ðóáë³â — íà 15% ìåíøå, í³æ î÷³êóâàëîñÿ. ̳íô³í óð³çàâ ô³íàíñóâàííÿ ÐÀÍ (ÿê ³ ³íøèì áþäæåòîîòðèìóâà÷àì) ï³ä ÷àñ îïòèì³çàö³¿ äåðæâèò-

ðàò, ïðîâåäåíî¿ ó çâ’ÿçêó ³ç ãëîáàëüíîþ åêîíîì³÷íîþ êðèçîþ. Îäíàê éäåòüñÿ ò³ëüêè ïðî ñêîðî÷åííÿ íîðìàòèâíî íå îáóìîâëåíèõ ñòàòåé áþäæåòó, íå âèçíà÷åíèõ çàêîíîì àáî ³íøèì íîðìàòèâíèì àêòîì. Ñåêâåñòð íå ñòîñóºòüñÿ ôîíäó çàðîá³òíî¿ ïëàòè, êîøò³â íà ïðîãðàìè ôóíäàìåíòàëüíèõ äîñë³äæåíü ³

ö³ëüîâèõ âèòðàò ïðåçè䳿 ÐÀÍ. Öå îçíà÷àº, ùî ïðèð³ñò áàçîâîãî ô³íàíñóâàííÿ ³íñòèòóò³â ó ïîð³âíÿíí³ ç ìèíóëèì ðîêîì ñòàíîâèòèìå íå 35%, ÿê ïëàíóâàëîñÿ, à áëèçüêî 31%. Çàòâåðäæåíèé ïðåçè䳺þ ÐÀÍ ïëàí ô³íàíñóâàííÿ íàóêîâèõ óñòàíîâ 2009 ðîêó âêëþ÷ຠê³ëüêà îñíîâíèõ

небезпечні для космічної навігації. Зараз, коли ми готуємо пілотовану місію на Марс, це питання має бути вивчене якнайретельніше. Пробле ми безпеки сонячної системи ма ють величезне значення не тільки для безпеки Землі, а й для косміч ної діяльності людства.

ïîêàçíèê³â. Ñåðåä íèõ — áàçîâå çàáåçïå÷åííÿ ÍIJ (çàðïëàòà é «³íø³» âèòðàòè), ïðîãðàìè ôóíäàìåíòàëüíèõ äîñë³äæåíü ïðåçè䳿 ³ ïðîô³ëüíèõ â³ää³ëåíü, ìîäåðí³çàö³ÿ ìàòåð³àëüíî-òåõí³÷íî¿ áàçè íàóêîâèõ óñòàíîâ, à òàêîæ «ïîäóøêà áåçïåêè», ïðèçíà÷åíà äëÿ âèêîíàííÿ äîñë³äæåíü ç íîâèõ íàïðÿì³â, íåîáõ³äí³ñòü ó ÿêèõ âèíèêíå ïðîòÿãîì ðîêó. Ïðåçèä³ÿ ÐÀÍ íàäàëà ïðàâî ïðåçèäåíòîâ³ àêàäå쳿 âíîñèòè çì³íè äî ïëàíó ô³íàíñóâàííÿ, ó òîìó ÷èñë³ ïîâ’ÿçàí³ ç ìîæëèâèìè ³íäåêñàö³ÿìè çàðîá³òíî¿ ïëàòè.


ПЕК безпека У нашому повсякденному житті є багато небезпечних речей. Зокрема газ. У Дніпропетровську з початку поточного року трапилось вже 16 нещасних випадків при використанні газових приладів, дві людини загинули. Спеціалісти «Дніпрогазу» не тільки постійно проводять роз’яснювальну роботу з населенням, а й слідкують за технічним станом розподільних мереж. Оскільки для підприємства безпека людей — понад усе.

Ірина Ожегова

Правила поведінки при користуванні газом повинні стати рефлексом

—С

права в тому, — вважає Вадим Шевченко, начальник дільниці ВАТ «Дніпрогаз», — що люди досить лег! коважно ставляться до власної безпеки, не дот! римуються правил користування побутовим газом, про які колись десь чули. Можливо, сьо! годні тих інформаційних заходів, що проводять спеціалісти нашої компанії, а це бесіди у шко! лах, інших навчальних закладах, виступи по ра! діо, телебаченню, в ЗМІ, недостатньо. Але, го! ловне, отримані знання не відпрацьовані кож! ною людиною до рівня рефлексу, до автоматиз! му. Тому в нештатних, надзвичайних ситуаціях людина панікує замість того, щоб адекватно зреагувати, як це передбачено правилами тех! ніки безпеки. Зрозуміло, важливо не лише говорити про безпеку, а й нестомно займатися її зміцнен! ням. Що на «Дніпрогазі» і робиться постійно. Ось проводиться інструктаж з абонентами, які вперше укладають договір з підприєм! ством, — власниками новозбудованого або щойно придбаного житла. Інструктор демон! струє навчальну документальну стрічку, мультфільм, наводить приклади трагічних ви! падків через недбале ставлення до газу, нео! бережне використання газових приладів, по! рушення техніки безпеки. Клас обладнаний су! часним газовим приладдям, на макетах і стен! дах доступно демонструються правила техні! ки безпеки, помилки, які призводять до тра! гедій. Лекція вражає, але, здається, нас нічим

№ 12 (64)

19 березня 2009 року

«Дніпрогаз» ставить на безпеку всіх і кожного не налякаєш. У повсякденному житті ми час! то!густо нехтуємо елементарними правилами безпеки. Сьогодні чимало мешканців міста та району самотужки встановлюють газові при! лади або довіряють цю небезпечну роботу сумнівним фірмам. Іноді це закінчується пла! чевно. Ще одна проблема — встановлення авто! номного опалення. Деякі з таких абонентів відмовляються укладати угоди з «Дніпрога! зом», не допускають спеціалістів підприєм! ства у приміщення для перевірок, наражаю! чи на небезпеку не лише свої родини, а й сусідів. А чи дотримуються тих правил самі праців! ники, чи підвищують свою кваліфікацію? На «Дніпрогазі» створений навчальний центр з підготовки кадрів, який вже випустив більше 300 фахівців. Тут обладнані навчальний клас для теоретичних занять, майстерня для прак! тичних занять, методкабінет. В центрі готують кадри для підприємства з основних професій: слюсар з експлуатації та ремонту газового об! ладнання, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів, слюсар аварійно! відновлюваних робіт, монтер із захисту підземних газопроводів від корозії. Робітни! ки проходять навчання, перенавчання, курси підвищення кваліфікації.

Інженерна інфраструктура під контролем

Є

кілька умов, за яких можна запобігти по! вторенню техногенних аварій і виник! ненню надзвичайних ситуацій. Пере! дусім це належний стан інфраструктури і надійність системи управління газопостачаль! ним комплексом. «Дніпрогазу» вже понад 50 років, газове гос! подарство Дніпропетровська існує з серпня 1957 року, коли у місто прийшов природний газ з Шебелинського родовища. Звісно, за цей час труби газопроводів, уся інженерна мережа зно! силися. Чітке фінансування системи газозабез! печення складної інфраструктури мегаполіса ус!

кладнюється розвитком міста, яке росте і ушир, і вгору. Відповідно зростають обсяги спожитого газу, розгалужується система газопостачання. Тому на підприємстві приділяють значну увагу модернізації виробничих потужностей, зміцнен! ню матеріальної бази, впровадженню новітніх технологій. Тут добре розуміють, що ставлення до технологічних процесів повинно бути режим! ним, тобто обов’язковим до безперечного ви! конання. — Маємо три тисячі кілометрів підземних газових мереж. — розповідає виконуючий

обов’язки головного інженера «Дніпрогазу» Самуїл Фарберов, який працює на підприємстві 45 років. — Майже всі вони пролежали в землі понад 30—40 років. Того часу труби виготовляли зі сталі, з гумово! бітумною ізоляцією. Але під впливом блу! кальних струмів, що виникають, наприклад, при роботі громадського електротранспорту, вони руйнуються. Світова практика свідчить, що краще використовувати поліетиленові труби: вони довговічні, з більшим ступенем електрохімічного захисту. Ми теж використо! вуємо цю технологію. Вже прокладено 300 кілометрів пластикових газопровідних труб, головним чином на окраїнах Дніпропет! ровська, де ведеться будівництво нових га! зопроводів. Дуже важливий стан обладнання регуля! торних пунктів. Воно, на жаль, морально і фізично застаріле. Його теж поступово замі!

нюємо на нове, переважно імпортного ви! робництва, оскільки вітчизняні заводи пра! цюють за старими технологіями. 12 об’єктів у нас оснащені засобами теле! метрії, 5 ГРП забезпечені сучасним обладнан! ням, ще 10 будуть реконструйовані незаба! ром. Будуються 2 аварійні підстанції — в Та! ромському та на Лівому березі. Їх відкриття дозволить оперативніше реагувати на три! вожні дзвінки, швидше прибувати до місць аварій, адже транспортні пробки часто стають на заваді аварійним бригадам. Оновлений і транспортний парк «Дніпрогазу», з’явилася більш потужна, обладнана всім необхідним для аварійних робіт техніка — 4 автомобілі. Загалом транспортний парк перевищує 100 одиниць. Підприємство придбало сучасне діагно! стичне обладнання — прилади для зовніш! нього обстеження підземних газопроводів на витік газу. В компанії працюють 40 об! хідників, які щодня проходять з приладами не один кілометр за маршрутом. З’явилася і нова підземна запірна арматура, яка не по! требує технічного обслуговування, постій! них оглядів газових колодязів, встановлю! ються нові кульові газові крани, тобто ро! биться все, аби уникнути витоку газу і всіх небезпек, пов’язаних з цим. Автоматизується і модернізується аварій! на служба, удосконалюється система спові! щення про аварії, нештатні ситуації. За добу в середньому виникає до півсотні таких си! туацій, але і диспетчерська служба, і ава! рійна вчасно реагують на заявки спожи! вачів, усувають аварії, загрози витоку газу. Триває і автоматизація архіву підприємства, дублювання його на електронних носіях, що значно скоротить час роботи з клієнтами, усуне бюрократичні перепони. Сьогодні модним стало говорити про кризу, стогнати та гадати на кавовій гущі: скільки вона триватиме — рік чи п’ять? У «Дніпрогазі» впев! нені: треба не проблеми кризисні смакувати, а наполегливо, на совість працювати, не шкодую! чи сил, не опускаючи рук. Тоді за всіх внутрішніх та зовнішніх потрясінь підприємство залишить! ся потужним вузлом економіки регіону.

ТЕХогляд Автопром

Амортизатором — по бездоріжжю! Ц і к а в и й спо4сіб бороть! би за енергетич! ну ефективність запропонувала група випуск! ників Массачу! сетського техно! логічного інсти! туту туту,, що створи! ла компанію LLe! e! vant P ower Power ower.. Ком! панія пропонує своїм клієнтам ав! томобільний амортизатор, що дозволяє перетво! рювати силу, яка виникає в резуль! таті ударів транс! портного засобу об дорожнє по! криття на нерівній дорозі, на елект! ричний струм. Амортизатор оснащений гідрав! лічною системою, що під дією сили удару нагнітає рідину через турбіну електрогенератора. Пристрій уп! равляється електронним контроле! ром, що автоматично регулює ступінь амортизації. Найефективніше використання таких амортизаторів у вантажівках, тягачах та інших важких транспорт! них засобах, у яких у системі підвіски втрачається особливо ба!

гато енергії. Кожен амортизатор, установлений на важкій ван! тажівці, здатний забезпечувати се! редню потужність в 1 КВт. Цього досить для того, щоб цілком розван! тажити автомобільний генера! тор, а в деяких випадках — і для живлення додаткових си! стем, наприклад, рефрижера! тора. Завдяки цьому економія пального досягає 10%.

Вихлопна труба економії Технологічне рішення, спрямоване на економію палива, було представле! н е концерном BMW на Же! невському автосалоні, що відбувся недавно. У рамках програми «Ефективна динам! іка» німецький концерн роз! робляє термоелектричний генератор, що перетворює на електрику надлишкове тепло, яке виділяється через вихлопну трубу. За статистикою, 30% енергії, що витрачається непродуктивно, в ав! томобілі припадає на теплову енер! гію вихлопу. Розмістивши навколо вихлопної труби спеціальний мате! ріал, що, нагріваючись, виробляє електрику, інженери компанії BMW розраховують домогтися не менш ніж п’ятивідсоткової економії пали! ва. Для порівняння: уже впровад! жені концерном енергозбережні технології — система використання

енергії гальмування і технологія інтелектуального відключення дви! гуна — забезпечують у цілому тільки трипроцентну економію.

поки на ранніх етапах розроблен! ня, але можливості з виробницт! ва екологічно чистої енергії вра! жають.

Ця технологія спочатку була розроблена для супутників і на! разі успішно застосовується в різних космічних апаратах. Як по! відомив глава департаменту роз! робок концерну Клаус Дрегер, ви! користання нового термоелект! ричного генератора в масових моделях BMW почнеться вже че! рез п’ять років.

Оскільки перетворення енергії може відбуватися і в зворотному напрямку, запропоновану техноло! гію також можна застосувати у ви! робництві світлодіодів підвищеної яскравості.

Абсолютно зелена енергія Група вчених із Саутгемп! тонського університету проде! монструвала прототип фотоеле! мента, принцип роботи якого ґрунтується на механізмі фото! с и н т е з уу. Цей фотоелектричний пристрій складається з безлічі на! норозмірних шарів, кожний з яких імітує певну функцію, виконувану молекулами клітин рослин у процесі перетворення сонячної енергії. Гібридна нанокристалічна структу! ра нового фотоелемента дозволяє збільшити ефективність перетво! рення сонячного світла на елект! ричний струм у кілька разів. За словами керівника проекту професора Лагудакіса, технологія

Біодизель — це просто Ідея нового типу реактора для виробницт! ва біопалива запропонована групою бри! танських дослід! ників, що пра! цюють над спільним проек! том з компанією BP Biofuels. Як відомо, олії, які є сиро! виною для виробництва біопалива, містять певну кількість жирних кис! лот. Вони можуть спричинити коро! зію металевих деталей і повинні бути нейтралізовані або вилучені з кінцевого продукту. За задумом учених, новий реактор має являти собою по! ристу трубу довжиною близько

двох метрів. Матеріалом для її виготовлення може бути діоксид кремнію (кремнезем), що має досить великі для довголанцю! гових молекул біопалива пори. У порах містяться молекули ка! талізатора, що дозволяє одно! часно виконувати кілька хімічних процесів — нейтраліза! цію небажаних сполук і власне виробництво палива з вихідної сировини. Кремнезем має й іншу перевагу — структура пор кремнезему добре досліджена.

У верхню частину такого реакто! ра можна залити олію і одержати на виході готове біопаливо. Вико! ристання пористого матеріалу та! кож дозволяє значно скоротити витрату каталізатора. Підготував Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ


№ 12 (64)

Промисловість історія в особах

19 березня 2009 року

Повернення

Вважається, що пані Історія — мудра дама і рано чи пізно сама все розставить по місцях. Але іноді так хочеться поквапити події! Особливо коли несправедливо забуті (або свідомо віддані забуттю з ідеологічних міркувань) імена Ігнатій Ясюкович — гордість Дніпровського заводу і справжніх патріотів Батьківщини, всієї вітчизняної металургії талановитих промисловців і найбільших подвижників, завдяки яким будувалося і зміцнювалося за 1 кімнату просили усього 2—4 руб. підґрунтя сучасної України. Одне з таких імен на місяць. Фунт житнього хліба кош$ пов’язане із Дніпровським металургійним заводом тував 3 коп., пшеничного — 4 коп., фунт солі — 0,5 коп., фунт м’я$ (нині ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат са кращого сорту — 18 коп., гіршого ім. Ф. Дзержинського»). Це перший директор; сорту — 12 коп., фунт цукру — 15 коп. розпорядник заводу Ігнатій Ігнатійович Ясюкович Такі ціни залишалися практично не$ (на знімку). змінними протягом багатьох років.

Ірина Кондратьєва

М

абуть, єдина людина в Дніпродзержинську, та й у цілому в Україні, що має максимально повні відомості про І.І. Ясюковича, — краєзнавець і письменник Олександр Слонев$ ський. Йому вдалося розшукати чимало унікальних документів про роботу Дніпровського заводу в до$ революційний період, про життя села Каменського, яке завдяки бу$ дівництву заводу за кілька років перетворилося на велике місто, і про той внесок, який зробив у цей розвиток І.І. Ясюкович. Підсумком багаторічної роботи стала книга «Ігнатій Ясюкович: ім’я в історії». На жаль, надії автора на те, що книга буде видана до 120$річчя Дніпровського заводу, не виправ$ далися. У плани видавництва, що спочатку взяло на себе завдання видати книгу друком, втрутилася глобальна фінансова криза. А нинішнє керівництво металур$ гійного гіганта й міська влада за$ лишили прохання автора про спонсорство без відповіді.

Ясюкович подарував нам майбутнє — Олександре Юлійовичу Юлійовичу,, ляд, така приваб$ погляд, чим, на ваш пог лива особистість Ясюковича? — Ігнатій Ігнатійович Ясюкович вивів Дніпровський завод у селі Каменському Катеринославської губернії (з 1936$го — Дніпродзер$ жинськ) на перше місце серед ме$ талургійних підприємств півдня Росії і всієї Європи. Після чого без$ змінно, до самої смерті 1914 року, керував з Петербурга найбільшим Південно$Російським Дніпров$ ським металургійним товариством (ПРДМТ). Ясюкович дивним чином поєднав талант керівника і мудрість політика, щедрість і ощад$ ливість, твердість адміністратора і прагнення допомогти людям. Дворянин за походженням, він спочатку відкриває в Каменсько$ му школу для дітей робітників, а вже потім — гімназії. — Він із перших днів керу$ вав заводом? — 1 вересня 1888 року Ігнатій Ігнатійович Ясюкович обійняв по$ саду директора$розпорядника Дніпровських підприємств. У жовтні 1888$го він разом із дружи$ ною і трьома синами прибув у село Каменське. І вже через півроку на заводі була задута перша домен$ на піч. Після цього із приголомш$ ливою швидкістю відбувся повний пуск цілого заводу. Такий швидкий і масштабний розвиток Дніпровсь$ кого Товариства й заводу в Ка$

— На що міг розраховувати заводу,, ідучи на співробітник заводу пенсію?

Рядки біографії Ігнатій;Андрій Ясюкович народився 1 листопада 1847 року в місті Ковно (нині Каунас) у родині по; томствених дворян, дріб; них землевласників. Почав гімназичну освіту в Ковно, а закінчив у Вільно, настроїв про; ти себе місцеву Російську владу інакодумством. Потім всту; пив у Петербурзький технологічний Інститут, де в 1869 році здобув диплом інженера. Професійний шлях почав на дер; жавній залізниці Козлов—Воронеж—Ростов. У 26 років він обіймав посаду інженера механічного відділення споруджу; ваної Рязансько;Уральської залізниці й одночасно посаду доцента кафедри будівництва машин у Санкт;Петербурзько; му технологічному інституті. В 1876;му йому запропонували посаду головного інжене; ра Невських підприємств із будівництва паровозів і суден, а в 1884 році талановитий інженер і промисловець очолив Путиловські підприємства в Петербурзі. І.І.Ясюкович нагороджений російським орденом Святого Володимира 4;го ступеня і Великим Офіцерським Хрестом короля Леопольда II Бельгійського за заслуги на ниві про; мисловості. менському не мав аналогів не тільки в Росії, а й у Європі. Хіба що підприємства Форда в США можуть бути названі гідним зразком, по$ рівнянним із Дніпровським заво$ дом. Металургія півдня Росії, пере$ важно завдяки Ясюковичу, подола$ ла гегемонію Уралу і вплинула на значне зниження цін на цю продук$ цію в російській державі. Фінансо$ вий розвиток підприємства почав$ ся слідом за розвитком технічним. Первісний основний капітал — 5 мільйонів рублів — збільшився за час керівництва Ясюковича трира$ зово. До 1914 року загальна вартість Дніпровського Товариства оцінювалася в 75 мільйонів рублів золотом. — Які методи обирав Ігнатій Ігнатійович Ясюкович, коли за$ воду загрожували економічні проблеми? — Ось цікавий приклад. У 1906 ро$ ці, коли почалася всесвітня промис$ лова криза, на заході Європи був створений металургійний синдикат без урахування інтересів Росії. У відповідь Ясюкович так понизив ціни, що залізничні рейки експорту$ валися з Дніпровського заводу в Япо$ нію, Бразилію, Аргентину, Британську Індію, Канаду, навіть в Ірландію під носом Англії, тодішньої цариці мета$ лургійної промисловості. Починаючи гігантську боротьбу, що закінчилася такою знаменною перемогою, Ясюкович звернувся до підлеглих йому інженерів із закликом докласти всіх зусиль, щоб витримати конкуренцію з потужною промисло$ вістю Заходу: «Гра йде на велику став$ ку, йдеться про долю цілого підприє$ мства, а виходить, про долю вас са$ мих і ваших родин. Напружте всі ваші інтелектуальні й фізичні сили — і пе$ реможемо». Саме так все і сталося.

Перша зарплата — золотом — Значна частина нашого суспільства досі живе стерео$ типами, нав’язаними радянсь$ кою ідеологією, і переконана, що до жовтневої революції ро$ бітники та службовці промис$ лових підприємств жили гірше від рабів. Як же було на$ справді? — Мені вдалося знайти докумен$ ти, у яких якнайдокладніше викладені підходи до формування заробітної плати на Дніпровському металургій$ ному заводі. Зокрема, крім постійно$ го місячного окладу кожен службо$

— Для забезпечення старості на Дніпровському заводі була створена каса, організація якої ґрунтувалася на таких засадах. Кожному службовцеві залишало$ ся 6% зі зборів з нього, які запи$ сувалися на його особистий раху$ нок «А». Одночасно таку ж суму То$ вариство списувало зі своїх ак$ тивів і нараховувало службовцеві на рахунок «В». Всі особисті, не$ примусові заощадження цього службовця записувалися йому на рахунок «С». Рахунок «Д» утворю$ вався з відсотків і преміальних ут$ римань із рахунків «В» інших пра$ цівників і тих, хто не прослужив певного мінімуму, необхідного для одержання премії за вислугу років. Коли працівник залишав ПРДМТ, не прослуживши і п’яти років, йому повертали суму з його рахунків «А» і «С», а гроші з ра$ хунків «В» і «Д» переходили на ра$ хунки службовців, що залишилися. При відпрацьовуванні п’яти і біль$ ше років працівник, що залишав підприємство, одержував, крім сум із рахунків «А» й «С», додатко$ во 50—60% накопичених сум на рахунку «В». При відпрацьовуванні більше десяти років виплачували$ ся також 100% суми з рахунку «Д». Після двадцяти років служби ці відсотки зростали настільки, що службовець при звільненні з Дніпровського заводу одержував стовідсотково всі занесені на його ім’я суми. — Зі службовцями зрозумі$ ло. А що мали робітники? — Кожному остаточно найнято$ му робітникові начальник відділен$ ня призначав після затвердження управлінням Товариства цехову зарплатню відповідно до здібнос$ тей робітника. Мінімальною вва$ жалася поденна зарплата чорноро$

Соціальні програми, що щедро субсидіювалися Дніпровським Товариством, залучали нових гро# мадян, які приїжджали звідусіль. Якщо в 1888 році в Каменському проживало 2 тисячі чоловік, то в 1913#му уже більше 40 тисяч. вець одержував премію, розмір якої залежав від кількості й дешевини продукції його виробничого відділу. При розподілі щорічної винагороди враховувалися ступінь відповідаль$ ності кожного і кількість відслужених років у Дніпровському Товаристві. Премія найчастіше перевищувала постійний оклад. Інженер$початкі$ вець одержував 100 рублів на місяць. При цьому безкоштовно ко$ ристувався житлом, опаленням та електрикою. Через пару років оклад становив уже 150—200 рублів. По$ даток на прибуток стягувався тільки з більш забезпечених працівників. До революції в Каменському можна було зняти квартиру за 30—45 руб. за 4—5 кімнат, 15—20 руб. — за 3 кімнати, 5—10 руб. — за 2 кімнати, а

ба, що переглядалася один раз на три роки. За традицією, уведеною на Дніпровському заводі, перша получка прийнятому робітникові видавалася виключно золотом. В інтерв’ю журналу «Батьківщи$ на» (видавався у Варшаві) в 1898 році І.І. Ясюкович наводив такі факти: «Середній заробіток просто$ го робітника становить 480 рублів у рік, але є багато робітників, що за$ робляють по 600, 800, 1200 і навіть по 1800 рублів у рік. Майст$ ри заробляють по 3000 рублів у рік. Всі робітники заробляють залежно від власної майстерності і працю$ ють партіями. Робочий день стано$ вить 12 годин. З них 2 години при$ значені для обіду, сніданку, полу$

денка і взагалі для відпочинку. Тоб$ то людина працює в нас 10 годин. Оскільки деякі заводські відділення зупинятися не можуть, то робота йде і удень, і вночі у дві зміни... Новий закон вимагає, щоб робітник мета$ лургійних заводів працював оди$ надцять із половиною годин, на відпочинок мав тільки годину... Але я на це в себе ніколи не погоджуся! Персонал службовців становить 200 чоловік. Начальники відділень заробляють по 6–18 тисяч рублів у рік, крім того, користуються без$ коштовним житлом... — А робітники? — Всі робітники жити при за$ воді, зрозуміло, не можуть. Але ми маємо тут робочу колонію, що скла$ дається з 120 будинків, у яких за 6 рублів на місяць за 2 кімнати з кух$ нею живуть мало не всі старші ро$ бітники».

Він серце віддав Каменському — У старій частині Дніпро Дніпро$$ дзержинська, яку досі старожи$ ли називають Верхньою коло$ н і є ю , з б е р е ггл лося чимало бу$ динків, що привертають увагу добротною архітектурою. За цією кам’яною розкішшю мож$ на су дити, як село перетворюва$ судити, лося на місто… — Будівельний бум житлових і громадських будинків Каменського припав на початок 1890$х років і тривав аж до революції. Завдяки інвестиціям Дніпровського Товари$ ства будувалися лікарні, дороги, житло для службовців і робітників, спортивні майданчики, парки тощо. При клубах створювалися бібліоте$ ки художньої і науково$популярної літератури, якими могли користува$ тися працівники і їхні родини. Всі працівники заводу користувалися безкоштовною медичною допомо$ гою і ліками. Викладацький склад гімназій переважно утримувався на кошти з фондів ПРДМТ. Підтримувався розвиток спорту й фізичного виховання. Крім яхт$клубу, почесним головою якого був І.І. Ясю$ кович і який вважався кращим річко$ вим яхт$клубом Росії, діяли секції тені$ су і футболу. Все це щедро субсидіюва$ лося Дніпровським Товариством. Зви$ чайно, таке ставлення заводського ке$ рівництва до своїх працівників і вза$ галі до жителів Каменського залучало нових громадян, які приїжджали звідусіль. Якщо в 1888 році в Каменсь$ кому проживало 2 тисячі чоловік, то в 1913$му вже більше 40 тисяч. — Скільки років працював на Дніпровському заводі Ясюко$ вич? — Аж 15 років. До речі, жодна людина не обіймала посаду керівни$ ка заводу так довго. У 1903 році Ігнатій Ігнатійович дістав нове при$ значення — голова правління Південно$Російського Дніпровсько$ го металургійного товариства й пе$ реїхав у Петербург. Але про Ка$ менське не забував. Саме тут, а не в столиці, він відзначав 25$літній ювілей своєї діяльності в ПРДМТ. У привітальній адресі ювілярові ро$ бітники Дніпровського заводу напи$ сали: «Оцінку Вашої праці на користь рідної промисловості й суспільства Вам зробить історія металургійної справи». — Сподіватимемось, що саме де. А вашу книгу обов’яз$ буде. так і бу ково видадуть, і вона допоможе кинути світ ло на долю цієї чу до$ світло чудо$ вої людини, повернути її ім’я на$ щадкам. Фото з архіву А.Слоневського


Середовище проживання пріоритети

№ 12 (64)

19 березня 2009 року

22 березня —

«Тече вода, тече бистра…» Âîäí³ ðåñóðñè Óêðà¿íè ôîðìóþòüñÿ íå ëèøå çà ðàõóíîê ì³ñöåâîãî ñòîêó ³ çàïàñ³â ï³äçåìíèõ âîä, à é çíà÷íîþ ì³ðîþ çàëåæàòü â³ä òðàíçèòíîãî ñòîêó– ïðèòîêó ð³÷êîâèõ âîä ç ³íøèõ êðà¿í. Ìàéæå âñ³ âåëèê³ ³ ñåðåäí³ ð³÷êè, ùî òå÷óòü òåðèòîð³ºþ Óêðà¿íè, º òðàíçèòíèìè, òîáòî ïðîò³êàþòü é ³íøèìè òåðèòîð³ÿìè. Îñîáëèâî ïîêàçîâèì ùîäî öüîãî º Äóíàé, ÿêèé ùå çîâñ³ì íåäàâíî íàçèâàëè áëàêèòíèì, à òåïåð öå ÷è íå íàéáðóäí³øà ð³êà ªâðîïè. Ó çâ’ÿçêó ç öèì ñëîâà ç ïîïóëÿðíî¿ â ìèíóëîìó ñòîë³òò³ ï³ñí³ ïðî Äóíàé — «Äóíàé, Äóíàé, à íó, óçíàé, ãäå ÷åé ïîäàðîê» íà ïî÷àòêó íèí³øíüîãî ñòîë³òòÿ íàáóâàþòü çîâñ³ì ³íøîãî ï³äòåêñòó… Çà çàïàñàìè âîäè, ïðèäàòíèìè äëÿ âèêîðèñòàííÿ, Óêðà¿íà º îäí³ºþ ç íàéìåíø çàáåçïå÷åíèõ êðà¿í â ªâðîï³, òîìó äóæå çàö³êàâëåíà â ðîçðîáëåíí³ åôåêòèâíî¿ ðåã³îíàëüíî¿ ñòðàòå㳿 îõîðîíè ³ ðàö³îíàëüíîãî âîäîêîðèñòóâàííÿ, ÿêó á âèçíàëè âñ³ êðà¿íè ðåã³îíó. Ñâ³òîâèé äîñâ³ä ïåðåêîíóº, ùî åêîëîã³÷íî áåçïå÷íå âîäîêîðèñòóâàííÿ, ÷èñòîòà âîä çíà÷íîþ ì³ðîþ çàëåæèòü íå ëèøå â³ä òåõ-

Нині як ніколи людство усвідомлює обмеженість і уразливість водних ресурсів, хоча водою вкрито сімдесят відсотків земної поверхні. Залежність людства від водних ресурсів увесь час зростає, води бракує на все і всіх, а вимоги до її якості стають вищими.

Людмила Ступчук

В

ñåñâ³òí³é äåíü âîäè â³äçíà÷àºòüñÿ çã³äíî ç ð³øåííÿì Ãåíåðàëüíî¿ àñàìáëå¿ ÎÎÍ, ùî â³äáóëàñÿ 1992 ðîêó ó гî-äå-Æàíåéðî. Ìåòîþ éîãî ïðîâåäåííÿ º ï³äâèùåííÿ ð³âíÿ îá³çíàíîñò³ ãðîìàäÿí ó òîìó, ÿê ðàö³îíàëüíå âèêîðèñòàííÿ âîäíèõ ðåñóðñ³â ñïðèÿº ðîñòó ð³âíÿ åêîíîì³êè ³ ñîö³àëüíîãî äîáðîáóòó, à òàêîæ çä³éñíåííÿ çàõîä³â, ïîâ’ÿçàíèõ ç îõîðîíîþ, ðîçâèòêîì ³ â³äòâîðåííÿì

âîäíèõ ðåñóðñ³â. Ïî÷èíàþ÷è ç 2000 ðîêó Âñåñâ³òí³é äåíü âîäè ïðèñâÿ÷óºòüñÿ ïåâí³é òåìàòèö³. Öüîãî ðîêó, çîêðåìà, òåìà äíÿ — «Ñï³ëüíà âîäà — ñï³ëüí³ ìîæëèâîñò³». Îñîáëèâà óâàãà ïðèä³ëÿºòüñÿ ñï³âðîá³òíèöòâó ó ïèòàííÿõ ìåíåäæìåíòó òðàíñêîðäîííèõ âîä, à òàêîæ ïðîñóâàííþ ³äåé ìèðó, áåçïåêè ³ ñòàëîãî åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó. Ãåîãðàô³÷íå ïîëîæåííÿ Óêðà¿íè â öåíòð³ ªâðîïè çóìîâèëî âåëèêå çíà÷åííÿ òðàíñêîðäîííîãî âïëèâó ïîâåðõíåâèõ âîä íà ñòàí ¿¿ âîäíèõ îá’ºêò³â.

íîëîã³é âèðîáíèöòâà, à é â³ä óïðàâë³ííÿ âîäíèìè ðåñóðñàìè, ¿õ âèêîðèñòàííÿì, îõîðîíîþ ³ â³äòâîðåííÿì. — ̳æíàðîäíå ñï³âòîâàðèñòâî âæå óñâ³äîìèëî, ùî øëÿõ äî åêîëîã³÷íî áåçïå÷íîãî âîäîêîðèñòóâàííÿ — âïðîâàäæåííÿ ïðèíöèï³â ³íòåãðîâàíîãî óïðàâë³ííÿ âîäíèìè ðåñóðñàìè, — çàçíà÷ຠãîëîâà Äåðæàâíîãî êîì³òåòó Óêðà¿íè ç âîäíîãî ãîñïîäàðñòâà Âàñèëü Ñòàøóê. — Ó öüîìó àñïåêò³ äåäàë³ á³ëüøî¿ àêòóàëüíîñò³ íàáóâຠáàñåéíîâèé ïðèíöèï óïðàâë³ííÿ âîäíèìè ðåñóðñàìè, õî÷à â³í ùå íå íàáóâ ïîâñþäíî¿ ïðàêòèêè âïðîâàäæåííÿ. Öåíòð âàãè óïðàâë³ííÿ âîäíèìè ðåñóðñàìè â ö³é ìîäåë³ ïåðåíîñèòüñÿ íà Áàñåéíîâó ðàäó ð³÷êè, ÿêà ôîðìóºòüñÿ ç ïðåäñòàâíèê³â äåðæàâíî¿ ³ ì³ñöåâî¿ âëàäè, âîäîêîðèñòóâà÷³â, íàóêîâö³â, ãðîìàäñüêîñò³. Âîíà, âëàñíå, ³ ðîçðîáëÿº íàïðÿìè âîäíî¿ ïîë³òèêè â áàñåéí³, âèðîáëÿº âèêîíàâ÷³ äîêóìåíòè, çàòâåðäæóº îïåðàòèâí³ òà ñòðàòåã³÷í³ ïëàíè, ñòàâêè ïëàòåæ³â çà ð³çí³ âèäè âîäîêîðèñòóâàííÿ

òîùî. ßêùî Áàñåéíîâà ðàäà ð³÷êè — öå çàêîíîäàâ÷èé îðãàí óïðàâë³ííÿ, òî âèêîíàâ÷èé îðãàí — Âîäíå àãåíòñòâî ð³÷êè, ÿêå ïðàöþâàòèìå íà ïîñò³éí³é îñíîâ³ ï³ä êåð³âíèöòâîì Áàñåéíîâî¿ ðàäè. Çîêðåìà, ô³íàíñóâàííÿ óñ³õ çàõîä³â ó áàñåéí³, ñïðÿìîâàíèõ íà ðàö³îíàëüíå âèêîðèñòàííÿ âîäíèõ ðåñóðñ³â, ¿õ îõîðîíè ³ â³äòâîðåííÿ, óòðèìàííÿ îðãàí³â óïðàâë³ííÿ, à íàéãîëîâí³øå — ô³íàíñóâàííÿ çàõîä³â ùîäî ïîë³ïøåííÿ åêîëîã³÷íîãî ñòàíó âîäíèõ ðåñóðñ³â, óäîñêîíàëåííÿ òåõíîëîã³é âèêîðèñòàííÿ âîä — ìຠçä³éñíþâàòèñÿ çà êîøò âîäîêîðèñòóâà÷³â. Òàêà ñèñòåìà óïðàâë³ííÿ âîäíèìè ðåñóðñàìè ñïðèÿòèìå åêîëîã³÷íîìó îçäîðîâëåííþ ðåã³îí³â, çàáåçïå÷åííþ âîäîþ íàñåëåííÿ ³ ãàëóçåé åêîíîì³êè, à òàêîæ îõîðîí³ é ðàö³îíàëüíîìó âèêîðèñòàííþ âîäíèõ ðåñóðñ³â.

Технології

Залізна башта для знезалізнення води Мешканці більшості сільських населених пунктів України отримують воду з підземних горизонтів, яка має підвищений вміст заліза і не відповідає вимогам стандартів питної води. Єдиний спосіб змінити ситуацію на краще — побудувати станцію очищення води від заліза. Однак рівненські вчені знайшли інший вихід.

Людмила Ступчук

Д

о складу системи водопоста чання таких населених пунктів входять водозабірна свердло вина, водорозподільна мережа та одна або декілька металевих водо напірних башт конструкції Рож новського. Через брак коштів рідко яка система обладнана станцією знезалізнення води, зведення якої потребує чимало витрат і споруд ження спеціального приміщення. Шлях до вирі��ення проблеми знай шли в Рівному. На кафедрі водопостачання та бурової справи Національного університету водного господар ства та природокористування під керівництвом доктора технічних наук професора Валерія Орлова розроблений технологічний пристрій для знезалізнення води, який просто вмонтовується у водо напірну башту. Пристрій має бага то переваг: дозволяє значно ско ротити вартість очищення води, от римати воду питної якості, а також відмовитись від додаткових при міщень та обладнання. Технологія передбачає аерацію води в спец іальному аераторі з наступним фільтруванням через плаваючу пінополістирольну засипку. На свій винахід учені вже отримали дек ілька патентів України.

Результати хімічного аналізу проб води Показники рН Лужність Жорсткість Залізо загальне Залізо тривалентне Залізо двовалентне

Од. вим вим.

Підземна

Очищена

мгекв/л мгекв/л мг/л мг/л мг/л

6,8—7,3 4,5—7,4 5,3—6,7 1,4—3,1 0,4—0,8 1,0—2,3

6,7—7,2 4,3—7,3 5,1—6,6 0,1—0,2 0,1—0,05 0,013

Однією з перших пристроями для знезалізнення води була об ладнана водонапірна башта в с. Бохоники з об’ємом баку 15 м3 та висотою стовбура 12 м. Згодом були реконструйовані башти в ло кальних системах селищ Нові Обі ходи та Плужне. Всі вони тепер за безпечують необхідний ефект очи щення підземної води від сполук заліза. При концентрації загаль ного заліза у підземній воді 3…1 мг/л його вміст у фільтраті не перевищує 0,3 мг/л. Крім того, очищенням забезпечується повне видалення розчинених газів, які надають неприємного запаху воді, зокрема сірководню, та негатив но впливають на ефективність знезалізнення води. Серед пере ваг — простота та швидкість ви конання монтажу, значна економія матеріалів і простота експлуатації, що переконує в доцільності впро

вадження установки у серійне ви робництво. І останній аргумент. Необхідність видалення надлишкового заліза є особливо гострою не лише для се лян, а й для мешканців заміських котеджів, які теж користуються во дою з підземних горизонтів.

Реконструкція металевої водонапірної башти в с. Нові Обіходи à) çàãàëüíèé âèãëÿä âîäîíàï³ðíî¿ áàøòè; á) ëåá³äêà äëÿ óòðèìàííÿ òðóá ïðè ¿õ çâàðþâàíí³; â) ïîäàâàëüíèé òðóáîïðîâ³ä ç àåðàòîðîì; ã) ìîíòàæ óòðèìóâàëüíèõ ´ðàò ó ñòîâáóð³ áàøòè.

Вода — не лише джерело життя Одна з головних екологічних проблем людства — якість питної води — безпо середньо пов’язана зі станом здоров’я людей. Недарма ще в ХІХ столітті відомий французький вчений Луї Пастер сказав, що 80 % своїх хвороб ми випиваємо. Екологічно забруднена вода не лише погано впливає на здоров’я, вона буває небезпечною для життя. Шкідливий вплив надлишкового над ходження в організм ряду хімічних

речовин виявляється не лише в підвищенні загальної захворюва ності, а й у зміні окремих показників, що свідчить про початкові патології в організмі. Так, підвищена концентрація міді в питній воді призводить до ураження слизових оболонок нирок і печінки, нікеля — шкіри, миш’яку — центральної нервової системи, марганцю — розвиток анемії.

Вода з артезіанських колодязів справляє хибне враження чистої води. Вона дійсно вільна від органічних спо лук, бактерій, вірусів і хлору. Але замість них така вода насичена шкідливими неорганічними елементами, солями важких металів, концентрація яких тим більша, чим глибша свердловина. При відстоюванні води не менше трьох годин іони заліза та солі важких ме талів практично не видаляються.


№ 12 (64)

19 березня 2009 року

Середовище проживання наука наука виживання виживання

Всесвітній день води Вода — найдоступніший і у той же час найуніверсальніший засіб зцілення людського організму. Чим більше фахівці намагаються вивчити її, тим менше про неї знають.

²ííà ²ãíàòåíêî, êàíäèäàò ìåäè÷íèõ íàóê

Îìàííà ïðîñòîòà

З

äàâàëîñÿ á, H 2 O — ïðîñòà õ³ì³÷íà ñïîëóêà âîäíþ ³ êèñíþ. Ó òîé æå ÷àñ ôàõ³âö³ ââàæàþòü âîäó íàéá³ëüø âàæêîäîñë³äæóâàíîþ ðå÷îâèíîþ íà ïëàíåò³, àäæå öå ñóáñòàíö³ÿ òàºìíè÷à é ì³íëèâà. Ñó÷àñí³ äîñë³äæåííÿ ï³äòâåðäèëè çíàííÿ äðåâí³õ: âîäà ìຠïàì’ÿòü ³ çäàòíà ïåðåäàâàòè ³íôîðìàö³þ.

Óí³êàëüí³ é ö³ëþù³ âëàñòèâîñò³ âîäè. À ¿¿ íåñòà÷à â îðãàí³çì³ ñïðè÷èíÿº áàãàòî ðîçëàä³â ³ çàõâîðþ-

«Объяли меня воды до души моей…» ëຠáåçë³÷ ð³çíîìàí³òíèõ ñèãíàë³â ñïðàãè. ² íå îáìåæóºòüñÿ ïðè öüîìó ºäèíèì ³íäèêàòîðîì «ñóõ³ñòü ó ðîò³». ª ³ áåçë³÷ ³íøèõ: ïî÷óòòÿ âòîìè, ùî íå º ðåçóëüòàòîì íàïðóæåíî¿ ðîáîòè; ïðèïëèâ êðîâ³ äî îáëè÷÷ÿ; äðàò³âëèâ³ñòü áåç âèäèìî¿ ïðè÷èíè; òðèâîãà áåç âàãîìèõ ï³äñòàâ; â³ä÷óòòÿ ïðèãí³÷åíîñò³; ð³çí³ ëîêàë³çîâàí³ õðîí³÷í³ áîë³ (ãîëîâíèé, á³ëü ó ñïèí³, ó íîãàõ ïðè õîäüá³ òà ³í.). Íà æàëü, ìè íå çàâæäè çäàòí³ ïî÷óòè íàïîëåãëèâ³ âèìîãè îðãàí³çìó «âè íå õâîð³, âè ïðîñòî õî÷åòå ïèòè», çðîçóì³òè, ùî ñàìå õðîí³÷íà íåñòà÷à âîäè º ïðè÷èíîþ á³ëüøîñò³ õâîðîá. ßêùî ìè íå âæèâàºìî äîñòàòíüî¿ äëÿ çàäîâîëåííÿ âñ³õ ïîòðåá îðãàí³çìó ê³ëüêîñò³ âîäè, äåÿê³ êë³òèíè çáåçâîäíþþòüñÿ ³ â³ääàþòü âîäó â êðîâ. Àëå æ âîäà ðåãóëþº îáñÿã

Вода — це наймякша і найслабша істота у світі, але у подоланні твердого й міцного вона непереможна, і у світі нема рівної їй. Дао Де Дзін âàíü. Îñê³ëüêè âîäà, ÿêó ìè ï’ºìî, ñïðèÿº íîðìàëüíîìó ôóíêö³îíóâàííþ êë³òèí, òî çìåíøåííÿ ¿¿ ñïîæèâàííÿ íåãàòèâíî ïîçíà÷àºòüñÿ íà ¿õí³é àêòèâíîñò³. Âîäà ï³äòðèìóº âñ³ õàð÷îâ³ ïðîöåñè: òðàâëåííÿ, óñìîêòóâàííÿ, òðàíñïîðòóâàííÿ â îðãàí³çì³, âèâåäåííÿ â³äõîä³â. ϳäòðèìóþ÷è â ðîç÷èíåíîìó ñòàí³ æèâèëüí³ ðå÷îâèíè, âîíà º àãåíòîì ³ç òðàíñïîðòóâàííÿ ¿æ³ â ð³çí³ ÷àñòèíè ò³ëà. À ðîç÷èíÿþ÷è â³äõîäè é òîêñèíè, âîäà äîïîìàãຠâèâîäèòè ¿õ ç îðãàí³çìó, ðîáèòü ñëèçîâ³ îáîëîíêè ì’ÿêèìè é çàïîá³ãຠçíîøóâàííþ ¿õíüî¿ ïîâåðõí³ â³ä òåðòÿ. Êð³ì òîãî, âîäà — ãîëîâíèé ðåãóëÿòîð òåìïåðàòóðè ò³ëà. Òîæ íå äèâíî, ùî õðîí³÷íå çíåâîäíþâàííÿ âèêëèêຠñèìïòîìè, ÿê³ íàé÷àñò³øå ìè òðàêòóºìî ÿê îçíàêè ð³çíèõ çàõâîðþâàíü. Òàê â³äáóâàºòüñÿ ëèøå òîìó, ùî ìè íå â쳺ìî ðîçï³çíàâàòè ñèãíàëè ñïðàãè, ÿê³ ïîäຠíàø îðãàí³çì. ² íå çàâæäè òðåáà ïîñï³øàòè íà ïðèéîì äî ë³êàðÿ, àäæå ³íîä³ íàñ ìîæå çö³ëèòè äîáðèé äîêòîð âîäà. Òðåáà ëèøå íàâ÷èòèñÿ ãðàìîòíî âèêîðèñòîâóâàòè ¿¿. Õî÷à õ³ì³÷íèé ñêëàä ð³çíèõ ïðîá âîäè ìîæå áóòè îäíàêîâèì, ¿õí³é âïëèâ íà îðãàí³çì áóäå çîâñ³ì ð³çíèì, îñê³ëüêè êîæíà ñôîðìóâàëàñÿ â êîíêðåòíèõ óìîâàõ. Ëèøå îäèí ïðèêëàä: äîâåäåíî, ùî äæåðåëî ³ç äæåðåëüíîþ âîäîþ äຠòàêó ñèëüíó â³áðàö³þ, ùî âïëèâຠíà îðãàí³çì ëþäèíè íà êë³òèííîìó ð³âí³, ³ êë³òèíà ñàìà î÷èùàºòüñÿ ³ îìîëîäæóºòüñÿ.

Ñèãíàëè SOS ê æå ïî÷óòè òðèâîæí³ ñèãíàëè, ÿê³ ïîäຠíàì îðãàí³çì, ùî â³ä÷óâຠñïðàãó? Ó ðåçóëüòàò³ òðèâàëèõ êë³í³÷íèõ ³ íàóêîâèõ äîñë³äæåíü ³ðàíñüêèé äîêòîð ìåäèöèíè Ô³ðåéäîí Áàòìàíãõåë³äæ (àâòîð áåñòñåëåð³â «Âàøå ò³ëî ïðîñèòü âîäè», «Âè íå õâîð³» òà ³íøèõ) ä³éøîâ âèñíîâêó: ëþäñüêèé îðãàí³çì ïîñè-

Я

òàêî¿ âîäè ïðîòÿãîì 2—3 ì³ñÿö³â ïîñï³ëü çíà÷íî î÷èùຠñóäèíè â³ä â³äêëàäåíü õîëåñòåðèíó. ×èñëåíí³ åêñïåðèìåíòè ïîêàçàëè: ç ¿¿ äîïîìîãîþ ìîæíà âèë³êóâàòè àëåðã³þ, øê³ðí³ çàõâîðþâàííÿ, ä³àòåç, ì³ãðåíü, çàñòóäó, ïîëåãøèòè íàïàäè áðîíõ³àëüíî¿ àñòìè. Êð³ì òîãî, òàëà âîäà çíèæóº ñòîìëþâàí³ñòü, äîçâîëÿº îáõîäèòèñÿ ìåíøîþ, í³æ çâè÷àéíî, ê³ëüê³ñòþ ¿æ³, òîìó êîðèñíà òèì, õòî õâî𳺠íà îæèð³ííÿ.

êë³òèíè çñåðåäèíè.  óìîâàõ çíåâîäíþâàííÿ îðãàí³çìó 66% áåðåòüñÿ ç îáñÿãó âîäè, ùî º óñåðåäèí³ êë³òèí, 26% — ç âîäè, ùî îòî÷óº êë³òèíè, 8% — ç âîäè, ùî ì³ñòèòüñÿ â êðîâ³. Îðãàí³çì ïîòðåáóº ì³í³ìóì 6—8 ñêëÿíîê âîäè íà äåíü (àëêîãîëü, íàïî¿, ñîêè, êàâà, ÷àé ¿¿ íå çàì³íÿþòü).

Âîíè ç³éøëèñü: âîäà ³ êðåì³íü åçàäîâ³ëüíà ÿê³ñòü âîäîïðîâ³äíî¿ âîäè í³ äëÿ êîãî íå ñåêðåò. Ïîë³ïøèòè ¿¿ ëþäè íàìàãàþòüñÿ äàâíî é ïîð³çíîìó. Ïðàêòèêà äîâåëà: îäíèì ³ç âèä³â ö³ëþùî¿ âîäè ç ö³ëêîâèòîþ ï³äñòàâîþ ìîæíà ââàæàòè êðåìí³ºâó âîäó.

Н

Äèâîâèæí³ âëàñòèâîñò³ âîäè, çáàãà÷åíî¿ êðåìí³ºì, â³äîì³ çäàâíà: íåäàðåìíî â ñåëàõ íèì âèêëàäàëè äíî êîëîäÿç³â. Êðåìí³é âèêîíóº çàõèñíó ôóíêö³þ â îðãàí³çì³. Éîãî ñïîëóêè º

ßê ïðèãîòóâàòè òàëó âîäó? ²ñíóº äâà ñïîñîáè. Ïåðøèé — íàéïðîñò³øèé, ãàðíèé ïðè íåñòà÷³ ÷àñó. Òðåáà çàìîðîçèòè â õîëîäèëüíèêó ñèðó âîäó é ðîçòîïèòè áåç íàãð³âàííÿ. Çàìîðîæóâàòè âîäó ìîæíà â áóäü-ÿêèõ ïîñóäèíàõ, êð³ì ñêëÿíèõ òà åìàëüîâàíèõ. ñâ³æîñò³ ³ ÷èñòîòè, îñîáëèâî¿ ïðîçîðîñò³, ôåíîìåíàëüíèõ áàêòåðèöèäíèõ âëàñòèâîñòåé. Êðåìí³ºâà âîäà ï³äâèùóº ³ìóí³òåò, ïîë³ïøóº ñòàí øëóíêîâî-êèøêîâîãî òðàêòó, íîðìàë³çóº îáì³í ðå÷îâèí, çóïèíÿº êðîâîòå÷ó ç ÿñåí, ìຠçàãîþâàëüíèé âïëèâ íà ðàíêè íà øê³ð³ é ó ðîò³. Áóêâàëüíî ÷åðåç 2—3 õâèëèíè âãàìîâóº çóáíèé á³ëü, ë³êóº àíã³íó, íåæèòü, ïàðîäîíòîç, çìåíøóº âì³ñò öóêðó â ä³àáåòèê³â, äîïîìàãຠïðè ðîçëàä³ øëóíêà, ïîë³ïøóº ôóíêö³îíóâàííÿ íèðîê ³ ïå÷³íêè, ñïðèÿº ðîñòó âîëîññÿ. Äîñë³äæåííÿ ïîêàçàëè: íàâ³òü â³ðóñ ãðèïó áî¿òüñÿ êðåìí³ºâî¿ âîäè. Êðåì³íü ìîæíà çíàéòè íà áåðåãàõ ð³÷îê, ó êàì’ÿíèõ àáî âàïíÿíèõ êàð’ºðàõ, ó âóã³ëüíèõ â³äâàëàõ. Ïåðåâ³ðèòè éîãî ìîæíà ñòàëåâîþ ïëàñòèíîþ, óäàðÿþ÷è ïî êàìåíþ íàïèëêîì àáî ìîëîòêîì. ²ñêðè ñèïëþòüñÿ — îòæå, öå êðåìí³é. À ñüîãîäí³ éîãî ìîæíà ïðèäáàòè ³ â àïòåö³. Îäåðæàòè êðåìí³ºâó âîäó â äîìàøí³õ óìîâàõ äóæå ïðîñòî. Ñïîñ³á ïðèãîòóâàííÿ: øìàòî÷êè êðåìåíÿ (â³ä 3 äî 10 ã) äîáðå ïðîìèéòå ù³òêîþ â ãàðÿ÷³é âîä³ é ñïîëîñí³òü îêðîïîì. Êàìåí³ ìîæíà ðîçáèòè íà äð³áí³ø³ øìàòî÷êè.

Ïîêëàä³òü øìàòî÷êè êðåìåíþ â 3ë³òðîâó áàíêó ç âîäîþ é ïîñòàâòå â äîñèòü îñì³ñö³, àëå òàê, Сильно вдаривши по воді, можна â³òëåíîìó ùîá ó��èêíóòè ïîòðàïëÿíтільки вдаритись самому. íÿ ïðÿìèõ ñîíÿ÷íèõ ïðîВантал ìåí³â. Áàíêó íàêðèéòå ìàðëåþ. ×åðåç 3—5 äí³â ö³ëþùà âîäà áóäå ãîòîâà (ñâî¿ ë³êóáàð’ºðîì äëÿ òîêñè÷íèõ ðå÷îâèí ³ âàëüí³ âëàñòèâîñò³ âîíà çáåð³ãຠïðè çàòðèìóþòü ïðîöåñè ñòàð³ííÿ. Îêñèä òåìïåðàòóð³ â³ä +3°Ñ äî + 50°Ñ). êðåìí³þ (Si) — óí³êàëüíèé ïðèðîäíèé Âîäó ³ç êðåìí³ºì íå ìîæíà êèï’ÿòèçàñ³á äëÿ îñâ³æåííÿ, êîíñåðâàö³¿ òà òè! á³îàêòèâàö³¿ âîäè. Íàñòîÿíà íà êðåìí³¿ âîäà ìຠäîáð³ ñìàêîâ³ âëàÂèêîðèñòàâøè âîäó, ó áàíêó ç ñòèâîñò³, âîíà íàáóâຠäæåðåëüíî¿

Тільки цифри

òèìè æ êàì³í÷èêàìè ìîæíà çàëèòè íîâó ïîðö³þ âîäè, ³ òàê áàãàòî ðàç³â (êðåì³íü ñëóæèòü äóæå äîâãî, øìàòî÷îê âàãîþ 3 ã çäàòíèé àêòèâóâàòè â ö³ëîìó 40—50 òîíí âîäè). Ïðèãîòîâàíà êðåìí³ºâà âîäà ïîâèííà áóòè ïîñò³éíî íàêðèòà ìàðëåþ. ¯¿ ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè ÿê ïèòíó.

ßê «ðîçòîïèòè» õâîðîáè?

Äðóãèé ñïîñ³á äîçâîëÿº ïðèãîòóâàòè ³äåàëüíó ö³ëþùó òàëó âîäó (ïðîò³ºâó). Ïðîêèï’ÿ÷åíó é â³äñòîÿíó âîäîïðîâ³äíó âîäó òðåáà ïîì³ñòèòè â ìîðîçèëüíó êàìåðó (óçèìêó, ó ìîðîç, ìîæíà ïîñòàâèòè íà áàëêîí). ×åðåç 4—5 ãîäèí, ÿê ò³ëüêè â ïîñóäèí³ óòâîðèòüñÿ ïåðøà êðèãà, ¿¿

Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджують# ся, не здогадуючись, що ти таке. Антуан де Сент#Екзюпері

å îäèí ð³çíîâèä ö³ëþùî¿ âîäè — òàëà âîäà. Ëàáîðàòîðí³ äîñë³äæåííÿ äîâåëè, ùî âîíà â³äð³çíÿºòüñÿ â³ä çâè÷àéíî¿ ñâîºþ ñòðóêòóðîþ, ïîä³áíîþ äî ìîëåêóëÿðíî¿ ñòðóêòóðè êðèãè (òàêó ìຠ³ âîäà, çâ’ÿçàíà ³ç êë³òèííîþ ïðîòîïëàçìîþ íàøîãî îðãàí³çìó). Òàêà ð³äèíà íå ò³ëüêè ï³äâèùóº åíåðãåòè÷í³ ðåñóðñè îðãàí³çìó, à é ïåðåøêîäæຠçìåíøåííþ âì³ñòó âîäè â êë³òèíàõ, ùî áåçïîñåðåäíüî ïîâ’ÿçàíå ³ç ïðîöåñîì ñòàð³ííÿ. ×è íå â öüîìó ñåêðåò äîâãîæèòåëüñòâà ãîðö³â, ùî ïîñò³éíî ï’þòü âîäó, ÿêà ñò³êຠç ëüîäîâèê³â ³ ã³ðñüêèõ ñí³ã³â?

Щ

Ó ðÿä³ ö³ëþùèõ âëàñòèâîñòåé òàëî¿ âîäè — ñïðèÿòëèâèé âïëèâ íà ñóäèíè, çìåíøåííÿ ðèçèêó ñåðöåâèõ çàõâîðþâàíü ³ íàâ³òü ðîçñìîêòóâàííÿ òðîìá³â êîðîíàðíèõ ñóäèí ñåðöÿ. Ìåäèêè âñòàíîâèëè, ùî ñïîæèâàííÿ

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

Людський організм на дві третини (близько 75%) складається з води. Вона входить до складу всіх його клітин (приміром, у тканинах мозку її 85%). Підраховано, що за 75 років життя людина випиває і споживає разом з їжею в середньому 200000 літрів води. Ми гостро відчуваємо зміну вмісту рідини і здатні

Ðîçìîðîæóâàííÿ â³äáóâàºòüñÿ ïðè ê³ìíàòí³é òåìïåðàòóð³. Êîðèñíà ñàìå ñâ³æîòàëà âîäà, áî ï³ñëÿ 16 ãîäèí ï³ñëÿ ðîçìîðîæóâàííÿ âîíà íàïîëîâèíó âòðà÷ຠñâîþ ïåðâ³ñíó á³îëîã³÷íó àêòèâí³ñòü. Ïîêè éäå â³äòàâàííÿ, íåîáõ³äíî çàáðàòè ç ïîâåðõí³ ï³íêó ç ïóõèðöÿìè — â³äñò³é øê³äëèâèõ ÷àñòèíîê.

прожити без вологи всього кілька діб. При втраті води до 2% від ваги тіла (1—1,5 літра) з’являється спрага, при втраті 6—8% настає напівнепритомний стан. При нестачі 10% води виникають галюцинації, порушується ковтан# ня, а при втраті організмом понад 12% вологи настає смерть.

â³äðàçó æ âèêèäàþòü, à âîäó çëèâàþòü â ³íøó ïîñóäèíó (âèêèíóòà êðèãà ñêîíöåíòðóâàëà ìîëåêóëè âàæêî¿ âîäè, ùî çàìåðçຠïðè òåìïåðàòóð³ + 3,8°Ñ, à ïîòð³áíà äëÿ îðãàí³çìó – 1°Ñ). Ïîñóäèíó ç³ çëèòîþ âîäîþ çíîâó ñòàâèìî â ìîðîçèëüíó êàìåðó. ßê ò³ëüêè â í³é çàìåðçíå á³ëüøå ïîëîâèíè îáñÿãó, çëèâàºìî íåêðèæàíó âîäó (öå ëåãêà âîäà, ùî ì³ñòèòü ð³çí³ äîì³øêè). Êðèãà, çàëèøèëàñÿ, ³ áóäå çàìåðçëîþ ïðîò³ºâîþ âîäîþ, íà 80% î÷èùåíîþ â³ä äîì³øîê, ùî ì³ñòèòü 16 ìã êàëüö³þ íà ë³òð (îïòèìàëüíå äëÿ æèòòºä³ÿëüíîñò³ îðãàí³çìó — 8—20 ìã êàëüö³þ íà ë³òð). Êðèãó òðåáà ðîçòîïèòè ïðè ê³ìíàòí³é òåìïåðàòóð³ ³ ïèòè îòðèìàíó âîäó. Îäèí ³ç íåãàòèâíèõ áîê³â íàóêîâîòåõí³÷íîãî ïðîãðåñó â òîìó, ùî ñüîãîäí³ ïðàêòè÷íî æîäåí ïðîäóêò õàð÷óâàííÿ âæå íå îáõîäèòüñÿ áåç øòó÷íèõ áàðâíèê³â, ñìàêîâèõ äîì³øîê, à òî é çîâñ³ì ãåíîìîäèô³êîâàíèé. Âîäà, ïî ñóò³, çàëèøèëàñÿ ºäèíèì ïðèðîäíèì åëåìåíòîì, íà îñíîâ³ ÿêîãî ìîæíà âèáóäóâàòè ñèñòåìó îçäîðîâëåííÿ ëþäèíè ÷åðåç ¿æó. Àëå é âîíà ìåðò⳺ ï³ñëÿ òðóá, õëîðêè ³ ð³çíèõ ô³ëüòð³â. Ïèéòå æèâó, ñèëüíó, ö³ëþùó âîäó. Ó öüîìó — çàïîðóêà çäîðîâ’ÿ.


Розслабтеся!

Пори року

№ 13

(65) 26 березня 2009 року

ЯПОНСЬКИЙ КРОСВОРД

В останніх числах березня ми знову переведемо стрілки годинників на годину вперед і почнемо жити за «літнім» часом. Звідки пішов цей звичай, які його плюси й мінуси і чи варто зберігати його надалі?

З цього моменту влітку стрілки вже на дві години випереджали астрономічний час. Улітку 1990го Верховна Рада тоді ще УРСР «повернула» Україні цю годину назад, перевівши стрілки на годину назад. Отак і вий шло, що в Москві святкують Новий рік о 23 годині за київським часом.

Відомо, що все населення поді ляється на дві приблизно рівні ча стини: тих, хто рано лягає і рано прокидається (жайворонків), і тих, хто любить засинати пізніше (сов). Часове зрушення на годину різко погіршує стан останніх (практично половини населення). Переведен ня стрілок помітно позначається і на дітях. Потерпають люди з хронічними серцевосудинними й шлунковокишковими захворю ваннями.

Є

Відновіть приклад У даному прикладі на вирахування по казані фрагменти цифр. Відновіть при клад, щоб вийшла правильна рівність. Написання цифр по винне відповідати зразку.

Зразок

ШАШКИ Білі починають і виграють

Як вважають багато дослід ників, незначна економія енергії навряд чи виправдовує погіршен ня самопочуття, працездатності і здоров’я людей. А це чинники, які не в останню чергу впливають на показники економічних втрат.

Навіщо охороняти швидкий сон? така наука — еволюційна сомнологія. Вона дове ла, що людина висипається і почувається здоро вою тільки за певних умов. Вони пов’язані з цик лами швидкого й повільного сну. Таких циклів у здоро вої людини за ніч буває від 4 до 6. І природою передба чено, що тривалість фаз повільного сну протягом ночі коротшає від циклу до циклу, зате тривалість швидкого сну збільшується від 5—10 хвилин на початку до 30 хви лин до світанку.

ГОЛОВОЛОМКА

Що це означає? Швидкий сон активує процеси па м’яті, нормалізує всі нервові процеси головного моз ку. І якщо перервати такий сон до завершення його фази (а так найчастіше і буває при пробудженні затем на), то наша пам’ять «не консолідується». Тобто засво єний за минулий день матеріал не переноситься в дов гострокову пам’ять, стирається й швидко забувається... Неякісний сон загрожує також втратою багатьох ас пектів нестандартного мислення.

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

переведення стрілок здійснюєть ся в 110 із 192 держав світу на всіх широтах — від Канади до Ав стралії, у всіх європейських дер жавах. Однак у багатьох азіат ських, африканських і південноа мериканських країнах (приміром, в Алжирі, Афганістані, В’єтнамі, Індії, Китаї, Пакистані, Тунісі, Японії) годинники не переводять.

Противники переведення часу вважають, що діюча система «літо числення» призводить до порушен ня життєво важливого і генетично обумовленого ритму «неспання — сон». Застосування «літньогозимо вого» часу, по суті, веде до приму сового пробудження людей протя гом півроку на годину раніше і до неприродного ритму роботи в осін ньозимовий період. А це, на дум ку лікарів, загрожує не тільки підвищенням ризику захворюва ності. Зростає кількість дорожньо транспортних пригод і навіть кількість спроб суїциду: за даними медиків, тих, хто вирішив покінчи ти життя самогубством через пору шення режиму сну й неспання, стає більше на 50—60%. Крім того, про тягом перших п’яти діб після пере ведення стрілок на 11% збіль шується кількість викликів «швид кої допомоги» до хворихсердеч ників.

1. a5b6!! c7:a5 (1…a3:e3 2. b6:d8 d4:b2 3. d8f6! e5:g7 4. g3:c7! b8:d6 5. h6:h6 х) 2. h4g5! a3:e3 3. c3b4 a5:c3 4. g5f6 e5:g7 5. g3:c7 b8:d6 6. h6:f4 d4c3 7. f4c1 h8g7 8. h2g3 g7f6 9. g3f4 х

На практиці його ідея вперше реалізувалася в 1908 році у Ве ликій Британії, а в США перехід на «літній» і «зимовий» час практи кується з 1918го. Зараз сезонне

У Росії годинники вперше пере вели 1 липня 1917 року за декре том Тимчасового уряду. Наступно го разу це було зроблено вже за декретом Раднаркому влітку 1930го. Тоді стрілки перевели на годину вперед стосовно поясного часу і жили так більше 50 років. Лише 1 квітня 1981 року країна відновила перехід на «літній» час, але вже стосовно декретного.

Чи багато електроенергії вдається заощадити завдяки переведенню стрілок? За дани ми РАТ «ЄЕС Росії», економія стано вить усього 26 кіловатгодин у рік на душу населення, або 0,5%. У квартирі в автора середнє місячне споживання електроенергії стано вить 200 кВт/год. Тобто і для Украї ни таку економію неможливо назвати істотною.

Відповідь на етюд, надрукований у № 12 (64)

П

ереводити стрілки годин ників зі зміною пір року для економії енергетичних ре сурсів запропонував ще Бенд жамін Франклін — видатний уче ний і державний діяч США, один з авторів Декларації незалежності і один із перших американських президентів.

Узбекистан припинив цю практику навесні 1990 року, Таджикистан — з осені 1991го. Не переходять на «зимовий» час Туркменія і Казах стан. Восени 2005 року уряд Грузії також вирішив відмовитись від се зонного часу.

Відповіді на кросворд, надруко ваний у № 12 (64)

Олег Перовський


Украинская техническая газета №64