Page 1

Гадання на валютній гущі

ВЕСела енергонезалежність

Черговий несподіваний стрибок долара вдалося зупинити. Але, схоже, наближається змушена девальвація гривні

Серед пріоритетних енергетичних проектів уряду одне з чільних місць посідає вітроенергетика. Про реальний стан справ розповів голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков стор. 2

№ 10 (62)

стор. 4

5 березня 2009 року

www.tehnichka.com

info@tehnichka.com

Вибухонебезпечна Феміда Перший вибух, здійснений після довгої і виснажливої корпоративної боротьби власними силами ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на залізорудному кар’єрі, що належить підприємству, підірвав не тільки 214 тисяч кубів гірських порід, а й багаторічну монополію на ринку підривних робіт Кривбасу стор. 5

Із Днем 8 березня, любі жінки! Ушла зима тревоги нашей, И, женской прелести полна, Идет с наполненною чашей На нашу улицу весна.


Економіка криза

№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Гадання на валютній гущі Черговий несподіваний стрибок долара вдалося зупинити. Але, схоже, наближається змушена девальвація гривні Дмитро Корнійчук

П

ðîòÿãîì îñòàíí³õ äâîõ òèæí³â ïåðåñ³÷í³ óêðà¿íñüê³ ãðîìàäÿíè ³ ïðåäñòàâíèêè á³çíåñó çíîâó áàëàíñóâàëè íà ìåæ³ ïàí³êè. Âàðò³ñòü ïðàêòè÷íî äðóãî¿ íàö³îíàëüíî¿ âàëþòè — äîëàðà ÑØÀ — ð³çêî ï³äñêî÷èëà. ßê ³ â ãðóäí³ ìèíóëîãî ðîêó. Êóðñ ãîò³âêîâîãî ïðîäàæó «çåëåíîãî» äîõîäèâ äî 10 ãðí. Àæ ðàïòîì áóêâàëüíî çà îäèí äåíü íà ì³æáàíêó çíîâó îïóñòèâñÿ äî 8,3— 8,5 ãðí/äîëàð. Ìåõàí³çì òîãî, ùî ñòàëîñÿ, ãðîìàäñüêîñò³ òàê ³ íå ïîÿñíèëè. Õòîñü áà÷èòü ó «âàëþòíèõ ³ãðàõ» áàæàííÿ ñïåêóëÿíò³â çàðîáèòè. Îäíàê, ñóäÿ÷è ç âèòîêó ³íôîðìàö³¿, íàéïðàâäîïîä³áí³øà âåðñ³ÿ — íàáëèæàºòüñÿ äåâàëüâàö³ÿ îô³ö³éíîãî êóðñó ãðèâí³. ³äïîâ³äíî äî ïðîãíîç³â ÌÂÔ. Ìàêñèìàëüíèé ð³âåíü — 8,6 ãðí/äîëàð.

ëåííÿ ³ á³çíåñìåí³â. Ãëàâà ïðàâë³ííÿ Óêðñîöáàíêó Áîðèñ Ò³ìîíüê³í ï³ñëÿ íàðàäè ó Ïðåçèäåíòà çàÿâèâ: «Íèí³øí³é êóðñ — ñóòî ïñèõîëîã³÷íà ñèòóàö³ÿ. Öå íàãàäóº 2004 ð³ê, êîëè ëþäè ñêóïîâóâàëè äîëàðè ïî 7 ãðèâåíü, à ïîò³ì áóëè çìóøåí³ ïðîäàâàòè ïî 5,5. Íèí³øí³é ðåàëüíèé êóðñ — áëèçüêî 8 ãðèâåíü, ³ ò³, õòî çàðàç ñêóïîâóº äîëàðè ïî 9 ãðèâåíü, ô³êñóþòü çáèòêè». ÏÎ-ÄÐÓÃÅ, â³äáóâàþòüñÿ ÿê³ñü ñïåêóëÿòèâí³ àòàêè íà ãðèâíþ.

çìåíøèëèñÿ ç 107,9 ìëðä ãðí äî 105 ìëðä ãðí, þðîñ³á — ç 92,2 ìëðä ãðí äî 80,4 ìëðä ãðí. Ïðè öüîìó íà 3% ó ïîð³âíÿíí³ ç ãðóäíåì çìåíøèâñÿ îáñÿã ãîò³âêè â îáîðîò³ êðà¿íè — äî 150,2 ìëðä ãðí. Äîñòóïíèìè ñëîâàìè öå îçíà÷àº: çíÿò³ ó áàíêàõ ãðîø³ ³ ÷àñòèíó ñâî¿õ çàðïëàò íàñåëåííÿ ³ á³çíåñ ïî÷àëè ïåðåâîäèòè â äîëàðè. Òàê, ó ñ³÷í³ óêðà¿íö³ êóïèëè $1,3 ìëðä äîëàð³â. Ïðè öüîìó ïðîäàâøè âñüîãî $767,5 ìëí. Òàêà òåíäåíö³ÿ, ÿê ãîâîðÿòü ó Íàöáàíêó, òðèâàëà ³ â ëþòîìó.

Öåé íåñëóõíÿíèé äîëàð

В

Óêðà¿í³, äå ìàéæå ïîëîâèíà ÂÂÏ çàâ’ÿçàíà íà äîëàðîâ³ ðîçðàõóíêè, áóäü-ÿêà íåñòàá³ëüí³ñòü ³ç êóðñîì íàö³îíàëüíî¿ âàëþòè çàâäຠâ³ä÷óòíîãî óäàðó ïî âñ³é åêîíîì³ö³. À òàêîæ ïî êèøåíÿõ ìàéæå âñ³õ âåðñòâ ñóñï³ëüñòâà. Òîìó, êîëè çà ë³÷åí³ äí³ «çåëåíèé» ïîäîðîæ÷àâ ìàéæå íà 2 ãðí (íà 25%), áàãàòî õòî ç æàõîì ïîäóìàâ: óñå, íàñòàâ ñóäíèé äåíü. Çáóëèñÿ «ñòðàøèëêè» ïðî äîëàð ïî 15-20 ãðí. Ïî êðåäèòàõ òåïåð íå çàïëàòèø, êâàðòèðè ³ ìàøèíè â³äáåðóòü, á³çíåñ òðåáà îñòàòî÷íî çãîðòàòè. ϳä ÷àñ ï³êó ïîäîðîæ÷àííÿ äîëàðà (24—25 ëþòîãî) Íàö³îíàëüíèé áàíê ³ ïðåäñòàâíèêè êîìåðö³éíèõ ô³íçàêëàä³â çáåð³ãàëè íàï³âìîâ÷àííÿ, íàìàãàþ÷èñü íå íàäòî êîìåíòóâàòè ñèòóàö³þ. À â ÷åòâåð, 26 ëþòîãî, Ïðåçèäåíò ³êòîð Þùåíêî âèêëèêàâ

Президент, керівництво Нацбанку і банкіри намагалися з’ясувати причини різкого подорожчання долара Òàê, ïåðøèé çàñòóïíèê ãëàâè Íàöáàíêó Àíàòîë³é Øàïîâàëîâ âèñóíóâ ñâîþ âåðñ³þ: «Çàÿâè ïðî ïðèïèíåííÿ ñï³âðîá³òíèöòâà Óêðà¿íè ç ÌÂÔ, ùî â ÍÁÓ çàëèøèëîñÿ òðè êîï³éêè, à á³ëüøå ìè í³÷îãî íå îäåðæèìî, ³ äîëàð áóäå 15 ãðí — âñå öå äåñòàá³ë³çóâàëî ñèòóàö³þ». Ïåòðî Ïîðîøåíêî âèñëîâèâñÿ ùå á³ëüø êàòåãîðè÷íî, îáâèíóâàòèâøè â ðîçãîéäóâàíí³ âàëþòíîãî «÷îâíà» ïðèâàòí³ áàíêè ³ ¿õí³õ ê볺íò³â: «Ò³, õòî ïîíàáèðàâ ãðèâíåâ³ êðåäèòè ïî äóæå âèñîêèõ ñòàâêàõ — 20—50%, à äåÿê³ ³ ïî 70%, â³ä÷óëè, ùî âîíè ïî÷èíàþòü âòðà÷àòè ãðîø³, ³ ñïðîáóâàëè ç³ãðàòè ïðîòè ãðèâí³».

У цілому картина вийшла така. Нацбанк усіх заспокоює і одночасно перекладає відповідальність за все, що відбуваєть2 ся, на комерційні банки. А ті, за традицією, обвинувачують у всьому спекулятивний попит з боку населення. Коло замкну2 лося. Ситуація така сама, як торік. ïðåäñòàâíèê³â áàíê³âñüêèõ ê³ë, à òàêîæ ãëàâó Íàöáàíêó Âîëîäèìèðà Ñòåëüìàõà. Äëÿ îáãîâîðåííÿ ñèòóàö³¿ íà âàëþòíîìó ðèíêó. Çà äèâíèì çá³ãîì îáñòàâèí, ñàìå ç ðàíêó öüîãî äíÿ êóðñ «çåëåíîãî» ïî÷àâ ðàïòîì ð³çêî çíèæóâàòèñÿ íà ì³æáàíêó. ² âèéøîâ íà ñåðåäí³é ð³âåíü 8,4 ãðí/äîëàð (êóï³âëÿ). Âàæëèâèé ìîìåíò. Ñàìå 26 ëþòîãî, ïîêè ïðîõîäèâ «êðóãëèé ñò³ë» ó Ïðåçèäåíòà, Íàöáàíê ïðîäåìîíñòðóâàâ íåáà÷åíó äîñ³ ùåäð³ñòü íà ì³æáàíêó. ² ïðîäàâ çà ðàç àæ 229 ìëí äîëàð³â. Ùî, ÿê ï³äòâåðäèâ ãëàâà íàãëÿäîâî¿ ðàäè Íàöáàíêó Ïåòðî Ïîðîøåíêî, ñòàëî îäíèì ç îñíîâíèõ ôàêòîð³â çíèæåííÿ âàðòîñò³ «çåëåíîãî». ϳñëÿ ïîâåðíåííÿ êóðñó äîëàðà íà êîëèøí³é ð³âåíü áóëî ê³ëüêà ñïðîá ïîÿñíèòè êóðñîâèé ñòðèáîê. ÏÎ-ÏÅÐØÅ, ïàí³êà ñåðåä íàñå-

Ó ö³ëîìó êàðòèíà âèéøëà òàêà. Íàöáàíê óñ³õ çàñïîêîþº ³ îäíî÷àñíî ïåðåêëàäຠâ³äïîâ³äàëüí³ñòü çà òå, ùî â³äáóâàºòüñÿ, íà êîìåðö³éí³ áàíêè. À ò³, çà òðàäèö³ºþ, îáâèíóâà÷óþòü ó âñüîìó ñïåêóëÿòèâíèé ïîïèò ç áîêó íàñåëåííÿ. Êîëî çàìêíóëîñÿ. Ñèòóàö³ÿ òàêà ñàìà, ÿê òîð³ê.

Êóðñîâà òàºìíèöÿ

І

âñå-òàêè, ùî íàñïðàâä³ â³äáóâàºòüñÿ ç êóðñîì äîëàðà? ª ê³ëüêà îñíîâíèõ ïðèïóùåíü. ÏÅÐØÀ ÂÅÐѲß: ä³éñíî òðèâຠïàí³÷íå ñêóïîâóâàííÿ «çåëåíîãî» íàñåëåííÿì. ßê ï³äòâåðäæåííÿ ìîæíà íàâåñòè ñòàòèñòèêó Íàöáàíêó. Ò³ëüêè çà ñ³÷åíü äåïîçèòè íàñåëåííÿ Óêðà¿íè â ãðèâí³

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Email: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 129931877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Îòæå, îñê³ëüêè ïîïèò ìàéæå ó äâà ðàçè ïåðåâèùèâ ïðîïîçèö³þ, à çàéâèõ äîëàð³â ó áàíê³â íåìà, òî ¿ì äîâîäèòüñÿ êóïóâàòè «çåëåíèé» íà ì³æáàíêó. Òèì ñàìèì ôîðìóþ÷è òðåíä íà ï³äâèùåííÿ. Îò ò³ëüêè ïðèõèëüíèêè ö³º¿ âåðñ³¿, çîêðåìà ç Íàöáàíêó, íàé÷àñò³øå ïîÿñíþþòü âñå ò³ëüêè àæ³îòàæíèì ñêóïîâóâàííÿì íàñåëåííÿì âàëþòè «ó ïàí÷îõó». Õî÷à, ÿê â³äîìî, áàãàòî õòî îáâ³øàíèé äîëàðîâèìè êðåäèòàìè. ßê³ òðåáà âèïëà÷óâàòè. Òå æ ñòîñóºòüñÿ ïðåäñòàâíèê³â ìàëîãî ³ ñåðåäíüîãî á³çíåñó, ÿê³ ÷àñòî êóïóþòü äîëàðè íà ô³çîñ³á. Çà ò³ºþ æ ñòàòèñòèêîþ Íàöáàíêó, íà ê³íåöü ñ³÷íÿ êðåäèòíà çàáîðãîâàí³ñòü ô³çîñ³á ³ ìàëîãî (ñåðåäíüîãî) á³çíåñó ò³ëüêè ó âàëþò³ ñòàíîâèëà $24,63 ìëðä. Óò³ì, ðåàëüíî¿ ïîòðåáè â äîëàðàõ äëÿ ïîãàøåííÿ êðåäèò³â íå çíຠí³õòî. Ò³ëüêè çàãàëüí³ öèôðè ³ ïðèïóùåííÿ, ùî äຠìîæëèâ³ñòü çàâæäè ïåðåêëàäàòè ïðîâèíó çà êóðñîâ³ ïåðåãîíè íà íàñåëåííÿ. Íàöáàíê æå âèð³øèâ áîðîòèñÿ ç ï³äâèùåíèì ïîïèòîì óêðà¿íö³â íà äîëàð ïî-ñâîºìó. Ç ìèíóëîãî òèæíÿ ô³íàíñîâèé ðåãóëÿòîð ïî÷àâ ïðîâîäè-

êóðñîì. Îñê³ëüêè áàíêè ¿ì ïåðåïðîäóþòü âàëþòó áåç æîäíèõ êîì³ñ³éíèõ. Íà ïåðøîìó àóêö³îí³ 27 ëþòîãî ÍÁÓ ïðîäàâ $34,5 ìëí ïî 7,9 ãðí/äîëàð. Îò ò³ëüêè àêòèâíîñò³ áàãàòî áàíê³â îñîáëèâî íå âèÿâèëè. Âîíî é çðîçóì³ëî: öÿ ïðîöåäóðà — äîáðîâ³ëüíà. À âèãîäè ô³íçàêëàäè íå ìàþòü, ó òîé ÷àñ ÿê ìîæíà ò³ æ äîëàðè ïðîäàâàòè ñâî¿ì ê볺íòàì ïî 8,6—8,9 ãðí/äîëàð. ÄÐÓÃÀ ÂÅÐѲß: êîìåðö³éí³ áàíêè íàìàãàþòüñÿ íàæèòèñÿ íà êðèç³. Òóò çíîâó æ óñå ïîâ’ÿçàíî ç ïðèïóùåííÿìè. Òàê, ðÿä åêñïåðò³â çàïåâíÿº, ùî â áàíê³â íàñïðàâä³ ö³ëêîì âèñòà÷ຠäîëàðîâèõ çàïàñ³â. ¯õ, çà ð³çíèìè îö³íêàìè, áëèçüêî $4 ìëðä. Àëå áàíêè ñïåö³àëüíî íå õî÷óòü ¿õ âèòðà÷àòè. Êð³ì òîãî, îñíîâí³ ê볺íòè áàíê³â, âåëèê³ åêñïîðòåðè, ñïåö³àëüíî òðèìàþòü âàëþòíèé âèòîðã íà ðàõóíêàõ. ² ÷åêàþòü, êîëè ÷åðåç äåô³öèò âàëþòè êóðñ ñòàíå. ¯õí³ êîëåãè ³ìïîðòåðè ïðî öå çíàþòü. Òîìó é ðåºñòðóþòü ïîñò³éíî â ïàðëàìåíò³ çàêîíîïðîåêòè, ùî çîáîâ’ÿçóþòü ðåàë³çîâóâàòè 50% âàëþòíîãî âèòîðãó. Ñåðéîçí³ ïðåòåí糿 äî áàíê³âñüêî¿ ñèñòåìè çà øòó÷íå ñòâîðåííÿ âàëþòíîãî äåô³öèòó âèíèêëè é ó ïîäàòêîâèõ îðãàí³â. 26 ëþòîãî ÄÏÀÓ ïîâ³äîìèëà, ùî ÷åðåç áàíê³âñüêó ñèñòåìó â 2008 ðîö³ ç Óêðà¿íè áóëî âèâåäåíî $2,7 ìëðä ï³ä êóï³âëþ ô³êòèâíîãî ³ìïîðòó, $4,6 ìëðä — ï³ä ïîâåðíåííÿ ÿêèõîñü ïðÿìèõ ³íâåñòèö³é. Íó à ùå $9,8 ìëðä âèêîðèñòîâóâàëèñÿ äëÿ ñïåêóëÿòèâíèõ îïåðàö³é. Óò³ì, áàíê³ðè íà âñ³ îáâèíóâà÷åííÿ â³äïîâ³äàþòü: ó íàñ âåëèê³ êðåäèòí³ çîáîâ’ÿçàííÿ (ó ñòðóêòóð³ ïàñèâ³â), ÿê³ íåîáõ³äíî ïîãàñèòè. Ó ïðèíöèï³, ðàö³îíàëüíå çåðíî â öüîìó º. Òàê, ó ñ³÷í³ â³ò÷èçíÿí³ áàíêè ïîãàñèëè çîâí³øí³ êðåäèòè íà $1,3 ìëðä. ² ïîêè íå â³äîìî, ñê³ëüêè çàïëàòèëè â ëþòîìó. ÒÐÅÒß ÂÅÐѲß: ó Íàöáàíêó íå âèñòà÷ຠâàëþòíèõ çàïàñ³â ñòðèìóâàòè êóðñ. ×àñòèíà àíàë³òèê³â óïåâíåíà, ùî, íåçâàæàþ÷è íà õâàñòîù³, ó Íàöáàíêó çâ’ÿçàí³ ðóêè â îáñÿãàõ âàëþòíèõ ³íòåðâåíö³é. ×åðåç æîðñòê³ êðèòå𳿠ìåìîðàíäóìó ³ç ÌÂÔ. Íàñïðàâä³ ãðîøåé äîñèòü. Ïîêè. Íà 1 ëþòîãî çîëîòîâàëþòí³ çàïàñè êðà¿íè ñòàíîâèëè $28,82 ìëðä. À òåõí³÷íà ÷àñòèíà ìåìîðàíäóìó âêàçóº íèæíþ ïëàíêó íà 1 êâ³òíÿ — $21,8 ìëðä. Çà ëþòèé ³íòåðâåíö³¿ Íàöáàíêó, ó òîìó ÷èñë³ áëèçüêî $400—450 ìëí äëÿ «Íàôòîãàçó», ñòàíîâèòèìóòü, øâèäøå çà âñå, íå

Неодноразово говорилося, що офіційний курс 7,7 грн/долар не відповідає дійсності. Часто наголошували на цьому і пред2 ставники МВФ. Тепер же, напередодні одержання другого тран2 шу, Нацбанк, схоже, одержав вказівку від президента перегля2 нути курсову політику. Недарма 16 лютого глава ради Нацбан2 ку Порошенко заявив: МВФ прогнозує більш високий курс до2 лара, але не більше 8,6 грн. òè ïðîáí³ àóêö³îíè ç ïðîäàæó äåøåâèõ «çåëåíèõ» ô³çîñîáàì-ïîçè÷àëüíèêàì. Áàíêè ïîâèíí³ ñêëàñòè ñïèñîê ñâî¿õ ê볺íò³â, ó ÿêèõ «ãîðÿòü» äîëàðîâ³ êðåäèòè. ² â³ä ¿õíüîãî ³ìåí³ êóïóâàòè âàëþòó â Íàöáàíêó çà ï³ëüãîâèì êóðñîì. Öå òåîðåòè÷íî ïîëåãøóº ïîëîæåííÿ ïîçè÷àëüíèê³â, íåñïðîìîæíèõ ïëàòèòè çà «çåëåíèé» çà ðèíêîâèì

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 347247) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 347247, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 347247, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 4408209, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 4408209, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 599391, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua

á³ëüøå ñ³÷íåâèõ öèôð — $2,7 ìëðä. À º íàä³ÿ, ùî ìåíøå. Àíàëîã³÷íî ³ ó áåðåçí³. ªäèíà ñåðéîçíà íåáåçïåêà äëÿ Íàöáàíêó — öå íåãàòèâíèé ïëàò³æíèé áàëàíñ. Òàê, ó ñ³÷í³ ñàëüäî òîðãîâåëüíèõ îïåðàö³é (ïåðåâèùåííÿ åêñïîðòó íàä ³ìïîðòîì) âèéøëî â ïîçèòèâ íà $467 ìëí. Ïðàâäà, çà ðàõóíîê òîãî, ùî

³ìïîðò â Óêðà¿íó â ïîð³âíÿíí³ ç ãðóäíåì óïàâ íà 50,7%, à åêñïîðò — ò³ëüêè íà 32,7%. Ðàä³òè îñîáëèâî íåìà ÷îìó. Àëå íàâ³òü ïðè öüîìó ïëàò³æíèé áàëàíñ êðà¿íè âèéøîâ «ó ì³íóñ» íà $1,8 ìëðä, îñê³ëüêè ìè ïîâåðòàëè áîðãè çà êîðäîí (ìàéæå $2,3 ìëðä). ×ÅÒÂÅÐÒÀ ÂÅÐѲß: â³äáóâàºòüñÿ ñïëàíîâàíà äåâàëüâàö³ÿ ãðèâí³, ï³äòðèìóâàíà ÷³òêîþ ãðîþ Íàöáàíêó ³ êîìåðö³éíîãî ñåêòîðà. Íåîäíîðàçîâî ãîâîðèëîñÿ, ùî îô³ö³éíèé êóðñ 7,7 ãðí/äîëàð íå â³äïîâ³äຠä³éñíîñò³. ×àñòî íàãîëîøóâàëè íà öüîìó ³ ïðåäñòàâíèêè ÌÂÔ. Òåïåð æå, íàïåðåäîäí³ îäåðæàííÿ äðóãîãî òðàíøó, Íàöáàíê, ñõîæå, îäåðæàâ âêàç³âêó â³ä Ïðåçèäåíòà ïåðåãëÿíóòè êóðñîâó ïîë³òèêó. Íåäàðìà 16 ëþòîãî ãëàâà ðàäè Íàöáàíêó Ïîðîøåíêî çàÿâèâ: ÌÂÔ ïðîãíîçóº á³ëüø âèñîêèé êóðñ äîëàðà, àëå íå á³ëüøå 8,6 ãðí. Òåïåð çàïèòàííÿ: ÿê ïðîâåñòè ïîòð³áíó äåâàëüâàö³þ, òèõî, íå øîêóþ÷è ãðîìàäñüê³ñòü? Ðåöåïò ïðîñòèé: ïîòð³áíà äîïîìîãà êîìåðö³éíèõ áàíê³â, ÿê³ ñïî÷àòêó ñòâîðþþòü ïåâíèé çàâèùåíèé êóðñ. Áàíêè äîïîìîæóòü, îñê³ëüêè çàðàç ö³ëêîì çàëåæàòü â³ä ô³íàíñîâîãî ðåãóëÿòîðà â ðåô³íàíñóâàíí³ (ïîïîâíåíí³ ãðèâíåâî¿ ë³êâ³äíîñò³). Äàë³ Íàöáàíê çàïîïàäëèâèõ áàíê³ð³â îñàäæóº, óñ³ ñ³äàþòü çà ñò³ë ïåðåãîâîð³â. ² ïðèõîäÿòü äî êîìïðîì³ñó: ï³ä òèñêîì îáñòàâèí âèõîäèìî íà ïëàíêó îô³ö³éíîãî êóðñó, ïðèì³ðîì, 8 ãðèâåíü çà äîëàð. Çãîäîì îïåðàö³þ ìîæíà ïîâòîðèòè. Ó ïðèíöèï³, ó äåâàëüâàö³¿ îô³ö³éíîãî êóðñó, äàâíî â³ä³ðâàíîãî â³ä ðåàëüíîñò³, íåìຠí³÷îãî ïîãàíîãî. Òèì á³ëüøå, ùî âñ³ ðîçóìí³ ëþäè äîáðå çíàþòü: ó êðà¿í³ êðèçà, ùî çíåö³íþº íàø³ ãðîø³. Íåîáõ³äíî ðåãóëþâàòè ³ìïîðò ³ ñòèìóëþâàòè åêñïîðò. Òîìó ÿêùî Íàöáàíê çìîæå âòðèìàòè 8, 6 ãðí/äîëàð äî ê³íöÿ ðîêó íå ò³ëüêè â ñåáå, à é íà ì³æáàíêó, òî ³ á³çíåñ, ³ íàñåëåííÿ ñêàæóòü ò³ëüêè ñïàñèá³. Îñê³ëüêè ñòàá³ëüí³ñòü êóðñó — ïåðøèé êðîê íà øëÿõó âèõîäó ç åêîíîì³÷íîãî êîëàïñó. Öå ÷³òê³ ïðàâèëà ãðè. Òà ÷è äàñòü Íàöáàíê ãàðàíò³þ ñóñï³ëüñòâó, ùî 8,6 ãðí/äîëàð — öå ìåæà? Àäæå ìè âæå ÷óëè, ùî âèùå 5,5 ãðí — í³ íîãîþ. ×è âèñòà÷èòü îòðèìàíèõ ãðîøåé â³ä ÌÂÔ (òåîðåòè÷íî — $9,5 ìëðä ó 2009 ðîö³) ³ íàÿâíèõ ðåçåðâ³â, ùîá òðèìàòè êóðñ? ×è íå ïî÷íóòü êîìåðö³éí³ áàíêè çíîâó ñâîþ ãðó, êîëè, îäåðæóþ÷è ãðèâíåâå ðåô³íàíñóâàííÿ (ÿê ó 2008 ðîö³), çíîâó ñêóïîâóâàòèìóòü ì³ëüÿðäàìè äîëàðè, ç÷èíÿþ÷è àæ³îòàæ? ×è ä³éñíî ïîçè÷àëüíèêè-óêðà¿íö³ îäåðæàòü äåøåâ³ äîëàðè äëÿ ïîãàøåííÿ êðåäèò³â, ÿê³ ïî÷àâ íà àóêö³îí³ ïðîäàâàòè Íàöáàíê? Çàðàç âñå çàëåæèòü â³ä Íàöáàíêó, éîãî â³äêðèòîñò³. Ñóñï³ëüñòâó ïîòð³áí³ ïîÿñíåííÿ ïðîöåñ³â ç êóðñîì äîëàðà, à íå â³äìîâêè ïðî ïñèõîëîã³÷í³ àáî ñïåêóëÿòèâí³ àòàêè. Àëå êîíòàêòó, íà æàëü, ïîêè íåìàº. Òîìó ÿêùî ñòàíåòüñÿ îô³ö³éíà äåâàëüâàö³ÿ íàö³îíàëüíî¿ âàëþòè áåç ïðîçîðîñò³, òî öå ñïðè÷èíèòü ÷åðãîâèé ñïëåñê íåäîâ³ðè ëþäåé äî âñ³º¿ áàíê³âñüêî¿ ñèñòåìè. À áåç â³äíîâëåííÿ äîâ³ðè äî áàíê³â íàì í³ÿêèõ òðàíø³â ÌÂÔ íå âèñòà÷èòü, ùîá óòðèìàòè äîëàð...

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «ПресЕкспрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 500854

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 21080 прим., українською мовою 6880 прим., російською мовою 14200 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 402


№ 10 (62)

Економіка актуально

5 березня 2009 року

ПЕК

АПК

Фінанси

У Севастополі бу де побу дована перша буде побудована в У країні теплонасосна станція, що в 2—3 Україні рази зменшить собівартість тепла для городян. Про це заявив глава міськради Валерій Саратов. Уже два роки тривають роботи із застосування теплових насосів в енергетиці міста. Цей проект увійшов у програму рефор& мування системи теплопостачання, яку депу& тати ухвалили в грудні минулого року. Сьогодні готова передпроектна документація для його реалізації на базі Камишовської котельні, відзначив він.

Для успішного проведення в 2009 році весняних польових робіт необхід& но 6 млрд грн грн, заявила 26 лютого під час робочої наради з підготовки до весняно&по& льових робіт прем’єр&міністр Тимошенко. Близько 3 млрд грн аграрії сподіваються одержати від експорту зернових. «Зараз на світовому ринку зерна пожвав& лення, і незважаючи на проблеми в аграр& ному секторі, через експорт ми одержимо гроші на посівну в повному обсязі», — зая& вила вона. Через дії Нацбанку й комерцій& них банків аграрний сектор фактично недо& одержав 2,3 млрд грн. Усього пролонгова& но кредитів для аграрного сектора на суму 1 млрд 489 млн грн, а мали — на суму 3 млрд 852 млн грн, відзначила Тимошенко.

Нацбанк ухвалив рішення про рефінан& сування 20 банків у обсязі 15 млрд грн грн, повідомив 25 лютого перший заступник голо& ви правління НБУ Анатолій Шаповалов. 8 млрд грн уже отримані комерційними банками, про рефінансування ще на 7 млрд грн ухвалене відпо& відне рішення, уточнив він. «Це дозволить банкам більш якісно виконувати свої зобов’язання, оск& ільки відтік коштів з банківської системи ще триває», — сказав А.Шаповалов.

ГМК Всі вуг левидобувні підприємства і зба& вуглевидобувні гачувальні фабрики, незалежно від фор& ми власності, до 1 березня повинні укла& сти договори на проведення досліджень якісних, генетичних і технологічних харак& теристик вугілля з держпідприємством Укр& НДІвуглезбагачення, профільним технічним комітетом зі стандартизації ТК 92 і Українсь& ким державним науково&дослідним вуглехім& ічним інститутом. Мінвуглепром доручив держпідприємству «Вугілля України» укласти договори на постав& ки вугільної продукції споживачам на підставі сертифікатів генетичних, технологічних та якіс& них характеристик.

25 лютого Кабінет Міністрів У країни України схвалив лив документи, що стосуються вре& схва гулювання проблем у сфері вантажних і пасажирських автоперевезень. Постано& вою Кабміну затверджено 7 документів і проектів змін у законодавство, які виноси& тимуться на розгляд Верховної Ради.

За прогнозом ДП «У крпромзовнішек& «Укрпромзовнішек& спертиза», середньорічне завантаження сталеплавильних потужностей у 2009 році становитиме 59%. При цьому прогно& зується зниження експортних цін на сталеву заготівку в 2009&му порівняно з 2008&м з 751 до 392 дол./т. За розрахунками Укрпромзовнішекспер& тизи, для відновлення балансу ринку виплав& лення сталі в 2009 році необхідно зменшити до 29 млн. т. У 2008&му фактичне виплав& лення сталі становило 37,1 млн т. у 2007&му — 42,8 млн т. Річний обсяг виробництва сталі цього року становитиме приблизно 30 млн т. Про це по& відомив 26 лютого заступник міністра про& мислової політики Сергій Грищенко. Міні стерство промислової політики Міністерство констатує поступове зростання виробниц& тва в ГМК. За перші 11 днів лютого 2009 ро& ку середньодобове виробництво чавуну стано& вило 70,5 тис. т, сталі — 82,3 тис. т, прокату — 71,1 тис. т. Завантаження виробничих потуж& ностей підприємств гірничо&металургійного комплексу наразі становить 64% у порівнянні з 34% у листопаді 2008 року.

Будівництво

Уряд пропонує внести зміни в Закон Ук& раїни «Про податок із власників транспорт& них засобів та інших самохідних машин і ме& ханізмів», надавши автоперевізникам мож& ливість оплачувати податок щокварталу, а не раз у два роки. Крім того, пропонується збільшити штра& фи для іноземних автоперевізників, які зай& маються каботажними перевезеннями, до 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів. Ска& сувати ліцензійну картку, що мала бути в кожного водія. При цьому вводиться понят& тя «фотокопія ліцензії перевізника». Також на засіданні ухвалено проекти по& станов «Про затвердження переліку доку& ментів, необхідних для здійснення внутріш& ніх перевезень вантажів», «Про внесення змін у порядок здійснення держконтролю на автотранспорті», «Про заходи зі стабілізації цін на внутрішні вантажні перевезення». Останній проект постанови стосується вста& новлення мінімальних тарифів на вантажні перевезення.

1 млрд грн планує виділити уряд на іпо течне кредитування. іпотечне Про це повідомила 24 лютого прем’єр& міністр України Юлія Тимошенко. Кредитува& тися буде незавершене будівництво, го& товність якого становить близько 80%. «Да& вати іпотечний кредит будемо через державні банки тільки тим, хто має намір купити квар& тиру», — сказав глава уряду. Ю.Тимошенко повідомила, що з будівель& ними компаніями вже досягнуто домо& вленість про встановлення мінімальної вар& тості такого житла. Також прем’єр&міністр доручила уряду ви& ділити 100 млн грн на молодіжне бу дів& будів& ництво з коштів, передбачених на дер& жавне іпотечне кредитування.

Зернотрейдерам бу де відшкодова& буде ний ПДВ на 2,4 млрд грн, повідомила 26 лютого Ю. Тимошенко. За умови, якщо трейдери викуплять зерно врожаю&2008 (його залишилося 20 млн т) за ринковими цінами. Надходження в Аграрний фонд від продажу зерна до кінця місяця має станови& ти 1,3 млрд грн, у березні — на рівні 2,2 млрд грн. У цей час з Аграрного фонду продано 550 тис. т зерна на суму 650 млн грн, на продаж виставлено 211 тис. т.

Кабінет Міністрів У країни планує ска& України сувати обмеження ціни на закупівлю Аг& рарним фондом зерна врожаю 2008 ро& ку ку,, повідомив 26 лютого міністр аграрної по& літики Юрій Мельник. Уряд має намір внести відповідні зміни в законодавство для того, щоб дозволити Аграрному фонду закупову& вати зерно за середньозваженою ціною, що складеться за результатами трьох торговель& них сесій, і без обмеження мінімальної ціни. Це дозволить Аграрному фонду працювати в однакових умовах із зернотрейдерами, відзначив він. «Необхідно негайно готувати зміни, щоб закуповувати зерно по всій номенклатурі без обмежень мінімальної ціни», — сказав Ю.Мельник. Це необхідно зробити, щоб фактор мінімальної ціни не був обмежу& вальним. Міністерство також просить Кабмін на& дати Аграрному фонду право викупу застав& ного зерна. Сьогодні він не може викупову& вати в аграріїв зерно, що перебуває в нього в заставі. І це обмеження необхідно зняти, наголосив міністр. Національний банк У країни не на& України ме фінансов ої допомог и комер& даватиме фінансової допомоги давати ційним банкам, які некоректно став& ляться до пролонгації кредитів агра агра&& ріям ріям, заявив 24 лютого на нараді уряду з головами обласних рад перший заступник голови Нацбанку України Анатолій Шапо& валов. На сьогоднішній день кредити аграріям подовжують 185 банків, два з них — дер& жавні. Однак відомі факти, коли банки для пролонгації кредитів пропонують підвищи& ти процентні ставки з них, відзначив Ша& повалов.

Шведська альтернатива Заводи з виробництва біогазу у містах з кількістю населення 60—100 тисяч можуть з‘явитися найближчим часом.

Тетяна Коврига

Ш

ведські компанії мають намір інвестувати в цей напрям близько 20 млрд гривень. На початковому етапі таких заводів буде побудовано близько десяти. Про це йшлося на зустрічі голови НАЕР Ігоря Черкашина з представниками шведських компаній.

Представник компанії «Bio& gasProm» Бо Ронандер зазначив, що для початку конструктивної співпраці у найкоротші терміни не& обхідно розробити дорожню карту і підготувати техніко&економічне об& ґрунтування будівництва заводів з виробництва біогазу. Він також ак& центував увагу на питаннях розвит& ку інфраструктури заводів і реалі& зації виробленої продукції: «Завод

сам по собі — це купа заліза, якщо немає налагодженої інфраструкту& ри і гарантованого ринку збуту про& дукції». Запропоновані інвестиції у ви& робництво біогазу — кошти приват& них компаній, які планують у перс& пективі заручитися підтримкою уря& ду Швеції у наданні технічної допо& моги Україні. За ініціативою української сторо& ни у ході зустрічі досягнуто домовле& ності, що біогаз, який вироблятимуть на заводах, має містити до 93—94%

Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів У країни затвердив України Декларацію цілей і завдань (Бюджетну декларацію) на 2010 рік рік, повідомляють в управлінні із зв’язків зі ЗМІ секретаріату Кабі& нету Міністрів України. Основним завданням бюджетної політики на 2010 рік уряд визначив забезпечення зба& лансованого бюджету, сформованого на основі реалістичного макроекономічного прогнозу і спрямованого на подолання кризових явищ. Для цього необхідні рішучі структурні реформи у всіх галузях економіки. З цією метою буде внесено зміни в законодавство, зокрема, про освіту, медицину, а також проведені реформи силових структур. Державний бюджет на 2009 рік бу де буд п е р е гглянуто лянуто у травні травні, заявила прем’єр& міністр України Юлія Тимошенко на спеціальній зустрічі з головами облрад. «На травень, швидше за все, як і передба& чено законом про бюджет, нам доведеться ко& ректувати бюджет. Ми повинні це робити спільно, неспішно, планомірно, з огляду на всі пропозиції», — сказала прем’єр. Уряд створив державну холдингову ком& итан У країни», повідомляє управлі& «Титан України», панію «Т ння із зв’язків зі ЗМІ секретаріату Кабінету Міністрів. Засновником компанії є держава в особі Міністерства промислової політики. У статутний фонд створеного відкритого акціонерного то& вариства передані державні пакети акцій у розмірі 100% ВАТ «Сумихімпром», ДАК «Титан», що здійснює корпоративне управління 50%+1 акція ЗАТ «Кримський титан», і Запорізького державного титано&магнієвого комбінату після перетворення його на відкрите акціонерне то& вариство. Об’єднання підприємств у холдингову ком& панію «Титан України» дозволить посилити кон& курентоспроможність підприємств титанової галузі України на світових ринках, скоордину& вати і прискорити дії із залучення інвестицій, посилити державний контроль у галузі.

Президент України 25 лютого Президент У країни Віктор України Ющенко підписав зміни в Закон У країни України «Про оцінку земель» щодо терміну прове& дення нормативної грошової оцінки зе& мель. Законом установлюється термін прове& дення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів не рідше одного разу на 5—7 років. ϳäãîòóâàëà Òåòÿíà ÆÌÓÄ çà ìàòåð³àëàìè: «ÓͲÀÍ», «ÐÁÊ — Óêðà¿íà», «Êîðåñïîíäåíò», «Åêîíîì³÷íà ïðàâäà», ÓÃÌÊ — ³íôî, Óêððóäïðîì, ñàéò³â Êàá³íåòó ̳í³ñòð³â ³ Ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè

метану, тобто бути рівноцінним природному газу. Це дозволить використовувати його як для опа& лення, так і для побутових потреб.

останнього шведська сторона пропонує продавати вироблений біогаз до загальної газотранс& портної системи.

Планується, що вартість біога& зу буде суттєво нижчою за вар& тість природного газу.

Наразі розглядається мож& ливість введення десятирічних податкових канікул на види діяль& ності у сфері відновлюваної та альтернативної енергетики, і за умови належної якості виробле& ного газу можна розглядати пи& тання включення його до загаль& ної газової системи.

Представники шведських ком& паній готові переходити від пере& говорів до практичних дій, але за дотримання декількох умов: вве& дення преференцій і стимулів у сфері відновлюваної та альтерна& тивної енергетики, державних га& рантій щодо функціонування зда& них «під ключ» заводів з повним циклом виробництва і гарантії ринку збуту продукції. Стосовно

У двотижневий термін сторони відпрацюють проект договору про співпрацю і передадуть його на розгляд Кабінету Міністрів Ук& раїни.


Основний ресурс пріоритети пріоритети

№ 10 (62)

5 березня 2009 року

ВЕСела енергонезалежність Серед пріоритетних енергетичних проектів уряду одне з чільних місць посідає вітроенергетика. Про реальний стан справ розповів голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков Розхпорядження Кабінету України від 19 лютого 2009 року про реалізацію інвестиційних проектів з будівництва вітроелектростанцій (ВЕС) в АР Крим та Миколаївській області покликане сприяти зменшенню обсягів споживання природного газу і дати поштовх розвитку відновлюваних джерел енергії. Конкретніше — йдеться про будівництво двох вітроелектростанцій на Керченському півострові потужністю 100 та 350 МВт компанії «Конкорд Групп»,

а також про реалізацію ще двох проектів — будівництво Західно7Кримської ВЕС в Криму і Південно7Української в Миколаївській області потужністю 250 МВт. Введення їх в дію дозволить щорічно економити 700 мільйонів кубометрів природного газу. Ми не могли не поцікавитися думкою з цього приводу людини, яка має безпосереднє відношення до справи — голови правління Української вітроенергетичної асоціації Андрія Конеченкова.

Ігор Павлюк

—Н

езважаючи на кризу та інші негативні фактори, вітроенергетика в Україні продовжує розвиватися, і підтверд ження цьому — проекти, які наразі готуються до запуску і, зокрема, ті, що обговорювалися на засіданні Кабміну, — розповідає Андрій Євге нович. — Сумарна потужність вве дених в дію вітрогенераторів в Ук раїні становить 90 МВт — цифра, яку не можна навіть порівняти з показниками лідерів світової вітро енергетики, які обраховуються десят ками тисяч МВт. Проте загальна тен денція свідчить про поступове зрос тання вітроенергетики. Так, окрім за пуску «Конкорд Групп» на Керченсь кому півострові та ЗахідноКримської і ПівденноУкраїнської ВЕС, триває робота над проектом компанії «Нова ЕКО» — це ще 300 МВт. Втім, повторюю, роботи у цьому напрямі більш ніж достатньо, адже частка відновлюваних джерел енергії в загальному енерговиробництві Ук раїни становить лише 0,8 відсотка. Для порівняння: у Данії лише на вітро енергетику припадає понад 18 від сотків. Вітроенергетика — галузь, яка за лежить від багатьох факторів, почи наючи від розміщення вітротурбіни і сили вітру. Саме тому в Україні треба вести мову не так про збільшення

Візитівка Народився 5 лютого 1959 року в м. Ленінграді (СанктПетербург), з 1962 року проживає в місті Києві. Освіта: Закінчив з відзнакою Національний технічний університет України «КПІ», ка федра «Машини та апарати хімічних виробництв». Має другу вищу освіту — закінчив факультет фотожурналістики Інституту журналістської майстерності при Спілці журналістів України. Кар’єра Кар’єра:: У 1991 році заснував інформа ційне агентство «ЭхоВосток», діяльність якого була спрямована на висвітлення проблем, пов’яза них із розвитком відновлюваних джерел енергії в Україні та світі. У 1996—1998 роках видавав журнал «Энергия будущего века». З 1998 по 2004 рік працював в Інституті енергозбереження та енер гоменеджменту НТТУ «КПІ», де очолю вав центр науковотехнічної інфор Подруге, велику роль відіграє вивчення вітропотенціалу для пра вильного розміщення вітроагрегатів, від чого безпосередньо залежить їхній ККД. Андрій Конеченков заува жив: «Іноді складається враження, що визначають місце для вітряного мли на, а не для вітрогенератора — най перші ділянки обиралися за принци пом: де місцева влада покаже паль

«Велику роль відіграє вивчення вітропотенціалу для пра вильного розміщення вітроагрегатів, від чого безпосередньо залежить їхній ККД... Іноді складається враження, що визна чають місце для вітряного млина, а не вітрогенератора — де місцева влада покаже пальцем, там і поставлять»

кількості агрегатів малої потужності шляхом встановлення нових, як про правильний вибір сучасних ефектив них вітроагрегатів. Для цього є кілька причин.

Від кількості — до якості

П

оперше, в Україні більшість вітро агрегатів морально і фізично за старіли — у Європі 50 та 100кіловатних вітряків давно вже немає. До прикладу, на останній світовій виставці у Німеччині були представлені моделі потужністю не менше 600 кВт. А. Конеченков пе реконаний, що і в Україні незабаром відбудеться своєрідна «чистка», тобто заміна агрегатів малої потужності. Він також вважає, що нам не треба вина ходити велосипед, тобто розробляти вітчизняні вітрогенератори. Спроби налагодити власне виробництво в Ук раїні ґрунтувалися на... датських тех нологіях 60х років, а також на ліцензії американської «Кенетек Віндпауер», яку та в 1993 році надала українській стороні безкоштовно. Всі вузли агре гату виготовлені в Україні, однак зро зуміло, що і технологія, і 100кіловатні генератори — це позавчорашній день вітроенергетики.

цем». Багато залежить і від висоти розміщення осі вітроколеса, інших факторів. Вибір місця — чи не найго ловніший з них, який треба урахувати перед тим як встановити вітроагрегат. Проводиться так звана процедура майкросайтингу для визначення оп тимальних умов розташування. Ко жен майданчик має свої вітрові особ ливості, які залежать від погодних та топографічних умов і навіть від спе цифіки регіонального землекористу вання. У кожному випадку треба зро бити максимально об’єктивні вимі рювання, адже від цього залежить і готовність інвестора фінансувати проект. Значна частина діючих вітро агрегатів поставлена або в місцево стях із недостатньою силою вітру про тягом року, або на недостатній висоті — 30—35 метрів замість 80—100, як у Європі. Як бачимо, потенціал роз витку вітроенергетики в Україні має своєрідний резерв у вигляді оптимі зації наявних потужностей. Під час розмови не оминули ми і таку проблему, як вплив роботи вітро енергетичних станцій на довкілля. — Будьякий енергетичний об’єкт так чи інакше впливає на навколишнє середовище, — пояснює А. Конечен ков, — і вітрогенератор не виняток. Саме тому у кожній європейській країні у законодавстві передбачена обов’язкова оцінка впливу на навко

Андрій Конеченков

мації, був керівником Київського цен тру інформаційної мережі з енерго збереження, створеного при Комітеті України з енергозбереження в рам ках проекту Євросоюзу. лишнє середовище будьякого енер гопроекту безпосередньо перед його будівництвом, у тому числі і вітро електростанції. Однак законодавство скрізь різне, і якщо в Німеччині ця процедура максимально прискорена, то у Великій Британії екологічні погод ження можуть тривати півроку. Щодо власне впливу, то він мізерний. Ска жімо, несуча башта у чотири рази важча, за генератор, тому згідно із за конами фізики ніякої вібрації землі бути не може. Проте оцінку впливу на довкілля слід проводити обов’язково, це загальноприйнята норма. Неодноразово доводилося зустрі чати на інтернетфорумах скарги лю дей, які хотіли встановити невеличкий вітрогенератор біля власної господи, проте наразились на такі бюрокра тичні перепони, що відмовилися від цього. Андрій Євгенович сприйняв цю інформацію з подивом і запевнив, що ніякого дозволу на встановлення ге нератора малої потужності не по трібно і такі ситуації виникають вик лючно через перевищення повнова жень місцевих органів влади.

Назустріч інвестору

Я

к відомо, 25 вересня минулого року Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний закон про спеціальні «зелені» тарифи на електроенер гію, отриману за рахунок відновлюваних джерел енергії. Якщо точніше, то окремим законом було внесено відповідні зміни до законів «Про електро енергетику» і «Про аль тернативні джерела енергії». Його прийняття мало шляхетну мету, а саме розвиток альтерна тивної енергетики в Ук раїні завдяки спеціаль ним завищеним тари фам, за якими гуртовий ринок електричної енергії зобов’язаний за

З 2003 по 2006 рік працював у Міжрегіональному науковотехнічному центрі з вітроенергетики в Україні Інсти туту відновлюваної енергетики НАН Ук раїни на посаді керівника відділу науко вотехнічної інформації, старшого науко вого співробітника. З 2001 до 2008 року був головним редактором журналу «Зелена енергети ка», присвяченого питанням енергозбе реження, використанню відновлюваних джерел енергії. З 2003 року — віцепрезидент Агентства з відновлюваної енергетики (один з його засновників). Автор близь ко 200 статей, присвячених відновлю ваним джерелам енергії, енергозбере женню, співавтор двох навчальних шкільних посібників з енергозбережен ня, співавтор інтернеткурсу з відновлю ваних джерел енергії DIERET. З 2008 року є головою Української вітроенергетичної асоціації. куповувати її у виробників. Слід зау важити, що під дію тарифів потрап ляють всі види альтернативної енер гетики, окрім використання доменно го та коксового газів, а також об’єкти малої гідроенергетики. Цікавлюся, чи наявні вже якісь позитивні результа ти внаслідок змін в законодавстві. Андрій Євгенович вважає, що го ворити про якісь результати, пози тивні чи негативні, зарано, і підсум ки підбити повинна спершу Націо нальна комісія з регулювання елек троенергетики, однак закон потре бує деяких з’ясувань. Поперше, під його дію підпадають виключно но востворені об’єкти. Це означає, що інвестори і власники, які вже пра цюють в царині альтернативної енергетики, не можуть розрахову вати на пільги. Вихід — у змінах у законодавстві, які дозволять, ска жімо, мініГЕС підпасти під дію за кону після реконструкції об’єкта. Подруге, необхідно диференціюва ти тарифи відповідно до виду вироб ництва енергії, як це зроблено в країнах — лідерах світової вітрое нергетики — Німеччині, Іспанії, Данії. Є проблеми і з вартістю елек троенергії, адже коли минулого року закладався «зелений тариф» на продаж електроенергії в еквіва

ленті 9,5 евроцента за кіловатгоди ну, курс гривні був значно вищим, ніж сьгодні, і цей тариф дорівнював 66,24 коп. Сьогодні у перерахунку на євроценти він знизився до 6,5 євро цента. До речі, на переконання А.Ко неченкова, боятися підвищених та рифів не слід. Як підрахували німецькі фахівці, внаслідок дії «зеле ного закону» до 2020 року в Німеч чині одна середньостатистична сім’я «жертвує» лише вартість двох пачок морозива. Потретє, Андрій Євгено вич переконаний, що термін дії тари фу — 10 років занадто короткий і пропонує знову ж таки звернути увагу на європейських лідерів вітро енергетики, де він становить 15—20 ро ків. Адже прийняти закон — це ще не все, необхідно привабити інвестора, і максимально допомогти в цьому повин на влада. Класичний прийом інвестора місцевою владою нині такий: зроби спочатку щось для району, а потім ми вирішимо...

Плічопліч з ТЕЦ

Я

к відомо, пріоритетним напрямом в Енергетичній стратегії України до 2030 року наразі задекларовано атомний сектор. — Слід розуміти, — розставляє ак центи А.Конеченков, — що вітроенер гетика має працювати плічопліч з ТЕЦ. Справа в тому, що відмова від до будови нових блоків атомних станцій завдяки зростанню потужності вітро електростанцій — процес досить складний, і він потребує своєрідної підстраховки отримання такого виду енергії, виробництво якого можна зменшити або збільшити відповідно до наявної потреби. Атомна енергетика в цьому разі помічник ризикований, ос кільки блок не може працювати на ча сткову потужність — він або працює, або ні. З газом і мазутом усе просто — запустили потрібний обсяг, і все. Не в останню чергу саме цим пояснюються теплі стосунки Німеччини з «Газпро мом» — зараз німцям потрібний стаб ільний постачальник газу, принаймні до того часу, коли в достатніх обсягах вони отримуватимуть енергію з віднов люваних джерел. — Аналогічним чином, — веде далі Андрій Євгенович, — має запрацюва ти схема розвитку альтернативної енергетики в Україні, і тому, вважаю, помилковою є ставка на атомну енер гетику, запланована в Енергетичній стратегії України. Та й загалом на по будову одного атомного блоку витра чається стільки часу, що доцільнішим видається запуск вітроенергетичних потужностей з аналогічним виходом енергії. Наприкінці розмови запитую про найоптимістичніші перспективи га лузі, а саме: яку частку загального ви робництва електроенергії країни здатна забезпечити вітроенергетика. Виявляється, 25 відсотків, тобто, чверть. Було б непогано, але для цьо го нам усім треба докласти зусиль, адже впровадження альтернативних джерел енергії — це не лише гроші та технології, а й зміна світогляду, рево люція, якщо хочете, в головах...


№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Перший вибух, здійснений після довгої і виснажливої корпоративної боротьби власними силами ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на залізорудному кар’єрі, що належить підприємству, підірвав не тільки 214 тисяч кубів гірських порід, а й багаторічну монополію на ринку підривних робіт Кривбасу.

Світлана Ісаченко

Замах на репутацію країни

С

удами нас не здивувати. Але іноземці ще дивуються. І навіть обурюються, ставля чи при цьому досить дивні як на сьогодні і навіть, можна сказати, каверзні запитання. Так, гене ральний директор одного з най потужніших металургійних комбі натів України «АрселорМіттал Кривий Ріг» пан Ж. Жує 13 люто го розіслав листи на ім’я перших керівників найвищих відомств країни — прем’єрміністрові, ген прокурору, виконуючим обов’яз ки глав СБУ і Фонду держмайна, міністрам юстиції, промполітики тощо з міським головою Кривого Рогу включно. У листі, зокрема, міститься прохання відповісти на одне запитання, яким перейма ються директор та іноземний інвестор, якого він представляє: «Чи припустима в Україні як у пра вовій державі упередженість при ухваленні судового рішення на ко ристь однієї зі сторін?» Звичайно, ніхто з вищезгада них представників влади не міг висловити вголос те, що саме со бою, давно і для всіх очевидно. Сказати ж рішуче і горде «Ні!» у цьому випадку не дозволяла по станова Саксаганського район ного суду Кривого Рогу від 30 січня цього року, що заборони ла уповноваженим державним органам (!) видавати дозвіл на проведення підривних робіт на кар’єрах криворізьких підпри ємств іншим особам, крім ВАТ «Кривбасвибухпром». Казуїстика Феміди полягає в тому, що райсуд здійснив рішен ня якогось регіонального тре тейського суду при асоціації «Ре гіональна правова група», який розглядав заплутану суперечку декількох юридичних і фізичних осіб, у результаті чого перемож цем раптом виявився далекий від юридичної суті справи «Кривбас вибухпром». Що цікаво, судовий документ, який здивував трансна ціональну корпорацію і поставив у незручне становище керівницт во держави, з’явився саме після того, як «АрселорМіттал», користу ючись правом цивілізованого бізнесу вільно визначати госпо дарську діяльність з урахуванням економічних інтересів і на під ставі чинних законів, вирішив відмовитися від послуг «Кривбас вибухпрому» і проводити вибухи на своїх кар’єрах самостійно. Ре алізуючи тим намічену ним стра тегію на зменшення виробничих витрат (тим більше в умовах світо вої кризи) з максимальним залу ченням внутрішніх ресурсів.

Вибухпром конфлікт конфлікт

Вибухонебезпечна Феміда Судовий припис був єдиною пе решкодою до початку підривних робіт, до яких «АрселорМіттал» підготувався за всіма правилами. Створено спеціальний цех, уком плектований кваліфікованими фа хівцями відповідно до вимог зако нодавства з вибухової справи. Ру доуправління гірничозбагачу вального комплексу, яке входить до складу підприємства, одержало всі необхідні на вибухи дозволи й експертні висновки. Керівництво «Кривбасвибух прому», як і слід було сподіватися, усіляко спростовує свою при

четність і до суду, і до якоїнебудь конкурентної боротьби з потерпі лим від його раптового виграшу металургійним комбінатом. «Див но, що таке шановане видання, як «Українська технічна газета», вза галі могло допустити щось подіб не», — сказав голова правління цього акціонерного товариства Валентин Монаков. Залишається думати, що Сакса ганський районний суд просто зробив підприємству безоплатну, але дуже велику послугу. «Ми вва жаємо, що дії судових органів спрямовані на затвердження мо нопольного положення ВАТ «Крив басвибухпром», — відзначає у вже згаданому листі до української влади генеральний директор «Ар селорМітталу». Третейський суд не мав повноважень на розгляд цієї справи, а Саксаганський район ний суд — компетенції ні з тери торіальної приналежності, ні з підвідомчості виконувати рішення третейського суду. Ці рішення судів можуть розглядатися як втручання в господарську діяльність підпри ємства, а саме — її обмеження. Ситуація має загрозливий харак тер, оскільки неотримання дозво лу на проведення підривних робіт найближчим часом призведе до зупинення не тільки видобутку руди, а й, як наслідок, до зупинен ня містотворчого підприємства в цілому через відсутність сирови ни». У зв’язку з цим меткомбінат з іноземними інвестиціями просить українську владу втрутитися і вре гулювати проблему, що претендує на світовий скандал і явно підри ває репутацію України.

Ціна питання — 60 мільйонів

С

лід зазначити: підривати у госпспосіб — поширена світова практика в гірничо добувній галузі. Особливо для ме талургійних компаній, що мають сировинну базу, і гірничозбага чувальних комбінатів, які таким чином значно зменшують со бівартість дроблення руди, відпо відно збільшуючи прибуток. Не дивно, що і в нашій країні все

більше підприємств, що мають справу з видобутком корисних ко палин, прагнуть перейти на госп спосіб у веденні підривних робіт без залучення сторонніх осіб. Звичайно, вибухпроми — спеціалізовані підрядні органі зації з провадження таких робіт (їх на сьогодні близько 30) — таку практику не схвалюють. Тим більше, коли з рук іде солідний за мовник разом з великими

грішми. Подейкують, ціна ниніш нього конфлікту — 60 млн грн у рік. Можна уявити обурення безу мовного лідера на «вибуховому» ринку країни — «Кривбасвибухп рому» (на його частку припадає

більше 53% усіх витрат вибухових матеріалів в Україні), який дові дався про те, що один із найбіль ших його замовників — «Арселор Міттал» (тільки торік обсяги робіт тут склали 14 млн 444 тис. м 3 підірваної гірської маси) відмов ляється від подальшого співробіт ництва. Ще й на чию користь! По суті, давнього порушника спокою Кривого Рогу — ЗАТ «Інтервибух пром», з яким місцева влада під проводом місцевих і немісцевих фінансовопромислових груп не один рік веде запеклу, прямо ска зати, війну. Інформація до роздумів. «Кривбасвибухпром» входить до складу гірничорудного дивізіону групи «Метінвест». У жовтні 2007 року Господарський суд Дніпро$ петровської області за позовом промислово$виробничого підприємства «Кривбасвибухп$ ром» заборонив Південному гірничо$збагачувальному комбі$ нату (м. Кривий Ріг) проводити підривні роботи разом з компа$ нією «Інтервибухпром», хоча всі дозволи було отримано. Як тоді прокоментували в ЗМІ ситуацію представники ПГЗК, рішенням суду комбінат повинен був співробітничати тільки з «Крив$ басвибухпромом», незважаючи на те, що якість підривних робіт його не влаштовувала... Можна сказати, що історія з «Ар селорМітталом» — одна зі сторінок цієї воєнної епопеї, що почалася років десять тому, коли «Інтервибух пром» зайшов на український ри нок вибухових матеріалів із сучас ною емульсійною вибухівкою «Анемікс». Його там, звісно, ніхто не чекав. Геть усе успішно підривали тротилом і тротилвмісними ВР, пе ретворюючи країну, у буквальному значенні, на могильник смертонос них речовин. У першу чергу потер пав Кривбас, що приймає на себе три чверті (!) від загальної кількості використовуваної в країні вибу хівки. Торік, наприклад, було витра чено 161,5 тис. тонн. Довгий час Україна залишалася єдиною краї ною на території СНД (про цивілі зований світ уже не говоримо), що підривала тротилом замість емульсій.

До речі, майже всі дуже шано вані фахівціпідривники — прак тики й учені, які погодилися вис ловити свою думку і бачення щодо сформованого конфлікту зокрема і нинішній ситуації у вибуховій га

лузі в цілому (при цьому вони, щоправда, просили в жодному разі не «світити» їхні прізвища в цій вибухонебезпечній темі), од ностайно стверджували: країна, полегшено зітхнувши, нарешті звільнилася від тротилу саме зав дяки «Інтервибухпрому», що зму сив в умовах ринкової боротьби спеціалізовані організації пере ходити на безпечні й екологічно чисті види вибухівки. Сьогодні, за словами фахівців, тротил викори стовується в невеликих кількостях на спецвибухах, де його важко за мінити, а також при підземних підривних роботах. Оскільки тех нології застосування емульсійних вибухових матеріалів на «підземці» ще до кінця не відпра цьовані. Спасибі, втім, ніхто не сказав. Більш того, зведений «Інтервибух промом» ще два роки тому в Кри вому Розі, на території відвалу «Скелеватський», сучасний комп лекс «Південний» з виробництва емульсійної матриці досі не прий нятий в експлуатацію з незрозум ілих причин. Але це — окрема тема. Виявившись непотрібним у рідному Кривому Розі, «Інтервибух пром» пішов на Полтавський ГЗК, побудувавши там ще один завод, що випускає емульсійний «Анемікс». (До речі, на Полтавсько му ГЗК вартість дроблення руди гос пспособом майже вдвічі менше, ніж на криворізьких комбінатах, що користуються послугами «Кривбас вибухпрому»). Оцим «Анеміксом» «АрселорМіттал» тепер і збирається проводити вибухи. Договір з «Інтер вибухпромом» на його використан ня укладений поки на рік. Далі — як піде робота. А вона вже почалася. Зарядив ши в 316 свердловинах 221 тонну вибухівки, 26 лютого «АрселорМіт тал» зробив перший вибух власни ми силами. На цьому тижні запла нований наступний — за потужні стю майже утричі більший. Для цьо го потрібен був окремий дозвіл Кабміну, що жорстко відреагував на створений навколо металургій ного комбінату конфлікт і доручив компетентним органам розібрати ся, зокрема, із прийнятою Сакса ганським райсудом постановою. — Вибух пройшов успішно, що відзначили всі присутні при цьому представники контролюючих органів, — говорить керівник «Інтервибухпрому» Володимир Но сов. — «АрселорМіттал» дійсно має досвідчених фахівцівпідривників. Якістю дроблення руди комбінат за лишився задоволений. Важливо, що хмара, яка утворилася, не вий шла за межі кар’єрного поля. Я сам з Кривого Рогу і добре знаю, яких випробувань зазнає місто, коли після чергового вибуху його вкри ває чорний пил з усілякими шкідли вими викидами, якщо підривати тротилом. Сьогодні в країні вже до сить виробничих потужностей для виготовлення сучасних видів вибу хівки, тієї ж емульсійної матриці. Її пропонують кілька вітчизняних за водів. Ринок вибухових матеріалів відкритий. Гірничодобувні підпри ємства можуть і повинні самі виби рати, якою вибухівкою користува тися і кого залучати до підривних робіт. Чиїсь політичні й особисті фінансові інтереси не повинні відігравати тут ніякої ролі...


Енергоефективність вільні рядки На тлі енергетичного багатства нашої країни поодиноке використання котлів на соняшниковому лушпинні і моторів на біодизелі виглядає жалюгідною пародією процесу диверсифікації енергоносіїв. Новини про побудову заводу з виробництва біодизелю, про введення в експлуатацію біогазової установки, використання соломи для виробництва синтез#газу чи торфу та дерева як джерел палива викликають певну недовіру. Так, всі ми розуміємо, що використовувати біомасу для енергетичних потреб можна дуже ефективно. Проте наш життєвий досвід переконує: поговорять — і забудуть. До наступного нового року.

Володимир Набок

Н

овий 2009 рік і справді долив добрячу порцію олії до полу м’я дебатів щодо запровад ження альтернативних джерел енергії (АДЕ), а особливо так зва них біологічних видів палива (БВП). У 2006—2007 роках ледь не щомісяця можна було читати і чути про нові наміри із запровад ження АДЕ. Саме тоді кмітливі люди заснували профільні періо дичні видання і організували перші тематичні конференції. У 2008 році інформаційний бум дов кола АДЕ вщух. Жодного повідом лення про введення в експлуата цію обіцяних заводів з виробниц тва біодизелю, жодного слова про успіхи виконання Програми роз витку виробництва дизельного біопалива на 2007—2010 роки. Чергова російськоукраїнська газова суперечка піддала, так би мовити, жару новим розмовам довкола альтернативної енергії. Але тепер змінився акцент. Якщо до 2008го, дивлячись то на Німеччину, то на США, осанну співали ріпаку та кукурудзі, відпо відно біодизелю та біоетанолу, то вже з 2008 року частіше чуємо слово «біогаз». Можливо, вплину ли слова прем’єрміністра Юлії Ти мошенко, яка, вдруге вступаючи на пост прем’єра, позначила біо газ пріоритетом номер один вітчизняної біоенергетики. На дру ге місце керівник уряду постави ла біоетанол, на третє — біоди зель. Аргументація така: хороший біодизель коштуватиме надто до рого навіть за тодішніх цін на на фтопродукти, не говорячи вже про теперішні, а поганий — псує мото ри, яких у сільському господарстві і без того хронічно не вистачає. Біогазовий напрям був рекомен дований до розвитку в Україні де якими членами Партії зелених

До речі, біогаз можна добувати не лише з гною. І не лише з тієї біо маси, що пахне, бродить і, врешті, виділяє цінний горючий газ — ме тан. Біогаз також можна отрима ти, наприклад, із соломи ранніх та пізніх зернових. Ексголова Націо нального агентства з питань ефек тивного використання енергоре сурсів (НАЕР) Євген Сухін, який добре розуміється на питанні ви добутку біогазу, неодноразово оз вучував одну з основних ідей біо енергетики країни: «Щороку на полях спалюється або пере

Про «біодизель поукраїнськи» час складати анекдоти: галасу було багато, а в результаті вийшов пшик. Посівні площі під ріпаком подвоювалися з року в рік, аж поки Україна врешті стала євро пейським передовиком з обсягів вирощуваного ріпаку. Мережі ж заводів —переробників ріпаку на олію і далі на біодизель як не було,

ратурою, щоб двигун легко міг «пе реварювати» і А98, і чистий зне воднений спирт. Те саме стосуєть ся і багатьох тракторів імпортно го виробництва. Але спробуйте такі трактори або авто заправити другосортною паливною сумішшю — і побачите, що станеться з до роговартісним обладнанням. На вряд чи і капремонт допоможе. А для виробництва високоякісних паливних сумішей «високоякісні» капіталовкладення — заняття як раз по теперішній кризі. Українська влада — найоптимі стичніша у світі. Так, наш прем’єр міністр говорить про збільшення

Альтернативна спекуляція Розмови про альтернативну енергетику мають всі шанси стати лише черговою «новою хвилею» розмов орюється така кількість соломи, з якої можна отримати 8—10 млрд кубометрів газу». Ексголова НАЕР пропонував практичну схему зап равлення сільгосптранспорту син тезгазом, наводив детальні еко номічні розрахунки всього ланцюж ку процесу його виробництва, почи наючи з вартості доставки соломи з поля і закінчуючи вартістю спеці альних механізмів (пересувні авто мобільні газонакопичувальні комп ресорні станції) для транспортуван ня синтезгазу по селах. Але його ідеї не були підтримані. На кількох українських заправках у 2007 році ТОВ «Біоенергетична ком панія» почала реалізовувати справж нісіньке біопаливо: бензин з 60відсотковою (!) домішкою біоета нолу. Відомо, що у квітні 2007 року виробництво «Біо100» на Лохвицько му спиртозаводі припинили та пере несли до Молдови, далі паливо геть зникло із заправок. Щоправда, у серпні 2008 року інформагенції по відомляли про відновлення реалі зації «Біо100» на автозаправках Вінниці. Про будівництво нових заводів із виробництва біоетанолу поки що

Ще свіжі в пам’яті буремні для зернотрейдерів роки квотування вивозу зернових, коли зерно гнило і проростало на припортових елеваторах і його викидали в море як непотрібний багаж. Тим часом фуражне зерно — чудова сировина для ви робництва біоспирту. Європарламенту у симбіозі з тва ринництвом: більше тварин — більше гною — більше біогазу! Пригадуєте радянські гасла?

не прийняла пропоновані у 2003, а потім у 2007 році законопроек ти про розвиток виробництва і споживання біологічних видів па лива, де основна увага приділяла ся врегулюванню саме вироб ництва біоетанолу.

№ 10 (62)

ніхто не говорить. Адже виробляти спирт, так само як і біоспирт, — це прерогатива виключно держави, і до цього часу гучні заяви були хіба що стосовно проектів таких за водів. Ще свіжі в пам’яті буремні для зернотрейдерів роки квотування вивозу зернових, коли зерно гнило і проростало на припортових елева торах і його просто викидали в море, звільняючись як від непотріб ного багажу. Тим часом фуражне зерно — чудова сировина для ви робництва біоспирту. В урожайний на зернові 2008 рік багато хто зга дував про можливість використан ня фуражу для енергетичних потреб. Проте Верховна Рада до цього часу

так і немає. Одиндва більшменш серйозні проекти таки втілені в життя. Але до заявлених 20 за водів на 2010 рік, які б разом ви робляли 623 тисячі тонн біодизе лю, ці проекти відверто не дотягу ють. Ще є час, аж два роки, щоб довести програму Кабінету Міністрів з виробництва дизель ного біопалива до виконання. Але з вирощування ріпаку, основної сировини для біодизелю, програ ма вже не виконується: навіть під час суперврожайного 2008 року аграрії не змогли зібрати передба чені програмою 3,6 млн тонн. Що вже говорити про рік 2009й, якщо навіть площі під ріпаком зменшені у порівнянні з попереднім роком (а згідно з урядовою «біодизель ною» програмою план збору ріпа ку в 2009 році — 6,6 млн тонн). Зібрали 2,9 млн тонн — експорту вали 2,5. Навіщо будувати тут, якщо в інших країнах вже діють су часні заводи з переробки ріпаку? Залишається тільки довезти. На додачу до найбільш очевид них, щойно окреслених проблем розвитку трьох напрямів біоенер гетики є ще одна проблема, спільна для всієї нетрадиційної енергетики, — збут. Для повно масштабного використання біо дизелю та біоетанолу потрібне таке ж повномасштабне переоб ладнання двигунів. Авто і тракто ри, що випускаються сьогодні, вже обладнані необхідною апа

обсягів використання АДЕ з 0,83% до… 25%. Звичайно, такий ріст, за словами пані Тимошенко, має відбутися протягом «тривалого тер міну». Настільки тривалого, що про цес росту стає схожим на твір нау кової фантастики. У майбутньому, мовляв, таке буде. Але як саме, якими механізмами забезпечува тиметься той ріст? Адже, нагадаю, жодної стратегії з розвитку саме АДЕ, і зокрема БВП, досі не існує! Більш того, в «Енергетичній стра тегії до 2030 року» і не пахне та кими числами використання АДЕ, про які заявила прем’єр. «Страте гія» свою ставку робить на атом ну енергетику. Альтернативним відновлюваним джерелам відво диться 11% від загальновиробле ної енергії. Власне, весь світ за раз робить ставку на атомну енергію. Навіть після аварії на Чорнобильській АЕС, з усіма ри зиками атомної енергетики, світ розуміє: для технологій сучасного рівня не можна замінити газ і на фту лише виключно АДЕ. І річ навіть не у всесвітній продо вольчій кризі, яку раніше опосе редковано також пов’язували зі збільшенням площ для вирощу вання біоенергетичних культур. Мовляв, існує прямий зв’язок між ростом цін на зернові і збільшен ням площ під ріпак та кукурудзу. Однак у 2008 році такі площі були ще більшими, а ціни на зерно об валилися. Відома й причина: об валилися ціни на нафту. Отже,

5 березня 2009 року

політика, спрямована на усунен ня продовольчої кризи, не має прямого відношення до збіль шення площ під біоенергетичні культури. До речі, альтернативна енер гетика не обмежується зерном, ріпаком та гноєм. Є багато інших джерел, з яких можна видобува ти паливо. Якщо говорити про біомасу, це дерево, торф, водо рості, бактерії. Якщо вести мову ширше, про АДЕ взагалі — це вітер, сонце, водень… Навіть до рога, якою їздять машини, навіть тепло від дихання пасажирів на вокзалі — це все альтернативні джерела енергії, які, як вже дав но доведено іншими країнами, можуть реально забезпечувати енергією не лише окремі об’єк ти, а й цілі міста. Вже двадцять років тому європейці почали зво дити так звані пасивні будинки — без опалення взагалі. Проектан ти обіцяють і практики підтверд жують, що температура в такому будиночку навіть зимою буде нормальною для комфортного проживання людини. Але хіба такі АДЕ можуть ста ти предметом розмови нашої влади? Дуже неймовірними і тон кими у технології використання здаються такі джерела. Не по вірить електорат. От біогаз — це інша справа. Тут все зрозуміло. І, найголовніше, після перего ворів із «Газпромом» дуже хочет ся зіскочити з газової голки. За даними Міністерства аграрної політики, на лютий 2009 року у дії і в стадії введення в експлуа тацію знаходиться вісім об’єктів агропромислового комплексу з виробництва біогазу. На стадії підготовки — ще 15 проектів. Однієї такої установки вистачає, щоб забезпечити енергопотреби великого сільськогосподар ського підприємства. Кожна тва ринницька ферма будує таку ус тановку для себе. Можна лише порадіти за обачливих ке рівників господарств — але до чого тут загальнонаціональна ди версифікація енергоносіїв? Проте почекаємо з відповід дю. Може, і справді щось вдасть ся зробити. Адже на початку лю того представники уряду оголо сили про затвердження організа ційних і фінансових заходів, необхідних для сприяння реалі зації проекту із заміщення при родного газу відходами сільсько господарського виробництва та переробки деревини. Правда, така програма поки стосується лише Сумської області, але, за словами прем’єрміністра, реалі зація програми у масштабах країни дозволить замінити аль тернативними джерелами енер гії 5—6 млрд м3 газу. І ще одне зауваження. Енергія — це добре. Але якщо палити все, що горить, що ж тоді зали шиться? За оцінками НАЕР, запа си альтернативної поновлюваної енергії в Україні становлять 79 млн тонн умовного палива, що еквівалентне 70 млрд м3 природ ного газу. Проте вчені Українсь кої академії аграрних наук пога но сприймають ідею переведен ня тієї ж соломи в кіловатгоди ни енергії. А що отримає земля? — слушно зауважують науковці, адже їй необхідно повернути всю ту органічну масу, яку вона відда ла, виростивши нам зерно. На хвилі захоплення альтерна тивною енергетикою не завадить зарубати собі на носі: перш ніж щось палити, непогано порахува ти економічний ефект від того го ріння. Може, доцільніше із соло ми виготовляти добрива, а з ріпаку — харчову олію?


№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Державне підприємство НАЕК «Енергоатом» оприлюднило заяву про намір спорудження третього і четвертого енергоблоків ХАЕС. У документі обґрунтована необхідність будівництва блоків: додаткові потужності на ядерному паливі забезпечать зменшення викидів вуглецю в атмосферу, що, у свою чергу, сприятиме мінімізації впливу так званого парникового ефекту на атмосферу планети, зміцненню енергетичної безпеки держави, знизить дефіцит виробництва електроенергії в умовах майбутнього зростання економіки. Проте екологи так не вважають. Взагалі ж долю майбутніх енергоблоків повинна визначити громадська думка.

Виробництво протистояння протистояння

Хмельницька АЕС розширюватиметься Хто і як має визначити долю майбутніх енергоблоків? Ющенко планує перевести Україну на альтернативні джерела енергії до 2020 року Президент України Віктор Ющенко, перебуваючи 17 лютого на Хмель ницькій АЕС, провів розширену нараду з питань розвитку атомної енергетики. Президент наголосив, що для України питання енергозбереження стає пріори тетним, так само як і використання новітніх технологій, що гарантують мен ше споживання енергії. Віктор Ющенко також зазначив, що енергетична стра тегія України передбачає перехід 20% споживачів на альтернативні джерела енергії до 2020 року.

Людмила Ступчук

НАЕК збирає кошти

П

резидент НАЕК Юрій Недашківській наприкінці минулого року провів нара ду з хмельницькими атомниками щодо виконання підготовчих заходів до продов ження будівництва енергоблоків, яке пла нується завершити до 2016 року. Блоки були вже наполовину готові, коли у зв’язку з ого лошенням у 1990 році мораторію на будів ництво нових АЕС роботи довелося призу пинити. Поки що, як зауважив генеральний ди ректор ХАЕС Микола Панасенко, віднов лення не просувається так швидко, як хо тілося б. У першу чергу через те, що зросли витрати. Функції генерального підрядника, очевид но, будуть поділені між кількома великими бу дівельними організаціями, обраними на кон курсній основі, оскільки сьогодні в Україні важ ко знайти компанію, здатну побудувати енер гоблок, як то кажуть, з нуля під ключ. На пік активної фази будівництва (за планами це буде у 2012—2014 роках) треба залучити понад п’ять тисяч працівників. Але цей етап розпоч неться лише після ухвалення відповідного за

Екологи підраховують втрати — Україна щороку витрачає на імпортний газ мільярди доларів, замість того щоб ко ристуватися своїми енергетичними ресурса ми, — вважає Микола Панасенко. — Енер гетичну галузь треба розвивати, адже не виключено, що з часом електрика може за мінити більш дорогі енергоресурси. Що ж до екологічних наслідків, то у заяві про наміри сказано, що розміри чинних на сьогодні санітарнозахисної зони і зони спостереження не зміняться. Інформацію щодо очікуваного впли ву на навколишнє середовище будівництва та екс плуатації енергоблоків атомники обіцяють опри люднити після отримання результатів оцінки.

Фахівці НАЕК «Енергоатом» переконані: введення до даткових потужностей на ядерному паливі забезпечить зменшення викидів вуглецю в атмосферу, що, у свою чергу, сприятиме мінімізації впливу так званого парни кового ефекту на атмосферу планети і зміцненню енер гетичної безпеки держави, знизить дефіцит виробницт ва електроенергії. кону Верховною Радою. Тоді і стане можливим фінансування активної частини будівництва. Найбільші фінансові витрати, а відповідно і найскладніші роботи, на думку фахівців НАЕК, здійснюватимуться вже у період економічного підйому.

Однак намір — ще не сама справа. Відповідно до «Порядку проведення гро мадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів ще у липні 1998 року, щодо бу

дівництва блоків передбачені консультації з громадськістю. В заяві про наміри наведено сайт «Енергоатому» www.energoatom.kiev.ua та поштову адресу — м.Київ, вул.Вєтрова, 3,

На думку природоохоронців, атомна енергетика спричиняє цілий ряд не лише екологічних , а й економіч них проблем. Вони стверджують, що атомна енергети ка — найдорожчий і найнебезпечніший з усіх видів от римання енергії. куди кожний може надіслати свої зауважен ня щодо будівництва блоків. Керівництво «Енергоатому» обіцяє дати ґрунтовні відповіді на всі запитання громадян, вра хувати їхні думки. Лише після цього буде проведено консультативний референдум, про організацію якого між обласною вла дою Хмельниччини і ДП НАЕК «Енерго атом» підписано угоду. – Громадські слухання проводитимуть ся у повній відповідності з українським за конодавством, — запевнив голова Хмель ницької обласної ради Іван Гладуняк. Як поведуться громадяни, можна лише прогнозувати, а от екологи вже зараз ре тельно готуються до цього заходу.

Думка фахівця Мовою цифр Блоки з реакторною уста новкою типу ВВЕР потужністю 1000 МВт, які вироблятимуть електроенергію в обсягах 8 — 8,5 х 10 кВтгод./рік, з проектним терміном експлу атації не менш як 40 років і можливістю його подовжен ня. 85 % коштів на зведення енергоблоків планують отри мати в кредит із Росії, а 15 % — від українських інвесторів.

Н

а думку природоохоронців, атомна енергетика спричиняє цілий ряд не лише екологічних , а й економічних проблем. Вони стверджують, що атомна

Микола Клименко, глава Рівненської обласної громадської організації «Всеукраїнська екологічна ліга», доктор сільсько< господарських наук, професор, завідувач кафедри екології На< ціонального університету водного господарства : – Екологи і громадськість Рівненщини готуються до проведен ня громадської екологічної експертизи і громадських слухань щодо добудови блоків на Хмельницькій АЕС. На сьогоднішній день найбільше занепокоєння у нас викликає те, що не встановлені екологічні ризики внаслідок добудови блоків. Не зовсім зрозумі лою залишається і ситуація з радіоактивними відходами, кількість яких збільшиться: скільки їх передбачається, де і яким чином їх будуть захоронювати? Незрозуміло також, яку воду використовуватимуть для охолод ження додаткових реакторів і як це позначиться на стані водного басейну. Окрім того, ми вважаємо, що населення області, розташованої між двома атомними елек тростанціями — Рівненською і Хмельницькою, повинно мати певні компенсації за це, наприк лад, у вигляді пільг на оплату електроенергії, як це робиться у багатьох країнах.

енергетика — найдорожчий і найнебезпеч ніший з усіх видів отримання енергії. Ядерна енергетика — це не тільки діючі АЕС, а й будівництво та обслуговування про тягом сотень років сховищ відпрацьовано го ядерного палива і відходів, витрати з убезпечення цих об’єктів. Радіоактивні відходи залишатимуться небезпечними де сятки тисяч років. Досі не існує безпечної технології утилізації, переробки та захоро нення радіоактивних відходів. Таким чином, проблема перекладається знову ж таки на майбутні покоління. Але найважливіше — жоден атомний ре актор не можна вважати абсолютно безпеч ним. На багатьох АЕС світу у результаті техніч них дефектів або людських помилок трапля ються інциденти, що можуть призвести до аварій, наслідки яких значно перевищують матеріальні або людські втрати, спричинені аваріями на будьякому іншому об’єкті. Пору шення ж у роботі реакторів Державний комі тет з ядерного регулювання фіксує майже щомісяця. Як зазначив учений Інституту технічної теп лофізики Георгій Гелетуха (див. «УТГ», №6/2009), поклади урану в Україні є, але весь цикл — від виробництва палива до зберігання відходів — все одно замкнений на Росії. Тобто, намагаю чись позбутися газової залежності, з однієї «гол ки» ми просто перескочимо на іншу, де в нас не буде вже навіть такого аргументу, як транзит. Що ж до зменшення парникового ефекту, то атомні електростанції справді викидають набагато менше парникових газів, ніж теп лові, які працюють на вугіллі, мазуті або газі. Але при цьому вони віддають в атмосферу набагато більше тепла, що теж надзвичайно шкідливе щодо потепління клімату на планеті.


Енергозбереження технології

№ 10 (62)

Метання навколо метану В українських вугільних пластах метану вистачає, однак про його видобуток у великих обсягах слід говорити стримано, з огляду на можливості української науки та промисловості Що й казати, до метану в українській промисловості, особливо вуглевидобувній, ставлення неоднозначне. З одного боку, цей газ — причина горя і страждань сотень і тисяч шахтарських родин і величезних фінансових збитків підприємств. З іншого — це цінна енергетична сировина, за розумного видобутку якої дбайливий керівник шахти здатен в рази зменшити енерговитрати, а країна — заощаджувати великі кошти, використовуючи метан замість природного газу.

Американський еталон

О

спосіб. До слова, не лише в Шта тах. До десятка європейських країн також звернули увагу на ме тан, і видобувають його навіть на закритих шахтах.

Володимир Саприкін зом, а у вугільній промисловості завдання було просте: видобути якомога більше вугілля. Щоправда, ще у 60х роках були розробки щодо метану, зокрема в ІГД ім. Ско чинського, проте вони тоді не при далися. Метан розцінювався вик лючно як перешкода вуглевидобут ку, а тому спалювався або випус кався у повітря. Зусилля науковців були спрямовані передусім на бо

За радянських часів питання та ким чином ніколи не ставился. Одна шоста частина суші повністю була забезпечена природним га

ротьбу з метаном, а не на викори стання його як палива. Іншим шляхом пішли науковці та промисловці США, де ще на по чатку 80х було розпочато промис лове розроблення метанових пластів. На сьогоднішній день на американських шахтах щороку ви добувається до 60 мільярдів кубо метрів метану. Слід зазначити, що тут не обійшлося без сприяння влади. Згідно із законодавчим ак том Конгресу США «Про політику в галузі видобутку газу з нетради ційних джерел», передбачалися різноманітні пільги і преференції для підприємств та інвесторів. Ос танні побачили власну вигоду, і маховик було запущено. Зараз Сполучені Штати є світовим ліде ром з видобутку метану. Володи мир Саприкін, директор енерге тичних програм Центру Разумко ва, з цього приводу зауважив: «Так, в США сьогодні видобувають більше метану, ніж в Україні при

До речі

вуються всьогонавсього у 160 мільйонів м3 (менш ніж десять років тому ця цифра становила лише 3,5 мільйона м3). Проте навіть нинішні 160 мільйонів становлять заледве двадцяту частину потенціалу всіх ук раїнських шахт. Звичайно, цього за мало, тим більше, якщо врахувати собівартість видобутого шахтного газу. Згідно з розрахунками профе сора Донецького Національного технічного університету Володими ра Артамонова, собівартість видо бутого метану на українських шах тах коливається у межах 120—150 гривень за тисячу кубометрів! Мак симально вона становитиме 200 гривень — залежно від кількості ви добутого газу.

Знайти ключик до пластів

Лише дванадцять шахт із сорока не викидають метан в атмосферу, а використовують його з ко ристю. утилізації метану. Газубивця, про існування якого мешканці України дізнавалися виключно з інформа ційних повідомлень про трагедії на шахтах, наразі позиціонується ледь не як енергетична панацея держа ви. Так само, до речі, як і біогаз. З біогазом все більшменш зрозумі ло. Технологія його виробництва добре відома і, що особливо важ ливо, безпечна. З метаном ситуа ція зовсім інша. Адже йдеться про відкриття цілої галузі та її науково технічне забезпечення. Простіше кажучи, метан в Україні є, і він доб ре підходить як паливна сировина. Однак чи підходять існуючі в світі технології для його видобутку саме з українських вугільних пластів і наскільки це безпечне та економі чно доцільне? Тобто, образно кажу чи, чи варта шкурка вичинки?

на одній шахті ім. Засядька засто совується прогресивний спосіб де газації — видобуток газу із сверд ловин, пробурених з поверхні. Ви лучений газ застосовують для ви роблення електроенергії, гарячої води, а також для заправлення ав тотранспорту шахти. Однак обсяг утилізованого метану протягом ми нулого року по всіх шахтах обрахо

200 мільйонів кубометрів — це метан, отрима ний внаслідок дегазації. Якщо додати мож ливість буріння свердловин, яке дасть ще 100 мільйонів — це і є весь потенціал українського видобутку метану на найближчі роки.

Ігор Павлюк

станнім часом ідея викори стання метану як палива витає у середовищі промис ловців і політиків. Нещодавно об говоренню цього питання було присвячено навіть засідання Кабі нету Міністрів, під час якого Юлія Тимошенко озвучила наміри уряду щодо утилізації шахтного метану – планується освоїти 1,5—2 трильй они кубометрів на четвертій час тині діючих шахт країни. Капіталов кладення у сферу утилізації мета ну окуповуватимуться за рахунок майбутньої генерації електрое нергії. Окрім цього, за словами прем’єрміністра, проведено пере говори з рядом японських ком паній, дві з яких вже надали свої пропозиції щодо інвестування про грам з впровадження технологій

родного газу. До речі, у Верховній Раді знаходиться на розгляді за кон, який також буде стимулом для видобутку метану в Україні». Сьо годні у світі метан як природний газ добувається або безпосеред ньо в шахті (так званий каптова ний метан), або через свердлови ни. У Штатах більша частина мета ну видобувається якраз у другий

Володимир Артамонов

Супутня вигода

Н

е дивно, що іншими очима на метан почали дивитися і ук раїнці, передусім на сході країни. Справа в тому, що специ фікою донбаських шахт є підвище ний вміст метану у вугільних плас тах. Дегазація проводиться при наймні на 40 шахтах України, пере важна більшість з яких — дон баські. Тобто таким чином вирі шується проблема загрози вибуху газу. І лише дванадцять шахт із со рока не викидають метан в атмос феру, а використовують його з ко ристю. В умовах України йдеться майже виключно про каптований метан. Основним способом його видобутку є дегазація свердлови нами, пробуреними з підземних гірничих виробок у вугільний масив і у супутники пластів, що відпраць овуються. Застосовується також дегазація виробленого простору за допомогою відростків«свіч». Лише

О

днак тут ми підходимо до головної проблеми — на явності технологій, які б забезпечили стабільний і без печний видобуток метану. Заві дуючий лабораторією дегазації Макіївського науководослідно го інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості Віктор Маркін погоджується із тверд женням, що в США завдяки вищій проникності пластів метан видобувати набагато простіше, ніж у нас. — Донбас є одним із найсклад ніших вугільних басейнів світу, — го ворить В. Маркін. — Взагалі ж об сяг видобутку метану в наших умо вах прямим чином залежить від об сягів видобутку вугілля. Якщо ми за радянських часів добували протя гом року 235 мільйонів тонн вугіл ля, то відповідно і метану отримува ли понад 400 мільйонів кубометрів, звичайно ж, внаслідок дегазації. Втім, тоді цей газ фактично не ви користовувався як паливо. Чому видобуток метану залежить від ву гілля? Справа в тому, що у вугільних

5 березня 2009 року

пластах Донбасу, на відміну від тієї ж Америки, вільного шахтного газу дуже мало — десь близько 90 відсотків його сорбовано вугіллям. Саме тому основне джерело отри мання метану в українських шахтах — це результат дегазації. Щодо можливості видобутку шахтного метану шляхом буріння свердловин Віктор Олексійович відповідає ствердно, однак додає, що таким чином можна добути до датково приблизно ще 100 мільйонів кубометрів метану. До давши його до наявних 200 мільйонів на рік, отримуємо цифру в 300 мільйонів кубометрів. Відра зу ж виникає запитання: а чому так мало, адже називалися і інші циф ри — майже по 10 мільярдів щоро ку. — Ілюзій щодо таких обсягів у нас немає, — говорить В. Маркін. — І навіть для того, щоб добувати ці 100 мільйонів кубометрів щоро ку, необхідно вкласти такі гроші, що слід подумати, чи варто це робити. За його словами, щороку на сотні з лишком українських працюючих шахт виходить 1,2 мільярда кубо метрів шахтного газу, з яких 1 мільярд — це вентиляційна суміш, у складі якої концентрація власне метану дуже мізерна. І лише 200 мільйонів — це метан, отриманий внаслідок дегазації. Ще 100 мільйонів кубометрів можна отри мати бурінням свердловин. Це і є весь потенціал українського видо бутку метану на найближчі роки. Приводом для оптимізму може ста ти лише розроблення технології ви добутку метану з вугільних пластів, адже, нагадаємо, 90 відсотків українського метану знаходиться безпосередньо у пластах, а не у вільному стані. Однак існуючі тех нології такого видобутку є неефек тивними. Зрозуміло, що питання доціль ності видобутку метану на украї нських шахтах залишається диску сійним, однак можна зробити кілька висновків. Поперше, шах тний метан, враховуючи його низьку собівартість та українське походження, утилізувати слід, і кожна додатково видобута тисяча кубометрів заощадить вітчизня ним промисловцям чималу суму. Подруге, шахтний метан за існу ючих технологій його видобутку навряд чи підходить на роль ряті вника української енергонеза лежності, як би нам того не хоті лося. Виходячи з цього нам слід відмовитися від гасел на кшталт «Замінити природний газ мета ном!», і чітко усвідомити, що найоптимальнішим є комплекс ний підхід. Використання альтернативних видів палива має бути багатовек торним і спиратися відразу на кілька галузей — видобуток мета ну, використання котелень на біо газі, розвиток малої гідроенерге тики, вітроенергетики тощо. І най головніше — нам слід навчитися якомога ефективніше цю енергію використовувати, тобто скорочу вати енерговитрати. Ставка ж на якийсь один вид альтернативної енергії нагадує пошуки панацеї або філософського каменю.

Äîâ³äêà

Екологічний аспект

Óêðà¿íñüêèé ìåòàí

Метан належить до газів, які, на думку фахівців, створюють парниковий ефект, утриму ючи тепло в земній атмосфері. Ступінь, у якому той чи інший парниковий газ утримує тепло, ви міряється щодо теплового ефекту двоокису вуг лецю. Вважається, що за здатністю утримувати тепло в атмосфері за сторічний період метан у 21 раз (!) перевершує двоокис вуглецю. Метан та інші парникові гази виділяються в атмосфе ру як унаслідок природних процесів, так і в ре зультаті людської діяльності, наприклад, видо бутку вугілля. Годі й казати, що багаторічне без думне викидання шахтного метану у повітря аж ніяк не сприяє покращенню екологічної ситуації в Донбасі. Саме тому максимально повна утилі зація метану окрім вирішення економічних пи тань і питань безпеки праці дасть ще один важ ливий плюс — екологічний.

Ñåðåä êðà¿í, ÿê³ ìàþòü íàéá³ëüø³ ðåñóðñè ìåòàíó, Óêðà¿íà ïîñ³äຠ÷åòâåðòå ì³ñöå ï³ñëÿ Ðîñ³¿, ²í䳿 òà Êèòàþ. Ðåñóðñè ìåòàíó îö³íþþòüñÿ â³ä 12 òðèëüéîí³â êóá³÷íèõ ìåòð³â äî 22, ÿê³ ñêîíöåíòðîâàíî ãîëîâíèì ÷èíîì ó Äîíåöüê³é òà Ëóãàíñüê³é îáëàñòÿõ. Çàïàñè ìåòàíó íà îêðåìèõ øàõòàõ êîëèâàþòüñÿ â³ä 0,2 äî 4,7 ì³ëüÿðäà êóáîìåòð³â. Äæåðåëîì âèñîêîÿê³ñíîãî ìåòàíó º ëîêàëüí³ ñêóï÷åííÿ ãàçó, ó ÿêèõ éîãî êîëåêòîðàìè º ï³ñêîâèêè ï³äâèùåíî¿ ïîðèñòîñò³. Âèâ÷åí³ çàïàñè ãàçó ó öèõ ñêóï÷åííÿõ ïåðåâèùóþòü 140 ì³ëüÿðä³â êóáîìåòð³â ³ ìîæóòü áóòè çá³ëüøåí³ â äåñÿòêè ðàç³â çà ðàõóíîê á³ëüø äåòàëüíî¿ ãåîëîã³÷íî¿ ðîçâ³äêè. Çàïàñè ãàçó íà îêðåìèõ ä³ëÿíêàõ øàõòíèõ ïîë³â ñòàíîâëÿòü â³ä ñîòåíü ì³ëüéîí³â äî äåñÿòê³â ì³ëüÿðä³â êóáîìåòð³â. Íà â³äì³íó â³ä ïðèðîäíèõ ðîäîâèù ãàçó, âåëèêà ÷àñòèíà (á³ëüøå 80%) ìåòàíó âóã³ëüíèõ ðîäîâèù çíàõîäèòüñÿ â ñîðáîâàíîìó ñòàí³ (ñîðáîâàíå âóã³ëëÿ) ³ ëèøå íåçíà÷íà ê³ëüê³ñòü éîãî — ó â³ëüíîìó ³ ðîç÷èíåíîìó ñòàí³. Âóã³ëëÿ, ÿê äîáðèé ñîðáåíò, çäàòíå óòðèìóâàòè çíà÷íó ê³ëüê³ñòü ìåòàíó ó çâ’ÿçàíîìó ñòàí³ ïðè â³äïîâ³äíèõ òèñêó ³ òåìïåðàòóð³.


№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Енергоємність NEWSтрино

«Сонячне» місто «Сонячні» міста стали сьогодні об’єктивною реальністю. Один з останніх прикладів — невелике японське містечко Ота неподалік від Токіо. За рахунок сонячних батарей, установлених на кожному даху, півтисячі його будинків можуть збирати енергію нашого світила, якої вистачить для повного автономного енергозабезпечення. Але в кожній бочці меду обов’язково є своя ложка дьогтю... Вартість однієї стандартної кремнієвої

панелі — $20—30 тисяч, а термін її окупності — не менше 10 років. В умовах всесвітньої економічної кризи прагматичним японцям доведеться довго виплачувати кредити за новітнє енергоустаткування, а прибутки від його використання відкладати в довгий ящик. Доти, доки в сучасну індустрію виробництва енергії з сонячного світла стрімко не увійдуть новітні розробки американських, китайських і японських учених.

Володимир Отрощенко

генераторах, і звичайні набори фотоелектричних батарей. Але у міру розвитку цих технологій і розширен ня самої «сонячної площадки» со бівартість кіловата «з неба» почне падати. До того ж ці установки запо бігатимуть викиду 600 тисяч тонн вуглекислого газу в рік. Це можна назвати приємним бонусом.

Чий ККД крутіший?

Я

к повідомляють іноземні нау кові ЗМІ, рекорд ефективності сонячних батарей — 42,8%. Та кий показник досягнуто при експлу атації комбінованої батареї на ос нові кристалічного кремнію в реаль них умовах просто неба (для по рівняння: у масових фотоелектрич них панелей ККД коливається у ме жах 10—25%). Сонячна батарея, що продемонструвала унікальний ефект, розроблена вченими універ ситету Делавера за сприяння ком панії DuPont. У ноухау застосована концентрувальна оптика, що роз щеплює спектр і розділяє світло на три частини з високою, середньою і низькою енергією променів і спря мовує їх на три ділянки сонячної ба тареї, вкриті різними світлочутливи ми сумішами. Концентратор має та кож широкий кут сприйняття про менів, що усуває необхідність у сис темі спостереження за Сонцем і по вороті батарей. У планах американських учених — створення сонячної батареї з ККД у 50%. Ще у 2005 році вони одержали $13 мільйонів від DARPA на цей проект, і фінансування обі цяють продовжити. У 2010му пла нується серійне виробництво супе рефективних батарей. Суперничають із колегами дос лідники з американської націо нальної лабораторії поновлюваних джерел енергії, що створили соняч ну батарею з ККД 40,8%. Таку ви соку ефективність нова фотоелек трична панель показала при освіт ленні концентрованим світлом із силою в 326 сонць. Це не перешко да для практичного застосування новинки. Сонячні перетворювачі з концентраторами — один із найак тивніших і найперспективніших на прямів альтернативної енергетики. Приміром, недавно була проде монстрована батарея, у якій світло «стискали» у 2000 разів. У товщі нової панелі виконано три напівпровідникових переходи, кожен з яких працює з фотонами певної енергії. У результаті вдало ся захопити і перетворити у струм значну частину спектра. Цей прин цип зовсім не новий, але механіч но з’єднати разом ряд напівпровід ників недостатньо. Фахівці вико ристали в новому проекті фосфід індіюгалію та арсенід індіюгалію. Складені з них шари вчені вирощу вали на пластині з арсеніду галію, але після формування батареї ви даляли підкладку. Учені відзначили, що переходи мали метаморфічну структуру. Простіше кажучи, атоми в їхніх ґратах не вишиковувалися в лінію. Сонячні батареї вже сьогодні активно поширюються по всіх кон тинентах — від Ізраїлю і США до Японії та Індії. Причому не тільки «вшир», а й у буквальному значенні вгору — як «сонячна вежа» в Іспанії.

«Сонячна вежа»: енергія — зверху вниз

З

а тисячі років люди звикли одержувати енергію «знизу вго ру» (торф, вугілля, нафта, газ) або ж з поверхні — рік, полів і лісів. Ефектна і загадкова споруда ви сочіє віднедавна над полями в рай оні СанлукарлаМайор неподалік від центру Севільї. Сучасна водона пірна вежа, наукова установка, зерносховище? Тоді звідки тут чис ленні яскраві світлові стріли, що немов прорізають повітря, які вид но на відстані багатьох кілометрів?

PS10 — перша в Європі комерцій на термальна сонячна електростан ція досить рідкісного типу. «Сонячна вежа» офіційно стала до ладу 30 бе резня минулого року. Потужність зве деної в Андалусії станції — 11 мега ватів. Принцип її роботи простий: поле з безлічі геліостатів (дзеркал, що відслідковують рух Сонця) збирає світло і спрямовує його на вершину високої вежі, де яскравий сонячний зайчик перетворює воду на пару. Пара рухається трубами і обертає тур біни, з’єднані з електричними гене раторами. 624 дзеркала (площею 120 м2 кожне) спрямовують світло на бетонну вежу висотою 115 метрів. Електростанція може генерувати до 24,3 гігаватгодин у рік. PS10 — не єдина сонячна елек тростанція в Іспанії. Тут діють кілька великих сонячних споруд різних типів. Але «сонячна вежа»

ності зменшується тільки при вико ристанні на великих територіях. Чи можна замінити «сонячні па нелі» чимсь, що дешевше й доступні ше? Виявляється, можна. Це ті самі пластикові пляшки зпід соків і води, які вже стали всесвітнім «сміттєвим лихом». З метою економії у бра

Сонячна панель для будинку (ШріЛанка)

Електрострум з даху

Е

нергетична компанія Southern California Edison розпочала реалізацію одного з найбіль ших проектів із сонячної енергети ки у світі. У його рамках планується установлення сонячних батарей на порожніх дахах промислових і ко

зильському штаті Парана створено найбільший у світі (за твердженням авторів проекту) сонячний водонаг рівач. 1800 пластикових пляшок і 1500 пакетів, виготовлених за тех нологією фірми Tetra Pak, розміщені на даху одного з будинків невелико го містечка Палмаса. Пристрій, спро ектований Жозе Алсіну Алану, дозво ляє у критичні години скоротити вит рати електроенергії на 47%. Систе ма здатна нагрівати воду до 50°C улітку і до 38°C узимку. Для будівництва однієї такої «со нячної площадки» потрібно близько 100 кілограмів пластику. Не так вже й мало, якщо врахувати, що на бра зильських заводах переробляється тільки 15% пляшок з ПЕТФ. Інноваційна система нагрівання води сонцем, розроблена в рамках програми зменшення викидів ще в 2004 році, тільки зараз реалізова на у такому масштабі.

Не самим лише кремнієм! «Сонячна вежа» PS10 (Іспанія) становить особливий інтерес: у тому ж місці інженери планують звести ще одну установкублизнюк за назвою PS20. Вона генерувати ме вже потужність в 20 мегаватів, збираючи світло від більшої кількості дзеркал. А всього до 2013 року різні за принципом дії сонячні установки, які розгорнуть (і вже розгортають) на площадці в СанлукарлаМайор, повинні ви робляти 300 мегаватів електрич ної енергії, що еквівалентне потре бам такого міста, як Севілья.

мерційних будинків Каліфорнії за гальною площею понад 6 км2. Су марна потужність цих панелей ста новитиме 250 мегаватів. Їх має ви стачити для живлення приблизно 162 тисяч будинків.

Це різні установки: і «сонячні вежі», і інші системи, які ґрунтують ся на нагріванні теплоносія і паро

І всетаки фотоелектричні батареї з кремнієвих пластин, як і раніше, досить дорогі, а термін їхньої окуп

Автори ідеї відзначають, що їх досягнення дозволили знизити вартість однієї панелі в рамках цьо го проекту вдвічі порівняно із се реднім рівнем цін на такі батареї в Каліфорнії. Завершити установку всіх цих фотоелектричних елементів планується протягом п’яти років.

Ч

и є ще альтернативи викорис танню кремнієвих пластин у со нячних панелях? Учені шукають заміну силіцію, де тільки можна: у полімерах, фулеренах, діоксиді тита ну, інтерметалідах, навіть у салаті й чорниці! Нобелівський лауреат Алан Хігер із Центру полімерів і органічних твер дих частинок Університету Каліфорнії, Кванхе Лі корейського інституту на уки й технології у Гванджу і їх колеги зі CPOS створили так звані тандемні полімерні сонячні батареї, що поста вили рекорд із ККД для фотоелект ричних перетворювачів на базі органічних матеріалів. Автори нової батареї з’єднали в одне ціле дві фо тоелектричні комірки з різними по

глинальними характеристиками, щоб використати ширший діапазон спект ра (один шар сприймає більш короткі хвилі, інший — більш довгі). Батарея виготовлена шляхом по слідовного осадження шарів з роз чину, що містить напівпровідники полімери і похідні фулеренів. Шар із прозорого окису титану розділяє і скріплює передню і задню фотоко мірки. Він служить для транспорту вання електронів з першого шару і є міцною основою для другого — фотоелектричного. Полімерні фотоелектричні пере творювачі становлять величезний інтерес через свою дешевину і про стоту виготовлення. Нові батареї коштують усього 10 центів за ват вихідної потужності, що в 20 разів дешевше за кремнієві. Свій метод виготовлення органіч них сонячних батарей запропонува ли американські фізики. Дослідна панель складається з 20 фотоелект ричних комірок площею по 1 мм2 кожна, з’єднаних послідовно. Пере творювачі отримані методом вакуум ного осадження, а провідні доріж ки — фотолітографією. При цьому фотоелектричні комірки дослідники виконали на основі полімерів і мети лового ефіру масляної кислоти, з’єднаного з фулереном. Фактично було побудовано три схожих прила ди з різним числом підключених у ланцюг комірок. При освітленні, при близно в 1,5 раза більш інтенсивно му, ніж сонячне на рівні моря, нові батарейки показали напругу холосто го ходу від 5,2 до 7,8 В, струм під на вантаженням становив від 14 до 55 мікроамперів. Цього ще недостатньо для живлення електронних датчиків, але дослідники думають, що в наступ них зразках своєї мікробатареї їм вдасться поліпшити параметри. Поки фотоелектричні перетворю вачі на основі органічних сполук по мітно поступаються у ККД кращим кремнієвим панелям, але показни ки «органіки» постійно зростають. Крім того, група американських фізиків з політехнічного інституту Ренселлера розробила «антивідобра жальне» покриття для фотоелектрич них панелей. Тепер їхня ефективність повинна значно підвищитися за ра хунок розширення сприйманого спектра і кута поглинання світла. «Максимальна ефективність перед бачає здатність спіймати і перетво рити на електрику кожен окремий фотон незалежно від положення Сонця над обрієм», — говорить керівник дослідження Шаньюй Лін. Як контрольний зразок американці використали стандартний фотоеле мент, що у середньому «засвоював» 67,4% світла. Іншими словами, близько третини всієї потенційної енергії втрачалося. За допомогою нанотехнологій дослідникам удалося створити спеціальне покриття, що доз волило підвищити коефіцієнт погли нання до 96,21% (більш ніж на 40%). Нове покриття складається з семи шарів, кожен з яких влаштований та ким чином, що площини відбиття пере кривають небо під всіма можливими кутами, причому сприйманий спектр розширюється, дозволяючи захоплю вати зайві «сині» і «червоні» фотони. Додатково кожен наступний шар збільшує поглинальну здатність попе реднього, «згинаючи» світло під по трібним кутом. Товщина шарів — від 50 до 100 нанометрів, утворені вони на ностержнями з діоксиду титану, які і за дають кут відбиття. Частинки титану, у свою чергу, розташовані на кремні євій підкладці. На думку доктора Ліня, покриття може бути використане у будьяких існуючих на сьогоднішній день типах сонячних панелей. Всі ці розробки реально набли жають той час, коли ефективні і кон курентоспроможні у порівнянні з іншими джерелами енергії гігантські поля сонячних батарей уже не сприйматимуться людством як екзо тика. І час цей незабаром настане.


Автопром SOSстан

№ 10 (62)

Краєвид з вікна автобуса

платою мінімум на 3—5 років. (За наявною інформацією, досягнута домовленість з Іраном про постав ку 300 автобусів на загальну суму 34 мільйона євро.) До того ж по чинаючи з середини лютого на за воді стартувала глибока реструк туризація, перекваліфікація співробітників і, на жаль, частко ве скорочення штатів. Утім, не все так просто. У ціло му ситуація навколо ЛАЗу зали шається дуже заплутаною. На стільки заплутаною, що недавно виникли чутки про продаж заводу новому власникові. За деяким да ними, інтерес до купівлі заводу ви явили китайські компанії Yutong і KingLong, які вже давно шукають вихід на європейський ринок ав тобусів. Маючи такий серйозний плацдарм, як ЛАЗ, вони могли б почати свій похід у Європу. До того ж китайці мали б величезний ри нок збуту в Україні й Росії.

До останнього часу виробництво пасажирських автобусів залишалося одним із тих секторів української промисловості, що швидко розвиваються... «Âñ³ ìè âèéøëè ç ãîãîë³âñüêî¿ øèíåë³» — ñêàçàâ êîëèñü Ô. Äîñòîºâñüêèé. Âñ³ ìè, ðÿäîâ³ ïàñàæèðè, âèéøëè ç ëüâ³âñüêîãî «ËÀÇà». ²ç ñåðåäèíè 50-õ ðîê³â ìèíóëîãî ñòîë³òòÿ âèïóñêຠïðîäóêö³þ öåé íàéá³ëüøèé òà ³ìåíèòèé àâòîáóñíèé çàâîä êðà¿íè. Óæå çà ÷àñ³â íåçàëåæíîñò³ ìè ñòàëè ïàñàæèðàìè àâòîáóñ³â êîðïîðàö³¿ «Áîãäàí» òà «Åòàëîí». Ñïåö³àë³çàö³ÿ êîìïàí³é:

Іван Кузьменко

В

останні роки ситуація зміни лася. Помітивши зміни в кон’юнктурі ринку — викори стання крихітних міських маршру ток закономірно сходить нанівець — «Богдан» та «Еталон» звернули увагу на виробництво середніх і великих міських автобусів, нама гаючись поновому розподілити сегменти ринку з вітчизняним ЛАЗом і білоруським МАЗом. Не маловажливим стимулом стало і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з фут болу в 2012 році: зросте попит на великі міські автобуси — буде потрібне значне відновлення ав тобусних парків містучасників.

новитиме лише близько 60—70% від можливого. На зміни кон’юнктури на рин ку під час кризи керівництво ком панії реагувало поступово і зде більшого вчасно. Уже на початку листопада президент корпорації «Богдан» Олег Свинарчук заявив про переорієнтацію продажів на країни з неринковою економі кою. До цього кроку вдалися тому, що на такі країни криза вплинула меншою мірою. Найактивніше представники корпорації плану ють працювати в Білорусі.

Ëüâ³âñüêèé àâòîçàâîä çàéìàâñÿ ïåðåâàæíî âèðîáíèöòâîì âåëèêèõ ì³ñüêèõ ³ ì³æì³ñüêèõ àâòîáóñ³â, à á³ëüø ìîëîä³ âèðîáíèêè ñêîíöåíòðóâàëèñÿ íà âèïóñêó ïàñàæèðñüêèõ ì³êðîàâòîáóñ³â. Ïîïèò íà òàê³ òðàíñïîðòí³ çàñîáè òîìó ñïðèÿâ.

ди не розголошуються, утім, на думку експертів, сума, отримана від продажу акцій, становила близько 20 мільйонів доларів. У цілому ситуація в корпорації «Богдан» залишається найбільш передбачуваною з усіх вироб ників автобусів. Незважаючи на кризу в компанії не збираються згортати своєчасні інвестиційні проекти і виведення на ринок но вих моделей. Крім того, на думку представників «Богдана», доброю підмогою для виробників авто бусів має стати збільшення ак цизного збору на ввезення авто

Корективи у виробничі плани внесла і світова криза, у тому числі і власне українська. Однак «автобусники» сприйняли викли ки порізному. Хтось почав термі ново згортати виробництво і зу пиняти конвеєр, хтось, усупереч ситуації, заявив про істотне роз ширення експортних поставок і запуск нових потужностей.

«Богдан»: плани не змінилися «Богдан»

К

орпорація «Богдан» була створена в 2005 році для ре алізації інвестиційних про ектів із виробництва автотранс портних засобів в Україні. Уже з першого року свого існування компанія лідерувала у сфері ви пуску автобусів і легкових авто мобілів. За підсумками 2008 року в Луцьку і Черкасах вироблено 3775 автобусів і тролейбусів, що становить близько 40% внутріш нього ринку громадського транс порту. У середині поточного року «Богдан» планує запустити в Луць ку другу лінію з випуску автобусів. У той же час уже в грудні 2008го їхнє виготовлення скоротилося на 52,85%, що свідчить про значні зміни в планах компанії через зни ження попиту на наявних ринках. У цілому завантаження виробничих потужностей в 2009 році, за зая вою керівництва корпорації, ста

Крім того, щоб не втратити ро сійський ринок із введенням ввізного мита на імпортні авто мобілі й автобуси (а він для ком панії є одним із найбільших — за 2008 рік тут був реалізований 971 автобус), корпорація активі зувала зусилля з будівництва но вого заводу з великовузлового складання автобусів у Нижньо городській області. Закінчити ре алізацію проекту керівництво «Богдана» має намір уже в сере дині літа. Додатковим способом дістати кошти для вирішення проблеми ліквідності в період стагнації в корпорації визначили продаж ча стини акцій. Наприкінці січня по точного року 5% автозаводу «Бог дан» відійшли британській інвес тиційній компанії NLV Private Equity and Investments. Деталі уго

мобілів і кузовів. Втім, невідомо, чи відповідатиме попит на про дукцію заявленій пропозиції. Адже поки основними покупцями автобусів є муніципальні підпри ємства, які віднедавна досить об межені у фінансуванні.

ЛАЗ: чекаючи на китайців?

Н

5 березня 2009 року

айгостріше відчув на собі кризу найдосвідченіший ук раїнський виробник авто бусів — ЛАЗ. Раніше львів’янам удалося вийти на значний рівень виробництва і створити повноцін ний холдинг, що дозволив власни ми силами налагодити стосунки з клієнтами. У 2008 році ЛАЗ виго

товив 471 автобус і тролейбус. Але вже восени 2008го попит на продукцію заводу значно знизив ся, що стало причиною змушено го скорочення виробництва (кон кретні цифри на ЛАЗі не повідом ляють, але, за деяким даними, падіння становило близько 30% порівняно з аналогічним періо дом попереднього року) і згортан ня найважливіших інвестиційних проектів. 11 грудня ЛАЗ взагалі призупинив роботу у зв’язку з відключенням електроенергії за борги. Весь колектив авто підприємства відправили в нео плачувану відпустку з 12 грудня 2008го по 25 січня 2009 року. До того ж працівникам заводу з травня минулого року не виплачу ють заробітну плату. Ускладнювалася ситуація ще тим, що власниками заводу на разі є російські бізнесмени Олег та Ігор Чуркіни, які під час прива тизації заводу в 2001 році одер жали значні податкові пільги в рамках запропонованої ними інвестиційної програми, але потім цілком її проігнорували. Тоді влас ники ЛАЗу зобов’язалися органі зувати на заводі виробництво кранів, автомобілів, причепів і цистерн. Крім того, чисельність працівників підприємства за 5 років повинна була збільшити ся на 40% — до 2100 чоловік, а загальна сума інвестицій стано вити $30,6 млн. Все це залишило ся на папері. Ситуацію погіршили заборгованість покупців (пере важно комунальних авто підприємств) і припинення креди тування, що було основним дже релом платоспроможності клі єнтів Львівського автозаводу. Вихід намітився після 26 січня поточного року, коли колектив за воду домовився з власниками підприємства і розпочав роботу. За словами директора заводу Сергія Челяпіна, удалося одержа ти замовлення від «Київпастран су» на виробництво 30 автобусів. Частина грошей від їхнього прода жу піде на погашення заборгова ності із зарплати, а також її поточ ну виплату. Крім того, керівницт во заводу має намір в 2009 році підписати нові контракти на рин ках Африки й Азії, що дозволить забезпечити співробітників зар

У цілому за поточних подій дуже складно говорити про серйозну модернізацію виробництва і за пуск нових моделей на ЛАЗі. Весь потенціал керівництво заводу, швидше за все, спрямує на збере ження потужностей і виживання в умовах кризи.

«Еталон»: на «Євро3» — до Євро2012

Щ

е один молодий гравець на ринку автобусів в Україні — корпорація «Еталон». Вона пішла еволюційним шляхом роз витку. Спочатку на її виробничих потужностях випускали автобуси на базі популярних моделей індійського виробника TATA, а та кож відомого російського мікро автобуса «Газель». В останні роки конструкторське бюро «Еталону» розробляє власні моделі, орієнто вані у першу чергу на міських спо живачів. Уже в другій половині 2009 року фахівці компанії мають намір почати виробництво паса жирських автобусів стандарту «Євро3», що дозволить здійсню вати, крім внутрішніх, пасажирські перевезення в країни Східної Європи. За підсумками 2008 року кор порація випустила 2690 автобусів різних типів, що на 8% більше по казника 2007 року. Криза збігла ся з піком реалізації інвестиційних проектів компанії. За результата ми минулого року їй не вдалося виконати план виробництва і ре алізації автобусів. За заявою ке рівництва корпорації, планувало ся збільшити реалізацію на 50% у порівнянні з попереднім періодом. Обсяги продажів тільки за 4й квартал минулого року скоротили ся на 30—35% у порівнянні з ана логічним періодом 2007го. Втім, уже у вересні замість 150 авто бусів, які дозволяють закріпити точку беззбитковості на потужно стях компанії, було вироблено лише 104 одиниці. Щоб вплинути на ситуацію і звільнити склади компанії від го тової продукції, «Еталон» згоден реалізовувати свою продукцію на виплат за рахунок власних ре зервів. За заявою президента корпо рації «Еталон» Володимира Бутка, найближчим часом всі сили буде спрямовано на реалізацію най більш комерційно вигідних моде лей — у цей момент найбільший попит мають автобуси середнього класу. У той же час він не відкидає ідеї продажів 10метрових моде лей, які поки не мають належного попиту, але вже готові до серійно го виробництва. Що ж до 12мет рових автобусів, то поки в корпо рації цей напрям вважають най менш перспективним.


№ 10 (62)

Техносфера знаю як знаю, як

5 березня 2009 року

Відомий не одному поколінню вислів «а у нас в квартире газ», первісно пов’язаний з позитивними емоціями його споживачів, сьогодні викликає у пересічних українців зовсім інші почуття — аж до гнітючих, бо надто вже дорогим задоволенням стає користування блакитним паливом. Черговий «сюрприз» зробила і Національна комісія України з регулювання електроенергетики, ухваливши рішення про підвищення тарифів на газ для населення з 1 грудня минулого року більш як на третину. І поки одні політики доводять вимушеність такого непопулярного кроку, а інші щосили шукають шляхи пом’якшення ситуації, орієнтуючись на адекватну реакцію електорату на майбутніх виборах, чернігівський винахідник Володимир Кононенко взявся за розрахунки і дійшов висновку: газу можна споживати значно менше.

Василь Щербонос

Світ широкий — його не натопиш

—В

олодимире Івановичу, у нашому ба гатому на парадокси житті є і такий, як норми споживання певних по слуг. Це стосується і газу. Немає лічильника — плати за визначеними нормами, хоча в теплі зими останніх років потреби в цьому немає. Більш того, якщо ви встановили лічильник заради економії, але «не виконали норми», позбавляєтеся права на субсидію. — Це справді кричущий парадокс. Субсидія надається найменш захищеним верствам на селення, і якщо ці люди відмовляють собі у зручностях заради спільного блага — економії енергетичних ресурсів країни, їх за це заохо чувати треба, а не карати. Проте є більш суттєві втрати, пов’язані із суто об’єктивними причи нами. Передусім це стан нашого опалювально го обладнання, здебільшого застарілого. Його коефіцієнт корисної дії низький, тому тепла в оселях фактично залишається стільки ж, скільки вилітає в трубу. — Ваші слова змусили згадати горезві сну «буржуйку». Стоїш біля грубки — аж щоки обпікає, відійдеш на дватри кроки — пара з рота клубком. Неповоротких гостей у кожній хаті підганяли: швидше двері за чиняй — світу ж не натопиш. А тепер бачи мо, що і таке можливо: глобальне потеплін ня, парниковий ефект... — І головна причи на — людський фактор. — Так, за свою байдужість ми вже розпла чуємося. Але основний тягар проблеми, пов’я заної з надмірними викидами в атмосферу, до ведеться нести новим поколінням. Час вима гає негайного переходу на сучасні енергозбе режні технології. Це прямий шлях до вирішен ня екологічних проблем і раціонального вико ристання енергоресурсів. Такі технології існу ють, але впроваджуються вони повільно як на промисловому, так і на побутовому рівні. Це дуже широка тема, тому давайте розглянемо її хоча б в останньому аспекті. Добре зарекомен дували себе, приміром, побутові котли німець кого та італійського виробництва. Але ціна на них для багатьох зависока. Особливо для жи телів сільської місцевості. Проте вихід із ситуації є. Ще десять років тому, згадавши вислів про те, що досконалість не має меж, я вирішив перевірити його прав дивість на вітчизняному котлі КЧМ1 зразка 1969 року. Він розрахований на тверде пали во з можливістю переобладнання під газ або рідке паливо. Агрегат, як бачимо, старуватий. Але в ті роки вибирати не було з чого, і попит на нього був досить великий. Зараз у Чернігівській області налічується кілька де сятків тисяч таких котлів. Тепер же, коли є вибір, виникли інші стримувальні фактори. Про

Довга дорога винахідника високу вартість нових котлів ми вже згадува ли. Крім того, вони дуже примхливі: без елек трики не працюють, а з огляду на не таку вже й віддалену в часі практику віяльних відклю чень, це теж мінус. Радянські ж котли, що не кажи, безвідмовні в роботі. Що ж стосується недоліків, то ще раз згадаємо про відсутність меж досконалості.

Бізнесдосьє

«Апетит» котла зменшився

—Т

обто ви вирішили вдосконалити котел. А у чому, власне, полягає недолік? Адже частогусто краще вигадати нове, ніж переробляти… — Котел погано грів. Користувачі самі на магалися усунути цей недолік: клали всереди ну цеглу, металеві пластини. Тобто діяли мето дом спроб і помилок. Результат був, але ко ефіцієнт корисної дії залишався на рівні 60%. Та й не дивно, бо котел підсмоктував повітря з боків. Воно не йшло через пальники, конст рукція яких теж мала свої недоліки — вони не регулювалися. Тому скільки їм газу не да вай — весь з’їдять. Досить було замінити їх регульованими, дещо ущільнити місце підсмоктування повітря — і коефіцієнт корис ної дії зріс на 32%. Чесно кажучи, я навіть не очікував на такий результат. І це не межа. Є задумка, що дозволить підвищити його ще відсотків на шість. — Схоже, ви ще раз довели, що все ге ніальне — просте. Дивно, що нікому рані ше не спадало на думку зробити це. Все таки близько 40 років котел грів не на по вну силу… — «Довга дорога в дюнах», мабуть, почи нається з нашої ментальності. Ось приклад: на одному з підприємств, де мені довелось пра цювати, я запропонував проект преса, що у багато разів підвищував продуктивність праці. Головний інженер, тількино подивив ся на креслення, одразу зрозумів це, але стри мано сказав: я тобі не заважатиму, але і спри яти не маю наміру. — Тобто якщо не я (або і не я), то ніхто. Може, варто було запропонувати співавторство? — На таке я ні за що не погодився б. — Тема «палиць в колесах» з огляду на ту ж ментальність невичерпна... Чи були якісь труднощі на шляху від задуму до втілення?

Чернігівський інженер Воло ононенко — дипло Кононенко димир К мований фахівець з викори стання низькочастотних коли вань. Автор понад 70 вина ходів. Серед них — розробка серії пристроїв для захисту надземних і підземних споруд (крім гребель) від будьякого сейсмічного впливу. — Коли кінець щасливий, про перешкоди говорити не хочеться. За науковотехнічні роз робки «Пристрій у камері спалювання котла» та «Пристрій для сушіння деревини» я дістав звання лауреата обласного конкурсу «Краща науковотехнічна розробка регіону» у 2005 році. З того часу в Чернігівській області переобладнано понад півтори тисячі кот лів котлів лів. Люди задоволені: їм не треба сушити голову над тим, де взяти гроші на нові теплові агрегати. Витрати на переобладнання старих котлів компенсуються фактично за місяць, бо споживання газу зменшується майже вдвічі. — Виходить, ви принесли користь не лише окремим споживачам, а й регіону в цілому? — Судіть самі: за моїми підрахунками, за у м о в и п е р е о б л а д н а н н я у с і х к о ттл лів КЧМ1, що є в нашій області, економія газу за рік становитиме 10—15 міль міль йонів кубічних метрів метрів. — Питання актуальне для всієї держави. Чи порушували ви його на «вищих рівнях»?

З опису до деклараційного патенту на корисну модель «Пристрій у камері спалювання котла В. І. Кононенка»: «Корисна модель належить до при строїв для спалювання палива, що відрізняється формою камери спалю вання і працює на газовому або рідко му паливі, наприклад, побутових чавун них багатосекційних котлів типу КИМІ і може бути використаний у будьяких се рійних котлах аналогічного типу. Завдан ня корисної моделі — зменшення вит рат палива і підвищення ККД котла. Завдання досягається тим, що над паль ником монтують центральну опору і збірнорозбірний розсікач уздовж каме ри спалювання».

— У березні минулого року я звернувся з ли стом до Кабінету Міністрів України з пропози цією щодо скорочення закупівлі газу. Посилав ся на те, що надмірне споживання газу для соці альних потреб населення викликано тим, що в багатьох будинках, приєднаних до газової ме режі, використовуються котли старої конст рукції КЧМ1. У цих будинках живуть переваж но незаможні люди, які користуються субсиді ями. Через їх неспроможність встановити лічильники і замінити котли на більш еко номічні газ спалюється за нормами споживан ня. А мій пристрій дозволяє спалювати менше і з більшим ефектом. Я попросив дати розпорядження територі альному управлінню державної інспекції з енергозбереження в Чернігівській області на проведення більш детального і всебічного дос лідження котла, а також доручити розробити типові рекомендації із вдосконалення старих котлів для внесення в регіональні програми з енергозбереження обласних рад з метою їх впровадження по всій Україні. — І що? — З Інституту газу Національної Академії наук України нещодавно отримав листа, де заз начено: «Пропозиція Кононенка В.І. щодо удос коналення роботи чавунних котлів (КЧМ) є ак туальною». Слідом за цим Національне агент ство України з питань забезпечення ефектив ного використання енергетичних ресурсів по відомило, що «НАЕР підтримує розроблення та впровадження обладнання і пристроїв, які сприятимуть ефективному використанню енер горесурсів».

Не гальмування, а тихе присвоєння…

—С

хоже, географія застосування вашої розробки має шанс розши ритись. А яка доля ваших інших досліджень? Новаторський шлях, як відомо, не завжди устелений трояндами… — На жаль, існує не тільки гальмування ідеї, а й тихе її присвоєння. Це стосується винайде ного мною пристрою для сушіння сипких мате ріалів. Я маю на нього патент. Яким же був мій подив, коли в Інтернеті натрапив на інформа цію, з якої дізнався, що технологічною розроб кою (як своєю власною!) користується одна з компаній. Зараз справа з цього приводу роз глядається в суді. Сподіваюся на перемогу здо рового глузду. — А як збираєтесь уникнути таких ситу ацій у майбутньому? — Вважаю, що створення власного сайту до поможе мені не лише ширше впроваджувати і популяризувати власні ідеї і технології, а й за хищати своє право інтелектуальної власності. — Що у найближчих планах? — Мене давно бентежить екологічна ситу ація як в нашому регіоні, так і в цілому по країні. У нас скрізь можна побачити кучугури сміття, а переробка його весь час відкла дається через нестачу коштів. Вирішив зроби ти перший крок у цьому напрямку. Маю намір звернутися до місцевої влади з проханням на дати мені в користування ділянку сміттєзва лища в Масанах для переробки твердих відходів на брикети з наступним спалюванням їх на місцевій ТЕЦ. При цьому зазначу, що у світі існують три способи брикетування, а мо дифікацій з реалізації цих способів — безліч. Мені вдалося розробити найбільш економіч ний. Готовий довести це на ділі.


Наука думки закон збереження

№ 10 (62)

5 березня 2009 року

«В горящую избу войдет…» У Силіконовій долині — всесвітньо відомому центрі високих технологій — у містечку Маунтайн В’ю є Музей історії комп’ютера. Зараз у ньому виставлена копія різницевої машини Чарльза Беббіджа, створена за його кресленнями 150/літньої давнини Лондонським музеєм науки. Копія зроблена для спонсора проекту — колишнього віце/президента Майкрософт Натана Мірвольда, який люб’язно надав її музею до травня 2009 року.

Валерій Тирнов

Ч

арльз Беббідж був, безперечно, зробле ний саме з того тіста, з якого Бог ліпить геніїв. Невгамовних геніїв. І якщо його ім’я не сяє в одному ряду з такими іменами, як Максвелл або Фарадей, то лише тому, що розум його вибрав не фундаментальну на уку, а прикладну. Навіть скоріше інженерію, ніж науку, — з огляду на безсмертну славу справу менш вдячну. Та й високою концен трацією уваги він не відрізнявся: піднімав ся на Везувій, щоб вивчати вулкани, спус кався в шахти, щоб на власні очі побачити залягання руд, проводив археологічні роз копки, у повітряному дзвоні спускався на дно озер, займався проблемами безпеки залізничного руху, зокрема, винайшов спідометр.

одержав у вигляді урядових грантів, витра чав і свої чималі гроші. Його єдина спод вижниця Ада Лавлейс намагалася зароби ти гроші грою на скачках, у результаті чого для оплати програшів їй довелося продати фамільні перли. Уже після смерті Беббіджа його синові Генрі на початку ХХ століття вдалося частко во побудувати не найдосконалішу з машин батька і довести її працездатність.

все, інакше називалися), що використовува ли в роботі математичні таблиці і не раз їх кидало в дрож при думці про катастрофу, яка може трапитися, якщо «оце» число виявить ся неправильним. Адже таблиці робилися вручну, і до помилок обчислювачів додава лися помилки всіх тих, хто готував їх до дру ку, — складачів, коректорів. І цих небезпеч них помилок було багато. Барон де Проні запропонував розділити працю зі складання таблиць на три рівні. Перший — кілька видатних математиків, зай нятих теоретичним забезпеченням обчис лень, другий — кваліфіковані технологи, що займаються організацією праці на третьому

У 1985 році Лондонський музей науки ви рішив виготовити різницеву машину Беббі джа з близьких його часу матеріалів і з близьких технологій. І всетаки повторювані деталі довелося виготовляти за сучасними технологіями — технології того часу не мог ли забезпечити потрібну точність їхнього відтворення. На реалізацію проекту пішло 17 років. Багато тисяч деталей. Багатотонна маса — метри в поперечнику. І приблизно такий же «принтер». Але машина працює! Її копія і виставлена зараз у Маунтайн В’ю. Історія цього винаходу і сама по собі така цікава, що заради неї варто сісти за клавіа туру. Але це ще не все. Схоже, машинам Беб біджа судилося друге життя. Річ у тім, що в напівпровідникових елементів, на яких ґрун тується сучасна обчислювальна техніка, є істотні недоліки. Поперше, при підвищенні (і не дуже великому) температури вони пере творюються на купу брухту через те, що за високої температури нівелюється принципо ва різниця між легованими напівпровідни ками різного типу. Всі вони стають однако вими. Якщо їх остудити, вони знову нормаль но працюватимуть, але при підвищеній тем пературі — це «дрова». Подруге, вони не витримують електромагнітного удару і відмовлять у зоні ядерного вибуху або в зоні дії електромагнітної зброї. У палаючу хату робот з таким уразливим «мозком» явно не ввійде. Не пошлеш його і на Меркурій. А ма шини Беббіджа — пристрої механічні, їм не страшні будьякі «негоди».

Але чим він з перервами займався все життя, то це конструюванням і будуванням обчислювальних машин. Навряд чи у світі знайдеться експерт, що відмовить йому в ав торстві на винахід сучасної обчислювальної машини — на ідею, так би мовити, безвіднос но до способу її реалізації. За своє довге життя лукасівський профе сор математики в Кембриджі, член Британ ського Королівського товариства (він став ним у 25 років!) Чарльз Беббідж створив три великих проекти обчислювальних машин. Але не зміг реалізувати жодного, незважаю чи на те, що мав досить солідну фінансову підтримку англійського уряду. А єдина зроб лена ним мала різницева машина була виз нана гідною першої золотої медалі астроно мічного товариства, хоча і призначалася тільки для демонстрації.

А як же многотонна маса і метри в попе речнику? Невже таке «диво» може бути за требуване? Ні, звичайно. Про буквальне по вторення, скажімо, аналітичної машини Беб біджа не йдеться. Але якщо як її деталі вико ристати не звичайні макромеханічні елемен ти, а наномеханічні, то чому б і ні?

Причини, що спонукали людей шукати спо соби автоматизації обчислень (а перші дис

У процесі роботи над своїми проектами Беббідж зробив десятки винаходів в галузі обробки матеріалів! Грошей витратив стільки, що міг би на них купити в Стефенсона 22 паровози. Близько 20 тисяч фунтів (величезна сума!) він одержав у вигляді урядових грантів, витрачав чимало і власних грошей. Його єдина сподвижниця Ада Лавлейс намагалася заробити гроші грою на скачках, у результаті чого для оплати програшів їй довелося продати фамільні перли. кретні обчислювальні пристрої, здатні скла дати й віднімати, у 1623 році почав робити друг видатного астронома Іоганна Кеплера Вільгельм Шиккард; у це важко повірити, але були навіть майже успішні бізнеспроекти: знаменитий Блез Паскаль у 1642 році побу дував близько 50 підсумувальних автоматів і навіть зумів продати дюжину з них!), відрізнялися від сучасних, але були не менш серйозними. Уже тоді існувала навігація, жили штурмани і диспетчери (які, швидше за

рівні, де працюють рядові обчислювачі. Чарльз Беббідж вирішив замінити третій рівень механічним пристроєм, але його ма шини, на відміну від простих арифмометрів попередників, мали виконувати складні об числення. І хоча всі його проекти ґрунтувалися на використанні механічних, а не електронних елементів, останній з них (аналітична маши на) уже не тільки мав сучасну архітектуру (пам’ять, процесор, пристрої введенняви

ведення і т.д.), а й міг працювати з програ мами! І навіть мав справжнього живого програміста — доньку великого поета Бай рона Аду Лавлейс. Саме вона стала піоне ром програмування, його винахідницею, вона перша почала розбивати обчислю вальний процес на окремі машиннореалі зовані операції. І це її ім’ям названо мову Ада, що використовується при вирішенні завдань стратегічного прогнозування. Вра жає елементна база проекту: безліч мета левих коліщат, як в арифмометра, картонні перфокарти, дерев’яна пам’ять на тисячу 50розрядних чисел і т.д. І все це мало пра цювати. Ресурс, що підвів Беббіджа, — не гроші і не його інженерний талант. Підвела відсутність матеріалів з необхідними влас тивостями і потрібними технологіями. При тому, що у процесі роботи над проектами він зробив десятки винаходів у галузі об робки матеріалів! Грошей лише на один із проектів витратив стільки, що міг би на них купити в Стефенсона 22 паровози. Близь ко 20 тис. фунтів (величезна сума!) він

Інформаційне вікно у світ науки В Україні розпочався унікальний проект «Електронна бібліотека для створення центрів знань в університетах країни». Її мета — сприяти інтеграції української і світової науки, широкому доступу вітчизняних науковців і студентів до світової мережі науково/дослідної інформації.

Д

ля університетів передплачуватимуться 13 найважливі ших баз даних та журналів, таких як найавторитетніше видавництво з бізнесу та менеджменту Emerald. Центри знань працюватимуть на базі унівеситетських бібліотек. Вони вже створені у Харківському університеті ім.В.Каразіна, Черні вецькому національному університеті ім.Ю.Федьковича і Киє воМогилянській академії. Проект також об’єднав чиказький університет Нортвестерн, Агентство з міжнародного розвитку, КиєвоМогилянську фундацію Америки та всеукраїнську асоціацію «ІнформатіоКонсорціум». Надалі до проекту залучатимуться нові університети, їх буде до 70.

Концепт такого пристрою вже створе ний групою розробників з американсько го Університету Вісконсін Медісон. Зви чайно, жодна макросистема не може ро бити рух з частотами, що визначають швидкодію комп’ютера, характерними для сучасних електронних мікросхем. Однак у нанометровій області ситуація дещо змінюється. Сайт popmeh.ru цитує керів ника групи Роберта Бліка: «Ми проектува ли свій комп’ютер, виходячи з того факту, що на нанорівні механічні рухи відбува ються дуже швидко, із частотою до декіль кох гігагерців. Це означає, що за швидко дією механічні нанокомп’ютери цілком здатні конкурувати з не занадто швидки ми напівпровідниковими мікропроцесо рами». Крім двох уже зазначених переваг меха нічних комп’ютерів перед електронними, на номеханічний має ще одну — значно більшу економічність. Тому там, де цінується насам перед надійність та економічність, а не швидкість роботи, наномеханічний комп’ю тер може виявитися незамінним.

За словами президента КиєвоМогилянської академії в Америці Марти Фаріон, ElibUkr в основному фінансується уні верситетамиучасниками. Для реалізації наступних етапів організатори сподіваються заручитися підтримкою держави, бізнесструктур та приватних осіб. До речі, з 2007 року віртуальна бібліотека працює і в На ціональному університеті «Острозька академія», що на Рівнен щині. Вона має програмне забезпечення, що дає доступ до близько 60 електронних джерел. Бібліотека також забезпечує доступ іноземним користувачам до стародруків ХVIII століття, що зберігаються в університеті і переведені на електронні но сії.Тут проводяться міжнародні наукові конференції у прямому ефірі, слухають лекції студенти. Крім читального залу та книго сховища, приміщення укомплектоване 200 комп’ютерними робочими місцями для доступу до міжнародної інформації. Підготувала Людмила СТУПЧУК


№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Місто хіміків і кібернетиків Сєверодонецьк готується відзначити своє 75#річчя. Ювілейну дату за традицією вирішено святкувати в День хіміка, наприкінці травня. З особливим пієтетом тут зараз говорять про людей, які багато в чому визначили долю міста, керівників містотворчого підприємства ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» у різні роки його історії. Закономірний інтерес і до першої — у буквальному значенні — особи заводу Г. Вілесова, чий столітній ювілей недавно відзначили городяни.

Промисловість історія в особах

Геннадій Вілесов: людина, завод, місто

Ш

Спочатку навіть не знали, яке ім’я йому дати. Оскільки вірили, що життя в ньому буде тільки світлим, зупинилися на Світло граді. У народному музеї «Азоту» експонується паспорт першого ди ректора підприємства, у якому стоїть штамп, який свідчить, що Г.Вілесов прописаний саме у Світлограді. І. М.Барський, у якого автору довелося гостювати в Москві, згадував, що на Лисхімкомбінат Геннадій Іванович уперше прибув ще перед війною.

Коріння Геннадій Іванович Вілесов, як свідчать документи, належить до чис ла нащадків самобутнього уральського письменника Павла Бажова (до речі, як і усім відомі Гайдари).

Рядок з автобіографії «З 1929 по 1960 рік працював на підприємствах хімічної (азотної) про мисловості, брав участь у будів ництві, пуску й експлуатації заводів і виробництв. Дні і ночі проводив на виробництві».

Віхи Ставши інженеромтехнологом, починав начальником зміни, цеху в Чорноріченську. Був директором Ке меровського, Горлівського, Губахін ського хімічних підприємств, Лиси чанського хімкомбінату (нині — сєве родонецький «Азот»), начальником управління хімпромисловості До нецького раднаргоспу, заступником голови Української ради народного господарства, міністром хімічної промисловості України (тоді галузь розвивалася швидкими темпами). У 70—80ті роки кандидат технічних наук Г. Вілесов був у керівно му складі міжнародної організації «Інтерхім», науковоінженерного центру «АКСО» Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії, консультантом президії Академії наук країни. У незалежній Україні був науковим керівником урядової «Програми з розроблення і випробування нових енерго і ресурсозбережних, екологічно безпечних агрохімікатів для сільського господарства і лісівництва».

Визнання Відзначений двома орденами Леніна, трьома — Трудового Чер воного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями, іншими висо кими нагородами України.

Секрет творення

І

м’я Геннадія Івановича Вілесова звичайно пов’язують із після воєнним будівництвом, пуском «Азоту», розвитком його перших ви робництв. Він очолював хімкомбінат з 1946 по 1957 рік, коли Сєверодо нецьк був ще не містом, а ро бітничим селищем Лисхімбуд.

— Він умів працювати на перс пективу, — говорить ветеран «Азо ту» Лев Васильович Лопатін, який багато років був соратником Генна дія Івановича у створенні нових видів продукції. — Якось привіз до нас, у підсобне господарство «Лісо ва дача», на чудовий виноградник (там тепер завод опорів) французь ку делегацію. А поки гості приго щалися, запропонував мені, моло дому агрономові: «Давайте орган ізуємо в нашому цеху озеленення дільниці з випробування сучасних мінеральних добрив, самі їх вина ходитимемо». Директор з усіма був на «ви», го лосу ніколи не підвищував. Але і спитати вмів. Іноді на нарадах де монстративно вмикав магнітофон і зауважував: «Я тут ваші обіцянки запишу, а потім порівняємо, що, коли і як зроблено». Взагалі він вважав: треба до всіх ситуацій у житті ставитися мудро, гасити стреси, у тому числі й гумором, са моіронією.

Семен Перцовський істнадцяте лютого для завод чан — особлива дата. Цього дня в 1951 році був виданий наказ по Міністерству хімічної про мисловості СРСР про введення підприємства в експлуатацію. Сим волічно, що день народження заво ду збігся ще з одним, особистим — першого директора діючого хімком бінату, згодом — керівника місце вого раднаргоспу, міністра хімічної промисловості України, відомого вченого Геннадія Івановича Вілесо ва. Народився він 1909 року, тоб то рівно 100 років тому. Столітній ювілей — чудовий привід розпові сти про людину та епоху.

щина Г.І. Вілесова, збільшена його наступниками.

— Він почав працювати в нас на чальником техвідділу і одночасно заступником головного інженера, — розповідає Ілля Матвійович. — На нашу з ним долю у воєнне лихо ліття випала евакуація людей і ус таткування на схід країни. Ми погортали зошити з незлічен ними записами: що демонтовано, як укомплектовано, у якому вагоні відвантажено. Все це Геннадію Івано вичу так само скрупульозно треба

Геннадій Іванович, глава вели кої родини (із дружиною, бібліоте карем Вірою Миколаївною, вони прожили разом 66 років), знав ціну простим людським стосункам. Байдужості до людей не терпів; ча сом і профкому підказував адреси клопоту. Та й просто на трасі міг зу пинити машину, якщо треба було комусь допомогти, розповідають ветерани. На знак поваги до Віле сова сєверодончани назвали його ім’ям одну з нових вулиць міста.

Ілля Матвійович Барський, перший почесний громадянин Сєверодонецька, керував май бутнім «Азотом» у передвоєнні роки. Через десятки років, коли вже жив у Москві і був одним із керівників Держплану країни, цікавився справами заводу та й нині, судячи з листування з авто ром, не втратив до нього інтересу.

було прийняти на Уралі, щоб скоріше почати працювати на перемогу. А після війни заново доводило ся починати все і на Лисхімкомбі наті, і в селищі. І скільки всього тут робилося вперше! Перші техно логічні цехи й перша продукція. Своя науковопроектна й енерге тична база. Свої навчальні закла ди й Палац культури... Чи треба говорити про труднощі, які поставали перед першопрохідни ками? Звичайно, треба. Що допома гало витримувати напругу, вірити в те, що все задумане вдасться? Сама захоплива справа додавала сил. А особисті секрети прості, Геннадій Іванович розкрив їх у книзі спогадів. Проблеми? «Розкладай усе по по личках, негайно шукай вихід — хоч поганенький, але й він зніме наван таження... Знай усьому ціну... Не доз воляй лінуватися ні тілу, ні душі». Енергію творення Вілесов збері гав все своє довге життя. Вона до помагала йому самому, справі, якій служив, людям.

Відповідальність — на себе

Б

удьякий керівник у роки індустріалізації був під да мокловим мечем: будьякої миті за що завгодно міг стати «во рогом народу». Не оминула чаша ця і Геннадія Івановича. Один із ветеранів «Азоту», який працю вав з ним на Уралі, згадував, що більше року Вілесову довелося провести в тюремній камері. Але слідчі його поважали, намагали ся всіляко зволікти передачу справи в суд і за першої ж наго ди звільнили. Здавалося б, після такого мало хто зважився б заступатися за інших; але в Геннадія Івановича ви стачило відваги. Причому особливої — йшлося про німецького фахівця.

Незабаром після перемоги Г.І. Вілесов служив при штабі Г. К.Жукова. — От ви написали, що ручаєтеся за цього німця, — розкрив папку маршал. — Але ж він перебіг у нашу зону із західної. Мало що може ста тися... — Людина нам повірила, як же не вірити їй?! — переконано відповів полковник Вілесов. Уже наступного дня арештова ного хіміка відпустили, і він про довжив разом з Вілесовим працю вати над виробництвом важкої води, капролактаму, аміаку, синте тичного бензину. Власне, Лісхімбуду Г. І.Вілесов до поміг ще під час війни. Приїхавши на чолі держкомісії в селище і побачив ши, що тут, крім руїн, мало що зали шилося, І. М.Барський звернувся до Геннадія Івановича, тоді директора Губахінського хімкомбінату: підтри майте — людям ніде жити, усе роз бито. І Вілесов терміново відправив сюди десятки тонн матеріалів. Під свою відповідальність. Отак разом з керівником сєве родонецьких будівельників Пет ром Пилиповичем Новиковим він під особисту відповідальність (за тодішньої найсуворішої регламен тації) приймав багато важливих рішень. У результаті з’явилися такі соціальні об’єкти, які робітничому селищу начебто за статусом не на лежало мати...

На перспективу

Д

овіра і підтримка молоді, ство рення умов для навчання і професійного росту — теж спад

— А ще, — додає Л.В. Лопатін, — він цінував думку інших, неза лежно від посади. Приклад? Будь ласка. Обговорювалося питання будівництва на «Лісовій дачі» по тужної бетонної зрошувальної сис теми. Уже й гроші знайшлися. А я ж в цих місцях ріс, і говорю: «Донець тут дуже розливається, канали за мулюватимуться». «Нехай гідротех ніки все перевірять ще раз», — дав команду Вілесов. І в підсумку було ухвалено інше рішення. А що до нової продукції... І вугле амсолі (які донині служать нашій еко номіці), і рідкі вуглеаміакати, час яких, переконаний, знову настане, якщо знову як треба візьмуться за кормову базу тваринництва, — це його дітища. Ми займалися не тільки розробленням, виробництвом, а й формуванням масштабного попиту. Треба було — їхали в колгоспи, тре ба було — навіть у Кремль. Але хоча тодішня бюрократія вважалася прит чею во язицех, домагатися підтрим ки галузі у вищих інстанціях всетаки було легше, ніж сьогоднішнім керів никам «Азоту»...

Де поховане серце?

П

ерший директор «Азоту» і на міністерській, і на академічній посаді сприяв науковотехніч ному прогресу на рідному під приємстві, поширенню сєверодо нецького досвіду. Все це він пропу стив не тільки через свій незвичай ний інтелект, а й через серце, у яко му Сєверодонецьк завжди займав особливе місце.

Геннадій Іванович Вілесов відзначив своє 90річчя, але пере тнути рубіж століть не встиг. Спо чиває він на Байковому кладовищі у Києві, як і інші державні діячі. Але для земляків Вілесов насампе ред — почесний громадянин Сєверодонецька. Міста, що, як і «Азот», відбулося багато в чому завдяки йому.


Соціум

вістря на вістрі Не багато в сучасному українському суспільстві тем, що викликають одностайне розуміння, і одна з них — демографічна. Стрімке скорочення населення України хвилює всіх: країну, що починала свій похід до незалежності з 52 мільйонами чоловік, нині, згідно з даними Держкомстату, населяє 46 мільйонів душ (це включаючи армію заробітчан, які не бувають вдома роками). Однак участь фахівців різних сфер у широкій дискусії з теми «Якою повинна бути демографічна політика України у довгостроковій перспективі?» могла б відкрити нові, несподівані й непопулярні грані проблеми.

Олег Супруненко

Україна між... Китаєм і Лаосом

З

огляду на гостроту питання і за гальний до нього інтерес, кож на політична сила, що претендує на досить хитку нині владу, пропо нує все нові шляхи вирішення про блеми скорочення нашого народу. І навіть, що найнеймовірніше для наших політиків, намагається вико нати обіцяне. Згадаємо передви борну гонитву за місця в останню ліком Верховну Раду. У пресі тоді публікувалися таблиці із сумами, навперебій обіцяними основними політичними силами, у допомогу родинам, які зважаться на першу, другу, третю дитину і т.д. Все це на гадувало аукціон з його головним атрибутом «Хто дасть більше?» Де сятки тисяч гривень за кожне маля, та ще й у прогресії, за розрахунка ми тих, хто обіцяв таке, повинні були швидко повернути країну до колишніх 52 мільйонів, а згодом і перевищити цю цифру. Питання типу «навіщо?» і «яким чином?» не ставилися, що й зрозуміло: у запалі боротьби не до нюансів. Обережні заперечення деяких скептиків ніким не приймалися.

А скептики, виявляється, є, і дис кусія в суспільстві про демографіч ну політику поукраїнському сьо годні не тільки доречна, а й необхід на. При цьому слід врахувати не просто миттєве бажання мож новладців «повернути все, як було раніше», а й ситуацію, що змінюється на гірше, у першу чергу стрімку деградацію навко лишнього середовища й вичер пання ресурсів. Для початку про ведемо невеликий тест — уявімо собі густонаселену країну. Відразу ж виникає образ Китаю або якої небудь країни ПівденноСхідної Азії: вулиці, де повно людей, земля, роз ділена на крихітні діляночки, тісня ва, шум і дискомфорт від необхід ності постійно перебувати в юрбі. Отож, може, когось це і здивує, але за густотою населення Україна навіть зараз не занадто поступаєть ся країнам Сходу. Візьмемо геогра фічний довідник і побачимо, що гу стота населення нашої держави (з розрахунку 46 мільйонів на 603700 км 2 площі) становить близько 76 чоловік на км2. Для по рівняння: у Китаї — 135. Засе леність держави, що буквально за топлена людьми, лише приблизно удвічі більше нашої. Правда, у Китаї величезна диспропорція в розсе ленні людей, і реальна густота, за винятком площі безлюдних гір і пу стель, там зашкалює. Але ж і Украї на — не Китай, на наше щастя. Гус тота населення в Індонезії і Таїланді, де люди розселилися порівняно рівномірно по всьому простору, відвойованому у природи, — 121 чоловік на км2. Тобто всього у півто ра раза вище нашої! Напевно, дех то здивується, довідавшись, що Ук раїна значно випереджає за засе леністю території такі країни, як, наприклад, Мьянма (колишня

Бірма) — густота 62 чол./км 2 , і Лаос — 25 чол./км2. Тобто, вияв ляється, ми зовсім не потерпаємо через неосвоєність наших тери торій. Навпаки, Україна лідерує у світі за показниками розораності земель (близько 80% території). Лісистість у нас становить усього 16% (можливо, і менше, бо в лісо господарській сфері мають місце великі приписки, не раз аналізо вані в пресі), а багато регіонів лісових масивів взагалі не мають. Заповідних площ у нас так само дуже мало — близько 5% країни. Усього ж в Україні тільки 13% зе мель ніколи не піддавалися впли ву людини.

Не такий страшний Мальтус, як його малюють

Т

о чи є об’єктивна необхідність повернення до 52 мільйонів, а тим більше потреба у тому, щоб населення зростало і після подолан ня цієї суто гіпотетичної оцінки? І чи може хтонебудь сказати, на якій точці треба зупинитися, щоб не по трапити в становище країн, змуше них обмежувати народжуваність? Візьму на себе сміливість стверджу вати, що насправді Україні не по трібна велика кількість населення. Ця кількість уже давно не забезпе чує ні військових переваг, ні еконо мічної успішності. (У розвинених країнах більшість громадян однако во не зайнята у виробництві реаль ного продукту. Та й у цілому по світу те саме — технічний прогрес так різко підвищив продуктивність праці, що сьогодні на виробництво всього необхідного людині працю ють 10% населення. Інші перебува ють у стані «фіктивної зайнятості», що і є однією з основних причин кризи, яка уразила світову економ іку). Разом з тим стабільне скоро

№ 10 (62)

5 березня 2009 року

Державна кількість, Обіцяні за народження нових українських громадян гроші чення населення дає можливість виводити з обігу землі, які тривалий час експлуатувалися, повертаючи їх природі. Це також означає змен шення абсолютного числа відходів і викидів, скорочення споживання енергоресурсів і сировини тощо. Хіба в умовах загострення екологіч ної кризи це не позитив? У статті про «екологічний слід» («УТГ», №9/ 2009) йдеться про індикатор нега тивного впливу людської життєді яльності на Землю, точніше, на на вколишнє природне середовище. Методики його обчислення ще не до кінця відпрацьовані, але загальні тенденції такі: людство вже давно споживає значно більше, ніж може

ливо довели: будьякий ріст має свої обмеження, і ці обмеження з кількості людей на Землі давно пе ревищено, хоча і нерівномірно, але повсюдно. У 2004 році у книзідо повіді «За межами росту: 30 років по тому» ця теза знаходить усе більше підтверджень. Щоб доно сити ідеї необхідності скорочу вати населення не тільки в краї нах «третього світу», а й в еко номічно розвинених, у Британії створений Фонд за оптимізацію населення (Optimum P opulation Population Trust, ФОН). Його співголова Джон Гіллбод, професор в галузі плану вання родини з Університетського коледжу Лондона, вважає, що

запропонувати йому Земля. Пара докса тут немає — просто всі ми живемо в кредит перед майбутніми поколіннями, «з’їдаючи» належні їм ресурси. Один із методів обчислен ня екологічного сліду — у розрахун ку землі, необхідної кожному з нас для підтримки нинішнього рівня життя життя. В Україні цей показник сьо годні становить 1,5 га на людину (для порівняння: європейцю потрібні 4—5 га, а американцю — всі 10). Врахуємо, що нам, на відміну від хитрих американців, уже не вдасться жити за рахунок інших, міняючи зелені папірці й непевні обіцянки кращого життя на реальні ресурси. Виходить, доведеться по кладатися на себе. У такому разі ми ВЖЕ перевищили свої мож ливості, споживаючи приблиз но на 30% більше того, що має мо. Але ж живемо ми не дуже ба гато і хочемо жити краще. От і вихо дить дилема — або нас має бути менше, або житимемо ще бідніше, але тісніше.

кожній родині слід народити не більше двох дітей: «Вплив на плане ту однієї дитини на порядок більше, ніж всі інші речі, які ми могли б зро бити, наприклад, вимкнути все світло. Найбільше для майбутньо го планети, що у Великій Британії (як і в інших країнах) може зробити кожен, — мати на одну дитину мен ше». Згодна з професором і офіцій на особа, голова державної Комісії зі стійкого розвитку Великої Бри танії Джонатон Поррітт, який недав но заявив у пресі, що пари, які ма ють більше двох дітей, поводяться безвідповідально, оскільки створю ють у такий спосіб додаткове наван таження на навколишнє середови ще. «Зелений чиновник» хоче, щоб такою була і офіційна позиція бри танської влади і закликає приділя ти питанню контролю над народжу ваністю центральне місце у заходах щодо боротьби з глобальними змінами клімату.

Треба відзначити, що в Європі, де панічний настрій щодо падіння рівня народжуваності спостері гається давно, не всі вважають цей факт драмою. Зокрема, автори на шумілої у 70х роках доповіді Римсь кому клубу (неурядовій міжнародній групі бізнесменів, політиків і вче них) за назвою «Межі росту» дохід

Певне, невипадково і Фонд з оп тимізації населення створений у Британії, і, мабуть, перша офіційна в Європі заява про згубність подаль шого росту народонаселення пролу нала саме там. Адже Англія — бать ківщина Теодора Мальтуса, людини, ім’ям якої назвали цілий напрям у демографії. У радянській еко номічній науці Мальтуса ставили в один ряд із найреакційнішими докт

ринерами, перетворивши ім’я свяще ника XVIII століття на страхітливий жупел. Роботи Мальтуса, зокрема «Досвід закону про народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконален ням суспільства» (1798), містили істотні методологічні помилки. При міром, хибним виявилося тверджен ня священикаекономіста, який за кінчив коледж Оксфордського уні верситету, про те, що народонаселен ня зростає в геометричній прогресії, а засоби існування — в арифме тичній. Проте вчений мав рацію у го ловному: він одним із перших усвідо мив згубність безперервного росту населення Землі. Дивно, але начеб то очевидну істину, що нескінченний ріст неможливий, люди усвідомлю ють дуже повільно і не всі. Хоча що може бути простішим: уявіть, що все своє життя ви ростете у висоту і в ширину! Очевидно, переконаність у необхідності безперервного росту населення прийшла до великої час тини землян з біблійною установкою «плодіться і розмножуйтеся!», і тим більше дивно, що одним із перших її спростував священик. Навряд чи в радянських атеїстичних вузах згаду вали, що Чарльз Дарвін досить ціну вав Мальтуса і поширив його погля ди не тільки на людей, а й на всі види живих істот при розробленні своєї еволюційної теорії. Огуджений через свої погляди радянською економіч ною наукою (тоталітарні режими зав жди противляться обмеженню росту населення — їм потрібні слухняні маси солдатів і робітників), Теодор Мальтус насправді не був кровожер ливим агітатором за війни й епідемії. Навпаки, він застерігав, що такими лихами люди платитимуть за свою схильність до розмноження. Ось пара цитат з його робіт: «Справді, існує багато частин світу, досі некультиво ваних і майже ніким не зайнятих; але право на їхнє завоювання або при мус аборигенного населення голоду вати сумнівний з моральної точки зору»; «Думка про знищення меш канців великих територій Азії і Аф рики повинна бути відкинута» або «Якщо Америка зростатиме надалі (а вона, звичайно ж, зростатиме, хоча й не з такою швидкістю, як рані ше), індіанці заганятимуться усе далі й далі у глиб країни, поки їхня раса не буде повністю знищена» (що фактично і тра пилося століттям пізніше). Не знаючи в XVIII столітті про надійну контрацепцію, священик закликав до статевої стрима ності.

Кількість чи якість?

Н

инішня демографічна політика української держави вилилася у грошові виплати жінкам, що народили. Сьогодні за первістка держава виплачує 12 240 гривень, на другу і третю дитину — відповід но 25 і 50 тисяч. Верховна Рада, з огляду на різку інфляцію, недавно прив’язала розрахунок виплат до прожиткового мінімуму. Різкого збільшення народжуваності при цьому не було, однак уперше в новій історії народжуваність пе ревищила смертність відразу в трьох регіонах країни — у Києві, Продовження на 15/й стор.


№ 10 (62)

Соціум

5 березня 2009 року

на на вістря вістрі

демографічна політика: що не переходить у якість виявилися не такими вже й привабливими для тих, хто думає про долю дітей як мінімум на 18 років уперед òåíäóþ÷è íà ïîâíó â³äïîâ³äü, íàâåäó äàí³ ïî Çàêàðïàòñüê³é îáëàñò³. Òóò ñïðàâæí³é «äåìîãðàô³÷íèé âèáóõ» ñòàâñÿ ñåðåä ïðåäñòàâíèê³â öèãàíñüêî¿ íàö³îíàëüíîñò³. Âðàæåí³ çá³ëüøåíèìè âèïëàòàìè, äî ñïðàâè ïîïîâíåííÿ ïîïóëÿö³¿ äîëó÷èëèñÿ ÿê ä³â÷àòà 14—15 ðîê³â, òàê ³ 45ë³òí³ æ³íêè, ùî âæå ìàþòü îíóê³â. Òîð³ê êîæåí ï’ÿòèé íàðîäæåíèé çàêàðïàòåöü áóâ öèãàíîì. Ïðè öüîìó ð³âåíü îñâ³òè, çàéíÿòîñò³, çàëó÷åíîñò³ â ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ êðà¿íè ñåðåä çàêàðïàòñüêèõ öèãàí³â, ì’ÿêî êàæó÷è, äóæå íåâèñîêèé. ² ÷îìóñü º ñóìí³âè, ùî ç öèõ «íàðîäæåíèõ çà ãðîø³» âèðîñòå íàä³éíà îïîðà óêðà¿íñüêî¿ äåðæàâè... À, âëàñíå, íà ùî ùå íàøà äåðæàâà â ¿¿ êîíêðåòíèõ îñîáàõ ðîçðàõîâóâàëà, çàêëèêàþ÷è ïî-ñòàðîçàâ³òíîìó «ïëîäèòèñÿ é ðîçìíîæóâàòèñÿ», ñòèìóëþþ÷è öå ïðÿìèìè ãðîøîâèìè âèïëàòàìè? Íà òå, ùî ëþäè «ôåðòèëüíîãî â³êó» íàäèõíóòü ñÿ âåëèêèìè ãð³øìè ³

âëàøòóþòü äåìîãðàô³÷íèé âèáóõ? À ìàñîâî íàðîäæåí³, ó ñâîþ ÷åðãó, ðîê³â ÷åðåç äâàäöÿòü çàáåçïå÷àòü ñüîãîäí³øí³ì òðóäÿùèì áåçá³äíó ñòàð³ñòü? Àäæå ïîáîþâàííÿ, ùî ïðè íèçüê³é íàðîäæóâàíîñò³ â ìàéáóòíüîìó íå áóäå êîìó óòðèìóâàòè ïåíñ³îíåð³â, ³ º îñíîâîþ âñ³õ äåìîãðàô³÷íèõ òðèâîã. Íà æàëü, ïî-ïåðøå, ñüîãîäí³

íåìຠí³ÿêî¿ âïåâíåíîñò³, ùî íîâå ïîêîë³ííÿ íå ïîêèíå êðà¿íó â ïîøóêàõ êðàùîãî æèò òÿ. ² êóäè ìè òîä³ ³íâåñòóºìî — â åêîíîì³êó çàõ³äíèõ êðà¿í, ãîòóþ÷è ¿ì çà ñâ³é ðàõóíîê ìàéáóòí³ ðîáî÷³ ðóêè? À ïî-äðóãå, îá³öÿí³ ãðîø³ âèÿâèëèñÿ íå òàêèìè âæå é ïðèâàáëèâèìè äëÿ òèõ, õòî äóìຠïðî äîëþ ä³òåé ÿê ì³í³ìóì íà 18 ðîê³â óïåðåä. Àäæå,

Чи є в Україні об’єктивна необхідність повернен ня до 52 мільйонів жителів, а тим більше потре ба у тому, щоб населення зростало і далі? І на якій точці треба зупинитися, щоб не потрапити у ста новище країн, змушених обмежувати народжу ваність? Можливо, нашій країні і не потрібна ве лика кількість населення, адже ми ВЖЕ переви щили свої можливості, споживаючи приблизно на 30% більше того, що маємо.

ÿê ³ ðàí³øå, íå âèð³øåíî, à ÿê ïî÷àëàñÿ ô³íàíñîâà êðèçà, ùå á³ëüøå ï³øëî íà äàëåêèé ïëàí ãîðåçâ³ñíå «êâàðòèðíå ïèòàííÿ» äëÿ ìîëîäèõ ðîäèí. Ïðî ð³âåíü ìåäèöèíè íåìà ÷îãî é ãîâîðèòè: ïîêàçíèê äèòÿ÷î¿ ñìåðòíîñò³ â Óêðà¿í³ — îäèí ³ç íàéâèùèõ ó ªâðîï³. ßê íåìà ÷îãî äîáðîãî ñêàçàòè ïðî ì³ñöÿ â äèòñàäêàõ, ïðî äîñòóïí³ñòü âèùî¿ îñâ³òè, ïðî ã³äíå ïðàöåâëàøòóâàííÿ, ïðî îñîáèñòó áåçïåêó äèòèíè íà âóëèöÿõ, â³ääàíèõ êðèì³íàëó. À õ³áà íå çíóùàííÿì çäàþòüñÿ ì³ëüéîíó (!) óêðà¿íñüêèõ ïàð, ÿê³ ÷åðåç áåçïë³äí³ñòü îäíîãî àáî îáîõ ïàðòíåð³â âçàãàë³ íå ìîæóòü ìàòè ä³òåé, áàãàòîòèñÿ÷í³ âèïëàòè íà äèòèíó? Áåçïë³äí³ñòü çâè÷àéíî ë³êóºòüñÿ, àëå êîøòóº íåäåøåâî. Õòîñü ãàðàíò óâàâ òàê³é óêðà¿íñüê³é ðîäèí³ ìàòåð³àëüíå ïðàâî ìàòè õî÷à á îäíó äèòèíó?

âè? Âîíà æ âèð³øèëà â³äêóïèòèñÿ ÷èìàëèìè ãðîøîâèìè âèïëàòàìè, ÿê³ ï³äóòü, ÿê âîäà â ï³ñîê, íàâ³òü çà óìîâè, ùî òàê³ äåô³öèòí³ çàðàç ãðîø³ â áþäæåò³ çíàéäóòüñÿ. Ö³êàâî, õòî-íåáóäü ³ç òèõ, õòî ïðèéìຠð³øåííÿ â Óêðà¿í³, â³çüìå íà ñåáå ñì³ëèâ³ñòü ïåðåãëÿíóòè íèí³øíþ äåìîãðàô³÷íó ïîë³òèêó, ñïðÿìîâàíó ó íàéêðàùîìó ðàç³ íà çá³ëüøåííÿ, íå ïîáîþñÿ áðóòàëüíîãî ñëîâà, ïîãîë³â’ÿ íàñåëåííÿ, ùîá çàì³íèòè ¿¿ òóðáîòîþ ïðî éîãî ÿê³ñòü?

Õ³áà íå íà âèð³øåíí³ çãàäàíî¿ ³ áàãàòüîõ ³íøèõ ïðîáëåì ìàþòü áóòè çîñåðåäæåí³ çóñèëëÿ äåðæà-

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити видання передплата

ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70344, 66548

Саміт Дніпропетровськ 3704423, 3704512 Передплатне агентство «KSS» 335289

ВІННИЦЯ БліцІнформ 276658

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 415474

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 49704

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 553000, 552475 Колегія 552582 ДОНЕЦЬК ДонбасДеЮре 3826825/26 Ідея 3810932 Кріотехніка 3117681 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 7447315, 7441661

ЖИТОМИР БліцІнформ 360400 ЗАПОРІЖЖЯ БліцІнформ 639182 Прессервіс Кур’єр 2200797 Меркурій 2208761 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 49188 Філіпова Н.О. 501320 БліцІнформ 522870

КИЇВ БліцІнформ 2055110 ВПА 5020222 Кондор 4087625 4087652 Статус 3917453 3917454 Пресцентр 5361175 Саміт 2807745 Передплатне агентство «KSS» 5858080 Меркурій 2488808 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА БліцІнформ 320306 КРЕМЕНЧУК Меркурій 700384 Саміт Кременчук 32188

КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ МИ К ОЛАЇВ КОЛАЇВ БліцІнформ ТЕПС & С 662436 474775, Кур’єрська 474735 служба НОУХАУ передплати і 472003, доставки 471777 040494 СамітМиколаїв СПД «Соколов» 561069 4048271 ЛЬВІВ Ділова преса 703468 Західний кур’єр 230410 Фактор 418391 ПресМаксимум 971515 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 501364, 501433 ЛУЦЬК БліцІнформ 720548 МАРІУПОЛЬ БліцІнформ 335498

НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ АйДжі Електронікс 42248 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 40771 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 75191 ОДЕСА Ласка 7116616 Пугачова 2371780 Агентство Наш Бізнес 7180608, 7144168

ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 60093 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 509310 БліцІнформ 509261 СЕВА СТОПОЛЬ БліцІнформ 554451 ФакторПреса 455582 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249300 СамітКрим 512493 Флора 270092 Фактор Преса 279456

С УМИ ДІАДА 780355 Еллада S 251249 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 251823 ХАРКІВ Фактор Преса 7382973 Александ рова 7545827 ХЕРСОН Кобзар 420909 ЧЕРНІВЦІ Ключук 570317, 247383 ЯЛТ А ЯЛТА СамітКрим 324135

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59$93$92, т/ф 59$93$91, E$mail: marketing_utg@ukr.net

на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 59$93$92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 місяць — 19,24 грн на 6 місяців — 115,44 грн на 9 місяців — 173,16 грн


Розслабтеся!

№ 10 (62)

Автограф знайдено у Клевані Але пошуки тривають, тепер — інвестора

У 1620—1630 роках у замку ніхто не жив, згодом тут розташовували ся госпіталь і єзуїтська колегія. З часу вигнання єзуїтів з території Польщі у 1773 році замок пустував до початку ХІХ століття.

1818 року Костянтин Чарто рийський розпочав перебудову замку. Було зведено флігель, де розташувалося повітове училище, яке закрили в 1831 році за участь його вихованців у польському по встанні. Ще пізніше тут була гімна зія, яку на прохання князя Любо мирського перевели в Рівне. Трива лий час замок пустував, лише іноді приймаючи тимчасових посто яльців. Під час громадянської війни спорожніле приміщення зайняли безпритульні. У наступні роки кого тільки не ба чили стіни Клеванського замку! Тут були і загальноосвітня школа, і шко лаінтернат для сиріт, і пересильний пункт НКВС, і каральні органи під час німецької окупації, а після війни — школа механізації, професійнотех нічне училище і навіть лікувально трудовий профілакторій для алко голіків. У 1988 році замок знову спо рожнів, і невдовзі розпочалася його реставрація. Від того часу минуло двадцять років, а один із найстарі ших замків Волині, і досі не приймає відвідувачів.

КРОСВОРД

Хто відновить старий замок?

Я

к розповіла Оксана БайцарАр теменко, замком зараз на гро мадських засадах опікується місцева молодіжна спортивнопат ріотична організація «Щит». Молоді люди розчищають територію, про водять екскурсії, підготували буклет про замок. У їхніх планах — отрима ти дозвіл на його охорону як пам’ ятки архітектури. Долучаються до цих робіт і рівненські студентиархі тектори. Але серйозного інвестора, який би дав кошти на те, щоб за мок і прилегла територія набули ста тусу культурноісторичного комп лексу, все ще немає. Були спроби знайти його і у по передні роки. На початку 90х років львівський інститут «Укрзахід проектреставрація» на замовлення голови колгоспу «Зоря» Володими ра Плютинського розробив проект реставрації замку під готельно

ГОЛОВОЛОМКА

Післямова За державні кошти Кле ванський замок не рестав руватимуть, заявив Віктор Ющенко під час прескон ференції на Хмельницькій атомній електростанції. На думку глави держави, зай матися реставрацією зам ків має виключно місцева влада, залучаючи інвес торів. Яскравими прикла дами такої співпраці Прези дент назвав Хортицю, Кру ти та Батурин. Усі ці істо ричні пам’ятки відбудовані без залучення державних коштів. Втім, надати посиль ну допомогу Рівненщині у цій справі глава держави все ж пообіцяв.

Дев’ять чисел Розставте в деяких клітин ках квадрата всі числа від 1 до 9 так, щоб будьякі два числа не знаходилися в сусідніх клітинках, навіть по діаго налі. Числа праворуч і знизу квадрата означають суми чисел у відповідних рядках або стовпцях.

Рубрику веде Андрій ГГерман ерман Відповідь на японський крос& ворд, надрукований в №9 (61)

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Відповідь на кросворд, надрукований в №9 (61)

1. a1b2!! e3:c1 (1…a3:c1 2. f4e5 х; 1…e3:g5 2. d2e3 Ч) 2. e1f2 c1:g5 3. b2c3 b4:d2 4. f2e3 d2:f4 5. g3:g7 h6:f8 6. h4:d4 х

З

нахідка не була випадковою, бо Оксана БайцарАртеменко, уродженка селища Клевань, вивчає Клеванський замок вже ба гато років. Після пожежі в закину тому безгосподарному замку разом зі своїм чоловіком Тарасом Байца ром, теж викладачем кафедри архі тектури університету, вона проводи ла тут дослідження. Обвалившись, стіни відкрили доступ до найстарі ших кладок. Дослідниця побачила колишню зовнішню готичну замко ву стіну, за українським звичаєм кілька разів білену вапном по цег ляному муруванню. Під численними інтер’єрними штукатурками на зам ковій стіні вона знайшла підпис майстра, зроблений у ХVІ столітті — Jan Lis. Очевидно, будівничий зали шив свій автограф, стоячи високо на риштуваннях, перед споруджен

Клеванський замок, будівля яко го не збереглася до нашого часу, був увінчаний пишною аттичною коро ною у дусі свого часу, подібно до оборонних споруд Острога, Новоко стянтиніва, Старого Села, Доброми ля. Більше чотирьох століть замок, оточений кам’яними мурами і глибо ким ровом, який за необхідності на повнювали водою з річки, був родо вою резиденцією князів Чарто рийських. По кутках трикутного май данчика були зведені дві муровані п’ятикутні вежі і одна дерев’яна, яка, на жаль, до наших днів не зберегла ся. Товщина цегляних стін у деяких місцях сягає 3,8 метра. Вражає і чо тириарковий на високих пілонах міст через рів.

До речі, як повідомили в обласно му управлінні містобудування та ар хітектури, з восьми замків, які збе реглися на Рівненщині, лише чотири підлягають відновленню. Серед них і Клеванський замок.

Відповідь на етюд, надрукований у № 9 (61)

Не зруйнований віками

ням чергового, вигнутого луком корпусу — таким замок зображе ний на гравюрі невідомого автора 1819 року.

відпочивальний комплекс, та він так і залишився на папері. Оновити спо руду бралася і фірма «Інвестжитло буд», яка планувала відбудувати вежі замку, облаштувати музей, готель, ресторан. Планували навіть відкупи ти землю у власників будинків, роз ташованих поряд із замком, щоб відтворити первісний вигляд тери торії, а також залучити до реконст рукції іноземних інвесторів, зокре ма польських, яких дуже зацікави ла ця ідея. Можна було б долучити ся і до європейської програми фінансування реконструкцій істо ричних споруд, підготувавши необ хідну документацію.

Наприкінці минулого року Прези дент України Віктор Ющенко, перебу ваючи на Рівненщині, відвідав Кле ванський замок і доручив ужити за ходів щодо його порятунку. Як повідо мив голова Рівненської облдерж адміністрації Віктор Матчук, виступа ючи по місцевому телебаченню, рівненські архітектори розробили пропозиції щодо збереження і рекон струкції замку. Але здійснити їх мож на лише за участі інвесторів...

Знахідкою року назвали львівські історики відкриття рівненського архітектора, викладача Національного університету водного господарства та природокористування Оксани Байцар&Артеменко. Вона встановила ім’я будівничого Клеванського замку, що на Рівненщині. Ним виявився львівський інженер&фортифікатор Ян Ліс, архітектор Львівського міського арсеналу, що зводився в 1555—1556 роках.

Людмила Ступчук

5 березня 2009 року

Украинская техническая газета №62  

№10, 2009 (украинская версия)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you