Issuu on Google+

№ 8 (112) 23 лютого 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Шановний читачу! В Україні відбулися вибори Президента. У демократичному суспільстві вибори — це передумова до змін, можливість дати нові відповіді на тривожні виклики часу. Будуть відповіді краще або гірше від колишніх — питання, вирішення якого залежить не тільки від політичних команд, а й від тих, хто є продуктивною силою суспільства. От чому номер, який ви тримаєте в руках, — по суті розгорнутий діалог із людьми, об’єктивно зацікавленими в докорінній модернізації країни. Відомі й не дуже, різні за переконаннями, вони виносять на ваш суд «стартовий» зріз проблем і перспектив, оцінок і думок — від гірничометалургійного комплексу та машинобудування до малого бізнесу та технічної освіти, без урахування яких Україна не зможе перейти на інноваційний шлях розвитку. Редакція сподівається, що з вашою допомогою цей діалог триватиме і головне — буде почутий.

Інженерні дивізіони У цьому році очікується поступове економічне зростання, але економіка працюватиме вже за іншими правилами

Стор. 8

«Заморожений» гігант за колючим дротом

У НОМЕРІ: НАУКА ВИЖИВАННЯ Податкова скрута «золотого фонду» Підприємства-експортери Чернігівщини — на межі банкрутства Стор. 7

Доля унікального підприємства з переробки окислених руд залежить від того, хто володітиме його сировинною базою Стор. 4–5

ПОТЕНЦІАЛ Дивись у корінь!

Краще пізно, як ніколи

Рrime-time для біопалива? Мінуси закону про біологічні види палива можуть перекреслити його плюси

В університетів і бізнесу немає іншого шляху, як іти назустріч одне одному Стор. 10

ЗОНД Скинути баласт Західні виробники вирішують питання зі збитковими моделями авто просто — продають або ліквідують марку Стор. 12

Рішення ішення з підтримки малого й середнього бізнесу в Україні, ухвалені Кабміном напередодні виборів, викликали в суспільстві закономірний інтерес: що стане з цими постановами після зміни влади в країні? Стор. 6

комп’юTERRA На порозі стереоскопічного телебачення

Стор. 9

Нашумілий фільм «Аватар» ознаменував старт справжньої революції в кіно й телебаченні Стор. 13


2 № 8 (112) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 л ю т о г о 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Сторонній погляд Джеймс Джордж Джатрас Заступник директора, Американський інститут в Україні

Міжнародні спостерігачі, у тому числі представники ОБСЄ, дали високу оцінку проведенню голосування в другому турі, так само, як і в першому. Це важливий позитивний крок у формуванні образу України як нормальної демократичної європейської країни, який їй зараз конче необхідний. Україні також треба швидко й у встановленому порядку привести до влади нового Президента й сформувати новий уряд із максимально широкою базою підтримки». Влад Собель Економіст із ринків, що розвиваються, служби економічного аналізу, Daiwa Securities Capital Markets (Лондон)

Реальна незалежність (України) формується на основі економічного потенціалу, а не за рахунок зовнішніх військових союзів, і, навпаки, втрата незалежності є наслідком економічної слабкості та перманентного політичного хаосу».

Ех, дороги! «Російські залізниці» цього року більш ніж на 30% збільшать обсяг замовлень на провідному в СНД виробнику локомотивів «Луганськтепловозі». Якщо торік луганське підприємство поставило для РЗ 19 локомотивів, то цього року планує 25. «У першому півріччі для російської держкомпанії ми побудуємо 20 секцій («Луганськтепловоз» випускає двосекційні локомотиви). У другому плануємо виробити ще 30», — повідомив голова правлін-

ня тепловозобудівної компанії Віктор Бикадоров. За його словами, підприємство також веде переговори про виробництво рухомого складу для «Укрзалізниці». Обговорюється питання про створення для перевізника 8 електропоїздів і 70 вагонів. «Представники перевізника зацікавлені в придбанні електропоїздів нашого виробництва. Єдине, що сьогодні заважає досягти остаточної домовленості, це фінансове питання. В «Укрзалізниці» немає грошей, щоб оплатити замовлення», — пояснив Бикадоров.

Одеський «Булат»

Інвестиційний тонус

В Одеському морському торговельному порту відбулася презентація нового буксира «Булат». На новому судні портового флоту врочисто підняли державний прапор.

У 2009 році в економіку України іноземні інвестори вклали $5 634,6 млн прямих інвестицій, що становить 51,6% надходжень 2008 року, повідомив Держкомстат

«Б

І

улат» разом із буксиром «Патріот» створюють тандем буксирів компактних розмірів із високою маневреністю та потужними характеристиками. Разом вони зможуть повністю забезпечити операції з великотоннажними суднами в Одеському порту. Буксир будувала компанія «Дамен» (Голландія), яка є одним із лідерів суднобудівної галузі у світі й спеціалізується на створенні службово-допоміжного флоту. Замовлення виконане на 7 місяців раніше запланованого терміну. Очікується, що придбання буксира «Булат» потужністю 4080 кінських сил окупиться через п’ять років, а з шостого року буксир почне давати чистий прибуток — близько 8 млн 600 тис. грн на рік. Загалом у складі портового флоту Одеси 42 засоби різного призначення, з них 15 — буксири.

«Les Echos» (Франція)

Оздоровлення української економіки багато в чому залежить від доброї волі МВФ, який частково призупинив видачу кредиту в розмірі $16,4 млрд. Одним із першочергових завдань нового українського лідера, безперечно, стане відновлення відносин не тільки з могутнім російським сусідом, а й із міжнародною фінансовою установою».

нвестиції надійшли з 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр — $8593,2 млн, Німеччина — $6613,0 млн, Нідерланди — $4002,0 млн, РФ — $2674,6 млн, Австрія — 2604,1 млн, Об’єднане королівство — $2375,9 млн, Франція — $1640,1 млн, США — $1387,1 млн, Віргінські Острови, Британські — $1371 млн і Швеція — $1272,3 млн. На підприємствах промисловості зосереджено $9021,9 млн (22,5% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у тому числі переробної — $7740,8 млн і добувної — $1128,1 млн. У виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів вкладено $1837,2 млн прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів — $1401,2 млн, у хімічну й нафтохімічну промисловість — $1205,6 млн, у машинобудування — $1094,1 млн. У фінансових установах акумульовано $8968,4 млн (22,4%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого користування — $4224,6 млн (10,6%), в організаціях, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, — $4065,0 млн (10,2%). Підготував Олександр МОРОЗОВ

Реконструкція крана — гарна альтернатива купівлі нового Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування освоїв серійний випуск універсальних систем частотно-регульованого кранового електроприводу Сьогодні на більшості підприємств України основу парку вантажопідйомного обладнання становлять фізично зношені й морально застарілі крани, які найчастіше не відповідають вимогам виробництва, що змінилися. Придбання нових кранів для більшості підприємств є складним завданням. А працювати треба! Як без заміни кранового парку не тільки далі працювати з наміченими темпами, а й досягти економічного ефекту від енергозбереження та скорочення витрат на обслуговуванні кранового обладнання, при цьому підвищивши продуктивність? Вихід є!

Ф

ахівцями ТОВ «ХЕЗ ПТМ» розроблена, випробувана й успішно впроваджується при реконструкції кранів універсальна система керування із застосуванням частотних перетворювачів. За допомогою цієї системи можна ефективно управляти крановими механізмами: механізмом підйому, меха-

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

нізмом підйому й замикання грейфера, механізмами пересування візка й крана, механізмом повороту траверси. Основною перевагою системи керування є можливість швидкої адаптації до будь-якого технологічного процесу з можливістю подальшого коректування необхідних параметрів. Модульне виконан-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

ня істотно спрощує монтаж системи керування на крані й скорочує до декількох діб зупинення обладнання на реконструкцію. Як правило, реконструкція крана виконується в комплексі «під ключ», починаючи з попереднього вивчення ситуації та закінчуючи здачею крана в роботу, з оформленням всіх необхідних документів. Ну а де економія?! Після переведення механізмів крана на частотний привід істотно підвищується ресурс всіх швидкозношуваних деталей і вузлів унаслідок відсутності пускових струмів, усунення ривків і механічних ударів, а отже, скорочуються витрати на технічне обслуговування та пов’язані з ним простої крана. До того ж застосування системи керування дозволяє заощаджувати до 30% споживаної краном електроенергії. Джерело: www.hezptm.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16331 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5348 прим., російською мовою 10983 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 490


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА За підсумками 2009 року падіння ВВП в Україні, за оцінками Мінекономіки, становить близько 15%. За даними прес-служби міністерства, скорочення темпів падіння валового внутрішнього продукту сталося в IV кварталі 2009 року. Якщо за підсумками I кварталу до відповідного періоду 2008 року відзначалося падіння ВВП на рівні 20,3%, то в IV кварталі падіння — 7%. Темпи падіння скоротилися завдяки плавному відновленню українського промислового виробництва. ПРОМИСЛОВІСТЬ У січні поточного року промислове виробництво в Україні впало на 12,5% стосовно грудня 2009-го. За даними Держкомстату, у січні 2010 року в порівнянні із груднем минулого року видобувна промисловість показала спад на 5,7%, переробна — на 18,5%. Зокрема, металургійне виробництво й випуск готових металевих виробів упали на 5,4%, легка промисловість — на 25,2%, машинобудування — на 22,3%, зниження виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів становило 25,3%. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі почала спеціальне розслідування з приводу імпорту в Україну феросплавів незалежно від країни їхнього походження. Рішення про порушення розслідування було ухвалено на підставі заяви Української асоціації виробників феросплавів (УкрФА), ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Стахановський завод феросплавів» і ВАТ «Запорізький феросплавний завод». У заяві УкрФА й феросплавних заводів відзначається, що з III кварталу 2008 року

по III квартал 2009-го разом із скороченням споживання в Україні феромарганцю та феросилікомарганцю на 59% їхній імпорт в Україну збільшився на 219%. Як уточнюється в повідомленні комісії, об’єктом розслідування став феромарганець із масовою часткою вуглецю більше 2% (крім феромарганцю в гранулах розміром не більше 5 мм і з масовою часткою марганцю більше 65%) і феросилікомарганець. Виробництво легкових автомобілів в Україні в січні 2010 року скоротилося на 55% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року й становило 2 тис. авто. За даними Держкомстату, виробництво автобусів в Україні в січні ц.р. збільшилось на 8,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року — до 158, а випуск вантажних автомобілів — на 39,4%, до 152. Трубно-колісна компанія «Інтерпайп» поставила труби для прокладання систем пожежогасіння Дубайського метро. Труби загального призначення діаметром 33—168 мм використані для будівництва трубопроводів, які є частиною системи автоматичного пожежогасіння метрополітену. Загальний обсяг поставлених труб — 1000 тонн.

«На Близькому Сході реалізується чимало проектів, для яких «Інтерпайп» може запропонувати свою продукцію, — прокоментував директор продажів труб сегмента широкого вжитку компанії Віра Смаль. — Поставки для Дубайського метрополітену — не перший наш досвід співробітництва з будівельними компаніями регіону. Так, у 2009 році ми поставляли труби для таких проектів, як AlAbdaly в Амані, будівництво нового термінала в аеропорту Абу-Дабі й автодрому Yas Marina Circuit, Marriotthotel в Абу-Дабі й інших. Широка продуктова лінійка дозволяє нам підібрати оптимальне рішення для кожного проекту». ПЕК Кабінет Міністрів України виділив Міністерству вугільної промисловості 400 млн грн із залишків коштів Стабілізаційного фонду для оплати праці шахтарів державних вуглевидобувних підприємств за лютий. «Виконання цього рішення дозволить зберегти робочі місця у вугільній галузі й забезпечити нормальний соціальний клімат у шахтарських колективах», — відзначили в секретаріаті уряду. Ще у квітні 2009 року уряд доручив щомісяця перераховувати Мінвуглепрому зі Стабфонду держбюджету-2009 350 млн грн за програмою державної підтримки вуглевидобувних підприємств для часткового покриття видатків на собівартість продукції й виділяти їх тільки на виплату заробітної плати шахтарям. Кабінет Міністрів України дозволив енергогенерувальним компаніям закуповувати обсяги вугілля, яких не вистачає, за державні кошти без проведення тендерних процедур. Як заявив міністр палива й енергетики України Юрій Продан, «Кабміном ухвалено рішення про можливість закупівлі вугілля без проведення тендерних процедур на той обсяг, на який іде недопоставка держпідприємством «Вугілля України». Міністр не виключив і можливості імпорту вугілля генкомпаніями. «Ми шукатимемо вугілля, добре, якщо це буде наше вугілля, але, можливо, це буде й імпорт», — сказав він. За його словами, «Вугілля України» на сьогоднішній день не в змозі забезпечити ряд теплоелектростанцій вугіллям потрібної марки.

ТРАНСПОРТ Міністерство транспорту та зв’язку України ініціює підвищення тарифів на вантажоперевезення залізницями з 1 квітня 2010 р., 1 липня 2010 р. і 1 жовтня 2010 р. Відповідний проект наказу міністерства «Про внесення змін у коефіцієнти, які застосовуються до тарифів Збірника

тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України» розміщений на сайті МТСУ. Зокрема, з 1 квітня коефіцієнти до тарифів зростуть на 3%. Приміром, коефіцієнти, які застосовуються до тарифів на вантажі першого тарифного класу, — з 0,56 до 0,577, другого класу — з 0,8 до 0,824, третього класу — з 1,23 до 1,267. З 1 липня коефіцієнт для вантажів першого класу становитиме вже 0,597 (на 3,5% більше проти підвищення у квітні), з 1 жовтня — 0,627 (на 5% більше проти підвищення в липні). Для вантажів другого класу, відповідно, з 1 липня — 0,853 (3,5%), з 1 жовтня — 0,895 (майже 5%). Проти нинішнього рівня зростання до 1 жовтня становитиме майже 12%. Аналогічні підвищення заплановані для вантажів третього класу й для різних груп вантажів. БУДІВНИЦТВО Обсяги будівництва в січні поточного року скоротилися на 24,1% у порівнянні із січнем 2009-го. Однак темпи падіння почали знижуватися, що дає можливість аналітикам говорити про поліпшення ситуації в другій половині 2010 року. На двох найбільших будівельних майданчиках України — Київ і Донецька область — спад значно більший, ніж у цілому по країні, — на 27,4% і на 35,1% відповідно. Донецька область поступилася другим місцем із обсягів будівництва Харківській і навіть пропустила на третє місце

Полтавську область. «Незважаючи на той факт, що показник січня 2010-го краще від показників спаду на 50% і більше за ті, що спостерігалися торік, він усе ще вказує на депресивний стан галузі», — заявив аналітик Олексій Блінов. Разом з тим, за його словами, «перші ознаки відновлення галузі з’являться у 2010-му».

АПК Верховна Рада України взяла за основу проект Закону «Про внесення змін до Закону «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України» щодо здійснення державного технічного нагляду». Законопроектом пропонується внести зміни до чинного закону, якими визначити завдання, компетенцію та обсяг прав уповноваженого органу Міністерства аграрної політики — Головної інспекції державного технічного нагляду й підконтрольних їй інспекцій, які становлять єдину систему органів державного технічного нагляду.

ФІНАНСИ За станом на 31 грудня 2009 року державний і гарантований державою борг України становив 301,5 млрд грн, що на 112,1 млрд грн більше, ніж на 31 грудня 2008 року. За даними Мінфіну, державний і гарантований державою зовнішній борг становив 196,3 млрд грн (65,13% від загальної суми державного й гарантованого державою боргу), державний і гарантований державою внутрішній борг — 105,1 млрд грн (34,87% від загальної суми).

Статтею 11 Закону «Про Державний бюджет на 2009 рік» установлений граничний розмір державного боргу України — 193,076 млрд грн. Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становить 18,5 млрд грн і спричинене як державними позиками, так і зростанням фактичних курсів іноземних ва-

лют у порівнянні із прогнозними, які застосовувалися при плануванні держбюдже��у. ВЕРХОВНА РАДА Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин». Законом установлюється, що до компетенції господарських судів входять справи про суперечки, які виникають через земельні відносини, у яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності (ст. 12 ГПК). Крім того, ст. 16 ГПК доповнена положенням про те, що такі суперечки розглядаються судом за місцезнаходженням об’єктів земельних відносин або основної їхньої частини. Необхідність ухвалення цього закону спричинена тим, що найчастіше та сама земельна суперечка розглядається судами як за місцезнаходженням майна, так і за місцезнаходженням відповідача. ВЕРХОВНИЙ СУД Верховний суд висловився щодо визначення правової природи внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Судді ВСУ не погоджуються з тим, що страхові внески належать до податків і зборів (обов’язкових платежів). Крім цього, страхові внески не можуть бути податковим боргом (зобов’язанням), оскільки податковий борг — це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій при їхній наявності), самостійно погоджене платником податків або погоджене в адміністративному або судовому порядку, але не оплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Таким чином, не можна вважати зобов’язання зі страхових внесків податковим боргом, на який поширюється чинність Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На позицію суддів ВСУ вплинув і факт включення органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування до переліку контрольних органів. Тобто внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можуть уважатися податком або збором у розумінні законів України про оподаткування й не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛігаБізнесІнформ», РІА Новини,deng info.com


4

Українська технічна газета

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010

ЕПІЦЕНТР

«Заморожений» гігант Доля унікального підприємства з переробки окислених руд

Слідом за президентськими виборами ще однією важливою й не менш скандальною подією року обіцяє стати прихід інвестора на Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР). Як твердять багато фахівців, в історії приватизації України ще не було об’єкта такого значення для економіки країни. (Докладніше в ст. «Парадокси на відвалах», «УТГ» № 6 від 2 лютого 2010 р.) Недарма про готовність придбати його активи заявляють найпотужніші фінансово-промислові компанії світу, пов’язані з гірничорудним і металургійним виробництвом. Зараз КГЗКОР — державне підприємство зі 100-відсотковою частиною державної власності в статутному фонді, якою вповноважене управляти Мінпромполітики. З моменту припинення будівництва комбінату було ухвалено понад 30 усіляких державних документів із введення його в експлуатацію. Жодне починання так і не доведено до кінця. Об’єкт «заморожений» і коли стане до ладу — ніхто не знає. Про проблеми та перспективи КГЗКОРу розповідає його колишній генеральний директор Василь Яременко, який майже 8 років очолював підприємство. Більш того, президентським указом Леоніда Кучми пан Яременко був призначений заступником міністра Мінпромполітики (позаштатним) із формулюванням «до закінчення будівництва комбінату». Офіційно указ не скасовано... Ванда ВОЙЦЕК — Василю Івановичу, наприкінці минулого року, у розпал скандалу з відчуженням за борги майна КГЗКОРу, Мінпромполітики спішно шукало кандидатуру на заміну його гендиректора Миколи Колісника, вашого наступника, до речі. Чому не прийняли пропозицію міністра Володимира Новицького вдруге очолити підприємство? Принаймні взяли б реванш над тими, хто свого часу «пішов» вас із цієї посади. — Я добре розумів, що це тимчасове призначення. Держава добудовувати комбінат не збирається. Міністр мені відверто сказав: після президентських виборів ми КГЗКОР однаково продамо. А новий власник, звичайно, посадить у директорське крісло свою людину. Тож нема сенсу намагатися двічі увійти в ту саму річку. Так, у 2006 році я опинився серед 18 тисяч чиновників і керівників підприємств, які із суто політичних мотивів не вписалися в «помаранчеву» владу. На професіоналізм і ділові якості особливої уваги не звертали. Головне, щоб людина була «своя». Я ж завжди й відкрито підтримував «регіони», представляв партію в місцевій раді. А тут ще треба було працевлаштувати одного народного депутата... Словом, проти мене розгорнули гучну кампанію, обвинувачуючи в несплаті податків. Із чого, цікаво, може платити податки довгобуд, який не працює? Грошей реально не було — на-

для місцевого відділення Пенсійного фонду та податкової інспекції звернутися до суду щодо відшкодування боргу. Було порушено справу про банкрутство. Тоді уряд Юрія Єханурова запропонував у 2006 році вихід — створити на базі КГЗКОР спільне підприємство, розділивши корпоративні права між державою та російськими компаніями «Металоінвест» і «Смарт-груп». Мотивація була начебто гарна — для якнайшвидшого завершення будівництва. Росіяни мали вирішити всі боргові питання комбінату.

не таким уже й складним. Тим більше, що за нього енергійно взявся тодішній прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко. Він був уражений високою готовністю будівництва. Відразу склали програму введення підприємства в експлуатацію. Фінансування покладалося на наші металургійні комбінати в рахунок поставок їм готової продукції. Не всі, зрозуміло, були в захваті від такої пропозиції, комусь котуни зовсім і не потрібні. Але Пустовойтенко зібрав керівників метпідприємств

ВІЗИТІВКА Василь Яременко 1969 р. — закінчив Криворізький гірничорудний інститут за фахом «збагачення корисних копалин». Кандидат технічних наук. 1969—1970 рр. — майстер Центральної збагачувальної фабрики в м. Торез (Донецька область) 1972—1999 рр. — Північний ГЗК (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область), пройшов шлях від машиніста млинів і начальника зміни до заступника генерального директора. 1999—2006 рр. — генеральний директор Криворізького гірничо-здагачувального комбінату окислених руд (м. Долинська, Кіровоградська область). З 2007 р. очолює Федерацію роботодавців гірників України. Інвестор дійсно погасив частину боргів, а потім, звичайно, почав вимагати відшкодування вкладених ним коштів. І почалося. Усі повноваження перейшли до керуючого санацією. Щоб розрахуватися із кредиторами, було продано технологічні об’єкти, без яких КГЗКОР просто не зміг би працювати за своїм основним профілем. Історія, звичайно, мутна. Як би там не було, санацію скасовано, відчужене майно повернуто в держвласність. Тепер питан-

У будівництво комбінату вкладено $1,65 млрд. За попередніми даними, обсяг інвестицій, необхідних для завершення всіх робіт, — $800 млн. Загальна заборгованість України перед країнами — учасницями проекту — $517,43 млн.

і сказав: «Отож, хлопці, я вам допоміг стати на ноги? Тепер ви допоможіть мені». Після цього вже ніхто не заперечував — тоді розуміли, хто насправді хазяїн. Держава сказала «треба» — металурги відповіли «єсть». Якби Пустовойтенко дали попрацювати ще трохи, він би точно запустив комбінат. Країні потрібен господар, а не тимчасові правителі. Має бути державна лінія економічного розвитку, визначена інтересами країни. Але, як керівник федерації, яка об’єднує роботодавців гірничодобувної промисловості, маю відзначити, що при цьому обов’язково треба враховувати інтереси вітчизняного бізнесу, на якому сьогодні тримаються і економіка, і соціальна сфера.

ми, що в результаті й трапилось. — Можу сказати одне: якби держава не хотіла завести підприємство в боргову яму, вона б цього не допустила. Гроші зависли ще з 90-х років, коли комбінат не зміг розрахуватися за проектні й будівельні роботи, а головне — за землю. Нагромадилася значна сума, що стало приводом

— Якою, на ваш погляд, має бути державна позиція щодо КГЗКОРу? — Її необхідно узгодити з інтересами гірничо-металургійного комплексу країни, насамперед — з балансом залізорудної сировини. Торік було випущено 20,4 млн тонн котунів. У цьому очікується 7% зростання виробництва. Чи потрібні ще до-

віть на виплату зарплати. Держава нас майже не фінансувала. — Як могло статися, що такий важливий об’єкт загруз у боргах? Складається враження, що борги накручувалися спеціально, щоб у потрібний момент потрібні люди зайшли на комбінат за давно відомими й багаторазово обкатаними схема-

даткові потужності? Фахівці державного, у сотий раз наголошую, мислення, повинні нарешті подивитися на КГЗКОР із позиції його економічної доцільності. Якщо ж КГЗКОР не потрібний, його треба перепрофілювати. Були ділові, уважаю, пропозиції. Наприклад, виробляти чистий кремній, ти��ан. Або поставити кілька печей, запікати котуни й випускати електросталь. Варіантів багато. Але всі вони мають бути економічно обґрунтованими. Все інше — справа техніки.

ня в тому, як ним зуміють розпорядитися. — Чи могла держава самотужки добудувати об’єкт? — Цілком. Там є вся виробнича інфраструктура, основна частина допоміжних об’єктів діє. Коли в 1999 році я прийшов на КГЗКОР з метою й бажанням запустити комбінат, це здавалося

МОМЕНТИ ІСТОРІЇ 1983 р. — між країнами РЕВ — СРСР, НДР, УНР, ЧРСР — підписано Багатосторонню угоду з будівництва на території України гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Пізніше до неї приєдналися Румунія та Болгарія. 1985 р. — початок будівництва комбінату. 1992 р. — Фонд держмайна України ввів КГЗКОР до складу підприємств держметалургпрому країни. Україна виступила правонаступницею зобов’язань СРСР із незавершеного об’єкта. На той час ФРН і Болгарія відмови-

лися від участі в будівництві. Румунія й Словаччина також заявили про відсутність зацікавленості будувати КГЗКОР і про наміри повернути свої інвестиції — грошима або продукцією. (Механізм реструктуризації боргів України перед цими країнами досі не визначений.) 1993 р. — у зв’язку з нестачею коштів і розбіжностями між країнами — учасницями проекту будівництво було припинено. 2008 р. — Кабмін включив підприємство до списку об’єктів, які підлягають приватизації.

Найкраще, звичайно, щоб комбінат працював за основним профілем. Викидати окислену руду у відвали, займаючи під них найбагатші чорноземи Європи, — неприпустимо. Для цього зовсім не обов’язково очікувати на повний виробничий цикл. У 2000 році на засіданні Кабміну я вносив пропозицію запустити комбінат у роботу на привізному концентраті, постачальником якого може бути Інгулецький ГЗК, інші криворізькі гірничозбагачувальні комбінати. Можна домовитися з російськими виробниками. Це дозволило б підняти економіку підприємства, мати прибуток і з обігових коштів одночасно добудовувати об’єкти всього виробничого ланцюжка. Але уряд тоді визнав такий варіант недоцільним. На тому засіданні взагалі говорили про КГЗКОР як про якесь незрозуміле будівництво в далекій Австралії. Так до нього ставляться досі. — Чому ж? Губернатор Кіровоградщини Володимир Мовчан, приміром, дуже занепокоєний долею КГЗКОРу і наполягає передати його в комунальну власність області. — Мені навіть не хочеться коментувати ці шиті білими нитками заяви. Як може аграрна галузь із дефіцитом бюджету в 6 млрд грн підняти таке підприємство? Це ж не якийсь там жек. Якби комбінат був у складі таких потужних областей, як Донецька, Дніпропетровська, які завжди очолюють сильні керівники, тоді над такою пропозицією ще варто було б подумати.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

5

ЕПІЦЕНТР

за колючим дротом

Юлія Тимошенко

з а лежить від того, х то володітиме його сировинною б азою Наскільки я знаю, у Мінпромполітики теж сприймають такі розмови як несерйозні. Цікаво, як Кіровоградська влада визначатиме інвестора будівництва й домовлятиметься щодо міжнародних боргів. До речі, комбінату, уважаю, дуже пощастило, що колишні іноземні інвестори так ретельно за нього тримаються. Румунія побудувала найдорожчий і найголовніший виробничий об’єкт — фабрику огрудкування, готову на 90%. Одну з її машин навіть устигли прокрутити. Отож, до вирішення всіх питань румуни й словаки виставили на своїх об’єктах озброєну охорону, огородивши їх колючим дротом. Адже там багато дорогого й металомісткого обладнання. Якби не ця охорона, можна не сумніватися, все б уже давно розкрали. Адже від 110 км прокладеної до кар’єру залізничної колії, приміром, не залишилося й сліду. Ми не могли із цим боротися. Бо не можна поставити сторожів уздовж усієї колії. Як реагувала на це міліція? Здогадайтеся самі... — Дивує інше. Чому, незважаючи на безліч пропозицій,

ний чверть століття тому, коли енергоносії були дешевими, світові вимоги до залізорудної сировини істотно відрізнялися від нинішніх. У техніко-економічні показники закладені великі витрати паливно-енергетичних ресурсів. Таке виробництво — свідомо збиткове, КГЗКОРівські котуни ринкової конкуренції можуть не витримати. — Хіба в нас мало інститутів, здатних змінити проект з урахуванням сучасних вимог ринку? Увесь науковий потенціал чорної металургії СРСР був зосереджений саме в Кривбасі. У чому проблема? — Розробити нові технікоекономічні умови, можливо, і неважко. Але треба спочатку визначитися, під яку технологію їх змінювати. Єдиної думки з цього питання немає. Хоча до неї вже можна було прийти. Для цього ми й створили на комбінаті унікальну досліднопромислову установку зі збагачення окислених руд, на якій можна успішно проводити відповідні дослідження з відпрацьовування технологій з ураху-

ма селективної флокуляції збагачення криворізьких окислених кварцитів. Масова частка заліза в отриманому концентраті становила 67% проти запланованого на колишніх технологіях 61%. Це чудовий ринковий показник, на якому можна будувати конкурентоспроможне й рентабельне виробництво. Крім того, флокуляція дозволяє різко скоротити витрати електроенергії, води й підвищити ефективність збагачувальної переробки. Ця технологія вже повністю запатентована. — Перед власником КГЗКОРу, навіть якщо ним залишиться держава, постає ще одна серйозна проблема — взаємини із власниками кар’єрів, які «сидять» на окислених рудах і тепер можуть диктувати свої умови. За словами директора гірничого департаменту «АрселоруМітталу Кривий Ріг» Валерія Каруци, підприємство зараз посилено намагається одержати ліцензію на частину відвалів з окисленими кварцитами, щоб перевести їх у ранг техногенного родовища.

Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (м.Долинська Кіровоградської області) дозволить збільшити виробництво підготовленої металургійної сировини, більш повно використовувати надра за рахунок залучення в промислову переробку окислених залізних кварцитів, які добуваються попутно в кар’єрах при розробленні магнетитових руд, а також звільнити сотні гектарів родючих земель, зайнятих під їхнє складування. Основна товарна продукція — низькоосновні залізорудні котуни. Проектна потужність з їхнього виробництва передбачена на рівні 9,9 млн тонн на рік. Потенційні можливості дозволяють наростити обсяги до 13,5 млн тонн. ніхто з потенційних інвесторів так і не взяв КГЗКОР у свої руки, поки він остаточно не розвалився? — Повірте, якби фінансовопромислові групи хотіли забрати комбінат, вони вже давно б це зробили. Не беруть, бо бояться з ним зв’язуватися. Будівництву 25 років, все іржавіє, обладнання виходить із ладу. Потрібна дуже серйозна реконструкція. Але річ навіть не в цьому. Економіка там — неприваблива. Проект підприємства викона-

ванням останніх досягнень науки й техніки. Поки зрозуміло одне: закладена в проект технологія магнітної сепарації давно застаріла. Але її є чим замінити. У складі делегації українських учених і виробничників я свого часу їздив в Америку вивчати досвід найбільшої у світі гірничодобувної компанії «Клівленд-Кліффс», яка давно працює з окисленими рудами. У результаті подальших промислових випробувань була розроблена технологічна схе-

— Це одне із найбільш важливих і наболілих питань. За проектом сировинна база комбінату цілеспрямовано формувалася з 1986 року за рахунок окислених залізистих кварцитів, які попутно добувалися з магнетитовими рудами тодішньою «Криворіжсталлю» та Південним гірничозбагачувальним комбінатом. Їх не використовували у виробництві, а відправляли у відвали. Коли я йшов із КГЗКОРу, під нього було заскладовано 210 млн тонн руди.

Прем’єр-міністр України

Передбачалося також, що ці підприємства (а тоді вони були державними) власними силами забезпечать видобуток і відвантаження непотрібної їм руди на проммайданчики комбінату. Крім того, на четвертий рік експлуатації він повинен був розпочати її видобуток на кар’єрах, які тепер належать ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». На підставі цих умов була обрахована його економіка, розроблена транспортна схема поставки сировини. Але в 90-х роках у країні перерозподілялася власність, потенційні партнери стали акціонерними, а по суті — приватними підприємствами. Як і слід було сподіватися, з’явилися різночитання сировинного питання, яке все більше загострюється. Наскільки відомо, «АрселорМіттал» погоджується з тим, що заскладовані до 2005 року (тобто до купівлі «Криворіжсталі») на його території окислені залізисті кварцити належать державі, як зафіксовано законодавством. Але висуває вимогу віддати йому інші запаси. ПГЗК щодо цього висловлюється більш коректно, оскільки КГЗКОР не збирався працювати на його кар’єрах, але теж не проти накласти руку на окислені руди, які видобуваються ним у процесі відпрацьовування надр. — Чим конкретно загрожує КГЗКОРу розв’язання суперечки на користь претендентів на поки ще приналежну державі окислену руду? — Купувати руду за ринковими цінами комбінат не зможе — його економіка, яка базується мало не на нульовій ціні си��овини, цього не витримає. Тому якщо «АрселорМіттал» доможеться ліцензії й забере відвали, КГЗКОРу кінець. Залишиться одне — віддати його індусам без усяких умов, аукціонів та інвестпрограм. А вони давно готові придбати комбінат, за своєю значущістю не менш важливий, ніж «Криворіжсталь». Звичайно, рано чи пізно доля одного з найбільших і найпроблемніших довгобудів Європи якось вирішиться. Хотілося б, щоб із максимальною користю для України.

Металоконструкції замість котунів

Я

к повідомили у Фонді держмайна України, Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд залишається у власності держави. Він не ввійшов до затвердженого 5 лютого «Помісячного пооб’єктного плану-графіку виставлення на продаж у 2010 р. пакета акцій господарчих товариств і холдингових компаній». Від Мінпромполітики, яке провадить оперативне управління підприємством, поки не надходило ніяких пропозицій щодо його приватизації. Утім, уточнили у Фонді, планграфік — не догма. Внести до нього зміни ніколи не пізно.

Минулий рік був для КГЗКОРу найудалішим із фінансування з моменту припинення будівництва. Уряд виділив із бюджету 40 млн грн. — Це дозволило підтримати життєдіяльність підприємства, забезпечити схоронність цілісного виробничого комплексу, — сказав його генеральний директор Михайло П’ятаков. — Усі регламентні, ремонтні роботи проводимо силами наших технічних служб. Бюджет — основне, але не єдине джерело фінансування. На КГЗКОРі заморожене будівництво, але

«Нам із вами треба, щоб або на базі КГЗКОРу, або на базі інших проектів, які ми із задоволенням одержимо як пропозиції від «Криворіжсталі», зробити так, щоб залізорудна сировина була у вертикально інтегрованій структурі, що дозволить виробникам одержати значно більші прибутки у своєму балансі». (З виступу перед трудовим колективом «АрселорМіттал КривийРіг» 21 січня ц. р.)

Сергій Грищенко Заступник міністра Мінпромполітики

«Дії уряду та Міністерства промислової політики в напрямку завершення реалізації проекту будівництва КГЗКОРу розгортатимуться в рамках чинного законодавства. Для всебічного аналізу техніко-економічного обґрунтування проекту та його відповідності правовим нормам нашої держави створена спеціальна робоча група, до якої ввійшли представники міністерства, Криворізького ГЗК окислених руд і декількох науково-дослідних інститутів». Микола Романов Заступник голови Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

«В угоді про користування надрами, підписаній між Мінприроди та представниками ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ясно виписано, що оцінені й заскладовані під КГЗКОР запаси окислених залізистих кварцитів належать державі. Наше міністерство чітко дотримується цієї позиції, у тому числі й під час судових засідань із перегляду положень цього документа».

не саме виробництво. У нас є діючі цехи, які госпспособом забезпечують нехай і невеликі, але дуже необхідні підприємству кошти на поточні витрати. Торік самостійно заробили 3,8 млн грн, що дало можливість, зокрема, здійснювати водо- і електропостачання м. Долинська через водоводи та підстанції комбінату. Наші центральні ремонтно-механічні майстерні — справжній міні-завод, оснащений високотехнологічним обладнанням. Ми виготовляємо металоконструкції, різні механічні вироби, ремонтуємо енергетичне та електричне обладнання.


6

Українська технічна газета

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010

РЕЖИМ ЕКОНОМІКИ ні законом, повинні видаватися безкоштовно.

Краще пізно, як ніколи Рішення з підтримки малого й середнього бізнесу в Україні, ухвалені Кабміном напередодні виборів, викликали в суспільстві закономірний інтерес: що стане з цими постановами після зміни влади в країні? На запитання «УТГ» відповідає голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва заслужений економіст України Олександра Кужель (на знімку).

— Уряд ухвалив відразу 125 рішень. Який їх зміст? — На спеціальному відкритому засіданні уряду 27 січня 2010 року розглянуто та ухвалено декілька надзвичайно важливих для бізнесу рішень. Зокрема, йдеться про збереження системи спрощеного оподаткування, єдиний соціальний податок, зміни у механізмі одержання ліцензій, скорочення видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, удвічі, спрощений доступ до кредитів, лізинг. Також розглянутий законопроект, який передбачає наявність при кожному центральному органі влади не більше одного органу контролю. Різні перевірки підприємців мають скоротитися, як мінімум, удвічі. Крім того, змінено саму ідеологію перевірчих органів. Головною метою перевірок відтепер стане попередження порушення, а не каральна функція. Для цього передбачається тридцятиденний термін на усунення порушення. Говорили ми на засіданні Кабміну й про «принцип мовчазної згоди». Його суть така: коли малому й середньому бізнесу необхідно одержати який-небудь дозвіл, вони звертаються до структур влади, і якщо протягом певного строку не одержують відповіді, то автоматично такий дозвіл уважається наданим. — Чому така важлива робота проведена саме напередодні виборів? Чи визнає новий Президент ухвалені рішення? — Я далека від політики й уважаю: хто б не став главою держави, головне, щоб він не заважав розвиватися бізнесу, як це робив Віктор Ющенко протягом п’яти років. На сьогоднішній день із тими урізаними повноваженнями, які є в Президента, він не дуже впливає на нашу діяльність. Тому для мене важливіше питання, кого новий Президент призначить прем’єр-міністром. Адже всі зміни, які стосуються бізнесу, узгоджуються з керівником уряду. Вибори — це лише передумови для змін. Якщо цією можливістю скористатися повною мірою, можна багато зро-

бити в цей історичний момент. Державі з бізнесом треба домовлятися, а не сідати одне одному на шию. — Українські бізнесмени скаржаться, що їм дошкуляють перевірками, однак якість їхньої роботи не дозволяє споживачам радіти скасуванню контролю... — Контроль не скасовується, він просто переходить у якісну складову. Не секрет, що більшість перевірок є просто узаконеним державним рекетом, і бізнес, нічого не поліпшуючи, просто відкуповується від делегатів. Крім того, все це вносить сум’яття в справи: кілька органів перевіряють те саме, маючи різні, часом протилежні вимоги. Ми повинні залишити тільки ті перевірки, які дійсно здатні щось поліпшити у виробництві або проконтролювати безпеку продукції. Крім того, ми заборонили перевіряти заробітну плату всім, крім податкової. Це дуже важливо, адже щонайменше п’ять органів припинять «ходити» до бізнесу. — Українські підприємці багато років потерпають від рейдерства. Люди, які створили бізнес власними руками, головою, грошима, відразу все втрачають, пасуючи перед грубою силою. Держава не захищає їх, залишаючи сам-на-сам із бандитами. Здається, ця проблема набагато важливіше, ніж перевірки пожежних. — За рік ми розробили пропозиції та законопроекти, які стосуються в тому числі й викорінення рейдерства. Однак розбалансованість політичної влади не дозволяла ухвалити такі потрібні країні рішення. Ми виступаємо за те, щоб ліквідувати всі правові підстави для рейдерства, і зокрема вимагаємо встановити кримінальну відповідальність за силове захоплення приміщень і виробничих потуж-

ностей підприємств, установ та організацій. Відповідний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню й захопленню підприємств», розроблений Держкомпідприємництва, уряд уже схвалив на розширеному засіданні 27 січня. Поширення рейдерства як інструмента перерозподілу власності не дає розвиватися малому й середньому бізнесу в Україні. Ситуацію, яка склалася у зв’язку з масовим використанням протиправних поглинань, ми пропонуємо розв’язати формуванням ефективної системи захисту прав власності. Наш законопроект пропонує внести зміни до шести кодексів і десяти законів. Наприклад, введення кримінальної відповідальності за підроблення документів на реєстрацію юридичної особи, бланків, печаток і штампів. Також законопроект пропонує посилити відповідальність державних реєстраторів за проведення неправомірних реєстраційних дій (штраф від 20 до 40 мінімальних неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Крім того, уперше визначається порядок створення ліквідаційних комісій, права, обов’язки та відповідальність їхніх членів. У більшості європейських країн давно ухвалені спеціальні закони проти рейдерів, тому ініціатива Держкомпідприємництва, підтримана урядом, не тільки допоможе нашому бізнесу, а й наблизить Україну до європейських норм його ведення, сприяючи формуванню привабливого інвестиційного клімату. — Чи допоможе підприємцям пропонована «дозвільна система»? — Судіть самі. З метою спрощення відкриття рахунків у банках уводиться єдиний документ, який підтверджує взяття на облік у ДПАУ, Пенсійному фонді та інших перевірчих органах. У той же час спрощується процедура припинення діяльності суб’єкта господарювання та його повторної реєстрації. Тут немає нічого нового. Треба просто навчити людей брати на себе відповідальність. Наприклад, мені одна підприємниця доводила, що має бути ще механізм відкликання документів: а що, коли людина передумає. Це несерйозно. Давайте ще подушки безпеки введемо! — У разі ухвалення цих законів кому саме пощастить більше від усіх: великим чи дрібним підприємцям?

— Усім! Дозвільна система стосується всіх. З малого бізнесу є, звичайно, окремі постанови, наприклад, що стосуються кластерів, введення в бюджет «кредитної поруки» і мікрокредитування. Років вісім нікому не давали ні копійки, а це чи не головний напрям політики в підтримці малого й середнього бізнесу! Ще є цікаве рішення з «роз’яснювальних листів» від перевірчих органів, які в суді не розглядаються. Ми вимагаємо їх заборонити. Спрощення податкової системи, звичайно, теж більше стосується малого й середнього бізнесу, але, у принципі, важливе для всіх. — Коли ж ці дивовижні закони набудуть чинності? — Ви знаєте, зараз. На стадії редагування ряд міністерств кидає нам палиці в колеса. Тому моє завдання сьогодні — відстежити процес редагування та юридичної процедури ухвалення. Головне, устигнути проголосувати за ці закони в парламенті до місцевих виборів. Наші рішення, у принципі, зараз є лакмусовим папірцем для політиків. Вони настільки очевидні й давно очікувані, що стосовно них можна буде судити, хто з депутатів і як дбає про економіку країни. — А чи можна очікувати швидкого економічного ефекту від нововведень? — Посудіть самі: ми скасовуємо сертифікацію продуктів харчування. Це в середньому 40 млн грн на рік, які наші виробники платять фірмам. Безкоштовна видача дозволів на виїзд міжнародним перевізникам, як цього вимагає закон, через Мінтранс скасує вже 100 млн грн, які вони платили. Практично кожен із наших 125 кроків, законів і змін до законів обрізає оплату адміністративних послуг, дозволів, що і є зменшенням адміністративного тиску. Коли наші бізнесмени просять зменшити податковий тягар, вони ж не про податки говорять, тому що вони — не найстрашніше. Підприємці говорять про ту суму, яка у них залишається після всіх виплат — ліцензійних, дозвільних, «відкотів» тощо. Недавно я побувала на підприємстві в Дніпродзержинську, де санепідстанція вимагає за видачу дозволу 1000 грн. Абсолютно незаконно. Є прямий документ, який забороняє вимагати плату в цьому випадку. Уже більше двох місяців прошу на нашому сайті: «Шановні підприємці, дайте мені інформацію, які платні послуги у вас існують на місцях!» Усі дозволи, передбаче-

— Чи залучать нові закони інвесторів? Наприклад, найближчих сусідів з ЄС — поляків? — Для мене це дуже важливе питання. Усі інвестори, польські, українські або якісь інші, абсолютно рівні в правах. Не можна створювати окремо умови для польського інвестора. Колись на польському економічному форумі в мене була серйозна розмова з польськими мебельниками. Вони тоді висунули претензії: чому ми підтримали збільшення ввізного мита на готові меблі? Я відповіла: «Де нам потрібні робочі місця? В Україні. Будь ласка, відкривайте виробництво в Україні й робіть меблі тут». І це гідна державна політика. Ми ухвалили постанову № 530, яку розробили разом із співголовою Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Оксаною Продан. Якщо раніше інвестор хотів купити державне підприємство, потрібно було узгодити це з директором. Звичайно, якщо директор має свої особисті інтереси, він ніколи не погодиться. Потім необхідно з міністром узгодити. І кожен запитує: «А де мій інтерес?» І поки доходить до затвердження проекту, інвестор розуміє, що він цього ніколи не окупить. Тому ми скоротили процедуру із семи місяців до одного. Представляйте проект до Фонду держмайна — через місяць його розглянуть і винесуть у Кабмін. Підприємство виставляється на аукціон — інвестор купує. Цей механізм дає більшу мотивацію вкладати гроші. І тільки міністри клацають зубами, бо в них забирають право узгодження. Другий момент. При Держкомітеті відкрили безкоштовне «єдине вікно» з проходження дозвільних процедур для інвестпроектів. Разом з інвестором ми заходимо в держорган, і дуже важко в нашій присутності щось із нього вимагати або брати, коли ми знаємо всі процедури та регламент. — Чи є загроза того, що замість підтримки нововведень комітету «обріжуть крила»? — Для мене посада — не годівниця. Якщо мені скажуть піти, то піду без зайвих слів. Тільки не хочу, щоб комітет використовували не за призначенням. Зараз для мене цей пакет документів важливіший за все. У якому статусі я його відстоюватиму — у владі, в опозиції — однаково. Але не кину. Говорять, комітету треба дати повноваження міністерства. Але ж не так важливо, які повноваження в державного органу, важливо вміти ними користуватися. Розмовляла Олена НЕПОКОРА


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

7

НАУКА ВИЖИВАННЯ

Податкова скрута «золотого фонду» Підприємства-експортери Чернігівщини — на межі банкрутства Василь ЩЕРБОНОС Чому? Хто винен? Що робити? Про Пр о це «УТГ» розповідає президент Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Костянтин Іванов (на знімку). — Костянтине Вікторовичу, понад п’ять місяців тому підприємці провели масштабні акції протесту. У чому причина? — Хлібороби Чернігівщини виростили і зібрали торік рекордний за останні 80 років урожай зернових — 2 млн 5 тис. тонн. І мають значні резерви для покращання результату, оскільки близько 200 тисяч гектарів землі в області не обробляється. Є реальна потреба в розширенні зернових площ — завдяки апробованому менеджменту підприємства-експортери стабільно закріпилися на зовнішньому ринку. Поліське зерно знайшло споживачів у країнах СНД та Європи, а також в Пакистані, Індії, Китаї, Малайзії, Об’єднаних Арабських Еміратах. Але темпи виробництва зерна в області взагалі можуть загальмуватися. Власне, не тільки зерна, а й іншої сільськогосподарської та промислової продукції, яка експортується. Експортери опинилися на межі банкрутства. Продукція всіх наших експортерів відповідає стандартам якості, які сьогодні сформувалися у світі. Як сировина, так і готові вироби. Особливо це стосується таких високотехнологічних підприємств, як «Магр», «Полімаш», «Тан», Корюківська фабрика технічних паперів та декількох інших. Їх по праву можна назвати «золотим фондом» економіки області. Основна причина критичної ситуації — гостра нестача оборотних коштів, пов’язана з несвоєчасним відшкодуванням по-

датку на додану вартість (ПДВ), що, у свою чергу, гальмує розвиток виробництва. На початок осені минулого року повернення ПДВ становило лише 0,3% від загальної суми боргу держави підприємствам області. А він досяг на той час 128 млн гривень. — Щось змінилося? — Так. Але не на краще. Борг сягнув майже 180 млн гривень. Якщо борг держави підприємству «Джі-Ен-Ел» — провідному експортеру сільськогосподарської продукції — у жовтні 2009 року становив трохи більше 4 млн грн, то на кінець січня цього року він перевищив 6 мільйонів. При цьому, незважаючи на складну ситуацію, підприємство у 2009 році збільшило обсяги експорту зерна на 32% і працевлаштувало 5 чоловік. Якою ціною? Фірма змушена була «купити гроші в банку». За цей період значно зросли суми з відшкодування ПДВ товариству з обмеженою відповідальністю «Форсаж» та просвітньовиробничо-комерційній фірмі «Сяйво», через що вони потрапили у дуже скрутне становище. Тому спільно з керівниками цих підприємств ми звернулися до народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Ірини Акімової з проханням сприяти першочерговому поверненню простроченого ПДВ зазначеним підприємствам на загальну суму близько 12,5 млн грн. Також ми просили надати правову допомогу для позитивного вирішення позову підприємстваекспортера «Сяйво» до Державної податкової адміністрації України (ДПАУ).

— Але чому тільки зараз? — Відшкодування ПДВ завжди було болючим для підприємців, проте у порівнянні з попередніми роками проблема виглядає справді катастрофічною. Їх обурення і справедливе, і законне, адже в економічних правилах, які встановлені між бізнесом і владою, ці питання прописані на рівні закону. Іншими словами, йдеться про порушення не просто правил гри, а Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з ним після відправлення підприємством продукції на експорт і невиявлення при перевірці органами ДПАУ ознак аферизму (на жаль, таке трапляється, але потерпають від цього зазвичай не спритники, а чесні підприємці), податок на додану вартість має бути відшкодованим. — Тобто терпець ображених експортерів таки урвався… — Саме так. І серед ініціаторів акції протесту, яка почалася 21 жовтня минулого року, були керівники названих підприємств. Акція проходила під девізом «Уряд Тимошенко! Віддай борг експортерам!». Вона була досить масштабною: вивішені плакати відповідного змісту вздовж траси Чернігів—Київ, на фасадах офісних будівель експортерів, на площах і вулицях міст області; проведено пресконференцію в УНІАН; проблема постійно висвітлювалася в ЗМІ. Утішною для нас була публікація в газеті «Регіон Сіверщина» депутата Верховної Ради Григорія Меньковського про те, що Президент України відновить практику прозорого повернення ПДВ і зменшить його до 17%. Сподіватимемося, але крапку ставити зарано. Акції передувало листування з державними органами та прем’єр-міністром, та воно було безрезультатним.

— Як відбити охоту до шахрайства у «справі ПДВ»? — Якщо ви зустрічаєте в пресі інформацію про афери з ПДВ на десятки і навіть сотні мільйонів гривень, слід мати на увазі, що на тих підприємствах, де вдавалися до оборудків, також побували податківці, але чомусь «не виявили порушень». Коли це стає очевидним, тінь падає на інших, а відтак з’являється аргумент для відмови. Є діаграми, які свідчать: в окремих регіонах (і передусім в столиці) проблема вирішується. Але все це не з ласки Божої, а з волі лобіювальних структур. Тобто коли чернігівські експортери «гомоніли», процес відшкодування ПДВ спокійно здійснювався в ручному режимі. Що треба зробити? Кинути зловмисників за ґрати, а чесним підприємцям подякувати за те, що наповнюють бюджет і вчасно відшкодовувати їм належні суми ПДВ. — Попри очікуване «опрозорення», а також зменшення ПДВ до 17% і навіть невідворотність покарання аферистів спокуса сумнівних оборудок у сфері повернення ПДВ, напевне, все-таки існуватиме. Тому сьогодні подейкують про пошуки альтернативних джерел наповнення бюджету... — Гадаю, гідною заміною існуючому нині податку на додану вартість міг би стати єдиний соціальний податок. Він «розумніший» і прозоріший, позаяк дійсно став би джерелом наповнення бю-

Банк у... холодильнику У Донецьку відкрилася унікальна лабораторія з одержання та заморожування генетичного матеріалу Микола СТОЛЯРОВ

Я

к повідомив начальник головного управління агропромислового розвитку Донецької облдержадміністрації Іван Пащенко, ця подія дала новий поштовх розвитку тваринницької галузі краю. Уже сьогодні Донецьке обласне державне підприємство з племінної роботи у тваринництві продає за рік більше ста тисяч доз генетичного матеріалу. Починання селекціонерів регіону підтримали Міністерство аграрної політики України й Донецька обласна рада, які виділили на організацію лабораторії чималі кошти. Технологію одержання й заморожування генетичного матеріалу запропонували фахівці німецької фірми «Мінітюб». Вони ж допомогли змонтувати нове обладнання, навчили персонал лабораторії. Маючи 12 закуплених за кордоном високопородних биків, донецькі селекціонери за допомогою кріоконсервування зможуть щодня одержувати 12 тисяч доз генетичних матеріалів. Це дозволить

джету, а не кишень чиновників. Цілком і повністю підтримую таку ідею. А поки що для того, щоб зберегти «золотий фонд» економіки області, основу якого становлять підприємства-експортери, треба добитися бодай того, щоб виконання закону було обов’язковим для всіх сторін. Адже однобічний підхід до Закону України «Про податок на додану вартість» — шлях або до банкрутства, або до шахрайства. А тим часом деякі підприємства Чернігівщини, які раніше активно працювали на зовнішній ринок, змушені скорочувати обсяг поставок продукції на експорт, а то й зовсім від цього відмовлятися, як це зробило, приміром, підприємство «Агрольон». Ми всі знаємо, що вихід українських підприємств на зовнішній ринок дуже непростий. І в разі його втрати повернутися туди практично неможливо. Святе місце порожнє не буде. — Повне використання резервів подальшого розвитку сільського господарства Чернігівщини, напевне, не обмежується своєчасним поверненням ПДВ? — Безумовно. Слушними важелями тут можуть бути дотації та пільгові кредити. До речі, така практика існує в зарубіжних країнах. Ось, цитую одну з газетних публікацій: «Згідно з планом, запропонованим президентом Франції, сільськогосподарська галузь цієї країни отримує державну допомогу в розмірі 650 млн євро, а також пільгові кредити на один мільярд євро... ». Ніби й немає партнерства фермерів із державою, а підтримка існує. То чому б і нашим можновладцям не сказати: панове підприємці, у бюджеті нема грошей. Але є ощадбанк. Підіть і візьміть пільгові кредити. Розвивайте галузь, яка годуватиме людей і в нас, і за кордоном. Натомість ми навіть не знаємо, де поділися ті 40 мільярдів, що передбачалися на оздоровлення банківської сфери.

підвищити продуктивність тваринницької галузі регіону на 20%. Німецьку технологію можна застосувати і в свинарстві, і навіть у відтворенні кіз однієї з найкращих у світі зааненської породи. Знамениті полтавські кози цієї породи мало не зникли в Україні. Нові лабораторії в Донецьку й ще трьох містах країни дозволять поставити їхнє відтворення, як кажуть, «на конвеєр». Німецькі селекціонери пішли ще далі: на замовлення Італії вони розробляють технологію одержання й заморожування генетичних матеріалів від півнів. Якщо врахувати, що Донецька область має у своєму розпорядженні потужну птахівницьку галузь і одержує за рік більше мільярда яєць, нова технологія їй необхідна. За словами директора Донецького обласного підприємства з племінної роботи у тваринництві Людмили Курило, потреба у генетичних матеріалах у регіоні сьогодні чимала. Тваринництвом займається цілий ряд великих агроформувань краю, серед яких АТЗТ «Екопрод», агрофірма «Агротис» ЗАТ «Донецьксталь», агросектор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, агрофірма «Шахтар» донецької шахти ім. Засядька. Поліпшення генетичного потенціалу потребує й худоба, яка утримується на домашніх подвір’ях.


8 №8 (112) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 л ю т о г о 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Інженерні дивізіони Олена ЗЕЛЕНІНА Як навчитися навчитися говорити мовою провідних світових виробників? Як грамотно розбудувати виробничу стратегію в складних умовах сучасного ринку? Про це розмовляємо з президентом індустріальної групи «Українська промислова енергетична компанія» («УПЕК») Анато Анатолієм лієм Гіршфельдом на н а знімку). знімку).

втратила частину промислових можливостей і місце на світовому ринку. Тільки відновлення інтегрованих зв’язків наукової думки, інженерних знань і виробництва дасть той синергетичний ефект, який забезпечить Україні відновлення статусу індустріальної держави. — Будівництво вашою компанією підшипникового заводу в Російській Федерації —

до складу групи Харківського підшипникового заводу. — Ви сказали, що УПЕК розвивається як клієнтоорієнтована інженерна компанія. Що це означає? — Основа такого розвитку — інвестиції в інженерні вирішення, базові технології та персонал. Удосконалюючи керування, ми перейшли на дивізіонну структуру: продукцію підприємств групи на ринку пред-

Нове виробництво — цех гарячого штампування

СТАНОВЛЕННЯ Коли 15 років тому випускник Харківського інституту радіоелектроніки Анатолій Гіршфельд заявив про себе в машинобудівній галузі, колеги-підприємці дещо здивовано стежили за його діями. Відродження, приміром, Лозовського ковальсько-механічного заводу з його боргами здавалося якщо не самогубством, то принаймні ризикованою авантюрою — у країні бурхливо розвивався торговельний, а не виробничий капітал. — Анатолію Мойсейовичу, що, на вашу думку, чекає на вітчизняне машинобудування в найближчому майбутньому? — У світі конкурентоспроможність значною мірою залежить від упровадження у виробництво сучасних досліджень та інженерних розробок. У 2010 році очікується поступове економічне зростання, але економіка працюватиме вже за іншими правилами. Відбудеться різка реструктуризація ринку. Ми побачимо, з одного боку, зникнення деяких підприємств або навіть галузей, які виявилися неконкурентоспроможними через глобальний характер економіки. З іншого боку – лідеруватимуть ті, хто зможе запропонувати ринку продукцію з новим рівнем якості, низькими витратами, хто зможе підвищити конкурентоспроможність, насамперед — за рахунок нових досліджень і розробок. Українське машинобудування — скарбничка, яку збирали багато поколінь. Акуратно складали свої знання й досвід, створюючи інтелектуальний актив. І цю скарбничку протягом багатьох років ми по-варварськи розбивали. Ще наприкінці 80-х почали відставати в машинобудуванні, а сьогодні це відставання перетворилося на прірву. На мій погляд, одна з найголовніших проблем України — розрив між наукою та виробництвом. Саме внаслідок цього підприємства вичерпали конкурентний потенціал розвитку своєї продукції, а країна

один із перших кроків на цьому шляху? — Організація виробництва залізничних підшипників на території Росії — логічне продовження стратегії перетворення УПЕК на інженерну клієнтоорієнтовану компанію. Цей ринок традиційно є стратегічним для кожної країни, і особливо — для Російської Федерації, яка має найбільшу довжину залізниць у світі. Зараз у Росії простежується чітка тенденція захисту вітчизняного ринку та орієнтація на роботу з російськими виробниками та постачальниками. Особливо це стосується стратегічно важливих галузей. Щоб посісти позиції лідера на цьому ємному ринку, який швидко розвивається, ми розміщаємо виробництво й сервісне обс��уговування залізничних підшипників у країніспоживачі. Це норма для світової практики. Основні завдання створюваного виробництва — випуск нових продуктів та їх комплексна сервісна підтримка. На російському заводі будуть організовані термообробка, тверде гостріння, шліфування та суперфінішування зовнішніх і внутрішніх кілець, роликів, виготовлення сепараторів і кріпильних кілець, комплектація та складання підшипників. При цьому реалізація російського проекту не скасовує інвестиційних планів із розвитку технологічних можливостей нашого підприємства, яке входить

Гіршфельд починав із поставок машинобудівних запчастин, попит на які в зруйнованих кризою пострадянських країнах був величезний. Допомагаючи розгубленим машинобудівникам налагоджувати поставки й збут, він зв’язував між собою виробничі ланцюжки. У 1995 році разом з однокурсником Анатолій Гіршфельд засновує акціонерне товариство «УПЕК», яке незабаром заявило про себе як про виробника машинобудівної продукції.

ставляють 4 дивізіони — залізничний, автомобільний, електротехнічний і верстатобудівний. Це дозволяє підключати до розв’язання поставленого клієнтом завдання інженерні, конструкторські й виробничі ресурси всієї індустріальної групи.

наших брендів і забезпечити технічну наступність продуктів, які випускаються. При цьому успіх на ринку неможливий без нової якості всього технологічного ланцюжка: від проектування на основі сучасних програмних продуктів до виготовлення кінцевої продукції на

відних світових виробників, нам необхідні сучасні інформаційні системи. Крім того, на наших підприємствах постійно проводиться технічне переоснащення. Інвестиційний проект на підшипниковому заводі вартістю понад $26 млн забезпечив модернізацію виробництва кулькових підшипників. Діє й ще одна велика інвестиційна програма з модернізації виробництва залізничних роликових підшипників, загальна вартість якої оцінюється в 25 млн євро. Її мета — створення виробництва підшипників принципово нового рівня якості зі збільшенням річної потужності з 800 тис. до 1,5 млн. У результаті ХАРП зможе випускати близько 250 тис. компонентів для світових виробників підшипникової продукції, а також освоїти виготовлення підшипників нового покоління — касетного типу. На верстатобудівному заводі також повністю оновлюється технологія виробництва. Комплексна інвестиційна програма технічного переозброєння «Харверсту» розрахована на $15 млн. Сподіваємося, що все це дозволить домогтися стратегічної мети — стати одним із найбільших у СНД та Східній Європі постачальників деталей та вузлів для базових галузей промисловості.

У АТ «ХАРП»

Крім того, ми намагаємося повернути первісний зміст поняттю «інженерний» (від лат. ingenium — винахідливість; знання). Основа корпоративної інженерної стратегії — створення продуктів принципово нової якості з високою часткою інтелектуальної складової. При цьому ми прагнемо стати інжиніринговим партнером наших клієнтів, працюючи в тісному співробітництві з інженерними службами замовників. — Які ваші пріоритети? — Для нас дуже важливо зберегти повагу до традицій

ДОВІДКА «УТГ» УПЕК — один із найбільших у СНД виробників і постачальників комплектувальних, вузлів та обладнання для залізничної, автомобільної, сільськогосподарської, машинобудівної та металургійної галузей. Споживачі продукції компанії — майже всі конвеєрні підприємства СНД. Основні виробництва ІГ «УПЕК»: Харківський підшипниковий завод, Оскольський підшипниковий завод, Лозовський ковальсько-механічний завод, Українська ливарна компанія, харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», харківський верстатобудівний завод «Харверст». До індустріальної групи входять також сервісні підприємства «Транссервіс», «УПЕК-Техсервіс», «Енергопром» та інші.

оновлених виробничих потужностях. Ще в 2008 році ми створили Об’єднаний інженерний центр, де ведуться фундаментальні й прикладні дослідження, створюються ноу-хау компанії, концентрується її інтелектуальна власність. Інженерний центр (де більше половини працівників — кандидати та доктори наук із досвідом виконання дуже складних розрахунків для аерокосмічної та оборонної галузей, енергетичного й транспортного машинобудування) співробітничає з інститутами НАН України, найбільшими ВНЗ, галузевими НДІ. Ще один із кроків здійснення нової стратегії — IT-переоснащення групи. Останнім часом IT-технології в галузі проектно-конструкторських робіт та інженерних розрахунків стали принципово іншими. Щоб відповідати сучасним вимогам і говорити на одній мові з більшістю наших партнерів — про-

— Та де знайти стільки високо кваліфікованих фахівців? — Минулої осені разом із Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» ми відкрили навчальний науково-виробничий комплекс «Техноград». Мета проекту — відродження ефективного взаємозв’язку науки, освіти та виробництва. У рамках «Технограду» для підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у НТУ «ХПІ» почав працювати унікальний спеціалізований навчальний клас. Тут студенти машинобудівних спеціальностей можуть навчитися сучасних технологій автоматизованого проектування, інженерних розрахунків, конструкторськотехнологічної підготовки виробництва й супроводу всього життєвого циклу виробів. Навчання ведеться з використанням досвіду та методик всесвітньо відомих Массачусетського технологічного інституту (США) і МДТУ ім. Баумана (Росія).


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

9

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ

Рrime-time для біопалива? Тетяна КОВРИГА Із 1 січня 2010 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива». Він визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні принципи виробництва й використання альтернативних видів палива, а також збільшення їхньої частки до 20% від загального обсягу витрати палива до 2020 року.

В

ідповідно до закону всі біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов’язковій сертифікації. Виробники зобов’язані на вимогу покупця пред’являти документ, який підтверджує якість товару та його приналежність до альтернативних видів палива. Визначено й стимули: звільнення від оподаткування строком на 10 років прибутку, отриманого від продажу виробленого біопалива, а також пільги на ввезення імпортного обладнання, якщо таке не виробляється в Україні. Закон викликав безліч дискусій. З одного боку, він може стати реальним стимулом для розвитку альтернативної енергетики. З іншого — є побоювання, що документ перетвориться на черговий «папірець» (насамперед щодо преференцій).

— Головні переваги цього закону, — коментує для «УТГ» заступник директора з наукової роботи й нової техніки Інституту харчової біотехнології та геномики НАН України доктор технічних

Біопаливний завод

ДУМКА му вони зобов’язані використовувати прибуток на проекти, спрямовані Директор компанії Fuelalternative на зниження собівартості продукції. — З 1 січня 2010 року біопаливні ком- Який же механізм контролю над тим, панії мають можливість не плати- щоб ці гроші пішли на зниження собіти податок на прибуток, але при цьо- вартості, не знає ніхто. Віталій Давій

наук Сергій Циганков (на знімку), — дозвіл виробляти біоетанол і паливо з його вмістом не тільки державним, а й приватним підприємствам, а також податкові пільги виробникам. Недоліки — збереження для біоетанолу статусу підакцизного товару (з нульовою ставкою, але з повним «шлейфом» бюрократичної тяганини, яка супроводжує його оборот). Крім того, уведене обов’язкове одержання ліцензій і дозволів на виробництво біоетанолу та інших видів біопалива. При цьому його порядок досі не розроблений і навряд чи буде введений найближчим часом. Деякі підприємства, які розпочали випуск біопалива, уже стали перед неможливістю одержати дозволи й довести своє право на випуск такої продукції та відповідні пільги. Особли-

во наполегливі підприємці почали виробляти біопаливо з етанолом. Але таких мало, і зростання виробництва поки йде повільно. Вихід один — зняти бюрократичні бар’єри. На думку експерта, звідси й слабкий розвиток усього ринку біопалива. Хоча стосовно біоетанолу його прогноз більш оптимістичний: виробників стимулюватиме подорожчання бензину. Ще одним мінусом для розвитку «альтернативної» сфери Сергій Циганков називає відсутність чіткої вертикалі виробничих потужностей. Цей процес сьогодні хаотичний. Спроб «щось» зробити вживали ще торік, однак вони не були успішними. Приміром, на шести спиртових заводах держконцерну «Укрспирт» установили обладнання для виробництва біоетанолу. Провели апробацію, навіть випустили й продали за кордон пару тисяч тонн. І поставили три крапки.

— Причини такої ситуації зрозумілі, — говорить експерт. — Обладнання для цих заводів обрано безглуздо. Насамперед тому, що установки працюють тільки на високоочищеному спирті, який, по-перше, дорогий у виробництві, а по-друге, перебуває під пильною увагою податкових служб, які відбивають усяке бажання зв’язуватися з біоетанолом.

При цьому, за даними директора науково-технічного центру «Біомаса» Георгія Гелетухи (на знімку), українського потенціалу

біомаси достатньо для виробництва близько 1,3 млн т біоетанолу на рік (близько 1,2 млн т у.п.). На його думку, незабаром матимемо позитивну динаміку щодо використання біопалива — у Європі виробництво біоетанолу й біодизелю неухильно зростає, а частка їхнього використання на транспорті вже становить близько 3%. У цілому ж Георгій Гелетуха позитивно оцінює ухвалення нового закону. Хоча не заперечує й декількох недоліків, які можуть знизити ефективність його роботи. Один із них — введення ліцензії на виробництво біогазу. Крім того, у законі не дуже коректно визначаються такі важливі поняття, як «біологічні види палива» й «виробник біопалива», що теж може призвести до істотного звуження сфери дії документа. Коли закон розроблявся, фахівці НТЦ «Біомаса» неодноразово подавали свої пропозиції профільному комітету Верховної Ради. Але їхні рекомендації так і не були враховані. Тепер же виходить, що у визначення «біопаливо» не вписуються солома, дрова, деревні відходи, лушпиння соняшнику. Бо вони не виготовлені з біомаси. А «виробниками біопалива» не вважаються сільськогосподарські підприємства, лісгоспи, масложирові заводи, адже вони безпосередньо не виробляють біопаливо з біомаси, а остання утворюється в процесі їхньої господарської діяльності. У такій ситуації, на думку Георгія Гелетухи, закон стимулюватиме тільки використання спеціально вироблених видів біопалива, при цьому не заохочуючи застосування як палива відходів біомаси. І все-таки закон почав діяти. Приміром, за даними консалтингової компанії FuelAlternative, сім біопаливних підприємств уже скористалися пільгами на ввезення імпортного обладнання. На кінець січня заявку на пільговий імпорт обладнання подали в Мінпромполітики ще 7 компаній: 4 з них належать до сегмента переробки біомаси, а 3 — виробництва рідких видів біопалива.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР...

Д

о редакції звернувся Сергій Циганков і розповів про цікавий факт, який раніше не виносився на обговорення громадськості. Наприкінці минулого року з подачі «Укрспирту» та Податкової адміністрації змінені коди товарів (ДКПП). Всі продукти, що містять більше 70% етанолу, зараховані до групи 2207 — напої. Вони розглядаються як спирти етилові денатуровані й, отже, обкладаються акцизом. Біоетанол у ДКПП узагалі не фігурує, тому норма закону про нульову ставку в цьому випадку не діє. Відповідно перекреслюються й усі добрі наміри законодавців. «Бюрократія непереможна», — прокоментував цей факт Сергій Циганков. І додав, що буквально дві години тому йому зателефонував один із виробників біоетанолу й розповів, що зупиняє виробництво, бо його змушують одержати новий підакцизний код і платити за виробництво «спирту денатурованого». При цьому виробництво стає нерентабельним. Отакий prime-time…


10

Українська технічна газета

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010

ПОТЕНЦІАЛ

Дивись у корінь! Ірина КОНДРАТЬЄВА У Національній металургійній академії України (НМетАУ, м. Дніпропетровськ) навчається близько 20 тисяч студентів, працює більше тисячі викладачів, діють 14 науково-педагогічних шкіл. Що дає й що здатний дати виробництву цей колосальний потенціал? ДЖЕРЕЛО ДЖЕРЕЛ аша зустріч із ректором Академії Олександром Величком почалася з розмови про сучасного студента. Хто він — надія та опора держави чи середньостатистична «трудова одиниця» приватної компанії, промислового підприємства?

Н

ка науки в бюджеті Академії становить лише 6%. Половину із цих коштів ми одержуємо від підприємств за виконання господарських договорів. М’яко кажучи, це небагато. Частка науки в бюджетах університетів у розвинених країнах становить, як правило, не менше 30%. Це реальна оцінка її ролі й місця в розвитку економіки. Будь-який університет або академія повинні цінуватися насамперед як науковий центр. Для нас, учених і співробітників ВНЗ, це очевидно. Багато інших учасників процесу підготовки кадрів і створення нових технологій, на жаль, поки цього не розуміють. Без наукових цен-

Хоча старшому поколінню якоюсь мірою вона знайома. Багато хто напевно пам’ятає, якими популярними були в 60—70-х роках минулого сторіччя заводиВНЗ (ВТНЗ — вищий технічний навчальний заклад). Їх почали створювати в промислових містах після ухвалення постанови уряду СРСР № 1425 від 30 грудня 1959 р. «Про організацію заводів-ВТНЗ». Тоді у сфері вищої технічної освіти було почато великий експеримент, спрямований «на посилення взаємодії вищої школи з галузями промисловості в підготовці інженерних кадрів». Сьогодні все по-іншому. Підприємства — приватна влас-

ВІЗИТІВКА Олександр Величко Член-кореспондент Національної Академії наук України, заслужений працівник народної освіти України, доктор технічних наук, професор, ректор Національної металургійної академії України. Народився 19 травня 1952 р. у Дніпропетровську. Навчався в Дніпропетровському металургійному інституті, де пройшов всі етапи кар’єри — від аспіранта й викладача кафедри металургії сталі до проректора з навчальної роботи, першого проректора й ректора ВНЗ (обраний на цю посаду в 2001 р.). Наукова діяльність О.Г. Величка пов’язана з дослідженнями фундаментальних основ металургійних виробництв. Він є автором понад 500 наукових і методичних робіт, монографій та підручників. За розроблення та впровадження нового обладнання для реалізації ресурсозбережних технологій металургійних виробництв визнаний гідним Державної премії України в галузі науки й техніки.

— Звичайно, надія та опора держави. І, додам: економіки в цілому, — говорить Олександр Григорович. — Я проти ставлення до випускника як до «трудової одиниці». Повагу до студента ми закладаємо в Академії з перших кроків. Але однієї нашої поваги недостатньо. ВНЗ і замовник повинні працювати в найтіснішому контакті протягом усього часу підготовки майбутнього фахівця. — Чи так уже це необхідно? — Сьогодні нерідко обговорюють феномен роботи успішного, прибуткового й конкурентоспроможного металургійного або машинобудівного підприємства, можна сказати — ідеального. А ідеальне підприємство — це не тільки новітні технології, сучасне обладнання, а й висококваліфіковані кадри. І щоб їх підготувати, потенційному роботодавцеві треба розвивати відносини з вищою школою, НДІ, робити свій внесок в освіту та науку. — У багатьох країнах у вищу освіту вкладають набагато більше коштів, ніж в Україні. Причому джерела фінансування університетів найрізноманітніші. Із чого формується бюджет вашої Академії? — Із трьох статей: бюджетного фінансування; того, що ми заробляємо (коштів спеціального фонду), та науки. На жаль, част-

трів вища школа перетворюється на звичайну школу для дорослих дітей або конвеєр зі «штампування» фахівців невисокого рівня. Щоб підняти «планку», у ВНЗ повинні займатися наукою й широко залучати до наукової роботи студентів. Тільки в цьому випадку можна говорити про інтелектуальний ресурс держави й, зокрема, металургійної галузі. — Як цього домогтися в наших реаліях? — По-перше, звичайно, збільшувати бюджетне фінансування. По-друге, хочу на цьому наголосити особливо, треба зацікавлювати підприємства в проведенні наукових робіт у Академії та в наукових розробках для потреб підприємств. ВНЗ має бути зацікавлений у розвитку підприємства, а підприємство — у розвитку ВНЗ. ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ У ДЕРЖАВНИХ ІНТЕРЕСАХ редставити об’єднану модель «ВНЗ — приватне підприємство» сьогодні нелегко.

П

ність, а університети та академії — державні установи. — Які рішення ви пропонуєте? — Рішень чимало. Можу навести ті приклади, з якими ознайомився особисто. У Південній Кореї є приватний університет, заснований металургійною компанією POSCO, однією з найбільших у світі. Я думав, що університет займається науковою діяльністю та підготовкою фахівців тільки для компанії. Однак помилився. У компанії вважають: її місія в тому, щоб думати про освіченість усього суспільства й готувати фахівців із різних спеціальностей для Республіки Корея. Завдяки науковим дослідженням і високій якості фахівців університет компанії POSCO дістав визнання в усьому світі й почав підтримуватися також на державному рівні. Більш того, науково-технічна діяльність університету дає компанії POSCO прибуток. — У ряді європейських держав створення корпоративних університетів також популярне.

— Так, такий підхід — абсолютно нормальна практика. Уточню лише, що дуже часто такі університети створюються не тільки великими компаніями, а й державними університетами. Упевнений, українську промисловість теж можна зацікавити перспективою вигоди від упровадження розробок і гарантованою якістю підготовки випускників. Це по-перше. А по-друге, приміром, металургійне підприємство, яке підтримує ВНЗ, має одержати гарантовані преференції від держави. Скажімо, у вигляді зниження податкових зобов’язань. Тоді підприємство, без сумнівів, захоче вкласти кошти в розвиток наукової та навчальної бази ВНЗ, запл��тити за навчання «свого» студента. Витрати окупляться, а вигоди і для нього, і для держави очевидні. — І все-таки як наповнити бюджет державного ВНЗ, якщо держкоштів весь час не вистачає? — Є один напрям, який, упевнений, буде цікавим і для ВНЗ, і для бізнесу. Це створення на базі університетів, академій наукововиробничих підприємств. Науково-технічні розробки вчених тут можуть бути реалізовані в продукції, а бізнес, який інвестує в такі підприємства, стати повноправним партнером ВНЗ. Я відвідав таке підприємство у Північно-Східному університеті Китаю (м. Шеньян, провінція Ляонін). Воно щорічно виробляє продукції більш ніж на 50 мільйонів доларів, і університет економічно зацікавлений у цій діяльності. До того ж у Китаї таким підприємствам в університетах на період їхнього становлення держава надає податкові пільги. — Яку продукцію там виробляють? — Від медичного обладнання (томографів) до печей електрошлакового переплавлення, які успішно продаються в усьому світі разом з оригінальною

ДОВІДКА Tempus — програма, фінансована Європейським Союзом. Спрямована на підтримку процесів модернізації вищої освіти в країнахпартнерах зі Східної Європи, Центральної Азії, Західних Балкан та Середземномор’я, переважно через проекти міжвузівського співробітництва.

Її перший етап почався в 1990 р., а четвертий охоплює 2007—2013 роки. Програма сприяє добровільній інтеграції систем вищої освіти країн-партнерів у загальноєвропейські процеси (такі, як Болонський) і прийняттю Лісабонської стратегії.

технологією. У нас такої практики немає. Треба порушувати ці питання й домагатися їхнього вирішення на вищому державному рівні. Ми повинні прагнути до комерціалізації науково-технічної діяльності. Тим більше, що маємо непоганий арсенал перспективних наукових розробок. Важливо створити для розробників такі умови в стінах ВНЗ, щоб вони реалізовували свої ідеї тут, на місці, а не шукали вигоди на стороні. В університетів і бізнесу немає іншого шляху, як іти назустріч одне одному. Тільки наші спільні проекти та реальні справи дадуть необхідний імпульс економіці й суспільству в цілому. «ЗАОЩАДИЛИ» орік деякі підприємства в односторонньому порядку розірвали договори з Академією на підготовку фахівців на їхнє замовлення. — Олександре Григоровичу, наскільки, по-вашому, виправдані такі «антикризові заходи»? — Можна тільки дивуватися. Невже відмова від таких невеликих платежів за навчання (наприклад, 4 тисячі гривень на рік за одного студента) допоможе якомусь підприємству у виході із кризи? Тим більше, що студентів-контрактників десь були десятки, а десь одиниці. І справа не тільки в грошах. Чи захочуть випускники прийти на те підприємство, яке від них уже одного разу відвернулося? Є й такі випадки, коли підприємства, посилаючись на кризу, відмовляються брати студентів на практику. Але ж це не тільки наші студенти! Завтра хтось із них напевно прийде працювати до вас, а специфіки виробництва не знатиме. Доведеться їх доучувати на місці, витрачати на це час і кошти. — Усі виробничники такі «ощадливі»? — На щастя, не всі. Є й інші приклади, коли підприємства щорічно направляють до нас по 30—50 студентів, вчасно оплачують їхнє навчання й проводять практику на своїй виробничій базі. До речі, це не стандартне навчання, а, можна так сказати, посилене. Як правило, ми організуємо для таких студен-

Т


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

11

ПОТЕНЦІАЛ тів додаткові курси за бажанням підприємств-замовників. Конструктивне співробітництво в нас склалося в останні роки з компанією «Інтерпайп» — Нижньодніпровським трубним заводом, заводом «Дніпросталь», який будується, та іншими підприємствами. Ми працюємо за програмами, які пропонують кілька рівнів відбору майбутніх фахівців для компанії: у старших класах шкіл, під час навчання студентів на 2—3-му курсах і, нарешті, на рівні фахівців і магістрів. — Ви впевнені, що всі ваші студенти знайдуть роботу за фахом? — Абсолютно впевнений. Ми весь час аналізуємо ситуацію в ГМК і чітко бачимо, наскільки велика потреба у фахівцях металургійного профілю. Незважаючи на різні стримувальні обставини, заводи й комбінати розвиваються, переходять на нові технології та обладнання. Крім того, будуються нові металургійні й машинобудівні підприємства. Гарні фахівці — механіки, прокатники, доменники, електрики дуже потрібні. Ось конкретний приклад. У Комсомольську-на-Дніпрі будується новий металургійний завод «Ворскласталь». Ми уклали договір на підготовку фахівців для нього і починаючи з

за аналогією з подібними центрами в європейських університетах — у Франції, Бельгії, Швеції. Знайомлячись із досвідом роботи зарубіжних колег, О. Величко звернув увагу на дві особливості: у закордонних університетах приділяють величезну увагу роботі із працевлаштування своїх випускників; центри дуже тісно працюють із малими й середніми підприємствами, невеликими компаніями та фірмами. — Наші ВНЗ за традицією орієнтовані на великі заводи, — пояснює ректор Академії. — Але коли ми вивчили досвід європейських колег, то побачили, наскільки важливим і перспективним може бути співробітництво з малим і середнім бізнесом. Ми готові впроваджувати такий досвід. Якщо буде потрібно, працюватимемо на підготовку одного фахівця для потреб тієї або іншої компанії. У Європі в центрах працевлаштування та кар’єри солідний штат, десятки співробітників, які добре інформовані про кількість компаній і фірм, на яких можуть знадобитися нові кадри. Нам до створення такої бази поки далеко, але перші кроки, причому досить успішні, уже зроблені.

Церемонія підписання договору про співробітництво між Національною металургійною академією України, фірмою Danieli та Університетом Удіне (Італія) із врученням пам’ятних сертифікатів. Зліва направо: професор С.Міані (Університет Удіне), представники фірми Danieli Ф.Дрігані, А.Бассарутті, ректор НМетАУ професор О.Г.Величко, Р.Пеццано (фірма Danieli), проректор НМетАУ професор В.І.Шатоха.

2007 року набираємо по декілька десятків студентів щорічно. Дирекція заводу надає нам підтримку на всіх етапах роботи, при цьому представники підприємства контролюють, як студенти вчаться. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД СТАВ У ПРИГОДІ орік у НМетАУ організований центр працевлаштування та кар’єри. З його появою робота із працевлаштування випускників Академії ведеться ще більш системно й результативно. Центр створений у рамках європейського проекту «Темпус»

Т

На сьогодні у НМетАУ сформований вагомий «пакет» компаній і підприємств малого й середнього бізнесу, налагоджуються з ними партнерські відносини. Двічі в стінах Академії проведений День кар’єри. Ці зустрічі зацікавили багато невеликих підприємств. Самі студенти плідно працювали з їхніми представниками, установлювали контакти, домовлялися про проходження виробничої практики, про місце майбутньої роботи. Тобто відбувався цілком усвідомлений вибір — з боку студентів і відбір — з боку підприємств. Тому розширюватимемо можливості центру.

Кооперація: бути чи не бути? Успіхи аграрного сектора України дивним чином збігаються з тим, що українські аграрії вже не перший рік ледь зводять кінці з кінцями. Бідність селян може приректи на крах будь-які спроби модернізувати галузь. Як вирішити проблему? Про це розмова з президентом Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іваном Томичем (на знімку). — Іване Федоровичу, чим «володіють» сьогодні фермери? — Сорока трьома тисячами господарств. Протягом останніх років ця цифра майже не змінювалася. Якісь господарства створюються, якісь — ліквідовуються. Що ж до кількості оброблюваної землі, то це 4,2 млн гектарів — територія, яка дорівнює площі Бельгії. 1999 року українські фермери мали 1 млн гектарів землі, 2000 року додався ще один мільйон. Це був найбільший стрибок у розвитку фермерських господарств протягом останніх двадцяти років. Поступово збільшується середній розмір земельних ділянок. Якщо десять років тому в одного виробника було в середньому 28 гектарів, то сьогодні — вже 102. Це підвищує конкурентоспроможність господарства, адже земельний наділ у 28 гектарів, на моє переконання, не має економічної перспективи. — Чого не вистачає аграріям? — Зараз фермер несе соціальний тягар рідного населеного пункту, разом зі своєю родиною він зазнає усіх труднощів односельців. Але якщо йому дати можливість розвиватися, нарощувати продовольчу стабільність та конкурентоспроможність, цей тягар перетвориться на підґрунтя майбутнього українського села. Бо той, хто обробляє землю, об’єднує навколо себе працьовитих людей. Тому нагальне завдання держави — відновити сільськогосподарську обслугову кооперацію, яка б скуповувала у аграріїв продукцію за адекватними, а не заниженими цінами. Кооперація необхідна, бо лише вона спроможна якісно змінити життя українського села та побороти бідність сільського населення. — Чому саме ця ланка? — Сьогодні у селян продовольство скуповують за безцінь, а в магазинах ціни все одно підвищуються. Подивіться на шокове зростання вартості цукру та молочних продуктів! Все це — гра моно��олістів, які контролюють товарні потоки. Вони змовляються та диктують свої умови як споживачеві, так і виробникові — селянинові. Ці ігри протягом останніх двадцяти років відібрали потенціал, який мало українське село на початку 90-х років. Тоді Україна стабільно виробляла 50 млн тонн зерна, 5 млн тонн цукру, вже не кажучи про м’ясо та молоко, виробництво яких удвічі перевищувало нинішнє.

Тому, на мою думку, саме обслугова кооперація може демонополізувати аграрний сектор. Інші механізми державної або місцевої політики, на жаль, не зможуть швидкими темпами подолати бідність села та створити робочі місця. А завдяки обслуговій кооперації ці зміни можуть стати помітними вже за рік. — Як ставляться до ідеї самі фермери? — Переважна більшість до цього готова. Якщо взяти до уваги молочну галузь, то фермери хочуть розширювати виробництво, збільшувати поголів’я тварин та підвищувати якість молока. Але для цього потрібен один важливий чинник — нормальна цінова політика, а не той хаос, що панує зараз. В українського села великий потенціал, і ми маємо цим користатися й нарощувати виробництво свинини, молока, овочів та фруктів. Нині майже 90% цієї продукції дає дрібний виробник, який намагається вижити у критичних умовах. Прибравши посередника, ми зможемо протягом одного року збільшити бюджет селянина, який, наприклад, тримає корів, у 2—3 рази. — Нещодавно Верховна Рада знову подовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Цього разу до 2012 року. Як це рішення сприйняли фермери? — Надзвичайно принципове для нас питання — доля українських чорноземів. Націоналізація землі або повернення до колгоспно-радгоспної системи — це шляхи без майбутнього. Та ми підтримали ідею мораторію на продаж землі й задоволені, що він таки набрав чинності. Це життєдайна порція кисню для українських селян, які опинилися у важких умовах. Але наступним кроком має бути інвентаризація земельних та водних ресурсів, надр, лісів. Якби весь цей потенціал служив суспільству, ми могли б майже вдвічі збільшити дохідну частину державного бюджету. — Розмір державної підтримки фермерів 2009 року становив 100 млн грн. Такої суми було достатньо, щоб допомогти виробникам під час кризи? — За два попередні роки фермери отримали 250 млн грн із державного бюджету. А за десять років перед тим фінансування становило лише 170 млн грн. Безумовно, нинішніх коштів мало. Тому ми пропонуємо, щоб із бюджету на 2010 рік нам виді-

лили 500 млн грн. Ці гроші працюють надзвичайно ефективно: 100% з них повертається до державної скарбниці. Аграрій отримує кредит, а згодом (протягом 5 років) віддає кошти. Це, звісно, не така допомога, як у європейських країнах, де дають 500 євро на гектар без повернення. Але державна підтримка дуже важлива. Минулого року до 10% фермерів збанкрутували б, якби не бюджетні кошти. Тому, якщо нам виділять 500 млн грн, ці кошти зможуть допомогти багатьом господарствам наростити виробництво та перейти на технологічно новий рівень. — У розвинених країнах фермери підвищують продуктивність праці, постійно поновлюючи техніку та використовуючи енергозбережні технології… Що в нас? — Це питання надзвичайно актуальне: комбайни дуже застарілі. Окрім зношеності, є ще один негативний бік: низька ефективність порівняно із сучасною технікою. Пальне та електроенергія дуже дорогі для селян, тому вони зацікавлені у пошуку альтернативних джерел енергії. У тваринництві взагалі ситуація жахлива: один кіловат коштує втричі більше, ніж у місті. Але ж селянину потрібна ця електроенергія, він має підключити доїльний апарат, щоб отримати молоко… Цю проблему могла б вирішити виважена фінансово-кредитна політика для селян. Якби існував банк, який надавав би кредити фермерам під 5% річних до семи років, селяни мали б змогу «переозброювати» свої господарства сучасною технікою та енергозбережними технологіями. Зараз вони не мають такої можливості. А без довгострокового кредитування справа не зрушить. — Який рівень цін на паливо влаштує селян цього року? — Минулого року гуртова ціна на дизельне пальне становила 4,2—4,4 грн за літр. Нині ж вона різко зросла: 6,2—6,4 грн. Це істотний стрибок. Він може призвести до подорожчання продовольства. Узагалі, нинішня вартість пального непідйомна для селянина. Ефективно та економно працювати він може за умови, якщо «дизель» коштує до 5 грн за літр. Я переконаний, що ціни стабілізувати можна. Для цього лише потрібна активна робота Антимонопольного комітету України. Розмовляла Вікторія ДОЛГОВА


12

Українська технічна газета

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010

ЗОНД

Скинути баласт Західні виробники вирішують питання зі збитковими моделями авто просто — продають або ліквідують марку Іван КУЗЬМЕНКО Компанія General Motors, повною мірою відчувши вплив світової фінансової кризи, поступово оговтується. Вагому роль у її відродженні відіграла реструктуризація та розпродаж брендів. Спочатку тут ліквідували наперед збиткові Pontiac і Saturn. А з іншими проблемними марками вирішили розпрощатися з максимальною для себе вигодою.

П

ершим у списку «на вихід» був Opel разом із британським підрозділом Vauxhall. Добряче попсувавши нерви собі й потенційним покупцям, американці в результаті відмовилися від продажу марки. Підприємство знову почало давати прибуток. Перелік претендентів на продаж скоротився до двох — Hummer і Saab. На початку 2010 року доля обох колись проблемних активів американського концерну General Motors визначилася. Майже... HUMMER: НЕНАЖЕРЛИВИЙ І МАЙЖЕ КИТАЙСЬКИЙ

К

омпанія — виробник потужних позашляховиків Hummer виявилася однією з найбільш незахищених. Модельний ряд автовиробника не онов-

лювався протягом тривалого часу, а лінійка складалася лише з трьох моделей — Hummer H2, Hummer H3 і Hummer H3T. Про надмірний апетит цих величезних автомобілів складають легенди, тому на значний попит в умовах всесвітньої економії годі

було й сподіватися. Крім того, в умовах жорсткості екологічних норм такі автомобілі перетворилися на справжніх динозаврів. Позбавлення від Hummer виглядало для General Motors більш ніж очевидним. Головна проблема полягала у відсутності покупців. Своє бажання заволодіти легендарним американським брендом висловлювали лише китайці. У жовтні минулого року американський концерн почав переговори з китайською компанією Sichuan Tengzhong. Покупці з Піднебесної готові були заплатити американцям за збиткове підприємство близько $150 млн, одержавши при цьому всі технології компанії, торговельну марку та ліцензію, необхідну для виробництва автомобілів Hummer. При цьому Sichuan Tengzhong обіцяла зберегти наявну дилерську мережу й штаб-квартиру за межами Китаю. У самій General Motors виробника позашляховиків оцінювали приблизно в 3 рази дорожче. Утім, остаточне завершення угоди зупинилося, як не дивно, не через незгоду General Motors із ціною, запропонованою за Hummer. У ситуацію втрутився китайський уряд. Такі угоди в Китаї не проходять без обов’язкового схвалення відповідними органами. Саме ці ре-

гулятори не готові остаточно схвалити угоду між GM і Sichuan Tengzhong. Китайська влада вважає, що компанія Sichuan Tengzhong, відомий виробник широкого спектра дорожнього обладнання, важких вантажівок, евакуаторів

Авіакомпанія віакомпанія British Airways у партнерстві з компанією Solena Group має намір побудувати перший у Європі екологічний завод із виробництва біологічного авіапалива для повітряних суден.

Н

ове авіапаливо виготовлятиметься з різноманітних відходів біомаси на підприємстві повного циклу, побудованому відповідно до новітніх технологій. За рік тут планують переробляти 500 тисяч тонн відходів і виробляти 16 млн галонів (72,8 млн літрів) «зеленого» палива. Спорудять завод у східній частині Лондона. Завдяки спеціальній технології викиди парникових газів будуть майже на 95% нижче в порівнянні із традиційним гасом. Таке зниження порівнянне з тим, якби з вулиць зникли 48 тисяч легкових автомобілів. Ще більше скорочення

і нафтових танкерів, не має достатнього досвіду виробництва легкових автомобілів. Нестабільна ситуація з підписанням контракту негативно позначилася на й без того млявому виробництві американських позашляховиків. У середині лютого остаточно зупинився конвеєр на заводі Genaral Motors у Луїзіані, з якого сходили найменші в модельному ряді Hummer позашляховики H3, а також пікапи Hummer H3T. Трохи раніше та ж доля спіткала й завод в американському штаті Індіана, який виробляв модель Hummer H2. Складання машин на цьому підприємстві призупинили ще в грудні 2008 року. Після підписання угоди між GM і Sichuan Tengzhong випуск на обох заводах відновився, однак ненадовго. Китайці мають намір перенести виробництво на батьківщину — потужності в Луїзіані збережуться до 2011 року, а на заводі в Індіані позашляховики складатимуть до 2012 року. Багато експертів уважають, що завершення угоди все-таки відбудеться і Hummer назавжди змінить прописку. SAAB: ЦІНА ТЕХНОЛОГІЙ

Б

ільш заплутана й неоднозначна ситуація склалася навколо продажу іншого збиткового бренду в портфелі General Motors — шведського Saab. Скандинавська компанія вже довго залишається виробником нішевих автомобілів, які давно не оновлялися і, як результат, технічно помітно відстали від найближч��х конкурентів. Остання модель — седан Saab 9-5 — створена вже в кризові часи. Шведам вистачило грошей лише на розроблення новинки, але ніяк не на її серійне виробництво. І це незважаючи на те, що автомобіль був позитивно сприйнятий автолюбителями та фахівцями й на «відмінно» пройшов краш-тести авторитетного європейського агентства EuroNCAP. Головним претендентом на купівлю Saab завжди вважався шведський виробник суперкарів — компанія Koenigsegg, яка ви-

пускає автомобілі дуже обмеженим тиражем за ціною не менше $1,2 млн. Там готові були заплатити за бренд необхідну суму, але щоб уникнути залучення держкредитів для купівлі Saab, в Koenigsegg домовилися з китайською Beijing Automotive Industry Corp. (BAIC) про продаж невеликої частини своїх акцій. Передбачалося, що надалі обидві компанії спільно розширюватимуть модельні ряди Saab і BAIC як для Китаю, так і для інших ринків... Угоду так і не ухвалили. Головною проблемою стала відмова компанії Koenigsegg. За словами представників шведського виробника суперкарів, договір не був підписаний через загаювання Європейським інвестиційним банком рішення про надання кредиту у розмірі 400 млн євро для подальшої реалізації виробничих планів. Можливо, це збіг, але зволікання з видачею кредиту почалося після того, як у переговорах про купівлю Saab почала фігурувати компанія з Китаю. Утім, це не перешкодило BAIC придбати виробничу лінію із складання Saab 9-5 попереднього покоління й налагодити серійний випуск моделі в Китаї. Крім того, китайці придбали двигуни й трансмісії для цієї моделі. У цілому нові придбання допоможуть автовиробникові впровадити у своє виробництво перевірені часом шведські технології, підвищивши якість власних автомобілів. Також BAIC планує інвестувати близько 33 млрд юанів ($4,83 млрд) у виробництво нових моделей протягом 3 років. Найімовірнішим продовженням такої епопеї в General Motors уважали поступову ліквідацію Saab. Але наступний претендент на Saab — голландська компанія Spyker — максимально сер-

йозно була настроєна на купівлю шведського автовиробника. За час переговорів голландці зробили американському концерну кілька пропозицій, які з тих або інших причин не влаштували представників General Motors. Остаточно компанії змогли домовитися лише наприкінці січня 2010 року. За умовами угоди Spyker заплатить американцям $400 млн. Причому «живими» грошима голландці готові дати лише 74 млн, решту General Motors одержить у вигляді привілейованого пакета акцій підприємства, яке буде створене в результаті злиття компаній Saab і Spyker. І все б добре, та щоб підписати угоду з американцями, покупцям довелося виконати додатковий пункт: один зі співвласників Spyker — російський бізнесмен Володимир Антонов — повинен продати свій пакет акцій у компанії Spyker. Можливо, збіг. І ХОЧЕТЬСЯ, І КОЛЕТЬСЯ

К

омпанії General Motors не вдалося реалізувати повною мірою задуманий продаж неліквідних активів. Причиною тому — низький попит на підприємства із брендового портфеля американського концерну, які володіють, як у випадку із Saab, новітніми технологіями. А також, можливо, побоювання продати разом із виробничими потужностями та брендами ці самі горезвісні технології, які американці так ретельно оберігають від китайців і росіян. Саме із цієї причини американці не змогли свого часу домовитися про продаж Opel канадсько-російському консорціуму Magna-Ощадбанк.

Лондон: смог розсіюється викидів забезпечить зменшення кількості відходів, які викидаються на звалища, де вони продукують метан, а також виробництво 20 мегаватів електроенергії на рік із поновлюваних джерел. «Я вітаю це фантастичне, вільне від вуглекислого газу — виробництво, — заявив мер Лондона Борис Джонсон. — Ми працюємо разом з іншими організаціями в цьому напрямку, щоб застосовувати міські відходи для обігріву будинків, постачання виробництв і навіть транспорту». Рідке «зелене» паливо отримуватимуть шляхом вироблення зі сміття синтетичного газу BioSynGas. Після цього в запатентованому компанією Solena високотемпературному плазмовому газифікаторі Solena Plasma

Gasification (SPG) відбуватиметься перетворення цього газу на рідке авіаційне біопаливо й біонафту — супровідний продукт, використовуваний як сполучний компонент у машинних мастилах, а також як сировина в нафтохімічній промисловості. Єдиним твердим відходом будуть інертні засклені шлаки — будівельний матеріал. До 2012 року в Лондоні планується побудувати п’ять перших біопаливних підприємств. Схоже, британська столиця незабаром може без найменшого жалю втратити свою відмітну рису — смог. Підготувала Анна Гречаник (за матеріалами пресслужби British Airways в Україні)


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

13

комп’юTERRA

На порозі стереоскопічного телебачення Нашумілий фільм «Аватар» ознаменував старт справжньої революції в кіно й телебаченні кликала особливого інтересу. Спроб відродження інтересу до цього вживали протягом усього XX століття, але всі стереоскопічні системи неминуче програвали традиційному широкоформатному кіно через технічну складність, дорожнечу й посередню якість. Ситуація змінилася тільки на початку двохтисячних років із появою сучасних цифрових проекторів і комп’ютерних технологій, які дозволили позбутися більшості технічних складнощів.

У минулому столітті для цього намагалися використовувати пристрої з механічними затворами, однак вони не забезпечували необхідної швидкості чергування кадрів, були громіздкими й ненадійними. Сьогодні цю проблему вирішено за рахунок застосування рідкокристалічних панелей-лінз, здатних змінювати ступінь прозорості. Перші моделі таких окулярів уже починають з’являтися на ринку. Для світлоклапанного способу стереоскопії підходять звичайні телевізори або комп’ютерні монітори, здатні забезпечувати частоту відновлення зображення приблизно в 240 Гц або більше. Технологічно така частота відновлення не є чимось надзвичайним, однак раніше в ній не було необхідності, і тому більшість моделей телевізорів її не підтримує.

Цікаво, що повсюдно використовуване в англомовних країнах, а тепер і в нас, визначення «тривимірний кінематограф» (або «3-D кінематограф») є неправильним. Тривимірною графікою називають побудову об’ємної моделі об’єкта з наступним проектуванням її на площину. Ця техніка може застосовуватися при створенні стереоскопічних фільмів, однак вона не має ніякого відношення до появи в глядача відчуття об’ємного зображення.

Перевагами анагліфічного методу є відносна простота формування зображення й низька вартість окулярів, головними недоліками — неповна передача кольору («вицвітання» зображення) і невелике двоїння контурів, пов’язане із частковим пропущенням світлофільтром не свого кольору. Набагато досконаліший спосіб створення стереопари — використання ефекту поляризації світла. За допомогою встановлених на кінопроекторі фільтрівполяризаторів зображення для правого й лівого ока поляризуються відповідно в горизонтальній і вертикальній площинах, за або проти годинникової стрілки. Для перегляду призначені окуляри з фільтрами, які пропускають світлові хвилі тільки з певним типом поляризації. Критично важливо, щоб при відбитті від екрана не відбувалася деполяризація світлової хвилі. Для цього звичайно застосовують спеціальні посріблені екрани. Саме поляризаційний метод створення стереопари застосовується в більшості сучасних кінотеатрів (технології IMAX 3D і RealD Cinema). На жаль, через відсутність технології формування зображення з різними типами поляризації світлової хвилі на екрані телевізора або комп’ютерному дисплеї використання цього способу в телебаченні поки малоймовірне. Для індивідуальних потреб набагато більше підходить так званий «затвор-

Ідея, яку покладено в основу стереоскопічного кінематографа й телебачення, не нова. Перший стереоскоп був описаний у 1838 році британським фізиком Чарльзом Уітстоном (більше відомим як створювач мостового методу електричних вимірів, використовуваного в гальванометрах дотепер). Він показав, що відчуття обсягу в людини формується за рахунок з’єднання мозком двох окремих зображень об’єкта, отриманих правим і лівим оком під різними кутами. Стереоскоп Уітстона являв собою систему лінз і дзеркал, яка дозволяла накласти одне на одне два зображення того самого предмета, одне з яких злегка розгорнуте щодо іншого. Оскільки фотографія в той час тільки зароджувалася, у стереоскопі спочатку використовувалися малюнки. Ідея створення стереоскопічних фільмів виникла майже з перших днів появи кінематографа. Уважається, що першим стереофільмом, який демонструвався привселюдно, була кінострічка «Сила кохання», представлена в Лос-Анджелесі 27 вересня 1922 року. Однак через украй недосконале зображення картина не ви-

ний», або «світлоклапанний», метод формування зображення. Суть цієї технології полягає в навперемінній демонстрації на екрані картинок, призначених для правого й лівого ока. При цьому глядач надягає окуляри, лінзи яких здатні затемнюватися. Якщо забезпечити стійку синхронізацію окулярів з демонстрованим зображенням і досить швидку зміну кадрів, то в людини виникає відчуття, що вона бачить цільне тривимірне зображення.

А ЯК У НАС?

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Минулий рік можна впевнено назвати початком нового життя «тривимірного» кінематографа. Поява повнометражних фільмів, які використовують стереоскопічний ефект, призвела до вибухового зростання популярності «тривимірних» кінотеатрів у всьому світі. Однак нову технологію можна застосувати не тільки там. Схоже, звичним і повсякденним уже через кілька років стане стереоскопічне телебачення.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Ф

ільм Джеймса Камерона «Аватар» став найбільш касовим в історії кінематографа, зібравши у світовому прокаті понад $2 млрд. Щодо художньої цінності цього фільму критики неодностайні, однак майже всі вони згодні з тим, що ключову роль в його успіху відіграла технологія «тривимірного» зображення.

Я

к уже говорилося, для створення стереоскопічного ефекту треба забезпечити формування на екрані двох зображень («стереопари») і потім їхній поділ на два окремих — для правого та для лівого ока. Проекцію або відображення стереопари на екрані здійснити відносно нескладно. Проблеми виникають на етапі «роз-

двоєння». Для розв’язання завдання існує кілька основних підходів. Найпростішим є колірне кодування. На ньому ґрунтується так званий анагліфічний метод одержання стереоефекту. Зображення для правого й лівого ока офарблюються в різний колір, а глядач надягає спеціальні окуляри, у які замість звичайного скла вставлені світлофільтри (як правило — червоний і блакитний). Завдяки цьому кожне око бачить тільки свою частину зображення.

Київ: енергоефективність та економічна вигода Стартує німецько-український проект із будівництва під Києвом першого селища пасивних будинків

Н

імецька компанія Uwe Dornhöfer планує цього року збудувати в с. Вишеньки під Києвом невелике селище з восьми пасивних будинків. Головним консультантом з реалізації стандарту енергоефективного будинку є українська компанія «Проект пасивний будинок». Планується будувати об’єкти з різних будівельних систем, для того щоб

показати можливість реалізації стандарту з усіляких матеріалів, які є на ринку України. Відмітною ознакою таких будинків є вкрай низьке енергоспоживання. В ідеалі вони зовсім не споживатимуть енергію викопного палива: комфортна температура в приміщенні має підтримуватись за рахунок тепла, що його виділяють мешкан-

ці та побутова техніка, а гаряче водопостачання мають забезпечувати сонячні колектори. Високі показники теплозбереження в пасивному будинку досягаються за рахунок багатошарової теплоізоляції, яка встановлюється не тільки на стіни та вікна, а й на всі елементи будівлі — стелю, підлогу, фундамент. Як наслідок — річні втрати тепла

РЕВОЛЮЦІЯ В ТЕЛЕБАЧЕННІ

П

ерші стереоскопічні телевізійні системи, доступні масовому глядачеві, можливо, уже незабаром з’являться в продажі. Компанії Sony і Panasonic уже продемонстрували моделі, які планують випустити цього року, на технічній виставці в Атланті. Mitsubishi і JVC також працюють над аналогічними продуктами. Ціна таких пристроїв порівнянна з вартістю звичайних телевізорів, призначених для перегляду програм високої чіткості (HDTV), і з часом неминуче знижуватиметься. Звичайно, самих лише телевізорів недостатньо — потрібна ще й трансляція передач у відповідному форматі. І такі теж з’являються. У Японії з 2008 року працює кабельний телеканал, який кілька разів на день показує стереоскопічні передачі. Британський канал BSkyB 31 січня цього року провів першу в історії стереоскопічну трансляцію футбольного матчу між «Манчестер Юнайтед» і «Арсеналом». З 11 червня 2010 року американський ESPN планує почати регулярні трансляції спортивних подій у новому форматі. Більшість експертів сьогодні одностайні в тому, що ми перебуваємо на порозі найбільшої революції в телебаченні з часів появи кольорового мовлення.

В

Україні поки важко говорити про перспективи впровадження стереоскопічного мовлення. Адже це передбачає цифровий формат передачі даних, а перехід на цифрове телебачення в нашій країні затягується. Швидше за все, українські кабельні й супутникові телеканали ненабагато відставатимуть від світових, а от про ефірне телебачення, яке переважно залишається аналоговим, цього сказати не можна.

в такому будинку в 1,7–2,3 раза нижчі, ніж у традиційному. Цікаво, що сам інвестор надає другорядну роль екологічним аргументам на користь зведення пасивних будинків. На думку німецьких підприємців, це передусім економічно вигідне рішення: майбутні власники не залежатимуть від подорожчання енергоносіїв, при цьому отримають високоякісне та комфортне житло. Підготував Святослав РИБНІКОВ (за інформацією FuelAlternative)


14

Українська технічна газета

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010

СОЦІУМ

Торгівля квотами економічно вигідна. Доведено інтересом криміналітету Поки фахівці сперечаються щодо ефективності та доцільності механізмів Кіотського протоколу, на них уже заробляють зловмисники Святослав РИБНІКОВ 1 лютого закрилися міністерства й відомства, відповідальні за торгівлю квотами на викиди парникових газів, у Бельгії, Болгарії, Угорщині, Данії, Греції, Іспанії, Італії та Румунії. Всі внутрішньодержавні та міжнародні угоди з купівліпродажу прав на викиди зависли в повітрі — їхнє юридичне оформлення відкладене до кращих часів.

Н

і, хрест на механізмах Кіотського протоколу, який днями відзначив свій п’ятирічний ювілей, ніхто не ставить. Просто в Німеччині «зламаний» електронний реєстр викидів, і налякані прецедентом європейські країни терміново вносять у власні реєстри найпотужніші системи захисту. Інцидент стався в Потсдамі: хакери одержали доступ до сервера Федерального агентства з торгівлі квотами на викиди парникових газів і перепродали ліцензії новим покупцям. Повний збиток

у грошовому еквіваленті уточнюється: поки вдалося відстежити 12 нелегальних угод на ринку квот. Установлено, що одне з підприємств втратило на оборудці 1,5 мільйона євро. Причому це не найбільша угода. Більшу частину необхідної для проведення «операції» конфіденційної інформації хакерам люб’язно надали самі підприємства — у відповідь на надіслані їм нібито від імені агентства листи із проханням пройти повторну реєстрацію у

зв’язку із... жорсткістю заходів захисту від несанкціонованого доступу до реєстру. Після цього права на викиди були переоформлені на підставні компанії у Великій Британії та Данії, а вже звідти продані новим покупцям, які нічого не підозрюють. А от Національне агентство екологічних інвестицій України вже цілий рік провадить політику нерозголошення інформації, пов’язану із продажем квот. Тож хакерські атаки на зразок німецької нам навряд чи загрожують. Правда, без офіційного затвердження японською стороною списку проектів для фінансування отримані від продажу квот кошти не працюють. Принаймні за призначенням — з метою підвищення енергоефективності виробництв. Поки ж чиновники обіцяють: список буде затверджений найближчим часом.

Офіційна відповідь прес-служби Національного агентства екологічних інвестицій України на запит «Німецької хвилі»: «Повідомляємо, що з моменту укладання договору купівлі-продажу між Україною та Японією, відповідного перерахування одиниць установленої кількості й зарахування коштів у держбюджет України обидві сторони доклали чимало зусиль для відбору проектів за схемою цільових (екологічних) зелених інвестицій. Крім формування «довгого» списку, до якого увійшло понад 120 проектних пропозицій, що охоплюють різні технології, які були проаналізовані сторонами щодо відповідності умовам договору, національним пріоритетам і розвитку двостороннього співробітництва, у грудні 2009 року сторони погодили «короткий список», за яким інтенсифікується робота з розроблення та удосконалення проектної документації, що дозволить почати реалізацію проектів».

Музей б’є на сполох Сталося те, що колись мало статися, констатують сьогодні полтавчани Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

П

олтавському краєзнавчому музею загрожує руйнація підземними водами. Ця архітектурна пам’ятка національного значення, розташована в будинку, зведеному в 1903–1908 роках видатним українським художником та архітектором Василем Кричевським для губернського полтавського земства, пережила чимало лихоліть і воєн, але вистояла. Та от недавно по фасаду будівлі «побігли» тріщини. Ширина деяких із них вже сягнула 8 см. Працівники музею та представники громади забили на сполох.

А. Баранов демонструє журналістам графіки збільшення тріщин у стінах музею

Ситуація виявилася такою серйозною, що 20 січня в Полтавській облдержадміністрації скликали спеціальну нараду за участю провідних фахівців із геології та гідротехніки з Полтави, Харкова та Запоріжжя. Висновок невтішний: якщо не вжити термінових заходів, будівля може обвалитися вже наступної весни.

Руйнують будинок колишнього земства підземні води, які змінили свій напрямок і почали підмивати ґрунт під фундаментом, утворюючи там порожнини. На нараді йшлося й про сумнозвісний людський фактор — вплив сусідньої новобудови, адміністративної будівлі, який замовило управління капітального будівн��цтва Полтавської міськради. Улітку 2008 року буквально за кілька метрів від музею почали копати котлован під забудову. Нині будівництво завершено, лишилися опоряджувальні роботи. Але, схоже, міському керівництву від того не стало легше, бо саме урядовців міськради звинувачують у тому, що будівництво вони почали всупереч висновкам фахівців та експертизам. Річ у тім, що просто під музеєм проходять підземні ходи, вириті ще у XVII столітті, коли Полтава була фортецею. З часом ходи почали виконувати функцію русел підземних річок, що виносили ґрунтові води з пагорбу, на якому пізніше і збудували музей. Тепер працівники випробної лабораторії Полтавського національного технічного університету після ретельних досліджень дійшли висновку, що коли рили котлован новобудови, частково зруйнували підземні ходи й ґрунтові води змінили напрямок і почали підмивати фундамент музею. Саме через це утворилися загрозливі тріщини. Ці висновки 28 січня 2010 року на зустрічі з журналістами підтвердив і заступник голови Полтавської ОДА Андрій Баранов. Він надав чимало документів і навів результати експертиз, які свідчать: будівництво адміністративної споруди і є тим фактором, через який

Краєзнавчий музей у Полтаві Полтава може втратити унікальну архітектурну пам’ятку. Як урятувати музей? Фахівці пропонують два варіанти. Перший — спорудити між музеєм і новою адміністративною будівлею підземну профільтраційну завісу. Заглиблена у землю на дев’ять метрів, вона убезпечить фундамент від ґрунтових вод. Її можна зробити з так званого цементного молока у суміші із землею. Цементно-земляна суміш, укладена у спеціальний спосіб, затвердіє і стане надійною перешкодою для ґрунтових вод. Уже зроблено проектну документацію на замовлення облдержадміністрації. Інше рішення запропонували фахівці із Запоріжжя — зниження рівня підземних вод за допомогою вбитих у землю паль. За словами геотехніків, цей спосіб також себе виправдав і успішно використовується. Щодо протифільтраційної стіни запоріжці мають сумніви, уважаючи,

що ґрунтові води все одно знайдуть обхідний шлях і все доведеться робити спочатку. Проблематично, як виявилося, віднайти варіант і для того, щоб не допустити подальшого «розповзання» стін музею, поки не будуть відведені ґрунтові води. Віце-губернатор зізнався, що навіть фахівці тут не можуть дати ради. Приміром, щодо застосування традиційної стяжки спеціальними хомутами. Музей у плані нагадує велику літеру «Ш». Це не класичний прямокутник, тож стяжка тут не допоможе. У будь-якому разі, з обласного бюджету на рятування музею доведеться виділити не менше півтора мільйона гривень. Лише спорудження підземної завіси коштуватиме не менше 200 тисяч гривень, відведення вод за допомогою паль — ще дорожче. Та часу на дискусії не залишилося.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о 2 010 №8 (112)

15

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 9 міс. - 192,60 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ми потрібні один одному!


16

№8 (112) В і в т о р о к , 2 3 л ю т о г о

Українська технічна газета

2 010

ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

® Їмо носом

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ» НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Винайдено новий спосіб споживання їжі. Тепер її... можна вдихати

П

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

рофесор біоінженерії із Гарвардського університету Девід Едвардс винайшов спеціальний інгалятор, завдяки якому можна насолоджуватися смаком шоколаду, не переймаючись через кількість калорій. Разом із групою студентів він розробив спеціальну технологію, за допомогою якої твердий шоколад перетворюється на частинки розміром не більше 300 мікронів, щоб вони не потрапляли до дихальних шляхів та шлунку, а осідали на язиці. Новий продукт дістав назву «Le Whif». Щоб поласувати ним, треба піднести інгалятор до рота й вдихнути продукт. За мить смакові рецептори язика відреагують на наявність шоколаду в роті. Поки розроблений «Le Whif» зі смаком чорного шоколаду, а також із м’ятним і полуничним ароматом.

Сила — у листі Супершкіра для дисплея Португальська компанія Displax розробила надтонку «шкіру», яка перетворює поверхню предметів на інтерактивний дисплей

В

она являє собою плівку, яку можна нанести на будь-яку поверхню — плоску, вигнуту, прозору й непрозору — з будь-якого матеріалу. В основі технології — сітка з нанопровідків, яка передає електричний сигнал при дотику пальцем до контролера. Представники компанії повідомляють, що плівку можна використовувати на поверхнях діагоналлю 50 дюймів і більше, при цьому вона зуміє розпізнати до 16 одночасних доторкань до екрана, що робить її незамінною в публічних місцях, де відразу кілька людей у той самий час шукають інформацію на інтерактивному дисплеї.

Установлено причину швидкого поширення квіткових рослин на планеті

«С

екрет» їх у досконалій «гідравлічній системі», яка підвищує продуктивність фотосинтезу.

Біологи з Університету Тасманії (Австралія) та Університету Теннессі (США) розробили модель, яка показує зв’язок між процесом фотосинтезу в умовах низького вмісту вуглекислого газу в атмосфері та ефективністю перенесення води в листі рослин. У результаті вони з’ясували, що ефективність фотосинтезу безпосередньо залежить від густини розташування жилок у листі рослини. Вивчивши 504 різних види покритонасіннєвих рослин і спробувавши відтворити хід їхньої еволюції, біологи встановили, що густина розташування жилок у листі цих рослин збільшилася в 3–4 рази відразу після їхньої появи на планеті, тому вже на початковому етапі своєї еволюції квіткові переробляли вуглекислий газ набагато ефективніше, ніж інші види.

За матеріалами Popular Science, Discovery News, Nature підготувала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ!

По горизонталі: 3. Літературний твір для театру. 6. Солодка африканська картопля. 11. Організація ООН. 12. «Догма» (актор). 13. Робочий інструмент художника. 14. Живописець із Квіткового міста. 15. Набір різних цукерок. 16. Перші кроки в науках. 17. Підхід до спортивного снаряда. 18. Частина області. 21. Підковоподібний інструмент для вимірювання деталей машин. 24. Німецький електротехнік у

Російській академії наук. 27. Голодування від гар��ого життя. 29. Риба родини анчоусів. 32. Людина й пароплав. 33. Місце тусовки римських патриціїв. 34. Місто в Іспанії, Нікарагуа й Мексиці. 35. Скотський колектив. 36. Вішання голови доброго молодця. 37. Нічний метелик. 40. Недороблений повстяний килим. 43. Чорноморська акула. 45. Порушення нормального перебігу подій. 47. Пояс кімоно. 48. Товар на аукціоні. 49.

Оздоровниця в 12 км від Ялти. 52. Дерев’яна фортеця, в’язниця. 56. Вагончик рушить, а він залишиться (пісен.). 59. «Батько» Балаганова й Паніковського. 61. Крокодил з Австралії (х/ф). 62. Данина від селянина. 64. Цар індійських богів. 65. Бар у Диканьці. 66. «Сусідка» (франц. акторка). 67. Тече, коли побачиш їжу. 70. Хреститель і Златоуст. 73. Ґрати для смаження м’яса. 76. Місце зберігання речей. 78. Батьківщина Одіссея. 81.

Наступальний сільгосп- псоване бажання. 42. Споінструмент. 82. Одини- сіб, набір прийомів. 44. ця роботи й кількості те- Політична партія, що «пеплоти. 83. Одна з деся- реміщається». 46. Партія ти художніх мініатюр, які в теніс. 49. Цар з ослячив модниці завжди із со- ми вухами (міф.). 50. Зибою. 84. Заливистий сміх. мовий вид транспорту. 85. М’ясо, скручене в труб- 51. Турбота про непраку. 86. Родич куниці, що цездатну людину. 53. Спіживе в земляній норі. 87. вак, композитор, гітаКутомірний астрономіч- рист зі США. 54. Горизонний інструмент. 88. При- талі в листі. 55. Укладена ступи ядухи. 89. Зірка іта- між ребрами 57. Винахідник кубика. 58. Скандилійського кіно. По вертикалі: 1. Гроші навський мобільник. 59. в рахунок боргу. 2. Фільм з Шип, за допомогою якого Б.Уіллісом «Гудзонський ...». з’єднуються дерев’яні деталі. 60. Замислений птах. 3. М’який осуд. 4. Гірська 63. Радіоелектронна комкраїна в Росії й Монголії. панія США, яка в 1986 5. Валюта з Кандагара. 6. році поглинула компанію Тонка бавовняна ткани«Дженерал електрик». 68. на. 7. Показушник на стаМікро-маркет. 69. Синідіоні. 8. Приземлений соють над головою. 71. Лебака. 9. Пропозиція укласти цивільно-правовий до- бідь із Чайковського озеговір. 10. Острів в Егей- ра. 72. Масляний гудрон. ському морі з рожевим 74. Змагання яхт. 75. Мова відтінком. 19. Діюча час- медиків. 76. Чортовий аротина колективу. 20. Мама мат. 77. Зародок урагану. 79. біля Чорного моря. 22. Район Сочі. 80. Дон Румата Дорожня машина. 23. За- за межами Арканара. робіток торговця кіньСклала ми. 24. Наклейка на товаОксана БАЛАЗАНОВА рі. 25. Вид гравюВідповіді на кросворд, ри. 26. Революнадрукований у №7 (111) (111) ціонерка ... Арманд. 28. Вигнанниця з раю. 29. Мисливець, що полює на Чужих (к/ф). 30. Поетеса, автор Великого секрету для маленької компанії. 31. Гроші вперед. 38. Ім’я автора «Людської комедії». 39. Зграя, банда при владі. 41. Зненацька зі-

Головоломка «Ділення на частини» Розділіть прямокутник по границях клітинок на чотири частини так, щоб у кожну з них потрапило по чотири різних фігури. Розміри й форма частин можуть бути різними. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Відповідь на головоломку «ПЕРШІ-ЛІПШІ «ПЕРШІ-ЛІПШІ», », надруковану в №7 (111)

Відповідь на етюд, надрукований у №7 (111)

1. e5-d6! c7:e5 2. a3-b4! c5:a3 3. c1-d2 a3:c1 4. c3-b4 a5:g3 5. h2:h6 c1:f4 6. h6:a7 ×


Украинская техническая газета №112