Page 1

Основний ресурс

Безмежне небо

День прийдешній

Промисловість

Господарі вугілля

За рік до старту

Криза як привід до оптимізму

Головні інвестори українських шахт — іноземні держбанки. Вітчизняний бізнес поки розмірковує

Українські студенти освоюють технології створення наносупутників

Виявляється, найкраще зараз — робити капіталовкладення у своїх дітей. Тільки на них надія забезпечити «щасливе майбутнє»

Стор. 7

Стор. 8

Стор. 10

На старій «гумі» Український автопром без державної підтримки поволі відновлює обсяги ва виробництва

Стор. 9

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 4 (159) 8 лютого 2011 року

Останній оплот На Чорне море чекає доля вуглеводневого Клондайка. Але поки що український шельф — «неоране поле» й місце гучних політичних і бізнес-баталій Морські родовища — єдиний резерв країни в прирості видобутку нафти й природного газу. На суші їх активні запаси вироблені на 80%, і на особливе поповнення годі й чекати — дочавлюємо те, що залишилося. Тому щодо забезпечення основною енергетичною сировиною власного видобутку, а відтак і енергетичного суверенітету, вся країна з величезними надіями дивиться на Чорноморський шельф та акваторію Азова.

Стор. 4–5

Як послухати геологів, то чорноморське дно — мало не суцільно з «чорного» золота. Потенційні ресурси вуглеводнів українського сектора Азовського й Чорного морів, що видобуваються, оцінені в 2 млрд 324 млн тонн умовного палива, або 2,5 трлн у газовому еквіваленті. Серед них більш за все газу — 73%, вільного газу — близько 8%, нафти — 11% і 8% — газового конденсату. І це, певне, не межа, оскільки регіон перебуває на початковій стадії геологічного вивчення. Із загальної кількості оцінених ресурсів вивчено лише 4%. Решту треба ще розвідати й перетворити на запаси.

Світлана ІСАЧЕНКО

Гра на випередження

Щоб Борислав сміявся

Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Анатолій ГАЙДІН, Іван ЗОЗУЛЯ, Академія гірничих наук України

Історія форуму у швейцарському Давосі налічує вже п’ятий десяток. Він перетворився на єдині у своєму роді збори світової політичної та економічної еліти, де затверджується «порядок денний» глобальної економіки на рік.

Цього разу захід відвідали голови держав «великої двадцятки» й ще тридцяти країн, керівники Міжнародного валютного фонду, Світового банку, ООН,

Європейського банку реконструкції та розвитку тощо. У Давос прибули майже півтори тисячі директорів найбільших світових корпорацій. Попередній форум відбувся під знаком боротьби з фінансово-економічною кри зою. Очікувалося, що нинішній буде присвячений переходу до «мирного» життя…

Стор. 5

Технологія гірничих робіт на заході України безнадійно застаріла, і тому відновлення роботи видобувних підприємств у колишньому вигляді не є рентабельним. Без модернізації гірнича справа зазнає краху.

Завмерлий ресурс Захід України, де різноманітність геологічної будови обумовлюють Карпати, багатий на корисні копалини. На краю

Східно-Європейської платформи розташовані вугільні родовища. Сполучення платформи з Передкарпатським крайовим прогином відоме покладами самородної сірки, а в самому прогині розвідані нафта й газ. У передгірній частині залягають кам’яна і калійна солі, а також озокерит. У горах знайдені золото й поліметали. Завдяки цій багатій сировинній базі в другій половині минулого століття гірнича промисло-

вість в регіоні сягнула великих масштабів. Були збудовані понад два десятки шахт у ЛьвівськоВолинському вугільному басейні, Роздільський і Яворівський сірчані комбінати, калійні рудники в Калуші й Стебнику, соляна шахта в Солотвині. На базі родовищ сірки й калійних руд працював Роздільський завод складних мінеральних добрив. Була створена сучасна нафтогазова галузь. Вугільні ж шахти забезпечували паливом Бурштинську й Добротвірську електростанції.

Стор. 6


2

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

Рух за вертикаллю

Віктор Тихонов Віце-прем’єр-міністр України з питань регіональної політики

Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» (ХЕЛЗ), найбільший в Україні виробник асинхронних електродвигунів і широкого модельного ряду електронасосів, розпочав серійне виробництво ліфтових двигунів нового покоління для використання у висотних будинках.

Україна — держава, що в найближчі 5—10 років стабільно розвиватиметься, а її інвестиційний потенціал — зростатиме.

Владислав Каськів Голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Цей Давос — найудаліший з усіх поїздок українських політиків туди, оскільки він завершився конкретними результатами.

«Гарячі» випробування Пуск машини безперервного лиття заготівок №3 на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Дзержинського здійснено в рамках реалізації програми технічного переозброєння підприємства.

Олександр Єфремов Народний депутат України, голова парламентської фракції Партії регіонів Я переконаний, що головною тенденцією 2011 року має стати відкритий діалог держави із суспільством про цілі та методи реформ. Ми готові до чесного діалогу.

Гаряче випробування нового агрегату фактично стало першим промисловим розливом на новоспорудженій машині, унаслідок чого виготовлено понад 500 тонн безперервнолитої заготівки.

Кирило Дмитрієв Голова фонду Icon Private Equity

Проектна потужність МНЛЗ №3 — 1,4 млн т заготівки на рік. З її введенням на комбінаті одночасно можуть експлуатуватися три машини: МБЛЗ №1 (продуктивністю 1,4—1,7 млн т/рік), МБЛЗ №2 (продуктивністю до 0,7 млн т/рік) і МБЛЗ №3 (1,4— 1,7 млн т/рік). Максимальне виробництво конвертерного цеху за умови експлуатації двох конвертерів і установки «піч-ківш» може досягати 4,2 млн т/рік.

Піроліз на допомогу

Для України цей рік буде вирішальним — можна зробити серйозний економічний ривок.

Алла МІРОШНИЧЕНКО

Одним абзацем Chevron Corp., друга за величиною нафтова компанія США, візьме участь у розробці в Україні нетрадиційних газових родовищ.

Наразі «Укргазвидобування» (дочірня компанія Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») і Chevron Corp. обговорюють питання спільної розробки. Національна акціонерна компанія «Надра України» придбає дві установки для буріння нафтових і газових свердловин.

Термін поставки обладнання — з березня 2011-го по березень 2012 року, вартість установки —$34 млн. В Івано-Франківську затверджена Комплексна програма розвитку інвестиційної діяльності міста в 2011—2012 роках.

Її мета — створення сприятливих умов для залучення інвестицій в економіку міста, у пріоритетні галузі виробництва, створення нових і стимулювання розвитку діючих промислових підприємств. Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» має намір у 2011 році купити в холдингової компанії «АвтоКрАЗ» (Кременчук, Полтавська область) 64 автомобілі «КРАЗ» для оснащення ними облавтодорів.

Переважно це будуть комбіновані дорожні машини на базі самоскида «КРАЗ-65055» зі снігоприбиральним і солерозкидувальним обладнанням.

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Новий двигун-генератор, який працює на піролізному газі, розробили фахівці ВАТ «Первомайськдизельмаш» (Миколаївська обл.) відповідно до договору з Мінпромполітики. Як резервне паливо можна використовувати й біогаз.

Роботи виконувалися разом з інститутами газу та технічної теплофізики НАН України в рамках проекту створення уста-

новки з утилізації твердих побутових відходів. Наразі успішно завершені випробування макета інноваційного двигуна. На «Первомайськдизельмаші» переконані: застосування принципів когенерації економічно вигідне. Новий двигун-генератор дозволяє одержувати і електричну, і теплову енергію. Конструкція також відрізняється підвищеною на 20% агрегатною потужністю.

Ювелірна точність Фахівці Запорізької АЕС самостійно провели унікальну операцію під час ремонту генератора енергоблоку №3, що дозволило підприємству заощадити значні фінансові кошти.

Персонал дільниці з ремонту генераторів електричного цеху розпочав пайку 117-го стержня обмотки статора в генераторі за роз-

У січні завод випустив 50 двигунів АДБ160 L6/18 ЧОЛУ3 із висотою осі обертання 160 мм, а з березня вироблятиме 250 одиниць такої продукції на місяць. Це трифазні асинхронні малошумні двигуни з короткозамкненим

ротором, оснащені самовентиляцією та вбудованими датчиками температурного захисту. Перший зразок уже пройшов випробування в реальних умовах експлуатації в КПС «Харківміськліфт». Сертифікація на відповідність вимогам норм електробезпечності УкрСЕПРО, стандартам, ГОСТам, технічним умовам проведена Державним випробним центром електротехнічної та машинобудівної продукції «Електромаш» ДП «Харківстандартметрологія». За словами генерального директора підприємства Олександра Колесникова, зараз завершується розробка конструкторської документації ще більш потужного ліфтового двигуна з висотою осі обертання 180 мм, який можна використовувати в будинках у 16 і більше поверхів.

П’ятимільйонне переоснащення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» (підприємство з виготовлення скляних ізоляторів для ліній електропередачі) готується розширити виробництво й вийти на нові ринки збуту своєї продукції.

Зараз скляні ізолятори для ліній електропередачі, виготовлені у Львові, поставляють у 40 країн світу. «Наразі географія наших продажів охоплює країни Європи та Cредньої Азії. А зараз ми ставимо собі завдання вийти на ринки країн Південної Америки та Африки», — розповів фінансовий директор підприємства Юрій Хом’як.

За його словами, це стане можливим у другому кварталі 2011 року, після завершення модернізації технологічних ліній, у яку вкладуть близько 5 млн євро. Перший етап технічного переозброєння — спорудження нової печі для варіння скла. Як запевнив фінансовий директор Львівської ізоляторної компанії, підприємство успішно конкуруватиме на світовому ринку й завойовуватиме нових клієнтів завдяки технічному відновленню виробництва та низьким цінам. Головне ж завдання — стати потужним світовим виробником у своїй галузі.

робленою програмою після узгодження із заводомвиробником і дирекцією ДП НАЕК «Енергоатом». Складність роботи полягала в обмеженому доступі до наконечника стержня, а також у тому, що на одному вузлі — на невеликій відстані одна від одної — треба було виконати декілька пайок. Ремонт проведено якісно й у встановлений термін.

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 35318 прим. Замовлення № 232


3

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО

Президенти України й Польщі Віктор Янукович і Броніслав Коморовський підписали Дорожню карту українськопольського співробітництва на 2011—2012 роки. Також у рамках візиту відповідні члени офіційних делегацій підписали Меморандум про співробітництво між Державним агентством із інвестицій і керівництвом національними проектами й Польським агентством інформації та іноземних інвестицій. Під час переговорів із президентом Польщі особливу увагу було приділено співробітництву в енергетичній сфері. «Зокрема, ми проаналізували стан реалізації Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору та спорудження нафтопроводу «Броди—Плоцьк—Гданьськ», — сказав Президент України.

ЕКОНОМІКА Кабінет Міністрів ухвалив «Національний план дій на 2011 рік з упровадження Програми економічних реформ на 2010—2014 роки: «Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Головна мета документа на 2011-й — тактична реалізація середньострокової програми економічних реформ. План побудований відповідно до напрямків реформ — це 21 вектор, що охоплює всі галузі економіки. Національний план економічних реформ передбачає дерегуляцію всіх сфер життя. Загалом для спрощення дозвільних процедур планується розробити й ухвалити близько 30 нормативноправових актів. У рамках програми інноваційно-інвестиційного розвитку до 2015 року уряд розглянув 163 проекти на 368 млрд грн. За словами першого віце-прем’єрміністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Андрія Клюєва, близько половини від загальної вартості відібраних проектів припадає на паливно-енергетичний комплекс, 16% — на інфраструктурні проекти, зокрема будівництво автодоріг, портів, аеропортів, об’єктів до Євро-2012, 12% — на проекти в металургії та хімічній промисловості, 3% — у сільському господарстві. Кабінет Міністрів також планує залучити $1 млрд інвестицій у модернізацію металургійної галузі в 2011—2012 роках. Центр макроекономічних досліджень (ЦМД) Ощадбанку

об’єднав чотири найбільші пострадянські економіки — Білорусі, України, Росії та Казахстану — у групу країн BURK. Потенціал цих економік полягає в природних ресурсах, людському капіталі (у світовому рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму він оцінюється досить високо). Усім їм належить знайти нові, відмінні від докризових, моделі сталого розвитку — не в останню чергу за рахунок структурних реформ. Росія та Казахстан мають вирішити проблему сировинної залежності, Україна — фінансування держдефіциту, Білорусь — ліквідувати дефіцит торговельного балансу під загрозою дефолту через кілька років, відзначають аналітики ЦМД. Інвестиційна політика Кабінету Міністрів допоможе вже в 2011 році додатково залучити 100 млрд грн. Прем’єр-міністр України Микола Азаров відзначив, що сьогодні уряд розглядає програму розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності на 2011 рік і на період до 2015 року. Вона концентрує інвестиційні й науково-технічні ресурси України на основних завданнях: загальна модернізація економіки; збільшення частки високотехнологічних виробництв; створення високопродуктивних робочих місць із високим рівнем оплати праці.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ВАТ «Мотор Січ» (Запоріжжя), найбільший в Україні виробник авіадвигунів, у 2010 році збільшило чистий прибуток на 68,6% у порівнянні з 2009-м — до 1249,37 млн грн.

Одночасно «Мотор Січ» у 2010 році збільшила поточні зобов’язання на 44,4% — до 2,05 млрд грн, а довгострокові — на 13,1% — до 0,27 млрд грн.

У січні 2011 року українські метизні підприємства наростили виробництво в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 10,4%, до 18 тис. тонн. У порівнянні із груднем 2010-го виробництво металовиробів знизилося на 21,7%. У 2010 році метизні підприємства України наростили виробництво в порівнянні з 2009-м на 19,5%, до 269,9 тис. тонн. Найвище зростання промислового виробництва в Україні в грудні 2010 року проти по-

казника грудня 2009-го зафіксоване в Чернівецькій області — 41,1%, найбільший спад — в Одеській області — 18,2%. Про це повідомляється на сайті Державного комітету статистики України. До п’ятірки областей — лідерів зростання промислового виробництва ввійшли Чернівецька, ІваноФранківська, Волинська, Миколаївська та Закарпатська області. У грудні 2010 року проти грудня 2009 року зафіксований спад промислового виробництва в Одеській, Полтавській Харківській, Чернігівській та Житомирській областях.

ПЕК

Із 1 лютого Україна стала повноправним членом організації Енергетичного співтовариства. У зв’язку з цим директор Секретаріату ЕС Славчо Нейков відзначив, що цей крок — вирішальний для всієї організації, оскільки розширює сферу її діяльності. У Європейській комісії висловили надію, що «відповідальна й ефективна участь України в енергетичному співтоваристві дозволить посилити безпеку енергопоставок у Європу» і, крім того, як громадянам України, так і українському бізнесу наблизитися до європейського енергетичного ринку. Україна не здійснювала експортних поставок електроенергії в Білорусь у січні. Це пов’язано зі збільшенням частки АЕС у загальному обсязі вироблення, а також «відсутністю експорту електроенергії в Білорусь, який у січні минулого року становив 258 млн кВт·год.». Ставка транзиту російського газу територією України в першому кварталі 2011 року збільшилася на 2,2% у порівнянні із четвертим кварталом 2010-го — до $2,84 за 1 тис. м3 на 100 км відстані. Із 2010 року ставка тарифу на транспортування газу територією України — плаваюча, вона визначається за формулою, яка залежить від вартості паливної складової та інфляції в Європі. Імпорт скрапленого газу в Україну в січні 2011 року становив 16,26 тис. тонн, що майже в 7 разів більше аналогічного показника 2010-го. Поставки цього палива в січні здійснювалися переважно із двох країн — Казахстану та Росії. У той же час експорт скрапленого газу з України в січні поточного року

становив 3,43 тис. тонн, що на 31% менше, ніж у січні 2010-го. Паливо поставлялося переважно в Росію.

ФІНАНСИ У ході зустрічі представників Міжнародного валютного фонду з керівництвом Національного банку України керівник місії Танос Арванітис відзначив успіх України у виконанні показників, передбачених програмою stand-by. МВФ погодився з оцінками української сторони з відновлення стабільності економіки, що відбивається, окрім іншого, у зростанні внесків населення в банках, а також поступовому поновленні кредитування. Представники сторін обговорили повний спектр питань, передбачених програмою, а також можливі ризики її невиконання. ВАТ «Ощадбанк Росії» підтвердило готовність дати кредит в інтересах ДП НАЕК «Енергоатом» для спорудження енергоблоків №3 і 4 на Хмельницькій АЕС. Кошти, необхідні, зокрема, для фінансування першочергових контрактів на розробку технічного проекту реакторної установки типу ВВЕР-1000 (проект В-392) і на поставки основного обладнання реакторної установки, що має тривалий термін виготовлення. Обов’язкова умова російської сторони для надання цього кредиту — одержання державних гарантій із забезпечення повного виконання відповідних боргових зобов’язань. Світовий банк (СБ) може виділити Україні в 2012 році по $200 млн на розвиток програм водопостачання й теплозабезпечення. Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва й житловокомунального господарства Юрій Хіврич повідомив, що держава сьогодні під час реформування житлово-комунального господарства розраховує не тільки на кошти, закладені в тарифи на житлово-комунальні послуги, а й на залучені кредити, гранди міжнародних фінзакладів, компаній, а також працює над залученням нових кредитних коштів у галузь.

ТРАНСПОРТ У 2011 році в Україні буде оновлена інфраструктура авіаційного транспорту. За словами першого заступника міністра інфраструктури України Костянтина Єфименка, до кінця 2011 року планується остаточно завершити й пустити в експлуатацію нову злітно-посадкову смугу міжнародного аеропорту «Донецьк» довжиною 4 тисячі метрів, здатну приймати будь-які повітряні судна. Будуть оновлені аеродроми із су-

часними злітно-посадковими смугами (Харків і Львів). На наступні роки заплановане введення в експлуатацію оновлених смуг у Дніпропетровському, Одеському та Сімферопольському аеропортах.

Державна служба автомобільних доріг «Укравтодор» оцінює розмір коштів, які необхідні їй у 2011 році для обслуговування зобов’язань із кредитів, у більш ніж 7 млрд гривень. Загалом до 2038 року Укравтодор має повернути приблизно 37 млрд гривень із кредитів, узятих у міжнародних фінансових організаціях та комерційних банках під державні гарантії. У зв’язку із цим Укравтодор розраховує на залучення в 2011 році не менше 10 млрд гривень кредитних коштів під державні гарантії.

АПК Квотування експорту зерна знизить стартову ціну на ріллю на 5 тис. грн у 2010—2011 маркетинговому році. За словами генерального директора УКАБ Володимира Лапи, такий розрахунок ґрунтувався на зміні капіталізації рентного доходу ріллі внаслідок росту різниці цін на зерно в Україні й на світових ринках у поточному маркетинговому році. «Обмеження експорту зерна істотно позначилося на прибутко-

вості сільськогосподарського виробництва, і це, безперечно, знизить стартову ціну ріллі на обіцяному владою земельному ринку», — сказав В.Лапа.

Антимонопольний комітет України зобов’язав суб’єктів господарювання, які працюють на ринку цукру, привести оптово-відпускні й роздрібні ціни до економічно обґрунтованого рівня. Учасники ринку мають сприяти укладанню прямих контрактів на реалізацію цукру з торговельними мережами й утримуватися від економічно необґрунтованого підвищення цін на товар. При цьому комітет попередив торговельні мережі про неприпустимість збільшення рівня торговельної надбавки й створення дефіциту цукру на вагу через повний перехід на реалізацію фасованого цукру. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, Інтерфакс-Україна, Укррудпром, АПК-інформ


4

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Пріоритети

Останній оплот На Чорне море чекає доля вуглеводневого Клондайка. Але поки що український шельф — «неоране поле» й місце гучних політичних і бізнес-баталій Світлана ІСАЧЕНКО Початок на стор. 1

Бурити глибоко й швидко Фахівці галузевого інституту «Науканафтогаз», що входить до складу НАК «Нафтогаз України», на підставі проведеного аналізу нафтогазоперспективних територій моря розробили на 10 років програму освоєння першочергових об’єктів: 9 — на Північно-західному шельфі, 5 — на Прикерченському, стільки ж — на глибоководді й ще 6 — на Азові. — Передбачається, що в результаті виконання цих робіт буде відкрито 14 родовищ із сумарними запасами 71 млн тонн умовного палива, — розповідає завідувач центру розробки нафтових і газових родовищ «Науканафтогазу» Микола Гунда. — Із них 55 млрд кубів газу й 12 млн тонн нафти. Це — перспектива. Але за рахунок дорозвідки наявних родовищ можна приростити близько 15 млрд кубів газу, 300 тис. тонн конденсату й 7 млн тонн нафти. Однак, як визнають у самому «Чорноморнафтогазі», який має освоювати вуглеводневі морські багатства країни, обсяг геологорозвідувальних робіт, що проводяться сьогодні, вочевидь недостатній для втілення наукових і численних державних програм. — Його необхідно збільшити мінімум у 2—3 рази, щоб успішно розвідувати нові об’єкти, нові площі, нарощувати ресурсну базу для подальшого видобутку, — повідомив учасників міжнародної конференції «Нафтогазовий комплекс: нові рішення для підвищення продуктивності, надійності та енергоефективності» начальник департаменту геологорозвідуваль-

них робіт і розробки родовищ ДАТ «Чорноморнафтогаз» Петро Мельничук. — Зараз наша компанія проводить пошукове буріння із двох плавучих бурових установок, які мають технічну можливість бурити свердловини на глибині води до 70 метрів. Але техзасобів нам не вистачає, як, утім, і капіталовкладень. Працюємо над будівництвом двох нових плавучих бурових установок, які дозволять освоювати глибини води до 100 метрів. Із ними вже можна буде істотно збільшити обсяги пошукового й експлуатаційного буріння. Необхідно також терміново вирішувати методичні питання, пов’язані з одержанням ліцензій, удосконаленням законодавчої бази, щоб успішно експлуатувати морські родовища... Проблеми ці, здавалося б, уже давно мають бути вирішені: ще в 2003 році освоєння Азово-Чорноморського басейну визнано стратегічним напрямом діяльності нафтогазового комплексу держави. Ухвалена в 1996 році програма розвитку «Чорноморнафтогазу» передбачала, що з 2003-го обсяги видобутку природного газу на шельфі морів дозволять повністю задовольнити потреби в ньому всього Криму (у тому числі промисловість) і поставляти його не тільки в південні регіони країни, а й навіть на експорт. У 2010 році компанія, освоївши відповідно до планів $3 млрд капіталовкладень, мала вийти з обсягів видобутку блакитного палива на показник 6,2 млрд м3, а нафти — 3,3 млн тонн. Плани залишилися на папері — видобуто лише трохи більше одного мільярда кубів газу й 8,5 тис. тонн нафти з єдиного нафтового промислу — Семенівського. У 2011-му збільшення видобутку теж не передбачається — затвер-

джена недавно «Нафтогазом» виробнича програма його структурного «морського» підприємства застигла на торішніх цифрах. Для стабілізації газовидобутку «Чорноморнафтогаз» зараз активно дооблаштовує, переважно за рахунок банківських кредитів, «старі» промисли в північно-західній частині українського сектора Чорного моря. Саме звідси 30 років тому розпочали освоювати шельф. Наприкінці січня на Архангельське родовище доставлений блок-кондуктор і планується пробурити сім експлуатаційних свердловин, що дозволить удвічі наростити видобуток — до 140 тис. кубів на рік. На Голіцинському газоконденсатному будів-

ники спеціалізованого монтажного управління компанії уклали в проектному напрямку нитку підводного газопроводу довжиною 3,4 км, яка зв’язала блок-кондуктор із морською стаціонарною платформою №2. Тут вирішено пробурити ще три продуктивні свердловини й одну розконсервувати.

Надії — на дні А от нафти з морських глибин ми ще не бачили — Семенівський промисел, що в

Довідка «УТГ» ДАТ «Чорноморнафтогаз» створено в 1979 р. для освоєння вуглеводневих ресурсів Чорного та Азовського морів. Здійснює пошуково-розвідувальне буріння, будівництво морських стаціонарних платформ і підводних трубопроводів, облаштування та розробку родовищ нафти й газу, транспортування видобутої продукції споживачам і її підземне зберігання, експлуатуючи розташовані на Кримському півострові Глібівське ПСГ і магістральні газопроводи. Має на балансі 11 газових, 4 газоконденсатні і 2 нафтові родовища. Із них у розробці 3 газоконденсатних (Голіцинське, Штормове, Фонтанівське), 6 газових (Архангельське, Стрілецьке, Джанкойське, Задорненське, Східно-Казантипське, Північно-Булганацьке) і одне нафтове (Семенівське). Має 12 морських газодобувних стаціонарних платформ, дві плавучі бурові установки «Сиваш» і «Таврида», здатні бурити експлуатаційні й розвідувальні свердловини глибиною до 6 тис. м за глибин моря до 70 м. Пакет акцій підприємства в повному обсязі належить державі й переданий у статутний фонд НАК «Нафтогаз України».

Приазов’ї, розташований на суші. «Чорноморнафтогаз» обіцяє дати її до кінця наступного року із площі Суботина Прикерченського шельфу, де в 2006 році відкрите перше в історії освоєння українського сектора Чорного моря нафтове родовище із запасами до 100 млн тонн сировини й максимальним річним обсягом видобутку до 600 тис. тонн. Місяць тому там закінчили прохідку третьої пошукової свердловини за допомогою самопіднімальної плавучої бурової установки «Сиваш», одержавши промисловий приплив нафти. За словами фахівців держкомпанії, залишилося пробурити ще одну — проектною глибиною 2700 м, підрахувати оперативні запаси й підготувати першу чергу родовища до дослідно-промислової експлуатації — проект на неї вже складено. Одночасно готується проектна документація на будівництво морської стаціонарної платформи, з якої й вестиметься видобуток. За планами, у зовсім недалеко-

му 2015-му він становитиме 126 тис. тонн. Тобто за якихось чотири роки збільшиться майже в 15 разів... Не менш грандіозні показники намічені в газовидобутку. Пов’язані вони із двома «новими» найбільшими й найперспективнішими родовищами шельфу — Одеським і Безіменним (північнозахідна частина), запаси яких становлять понад 35 млрд м3 природного газу. На них сьогодні вся надія, оскільки, як говорить Петро Мельничук, проведені компанією заходи на діючих родовищах (ущільнення сітки експлуатаційних свердловин, збільшення експлуатаційного буріння) не дають бажаних результатів, необхідних для нарощування обсягів газу, що видобувається. Тільки із цих двох родовищ «Чорноморнафтогаз» планує збільшити щорічний газовидобуток до одного мільярда кубів. Тому зараз основну роботу компанія зосереджує саме на створенні там видобувних, експлуатаційних потужностей і транспортної інфраструктури. Знову ж за кошти кредитної банківської лінії.

Цифри і факти Найбільший ресурсний потенціал має глибоководна частина Чорного моря. На неї припадає понад 1 млрд тонн у.п. Далі йдуть Північно-західний шельф із 642 млн тонн і Прикерченський — 264 млн. На Азовське море — 415 млн тонн умовного палива. У межах акваторії Азова відкрито 6 газових родовищ. Одне перебуває в розробці, 5 — у розвідці, із них 2 — у дослідно-промисловій розробці. Ступінь освоєння початкових ресурсів вуглеводнів — 3,4 %. Північно-західний шельф Чорного моря. Відкрито 8 родовищ, із них 2 — у розробці, 4 — у розвідці, одне — у дослідно-промисловій експлуатації, одне — у консервації. Ступінь освоєння — 10%. Прикерченський шельф — фактично відкритий новий район. Одне нафтове родовище розвідується. Ступінь освоєння — 1,1%. Глибока вода — із фазового стану: 695 млрд м3 — газ вільний, 75 млрд м3 — газ розчинений, нафта — 98 млн тонн, газовий конденсат — 134 млн тонн. Ступінь освоєння — нульовий. У цілому на освоєння Одеського й Безіменного родовищ потрібно близько 3 млрд грн, а Суботинського — 6 млрд. На Одеському вже змонтована морська стаціонарна платформа, розпочате експлуатаційне буріння, і як тільки буде побудовано газопровід — почнеться досліднопромислова експлуатація перших свердловин. Такі роботи буде проведено й на Безіменному. У результаті через рік із промислу мають одержати природне паливо. Щоб доставити його споживачам, будівники з’єднають 87-кілометровим підводним трубопроводом Одеське родовище з газотранспортною інфраструктурою Голіцинського промислу. Звідти вуглеводнева сировина піде двома вітками газопроводів на берег. Безшовна труба діаметром 426 мм в ізоляційному виготовленні обсягом майже 14 тисяч тонн уже закуплена, повідомляє прес-служба компанії. Майже за 400 млн грн придбана сучасна баржа-трубоукладач закордонного виробництва, що дозволить фахівцям будівельно-монтажного управління позбутися застарілого способу комплектації на березі секцій підводних газопроводів, трудомісткого й небезпечного процесу їхнього виведення на понтонах у море й укладання на дно за допомогою водолазів. Баржа автоматизує цей процес, значно підвищить продуктивність праці й безпеку робіт.

Шельфові прожекти Хочеться думати, що закуплені труби не іржавітимуть без діла. Хоча досі над планами освоєння морського шельфу тяжіла лиха доля — їм ще жодного разу не судилося збутися. Це при тому, що мало який галузевий проект має стільки розписаних державних програм і гучних розмов на найвищих

рівнях. Проте політика держави в галузі розробки чорноморських вуглеводневих ресурсів так і не визначена. У результаті немає ні законодавчого, ні фінансовоекономічного, ні методологічного забезпечення реалізації цього дійсно найважливішого для країни енергетичного завдання. Діяльність «Черноморнафтогазу» ґрунтується переважно на кредитних послугах банків. Внутрішніх резервів для проведення масштабних робіт у компанії нема, як і в самого «Нафтогазу». Зависли оголошені інвестиційні пропозиції з геологорозвідувальних робіт і видобутку газу на площах структур Абіха й Палласа в Чорному морі. Не кажучи вже про проект розробки Прикерченського блоку з Venko International, який загруз у юридичних і політичних розбирайлівках. Тим часом сусідні з виходу до Чорного моря країни, особливо Туреччина й Румунія, активно взялися за шельфи, залучаючи найбільші у світі компанії — ExxonMobil, BP, Chevron — до участі в проектах із розвідувального буріння вартістю в сотні мільйонів доларів і в проектах повного циклу — на мільярди доларів. До нас же, відповідно до недавнього розпорядження Кабміну, заходить російський «Лукойл». Зараз визначаються умови договору про спільну діяльність цієї компанії й «Чорноморнафтогазу» (його частка в СП має становити не менше 50%) з освоєння Одеського, Безіменного й Суботинського родовищ. Внеском нашої держкомпанії в статутний фонд стане геологоекономічна оцінка запасів цих родовищ, а «Лукойл» інвестує фінансові ресурси, технології та обладнання. Утім, це ще тільки розмови, які цілком може спіткати доля підписаного ще


№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

5

Пріоритети Транспорт в березні 2007 року й забутого тристороннього протоколу між «Чорноморнафтогазом», НАК «Нафтогаз України» й «Газпромом» про наміри зі спільної розробки в рамках українськоросійського СП площі Палласа Прикерченського шельфу. Але інформація про «Лукойл» відразу викликала серед експертів у енергетичній сфері цілком слушне запитання: чому в стратегічно важливій справі нарощування обсягів внутрішнього газовидобутку влада йде на співробітництво із країною, зовсім не зацікавленою у меншій залежності України від російського природного газу, віддаючи при цьому найперспективніші ділянки? Політичні проблеми (а без них енергетика не обходиться) — не єдині для нас під час залучення іноземних компаній. Що саме й на яких умовах їм пропонувати? — Назріла нагальна потреба провести ревізію перспективних нафтогазових ділянок як можливих об’єктів приватних інвестицій і взагалі об’єктивно оцінити інвестиційну привабливість ресурсної бази країни, у тому числі й очима інвестора, — говорить начальник геологічного відділу державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» Андрій Толкунов. — Це необхідно для досягнення балансу інтересів держави й бізнесу, який хоче вкласти гроші в нафтогазодобування. З іншого боку, давно потребують вирішення багато проблем із правових умов інвестування в проекти з видобутку вуглеводнів: ухвалення спеціальних законів про залучення інвестицій у нафтогазовий комплекс, порядок видачі спецдозволів на користування нафтогазоносними надрами, про спрощення процедури ліцензування та посилення вимог виконання умов таких ліцензій. На жаль, в Україні досі не розроблена методика, яка дозволяє обраховувати непрямі державні доходи й мультиплікаційний ефект від реалізації інвестпропозицій із нафтогазодобування. Проте оголошення чергових «морських» планів із дивовижними цифрами триває. У представленому недавно Кабміном проекті Програми інвестиційноінноваційної діяльності в Україні розробка азовочорноморських нафтогазових родовищ знову визнана стратегічно важливим напрямком. Якщо вірити написаному, уже до 2014 року обсяги видобутого з шельфу газу збільшаться в 10 разів...

Гра на випередження На Всесвітньому економічному форумі представники України рапортували про підготовку до Євро-2012 і підписували енергетичні угоди Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Початок на стор. 1

Напередодні вибуху На початку року світ тільки «прокидається» від свят, тому зустріч політичної та економічної еліти стає єдиною по-справжньому топовою подією. Але «нова реальність» огризнулася так, що навіть ВЕФ було відкинуто з перших шпальт газет і з телевізійних сюжетів. Теракт 26 січня в російському аеропорту Домодєдово забрав життя 35 чоловік. Трагедія повторилася у вигляді фарсу вже в самому Давосі, де наступного дня теж стався вибух. Бомба здетонувала в коморі готелю, розташованого неподалік від місця проведення форуму, де розмістилися члени уряду Швейцарії, її президент Мішлін КальміРе, а також інші VIP-персони. Ніхто не постраждав, у будинку вибито кілька шибок. Не дивно, що тема загрози тероризму пролунала на форумі на найвищому рівні. Тон дискусії задав російський президент, який скоротив своє перебування в Давосі до декількох годин. Дмитро Медведєв навіть пояснив, що покинув жалобну Москву, щоб тут, у Швейцарії, нагадати світовій спільноті про глобальну загрозу тероризму. Окремою темою обговорення став, за словами голови Всесвітнього економічного форуму Кевіна Штайнберга, тероризм у сфері цифрових технологій. На його думку, «наука входить у життя людей, тому треба вводити загальні правила регуляції цієї галузі й захистити її від кібератак». Ще більший резонанс викликали події в Тунісі, які повторилися потім і в Єгипті. Різка дестабілізація ситуації у порівняно спокійних країнах яскраво проілюструвала одну з головних загроз посткризового світу. Йдеться про переростання наслідків фінансово-економічної кризи й жорстких заходів державної економії вже в соціальну кризу. Показовий у цьому плані виступ директора найбільшої американської консалтингової компанії JP Morgan Chase Джеймса Даймона. Швидке збільшення населення означає проблеми, пов’язані із забезпеченням продуктами

харчування. Як про можливий шок він висловився й про швидку урбанізацію, адже скорочується населення сільських регіонів і зростають міста, відповідно треба вирішувати питання інфраструктури, зайнятості тощо. У центрі уваги форуму були загрози стихійних лих і гло-

брий десяток тематичних семінарів та обговорень. Делегації цих країн були найчисленнішими — у кожній близько 150 чоловік. Зовсім інші настрої панували в європейському таборі. У Давосі мало не вперше експерти почали говорити про занепад Європи. Усе більше

бальних змін клімату. Безперечно, ні про які офіційні домовленості не може бути й мови, однак щодо зближення позицій, пошуку компромісу й вироблення необхідних рішень Давоський форум може стати ефективнішим від декількох самітів «великої двадцятки» разом. Про інтегральний характер загроз свідчить і опублікований ВЕФ у середині січня шостий випуск доповіді «Глобальні ризики». Висновки досить песимістичні й полягають у тому, що системи минулого століття не здатні управляти ризиками XXI століття.

економістів попереджають про серйозні проблеми, пов’язані з проектом не тільки єврозони, а і Євросоюзу в цілому. І для таких висновків є вагомі підстави. Весь минулий рік Старий світ лихоманило — усе почалося зі скандалу з бюджетним дефіцитом у Греції. Проблему вдалося закрити, лише виділивши Афінам $70 млрд. Потім була Ірландія, перед якою постали труднощі з фінансуванням державних витрат. ЄС знову виділив необхідні кошти. Нині ж у такому становищі опинилися Іспанія й Португалія. Португалія у квітні й червні має погасити $9,5 млрд зовнішніх боргів. В Іспанії ситуація нітрохи не краще — треба знайти $45 млрд. Якщо в Португалії проблеми триватимуть, то незрозуміло, хто допомагатиме Іспанії, що погано позначиться на економіці всього Євросоюзу. Тому, як заявив Кевін Штайнберг, переговори в Давосі були присвячені й необхідності подолання тенденції розколу Європи на заможну північ і занедбаний південь. Пошук виходу із цієї ситуації став одним із головних завдань форуму. Аналітики журналу The Economist уже встигли заявити, що головну увагу треба звернути на наукомісткі й технічні галузі й розвиток інтернеттехнологій. Саме з метою «гри на випередження» при Всесвітньому економічному форумі була створена рада

Занепад Європи? І все-таки які б загрози не тяжіли над світом, головною темою форуму завжди була економіка. За останні роки вона стала двошвидкісною в тому розумінні, що темпи розвитку в різних частинах світу тепер зовсім різні. Виділено групу економік, що швидко розвиваються, — Китай, Індія, Бразилія та Росія. За прогнозом МВФ, світова економіка в 2011 році в цілому зросте на 4,4%. У тому числі Китаю — на 9,6%, Індії — 8,4%, Росії — 4,5%. Для розвинених країн прогноз становить у середньому лише 2,5%. Головну увагу в Давосі привернули до себе дві економіки світу з найшвидшим розвитком — китайська та індійська, яким присвятили до-

з тисячі експертів, які мають розтлумачити урядовцям, звідки чекати можливого удару і яким чином уникнути можливих проблем і криз. Раніше збори аналітиків під егідою Давосу мали непостійний характер, тепер же прогнози, схоже, хочуть зробити важливою складовою форуму.

Упритул

Україна і Давос Треба чесно визнати, що наша країна цього року не мала жодного шансу опинитися в центрі уваги. Поперше, оскільки Європейський Союз цілком сконцентрований на своїх внутрішніх проблемах. По-друге, за останні місяці наші стосунки з ЄС і США помітно охололи — після критики Києва з їх боку. По-третє, озвучені урядом України економічні реформи мають фрагментарний характер. І, нарешті, навіть головний наш козир — Євро-2012 — помітно нівельований ультиматумами ФІФА й УЄФА, які стурбовані конфліктом навколо Федерації футболу України. У той же час Давос завжди був зручною площадкою для презентації можливостей перед потенційними інвесторами, попередніх переговорів і обговорення нових проектів та ідей. З огляду на це все-таки можна говорити про певні удачі. У присутності президентів України та Азербайджану відбулося підписання двосторонніх документів про поставки скрапленого природного газу на територію нашої країни та співробітництво у сфері транспортування нафти. «У 2014 році наша держава одержить із Азербайджану 2 мільярди кубометрів скрапленого газу, у 2015-му — 5 мільярдів», — повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. Укладено договір, що передбачає поставки азербайджанської нафти трубопроводом Одеса — Броди в аверсному режимі. Цього року планується прокачати від 8 до 12 млн тонн. Енергетика взагалі була однією з головних тем давоських зустрічей Віктора Януковича. Серед них варто назвати переговори з генеральним директором компанії Royal Dutch Shell Пітером Возером. Shell володіє передовими технологіями збільшення нафтовіддачи пластів і вже давно вивчає можливість розробки наших покладів сланцевого газу. Також Президент взяв участь у закритій для преси сесії Всесвітнього економічного форуму за на-

звою «Енергетичне майбутнє Європи». Слід зазначити зустріч із головою Європейського банку реконструкції та розвитку Томасом Мірровим, де була порушена тема фінансування ЧАЕС. Для нашої країни пріоритетом на 2011 рік була підготовка запланованої на квітень конференції до 25-річчя Чорнобильської катастрофи. Практичне завдання полягає в тому, щоб зібрати 700 млн євро, необхідних для закінчення будівництва об’єкта «Укриття». Очевидно, це питання було однією з тем переговорів, оскільки Мірров пообіцяв персональну участь у конференції з Чорнобиля. ЄБРР — колосально привабливе джерело ресурсів для України, бо це не кредитні гроші для держави, а інвестиційні проекти. Він вкладає безпосередньо в український бізнес і потім одержує свою частину прибутку. У рамках залучення в країну інвестиційних ресурсів проходили й зустрічі Віктора Януковича зі спеціальним представником Великої Британії з міжнародної торгівлі та інвестицій герцогом Йоркським, принцем Ендрю та прем’єр-міністром Великої Британії Джеймсом Кемероном. Головною темою розмови став інтерес британців до переробки сільськогосподарської продукції та участь у реформуванні українського АПК. Не можна не згадати зустріч президентів України й Польщі із провідними російськими бізнесменами під час українського ланча в Давосі, присвяченого Євро-2012. На організований Фондом Віктора Пінчука захід прийшли Вагіт Алекперов («Лукойл»), Олег Дерипаска (РУСАЛ), Віктор Вексельберг («Ренова»), Володимир Євтушенков («АФК-Система»), банкіри Герман Греф (Ощадбанк), Андрій Костін (ВТБ) і Володимир Дмитрієв (ВЕБ). Серед інших «статусних» зустрічей — бесіди із президентом Монголії Цахіагійном Елбегдоржем і генсеком ООН Пан Гі Муном. Усі ці переговори відбулися на тлі озвученого на форумі помірно оптимістичного прогнозу економічного розвитку на 2011 рік, що, безперечно, вигідно для України, яка орієнтується на зовнішні товарні ринки. Досить сказати, що 50% нашого ВВП формується за рахунок експорту. Величезна залежність від продажів за кордон робить Україну цілком залежною від кон’юнктури, яка формується на міжнародних ринках. Якщо вона збережеться в нинішньому вигляді, то, схоже, наша економіка може непогано вирости.


6

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Основний ресурс

Щоб Борислав сміявся

лишається під землею і після охолодження використовується для закладки відпрацьованого простору.

Фахівці Академії гірничих наук України пропонують програму відродження видобувної галузі на заході країни, розроблену на основі нових технічних рішень

6. Розчиняємо золото Золото і поліметали вилучаємо з руди на місці їх залягання шляхом вибіркового розчинення хімічними реагентами. Цей спосіб широко застосовується у світі для видобутку золота, урану й міді. Залишається тільки розробити для конкретних геологічних умов такі схеми подачі і збору розчинів, які виключають їх некероване поширення в надрах.

Анатолій ГАЙДІН, Іван ЗОЗУЛЯ, Академія гірничих наук України Початок на стор. 1

У 90-х роках гірнича промисловість вступила в кризовий період. Першими зупинились підприємства сірчаної промисловості. У 1992 році ціни на сірку впали, її видобуток став збитковим. У «спадок» залишилось понад 100 км2 земель, порушених гірничими роботами й зайнятих сховищами відходів. Не в кращому стані й калійні підприємства. У Стебнику рудник №1 підтримується в робочому стані, однак його обладнання з кожним роком старіє й потребує заміни. Рудник №2 з 2002 року затоплюється, що спричиняє розвиток соляного карсту. Реалізація проекту його консервації затримується внаслідок нестачі коштів — виникла загроза обвалу ціликів, які розчиняються агресивною водою. Вирішено приватизувати підприємтво як єдиний майновий комплекс. Оцінювачі з Фонду держмайна запропонували стартову ціну 250 млн гривень. Та хто схоче повісити собі на шию ярмо екологічних негараздів, враховуючи, що місцева влада збирається запропонувати за прикладом Калуша оголосити Стебник зоною екологічного лиха? У Калуші запаси шахт вичерпані, а самі підприємства затоплені. У 1979 році розпочалося будівництво шахти «Пійло», однак через відсутність фінансування з 1997 року роботи припинено. До 2005 року діяв тільки Домбровський калійний кар’єр, проте в січні 2008-го вийшла з ладу система його осушення. До кінця 2010-го в кар’єрі нагромадилося 20 млн м3 розсолу. Осушити його не можна, оскільки скид розсолів в гідромережу є неприпустимим. Двох шахт в Солотвині, де були розміщені алергологічні лікарні, вже не існує внаслідок розвитку соляного карсту. Припинення видобутку кам’яної солі на заході України призвело до монополізації цієї галузі в країні та до зростання транспортних витрат, через що продажна ціна солі протягом двох останніх років зросла в 5 разів. Ненабагато кращі справи у вугільній промисловості. У Червоноградському вугільному районі діяли дванадцять шахт, які видавали до 10 млн тонн на рік. Нині три шахти закриті, а видобуток скоротився до 2—3 млн

тонн. У Волинській області до 1996 року працювало дев’ять шахт, зараз залишилося чотири. Робота супроводжується підтопленням земель та забрудненням поверхневих і підземних вод. З урахуванням екологічних збитків і низької рентабельності перспектива видобутку є сумнівною. У 1990 році завершено детальну розвідку Мужіївського золото-поліметалічного родовища в Береговському районі Закарпатської області. Експлуатація його розпочалася в 1999-му – із цього часу видобуто і перероблено 306 тисяч тонн руди. З листопада 2006 року Мужіївський золотополіметалічний комбінат припинив свою роботу. На родовищі Сауляк у Рахівському районі видобули 4400 тонн руди з умістом золота від 5 до 12,8 г/т. Нині і там усе завмерло. Запаси нафти і газу в Передкарпатті вичерпуються. Тут працюють свердловини, пробурені ще 40—50 років тому. У 1969 році видобу-

що відновлення гірничовидобувних підприємств у незмінному вигляді є справою невдячною. Гірнича промисловість на Західній Україні стоїть перед вибором: модернізація або загибель.

Докладно

Сім кроків для порятунку Пропонуємо програму відродження гірничої промисловості на заході України, ґрунтуючись на нових високоефективних технологіях видобутку і переробки корисних копалин. 1. Урятувати Солотвин У Закарпатті майже на поверхню виходить Солотвинський купол кам’яної солі. Варто розпочати її видобуток відкритим способом. Порода настільки міцна, що соляні стіни кар’єру можуть бути вертикальними. Доцільно випилювати великі блоки, як це роблять в мармурових кар’єрах. Вони зручні для транспортування і придатні

Мужіївське золото-поліметалеве родовище

ток «чорного золота» досягав 2,86 млн т, зараз він скоротився до 0,58 млн т на рік. Бориславська озокеритова шахта затоплена. Видобуток газу зменшився з 12,5 млрд м3 на рік наприкінці шістдесятих до 1,2 млрд м3. Відпрацьовані родовища використовуються як буферні ємності – газосховища. І це чи не єдині високорентабельні гірничі підприємства на заході України... Більшу частину гірничовидобувних підприємств проектували і будували в 50—60-ті роки минулого століття. За цей час наука і техніка пішли далеко вперед, проте тут відбувалися лише кількісні зміни: екскаватор замість лопати, самоскид замість тачки. Технології застаріли, і це одна з причин того,

для будівництва соляних палаців для лікування й розваг. Можна також використовувати машини типу «Віртген», які знімають шар солі з одночасним подрібненням і завантаженням її на транспорт. Кар’єр слід робити площею до 100 га. За глибини 50 м виїмкові запаси становитимуть 100 млн т. Осушення кар’єру відбуватиметься таким чином: прісну воду перехоплюємо нагірними канавами на глиняному уступі, а розсіл із дна кар’єру спрямовуємо в затоплені шахти для відстоювання. Водночас із шахт відкачуємо чистий розсіл на установку виварної солі та на бальнеологічні потреби. Соляні борти захистимо від дощу синтетичною плівкою. Розкривні породи, пред-

Рудник №1 у Стебнику

ставлені галечником, підуть на закладку шахт, будівництво доріг, а глинами ізолюватимемо виходи солі у відпрацьованому просторі. 2. Відродити Стебник Для цього є всі умови, не вистачає тільки господаря. Рудник №1 у Стебнику, розташований поряд із відомим курортом Трускавець, слід перетворити на туристичний і бальнеологічний об’єкт. Для цього його слід приватизувати, попередньо відокремивши від аварійного рудника №2. Водночас треба працювати над освоєнням безвідходного енергозбережного способу переробки каїнітової руди на безхлорні добрива. Долю рудника №2 треба вирішити радикальним чином: або надати достатні кошти на його консервацію згідно із затвердженим проектом, або здійснити кероване обвалення з утворенням на місці провалу озера для рекреації. У стебницькому хвостосховищі нагромаджено 8 млн тонн солей, придатних для використання як протиожеледного засобу, а також сировини для виробництва сульфату натрію та технічної кам’яної солі. 3. Оздоровити Калуш Надзвичайна екологічна ситуація в Калуші ліквідована. Отруйний гексахлорбензол вивезений за кордон для утилізації. Побудований розсолопровід від хвостосховища до кар’єру, скид розсолу в кар’єр усуває небезпеку переповнення ємності й прориву дамби. Укріплюється небезпечний північний борт кар’єру. Наші прогнозні розрахунки вказують на можливість перетворення Домбровського кар’єру на велике озеро, придатне для рекреації. А тим часом в кар’єрі і в затоплених калійних шахтах накопичено близько 50 млн м3 каліє- і магнієвмісних розсолів з мінералізацією близько 400 кг/м3, у тому числі 30 кг/ м3 калію, 20 кг/м3 магнію, 70 кг/м3 сульфат-іону, решта – хлорид натрію. Це рідка калійно-магнієва руда, яку легко відкачати на поверх-

ню. Після обробки розсолу оксидом сірки отримуємо газ – хлорид водню, сульфат натрію і безхлорний калійномагнієвий сульфатний розчин. Хлорид водню може перероблятися на хлор і водень або на соляну кислоту. Надлишок соляної кислоти можна застосовувати для підвищення проникності нафтовмісних пластів, що збільшує продуктивність свердловин і нафтовіддачу. Для попередження деформацій земної поверхні відібраний розсіл заміщається інертним матеріалом – відходами збагачення калійної руди, яких накопичено близько 30 млн тонн. Ці відходи також придатні для підсипки доріг узимку. 4. Повернути сірку Запаси самородної сірки в Передкарпатті становлять близько 200 млн тонн. Пропонується її видобуток через свердловини підземною виплавкою у новий спосіб. Він відрізняється від Фрашаметоду тим, що руда нагрівається шляхом кондуктивної теплопередачі від горизонтальних свердловин в основі сірчанорудного пласта. Теплоносій циркулює в замкнутій системі, що виключає забруднення поверхневих і підземних вод. Розплав сірки відкачують як нафту. Витрати теплової енергії зменшуються вдвічі. Для нагріву теплоносія використовують частину сірки, яку спалюють, отримуючи оксиди сірки й сульфатну кислоту. На територіях колишніх рудників підземної виплавки до цього часу не прибрані залишки сірки, яка після очистки також використовується для потреб сірчанокислотного виробництва. 5. Електрика замість вугілля Щоб зробити рентабельним видобуток вугілля, не видаватимемо його на-гора і не возитимемо за сотні кілометрів до електростанцій. Замість цього будуємо електростанцію на кожній шахті. Котел розміщуємо під землею, а нагору буде виходити лише пара, яка крутить турбіну генератора. Попіл за-

7. Відходи – у доходи У наявності є близько 100 млн т післяфлотаційного вапняку – відходів збагачення сірчаних руд, 40 млн т солей – хвостів збагачення калійної руди, 4 млн т фосфогіпсу, 10 тис. т забрудненої елементарної сірки. Хвости збагачення сірчаних руд придатні для розкислення ґрунтів, для виробництва цементу. Соляні відходи можна застосовувати як засоби проти ожеледиці на дорогах, для виробництва сульфату натрію та інших хімічних продуктів, нерозчинні домішки соляних відходів — для закладки вироблених просторів шахт. Фосфогіпс – сировина для будівельних виробів і цементної промисловості.

Упритул

Аргументи для інвестора У наших пропозиціях немає нічого фантастичного. Переваги запропонованих шляхів модернізації гірничої промисловості очевидні. Однак здійснити їх на практиці не так просто. Кожен із нових способів має бути перевірений спочатку в лабораторії, потім на пілотній установці. А для цього потрібен науковий центр із дослідним заводом, здатним доводити новації до промислового освоєння. І тільки після того, як на практиці будуть визначені оптимальні параметри технологічних процесів, гіпотетичний інвестор повірить науковцям і вкладе в нове виробництво кошти. Відродження гірничовидобувної промисловості на заході України дозволить створити не менше 10 тис. високооплачуваних робочих місць, підвищити загальний рівень якості життя, відкрити перспективу самореалізації для молоді. Без модернізації гірнича промисловість загине, а шахтарські міста й селища перетворяться на занедбані села, втекти звідки стане мрією кожного мешканця.


№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

7

Основний ресурс

Господарі вугілля Головні інвестори українських шахт — іноземні держбанки. Вітчизняний бізнес поки розмірковує Олена ГЕРАСИМОВА Ідея розвитку вітчизняної вуглевидобувної галузі за допомогою механізму державно-приватного партнерства почала поступово приживатися. Правда, українська влада поки воліє співробітничати з державними фінзакладами інших країн, а не з приватними компаніями.

Докладно

Держбанк за держбанком До кінця грудня 2014 року ДП «Вугілля України» одержить 300 млн грн у рамках кредитної лінії ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії». Цього року керівництво підприємства також сподівається залучити ще 160 млн грн за такою ж схемою, але вже із Промінвестбанком, найбільший акціонер якого — російський державний Зовнішекономбанк. Ці кошти плануються для технічного переоснащення державних вуглевидобувних підприємств, а також для освоєння та введення в експлуатацію на них нових лав. «Розроблено комплекс конкретних проектів модернізації та розвитку для перспективних шахт і триває процес інтенсивного залучення інвестицій для їхнього здійснення. Україна тісно співробітничає з Державним банком розвитку КНР і багатьма російськими держбанками. Крім того, вона також зацікавлена в налагодженні співробітництва й з іншими інвесторами», — відзначив екс-міністр вугільної промисловості Юрій Ященко. У вересні минулого року Юрій Ященко й віце-президент Держбанку розвитку КНР Гао Дзянь підписали меморандум про співробітництво у вугільній галузі, який, як уточнив екс-міністр, «визначає алгоритм подальшого руху в напрямку реалізації пакета інвестиційних проектів». Ішлося про сім проектів загальною вартістю $1,3 млрд, які припускають реконструкцію шахти ім. Д.Мельникова, що входить до ДП «Лисичанськвугілля», «Новопавлівська» (ДП «Донбасантрацит»), «Шахтарська-Глибока» (ДП «Шахтарськантрацит»), «Росія» (ДП «Селідоввугілля»), а також шахт ім. Димитрова та ім. Стаханова (ДП «Червоноармійськвугілля»). Після цього керівництво Мінвуглепрому та представ-

ники китайського Держбанку розвитку обговорили параметри кредитних угод. Одночасно із цим делегація фахівців із Китаю почала аналіз технічного стану шахт «Новопавлівська», ім. Мельникова та «ШахтарськаГлибока» з метою визначення підходів до втілення пілотних інвестпроектів на цих підприємствах із загальним обсягом фінансування $120 млн. А вже наприкінці листопада Держбанк розвитку КНР заявив про готовність виділити $80 млн кредиту на відновлення потужностей і розвиток шахт «Новопавлівська» та ім. Мельникова. «Ці кошти буде надано на 15 років під 4% річних із відстрочкою в погашенні боргу на 3 роки. Передбачається, що після реалізації інвестпроектів обсяги вуглевидобутку на цих шахтах зростуть із 15,5 до 680 тисяч тонн на рік», — уточнив голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк. Майже в той же час керівництво профільного міністерства повідомило, що надало для ознайомлення декілька бізнес-проектів і представництву американського банку Goldman Sachs у Росії та СНД.

Вугільна еволюція Попередня серія спроб реформування галузі почалася навесні 2009 року, коли уряд Юлії Тимошенко затвердив перелік майже сотні держшахт для приватизації. Оскільки процес був відразу ж заблокований тодішнім Президентом Віктором Ющенком, улітку того ж року парламент ухвалив Закон «Про загальні принципи державно-приватного партнерства», який, на думку авторів документа, дозволяв задіяти альтернативний приватизації механізм залучення інвестицій у вуглевидобуток. Ідея державно-приватного партнерства стала одним із ключових елементів Програ-

ми реформування вугільної галузі на 2010—2014 роки. Щоб механізм такого партнерства набув чинності, Мінвуглепром запропонував приватним компаніям і галузевим інститутам спільно з фахівцями відомства розробити для потенційно перспективних державних шахт інвестиційні програми на 5 років.

Міністерство відібрало 63 перспективних вугільних підприємства, на розвиток яких треба залучити 47,3 млрд грн: для шахт Донецької області буде потрібно 25,5 млрд грн, Луганської — 19,5 млрд грн, Львівської — 2,1 млрд грн і Волинської — 0,2 млрд грн. За попередніми оцінками Мінвуглепрому, реалізація цих інвестпроектів дозволить збільшити обсяги видобутку вугілля до 2015 року на 54% у порівнянні з 2009-м, або до 60 млн тонн. Інвесторами, крім самої держави, мають стати приватні компанії або банки. Минулого літа керівництво Мінвуглепрому ініціювало переговірний процес із декількома промисловими компаніями, банками та іншими фінансовими установами. Було досягнуто попередню домовленість із російським «ВТБ банк» про кредит у $150 млн для закупівлі гірничо-шахтного обладнання за схемою фінансового лізингу. Саме тоді й китайський Держбанк розвитку висловив готовність надати Україні довгі — від 5 до 25 років — кредити, а також

були затверджені пілотні проекти для шахт «Новопавлівська», ім. Мельникова та «Шахтарська-Глибока». На кінець серпня для реалізації деяких із передбачених інвестиційних програм вітчизняні та іноземні банки надали Україні понад 400 млн грн. Крім того, було ухвалено пропозицію ВТБ про надання гірничо-шахтного обладнання за договором лізингу на загальну суму 2,2 млрд грн. Як з’ясувалося під час підрахунків, виконання всіх намічених кредитних угод цілком покривало потреби вітчизняної вугільної галузі в інвестиціях не тільки на 2010 рік, а й частково — на 2011-й.

Усе це означає, що, сподіваючись на державно-приватне партнерство (а суть ідеї полягала в тому, що на перспективні українські шахти прийде профільний промисловий інвестор, зацікавлений у їхньому розвитку та експлуатації), влада опинилася на шляху залучення кредитів, переважно російських і найчастіше державних банків. Оскільки вони досягли успіхів у цій справі, ці сподівання ніби стали другорядними.

Якщо розібратися

Запах «чорного золота» У приватизації вугільних шахт або, у найгіршому разі, у розвитку державноприватного партнерства в галузі зацікавлені насамперед металургійні холдинги та енергогенерувальні компанії. Найпривабливіші об’єкти для металургів — підприємства з видобутку коксівного вугілля: «Макіїввугілля», «Добропіллявугілля», шахта «Краснолиманська» і шахтоуправління

Оренда — на користь За підсумками 2010 року в Донецькій області видобуто понад 32 млн тонн вугілля. Це половина того, що видобувається в усій державі. Показник на 330 тисяч краще, ніж у 2009 році.

За словами першого заступника начальника вугільної промисловості Донецької ОДА Павла Золотопупова, цього року вугільна галузь Донеччини сподівається на значні фінансові вливання. Складено реєстр привабливих об’єктів, які вже пропонують інвесторам. Держпідприємство «Дзержинськвугілля» такого інвестора вже має, шахту «Новодзержинська» віддали в оренду. Зараз тут ведуться роботи з будівництва нового горизонту. Його уведення в експлуатацію дозволить у півтора раза наростити обсяги вуглевидобутку на шахті й створити додатково 200 робочих місць.

«Донбас». Для енергогенерації це такі активи, як «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Добропіллявугілля» і Донецька вугільна енергетична компанія. Ще в жовтні 2009 року, коли про приватизацію вуглевидобувних підприємств ніхто й не думав, зацікавленість у співробітництві з державою в цій сфері висловило керівництво ВАТ «AрселорМіттал Кривий Ріг». Розпочавши аналіз перспектив інвестування в розвиток декількох українських шахт, які видобувають коксівне вугілля, у компанії відразу ж вирішили, що пріоритетний об’єкт для неї — ДП «Макіїввугілля». Найперше тому, що воно займає в країні позиції лідера з видобутку коксівного вугілля (приблизно 2,5 млн тонн на рік), а також має у своєму розпорядженні повний набір необхідних марок палива для коксової шихти. Представники «Макіїввугілля», зі свого боку, заявили, що для них найкращий шлях розвитку — у рамках державно-приватного партнерства, а не приватизація, відзначивши при цьому, що ДП зацікавлене в намірах керівництва АМКР інвестувати додаткові кошти в розширення потужностей із видобутку коксівного вугілля, а також у формуванні структури гарантованого й довгострокового збуту власної продукції за прийнятними цінами. Уже в липні минулого року керівництво Мінвуглепрому почало діалог про потенційне співробітництво з російським ЗАТ «Багатогалузеве виробниче об’єднання «Кузбас». За відомостями міністерства, ця компанія висловила готовність фінансувати розробку нових лав на державних шахтах, сприяти їхньому переоснащенню шляхом поставок обладнання, надавати допомогу в проходженні та ремонті гірничих виробок. У результаті сторони підписали меморандум про наміри, окресливши основні напрями взаємодії. Тоді ж керівництво ДПЕК заявило про те, що могло б уже 2010 року вкласти 1,2 млрд грн у реалізацію інвестпроектів на держпідприємствах «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Добропіллявугілля» і «Донецька вугільна енергетична компанія». У листопаді минулого року про свій інтерес до вітчизняної вугільної галузі заявив найбільший у Центральній Європі вуглевидобувний холдинг New World Resources (NWR), який із 2008 року має блокувальний пакет акцій українськошвейцарської рудної компанії Ferrexpo plc. Прес-сек-

ретар NWR Джо Кук: «Стратегія нашої компанії припускає розвиток бізнесу в Східній Європі, у тому числі й в Україні. Тому NWR розглядає всі можливості інвестування у вугільну промисловість цієї країни в міру їхньої появи й, зокрема, з інтересом стежить за процесом приватизації шахти ім. Засядька». Майже одночасно із цим свої плани з розгортання повномасштабної присутності на українському вугільному ринку оприлюднив і канадський сировинний холдинг Lysander Minerals Corp. «Із травня минулого року попит на основні марки вугілля в усьому світі стрімко зростає, як і обсяги споживання цієї продукції, зокрема в Східній Європі та ключових країнах Причорномор’я. Поряд із цим у всіх вуглевидобувних країнах, у тому числі Україні, істотно покращилися умови для капіталовкладень у цю галузь. Тому керівництво компанії зробило ставку на розширення власної діяльності в українському вуглепромі й ретельно вивчає наявні бізнес-можливості, щоб у перспективі стати однією із провідних вугільних компаній України», — відзначив президент Lysander Брайс Портер. Проте, на відміну від цілком реального потоку інвестицій у вітчизняну вуглевидобувну галузь із надр банків іноземних держав, поки всі ці підступи до можливого співробітництва із приватними інвесторами залишаються не більш ніж деклараціями про наміри. Принаймні поки держава віддавала перевагу кредитам держбанків інших країн, бізнес більш охоче фінансував лише вугільні активи, які купував у власність. Наприклад, та ж Lysander, яка вже залучила $11,5 млн на розвиток непрацюючої шахти «Вертикальна», де раніше добували високоякісний антрацит. Уклавши в це підприємство загалом $210 млн, протягом трьох-п’яти років планує відновити тут видобуток 1,4—1,5 млн тонн вугілля на рік, що забезпечить рентабельність. Цілком очевидно, що плани з приватизації інвестиційно привабливих вугільних підприємств навряд чи матимуть повсюдну підтримку їхнього керівництва. І тоді, як у випадку із ДП «Макіїввугілля», для одержання доступу до найперспективніших активів бізнесу доведеться бути наполегливішим у використанні механізму державно-приватного партнерства. Якщо, звичайно, на той час провідну активну експансію державного інвестора цілком не заступить приватний.


8

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Безмежне небо

За рік до старту

використовуючи їх як експериментальні бази в розвитку космічних технологій. Зараз вирішуються питання матеріальної підтримки проекту «Український наносупутник». Цього року треба закупити елементну базу, зібрати все воєдино й провести випробування, щоб устигнути до запуску РН «Циклон-4», призначеного на квітень 2012 року.

Українські студенти освоюють технології створення наносупутників Ірина КОНДРАТЬЄВА У 2012 році в рамках спільного українсько-бразильського проекту «Алкантара Циклон Спейс» із бразильського космодрому відбудеться демонстраційний запуск ракети-носія «Циклон-4». Планується, що він візьме на борт серед інших корисних навантажень і перший університетський наносупутник, зроблений в Україні. У створенні мініатюрного супутника беруть участь студенти, аспіранти та вчені Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» і Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.Макарова (НЦАОМ, Дніпропетровськ).

Перші кроки Наносупутники, створені студентами різних країн світу, борознять космічні простори з кінця 90-х. Особливих успіхів домоглися в цьому ВНЗ США, Німеччини, Англії, Японії та інших держав, які володіють космічними технологіями та будівельними потужностями або беруть участь у реалізації відповідних міжнародних проектів. Україна ж, маючи повний замкнений цикл виробництва ракетно-космічних літальних апаратів, супутників, систем наведення й управління, до останнього часу була винятком із правил. Для наших університетів цей напрям діяльності був скоріше далекою мрією, ніж реальним кроком на шляху розширення звичних рамок освітнього процесу. Але реформування системи освіти, яке почалося після приєднання до Болонського процесу, допомогло усунути різні перешкоди й максимально наблизити студентство до практичного освоєння космосу. — Із 2005 року Національний центр аерокосмічної

освіти молоді ім. Макарова ініціював заходи, спрямовані на стимулювання зусиль українських ВНЗ для створення й розвитку в їхніх стінах нового напряму діяльності, — розповів заступник директора з науки та освіти НЦАОМ Олексій Кулик. — Вагому підтримку надають нам європейські університети, які мають досвід створення університетських (або студентських, молодіжних) супутників. Зокрема, на Міжнародному аеро-

Олексій Кулик

космічному салоні в Берліні у 2008 році між нашим Центром і факультетом авіації та космонавтики Берлінського технічного університету був підписаний договір про співдружність і спільну науковотехнічну діяльність. Через рік, спираючись на допомогу КБ «Південне» й Національного космічного агентства України (НКАУ), три провідні аерокосмічні ВНЗ Києва, Дніпропетровська й Харкова виграли трирічний грант і стали повноправними учасниками міжнародної програми TEMPUS-CRIST. Головна її мета, відзначив О.Кулик, — вивести аерокосмічні ВНЗ на новий якісний рівень у підготовці майбутніх фахівців ракетно-космічної галузі за рахунок упровадження в освітній процес технологій виготовлення та експлуатації малих космічних літальних апаратів. При цьому не тільки забезпечити підготовку інженерних, наукових кадрів, а й менеджерів, здатних вигідно продавати свої

вироби на світових космічних ринках. Крім України в програмі TEMPUS-CRIST беруть участь Росія та Казахстан (по три ВНЗ від кожної держави). Проект фінансується за рахунок коштів Європейського Союзу за підтримки Європейського космічного агентства. Його фіналом на цьому етапі стане обладнання в українських університетах приймальнопередавальних центрів — фактично мініатюрних технологічних лабораторій і центрів управління польотами космічних літальних апаратів. Необхідне обладнання вже завезене з Німеччини, незабаром почнеться його монтаж, налагодження, і до осені ці центри посядуть належне місце в університетських структурах. Таким чином, наші студенти зможуть не тільки самостійно проектувати й створювати наносупутники, а й вести з ними постійну роботу після виведення на орбіту. Ще одним важливим кроком на шляху до поставленої мети стало підписання в жовтні минулого року між НЦАОМ і Токійським університетом меморандуму про створення до 2015 року п’яти малих космічних літальних апаратів і подальшої їхньої спільної експлуатації. Усі супутники будуть призначені для дистанційного зондування Землі, а інформацію, яка надходитиме з них, ВНЗ зможуть використовувати як у самостійних, так і спільних освітніх, науково-освітніх і наукових проектах. Концепція першого з п’яти супутників уже сформована японським університетом. Він буде оснащений високоякісною відео- і фотоапаратурою, яка дозволить проводити зйомку з розрізненням 5—7 м на поверхні Землі. Запуск цього супутника планується в 2012 році разом із першим українським університетським наносупутником із космодрому Алкантара в Бразилії. Пускові послуги за-

Довідка «УТГ» Восени 2010 року в рамках проекту TEMPUS-CRIST у Берлінському технічному університеті пройшли стажування студенти, аспіранти, викладачі, фахівці восьми ВНЗ України, Росії та Казахстану, а також організацій, які підтримують цей проект. Серед них — представники Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О. Макарова й Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара. За програмою стажування навчання відбувалося за такими напрямами: проектування мікро- і наносупутників; супутникові технології; зв’язок космічного призначення; космічна сенсорика; системи планування та управління в космічній промисловості. Наносупутники мають масу від 10 до 60 кг, мікросупутники — від 100 до 200 кг. Термін їхньої служби, як правило, не перевищує п’яти років, після чого вони поступово знижуються й згоряють у густих шарах атмосфери.

«Циклон-4» на космодромі Алкантара в Бразилії

безпечує Україна, і це стане нашим внеском у реалізацію поставленого завдання. У створенні наступних супутників українські та японські студенти братимуть, швидше за все, рівноправну участь.

Маленький, та сміливенький Приєднання до міжнародних програм активізувало роботу й над першим українським університетським наносупутником. Учасники проекту «Український наносупутник» зосередили зусилля на комплектації корисного навантаження (у цьому випадку йдеться про наукову апаратуру, яка може бути встановлена на борту супутника) і розробці службових систем платформи. Судячи з макета, виконаного в натуральну величину, перший університетський наносупутник буде не більше від взуттєвої коробки. Але витрати на створення такої «коробочки» дійсно космічні — можуть перевищити 2 млн грн. Приблизно половину цієї суми становитиме вартість матеріалів, елементної бази й наукового обладнання, решта — витрати, пов’язані із проведенням його випробувань і заходів, у процесі яких буде підтверджена працездатність кожної системи окремо й усього виробу в цілому. Це дуже відповідальний етап у створенні наносупутника, бо треба завжди пам’ятати: найменший збій у його роботі може призвести до непередбачених наслідків і набагато більших матеріальних втрат під час запуску ракети-носія. Наносупутник низькоорбітальний, він кружлятиме над Землею на висоті близько 400—600 км. Призначений для дистанційного зондування Землі, тому на ньому планується встановити фото- й відеотехніку. Поки — напівпрофесійну або побутову, здатну працювати в космічному просторі, бо на придбання професійної коштів немає. Сеанси зв’язку із супутником становитимуть 30 хвилин на добу, поки він перебуватиме в зоні видимості й

стійкого сигналу, пролітаючи над Україною. Але перед студентськими колективами поставлене завдання збільшити тривалість таких сеансів. Ідей із цього приводу чимало. Наприклад, у Дніпропетровську опрацьовується проект зі збільшення зв’язку із супутником до 6 годин. Завдання пропонується вирішити за допомогою терміналів, установлених безпосередньо на супутнику й у приймально-передавальних центрах на Землі. Суть ідеї полягає в тому, щоб вся фіксована інформація накопичувалася протягом певного часу в пам’яті обладнання, установленого на супутнику, а потім передавалася в такому ж обсязі на Землю. Для начинки українського наносупутника, як і інших аналогічних університетських апаратів, буде використана елементна база провідних світових виробників, адаптована до умов роботи в космосі. При цьо-

Внесок студентів Найлегшим і найпростішим варіантом створення першого університетського наносупутника було б звернутися в КБ «Південне» і ДП «Південмаш», щоб використовувати їх науковий і технічний потенціал. Однак у НЦАОМ ім. Макарова вирішили дати якнайбільше шансів саме студентству, молодим ученим профільних ВНЗ і підприємств. Із 2005 року під егідою НЦАОМ проводяться конкурси проектів із заданої тематики. Крім того, студенти й аспіранти університетів, які освоюють космічний напрямок, одержують конкретні завдання у вигляді курсових, дипломних і наукових робіт. За 2—3 роки ідея доводиться до необхідного рівня, і її можна розглядати як готову пропозицію до практичного впровадження. Оскільки більшість робіт представлена трьома провідними аерокосмічними університетами України, вони

Макет першого українського університетського наносупутника

му можна скористатися недорогими варіантами й навіть не обов’язково одержувати спецдозволи на право використання тих або інших елементів, готової апаратури. Головне — наявність дозволів на експлуатацію від самих виробників, яким надається фактично безкоштовна можливість «обкатати» свої вироби в космічному просторі й надалі пропонувати їх за відповідними цінами для комплектації більш серйозних космічних літальних апаратів. Не дивно, що світові аерокосмічні агентства всіляко стимулюють розроблення університетських наносупутників,

об’єдналися в консорціум зі створення наносупутника. При цьому харків’яни, наприклад, займаються розробкою систем енергопостачання, програмним забезпеченням систем управління наносупутником. У Київському політеху в рамках проекту створюють конструкційні елементи систем управління — двигунимаховики, приймальнопередавальні елементи, прилади для зв’язку із Землею. Дніпропетровський університет виконуватиме завдання, пов’язані з конструкційними особливостями корпуса, панелей, головним складанням, випробуваннями


9

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Промисловість Наука готового наносупутника, уведенням в експлуатацію та підготовкою його до космічного запуску. У цілому студентські колективи представили за останні чотири роки близько 60 робіт. Причому в конкурсах брали участь не тільки зазначені вище профільні ВНЗ, а й декілька інститутів, університетів із Києва, Донецька, Ужгорода, Житомира, Євпаторії, Запоріжжя, Львова та інших міст. Частина конкурсних робіт відрізняється фундаментальним науковим підходом і їх реалізація вимагає значних капітальних вкладень. Поки вони потрапили в розряд «запасних». Та коли фінансові можливості дозволять, усі вони напевно будуть реалізовані під час створення наступних університетських супутників.

На старій «гумі»

Космічне братство

Запізнілий прорив

Найближчим часом до реалізації проекту може долучитися Харківський національний університет радіоелектроніки, а до програми TEMPUS-CRIST — Національний авіаційний університет (Київ), Житомирський військовий інститут радіоелектроніки ім. С. Корольова, Донецький національний технічний університет та інші українські ВНЗ. Закінчення першого етапу в 2011 році в рамках міжнародної освітньої програми TEMPUSCRIST не вимагає від української сторони виходу з цієї програми. Більш того, Україна надалі має намір розширити рамки міжнародного співробітництва. На порядку денному — розроблення спільних освітніх програм з обміну студентами та стажування українських фахівців у європейських, російських та казахстанських ВНЗ. У НЦАОМ ім. О. Макарова прогнозують вітчизняним університетам ще більш привабливе майбутнє. — Ідеальний варіант — побудувати міст між нашими європейськими й новими японськими партнерами через Україну, — говорить О. Кулик. — Ми маємо на увазі не тільки інформаційну складову щодо обміну досвідом, а й практичні кроки. Наприклад, організація роботи на високому технічному рівні університетських ЦУПів в Україні може допомогти в забезпеченні багатогодинних і навіть цілодобових сеансів зв’язку з наносупутниками університетів різних країн. Ми готові, зі свого боку, провести переговори, запропонувавши нашим зарубіжним партнерам розглянути цю унікальну можливість для технічної реалізації проекту.

Згідно з даними асоціації українських виробників автомобілів «Укравтопром», за підсумками минулого року обсяги виробництва автотранспорту в Україні збільшилися в порівнянні з 2009-м на 19% — до 82,814 тис. одиниць. Випуск легкових машин зріс на 14% (75 тис. одиниць), вантажних — у 2,2 раза (5,1 тис.), автобусів — на 76% (2,6 тис.). До початку глобальної кризи український автопром разом з усім машинобудуванням неухильно поліпшував показники. Найбільші виробники, які затвердилися на ринку за ці роки — корпорація «УкрАВТО» в особі ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» (ЗАЗ), корпорація «Богдан», яка включає ВАТ «ЛуАЗ» і ВАТ «Черкаський автобус», корпорація «АІС» в особі ТОВ «КрАСЗ», корпорація «Еталон», яка об’єднує ЗАТ «Чернігівський автозавод» і ЗАТ «Бориспільський автозавод», ЗАТ «Єврокар» та інші підприємства. А вже в 2009 році під впливом факторів кризи виробництво автотранспорту в Україні зменшилося в порівнянні з 2008-м на 83,6%. Не передбачаючи появи якихось позитивних тенденцій у розвитку ситуації, експерти «Укравтопрому» прогнозували, що в 2010 році обсяги випуску продукції в найкращому разі залишаться на рівні 2009-го, а в гіршому — знизяться ще на 15—20%. Перші підстави для оптимізму з’явилися лише в листопаді, коли обсяги випуску автотранспорту збільшилися в порівнянні з листопадом 2009 року в 2,6 раза. За підсумками січня-листопада минулого року галузь уперше з початку кризи вийшла на позитивну динаміку.

Поки на українському авторинку ті ж тенденції, що й у виробництві. Торік реалізовано тільки 207 тис. машин — у чотири рази менше, ніж у 2008-му. Обсяг збуту легкових автомобілів скоротився в 3,5 раза (175 тис.), вантажних і комерційних — у 3,7 раза (29 тис.), а автобусів — у 3,5 раза (2,665 тис.). А в 2010 році загальний показник збільшився тільки на 10%. У сегменті легковиків тривав спад. Обсяг їхньої реалізації у 2010 році зменшив-

мірним оптимізмом. «Поки стійких чинників для істотного зростання ринку немає. Можливе невелике потепління за рахунок певного збільшення обсягів кредитування, багато хто навіть думає, що от-от все вибухне. Однак насправді банки зараз фінансують із осторогою, і такої безоглядної видачі коштів, як раніше, уже не буде. А тому наш прогноз на поточний рік досить консервативний: якщо збільшення обсягів продажів і можливе, то не більш як на 20%», — відзначає віце-президент корпорації «УкрАВТО» В’ячеслав Поврозник. Такої ж думки й директор із маркетингу групи компаній «АІС» Сергій Боровик: «У 2011 році ємність українського ринку легкових автомобілів збільшиться в середньому на 24% і досягне 200 тисяч одиниць. Такими темпами зростатимуть і сегменти комерційних і вантажних автомобілів. Це буде обумовлено, насамперед, позитивним впливом основних макроекономічних показників — зростанням обсягів ВВП, інвестицій, бюджетних видатків, вантажоперевезень...». Президент корпорації «Богдан» Олег Свинарчук також уважає, що цього року обсяги продажів легкових авто в Україні збільшаться на 20— 30% і не перевищать 180— 200 тис. одиниць: «Одним із чинників зростання стане нинішня більш висока ліквідність банків. Це дозволяє знижувати процентні ставки й направляти в економіку дешевші гроші. Однак відновлення обсягів реалізації легкових автомобілів до докризового рівня — 500—600 тис. одиниць на рік — відбудеться не раніше 2013—2014 року, а ринку вантажних автомобілів і автобусів — не раніше 2015—2016 року». Що ж до впливу на український авторинок недавно ухваленого Податково-

ся в порівнянні з 2009-м на 1,4%. Поряд із цим сектор комерційних автомобілів і автобусів упевнено зростає. Збут комерційних авто збільшився в 1,7 раза, а автобусів — на 25%. Незважаючи на певні позитивні зрушення, оператори ринку оцінюють перспективи нинішнього року з по-

го кодексу, то найбільші надії його оператори покладають на закон про зворотний викуп. Його норми усувають подвійне обкладання ПДВ, спрощують процедури оцінки й сплати держмита, а також знижують податок на дохід фізичних осіб. Як уважають учасники ринку, самі по собі ці нововведення вже мо-

Український автопром без державної підтримки поволі відновлює обсяги виробництва Олена ГЕРАСИМОВА Переживши 83,6-відсотковий спад обсягів випуску продукції у 2009 році, галузь почала стрімко надолужувати згаяне лише наприкінці минулого року, що дозволило їй досягти 19-відсоткового зростання. Це означає, що на відміну від світового автопрому, який уже наблизився до докризових показників, український поки працює тільки на третину своїх можливостей.

Докладно

Лідери й аутсайдери Успішніше за всіх відновлюють виробництво корпорації «УкрАВТО» і «Богдан», а також ЗАТ «Єврокар». Хоча Запорізькому автозаводу, який входить до складу «УкрАВТО», не вдалося подолати спад випуску легкових автомобілів (-4% у порівнянні з 2009 роком), він усе-таки зміг значно збільшити випуск вантажних автомобілів (на

40%) і автобусів (на 87%). Корпорація «Богдан» наростила обсяг виробництва легкових автомобілів на 33%, автобусів — на 43%. І, нарешті, завод «Єврокар», який випускає автомобілі Skoda, збільшив показники вдвічі. Серйозного прориву вдалося досягти також приналежному групі компаній «АІС» Кременчуцькому автоскладальному заводу, який випускає легкові автомобілі Geely і позашляховики Ssang Yong — зростання на 69%. Значного підйому досягла й холдингова компанія «АвтоКрАЗ», яка збільшила випуск продукції майже в 4 рази. Що ж до підприємств, які спеціалізуються на виготовленні автобусів, то більшість із них також вступили у фазу відновлення. Бориспільський (БАЗ) і Чернігівський (ЧАЗ) автозаводи, які входять до складу корпорації «Еталон», виробили 698 і 310 автобусів відповідно (у 2009 році було 208 і 82). Поряд із цим БАЗ випустив 147 вантажних автомобілів (у 2009-му — 31). У червні минулого року знову почав роботу автозавод «Анто-Рус» і виготовив 66 автобусів, 32 із яких — у грудні. При цьому Часовоярський ремзавод, який випускає автобуси «Рута», навпаки, скоротив обсяги їхнього виробництва на 26%, до 319 одиниць, а завод «ВІПОС» так і не відновив свою діяльність. Це начебто указує на те, що в галузі стався перелом на

краще й позитивні тенденції стрімко набирають обертів. Однак експерти «Укравтопрому» уважають, що поки говорити про подолання кризи ще зарано. «За відсутності підтримки з боку держави цього року обсяги виробництва автотранспорту в Україні не перевищать 90—100 тисяч одиниць. У той час як ємність вітчизняного авторинку, імовірно, становитиме 250 тисяч», — уважає президент асоціації «Укравтопром» Михайло Рєзнік.

Якщо розібратися

Покладатися на себе

гли б забезпечити 20-відсоткове зростання обсягів збуту авто. Однак поки не має впевненості в тому, що на ділі вони дійсно будуть такими ефективними.

Добрими намірами... Поки, крім згаданих механізмів, передбачених у Податковому кодексі, на якісь інші форми державного протекціонізму нашому автопрому годі й сподіватися. Із початку кризи Україна, незважаючи на безпрецедентний спад, у якому галузь перебувала два роки, ні до яких стимулів і пільг не вдавалася й обмежувалася лише багатообіцяльними деклараціями. Тобто насправді на автопром як одного із головних потенційних споживачів високотехнологічної продукції металургії ставки не робилося. У травні минулого року Верховна Рада ухвалила Державну програму економічного й соціального розвитку країни на 2010 рік, що припускала певні кроки, спрямовані на підтримку автопрому. Однак до справи так і не дійшло. Через місяць перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв запевнив представників галузі, що обіцяні заходи все-таки буде ухвалено, але при цьому навіть не уточнив, які саме. У жовтні віце-прем’єрміністр, а тепер ще й міністр соціальної політики Сергій Тігіпко нагадав державі про те, наскільки важливо зберегти цей сегмент економіки й усіма можливими способами сприяти закупівлі автотранспорту вітчизняного виробництва. Але ні дуже великих замовлень, ні дешевих кредитів галузь так і не отримала. Більшість країн-автовиробників, які миттєво відреагували на кризу ефективними заходами, уже можуть розраховувати на відчутний результат. У 2010 році обсяги світового виробництва автотранспорту становили 68,7 млн одиниць, що зовсім трохи нижче прогнозного показника компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), яка раніше припускала, що вони досягнуть 69,9 млн одиниць. Якщо ж урахувати, що показник, очікуваний експертами PwC, у світі перевершує рівень докризового 2007 року, то нинішні результати свідчать про те, що світовий автопром щонайменше до нього впритул наблизився. А вже наступного року обсяги глобального виробництва авто становитимуть 73,8 млн одиниць. І це означає, що, на відміну від України, інші країни забудуть про кризу якщо не сьогодні, то завтра.


10

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

День прийдешній

Криза як привід до оптимізму Виявляється, найкраще зараз — робити капіталовкладення у своїх дітей. Тільки на них і надія забезпечити «щасливе майбутнє» Сергій ДУМКЕВИЧ Михайло Хазін — російський економіст, добре відомий частими виступами в медіа, участю в наукових конференціях, активною публічною діяльністю. Його вважають гуру в дослідженні глобальної світової кризи. Чи вірити у вчені «ворожіння» на глобальній кризовій гущі — вирішувати кожному окремо, але цілком очевидно, що глобальні процеси, які відбуваються сьогодні у світі, стосуються всіх без винятку.

— Михайле Леонідовичу, як відомо, мудрий Схід пише слово «криза» двома ієрогліфами. Один означає «небезпека», інший — «сприятлива можливість». Питання: хто може виграти під час гострої економічної кризи? — Уявіть, що до кризи існувала корпорація із двадцяти компаній із загальним бюджетом мільйон умовних одиниць і середнім оборотом однієї компанії 50 тисяч. Аж раптом настала криза, і оборот галузі впав удвічі. Запитується, наскільки зменшиться в ній кількість компаній? Досвід показує, що кількість компаній скорочується в 3—4 рази. Із 20 компаній залишиться 5 із загальним оборотом у 500 тисяч умовних одиниць. Таким чином, середній оборот однієї компанії зріс удвічі в порівнянні з докризовими обсягами. Висновок: ті, хто виживає в умовах гострої кризи, потім несподівано опиняються в кращих умовах. Це ж стосується і економічного виживання країн. Із цієї причини я дивлюся на нинішній час із певним оптимізмом... Насправді сьогодні треба не готуватися до гіршого, а змінювати стиль поведінки. Як говориться в старому анекдоті: оптиміст вивчає англійську, песиміст — китайську, а реаліст — автомат Калашникова. Специфіка цього часу в тому, щоб зрозуміти: що буде автоматом Калашникова через рік, через три, через чотири? Економіка падатиме ще довго — 5—8 років... Світ опинився в ситуації, у якій давно не був. А саме — життя на ринках, що падають. Як заробляти на ринку, що зростає, усім відомо. Уся сучасна менеджерська наука — і комерційний менеджмент, і державний — ґрунтується на трьох відомих принципах: попит увесь час зростає, грошова пропозиція весь час зростає, вартість кредиту

Михайло Хазін Президент компанії експертного консультування «Неокон» Закінчив мехмат МДУ. Працював у системі Академії наук СРСР, у Робочому центрі економічних реформ при уряді РФ, керував департаментом кредитної політики мінекономіки Росії, був заступником начальника економічного управління президента РФ. Започаткував гловесь час падає. Аж раптом — раз! — і нічого не працює. — Що ж відбувається сьогодні у світі? — Руйнується система рефінансування кредиту. Основна проблема, яка постала перед усім світом, і перед Україною теж, полягає в тому, що повернути накопичені всіма за 30 років борги з поточних доходів неможливо в принципі. Ці борги було зроблено виходячи з логіки, що їх ніхто не повертатиме. Два останніх роки всі терпіли, сподіваючись на те, що щастя повернеться. Тепер ми всі зрозуміли: цього не буде. І треба повертатися до схеми, яка існувала до 81-го року, коли давали кредит тільки за умови чіткого пояснення, як він сплачуватиметься, причому цілком. — Чи існує рецепт виживання країни в кризу? — В умовах розпаду єдиної економічної системи світу головна проблема виживання країн — із ким дружити, як дружити й проти кого дружити. Не дуже зрозуміло, куди піде Близький Схід або Мексика. Зрозуміло, що Францію та Німеччину вже не розділити. А Велика Британія може більше тяжіти до США. Однак щоб нормально дружити, бажано бути не клієнтом, а партнером. От Прибалтика в Євросоюзу була клієнтом, і в критичній ситуації клієнта просто викинули, як безрідного собаку. Що б там не говорили, єдине місце, де Україна ніколи не буде клієнтом, а завжди — партнером, нехай навіть мінімально успішним, — це Москва. При цьому треба розуміти, що в середньому рівень життя падатиме. З об’єктивної причини: ресурсів стає все менше й менше. — Але в нас багато хто боїться імперських амбіцій Москви... — Імперські настрої Москви дуже перебільшено. Мене

бальну кризологію в Росії. Прогнозував російський дефолт 1998 року й великий теракт у США в 2001 році. Його прогноз від 27.11.2007 р. сформульовразило недавнє соцопитування з теми «Хто врятує Росію від кризи?», яке проводилося у Свердловську. За його результатами на другому місці Путін — у нього 7%, за ним — вся інша еліта країни, теж із незначними відсотками. А на першому місці — хто б ви думали? — Лукашенко, у нього 77% голосів! До речі, із приводу імперських амбіцій у Москві ходить анекдот. Розмовляють Медведєв і Лукашенко по телефону. «Батька, ти неправильно поводишся, свободу та демократію не підтримуєш», — говорить Дмитро Анатолійович. «Та не проблема: між нами лише дві дивізії, і обидві білоруські!» —і кладе слухавку. Медведєв викликає міністра оборони й запитує: чи правду Лукашенко говорить про дивізії? Той підтверджує. «Ну, нічого, — зітхає Медведєв. — Якщо він на Москву дві дивізії кине, то до московської кільцевої дороги однаково більше батальйону не дійде». «Ні, Дмитре Анатолійовичу, якщо Батька кине на Москву дві дивізії, до Москви дійде 20»... Уявляєте, а якби Батька сидів у Києві? — У своїх інтерв’ю ви говорите про нову економічну революцію. Що свідчить уже сьогодні про початок змін? — За останні дві тисячі років було лише дві революції: перша в I—IV століттях, коли пізньоантичне господарство змінилося на феодальне. Друга відбулася в XVI—XVII століттях, коли на зміну феодальному господарству прийшло капіталістичне. У 1917 році з огляду на розвиток економічних процесів революції не було. Сьогодні ж починається третя революція — нинішня світова фінансово-економічна система світу доживає свої останні десятиліття. Це відбувається поступово: ста-

ваний так: «Крах світової фінансової системи: залишилися лічені дні». Став надзвичайно популярним завдяки своїм економічним прогнозам. У 2003-му вийшла його нашуміла книга в співавторстві з Андрієм Кобяковим «Захід імперії долара й кінець Pax Americana», у якій автори за п’ять років до глобальної кризи прогнозували її передумови й неминучість. Відтоді багато що з виявленого ними стало очевидним. ра руйнується й проростає нова. Що буде джерелом розвитку через 50 років — я не знаю. Але в мене є одна гіпотеза-відчуття, у якій я можу й помилятися. Попередні 250—300 років у світі був науковий прогрес, тобто розвивалася техніка, наступний ривок буде пов’язаний із розвитком соціальних технологій. Деякі ознаки й тенденції нової революції ми вже бачимо. Зникають цілі напрямки соціально-політичної ді-

яльності, умирає наука в тому вигляді, у якому вона існувала ще в 50—60-ті роки. Поступово вона повертається до форм XVIII століття: є людина, якій подобається займатися наукою, і вона робить це всупереч навколишньому світу, у неї є учні... і на цьому все. А наука в державному значенні, як інститут, умирає. Те саме відбувається і в багатьох інших сферах: цілеспрямовано вбивають інститут родини й так далі. Зараз настав час сильних лідерів. Останні три десятки років були періодом сірості, тобто основне завдання будь-якого державного лідера полягало в тому, щоб тільки не заважати процесам, які відбуваються. Зверніть увагу на президентів США: кожен наступний гірше від попереднього за інтелектом, освітою. А в кризовій ситуації виграє той, хто пред’явить своєму електорату хоч якийсь план. — Що відбуватиметься з інвестиціями найближчим часом? — Я не виключаю, що через 2—3 роки ми на кілька років опинимося в ситуації, за якої у світі взагалі не можна буде вкласти гроші (не в спекулятивні операції) з гарантованим прибутком. Будь-які інвестиції будуть негативни-

ми. Причому, з одного боку, прибуток дістати неможливо, а з іншого — кількість бажаючих у щось інвестувати істотно зростатиме. Разом із тим зміниться й модель інвестування. Треба вкладати гроші в той проект, який дозволить замість швидкого прибутку одержати максимальну частку ринку. У цьому випадку, коли все повернеться на круги своя, у вас з’явиться можливість діставати максимальний прибуток. — Які конфлікти загрожують людству? — На сьогодні курди — найчисленніша нація у світі, близько 40 мільйонів чоловік, які не мають власної державності. Сирія, Іран, Ірак, Туреччина — цілком очевидно, що в цьому місці треба чекати дуже великої сутички всіх. Це одне із двох місць, які викликатимуть побоювання в майбутньому. Друге, як відомо, — Балкани. — Чого чекати від революції простим людям? — Усі, кому сьогодні ще немає сорока, усвідомте: єдина гарантія майбутньої пенсії, вашого виживання в старості — це ваші діти, які вас годуватимуть. Кожен по копієчці дасть — так і прохарчуєтеся.


11

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Наука Транспорт

У зоні небезпечної напруги Дніпропетровські вчені розвивають новий напрямок у прогнозуванні підземних катаклізмів Ігор ГУСАРОВ Наукова робота «Напружено-деформований стан геологічного середовища й небезпечні геодинамічні явища: природа виникнення й напрямки прогнозу», написана завідувачем кафедри геофізичних методів розвідки Дніпропетровського національного гірничого університету доктором геологічних наук Михайлом Довбничем (на знімку) у співавторстві з його аспірантками Світланою Дем’янець та Іриною Віктосенко, визнана гідною Премії Президента України для молодих учених за 2010 рік. Про актуальність дослідження й принципи, покладені у його основу, наш кореспондент розмовляє з керівником наукового колективу.

вом гравітаційних аномалій, спричинених, скажімо, наявністю в цих регіонах покладів важких руд. Якщо оцінити ендогенні впливи заважають величезні математичні складнощі, подібні до вирішення системи рівнянь, де невідомими є не тільки змінні, а й параметри, то зовнішні фактори лег-

Крапля в космічному океані — Звичайно, ми не перші зайнялися цим напрямком, — говорить Михайло Довбнич. — Із 70-х років школу геофізичних досліджень у НГУ очолює членкор НАН України Костянтин Федорович Тяпкін. Ще раніше такі ідеї розробляв нині покійний завідувач кафедри геодезії Михайло Володимирович Стовас. Логіка міркувань досить проста. Наша планета, як і будь-які інші фізичні системи, прагне до рівноважного стану, що характеризується мінімумом потенційної енергії. У першому наближенні форму Землі можна представити у вигляді еліпсоїда обертання — фігури рівноваги обертових рідких тіл. Тобто якоюсь мірою земна куля може бути уподібнена до краплі рідини. Однак є безліч чинників, які не дозволяють їй перебувати в такому ідеально рівноважному стані. Але в разі відхилення від рівноваги, як і скрізь у природі, виникають сили, що прагнуть повернути систему до енергетичного мінімуму. Саме ці сили створюють механічні напруги в геологічних структурах, які у свою чергу можуть бути причиною геодинамічних явищ різного масштабу — від потужних землетрусів до викидів метану в шахтах, що завдають колосальних збитків вуглевидобувній галузі України.

Зсередини... Отже, які сили можуть бути дестабілізувальним фактором, що порушує «планетарну рівновагу»? — Більшість геофізиків, — пояснює автор, — уважають, що ці фактори ендогенної природи, тобто діють із надр планети. Говорять про конвекційні потоки, щільнісну диференціацію, фазові переходи речовини з одного стану в інший, радіоактивний розпад. Однак «ахіллесова п’ята» такої «ендоген-

ної» теорії — її нездатність пояснити давно відому вченим періодичність геологічних процесів. Існують, приміром, 200-мільйонолітні цикли глобальної тектонічної активності, а такі явища, як коливання рівня ґрунтових вод, можуть мати циклічність довжиною в кілька десятків днів. Якщо пов’язувати це зі спонтанною фізикохімічною активністю усередині планети, доведеться уявити собі чортів, які то підкидають у піч паливо, то виходять на перекур. Тим часом ще в 60-ті роки минулого сторіччя радянський геолог Микола Балуховський пов’язав циклічність геологічних процесів із космічними явищами. Так, ті ж 200 мільйонів років — приблизний період обертання Сонця навколо центра нашої галактики.

…чи зовні? До зовнішніх факторів, здатних створювати тектонічні напруги, сучасна наука зараховує нестабільність обертання планети, зміну внутрішнього становища планетарної осі (дрейф географічних полюсів), сонячно-місячні припливи й відпливи й так звані аномалії геоїда — відхилення форми глобуса від ідеального еліпсоїда обертання під впли-

ко піддаються вимірюванню, а отримані величини є найкращими даними для чисельного моделювання. Ми точно знаємо положення Місяця й Сонця в кожен момент часу, за непрямими даними можемо судити про зміну тривалості доби, палеогеографічні дослідження покажуть, як раніше змінювалося положення географічних полюсів, на підставі супутникової гравіметрії можна оцінити й аномалії геоїда. До речі, у рамках цієї теорії періодичність ендогенних процесів також розглядається як наслідок зовнішньої, «космічної» циклічності.

Чим замінити «напругометр»? Сучасна обчислювальна техніка й наявний математичний апарат дозволяють дійти висновку, що помітні напруги дійсно виникають.

Але, на жаль, ми не маємо можливості замірити їх безпосередньо. — Немає такого приладу, як «напругометр», — говорить Михайло Довбнич. — Доводиться користуватися непрямими даними. Тут є два основних підходи. У першому використовуються дані палеогеології. Якщо в якомусь місці в якомусь геологічному періоді спостерігалися порушення суцільності порід, це означає, що на них діяли відповідні напруги. А картина тектонічних перекручень у більш пізніх породах дозволяє судити про зміну поля напруг у часі. Другий підхід ґрунтується на аналізі подій, що відбуваються у вогнищах землетрусів. Картину зрушення тектонічних блоків легко відтворити за поздовжньою та поперечною сейсмічними хвилями, що випускаються в момент коливань, які фіксуються датчиками. Напружений стан намагаються вимірити й за допомогою деформометрів, але ці спроби поки не приводили до якихось переконливих результатів.

Будівельники мають бути напоготові Просторовий розподіл напруг може бути теоретичною основою сейсмічного районування. Близько 20 років тому стартував міжнародний науковий проект WorldStressMap. Фактично це база даних про параметри землетрусів, куди надходить інформація з усієї земної кулі. Отож, фіксовані дані про аномалії геоїда добре корелюються із даними WorldStressMap. Складніше ситуація в «локальних» областях, де спостережень не так багато. Утім, навіть суто емпірично нам відомо, що, наприклад, у межах Українського щита, де розташовані, зокрема, Дніпропетровськ і Запоріж-

жя, землетруси якщо й трапляються, то лише як відгомін геологічних катаклізмів у Карпатах і Криму. Інша річ — самі Карпати або Кримські гори. Є спеціальні будівельні норми для сейсмонебезпечних районів (останній такий документ ухвалений у 2004 році). У проектах передбачені додаткові заходи, які мають попередити руйнування будинків і споруд у критичній ситуації. Природно, це призводить до досить істотного (у рази!) подорожчання таких проектів. Тому будівельники, як правило, болісно реагують на необхідність будувати «протиземлетрусові» будинки. Але тепер їм можна надати додаткові аргументи.

Скажіть, де — та й годі! Зауважимо, що різні зовнішні чинники роблять різний за величиною внесок у формування геодинамічних явищ. Наприклад, дрейф осі обертання (віковий дрейф полюсів) може спричиняти колосальні напруги, що викликають тектонічні розлами або горотворення. А от місячно-сонячні припливи, які впливають на нас двічі на добу, викликають напруги в два-три рази менші, ніж необхідно для порушення суцільності. Правда, у тектонічно активних зонах, де геологічне середовище завжди нестабільне, часом навіть слабкий вплив може призвести до катастрофічних наслідків. У науці це називається тригерним ефектом. — Звичайно, — говорить Михайло Довбнич, — найцікавішою була б можливість прогнозування часу землетрусів, що дозволило б заздалегідь вжити відповідних заходів. Але це питання залишається відкритим не тільки в нас, а й у Росії, США й найбільш сейсмонебезпечній Японії. Із післявоєнних часів наблизитися до мети не вдалося нікому, і сьогодні у світі окреслилася тенденція до згортання фінансуван-

Між іншим

Напруги бувають і на користь Робота дніпропетровських учених відкриває нові можливості видобутку так званого вугільного метану. Такі спільні проекти останнім часом активно обговорюються з російським «Газпромом» і з британсько-голландським концерном Shell. Якщо у звичайному родовищі газ у вільному вигляді заповнює порожнечі порідколекторів, наприклад сланців, то вугільний метан перебуває в сорбованому стані, пов’язаний із породою на молекулярному рівні. Але в місцях, де під дією напруги сталося порушення суцільності, такий газ переходить у свій звичайний стан, що дозволяє легко його витягти.

Цифра (З автореферату докторської дисертації Михайла Довбнича)

Величини механічних напруг, обумовлених порушеннями рівноважного стану Землі під впливом різних факторів: — віковий зсув осі обертання в тілі Землі — > 107 Па; — вікове загасання швидкості обертання Землі – 105 Па; — місячно-сонячні припливи – 104 Па; — чандлерівські й річні коливання полюса – 103 Па; — короткоперіодні варіації швидкості обертання – 102 Па. ня досліджень у цьому напрямку. Ученим ніби говорять: скажіть нам, де, а ми вже змусимо будівельників зробити все необхідне. У тій же Японії атомні електростанції та хімічні виробництва побудовані так, що сейсмічний ризик зведено до розумного мінімуму.

Попередимо й гірників У роботі дніпропетровських учених також аналізуються геодинамічні катаклізми в шахтах Донбасу — раптові викиди вугілля й газу. Якщо на землетруси людина вплинути фактично не може, то події в гірничих виробках належать до техногенно-тектонічних явищ. У 90-ті роки, коли темпи видобутку вугілля різко скоротилися, проблема катастроф на шахтах зникла сама собою. Але як тільки виробничники відновлюють роботу, то починають відігравати визначальну роль у підземному царстві. Проте жоден гірник сьогодні не заперечуватиме, що фактор напруженості гірських порід також істотно впливає на виникнення в шахтах надзвичайних ситуацій. Ми запропонували підхід до прогнозування розташування напружених зон. А от як уникати небезпеки від них — мистецтво вуглевидобувачів. Можливо, підходячи до таких зон, треба сповільнювати темп розробки пласта, може, узагалі не лізти туди, де ризик занадто великий, або розташовувати виробки певним чином залежно від напрямку дії напруги. Словом, у гірничій справі, як і в науці, є свої тонкощі.


12

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

IT

Google кидає виклик Операційна система Chrome завдяки абсолютно новій концепції може потіснити продукцію Microsoft Христина ЧОПКО Про свій намір створити нову операційну систему під назвою Chrome OS корпорація Google офіційно заявила ще у липні 2009 року, проте перший ноутбук під керуванням цього програмного продукту з’явився лише торік у грудні. За час, що минув між двома подіями, розробка встигла обрости неймовірною кількістю чуток.

«Залізна» система Chrome OS ґрунтується на ядрі Linux із використанням браузера Google Chrome, що працює з новою, спеціально розробленою системою вікон і використовує хмарні обчислення. За задумом авторів, усі програми виконуються віддалено, а комп’ютер є лише терміналом для доступу в Інтернет. Зберігання та виконання програм із жорстких дисків не підтримуються взагалі. У Google вважають, що функціональність і різноманітність інтернет-застосунків достатні для того, аби повністю замінити звичні програми. Усі документи користувачів також зберігатимуться на віддаленому сервері. Система оптимізована для ефективної роботи на комп’ютерах середньої потужності. Це дозволяє запускати її менш ніж за 10 секунд. Планується використання ресурсів апаратного прискорення, що допоможе рівномірно розподілити навантаження під час різних ресурсоємних завдань.

Розробники послуговуються кількома принципами — система має бути простою, швидкою та надійною. Це одна з найбільших переваг Chrome OS над іншими операційними системами. Плюсом є і те, що Chrome OS розповсюджується безкоштовно. Повністю змінена традиційна архітектура безпеки, яку покладено в основу інших операційних систем, аби користувачам не доводилось мати справу з вірусами, шкідливим програмним забезпеченням та оновленнями настроєнь безпеки. За словами розробників, «система повинна просто працювати». Ядро операційної системи розміщене в захищеній від записів області, усі додатки виконуються у вкладках браузера, кожна з яких має обмежені права доступу. Дані, що зберігаються локально, шифруються. Chrome OS не треба оновлювати вручну. Система вміє сама сканувати сервери Google для пошуку оновлень. Користувач завжди працюватиме із останньою версією платформи, не докладаючи до цього ніяких зусиль. При цьому ОС постійно перевірятиме себе на цілісність і відсутність шкідливих кодів. Убудованої реклами всередині операційної системи, як обіцяють, не буде. Це суперечило б принципам розробки безкоштовних програм та умовам ліцензії відкритого коду (а код Chrome OS вже викладений для розробників). Крім того, Google і так займає в сучасному Інтернеті стільки «місця», що під час

веб-серфінгу ви все одно побачите рекламу від Google майже відразу. Потенціал Chrome OS розкриватиметься поступово: система проштовхує парадигму клієнтів, обладнаних мінімумом обчислювальних можливостей, при тому що обробку даних на себе беруть хмарні сервери. Окрім того, фокусування на Інтернеті сприяє крос-платформеності системи: клієнт може виконувати будь-який процес, оскільки фізично він запущений на сервері. Чи є зберігання даних на сервері плюсом? Важко дати однозначну відповідь. За потреби всі дані вашого ПК можна буде легко відновити із сервера після синхронізації аккаунта. Але фактично ви зберігаєте інформацію на іншому комп’ютері і до певної міри втрачаєте контроль над нею. Є в Chrome OS і інші недоліки. Це незвичний для користувача інтерфейс і набір програм та потреба у постійному підключенні до Інтернету. Та й для геймерів є погана новина — ігри не вийдуть за межі офісних розваг, оскільки наразі відсутні необхідні апаратні ресурси. Неможливо також замінити браузер Chrome на альтернативний. Проте, можна впевнено прогнозувати, що платформа стане популярною в комп’ютерних системах корпоративного рівня. Про це в інтерв’ю DigiTimes розповів віце-президент Google з управління продуктами Сундар Піачі:

Величезний комп’ютер шукає елементарні частинки Головний технічний директор ARM Майк Мюллер повідомив про те, що зараз компанія працює над створенням найбільшої у світі комп’ютерної системи.

Річ у тім, що чипи ARM використовуватимуться нейтринною обсерваторією IceCube, розташованою в глибині антарктичних льодовиків. Вона являє собою кілометрову площадку-датчик, призначену для виявлення субатомних частинок — нейтрино. По всій площадці в кризі зроблені отвори, у кожному з яких установлені десятки датчиків, побудованих на основі мікросхем ARM. Уся ця махина

працює фактично як єдиний комп’ютер, який передає дані на центральний пульт управління. Завдання — пошук нейтрино, випромінюваних Сонцем та іншими зірками. Відомо, що через площадку в 1 см2 на Землі щосекунди проходить близько 1011 нейтри-

но, випромінених Сонцем, однак ніякого впливу, наприклад на тіло людини, вони не мають. Установлені сенсори вловлюють спалахи блакитного світла, які виникають унаслідок зіткнення нейтрино з атомами, які входять до складу криги.

— Google весь час спілкується з багатьма великими компаніями по всьому світу, що мають сотні комп’ютерів на своїх підприємствах. Більшість із цих фірм хочуть зробити мінімальними витрати на розвиток ІТ-інфраструктури, тому не проти перейти на відкриті операційні системи на зразок Chrome OS. Перехід із Windows на Chrome не буде важким для компаній, оскільки платформа від Google не потребуватиме інсталяції прикладних програм. Chrome буде надійним «тонким клієнтом» із високими показниками безпеки й довговічності, який допоможе знизити ІТвитрати. Chrome OS — проект із відкритим кодом, тому постачальники та виробники не матимуть жодних проблем із ліцензуванням.

Ноутбук під «хромом» Чуток, припущень і здогадів із приводу ноутбука від Google було багато, але тепер про нього нарешті можна говорити як про щось реальне — перший ноутбук із Chrome OS, модель «Cr-48», нещодавно був представлений офіційно. Google розповсюджуватиме його через пілотну програму Chrome OS: розробники можуть подати заявку на участь в ній і спробувати щастя — обмежена кількість ноутбуків буде надана безкоштовно. Корпорація Google замовила 60 тисяч ноутбуків Cr-48. Це робиться для забезпечення стовідсотково м’якого старту пристроїв на базі Chrome OS. Виробником тестових зразків стала тайваньська компанія Inventec. Характеристики ноутбука такі: повнорозмірна клавіатура (без цифрової панелі), 12,1-дюймовий дисплей, великий тачпад, убудована веб-камера й добрий набір комунікативних можливостей — Wi-Fi 802.11 b/g/ n, Bluetooth та 3G. Клавіатура ноутбука дуже схожа на ту, яку використовує Apple, тільки клавіша Caps Lock замінена на кнопку «пошук», що дратуватиме деяких сітьо-

вих хуліганів. На комп’ютері немає логотипів, а весь його корпус абсолютно чорний — таким чином Google хоче показати, що пристрій призначений не для масового ринку. Крім кількох тисяч штатних співробітників Google, які вже використовують пристрої на базі Chrome OS, до пілотного проекту приєднаються й інші великі компанії. До середини 2011 року на базі Cr-48 будуть випущені два нових нетбука з процесором Intel. Партнерамивиробниками стануть Acer і Samsung, а оператор мобільних мереж Verizon Wireless надасть послуги швидкісного інтернет-підключення. Власники нетбуків отримають невеликий бонус — 100MB безкоштовного трафіку кожного місяця протягом двох років. Утім, є одна погана новина. У Росії найближчим часом навіть тестових чорних ноутбуків із хмарною операційною системою не буде. Справа в тому, що ядро системи для захисту від атак і вірусів зберігається на захищеному зашифрованому чипі, і змінити його може тільки Google, а такі криптографічні модулі в Росії не сертифіковані спецслужбами. Планів щодо поширення хромбуків в Україні теж поки немає.

Жук у мурашнику Нова система піддалась шквалу критики. Річард Столлман, засновник Free Software Federation та всесвітньо відомий експерт з IT, назвав Chrome OS «безтурботною операційною системою». В інтерв’ю газеті The Guardian він заявив, що нова операційна система буде перешкодою, а не допомогою для багатьох користувачів, адже причина її появи — просування хмарних сервісів, які не дозволяють користувачам контролювати свої власні дані. — У США ви навіть втрачаєте законні права, якщо зберігаєте свої дані в комп’ютері компанії, а не на своєму власному. Поліція повинна пред’явити вам ордер на обшук, щоб

отримати у вас дані, але якщо вони зберігаються на сервері компанії, поліція отримає їх, нічого вам не показуючи. Вона може не пред’являти ордер на обшук навіть компанії, — сказав Столлман і додав, що термін «хмарне програмування» був, по суті, безглуздим маркетинговим слоганом, придуманим для того, щоб відвернути людей від реальності факту передачі даних третій стороні. Утім, саму операційну систему Столлман трохи похвалив за її open-source коріння: — По суті Chrome OS — це операційна система GNU/ Linux. Однак вона поширюється без звичайних застосунків і після встановлення ускладнює або перешкоджає встановленню програм. Я б сказав, що проблема в самій природі тієї роботи, заради якої була створена Chrome OS. А саме — у заохоченні користувачів зберігати дані й обробляти їх де завгодно, тільки не на своєму комп’ютері. А от представники Microsoft уважають, що справжня мета анонсування Google Chrome OS — відвернення уваги конкурентів і захист основного продукту Google — пошукової системи в Інтернеті. Засновник Microsoft Білл Гейтс у інтерв’ю виданню CNET News висловив таке припущення, та додав, що операційна система Google Chrome OS є черговою варіацією Linux, і не має нічого принципово нового. Подив із приводу випуску компанією Google операційної системи для нетбуків висловив і головний виконавчий директор Microsoft Стів Баллмер. Крім того, він заявив, що саме ОС Windows, а не браузер-орієнтована система є найбільш правильним підходом, оскільки за статистикою користувачі ПК половину часу працюють за межами браузера. Заради справедливості треба зазначити, що критики дивляться на проблему крізь призму власних інтересів. Адже Google намагається вловити тренди комп’ютерного ринку і адекватно на них відреагувати. Кількість користувачів, незадоволених Windows, сьогодні досить велика, а проникнення широкосмугового доступу в Інтернет, у тому числі й мобільного, щороку зростає. Простота й надійність для багатьох вже важливіші від функціональності, а персональний комп’ютер усе частіше сприймається як побутовий прилад, користуватися яким має бути легко й просто. Чи зможе інтернет-гігант потіснити Microsoft? Не виключено, що в ніші нетбуків у Google це вийде. Можливо, це станеться не відразу, але філософія Chrome OS виглядає дуже актуальною.


№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

13

Автомагістраль Транспорт

Ера електромобіля Незабаром з’явиться швидке та економічне авто на електроприводі Олександр НІКОЛАЄНКО 2011-й можна упевнено назвати роком електричного приводу. Із запуском різними виробниками в масове виробництво відразу декількох моделей електромобіль перетворився із цікавої іграшки на новий реальний напрям автомобілебудування.

Для наших співвітчизників електрифікація автомобільного рухомого складу — справа майбутнього, хоча й не такого далекого, як це здається на перший погляд. На офіційному сайті компанії Renault (розділ «Україна») установлений лічильник, який із коментарями українською мовою відраховує у зворотному порядку дні, години, хвилини й секунди. Сьогодні він показує трохи більше 400 днів. Французи пояснюють: це час, що залишився до початку продажів серії із чотирьох моделей електрокарів Z.E. Можна припустити, що рекламісти Renault не дражнили б гусей і не створювали б сайтпрезентацію, якби не збиралися зараховувати у світовий старт продажів і нашу країну. Поки ж пересічному вітчизняному автолюбителеві залишається облизуватися, читаючи характеристики електромобілів і нових моделей гібридів, представлених світовим автопромом.

Сьогодення Серійно вироблений із початку року гібрид Chevrolet Volt витрачає 1,23 літра бензину на сотню кілометрів (у гібридному режимі). Правда, журналістський тест-драйв показав: реальні витрати всетаки вище — 1,82 літра. Але, погодьтесь, це фантастичні показники для повнорозмірного п’ятимісного автомобіля, потужність двигуна якого становить 150 к.с., крутний момент — 370 Н·м, а максимальная швидкість — 160 км/год. Дальність електричного ходу — 64 км на цілком зарядженій батареї, після чого в електромережу автомобіля вмикається електрогенератор на основі бензинового мотора.

Серия электроокаров Renault Z.E.

У США вартість Chevrolet Volt — $41000 без урахування держсубсидії. За купівлю екологічного авто влада готова компенсувати $7500, тобто чиста ціна новинки — $33500. Серійний спорткар Fisker Karma, підготовлений до продажу в першому кварталі цього року, за дбайливого ставлення до енергоресурсів здатний покрити 100 км на двох літрах палива. Однак це вже не сімейний автомобіль: задній привід, 403 к.с., 1300 Н м тяги й 200 км/год. Karma зможе проїхати близько 80 км виключно на електричному приводі. Якщо цього не вистачить — починає працювати 260-сильний турбійований бензиновий мотор, призначений для підзарядки батарей у русі. Вартість люксового гібрида — 78780 євро. А в 2015 році Fisker Automotive обіцяє розпочати серійне виробництво моделі Nina вартістю близько $45 тис., розрахованої на масового споживача. Із гібридів також заслуговує на особливу увагу Jaguar C-X75, у якому вперше у світі для підзарядки батарей і забезпечення енергією тягових електродвигунів застосовується не звичайний поршневий ДВЗ, а газотурбінний двигун. Попередня вартість новинки — $300 тисяч. Не менш цікавий і російський проект «Е-Мобіль». Із 2012 року гібрид обіцяють продавати за ціною не більше $10 тисяч. Як силова установка використовуватиметься 30-кіловатний електродвигун, заживлений від батареї потужністю 20 кВт. Доповнює систему енергоживлення генератор, який приводиться в рух роторнопоршневим двигуном потужністю 45 кВт. Витрата палива в змішаному циклі — 3,5 л/100 км. Однак головною подією все-таки є вихід на ринок Nissan LEAF, цілком електричного авто, яке перемогло в конкурсі «Автомобіль року» у Європі. Електродвигун змінного струму розвиває потужність 80 кВт (109 к.с.) і

крутний момент 280 Н м, що забезпечує автомобілю максимальну швидкість 145 км/ год. (примусове обмеження). Силовий агрегат одержує енергію від розробленої фахівцями компанії Nissan літій-іонної батареї потужністю понад 90 кВт. Запас ходу електромобіля до підзарядки акумуляторної батареї — 175 км. У США електромобіль продається за ціною $ 32780, у Європі його вартість (без субсидій і зни-

конструкції в тому, що ротор перебуває не всередині статора, а зовні. Така архітектура дозволяє зняти максимально можливий крутний момент із кожного кілограма маси мотора. Максимальна потужність електродвигуна TM4 — 163 к.с., а крутний момент — 170 Н м. Вага агрегата — 26 кг, питома потужність — 5,44 к.с./кг! Коефіцієнт корисної дії також надзвичайно високий — 96% на оптимальних оборотах. Ці двигуни стануть основою електричної силової установки для електромобіля Тата IndicaVista. Ще більше вражають оприлюднені компанією Oxford YASA результати тестування моторчика масою всьо-

Четырехдверный гибридный автомобиль Fisker karma

жок) становитиме близько 35000 євро. Відмінність нового електрокара від його попередника Mitsubishi i-MiEV у тому, що LEAF — повноцінний сімейний автомобіль середнього класу, чого не скажеш про крихітку i-MiEV. Крім того, «Нісан» вигідно відрізняється за вартістю: він, незважаючи на набагато солідніші розміри, дешевше приблизно на $4 тис. Крім Nissan, японська Toyota планує почати з 2012 року продаж кросовера RAV4 з електродвигуном, Fiat — електромобіль Fiat 500, а Honda — Fit.

Батареи перспектив Якщо для класичного автомобілебудування головним каменем спотикання досі є недосконалість самого ДВЗ, то під час виробництва електромобілів таких проблем немає. Навіть сконструйовані вже сьогодні двигуни показують чудові характеристики. Канадська лабораторія TM4 розробила нове покоління електродвигунів на постійних магнітах спеціально для використання в електромобілях. Оригінальність

го 23 кг, проведеного на сертифікованому стендідинамометрі. Вони вражають — 700 Н м тяги, або більше 30 Н м на кілограм маси! Більш того, за словами президента компанії Ніка Фарранта, у процесі розробки перебуває мотор нового покоління з питомою тягою 40 Н м на кілограм. Загалом, із двигунами в будівельників електромобілів усе гаразд. Головна ж проблема авто з електричним приводом на сьогодні — дальність автономного ходу. Цей показник безпосередньо залежить від батареї, усе ще занадто малопотужної й дорогої. Але й тут наукові дослідження дають привід до оптимізму. — Цинк-повітряні акумулятори Купера, розроблювальні компанією ZAI, крім дешевини мають ще одну немаловажливу перевагу: швидкість поновлення заряду — близько 10 хвилин. Річ у тім, що цей пристрій більш правильно було б назвати реактором, у якому заздалегідь підготовлені цинкові пелети взаємодіють із атмосферним повітрям, генеруючи електрику. Процес окислювання відбувається за

участі алкалінового електроліту. Після вироблення ресурсу пелетів та електроліту їх просто заміняють. Причому цей процес легко вдалося механізувати, і його можна автоматично проводити під час руху електромобіля. Відпрацьовані цинкові пластини й електроліт підлягають повній регенерації за досить незначної вартості цього процесу. Немаловажливою складовою перспективності цієї технології є той факт, що доступного цинку, на відміну від дефіцитного літію, на Землі цілком достатньо. Фахівці ZAI уже розпочали дорожні випробування своєї батареї. Крупноформатні батареї із твердим електролітом спеціально для електромобілів нового покоління розробила компанія Planar Energy. За її даними, підтвердженими Центром із вивчення передових матеріалів AMPAC при Університеті Флориди, ця батарея на 75% дешевше й має ємність утричі більшу, ніж літій-іонні аналоги. Комерціалізація розробки намічена на найближчий час. Утім, не здається поки й літієва технологія. Компанія Nissan завершила розробку нового типу літій-іонної батареї для електромобілів. Вона забезпечить запас ходу до 300 км на одній зарядці. Секрет новинки в новому катоді, який складається із суміші оксидів нікелю, марганцю та кобальту (NMC). За колишніх розмірів і вартості нова батарея має вдвічі більшу ємність. До того ж акумулятор витримує понад 1000 циклів зарядженнярозрядження. Випуск почнеться в 2015 році. Не відмовляється від літію як основи акумуляторів і Національна лабораторія «Аргонн» (США), яка розробляє новий напрям — літій-повітряні батареї. В інноваційній технології використовується каталітичний повітряний катод, на якому відбувається окислювання літію, електроліт і літієвий анод. Теоретична ємність таких елементів у 10 разів вище, ніж у літій-іонних. На практичні ж результати доведеться почекати кілька років: ученим треба подолати безліч технологічних труднощів, пов’язаних із цією розробкою. Однак «Аргонн» — солідна організація, яка має ба-

гатий науковий досвід. Тому подолання 1000-кілометрового рубежу автономного ходу для електромобіля — справа не такого вже й далекого майбутнього, уважають фахівці лабораторії. Але й це вже не межа. Якщо дослідження лондонського Imperial College, проведені разом із Volvo Car Corporation, будуть успішні, то ніякі окремі акумулятори електромобіля взагалі не знадобляться. Англійські вчені разом із фахівцями Volvo займаються створенням унікального карбонового композита, здатного накопичувати й віддавати електричну енергію. Цей матеріал, як і будь-який композит на основі карбонового волокна та полімерних смол, матиме високу міцність і легкість, що дозволить використовувати його одночасно для виготовлення елементів кузова і як акумулятор для накопичення енергії. Утім, корпус-батарея з нового композиту може застосовуватись і в більшості електронних гаджетів. Оптимізм із приводу цього задуму вселяє той факт, що проект вартістю $5 млн фінансується Євросоюзом і повинен завершитися вже через два роки. Поки одні винахідники борються за здешевлення й збільшення ємності батареї, інші конструюють дистанційні зарядні пристрої. Такі модулі, установлені на стоянках і паркінгах, допоможуть заповнити запас електроенергії далеко від дому й стаціонарних заправних станцій. Зараз у цій галузі лідирує технологія, яка ґрунтується на принципі електромагнітного резонансу, який запропонував професор Массачусетського технологічного інституту Маріан Солячич. Його зарядний пристрій передає енергію на відстань від сантиметрів до декількох метрів. Однак що ближче перебуває передавальний контур до приймача, то менше втрати. Так, за відстані 20 см ККД системи — 95%, а якщо його зменшити до 10 см, то й втрати становитимуть лише 3%. Цим найдосконалішим на сьогодні дистанційним зарядним пристроєм зацікавилася корпорація Delphi Automotive. Компанія планує найближчим часом комерціалізувати винахід у вигляді глобальної інфраструктури.


14

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

Техноспорт

Битва джентльменів Красива, азартна гра за правилами й поняттями — поза часом і межами Сергій ДУМКЕВИЧ «Отак я з тобою поговорю, Копчений! І отак ми з тобою поговоримо!» — хто не пам’ятає знамениту сцену розправи на більярді, яку вчинив над шахраєм Копченим великий детектив Гліб Жеглов. Це більярдне «побиття немовля» можна назвати гімном усіх вітчизняних гравців: тут відбита сама суть гри, адже більярд — це захоплива, часом жорстока й трагічна битва за столом із зеленим сукном.

— Безперечно, більярд — такий собі двобій, але шляхетний, не з метою одне одного знищити, образити, розтоптати, — говорить експерт, автор і ведучий рубрики «Російський більярд» кримської телерадікомпанії «Чорноморська» Руслан Айрапетян. — За умови дотримання правил і більярдного етикету можлива грамотна цікава гра, яка дає задоволення. Але, на жаль, саме відсутність етикету — мабуть, одна з головних проблем наших гравців. Це і неповага до суперника, і прагнення нехай у м’якій формі, але обдурити одне одного, а хто зробить це краще, той і виграє... Проте, у грі є як писані, так і неписані правила поведінки. Наприклад, якщо виникає суперечлива ситуація, обов’язково запрошують людину нейтральну й авторитетну, яка і має розсудити гравців. Крім того, не можна говорити під руку, не можна збивати суперника з удару, «випадково» зачіпаючи кий, не можна ним розмахувати або залишати біля стола, адже його можна зачепити ногою, а то й зламати. Кий треба класти на стіл, якщо партію закінчено, і на належне місце, якщо йде бій. Щоб вплинути на гру, глядачі теж часто викорис-

товують заборонені прийоми, наприклад, голосно аплодують. Винятком є ТБтрансляції або змагання, у яких гравці «б’ються» на спеціальній арені, оточеній глядачами. А щоб у спокійній атмосфері клубу висловити свій респект, досить ляснути пальцями, і тоді ви не заважатимете гравцям сконцентруватися перед черговим ударом. Як розповів Руслан Айрапетян, в Україні й на всьому пострадянському просторі грають переважно в російський більярд. Він поширений у Києві, Одесі, Дніпропетровську та інших великих містах країни. Один із найпопулярніших турні-

рів — «Пальміра палас» — проходить у Криму, у готелі «Ялта». У Києві останнім часом намагаються розвивати снукер — це англійський різновид більярда. Крім того, у російському більярді часто грають у вільну піраміду або «американку», яка також дуже популярна. Є і артистичний більярд — шоу, що являє собою демонстрацію трюківударів, які у звичайній що-

денній грі використовуються рідко. А от проблема російського більярда — у недостатньому фінансуванні, уважає експерт: — Добре, якщо на чемпіонатах світу, посівши перше місце, гравець здобуде приз у 30—40 тисяч доларів. Це несерйозно, у тому ж снукері за світову першість беруть по 200—300 тисяч фунтів стерлінгів — залежно від спонсорів та регламенту.

Дурні гроші У комерційній грі на більярді немає нічого кримінального, адже люди просто між собою домовляються й за законом це карати-

ся не може. Звичайно, якщо говоримо про адекватну гру, яка не приводить до конфліктних ситуацій. Тож сучасним Жегловим непокоїтись нема чого. Але все-таки темний бік, пов’язаний із грою на гроші, є й у більярду. Деякі комерційні гравці «ловлять» «клієнтів» напідпитку, які не надто добре володіють києм, саме коли ті в потрібній кондиції. Щоб

Довідка «УТГ» Снукер — різновид більярдної лузної гри. Поширена у Великій Британії, а з 1970-х років стала популярною в усьому світі, особливо в Європі та Китаї. На початку гри на ігровому столі розташовуються 15 червоних куль, покладених у піраміду, і 6 кольорових куль, кожна з яких розташована на певній позначці. Біла куля (биток) використовується для ударів по кольорових. Гравці мають по черзі забивати червоні й кольорові кулі в лузи. Поки червоні залишаються на столі, забиті кольорові кулі виставляються на свої позиції. Виграє той із гравців, хто набере більшу кількість очків. Мета гри — забити якнайбільше куль і одержати якнайбільше очків на свій рахунок у рамках правил гри. Снукер — інтелектуальна гра, у якій досвідчені гравці прораховують свої дії на кілька ходів уперед.

Словничок більярдного сленгу Фукс — випадково забита куля, ще говорять «забив дурня». Дуже часто вживається слово комерція, тобто гра на гроші. Замазався — гравця затягла комерційна гра, він почав активно грати на гроші. Дай мені хрест – дай мені фору. Сильніший гравець може дати фору в кілька куль менш досвідченому суперникові. Класичний приклад: у російському більярді пропозиція «зіграймо в дев’ять-шість» означає, що для перемоги одному треба забити 9 куль, а іншому — 6. Дармовий — слабкий (про гравця), легкий (про кулю). Шпильовий — так говорять про сильного гравця, який, як правило, не має ніяких спортивних звань. Із кия (зібрати з кия, виграти з кия) — перемога, за якої один із гравців виграв за один підхід до стола. Тобто або він розбив піраміду (ромб) і в одну серію закінчив партію, або суперник розбив, і гравець знову ж за один підхід закінчив партію. зірвати якнайбільший куш, вони демонструють перед «веселою» жертвою погану гру й чіпляють на цей нехитрий гачок осіб досить заможних. Утім, для багатьох «замазаних» (див. словничок більярдного сленгу) це урок: не грати на гроші й відкрити для себе всі інші принади цієї чудової гри. Хоча рід занять у більярді значення не має, усе-таки

йому віддають перевагу люди успішні. Це дуже популярний вид відпочинку бізнесменів, народних депутатів, юристів, журналістів. Відомо, що багато переговорів ведуться за більярдним столом, адже тут якнайкраще проявляється характер людини, багато її недоліків і кращих рис видно відразу. Говорять, що в більярді вирішуються мало не долі народів. Крім того, давно відомо, що більярд — чудовий моціон: під час затяжної гри можна «намотати» навколо стола кілька кілометрів. Ну а головна його перевага — у доступності: навіть якщо ви вже літні, за порівняно невеликий час — лише близько року — можна вийти на досить високий рівень і поборотися із професійним гравцем. Однак не поступитися супернику вийде лише в деяких іграх, де крім кладки (забивання куль) потрібна ще й тактика, як, наприклад, в «комбінованій піраміді».

Удари історії Більярд відомий уже понад 4 тисячі років. У його історії багато цікавих фактів, чуток і побрехеньок. Третій президент США Томас Джеферсон, якого можна побачити на дводоларовій банкноті, був такий зайнятий важливими державними справами, що не спромігся скасувати заборону на гру в більярд у Віргінії. Тому, пішовши на пенсію й перебравшись туди жити, він регулярно чинив беззаконня в таємній кімнаті на третьому поверсі свого особняка, де стояв більярдний стіл, проводячи із колегами-пенсіонерами час за улюбленою грою. У XVIII столітті більярд перейшов із розряду елітарної розваги у великий спорт. Певне, гравцям набридло бурчання дружин, незадоволених відсутністю увечері чоловіків, які грали в більярдній. Помізкувавши над цим, вони вирішили перекваліфікуватися в спортсменів, що звучало набагато приємніше за інші епітети на свою адресу. У 1873 році в США відбувся перший чемпіонат світу з більярду. Як би дивно це не звучало для сучасної людини, та, мабуть, і для сучасного священика, церква з якоїсь причини заборонила більярд у Франції. У XV столітті в цій країні зіграти партію вважалося таким же гріхом, як перелюбство, богохульство й порушення постів. Утім, тривало це недовго, і вже в XVI столітті позолочений більярдний стіл став звичайним предметом королівських покоїв. Михайло Булгаков і Володимир Маяковський у перервах між написанням своїх шедеврів із задоволенням боролися один з одним

за більярдним столом. Автор «Майстра й Маргарити» віддавав перевагу тонкій і ювелірній пірамідці, а поеттрибун — гарматним ударам «американки», у чому справедливо вважався серед знавців майстром.

Зірвати метелика В аматорському більярді на одяг гравця не звертають уваги, за винятком деяких елітних клубів. Однак і там головна вимога до гостя — елементарна охайність. Але все-таки класика більярдної моди —у відомому й сьогодні екіпуванні: чорні штани, біла сорочка, жилетка й, звичайно, краватка-метелик. Ця остання деталь дрес-коду завдає гравцям найбільше незручностей. Як правило, більярдисти не люблять метелики, і щойно закінчується гра, буквально зривають їх із себе.

Легенда про Женю Сталєва Більярдисти розповідають кумедний анекдот із дитинства багаторазового чемпіона світу з російського більярду Євгена Сталєва. Прийшов чоловік у більярдний клуб і запитав маленького Женю: «Хлопче, можна з тобою пограти?» — «А по чому, дядьку?»— «А по двісті доларів». — «Ну, гаразд. Але з однією умовою: я завжди розбиваю». Вони починають гру, іде партія за партією, і Женя кожну з них закінчує з кия, тобто його суперник жодного разу так і не підійшов до стола. «Хлопче, ти надто добре граєш, — заскімлив розлючений гравець. — Дай мені фору хоча б у кілька куль!» — «Як же я вам дам фору, якщо не знаю, як ви граєте?» — слушно зауважив вундеркінд.

Малюнок В’ячеслава ШИЛОВА


№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

15

Закон збереження думки Транспорт

«Чорне золото» Зелінського Вікі-простір довкола «Британіки» Святослав РИБНІКОВ

Миколу Зелінського (на знімку) справедливо зараховують до основоположників російської школи органічної хімії: 60 років життя він присвятив хімфаку МДУ, працюючи там до останнього дня, а в 1935 році ще й організував Інститут органічної хімії АН СРСР, який зараз названо ім’ям свого створювача. Однак не меншою мірою «своїм» ученого вважають і в Україні, і в Молові: народився він у Тирасполі, який входив тоді до Херсонської губернії, а хіміком став в Одесі. 6 лютого виповнилося 150 років від дня народження батька нафтопереробки й створювача першого протигаза. Розповіддю про нього ми відкриваємо цикл нарисів про наших видатних співвітчизників.

За час навчання й роботи в Одесі Микола Зелінський опублікував близько 40 наукових праць. Це порівняно небагато — на московський період припадає вдвічі більше публікацій. Однак ранні роботи багато в чому визначили подальші напрямки наукових пошуків ученого. Одне з найважливіших «українських» відкриттів учений зробив улітку 1891 року в складі експедиції з вивчення гідрохімії Чорного моря та одеських лиманів — тоді приват-доцент Новоросійського університету довів бактеріальне походження сірководню, який міститься в чорноморській воді. Можливо, саме ця рання робота стала відправною точкою для двох найважливіших напрямків досліджень ученого, завдяки яким він здобув світову популярність.

ного крекінгу — у ній розкладання нафти мало відбуватися під дією високих температур. Однак на втілення проекту в життя пішло понад 40 років — завод «Радянський крекінг» у Баку почав роботу тільки в 1934-му (на той час американці вже п’ятнадцять років як налагодили випуск бензину на основі шуховських ідей). Але ера по-справжньому великомасштабної нафтопереробки почалася з відкриттям Миколою Зелінським каталітичного крекінгу за присутності хлориду й броміду алюмінію, — нова технологія дозволила знизити температуру й істотно удешевити виробництво. Крім того, застосування каталізаторів змістило розпад нафти в напрямку більшого виходу ароматичних вуглеводнів — насамперед толуолу, сировини для виробни-

Зрозуміти природу, здавалося б, звичайних речей і використовувати їхні властивості на користь людства — вищий пілотаж для вченого-практика. Перший — це вивчення природи нафти. Прихильник органічної теорії її походження, Зелінський порівнював її склад із різними біогенними корисними копалинами: сапропелями, горючими сланцями, торфом, вугіллям, об’єднуючи їхній генезис у єдину схему. Але до анналів нафтохімії вчений увійшов не тільки як талановитий теоретик. Головний результат пошуків Зелінського-практика — каталітичний крекінг нафти, який визначив розвиток російської та радянської нафтопереробки. Крекінг — розщеплення «довгих» вуглеводнів на більш короткі фрагменти — сьогодні є «серцем» технології одержання бензинів та інших легких фракцій нафтопродуктів. У 1891 році видатний російський інженер Володимир Григорович Шухов здобув патент Російської імперії на промислову установку безперервного терміч-

цтва тротилу: ці роботи були підґрунтям; для розвитку вітчизняної оборонної промисловості. Другий напрям — вивчення властивостей вугілля. Його практичним застосуванням стала розробка технології активації шляхом прожарювання, що дозволяє «розкрити» всі мікропори й таким чином багаторазово збільшити площу активної поверхні. Ступінь активації, якої вдалося досягти Миколі Дмитровичу, поступається показникам сучасних марок активованого вугілля (понад 2000 м2 на грам), однак і вона дозволила ефективно боротися із різними отруйними речовинами. Поштовхом для розробки технології стало застосування німцями іприту на бойовищах Першої світової війни: тоді кожна газова атака забирала життя десятків тисяч солдатів, і пошук протиотрути був не тільки предметом наукової цікавості. Що

таке іприт, учений знав не з чуток: у 1887 році в Геттінгені у лабораторії Віктора Мейєра, де Зелінський стажувався після закінчення Новоросійського університету, він одержав цю підступну сполуку як побічний продукт однієї з реакцій і став першою його жертвою (потерпів від надзвичайно сильних опіків). У 1915 році, слушно вирішивши, що слідом за іпритом німці можуть застосувати й інші, у тому числі ще невідомі отруйні речовини, учений поставив собі за мету знайти універсальний нейтралізатор. Перебравши всі відомі сполуки й не знайшовши прийнятної «кандидатури», Зелінський згадав про свого «старого знайомого» — вугілля: його здатність до детоксикації обумовлена не хімічними, а фізичними властивостями — насамперед високою адсорбційною здатністю. Так у 1915 році з’явилася коробка вугільного протигаза; у лютому 1916-го новий засіб індивідуального захисту було прийнято на озброєння — у звичному для нас вигляді, у комплекті з гумовим шоломом Кумманта. Загалом за роки Першої світової випустили понад 11 мільйонів протигазів цієї моделі. Переробка нафти й вугільний протигаз — найвідоміші й зрозумілі простій людині відкриття вченого. У хіміків же ім’я академіка Зелінського асоціюється з фундаментальними роботами в різних галузях органіки. Тут і стереохімія двоосновних карбонових кислот, і фізична хімія неводних розчинів органічних речовин, і синтез усіляких сполук: амінокислот, бензолу, циклічних вуглеводнів, сірковмісних гетероциклів... І, що найцікавіше, усі ці надзвичайно серйозні відкриття Микола Дмитрович робив одночасно з невпинною викладацькою діяльністю. Залишившись круглим сиротою в чотирирічному віці, він як ніхто знав, наскільки потрібна талановитій молоді допомога. Напевно, тому найпріоритетнішим для себе вважав спілкування зі студентами: у різний час читав лекції не тільки в МДУ, а й на Вищих жіночих курсах і в Народному університеті Шанявського. А під час змушених канікул 1911—1917 років (тоді Микола Дмитрович разом із 130 колегами із МДУ демонстративно подав у відставку на знак протесту проти втручання влади в автономію університетів) навіть очолював кафедру... товарознавства економічного факультету Політехнічного інституту в Петербурзі.

Українська Вікіпедія посіла шістнадцяте місце у світі та третє – серед слов’янських версій Олег СУПРУНЕНКО Унікальний проект — Вікіпедія відзначив десятиріччя. Нині, аби потрапити до скарбниці світових знань, не треба мати на полицях «Британіку», «ВРЕ» або «Словник Брокгауза та Єфрона».

За задумом авторів – Джиммі Вейлза, виконавчого директора фірми Bomis, яка фінансувала проект на його старті, та студента Ларрі Сенгера, в Інтернеті започатковано віртуальну енциклопедію, яку міг би поповнювати та редагувати кожен, хто хоче. Тоді вона велася англійською, але невдовзі почали з’являтися й версії іншими мовами світу. Ключове правило – усі статті є безкоштовними, їх можна скачувати, бо претензій від захисників авторських прав не буде. З іншого боку, статті до Вікіпедії також пишуться без жодної винагороди, та ще й, по суті, анонімно – пересічний читач навіть не знає, кому бути вдячним за отриману інформацію або кого критикувати за помилки. Зате він може вносити свої власні правки, додавати нову інформацію. Однак контроль все ж є, і численні адміністратори проекту видаляють вочевидь неправильні дані або некоректні висловлювання. Принцип Вікіпедії виявився напрочуд удалим: за перший місяць від появи сайта на ньому було створено 1000 статей, за 5 років він наздогнав славетну енциклопедію «Британіка», а нині кількість статей найрізноманітніших тем становить десятки мільйонів 270 мовами. Першість належить англомовній версії з понад 3 мільйонами інформаційних матеріалів. Серед слов’янських версій українська Вікіпедія поступається лише польській (685 тисяч

статей) та російській (510 тисяч). У розвитку українського сегмента Вікіпедії ми досягли непоганих успіхів. Перша стаття з’явилася 30 січня 2004 року й була досить символічною – «Атом». У квітні того ж року кількість статей дорівнювала вже тисячі. Подальші кроки були стрімкими – 17 лютого 2008-го зареєстрований десятитисячний український вікіпедист, 28 березня того ж року вийшла стотисячна стаття українською мовою, а 7 квітня 2010-го офіційно оголошено про двохсоттисячну публі-

кацію. Таким чином, українські вікіпедисти (наразі їх зареєстровано понад 11 тисяч, із них активних – близько п’яти сотень) вивели Україну в двадцятку найбільш розвинутих Вікіпедій як за кількістю статей та ілюстрацій, так і за статистикою відвідувань і редагувань. Не можна не сказати й про проблеми вільної всесвітньої енциклопедії. Перш за все, її доступність є дошкульним місцем – розміщувати власні статті тут прагнуть не лише науковці, фахівці або просто фанати своєї справи. Чимало клопоту адміністраторам завдають ті, хто хоче прославити власне ім’я – вивісити, наприклад, свою нічим не примітну біографію, проте такі

статті швидко видаляються. Складніше з так званими «війнами правок», адже слово тут не написано пером, відтак, аби його «вирубати», сокира не потрібна. Кожна стаття може бути виправлена будь-ким, кому не сподобалась версія історичної події або біографії. В українському «вікі-просторі» гострими стали питання висвітлення факту Голодомору та історії УПА. Утім, обійшлося без великих редакційних війн, які точаться і в російському сегменті, і в «західних» частинах Вікіпедії. Зазвичай суперечливі питання виносяться на обговорення та голосування в режимі онлайн. Варто зауважити, що до нашої віртуальної енциклопедії пишуть також з Канади, США та Росії. Щоправда, якщо взяти до уваги співвідношення користувачів Інтернету до кількості вітчизняних вікіпедистів, то останніх буде зовсім не так багато. З української ж «Вікіпедії» можна дізнатися, що на жовтень 2010-го в Україні налічувалось 12,9 мільйона користувачів Інтернету і 11 тисяч вікіпедистів – це менше, ніж кожен тисячний. І це при тому, що роботи з наповнення енциклопедії більш ніж достатньо. Автор взяв для невеличкого аналізу рідну Закарпатську область. В українській Вікіпедії гідно представлені замки Закарпаття, можна прочитати про історію унікальної мінідержави — Гуцульської республіки тощо. З містами справа теж непогана. А от про села інформація обмежена назвою, координатами та місцезнаходженням на карті. Така сама ситуація і з іншими регіонами – кожен може в цьому переконатись. Проте в кожному селі є грамотний учитель, який може розповісти світу про свою малу батьківщину. Зовсім не зайвим буде зробити переклади основними мовами – із таким завданням впораються й учні. Та й усім іншим користувачам Інтернету робота знайдеться. Кожен може обрати для себе цікавий напрямок і поповнити його. Зрештою, такі справи повертаються й особистою вигодою.

Ілюзії у форматі ІМАХ Роман ДИГАС Третій супертехнологічний кінотеатр всеукраїнської мережі «Планета Кіно ІМАХ» у Львові лише впродовж місяця прийняв десять тисяч глядачів. Причина – оснащення новітніми технологіями демонстрації фільмів.

Сім залів мультиплексу одночасно можуть вмістити 1,5 тисячі глядачів. У трьох фільми демонструють за класичною технологією проектування з 35-міліметрової

кіноплівки. Інші три оснащені технологією Dolby 3D Digital Cinema, здатною відтворювати кінофільми з твердих і оптичних дисків, а також по супутниковому каналу. У найбільшому ж залі встановлено унікальну цифрову систему IMAX 3D і екран розміром у п’ятиповерховий будинок – 22 м на 16 м. Під час сеансу глядач навіть не бачить його країв. Надзвичайно чітке та яскраве зображення супроводжується некомпресованим звуком потужніс-

тю понад 12 тис. Вт. Глядач може почути всі відтінки звуку – від падіння краплі дощу до приголомшливого удару грому, що дозволяє повністю зануритися в кіноілюзію.


16

№ 4 (159)

8 лютого 2011 року

У гонитві за потужністю Британська компанія Aston Martin днями представила найпотужнішу модифікацію спорткара V8 Vantage, яка дістала в назві префікс S. У модельному ряді компанії Vantage S посяде місце між типовим V8 Vantage і полегшеною спеціальною модифікацією N420. Найперше в око впадає нове в дизайні — від стандартної моделі Aston Martin V8 Vantage S відрізняється вуглепластиковою губою переднього бампера, помітно збільшеним повітрозабірником, великим заднім спойлером, новими накладками на пороги кузова й 19-дюймовими легкосплавними колісними дисками (замість них покупці зможуть за окрему плату придбати куті). Утім, нововведення не обмежуються тільки зовнішніми змінами. Автомобіль дістав форсований до 436 к. с. восьмициліндровий двигун обсягом 4,7 літра. Установлена також оновлена семиступенева роботизована коробка передач Sportshift II — удосконалений варіант трансмісії, спільно розробленої фірмами Graziano

і Magneti Marelli більше чотирьох років тому. Представники Aston Martin повідомляють, що зміна ступенів у новій коробці перемикання передач відбувається аж на 20% швидше, ніж у її попередниці. Але й це не межа — інженери Aston

того, у новому автомобілі змінене передатне відношення рульового керування — 15:1 замість колишніх 17:1. Гальмова система посилена за рахунок потужніших шестипоршневих гальмових механізмів із 380-міліметровими дисками (за-

Martin передбачили спеціальний спортивний режим роботи трансмісії, за якого зміна ступенів відбувається ще швидше. У цьому режимі також загострюється відгук на натискання педалі газу, а звук випуску гучнішає. Час розгону спорткара з 0 до 100 км/год. поки не відомий, зате повідомляється його максимальна швидкість — 305 км/год. Для порівняння: у звичайного V8 Vantage цей показник дорівнює 290 км/год. Крім

мість 355-міліметрових). Були встановлені нові пружини та амортизатори, а також ширші задні покришки Bridgestone Potenza (285 мм замість 275). Aston Martin V8 Vantage S поставляється у двох модифікаціях — купе й родстер. У Британії перша коштуватиме 102,5 тис. фунтів стерлінгів, а друга — 110,7 тис. Очевидно, на європейському ринку обидва спорткари коштуватимуть трохи дорожче.

КЕЙВОРД

Чеська ракета Чеські інженери вирішили кинути виклик японцям і американцям — виробникам найшвидших і найпотужніших байків у світі. На грант, отриманий від міністерства промисловості Чеської Республіки, компанія FGR розробила прототип мотоцикла з 6-циліндровим двигуном. Новинка дістала назву FGR 2500 V6 Midalu і вже активно готується до серійного виробництва. Під час розробки надпотужного мотоцикла були використані найсучасніші матеріали, прогресивні компоненти та інноваційні технічні рішення. Але більша частина зусиль конструкторської групи пішла саме на двигун. У результаті їм удалося спро-

ектувати порівняно компактний агрегат із гігантським, за мотоциклетними мірками, робочим обсягом — майже 2,5 літра, що дозволяє йому розвивати потужність до 240 к.с. Шість циліндрів розташовані за V-подібною схе-

мою під прямим кутом. Двигун 4-тактний і має рідинне охолодження. У мотоциклі також використана 6-ступенева коробка передач, а бензобак обсягом 18,5 літра виконаний із вуглепластику для полегшення ваги конструкції. Подальші дослідження (профінансовані за другим грантом із того ж джерела) були спрямовані на вибір оптимальної конструкції рами. Остаточне рішення ухвалено лише 2010 року, в основі конструкції байка — просторова клітка зі сталевих труб. База мотоцикла — 1527 мм, суха маса (без палива й заправних рідин) — 269 кг. Перша половина цього року буде присвячена стен-

довим випробуванням байка, далі відбудуться дорожні, а з 2012-го доопрацьований належним чином мотоцикл піде в серію. Про ціну новинки говорити поки рано, але прогнозисти називають суму 40 тис. євро.

Кожній літері української абетки в нашому кейворді відповідає певна цифра. Щоб вирішити завдання, вам слід підібрати всі відповідності.

На зло планшетам Ізраїльська компанія Compulab весь час вдосконалює мініатюрні комп’ютери — кожна нова модель стає дедалі компактнішою та економічнішою. Так, модель 2009 року fit-PC2i споживала лише 8 Вт за повного навантаження. Але, виявляється, це зовсім не межа. Нова розробка компанії за назвою Trim-Slice споживає до 3 Вт енергії й при цьому має достатню обчислювальну потужність для відтворення відео в розділенні 1080p. Товщина апарата — лише 15 мм, він легко вміщається в кишені й за рівнем «мобільності» не поступається не тільки планшетам, а й комунікаторам. При цьому за кількістю інтерфейсів TrimSlice можна порівняти з мініатюрними ноутбуками. Комп’ютер побудований на базі платформи NVIDIA Tegra 2 і обладнаний дводверним енергоефективним процесором ARM Cortex-A9 з тактовою частотою 1 ГГц. У пристрої встановлений модуль оперативної пам’яті

стандарту DDR2-800 ємністю 1 Гб, є слоти для карт SDHC і microSDHC, а також ніша для установлення й підключення SSDнакопичувача (обсягом до 64 Гб) з інтерфейсом SATA. Передбачено можливість підключення комп’ютера до монітора або телевізора за допомогою інтерфейсу HDMI версії 1.3 або DVI. Підключення до Інтернету здійснюється як за Wi-Fi (802.11n), так і за Ethernet, передбачений і модуль Bluetooth. На корпусі Trim-Slice розташовані чотири порти USB 2.0, ще один роз’єм USB для підключення Trim-Slice до інших ПК, порт RS232, два 3, 5-міліметрових аудіороз’єми й вихід S/PDIF. Підтримуються інтерфейси JTAG, UART і SPI. Корпус комп’ютера виготовлений із металу, схема охолодження — пасивна. Точна дата випуску й ціна Trim-Slice поки невідомі, але Compulab планує у квітні почати прийом попередніх замовлень, а продаватиме ПК «дешевше за планшети на аналогічній платформі».

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА Відповіді на кросворд, надрукований у № 3 (158) ЗА ГОРИЗОНТАЛЛЮ: 4. Суматра. 8. Обвал. 11. Агроном. 12. Нара. 13. Уйгурка. 14. Еліта. 15. Еверест. 18. Дзот. 19. Канал. 20. Оплески. 23. Лижня. 24. Ікра. 25. ТАРС. 27. Визиск. 31. Псалом. 35. Ультрамарин. 36. Люстро. 37. Ніамей. 38. Позицiя. 39. Дорога. 41. Сейнер. 42. Амортизатор. 43. Легато. 46. Усадка. 49. «Натс». 52. Гіпс. 54. Отава. 56. Капіляр. 57. Пивна. 60. Еллі. 61. Опонент. 62. Грант. 63. Номінал. 64. Газа. 65. Інтрига. 66. Ханой. 67. Контакт.

ЗА ВЕРТИКАЛЛЮ: 1. Гашек. 2. Орден. 3. Ангел. 4. Смуток. 5. Могила. 6. Турист. 7. Анадир. 8. Ореол. 9. Балтика. 10. Антоніо. 16. Ваги. 17. Раки. 21. Протиотрута. 22. Каналізація. 24. Ікло. 26. Спин. 27. Валідол. 28. Заструг. 29. Сурогат. 30. Сатирик. 32. «Снікерс». 33. Лимонад. 34. Майорка. 40. Амон. 41. Соус. 44. Евтерпа. 45. Айвенго. 47. Акин. 48. Канн. 50. Акінак. 51. Спомин. 52. Гланда. 53. Проліт. 55. Алтай. 57. Пошта. 58. Велич. 59. Атлас.

Украинская техническая газета №159  

№04, 2011 (украинская версия)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you