Issuu on Google+

експресії має бути коротко

Михайло Снежик


експресії має бути коротко

Михайло Снежик


ЕКСПРЕСІЇ МАЄ БУТИ КОРОТКО МІЙ СВІТ ІЛЮЗІЇ ЗУСТРІЧ ТИ НЕ БОГ КОХАННЯ РОЗЛУКА До І.П. ПОЕТИКА ДЕЩО Злодій показує нахили білі… ПАТРОЛОГІЯ Мешкають в моїй уяві… Хто пам’ятає мокре небо… І день був запланований детально… КРИЛА ГОСПОДАР НОЧЕЙ ШТАНИ РЕЛІГІЯ АСКЕТ КРЕДО Небо, зроби значну послугу… МОДА Так далекий від звичних баталій… ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ПОЧАТОК) ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ХТИВІСТЬ) ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ВІДПОЧИНОК) ТІЙ, ЩО ПОРЯД (СТРАХ) Второвані життям вірші… ПОДРУЖЖЯ ГОСПОДАР І СЛУГА КОХАННЯ (ПАРОДІЯ) Кліше любові, ніжний відтиск… УТОМА ЖИТТЯ І СМЕРТЬ, І ХВОРІ ЛЮДИ (КАЗКА)

8 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 18 19 20 22 23 23 24 25 25 26 27 28 29 30 30 31 31 32 33 34 34 35


МІЙ СВІТ Живу я у храмі: На стінах там плями, В підлозі там яма, У ній живе лама. У моїй оселі Готує пустеля, Немає постелі, І сплю я на стелі. І ще є колона І мертва ворона, Та ці забобони Не є заборона. Моє мертве тіло Давно вже зотліло, Кудись полетіло. Куди? – моє діло.

ІЛЮЗІЇ Тихо співає щасливий годинник, Певний у тому, що створює час; Добрий від віку, старенький будинок Вірить у сон, де народжує нас; Кожна калюжа себе запевняє В тому, що сонце - дитина її. Сонце висушує, час зупиняє, Перебудовуєм стіни свої.

8


ЗУСТРІЧ Йдемо у рай усміхнені собою, Назустріч хтось, хто творить ворогів. Той бачить сон, де втомлена ти мною, А я в тобі руйную сотні слів. Чекає хтось надією на виклик. Ми - не боги, і мислимо життя. “Навіщо бій, коли до щастя звикли? Навіщо подвиг?”, – я його спитав. “У когось є, комусь воно потрібне”, – Сказав, душі позбавлений поет. – “І ні на що так мрії не подібні, Як на холодний вицвілий портрет”. Ступити в думку він мене примусив, Поміряти ідейну висоту – Я впав у відчай, щастя своє зрушив, І виплюнув, спіймавши на лету. “Навіщо сумніви, коли усе прекрасне?”, – У відповідь я кинув це нове. – “Ти - щось таке, що навіть не нещасне, Не зле, не мертве, але й не живе. Ти прагнеш бути покровителем нещасних... Приреченими правити людьми, Народжуєш дітей повсюди власних. Насправді, ти – ніщо, і вільні ми. Бажання я не маю сперечатись Із тим, чого нема і що не є, Мені не треба дозволу питатись Бажати, що у сутності моє”. Забувши про миттєву перешкоду, Ми йдем у рай усміхнені собі, А хтось для чогось лиє в річку воду Із бочки, яку тягне на горбі.

9


ТИ НЕ БОГ Ти не можеш усе осягнути, І повз пекло потрапити в рай, І до себе любов привернути. Ти – не Бог; що існує, приймай. Межі волі такі всевідносні, А свободою править кордон. Пошук знаків, які доленосні, Ось твій вибір чи вибору тон. Не хвилюйся і не переймайся: Все отримаєш в дар, а чи ні? Як гориш, то води сподівайся, Коли мокрий, назавтра в вогні. Незважай на сокиру у спині, Придивись - це у грудях любов; І у кожній наступній годині Всяка смерть - це народження знов. Ти не можеш усе осягнути, І повз пекло потрапити в рай, Але істину мусиш збагнути: Ти – не Бог; що існує, приймай.

10


КОХАННЯ Душу – На гілку як грушу, Очі – На тіло жіноче, Серце – У брудне відерце. Мила, Ти б трішки спочила.

11


РОЗЛУКА Багато є, Чогось бракує – Мабуть моє,– Я так міркую: Це щось далеке, Та дуже рідне; Це не лелеки, А щось подібне. Дороги шум Не забуваю, І вперто сум Собі співаю... Банально так, Але правдиво. Я не дивак, Я хочу дива.

12


До І.П. Не вір мені – я прагну влади. Для цього спопелити ладен Невинну душу у вогні. Не вір мені – живу для себе, Я піднесу тебе до неба Лиш з моїм троном на стіні. Не вір мені – я кожне слово Співаю, щоб приспати знову тебе І зґвалтувати в сні. Повір мені, коли я кажу, Що істину тобі покажу В егоцентричному вікні.

13


ПОЕТИКА І Думка нездорова, Слуховий ефект, Насолода мови, Доміно – проспект. Ця приємна пісня, Та, котра без слів, – Запис щастя після Неповторних снів. Плакати поету Треба не пером. Не буде галета Сирним пирогом. ІІ Експресії має бути коротко. Як з цукром, щоб не занадто солодко, Що з перцем, то в міру припікати – Одним так шкідливо зловживати. Експресії має бути коротко. Не мертві, і нас не треба волоком. Життя закоротке для нудоти Від щастя чи гніву, чи скорботи…

14


ДЕЩО Скільки ще треба втомитись, Щоб можна води напитись? Скільки ще треба ідеї, Щоб вчили її спудеї? Не варто сушити душу Тільки заради «мушу». Не варто вмирати завчасно Тільки заради «гласно»…

15


*** Злодій показує нахили білі, Тихо удома сидять потерпілі, Добре їм, тепло, і зовсім не лячно, Руки в кишенях – це так необачно. Мишка з-за пазухи вилізла нишком, Страху удар – і немає вже мишки: Просто – маленька і зовсім невинна В тому, що в котика крапає слина. Мишкопоборці святкують над мертвою Тільки за те, що невинною жертвою Через невігластво були для злодія. Прагнули сили, а мають пародію.

16


ПАТРОЛОГІЯ Блюстителі законної кастрації життя, Хвороби «неповторної» сліпого прийняття. Численними випадками ідейної війни, Агресії припадками тавровані вони. Заховані сутанами ознаки божевілля, Блискучими прикрасами затьмаренні дозвілля. Овечою наївністю і вірою мирян У збоченій надмірності створили пишний клан. Всі цінності духовнії прикрасили сміттям Блюстителі законної кастрації життя.

17


*** Мешкають в моїй уяві Ліві, центриські та праві. Всі вони ніби з кераміки З домішками органіки. Дуже щаслива сімейка, Потяг, шкода, що на рейках. Я у них – втомлений спалах. Швидко біжу, та по шпалах.

*** Хто пам’ятає мокре небо І чорний вигорілий сніг, Тому забити двері треба, Зелом засіяти поріг. Байдужість падає повільно, Спиняє вітер, сушить дощ, І, тимчасово божевільний – Не шумний клен, а тихий хвощ. На поміч хворому бажанню Приходить немічний порив. Якби я був єдиним Богом, Ніколи б людства не творив.

18


*** І день був запланований детально: Зі спальні в кухню, ну а звідти в спальню; І вороги потомлені дрімали, У снах народжувалися, помирали. Переосмислення приходило повільно – Коли не бог я, то принаймні божевільний.

19


КРИЛА Холодно, кажуть, Я не відчуваю. Хочеш, кохана, Зеленого чаю? Може, вина? Шоколаду? Не дуже?.. Крові? Жартую. Жартую, мій друже. Знаю напевне, Ти мариш про каву. Знов не вгадав? Тоді – гроші та славу. Кажеш, я дурень, Ну це безперечно. Можна питання? Хоча… Недоречно. Ні. Це безглуздя. І краще не треба… Хто ж тут встоїть: Ти б хотіла на небо? Що? Самогубство? Та ні, лише мрія – Крила і легкість – За ними болію.

20


Крила і легкість… А знаєш, кохана? Маємо їх, Ще й такі бездоганні – Крила любові. Банально? Можливо. Ми летимо. Інше все неважливе. Ми летимо. Самотні і парами; Понад землею, Вище, над хмарами. Ми летимо І ніколи не падаєм. Падають дурні. Їх ми не згадуєм. Знаєш, прекрасна, Можеш покинути. Цілі не зміню – Вгору полинути. Мрія – не ти, І ніхто, кого знаю. Мрія – це крила, І з ними літаю.

21


ГОСПОДАР НОЧЕЙ Тонуть хмари у небі, Вже не видно людей, І господар ночей Зараз прийде до тебе. Ти його пригости Добрим словом до кави, І розмову, як лаву, В темну ніч відпусти. У тій лаві будуть Незабутні слова… Час повільно сплива… Скоро зорі прийдуть На словесну приманку. І отримаєш ти Незабутні листи, І забудеш їх зранку.

22


ШТАНИ Я маю штани – дитячі штани, Колись були добрі на мене вони. Знайшов їх між хмарами я, ще малий, Штани – усі срібні, ремінь – золотий. Проходили дні, місяці і роки, Від часу потемніли срібні нитки, Сто раз вшитий ґудзик, кишені в дірках, Потерся ремінь у дорослих руках. Я маю штани – дитячі штани, Та тільки короткі на мене вони.

РЕЛІГІЯ Чуттєві коливання на грунті потойбіччя, Шість балів за шкалою Ріхтера, Гул вчора вимкнутого міксера, Стрибок у вир життєвого узбіччя. Невпевнене бродіння буденного прогресу На сльозах сонця помилкового. Канонізація гріховного, Морально атрофованого стресу.

23


АСКЕТ У кольорах минулого Перегляд смерті, Здоровий сон про світ Фрагментом раю стертий. Від сліз і попелу Калейдоскоп гнітючий, Аскезний ореол На голові пекучий. Священна ода мук Жертовному спасінню, І божевільний сміх Сліпого животіння Руїни – храм душі – Звичайне марнотрацтво. Не праведне життя, А праведне жебрацтво.

24


КРЕДО Лиш успіх і безсмертя, І слава за гріхи… Усе це спересердя, Насправді – навпаки.

*** Небо, зроби значну послугу – Викради в мене дорослого. Буде, куди не кинь, (люблю) блакитна синь. Ранок – той не здивується, Солодко поцілується. Тільки здивується морок, Але йому вже за сорок.

25


МОДА Потяг до вигляду, Вимога погляду. Дії обмеження Ради збереження Тіла фіктивного – Не суб’єктивного. Іміджі масові Якості расові Вдало приховують, Може виховують Тінь особистості Мегазернистості? Антиестетика Збочила етику Й так маргінально, Ще і театрально. Вдарим!.. Терактами?.. Краще антрактами.

26


*** Так далекий від звичних баталій Оперую словами як Бог. І щоб марно слова не пропали, Жертвую сам собі нас обох. Із минулого, від слабодуху, Витягаю за ноги людей: В них немає життєвого руху, І повітря немає з грудей. Зупинитися, впасти, збідніти, Написати дитячих казок, І насупитись, і спохмурніти, І сказати, що все це пісок. Так далекий від звичних баталій Розіб’ю цю клепсидру на мить. Не ховайся від мене надалі – Я вже добрий, і розум мовчить.

27


ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ПОЧАТОК) Прокладу мармурову дорогу, І до смерті повільно підем. На подяку знайомому Богу Наше разом – життя поведем. Ми зустрінемо злого собаку, І убите прокляттям село – Ві�� любові надміру чи браку Дітей вічності пережило. Буде злодій, жебрак і повія, Стіл і ліжко, готель і тюрма, Пісня, крик, сон, фантазія, мрія, Зимне літо, гаряча зима… Все буде – все сотворене нами, Все народжене, вмерле для нас… Переповнені сили, тілами І душею наповнимо час.

28


ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ХТИВІСТЬ) Усміхнись мені антиневинністю, Подаруй напівзбочений світ. Не вважай мою хтивість злочинністю – За стрибком чередує політ. У здоровому мертвому спокої Деградує блаженне крило. Не вважай мою хтивість морокою – Де коріння, там завжди стебло. Ти не знаєш, як буде у темряві, Та напевне забудеш мене. І майбутнє в порожньому череві За фригідність тебе прокляне.

29


ТІЙ, ЩО ПОРЯД (ВІДПОЧИНОК) Завуалюй своє побачення Не до кінця, лише на час. І подаруй собі пробачення Через недосконалість нас. Ми не такі, як інші втомлені, І просто хочемо лягти. Вони убиті або зломлені, А нам обридло вже «могти».

ТІЙ, ЩО ПОРЯД (СТРАХ) Я боюсь твоє тимчасовості Для себе, Невелике вкраплення прозорості Нам треба: Воно стримає таємне зникнення В минуле, І врятує взаємопроникнення Що було. Ти боїшся сонця нетерпимості Для себе, І пташок надміру полохливості У небі. Запиши усе, що переповнене В минуле, Але так, щоб завтра ми «сьогодні» Не забули.

30


*** Второванні життям вірші, А страшно жити – не пиши; Боїшся впасти – не дивись, Але на яму не сердись

ПОДРУЖЖЯ Гаряча ванна Після важкого дня, І юна панна – Така уся моя. Котрась є перша, А друга – навпаки. Обом належу І мрії, і думки.

31


ГОСПОДАР Піклуйся про мене, Усе занедбавши, Віддай мені Всесвіт, Із тіла почавши. Збудуй за годину Палац неймовірний, Я буду царем, А ти служи вірно. За щиру турботу Віддячу я щедро – Каноном зроблю Твої груди й бедра.

СЛУГА Піклуюсь про тебе, Усе занедбавши. Віддам тобі Всесвіт, Із тіла почавши. Збудую миттєво Палац неймовірний. Ти будеш цариця, А я – слуга вірний. За щиру турботу Віддячиш ти щедро – Мені подаруєш Свої груди й бедра.

32


КОХАННЯ (пародія) Із вуха видлубаю сірку, Зроблю сірник, і запалю Вогні для нашої вечірки. Не прийдеш, милая, уб’ю! Для тебе я на все готовий, Крім того, що захочеш ти. Я пейджер подарую новий – Навіщо нам оті листи? Міцним коханням я, кохана, Тебе безпам’ятно люблю. Не покидай мене, єдина, А то я к бісу всіх уб’ю! Уб’ю тебе і твоїх друзів, Сестру, сусідів і кота, І пейджер твій новій подрузі Віддам, кохана золота! Назад запхаю свою сірку, Накуплю спирту і зап’ю, І з пацанами на вечірку Піду. Аж так тебе люблю!

33


*** Кліше любові, ніжний відтиск – І нова пара, новий світ. Довкола шуму легкий відгук На дні морському сухий пліт. І двоє на плоті, і виклик, Примарна вічність, тихий сміх…, І пошук так недавно зниклих: Живих і мертвих, і усіх. У рамки еталону щастя Не поміщаються вони; А двоє, хоч і різні масті – Усе ж пани – життя пани.

ВТОМА Гул вічних кордонів, Крила на плечі; Від пустих перонів В’язанка ключів. Майже недаремно, Зовсім не «чому». Впасти тут приємно, Та нема кому: Я поза рахунком – Поки ще живий, Втомлюся керунком – Виберу новий.

34


ЖИТТЯ І СМЕРТЬ, І ХВОРІ ЛЮДИ (казка) Колись Життя вирішило померти, але Хворі Люди заборонили йому це. Тоді Життя відібрало в них смерть. І таки померло. Смерть, навпаки, хотіла жити. І, щоб Хворі Люди не перешкодили їй у цьому, вона відібрала у них життя. Позбавлені смерті і життя Хворі Люди вирішили вилікуватися. Вони повернули собі здоров’я, жили з ним, з ним і померли. А Життя і Смерть досі не на своїх місцях.

35


експресії має бути коротко

Ілюстрації Тетяна Снежик Редагування Олександра Братчук Дизайн, верстка Олена Карпенко 2012

Михайло Снежик



Експресії має бути коротко