Page 1

Íà ðàÉÎíi ÏÐÎÒÅÑÒ

ÏÎÄIß ÌIÑßÖß:

ÑÓÒÈ×ÊÈ ÍÀ ÌÀÍÅÆÍIÉ ÏËÎÙI


Фото на обкладинці: Ілля Варламов, репортаж із Манежної площі. Фото надані автором спеціально для „На раЙОні”

2

Íà ðàÉÎíi

ÇÌIÑÒ Подiя мiсяця 10-тисячний Sieg Heil Футбольные фанаты на Манежной как аналог НАШИх Політизація скінхедів у Росії

4 17 18

Репортаж „Якщо хлопців об’єднати...”

20

Інтерв’ю Євген Карась: „Зупинити рейдерство здатен лише системний громадський опір”

24

Арт Хроніки Війни

28

Кіно Страшенна насолода

30

Головний редактор: Катерина Каплюк - spirited.me (at) skype.com Технічне забезпечення: Могилянська школа журналістики Київ 2010


Ðåäàêöiéíå

Ñëîâî ðåäàêòîðà На журналістських тренінгах часто говорять, що настає зоряний час для локальних медійних проектів. А що може бути більш локальним, ніж власний район? Íà ðàÉÎíi - це журнал, у якому кожен може знайти для себе щось корисне та цікаве. Íà ðàÉÎíi відбуваються події, водночас неповторні та близькі для кожного. Цього місяця ми говоримо про протест - соціальний та культурний. Відстоюйте свої переконання. Приєднуйтесь, протейстуйте, дійте. Катерина Каплюк

3


4

Íà ðàÉÎíi

10-тисячний


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

Sieg Heil

11 грудня на Манежній площі у Москві відбулись масові сутички за участю ультраправих. та міліції. 10 тисяч людей вийшли у центр міста у пам’ять про вбитого Єгора Свиридова, скандуючи націоналістичні лозунги. Цього дня тисячі учасників мітингу кричали „Росія для росіян!” та „Смерть чорно***им!”. Центр російської столиці об’єднався в єдиному римському привітанні. Приводом для бійки стала поява семи хлопців „з Кавказу” , які гуляли на Манежній площі. ОМОНівцям довелось відбивати юнаків у натовпу фанатів. 70 хуліганів було відправлено у відділок за „непокору міліції”. 15 учасників бійки виявились неповнолітніми.

5


6

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

7


8

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

9


10

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

11


12

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

13


14

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ

15


16

Íà ðàÉÎíi


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ | Äóìêà

17

Футбольные фанаты на Манежной как аналог НАШИх Мне кажется, испытывать страх или возмущаться по поводу акций футбольных фанатов в Москве – это так же глупо, как испытывать страх или возмущаться по поводу акций прокремлёвских молодёжек. Олег Кашин в своей статье о «классово-близких» был прав. Я бы даже сказал более прямо: те, кто сейчас поднимает бучу на Манежной и в окрестностях играют на власть. Ели быть точным, то на «путинских». 1) Создают образ страшных экстремистов, в преимущественно на экспорт. Православные хоругвеносцы, кричащие «бей жидов» и хулсы избивающие таджикских дворников, способны в перспективе легитимизировать в глазах правозащитников любое антиэкстремистское законодательство. И международные организации будут этому только аплодировать, лучше уж Путин с Медведевым, скажут они, чем населяющий страну звероподобный сброд. 2) Выступления футбольных фанатов демонстрируют реальные настроения в обществе примерно в той же мере, что и выступления общества НАШИ. Те могут под свои акции и 100 тысяч человек мобилизовать без проблем. Тот факт, что некоторые лидеры «восстания» зашкварены о прокремлёвские молодёжки (как небезызвестный Вася Киллер)

заставляет воспринимать это сравнение не как абстракцию. 3) Крайне либеральная реакция власти: готовность к переговорам, почти прямая поддержка митингующих, игнорирование массовых избиений, снисходительное отношение к «хулиганству» и «сопротивлению милиции» показывает, что власть не рассматривает происходящий сейчас русский бунт в качестве реальной угрозы. Говорить, что власть «договаривается, потому что боится» – смешно. Ресурсы госмашины в любом случае многократно превосходят любых футбольных фанатов, даже если бы их вышло не 10, а 50 тысяч. Любой бунт можно раздавить танками, помешать этому может лишь боязнь международных санкций. А в этом случае ни либеральные правозащитники, ни международные организации не возражали бы особенно. Но нет. С «Монстрациями» или„Стратегией 31”власть борется куда более самоотверженно, чем с теми, кто массово избивает таджиков, чтоб отомстить дагестанцам. Дело в том, что фанаты с Манежной, или какой-нибудь Егор Бычков относятся к тому же биологическому виду, что и власть, исповедуют те же ценности и используют ту же самую риторику. На идеологические основы режима они не покушаются. Это нормальные серьёзные пацаны, а не хорьки ебаные. Серьёзных поводов ссориться у них нет, вот увидите, у них всё будет хорошо.


18

Íà ðàÉÎíi

Політизація скінхедів у Росії

Анна Левицька, Катерина Каплюк

У

1993 р. сорок інтелектуалів, у тому числі Умберто Еко, підписали „Заклик до пильності”. Ті, хто поставили підпис, закликали Європу уважно стежити за всіма діями ультраправих. В своєму інтерв’ю часопису„Index of Censorship” У.Еко висловлює думку, що сьогодні ми стикаємося із трансформованим фашизмом, від чого він стає ще більш небезпечним, оскільки старі європейські категорії ‘ліві-праві’

у тому вигляді, в якому вони існували 20 років тому, уже непридатні для усвідомлення сучасної розстановки політичних сил. Небезпека сучасного фашизму також загострюється його латентністю: “Ур-фашизм досі навколо нас, іноді він ходить у штатському. Було би так зручно для всіх нас, аби хтось виліз на світову арену і сказав: “Хочу знову відкрити Освенцім, хочу, аби чорні сорочки знову марширу-

вали на парадах та італійських площах”. На жаль, в житті так гарно не буває! Ур-фашизм може являтися нам у найбільш невинних формах та видах. Наш обов’язок– виявляти його сутність та вказувати на його нові форми, кожного дня та в будь-якій точці Землі”. Як стверджує британський дослідник Д.Хебдідж, особливістю молоді є те, що вона присутня лише тоді, коли її присутність є проблемою, або розглядається


Ïîäiÿ ìiñÿöÿ | Íàóêîâå åñå як проблема. У процесі бунту молодь робить видимими певні соціальні проблеми та запускає машину соціальної реакції в дію. Особливостями ланки націскінхедів є те, що в процесі політизації, за багато років, вони так і не виокремилися в політичний рух, хоча мали місце неодноразові спроби різноманітних політичних партій скоординувати їхню діяльність. До кінця минулого століття скінхеди залишалися самоорганізованою групою. Сьогодні тенденція дещо змінюється, і насамперед в Росії: російський соціолог, що досліджує дане питання А.Козлов в своїх інтерв’ю часто висловлює думку, що скінхеди працюють на замовлення та фактично є армією окремих політичних сил, хоча на державному рівні фашистські партії офіційно заборонені. Один із розділів праці В.Шнірельмана ‘Чистильники московських вулиць’ присвячено питанню політизації субкультури наці-скінхедів. За даними Шнірельмана, неонацистські організації існують в Росії від початку 1990-х рр.: “В Росії расистська ідеологія не залишається без господаря, і, від початку 1990-х рр. нею відкрито керують, хай і карликові, проте досить гучні політичні партії та рухи”. Далі автор подає інформацію, згідно з якою виходить, що скінхеди ніби-то від початку свого існування в Росії були членами політичної партії. Насправді, хоча спроби втягування наці-скінхедів до певних політичних рухів на кшталт ННП (Народної національної партії), РНЄ (Російська національна єдність), СС(Слов’янського Союзу) і були, протягом 1990-х рр. багато

наці-скінхедів не були залучені до жодного політичного руху, і існували на рівні самоорганізації. Втім, партії могли втягувати націскінхедів до своїх лав практично на межі їх виходу із субкультури, що було пов’язано із дорослішанням її учасників.

ПОГРОМИ НЕ ПОЧНУТЬСЯ, ЯКЩО ЗА НИХ НЕ ЗАПЛАТЯТЬ Таким чином, на політизацію субкультури наці-скінхедів вплинуло дві тенденції: з одного боку, політичними партіями починають цікавитися наці-скінхеди, а з іншого, політичні партії починають цікавитися субкультурою. Це підтверджується і по відношенню до українських скінхедів. Наці-скін, в якого брав інтерв’ю Борис Рудь, зауважив: “В Україні подібна ситуація починає назрівати. Впродовж останнього часу з боку скінхедів були спроби самоорганізуватися у політичному плані. З іншого боку, багато ультраправих політиків, як-от Тягнибок, зрозуміли, що у них немає і частки тієї підтримки, яка є у скінхедів”. Проте виникає наступне питання: наскільки керівники партій дійсно вірять в ідеологію націскінів? Дослідниця А.МакРоббі зауважує, що топос моральної паніки став радше інструментом, за допомогою якого розпалюються гарячі політичні дискусії. Є підстави стверджувати, що в сучасній Росії скінхедів більше використовують як інструментарій та безкоштовну армію, маніпулюючи інтересами субкультури. По-

19 казовим у цьому аспекті є епізод із російського серіалу ”Кріт”: керівник партії„Велика Росія” Зуслов, програма якої нібито відповідає поглядам скінхедів, пропонує кримінальному авторитету Вахтангу „вкласти” гроші у його проект. Вахтанг дивується: “Навіщо мені вкладати гроші у твою партію, якщо твої хлопці обзивають мій народ “чорноз..дим”? Зуслов відповідає: “Ну то й що? Не бери це близько до серця. Я пропоную тобі бізнес: в результаті ти отримаєш безкоштовну армію”. Врешті-решт Вахтанг погоджується на пропозицію Зуслова. Таким чином, зацікавлення наці-скінів політичною діяльністю та зацікавлення ними політиків відбувалися паралельно. Проте, скінхеди та політичні діячі переслідували загалом різні цілі. У цьому аспекті справедливими видаються твердження російського соціолога Анатолія Козлова, який вважає, що сучасні націскінхеди працюють„по дзвонику”, коли потрібно загострити становище під час виборів. Сьогодні ми можемо спостерігати тенденцію до модифікації скінхедів із субкультури практично в армію певних сил, які, використовуючи ідеологію субкультури, контролюють її, заробляючи на цьому гроші. На питання “коли у Пітері почнуться погроми?” Козлов відповідає: “Вони взагалі не почнуться, якщо за них не заплатять”. Отже, певним політичним силам вигідно брати скінхедів під свій контроль. На жаль, ми не маємо конкретних імен: експерти їх не розповсюджують, оскільки, за словами А.Козлова „конкретні приклади закінчуються судовими позовами”.


20

Íà ðàÉÎíi

„Якщо хлопців об’ Один день у компанії футбольних хуліганів 11-а ранку, Голосіївський парк. У такому незвичному місці зустрічаються перед недільним матчем фанати київського „Арсеналу”. На галявині – група хлопців віком 17-22 роки. Здалеку вони схожі один на одного, наче брати: короткі зачіски, неяскраві спортивні куртки, кросівки. На одязі лейбли: Fred Perry, Henry Lloyd, Sergio Tacchini. – Наш стиль називається „кежуал”. Це простий,

але якісний європейський одяг. У ньому легко загубитися в натовпі, але в той же час свої зрозуміють, що ти причетний до руху. Раніше„міткою”хуліганів були речі від Burberry, але зараз ніхто з основи їх не вдягає – надто легко спалитися, – розповідає один із фанатів Іван. Близько 12-ї години один з хлопців перераховує присутніх, а потім кличе всіх до гаражів. Ми орендували автобус, на ньому поїдемо в Бориспіль, там будемо чекати фанатів „Динамо”. Їздити на власному транспорті зручніше, ніж на маршрутках: можна мобільно пересуватись, шукати опонентів, – повідомляє Сергій, один з найактивніших вболівальників. –


Ðåïîðòàæ

21

єднати...”

Учасники гурту „Иезекииль 25/17”. Фото з сайту www.lp-media.satel.com.ua


22

Нарешті їдемо в напрямку Харківського масиву. – Небагато нас сьогодні, – відмічає хлопець, який сидить біля мене. – На попередній акції ми знімали великий автобус, а тут „Богдан” – і стоять лише кілька людей. – Так, із чого починали, тим і закінчили. Нас в маршрутці близько тридцяти, як

і кілька років тому. А з основи майже нікого не лишилось, всі малі,– скаржиться інший. – Зате динамівців сотні, – похмуро відмічає хтось в іншій частині салону. О пів на другу автобус під’їжджає до Борисполя. Зупиняємось подалі від дороги. Сергій проводить тренінг перед матчем. „Ти, ти, і ти”, – показує він на найкремезніших хлопців. Вони виходять в перший ряд. За ними Словник: Сергій вишиковує решту. У реКаноніри – вболівальники зультаті фанати формують футбольного клубу „Арсенал”. кілька рядів по 6 чоловік. Основа – головні, найбільш активні – Уважно подивіться, хто за фанати якогось клубу. Під час бійок ким стоїть. Під час бійки настоять у першій лінії. магайтесь триматися саме Палитися – бути поміченим (напритакими групами. Якщо вас клад, міліцією). буде четверо, то ви зможете Фаєра – піротехніка та смолоскипи, відбитись, а якщо по одноякі використовують фанати під му, шанси будуть меншими. час матчів. Обміняйтесь номерами моХохли – фанати ФК„Динамо”. більних, – наказує Сергій.

Íà ðàÉÎíi

Після цього він переходить до практичних настанов. – Ми зупинимось біля залізничного вокзалу, хохли якраз будуть йти з електрички. Дочекаємось, коли вони підійдуть до нас. Тоді швидко вибігаємо і кричимо назву нашої фірми. Нагадую, що їх значно більше. Тому кричіть якомога голосніше, аби вони подумали, що нас багато. Кричіть так, щоб за кілька хвилин зірвати голос, щоб потім не могли співати на стадіоні. Підбігайте до них і розривайте їх колону. Зрештою їдемо до вокзалу. Вболівальники вибігають з автобуса, але за кілька хвилин повертаються: суперників перестріла міліція. О третій нарешті їдемо до стадіону. Біля воріт представник фанклубу передає нам пачку квитків. Заходимо на сектор, де вже стоять прихильники „Арсеналу”. Загалом


23

Ðåïîðòàæ їх близько 70, враховуючи зовсім юних хлопців та кількох дівчат. Перше, що я бачу на стадіоні– величезну кількість фанатів „Динамо”. Вони розташувались у кількох секторах, тому їх гасла чутно на всьому полі. „Сьогодні на стадіон прийшли більше 6200 чоловік, це рекордна кількість”, – говорить у гучномовець коментатор. – Хохли нас оточують, – чую я голос одного з хлопців. – Дивись, сідають по кілька чоловік в сусідніх секторах. Стій в першому ряду і будь готова до того, що вони на нас стрибатимуть! У цей же час більше 50 фанатів „Динамо” почали пробиватися через ворота. Їх зупиняє загін охоронців, які починають бити хлопців кийками. У відповідь ті кидають на поле фаєра, частина стадіону тоне в тумані, і прості відвідувачі в паніці намагаються

перебігти до інших секторів. Їм це не вдається: охоронці наказують всім залишатись на місцях. Вболівальники „Арсеналу” заспокоюються, але не надовго. Вже за кілька хвилин з-за огорожі летять пляшки та каміння. Люди перебігають на перші ряди, але їм заважають охоронці, які не дозволяють залишити сектор. За такого перебігу подій гра нікого не цікавить, тому гол у ворота „Арсеналу” лишається майже непоміченим. У другому таймі каноніри заспокоюються та починають викрикувати гасла свого клубу та співати пісні. „If the kids are united, then we’ll never be divided. Якщо хлопців об’єднати, їх ніколи не здолати”. Цю пісню, яка стала гімном хуліганів по всьому світу, співають із особливим запалом. Матч закінчується спокійно, але

після гри фанатів не випускають із сектору більше години. „Це для того, щоб динамівці поїхали додому, і бійки не було”, - розповідають хлопці. Закінчується поїздка на Осокорках. Фанати і щасливі, і незадоволені водночас. – Ех, так нічого і не було, – говорить один із вболівальників. – Зате з нами все гаразд. Хіба ти не бачив, що вся основа зібралась? Та нас із Борисполя виносили би, – відповідає йому інший.

– Тобі хоч сподобалось? – питає мене на прощання Іван. – Якщо так, приходь якось ще. Ми за 2 тижні в Запоріжжя їдемо, приєднуйся, буде цікаво. * Імена змінені на прохання героїв.


24

Íà ðàÉÎíi

Євген Карась, активіст ініціативи „Збережи старий Київ”:

„Зупинити рейдерство здатен лише системний громадський опір”


25

Iíòåðâ’þ У “Збережи старий Київ” сталий склад учасників, чи він змінюється від однієї акції до іншої? Активно займається десяток чоловік.Чисельність може зростати до півсотні осіб - саме активістів – у випадку якихось скандальних точок. Зазвичай на рік таких акцій відбувається небагато– декілька штук. Чи подає „Збережи старий Київ” якісь ініціативи до влади? Чим це закінчувалось? Учасники ЗСК беруть участь в тематичних зустрічах чи конференціях, які час від часу проводять чиновники. Переважно влада симулює реальну діяльність - роздає порожні обіцянки та уникає реагування на практичні пропозиції. Чи були спроби співпрацювати зі сторони якихось політичних сил? „Збережи старий Київ” від початку означило свій сектор зайнятості – боротьбу з незаконним знищенням та забудовою культурних пам’яток чи парків. Відповідно, в ЗСК без проблем уживаються всі, кому цікава дана проблематика. Спроби політизувати рух швидко згасали. Яким чином спонсоруються акції? Зазвичай самі активісти скидаються, щось дарують симпатики. Наразі зібрано певний невеликий фонд інструментів, які кочують від акції до акції.

Які конфлікти у даний час є найбільш значущими та вимагають посиленої підтримки та уваги з боку громадськості? Наразі плануємо ряд заходів, щоб повернути сквер на метро Театральна. Це виклик Києву подібний до того, який був на Пейзажній алеї. Це був скверик в центрі міста, тому його знищення стосується кожного. Забудовник ігнорує купу приписів від різних інстанцій про негайне припинення будівництва, тому нам є, де там розгорнутися. На одну з останніх акцій, яка була присвячена виділенню з міського бюджету 11 млн грн. на будівництво церкви УПЦ МП, зібралось досить небагато людей. Чим, на Вашу думку, це можна пояснити? Причин можна навести кілька. По-перше, анонсування акції по суті лише в Інтернеті, що не забезпечує інформування і половини людей занепокоєних проблемою. Разом з тим, захід готувався швидко та невеликою кількістю людей, тому можливості провести широке сповіщення не було. По-друге, зібрати сотню чи більше осіб не входило в реальні задачі заходу. Проблема дерибану парків „церквами” давно відома киянам, тому не

„Збережи старий Київ” - громадська організація, яка виступає проти незаконних забудов, які псують ландшафт міста. Активісти зібрались у 2007 році, щоб захистити Пейзажну алею від зведення багатоповерхового будинку. На фото: акція під Міністерством закордонних справ на захист Пейзажної алеї.


26

Íà ðàÉÎíi

Активісти ініціативи „Збережи старий Київ” під час акції проти виділення 11 мільйонів гривень з міського бюджету на будівництво церкви УПЦ МП треба збирати тисячні натовпи, аби довести її актуальність. Ця проблема є фактом і ми лише вкотре підкреслюємо його наявність. Що є більшим успіхом: зібрати більше людей на акцію чи привернути більшу увагу ЗМІ? Залежить від задачі акції. Чим більше ЗМІ тим краще, але можна й без них. Забудовники побоюються мас-медіа, але зупинити певне земель не захоплення здатен лише системний громадянський опір. ЗМІ не може замінити активістів, але й активістам без ЗМІ переважно важко досягти великого впливу від своєї діяльності. Останнім часом все більше конфліктів щодо забудови зелених зон пов’язано зі зведенням церков (зокрема, УПЦ МП будує комплекси на Либідській та в парку „Юність”). На Вашу думку, чому саме церковні організації активно зайнялись будівництвом? Щодо УПЦ МП, то вірогідно це наслідок змін в політичній ситуації в Україні. Політичні сили додали цій церкві впливу. Наразі, цинізм УПЦ МП в загарбанні зелених зон Києва вражає. Разом з тим, це не є вузькою конфесійною проблемою. Для прикладу, я знаю, що УПЦ КП теж замішані в земельних конфліктах. Якось я познайомився з ініціативною групою

оборони озера на Позняках. Там священник Київського патріархату виступав у ролі„троянського коня” - він мав засипати шматок озера для буцімто розширення храмового комплексу. Насправді за планами церковної громади там стояла група забудовників, що мали намір таким чином змінити статус ділянки і потім засипати озеро геть повністю під новий масив багатоповерхівок. Місцеві жителі зчинили багато шуму та поки що зупинили дані процеси. Це сумно, але церкви охоче лізуть до брудного рейдерства і я думаю це в першу чергу має тривожити саме віруючих людей. На совість попів сподіватися не приходиться. Чи будуть організовуватись нові акції проти будівельної діяльності УПЦ МП? Будуть. Вони нам набридли, але ми реагуємо на гострі виклики, і вони є. Ось буквально на днях з’явилася інформація, що тепер УПЦ МП збирається збудувати великий собор у парку Перемога на Дарниці. Певно новий суперсобор стане гармонійним доповненням будівництву автозаправки, що вже відбувається у парку Перемога. А головне ці „чудові” процеси відбуваються на фоні так і не знайдених ментами замовників вирубки близько сотні сосен коло метро Дарниця.


Iíòåðâ’þ

OUTLAW riotdivision

27


28 7 листопада 2008 – „Штурм Білого дому”. „Війна” спроектувала на приміщення Білого дому лазерне зображення черепа з кістками, а потім штурмували будинок уряду.

Íà ðàÉÎíi 30 грудня 2008– 29 травня 2009 – рок„Заборона клубів”. концерт в приміщенні Акціонери Таганського районного заварили вхідні суду, де мали зачитувати двері до ресторану вирок куратору Андрію „Опричник”. Єрофєєву.

ХРОНІКИ 6 вересня 2008 – перфоманс „Пам’яті декабристів”. У супермаркеті „Ашан” художники імітували повішення гастарбайтерів і гомосексуалістів. 22 травня 2008 – „Цензура смокче!”. Перед допитом російського куратора Андрія Єрофєєва через організацію виставки „Заборонене мистецтво” біля приміщення прокуратури „Війна” імітувала автомобільну аварію, а після цього провела мітинг із гаслом „Цензура – дура, творець – молодець”.

6 травня 2008 – „Виховання мента в його домі, або УМВЕД, Медвед!”. Активісти потрапили до відділку міліції міста Корольова, наклеїли на грати камери портрет Дмитра Медведєва, а після цього зачитали промову міліціонерам. Акція була присвячена до дня інавгурації Медведєва.

„Війна” – радикальна арт-група, учасники якої займаються художнім акціонізмом та стріт-артом. Була створена в 2007 році задля „поширення в Росії монументально-патріотичного вуличного мистецтва”. Після перфомансу „Палацовий переворот” двоє художників групи були заарештовані і наразі знаходяться в СІЗО. Їм загрожує до 5 років позбавлення волі. 29 лютого 2008 – сексуальна оргія в Біологічному музеї у Москві під гаслом «Ї**сь за спадкоємця ведмежатка» (напередодні президентських виборів).


Àðò

29 11 липня 2009 – акція на Пушкінській площі в Москві під гаслом „Вимагаємо закрити ОВД Сокольники!”. Приводом для дійства стало те, що на території „Сокольників” був побитий студент В. Остапов, якого згодом переслідували за сфальсифікованими обвинуваченнями.

ВІЙНИ

22 травня 2010 – на Кремлівській набережній учасник „Війни” Леонід Ніколаєв із синім відром на голові застрибнув на службову машину ФСБ із проблисковими маячками і пробігся по її даху. 28 травня його затримали міліціонери, але того ж дня відпустили.

14 червня 2010 – „Хуй в полоні у ФСБ!”. Активісти намалювали фалос на Ливарному мосту в Петербурзі. При розведенні мосту малюнок піднявся навпроти будівлі ФСБ. Зображення було зроблене за 23 секунди.

16 вересня 2010 – „Палацовий переворот”. „Війна” перевернула кілька міліцейських машин в Санкт-Петербурзі. Учасників акції Леоніда Ніколаєва і Олега Воротнікова затримали в Москві 15 листопада. Вони пробудуть у слідчому ізоляторі до 15 січня 2011 року.

25 серпня 2007 – поминки по лідеру „Війни” Дмитру Прігову у вагоні московського метро під назвою „ПИР”.

2007р. – першотравневий перфоманс „Мордовський час”. Учасники акції кидали в сторону працівників московського „Макдоналдса” безхатніх котів.

СТАРТ


30

Íà ðàÉÎíi

Страшенна


Êiíî

насолода

31


«Єдина можливість позбавитись власних страхів – це зняти про них фільм», - казав майстер саспенсу Альфред Хічкок. Втім, існує багато людей, які готові годинами переглядати чужі жахи та химерні витвори фантазії. Що ж насправді змушує абсолютно різних людей заповнювати свій вільний час хоррорами?


Êiíî

33

икладач філософії Львівського національного Головне — вміти перемикатись університету імені Івана Франка Ігор Колесник почав дивитись хоррори у ранньому віці. Утім, психологи вважають, що перегляд жахів не прохо«Найперший фільм жахів, який я пам’ятаю, що дивив- дить безслідно. Кандидат психологічних наук Олена ся з-під ковдри, бо дорослі не дозволяли – «Той, що по- Савчук переконана, що моторошні образи спочатку завстав із пекла» Клайва Баркера. Основна ідея полягала лишаються в пам’яті людини на рівні свідомості, а потім в тому, що існував куб, із якого вилітали гачки і роздира- переходять у підсвідомість. У результаті на любителя голи людину на шматочки. Цей куб був воротами до пе- стрих моментів очікують нервові зриви та страшні сни. кла. Мені було 7-8 років»,– розповів він. «Підвищується суїцидальність, світ здається жахливим. Але навіть в дитинстві жахів Ігор Більше того, любитель жахів стає агре„Монстри існують, але сивнішим», – наголосила психолог. не боявся. «Єдиний фільм, після якого я налякався – це «Лялечка навряд вони чекатимуть За словами Олени Савчук, дорослий Чакі». Але тільки тому, що в мене на мене в темному під’їзді” зі стабільною психікою після переглябула схожа лялька, і я постійно дуду може переключитись на щось інше, мав, що вона може вночі мене схопити за ногу. Я навіть але підлітку чи вразливій людині може бути потрібна дозамикав її в ша-фу, але це виглядало трохи по-дурному, а помога. «Якщо ви зрозумієте, що людина отримує від я хотів бути дорослим», – пригадав Ігор. фільмів жахів, це означатиме, що цього їй не вистачає в А музичного критика Валентина Коваленко на фільм житті іншими способами», – зазначила пані Савчук. жахів привела… мати. «Мені було 6-7 років, і мама взяУ той же час, культуролог Ольга Брюховецька вважає, ла мене на «Щелепи». Вона, мабуть, не знала, що це що не всі страхітливі фільми є шкідливими. Кожна констрашний фільм. Я тоді його сприйняв швидше як захо- кретна стрічка може дати різний матеріал для роздумів плюючу пригодницьку стрічку, аніж як жахи. Тим більше, для кожної конкретної людини. Для когось фільми жахів він з хепі-ендом. Зате мама була шокована, бо вона не пере- є катарсисом, і негативні емоції не спрямовуються на реварює насильство»,– поділився він. альних людей, а переживаються віртуально. Але цей підХоча герої почали дивитись жахи в ранньому шкіль- хід не є універсальним і не спрацьовує для всіх однаково. ному віці, вони переконані, що страшні фільми на них не вплинули. «Після фільмів жахів мені не страшно. Я дуКіно — не виправдання для маю, що монстри, двері в пекло, закляття – це все реальнасильства но існує, але я сумніваюсь, що в під’їзді чи темному провулку може сховатись створіння з фільму і чекати на В есеї про «Крик-2» кінокритик Крістіан Лукас відмітив, що мене», – переконаний Ігор. про роль хоррору в житті людей задумуються і самі кінемаЗа його словами, хоррори поділяються на 2 основні тографісти. Режисер Вес Крейвен в «Криці-2» показує двох типи. У першому випадку глядач точно знає, що пока- вбивць: жінку, яка хоче помститись за свого сина (що є зане на екрані– це вигадка. У другому, навпаки, склада- стандартним ходом), і студента, який хоче потрапити в ється враження, що події можуть відбутись насправді. тюрму, і на суді стверджувати, ніби телебачення зробило «Ти ніби відчуваєш, що людина не просто вигадує це, а його моральним чудовиськом. певним чином переповідає власний до-свід. Від таких Ольга Брюховецька також зазначила, що в США профільмів я отримую задоволення, як від наркотика»,– по- водилась серія досліджень, які мали підтвердити чи заяснив Ігор. перечити шкоду від фільмів жахів для глядачів. «РезульНа думку Ігоря, якісний фільм жахів, як і будь-який твір татом стало розуміння того, що довести це неможливо. мистецтва, діє на людину катарсично. У лабораторних умовах можна виміряти лише коротко«Справжні хоррор-фільми викликають у тебе жах – по- тривалі впливи. Тому коли в аргументації посилаються вальне переживання, при якому ти не знаєш, що з тобою на те, що якийсь професор довів безперечну шкоду – це примітивна форма пропаганди», – наголосила вона. відбувається і що тебе турбує», – розповів він. Дослідниця вважає, що повністю забороняти фільми жахів, мотивуючи це впливом на психіку людей, немає сенсу. Вона також підкреслила: загальновизнано, що найстрашніВ Україні були заборонені лише ші жахи знімаються в Японії, але рівень насильства в цьому 3 фільми жахів: «Земля мертвих» (2006), суспільстві є одним з най-нижчих. «Це не означає, що змен«Хостел-2» (2007) та «Пила-6» (2009). шити насильство можна за допомогою фільмів жахів, це Загалом у 2005-2009 роках в Україні не хибний висновок. Але, як мінімум, немає детермінізму. Пиотримали прокатне посвідчення 2016 фільмів. тання насильства в суспільстві – це питання самого сусБільшість із них – порнографія. пільства», – наголосила Ольга Брюховецька.

В

Боятись заборонено!


34

Íà ðàÉÎíi Топ-10 фільмів жахів за версією журналу Total Sci-Fi 1. «Сяйво» (The Shining, 1980) 2. «Дитина Розмарі» (Rosemary’s Baby, 1968) 3. «Плетена людина» (The Wicker Man, 1973) 4. «Наречена Франкенштейна» (Bride of Frankenstein, 1935) 5. «Психо» (Psycho, 1960) 6. «Чужий» (Alien, 1979) 7. «Ніч живих мерців» (Night of the Living Dead, 1968) 8. «Техаська різня бензопилкою» (The Texas Chain Saw Massacre, 1974) 9. «Хеловін» (Halloween, 1978) 10. «Щелепи» (Jaws, 1977)

Голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач також вважає безглуздою заборону показу страхіть. «У цьому нема сенсу, бо люди завантажують фільми з інтернету. Заборона лише підсилює інтерес до фільмів. Окрім того, є люди, які дивляться фільми жахів, у яких є органічна потреба жахнутись раз на тиждень, а може й два, і забороняти їм таку можливість не можна», – зазначив він. За словами Сергія Тримбача, при Міністерстві культури і туризму України існує комісія, завдання якої – не забороняти фільми, а визначати їх аудиторію. «Наприклад, аудиторія «Пили-6» була обмежена – цей фільм можуть дивитись лише люди, старші 21 року. Тому на телебаченні такі фільми можуть показувати лише після півночі. Якщо ви боїтесь такої екранної продукції – не ходіть туди, і все», – підсумував Тримбач.

Шукайте жертву У 70-х роках психолог Леонард Берковіц проводив дослідження щодо впливу насильства в медіа на людей. Згідно з результатами його експериментів, якщо глядач ототожнює себе з агресором у фільмі, у нього будуть ви-никати зорові образи, що підштовхуватимуть до агресії. Потенційний об’єкт агресії, відповідно, буде асоціюватись із жертвою у фільмі жахів. Аналогічний експеримент проводив психолог Альберт Бандура. Він показував дітям фільм, в якому головний герой бив ляльку, а після цього отримував нагороду. Згодом дітей залишали в кімнаті наодинці з лялькою, і вони також починали її бити. У той же час, не існує досліджень, які підтверджують негативний вплив жахів у довготерміновій перспективі.


Êiíî

35


Могилянська школа журналістики, 2010

На районі  

Пілотний випуск інтелектуального молодіжного журналу про міську культуру

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you