Page 1

Урок Великого

ГЕНОЦИДУ Наш край

№12(46), 22 листопада 2013 р. АКТУАЛЬНО

Остання присяга ВІЙСЬКО Юнаки зі Стрийщини та Жидачівщини в суботу, 16 листопада, прийняли присягу на вірність Україні та українському народові, а також отримали Боже благословення на ратну справу. Кожен із військовослужбовців склав присягу особисто. Зазначимо, що через проведення військової реформи, це остання присяга, яку складають військовослужбовці строкової служби.

Вшануй Голодомор постом АКЦІЯ На знак духовної єдності з тими поколіннями українців, які постраждали в часи Великого Голоду та терору, Спілка української молоді закликає долучитися до акції «Сопричастя». Учасники беруть на себе зобов’язання дотримуватися суворого посту без вживання страв упродовж 33 годин (з 7.00 22 листопада до 16.00 23 листопада 2013 року) — це буде своєрідною особистою жертвою кожного на спомин душі невинно загиблих від голоду 33-го року. Вперше така акція, започаткована сумівцями Австралії, відбулася у 2003 році. З того часу сумівці щороку проводять такий захід до Дня пам’яті жертв Голодомору.

Підтримай газету, яку любиш! ПЕРЕДПЛАТА Колектив видання «Своє Слово» звертається до Вас із проханням передплатити газету на 2014 рік. Чому варто передплатити «Своє Слово»: • газета є найтиражнішою в регіоні. «Своє Слово» отримує 10 тисяч родин. Щотижня до редакції надходять десятки листів із проханням написати про якусь тему, яка хвилює читачів. Через це ми почуваємо себе потрібними. І будемо робити все, щоб газета виходила й надалі; • тільки у нас Ви зможете прочитати матеріали про проблеми, які часто намагаються замовчувати. Колектив редакції обіцяє розслідувати болючі для кожної людини теми і реагувати на Ваші звернення; • упродовж чотирьох місяців газету розповсюджували безкоштовно, а тепер вона коштуватиме всього 26 грн за шість місяців. Ви зможете отримувати кожного тижня протягом півроку свіже «Своє Слово». Передплата газети є вдвічі дешевшою за інші видання в районі. Щоб передплатити «Своє Слово», Вам потрібно заповнити передплатний бланк у будь-якому поштовому відділені. Наш передплатний індекс: 68707. Колектив газети просить передплатити видання. Нам потрібна Ваша підтримка! Заздалегідь Вам вдячні!

ВІД РЕДАКТОРА «Хохляцький характер» зборной «Футболисти показали хохляць-

кий характер», — саме такі висловлювання дозволяв собі коментатор московського каналу «Росія-1» під час матчу Франція–Україна. І як завжди — жодної офіційної реакції. Українських громадян московити публічно вбивають, заарештовують і катують, а Азіров у той час домовляється про дружбу. Цікаво, якби український журналіст у прямому ефірі заявив, що «футболістикацапи добре бігають», за скільки хвилин була б обурлива реакції з Москви? З керівництвом нашої держави все зрозуміло, але чому немає жодної реакції від патріотичних партій? Невже все, що виробляють з нашими громадянами московські опричники, не заслуговує на активний протест? Напевно, смішно вимагати від наших політиків захисту своїх громадян за кордоном, коли тут — у себе — свавілля на кожному кроці, але нема жодної підтримки чи захисту. Легше розповідати з екрана телевізора як рятувати всю державу, ніж як відстояти права конкретної людини. Лідери політичних партій не провели жодного протесту під московським посольством після того, як в Азовському морі розстріляли наших рибалок і катували єдиного, хто вижив. Не захистивши одного, не можна захисти всіх. І це мають зрозуміти наші провідники. Бо дуже легко остаточно втратити довіру людей. Згадаємо, як кілька днів тому польські праві сили в досить агресивний спосіб провели протест перед московським консульством. Так, уряд засудив дії своїх громадян, але в суспільстві ці дії сприйняли з розумінням. Мовляв, нехай не думають, що ми їм забудемо про трагедію в Катині. Нас привчили бути толерантними і терплячими, нехай, якось то воно буде. Та досить ховати голову в пісок! Час розбудити власну гідність і показати справжній український характер! Андрій СКОП

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

Д

еякі історичні теми нашого минулого, як наприклад Голодомор чи збройний опір ОУН та УПА, залишаються в засобах масової інформації незрозумілими для нормальної людини. На жаль, учасниками полеміки рідко виступають справжні професіонали, зате особливою увагою користуються представники різних фракцій, партій, ідеологій, для яких головним життєвим стимулом є рейтинг і власна мармиза на екрані. Чомусь на теми бюджету, розвитку армії, банківської політики, врештірешт, квантової фізики чи нейрохірургії поговорити охочих небагато. Зате українська мова та українська історія! Це, як казали наші галицькі предки, може кожен «ідійота».

Події 1932-1933 рр. — надто серйозна і складна тема, щоб про неї розповісти в короткій пуб­ лікації. Це проблема наукових досліджень і кандидатських дисертацій. Сьогодні на сторінках газети хочемо сконцентрувати увагу читача лише на кількох малознаних, але важливих фактах. Шануючи пам'ять жертв голодної смерті наших братів за Збручем, треба забути про емоції, бо, якщо хочемо жити в успішному краї, мусимо дивитися на помилки наших батьків і дідів без рожевих окулярів чи фіранок. Серед причин подій 1932-1933 рр. вітчизняні та закордонні дослідники називають фактори на ц іона л ьно-пол іт и чного й соціально-економічного характеру, які, доповнюючи один одного, роблять картину

зрозумілою. До перших належать потреби системи зламати національний хребет українського селянства, виховати у нього генетичний, тваринний страх до всього свого, до других — політика індустріалізації, побудована коштом непокірного селянства. Малознаною причиною були демографічні особливості радянської доби. На думку деяких науковців, вище партійне керівництво було шоковане результатами загальнодержавного перепису населення 1926 р., коли виявилось, що українська нація на території усього СРСР переважає росіян за кількістю. 81 мільйон проти 78-ми! Очевидно, йдеться, не лише про територію УРСР, але й українську Кубань, східну Слобожанщину, південну Білорусь, Зелений продовження теми на с.

2

Україна пам’ятає, світ визнає СОЛОМІЯ НАУМ

Ц

ього тижня українці в Україні та за кордоном вшановують пам’ять жертв Голодомору. Майже в кожному куточку планети запалять свічку на згадку про загиблих. Цікаво, що відзначатимуть вісімдесяту річницю Голодомору в 47-ми державах світу. Європа згадає загиблих не лише у молитвах, але й на офіційному державному рівні. Так, на саміті в Брюсселі у підсумковій заяві 20-го засідання комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, країни-члени Європейського Союзу засудили злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію

Українці США вийшли на вулиці міст, щоб розповісти про Голодомор.

Голодомору — геноциду українського народу, а також закликали вшанувати пам’ять 10-ти мільйонів жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років. У Європі майже кожна країна вшановуватиме жертв Голодомору. Так, у Франції в головному храмі країни — соборі

Паризької Богоматері — вже відбулася поминальна Архиєрейська Літургія. Вийти з мовчання про великий Голодомор українці наважилися просто з одного із найгучніших соборів Європи. Вшанування 80-х роковин жахливої трагедії продовження теми на с.

2


2

АКТУАЛЬНО

№12(46) 22.11.13

Вже приїхали. Розвертаємося...

У

се виглядає так, що Путін таки знайшов кліщі, якими добре притис одне місце нашого керманича. І той таки розвернув корабель «Україна» у протилежному напрямку. Уряд вирішив призупинити процес підготовки до укладання угоди про асоціацію з ЄС. Про це заявив прем’єр-міністр Микола Азаров, а уряд своїм рішенням одноголосно підтримав штрейхбрейкерство свого керманича. «Відновити активний діалог з Російською Федерацією та іншими країнами Митного союзу і державами –членами СНД щодо пожвавлення торговельно-економічних зв’язків із метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави», — сказано в розпорядженні уряду. Ніби знущаючись, Азаров запропонував ЄС та Росії утворити комісію на тристоронній основі для опрацювання економічних питань. Паралельно з керівником уряду його шеф Віктор Федорович заявив, що країна продовжує євроінтеграційний шлях. Незрозуміло тільки, чому з’явилася ця заява гаранта. Чи то він її мав оголосити ще тиждень тому, чи то подумав, що європейці не помітять заяв Азарова. А, може, це такий вишуканий спосіб шантажу? Мовляв, якщо не хочете приймати нас із Тимошенко в тюрмі, то ми на вас образимось і підемо в обійми Путіна. Наразі всі шоковані, і ніхто нічого не розуміє до кінця. До фінальної сцени розв’язки цього мазо-комічного шоу залишилося 7 днів. Хоча для багатьох європейських політиків цей цирк закінчився вже зараз. Один із найбільших друзів та євроінтеграторів України Александр Квасьнєвський заявив, що угоду не підпишуть. Євроінтеграція України закінчилась.

«Нада, «Фєдя», нада!..»

Цирк поїхав, а люди ж повірили... Упродовж кількох років влада переконувала українців, що ми вступаємо в ЄС і що це для країни дуже добре. І переконала — навіть Східна Україна повірила в європейське світле майбутнє. За даними соціологічного дослідження, проведеного«DW-Trend» у листопаді, кілька років тому вступ до ЄС підтримувало трохи більше 40% українців, а зараз 58% наших громадян впевнені у зовнішньополітичному виборі на користь західних сусідів. Більшість прибічників євроінтеграції висловлюються за якомога швидший вступ до ЄС. 37% прагнуть приєднання упродовж 5 років. А ще рік тому швидкого вступу до ЄС хотіли лише 26% опитаних. Навіть на сході та півдні країни, що традиційно орієнтовані на Росію, понад 50% за вступ до ЄС. На заході та в центрі таких 69%. При цьому членство України в ЄС — тема не лише для молодшого покоління. Так, частка прихильників серед 18-29-річних є найвищою — 65%, але і в інших вікових групах більшість виступає за вступ до ЄС. Серед людей віком від 50 до 60 років об’єднання з Європою хотіли б 52%.

ПОЗИЦІЯ

Азарова посадять за державну зраду?

«Азаров порушив закон і відповідатиме за це. Разом з Януковичем», — заявив лідер партії «УДАР» Віталій Кличко. За його словами, розпорядженням про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію з ЄС уряд і прем’єр-міністр порушили закон про засади зовнішньої та внутрішньої політики України і перевищили службові повноваження. За це передбачена кримінальна відповідальність.

КОМЕНТАР Андрій КІТ, депутат Львівської обласної ради, фракція «УДАР»

Європа повинна віддати борг українцям Європейські країни впродовж століть ігнорують Україну та українців. Лише у XX столітті ми можемо пригадати відмову європейців підтримати прагнення українців до незалежності на початку століття, коли створені УНР та ЗУНР. Європейці воліли не помічати і замовчати Голодомор 32-33 рр. та операцію «Вісла». Однак європейські лідери постійно заявляють, що Україну не можна віддати черговий раз на поталу московським окупантам. Якщо це справді так, і Європа готова прийняти нас у свою родину, то, незважаючи на нашу владу і на заяви Азарова-Януковича, у Вільнюсі євро-чиновники повин­ ні прийняти політичне рішення про підтримку курсу на вступ України до ЄС. І продемонструвати зневіреним українцям, що ми не чужі в ЄС і що за нас є кому боротись. Навіть якщо наша сьогоднішня влада саботує швидкий вступ країни в ЄС, то це не кінець світу. Влада змінюється, а український народ вже давно сказав своє слово. Понад 70% молоді з усіх куточків країни хоче євроінтеграції, а тому цей процес не можна зупинити, а лише відтермінувати. Тому адвокати України в Європі повинні за зразком Росії створити якісний економічний і політичний пресинг на діючу владну еліту, яка повинна зрозуміти свою помилку. Водночас українцям потрібно ще більше активізуватися та змусити владу виконати свої обіцянки. У 9-ту річницю Помаранчевого майдану хочу закликати усіх небайдужих приїхати 24 листопада до Києва та взяти активну участь у новому ЄВРО-МАЙДАНІ. Як і 9 років тому, так і зараз — перемога буде за нами! Я ж переконаний, що сьогоднішнє рішення влади вже в наступному році призведе до поразки її представника на президентських виборах, а новий президент незворотньо приведе Україну до європейської родини.

Наш край

Україна пам’ятає, світ визнає 

ПОЧАТОК НА С. 1

зібрало в Парижі сотні наших співвітчизників. «Кожного року в нас відбувається відзначення цієї події. Але цього року це особливо помітно: українська громада у Франції, а також українці з інших країн приїхали для того, щоб відзначити цю трагічну сторінку в історії українського народу», — каже посол України у Франції Олександр Купчишин. Голова 150-тисячної української громади у Франції Наталія Пастернак розповідає, що ще десять років тому французькі історики не визнавали Голодомору. Тепер усе змінилося, але зупинятися не можна. Про геноцид треба говорити в ім’я правди та всіх загиблих. А в Римі з 18 до 24 листопада відбуватиметься Тиждень вшанування жертв Голодомору. У програмі заходів — виставка «Невідомий Голодомор», конференції та молитви за жертв геноциду, які відбуватимуться чи не в усіх великих соборах Італії. Головний редактор «Української газети» в Італії Маріанна Сороневич зазначає, що проведення заходів, пов’язаних із Голодомором в Італії, є традиційними. Зокрема

Цей пам’ятник жертвам Голодомору у Він­ ні­пегу, поставлений у 1984 році, — другий у світі після Едмонтонського (1983).

до 75-річниці, Голодомору (2008 р.) на Капітолійському пагорбі провели акцію «Незгасима свічка». Тоді ж депутати мерії Риму вперше визнали Голодомор геноцидом проти українського народу. «Цього року також є чимало заходів: Служби Божі, конференції, виставка. На жаль, вони не завжди є багатолюдними і в деяких випадках проводяться українцями для українців. Для нас цінним є факт збереження національної пам’яті. Вважаю важливим те, що в цьому році мерія Рима повторно визнала Голодомор геноцидом. Це ще один крок до встановлення історичної

правди на міжнародному рівні», — розповідає Маріанна Сороневич. В Естонії в «Музеї окупації» протягом двох тижнів триватиме виставка копій документів радянських вищих партійних і державних органів, слідчих матеріалів, донесень спецслужб, фотографій, присвячених Голодомору. В Німеччині представлятимуть фільм і виставу про ці події. Чи не найбільше у світі Голодомор згадують у північній Америці. Прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер закликав усіх канадців «вшанувати пам’ять мільйонів чоловіків, жінок і дітей, які загинули протягом Голодомору-г еноц и д у 1932-33 років, спричиненого варварським комуністичним режимом Сталіна». Фундація Українського Голодомору організувала у США кампанію зі збору підписів на визнання сенатом США Голодомору 19321933 рр. геноцидом. Для підписання петиції необхідно 5 тисяч підписів. Звернення до американських сенаторів зібрало вже понад 2,5 тис. підписів. У більшості штатах відбуваються наукові та громадські заходи зі вшанування загиблих українців.

Урок Великого геноциду 

ПОЧАТОК НА С. 1

клин на Далекому Сході, деякі райони Сибіру. Цей факт був, мабуть, останнім аргументом для голодного терору. Урок Великого геноциду, як названо статтю, простий. Надто модним є погляд, що невдачі, поразки і трагедії нашого минулого є лише і виключно наслідком агресивності, злоби та жорстокості наших сусідів. Вони у багатьох моментах історії такими й були, але найголовніше інше — ми їм це дозволяли. Голодомор 19321933 рр. можна розглядати як жорстоку і трагічну розплату. Його жертвами стало українське селянство, більшість якого в період національно-визвольних змагань 19171919 рр. відмовилось дати своїх синів українському війську у війні з чужинцями. Це те саме селянство, яке вважало, що політика — не його справа. Це те саме селянство, яке було впевнене, що нехай петлюрівцем буде хтось інший, але не власний син. Це те саме селянство, яке спокійно дивилося на те, як розкуркулювали їхніх сусідів кілька років перед голодною смертю.

Знищення селянських родів середнього та багатого достатку було лише етапом до ліквідації інших. Біднота переважно не підтримала кулацьких бунтів, що передували голоду, не підтримала ні Центральної Ради, ні Директорії УНР, не підтримала вона також отаманів Холодного Яру, численних ватажків народної стихії. Сотні кількісно нечисленних, погано або зовсім неозброєних бунтів напередодні та під час голоду, звичайно, викликають повагу, але були лише актами відчаю. Вони нагадують «геройство» ще одного нашого земляка — гетьмана Павла Полуботка, який потрапив до в’язниці, спробувавши

зашкодити антиукраїнським планам Петра І. Однак справжній «подвиг» Павло Полуботок здійснив раніше. У 1708 р. на заклик Івана Мазепи він не просто займав нейтральну позицію, він активно підтримав російську сторону. Запізнілі словесні перепалки з царем і походи на продуктові склади хоч і були останнім трагічним кроком у людському житті, але його перспективи порівняно з втраченим шансом були просто жалюгідними. Щодо цього суворою і незаперечною правдою є слова Степана Бандери: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб».


ЖИДАЧІВЩИНА

Наш край

№12(46) 22.11.13

3

Сезон ремонту доріг у районі завершується ОЛЯ КАРАЧЕВСЬКА

Свіча підмиває Мельнич ОКСАНА ПИЛИПИШИН

Р

іка може змити село Мельнич. Неукріплені береги руйнує гірська річка Свіча, яка протікає поблизу. Лише за останні два роки вода змила майже сто метрів землі. Селяни побоюються, що через сильну течію річки можуть залишитися без даху над головою. «Вода вже забрала пасовисько. Біду легше попередити, ніж потім боротися з наслідками стихії», — говорить сільський мешканець Ігор. В обласному управлінні водних ресурсів селян запевнили, що нема чого боятися, а берегоукріплення і відновлення дамби обіцяли провести ще у цьому році. Із державної казни вже виділили 250 тисяч гривень, але всі кошти пішли лише на виготовлення проектної документації будівництва дамби та укріплення берегів річки. «На будівництво дамби необхідно одинадцять

мільйонів, — розповідає голова Мельницької сільської ради Петро Михайлович. — З державного бюджету обіцяли виділити гроші на будівництво, але не зробили цього. У 2013 р. село не постраждало, але в 2008 та 2010, коли річка виливалась, збитки були великі. Хоч річка протікає край села, але поряд є п’ять хат. Якщо прорве, то може постраждати і хутір Тартак, де є також чотири хати». Крім того, за його словами, під загрозою є дорога Жидачів—Калуш, яка веде на Івано-Франківськ. Вона також може піти під воду. «Річка змінила русло, тепер б’є в берег майже під прямим кутом. Берег зсувається. Тут і повені не треба. Річка спокійно тече і поступово руйнує берег. За останні два роки берег зменшився на сто метрів. Від крайньої хати до води залишилося двадцять п’ять метрів. Від нас нічого не залежить. Ми пишемо листи в різні інстанції. Відповідь одна — немає коштів», — жаліється голова села.

Мер Ходорова провів «День відкритих ідей»

П

ро те, чого вдалося досягнути за три роки діяльності, й що заплановано зробити в наступні два роки, 19 листопада прозвітував перед громадою мер Ходорова Олег Коцовський. На відкритій зустрічі зібралися представники громадськості, керівники підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, а також усі бажаючі. Минулий рік у загалом був достатньо успішним для ходорівчан: маємо Палац Культури, оновлений стадіон, із першого вересня цього року в Ходорові запрацювала перша в районі Школа мистецтв. «Тішить те, що змогли відремонтувати вулиці Львівську, Богдана Хмельницького. Думаю, що до кінця каденції ми відремонтуємо всі основні дороги в місті», — розпочав голова. «Крім цього, в місті продовжуються роботи зі заміни опалення в Народному домі «Просвіта» імені Зеновія Кецала, — повідомив голова. — Буду звертатися до місцевих майстрів, які вміють робити оздоблювальні роботи, штукатурку та інше, щоб вклали свою частку у відбудову Народного дому. Це можна зробити тільки методом народної будови». Коцовський акцентував увагу і на тому, що казначейство блокує роботу ради, тому неможливо користуватися коштами, які є на рахунку: «Ми планували зробити частину вулиці Чорновола. Спочатку нам нібито дали 300 тисяч грн, але казначейство унеможливо їх використання. Тому гроші заберуть назад». «Зараз маємо проблему з поліклінікою в Ходорові. Щодо її долі поширювали різні чутки. Вирішити цю проблему буде непросто, адже поліклініка не є на балансі міської ради, а фінансується з районного бюджету. При теперішньому фінансуванні відродити її буде дуже складно», — наголосив Олег Теодорович. Серед планів на майбутнє мер озвучив створення музею Ходорівщини. Оля КАРАЧЕВСЬКА

М

инулого тижня у смт. Гніздичів розпочали прокладати нове асфальтне покриття на вулиці Привокзальній у бік монастиря, вартість якого 477 тисяч гривень. Голова Гніздичівської селищної ради Іван Оліяр розповів: «На сьогодні ще не всі роботи на цій дорозі завершені, не освоєно 140 тисяч, бо казначейство затримує кошти, але маємо надію закінчити роботи до того, як випаде сніг. Також проведений ямковий ремонт центральної вулиці». Цікаво, що усю проектну документацію на ремонт доріг і виділення коштів з обласного бюджету зробив ще колишній голова селищної ради, а зараз член виконавчого комітету Мар’ян Кушнір і колишній голова обласної виборчої комісії Ярослав Любенко. За словами ексмера, 8 років тому перш за все усі дороги було передано в комунальну власність, зроблено їх технічний аналіз. І вже після цього почали виробляти технічну документацію. Перші кошти (324 тисячі) на ремонт вулиць Грушевського та Привокзальна (їх протяжність 100 і 250 метрів) надійшли в липні 2009 року. У 2010 році кошти не виділили через паводок. У 2011 році зроблено дорогу біля селищної ради, вулицю Грушевського. У 2012 проклали асфальтне по-

криття біля парку Слави на загальну суму 500 тисяч гривень. «Цього року, я вважаю, що робили дорогу не дуже добре, поспішали, та й якість асфальту не найкраща. Зараз наш голова розробляє нову документацію на вулицю Грушевського (загальна протяжність — 320 метрів)». Державна субвенція місцевим бюджетам, що надійшла цього року до району, становить понад один млн 928 тис. грн, субвенція обласному бюджету — понад 1 640 тисяч гривень. Субвенція державного бюджету місцевим розподілена ще з початку року. Всі комунальні дороги мають паспорт. Є певна програма їх ремонту. У тих сільських радах, де освоїли кошти, дороги зробили. Загалом роботи здійснили у Вербицькій, Загірочківській, Зарічанській, Мельницькій

сільських, Журавенській, Новострілищанській, Гніздичівській селищних і Ходорівській, Жидачівській міських радах. «Що стосується доріг загального користування, то через міста Жидачів і Ходорів проходить частина такої дороги. Ремонтується вона за кошти державного бюджету», — розповів заступник голови РДА Володимир Пришляк. За його словами, дороги загального користування в нас почали ремонтувати в травні від межі Рогатинського району Івано-Франківської області. Робили доти, доки були гроші. Доробили до села Жирово і зупинились. Цього року, мабуть, це все. До кінця 2013 гравійні дороги в районі ще будуть намагатись відремонтувати, що стосується асфальтованих — вже пізно.

Цукровий діабет — це спосіб життя ВІРА КОРЕЦЬКА

14

листопада — Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом. Це одна із найпоширеніших неінфекційних хвороб в Україні. Вона посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. В Україні діагноз «цукровий діабет» має понад 1,3 млн осіб, із них понад вісім тисяч — діти. У світі, зокрема й в Україні, визнають, що вирішальним у ефективності лікування є щоденний самоконтроль обміну речовин хворим. Медики та вчені всього світу стверджують, що ефективно лікують діабет лише за умови, якщо хворий може коригувати лікування вчасно та правильно. Тому створюються «Школи діабету», де для пацієнтів проводять навчання, спрямоване на вироблення у них навичок для нормалізації обмінних процесів, ліквідації гострих і хронічних ускладнень. Сьогодні в Україні є орієнтовно 200 таких шкіл, де за останній рік пройшло навчання понад 120 тис. хворих. Інструктори школи самоконтролю допомагають паці-

єнтам усвідомити, що цукровий діабет — це спосіб життя, тому потрібно змінити свої звички. За кордоном навчання людей із діабетом — поширена практика. Проте в Україні інше ставлення самих пацієнтів до такого навчання. У них недостатньо мотивації. Проте діабет не перешкоджає людям досягти професійних висот і стати знаменитими. Ця хвороба не обходить стороною і знаменитостей. Багато відомих акторів і політиків, співаків і навіть спортсменів знайомі з цією недугою. Але цукровий діабет не став для них нездоланним бар’єром між мріями, планами і реальними досягненнями. Діабет не може зменшити талант людини. І якщо докласти достатньо зусиль, цю перешкоду можна подолати, взявши хворобу під контроль. Наприклад, всесвітньовідомий футболіст Пеле хворів на цукровий діабет з юності. Це не завадило йому заробити титул кращого футболіста ХХ століття. Голлівудська зірка Том Генкс нещодавно зізнався, що двадцять років страждає від цієї важкої хвороби. Контролювати цукровий діабет може кожен. Для цьо-

го зовсім не обов’язково бути зіркою. Потрібно приділяти увагу своїй хворобі. Однак окрім цього важливою є підтримка та розуміння з боку суспільства та бажання допомогти найближчого оточення. Один із найпоширеніших міфів про цукровий діабет — потрібно дотримуватися суворої дієти. Насправді харчування повинно бути збалансованим, їсти потрібно маленькими порціями, але часто — кожні три години. Також їсти можна майже всі корисні продукти, але знати коли та скільки. «У нас цукровий діабет сприймають як хворобу, до того ж заразну. Неприємні погляди, розмови за спиною. Важко в такому середовищі знаходитись і при цьому вести нормальний спосіб життя. Я контролюю своє харчування, не забуваю про фізичну активність, але самі люди пригнічують, вони змушують мене відчувати себе неповноцінним. Можливо, це пов’язано з необізнаністю в цьому питанні або з небажанням піти назустріч, допомогти», — ділиться наболілим 17-річний ходорівчанин, в якого діабет І типу.


4

СТРИЙЩИНА

№12(46) 22.11.13

Наш край

Євроінтеграція українських бджіл СОЛОМІЯ НАУМ

17

листопада у Стрию відбулася Всеукраїнська конференція бджільництва під назвою «Бджоли — здоров’я нації», яка зібрала науковців, підприємців, дослідників і пасічників. Основна тема обговорення — співпраця галузі бджільництва України з ЄС. Адже Україна займає перше місце з виробництва меду в Європі, а четверте – у світі. Окрім науковців і дослідників, на конференцію з’їхалося близько трьохсот пасічників із різних регіонів України. Для проведення такого заходу Стрий вибрали не випадково, адже тут було оновлено музей-виставку бджільництва карпатського краю, який є філіалом музею Національного наукового центру України «Інститут

бджільництва ім. П. Прокоповича». Європейський Союз – найбільший у світі ринок меду. Але для того, щоб реалізувати на ньому свою продукцію, потрібно дотримуватись певних норм і вимог. Перш за все, європейців цікавить не лікувально-профілактичні властивості та унікальний смак українського меду, а його хімічний склад. Важливо, щоб у ньому не було заборонених у ЄС речовин. Також важливим є приміщення, де розводять бджіл, воно повинно відповідати стандарту. Загалом для українського пасічника такі вимоги надто клопіткі й невигідні. Бо ж не кожен може, скажімо, переробити старий вулик згідно з нормами, які вимагає ЄС. Мабуть, легше вже збудувати новий, щоб напевне відповідав цим параметрам. Саме тому професор, директор

ННЦ «Інститут бджільництва ім. П. Прокоповича» Олександр Галатюк на конференції закликав пасічників України об’єднуватись у групи, кооперативи для того, щоб спільними зусиллями створити відповідні умови. Важливо, що в Європі є попит не лише на продукти бджільництва, але й на самих бджіл. На сьогодні Україна має підписані меморандуми про співпрацю з Аргентиною, Канадою, Угорщиною, Росією та Казахстаном. За кордоном залюбки купують бджолині сім’ї української степової, карпатської та поліської породи бджіл. У цих країнах вимоги є не такими суворими, як у Європі. Тому недобросовісні пасічники часто цим користуються: відправляють неплідних маток або навіть трутнів замість робочих бджіл. Європа ж чітко це контролює. Там, окрім

На спомин душ свіча горить... ГАЛИНА СЕНІВ

П

ід такою назвою в музеї Меморіального комплексу «Борцям за волю України» до Дня пам’яті жертв Голодомору експонується учнівська виставка тематичних краєзнавчих досліджень і малюнків із всеукраїнських конкурсів «Мій рідний край» і «Пам’ятай свій рід».

«Я вишиваю рушник, а на тім рушникові червоне — то пам’ять і любов, а чорне — то печаль». Робота учениці Засульської гімназії (Лубенський район, Полтавська обл.) Анни Деркач (11 років).

Організаторами виставки є Союз українок України. До експозиції увійшли вісімдесят малюнків як символ вісімдесятих роковин страшного геноциду. Це роботи дітей Полтавщини, намальовані впродовж 2005-2011 років в рамках проекту «Пам’ятай свій рід». Крім того, представлені архівні матеріали Союзу українок України, Америки, Австралії та видання громадських організацій, які присвячені голодомору. А також — наукові дослідження молоді — учасників Міжнародного конкурсу «Мій рідний край», які базуються на свідченнях очевидців. Виставку планують експонувати у всіх областях України. Частина малюнків учнів і студентів Полтавщини вже об’їхала райони Полтавської області. Частина — щороку виставляється в Полтавському музичному училищі імені Миколи Лисенка. Кілька разів ця виставка була в Батурині. 46 малюнків відібрано для фонду «Україна 3000». Частина малюнків експонувалася в Німеччині. «Виставка, яку ми експонуємо, — це знак пошани і пам’яті невинно убієнним особливо

жорстоким способом — голодом, який світ визнав геноцидом проти українського народу. Експозиція приурочена 80-тим роковинам пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, аби ще раз нагадати: «Хто не пам’ятає свого минулого, той не має майбутнього». Крізь призму робіт молоді України, предки яких пережили нищення голодом, ми маємо можливість побачити трагедію українського народу, вчинену комуністичною владою», — наголошують організатори. За словами директора Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Галини Верес, важливо, що ці діти знають про Голодомор, усвідомлюють масштабність цієї трагедії. «Зібравши, систематизувавши й узагальнивши матеріали з історії міст, сіл, спогади свідків, які жили у ті жахливі часи, вони намагалися донести правду про минуле своїх земляків. І це залишиться в їхній пам’яті назавжди. Адже Полтавщина — одна з областей, яка найбільше постраждала від геноциду над українським народом. Дослідники вважають Полтавщину епіцентром Голодомору», — каже директор музею.

всього зазначеного, вимагається паспорт до кожної бджолиної сім’ї. На кожному бджоло-пакеті обов’язково має бути зазначено вид бджіл, їхній сімейний склад, а також висновки медиків. Тобто постачальник відповідає буквально за кожну окрему бджолу. При недотриманні хоч якоїсь умови товар стає нерентабельним. Незважаючи на всі перешкоди, які стоять на шляху української бджоли та її продуктів виробництва, спільними зусиллями пасічники все ж підписують угоди про поставку бджолиних сімей і впевнено тримають лідерство. Так, не-

щодавно було підписано договір з Польщею. Якщо за минулий рік відправлено 2474 тонни меду, то згідно з договором на 2014 рік, ця цифра зросте майже вдвічі. Також розробляються відповідні акти для поставки бджолиних сімей і продуктів бджільництва таких, як віск, бджолине маточне молочко, перга, прополіс, бджолина отрута. Адже мед становить лише 40 % від продукції виробництва галузі. Сьогодні українські пасічники мають програму розвитку співпраці з ЄС аж до 2020 року, згідно з якою кількість українського меду в Європі тільки зростатиме.

НА ФОТО: Доповідає голов­ ний редактор журналу «Український пасічник» Микола Осташевський.

Веселі дорожні правила для дітей ГАЛИНА СЕНІВ

«В

ід рідного порогу — безпечна дорога» — під таким гаслом для школярів Стрийщини пройшли уроки з безпеки дорожнього руху. До такої акції до Всесвітнього дня пам’яті жертв дорожньо-транспортних пригод долучилися заслужені артисти України Левко та Лідія Бебешки. Понад двадцять театралізованих уроків-вистав із вивчення правил дорожнього руху провели громадські активісти у навчальних закладах Стрийщини. Метою цієї акції є популяризація серед школярів правил дорожнього руху та привернення уваги громадськості до проблем дитячого дорожньо-транспортного травматизму. У формі діалогу «Запитання-відповідь» актори спілкувалися зі школярами, обговорювали цікаві дорожні ситуації. Не бракувало і комічних дитячих відповідей і різних цікавинок від школярів. «Без допомоги батьків, які є головним прикладом для дітей в усьому, зокрема і в поведінці на дорозі, зусилля працівників міліції і вчителів не можуть бути максимально продуктивними. Адже нерідко можна побачити, як дорослі ведуть дітей через дорогу на червоний сигнал світлофора або переходять проїжджу частину в декількох метрах від пішохідного переходу. Коли дитина опиниться в аналогічній ситуації без дорослих, вона може потрапити під колеса автомобіля», — наголошує помічник начальника Стрийського міськвідділу міліції Ольга Марцинюк. Авторська програма Левка Бебешка «Від рідного порогу — безпечна дорога» особливо цікава для дітей, бо вони самі є учасниками театралізованого дійства. «Ми пояснюємо дітям, як правильно поводитися на вулиці. Наявність дорожніх знаків візуально підкріплює матеріал, який діти краще запам’ятовують. Вони не просто слухають і дивляться, але й відповідають на запитання, беруть участь у конкурсах, розгадують кросворди. Усе це в комплексі дає позитивний результат», — розповідає Левко Бебешко.

Школярі Стрийщини із захопленням вивчали правила дорожнього руху.

«Такі уроки дуже потрібні. Навчати дитину правил безпеки треба з раннього віку. Адже проїжджа частина й тротуар є найнебезпечнішими ділянками. Найважливішим для дітей є вміння переходити вулицю», — вважає вчитель охорони здоров’я Вівнянського навчально-виховного комплексу Данута Матійців. «У цікавій ігровій формі діти швидше засвоюють інформацію. Левко Бебешко — улюблений друг багатьох дітей Стрийщини. Разом з пані Лідією він зацікавив дітей, заохотив до вивчення правил безпеки на дорозі», — каже практичний психолог школи №5 Юлія Юрків. Зазначимо, що заходи проводили за сприяння та організаційної підтримки Стрийської районної організації «УДАРу», Об’єднання «Небайдужі» та депутата Львівської обласної ради Андрія Кота. «Необхідність посилення інформаційно-просвітницької роботи з теми безпеки пішоходів зумовлена високим показником смертності та травматизму серед дітей, які є уразливими учасниками дорожнього руху», — вважає ударівець Андрій Кіт. До слова, з початку року на території міста Стрия та Стрийського району сталося 6 дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких травми отримали діти.


ІСТОРИЧНА

Наш край

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

З

огляду на історичні обставини західні українські землі, що впродовж міжвоєнного періоду знаходилися під польською окупацією, не зазнали Великого Голоду 1932-1933 рр. Попри те, події за Збручем не залишили мешканців Галичини та Волині байдужими до трагедії їх кровних братів. Жорстко контрольований державний кордон не зміг стати незламною перешкодою для розповсюдження інформації про терор в УРСР. Організоване партією голодне винищення нашого народу стало серйозним ударом по популярному на наших теренах радянофільству. Реакція галицького суспільства яскраво проілюструвала, що в національному житті існували і, мабуть, існуватимуть проблеми, які об’єднують людей, не зважаючи на політичні та ідеологічні уподобання, соціальне та матеріальне становище. Перші повідомлення про тотальне голодування та підвищену через це смертність за радянським парканом припадають на весну 1932 р. і пов’язані з епізодичними контактами населення з обох берегів невеликої, але фатальної ріки. Масштаби трагедії на Наддніпрянщині стали зрозумілими наприкінці 1932 р. Розмах організованої реакції галичан припав на наступний 1933 р. Неоціненним джерелом відомостей про події за Збручем стали репортажі іноземної преси, основою яких були звіти акредитованих дипломатів і журналістів. Відхиляючись від теми, мусимо згадати ім’я британського журналіста Ґарета Джонса, який, покинувши Радянський Союз весною 1933 р., підняв тему державного терору в Україні в одному з найавторитетніших періодичних видань Великобританії «Манчестер Ґвардіан». Його опонент, проплачений Кремлем, який рішуче заперечував факти штучного голоду і вихваляв переваги новітнього раю, отримав найвагомішу в журналістиці Пулітцерівську премію. Джонс своєю правдою заробив погану репутацію, вигнання й забуття.

ФОТОФАКТ

А

починалось усе так… Фото 1932 р.

ВІДГУКИ про Голодомор

в Галичині Очевидно, що однією з перших на проблему гуманітарної катастрофи у т. зв. «Радянській Україні» зреагувала наша найавторитетніша структура — Українська Греко-Католицька Церква. Її лідер, моральний авторитет віруючих східного обряду митрополит Андрей Шептицький упродовж 1933 р. прикладав найбільше зусиль до розголосу української трагедії. Відомі два офіційні документи церковного керівництва про Голодомор. 24 липня 1933 р. митрополит і представники єпископату прийняли та опублікували пастирський лист під промовистою назвою «Україна в передсмертних судорогах». Невдовзі документ було перекладено італійською та передано Римському Папі, важливим церковним органам і достойникам. Неоціненний вклад у висвітлення демографічної катастрофи на Наддніпрянщині вніс ще один чужинець — архиєпископ віденський, кардинал Теодор Інніцер. За церковної підтримки та за участі тридцяти п’яти найпотужніших громадських організацій галицького краю було створено Український громадський комітет рятунку України. У другому пастирському зверненні церковного керівництва УГКЦ у порозумінні з комітетом встановлено день національної жалоби за померлими під час голоду 1932-1933 рр. У призначений день, 29 жовтня, в усіх галицьких храмах, починаючи від Собору св. Юра, було відправлено літургії. Вагомий крок до зацікавлення проблемою Голодомору здійснило й інше авторитетне середовище уже світського характеру. Мова йде

про українське підпілля, а власне Організацію Українських Націоналістів, яка під керівництвом молодого та енергійного крайового провідника Степана Бандери ставала дедалі впливовішою у галицьких відносинах. 22 жовтня 1933 р. неповнолітній вісімнадцятирічний (згідно з польським законодавством повноліття наступало у 21 рік) бойовик Микола Лемик, записавшись на прийом у радянське консульство, вбив упов­ новаженого радянських каральних органів із питань контролю над дип­ ломатичними представництвами СРСР Олексія Майлова. Згідно із задумом, обраний серед учасників анкетування підпільник не мав плану втечі. Складовою частиною його завдання було здатися польській поліції та виступити на судовому процесі за участі міжнародних журналістів з критикою радянського режиму на українських землях, пояснити їм свої дії як акт помсти за загиблими під час голоду співвітчизників. Особливістю судового процесу скороченої процедури (т. зв. «наглий суд»), який не передбачав інституту присяжних, була політична лінія та поведінка представників польського судочинства. Справа в тому, що в 1932 р. було підписано польсько-радянський договір про ненапад, який у контексті зростаючої напруги у відносинах з Німеччиною та остаточним закріпленням територій західної Білорусії та України, вважався величезним дипломатичним успіхом у польських політичних колах. Тому допускати антирадянські виступи на засіданнях суду ще й за присутності радянських офіційних осіб і журналістів було, м’яко кажучи, небажано. За таких обставин центральним «кличем» процесу, як згадує у своїх спогадах один з адвокатів Степан Шухевич, була теза, що про комунізм,

НА ФОТО: Одна з найвідоміших фотографій часів Великого Голоду. Харківський цвинтар. Замерзлі трупи українських хліборобів. 1933 рік.

№12(46) 22.11.13

більшовизм і радянську державу згадувати не можна. Суддя Мединський рішуче відхиляв усі питання оборонців до підсудного, що стосувалися політики. Представники польської прокуратури, крім убивства, звинувачували Лемика у тому, що його дії були спрямовані на зруйнування взаємної довіри між двома дружніми державами. Незважаючи на ненависть до ОУН, поведінку суду та факти конфіскації преси, в якій згадували про голод на сході, автор спогадів дає зрозуміти, що частина феміди та польської громадськості мали симпатії до обвинуваченого. Договір — договором, наказ  — наказом, а людських емоцій не приховаєш. Врешті-решт, Микола Лемик проти польської держави нічого не зробив. Навіть суддя Мединський, який намагався тримати лінію, був згідно зі спогадами, переконаним противником комуністичних ідей, що відверто проявлялося на інших процесах. 30 жовтня Миколу Лемика засудили до смертної кари, яку замінили у зв’язку з неповноліттям на довічне позбавлення волі. Народжений у селі Солова на Золочівщині член Організації, перебував у в’язниці до вересня 1939 р., коли розпочалася Друга світова війна. У 1941 р. він очолив одну з похідних груп ОУН, був заарештований гестапо та страчений у місті Миргород на Полтавщині. Доречно буде згадати й про позицію представників української адвокатури, які, відкинувши політичні переконання й особисті відносини, одностайним фронтом заявили суду про готовність «боронити» Миколу Лемика. Реакція мешканців Галичини на події Великого Голоду є важливим доказом того, що ми, живучи по обидва боки від річки Збруч, незважаючи на лінгвістичні, конфесійні, звичаєві, психологічні та інші природні та надумані відмінності, завжди залишалися єдиним народом, бо рани від знущань, приниження і несправедливості робили нас однаковими.

5

ЗІ СТАРОЇ ПРЕСИ

Розстрілюють

«Вєстнік Крєстьянской Россії» доносить: «У зв’язку з голодом на Україні заборонено селянам вивозити продукти на базар без спеціяльного дозволу сільських совітів. З ріжних околиць СССР надходять вісти про могутні селянські розрухи. Найповажніші розрухи відбуваються на північнім Кавказі, на Полтавщині та в Більськім районі. Тут в 8 околицях навіть колхозники збройно виступили разом з селянами «одиночниками» проти забирання в них хліба. Спеціяльний відділ ҐПУ розстріляв 17 селян, ув’язнив 60. Про збройні повстання доносять також з району Новотроцького на Україні та з околиць Олександровська на лівім березі Дніпра». (30 березня 1932 р.)

Голодні бунти на Україні

[Газета] «Вечер» (Прага) з 14 червня ц. р. подає відомости про голод на Україні, голодові заворушення в Білій Церкві, де запалено і розграбовано військовий склад їжі, та в Тирасполі, де розграбовано фабрику консервів. Через голод їдять собак, котів, а хліб з висівок є рідкістю. Селяни кидають села й тікають до міст. Херсонщина стратила половину сільського населення. Скарги місцевих комісарів і ҐПУ, що вони їх подали Совнаркомам, лишаються без відповіди. (11 липня 1932 р.)

Втеча 6 людей через Дністер

Страшний голод на Радянській Україні і знущання большевицької влади доводять населення Радянської України до розпуки. І тому, незважаючи на масові розстріли большевицької прикордонної сторожі, населення Радянської України втікає масово через Дністер до Румунії. І так у суботу, 30 липня ц. р. вдалося щасливо переплисти Дністер утікачеві Макареві Торикові з дружиною і четверо дітьми в куфрі (скрині. — Я. О.) до Румунії. (25 серпня 1932 р.)

ХРОНОГРАФ 22.11.1938 р. — У Празі прийнято рішення парламенту про перетворення Чехословаччини на федеративну державу чехів, словаків та українців, згідно з яким на території Закарпаття утворено автономний край Карпатська Україна. 23.11.1910 р. — Імовірна дата народження визначного діяча національно-визвольного руху, провідника ОУН, уродженця Нових Стрілищ на Жидачівщині Миколи Лебедя. 24.11.1924 р. — У чеському містечку Юзефів помер австрійський та український військовий діяч, генерал-четар Української Галицької Армії, австрієць за походженням Арнольд Вольф. 25.11.1838 р. — У селищі Стеблів на Черкащині народився видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький.

25.11.1934 р. — У Кисловодську помер визнач­н ий політичний діяч, історик, голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. 26.11.1876 р. — У селі Велика Вільшаниця на Золочівщині народився знаний військовий діяч, генерал Української Галицької Армії, співробітник військової референтури ОУН, один з організаторів дивізії «Галичина» Віктор Курманович. 27.11.1942 р. — Біля міста Чортків на Тернопільщині гестапівці розстріляли 52 українських заручників, серед яких було дев’ятеро жителів села Баківці на Жидачівщині: Іван Баб’як, Гамаровський (ім’я невідоме), Іван Кобилецький, Богдан Липа, Йосип та Іван Ревуцькі, Михайло Васильович, Михайло Максимович і Богдан Терлецькі.


6

НА ФОТО: Степан Кость — професор Львівського національного університету імені Івана Франка, дослідник Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

СОЦІАЛЬНЕ

№12(46) 22.11.13

Наш край

Ми приречені пам’ятати

СОЛОМІЯ НАУМ

Г

олодомор — це кривава сторінка української історії. Це минуле, яке навіть через вісімдесят років тривожить сьогодення. Про жахливу місію Голодомору-геноциду та його наслідки для українців — наша розмова з професором Львівського національного університету імені Івана Франка, дослідником голоду 1932-33 років і редактором посібника «Голодомор 1932-1933 років в Україні» Степаном Андрійовичем Костем.

— Чи мала шанс Україна уникнути Геноциду? — Голодомор — це реакція інстинкту самозбереження більшовицької ідеї, яка в ім’я навіть чітко неокресленої утопії здатна на винищення мільйонів. Безперечно, зіткнення з ними було неминучим, але лише за інших умов Україна могла себе захистити — за умови своєї державності. — Як допомагала Західна Україна в порятунку Східної України? — Хоча ситуація на Західній Україні також не була легкою, але в нас знали про страшний голод на сході, тому виникало природне бажання допомогти — це швидше за все був поклик крові. У Львові 24 липня 1933 року створили громадський комітет порятунку України, який збирав кошти та продовольство, а також інформував світову громадськість про події голоду і просив допомоги. А вже у серпні подібні комітети з’явились у Луцьку, Чернівцях,

Закарпатті. До цієї акції долучились жінки. Активно працював Союз Українок, який всіляко намагався «достукатись» до Європи. На жаль, Європа так і не змогла допомогти. — Що можете розповісти про роботу «Торгсіну»? — Цю структуру створено влітку 1930 року для обслуговування іноземних туристів, а восени 1931 року їй дозволили обслуговувати і радянських громадян. Мета була одна — вилучити в них золото та інші коштовності. Звичайно, що в ситуації, коли мільйони селян були позбавлені хліба, коли їм було створено умови несумісні з життям, у них не було іншого виходу, як віддати прикраси, обручки, коштовності, які обмінювали на торгсінові картки, щоб купити хліба. Проте це нікого не врятувало від голоду, смерть лише відкладалась на короткий час. У результаті таких махінацій в Україні

за два голодних роки вилучили 39 мільйонів валютних карбованців. — Які наслідки Голодомору для сучасного суспільства? — Окрім демографічних втрат, а це 10 мільйонів 63 тисячі осіб, маємо ще й економічні, психологічні травми. Голодомор став основною причиною втрати Україною ідентичності, зробив неможливою консолідацію суспільства, змінив генетичний код нації. У людській свідомості зберігся страх голоду — людей досі лякає підвищення цін, страх перед владою, страх перед майбутнім. Корупція, брехливість, крадіжки, беззаконня — це також наслідок Голодомору, адже люди були поставлені в такі умови, які руйнували всі марально-етичні принципи та й взагалі психіку людини. — А як позначились події 1932-33 на нашій культурі? — Загалом голод винищував селян, які бе-

регли народні традиції, культуру, обряди. Якщо вони помирали, то весь культурний спадок не було кому передати. Родинні цінності, які панували в Україні впродовж кількох століть, стерлися. Саме значення батька-годувальника в сім’ї спотворилося під час Голодомору. Адже кожен член сім’ї почав думати лише про себе. Масова урбанізація міст — це одна із заслуг Голодомору, адже тоді було знищене українське село. Заможний вільний селянин став залежним напівголодним міським працівником. Серед молоді сьогодні панує думка, що мешкати в селі — це «немодно», безперспективно. — Втрата історичної пам’яті — це також наслідок Голодомору? — Так, це було одним із завдань тоталітарного режиму — нав’язати «історичну» амнезію, асимілювати націю, адже відомо, що для народу, який втратив свою пам’ять, відродження неможливе. Ми приречені пам’ятати, але для подолання постгеноцидних наслідків Голодомору нам потрібна не лише пам’ять про нього, а й осмислення, єдина воля, спрямована на створення умов, за яких не виникне ситуація, що буде загрожувати існуванню нації.

Українці вмирають не від бідності, а від безвілля та песимізму АНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ

Щ

ороку помирає майже 700 тисяч українців, а народжується тільки понад 500 тис. На початок року населення країни становило 45,5 млн осіб, а на початку незалежності нас було 52 млн. За роки незалежності українців стало менше на 15%. Україна є лідером за скороченням населення в Європі та посідає другу сходинку в світовому рейтингу. Сусідні Росія та Білорусь є, відповідно, 10-ми та 13-ми у цьому рейтингу. Кожен четвертий мешканець України не доживає до 60 років, а кожен десятий — до 35. Тривалість життя українців у середньому на 10 років коротша, ніж у країнах Європи, і на 1819 років — ніж у Японії. Згідно з дослідженнями ООН, при збереженні динаміки скорочення населення до 2030 р. кількість українців зменшиться до 39 млн, а через 50 років — до 12 млн. Багато хто цю ситуацію називає сучасним голодомором. Однак українці вмирають не через бідність, а через недбале ставлення до себе. У першу чергу — через низьку якість медицини

і загальний поганий стан здоров’я суспільства. Згідно з дослідженнями Світового банку, понад 25% українців від 18 до 65 років мають хоча б одне хронічне захворювання. Смертність із медичних причин, тобто з таких, які добре піддаються лікуванню, в Україні одна з найвищих у світі. 70% від усіх померлих у країні вмирають через серцево-судинні захворювання. Ми є лідерами за кількістю інфарктів та інсультів. Інші хвороби суттєво відстають. Для порівняння: у першому півріччі 2013 року померло 335 тис. українців, із них 225 тис. — через хвороби системи кровообігу, рак забрав 45 тис., хвороби дихальних шляхів — 8,6 тис., СНІД, туберкульоз та інші інфекційні захворювання — 6,6 тис. українців. Усі інші причини зменшення населення складають решту 30%. А це й еміграція, і вбивства та нещасні випадки. У першому півріччі 2013 року через зовнішні причини на той світ пішли понад 19 тис. людей. І хоча в нашій країні смертельних ДТП вчиняється у 5 разів більше, аніж у Європі, однак від цього померло тільки 2,8 тис. осіб, вживання алкоголю стало летальним для по-

над 3 тис. осіб. Ще жахливішим є те, що самі собі вкоротили життя аж 9 тис. українців. Це майже втричі більше, аніж загинуло за усі 9 років вій­ни в Афганістані. Головні причини короткотривалого життя громадян України криються переважно в нездоровому способі життя — курінні, зловживанні алкоголем, відсутності фізичних навантажень і поганому харчуванні. Саме шкідливі звички найчастіше провокують виникнення захворювань системи кровообігу, які є основною причиною смерті українців, і щорічно забирають життя близько 400 тисяч людей. Згідно з дослідженнями Світового Банку, 31% українців курять щодня і 20% — зловживають алкоголем, 10% — ведуть малорухливий спосіб життя. При цьому найбільше «зловживає» молодь 18-29 років (28%). «Майже 90% випадків серцево-судинних захворювань виникають через дію алкоголю. При цьому не обов’язково бути алкоголіком — достатньо лише час від часу культурно, на свята вживати спиртні напої. Будь-яка доза алкоголю несе шкоду організмові. Що більша ця доза, тим більше шкоди і тим серйозніші

– найвищий рівень скорочення населення – найвищий рівень приросту населення

наслідки», — пояснює координатор руху «Твереза Україна» Ігор Гриценко. Водночас у нас все менше дітей займаються спортом, дитячі та спортивні майданчики закривають, а школярам скорочують години фізкультури. Загальний обсяг людей, які активно займаються спортом, є чи не найнижчим у Європі. Кожного року кількість населення Львівської області зменшується на 0,4%, а в Україні цей показник становить 0,7%. На Львівщині смертність чоловіків перевищує жіночу в 5,4 рази. Смертність чоловіків від гіпертонічної хвороби перевищує таку в жінок у 10

разів. Перевищує середній показник в Україні смертність чоловіків від інфаркту міокарда. Серед факторів захворювання найчастіше повторюються шкідливість виробництва та алкоголізм. P.S. На заході країни повільно, але впевнено зростає народжуваність. У минулому році п’ять західних областей отримали позитивний баланс смертності/народжуваності. З них рекорди б’є Закарпаття та Рівненщина, де народилось на 4 тис. осіб більше. Динаміка народжуваності на Львівщині зростає, однак поки що не переважила смертність.


ДОЗВІЛЛЯ

Наш край

ПОРАДИ

ФОТОФАКТ

ітамінна суміш із сухофрукВлятор, тів – справжній біостимусмачний і потрібний. У

Н

апередодні відзначення 80-их роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років по всій Україні пишуть листи-звернення до нащадків, яким випаде обов’язок вшановувати соті роковини трагедії Голодомору. Усі зібрані листи стануть окремим томом Національної книги пам’яті. Кампанія розпочалася з вуличної акції, що відбулася одночасно у трьох містах – Києві, Львові та Черкасах. Громадські активісти розгорнули велике

полотно, на якому всі охочі змогли залишити своє послання до українців, котрі через 20 років вшановуватимуть соті роковини трагедії Голодомору. У всіх обласних центрах України людям пропонують написати на полотні звернення до нащадків — «Послання пам’яті». 23 листопада ці полотна будуть об’єднані на всеукраїнській акції біля Меморіалу пам’яті жертв Голодомору в Києві. В цей день пам’ять про Голодомор символічно об’єднає усю Україну.

сухофруктах небагато води, і всі корисні речовини в них знаходяться у концентрованому вигляді. Користь для організму величезна. Натуральні вітаміни, клітковина, пектини, мікроелементи і мінерали зміцнюють імунітет, додають сили і бадьорості. Беремо по склянці чорносли­ ву, кураги, волоських горіхів і родзинок. Усе перемелюємо на м’ясорубці. Перемішуємо і вичавлюємо до суміші сік двох лимонів, додаємо мед за смаком. Вона має бути не дуже густа. Усе складаємо в банку. Зберігаємо в холодильнику. Вживаємо зранку натще й увечері перед сном. Імунологи кажуть, що така суміш справді може замінити таблетки. Особливо корисна вона для сердечників, бо містить багато калію. У такому наборі продуктів чимало вітамінів. Сухофрукти багаті на клітковину, а мед — це взагалі джерело мікроелементів.

Домашній хліб із цибулею

У

Рецепт від стриянки Тетяни Приймак

Коли вмирає людина, зникає увесь світ. Коли мільйони йдуть у прірву, зникають цілі галактики. Якщо ти забудеш, за ким б`є цей дзвін, він битиме за тобою... 23-го листопада о 16 год. запалімо свічку у вікнах своїх домівок. Вшануймо пам’ять і біль України!

УВАГА! КОНКУРС!

Конкурс на краще весільне фото Дорогі краяни!

НА ФОТО: Тарас і Софія Зачепа (с. Маринка, Жидачівський р-н)

Увага! Всі конкурсанти отримають безкоштовну передплату газети «Своє Слово» на 2014 рік. Надішліть свою поштову адресу на наш E-mail.

Наш край

Засновник і видавець: Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни» Передплатний індекс 68707

22 листопада — Мотрони. Може бути вкритою снігом земля. Якщо Мотря на білім коні приїде, то гостру зиму пан привезе. 23 листопада — День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій в Україні. 27 листопада — Пилипа. Початок Різдвяного посту. Святий Апостол Пилип народився у місті Віфсаїда в Галілеї. Знаючи передбачення старозавітних пророків, він очікував пришестя у світ Спасителя. І коли Христос покликав святого Пилипа, він, не вагаючись, пішов за ним. Після Зішестя Святого Духа на апостолів Пилип став проповідувати Слово Боже, хрестячи людей і звершуючи багато чудес. Проповіді апостола мали велику силу і вплив, але викликали гнів у язичників. За проповідь християнства святий апостол Пилип за імператорства Доміціана разом із святим апостолом Варшаво був розіп’ятий на хресті. Помираючи, апостол Пилип, як і його Великий Учитель на Голгофі, молився за своїх розпинателів, просячи у Бога їм прощення. У цей день готують смачну вечерю. Залишки вечері відносять бідним людям. З цього дня жінки починали прясти кужіль на полотно. Якщо в цей день хмарно або сніжно — травень буде негожий.

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ

суботу, 23 листопада, Україна і світ вшановуватимуть пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років. У всіх обласних центрах країни, селах і містечках, 32-ох країнах світу українці прийдуть до пам’ятних знаків жертвам геноциду та запалять свічки в пам’ять мільйонів, які вбиті голодом.

Адреса редакції: а/с 1874, м. Львів, 79008, e-mail: svoyeslovo@gmail.com

На Пилипа – початок Різдвяного Посту

 Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку.  Яка погода в листопаді, така і в квітні.  Після листопадових приморозків — грудневий мороз.  В’яжи влітку рукавиці — в листопаді пригодиться.

Запалімо свічу пам’яті

Газета «Своє Слово» оголошує конкурс на найкращу весільну світлину. Надішліть ваше улюб­ лене весільне фото на поштову адресу редакції або на електрон­ ну скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а також контактний телефон. Найкраще фото визначатиметься в кінці кожного місяця. Переможець отримає цікаві призи від редакції.

7

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

АКТУАЛЬНО

Це безпрецедентний злочин у світовій історії: мільйони загиблих, десятки мільйонів ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім’я їй — Голодомор. Її суть — Геноцид. Нині, 80 років потому, вже багато знаємо про причини та наслідки Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Відновлення історичної пам’яті про мільйони відомих і безіменних жертв злочину — це незаперечний доказ незнищенності українського національного духу. Ми не допустили забуття, ми зберегли себе і свою країну, і ми впевнено творитимемо майбутнє.

22.11.13

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАР

Суміш із сухофруктів зміцнить імунітет

Послання до тих, хто відзначатиме соті роковини Голодомору

№12(46)

Адреса для листування: а/с 1874, м. Львів, 79008, e-mail: svoyeslovo@gmail.com facebook: Своє Слово. Наш край Головний редактор: Андрій Скоп

Ск л а д: 10-15 г сухих дріжджів, 500 мл води чи молока, чайна ложка солі, чайна ложка цукру, 3 яйця, 100 г масла, 100 мл олії, приблизно 1 кг борошна, велика цибулина. Спосіб приготування: молоко підігріти, щоб було теп­ лим, висипати туди дріжджі, цукор і ложку борошна, дати постояти 10–20 хв. в теплому місці, щоб піднялося. За цей час подрібнити цибулю і потушкувати її на олії. Дати охолонути. Тепер до опари додаємо розтоплене масло, збиті яйця, сіль і добре вимішуємо. Поступово додаємо борошно, замішуємо м'яке тісто, щоб трохи прилипало до рук. Руки змащуємо олією і ще раз доб­ ре вимішуємо. Тісто присипаємо борошном, накриваємо

Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365 Тираж: 10 000 примірників

рушником і ставимо в тепле місце, щоб підходило (можна нагріти духовку до 40 градусів і помістити туди наше тісто на годину). За годину тісто вийняти, ще раз замісити, розділити і розкласти у форми. Духовку знову нагріти до 40 градусів і покласти туди наше тісто, але уже у формах. Коли тісто підійде, вийняти, змастити збитим яйцем чи молоком, можна посипати тмином. Випікати до готовності — до рум’яної скоринки. Для цього ставимо в духов­ ку горнятко з водою. Охолодити і вийняти з форми. Смачного!

Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове. Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»

Svoeslovo#12(46) fb  

Regional weekly newspaper "Svoye Slovo" №12