Issuu on Google+

НАМ ПОТРІБЕН дорожній майдан! Наш край

Увага! Діаметр шини від КрАЗу – 110 см.

№10(44), 8 листопада 2013 р. БОГДАН КІВШ

АКТУАЛЬНО

ВІД РЕДАКТОРА

У Москві оштрафували «Океан Ельзи» РЕКЕТ За митними, шоколадними, ветеринарними війнами з Росії повіяло моторошним і безглуздим «музично-пісенним холодом». Культову українську групу «Океан Ельзи» російські міграційні чиновники оштрафували за «незаконну трудову діяльність». Роль першопрохідника «в забороні обміну музичними цінностями» між Росією та Україною належить міністерству культури й головному міграційному відомству РФ. Чиновники міграційної служби «провели позапланову перевірку» організації концерту «Океану Ельзи» в Саратові. Під час перевірки встановили, що немає дозвільних документів на здійснення трудової діяльності на території РФ, і дев’ять музикантів та співаків, громадян України, були оштрафовані на суму 18 000 рублів (700 у. о.). У відповідь Мінкульт України готовий повернути обов'язкове отримання дозволів для артистів, охочих їздити на гастролі до країни. На відміну від нечастих гастролей солістів, українських театрів, музичних і хорових колективів у Росії, тисячі представників російської так званої музичної попси, інших «вільних професій», сотні театральних антреприз давно прописалися в Україні й успішно здійснюють «комерційну діяльність».

Кличко йде в Президенти

Лісоруби чомусь так поспішали, що не встигли вивезти зрубані дерева.

ПРЕЗИДЕНТ Лідер Партії «УДАР» Віталій Кличко з трибуни Верховної Ради заявив, що балотуватиметься на майбутніх виборах Президента України в 2015 році. Віталій Кличко окреслив першочергові завдання, які він ставить перед собою та своєю політичною силою. Віталій Кличко назвав три кроки, які мають покращити ситуацію в країні. Перший — змінити правила взаємодії держави та громадянина. Кличко впевнений, що мінімізація контактів людини і чиновника знищить базу для корупції. «Чиновники перестануть ганяти людей за довідками та документами, а будуть самі їх збирати. Це їхня робота», — говорить він. Кличко також пообіцяв зменшення кількості податків і спрощення механізму їх оплати, запровадження чітких норм, які регулюватимуть діяльність державних органів. Лідер «УДАРу» найближчим часом відвідає всі регіони України, щоб разом із членами команди та громадськістю підготувати пакет законів, які дозволять кардинально спростити відносини між громадянином і державою в Україні, зробити ці правила однаковими для всіх. Другий крок, названий Кличком, — поміняти людей: вигнати корупціонерів з влади, суду, міліції, прокуратури. Він нагадав, що під час парламентських виборів «УДАР» мав плакат про люстрацію влади. продовження теми на с.

2

Мрія сільського голови асиль Дужий — прадід В мого доброго това­ риша, був авторитетною

людиною в рідному селі. Під час Другої світової війни німецькі окупанти без його згоди призначи­ ли цього чоловіка старо­ стою. Він мав настільки сильний авторитет і мудрість, що не дозволив гітлерівцям насильно ви­ везти жодної людини. Коли совіти захопили село, вирішили стратити колишнього старосту. Односельчани, дізнавшись про ці наміри, згуртувались і, ризикуючи життям, не дали окупантам реалізувати їхні наміри. Після нетривалого розслідування колишній староста залишився живий і ще багато років був негласним авторитетом для різного покоління громади села. Зрозуміло, що подібна історія не є типовою, але гарним прикладом щирої відданості та вдячності громади. Думаю, багато сільських чи міських голів мріють про таку підтримку своєї роботи . Причин нашої недовіри до владних мужів багато, які, співаючи солодкі слова, нас дурили і зраджували, а зневіра породила байдужість і страх. Цим добре навчилися користуватися політичні аферисти, сіючи розбрати в громадах. Часто мудрі та добрі господарі відмовляються від пропозицій обиратися на керівні посади, бо свідомі того, що влада — це велика відповідальність, а не чергова можливість накрастися. Напевно, їх можна зрозуміти: не кожен готовий взяти на себе тягар провідника. Ми знаємо сотні прикладів, коли, ідучи наперекір системі, голова разом з громадою вирішували болючі проблеми села. Але в наш час про такі приклади немодно говорити, а тим більше — рекламувати згуртованість небайдужих людей. Переконаний, що для таких людей важливим є просто добре слово. Дякую за Вашу роботу! Андрій СКОП

Л

едь не кожного тижня в Україні зневірені люди йдуть, здавалося б, на крайні кроки та перекривають дорогу з вимогою ту ж таки дорогу відремонтувати. Зазвичай акції закінчуються тільки обіцянками, в кращому випадку — ямковим ремонтом вже безпосередньо перед зимою. Дещо інакше перекриття дороги відбулося біля Коломиї. Тут ситуація аналогічна, що й у країні. Дорогу буквально за місяць вщент розбили вантажівки, які возять гравій із Чернівецької області до Коломиї. Мешканці села Кути зробили попереджувальне перекриття. Приїхала влада, гарно все пообіцяла, пожалілась на відсутність коштів. Люди розійшлись. А ремонту так і не почали. Тоді на акцію протесту вийшли всі мешканці села, до яких приєдналися мешканці зі сусідніх сіл. Зібралося понад 600 людей, які відмовилися пропускати будь-яку машину до того часу, доки ремонт не поч­ неться негайно. Цікаво, що пішохідний перехід, по якому ходять про-

тестувальники, з’явився саме у ніч перед початком акції. Знову приїхали всі відповідальні чиновники та зі сльозами на очах благали людей розійтися. Але протестувальники не розходились і так простояли 4 доби. Організували чергування, гарячі напої та їжу. Такий собі помаранчевий майдан у масштабі села. Вже на другу добу люди побачили ремонтну техніку. Але й тоді вони не розійшлися. «Не піде­ мо, доки всі 8 км дороги не зроблять, бо в них то асфальту не вистачає, то працівників нема, бо вихідні», — розповідає мешканка села п. Марія. На даний момент вже відремонтували майже 2 км дороги. Роботи тривають. Люди стоять. Правда, вже почали пропускати деякі машини. А тим часом уряд виношує грандіозні будівельні плани зовсім інших об’єктів. Не встигло закінчитися Євро-2012, як влада планує викинути на зимову олімпіаду 56 млрд грн. Отже, гроші є. До речі, за підрахунками Укравтодору, щоб відремонтувати ВСІ дороги в країні, потрібно 50 млрд грн щороку впродовж 10 років. А ми

знаємо, як рахує автодор. Можна сміливо ділити цю суму щонайменше на два. Однак влада замість того, щоб вкладати гроші в нашу економіку через ремонт чи будівництво доріг, має інші грандіозні плани — віддати дороги європейським підприємцям. Урядовці вже заявили, що мають намір у наступному році розпочати будівництво 5-ти концесійних доріг: 4-ох на східній Україні, а також дороги від Краківця через Львів, Броди та Рівне до Києва. Концесійні дороги — це платні дороги. Початкова вартість кілометру планується встановити на рівні 30 коп. Тобто, щоб доїхати зі Львова до Бродів, потрібно буде заплатити 30 грн. Окрім того, якщо в Європі концесійні дороги будуються як альтернатива основним, то в Україні планується, що саме платні дороги будуть основними. Тож, якщо в європейців є вибір їхати по платній дорозі чи ні, то українцям влада такого вибору не дає, заганяючи у ще більше економічне ярмо. «А хто не має грошей, хай сидить вдома і не виступає», — така логіка влади. А от у Коломиї думають по-іншому.

Терплячі громади... АНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ

К

ожного дня ми платимо податки та збори. Майже усі кошти великою рікою течуть до Києва. Про їхню долю пересічний українець може тільки здогадуватися. А тим часом держава не має коштів не тільки на ремонт доріг, але й на зарплати вчителям, лікарям, для бюджетів міських громад. Загалом державні борги перед населенням у 2013 р. сягають понад 5 млрд грн. Рідко яке місто Галичини цього року не волало про те, що воно опинилося на межі виживання через відсутність грошей від казначейства. От через шалені борги казначейства міська влада Калуша навіть

оголосила справжній бунт. Спочатку міський голова відправив усіх чиновників у тижневу відпустку, а потім заявив, що не сплачуватиме податків до Києва, а залишатиме гроші у місті. Цей бунт Калуша проти держави вже не перший і точно не останній. В Україні місцеві громади бідують, а вся країна працює на Київ. І так буде до того часу, доки не впровадять бюджетну реформу. Тобто, до того часу, коли значна частина коштів не залишатиметься в місті чи селі. Усе ж допоки еліта країни ще десятиліттями буде зважуватися на проведення реформ, є місцеві громади, які зрозуміли, що порятунок того, хто тоне, — справа його власних рук. Цього року несподівано для

всіх найкращим містом для життя була визнана Вінниця. Здавалося б, на яких підставах півмільйонне провінційне місто обігнало Київ, Одесу, Львів та інші провідні міста країни? Все просто. У місті створили максимально комфортні умови для розвитку малого та середнього бізнесу, а це наповнило казну, що дало можливість забезпечити якісну роботу комунальних служб. Рецепт успішного самоврядування навіть для викривлених українських реалій існує. Він полягає у довірі громади до влади, а для цього остання має менше красти та продемонструвати свою управлінську спроможність, а головне — мати бажання справді служити людям. продовження теми на с.

2


2

АКТУАЛЬНО

№10(44) 08.11.13

Чехи вшанують українського героя Одну з вулиць у Празі пропонують назвати на честь українця Василя Макуха, який 5 листопада 1968 року вчинив акт самоспалення проти русифікації України, а також проти окупації Чехословаччини військом Варшавського пакту. З такою ініціативою виступив празький Інститут вивчення тоталітарних режимів. Нагадаємо, що для чехів самоспалення людини на знак протесту є доволі символічним. Його вчинок згодом наслідували чехи Ян Палах (19 січня 1969 року) і Ян Заїц (24 лютого 1969 року), обидва від опіків загинули. Через 10 років, 21 січня 1978 року, на Чернечій горі в Каневі на протест проти русифікації України закінчив життя самоспаленням Олекса Гірник. На відміну від Василя Макуха й Олекси Гірника в Україні, в Чехії іменами Яна Палаха та Яна Заїца названо багато вулиць і площ, у рідній країні їх вважають народними героями.

Громадяни інших країн можуть стати українськими депутатами

Закон не забороняє балотуватися в народні депутати громадянам України, які мають подвійне громадянство. Про це заявив голова Центральної виборчої комісії Михайло Охендовський. "Подвійне громадянство в Україні не заборонено, й особа, яка має паспорт іще якої-небудь держави разом із паспортом України, може балотуватися на виборах народних депутатів України", – заявив М.Охендовський. Конституція України передбачає наявність єдиного громадянства, а Закон «Про громадянство України» зобов'язує відмовитися від українського громадянства в разі отримання іноземного. Водночас зараз подвійне громадянство в Україні є адміністративним правопорушенням і карається штрафом від 10 до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (170-1700 грн). "Існує помилкова думка про те, що в Україні заборонено подвійне громадянство. Насправді Україна не визнає подвійного громадянства, а це зовсім інша річ", – пояснив голова ЦВК. Наприклад, якщо громадянин України, затриманий на території України правоохоронними органами за скоєння злочину або адміністративного правопорушення, вимагатиме присутності консула іноземної держави, громадянство якої має, то він отримає законну відмову. Нагадаємо, що на попередніх виборах були спроби оскаржити в судах реєстрацію кандидатів, які мають подвійне громадянство, але зрештою суди вищих інстанцій визнавали таку реєстрацію законною. Таким чином, де-факто в Україні подвійне громадянство вже давно легалізоване.

СЕКТА

Секта Догналів атакує

М

аркіян Гітюк, один із лідерів релігій­ ного згромадження догналітів, звернувся з листом до СБУ, звину­ вативши журналістів телеканалу ZIK, зокрема проекту «Люстрація», у «маніпуляційній брехні, розпалюванні релігійної ненависті, дискримінації релігійних меншин і бру­ тальній ксенофобії». Нагадаємо, у прямому ефірі політичного спецпроекту «Люстрація» було наведено інформацію, за якою провідник цієї релігійної групи Ілля Догнал має полишити територію України. «Наїхали» догналіти і на недавнього голову Львівської ОДА Віктора Шемчука, який у прямому ефірі «Люстрації» заявив, що у справі Догнала українські спецслужби працюють занадто мляво. Окрім того, у неділю, 3 листопада, секта Догнала пройшлася проспектом Свободи у Львові з вимогою не підписувати угоди з ЄС про асоціацію. Загальна кількість учасників сягала понад сотню осіб, які йшли без супроводу правоохоронців. «Європейський союз принесе кінець християнству, патріотизму і підприємцям», — йшлося на транспарантах сектантів. Під час ходу догналіти мало не побилися із представниками УГКЦ під стінами храму св. ап. Петра і Павла. А через кілька днів настоятель цього храму о. Степан Сус заявив, що його життю загрожує небезпека з боку догналітів. Позиція канонічної Української греко-католицької церкви однозначна: УП ГКЦ має ознаки тоталітарної секти, а Львівський окружний адміністративний суд ще в 2011 року зобов’язав СБУ вислати з України засновника секти чеха Антоніна Догнала.

ПОЗИЦІЯ

Завдання для нації Переконаний, що успіх країни залежить від правильного формулювання завдання та волі для її виконання. Кличко, заявивши про свій намір стати Президентом України, як відповідальний політик повинен знайти ключову проблему, яка не дозволяє всьому суспільству зробити крок вперед. Оприлюднивши три перші проекти, Кличко як Президент розпочне свою національну політику з оголошення народної війни з корупцією, яка сьогодні вбиває Україну, не дає їй рухатися вперед. Українцям потрібен президент, який зможе безстрашно та рішуче донести свою точку зору до людей, об’єднати їх заради мети — вирішення цієї проблеми. Мені імпонує те, що Кличко твердо переконаний у необхідності це зробити, незважаючи на всі труднощі та перешкоди. Андрій КІТ, депутат обласної ради від партії «УДАР»

Наш край

Ініціатива – шлях до успіху громади ГАЛИНА СЕНІВ, ОЛЯ КАРАЧЕВСЬКА

Д

обре, коли в селах є ініціативні люди, яких підтримують і місцева влада, і громада. Вони хочуть змінити життя на краще, не боятися сміливих сучасних пропозицій вирішення існуючих проблем.

Сільська громадська організація «Поступ у майбутнє» створена в 2011 році у селі Дуліби Жидачівського району. Організація налічує понад сімдесят осіб, є ініціативна група – до десяти осіб. Все почалося з того, що селу катастрофічно не вистачало коштів для вирішення проблем. Інвесторів не було. Тому ГО створили для того, щоб брати участь у конкурсах, проектах, щоб вигравати гроші на розвиток села. "Перший наш проект був на заміну покрівлі школи. З ним ми зайняли четверте місце, гроші не виграли. Після цього районна рада виділила кошти на матеріали, і ми силами громадської організації перекрили дах", – розповіла голова ГО Надія Орлик. Пізніше, за її словами, взяли участь у транскордонному проекті «Створення системи альтернативних форм дошкільної освіти у сільських громадах» у рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна і виграли проект по відкриттю групи з короткотривалим перебуванням у школі, яка мала запрацювати з першого вересня. Можливо, з першого січня буде діяти. Такі групи мають відкрити одразу в шістьох школах

Жидачівського району, які брали участь у проекті. "Зараз плануємо взяти участь у мікропроекті на заміну вікон у Народному домі", – розповіла небайдужа громадська діячка. На Стрийщині спільними зусиллями громада вирішує дуже важливу проблему – водопостачання. Люди із Дашави, Олексич, Гайдучина та Загірного, де вода є неякісною, були змушені власними силами шукати виходу із ситуації. За власні кошти громада проводить воду з лісового джерела до своїх житлових будинків. «Ми зверталися і в сільські ради, і в райдержадміністрацію за допомогою у проведенні водогону. Влада запевняла, що підтримує такі ініціативи. Але крім слів з її боку жодної підтримки не було», – кажуть люди. «Це фінансово недешеві проекти. Люди, гуртуючись, десь здешевлювали цю вартість. Треба було зібрати чимало дозволів. Це зробили, і проект реалізували», – розповідають селяни. У селі Піддністряни Жидачівського району Громадська організація «Надія» налічує майже сто осіб. Організацію також створили для участі в мікропроектах. Обов’язковою умовою фінансування мікропроектів є збір частини коштів громадою села. Завдяки зорганізованості громади виграли гроші й перекрили фельдшерсько-акушерський пункт, який знаходиться у приміщенні Народного дому села Кам’яне. Також зробили ремонт двох кімнат, що належать ФАПу. Ремонтні роботи нещодавно завер-

шились, а селяни вже думають про участь у нових проектах. Адже проблем на території сільської ради, до якої входить три села, багато. Зараз члени організації беруть участь у культурному житті села. Нещодавно долучались до організації відкриття пам’ятника Петру і Павлу в своєму селі», – розповіла голова ГО Ірина Турянська. Голова Бережницької сільської ради Гнат Кухта говорить: «На території сільської ради діє орган самоорганізації населення, який має частину повноважень виконавчого комітету сільської ради. Його силами облаштували дитячий майданчик, укріпили береги ставка, наводять лад у селі, біля церкви та клубу, організовують прибирання, брали участь у проекті на проведення капітального ремонту даху Нородного дому в селі Рогізно. Є багато проблем, що потребують вирішення. Буде якийсь проект – братимемо участь обов’язково». Шкода, що є сільські громади, які не повірили інвесторам і власним силам, тому не змогли допомогти підтримати місцеві об’єкти в належному стані. Можливо, це станеться після оприлюднення успіхів інших. А ще прикріше, коли громада є повністю байдужою до життя свого села чи міста. Так, маємо приклад Монастирця, що на Жидачівщині. Там вже тричі переобирають сільського голову через те, що попереднього підставляють і знімають із посади. І це при тому, що люди кажуть: сільські голови були нормальні, але не мали підтримки громадськості...

Кличко йде в Президенти 

ПОЧАТОК НА С. 1

«Якби ми отримали більшість у парламенті і формували уряд, то могли б її провести. Але тепер це доведеться зробити новому Президенту», — наголосив Кличко. Він розповів, що зміст люстрації, яку пропонує «УДАР», полягає в наступному: створити нові органи державної влади, нові суди і правоохоронні органи. При цьому, зауважив Кличко, нові — за змістом і принципами своєї роботи, а не за формою або персональним складом. «Досвід Японії та Сінгапуру, країн Балтії та Грузії, досвід об'єднання Німеччини дає відповідь. Необхідно створити нову, незалежну кадрову службу, яка займатиметься атестацією держслужбовців і працівників правоохоронних органів, суддів і прокурорів», — переконаний лідер «УДАРу». За його

словами, завдання такої служби — виставити заслін корупціонерам і сформувати новий корпус управлінців, які будуть працювати на країну, а не на свою кишеню. Політик переконаний, що коли їх стане досить багато, коли буде досягнута «критична маса» чесних людей у владі, процес вже не зупинити. До роботи такої кадрової служби Кличко пообіцяв залучити журналістів, громадські організації, фахівців із країн Європейського Союзу. Третій крок — конт­ роль. Серед першочергових планів Кличка та його команди — створення незалежного Антикорупційного бюро, яке займатиметься виявленням корупціонерів і притягненням їх до відповідальності. За діяльністю цього агентства здійснюватиметься громадський контроль. Водночас Кличко визнав, що будь-яке бюро

не може знати все, і тому буде запроваджене право кожної громади звільняти чиновника, суддю або міліціонера. Зокрема, додав політик, якщо 10% населення населеного пункту, району чи області підпишуть проект рішення про відставку такого чиновника, то буде проводитися місцевий референдум. «Якщо людина відома як корупціонер, вона втратить посаду. У мене вистачить волі, щоб здійснити ці реформи і очистити країну», — запевнив Віталій Кличко. Лідер «УДАРу» переконаний, що його команда зможе реалізувати право людини вільно трудитися, заробляти і мати захист від держави. «Тоді у нас будуть європейські зарплати, а як наслідок — європейські пенсії та соціальна допомога. Це моя мета. Я знаю, як її досягти. І ми переможемо!», — додав Віталій Кличко.


Наш край

ЖИДАЧІВЩИНА

№10(44) 08.11.13

Громадська ініціатива дієвіша за владу ВІРА КОРЕЦЬКА

В

Україні 95% квартир перебувають у приватній власності громадян. Саме власник житла, відповідно до Цивільного кодексу, має піклуватися про нього, відповідати за його збереження в належному вигляді. Більшість із нас ставляться до своїх квартир належно. Але ця турбота про житло не виходить за рамки, визначені планом квартири, не поширюється на загальнобудинкові комунікації, подвір’я. Адже то не моє. У містах впорядковувати прибудинкові території беруться державні ЖЕКи, які є неефективними господарями. Тарифи зростають, а послуг не надають. Альтернативою виступає ОСББ, що розшифровується як «об’єднання співвласників багатоквартирних будинків». Мовляв, якщо все у вашому будинку догори дном, створюйте ОСББ — і все налагодиться, як за помахом чарівної палички. Однак острах є. А що, як створимо це саме об’єднання і держава в особі місцевих адміністрацій умиє руки, мовляв, тепер виплутуйтеся зі своїх проблем самостійно, ми тут більше ні при чому? А так залишається примарна надія, що без тепла, світла, води і даху над головою не залишимося. Ну, погано прибирають, але ж прибирають! Ну, бруд і сморід навколо, але ж вивозять сміття. Перше в Жидачівському районі, а саме Ходорівське ОСББ «Наш дім - 36», своєю роботою задоволене. Остап Бирич, один із ініціаторів створення ОСББ, каже: «Об’єднання набагато краще. Ми працюємо на добровільних засадах, бо метою є затишок наших осель і будинку загалом. Членські внески нижчі за комунальні тарифи. Кошти мають конкретне призначення. Головне, щоб було бажання всіх мешканців на подібне об’єднання, тоді робота йде легше». Ситуація у містах зрозуміла. А що робити селищам і селам, де багатоквартирних будинків немає? Вийшов за ворота, і все — сусідське подвір’я, а значить — не моє, а значить —

тьху на нього. Однак проблеми в селі також є. Наприклад у Грусятицькій сільській раді розповіли, що створили організацію з небайдужих людей, щоб брати участь у мікропроектах і залучати додаткові кошти для села. Першим проектом, з яким перемогло ГО «Відродження», стало водопостачання школи. Були здійснені роботи із буріння свердловини та прокладення водогону. Залишилось ще побудувати насосну станцію. Після цього проекту громаді вдалося ще перемогти в проекті щодо надання коштів на звукове обладнання для сільського клубу. На сьогодні ГО «Відродження» планує брати участь у проекті на заміну вікон у садочку. Мабуть, одне із найболючіших питань у селі — це вивіз сміття. Житель села Соколівка Тарас розмірковує так: «У нас на території сільської ради чи взагалі поблизу нема сміттєзвалища. Смітники стихійні. Де постояв, там і кинув. Вивозять за межі села пакети, викидають, собаки це потрошать і приносять назад у село. Отак. Це культура наших людей, а з іншого боку, виходу немає. Ніхто в селі не дасть копійки, щоб замовити машину, яка буде сміття забирати. Кому потрібне наше сміття? В нас люди байдужі. Це ж треба докласти зусиль, одне місце відірвати від дивана». Однак, як кажуть, «не все так погано у нашому домі». Є на території Жидачівського району селищні ради, де люди можуть самоорганізуватися на своє ж благо! Один із організаторів «селищного ОСББ» у Гніздичеві розповідає: «Ми збираємо певні кошти з жителів будинку. В нас є бухгалтер, який всім завідує. За зібрані щомісячні кошти ми вивозимо сміття та чистимо стоки. Насправді нічого складного в цьому немає. Ми ж для себе це робимо, ми тут живемо, тут бавляться наші діти. Приємно самому, коли навколо охайно та чисто». Добре, що збільшується кількість людей, які знають, що тільки зробивши порядок у своєму домі та дворі, можна навести лад на вулиці та в місті, а тоді буде впевненість, що впораємось із порядком у нашій державі.

ФОТОФАКТ

У місті Ходорів люди провели громадське слухання, на якому висловили незадоволення катастрофічним станом дороги Стрий–Тернопіль. Ходорівчани дали час владі до 14 листопада провести ремонт дороги, а в іншому випадку погрожують її перекрити.

3

НА ФОТО:  Крізь дірки в мості між Жидачевом та Ходоровом вид­ но Дністер.

Катастрофа вже стукає у двері ОКСАНА ПИЛИПИШИН

«Т

а що тут коментувати. Цей міст впаде! Ви постійте на ньому. Чуєте? Він рухається! Знайомі мого батька, водолази-любителі, пірнали під мостом. За їхніми словами, бетон з опор розмило повністю, міст тримається на металевих конструкціях. Великі фури розхитують його ще більше. Катастрофа буде», — розповідає в коментарі «Своєму Слову» водій Михайло, і ці слова якнайкраще демонструють ситуацію з мостом через Дністер у с.Заліски. «Міст має важливе стратегічне значення, але знаходиться в аварійному стані. Загострилось питання районного та й обласного сполучення, адже через міст проходять важливі магістралі. Ще в липні робили ямковий ремонт, який не дав жодного результату. Зараз знову в декількох місцях на дорожньо-

му полотні утворились ями, через які видно Дністер. Служба доріг не встановила жодних попереджувальних знаків про аварійний міст, нема знаку на обмеження руху та контролю за вагою автомобілів, що курсують через міст. Це велика небезпека для району», — зазначає депутат районної ради від партії «УДАР» Богдан Бойчук. Місцеві чиновники виправдовуються: «За капітальний ремонт мосту в Залісках відповідає Служба автомобільних доріг, адже йдеться про об’єкт державного значення. Наскільки мені відомо, вони вже уклали угоду на десять мільйонів на ремонт мосту. Обіцяють зробити суцільне перекриття дорожнього полотна», — коментує заступник голови райдержадміністрації Володимир Пришляк. Однак, коли насправді буде зроблений ремонт аварійного мосту, і чи встигнуть дорожники попередити катастрофу, не знає ніхто.

У Жидачеві буде музей історії і мистецтва ОЛЯ КАРАЧЕВСЬКА

М

узей історії і мистецтва Жидачівщини планують відкрити в місті Жидачів, у колишньому приміщенні податкової. Ця подіє входить у план заходів із нагоди відзначення 850-ліття Жидачева, яке святкуватимуть у 2014 році. Музейний комплекс, до якого входитиме також музей гетьмана Івана Виговського в селі Руда та музей «П’ятничанська вежа», буде одним із відділень Львівської національної галереї мистецтв. «Ідея створення музею виникла давно», — розповідає директор музею у селі Руда Степан Ревуцький. За його словами, завдяки підтримці Бориса Возницького вдалося розпочати втілювати в життя ідею створення музею. Приміщення музею площею нагадує палац. У майбутньому тут можна буде проводити різні виставки та презентації. Ремонт приміщення до цього часу не можемо закінчити через непропла-

Володимир Пшик представляє першу експозицію музею в Жидачеві.

ти казначейства. Першим етапом на шляху до функціонування музею мало бути відкриття експозиції до 620-ої річниці прийняття Магдебурзького права у Жидачеві, Ходорові, смт. Журавно та смт. Гніздичів, але через брак коштів цього зробити не вдалось». У музеї будуть представлені експозиції сакрального, художнього, архітектурного мистецтва Жид��чівщини,

історія давніх поселень. «Голов­ не — не тільки створення музею, а в перспективі відкриття пізнавального туристичного маршруту, який охоплюватиме південь Львівщини і сягати до Карпат. Умовно його можна буде назвати «Шляхами державотворення України на цій території», — зазначив заступник директора Галереї мистецтв Володимир Пшик.


4

СТРИЙЩИНА

№10(44) 08.11.13

Наш край

Відбувся перший турнір серед священиків ГАЛИНА СЕНІВ

4

листопада у спортивному залі школи №9 м. Стрий відбулася Акція солідарності «Всеукраїнський тенісний турнір» серед священнослужителів різних єпархій УГКЦ в Україні.

У будинку 72, що на вулиці Добрівлянській у Стрию, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку працює вже з 2007 року.

Нехай влада НЕ ЗАВАЖАЄ ГАЛИНА СЕНІВ

В

олодимир Філіппов живе в будинку 72 на вулиці Добрівлянська у Стрию з початку його існування. Квартиру, яку отримав від заводу «Металіст», чоловікові подарував батько. Будинку вже понад 30 років. Спочатку проблем не виникало. Та з роками вони почали з’являтися. Пан Володимир розповідає, що з ЖЕКу користі практично не було. Просто збирали гроші, а домогтися допомоги було важко. Чоловік пригадує свою останню зустріч із працівниками організації: «Тоді давали дозвіл на індивідуальне опалення. Я хотів зробити ремонт. Щоб не залишати людей без води, мав на меті перекрити її тільки у своєму під’їзді. Але помітив, що клапана, який перекриває воду, немає. В інших кранах клапанів також не було. І, звісно, я звернувся до ЖЕКу за допомогою. Працівниця мені сказала, що це коштує грошей. З того дня

ЖЕКу я не заплатив жодної копійки». У 2007 році мешканці цього будинку створили об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Керуючий ОСББ каже, що від аварійної служби також користі ніякої. У них нема чобіт, рукавиць, ліхтарика, тросу. Запитують, хто платитиме за виконану роботу. Інколи приїжджають і напідпитку. Треба, аби навідувався майстер. Бо що з працівниками говорити? Вони копійки отримують, нічого не мають. Вже третій місяць ми не сплачуємо коштів аварійній службі, бо нема за що. Мешканці ОСББ перевели півбудинку на автоматичну електрику. Люди замінили усі металеві труби для питної води, які вже прогнили, на екологічно чистий харчовий пластик. У під’їздах вставили металеві двері з домофоном. «ОСББ — добра справа. Так живе увесь світ. Але у нас підтримки нема ні від кого. Спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих», — підкреслює пан Володимир.

Моршинські «ударівці» обрали нового голову

оршинську міську організа­ М цію політичної партії «УДАР Віталія Кличка» очолив завіду­

вач відділення Бальнеологічної лікарні Санаторно-курортного комплексу «Моршинкурорт» Ігор Марюк. Переобрання голови Моршинського «УДАРу» відбулося 1 листопада на загальних зборах міської організації політичної партії. За словами голови Стрийської районної організації політичної партії «УДАР» Зеновія Кота, команда «УДАРу» постійно формується. «Багато людей прагнуть приєднатися до нашої політичної сили. І ми охоче залучаємо їх до своєї роботи, керуючись низкою принципів. Серед них — ідеологічна міцність і здатність професійно працювати в команді», — наголосив Зеновій Кіт. До слова, заступником пана Ігоря та головою виконкому Моршинського «УДАРу» одноголосно обрали Володимира Бубнова. Оксана ГАЙ

Початком заходу слугував спільний молебень перед чудотворною іконою Ліської Богородиці в кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Захід організований у рамках Суспільних днів УГКЦ, які проводять в Україні з ініціативи Комісії УГКЦ «Справедливість і мир». Суспільні дні під назвою «Відповідальність як громадянська чеснота» приурочені XIII річниці створення Стрийської єпархії УГКЦ і року Віри. Загалом участь у турнірі взяли 16 священиків з Самбірсько-Дрогобицької, Сокальсько-Жовківської, Стрийської єпархій і Львівської, Івано-Франківської архиєпархій.

У турнірі з настільного тенісу взяли участь 16 священиків різних єпархій.

Переможцем турніру став священнослужитель отець Ігор Третяк із ІваноФранківської архиєпархії. За словами голови Комісії УГКЦ «Справедливість і мир» Стрийської єпархії отця Олега Кобеля, унікальність турніру в тому, що він є першим між’єпархіальним. Священики склали фінансову пожертву на розвиток школи та секції з настільного тенісу. «Це також була нагода доброго спілкування між

собою. Ми хотіли привернути увагу суспільства до здорового способу життя», — каже ініціатор проведення турніру. «У навчальних закладах міста та району відбудуться лекторії. Закінчимо наші Суспільні дні парафіяльними зустрічами, під час яких говоритимемо про духовну ситуацію на Заході. Суспільні дні покликані навчати християн бути відповідальними в суспільстві», — наголошує отець Олег.

Гімназія перемогла жовтня в міському Будинку куль­ Варто нагадати, що минулого року на об24 тури відбувся фестиваль-конкурс ласному конкурсі перемогли саме стрияни. для учнів загальноосвітніх шкіл Стрия Учні 5-ї школи отримали перше місце за ком«Молодь обирає здоров’я».

Організатори заходу — відділ освіти і відділ у справах сім’ї та молоді міськвиконкому. Мета фестивалю — пропаганда здорового способу життя та підтримка талановитої молоді. Кожна команда, яка представляла свою школу, складалася із 7 учнів. Діти підготували літературно-музично-театрально-спортивну міні-композицію. У виступах вони відображали негативні наслідки алкоголю, куріння, вживання наркотичних речовин і неправильного харчування. Перемогу у фестивалі-конкурсі «Молодь обирає здоров’я» здобула команда гімназії. Вона представлятиме наше місто на обласному конкурсі, який відбудеться навесні у Львові.

позицію-пантоміму, яка тривала 10 хвилин. За словами практичного психолога 5 школи Юлії Юрків, у Львові наші діти виділялися серед інших. Вони не співали пісень, як усі, не читали віршів. Була тільки музика і творча гра учнів. «Твердження «головне в житті — здоров’я» уже давно стало банальним. З ним ніхто не сперечається, але мало хто робить його девізом свого життя. Але з різних причин більшість із нас обмежується дієтами, іноді спортом, позбавленням від однієї шкідливої звички. Проведення таких конкурсів дає можливість молоді зрозуміти, що тільки все в комплексі дасть позитивний результат», — вважає начальник відділу у справах сім’ї та молоді Стрийського міськвиконкому Оксана Лесишин. Оксана ГАЙ

Вперед у минуле «Стрілецькими стежками»! СОЛОМІЯ НАУМ

У

Стрию 2 листопада відбувся квест «Стрілецькі стежки», присвячений 95-ій річниці Листопадового зриву. У квесті взяли участь 7 команд: «Січ», «Бандер­ штат», «Червона шапочка», «Пінгвінчики зі Львова», «Ля Кукарача», «Божевільні» та «Малята». Команди набирали через соціальні мережі. Найменша команда складалася з трьох учасників, а найбільша – із семи. Цікаво, що наймолодшим учасником патріотичного квесту був 13-літній юнак.

Команди мали пройти десять етапів, на кожному з яких необхідно було знайти “підказки” для того, щоб рухатись далі. Стартували на майдані Незалежності, а далі рухалися на- Команда-переможець «Січ» зі Стрия. перед визначеним шляхом, який був так чи інакше команда пройшла певний пов'язаний з подіями Лис- етап, стало фото. Майже всі команди топадового чину. Для того, щоб йти вперед, потрібно впорались із завданням. було виконати завдання: Першою прийшла команда правильно відповісти на «Січ», другою – «Бандершзапитання, розшифрувати тат», а третьою – «Червона знаки чи підібрати ключ до шапочка» . Після 3-годинних перескриньки, де лежить карта. Одним із найцікавіших гонів переможці отримали завдань було запалити призи від спонсорів квесту: свічку на могилі січових «Бункер туристичної комстрільців, які загинули панії «Чудодар», книгарні саме в день Листопадового «Книжкова криївка» та тозриву. Свідченням того, що вариства «Просвіта».

«Це перша подія, до якої ми залучили стриян. Адже організація «Молодіжний націоналістичний конгрес» до цього діяла лише у Львові. Учасники задоволені завданнями змагання, а ще відкрили для себе нові й невідомі сторінки з історії нашого міста. Надалі плануємо влаштовувати такі заходи частіше. Тож запрошуємо всіх небайдужих!» – підсумував організатор Мартин Стусяк.


ІСТОРИЧНА

Наш край

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

П

різвище Бандера відоме кожному українцеві чи його географічному сусідові незалежно від того поділяють чи ненавидять ідеї, що асоціюються з ним. Склалося так, що, почувши це прізвище, в голові виринає ім’я — СТЕПАН. Без сумніву, це був найвидатніший в історії представник цього визначного роду, однак у тіні його імені залишаються люди, до яких належить постать славної пам’яті о. Андрія, Степанового батька. На характер і психологію будь-якого видатного діяча впливає чимало факторів, серед яких родинне життя має, якщо й не вирішальний, але дуже важливий вплив. На жаль, численна література про постать Провідника ОУН не завжди приділяє належну увагу родинному життю Степана Бандери, його погалицьки «знаменитій» батьківській історії. Розуміти легенду опору без легенди роду неможливо! Практикована теза антиукраїнської пропаганди полягає в тому, що наші повстанці є продуктом дикунства, варварства, безладу й незрозумілої «цивілізованим колєґам» сентиментальної агресії. Існують львівські дослідники 6080-х рр., які отримали догани чи позбулися викладацьких посад лише за те, що «тавруючи махрових націоналістів», дали зрозуміти читачеві, що це не босі, не неголені, не примітивно озброєні, не повар’ятськи вбрані лісові «дідьки», а зорганізована за усіма правилами військового життя дисциплінована, фахова армія. Згадка про те, що більшість провідних кадрів Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії були дітьми священиків, учителів, кооператорів, селян середнього достатку, які могли забезпечити принаймні елементарну освіту своїм «чадам», могла розцінюватись як початок фінішу кар’єри. Батько Степана Бандери — це особлива історія. Він був не просто авторитетом, не лише священиком, не тільки опорою громади. На від-

08.11.13

Отець Андрій Бандера

У ТІНІ СИНА міну від більшості священичих родин Старої України, які, втікаючи від полонізації, стали основою православного, а пізніше греко-католицького духовенства західноукраїнських земель, родина Бандерів належала до середовища міщанського стану м. Стрия. Народився майбутній о. Андрій у 1882 р. Середню освіту здобував у місцевій Стрийській гімназії, яку закінчив у 1901 р. Потім були вищі студії на богословському факультеті Львівського університету, після закінчення яких Андрій Бандера в 1906 р. взяв шлюб із донькою священика Мирославою Глодзінською. Як і більшість грекокатолицького духівництва австро-угорського та міжвоєнного періодів, о. Андрій Бандера був громадським будівничим, відомі біографічні факти про участь пароха в політичних (Українська народно-демократична партія), кооперативних («Маслосоюз», Товариство «Сільський господар») і громадських структурах. Під час польсько-української війни 1918-1919 рр. о. Бандера розділив долю галицької «войни», прийнявши на свою долю поразки й перемоги Української Галицької Армії. Військовий капелан 3-ої Бережанської бригади пережив зі своєю частиною найбільшого ворога — тиф. Ма лодослі д женою сто­рінкою біографії о. Анд­рія є його законодавча діяльність на посаді посла Української національної ради — парламенту ЗУНР. Попри факт делегації від громад Калуського повіту, ми майже не знаємо про деталі його депутатської діяльності. Невідомими також залишаються ініціативи о. Бандери як члена На-

ФОТОФАКТ

НА ФОТО:  Остання фотографія о. Андрія Бандери із судовослідчої справи. 1941 р.

укового товариства ім. Шевченка — неформальної української академії наук, для розуміння значення якої може послужити той факт, що її членом був Альберт Ейнштейн. У 1922 р. 34-річна дружина пароха Мирослава померла, залишивши чоловікові семеро дітей. Найстаршій Марті тоді було п’ятнадцять, наймолодшому Богданові — два роки. Усі в майбутньому були так чи інакше пов’язані з підпіллям, були в’язнями польських, німецьких чи радянських тюрем. Лише три галицькі парафії можуть похвалитися зв’язком з Андрієм Бандерою — Старий Угринів на Калущині, де починав свою пастирську діяльність, Воля Задеревацька на Стрийщині (1930-1936 рр.) та Тростянець Долинського району на Івано-Франківщині. О. Андрій був, мабуть, дуже енергійною особою — знаходити час для виховання сімох дітей, потреб громади, арештів польської поліції у 1928 та 1930 рр. міг не кожен. Майже не знаними залишаються наслідки батьківської педагогіки о. Бандери. Особистий приклад — важливий момент чоловічого виховання. Цікаво, що говорив у хаті Андрій Михайлович своєму наймолодшому синові Богданові, коли той на завдання учителя написати твір про улюбленого

ОГОЛОШЕННЯ идачівська районна історикопросвітня правозахисна орга­ Ж нізація «Меморіал» ім. Василя Стуса

повідомляє про: 1. Початок прийому заяв щодо розшуку персональних відомостей політичних в’язнів, учасників збройного підпілля ОУН та УПА, створення інформаційних стендів про історію населених пунктів району. 2. У зв’язку з прогнозованими документальними кінострічками та реконструкціями подій проголошуємо збір військового та цивільного одягу, предметів побуту першої половини ХХ ст. Перелік жертводавців і подарованих організації речей, як ґарантія збереження, буде опубліковано на шпальтах газети «Своє Слово».

Д

№10(44)

омашня каплиця в будинку о Андрія Бандери. Зараз — Музей-садиба Степана Бандери у Волі-Задеревацькій на Стрийщині.

Контактна інформація: Тел.: 068.561.45.58; e-mail: memorial-zudech@ukr.net

героя, розписав історію життя видатних бойовиків ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина, страчених за рішенням польського суду? Внутрішня сила людей слова і діла проявляється в екстремальних ситуаціях. Такою подією в житті о. Бандери був візит Михайла Турчмановича, кур’єра Степана Бандери, який у 1940 р. запропонував пароху виїхати за кордон разом із доньками. Слова «Що буде моїй громаді, то буде зі мною!» сказати може кожен. Дотриматись цих слів можуть лише одиниці. 22 травня 1941 р. у селі Тростянець отця було заарештовано за переховування нелегальної персони. Дізнавшись прізвище, органи державної «безпеки» негайно перевезли Андрія Михайловича до Києва. Оскільки він не належав до Організації, його допити для слідчих були безрезультатними. Центральним аргументом обвинувачення був систематичний родинний зв’язок (?!) з антирадянщиком — Степаном Бандерою. 8 липня 1941 р. батько Провідника почув вирок про таку звичну найвищу міру покарання. Незважаючи на п’ятиденний термін апеляції та враховуючи наближення німецьких військових частин, о. Бандеру розстріляли через два дні, 10 липня. Місце поховання? Як завжди — невідоме.

5

НАШІ РЕКОРДИ

Перша профспілка

Першою профспілковою організацією на території нашої держави вважається «Стоваришування взаємної допомоги членів друкарської справи», засноване у 1817 р. на підприємстві львівського поліграфіста Корнелія Піллера. Сорок п’ять працівників друкарні ставили перед собою завдання не лише захист соціальноекономічних прав. Крім того, що вони вибороли право на десятигодин­ ний робочий день, добилися збільшення заробітної плати та заборони викорис­ тання дитячої праці, на підприємстві було створено «касу хворих», з якої виплачували допомогу звільненим і непрацездатним колєґам, лікарняні. На будинку, де працювала профспілка, за адресою вул. Винниченка, 8 встановлено меморіальну таблицю.

СЛОВО

Гонолюлю Дзідзьо мій, царство йому небесне, велике джерело галицького народного слова (а околиці Ходорова завжди мали таланти в цьому сенсі), часто вживав вираз «а йдіт ви всі до гонолюлі». І прадіда вже давно нема, і я в той час матолком був, щоби спитатися. Треба ж було вивчитися в університеті, втратити дзідзя і через кільканадцять років запитати себе, звідки мій не дуже вчений дзідзьо взяв того «гонолюля»? Звідки звичайний галицький селянин дізнався про столицю Гавайських островів — місто Гонолулу???

ХРОНОГРАФ 08.11.1758 р. — У селі Лютовиська на Лемківщині народився церковний і педагогічний діяч, краєзнавець, чернець ордену василіан, ректор Львівського університету Мелетій Модест Гриневецький. 08.11.1935 р. — У селі Слобода Болехівська на Івано-Франківщині народився багаторічний радянський політичний в’язень, лідер та ідеолог підпільної націоналістичної організації «Український національний фронт» Дмит­ ро Квецько. 09.11.1938 р. — У місті Хуст на Закарпатті для організації оборони проголошеної Карпатської України було утворено воєнне формування «Карпатська Січ». 10.11.1948 р. — У криївці на горі під Гринівом у Шпильчиному лісі Пустомитівського району загинули в.о. Головного референта Служби безпеки в Проводі ОУН, уродженець села Дев’ятники на Жидачівщині Ярослав Дякон-«Мирон»;

заступник керівника СБ ОУН Львівського краю, уродженець села Дуліби Жидачівського району Богдан Прокопів-«Степан»; місцеві бойовики Михайло Ковалик«Сталевий», Василь Сохань-«Довбач» і член Проводу СБ «Зеник». 10.11.2006 р. — В американському містечку Монтесіто (Каліфорнія) помер видатний кіноактор українського походження, двічі лауреат премії «Оскар» Джек Паланс (Володимир Палагнюк). 11.11.1837 р. — У селі Отиневичі на Жидачівщині народився польський художник Артур Ґротґер. 12.11.1929 р. — У селі Вит­ виця на Івано-Франківщині народився літератор, політичний в’язень, останній крайовий провідний ОУН радянського періоду Зеновій Красівський. 14.11.1918 р. — Рішенням гетьмана України Павла Скоропадського в Києві засновано Українську академію наук.


6

СОЦІАЛЬНЕ

№10(44) 08.11.13

Наш край

ВОЛОДИМИР ШОВКОШИТНИЙ:

«Буде Українська держава – буде й українська мова» автор роману «Кров — свята» поділився з читачами «Свого Слова» уроками патріотизму.

НА ФОТО:  Володимир Шовкошитний — український письменник і поет, учасник боротьби за українську незалежність, депутат Верховної Ради першого скликання. Після Чорнобильської аварії керував групою ліквідаторів. Автор роману «Кров — свята», в якому йдеться про жахіття Голодомору, українськопольські конфлікти та героїчну діяльність Української повстанської армії.

ІРИНА ТРАВЕНЬ

С

воїм патріотизмом він запалює серця. І нині, в темні часи яничарського правління, його поезія особливо актуальна. У його віршах багато життя, почуттів, емоцій… І все це щире й правдиве до болю. Володимир Шовкошитний уміє читати свої тексти. Його можна слухати і слухати, бо вміє відкривати серця. Напередодні свята української мови та писемності відомий поет і прозаїк, доктор філософії в галузі політології, професор, директор видавництва «Український пріоритет», громадський діяч,

— Нині живу мову і друковане слово засмічують брутальність і навіть нецензурщина або якісь авангардні вибрики. Що ви думаєте про такі новації? — Нема нічого нового під Місяцем. Скільки вже було спроб засмітити чисті джерела мови — все намарне! Вона жива й буде жити, відроджуватися з усіх брудних нашарувань, бо вони від лукавого, а мову кожному народові дав Творець, антипод зла. Майстерність письменника, поета не в тому, щоб сфотографувати життя з усіма його виразками й гнійниками, а в тому, щоб знайти в людях Божественну іскру, Дух, акме. А Дух апріорі є чистим і до нього не може вчепитися бруд, як би того не хотіли новітні «борзописці». Нема жодного таланту в тому, щоб передати мовою мату атмосферу здеградованої спільноти. Майстерність у тому, щоб за допомогою літературної мови й власного таланту показати цей світ так, щоб авторо-

НАШЕ СЛОВО

8 цікавих фактів про українську мову

У

країнська мова — одна з найкрасивіших мов світу та одна з найпо­ ширеніших мов у Східній Європі. Цією мовою роз­ мовляють жителі Канади, Польщі, Росії, Австралії, США та багатьох інших країн світу. Ми пропонує­ мо Вашій увазі найбільш цікаві факти про україн­ ську мову.

1. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу в 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової літературної мови. 2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі. За кількістю носіїв вона займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови. На території України понад 32 мільйони осіб спілкуються українською мовою. Ще майже 4,2 млн українців живуть у Російській Федерації і також знають українську мову. 3. Цікавим фактом про українську мову є те, вона входить до трійки найкрасивіших мов. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу. 4. Найбільш вживаною літерою в українському ал-

фавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. А от найрідше вживають літеру українського алфавіту «ф». В українській мові слова, які починається з цієї літери, переважно запозичені з інших мов. 5. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». У ньому — тридцять літер. 6. Найдовша абревіатура в українській мові — ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і технікоекономічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'яти літер. 7. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх є 45. 8. Декілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати і зліва направо, і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквенних паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

ві повірили! Я сприймаю всі новації, особливо, якщо вони талановиті. Але в ста випадках із ста всі ці «новації» вже сотні разів застосовувалися до цих «новаторів», просто вони про це ще не знають. Зазвичай ці потуги минають, як нежить або свинка, й тоді залишається сухий залишок, якщо є талант. Або ж все тріскає, як мильна бульбашка. Стосовно «великаво, магучєво рускага мата»: однією із функцій літератури є функція нормотворча, література впорядковує мову, розчищає її від бур’янів, а не насаджує в неї дебілізм і варварство «старшого» брата. — Зустрічаючись із людьми, особливо з молоддю, зокрема в російськомовних регіонах, Ви відчуваєте настрій аудиторії. Яке ставлення людей до мовної ситуації в різних регіонах України? — На Заході України єдина проблема — це відсутність імунітету до російського мату, шансону й попси. На Сході — відсутність національної самоідентифікації, головною складовою якої є мова. Тому потрібні зу-

силля держави на утвердження статусу єдиної державної мови. Українська мова на Сході спершу має стати НЕОБХІДНІСТЮ, а вже потім вона стане ПОТРЕБОЮ. — За часи незалежної України, а їй уже 23, мовна ситуація змінилася? — Без сумніву, змінилась. Сьогодні в жодному регіоні України українську мову не сприймають відкрито вороже. Буде Українська держава — буде й українська мова. Я часто кажу аудиторіям: «Відкрийте ваші серця, я навчатиму вас патріотизму. Говоритиму про найдорожче для кожного з нас — про Україну». Ви бачили б очі цих студентів, школярів, це щось неймовірне, відбувається перевтілення. Я ліплю свою Галатею, в яку сам закохуюся. До кінця лекції це інша публіка. Не я такий святий. Є річ, яка вище за мене, за будь-кого з нас. Україна може бути або українською, або не бути. Іншою вона ніколи не стане. Щоб не казали хазарови з януковичами, щоб не казали люди, які заблукали в просторі, фатально не там на-

родилися як табачники і германи, а українська держава відбулася і житиме обов’язково. А їх не буде. Вони зайди і пройди, прийшли, напаскудять і підуть. Ми їх піде­ мо звідси. — Яка емоція, на Вашу думку, нині панує в суспільстві в переддень української мови? — Надія. Надія на європейський вибір, на перспективу стати частиною цілого, від якого нас відірвала ординська Москва. Буде Україна й українська мова — безумовно. Єдине, чого в Україні не буде, — потолочі, яка нині називає себе елітою. Бо еліта може бути або національна, або це не еліта. Якщо вона не національна в національній державі Україна, де більшість — українці, значить — це не еліта. Це лобісти чужого народу, чужої держави або просто шавки-маріонетки, яких смикають за ниточки ляльководи. Ми з ними розпрощаємося. Для мене немає сенсу жити, якщо не буде України. Найбільші мої цінності у житті — це Україна і моя родина. Якщо не стане раптом України, мені не буде для чого жити.

Патріотична пісня живе!

Вітаємо переможців XIV дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги» ЮРІЙ БОГОДАР

ІІІ

В с еу к р а ї н с ьк и й тур XIV дитячоюнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги» вкотре довів, що патріотична пісня жива. Всупереч табачникам і всім іншим, кому байдужі українська історична пам’ять і національна культурна спадщина, — фестиваль виховує патріотичну молодь і пам’ятає про мистецьку спадщину січових стрільців, вояків УГА, революційного підпілля ОУН та УПА. Протягом трьох днів у Львові юні учасники фестивалю демонстрували перед журі та вдячною пуб­ л ікою мистецькі таланти, поєднані єдиним для всіх — українським патріо­ т измом. У «Сурмах звитяги» взяли участь учні середніх загальноосвітніх шкіл, вихованці центрів дитячої та юнацької творчості, шкіл мистецтв, студенти вищих навчальних закладів, представники молодіжних громадських організацій із різних областей України. Газета «Своє Слово» вітає лауреатів і дипломан-

тів нашого краю XIV дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги» та публікує їх імена. У старшій віковій категорії «Солісти» II місце посів Олесь Грицевич із Центру дитячої та юнацької творчості м. Ходорова, керівник В.П. Мотрук. Дипломантами фестивалю у категорії «Народна та сучасна хореографія» цього року став Зразковий танцювальний колектив «Барви Удеча» Жидачівського міського Центру творчості для дітей та мо-

лоді на чолі з керівником Л. М.Устрицькою. ІІ місце у номінації «Живопис» виборола Наталія Іваськевич, 17 років, студія живопису ЦДЮТ Ходорова, керівник М. М. Походжай. Дипломантом фестивалю у цій же категорії став Андрій Моничак, 17 років, Отиневицька ЗОШ І-ІІІ-го ступенів Жидачівського р-ну. Лауреат фестивалю в категорії «Художнє читання» (ІІІ місце) — Олег Кавердан, ЦТДЮ, м. Стрий. Дипломантами фестивалю у цій же категорії стали: Зоряна Стельмах, Станківської СЗОШ І-ІІІ ст., Стрийський район, керівник І. Шкрібинець; Дмитро Юрчак, гурток «Живе слово», Ходорівський ЦДЮТ, керівник Л.Бас; Віталій Держило, Станківської СЗОШ І-ІІІ ст., Стрийський район. Усупереч всім перешкодам, проте завдяки ентузіазму тих, хто готовий і надалі плекати українське патріотичне мистецтво, гала-концерт фестивалю «Сурми звитяги» відбудеться 4 грудня у Львівській опері.


ДОЗВІЛЛЯ

Наш край

№10(44) 08.11.13

ПОРАДИ

ФОТОФАКТ

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАР

Солодких вам снів!

Щ

о тільки не вигадують люди, намагаючись боротися з безсонням. Дехто рахує слонів, хтось вмикає телевізор, а хтось п’є снодійні пігулки, впадаючи у справжню депресію. Пропонуємо кілька порад, які ��опоможуть Вам подолати безсоння.

Дух героїв, втілений у Чині У 95-ту річницю проголошення ЗУНР у Львові провели урочистий піший похід до Меморіалу вояків УГА й УСС, що на Янівському цвинтарі. Участь

в урочистій ході цього року взяли кілька тисяч людей. Серед них — учнівська та студентська молодь, представники громадських організацій і всі охочі.

ЦЕРКВА

Стрийській єпархії – 13 років

5

листопада, в день святого апостола Якова, який є покровителем Стрийської єпархії Української греко-католицької церкви, відбулося святкування 13-ої річниці від дня її заснування. Урочистості розпочались у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці Стрия Архиєрейською Літургією, яку очолив Преосвященний владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії у співслужінні з духовенством єпархії. «Серед цього світу, який дуже часто хоче внести сумнів у наші серця та наш розум, ми завжди повинні зберігати чистоту віри, непохитність вірності та сильну надію», — звернувся до ієреїв владика Тарас. Архиєрей також звернув увагу присутніх на три складові парафії, яка є живою зустріччю з Христом. Першим її елементом є слово. Наступною складовою живої парафії є родина. Вона, за

словами Преосвященного владики, має бути першочерговою ціллю душпастирської опіки. Єпископ наголосив на важливості спільної молитви в сім’ях. Третім виміром життя парафії є соціальне служіння. Святкування продовжилось за трапезою в Стрийському коледжі, де представили художньо-документальний фільм Євгена Тиченка «Велич і трагедія стрийських будителів». А завершилось — релігійно-патріотичними піснями у виконанні присутніх священнослужителів.

УВАГА! КОНКУРС!

Маковий пляцок Рецепт від стриянки Марії Вінтоняк Тісто: 0,5 кг муки, 400 г масляного спреда або маргарину, 4 жовтки, пакетик порошку до печива, пакетик ванільного цукру. Замісити тісто і розділити його на 2 частини. Поставити на 2-3 год. у холодильник. Макова начинка: 400 г маку, 2 ст. л. спирту, 2 ст. л. меду, 6 жовтків, 2-3 ст. л. панірувальних сухарів, 10 білків, склянка цукру. Білки і склянку цукру збиваємо в круту піну. До тертого маку додаємо всі інші складники і білкову піну. Заварний крем: 3 склянки молока, 2 яйця, 1 склянка цукру, 2-3 ст. л. крохмалю, апельсин, 200 г масла. Яйця збити з цукром і крохмалем, додати до молока і поставити на вогонь. Помішуючи, додати тертий апельсин (цедру і м’якоть). Цю суміш довести до кипіння. До охолодженої су-

Наш край

7

1. Не їжте багато ввечері. Процес травлення великої кількості їжі обтяжує шлунок і ускладнює кровообіг. І вночі організм практично не відпочиває. Хоча іноді голод також заважає заснути. Тому почуття міри в їжі — запорука міцного сну. 2. Гнів, роздратованість, різні проблеми не сприяють швидкому засинанню. Щоб розслабитися та заспокоїтися, прийміть увечері теплу ванну (37° С) з лавандовою олійкою. Тривалість процедури — до двадцяти хвилин. 3. Висока подушка та занадто м'який матрац заважають хребту розслабитися. Придбайте матрац із натурального каучуку, обтягнутого бавовняною або вовняною тканиною. 4. Шум — сильний подразник. Досить сорока децибелів (радіо, ляскіт дверима), щоб розбудити людину, яка перебуває у фазі найглибшого сну. Найкраще спати в найспокійнішій частині вашої квартири. 5. Яскраве світло також заважає сну. У вашій спальні обов'язково повинні висіти темні штори, особливо, якщо вікна виходять на сонячний бік. 6. Перед сном випийте горнятко гарячого трав'яного чаю. Гарно заспокоїть напій із меліси, вербени і звіробою. Столову ложку суміші залийте склянкою окропу й дайте настоятися десять хвилин. 7. Замість чаю можете випити склянку теплого молока з медом або цукром. Цей напій допомагає організму виробляти власне снодійне — серотонін. 8. Людям похилого віку потрібно менше часу для сну, ніж молодим. Тому тим, кому за сімдесят, не рекомендується лягати спати занадто рано. 9. Відмовтеся від читання книг і перегляду телепередач у ліжку. Організм повинен звикнути до того, що ліжко — місце для сну. 10. Пробудження вночі іноді пов'язане зі зниженням рівня цукру в крові. Щоб підтримати організм, з’їжте яблуко.

«До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі – хоч комин витри» 8 листопада, у п’ятницю, греко-католики вшановують святого великомученика Димитрія. За народним повір’ям, він приносить зиму: небесними ключами замикає землю на відпочинок і тримає їх доти, аж поки не прийде святий Юрій і не відімкне. Цей святий жив у другій половині III століття в місті Солуні (Фессалоніки), де зіткнулися дві цивілізації — слов’янська і грецька. Імператор Максиміліан призначив Димитрія проконсулом Фессалонікійського регіону. Хлопець мав охороняти місто від варварів і переслідувати християн. Але Димитрій сповідував християнську віру і ні від кого цього не приховував, за що і потрапив до в’язниці. Тут він благословив свого вихованця Нестора на боротьбу з непереможним імператорським гладіатором Лієм. Виступивши проти нього з хрестом у руках, Нестор (Церква відзначає його пам’ять наступного дня після св. Димитрія) здобув перемогу. Коли про це довідався цісар, наказав вбити і Нестора, і Димитрія. Після Дмитра не було прийнято справляти весілля й свататися, бо невдовзі починався Пилипівський піст. З цього приводу існує чимало народних прислів’їв, як-от: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра зустріне собаку та й питає: «Дядьку, чи не бачили старостів?». На Хмельниччині існував дещо інший варіант приказки: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі — хоч комин витри», мовляв, згідна на все. 9 листопада — День української мови та писемності. 10 листопада — Параски. Жіночий день, жінки не прядуть, не шиють. Якщо день сонячний, то чекай теплої зими, хмарно — всередині грудня будуть сильні морози. Всесвітній день науки, молоді. Міжнародний день бухгалтерії. 14 листопада — Кузьми і Дем’яна. День зустрічі зими. Якщо тепло, то і зима тепла.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ  Якщо на Дмитра день без снігу, то зими ще не буде.  Якщо на Дмитра замерзла земля, і дме холодний вітер — снігу не буде до Нового року.  Випав сніг на Дмитра — увесь листопад буде холодним і морозяним.  Якщо на Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) снігу буде до колін. Якщо відлига, — то на теплу зиму і ранню весну; цей день зі снігом — весна пізня.  У день святого Дмитра сніг — і на Великдень сніг, якщо немає снігу — Великдень очікується теплим.

УВАГА! КОНКУРС!

Конкурс на краще весільне фото Дорогі краяни!

міші додавати і розтирати масло по столовій ложці. Приготування: Випікаємо один корж у духовці за температури 180 градусів 35-40 хв.На другу частину тіста викладаємо макову начинку і також випікаємо 35-40 хв. за такої ж температури. Коли два коржі охолонуть, змащуємо їх заварним кремом так, щоб корж з маком був знизу. Смачного!

Засновник і видавець: Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни» Передплатний індекс 68707

Газета «Своє Слово» оголошує конкурс на найкращу весільну світлину. Надішліть ваше улюб­ лене весільне фото на поштову адресу редакції або на електрон­ну скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а також контактний телефон. Найкраще фото визначатиметься в кінці кожного місяця. Переможець отримає цікаві призи від редакції. Адреса редакції: а/с 1874, м. Львів, 79008 e-mail: svoyeslovo@gmail.com

НА ФОТО:  Назар та Вероніка Сивик (м. Жидачів)

Увага! Всі конкурсанти отримають безкоштовну передплату газети «Своє Слово» на 2014 рік. Надсилайте свою поштову адресу на нашу електронну скриньку.

Адреса для листування: а/с 1874, м. Львів, 79008, e-mail: svoyeslovo@gmail.com facebook: Своє Слово. Наш край Головний редактор: Андрій Скоп

Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365 Тираж: 10 000 примірників

Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове. Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»


Svoeslovo#10(44) fb (1)