Page 1

Сулятицький кар’єр:

ВЛАДА ВМИВАЄ РУКИ Історія про те, як одне село вирішує долю іншого

Наш край

Сидорівка Подорожнє Заграбівка

й Нови’єр к ар Зарічне

№3(37), 20 вересня 2013 р. Сулятичі

АКТУАЛЬНО

Міліція та військові зі всієї України приїхали до Зарваниці

ПАЛОМНИЦТВО У Марійському духовному центрі Зарваниця на Тернопільщині в минулі вихідні відбулася проща для військовослужбовців і правоохоронців. Це п’яте, починаючи з 2009 року, паломництво силових структур України до святині. До прощі долучилися представники Збройних сил, співробітники міністерств внутрішніх справ і надзвичайних ситуацій, пенітенціарної служби. Загалом у паломництві взяли участь майже 1500 військовослужбовців і правоохоронців, а також члени їхніх сімей.

Зі Львова до Італії — за 300 грн

АВІАПЕРЕВЕЗЕННЯ «Візз Ейр Україна», перша українська лоукост авіакомпанія, оголосила про відкриття своєї третьої української бази у Львові з 30 квітня 2014 року. Таким чином, обсяг інвестицій авіакомпанії в регіон складе 80 млн дол. США. Окрім рейсів, які авіакомпанія виконує сьогодні зі Львова у Венецію, Тревизо, Дортмунд, Мілан, Бергамо, «Wizzair» оголосила про відкриття п’яти нових напрямків — у Неаполь, Рим (Італія), Валенсію, Барселону (Іспанія) і в Кутаїсі. Квитки на п’ять нових рейсів вже можна придбати на сайті авіакомпанії wizzair.com за ціною від 309 грн (в один бік, з урахуванням усіх податків і зборів).

У Чернівцях боржники за тепло копають траншеї ПРЕЦЕДЕНТ У Чернівцях боржники, які заборгували за тепло, але не можуть розрахуватися, копають траншеї, фарбують і підмітають об’єкти. Гроші, які вони заробляють, їм зараховують для погашення боргу. Про це на виїзному брифінгу повідомив директор комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександр Меленчук. Щоби боротися з боржниками, «Теплокомуненерго» створило спеціальний відділ. «Цей відділ себе вже виправдав. На його утримання за півроку витратили 14 тис. грн, а він нам приніс майже 500 тис. грн, — розповів Олександр Меленчук. — Такі результати вдалося отримали завдяки тому, що більша частина боржників є заможними людьми, які доволі швидко прощаються з грошима перед загрозою підмітати вулиці чи малювати труби.

СЛОВО РЕДАКТОРА

Кому потрібні яничари? ерховна зрада» вже вкотре плюнула в «В обличчя людям, які до-

кладають надзусилля, щоб зберегти середню освіту в українських селах. Цього тижня так звані «обранці народу» фактично дозволили безкарно закривати школи. Народний депутат Олесь Доній виніс проект постанови Верховної Ради, який би забороняв ліквідацію сільських шкіл, але «за» проголосували лише 186 обранців. Позиція інших зрозуміла — вони хочуть виховувати подібних до себе тупих баранів, які живуть за принципом — як пахан скаже, так і буде, головне — не думати. Людина без освіти та власної думки — зразковий матеріал для виховування яничарів. Популярний останнім часом персонаж Тітушка, який, нагадаю, побив журналістку 5-каналу Олю Снісарчук, є яскравим прикладом сучасного яничара. Зрештою ті, які породили яничар, самі від них і згинуть. Дивно, адже більшість наших провладних політиків закінчували сільські школи. Звідки в них така ненависть і байдужість до власного народу? Ми звикли, що столичні владоможці погані, не дбають про людей, натомість купують своїм дітям за кордоном вілли, яхти, літаки, а собі — золоті унітази. У цей час чужі діти мають долати пішки по декілька кілометрів, щоб потрапити до школи, бо в рідному селі «добрі дяді та тьоті» закрили школу, а приміщення пообіцяли загнати місцевим бізнесменам. Із народними обранцями все зрозуміло, але не зрозуміло, чому місцеві владні мужі доводять до руйнації приміщення шкіл і поспіхом їх закривають. Невже місцеві «божки» не тямлять, що однією рукою, рвучи на собі сорочку, показують, які вони патріоти, а іншою, знищуючи середню освіту в селі, наносять більше шкоди, ніж українофоби в Києві. Зовсім неблагородне бажання районних чинуш заробити, продавши приміщення сільських шкіл, не принесе їм омріяних статків. Натомість породжує зневіру й зневагу до «ура-патріотичної» влади. А школярі все життя пам’ятатимуть довгі та розбиті дороги до рідної школи... Нам же потрібно вірити, що школа в українському селі відродиться, як це відбувалося протягом історії не один раз!

ВІРА КОРЕЦЬКА

14

га Сидорівської сільської ради (з боку села Сулятич) і 22 га Подорожнянської сільської ради. Саме таку площу має охопити майбутній піщано-гравійний кар’єр, який намагаються запустити ще з 2007 року. Історія нового кар’єру бере початок ще з 2007 року. Тоді сесія Сидорівської сільської ради дала дозвіл на геологічну розвідку місцевості. Завдяки вісьмом депутатам сіл Сидорівка та Крехів і одного депутата із Сулятич рішення було прийнято (9 проти 8). І на цьому все стихло. Однак мешканці Сулятич тоді виступили категорич-

но проти влаштування кар’єру, а під листом-протестом зібрали близько двох тисяч підписів. Через шість років ця справа отримала нове дихання. Два місяці тому сесія районної ради включила в порядок денний питання про надання дозволу ТзОВ МП «Бізнес-Сервіс-М» на користування надрами з метою видобування корисних копалин, а саме розробки Сулятицького родовища гравійно-піщаної породи, що знаходиться в урочищі «Охаби». Після активних обговорювань питання було перенесено на наступну сесію, з тим, щоб до того часу провести громадські слухання. Наступна сесія повинна відбутись у жовтні. А тим часом «Своє

Слово» поспілкувалося зі сторонами конфлікту, що розгорається. «Я вважаю, що конфліктної ситуації немає. Звідки Ви взяли, що місцеві жителі проти будівництва кар’єру? До мене і до підприємства мешканці з таким питанням не зверталися. Приблизно три місяці тому до мене звернулося лише декілька осіб, які просили надати їм матеріальну винагороду, в іншому випадку вони обіцяли, що підприємство матиме проблеми», — розповідає «Своєму Слову» співвласник ТзОВ МП «Бізнес-Сервіс-M» Андрій Сенюк. За його словами, ще у 2007 році між підприємством і Сидорівською сільською радою було продовження теми на с.

Підніжка для Януковича

2

БОГДАН КІВШ

Н

есподівано викликані інстинктом виживання євроінтеграційні спрямування Януковича та усіх українських олігархів налякали основних союзників регіоналів — заглиблених у радянський союз виборців.

Апофеозом непорозуміння класичного далекосхідного електорату зі своїми політиками став виступ одного із священиків Луганщини. Настоятель храму Богоотців Іоакима та Анна в місті Ровеньки Луганської області Олександр Авдюгін відлучив від церкви депутатів, які виступають за євроінтеграцію. «Я і мій прихід не хочемо в Європу. Нещодавно всі прихожани одноголосно мені про це заявили. Ми не хочемо бачити регіоналів, за яких ми голосували у нашому місті», — гнівно пише православний священик московського патріархату. «Ви у нас в храмі були, і як вам не соромно нас обманювати», — звертається він особисто до вихідця з Луганщини — голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Тим часом, окрім ворога в образі московського патріархату, якого так палко любить президент, підніжку на старті президентської кампанії Януковичу ставлять ще й депутати з Партії регіо-

нів. Нещодавно Юлія Тимошенко заявила, що в Україні з‘явився новий лідер проросійського електорату. Так вона відгукнулася про Ігоря Маркова, який завдяки втручанню з боку президента був вигнаний із парламенту та вже оголосив себе особистим ворогом Януковича та ЄС. За його словами, 90% депутатів фракції Партії регіонів є незадоволеними ставленням до них оточення президента. «До нас відносяться як до стада, якщо раніше намагалися мотивувати грошима, то зараз нас ламають через коліно», — каже Марков. За його прогнозом провладна фракція незабаром повинна розпастися на маленькі групи. Гадаємо, що це буде болюча підніжка Януковичу, який налаштовує своє оточення на перемогу в президентських виборах. Для позитивного результату кандидату Януковичу потрібна одностайна підтримка в південно-східних регіонах. Швидше за все ображені регіональні мажоритарники, яких, до речі, у фракції більшість, у такій ситуації сприятимуть йому хіба на словах, а не справами.


2

АКТУАЛЬНО

№3(37) 20.09.13

МЕДИЧНА МАФІЯ

Хто заробляє на нашому здоров’ї?

НА ФОТО:  «Дайте щось від жадібністі...»

В

гадайте, який бізнес в Україні є найбільш прибутковим після енергетичного? А ще можете спробувати вгадати, яка мафія в Україні є найпотужнішою після газонафтової. Важко? Тоді підказка: на чому радять не економити найчастіше? Правильно, на здоров’ї. А продаж людям дорогих ліків є чи не найприбутковішою справою нашого часу. В українських реаліях — це супер прибутково, адже в нас ніхто не соромиться продавати іноземні ліки в два рази дорожче, аніж вони коштують у сусідній Польщі чи навіть Румунії. Ось, наприклад, лікарський препарат «ЛокренR» 20 мг , що має в упаковці 28 таблеток (виробник «Sanofi aventis» (Франція) в Україні коштує 127,60 грн або 15,95 дол. США, а в Румунії — 22,82 лея, тобто в два з половиною рази дешевше. Для довідки: «Локрен» — це препарат, який приймає близько 80% хворих на гіпертонію. Дешевшого замінника цих ліків в Україні немає. Щороку фармацевтичний ринок збільшується на 18-22%. Якщо у 2010 сума тільки офіційних аптечних продажів становила $2,5 млрд, то вже у 2012 — $3,3 млрд. Українці витрачають на ліки все більше і більше. Телевізори заполонила реклама іноземних медпрепаратів на всі випадки життя. При цьому країна, замість того, щоб стимулювати виробництво вітчизняних ліків, які були б суттєво дешевшими, надає пільги компаніям, які ввозять медпрепарати з-за кордону. При цьому з допомогою держави штучно накручуються ціни на ліки, а прибутки осідають у бандитських кишенях. Крім того, всіляко блокується вивід на національний і міжнародні ринки тих наших медичних препаратів, які були розроблені в останні роки та не мають світових аналогів. Звісно, що за цим всім стоїть фармакологічна мафія. Не дивуйтеся, якщо за суттєвим скороченням навантажень на уроках фізкультури також стирчать її вуха. Дивлячись на те, що відбувається у фармацевтичній галузі з точки зору шалених заробітків, стає зрозуміло, чому у Львівському медуніверситеті єдине заочне відділення має тільки фармацевтика. А й справді — навіщо добре вчитися, якщо єдине, що вимагається сьогодні від фармацевта, — це продати продукцію, на яку є постійний шалений попит. За таких умов кожна людина повинна робити самостійний вибір — або витрачати тяжко зароблені кошти на дорожезні ліки, або постійно допомагати власному організмові давно перевіреними народними методами, а загалом — тримати своє тіло в здоровому спортивному дусі. Вибір на нами.

ДАЙДЖЕСТ Ліки в Україні дорожчі, ніж в Білорусі В Україні ціни на ліки в середньому на 60% вищі, ніж в Росії та Білорусі. На запит тимчасової слідчої комісії Держінспекція зробила аналіз вартості 29-ти базових препаратів, які сьогодні продають в українських аптеках. Проблема пов’язана з тим, чи готові імпортери обмежити свою рентабельність — заробляти не 35-40, а п’ять-десять відсотків.

Українці на ліки витрачають менше, ніж поляки Кожен українець торік витратив на ліки приблизно $60 (480 грн). В Україні реалізують до 70% медпрепаратів без рецептів. В європейських країнах, навпаки, без рецептів купують усього 30% ліків. Поки що українцям далеко до європейців. Навіть поляки витрачають у 2-3 рази більше. Цікаво, що зараз розробляється проект ліцензій для інтернет-аптек.

Українці почали більше витрачати на ліки У 2013 році на 22% у грошовому вираженні збільшився продаж усіх категорій товарів «аптечного кошика». Середньозважена вартість однієї упаковки товарів «аптечного кошика» зросла на ринку на 10,2% і становила 17,9 гривні. При цьому на товари українського виробництва припадає 64% реалізованих через аптечну мережу лікарських засобів. У той же час у грошовому вираженні на частку українських ліків припадає 31% ринку.

30% ліків — іноземні Майже 30% ліків, які сьогодні споживають українці, — іноземного виробництва. Але на них українці витрачають приблизно 70% свого бюджету, що є нераціонально. Щороку цей показник коливається в межах піввідсотка. Це говорить про те, що закордонні ліки значно дорожчі за українські, хоча за якістю нічим не відрізняються. Така ситуація відбувається через відсутність власних українських наукових розробок, і тому українці змушені витрачати гроші на іноземні ліки, на які видано патенти. Хоча, на думку експертів, потужностей української фармацевтичної галузі вистачить на повне забезпечення потреб внутрішнього ринку, а також на експорт препаратів за кордон. Зараз більшість потужних українських фармзаводів запровадили систему міжнародної сертифікації GMP. Українські ліки абсолютно відповідають світовим стандартам. У нас за останній рік на 18% збільшився експорт ліків, що свідчить про те, що попит на українські медпрепарати зростає.

Наш край

Сулятицький кар’єр:

ВЛАДА ВМИВАЄ РУКИ 

ПОЧАТОК НА С. 1

підписано Договір про співпрацю. Відповідно до умов договору підприємство після отримання всіх необхідних документів для початку робіт з видобування піщано-гравійної суміші, після того, як буде запущено каменедробильний комплекс, щорічно виділятиме на потреби села або виконувати роботи на суму 50 тис. грн. Також додатком до рішення №130 від 26.10.2007 року Жидачівської районної ради передбачено, що підприємство повинне зробити ремонт існуючої дамби на річці Свіча. Підприємство не відмовляється від своїх зобов’язань, однак про їх виконання можна буде говорити після початку робіт у кар’єрі. На даний час підприємство виготовляє необхідну документацію, яка потрібна для початку робіт. «На сьогодні повністю завершений етап щодо геологічного вивчення та затвердження запасів корисних копалин і виготовляється документація, що необхідна для видобування», — розповідає Андрій Сенюк. Мешканці Сулятич так пояснюють свою позицію. «Це буде величезний котлован. Ця вирита яма потягне за собою воду, це ж гірська річка. По-перше, обидва села будуть без води. По-друге, під тиском води не витримає дамба і просто затопить села. По-третє, ми ж не знаємо, до чого вони дориють. А

НА ФОТО:  Вивезення гравію з кар’єру почнеться із дня на день.

якщо там сірка, яка вийде назовні і знищить все живе?»  — обурюється пан Мирон. «А що буде з дорогою? Це важкі машини, які перевозять по 30-40 т шутру! Це і наша дорога, і на Гніздичів, Жидачів. Ми будемо возити шутер до Польщі, а самі не маємо доріг?» — бідкається Федір Васильович. «Свіча — гірська ріка, вона дуже швидка. У 1969 році прорвало дамбу, то води тут, де ми стоїмо, було до поясу. А військові приїхали на «амфібії» (танку), хотіли переїхати. Як в ріку заїхали, так їх в полі викинуло. Та добре, що далі не понесло. Мій товариш працює головним інженером у кар’єрі. Так він каже, що на такій ріці взагалі заборонені роботи з видобування шутру», — каже Степан Степанович. Зі слів мешканців Сулятич, село налаштоване не допустити початку видобувальних робіт. «Після сесії районної ради була домовленість про проведення громад-

ських слухань села Сулятич. Адже це несправедливо, що кар’єр знаходиться на території одного села Сулятич, а дозвіл надають інші села — Сидорівка та Крехів, що входять в одну сільську раду, але кар’єр буде розташований не на їхній території. Поки що громадські слухання не відбулись. І дозволу на користування надрами не було надано. Сільська сесія також не відбулась, і громадські сходи не робились. Але ми будемо збирати людей, щоб робити цей процес прозоро», — розповів депутат Жидачівської районної ради Мирон Яворський. Водночас голова Сидорівської сільської ради Юрій Ольшанецький схвально відгукується про початок роботи кар’єру, адже це додаткові інвестиції у сільську громаду, а також робочі місця. Голова Жидачівської районної ради Ігор Кос у коментарі зазначив, що це питання є доволі складним і потребує ретельного вивчення.

Кінець донецькому забігу АНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ

П

арламент, наріжним каменем якого на сьогодні є Партія регіонів, що вже давно тримається на чесному слові, незабаром розлетиться, як картковий будинок. Для цього є реальні підстави. Днями партія влади зареєструвала у Верховній Раді законопроект, який дозволяє змінювати чисельність парламентських груп у бік їх зменшення. Згідно з проектом, який, думаємо, ось-ось почне діяти, мінімальну кількість депутатської групи можна буде зменшити до 15 осіб. Зараз для формування групи необхідно мінімум 32 депутати (за величиною найменшої фракції у ВР). Така кількість майже унеможливлювала створення нових груп із тих депутатів, які вийшли зі своїх фракцій. Натомість законопроект дасть поштовх до створення кількох нових груп, до складу яких увійдуть і тушки-янучари

НА ФОТО:  «Це наш депутат!» — «Ні! Це наш депутат!»

(депутати, які зрадили опозиційним фракціям), і ті мажоритарники, які від початку були провладними. Створені групи будуть різними. Одна спрямована на союз із Росією, інша — з ЄС, однак всі вони будуть налаштовані на співпрацю із "Сім’єю" та боротимуться за другий термін Януковича. Невипадково рішення знизити поріг було прийнято на зустрічі Віктора Януковича з депутатами від ПР 4 вересня. Такий крок є логічним, адже в умовах, коли фракція Партії регіонів може

розлетітися в будь-який момент, президент не хоче втрачати депутатівбунтарів, а пропонує їм компромісний варіант. З іншого боку, «Сім’я» дає можливість янучарам мати прикриття для своєї діяльності. Ймовірно, що лідери новостворених груп отримають чільні посади в парламентських комітетах. До речі, серед депутатів, які можуть створити такі групи, називають Ігоря Єремєєва, власника волинської бізнес-групи «Континіум», а також мажоритарника зі Стрийщини Олега Канівця.


Наш край

ЖИДАЧІВЩИНА

ОЛЬГА КАРАЧЕВСЬКА

14

-15 вересня древній Удеч відзначив 849-й день народження. Святкування було ніби генеральною репетицією до грандіозної події — 850-річчя міста Жидачів. Цього року в Жидачеві вперше відбувся молодіжний фестиваль «Мить юності», який організував Центр творчості для дітей і молоді та МГО «Вектор» за сприяння міської ради. Глядачі мали змогу насолодитися виступами міських творчих колективів і гостей зі Львова, Нового Роздолу, поспівати в караоке. Упродовж

№3(37) 20.09.13

3

лу, змагання з вуличної гімнастики та туризму, спортивно-розважальне шоу «Ігри богатирів». У неділю в Жидачеві організували «Вишиванкову ходу». Вихованці міських дитячих установ, учні шкіл, гімназії та ліцею, мешканці та гості міста (загалом понад сто учасників) у вишиванках під супровід духового оркестру МБК «Папірник» пройшли майданом Т. Шевченка. Колись подібне зібрання вже було в Жидачеві. Директор музею Івана Виговського у с. Руда Степан Ревуцький згадує: «В кінці 80-х — на початку 90-х років громадськість Жидачева активно включила-

РОКАМИ СТАРІЄ, ДУШЕЮ МОЛОДІЄ ВІТАННЯ Славне місто Жидачів — одне з найстаріших міст в Україні. Як відомо, у Галицькому князівстві воно було друге за значенням після Галича. Важливо знати свою історію та традиції, що зберігаються майже тисячоліття. Втім потрібно не тільки пам’ятати, але й передавати наші духовні та культурні надбання наступним поколінням, щоб вони гордо несли їх у світ. Незабаром Україна знову повернеться до свого історичного вибору, подолає залізну завісу та возз’єднається з Європою. Моєю найбільшою мрією є вразити Європу українськими традиціями та нашою духовністю. Ми повинні разом докласти максимум зусиль, щоб наше місто мало справжній європейський вигляд. Депутат Львівської обласної ради Андрій Кіт

святкових днів у сквері біля літньої сцени МБК «Папірник» діяв парк атракціонів, де розваги для себе могли знайти і дорослі, й діти. Під час святкувань відбулися турніри з шахів, шашок, волейболу, міні-футбо-

ся в суспільно-політичні процеси. Офіційним місцем зібрання активістів національно-визвольного руху була площа біля універмагу, на якій сьогодні стоїть пам’ятник Т. Шевченкові. Назавжди в пам’яті залишиться 1994 рік, коли відбувся великий мітинг з нагоди І Всесвітнього конгресу українців — вихідців із Жидачівщини». За його словами, тоді на площі зібралося майже чотири тисячі людей з усього району. На конгресі були представники одинадцяти держав світу, серед яких такі відомі вихідці з Жидачівщини, як заступник міністра фінансів Бельгії Володимир Водянецький і шефредактор газети «Українське слово» (Франція) Володимир Малинович. За останні десятиліття Жидачів змінився, став більш європейським містом. Мешканка Марія Турченяк розповідає: «Колись Жидачів був закучерявлений ясенами, які тепер, на жаль, вирубують. Люди жили під гудки комбінату, що ніби створювали розпорядок дня. Навколо міста була річка. З дитинства пам’ятаю історію, пов’язану з назвою річки Стрий: племінник

НА ФОТО:  Відновлення традиції «Вишиванкової ходи» та започаткування молодіжного фестивалю «Мить юності» об’єднали усі покоління напередодні святкування 850-ліття княжого міста Жидачів.

зі стрийком пішли в Жидачів продавати корову. Повертаючись додому, переходили річку вбрід. Племінник вирішив утопити стрийка і забрати вторговані гроші. З того часу, гуляючи ввечері біля річки, можна почути, як племінник гукає за своїм дядьком: «Стрий! Стрий!».

Діти — щоб знали, старі — щоб згадали... ОКСАНА ПИЛИПИШИН

К

ожне місто має свою історію, своїх неповторних людей. Описати його може лише справжній патріот, який щиро вболіває за місто та хоче, щоб пам'ять про колишні події ніколи не тьмяніла. Саме такою є автор книги «Із далечі віків древній Жидачів» Марія Турчиняк. Видання цієї книжки входить у план заходів із підготовки та відзначення 850-річчя заснування Жидачева, який одноголосно погодили 12 вересня на сесії

Жидачівської міської ради. Майже готова книга здана у видавництво і чекає на деякі доопрацювання та фінансування. Згідно з погодженим планом заходів вона має вийти друком до серпня 2014 року. Орієнтовний обсяг фінансування — 45 тис.грн. «Збирала все по краплині. У книжці подані події від першої згадки про місто у 1164 році до сьогодні. Події останніх років описані без аналізу. Хочеться, щоб книга була подарунковим виданням, з великою кількістю фотографій», — розповіла пані Марія кореспонденту «Свого Слова».

При впорядкуванні тексту автор користувалась історичними архівами, розповідями людей. Спогади мешканців Жидачева — це те, чого не знайдеш у книжках з історії. Книга складається з розділів, які розповідають про історію міста, його розташування, церкви, а також вона містить спогади мешканців про місто та його відомих людей, Чудотворну ікону, легенди про неї. «Із далечі віків древній Жидачів» буде масштабним продовженням із доповненнями до книги «Древній Жидачів» Марії Турчиняк, яка видана в 1996 році.

Цьогорічний День міста запам’ятається ще однією неординарною подією. 14 вересня перед МБК «Папірник» відбулася «Сушка», організована МГО «Вектор». «Сушка» — унікальна виставка світлин, метою якої є не лише їх оприлюднення, а й обмін на будь-які інші, які сподо-

балися. Десятки людей прийшли, щоб подивитися роботи молодих місцевих фотографів. Серед представлених світлин були і зображення старого Жидачева. Такий захід організували вперше, але позитивні відгуки стали поштовхом для планування в майбутньому ще не однієї такої акції.

Діти без Інтернету ОКСАНА ПИЛИПИШИН

У

деяких школах Ж и д ач і вськог о району відключили Інтернет. Така ситуація пов’язана з непроплатами казначейства. Відсутність Інтернету негативно впливає на навчальний процес, оскільки діти не можуть вивчати теми з інформатики, шукати додаткову інформацію. «Укртелекому» за останні п’ять місяців заборгували 15 тис. 800 грн. Ми не знаємо, коли казначейство здійснить проплату. Це може бути завтра, а може й за тиждень чи місяць», – роз-

повів керівник відділу освіти Жидачівської ра й держ а дмініст ра ції Роман Свередюк. Інтернет відсутній лише в тих школах району, які користуються послугами «Укртелекому». В школах, які мають інших провайдерів, Інтернет є, тому що там оплата здійснюється за спонсорські кошти батьків.


4

№3(37) 20.09.13

СТРИЙЩИНА ДМИТРО ПАВЛИЧКО:

«Якщо ми не одвернемося від Москви, то залишимося рабами» В ГАЛИНА СЕНІВ

ідомий український поет, перекладач і громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко днями завітав до Стрия. Він презентував стриянам свої нові книжки поезій і казок, а також два томи збірника «Голоси мого життя». Це літературна та політична публіцистика автора впродовж життя зі статтями, ви-

Без Інтернету — як без хліба

ГАЛИНА СЕНІВ

С

трийська освіта опинилася без Інтернету та телефонного зв'язку через неспроможність казначейства оплатити рахунки. «Відімкнено телефонний зв’язок та Інтернет, оскільки казначейство не здійснює оплату рахунків ще з травня до сьогоднішнього дня. Ми повністю відрізані від інформації, яка щодня надходить у відділ освіти. Я, як начальник відділу освіти, звернувся до керуючої казначейства Оксани Тучапської і вимагав пояснень. Адже фінансове управління міської ради профінансувало послуги, які нам надає «Укртелеком», — розповідає завідувач відділу освіти Стрийської міської ради Микола Мазур.

«Я скаржився, що якщо наше звернення не буде враховано, телефонуватиму на гарячу урядову лінію. Бо в такому режимі працювати неможливо. Апарат відділу освіти, обслуговуюча група, методичний кабінет, централізована бухгалтерія, позашкільні установи, Міжшкільний навчально-виробничий комбінат, ДЮСШ залишилися без Інтернету та телефону, — продовжує він. — Водночас у школах міста Інтернет працює, окрім гімназії ім. Митрополита Андрея Шептицького». За його словами, початкові класи школи № 11 та гімназії ім. Шептицького не мають комп’ютерів, а тому не виконують програму з навчання других класів основ інформатики. «Скарг від керівників навчальних закладів щодо відключення Інтернету немає», — повідомляє в. о. керівника управління з питань освіти, сім'ї, молоді та спорту Стрийської районної державної адміністрації Руслана Юроца. У районі із 55-ти навчальних закладів тільки 21 підключений до мережі Інтернет, але значна частина з них користується телефонними лініями, технічний стан яких не забезпечує достатньої швидкості зв’язку.

ФОТОФАКТ

Стрийська школа №9 святкувала свою 39-ту річницю з дня створення.

ступами, інтерв’ю та документами. До Стрия Герой України разом з дружиною приїхав на запрошення директора книгарні «Ідея» Люби Хомчак. Дмитро Павличко вдавався до спогадів, прогнозував майбутнє країни, поділився думками щодо Асоціації України з ЄС, висловив стурбованість станом україномовної літератури. «Переживаю. Адже

ми маємо трьох опозиційних хлопців. Якщо вони троє вирішать йти у президенти, то ми програємо. Це розрахунок негідників. Патріоти розуміють, що має йти один», — наголосив поважний гість. «Якщо ми не одвернемося від Москви, будемо далі її боятися, підставляти свої золоті роги, аби вона різала з них собі монети, то залишимося рабами. Ми маємо дер-

Наш край

жаву, армію… Ми маємо все. Але наших кордонів на Сході не видно. Нашу армію очолюють чужі. Дуже багато при владі людей, які працюють проти України. Я бачу багато українців з походження від батька і матері, які стали зрадниками», — сказав Дмитро Павличко. За словами Героя України, Європейський Союз нині нас потребує з кількох причин. Поперше, з економічної точки зору. А найважливіше, що Європа ніколи не буде спокійною, доки буде наростати регенерація нової Російської імперії. Коли вступимо до ЄС, повинні будемо самі на себе працювати. Та як нація можемо сподіватися, що Україна будуватиметься на основі нашої історії як національна держава.

У Стрию відзначають 100-річчя з дня народження Ірини Ольшанської

ДОВІДКА ОКСАНА ГАЙ

У

краєзнавчому музеї «Верховина» експонується виставка «Розгортаю життя, як сувій полотна», присвячена 100-річчю від дня народження заслуженого майстра народної творчості України Ірини Ольшанської.

На виставці представлено чотири вітрини з роботами Ірини Ольшанської, а також — майстринь з клубу вишивальниць Стрия, зокрема — весільні рушники голови Стрийської міської організації «Союз українок» Зеновії Ханас, її донечки Ольги, вишиті сорочки чоловіка та сина пані Зеновії. «У 1964 р. поет, нині заслужений працівник України Віктор Романюк, організував л ітерат у рно-м истец ьке об’єднання «Хвилі Стрия». Клуб вишивальниць був зареєстрований як секція вишивальниць об’єднання, яку очолила Ірина Ольшанська. Вона активно працювала, вла-

Ірина Ольшанська народилася 20 червня 1913 року в с. Холоїв Радехівського району Львівської області в сім’ї священика. Закінчила українську жіночу гімназію сестер Василіянок у Львові. Після заміжжя жила в Балигороді на Лемківщині, а у 1945 році переселилася разом із сім’єю до Стрия. Померла 6 червня 1997 року.

штовуючи численні виставки. З її ініціативи у 1992-1996 рр. у Народному домі Стрия відбувалися свята українського одягу. Майстриня працювала вчителем ручної праці в школах нашого міста, збирала зразки орнаментів і народного одягу», — розповідає науковий працівник Стрий-

ського краєзнавчого музею «Верховина» Романа Савчин. За її словами, разом з пані Іриною стриянки вивчали стилі та техніки української вишивки. Життєвим кредом Ірини Ольшанської було бажання зберігати традиції минулого, збагачуючи його чимось своїм. Пані Ірина поетично сприймала і світ, і людей. Протягом життя була натхненним популяризатором українського народного мистецтва. Знайомство з музейними вишивками з усіх областей України, різними за техніками та орнаментами, додало знань вишивальницям Стрия щодо участі у різних виставках. Багато з них були нагороджені грамотами, дипломами. Народними майстринями визнані І. Боднар, О. Діжак, О. Курилас, Л. Камінська, О. Савчин, В. Нагірна, Я. Швед, А. Микласевич, В. Сілецька, С. Середницька. Після пані Ірини клуб вишивальниць очолила Віра Нагірна, а згодом — Ольга Савчин.


ІСТОРИЧНА

Наш край

№3(37) 20.09.13

ГЕРБОВІ СИМВОЛИ МІСТА ЖИДАЧІВ АНДРІЙ ГРЕЧИЛО

П

опри те, що Жидачеву належить один із найдавніших міських гербів України, впродовж тривалого часу і, зокрема, протягом радянського періоду герб міста не функціонував за призначенням, про нього мало хто згадував. Крім цього, завдяки помилці в томі «Історії міст і сіл Української РСР» 1968 року, присвяченому Львівській області, в уявленні громадян і спеціалістів панувала плутанина. У виданні було вказано, що у фондах Львівського історичного музею зберігається «макет прапора Жидачівського полку з гербом міста (три леви на голубому тлі)», який використовувався під час Ґрюнвальдської битви 1410 р. Цей факт не відповідає дійсності, адже опис битви польського хронікаря Яна Длугоша містить детальну інформацію про прапори усіх полків у складі польсько-литовського війська і там не згадано про жодний окремий Жидачівський полк чи його прапор. Крім цього, вказаний герб із трьома золотими левами на синьому фоні був не міським, а територіальним і виник значно пізніше згідно з ухвалою сейму 1676 р. і стосувався Жидачівського повіту. Основою для відтворення міського герба Жидачева стали дослідження львівського архівіста Олексія Маркевича, який наприкінці 60-х років опублікував матеріали про міські печатки ХVІІ-ХVІІІ ст. Проведені наукові пошуки Українським геральдичним товариством дали можливість розширити хронологічні рамки і встановити достатньо цілісну картину розвитку жидачівського герба. Зокрема, у збірках Національного музею в

Кракові виявлено поки що найдавнішу відому печатку Жидачева на документі 1533 р. Ця знахідка підтвердила форму міського герба, що відомий за документами львівських збірок 1668 та 1723 рр. Усі виявлені зображення містять три елементи — кулю, серцеподібну фігуру та вигнутий загострений елемент. Ми можемо лише здогадуватися, що було зображено на міському гербі, які були його кольори і справжній зміст символів. Варто зазначити, що первісне значення герба можна встановити хіба що за найдавнішими пам‘ятками, оскільки протягом часу зміст символів забувається, а при виготовленні нових печаток малюнок або спотворюється, або видозмінюється від стилізації. Зародження міського герба треба датувати кінцем ХІV ст., коли у 1393 р. місто отримало привілей на самоврядування на засадах магдебурзького права. Не виключено, що історія жидачівського герба має ще глибше коріння, адже в такому великому торгівельному центрі, відомому з літописної згадки 1164 р., напевно, проживало багато ремісників-колоністів, які могли творити окрему громаду з власним гербом. Однак це припущення гіпотетичне й не має документальних підтверджень. Цікаво, що збережені привілеї польських королів для Жидачева не містять згадок про герб. Це зайвий раз підтверджує тезу, що у ХV-ХVІ ст. міські герби в українських землях вибирали, як правило, на місцях, а якщо й фігурували у королівських наданнях, то здійснювалось це переважно на прохання власника або й самих міщан. У деяких випадках такі

НА ФОТО:  Великий герб міста Жидачів, затверджений у травні 1996 р. Золоті леви, що підтримують малий герб міста, є елементами колишнього повітового герба і вказують на значення Жидачева як адміністративного центру (раніше повіту, а тепер — району).

привілеї мали формальний характер, оскільки «надавалися» вже здавна використовувані знаки. Розшифрування жи­дач­івського герба є справою складною і дискусійною. Виявлені документи ХVІІІ-ХІХ ст., зокрема кольоровий малюнок, зображують гербовий щит червоного кольору, на якому розміщені золота куля, дві інші фігури – срібного кольору. Деякі дослідники по-різному тлумачили зображені фігури. Львівський архівіст Франц Ковалишин на початку ХХ ст. вбачав у них серце, гарматну кулю та косу, Жидачівський магістрат у 1928 р. – кулю, серце і кинджал золотої барви на синьому тлі, консерватор Юзеф Пйотровський зробив поле герба білим, згаданий Олексій Маркевич – ядро, шолом і меч. Відзначаючи те, що міський знак Жидачева є самобутнім і не має аналогів в українській геральдиці, вважаємо, що ключем до його трактування залишаються порівняльний підхід, аналіз подібних пам’яток того часу. Однією з гербових фігур на жидачівському гербі вважається гарматне ядро (куля). Цікаво, що подібний елемент є на печатці міста Долини з ХVІ ст., на якому зображені чотири кулі, які викладені у формі квадра-

ФОТОФАКТ

Меч давньоруського Зудеча

Ж

идачівський меч періоду Київської Русі – унікальна знахідка Прикарпаття та Волині, випадкове відкриття археологічних досліджень середньовічного міста 1982 р. під керівництвом п. Ореста Корчинського. За типологічними ознаками датується другою половиною ХІІ – початком

ХІІІ ст. Це, ймовірно, перший та єдиний екземпляр такого виду зброї, що цілісно зберігся на території західноукраїнських областей. Стоп’ятисантиметровий меч дружинника, знайдений на дні річки Стрий, був, очевидно, загублений внаслідок бойових дій чи стихійного лиха.

5

ЗІ СТАРОЇ ПРЕСИ

Старокраєві посмертні вісти

та. Достовірно відомо, що кулі ці означають топки солі — т.зв. «голови». Оскільки Жидачів у ХІІХV ст. був відомим осередком торгівлі сіллю, можна припустити, що куля на гербі відтворює саме «соляну голову». Інша фігура, трактована як коса, меч чи кинджал, має все ж дуже характерну форму на печатках ХVІ-ХVІІ ст. Подібні елементи можна побачити на гербах деяких міст сучасної Словаччини, північної Угорщини і східної Чехії – це чересло плуга. В деяких випадках вдалося встановити використання лемеша і чересла. Можливо, саме ці елементи були й на гербі Жидачева? Детальніший розгляд печатки 1533 р., зокрема пропорції зображених фігур, дозволяє висловити думку, що третім елементом герба є щит. У такому випадку наша версія герба є такою: соляна куля, чересло від плуга та щит (два перші елементи срібні, третій – золотий), які мали б символізувати основні заняття міщан – торгівлю, землеробство та ремісництво. Щит міг також відображати роль міста як оборонного пункту на шляху ворожих набігів. Поле герба за найдавнішими матеріалами має бути червоним. Хоч наше пояснення є також гіпотетичним і точно встановити його первісний зміст навряд чи й удасться, все ж цей знак незмінно понад чотири століття виконував роль герба Жидачева від початку ХVІ ст. Це зображення на пропозицію Українського геральдичного товариства (проект А. Гречила) було розглянуте і затверджене сесією Жидачівської міської ради як сучасний герб міста.

Дня 14 січня помер в Жидачеві Микола Матура, дяк, агент «Дністра» і ревний робітник на народній ниві, переживши 60 літ. Покійний організував читальні «Просвіта», кружки «Сільського Господаря», на кожному кроці боронив права українського народу, чим з’єднав собі любов і признання. Двох його синів згинуло у світовій війні, а один, подавшися з українською армією з границь рідного краю, перебуває тепер на чеському університеті. Величаві похорони відбулися дня 16 січня при здвизі народу дооколичних сіл. Грала оркестра. Над могилою виголошено кілька промов. (28 лютого 1922 р.)

Кара за спалення польських портретів У школі в Жидачеві виняв хтось в ночі вікно, ввійшов до середини і спалив два портрети президента Польщі, портрет Пілсудського і польський державний знак. На шибі знайшли сліди пальців, а дактилоскопічний інститут у Варшаві рішив, що ті сліди належать до Івана Гивеля, столярського помічника в Жидачеві. За це засудив польський суд Гивеля на один рік тюрми. (7 травня 1934 р.)

Фабрика паперу і целюльози в Жидачеві У Жидачеві підписали контракт купна-продажу між представниками папірничого концерну «Штайнгаґен і Зенґер» та представниками фондації графа Скарбка. Фондація продала згаданій фірмі 100 морґів ґрунту за 350,000 зл. під будову фабрики паперу і целюльози. Проданий ґрунт тягнеться від забудовань залізничного двірця аж до ріки Стрия. (14 жовтня 1937 р.)

ХРОНОГРАФ 19.09.1950 р. — У селі Дем’янка Наддністрянська на Жидачівщині у бою з рядянськими окупантами поліг у бою місцевий уродженець, командир кущової боївки УПА Михайло Куртник-«Залізняк». 20.09.1991 р. — У місті Моршин помер поет і літератор, політичний в’язень радянських таборів, член Української Гельсінської Групи та Українського Національного Фронту, останній Крайовий провідник ОУН у підрадянській Україні Зеновій Красівський. 21.09.1709 р. — У місті Бендери помер визнач­ ний державний діяч, гетьман України Іван Мазепа.

21.09.1947 р. — У селі Підліски на Жидачівщині у бою з ворогами загинув вояк УПА, член кущової боївки Василь Труш-«Дон». 23.09.1872 р. — У селі Білявинці на Тернопільщині народилася видатна оперна співачка Соломія Крушельницька. 23.09.1900 р. — У місті Новий Сонч на Закерзонні народився видатний історик, географ, громадсько-політичний діяч, головний редактор «Енциклопедії Українознавства» Володимир Кубійович. 25.09.1932 р. — У місті Донецьк народився видатний український оперний співак Анатолій Солов’яненко.


6

СОЦІАЛЬНЕ

№3(37) 20.09.13

Наш край

Лев Скоп:

«Воля — це двигун життя і творчості» Митець і реставратор Лев Скоп видав першу в Україні книгу-посібник про секрети сакрального малярства

ІРИНА ТРАВЕНЬ

Р

обота над книгоюмрією тривала понад 25 років. Це перше в Україні ґрунтовне видання на цю тему. Опираючись на багаторічний реставраційний досвід, художню практику та теоретичну мистецтвознавчу базу, автор розкриває таємниці малярства давніх українських художників. На їхньому прикладі він подає практичні поради щодо поетапного виконання твору — вже в умовах сучасності. — Пане Левко, що стало основою Вашої книги? Що спровокувало її написання?

— До написання такого посібника мене підштовхнула стереотипна пропаганда візантійського й російського іконопису в сучасній українській культурі та нав’язування так званого «візантійського стилю», що його часто церковники та художники в сучасній Галичині асоціюють із давнім українським малярством. Сама ж книга написана на основі моїх щоденників, де я занотовую все, над чим працюю. У книзі зібрані репродукції невідомих досі ікон, які я фотографував під час своїх експедицій. А сьогодні спостерігаю ситуацію, коли на пари приносять польське видання, в яко-

НА ФОТО: 

Лев Скоп: автограф-сесія на Форумі видаців у Львові.

му на прикладі «Архангела з Дальови» вчать, як «правильно» малювати ікони, використовуючи російські поради іконописцям, коли за настановами Флоренського сім разів навхрест ґрунтують дошку або «пишуть» ікони «заливками», як вчив Пещанський… От я і зрозумів, що треба терміново писати книжку з технології українського малярства. — Якщо говорити про давні ікони, де їх можна побачити нині? — Найдавніший іконостас можна побачити у Львові в храмі святої П’ятниці. Виготовлений він ше у 30-х роках XVII століття. Ікони цього часу є і в храмі святого Миколая. Чимало українських унікальних образів вивезли у сорокових роках минулого століття до Польщі. Тут залишали копії, а оригінали вивозили. Так сталося і з Рудецькою чудотворною іконою, яка зберігалася на Самбірщині. З церкви святої

Якщо ви заблукали в лісі ІРИНА МАЛАНЧУК

Ц

ьогорічна осінь потішила усіх «мисливців за грибами». Тисячі українців відправляються до лісу на так зване «тихе полювання», щоб наповнити заповітний кошик грибочками. У той же час, погано орієнтуючись у незнайомому лісі, можна легко заблукати. Якщо вже так сталося, що ви не може зорієнтуватися і зрозуміли, що «вчепився блуд», можливо, наші поради стануть вам у пригоді. Перш за все зберігайте спокій й уникайте паніки. Якщо ви охоплені панікою, — думати логічно не зможете. Негайно зупиніться і присядьте. І не робіть більше жодного необдуманого кроку. Думати потрібно лише про те, як добратися до того місця, звідки починається знайомий шлях. Згадайте останню прикмету на знайомому відрізку шляху і спробуйте відстежити до неї дорогу. Якщо це не вийде, згадуйте знайомі орієнтири: залізницю, річку, шосе. Прислухайтеся. При відсутності знайомих орієнтирів, виходьте «на воду» — вниз за течією. Струмок веде до ріки, ріка — до людей. Якщо немає орієнтирів, підніміться на найвище дерево — погляд з висоти дозволяє краще зорієнтуватися. Існує багато методів визначення сторін світу: • за допомогою сонця: в основі приблизного визначення лежить фактор часу;

• за сонцем і годинником — тримайте годинник горизонтально, годинникова стрілка має бути спрямована на сонце. Пряма, що ділить кут навпіл між годинниковою (маленької) стрілкою й напрямком від центру годинника на цифру «1» циферблата, вкаже шлях на південь; • за Полярною зіркою — напрямок на Полярну зірку завжди відповідає напрямку на північ. Відшукайте сузір’я Великої Ведмедиці, що має вигляд ковша із семи яскравих зірок, а потім подумки проведіть пряму лінію через дві крайні зірки «ковша» і відкладіть на ній приблизно п’ять відрізків, що відповідають відстані між двома зірками. Наприкінці лінії й буде зірка, що майже нерухомо «висить» над Північним полюсом і показує напрямок на північ. Існують і менш точні прикмети, які дозволяють вибрати потрібний напрямок. Мурашник завжди є з південного боку дерева, пенька або куща. Кора більшості дерев з півночі грубша, іноді покрита мохом; якщо мох росте на всьому стовбурі, то більше його з північного боку, осо-

бливо біля коріння. Річні кільця на пеньку зрубаного дерева розміщені нерівномірно — з південного боку вони переважно товстіші. Просіки в більших лісових масивах завжди зорієнтовані в напрямку північ–південь або схід–захід. Правильно користуйтеся вогнем. Це один із основних засобів виживання в лісі. За допомогою вогню ви можете зберегти тепло, висушити одяг і подавати сигнали. Завжди тримайте сірники у водонепроникному пакеті; • уникайте переохолодження. Воно трапляється, коли людина не звертає уваги на холод і не має відповідного одягу й захисту; • бережіть й ощадливо витрачайте воду. Вона важливіша для вашого виживання, ніж їжа; • запам’ятайте! Діти по­ винні знати, що вони не будуть покарані за те, що заблукали. Траплялися випадки, коли діти ховалися від рятувальників через те, що боялись бути покараними; • навчіть дітей, що необхідно вибрати велике дерево (або інший об’єкт) біля примітного місця й перебувати там. Повідомте дітям про необхідність кричати у відповідь на шум, що їх лякає. Якщо це звірі, вони злякаються й підуть. Це так само допоможе знайти їх тим, хто буде їх шукати. Існує також і народна прикмета. Якщо ви заблукали у лісі, згадайте з ким на Святвечір їли яблуко і вечеряли — блуд відчепиться.

Євхаристії у Львові також вивезли чудотворну ікону Богородиці до Гданська. Найприкріше те, що ніхто навіть не намагається повернути ці пам’ятки до України. — Ви уже 27 років реставруєте ікони стародавніх дерев’яних церков. На свою справу не шкодуєте часу… — Робота для мене — це життя, свято. Сотні робіт-ікон різних періодів відреставрував за цей час. Уже й не порахую. Деякі з них відновлював за тиждень, деякі — місяць, а деякі й протягом року. Реставрація ікони потребує неабиякого терпіння й обережності. В давнину була прекрасна технологія малярства. Наприклад, розглядаючи іконографію святого Луки, виявив цікавий момент. Апостол вважається покровителем іконописців і часто змальовується як художник із відповідним художнім реманентом. У грецьких і російських іконах XIV– XVII

ст. Лука зображений із набором фарб у баночках, натомість в українських і західноєвропейських зображеннях Лука тримає в руці палітру. Це теж свідчить про різний підхід до технологічного виконання іконопису: грецькі та російські іконописці використовували готовий розведений колір для перекриття площин, галицькі ж майстри на зразок європейських змішували фарби на палітрі, досягаючи більшого розмаїття живопису. — Як залучити молодь відвідувати музеї, адже сьогодні це вважається проблемою? — Хочеться своїми вчинками, своєю роботою показати молоді, що в мистецтві, культурі можна знайти величезне задоволення. Якщо мені вдасться здійснити проект «Мати Божа молиться за нас», то продемонструю цим, що я зміг, то зможе й кожен. Варто лише захотіти.

Найбільший книжковий ярмарок України. Як це було

ІРИНА МАЛАНЧУК

Ц

ьогорічне книжкове свято — ХХ Форум видавців у Львові — відвідало 55 тисяч осіб. Щодня 15 000 осіб слідкували за новинами Форуму на сайті та у соцмережах. Форум відвідало близько 750 зареєстрованих учасників, серед них 370 авторів, а також представники 220 видавництв. На події Форуму завітало понад 500 журналістів із 270 українських та іноземних ЗМІ. 150 волонтерів допомагали організаторам створювати наймасштабнішу книжкову подію країни. 410 книжок було номіновано на здобуття премії «Найкраща книга Форуму-2013» від 85 видавництв.

Відбулося понад 250 автограф-сесій. Нагадаємо, що на Форумі були представлені 23 країни світу: Польща, Росія, Німеччина, Чехія, США, Канада, Білорусь, Грузія, Вірменія, Велика Британія, Франція, Данія, Латвія, Литва, Колумбія, Румунія, Сербія, Словаччина, Швеція, Швейцарія, Австралія, Каталонія та Нова Зеландія. Гран-прі Форуму видавців-2013 здобули одразу три книги, а саме: збірка «П’ятикнижжя» Грицька Чубая («Видавництво Старого Лева»); книжка американського науковця в галузі теоретичної фізики та екології Мічіо Кайку «Фізика майбутнього»; монографія про знаменитого авангардного художника Казимира Малевича, автор якої — французький дослідник модернізму Жан-Клод Маркаде. Однак, незважаючи на жодні номінації та гран-прі, книголюби мають своїх фанатів. Найбільшими улюбленцями читачів і цьогоріч залишаються автори українських бестселерів Марія Матіос і Василь Шкляр, черги за автографами яких були величезними протягом усіх днів Форуму видавців.


ДОЗВІЛЛЯ

Наш край

ФУТБОЛ

ПОДІЯ

Час націоналізму настав! ГО «Небайдужі» презентувало книгу Віктора Тимченка «Час націоналізму. Стратегія виживання в глобалізованому світі». Оперуючи фактами, простою мовою і з неабиякою логікою автор доводить, що всі мультикультурні проекти історично приречені, а майбутнє належить націоналізмові. Віктор Тимченко проводить межу між націоналізмом і шовінізмом, сильними і слабкими націями, називає союзників і противників націоналістів у їхній боротьбі, а також не оминає питань радикалізму й тероризму. В книзі є аналіз витоків ідеології глобалізму, зазначено її роль у

знищенні націй, шляхи виходу з кризи. Стиль автора — гостропубліцистичний і афористичний, часто — провокаційний, не залишить байдужим читачів. Книга дасть поживу для роздумів і тим людям, котрі завжди були переконані в хибності націоналістичного світогляду. Віктор Тимченко народився в Україні. Закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, за фахом — журналіст. 1990 року переїхав до Німеччини — на батьківщину дружини. Працював на радіостанції «Німецька хвиля». У Берліні, Гамбурзі та Мюнхені видав кілька книг політичної аналітики. Юрко АНТОНЯК

ПОДІЇ В СТРИЮ  Виставка «Просто літо» мистецького об’єднання «Стрий«КО». Виставковий зал (вул. Т. Шевченка, 107).  Виставка «Розгортаю життя, як сувій полотна», присвячена 100-річчю від дня народження Ірини Ольшанської. Краєзнавчий музей «Верховина» (вул. Є. Олесницького, 15).

 Фотовиставка Олега Циба «Життя, як воно є». Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (вул. Є. Олесницького, 4).  Виставка «Витайте нас, рідні пороги Стрия». Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (вул. Є. Олесницького, 4).

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ

Горіховий торт

Особливий горіховий пляцок без муки від Катерини Піщальник зі Стрия Склад (для тіста): 250 г мелених грецьких горіхів, 250 г цукру, 12 яєць. Склад (для крему): 300 г масла, 250 г цукрової пудри, 2-3 столові ложки какао, кілька крапель есенції мигдалю. Спосіб приготування тіста. Жовтки розтерти з цукром у макітрі. Білки добре збити. До жовтків додати горіхи, піну і все легко вимішати до утворення однорідної маси. Все це вилити в змащену маслом тортівницю і випікати за температури 180 градусів 35-40 хв. Охолоджений корж розрізати горизонтально на дві частини.

Спосіб приготування крему. Розтерти масло з цукровою пудрою, тоді додати какао і кілька крапель есенції мигдалю. Розрізаний торт змастити кремом. Смачного!

Дорогі краяни! Газета «Своє Слово» оголошує конкурс на кращу весільну світлину. Умови конкурсу надзвичайно прості. Надішліть ваше улюб­ лене весільне фото на поштову адресу редакції або ж на електрон­ну скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а також контактний номер телефону. Найкраще фото визначатиметься в кінці кожного місяця. Переможець отримає у подарунок цікаві призи від редакції. Адреса редакції: а/с 1874, м. Львів, Індекс — 79008 e-mail: svoyeslovo@gmail.com

НА ФОТО:  Олена та Остап Починок (м. Ходорів)

Наш край

7

Торчиновичі/ Старий Самбір Бориничі Раденичі Новий Розділ Пісочна Городиславичі Ходорів Східниця Чорний Острів Борислав Київець Великі Глібовичі Жидачів Стебник Гніздичів

55 47 44 41 40 38 32 32 30 25 22 17 15 14 9

Перша Пречиста жито засіває, а Друга — дощем поливає 21 вересня — Друга Пречиста Двадцять першого вересня відзначають Різдво Пресвятої Богородиці або у народі Другої Пречистої. Це свято ще називають «осениною» — адже цього дня за народним календарем настає осінь. За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа за свою благочестивість. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а, отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого. Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом. У цей день жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку «польним духам», тобто опікунам нив і врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ  Павуки бояться вологи й рідко виходять на полювання вранці. Тому, якщо запримітите вранці павука, а роси немає, — буде теплий день.  Парує туман над лісом — «пішли» гриби. Туман уранці піднімається, утворюючи хмари, — на дощ; падає на землю — на суху погоду.

ВІТАННЯ! Від усієї душі вітаю Вас зі світлим празником Різдва Пресвятої Богородиці. Ми, українці, завжди ставили на перше місце християнські цінності — сім’ю, шану до старших та любов до ближніх. Ми будували нашу державу на фундаменті віри. І в непростий час сьогодення, ми не повинні втратити духовність всередині нас. Хочу побажати кожному з Вас внутрішньої сили та душевної рівноваги. Депутат Львівської обласної ради Андрій КІТ

ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

УВАГА! КОНКУРС!

Конкурс на краще весільне фото

20.09.13

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАР

Чемпіонат України. Друга ліга 16 вересня «Скала» у виїзному матчі дванадцятого туру у Новій Каховці зустрічалася з місцевою «Енергією» і здобула вольову перемогу – 2:3. Це дозволило команді з останньої сходинки піднятися на щабель вище. 21 вересня «Скала» зустрінеться із середнячком «Шахтар-3». Львівщина. Прем’єр-ліга «Скала-2» подолала свої негаразди і здобула вольову перемогу над львівським «Опором» з рахунком 3:2. Втім це не вплинуло позитивно на підвищення в турнірній таблиці. «Скала» все ще 3-тя від кінця. 29 вересня моршинці матимуть важкий матч з одним із лідерів чемпіонату — командою з Куликова. Львівщина. Перша ліга. Група Б ФК «Стебник» — «Хімік» 1:6 ФК «Ходорів» — «Бори» 2:2 СК «Східниця» — «Острів» 0:2 «Авангард» — «Зоря» 1:1 «Хімік» — ФК «Ходорів» 0:1 «Сокіл» — «Улар-Дністер» 3:0 «Кохавинка» — «Нафтовик» 1:4 «Кар’єр-Прикарпаття» — ФК «Стебник» 8:1 СК «Східниця» — «Авангард» 4:2 ФК «Острів» — «Ураган» 0:3 ФК «Бори» — СКК «Пісочна» 1:0. 1 2 3 1 4 1 5 2 6 7 8 1 9 1 10 1 11 1 12 13 1 14 1 15

№3(37)

Засновник і видавець: Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни» Передплатний індекс 68707

Як правильно лікуватися медом? «З вичайно, пити гарячий чай із медом!» — відповість на це запитання більшість, навіть не задумуючись. І помилиться. Бо мед, доданий у гарячий чай, матиме незначний лікувальний ефект. Звісно, смак відчуватимете, але цілющі властивості зменшаться, оскільки мед їх втрачає при нагріванні до 40°С. Тому, аби правильно лікуватися, апітерапевти радять вживати мед ось як: одну столову ложку меду розсмоктувати невеликими порціями як цукерку, тоді він максимально засвоюватиметься слизовою оболонкою ротової порожнини. Тільки після цього (через 15-20 хвилин) можна випити міцний гарячий чай. МЕД — СНОДІЙНЕ.

Адреса для листування: а/с 1874, м. Львів, 79008, e-mail: svoyeslovo@gmail.com facebook: Своє Слово. Наш край Головний редактор: Андрій Скоп

Добре з’їдати за вечерею столову ложку меду. ВІД КАШЛЮ. На повільному вогні протягом 10 хвилин проваріть один лимон. Коли він стане м’яким (і шкірка також), розрізавши його навпіл, можна вичавити якнайбільше соку. Отже, отриманий сік зцідіть у склянку, додайте 2 ст. ложки гліцерину. Ретельно розмішайте і потім наповніть цю склянку медом. СПАЗМИ М’ЯЗІВ. Цих неприємних відчуттів можна позбутися, якщо вживати по 2 ч. ложки меду під час кожного прийому їжі протягом тижня. Відтак мед потрібно вживати упродовж невизначеного часу, аби уникнути рецидивів. ПРОТИ ОПІКІВ. Обпечену ділянку треба змастити медом, зникне біль і не буде пухирців.

Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365 Тираж: 8 650 примірників

МЕДОВІ СТІЛЬ­НИ­ КИ (або соти) — чудовий засіб для лікування деяких захворювань дихальної системи. Найбільш цілющі властивості має віск стільників, з яких повністю відкачали мед. Тож, якщо жувати медові стільники, — це добре впливатиме на дихальні шляхи. СИЛЬНА НЕЖИТЬ. Аби її вилікувати, треба жувати медові стільники або кришечки-печатки, які зрізають, коли відкачують зрілий мед (їх ще називають забрусами). Також можна жувати медові стільники або кришечки при запаленні слизової оболонки придаткової пазухи носа. Жувати треба щогодини протягом 4-6 годин, тривалість — 15 хвилин. Після цього масу виплюнути.

Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове. Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»


Svoeslovo#03(37) fb  

weekly regional newspaper

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you