Page 1

Читають всі! НА ФОТО:

Усі квитки до Львова та номери в готелях були розкуплені за два тижні до Форуму.

Наш край

№2(36), 13 вересня 2013 р. АКТУАЛЬНО НА ТЕМУ

Україномовних книжок в Україні видають більше, ніж російськомовних

СЛОВО РЕДАКТОРА

Слава Європі! — Куме, ви виділи, як комар пісяє? — Ні? — Політика ще тонша штука!

то б міг подумати, що Х головними, а найважливіше — активними приКНИГОВИДАВНИЦТВО Загальна кількість виданих в Україні протягом 2013 року книг і брошур станом на 1 липня складає 13 653 найменування, їх загальний наклад — 35 мільйонів 231 тисяча. Про це повідомили в Книжковій палаті України. Українською мовою за цей період було надруковано 8230 видань (60,28% від загальної кількості видань). На другому місці — книжки російською — 3 964 (29,03%). Окрім того, за цей період вийшло 487 видань спільно українською та російською мовами. Водночас, за даними Книжкової палати України, кількість книг і брошур, які вийшли протягом першого півріччя, порівняно з минулим роком збільшилася — з 9 945 до 10 994. Як свідчать дані, з 2010 року в Україні стабільно зростає обсяг книговидання українською мовою, обсяг видання російською мовою також зростав, за винятком 2011 року. За перше півріччя 2013 року загальний наклад виданих українською мовою книг і брошур склав 14 мільйонів 319 тисяч примірників (50,07% від загальної кількості, яка становить 28 мільйонів 598 тисяч), а російською — 12 мільйонів 983 тисячі примірників (45,40%).

Книжкова статистика по-українськи

ЦИФРИ У радянські часи було 26 видавництв, якими опікувався Держкомвидав. Щорічно виходило друком 170—190 млн книжок. Тепер працює 5 тис. зареєстрованих видавництв, а книжкову продукцію на ринку представляють лише 1700. Але й вони не заповнюють жанрові ніші, щоб повністю задовольнити читацький попит. За підсумками 2012 р., 56% назв книжок видають накладом до 500 примірників. Ці книжки недосяжні для більшості читачів в Україні. Переважно вони осідають у Києві. Дещо може потрапити в Харків, дещо — у Львів. Торік видано 26 тис. книжок, позаторік — 23 тис. Усього — 50 тис. Але для споживача доступні лише 13-14 тис. різних книжок, які він може придбати. За статистикою, майже 40% книжок, які виходять упродовж року, так і залежуються на складах через низьку культуру читання. В Україні з 1994-го року на одну людину припадала тільки одна книжка, а в Білорусії й Росії – чотири.

хильниками зближення України з Європою буде промосковська діюча влада. Ще зовсім недавно наш яйценосний не уявляв себе без путінських бояр, а тут раз — і захотів повести нас у Європу. Деякі, правда, з данєцких хотіли збунтуватися, навіть намагалися послати чорну мітку пахану. Віктор Другий спокійно зібрав своїх бояр і розповів, що з неслухняними роблять у місцях, де він провів частину свого життя і отримав відповідну освіту. Виглядає, що бояри злякалися і миттєво захотіли до Європи, де, зрештою, зберігають свої капітали і саме там вчаться та витрачають гроші їх «освічені» спадкоємці. Якщо хтось думає, що їх приваблює демократія чи культура заходу, помиляєтеся. Жене туди данєцких страх перед страшним бабаєм у вигляді московських бояр. Останні, очевидно, вже налаштувалися поділити «чесно зароблені» маєтки українських олігархів, які мають відповідний досвід, бо саме так і здобували свої капітали, обкрадаючи подібних до себе, користуючись гаслом жовтневого перевороту 1917 року в Російській імперії — «Грабуй награбоване». Як каже народна мудрість, «немає нічого поганого, щоб на добре не вийшло». Хай так, але прямуємо до омріяної Європи. Мій добрий товариш колись сказав: «Нехай москалі будують в Україні свої церкви, прийде час і там будуть молитися віряни нашої батьківської церкви». Мудрість і правду нашого народу московітам не здолати! СЛАВА УКРАЇНІ!

У

Львові розпочав роботу 20-тий Форум книговидавців. 220 видавництв представлять книголюбам сто тисяч книг, серед яких 10 тисяч літературних новинок. Це є непересічна культурна подія не лише для Львівщини, але й для всієї України. Жодна інша книжкова подія в нашій країні не може перевершити книжковий фестиваль у Львові. Протягом тижня, а то й задовго до нього, уся прогресивна Львівщина живе книгою і думає книгою. Цього року ювілейний Книжковий Форум принесе безліч цікавих текстів, зустрічей і приємних несподіванок. Більше про це можна дізнатися на сайті Форуму (http://bookforum. ua). Про його найцікавіші події ми розповімо у наступному номері газети, а зараз з’ясуємо, що чита-

ють українці, які їхні уподобання, як цього року почувала себе українська книжка. У Європі, до рівня життя якої ми так усі прагнемо, давно зрозуміли, що читання книжок є питанням національної безпеки, одним із головних показників в оцінці морального, духовного та інтелектуального здоров’я нації. Натомість в Україні рівень читання книжок з кожним роком знижується. Так, останні соціологічні опитування демонструють, що 51% українців взагалі не бере до рук книжку, а з тих 49%, які заявляють, що читають, 28% розгортають її тільки раз на рік. Читаючими в Україні є 30% громадян. Саме вони є справжніми патріотами та тими людьми, які будуть будувати нову кращу Україну. Що ж читає пересічний українець? Третій рік поспіль «Українська правда.

Життя» напередодні Форуму видавців звертається до українських книгарень із проханням надати їхні топ-10 продажу. Ці цифри підсумують літературний рік між серпнем 2012 і вереснем 2013 років. Учасниками опитування стали книгарні «Є» і «Читайка», а також вперше в рейтингу бере участь електронна книгарня «Bookland». Якщо узагальнити та виділити головні закономірності, то помітно три тренди: ужиткова література, популярна «масова» література, сучасна українська література. Всі статистики показують, що в Україні (та й у світі) на перших місцях продажів є умовні книги рецептів про «готовим в горшочках» та інші ужиткові поради з організації побуту, здоров’я, особистого життя та заробляння першого мільйону. продовження теми на с.

2

А завтра буде Європа БОГДАН КІВШ

З

а останні тижні Євро­і нтеграційна перспектива України несподівано стала доволі реалістичною. Якщо раніше європейські політики з розумним виглядом обличчя та похитуванням голови запевняли, що будуть довго думати і дивитися, чи буде поведінка українських політиків зразково-підходящою, а українські політики не поспішали бігти в обійми стратегічних партнерів, то дії Росії змусили і ЄС, і Януковича пришвидшити зустрічний рух. Тим часом Янукович вже почав приміряти маску головного євроінтегратора країни. До того ж, про головне колись драстичне питання, а зокрема, ув’язнення Юлії Тимошенко, і наш гарант, і європейські чільники скромно мовчать. Тому можна зробити висновок, що вже про все домовилися. А от про що саме —

НА ФОТО:

Незабаром саме так прозоро виглядатимуть кордони з країнами ЄС.

таємниця. Зараз у експрем’єрки шанси вийти із тюрми та поїхати лікуватись у Німеччину такі ж, як і залишитись у Харкові відбувати термін до кінця. Залежно від того, у кого дипломатична витримка міцніша. Так чи інакше, у листопаді Україна стане на ще один, але дуже великий крок ближче до мрії усіх прозахід-

них політиків — членства в ЄС. А поки що — тільки асоціація. Пересічному українцеві в цій ситуації, звичайно, по-людськи шкода Юлю, але чомусь мало хто замислюється, що таке ЄС для нього особисто. Звісно, що будь-який експерт-політолог правильно розповість, що асоціапродовження теми на с.

2


2

АКТУАЛЬНО

№2(36) 13.09.13

ПОДІЇ ТИЖНЯ

Останні із захисників

ДУМКА ВГОЛОС

Читай, якщо ти патріот!

А завтра буде Європа

М

ВІЙСЬКО Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, згідно з яким чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу у жовтні — листопаді 2013 року становитиме 10,8 тис. осіб. Цікаво, що раніше міністр оборони України Павло Лебедєв повідомляв, що восени цього року відбудеться останній призов у Збройні сили України. В армію буде призвано тільки 5 тис. осіб, хоча раніше планувалося 10. То ж на строкову службу у Збройні сили України призивають 5 тис. осіб, а ще 4,8 тис., на службу у Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України. Тисяча молодих хлопців буде призвано для Держспецтрансслужби. Нагадаємо, що Україна вже пережила 3 роки «останніх» призовів. Вперше припинити призов на строкову службу обіцяла ще прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Тож сподіваємось, що цього роки таки точно востаннє. І принизлива система відкупу від армії та хабарництва за проходження строкової служби нарешті відійде у небуття. Паралельно йде процес набору в армію контрактників і сьогодні українська армія укомплектована контрактниками на 58%. За словами міністра, за три роки планується набрати ще 17 тис. конт­ рактників. Лебедєв нагадав, що після завершення реформи загальна чисельність української армії становитиме 122 тис. осіб.

Всі обіцяють і ви обіцяйте...

ДОРОГИ Поки облавтодор роздає обіцянки відремонтувати дороги принаймні там, де обурені люди вже готові перекривати траси, виявляється, що обласна програма з ремонту доріг Львівщини практично не фінансується. На обласні програми Львівщини цьогоріч передбачено 160 млн грн. На сьогодні профінансовано лише 30 млн грн. Така ситуація пов’язана з тим, що програми та перелік об’єктів до фінансування були затверджені обласними депутатами із запізненням. Зокрема, з 64 млн грн обласної програми будівництва та ремонту доріг на сьогодні профінансовано лише 3 млн грн. Ще 7 млн грн будуть профінансовані найближчим часом.

Янукович карає неслухняних регіоналів ВЛАДА Вищий адмінсуд зобов’язав ЦВК позбавити мандата депутата Ради Ігоря Маркова за позовом екс-нардепа Юрія Кармазіна. Таким чином, суд визнав доведеним факт фальсифікації результатів голосування на парламентських виборах в окрузі №133 в Одесі. Міліція підтверджує факти фальсифікації голосування на виборах. Вона проводила досудове розслідування підробки виборчих документів у цьому окрузі. При цьому депутат упевнений, що правоохоронці підробили матеріали кримінального провадження про нібито фальсифікації в окрузі 133. Цікаво, що раніше Марков заявив, що виступає категорично проти євроінтеграції України й не має наміру голосувати за законопроекти, які сприяють підписанню угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Через кілька днів після цієї заяви було організоване слідство та судові слухання. Дотепно, що після рішення вищого адмінсуду адвокати Маркова заявили, що будуть подавати позов у європейський суд щодо відновлення депутатства.

и, українці , з давніхдавен шануємо книгу як невичерпне джерело мудрості, моральних цінностей і зв’язку між поколіннями. Сьогодні, у добу новітніх інформаційних технологій, книжка попри все залишається ефективним засобом передачі знань в усіх царинах діяльності людини. Тому важливо, щоб наші автори — письменники, поети та видавці — відчували захищеність і власну затребуваність у своїй країні. Радію, що організатори Книжкового форуму в такий спосіб диктують моду на читання, привертають увагу громадськості до найактуальніших проблем сучасного українського книговидання, популяризують книгу серед дітей і молоді. Бажаю Всім книголюбам на цьогорічному форумі знайти свого улюбленого автора й улюблену книгу, яка займе чільне місце на вашій книжковій полиці. З повагою Андрій Кіт (депутат Львівської обласної ради) ТОП-10 БЕСТСЕЛЕРІВ

56

експертів всесвіт­ ньовідомого літературного журналу «The Millions» запропонували свій варіант ТОП-10 кращих книжок ХХІ століття. Очевидно, що кожна читаюча людина матиме власні доповнення та зауваження до цього списку, але, мабуть, його варто взяти до уваги. 1. «Середня стать» Джеффрі Євгенідіс — історія про життя гермафродита від першої особи. 2. «Коротке і дивовижне життя Оскара Уо» Жуно Діас — напівбіографічний роман про долю товстої та дуже нещасливої людини. 3. «2666» Роберто Боланьйо. Головний герой роману — зниклий німецький письменник Ганс Райтер — перебуває у фіктивному мексиканському місті СантаТереза. Водночас у цьому місті відбуваються серійні вбивства жінок, рахунок жертв іде на сотні. Деякі події відбуваються на умовній території півдня України. 4. «Хмарний атлас» Девід Мітчел. Роман розкриває дзеркальний лабіринт стосунків людей, що тягнуться крізь простір і час. 5. «Дорога» Кормак Маккарті. Роман, що має тверезий і жорсткий погляд на людську сутність без масок у період виживання в постапокаліптичному світі. 6. «Спокута» Ієн Мак’юен. Дівчина-підліток веде власну хроніку «втраченого часу», дивлячись на світ з дитячою жорстокістю, переоцінюючи дорослий світ на власний розсуд. 7. «Пригоди Кавалера і Клея» Майкл Чабон. Книга про те, як два єврейські підлітки під час Другої Світової війни стають королями коміксу в США. Продовження переліку читайте в наступному номері

Наш край

ПОЧАТОК НА С. 1

ція з ЄС, по-перше, дасть нашим депутатам великого копняка в напрямі переписування величезної кількості законів і приведення їх у відповідність до європейських норм демократії та ринкової економіки. Головна суть документа — зробити так, щоб закони України про політичний, судовий та економічний устрій не суперечили європейським. Тобто — це шанс на довгоочікувані реформи. Але це загалом. А як щодо конкретики? Товари подешевшають. Положення про створення глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі між ЄС та Україною є невід’ємною частиною угоди. А це означає вільне пересування товарів і послуг без митних стягнень. Звісно, деякі товари в Україні подорожчають, однак більшість із них будуть дешевшими 

ПОЧАТОК НА С. 1

Якщо підсумувати зібрані дані, хто з українських видавців, за версією трьох книгарень, найкраще працював цього року, то отримаємо цікаву закономірність. Поряд із аксакалами «КСД», «А-БА-БА-ГА-ЛАМА-ГА», «Кальварія», «Фоліо» є також відносно молодші гравці на книжковому ринку — «Meridian Czernowitz», «Брайт-Букс», «Карпатська вежа». Таку саму картину можемо побачити, якщо проаналізувати список письменників-лідерів. У ТОП-10 книгарень потрапили живі класики — Ліна Костенко, Всеволод Нестайко, Оксана Забужко, Марія Матіос, Юрій Винничук, Тарас Прохасько, Василь Шкляр, Ірен Роздобудько, а також молоді автори — Ірена Карпа, Люко Дашвар. Дебютантами року стали Оксана Форостина із «Duty Free» та Надійка Гербіш «Теплі історії до кави». Ця тенденція вселяє оптимізм. Минулі рейтинги демонстрували, що новим іменам належить мало уваги видавців і читачів. Цього року помітно, що шанси для молодих авторів і нових видавців є. Надзвичайно успішними виявилися практичні порадники догляду за здоров’ям, зокрема, «Вічник» і «Многії і благії

через високу конкуренцію та, нарешті, належний контроль за ціноутворенням. Вже сьогодні у всіх наших сусідів дешевші продукти, товари побутового вжитку, побутова техніка, не говорячи вже про автомобілі. Подорожчає земля та нерухомість, які вже й нині для пересічного українця є недосяжними. Тож, якщо у вас ще є можливість приватизувати квартиру чи земельну ділянку, не баріться, скоро це буде зробити ще тяжче, аніж зараз. Відкриття ринків приведе в Україну не просто нових інвесторів, які нарешті не будуть тікати від українських чиновників, бо знатимуть, що їх захищають закони ЄС. Інвестори привезуть в країну європейські стандарти виробництва та надання послуг. Окрім того, це також і напряму вплине на віт­ чизняних підприємців. Звичайно, деякі види

бізнесу стануть нерентабельними, проте нові умови дадуть значно більші можливості. А головне — створити власний бізнес і займатися ним чесно буде значно легше, аніж зараз. Зарплата у приватному секторі, яка майже застигла впродовж останніх п’яти років, почне стрімко зростати з року в рік. Очевидно, що за цим підуть надходження до бюджету, а відтак і у бюджетників з’являться залізні аргументи щодо підняття зарплатні. Текст угоди містить положення щодо підвищення рівня соціальної захищеності, зокрема, безпеки й стандартів праці, соціального забезпечення, екологічних вимог тощо. Якість товарів підвищиться через низку програм, що спрямовані на захист прав споживачів, в Україну перестануть завозити різний непотріб, розрахований на країни третього світу. Споживачі зможуть скористатися правом на компенсацію через придбаний неякісний іноземний товар. P.S. Згідно з останніми опитуваннями Центра Разумкова, кількість прихильників євроінтеграції серед українців зростає — кожен четвертий хотів би назавжди поїхати до Євросоюзу. Починаючи з квітня 2011 року, вперше українці розділились у питанні Схід-Захід майже порівну. І не за територіальним принципом, а віковим — молодь хоче до Європи.

Читають всі!

літа» Мирослава Дочинця, а також «Дневничок. Наши заметки о нашем ребенке» та «Здоровье ребенка и здравый смысл его родственников» Євгена Комаровського. Дитячу українську книгу найкраще представляють Леся Воронина, Іван Андрусяк та Іван Малкович. Серед неукраїнської книги українці найбільше вподоблюють жіночі романи, зокрема, світовий бестселер Еріки Джеймс «П’ятдесят відтінків сірого», «Чоловіки з Марсу, жінки з Венери» Джон Грей, «Чорный город» Бориса Акуніна. Чоловіки захоплюються ілюстрова-

ним «Мистецтвом війни» Сунь-Цзи. Літературний оглядач Ірина Славінська стверджує, що умова успіху на українському ринку книг, крім власне якостей тексту та імені автора — добрий медійний фон і попадання «в яблучко» читацьких потреб. Наступного літературного року відбудеться декілька дебютів. Нас чекатимуть нові амбітні видавці, перетворення поетів і поеток на романістів і романісток, відкриття нових імен.

За матеріалами статті літературного оглядача Ірини Славінської


Наш край

ЖИДАЧІВЩИНА

№2(36) 13.09.13

3

Книгу прочитав – на крилах політав віра корецька

ОЛЯ карачевська

Ходорову — 619

8

вересня Ходорів святкував День народження. У такий день кожен відчуває себе частиною великої родини. Ходорів може пишатися тим, що в ньому народжуються і зростають покоління талановитих і праце-

любних людей, які змінюють його обличчя. День міста відзначили шаховим і міні-футбольним турнірами, виставкою робіт народних умільців, а також концертом під відкритим небом, що завершився танцями до ранку. Фотографії надали Володимир Олеськів та Віра Корецька

СТАДІОН «БУДІВЕЛЬНИК»

День міста 2010 року

День міста 2013 року

Реконструкція стадіону тривала майже 2 роки. Зробили нові пластикові трибуни, які вміщують 2 тис. людей. Також реконструювали поле для міні-футболу зі штучним покриттям, баскетбольний і волейбольний майданчики, тренажери.

ЦЕРКВА СВ. БЕЗСРІБНИКІВ КОСМИ ТА ДЕМ’ЯНА

2009 рік

2013 рік

За цей час повністю перекрили церкву та дзвіницю. І тепер з будь-якого куточка міста можна побачити позолочені куполи церкви.

ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ

У

сучасному суспільстві існує стереотип, що книжка відходить у минуле, стає нецікавою і непотрібною. Проте, поспілкувавшись з людьми, можна довести інше: читати сьогодні модно та цікаво. У великих містах проблема нечитання не є чітко вираженою, адже проводять форуми, великі обміни книжками, гучні презентації та інші заходи. В менших містах, можна сказати, цього немає.

Кому книга — розвага, а кому — навчання. Не дивно, що більша частина читаючого населення — учні та студенти. І саме їх найчастіше можна побачити з книгою в руках. Буває, що читацькі уподобання виходять за межі навчальних програм. Та вже багато років улюб­ леною книгою школярів є «Гаррі Поттер» Джоан Ролінг. Також діти полюбляють фантастику і детективи. Провівши невелике опитування серед мешканців Жидачівщини, можна сказати, що більшість читає українську сучасну прозу. Незважаючи на інколи упереджене ставлення старшого покоління до неї — як до літератури підземних переходів, багато хто знає творчість Дари Корній і читав її «Гонихмарника». За нею йде Марія Матіос і Люко Дашвар. Не дивно, що ці два автори однаково популярні серед населення. Вони пишуть про звичайних людей і, можливо, саме це приваблює читачів. У романах «На-

ція», «Армагедон уже відбувся» М. Матіос і «Село не люди», «Рай. Центр» Дашвара йдеться про проблеми, з якими може стикнутися будь-хто. Ще одним автором, який популярний на Жидачівщині серед усіх вікових категорій, є Мирослав Дочинець. Роман «Многії літа. Благії літа» переходить з рук у руки, його активно обговорюють і дорослі, й підлітки. Багато книжок, котрі читають, — на історичну тематику, що є свідченням відродження національної свідомості. Молодь віддає перевагу аудіокнигам, та вони ніколи не витіснять звичних для всіх паперових книжок. Підлітки люблять поезію, захоплюються вір­шами маловідомих, нерозкручених поетівпочатківців, твори яких можна знайти на сторінках соціальних мереж. Як розповіли працівники Ходорівської міської бібліотеки для дорослих, читачі зав­ жди питають про нові надходження з української сучасної літератури. Часто беруть твори Марії та Сергія Дяченків, Ірен Роздобудько, Олени Гаран, Юрія Андруховича. Значна частина відвідувачів — люди віком 40-50 років. Жінки переважно читають любовні романи, чоловіки — історичну прозу, детективи, фантастику. «Книжку купити — свято собі зробити» — це гасло є реальним для багатьох поціновувачів літератури. Щоб мати час читати, треба викрасти свій час у телевізора та Інтернету.

Нові можливості для молоді ОКСАНА ПИЛИПИШИН

2010 рік

2012 рік

Практично за один рік вдалось повністю реставрувати Палац культури, після чого його перейменували у Палац мистецтв.

ЦУКРОВИЙ ЗАВОД

працюючий цукровий завод

2013 рік. Залишились лише стіни

Ходорівський цукрорафінадний комбінат (місцева назва «Цукровня»), заснований 1913 р., видобуток у 1970 р. склав: цукру-піску — 38 600 т, цукру-рафінаду — 98 400 т і 196 тис. т спирту-ректифікату. Цукровий завод не працює з 1999 року.

Р

ішенням Жидачівської районної ради Ходорівську дитячу музичну школу з 1 вересня 2013 року перейменовано у Ходорівську дитячу школу мистецтв. Після сорокарічної діяльності у школі відкрили три нових напрями. Тепер, окрім музичного відділу, тут набиратимуть дітей ще й на хореографічний, театральний і художній. «Школа мистецтв — це перша ланка професійної освіти. Ідея її створення в Ходорові виникла давно, оскільки Ходорівщина багата на таланти. Від звичайної музичної Школа мистецтв відрізнятиметься тим, що тут

діти матимуть змогу отримати комплексні знання не лише з музики, а й з інших видів мистецтва», — розповідає директор Школи мистецтв Григорій Вавричин. Багато дітей виявили бажання займатись одразу на кількох відділах. Крім практичних занять, обов’язковим буде курс історії мистецтва. Навчання проводитимуть у Школі та у приміщеннях Палацу культури міста Ходорів. У Школу мистецтв (залежно від відділення), набирають дітей віком від 8 років. Мінімальний термін навчання — 6 років. Вартість навчання на музичному відділі не зміниться, а на мистецьких відділеннях становитиме 4045 грн.


4

№2(36) 13.09.13

Галина СЕНІВ

Ч

ому українцям намагаються нав’язати думку, що читати сьогодні не модно, не престижно? Натомість пропагують моду на інтернет, соцмережі, алкоголь, навмисне зомбуючи і виховуючи покоління байдужих, неосвічених, недумаючих громадян — натовп, яким легко керувати. Чому пропаганда книги — це сьогодні остання справа, а пропаганда пива — рушій прогресу? Хто винен у тому, що сучасна молодь швидше назве десять марок пива, аніж дві останні прочитані книги? Чому бари і кав’ярні замінили бібліотеки і книгарні? «Сьогодні кількість користувачів бібліотеки помітно зменшилась. Та й ті частіше звертаються до інтернету, ніж до самої книги. І нас це обурює. Працівники бібліотеки під час обслуговування читачів у першу чергу звертають їхню увагу на книгу як основного джерела інформації», — розповідає завідувач відділу обслуговування Стрийської центральної бібліотеки ім. М. Шашкевича Надія Черепанин. Втрату інтересу молоді до читання бібліотекарі також пов’язують зі змінами в сучасній осві-

СТРИЙЩИНА

Наш край

Почитати книжку чи випити пива

СТАТИСТИКА

Найбільшою категорією користувачів Стрийської центральної бібліотеки ім. М. Шашкевича є студенти ВНЗ – 32%. Далі йдуть учні шкіл, училищ, коледжів – 23%; вчителі – 12,5%; фахівці інших професій соціального статусу – 13%; спеціалісти різних галузей – 19,5%.

НА ФОТО: Зустріч із лауреатом премій ім. Василя Стуса та часопису «Сучасність», членом Національної спілки письменників України Ланою Перлулайнен у книгарні «Ідея».

ті. Студенти та учні частіше цікавляться тією літературою, яка потрібна їм для підготовки до ЗНО, для написання рефератів, курсових, дипломних робіт, а мало читають для самоосвіти.

ФОТОФАКТ

Крім того, немає популяризації сучасної книги. Книговидавці з титанічними зусиллями видають українську книгу, придбати яку справді розкіш. Адже книжку, яка вартує 30-100 грн, легше прочитати в інтернеті, ніж купити. «Студентська та учнівська молодь зараз мало читає художню українську та зарубіжну літературу, майже не читає критичну літературу і менше звертається до галузевої», — наголошує Надія Григорівна. Україномовної літератури не вистачає. «На

жаль, з кожним роком бібліотекарі все гостріше відчувають потребу в новій літературі, особливо бракує галузевої та літератури іноземних авторів, яку вивчають і в школах, і в інститутах, українською мовою», — пояснює пані Надія. А от малеча Стрийщини любить читати. «Кількість користувачів районної дитячої бібліотеки не зменшилася. Діти хочуть читати сучасну літературу, яку ми популяризуємо. Більше стало читачів-дошкільнят. Досить активним було читання влітку.

Діти хочуть нових книжок. У бібліотеці нема дитячої періодики», — розповідає заступник директора Центральної районної бібліотеки Світлана Зборовська. Директор книгарні «Ідея» Любов Хомчак каже, що дуже мало зараз читають і вчителі. Пані Люба розповідає: «У Стрию читають різножанрову літературу. Тут є попит на якісну історичну книжку. Маленькі читачі полюбляють фентезі». У Стрию уже п’ять років поспіль щочетверга в книгарні «Ідея» Любов Хомчак влаштовує літературні зустрічі, які відвідують «книголюби» нашого міста, з відомими письменниками, вченими, істориками, мистецтвознавцями і просто цікавими людьми. «Ці зустрічі «шліфують» нашу душу. Про них знає уся Україна. Тепер уже не я шукаю гостей, а вони самі виявляють бажання завітати до нас. Стриян збирається мало. На жаль, дуже мало молоді», — підкреслює пані Люба.

«Намисто» повернулося з Польщі ОКСАНА ГАЙ

ольклорний колектив «Намисто» Ф Стрийського районного Народного дому відвідав Польщу, взявши участь у святкуванні «обжинок» і святі села.

Село Грабовець відзначило 550-річчя. 1463 р. — заснування села. Із села походять: крайовий провідник ОУН Володимир Тимчій-Лопатинський; сотник УПА М. Павула; академік Академії наук Вищої школи України, професор П. С. Мощич; доктор філологічних наук, професор Зеновій Бичко; професор-біолог Іван Тимчій; хоровий диригент, заслужений діяч мистецтв України Ігор Циклінський; доктор хімічних наук, професор Степан Чихрій; кандидат політологічних наук Андрій Мороз.

«До польського села у Лімановський повіт з’їхалиcя партнери з Румунії, Угорщини, Словаччини, Австрії. Наш колектив був єдиним гостем з-за кордону. Свята в Польщі починаються зі Святої Літургії у церкві. Пішою ходою до церкви вирушили місцевий оркестр із 30 музикантів, керівництво повіту, гості села та його мешканці. Після Літургії розпочалася концертна програма. Звісно, не обійшлося без хвилювання. До чужого глядача, слухача доносити мистецтво важче. Тому програму побудували так, аби захопити увагу присут-

ніх. Полякам особливо сподобалося виконання колективом двох польських пісень. Виступ вдався на славу», — розповідає Андрій Білик, директор районного Народного дому. «Наш колектив багатьма здобутками завдячує Тетяні Возняк та Ірині Брик, які згуртували навколо себе зрілий фольклорний ансамбль, який перемагав на кон-

У Стрию діє виставка «Просто літо» Галина СЕНІВ

У

Виставковому залі Стрия експонують виставку Стрийського об’єднання художників «Стрий – «КО», яка триватиме до кінця вересня.

«Ця виставка цікава тим, що я долучив митців не тільки зі Стрийщини, але й з ін-

ших областей, аби наші художники і самі стрияни мали можливість оцінити роботи інших, порівняти їх. Назва говорить сама про себе. Представлені картини яскраво ілюструють поняття літа для художника. Хотілося б звернути увагу на молодих талановитих митців, які в своїх роботах передають враження, емо-

ції», — розповів куратор виставки «Просто літо», художник Ігор Мельник. Він також підкреслив, що дуже цікаві роботи в пана Мирона Нестерчука, незважаючи на те, що він один із найстарших художників. Вражають картини львівської художниці, уродженки Стрия, Оленки Березянської.

Філософські за змістом твори дрогобиччанина Івана Дудича. «Стрий–«КО» об’єднує художників не тільки міста Стрия, але й району. «Стрий– «КО» існує уже 21 рік. Голова Стрийського об’єднання — пані Дарія Михаць. Виставки об’єднання відбуваються тричі на рік.

курсах різного рівня. Варто зазначити, що учасниками колективу є всі керівники народних домів Стрийського району. Концертна програма колективу — багатопланова. Щочетверга у нас — репетиція. Хочеться, аби сільські голови з розумінням ставилися до діяльності учасників колективу і всіляко підтримували їх», — зазначив Андрій Богданович.


ІСТОРИЧНА

Наш край

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

У

серпні цього року непомітно минув столітній ювілей одного з найвідоміших бойовиків в історії українського націоналістичного руху міжвоєнного часу — Григорія Мацейка. Хоч і з деяким запізненням, але хочемо таки вшанувати цю дату на шпальтах нашої газети, пригадати історію найвидатнішого акту індивідуального терору українського підпілля. Увечері 15 червня 1934 р. польські радіо та газети повідомили сенсаційну новину про вбивство у Варшаві міністра внутрішніх справ Польської республіки Броніслава Пєрацького. В офіційному повідом­ ленні йшлося про те, що біля «Товариського клубу» за адресою вул. Фоксаль, 3 у польській столиці невідомий пострілом у голову поранив керівника поліції. У шпиталі після операції міністр помер. Виконавцю вдалося втекти. «Урапатріотична» істерика, що розпочалася на сторінках газет, не знаючи джерела удару, вертілася в усіх можливих напрямках, обвинувачуючи в злочині всі національні меншини та польську політичну опозицію з правих кіл національної демократії. Через два дні, 17 червня, рішенням президента Ігнація Мосціцького у Польщі було засновано перший концентраційний табір Береза Картузька, до якого масово скеровували в’язнів із лав українських націоналістів, польських правих і комуністів. Проведене поліційне слідство та пов’язані з ним численні арешти серед членів Організації Українських Націоналістів підтвердили, що виконавцем замаху є особа, яка користувалася підробленими документами на прізвище Володимир Ольшанський, знана в підпіллі під псевдом «Гонта» (в дійсності — Григорій Мацейко). Біографія «Гонти» й деталі замаху висвітлені в тогочасній пресі та документах Варшавського процесу ОУН Степана Бандери і товаришів. Народився Григорій Мацейко 7 серпня 1913 р. у містечку Щирець на Львівщині. Після закінчення місцевої школи у 1929 р. переїхав до Львова, де мешкав у родичів, навчався та працював у літографічному закладі «Унія». Коли і за чиєю рекомендацією Григорій Мацейко став членом ОУН докладно невідомо. Існуючі документи свідчать про чотиримісячний арешт Григорія Мацейка у 1933 р. Важливим днем у житті Григорія було 16 червня 1931 р. Ідучи зранку на роботу, Г. Мацейко став випадковим свідком вбивства і допоміг поліції затримати злочинця. Невдовзі друкар дізнався, що затриманий молодий чо-

№2(36) 13.09.13

5

Наші рекорди

ГРИГОРІЙ МАЦЕЙКО: П до 100-річчя від дня народження ловік — такий самий, як він член ОУН Іван Мицик — «Аскольд», а вбитий ним студент — поліційний провокатор Євген Бережницький. Іван Мицик отримав 15 років тюрми, а «Гонта» — почуття вини перед власною совістю та Організацією. Тому під час чергового опитування бойовиків ОУН щодо виконання небезпечного чину Григорій Мацейко зголосився на атентатника. Головне завдання без прізвища міністра «Гонті» особисто пояснив керівник крайової ОУН Степан Бандера. Молодого двадцятиоднорічного друкаря попередили про те, що невідомо, чи він повернеться з «відрядження». Деталі плану вже «Володимиру Ольшанському» озвучив безпосередній керівник Микола Лебедь. Задум полягав у тому, що Григорій Мацейко

мав підійти до міністра на вулиці біля клубу, в якому за свідченням розвідки він постійно обідав, і за допомогою виготовленої в підпільній лабораторії бомби вбити Б. Пєрацького, імовірно, разом із собою. Лише одна непрогнозована дрібничка завадила цьому задуму. Григорій Мацейко, зрозумівши, що ФОТОФАКТ

С

учасні безхатченки переважно мають кращий зовнішній вигляд, ніж галицькі вуличні шевці міжвоєнного часу. Фото 30-х рр.

НА ФОТО: Григорій Мацейко. Студентське фото міжвоєнного часу.

НА ФОТО: У цьому будинку, в помешканні Яніни Бегей за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 39, в липні 1934 р. проживав Григорій Мацейко.

вибухівка не спрацьовує, витягнув револьвер і кілька разів вистрілив у міністра. Вражає холоднокровність «Гонти», який, відірвавшись від погоні, викинув у під’їзді помітний зелений плащ і капелюх, спокійно вийшов із будинку і, проминувши групу переслідувачів, зник з очей. Втративши контакт з Організацією на терені Варшави, Григорій Мацейко через Люблін повернувся до Львова. Деякий час жив на конспіративних квартирах, відновив зв’язок і поки польська поліція вийшла на його слід, перейшов у Карпатах польсько-чехословацький кордон. Замах на Броніслава Пєрацького мав величезні наслідки. Насамперед, це була війна на чужій території, прийом, який ми в своїй історії застосовували рідко. По-друге, сам факт замаху та спровоковані ним Варшавський і Львівський процеси ОУН вперше виявили силу Організації, її мережу та структурованість. І для українського, і для польського громадянств відомості про масштаби організованого підпілля були шоком. Озвучені на

судовому процесі факти про осередки та представництва ОУН в Австрії, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Литві, Італії, Німеччині, Румунії, Франції, Швейцарії, Югославії, фінансову базу руху серед емігрантів Північної та Південної Америки, фінансову та дипломатичну підтримку Литовського уряду, власні структурні підрозділи, хімічні лабораторії та розвідку не могли не вражати. Варшавський і Львівський судові процеси, які за логікою польської прокуратури та поліції мали остаточно розгромити українське підпілля, виявилися його тріумфом. Інформаційні повідом­ лення у польських і міжнародних виданнях про поведінку і виступи Степана Бандери та його товаришів не лише скріпили, але й високо піднесли авторитет підсудних та Організації загалом. Ім’я ж самого Григорія Мацейка було забуте. Заходами ОУН він отримав литовський паспорт і оселився в Аргентині під прізвищем Петро Книш. З метою конспірації йому заборонили займатися українськими громадськими справами. Тривалий час бойовик «Гонта», так і не призвичаївшись до аргентинського клімату та суспільних умов, працював на будівництві висот­них конструкцій. Лише напередодні смерті, яка прийшла 13 серпня 1966 року в містечку Лянус біля Буенос-Айреса, Григорій Мацейко, покликавши доньку, сказав їй своє справжнє прізвище та розповів історію життя. Похорон «Гонти» в Буенос-Айресі повернув його ім’я нашій історії.

ерші відомі на території України правила дорожнього руху були видані у Львові 7 січня 1906 р. Цей цікавий з історичного боку документ установлював жорсткі норми руху автотранспорту. Сідати за кермо дозволялось особам, які досягли вісімнадцятирічного віку і лише тим, котрі вивчили правила. Швидкість руху в місті обмежувалася позначкою 15 км/год., а за межами Львова — 45 км/год. Було вироблено бланки водійських прав і формат номерних знаків — прямокутні чорні таблички з білими цифрами. Тоді ж у Львові почали встановлювати перші дорожні знаки — зображена на таблиці шахова дошка означала розбиту дорогу, а знак «U» — рівну. СЛОВО

Р

убрика «Слово» присвячена старим, забутим чи вживаним термінам, істинне значення яких маловідоме, притаманним для нашої краю діалектизмам. Кожен читач чув чи використовував колоритне галицьке слово «франца» чи «француватий». Напевно, кожному знайоме звертання «Дорога родино і ти, француватий зятю», але не усім відоме походження і справжнє значення цього слова. Жартівлива «франца» у своєму первісному сенсі не така вже й легковажна річ і означала французьку хворобу, тобто сифіліс, а «француватий» — особу, хвору на неї. Пізніше ці слова набули значень біди, дурнуватості, огиди. Популярність терміну забезпечувало ім’я Найяснішого Цісаря у відомому колись жарті «А наш татусь Франца Йосиф».

ХРОНОГРАФ

13.09.1973 р. — В американському місті Рочестер помер урод­ женець Стрия, поручник санітарної служби УГА, член УВО Іларіон Осецький. 14.10.1946 р. — У с. Добрівляни на Жидачівщині, потрапивши на більшовицьку засідку, загинув місцевий підпільник, вояк УПА Андрій Свистак-«Ярема». 14.09.1994 р. — У Львові помер греко-католицький священик, духівник українських політичних в’язнів, капелан дивізії «Галичина», політв’язень ГУЛАГу Йосиф Кладочний. 15.09.1992 р. — У німецькому місті Мюнхен помер уродженець Гніздичева, публіцист, культурний діяч, координатор Інституту літератури ім. М. Ореса, член ОУН Михайло Борис.

16.09.1911 р. — У с. Лисятичі на Стрийщині народився член «Пласту» та ОУН, магістр права Краківського університету, головний бухгалтер Львівського медінституту, жертва розстрілів НКВС у «Тюрмі на Лонцького» у Львові Григорій Кухар. 17.09.1939 р. — Згідно з радянсько-німецьким пактом Молотова-Рібентропа про розподіл сфер впливу на європейському континенті, Червона армія розпочала військову агресію проти Польщі з метою окупації Західної України та Західної Білорусії. 18.09.1956 р. — У Львові помер знаний науковець, громадсько-політичний діяч, творець і довголітній директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький.


6

СОЦІАЛЬНЕ

№2(36) 13.09.13

Наш край

Марія Матіос:

«Черевички Божої Матері» я писала плачучи і плакала – пишучи» ІРИНА ТРАВЕНЬ

В

она сміливо і рішуче відкидає усі правила політичної обережності й суспільних табу. Щоразу на свій страх і ризик здійснює мандрівку в наше криваве й жорс­ токе історичне пекло, куди лячно зазирати. Кожна її книга — це щоразу оголена правда, новий удар і виклик, нагадування про те, що було з нами, і що не має права на повторення. Цьогоріч прима української літератури Марія Матіос знову підтверджує неофіційний титул «найпліднішої письменниці України» новою книжкою «Черевички Божої Матері».

— Як Вам вдається поєднувати політичну діяльність із Вашою творчістю? Які труднощі у зв’язку з цим виникають? — Я ніколи не поєднувала творчість і власне роботу. Уже багато років я жартую, що пишу в позаробочий час. У цьому плані для мені не змінилося нічого і після приходу до парламенту. «Черевички Божої Матері» написані влітку, коли я була поза парламентом. А труднощі… Вони для мене незмінні, відколи я взяла перо до рук: брак часу, щоби «просіяти» надмір слів. — Розкажіть кількома словами про Вашу нову книжку. Як довго її писали?

— «Черевички Божої Матері» — це дуже «моя» книжка: стиль, персонажі, місце подій. Це письмо без ретуші і без «кучерявості». Це оголена правда про людину в критичний час. Це ще одне українське історичне пекло, при згадці про яке ми соромливо опускаємо очі долу. Зрештою, це мої пробачальні слова перед пам’яттю тих, перед ким завинили інші. Але їхня провина не дає і мені права про це забути. Це нагадування про те, що було з нами. І застереження, що не сміє повторюватися. Це реквієм за всіма, кого поглинули жорна часу і людської ненависті. «Черевички...» я присвятила пам’яті свого тата. Без його заступництва з небес я ніколи не знайшла б у собі сили в такий чорний для себе час дописати книжку. Але я татові обіцяла. І я виконала обіцянку. Цю книгу, як ніяку іншу, я писала плачучи і плакала — пишучи... Так, вона про людське зло і жорстокість. Але, разом із цим, я хотіла, щоб вона була світла, як її головний персонаж — дванадцятилітня Іванка Борсук, очима і словами якої я й розповідаю цю сумну буковинську історію літа 1941 року. Я дуже хочу, щоб мої читачі мене ПОЧУЛИ і в цій книжці, як чули у всіх попередніх.

— Нещодавно з вистами за Вашими творами Ви відвідали Східну Україну. Які Ваші враження? — О, про це я могла би розказувати півднини! Аншлагова вистава «НАЦІЯ» у Донецьку 22 травня. Переповнена зала. Якась немислимо вдячна реакція. Тоді ж на сцені я оголосила конкурс для студентів «Дерево мого роду». І пообіцяла, що перших десять учасників конкурсу, які намалюють свої фамільні дерева і розкажуть по одній найцікавішій історії своєї родини, матимуть тижневий безкоштовний відпочинок в одному із міст Західної України. Щоб довго не переповідати деталі, скажу найголов­н іше: вже у липні перша група студентів Донецького національного університету відвідала Львів, Дрогобич, Стрий, Нагуєвичі, Сприню, усі замки Львівщини. Фантастичні враження дітей від раз побаченого, ніж десять разів почутого, зробили певний переворот у сприйнятті «западної»! І я вдячна львівському «мажоритарнику» Ярославу Дубневичу, який допомагав мені в цьому проекті. А тим часом конкурс продовжується. І завершальний акорд його буде так само в Донецьку. Повірте мені, Донбас — то цілина, то неорані поклади для української роботи. Але наші політики діляться на дві

НА ФОТО:

Марія Матіос з іконою Матінки Божої (автор — Левко Скоп), яку подарували вдячні читачі під час її відвідин Стрия з виставою «Солодка Даруся».

категорії: або ліниві, або надто радикальні. А там тою цілиною треба йти, як на пуантах. Бо ніхто не любить набігів. Для Східної України варто мати велике терпіння і такт. І ще раз терпіння для твердості, але не для глупства. Думаю, ми якось мало замислюємося над цим і мало що робимо, щоб нас розуміли ті, хто не поділяє наших поглядів. Ми тільки дратуємося від того, що східна мислить не так, як західна, але ми не займаємося навіть елементарним просвітниц­ твом. Знаєте, я колись висловила думку, що, якби оті ХЮНДАЇ поперевозили весь Донбас бодай би на екскурсії чи у гості на Західну Україну так десь днів на 5-10, то після того багато хто із політиків, тих, хто створює суспільну напругу, сам би викинувся на смітник. — Чи думали Ви над тим, щоб написати книжку про сучасну українську владу, маючи можливість бачити її зсередини? — А нащо ще й писати про те, що доводить мало не до білої гарячки чи не кожну совісну людину? Хіба цей потворний досвід теперішньої

української влади може людину вразити до глибини душі, що, власне, й повинні робити справжні художні твори?! На те, що відбувається нині в Україні, немає жодної філософії. І у мене не виникає бажання поділитися з людьми помиями. Люди знають більше. А я хочу писати — осмислювати. А астрономічне злодійство, цинізм і нахабство влади не надаються поки що мені для натхнення. До того, що діється навколо нас і з нами, наразі потрібен прокурор і суддя, а не письменник. Але не «колядники». — Чи не шкодуєте, що пов’язали свою політичну кар’єру з політичною партією «Удар»? — Жодного разу не пошкодувала. Можливо, тому, що там поряд із такими суперпрофесіоналами, як Віктор Пинзеник чи Павло Розенко, є багато романтичних прагматиків, до яких я зараховую і самого Віталія Кличка. Я теж із тої когорти, що не втрачає певного романтизму. Може, він ще називається патріотизмом… Але я не люблю пафосних слів. Хай так і буде — романтичний прагматизм.

Ваше здоров’я

Розвантажувальні дні за правилами

Т

е, що ми називаємо розван та жу ва л ьним днем, зазвичай поєднує декілька факторів. По-перше, ми обмежуємо обсяг їжі. По-друге, у цей день виключаємо з раціону сіль. По-третє, розвантажувальні дні обмежують жир і крохмаль, але залишаються білок і клітковина.

ти необмежено у вигляді нашаткованого салату.

Варіант 2: молочно-кефірний день

Варіант 1: зелений день Нам знадобляться: ягоди, фрукти, сухофрукти, горіхи й трав’яний чай. У раціоні більшості людей не вистачає харчових волокон. Тому розвантажувальний день із використанням зелені й овочів буде доречним. На сніданок гарно смакуватиме нарізка з фруктів (ківі, яблука, апельси-

ни). Фрукти забезпечують енергією на увесь день. Це важливо, коли калорійність раціону знижена. На обід підійде салат із зелені й овочів. До нього можна додати горішки або насіння гарбуза і заправити оливковою олією із соком лимона. Полуденок — трав’яний чай і небагато родзинок, інжиру, горіхів. На вечерю знову готуємо зелений салат. Допускається шматочок тушкованої риби. Гарний варіант для будь-якого овочевого дня — капуста. Її можна вжива-

Нам знадобляться: ряжанка, нежирний кефір, сир, молоко й несолодкий йогурт. На відміну від трав’яного харчування, яке може викликати приступ неконтрольованого об’їдання, оскільки рослини дуже швидко травляться, і голод підступає швидко, наявність білків у сирі, кефірі та йогурті забезпечить ситість. Такий день переноситься легше. Крім того, ми одержуємо коштовний молочний білок, кальцій і вітаміни групи В (особливо В12). На сніданок можна зробити смузі з йогурту або кефіру з ягодами.

В обід з’їдаємо порцію сиру. Його можна заправити сметаною й медом або молоком. Ще краще — обрати зерновий сир. У полуденок  – склянка ряжанки й жменька фініків. Вони дадуть тільки ті калорії, які відразу підуть на потреби організму. Увечері знову сир і склянка кефіру. Розвантажува льний день — це один із способів нормалізації роботи організму. Худнути й краще виглядати ви почнете, якщо матимете добру звичку робити це регулярно. А ще краще, якщо ця звичка подружиться з іншими, не менш корисними. Наприклад, більше гуляти й не зловживати їжею, після якої потім доводиться влаштовувати собі дні покаяння на зеленому салаті.

Варіант 3: вівсянка, сер Нам знадобляться: гречка, вівсянка, небагато рису. Найпростіший варіант — у розвантажувальний день їсти тільки каші. По-перше, ми одержуємо певну кількість білка й енергії складних вуглеводів і майже не голодуємо. Крім того, у крупі багато вітамінів групи В. Для різноманітності каші можна чергувати. Наприклад, снідаємо вів­ сянкою. Вона позитивно впливає на вуглеводний обмін і виведення жовчі. На обід можна з’їсти гречку. Вона вважається найкориснішою крупою — у ній є вітаміни, білки і залізо. Є ще варіанти розвантаження на рисі — він служить відмінним сорбентом, збираючи на себе усі токсини в шлунку.


ДОЗВІЛЛЯ

Наш край

ФОТОФАКТ

№2(36) 13.09.13

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАР

ФУТБОЛ

Лідер нарвався на «Скалу»

Побачивши цей «іконостас» на початку футбольного матчу «Україна–Англія», не один українець потягнувся за яйцем. Футболісти ж подумали: «Два Віті, два Льоні – не на фарт...» ВІТАННЯ

Об’єднання «Небайдужі» та редакція газети «Своє Слово» вітає міського голову Жидачева Володимира Семеновича Левка із 71-літтям. Бажаємо богатирського здоров'я, міцності духу та наснаги на здійснення усього задуманого. Щиро зичимо щастя та благополуччя. СКАНВОРД

2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Торчиновичі/Старий Самбір Бориничі Пісочне Раденичі Новий Розділ Городиславичі Ходорів Чорний Острів Східниця Київець Борислав Великі Глібовичі Стебник Жидачів Гніздичів

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

 На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою.  На Семена багато павутини — осінь буде довга та ясна.  День на Семена був із болотом — осінь буде дощова.  Якщо гуси відлітають на Семена — чекай ранньої зими.  На Семенів день вітер із півдня — зима буде тепла. АНОНС

Жидачів святкуватиме 849 років

49 42 40 38 38 37 31 27 26 22 22 17 14 14 9

ПРОГРАМА 14 вересня (субота) 18.00 – молодіжний фестиваль «Мить юності» (літня сцена МБК «Папірник») 21.00 – дискотека. 15 вересня (неділя) 8.00-12.00 – святочні літургії 10.00 – шаховий турнір («Папірник») 11.00 – турнір з волейболу (сквер, вул. Шевченка) 12.00 – відкрита першість м. Жидачева з вуличної гімнастики «STREET WORKOUT» (сквер, вул. Шевченка) 13.00 – турнір з мініфутболу серед вуличних команд (житловий масив «Гора») 13.00 – першість м. Жидачева з туризму

(сквер, вул. Шевченка) 14.00 – спортивнорозважальне шоу «Ігри богатирів» (літня сцена МБК «Папірник») 14.00, 16.00 – першість Львівської області з футболу «Авангард» (Жидачів) – «Зоря» (Городиславичі) 17.00—17.30 – збір учасників «Вишиванкової ходи» біля пам’ятника Т.Шевченку 17.45 – «Вишиванкова хода» від пам’ятника Т.Шевченку – вул. Шашкевича – вул. Шевченка – літня сцена МБК «Папірник» 18.00 – Урочисте вітання з Днем міста та святковий концерт (сквер, вул. Шевченка) Оргкомітет

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ

Увага! кОНКУРС!

Конкурс на краще весільне фото Дорогі краяни! Газета «Своє Слово» оголошує конкурс на кращу весільну світлину. Умови конкурсу надзвичайно прості. Надішліть ваше улюблене весільне фото на поштову адресу редакції або ж на електрон­н у скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а також контактний номер телефону. Найкраще фото визначатиметься в кінці кожного місяця. Переможець отримає у подарунок цікаві призи від редакції.

Наш край

14 вересня — іменини Семена. Семенів день — то день відльоту ластівок і покарання горобців. Святий Семен вважається покровителем птахів, саме йому вони звітують про свої добрі чи погані вчинки. Ластівки у народній уяві — то посланці неба та провісники весни; хто зруйнує гніздо ластівки, у того на обличчі віспа буде. Горобці ж, навпаки, прокляті птахи, бо коли розпинали Христа, то вони кричали "Жив! Жив!", повідомляючи катам, що він іще не помер. Отож і дістається на Семенів день горобцям по заслугах. Саме від Семена люди починають копати картоплю. В полі розкладають вогнище, печуть нову картоплю, їдять і гріють руки, "щоб не мерзли взимку". За старим стилем Семенів день — то день початку осені, а в давні часи — день початку року. Від цього дня починається "нове бабине літо", яке закінчується 21 вересня. 17 вересня — Христодули, ікони "Неопалимої Купини". Її вважають захисницею від пожеж і блискавок. Селяни молились, прохаючи захистити дім і худобу. 19 вересня — Михайла Чудотворця. В цей день намагалися не працювати.

Львівщина. Прем'єр-ліга Не надто добрі справи і у «Скали-2», яка зараз посідає третю сходинку від кінця турнірної таблиці. Після мінімальної поразки у Миколаєві, моршинська команда має шанс виправити становище, адже 18 вересня зустрічатиметься із львівським ФК «Опір», який перебуває на одній сходинці нижче «Скали-2». Молоді Моршина щастить більше. Вона посідає зараз третю сходинку у своїй групі. Львівщина. Перша ліга. Група Б 8.09 відбувся 22 тур, в якому Жидачів розгромно програв лідеру зі Старого Самбора. Усі інші команди Жидачівщини здобули перемоги: СКК «Пісочна» – ФК «Ходорів» 1:1; «Кар’єр-Прикарпаття» (Торчиновичі/Старий Самбір) – «Авангард» Жидачів 5:0; «Кохавинка» Гніздичів – «Улар Дністер» (Київець) 3:0; «Нафтовик» (Борислав) – «Острів» (Чорний Острів) 0:3; «Бори» Бориничі – ФК «Стебник» 3:1. 11.09 відбувся перший матч 23 туру, в якому Жидачів здолав Гніздичів з рахунком 2:1.

НА ФОТО: Юлія та Віталій Гусєви (с. Братківці, Стрийщина)

Покарання горобців

Україна. Друга ліга. Група Б 6 вересня стрийська «Скала» у виїзному матчі десятого туру на Херсонщині в селі Горностаївка зустрілася з лідером другої ліги — ФК «Мир» — і здобула впевнену перемогу — 3:0, яка стала першою у цьогорічній першості. Незважаючи на те, що «Скала» із 4-ма очками посідає останню сходинку турнірної таблиці, очевидно, що її гравці ще не сказали останнього слова в чемпіонаті. Втім, незважаючи на перспективну гру 11 вересня, «Скала» поступилася у домашньому матчі черкаському «Славутичу» із рахунком 2:0. Наступну гру «Скала» проведе 16 вересня на виїзді у Новій Каховці.

1

7

Адреса редакції: а/с 1874, м. Львів, Індекс — 79008 e-mail: svoyeslovo@gmail.com

Засновник і видавець: Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни» Передплатний індекс 68707

Адреса для листування: а/с 1874, м. Львів, 79008, e-mail: svoyeslovo@gmail.com Головний редактор: Андрій Скоп

Гарбузова каша

від ходорівчанки Надії Павлівної Лапташинської Склад: 300– 400 г гарбуза, склянка сметани, склянка пшона, вода, 1/2 ч. л. солі, цукор, мед, масло за смаком. Спосіб приготування: Гарбуз помити, почистити від шкіри та порізати на кубики. В каструлю викласти гарбуз і залити водою так, щоб вона накрила гарбуз до половини Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365 Тираж: 8 650 примірників

(гарбуз виділить сік ) і варити. Після закипання — приблизно 15 хв. До гарбуза додати промите пшоно. Варити до готовності пшона. Коли пшоно стане м’яким, додати сметану та сіль і ще дві хвилини варити. До готової каші додаємо масло, цукор або ж мед за смаком. Смачного! Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове. Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»

Svoeslovo#02(36)fb  

weekly regional newspaper

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you