2
№2 (14), Квітень 2018 р.
Своя влада – Своя власність – Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній, землі
Націоналісти Київщини блокували вибори президента РФ у столиці
18 березня члени Київської обласної організації ВО «Свобода» разом із ВГО «Сокіл» та іншими патріотичними організаціями блокували диппредставництво Росії в Києві. Націоналісти зірвали вибори президента РФ в Україні, блокуючи доступ громадян РФ до виборчих дільниць. У заході взяли участь депутати всіх рівнів, фракцій ВО «Свобода», партійці та небайдужі громадяни. «Якби чинна влада жила для України, а не тільки за рахунок України, то всі дипустанови Московії були б закриті ще в лютому 2014 року. А так ситуація як з війною ‒ ніби й воюють, але війною війну не називають, бо як назвати гешефт війною», ‒ розповів голова Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій.
Свободівці Київщини відзначили день народження Івана Мазепи
20 березня в селі Мазепинці Білоцерківського району активісти Київської обласної організації ВО «Свобода» вшанували пам’ять Івана Мазепи з нагоди 379-ї річниці від дня народження славетного гетьмана. У заході взяли участь голова фракції ВО «Свобода» у Київській обласній раді, голова Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій, депутати-свободівці Київської облради Вячеслав Хмельницький та Сергій Яременко, секретар Білоцерківської міської ради Вадим Кошель, голови районних та міських партійних організацій, націоналістична молодь. Учасники заходу помолилися за упокій душі великого гетьмана у церкві Святого Миколи Чудотворця. Після того провели урочистий мітинг біля погруддя гетьмана. «Не дивлячись на мороз і снігопад, людей було чимало! Це свідчить, що справа гетьмана жива! Недарма тих героїв, які боролися за незалежність нашої держави, наші вороги й досі називають «мазепинцями», а їхніх нащадків ‒ «бандерівцями». Впевнений, що боротьба, яку розпочав Іван Мазепа, завершиться розпадом московської імперії та розквітом могутньої України ‒ держави, на чолі якої стоятимуть українці!» ‒ наголосив Ігор Сабій. Урочистий мітинг завершили виконанням національного славня та покладанням квітів до погруддя гетьмана Івана Мазепи.
Націоналісти Київщини привітали з уродинами ветерана УПА Теодора Дячуна
20 березня активісти Київської обласної організації ВО «Свобода» завітали до оселі Теодора Дячуна - керівника Білоцерківської станиці Київського крайового братства ОУН-УПА, комбатанта Української Повстанської Армії, почесного громадянина Білої Церкви, щоби привітати ветерана з 91-м днем народження. Привітати іменника приїхали голова Київського крайового братства ОУН-УПА, колишній політв’язень Орест Васкул, голова фракції ВО «Свобода» у Київській обласній раді, керівник Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій, свободівці - депутати Київської облради В’ячеслав Хмельницький та Сергій Яременко, секретар Білоцерківської міської ради Вадим Кошель, рядові партійці. «В один день із гетьманом України Іваном Мазепою народився голова Білоцерківської станиці Братства вояків ОУН-УПА, багаторічний в’язень московських таборів та заслань, Почесний громадянин міста Біла Церква Теодор Григорович Дячун. Сьогодні другу Теодору виповнився 91 рік! Міцного здоров’я та довголіття Вам, друже командире!» - сказав у вітальному слові Ігор Сабій. Вадим Кошель від Білоцерківської міської ради вручив ветеранові Почесну грамоту.
Націоналісти Київщини вимагають повернення громаді 8 га землі в Козині
27 березня Київська обласна організація ВО «Свобода» пікетувала Господарський суд Київської области у справі щодо скасування рішення Обухівської райдержадміністрації про надання у селищі Козин 8 га землі, що опинилися в руках відомого українофоба, екс-«регіонала» і медведчуківця Нестора Шуфрича. «Суди у цій справі тягнуться уже з 2009 року. На сьогоднішньому засіданні суддя Заєць взяв самовідвід, бо він свого часу вже розглядав цю справу і ухвалив рішення на користь громади, але, очевидно, шуфричі «порішали» в апеляційному і вищому судах. Київська обласна «Свобода» й надалі контролюватиме розгляд цієї справи», - прокоментував голова фракції ВО «Свобода» у Київській обласній раді, керівник Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій.
Необхідно прибрати «чорні схеми» в системі перевезень в Києво-Святошинському районі
Депутат Київської облради від ВО «Свобода» Наталія Музиченко зареєструвала петицію, про створення комунального господарства автобусних перевезень пасажирів у Києво-Святошинському районі. Необґрунтовані тарифи, стан транспорту, який непридатний для перевезення людей, завантаженість і перезавантаженість транспорту – ці проблеми вже давно потребують вирішення. Петиція досить швидко набрала необхідну кількість підписів, отримала юридичний висновок апарату Київської обласної ради, і будуть винесені на розгляд профільної комісії.
Закулісся євростандартів
Чому молоко з рук стане «другосортним» і які наслідки заборони на нього
Уже з 1 січня 2018 року переробні підприємства мали перестати купувати молоко в селян і приймати його тільки в спеціалізованих фермерських господарств. Річ у тім, що запроваджені в Україні санітарно-гігієнічні стандарти ЄС передбачають наявність на полицях магазинів молока трьох сортів: екстракласу, вищого і першого. Ці стандарти обговорювали впродовж усього 2017 року, експерти зазначали, що така вимога ставить під загрозу молочну галузь в Україні, адже приблизно 25-30% молока в нас виробляють селяни, для яких утримання корів часто є єдиним джерелом доходів. Але за європейськими стандартами таке молоко класифікується як другий сорт. В останній момент підкомітет «Молоко і молочні продукти» Технічного комітету Інституту продовольчих ресурсів НААН переніс дату відмови від молока другого сорту ще на півроку ‒ до 1 липня 2018 року. Про ці євростандарти та про їхні можливі наслідки розповідає редакції нашої газети депутат Київської облради свободівець Ігор Сабій. У 2011 році Ігор як депутат Хмельницької облради та очільник обласної «Свободи» підтримав місцевих селян у так званих молочних бунтах за справедливу ціну на молоко. Їхні інтереси він обстоював і як заступник голови Комітету Верховної Ради (VII скликання) з питань аграрної політики та земельних відносин. «Норма про сертифікацію нашої продукції на європейському ринку, ‒ пояснює Ігор Сабій, ‒ передбачає доїння молока тільки доїльними апаратами, і це одна з вимог під час підписання угоди про асоціацію України з ЄС. За європейськими стандартами, видоєне руками молоко вважається несортовим, і якщо молокозавод таке приймає, то його продукція не може йти на західний ринок. Так само в Європі неприйнятно, як то є в нас, що люди продають свою молочну продукцію просто з рук. Набути чинності ця норма мала ще з 1 січня цього року, та її відтермінували, як у нас усе відтерміновують. І хоч самé унормування потрібне, бо це також спосіб протистояти хворобам, особливо тим, які спільні для людей і тварин (лейкоз, туберкульоз тощо), але воно зовсім не підходить під нашу ситуацію сьогодні. Бо перш ніж це запроваджувати, треба було протягом кількох років давати дотації для сільськогосподарських виробників, і то саме для дрібних фермерів і навіть одноосібних господарств, щоб вони могли собі купити доїльні апарати, забезпечити наявність проточної води в стайнях, аби мити вим’я і так далі. Звичайно, в нас нічого такого, на жаль, не робилося. До 2010 року були державні програми, зокрема на відшкодування вартості доїльних апаратів, на те, щоб телят селяни не вирізали, а таки вирощували на молочне стадо. Та з приходом Януковича до влади все це згорнулося, а після 2014 року так і не відновилося. Що за Януковича, що тепер ті дотації, які надає держава, дістаються тільки великим виробникам. От, пам’ятаю випадок з часів мого депутатства у Хмельницькій обласній раді: побачивши у бюджеті області на 2011 рік 700 млн грн на розвиток молочного скотарства, ми з побратимами втішились, бо ж то значило, що нарешті наші фермери і виробники молока заживуть. А то ж якраз перед тим Хмельниччина почала була активні бунти за справедливу ціну на молоко, от ми й подумали, що влада на них відгукнулася. Та коли стали вивчати документ, з’ясували, що ті 70 млн порівну поділено між двома великими латифундистами ‒ їм відшкодовано будівництво молочних комплексів (на 10 тис. голів) для великої рогатої худоби. Тобто фактично олігархи самі собі з бюджету вкрали гроші на свої ферми. Тож оскільки в нас не створено умов для того, щоб наше дрібне товаровиробництво перейшло на ті нові стандарти, то ми й не можемо пристати на них. Адже тепер фактично буде суворо заборонено прийом молочним заводам молока в людей, бо вони в основному доять його руками. А як буде заборонено ще й продаж того молока, сиру, сметани у відкритий спосіб з рук, як то зараз є на ринках, то ми повністю поховаємо наше сільське господарство. От є знайомий чоловік, що має п’ятеро корів, і якщо він не зможе продавати
цільне молоко, свій сир і сметану безпосередньо людям, то йому нема чого їх тримати, бо ж, наприклад, сам він продає молоко по 17 гривень за літр, а молокозавод бере тільки по 5-6 грн за літр. Тож як продавати не по 17, а тільки по 5 грн, то йому й не буде економічно вигідно тримати худобу і той самий доїльний апарат, платити за електрику, за корми. Звичайно, він тих корів виріже і поїде десь батрачити. І так усі наші селяни ‒ ну бо для чого ті корови, якщо молоко не можна нікуди ні продати, ні здати. А це значить ще більший рівень безробіття і ще більший відтік людей по світах. Хоч уже давно розраховано й перераховано, що коли сім’я має три дійних корови, то при справедливій ціні на молоко та сім’я повністю зайнята і цілком себе забезпечує. І ми, свободівці, як були народними депутатами, зокрема я як заступник профільного аграрного комітету, постійно порушували питання дотації власне для дрібних господарств, а не для великого товарного виробництва. Дотації на придбання доїльних апаратів, дрібної техніки, бо ж їм не треба «джондірів», їм треба дрібні машини. Але більшість не ухвалила навіть закону про сільськогосподарські кооперативи, перш за все обслуговуючі, щоб фермери-одноосібники могли собі робити невеличкі кооперативні молокозаводи і виробляти свою продукцію самі, відповідно ‒ мати більшу додану вартість, аніж просто від продажу молока посередникові. Якби селянин міг сам переробляти молоко, то вирішилося б питання зайнятості на селі, це також сприяло б подоланню демографічної кризи. Зараз люди настроєні на те, щоб знову піднімати молочні бунти, бо об’єктивно корова ‒ це їхня єдина годувальниця. Тож селяни просто не мають виходу. Їм або на Захід, на заробітки, або під адміністрації з вимогою знову відтермінувати ті стандарти. Але ж ми прекрасно розуміємо, що й відтермінування ‒ це хіба окозамилювання, бо насправді уряд мав би нарешті звернути увагу на дрібне товарне господарство і дати змогу людям розвиватися». ЯК ЖЕ В САМОМУ ЄС? «І так воно є в Європі. От сьогодні зранку, ‒ каже далі Ігор Сабій, ‒ я пішов купити дітям молока і сиру, мене зустріли ці фермери і як колишнього народного депутата запитували, що ж то воно з того має бути, і наводили приклад їхніх родичів, що живуть у Латвії. То от там така система: велике товарне виробництво взагалі заборонене, а є одноосібники, держава їх дотує, дає їм вигідні кредити на придбання добрих порід худоби (щоб продуктивність була висока), на закупівлю доїльних апаратів, сільськогосподарської техніки. У Європі фактично ніде немає такого масового великого товарного виробництва, там працюють екстенсивним методом і дбають про дрібного виробника. Адже що більше дрібних господарств, то більша зайнятість населення. Бо ж щоб обслуговувати 10 тисяч голів молочного стада на комплексі, достатньо чоловік 50. Але коли ці 10 тисяч голів худоби в одноосібників ‒ то це поголів’я двох районів ‒ це ж наскільки більше людей мають і роботу, і заробіток. До речі, у Франції як тільки уряд врізає хоч якісь центи дотацій, зразу всі фермери виходять захищати свої права, аналогічно в Німеччині, і, зрештою, в Польщі. Великотоварні комплекси там у великій меншості, в основному продукція йде з дрібнотоварного виробництва, причому з виготовленням кінцевого продукту. У нас це тільки-но появляється, рідко які фермерські господарства в Україні сьогодні роблять, наприклад, свої тверді сири. Хоча що глибша переробка, то більша додана вартість, більший заробіток. І саме держава мала б стимулювати людей до якомога глибшої переробки молока, і тоді сім’ї, які тримають корови, успішно працювали б, діти успадковували б те виробництво, передавали б своїм дітям… Тобто йшло б життя. Натомість у нас обрізають усякі можливості для виживання, українців витісняють з України».