Page 1

Серія «Сам собі психотерапевт»

Дейвід Вестбрук Норма Моррісон

ПОДОЛАТИ ОБСЕСИВНОКОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД

Спільне видання Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії


Дейвід Вестбрук Норма Моррісон

Оксфордський центр когнітивної терапії Ворнфордська лікарня Оксфорд OX3 7JX

ПОДОЛАТИ ОБСЕСИВНОКОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД Переклала з англійської

Наталя Мельник

Видавництво УКУ Львів 2014


УДК 159.95.018.2:615.851

Дейвід Вестбрук, Норма Моррісон. Подолати обсесивно-компульсивний розлад / пер. з англ. Наталя Мельник; наук. ред. Катерина Явна. (Серія «Сам собі психотерапевт»). Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2014. 80 с. ISBN 978-966-2778-12-0

Серію «Сам собі психотерапевт» відкриває публікація одразу вісьмох книжечок, присвячених найпоширенішим психологічним розладам. Книжечки написані так, щоб людина, яка має певні психологічні проблеми, могла зрозуміти, що з нею відбувається, і дізналася дещо про можливість подолання цих проблем методами когнітивно-поведінкової терапії. Книжечки адресовані широкому колу читачів, зокрема людям, що страждають від психологічних проблем, а також членам їх родин та друзям. Ця книжечка присвячена проблемі обсесивно-компульсивного розладу. Читач дізнається, що таке обсесивно-компульсивний розлад і які є ефективні підходи до лікування цього розладу за допомогою когнітивно-поведінкової терапії.

Перекладено за виданням: David Westbrook and Norma Morrison. Managing obsessivecompulsive disorder / Oxford Cognitive Therapy Centre, Warneford Hospital. Oxford 2003.

ISBN 978-966-2778-12-0

© David Westbrook & Norma Morrison, 2003 © Український інститут когнітивноповедінкової терапії, 2014 Усі права застережено.

Передмова до серії «Сам собі психотерапевт» Україна переживає час усвідомлення багатьох важливих істин, зокрема істини про цінність психічного здоров’я людей. Ми дедалі ясніше розуміємо, що проблеми та розлади психологічного характеру доволі поширені, вони спричинюють страждання людей, суттєво впливають на якість життя, а тому потребують належного трактування та терапевтичної допомоги. За оцінками експертів, кожна четверта людина матиме протягом свого життя якісь порушення у сфері психічного здоров’я. На жаль, в українському, фактично – пострадянському, суспільстві довгий час панувало негативне, упереджене ставлення до осіб з психологічними проблемами. Тому люди соромилися таких проблем, приховували їх, не зверталися вчасно по допомогу, та й самі себе часом сприймали як «ненормальних». Останнім часом намітилася здоровша тенденція у сприйнятті такого роду розладів і проблем: 5


«Це може статися з кожним, немає підстав цього соромитися, важливо вчасно звернутися по допомогу, і ці проблеми можна вирішувати».

долати. Отож до певної міри, завдання такої терапії – допомогти людині стати психотерапевтом для себе самої.

Сучасна наука пропонує багато ефективних шляхів вирішення проблем у сфері психічного здоров’я. Завдяки дослідженням у цій сфері ми можемо теж з дедалі більшою впевненістю рекомендувати той чи інший вид втручань як ефективну форму допомоги при різного роду розладах. Одним із таких сучасних методів втручання є когнітивно-поведінкова терапія. Це психотерапевтичний підхід, який у численних дослідженнях продемонстрував високу ефективність при цілому ряді розладів і проблем, а тому й не дивно, що його рекомендовано як одне з втручань «першого вибору» при найпоширеніших психологічних проблемах, зокрема при усіх тривожних розладах (панічний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, прості фобії), іпохондричному розладі, посттравматичному стресовому розладі, депресії, розладах харчової поведінки та багатьох інших проблемах, і не лише у дорослих, але й у дітей, підлітків та в людей похилого віку.

Започаткування серії «Сам собі психотерапевт» – важливий крок у цьому процесі. Перші ластівки серії – це вісім книжечок із самодопомоги наших британських партнерів з Оксфордського центру когнітивної терапії, підготовлені до видання в рамках спільного проекту Інституту психічного здоров’я при Українському католицькому університеті та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії. Ми сподіваємося, що ці книжечки виконають свою просвітницьку функцію щодо розуміння поширених проблем у сфері психічного здоров’я. Втім, хочемо наголосити, що читання цих книжок не може замінити необхідної процедури фахового обстеження, призначення медикаментів, коли вони показані, та власне психотерапії – а є лише доповненням до цих форм фахової допомоги.

Один із ключових аспектів когнітивно-поведінкової терапії – допомогти особі краще зрозуміти природу, походження та механізм своїх проблем і, відповідно, навчитися успішно їх 6

Ми сподіваємось також, що ці книжечки надихнуть українських фахівців до написання власних книг з самодопомоги, а отже, продовження та розширення цієї серії у майбутньому. Олег Романчук директор Інституту психічного здоров’я (УКУ, Львів) 7


ПОДОЛАТИ ОБСЕСИВНОКОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД


ЗАСТЕРЕЖЕННЯ Поради та інформація, які містяться у цій книжечці, – найкраще з того, що ми можемо запропонувати, базуючись на найновіших наукових дослідженнях і клінічному досвіді. Однак, не володіючи інформацією про конкретні обставини читачів, які вирішать скористатися цими порадами, Оксфордський центр когнітивної терапії та автор(и) не можуть брати на себе відповідальність за остаточні результати таких спроб. Якщо ви вагаєтесь, який саме курс лікування обрати, радимо вам зробити цей вибір, проконсультувавшись із лікарем..

1. Природа обсесивнокомпульсивного розладу (ОКР) 1.1. Вступ Хто з нас ніколи не потрапляв у ситуацію, коли нам здавалося, ніби ми забули зробити щось важливе, і поверталися, щоб пересвідчитися, так це чи ні? Більшість із нас щось подібне переживали, а, може, й не раз. Наприклад, чи хтось може сказати, що ніколи не перевіряв, чи вимкнув праску, чи не залишив в авті ключі? Або, збираючись у мандрівку, чи не перевіряв по кілька разів, чи нічого не забув – гроші, паспорт, квитки? Кому з нас ніколи не доводилося морочитися з якоюсь фразою чи уривком пісні, що «застрягла» в голові як цвях. Все це – звичайний людський досвід. Однак у деяких людей ці проблеми стають настільки частими і дошкульними, що починають заважати нормально жити. Тоді це називається обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). 11


На жаль, багато людей з ОКР не шукають допомоги. Іноді їм здається, що це дурна проблема, і соромляться навіть в ній признатися. Іноді вони не знають про те, що це доволі поширена проблема. Іноді вони хвилюються, бо думають, що ці симптоми є ознакою божевілля. Багато людей з ОКР не говорять про свої проблеми з лікарем, бо не відають, що є на них рада. Ця книжка ознайомить вас із тим, що таке ОКР, що ви можете зробити, щоб отримати допомогу, або як допомогти собі самому. Однак відповідей на всі питання ви, ясна річ, тут не знайдете, тож радимо вам звернутися до психотерапевта, психолога чи сімейного лікаря, якщо вам потрібна буде додаткова інформація чи роз’яснення.

1.2. Що таке ОКР? ОКР може мати різні форми, але найчастіше це – повторювані думки і / або дії. Причому думки – неприємні, і люди, що страждають на ОКР, переважно усвідомлюють, що дії – непотрібні. Тому вони намагаються якось це зупинити, але безсилі протистояти цьому, бо нав’язливі думки їх попросту опановують (обсесії), і вони відчувають, що змушені виконувати ті дії (компульсії). Звідси походить назва «обсесивно-компульсивний розлад». Думки чи 12

дії бувають досить дивні, але треба розуміти: те, що ми маємо проблему з нав’язливими думками, не означає, що ми «з’їжджаємо з глузду». ОКР не є серйозним психічним захворюванням – це просто перебільшення нормальних думок і дій, яке трапляється практично в усіх. Як ми вже згадували, більшість людей час від часу мають тривожні думки, які вони не можуть викинути з голови, або повторюють дії, які насправді не потрібно виконувати. Однак в деяких людей такі думки і такі дії виходять з-під контролю і починають серйозно дошкуляти. Дослідження свідчать, що чіткої межі між «нормальними» і «ненормальними» нав’язливими думками немає. Вважається, що людина страждає на ОКР, якщо проблема стає настільки важкою, що погіршує якість її життя. Приблизно 2-3 % людей мають ОКР у тій чи іншій формі, хоч не всі звертаються по медичну допомогу.

1.3. Чи це нова проблема? Попри те, що останнім часом ОКР приділяють багато уваги в документальних фільмах і телевізійних ток-шоу, проблема ця не нова. Вважається, що ряд відомих людей, як-от Флоренс Найтінґейл і Чарльз Дарвін, страждали на ОКР. Знаменита книжка Джона Беньяна 13


«Шлях паломника» побудована, здається, на його боротьбі з ОКР. В недалекому ще минулому мільйонер-самітник Говард Х’юз мав проблеми з нав’язливими думками і боровся з ними, ховаючись від усіх і від усього. Отож ОКР існує давно, однак об’єкт людських тривог змінюється. Раніше нав’язливі переживання торкалися релігійних питань, як наприклад, страху мати блюзнірські думки. Пізніше, коли люди дізналися, яку роль у виникненні хворіб відіграють мікроби, хворобливою проблемою для декого стала охайність. Останніми часами люди переживають через радіацію, азбестовий пил, СНІД, коров’ячий сказ. Отже, в нав’язливих проблемах людей відображені основні турботи часу, в якому вони живуть.

виходити з будинку, щоб не ввійти в контакт із «забрудненими» людьми. Якщо ж вона когось доторкається, то дуже ретельно, іноді впродовж годин, миє руки та чистить одяг. Вона також вимагає від чоловіка і дітей, щоб вони, для «безпеки», заходячи в дім, знімали одяг і ретельно мили руки. Сім’я дедалі більше від цього потерпає. Крім того, члени сім’ї починають обурюватися на її постійні вимоги щонайдетальніше розповідати, хто де був. Мета цього допитування – пересвідчитися для спокою, що ніхто не був там, де «небезпечно». Пані А. знає, що її страхи нереалістичні, але не може позбутися страху, що підхопить якусь хворобу, якщо не вживатиме запобіжних заходів. 

1.4. Приклади ОКР Ось типові приклади ОКР. 

14

Пані А. боїться підхопити інфекцію від контакту з іншими людьми. Особливо її лякає дотик до людей, які, можливо, були в лікарні, де лікуються інфіковані особи. Насправді вона намагається уникнути доторку взагалі до будь-кого, тому що цей будь-хто міг доторкатися когось, хто має інфекцію. Крім того, вона намагається не

Пан Б. мусить постійно перевіряти, чи все в порядку, щоб запобігти нещастю. Вихід з дому може зайняти в нього більше години. Він ходить і перевіряє, чи в попільничках немає тліючих недопалків, чи вимкнені електроприлади, чи перекриті водяні й газові крани, чи надійно замкнені двері. Виконуючи звичайні буденні справи, він по кілька разів усе перевіряє, щоб упевнитися, що все зроблено «правильно». На роботі він пасе задніх, бо безнастанно все перевіряє і перевіряє, аби не припуститися 15


найменшої помилки. Знову ж, він відчуває, що його заходи обережності явно перебільшені, але як тільки він намагається не перевіряти, то одразу почувається некомфортно, так що мусить таки вернутися і все перевірити. 

Пані В. періодично спадає на думку, що вона може завдати шкоди своїй маленькій дитині. Іноді її думки виникають при вигляді «небезпечних» об’єктів: ножів чи лез, тож вона почала ховати їх далеко у «безпечні місця», щоб, не дай Боже, ними не скористатися. Насправді вона хороша мати і любить свою дитину, але на неї періодично находить страх, що вона може втратити нас собою контроль і накинутися на дитину. Пані В. починає хвилюватися, що, мабуть, «з’їжджає з глузду», через те, що має такі думки. Вона намагається про них забути, але вони вертаються до неї багато разів на день. Єдине, що її заспокоює, – це «хороші думки», які вона проговорює, немов молитву, певну кількість разів. Так їй стає на деякий час легше, але думки скоро повертаються.

1.5. Загальні риси ОКР Нижче подаємо найзагальніші риси ОКР, а також пояснення деяких термінів, якими оперують, коли говорять про ОКР.  Обсесії, або нав’язливі думки, або румінації Всі ці терміни використовують на означення тривожних думок. Пані А. боїться, бо має думки про хвороби, пан. Б. переживає, бо має думки про катастрофи, пані В. має думки про те, що може заподіяти шкоду своїй дитині, – це все приклади обсесій. Є три форми обсесій. По-перше, це прості думки, виражені словами: «Я можу підхопити хворобу». По-друге, це ментальні образи, наприклад, картинка якоїсь страшної події. По-третє, це імпульси страху, що ви можете піддатися бажанню заподіяти комусь шкоду. Люди бояться, що в один прекрасний день вони почнуть діяти на основі цих спонукань (наприклад, страху пані В. заподіяти шкоду своїй дитині). Насправді ж багаторічний досвід роботи з ОКР показав, що такі нав’язливі заклики ніколи не здійснювалися. В обсесіях найпоширеніші зони занепокоєння – це бруд і хвороби, насильство, інші види шкоди, пов’язані з людьми, секс та релігія. Через

16

17


те, що ці думки неприємні або вони лякають, людина з ОКР почувається дискомфортно і неспокійно. Коли дискомфорт спричинений обсесіями, людина переважно намагається зробити щось, аби відчути себе краще. Ці дії («ритуали») описані нижче.  Компульсії, або ритуали Ці терміни використовуються на позначення дій, які людина з ОКР вважає за необхідне виконувати. Ритуали поділяються на два види. По-перше, це дії, які зовнішній спостерігач може побачити. Прикладами цього є вмивання пані А. та перевірки пана Б. І справді, перевіряння та очищування – це два найпоширеніші види нав’язливого ритуалу, хоч є й багато інших. Часто в ритуали залучуються члени сім’ї людини, яка страждає на ОКР, як у випадку з пані А. Інший вид ритуалу – цілком розумова дія, така як «хороші думки» пані В. Очевидно, що ніхто інший не може про це знати, якщо вона сама не скаже. Обидва типи ритуалів називають нейтралізуючими, оскільки вони призначені, щоб скоротити чи нейтралізувати дискомфорт, який людина відчуває.  Запевнення Ще один спосіб зменшення дискомфорту, яким користуються люди з ОКР, – попросити 18

інших, наприклад членів сім’ї чи лікаря, заспокоїти їхні страхи, дати якісь запевнення щодо них. Прикладом пошуку такого запевнення є випадок з пані А., яка вимагає, щоб усі члени сім’ї детально інформували її про те, хто куди ходив. Інколи люди можуть займатися самозаспокоюванням і самозапевненням. Наприклад, пані А. часто прокручує свій день в голові, щоб упевнитися, що вона не торкалася нікого «небезпечного».  Уникання Часто тривогу спричинюють ситуації або люди: наприклад, тривогу пані А. спричинювали доторки до людей. Щоб зменшити свої страхи, люди з ОКР намагаються уникати таких ситуацій. Приклади уникання – це коли пані А. не виходить з дому, а пані В. ховає від себе ножі та гострі предмети. Уникання – мабуть, один із найобтяжливіших симптомів ОКР. В житті стає дедалі більше обмежень, спричинених необхідністю уникати певних ситуацій, людей чи речей.  Розділена відповідальність Щоб якось порадити собі зі своїми проблемами, люди з ОКР не лише просять про запевнення, але й намагаються залучити ще когось до своїх ритуалів або просять перевіряти їхні 19


перевірки. Подібно, психотерапевти часто виявляють, що пацієнт здатний виконувати завдання, коли психотерапевт присутній, але таке саме завдання не може виконати наодинці. Це тому, що сама лише присутність психотерапевта дає змогу перекласти на нього частину відповідальності. Часом пацієнтам достатньо розповісти комусь про те, що вони зробили, аби відчути, що відповідальність уже розділена з кимось, бо сам факт, що інша людина не вжахнулася тому, що почула, означає для них, що, мабуть, усе гаразд.

1.6. Походження ОКР Ми вже побачили, що ті види думок, які турбують людей з обсесивними проблемами, час від часу виникають і в більшості з нас. Це стосується навіть лихих думок про те, щоб завдати комусь шкоди чи каліцтва. Наприклад, серед молодих батьків дуже поширені настирливі думки про спричинення шкоди своїм немовлятам. Подібно, в багатьох людей, коли вони стоять на даху високої будівлі або на вершині скелі, пробігає думка про те, щоб стрибнути вниз, хоч насправді вони не мають ніякого бажання це робити. Дослідники порівняли нав’язливі думки, що виникають в людей з ОКР, з подібними дум20

ками, які мають люди без ОКР. Дослідження показало, що: а) серед опитаних людей в понад 90 % часом виникають неприємні надокучливі думки; і б) лише на підставі опису думки зазвичай неможливо сказати, чи ця думка є обсесивна чи просто звичайна собі надокучлива думка. Іншими словами, здається, що немає великої різниці між думками такого роду в людей, що мають ОКР, і в людей без ОКР. Ці дані говорять нам, що самі по собі обсесивні думки не є щось ненормальне. То в чому ж полягає проблема людей з ОКР? Здається, що проблему спричинюють не самі по собі нав’язливі думки, а те, що ці думки для вас означають. Якщо людина без ОКР має думку завдати собі або комусь близькому якоїсь шкоди, то зазвичай досить скоро проганяє її як просто думку і не відчуває потреби виконувати якісь дії. Люди ж з ОКР інтерпретують цю думку так, ніби вона означає щось дуже небезпечне. Наприклад: якщо така думка спала їм на розум, то вони лихі й огидні; ймовірно, має статися якесь лихо; вони відповідальні за те, аби запобігти якомусь злу, що може бути наслідком цієї думки. Чому люди з ОКР інакше реагують на неприємні надокучливі думки? Дослідження лише почалися, але вже зараз отримані деякі ключі до 21


розгадки цього питання. Головний висновок – це те, що люди з ОКР часто дотримуються надзвичайно високих стандартів, зокрема у сфері моралі та відповідальності. Вони схильні відчувати відповідальність за події, навіть коли це дуже неправдоподібно, і для них нестерпно є уявляти собі будь-яку можливість чогось поганого. Вони, здається, почуваються відповідальними за попередження шкоди навіть у тих ситуаціях, коли інші люди не бачили б необхідності вживати якихось особливих запобіжних заходів. Це означає, що думка, на яку хтось інший не звернув би уваги, для особи з ОКР є вкрай неприємною і неприйнятною, і вона відчуває, що мусить із цим щось робити. Це приводить до того, що людина або намагається придушити цю думку, або старається нейтралізувати її якимись ментальними або фізичними ритуалами – а такі спроби виправити ситуацію в дійсності ще більше погіршують справу, як ми побачимо в наступному параграфі.

бою додаткову відповідальність (народження дитини, підвищення на роботі, купівля нового дому), які є доволі стресовими для всіх нас, будуть ще більш стресовими для таких людей, і ОКР часто починається або загострюється в періоди, коли зростає відповідальність.

Загострене почуття відповідальності може розвинутися з різних причин. Наприклад, є люди, що з раннього віку несли на собі відповідальність за виконання багатьох обов’язків (найстарша дитина у великій сім’ї), або такі, що, справедливо чи несправедливо, відчувають провину за щось погане, що сталося в минулому. Життєві події, що приносять із со-

Людям з нав’язливостями дуже важко відмовитися від ритуалів як від способу впоратися з проблемою. Зазвичай вони вірять, що коли вони виконають відповідні ритуали з абсолютною точністю, то все буде добре. Однак це трохи нагадує ситуацію, коли, для того, щоб вилізти з глибокої ями, ви вирішуєте взяти більшу і кращу лопату. Ті способи,

22

У результаті люди з ОКР потрапляють у своєрідні тенета: вони дуже засмучуються, коли мають певні думки, хоч ці думки самі по собі не є щось особливе. Через це засмучення вони не можуть просто відкинути ці думки, як це зробив би будь-хто інший. Так люди з ОКР, опинившись між молотом і ковадлом важких хвилювань і нездатності їх контролювати, шукають інших способів упоратися з проблемою. Так з’являються ритуали та інші форми нейтралізації.

1.7. Чому така ситуація не минає і навіть погіршується?

23


якими люди з ОКР намагаються собі зарадити, насправді нічого не змінюють. Чим більше ви стараєтеся, тим складнішою стає ситуація і тим більше ви засмучуєтеся. Ваші спроби впоратися з проблемою перетворюються на кружляння в замкненому колі, що посилює ритуалізацію і ще більше зміцнює віру в те, що вкрай важливо є тільки все зробити точно як має бути. Пригляньмося по черзі до цих замкнених кіл.  Ритуали Ритуали, до яких вдаються люди з ОКР, добре спрацьовують в коротокотерміновій перспективі. Якщо ви не можете позбутися страху захворіти, то здається, що логічно старатися дбати про чистоту. І справді, завдяки цьому ви почуватиметесь краще, принаймні на короткий час. Але на довшу перспективу ці дії працюють проти вас. На це є дві основні причини: 

24

По-перше, оскільки ритуали справді зменшують дискомфорт, вони перетворюються на дедалі сильнішу звичку. Це трохи нагадує курця: спочатку він викурює 20 цигарок на день, потім 30, 40 і так далі. Якщо ви почуваєтеся некомфортно і знаєте, що певні дії принесуть вам полегшення, то ясна річ, що важко опиратися спокусі їх виконати. Але біда в тому, що невдовзі ваше

життя стане цілком опановане ритуалами та униканнями. Ви не зможете навчитися по-іншому, не таким руйнівним способом, справлятися зі своїми тривогами. 

По-друге, регулюючи дискомфорт ритуалами, ви не матимете нагоди перевірити, чи те, чого ви боїтеся, справді таке, як ви про нього думаєте. Чи нічого поганого не сталося, тому що ви «правильно» виконали ритуал, чи тому що так чи інакше нічого не мало статися? Є один старий анекдот про чоловіка, який стояв на вулиці і махав руками. Приятель запитав його, що він робить, а той відповів: «Відганяю драконів». «Але тут нема ніяких драконів», – зауважив приятель. На це чоловік відказав: «Значить, я добре махаю». Людина з ОКР трохи нагадує цього чоловіка – ритуали слугують йому, щоб проганяти неіснуючих драконів, а також підживлюють його віру в те, що тільки завдяки цьому ритуалу драконів можна тримати на віддалі. Насправді ж треба зрозуміти, що немає ніяких драконів.

 Уникання Якщо ви уникаєте ситуацій, де ви могли б піддатися спокусі вдатися до ритуалу, то це також вирішує проблему лише на короткий 25


час. Уникання означає, що ви, знову ж таки, втрачаєте нагоду пересвідчитися, що нічого поганого не сталося б, якби ви не виконали ритуал. Уникання складної ситуації лише приховує проблему, і вона собі «спить», доки ви не зіткнетеся з ситуацією, якої не зможете уникнути, і все починається знову.  Пошук запевнень Інший спосіб долання проблеми – пошук запевнень. Вам може здаватися, що коли відповідальність лежатиме на комусь іншому (напр., за те, щоб вхідні двері були добре замкнені), то це звільнить вас від турбот і дасть змогу уникнути безконечних повторних перевірок. На жаль, насправді це лише ще одна форма уникання. Так само як і уникання небажаних ситуацій, пошук запевнень не дає вам змоги переконатися в тому, що не було необхідності ані виконувати ритуали, ані перекладати відповідальність на когось іншого. Коли ви питаєте когось, чи все зроблено «як слід», тобто фактично змушуєте когось зробити це «як слід» для вас, то за своїми наслідками воно нічим не відрізняється від ритуалізації самого себе. Це дає вам миттєве полегшення, але саму проблему робить довготривалою.

26

 Стримування думки Намагання стримати неприємні думки – поширена і зрозуміла реакція. Однак дослідження показали, що цей підхід також нічого не дає, бо чим більше ви стараєтеся не пустити до голови якусь думку, тим настирливіше вона буде повертатися до вас знов і знов. Ось проста ілюстрація цього явища. Подивіться, що станеться, якщо ви спробуєте виконати просто зараз оцей наказ: «Що б ви не робили – не думайте про рожевих слонів». Більшість людей відразу ж думають про рожевих слонів! Те саме зазвичай відбувається, якщо ви дуже сильно стараєтеся не мати нав’язливих думок: чим більше ви намагаєтеся стримувати їх, тим більше вони приходять вам до голови. Отже, стримування думок в остаточному підсумку приводить до протилежного результату.  Потреба все тримати під контролем Деякі люди з ОКР намагаються справитися зі своїми хвилюваннями, домагаючись стовідсоткової певності, що вони все контролюють і всім управляють. На жаль, цим вони ставлять собі нездійсненну ціль, адже на багато що в житті ми або не можемо впливати 27


(наприклад, на багато подій в майбутньому), або не мусимо впливати (наприклад, на наші думки – можна хотіти керувати своїми діями, але ми не маємо ні змоги, ні потреби такою самою мірою керувати своїми думками). Ця стратегія посилює тривогу, тому що намагання керувати некерованим неминуче призводить до того, що постійно існує загроза зриву.  Потреба у впевненості Люди з ОКР можуть відчувати потребу мати стовідсоткову впевненість, що вони надійно захистили себе та інших людей від лиха. Наприклад, ви можете хотіти впевності в тому, що добре помили руки або що справді вимкнули плитку. Проблема в тому, що чим більше ви намагаєтеся бути цілковито впевненим, тим більше сумнівів у вас виникає. Якщо я вже добряче від’їхав від дому і починаю згадувати, чи вимкнув праску, то можу подумати так: «Звісно, що вимкнув – я пам’ятаю, як я це робив». Але тоді може виникнути наступна думка: «А може, я пам’ятаю вчорашній ранок, а не сьогоднішній?» Чим більше я намагаюся достеменно згадати події цього ранку, тим більше заплутуюся. Замість досягти впевненості, я стаю дедалі більше невпевненим. Ще один спосіб, до якого іноді вдаються люди, щоб мати впевненість, – дуже зосереджене 28

запам’ятовування. Але проблема виникає, коли їх переривають чи відривають від цього процесу, бо тоді вони мусять все починати спочатку. Це іноді повторюється багато разів, так що на виконання найпростіших справ вони можуть витрачати дуже багато часу.  Нав’язливі думки і дії, що сприяють тривогам Якщо людина, яка страждає від ОКР, впадає від цього в пригнічений стан, то може спрацювати своєрідна зворотна логіка (іноді це називають «емоційним міркуванням») і через це їхня проблема виглядає для них ще серйознішою і реальнішою. Це коли ми думаємо: «Якби це не було справді так серйозно / реально / небезпечно, то я б не почувався таким прибитим». Подібно, коли ви намагаєтеся виконувати непотрібні дії, щоб нейтралізувати «погані думки», то стає чимраз важче з ними справитися. Це трохи нагадує чухання подряпин – спочатку стає легше, але потім свербить ще більше.  Підвищена чутливість Нарешті, той факт, що люди з нав’язливостями дуже пильно і чутливо реагують на можливість найменшої небезпеки в середовищі свого проживання, весь час тримає проблему на передньому плані. Вони ніби мають у голові 29


невидиму антену, якої всі решта не мають, і ця антена постійно крутиться, щоб вловити найменшу підозру в існуванні небезпеки, і це змушує їх ще більше старатися впевнюватися в тому, що погані думки прогнані, все зроблено належним чином або що все ретельно вичищено.

1.8. Роль відповідальності Важливим аспектом проблеми, про який ми вже згадували кілька разів, є те, що люди з ОКР часто відчувають, ніби вони мусять переконатися в тому, що все йде добре, все правильно і нічого лихого не відбувається; і це тому, що вони думають, ніби лихо мало би статися через них або через те, що вони не змогли йому запобігти. Це дуже поширена форма тривоги, притаманна багатьом видам ОКР. Якщо проблемою є надмірне вмивання, то страх зосереджений довкола можливості захворіти або спричинити захворювання когось близького. Якщо ви страждаєте надмірним перевірянням, то це означає, що ваша тривога стосується того, щоб запобігти якомусь лихові – пожежі, повені, пограбуванню тощо і, – можливо, це ще важливіше, – щоб це не була ваша вина, якби таке сталося. Якщо ви маєте тривожні нав’язливі думки, то ви мо30

жете шукати впевненості, що внаслідок цих думок нічого поганого не стається ні з вами, ні з іншими людьми. Іншими словами, головна турбота при ОКР – це бажання бути впевненим, що ви не несете відповідальності за те, що стається якесь лихо. Очевидно, що відповідальність і сумлінність самі по собі не є поганими рисами, але коли це призводить до такого тяжкого пригнічення і шкідливої ритуалізації, коли це руйнує ваше повсякденне життя, то це означає, що справи зайшли занадто далеко, і вам, можливо, треба переглянути ваше розуміння відповідальності.

1.9. Зрозуміти ОКР Спробуймо підсумувати те, про що ми говорили досі. Якщо ми подивимося на це з погляду хворого, то побачимо, що ОКР – не таке страшне «божевілля», як це може здаватися. Мати неприємні думки – дуже поширене явище, але деякі люди лякаються таких думок і відчувають, що повинні вживати якихось заходів, аби усунути будь-яку загрозу, що могла б виникнути у зв’язку з цими думками. Якщо вам спадає на думку, що, як ви не зробите те або інше, то станеться щось жахливе, – здається цілком розумним постаратися запобігти лихові таким чином. Однак заходи, яких 31


ви вживаєте, не є необхідними і фактично тільки посилюють той страх, так що ви опиняєтеся в замкненому колі. Страх стає дедалі сильнішим, і вашим життям починає керувати потреба виконувати запобіжні дії. Те, як підтримують проблему ці замкнені кола, проілюстровано на рис. 1. DZȉȓȔȌȧȐȑȩȑȄȆ·ȣȋȏȌȆȩȈȗȐȎȌ

DZȄȆ·ȣȋȏȌȆȩșȆȌȏȢȆȄȑȑȣ ȓȒȆ·ȣȋȄȑȩȋȚȌȐȌȈȗȐȎȄȐȌ

ȆȈȒȆȇȒȕȖȔȒȎȒȆȩȍ ȓȉȔȕȓȉȎȖȌȆȩ ȆȒȑȌȏȌȜȉȋȐȩȚȑȢȢȖȠ ȓȉȔȉȎȒȑȄȑȑȣȣȎȩ ȓȩȈȕȌȏȢȢȖȠ șȆȌȏȢȆȄȑȑȣ

ǨȩȪȋȐȉȖȒȢ ȋȄȓȒȅȩȇȖȌȜȎȒȈȩ ȔȌȖȗȄȏȌȗȑȌȎȄȑȑȣ ȓȒȜȗȎȋȄȓȉȆȑȉȑȠ ȕȖȔȌȐȗȆȄȑȑȣȈȗȐȎȌ ȖȈ

ǶȒȐȗ² ȓȔȒȈȒȆȊȉȑȑȣ ȆȌȎȒȑȄȑȑȣȚȌșȈȩȍ

ǶȌȐțȄȕȒȆȉ ȋȐȉȑȜȉȑȑȣ ȈȌȕȎȒȐȘȒȔȖȗ

ǨȩȪȋȈȄȢȖȠȕȣ ȓȒȐȩțȑȌȐȌ ȑȄȈȉȣȎȌȍțȄȕ

Рис. 1. Замкнені кола, які підтримують ОКР.

КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ

 Якщо вас турбують нав’язливі проблеми, то це не є свідчення того, що ви з’їжджаєте з глузду.  Всі люди мають нав’язливі думки, але більшість може їх позбутися. Ті, хто страждає на ОКР, мають із цим труднощі, а причина цього – значення, якого вони надають своїм думкам.  Чим більше ви стараєтеся стримати думку, тим більша ймовірність того, що вона знову повернеться вам до голови.  Лікування буде спрямоване не на думки, а на те значення, якого ви їм надаєте.  Багато з того, що люди роблять, аби контролювати чи вирішувати свої проблеми, насправді лише заганяє їх в глухий кут, і вони починають кружляти в замкненому колі своїх думок і непотрібних дій.  Важливу роль в ОКР часто відіграє перебільшене почуття відповідальності.

У наступній частині цієї книжечки ми розповімо, що з цим можна зробити. 32

33


Для людей, які страждають на ОКР, в 1970-ті роки відкрилися нові перспективи і надії. Раніше люди могли страждати на ОКР багато років або навіть все життя. Завдяки сучасному психологічному лікуванню, як свідчать дослідження, стан 70-80 % хворих значно поліпшується впродовж місяця і надалі залишається стабільно добрим. Однак важливо розуміти, що успіх значною мірою залежать від вас. Сучасне лікування дуже активне, і його результат значною мірою залежить від ваших зусиль. Ваш психотерапевт надасть вам підтримку і пораду, але це допоможе вам тільки в тому разі, якщо ви самі будете наполегливо трудитися над вашим лікуванням.

спаде. Такий підхід виявляється ефективним, тому що тривога зменшується в міру звикання до ситуації, а коли ви відмовляєтеся від ритуалів, то відкриваєте, що ваші страхи не справджуються. Для порівняння, уявіть собі, що хтось біля вас запустив феєрверк. Можливо, ви аж підскочите! Якщо це відразу ж знову повториться, то ви знову відреагуєте, але, мабуть, уже не так сильно. Якщо це буде ціла серія феєрверків, один за одним, то ви скоро звикнете до гучних вибухів і врешті перестанете реагувати. Так само, коли пацієнти входять в лячні для них ситуації, то спочатку відчувають сильну тривогу, але якщо вони залишаться з цим, замість того щоб втікати, то побачать, що скоро їхня тривога спаде сама по собі.

З кінця 70-х до початку 90-х років минулого століття основним психологічним лікуванням при ОКР була одна з форм поведінкової терапії, відома під назвою експозиції з попередженням реакції (exposure and response prevention). Сама назва відображає терапевтичний підхід: вас піддають впливові лячної ситуації (експозиція – exposure) і запобігають (попереджують) вашій звичній реакції (prevention). Ідея полягає в тому, щоб увійти у лячну ситуацію і залишатися в ній, не вдаючись до ритуалів чи іншої некорисної поведінки, доки тривога не

Експозиція з попередженням реакції – дуже ефективне лікування, але воно поширилося лише в останні 10 років завдяки ідеї більше брати до уваги думки, що керують нав’язливою поведінкою. Обидва підходи в даний час входять до когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). КПТ в її різноманітних формах в даний час визнана як найефективніший з доступних нині методів психотерапії для лікування ОКР – чи то сама по собі, чи в поєднанні з медикаментозним лікуванням – і саме про це йдеться у цій книжці.

2. Лікування ОКР

34

35


2.1. КПТ-модель обсесивнокомпульсивного розладу У частині 1 ми описали в основному, що, згідно з КПТ-моделлю, підтримує обсесивно-компульсивний розлад. Нагадаємо: вихідним пунктом у цій моделі є твердження, що не лише люди з ОКР, а майже кожна людина має неприємні нав’язливі думки. Більшість людей відкидають такі думки як дурні або недоречні, а от люди з ОКР схильні вважати, що ці думки означають щось страшне: що внаслідок чогось-там дуже ймовірна якась страшна подія, що вони мусили б нести відповідальність за шкоду, яка комусь загрожує, що вони справді мусили б діяти у відповідь на непереборну спонуку і т. д. Крім того, вони можуть вирішити, що раз у них виникають такі думки, то вони взагалі погані люди. Насправді ж ми знаємо, що думки так часто повертаються до голови саме тому, що людина відчайдушно намагається їх позбутися. Люди, які справді хочуть заподіяти комусь шкоду, зазвичай не мають таких хвилювань; лише ті, хто ненавидить думку про заподіяння комусь шкоди, мають такого роду хвилювання. Отже, різниця між людьми, що мають ОКР, і тими, які його не мають, полягає не в тому, що в одних виникають негативні думки, а в інших – ні, а в тому, якого значення люди надають цим думкам. 36

Люди, що страждають на ОКР, вважають, що вони мусять щось зробити, аби запобігти чомусь лихому, що може статися з ними або з кимось іншим, і це є їх типова реакція на негативні думки. До таких запобіжних дій належать ментальні та фізичні ритуали; уникання «небезпечних» ситуацій, намагання контролювати чи придушувати тривожні думки, пошук запевнень або допомоги від інших, прагнення до впевненості тощо. Ці намагання усе владнати є природною реакцією, але ми тепер знаємо, що, хоч вони дають тимчасове полегшення, людина надовго опиняється в замкненому колі. Чим більше ви намагається контролювати ОКР цими методами, тим воно стає гірше. Метою КПТ є: 

допомогти вам відкрити, як ці замкнені кола працюють проти вас;



допомогти вам зрозуміти, що стається, коли ви припиняєте некорисні спроби розв’язати проблему, щоб ви побачили: те, чого ви боїтеся, насправді не стається, і ваша тривога зникає сама по собі;



допомогти вам по-іншому поглянути на нав’язливі думки – як на думки, які не конче мають якесь особливе значення.

37


2.2. Підготовка до КПТ-лікування Роздумуючи про те, як рухатися вперед, корисно розглянути проблему ОКР з двох різних поглядів. Як можна зрозуміти страх того, що станеться щось жахливе? Які пояснення можливі? Є дві теорії. Одна, яку ми назвемо теорія А, – це те, з чого переважно починають люди з ОКР: що ви маєте рацію – небезпека дійсно існує, і ви мусите щось зробити, аби її уникнути. Альтернативне, КПТ-пояснення, яке ми назвемо теорія Б, полягає в тому, що небезпека не така велика, як ви думаєте, а радше ви просто надмірно хвилюєтеся про те, щоб не зазнати шкоди чи небезпеки. У світлі того, про що ми говорили досі, котре з двох вам здається більш правдоподібним поясненням у вашому випадку? Ми сподіваємося, що ви зможете принаймні припустити, що ви занадто хвилюєтеся, і насправді неминучого ризику зазнати якоїсь шкоди немає. Іншими словами, теорія Б може бути альтернативним і продуктивнішим поглядом на вашу проблему. Це важливе питання, тому що ці дві теорії говорять цілковито різні речі про те, як слід вирішувати проблему. Якщо теорія А правильна і все насправді є так небезпечно, як ви думаєте, то, мабуть, вам треба й далі вживати всіх можливих заходів, щоб захистити 38

себе та інших вдаючись до ритуалів, уникання ситуацій тощо. Якщо ж ближчою до істини є теорія Б, то якраз неправильно буде все це виконувати, тому що це тільки підтримуватиме ваші страхи і марнуватиме ваше життя на непотрібні ритуали. Але навіть якщо ви приймете теорію Б як імовірну, то постане питання: як визначити, котра з двох теорій правильна? КПТ пропонує, щоб ви самі для себе це з’ясували, перевіривши обидві теорії, подібно до того, як дослідник перевіряє наукові теорії. Ваше завдання – визначити на практиці, в реальних діях і вчинках, котра з двох теорій видається вам ближчою до істини і кориснішою для вас і для тих, хто вас любить: теорія А (про реальну небезпеку) чи теорія Б (про надмірне хвилювання через можливу небезпеку). У розділі 3 ми побачимо, як це працює в житті.

2.3. Медикаментозне лікування Ця книжечка присвячена психологічному лікуванню обсесивно-компульсивного розладу. Однак є також і ліки, які можуть бути корисні для деяких людей. Ліки може призначати лише лікар, тому про медикаментозне лікування треба говорити з сімейним лікарем або психіатром. 39


При лікуванні ОКР найчастіше використовуються різні види антидепресантів, тобто препарати, розроблені для боротьби з депресією. Деякі з цих препаратів можуть допомогти людям з ОКР, навіть якщо вони не мають депресії. Найімовірніше, при ОКР допоможуть кломіпрамін (Анафраніл), флуоксетин (Прозак), флувоксамін (Фаверин), серталін (Люстраль), пароксетин (Сероксат) і циталопрам (Ципраміл). Зауважте, що медикаментозне лікування не замінює психологічного лікування. Ці два підходи не суперечать один одному жодним чином, а то й, можливо, підтримують одне одного. Медикаментозне лікування дає добрий короткотерміновий ефект, тоді як психологічне лікування навчить вас нового підходу з надією на довготерміновий результат. Приймаючи ліки, ви мусите пам’ятати про три речі: 

Ці ліки не викликають залежності, як транквілізатори типу валіуму, але припиняти їх вживання, як і всіх сильних ліків, треба поступово.



Щоб ці ліки дали позитивний результат, їх треба приймати регулярно і досить довго – зазвичай від двох до чотирьох

40

тижнів. Вони можуть мати незначні побічні ефекти, це питання треба обговорити з лікарем. Якщо ви таки пробуєте медикаментозне лікування, то, щоб пересвідчитися в його ефективності, ви мусите приймати його досить довго – принаймні 6 тижнів. 

Дослідження показують, що деяким людям медикаменти допомагають тільки на час їх вживання. Коли вони припиняють приймати ліки, то дуже часто проблема знову повертається. Це не конче велика проблема, бо ці препарати можна приймати протягом тривалого часу. Однак якщо з якоїсь причини ви хочете припинити приймати ліки, то розумно буде пошукати психологічної допомоги, оскільки вона дає кращий довгостроковий захист від рецидиву.

КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ

 При ОКР допомагає і психологічне лікування (особливо КПТ), і медикаментозне лікування.  КПТ виходить з того, що ви повинні з’ясувати для себе, чи ваші страхи мають підстави і дійсно існує велика небезпека для вас та для інших людей, чи проблема 41


в тому, що ви просто занадто хвилюєтеся через небезпеку.  Є дані про те, що медикаментозне лікування допомагає тільки на час прийняття ліків і що рівень рецидивів відносно високий у разі припинення лікування.  Є дані про те, що КПТ забезпечує кращий довгостроковий захист від рецидивів.

3. Запровадження КПТ в життя Попри те, що КПТ – досить ефективний спосіб лікування обсесивно-компульсивного розладу, кваліфікованих когнітивно-поведінкових терапевтів, на жаль, не вистачає. Це означає, що знайти психотерапевна важко і може бути велика черга на прийом. У цьому розділі ми розповімо вам про те, як давати собі раду з ОКР самотужки, а також як отримати максимальну віддачу при лікуванні з психотерапевтом. Навіть коли ви користуєтесь допомогою психотерапевта, КПТ – це не щось, що терапевт робить для вас, радше ви це робите з допомогою терапевта або, якщо це неможливо, – то самотужки чи з допомогою сім’ї та друзів. Можна 42

домогтися прогресу, працюючи над проблемою самостійно, але пам’ятайте, що жодна з цих ідей не принесе вам жодної користі, якщо ви просто про них прочитаєте і нічого більше не робитимете. Ви мусите почати це практикувати, і то протягом деякого доцільного часу, щоб очікувати відчутного результату. Ніхто не думає, що достатньо прочитати етикетку на пляшці з ліками, і ви одужаєте. Так само й тут. Недостатньо лише прочитати цю книжечку чи поговорити з психотерапевтом – ви повинні «приймати ліки», тобто виконувати необхідні вправи, практикувати запропоновані техніки в реальному житті. Пам’ятайте, що універсальних методів не існує, кожен мусить знайти те, що підходить саме йому. Якщо, попрактикувавши якийсь метод протягом деякого часу, ви пересвідчуєтесь, що він вам не допомагає, спробуйте інший.

3.1. Підготування до зміни  Оцінювання Лікування підпорядковане певним загальним принципам, але максильно ефективне воно тоді, коли підбирається індивідуально для кожної людини. Тому перед тим як почати лікування, треба оцінити свою проблему, щоб 43


мати чітке уявлення про неї. Якщо ви працюєте з психотерапевтом, він / вона захоче зібрати достатньо інформації, щоб зробити індивідуальний опис вашої проблеми. Це називається формулювання і воно спрямовуватиме ваше лікування. Формулювання – це наша теорія Б, тобто альтернативний погляд на те, що спричинює проблеми. Мета є зрозуміти, які процеси з тих, що описані у параграфі 1.7, підтримують у вас ОКР. Частину оцінювання становить інтерв’ю в клініці, але зазвичай важлива частина залежить від вас. Перш ніж братися до ваших проблем, психотерапевт мусить мати детальну їх картину. Найкращий спосіб отримати таку картину – це робити записи про ваше повсякденне життя поза клінікою. Ці нотатки «з місця події» набагато корисніші, ніж намагання все згадати і розповісти психотерапевтові в клініці. Якщо ви намагаєтеся вирішувати проблему самотужки, то для вас ця інформація не менш важлива. Ритуали та уникання стають настільки автоматичними, що помітити нав’язливу поведінку може бути не так легко. Щоб собі в цьому допомогти, корисно поставити собі два питання: 

44

Які дії (розумові чи фізичні) я виконую через мої страхи?

Це вам дещо скаже про ваші ритуали та іншу нейтралізуючу поведінку. Спробуйте перерахувати все, що ви згадаєте, думаючи про це. 

Що я перестав робити та куди перестав ходити через мої страхи? Це вам розкаже про те, чого ви уникаєте. Знову ж, перерахуйте все, про що ви подумаєте.

Нарешті, психотерапевт може попросити вас в рамках обстеження заповнити деякі анкети. Це добрий швидкий і простий спосіб отримати більше інформації про ваші проблеми. Анкети та опитувальники часто використовують, щоб визначити ваш поступ у лікуванні.  Записування нав’язливих дій Добре почати із записування тих дій, які вас засмучують – будь то думки чи вчинки. Ви можете записувати на папері, які нав’язливі дії ви виконували протягом дня, скільки разів ви це робили і / або як довго це тривало. Це дасть вам корисну інформацію, а також базовий рівень, з яким ви зможете порівнювати зміни. Це також допоможе вам вирішити, за які проблеми з вашого списку ви б хотіли взятися насамперед. Зазвичай починати краще з тих проблем, які, на вашу думку, ви здолаєте 45


відносно легко (відносно легко – правда в тому, що дуже легко тут не буває!). Якщо ви починаєте з легших завдань, то у вас більше шансів на успіх, а кожен маленький успіх додаватиме вам мужності зробити наступний крок. Якщо на самому початку ви беретеся за дуже важке завдання, то є небезпека, що ви можете подумати: «Щось воно не діє, я не можу цього зробити» – і покинете спроби.  Формулювання У параграфі 1.7 ми побачили, як те, що люди роблять, аби впоратися з проблемою, насправді її закріплює. Може бути корисно тримати собі в голові свою «карту» (як рис. 1 на стор. 32). Якщо ви працюєте з психотерапевтом, то він / вона часто малюватиме щось подібне до цього, але ви можете скористатися цієї схемою, щоб підставляти туди власні думки, ритуали та інші стратегії долання проблем. Це підкаже вам, що у вашій поведінці слід починати змінювати, аби вирватися з замкненого кола. Запишіть зразок нав’язливої думки і те, як ви її інтерпретуєте (ваші «нав’язливі хвилювання»). Типова нав’язлива думка: «Ця річ, можливо, заражена». Її інтерпретація піде по лінії: «Раз я про це подумав, то мушу щось робити. Якщо нічого не зроблю, то станеться щось страшне, і я буду винен». Це, у свою 46

чергу, запустить механізм ритуальних дій та інші стратегії, які ви собі створили, щоб допомогти собі справлятися з проблемою. Все це вас гнітить, і ваше пригнічення ще більше переконує вас у тому, що проблема дійсно серйозна, а тоді схильність надмірно тривожитися і бачити небезпеку там, де інші її не бачать, стане постійною. Подивіться карту, що ви склали, і прийміть рішення, з якої точки будете розпочинати зміни.

3.2. Що відбувається в процесі лікування? У параграфі 1.7 ми говорили про те, що ключовим аспектом обсесивно-компульсивного розладу є те, що ритуали та інша нейтралізуюча поведінка не дають вам змоги з’ясувати, що сталося б без ритуалів, а отже, достеменно перевірити, котра з теорій – А чи Б – правильна. Ви не можете виявити, що ніяких драконів насправді немає, доки не перестанете махати руками! Тому методи, подібні до методу експозиції з попередженням реакції, досі є основними методами КПТ для ОКР. Наприклад, якщо ви боїтеся інфекції, то вам доведеться доторкнутися до «зараженої» людини (експозиція) і після цього не митися (попередження реакції). Таким чином ви можете звикнутися з тим, що 47


вас хвилює, і побачити, що: а) нічого страшного не відбувається, і б) ваше хвилювання поступово зникатиме навіть без ритуалів.

вживати у зв’язку з ними якихось особливих заходів. І знов, нижче, у параграфі 3.3, подано деякі рекомендації про те, як з цим працювати.

Детальний план того, коли і як ви будете піддавати себе лячній ситуації і яку нейтралізуючу поведінку будете усувати, розробить ваш психотерапевт (якщо він у вас є). Слід наголосити, що лікування – це спільна праця ваша і вашого психотерапевта. Виконати деякі з поставлених завдань виявиться для вас непростою справою, однак вас ніколи не проситимуть робити щось таке, з чим ви не погоджуєтесь. Не буде ніяких несподіванок – зрештою, рішення про те, що робити чи не робити, завжди залежить від вас. Якщо ви працюєте самостійно, то у параграфі 3.3 ви знайдете деякі корисні поради. Щоб справитися з ритуалами, найкраще застосувати метод «крок за кроком», починаючи з легких завдань і переходячи до важчих.

Все це виглядає, як важка робота, і, мабуть, так воно є насправді. Однак більшість людей виявляє, що за правильної допомоги і підтримки вони в стані виконати таку програму і подолати свої проблеми.

Бувають випадки, коли ритуали в основному або повністю відбуваються у людини в голові (як-от «хороші думки» пані В. у параграфі 1.4). У таких випадках лікування зосереджується більше на тому, щоб дозволити думкам приходити, не намагаючись їх нейтралізувати. Таким чином ми маємо змогу пересвідчитися, що думки – це тільки думки і немає потреби 48

3.3. Перевірка хвилювань Очевидно, що ми не можемо точно знати, які обсесивно-компульсивні проблеми вас турбують, а отже, не можемо дати вам детальної інструкції, як з ними боротися. У цьому параграфі ми даємо загальні рекомендації про те, як перевіряти свої страхи, а також наводимо приклади поширених проблем, які, ми сподіваємося, ви зумієте адаптувати до вашого конкретного випадку. Приклади взяті з історій типових пацієнтів з ОКР, яких ми описали впараграфі 1.4: пані А., пана Б. і пані В. Ви згадаєте, що основний підхід в КПТ – намагатися перевірити, котра з двох теорій точніша – А чи Б. Чи існує реальне лихо, якого треба уникнути (теорія А), чи радше ви хвилюєтеся з приводу уявного лиха (теорія Б)? Як вчений перевіряє наукові теорії або як 49


детектив виявляє злочинну змову, так само й ви мусите зібрати докази, що допоможуть вам визначити, яка теорія правдивіша. Щонайкращий результат ви отримаєте, якщо ще перед початком роботи пороздумуєте над теорією А і теорією Б. Якщо правильна теорія А, то що, на вашу думку, мало би статися? А якщо правильна теорія Б? Наприклад, у пана Б., який відчуває, що він мусить усе перевіряти, може виробитися очікування того, що як він не перевірить багато разів свою роботу, то це призведе до страшної помилки, і його звільнять з роботи. Якщо ж правильна теорія Б, тоді він очікуватиме, що коли він не перевірить усього, то почне хвилюватися, але крім цього нічого серйозного не станеться. Він також може очікувати, що, припинивши перевіряння, він не просто почне хвилюватися, а й що це хвилювання буде безконечне. Теорія Б в цьому випадку стверджуватиме, що хвилювання мине саме по собі. Тепер у пана Б. є два чіткі передбачення, які він може перевірити в дії. Він може спробувати, скажімо, декілька днів не перевіряти свою роботу, почекати і подивитися, що станеться. Чи він зробить страшну помилку з руйнівними наслідками, яка призведе до звільнення? Чи виявиться, що він просто занадто хвилювався? Якщо він всього лиш хвилювався, то чи 50

це хвилювання було незмінно сильне, чи поступово зникало (див. нижче параграф 3.4 з детальною інформацією про типовий перебіг занепокоєння протягом деякого часу)? Зробивши такий експеримент, подумайте, про що говорить результат. Чи справді страхи пана Б. мали підстави, чи правильнішою здається альтернативна точка зору? Нижче подаємо декілька типів експериментів, які можуть виявитися помічними.  Перевірка страху катастрофи (страху) Наведений вище приклад пана Б. ілюструє один з найпоширеніших видів практичної перевірки. Якщо ви думаєте, що коли ви щось зробите або чогось не зробите, то це спричинить серйозну проблему, то спробуйте це зробити (чи не зробити) і подивіться, що станеться. Наприклад: 

Добре було б, якби пані А. дозволила членам своєї сім’ї не вимиватися так ретельно, як тільки вони приходять додому. І подивитися, що станеться: чи внаслідок цього вся сім’я смертельно захворіє, чи це викличе всього лиш хвилювання пані А.? Чи тривога пані А. буде постійна, чи вона поступово зменшуватиметься? Коли пані А. та її сім’я успішно пройдуть 51


це випробування і все буде гаразд, то далі пані А. зможе перейти до складнішої перевірки: спробувати торкнутися когось, хто був у лікарні, і подивится, що станеться. 

Панові Б. варто спробувати просто замкнути двері і вийти з дому. І знов, його завдання – з’ясувати, чи він залишив дім розчиненим навстіж і його пограбували, чи він просто почав хвилюватися і більше нічого не сталося. Пан Б. може простежити також, скільки часу триватиме його хвилювання. Чи справді вона триває невідомо як довго і при цьому не зменшується, чи поступово зникає, якщо трохи почекати?

 Перевірка сили думок Ще одна загальна сфера, яку варто перевіряти, – наслідки думок. 

52

Пані В. боїться, що її думки про насильницькі дії з ножем мусять означати, що вона підсвідомо хоче на когось напасти або що просто може втратити контроль над собою і скоїти якусь жорстокість. Щоб перевірити ці страхи, треба залишити ножі на видноті, а не ховати їх. Тоді пані В. зможе перевірити, чи насправді вона когось поранить, чи просто буде хвилюватися через те, що ножі лежать в межах досяжності.



Інколи люди вірять, що щось погане може статися тільки через те, що вони про це подумали. Наприклад, якщо мені спаде на думку, що хтось із близьких мені людей гине в автокатастрофі, то я можу вірити, що це, ймовірно, станеться, якщо я не зроблю чогось, щоб це попередити: наприклад, я повинен уявити, що людина жива і здорова. У такому випадку корисно перевірити, чи дійсно думки мають таку силу. Спробуйте подумати, що хтось із ваших знайомих зазнає якоїсь незначної шкоди – трохи порізався чи вдарився. Подумайте про це декілька разів і перевірте, що станеться. Чи справді ваша думка спричинила те, що ви уявляли? Зауважте, що, можливо, вам доведеться зробити експеримент декілька разів, щоб отримати чітку відповідь, тому що такі незначні випадки трапляються час від часу цілком випадково. Вам треба мати повну ясність – чи це спричинили ваші думки, чи це був просто збіг?

 Роль відповідальності Буває корисно перевірити, чи переконання про відповідальність, як вони описані в параграфі 1.8, справді становлять важливу частину вашої проблеми. 53




Пан Б. може спробувати довірити комусь іншому відповідальність за частину перевірок, які він робить, і подивитися, що станеться. Наприклад, він може поговорити про цю справу з кимось із співмешканців і домовитися, що протягом деякого часу ця людина буде відповідати за електричні вимикачі. Для такої перевірки буває корисно навіть «підписати угоду» про те, що на весь наступний тиждень всі електричні вимикачі в домі переходять виключно під відповідальність співмешканця пана Б. Що станеться з перевірками пана Б. внаслідок такої зміни відповідальності? Якщо панові Б. стане легше, то це означає, що його проблемою справді є завищені уявлення про відповідальність, і над цим треба буде попрацювати більше. Зауважте: не йдеться про те, щоб просто перекласти відповідальність на іншу людину. Бо це був би лише інший спосіб втекти від проблеми, замість того, щоб навчитися правильно визначати межі та рівень відповідальності.

 Повторення дій, доки не буде відчуття, що «все добре» Інша поширена модель поведінки при ОКР – це коли люди повторюють якусь дію доти, доки не прийде відчуття, що все зроблено правильно. Наприклад, пані А. миє руки бага54

то разів, поки не відчує впевненості, що вони чисті; пан Б. доти перевіряє, чи двері замкнені, доки не відчує, що все добре; пані В. думає, що вона мусить доти видобувати «хороші думки», доки вони не стануть цілком чіткі в її голові. Такі дії приречені на провал, бо що довше ви намагаєтеся робити щось «правильно», то все менше впевненості маєте в тому, що так воно і є. У цій ситуації теж може виявитися помічним пошук іншого способу поведінки для вирішення проблеми. Наприклад: 

Спочатку пан Б. може протестувати свій звичний спосіб багаторазової перевірки дверей аж до відчуття, що все гаразд. При цьому треба записувати все, що діється: скільки часу триває така багаторазова перевірка? скільки хвилювань і дискомфорту це викликає? як довго триває хвилювання? Такі спостереження слід провести протягом декількох днів, щоб отримати чітку картину. А тоді можна спробувати інший підхід. Замість того, щоб повторювати перевірку, аж доки не прийде відчуття, що все добре, пан Б. може перевірити двері один раз і піти. Цей спосіб також треба попрактикувати декілька днів, записуючи, скільки часу витрачається на перевірку дверей, які сильні і які тривалі хвилювання це викликає. Вкінці треба порівняти 55


результати. Які наслідки дає повторення дії до відчуття, що все добре, проти одноразової перевірки? Багато людей, на свій подив, виявляють, що повторення справу не поліпшує, а погіршує.  Робота з неприємними думками Люди, які страждають на ОКР, дуже хочуть позбутися нав’язливих думок, але, як ми пояснили в параграфі 1.6, немає сенсу боротися з думками, бо проблема насправді не в думках. Задум цього типу лікування полягає в тому, щоб змінити значення, яке ці думки мають для вас, а не самі думки. Ми пояснили також, що намагання придушити думки ні до чого доброго не приводить, а тільки може справи погіршити. Натомість вам треба дозволити думкам прийти, погодитись з тим, що вони є, але не вважати, що ви мусите у відповідь на них конче якось діяти, чи намагатися зробити їх «правильними», чи їх позбутися. Це просто думки, радше «психічне сміття», ніж щось важливе. Очевидно, що зробити це нелегко, особливо якщо ви мали звичку негайно реагувати на такі думки, нейтралізуючи їх або придушуючи. Можна спробувати подивитися на ці думки так, як реєстратор руху дивиться на вантажівки, що проїжджають по мосту: «Одна, дру56

га… а онде третя під’їжджає…» Самі по собі вантажівки не важливі, ви нічого не мусите з ними робити, тільки зафіксувати, що вони є. Подібно до лічильника вантажівок, ви можете просто рахувати думки, замість того, щоб на них реагувати, і подивитися на це як на завдання, а не як на причину для страждання. Можна скористатися і таким образом: ви, як завжди, стоїте в бурхливій ріці посеред уламків своїх думок і почуваєтеся пригнічено; а от тепер хочете вибратися на берег і просто спостерігати, як все те сміття, вируючи, пропливає повз вас. Просто зауважуйте думки, не приписуючи їм жодного значення. Ваша мета – зрозуміти, що тільки тому, що ви мали таку або іншу думку, нічого особливого не стається. Думка – це просто думка.

3.4. Можливі труднощі у лікуванні  Підтримати мотивацію Чи не найскладніше, мабуть, є дійти до усвідомлення того, що ви справді хочете поборотися з ОКР. Помічна процедура для цього – сісти і записати чотири речі: переваги того, щоб усе залишалося так, як є; недоліки того, щоб усе залишалося так, як є; переваги зміни; недоліки зміни. Знайдіть якомога більше аргументів на користь кожної з позицій і обміркуй57


 Чи має тривога стати непереборною? Коли ви почнете чинити опір ритуалам, то зросте ваша тривога, і вам може здатися, що ви з нею не впораєтеся. Ви можете подумати, що це триватиме нескінченно довго і ви врешті дійдете до нервового зриву або збожеволієте. Більшість людей справді переживає сильний дискомфорт під час лікування, але не варто через це відмовлятися від лікування. Коли ви чините опір ритуалам, то справді тривога певний час зростає, але досягнувши найвищої точки, починає спадати сама по собі, і ви нічого не мусите для цього робити. Графік на рис. 2 зображає типовий перебіг цього процесу. Тимчасовий дискомфорт – це нормально і, 58

можливо, навіть потрібно. Неможливо позбутися сильної звички, яка формувалася протягом місяців, а то й років, без жодного дискомфорту. Було б набагато легше для всіх, якби існувала цілком комфортна форма лікування,

Рис. 2. Зміна тривоги з часом.

ȖȔȌȆȒȇȄ

те результат. Цілком ймовірно, ви побачите, що переваги зміни набагато перевищують переваги того, щоб залишатися таким, як є. Для більшості людей жити далі з ОКР – це означає жити з мукою і стражданням, мати проблеми в стосунках з людьми, обмеження життєвих можливостей, і це може тривати роками. І хоч зміна – це, без сумніву, річ складна, вона принаймні дає надію, що страждання триватиме обмежений період часу, а після цього життя набагато поліпшиться.

țȄȕ

але досі про таку форму нічого не відомо. Спочатку вам, мабуть, здаватиметься, що все якось не так, але це радше відчуття, подібне до того, коли ви з автомобіля з лівим кермом пересідаєте в авто з правим. Спочатку вам дуже незвично перемикати передачі «не тою» рукою і здається, що ви ніколи до цього не звикнете. Але минає два чи три тижні, і от ви вже почуваєтесь так, ніби їздили з правим кермом усе життя. Ви можете це перевірити, на деякий час відмовившись від ритуалу і спостерігаючи, що 59


від бувається з вашою тривогою. Виберіть такий ритуал, протистояти якому буде не надто складно, і занотуйте, що стається з вашою тривою через 5, 15, 30 хвилин. Подивіться, чи зміни вашої тривоги відповідають кривій на графіку. Всі люди різні, тож неможливо наперед сказати, скільки часу буде потрібно, щоб тривога повністю щезла. Спостерігайте за собою. Трапляється іноді, що тривога довго тримається на тому самому рівні і не знижується. Якщо таке відбувається у вашому випадку, поговоріть про це з вашим психотерапевтом, щоб зрозуміти, що може перешкоджати нормальному ходу видужування. Якщо ж ви досі не маєте професійного консультанта, то це може бути сигналом, що час зустрітися з фахівцем. Звичайно, є способи утримувати дискомфорт в контрольованих межах. Сім’я та друзі можуть підтримувати і підбадьорювати вас (див. нижче параграф 3.7). Можна робити щось для власного задоволення, щоб розвіятися після важких завдань, або придумати для себе якісь винагороди. Щоб краще бачити свої успіхи, можна якось фіксувати їх в таблиці, на графіку чи діаграмі.  Чи можна гарантувати, що нічого поганого не станеться?

60

Очевидно, що ніхто не може дати вам абсолютної гарантії, що нічого поганого ніколи не станеться, хоч би це й було дуже малоймовірно. Наприклад, може статися так, що астероїд впаде на Землю через 5 хвилин і ця книжка ніколи не побачить світу! Хоч це здається всім нам неймовірним, але ми не можемо гарантувати, що цього не трапиться. Пошук такого роду гарантії може бути однією з форм прагнення впевненості, як це описано в параграфі 1.7. А важливо навчитися жити з тим, що життя буває непередбачуваним. Пригадайте драконів на стор. 8. Ви не маєте жодного надійного доказу, що ваші страхи не надумані, і доки ви тримаєтеся своїх ритуалів, доти не можете це перевірити. Хіба не жаль було б виконувати ці ритуали решту свого життя, а на останньому подиху з’ясувати, що все це була марна трата часу і так чи інакше нічого б не сталося?  Що означає «нормально»? Упродовж лікування ваш психотерапевт може просити вас виконувати завдання, що нібито виходять за рамки «нормальної» поведінки. Наприклад, якщо хтось забагато вмивається, то його можуть попросити деякий час взагалі не митися. Ясна річ, що всі ми в нашому звичному житті миємо руки, але те, що робиться 61


під час лікування, зовсім не має братися за норму звичайного життя. Якщо хтось поранив ногу, то ми накладаємо пластир, але це не означає, що треба ходити з пластирем постійно. Так само, якщо ми робимо щось у психологічному лікуванні, то це не означає, що те саме треба робити у звичайному житті, коли все нормально. До певної міри логіка такого виходу за рамки «норми» під час лікування полягає в тому, що коли людині вдасться вийти поза свої обмеження під час лікування, то їй легше буде дотримуватися звичайної «норми», коли воно закінчиться. Багато людей у певний момент лікування виявляють, що вони більше не впевнені, що є «норма», а що – ні. Не хвилюйтеся, якщо таке станеться. Як тільки лікування допоможе зменшити надмірні хвилювання, ви станете вільні вирішувати, що вам брати за норму, причому цю норму не будуть визначати ваші страхи.  Що, коли я не можу чітко розпізнати те, чому намагаюся запобігти? Іноді, особливо якщо люди мали нав’язливі ідеї впродовж багатьох років, їхні ритуали стають настільки автоматичними, що вони не можуть згадати, чому почали їх виконувати. Так само, 62

ми, ймовірно, не пригадуємо кожного разу, коли зупиняємося на світлофорі, що робимо це для того, аби не зіткнутися з тими машинами, що виїжджають з іншої вулиці. Просто автоматично спрацьовує думка: «Стоп». Але якщо ми, під’їжджаючи до світлофора, виявимо, що в нас не працюють гальма, то ми тут же згадаємо, навіщо потрібна ця зупинка! Подібно до цього, якщо ви спробуєте чинити опір ритуалам або принаймні відкласти їх виконання, тоді можете пригадати, якому саме лихові ці ритуали мали запобігати. Але якщо ви нічого не можете виявити, хоч як стараєтеся, то не журіться. Лікар може полікувати зламану ногу навіть якщо він не знає, як ви її зламали.  Занадто багато зусиль. Легше здатися Чимало людей, які страждають на ОКР, мають також депресію. Іноді депресія існує паралельно з ОКР, а іноді ОКР спричинює депресію. Якщо у вас депресія, то вам може бути важко докладати зусилля, щоб подолати проблему, важко навіть взятися за цю справу, оскільки в депресії людина не має ні інтересу, ні надії, ні енергії що-небудь робити. Якщо це відбувається з вами, спробуйте

63


робити крок за кроком і не ставте собі занадто складні цілі.

3.5. Як отримати максимум від лікування? По-перше, будь-ласка, будьте чесні з собою і / або з вашим психотерапевтом, коли йдеться про ваші успіхи та невдачі. Може бути спокуса приховати чи заперечити якісь невдачі в лікуванні, але це не допоможе. Іноді щось дається важко, і це цілком нормально, але ваш лікар і ви мусите чітко розуміти, що з вами діється, аби могти цьому зарадити. Насправді невдачі можуть мати позитивне значення і цінність для того, щоб більше дізнатися про проблеми та краще підготуватися до майбутніх труднощів. По-друге, будь-ласка, не приховуйте неприємних чи бридких думок. За визначенням, багато нав’язливих думок неприємні або дурні, але вашого психотерапевта вони не шокують і не образять. Багато людей мають такі самі думки. По-третє, намагайтеся бути суворими з собою, коли вирішуєте, чи ваша поведінка нав’язлива, чи ні. Найкраще правило – припустити, що хвилювання нав’язливе, аж доки ви не впев64

нетеся, що це не так. Те саме стосується прохань про запевнення. Може бути дуже важко обходитися без запевнень, але важливо, щоб ви вчилися справлятися, не узалежнюючись занадто від сім’ї чи друзів. Вони можуть допомогти, підтримуючи ваші зусилля, але не запевненнями і не виконанням ритуалів. Нарешті, може бути дуже корисно мати план на той випадок, якщо ви зіб’єтеся і виконаєте якісь ритуали. Здебільшого найкращий план – це навмисно «скасувати» ритуал. Наприклад, якщо ви не повинні були вмиватися, але вмилися, то «скасуйте» наслідки вмивання – навмисно доторкніться до чогось «забрудненого. Терапевт може допомогти вам виробити план конкретно для вашого випадку.

3.6. Як можна утримувати поліпшення? По-перше, важливо усвідомлювати, що вам доведеться бути пильним впродовж деякого часу. Схильність до нав’язливих станів може не зникнути повністю, і старі звички можуть дуже легко повернутися. Один ритуал ще не означає, що все вертається на круги своя, але це не можна пропустити мимо уваги, зреагувати треба негайно, перш ніж це призведе до 65


повернення ритуалів. Переконайтеся також, що ви не вернулися до уникання того, що викликає ваші труднощі. Протиставтесь своїм страхам без ритуалів і ви побачите, як вони зникають. Варто взяти собі за правило таке: «Якщо вас щось лякає – зробіть це!». По-друге, ми знаємо, що обсесивні проблеми зазвичай погіршуються, якщо ви перебуваєте у стані стресу. В такі періоди ви мусите бути особливо пильні і мусите навчитися краще давати собі ради з тими речами, які викликають у вас стрес. Ваш психотерапевт може вам у цьому допомогти. Нарешті, пам’ятайте, що ваші обсесивні проблеми мають зв’язок з іншими аспектами вашого життя. Якщо ви живете повноцінно і втішаєтесь життям, то менш ймовірно, що вас турбуватимуть нав’язливі думки. Ви також побачите, що коли зменшаться обсесивні проблеми, то у вас виявиться більше вільного часу. Заповніть цей час приємними справами: знаходьте цікаві заняття поза домом з сім’єю та друзями, верніться до роботи, до свого хобі, до вечірніх курсів тощо. Використовуйте час, що тепер маєте, з користю.

66

3.7. Поради для сім’ї та друзів По-перше, якщо ви обговорювали з хворим або з його психотерапевтом вашу роль у цій проблемі і погодились на тому, що некорисно буде допомагати йому з ритуалами (вмивання, перевіряння) та запевненнями, то не робіть цього. Вам може бути легше це зробити і може здаватися, ніби це було б люб’язніше щодо них, але насправді це тільки ускладнює і затягує проблему. Ясна річ, ми хочемо допомогти людині, яку любимо. Але тут діє принцип: «Якщо хочеш бути добрим, то будь жорстоким». Психотерапевт може порадити вам, як діяти в таких ситуаціях. Здебільшого найкраще – спокійно сказати: «Ми ж домовилися, що не будемо цього робити, бо це не добре» – і залишити. По-друге – не зліться на вашого родича і не критикуйте його, якщо йому не вдається ідеально виконувати програму лікування. Ваша злість тільки зіпсує йому настрій, і це лише погіршить проблему. Промахи – це нормальна частина виздоровлення. Запитайте у будьякого спортсмена, чи його гра завжди тільки поліпшується, чи бувають дні, коли йому нічого не вдається.

67


Натомість зосередьтеся на тому, щоб підтримувати старання вашого родича і винагороджуйте його, коли все йде добре. Якщо хворі порушують угоду, твердо, але спокійно нагадуйте, що на довгострокову перспективу це не добре. Спробуйте поговорити з ними про щось інше – позитивніше. Пам’ятайте, що така проблема потребує великої мужності. Хоча турботи хворої людини можуть здаватися вам безглуздими, пам’ятайте, що для неї її страхи є цілком реальні. Подумайте про щось, чого боїтеся ви. Наприклад, у вас може бути страх висоти – уявіть, як би ви себе почували, якби хтось змусив вас стояти на вершині високої скелі. Так почувається людина з ОКР, навіть якщо вона знає, що насправді немає чого боятися. КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ

 Психологічне лікування може допомогти вам подолати ОКР, пропонуючи пересвідчитися в тому, що ви даремно боїтеся, бо «там немає ніяких драконів!»  Ви можете самотужки пробувати КПТтехніки, якщо у вас немає психотерапевта або треба чекати на прийом. 68

 На початку лікування буває важко, бо означає зустріч із ситуаціями, яких ви, можливо, довго уникали і які вас лякають, але варто це витримати заради користі, яку ви отримаєте.  Сім’я та друзі можуть допомогти, але тільки якщо вони здатні підтримувати і бути позитивними: злість і критика не допоможуть!

4. Додаткова інформація 4.1. Література Ось декілька книжок, які можуть вас зацікавити: 

Padmal de Silva, Stanley Rachman. Obsessive-compulsive disorder: the facts, 2nd ed. Oxford University Press, 1998.



Frank Tallis. Understanding obsessions and compulsions. Sheldon Press, 1992.



Edna Foa, Reid Wilson. Stop obsessing, revised ed. Bantam Press, 2001.



Gail Steketee, Kerrin White. When once is not enough. New Harbinger Publications Inc, 1990. 69


Деякі з цих книг видані в США, ви можете замовити їх через інтернет з Amazon на http:// www.amazon.co.uk.



Література в перекладі російською:

4.3. Оксфордський центр когнітивної терапії (ОЦКТ)





С. Корин. Сам себе психотерапевт: Как изменить свою жизнь с помощью когнитивно-поведенческой терапии. М.: Претекст, 2013. Д. Гринбергер, К. Падески. Управление настроением: методы и упражнения. СПб.: Питер, 2008.



М. Феннел. Как повысить самооценку. М.: Астрель: АСТ, 2007.



М. Маккей, М. Дэвис, П. Фэннинг. Как победить стресс и депрессию. СПб.: Питер, 2011.

4.2. Інтернет-ресурси

A US charity, the Obsessive-Compulsive Foundation: http://www.ocfoundation.org

Ознайомитися з повним переліком книжечок Оксфордського центру когнітивної терапії (ОЦКТ) можна на веб-сайті www.octc.co.uk або зв’язавшись з нами: OCTC Warneford Hospital Oxford OX3 7JX Телефон: 01865 738 816 Факс: 01865 738 817 Електронна скринька: octc@oxfordhealth.nhs.uk

Якщо у вас є доступ до інтернету (багато бібліотек надають такий доступ, якщо у вас вдома його немає), то інформацію та статті про ОКР (англійською мовою) ви знайдете ось на цих веб-сайтах: 

70

OCD Action, a national UK charity: http://www.ocdaction.org.uk 71


довідка

Інститут психічного здоров’я Українського католицького університету Мета Інституту психічного здоров’я (ІПЗ) – сприяти психічному здоров’ю та розвитку людини, родини, суспільства шляхом реалізації відповідних освітніх програм для фахівців у сфері охорони психічного здоров’я, а також загалом різних орієнтованих на розвиток та психологічне благополуччя програм для широкої групи осіб. Основні програми і напрямки діяльності Інституту: 

Освітні програми післядипломної освіти для фахівців у сфері охорони психічного здоров’я (психіатри, психологи, психотерапевти) та інших дотичних до цієї сфери осіб (прийомні батьки, духовенство, лікарі та ін.).



Програми, скеровані на підтримку здорового психологічного розвитку, психічного благополуччя (для батьків, подружніх пар, загалом широкого кола зацікавлених осіб).



Видавнича, просвітницька та науково-дослідна діяльність.



Центр психологічного консультування.

Детальнішу інформацію можна знайти на вебсайті ІПЗ: www.ipz.ucu.edu.ua

72

Український інститут когнітивно-поведінкової терапії Український інститут когнітивно-поведінкової терапії (УІКПТ) ставить собі за мету сприяти поліпшенню послуг у сфері охорони психічного здоров’я в Україні шляхом розвитку методу когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). Для цього УІКПТ планує організовувати навчальні програми з КПТ, конференції та семінари, сприяти виданню відповідної літератури, навчально-методичних та психоедукаційних матеріалів, сприяти популяризації методу КПТ, розвитку міжнародних зв’язків у даній сфері, а також підтримувати обмін професійним досвідом як серед спеціалістів з КПТ, так і з фахівцями суміжних спеціальностей та партнерськими установами. Навчальні програми УІКПТ: 

Базова трирічна навчальна програма з когнітивно-поведінковій терапії (в разі успішного завершення програми учасники отримують акредитацію як КПТ-терапевти).



Навчальна програма «Психічне здоров’я дітей та підлітків. КПТ з дітьми та підлітками» (акредитація як КПТ-терапевтів з дітьми / підлітками).



Навчальна програма КПТ поглибленого рівня для майбутніх супервізорів / викладачів методу КПТ. 73




Навчальна програма зі схема-терапії (спеціалізація у терапії особистісних розладів).



Навчальна програма з майндфулнес-орієнтованої КПТ та інших спеціалізованих тем (КПТ залежностей, розладів харчової поведінки, психотичних розладів та ін.) та інших підходів «третьої хвилі».

Детальнішу інформацію можна знайти на вебсайті УІКПТ: www.i-cbt.org.ua

Про когнітивно-поведінкову терапію 

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – один із провідних сучасних методів психотерапії. Основою КПТ є спільна праця терапевта і пацієнта, спрямована на те, щоб змінити спосіб сприйняття дійсності в пацієнта на більш адекватний та реалістичний і обрати такий спосіб дій, що вестиме до поліпшення емоційного стану пацієнта, розв’язання міжособистісних та інших проблем, зміни життєвої ситуації на краще.



Висока ефективність КПТ при багатьох психічних розладах доведена ретельними науковими дослідженнями.



Сучасні протоколи професійних асоціацій психіатрів та психотерапевтів рекомендують КПТ як одне з «втручань першого вибору» при

74

цілому ряді найпоширеніших психіатричних розладів (депресії, тривожних розладах, посттравматичному стресовому розладі та багатьох інших). КПТ – один із основних методів втручання при емоційних та поведінкових розладах у дітей та підлітків. 

У багатьох західних країнах метод КПТ отримує інтенсивну урядову підтримку, а його вивчення входить у обов’язкову програму освіти клінічних психологів, психотерапевтів, психіатрів.

Знайти когнітивноповедінкового терапевта Реєстр акредитованих когнітивно-поведінкових терапевтів є на вебсайті Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії: http:// www.i-cbt.org.ua/Therapists.html.

75


Зміст Пере д мов а д о с е р і ї «Са м с обі пс и х о т е р а п е в т » . . . . . . . . . . . 5 1. Пр ир од а обс е с и в н о - ко м п у л ь с и в н о г о р оз л а д у ( ОК Р) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 1 1.1. 1.2. 1.3. 1.4. 1.5. 1.6. 1.7.

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Що таке ОКР? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Чи це нова проблема? . . . . . . . . . . . . . . . . . . Приклади ОКР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Загальні риси ОКР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Походження ОКР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Чому така ситуація не минає і навіть погіршується? . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.8. Роль відповідальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.9. Зрозуміти ОКР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ключові моменти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4 . Дод аткова інфор м ація . . . . . . . . . . . . . . 69 4.1. Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 4.2. Інтернет-ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 4.3. Оксфордський центр когнітивної терапії (ОЦКТ) . . . . . . . . . . . . 71

23 30 31 33

Інститут психічного здоров’я Українського католицького університету . . . . . . . Український інститут когнітивно-поведінкової терапії . . . . . . . . . . . . . . Про когнітивно-поведінкову терапію . . . . . . . . . . Знайти когнітивно-поведінкового терапевта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

36 38 39 41

3. За пр ов а д же ння КП Т в ж и т т я . . . . . . . 4 2 3.1. Підготування до зміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 3.2. Що відбувається в процесі лікування? . . . . . . 47

76

49 57 64 65 66 68

11 12 13 14 17 20

2. Л і к у в а ння ОК Р . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 2.1. КПТ-модель обсесивнокомпульсивного розладу . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2. Підготовка до КПТ-лікування . . . . . . . . . . . . 2.3. Медикаментозне лікування . . . . . . . . . . . . . . Ключові моменти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.3. Перевірка хвилювань . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.4. Можливі труднощі у лікуванні . . . . . . . . . . . . 3.5. Як отримати максимум від лікування? . . . . . . 3.6. Як можна утримувати поліпшення? . . . . . . . . 3.7. Поради для сім’ї та друзів . . . . . . . . . . . . . . . Ключові моменти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Довідка 72 73 74 75


Для нотаток

78

Для нотаток

79


Науково-по п уля р н е в и да н н я

Серія «Сам собі психотерапевт» Заснована 2014 року

Дейвід Вестбрук, Норма Моррісон ПО Д О Л А Т И ОБСЕСИВНО - КО МП УЛ Ь С И В Н И Й РОЗЛАД

Переклад з англійської Наталі Мельник Науковий редактор Катерина Явна Коректор Галина Ференц Художнє оформлення Ярко Філевич Макетування Ірина Дереженець

Підписано до друку 16.01.2014. Формат 70 × 90 1/32. Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 1,89. Умовн. друк. арк. 2,93. Наклад 1000 примірників.

ВИДАВНИЦТВО

УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ вул. І. Свєнціцького, 17, 79011 Львів факс: +380 32 2409496 www.press.ucu.edu.ua, e-mail: ucupress@ucu.edu.ua Cвідоцтво про реєстрацію ДК 1657 від 20.01.2004

Подолати обсесивно-компульсивний розлад  
Подолати обсесивно-компульсивний розлад  

Автор: Вестбрук Дейвід Переклад: з англійської Наталя Мельник Кількість сторінок: 80 Обкладинка: м'яка Розмір: 105х155 - See more at: http:/...