Page 1


Переклад за виданням: Ewa Kopiec. Rachunek sumienia dla gimnazjalistów

УДК 27-543.7-053.5 ББК 86.37-5 К 60

Художнє оформлення Христина Рейнарович

Копєц Єва К 60 Іспит сумління для підлітків : Віч-на-віч з Ісусом / Єва Копєц ; пер. з пол. Т. Різун. – Львів : Свічадо, 2014. – 64 с. ISBN 978-966-395-716-6 Авторка, досвідчена катехитка, пояснює підліткам, чому варто сповідатися й чим є це таїнство. Викладаючи матеріал, послуговується зрозумілою для молодих людей мовою й доводить, що іспит сумління й таїнство покаяння – це чудесна нагода зустрітися з Ісусом. У книжці подано також невеличкий довідник релігійних понять та інші тексти, які допоможуть підготуватися до іспиту сумління.

УДК 27-543.7-053.5 ББК 86.37-5 Copyright © 2011 by Wydawnictwo eSPe © Видавництво “Свічадо”, українське видання, 2014

ISBN 978-966-395-716-6


Вступ Мабуть, Ти добре знаєш, що сповідь – річ обов’язкова, але це не означає, що водночас приємна чи надто проста. Напевне, часто запитуєш себе: чи варто сповідатися? Чи таке «шепотіння на вухо» священикові має сенс? Можливо, думаєш, що можна поговорити зі Спасителем про життя інакше – вічна-віч, без отих зайвих обрядів. Наприклад, просто зайшовши до церкви, під час прогулянки чи деінде. Навіщо розмовляти про гріхи (та й що це взагалі таке – гріх?) із людиною, яка грішить так само, як я, а може, навіть більше? Можливо, також ставиш собі ще одне важливе запитання: «Чи взагалі варто розмовляти з Богом, адже це завжди лише мій монолог?» Та може, усе-таки, на моє щастя, думаєш інакше. 5


Можу Тобі, любий Читачу, сказати тільки одне: я сповідаюся. Повідомляю Тобі про це не для того, щоб похвалитися, а щоб поділитися з Тобою своїми думками на тему сповіді й, можливо, у чомусь Тобі допомогти. Розповідаю про свої гріхи людині, яка теж грішна, але наділена силою Христового священства. Не боюся сповіді, але знаю (бо пережила це), що вона може бути важка. Водночас я пізнала й «інший бік» цього таїнства, а саме силу й благодать, яку воно дає. Я зустріла Ісуса, який прощає. Не відкладай цієї книжечки на полицю. Натомість прочитай її – прочитай і обдумай те, що в ній написано. Запрошую Тебе – а мужності Тобі, вочевидь, не бракує – до невеличкої боротьби із самим собою, до пошуків Бога. Гарантую, що ця пригода перевищить будь-яку іншу на цілу голову. І ще одне: маючи кільканадцять років, можеш почуватися зі своєю вірою так, наче ще не виріс із коротеньких штанців. Хочу, щоб Ти знав, що маєш право ставити важкі запитання, переживати сумніви й навіть бунтувати, але за однієї умови: якщо не обиратимеш легких доріг, а шукатимеш правди.

6


1. ПРО ТЕ, ЩО ТАКЕ ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ: ЯК СПОВІДАТИСЯ І ЧИ ВАРТО?


Почнімо з однієї події, а точніше двох, які становлять певну цілість. Петро мав доброго Друга, який відкрив перед ним своє серце, розповів йому, ким є й що для Нього важливе. Друг довірив Петрові все своє життя, по-справжньому довірився йому. Петро, в ім’я цієї дружби, був готовий піти за Другом будь-куди, а навіть віддати за Нього життя. Та сталося так, що цього Друга арештували й повели на суд. Від цього моменту все пішло не так, як планував і прагнув Петро. ...Петро ж ішов слідом за ним [за Ісусом] здалека. І коли вони [охоронці] розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: «І цей з ними був!» А він відрікся, кажучи: «Не знаю Його, жінко!» Та трохи зго8


дом другий, побачивши його: «І ти з них», – каже. Але Петро відповів: «Ні, чоловіче!» А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: «Справді, і цей з Ним був! До того він із Галилеї!» Петро озвавсь: «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш»... (Лк. 22, 54-60). Що думаєш про Петра? Не надто гарно проявив він себе, зрадив Друга. Що в такій ситуації мав би вчинити? Може, логічним було б, якби зламався, занепав духом, а можливо, мав зігнорувати те, що трапилося, або пояснити собі, що нічого не сталося, що на його місці кожен рятував би власну шкуру. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі». І, вийшовши звідти, заплакав гірко (Лк. 22, 61-62). Зверни увагу, у серці Петра відбулося щось надзвичайно важливе – щось, що називають наверненням. Апостол відчув, що скерований на нього погляд Ісуса не означав відкинення, осуду, а був знаком щирого прощення. Погляд Ісуса виражав любов, яка не казала: «Нічого не сталося», – а дала се бе ро зіп’ясти, щоб урятувати Петра. Апостол 9


Петро ще раз зустрівся очима з цим поглядом, коли з повним усвідомленням власної зради, гріха й нікчемности говорив про свої почуття до Друга: «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю» (Йо. 21, 17). Мені здається, що кожен із нас хотів би відчути на собі такий погляд Ісуса, переконатися, що Бог простив йому все зло, яке він учинив. Це прагнення здійснюється саме в таїнстві покаяння. Стаємо тоді в правді перед Богом, немовби перед Його очима. У поведінці Петра було щось, що варто й треба наслідувати. Апостол не відмовлявся від того, що зробив. Не казав: «Ті слова нічого не означали, я сказав їх мимоволі» тощо. Натомість він гірко заплакав. Визнав, що відрікся Друга. Сказав, що не знав Того, який йому стільки про себе розповідав. Готовність зізнатися в учиненні зла – це підстава приготування до визнання гріхів (іспит сумління). Маю хотіти побачити й назвати свої «темні справи». Не достатньо, однак, лише знати про свої гріхи (Юда знав, що погано вчинив, видавши Ісуса, і це знання довело його до згуби), але треба також хотіти повірити, що Бог пробачить мені, та усвідомити, що потребую цього прощення. Таке дослідження сумління – це не сухе зважування фактів, а особиста, щиросердна зустріч зі Спасителем, тобто молитва. Пізнання заподіяного зла й прагнення отримати 10


прощення ведуть до жалю за гріхи й рішення виправитися. Жаль за гріхи – це не почуття (хоча його можуть супроводжувати різні емоції), а рішення. Я усвідомлюю те, що трапилося, те, що був порушений, розірваний мій зв’язок із Богом, а також знаю, що, незважаючи на це, Він і далі любить мене, а тому хочу повернутися до Нього. Завдяки тому, що Бог є й любить мене безмежною, милосердною, але водночас і вимогливою любов’ю, я можу шкодувати про свої гріхи. Бог ставиться до нас серйозно й хоче, щоб ми так само ставилися до Нього. Якщо знаю, що щось руйнує мій зв’язок із Ним, то стараюся цього не робити. Відсутність згоди на гріх, відкинення його – це, власне, і означає, що ми вирішили виправитися. Якщо бракує цього внутрішнього рішення припинити грішити й прагнення примиритися з Богом, то священик не може вділити розрішення. Кожне таїнство покаяння, здійснене серйозно й свідомо, – це крок на дорозі до Бога, на шляху духовного зростання. Не зійти з цієї дороги допомагає покута, яку призначає священик, і виправлення – якщо це можливо – заподіяного зла. Покута полягає не тільки в тому, щоб «відбарабанити» задані молитви; вона повинна бути пов’язана з прагненням навернутися, тобто з процесом внутрішньої переміни. Не варто позбавляти себе – рідко (раз чи двічі на рік) сповідаючись – шансу на життя з Богом, на те, щоб ходити Його дорогами. 11


Як я вже згадувала, сповідь – це пригода, а отже, як і будь-яка інша пригода, потребує Твоєї активної участи. Пам’ятай: життя без пригод безбарвне, сіре й нудне.


2. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ІСПИТУ СУМЛІННЯ


У наш час поширилася мода – я, щоправда, її не підтримую – замість повних варіантів книжок читати їх у скороченому вигляді (хрестоматії, шпаргалки, реферати тощо). Такі стислі перекази не передають всього змісту твору й не можуть замінити повноцінного читання, але здатні допомогти ознайомитися з головними сюжетними лініями й ідеями. Подібне завдання мають виконати мої пропозиції щодо іспиту сумління. Вони не можуть вичерпно розкрити таємниці людини, її серця, але спроможні спонукати до роздумів і молитви. Мають допомогти Тобі знайти – на дорозі пізнавання Бога, пізнавання самого себе – власний варіант іспиту сумління.

14


ЧИТАЮЧИ ЄВАНГЕЛІЄ

Слово Боже – наче дзеркало, в якому можна бачити себе. Однак воно показує нам не природну красу й вроду нашого обличчя, а нашу невловиму схожість на Спасителя. Запрошую Те бе частіше розглядати себе у цьому дзеркалі, відповідати собі щодня на запитання: «У чому я подібний до Нього, а в чому – ще ні?»


САМАРЯНКА: ЦІКАВА РОЗМОВА ПРО БОГА Отож прибув Він [Ісус] до одного міста в Самарії, яке називається Сихар... Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус: «Дай мені напитися». (...) Самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус: «Була б ти відала про дар Божий, і – хто Той, що каже тобі: Дай мені напитися, – то попросила б сама в Нього, а Він дав би тобі води живої». Самарянка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у Тебе вода жива? (...)». Ісус: «Кожен, хто оту воду п’є. знову захоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне». 16


Самарянка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати». Ісус: «Піди ж позви чоловіка свого та й повертайся сюди». Самарянка: «Нема в мене чоловіка». Ісус: «Добре єси мовила: Не маю чоловіка! П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси». Самарянка: «Бачу, пане, – пророк Ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єру салимі, мовляв, місце, де поклонятися треба». Ісус: (...) «Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися». Самарянка: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам». Ісус: «То я, що говорю з тобою». (...) Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, 17


бува, не Христос Він?» (Йо. 4, 5-11, 13-20, 2326, 28-29). Цей текст довгий, але дуже цікавий. Перед нами постають дві особи, які ведуть дивний діялог. Це Ісус і безіменна самарянка, про яку довідуємося, що мала доволі бурхливе життя – п’ятеро чоловіків. Розмова розпочинається звичайно – із прохання дати напитися води, а закінчується великим визнанням і свідченням віри. Переломний момент зустрічі настав тоді, коли Ісус попросив жінку привести свого чоловіка. Самарянка ризикнула й чесно відповіла, що не має чоловіка, а мужчина, із яким живе, не є її чоловіком. Ця правда дала їй змогу зустрітися з Богом, щиро поговорити з Ним. Самарянка не сподівалася, що чоловік, якого зустріла випадково, допоможе їй глянути на факти свого життя зовсім у новому світлі. Відкрила для себе, що те, чи зрозуміє сама себе, своє минуле й майбутнє, залежить від того, ким буде для неї Ісус. Чи визнає, що Він – Месія, чи залишиться для неї звичайним подорожнім, що попросив води. Те саме стосується й Твоїх справ, Твого життя. Усе залежить від Твого зв’язку з Ісусом, із Єдиним Богом. Якщо цей зв’язок існує – а виникає під час таїнства хрещення й завдяки Твоєму рішенню, – то поволі почнеш знаходити відповіді на важливі запитання. Побачиш себе інакше, а саме – у Христі. 18


Спробуй відповісти собі на запитання так, як це зробила самарянка: • Чи шукаєш сенсу життя, того, що для Тебе важливе, чи, може, просто живеш «з дня на день»? • Чи Ти віриш у Бога, у Його любов до Тебе? • Чи ставиш собі запитання про Бога? Ким Він для Тебе є? Яке має значення? • А може, «питання Бога» для Тебе взагалі не існує, тобто, можливо, Ти вважаєш, що Бог «десь там» є, але це для Тебе не має особливого значення? • Чи Ти хочеш вірити й бути відповідальним за розвиток своєї віри? • Чи розмірковуєш над тим, що думає про Тебе Бог? • Чи береш участь у житті Церкви? • Чи не відкидаєш деяких правд віри лише через те, що вони невигідні й, на Твою думку, загрожують Твоїй свободі? • Чи виділяєш час на зустріч із Богом (молитва) – на зустріч із Ним віч-на-віч? • Чи читаєш Святе Письмо? • Чи існують такі справи, події, про які Ти боїшся або соромишся говорити під час таїнства покаяння? 19


4. ДОВІДНИЧОК, АБО ТЕ, ЩО МОЖЕ ПРИДАТИСЯ ТОБІ ПІД ЧАС ПРИГОТУВАННЯ ДО СПОВІДІ


ЄВАНГЕЛЬСЬКІ БЛАЖЕНСТВА Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі. (Мт. 5, 3-12)

56


ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ Я – Господь Бог твій. 1. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене. 2. Не взивай намарне імени Господа Бога твого. 3. Пам’ятай день святий святкувати. 4. Шануй батька твого і матір твою. 5. Не вбивай. 6. Не чужолож. 7. Не кради. 8. Не свідчи лоно на ближнього твого. 9. Не пожадай жінки ближнього твого. 10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

57


ГРІХ Це таємниця, зрозуміти яку неможливо, не прийнявши правди про глибокий і фундаментальний зв’язок, що єднає людину (і то кожну) з Богом. Якщо спробувати образно описати гріх, то на думку спадає людина, яка відвернулася від Бога й пішла власною дорогою. Така людина (я, Ти) не хоче визнавати першості Бога, а бажає жити власним розумом, «по-своєму», так, немовби Бога немає. Грішникові здається, що він вільний, що цілковито розпоряджається власним життям, хоча насправді втрачає свободу й владу над собою. Гріх поневолює людину. Кожен гріх – це непослух супроти Бога, образа Творця, бунт проти Нього. А ще це – відсутність любови до Господа й до ближнього, а також до самого себе. Гріх має не лише особистісний, а й спільнотний вимір – може полягати в співучасті в гріху іншої людини. Так, наприклад, діється, коли намовляємо когось до злих учинків, висловлюємо згоду на чийсь гріх, захищаємо людей, які грішать, або створюємо обставини для гріха.

58


СМЕРТНИЙ ГРІХ Наслідком цього гріха є розрив зв’язку з Богом – духовна смерть. Коли людина, скориставшись своєю повною свободою, цілком добровільно й свідомо каже Богові «НІ» – чинить смертний гріх. Смертний гріх – це серйозне порушення закону Божого (недотримання Божих заповідей у поважних справах), здійснене свідомо (людина знає, що робить) і добровільно (особа хоче це зробити). Людина, що не отримала Божого прощення за смертний гріх, буде приречена на вічні муки в пеклі. Водночас немає такого гріха, якого Бог не хоче простити, якщо людина щиро просить Його про прощення. Кожен смертний гріх слід визнати під час таїнства покаяння.

ЛЕГКИЙ ГРІХ Цей гріх не вбиває духовно, але ранить людину й не дає їй змоги прямувати до Бога. Не розриває зв’язку з Господом, але послаблює його. Легкий гріх здійснюємо тоді, коли робимо те, що суперечить Божій волі, але цей негативний вчинок легкий за змістом і не завдає суттєвої шкоди, або коли ми не цілком усвідомлюємо те зло, яке спричиняють наші дії, чи не висловлюємо цілковитої згоди на них. 59


Визнання під час таїнства покаяння легких гріхів допомагає зростати духовно – ліпше «бачити» Бога, Його дії й себе.

ГОЛОВНІ ГРІХИ Ці гріхи є причиною інших гріховних дій. Це певні схильності, гріховні звички, які називають вадами. Ослаблюють сили людини й ускладнюють її дорогу до Бога. Їх можна порівняти з колією, у яку легко попасти, але з котрої потім важко вийти. Згідно з традицією Церкви існують такі головні гріхи: обжерливість, розпуста, грошолюбство, смуток, гнів, нудьга, марнославство, гордість.

ПОКАЯННЯ Це внутрішній стан людини, яка вирішила змінити своє духовне життя. Завдяки цьому перетворенню може й хоче повернутися до Бога. Грецьке слово «метаноя» означає «зміна мислення». Що таке покаяння, найліпше показує історія блудного сина, який – пізнавши гріх і його наслідки – замислився над своїм життям і повернувся до Отця.

60


ЦЕРКОВНІ ЗАПОВІДІ 1. Установлені свята святкувати. 2. У неділі і свята брати участь у святій Літургії. 3. Установлені пости постити. 4. Кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися. 5. У заборонені часи весіль і забав не справляти. 6. Злих книжок і писем не читати.

ІСПИТ СУМЛІННЯ Це практика, вправа, яка дає змогу побачити внутрішній стан людини, її сумління, серця. Часто зводиться до кількахвилинних роздумів, до яких людина вдається перед сповіддю, коли «шукає гріхи». Однак знайти гріхи – це лише частина цієї вправи, цього завдання. Друга частина полягає в тому, щоб побачити добро, яке випало на нашу долю останнім часом і котре ми самі зробили. Іспит сумління – це чудовий привід для розмови наодинці з Ісусом.

СУМЛІННЯ Це найпотаємніша внутрішня святиня людини, в якій вона зустрічається з Богом і вслухається в 61


Його слова. Біблія називає це місце серцем. Кожен може побачити, що в ньому панує закон, який запрошує чинити добро й уникати зла. Сумління – це також здатність нашого розуму відрізняти добро від зла (чи можу зі спокійним сумлінням зробити те, що хочу, чи ні). Воно допомагає нам діяти в конкретних ситуаціях згідно з Божими заповідями. Справедливе, добре сформоване сумління веде до Бога.

УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ 1. Іспит сумління. 2. Жаль за гріхи. 3. Рішення виправитися. 4. Визнати свої гріхи перед священиком під час сповіді. 5. Виконати дану священиком покуту.

62


ЗМІСТ

Вступ ................................................................................... 5 1. ПРО ТЕ, ЩО ТАКЕ ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ: ЯК СПОВІДАТИСЯ І ЧИ ВАРТО? .............................. 7 2. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ІСПИТУ СУМЛІННЯ ........ 13 Читаючи Євангеліє........................................................ 15 Вслухаючись у Декалог ................................................ 34 3. СПОВІДЬ: КРОК ЗА КРОКОМ.................................. 49 4. ДОВІДНИЧОК, АБО ТЕ, ЩО МОЖЕ ПРИДАТИСЯ ТОБІ ПІД ЧАС ГОТУВАННЯ ДО СПОВІДІ ................................................................... 55


Єва Копєц

ІСПИТ СУМЛІННЯ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ Віч-на-віч з Ісусом

Богословський редактор Ольга Жаровська Художньо-технічна редакція ПП “Ключковський”

Підписано до друку 28.10.13. Формат 70x100/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 2,6. Ум. фарбовідб. 2,9. Обл.-вид. арк. 0,9. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел./факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Вiддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарнi ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошино, Пустомитівський р-н, Львівська обл.


Іспит сумління для підлітків  

Автор: Єва Копєц Кількість сторінок: 64 «Іспит сумління для підлітків» — це чудова книжка, яка допоможе молодим людям підготуватися до таїнс...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you