Page 1


За виданням: Brian Cavanaugh, T.O.R. Sower’s Seeds of Encouragement. Fifth Planting. 100 Stories of Hope, Humor & Healing. Paulist Press, New York, 1998. УДК 84 (4 іта) ББК 244 K 12

З англійської переклала Ірина Пилипчук Обкладинка Христини Рейнарович

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999.

Кавано Браян K 12 Жменя камінців / Браян Кавано / Пер. з англ. І. Пилипчук. – Львів : Свічадо, 2013. – 80 с. (серія: Короткі історії для душі). ISBN 978-966-395-643-5 ISBN 978-966-395-210-9 (серія) Нова добірка оповідань, яку пропонує отець Браян Кавано, затишна і гостра водночас. Її можна порівняти з вітражем, що переливається всіма барвами й відтінками. А вітраж цей – не що інше, як наше життя, з його злетами та падіннями, із захопленнями та розчаруваннями. Кожна історія, ніби й коротка і не така вже й важлива, та без неї вітраж неповний. Кожна історія, мов дбайливо вмощений камінчик на дорозі Бога до людини і людини до Бога. Для широкого кола читачів. УДК 84 (4 іта) ББК 244

ISBN 978-966-395-643-5 ISBN 978-966-395-210-9 (серія)

Copyright© 1992 by Brian Cavanaugh, TOR Published by Paulist Press 997 MacArthur Boulevard Mahwah, NJ 07430 © Видавництво «Свічадо», українське видання, 2013


МІДНИЙ ЧАЙНИК ХРИСТИЯНСТВА Без автора Було це в біблійній школі. Одна жінка розповіла, що нещодавно в підвалі зауважила дещо дивне. Там, у найтемнішому закутку, проросла картопля. Спершу жінці було невтямки, звідкіля ж на рослину падає світло. А тоді спостерегла, що неподалік підвального віконця на гачку висить відполірований мідний чайник. Сонячні промені, відбиваючись від нього, падають на картоплю. Жінка підсумувала: – Коли я побачила той відблиск, то мені спало на думку: хай я не стану проповідником чи вчителем, здатним розтлумачити всі нюанси Святого Письма, та принаймні зможу бути таким собі мідним чайником християнства, тобто ловити промені Сина Божого й відбивати Його світло на тих, хто перебуває у темному закутку.

3


НЕДОПЕЧЕНИЙ ДЕНЬ ПОДЯКИ Едвард Гейз Напередодні Дня подяки до редактора кулінарної колонки зателефонувала, судячи з голосу, молода жінка і запитала: – Скільки часу треба запікати десятикілограмову індичку? – Одну хвилинку, – відповіла редактор і почала шукати потрібну інформацію в таблиці. – Дуже дякую! – зраділа співрозмовниця і поклала слухавку. Ота господиня-початківець, мабуть, зготувала вечерю, якій зраділи б хіба виголоднілі хижі звірі. Втім у наш час цілком реально повірити, що таку велетенську індичку можна пропекти за одну хвилину. Зусібіч тільки й чуємо: «обід за хвилину», «суп миттєвого приготування» – безліч розчинних продуктів, які можна зрихтувати за мить. Те, що раніше доводилося готувати днями, тепер забирає всього кілька хвилин: чи то йдеться про друк фотографій, чи куховарення, чи передачу інформації на інший континент. Та для дечого, як от для запікання десятикілограмової індички, все ж потрібен час. 4


Часу вимагає дружба, освіта, процес готування дійсно священних і здорових страв – так само, як і молитва. А сучасні люди несказанно бідні на час. Нам незмінно бракує часу, щоб написати листа, відвідати друга, насолоджуватися життям і спілкуватися з Господом. Найімовірніше, що надалі темп життя тільки зростатиме. На роботу ходять і чоловіки, і жінки, усі обтяжені численними обов’язками перед парафією, школою, суспільством, а діти гасають з гуртка на гурток, відтак щораз менше часу залишається на повноцінне спілкування в сім’ї. Тож хто б сумнівався, що найближчими роками нас дедалі більше поглинатимуть повсякденні справи, а Служби Божі дедалі скорочуватимуться. І так само, як десятикілограмова індичка, зготовлена за якусь хвилину, перетворить обід на повне фіяско, похапцем промимрена молитва хіба завдасть шкоди. Душа, як і тіло, відчуває голод, їй дуже важко буде перетравити недопечену молитву, що там уже казати про якісь «однохвилинні розважання». Процес налаштування на молитву подібний до приготування належно пропеченої індички: спершу слід розігріти піч до 230°С. «Піч» серця треба розігріти до необхідної молитовної температури, розпаливши вогонь вдячности та любови до Бога. Якщо цього не зробимо, то молитва буде лиш гарно продекламована, але «недопечена». Перш ніж вкласти молитву до «печі» серця, її треба начинити, щедро зачерпнувши повні пригорщі 6


вдячности, приправленої покорою, скропленої усвідомленням дарованої Богом доброти, щоб не забувати про Його сутність. Відтак якомога частіше поливати молитву ретельною увагою, щоразу завертаючи свої думки з манівців на істинний шлях. До речі, щодо тривалости приготування. Якщо хочете справді королівського бенкету, то запікайте індичку з розрахунку приблизно 50 хвилин на кілограм.


НЕВЕЛИКА ПРИТЧА ДЛЯ МАТЕРІВ Темпл Вейлі Молода мати ступила на життєву дорогу. – Нам довго йти? – запитала. Провідник відказав їй: – Довго, і шлях нелегкий. Але кінець буде кращий за початок. Жінка була щаслива, їй не вірилося, що на світі може бути щось краще за ті роки. По дорозі вона бавилася з дітками, збирала для них квіти. Їм світило сонце, життя було прекрасне, і молода мати вигукнула: – Хіба може щось бути краще? І тоді запала ніч, завирувала буря. Шлях огорнула темрява, і діти тремтіли від страху й холоду. Мати пригортала їх до себе, прикривала плащем. А дітлахи запевняли її: – Матусю, нам не страшно. Ти є поруч, тож ми в безпеці. А мати вигукнула: – Ця ніч краща за світло дня, бо я навчила своїх дітей хоробрости. Настав ранок, і побачили вони перед собою круту гору. Діти спиналися на неї, їм було важко, але мати ненастанно заохочувала: 8


– Ще трішки терпіння, ми ось-ось прийдемо. І діти піднімалися далі, а коли досягли вершини, то звернулися до матері: – Без тебе ми б сюди ніяк не дісталися. Тієї ночі мати лежала, вдивляючись у зорі, і шепотіла: – Цей день ще кращий за попередній, бо мої діточки навчилися знаходити в собі силу перед лицем труднощів. Наступний день приніс із собою дивні хмари, які затьмарили землю, – хмари війни, ненависті й зла. Діти йшли, спотикаючись, а мати гукнула: – Подивіться вгору! Піднесіть очі до Світла! Малеча глянула вгору і там, серед хмар, побачила Світло Вічної Слави. Воно стало їм проводирем і вивело поза межі темряви. Тієї ночі мати впала на коліна й молилася: – Цей день найкращий з усіх, бо я показала дітям Бога. Дні минали за днями, спліталися в тижні, місяці, роки, мати постаріла. Зморена, вона ледь переставляла ноги. Її діти підросли, ввібралися в силу і простували шляхом із вірою й відвагою в серці. І коли на шляху траплялися труднощі, уже діти допомагали матері, а коли стало зовсім важко, вони взяли її на руки й понесли. І от дісталися вони пагорба, а там перед їхніми очима простяглась залита світлом дорога, що вела до навстіж розчинених золотих воріт. 10


Мати сказала: – Я дійшла до кінця своєї подорожі і тепер знаю, що кінець справді кращий за початок, адже мої діти далі можуть йти самі, а за ними – їхні діти. Діти відповіли: – Мамо, ти будеш супроводжувати нас навіть після того, як зайдеш у ті золоті ворота. Вони стояли й дивилися, як мати пішла далі сама, й ворота зачинилися за нею. І діти сказали одне одному: – Ми її не бачимо, але вона все одно з нами. Така мати, як наша, – це не просто пам’ять. Вона живе в наших серцях.


ВІК І СТАВЛЕННЯ Присвячено генералові Дуласові Макартуру Ніхто не старіє від того, що проживає скількись там років. Людина старіє, бо відмовляється від своїх ідеалів. Роки можуть поморщити шкіру, та відмовтесь від запалу – і душа вкриється зморшками. Переживання, сумніви, недовіра до самого себе, страх і відчай – усе це сплітається в довгі роки, які хилять нам голову і обертають душу на попіл. Не важить, сімдесят вам чи сімнадцять, у кожному серці живе замилування чудом, щире захоплення зорями й усім, що на них схоже, викликами, які ставлять перед нами щоденні події, незмінна дитяча цікавість до того, що ж трапиться далі в тій грі, яка зветься життям. Людина настільки ж юна, як і її віра, і настільки ж стара, як і її сумніви; настільки ж юна, як і її впевненість у собі, і настільки ж стара, як і її страхи; настільки ж юна, як і її надія, і настільки ж стара, як і її відчай.

12


ЛЕГЕНДА ПРО ЛЮПИН Без автора Народ команчі у страшній притузі звернувся до Великого Духа: – О, Великий Душе, наша земля помирає, і ми разом із нею. Скажи нам, що нечестивого ми скоїли, що так прогнівили Тебе. Поклади край цій страшній посусі та врятуй свій Народ від заглади остаточної. Повіж, що маємо зробити, аби Ти зіслав нам дощ і оживив нашу землю. Упродовж трьох днів Народ ревно молився, танцівники пританцьовували в такт молитвам. Кожен чекав і чекав, молився й молився, але дощу все не було. Усім було вкрай тяжко, особливо дітям і старшим людям. Серед жменьки діток, які не загинули від голоду, була дівчинка на ім’я Та, Що Сидить Сама. Вона сиділа осторонь натовпу й дивилася, як її Народ молиться й танцює. На колінах вона тримала свій найцінніший скарб – ляльку. То була лялька-воїн зі шкіряним поясом в оздоблених намистом штанах, а голову її прикрашало блаватне пір’я блакитної сойки. Та, Що Сидить Сама розповідала ляльці: – Невдовзі старійшини підуть на вершину гори. Вони прислухатимуться до вітрів, які нестимуть 14


мудрість Великого Духа. Тоді дізнаємося, що робити, аби привернути дощ і відродити землю. Як і казала дівчинка, старійшини подалися на гору, аби послухати голосу Великого Духа, що його мали принести вітри. Минуло чимало заходів сонця, старійшини повернулись, і всі зібралися довкола них, щоб послухати пророчі слова. Старійшини врочисто прорекли: – Великий Дух каже, що люди стали себелюбними. Роками вони брали від землі все, що могли, але натомість нічого не віддавали. Тому, мовив Великий Дух, вони мають вчинити жертвоприношення. Мусять дати в жертву всепалення найцінніше, що мають. І той попіл треба розвіяти за вітром на чотири сторони світу. Коли принесуть таку жертву, піде дощ і життя повернеться в їхню землю. Люди віддали дяку Великому Духові за те, що вказав їм, як мають чинити, і повернулися до своїх жител, аби підшукати все найцінніше. Один воїн сказав: – Що маю дати? Великому Духові точно ні до чого мій новий лук. А жінка додала: – Я знаю, що Великий Дух не хоче моєї улюбленої ковдри. І так – у кожному домі. Усі знаходили якесь виправдання, аби лиш зберегти найдорожчу річ. Усі, крім Тієї, Що Сидить Сама. Пригортаючи до грудей свою ляльку-воїна, вона врешті озвалася: 15


ЗМІСТ Мідний чайник християнства ..............................................................3 Недопечений День подяки .....................................................................4 Невелика притча для матерів .............................................................8 Вік і ставлення ............................................................................................. 12 Легенда про люпин .................................................................................. 14 Пристановище ............................................................................................... 19 Фіове дерево ................................................................................................ 20 Шворка і міст ................................................................................................ 22 Лист вдячности ............................................................................................ 23 Жодних комітетів ....................................................................................... 24 Старий, вицвілий і прекрасний ....................................................... 26 Як піднімали дзвін? .................................................................................. 27 Усе почалося в гробі ................................................................................ 28 Світе, мій син сьогодні вперше йде до школи! .................... 32 Велич і покора .............................................................................................. 35 П’яничка та художник ............................................................................ 36 Проєкт чи готовий міст? ....................................................................... 38 Малоймовірний пророк .......................................................................... 39 Любов: небо чи пекло ............................................................................. 42 Навіть горнятко вміє балакати ........................................................ 43 Бог – це любов ............................................................................................. 47 Тепло твоєї любови .................................................................................. 48 Притча про прихожан ............................................................................ 50 Питання про Біблію .................................................................................. 51 Біль минає, а краса залишається ................................................... 52 78


Навіщо я працюю? ..................................................................................... 54 Нове життя і травма для батьків .................................................. 55 Нас троє, Тебе троє ................................................................................... 56 Апостол розводить голубів ................................................................. 60 Ховаємося за масками ............................................................................. 62 Що у тебе під ногами? ........................................................................... 63 Жменя камінців ........................................................................................... 64 Сила пилки ...................................................................................................... 66 Історія про три дерева .......................................................................... 67 Любов творить чуда ................................................................................ 71 Сила запитань ............................................................................................... 75 Доброта сильніша ...................................................................................... 76


ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ

Браян Кавано ЖМЕНЯ КАМІНЦІВ Короткі історії для душі Літературний редактор Світлана Янів Технічний редактор Петро Клим

Підписано до друку 05.03.13. Формат 70x100 1/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 3,2. Ум. фарбовідб. 3,6. Обл.-вид. арк. 1,3. ТзОВ Видавництво «Свічадо» Свідоцтво серія ДК № 1651 від 15.01.2004 р. 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел./факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано у ТзОВ «Зерцало» Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Січових Стрільців, 35а.


Жменя камінців  

Автор: Браян Кавано Рік видання: 2012 ISBN: 978-966-365-643-5 Формат: 120х165 Палітурка: м'яка Кількість сторінок: 80