Page 1


Jсторії

про Iсуса


Львів • Видавництво «Свічадо» •


Переклад за виданням: Igino Canestri, Storie di Gesù. Effatà Editrice, .

УДК ББК 86. К

8.

З італійської переклав Тарас Курилець На обкладинці – репродукція картини Карла Генриха Блоха Видавництво спирається на “Український правопис. Проєкт найновішої редакції” Інституту української мови НАН України, К

Канестрі, Іджіно Історії про Ісуса / Канестрі Іджіно / Пер. Т. Курилець. – Львів : Свічадо, .– с. ISBN 8- 66- Автор, італійський священик, подає низку епізодів з життя Ісуса Христа, що відкривають простір для надії, – приклади і слова, які втішають і ніколи не осуджують. Події, які вже багато разів були почуті і прокоментовані, на цих сторінках відкривають просвіт, де Бог і людина беруться за руки, щоб разом вирушити в дорогу відкривати смисл правд віри. Розповідний стиль і форма роблять читання легким і доступним навіть для дітей, які шукають короткого викладу основ віри.

УДК ББК 86. -

8.

© Effatà Editrice, Via Tre Denti 1, 10060 Cantalupa, Italy. Translated From the іtalian edition, titled Storie di Gesu © Видавництво «Свічадо», українське видання,

ISBN

8- 66-

-

-


Присвячую мешканцям Борґо Сан Ісідоро, які перші, неділя за неділею, попросили мене пояснити їм, ким був Ісус.


Початок нового життя

Сонце вже сідало. Проминув ще один день, а Ісуса продовжували мучити потаємні думки. Багато років тому, захоплений юнацьким запалом, Він був упевнений, що в дорослому віці стане проводирем, який промовлятиме до народу і вестиме його на якесь діло. Він намагався щось робити у синагозі. Доки йшлося про вивчення священних текстів, Він з жаром брався за це. І коли Йому здалося, що Він знайшов свій шлях, – іти за рабином або ж перейти до храму у великий Єрусалим, то досить швидко усвідомив, що ні одне, ні друге не задовольняють Його бажання. Він відчував потребу відновити у своєму ізраїльському народі почуття справедливости і свободи, які той потрохи втрачав під ярмом іноземного панування. Він думав про пророків, про шлях, який вони пройшли, щоб навчитися говорити з Богом і відкривати народові Його слово. Кілька разів Він вирушав у широкі і мовчазні простори біля села. Але кожного разу Йому щораз менше хотілося іти далі. Час минав і вже наближався рубіж тридцятиліття. «Зараз або вже ніколи», – подумав Ісус, поки спостерігав за останніми відблисками червоного сяйва, що згасало поза зорями. «Батьку, Я вирішив піти». Йосиф подивився на Нього, продовжуючи складати інструменти.

7


«Я знав, я завжди знав, що Ти колись підеш». «Мені тут добре, Мені подобається працювати з тобою. Але Мене мучить одна тривога, яку не можу заспокоїти». «Посидьмо собі під світлом зірок, маємо ще кілька хвилин, перш ніж повернутися до Твоєї матері». «Це відчуття Я не можу пояснити, батьку. Я би хотів зробити щось корисне для людей, щось, що допоможе їм жити краще. Але ще не зрозумів, що саме». Йосиф дивився в далечінь, у нескінчений простір, який розстелився перед ними. Ісус продовжував: «Коли ми йдемо селом або коли люди приходять в нашу майстерню, Мене вражає, що всі вони перебувають у постійній тривозі, постійно чимось занепокоєні. У синагозі чи на маленькій сільській площі лише діти вміють радіти життю, лише їхній шум, їхня біганина свідчить про життя, яке може бути спокійне і щасливе, але таким не є». Запанувала тиша, потім Ісус продовжив. «Мені було тут добре з вами, але відчуваю, що Моя доля блукає деінде. Мушу знайти цю дорогу, інакше Моє життя не матиме сенсу». Йосиф продовжував вдивлятися у далечінь. Потім схвильованим голосом звернувся до Ісуса. «Ми завжди це знали – я і Твоя мати. Від того дня, коли Ти загубився у Єрусалимі і ми знайшли Тебе за розмовою з храмовими вчителями, ми зрозуміли, що Ти ніколи не будеш таким, як інші, що Тебе не задовольнятиме звичайне життя. Ми багато разів про це говорили з Твоєю матір’ю і завжди мали однакове відчуття». «Чому ж ви Мені ніколи нічого не казали?». «Тому, що Ти сам маєш вирішувати, як Тобі жити. Коли прийде час, Ти сам маєш це сказати».

8


«Батьку, хочу якогось дня піти у пустелю. Я впевнений, що знайду там те, чого шукаю». «Якщо Тобі це допоможе, можеш вирушати, коли захочеш. І якщо Ти підеш не лишень на кілька днів, то хай коли повернешся, ми завжди признаємо Тебе і привітаємо як сина». «Лишень одне мене затримує – Моя мати. Не можу знайти в собі сили віддалитися від Неї, боюся, що Вона занадто страждатиме від розлуки». Йосиф трохи помовчав, ніби боявся торкатися чогось, що йому не належало. Але не міг утриматися, Ісус потребував його допомоги, щоб зруйнувати останню перешкоду, яка відділяла Його від Його шляху. «Подивися на ці зорі. Хіба не віриш, що кожна з них має свій шлях? Ми навіть не можемо змусити їх залишитися тут протягом дня. Вони мають місце, куди йдуть на відпочинок, можливо, інших осіб, щоб розмовляти з ними... Твоя мати зрозуміє, не бійся. Це, власне, Ти не повинен боятися розлуки». «Не знаю, як попрощатися з Нею, що Їй сказати». «Справжні почуття виражають не слова. Вона, так само, як і Ти, відчуватиме щем від Твого відходу, але також Вона буде щасливою бачити, що Ти знайшов у собі сили шукати свій справжній шлях». «Батьку, чи можу Я піти цього ж вечора?». Йосиф заховав свій погляд у мерехтінні зірок. Потім сказав спокійним тоном, дивлячись Ісусові в очі. «Йди, не бійся, сила Твого життя і Бог, якому ми завжди довіряли, захистять Тебе. Будь сильним у хвилини слабкости і пам’ятай, що людина є ніщо перед Богом, якщо не сповняє Його волі, задля якої вона прийшла у світ». Йосиф підійшов, міцного стиснув Його у підбадьорливих обіймах і повернувся до своїх інструментів, нічого

9


не кажучи. Ісус ще трохи постояв, дивлячись у пустоту. Потім несподівано піднявся і впевненими кроками ввійшов до будинку. Трохи згодом лише майнула тінь, що крокувала вночі в бік поблизької пустелі. Щоб орієнтуватися, Він не потребував мапи. Він знав ці безкінечні піщані простори, знав, що Його чекає, як знає кожна особа, котра живе близько пустелі. Він умів розпізнавати кожен її подих, її мову. Знав, куди треба дивитися, щоб не заблукати, і як знайти гостинне місце, коли кроки стають занадто важкими і сонце владно піднімається над горизонтом. Ісус не вперше спрямовував свої кроки до височини, що лежала за пагорбом. Він часом ходив туди з друзями в пошуках пригод. Але тепер, ідучи у нічній прохолоді, Він спостерігав за зоряним небом і думав, що там, у контакті з нічим, але водночас і з усім, Він нарешті зрозуміє, яким має бути Його життєвий шлях. Він постановив, що повернеться назад лише тоді, коли буде впевнений у своїх почуттях й у своїх відчуттях. Таким чином, Він дні і ночі залишався, щоб слухати самого себе і знаків, які до Нього мали промовляти. Але впродовж цих днів і ночей єдиною річчю, яку Він зміг пізнати, була присутність цього нескінченого простору. Сонце, зорі, вітер, пісок, тепло і холод були Його нерозлучними друзями. Чи залишався на місці, чи вирушав у пошуках нового сховку, Він не міг відкрити для себе нічого нового, відмінного від того, що завжди відчував. Він думав, роздумував, часом навіть вголос, так, ніби вітер мав принести Йому якусь відповідь. Але не відбувалася нічого, зовсім нічого відмінного від того, що вже було в Його думках. Його почав охоплювати відчай. Але, пам’ятаючи батькові слова, під час кожного натяку на розпач Він підбадьорював себе: рано чи пізно Він знайде те, що шукає. Але і Його дух, молодий та міцний, теж почав згасати.

10


Це було на початку дня, коли сонце і вітер не припиняли Йому надокучати, теж нетерпеливі у очікуванні відповіді, яка не приходила. Він відчував спрагу, однак не міг напитися досхочу. Відчував голод, але не мав нічого їстівного, крім кількох корінців, що забезпечать Йому виживання ще на якийсь час. Його мучив біль у шлунку, нагинаючи аж до землі. «Ось, їж цей пісок, якщо хочеш втамувати голод», – подумав Він, дивлячись на маленькі блискучі піщинки. Не їх Він потребував, щоб зупинити це болюче відчуття пустоти. Однак, якби Він повернувся додому, все закінчилося б: мав би вдосталь і їжі, і пиття. Але Він не міг здатися, не міг повернутися, поки не знайде відповіді. Він відчував сонце, що обпікало Йому голову. «Треба знайти якийсь сховок, якщо хочу повернутися живим із цієї пустелі». З труднощами Він заховався за скелю. Шлунок припинив свої протести і подарував Йому хвильку для роздумів. «Я хотів би, щоб хтось приніс Мені прохолодної води і їжі для Мого пустого шлунка. Але що Мені з того? Те, чого Я шукаю для заспокоєння свого духа, – це щось інше!». Ісус побачив щось, що рухалося у піску. Можливо, якась комашка. Він швидко простягнув руку і міцно стиснув пісок у кулаку. Він затамував подих, так, ніби своїм подихом міг дозволити жертві втекти. Обережно розкрив долоню і побачив комашку, що метушилася в піску. Раптом Ісус відчув гострий біль у шлунку, який змусив Його випустити з руки те, що в ній тримав. Він спостерігав за комашкою, яка ховалася, намагаючись врятуватися. «Слушно, ти також маєш право жити. Це несправедли во змушувати тебе вгамовувати пустоту Мого

11


шлунка, жертвуючи твоїм життям. Якщо хочу їсти – маю дім, куди можу повернутися. Якщо ж кидаю виклик своїй долі, то мушу обходитися без того, чого не можу мати. Їжа є річчю минущою, і Я зможу чинити опір її спонукам». Він скрутився клубком і відчув полегшення. Але, оскільки Його шлунок продовжував бурчати, нікуди Він не пішов. Ісус змочив губи тими краплинами води, що в Нього залишилися, і взявся пережовувати корінець, який витягнув з сумки. Ніч прийшла швидко і, як кожного вечора, розклала свій зоряний плащ. Ісус знайшов першу відповідь і довірив її зірці, яку вибрав собі за товаришку. «Я зрозумів, що у житті не повинен клопотатися про їжу чи про дім. Буду жити тим, що матиму, тим, як Мене прийматимуть, поклавшись на доброту милосердного Бога, який забезпечує всім необхідним того, хто без вагання йде за своїм покликанням». Ніч увійшла у своє царство. Холод проймав до кісток і думки витали далеко. Ісус відчув, що повіки стали важкими, і подумав, що вдасться поспати. Він уявив себе головою села. «Я – ваш голова: відтепер і завжди саме Я буду вас провадити, а ви маєте йти за Мною, куди б вас не повів. Я читатиму для вас знаки ночі і впродовж дня вкажу вам стежку до повноти життя. Я зумію вислухати сумніви вашого серця і відповісти на запитання, які будуть вас непокоїти. Я не дозволю, щоб запанувала несправедливість і обман. Ви всі зможете дихати вранішньою свіжістю, яка вчинить вас вільними, і втамувати вашу спрагу росою, що освіжає спеку пустелі». Сон відійшов далеко, але Він не хотів піддатися почуттю поразки.

12


Йому здалося, що чує голос: «Ти обманюєш себе: Твої добрі наміри будуть розвіяні Твоїми ворогами, Тобі ніхто не повірить. Я можу навчити Тебе бути сильним, Тебе будуть поважати і боятися усі. Всі Тобі служитимуть і будуть до Твоїх послуг, що б Ти не попросив». Так, Він, мабуть, мав би потребу у комусь, хто воюватиме за Нього, хто слухатиметься Його наказів. Він має поступати так, як і всі царі: Він повинен знайти багато воїнів і слуг, а потім піти завойовувати світ. «Прийшов час рушати в дорогу», – подумав Він уві сні і спробував піднятися. Але Йому забракло сили і Він упав на землю. Після хвилини розгублености Він прийшов до тями і приліг у сховку під скелею. «Мені, мабуть, наснилося щось жахливе, – вигукнув сильним голосом, так, ніби Його зірка мала Його почути. – Який сенс мати воїнів і слуг, якщо Я не знаю шляху, куди їх вести. І зрештою, лише Богові можна служити так, щоб ніхто не почувався приниженим. Я хочу бути вільним серед вільних людей». Але як цього досягти? Його знову огорнув смуток. Він ніколи не міг собі уявити, що буде так складно. Де поділися мрії, які не покидали Його в дитинстві? Він відчув себе загубленим і мав бажання залишити все і померти, зникнути назавжди. Та знову почув голос свого батька: «У важкі хвилини Ти повинен знаходити у собі силу, повинен вірити у те, що зможеш знайти свій шлях». Глибоко вдихнувши, Ісус відчув запах пустельної ночі. Несподівано Він втратив бажання помирати. Подивився на зірку й одна думка повернула Йому надію. «Якщо ти сяєш кожного разу, коли Я тебе шукаю, це означає, що мусить бути якийсь спосіб здійснити свою мрію. Тільки ти можеш вказати Мені, як це здійснити». Але скільки б Він не розпитував свою зорю, не почув жодної відповіді.

13


Ісуса знову охопила туга. Він не міг рухатися, в нічній пустелі це не мало б сенсу. Не міг кликати на допомогу, бо ніхто б не почув. Не міг впасти у відчай, бо це жодним чином не допомогло б. Він був голодний, хотів, щоб усе закінчилося, але залишався самотнім уночі. Він звернувся до Бога. «Боже, Ти, який знає таємниці всього, що дихає, допоможи Мені відкрити знаки, які Ти поклав на Моєму шляху; підніми мене з цього випробування, яке, видається, є безкінечним. Якщо Я маю принести користь Твоєму народові Ізраїля, пошли мені ангела, що спрямував би Мої кроки туди, куди Ти бажаєш. Інакше, дозволь мені повернутися додому, з якого Я вийшов, і Я відмовлюся від будь-яких пошуків, очікуючи в мирі на кінець своїх днів». Він дивився в далеке небо. «Хтозна, скільки історій таять у собі зорі! Хтозна скільки інших людей вони втішали у їхніх життєвих труднощах! Ось якби ж Я тільки мав усе те, що вони можуть мати, якби Я панував над людськими історіями, якби Я міг бути господарем ночей, як вони, тоді напевно володів би таємницею свого життя». Але ніхто не відповів на Його запитання. Ніхто не прийшов, щоб утішити Його самотність. «Влада – ось чого мені бракує. Я мушу панувати над морями і горами, кидати виклик вітрові і бігти по швидких ріках. Я буду господарем сонця і місяця, а також і дощ буде слухатися Моїх наказів. Не буде більше нічого, про що би Я мав благати чи бажати, бо все Мені належатиме. На землі не буде більше людини, яка могла б пошепки вимовляти Моє ім’я без страху, що Я заволодію її волею». Він марив. «Дурень, яку владу Ти матимеш, якщо не пануватимеш над Богом, який дав Тобі життя. Тільки якщо Ти будеш сильніший і величніший від Нього, тоді знатимеш, якою є Твоя доля».

14


Коли Ісус знову відкрив очі, побачив перші промені світанку. Йому сильно гуділо в скронях; Він відчував себе розгубленим і збентеженим. «Я не витримаю ще одного дня, помру, так і не знайшовши сенсу свого життя». Знову згадав свого батька і те, що він сказав, перш ніж відпустити Його в дорогу: «У важкі хвилини думай про прості життєві речі: Бог сотворив світ, щоб кожне створіння знайшло там своє місце, кожне насіння знайшло свій ґрунт, щоб пустити корені; створив хмари, щоб вони напоювали річки, море, щоб збирати воду річок, вітер, щоб високо злітав, аж до Божої оселі…». «Справді! Чому ж Я раніше про це не подумав?». Він збадьорився і здавалося, що сили враз повернулися. Подивився у височінь: побачив там зорі, що повільно згасали. Подивився навколо – і почав розрізняти форми, які вітер, розважаючись, намалював на піску. Потім Він подивився на своє тіло: воно було подряпане і зодягнене у порваний одяг. Пожалів сам себе. Поки Він ганив себе за те, що був такий сліпий, відчув сльозу, яка стікала по обличчі: те, що Він шукав, було тут, це був Він сам, Його життя і Його бажання, це був Його спосіб думання, Його воля, Його страждання і Його щастя… Він відчув нестримне бажання подякувати Богові. «Дякую Тобі, о Боже, бо Я знав, що Ти мене не покинеш. Я шукав Тебе у складних речах, далеких, у славі, у посіданні, у задоволеннях цього тіла. Тепер Я знаю, що Ти перебуваєш значно ближче – Ти є у Мені, у самому Моєму єстві. Я уявляв Тебе там, за зорями, і не знайшов Тебе. Я думав, що Ти бажаєш чогось надзвичайно великого, і не знайшов свого шляху, який, натомість, був у Моїх ногах. Я шукав Твого подиху, кидаючи виклик природі, яка Мені не належить, і сподівався, що смерть

15


примирить Мене з віддаленістю від Тебе. Тепер Я зрозумів: Ти присутній у простих речах, які Ти сотворив, Ти є у тому, що нас оточує, Ти є у таємницях життя. Ти, як батько, сидів біля Мене і чекав, коли Я перестану кричати, протестувати, щоб перерахувати Тобі все, у чому Я маю потребу, аби згодом Ти міг говорити зі мною. Тепер Я знаю, що Ти ганяв Мене, аби дати зрозуміти, що Я не повинен зі всіх сил шукати свою стежку: Ти сам поведеш Мене до тих, хто Тебе шукає. І власне тепер Я повертаюся додому, щоб сказати своєму батькові і своїй матері, що нарешті Я знайшов сенс свого життя: допомагати тим, хто вирушив у дорогу, розпізнавати знаки шляху, який веде до Тебе». Сонце, що сходило, висушило цю єдину сльозу і вказало Ісусові стежку додому. Ще до вечора Він знову побачить свій дім і буде готовий до нового життя.


Хрещення в ріці Йордані

І цього ранку ріка Йордан також спокійно текла собі в море. На її берегах вже зібрався натовп, що прийшов сюди напередодні. Чи, може, він звідти нікуди і не йшов, немовби очікуючи чогось грандіозного. Або, можливо, тому, що стояти там – це ніби перебувати в театрі. Йоан Хреститель, доки хрестив у ріці, знаходив слова для всіх: бідних, багатих, калік, здорових... Часом говорив про Месію, який уже мав бути серед них, і ось настав час, щоб Він явив себе. Багато хто слухав його тільки заради задоволення почути обнадійливі слова, не розуміючи до кінця їхнього значення; а ті декілька, що розуміли, приписували його видіння довгому посту, який він відбув у пустелі. І все ж його слова мали силу, яка огортала і тривожила, аж до того, що спонукала до розкаяння у гріхах. А ці очі! Ті, хто вже приступав до хрещення, розповідали, що коли він набирав своїми руками воду, аби вилити її як очищаюче джерело на голову кожного, то дивився прямо в глибини їхнього сумління, ніби допитувався, чи покаяння було щирим. Очі, від яких було важко втекти! Натовп, що спостерігав з берега, знав це й очікував на ці поєдинки сумління, подібно, як в театрі чекають на героя, що переможе тирана і відновить справедливість. Але ніхто з тих, що охрестилися, не думав про це, бо знав, що неможливо опиратися чарам пророка, який відкривав серця, подібно, як це чинив рабин з сувоями Святого Письма. І все ж

17


було щось дивне у цього пророка, коли він говорив про Месію: «Покайтеся, – казав він, – бо Царство Небесне вже близько». А потім додавав: «Я хрещу вас водою, але йде дужчий від мене, Якому я негідний розв’язати ремінців Його взуття; Він буде хрестити вас Святим Духом і вогнем!». Щоразу він наполягав на тому, що Месія перебуває там, серед них, але ніколи не розкривав Його особу. Можливо, що також і через це люди не рушали з тих берегів, ніби відчували, що і справді має відбутися щось велике. Також і того ранку вони продовжували спостерігати за всім, що відбувається на ріці. Ось прибула невелика група фарисеїв, які ще дорогою сперечалися з деякими садукеями щодо дотриманням Закону. «Необхідно дотримуватися заодно і всіх традицій та при писів, які наші батьки передали нам», – казали одні. «Тільки закон, який Бог дав Мойсею на горі Синай, залишається незмінним упродовж століть. Приписи, які ви вважаєте за Закон Божий, є насправді простими людськими звичаями, що можуть бути змінені залежно від обставин і людей, які їх приймають», – відповідали садукеї. «Ви такі самі, як язичники! Чому, наприклад, коли ви повертаєтеся з базару, не миєте руки аж до ліктя, не робите обмивання, як того вимагає традиція древніх, а берете їжу нечистими руками?». Перш ніж садукеї встигли відповісти, молодий Чоловік випередив їх: «Усе, що ззовні входить у людину, не може зробити її нечистою, бо воно не йде до серця, а в шлунок. Що виходить з людини, те її робить нечистою. Бо з середини, з людського серця виходять злі думки, розпуста,

18


крадіжки, вбивства, перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство». Усі обернулися на цей сильний і переконливий голос, щоб послухати. «Він добре сказав, – погодилися садукеї. – Намарно сповнювати численні обряди, якщо совість не на місці». «Це один з ваших», – відповіли фарисеї, не маючи що відповісти на такі прості й очевидні слова. «Ні, ми Його не знаємо, але якщо Він думає так, як ми, тоді ми раді прийняти Його до нашого гурту». «Ви говорите про групи, і ділитеся в ім’я Закону Божого. Що ж, настав час, коли Бог об’явить закон, найбільший з усіх, який підноситься понад приписами наших батьків, і навіть понад законом Мойсея: любов до себе і до інших людей», – продовжив Чоловік, приємний на вигляд. Фарисеїв та садукеїв знову спантеличили Його слова. Тим часом, ця невелика сцена не пройшла повз увагу натовпу, який почав збиратися навколо. Навіть Йоан, з берега річки, почув слова Ісуса. Але, перш ніж він зміг щось сказати, Ісус підійшов до нього. «Я також хочу прийняти хрещення, щоб збулося все, що було написано». Йоан подивився на Нього запитливим поглядом. Він не міг бути одним з тих звичайних провидців, що мали себе за пророків, але не був Він також і звичайним чоловіком. Отож Йоан запитав Його. «Звідки Ти навчився того, що говорив?». «Я навчився від Отця Мого Небесного». «Отже, Ти не є членом жодної релігійної секти. Можливо, Ти ереміт з пустелі?». «Я Той, хто мав прийти, на якого чекали народи і якого провіщали пророки».

19


Йоан допитливо подивився на Нього очима, що шукали правду в глибинах Його свідомости. Однак зустрів погляд, що вдивлявся в нього ще глибше, погляд, якого Йоан марно шукав серед тих, хто прибув прийняття хрещення. Захоплений своїм відчуттям, він опустився на коліна перед Ісусом: «Господь мій і Бог мій». Запанувала невловима пауза, а згодом Ісус продовжив. «Я також хочу прийняти хрещення, щоб бути однаковим зі всіма людьми». «То я маю прийняти хрещення від Тебе, а натомість Ти прийшов до мене?». «Це необхідно зробити, аби виконати те, що встановив Бог». Ісус рукою допоміг Йоанові звестися на ноги. І вони разом попрямували до середини річки. Натовп навколо спостерігав за ними у мовчазному очікуванні. Йоан не мав потреби повторювати слова обряду («Покайся у твоїх гріхах, бо Царство Небесне вже близько»), а сильними і ясними словами, так, щоб усі могли зрозуміти, сказав: «Ось Той, про кого я казав: за мною йде дужчий від мене, що хреститиме вас власним життям, і кому я не гідний навіть розв’язати Його сандалій. Тепер моя праця підійшла до кінця: відтепер і надалі ви повинні йти саме за Ним, бо в Його владі тепер прощати гріхи». Потім Йоан набрав у свої долоні води і вилив її на схилену голову Ісуса. Людям здалося, що вони бачать яскравий блиск світла і всередині нього голос, який промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав, Його слухайте!». Вони так і не втямили, чи це говорив Йоан, чи то сам Ісус, або якийсь пророк прийшов з висоти. Хтось намагався сказати, що це була всього лише ілюзія, якийсь особливий відблиск світла і шелест вітру.

20


Наслідком, однак, стало те, що натовп вийшов на середину ріки, щоб прийняти хрещення і благословення від Йоана, який став навчати, що вони повинні навернутися, бо Спаситель уже прийшов, Він перебуває серед них. Але у великому замішанні ці слова було складно зрозуміти і ніхто не звернув особливої уваги на Ісуса, який, сповнивши хрещення, що впроваджувало Його в активне життя ізраїльського народу, тим часом віддалився.


Зміст

Початок нового життя ............................................................... 7 Хрещення в ріці Йордані ........................................................ 17 Народився Месія і перебуває між нами ............................... 22 Весілля у Кані............................................................................ 27 Симон (названий Петром) зустрічає Ісуса.......................... 33 Ісусова манера говорити ......................................................... 40 Петро, Ісус і натовп................................................................... 44 Проповідь Ісуса на ринку ........................................................ 49 Народитися згори .................................................................... 54 Вдова з Наїну.............................................................................. 60 Ісус бавиться з дітьми .............................................................. 65 Хто хоче бути великим, хай стане слугою ........................... 69 Запрошення від властей .......................................................... 73 Свобода, яку мають діти .......................................................... 80 Сон маленької Шарі ................................................................. 87 Ісус і прокажені ......................................................................... 91 Дев’яносто дев’ять овець і одна.............................................. 95 Піст і учні .................................................................................. 100 Родичі і справжня влада Ісуса ............................................. 104 Нове і старе ............................................................................. 108 Ісус у домі Марії і Марти ....................................................... 113 Петро, човняр і прощення .................................................... 119 Свято й обід у домі Леві ......................................................... 123 Ісус виганяє продавців з храму............................................. 131 Жінка, схоплена на перелюбі ............................................... 138 Смерть Йоана Хрестителя й Ісусова скорбота ................. 146


Хто є Бог? .................................................................................. 155 Ісус та Його справжня місія .................................................. 160 Життя потойбіч зірок ............................................................ 168 Ісусова молитва ....................................................................... 173 Отець, Син і Дух – єдиний Бог ............................................ 178 Ісус і смерть Лазаря ................................................................ 183 Ісус підбадьорює апостолів................................................... 190 Прощання Ісуса ....................................................................... 196 Ісус провіщає свій арешт ....................................................... 200 Юда ............................................................................................ 206 Петро, Каяфа і воскресення Ісуса........................................ 214 Він воскрес! .............................................................................. 222 Останнє з’явлення .................................................................. 227 ***

Іджіно Канестрі

Jсторії про Iсуса Літературний редактор Микола Янів Художньо-технічна редакція ПП “Ключковський” Підписано до друку 25.07.12. Формат 84x108/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 12,6. Ум. фарбовідб. 13. Обл.-вид. арк. 6,6. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 235-73-09, тел./факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Вiддруковано з готових дiапозитивiв у друкарнi ТзОВ «Книгодрук» (Свідоцтво №787105 від 04.11.1997 р.) с. Кротошино, Львівська обл., Пустомитівський р-н. вул. Січових Стрільців, 35


Історії про Ісуса  

Автор: Іджіно Канестрі Рік видання: 2012 Формат: 130х200 Кількість сторінок: 240

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you