Issuu on Google+

12

СУМЩИНА

(20175) №14

ОФІЦІЙНО

СЕРЕДА, 16.04.2014

МІЙ ДЕПУТАТ

Обласна рада – не закритий клуб Анатолій Скиртаченко – без сумніву, серйозна фігура на олімпі політики Сумщини. З 2005 року він став членом ВО «Батьківщина», був першим заступником голови обласної партійної організації, очолював громадську приймальню, через яку за п’ять років пройшло майже 300 тисяч людей. Тим не менше, у 2011 році кардинально змінив власне ставлення до політики, хоча в обласному парламенті так і залишився у фракції «Батьківщина». Я душею з виборцями «Батьківщини», бо – людина принципів Депутат вважає, що без партії, без депутатської групи, майже у вільному плаванні у представницькому органі влади Сумщини працювати можна. А от без своєї власної точки зору – ні. Говорить, що мати справу треба з тими людьми, у яких можна чомусь навчатися, з якими є спільна точка зору і комфортно. «Якщо цих складових немає – треба йти з посади. Так вийшло і в мене. Коли у 2011 році написав заяву про звільнення, як голова обласної організації партії «Батьківщина» Геннадій Дорошенко, я вважав за необхідне, як його перший заступник, зробити так само. Тож склав повноваження. Тим не менше, я залишився працювати у фракції «Батьківщина» в обласній раді. Через що я пішов? На моє переконання, у середині наших партій є конкуренція. Вона працює не на благо виборців, а на авторитет певних людей. Її не має бути. У інших країнах партія – це, в першу чергу, ідеологія. А у нас – лідер. Якщо ми плануємо будувати демократичне суспільство, повинні будувати, в першу чергу, правильну політичну систему», – ділиться своїми думками обласний парламентар. Сьогодні ж однією з проблем партії «Батьківщина» бачить відсутність кадрового потенціалу. «Партія, на жаль, не приділяє достатньої уваги цьому питанню. А це позначається на роботі органів місцевого самоврядування не найкращим чином». І продовжує, що коли він і його колеги по партії – депутати Геннадій Дорошенко та Володимир Поцелуєв вийшли з партії, організували депутатську групу «За реформи». До неї тоді увійшли поважні на Сумщині люди. Вона була організована задля консолідації роботи фракції «Батьківщина» в обласній раді. Саме ця група відстоювала важливі для громади Сумщини питання, впливала на прийняття певних рішень. Хоча, враховуючи, що

більшість була – 65 депутатів – від фракції Партії регіонів, це було досить складно. Тим не менше, вдавалося. На питання, чому Анатолій Михайлович не перейшов до іншої фракції, як це нині модно, без вагань відповів, що майже десять років тому прийшов у партію не за портфелями і посадами, а щоб змінити щось у суспільстві на краще. «Наша приймальня, яку я очолював довгий час, допомогла багатьом виборцям. Я думаю, що і той фактор, що ми не відмовляли жодному, хто до нас звернувся, впливав на голоси виборців на минулих виборах. Я притримувався завжди лівоцентристської ідеології. Мені подобалася програма партії. Тому навіть думки не було переходити до іншої фракції. Душею я завжди з виборцями «Батьківщини», тому що – людина принципів», – зазначає депутат.

Будь-яку проблему можна вирішити. Головне – бажання Як справжній патріот свого краю, Анатолій Михайлович небайдужий до проблем не лише Сумського району, за яким він закріплений як депутат обласної ради, а й цілої Сумщини. До цього його зобов’язує власне почуття обов’язку. Постійно виїжджав на прийоми з особистих питань громадян з колишнім заступником голови Сумської райради Євгеном Юрченком. «Я вважаю, що у цьому питанні повинні допомагати місцеві органи влади. Вони ж, на жаль, інколи гальмують процеси. Не йдуть на поступки, щоб дати оголошення у місцевих газетах про депутатські прийоми. Не завжди відгукуються на заклики депутатів про допомогу жителям. Наведу лише один приклад. Звернулася до мене сім’я з чотирма дітьми, яка проживала у Сумському районі. У них не було житла і вони хотіли взяти участь у програмі «Власний дім». Ми зібралися з керівниками управлінь, щоб вирішити, як допомогти. Дійшло до того, що

всі «махають» законами, доводять, що ця родина не має права на житло, бо не там прописані, не там працюють та інше. Тобто, нікого не цікавить, що немає де жити чотирьом дітям. Головне – папірці! Я домовився з директором одного господарства у Краснопільському районі, його керівник з радістю взяв сім’ю до себе, оскільки голова родини – механізатор, мати – доярка. Тож він влаштував їх на роботу, дав хатинку, в якій родина живе і донині. До чого я веду? Будь-яку проблему можна вирішити. Головне – бажання, а не прикриватися законодавчими актами».

Кожен депутат несе відповідальність за волевиявлення виборців В обласній раді Анатолій Скиртаченко працює в профільній депутатській комісії з питань розвитку місцевого самоврядування, територіального устрою, депутатської діяльності, регламенту, законності та правопорядку, зв’язків з громадськістю і інформаційної політики. Вона – одна з головних, оскільки на її засіданнях вирішується багато проблем, які стосуються місцевого самоврядування, правоохоронної діяльності, викликають неоднозначне ставлення громадськості. Щодо оцінки роботи обласного депутатського корпусу загалом, то Анатолій Михайлович вважає, що він працює, в принципі, злагоджено. Хоча, говорить, донедавна було важко відстоювати свою точку зору через більшість в органі місцевого самоврядування ПР. Тим не менше, депкорпус має високий рівень знань. Достойні керівники, поважні особистості, знані люди. «Те, що ми зберегли дух демократії, полеміки та протистояння, – нормальне явище. Не розумію тих рад, де сесія відбувається за півгодини. Також вважаю, що обласна рада не має бути закритим клубом. Ми – про-

зорі та відкриті. Результати кожного голосування оприлюднюються на офіційному сайті. Тому не вийде сховатися за голосуванням. Кожен несе відповідальність за волевиявлення виборців». Звісно, не могли оминути у своїй розмові останні події у Верховній Раді. Анатолій Скиртаченко говорить, що до бійок і насилля ставиться негативно. Вважає, що люди повинні висловлювати свою незгоду мирним шляхом. Тим більше, говорить, насилля не повинно бути у парламенті країни. «Конструктив там, де є плюралізм. Де кожен може висловити свою точку зору. Я вважаю, що виборці повинні мати право відзивати того депутата, який не працює. Щоб його подальшу роботу вирішувало не партбюро, а безпосередньо люди, які його обрали, щоб він відстоював їхні інтереси. На жаль, сьогодні у нас більше гра в політику, ніж виваженість дій. Ми повинні зрозуміти, що сьогодні відбувається масштабна маніпуляція громадською думкою. Я засуджую явище, яке називається «тушки», й людей, котрі на це пішли. Вони втратили позицію і підлаштовуються під владу, бояться труднощів і відступають. А чи можуть існувати у демократичному суспільстві «тушки»? Ні. Коли при владі демократичні сили, є «тушки»? Ні. Уявімо собі, що у США хтось виходить із демократичної партії й переходить в республіканську. В такому разі йому доведеться складати повноваження. Тому «тушки» – це явище політичної непорядності. Воно характеризує не ту політичну силу, звідки йдуть, а ту, яка при владі, яка створила відповідні умови. Політсили, котрі породжують таке явище, як «тушки», повинні понести і електоральну відповідальність», – вважає депутат. Він упевнений, що наша нація – сильна, розумна, має свої принципи. Тож сподівається, що народ зможе переконати політиків перестати керуватися виключно своїми амбіціями, а працювати на розвиток країни. Адже для цього є всі передумови. Лілія НАУМОВА


Обласна рада – не закритий клуб