Issuu on Google+

4

Яким би бідним не був український студент, йому потрібен дах над головою. Журналісти StudTimes знають все про труднощі, які чекають на студентство в процесі пошуку квартири, про брак домашнього комфорту в гуртожитках. Яким чином влаштувати свій молодіжний простір свободи, будучи студентом? Про це і поговоримо.

7

Чому журналіст Андрій Куликов радить завжди мати «професію про запас», яка його власна мета у журналістській діяльності та чи викликає у радіожурналіста хоча б найменші спогади діяння КПРС? Читайте інтерв’ю з відомим українським телеведучим та медіа-експертом на сторінках номеру!

«Полежу ще п’ять хвилин – і піднімаюсь. І ще п’ять хвилин. Ок, через десять хвилин – підйом! Тааак, можна піднятись і о восьмій… Встигну. Проспав! Ну й нехай, на першу пару можна не піти» – це про Тебе? Перестань прогулювати перші пари! Stud-Times знає напевно, чому цього не потрібно робити.

2

«Варто було більше подорожувати…»

5

Від студентів часто чуємо, що їхні гуртожитки багаті «голими стінами» та «раритетними меблями». Дійсно, гуртожитські комуни – не царські хороми і, здавалося б, хіба є щось, що захочеться прихопити на пам’ять? Є! Студенти таки умудряються виносити з гуртожитку то те, то се… А що вони виносять? Дізнавались наші журналісти.

Признавайся, що виніс з гуртожитку?

фото: Мар’яна Щепанська

10 жовтня 2012

Ходити на перші пари корисно

Де ми живемо?

На носі День студента

Випуск № 8 www.stud-times.com.ua


2

випуск № 8

Стереотипи

Чому корисно ходити на перші пари? Перші пари для студента, як шторм на Чорному морі під час літнього відпочинку в Криму — ні до чого. Причому процес складання семестрового розкладу, точно так само як і контроль за погодними умовами – студентам непідвладний, а тому доводиться пристосовуватися. Або…не пристосовуватися і пропускати «невчасну» пару. Та чи потрібно це робити з точки зору власного самопочуття? Фото: андрій Кузьмінський

Апелювати до народних приказок на кшталт «Хто рано встає, тому Бог дає», не будемо. В першу чергу тому, що переконати студента піднятися о шостій чи сьомій годині за допомогою приказки, що надихає — місія нездійсненна. А от аргументи, які підготував Stud-Times — залізні. Тому, якщо комусь хочеться додивлятися свої сни під час перших пар — далі не читайте. Всім іншим, радо відкриваємо переваги раннього прокидання. Вчені впевнено заявляють: люди, які встають рано, більш щасливі, здорові та навіть стрункі. Вранішні клопоти, переконані науковці, вирішуються більш продуктивно саме в дообідній час. Завдяки змобілізованості організму підвищується і продуктивність праці. А ще цікавий факт: багато тих, кого ми називаємо успішними людьми, прокидаються дуже

рано: о 4-6 після півночі. Так робить Біл Гейтс, Роберт де Ніро, Маріса Маєрс, Ярослав Качинський, Барак Обама, Софі Лорен... Список продовжувати? Так що можна почати себе готувати до життя респектабельної людини, прокидаючись вранці. Якщо ж пара починається о 8-9 ранку, якраз на неї встигаєш. Ходити на перші пари бажано і тому, що вранці з’являються всі головні новини, очікування і плітки дня. Дізнаєшся про них одним з перших — і вже для «генерацій» другої і всіх наступних пар стаєш інформатором. Тим самим заробляєш собі славу людини, що завжди в курсі всього. А ще після першої пари в університетських їдальнях дуже мало народу. Так що можна взяти собі булочку з кавою і спокійно посидіти побалакати з одногрупниками, насолоджуючись університетською атмосферою.

Як показує досвід, вже після другої пари перерва в їдальні піде на вистоювання в довжелезній черзі до каси. Тут уже не до теплої атмосфери дружніх розмов. До речі, в бібілотеку теж вигідніше ходити вранці: бібліотекарка ще не знервована мільярдом запитань, може тобі підказати корисну літературу чи уважніше пошукати потрібний підручник. Крім того, бібілотека теоретично мала б забезпечувати студентів підручниками. На всіх, їх, звісно, ніколи не стає. Та найметкіші спудеї завжди примудряються роздобути собі примірник. Очевидно, ці меткі приходять вранці! Ну і звісно, пунктуальність студента-жайворонка точно буде помічена викладачами. До таких студентів більша повага і — чоми би й ні? — можливе підвищення оцінки на заліку чи екзамені. Просто за те, що ти відповідальна людина!

10 жовтня 2012

Перечитавши всю статтю, можна вирішити: все, сьогодні лягаю спати о 22, завтра прокинуся о 6 ранку, зроблю зарядку, ще до початку пар почитаю/подивлюся/ напишу/виконаю половину запланованого, вдень буду вільним і піду в якесь кафе, на яке ніколи не ставало часу... А потім ввечері заходиш «на 5 хвилин» в соцмережі і з думкою, що графік може йти гуляти, просиджуєш там до 2-3 АМ. Прокидатися вранці — це, звісно, корисно. Але, як відомо, «ти ніколи не згадуватимеш ночей, в які ти добре виспався». Так що все-таки... Все-таки, поки студент — живи на повну :) Але на перші пари все одно бажано ходити хоч раз на тиждень. Бодай з поваги до викладача (він вранці теж спати хоче), який на 9 ранку чемно приходить вкладати знання в голови. Юлія Костюк, Оля Липинська

«Чи крав бодай щось у гуртожитку, aбо орендованій квартирі?»

Сьогодні вихованням займатися не будемо. І ви, і ми знаємо — красти не можна. Але дуже вже цікаво почути, що такого можна потянути із собою коли змінюєш квартиру пані Галі на квартиру пані Валі. І чи є речі у гуртожицьких кімнатах, які можна прихопити собі назавжди?

«Красти — це великий гріх. Зовсім інше — отримувати подарунки долі) У гуртожитку мені завжди діставалось щось у спадок від попередніх мешканців. Зокрема, дістався прожектор, який використовується при проявленні плівкових фотографій. Він слугував нічною лампою й створював інтимну обстановку, коли така була необхідна. Також мені дістався старий плакат «Океану Ельзи», який було шкода викидати, тому що він — це просто шмат історії! А ще дісталась іграшкова рушниця, яка теж дуже знадобилась при триманні оборонної позиції своєї кімнати».

Оксана, 23 роки, Київ, закінчила КНУ ім. Т. Шевченка

«З гуртожитка виносив хіба що двері з туалету на Андрія. Каюся, але традиція ж! Та й потім ми все одно чемно повернули їх назад».

Назар, 21 рік, Львів, студент ЛНУ ім. І. Франка

«А з гуртожитка є що виносити? За 5 років навчання навіть думки такої не виникло. Хоча з їдальні рідного Політеху виносив. Там такі горнятка фірмові є, з написом «Політехнічний». Треба ж було щось на пам’ять взяти за всі свої студентські страждання».

Сергій, 22 роки, Львів, закінчив НУ «Львівська Політехніка»

«В перші дні вересня під вікнами судентського житла я б не радила ходити: нові жителі на вулицю викидають різні старі речі. Навіть тумбочка може з вікна вилетіти! Викидають старе, бо привозять собі власні, нові і гарні меблі. От і дівчина, з якою я жила певний час, коли

виїхала, залишила у гуртожитку і ліжко, і шафу, і жалюзі на вікнах, і навіть різні гарні сувеніри. От, власне, всі класні штуки з тої кімнати я привласнила собі».

Колишня жителька гуртожитку від ЛНУ ім. І. Франка

«В мене були випадки, коли я свідомо не повертала книжки своїм сусідам з гуртожитку. Вони забували, що позичили їх мені, а я не нагадувала. А самому гуртожитку я залишила трохи своїх речей: кілька каструль, дзеркало, моє старе покривало, брилок — залишила все це наступним мешканцям, коли настав час переїжджати назад додому».

Інна, Харків, ХНУ ім. В. Каразіна

Фото з інтернету

10 жовтня 2012

Що нового?

День всіх святих Ось вже майже півосені пройшло, навчання вирує і кипить. До сесії ще далеко, але свято Halloween, яке нещодавно прийшло до України, незабаром настане. Як і чому святкують його, дізнавався Stud-Times.

Фото: Олеся Кузьмінська

Саме свято пішло від давньої Ірландії та Шотландії. Анголомовні країни святкують Halloween 31 жовтня, але після того, як світ охопила американізація та глобалізація, це свято святкують і в багатьох інших країнах світу, до яких належимо і ми. Нерідко можна помітити у центрі міста перевдягнену молодь у різноманітні моторошні костюми та зі страшним make-up. Усе це велике англомовне свято. Чому ж, все-таки, українці святкують його? Адже нічого спільного з українськими традиціями та звичаями воно не має. «Я святкую Hаlloween заради розваги, цікаво перевдягнутись у костюми, весело провести час з друзями», — зізнається Анна Вах. Також Анна розказала, що вона приймає участь у різноманітних флешмобах, присвячених Дню всіх святих. Так з 2008 року і по сьогодні з

костюмами та макіяжем виступає на публіку з іншими активними учасниками. Перший її хелоувінський образ втілився у костюмі «мертвої нареченої», а інші (це вже у 2009 та 2010 роках) виготовлялися спеціально для флешмобів, присвячених Майклу Джексону. Флешмоб організували 24 жовтня . Напередодні свята у всіх були маскарадні костюми — зомбі. Такі танці досягли успіху — і у 2010 році флешмобери вибили рекорд на офіційному виступі, присвячені саме легендарному співакові. Минулого року Анна Вах святкувала зі своїми друзями з AIESEC, де вона вбралась у синю фею. Цього ж року планує святкувати також з друзями, але ще не обрала тематику костюма. Неозброєним оком видно, що ця активна дівчина насправді захопилася святом Halloween і його перевдягальними ритуалами. У цьому можна знайти щось новорічне: всі вдягають маскарадні костюми і веселяться від душі. А от Бриндзак Ліана каже: «Halloween як свято я не святкую. Збиралась з друзями, але ми не вельми тематично проводили час. Була одним з організаторів флешмобів у всесвітньому проекті синхронного танцю з кліпа Майкла Джексона — Thriller. У підготовці танцю нам допоміг з приміщенням один з львівських клубів. За це я на пару з дівчинкою у тому клубі 31 жовтня провела майстер-клас по створенню зомбацького макіяжу з ефектами».

3

Отже, хто як може, так і задовольняється цим святом. Знаємо, що якоїсь грандіозної масовості в нас Halloween не набрав, але майже кожен чув про маскарадні вечірки у нічних клубах — там без костюма в День усіх святих не пускають. Масовості нема, але це хороший шанс провести весело час із друзями. Адже поки він ще є, бо там вже сесією пахнути буде. Отже, як саме можна відсвяткувати Halloween: -Звичайно костюми! Від злих вампірів до святих янголів — все, що прийде у голову. І вперед гуляти містом. -Дівчатам у цей день можна поворожити. Ось один з прикладів: зрізати шкірку з яблука, намагаючись зробити її якомога довшою, і кинути через плече. Вважається, що впала шкірка приймає вигляд першої літери ім’я судженого. -Якщо ви запрошуєте друзів до себе на святкування, то ваша мета полягає у тому, аби якомога краще налякати гостей — це одна з традицій Halloween. Прикрасити дім моторошним павутинням, гарбузами та свічками, подивитись з друзями якісь жахи і перший крок до свого плану зроблено. Залишається довіритись фантазії, аби гості пішли від вас із легкою сивиною. -Як же ж без солодощів?! Прийнято готувати такі страви як: яблучну карамель, яблука в сиропі (іноді з додаванням горіхів), яблучні іриски. У Північній Америці популярні кенді-коріння і кендо-пампкін, цукерки у вигляді кукурудзи та гарбуза. Отже, святкувати чи ні — вирішувати вам. Але ж ніхто не забороняє нам веселитись та розважатись! Ірина Дзюбенко

Фенічковий фетишизм Фото з інтернету

Опитування:

випуск № 8

Покоління кінця 80-х — початку 90-х рр., мабуть, чудово пам’ятає ті часи, коли плетіння браслетів із бісеру було шалено популярним. Та навряд чи хто-небудь надавав тоді цьому якогось важливого змісту. Вони, створені власними руками, були просто стильною прикрасою. Насправді ж, фенічки приховують дещо значно більше: і багатовічну історію, і містику, і навіть символізм. Загалом, «фенічки» — це такі собі яскраві браслетики ручної роботи із ниток, бісеру чи стрічок. Сама назва походить від англійського «thing», адже раніше таким словом називали будь-яку прикольну незвичну річ, яку можна було обміняти на щось схоже чи подарувати другу, і тим самим наче подякувати йому за те, що він існує у твоєму житті. У радянську культуру вони потрапили завдяки хіпі, проте джерело їхньої історії заклали ще індіанці з Центральної Америки. Для них «феньки» були браслетами дружби, після обміну якими вони ставали названими братами. Між ними з’являвся певний містичний зв’язок. Вважалося, що якщо зняти «фенічку» до її природнього зношення, то дружба втратить свою цінність, адже те, що її носять, — це наче шана тому, хто її сплів. Інший варіант традиції полягає у тому, що коли тобі зав’язують її, можна загадати найпотаємніше бажання. І воно обов’язково збудеться, але тільки якщо браслет загубиться чи зноситься. Найбільшого поширення «фенічки» набули в роки існування хіпі — «дітей квітів», що жили за бітлівським принципом «All you need is Love». Плели їх від щирого серця і спеціально для певної людини, враховуючи її смаки, характер, власне ставлення до неї. Браслети були заряджені любов’ю і вдячністю, за які людина, що отримала подарунок, відплачувала тим, що носить його. Наявність фенічки наче підтверджувала законність її вступу у братство. Ними прикрашали різні частини тіла — від рук (найпоширеніше) і до шиї, ніг, чола (в якості хайратника) чи талії. Часто «фенічки» плели парними, і тоді вони уже були не браслетами дружби, а браслетами кохання. Ними обмінювалися замість обручок. Існували вони також у формі «бродячих амулетів», які передавалися від однієї людини до іншої. Вважалося, що таким чином позитивна енергія примножувалась, і тоді «фенька» приносила все більше щастя кожному наступному власнику.

фото: Мар’яна Щепанська

Хіпі також помітили, що різні «фенічки» по-різному діють на людину – деякі піднімають настрій, а деякі можуть викликати дискомфорт. Вони почали пояснювати це за допомогою окремих кольорів чи їх поєднання. З’явилася ще одна назва «фенічок» — «уламок райдуги». Наприклад, фіолетовий колір символізував мрії, мудрість, містику, дружбу; зелений — юність, надію, життя. Чорно-жовта фенька означала побажання веселого автостопу, а червоно-біла — один із основних принципів життя хіпі — вільне кохання («free love»). За допомогою «фенічок» самовиражалися: вони були способом виділитись самому чи відрізнити «своїх» від «чужих». На сьогодні вони дещо втратили таку свою сутність, зокрема через те, що зараз їх можна банально купити. Та все ж і досі існують групи молоді, які масово плетуть, дарують, обмінюються «фенічками». І цей яскравий плетений браслет є наче їхньою візиткою. Серед них, скажімо, молодь, яка щороку збирається на рок-фестивалях. Тут браслет наче висловлює за людину її музичні вподобання. Проте плетіння «фенічок» — це ціле мистецтво, яке потрібно щоразу вдосконалювати. І все ще є надія, що ці навички передаватимуться від покоління до покоління і не зникнуть із плином часу. Мар’яна Щепанська


4

випуск № 8

Тема

Життя в гуртожитку: за чи проти? Народна мудрість каже: «Хто не жив у гуртожитку, той не був студентом!» Та чи справді так добре і весело у студентських комунах?

Фото з інтернету

У студентів, які навчаються у своєму рідному місті, або ж знімають квартиру, слово «гуртожиток» зазвичай викликає бурю емоцій, адже асоціюється з повною свободою, щоденними гуляннями, місцем, де всі всіх знають, — таким собі раєм для студентів. Та все ж гуртожитське життя має не лише плюси, а й безліч мінусів, які варто знати кожному, хто бажає заповнити одну з кімнат своїми речима. Першокурсникам, які ще не встигли повною мірою відчути його смак, ця інформація також не завадить. Щодо «повної свободи». Знаєте, ваші батьки цілком можуть взяти номер телефону комендантки, або й кожного гуртожитського вахтера, а ті, в свою чергу, — періодично розповідати їм про ваші найпотаємніші діяння. Тому не розслабляйтесь. У гуртожитку і стіни мають вуха. Тож і про особисте життя у його межах можете забути. Здадуть із потрохами… Наступний важливий момент — сон. Так от, вам доведеться або навчитися спати сидячи, стоячи, під музику і навіть під завивання із сусідньої кімнати, або ж забути про нього на найближчі 5 років. Не дуже оптимістично, правда? А щодо гуртожитських ліжок, то це взагалі окрема тема.

Якщо ви в першу ж ніч не провалитеся посеред ночі на землю і з переляку не втечете жити на квартиру, то радимо за першої ж можливості покласти собі під матрац дошку. Інакше за кілька років вас доведеться на пари з кімнати виносити. Якщо вже таки почнете пакувати валізи, то згадайте, що життя в гуртожитку, хоч і нелегке, зате дешеве. Місячна плата за квартиру хоча б у 4-5 разів перевищує плату за студентський готель. А на зекономлені за місяць гроші дівчата змогли б, наприклад, придбати собі нові туфлі, а хлопці, скажімо, пригостити симпатичну одногрупницю кавою. Тому стимул, погодьтесь, хороший. Є й інші переваги. Наприклад, те, що всі «пльотки» про нових викладачів ви будете знати першими. А потім, із всезнаючим виглядом, їх можна переповідати зацікавленим одногрупникам. До речі, оскільки викладачам переважно лінь переписувати лекції, то на деякі з них можна буде взагалі не ходити: у когось на поверсі завжди знайдеться непотрібний комусь конспект. Говорячи про гуртожитки, не можна не зачепити і таку болючу тему як їжа. Бо якщо ви повертаєтеся з дому, ледь-ледь дотягуєте пакунки з маминими наїдками та домашніми пиріжками до холодильника, то не факт, що наступного дня після пар ви їх хоча б скуштуєте. Насамперед тому, що у кімнаті, крім вас, є ще 3 голодних студентів. Але і тут є свій позитив: якщо не вмієш готувати, то суворе гуртожитське життя навчить! Самі розумієте, дівчина з кулінарними здібностями у наш час — на вагу золота. А хлопець тим паче! Настане час, коли ви нарешті перезнайомитесь з усіма людьми на поверсі і згадаєте про те, за чим насправді приїхали. Саме тоді відкриєте для себе те, що вчитися у гуртожитку можна або до 23, або після 3 год. І чим далі ви від першого поверху і вахтерів, тим важче це робити. Як тільки на порядку денному стають актуальними розмови про сесію, тобто, напередодні здачі

Порада місяця - не хворійте!

Осіння пора — час, коли різні недуги можуть зашкодити вашим справам та діяльності. Та, якщо правильно подубувати захист для організму, — можна вберегти своє здоров’я. Що для цього потрібно робити ми запитали у сімейного лікаря 4-ої Львівської міської поліклініки Юлії Мавдрик.

Фото з інтернету

іспитів, приходить момент істини і живі починають заздрити мертвим. Сесія. Страшніше для студента звучить лише слово «талон». Та якщо ви думаєте, що гуртожитський народ раптом зачиняється у кімнатах і засідає за книжки, то дарма. Студенти — люди товариські, тож і до іспитів вони теж готуються колективно, починаючи від масових візитів у сусідні кімнати та нарікань на тяжку долю, і закінчуючи опівнічним викликанням Халяви. До речі, не забувайте про такі найпростіші гуртожитські правила: вчасно оплачувати, мати при собі перепустку, проводжати гостей до 23 години (самим же мешканцям тепер дозволяється заходити всередину і після 23). І, звісно, не думайте, що якщо ви винесете з кімнати стілець, абощо, то цього не помітять. Не раджу також залишати дорогі речі на видноті — адміністрація за них відповідальності не несе. І не поспішайте зараз збирати речі. Насправді, гуртожитки ж різні бувають. Можливо, комусь пощастить потрапити до «тих ліпших». Якщо ж навіть і ні, то будьте певні — до всіх мінусів можна швидко звикнути, а емоції, які подарує вам таке житло за 5 років, — не замінити. Дружелюбна атмосфера, море приколів і спогадів — це те, про що ви пам’ятатимете все життя. Як то кажуть: «Є, що згадати, нема, про що дітям розказати!». Мар’яна Щепанська

Фото з інтернету

Калина, малина, шипшина — це перші ліки для кожної людини. Якщо захворіли, відлежіться вдома 2-3 дні, — радить Юлія Мавдрик. Цього достатньо, щоб стабілізувати здоров’я. При цьому не забувайте про ліжковий і питтєвий режими. І правильно налаштовуйте себе. Знайте, що ви не можете захворіти, бо у вас сесія, пари, робота і взагалі багато справ. Це справді діє. Одягайтеся тепло, при найменшій нагоді пийте гарячий чай, дихайте завжди носом, не розмовляйте в маршрутках по телефону. Тоді й не будете хворіти. До слова. Іноді людина, яка хворіє, не відразу відчуває втому та не розуміє, що їй потрібно якийсь час відлежатися. Справа в здатності імунної системи працювати з подвійною силою, коли на неї йде інфекційне навантаження. Але це до пори до часу. За день-два імунна система виснажиться і дасть збій. Тоді буде важче повернути себе до здорового стану. Тому при найменшій підозрі інфекційного захворювання, краще відлежіться вдома. Фото з інтернету

Щоб не захворіти — загартовуйтесь! Режим дня, повноцінне харчування, літній відпочинок — ідеальне піклування про імунну систему. Їжте цитрусові, горіхи, мед. Звичайно, продукти, які вважаються еліксиром молодості — цибулю та часник. Шоколад, а саме глюкоза, яка міститься в какао, робить людину щасливішою, а при гарному настрої організм просто не дозволить собі захворіти! Емоційний стан людини дуже сильно впливає на імунну систему. Виснажені та знервовані ви не можете бути адекватними і часто хворітимете. Тому студентам сімейний лікар радить берегти нерви. Аби не підчепити інфекцію від вже хворого одногрупника, виконуйте профілактичне полоскання горла, ротової порожнини, верхніх дихальних шляхів.

10 жовтня 2012

Юлія Костюк

випуск № 8

10 жовтня 2012

Тема

5

в орендованій квартирі - добре. щоправда не завжди

фото: олег костюк

Старт навчального семестру для студента — не така вже й довгоочікувана подія. І не тільки тому, що уява малює в найближчому майбутньому пари, лекції, семінари, заліки та іспити. Насамперед, перші тижні навчання, особливо для іногородніх студентів, асоціюються з проблемами організаційного характеру. Найголовніша з них: де жити? Як можна правильно здогадатись, проживання в українських гуртожитках — ніскільки не «медове», однак студенту за щастя бодай потрапити в цей гуртожитсько-студентський вир. Stud-times.com.ua напередодні аналізував абсурдно-очікувану ситуацію із місцями в гуртожитках. А точніше їх відсутність. Тим не менше, студенту потрібен дах над головою, і якщо виш неспроможний забезпечити вступника гуртожитським ліжко-місцем, студент, хоче не хоче, — робить це самостійно. За свій час, свої зусилля, свої гроші. Де шукати квартиру? На свій страх і ризик у вільне плавання пошуку квартири у Львові два роки тому відправилась студентка 3-го курсу факультету економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка» Наталія: ««Ще будучи абітурієнтом, я хотіла незалежного від сусідівстудентів проживання, не хотіла жити в гуртожитку. Якщо коротко, то сам процес пошуку квартири інколи є настільки ж проблемним, як і життя у цій «нібито своїй квартирі». За перший семестр навчання я змінила дві адреси. Ви ж розумієте, що кожній зміні передували нерви, втрата грошей, сил, та що там… часу і здоров’я! Причини, які змушували переїжджати, були різноманітними.

Тому я не з чуток знаю, що перед навчальним семестром студенти швидко розбирають квартири, відповідно їх власники наввипередки піднімають ціну - навіть на найгірші помешкання. Попит: чим він вищий, тим нереальніша ціна», — розповідає студентка. Наталя у пошуку квартири завжди користується послугами маклера. Так дорожче, але дівчина впевнена, що надійніше. У шостому випуску газети «Stud-Times» за грудень 2011 року журналісти видання перевірили чи можливо взагалі зняти квартиру у Львові без посередника. Як виявилось, численні оголошення, в яких пропонується оренда квартир — можуть належати одній людині. Журналісти дійшли висновку, що переплачувати посередникам не варто, і порадили витратити на день-два більше часу, проте взяти квартиру в оренду безпосередньо від власника. Зазначаємо: посередники як правило не люблять признаватися в тому, що вони не є законними власниками квартири. Тому перш ніж перевозити свої валізи, уважно перечитайте нотаріальні витяги на право власності у хазяїв того чи іншого помешкання. Чи насправді вигідно орендувати кімнату в квартирі і жити з господарем? Так, якщо в слові «вигідно» ви вбачаєте фінансовий,

грошовий фундамент. Але у випадку, якщо нерви та власний простір ви цінуєте більше, відмовтесь від цієї ідеї. Саме так радить зробити студентка Наталя, котра мала досвід проживання у винайманій квартирі з господаркою: «Жити з господарем квартири — дуже важко. Спочатку начебто про все домовились: ми — студенти (я знімала з сестрою квартиру), ми вчимось, тому нам потрібна тиша. Також ми — дівчата: кожного дня ходимо в університет, нам треба гарно виглядати, тому таке як прийняти душ, попрасувати — це обов’язково. Але всі домовленості було швидко забуто, бо дуже скоро господарка стала нарікати на те, що ми дуже часто прасуємо, використовуємо забагато води і взагалі довго світимо в кімнаті (хоча ми доплачували за комунальні послуги), а також коли нас не було, вона в нашій кімнаті приймала гостей, переставляла наші речі. Одним словом — ми з нею характерами не зійшлись. Старші люди звикли (а хазяйці десь було біля 60 років), що світло виключається о 9 годині вечора, вода використовується не більше як 100 грам на день, голова миється тільки по святам, а речі не прасуються, бо праска їх однозначно псує. Тільки через це, якщо тут доречне слово «тільки», 8 грудня я покинула цю квартиру і лишила господарці на згадку про себе тарілку і банку олії». Проживання з господарем — це зіткнення інтересів, прав, власного простору і, в окремих випадках, поколінь. Недоліки очевидні і їх можна перелічувати не одну годину. Однак не можемо забути і про звабливий плюс: ціна на оренду окремої кімнати в квартирі прийдеться по кишені навіть українському студентові. Приховані знижки Тут хочеться розповісти не про те, що вигляд власника квартири має викликати у вас, як мінімум, відчуття довіри. Акцентуємо вашу увагу на важливому моменті: якщо власник помешкання — пенсіонер, то у нього є пільги на комунальні послуги: воду, газ і так далі. Це означає, що орендна плата йому, а відповідно і його майбутньому орендарю, обійдеться у куди меншу суму. Та це за умови, що вам

попадеться добросовісний господар, який не забуде сповістити вас про пільги, що надаються йому державою. «Був у мене випадок, коли ми платили за квартиру 1000 грн. плюс комунальні послуги, але часто господар квартири нам називав сумнівні числа», — ділиться Наталя та додає: «Загалом скажу, що я б не радила студентам знімати квартиру на умовах проживання з господарками. На мій погляд, вони здають кімнати, проте морально не готові, щоб у їхній квартирі проживали чужі люди. Хоч вони і вимагають часто немалі суми за надання в оренду своєї квартири, згодом стають поводити себе так, начебто ти живеш у них безкоштовно і не маєш ніяких прав». Умови оплати винайманої квартири інколи відрізняються: один господар хоче, щоб ви самостійно оплачували комунальні послуги і окремо платили орендну плату, інший – називає загальну ціну проживання, куди входять і кошти за комунальні послуги. Як правило, останній метод оплати обходиться найбільш дорого, бо власник квартири завжди «накине» витрат, аніж закриє очі на додатковий куб використаної вами гарячої води. Чим ближче до центру, тим дорожче? Завдання, яке мучить не одного студента: як знайти більшменш нормальну квартиру в центрі міста за невеликі гроші. І реаліст згарячу випалить: «Ніяк!». Але, як відомо, серед студентів на кожного реаліста — по десять оптимістів. Саме такі і вирішують поставлену задачу на «відмінно». Наприклад, студентці Олесі пощастило: вона мешкає у п’яти хвилинах від свого університету, а платить всього тисячу гривень на місяць разом з комунальними послугами. Квартира однокімнатна, невелика, зате недорога та затишна. Тому, якщо вам насправді кортить жити в орендованій квартирі, шукайте і знайдете! А як ні, то тримайтесь свого кутка у гуртожитку. Зрештою, будучи студентом, де б ви не жили, насичене життя вам гарантоване. Юлія Костюк


6 Student Adventure inform

випуск № 8

Повернення податків Кожен студент, працюючи на території США по програмі Work and Travel, сплачує податки і, що особливо приємно, — по поверненню в Україну може повернути більшу частину сплачених коштів! Компанія Student Adventure разом з компанією USA TAX можуть допомогти тобі у цьому.

Тобі потрібні такі документи: - Форма W-2 або останній пейчек з кожного місця роботи - Копія картки Social Security - Копія візи - Копія форми DS-2019 У деяких штатах обов’язковою умовою повернення податків є наявність форми W-2, яку студенти отримують з початком наступного фінансового року. Максимальний термін повернення по-

10 жовтня 2012

випуск № 8

10 жовтня 2012

Вже традиційно ми проводимо підсумкове анкетування учасників програми, в якому запитуємо про враження студентів від подорожі: чи вдалось їм відробити вартість програми, скільки грошей студенти витрачали щотижня на проживання, проїзд та розваги, які місця вони відвідали та що б порадили бажаючим поїхати цього року. В опитуванні взяло участь понад 300 учасників зі Львова та інших міст України. Безумовно, всі приїхали в захваті від Сполучених Штатів, сповнені нових ідей та думок, готові досягати нових цілей, продовжувати подорожувати та удосконалювати себе. Абсолютна більшість (98% опитуваних) залишилася задоволена від участі у програмі Work and Travel. Відповіді на запитання, які були в анкеті, та які задає кожен студент, що хоче поїхати в Америку, представлені нижче:

Скільки робочих годин у тебе було на протязі тижня? • 35 годин — 77 • 40 годин — 125 • більше 45 годин — 100

Чим ти добирався до місця роботи? • Пішки — 85 • Велосипедом — 104 • Громадським транспортом — 32 • Інше — 2

Скільки в середньому ти витрачав на тиждень? • Житло 0-$40 - 15 $50 - $80 - 88 $100 - 187 • Харчування — $40 • Транспорт — $30 Чи вдалось тобі відробити програму? • Так — 150 • Так, навіть більше — 64 • Ні, але купив багато всього — 42 • Ні — 33

Чи була можливість працювати надгодини? • Так — 133 Ні — 140 Чи була у тебе додаткова робота? • Так — 126 Ні — 172 Як ти знайшов додаткову роботу? • Інтернет — 21 • Через друзів — 36 • Ходив по закладах — 96 • Випадково — 12

Витрачай розумно! Оформи ISIC та користуйся знижками!

Кожен студент шукає спосіб зекономити. Одним із помічників в цьому може стати ISIC — одночасно як міжнародне студентське посвідчення та картка знижок. Такий студентський особливо корисний у подорожах за кордон — оскільки може використовуватись як посвідчення особи. Але найголовніше те, що він надає широкий спектр знижок на різні товари та послуги студентам. На даний час ISIC розповсюджується в 120 країнах світу і надає більше 41 тисяч знижок власникам цієї картки. Особливо корисна картка для подорожей Європою,

Фото з інтернету

Де ти проживав? • Гуртожиток — 19 • Апартаменти — 147 • Готель, хостел, мотель — 72 • Будинок — 39 Скільки студентів проживало з тобою? • 1-3 чол. — 61 • 4-7 чол. — 156 • 8 і більше — 80

оскільки вона дозволяє отримати безкоштовний вхід у деякі музеї та знижку до 50% на транспорт. Також нею можна скористатись при: • бронюванні готелів, хостелів; • купівлі авіа‐ та залізничних квитків, у міському транспорті; • відвідуванні музеїв, театрів, кінотеатрів, виставок; • відвідуванні ресторанів, кафе, нічних клубів; • шопінгу, заняттях спортом та фітнесом • і багато‐багато іншого!

А також, 80 відсотків опитаних студентів признались, що неодмінно візьмуть участь у програмі повторно. Кожен зі студентів на питання: «У який штат ти б порадив поїхати?» — вказав той штат там де він провів своє літо! На прохання порадити майбутнім учасникам що з собою брати, що везти з США, студенти сказали наступне: «Брати з собою мінімум речей і максимум енергії та хорошого настрою, здоровий глузд, друзів, сало, українську їжу, особливо гречку, сувеніри для роботодавців та майбутніх американських друзів, ліки, перехідники на техніку, а назад – все що влізе в чемодан!» Ми зробимо все можливе для того, щоб і ваші враження від подорожі в США стали яскравими і незабутніми, як досвід студентів Work and Travel 2012! До зустрічі!

У Львові ти можеш скористатись карткою в наступних закладах: бістро «Парк», магазин біжутерії та аксесуарів «CASABLANCA», у мережі магазинів одягу «SELA» , у центрі іноземних мов «Діалог», у кафе швидкого харчування «Чебуречна хата», у магазині туристичного спорядження «Gorgany.com» та багатьох інших. У Львові ISIC можна оформити за адресою: проїзд Крива Липа, 5. Для оформлення картки вам необхідно мати: студентський квиток або довідку про місце навчання, кольорову або чорно‐білу фотографію розміром 3х4. Вартість ISIC є фіксованою та становить 80 гривень.

7

Андрій куликов про всяке цікаве у своєму житті та в своїй голові

датків складає 60 днів, починаючи з 1 січня. Це означає, що вже в березні 2013 року кошти будуть перераховані на твій рахунок. Оплата послуг компанії по поверненню податку складає від 50 до 100 доларів. Тарифи залежать від суми, яку повертає учасник, а також від термінів повернення. За більш детальною інформацією ви можете звернутись до офісу Student Adventure, а також знайти все, що вас цікавить, на сайті wnt.com.ua, в розділі “Практичні поради”.

Брати з собою мінімум речей — максимум енергії!

Компанія Student Adventure вже більше 15 років займається програмою Work and Travel. Понад 10 тисяч студентів за нашої допомоги отримали неймовірний досвід та величезну кількість вражень від проведеного літа в США.

Для хорошого настрою

Фото з інтернету

Моє студентське життя пройшло не зовсім так, як я би хотів. Варто було більше подорожувати. В часи мого студентства за кордон виїхати було майже неможливо. А от Україною та іншими країнами Радянського Союзу поїздив менше, ніж потрібно. Одна з рис, за які я дуже ціную журналістику — вона дає доступ до тих місць і людей, з котрими, зважаючи на мій спосіб життя, походження і соціальний статус, я б не перетнувся. Переконаний, що здобутий у виші фах не визначає майбутнього. Я закінчив факультет міжнародних відносин, працюю на телебаченні, а крім того, обожнюю перекладацьку діяльність і досі час від часу займаюся синхронним перекладом. Взагалі-то завжди треба мати «професію про запас». Вміти робити щось таке, що прогодує тебе, якщо основне місце роботи доведеться покинути. Коли ми дивимося американські серіали чи бойовики, на підсвідомомму рівні спрацьовує запобіжник: «На екрані — вигадане життя, яке до мене не має стосунку». Коли ми дивимося фільми російського виробництва, запобіжник уже не працює — нам здається, що показують нас. Я не вірю у те, що радіо як вид ЗМІ може зникнути. Ми часто «дивимося» ТБ спиною:

займаємося своїми справами, час від часу глипаючи на екран. Тобто сприймаємо інформацію на слух. Так що радіо інтуїтивно викликає в нас більше довіри: воно впливає через головний канал сприйняття нами інформації. Коли я чую щось на кшталт «втікаємо від телевізійного бруду в інтернет», то думаю: «Знайшли чисте місце для втечі». Для мене важка людина — це та, яка під час розмови замикається. Мені важливо почути, що людина говорить. Нехай це не те, що мені подобається, але, головне, що я чую іншого. Моя мета в професії – щоб мої проекти були цікавими. Крім того, що веду «Свободу слова», ще маю програму про рок-музику «Пори року» («Радіо Ера»). Мені важливо, щоб ці проекти були потрібні людям. Думаю, в Україні реально все: хоч летіти в космос, хоч виграти чемпіонат світу з футболу. Коли в 70-80 роки запитували «а чи реально, що Україна буде незалежна?», здавалося, що нереально. В нас потенціал величезний, люди талановиті, гроші знайти можна. Питання в тому, щоб не розпорошуватися на багато пунктів, а зробити якісно щось одне. Я вмію відмовлятися від вигоди тут-і-тепер заради вигоди в майбутньому. Але загалом це дуже складний вибір — виграти зараз чи відкласти виграш на потім. Телебачення не є головним фактором впливу на рішення українця. Наші люди беруть інфрмацію з багатьох джерел, співставляють її — і прйимають самостійні рішення. У наших помилках телевізор не винен. Може, я даю відповіді, які не всім подобаються. Але мені важливо, щоб мої відповіді тепер і, скажімо, років через 5, були гармонійними. І щоб хтось, перечитуючи інтерв’ю зі мною через кілька років, розумів, що я в мирі з самим собою. Я людина, яка змінилася. І знаю, що багато людей через внутрішні великі-великі сумніви і боротьбу можуть змінюватися. Хтось на краще, хтось — на гірше. Зрештою, хто визначає, що краще, що гірше? Мені є що пригадати. Хіба я не був членом КПРС? Я був цілком згоден з радянською системою в усьому, крім одного питання — національного. Планова економіка, КГБ, соціалістичний лад — та ради Бога, я був з цим згоден

повністю. А на деякі гріхи радянської влади свідомо закривав очі. У нас місцеве ТБ і центральне ТБ — це різні, не пов’язані між собою речі. Мені це не дуже подобається. Колись я працював в Лондоні на ВВС і бачив зсередини структуру цього медіагіганта. Так-от, в Британії не існує такого поняття, як місцев�� телебачення. Там просто ВВС має свої телестанції у важливих містах країни. Вони роблять цілком самостійний продукт, часом можуть взяти якийсь сюжет з центрального офісу, часом можуть самі дати сюжет в лондонський департамент. Але це все одна компанія, яка робить для місцевого глядача ті новини, які цікавлять його найбільше. Коли відбувалася Революція на граніті, я був депутатом Ленінської районної ради Києва. Ми, кілька депутатів цієї ради, домоглися, щоб голодувальникам видали ковдри. Але коли рішення було прийнято, я засумнівався: чи дійсно тим хлоцям була потрібна допомога від нас? Вони ж протесували проти системи, яку ми уособлювали. Мені хочеться бути відвертим і щирим, але хто його знає, чи так виходить? Було два вірші, які я написав і відчув: от воно, треба публікувати. Коли вони вийшли друком в газетах, я знову відчув: все, моя «місія» в поезї вичерпана. З того часу нічого публікувати не тягне. Якщо я візьму інтерв’ю у Президента сам на сам, це може стати кінцем моєї кар’єри. Бо або воно буде дуже добре — і я просто вже не зможу зробити в професійній діяльності чогось кращого; або воно буде дуже поганим, я опозорюся і мене звільнять :). Чудово розумію, що це таке: голова вже думає по-новому, а робота виходить така ж, як раніше. Українська мова для мене не є рідною. Я етнічний росіянин. Вважаю, що я є рок-н-рольником в душі, бо здатен на рішення, які не поясниш видимими причинами чи матеріальною вигодою. З іншого боку, я дуже розважливий і мої рішення прораховані на кілька кроків наперед. Так що коли я щирий — це теж прораховано :).

Оренда кватир подобово у Львові від власника: http://lvivpodobovo.com.ua/

Постійно відкриті вакансії промоутерів: http://promouter.lviv.ua/

Оля Липинська, Тарас Назарук, Назар Драла

Реклама:

Курси по розробці веб-сайтів + Тематичні майстер-класи: http://cssingacademy.com/


8

Газета «Stud-Times» Періодичність виходу - раз на місяць е-mail: info@stud-times.com.ua http://stud-times.com.ua тел.: 093-0000-154

випуск № 8

Головний редактор: Юлія Костюк Випусковий редактор: Оля Липинська Літредактор: Ірина Дзюбенко Дизайн: Андрій Кузьмінський Верстка: Ростислав Малинич

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КГ №452/30 Р від 28.02.2008

10 жовтня 2012

Віддруковано в ДП ВПП МОУ «Армія України» Зам. 256 Наклад: 5 000 екз.


Stud-Times