Issuu on Google+

Видається Сумським обласним комітетом молодіжних організацій (СОКМО) в рамках проекту “Сприяння розвитку громадських ініціатив у малих містах Північно-Східної України охоплених діяльністю Мережі громадських організацій”, за підтримки The National Endowment for Democracy. NED

The National Endowment for Democracy Supporting Freedom around the world

NED # 33, березень ’2010

видання молодіжних організацій Сумської, Полтавської та Чернігівської областей Засновник і видавець: Сумський обласний комітет молодіжних організацій (СОКМО) Редакційна колегія: Георгій Сахнюк, Наталка Меднікова, Ігор Бондар. Поштова адреса: 40014, м.Суми, а/с 44 e-mail: sahnuk@bigmir.net контактні телефон/факс: (0542) 77-03-29 Редакція може не поділяти точки зору авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не повертаються і не рецензуються, редакція залишає за собою право редагувати матеріали. Видання розповсюджується безкоштовно серед членів організацій-засновників та прихильників. Макет, верстка та друк здійснені на обладнанні організацій-засновників. Наклад 400 екз. Видання здійснене в межах проекту “Сприяння розвитку громадських ініціатив у малих містах Північно-Східної України охоплених діяльністю Мережі громадських організацій”. Проект здійснюється за підтримки The National Endowment for Democracy. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

1


Подія

Програма “Молодь Сумщини” на 2011-2015 роки 11 лютого 2010 року в приміщення Сумської обласної державної адміністрації відбулося засідання “круглого столу” на тему: “Розробка обласної комплексної програми “Молодь Сумщини” на 20112015 роки. Створення комунальних установ”. У обговоренні питання брали участь представники обласної та міської влади, лідери громадських організацій, експерти в галузі молодіжної політики. Було прийняте рішення сформувати робочу групу з питань розробки та подальшого подання на розгляд обласної ради проекту програми.

2

Під час обговорення виступив начальник обласного управління у справах молоді та спорту Віктор БОБИРЕНКО, який підкреслив те, що активність сумської молоді завжди доводила право-

ту та вирішальність свого слова в молодіжних питаннях області. На його думку, проведення публічного обговорення та спільна розробка проекту майбутньої молодіжної програми є яскравим прикладом дії принципу делегування частини повноважень та управлінських рішень від органів влади до представників громадськості, що є ефективним та необхідним для вдалої реалізації положень Програми. Голова правління Сумського обласного комітету молодіжних організацій Георгій САХНЮК додав, що лише за умови налагодженої системи міжсекторної співпраці можливе досягнення конкретних результатів. Як відзначили лідери молодіжного руху, нова програма має не лише включати в себе загальнодержавні пріоритети, але й передбачати впровадження інноваційних форм та

методів роботи з дітьми та молоддю, відповідати сучасним запитам та місцевим особливостям молодого покоління. З приводу цього молодь запропонувала відобразити в новій Програмі наступні пункти: впровадження тренінгових методик за різними напрямками; розвиток системи учнівського та студентського самоврядування; забезпечення реалізації проектів пов’язаних з працевлаштуванням та профорієнтаційною роботою; посилення та розвиток системи патріотичного виховання. Також доцільною була думка щодо відкриття та створення спеціалізованих комунальних установ, діяльність яких була б спрямована на впровадження та розвиток найбільш пріоритетних напрямків молодіжної політики. Так, були озвучені пропозиції щодо створення обласних Центрів патріотичного виховання молоді, Молодіжного центру праці та Молодіжного ресурсного центру. Питання Молодіжного ресурсного центру вже давно підіймається молоддю, та в силу певних обставин досі не була реалізована. Велика заслуга в цьому та інших важливих питаннях саме молодіжних організацій Сумщини. Наталка Лучанінова


Спілка Української молоді «Сумщина» – з минулим у майбутнє

Пишу зараз статтю і думаю: от, зараз мені трішки більше 20 років, багато це чи мало? Як оцінювати? Що можна встигнути за 20 років, чого можна досягти, до чого прагнути? Я майже ровесниця найпотужнішої молодіжної організації в Сумській області! Уявляєте?! Можна сказати, що ми разом з нею зростали. Я навчилася ходити, і вона встала на ноги, я навчилася говорити, і вона сказала свої перші ствердні слова протесту проти гніту та свавілля, я росла, і вона міцнішала і помужнішала. Одне нас відрізняло: у мене було двоє досвідчених батьків, а от їй дали життя не двоє, і не троє людей, це була одна молода, енергійна, віддана своїй Українській справі громада. Чомусь часто чую, що Суми – це зросійщене, російськомовне місто. Коли їдеш за межі області, всі дивуються: ти зі Східної, а одразу і не скажеш! Особливо багато легенд про нас ходить у Західній Україні. Нещодавно приїздили до нас гості на стажування, молодь з Тернополя, з Вінниці. Зізнались, що очікува-

ли побачити зовсім інші Суми, а побачили… ну, те, що є, те й побачили… Тепер хочуть до нас приїздити на табори, переймати досвід патріотичного виховання! От вам і Суми. Ще один міф розвіяв, двотомник (поки що двотомник) «ОУНУПА на Сумщині». Як Вам? Міг хтось подумати 20 років назад, що Сумщина була ареною запеклої боротьби наших підпільників з нав’язаним режимом? Та, не про те зараз мова. Ніколи Суми не сиділи «в кущах». Молодь у нашому місті завжди була лакмусовим папірцем усіх суспільних змін і негараздів. У 1990 році хвилі громадського спротиву починали йти з Сум і, невдовзі, накрили Київ. Молодь СУМ «Сумщина» показала свою присутність і незадоволення. От тут і почалось! Почалася 20-річна історія славнозвісної організації. Багато було зроблено хлопцями й дівчатами на початку 90-их, і ми їм за це вдячні. Історія СУМ «Сумщина» була зібрана і опублікована до 20-ї річниці організації (25 лютого 2010 р.) у виданні «Хроніка пра-

пороносців. Нарис історії Спілки Української Молоді «Сумщина». Там зібрані спогади перших сумівців, їх біографії, збережені факти за роки діяльності. Багато чого змінилося з плином часу. Ті молоденькі недосвідчені студенти стали дорослими і впливовими. З’явилося безліч молодіжних організаційпослідовників. Прийшли нові люди, з’явилися нові думки, дії, перспективи. Можливо, нас зараз менше, або ми в чомусь не дотягуємо до рівня наших попередників, але ми є, і будемо: не кращі, не гірші, просто, виховані своїм часом. Змінюється стан речей в державі, в суспільстві, змінюється якісний і кількісний стан організації. Одне не змінюється і об’єднує покоління: ідея створення і зміцнення Української державності. Всі люди, які вважають себе патріотами держави, незалежно від того, членами якої організації вони є, все одно, ідентифікують себе як сумівців. Наталка Лучанінова

3


«Хроніка Прапороносців» – актуальне видання, що слугуватиме місточком між поколіннями патріотів рідної України

Презентація книги Олега Корнієнка «Хроніка Прапороносців» збіглася в даті з відзначенням двадцятої річниці створення та діяльності Спілки Української молоді «Сумщина». Більше того, саме ювілей організації наштовхнув автора на її написання. Адже, двадцять років – це вже певний період, який має свою історію, постаті й традиції. Олег Корнієнко пояснює назву своєї книги: «Якщо з «Хроніками» все більш-менш ясно, то чому саме «Прапороносці»? А тому, що прапороносці завжди перебувають в авангарді. Прапороносець – це символ, гасло, яке веде маси за собою. На мою думку, саме таку функцію виконували молоді українські патріоти. Ну, і, зрештою, іспанською мовою прапор звучить як «bandera», що співзвучно з прізвищем видатного борця за Українську Незалежність, Героя України Степана Бандери. Тому назва має символічний характер». Зі слів автора, він намагався об’єктивно і всебічно висвітлити історію становлення та діяльності громадської організації «Спілка Української молоді «Сумщина»», а крім того й спроектувати буремні 1989-2000 роки в Україні

4

на історію розвитку громадського руху Сумщини. Цікавою є сама структура книги, яка містить сім розділів. Сюди вміщені біографічні відомості про засновників та керівників спілки, документи, архівні матеріали та фото, які показують увесь період діяльності організації. Безумовно, найціннішою та найцікавішою, з точки зору інформаційної насиченості, є частина, до якої ввійшли спогади членів СУМ «Сумщина»: Р. Дейниченка, Г. Іванущенка, Р. Мартинюка, Є. Москаленка, С. Моші, О. Ольшанського, В.Рога та Я. Фурса. Вони згадують свої перші кроки у громадській діяльності, друзів і товаришів, з якими пліч-о-пліч торували шлях до кращого май-

бутнього. Пригадують визначні досягнення, блискучі перемоги та прорахунки. Саме для них «Хроніка Прапороносців» – це не лише 228 сторінок друкованого тексту – це їхнє життя, їхні мрії та звершення. «Хроніка Прапороносців» – актуальне видання, що слугуватиме місточком між поколіннями патріотів рідної України. Ілюстроване на сторінках книги – прояв мужності та нескореності, твердості у своїх переконаннях, та впевненості у дія��. «Хроніка Прапороносців» – не лише нарис історії «Спілки Української молоді «Сумщина»» – це славні сторінки діяльності прогресивної молоді. Ігор Бондар


Місцем зібрання юних аматорів став Сумський державний університет, який підтримав ініціативу організаторів. На конкурс подали заявки автори більше ніж 35 робіт у різних жанрах. Взагалі, оргкомітет запропонував формат шести номінацій: комедійний ролик (самозйомка, озвучка, нарізка), соціальний ролик (висвітлення певної проблеми), реклама (будь-чого, крім існуючих брендів і товарних знаків), анімація, німе кіно та авангард. Але зрештою їх довелося скоротити за браком відео у секторі реклами та анімації. «Сама ідея проведення фестивалю виникла несподівано і випадково. Я й сам полюбляю знімати відеоролики. От тільки демонструвати їх загалу виходить лише на відеоконкурсах КВК, але й там все обмежується комедійним сюжетом. Подумав, що точно знайдуться такі ж люди, котрі знімають, а показати нікому, і зрештою, ніде. Отак народилася ідея. Хочу підкреслити, що фестиваль абсолютно не переслідував комерційної вигоди. Вхід до зали був вільним, жодних внесків з боку учасників. Фінансову підтримку для придбання подарунків і нагород переможцям надав Сумський державний

Стоп… знято… Нещодавно у Сумах відбувся дебютний фестиваль аматорського відео «Мотор». Це перший в місті захід подібного плану, до цього мистецтво аматорського відео, чесно кажучи, не культивувалося. університет. Відмовилися також від залучення спонсорської допомоги» – говорить ідейний лідер та головний організатор Олексій Прийменко. Оцінювати роботи зібралися кваліфіковані члени журі: Василь Чубур – поет, перекладач, літературний критик, журналіст, член Національної спілки письменників України., Уляна Дрючкова – журналіст Сумської ОДТРК, Олександр Гвоздик – головний редактор газети «В Двух словах», Михайло Фоменко – професійний оператор, Ілля Загряжський – режисер ATV, Костянтин Павленко – кінорежисер, голова журі. «Взагалі фестиваль пройшов на високому рівні. Головною проблемою поданих робіт було те, що автори використовували не

власне відео, а фото та уривки з фільмів. В той час, коли конкурс ставив за мету виявити талановитих операторів, режисерів та акторів. Сподіваюся, що в наступному році справжніх аматорів буде значно більше» – ділиться враженнями Уляна Дрючкова. Головні нагороди вибороли Ілля Бондаренко з роликом «Залежність» (соціальний ролик), «Буря в стакані» (авангард), ХОСЕ «Мох» (німе кіно), Фреш «Помилки природи» (комедійний ролик). Переможці отримали кубки та цінні нагороди. На майбутнє планується зробити фестиваль щорічним та масштабнішим. Поживемопобачимо, а зараз побажаємо натхнення організаторам та креативу аматорам відеозйомок. Ігор Бондар

5


«Серце до серця» у м.Кременчук К

ременчук взяв активну участь у проведенні акції, до якої було залучено понад 300 волонтерів з числа членів молодіжних і дитячих громадських організацій, учнів загальноосвітніх, позашкільних, студентів професійно-технічних, вищих навчальних закладів. 9 березня дитячій лікарні буде передано медичне обладнання, закуплене за кошти, зібрані під час благодійної акції «Серце до серця» у 2009 році. З метою утвердження та пропаганди здорового способу життя серед дітей і молоді, розвитку молодіжного та дитячого волонтерського руху за підтримки Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури та туризму України, Всеукраїнським благодійним фондом «Серце до серця» 4-10 травня 2009 року проведено щорічну всеукраїнську благодійну акцію допомоги дітям з вадами зору. Під час проведення акції проводився збір коштів для закупівлі діагностичного обладнання та обладнання щодо попередження вад зору у дітей. Спільними зусиллями волонтерів, учнівською та студентською молоддю, громадськістю в місті Кременчуці зібрано 31 175, 25 грн. 09 березня 2010 року о 14.00 у великій залі Кременчуцької міської ради дитячій лікарні буде передане медичне обладнання, закуплене за кошти, зібрані під час благодійної акції «Серце до серця» у 2009 році. Чергова щорічна акція допомоги новонародженим дітям з різними вадами (дитячі неонатальні центри) відбудеться з 3 по 23 травня 2010 року. На святкових благодійних концертах, конкурсах плакатів, фотографій, ігротеках, як і у минулому році, проводитиметься збір коштів на придбання медичного обладнання для попередження та лікування дітей з різними вадами. http://ngonetwork.org.ua

Подолання суспільних виключень: інтернет-відео-конференція євроклубів Н

априкінці лютого представники 15 Євроклубів з трьох міст різних регіонів України зібралися одночасно, аби обговорити проблему соціальних виключень та шляхи її подолання. Послідовні телемости між учасниками дозволяли чути і бачити одне одного, ділитися досвідом та обговорювати можливість спільної роботи. Організаторами відео-конференції, яка була присвячена Європейському року боротьби з бідністю та соціальними виключеннями-2010, виступили Сумський Центр європейської інформації, Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб» та Молодіжний ініціативний центр з м. Червоноград. Конференція в Сумах розпочалася з творчої майстерні, присвяченій проблемі соціального виключення серед молоді у локальних середовищах. Для участі у конференції молодь підготувала статистичні дані з цієї проблеми у навчальних закладах, які вони представляли. Євроклубівці обговорювали причини виникнення соціального виключення у суспільстві і у своїх школах зокрема, наслідки, до яких воно призводить та намагалися виробити спільні ідеї щодо шляхів подолання цієї проблеми. Учасники дійшли висновку, що запобігти виключенню серед молоді можна лише при співпраці та підтримці молоді з боку її близького оточення, психологів, а також залучення її до соціально активної діяльності. Учасники творчої майстерні зауважили, що європейський клуб як неформальне об’єднання у навчальних закладах, є одним із інструментів запобігання соціального виключення серед молоді. Далі міркували над можливістю зробити суспільство навколо себе більш приязним і відкритим: що можна зробити, аби подолати виключення; що залежить від громади в цілому, що – від кожного з нас, а що – від людей, що зазнають виключення. Євроклубівці трьох міст у різних регіонах України прийшли до висновку, що перетворення світу навколо слід починати з себе, з самовиховання та самопізнання, з прагнення зрозуміти і прийняти іншого таким, яким він є. Унаслідок телемосту з’ясувалося, що результати обговорення у різних містах виявилися ідентичними, учасники дійшли до подібних висновків. Спілкування з однодумцями з інших міст дало змогу окреслити перспективи співпраці молоді різних регіонів на тему європейських цінностей, ознайомитися з досвідом колег та поділитися своїми ідеями. Пролунало декілька пропозицій, які учасники взялися обговорити та обдумати у своїх Євроклубах, перетворивши їх у конкретні справи. Подібна практика проведення телемостів між євроклубами Кременчука і Сум вже була апробована у жовтні 2009 року, коли під час тренінгу для шкільних європейських клубів «Основи толерантності та соціальної інтеграції», відбувалося он-лайн обговорення досвіду учнів шкіл з протидії дискримінації і упереджень у своєму середовищі. Подібна практика є надзвичайно ефективною для взаємного розвитку і збагачення досвіду учасників євроклубівського руху України. http://www.eu.sumy.ua

6


Королева байку Світ не стоїть на місці, людство постійно вигадує щось модернове у різних сферах життя. Метаморфози не обійшли стороною і спорт, у якому ледь не щодня з’являються все нові і нові дисципліни, так би мовити певні мікси, поєднання різних видів спорту. Так народжуються екзотичні, часом дивні, але від того ще цікавіші змагання. У Сумах активно культивується флеш-крос та крос-кантрі. Нам вдалося поспілкуватися з людиною, яка є першопрохідцем у цьому спорті. Сьогоднішня розмова про дівчину, яка на свій вік досягла чималих висот. На кафедрі журналістики та філології СумДУ її всі добре знають як сумлінну студентку, відмінницю, активістку. Та її життя не обмежується лише навчанням. Катерина Швидка – студентка 4-го курсу, переможниця першого в Сумах флеш-кросу, перший номер рейтингу області з крос-кантрі. Це про неї сказали: студентка, активістка, спортсменка і … просто чарівна дівчина. Катю, ти займаєшся флешкросом та крос-кантрі. Як прийшла до такого, на перший погляд, зовсім не жіночого виду спорту? Коли ти виконуєш вправи на свіжому повітрі, у лісі чи на стадіоні, відчуваєш себе частиною чогосьнадзвичайного. Ми й так забагато часу проводимо в приміщеннях, тому мої спортивні хобі – єдиний спосіб вибратися з «полону». До того ж я з великої родини туристів. Хто твій наставник та вчитель? Це все завдяки батьку, бо саме він – мій провідник, наставник. З перемогою – завжди до нього. Незважаючи на біль, стомлення та задуху, які відчуваю, коли їду на байку, згадую його обличчя і знаю, що на фініші чекає він. Батько – стимул, він – організат��р, соромно було не виправдати його сподівань.

Вперше в Сумах флеш-крос неною у собі. На байку я – копроводився 2008-го року – і я ролева! стала його переможницею. То Чи пробувала себе в інших незабутні враження! видах спорту? Ой, тут може бути дуже доЯкий твій особистий рекорд кілометражу пішки та на вело- вгий перелік. Я за своє коротке сипеді за день? Хоча б при- життя вже стільки спробувала! І плавання, і каяк, і легку атлетику, близно? – Хм, пішки… Складно сказа- і байдарки, і туризм. Ще б зайняти, бо ж не маєш комп’ютера, як лася плаванням. на байку. Але точно знаю, що на Що плануєш найближчим останніх змаганнях за півтори години – 10 км. Це ще й з картою часом? О! Треба ще на гору якута 25-контрольними точками. А на байку – 100 км по Арабатській небудь залізти! Ось збираємося Стрілці за світовий день. Це були жіночим складом на Говерлу. найважчі моменти у моєму житті. Довідка: Але зараз я пишаюся собою. Флеш-крос – захоплююча гра, Як заняття спортом позна- спортивно-інтелектуальна чається на твоєму житті, зо- яка проводиться на велосипедах. Завдання: прибути на контролькрема навчанні? Звичайно, позитивно. Я на- ний пункт, позначений на карті, і вчилася комунікабельності. На зробити кілька знімків цифровим змаганнях яскраво проявляєть- фотоапаратом (згідно з фотозався справжня дружба та підтрим- данням). Крос-кантрі – одна зі спортивка. Навчилася боротися з собою, ставити мету та неодмінно них дисциплін, гонка з гірськими досягати її. Можна навіть сказа- спусками, затяжними підйомами, ти, що спорт робить мене впев- швидкісними ділянками. Ігор Бондар

Чи пам’ятаєш першу перемогу?

7


Досвід

“Безпосереднє завдання студпрофкому – захист прав студентів... “ Пройшла XIX звітно-виборна конференція первинної профспілкової організації студентів Сумського державного університету.

На конференції були присутні 167 делегатів. Звітну доповідь про роботу профспілкового комітету за період з 24 квітня 2007 року по 17 лютого 2010 року зачитала голова профспілкової організації студентів СумДУ Яковлева Ганна Володимирівна. Вона звітувала по кожному напряму діяльності профкому: організаційно-масовій роботі, житлово-побутовій, оздоровчій, культурно-масовій, спортивній тощо. Окрема увага приділялася питанню захисту соціальних прав студентів. За словами Ганни Володимирівни, стипендія і навіть індексація стипендії в університеті виплачуються своєчасно і в повному обсязі щомісяця, чим можуть похизуватися далеко не всі ВНЗ України. Студенти пільгових категорій без затримок отримують усі кошти, передбачені для них законодавством України. Профспілкова організація веде облік та опікується студентами пільгових категорій: чорнобильцями, сиротами, інвалідами та студентами, що мають дітей віком до 3 років. Це стосується, зокрема, видачі матеріальної до-

8

помоги, новорічних подарунків, проведення розважальних заходів до свят. Так, на обліку у профспілці перебуває 75 студентівінвалідів, 51 студент-сирота, 22 студенти-чорнобильці та 22 студенти, що мають дітей. На конференцію завітав заступник голови Обласного комітету профспілок працівників освіти і науки України Островський Геннадій Миколайович. «Зі студентським профком співпрацюю з 2005 року і відзначаю у його діяльності дієву та ефективну співпрацю між студпрофкому і керівництвом університету. З кожним роком робота студентського профкому стає на порядок вище», – зауважив Геннадій Миколайович. Ректор уні-

верситету, професор Васильєв Анатолій Васильович відзначив, що в поточній діяльності всього університету студентська профспілка відіграє важливу роль. «Студентське самоврядування і студентський профком – дві гілки влади, які «працюють» на студентів. Безпосереднє завдання студпрофкому – це це захист прав студентів». Результатом проведеної конференції стало: обрання голови первинної профспілкової організації студентів СумДУ – нею стала Яковлева Ганна Володимирівна; вибори кандидатур до складу профспілкового комітету факультетів (у кількості 38 осіб); вибори ревізійної комісії; вибори делегатів на звітновиборну конференцію обласної організації профспілки. Ліна П’ятниця


Довгострокові шенгенські візи прирівняли до посвідки на проживання 9 березня Європейський парламент прирівняв довгострокові шенгенські візи до посвідки на проживання. Про це йдеться у доповіді Карлоса Коельо (група народних партій, Португалія), схваленому сьогодні на пленарному засіданні Європарламенту в Страсбурзі. За доповідь проголосували 562 депутати, проти – 29, утримався 51, – повідомляє “Комерсант”.

Д

окумент передбачає надання права власникам довгострокових шенгенських віз (студентам, викладачам, науковцям і т.п.) права на вільне пересування в інші країни, що входять до Шенгенської зони. До останнього часу Шенгенська угода не дозволяла власникам довгострокових шенгенських віз відвідувати інші країни Шенгенської зони чи їздити транзитом через інші країни, що входять до Шенгенської зони, крім країни, що видала візу. Згідно з новим законодавством, максимальний строк дії довгострокової візи встановлений в 1 рік. При потребі більш тривалого перебування вихідця з третіх країн в країні-члені ЄС з завершення однорічного строку повинен видаватися дозвіл на проживання. Нове законодавство набере чинності в ЄС з 5 квітня цього року. http://eu.prostir.ua

Бізнес-старт: підтримка жіночих ініціатив Сумський ресурсний гендерний центр, який діє на базі СумДУ, спільно із Сумською асоціацією промисловців та підприємців провів конкурс бізнес-ідей. Цільовою аудиторією стали жінки Сумської області, які зацікавлені у відкритті власної справи або щойно її відкрили.

О

рганізатори відібрали 15 жінок зі всієї області – авторок кращих ідей. Для учасниць заплановані безкоштовні лекції фахівців у галузях економіки, менеджменту, соціології, юриспруденції, майстер-класи з жінками, які досягли успіху в бізнесі, психологічні тренінги тощо. Можлива фінансова підтримка кращих проектів. За словами фахівця Сумського ресурсного гендерного центру Костенко Андріани Миколаївни, конкурс проходив у рамках проекту «Бізнес-старт: підтримка жіночих ініціатив» і співфінансувався Європейським Союзом, Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку Sida та ПРООН. «Головна мета, яку ми ставили перед собою, – підтримати ініціативи жінок нашої області щодо заснування власного бізнесу. Крім того, плануємо розробити і рекомендації для розвитку бізнесу в Сумському регіоні». Оголошення переможців конкурсу ідей бізнес-проектів відбудеться на обласній конференції «Бізнесстарт: підтримка жіночих ініціатив», що пройде 26-27 лютого в актовій залі СумДУ. Конференція передбачає презентацію результатів соціологічного дослідження «Соціально-психологічний портрет бізнесактивної жінки», круглий стіл і дебати на тему «Перспективи розвитку бізнесу на Сумщині». Ліна П’ятниця

9


Погляд

Не про мімози та тюльпани, або Як же насправді все починалося Восьме березня – свято, яке дає можливість декому вкотре продемонструвати свою увагу та любов до жінок, іншим вперше зізнатися в коханні, комусь доставляє лише суцільний головний біль, а продавчиням квітів – ще одну нагоду заробити вдвоє, а то й втроє більше грошей на тій же кількості уже напівмертвого товару (ну не прийнято у нас на восьме березня чоловікові повертатися додому без букета). Але ж біля витоків цього, сьогодні вже міжнародного жіночого дня, стояло далеко не бажання жінок отримати пучечок мімоз за 10 гривень чи стояти біля плитки з дев’ятої ранку аби ввечері нагодувати гостей. Починалося все дещо інакше.

10

Це свято багато хто вважає набутком ХІХ , а то й ХХ століття. Виявляється ні. День, який цілковито присвячувався жінкам, існував ще у Стародавньому Римі. Тоді його називали матроналієм, тобто днем, коли «матрони» – вільні за походженням, одружені жінки, отримували від своїх чоловіків подарунки та були оповиті ореолом ніжності та ласки зі сторони своїх благовірних. Рабині ж звільнялися у цей день від своїх зобов’язань. Римлянки одягали найкращий одяг та найдорожчі прикраси і йшли до храму богині Вести – хранительки домашнього вогнища. Згодом про свято призабули. Жінки посіли свої місця біля вогнищ та дитячих ліжечок, а чоловіки знову почали займатися нагальними суспільно-важливими справами, не перериваючись на догоджання прекрасній статі. Але тривожним знаком для всіх стало 8 березня 1857 року, так званий марш порожніх каструль, коли за однією з версій на вулиці Нью-Йорку вийшли з демонстрацією жінки, що працювали в текстильній промисловості та представниці фабрик з пошиття одягу. Протест був направлений проти жахливих, а іноді й просто нестерпних умов праці жінок та низької заробітної платні. Вони не просили, а вимагали, скорочення робочого дня хоча б до 10 годин, тоді як до того вони працювали по 16, підвищення умов праці та заробітної платні, що відповідала б затраченим зусиллям. Існує й дещо інша версія щодо професії жінок, які вийшли висловити свій протест. Деякі дослідники кажуть, що страйкували представниці найдревнішої на світі професії. Але суть вимог була та ж сама: скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці. Деякі ж акцентують увагу на

тому, що легенда про страйк була вигадана 1955 року задля відділення традиції свята від комуністичної ідеології під час холодної війни. Як би там не було, але після 1857 року пройшло ще півстоліття поки жінки знову про себе нагадали. 8 березня 1908 року відбувся мітинг на

чолі з Нью-Йоркською соціалдемократичною жіночою організацією знову ж таки під гаслами рівних прав чоловіків та жінок. В цей день більш ніж 15 тисяч жінок пройшлися маршем через усе місто, вимагаючи скорочення робочого дня та рівних умов оплати з чоловіками. Крім того, висувалася вимога надання жінкам виборчого права. 1909 року Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день, який святкували аж до 1913 року в останню неділю лютого. У 1909 році це було 28 лютого. Пізніше у 1910 році делегатки з США прибули до Копенгагену на Другу Міжнародну конференцію жіноксоціалісток, де й зустрілися з Кларою Цеткін. Саме ця жінка у 1910 році, на Другій Міжнародній соціаліс-


тичній жіночій конференції, що проходила 27 серпня в межах Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу, запропонувала запровадити Міжнародний жіночий день. Малося на увазі, що в цей день жінки проводитимуть маніфестації та інші заходи, аби привернути увагу громадськості до своїх проблем. Право обрати дату свята було надане самій пані Кларі. Але щодо мотивації вибору саме восьмого березня існує теж кілька версій. За однією з них саме цей день обрали на честь того ж таки маршу порожніх каструль. За іншою, Клара Цеткін, вдало зуміла пов’язати народження нової жіночої сили, що бореться проти несправедливості щодо самих жінок та їх активного відсування на задній план, з історією власного народу (як ми знаємо, вона була представницею богообраного народу). Вибір дати пов’язують з великим єврейським святом Пурім, яке вшановує мудру жінку Есфірь, що врятувала свій народ від загибелі. Відзначається воно на переломі зими та весни. Швидше за все, в той рік, коли було ухвалено рішення про початок святкування Міжнародного жіночого дня, свято Пурім припало на 8 березня. І хоча в іудеїв час Пуріма ковзає майже також як час православного Великодня, але число прижилося. Мабуть було незручно щороку змінювати дату. І хоча дивно, мабуть, представникам різних релігій та вірувань святкувати, здавалось би, абсолютно невластиве їм свято, але у вигляді трансформованого дня, коли вшановують жінку, її красу, мудрість і все, що ототожнюється з жіночністю, ніхто не проти прийняти його до свого списку червоних днів календаря. Перший час з датами була повна плутанина. У 1911 році перший Міжнародний жіночий день святкували в Німеччині, Австрії, Данії та Швейцарії 19 березня за пропозицією члена ЦК соціал-демократичної партії Олени Грінберг. Мотивація була своєрідною, адже саме в цей день 1848 року король Прусії пообіцяв провести реформи, в тому числі ввести виборче право для жінок, але своєї обіцянки так і не виконав. Того року на вулиці різних

міст по всьому світові вийшли більш ніж мільйон жінок та чоловіків, крім права обирати, жінки вимагали право займати керівні посади та рівних з чоловіками виробничих прав. 1912 року він святкувався в тих же країнах вже 12 травня. У 1913 році жінки різних країн ніяк не могли прийти до спільної дати передбачених мітингів, а тому в Німеччині мітингували 12 березня, у Австрії, Чехії, Венгрії, Швейцарії, Голандії – 9 березня, у Франції та Росії – 2 березня. У Росії вперше Міжнародний жіночий день святкувався у 1913 році в Петербурзі. У проханні на ім’я градоначальника було заявлено про організацію «...наукового ранку з жіночого питання». Влада дала дозвіл і 2 березня 1913 року у приміщенні Калашниківської хлібної біржі на вулиці Полтавській зібралося півтори тисячі людей. Питання, які розглядалися включали в себе проблему права голосу жінок, державне забезпечення материнства та матеріальне забезпечення, адже життя, особливо для самотніх матерів у той час стало аж занадто дорогим. Наступного року у багатьох країнах Європи саме на 8 березня було організовано марші в знак протесту проти війни. Лише у 1914 році дата свята була зафіксована остаточно: 8 березня. Під час Першої світової війни Міжнародний жіночий день не святкувався. У 1917 році 23 лютого (8 березня за новим стилем) жінки Росії вийшли на вулиці в останню неділю лютого з лозунгами «Хліба та миру». За чотири дні імператор Микола ІІ зрікся престолу. Тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Цей історичний день припав на 23 лютого за юліанським календарем, яким користувалися на той час у Росії, за григоріанським же це було 8 березня. Права, які з такими труднощами виборювалися жінками, ніби то були здобуті. Міжнародний жіночий день з приходом радянської влади став державним святом. З 1965 року він взагалі став навіть неробочим днем. Цього дня влада звітувала перед суспільством про роботу, яка була

зроблена щодо державної політики з проблем жіноцтва. Поступово свято втратило політичне забарвлення. Але разом з тим і вага його в суспільстві почала втрачатися. Якщо раніше це був день на рівні з Першим травня, то зараз це просто данина навіть не жінці, а самій червоній даті. Іноді це навіть або просто звичка вітати і згадувати про те, що жінка таки не лише господиня, а ще й жінка, якій іноді варто нагадати про це, або з іншого боку просто день, коли можна зібратися компанією та відсвяткувати чергове «свято» не завжди в колі коханої жінки. Але все ж таки варто пам’ятати, хоча б жінкам, що свято починалося не з квіток і пляшки дешевого вина, а з глобального руху жінок за свої права, права Хранительки роду, Жінки та Матері і перш за все Людини, яка гідна мати достойне місце в суспільстві, незважаючи на перепони, що стоять на її шляху. Наталка Меднікова

11


Як сумські студенти заробляють гроші Тримайся, Студент! Немає нічого гіршого, ніж залежати від кого-небуть. Людина завжди намагається знайти матеріальну незалежність: діти від своїх батьків, дружини від чоловіків, чоловіки від жінок, і так далі. Більш за все ця проблема хвилює постійно голодних і постійно бідних студентів, які те й роблять, що намагаються отримати матеріальну незалежність – жити без допомоги батьків, а також , не дивлячись на стипендію. Найцікавіше те, що працюють і повноплатники, які обмежені у фінансовому плані, і бюджетники, котрі, отримують щомісячну винагороду за вдало здану сесію. Найпопулярніші способи заробітку серед студентів, це так званий «не відходячи від каси» – виконання курсових, домашніх завдань, креслень та інших робіт, репетиторство (найдревніша студентська професія); інший спосіб більше підходить для тих, хто проживає у гуртожитку: роздруківка, ксерокопіювання, сканування, нарощування нігтів, встановлення операційної системи і т. д. Треті влаштовуються на роботу офіціантами, барменами, промоутерами, кур’єрами, продавцями-консультантами, секретарями, верстальниками, менеджерами в салони стільникового зв’язку, диспетчерами, нянями або гувернантками, вантажниками, різноробочими, розклеювачами оголошень, перекладачами, круп’є ... В основному, для цього не потрібні ні досвід роботи, ні санітарна книжка, ні наявність певної освіти, час роботи теж підходить для тих, хто не збирається пропускати заняття. Найсміливіші працюють у нічну зміну: охоронцями, знову ж таки офіціантами і барменами, тільки вже в нічних клубах. Роботодавець любить студента. Коли «живі» гроші потрібні терміново, студенти не довго думають про те, наскільки респек-

12

табельно вони будуть виглядати за стійкою бару чи з підносом в руках. Вони беруть в руки газету або йдуть в Інтернет на сайти з оголошеннями про роботу, дивляться все підряд, головним чином, звертаючи увагу на цифри, після чого телефонують роботодавцеві і продають йому свій час і сили. Втім, як і у «дорослих» працюючих громадян, варіант «по знайомству» залишається одним із виграшних. Звичайно, пощастило більш за всіх тим, хто влаштувався ще будучи студентом за фахом. Таких мало, але все таки. Можна вважати, що вони вже забезпечені роботою після закінчення навчального закладу. Хоча дехто намагаються спекулювати своєю роботою, постійно нагадувати про це і батькам, і викладачам, мовляв, я не встиг – я був на роботі. Або мама, ти ж знаєш я працюю, я маю право на повноцінний відпочинок. Так як же все таки знайти роботу студенту? Більшість купує газети, обдзвонює всі більш привабливі оголошення і, можливо, все-таки знаходить майбутнє місце роботи. Тут є і свої плюси і мінуси. Дуже добре, що ви самі намагаєтесь домовиться, але після спілкування з приблизно 30ма такими шукачами, я виявила певну закономірність, майже всі зустрічалися з такою пропозицією: Додатковий заробіток. Кар’єрний ріст. Без досвіду роботи та вищої освіти. Потрібні продавціконсультанти, кур’єри. Майже всіх відразу запрошують на співбесіду. В обумовленому місці новоспечених стажерів чекає людина, яка завченим текстом вводить в оману будьякого, переконуючи, що за місяць кожен отримає кругленьку суму. при цьому, не докладаючи особливих зусиль. На наступний день зацікавлених запрошують подивитися на роботу професіоналів. Як виявляється, потрібно ходити по будинках і квартирах пропонуючи всім відомі масаже-


ри, міні кухонні комбайни, та інші товари з усе відомого «Магазину на дивані». Незабаром новачки розуміють, що зарплатня йде від продажів, а купувати ніхто нічого не збирається. Але все таки є люди, добились успіху і в такій справі, тож не варто скептично ставиться до такого роду реклами, якщо ви активні, комунікабельні, терплячі, ви можете спробувати себе в цій справі. Ті, хто вибирає вакансії зі сфери обслуговування, стикаються з тривалим проходженням медичного огляду для оформлення санітарної книжки, але якщо ви дійсно хочете працювати офіціантом або барменом і не мати ніяких проблем, тоді варто напружитися і все-таки поставити потрібні печатки на потрібних сторінках санкнижки. Плюс в роботі обслуговуючого персоналу в тому, що ви можете отримувати додаткові гроші, крім заробітної плати – усім знайомі чайові. Але для особливо вразливих ця робота знову-таки не підходить, адже контингент самі розумієте, в основному нетверезий, можуть нагрубити, сказати ущипливо або взагалі накричати за що-небудь. Потрібно вміти правильно реагувати на такі речі, а цього потрібно або вчиться або бути абсолютно непохитною людиною. Існує також небезпека, що прийшовши на роботу в офіціанти, ви будете виконувати обов’язки, що не належать вам, наприклад митття посуду або туалетів. Думаю, слід або поговорити з адміністрацією, натякнути або сказати прямо, що це не входить у ваші обов’язки, або проігнорувати таке експлуататорство і продовжувати виконувати за когось роботу, не отримуючи при цьому надбавки. Студенти, яким все ж пощастило більше за все і які можуть собі дозволити працювати за фахом, теж можуть зіткнутися з різноманітними проблемами, наприклад, несхвалення працевлаштування викладачами, які вважають, що всьому свій час і відповідно зараз час – навчання. Хоча переважна більшість все ж таки за працюючих – адже багато хто вже зіткнулися з проблемою працевлаштування і тепер кожен тримається за будь-яку можливість. За фахом студенти влаштовуються в основному завдяки практиці. Багато залишаються на

постійне місце роботи, а багато хто вважає це місце стартовим. Якщо ввести в пошуковій системі Інету Робота для студентів знайдемо 1 млн. сторінок, але чи можна вірити у їх достовірність? У першій вкладці нам пропонують аж 4 вакансії для студентів: Агент ПриватБанку, Консультант з молодіжних програм обміну, Work & Travel USA – стажування на літо для студентів, Агент з продажу банківських продуктів. Не думаю, що така робота буде всім до душі. Адже дві з них потребують знань у фінансовій сфері, а дві інші – володіння іноземною мовою. Інша вкладка пропонує 17 вакансій, з них 2 в Сумах: Менеджер / бізнес-консультант, Менеджер відділу. На сайтах ВНЗ Сум сторінка працевлаштування для випускників взагалі відсутня, або якщо є, то це самий простий закон про працевлаштування випускників. Майже завжди, чим більше ти заробляєш – тим сильніше відволікаєшся від навчання. Навіть якщо вчишся на вечірньому, не кажучи вже про денне відділення. Самі студенти про це говорити не люблять. Але коли вони описували мені свої графіки роботи, я розуміла, що без жертв тут не обійшлося. Жертвувати явно доводиться і лекціями, і навіть часом на підготовку до іспитів. Ось чому старшокурсники намагаються знайти роботу за фахом. Гроші, звичайно, студенту завжди потрібні, але якщо думати тільки про них, то ризикуєш і після інституту надовго залишитися із середнім заробітком студентським. Так що, дорогі студенти, вибирати тільки вам, вчиться і висіти в батьків на шиї або повисіти рік-другий, а потім влаштуватися на довгоочікувану роботу і не залежати ні від кого. Хоча, якщо ви вважаєте навчання другорядним для себе заняттям, тоді скатертиною вам дорога. Для студентів роботи достатньо, адже їх можна і обдурити, і ошукати, і придумати нові правила, а вони в силу своєї неосвіченості будуть виконувати все, вважаючи, що так і має бути, і лише одиниці підуть протестуючи. Ольга Савотченко

13


Вартовий самостійності: кілька слів до життя та діяльності Степана Бандери – очільника Проводу ОУН

Він не вживав щодо себе високопарних слів, він не вважав себе головним у справі відстоювання незалежності, він просто був тим, хто понад усе жадав тої самостійності, хто міг і таки віддав життя за свою справу, що власне й була справою всього життя.

14

Життєписні дані Степана Бандери починаються зі звичайних для будь-якої автобіографії слів пересічної людини: «Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині». За ними не вгадаєш тої життєвої наснаги, сили духу і надзвичайної волі, того неймовірного зовсім непересічного інтелекту та здатності вести за собою, яка була в нього. Він з’явився на світ в сім’ї греко-католицького священика Андрій Бандери, який був у той час парохом в Угринові Старому та доньки священика Мирослави Бандери. Все дитинство Степана пройшло в рідному селі. Він зростав у садибі батьків, яка до того була будинком дідуся та бабусі. Виховання дітей проходило в атмосфері патріотизму та живих національно-культурних ідей. Точно невідомо, коли хлопець вступив до української гімназії в Стрию , у вересні чи в жовтні 1919 року. Саме там він навчався до 1927 року. В третьому класі він став учасником Пласту. Під час навчання він входив до складу п’ятого пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії – до другого куреня старших пластунів «Загін Червона Калина».Навесні 1922 р. від туберкульозу горла помирла його мати, що тяжкою раною лягло на його серце. У період 1927-1928 років Степан Бандера займався культурно-освітньою та господарською діяльністю в рідному селі, він працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував рахункове това-

риство «Луг», належав до засновників кооперативу. Крім того керував організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх селах.

У вересні 1928 року він переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було заарештовано і ув’язнено. В студентські роки Степан брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентіврільників. Деякий час працював в бюро товариства Сільський Господар, що займався розвитком агрокультури на західних українських землях. З товариством «Просвіта» їздив у неділі та свята в поїздки по довколишнім селам Львівщини з доповідями та для того, аби допомогти в організації різноманітних заходів.


З-поміж молодіжних і спортивноруханкових організацій був активним передусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів «Загін Червона Калина», в Українському Студентському Спортовому Клубі (УССК), а деякий час теж у товариствах «Сокіл-Батько» і «Луг» у Львові. Займався бігом, плаванням, лещатарством, мандрівництвом. У вільний час залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі та мандоліні. У 1932–1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в середині 1933 р. був призначений крайовим провідником ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після установчого конгресу). У 1933 р. брав участь в конференціях в Берліні та Гданську. Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос – шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації, працівника ГПУ Олексія Майлова як протест проти Голодомору в Україні та вбивство міністра внутрішніх справ Пєрацького, за якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова і Пєрацького. В червні 1934 року Степан Бандера був ув’язнений польською поліцією і перебував під слідством у в’язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 року. В кінці 1935 на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому Бандеру, разом з одинадцятьма іншими обвинуваченими, судили за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінили на довічне ув’язнення.

Після того він сидів у в’язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») біля Кельц, у Вронках що поблизу Познаня і в Берестю над Бугом до вересня 1939 року. 13 вересня, коли положення польських військ на тій території стало критичним, в’язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і в’язні вийшли на волю. У першій половині січня 1940 року Бандера прибув до Італії. Був у Римі, де станицею ОУН керував проф. Є. Онацький. Там він зустрівся з своїм братом Олександром, який жив у Римі з 1933–1934, студіював там і зробив докторат з політичноекономічних наук, одружився і працював у місцевій станиці. 5 липня 1941 у Кракові Степан Бандера був заарештований. За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в’язниці, потім – у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачікапо у концтаборі Аушвіц. Андрія Михайловича Бандеру – батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України – Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона померла 24 грудня 2008 року. З початком окупації України нацистськими військами один із загонів опору очолив молодший брат Степана – Богдан. Він загинув у 1942 чи 1943 році. Ще одна сестра – Володимира – перебувала у радянських виправно-трудових таборах з 1946 до 1956 року. Після смерті Євгена Коновальця, згідно з заповітом, Провід ОУН очолив полковник Андрій Мельник, соратник Коновальця з часів боротьби УНР та спільної праці в лавах УВО. У серпні 1939 року в Римі відбув-

ся другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді голови ПУН. Проте група молодих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності Орга-

нізації, в ультимативній формі почала домагатися від ПУН та його голови полковника Андрія Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Від ОУН відійшов осередок Бандери, який у лютому 1940 року утворив «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН-Р (пізніше – ОУН-Б; ОУН-СД). За рік Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одностайно обрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН-Б стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН-Б з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецькорадянської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. На початку 1940-х років Степан Бандера був завербований

15


агентом абверу, а ОУН-Б тісно співпрацювало із німцями. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Проте Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників», німці заарештували Бандеру вже через кілька днів після акту проголошення відновлення Української Держави – 5 липня 1941. Німецьким в’язнем був Степан Бандера до грудня 1944 р. Тоді звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН з ув’язнення. Саме тоді німецьку пропозицію співпраці Степан Бандера відкинув. На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН-Б на Українських Землях у лютому 1945 р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН-Б, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН-Б 1947 р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН-Б. Як Провідник ОУН-Б, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН-Б, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерті. У 1948 році в Закордонних Частинах ОУН-Б утворюється опозиція, щодо якої Степан Бандерамає інші позиції в площині ідейній, організаційній і політичній. В грудні 1950 р. Бандера пішов з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН-Б. 22 серпня 1952 р. він пішов також з посту Голови Проводу всієї ОУН-Б. Але це його рішення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН-Б і Бандера залишився надалі Провідником ОУН-Б до своєї смерті в 1959 році. 1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН-Б, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН-Б Степана Бандеру і з того часу знову інтенсивно проведено роботу Організації. Напруженими для сім’ї Степана Бандери були повоєнні роки, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року

16

сім’я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, сім’я у 1954 році остаточно переїжджає до німецького міста Мюнхен (Баварія). Батьки намагались приховати від Наталки важливість персони її батька, щоб не наражати дівчинку на небезпеку. Саме в Мюнхені Степан Бандера провів останні роки життя, проживаючи під паспортом на ім’я Штефан Попель. За однією з версій, паспорт залишився йому від львівського шахіста Стефана Попеля, який у 1944 р. покинув Україну. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені в 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Двома роками пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелепіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивці відбувся т. зв. «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня – вбивцю засуджено на 8 років в’язниці суворого режиму. Німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. В інтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов». 20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі. Прізвище «Бандера» стало одним із символів український національно-визвольного руху XX сторіччя. Після проголошення

незалежності багато молодіжних, політичних та громадських організацій названо на його честь. Одною з неформальних назв Львова є «Бандерштадт», тобто «місто Бандери». На Волині проводять музичний фестиваль «Бандерштат». У 1995 році режисер Олесь Янчук зняв фільм «Атентат – Осіннє вбивство у Мюнхені» про повоєнну долю Степана Бандери та загонів УПА. У проекті «Великі українці» провідник українського визвольного руху посів 3-є місце. Проект закінчився гучним скандалом: Бандера, якого представляв Вахтанг Кіпіані, був серед лідерів голосування, але став третім, тоді як на підтримку майбутнього переможця Ярослава Мудрого, якого представляв Дмитро Табачник, за деякими даними, в останній день голосування з 80 номерів приходило понад 100 смс щохвилини. У Львові на честь діяча названо одну з найбільших вулиць міста. Там же у 2007 році було відкрито пам’ятник Степанові Бандері. 20 січня 2010 року, «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу», Президент України Віктор Ющенко присвоїв С.Бандері звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно). 22 січня на урочистостях з нагоди Дня соборності в Національній опері колишній голова держави зазначив, що «цього очікували мільйони українців і багато років». За нагородою вийшов онук провідника ОУН, якого також звуть Степан Бандера. Людина, яка понад усе заслуговує цього звання, людина, що поклала власне життя на справу визволення України з-під будьякого гніту, людина, що своїм прикладом надихала і продовжує надихати молодше покоління до відстоювання честі власної держави. Хто як не він заслуговує на звання того, хто дозволив уже тепер, у вільній, незалежній державі з гордістю промовляти «Слава Україні! Героям слава!». (За матеріалами Інтернетресурсів) Наталка Меднікова


До Освенціму за Україну 11 березня у Сумському прес-клубі, презентуючи книгу Степана Петелицького „До Освенціму за Україну”, обговорили роль національних рухів у становленні української державності та спотворення цієї ролі окремими політичними силами.

К

анадське видавництво «Каштан Прес» нещодавно опублікувало спогади громадського діяча, очільника руху українських політв’язнів Степана Петелицького під назвою «До Освенціму за Україну». Пан Петелицький, розповів керівник редакційно-видавничої групи з підготовки та видання книг Головного управління зв’язків із громадськістю Сумської облдержадміністрації Олег Корнієнко,

землі без іноземного чобота на спині». Як і багато інших його сучасників, Петелицький став членом українського підпілля ОУН, незважаючи на той факт, що участь у цьому русі означала смерть, якщо про це ставало відомо польській владі. Це означало смерть, якщо про це дізнавалися і німецька або совєтська влада. Петелицький вважав, що незалежна Україна варта такого ризику. Це твердження під-

присвячує свою книжку «мільйонам українських жертв Голокосту». Його спогади – це хвилююча розповідь про те, до яких дій щодо українських патріотів вдавалися нацисти, які всіх українців вважали «untermenschen» – нижчою расою, призначеною для експлуатації на користь Третього Рейху. Це розповідь про долю і боротьбу, життя і смерть, милосердя і ненависть. Петелицький мріяв про вільну і незалежну Україну, де могли б разом мирно жити люди всіх національностей, «жити на власній

кріплює наступний документ: «Було встановлено, поза всяким сумнівом, що рух Бандери готує повстання у Рейхкомісаріаті з остаточною метою встановлення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно заарештовані й після досконального допиту мають бути таємно знищені як грабіжники». (Einsatzkommando, C5, 25. November 1941) Українське суспільство, принаймні його свідому частину, надзвичайно збурив пункт 19 Резолюції Європейського Парла-

менту, який рекомендує українському керівництву переглянути рішення про присвоєння Голові Проводу ОУН Степану Андрійовичу Бандері звання Героя України (посмертно), – продовжили тему кандидат історичних наук, викладач СДПУ Олександр Вовк і член проводу обласної організації СУМ Олександр Бойко. Президія Української Національної Ради Сумщини, запевнили виступаючі, вважає, що таке рішення не має жодного правового та історичного підґрунтя та базується на наклепі комуністичної пропаганди, якою вона таврувала український національновизвольний рух часів ІІ Світової війни. Це твердження є вкрай цинічним, оскільки Степан Бандера з початку липня 1941 року до жовтня 1944-го був в’язнем гітлерівського концтабору Заксенхаузен. Двох його рідних братів Олексу та Василя знищено в концтаборі Освенцім, сліди брата Богдана губляться в херсонському гестапо. Дивним є також той факт, що Європарламент перекреслює рішення Нюрнберзського процесу, на якому було названо злочинців та колабораціоністів і визначено саме поняття «колабораціонізму». Ні Степан Бандера, ні очолювана ним Організація Українських Націоналістів, ні Українська Повстанська армія не підпадають під поняття «колабораціонізму», і в звинувачувальній частині матеріалів Нюрнберзського процесу жодним чином згадані не були. Рішення об’єднаної Європи має базуватися винятково на об’єктивних історичних фактах, а не мати сумнівне політичне забарвлення, дійшли висновку учасники прес-конференції. www.ukrnationalism.org.ua

17


Завершилась зустріч українських молодіжних організацій Європи у Болгарії У Болгарії, з 26 лютого по 5 березня проходила зустріч української молоді Європи «Болгарія 2010». Її організатором були Конференція українських молодечих організацій Світового Конгресу Українців та Молодіжне відділення при Фундації “Мати Україна“ з Болгарії.

О

дним із представників молодіжних організацій України на цьому зібранні був Крайовий референт Спілки Української Молоді в Україні Святослав Липовецький. «Участь в Зустрічі взяли 24 представники громадських організацій або ж молодіжного середовища крайових громад з 10 країн світу: Україна, Болгарія, Вірменія, Росія, Словаччина, Сербія, Боснія і Герцоговина, Угорщина, Румунія, Естонія», – розповідає Святослав Липовецький. Захід був покликаний обговорити проблеми та здобутки українського громадського, зокрема молодіжного руху діаспори. Водночас її завданням було знайти ефективний спосіб координації для молодіжного руху діаспори, а також налагодити контакт з організаціями з України. Програма Зустрічі складалася з двох частин: конференція в посольстві України у Софії й відвідини пам’ятника Шевченка та могил Драгоманова та Паращука. Друга частина відбувалася у містечко Бансько – відомому гірськолижному курорті. Тут відбулося засідання «круглого столу» за участю голови Європейського Конгресу України Ярослави Хортіані, а також працювали 2 комісії: інформаційна та культурноосвітня. «Відзначу, що Спілка Україн-

18

ської Молоді в Україні запропонувала конкретний план співпраці між діаспорними організаціями та організаціями, які діють в Україні, який, ймовірно, розпочнеться вже цього таборового літа. Однією із нагальних потреб, які існують в молоді Південно-Східної Європи є це виховний обмін. Громада цих країн майже щорічно організовують виїзди груп молоді на Україну. Тому їх участь в молодіжних таборах в нашій країні є цікавою та корисною. Підсумовуючи, вважаю, що дана зустріч була багатообіцяючою й матиме свої корисні наслідки», – каже Святослав Липовецький. Учасники Зустрічі прийняли ряд звернень та резолюцій. Проаналізувавши проблеми та здобутки в культурно-освітній сфері, делегати українських молодіжних організацій Європи пропонують Конференції Українських Молодечих Організацій звернутися до Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, товариства «Просвіта» щодо надання сучасної художньої літератури для потреб молоді діаспори. Світовому Конгресу українців запропоновано провести моніторинг освітніх потреб українських громад, а також розглянути можливість використання в освітніх програмах курсу «Україна і світ» розробленого Центром українознавства КНУ ім.Т.Г.Шевченка.

Учасники Зустрічі звернулися до молодіжних громадських організацій в Україні щодо можливостей залучення до їхніх освітніх, виховних, культурних та наукових програм (таборів, семінарів тощо) молоді з української діаспори, а також розроблення спеціальних туристичних та культурологічних програм, які б знайомили молодих представників діаспори з Україною. Доцільним, на думку учасників зустрічі українських молодіжних організацій Європи «Болгарія 2010», доцільно підняття перед урядом України та Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту питання щодо підготовки та подання на затвердження Верховної Ради України комплексної програми «Молодь діаспори». Делегати Європейської зустрічі українських молодіжних організацій «Болгарія 2010» крім іншого прийняли звернення до Європейського парламенту, з огляду на резолюцію Європарламенту у справі України від 25 лютого 2010 року, яка стосується надання Президентом України Віктором Ющенком звання Героя України Степану Бандері. «У своїй резолюції Ви висловлюєте сподівання, що «нове українське керівництво перегляне це рішення і в майбутньому підтримуватиме європейські цінності». Ми вважаємо, що до європейських цінностей власне й належить повага до державного суверенітету, права нації самостійно визначати й відзначати своїх героїв. Звинувачення лідера українського руху, який боровся з нацизмом, в’язня одного із найжорстокіших концтаборів у колабораціонізмі є не просто фальшуванням історії, але й підступним ударом по іміджу України у світі», – йдеться у звернені учасників Зустрічі. Молодь закликає євро парламентарів переглянути згадану резолюцію й відкликати пункт щодо обвинувачення Степана Бандери, як такий, що перечить історичній правді та є грубим порушенням європейських цінностей. Інформаційна референтура СУМ в Україні


Молодіжний конкурс «Вчинок» Присвячується Героям Крут Преамбула Останнім часом на адресу української молоді лунає чимало звинувачень щодо низького рівня її громадянської позиції, не здатності зважуватись на достойні вчинки. Нинішнє покоління молодих українців часто намагаються порівнювати з їхніми ровесниками з часів визвольних змагань 1917-21 років, періоду Другої світової війни, подій «Революції на граніті». Як правило, такі порівняння не на користь сучасникам, але… Але в житті кожної молодої людини завжди є місце для справжнього вчинку. Іноді кожен задає собі питання: “чого я добилася/добився у житті? чого досягнула/досягнув?” Бува, живеш роками, здавалось би не просто так, а насправді навіть нема нічого такого,чим би дійсно можна було гордитись… Справжній шляхетний вчинок завжди залежить і від моральних якостей юнака чи юначки, і від зовнішніх обставин. Наприклад, не можливо змоделювати те, як би склались долі героїв-крутянців, якби не визвольна боротьба та обставини, які спонукали їх прийняти перший і останній бій у своєму житті. За будь-яких обставин мусимо пам’ятати, що їхній подвиг – це, в першу чергу, сигнал для нас, їхніх наступників. Мета: В умовах тотальної дискридитації молоді ми хочемо показати, що молоді люди здатні на вчинки якими можна пишатися. Завдання: 1. Змінити громадську думку про сучасну українську молодь, як про таку, що не здатна на безкорисливі і благородні вчинки. 2. Пропаганда серед молоді лицарських чеснот. Умови конкурсу: • У конкурсі можуть брати участь жителі тернопільської області віком до 35 років(включно). • Кожен учасник повинен описати вчинок свій або друга, який заслуговує поваги. • Інформація повинна бути написана українською мовою і містити такі пункти: • Прізвище, ім’я та по-

батькові особи, яка подає інформацію. • Прізвище, ім’я та побатькові особи, про яку інформація . • Де відбулася подія? • Коли саме? • Що саме сталося, і як ви до цього причетні? • Який наслідок (для вас та оточуючих)? • Чому ви вважаєте, що цей вчинок заслуговує на увагу? • Чи може хтось підтвердити ваші слова? • Фото, відео, вирізки з газет, якщо є. • Ваші контакти (телефон, e-mail). Подання інформації. Інформація в електронному вигляді подається на електронну адресу конкурсу – vchunok@ gmail.com, після чого розміщується на інтернет-ресурсі www. ratushniak.te.ua Визначення переможців відбуватиметься паралельно: членами оргкомітету та відвідувачами сайту www.ratushniak.te.ua шляхом голосування. Визначальним буде голос відвідувачів сайту. Тривалість конкурсу: з 29 січня (день пам’яті героїв Крут ) до 10 травня. Переможці отримають подарунки та матимуть змогу 23 травня (Свято Героїв) відвідати місце бою на станції Крути. Всі учасники конкурсу будуть нагородженні пам’ятними призами. Оргкомітет: Яремко Богдан – Молодіжний Націоналістичний Конгрес, Святослав Абрам’юк – Молода Просвіта, Олег Вітвіцький – Українська Справа, Тарас Гребеняк – Центр національного відродження імені С. Бандери, Михайло Ратушняк – Спілка підприємців Тернопільщини «Українська Справа». Організатор: громадсько політичного об’єднання «Українська справа», ТОМГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» за підтримки Спілки підприємців Тернопільщини «Укранська Справа». Контакти: Тел. 0352-25-27-49 e-mail: vchunok@gmail.com www.ukrnationalism.org.ua

МНК провів практичний вишкіл на Донеччині Більше ста кілометрів пішки заради вишколу лідерських якостей подолали учасники мандрівного табору “Урай”. Півтора десятки спеціально відібраних членів Молодіжного націоналістичного конгресу за сильного морозу та складних психологічних і фізичних умов мандрували донецьким кряжем протягом чотирьох днів лютого 2010 року. Однією з умов таборування було спання без наметів, окреме харчування та швидке пересування. Окрім фізичного гарту та випробування вольових якостей, учасники табору прослухали курс лекцій з лідерства, інших вузькоспеціалізованих галузей та змогли на практиці перевірити нові знання. Зокрема, програма таборування передбачала отримання практичних навичок керівництва групою людей у максимально екстремальних умовах. Попри складні випробування та завдання більшість учасників мандрівки витримали навантаження та змогли показати найкращі якості. “Перед табором ми проводимо конкурс, де відбираємо найкращих. Цього року відбір пройшли лише чотирнадцять чоловік із двадцяти охочих, – розповідає комендант табору Максим Балабко. – Кожен таборовик отримав великий досвід із виживання в природі, адже харчування та спання організовували собі повністю самотужки, а природні умови були доволі важкими”. В 2010 році “Урай” об’єднав учасників із Києва, Харкова, Тернополя, Львова та Сум. Довідка. Зимовий табір “Урай” був заснований Рівненською обласною організацією Молодіжного націоналістичного конгресу у 2002 році. Із 2003 року табір “Урай” став мандрівним екстремальним всеукраїнським вишколом 1 рівня. За шість років існування мандрівного табору близько ста членів МНК успішно пройшли вишкіл. “Урай” щороку змінює місце проведення: Рівненська, Сумська, Брянська, Чернігівська, Київська, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, а тепер і Житомирська області – це регіони, в яких побували “ураївці”. У таборі беруть участь тільки хлопці. Інформцентр МНК

19


Конкурс проектів молодіжних медіа-ресурсів “www.ТвійМедіаПроект.com” Ти молодий? В тебе є ідея та друзі? Ти хочеш її реалізувати? Опиши нам свій проект, і ми дамо грант на його створення! Ти лідер? – За тобою майбутнє! Створи команду – реалізуйте вашу ідею разом. Вперед! Всеукраїнський благодійний фонд «Надія та захист» за підтримки Студентської ради НТУУ «КПІ» оголошує конкурс на кращий проект студентського Інтернет-новинаря. Мета проекту: створити незалежний молодіжний новинар, на сторінках якого буде розміщуватися інформація про студентське життя, можливості для студентів, молоді; бізнес-проекти, відпочинок, мандрівки, розваги та інше. Ми хочемо сприяти створенню платформи, де кожен зміг би виразити свою особисту думку чи підняти цікаву для нього тему, як соціального так і побутового характеру. Цей ресурс має стати площиною для зародження нових громадянських і соціальних ідей, в тому числі нових молодіжних проектів. Проект-переможець конкурсу отримає грант в розмірі 12 тисяч гривень на реалізацію ідеї. Проекти, що займуть друге та третє місце отримають призи від партнерів конкурсу Національної мережі мобільного зв’язку “Мобілочка” та Комерційного банку ”Глобус”. Детальна інформація щодо правил та критеріїв подачі заявок дивіться на сайті конкурсу: http:// ufhp.com.ua/ru/yourmediaproject Заявки приймаються до 1.04.2010 р. Для участі у конкурсі необхідно: • Бажання стати громадським діячем, створити соціально корисний ресурс, та бачити своє майбутнє в ньому. • Бажання розвиватись і займатись соціально корисною справою. Ви можете бути дизайнером, програмістом, журналістом, філософом, ким завгодно. Станьте лідером вашої команди, створіть проект та управляйте ним самостійно. • Чітко викладену ідеологію проекту та усі необхідні документи та плани • Мати команду (розробників, програмістів, дизайнерів або можливо частково. Але цей проект повинен виконуватись за рахунок ваших навичок та знань). • Вік до 24 років (лідер команди повинен бути студентом, що повинно підтверджуватись відповідною довідкою з ВНЗ). • Бути громадянином України. Фінансується створення проекту та його реалізація в Інтернет, а саме: 1. Придбання доменного імені/сервера/ПО/прав на використання інформації та ПО. 2. Оплата роботи найманих виконавців (веб-дизайнерів, журналістів, художників, програмістів). 3. Витрати на рекламу проекту (розкрутка в мережі Інтернет, оптимізація СЕО). 4. Поточні витрати при створені проекту (оплата комунальних рахунків, Інтернет трафіку). 5. Утримання проекту до досягнення точки незбитковості 6. Створення резервного фонду для покриття непередбачуваних витрат. Ми хочемо: 1. Спільне управління проектом до точки його самостійності (незбитковості). 2. Партнерство з ВБФ «Надія та Захист». 3. Інформаційне супроводження усіх проектів ВБФ «Надія та Захист». 4. Мати доступ до формування стрічки новин на правах адміністратора (при погодженні с власниками проекту). Контакти Чирка Богдан Студентська рада НТУУ ”КПІ” studrada@kpi.ua 406 85 50 http://ufhp.com.ua/ru/yourmediaproject

20


Конкурси, проекти Пріоритети та порядок подання грантових заявок програми МАТРА на 2010 рік В 2010 році відбулись зміни в процедурі отримання та підтримки проектів в рамках програми МАТРА. Далі Ви можете ознайомитись з оновленим порядком подання проектів Цілі та завдання програми З моменту свого започаткування у 1993 р. програма “Матра” спрямовується на підтримку процесу перетворень та побудови демократичних суспільств в країнах Центральної та Східної Європи. В багатьох країнах цього регіону відбувся значний поступ на шляху до повноцінної демократії. Разом з тим, деякі проблеми ще потребують свого вирішення. Безперечно, важливою є подальша підтримка в сфері активізації участі громадян, підсилення ролі громадянського суспільства, налагодження соціального діалогу та покращення прозорості / підзвітності органів влади. Оновлена програма “Матра” ставить за мету якомога краще відповісти на ці виклики сьогодення (що різняться від країни до країни). Таким чином, в оновленій програмі застосовуватиметься в більшій мірі географічний та тематичний підхід. Програма “Матра” буде й надалі підтримувати розвиток демократії та верховенства закону, заохочувати діалог між урядом та громадянським суспільством, розбудовувати та підсилювати інститути громадянського суспільства та їх співпрацю з органами місцевого самоврядування, поглиблювати двосторонні зв’язки. Для надання допомоги у більш ефективний спосіб попередні інструменти програми “Матра” / підпрограми (наприклад, програма проектів “Матра”, програма малих проектів за підтримки посольства – “Матра КАП”, “Матра КНІП”, тощо) об’єднуються в єдину програму. Програмна тематика Програмна тематика визначається окремо для кожної країни. Для України такі чотири широкі напрямки перебуватимуть у центрі уваги: • права людини, меншини, засоби масової інформації / поширення інформації; • законодавство та верховенство закону, демократичне управління / громадський порядок / покращення процесу прийняття рішень / подолання корупції; • соціальний захист; • навколишнє середовище та біорізномаїття (будь ласка, для цієї теми дивіться окремі оголошення щодо конкурсу проектів). Організації-заявники / партнери Програма “Матра” відкрита для організацій громадянського суспільства, академічних інститутів та органів місцевого самоврядування України та Молдови. Нідерландські організації вищезазначеної категорії можуть звертатися за підтримкою, якщо проектна пропозиція передбачає співпрацю з місцевими партнерами. Підтримка не надається фізичним особам, прибутковим або незареєстрованим організаціям та політичним партіям з України / Молдови та Нідерландів. Загальні критерії Програма “Матра” не має кінцевих термінів подання заявок; проектна пропозиція може бути подана впродовж року. Організації-заявники надають один примірник проектної пропозиції, бажано, англійською мовою, а також українською / російською мовами. Крім того, до заявки додається анотація проекту англійською мовою (1-2 сторінки), що містить таку інформацію: стислий опис проблеми та пояснення її невідкладності, шляхи вирішення проблеми, результати проекту, спроможність організації виконати запропоновані заходи. Тривалість проекту не перевищує 12 місяців. Максимальний бюджет проекту для України становить 200,000 гривень, для Молдови – 15,000 євро. Інші критерії застосовуються до проектних пропозицій, поданих в рамках тематичних або регіональних конкурсів проектів, що оголошуються посольством Королівства Нідерландів додатково до регулярної програми “Матра”. Інформаційні повідомлення щодо таких конкурсів проектів будуть розміщені окремо на сайті посольства. Щоб підтвердити отримання проектної пропозиції організації – заявники можуть зателефонувати або надіслати запит на електронну адресу відділу програми “Матра” (ел. пошта: kie-matra@minbuza.nl). Кошти програми “Матра” обмежені. Це означає, що проектна пропозиція може бути відхилена навіть за умови виконання зазначених вимог. Увага! В квітневому випуску інтерактивного помічника з фандрейзингу “Ворота к донору” читайте інтерв`ю з Першим секретарем Посольства Королівства Нідерландів Пітером ван Флітом, який розповість більше про Програму та нові можливості. Контакти Посольство Королівства Нідерландів в Україні kie-matra@minbuza.nl +380-44-490-82-19/20 http://www.netherlands-embassy.com.ua

21


Конкурс для організацій українсько-російського прикордоння Бажаючи продовжити розпочату 12 років тому діяльність з розширення і зміцнення співпраці України з сусідами на базі стандартів Європейського Союзу, Фундація ПАУСІ оголошує новий грантовий конкурс для організацій українсько-російського прикордоння. Цільові групи конкурсу: • неурядові організації з 4 областей України (заявник): Сумської, Харківської, Чернігівської і Луганської та їх партнери з 4 областей Російської Федерації (партнер): Брянської, Курської, Бєлгородської і Воронезької. Заявку на отримання гранту можуть подавати виключно українські організації, але вони обов’язково повинні мати російського партнера. Ціль конкурсу: Підтримка транскордонної співпраці громадських організацій та обмін досвідом у вирішенні місцевих проблем на українсько-російському прикордонні Пріоритетні сфери: • активізація молоді малих прикордонних міст; • обмін досвідом у вирішенні соціальних проблем; • співпраця у сфері культури українсько-російського прикордоння; • співпраця місцевих ЗМІ Перевага надаватиметься проектам, поданим від організацій з малих міст Прогнозований розмір гранту: 7 000 USD Термін подання заяв: будуть розглянуті заявки, які Фундація ПАУСІ отримає до 12.04.2010 до 14.00 за київським часом. Час реалізації проектів: червень-грудень 2010 року Контакти Ольга Галицька Фундація українсько-польської співпраці ПАУСІ go@pauci.kiev.ua 044 425 92 58/95 http://www.pauci.org/

Міжнародна антикорупційна школа чекає на українських активістів (рос.) С 6-го по 9-е июля 2010 года студенты, аспиранты и молодые специалисты из Украины, Эстонии, Латвии, Молдовы, России и Беларуси смогут пройти обучение у ведущих специалистов и ученных, которые объяснят причины коррупционного поведения и представят инструменты противодействия коррупции, актуальные для постсоветских государств. Международная летняя антикоррупционная школа является первым совместным для стран постсоветского лагеря обучающим мероприятием в сфере противодействия коррупции. Программа школы состоит из трех различных учебных модулей, каждый из которых посвящен теории и практике осуществления борьбы с коррупцией, соответственно в трех секторах: государственном, бизнес–секторе и гражданском обществе. Обучение проводят всемирно известные эксперты по борьбе с коррупцией и региональные практики, что позволит участникам реально увидеть причины и способы противодействия коррупции на всех уровнях. Кроме того, участники рассмотрят международные механизмы борьбы с коррупцией и корпоративные стандарты отчетности, роль средств массой информации и граждан в сфере контроля деятельности государства и участия в антикоррупционной деятельности. Организаторы школы Transparency International Литва в сотрудничестве с Университетом Миколаса Ромериса и Творческим объединением «ТОРО». Место проведения: Вильнюс, Литва, 5-9 июля 2010 года. К участию приглашаются студенты, аспиранты и молодые специалисты, которые активно занимаются антикоррупцией. Для участия в школе необходимо иметь высокую мотивацию противодействовать коррупции и до 16 мая 2010 года заполнить on-line заявку. Наиболее успешным кандидатам будет предоставлена соответствующая стипендия, благодаря которой будут покрыты транспортные расходы и затраты на проживание и обучение. Количество стипендий ограничено. Контакти Бочаров-Туз Володимир ТОРО tischool@transparency.lt +370 5 212 69 51 http://www.tischool.lt/

22


Конкурси, проекти Конференція «Стандарти роботи з молоддю в сфері інформування про європейську інтеграцію» Конференція «Стандарти роботи з молоддю в сфері інформування про європейську інтеграцію», що відбудеться 9-10 квітня 2010 року в місті Суми, є підсумковим заходом за проектом, який реалізується ГО «Центр європейських ініціатив» під егідою Всеукраїнської мережі центрів європейської інформації за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». В програмі конференції: • презентація ініціатив учасників тренінгу «Стандарти роботи з молоддю в сфері інформування про європейську інтеграцію», що відбувся в січні 2010 року; • обмін успішними практиками, презентація нових форм роботи; • зустріч з експертами з даної тематики; • участь в тематичних майстернях; • обговорення та вироблення рекомендацій щодо стандартів роботи з молоддю в сфері інформування про європейську інтеграцію. До участі в конференції запрошуємо: • представників мережі центрів європейської інформації; • представників громадських організацій, чия діяльність безпосередньо пов’язана з інформуванням молоді про європейську інтеграцію; • представників інших організацій та навчальних закладів, які мають успішний досвід, дотичний до теми конференції, та хотіли б ним поділитися. Участь у конференції, включаючи проживання і харчування є безоплатною. Організатори також компенсують дорожні витрати учасникам за наявності оригіналів проїзних документів. Для того, щоб взяти участь, будь ласка, заповніть аплікаційну форму і надіслати її до 1 квітня на електронну адресу info@eu.sumy.ua. Відбір учасників проводитиметься на конкурсній основі. Запрошені учасники будуть повідомлені про участь у конференції не пізніше 3 квітня 2010 року. Контакти Анна Десятова Центр європейських ініціатив info@eu.sumy.ua +38 (0542) 798668 http://www.eu.sumy.ua/

Конкурс на участь у школі професійної журналістики «Нова Україна» 18 березня 2010 року розпочато реєстрацію заявок на участь у Школі професійної журналістики «Нова Україна». Програма, що реалізовується в Україні другий рік поспіль, здійснюється Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Метою Школи професійної журналістики «НОВА Україна» є формування майданчика для спілкування та особистісного розвитку професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами, а також поглиблення професійних знань та навичок роботи в різних жанрах. Протягом 2010 року передбачається проведення чотирьох чотириденних сесій (Київ, АР Крим, Одеса та Львів). Основними тематичними модулями стануть питання професійних навичок та ціннісних орієнтирів журналіста, професійних стандартів журналістики, аналіз внутрішньополітичних процесів та державної політики (охоплює політико-правову сферу, економіку, гуманітарну політику, тощо), а також викликів міжнародної журналістики. Модель навчальної програми базується на форматі Української школи політичних студій і, відповідно, включає лекції, дискусії, тренінги, стратегічні ігри, круглі столи тощо. Модераторами, тренерами та лекторами виступатимуть провідні українські та зарубіжні експерти та суспільно-політичні діячі. До участі у конкурсі запрошуються кандидати, які: • мають значні досягнення у сфері журналістики; • займають активну життєву позицію та демонструють лідерські якості; • володіють потенціалом плідного використання знань, отриманих в рамках проекту, на користь суспільства та професії; • є громадянами України віком до 35 років. Реєстрація заявок триває до 6 квітня (вівторок) 2010 року (включно). Заповнену заявку необхідно надіслати на електронну адресу: galyna@laboratory.kiev.ua (тема “School of Journalism”). Контактна особа – Галина Тищенко. Детальнішу інформацію про Школу, умови конкурсу та аплікаційну форму розміщено на вебсторінці Школи професійної журналістики «Нова Україна». Із додатковими запитаннями, будь ласка, звертайтеся до менеджера Школи Марії Коваль (info@ laboratory.kiev.ua) або асистента програми Галини Тищенко (galyna@laboratory.kiev.ua) за вказаними адресами електронної пошти або тел.: +38 044 531 37 68 (офіс). Контакти Марія Коваль Лабораторія законодавчих ініціатив info@laboratory.kiev.ua +380445313768 http://www.mediaschool.parlament.org.ua

23


Цикл тренінгів «Інструменти нових медіа для ефективної роботи громадських активістів та NGO» Міжнародна громадська організація «Інтерньюз-Україна» запрошує громадських активістів та лідерів громадських організації взяти участь в 5-денному циклі тренінгів «Інструменти нових медіа для ефективної роботи громадських активістів та NGO». Коли: Цикл тренінгів складається з двох модулів. Тренінги проходять в м. Києві в два етапи: Перший набір : 1 модуль – 15-16 квітня 2010 р. (2 дні); 2 модуль – 13-15 травня 2010 р. (3 дні) Другий набір : 1 модуль – 22-23 квітня 2010 р. (2 дні); 2 модуль – 18-20 травня 2010 р. (3 дні). Мета навчання: Участь у циклі тренінгів надасть Вам можливість краще зрозуміти ідеологію конвергентних медіа, ефективно використовувати можливості Інтернету, а саме інструменти нових (соціальних) медіа для сучасного позиціонування організацій в онлайн-просторі, просування результатів своєї роботи, а також привернення уваги та нових аудиторій до своїх організацій. Пропонований курс навчання є одним з перших комплексних рішень з роботи в нових медіа для громадських активістів і лідерів NGO. Інноваційність курсу підтверджена досвідом навчання в рамках проекту MediaNext та подібних циклів тренінгів для журналістів та редакторів в рамках цього проекту. Тренери: Віталій Мороз, керівник програм нових медіа, МГО «Інтерньюз-Україна» / проект MediaNext Андрій Маштаков, експерт з нових медіа, тренер проекту MediaNext. Умови участі: Реєстраційний внесок на кожен з модулів – 100 грн.Внесок не є оплатою за навчання. Учасникам з інших міст організатори оплачують проживання в готелі та компенсують витрати на проїзд. Участь одного й того самого учасника в усіх тренінгах циклу є обов’язковою умовою. Для участі у тренінгу необхідно: Якщо Ви хочете стати учасником, необхідно заповнити онлайн анкету-заявку, яку можна знайти тут http://trainingsiua.blogspot.com/2010/03/ngo.html та надіслати: • для учасників І набору до 18:00 5 квітня 2010 року. • для учасників ІІ набору до 18:00 12 квітня 2010 року. Група учасників циклу формується на конкурсних засадах. Організатори повідомлять запрошених учасників про участь: – учасників І набору до 10 квітня 2010 року. – учасників ІІ набору до 16 квітня 2010 року. Заходи відбуваються в рамках проекту «Коаліції з нових медіа» в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз Нетворк за фінансової підтримки АМР США. Проект спрямований на покращення доступу громадян до більш різноманітної та якісної інформації й сприяння активізації позиції громадян шляхом інтеграції та просування нових медіа. Із запитаннями звертайтеся до Ольги Сушицької на osushytska@internews.ua або за номером 067-243-63-55. Контакти Ольга Сушицька МГО ”Інтерньюз-Україна” osushytska@internews.ua 067 243 63 55 http://www.internews.ua/

Східноєвропейська програма для молодих журналістів Східноєвропейську програму для молодих журналістів було засновано у 2001 році. Щороку вона надає можливість 8 східноєвропейським та 8 німецьким журналістам пройти практику у одному з німецьких та зарубіжних засобів масової інформації. Стипендіати працюють у якості гостя у одному з німецьких/зарубіжних засобів масової інформації та готують паралельно матеріали для своїх редакцій. Країнами обміну є Росія, Україна, Грузія, Вірменія та Азербайджан. Основною ідеєю програми Маріон Грефін Дьонгофф є міжнародний обмін між засобами масової інформації. Для участі у програмі необхідні знання німецької мови. Кінцевий термін подання заявки: 15 квітня 2009 р. Контакти Східноєвропейська програма для молодих журналістів http://www.ijp.org/internat-journalisten-programme.html?&L=1

24


Spalah 33 2010