Page 1

МЕДІОЛОГІЯ: АНІ НАУКА, АНІ ПАНАЦЕЯ

Дебрэ Р. Введение в медиологию / Режи Дебрэ; пер. с франц. Б. М. Скуратова. – М. : Праксис, 2010. – 368 с. – (Серия «Образ общества»).

Debray, Régis. Introduction à LA médiology. – Paris : Presses Universitaires de France – PUF, 2000. – 223 p. Персональний сайт автора: http://www.regisdebray.com Сайт видавництва: http://www.praxis.su

У 1990 році відомий французький письменник Режи Дебре вперше запропонував поняття «медіологія». Через десять років у Парижі вийшла його книга «Introduction à la médiologie», а ще десятиліття після того її російський переклад «Введение в медиологию» відкрив і для пострадянського гуманітарного дискурсу строкатий спектр нових ракурсів і інтерпретацій у вирішенні ключових питань досліджень, які групуються навколо концепту «медіа». Перед нами – гострий, проблемний, парадоксальний текст, який скоріш запитує, ніж відповідає; скоріш шокує, ніж впевнює. І ще – перманентно інтригує і провокує свого читача. Книга є бунтарською за духом і підкреслено неакадемічною. Але – свідомо чи ні – Дебре приховує свій амбіційний і зухвалий задум за міцним бар’єром нескінченних посилань і вчених коментарів, що підкреслюють ненаситну «книжність» і «професорську» ерудицію автора. Лукава позиція. Покликаний відкривати нові території смислів, а не покірно прямувати вслід за «властителями дум», «Вступ до медіології» повною мірою може бути названим скандальною книгою скандального автора, який трикстерськи ховає своє обличчя за личинами скрупульозного історика і соціолога-позитивіста. У перших, «романтичних» роках свого життя Режи Дебре поставав як один з найсуперечливіших вихованців l'École normale supérieure, «лівий» політик: був «соратником» Че Гевари, жив на Кубі й у Чілі, був близьким до Фіделя Кастро і Сальвадора Альєнде, відсидів чотири роки у Болівійській тюрмі (а потім став радником Франсуа Міттерана з питань Латинської Америки і секретарем ради Франції з Південного Тихого Океану). Цього, здавалося б, достатньо «на одне життя». Але справжній Дебре – мислитель, інтелектуал – відтоді тільки народжувався. На другому, «рефлексивному», етапі свого вітального шляху Дебре обіймає посаду професора соціології в ліонському університеті, отримує репутацію визнаного філософа, теолога, історика мистецтв і медіолога. Що ж таке «медіологія»? За думкою Дебре, це «ані наука, ані панацея». У вузькому сенсі, поняття «медіологія» охоплює простір дослідження процесів, за допомогою яких відсилаються, циркулюють і «знаходять адресата» культурні месиджи. У більш широкому розумінні, медіологія – своєрідний епістемологічний розрив у пізнанні, який дає можливість реалізувати «більш точну наводку на поки ще розпливчаті сфери соціального життя». Традиційні ЗМІ – такі як преса, радіо, телебачення – для французького медіолога те ж саме, чим тістечко «Мадлен» було для Марселя Пруста: зручним випадком знайти «дитинство людства», або відправну точку для сходження до схованих принципів умоглядного.


Книгу відкриває пропозиція введення принципового семантичного розрізнення між «передачею» (transmission) – переносом інформації у часі, з одного боку, та «комунікацією» – переносом інформації у просторі, з іншого. На цьому базується блискучий історичний екскурс Дебре до традицій передачі культурних знаків, своєрідний поєдинок вселенської пам’яті і забуття, який розгортається перед зором медіолога у безлічі виникаючих і зникаючих «тек»: бібліо-, пінако-, гліпто-, кінема-, відео-, і так аж до аудіовізуальної ІNA-теки, – всього того, що Дебре, з його дослідницькою оптикою захвату не менш як шести тисячоліть людської культури, відчеканює у канонічній формулі «Хтека» (давньогрецьк. thêkê – сховище, вмістилище). Метафорична мова книги унаочнює складну конструкцію мерехтіючих медіасфер, нібито вкладених одна в одну: від первісної «мнемосфери» (доби безписемних мистецтв пам’яті), через стародавню «логосферу» (технокультурного середовища, яке є породженням писемності) і «графосферу» Нового часу («гутенбергову галактику», відкриту винаходом книгодрукування) – до сучасної аудіовізуальної «відеосфери» (середовища образу-звуку електронної доби). Залишається відкритим питання, чи не слугує медіасфера останнього періоду преамбулою до ще більш всеохоплюючої сфери, яку, вслід за Луїзою Мерзо, автор іменує «гіперсферою»? Глави книги – інтродукції до фундаментальних проблем медіології – мають алегоричні, повні алюзій назви: «The Medium is the Message», «Це в’бє те», «Шлях від медіума до медіації», «Рада дисциплін». А завершує книгу знак питання: «Навіщо займатися медіологією?». На відміну від більшості «наукових ідеологій», – невтомно підкреслює автор, – медіологія не несе ані благої вісті, ані визволення, ані зцілення. Це не більш ніж простір для критики, обмежений постановкою питань, серед яких – становлення ідей, розуміння умов злету доктрин і причин виникнення вчених авторитетів. Але ж такий погляд – по той бік будьяких доктринальних і ментальних меж – релігійних, політичних або моральних – потребує особливого роду когнітивної аскези. Може, саме тому автор добровільно звалює на себе тяжкі «вериги міждисциплінаризму». Медіологія для Дебре, перш за все, – «досвід синтезу». Саме поняття покликано виокремити в сучасному ландшафті знань нову інтердисципліну, яка здійснює теоретичну рефлексією над формами трансляції культурних знаків і символів, і при тому не є ані семіологією, ані психологією, ані соціологією, ані прагматикою, ані історією. У «раді дисциплін» нова наука є «подібною до командних видів спорту» і досі має невизначений інтелектуальний статус. Не випадково Дебре називає медіологію «подругою Гермеса» – бога меж і перехресть. Не відомо, чи очікує «медіологію» (у якій сьогодні дещо розчарований і сам Дебре, продовжуючи свої мандри, як реальні: до Сирії та Ізраїлю, так і ментальні: до історії ісламу та біблеїстики) більш-менш «світле» майбутнє у вигляді інституалізації і легітимації, визнання університетських кафедр і включення дисципліни до нормативних таксономій гуманітарного знання, але одне вже зараз ризикуємо стверджувати з впевненістю: якщо «Розуміння медіа» Маклюена називати Старим Завітом медіа-теорії, то «Вступ до медіології» Режи Дебре є ні чим іншим як її Новим Завітом – Євангелієм для сучасних медіа-дослідників, які десятиріччями штурмують замок під назвою «Media Studies». Лідія Стародубцева


МЕДІОЛОГІЯ: АНІ НАУКА, АНІ ПАНАЦЕЯ  

рецензія на книгу Р. Дебрэ «Введение в медиологию»

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you