Page 1

СОЛОМ’ЯНКА лЮтиЙ 2014 №2 (14)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви

С

ские тексты прославляют праведного Симеона, как величайшего пророка. Более чем Моисей достоин Симеон носить звание «Боговидца». Ведь Мои­ сею Господь явился окутанный мраком, а Симеон на своих руках «Первовечное Слово Отчее воплощенное понесе и языком откры Свет, Крест и Воскресе­ ние» (вечерня, 7­я стихира на литии). Крест в этой стихире указывает на ору­ жие, которое пройдет душу Марии. «Ныне отпущаеши» приобретает новый смысл. Пророк просит соизволения Господа возвестить в преисподней бла­ гую весть о воплощении Адаму: «изве­ стити хотяй иду, во аде живущу, и Еве принести благовестие» (7­я песнь канона).

ретение Господне — это великий двунадесятый праздник, кото­ рый Православная Церковь празднует 15 февраля (2 февраля по ста­ рому стилю). Сретение символизирует собой встречу Ветхого и Нового Заветов. Епи­ скоп Феофан Затворник писал: «В лице Симеона весь Ветхий Завет, неиску­ пленное человечество, с миром отходит в вечность, уступая место христиан­ ству…». В лице Симеона, одного из луч­ ших людей отходящего времени, Ветхий Завет приветствовал и поклонился Новому Завету, который должен был воплотить в себе Младенец Христос. Закон Божий, данный еврейскому народу, встречается с новым высшим законом Божественной любви, прине­ сенным миру Господом нашим Иисусом Христом.

ИСТОРИЯ ПРАЗДНОВАНИЯ

ЕВАНГЕЛЬСКАЯ ИСТОРИЯ ПРАЗДНИКА

В праздник Сретения Господня Цер­ ковь воспоминает важное событие в зем­ ной жизни Господа нашего Иисуса Христа (Лк. 2: 22–40). В 40­й день по рождении Богомладенец был принесен в Иеруса­ лимский храм — центр религиозной жизни богоизбранного народа. По закону Моисееву (см.: Исх. 13: 2; Чис. 8: 16; Лев. 12: 6, 8) женщине, родившей младенца мужского пола, в продолжение 40 дней было запрещено входить в храм Божий. После этого срока мать приходила в храм с младенцем, чтобы принести Господу благодарственную и очистительную жертву. Пресвятая Дева, Матерь Божия, не имела нужды в очищении, ибо неиску­ сомужно родила Источник чистоты и святости, но по глубокому смирению Она подчинилась предписанию закона. В то время жил в Иерусалиме правед­ ный старец Симеон. Ему было открове­ ние, что он не умрет, пока не увидит Христа Спасителя. По внушению свыше, благочестивый старец пришел в храм в то время, когда Пресвятая Богородица и праведный Иосиф принесли туда Мла­ денца Иисуса, чтобы исполнить закон­ ный обряд. Богоприимец Симеон взял Богомладенца на руки, и благословив Бога, изрек пророчество о Спасителе мира: «Ныне отпускаешь раба Твоего, Владыко, по слову Твоему, с миром, ибо видели очи мои спасение Твое, которое Ты уготовал пред лицем всех народов, свет к просвещению язычников и славу народа Твоего Израиля» (Лк. 2: 29–32). Пресвятой Деве праведный Симеон ска­ зал: «Се лежит Сей на падение и на восстание многих в Израиле и в предмет пререканий, — и Тебе Самой оружие офіційне видання солом’янського благочиння м. києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32

СРЕТЕНИЕ ГОСПОДНЕ

пройдет душу, — да откроются помышления многих сердец» (Лк. 2: 35). В храме была также 84­летняя вдо­ вица — Анна пророчица, дочь Фануи­ лова, «которая не отходила от храма, постом и молитвою служа Богу день и ночь. И она в то время, подойдя, славила Господа и говорила о Нем (Богомладенце) всем, ожидавшим избавления в Иерусалиме» (Лк. 2: 37, 38). «Все благоговейно поклонимся Божией Матери в Ее крестном страда­ нии, в Ее распятой любви, в Ее беско­ нечной жертве, и Христу Спасителю, Который сегодня приносится в храм, и жертва Которого совершится на Гол­ гофе. Кончается, кончился Ветхий Завет, началась новая жизнь любви на жизнь и на смерть, и мы этой жизни принадлежим», — написал митр. Анто­ ний Сурожский о Сретении.

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник головний редактор Денис Репік

СТАРЕЦ СИМЕОН

Славянское слово «сретение» перево­ дится на современный русский язык как «встреча». Сретение — это встреча человечества в лице старца Симеона с Богом. Личность святого Симеона Бого­ приимца имеет особое значение. Его пророчество, одна из трех «песен Нового Завета», в течение всего бого­ служебного года поется на каждой вечерне. В святом старце, принявшем на свои руки Младенца Христа, хотели видеть храмового священника. Одни утверждали, что он был законоучите­ лем, сыном Гиллеля и отцом Гамалиила, наставника апостола Павла. Другие говорили, что он один из семидесяти толковников, переводчик Библии, и что Бог хранил его жизнь до пришествия Мессии в течение 350 лет. Литургиче­

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 17.02.2014 Наклад 1000 прим.

Праздник Сретения Господня — один из самых древних в христианской Церкви. Он возник в Иерусалимс­ кой Церкви и появился в ее богослужеб­ ном календаре в IV в. Первоначально он воспринимался не как самостоятельный праздник, а как день, завершающий 40­дневный цикл после праздника Бого­ явления. Древнейшим историческим свиде­ тельством о праздновании Сретения на христианском Востоке является отчет о паломничестве в Святую Землю Эте­ рии (Сильвии) в конце IV в. — ее знаме­ нитое «Паломничество ко Святым местам». Она пишет: «В этот день бывает процессия в Анастасис, и все шествуют, и все совершается по порядку с величай­ шим торжеством, как бы в Пасху. Пропо­ ведуют все пресвитеры, и потом епископ, толкуя всегда о том месте Евангелия, где в сороковой день Иосиф и Мария прине­ сли Господа в Храм, и узрели Его Симеон и Анна пророчица, дочь Фануила, и  о  словах их, которые они сказали, узрев Господа, и о приношении, которое принесли родители. И после этого, отправив все по обычному порядку, совершают Литургию». В IV–V вв. праздник Сретения суще­ ствовал в Иерусалимской Церкви как праздник «местночтимый». Этот празд­ ник имел неповторимый, уникальный характер, который не мог быть воспро­ изведен в богослужебном календаре других Поместных Церквей. В день этого торжества произносили пропо­ веди святители Мефодий Патарский († 312), Кирилл Иерусалимский († 360), Григорий Богослов († 389), Амфилохий Иконийский († 394), Григорий Нисский († 400), Иоанн Златоуст († 407).

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Окончание на с. 3 Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

РІЗДВО ХРИСТОВЕ 7 січня, в день свята Різдва Христового, святкове богослу­

новини благочиння

жіння у нижньому храмі на честь благовірного князя Олек­ сандра Невського головного храму парафії в ім’я преподоб­

ного Сергія Радонезького очо­ лив благочинний Солом’янсь­ кого району і настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. Йому співслужило духовенство храму. Під час богослужіння свя­ щеник Костянтин Вовченко зачитав Різдвяне послання Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Після завершення Літургії настоятель храму привітав усіх присутніх зі святом. Насамкі­ нець вихованці недільної школи виступили зі співом колядок.

НЕДІЛЬНА ШКОЛА ХРАМУ НА ЧЕСТЬ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВІДНАЙДЕННЯ ЗАГИБЛИХ» ОТРИМАЛА НАГОРОДИ НА III РІЗДВЯНОМУ ФЕСТИВАЛІ «ВІФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА»

11–12 січня, з благосло­ вення Блаженнішого Митро­

полита Київського і всієї Укра­ їни Володимира, в галереї

«Соборна» відбувся III Різдвя­ ний фестиваль «Віфлеємська зірка», у яком у ві д Солом’янського благочиння брала участь недільна школа храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиб­ лих». За результатами голосу­ вання журі недільна школа нагороджена Дипломом за краще художнє оформлення та орденом УПЦ «1025-річчя Хре­ щення Київської Русі», а уче­ ниця Антоніна Чадова стала переможницею в номінації «Зірочка фестивалю».

РІЗДВЯНІ ПРИВІТАННЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПАЦІЄНТІВ «ЦЕНТРУ МІКРОХІРУРГІЇ ОКА»

14 січня, у день свята Обрі­ зання Господнього та день пам’яті святителя Василія Великого, після звершення святкової Літургії, настоятель храму в ім’я великомученика і цілителя Пантелеймона при

Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні священик Валерій Коваль, хор та парафіяни храму привітали головного лікаря «Центру мікрохірургії ока», головного о фт а льмолог а

МОЗ України, заслуженого лікаря Сергія Олександ­ ровича Рикова з різдвяними святами. У вітальному слові отець Ва лерій побажав Сергію Олекс а н др ович у і його родині у новому році міцного здоров’я, натхнення, сили духу та Божого благосло­ вення в усіх справах. На завершення парафіяль­ ний хор виконав святкові піснеспіви, у яких прослав­ лявся Новонароджений Спа­ ситель світу. Цього святко­ вого дня привітання звучали як для медперсоналу так і для пацієнтів КМКОЛ «ЦМХО».

У ПЕРЕДДЕНЬ СВЯТА ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЬОГО БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЗВЕРШИВ ВСЕНОШНУ В БОГОЯВЛЕНСЬКОМУ ХРАМІ ПРИ НАВС 18 січня ввечері, напередодні свята Хрещення Господнього, благочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав Шовкеник у  співслужінні настоятеля храму протоієрея Віталія Приходька звершив всеношну в  Богоявленському храмі при Національній академії внутрішніх справ України.

№2 (14), лютий 2013

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА Продолжение. Начало: выпуски № 11 (с. 3); № 12 (с. 3) за 2013 г.; выпуск № 1 за 2014 г.

ПРАВОСЛАВНОЕ ТОЛКОВАНИЕ БИБЛИИ ДАР ПРЕМУДРОСТИ И ОТКРОВЕНИЯ

В прошлом выпуске мы говорили о том, что Господь дал апостолам особый дар. Дар «премудрости и откровения» (см. Еф. 1: 17; 2 Пет. 3: 17). И этот дар они передавали своим ученикам и преемни­ кам — епископам и пресвите­ рам. Иными словами, этот дар дан Церкви в лице апостолов, а ныне священства. Это, конечно, не значит, что этот дар совсем недоступен рядо­ вым чадам Православной Цер­ кви. Дар этот дан не отдель­ ному человеку, не отдельному епископу или священнику, а всей Церкви во всей ее собор­ ности. Только Церковь сама по себе непогрешима. Ибо только Церковь «есть столп и утверждение истины» (1 Тим. 3: 15). Сердцем же этого дара на земле являются преемники апостолов — священство. Ибо  «где епископ, там и Цер­ ковь», — говорил ученик апо­ стола Иоанна Богослова, епи­ скоп Антиохийский Игнатий Богоносец. Испокон веков в Право­ славной Церкви апостолы, их ученики и преемники изъя­ сняли верующим смысл Боже­ ственных слов и христианское учение. Имена таких святите­ лей и толкователей, как Васи­ лий Великий, Григорий Бого­ слов, Иоанн Златоуст, Феофи­ лакт Болгарский и многие другие, широко известны среди христианских народов.

СОБОРЫ ВРЕМЕН АПОСТОЛЬСКИХ

В одной из наших публика­ ций был указан факт о том, что даже между этими свя­ тыми мужами возникали раз­ ногласия или разномыслия (см. 1 Кор. 11: 19). Для того чтобы эти вопросы могли раз­ решиться, апостолы, а в даль­ нейшем по их примеру и вся Церковь, созывали Соборы. Так был созван Иерусалимский Собор, проходивший около 49 г. (по другим данным — в 51 г.) в Иерусалиме, кото­ рый был важным событием в истории христианства. Причи­ ной созыва Собора послужило то, что «некоторые, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если не обрежетесь по обряду Моисееву, не можете спастись. Когда же произошло разногласие и  немалое состязание у Павла и Варнавы с ними, то положили Павлу и Варнаве и некоторым другим из них отправиться по сему делу к Апостолам и пресвитерам в Иерусалим» (Деян. 15: 1–34).

На этом Соборе христиане отказались от необходимости соблюдения крещеными языч­ никами обрезания. Часто встречается ошибоч­ ное мнение, что это был един­ ственный Собор, на котором присутствовали апостолы; однако они собирались и раньше, например, для избра­ ния 12-го апостола — Матфия (см. Деян. 1: 13–26) вместо отпавшего Иуды Искариота; для избрания и поставления семи диаконов (см. Деян. 6: 1–6) и в других случаях.

ВСЕЛЕНСКИЕ СОБОРЫ

Церковь созывала Соборы и в дальнейшем для утвержде­ ния истины Христовой. Поскольку Соборы созыва­ лись, по возможности, со всего христианского мира (т.  е.  со всей вселенной), они полу­ чили название Вселенских. Вселенские Соборы обычно собирались в сложные исто­ рические периоды, когда ереси и опасные заблуждения осо­ бенно волновали Церковь и ее верующих. На Соборах участ­ ники, руководимые Духом Святым, единодушно прини­ мали определения истинного учения и обличали ереси и лжеучения. Православная Церковь признает семь Вселенских Соборов: Никейский I (325 г., против ереси Ария); Констан­ тинопольский I (381 г., против ереси Македония); Ефесский (431 г., против ереси Несто­ рия); Халкидонский (451 г., против ереси монофизитов); Константинопольский II (553  г., «О трех главах»); Кон­ стантинопольский III (680– 681  гг., против ереси монофе­ литов); Никейский II (787 г., против ереси иконоборцев).

ЖИЗНЬ СВЯТОГО ДУХА В ЦЕРКВИ

Постановления Соборов, учения святых отцов и учите­ лей Церкви входят в сокро­ вищницу Священного Преда­ ния Церкви Христовой. Пре­ дание Церкви, согласно свято­ отеческой письменности — есть действие Святого Духа в Церкви. Священное Предание необ­ ходимо для правильного пони­ мания и толкования Библии — Священного Писания. Без Свя­ щенного Предания это невоз­ можно. Об этом свидетельст­ вует апостол Павел: «Итак, братия, стойте и держите предания, которым вы научены или словом или посланием нашим» (2 Фес. 2: 15). Подготовил Вадим Дымов


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

3

свято

Окончание. Начало на с. 1 Дальнейшее развитие богослужение о событиях земной жизни Иисуса Хри­ ста получило после Халкидонского Собора 451 г., на котором было анафе­ матствовано монофизитство. В качестве самостоятельного праздника годового календаря Сретение утвердилось в Рим­ ской Церкви в конце V в., а в Констан­ тинопольской, т. е. стал общегосударст­ венным для Византии, — в первой поло­ вине VI в. В 542 г. в день праздника пре­ кратилась свирепствовавшая в Визан­ тийской империи эпидемия моровой язвы, унесшая многие тысячи жизней. Вслед за этим традиция торжественного празднования Сретения распространи­ лась по всему христианскому миру. На Руси этот праздник отмечают с Х в.

БОГОСЛУЖЕНИЕ СРЕТЕНИЯ

У Сретения Господня — неизменное место в церковном календаре, это непе­ реходящий праздник. Если Сретение выпадает на понедельник 1-й седмицы Великого поста, что случается очень редко, праздничное богослужение пере­ носится на предыдущий день — 14 фев­ раля. Сретение относится к числу Господ­ ских праздников, посвященных непо­ средственно Христу. Но в первые века христианства этот день рассматривался как праздник, посвященный Божией Матери. По своему богослужебному содержанию Сретение близко к Богоро­ дичным праздникам. В тропаре празд­ ника, в прокимнах на утрени и Литур­ гии и других песнопениях, обращения к Богородице занимают центральное место. Многими песнопениями, сохранив­ шимися до наших дней, украсили празд­ ник церковные песнотворцы: в VII в. — свт. Андрей, архиепископ Критский, и в VIII в. — свт. Косма, епископ Маиум­ ский, прп. Иоанн Дамаскин, свтт. Гер­ ман и Анатолий, патриархи Константи­ нопольские, в IX в. — свт. Иосиф Сту­ дит, архиепископ Солунский. Двойственность Сретения повлияла на цвет облачений священнослужи­ телей на праздничной службе. Они могут быть и белыми — как в Господ­ ские праздники, и голубыми — как в Богородичные. В церковной традиции

белый цвет символизирует Божествен­ ный свет. Голубой — чистоту и непороч­ ность Девы Марии.

ОБЫЧАЙ ОСВЯЩЕНИЯ СВЕЧЕЙ

Обычай освящать церковные свечи в праздник Сретения Господня пришел в Православную церковь от католиков. Случилось это в 1646 г., когда митропо­ лит Киевский Петр (Могила) составил и издал свой требник. В нем автор под­ робно описал католический чин крест­ ных ходов с зажженными светильни­ ками. С помощью такого факельного шествия Римская Церковь пыталась отвлечь свою паству от языческих праздников, связанных с почитанием огня. Но обычай носить зажженные свечи во время Литургии Сретения, который сохраняется на Западе до сих пор (отсюда и западное название празд­ ника — «Светлая обедня»), введен в Иерусалиме около 450 г. К сретенским свечам в Православной Церкви относились по-особенному, благоговейно. В православной тради­ ции освящение свечей совершается в знак очищения мира светом Христова Евангелия. В молитвах на освящение свечей в праздник Сретения Господня есть про­ шения о том, чтобы души и сердца веру­ ющих, просвещенные Святым Духом, избегали греха («слепоты»). А зажжен­ ная свеча символизирует огонек благо­ дати Божией, который нужно хранить на протяжении жизненного пути. Сретенские свечи бережно хранят весь год и зажигают во время домашней молитвы.

ИКОНОГРАФИЯ СРЕТЕНИЯ

Иконография Сретения — иллюстра­ ция повествования евангелиста Луки. Дева Мария передает Богомладенца на руки старцу Симеону — вот главный сюжет икон и фресок праздника. За спи­ ной Богородицы изображается Иосиф Обручник; он несет в руках или в клетке двух голубей. Позади праведного Симе­ она пишут Анну пророчицу. Древнейший образ Сретения можно найти в одной из мозаик триумфальной арки в церкви Санта Мария Маджоре в Риме. Мозаика была создана в первой

половине V в. На ней мы видим, как Богоматерь шествует с Младенцем на руках навстречу святому Симеону — в сопровождении ангелов. Иконография праздника Сретения окончательно формируется в период с IX по X в. и с тех пор остается почти без изменений. Иногда на иконе изобража­ ется Младенец Христос на руках Матери или тот момент, когда Она передает Его святому Симеону, но чаще всего — сам Симеон держит Спасителя на руках. Младенец Христос никогда не изобра­ жается в пеленах: обычно Он одет в короткую рубашку, не прикрывающую Его обнаженные ноги. Сидя на простер­ тых руках Симеона, Он благословляет его. Это иконографический тип Христа Эммануила: «Младенца видев Тя, вопи­ яше чудный Симеон: Превечнаго Слова, от Отца рожденна, страшуся и боюся руками моими объяти, Владыко, но с миром раба Твоего ищай, ныне отпусти, яко Милосерд» (вечерня, стихира на «Господи, воззвах»). Самые древние изображения собы­ тий Сретения на Руси — это две фрески XII в. Первая — в Кирилловской церкви в Киеве. Вторая — в церкви Спаса на Нередице в Новгороде. Интересно, что на фреске Кирилловского храма Младе­ нец не сидит, а лежит на руках Богоро­ дицы. На нашей иконе Сретение происхо­ дит перед престолом, над которым воз­ вышается киворий (сень). На престоле иногда изображают крест, книгу или свиток. По левую сторону от престола стоит Богоматерь, по правую — правед­ ный Симеон. Богоматерь жертвенно простирает руки, покрытые мафорием. Она только что передала Своего Сына праведному Симеону. Святой старец, наклонившись вперед, держит Мла­ денца на обеих руках, также закрытых ризою в знак благоговения. Богоматерь сопровождает Иосиф, неся в складках своего плаща жертву бедных родителей: двух горлиц или двух молодых голубей (см. Лев. 12: 8). Эти птицы считаются символами Церкви Израиля и церкви язычников, равно как и символами двух Заветов, единый глава которых — Хри­ стос. Святая пророчица Анна, дочь Фануилова... вдова лет восьмидесяти

четырех (см. Лк. 2: 36), стоит позади Симеона на втором плане, как и правед­ ный Иосиф. Слегка отвернувшись, она приподнимает голову, покрытую пла­ том; на ее лице отражается пророческое вдохновение. На иконе ничто не указывает на свя­ щенный сан Симеона; длинная ниспада­ ющая одежда прикрывает его босые ноги до щиколотки. Как подобает назо­ рею, у него непокрытая голова и длин­ ные волосы. Младенец Христос «на старческих, яко на престоле, седит руках». В одном из припевов на 9-й песни канона говорится: «Не старец Мене держит, но Аз держу его: той бо от Мене отпущения просит». Необычный вариант иконографии Сретения есть в средневековом грузин­ ском искусстве. На этих иконах нет изо­ бражения алтаря, вместо него — горя­ щая свеча, символ жертвы Богу.

ИКОНА ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ «УМЯГЧЕНИЕ ЗЛЫХ СЕРДЕЦ»

С событием Сретения связана икона Пресвятой Богородицы «Умягчение злых сердец», ее еще называют «Симео­ ново проречение». Иконописный сюжет напоминает нам слова Симеона Бого­ приимца, обращенные к Деве Марии: «И Тебе Самой оружие пройдет душу» (Лк. 2: 35). Этот образ очень похож на икону Божией Матери «Семистрельную». Но есть одно отличие. Стрелы, пронзаю­ щие сердце Богородицы, расположены на иконе «Умягчение злых сердец» по три — справа и слева, и одна снизу. У «Семистрельной» иконы — четыре стрелы с одной стороны и три — с дру­ гой. Вся икона в своем построении выра­ жает двойственную природу праздника, радость Сретения и Страстную скорбь, — заключенный в словах Симе­ она Богоприимца пророческий смысл: «Се, лежит Сей на падение и на восстание многих в Израиле и в предмет пререканий» (Лк. 2: 34). Эти слова полны эсхатологического смысла, относящегося ко всему служе­ нию Спасителя, исполнены прозрения конца времен и чаяния грядущего Суда и будущего Века.

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ІКОНОГРАФІЇ

Т

ема священних зображень для кожної релігій є якщо не ключовою, то, принаймні, однією з чільних у системі віровчення, її не можна оминути. Незалежно: чи то тотальною забороною, як, наприклад, в ісламі та іудаїзмі, чи навпаки  — включенням до головних віроучительних положень, як у християнстві. Але тут необхідно зробити обмовку — у християнстві, крім протестантизму та його розгалужень. Власне, цій обмовці та її історичній генезі, а також історії християнської іконографії і буде присвячено серію публікацій у нашій газеті.

Вивчаючи священні христи­ янські зображень від початку історії Церкви, фактично з перших років апостольської проповіді, не можна нехтувати тим, що їх розвиток був обу­ мовлений певною інерцією іудаїзму: християни збирались у Соломоновому притворі Єрусалимського храму, на сво­ єму богослужінні, й окрім суто новозавітних елементів вико­ ристовували також іудейські богослужбові гімни та й у побуті виконували багато культових норм Старого Завіту (наприклад, обрізання). Ціл­ ком природно, що і ставлення до зображення сакрального, в перші роки існування Церкви,

Зображення Христа у вигляді ягняти. Базиліка Сан-Вітале. Равенна, Італія, VI ст.

не виходило за рамки, визна­ чені старозавітним Законом: «Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякого образа в той день, коли промовляв до вас Господь на горі Хориві з середовища вогню, щоб ви не розбестилися і не зробили собі статуй, зображень якого-небудь кумира, що представляють чоловіка, або жінку, зображення якоїнебудь худоби, що на землі, зображення якого-небудь птаха крилатого, який літає під небесами. Зображення якого-небудь гада, що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі». (Втор. 4: 15–18).

Закінчення на с. 4 №2 (14), лютий 2013


4

нотатки

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Закінчення. Початок на с. 3 Ці слова на тисячоліття Костянтина дещо ускладню­ визначили не лише місце свя­ ється і набуває такого щенних зображень в іудаїзмі, а вигляду — . Часто її прикра­ й узагалі наклали відбиток на шали пальмовими гілками або розвиток єврейського мисте­ лавровим вінком — античними цтва, яке навіть у наш час символами слави, супроводжу­ більше асоціюється з музикан­ ючи грецькими буквами «α» тами, ніж з художниками. Тому, (альфа) й «ω» (омега). Таке зі зрозумілих причин, історія зображення пов’язане зі сло­ християнської іконографії вами Апокаліпсису: «Я є Альфа починається не з Єрусалима, а і Омега, початок і кінець, каже із християн від язичників — Господь, Який є і був і прийде, носіїв античної культури, де не Вседержитель» (Апок. 1: 8). було жодних обмежень — як на Перша й остання букви грець­ побутові образи, так і на куль­ кого алфавіту означають Боже­ тові. Перші символічні зобра­ ственне достоїнство Христа ження християн з’являються і  підкреслюють вічне буття з серед стінописів римських Отцем, а також Його ставлення катакомб і датуються періодом до світу як першоджерела гонінь на Церкву в Римській всього і кінцевої цілі буття. імперії. Символіка того часу, Знайомство з християн­ передусім, використовувалась ськими символами і священ­ як криптограма, щоб одновірці ними зображеннями древньої могли впізнати один одного Добрий Пастир. Катакомби св. Каліста. Рим Церкви буде неповним, якщо серед язичницького оточення. не зупинитися на образі Але значення символів було кораблі; надія є опорою в душі чити як наклейки на автомобі­ Доброго Пастиря. Основним повністю обумовлено релігій­ християнина), цей образ при­ лях. Ця традиція поширена не джерелом цього образу є єван­ ними переживаннями; можна сутній уже в посланні апостола лише в країнах, де переважає гельська притча, в якій Христос навіть стверджувати, що саме Павла до євреїв (Євр. 6: 18–20); православне населення, а й у Сам називає Себе так (Ін. 10: вони донесли до нас богослов’я голуб — символ Святого Західній Європі — традиційно 11–16). Власне, образ Пастиря древньої Церкви. Відомий пра­ Духа; католицьких та протестант­ своїм корінням сягає ще Ста­ вославний богослов, прото­ фенікс — символ воскре­ ських територіях. рого Завіту, де   очільники пресвітер Олександр Шмеман сіння; зазначав, що: «Рання Церква не орел — символ юності, сили; знала ікони в її сучасному павич — символ безсмертя; догматичному значенні. Поча­ оливкова гілка — символ ток християнського мистецтва вічного миру; — живопис катакомб — носить лілія — символ чистоти; символічний характер. Воно ягня — символ Христа. схильне зображати не стільки Окремо необхідно виділити божество, скільки функцію древній акронім, який зберіг божества». Ця особливість своє значення протягом майже притаманна тією чи іншою двох тисячоліть християнської Древньохристиянський напис Ίχθύς — риба. Ефес, III ст. мірою християнським симво­ історії та використовується і лічним зображенням усього донині. Це графічне зобра­ Також не менш поширеним народу ізраїльського (Мойсей, докостянтинівського періоду, ження сповідання християн­ християнським символом, істо­ Іісус Навин, цар Давид) назива­ тобто до видання Міланського ської віри у вигляді риби. Риба, рію якого можна прослідкувати ються пастирями, а про Бога едикту імператором Костянти­ давньогрецькою — Ίχθύς (чита­ практично від апостольських говориться: «Господь, Пастир ном у 313 р., згідно з яким нова ється: «іхтіс»), вважалась у часів, є монограма імені «Хрис­ мій» (Пс. 23: 1–2). Таким чином, релігія стала дозволеною в даному контексті монограмою, тос». Цю монограму, що скла­ Христос у євангельській притчі Римській імперії і Церква що складалася з початкових далася з початкових літер «Х» і вказує на виконання проро­ почала брати активну участь у букв наступних слів: «Ἰησοὺς «Р», знаходять на рельєфах цтва. До того ж образ пастиря житті суспільства. Χριστὸς Θεoὺ ῾Υιὸς Σωτήρ» саркофагів, мозаїках та в епі­ був загальнозрозумілим і зна­ Головні символи, певна річ, (читається: «Іісус Христос Феу графіці. Грецька назва моно­ йомим для всіх. були пов’язані із найголовні­ Іос Сотір»), що в перекладі — грами — «χρισμα» («хризма»), Христос-Пастир зображу­ шим у житті Церкви — Спаси­ «Іісус Христос Син Божий Спа­ означає «помазання, миропо­ вався у вигляді античного пас­ телем, Його хресною смертю і ситель». Часто замість графіч­ мазання», але може також туха, одягнутого у плащ, звичні Таїнством Євхаристії. Таким ного малюнка використову­ перекладатися як «печатка». З для пастухів сандалі і, нерідко, чином, ключові євхаристичні вався просто напис «Ίχθύς». часом форма монограми сут­ з посохом чи флейтою з трос­ символи — хліб і виноград — Сьогодні зображення риби у тєво змінювалася. Древні тини в руках. Посох символізу­ отримали найбільше поши­ вищезгаданому символічному форми — , найбільш поши­ вав владу, а флейта — Його рення серед живопису ката­ контексті деколи можна поба­ рена — , в часи імператора проповідь. Художніми прото­ комб. типами цього образу, як вважа­ Хліб зображувався як ють дослідники, були античні у  готовому вигляді, так і у зображення пастуха, покрови­ вигляді колосків, зібраних теля стад Гермеса. Також образ у  снопи (часто це символізу­ Доброго Пастиря мав іншу вало зібрання апостолів, особ­ композицію: Христос зображу­ ливо, якщо колосків було 12). вався у вигляді пастуха, але з Виноградна лоза у місцях ягням на плечах. Це символізу­ зборів християн символізувала вало божественну радість через євангельський образ Христа як знайдення вівці, що заблукала єдине джерело життя, що Він — образ грішника, який розка­ дає людям через Євхаристію. явся. Сюжет цього образу взято Серед інших символів ката­ з Євангелія від Луки (Лк. 15: комбного живопису часто 3–7). Перші образи Доброго зустрічаються такі: Пастиря датуються II ст. До якір — символ надії (за ана­ Євхаристичний хліб і риба. цього періоду дослідники від­ логією до функції якоря на Катакомби св. Каліста, Рим, II ст. носять зображення в римських

Прохання не використовувати газету з побутовою метою №2 (14), лютий 2013

катакомбах Папи Каліста. У 210 р. християнський аполо­ гет Тертуліан свідчив, що бачив зображення Доброго пастиря на євхаристичних чашах і сві­ тильниках. Необхідно заува­ жити, що власне Добрий Пас­ тир не є іконографічним зобра­ женням Христа, а являється тільки алегорією. Та він, разом із зображенням риби, є, по суті, найдревнішими образами Христа у ранньохристиян­ ському мистецтві. Також, через певну схожість із зображен­ нями античних богів (Гермес, Орфей), образ Доброго Пас­ тиря був безпечним у часи гонінь. До речі, з ним у ран­ ньохристиянському мистецтві пов’язаний ще один образ Христа — у вигляді ягняти. Саме таке зображення асоцію­ валося зі старозавітними про­ образами жертви Спасителя (жертва Авеля, Авраама, пас­ хальна жертва). Дещо пізніше, після Міланського едикту, ягня, що символізувало Христа, почали зображати з німбом. Саме такий варіант цього сим­ волу зберігся до нашого часу серед мозаїк базиліки СанВітале в Равенні (VI ст.), де на склепінні зображене ягня з  німбом, на якому — хризма. Тож співвідношення його із  Христом не викликає сумні­ вів. Щоправда, не зважаючи на символічну глибину, зобра­ ження Христа у вигляді ягняти не стало загальноприйнятим у церковному житті і було забо­ ронено 82 правилом VI Вселен­ ського собору (692 р.). Згідно з  рішенням отців Cобору, пер­ шість у поклонінні повинна належати не прообразу, а  власне образу Спасителя, тому такі символи вважалися «юдейською незрілістю». Проте ця заборона не змен­ шує важливості сакрального мистецтва древньої Церкви, вона була очікуваним результа­ том його поступового розвит­ку. Сім століть церковної історії, з яких майже чотири пройшли в активній догматичній твор­ чості, не могли не вплинути на формування іконографії. Поле­ міка із христологічними єре­ сями висунула нові вимоги до священних зображень, осо­ бливо ікон Спасителя, та напо­ внила їх новим богословським змістом. Після Міланського едикту християнам не потрібно було приховувати свою віру та послуговуватися символікою, значення якої розуміли лише посвячені. Це призвело до переосмислення багатьох аспектів церковного життя, у тому числі й іконографії. Підготував Денис Репік (Продовження у наступному номері)

Солом'янка православна №2 (14) 2014  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you