Page 1

СОЛОМ’ЯНКА травЕнЬ 2015 № 14 (26)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

ДЕНЬ СВЯТОЙ ТРОИЦЫ «Приидите, людие, Триипостасному Божеству поклонимся…» Стихира праздника Пятидесятницы

Н

ачало церковному году еще в апостольские время было положено празднованием Воскресения Спасителя. Вторым, по древности, христианским праздником был день Пятидесятницы. Событие сошествия на апостолов Святого Духа, которое прославляет праздник Пятидесятницы, подробно изложено во 2-й главе книги Деяний апостольских. Во время Своей земной жизни Спаситель неоднократно предсказывал ученикам пришествие Утешителя, Духа истины, Который обличит мир в грехе, наставит апостолов на благодатный путь истины и правды и прославит Христа (Ин. 16: 7–14). Перед Вознесением Иисус повторил апостолам Свое обещание послать Утешителя: «Вы примете силу, когда сойдет на вас Дух Святый» (Деян. 1: 8). После этих слов ученики Христовы пребывали в молитве, часто собираясь вместе. В их число входили не только одиннадцать апостолов и избранный на место Иуды Искариотского Матфей, но и другие последователи вероучения. Во время одного из таких совместных собраний для молитвы, в десятый день по Вознесении Христа, внезапно послышался шум, и появились разделяющиеся огненные языки, которые почили на каждом из собравшихся. Апостолы исполнились Святого Духа и стали говорить иными языками (Деян. 2: 4). С внешней стороны это явление было настолько величественным и вполне достойным Духа Божия, что для самых неверующих было знамением, показывавшим воочию присутствие Самого Божества в собраниях христианских (IКор. 14: 25). Это было состояние самого высокого душевного подъема. Итак, обретя благодать Святого Духа, последователи учения Христа заговорили на разных языках. Следовательно, когда они вышли из дома и стали обращаться к людям с дерзновенной и пламенной проповедью об истинной вере, представители самых разных народов (а в эти праздничные дни в Иерусалиме было множество паломников из различных стран) без труда понимали их. Те же, кто не знал других языков, кроме арамейского, насмехались над учениками Иисуса и пытались уличить их в опьянении.Тогда апостол Петр отверг

офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

кина (VIII  в.), Феофана, митрополита Никейского (IX в.) и Византийского императора Льва (886 – 912 гг.). Стихира написанная императором Львом:«Придите Триипостасному Божеству поклонимся…» знаменует начало осмысления празднования Пятидесятницы, как праздника в честь Триипостасного Бога – Пресвятой Троицы. На особый богословский смысл этого великого новозаветного события указал Своим ученикам Сам Господь: «Когда же приидет Утешитель, Которого Я пошлю вам от Отца, Дух истины, Который от Отца исходит, Он будет свидетельствовать о Мне» (Ин.15:26). В течение семи седмиц Пятидесятницы по уставу не  положены земные поклоны. По завершении же этого периода читаются три коленопреклоненные молитвы, составленные святителем Василием Великим. Но так как делать в воскресение великие поклоны запрещено в течение всего года, а праздник Пресвятой Троицы всегда бывает в воскресный день, то сразу после Божественной Литургии совершается вечерня понедельника, в который воздается честь Святому Духу. Во время этой вечерни христиане впервые (после погребения Плащаницы) преклоняем колена. Обычай украшать храм ветвями, цветами и травою восходит к древнейшим временам. Ветхозаветная Пятидесятница был праздником сбора первых плодов (Исх 23:16). Во двор Храма люди приносили начатки урожая и цветы. В новозаветное время деревья и растения в храме символизируют обновление людей силою Святого Духа.

ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКА

эти обвинения: «Они не пьяны, как вы думаете, ибо теперь третий час дня» (Деян. 2: 15) – по нашему времени 9 утра. ДеньПятидесятницы можно, без преувеличения, назвать днем рождения Христовой Церкви. Апостолы впервые отбросили все опасения перед иудейскими старейшинами и первосвященниками и вышли на открытую и бескомпромиссную проповедь распятого и воскресшего Спасителя мира. И богатые плоды не замедлили себя ждать: около трех тысяч человек в первый же день промыслительно приняли крещение во имя Иисуса Христа (Деян. 2:41). Именно поэтому Пятидесятница наряду с Пасхой, занимает центральное место в церковном календаре. С этого

дня Церковь, созданная не тщетой человеческих толкований и умствований, но Божией волей, непрерывно росла и утверждалась – прежде всего, благодатью Святого Духа. Вероучение о Христе приобрело прочнейшее основание, которое невозможно было поколебать уже ничем. С IV века свидетельства о Пятидесятнице, как о священном периоде после Пасхи протяженностью в 50 дней, и как об особом празднике, становятся частыми, можно сказать, общими, у церковных писателей. Богослужение праздника формировалось и обогащалось постепенно трудами. святителя Григория Богослова (IV в.), преп. Романа Сладкопевца (V – пер. пол. VI в.), святых Космы Маюмского и Иоанна Дамас-

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 21.05.2015 Наклад 1000 прим.

До IV века празднование Вознесения и Пятидесятницы не разделялось, оба события вспоминались в один день. Например, в Иерусалимской Церкви на пятидесятый день от Пасхи крестным ходом восходили на Елеонскую гору, а вечером в храме, построенном на месте Сионской горницы, вспоминали Сошествие Святого Духа. Этой особенностью богослужебной практики объясняется существование в раннехристианский период «общих» образов этих двух праздников. Такие изображения Вознесения-Пяти десятницы можно найти в апсидах египетского монастыря Бауит, в сохранившихся древних книжных миниатюрах, и на маленьких сосудах для святынь (ампулах), привозимых паломниками IV – VI веков из Святой земли.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Окончание на с. 3 Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ПАСХА

В ніч з 11 на 12 квітня у нижньому храмі на честь благовір-

ного князя Олександра Невського, головного храму

парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, було звершено великоднє богослужіння, яке очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. Йому співслужило духовенство парафії. Святкове богослужіння розпочалось хресним ходом навколо храму з іконою Воскресіння Христового, після чого були звершені пасхальна заутреня та літургія. По завершенні богослужіння настоятель звершив чин освячення артоса, а також освятив паски та великодні крашанки принесені парафіянами.

В ПОНЕДІЛОК СВІТЛОЇ СЕДМИЦІ БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ МОЛИВСЯ У СВЯТОПРЕОБРАЖЕНСЬКОМУ МОНАСТИРІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 13 квітня, в понеділок Світлої седмиці, у дерев’яному храмі на честь ЧернігівськоГефсиманської ікони Божої Матері в Свято-Преображенському монастирі, що в селі Пісківка на Київщині, була звершена Божественна літургія. Богослужіння очолив благочинний обителі архімандрит Яків (Галандзовський), якому співслужили благочинний Солом’янського району та настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонезького у м. Києві протоієрей Ярослав Шовкеник та клірик храму на честь Трьох Святителів Святошинського благочиння Києва священик Євгеній Маслов.

№ 14 (26), травень 2015

РАДОНИЦЯ. ПОМИНАННЯ СПОЧИЛИХ

21 квітня, у вівторок Фоминої неділі, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Божественна літургія, по завершенні якої, настоятель храму та благо-

чинний С олом’янськог о району протоієрей Ярослав Шовкеник, в співслужінні духовенства парафії, звершив соборну панахиду по спочи лих пр а в о сла вних християнах.

НЕДІЛЯ ЖОН-МИРОНОСИЦЬ

ВІДВІДАННЯ СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ «ПОДОЛАННЯ»

17 квітня, в п’ятницю Світлої седмиці, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія, діти недільної школи храму на честь ікони Божої

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Матері «Віднайдення загиблих», Солом’янського благочиння, відвідали зі святковими поздоровленнями Соціальнореабілітаційний центр для дітей та молоді з обмеженими

можливостями «Подолання». Учні школи разом з вихованцями центру виступили на великодному фконцерті та подарували всім дітям пасхальні подарунки.

26 квітня, в Неділю 3-тю після Пасхи, жон-мироносець, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафії преподобного Сергія Радонезького, після Божественної літургії, яку очо-

лив клірик парафії протоієрей Олександр Кошилка, виступили учні недільної школи. Діти читали вірші, присвячені святу Пасхи, а також, поздоровили своїх мам та всіх парафіянок зі святом.

НА ПАРАФІЇ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО МОЛИТОВНО ВІДМІТИЛИ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

9 травня, перед храмом на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», в День Перемоги, після Літургії була звершена панихида по всіх загиблих воїнах. Богослужіння очолив благочинний Солом›янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, якому співслужили про-

тоієрей Олександр Кошилка, священик Костянтин Вовченко та диякон Дмитрій Ропчан. На заупокійному богослужінні також були присутні ветерани Солом›янського району на чолі з генерал-лейтенантом Б.Д. Парафейниковим. Після панихиди парафіяни накрили польову кухню для всіх бажаючих.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА Современем христианские иконописцы осознали, что заимствование части композиции Вознесения не позволяет полностью раскрыть богословское содержание иконы Пятидесятницы. Такое «половинчатое» решение не могло быть окончательным и поиски лучшей формы продолжались. Сложность заключалась в том, что в античном искусстве не было «готовой» схемы, которую можно было бы наполнить новым христианским содержанием. В случае с такими сюжетами как «Рождество» или «Сретение» не приходилось начинать создание композиции «с нуля», так как изображения событий рождества или встречи какого-либо исторического или мифологического героя были прекрасно разработаны еще в античном искусстве. Художник мог приспособить существующие схемы: отсечь лишнее, добавить нужные подробности. Но Сошествие Святого Духа — событие, форм изображения которого не было в искусстве языческих народов Средиземноморья, соответственно и композиции для передачи подобного события не существовало. Для создания новой иконографической схемы была использована композиция «Христос Учитель среди апостолов», известная в христианском искусстве еще с IV века. Ее можно встретить и в живописи катакомб, и в мозаиках ранних базилик, и на саркофагах, и в произведениях декоративного-прикладного искусства. Сюжет этой композиции следующий: Христос восседает в центре, по сторонам от Него — апостолы, изображенные так, что образуют как бы дугу, «подкову», сильно вытянутую по вертикали. Внутри дуги образуется свободное место, где изображен стол, на котором стоит корзина со свитками. Если проследить историю возникновения образа «Христос Учительсреди апостолов», то можно найти античные прототипы данной иконографической схемы. Задолго до Рождества Христова, в эллинизированном Средиземноморье были популярны изображения мудрецов, своеобразные групповые портреты философов, поэтов, врачей. Самая ранняя из подобных композиций является синтезом архитектуры и скульптуры. Это памятник, открытый на территории Мемфисского Серапейона, представляет собой реальную полукруглую нишу-экседру, в которой установлены статуи одиннадцати древних поэтов и философов. Эта экседра со скульптурами, созданная около 210 года до Р.Х., видимо, была очень знаменита и стала прототипом для более поздних античных мозаик, фресок и миниатюр. Тема собрания или диспута мудрецов, или даже конкретнее — урока известного философа, была не только привычна зрителю, но и, в некотором смысле, созвучна теме учительства Христа, поэтому ничто не мешало христианским художникам позаимствовать и адаптировать классическую схему. Так, очередной античный мотив проник в мир христианских образов, где послужил схематической основой сначала для композиций «Христос Учитель среди апостолов», «Моисей среди египетских мудрецов», а позже — «Сошествие Святого Духа», «Преполовение Пяти­десятницы»,

Літургіка

3

а также изображений Всенарода православной Импеленских Соборов. рии, которого символизиМожно сказать, что развирует первое лицо государтие отдельной от Вознесения ства — император, и персоиконографии праздника нификацию еще не крещеПятидесятницы начинается ного человечества — варс VI века. Изображения вара. Варвар олицетворяет событий Пятидесятницыпожителей тех уголков мира, являются в мозаиках и фрескоторые хотя еще и не вошли ках. Традиционно на них в состав Вселенской Импеизображается Сионская горрии Ромеев, но рано или ница, в которой, согласно поздно все равно окажутся книге Деяний, собрались поданными императора и апостолы. Последние, как примут христианство. правило, располагаются подВ XIV веке император и ковообразно – следы влияварвар уступают место ния образа «Христос Учиобразу «старца царя-Костельсреди апостолов».Эту же моса», держащего в руках иконографию, связанную с плат с двенадцатью свитпереносом на плоскость траками. Старец символизирует диционной подкупольной не Империю, и не какой-то композиции Сошествия конкретный народ, а весь Святого Духа, будут повтомир, принимающий слова рять изображения ВселенБлаговестия. В палеологовских соборов, поскольку их Одно из древнейших изображений Пятидесятницы. скую эпоху, характеризуюзадача — выражать идею (Евангелие Раввулы, VI в.) щуюся упадком земной соборности, общности, удачвласти, идея «вселенского» ным образом выраженную здесь. «языки». Под первыми традиционно характера Империи уже была изжита. В руки учеников Христа помещают понимались колена Израилевы, иудеи, Концепция политического универсакниги, свитки или придают их пальцам под вторыми — язычники, то есть все лизма, столь свойственная византийблагословляющий жест.В верхней части другие народы. Эти «народы» можно цам, уходит в небытие, но благодаря иконы Пятидесятницы обычно изобра- считать и изображением конкретных влиянию богословия исихастов на пержаются лучи света или пламени. Этот людей — свидетелей чуда Пятидесят- вый план выходит идея универсализма нисходящий огонь — основанный на ницы, и шире — образом всего челове- веры, подразумевавшая «кафоличебиблейском описании (Деян. 2:3) – спо- чества, ожидающего Благовестия. Таким ский» характер не какой-либо империи, соб изображения сошествия Святого образом, утверждается идея универ- но Православия. И возникновение в Духа, наряду с которым, особенно в сальности апостольской проповеди, иконографии Пятидесятницы аллегозападной традиции, может использо- которая должна просветить всю вселен- рии всего мира, внимающего апостольваться образ опускающегося голубя, ную. В куполе собора Святого Марка, у ской проповеди, является частным подперенесенный из описания Крещения Венеции, «народы» изображаются как тверждением подвижек в мировоззреГосподня. шестнадцать пар фигур, во внешности нии византийцев. Рецепция же этого В нижней части, внутри подковоо- которых подчеркнуты характерные нововведения всеми поместными Цербразной композиции оставлено тёмное этнические черты. Надписи указывают, квями подтверждает точность идей, пространство, обозначающее первый что здесь  представлены все шестнад- стоящих за этим образом. этаж дома в Иерусалиме, под горницей, цать национальностей, перечисленных Необходимо заметить, что в древних где произошло событие. Оно может во 2 главе книги Деяний. Такое четкое, византийских изображениях Пятидеоставаться не заполненным, ассоцииру- дословное, перечисление конкретных сятницы Матерь Божия не изображаясь, таким образом, с пустой гробницей народов несколько ослабляет идею все- лась среди апостолов; только в одном из Христа и будущим воскресением мёр- ленской проповеди Евангелия. памятников Она была введена в круг твых, либо с миром, ещё не просвещёнВ процессе развития иконографии, в учеников. В западных же изображениях, ным апостольской проповедью Еванге- средневизантийский период, «народы» почти с X века, Богородица всегда являлия. На средневековых миниатюрах начинают изображають на иконах в ется участницей этого события. С XVII здесь обычно изображались (вслед за виде всего лишь двух фигур, помещен- века западная практика перешла и в подкупольными композициями) толпы ных внутри изогнутого профиля ска- греческую, и в русскую иконографию. народа из разных стран, бывшие свиде- мьи, на которой восседают апостолы. Святой евангелист Лука, не упоминая телями сошествия Святого Духа.Также, Причем, один из персонажей наделя- имени Матери Божией при описании в ранних памятниках, ниже восседаю- ется «варварскими» чертами (иногда сошествия Святого Духа, тем не менее щих в Сионской горнице апостолов, это даже эфиоп), а другой — одет, как пишет, что после Вознесения Господа изображались, иногда, две группы византийский император. Мы видим Иисуса Христа все апостолы единолюдей, называемые «племена» и представителя «Нового Израиля» — душно пребывали в молитве и молении, с некоторыми женами и Мариею, Материю Иисуса (Деян. 1, 14). В одно из таких молитвенных собраний и произошло сошествие Святого Духа. Поэтому вполне возможно, что Матерь Божия присутствовала при этом событии, о чем также говорит и одно из древних христианских преданий. В своем дальнейшем развитии иконография Пяти­десятницы сильно изменилась. Вместо древнего триклиния, стали писать палаты. Центральное место на троне дано Богоматери, по ее сторонам группами или полукругом размещаются апостолы. Арка с «космосом» совсем исчезла. Стремление к исторической точности заставило исключить и апостола Павла, которого, иногда, за понесенные апостольские труды, вписывли в число учеников Хритса. Сошествие Святого Духа. Купол собора св. Марка (Венециия, XII в.)

№ 14 (26), травень 2015


4

Свята

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ (продовження, початок у минулому номері) начно частіше звершується літургія святителя Іоана Златоуста – це практично кожен день року, крім окремих днів Великого посту, коли звершується літургія Передосвячених Дарів, авторство якої приписують святителю Григорію Двоєслову, папі Римському († 604 р.). Для православних християн Євхаристія – не просто символічна дія, яка звершується як спомин Тайної Вечері, а вона сама і є Тайною Вечерею. Яка щоденно продовжується в богослужінні. Православна Церква вірить і сповідує, що в Євхаристії хліб та вино стають реальним Тілом та Кров’ю Христа. Про те, що з самих ранніх часів хліб і вино Євхаристії християни сприймали як реальність, а не символічні образи Тіла та Крові, свідчать вищенаведені слова святого Юстина Філософа. Дещо раніше св. Юстина про це також писав священномученик Ігнатій Богоносець (IIст.) у своєму посланні до Смирнян: «Євхаристія є плоть Спасителя нашого Ісуса Христа, який постраждав за наші гріхи». Всі древні літургічні чини підкреслюють, що євхаристичні хліб і вино є: «саме Чесне Тіло і Кров Господа Ісуса Христа» ( Літургія Василія Великого), «саме Тіло і Кров нашого спокутання»

З

«Ти родич наш по плоті, а ми Твої родичі по Божеству Твоєму… Ти перебуваєш з нами нині і  на віки, і живеш в кожному і знаходишся у всіх… Кожен з нас окремо з Тобою, Спаситель, весь у Всьому, і Ти – з  кожним окремо знаходишся, Один з  одним… І таким чином всі члени кожного з нас стають членами Христовими». В словах преподобного Симеона особливо підкреслюється відчутний і тілесний характер поєднання з Христом: наша плоть отримує в Євхаристії мов би «закваску» нетління, поєднуючись з нетлінним Тілом та Кров’ю Христовою і коли наша плоть вмре і зотліє ця «закваска» стане запорукою майбутнього воскресіння. В силу такої винятковості таїнства Євхаристії Церква надає йому особливе, ні з чим не зрівняне значення, для спасіння людини. Поза Євхаристією немає ні спасіння, ні обожнення, ні воскресіння у вічність: «якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не пити Його Крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.» (Ін. 6:53-54). Саме тому святі отці радять всім християнам ніколи не ухилятись від Євхаристії та причащатись якомога частіше: «Старайтесь якомога частіше збиратись для Євхаристії та славослов’я Бога» – пише

Реставрація зображення євхаристичної агапи в катакомбах Доміцилли (Рим, кінець II ст.)

(Літургія Григорія Богослова), «святе Тіло і дорогоцінна Кров Христа» (Літургія апостола Якова), «істинне Тіло і істинна Кров Христа» (Літургія Армянськоїцеркви), «найсвятіше Тіло і  Кров Сина Божого» (Римська Літургія). З’єднання віруючого з Христом в  Євхаристії є не символічним і образним, а істинним, реальним і повним. Як  Христос пронизує Собою хліб та вино, наповнюючи їх Своїм Божеством, так Він входить в людину, наповнюючи її тіло та душу Своєю життєдайною присутністю і Божественною енергією. В Євхаристії ми стаємо, по визначенню святителя Кирила Єрусалимського, «співтілесними» Христу, Який входить в  нас. Один з найобдарованіших християнських гімнографів та богословів свого часу – преподобний Симеон Новий Богослов (†1022), пише про Євхаристію звертаючись до Христа:

священномученик Ігнатій Богоносець (†107). Святитель Василій Великий (†379) також зазначає, що: «Добре та дуже корисно кожний день приймати Тіло та Кров Христову», далі він передає практику, щодо участі в Євхаристії, прийняту серед християн його часу: «Втім, ми причащаємось чотири рази кожного тижня: в день Господній (мається на увазі неділя – прим. авт.), в середу, п’ятницю та суботу, а також в  інші дні, коли буває пам’ять якогось святого». Як видно з наведених свідчень, в перші три століття християнської історії, віруючі приступали до Святих Таїн досить часто і це було наслідком духовного горіння в Церкві, яке так яскраво спостерігалось в період епохи гонінь. Безумовно,сучасна практика причащатись рідко, наприклад, великими святами чи під час багатоденних постів, виникла в силу ослаблення серед вірую-

Зображення євхаристичних агап в катакомбах Прісцили (Рим, кінець II ст.)

чих духу Євхаристичного благочестя. Можна помітити закономірність: де християни опинялись в умовах, коли їх віросповідання означало готовність на муки і смерть – Євхаристія знову ставала серцевиною християнського життя. Так, наприклад, було в довоєнний Радянський період, так, в подібних умовах, зараз живуть християни Іраку і Сирії та ряду інших ісламських держав. Святі Отці завжди зазначали, що ніхто не може вважати себе достойним для участі в Євхаристії, але завжди нагадували, що кожний, хто бажає приступити до Таїнства, повинен старатись приготувати себе до зустрічі з Христом. Ця підготовка не зводиться до читання певної кількості молитов та утримання від скоромної їжі. В першу чергу, готовність до Євхаристії виражається чистотою совісті та примиренням з ближніми. Мир, з людьми які нас оточують, вважається, взагалі, основою для всього християнського життя. В практиці Православної Церкви прийнято дотримуватись кількаденного євхаристичного посту та причащатись натощак. Останнє – є дуже древньою традицією, яка корениться в тому періоді історії Церкви, коли Євхаристія перестала бути продовженням древньохристиянськихагап і перетворилась на урочисте богослужіння, що звершується в ранковий час. Що стосується кількаденного євхаристичного посту – він виник не так давно, а саме в часи, коли християни почали приступати до Євхаристії рідко та нерегулярно. В  сучасній традиції Руської Церкви бажаючим причаститись приписується, як правило, трьохденний піст та попередня сповідь. В церквах грецького Сходу євхаристичний піст взагалі відсутній, а причащатись можна без сповіді. Для таких розбіжностей є свої причини: практика Руської Церкви, головним чином, орієнтована на людей, котрі беруть участь у Євхаристії досить рідко. Наприклад, в Синодальний період (1700-1917 рр.) для багатьох християн стало нормою причащатись один раз на рік. Ця проблема обговорювалась на Помісному соборі 1917 року, де було прийнято рішення про необхідність подолання такого неправильного підходу, проте втілити це рішення в життя завадили революційні події. Звичайно, для тих, хто причащається не так рідко застосовуються менш суворі вимоги. Крім того, є немало святкових днів, коли піст взагалі суперечить ідеї свята, наприклад, Пасхальний тиж-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 14 (26), травень 2015

день. Бажаючі приступити до Євхаристії в ці дні, повинні розуміти, що всі вимоги Церкви, щодо підготовки для участі в таїнстві Тіла і Крові Христової, спрямовані на те, щоб кожний, хто бажає причаститися, усвідомлював свою гріховність та приступав до Святині з почуттям глибокого каяття. Піст не є самоціллю, а є засобом. В молитві перед причастям, священик, а разом з ним і народ, повторюючи слова святого апостола Павла, визнає себе першим з грішників: «Вірую Господи та ісповідую, що Ти є воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший я». Тільки усвідомлення своєї цілковитої гріховності робить християнина достойним приступити до Євхаристії, але це усвідомлення все ж не може домінувати над сприйняттям Євхаристії, як радості єднання з Христом. По своїй структурі Євхаристичне богослужіння є святковим, головний мотив якого – хвала Богу. Не випадково в будні дні Великого посту повна Літургія взагалі не звершується: скорботному характеру цих днів не відповідає урочистий характер євхаристичних молитов. В цьому головний парадокс і таємниця Євхаристії: до неї необхідно приступати з покаянням і одночасно з радістю та усвідомленням того, що Господь приймає нас з нашою гріховністю та робить достойними не дивлячись на недостоїнство. Публікацію підготував Репік Денис

«БЛАЖЕННІ МИЛОСТИВІ, БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ БУДУТЬ» (Мф. 5, 7) Парафія преподобного Сергія Радонезького (вул. Уманська 14) проводить збір гуманітарної допомоги (продукти, речі першої необхідності, засоби гігієни) та коштів для поранених бійців і жителів східних регіонів України.

Солом'янка православна № 3 (26) 2015  
Солом'янка православна № 3 (26) 2015  
Advertisement